№7(26) Листопад - Грудень, 2018 by Журнал "Грушевського,5"

та світових парламентів

№07(26) ЛИСТОПАД-ГРУДЕНЬ 2018 GRUSHEVSKOGO5.COM

незалежне видання про робо

ІННА СИЛАНТЬЄВА: «МЕНІ ДОВІРЯЮТЬ - ЦЕ НАЙЦІННІШЕ!»

ЯК ПРАЦЮЮТЬ ДЕПУТАТИ ГРОШІ ТА ГОЛОСУВАННЯ В ПАРЛАМЕНТІ

ПУБЛІЧНИЙ ДІЯЧ ДЖЕРЕЛО КОРУПЦІЙНИХ РИЗИКІВ

КОЛОНКА РЕДАКТОРА

Мудрый управленец от некомпетентного отличается тем, что свою власть воспринимает как рабочий атрибут и не боится ее потерять. Всем людям нравится казаться умными и предусмотрительными и не нравится — глупыми и некомпетентными. Наверное, эту аксиому можно принять без особого скепсиса? Но есть в обществе социальные роли, где необходимость быть умным и прозорливым составляет суть самой роли. Носитель этой роли знает больше других, видит дальше, а мыслит глубже. Он несет ответственность не только за себя, но и за своих подопечных, следовательно, должен знать больше, чем они, быть сильнее, мудрее, опытнее. Если это не так, то происходят социальные колебания разного масштаба, приводящие в итоге к замене исполнителей столь важных ролей. В странах, возглавляемых не самыми компетентными главами государств, находятся вожаки, не облеченные формальной властью персонажи, имеющие тем не менее большое экспертное и властное влияние на коллектив. И даже в армии, где любой приказ командира — закон для солдата, бывают волнения, связанные с потерей командованием своего авторитета. Именно поэтому любой вождь, оберегая свою власть, полагает, что он должен быть всегда прав. Но понятия «прав» и «компетентен» (умен, прозорлив) — не синонимы. Тот, кто в команде самый умный, необязательно всегда и во всем прав. И тот, кто в данный момент ситуационно прав, необязательно является самым умным во всех вопросах бытия. Почему некоторые политические лидеры боятся признавать свои ошибки? Потому что их желание быть всегда и во всем правыми превратилось в нужду правоты. Нужда быть всегда правым заводит в ситуацию, когда человек не может признать собственные заблуждения без того, чтобы не испытать глубочайший стресс, сопоставимый с крушением ценностной системы, разрушением личности. Этим удачно пользуются манипуляторы — намеренно и последовательно загоняя «всегда правого» в русло решений, которые ему невыгодны, но от которых он не может отказаться, так как иначе придется признать свою неправоту. Особенно часто попадают в подобную «ловушку правоты» люди с крепкими убеждениями и нерушимыми принципами. Мы все были свидетелями крушений

компаний и даже социально-исторической эпохи, где руководители не могли проявить гибкость, адаптивность к новой ситуации и, по сути, предпочли погибнуть под обломками неизбежных преобразований. Жизнь прекрасна и опасна своей непредсказуемостью — и чем больше человек уверен в точности своих долговременных прогнозов, основанных на предыдущем опыте, чем привычнее ему действовать внутри избранной схемы (а «правота» — это чаще всего некая схема действий), тем чаще он может убедиться в неэффективности выбранного «жесткого курса». И если стремление быть правым было желанием, а не нуждой, то у него есть шанс просто обогатиться новым опытом. Если же правота была нуждой, то человек будет склонен отрицать очевидное, обвиняя свое окружение во всех грехах, отстаивая привычную схему вплоть до полного коллапса ситуации. Мудрый руководитель прежде всего хороший игрок. Он умеет создавать такие правила игры, которые укрепляют его власть ненасильственным образом. А правила отличаются от принципов тем, что их всегда можно изменить. Но и от расплывчатой гибкости есть существенное отличие — понятные договоренности на обозримый период. И именно поэтому мудрый руководитель всегда в выигрыше. Исключительно мудрость политических оппонентов мы, надеюсь, сможем увидеть в Новом 2019 году. Наталия Павлова, основатель ИА «Грушевского,5»

Грушевського,5 №06(25), 2018 » 3

ЗМІСТ

№07(26) ЛИСТОПАД-ГРУДЕНЬ 2018

Грушевського,5 НЕЗАЛЕЖНЕ ВИДАННЯ ПРО РОБОТУ УКРАЇНСЬКОГО ТА СВІТОВИХ ПАРЛАМЕНТІВ Свідоцтво про державну реєстрацію КВ 400-262 від 26.03.2015 Видання засновано 13 березня 2015 року Засновник та видавець ТОВ «ІА «Грушевського,5» www.grushevskogo5.com Засновник та головний редактор Наталія Павлова

ІННА СИЛАНТЬЄВА

Про родинні цінності, медичну реформу та плани в Новому 2019 році

Журналісти Михайло Грушевський Вікторія Осадча Наталя Морозова Дизайн Володимир Деревський Реклама та маркетинг (044) 353-08-44, (067) 444-53-00 www.bizon-media.com.ua З приводу доставки та редакційної передплати на журнал звертатися за тел.: +38 (066) 754 41 29 Адреса редакції: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 4

МАРИНА СТАВНІЙЧУК

Про виборчі права внутрішньо переміщених осіб

ОЛЬГА ДРАЧЕВСЬКА

Про єдину базу публічних діячів та законодавство

E-mail: grushevskogo5@gmail.com ВИДАВНИЦТВО «САММІТ-КНИГА» Адреса видавництва: 04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, 25 Тел.: +38 (044) 272 11 60 email: sammit.books@gmail.com Свідоцтво про державну реєстрацію журналу КВ 22266-12166Р від 24.06.2016 Номер підписано до друку 03.12.2018 Матеріали помічені ®, PR та в рубриці АКТУАЛЬНО розміщені на правах реклами Рекомендована ціна 35 грн Тираж 10 000 екз.

АНДРІЙ ДОЦЕНКО

Про благодійну діяльність та медичну реформу

4 » Грушевського,5 №06(25), 2018

НАТАЛІЯ ГОРБАЛЬ

Про п’ять причин укласти шлюбний договір

Журнал розповсюджується: у Верховній Раді України Кабінеті міністрів, Міністерствах, НБУ, на державних та бізнес заходах в Україні

ВЕРХОВНА РАДА

РОБОТА НАРОДНИХ ДЕПУТАТІВ

ЯК ПРАЦЮЮТЬ “МЕРТВІ ДУШІ” ПАРЛАМЕНТУ Підбиваючи підсумки роботи депутатів, ми розглянули як вони відвідували засідання у Верховній Раді України, скільки грошей витратили та як голосували. априклад, лідери трьох парламентських фракцій демонструють низькі показники участі в голосуваннях Верховної Ради. За чотири роки відбулося понад 15 тис. голосувань. Із них Вадим Новинський («Опозиційний блок») взяв участь лише в 8% голосувань, пропустивши 14 тис. голосувань. Зокрема, політик не натискав «за», «проти» чи «утримався» щодо законів про місцеві вибори (2831-3), про державну службу (№2490), про публічні закупівлі (№3559), про Національну поліцію (№2822), про Державне бюро розслідувань (№2114), про утворення Вищого антикорупційного суду (№8497), про Постанови ВР щодо визнання Росії державою-агресором та позбавлення В. Януковича звання Президента. Юлія Тимошенко («Батьківщина») взяла участь в 26% голосувань (пропущено 11 тис. голосувань). Політик не брала участі в голосуванні за

6 » Грушевського,5 №06(25), 2018

закони про Державний бюджет України на 2015, 2018 та 2019 роки. Також пропустила голосування за так званий закон про реінтеграцію Донбасу (№7163). Олег Ляшко (РПЛ) взяв участь в 51% голосувань, пропустивши 7 тис. голосувань. Зокрема, проігнорував голосування за закони про державну службу (№2490) та про Державне бюро розслідувань (№2114). В інших голів фракцій вищі показники голосувань, однак також далекі від максимуму. Голова фракції «Самопоміч» Олег Березюк взяв участь в 72% голосувань, голова «Народного Фронту» Максим Бурбак – 72%, керівник фракції БПП Артур Герасимов – 81%. Показники присутності на засіданнях Ради у лідерів фракцій є вищими, аніж показники їх голосувань, що свідчить про політизованість цього питання. Так, за даними письмової реєстрації В.

Новинський був присутній на 73% засіданнях Ради за чотири роки, Ю. Тимошенко – 79%, О. Ляшко – 85%, О. Березюк – 80%, М. Бурбак – 94%, А. Герасимов – 93%. Як виявилося, у Раді реально голосує лише 200 депутатів «Комітет виборців України» в рамках проекту «Дослівно» проаналізував участь народних депутатів у голосуваннях Верховної Ради за чотири роки роботи парламенту. Дослідження показало, що лише 217 депутатів взяли участь бодай у половині голосувань Ради (натискали «за», «проти» чи «утримався»). Тобто, голосували більш-менш систематично. Натомість в парламенті є кілька десятків політиків, які не голосують майже ніколи. Так, 21 народний депутат взяв участь лише в 5% голосувань Ради. Це Сергій Клюєв (взяв участь в 0,35% голосувань), Вадим Рабінович (1%), Юхим Звягільський (2%), Сергій Льовочкін (2%), Дмитро Ярош (2%), Олександр Онищенко (2%), Костянтин Жеваго (2%), Віталій Чепинога (2%), Євгеній Мураєв (2%), Сергій Ларін (3%), Євген Бакулін (2%), Юлія Льовочкіна (3%), В’ячеслав Богуслаєв (4%), Дмитро Добкін (4%), Юрій Бойко (4%), Андрій Білецький (4%), Валерій Писаренко (5%), Нестор Шуфрич (5%), Дмитро Святаш (5%), Денис Дзензерський (5%), Дмитро Шенцев (5%). Також серед відомих політиків, які ігнорують голосування Ради: Михайло Добкін (7%), Наталія Королевська (8%), Сергій Ківалов (8%), Віталій

«У парламенті є кілька десятків «мертвих душ», які можуть вважатися депутатами лише умовно. Мова йде про політиків, які системно не беруть участі в голосуваннях Ради. При цьому відповідно до закону участь в голосуваннях є обов’язком народних депутатів. Значна частина політиків виправдовують свою бездіяльність перебуванням в опозиції. Однак вони мали б це доводити не ігноруванням голосувань, а голосуванням «проти», що є доступним для всіх народних депутатів», - пояснив голова КВУ Олексій Кошель.

Грушевського,5 №06(25), 2018 » 7

ВЕРХОВНА РАДА

Хомутиннік (10%), Олександр Вілкул (11%), Сергій Тарута (13%), Михайло Поплавський (15%), Олесь Довгий (15%). Натомість, лідером за кількістю голосувань є Іван Спориш із БПП, який взяв участь в 99% голосувань. Цікаво, що найактивніше політики працювали на початку каденції. У 2014-2015 рр. один нардеп в середньому брав участь в 55% голосувань Ради, у 2016 р. – в 53%, у 2017 р. – 41%, у 2018 р. ¬– лише в 40%. Скільки витрачали? Із наближенням виборів Президента парламентські партії стали витрачати більше коштів. Якщо в І кварталі всі шість партій сукупно витратили 85 млн. грн., то в ІІ кв. – 150 млн., а в ІІІ кв. – 201 млн. Найбільше зросли витрати «Батьківщини». У ІІІ кварталі БПП «Солідарність» та «Опозиційний блок» передали більшість коштів місцевим осередкам, «Батьківщина» та Радикальна партія Олега Ляшка – оплатили рекламу, «Самопоміч» - витратила гроші на оплату послуг та матеріальні витрати, «Народний Фронт» - витратив все на зарплату, оренду та податки. Найбільше в ІІІ кварталі витратила партія ВО «Батьківщина» – 80 млн. Із них 73 млн. пішло на рекламну діяльність. На другому місці за витратами «Самопоміч». 8 » Грушевського,5 №06(25), 2018

РОБОТА НАРОДНИХ ДЕПУТАТІВ

Партія витратила 38 млн., із яких 13 млн. – на оплату послуг та матеріальні витрати та 10 млн. – на пропагандистську діяльність (із них 2 млн. – реклама на телебаченні). БПП витратив 33 млн., із яких 20 млн. – на місцеві осередки. Попри візуальну активність, у звіті не відображено коштів на розміщення зовнішньої реклами. «Народний Фронт» витратив 22 млн. Всі гроші пішли на зарплату (8 млн.), оренду (7 млн.) та податки (5 млн.). РПЛ було витрачено 12 млн., із яких більшість коштів, 4,8 млн., склали витрати на пропагандистську діяльність. Найменше витратив «Опозиційний блок» – 12 млн., із яких 9 млн. партія перерахувала місцевим осередкам. Як і БПП, партія офіційно не витрачала гроші на рекламу, хоч її лідери активно розміщували зовнішню рекламу в Південних та Східних областях. 99% витрат БПП, Опоблоку, РПЛ та НФ було здійснено за гроші, отримані з держбюджету. Це ж стосується 92% витрат «Самопомочі» і лише 6% витрат «Батьківщини». Дані на основі звітів партій про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за ІІІ квартал 2018 року. Текст та фото: «Комітет виборців України» (ВГО КВУ)

СТОЛИЧНОЕ КАФЕ,ПРИТЯГАТЕЛЬНОЕ КАК ВСЕ СТОЛИЦЫ МИРА ДОСТУПНОЕ КАК АМЕРИКАНСКАЯ МЕЧТА

ПЕРЕУЛОК МУЗЕЙНЫЙ 2-Б 096 230 77 77

ГЕОПОЛІТИКА

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

СОЦИАЛЬНАЯ ЕВРОПА – ЭТО ИЛЛЮЗИЯ Европейский прогрессистский дискурс пестрит мифами и табу. Тем, кто захочет вступить в этот дискурс, потребуется особая осмотрительность. Ведь совсем непросто очертить социальные последствия европейской интеграции и тем самым вступить в противоречие с мифом о социальной Европе. Мартин Хёпнер, политолог и руководитель исследовательской группы по политической экономии европейской интеграции при Кёльнском институте по изучению общественных наук имени Макса Планка. оциальная Европа может употребляться в эмпирическом и прогностическом значении. Наверное, вы согласитесь со мной, что это понятие не очень-то подходит для описания состояния Европейского союза. Слишком много событий произошло за прошедшие одну-две декады, начиная с вмешательства Европейского суда (European Court of Justice) в законодательство о праве на забастовки (дела Viking и Laval), подчинения общественного инфраструктурного сектора европейскому законодательству о конкуренции и вплоть до политики сплошного социального «прореживания», которой придерживается «Тройка» в Южной Европе. Европейская политика гендерного равенства, которую часто по праву ставят в пример как желательную с социальной точки зрения, не в состоянии уравновесить все названное выше. Может быть, социальная Европа пребывает в стадии становления? Нет, какие-либо признаки этого отсутствуют. Прошу понять меня правильно: ЕС мог бы достичь большего социального эффекта по сравнению с тем, что в нем происходит сегодня. Это не миф, и я позже еще вернусь к этому вопросу. Зато мифом является то, в чем нас стараются убедить в юбилейных и праздничных речах, утверждая, что лозунг «больше Европы» приближает нас к социальной Европе. Этот традиционный нарратив в течение лет потерял свой смысл, но все же по-прежнему остается непременным элементом социально-демократического и профсоюзного самоутверждения. Прошу вас вместе со мной мысленно обратить свой взор на те шаги в процессе интеграции, которые вы можете вспомнить сами. Возможно, вы были свидетелями дискуссии вокруг программы развития общего внутреннего рынка в 1980‑е годы, а возможно, вы моложе, и ваши воспоминания начинаются с момента введения валютного союза и связанных с ним реформ. Это были шаги по углублению интеграции

10 » Грушевського,5 №06(25), 2018

чисто экономического характера. Почему же социал-демократия и профсоюзы постоянно выполняли роль преданного попутчика? Потому что эти шаги сопровождались неявными, а иногда явными и социальными обещаниями. Экономическая интеграция, как полагали многие тогда, все больше и больше будет вовлекать в свой водоворот смежные направления политики и в конце концов приведет к становлению социальной Европы. В теории все это казалось довольно убедительным. Да и политология, которая обозначила ожидаемый эффект «вовлечения в свою орбиту» теоретическим понятием spillover, казалось бы, подтвердила правдоподобность этого нарратива. Но история интеграции пошла другим путем. С каждой новой волной расширения ЕС становился все более пестрым образованием. Тем самым и шансы на осуществление честолюбивых проектов по достижению социальной гармонии по мере углубления экономической интеграции не росли, а постоянно снижались. Нынче даже в теории нам трудно представить себе европейское социальное государство, которое одинаково хорошо подошло бы и для Болгарии, и для Дании. Не говоря уже о возможности его практической реализации. Так же обстоит дело, например, с надеждой на единые и максимально амбициозные правила участия наемных рабочих в принятии решений во всей Европе. Можно было бы привести множество подобных примеров. Но и это еще не все. Возросшая гетерогенность государств‑членов нисколько не помешала растущей радикализации экономической интеграции и распространению ее влияния на все мыслимые сферы политики. В этом смысле распространение ее влияния действительно произошло, но не в форме положительных социальных сдвигов благодаря надгосударственному характеру развития, а в форме деструктивных импульсов либерализации там, где социальные аспекты проявляются особенно остро:

на уровне государств — членов ЕС. Можно назвать источники, питающие импульсы либерализации. В Европейском законодательстве о конкуренции в частности содержится запрет на бюджетные субсидии. На этот запрет постоянно наталкиваются государственные виды деятельности в секторах, где существуют как государственные (публичные), так и частные поставщики услуг или производители. Так, сейчас спорят о том, следует ли усматривать нарушение европейского законодательства о конкуренции в бюджетном финансировании благотворительных организаций Нижней Саксонии, так как оно ставит в невыгодное положение частные структуры, предлагающие свои услуги по уходу или опеке. Такую модель конфликта то и дело можно встретить в так называемых смешанных секторах, в частности банковских учреждениях публичного права, телерадиовещании или всех секторах инфраструктуры: частные поставщики услуг осознали значение европейского законодательства о конкуренции как инструмента продавливания своих интересов, заточенных на либерализацию. Свободы общего внутреннего рынка, то есть право его участников на свободу передвижения в нем Европейский суд истолковывает настолько широко, что они все больше напоминают индивидуальные притязания на либерализацию. Так, свобода по оказанию услуг повлекла за собой существенный рост уровня либерализации, то же можно сказать и о свободе жительства и экономической деятельности. Сказанное также лучше всего проиллюстрировать на свежем примере. В деле о предприятии Polbud

Европейский суд принял решение, согласно которому перенос места нахождения общества лишь в уставе подпадает под защиту принципа свободы жительства и экономической деятельности. Поэтому предприятиям в будущем станет еще легче отказываться от своей правовой формы и менять ее на иную встречающуюся в ЕС организационно-правовую форму. Для этого им вовсе не придется переносить свои административные офисы или места осуществления ими иных видов деятельности. В чем заключается социальная острота такого решения: становится легче обходить в случае необходимости принцип участия наемных рабочих в принятии решений на уровне руководящих органов. Угроза использования такого приема в обход закона становится все более очевидной в спорах со стороной наемных рабочих. Из-за подобной судебной практики принцип участия наемных работников в принятии решений из обязующего института все более превращается в добровольную полюбовную сделку. Но все это меркнет на фоне процедуры мониторинга и внесения корректив, учрежденной во время кризиса еврозоны, а также в высшей степени разрушительного в социальном плане вмешательства «Тройки» в экономическую, социальную и бюджетную политику стран в форме европейских механизмов финансовой стабилизации. Помимо широко известного диктата экономии и политики социальных сокращений подобные предписания нацелены и на ослабление профсоюзов, в частности посредством адресного вмешательства в обязательные для выполнения положения рамочных тарифных соглашений.

Грушевського,5 №06(25), 2018 » 11

ГЕОПОЛІТИКА

Это перечисление ограничивается теми импульсами либерализации, которые восходят к прямым постановлениям наднациональных организаций — Европейской комиссии, Европейского суда, Европейского центрального банка, МВФ. Европейская интеграция порождает новые импульсы либерализации, обостряя экономическую конкуренцию между странами ЕС, в частности конкуренцию в сфере налогообложения. Понятно, что цель общего внутреннего рынка состоит как раз в обострении внутриевропейской конкуренции — с этим никто не спорит. Но прошу вас не верить из-за этого тем, кто хочет внушить мысль, что европейская интеграция служит защите от глобализации, иными словами, защите от транснациональной конкуренции. И это миф. На самом деле европейская экономическая интеграция выступает в качестве фактора усиления глобализации, то есть в определенной степени В Европейском является внутриеврозаконодательстве пейской глобализацией о конкуренции в квадрате. Что же это знасодержится запрет чит, если говорить на бюджетные о надеждах, которые субсидии мы возлагали на ЕС, который по крайней мере был бы более социальным по своей сути, нежели это было в прошлом? Я не стал бы ратовать за отказ от проектов на европейском уровне, устремленных в будущее. Неплохим проектом могло бы, например, стать выделение финансовой помощи за счет средств из структурных фондов на создание системы минимальных социальных гарантий в тех более бедных странах — членах ЕС, в которых до сегодняшнего дня отсутствует минимальная социальная защита. Стоит побороться за такие или подобные им идеи, которые органично вписываются в призывы о «наращивании Европы». Впрочем, это не меняет того, что питать иллюзии относительно предстоящей в ближайшем будущем гармонизации, то есть европейской единой системы социального обеспечения было бы безответственно. Уверен, существующее положение все же изменится в не столь близком будущем. Но до того времени нам придется настроиться на своеобразную многоуровневую систему. На европейском уровне осуществляется защита конкуренции, свобод, действующих на общем внутреннем европейском рынке, а также основоположных требований относительно конвергенции евро. В то же время нормы и механизмы перераспределения, необходимые для реализации социальных прав, остаются закрепленными на уровне отдельных государств — членов ЕС. Осознание этого особенно важно для формулировки 12 » Грушевського,5 №06(25), 2018

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

согласующихся между собой стратегий. В таком случае недостаточно сформулировать ориентированные на будущее концепции европейской социальной политики. Эти концепции следует подкрепить двумя дополнительными частными стратегиями, посредством которых удастся улучшить защиту социальных прав от европейских импульсов, нацеленных на либерализацию. Главным элементом является концепция исключений в отдельных областях, разработанная близкими к профсоюзам юристами. Она нацелена на то, чтобы исключить трудовые и социальные уложения отдельных стран — членов ЕС из сферы применения свобод, действующих на общем внутреннем европейском рынке, европейского законодательства о конкуренции и облеченных санкциями процедур внесения корректив. И здесь круг, связанный с мифом о возможности построить социальную Европу за счет реализации принципа «больше Европы», замыкается. Острую необходимость улучшения защиты трудовых и социальных уложений от деструктивных импульсов европейской либерализации невозможно встроить в традиционно существующий нарратив. Вывод, что усиление социального характера ЕС нуждается то в реализации принципа «больше Европы», то в защите «от избытка Европы», по сегодняшний день в значительной степени является табу в дискуссии социал-демократических и профсоюзных сил. Тем самым возникает опасный пробел. Существует угроза того, что сформулированные в форме каталогов требования могут оказаться попросту непосильными с точки зрения существующих возможностей. Реальные же пути к решению проблем с огромным трудом пробиваются в повестку дня прогрессистов, поскольку вступают в конфликт с постоянно распространяемыми и бесполезными по сути мифами. Мифы вполне могут быть необходимым элементом политического самоутверждения. Но изобилие мифов, как можно было убедиться на примере мифа о становлении социальной Европы, может оказать деструктивное влияние. Стремление к нахождению решения, которое позволит стать ЕС более социальным, предполагает готовность к преодолению мифов и табу. Однако пока что такая готовность едва прослеживается. Нужно проявлять бдительность там, где существует угроза вытеснения эмпирических выводов, полученных в результате европейской дискуссии прогрессистов, упорно исповедуемыми мифами. Лучшим выходом, исходя из моего опыта, было бы открыто называть мифы мифами и активно подвергать их критическому анализу. Текст: Мартин Хёпнер, IPG — Международная политика и общество Фото: Flickr

ГЕОПОЛІТИКА

УКРАЇНА - НАТО

ВЫПОЛНЯЕТ ЛИ УКРАИНА РЕКОМЕНДАЦИИ НАТО? О конфликте Венгрии и Украины, и сотрудничестве НАТО в предстоящих выборах в Украине, рассказал Вадим Пристайко, глава Миссии Украины при НАТО. Венгрия блокирует заседания Комиссии Украина-НАТО. Как это влияет на практическое сотрудничество? Этому конфликту более года, и цель Венгрии — "давить на болевые точки" до тех пор, пока мы не откажемся от имплементации закона "Об образовании". Действительно, заседания Комиссии заблокированы выше уровня послов. Это серьезная политическая проблема в наших отношениях с Альянсом. Мы работаем над ее решением, но параллельно внимательно следим за тем, чтобы Будапешт не надумал расширить арсенал своих деструктивных шагов на другие мероприятия — практические, например, выделение финансов для помощи Украине, разработку совместных программ, подключение Украины к механизмам военно-промышленного сотрудничества. Мы продолжаем вместе с НАТО изыскивать варианты, каким образом выйти из сложившейся ситуации и, честно говоря, накопилось раздражение, как в Украине, так и в Альянсе. Я знаю, что наши партнеры по НАТО объясняли Венгрии и продолжают это делать, что следует вернуть решение вопроса о языке образования в двусторонний формат. Но поскольку позиция министра Петера Сийярто находит поддержку на самом высоком политическом уровне Венгрии, то пока их путь — это злоупотребление принципом консенсуса в НАТО. По Вашему мнению, какие цели преследует венгерская сторона? Может сложиться впечатление, что Будапешт пытается решить свои вопросы с Вашингтоном за счет Украины. Я тоже слышал идеи относительно того, что венгры пытаются за наш счет улучшить свои отношения с американцами. Любая теория имеет право на жизнь, пока не доказано обратное. Но все же, мне кажется, что данная ситуация куда проще. Последние выборы в Венгрии показали, что радикальная националистическая политика Орбана (премьер-министр Венгрии Виктор Орбан — прим.ред.), и не только по отношению к Украине, воспринимается венграми позитивно. Не вижу причин, почему венгерским политикам "резать курицу, которая несет золотые яйца". Хотели бы они что-то выторговать от тех же американцев? Возможно. Хотя я не уверен, что это их 14 » Грушевського,5 №06(25), 2018

главная цель и что результаты такого барыжничества будут для них позитивными. Какие шаги Вы видите по урегулированию данного вопроса в НАТО, раз уже пока его не удается перевести только в двусторонний формат? Безусловно, мы говорим с союзниками по НАТО и основными нашими партнерами, в том числе США. Очевидно, без их поддержки не было бы встречи на уровне президентов государств‑членов НАТОУкраина-Грузия на июльском саммите Альянса. Украина все равно выполнит рекомендации Венецианской комиссии. Это, в первую очередь, надо нашим украинским детям, родной язык которых не украинский. Мы внесли выполнение этих рекомендаций в Годовую национальную программу под эгидой Комиссии Украина-НАТО на 2018 год. Сейчас как раз прошла оценка ее выполнения, и НАТО увидит, какие рекомендации выполнены, какие — еще нет. Например, уже были проведены консультации с представителями этнических объединений по подготовке специальных учебных программ и учителей. Однако еще остаются проблемные моменты. Сейчас венгерская дипломатия ссылается в основном на две рекомендации: продлить срок имплементации закона "Об образовании" на 2023 год и вынести за рамки его действия частные школы. Мы наблюдаем позитивное развитие в выполнении обоих рекомендаций. Уверен, что наши законодатели в ближайшее время рассмотрят предложения правительства Украины, и мы сможем продемонстрировать, как мы выполняем взятые на себя обязательства. Как наши партнеры по НАТО воспринимают инициативу относительно закрепления в Конституции евроинтеграционного и евроатлантического курса Украины? Это не уникальный случай, похожие положения в Конституции есть, например, у Грузии. Такая позиция Украины является для наших партнеров не только демонстрацией серьезности намерений, но и определенного, если хотите, уважения Украины к НАТО. Мне понравились слова одного высокопоставленного руководителя НАТО во время его недавнего визита в Украину, который сказал, что "для многих

На фото: Вадим Пристайко

из нас это является честью, что еще одна нация считает НАТО организацией, привлекательной для вступления". Это помогает нам в диалоге о ПДЧ? Я не думаю, что это является аргументом в споре о ПДЧ. Не все так просто. Но точно, одним из таких аргументов всегда был уровень поддержки населения идеи вступления в Альянс. Конечно, когда наши депутаты, отзываясь на очевидный запрос украинского общества, принимают соответствующее решение, то это не может не находить отзыва в Альянсе. Диалог о ПДЧ сам по себе непростой. Если оставить в стороне технические вопросы готовности Украины к этому очередному шагу на пути евроатлантической интеграции и сосредоточиться на политической составляющей, то следует признать существование части союзников, искренне считающих, что любой прогресс Украины на пути к НАТО может рассматриваться агрессивной Россией как провокация. Такие члены НАТО искренне убеждены, что нам нужно взять паузу. Я уверен, что данный образ мышления как раз и навязывается Россией. Более того, он опасен тем, что для закрепления подобной точки зрения Россия будет готова к повышению уровня агрессии. По моему мнению, только четкая позиция НАТО о том, что свое будущее Украина должна выбирать сама, без давления извне, сможет расставить все точки над "і". Есть другая часть членов НАТО, которая считает, что у Украины уже есть все необходимые механизмы взаимодействия и без ПДЧ, есть 10‑летний опыт выполнения программ НАТО. Такие союзники готовы помочь нам двигаться дальше. Есть еще третья часть, особенно те, кто пришел

в Альянс недавно и понимают важность такого механизма, как ПДЧ. Вот эта часть открыто говорит, что, осознавая все риски, мы рекомендуем пригласить Украину к ПДЧ. Между всеми тремя группами происходят дискуссии о том, каким должен быть следующий шаг. Мы же уверены, что, имея практику выполнения 10‑ти годовых национальных программ, которые кандидаты на членство выполняли в рамках ПДЧ, почему бы не назвать это тем, чем оно есть — программой действий Украины относительно членства в Альянсе. Готовы ли в НАТО усилить сотрудничество в вопросе кибербезопасности в контексте будущих выборов в Украине? Существует специальный Трастовый фонд, который завершил свой первый этап. Страны НАТО вкладывают в это свои знания и средства, руководит этим Трастовым фондом Румыния. Определенные средства кибербезопасности, приборы и технологии уже были переданы Украине, а именно МИД, СБУ, которая осуществляет контроль с нашей стороны, и Укрспецсвязи. Вторым этапом предусматривается помощь по защите серверов ЦИК для безопасного проведения выборов. Специалисты из ЦИК, СБУ и Укрспецсвязи передали свои предложения НАТО, как аппаратную часть, так и финансовую. Могу сказать, что запросы довольно серьезные, сейчас страны-члены решают, как помочь Украине в тех объемах, которые требуются. Я надеюсь, что мы успеем вовремя все установить и защитить серверы и системы к выборам. Текст: «Интерфакс-Украина» Фото: «УНИАН»

Грушевського,5 №06(25), 2018 » 15

КОМЕНТАР

ГЕНДЕРНІ КВОТИ

ЖІНКИ В ПОЛІТИЦІ У діючому законодавстві України, а саме в Законах України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» та «Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків» закріплено визначення так званих «позитивних дій». Олександра Голуб, голова громадської організації «Ліга захисту прав жінок «Гармонія рівних». озитивні дії — це спеціальні тимчасові заходи, що мають правомірну, об’єктивно обґрунтовану мету, спрямовану на усунення юридичної чи фактичної нерівності у можливостях для особи та/або групи осіб реалізовувати на рівних підставах права і свободи, надані їм Конституцією і законами України. Гендерні або виборчі квоти є яскравим прикладом позитивних зобов’язань держави. Але положення, що містяться у згаданих законах, за своїм змістом є переважно декларативними: хоча вони і передбачають застосування позитивних дій та забезпечення представництва жінок і чоловіків у виборчих списках, проте не містять конкретних механізмів їх впровадження. У 2015 році, вперше на законодавчому рівні, в Законі України «Про місцеві вибори» було встановлено так звану «ґендерну квоту» — обмеження щодо кількості представників однієї статі у виборчих списках кандидатів у депутати на місцевих виборах. Так, згідно з ч. 3 ст. 4 цього Закону «представництво осіб однієї статі у виборчих списках кандидатів у депутати місцевих рад у багатомандатних виборчих округах має становити не менше 30 відсотків загальної кількості кандидатів у виборчому списку». Крім того, Закон України «Про політичні партії в Україні» було доповнено нормою щодо включення до статуту партії відомостей про «розмір квот, що визначає мінімальний рівень представництва жінок і чоловіків у виборчому списку кандидатів у народні депутати України від партії у загальнодержавному окрузі, кандидатів у депутати місцевих рад в багатомандатних виборчих округах і має становити не менше 30 відсотків загальної кількості кандидатів у виборчому списку». Проте запроваджені положення відрізнялися суттєвим браком механізму їх виконання. Це підтвердилось також правозастосовною та судовою практикою під час проведення місцевих

16 » Грушевського,5 №06(25), 2018

виборів у 2015 році. Так, ЦВК у своєму Роз’ясненні № 362 від 23 вересня 2015 року зазначила, що недотримання положення Закону України «Про місцеві вибори» щодо представництва осіб однієї статі у виборчих округах не є підставою для відмови в реєстрації кандидатів у депутати у багатомандатному виборчому окрузі з виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, районних у містах рад. Крім того, 30 вересня 2015 року Київським апеляційним адміністративним судом за позовами двох політичних партій щодо оскарження вищезгаданого Роз’яснення Центральної виборчої комісії було прийнято протилежні за змістом рішення: постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року у справах № 875/36/15 та № 875/37/15. Одна з цих постанов пізніше була оскаржена Центральною виборчою комісією та скасована Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 жовтня 2015 року у справі № 875/36/15. Тобто, у зв’язку із ситуацією, що склалась, а саме із відсутністю відповідальності за недотримання ґендерної квоти, дана норма не була виконана усіма політичними партіями. Хоча за оцінками Комітету виборців України вищезгадані зміни до законодавства є в цілому прогресивними. Враховуючи ухвалену парламентом у першому читанні виборчу реформу, є сподівання, що врешті Україна отримає працююче гендерне квотування. Адже запровадження новели у вигляді обов’язкових гендерних квот та відповідальності за їх недотримання простимулює політичні партії залучати жінок як кандидатів у виборчі списки та в цілому позитивно відобразиться на рівні представництва жінок в українському парламенті. Фото: ГО «Ліга захисту прав жінок «Гармонія рівних»

Грушевського,5 №06(25), 2018 » 17

ЗАКОНОДАВСТВО

УРЯД

ДОДАТКОВА ПЕРЕВІРКА ЧИ РИЗИК ДЛЯ ЖИТТЯ Нещодавно знову отримали чергову порцію критики до нашого законопроекту, який має в майбутньому врегулювати питання з безпекою транспортних засобів та зробити пересування автомобілем загалом максимально безпечним та комфортним. Віктор Довгань, заступник Міністра інфраструктури України з питань європейської інтеграції. деться про законопроект "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері безпеки експлуатації колісних транспортних засобів відповідно до вимог Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони", який було розроблено спільними зусиллями Мінінфраструктури та європейськими експертами саме з метою максимального наближення норм нашого законодавства до законодавства ЄС. Яка мета цього законопроекту? Насамперед — убезпечити рух транспортних засобів всередині нашої країни шляхом проходження додаткових перевірок та техоглядів транспорту. Проте наша ініціатива зустріла жорстку критику. Можливо, проблема полягає у тому, що громаді бракує пояснень, які б розкрили суть даного документа та його переваги для українців. Саме тому я хотів би почати саме з тих аспектів, які найбільше турбують українських водіїв. Перереєстрація Всі держави-члени ЄС мають визнавати свідоцтва придатності до експлуатації, видані іншими державами-членами. Але (!) це не має впливати на право держави перевіряти свідоцтво придатності до експлуатації та ідентифікацію автомобіля під час перереєстрації. Крім того, держава має право вимагати проведення нової перевірки на придатність до експлуатації. Вважаю, що додаткові заходи безпеки ще нікому не завадили. Повторні перевірки Є й виняткові випадки, коли Директива 2014/45/ЄС, незважаючи на дату останньої перевірки транспортного засобу на придатність до експлуатації, дозволяє державі або компетентним органам вимагати повторення його проходження до настання дат, встановлених законодавством. Такі випадки включають:

18 » Грушевського,5 №06(25), 2018

— зміну власника свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу; — поставарійні "травми" авто, зокрема основні компоненти безпеки транспортного засобу (колеса, підвіска, зони деформації, системи подушок безпеки, рульове управління або гальма тощо); — зміну або модифікацію систем безпеки і штучного клімату транспортного засобу; — досягнення транспортним засобом пробігу у 160 тис. км; — випадки серйозного порушення безпеки дорожнього руху. При цьому, із вищевказаних підстав законопроектом передбачається проведення повторної перевірки транспортних засобів лише (!) у випадку зміни власника свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, а також у випадку зміни або модифікації систем безпеки і штучного клімату транспортного засобу. Застосування інших підстав для повторної перевірки автотранспорту відбудеться після визначення їх у Порядку проведення перевірки на придатність транспортних засобів до експлуатації, який визначає, зокрема: — категорії невідповідності за рівнем її небезпечності стосовно складових частин, систем транспортного засобу, що перевіряються; — строки усунення виявлених невідповідностей; — визначення підстав для проведення повторної перевірки транспортного засобу на придатність до експлуатації незалежно від дати проведення останньої перевірки тощо. Необхідність перевірки транспортних засобів на придатність до експлуатації незалежно від дати проведення останньої перевірки при виїзді за зону митного контролю України. Автомобілі з несправними технічними системами впливають на безпеку дорожнього руху і можуть призвести до дорожньо-транспортних пригод з травмованими або загиблими. Проведення

додаткової перевірки транспортних засобів до моменту його виїзду за межі зони митного контролю України зменшить цей вплив. При цьому мало хто усвідомлює, що за безпеку транспортного засобу в будь-якому разі несе відповідальність держава, адже відповідно до Директиви, перевірка на придатність до експлуатації є саме державною функцією, а отже, має здійснюватися або державою, або уповноваженими органами. Тому, навіть якщо національна система уповноважує на це приватні органи, держава постійно несе відповідальність за перевірку на придатність авто до експлуатації. Наразі перехідними положеннями законопроекту передбачено застосування таких норм добровільно до 1 січня 2022 року та в обов’язковому порядку з 1 січня 2022 року. Ведення баз даних чи реєстрів про перевірку транспортних засобів до експлуатації. У нашому випадку це неможливо. Законопроектом передбачено внесення до Єдиного державного реєстру (який веде Міністерство внутрішніх справ) інформації про придатність транспортних засобів до експлуатації. До цієї інформації мають доступ працівники "Укртрансбезпеки" задля проведення придорожнього огляду транспортних засобів. Своєю чергою до бази даних "Укртрансбезпеки" вноситься інформація про результати придорожнього огляду транспортних засобів, який здійснюється за методами контролю та іншими параметрами, ніж ті, які застосовуються під час перевірки на придатність транспортних засобів до експлуатації. Отже, зазначена інформація, що заноситься до цих баз даних, не є тотожною, у зв’язку з чим їх об’єднання недоцільне. .............................................................................. Директива про періодичні тестування на придатність до експлуатації для моторних транспортних засобів та їх причепів (2014/45/ЄС) фактично припиняє дію Директиви 2009/40/ЄС, проте в даному випадку це має лише полегшити умови пересування транспортних засобів всередині країни, а також зробити автошляхи України безпечнішими для водіїв та пасажирів. Необхідно зазначити, що дані директиви не мають на меті ускладнити життя всім нам. Вони спрямовані на те, щоб захистити від негативних наслідків через невідповідне ставлення до власного транспортного засобу та його "здоров’я". Зрештою, спитаймо себе, що краще: пройти додаткову перевірку чи ризикувати життям? А що оберете ви?

Грушевського,5 №06(25), 2018 » 19

ЗАКОНОДАВСТВО

ІНША ТОЧКА ЗОРУ Законопроект "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері безпеки експлуатації колісних транспортних засобів відповідно до вимог Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони" фактично є оновленою версією законопроекту №7317, при цьому в ньому виправлені деякі недоліки останнього та повніше відображені положення Директив 2014/45/ЄС та 2014/47/ЄС. Ольга Кулик, Любов Акуленко, ГО "Український центр європейської політики" Варто одразу відзначити, що техогляду підлягають усі транспортні засоби, як комерційні, так і приватні, та його здійснення є платним. Окрім чітко встановлених Директивою 2014/45/ЄС періодичних перевірок (раз на два роки), пропонується ввести й додаткові перевірки. Передбачено проходження техогляду, зокрема, при кожній реєстрації та перереєстрації машини, при зміні власника та при виїзді за межі зони митного контролю України. Натомість у ЄС при зміні власника транспортного засобу техогляд не потрібен. Особливо незрозумілою є історія щодо необхідності проходження техоглядів при виїзді транспорту за межі зони митного контролю України. Така незрозумілість виникає щонайменше з двох причин: якою є мета проходження таких перевірок, якщо машина 20 » Грушевського,5 №06(25), 2018

УРЯД

пройшла техогляд і на момент виїзду за межі митної території України його результати не втратили чинність; якщо дійсно є нагальна необхідність проведення техоглядів, то законопроектом не визначені строки, в які він має здійснюватися. Разом з тим, чому б не закріпити в національному законодавстві положення Директиви 2014/45/ЄС, які дають право державі-члену ЄС (але не зобов’язують!), незважаючи на дату останнього техогляду, вимагати повторення його проходження до настання строку проведення чергового огляду, в таких випадках: після аварії, що вплинула на основні компоненти безпеки транспорту, такі як: колеса, підвіска, зони деформації, системи подушок безпеки, рульове управління або гальма; у випадку зміни або модифікації систем чи їх складників, що впливають на безпеку дорожнього руху або довкілля; при зміні власника свідоцтва про реєстрацію машини; при досягненні пробігу в 160 тис. км; у випадках серйозного порушення безпеки дорожнього руху. За результатами здійснення придорожнього огляду комерційного транспорту реєструватимуть у базі даних Укртрансбезпеки. Виникає питання щодо доцільності ведення різних баз даних чи реєстрів, якщо європейці зводять такі результати в єдину базу. Законопроект передбачає можливість наявності електронного носія (тобто мікрочипа) у свідоцтві про придатність транспорту до експлуатації. Законодавство ЄС взагалі не передбачає навіть потенційної необхідності такого мікрочипа, так само, як і наявності бланків самих свідоцтв. Законопроектом передбачено задіяння декількох державних органів при визначенні суб'єктів господарювання, які матимуть право здійснювати техогляди (МВС, Мінінфраструктури). При цьому функція МВС полягатиме в занесенні до реєстру визначених суб’єктів господарювання за поданням Мінінфраструктури. Ще одна важлива норма: законопроект визначає однією з умов відсутності у СТО конфлікту інтересів те, що вони не мають права здійснювати господарську діяльність з техоглядів та з технічного обслуговування і ремонту одночасно. В такій редакції норма цього Законопроекту викривлює логіку схожої європейської норми, а саме: центр тестування не може здійснювати ремонт та обслуговування того транспортного засобу, який він перевіряв на придатність до експлуатації, у разі виявлення під час такої перевірки недоліків. Тобто не можна ремонтувати саме те авто, яке пройшло техогляд на цій СТО, проте є змога ремонтувати інші автомобілі, які не проходять техогляд на цій СТО. Текст: Віктор Довгань Фото: з відкритих інтернет-джерел

Грушевського,5 №06(25), 2018 » 21

ОСОБИСТІСТЬ

ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ

МНЕ ДОВЕРЯЮТ - ЭТО САМОЕ ЦЕННОЕ

Об итогах уходящего года, новом жизненном этапе и планах на 2019 год рассказала Инна Силантьева, эксперт в сфере социальной политики, общественный деятель, Председатель Всеукраинского Женского Движения «ЖІНКИ ЗА ЗМІНИ», основатель и Глава Благотворительного Фонда Инны Силантьевой, учредитель школы персонального брендинга и политических PR-технологий. Инна Васильевна, подводя итоги уходящего года, каким он был для Вас? Уходящий год переполнен испытаниями и событиями, которые навсегда изменили мою жизнь и отношение ко многим людям. Что касается рабочих моментов, 2018 год стал очень успешным: абсолютно все задачи, которые ставила перед собой, все цели были достигнуты! Я инициировала и провела ряд «Круглых столов» в Верховной Раде Украины на остросоциальные темы. На протяжении года я посетила многие регионы Украины в рамках тура Всеукраинского Женского Движения «Жінки за зміни». Я узнала глубинные проблемы каждого города, в котором мы были. К моему движению присоединились сотни женщин-лидеров с активной жизненной позицией. Именно эти женщины выступают за изменения и готовы брать на себя инициативу. Я горжусь, что мне доверяют — это самое ценное. В этом году я воплотила в жижнь давнюю мечту и открыла Благотворительный Фонд Инны Силантьевой. На презендации Фонда я передала Обществу Красного Креста Украины инвалидные коляски. Цель одна — приносить пользу людям и стране. Вас пригласили присоединиться к Институту реабилитаций и социальных технологий, в котором Вы занимаетесь помощью людям с инвалидностью. Почему выбрали именно это направление? Наверное, моя миссия — помогать тем, кто нуждается и творить добро. Полгода назад меня сбил автомобиль, и 2 месяца я находилась в больнице в лежачем состоянии. Страшно осозновать свою беспомощность… В Украине более 3 млн. людей с инвалидностью, нуждающихся в помощи и поддержке. Когда, профессор Национального университета «Острозька академія», доктор юридических наук, Виктор Леонтиевич Костюк, пригласил возглавить 22 » Грушевського,5 №06(25), 2018

новое для меня направление в Институте реабилитаций и социальных технологий, я без раздумий приняла предложение. К нашему Институту присоединились более 38 тысяч людей с инвалидностью и особыми потребностями. Мы оказываем им помощь и поддержку. Согласны ли Вы, что медреформа и соцполитика крайне проблемные направления? Да, в стране сейчас колоссальная проблема с воспроизводством населения. Каждый год в Украине на 200 000 умерает больше людей, чем рождается. Нация вымирает. Происходит массовый выезд профессиональных врачей за границу из-за низкой заработной платы. Безусловно, больше всего страдают пенсионеры и люди с инвалидностью. Для них вопрос качественных медицинских услуг жизненно важный. Любая реформа должна быть направлена на обеспечение доступности и удобства услуг для граждан. Реформа — иными словами, приближение определенных систем услуг для отдельных категорий граждан. После принятия медицинской реформы, стали закрываться амбулатории, больницы в селах и маленьких городах. Происходит массовый выезд профессиональных врачей за границу из-за низкой заработной платы. Безусловно, больше всего страдают пенсионеры и люди с инвалидностью. Для них вопрос качественных медицинских услуг жизненно важный. При этом медреформа не имеет целостного и комплексного характера. Прежде всего было необходимо разработать национальную стратегию здравоохранения и комплексно обсудить ее в обществе, как среди институтов гражданского общества, так и среди экспертов, общественных деятелей, профессионалов в сфере медицины. У наших врачей отсутствует правовая защита. Из-за низкой зарплаты происходит отток. Нет надлежащих рабочих мест, нет средств для того, чтобы предоставлять качественные медицинские услуги.

На фото: Инна Силантьева

Я помогаю разработать личный бренд и противодействовать информационным атакам

Грушевського,5 №06(25), 2018 » 23

ОСОБИСТІСТЬ

Профессиональные врачи уехали, а те кто остались, не имеют должного образования и практики. Как и везде, есть исключения, те самые врачи, которых называют — от Бога. Таким был мой брат и дядя. Ранее упоминали, что Вы из династии медиков, а сейчас пишите книгу о врачах. Связаны ли эти факты? В моей семье действительно есть «медиК нашему цинская ветвь». (слезы) Институту Я не могу не сказать о брате. Он был дейприсоединились ствительно врачом более 38 от Бога. Мой любимый тысяч людей с и единственный брат Побел Евгений, доктор инвалидностью медицинских наук, и особыми доцент, заведующий капотребностями. федрой травматологии и ортопедии, главный Мы оказываем специалист городского им помощь и департамента охраны поддержку здоровья по вопросам травматологии и ортопедии. Такие люди нужны нашей стране. Для меня больно об этом говорить, 4 месяца назад мы его потеряли. Ему было всего 40 лет. Сейчас у меня живет его 4‑летняя дочь Маша. Мы с мужем все свое тепло отдаем этой маленькой девочке. Хочу чтобы ее жизнь сложилась хорошо и все для этого сделаю. Малышка уже ходит на гимнастику (улыбается). Брат ушел из жизни не зная, что его жена в ожидании второго ребенка… Он был действительно врачом от Бога. Мой любимый и единственный брат Побел Евгений, доктор медицинских наук, доцент, заведующий кафедрой травматологии и ортопедии, главный специалист городского департамента охраны здоровья по вопросам травматологии и ортопедии. Мой брат, Евгений, спас сотни жизней, посвятив всего себя работе. Он вошел в топ 50 лучших врачей Украины и всю жизнь делал очень сложные операции на шейке бедра и др. Причем делал это иногда в самых сложных и порой жутких условиях. Оперировал не только в Запорожье, но и в Криворожской городской больнице № 9, где не было самого элементарного и других городах СНГ. Он был очень скромным и безгранично талантливым человеком и профессионалом своего дела. Мой родной дядя, профессор и хирург-травматолог, доктор медицинских наук, автор более 250 научных трудов и 7 монографий, Анатолий Побел заменил мне отца. Его почитали и любили во всем СНГ. Он был примером человечности и любви 24 » Грушевського,5 №06(25), 2018

ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ

к ближнему, показал, как важно быть профессионалом в своей работе. До последних дней жизни проводил операции, помогая людям, независимо от их статуса и финансового состояния. Мне очень приятно, приезжая в Запорожье, встречать людей, которым они помогли, спасли жизни и сохранили здоровье. Я горжусь своей семьей, горжусь своим дядей, который навсегда останется в моем сердце Человеком с большой буквы. В память о брате и дяде родилась идея написать книгу. Главные герои книги — доктора Евгений и Анатолий Побел, а также люди, которым они спали жизни. Именно те люди, которые были на грани смерти. У таких талантливых медиков были все возможности переехать в Словакию, Венгрию, Швейцарию и США, но они остались работать и жить на Украине. Страна должна знать и помнить своих героев, настоящих патриотов и гениальных врачей. Каким из ваших проектов Вы гордитесь больше всего? Искренне горжусь своей командой и нашими реализованными проектами. В каждый проект я вложила частичку своего сердца, вот несколько из них: «Відчути книгу», благодаря которому слабовидящие детки получили mp3‑плееры с известными произведениями украинских писателей и музыкальные инструменты. За качественную работу и результат была награждена ООН. Один из самых успешных проектов — «Клуб детского плавания», который мы с мужем открывали в летний период на реках, а в зимний период в бассейнах. За 6 лет проекта более 16 тысяч детей по всей стране научились плавать. Проект «HELP SPORT» объединил вокруг идеи здорового образа жизни и занятий спортом тысячи украинцев. Одна из главных целей — поднять вопрос проблемы спортивной инфраструктуры. Проект инициировал народный депутат Украины Денис Силантьев в 2015 году. Ежегодно вместе с командой мы ездим в разные интернаты Украины, и дарим деткам аудиокниги и музыкальные центры, чтобы они развивались. Можно бесконечно говорить о проектах, и их значимости, но лучше детальнее ознакомиться с ними на сайте фонда. Вы всегда идете вместе рука об руку с супругом. Что помогает Вашему мужу Денису Олеговичу Силантьеву быть первым в спорте и конструктивным политиком. Я всегда готова много говорить о муже. А как же иначе (улыбается)? Нами движет любовь. Мы вместе уже 17 лет.

На фото: Инна Силантьева и Денис Силантьев

Его имя знают во всем мире. Денис Силантьев — серебряный призер Олимпийских игр, чемпион мира и Европы по плаванию, четырехкратный обладатель Кубка мира, «Мистер Баттерфляй» можно бесконечно перечислять его регалии, он неоднократно поднимался на пьедестал под гимн Украины… Он входит в число эффективных народных депутатов в этом созыве Верховной Рады Украины. Депутат, которому верят и, которого любят. Он высокообразованный и духовный человек. В 2001 году защитил кандидатскую диссертацию по теме: «Коррекция физического развития слабовидящих детей средствами плавания». Впервые за историю независимой Украины благодаря инициативе Дениса Силантьева и настойчивости Олега Ляшко в бюджете выделили 200 млн. грн на строительство бассейнов. За 25 лет

спортивной карьеры он знает изнутри, что такое плавать в нечеловеческих условиях: побитая плитка в бассейне, мутная вода и др. В политику мой муж шел со своей программой и четкими целями. У нас доверительные отношения и я даже разрабатывала для него PR-стратегии личного бренда. За последние несколько лет ко мне обращаются за советом как к эксперту в сфере личного брендинга и политического консалтинга. Я реализовала проекти для представителей мира бизнеса, шоу-бизнеса и политики. Занималась PR-коммуникациями на выборах 2012 года, PR-коммуникациями на чемпионате Евро2012. Разработать личный бренд, создать необходимый имидж, противодействовать информационным атакам, налаживать контакты и позиционировать

Грушевського,5 №06(25), 2018 » 25

ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ

На фото: Инна Силантьева с племянницей Машей

ОСОБИСТІСТЬ

бренды на рынке — это ко мне. Если вы выбираете PR-стратега, то главным залогом успеха является доверие. Ведь это кропотливая работа изо дня в день, требующая сил и поиска компромиссов. Я люблю то, чем занимаюсь. Но какой бы работой я не занималась, мне всегда была близка социальная сфера. Во всех начинаниях меня всегда поддерживает муж, мои близкие и родные. Мы много лет помогаем деткам с особенными потребностями, деткам из интернатов и многодетных семей, а сейчас уже больше двух лет занимаемся детками переселенцев. 26 » Грушевського,5 №06(25), 2018

Что пожелаете нашим читателям в Новом Году? Мирного неба над Украиной и побольше детских улыбок вокруг (улыбается). Украина — мой дом, желаю, чтобы в доме наступил мир и во всех семьях укоренились благополучие и порядок! Пускай все добрые мечты сбудутся! Крепкого здоровья, настоящего счастья и веры в светлое будущее! Текст: Наталия Чеп Фото: Александр Голуб

КОМЕНТАР

ЗАХИСТ ПРАВ ЛЮДИНИ

ДОСТУП ДО ПРАВОСУДДЯ Останнім часом все частіше юристи та судді почали застосовувати на практиці положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецеденти Європейського суду з прав людини. Євген Пеліхос, адвокат, партнер АО "Могильницький та партнери". гідно Конвенції та практики Європейського суду з прав людини кожен повинен мати право на ефективний захист та доступ до правосуддя. Натомість, в Україні правоохоронці, зокрема в особі ГПУ, дозволяють собі не тільки обмежувати доступ осіб до правосуддя, вони просто закривають всі шляхи до ефективного захисту. Як? Дуже просто, але зовсім незаконно. Генеральна прокуратура України може прийняти рішення про надання грифу секретності судовому рішенню, зокрема вироку суду. Подібних прецедентів ще не знала світова юридична практика. Так, вирок є різновидом судових рішень, які в Україні є відкритими без жодних обмежень. Про це прямо зазначено у ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень». Не оприлюднюється лише та частина судових рішень, що містить інформацію, яка за рішенням суду щодо розгляду справи у закритому судовому засідання підлягає захисту від розголошення. Крім того, заборона на оприлюднення не стосується права на доступ до судового рішення особи, якою це судове рішення безпосередньо стосується. Доступ до вироку гарантовано ст. 9 Закону України «Про доступ до судових рішень». Більш того в чинному законодавстві наявна пряма заборона засекречувати вироки суду, прийняті в порядку Кримінального процесуального кодексу України. Відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений. Згідно положень Кримінального процесуального кодексу України, учасники судового провадження, а також особи, які не брали участі у кримінальному провадженні, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки, не можуть бути обмежені у праві на отримання в суді як усної, так і письмової інформації щодо результатів судового розгляду та у праві на ознайомлення з процесуальними

рішеннями й отримання їх копій. Судове рішення, ухвалене у відкритому судовому засіданні, проголошується прилюдно. Згідно з Законом України «Про державну таємницю», не відноситься до державної таємниці інформація, доступ до якої відповідно до законів та міжнародних договорів, згодана обов’язковість яких надана Верховною Радою України, не може бути обмежено. Таким чином, в силу вказаного закону, у разі включення до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, або до розгорнутих переліків цих відомостей інформації, яка не відповідає категоріям і вимогам, передбаченим статтею 8 цього закону, або порушення встановленого порядку віднесення інформації до державної таємниці заінтересовані громадяни та юридичні особи мають право оскаржити відповідні рішення до суду. Законом України «Про державну таємницю» передбачено, що засекречування матеріальних носіїв інформації здійснюється шляхом надання відповідному документу грифу секретності посадовою особою, яка готує або створює документ, виріб або інший матеріальний носій інформації. Тобто засекретити документ можливо лише в момент його виготовлення та не можна це робити вже після виготовлення документу. Однак на практиці трапляються випадки, коли замість суду судове рішення саме засекречують прокурори. Очевидно, що такі дії свідчать лише про непрофесіоналізм та намагання приховати як від учасників судового процесу так і від широкого загалу не державну таємницю, а власні грубі порушення прав та інтересів учасників справи. Наразі суди мають дати свою оцінку вказаній проблематиці, однак в будь-якому випадку існування таких прецедентів однозначно заважає нашій країні на шляху розвитку демократичних цінностей, оскільки фактично склалась ситуація за якої кожен прокурор може, наприклад незаконно позбавити особу її майна і при цьому така особа буде позбавлена реальної можливості захистити та відновити свої права. Фото: особистий архів Є. Пеліхоса

ВИБОРИ 2019

ЦВК

У ЦИК МНОГО НОВАТОРСКИХ ИДЕЙ Ознакомившись уже с деятельностью и организационной структурой ЦИК, как вы считаете, вам предстоит трудный период? Мы живем в непростое время и, вступая в должность, я осознавала груз ответственности и понимала, что будет тяжело. Если сказать коротко, то ситуация приблизительно 50 на 50. С одной стороны, мы были удивлены многими вещами с точки зрения уровня профессионализма и отработки различных, скажем так, стрессовых ситуаций. В ЦИК очень квалифицированный Секретариат, это огромное преимущество и достижение комиссии за многие годы. Потому что люди действительно высокопрофессиональные и с удивительным редким для сегодняшнего дня желанием отстоять интересы институции, в которой они работают. Например, на одной из пресс-конференций в ответ на ошибочную информацию была быстрая, профессиональная и такая с обидой реакция сотрудника о том, что данная информация доступна и можно ознакомиться с ней прежде, чем говорить неправду. Минус же заключается в том, что с 2014 года никто о выборах не думал. Выборы прошли в 2014 году, а о том, что они должны состояться в 2019 году, можно так сказать, "забыли". Забыли о членах предыдущих комиссий. И то обстоятельство, что ты не находишься в фокусе внимания, сказалось отрицательно. Например, это касается законодательства. Потому что все, что активно менялось с 2015 года, абсолютно потеряли при изменении избирательного законодательства. Появилась идея создания Избирательного кодекса, и она как-то вытеснила необходимость синхронизации изменений в законодательство с тем, как это влияет на избирательные процедуры. Начиная от кодекса административного судопроизводства, закона о госзакупках, связанных с системой ProZorro. Все это выпало. Стоит отдать должное предыдущему составу ЦИК, который старался отслеживать ситуацию и пытаться разрабатывать какие-то инновационные вещи. Но эти вещи не получали никакого развития в силу различных причин. Но как бы мы ни крутили, все, что связано с одним из основополагающих конституционных прав — правом голосовать и быть избранным, не может выпадать 28 » Грушевського,5 №06(25), 2018

На фото: Татьяна Слипачук

О предстоящих выборах 2019 года и работе ЦИК рассказала Татьяна Слипачук, глава Центральной избирательной комиссии Украины.

из списка приоритетов. И этот клубок проблем нам достался. Причем в таком временном периоде, когда ты понимаешь, что у парламентариев и в обществе уже избирательное настроение, и многие вещи перестают работать адекватно. Вторая сложность — это геополитическая обстановка, которая не может не сказываться. Мы отдаем себе отчет, что есть большая определенная игра, и ставки в ней достаточно высоки. Это, безусловно, привносит огромный градус ответственности, какое-то такое внутреннее напряжение, потому что каждый свой шаг ты соизмеряешь с этим. И в этой связи я считаю, что пресса и общественные организации также должны быть очень осторожными с какими-то оценками и заявлениями. Ведь это создает те посылы, которые могут провоцировать

или ускорять определенные негативные процессы, с которыми мы сами в одиночку не справимся. Сейчас мы зашли в ситуацию, когда скепсис в обществе относительно комиссии и всего того, что происходит на выборах, и так большой. Его усиление сейчас, когда один или максимум два игрока пытаются доказать обратное и заставить людей смотреть по-другому, наверное, неправильно. В нашей нынешней ситуации важно наполнять общественное обсуждение максимально здравым смыслом. У ЦИК есть много новаторских идей и желания менять некоторые процессы, но если посмотреть на ситуацию трезво, то сейчас основной приоритет — это все-таки поднять доверие к выборам как к процедуре, целиком. Для нас главное — обеспечить реализацию права голоса каждого гражданина. Какие могут проблемы с формированием избирательных комиссий? В 2019 году, кроме президентских и парламентских, у нас будут продолжаться выборы в объединенные территориальные громады, где тоже нужны избирательные комиссии. И по моим ощущениям и наблюдениям, как это происходило в предыдущие годы, те, кто хотел быстро и легко объединиться, они

объединились. Впереди у нас остались те, кто быстро и легко объединяться не будут. Это очень важный вопрос. В отношении избирательных комиссий сложности будут серьезные, как мне кажется. Часть из них мы постараемся нивелировать, но, наверное, полностью нельзя будет снять эти риски. Что касается первых, по расписанию на 2019 год, выборов президента, то если будет наблюдаться увеличение числа кандидатов, это приведет к увеличению количества членов комиссий в соответствии с законодательством. То есть, нет их верхнего количественного предела, и это проблема. Плюс часто кандидаты меняют своих членов комиссий, и эта ротация за избирательный период может проходить три, четыре, пять, шесть раз. И особенно эта ситуация проблемная, если меняется руководство комиссии. Опять-таки, вернусь к теме госзакупок, которая также может стать проблемой для членов избиркомов. Один из основных пунктов, где мы пытаемся все-таки внести изменения в законодательство, касается закупок через ProZorro. Ведь у нас срок полномочий окружных избирательных комиссий очень короткий, и за этот период они должны по закону проводить тендеры. А когда вносили изменения в закон

Грушевського,5 №06(25), 2018 » 29

ВИБОРИ 2019

о госзакупках, специфику избирательного процесса не учли. Во многих странах существует такая практика, что из общей системы исключаются закупки, осуществляемые избирательными комиссиями в избирательный период. Мы поднимаем сейчас этот вопрос, но, к сожалению, пока что не находим окончательного понимания со стороны Министерства экономики о сложности осуществления закупок людьми, которые попадают в избирательные комиссии, должны успеть принять планы закупок, осуществить все необходимые процедуры. Есть также вопрос, что если эта закупка сверхпороговая, то ее можно оспорить, и подача жалобы может заблокировать или вообще остановить весь процесс. По этой же причине существуют риски, связанные с тем, что у нас, например, не будет возможности развезти бюллетени. Кроме того, через тендерные процедуры должна происходить процедура закупки услуг СМИ. Да и само отсутствие сегодня Национальной телерадиокомпании как таковой требует внесения изменений в закон. Но мы над этим работаем, и я верю в положительный результат. Причем я хочу подчеркнуть, что мы поднимаем эти вопросы только на избирательный период. Возможно, уже на следующие президентские и парламентские выборы, которые будут в 2024 году, нужно продумывать какие-то особые процедуры для закупок, осуществляемых избирательными комиссиями. Как обстоит ситуация с Государственным реестром избирателей? Реестр действительно инструмент сложный и инструмент хороший. ЦИК является распорядителем реестра, и есть органы ведения и администрирования реестра на местах. Изначально они задуманы при местных администрациях и укомплектованы как отделы, что означает три человека там. В ЦИК мы отслеживаем, чтобы их не трансформировали в сектора, потому что тогда будет два человека, а это уже очень мало. Реестр связан со всем: фиксирует умерших, выбывших, получает информацию от всех других баз данных. Плюс люди постоянно приходят и меняют свои данные. Реестр достаточно объективен, по нему мы видим, в том числе, процессы миграции, где у нас появляется большее количество избирателей. Кроме того, в 2015 году были местные выборы, сейчас все время идут выборы в ОТГ, и это все тоже меняет конфигурацию избирательных участков и т. д. Реестр все это оперативно отслеживает. Например, ЦИК время от времени принимает решения, связанные с изменением границ избирательных участков, изменением центров избирательного округа. Потому что это все основывается на информации, которую мы получаем из реестра в результате проведения тех или иных выборов. 30 » Грушевського,5 №06(25), 2018

ЦВК

Очень важный вопрос — защита Государственного реестра избирателей, чем ЦИК сейчас серьезно занимается. В этом плане для нас важно решение парламента о перераспределении бюджетных средств для приобретения ЦИК оборудования и программного обеспечения, которые позволят защитить реестр избирателей от киберугроз. Мы также видим, что многое из существующего оборудования уже исчерпало свой гарантийный срок. Насколько тогда ЦИК готова к защите от таких киберугроз? У нас есть две глобальные системы, которые имеют принципиальное значение. Это Реестр, где формируются списки избирателей, и система "Выборы", которая обеспечивает фиксацию подсчета голосов. Обе эти системы уже давно конструировались, а оборудование, которое стоит, было поставлено в 2002, 2005, 2007 годах и т. д. Сейчас все меняется и угрозы другие. Реестр избирателей и система "Выборы" постоянно проходят мониторинг и аудит соответствующими нашими службами на предмет наличия уязвимостей. Выявленные уязвимости являются, в том числе, и характеристикой того, чего не хватает в системе. Одной из возможностей организовать закупку был Трастовый фонд НАТО. В силу ряда обстоятельств, она пока не пошла. Сейчас участники фонда объединились в спонсорский пул, и мы осуществляем закупку, в том числе, с помощью ОБСЕ и IFES. Благодаря этому мы скоро получим и новый софт. По пулам доноров мы покупаем большой объем оборудования. Закупка будет серьезная — свыше 27 млн. грн. Мы надеемся его получить где-то до середины января и успеем установить. Так что этот процесс запущен, и мы сейчас максимально его ускорили. Кроме того, как и на предыдущих выборах, есть договоренности со Службой безопасности Украины и Госспецсвязью, которые отдельно многие вещи проверяют, тестируют, мониторят. У них есть высококлассные специалисты и возможности. Мы прекрасно отдаем себе отчет о тех рисках, которые есть в кабелях "Укртелекома", и думаем, каким образом обезопасить их открытую часть. И надо отдать должное, что бригады "Укртелекома" на выборах дежурят в оперативном режиме. Говоря о кибербезопасности, важно понимать, что мы должны быть готовы к угрозам разного вида. Это могут быть наблюдатели, которые могут оказаться не совсем независимыми нашими внутренними или международными наблюдателями, фейковые новости, которые тоже могут быть достаточно тревожными, создавать атмосферу небезопасности голосования в том или ином месте. Есть целый комплекс вопросов, и мы стараемся ни один не упустить из виду. Текст: “Интерфакс — Украина” Фото: из открытых интернет-источников

МРІЄШ ПРО ЗОЛОТЕ СЯЙВО СВОЄЇ ШКІРИ? NEW

Офіційний дистрибь’ютор AHAVA в Україні: ahava.ua E-mail.ahavainukraine@gmail.com +38 044 221 03 25 +38093 022 56 19 ahava.ukraine Грушевського,5 №06(25), 2018 » 31

ПОГЛЯД ЕКСПЕРТА

ДОНБАС

ЗАВДАННЯ ГРОМАДСЬКОСТІ - ТИСНУТИ НА ВЛАДУ

Марино Іванівно, на вашу думку, справді так важко законодавчо врегулювати виборчі права цих людей? Виборчі права внутрішньо переміщених осіб — проблема, яка не перший рік зберігає гостроту і актуальність. Причому вона комплексна, бо торкається як їхнього права обирати і бути обраним. І загострення цього питання провокується тим, що радше за все, наступні парламентські вибори відбуватимуться за змішаною системою. Саме тому дуже важливо, щоб вимушені внутрішні переселенці змогли взяти участь у голосуванні за мажоритарною складовою — інакше мова піде про порушення рівного виборчого права, а це для країни, яка демонструє свої євроінтеграційні прагнення, дуже недобрий знак. Ще ганебніше виглядає ситуація із обмеженням виборчих прав цієї категорії людей на місцевих виборах — участь в цьому процесі загалом для внутрішньо-переміщених осіб досі унеможливлена! Люди, які через війну обрали нове місце постійного проживання, вже по три-чотири роки живуть в нових територіальних громадах, але не мають права обирати місцеві органи влади! Бути долученими до вирішення місцевих справ, що напряму впливають і на їхнє повсякденне життя. У парламенті зареєстровані законопроекти, які мали би вирішити проблему, але керівництво Верховної Ради і депутати, мабуть, не вважають це питання важливим. Із 2017 року ці проекти не рухаються. Завдання громадськості — тиснути на владу, щоб півтора мільйони внутрішньо-переміщених людей мали право брати участь у волевиявленні й бути обраними. Сьогодні на цьому знову і знову наголошує і міжнародна спільнота. Добрий десяток резолюцій ПАРЄ за останні часи містять таку вимогу до України. Серед них ключова Резолюція 2198 (2018) "Гуманітарні наслідки війни в Україні", прийнята у січні 2018 року, якою прямо передбачено низку рекомендацій щодо створення механізмів забезпечення права голосувати 32 » Грушевського,5 №06(25), 2018

На фото: Марина Ставнійчук

Серед невирішених проблем, що матимуть ймовірний вплив на перебіг і результати наступних президентських і парламентських виборів — внутрішні переселенці, яких за різними даними, налічується в державі від 1,5 до 1,8 мільйона осіб. Їхнє виборче право досі не є врегульованим. Про причини, явні і приховані смисли цього явища розповіла Марина Ставнійчук, експерт Венеційської комісії, голова ГО "За демократію через право".

внутрішньо переміщеним особам на всіх виборах, зокрема на місцевому рівні. Днями Конгрес місцевих та регіональних влад Ради Європи знову слухав доповідь з цього питання, де основна частина обговорення на пленарному засіданні була присвячена питанню неналежного захисту виборчих прав внутрішньо-переміщених осіб, що були змушені покинути свої домівки внаслідок російської агресії. Вкотре дана рекомендація — вимога забезпечити виборчі права внутрішньо-переміщених осіб. Зазвичай у кожної дії чи бездіяльності є якась причина. Тут є якась політична складова? Безперечно. Мені дуже шкода, але я вимушена це говорити. Влада на сьогодні не зацікавлена саме у таких виборцях, бо вони не є її традиційним електоратом. До того ж для цих людей вона нічого не робить, навпаки — їхнє життя суттєво ускладнене.

Вони ображені на владу за те, що вона не спромоглася створити умови забезпечення їх прав, дати їм ту соломинку, за яку вони могли би вчепитися, щоб власними силами вирішувати проблеми, але спираючись на державу. Ця бездієвість навіть показова, адже на вимогу громадськості ще у листопаді 2017‑го уряд нарешті ухвалив стратегію інтеграції внутрішньо переміщених осіб. Минув рік. Досі немає плану заходів її реалізації! А термін виконання — 2020 рік! Це знущання, не фаховість, не патріотизм — все відразу! Це абсолютно не державницька позиція, а позиція політичного егоїзму, яка матиме негативні наслідки для самих представників влади. Люди, відповідальні за цю ділянку роботи мають бути притягнуті до відповідальності за недбалість в роботі. Така демонстративна незацікавленість влади у вирішення проблем переселенців, звичайно, впливає на їхній електоральний вибір. І неважко передбачити, що голоси переселенців не поповнять електоральну скарбничку нинішнього президента і близьких до нього політсил. Адже саме вони не дають людям реалізувати їх конституційні права. І з урахуванням розуміння "токсичності" цього прошарку населення для своїх політичних перспектив, не мають бажання виправляти ситуацію. Чи зможуть люди через це у майбутньому позиватися до міжнародних судів? Звичайно, якщо до того використають всі засоби національного судового захисту. Але тут ситуація сумна — Верховний Суд ухвалив рішення, в якому йдеться про те, що законодавством не передбачено право для внутрішньо переміщених осіб голосувати на місцевих виборах. Таким чином новий склад Верховного Суду після так званої судової реформи, продемонстрував нерозуміння принципів верховенства права. Адже сама Конституція України гарантує рівні, загальні і прямі виборчі права для всіх громадян України. Якщо б у конкретній справі Верховний Суд приймав би конкретне рішення, яке ґрунтувалось би виключно на підставі законодавства України, то він би мав зобов’язати органи державної влади вжити превентивних заходів для того, щоб верховенство права у забезпеченні конституційних виборчих прав і свобод громадян України було реалізовано. Але і Верховний Суд цього не робить. Тобто сьогодні в Україні за великим рахунком і президент, і законодавча та виконавча влади, а також судова влада не захищають власних громадян. Тобто рішення міжнародних судів не на користь держави Україна в цьому питанні — цілком реальна перспектива? Безперечно, якщо будуть такі скарги до Європейського суду з прав людини, ми маємо

Верховенство права у нашій державі не сприймається як беззаперечна дійсність. Володимир Пилипенко, адвокат, заслужений юрист України, політик, представник України у Венеційській комісії у 2013-2017 р.

ВЕРХОВЕНСТВО ПРАВА ЧИ ПОЛІТИЧНІ ІГРИ ляньмо на Конституцію України. З початку незалежності кожна влада змінювала її під себе. З червня 1995 року - по вересень 2005 року в Україні існувала президентсько-парламентська республіка. Після скасування цього договору - з червня 1996-го - ця форма правління продовжувала діяти до вступу в силу прийнятих президентом Кучмою 8 грудня 2004 го змін до Конституції. На хвилі Помаранчевої революції Україна стала парламентсько-президентською. Залишив свій слід в історії і Янукович. Саме з його «господарської руки» країна перетворилася на президентсько-парламентську республіку. Однак після Майдану, вже 22 лютого 2014 го, ми повернулися до парламентсько-президентської форми правління. Як бачимо, у нас таке важливе питання, як форма державного правління, не є стабільним. Після приходу до влади нового президента ця форма змінюється. Мета зміцнити позиції, довше утриматися при владі. Така ситуація склалася, оскільки немає окремої статті в розділі I Конституції України «Загальні положення». Форма правління визначається в залежності від повноважень президента і парламенту, передбачених в розділах Конституції IV і V. Якби форму правління чітко зафіксували в першому розділі КУ, то не було б цього «жонглювання». Її неможливо було б змінити без всеукраїнського референдуму. Наразі верховенство права – це лише ідеал, але аж ніяк не українська дійсність.

Текст та фото: надані Володимиром Пилипенко

Грушевського,5 №06(25), 2018 » 33

ПОГЛЯД ЕКСПЕРТА

прогнозовано очікувати рішення, де на владу країни буде покладено відповідальність за те, що вона не гарантувала реалізацію виборчих прав громадян України. Не тільки рекомендації Парламентської Асамблеї Ради Європи — забезпечити виборчі права внутрішньо-переміщених осіб, а й більше — Венеційська комісія декілька разів звертала увагу України на необхідність створити механізми, які би забезпечити ці права. У свою чергу, рішення ЄСПЛ завжди пов’язані з позицією Венеційської комісії. Для мене очевидно, що Україна, як держава, і українська влада у випадку звернення до Європейського суду, програє цю ситуацію. Отже, терміново ще до рішень ЄСПЛ треба вирішувати ці питання! Окрім внутрішньо-переміщених осіб, є люди, які не проживають за місцем реєстрації через інші життєві обставини. І вони теж не можуть голосувати за місцем фактичного проживання. Полегшення процедури зміни виборчої адреси могло би вирішити проблеми і переселенців, і цих громадян? Якщо говорити про внутрішньо-переміщеПарламентські них осіб — в механізмі, політичні який сьогодні пропонується в проектах сили не мають виборчих законів, політичної волі не передбачено зміни вина запровадження борчої адреси. Прописана процедура, яка дає нової виборчої можливість заявним системи характером, за наявності певних обставин і документів, бути включеним до списків реєстру виборців і отримати можливість проголосувати. Але звичайно, є ще громадяни, які просто в силу різних об’єктивних причин проживають не за своїми виборчими адресами. Прикладом може бути категорія військовослужбовців, які перебувають на Сході України. Тож на найближчих загальнонаціональних виборах є актуальним питання забезпечення і їхнього права голосу. Дуже важливо і в цьому контексті змінити підходи й дати можливість нашим захисникам брати участь у волевиявленні. Завершуючи свої повноваження попередній склад ЦВК своєю постановою № 129 ухвалила зміни до Порядку тимчасової зміни місця голосування виборця без зміни його виборчої адреси. Наголошую на тому, що не постановою ЦВК, яку за рішенням суду або нового складу Комісії можна скасувати у будь який час, а саме на рівні закону має врегульовуватися одна із основних процедур у виборчому процесі — процедура голосування. Тому в законодавчому порядку питання надання можливості права 34 » Грушевського,5 №06(25), 2018

ДОНБАС

голосу громадянам України, виборча адреса яких знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, також має бути врегульовано. Враховуючи українські реалії, яку із виборчих систем ви назвали би оптимальною? Кожна із виборчих систем має свої недоліки й переваги. Для нас сьогодні, як ніколи, важливо структурувати політичну систему, створити незалежний її суб’єкт — політичні партії. В Україні використовували різні види систем у різних пропорціях, нині ж найкращий варіант — пропорційна система з відкритими регіональними списками. Чи є вірогідним запровадження такої системи? Попри гучні заяви про те, що буде ухвалений Виборчий кодекс, — я відкидаю таку можливість. Зараз немає політичної волі також і на зміну виборчої системи. Так, депутати можуть піти на хитрість і ухвалити кодекс у тому недолугому вигляді, в якому він сьогодні існує. Але це тільки ускладнить ситуацію — він реально застарілий, як технологічно, так і політично. Але і без ухвалення Виборчого кодексу є необхідність удосконалити всі виборчі закони для забезпечення відкритості виборчого процесу. Але оскільки сьогодні влада як ніколи зацікавлена в адміністративному ресурсі, то підозрюю, що і такі кроки не будуть здійснені. Але для запуску системи відкритих списків потрібна не тільки воля влади, а й усіх політичних партій. Відкриті регіональні списки мають демократизувати політсили, але чи готові вони до цього сьогодні? Відповідь на це запитання у тому, як відбувається підготовка до президентської виборчої кампанії. Попри те, що нові політичні сили неодноразово заявляли, що у них тривають переговорні процеси, реальних об’єднавчих процесів ми не бачимо. Тобто і парламентські політичні сили, і позасистемні сили теж не мають політичної волі на запровадження нової виборчої системи. Хоча гучний піар на цій темі існує. Крім того, треба мати на увазі, що пропорційна система завжди складніша для самого виборця. Реальне запровадження тієї ж пропорційки, вимагає певної підготовки не тільки організаторів виборів, політичних сил, а й, передовсім, самих громадян. Тут ми одразу ж виходимо ще на одну серйозну проблему — технічна застарілість і механізм виборчих процесів в Україні. Я сподіваюся, що в недалекому майбутньому ставлення до того ж електронного голосування, можливості збереження і використання виборчої інформації в он-лайні, буде набагато серйознішим. Текст: Марина Євтушок, “Апостроф” Фото: Дарія Давиденко

Грушевського,5 №06(25), 2018 » 35

36 » Грушевського,5 №06(25), 2018

Грушевського,5 №06(25), 2018 » 37

ПОГЛЯД ЕКСПЕРТА

НБУ

ЄДИНА БАЗА ПУБЛІЧНИХ ДІЯЧІВ Про поняття “публічний діяч” та чому це питання викликає резонанс у суспільстві, розповіла Ольга Драчевська, засновник, адвокат юридичної компанії « Інколанс», радник з юридичних питань першого віце-президента ТПП, Член Європейської Бізнес Асоціації. Ольга, розкрийте, будь ласка, поняття - публічний діяч? Публічні діячі – це особи, які відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» є національними, іноземними публічними діячами, діячами, які виконують політичні функції у міжнародних організаціях. Тобто, це перші особи держави, починаючи з президента України, закінчуючи керівниками державних підприємств, тощо. Але чому питання про визнання діяча публічним визиває такий резонанс? По-перше, слід почати з того, які саме ризики стоять перед державою, у частині особливої пильності щодо публічних діячів. Оскільки, публічними діячами ми визначаємо всіх тих, хто так чи інакше має владні повноваження, саме тому держава та міжнародні організації вважають таких осіб такими, що мають джерело корупційних ризиків та ризиків відмивання корупційних коштів. Через це, до публічних діячів мають бути застосовані особливі правила контролю фінансових операцій, що дозволить своєчасно виявляти випадки легалізації коштів, набутих ними в результаті корупційних діянь, зокрема отримання хабарів, розкрадання, неправомірного привласнення або нецільового використання майна, зловживання службовим становищем тощо. На кого саме покладений контроль щодо моніторингу за відповідними фінансовими операціями? Перш за все на Державний фінансовий моніторинг та Національний Банк України, які в свою чергу, зобов’язали нести тягар контролю за фінансовими операціями - банківські установи. Так, за 2017 р. на банківські установи було накладено штрафних санкцій за порушення правил фінансового моніторингу на суму 40,4 млн грн. Санкціям були піддані 13 банків з 33 перевірених. Причому нарахування штрафних санкцій за 9 «вагомих» порушень потягнули на 37,5 млн грн. Перевірка виявила ознаки 38 » Грушевського,5 №06(25), 2018

ведення ризикової діяльності (фіктивне підприємництво/схемні операції з відмивання коштів). Тобто, банківські установи мають одноосібно нести відповідальність за схвалення тих чи інших фінансових операція. Фактично, Національний банк відмовляється роз’яснювати українцям та представникам фінансових установ за якими правилами працює система фінансового моніторингу. До чого тут проблема з визнанням публічним діячем? Це одна з ключових проблем з якими стикаються українські фінансисти — виконання вимог законодавства щодо верифікації та ідентифікації клієнтів-публічних діячів. Більш того, існування цієї проблеми визнає і сам Нацбанк, оскільки неналежне виконання заходів щодо ідентифікації публічних діячів або пов’язаних з ними осіб значиться на першому місці в списку найбільш частих порушень законодавства щодо протидії відмиванню коштів. Банкірам залишається лише розводити руками, оскільки виконати їх просто неможливо. Відстежити всі зміни неймовірно складно, а єдиної бази публічних діячів, якою вони могли б користуватися, не існує. Які саме ресурси мають фінансові установи для ідентифікації публічного діяча? Щоб догодити регулятору у частині ідентифікації клієнтів-публічних діячів, фінансовим установам доводиться використовувати усі наявні інтернет-ресурси, власні напрацьовані бази даних та ретельно перевіряти інформацію, що вказана клієнтом в анкетах-опитувальниках. З інтернет-ресурсів вони користуються Відкритим реєстром національних публічних діячів, Єдиним державним реєстром декларацій осіб уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, інтернет-довідником «Офіційна Україна сьогодні» та офіційними веб-сайтами органів державної влади України. Чи можна назвати методи якими користуються фінансові установи ефективними? На мою думку, і це підтвердять в будь-якій фінансовій установі, всі дії щодо пошуку та виявлення публічного діяча, а тим паче близьких або пов'язаних

На фото: Ольга Драчевська

з ним осіб є малоефективними. Звинувачення фінансових установ у приховуванні приналежності особи до публічного діяча є безпідставними, оскільки: інтернет-джерела містять інформацію лише щодо чинних керівників державних органів та державних підприємств, а Закон передбачає виявлення також осіб, які останні три роки виконували визначені публічні функції. Чим саме керується регулятор коли нараховує штрафні санкції фінансовій установі за порушення законодавства щодо протидії відмиванню коштів? Як мені відомо, для нарахування відповідних штрафних санкцій, НБУ все ж таки має єдину базу даних публічних діячів. Власне, в результаті звірки з нею і виявляються факти порушень. Фінансові установи неодноразово зверталися до НБУ з приводу надання доступу до цих реєстрів. Адже, як вони можуть гарантувати регулятору, що через тиждень після відкриття рахунку публічний діяч не одружиться або непублічний обійме «публічну» посаду? Все це вкрай тяжко відстежити. Наразі немає єдиного дієвого алгоритму визначення публічного діяча або особи пов’язаною з нею. І від цього страждають не тільки фінансові установи, а й рядові українці. Непоодинокі випадки, коли клієнти повідомляють про нові епізоди абсурдних відмов з боку банкірів надавати найпростіші послуги. Надзвичайна пильність фінансистів вже переходить межі здорового глузду. Наразі фінансові установи вимагають документи на суми набагато нижчі за порогові 150 тис. грн., відмовляються відкривати рахунки та не надають кредити. В Україні почастішали випадки відмови банківських установ відкривати рахунки новоствореним юридичним особам. У НБУ пояснюють, що банківські установи правильно вчиняють, адже нові компанії «зі зрозумілих причин» (відповідь прес-служби Нацбанку) нерідко використовуються для легалізації кримінальних доходів. І додають, що закон вимагає в обов’язковому порядку моніторити операції новоствореної юридичної особи. Тим самим НБУ визнав свій підхід до цього питання, замінивши «презумпцію невинуватості на презумпцією вини». Чи доводиться сподіватися банкірам на більш зрозумілий підхід НБУ з приводу організації процесу первинного моніторингу? Нажаль, на даному етапі, не доводиться. Оскільки, на думку НБУ, впорядкувати велику кількість нормативних актів і роз’яснень НБУ з приводу організації процесу первинного фінансового моніторингу мав би ЗУ «Про валюту і валютні операції». Останній же ніяк не вирішує проблему розрізненості підзаконних актів, що визначають валютні правила, а відповіді на конкретні запитання спрямовує вирішувати до

нинішніх чи майбутніх постанов НБУ. Який вихід Ви бачите із зазначеної ситуації? Що саме потрібно робити фінансовим установам для виконання завдання із фінансового моніторингу? Значення фінансового моніторингу надзвичайно важливе для держави у боротьбі зі злочинністю та корупцією. Саме через операції в фінансових установах злочинці та корупціонери намагаються легалізувати доходи, отримані незаконним шляхом. Відкривають рахунки новостворені фіктивні фірми, проводять операції із зняття/внесення готівки, намагаючись приховати готівку від оподаткування, перераховують та отримують кошти від сумнівних операцій. Завдання фінансового моніторингу в фінансових установах покликаний своєчасно виявляти, реєструвати та надавати відомості до уповноважених органів – Держаної служби фінансового моніторингу та Національного банку України. Але, тільки злагоджена робота усіх гілок фінансового моніторингу сприятиме боротьбі з легалізацією (відмиванням) доходів одержаних злочинним шляхом, фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення. Виходячи з вище зазначеного для професійного виконання завдань фінансового моніторингу необхідно створити на державному рівні базу даних, в якій буде наявна вся інформація та історія змін щодо належності особи до публічного діяча або близької чи пов'язаної із публічним діячем особою. Текст: Михайло Грушевський Фото: надані прес-службою «Інколанс»

Грушевського,5 №06(25), 2018 » 39

ЗАКОНОДАВСТВО

АПК

УРЯД ЗНИЩУЄ АГРАРІЇВ У день публікації цього матеріалу ( 2 листопада 2018 – прим.ред.) стало відомо, що за даними Єдиного веб-порталу використання публічних фінансів spending.gov.ua, загальна сума виплачених "Миронівському хлібопродукту" коштів за програмою "компенсація будівництва тваринницьких комплексів" становить 806 млн грн. Крім того, уряд 31 жовтня ухвалив рішення про виділення додаткових 500 млн на цей же напрям, збільшивши загальну суму бюджетних асигнувань до 1,7 млрд грн.

Тетяна Острікова - Народний депутат України, Член депутатской фракції Політичної партії "Об'єднання "САМОПОМІЧ", Голова підкомітету з питань митної справи та удосконалення Митного кодексу України Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики.

же третій рік поспіль уряд закладає до державного бюджету нечувано великі, за українськими мірками, суми на державну підтримку аграріїв. Причиною такого різкого зростання щедрості є норма Бюджетного кодексу, за якою на державну підтримку АПК повинно спрямовуватися не менше 1% випуску продукції у сільському господарстві, або так званого "аграрного ВВП". Це було ухвалено 20 грудня 2016 року і сталося не випадково. Саме в цей час на вимогу МВФ було скасовано спеціальний режим оподаткування ПДВ, що дозволяв аграріям залишати собі ПДВ. Рослинництву скасування спецрежиму компенсували відновленням відшкодування ПДВ при експорті, що призвело до скорочення різниці між українськими (CPT-порт) та світовими (FOB) цінами на зернові, бобові та технічні культури, іншими словами виросли закупівельні ціни. Тваринництво ж опинилося під подвійним ударом: з одного боку внаслідок скасування спецрежиму

40 » Грушевського,5 №06(25), 2018

скоротилися доходи, з іншого — виросли витрати через зростання вартості кормів, які складають близько 60% в собівартості виробництва, наприклад, молока і м'яса. Усього тваринники, за оцінками Асоціації виробників молока, втратили близько 6 млрд. грн у цінах 2015 року. Здавалося б, справедливість відновлено — адже саме для тваринництва та інших галузей з великою доданою вартістю: овочівництва, садівництва, ягідництва було запроваджено спеціальну програму фінансової підтримки сільськогосподарських товаровиробників — так звана "квазіакумуляція ПДВ", на яку у 2017 році було виділено 4 млрд. грн. Але сталось не так, як гадалось — пересічні аграрії обіцяних грошей майже не отримали, формально виділені їм Кабінетом міністрів мільярди через урядові хитрощі з порядком їх розподілу і досі залишаються в бюджеті. За винятком тих "непересічних" аграріїв, яким уряд грошей не може не дати. Не даси — буде провалено голосування за бюджет та інші важливі для уряду законопроекти.

ХРОНОЛОГІЯ ОБМАНУ 2017 РІК Наприкінці 2016 року в ході переговорів між народними депутатами, представниками аграрних асоціацій та урядом було досягнуто домовленості щодо заміни для тваринників і ряду інших галузей спецрежиму ПДВ на програму прямої фінансової підтримки "квазіаккумуляція ПДВ". Очікувалося, що відповідна дотація буде виплачуватися аналогічно тому, як в 2016 році працював спецрежим. Однак урядом було затверджено зовсім інший механізм розподілу дотацій. Для розрахунку суми дотацій запропонували використовувати сплату ПДВ за відповідний місяць, помножену на частку дотаційних видів виробництва в загальному валі виробленої продукції. Це при тому, що переважна більшість тваринницьких підприємств має в своєму складі також і рослинницький підрозділ, у результаті чого сплата ПДВ у них розподіляється протягом року вкрай нерівномірно. Більшу частину року вони змушені купувати паливно-мастильні мадобрива, засоби Наступний Майдан теріали, захисту рослин тощо, що в Україні буде повністю з'їдає дохід від реалізації тваринницької аграрним продукції, іншими словами зобов'язання і податковий кредит з ПДВ у них згортаються в нуль і податку до сплати не виникає. Заробляють прибуток і сплачують ПДВ фактично за весь рік вони лише в ті два-три місяці, коли реалізують зібраний урожай. У результаті, відповідно до урядової постанови, ці підприємства хоча і реалізовували тваринницьку продукцію всі дванадцять місяців 2017 року, але отримали дотацію лише за два або три місяці, тобто в чотири-шість разів менше, ніж попередньо передбачалося. Єдиним винятком стали птахівники, тому що у них історично тваринницькі і рослинницькі підрозділи були розділені між різними юридичними особами, тому вони дотацію отримували практично весь рік, крім першого календарного місяця, поки розроблявся порядок виплати дотації. Не дивно, що вони і отримали левову частку дотацій, а точніше її отримали дві найбільші українські компанії: "Миронівський хлібопродукт Юрія Косюка і Ukrlandfarming Олега Бахматюка; всього їм дісталося 38% від усіх виплачених аграріям коштів за всіма програмами або 1,9 млрд. грн з 4,95 млрд. грн. Про те, що затверджений урядом порядок розподілу коштів призведе до певних перекосів, стало ясно, як тільки він був оприлюднений навесні 2017 року. Тоді багато хто звертався до уряду з вимогою виправити формулу розподілу коштів. Усі наші звернення було проігноровано. Коли ж вибухнув скандал через

Чинним законодавством закріплено, що договір оренди землі повинен укладатись на тих самих умовах що й з попереднім орендарем. Проте, що відбувається на практиці? Оксана Миндришора, адвокат, партнер ЮК “Ратіо”.

ПОДАТОК НА ЗЕМЛЮ

Якщо земля державна, тоді новий власник майна звертається до Держгеокадастру з проханням укласти договір оренди, але зазвичай отримує відмову і вимушений звертатися до суду за відновленням порушеного права, та просить визнати право користування земельною ділянкою, що гарантоване імперативними нормами закону. Судова практика з цього питання показує, що судді розділились на тих хто вважає, що право на користування земельною ділянкою зі зміною власника витікає із закону і не потребує додаткового доведення, в тому числі, в судовому порядку, та тих, хто вважає, що чинним законодавством не передбачений автоматичний перехід права на земельну ділянку. Поки триває судова тяганина, попередній користувач (орендар) припиняє сплачувати орендну плату, оскільки фактично не користується землею з моменту реалізації майна, а новий власник не може сплачувати, оскільки не має на те юридичних підстав. Тут вже виникає фіскальний інтерес держави і до гри включаються податкові органи, які нараховують орендні платежі новому власнику нерухомості, виходячи з того, що саме останній є фактичним користувачем земельної ділянки. Допомога прийшла звідки не чекали. Мінфін видав Узагальнюючу податкову консультацію (Наказ № 602 від 06.07.18), згідно якої земельний податок сплачують із моменту державної реєстрації прав на землю (прав оренди). І хоча міністерство лише продублювало норми Земельного кодексу України, пам’ятаємо про статус Узагальнюючої податкової консультації, адже відповідно до норм Податкового кодексу України, статус останньої звільняє платників податків від відповідальності за дотримання її вказівок. Читайте повну версію статті на сайті grushevskogo5.com

Грушевського,5 №06(25), 2018 » 41

ЗАКОНОДАВСТВО

дотації і без того прибутковим та великим підприємствам, і діяти в колишньому ключі стало неможливо, уряд замість того, щоб нарешті змінити порядок виплати дотації, просто обнулив фінансування цієї програми в бюджеті на 2018 рік. Мовляв, "хто там буде розбиратися в деталях, скажемо, що ми так боремося з олігархами". 2018 РІК Через докорінну зміну всіх програм держпідтримки аграріїв під гаслом підтримки малих фермерів, виплати за багатьма програмами підтримки в 2018 році практично припинились. Якщо в 2017 році сума, виділена на всі види дотацій склала 5,379 млрд. грн, а виплачено було 4,950 млрд. грн, то в 2018 році з запланованих 6,354 млрд. грн станом на кінець вересня фактично виплачено лише 887 млн. грн, або 14%. При цьому 187 млн. грн, або 21% знову отримало ПАТ "Миронівський хлібопродукт". У Мінагрополітики стверджують, що до кінця року ситуація покращиться, перш за все за рахунок нових траншів виплат за програмою компенсації будівництва тваринницьких комплексів, на яку заплановано витратити 1,2 млрд. грн. Поки що за цією програмою був виплачений тільки один транш на 220 млн. грн. Однак саме в цих 220 млн. грн частка "Миронівського хлібопродукту" склала 85%. На жаль, кілька місяців уряд вперто не надає відповіді на моє депутатське звернення щодо того, кому саме і в якому обсязі вже виплачено і планується виплатити компенсацію за будівництво тваринницьких комплексів. А це ж кошти платників податків, тому святий обов’язок уряду прозвітувати перед людьми про їх витрачання. Натомість, мені надано лише інформацію про витрачання коштів та розподіл дотацій за програмою "Фінансова підтримка сільгоспвиробників" за напрямком "Часткова компенсація вартості сільськогосподарської техніки та обладнання вітчизняного виробництва", на яку в бюджеті цього року закладено 945 млн. грн, а на 24 вересня 2018 року витрачено лише 234. Таку компенсацію вже отримали близько двох тисяч підприємств, найбільшу суму отримало ФГ Строгого О. Ф. — 6,24 млн. грн, ТОВ ВКФ "Агро-Еко ХХІ" отримало 3,1 млн. грн, ТзОВ "Захід Агропром" — 3,38 млн. грн. 2019 РІК Хоча результати реалізації програм держпідтримки аграріїв за дев'ять місяців 2018 року показали неефективність обраної урядом моделі, проект державного бюджету в частині аграрних дотацій на 2019 рік практично повністю її скопіював. Уряд запланував знову заощадити на пересічних аграріях. Тож не дивно, що це викликало протести 42 » Грушевського,5 №06(25), 2018

АПК

галузевих асоціацій, про що вони повідомили в листах на голів усіх фракцій. Аграрії просили відновити фінансування програми квазіакумуляції ПДВ, прописавши безпосередньо в законі справедливу формулу розподілу та зберігши обмеження про виплату не більше 150 млн. грн одному отримувача, щоб уникнути повторення ситуації 2017 року, а також виділити кошти на здешевлення кредитування сільгоспвиробників, обмеживши при цьому суму фінансової підтримки 10 млн. грн в одні руки. Очевидно, що в такому випадку частка найбільших аграрних холдингів, залишилася б вельми скромною, а бюджет був би виконаний на 100%. Однак комітет з питань бюджету і парламентська більшість відхилили відповідні поправки, внесені мною, моїм колегою Іваном Мірошніченко (Самопоміч) та іншими депутатами. При цьому були підтримані поправки групи депутатів, які передбачають, що кошти, закріплені за програмами підтримки тваринництва, можуть бути використані для компенсації витрат і кредитів на модернізацію і будівництво олійноекстракційних заводів та елеваторів. Крім того, пропонується субсидувати з бюджету закупівлю вагонів‑зерновозів. В аграріїв справді є потреба збільшити їх кількість. Однак, за оцінками фахівців ринку, економічний сенс має придбання не менше 50‑ти вагонів‑зерновозів, кожен з яких коштує близько 60 тис. доларів, або 1,7 млн. грн, що малим і середнім аграріям одноосібно не по кишені. Пропозиція про спільне придбання ними вагонів через об'єднану юридичну особу та можливість компенсації покупки вагонів об'єднанням аграріїв, на жаль, знову ж таки не знайшла підтримки бюджетного комітету Ради. ВПЕРЕД У МИНУЛЕ Своєю діяльністю, а деколи бездіяльністю уряд поступово нищить аграріїв, і не лише "дивними" порядками розподілу дотацій. Поряд з цим стоять і ситуація з азотними добривами, і проблема з одномоментним підвищенням Укрзалізницею тарифів на залізничні перевезення, і агрорейдерство як цілих підприємств, так і вирощеного врожаю. Усі ці приклади добре відомі аграріям, тому не здивуюся, якщо наступний Майдан в Україні буде аграрним. І тоді владі вже не допоможуть керовані в "ручному" режимі депутати, які голосують за "потрібні законопроекти" за вказівкою своїх патронів. Попереду розгляд держбюджету в другому читанні, то ж у нас є шанс внести зміни в питання агродотацій таким чином, щоб кожна гривня дійшла до фермерів. Держава не змогла захистити їх від рейдерства, то хоча б про дотації мусимо подбати. Фото: з відкритих інтернет-джерел

ЖИТТЯ БІЛЯ ВОДИ

Детальніше про засновників, місію, та майбутні заходи Фундації українських жінок на facebook-сторінці @thefoundationofukrainianwomen

Грушевського,5 №06(25), 2018 » 43

ЕКОНОМІКА

ДОСВІД ФРАНЦІЇ

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ ІМПЕРАТИВ ДЛЯ УКРАЇНИ 22 листопада — день народження генерала Шарля де Голля, засновника і першого президента П'ятої французької республіки. Його вважають взірцем служіння батьківщині під час окупації країни нацистами, визнають принциповим політиком, який послідовно відстоював інтереси Франції у відносинах з союзниками — Великобританією і США. Богдан Данилишин, Академік НАН України іддають належне і економічним успіхам Франції, досягнутим в період, коли де Голль грав ключову роль в політичному житті держави. Друга світова війна завдала Франції колосальних економічних збитків. Обсяг промислового виробництва скоротився в 2,5 рази порівняно з довоєнним рівнем, були виведені з ладу 2/3 залізничних колій, 80% потужностей нафтопереробної промисловості. Втрати, пов'язані з війною і окупацією, оцінювалися в 1 трильйон франків у цінах 1938 року. Це становило 27% національного надбання (для порівняння — у результаті Першої світової війни Франція втратила 10% національної економіки). На це накладався негативний ефект тривалої відсутності технологічного оновлення промисловості — шести рокам війни передував десятирічний період економічної стагнації. Тому завдання було не тільки в тому, щоб відновити довоєнний економічний потенціал, а й у тому, щоб здійснити, як писав французький економіст Р. Буен, "великі мутації", що і стало основною метою економічного розвитку Франції після Другої світової війни. У 1945–1948 роках середньорічне зростання економіки Франції становило 1,1%, чого безперечно було недостатньо для післявоєнної відбудови. Вирішальні зміни відбулися в 1949–1969 роках (більшу частину цього періоду важливу роль в політичному житті країни грав де Голль — або як лідер партії "Об'єднання французького народу", або як президент Франції). За ці 20 років ВВП Франції в середньому збільшувався на 4,6% на рік, промислове виробництво — на 5,3% на рік. Що сприяло такому бурхливому економічному зростанню? Теоретичні основи відновлення Франції базувалися на поглядах і роботах Ф. Перру про принципи індикативного (рекомендаційного) державного планування в ключових секторах економіки. Така модель отримала назву "дирижизм" і зводилася до трьох ключових

44 » Грушевського,5 №06(25), 2018

напрямів: — стимулювання економіки за допомогою інвестицій в сферу високих технологій і науково‑дослідних робіт; — маневрування держвидатками залежно від економічної кон'юнктури; — індикативне планування економіки, яке забезпечує умови для довгострокових інвестицій, а також підтримку домінуючих на національному ринку підприємств і експортерів. Основним об'єктом уваги стали галузі високих технологій і стратегічного призначення — літакобудування, космічна промисловість, ядерна енергетика, електроніка, телекомунікації. У ці галузі уряд Франції спрямовував майже За успіхами половину державних в технологічних асигнувань на наукові галузях піде дослідження і розробки, вони в першу чергу і поліпшення гарантовані макроекономічних отримували державою замовлення. показників України Держава дала поштовх до розвитку стратегічно важливих виробничих секторів. Ф. Перру в дирижизмі бачив можливість структурної перебудови економіки Франції, забезпечивши ті самі "великі мутації". Франція представляла собою яскравий приклад країни науково‑технологічного типу розвитку, основні зусилля концентрувалися на програмах розробки стратегічно важливих напрямків в науці, техніці і високих технологіях. З реалізацією цих програм тісно погоджувалося і рішення проблем національної безпеки. Як результат, найбільш швидкими темпами у Франції в 1950–1960‑ті роки розвивалася авіаційна, автомобільна, атомна, нафтопереробна промисловості, виробництво радіоелектроніки, обчислювальних машин. Різко зріс обсяг технологічного експорту. Це дало

На фото: Богдан Данилишин

можливість до середини 1960‑х років ліквідувати традиційний для Франції протягом кількох попередніх десятиліть зовнішньоторговельний дефіцит. Досвід Франції 1950–1960‑х років цікавий для України тому, що нам необхідно вирішувати схожі завдання — структурна перебудова економіки, перехід до більш високих темпів економічного зростання, нарощування технологічного експорту, вирівнювання сальдо торгового балансу, підвищення рівня національної безпеки (в тому числі за рахунок застосування високих технологій у військово‑промисловому комплексі). Поспішаю заспокоїти прихильників Laissezfaire — я не маю на увазі регулювання економіки в канонічному розумінні. Йдеться про ініціативний вплив держави на динаміку і структуру кількох ключових для стратегічного розвитку України галузей. Маю на увазі вплив не стільки регулярний, скільки точковий, а головне, здатний ініціювати — задавати темпи, порядок і вектори функціонування, а не ручне керування. Можливо, це варто назвати "неодирижизмом", можливо, "індустріальним імперативом". Але не в назвах суть, а в тому, що метою проактивної ролі держави має бути зміна структури економіки в напрямі нової індустріалізації — стимулювання високотехнологічних виробництв. Пріоритетних галузей має бути небагато — п'ятьшість. У їх число, з моєї точки зору, повинні увійти авіаційне і ракетно-космічне машинобудування, військово‑промисловий комплекс, транспортне машинобудування, сільськогосподарське машинобудування, верстатобудування. Чому саме вони? Тому що Україні потрібна така індустріальна політика, яка дозволить розкритися потенційно найбільш перспективним галузям промисловості. Запропоновані мною галузі є високотехнологічними, виробляють або здатні виробляти продукцію з високою часткою доданої вартості, яка користується або може користуватися попитом на зовнішніх ринках. За успіхами в технологічних галузях піде і поліпшення макроекономічних показників України — технології "просочуються" в тіло економіки, ведуть до більш високих темпів її зростання, в тому числі і відносних показників (ВВП на душу населення). Країна, яка у свій час (УРСР в складі СРСР) мала безпосереднє відношення до прориву в космос і оволодіння атомом, не повинна бути аграрно-сировинним придатком розвинених держав. Влада тим краще справляється зі своїми завданнями, чим краще розуміє, як їх вирішувати в актуальних обставинах і нагальних завданнях. В окремі періоди підвищення ролі держави необхідне і здатне принести позитивний ефект. Сильна роль держави у ключових

високотехнологічних галузях — необхідна в даний момент тактична дія. Головний редактор журналу China Economic Quarterly Д. Стадвелл писав, що якби спочатку Японія, а потім Корея, Тайвань і Китай розвивалися, виходячи з теорій Сміта і Рікардо, світова економіка отримала б чотирьох великих виробників рису, а не високотехнологічних індустріальних гравців. Якщо таким гравцем хоче стати Україна (нехай і локальним), ми не можемо повністю віддати економічну політику на відкуп "невидимій руці ринку". Цікавий прозорливий висновок був зроблений соціологом Б. Муром ще в 1954 році: "Промислова експансія в СРСР ініціюється майже виключно згори. Якщо політичне джерело промислової експансії зникне або зменшиться, немає нічого, що могло б його замінити". Енергія, яка зробить Україну сучасною індустріальною державою не згенерується сама по собі, без проактивної ролі держави. Не вдасться цього домогтися і без політичної волі, такої, якою володів де Голль. Текст: Богдан Данилишин Фото: з відкритих інтернет-джерел

Грушевського,5 №06(25), 2018 » 45

РЕФОРМИ

НАЦІОНАЛЬНА СЛУЖБА ЗДОРОВ'Я

ЯК ЦЕ - ПЕДІАТР ДОДОМУ? Ідея реформи проста: закладу вигідно мати чим більше підписаних декларацій, і для того, аби виграти конкуренцію, вони підвищуватимуть якість надання послуг. Керівники закладів можуть змінювати колективний договір і перерозподіляти витрати таким чином, аби найкращі лікарі отримували фінансове заохочення і надалі сумлінно працювали та професійно зростали.

Я думав, що буде важче починати з нуля. Хоча перший час це була робота без вихідних і з дуже невеликою кількістю сну. Нам потрібно було і розбудовувати службу, і паралельно напрацьовувати методологію реалізації реформи. Зміна системи фінансування охорони здоров’я, як на мене, найважливіша частина реформи. Оскільки економічний стимул найшвидше і найефективніше змінює поведінку провайдерів — чи то лікаря первинки, зареєстрованого як ФОП, чи то великої лікарні. Я сам був вражений тим, наскільки швидко відбуваються зміни. Великі справи роблять невеликі міста — чомусь більшість хороших прикладів зосереджено в райцентрах і селах. У великому місті кажуть: “Це дуже складно — навчити людей користуватися інтернетом і комп’ютером”. А тим часом ми бачимо Катюжанку в Херсонській області чи Міжгір’я в Закарпатській, де є високошвидкісний інтернет, стоїть комп’ютер, і люди вже навчились працювати. І все це без того стогону, який є у місті. Міжгір’я уклало договір з нами у першу хвилю. За перший місяць після входження в реформу вони отримали вдвічі більше грошей, ніж мали субвенції, перерозподілили свої кошти, змінили колективний договір, встановили залежність доходу лікарів від кількості підписаних з ним декларацій — тобто, той 46 » Грушевського,5 №06(25), 2018

На фото: Олег Петренко

Олег Петренко – Голова Національної служби здоров’я. Перед тим, як очолити НСЗУ працював в топ-менеджменті приватної клініки Ісіда, до того - в кліниці Оберіг. В 2005-2007 роках був радником міністра охорони здоров'я, займався в тому числі розробкою реформи.

лікар, якого обрало більше пацієнтів, отримує більшу зарплату. Це дало змогу підвищити зарплати лікарям і медсестрам в півтора-два рази — з 6–7 до 15 тисяч гривень. Для того, аби медичний заклад міг укласти договір з НСЗУ і отримувати від неї фінансування, він має виконати певні умови: наприклад, мати комп’ютер, підключений до системи e‑health, а також базовий сервіс: місце для розташування дитячих візочків і туалет для пацієнтів. Фото: Макс Левін НСЗУ лише дає інструмент — ми ні з ким не домовляємось, ні з ким не йдемо на компроміс. Цим інструментом можна або скористатися, або ні. В деяких населених пунктах вже під 80% людей обрали лікарів — і там немає адмінресурсу, там є ярмарки здоров’я, є подворовий обхід, лікар сидить в центрі надання адмінпослуг, на платіжках за комунальні послуги написано, що треба обрати лікаря, які переваги це дає, що входить в безоплатний пакет послуг і т. д. Закладів охорони здоров’я, де керівництво не може ефективно господарювати, буде не дуже багато. Не встигнуть автономізуватися і укласти з нами договори в третю хвилю реформи (вона розпочнеться в кінці листопада-грудні — прим. ред.) одиниці.

Відповідно, вони не отримають кошти за договором від НСЗУ, а субвенція на первинку у 2019 році не передбачена бюджетом. Далі буде один з двох варіантів. Або вони все ж таки автономізуються і підпишуть з нами договір (а в 2019 році це можна буде зробити в будь-який момент), і тоді будуть отримувати кошти за підписані декларації. Або місцева влада повинна буде їх фінансувати з власного бюджету. З великих міст досі не увійшли в реформу Запоріжжя, Дніпро і Одеса, Миколаїв та Херсон. Крім того, з 1 січня наступного року буде наростати наша контрольна та моніторингова функція. В нас є контактний центр, і ми зможемо призупинити виплати закладу, якщо з пацієнтів, наприклад, будуть вимагати гроші за те, що є безкоштовним. І навіть розірвати договір, якщо це буде повторюватись постійно. Попередньо повідомивши про це власника, бо якщо ми розірвемо договір, фінансувати заклад доведеться власнику — місцевій владі. Рівень зарплати лікаря залежить від господарювання. Для входження в реформу підприємство має стати автономним. Це потрібно для того, аби керівник міг приймати ефективні рішення. Хтось, наприклад, скорочує адміністративні витрати — було п’ять заступників головного лікаря, залишилось два. Хтось робить енергоаудит. Хтось скорочує інші витрати і за рахунок цього збільшує фонд оплати персоналу. Ми — держава, котра дуже повільно позбавляється від радянського минулого. Не виключаю, що в деяких районах, містах або регіонах цей адмінресурс використовували. Але дуже доброю навичкою сучасної людини повинне бути критичне мислення. Можливо, ми будемо більше інформувати пацієнтів про їх права. Що означає співоплата? Встановлюється тариф на планову операцію. Наприклад, це 5 тисяч гривень. І держава може заплатити з них, наприклад, 3200, а ще 1800 грн має заплатити пацієнт. Ніби виглядає не дуже погано? Принаймні, це чесно, і це дасть поштовх для розвитку приватного страхування. Пацієнт буде знати, що є речі, які держава оплатила — первинна допомога, швидка допомога, і є речі, за які вона ніколи не заплатить — пластична хірургія, наприклад. А є середина — планове лікування, де держава оплачує, наприклад, 60%, а 40% має він сам. І ці витрати у цивілізованому світі покриває добровільне медичне страхування. Таким шляхом має йти і Україна. НСЗУ контролює виконання з боку провайдера умов договору. У нас нема повноважень перевіряти клінічну якість. Ми не займаємося медичним

аудитом. Але ми будемо аналізувати дані. В системі буде: причина звернення пацієнта, діагноз і дія (лікар виписав рецепт, дав направлення або зробив якусь маніпуляцію). І ми зможемо побачити патерн, будемо знати, що загалом лікарі діють в таких ситуаціях отак і отак, а от цей лікар, наприклад, дуже вибивається з загального патерну. Якщо не буде реалізовано ефективного контролю з боку інших органів, ми будемо дивитися на рецепти, порядок надання медичної допомоги, коли в нас з’явиться відповідний ресурс. Тариф за одного пацієнта на рік становить 370 грн, помножені на віковий коефіцієнт. Для дітей віком від 0 до 5 років коефіцієнт складає 4, для дітей 6–17 років — 2,2, для людей від 40 до 64 років — 1,2, для пацієнтів віком від 65 років — 2. Тобто, найбільше заклад отримує за дитину віком до п’яти років — це 1480 грн на рік. В цивілізованому світі використовувати лікаря як людину на побігеньках — це не просто хиба, це важко уявити. В США колеги мене просто не могли зрозуміти, як це — педіатр додому? Навіщо? Що таке має статися з дитиною, щоб батьки не могли привезти її до педіатра самі? Я буду прихильником цивілізації в усьому. Поки в мене буде можливість реалізовувати план перетворення системи охорони здоров’я на систему цивілізованих відносин — я буду це робити. Те, що нам здається нормальним — обрали лікаря, заплатили йому гонорар, є не таким безпечним, як ми звикли думати. Від цього доведеться відвикати. Як і від того, наприклад, що можна піти в аптеку без рецепта. От не можна купити в Німеччині чи Швейцарії антибіотик без рецепта. 99% українців скажуть: “Як так?!” Але. Британія порахувала: кожен куплений без рецепта або навіть призначений лікарем без належних показань антибіотик — це мільярди, витрачені на лікування нозокоміальних інфекцій. Тому що резистентність до антибіотиків наростає. Я вважаю неправильним вводити додатковий податок на охорону здоров’я, оскільки, як показує світова практика, це неефективно для тих держав, де в тіні знаходиться більше 20% економіки. Не вдасться таким чином зібрати додаткові ресурси — навпаки, збір податків знизиться. Тому в нашому випадку частина від тих податків, які вже є у фонді держбюджету, спрямовується на фінансування охорони здоров’я. Текст: Олег Петренко, Вікторія Герасимчук, Lb.ua Фото: Макс Левін

Грушевського,5 №06(25), 2018 » 47

МЕДИЦИНА

ПОГЛЯД ЕКСПЕРТА

ЛЮДЯМ НУЖНО РАССКАЗЫВАТЬ О БЛАГОТВОРИТЕЛЬНОСТИ

О медицинской реформе в Украине и благотворительности, рассказал Андрей Доценко, председатель МБФ «MANUS DEI», основатель строительной компании «СКАЙ БИЛДИНГ» и «Фундации инновационного лидерства», общественный деятель, меценат. Андрей, Вы много лет в бизнесе, занимаетесь предпринимательской деятельностью, почему решили посвятить себя благотворительности и реформированию медицинской сферы в Украине? По роду своей деятельности я много езжу по стране и вижу как живут люди в регионах. Одна из самых больших проблем, которую я постоянно наблюдаю – состояние больничных учреждений: нехватка оборудования и состояние имеющегося, отсутствие необходимых медикаментов, даже элементарных средств первой помощи. О помещениях, больничных палатах и ремонте самих зданий даже говорить не приходится – все в очень запущенном и печальном виде. Мне стало страшно и больно молча смотреть на все это. И я решил, что пора принять участие и помогать там, где помощь остро необходима и у меня есть возможность уделить этому внимание. Вместе с моими друзьями мы начали заниматься благотворительностью и параллельно изучать, например, сколько средств и на что выделяется из госбюджета, как внедряется и каковы результаты медицинской реформы, в чем ее суть и что ждет украинцев? Нашли ответы на эти вопросы? Мы объездили большое количество людей, экспертов в своем деле, которые выступили на Медицинском форуме 7 ноября, и на основе их выступлений окончательно поняли, что нет перевеса в сторону хорошего или плохого в реформировании медицинской отрасли в государстве, но совершенно точно есть острая необходимость в разъяснительной политике среди самих медиков и, конечно, пациентов. Министерство здравоохранения должно дать четкие инструкции больницам как перейти на новый этап работы, потому что там, где мы ездим - в областные больницы, районные, - там даже сами главврачи не знают, что их ждет, куда им идти, что подписывать. Все происходящие процессы на каждом этапе реформирования нужно грамотно всем объяснить, а не 48 » Грушевського,5 №06(25), 2018

закрываться и не давать ни единого комментария. На Форум, к слову, из МОЗ также никто не пришел, при том, что никаких провокационных вопросов не было, и мы не затрагивали глобально вопросы финансирования медицинской отрасли и госзакупок. Я благодарен спикерам, которые пришли и не побоялись принять участие в дискуссии, среди них: народные депутаты Украины. Андрей, в чем конкретно заключается Ваша благотворительная помощь? В оснащении медицинских учреждений новым медицинским оборудованием, как диагностическим, так и хирургическим. В селах, например, есть такие амбулатории, в которых даже горячей воды нет и работающего санузла. Решению таких вопросов Счастливая, мы также уделяем мощная нация внимание, но это уже начинается не зона ответственности местной власти, и с кабинетов они обязаны хотя бы чиновников, а с такие элементарные каждого из нас надобности закрывать своими силами. Знаете, взаимодействуя с разными благотворительными организациями, я увидел четкую разрозненность в работе. Вроде бы мы все делаем одно и то же дело, смотрим в одну сторону, но каждый действует обособлено и хаотично. Люди привязываются к какой-то отдельной больнице или к отдельному региону, и их не волнует, что в Киеве ситуация с каким-то медицинским оборудованием обстоит в разы лучше, чем в каком-либо регионе. Если по справедливости, то надо, в первую очередь, закрывать первоочередную потребность, а не доводить до идеала существующую киевскую больницу, в которой, по сути, все есть. Откуда берете средства? Финансирование социальных проектов идет с

На фото: Андрей Доценко

Фонда, который мы создали с моими друзьями и партнерами по бизнесу. Фонд сугубо дотационный, мы не собираем массово денег. Мы вместе зарабатываем в своем бизнесе и выделяем значительные суммы на благотворительность. Как Вы считаете, нужно ли пиарить благотворительные поступки? Людям нужно как можно больше рассказывать о благотворительной деятельности, показывать своим примером, приглашать присоединиться к каким-то проектам, и вскоре общество начнет понимать, что лишь сообща мы дадим шанс на жизнь здоровой и сильной нации. Ведь каждый из нас может оказаться в самых разных ситуациях, когда помощь необходима. Я понимаю, что сейчас крайне высокий уровень недоверия к благотворительным фондам в Украине, потому что многие думают, что это способ отмыть деньги или пробиться в органы государственной власти. Ко мне тоже часто обращаются с вопросом о том, почему я и моя команда начали заниматься благотворительностью и зачем нам Фонд. Как отвечаете? По-разному. Во-первых, мне обидно из-за того, что в Украине почти все бизнес-процессы живут собственной жизнью и не рассчитаны на то, чтобы добрые дела хотя бы частично интегрировались к бизнесу. Для того, чтобы присоединиться к добрым делам и вместе менять будущее Украины, мы создали благотворительный фонд “MANUS DEI”, который объединил вокруг себя многих из неравнодушными сердцами и искренней любовью к собственной стране. Во-вторых, для меня лично благотворительный фонд ``MANUS DEI`` - это инструмент, который нужен чтобы в рамках нашего законодательства я мог заниматься той деятельностью, которой занимаюсь. Это институция, которая позволяет мне передать на баланс медицинское оборудование. Я же не могу просто принести его в руках и отдать, потому что нужны договора, документы – простая формальность, но это необходимо. Фонд начал работать в декабре 2017 года, и уже имеет в своем активе ряд выполненных проектов по обеспечению медицинским оборудованием, реконструкции и ремонта больничных помещений. Также сейчас мы развиваем направление адресной помощи матерям, которые самостоятельно воспитывают детей, и помогаем деткам с инвалидностью. Главная цель фонда “MANUS DEI” – сделать все возможное для того, чтобы любой взрослый или ребенок в Украине имели возможность вовремя получить достойное медицинское обслуживание! А как переводится название фонда? ``MANUS DEI`` - это «рука Бога». Я человек глубоко верующий и считаю, что Бог сам направляет туда, где наша помощь наиболее необходима, а наш выбор

никогда не бывает случайным, это мое убеждение. У меня есть гражданская позиция, которая говорит мне, что не стоит стоять в стороне и делать вид, что все происходящее тебя не касается. Я считаю, что все, что происходит в стране касается каждого. Мы все посещаем больницы, нет человека, который хотя бы единожды не побывал в роли пациента. Почему при выборе чем конкретно нужно помощь, Вы советуетесь не с главврачами, а с депутатами местных и областных советов? Дело в том, что мы часто сталкивались с такой ситуацией, когда врач говорит о текущих потребностях, которые нужно закрыть в больнице, но не знает, например, что средства на нужное оборудование заложены в бюджет на следующий год. Об этом знают депутаты и глава администрации, и поэтому стоит поговорить сначала с ними, а не покупать то, что и так будет. Лучше деньги потратить на что-то другое, не менее важное. Средства должны быть использованы максимально полезно и эффективно. Какие задачи ставите перед собой? Я не ставлю задачи, а здраво оцениванию свои возможности. Я просто хочу, чтобы Фонд и наша общественная организация «Фундация инновационного лидерства» стали важным звеном в развитии нашей страны и здравоохранения в частности. Уверен – счастливая, мощная нация начинается не с кабинетов чиновников и ожидания на счастливое будущее, а с каждого из нас. Присоединяйтесь – и воочию убедитесь в том, что добро не нуждается в сверхчеловеческих усилиях. Текст: Наталия Павлова Фото: предоставлено пресс-службой А.Доценко

Грушевського,5 №06(25), 2018 » 49

МЕДИЦИНА

ЖІНОЧЕ ЗДОРОВ'Я

ЖЕНСКИЕ ГОРМОНЫ И РАК Влияют ли женские половые гормоны на риск развития у женщин онкологических заболеваний, рассказала Анна Аверина, практикующий гинеколог, онкогинеколог, главный врач Специализированной клиники «Добрый прогноз». Анна Александровна, расскажите, пожалуйста, о часто встречающихся у женщин гормональных нарушениях, их причинах и последствиях. Действительно, случаи обращения по поводу гормональных нарушений заметно участились, а от грамотно проведенной ранней диагностики и комплексного лечения зависит здоровье пациентки, возможность родить ребенка, вести качественную полноценную жизнь. Причем особую настороженность вызывает тот факт, что подобные болезни «помолодели» — если раньше расстройства гормонального фона диагностировались в основном у женщин старше 40 лет, то теперь они все чаще обнаруживаются у совсем молодых девушек. Начнем с того, что в женском организме насчитывается около 60 гормонов, находящихся между собой в стройном и хрупком балансе, который называется гормональным фоном. К нарушению фона может привести множество факторов: возраст, избыточный вес, стресс, инфекционные заболевания, эндокринные расстройства, вредные привычки. Гормональные нарушения часто являются причиной гинекологических заболеваний, бесплодия и, наконец, онкологии. Какие органы больше всего страдают при гормональных нарушениях? Пожалуй, главным женским гормоном является эстроген, который в период полового созревания отвечает за развитие первичных и вторичных половых признаков: рост половых органов, формирование женской фигуры, начало менструаций, и др. На протяжении жизни уровень этого гормона в значительной степени определяет эластичность и упругость кожи, блеск волос, изящество фигуры. Недаром эстроген называется гормоном красоты. Без его достаточного уровня невозможно созревание яйцеклетки, оплодотворение и нормальное протекание беременности. Но нельзя забывать о том, что у каждого гормона есть так называемые органы-мишени. Главными органами-мишенями женских половых гормонов являются матка, яичники и молочные железы. Эти органы и входят в группу риска при гормональных нарушениях. Тут, опять-таки большое значение имеет возраст женщины: пациентки старше 40 лет вызывают у медиков онконастороженность, поскольку у них резко возрастает вероятность возникновения 50 » Грушевського,5 №06(25), 2018

рака эндометрия, шейки матки, яичников и молочной железы. Расскажите о заболеваниях этих органов, возникающих при гормональных нарушениях. Основную угрозу для здоровья женского организма представляет гиперэстрогения — повышенное содержание эстрогена. Уровень этого гормона влияет на изменения эндометрия — слизистого слоя матки — на протяжении менструального цикла. Эстроген, вырабатывающийся в первой половине цикла, стимулирует развитие эндометрия. После наступления овуляции возрастает содержание прогестерона, что играет значительную роль в подготовке эндометрия к имплантации оплодотворенной яйцеклетки. Если не происходит оплодотворение, уровень прогестерона падает, и наступает менструация, сопровождающаяся отторжением Ежегодно в Украине эндометриального слоя. Поскольку эндометрий регистрируется меняется каждый месяц, 200 000 пациентов матка является органом, с онкологическими в первую очередь реагирующим на повышение заболеваниями содержания эстрогена. При гиперэстрогении наблюдается патологическое разрастание (гиперплазия) эндометрия и образование доброкачественных полипов эндометрия. Полипы входят в число предраковых состояний, и если их не удалить, то в условиях продолжающейся гиперэстрогении возможно развитие злокачественного процесса. В нашей клинике проводится удаление полипов с помощью гистероскопии. Гистероскопия — это современный, малоинвазивный, органосохраняющий метод, который проводится под видеоконтролем. Его безусловные преимущества — быстрое заживление, короткий реабилитационный период, сохранение репродуктивной функции. Это значит, что после такой операции можно практически сразу вернуться к обычному образу жизни? Да, это малотравматичная процедура, и уже вскоре после вмешательства женщина может вести активную жизнь, в будущем способна родить ребенка. Количество осложнений при этом минимально, главное — следовать рекомендациям лечащего врача.

На фото: Анна Аверина

Еще одно заболевание, которого панически боятся женщины — миома матки, что можете рассказать о нем? При гормональных нарушениях изменяется и мышечный слой матки (миометрий) и развивается доброкачественное гормонозависимое образование, похожее на узел, которое называется миомой. В молодом возрасте узлы миомы, как правило, удаляются с сохранением матки, с помощью гистероскопии или лапароскопической операции. Лапароскопия проводится не открытым способом, а через небольшие (от 0,5 до 1,5 см) отверстия. Этот способ тоже малотравматичен, отличается короткими сроками восстановления, после операции не остаются рубцы и шрамы. В случае диагностики миомы у пациенток старше сорокалетнего возраста чаще прибегают к удалению матки.

Эстрогены вырабатываются в яичниках, которые входят в число органов‑мишеней этого гормона. Как на изменение гормонального фона реагируют яичники? Гормональные нарушения часто приводят к развитию кисты яичника. Кисты бывают функциональными (киста желтого тела, фолликулярная и др.), которые не приводят к раку. Но существуют такие типы кист, как эндометриоидная и муцинозная, которые грозят злокачественным перерождением. В нашей клинике в течение 1 дня проводится комплексная диагностика и, при необходимости, кисты удаляются лапароскопическим способом. Еще одна крайне важная тема — рак молочной железы. Да, большая часть разновидностей злокачественных опухолей молочной железы тоже гормонозависимы, и их рост стимулируется женскими гормонами — эстрогенами. К раку груди часто приводит такая патология, как фиброзно-кистозная мастопатия. Любые заболевания молочной железы должны диагностироваться как можно раньше, поэтому женщины после 35 лет должны ежегодно проходить маммографию, а в более молодом возрасте необходимо раз в год делать УЗИ молочной железы. Если рак груди выявят на ранних стадиях, возможно удаление опухоли с сохранением молочной железы. В гинекологический осмотр всегда входит осмотр молочных желез, направление на УЗИ груди или маммографию. В клинике «Добрый прогноз» можно записаться на консультацию маммолога, пройти назначенные им обследования и своевременно выявить опасные заболевания. Насколько в нашей стране распространены онкологические заболевания? Ежегодно в Украине регистрируется около 200 000 пациентов с онкологическими заболеваниями. Рак женских половых органов по уровню заболеваемости занимает второе место. Основная причина — несвоевременное выявление патологии, ведь на ранних стадиях заболевание протекает бессимптомно. К сожалению, в большинстве случаев рак диагностируют на III–IV стадии, когда уже есть явные признаки онкологического процесса, и, как следствие, эффективность лечения значительно снижается. Подчеркиваю — если диагноз установлен вовремя, на ранней стадии, то болезнь излечима и рак может никогда не вернуться. Подтверждение этому — выздоровевшие пациенты. Отзывы многих из них можно увидеть на сайте нашей клиники, а также на YouTube-канале. Текст: Наталия Павлова Фото: предоставлено клиникой «Добрый прогноз»

Грушевського,5 №06(25), 2018 » 51

ПОГЛЯД ЕКСПЕРТА

СОЦІАЛЬНА БЕЗПЕКА

ВОЗМОЖНА ЛИ ПОБЕДА В «ВОЙНЕ ЛАЙКОВ»? Как Интернет изменяет войну и политику и почему мы все становимся оружием, рассказал Питер У. Сингер, американский ученый и эксперт по ведению современных войн, который консультирует Фонд «Новая Америка» по стратегическим вопросам, по версии журнала Foreign Policy и входит в список 100 мировых мыслителей. В вашей книге LikeWar («Война лайков»), которая вскоре увидит свет, вы размышляете о том, как социальные медиа становятся оружием, и исследуете, как Интернет изменяет войну и политику. Можете ли вы охарактеризовать наиболее важный тренд? Около 25 лет назад исследователи обнаружили явление так называемой кибервойны. Компьютерные сети как раз только возникали и быстро приобретали значимость. Они все больше и чаще взламывались — это и есть «кибервойна». Сейчас нам постепенно становится ясно, что эта война имеет своего двойника. Я называю его «войной лайков» (LikeWar). На такой войне взламываются информация и люди внутри сетей. Моя книга начинается с некоторых давних примеров, с прежде немыслимых процессов, которые являются результатом этих изменений: с первого твита Дональда Трампа через хэштег IS (Islamic State, Исламское государство», ИГ), который помог при захвате Мосула, внушив установку на силу войск террористов, которой в реальности не было, и этим вызвав панику среди защитников города — вплоть до показа видео в YouTube о чикагских гангстерах, повлекшего за собой войну между бандами. Кажется, будто все эти примеры имеют между собой мало общего. Однако все они наглядно иллюстрируют, насколько сильно социальные медиа влияют на известия, политику и войну. LikeWar все изменила — начиная с того, что надо делать, чтобы «победить», и заканчивая нашими взглядами на важнейшие проблемы мира. И это только начало. Все, что мы пережили за последние годы, — это лишь предвкушение того, что нас еще ждет впереди. 52 » Грушевського,5 №06(25), 2018

Вы утверждаете, что не только Интернет изменил войны, но и войны тоже изменили Интернет. Можете вкратце пояснить, что там происходит? Интернет, в прошлом безмятежное и лучезарное пространство для личных контактов, превратился в нервную систему современной торговли. Кроме того, он мутировал на поле битвы, на котором информация сама стала оружием. Насколько важным Интернет стал для экономики и социальной жизни, таким же неотъемлемым он является сейчас для военных, для демократических и авторитарных правительств, для активистов, а также шпионов и солдат. Все они его используют, чтобы вести войны и проводить кампании, у которых нет четких границ. И примечательным образом все пользуются одной и той же тактикой: все они покушаются на нас с вами. Иными словами, самые авторитетные рекрутеры, ориентированные на ИГ или на Тейлор Свифт, работают совершенно аналогичным образом и охотятся за той же самой публикой! Какую роль играют такие большие технологические кампании, как Facebook и YouTube, в LikeWar? Каково их влияние? LikeWar означает также, что роль компаний, которые являются определяющими для Интернета, изменилась. Они больше не просто соединяют нас, но и устанавливают правила онлайн-войны. Это влияет на все, и не в последнюю очередь также на исход выборов и сражений. YouTube, например, был изначально инспирирован идеей заполучить картинку стрип-казуса с обнаженной грудью певицы Джанет Джексон. Это была возможность делиться видео в обход цензуры. А сейчас компания должна заниматься тем, как бы ей посредством регламентации обуздать все мыслимое и немыслимое — от неонацизма до российских информационных операций. Последствия решений небольшого числа людей едва ли смогут оказаться сильнее. Если бы, например, Марк Цукерберг ввел реформы в Facebook уже в 2016 году, а не в 2018‑м, когда вред уже был нанесен, то сегодня, вероятно, кто-то

другой занимал бы пост президента США. Вотум недоверия по вопросу Brexit, возможно, выглядел бы иначе в мире, если бы были запрещены боты, а алгоритмы по-другому управляли известиями. Различные террористические акты не случались бы, в зависимости от того, какой обмен новостями как раз был или не был позволен. При каких предпосылках можно «победить» в этом окружении? Имеют ли управляемые на государственном уровне подходы, практикуемые во многих государствах, преимущество перед приватно управляемыми моделями из западного мира в стиле Кремниевой долины? Чтобы победить в «войне лайков», необходимо отправить гулять свое послание по типу вируса, то есть быстро обеспечить ему широкое распространение в Интернете. Это в одинаковой мере действительно и для выборов, и для сражений или маркетинговой войны ради нового альбома, так как внимание создает власть и задает повестки дня. Есть множество путей, чтобы достичь этой цели и при этом сохранять контроль. В то время как пионеры Интернета еще утверждали, что Всемирная сеть сделает всех нас свободными, правительствам и фирмам удалось запрячь в свои телеги эту прежде освободительную силу социально-медийной революции и использовать ее для своей выгоды. Существуют модели старого типа, например, в Турции, где из социально-медийной активности экстрагируется важная информация о диссидентах и блокируется содержание, критикующее систему, которое в противном случае стремительно распространялось бы во Всемирной паутине (World-Wide-Web). Сверх того, например, в Китае, строится так называемая социально-кредитная система, в которой сохраняются различные «данные граждан» — от онлайн-комментариев относительно перформанса в профессиональной сфере и до времени, которое человек проводит за компьютерными играми. На этой основе составляется система баллов, которая оценивает «благонадежность» индивидуума. Количество баллов является решающим во многом, например, для перспективы получения работы, и может оказывать влияние даже при поиске партнера. Восхитительно то, что на Западе с его Big Data собираются те же самые огромные массивы данных, но в руках небольшого числа компаний, которые извлекают из этого прибыль для самих себя. Не преувеличена ли опасность, которая якобы исходит от социальных медиа как оружия? Разве в свое время не было аналогичного сомнения, когда появился печатный станок? Насколько опасно то, что достоверность информации затеняется эпидемичностью ее распространения? И разве не всегда в военное время правдой пренебрегали?

«УКРАЇНА ПРОТИ РОСІЇ» 23.02 - 03.03.2019 Академія "Грушевського, 5" запрошує Вас долучитися до проекту "Парламенти світу. Міжнародні установи" - стажування в Європейських інституціях. До програми включені такі установи: • Європейський Суд з Прав Людини (участь у слуханні "Україна проти Росії "(про катування, нелюдські умови тримання по Криму і Донбасу no.20958/14) • Європейський парламент • ООН • Рада Європи • Чеський парламент

Остання дата заповнення анкети та внесення оплати 15 січня 2019 р. Реєстрація та деталі за номером телефону: +38 (098) 515-87-49

Грушевського,5 №06(25), 2018 » 53

ПОГЛЯД ЕКСПЕРТА

СОЦІАЛЬНА БЕЗПЕКА

Ну, я утверждал бы противоположное. Печатный станок был исторически важнейшим изобретением. Он многое принес с собой и на многое воодушевил: от массовой литературы, Мартина Лютера и Реформации и вплоть до 30‑летней войны. И не в последнюю очередь печатный станок дал жизнь также и новостному бизнесу. Вместо того чтобы преувеличивать то, как это изобретение изменило мир, мы скорее склоняемся к тому, чтобы приуменьшить его значение. И в наше время мы переживаем точно такое же мощное по влиянию новшество. Новая технология коммуникации не только формирует нашу социальную жизнь, но и влияет также на наше поведение как избирателей и на наше ведение войны. Итак, да, мы видим пример, отражающий некоторую часть прошлого, и именно ту часть, которая имеет огромное историческое значение. Действительно также, что и раньше в военное время правдой зачастую пренебрегали. Однако сейчас к этому прибавляются опасные тенденции развития: от «альтернативных фактов» — концепции, названной так советниками Трампа (которая в буквальном смысле является атакой на представление о самой правде), и до DeepFakeвидео, которые так сплавляют реальность и подделку, что вообще больше не понять, где истинное, а где сфальсифицированное. Чтобы удерживать контроль, военные ведомства и маркетинговые фирмы все более обращаются к искусственному интеллекту. Что может этому противодействовать — на политическом и на индивидуальном уровне? Что могут сделать обычные люди, чтобы не стать жертвенной пешкой на этом новом онлайн поле битвы? Как для всех проблем в реальном мире, здесь тоже есть не одно решение. Мы должны сближаться на уровне правительства, экономики и общественности. Для правительств это означает следующее: точно

так же, как они в прошлые десятилетия принимали контрмеры, когда им стали понятны угрозы, исходящие из виртуального мира, они должны поступать по отношению к LikeWar. При этом США являются примером того, что как раз НЕ надо делать. Но есть и хорошие примеры, такие, как Эстония, которая оберегает своих граждан и свою демократию от новых внешних и внутренних опасностей. Компании должны отдавать себе отчет в том, что их изделия становятся полями битв и что они должны брать на себя больше ответственности за защиту своих клиентов, то есть за нас с вами, а мы также должны это от них требовать. Кроме того, они больше не имеют права реагировать лишь задним числом. Они должны своевременно проявлять заботу о том, чтобы через их сети не могло причиняться зло — будь то со стороны экстремизма или вследствие операций ведения информационных войн. Они не могут и далее отговариваться незнанием реальной ситуации. И, наконец, мы как клиенты и граждане должны поумнеть, особенно в том, как нам двигаться в мире, полном «лайков» и лжи. В карточных играх есть такая поговорка: если ты не знаешь, кто за столом проигравший, значит это ты. Кроме того, мы и сами должны брать больше ответственности за свою собственную роль во всем этом. Можно самому определять, будут ли через собственную сеть друзей и семьи распространяться истинные факты или ложь, ненависть или дружелюбие и в конечном итоге выноситься в мир через Web. В «войне лайков» ты являешься тем, чем ты делишься, а то, что разделяешь, показывает, кто ты есть. Текст: IPG — Международная политика и общество Вопросы задавал Тобиас Фелла Фото: Flickr

Головний журнал про політику та бізнес! РОБОТА УКРАЇНСЬКОГО ТА СВІТОВИХ ПАРЛАМЕНТІВ. АНАЛІТИКА. ІНТЕРВ'Ю. ЗАКОНОДАВСТВО.

ЧИТАЄ ПАРЛАМЕНТ, ЧИТАЙТЕ І ВИ! Оформлюйте річну передплату за номером телефону: (066) 754 41 29 або надсилайте запит в редакцію на email: grushevskogo5@gmail.com 54 » Грушевського,5 №06(25), 2018

КОМЕНТАР

ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ

БІЛЛЬ ПРО ПРАВА ЛЮДИНИ Перемога "віслюків" на виборах США загрожує не тільки Дональду Трампу, але й усталеному порядку цифрового світу. Причина – законодавчі ініціативи Демократичної партії, спрямовані на контроль мережі Інтернет і діяльність таких гігантів, як Фейсбук та Google. Вероніка Вельч, директор із адвокаціі Ridgley Walsh LLC. и не найвідомішим документом, який регламентує права людини в США, є "Біль про права", ратифікований у 1791 році. Широко відомі 10 поправок до Конституції визначають права на мирні зібрання, свободу слова та віросповідання, охорону майна, судовий розгляд злочинів тощо. Особливу увагу варто звернути на четверту поправку, яка закріплює безпеку людини та її особистих документів і речей, заборону обшуків без відповідного ордеру. Передісторія. Звідки ростуть ноги? Почалося все зі скандалу, який тягнувся з перемоги Дональда Трампа на виборах аж до весни 2018 року, коли відбувся судовий процес над компанією Cambridge Analytica, яка збирала дані соціальних мереж для формування рекламного контенту та виборчих кампаній. Було з’ясовано, що Фейсбук надав цій компанії персональні дані користувачів без їхньої згоди. Навесні відома політикиня Ненсі Пелосі задіяла демократа Ро Кгана до написання проекту Біллю про права в Інтернеті. Про які права йде мова? На думку автора нового Біллю, людина має право на доступ і знання усіх зборів персональних даних онлайн, має надавати дозвіл на збір цих даних і навіть їхнє редагування та видалення. Демократи вважають, що Силіконова Долина занадто довго розвивалася без істотного обмеження та регулювання. Крім уваги до персональних даних, Ро Кгана також наполягає на універсальному доступі до Інтернету як благу суспільства. Мова йде не лише про доступ до Інтернету, а й про заборону обмеження доступу користувачів до окремого онлайн-контенту Інтернетпровайдерами, оскільки в кожної людини має бути вибір різних платформ і провайдерів із такими цінами на доступ до Інтернету, які вона може собі дозволити. Окремо варто згадати наполягання на мережевому нейтралітеті, який полягає в тому, що всі повнолітні

особи за загальним правилом (якщо іншого не передбачено вироком суду) повинні мати однаковий доступ до різноманітних сайтів й онлайн-сервісів. Таким чином, обмежувати, блокувати чи вибірково пропонувати один контент радше ніж інший є протиправним. Що зміниться в індустрії, якщо Білль буде прийнято? Наразі багато компаній добровільно повідомляють користувачів про те, до яких даних вони мають доступі, де їх використовують. Федеральний закон зробить таку політику не рекомендованою, а обов’язковою. Те саме відбудеться і з мережевим нейтралітетом — його дотримання перестане бути контраверсійним питанням балансу між комерційним інтересом і захистом прав користувачів, а стане вимогою, якої необхідно дотримуватися незалежно від особистих уподобань. Працюючи з різними міжнародними, американськими й українськими компаніями, я точно бачу, що самі покупці рекламних можливостей у мережі не відмовляться від цього каналу продажів, навіть якщо він подорожчає в 2–3 рази. Таким чином, ймовірна політика цифрових гігантів — продовжувати будувати свої лабораторії персональних даних, вчасно сповіщаючи нас, надаючи дані про переміщення, видалення тощо, але не лишаючи альтернативи: сервіси й надалі ставатимуть ще цікавішими та незаміннішими, й мало хто буде відмовлятися від них, навіть якщо ціна — персональні дані. У такому сценарії є одне важливе відгалуження — персональні дані можна буде прирівняти до власності, на яку має право не той, хто збирає їх у "машиночитабельному" вигляді, а той, хто їх продукує, — тобто ми, а якщо Фейсбук, Інстаграм, Майкрософт і всі-всі-всі будуть продовжувати збирати дані, вони матимуть ділитися частиною прибутку — й людина зможе продавати, або не продавати свої дані. Фото: з відкритих інтернет-джерел

Грушевського,5 №06(25), 2018 » 55

ПАРЛАМЕНТИ СВІТУ

ШОТЛАНДІЯ

У КАЖДОГО ИЗБИРАТЕЛЯ ДВА ГОЛОСА Парламент Шотландии — однопалатный законодательный орган Шотландии. Возникновение парламента Шотландского королевства относится к XIII веку. В 1707 г. после объединения Англии и Шотландии в единое королевство Великобританию парламент прекратил своё существование и был восстановлен лишь в 1999 г. согласно Шотландскому акту 1998 года в рамках процесса деволюции законодательной власти Великобритании. 56 » Грушевського,5 №06(25), 2018

арламент Шотландии имеет полномочия на принятие законов в целом ряде областей, которые известны как «переданные в ведение вопросы». Некоторые области законотворчества продолжают оставаться в исключительном ведении Парламента Великобритании. Такие вопросы называются сохраненными в ведении, это например, такие вопросы, как: сельское, лесное и рыбное хозяйство, образование и обучение, окружающая среда, здравоохранение и социальная служба, обеспечение жильем, планирование землепользования, законность и правопорядок, местное управление, спорт и искусство, некоторые виды налогообложения и многие положения о транспорте, а также оборона, конституция, социальные пособия и социальная защита, иностранная политика. Парламент Шотландии избирается по смешанной избирательной системе. Из 129 депутатов 73 избираются по одномандатным округам, а 56 по пропорциональной системе в восьми многомандатных избирательных регионах (каждый из многомандатных регионов посылает в парламент по 7 депутатов). Полномочия парламента Шотландии не позволяют накладывать вето («отказывать в законодательном одобрении») на любые межгосударственные соглашения Великобритании, в том числе на соглашения на заключение или расторжения договора с Евросоюзом по итогам Референдума «BREXIT». 15 мая 2018 года, впервые за 20 лет своего существования в рамках процесса деволюции, Парламент Шотландии проголосовал большинством голосов (93 против 30) за отказ одобрить законопроект Правительства Великобритании о «брексите», таким образом создав беспрецедентную ситуацию, когда Парламент Великобритании сможет принять основопологающий закон против непосредственной законодательной воли Парламента Шотландии.

КАКИМ ОБРАЗОМ ПАРЛАМЕНТ СОЗДАЕТ ЗАКОНЫ? Шотландский парламент создает законы путем принятия законопроектов. Законопроекты могут представляться Правительством Шотландии, ЧПШ, не входящими в состав Правительства Шотландии, а также комитетами и организациями граждан, не являющимися ЧПШ. Как правило, принятие законопроекта проходит в 3 этапа. 1-й этап: парламентские комитеты рассматривают общие принципы (общие цели) законопроекта и, как правило, проводят опросы мнений среди представителей общественности. После этого в палате Парламента проводится обсуждение и принимается решение касательно общих принципов законопроекта.

Грушевського,5 №06(25), 2018 » 57

ПАРЛАМЕНТИ СВІТУ

2-й этап: парламентский комитет проводит подробное рассмотрение законопроекта и принимает решение о внесении предложенных изменений (поправок). 3-й этап: парламент может рассмотреть дополнительные поправки к законопроекту. После этого Парламент принимает решение о принятии или отклонении законопроекта. После принятия законопроекта обычно наступает четырехнедельный период, в течение которого законопроект может быть оспорен, как не относящийся к законодательным полномочиям Парламента Шотландии. Если законопроект не оспорен, он направляется Ее Величеству Королеве для получения королевской санкции. После получения королевской санкции законопроект становится законом, принятым Парламентом Шотландии. Тем не менее, такой закон может не сразу вступить в полную силу. На выборах в Парламент Шотландии каждый избиратель имеет два голоса. Один голос отдается за кандидата от избирательного округа, а второй — за кандидата от региона. Всего в шотландский парламент избирается 73 депутата от избирательных округов и 56 депутатов от регионов. ЧПШ избираются согласно так называемой «системе дополнительного члена», являющейся вариантом пропорциональной избирательной системы. Каждый житель Шотландии обычно представлен в шотландском парламенте одним ЧПШ от избирательного округа и семью ЧПШ от региона. У всех ЧПШ равный статус, поэтому вы можете обратиться к любому из восьми представляющих вас депутатов.

58 » Грушевського,5 №06(25), 2018

ШОТЛАНДІЯ

ЧПШ работают в тех регионах, которые они представляют. Они также участвуют в дебатах и совещаниях комитетов Парламента Шотландии. Представляя интересы граждан, ЧШП могут: подавать ходатайства в поддержку того или иного вопроса; выступать в дебатах; подавать законопроекты для изменения действующего законодательства; задавать вопросы министрам Правительства Шотландии; передавать дела на рассмотрение другим лицам или организациям или обращаться к ним с вопросами. В заседаниях, проводящихся в зале заседаний, могут принимать участие все ЧПШ. В зале они обычно рассаживаются согласно партийной принадлежности. Помимо обсуждений новых законопроектов в зале заседаний могут проходить следующие мероприятия: дебаты - обсуждения между ЧПШ, обычно касающиеся поданных ходатайств; вопросы первому министру - ЧПШ задают вопросы первому министру, заседания, посвященные вопросам и ответам - на этих сеансах ЧПШ задают вопросы министрам кабинета и их заместителям. Выступления министров используются министрами кабинета и их заместителями для информирования парламента о срочных вопросах или для объявлений, связанных с политикой. Заседания, посвященные принятию решений, на которых ЧПШ принимают решения по ходатайствам, обсуждавшимся в течение дня. Часто такие решения принимаются путем голосования. Председатель Парламента при поддержке двух заместителей ведет заседания в зале заседаний. Председатель (или один из его

заместителей) сидит за столом в передней части зала заседаний, лицом к остальным ЧПШ. При ведении заседаний председательствующий обязан действовать беспристрастно. Парламентские комитеты — это небольшие группы ЧПШ, работающие над конкретными областями, например, над здравоохранением, экономикой или юстицией. Они играют центральную роль в работе Парламента Шотландии, поскольку, в отличие от Парламента Великобритании, Парламент Шотландии является однопалатным. К областям работы комитетов относятся: Законодательство: Комитеты могут рассматривать и изменять предложения о новых законах. Они также могут самостоятельно вносить предложения о новых законах. Расследования: Комитеты могут расследовать любые аспекты, находящиеся в их ведении и публиковать рекомендации. Петиции: Комитеты могут рассматривать петиции, поданные представителями общественности и группами, желающими рассмотреть тот или иной вопрос, и отчитываться по результатам их рассмотрения. Работой каждого комитета руководит конвинер. В состав каждого из комитетов в данный момент входит семь или одиннадцать ЧПШ. Взгляды членов комитетов отражают баланс мнений различных политический партий и групп Парламента Шотландии. Комитеты приглашают на свои совещания представителей общественности, чтобы ознакомиться с их взглядами по рассматриваемым вопросам. Они

также также могут приглашать любых лиц в качестве свидетелей. Свидетели дают показания, связанные с вопросами, которыми занимается тот или иной комитет. ЗДАНИЕ ПАРЛАМЕНТА Заседания парламента Шотландии проходят в новом здании парламента в Эдинбурге, построенном в 2004 году по проекту каталонского архитектора Энрика Миральеса. Листообразные здания парламента и его флигели с крышами, покрытыми дёрном, оригинально вписываются в окружающий парковый ансамбль. Огромные затраты на строительство здания парламента вызвали в своё время значительную критику в шотландском обществе. Недовольство населении можно увидеть в опросе для газеты The Scotsman, проведённом в 2003 году, когда 76 % заявило, что план строительства парламента в Холируде (район Эдинбурга) — слабое подобие деволюции. Многие отрицательно отнеслись к росту стоимости и функций правительства Шотландии. Шотландская писательница Кэти Грант в своем докладе назвала деволюцию — «быстро растущей промышленностью». Она сказала, что большие суммы денег поступают не в школы, не в больницы, а в расширяющуюся систему бюрократии, включая группы по контролю частных и государственных организаций, предвыборные кампании и т. п. Текст: Наталия Павлова Фото: Flickr

Грушевського,5 №06(25), 2018 » 59

НОВІ ЛІДЕРИ

ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ

ВОЗВРАТ ПРОФЕССИОНАЛОВ — ШАНС НА ВОЗРОЖДЕНИЕ

На фото: Анастасия Чаркина

Об опыте подготовки чиновников в странах ЕС, докторской диссертации и будущих политических планах, рассказала Анастасия Чаркина, кандидат наук по государственному управлению, автор более ста научных трудов.

60 » Грушевського,5 №06(25), 2018

Анастасия, Вы — кандидат наук по государственному управлению, автор более ста научных трудов. Как оцениваете уровень компетенции нынешних госчиновников высшего звена? Отвечу так: изучать теорию государственного управления и управлять государством на практике — это две разные вещи. Но факт есть факт: без теории практики не существует. В научных исследованиях я изучала примеры многих стран и институций. К примеру, во Франции существует более 100 школ для подготовки госчиновников и только после их окончания гражданин может приступить к обязанностям. Поскольку для Украины приоритетным является курс в ЕС, по моему мнению, нам стоит обратить внимание на подобную практику. Ваша диссертация — об адаптации госслужбы Украины к требованиям Европейского союза. Какие, на Ваш взгляд, шаги нужно предпринять в первую очередь? В нормативно-правовом измерении. Реформирование государственной службы в Украине — необходимый, но достаточно длительный и трудоемкий процесс. Внедрение изменений должно основываться исключительно на принципах верховенства права, демократии и равенства. На мой взгляд, первейшими шагами для Украины должны стать следующие: обеспечение соблюдения норм и требований Европейского союза; выполнение взятых государством всех международных обязательств; приспособление систем планирования и управления к требованиям ЕС; создание эффективных механизмов для сотрудничества с ЕС; изменение процессов подготовки и принятия правительственных решений; реструктуризация органов государственной власти, развитие их административной способности. Выполнение этих пунктов обеспечит стабильность и последовательное развитие государственной службы Украины в переходной период. Планируете работу над докторской диссертацией? Какой будет тема исследования? Да, это входит в мои ближайшие научные планы.

Тема моей докторской диссертации будет связана с разработкой и внедрением эффективных механизмов по борьбе с коррупцией в политике и госуправлении. Я выбрала эту тему как одну из самых актуальных в современных политических реалиях. Вы начинаете политическую карьеру, имея за плечами большой опыт научной работы и юридической практики. Как собираетесь применять свои преимущества в политических реалиях? Исходя из моей научной и юридической практики, я могу акцентировать внимание на проблемах подготовки высококвалифицированных государственных служащих. Сопоставляя правовые модели управления государством в Украине и странах Европейского союза, я легко могу определять и внедрять самые эффективные механизмы реформирования государственной службы. Также, понимая систему координат законотворческого процесса, я способна предлагать структурные законодательные изменения по многим вопросам. Недавно Вы посетили Европарламент в составе молодежной украинской делегации. Какое первое отличие от украинского парламента бросается в глаза, когда заходите в главное здание Европы? Европейский парламент очень отличается от парламента Украины. Заходя в стеклянные двери, первым делом видишь большой зал с лаконичным дизайном в сине-серых тонах. Все стильно и открыто. Нет элементов роскоши, все сконцентрировано на рабочей атмосфере. Хочу отметить, что все сотрудники и члены Европарламенте чтят дисциплину и уважают своих коллег. Например, за нецензурную брань или оскорбление виновники платят штраф и удаляются из зала заседаний. Если ввести такую норму в Верховной Раде — ее сразу покинет минимум половина народных избранников. Сегодня Вам 26 лет, Вы молоды, активны, бесстрашны. Не боитесь попасть в категорию «вечно молодых и перспективных»? Эту категорию — «вечно молодые и перспективных» — я бы предложила переименовать в «вечно ленивые и самовлюбленные». Если ты трудолюбив — ты будешь двигаться вперед, и это движение будет открывать новые горизонты. Если ты способен жертвовать собой, ради блага страны, ради других — это бесценно, и это принесет результат. Каждый день должен становиться новым шагом к профессиональным и личностным целям. О себе могу сказать только одно: лично за себя я отвечаю и готова нести ответственность за свои действия и слова. В своей работе я всегда честна, прямолинейна и требовательна. И к другим, и к себе. Поэтому нет, не боюсь. У меня есть все, чтобы

не бояться: знания, опыт, собственное видение и главное — совесть. Кто, по Вашему мнению, является сильным игроком на политическом поле Украины, а кто — слабым? Сильные те, кто не меняют свою политическую позицию и не продаются. У кого есть ценности, принципы, ориентиры. Слабы те, кто заходя в политику, становятся рабами олигархов или штатными оппозиционерами на прикорме у своих смотрителей. Много ли женщин в украинской политике? Готовы возглавить новое, женское политическое движение? Сегодня в украинской политике мало женщин, к примеру, в Верховной Раде их чуть более 10% от общего количества народных депутатов. По сравнению с европейскими странами, это критически мало. Да, я готова возглавить новое, женское политическое движение. Если для развития нашего государства будет необходимо объединить женскую силу в единое, новое движение, я готова взять на себя ответственность. Но только при условии, что в него не войдет ни одна чья-то ставленница, а только профессионалы, — мудрые, спокойные и трудолюбивые украинки. На кого стоит равняться современным украинкам? В мировой истории есть много достойных примеров для подражания. Маргарет Тэтчер, Коко Шанель, Королева Елизавета, Элеонора Рузвельт, Леся Украинка — все они были профессионалами в своей сфере, наделенные большим сердцем и блестящим умом. Что же касается украинской современности, то о героинях наших дней уместно будет говорить немного позже. Но, к примеру, журнал «Фокус» уже пятый раз подряд самой влиятельной женщиной в Украине называет Юлию Тимошенко. С этим сложно не согласиться. Важно и то, что достаточно сложно с ходу назвать женщин, которые занимают в этом рейтинге второе, третье, четвертое место… Для нас, украинок, в политике сейчас время открытых возможностей, и нужно стараться его не упустить. Какой будет Украина в будущем? За последние 5 лет страна очень изменилась… От комфортной жизни мы скатились в сложный кризисный период. Для того, чтобы он стал переходным, а не фатальным, к власти должны вернуться настоящие знатоки своего дела. Провести нацеленные на благополучие общества реформы, реализовать новую индустриализацию, вывести страну из дипломатического застоя. Только при возврате профессионалов к власти у Украины есть шанс на возрождение. Для меня будет честь работать в такой команде и помочь Украине заиграть новыми красками. Текст: Михаил Грушевский Фото: из личного архива А. Чаркиной

Грушевського,5 №06(25), 2018 » 61

СТИЛЬ ЖИТТЯ

ПОЛІТИЧНІ ТОК-ШОУ

ТРИ МІЛЬЙОНИ ГЛЯДАЧІВ ТРИМАЮТЬ РУКУ НА “ПУЛЬСІ” Про роботу в самому рейтинговому ток-шоу країни, погрози від політиків та процеси створення головного політичного ток-шоу України, розповів ведучий Володимир Полуєв, який вже добре відомий українському глядачеві. Чому на Вашу думку саме Вам випала честь стати ведучим такого гучного телевізійного проекту? Як це було? Взагалі у команду "112 Україна" я прийшов редактором. Коли розмалювали стіни на Хрещатику, потрібно було пряме включення, а на каналі нікого не було, крім мене. Після цього, мені запропонували бути польовим кореспондентом. Тоді з командою "112 Україна" ми відпрацювали повністю всі події на Майдані. Чесно кажучи, це було неймовірно складно, Бачити і відчувати адже ми хотіли бути велику студію — це першими і в епіцентрі великий талант подій. Найстрашніше було давати прямі включення з нічного Майдану, щоб глядачі бачили, що все спокійно. Мороз –20 С, цілу ніч ти на варті, щоб не пропустити нічого. Але потім я зрозумів, що це було не найстрашніше. Весь жах почався з протистояння на Грушевського. Ми з оператором були свідками тих страшних подій. Ми не відходили ні на секунду, хотіли показувати все. Однак, коли над моєю головою пролетіла куля, я замислився. Я злякався не за себе, а за команду, яка працювала зі мною. Коли розпочались розстріли на Інститутській, там був страх і мрак. Ми працювали з іноземними ЗМІ, які були повністю підготовлені до екстрених ситуацій, у них було все: бойові каски, бронежилети з найвищим захистом, вони були застраховані від всіх небезпек. Але не дивлячись на це, вони знімали здалеку. А ми з командою без належної підготовки та безпеки робили все, що від нас залежить. І навіть тоді я порушив принципи роботи журналіста, коли почались заворушення і просто били наших хлопців, я втрутився і допомагав їм. Ми відстояли і відзняли все, що там відбувалось. Після закінчення цих страшних подій, мені запропонували спробувати себе у студії. Але що ж все ж таки підштовхнуло Вас стати ведучим проекту в форматі ток-шоу? Насправді, мені ніколи не подобались ток-шоу (посміхається). Багато крику, галасу, а результату — мало. 62 » Грушевського,5 №06(25), 2018

А коли ми обговорювали специфіку створення "Пульсу", у нас від самого початку була ідея уникнути усіх стереотипів, розкрити для глядачів максимально всі таємниці, показати що світ не просто чорно-білий. Щоб донести деякі меседжі, не читаючи при цьому лекції, щоб людина не перемикала наш ефір. Перед нами, як ведучими, стоїть задача — створити гібрид ток-шоу в вигляді обгортки, але зі смачною і цікавою цукеркою, яка буде корисною для глядача. Але будемо відвертими, не завжди це вдається. Ви працюєте у політичній темі, Ваші спікери — депутати, політики та перші особи країни. За яким критерієм підбираєте гостей? Чи є так звані «темники»? Зрозуміло, що під час розмови з політиками, щонайменше зав'язується знайомство. Але з професійного боку ми намагаємось дотримуватись неупередженості, щоб будь-який депутат з різних політичних сил залишався нарівні з іншими. Тому що, коли зав'язуються тісні стосунки з політиками, вони починають натомість від нас щось вимагати. Тому я дотримуюсь правила — не заводити жодних стосунків з діючими політиками. Щодо «темників», я взагалі не розумію сенсу їх існування на будь-якому ЗМІ. Якщо ти дієш за ними, уникаєш актуальних тем чи цікавих спікерів — ти втрачаєш глядача, а з ним і рейтинги. Показники перегляду нашого телеканалу й особливо ток-шоу «Пульс» говорять самі за себе. Більше того! Все, що відбувається в нашій студії транслюється в прямому ефірі, а значить не існує можливості щось вирізати, чи підлаштувати під «темник», як ви кажете. У вересні цього року на телеканалі «112 Україна» стартувало нове політичне ток-шоу «Пульс». Зчасом цей проект здобув статус головного політичного ток-шоу країни та викликав неабиякий резонанс серед глядачів. Ток-шоу «Пульс» дивляться більше 2 млн. українців, а уривки з його випусків цитують майже всі вітчизняні та закордонні ЗМІ.

На фото: Володимир Полуєв та Анна Степанець

Як Вам вдається утримати увагу такої великої аудиторії одночасно? Тримати в фокусі уваги — надзвичайно важко. Бачити і відчувати велику студію — це великий талант. Потрібно тримати зворотній зв'язок з усіма, гостями, Аньою (співведуча — ред.), глядачами, експертами, редакторами і режисерами, все це потрібно контролювати, але при цьому не втрачати головну нитку під час розмови з гостями, повністю продумувати весь процес. Неможливо працювати тільки за сценарієм, де прописаний кожен крок, в нас багато залежить від ситуації і гостей. Адже, глядачу буде зовсім нецікаво слухати завчений текст та однаковим розгортанням подій. Як вдається вивести того чи іншого політика на потрібну тему розмови? Чи траплялись випадки провокацій у студії зі сторони політиків чи гостей? Насправді, наші політики — зовсім не дурні люди і базові навики маніпуляції їм відомі. Але нас, як професіоналів, не так просто обдурити та маніпулювати. Якщо дати кожному з політиків волю

у студії, то цілком можливо, що один політик просто буде займати весь ефірний час програми. Тому ми стараємось бути господарями у студії і привчати наших нардепів поважати, перш за все, глядачів та один одного, ну і, звісно ж, дотримуватись ефірного часу у студії. Якщо відбуваються провокації зі сторони гостей чи аудиторії, ми, як ведучі, намагаємось бути упередженою стороною і в будь-якому випадку не допускати провокацій і балагану під час ефіру. Траплялись випадки погроз у Ваш бік? Наша задача, як ведучих, навіть якщо у студії були погрози від політиків у наш бік, підійти і подякувати за ефір. Як говорив один з класиків: "Що відбувається у Вегасі, залишається у Вегасі", насправді це не завжди так. Але моя роль, як ведучого, завжди підійти і подякувати за ефір. До особистих погроз наші політики, дякувати, не доходили. Були моменти, що на сторінках у соціальних мережах погрожували, але я на таке зовсім не реагую. Текст: Михайло Грушевський Фото: надано прес-службою «112 Україна»

Грушевського,5 №06(25), 2018 » 63

ПРИЧИН ДЛЯ ШЛЮБНОГО ДОГОВОРУ В последнее время стало не то что модным иметь в наличии брачный договор, а, скорее, необходимостью, возведенной, в определенных случаях, в ранг первостепенной. И этому есть несколько причин – как минимум пять. Наталия Горбаль, один из лучших адвокатов Украины по семейному праву, ведущий консультант в области корпоративного права и корпоративных конфликтов, блогер, автор книги «Must have сезона, или Новый взгляд на брачный договор».

64 » Грушевського,5 №06(25), 2018

Структурировать причины заключения брачного договора в хронологическом порядке, с целью выделить главные и второстепенные, не представляется возможным. Ведь каждая, отдельно взятая семья, – уникальна, а все возникающие вопросы в такой семье, для решения которых используется брачный договор, могут представлять для такой семьи особую ценность в то время, как иные члены общества лишь пожмут плечами и даже не станут обращать внимание на то, с чем им пока не приходилось столкнуться. Поэтому ограничусь тем, что укажу на те причины заключения брачного договора, которые в последнее время набирают наибольшей популярности.

Если следовать музыкальной терминологии, то лидером чарта причин уже на протяжении нескольких месяцев, причем это стало почему-то актуально именно в этом году, остается причина защиты своего имущества от «посягательств» наследников, имеющих свое происхождение в предыдущих браках. Да, речь идет о детях от предыдущих браков. И если нет брачного договора, то, в случае смерти того супруга, у которого есть такие дети, второй супруг будет вынужден «поделиться» с наследником имуществом, нажитом в браке с уже умершим к этому времени супругом. И для того, чтобы защитить свое личное имущество, с которым вы не желаете расставаться, или считаете своим, или же хотите элементарно передать собственным детям, появившимся в браке с уже умершим к этому времени супругом, то однозначно стоит заключить брачный договор, которым установить режим собственности, устраивающий вас лично.

Второй и не менее актуальной на сегодня причиной для заключения брачного договора является установление «правил игры» после расторжения брака. Многие ошибочно полагают, что если брак прекратился, то имеет место и прекращение обязательств по брачному договору. Но – нет. Если стороны предусмотрели порядок регулирования взаимоотношений после расторжения брака, то в этой части брачный договор действует согласно тем договоренностям, которые были достигнуты и закреплены договором. И вот здесь основополагающим является содержание одним из супругов второго после расторжения брака. Сюда можно отнести и ежемесячные выплаты (на содержание), и приобретение жилья (как вариант, обязательства по аренде) в случае, если отсутствует какое-либо иное жилье, и оплата медицинских услуг, включая страховки, а также иные обязательства материального характера, которые стороны посчитают необходимым включить

в договор. И здесь я бы отметила важность точности формулировок в части сроков выплаты и выполнения обязательств, в том числе, и конкретизацию всех платежей (реквизиты, назначение и пр.), если они предусматриваются брачным договором, поскольку без этого все указанные положения могут остаться лишь декларативными.

Третья причина заключения брачного договора, по мнению многих, банальна и проста – определение режима имеющегося в семье имущества (личное или общее). Однако, если пара решает прекратить свой брак, то наличие брачного договора способно не только уберечь ваши нервные клетки от выяснения отношений в вопросах «Что и кому?», но и сэкономить денежные средства, которые, при отсутствии брачного договора и мирных договоренностей, вы вынуждены будете тратить на услуги нотариуса (если решите заключить, например, договор о разделе имущества, который является оценочным) или же юристов/адвокатов, которые будут представлять ваши интересы в суде, в случае передачи возникшего имущественного спора на рассмотрение суда. Не говоря уже о том потраченном времени, которое вы, так или иначе, вынуждены будете посвящать разрешению возникшего имущественного конфликта. И, порой, это время может исчисляться годами.

4 5

Четвертой причиной может стать желание сохранить семейный бизнес или бизнес, который вы создали самостоятельно, но не желаете его ни с кем делить, в свете предстоящего брака. Что ж, это объяснимо и вполне логично. На мой взгляд, в такой ситуации лишь одно предложение заключить брачный договор способно сыграть роль лакмусовой бумажки отношений, после чего сразу же станет понятным, что именно привлекает того, кого вы выбрали себе в спутники по жизни. И завершает хит-парад актуальных сегодня причин заключить брачный договор – риск открытия уголовного производства со всеми вытекающими последствиями, в том числе: ареста имущества потенциального подозреваемого, которое, в своем большинстве, является общим имуществом супругов. Сюда же можно отнести и защиту имущества от кредиторов, особенно, если они фиктивные. Не слышали о таком? Что ж, тогда у вас все впереди. Как говорил герой Ширвиндта в «Иронии судьбы…–2»: «В жизни обычно бывает то, чего быть не может». Текст и фото: предоставлены Наталией Горбаль

Грушевського,5 №06(25), 2018 » 65

ІСТОРІЯ

АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНІЙ АКАДЕМІЇ НАУК – 100 РОКІВ!

На фото: Микола Жулинський

Мимоволі хочеться поставити знак оклику. І не один. Бо ця цифра вражає і навіть заворожує. А сама дата 14 листопада 1918 року? У цей день гетьман Павло Скоропадський підписав Закон Української Держави про заснування Української академії наук у місті Києві. І в цей же день з’явився наказ гетьмана по Міністерству народної освіти та мистецтва України про призначення перших 12 дійсних членів (академіків) УАН. Микола Жулинський, доктор філологічних наук, професор. Академік Національної Академії наук України, директор Інституту літератури імені Т.Г. Шевченка.

аціональна академія наук України почала діяти і, вважається, була фактично заснована 27 листопада 1918 р. в м. Києві на першому Спільному зібранні Української академії наук (УАН). Першим президентом академії був обраний видатний учений зі світовим ім’ям Володимир Іванович Вернадський. І саме в цей же день, 27 листопада 1918 р. (який дивовижний збіг!) народився нинішній Президент НАН України Борис Патон, який був обраний на цю посаду таємним голосуванням Загальними зборами АН УРСР 27 лютого 1962 р. і вже 11 разів поспіль переобирається на цей відповідальний пост, який він обіймає 57 років.

66 » Грушевського,5 №06(25), 2018

Традиційно від цих дат – 14 листопада 1918 р. і 27 листопада 1918 р. академічні науки розпочинають відлік своєї науково-дослідної біографії, хоча українська наука зародилася в часи, століттями віддаленими від того періоду, коли вона почала доволі інтенсивно розвиватися. Саме в другій половинні ХІХ ст. завдяки створенню таких університетів, як Харківський (1805), Київський (1834), Новоросійський (1865) та організації різного роду наукових товариств розгорталися інституційно організовані наукові дослідження в галузі природничих і гуманітарних наук. Та говорити про системні й координовані форми організації наукових досліджень у період перебування України в складі Російської імперії не слід, оскільки навіть сама метрополія не спромоглася на створення спеціалізованих наукових інститутів. Наукову діяльність в Україні здійснювали передусім і головним чином професори й викладачі згаданих уже університетів, а також Львівського, Чернігівського університетів, Ніжинського історико-філологічного інституту та створювані, як правило, при університетах спеціалізовані наукові товариства. Активно діяло Товариство історії та старожитностей в Одесі, у Києві із 1873 р. – Історичне товариство Нестора Літописця та Південно-західний відділ Російського географічного товариства; у Львові цього ж 1873 р. з’являється Товариство ім. Т. Шевченка, яке виросло за два десятки років своєї діяльності в Наукове товариство ім. Т. Шевченка (НТШ), у складі якого було вже три секції – філологічна, історико-філософічна та математично-природописно-лікарська. Саме наукове товариство ім. Т. Шевченка вперше в Україні об’єднало гуманітарні й природничі напрями наукових досліджень, набуваючи таких же форм організації наукової діяльності, як і західно-європейські академії і товариства. «Сьогодні Товариство ім. Т. Шевченка організовано цілком за типом західноєвропейських

академій наук, йому бракує лише титулу академії», – стверджував Михайло Грушевський. На перших порах НТШ зосереджувало свою наукову увагу на літературознавчому напрямі, надаючи перевагу гуманітарним наукам і поступово розширюючи коло своїх наукових зацікавлень на природничі науки. Літературознавчий вектор досліджень переважно був спрямований на давнє українське письменство, прицільну увагу до вивчення якого засвідчив М. Максимович. Подвижницька праця багатьох учених-гуманітаріїв, дослідників української літератури від давніх часів до сучасних (а серед них у першу чергу слід назвати А. Кримського, С. Єфремова, В. Перетца, Д. Багалія, П. Зайцева, І. Айзенштока, С. Маслова, О. Дорошкевича, М. Гудзія, П. Попова, А. Шамрая, М. Біляшівського та ін.) ще задовго до створення Української академії наук і в перші десятиліття її діяльності була спрямована передусім на духовно-культурне просвітлення українського народу, на формування національної ідентичності, виховання національної наукової еліти, розгортання видавничої діяльності, накопичення джерельної бази. На цій ділянці культурно-національного будівництва Наукове товариство ім. Тараса Шевченка у Львові досягло значних успіхів. Тому не випадково багатолітній, з 1897 р., голова цієї громадської наукової організації Михайло Грушевський уже наступного року після обрання його на цю посаду наголосив на неминучості утворення з часом «українсько-руської Академії наук». Грушевський думав і дбав про поширення досвіду НТШ і на Центральну Україну. З його ініціативи в 1907 р. засновується в Києві Українське наукове товариство (УНТ) за структурною подобою НТШ. Більше того, Статутом Українського наукового товариства передбачалося, що воно є науковим центром, який об’єднує всю науково-дослідницьку роботу в Україні і стоїть «напередодні реального перетворення по суті у вільну Наукову Академію, філіали якої вкриють щільною мережею всю Україну». Коли Михайло Грушевський бачив майбутню Академію наук як самоврядну громадську організацію, засновником якої не повинна бути держава, а отже, держава не повинна втручатися в її діяльність, то гетьманська влада, передусім В. Вернадський, вважала, що майбутня академія має бути державною установою і її створення – прерогатива держави, тому саме Міністерство освіти і мистецтв, а не громадська організація, якою є Українське наукове товариство, повинно займатися організацією УАН. Грушевський твердо обстоював свою позицію, «вирощену» на багатолітньому досвіді діяльності НТШ, а згодом УНТ, в яких переважали історико-філологічні науки. До речі, Вернадський аж ніяк не вимагав домінування в майбутній Академії природничих наук, чого побоювалися вчені – члени Українського

наукового товариства. Володимир Вернадський у свої програмній промові на першому засіданні Комісії для вироблення законопроекту про заснування Української академії наук у Міністерстві освіти і мистецтв України назвав Історично-філологічний відділ. При цьому наголосивши на необхідності створення таких комісій і установ у системі Академії наук, як Комісія для видання словника української мови, Комісія для видання пам’яток українського письменства і мови, Археографічна комісія та ряд інших дослідних установ, коли в цьому виникатиме потреба. І вже на кінець 1921 р. в структурі Всеукраїнської Академії наук (ВУАН – таку назву Академія отримала 17 жовтня 1921 р.) у першому Історично-філологічному відділі було 18 самостійних підрозділів – 17 постійних комісій, просто комісії та один інститут – Інститут української наукової мови. 26 листопада 1918 р. був опублікований «Статут Української Академії наук у Києві», третій розділ якого засвідчує статус УАН як самоврядної установи. Уже в перші тижні і місяці діяльності УАН створюється Постійна комісія для складання словника українських діячів науки, історії, мистецтва та громадського руху, яка пізніше матиме назву – Комісія для складання біографічного словника діячів України. Керівником цієї Комісії призначається академік Д. Багалій, а в 1923 – 1926 роках її головою буде академік С. Єфремов. Готувався унікальний бібліографічний словник, до якого ввійшли біографії відомих і невідомих українських діячів від давнини – Київської Русі і до сучасних днів, представники інших націй і народностей, які жили і творили як в Україні, так і за її межами, але які своєю науковою і літературно-мистецькою діяльністю прислужилися Україні, впливаючи на розвиток української науки і культури. Ця комісія до своєї ліквідації у 1934 р. зібрала величезну кількість матеріалів і складала картки з біографічними даними для словника. Було зібрано на 1921 р. 37500 біографічних даних та 450 рукописів. Після вступу до Києва наприкінці серпня 1919 р. війська Директорії та Добровольчої армії була, по суті, припинена після дев’яти місяців напруженої роботи діяльність Академії наук. Та вже в грудні, коли війська Червоної армії зайняли Київ, УАН відновила свою роботу і на Спільному зібранні Академії була затверджена постанова історико-філологічного відділу про утворення, тобто відновлення, Комісії для видання пам’яток новітнього українського письменства. Та більшовицькою владою, як і за денікінського режиму, фінансування Академії наук не здійснювалося. Вчені УАН продовжували працювати і в умовах місячної окупації Києва польськими військами, і в умовах четвертого заволодіння 1920 р. в червні Києвом Червоною армією. Більшовицький режим з перших днів свого владарювання починає прицільно

Грушевського,5 №06(25), 2018 » 67

ІСТОРІЯ

контролювати діяльність Академії, намагаючись підпорядкувати її своїм політичним цілям. Особливо комуністичну владу непокоїла діяльність вчених Історично-філологічного відділу, його «аполітична, культурно-просвітня праця». У новому, затвердженому Радою народних комісарів УСРР у лютому 1921 р. статуті Академії наук серед п’яти відділів історико-філологічного вже не було. На перше місце більшовицька влада поставила природничо-математичний відділ і зобов’язала усіх науковців Академії «сприяти розвиткові досягнень і завдань техніки; відповідно до завдань комуністичного і, зокрема, народного господарства УСРР». Вістря компартійної критики, зосередженої в «Основних положеннях реорганізації ВУАН», опублікованих у січні 1925 р., було спрямоване в основному на Історично-філологічний відділ Академії і безпосередньо – учених-філологів, академіків А. Кримського і С. Єфремова, які були лідерами становлення академічного літературознавства. Саме тому українське академічне літературознавство свій історичний родовід заглиблює в науково-дослідну діяльність Наукового товариства ім. Тараса Шевченка, Українського наукового товариства і особливо – Української академії наук, безпосередньо – її Історико-філологічного відділу, головою якого був призначений А. Кримський, секретарем – С. Єфремов. який у 1921 – 1928 рр. обіймав посаду віце-президента Всеукраїнської академії наук. Саме згідно з рішенням Історико-філологічного 68 » Грушевського,5 №06(25), 2018

АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

відділу ВУАН було створено влітку 1925 р. Комісію із законознавства та американознавства, головою якої був призначений Ф. Савченко. Ця комісія встигла підготувати «Збірник законознавства», який з’явився друком 1928 р., однак уже через рік після його появи Рада ВУАН комісію ліквідувала. Тоді ж, а саме в червні 1925 р., була створена Комісія Західної України ВУАН, завданням якої було налагодження зв’язків та координація наукової діяльності зі вченими Галичини, Закарпаття й Буковини, передусім із НТШ, його головою К. Студинським. Унаслідок цієї співпраці з’явилися два спеціальні випуски журналу «Україна», присвячені ювілеям М. Драгоманова та І. Франка. Гуманітарні дослідження в УАН зосереджувалися на таких галузях знання, як історія українського народу, граматика та історія української мови, українська народна словесність, історія українського письменства, зарубіжна література, історія української церкви, історія українського мистецтва, історична географія України, археологія України, етнографія, слов’янська історія, мова і література, арабо-іранська філологія, тюркологія, філософія, російська, польська, литовська, білоруська, чеська, сербська, болгарська, єврейська та інші мови й літератури. Наприкінці 1920-х років академіка С. Єфремова піддали в пресі нищівній критиці, що неминуче завершилося влітку 1929 р. його арештом і суворим процесом так званої Спілки Визволення України. На

Вікторія Лемешко, волонтер, PRспеціаліст, експерт з соціального проектування. час кампанії цькування самого С. Єфремова та вчених Інституту Тараса Шевченка із числа старих «попутників», яких змушували «каятися» у власних помилках і водночас критикувати своїх колег, «викривати» їхні ідеологічні «гріхи», рішенням Політбюро ЦК КП(б) У 31 грудня 1927 р. С. Єфремова та А. Кримського було усунено від керівництва Академією. Цим же рішенням Політбюро зобов’язало керівництво ВУАН увести до складу президії нових членів, «лояльних до партії і радянської влади». 26 червня 1928 р. відбувається закрите засідання Політбюро ЦК КП(б)У, на якому створюється спеціальна комісія для розробки політичної тактики щодо української інтелігенції. До її складу із п’яти осіб – Л. Кагановича, В. Чубаря, О. Шумського, Г. Гринька було введено і голову НКВС УСРР В. Балицького. Над Академією наук, над творчими організаціями, науковими установами передусім соціогуманітарного профілю нависла чорна хмара репресій. 1928 рік драматично відзначився тим, що був проголошений курс на боротьбу з «внутрішнім ворогом» і вже наступного 1929 р. розпочалися арешти провідних українських учених, відомих представників інтелігенції, серед яких були такі знакові постаті, як С. Єфремов, А. Ніковський, В. Чехівський, Л. СтарицькаЧерняхівська, М. Слабченко, Й. Гермайзе та ін. Головним завданням компартії було вростити в масову свідомість, передусім у свідомість наукової й культурно-мистецької еліти догмати марксистсько-ленінського вчення. А для цього необхідно виполоти зі свідомості результати національного й загальнолюдського досвіду, духовну спадщину минулих епох, попередніх форм культури й цивілізації. Ще 28 жовтня 1922 р. була утворена за рішенням ЦК КП(б)У Комісія з боротьби проти буржуазної ідеології, духовне життя суспільства, наукова й літературно-мистецька діяльність береться під контроль спеціальною службою – відділами, відділеннями й пунктами політичного контролю при Секретно-оперативному управлінні Всеросійської надзвичайної комісії, які згідно з постановою Раднаркому РРФСР від 21грудня 1921 р. почали діяти на основі затвердженого положення про політичний контроль. Отже, академічне літературознавство з перших же місяців і років владарювання в Україні більшовицького режиму потрапляє під контроль ідеологічно-пропагандистського апарату, політичного керівництва компартії і для багатьох співробітників Інституту Тараса Шевченка, який юридично постав у 1926 р. в системі Народного Комісаріату Освіти і в 1933 р. перейшов до системи ВУАН, відкриває драматичну, часом вельми трагічну історію національної академічної науки. Текст: Микола Жулинський Фото: з відкритих інтернет-джерел

ДОПОМОГА ДІТЯМ

Соціальні проекти та благодійність в Україні відіграють дуже важливу роль, адже через них небайдужі люди мають можливість допомогти державі у вирішенні нагальних питань. Стосується це дітей-сиріт, онкохворих, дітей з інвалідністю, біженців, воїнів АТО, престарілих людей, малозабезпечених. Громадськість має об’єднувати свої зусилля, аби підняти Україну на рівень європейської держави. Протягом 2009-2010 років був реалізований всеукраїнський проект «Здай кров – врятуй життя дитини», який мав на меті збір донорської крові для онкохворих дітей. Головна мета – направити потік потенційних донорів до державних пунктів забору крові. Акцію підтримали 67 компаній, які у себе організували корпоративні Дні Донора, партійні організації та приватні особи. Після закінчення акції більшість учасників і надалі підтримують цю традицію. Окреме місце займають у соціальному проектуванні – діти-сироти та позбавлені батьківського піклування. Це найскладніша аудиторія, адже їм потрібні не лише іграшки і одяг – їм потрібна увага і підтримка. Друга проблема – соціальна адаптація під час самостійного життя. У цей період дуже важливо надати дитині нескладну професію, яка зможе її прогодувати, наприклад, баріста, майстер манікюру, перукар, офіціант і тп. Третя серйозна проблема – відсутність сучасних засобів гігієни (особливо для дівчаток) та білизни. Четверта проблема – це агресія через відсутність тепла, любові та підтримки. Діти радо зустрічають тих, хто приїздить у гості з відкритим серцем. Саме для людей з відкритим серцем, ми створили групу у фейсбуці під назвою «Сделай мир добрее» - ту ви завжди будете в курсі моїх проектів та звітів. Ставайте вагомою частиною нашої спільноти, яка змінює світ на краще!

Грушевського,5 №06(25), 2018 » 69

СТИЛЬ ЖИТТЯ

ПАРТНЕРСТВО

ТРИ ПАРАДОКСА ПАРТНЕРСТВА, О КОТОРЫХ МОЛЧАЛ ШЕКСПИР Как сохранить любовь в непростых условиях бизнес-партнерства, рассказали Юлия Бурковская, телеведущая канала "Обозреватель", глава влиятельного бизнес-сообщества и Денис Кубряк, акционер старейшей радиостанции страны "Европа Плюс", интернет-гений с блестящим международным образованием.

месте Юлия и Денис, вот уже семь лет, воспитывают детей и развивают процветающий pr-бизнес. Среди их клиентов - политики первого эшелона, звезды шоу-бизнеса и крупнейшие бизнесмены. Возможно, правила этой семьи будут полезны и вам!

1. Создавайте собственную мифологию. В романтических подробностях рассказывайте друзьям о вашем первом свидании, милых конфузах и забавных происшествиях, которые вызывают улыбку даже через несколько лет. Есть особые даты, цифры, совпадения? Культивируйте их. И не исправляйте раздраженно своего партнера, если он помнит ситуацию совсем по-другому, чем вы. Важны не факты, а теплые чувства, творящие чудеса с нашей памятью и подсознанием. В минуты усталости и раздражения возникает большой соблазн бросить всю эту бытовуху к чертям, но вот легендарных отношений лишиться - ох как жалко. Друзья и коллеги, впитавшие красивые образы вашей love story, вовремя напомнят, что идеальная любовь существует только в списке литературы для 8 класса, а вот воровать виноград на Корсике месяца за два до созревания могли только вы. 2. Проигрывайте. Позволяйте себе и партнеру быть слабым. Нашу семью очень укрепил один случай (делится Юля). Как-то, в низкий бизнес-сезон, читай - в период нашего личностного кризиса - на нас свалилось сразу миллион проблем: старые инструменты себя исчерпали, новые направления требовали непомерных инвестиций и давали туманные перспективы, ежедневные съемки и 70 » Грушевського,5 №06(25), 2018

встречи выматывали, да еще и надо было срочно найти решение в одной весьма непростой ситуации. Я насела на Дена, и пламенными речами старалась пробудить в нем воина. Но в какой-то момент Ден всегда победитель, всегда лучше всех - очень спокойно мне сказал: "Я не знаю, что делать". Впервые за долгие годы. Это так меня поразило и обезоружило, что я мгновенно замолчала, села рядом, и мы начали просто спокойно рассуждать о ситуации вместе, как будто наблюдая с трибуны за собственной игрой на поле. И ситуация тут же разрешилась буквально несколькими телефонными звонками. В тот день я навсегда усвоила урок: даже победители, истинные лидеры, должны иметь право на ошибку. Требуя постоянных побед, поощряя только непоколебимость и отрицая обычные человеческие неурядицы, мы уподобляемся воспитателю в садике, который орет на расшибшего коленку плачущего ребенка. Вселенная стремится к балансу, и проигрыш - это всего лишь урок перед очередным взлетом. 3. Если все сложно - упрощайте. По большому счету, все в этом мире можно поделить на СТРАХ и ЛЮБОВЬ. Всякий раз, реагируя на партнера, принимая решения, спрашивайте себя: будет ли это ИСТИННОЙ любовью к нему? А любовью к себе? Правила этой игры предельно просты - выбирая любовь, ты всякий раз ВЫИГРЫВАЕШЬ. Фото: Koren Studio mua: Оксана Белая Аксессуары: TIORO Jewelry Текст: Михаил Грушевский

Грушевського,5 №06(25), 2018 » 71

На фото: Юлия Бурковская и Денис Кубряк

СТИЛЬ ЖИТТЯ

ШОПІНГ

DN8 – КОД БЕЗУПРЕЧНОГО ШОПИНГА Чем более успешен человек, тем больше он ищет возможностей для самовыражения. Поэтому дополнить свой образ правильной одеждой – это не просто важный, а стратегический шаг. О том, как и где подобрать гардероб согласно своему статусу и модным трендам, рассказывает Павел Передистый – директор DN8 SHOPPING SPACE*.

Как расшифровывается креативная суть самого названия DN8 SHOPPING SPACE ? Это сочетание аббревиатуры ДНК и номера здания — 8. Так обыгрывается мысль о том, что чувство стиля заложено в человеке на генетическом уровне. Преимущество DN8 SHOPPING SPACE в том, что здесь можно полностью обновить гардероб, подобрать total look для женщин и мужчин, для любого события и в любом стиле. Покупателю легко ориентироваться в вашем космосе брендов? Да, у нас все продумано и разделено по тематике. Первый уровень, который расположен на первом этаже, — Drive Level — ориентирован на аудиторию молодых людей и девушек до 30 лет. Ассортимент здесь постоянно пополняется актуальными моделями и интересными брендами, одежда в урбанистическом стиле, а цены демократичны. Второй уровень Men Business Level — статусная одежда и обувь для состоявшихся мужчин и тех, кто начинает строить свою карьеру. Здесь представлено больше офисных стилей, узнаваемые мировые бренды. В зоне EVENT можно подобрать наряд для особых случаев: вечерний наряд, смокинг, туфли, аксессуары. А наши партнеры предлагают столь модную сегодня нишевую парфюмерию. Четвертый уровень — Women Comfort Level — это царство женской моды и релакса. В лаунж зоне можно выпить чашку кофе в уютной обстановке, встретиться со знакомыми и, конечно же, сделать приятные покупки. В выходные дни это пространство часто становится зоной проведения мероприятий. Ваши продавцы-консультанты могут профессионально подобрать гардероб? Да, наши сотрудники, а это команда из более 20‑ти человек, обладают базовыми навыками стилистов. Они постоянно проходят обучение, посещают мероприятия для стилистов и прекрасно ориентируются в модных трендах и тенденциях. 72 » Грушевського,5 №06(25), 2018

Самое главное, что мы не изменяем мечту человека, а тактично, используя специальные методики опроса, пытаемся эту мечту конкретизировать и реализовать идеальный образ. DN8 SHOPPING SPACE — это место шопинга, а также встреч профессионалов-стилистов. Их взгляд как независимых профессионалов, очень интересен нам и нашим клиентам. Какой дополнительной услугой сегодня может похвастаться DN8 SHOPPING SPACE ? Представляя на своем пространстве известный статусный бренд мужских рубашек van Laack, мы можем предложить индивидуальный пошив этого элемента гардероба. Программа МТМ (made to measure) van Laack рассчитана на требовательного мужчину, который хочет участвовать в создании собственной сорочки. Преимущество этого проекта в том, что в программу МТМ входят высокотехнологичные ткани из специализированного каталога и типы воротников, которые не вошли в сезонную коллекцию. Также программа предусматривает ряд дополнительных опций, позволяющих выбирать модель с контрастными манжетами и воротом, наличие нагрудных карманов и их количество, длину рукава вне зависимости от сезона. Программа МТМ позволяет гибко подстраиваться под индивидуальные антропометрические данные человека. Например, ворот 49, 50 и больше, длина рукава свыше 68 см, учитывать различные пожелания по размеру «тела» сорочки. Но ведь нужно уметь правильно снять мерки. Кто это делает? Наши продавцы-консультанты, которые специально этому обучаются. Кроме снятия мерок, они проконсультируют по тканям, моделям воротника и по любым другим нюансам индивидуального пошива. После того, как все опции выбраны, заполняется бланк заказа, который будет отправлен на фабрику в Германии. Через 4–6 недель готовая сорочка,

На фото: Павел Передистый

Мы конкретизируем мечту человека и реализуем его идеальный образ

украшенная личной монограммой владельца, будет доставлена в магазин. Вы интересны и для деловых людей? Да, я считаю, что DN8 SHOPPING SPACE — это место интересно как для шопинга, так и для бизнеса, и отдыха, с 7‑го этажа открывается панорамный вид на Киев с открытой террасы. DN8 SHOPPING SPACE shopping space привлекает своей функциональностью. Здесь можно с вдохновением делать покупки, устроить деловую встречу с партнерами в комфортабельном CO-working или презентацию на интерактивной ивент-площадке. Если же говорить о DN8 SHOPPING SPACE shopping space, то это свыше 3 000 квадратных метров современного шопинга. Это грамотное зонирование, правильное освещение, качественный сервис и более 80 брендов с мировым именем, среди которых: легендарный немецкий van Laack, обожаемый голливудскими звездами True Religion; тотал-луки

от женственных Kocca (Италия) и Luisa Cerano (Германия), а также молодежные Candice Cooper, Drykorn, Hamaki-Ho и много других известных брендов. Чем еще в ближайшее время вы собираетесь порадовать своих требовательных покупателей? DN8 SHOPPING SPACE shopping space уже может представить интересную коллекцию британской мужской обуви Barker и J. Cheanex&Sons. На очереди — одежда от именитых английских брендов. В плане стиля, моделей и оригинальности силуэтов — это целая модная вселенная. Радовать наших покупателей самыми свежими европейскими новинками — это наше кредо! *ООО «ТЦ «Мишель» Текст: Божена Добжанская Фото: предоставлено DN8 SHOPPING SPACE

Грушевського,5 №06(25), 2018 » 73

СТИЛЬ ЖИТТЯ

СВІТСЬКИЙ ЗАХІД

МАСШТАБНОЕ ПРАЗДНОВАНИЕ Звезды шоу-бизнеса громко отпраздновали ДР Медицинского центра Олега Колибабы В TAO Event-Hall состоялось масштабное празднование пятилетия "Медицинского центра Олега Колибабы", в рамках которого выступили многие украинские артисты, такие как: Анна Добрыднева, Alex Zakharchuk, Наталья Валевская, СолоХа, Олег Кензов, Святослав Лукинич, Мила Ваврик, Алексей Сагаловский, группа "Пающие трусы", группа SELFY и Мила Нитич. Учитывая формат мероприятия, организаторы решили назвать этот праздник — "Dreams come true", так как для многих Олег Колибаба именно тот человек, который помогает сделать их красивее и изменить отношение к самому себе в лучшую сторону. В гости к виновнику торжества Олегу Колибабе пожаловали многие представители украинского шоу-бизнеса, шоумены, дизайнеры, звезды театра и кино, представители глянцевых журналов, популярных рейтинговых сайтов, а также рестораторы и представители туристического бизнеса. Ведущими вечера были Лилия Ребрик и Олег Кензов. Стоит отметить, именно Олег Кензов завершал концертную программу, а его запланированное выступление превратилось в 40‑минутный сольный концерт в стенах модного заведения. 74 » Грушевського,5 №06(25), 2018

В программе вечера был розыгрыш эксклюзивных призов от партнеров мероприятия, поэтому многие гости ушли с сертификатами на кругленькие суммы. Среди гостей мероприятия были: Лилия Ребрик, Маша Гойя, Наталья Валевская, Андрей Осадчук, Alex Zakharchuk, Вячеслав Соломка, Маргарита Сичкарь, Галина Горбаль, Ирина Ратушная, Наталья Валевская, Анна Добрыднева, Владимир Бебешко, группа "Пающие трусы", Мила Нитич, Татьяна Петракова, Алексей Сагаловский, Габриэлла Массанга, Святослав Лукинич, Мила Ваврик, певица NIKSON, рэпер XL DeLuxe. Партнерами мероприятия были: журнал "Грушевского,5", стоматология «Total Dental», группа компаний "Атлант", эксклюзивные сумки от «ALEXANDRA TOKAREVA», премиум-бренд женского белья «AJOUR», Авторская Школа Стиля и Макияжа «Boyko Beauty School», «ТАО EVENT HALL» и Ресторанпивоварня «Arena Beer house». Масштабная вечеринка длилась пять часов, а все звездные гости под конец мероприятия устроили незабываемую дискотеку на сцене столичного заведения. Текст: Марина Филипенко

Грушевського,5 №06(25), 2018 » 75

АРХІТЕКТУРА

76 » Грушевського,5 №06(25), 2018

ЖИТТЯ БІЛЯ ВОДИ