Mik 41 by mizhnarodnyk iir

Новини

Колонка редактора

Востаннє звертаюсь до вас, шановні читачі цього прекрасного видання! Усе колись добігає кінця, кожен період життя завершується, від чого справді сумно. “Міжнародник” з’явився в моєму житті, коли я прийшла на перший курс. Тому вже 6 років цей журнал не залишає мене в спокої :) Є багато чого згадати.. Як я боялась починати свій шлях редакторства, скільки було різних складнощів, безсонних ночей, але кожного разу наша команда видавала чудові випуски. За цей час відбулося багато змін: структура і навіть тип видання, кількість друкованих сторінок, дизайн, а також склад редакції. Хочеться подякувати нашому незмінному наставнику – шеф-редактору Сергію Івановичу Даниленку! Він справжній професіонал, завжди знає, як краще. Під його керівництвом “Міжнародник” і досі залишається іміджевим виданням Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Тараса Шевченка. Цей номер для всієї редакції виявився дуже складним. Він включає події за достатньо великий період часу, вміщує важливі теми, які важко поєднати, ми довго не мали змоги його опублікувати. Але це нарешті сталось! Тож до вашої уваги 41-й номер журналу “Міжнародник” з рекордною кількістю сторінок (44)! Ми зібрали всі ключові події Інституту за півроку. Як завжди, зможете познайомитись зі всіма гостями ІМВ, вкотре пишатись нашими випускниками, дізнатись більше про деяких викладачів, а також згадати, як відбувались головні інститутські події. “Веселка країн”, “Містер Дипломат”, нові проекти – Міжнародна зимова школа та PRактика, освітні поїздки за кордон, інтелектуальні ігри, КВН, благодійність – усе це в наймасштабнішій рубриці студентського самоврядування “Діємо..!”. Рада студентів ІМВ змінила свій склад, тому нові обличчя активної молоді також є на сторінках журналу. Події в країні за останні півроку змінили свідомість українців. Наші студенти не залишались осторонь. Тому в номері також представлене небайдуже студентство. Для “Міжнародника”, як і для мене, починається новий етап життя. Він міститиме свої новинки, традиції, кумедні історії. Рада представити вам майбутнього головного редактора – студента ІІ курсу спеціальності “міжнародна інформація” Кирила Бескоровайного. Останні два випуски він дуже сумлінно виконував обов’язки заступника гол.ред., він має багато креативних ідей та ентузіазму, тому наступний номер, який вже буде під його керівництвом, вас точно здивує! А ви не забувайте наше видання, читайте наступні випуски, приєднуйтесь до роботи редакції. І також не забувайте отримати насолоду від кожної миті свого життя, адже час так швидко плине. Успіхів та натхнення!

Збори трудового колективу В Інституті міжнародних відносин щорічно відбуваються збори трудового колективу. Не став виключенням і 2013-й рік. На меті зібрання був підсумок та оцінка здобутків колективу ІМВ у 2012-2013 році. Того дня в Малій залі зустрілися 418 делегатів. Серед присутніх також був Петро Олексійович Бех, проректор з науково-педагогічної роботи КНУ ім. Т. Шевченка. Захід розпочався зі звіту директора ІМВ Валерія Володимировича Копійки. Зокрема, він зазначив, що пріоритетними напрямами роботи ІМВ є англомовні магістерські програми, запровадження майстер-класів, а також програма подвійних дипломів. Уже було здійснено другий набір студентів спеціальності “міжнародні відносини” у рамках програми здобуття подвійних дипломів з МДІМВ (рос. - МГИМО). До того ж, у стані переговорів з МДІМВ наразі спеціальності “міжнародне право” та “міжнародні економічні відносини”. Водночас отримано пропозиції співпраці з університетів Польщі, Франції, Італії та Греції. Значні здобутки 2013-го року є і

Катерина Міліцина (І МП)

Круглий стіл в ІМВ У квітні в ІМВ відбувся круглий стіл “Інформаційні війни як елемент силового протиборства в сучасному світі та завдання національної консолідації”. Організатори заходу – спеціальність “міжнародна інформація”, Управління інформаційних технологій Міністерства оборони України та Науково-дослідний центр гуманітарних проблем Збройних Сил України. У засіданні брали участь експерти з Департаменту інформаційної політики МЗС України, Управління преси та інформації Міністерства оборони, Міжнародного благодійного фонду ім. Ярослава Мудрого та ряду інших державних та громадських організацій. Коло питань, що обговорювались за круглим столом, були та є актуальним для ситуації з північно-східним сусідом. Основними досягненнями круглого столу було прогнозування ймовірних моделей розвитку подій та можливих наслідків інформаційного впливу держав-агресорів та здійснення пошуку ефективного алгоритму взаємодії між державними структурами, громадськими організаціями, приватними компаніями, населенням та міжнародними інституціями за умов інформаційних війн. “Рекомендації круглого столу вже знайшли втілення в практичній діяльності інформаційного підрозділу, задіяних на сході в АТО,” – сказав один з модераторів цього заходу доктор політичних наук С. Даниленко. – “Зокрема, прийняті рішення про ство-

рення інформаційного центру в районі бойових дій, який опікується роботою представників медіа та витоком інформації. Очолює його В. Селезньов. Також пропозиції учасників круглого столу вивчаються в Раді національної безпеки на охорони України, службах безпеки України та інших силових підрозділів, які забезпечують протидію інформаційній агресії з боку Російської Федерації”. Інститут міжнародних відносин продовжує спостерігати інформаційну війну між Російською Федерацією та Україною та намагається зробити все можливе для її усунення. Анна Хімоненко (І КР)

Камери у стінах ІМВ алізована ця ідея. Не можу сказати, конкретно, хто

Багато студентів, напевно, помітили у стінах Інституту наявність камер, які нещодавно встановили у коридорах, лекційних кабінетах, гуртожитку та на території закладу. Тому в наших міжнародників виникло кілька логічних запитань, які ми разом вирішили з’ясувати. По-перше, хто став ініціатором введення даної інновації? Подруге, скільки всього камер встановлено в ІМВ? По-третє, з якою метою було здійснено таке технічне озброєння?.. На ці та інші питання нам відповів заступник директора з навчально-виховної роботи Тарас Миколайович Климук. А також своїми думками поділилися працівники Інституту. “Взагалі камери для Університету Ваша Дарина Кирилко, не є чимось новим, просто ІМВ став Головний редактор (2010-2014 рр) останнім з усіх Інститутів, де була ре-

в бакалаврській програмі: зроблено поступки на шляху розробки нових галузевих стандартів та впровадження інноваційних технологій. Крім того, директор наголосив на тому, що до кінця року планується завершити реєстрацію ІМВ у науковій базі Index Copernicus. Водночас увагу привертає й створений цього року Фонд розвитку ІМВ. На його рахунку вже близько 100 тис. гривень. Ці гроші будуть використані виключно для розвитку Інституту. До обговорення виступу директора долучились Володимир Антонович Вергун, Валентина Вікторівна Дайнеко, Анатолій Степанович Довгерт, Олександр Іванович Шнирков та Сергій Іванович Даниленко. Після цього було затверджено список делегатів від Інституту на конференцію трудового колективу 2013-2016 років. Підсумки зборів підбив П. О. Бех, зауваживши, що всі питання та проблеми, котрі постали протягом роботи, будуть передані безпосередньо ректору КНУ ім. Тараса Шевченка – Леоніду Васильовичу Губерському. Загалом результати діяльності упродовж 20122013 року оцінено як задовільні. Протягом цього часу наш КНУ у світовому рейтингу університетів піднявся майже на 100 позицій і посів 441 місце. Це не що інше, як наслідок кропіткої щоденної роботи трудового колективу, а також його відданості своєму покликанню!

був ініціатором, тому що це було колективне рішення адміністрації та Ради студентів”, – говорить Тарас Миколайович. Щодо кількості, на жаль, точних даних немає, але за підрахунками приблизно 32 камери всередині, 20 камер ззовні і 44 – у коридорах студентського гуртожитку. Доступ до відеозаписів мають лише четверо осіб, а інформація щодо терміну їх зберігання є конфіденційною. “У першу чергу, метою встановлення камер є запобігання крадіжок, а не спостереження за особистим життям студентів, як багато хто вважає. А також це гарантія порядку та безпеки в ІМВ”,– зауважує заступник директора з навчально-виховної роботи. Отже, все що не робиться – робиться на краще, тому всі зміни, які на перший погляд можуть здаватися нам дивними або нераціональними, насправді мають виключно позитивний характер. Анна Салабай (І КР)

21 березня поточного року була підписана політична частина Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, що спровокувала нову хвилю дискусій у ЗМІ та в суспільстві в цілому. Внаслідок цього активізувалося проведення комплексного аналізу задля прогнозування наслідків цієї події.

пріоритетний напрям зовнішньої політики України

Наш Інститут не став винятком. У березні в Малій залі ІМВ відбулася відкрита лекція доктора політичних наук, професора та директора нашого Інституту Валерія Володимировича Копійки на тему: “Європейська інтеграція – пріоритетний напрям зовнішньої політики України”. Лекція мала доволі незвичний формат, адже була інформативно-насиченою як теоретичними фактами щодо співпраці України з ЄС в історичній ретроспективі, так і прикладами її практичної реалізації в сьогоденні, висвітлювала політичні аспекти асоціації з ЄС. У той же час була зрозуміла та доступна широкому колу, бо супроводжувалася простими коментарями-поясненнями. Даний захід відвідали багато політично свідомих студентів і громадян, охочих зазирнути за ширму угоди. Основні питання, що висвітлювалися під час лекції: “Наскільки важливою є угода?”, “Чи потрібно було її підписувати в такому вигляді, як вона

є сьогодні?”, “Чи треба було відкласти підписання на довший термін?”. В. Копійка розділив свій виступ на три смислові блоки: • • •

Новини

Європейська інтеграція –

Історія і витоки питання про угоду про асоціацію з ЄС. Звідки і чому з’явився подібний формат угод Значення угоди Особливості переговорного процесу. Проблеми, з якими зіткнулася українська сторона під час переговорів з Європейським Союзом

Після завершення основної частини відбулося двостороннє спілкування типу “питання-відповідь”, де пролунали провокаційні ідеї щодо подальшого вектору зовнішньої політики нашої держави. Таким чином, були висвітлені питання щодо проблем, з якими зіштовхнеться Україна в майбутньому, а також варіанти альтернативних шляхів вирішення існуючих суперечностей. Контратакою на них став власний ситуативний погляд директора і його бачення подальших перспектив. Ганна Тарасова (I КР)

Мистецтво в ІМВ

ІМВ продовжує гордо нести звання одного з найінноваційніших освітніх закладів України! Цей навчальний рік ознаменувався новою культурною подією – запровадженням проекту IMB Hall Art Gallery. IMB Hall Art Gallery – це інноваційний мистецько-освітній проект Інституту міжнародних відносин. Його мета – створити для студентів і викладачів унікальну можливість постійного контакту з видатними творами сьогодення в буденному плині навчального процесу, вивести якість освіти на ще більш високий рівень. Адже Інститут – це не тільки науково-освітній заклад, а й центр духовного та культурного розвитку особистості. За час існування IMB Hall Art Gallery вже став майданчиком для чотирьох виставок робіт видатних українських художників сучасності. Першою культурною подією у рамках “IMB Hall Art Gallery” була виставка “Діагональ часу”. Роботи були виставлені упродовж вересня 2013 р., урочисте відкриття виставки зібрало понад 40 українських митців. Хол Інституту прикрашали твори Тетяни Красної, Олександра Ольхова та їхньої доньки Марини Ольхової. Уся творча родина входить до рейтингу “ТОП-100 українських художників сучасності”, проведеному мистецьким порталом FaceNews на початку 2014 р. Друга мистецька виставка пройшла у листопаді 2013 р. В експозиції були представлені роботи Костянтина Могилевського – майстра в галузі монументально-декоративного мистецтва, що є учасником вітчизняних і зарубіжних художніх виставок, творчих груп в

Україні, Угорщині, Хорватії. Його живописні роботи знаходяться в приватних колекціях України, Росії, Угорщини, Польщі, Австрії, Хорватії, Німеччини, Швейцарії, США. На відкритті були присутніми близько 50 осіб. Значною подією в позанавчальному житті ІМВ стала третя виставка “Зимові канікули”. На відкриття завітали голова Київської Організації Національної спілки художників України В. Коновал, провідні художники сучасності К. Могилевський, О. Ольховий, Т. Красна, М. Ольхова, І. Пилипенко, Г. Примакова, О. Придувалова, О. Храпачов та інші. В.Коновал прокоментував запровадження освітньо-мистецького проекту: “Геній двадцятого сторіччя Альберт Ейнштейн якось сказав: “Релігія, мистецтво та науки – це гілки одного дерева”. Це дуже точне та образне визначення поняття “культура”. У наш час, як ніколи, потребує захисту і підтримки культура, як єдиний бар’єр, що відгороджує суспільство від мороку духовного зубожіння. Щирої поваги заслуговують ті люди, які знаходять сили і бажання долучатися до цієї шляхетної справи”. Виставка робіт Івана Марчука була відкрита 24 квітня 2014 року. Цей захід став грандіозною культурною подією не тільки у стінах ІМВ, але й у світі художньої еліти Києва. Іван Марчук – найтитулованіший художник України, лауреат Шевченківської премії. Його називають патріархом українського авангарду. Творчість художника, яка наразі нараховує більше 4000 робіт, визнав увесь світ. За версією міжнародної консалтингової компанії Creators Synectics (Велика

Британія) Іван Марчук у 2007 році був включений до списку ста найбільших геніїв сучасності. Він – єдиний українець, якого Міжнародна академія сучасного мистецтва в Римі прийняла до лав “Золотої гільдії” світу. На урочисту церемонію відкриття завітало близько 200 осіб. Серед них були як студенти-шанувальники творчості І.Марчука, художники-початківці, випускники Інституту, професорсько-викладацький склад, Адміністрація ІМВ, так і представники художньої еліти України. Серед почесних гостей можна назвати Міністра закордонних справ України (2007 - 2009 рр.) Володимира Огризка, Генерального Секретара ГУАМ Валерія Чечелашвілі та Надзвичайного і Повноважного Посла Грузії в Україні Міхеїла Уклеба. Вони відмітили високий рівень організації виставки та зазначили значущість естетичного виховання серед майбутніх дипломатів. Володимир Огризко підкреслив важливість художнього мистецтва як інструмента формування іміджу держави на міжнародній арені. Анастасія Кринична (ІІ МІ)

Зустрічаємо

Зустрічаємо!.. Не на словах, а на ділі змогли відчути славетну українську гостинність почесні друзі нашого Інституту, які завітали до стін кузні творців зовнішньої політики і дипломатії нашої держави. Традиційно ІМВ веде діалог з представниками різних держав та міжнародних приватних структур із широким залученням студентів, викладачів й аспірантів.

олоді науковці мали нагоду продемонструвати результати власних досліджень під час щорічної Міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів і молодих вчених “Актуальні проблеми міжнародних відносин”, яка відбулася в стінах Інституту міжнародних відносин 24 жовтня 2013 р. Питання конференції були розбиті на секції, очолювані доцентами і професорами кафедр ІМВ. Кількість учасників конференції досягла 250, серед яких були також студенти інших ВНЗ України, які спеціалізуються на вивченні міжнародних відносин, та іноземні гості з Росії та Білорусі. З нагоди відзначення 10-річчя кафедри порівняльного і європейського права в ІМВ була проведена міжнародна наукова конференція “Асоціація України з ЄС: стан, проблеми, перспективи”. Конференцію спільно організували кафедра порівняльного і європейського права ІМВ КНУ ім. Тараса Шевченка, кафедра європейського права ЛНУ ім. І.Франка і Українська асоціація європейського права. З науковими доповідями виступали завідувач кафедри порівняльного і європейського права ІМВ д.ю.н., проф. В.І.Муравйов, завідувач кафедри європейського права ЛНУ імені Івана Франка д.ю.н., проф. М.М. Микієвич, завідувач кафедри права ЄС Московського державного юридичного університету ім. О.Є.Кутафіна (МГЮА) д.ю.н., проф. С. Ю. Кашкін. На початку листопада в нашому Інституті мала місце зустріч студентів з професіоналами рекламного ринку – Оленою Шевчук і Олександром Рощиним. Партнери маркетингового агентства AGMA. md, які ще не так давно самі сиділи за студентською лавою, поділились секретами проектного менеджменту. Майстер-клас був організований для тих студентів, які займаються молодіжними та соціальними проектами та є активістами студентського самоврядування. Слухачі активно взяли участь в дискусії про те, які є типи організаторів, які їхні “виробничі” особливості, обговорювали цикли кожної події та основні типові помилки івент-менеджерів. У рамках студентської навчальнопрактичної гри “PRактика” та курсу “Зв’язки з громадськістю у міжнародних відносинах” для студентів IV курсу спеціальності “міжнародна інформація” директор з розвитку бізнесу PR-агенції SPN Ogilvy Ukraine Сергій Соколов прочитав декілька лекцій для студентів, що цікавляться сферою PR. 11 листопада відбулась лекція на тему “Розробка стратегії комунікацій: побудо-

ва ефективних презентацій для клієнта” (майстер-клас “Комунікація ХХІ століття”), під час якої гість запропонував майбутнім аналітикамміжнародникам, піарникам та медійникам розробити варіанти PR-реалізації замовлень клієнтів з урахуванням специфіки українського ринку. Студенти мали помізкувати над однією із найвідповідальніших складових PR-кампанії – підготовкою та презентацією майбутньої PR-стратегії для замовника. PR і його ефективність, як і в яких одиницях вона вимірюється? Саме ці питання стали темою вже другої відкритої лекції, яка відбулася 28 березня. У ході зустрічі лектор ознайомив студентів з основними критеріями ефективності у галузі зв'язків із громадськістю, а також з принципами обрахування показників ефективності, які використовуються як у міжнародній, так і в національній PR-практиці. До того ж С. Соколов висвітлив і деякі практичні аспекти, як непорозуміння, що виникають у роботі з клієнтами, а також можливі шляхи їх вирішення. 18 квітня відбулась третя лекція, під час якої гість розглянув основні аспекти і проблеми корпоративно-соціальної відповідальності в сучасному бізнесовому середовищі та в діяльності міжнародних компаній. Також С. Соколов наголосив на першочерговому значенні правильного формування практики КСВ, розповів про основні принципи роботи КСВ, диференціацію підходів та різницю у застосуванні КСВ у малому та великому бізнесі. Питання можливого співробітництва і налагодження відносин між Інститутом міжнародних відносин та Університетом Париж XIII обговорювалися під час зустрічі Директора Інституту міжнародних відносин Валерія Копійки з уповноваженим з питань міжнародних зв’язків Університету Париж XIII Філіпом Олів’єром, яка відбулася 15 листопада 2013 р. У ході переговорів були розглянуті питання щодо обміну студентами, аспірантами, викладачами та науковцями, спільного проведення науково-практичних конференцій та круглих столів, запровадження спільних навчальних програм і курсів з метою розвитку програм подвійного диплому. Сподіваємося, що цей візит заклав міцний фундамент для плідної співпраці. 28 листопада у Малій актовій залі Інституту відбулася зустріч віце-прем'єр-міністра України Костянтина Грищенка зі студентами. Головною темою обговорення стало розпорядження Кабінету Міністрів України щодо призупинення процесу підготовки до укладання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. У своїй промові К. Грищенко запевнив, що українська влада залишається вірною ідеї євроінтеграції, а українське суспільство відкритим до євроспільноти. Уряд докладає зусиль, щоб Україна була шанованою державою і мала рівні права з іншими суб’єктами міжнародних відносин. Саме щодо цього у Вільнюсі ведеться діалог з європейськими партнерами. Після виступу студенти ІМВ мали можливість поставити питання Віце-прем'єр-міністру. Переважно, вони стосувалися європейського вибору України, відносин України з Росією, проблем у сфері економіки. 29 листопада 2013 р. на базі науково-дослідної частини за сприяння кафедри світового господарства і міжнародних економічних відносин, кафедри міжнародних

фінансів та корпорації “Науковий парк Київський національний університет імені Тараса Шевченка” було проведено науково-практичну конференцію “Економічні механізми ЄВРАЗЕС”. У роботі конференції взяли участь провідні українські вчені та дослідники. Розглядалися загальноекономічні питання в угоді про створення ЄВРАЗЕС, торговельні відносини між учасниками інтеграційного об’єднання, взаємодія між Україною та ЄВРАЗЕС в різних галузях економіки, переваги та недоліки інтеграції України в контексті забезпечення її економічної безпеки, а також можливості використання світового досвіду для оцінки цього процесу. Для обговорення співпраці між Інститутом міжнародних відносин й Університетом Нікосії з візитом до нашого Інституту завітав Віцепрезидент Університету Нікосії професор Павлос Павлоу. Під час зустрічі між Директором Інституту, професором Валерієм Копійкою і П. Павлоу були вирішені такі питання подальшої співпраці між ВНЗ: запровадження програми подвійних магістерських дипломів в рамках спеціальності “міжнародні відносини”, реалізація програм обміну студентами та викладацькопрофесорським складом, залучення студентів ІМВ до дистанційних програм навчання в Університеті Нікосії (програма MBA для економістів), відкриття Українсько-Кіпрського навчального центру. Нова можливість для студентів Інституту міжнародних відносин отримати досвід навчання в закордонних ВНЗ була обговорена 28 лютого 2014 р. з делегацією Чукурувського університету (м. Чукурова, Турецька Республіка) у складі складі першого проректора Сейхан Тюкель, професора Хусейна Ертена та координатора програми “Мевляна” Ольги Євенко-Кунт. Таким чином, за державною програмою Уряду Турецької Республіки “Мевляна” буде відбуватися обмін студентами і викладачами між нашим ВНЗ та Чукурівським Університетом. Робота вашої мрії – ілюзія чи реальна можливість для сучасної молоді? Довести оптимістичний варіант цього твердження взявся HR-менеджер міжнародної FMCG-компанії, лідера у сфері пивоваріння “САН ІнБев Україна” Тарас Гуленко під час майстер-класу з працевлаштування, який відбувся 4 березня в ІМВ. Основоположним стало твердження про високий рівень конкуренції в сучасному світі, що задало напрямок подальшій дискусії. Отже, зі слів спікера студенти дізналися про важливість резюме як першої кар'єрної сходинки, про

інших ВНЗ, які мали бажання послухати колишнього президента Грузії. Під час свого виступу Саакашвілі висловив підтримку Україні в цей нелегкий час і виклав власне бачення ситуації, яка склалася. До того ж гість поділився власним досвідом вирішення державної кризи, що є надзвичайно корисним для майбутніх політиків і дипломатів серед студенства. Після цього слухачі мали змогу поставити питання, на які президент із задоволенням дав відповідь. Детальніше про зустріч читайте в рубриці “Знайомство зблизька”. Набути нових знань про Світову організацію торгівлі та одразу ж їх застосувати на практиці мали змогу студенти під час семінару з права Світової організації торгівлі та практикуму з моделі СОТ для студентів за участю фахівців з України та США. Даний захід відбувся 7-8 квітня в ІМВ за підтримки Посольства США в Україні. На семінар були запрошені Девід Мілє, Радник з економічних питань Посольства США в Україні; Кристофер Сміт, Перший секретар, Економічний відділ, Посольство США в Україні; Валерій Пятницький,

Державний уповноважений з питань Європейської інтеграції; Світлана Зайцева, Заступник директора Департаменту співробітництва з СОТ та з питань торговельного захисту, Начальник Управління співробітництва з СОТ Міністерства економічного розвитку та торгівлі України; Кейт Крейн, Директор програми з навколишнього середовища, енергетики та економічного розвитку Науково-дослідної Корпорації RAND; Білл Ватсон, аналітик з питань торгівлі Інституту КАТО; викладачі англомовної магістерської програми Інституту міжнародних відносин “Регулювання міжнародної торгівлі” і адвокати Адвокатського об’єднання “Сергій Козьяков і Партнери” Сергій Козьяков, Вікторія Коцюбська та Анна Гладштейн. 10 квітня в ІМВ сталася довгоочікувана подія – до нас завітав фронтмен гурту “Океан Ельзи”, успішний та надзвичайно талановитий українець Святослав Вакарчук. Зала була вщент заповнена студентами, вик ла дачами та гістьми не лише КНУ, а й усієї столиці. Зустріч пройшла в рамках туру Святослава різними куточками нашої Батьківщини, проте, на цей раз мало пов’язаного із творчістю. Музикант, якого недарма називають духовним лідером української молоді ХХІ століття, поставив собі за мету подискутувати з юнацтвом про ситуацію, що відбувається в нашій державі, розкрити своє бачення понять “патріотизм”, “досягнення”, “щастя”, “гідність”. Він не пропагував жодних політичних поглядів. Досвідчений митець лише прагнув відновити у свідомості людей втрачені в розбраті точки дотику між мешканцями сходу та заходу, півночі й півдня України. І щоразу знаходив підтвердження того, що вони існують та називаються загальнолюдськими цінностями. “У людей з будь-якими життєвими переконаннями, що складають єдину націю, є спільний скарб – свобода. Свобода мислити, висловлюватись, збиратись, творити, працювати. Якщо цю свободу в людини відбирати – вона перестає бути. Ми маємо боротися не проти однин одного, а за наш єдиний скарб,» – стверджував музикант. І в залі, напевно, не було жодного, хто не погодився б з цим. Студенти мали можливість поставити гостю питання на різну тематику. Втомлений, проте задоволений зустріччю Святослав не відмовляв нікому: фотографувався, тиснув руки та підбадьорював оточуючих. По закінченню зустрічі ми, слухачі, впевнились: з такими лідерами думки українці точно переможуть усі можливі негаразди. Цитуючи Вакарчука: “Все буде добре!” Дізнатися про Угоду щодо асоціації України з ЄС безпосередньо від представника однієї з майбутніх країнпартнерів студенти ІМВ мали нагоду 11 квітня під час візиту Міністра закордонних справ Королівства Швеції Карла Більдта з лекцією до нашого Інституту. Свій виступ лектор присвятив актуальним питанням української політики, серед яких

підписання другої частини Угоди про асоціацію, територіальне відділення Кримського півострова, президентські вибори 2014 тощо. 16 квітня з майстер-класом “Психологія старту” до ІМВ завітала керуючий партнер Центру для підприємців “Startup Ukraine” Анна Петрова. Майстер-клас був спрямований на те, щоб розширити знання студентів про підприємницьку діяльність та надихнути їх на втілення власних ідей. Того ж дня в Інституті відбулася лекція віце-президента Американської торгівельної палати в Україні Тараса Качки на тему: “Неторговельні аспекти Угоди про асоціацію та зону вільної торгівлі України з Європейським Союзом”. На черговій лекції з питань європейської інтеграції України охочі мали можливість поспілкуватися з експертом і прояснити для себе це непросте питання. У рамках курсу “Зв’язки з громадськістю у міжнародних відносинах” завдяки майстер-класу директора по роботі з клієнтами PR-агенції Brandcom Марини Дадінової, що відбувся 18 квітня, студенти ІМВ мали змогу відкрити для себе чимало нового у галузі співпраці PR-фахівців із засобами масової інформації. Зокрема М. Дадінова поділилася деякими тонкощами щодо способів налагодження та розвитку плідних ділових відносин з цільовими ЗМІ для реалізації конкретної PRкампанії; розповіла про методики, які дозволяють зацікавити журналістів, гарантуючи таким чином публікацію саме вашої новини; озвучила негласні правила підготовки PR-документів для медіа та формулювання конкретних меседжів для журналістів.

Зустрічаємо

правила підготовки до співбесіди (в успіхі якої, до речі, зацікавлені обидві сторони), а також про роль здорових амбіцій та мотивації молодих спеціалістів. До слів Тараса Гуленко приєдналася і Наталя Шибалкіна, молодий фахівець, яка проходила стажування у даній компанії. Вона розповіла про власний досвід, що і стало яскравою ілюстрацією тез Т. Гуленка. Наприкінці зустрічі Наталя Шибалкіна презентувала програми стажування в компанії “САН ІнБев Україна”. Що ми знаємо про право конкуренції ЄС? Запозичити досвід західних розвинених держав Європи щодо здорової конкуренції студентам Інституту міжнародних відносин допомагали юристи юридичної фірми King & Wood Mallesons SJ Berwin (Brussels) Ріккардо Кроче (спеціалізується на справах, пов’язаних із конкуренцією, регуляторною діяльністю органів, торгівлею, судовим вирішенням спорів та інтелектуальною власністю) та Ганна Стахєєва (спеціалізується на питаннях антимонопольного права ЄС та України, випускниця ІМВ). Це відбувалося 25 березня в ході лекції на тему “Право конкуренції ЄС: основні опори”. Третій президент Грузії, реформатор і творець “гідного життя грузинів”, випускник Інституту міжнародних відносин Міхеїл Саакашвілі завітав з візитом до стін рідного ІМВ 27 березня 2014 р. Основною метою візиту був виступ Міхеїла Ніколозовича перед студентами нашого Інституту й

22 травня відкриту лекцію прочитав В.М. Хонін – викладач нашого Інституту, кандидат юридичних наук, доцент кафедри міжнародного права. Валентин Миколайович поспілкувався зі студентами на теми, присвячені останнім подіям в Україні, а також поточному й подальшому стану справ у міжнародних відносинах у зв'язку з ситуацією, яка має місце в АР Крим і у східних областях України. Дмитро Наумчук (ІІ МП) Олег Кулик (ІІ МП) Ірина Керімова (ІІ МВ) Марія Терещенко (I MI)

зблизька

Знайомство

Петро Олексійович Порошенко Президент з великої літери!

Ні для кого не секрет, що наш Інститут є справжньою скарбницею талановитих, цілеспрямованих та наполегливих людей, які в своєму житті завжди досягають значних успіхів. Тут варто згадати про випускників, чиї імена фігурують на обкладинках модних журналів, у швейцарських банках та у вищих владних колах. Більше того, не так вже й давно ми, дорогі читачі, могли бути свідками візиту до своєї альма матер її славетного сина Міхеїла Саакашвілі, колишнього президента Грузії, який запам’ятався всім нашим студентам своєю енергійністю, новими ідеями, натхненням, неймовірною усмішкою та неповторним почуттям гумору.

ле, як-то співається у давній пісні часів Київської Русі, “Нашего полку прибыло!”. Тепер до поважного списку президентів-випускників ІМВ можна додати ім’я ще однієї особистості, яка здобула перемогу на нещодавніх виборах Президента України. Читач, напевно, вже здогадався, що мова йде про Петра Олексійовича Порошенка: кандидата юридичних наук, колишнього народного депутата ВРУ, гарного сім’янина, батька 4–х дітей, майстра спорту з дзюдо та відомого бізнесмена. Майбутній Гарант Конституції народився 26 вересня 1965 року в місті Болграді, але згодом з батьками переїхав до молдавського містечка Бендери. За словами його колишніх вчителів, в школі він вчився на “відмінно”, завжди був спокійною та відкритою дитиною. Після закінчення школи Петро Олексійович поїхав до Києва, де подав документи на вступ до Київського Університету, а саме на факультет міжнародних відносин та міжнародного права (спеціальність: міжнародні економічні відносини), куди він все ж таки потрапив, попри шалений конкурс, хоча й не з першої спроби. Гордість за новообраного Президента України Петра Олексійовича Порошенка відчуває абсолютно весь наш Інститут: як викладачі, так і студенти. Перші радіють з успіхів одного з найкращих випускників, студенти ж, у свою чергу, захоплюються високоосвіченістю та цілеспрямованістю Петра Олексійовича, маючи хороший приклад для наслідування. Проте, напевно, найщасливішими є все ж ті, хто навчали нашого Президента, адже немає для викладача більшої радості, ніж досягнення та життєвий успіх своїх студентів. Ось і професор рідної для Петра Олексійовича кафедри світового господарства і міжнародних економічних відносин Антон Сергійович Філіпенко при згадці про свого знаменитого колишнього студента не приховує радості. А пишатися дійсно є чим – Антон Сергійович, як і кожен

із викладачів Петра Олексійовича, поділившись у той час знаннями та досвідом зі старанним і допитливим студентом, зробив цінний вклад у розвиток інтелектуальних й особистих якостей нашого Президента. Тому хочеться подякувати усім викладачам нашого Інституту загалом й Антону Сергійовичу зокрема за невтомну працю та щиру відданість. Спасибі за часточку вас самих, яку ви даруєте кожному своєму студенту. Згадуючи студентські роки Президента, професор підкреслює надзвичайну відповідальність, спортивну загартованість, комунікабельність, які вже тоді робили його одним з найкращих. Гнучкий розум, блискуча реакція, висока успішність – далеко не весь перелік позитивних якостей Петра Олексійовича. Він завжди захищав честь Інституту і як освічений студент, і як активний учасник громадської діяльності, і як талановитий спортсмен. У пам'яті Антона Сергійовича закарбувалися також відмінне почуття гумору Петра Олексійовича та його дружелюбна і неначе трішки зніяковіла усмішка. Зважаючи на досягнення у спорті, тоді ще студента Петра Олексійовича однокурсники жартома називали паном Спортсменом за іменем одного із героїв популярної на той час гумористичноі телепередачі “Кабачок “13 стульев”. Тож варто зазначити, що по-справжньому наполегливі, розумні та просто хороші студенти стають визначними людьми. І новообраний Президент України – яскравий тому приклад. Він і зараз не забуває про рідний Інститут, всіляко допомагає його розвитку та підтримує тісні зв'язки з кафедрою світового господарства та міжнародних економічних відносин. Також Петро Олексійович зробив значний вклад у розвиток вітчизняної науки, написавши книгу “Міжнародні економічні відносини: історія”, за що йому буде вдячне не одне покоління українців. Як завважив відомий німецький письменник та мислитель Й. В. Гете, “Скільки мов ти знаєш, стільки разів ти людина”. Мультилінгвізм, або багатомовність – надзвичайно корисна річ, щонайменше тому, що здатність швидко перелаштовувати мовлення з однієї мови на іншу в цілому сприяє розвитку вміння адаптуватися до життєвих змін, робити влучний вибір – бути успішним. Цікавий факт у тому, що новообраний Президент України володіє на високому рівні англійською, польською, іспанською, румунською мовами, вивчав французьку. Напередодні інавгурації випала чудова нагода довідатись про навчання Петра Порошенка від завідувача кафедри іноземних мов Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, кандидата філологічних наук, професора – Валентини Вікторівни Дайнеко. Зі слів викладача, Петро Олексійович мав швидкий та динамічний розум, користувався беззаперечним авторитетом у всіх викладачів, самостійно торував свій шлях до успіху як в навчанні, так і в справах бізнесу та державного управління. На стіні в кабінеті Валентини Вікторівни видніється фото з колишнім студентом, що зараз взяв на себе відповідальність гаранта Конституції України та зобов’язався спрямувати нашу державу на шлях добробуту. Праця пліч-о-пліч з людиною завжди допомагає виявити щось особливе в ній. А надто, коли це творча праця, що перемежовується із спільним відпочинком – щасливі студентські роки. Саме тому неможливо було не розвідати, яким же був Петро

Олексійович у процесі навчання в ІМВ з уст його однокурсниці, тепер доктора економічних наук, професора кафедри світового господарства і міжнародних економічних відносин Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка – Ріти Олександрівни Заблоцької. Як завжди, бесіда перевершила всі очікування, бо дізнатися вдалося чимало ексклюзивних речей. За словами Ріти Олександрівни, її тепер відомий всесвітньо однокурсник заслуговує лише найкращих слів. Лідер, активіст, відкритий та харизматичний, абсолютно неконфліктний, і головне – талановитий. Цікаво, що за період навчання Петра Порошенка в ІМВ частка радянських студентів становила лише 20 % від загальної кількості. Тому, звичайно, місцеві студенти були неймовірно дружними, але щосуботи для іноземців проводились розважальні заходи, тематичні вечори, де всі, у тому числі і Петро Олексійович, намагались брати участь, аби підтримувати інтернаціональну дружбу та допомагати товаришам з інших країн, коли у тих виникали організаційні питання чи просто труднощі. Неможливо бути міністром, відповідально очолювати колектив службовців, мати власний процвітаючий бізнес без лідерських якостей. Але важливо не просто бути лідером, а якісно налагоджувати процес співпраці з іншими та роботу колективу. Зі щирою усмішкою Ріта Олександрівна ділилася згадкою про те, як Петро Порошенко вмів налагодити контакт з викладачами, виявляв ініціативу в навчальному процесі, не лишався непоміченим на жодному семінарі, та й лекції, був командиром роти під час навчання на військовій кафедрі. Які ж навчальні дисципліни виховували професійні навички майбутнього успішного бізнесмена та політика? Серед таких: міжнародні економічні відносини, організація і техніка міжнародної торгівлі, міжнародне приватне право, кон'юнктура світових товарних ринків, економіка регіонів тощо. Ні складність поєднання навчального курсу з першими спробами професійної самореалізації, ні авторитет та вимогливість викладачів, що неодноразово працювали за кордоном та мали професійні відзнаки найвищого рівня не заважали здібному студентові робити впевнені кроки до втілення своїх задумів. Отже, уся студентська громада щиро вітає Петра Олексійовича Порошенка з перемогою, але головна перемога все ще попереду – сильна, самостійна держава з усіма свідченнями найвищого рівня захисту прав і свобод людини. Влучно визначено поняття успіху словами Марини Цветаєвої, відомої поетеси: “Успіх – це встигнути”. Але не одна талановита особистість, а кожен з нас має встигнути у цей вирішальний для держави час долучитися до формування сутності та авторитету правової держави та дієвого громадянського суспільства в Україні. Яна Ляховецька (І МП), Ліна Макарчук (І МП), Данило Недвецький (І МП)

Про революцію, Крим і Україну

Сьогоднішня ситуація в Україні, зокрема революційні події та протистояння з Росією – головна тема розмови Саакашвілі зі студентами. Колишній президент Грузії запевняє, що не бачить Крим російським: “Крим не має майбутнього в Росії. І так само Росія не має майбутнього з Кримом. Він повернеться до України, а от територіальна цілісність Росії вже під питанням”.

Щодо захисту України від зовнішнього тиску Саакашвілі має чітку позицію: діяти впевнено, але без агресії. “Військові дії – це хірургія. Але можна обмежитися хіміотерапією. Звичайно, це означає, що всьому тілу буде боляче. Якщо Європа зараз зважиться на це, багато компаній втратять гроші. Але вони витримають, Європа витримає. А Росія – ні. Ракові клітини помруть, а організм виживе, навіть якщо у нього підвищиться температура, загостряться інші проблеми”.

Про Путіна

Свою антипатію до російського президента Саакашвілі не приховує. Сміється, що преса давно дійшла висновку, що “всі непорозуміння Грузії з Росією через те, що Саакашвілі не любить Путіна, а Путін не любить Саакашвілі. Російська пропаганда ще й вигадала, ніби я назвав Путіна Ліліпутіним. Раніше я дійсно був його ворогом номер один, але нещодавно український олігарх Коломойський мене випередив. По-перше, він сказав, що Путін хворий на шизофренію, по-друге, порівняв його з Януковичем. Останнього не варто було робити”.

Про студентські роки

Спеціально для читачів “Міжнародника” Міхеїл Саакашвілі розповів про своє навчання в ІМВ. “Ніколи не забуду, як вперше прийшов до Інституту й побачив своїх однокурсників. Вони змусили мене забути про те, що я іноземець, що чужий. Я миттєво влився в колектив. Почуття відкритості, щирості й тепла переповнювало”, – згадує він із усмішкою на обличчі. За словами президента, бували й кумедні історії: “Був у нас однокурсник із Зімбабве, який не умів вживати вино. Якось не розрахував і випав з 8 поверху. А це взимку було, снігу

Протягом революції в Україні Міхеїл Саакашвілі не раз приїжджав до Києва – виступав на сцені Майдану, давав інтерв’ю центральним телеканалам, говорив з політиками. Нещодавно колишній президент Грузії знайшов час і для студентів рідного ІМВ. Зустріч з ним, безсумнівно, ввійде до історії Інституту. Отож, пропонуємо вашій увазі ключові моменти лекції, а також цікаві історії зі студентського життя, які Саакашвілі пригадав спеціально для “Міжнародника”.

повно. Ми вже викликали швидку, майже панахиду замовили… І знаєте, швидка приїхала і не знайшла його. Наступного дня з’ясувалося, що він спав біля гуртожитку сільгоспакадемії з переламаними ногами”. Міхеїл Саакашвілі й досі спілкується з багатьма випускниками ІМВ, особливо з тими, хто залишився в Києві. Хоча інколи доля зводить колишніх однокурсників і на інших континентах. “Зі мною навчався товариш з Африки, звали його Кофекакао. Якось приїжджаю я на черговий міжнародний саміт і бачу надпис “His Excellency Coffe-Kakao”. Виявляється, він став посадовою особою у своїй країні”. Саакашвілі помічає, що студенти помітно змінилися – стали більш відкритими та активними. “Найбільше мені подобається те, що ви дуже допитливі. Це запорука успіху в будь-якій сфері життя. Саме ви, студенти, стояли у витоків української революції. Тож тільки вам щось змінювати, більше нікому”.

Фото на пам’ять

“С Михаилом Николозовичем”, “Сфоткалась на фронталку с президентом”, “Мегапечальне фото з мегакрутим Саакашвілі” – після зустрічі Instagram рясніє фотографіями студентів-міжнародників із колишнім президентом Грузії. Пробираючись до кабінету директора крізь натовп, Саакашвілі був змушений дати кілька інтерв’ю та зробити кількадесят фото. “Мені його, звісно, шкода, але фотографію хотілося більше”, – зізнається одна зі студенток. Ось воно, визнання – дорога з першого на другий поверх зайняла ледь не півгодини. Та і це ще не кінець! Під дверима кабінету директора на президента вже чекала черга охочих закарбувати цей день не лише у своїй пам’яті, а й в пам’яті смартфона. Висновок лише один: ІМВ пишається своїм випускником, який власними силами збудував дорогу до успіху! Катерина Коваленко (III МІ)

зблизька

Знайомство Коротка довідка Міхеїл Саакашвілі – президент Грузії (2004-2013 років). Випускник ІМВ 1992 року за спеціальністю “міжнародне право”. Також навчався в Міжнародному інституті прав людини у Стразбурзі, Колумбійському університеті та Університеті Джорджа Вашингтона в Нью-Йорку. Після відставки читає лекції про європейську державність при Університеті Тафтса в США.

Ювілеї

років кафедрі порівняльного і європейського права Влітку 2003 року на базі кафедри порівняльного правознавства, яка функціонувала в нашому Інституті з 1992 року, було створено кафедру порівняльного і європейського права. Відтоді її очолює провідний український вчений, доктор юридичних наук, професор Віктор Іванович Муравйов.

тратегічний курс України на інтеграцію до Європейського Союзу, необхідність підготовки кваліфікованих кадрів для роботи у цій сфері зовнішньої політики стали об’єктивною причиною появи кафедри порівняльного і європейського права. Разом із створеною навесні того ж 2003 року кафедрою європейського права ЛНУ ім. І.Франка вона стала осередком вивчення європейського права в Україні, центром підготовки фахівців із права ЄС. За словами викладачів, спеціалістів із права Європейського Союзу, права Ради Європи, європейської і євроатлантич-

ної інтеграції сьогодні бракує. З огляду на євроінтеграційне прагнення України, в процесах імплементації європейських правових стандартів і гармонізації українського права з європейським без відповідних знань не обійтися. Значні перспективи спеціалістам із європейського права відкриє підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Зокрема, це надасть їм можливість займатися юридичною практичною діяльністю як з європейського, так і з українського права в країнах Європейського Союзу. Як відомо, на сьогодні в Європейському

суді з прав людини заведено багато справ проти України. До компетенції фахівців з європейського права входить надання допомоги громадянам, що подають скарги до цієї інституції. Це має сприйматися не як діяльність проти своєї держави, а радше як прагнення змусити Україну звернути увагу на вади в законодавстві, наблизити українське право до стандартів ЄС. На сьогодні науковий потенціал кафедри порівняльного і європейського права становлять: 2 професори – В.І. Муравйов, І.Г. Білас; 7 доцентів – О.В. Гончарук, О.М. Лисенко, В.В. Попко, О.В. Святун, К.В. Смирнова, А.Л. Федорова, О.М. Шпакович; 1 асистент – І.В. Влялько. Злагоджену повсякденну роботу колективу забезпечує лаборант О.Л. Сєрова. Протягом 10 років роботи кафедри закладено основи української школи європейського права, уперше в Україні апробовано ряд навчальних дисциплін з європейського права: “Інституційне право Євросоюзу”, “Матеріальне право Євросоюзу”, “Основні свободи внутрішнього ринку ЄС”, “Право Євросоюзу у сфері юстиції та внутрішніх прав”, “Європейське транспортне право” і т.д. Для майбутніх юристів-міжнародників викладачі кафедри порівняльного і європейського права читають курси з основних базових предметів: “Теорія держави і права”, “Римське право”, “Історія політичних і правових учень” тощо. Завдяки зусиллям професора І.Г. Біласа, доцентів О.В. Гончарук і О.М. Лисенко продовжуються традиції фахового викладання дисциплін, які відображають останні здобутки науки порівняльного правознавства: “Правничі системи сучасності”, “Порівняльне конституційне право”, “Порівняльне адміністративне право” тощо. Окрім цього, колектив кафедри забезпечує викладання навчальних курсів для студентів на англомовних магістерських програмах нашого Інституту, а саме: “Вирішення спорів у праві Євросоюзу”, “Антимонопольне право ЄС”, “Міжнародно-правове регулювання ЗМІ” тощо. У 2014 році на базі кафедри планують відкрити нову англомовну магістерську програму “Європейське комерційне право”. Публікації монографій, підручників, навчальних посібників, наукових статей і доповідей на міжнародних конференціях є результатом активної наукової роботи викладачів кафедри з дослідження теоретичних питань розвитку галузей сучасного міжнародного, європейського й порівняльного права, участі в роботі міжнародних науково-дослідницьких груп з питань адаптації законодавства України до норм та стандартів Європейського Союзу і Ради Європи. Підготовано низку підручників і навчальних посібників для студентів. Окрема гордість кафедри – виданий у 2011 році колективний підручник “Право Європейського Союзу” (за ред. В.І. Муравйова), який вперше у вітчизняній юридичній науці комплексно висвітлює основні галузі права ЄС, додаючи переклад установчих договорів Європейського Союзу українською мовою. Співробітники кафедри й науково-дослідної частини Інституту періодично готують матеріали й відповіді на запити державних установ. Наукові результати окремих досліджень застосовувалися в межах переговорного процесу щодо підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Також колектив кафедри порівняльного і європейського права бере активну участь у розробці низки законопроектів. У 2013 році професор В.І. Му-

прав людини, він проводився вперше у світі. У фінальному турі команда у складі Т. Яценко і Ю. Крук під керівництвом доцента А.Л. Федорової здобула перемогу. Відзначилася команда юристів-міжнародників спеціалізації “Європейське право” й на II Міжнародному правничому конкурсі ім. В.М. Корецького. Конкурс проходив під час Всеукраїнського тижня права і його центрального заходу – Форуму “Правники – суспільству”. Студенти ІМВ дійшли до фіналу, підготувавши письмові роботи англійською мовою. У результаті студентська команда у складі Є. Попка, С. Владики, А. Лукінова посіла II місце. Капітана команди ІМВ Є. Попка було визнано найкращим промовцем Конкурсу. Уже наступного року на III Міжнародному правничому конкурсі ім. В.М. Корецького команда Інституту міжнародних відносин здобула I місце у фіналі. Тренувала переможців доц. А.Л. Федорова. Навесні 2013 року в супроводі викладача кафедри ас. І.В. Влялька група з 16 студентів ІМВ відвідала Німеччину (м. Берлін, м. Кіль, м. Гамбург) у ході освітньої подорожі, профінансованої Німецькою службою академічних обмінів (DAAD). Метою поїздки було налагодження міжнародного співробітництва між Інститутом міжнародних відносин і німецькими вишами. Улітку відбувся семінар “Ost-West Netzwerk”, в якому взяли участь німецькі й українські студенти (м. Берлін, Німеччина). У якості ку-

ратора наших міжнародників супроводжувала доцент кафедри О.М. Лисенко. Організація спортивного дозвілля – це також один із напрямів позааудиторної роботи кафедри порівняльного і європейського права. Незмінними організаторами “Вищої ліги ІМВ” – головного спортивного свята нашого Інституту є В.В. Попко і Є.В. Попко. Щороку зростають популярність і рівень проведення турніру, збільшується кількість учасників і якісно підготованих команд. Серед основних заходів, що відбулися протягом останнього семестру, в тому числі присвячених 10-річчю кафедри порівняльного і європейського права, варто відзначити міжнародні наукові конференції: “Асоціація України з ЄС: юридичні аспекти” і “Асоціація України з ЄС: стан, проблеми, перспективи”. Присвячена актуальній темі підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, восени в ІМВ відбулася міжнародна наукова конференція “Асоціація України з ЄС: юридичні аспекти”. Робота конференції зосередилася навколо доповіді завідувача кафедри порівняльного і європейського права, професора В.І. Муравйова “Асоціація України з Європейським Союзом: стан, проблеми, перспективи”. Визначною подією в рамках святкування 10-річчя кафедри порівняльного і європейського права стала міжнародна наукова конференція “Асоціація України з ЄС: стан, проблеми, перспективи”. Захід спільно організували кафедра порівняльного і європейського права нашого Інституту, кафедра європейського права ЛНУ ім. І.Франка і Українська асоціація європейського права. Участь у конференції також взяв гість із Російської Федерації – завідувач кафедри права Європейського Союзу Московського державного юридичного університету ім. О.Є. Кутафіна (МГЮА), професор С.Ю. Кашкін. Восени студенти, аспіранти, викладачі на-

Ювілеї

равйов був членом робочої групи Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України щодо розробки стандарту вищої освіти за напрямом підготовки “Міжнародне право”. Неможливо оминути увагою співробітництво кафедри з осередками вивчення європейського права і порівняльного правознавства інших науково-дослідних закладів, таких як: Інститут законодавства Верховної Ради України, кафедра європейського права ЛНУ ім. І. Франка, кафедра права Європейського Союзу та порівняльного правознавства Одеської юридичної академії, кафедра ім. Жана Моне з права Європейського Союзу Національного університету “Києво-Могилянська академія”. Одним із напрямів підготовки висококваліфікованих фахівців із європейського права є широка міжнародна співпраця. Упродовж свого існування кафедрою підтримуються тісні наукові зв’язки з багатьма зарубіжними навчальними закладами: з Університетом Регенсбурга (Німеччина), з Іллінойським університетом (США), Варшавським та Вроцлавським університетами (Польща), Воронезьким торговоекономічним університетом (Російська Федерація). Невід’ємною частиною науково-дослідної роботи є участь у міжнародних конференціях, семінарах, круглих столах. Починаючи з 2009 року викладачі кафедри порівняльного і європейського права є учасниками щорічної міжнародної наукової конференції “Компаративістські читання”. Завідувач кафедри, професор В.І. Муравйов взяв участь у 13-ому Міжнародному конгресі з європейського і порівняльного конституційного права (Німеччина, м. Регенсбург). Доценти кафедри О.М. Лисенко, О.В. Святун, К.В. Смирнова, А.Л. Федорова були учасниками міжнародних конференцій, які проходили в Сеймі Республіки Польща: “Вплив міжнародних стандартів на розвиток демократії та захисту прав людини”, “Універсальні та регіональні виміри захисту прав людини. Нові виклики – Нові рішення”. Крім того, доценти кафедри К.В. Смирнова і А.Л. Федорова беруть активну участь у щорічній міжнародній науково-практичній конференції юридичного факультету Московського державного університету ім. М. Ломоносова. Окремим важливим напрямом діяльності колективу кафедри є позааудиторна робота зі студентами, яка включає в себе підготовку останніх до участі в конкурсах, організацію освітніх наукових поїздок, спортивне дозвілля тощо. Викладачі кафедри підготували команду студентів спеціалізації “Європейське право” до участі в Першому всесвітньому конкурсі судового процесу з прав людини в Південній Африці, Університет Преторії. Конкурс було присвячено 61-річниці Загальної декларації

шого Інституту мали можливість прослухати відкриту лекцію учасника конференції “Асоціація України з ЄС: стан, проблеми, перспективи” професора С.Ю. Кашкіна на тему “Європеїзація російського права”. У ході лекції усі охочі могли особисто поспілкуватись із цим знаним у Росії й поза її межами дослідником європейського права. Отож, 10 років роботи кафедри порівняльного і європейського права – це лише початок її становлення і розвитку. Протягом цього часу колектив отримав багато здобутків на науковому поприщі, започаткував основи української школи європейського права. Попереду ще вдосталь науково-дослідної роботи, міжнародних конференцій, семінарів, круглих столів, правничих конкурсів. Хочеться побажати співробітникам кафедри порівняльного і європейського права, щоб цей перший ювілей надихав на нові наукові звершення, додавав сил і наснаги в подальшій праці. Олег Кулик (II МП)

Diplomacy. View from the inside Є люди, для яких демократія, свобода та справедливість – це більш, ніж просто гучні слова чи політичні лозунги. Є люди, які у скрутний час вміли об`єднувати та прощати, вміли ставити себе на місце опонентів, проте завжди мали чітку позицію, відстоюючи інтереси співвітчизників. Мова йтиме про бургомістр Західного Берліну, 4-го канцлера ФРН, лауреата Нобелівської премії миру Віллі Брандта та південноафриканського правозахисника, політика та юриста, президента ПАР Нельсона Манделу. І сучасній молоді, і сучасним політикам у контексті неоднозначної ситуації сьогодення є чому повчитися у людей, що об`єднували свій народ у найважчий для нього період.

Віллі Брандт: містер Берлін

18 грудня минуло 100 років від дня народження бургомістра Західного Берліну, 4-го канцлера ФРН, лауреата Нобелівської премії миру Віллі Брандта. Ця людина пережила свій особистий підйом, падіння та відродження, свою особисту революцію поглядів. Це був політик, для якого демократичні цінності не стали предметом спекуляцій, а власний народ не перетворився на масу, інтересами якої можна з легкістю знехтувати. Пройшовши довгий шлях від імпульсивного радикала до зрілого і виваженого діяча, Віллі Брандт відзначився боротьбою за об`єднання Європи, нетривіальними

політичними рішеннями та влучними висловами, що миттєво розліталися шпальтами газет. Гірка правда, якою не раз дорікатимуть політичні опоненти – те, що Віллі Брандт (від народження Герберт Фрам) був незаконно народженою дитиною. Не знаючи свого батька і фактично зростаючи без матері, яка була активною учасницею робітничого руху, Герберт виховувався дідусем. Саме під впливом останнього, переконаного соціал-демократа, пролетарське коріння юнака глибоко проростає у ґрунт тогочасної Веймарівської Німеччини. Герберт пише статті для “Народного вісника”, заради чого й бере псевдонім Віллі Брандт. У 16 років юнак вступає до Соціал-демократичної партії, але вважає її занадто беззубою для боротьби з нацистською загрозою. За лічені місяці до приходу Гітлера до влади Соціалістична робоча партія доручає Віллі створити філію в Осло. Отож, Брандт переїздить до Норвегії, де здобуває освіту, працює журналістом та перекладачем, організовує антигітлерівську боротьбу, внаслідок чого його невдовзі позбавляють громадянства Німеччини. У політичному житті Норвегії радикально налаштованого Брандта вражає відсутність чвар та ворожнечі, наближеність королівської сім`ї до народу. Згодом він підпільно виїжджає до Берліну як член партії, подорожує Європою, зокрема висвітлює громадянську війну в Іспанії. Віллі, звичайно, підтримує героїзм іспанських комуністів, проте жорстокі внутрішні розправи сталінського режиму змушують його переглянути свої погляди. У 1940 році Німеччина окупує Норвегію. Брандт

потрапляє в полон, однак його приймають за звичайного норвезького солдата, тому вдається таємно перебратися до Швеції. Невдовзі Віллі отримує громадянство Норвегії і в якості скандинавського репортера перебуває на Нюрнберзькому процесі, про який пізніше напише провокаційну книгу “Злочинці та інші німці”. Перебравшись до Берліну, Віллі Брандт повертає німецьке громадянство та записує псевдонім у якості офіційного імені. На політичній арені Німеччини відроджується Соціал-демократична партія. Брандт стає помічником бургомістра Західного Берліну, його обирають депутатом першого західнонімецького бундестагу. Тогочасний Берлін – це перехрестя інтересів усієї Європи. У такій складній ситуації Віллі Брандта, репутація якого вже тримається на парламентській діяльності, обирають бургомістром. Проте справжню світову популярність Брандт здобуває частково завдяки Микиті Хрущову, який у 1958 році вимагає розриву зв`язків між Західним Берліном та Західною Європою. Бургомістр неухильно стає на захист осередку свободи. Починається зведення Берлінського муру. У відчаї розуміючи, що світова спільнота не піде на свідоме загострення відносин із СРСР, Брандт, порушуючи всі дипломатичні традиції, звертається безпосередньо до президента США Джона Кеннеді. “Я – берлінець!” – промова Кеннеді, що стала однією з найвідоміших у світовій політиці, насправді виявилася лише гучним гаслом, не давши відчутних результатів. У такому становищі Брандт розуміє, що єдиний спосіб зберегти єдність пошрамованого Берліну – йти на зближення зі східним блоком. У 1961 році Віллі Брандт вступає до боротьби за посаду канцлера. “Ми повинні навчитися жити зі стіною. Нам потрібно думати про те, як зробити її прозорою”. “Зміна шляхом зближення” – це основа східної політики Брандта. Жодного радикалізму чи конфронтації, він вже не той безрозсудний борець, яким був за часів навчання в гімназії. Брандт стає головою партії. Його підносять як “німецького Кеннеді” – молодого, активного, впевненого. Проте консервативний Християнсько-демократичний союз не здає владних позицій. Конрад Аденауер витягує з шафи всі скелети Брандта: “Норвезький майор в Берліні”, “Герберт Фрам під кодовим іменем Брандт” – таку зневажливу антирекламу розповсюджують напередодні виборів. Вибори програні. Брандт переживає жахливу депресію та на певний час геть зникає з політичної арени. Зловживання алкоголем доводить його до серцевого нападу. Однак у 1966 році Віллі стає віце-канцлером та міністром закордонних справ, зміцнюючи військову та економічну співпрацю з колишніми ворогами Німеччини. На загальних виборах 1969 року соціал-демократи здобувають більшість та з перевагою у 6 голосів нарешті

обирають канцлером Віллі Брандта. “Я збираюся бути канцлером не скореної, а звільненої Німеччини”. Наступного року в Ерфурті (НДР) відбувається історична зустріч Брандта з прем`єр-міністром НДР Віллі Штофом. “Віллі-Вест” та “Віллі-Ост” повинні домовитися про створення спільних комісій та відмову від застосування сили. Але жителі Ерфурта практично зривають зустріч, проломивши огорожі навколо площі, яка тепер носить ім`я Брандта, гучно аплодуючи та кличучи його до вікна. У Кремлі Брандт підписує символічний Договір про відмову від застосування сили. На зворотному шляху він відвідує Варшаву, де біля пам`ятника жертвам Варшавського гетто стає на коліна, визнаючи провину німецького народу. Цей безпрецедентний жест та фраза “Немає народу, що зміг би сховатися від своєї історії”, що стала крилатою, посилюють репутацію канцлера. А посилювати її було варто, адже внутрішня політика не здавалась такою ж блискучою, як міжнародна. Низькі показники економічного зростання, високі темпи інфляції та безробіття спотворювали картину. “Der Spiegel” пише: “Чого бракує уряду – то це голови”. “Я зробив те, що роблять люди, аби передати те, що неможливо висловити”. У 1971 році норвезький парламент нагороджує Брандта Нобелівською премією миру за зняття напруги між Сходом та Заходом. Та попри все для багатьох німців “емігрант не може бути хорошим канцлером”. Планується голосування за висловлення вотуму недовіри. Однак план зазнає поразки, як пізніше виявилось, завдяки агентам штазі (розвідка НДР), що підкупили кількох опозиційних депутатів, вважаючи Брандта набагато зручнішим для ведення переговорів. Депресія, хвороба та стреси геть виснажують канцлера. Однією з останніх офіційних закордонних поїздок Брандта стає візит до Ізраїлю. Там він, розгорнувши книгу псалмів, читає вголос німецькою: “Ми здійснили гріхи та злочини. Боже милостивий, прости нас…”. Чергові скандали та інтриги з жінками. Останньою краплею виявляється виведення на чисту воду одного з його радників – Гюнтера Гійома, шпигуна НДР, який надсилав таємну інформацію своїм спецслужбам. Брандт бере провину на себе та подає у відставку. “Я пішов у відставку через повагу до неписаних правил демократії…”. Після цього політик упродовж деякого часу очолює об`єднання соціалістичних партій усього світу – Соцінтерн. Але у 1992 році рак долає його. Могильна плита, згідно з заповітом, мовить: “Ми робили, що могли”. І дійсно, сперечатися з цим складно. Робили все, що могли, аби без кровопролиття примирити свій народ, тіло якого, в силу політичних маніпуляцій, майже 30 років було розрізане навпіл. Попри всі недоліки Віллі Брандт залишається ідейним натхненником, Демократом з великої літери, вимушеним емігрантом, що не знав більшої трагедії, аніж трагедія власного народу. Відвертий та щирий у своїх словах, проте завжди виважений у діях. “Якщо така людина, як я, людина з моєю біографією, змогла стати канцлером ФРН, то це означає, що тільки тепер Гітлер повністю програв війну”.

Нельсон Мандела: легенда зі слабкостями 5 грудня 2013 року з життя пішла без перебільшення епохальна людина, політик, що став уособленням гуманізму та толерантності, ідеаліст, втілювач національних надій та поривань – Нельсон Мандела. Образ поборника справедливості та захисника пригноблених створювався закордонними ЗМІ протягом усього періоду тривалого ув`язнення, але беззаперечною заслугою особисто Мандели стали його людяність та майже біблійне милосердя у ставленні до політичних опонентів. Можливо, за час його правління ПАР і не стала рекордсменом за економічними показниками, проте велич Мадіба (як Манделу звали на Батьківщині) полягає у іншому. Вийшовши із в`язниці, він відмовився від шляху насильства та політичних репресій і використав свій авторитет та довіру населення, аби стати моральним орієнтиром, батьком нації, лідером країни, де мирно співіснують представники різних рас. У 1962 році Нельсон Мандела був арештований, а в 1963 разом з іншими лідерами Африканського національного конгресу засуджений до довічного ув`язнення за підготовку диверсій та державну зраду. Острів Роббен, в`язниці Полсмур та ВікторВерстер – суворий режим, праця на вапняковому кар`єрі, право на один візит за півроку. Несправедливо жорсткий вирок, тяжкі умови та тривале свавілля апартеїду в ПАР стали причинами пильної уваги до особи Нельсона Мандели з боку міжнародних політиків, громадських діячів та журналістів. Протягом усього ув`язнення в очах світової спільноти він формувався як символ боротьби темношкірого населення за свої права в країні, де сегрегація була визнана офіційним інструментом влади. У 1985 році під загрозою економічних санкцій уряд ПАР пішов на переговори з Манделою, запропонувавши дострокове звільнення в обмін на припинення політичної боротьби. “Тільки вільні люди можуть вступати у переговори. В`язень не може укладати угод”, – слідувала вичерпна і однозначна відповідь діяча. Проте в 90-х роках перебудова зачепила багато країн і тодішній президент ПАР Фредерік де Клерк теж зважився на зміни. 11 лютого 1990 року, після 27 років ув’язнення Нельсон Мандела вийшов на свободу. Пізніше йому судилося стати першим темношкірим президентом в історії Південно-Африканської республіки, а в 1993 році разом із де Клерком удостоїтися Нобелівської премії миру. Зміна переконань, поглядів, революція ідей в ім`я добробуту населення своєї країни – саме цей вчинок викарбував постать Нельсона Мандели на постаменті світової політики. Символ герояборця був створений, так би мовити, авансом, адже не можна було не схопитися за образ знедо-

леного бунтаря, якого за проповідування канонів демократії закували в кайдани на самому краю світу. Інша справа, що Нельсон Мандела зміг залишитися легендою, позбувшись цих кайданів. Толерантність та прощення стали основою приходу Мандели до влади. Ненасильницька трансформація апартеїду в демократію – це дійсно досягнення, перед яким і досі в шанобливому поклоні схиляються лідери провідних держав світу. Мудрість, яку Мадіба, за власними словами, здобув за час свого арешту – це вміння перекувати мечі на рала. Він першим подав приклад своєму народові, відмовившись від кривавих розправ, помсти і заклавши таким чином наріжний камінь для побудови держави, де пліч-о-пліч проживають люди різного кольору шкіри, різної віри та соціального статусу. “Мені не подобаються спроби зробити з мене напівбога, – казав Мандела в одному з інтерв`ю, – я хочу, щоб мене знали як людину зі слабкостями”. Але, воістину, саме слабкості й роблять нас людянішими. Богдан Геркалюк (II МЕВ)

Пряма мова

Валентина Сергіївна Ржевська Валентина Сергіївна Ржевська, можливо, й нащадок легендарного поручика, але за збігом часу встановити це складно. Народилася вона в м. Києві 1978 року. У 2000 році з відзнакою закінчила Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка за спеціальністю “міжнародне право”. У 2003 році достроково захистила кандидатську дисертацію. Протягом 2006–2008 рр. отримувала стипендію Кабінету міністрів України для молодих учених. Наразі Валентина Сергіївна – доцент кафедри міжнародного права ІМВ КНУ ім. Шевченка.

о привело Вас до Інституту? Як Ви обрали свою професію? Це сталося майже випадково. Мої інтереси завжди лежали в гуманітарній сфері, до того ж хотілося займатися чимось серйозним та суспільно корисним. Ситуація в країні швидко змінювалася, отож, я досить довго не могла знайти фах, що відповідав би моїм здібностям, та переконатися у можливості його здобути. Дізнавшись, що і фах є, і можливість така існує, вирішила, що до майбутньої професії ставитимусь украй відповідально. Тепер я впевнена, що роблю те, що маю робити. Розкажіть про Ваші захоплення: улюблена музика, кіно, література, спорт, пора року, врешті-решт? Якщо робота посправжньому улюблена, саме вона має посідати перше місце серед захоплень. Інші ж – із часом змінюються. Наразі, наприклад, захоплююся європейською культурою епохи Відродження. Мені здається, цей період чимось нагадує сучасність: людина вважається центром Всесвіту, що, однак, не стає на заваді злочинам, які принижують честь та гідність. Крім того, мені подобається вести щоденник, самостійно вивчати іноземні мови, а потім дивитися фільми та читати книги мовою оригіналу. Не можу сказати, що подорожі – моє хобі, адже мені важливо не лише змінювати обстановку, а бувати лише там, де по-справжньому цікаво. А улюблена пора року – зима, проте з двома умовами: сніжна та за винятком сесії. Ви, справді, захоплюєтесь перекладом віршів Шекспіра? З Вашого дозволу ми б хотіли надрукувати один із перекладів. Мої переклади досить аматорські. Інколи я роблю це для власного задоволення, до того ж, це значно допомагає у вивченні мов. Пам’ятаю, десь напередодні минулого Різдва я урочисто пообіцяла собі, що ніколи не наважуся перекладати Шекспіра. Однак вже ближче до вечора випадково народився переклад одного з моїх улюблених сонетів, до того ж

у зворотному напрямку: з кінця до початку. Я так зраділа, що спробувала перекласти ще вісім віршів, які мені найбільше подобаються. З-поміж них і цей: Бачте, переклад не зовсім точний, це радше вірш на основі сонета. Але я, у першу чергу, хотіла передати зміст і настрій оригіналу, уникнувши збігів з відомими перекладами. Кого б Ви могли назвати своїм взірцем для наслідування? Таких взірців у мене завжди було три: найстарша тітонька, відомий лікар і мої батьки. Однак все це дуже відносно. Кожен має свої чесноти, свої вади та свою долю. Якими були Ваші дитячі мрії? Які вони зараз? У дитинстві мрії насамперед відповідали моєму філософському світосприйняттю – вони були дуже серйозні і дуже глобальні. Тепер досить кумедно згадувати все це, адже в ході дорослішання дитячі мрії потроху зменшуються. А взагалі, мої заповітні бажання інші встигли здійснити ще до того, як я стала дорослою. Зараз я мрію обережно, бо розумію, що життя людини підвладне не лише їй. Навіть якщо докладати значних зусиль до реалізації мрій та задумів, завжди є шанс для чогось непередбачуваного. Можливий і інший варіант: мрія здійснюється, а мрійник у розпачі розуміє, що все це було лише самообманом. Натомість інколи стаються приємні сюрпризи, про які й думати не наважувався. Тому зараз я мрію лише про те, щоб рідні та близькі були здорові, щоб ні в якому разі не трапилося лиха, щоб навколо панував мир. Які звички маєте: чи то хороші, чи погані? Здається, моя найпомітніша погана звичка – балакучість. Але якщо її спрямувати у вірне русло – наприклад, читати лекції або писати статті, вона з поганої перетворюється на досить хорошу. Відкрийте якусь особисту таємницю або розкажіть про цікавий випадок із життя. Ця історія не дуже таємна, але, здається, цікава. Мій захист кандидатської дисертації у 2003 році припав на свято Благовіщеня. Я дуже цим пишаюся та відтоді особливо відзначаю це свято. Пригадайте якусь кумедну або незвичну ситуацію. Ох… Повертаючись до теми захоплень. Одного разу ми з туристичною групою приїхали до Гемптон-

Корту – це один із старовинних британських палаців, що був улюбленою резиденцією короля Генріха VIII, знаменитого великою кількістю дружин. Я мала певне уявлення щодо тамтешніх пейзажів: червона цегла, троянди, фонтани. Однак гостинним англійцям здалося, що цього замало, аби розважати туристів. І ось раптом на нас суне майже справжній Генріх VIII. Звичайно, було зрозуміло, що це актор, але мене вразила схожість. Король виглядав, як на портретах: товстезний, поважний, у парадних шатах, із охоронцем та секретарем. Це точно не було схоже на третьосортне шоу. А враховуючи, що у Великій Британії дуже полюбляють історії про привидів – здавалося, що це справжній господар палацу зі своїм почтом зустрічає нас, людей з майбутнього. Наприкінці екскурсії я урочисто вклонилася йому на прощання, а він відповів: “Thank you for your reverence, it was noted”. Ось із таким небезпечним чоловіком довелося трохи поспілкувалася. :-) Мабуть, це найкумедніший спогад, принаймні, з нещодавніх. А щодо більш серйозних: пам’ятаю, як ми з батьками кулею летіли до тієї ж Британії, аби встигнути до Церкви святої Трійці, де похований... ні, де поховані аж троє Шекспірів: тато, мама і донька. Я навіть не могла уявити, що матиму змогу їх відвідати, але ж відвідала і навіть квіти залишила. Яскравих спогадів у мене вдосталь, та перераховувати їх задовго. Які Ваші плани на майбутнє? В шухляді лежить товстий і старанно підготовлений рукопис – планую його опублікувати. А потім сподіваюсь поїхати на відпочинок. Зрештою, хочу залізти на купол кафедрального собору Флоренції, бо поки що такого щастя мені не випадало. Ви б змогли назвати 5 секретів успішності викладача? А я успішний викладач? Дуже дякую за схвальну оцінку. У такому випадку варто сказати, що викладач має опікуватися не власною успішністю, а якістю своєї роботи. Все інше випливатиме з цього принципу. Гадаю, головна умова результативного навчального процесу – це взаємна довіра між викладачем і студентом. Мені набагато складніше працювати, якщо я відчуваю недовіру до моїх знань та здатності навчити чомусь корисному. Що б Ви побажали та порадили студентам? Не думаю, що маю право давати якісь настанови. Можливо, з віком і досвідом відчую таке бажання. А нині я скоріше вдячна студентам за те, що вони цікавляться предметами, які я викладаю, а не просто вчаться за програмою. Декілька разів доводилося працювати на фоні значних суспільно-політичних змін, коли учням було важко зосередитись, а мені треба було бути готовою до складних запитань. Яка Ваша оцінка ситуації в країні: професіональна та особиста? Гадаю, найголовніша загроза безпеці України, на жаль, не зовнішня, а внутрішня. Мене дуже непокоїть відсутність суспільної згоди та неповага до людської гідності в нашій країні. Та попри все, я свято вірю, що Україна житиме! Людмила Тубальцева( III МІ)

А чим тобі запам’яталися цьогорічні зимові канікули? Холодна погода? Вдала сесія? Продовження вихідних? Гірськолижний курорт? А ось близько сотні щасливчикам з різних куточків України і не тільки зимові канікули принесли не лише масу приємних вражень, а й купу корисних знань. Вся справа в новому проекті Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Тараса Шевченка – Зимовій школі ІМВ.

Події

Відзимували

имова школа ІМВ – перший в історії Інституту проект, створений з метою залучення студентів до міжнародної діяльності в майбутньому, ознайомленням їх з особливостями роботи в цій сфері та задля обміну думками, знаннями й досвідом. Структура Школи була сформована з чотирьох модулів, що допомогло всебічно обговорити головні галузі міжнародної діяльності: 1. “Україна в світовій політиці” 2. “Міжнародне право як особлива сфера юридичної діяльності” 3. “Світова економіка на початку ХХІ століття” 4. “Інформаційні війни в міжнародних відносинах: методи, інструменти, технології”.

Окрім курсу лекцій, що пропонували організатори, учасники також мали нагоду безкоштовно опублікувати власні наукові статті в тематичному збірнику. Приємним фактом стало те, що учасниками Школи були студенти з найрізноманітніших куточків України: Київ, Одеса, Луцьк, Донецьк, Львів, Миколаїв…Не обійшлося й без іноземних гостей. Двом дівчатам з Данії приділялась особлива увага й на час лекцій до них прикріплювалися студенти, що виконували обов’язки синхронних перекладачів. Лекційна програма була розрахована на три дні. 5 лютого аудиторії Інституту радісно зустрічали своїх гостей. Після реєстрації, до гостей школи з вітальним словом звернувся директор ІМВ Валерій Володимирович Копійка, який привітав їх з участю в проекті та висловив надію на його успішне проведення. А далі розпочалися лекції…Але маємо надію, що надалі це слово не викликатиме в учасників Школи здебільшого негативних асоціацій, тому що цього разу лекції відріз-

нялися оригінальністю, креативом та інтерактивним спілкуванням між лекторами й слухачами. Окрім лекцій викладачі різних модулів вдалися до таких форм співпраці, як майстеркласи та моделювання міжнародних процесів. Деякі лекції з огляду на особливості тем та зацікавленість студентів проводилися англійською мовою. До організації Школи також долучились студенти-волонтери, що допомагали в організаційних моментах й просто всіляко намагалися посприяти створенні комфортних умов для учасників. Крім того, гостям Інституту була запропонована так звана позашкільна програма: перегляд та обговорення тематичних фільмів, презентації та дискусії в неформальному студентському колі. Серед лекторів Школи були як викладачі Інституту, так інші відомі науковці та практики, спеціалісти в галузі міжнародних відносин й співробітни-

ки міжнародних організацій та установ. 7 лютого всі учасники були запрошені на церемонію вручення сертифікатів про участь у Зимовій Школі ІМВ. На ній із заключним словом виступив заступник директора з наукової роботи Микола Савович Дорошко, який подякував учасникам Школи й висловив надію на подальшу співпрацю. Загалом результатами проведення Міжнародної зимової школи ІМВ залишилися задоволені як організатори, так і учасники. Студенти ділилися лише позитивними враженнями стосовно лекторів й програми. “It was very well organized”, – ділиться враженнями іноземна студентка. Очевидно, що даний проект не лише сприяв плідній співпраці між студентами, але й дозволив їм ближче познайомитися зі світом міжнародних відносин та його учасниками. Маємо надію, що надалі проведення цього заходу стане традицією для Інституту міжнародних відносин і розширить свої горизонти, залучивши більше учасників з-за кордону. Катерина Павлевич (ІІІ МІ)

Мабуть, ніщо не вражає так, як гримерка нашого Інституту під час “Веселки країн”. Кого там тільки не побачиш: естонского короля з мішком найкращого українського борошна, чилійских запальних танцівниць, шотландських друїдів, Йоулупуккі, скрипалів, мавок, Лохнеське чудовисько, Катю Осадчу в новому капелюшку, наречених із Лівії, Арабських Еміратів та Естонії, які стоять у черзі до ворожки Ванги, сноубордистів зі Швейцарії, екскурсоводів, рибалок і навіть самого Філіпа Кіркорова. “Цілковитий безлад”, – подумаєте ви. “Мультикультуралізм”, – заперечать вам студенти-міжнародники.

У листопаді 2013 року ІМВ КНУ ім. Тараса Шевченка сповнився атмосферою справжньої толерантності. Від самого ранку в повітрі вигравали нотки піднесення та хвилювання, тому і студенти, і викладачі передчували щось грандіозне. І недарма! Коли о 12.30 перший поверх Інституту вщерть наповнився людьми, звідусіль уже линули радісні вигуки та щирий сміх, а національні страви різних країн світу так і манили до себе екзотичним ароматом і апетитним виглядом. Одразу стало зрозуміло – навколосвітня подорож розпочалася! Конкурс “Веселка країн” – це не просто хороша традиція нашого Інституту, але й одна з його візитівок, що якнайкраще характеризує студентське життя. Прихід пізньої осені з її холодними непривітними вітрами та сірими дощами зовсім не змушує нас сумувати, адже наближається Міжнародний день толерантності, а, отже, і приурочене до нього сонячне свято – “Веселка країн”. Конкурс уже може похизуватися власною історією, адже цього року проходив аж учетверте. Він був заснований у 2010 році головним редактором журналу “Міжнародник” Дариною Кирилко. З кожним роком шоу стає все успішнішим, набирає обертів, збільшує свій масштаб і популярність. Приваблю-

ючи як першокурсників, так і досвідчених студентів старших курсів, він має шляхетну та практичну мету – пізнання дипломатії шляхом знайомства з культурами різних країн світу. Побутує думка, що “Веселка країн” ніколи не втратить актуальності, адже участь у ній дозволяє кожному виявити свій талант: хтось демонструє акторську майстерність, а хтось – кулінарний хист. До того ж, формат командної гри між першими та другими курсами усіх спеціальностей робить змагання ще більш азартним. Організатор “Веселки країн 2013” Олександра Кладкова (II КР) вирішила не руйнувати традиції радикальними нововведеннями, тому конкурс, як і раніше, проходив у два етапи, завдяки чому команди мали змогу виявити себе повною мірою, а глядачі – насолодитися і кухнею різних країн світу, і захоплюючим театральним дійством. Вирішальну роль відіграли члени високоповажного журі: голова журі, завідувач кафедри країнознавства, професор Володимир Прокопович Крижанівський, заступник директора з навчально-виховної роботи Тарас Миколайович Климук, директор Фонду розвитку ІМВ, професор кафедри міжнародного бізнесу Валентина Петрівна Мазуренко, засновник “Веселки країн” та головний редактор журналу “Міжнародник” Дарина Кирилко, голова Ради студентів ІМВ Антон Грановський, головний редактор телевізійного проекту “ІМВ ТБ” Олексій Хорошенький. Кулінарну майстерність студентів оцінював висококласний ресторатор Фабріс Шварц. Неможливо оминути увагою й прекрасних ведучих, які весь вечір милували око та допомагали не заблукати у вирі барвистого карнавалу країн і народів: Антон Краснов (IV МІ), Юлія Решітько (V МІ), Віталій Коломієць (II МП) та Катерина Ростовщикова (II КР). Улюбленцями публіки та справ-

жніми героями вечора стали переможці конкурсу – команда II МБ, яка блискуче представила колоритну Шотландію. Дарина Старовойтова розповідає, що в основу виступу було покладено легенду про виникнення національних символів Шотландії. Родзинкою став запальний фінальний танок, виконаний під сучасну шотландську музику. До того ж, Дарина погодилася відкрити секрет успіху своєї команди – не дуже розраховуючи на перемогу, якоїсь миті вони вирішили просто насолоджуватися процесом, і це допомогло створити ту неповторну атмосферу, у якій кожен учасник якнайкраще реалізував себе. Олеся Драч зазначає, що оригінальності її команді додали справжні середньовічні костюми та ретельно підібраний реквізит. Не менш важливими, на її думку, були самовіддача кожного учасника та хороше почуття гумору. Гідно та зі смаком виступила й команда II МП, за що була справедливо нагороджена другим місцем. Активні, старанні та дотепні другокурсники покликали нас у далеке минуле загадкової Ірландії, оповите казковими легендами. Лепрекони, феї, відьми, кельти, Свя-

тий Патрик – усих цих героїв ірландського фольклору глядачі мали змогу побачити на власні очі. Оригінальності виступу додали уривки з повсякденного життя ірландців, наприклад, гумористична сценка в пабі, ірландські пісні, танці й фінальний флешмоб. Олег Кулик згадує, що до підготовки команда ставилася серйозно та самовіддано, адже не можна було втрачати останню можливість виявити себе на “Веселці країн”. У результаті й учасники, і глядачі, і навіть члени журі залишилися задоволеними. Справжньою знахідкою виявилася команда I МП, яка виборола не лише почесне третє місце, а й приз глядацьких симпатій. Феєричне латиноамериканське шоу нікого не залишило байдужим. Першокурсники блискуче впоралися із завданням, майстерно представивши Чилі та заволодівши увагою глядачів. Подорож українських дипломатів до цієї яскравої держави завершилася запальним чилійським танцем. Надія Пагава поділилася позитивними враженнями й емоціями, стверджуючи, що цей конкурс дуже корисний для об'єднання колективу, тим паче на першому курсі. Найбільше їй запам’яталися спільні щоденні репетиції та хвилюючий момент оголошення переможців. Цьогорічний конкурс був оповитий неповторною атмосферою, до створення якої долучився кожен учасник. Наприклад, неможливо було б уявити “Веселку країн 2013” без естонської історії шаленого кохання Петера та Янніки від II МЕВ. Команда I МІ запросила глядачів на традиційне лівійське весілля. Разом із I МБ ми відвідали дивовижну Фінляндію, де Санта Клаус щорічно вітає безліч мандрівників, незважаючи на люті морози та снігові замети. З культурою Болгарії нас познайомили конкурсанти I МВ. Дружня команда I КР зачарувала публіку розповіддю про Перу, підкріплену тонким гумором. Наші знання про Францію збагатилися завдяки студентам II МВ. Виступ II КР продемонстрував цінність відомого бельгійського винаходу – саксофону, коли рудоволоса красуня Вікторія Гузенко здивувала глядачів прекрасною грою. Злагодженість команди I МЕВ допомогла познайомитись зі Швейцарією. У супроводі II МІ ми опинилися в Об’єднаних Арабських Еміратах, відчувши самобутній дух цієї країни. Окрема подяка висловлюється організатору Олександрі Кладковій (II КР) та її команді, МФ ЮНЕСКО ІМВ, головному інформаційному партнеру “ІМВ ТБ” і спонсорам заходу – магазину подарунків “WOW SHOP” і фотостудії “BE PHOTO”, за підтримки

яких було проведено благодійну лотерею. Команди-у часниці зібрали 5271 грн, які було передано до дитячого будинку для дітей з обмеженими можливостями в с. Шалигіно Сумської області. Щиро дякуємо переможцям і всім учасникам за чудове свято й шалений сплеск позитивних емоцій, які зігрівають студентів ще й досі. “Веселка країн” дійсно сприяє інтелектуальному і творчому розвитку, вдосконалює професійні якості, а, отже, повинна і далі крокувати до своєї шляхетної мети. Можна бути впевненим, що, якщо студенти-міжнародники змогли навести лад у гримерці під час конкурсу, то зробити це в нашій країні їм точно під силу!

Члени журі не лише із задоволенням поділилися враженнями від “Веселки країн 2013”, а й відкрили маленькі секрети...

Голова журі, завідувач кафедри країнознавства, професор Володимир Прокопович Крижанівський:

“Конкурс “Веселка країн” – справжня окраса Інституту міжнародних відносин. До того ж саме завдяки йому студенти-міжнародники здобувають важливі для їх майбутньої професії знання з країнознавства та мають можливість реалізувати свій творчий потенціал. Я з радістю спостерігаю за тим, як “Веселка країн” стрімко розвивається і з кожним роком стає все цікавішою. Такі заходи потрібно підтримувати, адже вони створюють імідж нашого навчального закладу. Я радію, що вже зараз студенти щодня пізнають щось цікаве про різні країни світу за допомогою презентацій, які демонструються на першому поверсі. Загалом, “Веселка країн 2013” принесла купу позитивних емоцій, свято тривало весь день. Проте я не прихильник формату конкурсу, тому що важко виділити декілька команд, адже всі виступають чудово. Наостанок відкрию маленький секрет: уже в наступному році ми плануємо провести “Веселку країн” спільно зі студентами географічного факультету. Я впевнений, що така новація додасть звичному заходу нової іскорки”.

Заступник директора з навчально-виховної роботи Тарас Миколайович Климук:

“Я з радістю підтримую проведення різноманітних інтелектуально-розважальних заходів у Інституті міжнародних відносин. “Веселка країн” – особливий конкурс, адже в ньому студенти максимально виявляють свою освіченість і творчий потенціал. Особисто мені цьогоріч сподобалось те, як учасники поставилися до завдання, як вони хвилювалися та наполегливо готувалися, а особливо, скільки сил та енергії вони доклали, щоб усі відчули важливість та унікальність цього конкурсу. Цікавого було багато: і кухня, і театралізоване дійство, і вражаюча креативність. На мою думку, “Веселка країн” – не лише феєричне шоу, а й корисний виховний захід, що дає змогу студентам розвивати організаторські здібності, вчитися колективній роботі, вмінню відстоювати власну думку, не ображаючи інших, завойовувати довіру та товаришувати один з одним”.

Засновник “Веселки країн” та головний редактор журналу “Міжнародник” Дарина Кирилко:

“Перш за все, я помітила, що рівень конкурсу постійно зростає, відбуваються позитивні зміни. Це виявляється і в ставленні команд до завдань, і в якості їх виконання. Коли все тільки починалось, потрібно було детально розповідати учасникам у чому суть, що робити, навіщо робити. Зараз же конкурс став традицією Інституту, тому студенти самі з нетерпінням чекають жеребкування і підготовки Також тішить те, що в підготовці задіяно чимало студентів, масові номери на сцені цього року були дуже яскравими. Я цілком задоволена цьогорічним заходом, тому ще раз висловлюю велику подяку всім учасникам, а також молодому організатору Олександрі Кладковій та її команді. Варто зазначити, що переможці цього року отримали солодкі призи від спонсорів, але я сподіваюсь, що незабаром подарунки стануть ще цікавішими, і їх буде багато :)”.

Екс-Голова Ради студентів ІМВ Антон Грановський:

“Особисто мене цього року найбільше вразила кількість учасників – уперше було представлено аж 12 команд. Виступи деяких курсів, як наприклад I МП, були схожими на справжній карнавал. Номери всіх команд мали власну родзинку, але мені найбільше запам’ятались дотепні жарти ірландців з II МП, перуанців з I КР та естонців з II МЕВ”.

Головний редактор телевізійного проекту “ІМВ ТБ” Олексій Хорошенький:

“З кожним роком улюблений конкурс студентства “Веселка країн” вражає все більше. Я щасливий із безпосередньої причетності до цього феєричного дійства. Коли оцінював команди, для мене найголовнішим критерієм була оригінальність і творчий підхід. Найбільш виграшно виглядали динамічні номери, в яких поєднувалися театральне дійство, пісні, танці, гумор і смислове навантаження. Ще раз вітаю переможців і з нетерпінням чекаю на “Веселку 2014”. А для глядачів телевізійний проект “ІМВ ТБ” підготував спеціальний сюрприз – ми випустили телевізійну версію “Веселки країн 2013”, до якої ввійшли найяскравіші номери ”.

Яна Ляховецька (І МП)

Діємо

Завжди уявляв себе працівником піар-агенції? Чи одразу керівником інноваційного проекту в галузі зв’язків з громадськістю? Досить мріяти! Час ступати на професійну стежку! Не проґав свій шанс здобути звання кращого PR-менеджера ІМВ і, врешті-решт, отримати перше робоче місце. Починай будувати кар’єру зараз!

сь так студентів-міжнародників закликають до участі в Інтелектуально-практичній грі “PRактика”, яку було ініційовано кафедрою міжнародних медіакомунікацій і комунікативних технологій восени 2013 року. Формат Case Study сьогодні набирає популярності, отримавши статус однієї з найвдаліших інноваційних методик навчання у вищих школах різних країн світу. Серед його головних переваг: безпосередня залученість студентів до навчального процесу, практична професійна підготовка, співпраця з компаніями, які зацікавлені в працевлаштуванні студентів. Саме такими принципами керувались організатори проекту, втілюючи його в життя. Варто відмітити, що кафедра міжнародних медіакомунікацій та комунікативних технологій, незважаючи на порівняно юний вік, вже встигла зарекомендувати себе своєю креативністю, а “PRактика” стала візитівкою медійників нашого Інституту. В умовах зростаючої популярності галузі зв’язків з громадськістю реальна можливість спробувати себе в ролі піарників, а також розширити співпрацю студентів із провідними піарагенціями надихнули міжнародників на створення проекту. Головним ідеологом стала Юлія Тимохова (V МІ), взявши на себе відповідальність за налагодження контактів з українськими піар-агенціями, поряд з нею над організацією працювали Ірина Білик (III МІ) і Анастасія Кринична (II МІ). Креативна ідея зустріла підтримку з боку куратора проекту “Гуру PR” в Інституті – доц. Олени Володимирівни Шевченко, яка з оптимізмом ставиться до студентських ініціатив і сама організовує цікаві практичні заходи. Формат інтелектуально-практичної гри передбачає підготовку команд упродовж 1-2 місяців, проведення відбіркових змагань, півфіналів та фіналу. Планується проводити сезон “PRактики” кожні три місяці, залучаючи представників нових піар-агенцій, котрі пропонують кейси для вирішення, виступають у ролі компетентного журі й забезпечують стажування командам-переможцям кожного сезону. Кількість учасників проекту може змінюватися в залежності від кількості агенцій, але набір до відбіркових турів у середньому складає 7-10 команд, з яких декілька потрапляє до півфіналів, і 2-3 найкращих змагаються за звання переможця. Гра проходить у режимі попередньої підготовки, тобто зареєстровані команди отримують кейсзавдання, працюють з ним, у зазначений день захищають свій проект перед журі. Уже було проведено два повноцінних сезони гри, в яких узяло участь 28 команд, а отже, більше 100 учасників. Варто зазначити, що грали в “PRактику” не лише студенти спеціальності МІ, і навіть не лише студенти Інституту міжнародних відносин – проектом зацікавились і журналісти нашого Університету. Організатори не збираються зупинятися на досягнутому, адже в планах залучення студентів інших факультетів: економістів, соціологів, психологів, кібернетиків. Також очікується виведення проекту на якісно новий рівень: наразі активно обговорюється пошук спонсорів, які уможливлять придбання цінних нагород, пам’ятних відзнак тощо. Однак,

здається, найголовнішого вже досягнуто: очі студентів сповнені азарту та величезного бажання знайомитися зі спеціалістами-піарниками, діяти, розвиватися, йти до своєї мети! Учасники “PR-актики” поділилися не лише враженнями від гри, а й спробували розкрити рецепт перемоги: комусь допомогла ретельна підготовка чи висококласна презентація, а комусь – вміння відстоювати власну точку зору, загальна ерудиція і навіть почуття гумору.

Дорогі читачі! Мене звати Богдана Ковалевич, я рада звернутися до вас в якості переможниці другого сезону Інтелектуально-практичної гри “PRактика” від імені команди-дуету “Dixi”. Це була чудова можливість перевірити свої сили в сфері PR. Тому я хотіла б поділитися з вами емоціями, набутим досвідом та дати декілька порад майбутнім учасникам гри. Під час жеребкування нам дістався кейс від NobletMedia щодо PRсупроводу виведення на ринок телекомунікаційних послуг нового оператора мобільного зв’язку. Спочатку кейс видався нам доволі складним та об’ємним, проте занурившись у розробку PR-стратегії, ми зрозуміли наскільки цікавим може бути подібне завдання, наскільки багатогранним є ринок комунікаційних послуг. Під час захисту проектів командами було запропоновано багато креативних ідей. Ще динамічнішим виявився фінал конкурсу. За годину потрібно було вирішити кейс, пов’язаний з антикризовими комунікаціями. Здається, нашвидкуруч важко придумати щось гідне, однак саме в таких екстремальних умовах розумові ресурси мобілізуються й спрямовуються на вирішення завдання. Раніше ми ніколи не стикалися з такими задачами, тому, незалежно від результату гри, були раді отриманому досвіду та знайомству з роботою PR-відділу. Перемога в конкурсі стала для нас приємною несподіванкою. Від самого початку ми були найменшою командою в грі – всього двоє дівчат, які хотіли перевірити себе та зануритись у реальний світ PR з його цікавими кейсами та креативними рішеннями. І що б не говорили, кількість – не завжди означає якість, і навіть маленька команда може здобути перемогу, якщо вона по-справжньому цього прагне, діє узгоджено і відчуває підтримку друзів та рідних. Хотілося б поділитися набутим досвідом і дати декілька порад студентам, які виявлять бажання взяти участь у наступному сезоні “PRактики”: Перш за все, думайте широко – будь-яка абстрактна чи неймовірна ідея може виявитися успішною та допомогти реалізувати вашу стратегію; Мисліть структурно – ваша ідея має бути подана просто, ніби розкладена по поличках, щоб можна було легко зрозуміти що? для кого? і як? ми будемо робити; Дослуховуйтеся до порад – навіть якщо ви не перемогли, отриманий досвід стане вам у нагоді при подальшій праці на PR-ниві. А головне – вірте у себе, адже без цього жодна перемога неможлива!

6. Якою має бути переможна стратегія? Виваженою. Намагайтеся максимально проявити себе, але не робіть нічого зайвого. Ми, наприклад, витратили багато часу на аналітичне обґрунтування презентації. Це виявилося зайвим. Одразу розподіліть ролі в команді. Це значно ефективніше, ніж коли всі роблять все і ніхто ні за що не відповідає. В ідеалі мають бути: капітан (відповідає за загальну концепцію та усі організаційні питання), аналітик, креативщик та дизайнер. Але такий розподіл, звісно, умовний. При підготовці презентації команди часто керуються принципом: “ми ж усі працювали, то й розповідатимемо усі”. Як на мене, це помилка. Коли четверо учасників по черзі передають один одному слово, у мене це асоціюється з театром, а не з діловою презентацією. Ваша мета – не засвітитися персонально, а здобути перемогу для команди. Бо без другого перше матиме сумнівну цінність. Презентувати краще одному або двом учасникам. Спробуйте об’єктивно оцінити, хто це зробить краще. Не бійтеся робити помилки. Такі змагання існують саме для того, щоб ви помилялися тут і не помилялися пізніше, вирішуючи реальні робочі задачі. 7. Що це дає в результаті? Найголовніше – досвід, нові навички та корисні професійні контакти. І, звісно, можливість стажування в компаніїорганізаторі. У нас це була агенція SPN Communications (тоді ще SPN Ogilvy). Вони прикольні. Якось так. Наостанок хочу подякувати всім організаторам за цікавий формат. Не знаю, чи є в Україні щось подібне. Якщо ви маєте ще якісь запитання, можете знайти мене у Facebook – відповім. Успіхів!

Діємо

Доброго дня! Мене звати Олексій Демченко, я – капітан команди “Leaders Pride”, яка здобула перемогу в першому сезоні Інтелектуально-практичної гри “PRактика”. Для нас це був корисний та цікавий досвід. Ми раді, що проект не став одноразовою акцією, а триває далі. Я спробую коротко відповісти на такі собі FAQ для потенційних учасників наступних сезонів. 1. Що це таке? Змагання з вирішення маркетингових та PR кейсів. Гадаю, більшість із вас знайомі з поняттям “кейс” і знають, що з ним робити. Якщо ж ні, просто вбийте в Google “кейси з маркетингу”. Це знання вам ще знадобиться, повірте. 2. Кому це потрібно? Тим, хто хоче в майбутньому працювати в рекламі, PR чи маркетингу. 3. Як все відбувається? Ви збираєте команду з 4 учасників. Краще, щоб це були не одногрупники, а люди різних спеціальностей. Тоді ви зможете краще доповнювати один одного. У нас, наприклад, була збірна Інституту міжнародних відносин та Інституту журналістики. Після реєстрації вам на пошту буде надіслано завдання, і ви матимете тиждень для його вирішення. Уважно читайте кейс. Якщо виникають якісь запитання, зв’язуйтеся з організаторами. Виправдання “ми неправильно зрозуміли” під час презентації виглядає жалюгідно і зазвичай покладає кінець сподіванням на перемогу. Коли все готово, ви відсилаєте своє вирішення організаторам, і десь за тиждень відбувається відкрита презентація. Проходить вона в Інституті міжнародних відносин. У нас у першому турі був кейс від Samsung. Треба було вивести на ринок кілька новітніх ґаджетів. Коли матиму час, викладу наше вирішення на SlideShare, щоб усі могли подивитися. В журі були представники агенцій SPN Communications, Brandcom і Pleon Talan. Вони коментували кожне вирішення, зазначали переваги та недоліки, даючи поради на майбутнє. З близько 30 команд-учасників до наступного раунду пройшли 7. Цікавим був фінал. Запропонований кейс треба було вирішити на місці за годину. Протягом останніх хвилин довелося понервувати. 4. Чи має значення вік учасників? Невелике. Звичайно, виграти у магістрів першокурсникам буде нелегко, але це цілком можливо. Головне – мати якісь базові знання, злагоджену команду та прагнення перемоги. 5. Як готуватися? Прочитайте пару-трійку гарних книжок. Від себе можу порадити: Сергей Бернадский “Продающие тексты. Как превратить читателя в покупателя”; Джим Коллинз “От хорошего к великому”; Майк Микаловиц “Метод тыквы. Как стать лидером в своей нише без бюджета”. У цих книгах майже немає сухої теорії. Все пояснюється на конкретних практичних прикладах.

Валерій Копійка (директор ІМВ, завідувач кафедри медіа комунікацій і медіа комунікативних технологій): “Ми зацікавлені в практичній підготовці студентів і визнаємо, що галузь зв’язків з громадськістю є однією з найбільш динамічно зростаючою сферою на сучасному ринку праці. Саме тому ми підтримали і продовжуватимемо будьякими засобами сприяти проведенню навчально-практичної гри “PR-актика” в стінах нашого Інституту”. Олена Шевченко (доцент кафедри медіа комунікацій і медіа комунікативних технологій, куратор гри): “Як гарний піаніст не може навчитися грати без піаніно, так і гарний студент не зможе стати фахівцем в галузі піару без “PR-актики”! Зараз студенти мають унікальну можливість спробувати вирішення конкретних практичних завдань клієнтів з однією перевагою – вони мають право на помилку! У реальних ситуаціях такі помилки на роботі стають причинами фінансових, матеріальних, часових втрат. Тому закликаю всіх студентів, що цікавляться відповідною галуззю, скористатися тим унікальним шансом, що надає наша кафедра під час проведення сезонів гри “PR-актика”! Я дуже вдячна ініціативним студентам-організаторам гри – ви завжди можете розраховувати на всебічну підтримку як окремих викладачів, так і нашої кафедри загалом у проведенні заходу”. Сергій Даниленко (доцент кафедри медіа комунікацій і медіа комунікативних технологій): “У сучасних умовах нестабільного ринку галузь зв’язків з громадськістю отримала разом зі зростаючою конкуренцією нові шляхи розвитку – ринок піару йде в Інтернет, соціальні мережі, активно розвивається корпоративна відповідальність компаній. Ми йдемо в ногу з часом, і саме тому прагнемо надати студентам ті унікальні, практичні знання, яких вони прагнуть! Час ставити нові завдання, час вдосконалюватися – саме тому “PR-актика” є одним з елементів самореалізації сучасного фахівця –медійника!” Юлія Тимохова (V МІ, організатор гри): “На моєму професійному шляху траплялися ситуації, коли я розуміла як гостро мені не вистачало практичних навичок та інструментарію піару. Власне тому виникло величезне бажання уникнути подібних історій у майбутньому та спробувати реалізувати практичну складову в підготовці наших молодших курсів напряму “зв’язки з громадськістю”. Була щиро вражена ініціативою 1 – 4 курсів усіх спеціальностей, які долучилися до цього проекту. Особливо хочу подякувати дівчатам, з якими ми працюємо в команді, – Ірина Білик (III МІ) та Настя Кринична (II МІ). Разом ми спробували створити для вас те, чого ще досі не було в стінах нашого закладу, стати на крок ближче до реалізації професійних прагнень нас з вами! Ми завжди відкриті до нових ідей, тому звертайтеся – покреативимо разом, адже саме зараз йде творча робота над наступним сезоном PR-актики!” Сергій Соколов (директор з бізнес-розвитку SPN Communication Ukraine, журі 1 сезону): “PR-практика – цікавий формат студентського проекту і перший наш серйозний досвід такого роду співпраці зі студентами. Був приємно здивований рівнем підготовки студентів Інституту, і, перш за все, щирим великим бажанням представити вирішення своїх завдань, дискутувати з приводу кейсів, готовності відстоювати власну точку зору. Звісно, відчувається певний брак практики фахівця. Але саме за допомогою гри є можливість його і здобути. Впевнений, це лише початок нашої співпраці, за результатами якої студенти вже мали і матимуть змогу стажуватися в підрозділах нашої агенції і здобувати безцінний практичний досвід у сфері піару”.

“PRактика” завжди відкрита для нових ідей, відгуків, побажань, тож пишіть у соціальній мережі vk.com/pr_gra, або звертайтеся особисто в Інституті, адже в “PRактиці”, як і в самій сфері зв’язків з громадськістю, все повинно бути відкритим, спрямованим на залучення широких цільових аудиторій, як наприклад, наших студентів! Отож, з нетерпінням чекаємо на вас у новому сезоні “PRактики”! Юлія Тимохова (V МІ), Ірина Білик (III МІ), Анастасія Кринична (II МІ)

Містер Дипломат 2013

У грудні ми з вами стали свідками третього, практично, ювілейного раунду фестивалю інтелекту та гідності “Містер Дипломат”. За три роки натхненні ювеліри-організатори постійно відшліфовували конкурс: змінювали формат і рівень складності завдань, розставляли нові акценти, запрошували різних зіркових гостей та іменитих міжнародників. Попри це, незмінною залишилась головна ідея заходу: гучно і виразно нагадати, що звання студента-випускника Інституту міжнародних відносин – це гарантія високого рівня знань, професіоналізму та успішної кар’єри в майбутньому. Для участі в цьому змаганні, окрім академічних дисциплін, слід бути обізнаним у літературі, музиці, добре орієнтуватись у історії міжнародних відносин, географії, дипломатичному протоколі та етикеті, вміти мобілізувати свої знання в екстремальних умовах, бути красномовним та ще й граціозно вальсувати. Тягар усього цього “набору дипломата” лягає на мужні плечі конкурсантів. Проте, кожен вийшов на сцену заради того, аби перебороти себе, перевірити свої здібності та зрозуміти, чого він вартий.

КИМ БУВ “МІСТЕР-2013”? Конкурс складався за традиційною схемою – основна частина, півфінал та фінал. Основний етап складався з представлення учасників, вікторини (що складалась з трьох випробувань – 10 запитань за 1 хвилину зі сфери країнознавства, музичний конкурс, запитання зі сфери міжнародних відносин та зовнішньої політики) та прекрасного вальсу. У півфіналі на молодих дипломатів чекало випробування з дипломатичного протоколу та етикету (у цьому році столовий етикет), традиційно експертом та головним суддею цього етапу стала доцент кафедри міжнародних організацій та дипломатичної служби, експерт з дипломатичного протоколу та етикету Тетяна Іванівна Шинкаренко. Також у півфіналі був ще один конкурс – запитання від наших поважних експертів. Цього разу ними стали – Надзвичайний і Повноважний Посол України, професор, ректор Дипломатичної академії при Міністерстві закордонних справ України Микола Андрійович Кулінич; доктор економіки, Голова представництва Торгово-промислової палати Грузії в Україні (перший грузинський дипломат в незалежній Україні) Георгій Сігуа; Повноважний міністр посольства Литви в Україні Марюс Януконіс; випускник ІМВ, колишній директора Департаменту інформаційної політики України (2010-2013 рр.) Олег Волошин. Фінал цього року був абсолютно новим. Кафедра іноземних мов нашого Інституту запропонувала свій конкурс на знання іноземної мови – дипломати із зав’язаними очима слухали промову відомого політика англійською мовою, потрібно було сказати, хто говорить, і яку посаду ця людина обіймала на момент виступу. Цей конкурс досить складний, але фіналісти справились із завданням. Також їм потрібно було відповісти на запитання від поважного експерта та члена журі Миколи Андрійовича Кулінича.

УРІ ТА ГОСТІ Виступ кожного “містера” оцінює високоповажне журі, членами якого цього разу були: директор Інституту міжнародних відносин Валерій Копійка, завідувач кафедри іноземних мов Валентина Дайнеко, заступник директора з навчально-виховної роботи Тарас Климук, заступник директора з навчальної роботи Ігор Мінгазутдінов і заступник директора з міжнародних зв’язків Ігор Голубій, а також наші експерти – Микола Кулінич, Георгій Сігуа, Марюс Януконіс. За результатами виступів конкурсанти вибувають зі змагання після третього та п’ятого етапу, тож на фінальний конкурс залишається двоє учасників. Почесними гостями цього року стали особи, запрошені партнером конкурсу “Містер Дипломат” – Молодіжною дипломатичною ініціативою. Це другий секретар, керівник візового

відділу Посольства США в Україні Ларрі Соча, головний спеціаліст-експерт Представництва Росспівробітництва в Україні, кандидат юридичних наук Андрій Михайлович Муравйов. Також на конкурсі були представники від компаній-партнерів, серед яких голова ГО “Молодіжна дипломатична ініціатива” Павло Черкашин, керівник сіті-гайду “Gloss.ua”, випускник ІМВ Сергій Даниленко, виконавчий продюсер програми “Світське життя з Катериною Осадчою”, куратор порталу JetSetter.ua Анна Ганопольська, директор відділу міжнародної освіти Центру міжнародних програм Альона Шевченко, фінансовий консультант українського офісу TEG, директор об'єднання туристичних агентств “Лови Тур” Андрій Мельник, засновник “Ukrainian iPhone service” Олександр Пітерман, співзасновник першого ігрового бару “Level up” Тетяна Кандзюба, засновники компанії “Bubbleboom” Даниїл Вітько, Михайло Хижняк та Ірина Євстратенко, голова Ради Студентів ІМВ Антон Грановський, голова Студентського Профбюро ІМВ Юлія Кириллова, головний редактор Вісника Ради Студентів ІМВ Анна Качайло. Наші партнери – Транснаціональна освітня група – організували відео-привітання американського дипломата Біла Кортні на честь Дня української дипломатії, що святкується 22 грудня. Містер Кортні був Надзвичайним і Повноважним послом США в Казахстані, а також в інших країнах пострадянського простору. Шановний дипломат привітав наш Інститут та директора Валерія Копійку зі святом, побажав успіхів нашому навчальному закладу та нашій країні, тим паче в такі важкі часи.

олоді дипломати були задіяні не лише у конкурсній програмі, але й у художній номерах. Конкурс розпочався з виходу учасників на сцену у формі танцю, пізніше вони зобразили святковий фуршет перед балом у номері Дарини Кирилко, де Інна Задорецька та Іван Токатли показали чуттєвий танець. На конкурсі виступали також запрошені гості – Jambo Jazz Quintet, а також наші талановиті студенти – Нарміна Мамішова (вокал), Олександр Сундєєв (контрабас), Андрій Ніконов (рояль), Данило Почтарьов (барабани), Анастасія Єжова та Юлія Чернишова (бек-вокал). Ще в одному номері пара Анастасії Сябро та Юрія Огнєва показала чудовий танець під вокал Анастасії Єжової.

ЕЗУЛЬТАТИ КОНКУРСУ У півфінал пройшли Антон Краснов, Олександр Осіпов, Єгор Охотніков та Дмитро Ткаліч. Фіналістами стали Антон Краснов та Олександр Осіпов. На порталі “Лови момент!” тривало голосування за учасників, переможцем став Олександр Осіпов. Медіа-партнер конкурсу сіті-гайд “Gloss.ua” обрав Єгора Охотнікова, він отримав квитки на Новорічний карнавал у Малій Опері. Одна з найкращих номінацій “Вибір народу”, що показує результат глядацького голосування у залі, дісталася Мануелу Айрапетову! Він дійсно справив враження на всіх присутніх. Мануел Айрапетов, Ярослав Крайник, Роман Надточій та Володимир Корнієнко отримали Поїздку до ТК Буковель від партнера конкурсу – Профбюро ІМВ! Усі учасники отримали подарунки від партнерів – магазину подарунків WowShop, компанії Bubbleboom, Ukrainian iPhone Service, уроки гри в гольф від Гольф Центру, а також afterparty в Mai Tai Lounge!

-й віце-містер – Дмитро Ткаліч оримав європейський тур (Відень, Будапешт) від об’єднання туристичних агентств “Лови тур!”, часи гри в ігровому барі “Level up”, сертифікат на створення власної фотокниги від фотосудії “Позитив”.

-й віце-містер – Олександр Осіпов отримав години гри в ігровому барі “Level up”, сертифікат на створення власної фотокниги від фотосудії “Позитив”.

істер Дипломат 2013 – Антон Краснов отримав: кубок “Містер дипломат 2013”, два тижні курсів іноземної мови на Мальті від Центру міжнародних програм (CIP), сертифікат на суму 1000 доларів США на участь у освітній поїздці до Вашингтону від Транснаціональна освітня група (TEG), навчальну поїздку європейськими інституціями від Організації “Україна в Європі”, часи гри в ігровому барі “Level up”, сертифікат на створення власної фотокниги від фотосудії “Позитив”, привілейована участь у заходах Молодіжної дипломатичної ініціативи 2014 року, подарунки від Росспівробітництва, Премія Першого Містера Дипломата від Фаріда Сафарова, Apple TV від Ukrainian iPhone Service.

якуємо величезній когорті партнерів і спонсорів конкурсу “Містер дипломат – 2013”, серед яких: Рада студентів Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Шевченка, Інформаційне видання ІМВ журнал “Міжнародник”, Вісник Ради Студентів ІМВ, Телевізійний проект Інституту міжнародних відносин ІМВ ТБ, Студентське профбюро ІМВ, Клуб випускників ІМВ “Ardea Alba”, Громадська організація “Молодіжна дипломатична ініціатива”, Інформаційний портал “Лови момент!”, Сіті-гайд “Gloss.ua”, Портал JetSetter.ua, Спеціальна рубрика Порталу JetSetter.ua Mens special by Hennesy, Фотостудія “Позитив”, Центр міжнародних програм (CIP), Транснаціональна освітня група (TEG), Об’єднання туристичних агентств “Лови тур!” , Організація “Україна в Європі”, Івент-агентство “Love music”, Ресторан “Mai Tai Lounge”, Гольф центр, Ukrainian iPhone service, Компанія Bubbleboom, Ігровий бай “Level up”, Магазин оригінальних подарунків “Wowshop”, Фотостудія “Be photo”, Модельне агентство “Merilyn media group”, Група поціновувачів джазової музики “Still loving blues”.

ира подяка кожному, хто долучився до команди організаторів конкурсу “Містер дипломата – 2013”, а саме: Юлії Решітько, Віталіку Коломійцю, Максу Подопригорі, Антоніні Остапчук, Наташі Сенаторовій, Юліані Охотнік, Олексію Хорошенькому, Тетяні Янковській, Олександрі Коротковій, Олексію Волошину, Аліні Козіцькій, Алісі Колесніковій, Яні Ляховецькій, Ірині Сидоренко, Інні Задорецькій, Данилу Почтарьову, Ірині Білик, Богдану Міфтахову, Михайлу Кудлі, Анастасії Бортнік, Олені Гарницарик, Маргариті Голобородській, Євгенії Деняк, Анні Квашук, Анастасії Котовій, Ярині Мартинюк, Анастасії Перевалі, Вікторії Хлопецькій, Ірині Франчук, Юлії Юлдузовій, Діані Баліновській, Ользі Курило, Анні Ряпасовій, Інні Ганушевич, Роману Хорольському, Євгену Цоуфалу, Дмитру Грибу, Ігорю Кисельову, Дмитру Давидову, Віктору Борту, Ксенії Шевцовій, Єлизаветі Садчиковій, Анні Рощук, Вікторії Корнійчук, Валерії Кришталь, Артему Жученко, Марії Горох, Ксенії Прямиловій, а також очільниці оргкомітету, солодкоголосій Дарині Кирилко :) ИТТЯ ПІСЛЯ КОНКУРСУ Яким є життя після конкурсу Ж – давайте запитаємо самих “містерів”. Гру-

пою оргкомітету була складена більш-менш стандартна анкета з цілих дев’яти питань: що підштовхнуло до участі в “Містері”, чого побоювались конкурсанти, яке завдання виявилось найтяжчим і подібне. Учасники конкурсу “Містер Дипломат – 2013” – Мануел Айрапетов, Володимир Корнієнко, Ярослав Крайник, Антон Краснов, Роман Надточій, Олександр Осіпов, Єгор Охотніков, та Дмитро Ткаліч – обіцяли відповідати щиро та цікаво. До вашої уваги – щирі одкровення бувалих конкурсантів. Мануел Айрапетов (VМП) мотивував свою участь прагненням перевірити свої знання та повноцінно відчути смак студентського життя наприкінці навчання в ІМВ. Учасник був щиро здивований тим, що в Інституті є стільки організованих людей :) . Під час підготовки до виступу більше часу Мануел витратив на повторення тонкощів із дипломатичного протоколу та етикету. “Єдине, чого я сильно остерігався під час конкурсу – впасти під час вальсу! А конкуренції не відчував не тому, що самовпевнений, а тому, що серед нас була дружня атмосфера. Така собі асамблея друзів”. Відразу після конкурсу його охопило почуття радості – як за себе, так і за інших: “Коли ти бачиш зал, що аплодує, ти забуваєш про призові місця та номінації. Батьки сказали, що я виступив більш ніж просто гідно. Для мене це висока оцінка”. Мануел говорить, що після конкурсу в його житті відбулись незначні, але приємні зміни, про які, все ж, замовчує :) Ще один правовик – Володимир Корнієнко (IV МП) – вирішив перевірити свої знання в конкурентному середовищі. Плюс, далася взнаки властива йому непереборна жага до першості. Проте Вова так і не знайшов жодного суперника – під час репетицій був лише оргкомітет та семеро нових чудових товаришів: “Я хвилювався за багато моментів, найважчим для освоєння, звісно, був диво-вальс. Але, завдяки нашим чудовим тренерам Інні Задорецькій та Ірині Сидо-

ренко, ми, вважаю, гідно виконали своє завдання”. Учасник зізнається, що хлопці допомагали один одному навіть під час конкурсу, вболівали за кожного, як за себе. Найціннішими словами, почутими після конкурсу, стало зізнання його дівчини в тому, що він у неї найкращий :) “Кожна сторінка нашого життя пишеться саме так, як ми цього хочемо, ми САМІ скульптори своєї долі,” – переконаний Володимир. Конкурс дозволив йому зрозуміти, що найголовніше в житті людини – визнання та віра близьких людей. Дивовижна людина – дивовижна в усьому. Безтурботний і веселий Ярослав Крайник (IV МБ) у власних відповідях був лаконічним і влучним. Учасник знайшов собі нових друзів, встиг освіжити в пам’яті знання за попередні роки навчання, а також ніколи не сумував: “Єдине, чого я остерігався – що не матиму часу на всілякі заходи в рамках “Містера”. Особливо боявся ось таких інтерв’ю”. Ярік був відверто вражений взаємопідтримкою конкурсантів, яку, як він зазначає, дуже нечасто помічаєш у повсякденному житті: “Найскладнішим конкурсом було “Вгадай мелодію” :). Мою реакцію під час нього треба дивитись на відеозаписі “Містера”. По завершенню конкурсу Ярослав видихнув із полегшенням та пішов фотографуватись із товаришами і фанатками. Роман Надточій (V МЕВ) подав заявку на участь через парі з друзями. Він одразу зрадів, коли побачив, що не єдиний не вміє танцювати вальс :). Серед складнощів визначив – не може бути! – музичний конкурс. Жалівся, що через поганий зір не зміг нормально списати відповіді у колег. “Єдине, чого я остерігався під час конкурсу – те… що переможе Краснов. І ось, мій жах втілився у реальність!” Одразу після конкурсу Рома вдоволено потирав руки: саме на афтепаті й буде зрозуміло, хто з учасників – справжній дипломат:). Сам конкурс подарував йому набір для гри у покер і 10-15 приємних для спілкування людей. “Після конкурсу друзі сказали мені: “Ахаха, лузер, так тобі й треба!” Я плакав :(”

Користуючись нагодою, Роман піарить свого товариша: “На “Містері-2014” підтримуйте Івана Глебова з МВ!”. Не знаю, наскільки знає про це Іван, але з інтерв’ю слів не викинеш :). Олександр Осіпов (IV МЕВ) був націлений взяти участь у конкурсі ще на третьому курсі (умова участі у конкурсі – бути студентом мінімум 4 року навчання). Йому так само тяжко дався музичний конкурс, сподобалась ненапружена атмосфера серед конкурсантів та запам’ятались найбажаніші слова батьків про те, що вони пишаються своїм сином. “Єдине, чого я так остерігався перед конкурсом – не відбулось, ось і добре!” Саша згадує конкурс як винятково яскравий сплеск позитивних вражень. Бути другим – не означає бути в чомусь гіршим: “Після конкурсу я відчув ейфорію, краплю розчарування, але надію у серці!” Місце прекрасної надії у серці першого віце-містера дипломата поки що залишається вакантним. Сподіваємось, не надовго :) Лукаво посміхаючись, Єгор Охотніков (IV МБ) зізнався, що рішення взяти участь у “Містері” прийняв давно, тим паче, що більшість організаторів – його друзі з концертів, заходів Ради студентів та позаінститутських зустрічей. На конкурсі йому вдалося і почерпнути нових знань, і розважитись у приємній компанії, і зробити, нарешті, нову фотосесію :) “Одразу після конкурсу я відчув … полегшення. Спав отой тягар, який ми пронесли крізь місяць інтенсивної підготовки. Проте трохи згодом я засмутився, оскільки наші дружні і веселі репетиції завершились, і доведеться знову повертатись до розміреного життя. Ну а перше, що сказали мені друзі після конкурсу – ну, то коли ми вже підемо на вечірку? Вони у своєму репертуарі!” Наприкінці інтерв’ю учасник порадив обов’язково взяти участь у конкурсі тим студентам, кому трошки набридло монотонне навчання. Дмитро Ткаліч (IV МВ) запевнив, що його участь у конкурсі була спонтанною: турботи останнього року навчання на бакалавраті змушували вагатися, чи доцільно подавати заявку. Проте і друзі, і колеги, і навіть викладачі вмовили Діму наважитись, за що він надзвичайно їм вдячний. “Перший етап нашої “підготовки” до конкурсу – фотосесія – вже вказував на те, що, принаймні, сумувати на репетиціях не доведеться! Багато сумнівів зникли саме тоді: компанія веселих, ерудованих і непересічних хлопців разом з командою організаторів їм просто не залишили місця. Буду відвертим: найбільша фобія – публічний виступ – нікуди не зникла, прийшло лише розуміння, що відповідна підготовка значно може її нівелювати”. Найбільш тривожним для учасника виявився конкурс “Вікторина”: існував ризик того, що правильні відповіді “загубляться” через хвилювання та брак часу. Проте, на сцені хлопці настільки підтримували один одного, що ті побоювання швидко минули. “Важко відтворити відчуття, що супроводжували завершення конкурсу. Точно пам’ятаю дівчат зі свого курсу, які з’явилися на сцені, фотографувалися, вітали. Вдячний їм неймовірно! Пам’ятаю усмішку мами і схвальний погляд батька, це теж багато чого варте”. Другий віце-містер дипломат впевнено говорить про “Містер дипломат” як про пригоду, яку слід подолати кожному чоловікові, який прагне стати успішним. Переможцем конкурсу 2013 року став студент-четвертокурсник спеціальності “міжнародна інформація”, учасник усіх святкових концертів, ведучий багатьох інститутських заходів, музикант, футболіст (а тепер уже і титулований “Містер дипломат”) Антон Краснов. Його заявка на участь стала своєрідним викликом самому собі: володіючи певними здобутками в позанавчальному житті Інституту, він прагнув довести, що для нього немає неможливого і в рамках серйозних інтелектуальних конкурсів. Підготовка до виступу стала тяжким випробуванням на витривалість та стійкість: Антон не приховує, що був вражений високим рівнем підготовки інших учасників, а, отже, йому довелось і напружитись, і хвилюватись. “Найскладнішим завданням був вальс, хоча я і до цього трохи вмів танцювати :) Було страшно не стільки за себе, скільки за всю компанію: один маленький огріх якоїсь із пар міг обернутись фіаско для усіх. А ще мені б не пробачила моя партнерка :)” Одразу після конкурсу Антон зажурився: як тепер жити без таких дружніх, цікавих щоденних тренувань? Усі учасники порадились і вирішили, що, хоч і “Містер” завершився, репетиції слід продовжувати надалі – заради веселощів і хорошої компанії :) “Я раджу взяти участь у “Містері” всім охочим. Це дивовижний конкурс зі своєю специфікою, участь в якому принесе не лише задоволення, а й користь у розвитку своєї особистості. Що для цього необхідно? Вміти користуватися Word-ом та E-mail-ом, щоб відправити свою анкету на участь у конкурсі :)” Юлія Решітько (V МІ)

Мануел Айрапетов (V МП)

Володимир Корнієнко (ІV МП)

Ярослав Крайник (IV МБ)

Антон Краснов (ІV МІ)

Роман Надточій (V МЕВ)

Олександр Осіпов (ІV МЕВ)

Єгор Охотніков (ІV МБ)

Дмитро Ткаліч (ІV МВ)

Ці хлопці завжди знаходились поміж нас в ІМВ. Кожен із них – надзвичайно обдарований, ерудований, комунікабельний і впевнений у собі. Вони – беззаперечні лідери в найближчому майбутньому. У тебе, читачу, усе вдасться. Постійно вдосконалюй власні знання, спілкуйся з цікавими людьми, всебічно розвивай таланти. І не втрачай нагоди перевірити свої сили вже в Інституті: для цього, у тому числі, і створений наш “Містер дипломат”.

Містер Дипломат 2013

Діємо

Відкриті двері до Америки

нікальний захід нашого Інституту “Містер Дипломат” знають усі. Але не всі зможуть багато сказати про одного з головних партнерів конкурсу 2013 року – Транснаціональну освітню групу (скорочено TEG). Це некомерційна організація, що базується у Вашингтоні, округ Колумбія, діяльність якої присвячена міжнародній освіті. За допомогою індивідуально розроблених освітніх програм Організація здійснює передпрофесійну підготовку студентів з різних куточків світу. Занурення в зовсім іншу культуру та спосіб життя, зустрічі з американськими лідерами у сфері бізнесу, дипломатії, фінансів, підприємництва, журналістики, а разом з тим можливість налагодження певних особистих контактів – усе це створює неповторний шанс для

самореалізації. Скористатися ним вирішили студенти ІМВ. Поїздками за кордон нікого вже давно не здивуєш. Проте Алекса Чопівська – засновник та виконавчий директор Transnational Education Group – зуміла розробити таку програму, що відмовитися від неї було б справжнім гріхом для студента-міжнародника. Назва цього дива – Western Diplomacy

Programme. Унікальна двохтижнева подорож, розроблена спеціально для студентів ІМВ, передбачала проживання в апартаментах Вашингтона, прогулянки Нью-Йорком, невимушене спілкування з дипломатами, бізнесменами, діячами культури – людьми, яких випадково не зустрінеш на вулиці. Тож четверо українських хлопців були відверто раді потрапити в цю американську пригоду. Ми вирішили подати розповідь про поїздку у вигляді щоденника :)

Як усе відбувалося?

штату Меріленд. Хлопці знову мали шанс оцінити хлопці думали, що нічого краще бути не може. Проте військову могутність Америки, а саме відвідати ою. помилк це виявилось їхньою найбільшою По прибуттю до ВашингВійськово-морську академію США. Після довгої бути обіцяв не Спочатку тур до Конгресхоллу тона Олексія, Володимира, екскурсії гуртожитками Академії та її спорткомплеквражаючим, якби не Максима та Олександра зусами – традиційний ланч середньостатистичного брифінг Святійшого стріла особисто Алекса Чосержанта: велика таріль з раками. Патріарха Київського півська. Розповіла, де вони раїни Руси-Ук всієї і бучим і взагалі знаходяться День дев’ятий ПослуФіларета. дуть займатися найближчим Найвизначніша події цього дня – день народженарі комент хавши e “Welcom часом. Такий собі ня Олександра та зйомки “Часу Тайм” з Мирославою українського правоmeeting”. Ґонгадзе. До речі, відео є у вільному доступі на сайті славного архієрея, TEG. студенти наші День другий після захотіли Автобусний тур столицею Америки, візит до День десятий брифінгу особисто Тут завершується довге перебування хлопців у Національного музею авіації та космонавтики (Air я. питанн деякі йому ти постави тоні. Головний епіцентр подій переноситьand Space Museum). Стандартний день туриста. Вашинг Натомість отримали не лише відповіді, а й благослося у яскравий та динамічний Нью-Йорк. Проживали Святійшого. вення День третій наші герої у Йельському студмістечку. У перший же На такій же позитивній ноті відбулась зустріч Неділя. У цей період тижня всі американці день вони відвідали Колумбійський університет, де ом радник м Старши – івським Дейчак м Оресто із відпочивають та проводять час із сім’єю. Наші студенвідбувся брифінг про ситуацію в Україні. комісії. ської Гельсін ти винятком не стали: день був оголошений вільним “Гостудії в коли тоді, була радість ня справж Але День одинадцятий від офіційних зустрічей, а хлопці пішли на місцевий лосу Америки”, на зйомці “Часу Тайм” з Мирославою Нью-Йорк у всій своїй красі: прогулянка по Тайм євромайдан. Він не відзначався своєю масовістю чи і та Філаре ха Патріар и зустріл знову хлопці е, Ґонгадз Централ парк і Тайм Ворнер центр. Потім радикальними вимогами, проте розташовувався Сквер, овенні. благосл були вдруге (!) із Ендрю Келловеєм – виконавчим директопрямо біля Білого Дому. зустріч ІМВ. з и четвірк пригод кінцем було не це Проте і e Bank та візит до старовинної розкішної Зробивши кілька фото напам’ять та вдосталь нагоDeutsch ром тичного флегма і студією ії екскурс ої Замість спокійн ворившись про Україну з представниками діаспори, будівлі на 5 Авеню, де розташований Український за еження спостер хлопці поспішили на іншу зустріч – “All American Інститут Америки (Ukranian Institute of America). зйомками, вони dinner” у домі Алекси, аби познайомитися з її сім’єю, ені запрош були День дванадцятий подивитися американський футбол та, знову ж таки, взяти участь у Нью-Йорка багато бути не може, а, отже, – ще одна поговорити про ситуацію в Україні у неформальному прямому ефірі! середовищі. оглядова екскурсія (Уолл Стріт, Аппер Іст Сайд та належала Ідея Вест Віледж). Потім зустріч з Девідом Гумфревіллем. самій Мирославі День четвертий У минулому він працював на Нью-Йоркській біржі, а е. Ґонгадз Понеділок, як завжди, був найпродуктивнішим. також був політтехнологом. У свій час він розробляв Наші студенти відвідали одну з бізнес шкіл Вашингпередвиборчу кампанію Барака Обами і Юлії Тимосьомий День тона, де спробували свої сили в GMAT (Graduate шенко, тож розмова у неформальній обстановці була з і: зустріч і наступн вані На цей день були заплано Management Admission Test). Опісля такого стресу вельми цікавою. ані Казахст у США послом Вільямом Кортні – колишнім був запланований ланч. Проте непростий ланч – із ента Клінтона з питань Презид ом радник та Грузії і в України послом День тринадцятий Надзвичайним та Повноважним Росії, України та Євразії; Джоном Ліпскі – колишнім Повернення до вже такого рідного ВашингтоСША Олександром Моциком. Ось де знадобилися директора МВФ; Олеквчого викона иком заступн приТакий ! етикету Зустрічі з колишнім послом Америки в Україні всі навички дипломатичного ну. дивчого викона сандром Петриком – заступником м Пфайфером, з працівниками американської йом на вищому рівні тривав недовго, проте хлопці Стівено за– ьким Жуковс ректора МВФ по Україні; Романом вумен Марсі Каптур в їхньому офісі, який одностайно назвали це найвизначнішою подією всієї конгрес Банку го Світово ступником виконавчого директора рушниками та іншими пам’ятками з шений подорожі. прикра натокоорди – по Україні; Алехандро Седеньо Уллоа Батьківщині дідуся і бабусі конданина це , Потім була зустріч із колишнім послом США в України ії Білорус , ром програм Світового Банку для України зустріч із професором бізнес була також А ен. Україні та Узбекистані Джоном Хербстом. гресвум пром і Молдови; Сергієм Куликом – координаторо Ернстом. Рікардо town George школи Сьєрра та грам Світового Банку для Гани, Ліберії День п’ятий На прощання студенти ІМВ як справжні патріоти Віталієм Дубілем ІМВ); иком випускн речі, (до Леоне м, атични Якщо попередній день був суто диплом відвідали пам’ятник Тарасу Шевченку. – спеціалістом з Міжнародної фінансової корпорації то наступний став військовим: це визначив тур до відбувалась ей зустріч ть більшіс жна Перева (IFC). но День чотирПентагону. “Це як справжнє місто!” – захопле у штаб-квартирі Світового Банку. Як студенти ий надцят розповідали студенти. – “Із своєю інфраструктурою, в спеціальності МЕВ, хлопці безперечно були Прощання з навіть магазинами.” , людьми з т тет-а-те ання спілкув такого від захваті та Америкою Пізніше відбулася зустріч із представником Marks які фактично створюють та керують міжнародною відліт до Києва Education Group. Ця організація займається наданшанс ний унікаль був “Це ою. політик ічною економ з думкою “Я ням консалтингових послуг щодо навчання у ВНЗ побачити, як все насправді працює,” – каже Олекобов’язково Америки і є однією з головних партнерів компанії ної отрима від а вибухал голова “Моя – Осіпов. сандр сюди приїду ще Алекси Чопівської. Говорять, що якщо ти звернувся цих мав не що те, про лише Шкодую ації. інформ тоді раз”. по допомогу до Marks Education, то можна заочно ”. раніше знань вважати себе студентом обраного ВНЗ. День восьмий День шостий “Морський” день: поїздка до Анаполісу, столиці України Послом з ланчу ого офіційн після но, Звичай День перший

Кілька слів про організаторів Взагалі, TEG – це незалежна некомерційна організація, що базується у м. Вашингтон та діяльність котрої присвячена міжнародній освіті. Працює в трьох напрямках : 1) У липні 2014 планується (аналогічна до вищеописаної подорожі) чотирьохтижнева програма для студентів (Washington Summer Business & Diplomacy Leadership Academy); 2) Сумісно з Marks Education організація допомагає іноземним студентам вступити до американських ВНЗ (US & UK Education Consulting Services); 3) Літній англомовний табір у Києві за методикою “занурення у мову”(Kyiv English-language Immersion Enrichment Programs).

Головна ідея діяльності організації полягає у тому, що за допомогою неординарних програм студенти оволодіють такими навичками і таким рівнем іноземної мови, що це надасть їм значну конкурентну перевагу в подальшій діяльності в різних сферах політики, бізнесу та дипломатії. “Ми дотримуємось думки, що звички “громадянина світу” найкраще формуються в роки становлення студента,” – стверджує керівництво Transnational Education Group. Дарина Кузява (ІІ МІ)

Діємо

Міжнародники в Німеччині Відділом з міжнародних зв’язків ІМВ та Інною Арсентіївною Комарук був організований і втілений у життя успішний конкурсний науково-практичний проект Другої освітньої поїздки студентів Інституту міжнародних відносин до Німеччини, який отримав фінансування від Німецької служби академічних обмінів (DAAD) та відбувся з 21.04 по 03.05.2014. Завдяки цьому 15 студентів і молодих науковців ІМВ одержали можливість двотижневого практичного ознайомлення з функціонуванням законодавчих, виконавчих, політичних, науково-дослідних, навчальних інституцій Німеччини.

ід час освітньої поїздки студенти відвідали лекції та семінари унікальної магістерської програми з міжнародних відносин, започаткованої консорціумом німецьких університетів: Гумбольдтським університетом Берліна, Вільним університетом Берліна та Потсдамським університетом. Цікаві та насичені освітні заходи у м. Берлін підготували для учасників проекту професор Вільного університету Берліна Клаус Зегберс, доктор Інго Петерс, професор Гумбольдтського університету Берліна Сільвія фон Штайнсдорфф, науковий співробітник Німецького інституту з міжнародних відносин та безпеки Сюзан Стюарт. Студенти аналізували політичні, економічні, культурні процеси в Україні та Німеччині з представниками Німецького Бундестагу, Федеральної Ради Бундесрат, представниками політичних фондів Німеччини в Берліні, співробітниками Посольства України у Німеччині. Надзвичайно жвава розмова про роль та вплив Німеччини у вирішенні кризової політичної ситуації в Україні та потенційні шляхи виходу з неї відбулася між учасниками освітньої поїздки та радником фракції Християнсько-демократичного союзу Хансом-Йоахімом Фаленскі. У м. Гамбург учасники проекту зустрілися з професором

Гамбурзького університету Маркусом Котцуром, слухали його лекцію з міжнародного права, обмінялися думками щодо актуальної політично-правової ситуації в Україні, з огляду на євроінтеграційні прагнення України дослідили практичні аспекти відносин між Україною та Європейським Союзом. Майбутні українські дипломати ознайомилися з функціонуванням Гамбурзького Міжнародного трибуналу з морського права, відвідали освітні інформаційні заходи Дослідницького інституту імені Макса Планка, Коледжу Європи при Гамбурзькому університеті. Екскурсом у німецьку історію стали відвідини Потсдамського палацу Сансусі (літньої резиденції прусського короля Фрідріха II), палацу Цецілієнгоф, у якому 17 липня – 2 серпня 1945 року відбулась зустріч лідерів держав-переможниць Другої світової війни (Потсдамська конференція), де обговорювалось політичне й економічне майбутнє післявоєнної Німеччини та Європи. Активно проявили себе в підготовці та реалізації проекту студенти Інституту міжнародних відносин: Євген Андрейко, Андрій Басистий, Аргам Гаспарян, Анастасія Грігорова, Данило Кубай, Аліна Курська, Роксолана Мельник, Василь Михайлишин, Леся Огризко, Максим Панченко, Марія Полєтаєва, Аріна Спектор, Олександра Чмель, Олена Шумська. На даний час Інною Арсентіївною Комарук здійснюється підготовка Третьої щорічної освітньої поїздки студентів Інституту міжнародних відносин до Німеччини (травень 2015), проводиться оформлення документів для отримання фінансування від Німецької служби академічних обмінів (DAAD). І. А. Комарук (кафедра міжнародного приватного права)

Студенти ІМВ відвідали Литовську республіку

лютому 20 студентів ІМВ отримали можливість відвідати дипломатичні та культурні установи Литви. Протягом п’ятиденного візиту до Вільнюса студенти завітали до Литовського Сейму та МЗС, представництва Європейської Комісії в будинку Європи, Вільнюської міської адміністрації, навчальних закладів Литви та об’єктів культурної спадщини Литви. Ініціатором цієї поїздки виступила громадська організація “Європейський вибір”, яка й організувала для студентів ІМВ КНУ ім. Тараса Шевченка Єврошколу “Литва: історія успішного вибору”, присвячену розкриттю литовської історії та культури з акцентом на європейській інтеграції Литви. Безперечно, найбільше учасникам програми запам’яталась зустріч з Міністром закордонних справ Литви Лінусом Лінкявічусом. Вітаючи студентів, головний дипломат Литви наголосив, що Європейський Союз відкритий для України та її майбутнього разом із ЄС. Литовські дипломати розповіли гостям про європейський проект “Східне Партнерство”, представили освітню програму “Erasmus+”, зробили детальний огляд європейської інтеграції Литовської Республіки й поінформували про результати головування Литви в Раді ЄС. Також обговорювалися відносини Литви з Україною та її сусідніми країнами – Росією та Білорусією. За результатами зустрічі Міністр впевнено заявив, що молодь України готова до відповідальності за європейське майбутнє своєї держави. Після повернення в Україну студенти відзначили, що поїздка була справді цікавою та інформативною. Тетяна Корієнко (IV МБ) поділилась хорошими враженнями від гостинності та відкритості литовської сторони, Анатолій Пашинський (III МП) висловив

впевненість, що набутий досвід допоможе вибір на користь європейського майбутнього і українцям, а Олександр Лосєвичев (II МЕВ) зазначив, що Литва – це приклад швидкої та цілеспрямованої інтеграції з досягненням поставленої мети. Сподіваємось, що це не остання така поїздка для студентів Інституту! Оксана Андрейчук (ІІ МЕВ)

Міністерське засідання ОБСЄ

рганізація безпеки і співробітництва в Європі з О 1975 року сприяє вирішенню регіональних проблем військово-політичного, соціально-економічного, екологіч-

ного характеру, а також у сфері прав людини. Міністерські засідання проводяться раз на рік та уможливлюють багатосторонній політичний діалог на вищому рівні між державами-членами та державами-партнерами Організації. У рамках події студенти ІМВ забезпечували супровід іноземних делегацій, інформаційну підтримку учасників зустрічі, сприяли ефективному функціонуванню відділу документації та прес-центру ОБСЄ. Таким чином, майбутні дипломати мали чудову нагоду застосувати на практиці здобуті підчас навчання знання – у тому числі з іноземних мов, країнознавства, дипломатичного етикету. Андрій Онисько (ІІІ МП, супроводжуючий делегації

Словенії), про цінність здобутого досвіду: “Як студенту-правнику, мені часто доводиться вивчати різні міжнародні документи. На Міністерському засіданні ОБСЄ в мене була унікальна можливість спостерігати за процесом їх створення”. До того ж, як влучно відмітила Марія Шниркова (IV МЕВ, інформаційний стенд), “усвідомити, що ще учора ти – студент, нудьгуючий на лекціях, а тепер знаходишся у вирі подій дипломатичного світу, спілкуєшся із сотнями гостей з різних куточків планети та робиш свій, невеликий, проте все ж внесок в історію держави – по-справжньому захоплююче”. “Вразило те, яку важку роботу виконують працівники Секретаріату ОБСЄ, координуючи процес зсередини. Їх роботу, якщо вона зроблена добре, ніхто не помічає. Але саме такі працьовиті, віддані своїй справі люди – ядро механізму роботи міжнародних організацій”, – Вікторія Барбанюк (III МВ, відділ роботи з документами). Співробітники Організації та Міністерство закордонних справ України висловили подяку студентам ІМВ, відмітивши їх відповідальність та високий рівень професійної підготовки. Так тримати, майбутні дипломати! Евеліна Ібраїмова (ІІІ МВ)

Діємо

Інтелектуальні ігри в ІМВ

Дипломатія як вона є В Інституті міжнародних відносин з’явився новий проект під назвою “Дипломатія як вона є”, ініціатором і організатором якого стала студентка IV курсу спеціальності МВ Тетяна Янковська. Дійство проходило у два етапи – майстер-клас від гуру дипломатії та конкурс серед студентів. Захід розпочався з майстер-класу викладачів Інституту міжнародних відносин та провідних фахівців-дипломатів Міністерства закордонних справ України: голови відділу візової політики Департаменту консульської служби Міністерства закордонних справ України В. В. Мошківського, кандидата юридичних наук Д. І. Кулеби, доцента кафедри міжнародних організацій і дипломатичної служби Т. І. Шинкаренко. Після майстер-класу на змодельованій міжнародній арені змагалися дві команди студентів: Росія – Туреччина (Кримське питання) і ЄС – Сербія (Вступ Сербії до ЄС, Косово). Модель проведення переговорів між делегаціями супроводжувалась синхронним перекладом англійської мови. По закінченню ведення пере-

говорів сторони обох команд дійшли компромісу, підписавши комюніке про взаєморозуміння і співпрацю. Журі у складі дипломатів, викладачів ІМВ та завідуючого кафедри міжнародних організацій і дипломатичної служби В. М. Матвієнка визначили переможців, які отримали право на проходження навчальної практики в МЗС України. Перемогу здобули: Евеліна Ібраїмова (III МВ), Ірина Шевчук (V МІ), Катерина Ганус (III МІ), Ілля Куса (III МІ), Андрій Саллер (III МЕВ). Тетяна Янковська (IV МВ)

еред Днем української дипломатії в стінах нашого Інституту відбулися інтелектуальні турніри. Для всіх охочих це стало чудовою нагодою виявити свої здібності у таких іграх, як шахи, шашки та SCRABBLE. Турнір із шахів та шашок, організований багаторазовою чемпіонкою України, Європи та світу Валерією Кришталь (І МВ) та неабияким майстром гри в шахи Андрієм Прокоф’євим (V МЕВ) відбувся у бібліотеці. Неможливо було передбачити фінал змагань – спортивний азарт та інтерес учасників просто захоплювали дух спостерігачів та суддів. І все ж, кращими з кращих стали Олексій Ярошенко (шахи) та Жонібек Ібрагімов (шашки). Через декілька днів було проведено інтелектуальну гру SCRABBLE. Винайдена майже 70 років тому в США безробітним архітектором Альфредом Мошер Баттс, вона стала популярною в 122 країнах світу. Ось і наші студенти-міжнародники вирішили не відставати у цьому, на перший погляд, дуже простому, змаганні. Ініціатором проведення заходу став Олег Кулик (ІІ МП), а партнерами, що надали гральні комплекти – студія “Виклик”. Переможцями було визнано Кирила Сум’ятина та Данила Недвицького (I МП). До того ж гра вже стала приємною традицією Інституту: у березні ІМВ спільно з Інститутом журналістики брав участь у всеукраїнському турнірі зі SCRABBLE. Одним словом, цикл турнірів виявився надзвичайно цікавим, наповненим позитивними емоціями, перемогами та неочікуваними відкриттями юних талантів. Можна із впевненістю сказати, що наші студенти перші не лише у міжнародних відносинах, вони гідні конкуренти у будь-якій інтелектуальній грі. Анна Салабай (І КР)

“Що? Де? Коли?”

Вже котрий рік усі інтелектуали та ерудити ІМВ змагаються в колах клубної гри “Що? Де? Коли?”. Хоча ІМВшна гра і не транслюється провідними телеканалами, вона аж ніяк не поступається рівнем освіченості та кмітливості учасників, які щоразу показують своє вміння оперативно знаходити ключики до дуже складних завдань. Цей навчальний рік теж запам’ятається нам кількома запеклими іграми.

У першому семестрі (20 листопада) відбувся перший турнір між спеціальностями 1-2 курсів. На подив організаторів, студенти виявилися напрочуд ініціативними. 12 команд з усіх спеціальностей 1 та 2 курсів боролися за першість в грі. “Така ініціатива приємно вразила! Деякі спеціальності були представлені кількома командами: лідерами в цьому стали студенти І МП – аж три команди! Також порадувало те, що були як нові гравці, котрі ніколи не брали участі у таких заходах раніше, так і досвідчені, які або ж були на чемпіонатах серед країн СНД, або ж грають цього року на міському та всеукраїнському рівнях,” – говорить одна з організаторів. Усі учасники турніру не тільки створили невимушену, затишну атмосферу справжньої клубної гри, але й показали високий рівень знань. Бронзу здобула “збірна” команда І МІ, ІІ МВ та ІІ МЕВ (капітан – Володимир Різніченко). Гравці І МВ (капітан – Євгеній Цоуфал) отримали срібло, ну а абсолютними чемпіонами стали представники ІІ МБ на чолі з Анастасією Бортник. 18 грудня цього ж року наші ерудити спробували свої сили в телевізійній версії гри. Попри те, що не було ні професійних камер, ні вибагливих режисерів, цей експеримент був дійсно захоплюючим. Запекле та непередбачуване протистояння між “знатоками” та “глядачами” тримало

в напрузі протягом усієї гри. Весь арсенал запитань у руках чарівної ведучої за складністю нічим не поступався справжній професійній версії. І МВ, які були першими експериментаторами, достойно справилися з усіма головоломками та випробуваннями й показали хороший результат. Крім того, кожного тижня у стінах ІМВ проводилися тренінги та пробні ігри, на які міг потрапити кожен, хто бажав перевірити свою кмітливість та випробувати знання. Цікаві запитання, яскраві учасники, інтелект, азарт та конкуренція зливалися в єдине ціле протягом гри та робили години, проведені з “Що? Де? Коли?” надзвичайно цікавими та справді незабутніми. Загалом кожен, хто брав участь у турнірах, залишився задоволеним результатом, адже це були неймовірно цікаві та захоплюючі ігри, які зібрали як аматорів, так і професіоналів. І все це завдяки талановитим організаторам: студенткам ІІ МВ Анастасії Поліщук та Тетяні Курас, а також студенту І МБ Павлу Калашніковому, які провели їх на високому рівні. Сподіваємося, студенти-міжнародники, сповнені сил та нових знань після літніх канікул, і в наступному навчальному році порадують нас новими інтелектуальними турнірами в затишній та невимушеній атмосфері клубу “Що? Де? Коли?”. Юлія Матвійчук (I МІ)

Нарміна – студентка ІІІ курсу спеціальності міжнародне право. Вона почала займатися музикою ще в ранньому дитинстві, до 15 років займалася музикою професійно, брала участь у різноманітних конкурсах всеукраїнського та міжнародного рівня, на багатьох з них ставала призером. Коли ж перед нею постало питання про вибір між вступом до престижного ВНЗ та репетиціями, вона обрала перше. Також дівчина не раз випробовувала свою долю у пісенних проектах такого ж рівня, як і Голос КНУ. Нарміна з цього приводу сказала: “Мені, мабуть, не судилося стати відомою співачкою, а на менше я не згодна. Дуже приємно, що мене високо оцінили на університетському рівні, що ж, мабуть, варто на цьому зупинитись.” З приводу кінцевого результату дівчина коментує: “Можу сказати, що залишилася задоволеною кінцевим результатом, все вийшло так, як я хотіла. Це, до речі, також велика заслуга моїх друзів, то була неймовірна підтримка. Я щиро вдячна їм за це.” Переможцям конкурсу Голос КНУ вручили цінні призи. Учасники та переможці, а також гості шоу висловили щиру подяку організаторам та спонсорам університетського фестивалю.

Пригоди izКИМОs’ів З

а останній начальний рік з командою КВН “izКИМОsы” відбулося стільки цікавого, про що просто неможливо змовчати. Незважаючи на те, що команда була на 90% оновлена цього сезону, часу на те, щоб зігратися було зовсім мало, їм усе ж вдалося зробити великий крок уперед і не підвести попередників. Почнемо з того, що “izКИМОsы” пройшли до півфіналу Кубка Ректора. Боротьба за вихід у фінал була запеклою, але переміг досвід. Головне, що на цьому веселі та кмітливі не зупинилися: вони були запрошені виступити на конкурсі “Міс факультету Кібернетики”, також команда стала учасником Чернігівської ліги КВН і “Окрашеного кубка”, у якому також брали участь команди КНУ ім. Тараса Шевченка. За словами учасників, для них головне – якомога більше грати, адже саме завдяки цьому здобувається той дорогоцінний досвід. Команда висловлює щиру подяку вболівальникам за підтримку протягом року, адже “поглянувши зі сцени на плакат із написом “izКИМОsы, ви просто космос”, розумієш, що безкінечні репетиції були не дарма”. Ми бажаємо нашій команді невгасаючого ентузіазму, стійкого бойового духу і гнучких графіків тренувань із фізкультури. :) Команда КВН “izКИМОsы” із радістю запрошує долучитися до співпраці всіх охочих. Спробуйте свої сили в написанні мініатюр і жартів, грі на сцені, роботі зі звуком та відео! КВН – це чудовий шанс не проґавити свої студентські роки та отримати величезне задоволення від гри! Звертатися до Анастасії Єжової (vk.com/yezhovanastya) або до Богдана Геркалюка (vk.com/kakbibodya).

Діємо

“Г

Голос КНУ

олос КНУ” — це феєричне вокальне реаліті-шоу, яскравий студентський пісенний проект, який дає можливість талановитій молоді проявити себе. На початковому етапі 73 учасники з 10 факультетів мали можливість спробувати свої сили, але до фіналу дійшла тільки вісімнадцятка найсильніших. Фінальний етап супер реаліті-шоу “Голос КНУ” відбувся 19 грудня в актовій залі Червоного корпусу нашого Університету. Перед початком шоу за кулісами можна було спостерігати своєрідну казкову метушню: студенти морально готувалися грати ролі військових, ангелів та демонів, справжніх зірок шоу-бізнесу. Це зробило шоу не просто пісенним конкурсом, а й театралізованим дійством. На сцені ж все виглядало бездоганно: запальні танці та шалені ритми чудово контрастували зі спокійними мелодіями та повільним вальсом. Інструментальну музику у виконанні учасників у поєднанні з їх чарівним голосом можна було прийняти з першого погляду за магічні дії. Студенти виконували пісні різних жанрів, таких, як поп, хеаві-метал, джаз, а також класичні оперні твори, проявляючи при цьому неабиякий артистизм. У проміжках між номерами всіх присутніх ведучі тішили своїми жартами на студентську тематику. Серед гостей і членів журі фестивалю були Володимир Анатолійович Бугров, В’ячеслав Вікторович Шамрай, а також партнери проекту і представники студентського парламенту. Організатором конкурсу виступив департамент культури та мистецтв студентського парламенту нашого університету. Переможцями стали: • Приз за найкращий реаліті-пер• Золотий голос КНУ — Маргарита Міформанс отримав студент фізичного неврина, Інститут філології. факультету Денис Петришин • Срібний голос КНУ — Марина Пархо• Приз глядацьких симпатій — студентка менко, юридичний факультет. нашого ІМВ Нарміна Мамишова, завдя• Бронзовий голос КНУ — Анатолій ки активній підтримці залу, який спраГулий, філософський факультет. ведливо оцінив її вокальні здібності.

Ніна Гусєва

Команда: • Богдан Геркалюк (II МЕВ) • Анастасія Єжова (II МІ) • Ігор Єфремов (II КР) • Володимир Неженець (I МВ) • Сергій Рева (I МП) • Андрій Заставний (I КР) • Микита Чемоданов (I МП)

Марія Остапюк (І КР)

Подаруй радість дитині

же доброю традицією ІМВ є поїздка до дитячого будинку “Надія”, що знаходиться в м. Прилуки. 2013 рік не став винятковим: студенти та викладачі Інституту відвідали заклад, в якому виховується 70 діток віком від народження до 4 років, із нагоди Дня Святого Миколая. Зазвичай напередодні проводиться благодійна акція зі збору коштів, які активісти витрачають на все необхідне для діток. Цього разу за допомогою всіх небайдужих було придбано: дитячі візочки, ходунки, ковдри, рушники, іграшки, одяг, памперси, побутову хімію, розвиваючі іграшки, книжки, солодощі та фрукти. Великий автобус був вщент заповнений студентами та викладачами ІМВ: охочих відвідати малюків, як завжди, багато. Серед них були директор Інституту В. Копійка, голова трудового колективу ІМВ Н. Сербіна, декілька представників кафедри міжнародної інформації – завідувач кафедри М. Рижков, професор Є. Макаренко, доцент Г. Піскорська, аспірант кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики Катерина Сербіна та інші. Не пропустила поїздку і команда організаторів та учасників конкурсу “Містер дипломат” 2013.

Традиційно дітлахи показали невеличкий новорічний спектакль і здивували всіх присутніх своїми талантами, яскравими костюмами, подарувавши гарний настрій. Після вистави директор дитячого будинку Надія Іванівна Ющенко висловила свою подяку нашому Інституту загалом та окремим людям за багаторічну допомогу і підтримку. У свою чергу, голова трудового колективу ІМВ Наталія Федорівна Сербіна від імені Інституту подякувала чудовому директору дитячого закладу за самовіддану працю та вручила символічні подарунки від нашого вишу. Слова вдячності також висловлювали наші викладачі на чолі з директором, а також організатор багаторічних поїздок Катерина Сербіна. Після цього люб’язні працівники дитбудинку провели студентам невеличку екскурсію, під час якої міжнародники мали змогу пригостити дітей солодкими подарунками, подарувати іграшки та поспілкуватись із малечею. Ми раді від того, що можемо хоч трошечки потішити цих малюків та подарувати частинку свого тепла маленьким знедоленим дітлахам. Вони посправжньому радіють гостям і чекають наступних візитів. Мік

Рада Студентів

Рада студентів ІМВ: перезавантаження Поки вся Україна потроху готувалась до президентських виборів 2014, студенти Інституту міжнародних відносин свій вибір уже зробили. Вони твердо вирішили, кого хочуть бачити у складі Ради студентів, і, що найважливіше, хто стане на чолі самоврядування.

огодьтеся, вибори – справа серйозна, тому й підхід до неї був відповідальним. Представники Ради студентів, які організовували виборчий процес в Інституті, виконали покладену на них місію якісно та професійно. Вдалося забезпечити прозору передвиборчу кампанію: студенти були обізнані щодо кандидатів. Жодних ексцесів та фальсифікацій не було помічено й під час голосування та обрання представників до Ради від кожної спеціальності Інституту з 1 по 4 курс. До речі, помічено цікаву закономірність: якщо між студентами 1-2 курсів переважно точиться жорстока боротьба за право бути обраним, то старшокурсники ставляться до цього простіше. Від них зазвичай балотується один кандидат, котрого одностайно підтримують однокурсники. Отож, Рада студентів ІМВ наступні два роки працюватиме в такому складі: Кришталь (I МВ) МВ Валерія Дар'я Рудич (II МВ)

Евеліна Ібраїмова (III МВ) Артем Василюха (IV МВ)

Цимбалюк (I МП) МП ЯнОлег Кулик (II МП)

Анатолій Пашинський (III МП) Олександра Лазебник (IV МП)

Короткова (I МЕВ) МЕВ Олександра Олександр Лосєвичев (II МЕВ) Олена Цвіток (III МЕВ) Олександр Осіпов (IV МЕВ)

МІ

Антон Дишлевий (I МІ) Марта Гнатишин (II МІ) Дмитро Корінь (III МІ) Богдан Міфтахов (IV МІ)

Мельниченко (I МБ) МБ Анастасія Олег Вус (II МБ) Віктор Олехнович (III МБ) Єгор Охотніков (IV МБ)

Ганна Тарасова (I КР) КРЮлія Кондрушенко (II КР) Різніченко (НТСА) * Володимир Тетяна Янковська (ІМВ ТБ)

Марина Матушко (Благодійна організація) Ірина Білик (“Міжнародник”) Віталій Коломієць (Профком) Юрій Вязовецький (Дебатний клуб) Аліна Козіцька (“Амбасадор”) Радін В'ячеслав (Рада студентів гуртожитку №20) Олександра Кладкова (“ЮНЕСКО”)

На першому відкритому засіданні Ради студентів, котре відбулося 28 березня, окрім новообраної команди, була присутня й адміністрація ІМВ. Вони побажали новим представникам студентського самоврядування успіхів, наснаги та терпіння. Крім того, Валерій Копійка зазначив: “Я хотів би від вас еволюції, трепетного збереження традицій ІМВ. Сподіваюся, ви разом з нами будете боротися за якість освіти”. Після вітальних слів адміністрації Антон Грановський, екс-голова Ради студентів, вручив подяки тим, хто протягом останніх двох років доклав зусиль до того, аби студентське самоврядування було дієвим, активним та значимим. Отож, відчувалася така собі зміна епох: з одного боку, тебе охоплює трішки сумне усвідомлення того, що студентське самоврядування залишило багато гідних та яскравих персон, а з іншого – переповнює почуття надії та віри в нову команду. Ключовим моментом першого урочистого засідання Ради студентів стало обрання її президії. На пост Голови Ради студентів балотувався один кандидат – Олег Кулик, представник II МП. Після окреслення основних аспектів передвиборної програми, одностайним рішенням його було обрано очільником студентського самоврядування ІМВ. Першим заступником Голови Ради студентів стала Олександра Кладкова (II КР), представниця молодіжної фундації “ЮНЕСКО”, заступником Голови Ради студентів – Олександр Лосєвичев, представник II МЕВ, секретарем Ради студентів – Анатолій Пашинський, представник III МП. Що ж, нову команду активістів обрано. І, що найважливіше, новим членам Ради студентів надано величезний кредит довіри. Головне – залишатися такими ж активними, небайдужими та primus inter pares, тобто першими серед рівних, не лише перед виборами, а кожного дня, доводячи своє право бути представниками студентства. Тим паче для цього є всі умови: дружня атмосфера ІМВ, власна амбітність та цілеспрямованість, два роки можливостей. Чи будуть вони ефективно використані – покаже час.

Анастасія Колтунова (I МП)

Вітаємо нового Голову Наукового товариства студентів і аспірантів ІМВ Володимира Різніченка! Володимир щиро вдячний усім, хто підтримав його кандидатуру на виборах, та ось що говорить про цю важливу подію: “У майбутньому ми прагнемо дати нове життя роботі НТСА ІМВ та створити спільну платформу для обговорення актуальних проблем міжнародних відносин, аби кожен студент мав змогу знайти відповіді на питання, які його цікавлять”. Новообраний Голова ділиться планами щодо розвитку НТСА: “У короткостроковій перспективі ми прагнемо організувати Модель ООН, присвячену ювілею Інституту та приурочену до Дня ООН”. Володимир додає: “Ми намагатимемось підвищити інтерес до наукової роботи та будемо постійно інформувати студентство про можливості освітніх поїздок і стажувань за кордоном”. Колектив Ради студентів ІМВ бажає Володимирові наснаги, творчих успіхів та вдалих проектів, а молодим науковцям – величезного натхнення для нових звершень на науковій ниві. Нагадаємо, що традиційними заходами, проведеними НТСА, стали науково-практичні конференції “Актуальні проблеми міжнародних відносин” та “Шевченківська Весна”. За їх підсумками найкращі статті молодих вчених друкуються в журналі “Актуальні проблеми міжнародних відносин”. Олександра Полякова (II МП)

Олександра Олег Кулик Олександра Кладкова Олександр Лосєвичев Анатолій Пашинський Голова РС (II МП) 1-ий заступник (ІІ КР) Заступник (II МЕВ) Секретар РС (III МП) Короткова (I МЕВ)

Валерія Кришталь (I МВ)

Дар'я Рудич (II МВ)

Евеліна Ібраїмова Артем Василюха (III МВ) (IV МВ)

Антон Дишлевий (I МІ)

Марта Гнатишин (II МІ)

Дмитро Корінь (III МІ)

Богдан Міфтахов (IV МІ)

Володимир Різніченко (НТСА)

Тетяна Янковська (ІМВ ТБ)

Ірина Білик (“Міжнародник”)

Віталій Коломієць (Профком)

Ян Цимбалюк (I МП)

Олександра Лазебник (IV МП)

Анастасія Мельниченко (I МБ)

Олег Вус (II МБ)

Марина Матушко Юрій (Благодійна Вязовецький організація) (Дебатний клуб)

Олена Цвіток (III МЕВ)

Рада Студентів

Рада студентів ІМВ: перезавантаження

Олександр Осіпов (IV МЕВ)

Ганна Тарасова (I КР)

Юлія Кондрушенко (II КР)

Віктор Олехнович (III МБ)

Єгор Охотніков (IV МБ)

Аліна Козіцька (“Амбасадор”)

Радін В'ячеслав (Рада студентів гуртожитку №20)

Діємо

Єдина і неділима

ерезень 2014. Новини неможливо дивитись без роздатування, безпорадного обурення, переживань та болю. Проте студенти нашого вишу не можуть сидіти склавши руки. 4 березня на великій перерві стеденти-кримчани зібралися перед корпусом рідного навчального закладу, трепетно тримаючи в руках різноманітні плакати зі словами підтримки єдності нашої країни. Вони заспівали Державний гімн України та проскандували символічне гасло: “Крим – це Україна”. І будете певні, цього сповна вистачило, аби зігріти душевним теплом один одного і показати, що український народ (вздовж і впоперек, з Півдня на Північ, із Заходу на Схід) триматиметься разом у будь-яких ситуаціях. А, власне, ідею провести таку патріотичну акцію поміж

кримчан Інституту запропонувала Евеліна Ібрагімова, студентка ІІІ МВ. Вона вважає, що наша країна не може бути поділеною, а Крим – неможливо стерти з мапи України. Крім того, дівчина не відчуває жодних утисків чи дискримінації як російськомовна. Адже вважає, що статус автономії Криму надає достатній обсяг свободи як у мовному, так і в інших аспектах суспільного життя. Ельзара Шукурова (ІІ МБ), учасниця заходу, розповідає, що за допомогою цієї акції кримчани хотіли надати моральну підтримку Кримському півострову й проявити прагнення молоді жити в мирі. Погодьтеся, багато чого вартує готовність прийти на підтримку єдності своєї країни в найвідповідальніші моменти історії. Тому приємно, що студенти ІМВ відчувають відповідальність за майбутнє України, і, що найголовніше, демонструють її мирними акціями, флешмобами, зверненнями. Адже всі ці заходи ще більш ствердно і красномовно запевняють, що ми – один народ, котрий хоче жити безпечно, в злагоді та разом у демократичній та правовій Україні. Анастасія Колтунова (І МП)

Курси надання першої медичної допомоги

иття – це найбільша цінність кожної людини, однак у критичні моменти врятувати його може далеко не будь-хто. Знаннями і навичками, як надати першу медичну допомогу, з нашими студентами поділилися спеціалісти з НМУ ім. О. О. Богомольця у рамках курсів з надання першої медичної допомоги, які проходили в стінах ІМВ 18-19 березня 2014 року з ініціативи Студентського Профбюро. Ідентичні лекції тривали два дні поспіль, аби якомога більше студентів

мали змогу їх відвідати. Викладачами стали спеціалісти, запрошені з НМУ ім. О. О. Богомольця. Вони доповнили лекції інформативними презентаціями (аби хоч трішки нагадати шкільну програму ОБЖ), а також провели повноцінні практичні заняття з медичними засобами і манекеном. Таким чином, наші студенти мали змогу ознайомитись із загальноприйнятими міжнародними принципами надання першої медичної допомоги та ще й попрактикуватись у накладанні джгута, зробити перев’язку і, звичайно ж, штучне дихання. Хоча заняття були розраховані лише на годину, продовжилися вони ще на цілих 40 хвилин, аби цікавість аудиторії була повністю вгамована. Як зазначають учасники курсів, цінність такого медичного тренінгу полягає саме в практичній частині, адже ознайомитися з теорію мають змогу всі, а самому спробувати врятувати життя, хай навіть і звичайному манекену, – це вже зовсім інша справа. Центральною думкою лекторів щодо першої медичної допомоги стала фраза: “Важливо, щоб кожна людина вміла захистити не лише власне життя, але і допомогти оточуючим, проте важливо надавати допомогу лише тоді, коли дійсно знаєш як це робити!” Зважаючи на схвальні відгуки, Профбюро ІМВ сподівається, що міжнародники підтримають ідею проведення таких курсів у майбутньому задля удосконалення набутих умінь!

Крим – це місце, в якому я народилася і відпочивала все своє дитинство і студентські роки. Крим для мене – це маленьке затишне та красиве місце, де завжди сонячно, тепло, приємне морське свіже повітря, природа і жваві радісні погляди жителів цього півострова. Тут можна знайти краєвиди поблизу Гурзуфа, Ласпи, Алупки, Симеїза, наповнені умиротворенням і спокоєм, із чистим морем і незайманою природою, місця, віддалені від шуму і суєти туристів. А якщо хочеться повеселитися, то тут же всім відома країна Казантип – масштабна вечірка, що триває цілий місяць цілодобово, і, звичайно ж, найчудовіше проведення часу було для мене у Кримських горах, в походах. Ліси кримські прекрасні, це найчистіше повітря з ароматом хвої, стежинки, а коли доходиш до вершини або плата, просто зачаровуєшся видом пагорбів, гір, покритих лісним килимом, моря і маленьких прибережних містечок. Головне в Криму – знати, де відпочивати, тоді не залишишся розчарованим, а отримаєш справжнє задоволення. Я щирий фанат цього маленького чудового куточку! Катерина Черенкова (IV МБ) Серед спогадів завжди спекотна погода, красиві місця біля моря, “пахлава медовая, покупаем”, величезна кількість екскурсій у різноманітні місця, а також постійно невдоволені бабці, яких там так багато:) Микола Лихогляд (III МП)

Пам’ятаю дуже добре, коли ще був дитиною, їздив з батьками відпочивати. Пам’ятаю Сонячну тропу та Ластівчине гніздо, ці спогади з минулого залишаться в мене назавжди. Дуже класно було. Костянтин Рубель (VI МВ)

Ми їздили в Берегове. Враження лише позитивні. Хоча відпочивала в Криму не перший раз, дуже багато відкрила для себе нового та захоплюючого! Ми відвідали Бахчисарай, Херсонес, Балаклаву, Севастополь, а також побували в Мармуровій печері та печері Еміне-Баїр-Хосар. Все це я описала б словами “свіжість і загадковість”. І в Севастополі до нас віднеслись дуже люб'язно, завжди допомагали і ввічливо ставились. Марія Шостак (IV МВ)

Вікторія Корнійчук (І МІ)

***

а ініціативою студента V курсу спеціальності міжнародні економічні відносини нашого Інституту Андрія Бабина та за підтримки Ради студентів, кафедри міжнародних медіакомунікацій та комунікативних технологій і кафедри міжнародної інформації в нашому Інституті був організований збір коштів на потреби української армії. На відміну від багатьох аналогічних програм, кошти, зібрані за допомогою цієї акції ідуть не в загальний кошик Міністерства оборони, перерозподіляючись там за потребами нагальності, а спрямовані на цільову допомогу конкретним підрозділам. Сама ідея виникла у Андрія після спілкування з другом, який, пройшовши з хлопцем Євромайдан, зараз знаходиться на службі в НГУ, що розташовується під Слов’янськом. За його словами, армії не вистачає державного фінансування, тому ситуація з матеріально-технічним забезпеченням є критичною: амуніція, рації, ліхтарики, гранати, гранатомети, саперні лопати і багато іншого в дефіциті. Збір коштів було оголошено 12 травня, і лише за один день було зібрано 2364 гривні! Кошти пішли на придбання біноклів, саперних лопаток і предметів першої необхідності (детальний звіт можна проглянути на офіційній сторін-

ці Ради студентів ІМВ в соціальних мережах), залишок у 90 гривень був переведений на баланс Студради. Акція пройшла настільки блискавично, що багато охочих просто не встигли зорієнтуватися, тому наразі відбувається її другий етап. Кожен охочий, а таких немало, може приєднатися до такого виявлення доброї волі, скориставшись скринькою для збору коштів, що знаходиться в Холі на першому поверсі. Щиро дякуємо міжнародникам, що, розуміючи всю серйозність ситуації і слідуючи своєму громадянському обов’язку (саме почуття патріотизму і щире бажання допомогти своєму народові у непевні для нашої країни часи були визначальним чинником для тих, хто здав кошти), зробили свій внесок у майбутню перемогу справедливості та гідності. Слава Україні! Ірина Керімова (II МВ)

У Криму буваю кожного року по декілька разів, оскільки у батьків там свій будинок. Кожна поїздка залишає виключно хороші спогади, адже тепле Чорне море, морське повітря, гаряче сонце і запах кипарису не можуть залишити байдужим нікого. Курортний сезон у Криму з кожним роком удосконалюється. Додаються нові розваги, анімація, ігри для дітей та дорослих, екскурсії, а переповнені людьми пляжі і повністю заселені готелі, санаторії, пансіонати та прибережні бази відпочинку – прямий тому доказ. Дякую Криму за кожне чудове літо. Дарина Ковалевська (III МП)

IIR-style У складній ситуації, з якою ми стикнулися у нашій державі, важливо зберігати спокій та пам’ятати про все хороше, що ми маємо в серці. Ми вирішили поговорити про теплі спогади, які ми зберігаємо із сонячного дитинства та свіжого юнацтва, про той безхмарний час, який ми провели в гостинному Криму. Мені подобається цей курорт тим, що там люди, які говорять твоєю ж мовою і думають точно так само, як і я, на відміну від закордонних курортів. Також мені дуже до вподоби активний відпочинок в Криму, там є гори, досить високі, із великими плато. У Крим я їздив займатися спортом. Дайвінг там не дуже, але підводна риболовля мені сподобалась у зв’язку з тим, що немає ніяких обмежень, які існують в інших країнах. Проте мені здається, що Крим – це більш ностальгічний курорт, аніж інноваційний. Віктор Англелов (І МБ)

Крим – це моє дитинство та батьківщина. Тому спогади залишились найтепліші, зокрема це стосується першої зустрічі з морем, мальовничий пейзаж гори Чатир-даг з вікна, подорожі в Левадію та Бахчисарай, а у Севастополі я вперше побувала на борту великого військового корабля. Також любила завжди дивитись на Ведмідь-гору, до 4 років навіть вважала її живою. Не можу не згадати Ялту, яка займає особливе місце в моїх спогадах: улюблена набережна, літній театр та особливий запах дерев у повітрі. Міла Ануфрієнко (III МІ) За все моє життя в Криму бувала небагато. Правду кажучи, всього двічі, і обидва рази – в Арте`ку. Далі можна і не продовжувати, бо кожен, хто туди потрапляв, зараз ностальгічно усміхнеться і згадає щось своє, а той, кому не так пощастило, все рівно не зрозуміє нашого дитячого захвату від слова “Артек”. Ще і зараз, багато років по тому... Разом з Кримом забрали частину мого дитинства, часточку моєї сутності, яка залишилась там, на південному узбережжі, десь між Аюдагом і Адаларами... Хочеться вірити, що колись ми його повернемо, і моє серце знову буде на місці, там, де йому було так спокійно, приємно і хороше. Юлія Пишко (III МП)

Не сказати, щоб я любила море, але навіть не дивлячись на це, і в мене є те, за що я дякую саме Криму. Неодноразово взимку, сидячи перед каміном із бокалом гарячого глінтвейну, я пригадую літо: вечірні прогулянки по набережній Ялти, сонячну Лівадію… Так трапилося, що саме Криму я завдячую одним із своїх найкращих друзів. Я дякую йому за частину себе: свого минулого, теперішнього, майбутнього. Вікторія Патланова (ІІІ МП) Я була в Артеці, обожнюю це місце. А ще Тарханкут – справді райський куточок Ілона Мекрулова (ІІІ МЕВ)

Асоціації: • Дитинство (Міла Ануфрієнко ІІІ МІ) • Медузи (Олександр Задорожній ІІІ МП) • Тепло і гостинність (Катерина Черенкова IV МБ) • Веселощі і дитинство (Дмитро Корінь ІІІ МІ)

• Ностальгія набережної Ялти (Віктор Ангелов І МБ) • “Артек, Артек, перепелиный островок” (Юлія Пишко ІІІ МП) • Україна (Ольга Петренко III МІ)

Ми закликаємо вас берегти в серці ту частинку моря і сонця, яку залишив для вас Крим, та щиро вболіваємо за найкращу долю для нашої великої та єдиної Батьківщини! Яна Матчук (ІІІ МІ), Ольга Музиченко (ІІІ МІ)

Події

Справедливість існує Усі ми стали свідками надзвичайно жахливої події навесні 2013-го… З життя пішов молодий талановитий юнак, наш студент Андрій Юзюк. Можна багато говорити про біль, який переживає його мати, його близькі друзі та взагалі всі наші студенти, але все одно словами цього не передати. Нашою спільною метою в 2013 році було покарання вбивці Андрійка. Судовий процес тривав довгих 7 місяців. У цій статті ми ознайомимо всіх, хто не міг бути присутнім, з усіма судовими засіданнями, яких у сумі було 21. Щоразу вони відбувалися в Дарницькому районному суді (м. Київ. вул. Севастопольська 7/13, суддя Заруба П.І). Перше судове засідання 26 липня 2013 р. (10:00) Близько дев’ятої години ранку.. Біля приміщення суду людно – кілька десятків однокласників, однокурсників, друзів Андрія та просто небайдужих людей прийшли вимагати справедливого вироку винному у ДТП. Друзі Андрія, незважаючи на канікули, спеціально приїхали в Київ, щоб востаннє підтримати товариша та його маму. Підозрюваний – Кириченко Борис Борисович, помічник судді Київського окружного адміністративного суду. Його звинувачують у порушенні правил безпеки дорожнього руху, зокрема, керуванні авто в нетверезому стані, перевищенні швидкості руху і невжитті заходів для уникнення ДТП. 10:00, люди заповнюють судову залу, але засідання не розпочинається вчасно – приймається рішення щодо дозволу на відкрите слухання справи (можливість фото- і відеозйомки). Уже об 11 годині засідання врешті розпочинається. Зачитується обвинувачення, потім озвучують список одержаних Андрієм травм у ніч з 25 на 26 травня. Мати Андрія Любов Осьмак подає цивільний позов на одержання моральної компенсації у розмірі 1,5 мільйона гривень та виплати 40 тисяч гривень матеріальних витрат. У зв’язку з новими обставинами у процесі сторона обвинуваченого просить час на ознайомлення із заявленим позовом – суддя надає тиждень часу та назначає наступне слухання на 1 серпня. ЗМІ, що були присутні: “Обозреватель”, ICTV “Факти”, ICTV “Надзвичайні новини”, TVI, НТН, 5 канал.

б доцільною. Тому, зрозуміло, що покарання я бачу виключно в межах існуючого законодавства, а саме від 3 до 8 років. Моя позиція – це максимально суворе покарання, реальний термін, а далі вже справа за судом”. Мати Андрія на суді розповідала про досягнення свого сина. “Протягом навчання у школі Андрій отримав вісімдесят грамот і дипломів за перемоги в олімпіадах, є співавтором патентів на винаходи. Школу закінчив із золотою медаллю. Визнаний одним з найобдарованіших учнів Рівненської області. Був переможцем Всеукраїнського етапу конкурсу-захисту наукових робіт в системі МАН України. З першою хвилею вступив на бюджетну форму навчання до Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Т. Шевченка і отримував стипендію Президента України. За два роки навчання у ВНЗ має 8 публікацій. Андрій був старостою курсу, членом профбюро ІМВ. Син захоплювався музикою, звукорежисурою, створив і успішно продюсував власний гурт, був членом і звукорежисером студентської команди КВН. Друзі та однокурсники характеризували мого сина як скромного, доброго, відповідального друга, розумну і наділену почуттям гумору людину. Андрій був моєю єдиною дитиною, люблячим і чуйним сином, порядною людиною. Турбота про нього була сенсом мого життя. Андрій ніколи не створював ніяких проблем, завжди радував своїми успіхами. Мій син був гордістю нашої сім'ї, школи і міста Рівного”. Кириченко ж на цьому засіданні заявив, що вини своєї не визнає. А також не визнає цивільного позову щодо відшкодування моральної і матеріальної шкоди, який на минулому засіданні оголосив адвокат. Окрім того, підсудний заявив, що працює юрист-консультантом приватної фірми. Хоча на час аварії він працював помічником судді Київського окружного адміністративного суду. Коментарів Борис Кириченко традиційно уникав. ЗМІ, що були присутні: “Обозреватель”, ICTV “Факти”, 1+1 “ТСН”, TVI, НТН.

Друге судове засідання 1 серпня 2013 р. (11:00) За годину до початку судового засідання подвір’я знову заповнене людьми – акція заклику до справедливого правосуддя у справі Андрія продовжуватиметься протягом усіх судових засідань. Слухання розпочинається об 11:00. Зачитали обвинувачення, заслухали маму Андрія та запитали обвинуваченого, чи визнає він свою вину. Любов Петрівна надала усну характеристику сина, яка об’єктивно відображала факти про життя та досягнення Андрія як щодо численних інтелектуальних та творчих досягнень, так і щодо моральних якостей, якими Андрій володів. Сьогодні на суді пані Любов розповіла, що востаннє спілкувалася із сином приблизно за годину до його смерті. Вона також зазначила, що два тижні тому до могили її сина в Рівному приїжджала жінка, яка представилася матір’ю обвинуваченого Бориса Кириченка. Утім, мама Андрія вважала принципово неможливими будь-які діалоги з представниками вбивці єдиного сина. Cуддя поцікавився, яке покарання вона б хотіла почути, якщо обвинуваченого суд визнає винним. Ось що Любов Осьмак відповіла: “На жаль, смертна кара в Україні неможлива. Хоча в окремих випадках вона була

Третє судове засідання 8 серпня 2013 р. (11:00) Судове засідання розпочалось слуханням першого свідка у справі з боку відповідача – його друга, Четвертакова Романа Вікторовича, помічника судді Київського окружного адміністративного суду. Четвертаков свідчив про наступне: в ніч з 25 на 26 травня 2013 року, приблизно о 19.30 він, підсудний та ще один свідок – Ігор Літвін зібралися “відпочити” у барі поблизу місця трагедії, попередньо залишивши автівку Кириченка – Audi A6 – неподалік від закладу на паркувальному майданчику. Перед тим, як піти до бару, підсудний та свідки придбали спиртне – літр лікеру “Becherovka”. Пізніше було придбано також пляшку горілки “Мороша”. У барі підсудний та свідки вечеряли, розпивали спиртне. О 22.40 компанія вирушила у напрямку будинку Кириченка, по дорозі познайомившись на зупинці громадського транспорту з двома чоловіками, з якими вони продовжили розпивати алкоголь. Кириченко придбав ще одну пляшку горілки “Істина”. Після цього компанія сіла до авто відповідача і, як стверджує свідок, який за час слухання постійно наголошував на своєму неадекватному стані у зв’язку з сильним алкогольним сп’янінням, пояснюючи свої сильні провали пам’яті, за кермом знаходився не підсудний Кириченко, а Ігор Літвін, його товариш. Свідок стверджує, що не впевнений у тому, чи був Кириченко взагалі в авто. Важливо відмітити те, що Четвертаков, ледве пам'ятаючи картину того дня та ночі, постійно плутався у власних показах, найчастіше вживав

такі вирази як “не знаю” та “не пам’ятаю”, а от щодо того, що за кермом був Літвін, за його ж словами, абсолютно впевнений. Причому свідок згадав цю обставину аж через місяць після самого ДТП. Далі, за словами Четвертакова, він втік (“біг”) з місця події і прийшов до тями вранці на зупинці. Зазначимо, що свідчення Четвертакова, дані на суді, суттєво відрізняються від тих, які були дані ним на попередньому допиті. За його словами, вся компанія знаходилась у стані дуже сильного алкогольного сп'яніння, а швидкість, з якою рухалося авто Кириченка, перевищувала допустимий рівень. Наступне засідання було назначено на вівторок, 13.08.13. ЗМІ, що були присутні: “Обозреватель”, ICTV “Факти” Четверте судове засідання 13 серпня 2013 р. (11:00) На засіданні був допитаний другий свідок у справі – Літвін Ігор Миколайович – ще один ймовірний учасник ДТП, який за свідченнями Романа Четвертакова і був за кермом, а за власними – взагалі не був у авто. Чоловік детально описав події вечора 25 травня та повідомив нові обставини. Згідно його версії, компанія дійсно відпочивала неподалік від дому Кириченка у барі, де вони вживали спиртне: літр лікеру “Becherovka” та пляшку горілки “Мороша”. У барі одружений Кириченко та його друзі познайомилися з двома жінками. Підсудний, за словами свідка, випив чимало, але мав наміри їхати в нічний клуб. Попри застереження Літвіна заявив, що “хай там що сяду за кермо” і “ніхто мене не зупинить на виїзді зі стоянки”, а якщо спробують завадити, “проламаю паркан”. Після бару чоловіки вирушили у напрямку будинку підсудного. По дорозі Кириченко вступив у конфлікт із перехожим, що стояв на зупинці громадського транспорту. На цьому моменті другий свідок залишив решту чоловіків та вирушив додому. Алібі Літвіна підтверджено дзвінком сестрі о 23:23 та консьєржом у його будинку. Таким чином, Кириченко втратив “відмазку”. ЗМІ, що були присутні: “Обозреватель”, ICTV “Факти”. П’яте судове засідання 13 вересня 2013 р. (10:00) На судовому засіданні були допитані ще двоє свідків: охоронець будмайданчика, який також постраждав внаслідок ДТП, Олександр Мандрусь, та Олексій Федоров, який орендує квартиру разом з Літвіном. Свідчення охоронця полягали в тому, що він не бачив водія авто, а встиг помітити лише пішохода на тротуарі та легковик, що нісся на дуже великій швидкості на пішохода та будку охорони. Далі через больовий шок Мандрусь нічого не бачив і не чув. Також свідок заявив, що ніяких претензій до звинуваченого Кириченка не має, бо останній повністю оплатив усі його витрати, пов’язані з лікуванням травм, отриманих внаслідок ДТП. На підтвердження

Шосте судове засідання 30 вересня 2013 р. (16:00) Суд заслухав нових свідків у справі. Було допитано працівника слідчого відділу Абакумова Віктора Генадійовича, який на момент трагедії випадково був неподалік. Саме він затримав Кириченка на місті аварії. Це сталось опівночі, коли Абакумов почув звук удару та поспішив на допомогу. На місці аварії він побачив понівечену машину з відкритими подушками безпеки, збитий паркан, будку з постраждалим охоронцем будівельного майданчика всередині та Андрія Юзюка в шести метрах від авто, який ще продавав ознаки життя. З'ясувати особу водія було нескладно. Всі оточуючі одразу вказали на Кириченка, що стояв неподалік. Кириченко теж підтвердив цю інформацію, хоча перебував у стані сильного алкогольного сп'яніння, на що вказував характерний запах з ротової порожнини, порушена координація, уповільнення реакції та нечітка мова. Також підсудний Кириченко повідомив, що їде з гуляння. Після чого його було передано працівникам ДАІ. Вони також з'явились у залі суду в якості свідків. Їх імена Мельник Олександр Сергійович, інспектор оформлення ДТП, та напарник Мостовий Ярослав Володимирович. Чоловіки підтвердили слова Абакумова Віктора Генадійовича та додали, що їм довелось буквально рятувати Кириченка від самосуду людей на місці трагедії. ЗМІ, що були присутні: “Обозреватель” Сьоме судове засідання 3 жовтня 2013 р. (10:30) Cуд заслухав нового свідка – ще одного очевидця ДТП. Було допитано Рудя Бориса Юрійовича, який на момент трагедії випадково був неподалік. Рудь засвідчив, що бачив як авто “Ауді” рухалось проїжджою частиною і знесло огорожу, будку охоронця та паркан. Чоловік не бачив, як постраждав Андрій, бо авто рухалось занадто швидко. Рудь стверджує, що водій не тільки не гальмував, а й навіть набирав швидкість під час руху. Після цього Борис Юрійович підійшов до будки охоронця, оскільки вважав його єдиним постраждалим, та викликав швидку. Поглянувши на машину на відстані 15-20 метрів, він побачив Кириченка уже ззовні з боку відчинених дверцят водія. Біля нього стояв чоловік, що вів з ним якусь бесіду. Далі, почувши сигнал швидкої, Рудь покинув місце ДТП.

Восьме судове засідання 8 жовтня 2013 р. (10:00) На цьому судовому засіданні у справі вбивства Андрія Юзюка суд заслухав ще одного очевидця ДТП. Було допитано Владимирову Ірину Володимирівну, яка на момент трагедії знаходилась неподалік. Владимирова засвідчила, що в ту ніч, перебуваючи поруч з кіоском на вул. Григоренка, почула шум та одразу ж побігла на звук. Через кілька секунд вона вже була на місці ДТП, машина на той момент якраз зупинилась. Дівчина в першу чергу підійшла до постраждалого Андрія та викликала швидку. Далі Владимирова стала свідком того, як з МІСЦЯ ВОДІЯ витягали п'яного КИРИЧЕНКА(!), що беззаперечно підтверджує його вину! Дівчина, не вагаючись, називає Кириченка ВОДІЄМ і на питання прокурора чи саме ця людина (вказує на Кириченка) сиділа за кермом відповідає впевнене “так”. На питання мами Андрія: “Саме його (вказує на Кириченка), саме з водійського місця дістали в ту ніч з машини?” дівчина також без вагань відповіла: “Так”. На такі ж питання від судді Владимирова відповіла аналогічно. Свідчення Владимирової були досить чіткі, логічні та змістовно узгоджені з інформацією, отриманою від інших свідків. Дев’яте судове засідання 11 жовтня 2013 р. (10:00) На цьому судовому засіданні останніх свідків обвинувачення заслухано не було у зв'язку з тим, що ті до судової зали не з'явилися. Суддею було прийнято рішення щодо доз'ясування їх місця знаходження і здійснення присусового приводу на наступне слухання. Виходячи з цієї ситуації, прокурор запропонував провести допит обвинуваченого, але як адвокат Кириченка Лисак, так і сам Кириченко від надання свідчень уже сьогодні відмовились – Лисак посилається на те, що лінія захисту полягає в тому, що допит обвинуваченого повинен відбутися лише після допиту всіх свідків. Десяте судове засідання 28 жовтня 2013 р. (14:30) Було заслухано одного з двох останніх свідків обвинувачення – Трифонова Євгенія Івановича, який став очевидцем ДТП, перебуваючи на балконі своєї квартири. Трифонов розповів, як побачив машину, що мчала дорогою зі швидкістю 100 км/год, а можливо і більше, та, не намагаючись ні гальмувати, ні маневрувати, збила пішохода (Андрія), який йшов по тротуару, потім будку охоронця та паркан, після чого нарешті припинила рух. Як стверджує Трифонов, коли він ще знаходився на балконі, то не бачив, щоб будь-хто виходив з машини, а за 2-3 хвилини він вже спустився вниз, де з водійського місця витягали водія, причому більше нікого за його словами в машині не було. Також Трифонов підтвердив стан алкогольного чи наркотичного сп'яніння водія та чудову освітлюваність місця ДТП. ЗМІ, що були присутні: НТН Одинадцяте судове засідання 30 жовтня 2013 р. (14:30) Свідок, що був заявлений минулого разу, не з'явився, на що була прийнята постанова суду про примусовий привід даного свідка до зали судових засідань на наступне слухання. На цьому судовому засіданні в залі суду були досліджені матеріали досудового слідства, а також оприлюднені проведені експертизи.

Після дослідження чотирьох томів матеріалів досудового слідства, маємо такі результати: 1) ДТП відбулося о 00:35, 26.05.2013 р.. Стан дорожнього покриття був задовільний, ділянка дороги – освітлена, не було опадів, температура повітря – близько +20 за Цельсієм. Видимість водія – 200 м в обидві сторони. На дорозі були всі попереджувальні про різкий поворот знаки. Також у протоколі огляду місця події зазначено, що слідів гальмування на асфальті не було, а висновок експерта після аналізу подій ДТП свідчить про те, що водій не застосував ніяких заходів для уникнення ДТП чи входження в поворот. Аналізуючи ці експертизи, ми розуміємо, що ніякі фактори не сприяли створенню аварійної ситуації, в усьому вина нетверезого водія, який навіть не спробував загальмувати чи викрутити кермо в сторону – на шаленій швидкості він нісся на тротуар. 2) Висновок медичної експертизи про стан алкогольного сп'яніння підтвердив наявність у крові Кириченка 2,10 проміле спиртових сполук. Для наочного розуміння – це більше пляшки горілки. Отже, водій перебував у стані тяжкого алкогольного сп'яніння і в цьому його однозначна вина. Результати експертизи Андрійка ж – алкоголю в крові не виявлено. Отже, тверезий Андрій йшов тротуаром. 3) 28.05.2013 р. Кириченка було взято під варту, але вже через день його відпустили під заставу в розмірі близько 70 тисяч гривень. Заставу за Кириченка вносив його тесть, той самий, який оплатив лікування другого постраждалого внаслідок ДТП – охоронця Мандруся. Видно, що тесть – “людина доброї волі”. Адже його зять у залі суду вини своєї не визнає (хоча тричі, а саме 27 травня, 10 червня та 2 липня, визнавав себе виним на досудовому слідстві), а родич оплачує лікування постраждалого. Цікаво, лікування скількох ще постраждалих від ДТП, вчинених в Києві незнайомцями, він оплатив? 4) Результати імунологічної експертизи водійського місця вказують на наявність там багатьох волокон з одягу Кириченка в ту ніч (його одяг був залучений до матеріалів справи як речовий доказ), причому волокна вилучені з пасажирського сидіння з волокнами одягу Кириченка не збігаються, так само як і кров з подушки безпеки пасажирського місця Кириченку не належить. Результати аналізу біологічних зразків, які здав Кириченко, свідчать, що за кермом був саме він, адже, окрім волокон одягу, на це вказують пото-жирові сліди на кермі та коробці передач. Проте, думка експертів, які проводили останню експертизу, виявилася незрозумілою для адвоката звинуваченого, у зв'язку з чим він подав клопотання про допит експерта з метою роз'яснення його висновків. Суддя прийняв постанову про задоволення клопотання, експерт має бути допитаним на наступному судовому засіданні. 5) Результати автотехнічної експертизи свідчать – до моменту ДТП авто було повністю справним. Після ДТП гальмівна та кермова система так само лишились працездатними, постраждала лише ходова частина автомобіля (підкреслюю, внаслідок ДТП) Отже, у водія було справне авто і всі можливості для уникнення ДТП: спроб гальмування чи маневрування. 6) Звертаємо вашу увагу на те, що до матеріалів справи прикріплена медична довідка про те, що дружина Кириченка на момент вчинення ДТП була вагітна, десь на 6-му місяці. Помічник судді – чоловік вагітної жін-

Події

цього свідок, ще в процесі досудового слідства, написав розписку, “яку йому допомагали писати” тесть та адвокат звинуваченого. (Прим. автора: Чому ж особа, яка не визнає своєї вини у скоєнні ДТП та вбивстві молодого хлопця, оплачувала лікування іншого постраждалого?) Сусід Літвіна та друг Кириченка – Олексій Федоров – заявив, що у світлі подій попередніх засідань Кириченко йому більше не друг. Він висловив впевненість, що Літвіна в авто не було. Аргументував це тим, що на тілі Літвіна не було ніяких слідів участі у ДТП – синців, пошкрябин та інших травм. А от під час зустрічей з Кириченком вже після ДТП, Федоров помітив, що у звинуваченого були пошкрябані та побиті всі руки. Також, свідок повідомив суд про те, що обвинувачений Кириченко просив його домовитися з Літвіном про приховування від слідчого під час допитів того факту, що Кириченко та Четвертаков у неадекватному стані збиралися їхати в нічний клуб хай там що. На допиті у слідчого Літвін про клуб не свідчив, але “не для протоколу” про це все ж сказав. Цікавим є той факт, що обвинувачений та його захисник про цю заяву “не для протоколу” знають, ймовірніше за все від самого слідчого. Тоді виникає питання, наскільки неупереджене слідство велося у даній справі? Залишається тільки сподіватися, що покази обох свідків отримають належну оцінку в суді. Варто нагадати, що свідки Четвертаков, Літвін, Федоров – друзі Кириченка, які залучені до розгляду справи за його клопотанням. І їхні заяви про те, що не Кириченко був за кермом, заслуговують критичної оцінки. ЗМІ, що були присутні: Інтер “Подробности”, Україна “События”, НТН.

Події

ки свій суботній відпочинок проводить так: спочатку їде в місцевий гендель зі своїми друзями, вживаючи алкоголь у кінських дозах, знайомиться там з двома жінками, які, зрозуміло, суто в рамках дружніх бесід їх якийсь час супроводжують, а саме – до громадської зупинки, де продовжується розпиття алкогольних напоїв, оскільки там, якщо цитувати товариша Кириченка, “є скамєйка”. Оскільки для достойного відпочинку цього мало, обвинувачений вирішує заїхати в клуб, прямуючи в бік, протилежний його дому. Це все цілком вкладається в наше уявлення про відпочинок нормального дорослого одруженого чоловіка, що готується стати батьком та є представником судової системи, гадаю, кожен може зробити для себе власні висновки. Були представлені відеоматеріали, що додані до протоколу огляду місця ДТП. У цих відеоматеріалах крупним планом показане місце ДТП, рознесена вщент будка охоронця та паркан, розбите авто, а також наш Андрій. Неможливо передати словами емоції під час перегляду, але Кириченко навіть не повів оком. Він просто дивився в простір, не виражаючи ніякого співчуття, вини, жаху від скоєного ним. Дванадцяте судове засідання 6 листопада 2013 р. (14:30) Було заслухано судмедексперта – Солодовнік Марину Вікторівну та останнього свідка обвинувачення – Городецького Михайла Євгеновича. Солодовнік роз'яснила стороні обвинуваченого результати та висновки судмедекспертиз, причому жодного з них не спростувала, а саме: - дві подушки безпеки: на правій передній пасажирській виявлена кров, що Кириченку не належить, на лівій водійській – крові не виявлено; - кермо та коробка передач: було виявлено пото-жирові сліди, що ймовірно належать саме Кириченку. Городецький розповів як став очевидцем ДТП, переходячи дорогу на вулицю Григоренка. Він побачив як сіра Ауді А6 збила пішохода, потім будку охоронця з охоронцем та розтрощила паркан. На той момент він знаходився на відстані 50 м, тому уже за півхвилини підійшов до постраждалих. Водія Ауді А6, як він тоді припустив, а саме Кириченка, він побачив уже в машині ДАІ. Також Городецький засвідчив про хорошу освітлюваність дороги та території будмайданчика. Суддя оголосив перерву до наступного назначеного слухання (п'ятниця 8.11.13 р. - 10:00), на якому продовжить допит Городецького. Тринадцяте судове засідання 8 листопада 2013 р. (10:00) Був допитаний свідок Городецький Михайло Євгенович. Свідок вказав рукою на Кириченка як на особу, яка була за кермом авто у ніч трагедії!!! Тобто є ще одна людина, яка бачила за кермом саме КИРИЧЕНКА, і підтвердила це на судовому допиті! Свідок також підкреслив, що водій машини навіть не намагався загальмувати або зробити відповідні маневри з метою уникнення трагедії. Після допиту свідка підвівся обвинувачений і сказав наступне: “У ніч трагедії за кермом своєї автівки знаходився не я, так як я перебував на задньому сидінні. Давати свідчення я буду пізніше.” Адвокат Кириченка подав клопотання про необхідність допиту експерта Задорожьої, а також про необхідність одночасного (перехресного) допиту свідків Четвертакова та Літвіна. Чотирнадцяте судове засідання 21 листопада 2013 р. (14:00) – скасовано,

27 листопада 2013 р. (16:00) Було заслухано другого експерта – Задорожну Інну Володимирівну. Задорожна роз'яснила стороні обвинуваченого суть та висновки проведеної нею експертизи, а саме: предметом її хімічного дослідження були: по одному клейкому аркушу з мікронашаруваннями обох передніх сидінь та предмети одягу Кириченка – брюки й кофта. У результаті експертизи серед нашарувань з водійського сидіння було виявлено 37 хімічних волокон і 29 волокон бавовни, що виявилися однаковими за морфологічними ознаками з волокнами речей Кириченка; серед волокон з пасажирського сидіння таких, що належали б одягу Кириченка, знайдено не було. Жодного попереднього висновку Задорожною змінено чи спростовано не було. Отже, заключення даної експертизи яскраво свідчить, що саме Кириченко був водієм, адже бути пасажиром “без сліду” він очевидно не міг. Експертиза явно доводить, що за кермом сидів саме Кириченко, оскільки на водійському сидінні було знайдено 66 волокон, що належать його одягу, що складає більше половини усіх досліджуваних. Крім того, сторона обвинувачення сьогодні подала клопотання про допит ще одного свідка, що є очевидцем ДТП і, незважаючи на те, що сторона захисту в проханні задоволення даного клопотання заперечила, суддею воно було задоволено. Допит даного свідка – Белінського Сергія Олеговича – назначено на 4.12.13 о 16:00. П’ятнадцяте судове засідання 4 грудня 2013 р. (16:00) Суд заслухав ще одного свідка – Белінського Сергія Олеговича та маму Андрія – Осьмак Любов Петрівну, котра доповнила свої попередні свідчення. Белінський розповів, що в ту ніч (близько 00:30) знаходився на кухні своєї квартири, коли почув різкий шум з вулиці. Через 3-5 хвилин він уже був на місці ДТП. Чоловік запам'ятав, що на той момент відкритими були лише водійські дверцята, а на задніх сидіннях лежало багато речей. Також Белінський впізнав Кириченка як можливого водія, а саме, як п'яного чоловіка, котрий повторював “что же я наделал?” і котрого згодом забрали працівники ДАІ, які, до речі, знали, що Кириченко представник судової системи. Клопотання про перехресний допит Четвертакова і Літвіна було подано стороною захисту і суддею було не задоволене. Любов Петрівна доповнила свої свідчення у зв'язку з тим, що Кириченко вини своєї не визнає. Мама Андрія розповіла про те, що з її адвокатом до початку судових засідань неодноразово зв'язувався адвокат обвинуваченого з пропозицією про повне відшкодування. Також Любов Петрівні двічі телефонувала мати Кириченка з проханнями пробачити її сина та чотири рази з тим же приїздила до Рівного на кладовище, де похований Андрій. Любов Петрівна побачилась з нею там лише раз – почувши від цієї жінки прохання пробачити за те, що сталось з вини її сина Бориса з Андрієм, Любов Петрівна на подальший діалог не пішла і прогнала її. Ще тричі цю жінку бачили і слухали люди, що прийшли до інших могил. Їх письмові пояснення були надані судді, рішення про їх долучення до матеріалів справи буде оголошено на наступному засіданні. Шістнадцяте судове засідання 11 грудня 2013 р. (16:00) Незважаючи на заперечення адвоката обвинуваченого, суддя долучив пояснення, надані мамою Андрія, до матеріалів справи.

Суддя черговий раз надав Кириченку можливість свідчити, той же сказав, що на даний час відмовляється. Мама Андрія внесла доповнення до свого цивільного позову, збільшивши позовну суму в зв'язку з поточними витратами. Сторона захисту попросила час на ознайомлення, суд надав його до 20 грудня 15:00. Сімнадцяте судове засідання 20 грудня 2013 р. (15:00) Звинувачена сторона подала ТРИ клопотання: - про долучення до матеріалів справи висновку топографа щодо відстані між балконом свідка Трифонова та місцем ДТП (не 70 м, як приблизно зазначав свідок, а 170 м), крім того, піддавали сумніву його показання загалом, посилаючись на смішні аргументи щодо того, що людина неправильно визначила відстань; - про одночасний допит свідків Абакумова, Владімірової та Трифонова (посилаючись на те, що їх показання не ідентичні, а різняться. Підкреслюю, що різняться вони в питаннях, абсолютно не суттєвих для справи і абсолютно з об'єктивних причин – пройшло занадто багато часу для відтворення дрібних подробиць, але жоден зі свідків не забув головного – того, що він доніс до суду); - про повторний допит Літвіна та аналіз його заяви до ГенПрокуратури про надання завідомо неправдивих свідчень Четвертаковим. Перше клопотання суд долучив до матеріалів справи і оцінку йому пообіцяв надати під час процесу оцінки доказів у нарадчій кімнаті. Друге клопотання було повністю відхилене. Третє клопотання в частині вимоги повторного допиту було відхилене, у частині заяви до ГенПрокуратури – задоволене. Суд прийняв рішення про надсилання заяви до ГенПрокуратури з проханням надати аналіз заяві Літвіна про надання Четвертаковим завідомо неправдивих свідчень. ЗМІ, що були присутні: ICTV “Факти” Вісімнадцяте судове засідання 26 грудня 2013 р. (15:00) Була зачитана відповідь ГенПрокуратури на запит прокурора. Запит стосувався рішення про заяву Літвіна щодо свідчень його та Четвертакова. Сторона захисту вже традиційно для неї заявляла клопотання за клопотанням: про повторність експертиз (базується на відвертому перекручуванні результатів та фокусуванні уваги на несуттєвих деталях), про експертизу заднього сидіння авто (при тому, що експертиза водійського місця вже доводить вину Кириченка як водія), про повторний допит Четвертакова (сумнівно арґументується, ще й при тому, що в клопотанні про перехресний допит цього свідка з Літвіном вже було відмовлено), про проведення нової судовохімічної експертизи (причини заявлення такого клопотання залишилися загадкою). Суддя ж відмовив у задоволенні всіх клопотань захисту, посилаючись на відсутність суперечностей у вже отриманих результатах експертизи та достатності даних для прийняття судом правильного рішення. Просто вражає абсурдність заявлених клопотань, кожне з яких крутиться навколо свідчень одного й того ж свідка Четвертакова, який, нагадуємо, надаючи свої свідчення, постійно плутався та змінював їх, при цьому він є товаришем Кириченка, ще й зобов'язаний йому кар'єрою, про що говорилось у судовому залі. Крім того, свідчення Четвертакова єдині такі, що суперечать решті показів свідків, які в свою чергу узгоджуються між собою. Дев’ятнадцяте судове засідання 3 лютого 2014 р. (14:00) Були розглянуті останні доповнення сторін до судового розгляду, а точніше чергові клопотання сторони захисту. Цього разу сторона обвинуваченого креативністю не відрізнялася: більшість клопотань стосувались абсолютно несуттєвих речей, деякі ґрунтувались на свідченнях Четвертакова, інші – на викривлених результатах уже проведених експертиз. Всі клопотання заявлені стороною захисту, окрім двох суто інформативних, суддею були аргументовано відхилені. Двадцяте судове засідання 12 лютого 2014 р. (15:00) Відбулись судові дебати на яких:

Двадцять перше судове засідання 14 лютого 2014 р. (14:30) Кириченка визнано винним! Вирок оголошено – це 6 років та 6 місяців позбавлення волі. Обвинуваченого прямо в залі суду взяли під варту, і з цього дня він перебуватиме під арештом. Також частково задоволено цивільний позов. Варто зазначити, що приємно від того, яким компетентним професіоналом та порядною людиною виявився суддя Заруба Петро Іванович. Він заслуговує поваги та, на нашу думку, є взірцем для інших суддів. Хто був у залі, той міг чути, як відповідально суддя віднісся до підготовки тексту вироку, хоча сам термін позбавлення волі не може бути визнаний достатнім. ЗМІ, що були присутні: ICTV “Факти”, Інтер “Подробности”, Україна “События”, “Вести”.

Продовження справи в Апеляційному суді

Хоч вирок і оголошено, та юридично він стане чинним після розгляду справи в Апеляційному суді. До цього Кириченко знаходиться під вартою. Останнє право Андрія, право на суворе покарання його вбивці, ще не реалізоване. Тому всі небайдужі слідкували за слуханнями справи у Апеляційному суді. Розгляд справи повинен залишатися максимально публічним, незважаючи на складну ситуацію в країні. Саме тому, вже 8 квітня, на першому засіданні (за адресою вул. Солом’янська 2-а), студенти з плакатами і фото влаштували чергову мовчазну акцію. У Кириченка вже 2 адвокати, які просять визнати його невинуватим, випустити із СІЗО, ухвалити виправдальний вирок та цивільний позов залишити без задоволення. До Дарницького суду безліч звинувачень. Зухвало, цинічно і впевнено. Розгляд справи розпочався з подачі клопотань стороною захисту: 1) про одночасний допит свідків, свідчення яких, на думку Кириченка та його адвокатів, мають суперечності; 2) про повторну судово-хімічну експертизу; 3) про зміну запобіжного засобу із тримання під вартою на домашній арешт. Всі зазначені клопотання були відхиленні за відсутності підстав для їх задоволення. Для Кириченка це послужило причиною для подачі відводу, та суддями було прийнято рішення про відмову у відводі колегії суду за відсутності підстав. Далі розпочався розгляд апеляційних заяв – ми наполягаємо на максимальному терміні покарання, сторона захисту ж – на визнанні невинуватості Кириченка. Першими дали слово стороні обвинуваченого. Кириченко говорив 40 хвилин. Важко назвати це красномовством – речі, про які говорив Кириченко і які не назвеш фактами, постійно повторювались. Знадобилося 9 місяців, щоб вперше висловити свою позицію “омовленій” та “невинній” людині. Ми дізнались, що автомобілем нещасного Кириченка заволоділа стороння особа, що його допомога Мандрусю і відшкодування понесених ним збитків ще не свідчать про його винуватість – просто він людина “благородна” і “співчутлива”. Цей невражаючий монолог врешті завершився, і головуюча колегії поставила лише одне питання Кириченку: “У вас відібрали авто і ключі від нього. Ви подали відповідну заяву до відповідних органів?”. Відповідь прозвучала “ні”, на питання “чому?”, Кириченко з юридичною освітою та роботою відповів, що він не знав, не думав, не знав. На цьому засідання було завершено у зв’язку з занятістю суддів у інших справах. На наступному засіданні 16 квітня розгляд справи розпочався з аргументації

апеляційної заяви зі сторони обвинувачення. Мама Андрія наголосила на тому, що погоджується з вироком суду першої інстанції в частині визнання Кириченка винним, але вважає, що були всі підстави для максимального терміну позбавлення його волі (8 років, а не 6,5). Любов Петрівна не бачить причин для пом’якшення вироку. Також Любов Петрівна пояснила свою позицію щодо цивільного позову – моральну компенсацію в грошовому еквівалентні вона сприймає лише як спробу покарання для Кириченка – своєрідна примусова благодійність, адже усі гроші, якщо такі будуть виплачені, Любов Петрівна планує використати тільки в доброчинних цілях. Адвокат і прокурор також наголосили на відсутності пом’якшуючих обставин, а натомість наявності обтяжуючих – щонайменше стан алкогольного сп’яніння. Далі відбулися судові дебати. Захист, як і раніше, посилався на свідчення Четвертакова, розтлумачуючи висновки експертиз на свій розсуд або взагалі їх перекручуючи. Обвинувачення ж вважає, що вина Кириченка не викликає сумніву, доведена в повному обсязі й заслуговує на вирок з максимальним терміном позбавлення волі. Засідання 23 квітня мало не зірвалось повністю, оскільки Кириченко був проти продовження розгляду справи у зв’язку з відсутністю його другого адвоката. Саме той, що з’явився лише з початком розгляду справи в Апеляційному суді. Колегія суддів на це постановила, що розгляд справи все таки продовжуватиметься, оскільки на стадії останнього слова права обвинуваченого не будуть порушені за відсутності другого захисника. Слова Кириченка переказувати сенсу немає. Коментувати також. Він просить рішення Дарницького суду скасувати, а його виправдати.

Події

1) Прокурор звернулася до суду з проханням визнати обвинуваченого винним у вчиненні злочину та визначити міру покарання у вигляді 7 років позбавлення волі, позбавлення права керувати автотранспортом терміном на 3 роки, судові витрати та витрати на експертизи покласти на Кириченка. До того ж, прокурор заявила, що прокуратура визнає цивільний позов про відшкодування шкоди (поданий мамою Андрія) таким, що повністю підлягає задоволенню. В обґрунтування своєї позиції, прокуратура навела вже відомі нам показання свідків, результати проведених експертиз, що доводять вину Кириченка. 2) Мама Андрія закликала суд звернути увагу на те, що за всіма законами (правовими, моральними, релігійними) злочини проти життя людини є найтяжчими і мають каратися по всій суворості закону. До того ж, вона попросила суд при винесенні рішення, врахувати той факт, що наслідки злочину є невідворотним, а тому покарання має бути максимально суворим. Мама навела факти, що характеризують особу звинуваченого як цинічну та аморальну, яка намагається уникнути відповідальності. Любов Петрівна попросила суд про максимально можливу міру покарання – 8 років позбавлення волі. Її підтримав адвокат. 3) Адвокат звинуваченого в черговий раз довів нам, що являє собою звинувачений та все його оточення, у тому числі й захист. З усієї його промови на безліч сторінок, висновки лише такі: безсоромне перекручування показань свідків, неприкрита брехня про певні факти, суб’єктивна інтерпретація результатів експертиз. На думку Лисака, всі свідки брешуть, а експертизи взагалі вказують на іншу людину. Все, аби відробити заплачені гроші. 4) А обвинувачений показував майстер-клас з акторського мистецтва, щоправда далася взнаки відсутність відповідної освіти – актор поганенький. Він сказав, власне як завжди, що за кермом був не він, і може говорити про це поклавши руку на серце. ЗМІ, що були присутні: ICTV “Факти”

25 квітня 2014 року нарешті проголошено вирок Апеляційного суду. Кириченка визнано ВИННИМ, причому відтепер його засуджено до 8 років позбавлення волі із зобов’язанням сплатити 500 тисяч гривень моральної компенсації матері Андрія. Колегія суддів визнала апеляційну заяву Любові Петрівни абсолютно аргументованою та такою, що підлягає частковому задоволенню, адже для пом’якшення вироку підстав не було, крім того наявна була обтяжуюча обставина – стан алкогольного сп’яніння Кириченка. Таким чином, Кириченко отримав максимальний можливий за чинним законодавством термін позбавлення волі. Незважаючи на підсилюючий (замість 6,5 років Кириченко отримав 8) вирок суду другої інстанції, Лисак вже заявив про те, що касаційну скаргу вони подаватимуть. Суть такої скарги полягає в тому, що відбудеться третій і останній можливий розгляд справи вже судом третьої інстанції (Верховним) у рамках перевірки законності та обґрунтованості вироку, що пройшов стадію апеляції. Законом для подачі касаційної скарги передбачено 3 місяці. Отже, маємо вже другий обвинувальний вирок, та все ще вбивця не покараний і лишатиметься таким до розгляду справи у Верховному суді. До самого процесу він знаходитиметься під вартою. Дякуємо всім, хто весь цей час підтримував присутністю та небайдужістю. На жаль, справу ще не закінчено, а тому просимо не залишати її й далі. Адже в тому, що уже в другому суді ми отримали обвинувальний вирок з реальним терміном позбавлення волі, є й наша заслуга. Величезна подяка всім журналістам, що приїздили на засідання і висвітлювали розгляд справи у ЗМІ. Дякуємо. Євгенія Тищук (ІV курс, фак.кібернетики)

Андрій Юзюк. Пам’ятаємо…

Рік тому, у ніч з 25 на 26 травня, загинув студент 2 курсу спеціальності міжнародних економічних відносин – Андрій Юзюк. Для когось Андрій був товаришем, для когось – другом, але неможливо було назвати його просто знайомим. Він був людиною, яка за 5 хвилин розмови ставала близькою та рідною. У його рідне місто Рівне на День пам’яті приїхали студенти з Києва, прийшли його друзі та близькі. Прийшли, аби підтримати маму Андрійка Любов Петрівну, прийшли, аби вшанувати пам'ять хорошої і дуже світлої людини.

Наступного дня на екранах у холі Інституту цілий день можна було побачити відео про Андрія (найкращі відеозаписи та фото з ним). Кожен, хто знав і не знав Андрійка, прийшов у хол на великій перерві, запалив свічечку пам’яті і поклав квіти на згадку про цього чудового хлопця. Потім друзі сказали кілька слів. Після пар квіти відвезли та поклали на пр. Григоренка, на місце тієї страшної події.

Діємо

День вишиванок 5

червня наш Інститут зробив те, що здавалось би неможливим того року. Була поставлена перша тріщина у величезному стереотипі, який приписували нашому ВНЗ, що міжнародники росіянізовані, апатичні люди. Був зроблений перший крок у політиці патріотизації ІМВ. Кожен міг впевнитись у цьому, пройшовши коридором, чуючи українську мову і бачачи кожну четверту-п’яту людину у вишиванці. Можна сказати, що не всі, хто носить вишиванки і розмовляє українською мовою є патріотом, варто лише поглянути на наших депутатів. Але це не стосується наших студентів. Бо патріотизм – це любов до рідного краю, це повага традицій свого народу, це як пластилін, з якого ліплять націю країни. Це те, що є у кожному з нас. Справа в тому, що у комусь воно заховано дуже глибоко, і треба довго шукати, аби знайти, а у когось воно лежить на поверхні. Саме тому, друзі, якщо в наступному семестрі ви буде бачити студентів у вишиванках і чутимете вигуки “Слава Україні! Героям Слава!”, то не дивуйтесь, бо це ІМВ. Той, яким він має бути. Антон Дишлевий (І МІ)

Міжнародний день добра

к часто Ви робите добрі вчинки? Двічі-тричі на день? Один раз перед сніданком і після вечері? Що ж, допомога бабцям на пішохідних переходах завжди актуальна, однак є й інші нагоди виявити милосердя. Зокрема, 13 листопада – шанс дарувати тепло в Міжнародний день добра. Свято досить молоде, вперше його відзначали 1998 року, коли в Токіо було відкрито конференцію Всесвітнього руху за доброту. Сьогодні День добра святкують у таких країнах світу, як Австралія, Бразилія, Великобританія, Індія, ПАР, Непал, Румунія, Нова Зеландія, Сінгапур, Таїланд, Південна Корея тощо. Французьким художником Орілем було створено символ свята – відкрите серце. В Україні День добра у 2013 році відзначала свідома, небайдужа молодь. Не залишилися осторонь і студенти ІМВ. Вони стали активними учасниками акції, організованої лідером молодіжного руху Валерією Манзюк (випускниця ІМВ). Завданням акції було представлення оригінального фото із символом свята – відкритим серцем. Міжнародники утворили його в холі Інституту, ставши пліч-о-пліч і взявшись за руки. 21 листопада в залі засідань комітету Верховної Ради України з питань верховенства права та правосуддя відбувся круглий стіл з нагоди підбиття підсумків конкурсу. Шляхом відкритого голосування було відібрано переможців, і оригінальне фото нашої команди не залишилося поза увагою. У номінації “Колективне фото” воно отримало перемогу, а подарунком стала колективна фотосесія. До того ж, це не єдине досягнення студентів ІМВ! Перше місце, прогулянку на конях і фотосесію з професійними фотографами виборола Юлія Решітько. Редакція “Міжнародника” вітає переможців! Фотоконкурс дійсно вніс нотку світла до цьогорічного Дня добра. Та одного дня для хороших вчинків замало. Даруйте один одному тепло незалежно від того, субота сьогодні або понеділок, свято чи звичайна дата в календарі! Анна Карлаш (I КР)

ГОЛОС Як все відбувається: спочатку надсилаєш Інтернет-анкету, потім проходиш передкастинг та кастинг. На першому етапі передкастингу потрібно заспівати акапельно, а потім потрапляєш в ту саму кімнату, де сидять судді – продюсери шоу, – вони вже вирішують, проходиш далі чи ні. Я не встигла збагнути, як вже розмовляла зі сценаристом. Це був грудень: конкурс “Містер дипломат”, сесія і кастинг. У січні зателефонували та запросили на сліпі прослуховування. Я, звичайно, була в шоці, тому що ще ніколи в житті мені не щастило настільки. Усе життя я десь співала, все життя мріяла виступати на великій сцені. Та завжди було багато “але”. І ось я розплющую очі на сцені “Голосу країни” і розумію, що це не сон, і саме зараз у мене єдиний шанс наблизитися до своєї мрії, потрібно заспівати так, щоб хоча би хтось повернувся. СЛАВА У мене немає кумирів, але коли запитують, до якого тренера хотіла би піти, я однозначно відповідаю, що до Святослава Вакарчука. Я не була на жодному його концерті, київський концерт у рамках туру “20 років разом” стане першим. У мене всього лише два його диски, але його музика мені завжди дуже подобалась. Деякі альбоми заслухала до дірок, а деякі навіть не знаю, як називаються. Але він завжди був мені дуже близький. Його музика – це не просто мелодії, не просто слова, це мікс тексту, енергетики та інструментів. У кожній пісні його душа. Мені завжди подобалась його діяльність, і, як виявилось, не лише в музиці. Коли потрапила до нього в команду, одразу почала все про нього вивчати, тоді оцінила його громадську роботу, громадянську позицію. До речі, ми з ним дуже схожі в багатьох речах. Славко, правду кажучи, був фізиком, проте він міжнародний економіст за другою вищою освітою, отже, частково наш колега. Найбільша наша відмінність полягає в тому, що я не пишу пісень. Але можливо це справа часу, і все зміниться :) КАСТИНГИ Навчалась у музичній школі, вмію грати на фортепіано. В 11-му класі хотіла піти на тоді ще популярний проект “Шанс”, і тому записалась до викладача з вокалу. Саме тоді, за пару місяців, я дізналась, що за допомогою дихання можна подавати звук поіншому, навчилась співати, а не наспівувати. Так склалося, що тоді дуже захворіла та покинула заняття. Хоча ще тоді потрібно було працювати над репертуаром, над володінням голосом та його силою. Я ніколи не чекала, що хтось мене покличе, а завжди намагалась йти виступати. Знала, що принаймні інтоную чисто. Співала в школі, ліцеї, на родинних святах та всіляких інших заходах. У дитинстві брала участь у телевізійному конкурсі “Крок до зірок”, навіть отримала призове місце, що стало несподіваним, але чудовим початком гастрольних турів міжнародними фестивалями. Ще вагомий період дитинства був пов'язаний з ансамблем пісні і танцю “Світанок”. Спів у хорі також приніс багато досвіду. Звертаючи увагу на невдачі в попередніх кастингах, я вирішила ще раз спробувати. Моя подру-

Персони Кожна пальма в Інституті знає, хто така Дарина Кирилко, вже не кажучи про студентство. Активістка студентського самоврядування, відмінниця, і просто красуня заворожила нас своїм голосом, викликавши почуття гордості за ІМВ. Не зважаючи на сором’язливі відхрещування від інтерв’ю, редакція “Міжнародника” змусила Дарину відповідати за все, що вона вчинила в Інституті: концерти, конкурси, поетичні вечори, чудові випуски “Міжнародника” . га вмовила мене заповнити анкету на сайті “Голосу країни” та кожного дня нагадувала мені, що треба її відправити. До анкети потрібно було додати відео. І тут посипались мільйон відмовок: треба ж якусь пісню вибрати, гарно виглядати, красиво заспівати, і щоб вдома нікого не було. КРИТИКА Звичайно я розумію, що люди завжди спершу шукають недоліки – така вже людська натура, та я завжди сприймаю критику дуже близько до серця. Що б я не зробила – чи то концерт, чи то номер “Міжнародника” – у нас завжди є натовп “прихильників”, які пишуть про наші ляпи. Я дуже серйозно це сприймаю. Звичайно, скільки людей – стільки й думок, але дуже важливо аналізувати, сприймати конструктивну критику і відсіювати неконструктивну. У мене є певне аналітичне мислення на підсвідомому рівні, і на людей інтуїція спрацьовує добре. Завжди видно, як людина зі мною спілкується. Під час проекту багато хто писав мені приватні повідомлення, на них я і звертаю увагу. Негативних коментарів майже не надсилають: більшість пише, що я хороша та щира людина, що дуже приємно :)

ЗАБОБОНИ Від початку Слава визначив: навіть якщо ми, його підопічні, не хочемо, ми все одно будемо дружньою командою :). Тому всі учасники команди Вакарчука добре спілкувались, ми неодноразово зустрічались поза проектом, продовжуємо і далі. Але найбільше я потоваришувала з Ігорем Грохоцьким. І дуже рада, що саме він став фіналістом від нашої команди і взагалі переможцем шоу! Також у нашій команді була прикмета: поки учасник на проекті, він не фотографується зі Славою. Тож, коли проект для мене закінчився, першою гарним подарунком стала фотографія зі Святославом :) РОЗКВІТ Мені завжди хотілось займатись організацією різних заходів, але постійно не вистачало можливостей. Вважаю себе активною людиною, не хочу сидіти на місці. В Інституті в мене з’явились можливості для діяльності. Призначення старостою курсу надихнуло мене на велику кількість проектів – і серед студентів своєї спеціальності, і в ІМВ загалом. На третьому курсі відбувся розквіт моєї діяльності: я стала головним редактором “Міжнародника”, була єдиним організатором концертів, вперше організувала “Веселку країн”, втілила багато творчих ідей в життя.

ВІЗИТНА КАРТКА Коли навчалась на першому курсі, візитною карткою Інституту був конкурс краси “Міс ІМВ”. Дуже масштабне і важке в організації дійство завжди викликало захоплення, але я не вважаю, що цей конкурс має бути візитівкою Інституту міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка. Мені завжди хотілось це змінити, створити такі конкурси, які могли б продемонструвати те, що ми міжнародники та майбутні дипломати. Наразі маємо “Веселку країн” та конкурс “Містер дипломат”. “Веселка” починалась з кухні. На першому курсі постало питання, як відсвяткувати день толерантності, тоді запропонувала ідею представити кухню різних країн. Пам’ятаю, як з мамою готували декілька страв. У наступному році кухня була вже більш розмаїтою, а вже на третьому курсі я вирішила перетворити кухню на конкурс між студентами. Дуже важко було починати, оскільки потрібно було всім пояснювати, що до чого, навіщо це потрібно. Все трималось на ентузіазмі декількох людей. У цьому навчальному році пройшла вже четверта “Веселка країн”. Дуже приємно йти Інститутом, спостерігати за підготовкою студентів (хто біля гуртожитку, хто біля їдальні, хто в актовій залі) та знати, що я стояла у витоків цього чудового дійства. “Містер Дипломат” – моя гордість. Дуже і дуже рада, що вдалось організувати цей прекрасний конкурс. Було також важко, адже це дійство абсолютно іншого рівня, яке вимагає серйозної організації, багато сил та часу. Але це безцінний досвід! Сподіваюсь, “Містер” житиме і розвиватиметься й надалі, з кожним роком лише вдосконалюючись. КОНЦЕРТИ Вперше виступала в Інституті на концерті до Дня студента (на першому курсі). Як зараз пам’ятаю: співала пісню Ані Лорак “Я шукала милого” та взяла трьох своїх друзів для номеру. Ходила поміж них на сцені, з одим танцювала, інший мене на руках носив, третій квіточку дарував. :) Перший концерт, який я повністю сама організувала, був присвячений Дню перемоги. Він був дуже схожий на мюзикл. Ще один мюзикл – “Вечори на хуторі близ Диканьки” – ще один реалізований творчий задум. Також організовувала конкурс української пісні, читців поезії та багато іншого. Проте, під час організації завжди траплялися якісь халепи. Обов’язково, коли в нас запланована репетиція, зал закривається на ремонт, або там проходить репетиція Інституту журналістики, або ще щось. Де ми тільки не проводили репетиції. Мої улюблені локації – це місце під їдальнею та за актовою залою.

тю кольоровим (раніше у кольорі була обкладинка і центральний розворот). Зазвичай я за словом до кишені не лізу, але, коли потрібно писати “Колонку редактора”, у мене починається депресія. Пам’ятаю, як писав свою колонку Діма Яровий, для кожного номеру він якимось таємним чином знаходив потрібні слова. Моя ж колонка народжується тижнями. Кожен раз починався тим, що я відкривала свій попередній номер та читала, що ж я тоді придумала :). Якщо відверто, то мені набагато простіше редагувати, ніж писати. Я дуже пишаюсь 36-им номером з Андрієм Джеджулою і Фарідом Сафаровим на обкладинці, тоді в нас була перша професійна обкладинка. У цьому номері ми довго збирали інформацію для загальної статті про всіх футболістів нашого Інституту (до “Євро 2012”). Микола Миколайович Рижков навіть показав редакції залікову книжку Блохіна, який колись навчався в нас. Також був номер, у якому була чудова стаття “Жінки в дипломатії”, бідолашному Богдану Міфтахову (ІV МІ), автору статті, довелося багато попрацювати. :) Взагалі є безліч цікавих речей, які можна згадати. Верстка кожного номеру – окрема тема, вона відбувалась у різних умовах, інколи навіть польових :) Мені довелось працювати аж з чотирма спеціалістами з верстки і дизайну, у кожного з них був свій стиль, з цим були пов’язані періоди життя і розвитку “Міжнародника”. МРІЇ ЗДІЙСНЮЮТЬСЯ Багато речей у житті здаються нереальними. Ще півроку тому я не могла уявити, що співатиму для всієї України, що співпрацюватиму з Легендою української (і не тільки) музики Святославом Вакарчуком, що мій голос подобатиметься багатьом людям. Але тепер я точно знаю, що немає нічого неможливого, потрібно лише вірити і впевнено йти до мети. Бажаю всім читатам “Міжнародника” віри в себе, у свої сили, працюйте над собою, і нехай ваші мрії здійснюються! Кирило Бескоровайний (ІІ МІ)

МІЖНАРОДНИК – ЦЕ СИЛА Під моїм керівництвом вийшло 11 номерів. Змінилась структура журналу, з’явились нові рубрики, збільшилась кількість друкованих сторінок (з кожним разом журнал росте, з 12 сторінок до 44, як в цьому номері). Мені вдалося вмовити керівництво зробити “Міжнародник” повніс-

Персони

Даниїл Лях Колір очей – зелено-сірий Улюблена музика – хороша Фейворіт бук – “Хатина дядька Тома” Про себе двома словами – будь ласка Улюблений заклад у Києві – вул. Грушевського

котре дивуюсь, які талановиті та цікаві особистості навчаються разом з нами. При чому, якщо геніальні, то в усьому. Наприклад, студент II курсу спеціальності “міжнародна інформація” Даниїл Лях пише музику під псевдонімом Phobia та захоплюється діджеінгом. А ще працює в рекламному агентстві, має гарний смак та майстерно втілює сміливі творчі ідеї у своїх роботах. Доказ цьому – II місце на Українському Студентському Фестивалі Реклами. Про свої захоплення, перемоги та плани Даня розповів “Міжнароднику”.

Чому вирішив займатися рекламою? Привіт! Рекламою займаюсь, бо не зміг робити нічого іншого :). До того ж, реклама – чудовий симбіоз творчості та заробітку грошей. Узагалі, складно відповісти. Просто мені подобається все, що пов’язано з цим бізнесом: люди, атмосфера, традиції… Дуже самобутня річ! Плюс, більша частина реклами – це стратегія та творчість. А це цікаво. Де здобути необхідні знання майбутньому рекламісту? Знання, які маю сьогодні, отримав працюючи. Я і зараз працюю, ще з літа. Навчання навчанням, але практичні навички отримуєш опинившись у реальних умовах. Якщо виходить поєднувати цікаву роботу і навчання, ще й отримуючи за це гроші – чому ні? Ось і вирішив застосувати ці скілли для вирішення саме студентських задач (тобто для участі у фесті). Що тебе надихнуло на участь у студфесті? І взагалі, звідки черпаєш натхнення? Узагалі-то, я готувався до участі в іншому фесті – ADC UA (кваліфікація фестивалю Art Directors Club Europe). Але там не вийшло, тому вирішив подати ті ж роботи на Український Студентський Фестиваль Реклами, особливо ні на що не сподіваючись, та ще й у найважчу номінацію ( “прінт” – друкована реклама). Потім потрапив у шорт-ліст (25 робіт із 350), а потім посів друге місце. А надихають мене абсолютно банальні речі: музика, сучасне мистецтво, міський стиль і темп життя, подорожі… Саме міська, “урбан” естетика дарує найбільше сил та натхнення. Як оцінюєш конкурентів на Фестивалі? Є дуже сильні роботи, є відвертий треш. Харків, Київ та Донецьк із року в рік демонструють потужні ідеї та круті реалізації. Приємно зазначити, що гран-прі цього року здобув Інститут журналістики нашого Університету. Як довго працював над проектом? Що було найскладнішим під час фесту? У мене був тиждень до подачі робіт, тому працював швидко. Ідея народилася блискавично і так само була втілена в життя. Певно, десь на підсвідомому рівні вона вже існувала і потребувала лише якоїсь матеріальної реалізації. Журі було дуже компетентним, усіх гідно оцінили. Жодних претензій. Найважче – очікування результатів, мабуть. Це завжди складно! Ти працював повністю самостійно, чи хтось тобі допомагав? Мені допоміг друг дизайнер, вставив кілька зображень. Але оскільки робота в основному текстова, і вся суть у літерах, виходить, що так, я робив її сам. Спеціально нікому з колег не показував і не радився: хотілося оцінити власні сили, починаючи з моменту розробки стратегії і до реалізації. Ти отримав якусь винагороду? :) Диплом! І все. Але і це приємно. Я фанат різних речей, які можна повісити на стінку. Хто для тебе рекламний авторитет? Паша Клубнікін, Анже Йереб, Олексій Пасічник. Із закордонних – Чарльз Саатчі (засновник Saatchi&Saatchi, M&C Saatchi) і Сер Джон Хеґарті. Мені подобається англійська школа реклами, а ці особистості – одні з її засновників. Що треба, аби бути успішним рекламістом, на твою думку? Терпіння, терпіння, а ще терпіння :). Існує думка, мовляв, це покликання і талант. Однак це помилкове судження. Найголовніше – бажання вчитися. І ще треба бути готовим до критики – її буде дуже багато! Яким бачиш майбутнє української реклами? Воно більшою мірою залежить від клієнтів. Сміливих креаторів у нас дуже багато, талановитих – і поготів. А ось сміливих і розумних клієнтів – мало. Мрієш працювати тут чи за кордоном? Які плани на майбутнє? Дуже хочеться спробувати вчитися і працювати за кордоном. Цікаво, як усе відбувається у Нью-Йорку, Берліні, Лондоні, Москві, Амстердамі… Як вони роблять настільки круті речі. Але Батьківщина – це Батьківщина. Щось підказує мені, що працювати на постійній основі я все ж буду в Києві. Але життя покаже! І наостанок, кілька слів про твої музичні захоплення? Діджеінг та написання музики – це хобі. Ми з друзями організовували вечірки в “Зеленому Театрі”, тепер перемістилися до клубу “Юність”. У нас дружня команда “Swingers Team”, і ми просто полюбляємо розважатися. Це такий лайфстайл, як і реклама, мабуть. Переглянути роботи талановитого Дані можна тут: http://daniel-liakh.tumblr.com/

Персони

Валерія Кришталь Колір очей – карий Рідне місто – Полтава Знак Зодіаку – Тілець Улюблений автор – Рей Бредбері, Фредерік Беґбедер, Ден Браун Улюблена страва – чізкейк, салат “Цезар”

ось ця тендітна красуня – 27-кратна чемпіонка України з шашок! Ідеал цілеспрямованості, наполегливості та жаги до перемоги. Знайомтесь, Валерія Кришталь, студентка І курсу спеціальності “міжнародні відносини”. Як усе починалося? Так сталося, що у 3 класі до нашої школи прийшов тренер і запропонував відвідувати його секцію з шашок. А через рік я вже посіла 3 місце на чемпіонаті України серед дітей. До того ж, у дитинстві грала в шашки з татом, завжди йому програвала. І закортіло навчитися, щоб обіграти татка. Останні років п’ять він зі мною навіть не грає :). І за 16 років свого життя ти близько 27 разів ставала чемпіонкою України, ЯК? У середньому в мене 10-11 виїзних змагань на рік. Я беру участь у чемпіонатах із двох видів шашок: російські (64 клітинки) та міжнародні (100 клітинок). І в усіх можливих програмах (класика, швидкі та бліц). Плюс я ще граю серед старшої категорії, і звідти зазвичай теж повертаюся з призовим місцем. Коли мені було 11 років, посіла 2 місце у старшій категорії (до 16 р.). Ось, так і виходить близько 27-28 разів ставати чемпіонкою України. Участь у змаганнях платна? Внесок за участь у турнірі, звичайно, є. Плюс витрати на проживання, харчування, проїзд. Але зараз, оскільки я вже 8 років граю та підтверджую титул чемпіонки України, проживання та харчування мені сплачують організатори турніру, проїзд – управління, а внесок платить Міністерство. Чи є грошова винагорода за перемогу в турнірі? На що витратила свій перший гонорар? Так, премії дають за чемпіонати Європи та світу. Я зараз на цьому навіть трохи заробляю :). Свій перший гонорар витратила на подарунок мамі на 8 березня – парфуми. Чи не було моменту, коли шашки набридли? Не хотілося кинути все? Ні, не хотілося. Зараз, звісно, мої тренування зводяться до мінімуму – у середньому, раз на 2 тижні. Це дуже мало. Але продовжую їздити на змагання. Ось, у кінці листопада, була на чемпіонаті України серед жінок, посіла 3 місце. Це мій перший суттєвий результат у цій категорії, тим паче, склад учасників був дуже сильним. Наскільки довгою може бути партія гри в шашки? Моя рекордна партія продовжувалася 5 годин і 10 хвилин. Ти більше любиш грати білими чи чорними? У російських шашках грається 2 партії: і білими, і чорними, а у міжнародних – одна (колір визначається за жеребкуванням). Я більше люблю білими, хоча більшість гравців надає перевагу чорним. Восени в ІМВ проводились змагання з шашок, це за твоєю ініціативою? Це був сеанс одночасної гри, я грала проти всіх (17 людей). 16 перемог і один програш. Програла хлопчику з радіофізичного факультету Шевченка. Ми з ним раніше бачилися на турнірах, він теж займається шашками. І якщо ми з ним сядемо пограти, то я зазвичай перемагаю. Але оскільки у мене було 17 противників і обмаль часу, щоб прораховувати кроки наперед, програла. А як себе показали студенти ІМВ? Показали досить непоганий для новачків рівень. Насправді, мені важче грати з непрофесіоналом, ніж з профі. Бо від першого не знаєш, чого очікувати. У нього мало теоретичних знань, немає визна-

ченої схеми гри, він, по суті, ходить, куди забажає. А це складно передбачити. Тобто у шашках найважливішим є аналітичне мислення? Найважливіше – уміння прорахувати на кілька кроків наперед. Для цього треба постійно тренуватися. Я, наприклад, можу прорахувати на 10-12 ходів (дивлячись з якої позиції). Також украй важливою є посидючість та концентрація, бо не кожен зможе висидіти 5 годин. І звісно, необхідне розуміння гри (знання теорії, позицій). Скільки перемог маєш за плечима на даний момент? Не рахую, бо не можна :). Удома є стенд моїх медалей, їх мабуть більше 50. Але точно рахувати не хочу – погана прикмета. Люди, які займаються спортом – дуже забобонні, і я не виняток. Який з турнірів був найважчим? Ой, багато таких було... Морально складним був цьогорічний чемпіонат світу, що проходив у Франції. Це було одразу після ЗНО, було важко зібратися. До того ж я була розтренована. Протягом 4 місяців перед ЗНО зовсім не тренувалась, тому складно було повернути форму. Але вже за місяць мені вдалося стати чемпіонкою Європи: я тренувалася щодня по три години. Поділись секретом, як стати чемпіонкою світу? Жодних секретів немає, все залежить від твого бажання. З неба ж мрія не впаде. Треба йти до поставленої мети, постійно тренуватися, удосконалюватися. Будь-який результат залежить від твоєї роботи. Які хобі маєш, крім шашок? Їх дуже багато. Театральна студія, гра на гітарі, малювання… Уже більше двох років займаюся сквошем, мені дуже подобається цей вид спорту. Ще із задоволенням вивчаю іноземні мови. У яких країнах ти побувала завдяки шашкам? Різноманітні змагання проводилися у Франції, Німеччині, Польщі, Фінляндії, Естонії, Голландії, Білорусі, Росії. У Польщі на турнірах я була вже більше 5 разів. Наступного року збираюсь у Португалію (на етап Кубку світу). А от у Китай на найпрестижніший турнір не полетіла (хоча віза вже була). Просто мені тоді було 13 років, і мама побоялася мене відпускати. Ким ти себе бачиш через 10 років? Будеш продовжувати займатися шашками? Я свідомо йшла на МВ, тому бачу своє майбутнє пов’язаним зі спеціальністю. А шашки залишаться просто хобі. Катерина Ганус (ІІІ МІ)

Свисток

станні декілька місяців запам’яталися перемогами спортсменів ІМВ у змаганнях серед усіх факультетів Університету. Наприкінці першого семестру відбулися командні змагання з настільного тенісу. Нашій збірній вдалося взяти першість, перевершивши в загальному заліку механіко-математичний та фізичний факультети. Також не обійшлося й без особистих досягнень. Зокрема, Владислав Клим (I МП) досить прогнозовано, без надзвичайних зусиль впорався із суперниками-студентами усіх факультетів КНУ, а після цього – здобув першість у Голосіївському районі. Хлопець вже має багато трофеїв, у тому числі й міжнародних, і не збирається на цьому зупинятися. Окрім цього, Владислав демонструє високі результати в навчанні, і на питання про поєднання спорту і науки він сміливо відповідає: “Мені дуже подобається навчатися в ІМВ, але для того, щоб вступити до цього навчального закладу, я доклав чимало зусиль, зокрема мені довелося практично на рік відмовитися від свого улюбленого настіль-

ного тенісу, щоб приділяти більше уваги навчанню. Проте зараз, коли я вже студент ІМВ, повернувся до тренувань і намагаюсь наздогнати втрачену форму. Хоча й навчання

туденти Інституту пр одемонс т ру в а ли свої здібності ще й у плаванні. Змагання серед факультетів КНУ представило нашій увазі нових героїв, яким вдалося гідно відстояти честь ІМВ! За перемогу боролися Андрій Авраменко (I МП), Владислав Главацький (I МП), Роман Гмиря (I МЕВ), Владислав Гонюк (I МП), Анна Граніч (I МП), Олександра Короткова (I

забирає багато часу, присвячую 1 день на тиждень тренуванням, адже вчитися треба, однак і про здоров'я забувати не варто”.

яке цікавить як студентів, так і викладачів: “Як тобі вдається одночасно поєднувати навчання та спорт, лишаючи при цьому силу на перемоги й навчання?”. “Зізнаюсь, це нелегко, – відповіла стомлена, але щаслива першокурсниця, – значною мірою мені Спортсмени продемонструва- допомагає спортивне минуле”. ли свої вміння в програмі зма- Як виявилось, наш майбутній юрист-міжнародник – багатогань на такі дистанції: разова чемпіонка з підводного • 50м вільним стилем плавання в ластах, якій, окрім • 50м на спині численних перемог, вдалося на• 50м брасом віть встановити рекорд! • 50м батерфляєм • 50м естафетне плавання ІМВ, безперечно, є ким пиІз запалом та сумлінністю на- шатися! Серед усіх факультетів ших міжнародників просто не КНУ завдяки Олексію Нагурмогло обійтися без перемог. Їх ському, Анастасії Сітар, Олекздобули Роман Гмиря (срібло на сандрі Коротковій та Олександистанції 50 м батерфляєм) та дру Ярошенко саме наш Інститут Анастасія Сітар (3 місце на дис- виборов першість на естафеті (4 танції 50м вільним стилем, друге по 50 м вільним стилем). Збірна місце на дистанції 50 м брасом та КНУ, у свою чергу, стала пере50 м на спині і почесне перше міс- можцем районних змагань серед це на дистанції 50 м батерфляєм). вишів Голосіївського району. РеОтож, змагання відкрили нам дакція “Міжнародника” вітає пенову зірку: Анастасія Сітар – єди- реможців! на дівчина, якій вдалось посісти Анна Граніч (I МП) призові місця. Саме тому ми виАнастасія Сітар (I МП) рішили поставити їй питання, Микита Чемоданов (I МП) МЕВ), Анна Кулик (II КР – поза конкурсом), Влад Матченко (I МБ), Олексій Нагурський (I МЕВ), Анна Ряпасова (I МП), Анастасія Сітар (I МП), Катерина Чомова (I МП) та Олександр Ярошенко (I МЕВ).

Свисток Весняний сезон мініфутбольного турніру “Вища Ліга КІМВ” був сповнений гарячих несподіванок та яскравих вражень. Неповторна атмосфера змагання об’єднала гравців і вболівальників, а організатори взагалі перевершили себе – чемпіонат було проведено бездоганно!

крім спортивної конкуренції, турнір відзначився духом патріотизму. Сезон, як і фінальний матч, відкрився виконанням національного гімну, а пам’ять Небесної Сотні та загиблих унаслідок трагедії на ЧАЕС було вшановано хвилиною мовчання. Приємною новиною стало залучення до співпраці багатьох спонсорів, серед яких: фітнес-клуб “Fit Shine”, школа іноземних мов “Denis School”, відомі компанії “LoveMusic” і “StudStuff ”, а також незмін-

ний партнер, інтернет-магазин “Yakaboo”. У груповому етапі сюрпризи йшли поруч із розчаруваннями, а злети – з падіннями. Так, наприклад, команді-чемпіону минулого сезону “Dream Mafia Team” цього разу вдалося поборотися лише за Малий кубок. Найкращі результати продемонстрував колектив “FC Legist”, здобувши максимально можливу кількість очок. Запеклою видалася боротьба у групі А, де команди Інституту журналістики, “DDT” і “Total 90” сперечалися за вихід до Великого кубка, і лише за різницею забитих і пропущених м'ячів “Total 90” виявилась слабшою. Цікаво було спостерігати за двобоєм “Patronas” і “Avengers” у групі D, що врешті-решт закінчився в нічию. До фіналу Малого кубка вдалося потрапити хлопцям з

“Total 90” та “Avengers”, де перемогу здобули перші. У головному матчі змагання “FC Legist” здолав “WTF Злі Хлопці” з рахунком 3:2, виборовши абсолютну першість та золоту медаль. Бронза цього року поповнила колекцію команди “Едельвейс”. Традиційно змагалися й за Кубок короля пенальті, де “FC Legist” теж виявився найкращим. Окрім командного заліку, турнір відзначився особистими досягненнями. Кращим воротарем визнано Олександра Мельника (“WTF Злі Хлопці”); кращим захисником – Назара Пищика (“WTF Злі Хлопці”); кращим бомбардиром – Мартина Погосяна (“WTF Злі Хлопці”); кращим фристайлером – Антона Скуратова (Інститут журналістики); а титул кращого гравця і капітана отримав Руслан Прилипе (“FC Legist”). Отож, вітаємо переможців, дякуємо організаторам ВЛК та з нетерпінням чекаємо на новий сезон, який відбудеться восени! Микита Чемоданов (I МП)

МІЙ

Майдан Ж

одна мета, жоден принцип, жодна політична амбіція не варта людського життя. Хто винний, хто має рацію – для сотні загиблих мітингувальників це вже не має жодного значення. Вони стали сумлінням нової влади, сумлінням всіх свідомих українців. Нехай більше не буде кривавих подій в історії нашої Батьківщини, нехай, віддаючи шану загиблим, ми палко пишатимемося їхніми здобутками, їхнім подвигом. З гіркотою й надією ми розпочинаємо ремонт нашої держави. Сподіваємося, що євро. Сподіваємося, що не косметичний. Студенти ІМВ узяли безпосередню участь у боротьбі за свободу, за незалежність, за європейське майбутнє нашої країни. Спеціально для “Міжнародника” Богдан Геркалюк (II МЕВ) та Анастасія Ежова (ІІ МІ) записали найзворушливіші та найцікавіші історії мітингувальників з нашого вишу.

Ілюстрація Вікторії Діденко( ІІ МІ)

• ТойХтоПройшовКрізьВогонь

“Майдан – це історія, частиною якої випало бути”

Він був на Майдані від самого початку. Найболючіші епізоди назавжди закарбувалися в його пам’яті. Відчутий біль був не лише душевним, а й фізичним. 30 листопада – Майдан, 1 грудня – Банкова, 18 лютого – Маріїнський парк. У грудні, отримавши поранення, він потрапив до лікарні. Хлопець згадує, як увесь курс підтримував його, як до палати вишиковувалася черга, а харчі не було куди подіти. Згодом довелося оволодіти навичками конспірації, адже мати безмежно хвилювалася за сина, не схвалюючи його участі в революційних подіях. Однак як можна залишатися осторонь, коли це все так не байдуже? На відміну від інших, не байдуже. Фото з вечірок у соціальних мережах, пости про “смачні тістечка” та “нещасне кохання” – як боляче було розуміти, що студентство настільки далеке від по-справжньому значущих подій. З теплими відчуттями хлопець згадує нічні чергування з 21:00 до 07:00. Незважаючи на морози та загрозу розгону, час проходив непомітно. Справді, коли сумувати, якщо стоїш не на варті споруди, а на варті життя? ТойХтоПройшовКрізьВогонь. Він пам’ятатиме все в подробицях, спогади будуть жевріти, мов вуглинки, все життя. Він – частина історії, а вона – частина його.

• Дівчина-романтик

“Завдяки Майдану стало простіше зближатися з людьми”

Для неї, як і для багатьох інших, Євромайдан розпочався з поста Мустафи Найема. Того ж вечора, про всяк випадок захопивши документи, поїхала на Майдан, потім відвідала пари, відіспалась та знов повернулася туди. Романтика та бунтарська атмосфера не могли не притягувати. Була на вулиці Грушевського в перший же день протистояння. Як сама завважує, це, мабуть, найстрашніше видовище в житті. Найстрашніше, але найвражаючіше. Трапилося також і святкувати Новий Рік на Майдані. Мету своє участі в цих подіях дівчина пояснює дуже просто – треба починати з себе. Якщо не можеш допомогти в бою – просто будь там: носи бутерброди, співай, підтримуй. При цьому, наша героїня скромно зауважує, що про неї взагалі не слід було писати, адже є люди, які зробили для Майдану значно більше.

• Розсудливий

“Майдан – це свідомість…”

Вперше пішов на Майдан лише тому, що попросили знайомі дівчата, котрим було лячно йти самим. Спочатку це все здавалося авантюрою без конкретної мети, але лише доти, доки не почали гинути невинні люди. Після зачистки юнак записався до самооборони Майдану. Зараз він навіть не може достеменно пояснити, чому вчинив так. Йшов за покликом серця. 1 грудня, під час походу на Банкову, стояв у перших рядах мітингувальників. Говорить, що було багато нестримних юнаків, яким просто хотілося воювати. Вони кидали бруківку (нерідко влучаючи у своїх), а потім ховалися в задніх рядах. Вдалося поговорити із хлопцями з “Беркуту”, що також стояли на передовій – виявляється, такі ж молоді, яким було наказано не відступати. Найскладнішими стали події середини лютого. Під час однієї з сутичок довелося захищатися рекламним щитом. Від пострілу “Беркуту” куля зачепила щит та пробила пляшку з коктейлем Молотова, що він тримав у іншій руці. Зараз, на щастя, протистояння закінчилось, проте наш герой досі не розуміє, як нам вдасться загладити провину перед сотнею людей, що загинули на Майдані Незалежності.

• Філософ

“Майдан зробив людей небайдужими”

У день, коли розпочався Євромайдан, був із друзями в Полтаві. Одразу повернувся до Києва, твердо знаючи, що має бути там. Траплялося різне: йти на Майдан пішки в мороз, лізти через вікно, бо не пропускала вахта. Юнак приніс два пакети ліків до Будинку профспілок, організувавши збір коштів у гуртожитку. Назбиравши достатню суму, стояв у черзі в аптеці. Одногрупниця запитала, нащо стільки грошей. Почувши про допомогу потерпілим, без роздумів доклала 500 грн. Саме така небайдужість, що запалала в людських серцях, і є головним досягненням Майдану. Це формування нації, формування свідомості. З часом і до влади прийде молоде покоління, котре дивиться на світ інакше.

• Хоробра серцем

“Майдан – це вогонь…”

Усе почалося 21 листопада, коли вона побачила, що Мустафа Найем у соціальній мережі закликав усіх виходити на Майдан. О 22:30 Хоробра була там. У серці Києва зібралося багато людей – вони стали на захист свого майбутнього. Дівчина зрозуміла, що це і її обов’язок. Небайдужість позбавила Хоробру спокою, вона робила усе, що було в її силах. Тут і страйки, і студентські марші, і листівки… Коли почалися морози, героїню від холоду на Майдані рятували… танці! Навіть Руслана зі сцени звернула увагу на неї та запропонувала всім брати приклад із “запальнички”. Виходить, недарма в дитинстві Євробачення дивилася! Без гумору крізь сльози також не обійшлося. Коли Хоробра допомагала на барикадах, бачила як до хлопців, які лишень відходили від дії пекучого перцевого газу, підійшла жіночка: “Бутербродиків не бажаєте?”. На запитання молодиків “З чим вони?” гордо відповіла: “З хріном”. “Цю націю не перемогти!” – сміється дівчина. З трепетом героїня розповідає, як розбирали бруківку на Хрещатику. Допомагали усі: чоловіки, жінки на підборах, молодь. Однак найбільше запав у душу чоловік на інвалідному візку з сильними руками. Йому просто не встигали підносити кам’яні брили, які він вправно розбивав молотом. Там він був потрібен, там він реалізовував себе! Очі стають вологими, коли згадує, як дивом не залишилася на Майдані в ніч з 29 на 30 листопада, як несли поранених по Грушевського, як усе навколо було у вогні. Згадує 11 грудня… Величезний натовп тікає від “Беркута”. Бігла за течією, куди і всі. Розуміла, що паніка оволодіває людьми, і сама не могла їй не піддатися. Страх змушував відчувати безпомічність. Однак чи могла б людина витримати все це, не будучи сміливою? Історію дівчини варто завершити її словами, що їх вона сказала своєму хлопцеві, коли той попрохав залишити його на Майдані самого: “Ми стоїмо тут не тільки заради нашого майбутнього, а й заради майбутнього наступних поколінь.Час змін! Тож діймо разом!”. Анастасія Єжова (ІІ МІ) Богдан Геркалюк (II МЕВ)

Редакція журналу “Міжнародник”

Колумністи:

Над номером працювали:

Шеф-редактор: доцент кафедри міжнародних медіакомунікацій та комунікативних технологій С.І.Даниленко Головний редактор: Дарина Кирилко (VI МІ) Заступник головного редактора: Кирило Бескоровайний (ІІ МІ) Верстка і дизайн: Ірина Білик (ІІI МІ), Антон Ільященко (І КР) Коректор: Ольга Боженко (І МВ) Більд-редактор: Аліна Гонца (VІ МБ) Фотокореспонденти: Марія Остапюк (І КР), Максим Подопригора (ІІ МП), Віталій Коломієць (ІІ МП) Фотографії: Віктора Ангелова (І МБ), Яна Цимбалюка (І МП)

"Зустрічаємо" – Олег Кулик, Дмитро Наумчук (ІІ МП) "Знайомство зблизька" – Катерина Коваленко (ІІІ МІ) "Diplomacy.View from the inside" – Богдан Геркалюк (ІІ МЕВ) "IIR-Style" – Яна Матчук, Ольга Музиченко (ІІІ МІ) "Персони" – Катерина Ганус (ІІІ МІ) "Свисток" – Микита Чемоданов (І МП) Event-відділ: Дмитро Корінь (ІІІ МІ)

Оксана Андрейчук (ІІ МЕВ), Анна Граніч (І МП), Антон Дишлевий (І МІ), Вікторія Діденко (ІІ МІ), Анастасія Єжова (ІІ МІ), Евеліна Ібраїмова (ІІІ МВ), Анна Карлаш (І КР), Ірина Керімова (ІІ МВ), Анастасія Колтунова (І МП), І.А. Комарук, Вікторія Корнійчук (І МІ), Анастасія Кринична (ІІ МІ), Дарина Кузява (ІІ МІ), Яна Ляховецька (І МП), Ліна Макарчук (І МП), Юлія Матвійчук (І МІ), Катерина Міліцина (І МП), Данило Недвецький (І МП), Катерина Павлевич (ІІІ МІ), Олександра Полякова (ІІ МП), Марічка Прокопенко (III МІ), Юлія Решітько (V МІ), Анна Салабай (І КР), Анастасія Сітар (І МП), Ганна Тарасова (І КР), Марія Терещенко (І МІ), Юлія Тимохова (V МІ), Євгенія Тищук, Людмила Тубальцева (ІІІ МІ), Анна Хімоненко (І КР), Тетяна Янковська (ІV МВ). Подяка Прес-центру ІМВ та Віснику Ради Студентів ІМВ за співпрацю!

Надруковано за сприяння Міжнародного освітнього фонду імені Ярослава Мудрого, типографія – ТОВ “ВІСТКА” Тираж – 1000 примірників Пишіть нам на mizhnarodnyk@i.ua та залишайте відгуки в офіційних групах у соц. мережах: vk.com/mizhnarodnyk, facebook.com/groups/mizhnarodnyk/