Світлиця №62(3) 2018 by Вінницький обласний центр народної творчості

МИСТЕЦТВО ВІЛЬШАНКИ У КОНТЕКСТІ ЗБЕРЕЖЕННЯ СПАДЩИНИ ПОДІЛЛЯ 21 вересня в Національному музеї літератури відбулось відкриття виставки села Вільшанки Крижопільського району в рамках проекту «Мистетцтво одного села» На трьох горбах, на двох річках, Як писанка, як вишиванка, Немов вазон на рушниках — Подільська Вільшанка — Вільшанка.

ині ми представляємо Вільшанку Крижопільського району, село по-своєму унікальне, незвичайне, колись, мабуть, найбагатше на ткацтво. Тому в експозиції стільки верет, килимів, рушників.

нині стоїть музей у вигляді шхуни, що от-от зніметься з фарватера. Письменник загинув молодим, а його земляки шанують літературний хист Миколи Трублаїні та плекають народну культуру, яскраво представлену традиційними рушниками, живописними полотнами, чудовим різьбленням і гончарством, а ще тканими рушниками, доріжками, налавниками, писанками і старовинними піснями – і чого лиш не привезли завзяті вільшанці у столицю. Відвідувача беруть у полон досі нерозгадані

Центральна експозиція виставки Таку колекцію сорочок і рушників, напевне, хотів би мати у себе кожен музей світу. Саме тут, у Вільшанці народився письменник Микола Трублаїні, мрійник і фантазер, невиправний романтик, який, напевне, і повинен був народитися саме в такому селі серед двох річок і трьох горбів і зростати у полоні чудової природи і дитячих мрій. Це вже потім вони повели його на небачені моря і океани аж до північного полюсу, що розповісти дітям про інші землі і народи, не схожі на Україну та українців. Своїми творами «Крила рожевої чайки», «Шхуна «Колумб» ті ін. він виховував патріотів рідної землі. Але світ його пригод, якими так захоплювалися українські школярі починався з рідної Вільшанки, де

орнаменти сорочок і рушники, в які майстрині вклали філософію буття і нескінченності родоводу, і обрядові хліби. У всьому цьому – органічне переплетення давнього з сучасним, щоб не переривалася нитка поколінь. Рушники Вікторії Кубаль, заслуженого працівника культури України дивують незвичайним суцвіттям яскравих барв. Картини Валентина Тишецького, члена національної спілки художників України ваблять теплими пейзажами рідного краю. Різьба Володимира Танцюри і Олександра Кобця, вироби з соломи Володимира Прищепка, ляльки-мотанки Ганни Лагуни, писан-

ки-шкрябанки Ольги Вовк – все притягувало до себе, милувало зір, гріло душу, сповнювало гордістю. Гладущики і горнята, різьблені скрині, тернові хустки, весільні атрибути і сяючі ікони над усім – все складалося в композицію краси і досконалості, у вимріяний образ українського села, оспіваного Тарасом Шевченком. На цій виставці представлені унікальні жіночі сорочки з Крижопільщини. Характерно, що вони різні, але разом з тим схожі між собою побудовою орнаменту. Основними техніками вишивки, притаманними для цієї місцевості є замкова низь, виколювання, вирізування, стебнівка, коса та рахункова гладь, кучерявий шов, шабак, качалочка, солов’їні вічка, різноманітні мережки та багато ін. Ще однією візитною карткою цього краю є особливий витвір мистецтва, або ж весільний аксесуар це «нафраниця» - маленька хусточка з орнаментами, характерними лише для південно – східного Поділля де звичай дарувати ху-

цим висловлювала свою любов. Час по-іншому змусив подивитись на все це. А онта сорочка – як молитва, як оберіг роду. Нині все це сприймаємо — як обереги свого народу, наші з вами. Це речі, що на них – код нації». Галина Олексіївна подякувала всім, хто в час китайських підробок береже справжнє і формує художній смак. Світлана Ахова – головний спеціаліст відділу регіональної політики Міністерства культури акцентувала увагу на тому, що «дев’яносто відсотків народної культури присутні саме в сільській місцевості. Зберегти її – не лише завдання культури, а й усіх органів влади. Коли приїжджають до нас іноземці, їх цікавить саме традиційна культура, адже в них цього вже нема». Світлана Володимирівна подякувала вінничанам, зокрема сільським головам і повідомила про підготовку до запровадження фестивалю традиційної культури (ремесла, фольклор, різні жанри).

Таланти Крижопільського краю сточку нареченому побутував у весільному обВід Вінницької облдержадміністрації вистуряді. На нафраницях з обох боків вишивалось пив Станіслав Городинський, заслужений ардекілька композиційних орнаментів виконаних тист України, начальник управління культури переважно качалковою гладдю. Про кожен з і мистецтв. Висловив думку про те, що люди цих раритетів можна було б писати окреме до- тягнуться до простого і вічного. «А того, що рослідження. блять на Вінниччині в плані розвитку культури І от хвилююча мить відкриття виставки. З на селі – нема ніде», — сказав Станіслав Ставітальним словом виходить господиня цього ніславович і розповів про фестиваль, проект закладу — директор Національного музею лі- якого вдалось реалізувати в його рідному селі тератури Галина Сорока: «Ми завжди чекаємо Долиняни Мурованокуриловецького району. цього свята, радіємо, що в нашій хаті поселяВалентин Панчук, голова РДА, який очолюється така краса. Не перестаємо дивуватися та- вав делегацію Крижопілля почав свій натхнелановитими подолянами, з великою пошаною ний виступ урочими поетичними рядками: вітаємо мистецтво Вільшанки. Кожен предмет І сотворив Бог небо голубе, виставки – маленький шедевр, адже люди не Родючу землю і зелені трави, просто творили, а вкладали свої надії, свою Розлогий кряж і жито золоте, любов, а ще – застереження. Мати вишивала І вод джерельних сонячні октави. дубові листочки на рушнику для сина, щоб мав Людей чудових він там поселив силу, дівчина вишивала сорочку нареченому і І дав їм мову, що в душі співає,

Щедроти Вільшанської ниви Добром і щирістю серця їм наділив вала за джерельну воду і за нетлінні рушники, Й нарік усе це Крижопільським краєм. за квіти, якими крижопільчани засівають край Валентин Іванович з гордістю розповідав доріг. Вклонилась землякам за те, що шанують не лише про сироварний завод, лісове госпо- пам’ять Анатолія Бортняка. «Коли ми приїхадарство, три елеватори та цукрові заводи, зав- ли, здавалось, що всі тюльпани вибігли до нас і дяки яким на Крижопільщині виготовляють вклонялись нам. Як в такому селі не співати, не 150 тисяч тон цукру. Очільник району згадав сіяти квітів, не ткати рушники. Саме тут вихознаменитих земляків, які прославили Кри- вувати дітей для безсмертя роду України». Ніна жопільщину – вченого-мікробіолога Данила Юхимівна висловила думку, що заслуговують Заболотного, письменників Володимира Яво- звання заслуженого працівника культури Украрівського, Миколу Рябого, Анатолія Бортняка, їни такі, як Валентин Тишецький, як начальпро тих митців, які нині проживають у цьому ник відділу культури Оксана Кройтор за все, краю – поетів, художників, майстрів: Наталю що вони зробили для розвитку культури ПодіСтрутинську, Миколу Завального, Володими- лля. «Пора поцілувати руку митцю, вшанувати ра Танцюру, Валентина Тишецького, Вікторію душу, яка творить», – завершила виступ Ніна Кубаль, про самовідданого Івана Мазуркеви- Юхимівна. ча, керівника духового оркестру, про всіх тих, Серед гостей свята – і Петро Перебийніс творчість яких представлена на цій виставці. – лауреат Національної премії України імені Чимало зусиль доклав до підготовки цього Т.Г.Шевченка. «Ми осяяні цим дійством, що заходу сільський голова Олександр Іщук, але, сприймається, як один безмежний вишитий в зв’язку з тим, що він не зміг приїхати у Київ, рушник. Доля свята, як і мистецтва, – прекраспро село його освіту і культуру, про Свято-Тро- на. Пора вже видати книжку про досвід цього їцький храм розповіла секретар сільської ради проекту, щоб знали, чому ж стільки талантів на Олена Крупельницька. Вінниччині. Жили б ці села тихенько, творили. Мальовнича Вільшанка Поберезька роз- Але є центр народної творчості, який надихає, ташована на трьох горбах. До неї відносяться координує, організовує і береже», – сказав Петакі населенні пункти як Доярня, Рудник, Фай- тро Мойсейович, який не пропускає жодної вигород. Через село протікають дві річки, одну з ставки. них так і названо — Вільшанка. І його північСтаніслав Чернілевський родом з Муроній частині є місцевість, що зветься Замчись- ванокуриловеччини. Поет і режисер, автор ком. Кажуть, що тут було колись містечко. Є фільму про перепоховання Стуса, він щороку історичні згадки про те, що через Вільшанку приходить на наш захід. Його приємно вразиу 1652 році проходило військо Богдана Хмель- ло, що прозвучала улюблена пісня його мами ницького. Нині це цілком сучасне село з шко- «Ой ти, місяцю». «Назвіть мені народ, який би лою, бібліотекою, будинком культури та музеєм вписував себе піснею так глибоко Миколи Трублаїні, яким пишаються вільшанці. в галактичний простір, в космос!» Про культуру села чимало можуть розповісти Поет захоплено говорить про «геекспонати, представлені на виставці. оргіанську чіпкість» працівників Лауреат Премії Миколи Трублаїні поетеса культури ВінниччиНіна Гнатюк, яка стояла біля джерел проекту, ни, зокрема колективу як член Вінницького земляцтва у Києві, подяку- ОЦНТ. А ще згадав, як в

Вітає Петро Перебийніс. Поруч письменники-земляки Іван Малюта, Микола Дмитренко, Станіслав Чернілевський, Ніна Гнатюк дитинстві грав у трьох оркестрах села Жван, а досліджує забуті сторінки історії. Розповідав нині в Крижополі започатковано фестиваль ду- про те, як в юності наслухав пісні у рідному хових оркестрів «Сурми Поділля». селі Цибулівка Тростянецького району і запиМикола Дмитренко, письменник, фолькло- сував, ще добре не усвідомлюючи, для чого. рист зауважив, що це свято не лише традицій- Відчував обов’язок відтворити духовну спадної культури, а й сучасної, «Адже чули нині щину. «У селі ж як? – і коли тяжко, і коли весесучасні пісні, нас пригощали короваями, що їх ло – пісні – фольклорні релікти нашого краю». спекли нинішні коровайниці, споглядали кар- Іван Малюта записав і видав обряд весілля «з тини сучасних художників. Будьмо гідні пам’я- четверга до вівторка» і всіх закликав записуваті багатьох поколінь подолян, які вижили у ти. Адже «мовлене слово забувається, а записавировіях історії і сьогодні тримають Україну», не – залишається». – сказав Микола Костьович. Коли слухаєш цих талановитих і мудрих люІван Малюта, заслужений журналіст Укра- дей, з’являється впевненість не лише в тому, що їни, лауреат Премії імені Василя Юхимовича, житиме наш проект «Мистецтво одного села». Утверджуються сподівання, що не згаснуть традиції народної культури, що культура нинішніх поколінь опиратиметься на духовний спадок попередніх. І тоді відродимо ремесла, і тоді пісенне багатство народу стане відомим усьому світу. Нинішня акція явила Україні мистецтво села Вільшанки. Саме такі села є провідниками відродження української культури, запорукою її збереження і примноження.

Організатори виставки

Директор ОЦНТ Тетяна ЦВІГУН

ІІІ Міжнародне свято народного мистецтва

«УКРАЇНСЬКА ВИТИНАНКА» У вересневі дні нинішнього року в Могилеві-Подільському – столиці витинанки, на батьківщині відомої майстрині-витинанкарки, фольклористки, заслуженого працівника культури України Марії Руденко відбулося ІІІ Міжнародне свято народного мистецтва «Українська витинанка».

ьому прадавньому виду народного мистецтва віддавали належне ще наші далекі предки, прикрашаючи мереживом квіткових витинанок нехитрий інтер’єр осель, розміщуючи їх на сволоках, вікнах, полицях, мисниках, грубах, коминах та печах. На Вінниччині проведення свята «Українська витинанка» дало великий поштовх для розвитку цього виду народного мистецтва. Ще за життя славної подільської горлиці Марії Руденко, в 1993 році свято набуло Всеукраїнського статусу, а в 2012 р. – Міжнародного. За ініціативи управління культури і мистецтв облдержадміністрації та обласного центру народної творчості при під-

де відбулося знайомство з майстрами та концертні виступи кращих творчих колективів. Своїми авторськими творами порадувала гостей піснярка Зоя Красуляк. Ця зустріч увінчалась успіхом, оскільки майстрам під час спілкування вдалося розробити ескіз традиційної спільної роботи учасників свята під назвою «Мереживо добра». За традицією урочисте відкриття свята розпочалося на площі міського центру народної творчості запалюванням свічі біля пам’ятного знаку Марії Руденко, де було презентовано паперові диво-витинанки, виготовлені учасниками попередніх свят. Скористатися можливістю відвідати майстер-класи у відомих авторів витинанки та

Учасники ІІІ Міжнародного свята народного мистецтва «Українська витинанка» тримці Міністерства культури України та мерії міста, свято проводиться раз на три роки. Впродовж трьох днів 33 провідних майстрів з виготовлення витинанки з 16-ти областей України, та країн ближнього зарубіжжя – Молдови, Литви, Білорусії та Автономної республіки Крим мережили свої диво-витинанки, використовуючи різні техніки її виготовлення. Програма свята була насиченою, цікавою і змістовною. В день приїзду учасників за традицією було організовано екскурсію в музей етнографії і народного мистецтва ім. Марії Руденко та вечір «На гостинах наддністрянської родини»,

відчути зв’язок із прекрасним і вічним народним мистецтвом вдалося багатьом зацікавленим особам як шкільного, так і дорослого віку. Виставки «Містечко майстрів», на яких було представлено понад півтори тисячі паперових витинанок, викликали неабиякий подив у жителів та гостей Могилева-Подільського, адже всі вони неначе потрапили до незвичної візерункової казки. Глибокий непідробний інтерес до мистецтва витинанки, можливості вивчення технології її виготовлення, а також зібране тут сузір’я творчих особистостей, зацікавлених у розвитку даного виду –

Мереживо робіт все це створило неповторну атмосферу свята. стерова із Донецької, Людмила Бабіч із Високою майстерністю та цікавими сю- Дніпропетровської областей, Євген Пілюгін жетами вирізнялися роботи знаних витинан- з Полтави, Емма Левадська з Ужгорода, Вакарів із зарубіжжя: Лаймуте Федосєєвої, лентини Шитікова з АР Крим, Жанна Баркар Одетти Браженєнє та Гіти Яскінєнє з з Одеси, Зініїда Косицька з Києва, Тарас Литви, молодої мисткині Констанції–Вікто- Крамаренко із Жашкова, що на Черкащині, рії Герасименко з Білорусії. Аурел та Ерік Лариси Лисицька та інші. Пержовських з Молдови (батько і син пред– Постійними учасниками свята є поставили витинанку в металі). дружжя Маріанни і Валерія Любасів з МиНеповторні роботи привезли на свято Іри- колаївської області. Це подружжя сподна Зяткіна із Запорізької і Вікторія Не- вижників пропагує традиційну витинанку, лаконічну із дотриманням норм витинання. Твори Ірини Мазурок–Покиданець вражають оригінальністю і глибиною. ЇЇ вириванки не залишають байдужими нікого. Дмитро Король, Наталя Сташкевич, Олена Козявко, Дарина і Людмила Альошкіни та багато інших українських витинанкарів примножують славу національного мистецтва, – Так прокоментувала директор Могилів-Подільського центру народного мистецтва, заслужений працівник культури України, майстриня, художник Оксана Городинська. Схвальну оцінку отримали роботи учасників, які вперше брали участь у святі, це: Світлана Жукова з Вінниці, Олена Рудик з Бару, Тетяна Кияниця…. В переважній більшості на представлених майстрами витинанках були символи-обереги: півень (за народними повір’ями приносить щастя і оберігає від нечистої сили), пара голубів (символізує створення землі, рослин і неба), павич і пава та жар-птиця (несуть в собі сонячну енергію і вважаються оберегами сімейного щастя), кінь (користувався особливою повагою. За легендою, він возив сонце по небу з півночі на південь. З цим віруванням пов’язаний звичай прикрашати дах оселі стилізованими кінськими головами), бик (вважається втіленням сили, він опора землі і Бог достаток) та інші. У витинанці також були зображені дуб і калина, це самі поширені символи довголіття, сили, вірності і здоров’я, Кримчанка Валентина Шитікова які вишивали на сорочках, писали на писанна фоні власних робіт

Маріанна Любас, з Кривого Рогу, передає досвід ках, малювали на печах і стінах. Взагалі дереВсі майстри отримали подяки і пам’ятні во здавна вважалось одним із головних сим- сувеніри від головних організаторів заходу: волів плодючості і життєвої енергії. Ще один управління культури і мистецтв облдержадпоширений на Україні символ – берегиня. Це міністрації, обласного центру народної творі жінка мати, і мати-природа: символ загадко- чості, управління мистецької політики і Ценвий і поетичний. тру народної творчості Могилів-Подільської Незабутні враження в учасників свята міської ради. викликали екскурсії до Державного істориНеоціненні роботи залишили у спадок нако-культурного заповідника «Буша» (с.Буша щадкам відомі майстри-витинанкарі нашої Ямпільського району), де на Могилів-По- області, які відійшли у вічність: Марія Рудендільському Майдані шани і звитяги вша- ко, Олександр Салюк, Клавдія Гуржій-Кронували пам’ять загиблих воїнів АТО та хмаленко, Сергій Танадайчук, Тетяна Моропоклали квіти. ховець та Віктор Наконечний — заслужений Фінальним акордом свята став святковий майстер народної творчості України, лауреат концерт «Хай Вам сіється, родиться золоте Національної премії ім. Тараса Шевченка. зерно» за участю заслуженого артиста Украї- Сподіваємось, що їхні роботи натхненно хвини Станіслава Городинського та кращих твор- люватимуть серця іще не одного покоління чих колективів і окремих виконавців міста. шанувальників народного мистецтва. Відповідальність і діловитість, спорідненість душ, взаєморозуміння, схвильоване почуття нового, прекрасного – так можна було б охарактеризувати той дух, що панував на святі. Сподіваємося, що завдяки проведенню таких заходів як «Українська витинанка», на сучасних мистецьких теренах витинанка не лише не втратить позицій, а й завойовує культурний простір, впевнено стверджуючись, як повноправний жанр. Заступник директора Олена НАЗАРЕЦЬ

«Мереживо добра» – спільна робота учасників свята

ВЕЛИЧАЛЬНА РІДНОМУ КРАЮ

Фестиваль народної творчості «Скарби Поділля» традиційно проходить в переддень величного державного свята. За сприяння управління культури і мистецтв ОДА та обласного центру народної творчості, до 27-ї річниці Незалежності України працівники культури, майстри зі всіх районів Вінниччини підготували святкові виставки, концерти, культурно-мистецькі акції, що відбувались в обласній філармонії, на Європейській площі, на майдані Незалежності. Тисячі подолян взяли участь у святкуванні. 23 серпня, коли площі і вулиці Вінниці та Людмили Шпунарських з Калинівки вперше розцвіли прапорами і вишиванками, коли свят- привезли свої чудові роботи на фестиваль. ковий простір заповнився музикою і піснями, Найкращі вироби сучасних майстрів а тау Вінницькій філармонії всіма можливими бар- кож старовинні рушники та сорочки привезли вами і формами засяяли подільські скарби з різ- подоляни до обласного центру, щоб всі могли них куточків благословенної Вінниччини. Об- побачити рукотворну красу і нетлінні скарби раз рідної землі постав у картинах живопису, в кожної громади. Виставкові експозиції так і подільських розписах, у веселковому вишитті, назвали - «Величальна рідному краю». у неповторній різьбі, в теплій кераміці, у всьоВ кожній світлиці, прибраній рушниками му, де живе душа митця. – вишиваними оберегами районів, пишались Гостей зустрічало ціле братство дідухів – обрядові хліби. оберегів українського роду, таких розкішних і Нинішня виставка ще раз засвідчила сфорпрекрасних у своїй величній суті, що всім хоті- моване впродовж віків побожне ставлення лося сфотографуватися на їхньому фоні. українців до хліба, як тепер прийнято казаВиставка кераміки «Ренесанс подільського ти – сакральне. Взірці обрядової випічки, гончарства» була представлена роботами таких духмяний запах якої заповнив обидва повервидатних митців, як заслужений майстер народ- хи філармонії, прикрасили кожну світлицю: ної творчості Тетяна Шпак з Гайсинщини, Во- короваї весільні і обжинкові, калачі для залодимир Слубський з Ямпільщини, юний, але ручин, запрошення і дарування, парні, помидосвідчений гончар, інженер-програміст ОЦНТ нальні, калита, гусочки і жайворонки, різдвяМихайло Діденко. Молоде подружжя Валерія ні – «Рожество», «Василь», «Хазяїн»…

Господині Бершадської світлиці

Голова облдержадміністрації Валерія Коровій та організатори фестивалю здійснюють огляд виставкових експозицій Коровайниці-майстрині з різних районів презентували обрядові хліби, як найбільше багатство, як символ продовження традиції. Репей Галина та Бондар Людмила з Жмеринського району, Валентина Вдовиченко з Тепличчини, Довгань Ніна з Барського району, Гуцаленко Надія з Немирівщини, Трокаль Катерина з Гайсинщини, Ірина та Галина Козубовські, Катерина Галантюк, Світлана

Щедроти Ямпільщини

Волковська з Тульчинського район, Марія Бохонець з Чернівецького району – це далеко не повний перелік майстринь, що бережуть традиції хлібної випічки на Поділлі. Милували око картини митців з глибинки – знаних і початківців, особливо учнів. Виставку малюнків дітей представили художні студії та гуртки, якими керують митці. Дуже відрадно було відкривати нові імена, як-от майстрині Семенюк Тетяни з Мурованокуриловеччини. Глядачі з цікавістю розглядали її вітражні розписи на склі з елементами узорів давніх рушників. Вона створила галерею образів Берегинь у картинах: «Великдень», «Різдво», «Спас», «Купайло». Майстриня керує гуртком декоративно-прикладного мистецтва Мурованокуриловецького РБК. Виставка Могилів-Подільського району є свідченням того, як земляки бережуть скарби рідного краю. Представляла їх заслужений майстер народної творчості України Марія Гоцуляк, яка справді майстриня на всі руки: малює, вишиває, вірші пише, як писанки, а писанки, як вірші. До свята вона реставрувала картини Панаса Громового та Івана Шерінова. Жмеринська світлиця вражала багатством обрядової випічки, зокрема оригінальним носковецьким пирогом «Василь» (майстриня Оксана Піскова), давнім рушником, вишитим латиною, який знаходиться у музеї історії Носковець, картинами В.Шпака та Н.Вусик. Крижопільщина презентувала прадавні сорочки, що на них дрібнесеньким хрестиком вишито вислови з біблійних притч, а також знаки родоводу

Творчий доробок Гайсинщини на сорочці-оберезі для доньки. Ця дивовижна сорочка належить родині Тетяни та Володимира Рибончуків. Працівники культури Вінницького району створили цілу картину з домотканих сосонських рушників. Чудові вироби з рогози Галини Заєць та Надії Іщенко є незмінними експонатими на кожній виставці як унікальне мистецтво села Щіток. Біля Теплицької світлиці, яку презентувала Алла Волинець, ми побачили знану фольклористку Світлану Творун, яка фотографувала для майбутньої книги обжинковий коровай та книш-хрест, спечені Валентиною Вдовиченко з Шиманівки, а також воскові весільні віночки

Людмили Юхимчук, керівника зразкового аматорського танцювального колективу «Фантазія» РБК. Тиврівчани демонстрували навіть піч з короваєм. Уроки уяринецької майстрині-коровайниці Анастасії Мудли не пройшли марно. Тиврівщина на всі виставки привозить обрядові хліби, що їх навчала вчиняти і пекти за давніми рецептами і традиціями ця мудра подолянка. Іллінці привезли кераміку Олександра Ганжі. Гайсинчани представляли різьбу Юрія Дяченка. Шаргородщина – новий вид мистецтва – декупаж Любові Каменяр. Піщанка — картини Федора Ущаповського, липівчани – народне малярство Федора Панчука, хмельничани – кра-

Юнь вітає Вінниччину з Днем незалежності 10

Нагородження учасників АТО євиди Миколи Загороднього та Михайла Громова. Бершадщина оспівана у картинах Сергія Мазуренка. Немирівська світлиця рясніла картинами Людмили Ружицької, її натюрмортами, букетами, а також модерновими сюжетами. Виявилось, що ця художниця, яка працювала навіть в Угорщині, нині керує студією РБК та є вчителем образотворчого мистецтва у школі. Чечельницька світлиця була оформлена картини юних художниць Катерини Кулініч, Інни

Сандурської, Карини Попадюк, Юлії Жмурко. Центром композиції Чернівецької світлиці стала картина «Краєвид села Саїнки». Там ми побачили «Благословений хліб» для дочки перед заручинами та колосочки на весілля з села Біляни. Так народне малярство відтворює і зберігає історію та культуру насамперед сільської глибинки. Переглянувши світлиці, гості мали можливість подивитись святковий концерт «Єдина, рідна, вільна Україна» за участю кращих аматорських та професійних колективів. Передували концерту урочистості – вітання очільників Вінниччини, гостей із-за кордону: поляків, румун, чехів, болгар, молдован, німців, представників прибалтійських країн та Ізраїлю, а також нагородження захисників України та всіх, хто заслуговував пошани своєю працею. А вже під вечір на Європейській площі нашу юнь зібрав мистецький проект «Молодь – майбутнє України». Авторським концертом заслуженого артиста України, співака, композитора Станіслава Городинського завершився цей перший святковий день. 24 серпня в рамках VІІ фестивалю українського сучасного мистецтва «Подільська пектораль» відбулись заходи мистецького проекту «Вишивана доля Вінниччини». Які ж талановиті наші подоляни! Якими скарбами володіє Вінниччина! Про це говорили наші гості, це розквітало в серцях натхненням і любов’ю до рідного краю. Провідний методист ОЦНТ, депутат Вінницької облради Жанна ДМИТРЕНКО

Фрагмент експозиції Немирівського району

Уклін любові материнській і синівській… 8 липня в селі Долинянах відбулось величне і зворушливе дійство – фестиваль авторської пісні «Вклонімось матері», в якому взяли участь відомі співаки Вінниччини, Мурованокуриловецького району, очільники області, працівники культури, митці, земляки заслуженого артиста України Станіслава Городинського, адже це свято він подарував всім українським матерям в пам’ять про свою матір, співачку з народу Ганну Городинську. В рамках фестивалю було відкрито погруддя Тараса Шевченка, великого українського Кобзаря, який оспівав матір і дитину, як образ щасливої України. – «Пісня займала неабияке місце в житті долинян. Тяжко працювали, але ж як співали! Ішли на поле – співали, сапали бурякові рядки – співали, і з поля повертались з піснею. Вона несла радість і красу, допомагала жити. Вона єднала людей». З розповідей сина постає образ матері, яка знала тисячі пісень. Якби їй було дати освіту, хтозна, на яких сценах сяяла б вона! У навколишніх селах її любили, величали «нашою Зикіною». А шанували Городинську не лише за голос, а за чесність і справедливість. Батько Станіслав Каспрович був комбайнером, винахідником на всю округу. Чим тільки не займався і чого тільки не вигадував, щоб колгоспникам полегшити працю! В домашніх умовах робив черепицю за допомогою власного апарата, що його сам і винайшов. оли слухаєш його проникливі пісні, Мотузки, які він придумав для скиртування, сукала вся сім’я. вражаюРазом з батьком чий голос, Славко ходив в ліс по сповнений неповторсаджанці. Тато вчив маних барв і тонів, щоралого щепити яблуні, і у зу думаєш: «Звідки це? них в саду росли тверАдже де-де, а в Україні дослад, амбура, пепінка. є чимало знаних співаА ще батько показав, як ків. Але чи кожен має грати на гармошці, на такий вплив на публіку, баяні. З радіо, з платівок як він? Чула, що не один хлопець вивчав мелодії і з наших достойників і пісні на слух. Отак і ріс. прихильників схиляв гоДопомагав батькам по лову, а то й коліна перед господарству, влітку роглибинним осяянням, бив в колгоспі на току, висловленим у пісні, гобув помічником трактолосом чаруючої сили. риста і комбайнера, на Хист не з’являється річці ловив линів і каз нічого. Він передаєтьрасів, а взимку ганяв по ся з маминим молоком, долинянських горбах на з маминою колисковою, лижах, які зробив йому з маминою красою, з її сусід. А вечорами збираприродною шляхетнілись сусіди на котромусь стю, властивою людям кутку, щоб поспівати. талановитим, навіть Оце вчора були в Галиякщо вони працюють ни, а сьогодні – в Ганни. коло землі. Хата й двір перетворюСело Долиняни, що Станіслав Городинський вались на клуб. Батьки в ньому жили Городиннакривали на стіл, а поські, розташоване в місцевості, дуже схожій на Карпати. Тому в пам’яті тім… починалась репетиція, бо треба було їхати – мальовничі урочища, зелені пагорби, кучеряві з концертом в район, або ж у Київ виступати. На береги річки, давня криниця біля хати, яблуне- всіх сільських святах батько досиджував лише вий сад, здоровенна липа, а ще розлога пісня, яку до голубців, а маму просили залишитись поспіспівала народна долинянська артистка Ганна Ка- вати, і вона залишалась і співала, хоч батько дуже ролівна Городинська. Ось як розповідає про той ревнував свою вродливу дружину. А вже в школі Станіслав Городинський був час Станіслав Станіславович: Син прийшов до мами з квітами, Як ви, мамо тут самі? Шлях встелив би самоцвітами – сніг доріженьку замів… Син прийшов до мами з піснею: — Мамо, голос ваш в мені! День – ясою благовісною розтікавсь по кружині… Мамо, пташко-щебетушечко, Обшукав усі стежки… Сріблом-золотом притрушено сину-соколу роки… Ж. Дмитренко

Станіслав Городинський – ініціатор фестивалю «Вклонімось матері» та його почесні гості не просто учнем, а … музичним керівником! Ка- Син всю домашню роботу взяв на себе – порався дрів не вистачало. Музична школа, в якій міг би по господарству, доглядав худобу, рубав дрова. навчатися, була дуже далеко. Але пісень на цих Коли вже вчився у Снітківській школі, – часто просторах було переспівано стільки, що виста- тікав з уроків додому. Дуже боявся, щоб мама чило б на цілу філармонію. Сам хлопчина спі- не вмерла. А вона довго була на лікарняному і вати соромився (хіба що в хаті, при зачинених ті гроші по лікарняному листу складала синові дверях), але залюбки акомпанував шкільному на бостоновий костюм, який пошили в снітківхору і ансамблям. Тому, коли закінчував школу, ському ательє. Не про себе дбала… Синові, щоб дирекція подарувала йому цілий скарб – транзи- могла – небо прихилила б. А для нього її хвороба сторний приймач. А костюм на випуск… Це ціла стала великою драмою і першим життєвим виісторія. Якраз тоді важко захворіла мама. Ходячи пробуванням. перенесла інсульт, і тому руки майже не діяли. Після школи задумав поступати у Вінницьке музучилище. Навіть думати не міг, що через роки сам очолить цей заклад. Але тоді… грав «Полонез» Огінського на вступних іспитах. – Та ти ж на слух граєш! Тобі треба йти в Тульчин, або в інститут культури, – сказав член комісії. Так, він був самоуком, точніше сказати – самородком. Нот не знав, бо, музична школа, як уже мовилось, була за 25 кілометрів. То ж на цю затію махнув рукою. Де тільки не вчився: і на будівельника, і на клепальника літальних апаратів у Вінниці, і на тракториста у Михайлівецькому С П Т У. Народний аматорський гурт «Калина» Махнівського СБК Козятинського району

Автор і виконавець – Ігор Юрковський Туди міг їздити на лижах, або на велосипеді, та ще й стипендію платили, яку привозив мамі. На практиці в колгоспі робив усе, що казали – орав, сіяв, ремонтував. І знову ж виступав на всіх оглядах з баяном. Зате в армії одразу відкрилось, що він найкращий заспівувач. – Ану ставай попереду! – наказав командир роти. – Тепер ти завжди будеш першим, заспівувачем. Відтоді Станіслав скрізь буде першим. В Тульчинське культосвітнє училище потрапив ніби й випадково, хоча нічого випадкового не буває. Їхав додому, його зустріли знайомі хлопці, які з духовими інструментами направлялись грати на весіллі.

– Гайда до нас, в Тульчин! – Не піду! – сказав. Згодом роздумав, але, як у тому відомому фільмі «Приходьте завтра», виявилось, що вступні екзамени вже закінчились. Та коли з’ясувалось, що в Станіслава Городинського абсолютний слух, його таки зачислили на хорове відділення. Отут, в Тульчині, студент Городинський став воістину народним артистом – і грав, і співав на всіх концертах та фестивалях. Справедливості ради слід сказати, що він чи не єдиний, хто після училища залишився вірним професії, створив десятки хорових колективів. У Кирнасівці, на цукровому заводі так «розкрутив» художню самодіяльність, стільки заходів провів, такої слави зажив! Думав, що це в житті найголовніше, що це буде єдиною справою життя. Тоді зрозумів, якою мобілізуючою силою була художня самодіяльність. Лише в заводському хорі – понад 90 учасників! На Буковині, в Чернівцях їхній виступ записував Назарій Яремчук, в Києві теж записали виступ хору. Таке бурхливе життя, насичене репетиціями і концертами, щоденними пошуками – було щастям. – Так, у кожного своє уявлення про щастя, – сказав, згадуючи той благословенний період. В ті бурхливі роки він шукав нові форми роботи і робив перші спроби обробок народних пісень. За плечима вже неабиякий досвід був, адже в клубі – змалку. Тепер би його назвали креативним, успішним менеджером. В Кирнасівці на нього звернув увагу авторитетний чоловік, директор місцевої школи Михайло Бойко. Тож згодом, працюючи заступником голови Тульчинської райдержадміністрації, він і запропонував хорошого організатора і співака на посаду завідуючого відділом культури Тульчинської РДА, де Станіслав Городинський працював впродовж декількох років. А попереду чекали нові посади – заступник начальника управління культури, директор Вінницького училища культури і мистецтв ім.М.Д.Леонтовича. Чекали нові звання і нагороди. І такий стрімкий злет нікого не дивує. Бо

Таку світлицю облаштовувало кожне село Мурованокуриловецького району 14

Мурованокуриловеччина — рушниковий край не лише грати і співати вміє. Хороший господарник. Ось прийшов у училище і одразу подбав про зміцнення матеріально-технічної бази закладу, здійснив капітальний ремонт. Колеги поважають, студенти обожнюють! Що ще треба? Посада начальника управління культури і мистецтв у часі змін і реформ принесла нові турботи, і не завжди приємні. Вся галузь культури Вінниччини – як на долоні. Будинки культури, клуби, бібліотеки, театри, музеї, музичні школи – все це величезне господарство потребує чимало зусиль, вдумливого керівництва. Ну і, звісно, фестивалі, концерти, презентації, і сотні заходів, в яких бере участь особисто. А ще — наради, сесії, комісії. Все це забирає стільки часу, що, здавалося б, не залишиться його на своє задушевне і сокровенне: на сім’ю, на дітей, онуків, на творчість, врешті-решт. Але талановита людина талановита у всьому. Нині начальник управління культури кожен задум доводить до кінця. Вже стільки їх реалізовано: реконструкція музею та відкриття меморіального комплексу Миколи Леонтовича у Марківці на Тепличчині, організація Всеукраїнського культурно-мистецького проекту «Опера-Фест» у Тульчині, створення симфонічного оркестру у філармонії…. Але те, що продиктувала пам’ять, те, що святиться в душі роками, не може бути якимось прохідним. Рідне село покликало – ті люди, які пам’ятають співучу Ганну Городинську, та річка Жабля, де колись водилися лини, та сцена клубу, де грав на баяні, і рідна хата, яка чекала завжди. Ту хату на його прохання розмалювала майстриня Оксана Городинська. А він розчистив криницю, ініціював розчистку річки, впорядкував подвір’я, а ще попросив своїх друзів-підприємців, щоб допомогли відремонтувати будинок культури та впорядкувати територію. Я вже не дивуюсь, що колись долиняни просили його стати сільським головою. Організувати в Долинянах фестиваль в честь матері – цей задум він виношував давно. Реаліза-

ція його співпала з особистим ювілеєм. І ось стоїть він – ювіляр Станіслав Городинський, заслужений артист України, на імпровізованій сцені — високих сходах СБК. Оглядає подвір’я, заквітчане сільськими світлицями Мурованокуриловеччини, бачить рідні обличчя. Це для них, як для себе, він постарався, щоб фестиваль став велелюдним, одухотвореним, освяченим материнською і синівською любов’ю. А далі було відкриття погруддя Тараса Шевченка. Це ініціатива долинян, які вважають, що на часі вшанування пам’яті Кобзаря, співця України, в поезіях якого тема матері – одна з найголовніших. В цьому урочому дійстві взяли участь очільники області та району: голова облдержадміністрації Валерій Коровій, голова Мурованокуриловецької райдержадміністрації Сергій Ладан, голова районної ради Сергій Кушнір, сільський голова В’ячеслав Лаврентьєв, працівники культури району на чолі з невтомною Валентиною Веклюк, меценат Євген Гуменюк, який виділив кошти на спорудження погруддя українського пророка та на ремонт сільського будинку культури, а також депутати обласної ради та численні гості. Вітання керівників, натхненні виступи поетів, піднесення, що охопило всіх присутніх – залишаться в пам’яті надовго. Ось Тарас Шевченко в Долинянах Тут постав для поколінь нових, Покажіть його на всіх екранах, Між тополь і цих садів рясних. Сільські світлиці Мурованокуриловеччини прибрані вишитими рушниками, заповнені виробами майстрів, картинами місцевих художників, керамікою, а ще – обрядовими короваями і пирогами, розмістились півколом по периметру подвір’я СБК. Гості, шануючи громаду, уважно оглядали виставкові експозиції, спілкувались з майстрами. А далі розпочалась концертна програма!

Велелюдний фестиваль у Долинянах Вклонімось матері до самої землі, Юрковський та Зоя Красуляк, співачки Анна Одвічній трудівниці невсипущій, Прасол і Тетяна Бондар тощо. Окрасою фестиваЗа білу паляницю на столі, лю стали творчі колективи Вінниччини: «КалиЗа піклування і тривоги літ, на» Махнівського СБК з Козятинщини, ансамбЗа все, що тільки є на світі суще. лі «Жартівниці», «Площаночка», долинянський Ціле суцвіття пісень прозвучало нині як уклін дует і фольклорний ансамбль, вокальне тріо з матері-трудівниці, «горлиці», «чаєчці». Скільки Попелюх Мурованокуриловецького району. А поетів і композиторів оспівали цей образ, під- ще – Ярослав Пшиворський з Липовця, Сергій нятий митцями на найвищий п’єдестал у свідо- Грималюк з Рівного, Леся Король з Мурованих мості українців, про що можуть розповісти на- Куриловець, дует сестер Ірини та Катерини Гривіть назви пісень. Ось лише деякі з них: «Мама» цюків з Вінниці, тріо «Зірниця» Вінницького Петра Головатюка і Станіслава Городинського, обласного будинку культури вчителя. А як про«Чорнобривці» Миколи Сингаївського і Воло- никливо у майстерному багатоголоссі народного димира Верменича, «Материн солодкий хліб» аматорського хорового колективу Липовецького Наталії Земної та Ольги Янушкевич, «Мамина РБК прозвучала пісня Станіслава Городинського хустка» Ганни Чубач, «Матусю-горлице» На- на вірші Наталки Погребняк «Матусю-горлице». талі Погребняк та Станіслава Городинського! І, звичайно, дарував своє мистецтво землякам А музику до багатьох пісень про маму створив ювіляр, талановитий співак заслужений артист Станіслав Городинський. (Особливо багато він України Станіслав Городинський. працював у співавторстві з Марією Ясаковою, Про що б не співав – про село, про Україну, Ніною Шаварською тощо). про волю, про кохання, про синів, все присвячуЧимало авторських пісень, присвячених ма- вав їй, - рідненькій, що дала йому голос, а з ним тері, виконали друзі Станіслава Городинського – все: успіх, визнання, щасливу життєву дорогу, народні артисти України Ірина Швець та Микола насичені будні, велелюдні свята, нагороди і слаЯнченко, заслужений артист України Олексій ву. Все починалось з простого порога рідної хати, Ричко, заслужений діяч естрадного мистецтва з подвір’я в спориші, з народних пісень на кутУкраїни Юрій Грицюк, автори-виконавці Ігор ку, що їх заспівувала Ганна Городинська. А він, її улюблений син, заспівувач нової доби, робить все, щоб українська пісня лунала на всіх теренах, на всіх сценах і майданчиках великої країни. Це його обов’язок перед матір’ю і перед Україною. До самого вечора, до першої зірки лунали ті пісні над Долинянами, піднімались до небес. Чи чуєте, мамо? Вклонімось матері за руки золоті, За все, що відбулося у житті, За вік трудний, що довелось верстати, Повік благословенна жінка-мати. Вклонімось їй за вишитий рушник, За пісню незабутню, легкокрилу, Що поверта додому з далини…

Хата дитинства

Провідний методист ОЦНТ Жанна ДМИТРЕНКО

Свято обрядових хлібів та дідухів у Білопіллі Котився вінець з поля, Дивувалися ліси Закотився до голови двору. Де поділися вівси? Жніте, женчики, жніте Женчики піджинали І віночок плетіте. Залізними серпами. Віночок пелехатий, Залізними серпами, Наш господар багатий. Біленькими руками.

(Народні пісні у запису Гната Танцюри)

оли в щедротних подільських садах наливаються яблука і сливи, обважнілим гіллям вклоняючись широким нивам, коли врожай зернових вже зібрано і земля відпочиває , віддавши найбільше свого золотого тепла – добірного зерна, тоді на Білопіллі, в єдиному на Україні музеї хліба проводиться обласне свято обрядових хлібів та дідухів «Народу вічний оберіг». Цьогоріч вже вчетверте.

Козятинського району, а також творчі колективи та коровайниці з Гайсинського, Літинського, Липовецького (аж дві!) та Калинівського районів. Шанувальники народних звичаїв з’їжджаються, щоб і собі долучитися до цієї прекрасної традиції, що споконвік живе в народі – уславити хліборобський рід, оспівати хліб, як життєдайну основу людського буття. Так, ми – хліборобська нація , яка впродовж тисячоліть засівала землю житом-пшеницею і з покоління в покоління передавала цю традицію і любов до хліборобської праці. Хліборобський рік народив тисячі пісень. Вони завше йшли поруч – хліб і пісня. Засів і жнива завжди проходили урочисто. А дійство випікання та споживання хліба ставало майже сакральним. Народ, який пережив тільки у 20 столітті колективізацію, голодомори навчився дорожити кожною хлібною крихтою . Тому хліб на столі – в селянській хаті був за головного - і в будень, і на Різдво, коли пишався на святковому обрусі на столі короваєм і книшами, і на Великдень, коли випікалися сяючі золотом паски і величалися між крашанками у

Свято принесло радість спілкування Якраз на свято Преображення Господнього, яке в народі називають яблуневим Спасом, кожна територіальна громада Козятинського району має за честь представляти свої світлиці з виробами майстрів і найголовніше – з хлібами, короваями, дідухами. Також на Козятинщину поспішають у гості з сусідніх районів – майстрині-коровайниці з власними виробами, щоб поринути у круговерть цього особливого свята. Двадцять шість територіальних громад

пасхальному кошику, коли з калачами йшли на хрестини, або з паляницями на сватання, коли дивовижно уквітчаний коровай сяяв на весільному столі. Це добро уквітчували і дідухи – символи нашого достатку і пам’яті роду. І тому на святі, де вшановують хліб, можна побачити все: від зернини до колосочка, від підпалка

Майстрині дідухів з Кашперівки Козятинського району до короваю, від соломи – до дідуха. Бо все має свою форму і свій зміст і свій пісенний супровід на цьому велелюдному дійстві. Щирим словом, розлогою величальною піснею починається свято нашого добробуту і великих сподівань. До цього дійства долучилися керівники Козятинського району, почесними гостями були заступник голови Вінницької облдержадміністрації Олександр Крученюк, начальник

управління культури і мистецтв облдержадміністрації, заслужений артист України Станіслав Городинський, директор обласного центру народної творчості, заслужений працівник культури України Тетяна Цвігун. Всі вони висловили слова захоплення і вдячності за організацію такого чудового свята: і керівництву району, і працівникам культури, і всім учасникам, і тим, хто знайшов час і бажання бути тут. Привітання Станіслава Городинського було особливим – сольний концерт для учасників свята. Під ті теплі хвилюючі пісні хотілося танцювати, посміхатися і підспівувати, що ми й робили з задоволенням. А мешканці Козятинщини щораз дивують новими відкриттями та особистостями. Цьогоріч жителька села Селище Олена Беззубенко, талановитий і самобутній художник-модельєр, представила стилізовану колекцію національного костюма під назвою «Житня». Демонстрували одяг звичайні сільські дівчата і жінки. Кажуть, що не одяг прикрашає людину, але саме вдало підібрана і вишукана сукня може підкреслити жіночу привабливість. Тому й на сцені ми побачили прекрасні й незвичайні моделі. Впродовж свята я постійно вишукувала у натовпі дівчат, вбраних у ці неповторні стилізовані костюми, що так милували око. Вони вражали своєю яскравістю та довершеністю. І віночки із справжніх колосків були схожі на сонячне проміння. А сукні — розшиті цілими картинами з краєвидами, хмарками та зеленими полями. Мені пощастило поспілкуватися з пані Оленою, яка розповіла, що у неї таких колекцій декілька. Вона їх розробляла і до зимових обрядів, і до весняних. А назва цієї колекції говорить сама за себе – «Житня». Традиційно в рамках свята було проведено конкурс на кращий коровай, кращий дідух та

Колекція стилізованого одягу «Житня» 18

Гостинне Білопілля кращу виставкову світлицю. Директор обласного центру народної творчості Тетяна Цвігун та начальник відділу культури і туризму Козятинської райдержадміністрації Володимир Воронов привітали переможців і вручили дипломи та пам’ятні сувеніри. Гайсинському районному відділу культури і туризму, Вернигородському сільському будинку культури Козятинського району та ПАТ «Козятинхліб» — за найкращий коровай; Лисоволисіївському СБК Калинівськго району та Кашперівському СБК Козятинського району — за кращу виставкову

Високоповажні дідухи

світлицю; Миколаївському сільському будинку культури та Глухівецькій ОТГ Козятинського району — за кращий дідух. Гості свята ще довго смакували хлібними виробами і захоплено ділилися враженнями. Навкруг золотилися великі солом’яні тюки, серед яких з задоволенням фотографувалися на згадку учасники свята, колективи та молодь. Навкруг старовинного вітряка вже підростає молодий сад, який плекає для майбутніх відвідувачів його директор Сергій Рибачук. Відрадно, що люди піклуються про майбутнє свого села, своєї громади, про долю дітей, які тут народилися і будуть жити, про майбутнє України, маленькою частинкою якої є і ця місцина. А мені подумалось: як добре, що кожна людина може знайти себе у творчості, у професії, навіть у щоденному спілкуванні з талановитими людьми. А кожне українське село здатне дивувати навіть найвибагливіших міських жителів своєю неповторністю. Провідний методист ОЦНТ Зоя КРАСУЛЯК

* Обрядові хліби Вінниччини

Калачі для запрошення на весілля

країнське традиційне весілля можна порівняти з виставою, у якій кожен запрошений гість є дійовою особою і має окреслену традицією роль, виконує певні функції. На виконання таких обов’язків усіх учасників весільного дійства (гостей) у давнину запрошували випічкою із здобного тіста або

хлібом. Під час запрошення на весілля молодий (молода) кладе на столі хлібний виріб і промовляє традиційну фразу: «Просили батько і мати на хліб, на сіль, а я прошу на весілля», - після чого називає поіменно всіх хатніх і їх весільні чини, в якості кого вони будуть на весіллі. В хаті свого судженого молода промовляє: «Просили батько і мати на хліб, на сіль, а я на весілля, маму за маму, батька за батька, а Петра за чоловіка не на день не на рік, а на цілий вік». На що їм відповідають: «Дякуємо за запрошення, хай Вас Бог благословляє» Під час запрошення калачі носять дружки або бояри у пілках (хустках). Запросивши всіх родичів, молодий і молода повинні повернутися додому з калачем. Якщо трапиться так, що калачів не вистачає, з одним калачем повертаються додому, добирають калачів ще і йдуть просити далі, щоб запросивши весь рід, повернутися не з порожніми руками, а обов’язково з калачем, щоб в родині був достаток [1]. Для запрошення на весілля в різних регіонах України печуть різні калачі. На Поліссі це – шишки, у селах Середньої Наддніпрянщини, центральних, східних і північних районах Поділля використовують невеличкі «парні калачі» (для запрошення всієї родини) або «непарні калачі» (для запрошення дорослих парубка чи дівчини окремо від родини). У південних районах Поділля та на Наддністрянщині використовують один або пару великих «побігущих» калачів, які не залишають запрошеним, а лише кладуть на столі, а виходячи з хати, забирають з собою А в деяких селах Тульчинського, Шаргородського, Муровано-Куриловецького районів

на Вінниччині просять калачами, що мають вигляд гуски або пари гусей (гусака і гуски зв’язаних червоною стрічкою). Зупинимося більш детально на різновидах весільної випічки, яка використовується для запрошення на весілля на території Вінниччини.

Запрошення хлібом

Хлібом запрошували найголовніших розпорядників і організаторів весілля – старосту, дружка, старшого боярина, старшу дружку, а також кухарку. Їх просили найпершими і заздалегідь, а тому використовували для запрошення звичайний хліб адже калачі пекли пізніше, напередодні весілля. Молодий запрошує хлібом старшого боярина і старосту, а молода відповідно – старшу дружку і дружка [2, c.30]. Дружко – це головний розпорядник на весіллі з боку молодої, він повинен бути одруженим. У нього такі ж обов’язки, як у старости молодого, іноді його також називають «старостою» або «старостою молодої». З хлібом просять головних весільних розпорядників, а їх родини вже напередодні весілля запрошують ще й калачем.

Парні калачі для запрошення одружених і їх родин

По формі калачів, які випікають у селах Центральної України, видно кого саме запрошує молода (молодий) на весілля – всю родину, чи лише свою подругу (друга). Для запрошення всієї родини (подружжя, їх дітей і батьків, якщо старше покоління проживає разом з одруженими дітьми) використовують один «парний» інша назва «паровий» калач на всіх. Парні калачі мають у центральній частині парний орнамент (дві поплітки, дві квіточки, дві пташки, тощо). «Паровим калачем, який складається з двох попліточок просять всіх членів родини (сім’ю), а калачем, що складається з однієї поплітки – «непарним», просять неодружених парубків і дівчат без батьків» [3]. Овдовілих самотніх родичів також за-

прошують парними калачами. Такий калач символічно передбачає запрошення живого родича в парі з його покійною дружиною чи чоловіком, які будуть перебувати на весіллі незримо. Парні калачі для запрошення різних родин можуть відрізнятися між собою. Зазвичай печеться велика кількість малих за розміром (100150 г) калачиків, проте для особливих гостей – родини свого нареченого (нареченої), хрещених батьків, поважних гостей парні калачі роблять більшого розміру і прикрашають різноманітними фігурками з тіста. Для старійшини роду – найстаршого прямого предка молодої (молодого) чоловічої статі печуть калач з качечками (вужиками), поверхня якого обліплена знаками сигми [4]. Ним просять всю сім’ю в якій проживає такий дідусь чи прадідусь.

Калачі для запрошення неодруженої молоді

Для запрошення на весілля дорослих парубків і дівчат окремо від їх батьків та молодших сестер або братів використовують «непарні» калачі. «Непарний» калачик, на відміну від «парного», складається з одного джгутика, поплітки, або має на поверхні одну квіточку. За народною традицією окремо від батьків може приходити на весілля лише одна дитина з родини – найстарша. Менша не має права дівувати (парубкувати), поки старша не одружиться, щоб раніше старшої заміж не вийшла, «щоб старшу під корито не посадила». Якщо окрім такої подружки чи друга з родини більше на весілля нікого не запрошують, то дають один непарний калач. Якщо ж на весілля просять всю родину, серед членів якої є дорослий парубок чи дівчина, то давали один парний калач на всю родину або два калачі – парний для всієї родини і непарний для найстаршої дитини. У селі Стіна Томашпільського району на Вінниччині родини одружених родичів просять побігущим калачем, який після запрошення забирають з собою, а дорослу молодь – калачем, який залишають у хаті. Кожній дружці, світилці, дружбам, боярам тут печуть по два калачі – один дають під час запрошення, другий калач кожен отримує на весіллі в неділю в хаті своїх родичів: дружки, дружби у молодої, а світилки, бояри – у молодого. По два калачі неодруженій молоді дають для того, щоб вони знайшли собі пару [5, с.112]. Аналогічні звичаї ми бачимо і під час хрестин, коли неодруженим кумам також дають по два калачі.

Побігущий калач

Дещо відрізняються калачі, якими просять на весілля у південних районах Вінниччини. Це так званий побігущий калач або пара калачів. Побігущий калач (калач-побігун) значно більший за розміром і має посередині дірку. Під час запрошення на весілля його лише кладуть на столі але не залишають в оселі запрошених, а забирають з собою по виході з хати: «Побігущий калач обв’язують червоною стрічкою – на любов. Носить калач старша дружка. А наречена носить різочку, виламану з молодої верби. Та з дівчат, яка випадково виб’є її з рук нареченої, наступною вийде заміж - відіб’ється від свого роду… Прийшовши в дім, калач потрібно покласти на стіл, всі сідають, потім наречена підіймається та запрошує на весілля зі словами «Просили мама й тато, і я Вас прошу на хліб, на сіль, до мене завтра на весілля», а як виходять з хати то старша дружка калач забирає» [6]. В деяких селах на червоній стрічці (червоному поясі) носять побігущого калача або пару калачів лише дружки молодої, а хлопці зі свити молодого свого побігуна або пару побігунів несуть на коромислі[7]. Запросивши всіх родичів, побігущий калач приносять додому. Його подальше використання має свої варіанти. У селах Слобода Шаргородська, Гибалівка Шаргородського р-ну (тут використовують пару побігущих калачів) їх кладуть на весільному столі перед молодими поряд з короваєм. А в неділю, перед тим, як мають випроводжати старшу дружку, обидва побігущі калачі крають і роздають молоді. У селі Антопіль Томашпільського району, запросивши родичів на весілля і повернувшись додому, старша дружка або старший боярин розламують побігущий калач над головою молодої (молодого) і роздають шматочки присутнім. Молода розламує і різку, з якою запрошувала, та роздає дівчатам. Кажуть, якщо дівчата поставлять її під подушку, то їм присниться їхній наречений [6]. В селі Антонівка Томашпільського району побігущого калача розламує мама молодого чи молодої також над головою своєї дитини і роздає неодруженій молоді, «щоб швидко заміж бігли або женилися» [8]. В деяких селах побігущим калачем частують не лише молодь, але і людей старшого

віку, щоб могли ще довго бігати і танцювати на весіллях [9], або роздають у неділю людям які прийшли подивитися на весілля без запрошення[10]. Їх ще називають «запорожцями», бо вони не заходять до хати, знаходяться за порогом оселі. В с. Стіна Томашпільського району побігущий калач молодої суттєво відрізняється від побігуна молодого, як за зовнішнім виглядом, так і за подальшим його використанням. Побігущий калач молодої прикрашають не лише квітами, а й прядивом – «куклою» та зберігають підвішеним на гвіздочку на чільній стіні оселі протягом всього життя, як оберіг родинного щастя[5, с.114]. Побігун молодого його родичі ділять між собою і з’їдають на подвір’ї молодої у неділю, коли приходять по молоду. Попередньо по дорозі до молодої рід молодого тричі проходить під цим калачем [5, с.113].

Гусак і гуска для запрошення на весілля

В деяких Подільських селах (Михайлівка, Пеньківка, Ярове Шаргородського р-ну, Кирнасівка, Михайлівка Тульчинського, Михайлівці Муровано-Куриловецького) нами зафіксовані калачі для запрошення на весілля, які мають вигляд гуски або двох зліплених між собою гусей – гусака і гуски. Гуску іноді роблять у вигляді нареченої з віночком і стрічками на голові. У селі Кирнасівка Тульчинського району для за-

прошення на весілля випікають калач у вигляді пари птахів, його називають «гусками». Гуски для запрошення молодят перев’язують червоними стрічками» [11]. А в селі Михайлівка того ж району просять на весілля не парою гусей, а маленькими калачами, що мають вигляд однієї гуски. Такі калачі залишають у кожній оселі [12]. Зазвичай пару гусей використовують як побігущий калач, їх перев’язують червоною стрічкою, підчас запрошення на весілля гусей кладуть на столі, а виходячи з хати забирають і йдуть просити інших родичів. Хоча іноді місцеві жителі вказують на двояке використання таких калачів – як побігущих, і як таких, що залишали в оселях запрошених. Оскільки ці села знаходяться в перехідному регіоні, де поряд на півдні та заході від них просять побігущими калачами, а на півночі та сході калачиками, які залишають у кожній хаті, тут інформатори згадують про обидві традиції, часто називаючи одну з них більш давньою, а іншу більш сучасною: «На весілля запрошують парними гусками, які символізують щасливе подружнє життя, раніше гуски залишали кожному запрошеному, сьогодні, на жаль, ця традиція відмирає, на даний час просять однією парою гусей не залишаючи їх запрошеним, просто кладуть на стіл, при цьому промовляючи від батьків і наречених запрошення, а потім цих гусей забирають з собою» [13]. Обійшовши всіх родичів, гуску з гусаком

зазвичай приносять додому. Під час весільного застілля їх кладуть на столі перед молодими поруч із короваєм, і саме на них зверху кладуть дві ложки, зв’язані червоною стрічкою. У випадку, коли гусей під час запрошення залишали в хатах, то робили їх меншого розміру, а одну пару робили більшою за інші калачі, саме її приносили дому і клали перед молодими на весільному столі. «Нареченим на стіл кладуть більших за об’ємом гусей, ніж ті, з якими запрошують на весілля, цих гусей перев’язують червоною стрічкою і туди ж прив’язують дві ложки. На другий чи третій день наречені їх їдять з умовою що не розламують пару вздовж, а поперек, щоб обі половинки були разом все життя» [13]. Аналогічно їли гуски і ті родичі, яким їх залишали в оселях під час запрошення на весілля. «Коли наречений чи наречена виходили з хати, в гусей відкушували дзьобики, при цьому приказуючи, щоб молода не старілась. Розламували гуску не вздовж, а поперек щоб не розділяти пари» [13]. У селі Ярове Шаргородського району нам розповіли про давній звичай пускати «гуску» на воду. «Обійшовши все село і запросивши всіх родичів, молода з дружками йшла до води і пускала «гусей» на ставок, обережно клала калач на поверхню води і дивилася, як попливуть її гуси. Якщо певний час будуть триматися на воді рівно, то і життя у молодих буде гарним, а якщо калач перевернеться і гуси попливуть вниз головою, а підошвою догори, то і подружнє життя піде шкереберть» [14]. У селі Зведенівка також пускають гусей на воду: «У кожній хаті молоді залишали гуску в знак запрошення на весілля. А якщо хтось із наречених проходив біля річки, озера чи струмка то мав пустити на воду парну весільну гуску, яку брав з дому заздалегідь. Символом щасливого життя подружжя було безперешкодне плавання гуски по воді, а нещасливого – прибиття гуски до берега чи перешкоди на її шляху» [10]. Пускання весільного калача (гусей) на воду могло символізувати запрошення на весілля не лише живих родичів, але і померлих предків. За народними віруваннями світ мертвих (Наву) і світ живих (Яву) розділяє водний рубіж, а водоплавна птиця що вміє пірнати, в тому числі і гуси, можуть бути посередниками між живими і померлими, передавати вісточки від одних до других. Про пускання калача на воду для померлого хлопця читаємо і у Г. Маковій: «Калач

весільний дівка опускала на воду, якщо перший любчик її відійшов (помер), би її у супокої лишив» [15, с. 132]. Отже традиція запрошувати на весілля з хлібом або здобною випічкою в Україні є досить давньою. Вона має свої особливості в різних регіонах. Про місцеву специфіку калачів для запрошення на весілля знають люди старшого і середнього віку, подекуди вона ще побутує в українських селах, проте стрімко втрачається у наш час. На зміну калачам приходять паперові листівки, де чітко вказується кого саме запрошують.

Джерела

1. Записано від Верби Надії Петрівни с. Гуменне Вінницького р-ну. 2. Танцюра Г. Весілля в селі Зятківцях /Упоряд., ред. М.К. Дмитренко, Л.О. Єфремова. – К.: Редакція часопису «Народознавство», 1998. – 404 с. 3. Записано від Мельник Марії Омелянівни, с. Маньківці Барського р-ну Вінницької обл. 4. Записано від Ступак Лілії Петрівни с. Байківка Калинівського р-ну, Вінницької обл. 5. Творун С. Стінянські «колачі». //Народна творчість та етнографія. – 2001. - №4. – С. 109115. 6. Записано від Коваль Марії Антонівни с. Антопіль, Томашпільського району, Вінницької обл. 7. Записано від Зеленянського Івана Федоровича, с. Піщанка, Вінницької обл. 8. Записано від Бондар Галини Романівни, с. Антонівка, Томашпільського р-н. Вінницької обл. 9. Записано від Ярової Галини Фотіївни, с. Вила Томашпільського р-ну Вінницької обл. 10. Записано від Нагнатової Люби Володимирівни, с. Зведенівка Шаргородського р-ну Вінницької обл. 11. Записано від Гонти Євдокії Тихонівни, с. Кирнасівка Тульчинського р-ну Вінницької обл. 12. Записано від Чагур Галини Олександрівни с. Михайлівка Тульчинського р-ну, Вінницької обл. 13. Записано від Галунко Раїси Самійлівни, с. Михайлівка Шаргородського р-ну Вінницької обл. 14. Записано від Сташко Людмили Василівни с. Ярове Шаргородського р-ну Вінницької обл. 15. Маковій Г.П. Очі згори // Народознавчі новели. – К.: Генеза, 1996. – 496 с.

Кандидат історичних наук, доцент ВННІЕ ТНЕУ Світлана ТВОРУН

* Нематеріальна культурна спадщина

Про барське гончарство

к відомо з історичних та науково-дослідницьких джерел, в місті Бар здавна існував гончарний промисел. В музейних і приватних зібраннях зберігається численна кількість зразків продукції барського гончарного промислу, які легко впізнати за їх стилістичними ознаками форми, розпису і технологічною якістю матеріалу. Вироби барських майстрів являють собою цілісне явище суспільної культурної спадщини. Спробуємо стисло окреслити в даній статті характерні ознаки барського народного гончарства. Слід одразу зауважити, що в Бару розвиток гончарства відбувався в двох напрямках, які для зручності умовно назвемо цеховий і звичайний. В основному вестимемо мову про цеховий, який виник і діяв, як усталена гончарська школа з чіткими стилістичними рисами з часів середньовіччя і до початку ХХ століття, тобто, до часу поширення промислово-технічного виробництва. Саме розвиток і утвердження промисловості спричинили занепад і зникнення кустарних народних промислів, в тому числі і цехового гончарства. Культурну спадщину Вінниччини неможливо уявити без художніх надбань гончарів Бару. Вироби барських майстрів гончарства сьогодні прикрашають музейні експозиції видатних музеїв України і Росії. Витоки художніх традицій барських гончарів, вочевидь, ся-

іл. 1

гають далеких середньовічних часів. Проте естетика гончарного розпису барчан і сьогодні хвилює і приваблює увагу колекціонерів, мистецтвознавців, науковців і інших дослідників культури подільського краю. В середній школі № 1 міста Бар зберігається миска невідомого барського майстра, очевидно, виготовлена в час на межі ХІХ-ХХ століть. Ця миска є класичним зразком барського гончарства ХІХ-початку ХХ століття своєю формою і стилем розпису (іл. № 1). В центрі миски змальовано стилізований образ птаха на яблуневій квітучій гілці. По краю миски нанесено кілька темних ліній, що

іл. 2 своєрідно обрамляють малюнок в центрі, а по вінцю миски намальовано хвилясту лінію, яка остаточно завершує всю композицію розпису. Вражає, в першу чергу, графічна вишуканість зображення птаха і гілки, що основується на вичерпному лаконізмі і образній точності ліній. Жодного зайвого штриха. Графіка ліній створює враження динамічної стрімкості в поставі самого птаха і цей динамізм підтримується лінійною експресією зображення квітучої яблуневої гілки. Образ птаха на гілці в розписах мисок на Поділлі найпоширеніший, але в кожному гончарному осередкумайстри протягом тривалого часу виробили оригінальні стилістичні традиції малюван-

іл. 3 ня і цим були не схожі на інших. Розписбарськихмайстрівособливийсвоєюкаліграфічноювишуканістю, яка, очевидно, культивувалася в практицісередньовічнихгончарськихцехів, де культура розписуваннярегламентуваласяцеховим уставом і чіткосповідувалася в кожному цеху усталеними правилами. Цезасвідчуютьтіартефакти, щодійшли до нашого часу і зберігаються в музейнихсховищахКиєва, Львова, С-Петербурга та приватнихзібраннях. В Національномумузеїнародноїархітектури і побуту НАНУ в селі Пирогів під Києвом зберігається миска невідомогобарськогомайстра, яка близька стилем розпису до вищерозглянутої миски ізбарської СШ № 1, але композиційнорозписбільш «розріджений», тобто, елементималюнку не маютьтієїщільності в розташуванні, яку ми спостерігаємо в попередньомузразку (іл. № 3). Також, в різних музеях є іще кілька мисок невідомих бар-

іл. 4

іл. 5 ських майстрів, якістилістично тотожні вище розглянутим. Мова про миску і полумисок, що в даний час зберігаються в фондах Національного музею-заповіднику українського гончарства в Опішному, про миску з колекції Музею етнографії та художнього промислу Інституту Народознавства НАНУ у Львові і полумисок з колекції Національного музею історії України. Тобто, названі твори барських гончарів стилістично дуже близькі і створюють враження авторської спорідненості, ніби розписувалися одним майстром. (іл. №4, 6)Остаточно стверджувати цього не можемо з певних об’єктивних причин. Полумисок також належить до барської гончарської традиції. Ритмічний пояс по краю полумиска явно належить до барської школи, як і малюнок квітучої яблуневої гілки, але зображення птаха в даному разі не маї тієї каліграфічної витонченості і динаміки, яку ми розглянули в попередніх зразках. Тут птах має форми, що наближені до натуральних. За відсутності аналогій важко сказати, чи це випадковість. Два полумиски з фондів Вінницького обласного худож-

іл. 6

нього музею безперечно також належать до барської гончарської школи, але трактування форм розпису близьке до натуралістичного (іл. №№ 5, 8). Тут відсутня стилізація форм, властивих вище розглянутим зразкам. І птахи і вазони формою наслідують натуральні образи. Ці два полумиски розписані одним майстром, адже зображення абсолютно тотожні. Декоративний фриз по краю полумиска, без сумніву, належить до барської традиції. Невід’ємною складовою барського гончарства є виготовлення різноманітних корчаг і баньок, в яких повною мірою проявилося високе мистецтво гончарного формотворення на крузі. Барські баньки і корчаги, як правило, покривалися ззов-

іл. 7 ні білим ангобом і розписувалися підполив’яним розписом зеленими, червоними та брунатно-коричневими фарбами. На відміну від мисок, баньки і корчаги розписувалися майже однотипно, в межах 3-ох орнаментних варіацій. Найпоширеніший орнаментний розпис корчаг і баньок являє собою спрощений фриз в кілька рядів із одноманітних елементів, що розташовується в верхній частині посудини навколо горловини. В деяких випадках ряди фризу розмежовуються горизонтальними лініями (іл. № 7). Проте, виготовлялися і відповідно декорувалися (розписувалися) порівняно великі і баньки і корчаги, що мали більш багатий орнаментальний розпис. Із таких великих посудин при-

іл. 8 вертає увагу банька, що зберігається в фондах Національного музею-заповіднику українського гончарства в Опішному (іл. №2). Ця посудина має розкішний декоративний розпис в верхній частині, що вражає своєю святковістю і багатством форм, стилістичною цілісністю орнаментального мотиву, все тією ж каліграфічною довершеністю і динамізмом елементів, які ми мали можливість бачити в розписі миски із зібрання барської СШ № 1 (іл. № 1). На жаль, мало імен гончарів збереглося в народній пам’яті, їх всього кілька і вони не мають гарантованого зв’язку з конкретними гончарними виробами, щоб було можливим впевнено говорити про їх мистецький внесок. Але один з барськихмайстрівподбаввсе таки про своєбезсмерття і увічнивсвоєім’я, підписуючи ним свої твори. Мова про Павла Самоловича. В колі барських гончарів він посідає особливе місце, завдяки сюжетним композиціям на полумисках, що нині є окрасою музейних колекцій в Києві і Санк-Петербурзі. За певними припущеннями дослідників, Павло Самолович перебував деякий час в Косові, нинішньої Івано-Франківської області. Саме в косівських гончарів він запозичив спосіб ритованого малювання по сирому гончарному виробові і серед барських гончарів він єдиний, хто користувався ритованим малюнком. Очевидно, що Павло Самолович міг бачити, чи бути знайомим з творчістю Олекси Бахматюка, знаменитого гуцульського гончара,

іл. 11

іл. 9 іл. 10

іл. 12 іл. 13 іл. 15 іл. 14

іл. 16

іл. 17 що прославився сюжетними гончарними розписами. Адже, серед барських майстрів гончарства ПавлоСамолович єдиний, хто творив на полумисках сюжетні композиції. Мова не про те, щоСамолович був учнем Бахматюка, тому що сюжети Самоловича мають специфічне авторське трактування і по малюнку, і по змісту. Та й стилістика малювання у Самоловича зовсім далека від стилю розписів Олекси Бахматюка. Очевидно, що тут мовиться лише про змістовий вплив, а саме, відтворення в сюжетах сцен з містечкового побуту та народного життя, що в Бахматюка, що в Самоловича (іл. №№ 17, 20). Як зазначалося вище, ПавлоСамолович стоїть особняком в середовищі барських гончарів, протее він безумовно належить до барської гончарської традиції, тому що його сюжети на полумисках «пересипані» деталями і детальками чисто барської традиції – це і віночки по обводу полумиска, і окремі елементи в самих сюжетах, як декоративні окраси, що заповнюють порожні місця. Отже, цехова традиція барського гончарства стилістично і технологічно особлива, оригінальна і має чіткі мистецькі

іл. 18

і технічні ознаки, які не мають аналогій в інших гончарських осередках (іл. №№ 9-16). Але поряд із цеховою існувала і звичайна народна традиція, яка мала свої характерні риси і цим відрізнялася. Цікаво, що ці два явища в барському гончарстві, очевидно, існували одночасно завжди, або лиш під час короткого перехідного періоду. Слід сподіватися, що подальші археологічні і архівні дослідження прояснять ситуацію більш конкретно. Звичайна народна традиція (повторно зауважую, що таке термінологічне визначення є чисто умовним і вжито для більшої зручності в поясненнях) мала свої формальні і декоративні осередкові ознаки і цим відрізнялася від інших гончарських традицій Поділля.

іл. 19 На жаль, цей пласт барської гончарної культури мало досліджений і належні йому предмети рідше зустрічаються в музейних зібраннях, а там, де є – кількість їх незначна. По-перше, тут форма мисок має кілька різновидів – зустрічаються конусоподібні, як у цехових, але більше форм з заломом. Форма миски з заломом зустрічається в багатьох інших осередках Поділля і таке поширення цієї форми є свідченням давності традиції. Проте, розпис тут не має аналогів в цеховій традиції, він наділений ознаками архаїчної самобутності і має численні варіації компонування. Напрошується припущення, що архаїзм орнаментного декорування зберігся з давніших часів, коли середньовічних гончарських

іл. 20 цехів ще не було. Підтвердження чи заперечення таких припущень отримаємо лиш після грунтовних і глибоких досліджень. Наявність на теренах одного осередку двох непохожих формотворчих і орнаментальних традицій є доволі унікальним фактом і зайвим свідченням недостатнього наукового вивчення, яке б дозволило в повній мірі осягнути дійсну реальність процесів, що відбувалися в нашій етнічній культурі в порівняно недалекі часи. Таке становище мусить породити в суспільстві громадянську ініціативу, результатом якої стали б рушійні процеси по створенню в Бару (і не тільки) повноцінного музейного закладу мистецького і краєзнавчого спрямування. Музей це прообраз багатопрофільної просвітницької структури, на базі якої можуть відбуватися: освіта молоді, виховання дітей і молоді, науково-дослідна робота, вітчизняна і зарубіжна туристична діяльність, ефективна економічно-виробнича діяльність і т.п. Барське гончарство є винятковим культурно-історичним явищем, на сьогодні мало вивченим, але значимість якого важко перебільшити по причині його давності в часі і високій мистецькій якості, як компонента етнічної культури Поділля. Мистецтвознавець Володимир ТИТАРЕНКО

Пісенні ужинки Андрія БЛАГОДИРА

емирівщина – край, безперечно, ба- вак, була «Пісня про рушник» Платона Майбогатий на яскраві творчі колективи. роди на вірші Андрія Малишка. З нею він вистуПідтвердженням цьому є те, що два- пав на заключному концерті обласного конкурсу надцятьом із них заслужено присвоєно почесне в Житомирі. Вперше на такій великій сцені, звання «народний (зразковий) аматорський». вперше на відповідальному концерті! Звичайно, А серед цих колективів усіма барвами гармо- хвилювався але виступив бездоганно. Бо оберенійного поєднання музики, слова і майстер- гом Андрієві була вишита мамою сорочка. Виного багатоголосся яскраво виграє народний, шита, як у тій пісні співається – «червоними і аматорський чоловічий чорними нитками». Цю вокальний ансамбль сорочечку Андрій Яки«Жайвір» районного мович зберігає донині, будинку культури. І чи як найдорожчий скарб, не з перших днів творяк сімейну реліквію, як чої діяльності ансамбтеплий спомин про малю його керівником і тусю. творчим натхненником Після закінчення був і залишається Аншколи довгих роздумів і дрій Якимович Благовагань, куди ж піти вчидир. Мудрий керівник, тися, – не було і бути не талановитий музикант, могло! Тільки на співанеперевершений співак, ка! Тож любов до пісні неодноразовий лауреат привела Андрія Благовсеукраїнських та міждира до Житомирського народних пісенних конмузичного імені В.Кокурсів, автор обробок сенка. На той час воукраїнських народних кального відділу в учипісень та вокальних лищі не було, то юнакові творів – все це про Блапорадили поступати на годира. диригентсько-хоровий. Звідки ж прилетів Мовляв, тут і співати цей дзвінкоголосий собудеш, і диригувати наловейко на наше Подівчишся, а згодом змолля? А із Полісся, із сужеш крім співу ще й сідньої Житомирщини вміти керувати хорами – з мальовничого села і ансамблями. Як же Івашківка. Молода мати ці знання пригодилися Софія молила у ГоспоАндрію Якимовичу в да для свого єдиного майбутньому! Згодом, після закінчення училисиночка щасливої та Андрій Благодир ща, був музично-педагарної долі, виспівуючи йому над колискою народних пісень. Тож, ма- гогічний факультет Вінницького педагогічного буть, наслухавшись з раннього дитинства мами- інституту. В 1973 році, після закінчення інстиного ніжного співу, а ще отих співучих полісь- туту, юнак отримує направлення в Немирівське педагогічне училище викладачем по класу баких солов’їв, він назавжди захопився піснею. Вразлива, тонка душа Андрійка з раннього яна. Так, не думаючи-не гадаючи, залишився дитинства шукала розради у вічній, як світ, укра- Благодир в Немирові назавжди. Це мальовниче їнській пісні. Бувало, зберуться дівчата, щоб на- містечко з багатющою культурною історією стаспіватися, і малого Андрійка зовуть до гурту, а ло для нього другою маленькою батьківщиною, він сріблястим голосочком, знай собі, виводить а зовсім чужі люди – ріднею. В Немирівському педучилищі Андрій Якинайвищі нотки, та так дзвінко, так мелодійно, як соловейко в гаї. Тож вже тоді односельчани про- мович розпочинає свою активну педагогічну і творчу діяльність. Крім викладацької роботи він рочили йому співочу долю. В школі Андрійко став незмінним учасни- ще й керує вокальним ансамблем «Подолянка». ком всіх шкільних свят, концертів, солістом хо- Цей ансамбль став першим колективом, з яким рового колективу. І ніхто його не примушував, молодий хормейстер робив перші самостійні –самого приваблювали музика і спів. Без них не кроки як фахівець. Талановитого музиканта і мислив свого життя, бо ще тоді відчув, що це співака помічають і оцінюють. Керівник Немидає йому життєдайну енергію. Першою піснею, рівського будинку відпочинку «Авангард» Миз якою він заявив про себе, як талановитий спі- хайло Наумович Мостовий запрошує Благодира

Співає ансамбль «Жайвір» стати художнім керівником закладу. Тут Андрій ко підтримував! Побільше б таких керівників! Благодир шліфує свою майстерність як співак, а Світла йому пам’ять!», – схвильовано згадує ще організовує дует і квартет, а також допомагає Андрій Якимович. За такої підтримки «Жайвір» набирає високерівникові хору Антону Скоросницькому в оркого польоту, він є активним учасником кульганізації діяльності великого колективу. В 1978 році Андрій Якимович із числа викла- турно-мистецьких заходів району, області, дачів педучилища створює чоловічий вокальний представляє Вінниччину на всеукраїнських піансамбль «Жайвір». Але педагогічне училище з сенних фестивалях конкурсах, де здобуває заНемирова переводять у Вінницю, тож чолові- служені перемоги. В 1982 році колективу причий ансамбль «Жайвір» майже в повному складі своюється звання народного аматорського, а в на чолі із керівником починає свою діяльність 1988-му – за вагомий внесок у розвиток вокального мистецтва Вінниччини, високий професівже як колектив районного будинку культури. Андрій Якимович з глибокою шаною, лю- оналізм, ансамбль «Жайвір» відзначено висобов’ю і вдячністю згадує тодішнього завіду- кою урядовою нагородою – Грамотою Президії ючого, а пізніше начальника відділу культури Верховної Ради України! За цими перемогами і туризму Немирівської райдержадміністрації – щоденна копітка праця Андрія Якимовича Миколу Федоровича Шпортуна. Він підтримав Благодира. Впродовж 40 років народний аматорський і колектив, і керівника та й сам був впродовж багатьох років незмінним учасником ансамблю. чоловічий вокальний ансамбль «Жайвір» за«Як Микола Федорович переймався діяльністю чаровує слухачів високим рівнем виконавської творчих колективів району, як плекав їх, усіля- майстерності, сценічною культурою, майстерним злагодженим звучанням та справжнім козацьким запалом. Важко підібрати слова, якими можна було б висловити вдячність і захоплення талановитими співаками під керівництвом Андрія Благодира. Адже упродовж цих років він є незмінним керівником, наставником, товаришем і учасником колективу. – Чому Ви дали таку назву вашому колективу?, – запитую Андрія Якимовича.

В родинному колі

– Бо жайвір – це маленька пташечка, яка прокидається зі сходом сонця, злітає високо в небо і, тріпочучи крильцями, супроводжує працю хліборобів. І співає жайвір цілий день, складаючи шану Богові за те, що дав йому такий талант. Отак і «Жайвір», і Андрій Благодир співають і прославляють наш подільський край у своїх піснях. Андрій Якимович – турботливий чоловік і люблячий татусь. Разом з дружиною Ніною Петрівною в любові і злагоді прожили гідне життя. До слова, Ніна Петрівна – вчитель математики, за роки педагогічної діяльності виховала не одне покоління учнів, які у захваті і з вдячністю згадують її, як найкращого математика. Так, навіки в одному домі гармонійно поєднались «фізика і лірика». Разом славне подружжя Благодирів виховало гідних дітей: сина Андрія та доньку

моя Ніночко» та багато інших. Всі вони написані у творчій співпраці з вінницькими поетами Т.Корнецькою, М.Каменюком, В.Кузаном, М.Костіним, Ю.Островською, О.Проценчуком тощо. У 2008 році за сприяння Вінницького обласного центру народної творчості, видана збірка творів для чоловічих вокальних ансамблів «Співає «Жайвір»», до якої увійшли твори М.Леонтовича, Я.Степового, С.Гулака- Артемовського, українські та польські народні пісні в обробках А.Благодира та його оригінальні твори. А роком раніше вийшов компакт-диск пісень у виконанні ансамблю «Співає «Жайвір»». Видав Андрій Якимович ще й збірку колядок і щедрівок. Та, віримо, що попереду у нього ще багато пісень і мистецьких проектів. Нещодавно Андрій Благодир відсвяткував 70-річний ювілей. Вітали його друзі, родина,

З донькою Світланою Світлану. Часто Андрій Якимович виступає в відділ культури і туризму Немирівської райдердуеті зі своєю донькою Світланою, випускни- жадміністрації, колектив районного будинку цею Київської музичної академії ім.П.І.Чайков- культури, колеги з обласного центру народної ського. Співаючи і акомпануючи, вони поєднали творчості. Спілкуючись, дякуючи за вітання, два щипкових інструменти: українську банду- Андрій Якимович схвильовано мовив: «Кульру та іспанську гітару. Неповторне поєднання турі сьогодні важко, як ніколи. Але пам’ятаймо, тембрів інструментів, майстерну гру доповню- що українська національна культура – це останють самобутні голоси сімейного дуету. У 2004 ній рубіж нашої незалежності. А незалежність році Андрію та Світлані Благодирам аплодува- неможлива без української мови, традицій, звили глядачі Національного палацу «Україна» на чаїв і рідної пісні. Бо як станемо Іванами безрідзаключному концерті «Родинні скарби Укра- ними – втратимо все!». А мені подумалося, що маючи на Вінниччині їни». Побачили світ два компакт-диски цього прекрасного дуету: «Струни серця» і «Душа ку- такі рукотворні і пісенні скарби, такі самобутні колективи і таких талановитих митців та патріпається в любові». Андрій Благодир виступає і як соліст з двома отів, як Андрій Якимович Благодир, ми просто концертними програмами. Перша складається зобов’язані зберегти все, що було напрацьоване із сучасних естрадних пісень та власних творів десятиліттями. Тож з ювілеєм Вас, шановний Андрію Якимокомпозитора, друга – вечір романсу. Чимало пісень написано самим Андрієм Якимовичем. Це вичу! Нехай ваші пісенні ужинки збагачуються «Петрове поле» пам’яті Петра Козоріза, який новими проектами і новими піснями! Здоров’я загинув у Афганістані, «Падає листя», «Мами- Вам і довголіття на многая, многая, многая літа! на любов», «Романс», «Такі щасливі ми», «Ідуть Провідний методист ОЦНТ дощі», «Ромашка», «Пісня про Немирів», «Ніно, Ніна ДЖУС

* Подільські дзвони

Дорога до спасіння

ажуть, що кожне святе місце позначене рукою Божою. Таке місце є і в селі Голубечому Крижопільського району. Півтора століття Свято-Миколаївська церква стоїть у центрі села, символізуючи собою не лише архітектурну пам’ятку, а й духовну і культурну цінність, єдність поколінь. Дивлячись на храм сьогодні, важко уявити всі ті випробування, які довелося йому пережити…Вісімнадцяте століття. Князь Стефан Четвертинський подарував село Голубече разом з іншими помістями князю Пулавському. Ішли роки, село розросталося, і виникла потреба у церкві, бо до цього часу селяни ходили на Божу службу в село Кісниця. За клопотанням князя Четвертинського в 1744 році церкву було збудовано. Через століття збудовано нову церкву, яка була освячена ім’ям святого Миколая. Вона була трикупольна, у візантійському стилі. Незабаром два крайніх куполи було знято. Однокупольною церква була недовго. У 1865 році був збудований новий церковний храм, який діє і донині. За свій довгий вік храм витримав усілякі лихоліття, вистояв у страшні роки більшовицьких руйнацій. Пам’ятає і клекіт революції у жовтні 1917 року на майдані села. Його дзвони збирали людей і в радісні події, і в тривожні, б’ючи своїми пудовими язиками литу мідь. Були довгі десятиліття мовчання у період тоталіризму. Та система лицемірно назива-

ла себе спадкоємницею вікових надбань людської культури, але відкинула головне – духовність. Проходили роки, але не згасала в серцях людей віра і надія, тому що в їхніх душах завжди жила шана до православної церкви. Адже храм у селі є насамперед символом духовності людини, виводив її з блукань на шлях віри. І водночас був втіленням рідного краю, домашнього вогнища, де завжди горіло незгасне полум’я свічки. Першим настоятелем храму був Федір Гаєвський, згодом - Яків Вільчинський, обидва уніати. І лише Вісаріон Яворський приєднався до православної віри. Згодом настоятелем став його син Іоанн, який служив 30 років і впродовж багатьох років свого священства був на посаді благочинного. Нині храм ошатний, у сучасній оздобі, впорядкований, золотом куполів спрямований у височінь. З любов’ю облаштована територія навколо церкви, багато зелені та квітів – усе навколо говорить про дбайливе, господарське ставлення до духовної святині села. Це завдяки небайдужості прихожан та невсипущій енергії настоятеля храму, протоієрея Олександра. Незважаючи на молодий вік, отець Олександр над усе заклопотаний життям свого приходу: прагне допомогти кожному прихожанину і молитвою, і розрадою, і підтримкою в житті у складних ситуаціях. А ще організовує паломницькі поїздки по святих місцях, після яких у кожного з паломників залишаються спогади, враження, думки про вічне. Нещодавно храму виповнилося 150 років. На ювілейні урочистості завітав митрополит Могилів-Подільський і Шаргородський Агапіт. По завершенні літургії митрополит подякував усім прихожанам за молитовну участь в богослужінні. „Храм, – сказав Владика, – це частинка неба на землі. Це джерело духовності, совісті, честі, гідності, справжньої культури – усе це непрості складники внутрішнього людського життя, які диктують зовнішні прояви особистості в її вчинках і долі. Віра в Бога у людській душі проростає людяністю, високим благородством, духовним зв’язком між поколіннями, усвідомленням себе як частини спільноти, що відома у світі як православне Християнство”. Сьогодні храм, як і багато років тому, корабель серед життєвого моря. І доки храми відкриті, і в них іде служба Богу, потрібно спішити до них, адже ми живемо в дуже динамічний час і завжди повинні пам’ятати про спасіння своєї душі. Стаття підготовлена Оксаною КРОЙТОР, начальником відділу культури і туризму Крижопільської РДА та завідуючою відділом ОЦНТ Галиною ХОМЕНСЬКОЮ

Іван Малюта «На потреби душі. Фольклорні релікти отчого краю»

* Презентація книги

…Ой глибокий колодязю, золоті ключі… Із української народної пісні

країнська народна пісня – значна складова фольклорної спадщини нашого народу – завжди привертала увагу дослідників, мистецтвознавців, етнографів, фольклористів та і просто людей, небайдужих до своєї історії, своїх коренів. Збиранням і дослідженням пісенних скарбів займались Іван Франко і Леся Українка, Олена Пчілка і Осип Бодянський, Михайло Стельмах, Гнат Танцюра, Настя Присяжнюк, Марія Руденко, Микола Дмитренко, Валентина Сторожук, Антоніна Сторожук та інші. І ось ця когорта видатних збирачів фольклору поповнилась ще однією яскравою особистістю. Це наш сучасник, земляк-подолянин Малюта Іван Трохимович, заслужений журналіст України, член Національної спілки письменників України, член Національної спілки краєзнавців України, лауреат літературно-мистецької премії ім.В.Юхимовича, почесний громадянин свого рідного села Цибулівки Тростянецького району. Він є автором цілого ряду книг, що здобули визнання. Нещодавно з-під його пера з’явилася унікальна книга «На потреби душі. Фольклорні релікти отчого краю» (Київ «Український пріоритет», 2018). До неї увійшли розділи: «З четверга до вівторка: з весільного дійства в с. Цибулівка на Вінниччині», великий за обсягом розділ «Пісенні обереги», розділ календарно-обрядових пісень (колядки

та щедрівки, купальські пісні), а ще – «Помічні слова», тобто, замовляння, що нечасто зустрінеш в подібних збірках. І як підсумок проробленої праці – післямова «Гой, дай, Боже!» Автор записував народні пісні, що побутували в Цибулівці, з початку 70-х років минулого століття. До цієї збірки увійшло понад 100 родинно-побутових пісень та понад 20 пісень календарно-обрядового циклу. Всі вони записані від родичів та односельчан І.Малюти. Кожну пісню, кожен запис Іван Трохимович паспортизував, що є важливим для наукових досліджень. Як зазначив доктор філологічних наук, професор М.К.Дмитренко у своїй рецензії до цієї збірки, – «В особі Івана Малюти маємо талановитого збирача фольклору, оберігача народних скарбів. Це шляхетна місія митця: зібрати, підготувати до друку записи різних жанрів пісенної творчості. Отже, оригінальна праця Івана Малюти, як збирача, збагатить відомості про український фольклор, стане внеском до наукового осмислення динаміки функціонування народної обрядової та не обрядової лірики, замовлянь, традиційної звичаєвої культури». Тож сподіваємось, що книга Івана Малюти «На потреби душі. Фольклорні релікти отчого краю» стане в нагоді всім, хто цікавиться фольклором, хто п’є цілющу воду із глибокого незамуленого колодязя народної творчості Поділля. .

Провідний методист ОЦНТ Ніна ДЖУС

Заслужений майстер народної творчості України, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України, вишивальниця

Тетяна ВОЙНАРОВСЬКА

І люблю, і сміюсь, і печалюсь Під такою назвою 20 липня 2018 року у Світлиці обласного центру народної творчості відбувся творчий вечір провідного методиста ОЦНТ з вокально-хорового мистецтва Ніни Іванівни Джус з нагоди 60-річного ювілею

…Не маєм права забувати Пісень, яких навчила мати, Повинні їх і наші діти Своїм нащадкам передати Микола Луків

невеликій затишній світлиці лине музика. Люди з квітами чекають початку творчого вечора. Перед глядачами з’являється красива усміхнена ювілярка, якій гаряче аплодують, шануючи жінку в суцвітті літ, її працю і талант. Оксамитовий голос одразу зачаровує зал: Вийшла жінка на тихе подвір’я, Задивилася мовчки на шлях, І останній вогонь надвечір’я Засвітився в жіночих очах… І згодом: І люблю, і сміюсь і печалюсь, Зацвітаю у веснах, мудрію у літі, тужу восени, І все менше вокзалів і більше причалів, Чим поближче життя до зими-сивини… В сузір’ї талановитого жіноцтва Вінниччини виділяю постать Ніни Джус, відмінника освіти України, провідного методиста ОЦНТ, хормейстера, співачки, лауреата міжнародних, всеукраїнських пісенних конкурсів, культурно-мистецьких премій, людини, обдарованої прекрасним голосом, жіночою вродою та потужним інтелектом. Скільки друзів і шанувальників зійшлись на її творчий вечір! А я читаю їй присвяту в честь такого знаменного дня: Між Кукавкою і Зозовом, В світі музики і муз, Між поезією і прозою Проживає Ніна Джус. Якщо вже говорити про фах і фаховість, насамперед вважаю, що вона є взірцем методиста, бо якщо йти за значенням цього слова і за призначенням цієї посади, то методистом в ідеалі може бути людина, яка навчає і допомагає, маючи досвід і знання. Саме такою, – знаючою і професійною, — є Ніна Іванівна. Знання теорії музики та її історії в іменах, ерудиція, прекрасна пам’ять, вміння співпрацювати з колективами та їхніми керівниками – це те, що дає можливість справді надавати ефективну допомогу. Я не раз слухала її лекції перед учасниками курсів факультету Вінницького обласного навчально-методичного центру галузі культури, мистецтва та туризму. Її виступи на семінарах чи творчих лабораторіях, як правило, закінчувались аплодисментами. Змістовний цікавий виклад, правильно розставлені акценти, чудова дикція, – це не кожному лектору вдається. А рецепт, як кажуть, простий: знання, досвід, ораторський хист, емо-

Ніна Джус ційне розмаїття викладу. Але щоб цього досягти, треба багато вчитися, багато знати, багато читати. Тут з нею не кожен позмагається. Я була свідком того, як Ніна Іванівна давала майстер-класи для хорів та ансамблів. Це високе мистецтво. Донести до колективу поставлене завдання та ще й присмачити жартами… Спостерігаючи за цим процесом – одержуєш задоволення. А коли вже Ніна Джус відповідальна за проведення таких культурно-мистецьких акцій, як «Пісенні крила сивої зозулі» (до роковин Петра Ніщинського), «Співає Поділля Леонтовича», «Співець подільського краю» (пам’яті Родіона Скалецького); вечір пам’яті Костянтина Семенова; коли вона пише сценарії, тоді відкривається ще одна сторінка діяльності сценариста і ведучої, а на перший план виходить така риса вдачі, як відповідальність. Скільки разів треба зателефонувати в район, скільки дипломів чи подяк підготувати! А потім провідний методист ОЦНТ їде в Дмитрашківку Піщанського району, або в Ольгопіль Чечельницького району, або ж у Ворошилівку Тиврівського району, де безпосередньо координує захід, в якому беруть участь чимало колективів. А сама Ніна Джус частенько залишається в

Дорогі гості зі столиці дитинства Зозова та колеги із Липорвця тіні, непомітно роблячи свою справу як справж- турно-мистецьких заходів, кожен з яких – її ній методист, яка старанно робить свою справу і дітище, в кожен вкладено серце і душу. Образ ведучої Ніни Джус – доброзичливої, коректної, якій не завжди дякують. До лиця Ніні Іванівні роль ведучої. Чис- грамотної, чіткої у мові – це ще один штрих до ленні заходи, проведені нею за власним сце- портрета істинного працівника культури, який нарієм, надовго залишаються в пам’яті людей. може і вміє все. Але коли Ніна Джус виходить на сцену як Презентація збірки пісень композитора Ольги Янушкевич, творчі вечори хормейстера Людми- співачка під час концертів або на конкурсах, ли Мартинової, керівника багатьох народних романси та авторські пісні у її виконанні – це аматорських колективів Леоніда Луцишина, свято душі. Я пишаюсь тим, що Ніна Іванівна диригента, заслуженого працівника культури співає і мої пісні, музику до яких написала ОльУкраїни Валентини Футимської, вечір-пам’яті га Янушкевич. З цими піснями Ніна Джус стала провідного методиста ОЦНТ з хорового жанру лауреатом всеукраїнських та міжнародних піБеті Кулик – це далеко не повний перелік куль- сенних конкурсів. Проникливе виконання пісні

Вітання Сергія Гарбулинського

Найдорощий скарб — діти храму, чудові полотна, як-от «Весілля в Кукав«Моїм батькам» забрало в полон членів журі: ці», а ще «Портрет селянина», в якому сучасники Зацвіли черешні коло хати, легко впізнавали Устима Кармелюка. У гаю щебечуть солов’ї Тим часом маленька Ніна бродила в парку, На веселім ганку батько й мати який їй здавався величезним лісом, пізнаючи Найдорожчі родичі мої… Та не лише музика і музиканти в колі інте- незбагненний навколишній світ. Мати, Лідія ресів цієї жінки. Художня література, публіцис- Василівна, яка знала дуже багато народних пітика, театр, кіно… З Ніною Іванівною можна сень, переживала, чи передався дочці голос і спілкуватися на будь-які теми, скажімо, з мов- слух, аж поки одна із знайомих не гукнула їй: ного питання, яке на українських теренах є дуже - Василівно, он послухай, чи має, чи не болючим і дражливим. має твоя Нінка голос! Звідки в неї таке розуміння проблеми і таке Десь з-під кущів папороті линуло: тонке відчуття слова? Це найбільш яскраво - Ой луцце б я була, ой луцце б я була ковиявляється під час написання або взаємопе- хання не знала… ревірки нарисів до нашого альманаху «СвітА потім ще й на весь голос «А до мене Яків лиця». Вона одразу помічає невдале вживання приходив, коробочку раків приносив…», а далі прийменників, кожну граматичну помилку і – «А мій милий умер, умер, та й в коморі дуду стилістичну, недоліки змісту, ніби учителька запер, а я пішла муки брати, та й почала в дуду української мови. Ніна Іванівна не вчилась на грати»… філологічному, хоч її змістовні численні статті Незабаром Івана Трохимовича перевели з написані професійно, зі знанням справи. Тут ми Кукавки в Зозів, де він був призначений дирекбачимо безперечний літературний хист. Її статті тором сільського професійно-технічного учипро Миколу Леонтовича, Петра Ніщинського, лища. Мати викладала в школі українську мову Родіона Скалецького, Павла Муравського, Кос- та літературу. Про те, як вона проводила уроки тянтина Семенова можуть слугувати методич- і тематичні вечори, як її слухали найвредніші ними посібниками, а нариси про працівників шибеники, що з ними ніхто не міг справитись культури – своєрідним довідковим матеріалом. так, як улюблена вчителька Лідія Василівна – Учителями (та ще й якими!), першими на- можна написати цілу книжку з вчительського ставниками були батьки Ніни Іванівни. От звід- життя. Отут, в Зозові, пройшло прекрасне дики і грамотність, і знання світової літератури, тинство дівчинки з неймовірними кумедними і дикція, і вишкіл, і любов до народної пісні, і пригодами, з першими кроками на сцені, якої відповідальність. А що до слуху і голосу прина- вона дуже боялась, як не дивно. Тут вона грагідно зауважимо, що дідусь і бабуся по маминій ла Галю з «Назара Стодолі» Тараса Шевченка. лінії співали з нот у церкві. Уроки в школі і уроки мамині, її постановки за Саме батьки – Лідія Василівна та Іван Тро- творами Тараса Шевченка, Марка Кропивницьхимович Горбачуки зіграли величезну роль у кого, Михайла Старицького – це все найяскраформуванні характеру та особистості в цілому, віші сторінки «зозівської епохи», передавши своїй донечці і розум, і голос, і сі- які не забудуться ніколи, як і пісні мейний «моральний кодекс цінностей». мами і тата. Довгими осінніми веНародилась Ніна Горбачук у славнозвісній чорами вони співали пісні сімейКукавці (Могилів-Подільський район), де жив ним ансамблем: і творив талановитий кріпак графа Моркова – Василь Тропінін, залишивши нащадкам розпис

Співають Ніна Джус та Тетняа Гарбулінська «Я до сих пір жалкую, – каже Ніна ІванівОй у полі озеречко, там плавало відеречко, на, – що під час вивчення теми «Лади народної Соснові клепки, яворове денце музики» на уроках теорії музики і сольфеджіо не цурайся, моє серце, Мати майстерно вибудовувала багатоголос- нам не розкривали її на зразках українських ся, даючи доні уроки народного гуртового співу. народних пісень. Адже чого вартують, у цьому Часто до них приєднувався баритон батька і тоді контексті, такі пісні, як «Ой вийду я на гору», де звучить дорійський лад, «Ой у лузі калина білунало на три голоси: лим цвітом зацвіла», – фрігійський тощо». Цих Сидить дід на печі, на печі, пісень Ніну навчила мама. Бабка на припічку, не полуднаючи… Батько всіляко підтримував бажання Ніни А за нею наступна: навчатись музиці. Влітку писав їй із санаторію: Половина саду квітне, половина в’яне, Хто до мене ранше ходив, тепер не загляне. «Донечко, я дізнавався про вступ до музичного Лідія Василівна, не знаючи спеціальної му- училища. Казали, що треба знати сольфеджіо, а зичної термінології, кохалася в народному бага- я посоромився спитати, що це таке. Подивись в тоголоссі. Так, Ніна від матері вперше почула і довіднику». Саме він роздобув для доньки пласерцем прикипіла до тих пісень, де були викори- тівки з піснями ансамблю «Орера» та Шарля стані лади народної музики, які вивчала згодом Азнавура. Отож, далі було Вінницьке музичне учив музичному училищі.

Який ювілей без «Подільських музик»

лище імені М.Д.Леонтовича. Юність. Світ музики. Ази професії. Вимогливі викладачі, яких обожнювали студенти: професор Віталій Газінський, світлої пам’яті викладач з фаху Анатолій Іщенко та вчителька російської літератури – Ада Зорька, хормейстери Людмила Мартинова, Тамара Бельська, Євгенія Плішка, Зінаїда Куркова, Ярослав Кушка… Заліки, екзамени, заняття в хорі та ансамблі, радощі і прикрощі, страх осоромитись перед педагогами – все це було. Перше місце роботи після музичного училища – Липовецька дитяча музична школа, якої так не вистачало колись в дитинстві. Викладала сольфеджіо, музичну літературу та хоровий клас. І паралельно – була солісткою Липовецького РБК, куди її запросили, знаючи можливості молодої співачки. Тут так щасливо зійшлося все: батьки переїхали до Липовця, учні ДМШ з задоволенням відвідували уроки, на сцені – повна творча самореалізація на репетиціях, кон-

сіла згодом, принесла огром роботи і паперів, досвід керівника, прикрощі, пов’язані з тим, що не всі такі освічені і самовіддані, як ти, що є люди і людці, що хтось приміряє твої переживання і завзяття на свій міщанський копил. А в 2005 році Ніна Іванівна перегорнула нову сторінку у творчій та трудовій біографії. Те, що влаштувалась у Вінницькому обласному центрі народної творчості, вважає великою удачею і подарунком долі. Ніна Іванівна потрапила у той заклад, працювати в якому мріяла ще замолоду. «З якими колективами і хормейстерами познайомилася! Уявіть собі: мені треба їхати в Животівку Оратівського району, щоб надати допомогу колективу. Телефоную керівнику, а він попереджує про маленьку незручність – репетиція починається о 23 годині! Співати приходять вже після того, як з усім справляться вдома. І я поїхала. Що то за люди! Декому довелось тікати до клубу від ревнивого чоловіка, декому діставалось від дітей… Але всі прийшли», – вкотре

З колегами-методистами цертах та фестивалях і ….єдине кохання на все життя. Юрій Джус з Козятина, який працював на той час у відділі освіти, також брав участь, як тоді казали в художній самодіяльності. Це була любов з першого погляду, а далі – одруження, навчання в Києві та народження донечки. Яка це була пара! Обоє стрункі, високі, красиві, співучі, народжені один для одного. Щастя не буває довгим. Пам’ятаєте, як у «Лісовій пісні»: Нічка короткая, довга розлука… Що мені суджено – щастя чи мука? Через п’ять з половиною років подружнього життя тяжка хвороба забрала Юрія. Залишилась невтішна дружина, маленька Оксанка, батьки чоловіка – її дорогі свекри, яких Ніна вважає своїми рідними батьками. Але, як писала Ліна Костенко: І все на світі треба пережити... І вона жила, піднімала дочку. Добре, що всі батьки були живі, були поруч. Посада начальника відділу культури Липовецької РДА, яку по-

ділиться Ніна Іванівна досвідом роботи з співочими колективами. Саме тут, в центрі народної творчості Ніні Джус вдалось реалізувати давні задуми щодо проведення фестивалів, написати про своїх натхнених колег, як-от, скажімо, про сподвижницю Валентину Футимську з Ольгополя, яка зуміла організувати хор, достойний і столичної сцени, з яким Валентина Овсіївна перемагає на конкурсах та фестивалях навіть в інших областях. Тут, у Вінниці, Ніна Джус відзначена за свою роботу не однією винагородою – Почесними грамоти Міністерства культури України, управління культури і мистецтв Вінницької облдержадміністрації, обласної ради та облдержадміністрації, а також Подільською літературно-мистецькою премією «Кришталева вишня». Директор ОЦНТ, заслужений працівник

З колегами-хормейстерами культури України Тетяна Цвігун, даючи інтерв’ю ки Теплицького району, Леонід Луцишин з ВіВінницькому радіо під час творчого вечора Ніни нниці. Прийшли Людмила Мартинова і Клавдія Джус, так охарактеризувала діяльність Ніни Семенова… Дивом вони помістились в нашій Іванівни.: «Авторитет будь-якого колективу за- Світлиці. Як казав Станіслав Городинський, належить від людей. Добре, що так склалось, що чальник управління культури Вінниччини, це і Ніна Джус у нас працює провідним методистом є свідченням людської поваги до справжнього з хорового жанру. Далеко не всі випускники му- фахівця своєї справи. зичного училища працюють з колективами, тим Від обкому профспілки працівників кульбільше з аматорськими. За цих 13 років зросла тури виступив заступник директора навчалькількість вокально-хорових колективів, активі- но-методичного центру галузі культури, мистезувалась їхня концертна діяльність, зріс рівень цтва та туризму Сергій Гарбулинський. виконавської майстерності, завдяки участі у баКолеги, друзі, родина Ніни Іванівни – всі гатьох фестивалях, які ми організовуємо. За всім прийшли, щоб привітати ювілярку і, викорисцим – робота Ніни Джус. Вона неодноразово тавши цю нагоду, подякувати їй за працю і за була головою або членом журі багатьох наших турботу. фестивалів та конкурсів, ініційованих ОЦНТ. В Ради цього варто жити. нас чимало хорів та ансамблів в районах, і скрізь Ради дочки Оксани, яка пішла, як кажуть, Ніну Іванівну раді бачити». «по стопах» бабусі Ліди Василівни і стала учиІ от сьогодні, як підтвердження слів Тетя- телькою української мови і літератури. Оксана ни Омелянівни, з різних куточків Вінниччи- Юріївна працює у ДНЗ «Вище професійне учини приїхали вони на творчий вечір: делегація лище №7 м.Вінниці». працівників культури з Могилів-Подільського Ради доброго і співчутливого зятя Михайрайону та села Кукавки, представники Липо- ла, старости села Гущинець Іванівської громади. веччини, з творчим колективом. Начальники Ради онука Юрка, названого в честь дідуся. відділів культури з Липовця, Бершаді, Мурова- Юрій і зростом в нього вдався і розумом, і розних Куриловець, Вінниці, Теплика, а це Генна- судливістю не по роках. Крім того, цей височендій Терлецький, Надія Герасимчук, Валентина ний онук – переможець обласних предметних Веклюк, Володимир Мазур, Альона Романен- олімпіад та літературних конкурсів, що дуже ко, Сергій Дмитришин, а також делегація Зо- тішить бабусю Ніну. зівської територіальної громади на чолі з сільОсь вони стоять (бо сісти вже ніде, стільки ським головою Олександром Мельничуком та гостей прибуло) і плачуть від радості, що всі так головою ветеранської ради Ганною Кучер, та ще шанують їхню маму і бабусю. з подругами дитинства Наталією Некрут і ОксаКожне слово, кожен рядок, кожен подаруною Польською, батьки якої навчали Ніну Гор- нок мав значення у цьому дійстві. І грудочка бачук у школі. Серед творчих колективів були землі з Кукавки, і коровай із Зозова, і осінні дари на святі «Подільські музики» (керівник Павло з Піщанки, і духмяні пиріжки від Ніни Гижко з Пісковий) Вінницького району, жіноче вокаль- Теплика, і пісні, проспівані нині, і музичне віне тріо з Липовця та гурт «Калина» Махнівсько- тання Ольги Янушкевич, яке передала дирекго СБК Козятинського району під керівництвом тор Будинку учителя Тетяна Мельник – все це, Антоніни Петрушкевич. Прибули також коле- як намистини в добірному намисті, зібралося у ги-хормейстери: Петро Сидоренко з Животівки, прекрасну мозаїку, яку можемо іменувати велиВалентина Футимська з Ольгополя, Марія Дей- чальною для справжнього працівника культури диш із Томашполя, Наталія Колісник із Соболів- – Ніни Іванівни Джус. 42

Жанна ДМИТРЕНКО

«Музика рідного краю» Ч

удовими ліричними та веселими танцювальними мелодіями, запальними народними награваннями відгомонів наприкінці червня у місті Немирові VІ обласний конкурс «Народні музики Поділля». Щоб більше привернути увагу людей до цієї мистецької події, урочисте відкриття вирішили провести на площі перед районним будинком культури. Послухати наших чудових музикантів до Немирова прийшли не тільки

та ансамбль домристів з Тульчина, які здобули І і ІІ місця на нашому конкурсі в найскладнішій номінації «Оркестри та ансамблі народних інструментів». Впродовж своєї творчої діяльності ансамблі неодноразово виборювали перемоги на різних престижних міжнародних і всеукраїнських фестивалях та конкурсах. Звичайно, всі ці перемоги є результатом невтомної праці керівника цих двох чудових дитячих ансамблів, талановитого музиканта і чудового

Організатори та журі конкурсу немирівчани. Підтримати своїх музикантів, прибули їхні друзі і рідні з різних районів, тож глядачів було багато. Гостей вітали голова районної державної адміністрації Юрій Погорелюк, голова Немирівської районної ради Сергій Укринський, заступник начальника управління культури і мистецтв ОДА Валентина Троян, начальник відділу культури і туризму Немирівської РДА Валерій Мазур, завідуюча відділом народної творчості Вінницького обласного центру народної творчості Любов Гричанюк. Кожен колектив, який брав участь у конкурсі, проводить доволі активну творчу діяльність. Мабуть, не має таких культурно-мистецьких заходів, які проводяться в їхніх районах, а то й області, куди б їх не запрошували. Більшість із них представляють мистецтво Вінниччини і на міжнародних та всеукраїнських фестивалях-конкурсах, виїжджають з концертами за кордон. Та особливо ми радіємо за перемоги наших дитячих музичних колективів. Чимало мають дипломів в своєму творчому здобутку зразковий аматорський ансамбль «Новий день»

педагога Тетяни Гаврилишиної. По-особливому порадував нас своїм виступом і зразковий аматорський інструментальний гурт «Чуківські музики» з Немирова, на конкурсі вони вибороли ІІ місце в номінації «Оркестри та ансамблі народних інструментів». За два дні до конкурсу, колектив повернувся з ХІХ міжнародного фестивалю дитячої творчості «Хаоніті-2018», який проводився в мальовничому місті Хаоніті (Греція). Участь у таких фестивалях для дітей дуже важлива. Це мотивує їх до навчання у музичній школі. Можливо, саме тому вони з таким запалом виступили на нашому конкурсі, що вперше за роки його проведення, (а він доволі складний!) приєдналися до переможців «Народних музик Поділля». Задля підтримки своїх друзів, які брали участь у конкурсі, та щоб привітати глядачів з таким чудовим мистецьким заходом, до Немирова з музични-

Володар Гранпрі народний аматорський ансамбль троїстих музик «Вусачі» Браїлівського МКБ Жмеринського району. Керівник Юрій Дубель

ми дарунками приїхали наші найкращі інструментальні колективи-переможці попередніх років проведення конкурсу «Народні музики Поділля» – народний аматорський інструментальний ансамбль «Смерека» Піщанського РБК (керівник Олександр Мізерій), народний аматорський інструментальний гурт «Кобза» Тульчинського училища культури (керівник Віталій Тихоліз), народний аматорський ансамбль весільних музик «Веселі музики» Хоменського СБК Шаргородського району (керівник Микола Попсуй), які порадували нас чудовими народними мелодіями та створили гарний настрій. Важливо, що на обласному конкурсі були представлені різні форми музикування. Тут звучали оркестри, ансамблі змішаного та однорідного складу, творчі колективи, які поєднують майстерну гру на інструментах та гуртовий спів. В конкурсі взяли участь двадцять колективів народної інструментальної музики з дванадцяти районів області (Немирівського, Тульчинського, Гайсинського, Калинівського, Шаргородського, Жмеринського, Могилів-Подільського, Чечельницького, Оратівського, Липовецького, Томашпільського, Піщанського). Впродовж багатьох років проведення конкурсу Гран-прі виборювали гурти з номінації «ансамблі весільної музики», та цього разу традиція була порушена і переможцем став гурт з номінації «Ансамблі троїстих музик та гурти народної музики». Члени журі одноголосно проголосували за те, що Гран-прі виборов народний аматорський ансамбль троїстих музик «Вусачі» Браїлівського МБК. Саме вони своїм вишуканим багатоголоссям і майстерним виконанням старовинних українських народних пісень справили неабияке враження на членів журі. До складу журі увійшли відомі музиканти Вінниччини: Муращенко Геннадій Никифорович, заслужений діяч мистецтв України,

керівник студентського оркестру народних інструментів Вінницького училища культури і мистецтв імені М.Д.Леонтовича, Барановська Ірина Георгіївна, доцент кафедри народних інструментів музичного факультету Вінницького державного педагогічного університету ім.М.Коцюбинського, Адам Степанович Дзюба, заслужений артист України, керівник ансамблю народної пісні Вінницького торгово-економічного університету. На моє запитання, чи вдався конкурс, голова журі відповів: – «конкурс був дуже гарний. Кожний колектив показав високий рівень виконавської майстерності. Приємно було слухати всіх. Хочу сказати, що такі мистецькі заходи це дуже хороша справа. Люди готуються і стараються, а це означає, що шліфується їхня майстерність. Це ж не секрет, що кожен колектив прагне показати себе якнайкраще. І до того ж, це гарний приклад для молоді. Ми ж бачимо, що в колективах є як старші люди, скажімо «Загравай» з Могилів-Подільського району, чи «Веселі музики» Шаргородського району, мішані – «Дивограй» з Гайсина чи «Добреграй» з Калинівки, так і дитячі, як- от ансамблі з Немирова і Тульчина. По-особливому нас втішили діти. Вони – наша надія на те, що на Вінниччині музичне мистецтво буде розвиватися. З великим задоволенням слухали ми чудові гурти троїстих музик та ансамблі весільних музик. Всі вони порадували нас цікавими обробками відомих народних пісень, автентичними колоритними мелодіями тих районів, які вони відповідно представляють. Не перебільшу, якщо скажу, що не тільки я, усі учасники журі отримали велике задоволення слухаючи таких музикантів». Тож до зустрічі, музики! Провідний методист музичного мистецтва Наталія РИМАРЕНКО

* Село на Поділлі

Піснями долю вишила Н

Та пісня в серденьку зоріє Через роки й тривоги днів… Пісенний літопис Марії Живе у рідній стороні, Де соловейки на калині, Де у вінку пісень Бруслинів. Жанна Дмитренко

ад річкою Згар, над блакитними ставками і озерами, через увесь Бруслинів, аж ген – до Бугу, до Мізяківських хуторів лине пісня: Ой давно-давно я в батенька була, Вже тая стежина терном заросла, Ой заросла терном, ще й терниною, Де я проходила та й дівчиною…

чинком. Мамина рідня вимерла з голоду. Тата за доносом старости німці побили і відправили в концтабір, де був разом з героєм французького Опору Василем Пориком. Розповідав, як тікали з концтабору вчотирьох, як щурі їх гризли… Вистачило їм тої біди. А вже після війни тато шоферував у колгоспі, а мама була секретарем сільської ради, згодом в городній бригаді працювала. Сім’я Пшеничнюків жила дружно, трудилась зранку до смерканку. В хаті – дев’ятеро дітей, в дворі повно худоби – кури, гуси, свині, корова. Пильнували город. Кожен знав своє діло. Дідусь таку силу мав, що обіддя гнув. В хаті дерев’яну підлогу постелив, коли у всіх сусідів була ще земляна долівка. Його родина прибилась сюди колись ще в 16 ст. з Тули. Бабуня шила, то ж люди часто заходили до хати – і в справі, і на вогник. В

Народний аматорський фольклорно-етнографічний ансамбль Брусленівського СБК Літинського району Хто її співає? Може, батько з матінкою? Може, її коханий Василечко? А може, вся родинонька, піснею поєднана навік? Мабуть, це її доля співає, Маріїна пісенна доля, що в ній усе, як у пісні – і душевна відрада, і роки на кленовому мості, і гіркота втрат і дружний засів, і золоті жнива, і співуча родина за столом, де заспівує вона – Марія Заїка. Таке їй щастя судилось – мати гарний голос, все життя співати і трудитись, а якщо й плакати, то все одно знову співати. Марія Лаврентіївна з тієї родини, де, за її словами «тільки народжувались — і одразу співали», дарма що лиха випало їм чимало. А пісня була і радістю, і порятунком, і відпо-

хаті на столі стояла велика і яскрава лампа. Тож співали і вишивали. Ніде так гарно не співали, як у них. «Батько або мама починали співати, а ми підспівували, — згадує Марія Лаврентіївна, — чи про козака, що в похід збирається, чи про того чумаченька, що занедужав «в чистім полі край дороги». Занедужав чумаченько, Упав та й лежить, Ніхто його не спитає, Що його болить. А потім співали ще і ще: «Ой з-за гори кам’яної», «Виходив місяць із-за

Посиденьки у світлиці хмари», «Ой на горі, на високій», «Летіла та сива зозуля», «В саду вишня ще й черешня». – Колись гарно співали і татові батьки, і мамині, тому все передалось нашим батькам, а нам – від них, –каже Марія Лаврентіївна. Коли маленька Марія Пшеничнюк пішла в школу, одразу стала солісткою. Коси довгі, голос дзвінкий. Її брали за ту Насточку, що ходила по вербовій дощечці, а насправді по сплетених дівочих руках.Співала в дуеті, хорі в ансамблі, на оглядах художньої самодіяльності. Після восьмого класу її направили на десятимісячні курси при Вінницькому музучилищі, оті курси,

які жартома назвали «консерваторією Скалецького», бо композитор Родіон Скалецький був їх ініціатором та організатором. Її направили працювати в бригадне село Кам’янка завклубом і біліотекарем. Незабаром звільнилось місце у рідному Брусленові, як він тоді називався. Повернувшись туди, зустріла свою долю, співучого тракториста Василя Заїку. Та коли прийшла в його родину, то виявилось, що до них ніхто не приходив і не співав. Це було зовсім інше життя, зовсім інший уклад. Ой була я, як біль біла, Тепер мене журба з’їла,

Марія Лаврентіївна з підгтовчою групою ансамблю на святі «Різдвяні дзвіночки»

Молодою заміж вийшла, І тут мене журба знайшла. Не довго там жили. Скоро й вибрались. Свою хату збудували. Робота в Брусленові була не просто роботою, це було життя, наповнене піснями. Заочно вивчилась на хормейстера в Тульчині. Все встигала. «Отоді всі мої стали ходити в клуб. Я організувала жіночий вокальний ансамбль, хоровий колектив і фольклорний, який спочатку був родинним, бо в ньому співали мама Юлія Василівна, тато Лаврентій Ахтимонович, мій чоловік, мої сестри і брати, дядьки і тітки, двоюрідні сестри і брати. Всім хотілось потрапити на наше співоче поле. Більша частина репертуару – з маминої і татової скарбниці». Згодом, коли колектив почав співпрацювати з обласним центром народної творчості, стали опановувати обрядові пісні – різдвяні, великодні, купальські, петрівчані, обжинкові, весільні… Всі ці пісні сама записувала від людей похилого віку, що вони їх співали колись, ідучи з роботи чи

– Пригадую, коли Вінницькому краєзнавчому музею виповнилося 70 років, наш фольклорно-етнографічний ансамбль виступив з великодніми піснями і хороводами на площі. Всі присутні, а їх було дуже багато, дякували нам за те, що повернули їх в дитинство і юність своїми піснями. Отож родинний ансамбль переріс у фольклорний. І в Київ на популярну радіопередачу «Золоті ключі» їздили, і на республіканське свято фольклору «А вже весна, а вже красна» (де за І місце їм кубок вручили), і у Вінницькому центральному ЗАГСі показали обряд брусленівського весілля, починаючи від розплітання коси: А вже мої чорнобривці розцвітають, А вже мою русу косу, гей, розплітають аж до роздавання короваю: Крайте коровай дрібно, Бо в нас велика рідня, Треба її обдарити, Щоб її не гнівити. То був зоряний час. У 1990 році фольклор-

Кругом маренонька ходили дівоньки... вечорами на вулиці. Тоді на кожному кутку в ному колективу Брусленівського СБК було приселі, куди приходила молодь,було чути спів ді- своєно звання народного аматорського. Стільки вчат. Спочатку напрацьовувала цей репертуар із репетицій, стільки концертів, поїздок! Стільки старшою групою людей, а потім – з молодшою. людей тягнулося до цього співочого осередку. Жителям Брусленова це подобалося. Вони із Відрадно згадувати Марії ті прекрасні роки. - Пам’ятаю, як старенька Хаврона, до якої задоволенням ішли до клубу, згадували молодість, а молодь теж переймалась цим дійством, я ходила пісні записувати, на своє сторіччя послухаючи злагоджений спів, в якому стільки просила мене: «Марусю, заспівай на всю застащирості і любові. Для молодих народна пісні ву, щоб аж на Сиротах (куток у селі) почули!». Їх чули скрізь: на Шевченківтакож ставала засобом самовираження почуттів і прагнень. Все життя ті пісні записувала. От ських святах, на заходах, присвячевід дев’яностолітньої Ліщенко Марії вже скіль- них вшануванню ветеранів війни, а ки записала: і жартівливі, і старезну пісню ще також «чорнобильців» та «афганчасів кріпаччини, і баладу про ту дівчину, що ців», але насамперед — на фольїї на чужину заміж віддали, а вона обернулась клорних фестивалях в районі та в області – «Душі народної скарбзозулею: ниця», «Різдвяне диво», Де вона летіла, там трава горіла, «Скарби Поділля» а А де сльоза впала, там криниця стала.

На районному святі у Літині найбільше — на Всеукраїнському фольклорно- город, де вийшла заміж за свого однокурсника му святі імені Гната Танцюри. Символічно, що Михайла. Тобто, обоє донедавна працювали в під час першого його проведення колектив став культурі: донька в бібліотеці, зять в Шаргородпереможцем. І на творчому звіті Вінниччини в ському РБК. Син Володимир і ще одна донечка київському Палаці мистецтв «Україна» також Олеся беруть участь у виступах Брусленівського фольклорного ансамблю. І внучата гарно брали участь. – Чимало ми їздили, це вже тепер не вистачає співають – Вадим, Леся, Євгеній, Аня. Вісім коштів, - жалкує Марія Лаврентіївна. Але ніко- онуків та двоє правнуків у Марії Лаврентіївни, ли не шкодувала, що має таку роботу. «Завж- і всі в свою бабусю вдались, у свій співучий рід. ди біжиш, завжди спішиш, нема, щоб так, як Це як нагороди від долі. А що до держаних налюди», — іноді думає сама про себе. Але в кого город – численні грамоти від Літинської районної ради та адміністрації, управління культури ще було стільки в житті, як в неї? Щоразу, коли колектив відзначав свої ювілеї, і мистецтв Вінницької ОДА, а також подяки від коли збиралась брусленівська громада і приїж- ОЦНТ, а ще – медаль лауреата третього Всесоджали шановані гості з району та області, коли юзного фестивалю народної творчості в 1989будинок культури переповнювався піснями і 1990 рр. та ін.. Коли б мене спитали, яких працівників повітаннями – знову і знову звучали думки про те, що значить пісня в житті народу, як багато требує культура, то з огляду на сучасні обставиважить жіноче завзяття у громаді, де всі – як ро- ни, я б сказала: самовідданих! Таких, як Марія дина. І тоді знову, як і колись водили хоровод, Заїка з Бруслинова. Таких, що вміють берегти і пропагувати, але насамперед відстоювати що йому вже хтозна скільки сотень літ. наше, рідне, українське, попри всякі новомодні Першим разом Василя садила, віяння, попри все наносне і фальшиве. Другим разом поливала, У пісні, в цьому згустку енергії і краси, у Третім разом цвіт зривала, живому народному слові – наша правда і воля, Цвіт зривала, на стіл клала, чистота помислів і генетична пам’ять, наш найНа стіл клала, вінок плела, більший скарб. Від народження до зрілих літ Сплету вінок – і в танок, і донині несе цей скарб Марія Лаврентіївна – Ви музики, грайте, грайте. А нещодавно колектив святкував своє 50-річ- проста, трудяща, безцінна людина, без тіні лучя. Що це було за свято! Пісні і вітання, сльо- кавства і омани. Отак живе, як співає і співає, зи радості – і все життя перед очима. У пам’яті як живе – ця жінка з охоронним іменем Марія, дідусь Василь Федорович Малаков, який так яка виплекала свою родину, немов гіллясте, гарно заспівував «Ой при лужку, при лужку», розкішне дерево, що на ньому райські птиці і співучі батьки, що створили вдома пісенний співають. Дерево, дерево, осередок, і перші успіхи колективу і Вінниці, у Кругом нього зелено… Києві, і вся її щоденна, така мила серцю робота, Це дерево її життя, це отой український ваде центром всього є пісня. Отак і жила – піснею, роботою, сім’єю, діть- зон, що його вишивають на рушниках нашої ми. Це найдорожче. Її голосисті діти пішли долі. Піснями вишила свою долю Марія Заїка. маминими стежками. Донечка Олена і син Во- Чи можна бажати кращої? лодимир закінчили, як і мама, Тульчинське учиЖанна ДМИТРЕНКО лище культури. Олена була направлена в Шар48

Х обласний мистецький фестиваль народної творчості

«Мамину сорочку пригорну до серця»

ороку влітку розцвітає Клембівка всіма барвами рушників і сорочок, скликаючи гостей звідусіль на фестиваль, який органічно вплітається в колорит національного відродження. З самого ранку площа перед сільським будинком культури всіялася яскравими вишивками, що гойдалися на вітрі та вигравали на сонці своїми барвами. А сорочка мамина біла, біла. А сорочка мамина серцю мила. А сорочка мамина зігріває, Я її до серденька пригортаю. Цей приспів популярної пісні Наталі Май

ткалі, майстри соломоплетіння, витинанкарі, каменотеси, художники, лялькарі. Не обійшлося і без раритетів із колекції Галини Півторак із села Березівки Чернівецького району. Серед творів, оздоблених вишивкою, найбільше було рушників. Це квітуча пісня на полотні, супутник усього життя людини й окраса житла. За своєю суттю вишивка – мистецтво всенародне. У ньому через віки пронесена й збережена колективна художня пам’ять, естетичні ідеали, народна мудрість, що розкривають невичерпне багатство творчих сил і мистецького хисту. Понад три тисячі представлених вишитих рушників і сорочок засвідчили багатство орна-

Гість фестивалю народний артист України Микола Янченко став лейтмотивом обласного фестивалю. За десять років свого існування цей мистецький проект набув популярності не лише на Вінниччині, а й в сусідній Молдові. Як завжди до Клембівки з’їхалося тисячі гостей. Переважна більшість з них була одягнута у вишиванки, що й створювало особливу атмосферу цього величного свята. Нинішнього року фестиваль був особливим. Понад 120 майстрів з різних районів області, міста Вінниці та Сороцького району сусідньої Молдови розгорнули виставки із своїми унікальними рукотворними виробами. Окрім вишивальниць, були і різьбярі, писанкарі, гончарі,

ментики та досконале технічне виконання вишивки нашого регіону. Складні, бездоганні й витончені композиції рослинного і геометричного орнаменту характеризували високий художній смак їх авторів, вирізнялися своєю легкістю та вишуканістю. Привертали увагу глядачів роботи вінницьких майстрів традиційної вишивки заслужених майстрів народної творчості України Галини Данилюк та Тетяни Войнаровської, вінничанок Оксани Безрученкота Людмили Голови. Власну колекцію вишитих

Старовинний обряд Сватання на святі продемонстрували клембівчани рушників представила заслужений працівник культури України Вікторія Кубаль, із Городківки Крижопільського та Надія Пірняк із Буші Ямпільського районів. Як завжди вразили своїми унікальними вишитими сорочками і рушниками заслужені майстри народної творчості України Марія Савчинська із Клембівки Ямпільського району та Марія Гоцуляк із Могиле-

ва-Подільського. На вулицях майстрів було гамірно, адже відвідувачі виставок-ярмарок гуртувалися біля кожного майстра, щоб доторкнутися до його рукотворних виробів і взяти участь у майстер-класах. З гучномовця звучали українські пісні про мамину сорочку і вишитий рушник, що додавало гарного настрою і святковості. Не обійшлося і без звучання народних мелодій у виконанні місцевого духового оркестру під керівництвом Олександра Волошина. Цьогоріч на фестиваль завітали почесні гості: голова товариства «Україна, Польща, Німеччина» Сергій Татусяк, народний депутат України Григорій Калетнік, голова Ямпільської районної державної адміністрації Михайло Вдовцов, директор департаменту фінансів облдержадміністрації, депутат обласної ради Заслужений майстер народної творчості України Микола Копачевський, голова районМарія Савчинська з своїми ученицями

Народна аматорсмька студія «Солов’їні вічка» ної ради Сергій Гаджук та народний майстер з виготовлення народних костюмів, член Союзу народних майстрів Молдови Симон Лунгу. Почесні гості приділили увагу майже кожному майстру. Милуючись їхніми виробами, вони люб’язно дякували за копітку працю і при нагоді фотографувалися на згадку. Селищний голова Валентина Зарічна-Бобошко вручила кожному майстру та шанованим гостям короваї, випечені майстринями села Клембівки. Також всі майстри – учасники фестивалю — були відзначені дипломами управління культури і

мистецтв облдержадміністрації та обласного центру народної творчості. Під час огляду світлиць територіальних громад району, на учасників свята, гостей та жителів села чекала приємна несподіванка. Вони стали учасниками весільного обряду сватання, який організували працівники місцевої дитячої музичної школи та сільського будинку культури на чолі з директором ДМШ Вітою Мануїловою та художнім керівником СБК Петром Калетніком. За традицією весільного обряду, кожен гість був перев’язаний вишитим рушником. Під запальні весільні мелодії вони кружляли в танцях, чим засвідчили свою повагу до народних традицій. Багаточисельні глядачі були й захваті від ще одного дійства – уривка із вистави «Кайдашева сім’я» за однойменним твором класика української літератури Івана Нечуя-Левицького. Головну роль Кайдашихи майстерно відтворила Катерина Зарічна, колишній художній керівник Клембівського СБК. Ця яскрава народна музична комедія, тема якої до цього часу не втратила своєї актуальності, привернула увагу майже кожного учасника фестивалю. У цій виставі, насиченій колоритними народними характерами, яскравими діалогами, народними звичаями Художниця по розробці малюнку та вишивок Галина Віннік-Лялька з онукою

Уривок з вистави «Кайдашева сім’я» і обрядами, сміх лунає крізь сльози і навпаки. Мабуть кожен із нас бодай на мить замислився над тим, щоб не перетворитися на Кайдашів, а бути людьми чуйними, люблячими, терплячими, здатними на прощення і глибину почуттів. Під час урочистого відкриття фестивалю, у вітальних словах кожного почесного гостя звучали слова подяки організаторам заходу і жителям Клембівки за їхній ентузіазм, небайдужість до історії, за збереження традицій та сучасний розвиток громади. Вони зауважили про те, що подібні народні дійства мають унікальну здатність об’єднувати людей спільними ідеями та

планами на майбутнє. Фінальним акордом фестивалю став концерт улюбленого народного кума, народного артиста України Миколи Янченка. Усі глядачі перейнялися душевним теплом та родинним затишком, адже звучали пісні про маму, про родину, про рідний край і землю, про піч і яблуню, про синів і дочок. До заходу сонця разом з Миколою, співала вся громада його відомих пісень: «Наливай кума», «Давно так було», «Перелаз», «Ой не бийте в губи», «До тебе, моя кума», «Грай, музико моя», «В гості до мами», «Карасик», «Запитаю», «Гопацульки». На завершення концертної програми величаво звучали пісні «Дай Бог» та «Заграй, скрипалю мій»: «Заграй, скрипалю мій, веселої заграй! А ти, дівчино, гарних квітів назбирай – Рожеву квітку і червону, Щоб повернулися з полону Синочки наші в рідний край», — лунало, мов материнська молитва, з вірою у щасливе повернення синів до неньки-України. Заступник директора ОЦНТ Олена НАЗАРЕЦЬ

Заслужений працівник культури України Вікторія Кубаль з чоловіком та онукою

Мотиви, зчитані з небес

ак називався кінофільм народної аматорської кіностудії «Гіпаніс» Хмільницького РБК. В цій картині іде розмова про творчість знаного митця народної творчості Власійчука Дмитра Івановича. Але думки розкриті фільмі цілком і повністю відносяться і до автора фільму. Чому? Намагатимусь обґрунтувати в цьому матеріалі. Причиною для написання став вечір, що його проводив колектив районного будинку культури, підводячи підсумки творчої діяльності неординарної особистості, різносторонньо обізнаної людини, талановитого, професійного фотографа, відеоопе-

ною справою було малювання, а вже в школі захопився фотозйомкою. Це захоплення не минуло з роками, а з часом стало і основною професією. Коли закінчив інститут водного господарства у м. Рівному, життєва дорога пролягла на Поділля, спочатку в село Уладівка (1980 р.), а потім – Хмільник (1983 рік), де працював на посаді механіка гідромеліоративної техніки. Багато займався фотографією, друкувався в періодичних виданнях. Коли у 2007 році в районному будинку культури звільнилась посада керівника народної аматорської кіностудії «Гіпаніс», очолити її запросили Миколу Андрійовича.

Микола Загородній, кервник народної аматорської кіностудії «Гіпаніс» Хмільницького РБК та Дмитро Джігіріс, провідний методист ОЦНТ ратора, художника, краєзнавця, члена спілки журналістів України, переможця районного конкурсу «Людина року 2017» в номінації «Діяч культури та мистецтв» Миколи Андрійовича Загороднього. Малий зал БК заповнили вщент. Присутні керівники району та міста, почесні гості. Серед них – голова обласної спілки журналістів України Василь Паламарчук, доктор історичних наук, член-кореспондент академії наук України Сергій Гальчак, видавець Ігор Балюк та ін. Зі слів ведучої та з виступів гостей вималювався життєвий шлях митця. Народився Микола Андрійович на велике православне свято Почаївської ікони Божої матері 5 серпня 1954 року на Черкащині у селі Веселий кут Таланівського району. У дитячі роки його улюбле-

Він з великим бажанням поринув в улюблену для нього роботу. Тут розцвів істинний талант митця. За цей період ним створено більше 30 фільмів, які отримали високі нагороди на кінофестивалях. Так кінофільми «Із берега розстріляних світів», «Високе небо Анатолія Афанасієнка», «Ріка його долі», «Синя вода», «Біль матерів» неодноразово були удостоєні дипломів І ступеня на обласному фестивалі аматорського кіно «Кінометр». За кінофільм «Втрачений рай», в якому іде мова про покинуте село, де залишився лише один житель, отримував нагороду аж у Херсоні. Це шматочок справжнього раю України, якого ніхто не ба-

чить. Отже кінофільм на Міжнародному фестивалі аматорського кіно, отримав диплом ІІІ ступеня, а на Х Міжнародному фестивалі екранних мистецтв ім. Данила Сахненка в м.Дніпро, отримав І місце в номінації «Документальне кіно». Друге покликання Миколи Андрійовича – це фотографія, нею він займається все життя. Адже він, коли вчився в Шевченківському гідромеліоративному технікумі, вів фотогурток. Далі – служба в армії, де теж не розлучався з фотоапаратом. В районному будинку культури знаходиться постійно діюча виставка його художніх робіт. Так що Микола Андрійович ще й активний учасник обласних фотовиставок спілки фотомайстрів Вінниччини. Став переможцем VІІ обласного фотоконкурсу «Світ дитячої мрії». Фотомайстер тісно співпрацює з видавництвом і його світлини друкуються в різних виданнях. Так, разом з Анжелою Веремій створений та виданий фотоальбом «Вулиці нашого міста». Його світлинами ілюстровано книгу «Тобою, краю мій, живу» вчителя історії, члена національної спілки журналістів України, члена Вінницької філії Центру дослідження історії Поділля Інституту історії України Миколи Никифоровича Дороша. Книги «Література рідного краю», «Історія школи с. Пагурці», «Богородиця під крилом» (збірка віршів про воїнів АТО) – автором якої є Віра Степанюк – педагог, філолог, член національної спілки журналістів України, поетеса, сценарист, також ілюстровані світлинами Завгороднього. Чимало його світлин друкують у періодичних часописах. Кажуть, якщо людина талановита, то вона талановита у всьому. Мабуть, це сказано й про Миколу Загороднього. Певно, мати молила у Бога, щоб її дитині дав талант. Так і сталось. Я про те, що 2012 році в Хмільнику проходив пленер Ві-

М. Загародній. «Фортеця Меджибіж» 54

Іще один талант митця нницької спілки художників України. Микола Андрійович проводив відеозйомку, та йогов разила думка, що він теж так може малювати. На другий день він прийшов з мольбертом і пензлями. Перша його картина вразила навіть досвідчених художників. Ніхто не повірив, що він малює перший раз. Так розпочалася його творчість, як художника. Ой що зі мною фарби ці зробили? Мої ж бо очі колір полюбили Моїж бо руки пензлі брать зуміли І люд сприймать красу життя навчили… Пройшло небагато часу, і Загородній став знаним художником. В доробку майстра більше 50 робіт, які виставлені в арт-галереї Хмільницького РБК. В каталозі «Живопис і графіка», який вийшов у 2017 році, де представлені роботи кращих митців України є роботи Загороднього і Громова з Хмільника. В цьому каталозі відзначено, що Микола Андрійович бере активну участь в художніх виставках, які проводить Арт-Галерея, Вінницький осередок національної спілки художників України, обласний центр народної творчості. Переважно це роботи у жанрі пейзажу. Його роботи – це не тільки свято для ока, вони для роздумів і для душі. Кожна його картина – це куточок раю, який він побачив і відтворив для нас. Життя художника розглядається, як поєднання небесного і земного, в цьому глибина фарб і змістовність його творів. Це не просто пейзажі, це сповідь, сповідь великої і ніжної душі перед собою, перед нами, перед Богом. І разом з тим це і і сторія любові до такого барвистого часом мінливого, але такого швидкоплинного життя. Ну, ось так він живе. Робить те, що душа його чує. Просто творить добро на землі. Просто щастя він людям дарує.

Провідний методист ОЦНТ Дмитро ДЖІГІРІС

Юні таланти творять майбутнє

ень захисту дітей – свято міжнародне. І добре, що ця традиція прижилась і органічно вплелась у віночок світлих днів на нашій землі. Має це свято свою історію, яка починається задовго до Української Незалежності, але все гарне, добре і світле з роками не минає, а лише примножується і додає сил дочекатися кращих часів, на які заслуговує наш народ. Бо майбутнє добро твориться в ім’я дітей тими людьми, для яких його примноження стало покликанням. Саме тому хочеться розповісти про їхні справи заради майбутнього. Адже стало вже доброю традицією на базі районних будинків

честь навіть співпрацювати з ними. Іноді виходжу на сцену як голова чи член журі фестивалів, на яких працюю і стає ніяково, бо усвідомлюю, що я лише невеличка одиниця цього величезного загону творчих будівничих майбутнього… Так буває завжди, коли зустрічаєшся із талановитими колегами – викладачами і музикантами, безмежно залюбленими у обрану справу життя, що присвятили себе служінню дітям. Тож хочеться долучитись, хоча б добрим словом, до справ тих людей, з якими доводиться співпрацювати, а чи просто бувати на фестивалях, які вони організовують, і подякувати їм за дієву підтримку юних талантів.

«Музичний зорепад» у Липовці. Володар гран-прі Евеліна Сєргеєва культури Вінниччини організовувати і поводити дитячі пісенні фестивалі-конкурси та конкурси дитячої творчості. Проведення таких культурно-мистецьких заходів лягає на плечі клубних працівників, музикантів, викладачів і батьків, які сприяють творчому розвиткові дітей та юнацтва. Причому, ці фахівці організовують подібні фестивалі-конкурси не лише в переддень Дня захисту дітей, а протягом року, постійно опікуючись творчим розвитком молоді. Ці небайдужі дорослі живуть серед нас і за напрямом своєї діяльності та порухом душі допомагають своїм вихованцям реалізувати творчі здібності. Крок за кроком, іноді свідомо, а іноді й підсвідомо вони закладають фундамент майбутнього українського храму духовності, живуть інтересами дітей і роблять все можливе задля їхніх успіхів. Мені дуже пощастило, бо я знайома з такими людьми (а їх у нас на Вінниччині чимало!) і маю

«Музичний зорепад» імені Павла Оплаканського (Липовецький РБК) В 70-80-х роках минулого століття працював на Липовеччині талановитий музикант, неперевершений баяніст-віртуоз Павло Олександрович Оплаканський. Працював він і директором, і художнім керівником районного будинку культури, і викладачем Липовецької дитячої музичної школи, і керівником гуртків у тодішньому будинку піонерів. Та де б не працював, завжди був організатором культурно-мистецьких заходів для дітей. Ним було започатковано цілий ряд районних конкурсів дитячої творчості, на яких діти з найвіддаленіших куточків Липовецького району виявляли свої творчі

Владислава Смаляна

здібності. А у Павла Олександровича на всіх вистачало уваги, тепла і любові. Та ще й більшості з них він майстерно акомпанував на баяні, бо ж фонограм в ті роки ще не було. Дуже рано пішов він із життя, залишивши незавершеними багато добрих справ, але конкурс «Вранішня зоря» і донині збирає талановиту молодь Липовеччини для творчого змагання, щоправда, вже під новою назвою – «Музичний зорепад». Низький уклін учням Оплаканського – працівникам Липовецького районного будинку культури, а особливо нинішньому начальнику відділу культури і туризму Липовецької райдержадміністрації Геннадію Терлецькому, які не перервали цю ниточку творчості, а продовжили святу справу свого Вчителя, присвоївши «Музичному зорепаду» ім’я Павла Оплаканського. І ось цей конкурс, освячений іменем Павла Олександровича, понад 25 років крокує Липовеччиною. Нинішні неодноразові лауреати «Музичного зорепаду», юні співаки Владислава Смаляна і Владислав Васильченко прославляють не лише Липовець, а й Вінниччину, здобуваючи перемоги на всеукраїнських та міжнародних пісенних конкурсах. Так, Владислава нещодавно була учасницею телепроекту «Голос. Діти.», а Влад – переможець обласного відбіркового туру Всеукраїнського фестивалю-конкурсу «Червона рута - 2019» та лауреат дитячої Національної премії «Золоті діти» у номінації «Вокальне мистецтво» (Харків, 2018 р.). Нехай же щастить вам, діти!

«Осіння мелодія» (Гнівань) Всеукраїнський конкурс вокального мистецтва «Осіння мелодія» знайшов свою постійну прописку в Гнівані Тиврівського району завдяки викладачу Гніванської ДМШ, хормейстеру, вокалісту Тетяні Магнушевській. Вона виховала не одне покоління музикантів, була першою вчителькою вокалу Аліни Бобровник – лауреата всеукраїнських та міжнародних пісенних конкурсів, викладача академічного вокалу Вінницького коледжу культури і мистецтв ім.М.Д.Леонтовича та Назара Якобенчука – нині викладача Київського Національного університету культури і мистецтв, лауреата Міжнародного конкурсу диригентів імені Стефана Турчака та всеукраїнських і міжнародних вокальних конкурсів. А скільки ж їх ще було за роки викладацької діяльності! Здавалося б, як викладач, Тетяна Анатоліївна досягла найвищих результатів в роботі, завоювала любов і повагу вдячних учнів – що ще більше треба? А Магнушевська вирішила започаткувати у Гнівані Всеукраїнський конкурс вокального мистецтва, в якому брали б участь дитячі хорові колективи, вокальні ансамблі, солісти-вокалісти у народній, академічній та естрадній манерах виконання. І ось з 2010 року щорічно «Осіння мелодія» збирає талановиту юнь з усієї України, яка впродовж двох днів дарує своє мистецтво вдячним глядачам. Тетяна Анатоліївна, як директор конкурсу, опікується учасниками, щороку запрошує для ро-

Влад Всильченко

Журі Всеукраънського дитячого пісенного конкурсу «Осіння мелодія» (м. Гнівань) боти в журі професійних викладачів і музикантів. Впродовж семи років незмінним головою журі працювала світлої пам’яті композитор, заслужений діяч мистецтв України, лауреат Національної премії імені Т.Г.Шевченка, професор КНУКіМ, автор вокальних та хорових творів Ірина Яківна Кириліна. У 2018 році за клопотанням членів журі конкурсу та дирекції Гніванської ДМШ рішенням сесії Гніванської ОТГ конкурсу «Осіння мелодія» присвоєно ім’я Ірини Кириліної.

ської майстерності, завжди вдумливий підхід до підбору репертуару. «Дай Вам, Боже, щастя!», - співала Улянка, то ж побажаймо і їй, і організаторам конкурсу, а це відділ культури і туризму Теплицької райдержадміністрації (начальник Сергій Дмитришин), колектив Теплицького районного будинку культури (директор Микола Паламарчук), та районний будинок дитячої творчості (директор Лариса Миколайчук) щасливого майбуття і нових творчих звершень та перемог!

«Теплоцвіт» (Теплик) Вже багато років поспіль маю честь очолювати журі конкурсу дитячої творчості «Теплоцвіт», що проводиться в Теплицькому районі. Започаткував цей конкурс колишній начальник відділу культури і туризму Теплицької райдержадміністрації Віктор Прокопенко. Щороку радів він успіхам юних тепличчан, плекав талановиту молодь. Цього року «Теплоцвіт» відбувся вже, на жаль, без нього… Завше «Теплоцвіт» збирає юних виконавців українських народних пісень, сучасної популярної музики та учасників танцювальних колективів району. Багато із переможців минулих років вже стали студентами та й випускниками музичних навчальних закладів, удосконалюючи свою майстерність, як-от Максим Джигирук, Ірина та Валентина Кравець. Цьогоріч Гран-прі конкурсу виборола Скакодуб Уляна, юна співачка із Соболівки, вихованка талановитого викладача Соболівської ДМШ Наталії Колісник. З якими б колективами чи окремими виконавцями не працювала Наталія Василівна, – це завжди високий рівень виконав-

«Бронницький зорецвіт» (Могилів-Подільський район) Про цей дитячий конкурс особливо хочеться розповісти нашим читачам. Бо ж засновником та організатором фестивалю є людина неспокійної вдачі, що любить дітей і сприяє їхньому творчому розвиткові, - директор Бронницької ЗОШ Володимир Девда. Володимир Танасійович започаткував його в своїй школі, але з кожним роком він набував все вищого організаційного та виконавського рівня і ось вже декілька років поспіль конкурс почав збирати учасників не лише з Могилів-Подільського, а й із сусідніх Чернівецького, Ямпільського, Мурованокуриловецького районів Вінниччини і навіть Чернівецької області та Молдови, тож здобув статус регіонального. До цього заходу долучились відділ освіти та сектор культури і туризму Могилів-Подільської райдержадміністрації, а також колектив районного будинку культури. Приємно, що конкурс проводиться за підтримки районної влади та народного депутата України Юрія Македона. Щира вдячність цим небайду-

Учасники фестивалю-конкурсу «Теплоцвіт» жим дорослим, які плекають юні таланти! задоволення мистецьких потреб дітей та молоді району. Завжди поряд з ними – начальник від«Тобі співає молодь, Україно!» ділу культури і туризму Юрій Рубан. Справді, (Жмеринський район) заслуговує на добрі слова вдячності така щира З 2006 року колектив Жмеринського РБК турбота про дітей. проводить цей дитячий пісенний конкурс-фес«Тростянецькі самоцвіти» тиваль. Як завше, традиційно цей захід приуро(Тростянець) чується Дню захисту дітей. Впродовж багатьох років фахівці своєї справи, небайдужі люди, Цьогоріч конкурс у Тростянці вразив мене справжні професіонали, як, наприклад, ветеран тим, що крім талановитих співаків у ньому галузі культури Тетяна Собчук, що працює з взяла участь сила-силенна дитячих хореообдарованими дітьми, та й весь творчий колек- графічних колективів. Всі вони були яскраво тив Жмеринського РБК на чолі з директором костюмовані, всі представили цікаві хореоЛюдмилою Доноаге роблять все можливе для графічні композиції, але найголовніше те, що

Тетяна Собчук з вихованцями 58

більшість цих колективів працюють в сільських закладах культури! Хореографічна композиція зразкового аматорського колективу «Первоцвіт» Капустянського СБК під керівництвом Наталії Козар «Візерунки до короваю» — це славень українському хлібові та роботящим трудівникам, що його вирощують. А запальна «Малинова дискотека», що виконував колектив «Радість» Будянського СБК (керівник – Галина Шевчук) викликав у глядачів шквал схвальних вигуків та овацій. І це безперечно, що визнання шанувальників – дорожче за всі нагороди. Але не лише хореографією вразив Тростянець. Які ж тут талановиті юні вокалісти! Як проникливо співала Коваль Оксана із Нової Ободівки в сучасній обробці, але народною манерою співу українську народну пісню «Ой у полі грушечка»!А який академічний вокал продемонструвала Цасюк Каріна, виконавши пісню «Ой калино, сестро рідна!». Так діти не співають! Так співають лише дуже обдаровані і працьовиті творчі особистості! І це ще не всі відкриття, бо є в Тростянці таланови-

заслуженого працівника соціальної сфери України Любові Спірідонової. З якою материнською увагою, турботою і любов’ю опікується Любов Михайлівна цим фестивалем! Одразу відчувається, що це не одноразова акція, а постійна копітка праця багатьох задля прищеплення студентській молоді художніх смаків та виховання поваги до пісенних традицій батьківської землі. У заході взяли участь студенти університету, а також – коледжів ВНАУ. Проект реалізовується як потреба студентства у підтримці народних традицій. Це була справжня феєрія музики, пісень, танців і художнього слова. Яка талановита молодь у нас на Вінниччині! Які мудрі наставники, навчають її і долучають до високого і духовного! Вразила мене велелюдність фестивалю. Актова зала була переповнена глядачами, а учасників було – море! … Подібні фестивалі-конкурси проводяться і в Калинівському, і в Хмільницькому, і в Оратівському, і в Козятинському, і в Мурованокуриловецькому, і в Літинському та інших районах. І завжди збирають вони талановиту юнь і спо-

«Тростянецькі самоцвіти» тий Матвій Івасенко, в репертуарі якого і «Материнська любов» Миколи Мозгового, і «Чорнобривці» Миколи Сингаївського та Володимира Верменича, і ще багато пісень глибокого змісту, а як душевно виконує їх 10-річний хлопчик! «З любов’ю до батьківської землі» (Вінницький Національний аграрний університет) А ще мої враження доповнила участь у роботі журі фестивального проекту, який вже не один рік проводиться у Вінницькому Національному аграрному університеті за сприяння почесного президента університету Григорія Калетника, при величезній підтримці проректора з виховної роботи та гуманітарної політики,

нукають її до нових творчих звершень. А секрет успіху таких проектів – дуже простий. Наше суспільство прагне бути успішним, і доказом цього є попит на духовний розвиток дітей та юнацтва. Адже духовність – це основа розвитку людини незалежно від того, ким вона стане в майбутньому. А діти, молодь – майбутнє України, і світлим воно буде завдяки людям, що знають ціну духовним скарбам. Вони допомагають молодим розправити крила для високого злету над рутиною і буденністю. Нехай же щасливим і тривалим буде цей політ!

Ніна ДЖУС

Виставки у світлиці

Із циклу «Обмінні виставки між областями України» «Гріхопадіння двоголового змія» персональна виставка заслуженого художника України Миколи Івановича КЛИМОВИЧА (м. Овруч Житомирської області)

22 червня - 20 липня 2018 р.

Скільки було у нас цікавих виставок з інших областей України, але такої зацікавленості вінничан ми ще не бачили. Воно і не дивно, адже багатофігурні картини на етнографічно-історичну та духовну тематику, створені за авторською технікою (аплікація із художньо обробленої соломки), неодноразово ставали прикрасами виставкових експозицій обласних, всеукраїнських та міжнародних виставок і фестивалів народної творчості. Дуже цікавим є і творчий шлях митця. КЛИМОВИЧ Микола Іванович, народився 17 червня 1953 року в с. Покалів Овруцького району Житомирської області. У 1974 році Микола Климович закінчив Єрмаківський технікум фізичної культури (Казахстан), після чого деякий час працював вчителем в загальноосвітній школі. Захопившись народною творчістю, юнак самотужки оволодів техніками образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва, згодом став працювати художником-оформлювачем в організаціях Житомирської області. У 1999 році Микола Іванович вирішує поєднати свій педагогічний дар з неймовірним захопленням

народним мистецтвом і він засновує та очолює Овруцьку малу академію народного мистецтва і ремесел. Навчальний процес здійс нюєть с я за його авторськими програмами. Результатом роботи і впевненості в п р а в и л ь н ом у напрямку діяльності Миколи Климовича є творчі здобутки вихованців Малої Академії, їх багаторазові перемоги на регіональних та всеукраїнських виставках і фестивалях. За подвижницьку діяльність та високий виконавських рівень своїх робіт Микола Климович удостоєний честі стати членом Національної спілки майстрів народного мистецтва України (2006 р.) та почесного звання «Заслужений художник України» (2009 р.) На сьогоднішній день, у творчому доробку Миколи Климовича нараховується понад 100 унікальних картин з соломки. Роботи майстра зберігаються у Житомирському краєзнавчому музеї, приватних колекціях державних посадовців України та інших держав світу. За роки своєї творчої діяльності художник презентував персональні виставки в багатьох містах України та за її межами, а нині і вінничани матимуть можливість познайомитись з творчістю знаного, неймовірно талановитого майстра з Житомирщини Нинішня персональна виставка Миколи Климовича складалася з 17 прекрасних картин, в тому числі і кращих робіт його учнів. Назви картин митця говорять самі за себе («Ой радуйся, земле», «За віру і волю», «Четверта помста княгині Ольги», «Голгофа», «Святий Макарій Овруцький», «Історія України» та інші), а тему картини «Гріхопадіння двоголового змія», сюжет якої символізує боротьбу України з Росією, митець вважає головною темою з усіх, за якими він створює свої роботи.

«ПОДІЛЬСЬКА ІКОНА» обласна виставка образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва, присвяченої 1030 річчю Хрещення Київської Русі

26 липня – 12 серпня 2018 р.

Особливість Подільської народної ікони у тому, що вона намальована на полотні звичайними народними умільцями та схожа на картину. Досліджено, що для Подільської ікони характерні квітковий орнамент та зображення церкви. Найпоширенішими сюжетами для ікон на Поділлі були: Святий Миколай, Успіння Пресвятої Богородиці, Свята Параскева та великомучениця Варвара. Експозицію виставки «Подільська ікона» складалася з 20 ікон. Вінничани та гості міста мали змогу подивитись старовинні ікони із приватних колекцій, фондів обласного центру народної творчості та ікони сучасних художників, виконаних в авторській інтерпретації прийомів українських та зарубіжних іконописних шкіл. Ц е н т р ом експозиції виставки постали старовинні подільські ікони на полоті XVІІІ - ХІХ сторіччя з зображенням Святої Богородиці, Миколая Чудотворця, Святої великомучениці Варвари та ікони «Свя-

та вечеря» із приватної колекції народного художника України Володи ми ра Козюка. Вагомим доповненням експозиції були ікони, створені на дереві в авторській техніці заслуженого майстра народної творчості України Івана Горобчука та канонічні ікони, написані на оргаліті, заслуженого художника України Івана Грищука із м.Вінниці, також були п р ед с т а вл е ні ікони на дереві Тетяни Дєдової із с.Клембівки Ямпільського району та ікони молодого т а л а н о в и то го майстра із с.Човновиця Оратівського району Сергія Бугая. Важливо відзначити, що іконописці Вінниччини, шукаючи нові засоби виразності, прагнуть дотримуватися старовинних технологій, використовуючи тільки натуральні матеріали тап поєднують в створенні ікон церковні канони і творчість. Хочеться зауважити, що в наш час ікона сприймається здебільшого як окультно-декоративний предмет інтер’єру або фетиш (оберіг) у побутових потребах. Тож ми сподіваємось, що нинішня виставка «Подільська ікона» дала можливість шанувальникам народного мистецтва глибше зрозуміти істинне значення ікони, її первинне призначення як святині та проповіді Христової віри.

«З Україною в серці» обласна виставка образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва, присвячена 27-й річниці Незалежності України

15 серпня - 8 вересня 2018 р.

Щорічно в серпні у Світлиці Вінницького обласного центру народної творчості відкривається виставка народного мистецтва, присвячена Дню незалежності України. Основою експозиції нинішньої виставки були картини майстрів живопису та народного малярства – учасників обласного пленеру народного малярства – заслужених майстрів народної творчості України Івана Горобчука та Василя Слободянюка (м.Вінниця), Тетяни Філь (м.Липовець), Олександра Свіргуна (смт. Стрижавка Вінницткого р-ну), Віктора Крижанівського (с.Клембівка Ямпільського р-ну), Олександра Шульганя та Василя Степанюка (м.Погребище). Також взяли участь художники - Іван Грищук, Мар’яна Сілагіна і Микола Бондар (м.Вінниця), Микола Загородній та Михайло Громов (м.Хмільник), Ярослав Чижевський (м.Теплик). Крім живопису на виставку презентували свої роботи: майстри декоративного розпису Ірина Угринчук і Тетяна Рихліцька

(м.Вінниця); майстриня фл о р и с т и к и Ніна Співак (с.Підвисоке Оратівського р-ну); майстриня витинанки Ліна Концевич (м.Вінниця); вишивальниці – Яна Бутріна, Ірина Корнієнко (смт. Крижопіль) та заслужений майстер народної творчості України Галина Данилюк, Ірина Савчук (м.Вінниця). Також в експозиції виставки представлена лялька-мотанка від Любові Войтюк (м.Хмільник) та аплікація з солоного тіста Ірини Мазник (смт. Крижопіль). Всього в експозиції виставки було представлено понад 60 творів двадцяти двох майстрів та художників з різних куточків нашої області. І незалежно в якому виді народного мистецтва та в якій техніці митці творили свої роботи – всіх іх об’єднує любов до рідної української землі.

«Традиції в узорах майбуття» персональна виставка декоративно-ужиткового мистецтва Ірини САВЧУК (м. Вінниця)

13 вересня - 4 жовтня 2018 р.

Майстриня народної творчості Савчук Ірина Валеріївна народилася 2 серпня 1967 року у м.Зіньків на Полтавщині у родині військовослужбовця. Кандидат педагогічних наук, доцент Вінницького державного педагогічного університету. Сама назва виставки «Традиції в узорах майбуття» говорить про спрямування творчості майстрині і її мудрого наставництва, адже Ірина Валеріївна навчає студентів декоративно-ужитковому мистецтву, прищеплюючи молоді любов до традиційної української культури. Ірина Савчук сама закінчила факультет загально-технічних дисциплін Вінницького державного педагогічного інституту у 1988 році, у 2009 –захистила кандидатську дисертацію за темою «Формування естетичних смаків учнів 5-9 класів на уроках трудового навчання засобами декоративно-ужиткового мистецтва». Має публікації з декоративно-ужиткового мистецтва у різних навчально-пізнавальних виданнях (журнал “Трудова підготовка в закладах освіти”, дитячий журнал “Колосок” та ін.), а також випустила власну книгу про сучасні великодні прикраси. У 2013 році брала учать у міжнародному конгресі “Апімондія-2013”, де була членом оргкомітету і представляла декоративно-ужиткове мистецтво України для учасників конгресу зі 135 країн світу. Талановита, працелюбна та енергійна Ірина Савчук опанувала різні види декоративно-ужиткового мистецтва (вишивка, писанкарство, народна іграшка, в’язання гачком, спицями). З великою вдячністю і шаною вона ставиться до майстрів, які навчали її тради-

ційним видам мистецтва. Зокрема технікам подільської вишивки майстриня навчалась в заслужених майстрів народної творчості України – Галини Іванівни Данилюк та Наталії Миколаївни Шпак, писанкарству – в Тетяни Петрівни Пірус та знаної писанкарки Київщини Оксани Білоус. Володіючи багатогранним талантом Савчук І.В. навчає своїх студентів всьому, що вміє сама і постійно бере участь у міжнародних, всеукраїнських, обласних фест и ва л я х та виставк а х н а родного мистецтва. Зокрема майстриня презентувала свої роботи на Міжнародному фестивалі у селі Космач Івано-Франківської області (2008-2009 рр.), на виставках і фестивалях у м. Київ, м. Чернігів, с. Пирогів Київської області, м. Вінниця. Не цурається Ірина Савчук і районних мистецьких заходів, її добре знають в таких районах Вінницької області, як: Калинівський, Ямпільський, Немирівський, Тульчинський та багатьох інших. Авторські роботи майстрині знаходяться в приватних колекціях США, Канади, Болівії, Швейцарії, Польщі, Італії, Німеччини, Норвегії, Росії, України. В експозиції нинішньої своєї виставки Ірина Савчук представила понад 50 робіт, в тому числі – роботи своїх студентів-випускників. В основному це традиційна ручна вишивка (рушники та картини з фрагментами, відшитими за старовинними зразками, в сучасному оформленні). Також на її виставці були представлені традиційні і сувенірні писанки, солом’яні павучки та народна іграшка (ляльки-мотанки, ляльки з природніх матеріалів та ін.) На відкритті виставки створював настрій фольклорний ансамбль «Душі криниця» ВДПУ ім.М.Коцюбинського (керівник Катерина Пірус), яких майстерно виконав українські народні пісні. Любов Гричанюк завідуюча відділом ОЦНТ

* Пошуки науковця

РЕГІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ПОДІЛЬСЬКОЇ ВИШИВКИ

кщо почати говорити про вишивку, то маємо зауважити, що будь який виріб – це певна розмова чи побажання. Наші українські жінки розуміли, що у житті неможливо від усього захиститись, але намагались мати обереги. Всяка вишита сорочка – це захист. В ній приховані символи, знаки, орнаменти. Навіть кольори мають символіку та силу. Час плине, традиції забуваються, але міць символів не втрачається. І тому навіть у наш час вишивка так популярна. Особливості крою та оздоблення сорочок, переважаючі техніки та кольори, традиційні орнаменти та їхнє розташування на виробі – кожна з цих ознак дає інформацію про походження сорочки. Гідне місце серед інших займає вишивка майстринь Поділля [1, с. 64]. Так само по тому і як була одягнена дівчина, що вишито на сорочці, люди могли розуміти звідки ця дівчина, скільки в неї поля, з якого вона роду і що вона хоче в своєму житті мати [2]. В ансамблі жіночого народного костюма основна увага приділялась багато-орнаментованій сорочці, в якій втілено багатство

й розмаїття вишивки. Подільські сорочки вирізняються не тільки різноманітністю крою, а й витонченістю [3, с. 109]. Сорочка грала велике значення у житті тогочасних людей. Наприклад, дівчина обов’язково готувала собі придане і вона мала вишити парубку сорочки, щоб показати цим серйозність своїх намірів. Чим більше сорочок вона вишила, тим більше її поважали як майбутню працьовиту господиню. Сорочка також була обов’язковим елементом весільного костюма молодої [4, с. 46].

Олена ЗАГОРУЙ

Впродовж історичного й культурного розвитку Поділля у кожному його куточку склались свої локальні особливості, які проявлялись в орнаментальних мотивах і композиції, колористиці та техніках виконання, що дбайливо передавалися з покоління в покоління. Кожний район, навіть кожне село відзначалися своєрідністю узорів. Тому вишивка – це не лише художнє оформлення речей, а й своєрідне світобачення, відтворене специфічними художніми засобами, дослідження якого є цікавим, необхідним, безкінечним

і завжди актуальним процесом [5, с. 177]. Композиційну основу вишивки утворюють складні поєднання і чергування різноманітних простих фігур: простого ромба, ромба з подовженими сторонами, численних варіантів ромба з гачками. Часто зустрічаються гребінцеві фігури. Ці «гребінчики» іноді бувають настільки густі, що залишається лише одна незашита нитка тла для того, щоб увесь узор не зливався. Доповненням до ромбоподібних фігур виступають прямий і косий хрестики, ламана лінія, різноманітні трикутники. До найбільш давніх орнаментальних мотивів слід віднести різноманітні зображення хреста, свастики, меандру [3, с. 110]. За основу поділу вишивки на ареали взято класифікацію Л. Булгакової-Ситник. У своїй монографії вона поділяє її на три райони. У північноподільському ареалі переважає рослинний орнамент [6, с. 230]. Серед фітоморфного (рослинного) орнаменту у подільській вишивці широко розповсюджені такі мотиви, як: «гілка» (особливо на Хмельниччині) у вигляді нескінченного стебла, від якого у певному ритмі відходять квіти, листя, бутони, кетяги калини чи

грона винограду; калина (особливо на весільних рушниках) – символ любові, щастя, багатства, краси, невмирущого роду; вічнозелений барвінок – символ немеркнучого життя; дубове листя – символізує силу та життєдайну енергію, розвиток життя; виноград – означає радість і красу створення сім’ї («сад-виноград» – це життєва нива, на якій чоловік є сіячем, а жінка має обов’язок ростити й плекати дерева їхнього роду), тому й зустрічається на родинних рушниках; листя хмелю – відносяться до молодіжної, весільної символіки, бо несуть у собі значення розвитку, молодого буяння та любові; рожі – символ кохання (додаток 1, 2). Наприкінці XIX ст. на Поділлі знана вишивка двосторонньою гладдю з домінуючими геометричними рослинними мотивами п’ятипелюстковими квітами-розетками. Пелюстки вишивали червоним кольором і обрамляли чорною штапівкою. Квіти розміщали рядками або в шаховому порядку. В східних районах подільського краю поширилася вишивка геометризованих рослинних мотивів червоним і чорним хрестиком, а також хрестиком і штапівкою. У них велике декоративне навантаження несе білий фон тканини. Дрібненькі штапівкові стібки обрамляють провідні мотиви розеток-звізд, що стеляться в різних смугах. Це надає орнаменту витонченості, прозорості, а колориту чорнобривості, яку особливо люблять подолянки [5,

с. 180-181]. Також популярними орнаментами були гірлянди, центром яких є велика квітка («ружечка», «лілія») [6, с. 230]. Мотив «ружи» – символ сонця, чотирьох сторін світу [5, с. 180]. Наступний район – середньоподільський. У ньому уже рослинні орнаменти поступаються геометричним. Серед мотивів можна побачити гірлянді композиції із стилізовано зображених рослин, часто зустрічається ромбовидний орнамент, хрестоподібні і восьмикутні розетки чи зірки [6, с. 234-239]. Восьмикутна зірка один з найдавніших символів (додаток 3). Цей орнамент має значення джерела нового роду. Або може розглядатися як джерело життя взагалі. Для наших предків вось-

микутна зірка була втіленням життєвої сили, того, що породжує життя. Досить часто цей символ зображувався з безліччю менших зірочок навколо нього. Можливо, в такий спосіб підкреслювалася велич зірки [7, с. 33-36]. Й нарешті останній ареал – південноподільський. У ньому популярними є геометричні орнаменти. Одними з найпоширеніших можна вважати ромб, S-подібний мотив, мотиви хреста [6, с. 240-266]. Ромб – одна з найдавніших фігур у народній вишивці. У давній літературі немає єдиного погляду на його первісне значення. Щодо пізнішого часу, то дослідники

вважають що ромбом землероби позначали землю, засіяне поле. Він символізував плодючість, добробут. Фігура ромба (додаток 4), поділена на чотири менші ромби в які вписані крапки аналогічний до візерунку, який знаходять на трипільських жіночих статуетках. Вважається, що це символ, в якому синкретично виражено плодючість ниви і жінки [7, с. 37]. Мотив «кривцівки» або «безконечник», який відомий ще з Трипілля – це нитка життя і вічність сонячного руху, поєднання життєдайної сонячної енергії з силою землі. Найпростіші архаїчні мотиви розшифровують переважно так: пряма горизонтальна лінія означає землю, хвиляста – воду. На кожному рушнику є крайчики – «вужики» або «кривульки» (додаток 5) – це знак води. А де вода – там життя. Хвилястий орнамент, відомий під назвою «меандр» (по-грецьки), а по-українськи безконечна ламана лінія із закрученнями, «безконечник» – це найдавніший символ сонця і божества, щастя і добра, добробуту і захисту від всього лихого. Ламана лінія розповідає про те, що життя продовжується, адже воно вічне. Про давнє походження українського меандра свідчать археологічні знахідки керамічного посуду з часів трипільської культури, прикрашеного різноманітними формами хвиль [5, с. 179].

Символ хреста (додаток 6) посідає одне з домінуючих місць в орнаментах. Може траплятися на рушниках в кількох варіантах: 1) великий хрест на кінцях променів з меншими і разом з косим хрестом; 2) менші хрести по 3-5 фігур у ряд, розташовані ярусно в поєднанні з косим хрестом; 3) ряди маленьких хрестиків в орнаментах розмежувальних і базових стрічок та тощо. Символ хреста є багатозначним. Одним із його значень є поділ землі на чотири сторони. Прямий хрест у поєднанні з косим може означати єдність чоловічого та жіночого початків [7, с. 36-37]. Класичною вважається думка про домінування в орнаментиці рослинних і геометричних мотивів. Це дійсно так, і спростуванню дана теза не підлягає. Класичною технікою є низь чорного і червоного кольорів, які лягають густими насиченими лініями (додаток 7, 8) [3, с. 109]. Це подільська техніка, тому на сорочках вона зустрічається найчастіше. Але в залежності від території може переважити той чи інший колір. Для одягу північних районів властивий чорний колір вишивки, на південному Подністров’ї - червоний колір вишивки [8]. Існує кілька способів оздоблення низзю, і залежно від цього вона поділяється на поздовжню і поперечну. Технікою поздовжньої низі вишивають паралельними стібками на всю довжину узору. Відома ця техніка у північних районах Вінницької області, які ме-

жують з Житомирською, де вона також має широке побутування. Типовою для східних районів Поділля є низь поперечна. Для вишивання цією технікою здебільшого використовують один колір – червоний або чорний, а після закінчення основного малюнка вводять додаткові кольори технікою гладі. Дуже вдало майстрині підкреслюють чітку графічну лінію для виявлення основних мас узору. Це так зване поквітнення, коли чорний колір обводиться червоним, а червоний – чорною смугою. Технікою низі вишивають тканину з вивороту і на лицевій стороні, як на негативі, узор має протилежний вигляд щодо розміщення кольорів. Різні засоби виконання низі на зламі XIX і XX ст. обумовили і різні її назви: «паршива низь», «сліпа», «цвітко-

вана», «низь, з лиця шита», «дрібненька», «кругла низь», «лиса низь», «страпата низь». На початку XX ст. існувало два великих осередки вишивки низзю – один у Гайсинському, другий – на півночі Ямпільського повітів [3, с. 109]. Наступна техніка – «сліпе» вирізування (додаток 9), в якому «віконця» між вишитими качалочками не прорізаються, а заповнюються різними кольорами і можуть оздоблювати. Використання цієї техніки дозволяє уникнути зайвої прозорості в одязі [1, с. 65]. Техніку виколювання на Вінниччині виконували таким чином: дірочки проколювали гострим предметом, а краї закріплювалися

густо покладеними прямими стібками. З відповідно розміщених дірочок на тканині утворювали ажурний мотив з геометричних орнаментів. На Поділлі ця техніка відома під назвою «викол», «різане». Ще одна досить поширена техніка – це лічильна глядь (додаток 10). ЇЇ використовували в рушниках та сорочках. Одночасно і використовували техніки виколювання та вирізування. Цією технікою можна виконати лише геометричний орнамент [6, с. 4665]. Додатковий художній ефект створюють шви поверхневого шитва «стебнівка», «штапівка», які, мов павутиння, об’єднують всі композиції в єдине ціле. Велике значення мали мережки чорного, синього, білого кольорів. Особливо цікава мережка «шабак», яка виконувалась у контрастних забарвленнях жовтими, червоними, зеленими, чорними, білими нитками або може йти в одному кольорі, а також унікальні змережувальні шви «козацької мережки» в синіх, чорних, жовтих і червоних тонах. Ця мережка найбільш поширена в селах Чечелівка Гайсинського району та Соболівка Теплицького району, де має назву «миканиця». У дореволюційний час зустрічалися згадані мережки й у Брацлавському повіті, а вишивка «зерновим виводом», «виколом», «зерном» — в Ямпільському та Ольгопільському повітах. Певне поширення мали й інші техніки ажурної

вишивки, що звались «різані» у Вінницькому, Гайсинському, Ольгопільському повітах. У давнину їх робили веретеном, а потім перейшли на вирізування ножицями. Особливу групу складають жіночі сорочки, на рукавах яких вишивають «дерево життя», яке нагадує зображення людських постатей з піднятими догори руками [3, с. 112]. Як спосіб оздоблення тканини мережка дещо відмінна від інших технік вишивання. В основі деяких мережок лежать такі техніки вишивання, як вишивка по настилу, півхрестик. Їх компонували з масивними різнокольоровими вовняними вишивками [6, с. 69]. Взагалі, місця на яких вишивали орнаменти мали певне призначення. В першу чергу вони виконували саме захисну функцію. В той же час жінки хотіли виглядати привабливо, тому намагались вишити щось красиве, тому це ще й була декоративна функція. Акцент у жіночій сорочці зосереджувався на рукаві, а саме на поликах. Рукав поділяється на три частини: верхню – «поверхницю»; середню – «найширший полик»; нижню – «підполиччя» (додаток 11). Вишивка на поликах та верхній частині рукава використовувалися дуже давно, так як це відгомін праслов’янської символіки, підкреслення сили і вправності рук. Крім рукава, вузькими симетричними смугами орнаменту оздоблювалися площини навколо розрізу пазушки – «погрудки» і

«побічниці», які йдуть паралельно «погрудкам» [9, с. 405]. В цілому, можна відмітити тенденцію, що ті райони, які мали менше сусідніх впливів, зберегли у собі більш традиційні орнаменти та техніки вишивки. Східні райони є тому прекрасним прикладом: тут переважають традиційні геометричні орнаменти та поліхромна вишивка. Західна вишивка уже відрізняється – в ній переважають темна гамма кольорів та більш поширена рослинна орнаментика. Тут поширюється різноманіття використовуваних технік у вишивці. Південь ж зазнав досить значного спливу від сусідніх регіонів та країн. Тут вишивка стає більш багатше орнаментованою та у побут входять яскраві кольори. До орнаменти крім рослинних та геометричних

додаються також антропоморфна. Подільські регіони містять у собі досить багате різноманіття нашої традиційної вишивки. Але її неможливо переплутати з іншими. Список використаних джерел: 1. Сентемон Н. Автентичний одяг Східного Поділля. Відродження заради майбутнього / Н. Сентемон // Світлиця. – 2016. – №2. – С. 16-17. 2. Однорог М. «В Україні ніколи не було «вишиванок»: як створити справжню вишиту сорочку і чому це неможливо з українських матеріалів [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https:// vezha.vn.ua/v-ukrayini-nikoly-nebulo-vyshyvanok-yak-stvorytyspravzhnyu-vyshytu-sorochkui-chomu-tse-nemozhlyvo-zukrayinskyh-materialiv/ 3. Зузяк Т. Особливості на-

родної вишивки подільських сорочок кінця ХІХ – початку ХХ століття / Т. Зузяк // МІСТ: Мистецтво, історія, сучасність, теорія: зб. наук. праць / ред. В. Сидоренко. – К.: ІПСМ АМУ : КЖД «Софія», 2009. – Вип. 6. – С. 108-117. 4. Косаківський В. Українська сорочка у пісенному фольклорі Поділля / В. Косаківський // Світлиця. – 2010. – №3. – С. 46-49. 5. Іваневич Л.А. До історії сакральних символів подільських вишитих рушників / Л.А. Іваневич // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія : Історія. – 2012. – Вип. 20. – С. 177-184. 6. Булгакова-Ситник Л.П. Подільська народна вишивка / Л.П. Булгакова-Ситник. – Львів : Ін-т народознавства НАН України, 2005. – 328 с. 7. Причепій Є. Вишивка Східного Поділля / Є. Причепій, Т. Причепій. – К.: Родовід, 2007. – 344 с. 8. Поділля: історико-етнографічне дослідження. – К., 1994. – 504 с. Олена ЗАГОРУЙ, Магістратура ФІЕП Вінницького державного педагогічного університету ім.М.Коцюбинського

*Майстер-клас

Традиційний кошик з лози Майстер - клас проводить майстер лозоплетіння Косаківський Віктор

Афанасійович, етнограф, археолог, фольклорист, музеєзнавець, майстер народної творчості, педагог, кандидат історичних наук, доцент кафедри історії та культури України факультету історії, етнології і права Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського

фото 1

фото 2

Лозоплетіння – одне з найдавніших ремесел на землі, яке вимагає лише лози і сили людських рук. З лози виплітали багато різноманітних виробів побутового призначення. Її широко використовували при будівництві житла та господарських споруд. Відбитки лози в глині археологи знаходять під час розкопок жител трипільської та інших археологічних культур. Ще в недалекому минулому з лози виплітали кошики різної величини (об’ємом від 1-2 літрів і до 3-6 відер). Найбільш уживаними є кошики на 1-2 відра. Крім кошиків виплітали колиски для дітей, а також ри-

фото 3

фото 6

фото 4

фото 7

фото 5

фото 8

Віктор Косаківський боловні пастки – верші. Також з лози виплітали тини, стіни жител та господарських споруд (курники та кошниці для зберігання кукурудзи) Пройшовши перевірку тисячоліттями, лозоплетіння перетворилося на справжній вид народного мистецтва, оволодіти яким може кожен, у кого є терпіння і бажання навчатись. Лоза, з якої плетуть виріб, це необроблені однорічні пагони рослини, яка по - науковому називається верба гостролиста, а в народі з давніх - давен відома як верболіз, або лозина. Росте вона по берегах річок і водойм у вигляді кущів або дерев висотою, в середньому 2-5 м. Процес виготовлення кошика з лози має два етапи. Перший з них – заготівля матеріалу. Лозу ріжуть з осені до весни, до розпускання листя. Вибирають найрівні-

фото 9

фото 10

фото 11

фото 12

фото 13

фото 14

ші прутики. Сортують по товщині і довжині (фото1). Адже потрібно товстіші пагони для основного, так званого скелету кошика, та й тоненькі для його заплітання. Переважно працюють майстри лозоплетіння на колінах, сидячи на стільчику. З інструментів нам знадобляться: ніж, садові ножиці, плоскогубці, кілька цвяшків, два невеличких дротики, та шмат тканини, якою потрібно застелити коліна, адже на них будем працювати (фото 2). Розпочинається все з того, що беремо два товстих прути, від яких залежить розмір кошика, який ми плануємо зробити. Притому ці прути потрібно зігнути та зробити два рівних кола або овал, так що однин із них має бути трішки менший за іншого. Коли ми вкладемо їх один в один, у нас має вийти сферична форма з чотирма меридіанами. Щоб зігнути та зробити з лози два рівномірних кола - обручі потрібно декільканадцять разів протягнути лозу по коліну чи до коліна, придавши лозі еластичності (фото 3-4). При тому потрібно поступово згинати лозу, надавши їй необхідної форми, а краї прутів зрізати на скіс товстішу частину прута зрізаємо навкіс з середини, а з тоншої частини – із зовні (фото 5). Коли кільця зробили, то потрібно їх міцно закріпити (фото 6-7). Для цього нам потрібні: дротик, гвіздок та пласкогубці. Об’єднавши два кільця сфери, закріплюємо їх навхрест та зафіксовуємо між собою гвіздками один навпроти одного (фото 8-9). Коли ми вже закріпили два обручі, потрібно визначитись, де буде у нас ручка кошика. Після того виплітаємо з лози ромби з обох боків (фото 10-13). Тоді, як виплели ромби, потрібно підготувати прути середньої товщини для ребер. Діаметр прутиків залежить від розмірів кошика і в середньому становить 1 см. Вибираємо потрібну

фото 15

фото 16

фото 17

фото 18

фото 19

фото 20

фото 21

фото 22

фото 23

фото 24

фото 25 70

довжину, так само протягуємо їх до коліна робимо їх еластичними. З трьох боків ножиком загострюємо, тобто робимо косий зріз (фото 14). Потім закладаємо прути робимо так звані ребра кошика (фото 15). Всі прути мають бути однакової довжини щоб наш кошик мав правильну форму – овальну або кулясту (фото 16-18). Тепер, коли ми вже все зафіксували, виставили, відкоректували всі форми, розпочинаємо заплітати. Зазвичай потрібно заплітати з країв послідовно до середини. На фото 19-21 зображено цю послідовність. Спочатку беремо тонкі прутики, котрими потрібно заплітати густенько (фото 22-23). Зазвичай, рухаючись до середини, ми поступово підбираємо по можливості трошки товщі прутики (фото 24-26). Також починаємо і завершуємо заплітати з зовнішньої сторони, щоб внутрішня частина кошика була чистенька (фото 29), без гострих зрізів. Обрізаємо кінчики лози з зовнішньої сторони садовими ножицями, так щоб не залишалось високих виступів (фото 27-28). В результаті в нас вийшов чудовий кошик (фото 30) для ягід, грибів, картоплі чи взагалі для інших потреб. Та кошик має ще висохнути, тоді він стане набагато легшим і міцнішим, тому краще кошики поставити на горище, щоб вони до весни вистоялись. Для того щоб кошик служив вам багато років бажано не залишати його на дощі, або в погребі. Зараз існує багато посібників та книг для тих, хто бажає навчитись виплітати вироби з лози. Завдяки цьому лозоплетіння набуває все більшої популярності в Україні. Записав провідний методист ОЦНТ Сергій БУГАЙ

фото 26

фото 27

фото 28

фото 29

фото 30