Тетяна Шпак
Кераміка
Вінницький обласний центр народної творчості Vinnytsia regional center of folk art
Серія: «Народні майстри Вінниччини» Series: «Folk masters of Vinnitsa region»
Тетяна Шпак Tatyana Shpak
–« Vinnytsia – «
-
Д» – 2017 Д» – 2017
Одвічний трудівник – гончарний круг, Добробуту творець і вірний друг Невтомної майстрині Шпак Тетяни Розпочинає тан – космічний рух, Щоб вийшло із жіночих теплих рук, З простої глини – диво полив’яне… Жанна Дмитренко
Мабуть, в дитинстві вона і не думала про гончарство та про тих умільців, які «з глини і пісень ліпили Україну», як писав поет. Таня навчалась в Сутиській школі-інтернаті на Тиврівщині. Гарно писала твори, за які завше хвалили вчителі. Мріяла стати медиком. І стала ним, успішно закінчивши медучилище. 18 років працювала фельдшером на Кіровоградщині. І хтозна, як би воно було, якби не повернулась на Гайсинщину у рідне село Бубнівку, де якраз була робота на медпункті. І ось тут, у цьому незвичайному краю, де з глини народжувались усілякі дива в руках знаменитих братів Герасименків, а згодом їхньої племінниці Фросини Міщенко, Тетяна раптом усвідомила, що теж хоче творити. Захопилась керамікою. Почала навчатись дивовижного ремесла у Фросини Іванівни. Магія гончарного круга захопила все єство. Бубнівський розпис зачарував, захопив у полон всю душу, спраглу творчості і краси. Від цього не можна було відірватися. Захоплення переросло у непереможне бажання ліпити, випалювати, розписувати ті миски, які справіку служили людям в кожній хаті, не лише як посуд, а як окраса їхнього життя.
Відтоді розпочалася співпраця з обласним центром народної творчості. Прийшов жаданий успіх. Її миски, тарелі, глечики, куманці і пташечки зайняли достойне місце серед вишуканих експозицій на районних, обласних, всеукраїнських та міжнародних виставках. Помічені неабияким талантом, вони вирізнялися особливим почерком. Хоч Тетяна Іванівна працює на засадах Бубнівської кераміки, але, як справжній майстер, вона вносить своє, неповторне у барви, орнамент, форму. Це вже стиль! Пройшли роки. Нині Тетяна Іванівна Шпак – заслужений майстер народної творчості, член Національної спілки майстрів народного мис-
тецтва України. З 1990-го року вона очолює музей-садибу братів Герасименків, де зібрані роботи новоселівських гончарів ХІХ століття і вироби сучасних бубнівських майстрів. Щороку музей поповнюється роботами учасників семінарів-практикумів з гончарства, які проводяться за ініціативою обласного центру народної творчості та велелюдних пленерів «Освячені горном». Про незабутні дні цих дивовижних дійств потім захоплено розповідатимуть майстри і журналісти, а Тетяна Іванівна розмірено, без особливих емоцій день у день працюватиме над створенням нових робіт. Неодноразово вироби майстрині експонувалися в обласному центрі
народної творчості, Тетяна Шпак брала участь у виставках, які проводили в Тульчині, Тростянці, Немирові а також у Косові Івано-Франківської області, Чигирині Черкаської області. У 2003 році Тетяна Шпак стала лауреатом І премії Всеукраїнського конкурсу - огляду музеїв мистецтва та стипендіатом міжнародного фонду «Україна-3000». Кожного разу, коли у Зятківцях відбувається фольклорне свято «Народній пісні жити», коли подвір’я перед сільським клубом наповнюється гомоном аматорів, Тетяна Іванівна обов’язково привозить сюди свої неповторні бубнівські миски, веселі коники, співучі пташечки,
які завжди розкуповують подоляни. Поки аматорські колективи змагаються між собою на приз Гната Танцюри, виспівуючи народні пісні, майстриня сидить на стільчику, на встеленому сіном моріжку. А на розстеленому рядні перед нею – мальовані дива її натхненної душі. Спокійна і зосереджена, вона неквапливо відповідає на запитання цікавих. Воістину «Служіння музам не сприймає суєти». Філософія її життя сягає, мабуть, ще тих епох, коли ярмаркові неспішно добирались волами на торговицю з таким делікатним товаром. Кожна робота майстрині – не просто миска, а взірець, вічності, символ української традиції, в якій поєднано, за словами Максима Рильського, красиве і корисне. Підходьте, роздивляйтесь, земляки, На це багатство, на оці миски, В ювілейні дні, коли Тетяну Іванівну Шпак Що в них – душа майстрині Шпак Тетяни, вшановують прихильники її таланту і громадСаме життя співає їй осанну, ськість, ми бажаємо їй нових творчих злетів, Дарує дні натхнення і роки. вдячності і любові справжніх поціновувачів народного мистецтва. Саме завдяки таким творцям, як Тетяна Шпак, збагачується скарбниця нашої духовності. Хай щастить Вам, дорога Тетяно Іванівно, на рідній подільській землі, де залягає особлива глина для талановитих рук і натхненних сердець. Творчого довголіття Вам, Майстрине!
Заслужений працівник культури України Тетяна ЦВІГУН
Pottery of Tatyana Shpak Tatyana Shpak was born on January 21, 1947 in Bubnivka village, Haysyn region. After graduating from medical college Tatyana Shpak started her career as a medical assistant in Kirovohrad. Later returned to her native village, worked in health centers. At 23 she got interested in ceramics and took lessons in pottery basics from a famous ceramics artist Phrosyna Mishchenko. Pottery wheel, clay and plasticity of Bubnivka ornamentation captured her for a lifetime. Now Tatyana Shpak is a well-known ceramist, a member of the National Union of Folk Art Masters of Ukraine, Honored Master of Folk Art of Ukraine. Since 1988, she is the Head of brothers Gerasimenko museum-estate in Novoselivka. Her work is versatile, but she reached the highest achievements in the art of ornamented bowl. Pottery ornamented bowls were extremely widespread in Podillya region and achievements of pottery craftsmen in this elegant folk art is the highest in Ukraine. Among many ceramics centers of Ukraine, Bubnivka-Novoselivka ceramics of Haysyn region, is considered to be the most diversely ornamented. So, it has taken Tatyana a long time and effort to master this unique and exquisite art. The painting is done by syringes in which engobe (colored clay) is poured. The painting consists of elements that are characteristic of the creative traditions of the region, such as «vylohy», «sosonka» and «kosytsia» and their derivatives «stylized flower», «bunch of grapes», «turkey tail» resembling a fan, «peacock feather», etc. All of them com-
bined and interwoven in a sudden change of combinations of elements, colors, layout, create the impression of a completely new plant motif. Particular attention in Bubnivka ceramics is paid to framing bowls and hand-shaped objects. For this purpose are used traditional for this region decorative elements and styles: a style of decoration known as fliandrivka (a peculiarly Ukrainian technique of painting on unbaked clay); puskavka; wreaths borders on bowls rim; symbols of decorative and geometric motifs such as dots, straight lines, wavy lines, broken lines, crosses, meanders, and combinations of flat geometric figures such as squares, triangles, and circles, which have got in Bubnivka ceramics extremely sophisticated and varied forms. Tatyana has mastered all the patterns and symbolic arsenal of Bubnivka and Novoselivka ceramics artists. She grasped the depth of their content and using this knowledge goes on in her work of folk ceramics. The artist is one of the few, who dared to become a creative ceramist, be successful and unique and with honor and dignity carry this high rank, confirming Ukrainian ethnic identity and greatness.
Творчість Тетяни Шпак
Тетяна Іванівна Шпак в Бубнівській гончарній традиції почала працювати в 80-х роках. Її перші творчі кроки були сповнені інтенсивними пошуками свого місця в колі славетних гончарських авторитетів, про яких знали і говорили науковці і дослідники не тільки в Україні, а й в світі. Тобто, їй випала непроста творча доля, довелося долати технічні, технологічні, стильові, мистецькі і т.п. проблеми, щоб здобути гончарський вишкіл та мистецький почерк. В гончарстві, як і в графології, майстра впізнають за неповторністю стилістичного почерку, в якому,
як правило, присутня самобутність душі і розуму майстра. Творчість Тетяни Шпак багатогранна, але найвищих здобутків вона досягла в мистецтві розписаної миски. Гончарна миска з розписом на Поділлі була поширена надзвичайно і здобутки гончарів-подолян в цьому вишуканому народному художньому прояві є чи не найвищими в Україні. Серед численних осередків Бубнівка-Новоселівка на Гайсинщині проявилася декоративним буйством розмаїтого розпису мисок та поставців, який тут інтенсивно запану-
вав з середини ХІХ століття. Тому стати провідним сучасним майстром гончарної мальованої миски в Бубнівці є справою надзвичайної складності. При цьому слід зважати на обставини і умови праці, коли самотужки потрібно виготовити самодостатній гончарний круг і інші не хитрі, але функціонально досконалі інструменти і приспособи; вивчити і опанувати характер глини та поливи і їх поведінку при опаленні виробу; грамотно збудувати гончарну піч-горно і підкорити його своїм мистецьким та технологічнім потребам і т.д., і т.п. Всі ці процеси і обставини необхідно підпорядкувати своїй волі і довести стосунки з ними до автоматизму, щоб свідомість душі майстра мала в запасі енергію для невловимого таїнства магії художньої творчості, того найголовнішого душевного субстрату, наявністю і проявленням якого утверджується самобутність кожного майстра і художника. Тетяна Іванівна успішно пройшла складний шлях опанування майстерністю і поступово та неухильно утверджується в іпостасі провідного бубнівського майстра з своєрідним і самобутнім стилістичним почерком, за яким досвідчений глядач став впізнавати твори майстра. Це є цінним і визначальним здобутком творчої особистості в будь-якому мистецтві і завдяки цьому мистецтво є вічно живим і незнищенним, бо в цьому полягає його найвища доцільність в людському бутті. Важливість творчості Тетяни Шпак незаперечна і дорогоцінна, адже вона своїм гончарним мистецтвом продовжує життя-буття в нашому часі дивовижного етно-національного феномену, ім’я якому українське народне мистецтво. Незважаючи на зовнішнє поверхове буйство в
сучасному культурному житті проявів народної творчості - виставки, симпозіуми-практикуми, пленери, наукові конференції, поліграфічна повінь видань і публікацій, фолк-фести і тому подібне, етнічні духовні традиції знаходяться під великою загрозою спотворення, перекручення його істинної ідентичності і трактування завдяки відсутності глибинного знання. Тетяна Іванівна опанувала весь символьний і знаковий арсенал бубнівських і новоселівських гончарів, глибинно засвоїла їх зміст і на основі знання продовжує творити свою сторінку в історії народного гончарства Поділля. Майстриня є однією з небагатьох, хто насмілився стати творчим гончарем, бути успішною і неповторною і з честю та гідністю нести це високе звання, утверджуючи українську етнічну ідентичність і велич. Кожен творчий майстер в нашому народному мистецтві несе в собі відповідальність перед минулими і прийдешніми поколіннями за збереження і чистоту етнічного духовно-мистецького світогляду, підвалини якого формували і утверджували світлі душі наших пращурів, назавжди забезпечуючи незнищенність України-Руси. Наша історична доля і досвід є яскравим і переконливим доказом нашого Безсмерття. Тетяна Іванівна Шпак блискуче демонструє своєю творчістю високу місію художника в утвердженні величі і могутності нашої Вітчизни. Творчих звершень тобі, Майстрине! Мистецтвознавець, заслужений діяч мистецтв України , Володимир ТИТАРЕНКО
Тетяна Шпак проводить екскурсію в музеї-садибі братів Герасименків
На I Всеукраїнському фестивалі «Великодня писанка»
На пленері в Бубнівці
Ювілейна персональна виставка у ВЛММ ім. М. Коцюбинського
На ярмарку разом з Олексієм Луцишиним
У власній майстерні
«Виноград»
Художньо-стильові особливості
«Вилоги»
«Сосонка»
«Косиця»
В своїх розписах Тетяна Іванівна дотримується вікової традиції сформованої багатьма поколіннями бубнівських гончарів. Розпис виконується спринцівкою в яку наливається ангоб (кольорова глина). Розглянемо основні елементами орнаментології гончарних виробів. «Вилоги» - стилізована квітка, яка нагадує лотос. Вона посідає головне місце серед елементів бубнівського розпису. Складається квітка з однієї, двох, трьох зовнішніх ліній, що найбільш нагадують основу античної ліри, і середньої частини, що буває виконана у вигляді безлічі тичинок, чи голчастої сосонки, деревця з округлим листом, рослини, іноді навіть з ягідками, виноградного грона або ж п’ятипелюсткової квітки. Часто нахилені краї цієї ліроподібної квітки розпускаються ще окремими квітами. Неможливо перерахувати всіх можливих варіантів, похідних від «вилогів». Другою, характерно визначальною ознакою її орнаментики, є «сосонки». Цей елемент часто служить серцевиною у «вилогах» і нагадує деревце. Часто у вертикальній композиції воно буває струнке і нерухоме, симетричне, урочисте. У центральній композиції воно набирає рухливого вигляду і, ніби під вітром, стелиться, загинається в один бік по поверхні навколо її центру. Третім, улюбленим елементом бубнівських майстрів є «косиці», що мають багато подіб-
«Ружа»
«Індичий хвіст»
«Фляндрівка»
«Лотос»
ного із «сосонкою». Ці «косиці» нагадують, як підкреслює Є. Спаська, «хвіст у півня», «кучері у селезня», складаються з округлих ліній, завиваються, зручно вміщаючись в усіх відрізках півсферичної-поверхні миски, поділеної головними композиційними діагоналями, радіальними лініями на окремі сектори або сегменти. «Косиці» бувають також дуже різноманітні: подвійні, більші, менші, густіші, ріденькі. Особливої елегантності їм надає крайня верхня риска на зразок довгого похилого пера. Поряд з цими основними, майстриня використовує ще ряд характерних для творчих традицій осередку, похідних від «вилогів», «сосонок» і «косиць», елементів. Наприклад, «квітка стилізована», проста, з п’яти, семи пелюсток, або зроблений дряпушкою - «різнокольоровий повнячок» - квітку, що нагадує романець, соняшник; «виноградне гроно» - симетрично чи асиметричне розмішені крапки, що нагадують ягоди; «індичий хвіст» схожий на віяло, павине перо; «сливки» - довгенькі ланцетуваті листочки та інші. Всі вони в поєднанні і переплетенні, в несподіваній зміні комбінацій елементів, фарб, розташування, створюють враження зовсім нового рослинного мотиву. Особливої уваги заслуговує обрамлення виробів. З цією метою використовуються традиційні для цього регіону пускавки, фляндрівка, віночки пружка, карбування вінця миски, інші символи геометричного орнаменту, які у бубнівчан набули надзвичайно витонченої та багатоманітної форми. За матеріалами доктора історичних наук, професора Лідії Мельничук
УДК 738.3 ББК 85.121.1 Ш 83
Видання здійснено за підтримки відділу культури і туризму Гайсинської районної державної адміністрації, заслуженого працівника культури України М. Ричкова Шпак Т. І. Кераміка. Серія «Народні майстри Вінниччини» / Т. І. Шпак. – Вінниця : ТОВ «Нілан-ЛТД», 2017. – 36 c. ISBN 978-966-924-658-5 УДК 738.3 ББК 85.121.1 © ВОЦНТ ВОЦНТ,, 2017 ISBN 978-966-924-658-5 © ТОВ «Нілан-ЛТД», 2017 Ш 83
Відповідальна за випуск: Цвігун Т.О. Упорядник: Діденко М.В. Фото: Діденко М.В., Козюк В.Є.
Підписано до друку 22.11.2017. Формат 60х84/8. Папір офсетний.Друк офсетний. Умов. друк. арк. 4,5. Обл.-видавн. арк. 4,18. Наклад 425 прим. Зам. № 6304.
Комунальна організація «Вінницький обласний центр народної творчості» Адреса 21000, м. Вінниця, вул. Арх. Артинова 33, тел. 67-31-57, e-mail: vin_ocnt@ukr.net , http://www.vocnt.org.ua
Віддруковано з оригіналів замовника. ФОП Рибаченко О. М. Видавець ТОВ «Нілан-ЛТД». Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції серія ДK № 4299 від 11.04.2012 р. 21027, а/с 8825, м. Вінниця, вул. 600-річчя, 21. Тел.: (0432) 69-67-69, 603-000, (096) 97-30-934, (093) 89-13-852 e-mail: info@tvoru.com.ua http://www.tvoru.com.ua