Лютий 2019 by Журнал "Грушевського,5"

№08 (27) ЛЮТИЙ 2019 GRUSHEVSKOGO5.COM

незалежне видання про роботу українського та світових парламентів

ОЛЕНА РИХАЛЬСЬКА: ЩАСЛИВА ЖІНКА - УСПІШНА КРАЇНА!

ВЕРХОВНА РАДА: КОНТРОЛЬ ЗА СПЕЦСЛУЖБАМИ

ДОСВІД НІМЕЧЧИНИ: "ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ" ЗА 3 МЛРД ЄВРО

КОЛОНКА РЕДАКТОРА

ИНФОРМАЦИЯ – САМЫЙ ВАЖНЫЙ АКТИВ В МИРЕ На Всемирном экономическом форуме в Давосе выступил израильский историк-медиевист Юваль Ной Харари – автор мировых бестселлеров «Sapiens: Краткая история человечества» и «Homo Deus: Краткая история завтрашнего дня». Он рассказал о своем видении будущего труда и о том, как изменится человек в условиях постоянных технологических революций. По словам историка, мы, возможно, одно из последних поколений Homo sapiens. Через век или два Землю будут населять организмы, которые так же сильно отличаются от нас, как мы – от неандертальцев или шимпанзе. Ведь в следующих поколениях мы научимся модифицировать наше тело и разум, и это станет главным продуктом экономики XXI века. Как именно будут выглядеть будущие хозяева планеты? Это будут решать те, кто владеет информацией. В руках тех, кто будет ее контролировать, будет контроль за жизнью на планете. Информация – самый важный актив в мире. Не земля, как в древности, не промышленное оборудование, как в последние пару веков. Информация везде и вместе с тем нигде, ее можно копировать, она распространяется с невероятной скоростью. Кому же принадлежит информация обо мне? В настоящее время большей частью данных владеют корпорации, и людей это беспокоит. Но если уполномочить правительства национализировать информацию, это приведет к цифровой диктатуре. Если демократия не приспособится к новым условиям, новые люди будут жить при цифровой диктатуре. Возьмем, к примеру, Северную Корею: люди там будут носить, скажем, специальные биометрические браслеты. Когда человек войдет в комнату и увидит портрет очередного великого вождя, браслет считает его эмоции, давление и передаст данные в соответствующие органы – так будет выглядеть цифровая диктатура. Контроль информации позволит мировым элитам сделать нечто еще более радикальное, чем цифровая диктатура. «Взламывая» организмы, элиты получат возможность перестроить будущее жизни. И это будет

величайшая революция в истории не просто человечества, а всего живого на Земле. В течение 4 млрд лет правила существования жизни на планете не менялись, все живое подчинялось законам естественного отбора и органической биохимии. Но сейчас наука заменяет эволюцию с помощью естественного отбора эволюцией с помощью разумного замысла. Замысла не божьего, а человеческого. Если не урегулировать этот вопрос, крошечная группа людей, элита, получит к ней доступ и будет определять будущее жизни на Земле. Многие политики как музыканты: они играют на человеческих эмоциях и биохимической системе. Политик произносит речь, и вся страна охвачена страхом. Политик публикует твит, и – взрыв гнева. Не думаю, что стоит давать этим «музыкантам» самые совершенные инструменты и уж тем более доверять жизнь во Вселенной. Помимо всего прочего, у них даже нет своего видения будущего. Вместо этого они кормят публику ностальгическими фантазиями о прошлом. Но прошлое не вернется. И чем быстрее политики поймут это, тем здоровее нация уже сейчас. Наталия Павлова, главный редактор «Грушевского,5»

Грушевського,5 №08(27), 2019 » 3

ЗМІСТ

№08(27) ЛЮТИЙ 2019

Грушевського,5 НЕЗАЛЕЖНЕ ВИДАННЯ ПРО РОБОТУ УКРАЇНСЬКОГО ТА СВІТОВИХ ПАРЛАМЕНТІВ Свідоцтво про державну реєстрацію КВ 400-262 від 26.03.2015 Видання засновано 13 березня 2015 року Засновник та видавець ТОВ «ІА «Грушевського,5» www.grushevskogo5.com Засновник та головний редактор Наталія Павлова Журналісти Михайло Грушевський Вікторія Осадча Наталя Морозова

ОЛЕНА РИХАЛЬСЬКА

Про жінок в політиці та щоденні проблеми в українських родинах

Дизайн Володимир Деревський Реклама та маркетинг (044) 353-08-44, (067) 444-53-00 www.bizon-media.com.ua З приводу доставки та редакційної передплати на журнал звертатися за тел.: +38 (066) 754 41 29 Адреса редакції: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 4 E-mail: grushevskogo5@gmail.com

АННА ЮДКІВСЬКА Про мораторій на землю в Україні та відповідальну журналістику

СЕРГІЙ САРАНОВ

Про боротьбу з корупцією в Україні та благодійність

ВИДАВНИЦТВО «САММІТ-КНИГА» Адреса видавництва: 04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, 25 Тел.: +38 (044) 272 11 60 email: sammit.books@gmail.com Свідоцтво про державну реєстрацію журналу КВ 22266-12166Р від 24.06.2016 Номер підписано до друку 03.02.2019 Матеріали помічені ®, PR та в рубриці АКТУАЛЬНО розміщені на правах реклами Рекомендована ціна 35 грн Тираж 10 000 екз.

АЛЬОНА СКАЗКІНА Про скандинавську модель роботи поліції для України

4 » Грушевського,5 №08(27), 2019

ВІКТОРІЯ ОСАДЧА

Про новий освітній проект для політичних лідерів країни

Журнал розповсюджується: у Верховній Раді України Кабінеті міністрів, Міністерствах, НБУ, на державних та бізнес заходах в Україні

ВЕРХОВНА РАДА

МЕДРЕФОРМА

МЕДРЕФОРМА СТАНОВИТСЯ НЕОБРАТИМОЙ Чуть больше года прошло с момента, как парламент восьмого созыва принял законы, давшие старт медицинской реформе. Как будет развиваться медреформа в 2019 году рассказал один из авторов реформы народный депутат Сергей Березенко, заместитель главы парламентской фракции БПП. Как вы оцениваете первый год медреформы? В целом, первый год медицинской реформы дал надежду, что происходящие изменения необратимы и через несколько лет в Украине будет очень высокий уровень медицинских услуг. Если же говорить о конкретных цифрах, то только за первый год действия медреформы более 23 млн украинцев нашли своего семейного врача, подписали декларации. В медучреждения первичного звена, подписавших договоры с Национальной службой здоровья Украины (НСЗУ), пришли деньги. Например, если говорить о моем Чернигове, где я баллотировался, сегодня все медучреждения "первички" подписали договоры с НСЗУ. По сравнению с сентябрем 2018 года зарплата врача первички в Чернигове уже в ноябре выросла в 2-3 раза и составила 8-15 тыс. грн. При этом есть случаи, когда врач получает более 20 тыс. грн. Насколько изменения, происходящие в системе финансирования первичной медпомощи, позволяют привлекать молодых специалистов и развивать семейные врачебные практики? Медреформа дает реальный шанс решить кадровые проблемы в медицине. Например, семейная пара молодых врачей может работать в амбулатории и получать до 20 тыс грн в месяц каждый. Семейный бюджет, таким образом, составит 40 тыс грн в месяц. В это еще совсем недавно никто не мог поверить, но сегодня это становится реальностью. Очень важно, что все изменения происходят без вливания дополнительных денег в систему. Мы просто перераспределили средства, которые были. И это еще раз говорит о том, каким безответственным и коррумпированным было отношение к бюджетным средствам раньше, при старой советской модели медицины, когда мы финансировали не пациентов, а койко-места и здания. Отдельно хочу отметить программу развития сельской медицины. Уже в 2019 году эта программа перейдет в активную фазу, будет завершено строительство нескольких сотен амбулаторий по всей Украине, и мы увидим реальное решение проблем с 6 » Грушевського,5 №08(27), 2019

обеспечением медпомощью в сельской местности. Какие именно изменения в этом направлении произойдут в 2019 году? Сейчас активно идет строительство сельских амбулаторий. Я думаю, уже до апреля будет открыто минимум 200 амбулаторий, а до конца года, надеюсь, мы сможем выйти на 1000 новых амбулаторий, построенных в селах, в самых удаленных населенных пунктах. Это очень важно, потому что если в областных и районных центрах не было качественной медицины, то в отдаленных селах не было ни качественной, ни некачественной. Старые амбулатории с удобствами на улице и отсутствием горячей воды недопустимы в 21 веке. Новые сельские амбулатории не только строятся, но и оснащаются всем необходимым оборудованием, в том числе и оборудованием для телемедицины. К телемедицине долгое время относились достаточно скептично, но практика показывает, что это очень важная часть работы и медреформы, ведь мы хотим, чтобы уже в недалеком будущем каждый житель Украины, не зависимо от того, насколько далеко он проживает от города, имел возможность получить качественную медицинскую помощь. Оказывается, для этого не нужно ехать за сотни километров в областную больницу, для этого достаточно применять опыт, который уже успешно работает во всем мире. Не так уже и сложно семейному врачу в селе через интернет связаться с врачом - узким специалистом для получения качественной консультации, поставить или подтвердить диагноз, назначить необходимое лечение. Уже очень скоро украинцы убедятся в том, что телемедицина – эффективное и разумное решение, тем более, как оказалось, непреодолимых проблем с обеспечением интернетом в сельских амбулаториях нет. Чем еще отличаются новые амбулатории, которые строятся по программе развития сельской медицины? Во многих сельских амбулаториях предусмотрено жилье для врачей со всеми удобствами

непосредственно в этом же здании, но с отдельным входом. Это позволит сделать привлекательной для медиков работу в селе. Врач спокойно может из одной области переехать в другую, получив не только место работы, но и жилье. Насколько, по вашему мнению, происходящие изменения необратимы и не зависят от политической ситуации и выборов? Если кто-то захочет отмотать реформу назад, вернуть в медицину коррупцию, ему будет очень сложно пояснить свои намерения врачам, которые сегодня уже получают новую, в 3-4 разу большую зарплату. Я думаю, врачи уже не позволят отмотать реформу назад. А хватит на это денег? Повторю: реформа, которая в настоящее время реализуется в Украине, заключается не в том, чтобы вложить в неэффективную систему миллиарды гривень, которые растворятся в ней и не обеспечат украинцам достойный уровень здравоохранения. Мы говорим о создании эффективных механизмов. Тем не менее, без денег реформа не остается. Я считаю, что заложенные в бюджет на 2019 год средства и задания, которые мы ставим перед Минздравом и госорганами, позволят двигаться вперед. Например, в 2018 году на программу строительства сельских амбулаторий по инициативе президента было выделено 5 млрд грн. Не все деньги были использованы в течение года, поэтому они стали переходными. В бюджете на 2019 год, около 3,8 - 4 млрд грн будут направлены на развитие сельской медицины. Еще 1 млрд грн выделен для финансирования развития экстренной медицинской помощи. В частности, будет запущен пилотный проект в Донецкой, Одесской, Тернопольской, Полтавской, Винницкой областях и Киеве. Работники "скорой помощи" пройдут повышение квалификации до уровня мировых стандартов, а их заработные платы будут увеличены. Для эффективной работы службы экстренной медпомощи будут открываться диспетчерские центры, объединенные единой электронной системой, службы экстренной медпомощи будут обеспечивать новым транспортом, оснащенным необходимым оборудованием. В 2018 году планировался запуск системы трансплантации в Украине, однако Минздрав не успел реализовать этот проект. Будет ли развиваться трансплантация в Украине? В 2018 году мы приняли закон о трансплантации. К сожалению, этот закон давал в 2018 году Минздраву очень короткий срок для внедрения системы трансплантации в Украине - всего около пяти месяцев. За это время нужно было принять около 30 актов Кабмина и создать Единую государственную

информационную систему трансплантации (ЕДИСТ), без которой трансплантация от неродственного донора невозможна. Чуда не произошло, Минздрав не успел. Мы, члены парламентского комитета по здравоохранению понимали ситуацию. Законопроект об отсрочке был внесен группой депутатов, и мной в том числе, но в конце 2018 года он не был проголосован. Поэтому моя коллега народный депутат Мария Ионова внесла еще один законопроект (№9461), который даст время для запуска функционирования ЕГИСТ. И я надеюсь, что в скором времени парламент его примет. Между тем, Минздрав уже приступил к разработке программного обеспечения для ЕГИСТ и одновременно разрабатывает систему, которая позволит проводить изъятие анатомических материалов и их трансплантацию до запуска ЕГИСТ. Поэтому есть все основания предполагать, что трансплантация в Украине все-таки будет, по крайней мере, необходимость работы в этом направлении понимают все – и мы, депутаты, и министерство. Думаю, мы сможем увидеть старт реально работающей системы трансплантации уже в 2019 году. Текст: «Интерфакс-Украина» Фото: из открытых интернет-источников

Грушевського,5 №08(27), 2019 » 7

ГЕОПОЛІТИКА

ЄВРОІНТЕГРАЦІЯ

ВВЕДЕНИЕ МОРАТОРИЯ БЕЗОТВЕТСТВЕННЫЙ ШАГ НАРОДНЫХ ДЕПУТАТОВ

О реформах во время выборов, моратории на экспорт леса-кругляка, и о необходимости предусмотрения в ВР механизма блокирования законопроектов, которые противоречат Соглашению об ассоциации с ЕС рассказала Иванна Климпуш-Цинцадзе, вице-премьерминистр Украины по вопросам европейской и евроатлантической интеграции. В этом году пройдут выборы в Европарламент. В контексте того, что правые приобретают популярность, каковы Ваши ожидания? Вполне прогнозируемо, что следующий Европейский парламент будет более пестрым и, наверное, не будет обладать таким сильным единым голосом в поддержку Украины. Я очень надеюсь, что тенденции роста привлекательности популистов и правых в Европейском Союзе будут уменьшаться, поскольку я вижу определенное вытрезвление людей в европейских столицах относительно того, что несет приход к власти таких сил. Вместе с тем, я думаю, что такое осознание — это процесс, который требует значительно больше времени, чем оставшийся до момента избрания Европарламента (май 2019 года). Конечно, это не может не беспокоить, потому что это будет влиять не только на Украину, но и на политическое видение будущего Евросоюза. До сих пор мы имели четкую мощную поддержку со стороны европейских парламентариев, которые понимали необходимость единства ЕС в противодействии российский угрозе, а сейчас есть серьезные риски того, что эти голоса будут слабыми. 2019 год будет избирательным и в Украине. Насколько наших международных партнеров беспокоит возможность замедления темпа реформ? Во всех заявлениях наших партнеров вы можете четко видеть, что они ожидают сохранения темпа реформ, а не их замедления. Во время выборов у некоторых политических сил есть соблазн получить дополнительные баллы и, соответственно, сыграть на чем-то, что поможет завоевать благосклонность электората. Я думаю, что в этом году, конечно, будут трудности с тем, чтобы провести через парламент определенные законопроекты, необходимые для евроинтеграционного движения. Трудности с проведением 8 » Грушевського,5 №08(27), 2019

реформ в избирательный период — обычное явление, но особенность Украины в том, что мы действительно нуждаемся в продолжении начатых серьезных процессов. Нашему государству важно использовать год перед выборами в Верховную Раду, чтобы закрепить все имеющиеся достижения. Как Вы оцените состояние выполнения Украиной обязательств по программе макрофинансовой помощи ЕС до второго транша? Я благодарна ЕС за готовность максимальОдно из условий но быстро реагировать получения на выполнение Украиной требований к первому второго транша траншу. Для нас было макрофинансовой важным выполнить все помощи — оперативно, потому что по условиям этой мапринятие плана крофинансовой помощи мероприятий между первым и вторым по выполнению траншами не может быть менее трех месяцев. стратегии То есть, если решение реинтеграции было бы принято позже, оккупированных мы могли не уложиться во временной промежутерриторий ток, определенный для этой, четвертой, программы. Мы уже начали выполнять условия второго транша, некоторые уже даже выполнили. На данном этапе это вселяет надежду, но, действительно, очень многое будет зависеть от поддержки депутатов. К примеру, уже три года в Верховной Раде лежит проект закона об уполномоченных экономических операторах. Хочется верить, что это именно тот момент, когда он наконец-то будет рассмотрен и принят. Ранее в ЕС настаивали на решении вопроса о социальных выплатах на неподконтрольных

украинскому правительству территориях Донбасса. Сейчас это требование остается в приоритете? Одним из условий получения второго транша макрофинансовой помощи является принятие плана мероприятий по выполнению стратегии реинтеграции оккупированных территорий. Стратегию мы приняли. Я думаю, что наши европейские партнеры четко понимают, что украинский исполнительный аппарат не имеет физической возможности выплачивать пенсии на оккупированных территориях. Я не знаю, где мы можем найти, например, инкассаторов, которые завезут на оккупированную территорию деньги, каким образом можно обеспечить, чтобы эти деньги дошли до пенсионеров. Кроме того, у нас нет механизмов проверки, мы не знаем точно, например, все ли пенсионеры живы. Это объективная реальность. Мы усовершенствовали всю систему получения выплат, в частности, пенсий на подконтрольных территориях, но, конечно, это предполагает, что люди должны выехать с оккупированных территорий. Поэтому если два-три года назад процесс получения людьми соцвыплат действительно вызывал большое беспокойство наших европейских партнеров, то сейчас работа, проделанная в этом направлении, сняла эти беспокойства. Вопрос моратория на экспорт леса-кругляка был вынесен на рассмотрение арбитража. Каким образом Украине не проиграть это дело? Я бы хотела видеть определенную стратегию от нашего Госагентства лесных ресурсов, Министерства агропромышленной политики или МЭРТ. По моему мнению, введение моратория было абсолютно безответственным шагом народных депутатов, сделанным без дополнительных консультаций с ЕС. К сожалению, незаконные вырубки не уменьшились, ужесточения уголовной ответственности за это нет, как нет и повышенного внимания к этому вопросу. По данным нашего Госстата, мы не экспортируем лес-кругляк. В то же время, по данным европейских структур, они импортируют от нас определенное количество необработанной древесины. То есть контрабанда леса продолжается. Если мы действительно переживаем за экологию наших украинских Карпат, давайте обеспечим, чтобы не было контрабанды. Мне

на самом деле неприятно видеть, как Карпаты "лысеют" на глазах. И пусть мне рассказывают сколько угодно, что тот мораторий что-то дает — ничего он не дает хорошего для наших лесов и для их сохранения. Судя по Вашим словам, Украина имеет все шансы проиграть арбитраж? Объективно этот мораторий означает, что мы нарушили Соглашение об ассоциации, которое предусматривает неприменение дискриминационных мер в отношении другой стороны. К сожалению, я не вижу разработки нашими министерствами стратегии, которая дала бы возможность быть успешными в защите украинской позиции по этому вопросу. И не вижу никакой готовности в парламенте отменить свое предыдущее решение. Как сейчас идет работа по European Plan for Ukraine (EPU), или "план Маршалла для Украины"? По Вашему мнению, в чем основные сложности с реализацией этого проекта? Мне кажется, что мы на ближайшее время потеряли возможность получить "план Маршалла". В избирательный год очень сложно будет обеспечить прорыв в сфере реформ. За нами будут активно наблюдать и помогать, если мы будем двигаться дальше в том направлении, которое мы для себя выбрали и задекларировали. Но ожидать того, что в 2019 году материализуется "план Маршалла", довольно сложно. Хотя, если у нас начнется активная большая приватизация, то это может быть тем сигналом, который разрушит такое мое предсказание. Мне бы очень хотелось, чтобы так и произошло. В апреле 2018 года еврокомиссар Хан предложил контракт "Реформы ради инвестиций". Почему Украина так и не смогла выполнить необходимые условия этого контракта? Только одно из условий контракта зависело от работы исполнительной ветви власти, и именно оно было выполнено. Напомню, что всего было три условия. Одно из них — об отмене е‑деклараций для активистов. Летом предлагалось много вариантов для решения этой проблемы, делалось все возможное, чтобы найти тот вариант, за который народные депутаты будут готовы проголосовать. Я так понимаю, что для многих из них это стало личной "вендеттой",

Грушевського,5 №08(27), 2019 » 9

ГЕОПОЛІТИКА

поэтому, несмотря на все усилия, желаемого результата в Верховной Раде Украины не было. Следующим было принятие законодательных актов, необходимых для создания Совета бизнес-омбудсмена. Как и в первом случае, мяч полностью на половине поля Верховной Рады. Третье условие, которое зависело от правительства, — обеспечение независимости регулятора в сфере энергетики — было выполнено. Был организован конкурс, все процессы были запущены. Таким образом, мы получили только 10 млн. евро из 50‑ти возможных. Недавно Вы говорили, что необходимо предусмотреть в ВР механизм блокирования законопроектов, которые противоречат Соглашению об ассоциации с ЕС. Есть ли уже готовые проекты решений? Есть определенные наработки в комитете Относительно Верховной Рады по востроительства просам европейской интеграции. Мы учаNord Stream 2 нет ствовали в разработке единого мнения этого законопроекта. даже среди Он не предлагает прямо блокировать решения, стран-членов создать Европейского Союза а предлагает систему мониторинга этих вопросов на этапе регистрации. Но я не вижу желания у депутатов, чтобы такой документ был рассмотрен Верховной Радой. Еще один сложный для Украины вопрос. Компания Nord Stream 2 получила необходимые разрешения в четырех из пяти стран. Работы ведутся в Швеции, Финляндии, Германии и России в соответствии с выданными национальными разрешениями. Почему при всех попытках пока не удается заморозить этот проект? Относительно строительства Nord Stream 2 нет единого мнения даже среди стран-членов Европейского Союза. Есть отдельные страны, которые видят и четко понимают геополитические риски реализации этого проекта, а есть страны, в которых сильные бизнес-лобби, которые пытаются убедить руководство в том, что здесь нет никакой политической составляющей. Хотя все больше растет понимание того, что этот проект имеет мало общего с экономически обоснованной бизнес-моделью. Как вы видите, позиция Соединенных Штатов в отношении неприемлемости этого проекта также является достаточно резкой. Но все эти совместные усилия, предостережения и аргументации пока не остановили силу денег. Еще одна тема, которой Вы занимаетесь, — гендерная политика. Можете ли Вы объяснить 10 » Грушевського,5 №08(27), 2019

ЄВРОІНТЕГРАЦІЯ

всем скептикам, почему установление гендерных квот не является само по себе элементом неравенства? Когда я избиралась в парламент в 2014 году, журналисты задавали мне вопрос о гендерных квотах. Я была абсолютно против таких квот, поскольку считаю, что мы, женщины, способны конкурировать с мужчинами в профессиональных вопросах. Моя профессиональная жизнь складывалась так, что приходилось постоянно конкурировать, и я исходила из своего личного опыта. Вместе с тем, со временем осознала, что гендерные квоты следует рассматривать как временный шаг на определенный период, который создаст предпосылки для того, чтобы мы как общество стали относиться к этому как к норме, чтобы равенство стало обычной практикой, которая не будет нуждаться в дополнительной защите. Хотя я вспоминаю слова Мадлен Олбрайт, которая говорила по опыту Соединенных Штатов, что права женщин нуждаются в постоянной защите, даже тогда, когда кажется, что вы уже достигли необратимых изменений. Сейчас у нас общество, в котором в течение длительного времени какие-то конкретные сферы считались чисто мужскими. Сегодня у нас 12% женщин в парламенте и это самый высокий показатель за время независимости, а женское население страны составляет 55%, наверное, это недопредставленность интересов огромной части населения. Поэтому речь идет не о дискриминации, а о возможности реализации того потенциала, который из-за неуверенности в себе, из-за архаичных оценок не имеет возможности до сих расцвести. В сентябре Верховная Рада приняла закон о равных правах женщин и мужчин при прохождении военной службы. А будет ли когда-то в Украине дискуссия относительно обязательного призыва женщин на срочную службу в армию, как в Норвегии, Ливии, Израиле и других странах? Может, когда-то и будет иметь место такая дискуссия в Украине, но сегодня мы просто дали возможность всем тем, кто хочет служить в Вооруженных силах, кто хочет занимать военные должности, сделать это. У нас наконец-то не будет такой ситуации, когда на фронте служили женщины с самого начала, числились техработниками, поварами и т. д., а на самом деле выполняли боевые задачи и точно так же наравне с мужчинами несли службу. Я бы не говорила, что кто-то кому-то должен навязывать, что у нас должно быть 50/50 мужчин и женщин в Вооруженных силах. Нет, так не должно быть. Но мы должны просто открыть равные возможности доступа и к званиям, и к должностям. Текст: Михаил Грушевский

КОМЕНТАР

СПРАВА МОРЯКІВ

ЗА НАШИХ МОРЯКІВ ПУТІНУ ДОРОГА В ГААГУ Українських моряків уже який місяць поспіль незаконно утримують в Росії. Політичних заяв ми почули вдосталь, однак гляньмо на конкретні факти, на підставі яких вище керівництво РФ можна і треба притягнути до відповідальності.Володимир Пилипенко, адвокат, заслужений юрист України, політик, представник України у Венеційській комісії у 2013-2017 р. одо того вважати, чи ні наших громадян військовополоненими дискусії не має бути. Відповідно до ст. 4 Женевської конвенції про поводження з військовополоненими такими є особи, які потрапили в полон до супротивника й належать до особового складу збройних сил сторони конфлікту. Ця норма діє незалежно від того, визнає чи ні держава той факт, що вона перебуває у збройному конфлікті з іншою країною. Моряків уже з моменту потрапляння їх під владу Росії можна вважати військовополоненими. На них, зокрема, поширюється дія вказаного вище міжнародного договору. Порядок і умови утримання українців, поводження з ними, а також проведення судового розгляду та утримання їх під вартою не може регулюватися національним російським законодавством. Має відбуватися відповідно до норм міжнародного гуманітарного права. Зокрема, держава, яка утримує в полоні, зобов'язана забезпечувати безоплатну медичну допомогу військовополоненим. Як відомо, трьох моряків поранили і вони потребували такої допомоги. Хоча досі Росія не надала вичерпної інформації про стан їхнього здоров'я. Крім того, осіб, які потрапили в полон, не утримують в тюрмах, СІЗО чи будь-яких інших приміщеннях пенітенціарної система, а в таборах. Кожний такий табір безпосередньо повинен підпорядковуватись відповідальному офіцеру, який входить до складу регулярних збройних сил держави, що тримає в полоні. Зауважу, Женевська конвенція передбачає, що судовий розгляд над військовополоненими може здійснюватися лише у військових судах, якщо чинне законодавство держави, що тримає в полоні, не

містить чітко викладеного дозволу цивільним судам судити особу зі складу збройних сил держави, що тримає в полоні, за такий самий злочин, що, як стверджується, був скоєний військовополоненим. Попри всі ці норми Конвенції судові розгляди над українцями відбувались в одному із районних судів Москви. Це яскравий приклад того, наскільки цинічно РФ порушує свої міжнародні зобов’язання. Зокрема, за загальним правилом, військовополоненого, який очікує суду, не тримають під вартою, якщо такий самий захід не застосували б до особи зі складу збройних сил держави, що тримає в полоні, якби вона обвинувачувалася в подібному порушенні, або якщо це є необхідним в інтересах національної безпеки. За жодних обставин такий захід не може тривати довше трьох місяців. На сьогоднішній день наші військові перебувають під вартою більше двох місяців, а частині продовжили арешт до 24 квітня. Це відверте порушення зазначеної норми. Для відбуття під вартою військовополонених заборонено переводити до пенітенціарних установ (в'язниць, каторжних в'язниць, тюрем для засуджених злочинців тощо). Порушення права військовополоненого на справедливе судочинство, відповідно до Римського статуту, вважається міжнародним злочином. А тому недотримання Росією положень Женевської конвенції під час судового розгляду над українцями може стати підставою для звернення України до Міжнародного кримінального суду. І це не лише "може", а й повинно стати такою підставою. Адже за свої злочини проти України Путін і його поплічники мають відповісти в Гаазі. Фото: надано прес-службою В.Пилипенко

ЗАКОНОДАВСТВО

РОБОТА СПЕЦСЛУЖБ

ЗАКРИТІСТЬ СТРУКТУРИ ПРИЗВОДИТЬ ДО ЗЛОВЖИВАНЬ Упродовж останнього часу в експертно-науковому та політичному середовищі України особливої актуальності набуло питання створення правових й інституційних основ системи контролю за діяльністю спеціальних служб та правоохоронних органів нашої держави. Як показує практика, зазначена норма вже доволі довгий час широко застосовується в країнах західної демократичної спільноти. ебезпідставно вважається, що парламентський контроль над спеціальними службами та правоохоронними органами необхідний, оскільки закритість структури завжди призводить до зловживань, а законодавче унормування парламентського контролю за діяльністю спеціальних служб і правоохоронних органів вказує на довершеність процесу демократизації і верховенства права в країні. Враховуючи прагнення України до побудови відкритого демократичного суспільства, а також формування такої політичної культури, яка буде спрямована на запобігання протизаконним діям у всіх сферах життєдіяльності країни (у т.ч. діяльності спеціальних/ розвідувальних служб), питання розробки та ухвалення необхідної нормативно-правової бази щодо контролю Верховною Радою України за дотриманням спеціальними службами та правоохоронними органами положень українського законодавства є нагальним у часі та вкрай актуальним. Позитивним моментом у цьому контексті стало перенесення наприкінці 2018 року обговорення даної

12 » Грушевського,5 №08(27), 2019

проблематики від експертно-наукового середовища до стін українського парламенту. Очікується, що найближчим часом парламент розгляне питання створення та визначення повноважень нового Комітету Верховної Ради України із забезпечення контролю за діяльністю державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, правоохоронних органів, правоохоронних органів спеціального призначення та розвідувальних органів з метою гарантування дотримання ними вимог Конституції України щодо забезпечення національної безпеки. Про необхідність парламентського контролю за діяльністю спеціальних служб та правоохоронних органів говорилося і на засіданні Міжпарламентської ради УкраїнаНАТО, яка відбулася 14 січня ц.р. в Брюсселі. Відчутний поштовх цьому процесу надав Проект Закону України «Про парламентський контроль за дотриманням положень законів в діяльності спеціальних служб та правоохоронних органів України». Відзначається, що законопроект розроблено на виконання положень нового Закону "Про національну

ЮРIЙ РАДКОВЕЦЬ

Генерал-лейтенант, кандидат вiйськових наук, доцент. Колишнiй заступник начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України (ГУР МО Украiни) в 2013-2015 роки.

безпеку України" від 21 червня 2018 року. Безумовно, що цей документ створює широку законодавчу базу для ефективного захисту національних інтересів, суспільної безпеки та прав людини в контексті дотримання принципів верховенства права і демократичного управління. Проект цього Закону України покликаний, перш за все, надати законодавцям фактично необмежені умови для організації й здійснення парламентського контролю за дотриманням положень законів України в діяльності спеціальних служб та правоохоронних органів. Разом з тим, на мою думку, окреслений нормативно-правовий акт, не в повній мірі відповідає загальноєвропейській практиці, оскільки не враховує ряд ключових питань, що, за певних обставин, може заподіяти шкоду національним інтересам і безпеці України та «втягнути» спеціальні служби у внутрішньополітичні процеси. По-перше, закон України має бути спрямований на унеможливлення підкоренню спеціальних служб та правоохоронних органів тим чи іншим партійним інтересам. Такого роду законодавчий акт повинен формувати напрямок досягнення мети – захист конституційного і демократичного порядку. Виходячи з цього, при розробці Проекту Закону України доцільно та необхідно було б враховувати особливості й відмінності систем контролю, які існують в країнах з президентською, парламентською та парламентсько-президентською формами правління, оскільки вони мають, перш за все, різну підзвітність і, головне, – відповідальність. У країнах з президентською формою правління, наприклад в Сполучених Штатах Америки, саме Конгрес вирішує яку інформацію йому необхідно отримати від розвідки та які питання варто розглядати в ході засідань комітетів. Так, фахові комітети Конгресу США регулярно заслуховують на засіданнях керівників органів виконавчої влади, у т.ч. розвідувальних служб. У той же час у країнах з парламентською формою правління виконавча гілка влади наділена повним правом вирішувати яку інформацію з обмеженим доступом можна надавати у розпорядження комітетів законодавчої влади, а яку ні – з метою запобігання прямого втручання парламенту в діяльність спеціальних служб та перетворення їх на кишенькові силові структури. Що стосується країн з парламентсько-президентською формою правління, то повноваження законодавчої та виконавчої гілок влади на отримання і використання інформації з обмеженим доступом чітко регламентуються відповідним законом про парламентський контроль за діяльністю спеціальних служб та правоохоронних органів. Тобто, у нашому випадку доцільно також внести до Проекту Закону «Про парламентський контроль за дотриманням положень законів в діяльності спеціальних служб та правоохоронних органів держави» норму, яка б створювала такі запобіжники, а також вказувала на необхідність схвалення Верховною Радою України регламенту парламентського Комітету.

В іншому випадку – майбутній законодавчий акт може завдати більше шкоди та призвести до вкрай негативних наслідків побудови відкритого демократичного суспільства, аніж покращити його прозорість. По-друге, доволі слабким місцем Проекту Закону України є наділення його виключно наглядовими повноваженнями за діяльністю спеціальних служб. За великим рахунком він визначає широкий горизонт діяльності парламентського Комітету у сфері контролю над діяльністю правоохоронних органів та спеціальних служб. Проте цей документ не має жодного згадування про зворотній зв’язок Верховної Ради України з силовими структурами України, які займаються спеціальною (розвідувальною, контррозвідувальною, розвідувально-пошуковою та правоохоронною) діяльністю. Чи має парламентський Комітет проводити хоча б якісь заходи у контексті покращення діяльності спеціальних служб та правоохоронних органів України? Правда, це передбачатиме наявність професіоналів у складі такого парламентського Комітету. Чи, варто йому обмежитись виключно контролем (фіскальними заходами)? Дослідження аналогічних законодавчих документів в країнах-членах НАТО показує, що у цьому контексті достатньо важливими завданнями парламентських комітетів (підкомітетів, комісій), окрім функцій контролю є: підготовка висновків до проектів законів та постанов, що стосуються спеціальних служб; надання висновків на запит щодо проекту закону про бюджет у частині спеціальних служб, а також звіту про використання бюджетних коштів, і що край важливо та відповідально – виявлення юридичних колізій і проблем у діючій нормативно-правовій базі, а також вдосконалення існуючих і підготовка нових нормативно-правових ініціатив у сфері діяльності спеціальних служб, спрямованих на підвищення їх ефективності особливо в умовах кризових ситуацій та напередодні і в ході збройної агресії проти країни. По-третє, на сьогодні найбільш чутливим для спецслужб європейських держав та України є питання надання доступу членам парламентського Комітету до інформації з обмеженим доступом, а також створення такого законодавства у сфері контролю, яке б дозволяло уникнути втручання парламенту в діяльність спецслужб та спеціальних органів, які сформовані для управління розвідувальною спільнотою країни. У західному демократичному суспільстві існує декілька моделей (видів) парламентських Комітетів. Наприклад, у Канаді та Ірландії створені парламентські Комітети, які не мають доступу до закритої інформації (інформації обмеженого доступу). Але при цьому Комітет має усі необхідні повноваження та ресурси для проведення розслідувань, а отже може здійснювати ефективний контроль і привертати увагу уряду до важливих питань у цій специфічній сфері. У Великій Британії функціонує парламентський

Грушевського,5 №08(27), 2019 » 13

ЗАКОНОДАВСТВО

РОБОТА СПЕЦСЛУЖБ

Комітет, до якого входять виключно ті депутати парламенту, що мають доступ до закритої інформації. Члени цього Комітету призначаються прем’єр-міністром, якому також підпорядкований урядовий Комітет з питань розвідки та безпеки. Проте, на відміну від парламентського Комітету, він не наділений повноваженнями проводити розслідування та не може розраховувати на парламентські ресурси і переваги. Крім того, мандат урядового Комітету з питань розвідки та безпеки досить обмежений і передбачає виключно моніторинг за політичними, фінансовими та адміністративними питаннями. У Австралії та Новій Зеландії створені спеціальні постійно діючі Комітети, члени якого призначаються політичними партіями. Проте їх відмінністю є склад, бо до Комітету можуть входити голова уряду країни, лідер опозиції, а також представники обох парламентських палат. Відома також ще одна модель парламентського Комітету, яка характерна для Німеччини та Швеції, а саме: змішана система контролю (до її складу не обов’язково можуть входити члени діючого парламенту). З вищенаведеного випливає, що всі згадані вище моделі мають як переваги, так і недоліки. Однак головне їх надбання – запобіжники, що обмежують діяльність Комітетів у сфері контролю над спеціальними службами з метою недопущення втручання або перешкоджання діяльності розвідувальних органів. Враховуючи викладене, на сьогодні для України відкритим залишається питання – яку модель варто запровадити в нашій державі для уникнення можливостей узурпації влади, здійснення тиску на спеціальні служби і правоохоронні органи України, а також втягування їх у різного роду політичні авантюри. По-четверте, в Проекті Закону «Про парламентський контроль за дотриманням положень законів в діяльності спеціальних служб та правоохоронних

органів держави» відсутні професійні вимоги до членів Комітету та його секретаріату, окрім передбаченого в ст. 7 порядку надання цим представникам допуску до державної таємниці, а також можливостей залучення позаштатних консультантів до перевірок діяльності спецслужб. У той же час це достатньо важливе питання, оскільки від фаховості парламентаря залежить дуже багато. Наприклад, у Швеції голова та заступник голови парламентського Комітету обов’язково мають мати досвід роботи в юридичній галузі. В інших країнах доволі важливим вважається попередній досвід роботи членів парламентського Комітету в державних безпекових та правоохоронних органах. Не слід також забувати і про можливість спроб інфільтрації до штату секретаріату та технічного персоналу нового парламентського Комітету (не говорячи вже про сам склад членів цього парламентського органу) представників різного роду розвідувальних/ контррозвідувальних служб Росії особливо в умовах очікуваної активізації в Україні «п’ятої колони» у рік президентських та парламентських виборів. А отже всі члени Комітету, працівники секретаріату, технічний персонал, а також позаштатні консультанти повинні мати допуск до державної таємниці вищого ступеня секретності та пройти необхідні перевірки. І на останок. Говорячи про парламентський контроль за діяльністю спеціальних служб, неможливо обійти питання щодо координації діяльності розвідувальних органів (знову ж таки, саме в умовах збройної агресії Росії проти України) – шляхом створення окремого спеціального державного органу, а саме: Комітету з питань розвідувальної діяльності при президентові України, який би безпосередньо здійснював такі функції. До речі, це також практика західних держав, зокрема, США. Такий орган був би важливим механізмом співпраці з парламентським Комітетом, саме у частині здійснення парламентського нагляду.

Головний журнал про політику та бізнес! РОБОТА УКРАЇНСЬКОГО ТА СВІТОВИХ ПАРЛАМЕНТІВ. АНАЛІТИКА. ІНТЕРВ'Ю. ЗАКОНОДАВСТВО.

ЧИТАЄ ПАРЛАМЕНТ, ЧИТАЙТЕ І ВИ! Оформлюйте річну передплату за номером телефону: (066) 754 41 29 або надсилайте запит в редакцію на email: grushevskogo5@gmail.com 14 » Грушевського,5 №08(27), 2019

КОМЕНТАР

ТРУДОВА МІГРАЦІЯ

УКРАИНА И ТРАГЕДИЯ ТРУДОВОЙ МИГРАЦИИ Почему трудовая миграция чрезвычайно опасна для Украины и какие главные риски для страны, рассказал Олег Устенко, исполнительный директор Фонда Блейзера. 1. Не стоит «очаровываться» заявлениями части украинских чиновников и экспертов о том, что трудовая миграция из Украины — это не так уж и плохо. Аргумент о сумме в более, чем 10 млрд долларов, которые страна получает в виде так называемых remittances (перечислений) от заробитчан, очень слаб на фоне того деструктива, который приносит стране этот неумолимый поток выезжающих. 2.Выезжает две основные группы населения – (а) те, которые наиболее предприимчивые, склонные к риску и предпринимательству и (б) те, которые уже не могут терпеть своей нищеты, те, которые согласны на самую тяжелую и самую неквалифицированную работу, потому что дома они просто не могут выжить. Ни первую, ни – тем более вторую группу – ни при каких условиях винить НЕЛЬЗЯ. Люди ни в чем не виноваты. Виноваты политики, которые не смогли – по самым разнообразным причинам – создать такие условия, при которых люди бы остались в своих комфортных условиях данных им при рождении. 3. Заробитчане – тем более в таком количестве — это не только экономическая трагедия. Это еще и трагедия социальная. С одной стороны, они разуверились. С другой, они подрывают веру в то, что все «наладится» у тех, кто остается. А ведь экономика это еще и доверие, и уверенность, и надежда. 4. Удар по бюджету и по перспективам будущего экономического роста страны уже нанесен. Когда люди платят меньше налогов (потому что их становится меньше), а расходы бюджета остаются прежними, то в какой-то момент времени придётся резать эти самые расходы. Увеличивать бремя долговой нагрузки для страны – как это было раннее — не дадут возможности сами кредиторы. Урезание расходов нанесет

дополнительный удар по перспективам будущего экономического роста. Инфраструктура изнашивается. Для ее обновления нужны деньги. Нет денег – нет инфраструктуры, но есть техногенные катастрофы. Вряд ли кто-то сомневается в том, что они не добавят к приросту населения. 5. В экономиках, которые главным образом ориентированы на труд, отток этого самого труда неизбежно приведет к дополнительной деградации экономического роста. Деградация роста только усилит миграцию. Далее – по спирали. 6. В текущей системе координат задача остановки негативного тренда на отток рабочей силы – не останавливаема…, но НЕ НЕРЕШАЕМА в случае изменения этой самой системы координат. 7. Кардинальное – если хотите на космической скорости – улучшение качества бизнес-климата в стране, с параллельным разрушением существующей системы олигархата даст возможность изменить траекторию движения Украины. Политическая воля — обязательное, но не единственное условие для этого. 8. Выбор стоит между возможностью сделать реальный ВЗЛЕТ и по-настоящему изменить жизнь не только тех, кто остается и тех, кто все еще может вернуться с чужбины, и быстрым УГАСАНИЕМ всей системы. 9. Колесо истории вертится быстро и картинка современных мировых экономических процессов гораздо более многогранная и яркая, чем та, которую рисуют в своей голове часть украинских политиков, пытающихся примитивизировать все к обычным противопоставлениям из прошлого века. Фото: из открытых интернет-источников

ЗАПИТАНЬ ДО НАРОДНОГО ДЕПУТАТА Цього року редакція вирішила запровадити нову рубрику в журналі “Грушевського,5” під назвою “5 запитань до народного депутата”, аби краще розуміти їх бачення своєї особистої та парламентської взагалі роботи, їх досягнення та плани на майбутнє, їх законотворчу діяльність. Сьогодні на запитання відповідає Максим Поляков, народний депутат України, Член депутатської фракції Політичної партії "НАРОДНИЙ ФРОНТ", Секретар Комітету Верховної Ради України з питань фінансової політики і банківської діяльності.

Чому Ви стали депутатом Верховної Ради України? У політику мають приходити люди з певним багажем: власними ідеями, пріоритетами, принципами, життєвим досвідом. Щодо мене, то я потрапив до парламенту невипадково, а пройшовши певні етапи життя: після реалізації низки успішних бізнес-проектів у рідному місті (прим.авт. м.Умань Черкаської області), викладацької кар’єри, роботи у міській раді, активної громадсько-політичної діяльності на Черкащині… В певний момент я зрозумів, що маю діяти, з’явилась упевненість у власних силах і тоді, у складний 2014‑й, сумнівів не залишилось: або зараз, або ніколи! В той час на кожному із кандидатів у народні депутати України лежала шалена відповідальність: за країну, за її існування, за добробут громадян… І результати тих виборів — то був великий кредит довіри нам від усіх українців. Чому я став народним депутатом? Відповідь проста — для того, щоб допомагати людям, які в нас повірили, покращити їх життя, реалізувати соціально-важливі проекти. І сьогодні, з гордістю можу сказати, що мені багато вдалося.  Які законопроекти, подані за Вашої іні‑ ціативи (або у співавторстві), прийнято парламентом? Україна — абсолютний лідер серед європейських держав за кількістю зареєстрованих законопроектів. Для порівняння, парламентарі Норвегії в середньому ініціюють 5 законопроектів на рік, Швейцарії — 6, Греції — 13, Великобританії — 66, а найбільше — парламентарі Франції та Італії: 337 і 644 відповідно. Апарат ВРУ у цьому скликанні зареєстрував майже 7 тисяч законодавчих ініціатив — це по 6 кожного робочого дня… Мною, за час роботи у Верховній Раді України, подано 94 законопроекти. Із останніх прийнятих — це законопроект № 6141, який наразі вже підписаний Президентом і є Законом (Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння залученню іноземних інвестицій), який було розроблено з метою сприяння залученню іноземних інвестицій через спрощення процедури іноземного інвестування в Україні, забезпечення захисту іноземних інвестицій

16 » Грушевського,5 №08(27), 2019

внаслідок запровадження правильного правового режиму обліку права власності на цінні папери клієнтів глобальних зберігачів або інших фінансових посередників.  Чи готова Україна захищати іноземні інвестиції? Фактором забезпечення розвитку економіки країни та формування її позитивного іміджу на міжнародній арені є інвестиційна привабливість держави. Україна — найбільша за площею країна Європи. 70% її земельних ресурсів сільськогосподарського призначення. Країна володіє 30% світових запасів чорнозему. Проте, у 2018 році, згідно з висновками експертів Світового економічного форуму Україна посіла 81 місце з 137 країн світу у рейтингу рівня впливу організованої злочинності на бізнес. Такі показники говорять про те, що при веденні бізнесу в Україні підприємці стикаються з погрозами з боку організованої злочинності в більшій мірі, ніж з труднощами з боку самої держави і бюрократії. У такій ситуації, інвестори з обережністю до нас ставляться. Торік в Україну надійшло більше 3 млрд. дол.. США прямих іноземних інвестицій. Це у 2,4 рази менше, ніж у Польщі, в 4,2 рази менше, ніж у Туреччині, в 14,2 рази менше, ніж у Франції, і в 22 рази менше, ніж у Великобританії. Інвестиції приходять в ті країни, де низький рівень ризиків і висока норма прибутку на вкладений капітал. В Україні ситуація рівно навпаки: високі ризики інвестування і непевна ситуація з можливістю отримувати стабільні доходи. Станом на липень 2018 р. прямі іноземні інвестиції до економіки України надійшли зі 130 країн світу, основна частина надходжень вже протягом багатьох років припадає на невелику кількість країн. Щодо захисту інвестицій, то нам ще багато над чим потрібно працювати. Одними з найбільших проблем є недосконала судова система і недовіра інвесторів і бізнесу до цієї системи. Водночас ми розуміємо, що нові інвестори просто не захочуть вкладати гроші в країну, де вони не зможуть належним чином захистити свої права в суді. Також важливим є продовження політики валютної лібералізації для прискорення припливу іноземних інвесторів і боротьба з корупцією.

Головний ризик для банківського сектору в 2019 році? Найбільшим ризиком для банківського сектору в 2019 році є чергові вибори Президента України, день голосування яких має відбутися 31 березня 2019 року, і чергові вибори народних депутатів Верховної Ради України, які повинні відбутись 27 жовтня 2019 року.  Що плануєте на 2019‑й? Мій кожен день є надзвичайно насиченим та продуктивним. 2019–й також розпочався активно. Він показав нам результати нашої командної роботи у смт. Бабанка, що на Черкащині. Завдяки спільній роботі, нам вдалося перетворити селище на привабливу локацію для потенційних інвесторів, місце для різноманітних атракцій та свят. Протягом тривалого часу беру участь у різних громадських та благодійних ініціативах. Тому, традиційно, і у 2019‑му буду залучений до реалізації різних проектів, які реалізовуватимуться на Черкащині, зокрема, Громадською спілкою «Агенція підтримки підприємництва та інвестицій», яка створена за ініціативи мешканців міста Черкас та Черкаської області, що мають великий бізнес досвід та займають активну громадську позицію, з метою об'єднання практичного досвіду ведення підприємницької діяльності в різних галузях економіки для захисту підприємців від проявів корупції та бюрократії в органах влади, а також для формування сприятливих умов для ведення бізнесу та підвищення інвестиційної привабливості регіону. У місті Умань активно діє Благодійний фонд «Uman Tomorrow», ядро якого складають українські політики і громадські діячі, які бажають поліпшити економічну ситуацію в місті Умані шляхом розвитку там рекреаційно-туристичної інфраструктури. Я є частим гостем на заходах, які організовує Фонд, адже з цікавістю спостерігаю за усіма напрацюваннями і результатами його роботи на благо мого рідного міста та його мешканців. Крім Черкаської області, не менше допомагаю Кіровоградській, звідки родом моя дружина. Кіровоградська область — аграрна, в місті розташовані представництва декількох великих агрохолдингів. Їх співробітники отримують високі зарплати. Але людям, не пов’язаним з агробізнесом, знайти роботу в місті складно, а зарплати в інших сферах низькі. Можу сказати, що область — найменш соціально захищена. Наразі, спільно з активом Громадської організації “Всеукраїнське об'єднання “Активне довголіття”, розпочали соціальні заходи, спрямовані на покращення якості та доступності медичних послуг у 6 районах Кіровоградської області. Переконаний, що 2019 стане для нас роком здобутків та перемог. Вірю, що нам вдасться реалізувати усі поставлені цілі й завдання.

Грушевського,5 №08(27), 2019 » 17

ЗАКОНОДАВСТВО

ДОСВІД ЄС ТА США

СКАСУВАТИ ОБМЕЖЕННЯ НА ВИРОЩУВАННЯ КОНОПЕЛЬ На сьогодні з однією з найдавніших сільськогосподарських культур, що вирощувалась на теренах України з прадавніх часів, склалася абсолютно парадоксальна ситуація. Коноплі, котрі, як зазначається у низці історичних джерел, культивувалися тут ще у трипільську добу та в часи скіфів (тобто за сотні років до нашої ери), у сучасній Україні стали рослиною-вигнанцем. Посівні площі скоротилися до мінімуму, бо займаються коноплярством окремі ентузіасти, котрі розуміють перспективність культивації і селекції цієї надзвичайно важливої сільськогосподарської культури. ому виникла така ситуація, ми спробуємо розібратися, звертаючись, зокрема, до історії коноплярства як у нас, так і в інших країнах. Коноплі взагалі вважаються однією з найдавніших агрокультур на планеті. Так, перші згадки про цю рослину можна знайти у китайському манускрипті, який був написаний за 2800 років до нашої ери. На думку вчених, батьківщиною конопель є Центральна Азія, звідки рослина потрапила в інші азійські регіони, а згодом – до Європи та на американський континент. На території України, як уже зазначалося, коноплі вирощують з давніх-давен, тоді як у більшості інших європейських країн ця рослина масово почала культивуватися тільки з середини ХVI століття. Справа в тім, що саме в середні віки бурхливо розвивається мореплавство, котре гостро потребувало тканину для вітрил, канати та інші вироби

18 » Грушевського,5 №08(27), 2019

з конопель. Це були насправді незамінні на той час товари, бо продукти переробки конопель не втрачали своїх високих кондицій навіть при тривалому контактуванні з таким доволі агресивним середовищем, яким є морська вода. На українських теренах у ті часи коноплями були засіяні чималі площі, а продукція, що вироблялася тут, використовувалася як для внутрішніх потреб (з конопель виготовляли тканину, з якої потім шили одяг, взуття, мотузки, шпагат, використовували як корм для худоби, робили олію тощо), а також у великих кількостях відправляли на експорт. Власне, в Україні коноплярство дуже успішно розвивалося до Першої світової війни, потім темпи сповільнилися, проте ще в 50-ті роки минулого століття Радянський Союз залишався чи не найбільшим світовим експортером конопель, а значна частина площ, що їх займала ця культура, була зосереджена саме на наших землях.

ОЛЕКСАНДР ОПАНАСЕНКО

Народний депутат України, член фракції партії «Об'єднання «Самопоміч», заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформаційної політики.

З другої половини ХХ століття інтерес до вирощування конопель стрімко падає. Незамінні раніше конопляні канати та інші вироби, які використовувалися у мореплавстві, були витіснені набагато дешевшою синтетичною продукцією, крім того у світі набирає обертів боротьба з наркотиками, а певні сорти так званих індійських конопель містять до 20 відсотків ТГК (тетрагідроканабінол) і є сировиною для виробництва такої психоактивної речовини, як гашиш. Тон задавали Сполучені Штати Америки, де системна боротьба з канабісом (латинська – назва конопель) почалася відразу після відміни «сухого» закону. Справа в тім, що для боротьби з бутлегерством був створений спеціальний орган, який очолив дуже амбіційний чоловік на ім’я Гаррі Еслінгер. Коли цей закон був відмінений, подальша кар’єра Еслінгера опинилася під загрозою. Проте йому вдалося добитися створення Федерального бюро з наркотиків, тим самим він не тільки працевлаштував себе, а й забезпечив робочі місця для своїх колег, котрі працювали з ним в часи «сухого» закону. До боротьби з розповсюдженням марихуани підключився ще один дуже впливовий американець – медіа-магнат Херст. На сторінках численних видань, які входили до його газетної імперії, публікувалися статті, котрі безпідставно (на той час були відсутні будь-які наукові відомості про можливий вміст шкідливих речовин у коноплях, що з'явились лише у 80-х роках ХХ століття) нав'язували думку про те, що коноплі є одним із найнебезпечніших наркотиків. Такий "меседж" доносився до громадськості "під соусом" боротьби проти поширення вживання наркотиків американською молоддю. Але справжньою причиною такої медійної політики були тісні зв'язки Уільяма

Херста із П'єром Дюпоном – власником однойменної лісо-хімічної компанії, яка займалась виробництвом паперу з на той час ще альтернативної сировини – деревини (бо більшість паперу ще виготовлялось із конопель), і починала освоювати виробництво ліків, які за своїми властивостями були схожі до конопель (седативні, протизапальні, антибіотики). Уільям Херст купував у корпорації Дюпона папір для власних газет, а здійснення пропагандивної кампанії проти продукції конкурентів Дюпона дозволило йому отримати ринкові переваги за рахунок суттєвого здешевлення собівартості газетної продукції через персональні знижки на такий папір. Синергія цих трьох чоловіків дала свої плоди. У 1937 році Конгрес вирішив розглянути питання боротьби з наркотиками. Еслінгер і тут відзначився, подавши конгресменам цілий список тяжких злочинів, що їх (за його версією) вчинили американці під впливом постійного вживання марихуани. В результаті було прийнято закон, згідно з яким за вирощування конопель треба було платити дуже високий податок, що відразу поставило цей бізнес під загрозу, бо робило його абсолютно невигідним. До кінця 1930-х, через пропаганду небезпечності коноплі, її вирощування також забороняють у Канаді та Мексиці, а на початку 1940-х канабіс зникає зі списку затверджених медичних препаратів у США. Відтоді покарання за зберігання та вживання коноплі поступово посилювалося. На хвилі суспільної істерії щодо небезпечності «вживання марихуани», без належних наукових обґрунтувань, було прийнято ряд міжнародних конвенцій. Так, у 1961 році ООН ухвалила «Єдину конвенцію про наркотичні засоби», яка включила канабіс у Список І переліку наркотичних

Грушевського,5 №08(27), 2019 » 19

ЗАКОНОДАВСТВО

речовин – поряд з опіатами. До речі, конопля, будучи уже на той час багатопрофільним лікувальним засобом, була включена в список «наркотиків, які не мають медичного застосування», на відміну від опіатів, які досі широко застосовуються в медицині. Конвенція зобов'язала країни-учасниці ООН посилити контроль за культивуванням конопель (за винятком промислових сортів для виробництва волокон і насіння) та рекомендувала повністю заборонити його. Також документ передбачав, що за 25 років використання канабісу, окрім як у медицині чи науці, буде повністю припинене. Однак, пізніше приймались нові міжнародні акти, які все більше ускладнювали вирощування та використання конопель "на благо" інтересів транснаціональних компаній. Цей утиск був лише посилений Конвенцією про психотропні речовини 1971 року та Конвенцією ООН про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин 1988 року. Акцент на наркотичній складовій конопель призвів до скорочення посівних площ цієї культури в усьому світі, і Україна теж не стала винятком. При цьому слід зазначити, що українські вчені, котрі десятки років займалися коноплярством, проводили наполегливу селекційну роботу, зокрема в Інституті луб’яних культур (м. Глухів, Сумська область). Були виведені нові сорти цієї культури, котрі не мають наркотичної складової, натомість їм притаманні високі технічні характеристики. Попри це, українське законодавство "застигло" ще на рівні 60-х і фактично містить чимало корупціогенних ризиків, не тільки роблячи фактично неможливим легальне вирощування навіть технічних конопель, що не містять ТГК, а й не дозволяє використовувати продукти коноплярства в медицині та науці. А норми адміністративного і кримінального законодавства лише призводять до необґрунтованих витрат правоохоронної, судової та пенітенціарної систем на ув'язнення осіб за володіння чи вживання конопель чи їх похідних у найменших обсягах навіть у медичних цілях. Усе це в комплексі завдає непоправних збитків українській економіці та створює базу для розвитку наркобізнесу, адже саме завдяки нелегальному обігу "легких наркотиків" (до яких досі віднесені технічні коноплі) відбувається розвиток мереж збуту "важких наркотиків" і залучення нових споживачів. Між іншим, починаючи з кінця 90-х – початку 2000-х, тренд стосовно канабісу взагалі і ТГК зокрема знову різко змінився. Цьому посприяли наукові дослідження, у ході яких вчені виявили чимало корисних властивостей конопель, зокрема їхню ефективність при лікуванні важких захворювань (але це тема окремої розмови). Можна з упевненістю сказати, що нині коноплярство починає новий етап свого розвитку. І нам, як країні, яка історично пов’язана з цією рослиною не 20 » Грушевського,5 №08(27), 2019

ДОСВІД ЄС ТА США

одне тисячоліття, надзвичайно важливо докласти всіх зусиль, аби не втратити своїх можливостей і вийти на передові позиції у вирощуванні і переробці конопель. На жаль, є чимало підстав вважати, що ми знову будемо пасти задніх. Нині і в Сполучених Штатах Америки, і в країнах Західної Європи ситуація з коноплями насправді помінялася зі знаку «мінус» на «плюс». Асортимент продукції, отриманої в процесі переробки конопляної сировини, що пропонується споживачам, просто вражає. А в Україні, колишньому центрі коноплярства в Європі, її треба шукати довго і наполегливо, та й вибір жалюгідний. І це тоді, коли продукція коноплярства активно використовується у різних галузях народного господарства, в тому числі у новітніх, наприклад, в автомобілебудуванні. Вперед у Європі ведуть Німеччина та Австрія – за кілька останніх років на автозаводах цих країн майже на 90 відсотків зросло використання конопель. Так, у композитних матеріалах замість скловолокна використовують натуральні конопляні волокна. Вони йдуть для набивки сидінь, внутрішньої обшивки салону та багажника тощо. Ви будете здивовані, але, як виявляється, з конопель можна робити надміцний екологічно чистий пластик і тим самим не допустити забруднення довкілля. Для України, яку час від часу накривають «сміттєві» скандали, погодьтеся, то є дуже актуальний аспект переробки конопель. Проте це, на жаль, не наші здобутки. Такий продукт випускає британська компанія Hemp Plastics. До речі, саме вона виготовляє й так званий конопляний крохмаль, котрим обробляють пластикові пакети, після чого вони доволі швидко розкладаються. Такий підхід можна тільки вітати – люди думають про прийдешні покоління і бережуть природу. Ще одна болюча для України тема – енергоносії. Так от з конопель виробляють сьогодні речовину, яка за своїми технічними характеристиками дуже подібна до дизельного палива. Актуально? Гадаю, так! Надзвичайно перспективним для українських аграріїв видається застосування конопель для виробництва якісної целюлози, яка йде на виготовлення цінних сортів паперу. Як на мене, цей напрям переробки може стати для України справжнім клондайком. Справа в тім, що з одного гектара посівів конопель отримують близько шести кубічних метрів целюлози, а з гектара лісових насаджень – менше чотирьох. Якщо ж взяти до уваги той факт, що вегетаційний період вирощування конопель становить лишень 120 днів, а відновлення вирубаних лісів потрібно чекати десятки років, то вибір стратегії є очевидним. Таким же очевидним для мене є усвідомлення того, що всі ті обмеження на вирощування конопель, котрі діють в Україні сьогодні, повинні бути скасовані. Фото: прес-служба О.Опанасенко

ТЕПЕРЬ В ОДНОМ ОКНЕ! МИРОВОЙ АГРОБИЗНЕС ТЕПЕРЬ В ОДНОМ ОКНЕ!

Digital Pulse of the Land (DPL) - международный agritech стартап со штаб-квартирой в Лондоне. На сегодняшний день в Украине динамично развивается две отрасли: агропромышленный комплекс и информационные технологии. В нашем проекте мы решили объединить эти отрасли в одну экосистему, которая выведет экономику Украины на высший уровень. Мы DIGITAL создаем блокчейн-кооперативную онлайн-платформу, на которой участники PULSE OF THE LAND (DPL) – международный agritech стартап со штаб-квартирой впривлекая Лондоне. агроиндустрии могут реализовать свои бизнес-планы, а трейдеры Digital Pulse of the Land (DPL) - международный agritech стартап инвестиции, со штаб-квартирой в Лондоне. - торговать на инновационной товарной бирже. две отрасли: агропромышленный комплекс и На сегодняшний день в Украине динамично развивается информационные технологии. В нашем проекте мы решили объединить эти отрасли в одну экосистему, которая выведет экономику Украины на высший уровень.

На день децентрализованная в Украине динамично биржа, развивается две отрасли: агропромышленный Этосегодняшний - первая в мире построенная в строгом соответствии с Мы создаем блокчейн-кооперативную онлайн-платформу, на которой участники агроиндустрии могут комплекс и информационные технологии. нашем проекте мы решили объединить эти европейскими законами и регуляциями о Взащите, хранении и передаче данных. Онлайнреализовать свои бизнес-планы, привлекая инвестиции, а трейдеры - торговать на инновационной товарной бирже. отрасли в одну экономику Украины на высшийагропродукцией уровень. платформа DPLэкосистему, объединяеткоторая в себе выведет биржу для международной торговли Это - первая в мире децентрализованная биржа, построенная в строгом соответствии с европейскими на физическом рынке и биржу для торговли деривативами. законами и регуляциями о защите, хранении и передаче данных. Онлайн- платформа DPL объединяет в Мы создаем блокчейн-кооперативную наи биржу которой участники в Мы заинтересованы в сотрудничестве соонлайн-платформу, всеми, кто имеетрынке отношение агросектору себе биржу для международной торговли агропродукцией на физическом длякторговли деривативами. могут реализовать свои бизнес-планы, привлекая инвестиции, а трейдеры агроиндустрии Украине и международной торговле агропродукцией. - торговать на инновационной товарной бирже. Мы заинтересованы в сотрудничестве со всеми, кто имеет отношение к агросектору в Украине и международной торговле агропродукцией.

www.agrotech.global

Это - первая в мире децентрализованная биржа, построенная в строгом соответствии с европейскими законами и регуляциями о защите, хранении и передаче данных. ОнлайнOne Fleet Place 01023 London ул.Мечникова 2 платформа DPL объединяет в себе биржу для международной торговли агропродукцией EC4M 7RA Киев на физическом рынке и биржу для торговли деривативами. United Kingdom Украина Мы заинтересованы в сотрудничестве со всеми, кто имеет отношение к агросектору в Украине и международной торговле агропродукцией.

One Fleet Place London EC4M 7RA United Kingdom

01023 ул.Мечникова 2 Киев Украина

ГРОМАДСЬКА РАДА

ЖІНКИ В ПОЛІТИЦІ

СЧАСТЛИВАЯ ЖЕНЩИНА – УСПЕШНАЯ СТРАНА! О зрелости украинского общества, роли женщины в политических процессах страны, о том, что на самом деле волнует украинские семьи и об ответственности политиков за будущее страны рассказала Елена Рыхальская, ведущий психолог Украины, кандидат психологических наук, семейный и личностный психотерапевт с 25-летним стажем работы, тренер и преподаватель, член-корреспондент Международной академии информатизации, эксперт телевизионных проектов («Евровидение», «Детское Евровидение», «Міняю жінку», «Половинки», «Мама, я женюсь», «Говорить Україна», «Стосується кожного», «ТСН», «Криминал» и мн. др.). Елена, актуальный вопрос в современной политике — участие женщин в государственном управлении. Нужно ли женщине управлять государством, на какой бы должности она ни находилась: президент, народный депутат, глава администрации города? Я могу ответить на этот вопрос как психолог, не как политик, конечно же. Украинская женщина — это яркая женщина с красивой душой, добрым сердцем и сильным внутренним стержнем. Она во все времена отличалась самодостаточностью, уверенностью в себе, способностью принимать самостоятельные решения и умением брать на себя ответственность. Украинка умело сочетает в структуре своей личности множество социальных ролей, в которых она безупречна. Любящая и верная жена, нежная и добрая мать, заботливая дочь, харизматичный лидер, эффективный руководитель, доброжелательный друг, надежная опора нуждающимся. Женщины — союзницы перемен, никогда еще за всю историю украинки не играли такой важной роли в общественной и политической жизни страны, как сейчас. Украинки хотят активно участвовать в общественной жизни, вести бизнес, с каждым годом все эффективнее реализуя свои деловые качества, доказывая свою состоятельность. Конечно же, место украинской женщины в государственной политике еще сильно отличается от опыта других стран. На сегодня Украина находится на 145‑м месте среди 193 стран мира по показателям участия женщин в национальных парламентах. Гендерные квоты поощряют женщин принимать более активное участие в политической жизни Украины. Своей активностью украинки декларируют готовность брать на себя ответственность за будущее страны, подтверждают свою готовность заниматься общественной деятельностью, занимать ответственные должности. 22 » Грушевського,5 №08(27), 2019

Я писала в одной из своих статей, что украинская женщина не будет «коня на скаку останавливать» или «в горящую избу входить», потому что кони у нее все под контролем и избы у нее не горят, так как она качественно организовала собственную инфраструктуру. Украинские женщины готовы и могут занимать высокие должности, быть в управленческих командах как в государственных структурах, так и в бизнесе. А вопрос: «Нужно ли ей это делать?» — это уже личный выбор женщины, основанный на ее личностных потребностях и сформированных ценностях. Не теряет ли женщина свою природную женскую силу, когда идет к власти? Человек, неважно — это женщина или мужчина, теряет свою силу, если он вынужден делать то, на что у него нет внутренних ресурсов и желания. Самое распространенное стереотипное суждение заключается в утверждении о том, что современные украинские женщины стали сильнее мужчин, добиваются большего, тянут все на себе и в целом в социуме берут бразды правления в свои руки. Сегодня такая тенденция существует, но она не настолько реализуется в социуме, как принято считать. Вы — много лет эксперт социальных ток-шоу на самых рейтинговых телеканалах страны. На Ваших глазах решаются, буквально говоря, судьбы украинских семей. И часто героини этих истории именно женщины. С какими вопросами они приходят? Чаще всего в студию приходят женщины, которые живут в селах или очень маленьких городах Украины. К большому сожалению, уровень проблем в семьях у этой категории женщин иногда очень шокирует, потому что их или их деструктивных мужей не научили понимать, что такое ответственность за себя,

На фото: Елена Рыхальская

Гендерные квоты поощряют женщин принимать более активное участие в политической жизни Украины

Грушевського,5 №08(27), 2019 » 23

ГРОМАДСЬКА РАДА

Елена Рыхальская: • Автор бестселлера: «Любовь в жизни женщины, путь от расставания и одиночества к зрелым отношениям», «Как встретить и сохранить настоящую любовь», соавтор учебника «Основы рекламы» (глава «Психология рекламы»). • В апреле 2019 года выходит новая книга по психологии личности и отношений. • Провела более 2000 авторских тренингов и мастер-классов. Два года подряд входит в «Топ‑100 успешных женщин Украины» в области психологии. • Шесть лет преподавала в Днепропетровском национальном университете курсы «Психология личности», «Психология общения», «Имиджелогия», «Конфликтология», «Психология рекламы», «Психология журналистского творчества», «Поведение потребителя». Три года была заместителем декана по воспитательной работе. • Общественный деятель, спикер многих социальных проектов. за своих детей и за свое будущее. К сожалению, это очень часто семьи, ведущие антисоциальный образ жизни на «детские деньги», и зачастую алкоголизм проходит сквозным процессом в создавшихся проблемах. В семьях мало уважения друг к другу и особенно к женщинам. Отсюда частые темы программ — домашнее насилие, лишение родительских прав, суицидальное поведение и мн. др. Проблема домашнего насилия — очень серьезный вызов для мирового общества. Из года в год различные правозащитные организации, лидеры мнений, правительства разных стран, пытаются обратить внимание 24 » Грушевського,5 №08(27), 2019

ЖІНКИ В ПОЛІТИЦІ

на этот вопрос и минимизировать случаи домашнего насилия. Официальные цифры в Украине говорят, что ежегодно органы Национальной полиции Украины получают около 130–150 тысяч таких обращений. Каждый год в Украине от домашнего насилия погибает около 600 девушек, а ежедневно полиция фиксирует 348 фактов домашнего насилия, причем в 80% случаев жертвами становятся именно женщины. Украина не ратифицировала Конвенцию Совета Европы о предотвращении насилия над женщинами и домашнего насилия и борьбу с этими явлениями, так называемую Стамбульскую конвенцию, которая была открыта к подписанию 11 мая 2011 года в рамках 121 заседания Комитета министров Совета Европы в Стамбуле (Турция). Однако Верховная Рада в 2017 году имплементировала в законодательство ее положения. Рада приняла законопроекты 4952 и 5294, которыми криминализировали домашнее насилие. В Украине термин «домашнее насилие» появился в законодательном поле, соответствующий законопроект вступил в силу ровно год назад, и это поможет расширить правовые рамки защиты женщин. Еще один важный вопрос, с которым женщины приходят на программы, — воспитание и защита детей. С буллингом в кругу сверстников в Украине сталкивались около 67% детей. Кроме этого, по данным опросов, четверть украинских школьников считают себя жертвами буллинга. Вы знаете, что президент Петр Порошенко подписал законопроект № 8584 «О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно противодействия буллингу», который определяет понятие буллинга и предусматривает административную ответственность за него. Но лично я считаю его очень противоречивым. Почему? Я не понимаю, каковы критерии оценки. Как юристы будут с этим работать? Буллинг — это понятие накопительное, когда над ребенком издеваются постепенно, разрушают его личность длительное время, прежде чем произошла драка, которую записали на телефон, проходит длительный процесс эмоционального обесценивания жертвы и часто на глазах учителей. Более того, формированию роли «жертвы» всегда способствуют его собственные родители, которые, как правило, не дают своему ребенку любви, не воспитывают в нем уверенность в себе, которые часто сами асоциальные и находятся в состоянии жертвы. Как с этим будут работать правоохранительные органы? Всегда необходимо понять, что произошло, объективно проанализировать ситуацию, разобраться, были ли причины и реальные поводы для того, чтобы поднимать этот вопрос. Вот каковы причины? Если сняли на телефон, тогда это доказуемо. А если нет? Жертвами становятся дети-свидетели, на которых

начинают давить со всех сторон. С этой точки зрения данный закон, без четких критериев оценки и оценки «состава преступления», способен побуждать к обману и разрушению психики детей-свидетелей, к манипуляциям со стороны родителей и обесценивания имиджа учителя. Любой закон, который принимает парламент о семье, отзеркаливает проблемы нашего общества. Закон о буллинге показал, что дети стали агрессивнее. О семейном насилии — что мужчины все больше обесценивают роль женщины, а закон «О внесении изменений в Уголовный и Уголовный процессуальный кодекс с целью реализации положений Конвенции Совета Европы о предупреждении насилия в отношении женщин и домашнего насилия и борьбу с этими явлениями», в котором говорится об уголовном наказании за секс без обоюдного согласия — насмехается над состоятельностью мужского начала украинских мужчин. Елена, чувствуете ли силу и масштаб своего влияния на людей в студии и зрителей программ, ведь это миллионы жителей Украины? Чувствую, так как мне после выхода программ пишут многие люди изо всех уголков Украины, и это для меня большая ответственность. Около пяти лет назад, с нарастанием популярности, я стала задумываться о каждом слове, сказанного с экрана, потому что увидела, как меняются жизни героев, что люди следуют моим советам, они обсуждают их в социальных сетях, и я стала еще более ответственно подходить к каждому слову, сказанному мной на ТВ. Ведь я часто в новостийных и других программах наших каналов комментирую сложные и даже трагические события, произошедшие в Украине. Массовое сознание очень восприимчиво, оно готово слышать, только важно — объяснять точно, аргументировано и без агрессии и агрессивных оценок. Наше общество на сегодня очень тревожно, и каждое агрессивное слово, сказанное с экрана, утрирует эту тревожность, которая позже выливается в трагедиях. Я вижу, что программы, в которых я принимаю участие, не просто смотрят, а живут ими. Ко мне часто обращаются после эфиров за советами, и я консультирую, помогаю, работаю с героями программ бесплатно, когда понимаю, что человеку больше некуда идти, не к кому обратиться. Искренне считаю — это мой вклад, это моя социальная миссия. А как часто Вам приходится консультировать политиков? Регулярно, в моей практике есть два вида консультаций: либо это консультация на уровне формирования имиджа и работа по подготовке к интервью, или личные консультации, но в этом случае ко мне больше обращаются жены и дочери политиков по семейным вопросам.

Грушевського,5 №08(27), 2019 » 25

ГРОМАДСЬКА РАДА

По тому, с какими вопросами приходят жены политиков, можно ли дать оценку развитию всего государства? От того, что происходит внутри их семей, зависит их манера управления, решения важных государственных задач? Вы знаете, проблемы же у всех одинаковы, будь то политик или преподаватель младших классов (улыбается). Главные вопросы, с которыми они приходят, — это недоверие друг к другу, измены, денежные вопросы, отношения с детьми. Если как-то классифицировать, то деньги — на первом месте, измены — на втором, но измены зачастую рассматриваются в плане того, что мужчина вышел из-под контроля, что денежный поток уходит из семьи в другое русло. Все это не говорит о том, что женщины или мужчины стали меркантильными, бесчувственными, а о том, что наше государство, простите, «бедное», потому что даже богатые люди в своих отношениях борются за деньги, они испытыЛюбой закон, вают страх их потерять, который и на этом же строится управление и принятие принимает важных решений парламент о семье, на высоких уровнях. отзеркаливает Можно ли назвать наше общество ведомым, проблемы нашего или же последние годы общества воспитали в нем большую ответственность в выборе политиков, условий жизни, работы? Это очень интересный момент. С одной стороны, наше общество ведомо, потому что оно экономически слабое: мы постоянно нуждаемся в кредитах, зависимы от политики других стран, но с другой стороны, украинская нация отличается невероятной независимостью, свободолюбием, наши люди способны быть настойчивыми, умеют отстаивать свои интересы. Мне кажется, что сейчас украинцы находятся в каком-то вакууме ограниченных возможностей — они не могут многого себе позволить в рамках реализации и поэтому уезжают в другие страны. Они сильны эмоционально, внутренне, однако очень социально зависимы от экономики, политики, несовершенного законодательства и правового нигилизма, поэтому становятся во многом агрессивными в борьбе за самоидентификацию, за национальную идентичность. По большому счету ни у кого ничего в семье не изменится, если кто-то станет говорить не на русском, а на украинском языке, если кто-то выберет другой храм, —- это все абсолютно абстрактные вещи, и важнее совершенно другое. Важно пропагандировать в обществе то, что объединяет и консолидирует общество, дает ему жизненные гарантии, а не наоборот. Наши люди на сегодня практически во всех областях своей 26 » Грушевського,5 №08(27), 2019

ЖІНКИ В ПОЛІТИЦІ

жизни не защищены и обмануты, и изменения нужно начинать с этого. Язык и вера — это манипуляции этой избирательной кампании. Разве не так? Здравомыслящие люди отдают себе отчет, что это символы, поднятые на пьедестал политтехнологами. А если смотреть правде в глаза — когда человеку нечего есть или нет денег купить маме лекарства, или из-за задолженностей у него забирают квартиру — ни язык, ни Томос его не спасут. В обществе есть запрос на новых людей, на тех, кто сильно отличается от «старых» политиков, а значит — есть надежда. Лично Вы, как гражданин Украины, видите какого-то реально нового и профессионального кандидата? Я отношусь к этому более профессионально и понимаю, что страна не изменится с приходом какого-то одного человека, потому что система выстроена десятилетиями. К тому же за каждым кандидатом стоит своя сила, а за каждым обещанием электорату — команда политтехнологов, которые проанализировали, сформулировали и выдали в массы. К сожалению, на политику нашей страны влияют другие государства, от которых мы сильно зависимы, поэтому, какой бы кандидат не прошел, он все равно останется в системе определенных правил, которые масштабнее и сильнее его. Какие качества женские и мужские для Вас важны? У женщины — умение любить и умение быть любимой, важны — нежность, доброта, верность, но при этом — сноровка, гибкость, ум, любовь к себе и к ближнему, обязательно — вера. Также я абсолютно за здоровый эгоизм, за баланс в отношениях с людьми и с миром на уровне сбалансированности: «давать-брать», необходимо усвоить — когда женщина счастлива, все вокруг нее тоже счастливы. А чем больше счастливых людей будет в нашем окружении, тем счастливее будет страна. У мужчины — ответственность, аналитический ум, способность и умение принимать решения, умение отвечать за свои слова, совершать поступки, быть защитником семьи, своих детей, животных, государства. Ум для мужчины важное качество в двойной степени, потому что это определяет его способность ко всему вышеперечисленному. Мужчина, как и женщина, должны постоянно развиваться, находить новое, познавать мир, любить искусство. Какой Ваш девиз по жизни? У меня нет девиза, могу выделить ориентир, которому я следую: самое главное — любить, уважать и развивать себя. А когда что-то пошло не так — не унывать, а включить собственные еще не использованные ресурсы и быть уверенным: жизнь имеет удивительную способность — налаживаться. Текст: Наталия Павлова Фото: предоставлены Еленой Рыхальской

КОМЕНТАР

ЄВРОВАЛЮТА

ЄВРО СВЯТКУЄ ЮВІЛЕЙ

20 років тому 11 держав європейського блоку випустили євро – нову спільну валюту. І хоча ця грошова одиниця ЄС пережила глибоку кризу, громадяни країн так званої «єврозони» кажуть, що дуже до неї звикли й не хочуть знову повертатися до своїх національних валют. Михайло Грушевський, редактор відділу “Міжнародна політика”. ксперти наголошують: впровадження євро 20 років тому, було, чи не найбільш нерозсудливим кроком, на який могли зважитися європейці. Справа нагадувала утопію. Країни з розвиненими економіками раптом вирішили відмовитися від своїх валют, що були очевидними символами їхньої національної ідентичності. Однак, на практиці, йшлося про зміцнення економічних зв’язків та, особливо, про просування «європейської мрії», яка була народжена на руїнах Другої світової війни. Таким чином, 1 січня 1999 року після тривалих років приготувань, одинадцять країн (нині 19) зважилися на перехід на євро, яким із того часу здійснюються всі фінансові операції співдружності. Власне, фізично відчути «твердість» євровалюти громадяни країн, які входять до зони обігу нових грошей, змогли дещо пізніше, у 2002 році: саме тоді здійснилися масові обміни франків, ґульденів, марок та інших національних валют на євро.

ЯК ПОЧУВАЄТЬСЯ ЄВРО ПІСЛЯ ДВОХ ДЕСЯТИЛІТЬ ІСНУВАННЯ? Підбиваючи підсумки двох минулих десятиріч, треба чітко розрізняти дві речі: євро як платіжний засіб та Європейський валютний союз (Єврозона) як політико-економічне об'єднання країн-членів ЄС, що на неї перейшли. У першому випадку успіх повний та безумовний. У другому йдеться про історично безпрецедентний експеримент, що триває та який в цілому можна вважати вдалим, хоч минулі роки й особливо гостра боргова криза останніх кількох років виявили цілу низку кардинальних помилок початкової концепції, виправляти котрі довелося й доведеться вже під час реалізації. Те, що євро відбувся як платіжний засіб, очевидно і розгорнутих доказів не потребує. Замислена багато в чому як наступниця легендарно твердої німецької марки (символом цього стало розміщення штаб-квартири Європейського центрального банку у Франкфурті-на-Майні, де розташований також Німецький федеральний банк), єдина європейська грошова одиниця відразу стала другою за важливістю після долара США резервною валютою. Євро охоче зберігають, приймають та обмінюють всюди в світі. Так, обмінний курс європейської грошової одиниці протягом 20 років значно коливався: спочатку євро коштував більше за долар, потім менше, потім набагато більше, зараз - помірно більше. Однак для країн, що перейшли на євро, найбільше значення

має не зовнішня, а внутрішня стабільність спільної валюти: низька інфляція. А вона в Єврозоні стабільно низька, навіть мінімальна. Взагалі головна економічна задача будь-якого валютного союзу полягає в тому, щоб стимулювати торгівлю та виробничу кооперацію між його членами, позбавляючи фірми валютних ризиків та витрат при конвертації експортної виручки. З цією задачею єдиний платіжний засіб чудово порається: країни Єврозони торгують сьогодні переважно між собою. Деяким країнам тверда валюта виявилась не до снаги. Усе це відбулося тому, що ці країни тою чи іншою мірою виявилися не готовими жити з твердою, як німецька марка, валютою. Адже ця твердість, з одного боку, забезпечує (завдяки низькій інфляції) спокусливу дешевизну кредитів, але, з іншого боку, потребує інноваційної економіки, оскільки позбавляє такого легкого інструменту штучного підвищення конкурентоздатності вітчизняного бізнесу, як регулярна девальвація національної валюти. Європейський валютний союз можна умовно порівняти з європейською Лігою чемпіонів. Грати в цій лізі - справа дуже престижна та, головне, прибуткова, але не кожен футболіст фізично та ментально готовий до тих навантажень і вимог, з якими він тут стикається. Для низки переважно південних країн Єврозони той рівень фінансової дисципліни та економічної ефективності, котрі задали переважно північні країни на чолі з Німеччиною, виявився, особливо спочатку, явно непосильним. ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО ЄВРО • Євро є офіційною валютою 19 країн Європи. • За світовим обсягом готівки, євро перевершує долар США. • Євро було введене 1 січня 1999 (тільки в безготівковому вигляді). • З 1 січня 2002 року, євро було введено у вигляді готівки банкнот і монет. • До появи Євро, в Європейському союзі використовувалася «ЕКЮ» (європейська валютна одиниця), ця валюта проіснувала з 1979 до 1998 року. • Валюта Євро контролюється Європейським центральним банком (ЄЦБ), який знаходиться в Німеччині. • Є й інші країни Європи, які не входять в Єврозону, але при цьому їх офіційною валютою є євро. До цих країн відносяться: Андорра, Ватикан, Монако і Сан-Марино. • Перша нова банкнота номіналом 5 євро з кириличним написом «ЄВРО» була введена в 2013 році.

Грушевського,5 №06(25), 2018 » 27

ПОГЛЯД ЕКСПЕРТА

ЄСПЛ

РЕПУТАЦІЮ ЛЮДИНИ ВАРТО ГАРАНТУВАТИ Чому ЄСПЛ вимагає від України переглянути земельний мораторій, та чому ЄСПЛ переходить від принципу абсолютної свободи слова до "відповідальної журналістики" розказала Анна Юдківська, суддя Європейського суду з прав людини від України. МОРАТОРІЙ НА ЗЕМЛЮ Одне з найрезонансніших рішень ЄСПЛ щодо України – про те, що мораторій на продаж сільгоспземель є незаконним. Якщо точніше, Суд визнав мораторій таким, що порушує право на власність, гарантоване Першим протоколом до Європейської конвенції з прав людини. І це рішення вже стало остаточним, тобто держава його не оскаржила – що також показово. Ми винесли таке рішення попри те, що з питань економічної політики ЄСПЛ знаходить порушення тільки у дуже виключних випадках – у цій сфері держава має величезні межі розсуду. Саме на це посилався уряд, коли надавав свої пояснення. Україна сказала: "Ми краще знаємо нашу економічну, політичну ситуацію", – і навела купу аргументів, чому мораторій потрібен. Ключові аргументи ви, напевно, чули – що зараз у бідних відберуть їхні ділянки, а земля опиниться у олігархів або навіть іноземних окупантів. Що ця земля – 70% української території – більше не буде сільськогосподарською, виникнуть проблеми із продовольством, а люди залишаться без можливості себе прогодувати. Суд взяв усе це до уваги. Що ж, мабуть, Україна в 1990-х роках мала причини ввести абсолютний мораторій. Але ж від початку заборона мала діяти тільки до 2005 року. Була мета розбудувати за цей час ринок землі та поступово робити заборону слабшою. А в реальності мораторій продовжували з року в рік, а рівень заборони лише посилювався (у 2004 році заборонили обмін, у 2006 заборонили продаж землі, призначеної для ведення особистого селянського господарства тощо. – прим.ред.). Виникає запитання, чому держава нічого не робить? Нехай мета мораторію була прекрасною – але її можна було досягти й іншими шляхами. Суд вказав на ці шляхи – приміром, заборона концентрування великої кількості землі в одних руках. А ще ЄСПЛ, коли 28 » Грушевського,5 №08(27), 2019

ухвалює знакові рішення, зазвичай дивиться, чи є європейський консенсус – тобто чи є законодавство з відповідного питання схожим у переважної більшості держав континенту. І якщо це так, то і у решти держав межі розсуду звужуються. Так от, серед 47 держав Ради Європи немає абсолютної заборони на продаж сільгоспземлі ніде, крім України. В усьому світі вона є тільки у п'яти державах – Північна Корея, Куба, Венесуела, Демократична Республіка Конго і Україна. У рішенні є натяк на те, що з часом Страсбург почне призначати грошові компенсації тим заявникам, права яких були порушені через мораторій. Коли це може початися? Там немає чіткого твердження, що це точно станеться. Суд був дуже-дуже обережним щодо цього чутливого питання. Ми добре пам’ятаємо сумний досвід із пілотною "справою Іванова", після якої до нас надійшло тисячі схожих скарг. Та якщо у справі Іванова є 200 тисяч потенційних заявників, права яких порушені, то у справі щодо мораторію їхня кількість може сягати 7 мільйонів. Уявіть собі, що 7 мільйонів вирішать скаржитися до Страсбурга… Та все ж люди мають право звертатися до ЄСПЛ. Уявімо, що за деякий час українці почнуть скаржитися на мораторій. Чи можуть вони претендувати на фінансову компенсацію? Я не хочу навіть уявляти цього моменту. Тому розраховую, що держава буде діяти добросовісно, і ми цього уникнемо: мораторій якимось чином буде змінений і більше не означатиме абсолютно непропорційного втручання держави у право власності індивідуума. Це питання є пріоритетом також для Комітету міністрів Ради Європи (КМРЄ), де від України вимагають план дій, як саме ці зміни мають відбутися. Причому немає вимоги повністю скасувати мораторій вже завтра. Але держава має щось зробити для 7 мільйонів

своїх громадян, щоб не допустити подальшого порушення їхнього права власності. Чи є в Європі практика обмежень щодо продажу сільгоспземлі – приміром, для іноземців? Є різні обмеження, в тому числі те, про яке ви кажете. У дев'яти державах Ради Європи – а це чимало – діє заборона продажу землі іноземцям. Крім того, всі посткомуністичні держави пройшли період, коли земля з державної власності перейшла до приватної, і вони встановлювали різні ліміти, поступово лібералізуючи ринок. Але такого абсолютного обмеження, як у нас, немає ніде. РОБОТА ЗМІ У практиці ЄСПЛ є цікава категорія справ, що теж стосуються свободи слова – про "право бути забутим". Так, "право бути забутим" вперше визнав Європейський суд, та ми в ЄСПЛ наразі також маємо знакові рішення у цій сфері. Та право людини "бути забутим" не є абсолютним, і ЄСПЛ не завжди підтримує такі скарги. Приклад – справа Бориса Фуксмана, відомого медійного персонажа, колишнього співвласника каналу "1+1", який зараз живе в Німеччині. Історія така: газета New York Times опублікувала розслідування про ухилення від сплати податків та інші фінансові злочини. Стаття була не про нього, але в одному з епізодів, із посиланням на звіти ФБР, журналісти стверджували, що Фуксман має зв’язки з російською мафією. New York Times виходить у США, але її онлайн-версія доступна по всьому світу – в тому числі в Німеччині. І тому Фуксман звернувся до німецького суду з вимогою: "частини цієї статті порушують моє право на повагу до моєї репутації і мають бути прибрані з інтернету на мою вимогу". Німецькі суди йому відмовили. ЄСПЛ також, причому одноголосно. Логіка була такою: цю статтю в інтернеті можна було знайти лише за цілеспрямованим пошуком, а отже, її вплив у Німеччині був обмежений. До того ж, ця стаття не містить оцінок, там йдуть виключно посилання на дані ФБР, про публікацію яких заявникові було відомо заздалегідь, але він нічого не вдіяв з цього приводу. А головне – в цьому випадку право суспільства на доступ до інформації, що становить суспільний інтерес, переважає право заявника на приховування інформації про нього. Були схожі справи і від інших заявників: проти Сполученого Королівства, Австрії і знову проти Німеччини. Остання стосувалася вбивства відомого у цій країні актора, ще у 1980-х роках. Люди, які його вбили, відсиділи своє, вийшли з тюрми і стали вимагати, щоб було прибране будь-яке згадування про

це вбивство, включаючи Вікіпедію, бо вони відбули своє покарання. Суд знову підтвердив: право на доступ суспільства до інформації, включаючи архіви ЗМІ, у таких випадках не повинно порушуватися. Тобто Суд схиляється до захисту прав мас-медіа? Не в усьому. Розвиток права на репутацію – а він також пов’язаний з медіа – йде у принципово іншому напрямку. Як відомо, у статті 8 Європейської конвенції з прав людини, де йдеться про повагу до приватного і сімейного життя, немає згадки про захист права на репутацію. Батьки Конвенції навмисно його туди не включили. Тому багато років ЄСПЛ відхиляв усі скарги на кшталт "тут мою репутацію зачепили", "тут мене образили, обмовили". Але у 2007 році позиція суду з цього питання почала змінюватися. Суд повільно схиляється до того, що репутацію людини також варто гарантувати. Чому відбуваються ці зміни? Бо ми живемо в цифрову епоху, коли уникнути свого минулого, реального чи спотвореного, стає неможливим: все, що ми колись сказали, все, що колись про нас сказали, всі наші фотографії в памперсах і без них, які наші батьки колись запостили в інтернеті – будуть з нами постійно. За цих умов Суд схильний все більше і більше захищати право особи на хоч якусь приватність, захищати можливість контролювати, яким чином вона постає перед зовнішнім світом. Саме тому сьогодні ЄСПЛ все більше наголошує на "відповідальній журналістиці", responsible journalism. Я спілкувалася з групою медійних юристів з великих європейських видань, і вони нас критикували за те, що суд взагалі ввів це поняття у свою практику. Але воно з’явилося через нові реалії, в яких ми живемо – через поширення фейкових новин, створення "фабрик тролів", через появу свідомих маніпулятивних технологій для спотворення суспільної думки. Отже, з одного боку, Суд намагається захистити права журналістів, право людей отримувати альтернативну інформацію – але з іншого боку, ЄСПЛ накладає на журналістів певні вимоги. І чим далі, я так розумію, тим ці вимоги ставатимуть жорсткішими? Поки що йде саме так. До слова, ближчим часом ми в Суді розглядаємо справу (не проти України, проти іншої держави) про те, що одна людина надрукувала "викривальну" статтю про тамтешнього політика. У відповідь депутат звернувся з позовом про захист честі й гідності, і автор статті був вимушений сплатити штраф. Текст: Європейська правда Сергій Сидоренко, Фото: з відкритих інтернет-джерел

Грушевського,5 №08(27), 2019 » 29

ГРОМАДСЬКА РАДА

БОРОТЬБА З КОРУПЦІЄЮ

ГЛАВНАЯ ЦЕЛЬ – БОРЬБА С КОРРУПЦИЕЙ О причинах роста коррупции в Украине, о стране через 5 лет и работе МБФ Преподобного Сергия Радонежского, рассказал Сергей Саранов, президент общественной организации «Международная специальная антикоррупционная коллегия», общественный деятель, инициатор более ста социальных и благотворительных проектов. Сергей, с 2016 года Вы возглавляете общественную организацию «Международная специальная антикоррупционная коллегия». С какой целью создавалась эта организация? Главная цель, с которой создавалась наша организация — борьба с коррупцией. В первую очередь — в высших эшелонах власти. Большинство чиновников уже привыкли выполнять прямые обязанности в свободное от бизнес-деятельности время. К сожалению, это украинские реалии. Наша миссия — сделать так, чтобы украинские чиновники не просто боялись красть, а не хотели этого делать. Сначала для этого нужно создать достойные условия оплаты труда, а уже потом — ужесточать ответственность. Только в таких условиях чиновник сосредоточится на прямых обязанностях и не будет искать заработок «на стороне». В чем, на Ваш взгляд, главная причина роста коррупции в Украине? Во‑первых, коррупция в Украине приобрела династический характер: из поколения в поколение. Половина тех, кто сегодня находится у власти — это дети или внуки предыдущего «созыва». С такой коррупцией бороться бесполезно, ее нужно только искоренять. Во‑вторых, сегодня в Украине по оценкам экспертов только 1% декларантов заполняет свои декларации правдиво. Остальные 99% предпочитают скрывать реальные источники дохода и суммы. Мы должны построить общество, где каждый чиновник, каждый украинец будет способен отчитаться за каждый пункт своей декларации, за каждую заработанную и потраченную гривну. И это реально, если брать примеры с других стран, достигших в этом успеха. Зная многие стратегии борьбы с коррупцией, Вы могли бы посоветовать, практику какой страны стоит внедрять в Украине? Для Украины хороший пример борьбы с коррупцией Узбекистан. В Узбекистане сейчас внедряется законопроект, который обязует всех государственных чиновников и сотрудников правоохранительных органов ежегодно представлять декларацию об имуществе, сведения о 30 » Грушевського,5 №08(27), 2019

доходах и расходах, а также декларацию об имуществе, доходах и расходах членов их семей, включая родителей, супругу или супруга, детей. В случае, если легальность заработанных средств, указанных в декларации, не будет доказана - имущество будет национализировано. Позитивным результатом такой антикоррупционной политики в Узбекистане стало возмещение 77% от общей суммы ущерба, причиненного коррупционными преступлениями, за последний год. Это отличная практика для спорных ситуаций. Например, у компетентного органа возникает подозрение о незадекларированности или незаконности приобретения недвижимости. Этот орган должен иметь право наложить на нее арест. Если гражданин сумел доказать законность происхождения средств – арест снимается. В противном случае это имущество должно быть национализировано. Вторым этапом должно стать ужесточение уголовной ответственности, а именно – лишение свободы. Потому что, к сожалению, в Украине санкции финансового типа эффекта не дают эффекта. Состоятельные коррупционеры не боятся штрафов и залоговых сумм даже в очень крупных размерах. Наравне с коррупцией в Украине набирает темп еще одна проблема — тотальная эмиграция. По последним данным, почти два миллиона украинцев хотят уехать из Украины в поисках лучшей жизни. Как их остановить? Начать нужно с трех конкретных шагов. Первый — создать рабочие места. Второй — установить достойную оплату труда. Третий — обеспечить каждого работающего украинца социальным пакетом. Сегодня такие соцпакеты есть только у сотрудников компаний с крупным иностранным капиталом, а должны быть доступны каждому независимо от места работы. Реализация этих трех шагов станет достойной альтернативой тому, что предлагает украинцам иностранный работодатель. В 2008 году Вы возглавили правление Международного благотворительного фонда Преподобного Сергия Радонежского. Какую специализацию выбрал фонд и каких результатов удалось достичь за 10 лет? Тринадцать лет назад, в 2006 году мне пришла идея создания благотворительного фонда, основным видом деятельности которого стала просветительская работа. И уже в 2007 году мы запустили проект по обучению заключенных основам православия. По нашему приглашению священники Киево‑Печерской лавры вели курсы катехизиса на территории пенитенциарных учреждений и исправительных лагерей. Пилотный проект был проведен для женщин-заключенных Черниговской исправительной колонии. Каждую субботу в течение года туда приезжали священники и вели уроки, а по окончанию курса всем

слушательницам выдавались свидетельства. Также мы планируем создать центр занятости по трудоустройству людей, закончивших отбывать срок в исправительных учреждениях, и социальный центр, предоставлявший им временное жилье и питание. В целом за 10 лет наш фонд провел более 300 различных мероприятий для людей, нуждающихся в помощи. К примеру, в Житомирской области, в селе Березневе есть Пугачевский детский дом-интернат. В нем воспитываются 100 девочек-инвалидов с глубокой умственной отсталостью и значительными физическими недостатками. Наш благотворительный фонд поддерживает этих деток уже много лет. Мы привозим им хорошее питание, качественные медикаменты, проводим игровые мероприятия. В 2012 году организовали сбор средств и установили иконостас в новом храме Святого Иоанна Крестителя, находящегося на территории детского дома. Чем Ваш благотворительный фонд занимается сегодня и какие проекты планирует реализовывать в самое ближайшее время? Сегодня мы продолжаем активную работу и оказываем материальную и психологическую помощь тем, кто находится в детских домах, исправительных учреждениях, наркодиспансерах. Мы стараемся дать им поддержку, надежду, возможности для старта новой жизни. Проект, который мы планируем запускать в ближайшее время — это создание сети центров бесплатного проживания и питания для людей без определенного места жительства. Во всем мире такая инициатива поддерживается городскими властями на всех этапах реализации. В Украине же нужно получить массу согласований с районными администрациями, но мы готовы пройти все проверки и бороться за каждое разрешение. У Вас есть увлечения, хобби? Спорт, тяжелая атлетика, борьба, пауэрлифтинг, автоспорт. Я обычный человек и имею небольшие слабости, например, вкусно покушать. Люблю готовить и делаю это всегда, когда есть свободное время. Таким образом могу побаловать свою семью и провести время вместе. Отношусь к этому процессу со всей ответственностью: исключительно сам выбираю и покупаю продукты. Сергей, какой Вы видите Украину через 5 лет? Процветающей страной, полной реформ и кардинальных изменений. Я уверен: если дать каждому человеку надежду и веру — он будет изменять свою страну к лучшему. Совместными усилиями мы можем построить лучшую версию будущего нашей страны. Текст: Михаил Грушевский Фото: предоставлено пресс-службой С. Саранова

Грушевського,5 №08(27), 2019 » 31

ПОГЛЯД ЕКСПЕРТА

АГРОПОЛІТИКА

ЧИ ПОТРІБНО УКРАЇНІ СТАВАТИ АГРАРНОЮ НАДДЕРЖАВОЮ? У лютому 2016 року тодішній посол США в Україні Джефрі Пайетт сказав - «Україна вже є одним з найбільших виробників сільськогосподарських товарів, але вона повинна стати аграрною наддержавою». Прочитавши тоді цей вислів Пайетта, я відразу згадав про так званий «план Моргентау». анс Моргентау, міністр фінансів США, спочатку був фермером-любителем і сусідом Франкліна Рузвельта (в ті часи, коли той ще не був президентом). Став міністром фінансів Моргентау завдяки тому, що підібраний Рузвельтом на цю посаду У.Вудін майже відразу після призначення був змушений піти у відставку через проблеми зі здоров'ям. Моргентау був фінансистом з ухилом в сільське господарство, що ідеологічно зумовило розроблений ним план щодо Німеччини - перетворення її в сільськогосподарську державу. Коли стало ясно, що союзники виграють Другу світову війну, постало питання: що робити з Німеччиною, яка за попередні 30 років розв'язала дві світові війни. Моргентау склав в 1944 році план, що дозволяв убезпечити світ від войовничої нації. Він запропонував повністю знищити промисловість Німеччини і перетворити її в сільськогосподарську країну. Передбачалося вивезти промислове обладнання і залити водою або цементом всі шахти. Союзники схвалили цю програму на нараді в Канаді наприкінці 1943 року, і

32 » Грушевського,5 №08(27), 2019

вона почала діяти після капітуляції Німеччини в травні 1945 року. Хід думок союзників був такий - деіндустріалізація Німеччини представлялася їм як гарантія нейтралізації німецького мілітаризму, який став причиною двох світових воєн ХХ століття. Однак, в 1946 році стало зрозуміло, що план Моргентау створює в Німеччині серйозні соціально-економічні проблеми. Реалізація плану супроводжувалася зростанням безробіття і зубожінням населення. Знищення промисловості призвело до зниження продуктивності в сільському господарстві. В економіці запрацювали механізми спадної віддачі. Колишній президент США Г. Гувер провів розслідування і зробив висновок - «існує хибна думка, що нову Німеччину можна перетворити в сільську країну. Це неможливо зробити, не знищивши або не вивізши з неї 25 мільйонів жителів». Після чого план Моргентау був оперативно замінений на план Маршалла, результатом реалізації якого стала нинішня Німеччина - світовий лідер промислового розвитку і промислового експорту.

БОГДАН ДАНИЛИШИН

Економіст, професор НАН України, міністр економіки України в другому уряді Юлії Тимошенко, колишній Президент Європейського Інституту економічних та політичних досліджень розвитку країн Центральної та Східної Європи і України (Прага). Голова Ради Національного банку України.

Нам же пропонують стати аграрної наддержавою. Може в нинішніх умовах це дійсно перспективно для України? Після різкого падіння на рубежі 2015-2016 років на світовому ринку спостерігається певне зростання цін на ряд видів сільгосппродукції. Але разом з ростом цін, підвищується їх волатильність і амплітуда коливань, що робить ринок менш передбачуваним. Ключові структурні чинники, що викликали підвищення цін на продукти харчування - довгострокове збільшення попиту на них з боку швидко економічно зростаючих країн, що розвиваються, особливо таких, як Китай і Індія, де крім загального збільшення населення, істотно розширився середній клас, кількісні і якісні потреби якого сильно зросли. На додаток до збільшення попиту на продовольство з боку країн, що розвиваються, кліматичні зміни і прагнення до заощадження енергоносіїв спонукали уряди вдатися до більш масштабного використання етанолу і Жодній країні біодизельного палива не вдалося (які майже цілком виробляються з харчорозбагатіти вих продуктів) і корми без розвиненого для худоби (кукурудзи, промислового цукрового очерету, пальмової та соєвої сектора і сектора олії). послуг Здавалося б, Україна має хороші перспективи, якщо зробить основний упор на розвиток сільського господарства, як нам це радять. Однак, жодній країні не вдалося розбагатіти без розвиненого промислового сектора і сектора послуг - я маю на увазі не періодичні економічні сплески, що тривають 5-7 років, а стабільне економічне зростання протягом багатьох десятиліть. Країни, що розвиваються ніколи не увійдуть до клубу розвинених, роблячи виключно ставку на експорт в багаті країни продовольчих товарів. Наведу порівняльні показники експорту з України (за даними Держстату) сільськогосподарської і промислової продукції, починаючи з 2016 року (цей рік, коли наша країна вийшла з економічної кризи). В 2016 році Україна експортувала продукції на суму 36.36 млрд дол. США, в тому числі – експорт сільгосппродукції – 15.26 млрд дол. США, її питома вага становила 42%, експорт промислової продукції – 4.9 млрд дол. США – 13.5%. В 2017 аналогічно – 43.27 млрд дол. США – с/г - 17.79 млрд дол. США і 41%, промисловість – 5.8 млрд дол. США та 13.4%; за 11 місяців 2018 року – 43.25 млрд дол. США: с/г – 16.81 млрд дол. США чи 39%; промислова продукція – 5.8 млрд дол. США чи 13.4%.

Звичайно, і сільгосппродукція може бути товаром з високою часткою доданої вартості. Але, на жаль, питома вага експорту готової сільгосппродукції в загальному обсязі її експорту у нас хоч і стабільна, але досить скромна: 2016 рік - 16%, 2017 рік - 16,3%, 2018 рік (11 місяців) - 16,1%. Деструктивні зміни йдуть більше десяти років: якщо взяти докризовий 2007 рік і порівняти з нинішньою ситуацією, то питома вага сільського господарства в економіці України збільшилася більш ніж вдвічі, а частка обробної промисловості знизилася в 1,5 рази. Україна поки відстає від розвинених і багатьох країн, що розвиваються за рівнем продуктивності праці в сільському господарстві внаслідок деіндустріалізації аграрного виробництва, невисокої врожайності сільгоспкультур, надлишкової зайнятості, нераціональної організації виробництва. Невисокий рівень продуктивності обумовлюють зношені виробничі фонди, використання не найсучасніших технологій, недостатньо розвинена інфраструктура. Ці фактори знижують не тільки продуктивність, але і якість сільгосппродукції. Умови господарювання в аграрному секторі нашої країни нерідко носять екстенсивний характер. Чи означає це, що розвиток сільськогосподарської галузі - малоперспективний шлях? Потенціал експортно-сировинного розвитку економіки України вичерпаний - це аксіома, незалежно від того, чи йде мова про продаж на зовнішніх ринках ячменя або чавуну. Адже по суті, як була у нас економіка, орієнтована на експорт сировини, так і залишилася - просто металургія втратила лідируючі позиції, передавши їх сільському господарству. Але ціни на сировинні товари і продукцію з низькою часткою доданої вартості найчастіше падають в періоди уповільнення темпів зростання світової економіки, про що нас і попереджають і МВФ, і ВБ, і багато видних міжнародні економісти. Ми маємо можливість отримати стратегічну користь з ситуації, що склалася - ґрунтуючись на стабільному світовому попиті на продовольство, створюючи умови для раціонального спрямування ресурсів в перспективні галузі промисловості, Україна може побудувати нову промисловість, що відповідає викликам третьої й четвертої промислових революцій. А ще одним завданням має стати побудова в Україні сучасного сільського господарства, заснованого на інноваційних технологіях в агросекторі, на бізнес-додатках нової індустріальної та інформаційної епохи. Саме так українське сільгоспвиробництво буде рухатися в бік високої продуктивності. Фото: з відкритих інтернет-джерел

Грушевського,5 №08(27), 2019 » 33

ЗАКОНОДАВСТВО

АГРАРНЕ ПИТАННЯ

ЯК БУДУТЬ ПРОДАВАТИ ТА КУПУВАТИ ЗЕМЛЮ Поки Кабмін уже кілька років тупцює на місці із законопроектом про ринок землі, депутати аграрного комітету підготували свою версію. Які можливості і ризики містить ця ініціатива? Оксана Пирожок, журналіст ЕП. Верховна Рада подолала перепону, що заважала голові парламенту підписати закон про чергове продовження мораторію. Це означає, що депутати ще на рік відкладуть тему запровадження ринку землі, Кабмін не запропонує законопроект про обіг земель, і наступного року мораторій знову продовжать. Так було щороку, але зараз все не зовсім так, як завжди. Є речі, які суттєво відрізняють ситуацію з продовженням мораторію від попередніх років. По-перше, питання мораторію вийшло на "міжнародний рівень" і набуло звучання як таке, що порушує права людини. Саме так його охарактеризував у травні 2018 року Європейський суд з прав людини. Україні дали час на врегулювання питання обігу землі, але цей час обмежений і зворотний відлік уже почався. Якщо цей закон не буде ухвалений до літа, тобто за рік після набуття чинності рішенням у справі "Зеленчук та Цицюра проти України", то можуть початися масові звернення до ЄСПЛ та позитивні рішення щодо відшкодування збитків. По-друге, ще жодного разу продовження мораторію не було таким проблемним. Відповідні законопроекти включили до порядку денного лише з третього разу, а саме голосування відбувалося в останню годину останнього дня роботи парламенту у 2018 році, що означало значні ризики для його ухвалення. Крім того, половина промовців була категорично проти продовження мораторію. По-третє, докорінно змінився "ландшафт" уявлень українців про земельну реформу. Якщо раніше єдиним джерелом інформації щодо суспільної думки були дослідження Центру Разумкова та агенції "Рейтинг", за якими 70% громадян були проти скасування мораторію, то грудневе дослідження КМІС показало інші дані. Як виявилося, 66,3% громадян вважають, що власники паїв повинні мати право вільно продавати землю, якщо їм це потрібно. Інше дослідження, проведене в листопаді компанією "GfK Україна", засвідчило, що у трьох регіонах з п'яти (схід, південь, центр) та у Києві опоненти земельної реформи — у меншості, а більшість або не має позиції, або підтримує реформу. По-четверте, за ініціативи в. о. голови аграрного 34 » Грушевського,5 №08(27), 2019

комітету парламенту Олександра Бакуменка аграрний комітет, не дочекавшись від Кабміну подання до Верховної Ради законопроекту "Про обіг земель", розробив власний. Це значно підвищує його шанси на підтримку комітетом, що відкриває акту шлях до сесійної зали. Передумовою скасування мораторію є ухвалення проекту закону про обіг аграрних земель. Цей документ повинен визначити формат земельного ринку в Україні. В грудні 2018 року він був презентований на засіданні робочої групи аграрного комітету. Його обговорення відбулося 16 січня, а упродовж 2019 року його планують обговорити в широкому колі на рівні місцевих громад. Яким бачить можливий дизайн ринку сільськогосподарської землі депутати? Які обмеження на придбання та володіння землею пропонується встановити? Які ризики містить така законодавча ініціатива? ЩО ПРОПОНУЄ ЗАКОНОПРОЕКТ: 1. Іноземці та іноземні компанії не зможуть скористатися правом володіння українською землею. До повноцінного запуску ринку землі діятиме перехідний період. Автори ініціативи пропонують, щоби протягом 2019-2024 років право купувати землю отримали лише фізичні особи — громадяни України. 2. До 2021 року пропонується дозволити купувати державну і комунальну землю громадянам України та фермерським господарствам для створення або розширення сімейного фермерського господарства: без статусу юридичної особи — до 20 га, із статусом юридичної особи — до 200 га. Громадянин України може бути засновником або членом лише одного фермерського господарства. 3. Після 2024 року право купувати землю пропонується надати українським аграрним компаніям, які останні три роки є сільськогосподарськими виробниками, тобто доходи яких від реалізації вирощеної ними аграрної продукції за останні три роки становили понад 75%.

4. У документі передбачені обмеження на придбання земель фізичними та юридичними особами. Так, фізична особа, яка не займалася сільським господарством, зможе придбати до 200 га землі. Якщо фізична особа була фермером п'ять років, їй дозволять купити до 500 га, якщо десять років — 2 тис га. Ці розміри ділянок можуть бути збільшені у разі їх успадкування за законом. 5. Українські компанії зможуть сконцентрувати 30% аграрних земель району, 15% земель області, 0,5% земель України. За рішенням обласної ради, загальний розмір ділянок компаній на території області може бути зменшений. 6. У проекті закону визначено, що контролювати концентрацію земель буде орган, який веде державний земельний кадастр. Крім того, він буде здійснювати моніторинг стану земельних відносин. Зараз таким органом є Держгеокадастр. 7. Автори проекту вважають, що ціна на землю мусить дорівнювати експертній грошовій оцінці, встановленій на час продажу ділянки, крім тих, що виставлені на земельні торги. Ціна не може бути нижчою за нормативно-грошову оцінку. 8. Першими купувати землю матимуть право члени сім'ї власника ділянки, її орендарі, власники та користувачі суміжних ділянок, місцеві фермерські господарства. 9. Власники матимуть право продавати землю через електронні аукціони. Державну та комунальну землю пропонується реалізовувати лише через електронні аукціони.

10. Проект закону також передбачає умови обміну сільськогосподарськими земельними ділянками та умови зміни цільового призначення таких ділянок. Звичайно те, що Верховна Рада, перша серед трьох гілок влади, розробила законопроект "Про ринок землі", є важливим позитивним кроком напередодні виборів. Наявність такого законопроекту відкриває назрілу предметну дискусію щодо формату ринку землі та пошуку компромісу. Це та сміливість, якої в земельному питанні постійно бракує уряду. Кабмін був зобов'язаний внести свій законопроект до 1 липня 2017 року — ця дата фігурувала в законі, яким депутати продовжили мораторій на 2017 рік. Закон щодо продовження мораторію до 1 січня 2020 року зобов'язує уряд подати законопроект "Про обіг земель" до 1 березня 2019 року. Проте упевненості, що Кабінет міністрів "дозріє" до цього, не має ніхто. Президент, ще одна гілка влади з правом законодавчої ініціативи, протягом останніх місяців кілька разів висловлював підтримку запровадженню ринку землі, однак власного законопроекту жодного разу не подавав. Отже, ініціатива аграрного комітету — єдине реальне свідчення реалізації владою земельної реформи. Якщо робоча група хоче розробити акт, який збалансує інтереси всіх зацікавлених сторін, їй варто повернутися до змісту перехідних положень, залучивши до обговорення найширше коло стейкхолдерів. Фото: з відкритих інтернет-джерел

Грушевського,5 №08(27), 2019 » 35

ЕКОНОМІКА

ПРОГНОЗ IMF GROUP

РЕФОРМЫ? ПОЛИТИЧЕСКАЯ ВОЛЯ! Эксперты IMF Group, независимой группы макроэкономического анализа и прогнозирования является негосударственной неприбыльной организацией, основанной на принципах свободного членства экономистов, участвующих в коллективной работе по созданию независимых от правительства и корпораций макроэкономических прогнозов развития экономики Украины, представили свои доклады с прогнозом на 2019-2021 годы. ПРОГНОЗ МИХАИЛА КУХАРА На первом слайде представлен базовый прогноз развития экономики Украины в следующем году, который ежегодно делают наши коллеги из Международного валютного фонда. Единственная расчётная строка, это обменный курс, потому, что в МФВ обычно публикуют лишь прогнозы уровня инфляции (дефлятора) и темпов роста реального ВВП. Здесь важно выделить два основных тренда: они считают, что инфляция будет снижаться, притом очень существенно, до всего 5,3 – 5,8% в 2021-2022 годах. Что касается курса, то гривна будет плавно девальвировать на 5-7 % в год. В целом, схожие курсовые прогнозы МВФ можно было увидеть и 2 года назад. Но, нельзя не отметить, что фактическая среднегодовая девальвация у нас традиционно ниже прогнозной. Соответственно, темпы роста долларового ВВП — указываются за консервативными прогнозами.

36 » Грушевського,5 №08(27), 2019

Мы же занимаем более оптимистическую позицию. Обратите внимание на зелёную кривую, — это прогноз МВФ за октябрь 2016 года. А синяя кривая — это прогноз нашей группы, который мы в этом же зале представили два года назад. Сейчас в МВФ поняли, что, прогнозируемые ими два года назад темпы нашего роста, были слишком пессимистичными и в последнем обновлении — существенно «подтянули» их вверх. Но мы всё-таки продолжаем считать, что они нас по-прежнему недооценивают.

На третьем слайде Вы можете увидеть наш прогноз темпов роста реального и долларового ВВП, инфляции и обменного курса до 2021 года. Мы, по-прежнему, считаем, что на основании сложившихся трендов — дефлятор ВВП (общая инфляция) не уйдёт из границы двузначных

МИХАИЛ КУХАР

Экономист, руководитель независимой группы макроэкономического анализа и прогнозирования IMF Group Ukraine.

значений. Более того, согласно нашему прогнозу он будет, примерно вдвое выше, чем прогнозируют наши коллеги из МВФ. Исходя из этого, расчётное значение темпов роста реального ВВП — будет немного ниже. Однако, если Национальному банку удастся сохранить курсовую стабильность, а мы прогнозируем, что к концу 2021 года НБУ может держать курс ровным, как струна, то курс едва ли дойдёт до отметки 31 гривна за доллар. Что позволит нам выйти на тот самый, желаемый нами докризисный уровень, даже без части территорий. Напомню, что на момент начала вооружённой интервенции в нашу страну ВВП составлял 180 млрд долларов.

Одной из вещей, которые могут сделать меня посмешищем с такими смелыми прогнозами, является резкое разворачивание ожидаемого всеми мирового финансового кризиса. Моё мнение, что кризис ожидает нас на сломе мирового цикла Commodities Price Index в 2022 году. Вероятность этого я оцениваю в 90%. В 60% мы оцениваем, что слом тренда роста случится в 2021 году. Ну, и дальше – вероятность еще ниже.

Любимый всеми моими коллегами и мной мировой Commodities Price Index — определяет темпы нашего роста более чем на 90%.

Новая наработка IMF Group Ukraine, заключается в том, что мы вынули из мирового Commodities Price Index все значения, которые предопределяют рост или падение именно нашей экономики и гармонизировали их удельные веса соответственно структуре нашего экспорта.

Это два крупных блока. «Недорогоційні матеріали» – речь идёт о чёрной металлургии. И второй блок — это блок аграрный. Соответственно, ключевой вопрос, почему так смел наш прогноз по курсу. Наверное, все читали страшные новости, что выплаты по внешнему долгу в следующем году то ли 9, то ли 15 млрд долларов. На самом деле, они немногим превышают 7 млрд. долларов. Мы считаем, что почти не изменится чистая продажа валюты населением, поскольку у нас тут играет два фактора. Текущие доходы населения увеличиваются третий год подряд, которое начинает уже покупать иностранную валюту, а не продавать. Но, поскольку у нас 3 млн «заробітчан» ежегодно присылают в страну 11 млрд., по данным наших коллег из Национального банка, то часть этих денег тратится их семьями на текущее потребление, что не даёт упасть ниже значения 2 — 2,5 млрд такой статье платёжного баланса, как чистая продажа валюты населением.

Грушевського,5 №08(27), 2019 » 37

ЕКОНОМІКА

ПРОГНОЗ IMF GROUP

года наша страна будет страной с докризисным 184 миллиардным долларовым ВВП. Я сделаю специально политическую оговорку, хотя сам их не люблю. Это без всяких реформ, без всякой борьбы с коррупцией.

Вы видите довольно консервативный прогноз роста прямых инвестиций и кредитов. Скажу вам честно, что в 2019 и в 2020 годах в них учтен остаток денег, мы оцениваем эту сумму в 2 – 2,5 млрд долларов, которые придут под парламентские и президентские выборы. Касательно прироста потенциального потребительского импорта, который, безусловно, растёт, вы тоже видите наш прогноз. Мы используем термин прирост чистого экспорта сырья, который, конечно же, у нас по позиции сырья положительный. Таким образом, если бы вы были центральным банкиром и у вас в год приходило бы 1,8 – 1,3 – 5,3 – 5,9 млрд долларов плюс по current account balance, то вряд ли бы вы занимались таким вопросом как девальвация. Разве что экспортёры совсем уже надавили бы на вас через парламент. Поэтому наш прогноз курсовой остаётся неизменным (коридор 26-31 на 2019-2021 гг.).

Здесь вы видите более детальную матрицу прогноза курса. Я такую же показывал год назад. Вы помните, что она сбылась по крайним значениям, но не сбылась посередине. Потому, что мы не могли предположить, что Нацбанк силовым решением, связанным с рынков ОВГЗ, опустит «летнее значение» до 25,5. Нацбанк предпочитает не тратить деньги на интервенции, он мягко позволяет курсу ревальвировать в начале года и укрепляться к декабрю. Теперь наш базовый прогноз на 2021 год. Через три 38 » Грушевського,5 №08(27), 2019

Реформы в Украине не происходят, но мы всё-таки можем их делать. И наша группа убеждена, что главная из них —это земельная реформа. Кумулятивно за четыре года, если её сделать, например, в начале 2019 года, она способна принести при мультипликаторе 2,6 и тех же прогнозах притока иностранных инвестиций, которые, конечно же, увеличиваются по нашим расчётам на 2 млрд в год, прирост ВВП в 11 млрд за этот период. Соответственно, мы будем страной, где средняя зарплата будет выше. Но мы можем сделать ещё одну реформу, о которой многие знают, а многие слышат впервые. Дело в том, что только 5 стран в мире имеют легальный шлюз перехода криптовалют будущего громадного рынка в свои национальные валюты. Украина может стать шестой. Наш скромный расчёт о том, если это принесёт хотя бы 3 млрд по текущему счёту, притока капитала, то позволит нам стать страной с 200 млрд ВВП к концу 2021 года, уже через 3 года. И третий сценарий ускорения экономического роста — это, конечно же, налоговая реформа. Я говорю сейчас не только о налоге на выведенный капитал. Совершенно очевидно, что стыдно быть последней страной Европы, где не существует легальных зарплат в огромном количестве секторов. Читатели журнала «Грушевского,5» отлично знают что в себя включает либеральная налоговая реформа. Лучше всего она описана в концепции Либерального Налогового Кодекса 3357 Нины Южаниной. Чтобы сделать эту реформу хоть на следующей неделе, нужен только один момент – политическая воля, которую мы до выборов не наблюдаем. Но если мы сделаем это, мы станем страной с четверть триллионным долларовым ВВП. Мы станем страной со средней легальной зарплатой в 700 долларов в нашей экономике уже через три года!

ПРОГНОЗ МАКСИМА БІЛЯВСЬКОГО Своє дослідження я структурував по чотирьом розділам: ресурси, інфраструктура, ринки і законодавство, без якого галузь працювати не може. Вже сьогодні є конкретні побажання до наших законотворців, аби врегулювати проблемні питання. Отже, буду коротко зупинятися на основних акцентах. Електроенергія. На графіку показані основні тренди електротехнічного комплексу. По моїм розрахункам, які базуються на балансах об’єднаної енергетичної системи, 2019 рік обіцяє бути досить щирим на приріст відновлюваних джерел енергії, це 61%. За рахунок цього і інших потужностей в Україні зросте виробництво, що дозволить нам збільшити фактичні експортні потужності, і, разом з тим, зросте споживання за рахунок перерозподілу використання ресурсів.

Вугілля. На мій погляд, видобуток вугілля в 2019 році покаже незначний тренд зростання. Разом з приростом видобутку, зросте споживання. Запаси на 1 січня кожного року, які обліковуються, будуть більш оптимістичними, ніж є на сьогоднішній день.

Природний газ. Відносно видобутку – галузь покаже зростання.

На мій погляд, за результатами 2019 року нам вдасться досягти показника 21,9-22 млрд кубічних метрів. Разом з тим буде зменшуватися споживання, за рахунок впровадження відновлюваних джерел енергії, перерозподілу енергетичних ресурсів в частині карти споживання. Зросте імпорт. З відомих причин буде зменшуватися транзит природного газу територією України. На мій погляд, за результатами 2019 року, цей показник може сягати порядку 78 млрд кубометрів природного газу.

Нафта. Видобуток нафти в Україні буде зростати. Цьому сприятимете поліпшення політики в частині видачі спецдозволів, яке проводить Держгеонадра. Водночас транспортування чорного золота магістральними трубопроводами буде зменшуватися і, нажаль, буде зменшуватися і виробництво нафтопродуктів на наших переробних потужностях.

МАКСИМ БІЛЯВСЬКИЙ

Провідний експерт енергетичних програм. Автор 17 патентів на винаходи та більше 100 наукових праць в галузі енергетики та машинобудування. Радник Міністра енергетики та вугільної промисловості України.

Інфраструктура. Інвестиції зростуть. В 2019 році, за моїми оцінками, - до 69 млрд гривень. Пріоритетом залишатиметься нафтогазовий комплекс. Мова йде і про приватні компанії нафтогазового сектору і власне про державний холдинг НАК «Нафтогаз».

Грушевського,5 №08(27), 2019 » 39

ЕКОНОМІКА

Якщо ми говоримо про об’єднану енергетичну систему, на 2019 рік вкрай важливим завданням буде наступний крок в частині синхронізації з об’єднаною європейської енергетичної системою, що має дати з 2023 року можливість збільшити міждержавний обмін електроенергією до 4ГВт на рік. Це процес не одного дня, він потребує активної підтримки і для об’єднаної енергетичної системи це буде, в частині інфраструктури, пріоритетом. Чому це важливо? Тому що на сьогоднішній день рівень синхронізованості, на жаль, так історично та технологічно склалося, взаємопов’язаний з об’єднаною енергетичною системою наших східних сусідів. Дуже важливо для того, аби розвивати товарообіг забезпечити енергетичну незалежність.

Що стосується інфраструктурних проектів і все ж таки пошуків шляхів балансування дефіциту товаротранспортної роботи газотранспортної мережі, один з реальних проектів, який може цьому сприяти це будівництво інтерконнектору Україна-Польща. На сьогодні вже є вся проектна документація. Мова йде про будівництво нитки 100 кілометрів лінійної частини з відповідними засувками, прикордонними газовимірювальними станціями. Це дозволить Україні збільшити фактичний рівень диверсифікації, під’єднати українську систему до європейського газового коридору північ-південь, який з’єднує LNG-термінал Свіноуйсьце (Польща) і LNG-термінал Кірка (Хорватія), а також відкрити доступ нашим європейським партнерам до найбільшого газового сховища в Європі. Ринки. Насправді пріоритетні завдання для ринків всі чудово розуміють – створення газового хабу на базі української ГТС. Інформація, яке є у відкритому доступі здається простою, — забезпечити прозорий доступ до ГТС, але насправді є багато інших задач, які потрібно вирішувати. Перш за все, потрібно перейти на енергетичні одиниці вимірювання природного газу. Ні для кого не секрет, що природний газ, який імпортується в Україну з європейських країн, 40 » Грушевського,5 №08(27), 2019

ПРОГНОЗ IMF GROUP

вимірюється в енергетичних одиницях. Мої колеги, коли підписують акти прийму-передачі природного газу, користуються вищою-нижчою теплотою згоряння і переводять з енергетичних одиниць в кубічні метри природного газу. Там можуть бути коефіцієнти і похибки, тому дуже важливо розмовляти з нашими європейськими партнерам на газовому ринку однією мовою – тобто перехід на енергетичні одиниці.

Наступною важливою задачею, передумовою створення газового хабу, є впровадження процедури добового балансування. Ринок природного газу балансується по принципу місячного балансування. Добове балансування потрібно аби виконати обіцянку певних політиків і знизити ціну газу. Завдяки нашим газовидобувним потужностям, компаніям, які сумлінно виконують свою роботу, потрібно усім разом створити український індекс ціни природного газу і за рахунок прозорого доступу до інфраструктури, який можливо досягти за рахунок анбандлінгу — відкрити газовий хаб. Стратегічна задача, про яку я не сказав, це перенесення точки прийму-передачі на східний кордон. Якщо бути точним – на компресор на станції Ромни Сумської області, яка суміжна з газовою станцією Суджа.

Ринки України. Вартість природного газу в 2019 році може бути знижена на 15% від тієї, яка була встановлена 1 листопада, при умові введення процедури добового балансування. Що таке процедура добового балансування я вже казав – це чітке визначення власників газу (вхід-вихід) і чітке визначення втрат, які є в системі. За рахунок цього будуть знижені втрати природного газу – вони будуть більш якісно обліковані, що закладається в базову ціну газу.

Вугілля. Індекси API 2, API 4, мають тренд на зниження на 2019 рік. Розрахунковим шляхом я отримав, що ціна на енергетичне вугілля на ринку України буде так само мати тренд зниження в 2019 році на 5,6%.

Багато людей мають автомобілі, тому ринок нафтопродуктів не менш цікавий. На мою думку, в 2019 році, як і в попередні роки, фактичним законодавцем моди ціноутворення на ринку нафтопродуктів України буде скраплений газ, тому що він найбільше монополізований. Там відбувається найбільш прогнозоване диктування ціни. Тому виходячи з оцінки цінової політики і котирувань на енергетичній біржі в 2018 році, зростання вартості в 2019 році по скрапленому газу буде на 16%. Ця ситуація буде спричиняти гравців на ринку дизельного паливо, так само підтягувати ціни, тому що ДП та скраплений газ - палива, які

знаходяться в сегменті економічних. Бензин буде залишатися більш-менш на тому самому рівні, зменшення котирувань нафти дозволить бензину не підвищуватися в ціні, аби зберігати ринок збуту.

Про законодавчі ініціативи в енергетиці. Перш за все, виконання ЗУ про ринок природного газу та про електричну енергію. На сьогоднішній день незалежний регулятор енергетичних ринків – незалежний на папері. Якщо ми говоримо про інвестиції, дуже важливо удосконалити податкове законодавство і, на мій погляд, потрібно все ж таки створити або завершити формування інституту енергетичного омбудсмена.

Фото: IMF Group

Грушевського,5 №08(27), 2019 » 41

СОЦІОЛОГІЯ

НАСЕЛЕННЯ КРАЇНИ

В УКРАЇНІ ЗРОСТАЄ ІНДЕКС ЩАСТЯ Про важливість перепису населення для керування державою, переселенців із Криму та Донбасу й перспективи демографічної кризи, а також про участь ЗМІ у формуванні індексу щастя громадян розповіла Елла Лібанова, директор Інституту демографії та соціальних досліджень. Для чого нам потрібен перепис населення? Уже років 200 у всіх цивілізованих країнах світу перепис проводиться систематично. Це той фундамент, на якому базується вся система керування державою. Не можна сформувати бюджет, мережу шкіл, дошкільних і медичних закладів, якщо ти не знаєш, скільки і якого віку людей проживає на конкретній території. Ми маємо розуміти, які професійні знання має населення, наскільки люди хочуть працювати, адже ця інформація дуже важлива для бізнес-клімату. Зараз світова боротьба ведеться вже не за енергетичні ресурси, а за трудові, тому що не вистачає робочої сили. І те, що сьогодні переважна частина європейських країн пом’якшує вимоги до тих, хто може легально працювати на їх ринках праці, про щось та й говорить. У світі, предусім у розвинених країнах, триває процес старіння населення. Все більше людей — старшого віку, все менше — працездатних. Зростання чисельності осіб старшого віку, зазвичай, збільшує суто економічне навантаження на працездатне і працююче населення. Що старше населення, то складніша ситуація. Європейське населення старішає, немає кому народжувати, тож треба його поповнювати за рахунок міграції. Вони відкривають для нас свої кордони, ринки праці. І робиться це все не заради наших інтересів. Кожна нормальна країна в першу чергу дбає про себе, а вже потім про міжнародні зобов’язання, допомогу бідним тощо. Останніми роками чимало людей виїжджає. Точно порахувати складно, але чи можна зараз говорити про те, що ситуація критична? Ні, по-перше, нічого принципово за останні два роки не змінилось. У нас був дуже високий сплеск міграції в 2014–2015 роках, причини зрозумілі. У 2016– 2017 роках ситуація принципово не змінювалась. Але порівняно із, скажімо, початком 2000‑х років, міграція сильно зросла. Звідки тоді беруться мільйонні цифри, якими оперують на телеефірах? В українському менталітеті є така риса: 42 » Грушевського,5 №08(27), 2019

применшувати свої досягнення і перебільшувати досягнення інших. Значна частина експертів, а відповідно й ЗМІ, ведуться на бажання людей бачити, що все погано. Я можу сказати те, про що свідчать результати чи не всіх соціологічних досліджень. Коли аналізуєш зміни протягом останніх двох-трьох років, то бачиш, що індекс щастя зростає, тобто все більша частка людей відчуває себе щасливими. Хоча, можливо, не так багато, як хотілося би. Коли питаєш, як ви оцінюєте свій статус і добробут в Україні, то частка тих, яка відмічає його, як середній, зростає, а частка тих, хто оцінює його, як вище середнього, принаймні не зменшується. Люди бачать поліпшення власного добробуту. Але щойно мова заходить про ситуацію Європейське в країні, то більшість її населення оцінює катастрофічно. Я це можу пояснити старішає, немає тільки одним: оцінюючи кому народжувати, власне становище, люди тож треба його спираються на реальну ситуацію, адже вони чітко поповнювати за розуміють, що можуть рахунок міграції собі дозволити. Коли ж оцінюється ситуація в державі в цілому, то свого власного враження недостатньо. Відповідно, люди спираються на інформацію ЗМІ, де значно більше згадок про те, що у нас катастрофа і все погано. Як переселенці з Криму і Донбасу змінили демографічну ситуацію? Насправді з Криму виїхало не так багато людей. Із Донбасу — значно більше. Було три хвилі міграції. Перша почалася, коли поїхали власники малого й середнього бізнесу. Другими виїхали різні верстви в 2014–2015 роках, потім почали їхати ті, хто зрозумів, що їм там просто немає чого робити. Поїхали більшою мірою етнічні українці. Я не бачу, щоб етнографічна мапа була вкрай сильно змінена. Але ми всі очікуємо на перепис — він відбудеться, й ми будемо розуміти

ситуацію. Чи потрібна, на вашу думку, реєстрація за місцем проживання, і якщо так, то як варто було б її організувати? Потрібна, але, безумовно, вона не має бути дозвільною, виключно за повідомленням. Проблема в тому, що людина має бути зацікавлена реєструвати своє місце проживання. Свого часу я була вражена тим, як це зроблено в Нідерландах. Там соціальна картка людини має бути зареєстрована, тільки за такої умови на ній фіксуються всі сплачені страхові внески. Відповідно, і тільки за умови реєстрації виплачуються різного роду соціальні допомоги, наприклад, у випадку втрати роботи, захворювання тощо. Поки населення не матиме мотивації, нічого не буде. Формально вона у нас є. Скажімо, якщо ти зареєстрований у Києві, маєш певні преференції при лікуванні тощо. Але ж ви розумієте, що все одно доводиться майже за все платити. У нас люди толерантні до побутової корупції і не вважають, що дати гроші вчителю чи лікарю — це корупція. Проте дуже нетолерантні до корупції політичної. Чому? Бо вони мають безпосереднє відношення до побутової корупції і жодного — до політичної. У найближчі часи цього точно не викорінити. Скільки потрібно часу, щоб змінити менталітет? Мойсей водив людей по пустелі сорок років. На землю обітовану прийшли нащадки рабів, які були народжені вже не в рабстві. Вони дивилися на світ зовсім по-іншому. Коли молода людина приходить до сучасного офісу і бачить, що всі беруть хабарі, то хіба вона не робитиме так само? Робитиме, бо має такий взірець.

Популізм і комплекс меншовартості використовують, тому що це діє чи навпаки? Насправді кожна молода демократія, а Україна — це молода демократія, завжди страждає на популізм політиків і утриманство значної частини населення. Ми всі не хочемо сплачувати податки, але хочемо, щоб тротуари взимку були чисті, а дороги — відремонтовані. Свого часу мене вразило, що у Швейцарії будь-який новий податок виносять на референдум. У нас, до речі, це заборонено робити. Далі населення голосує за введення того чи іншого податку, бо розуміє, що він піде на підвищення якості життя. Ми — надто молода демократія, і для нас таке поки неможливо. Європейським демократіям 400, 500, 600 років. А ми хочемо такий же результат вже зараз. Щоб розуміти всі ці речі, потрібна добра освіта. Реформа школи допоможе? Починати реформування треба із середньої освіти, бо професори вишів розповідають, що студенти зараз іноді не розуміють, що таке дроби, а про синус і косинус — взагалі мовчу. Це правда дуже серйозно. Якість середньої освіти дуже впала, і, за моїм відчуттям, допомогло цьому ЗНО. Діти готуються виключно до тесту, питання я не хочу навіть коментувати. ЗНО виникло з об’єктивних причин, було спрямовано на подолання корупції при вступі до ВНЗ, і це завдання вдалося вирішити, але до нього потрібно ще щось, бо тест — це не перевірка знань. І вчителі, насправді, говорять те саме. Є якийсь вихід? Для цього потрібно декілька речей, які має зробити влада. Стало модою говорити про те, що вчителі й лікарі беруть хабарі, а науковці — це ледарі. Мені це все нагадує гасло сталінських часів: "Интеллигенция в большом долгу перед народом". Це треба припиняти на державному рівні, бо йде від політиків. Ми маємо працювати на підвищення, а не занепад авторитету і лікаря, і вчителя. Наприклад, про яку вакцинацію може йти мова, коли ми всюди говоримо, що не треба вакцинувати дітей. Ну як це не треба?! Давайте повернемося до 13 століття, й у нас мільйони помиратимуть від грипу й кору! Потрібно працювати над цим, але політика має бути дуже виваженою. Вона має бути спрямована на підняття авторитету вчителя. І, безперечно, не можна говорити про авторитет без підняття заробітної плати. Якщо порівнювати покоління, як змінилася молодь? Ви відчуваєте ці зміни? Вони краще пристосовані до життя, ніж ті, хто починали активну трудову, політичну, соціальну діяльність десять років тому. Текст: Марина Евтушок, “Апостроф” Фото: з відкритих інтернет-джерел

Грушевського,5 №08(27), 2019 » 43

ЗАКОНОДАВСТВО

ПОРТИ УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКІ ПОРТИ ОДНІ З НАЙДОРОЖЧИХ В ЧОРНОМОРСЬКОМУ БАСЕЙНІ Україна володіє потужним портовим потенціалом, який включає в себе тринадцять державних морських портів. Для управління державним майном в морських портах країни та його ефективним використання, створенням механізмів для залучення інвестицій у портову інфраструктуру її розвитку і стабільної роботи бізнесу, підтримки паспортних глибин акваторій портів, безпеки мореплавства у 2013 році була створена Адміністрація морських портів України (АМПУ). Підприємство – є одним з найбільших державних підприємств морської галузі. АМПУ входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України. а підсумками 2018 року морські порти України перевищили показник в 2,6 млн. тонн вантажів. Основний вантажопотік складає: аграрна продукція, руда, металопродукція та контейнерні перевезення. В розрізі вантажообороту левову долю займає експорт, за ним по об'єму — імпорт і тільки після — транзитні перевезення. Перше місце за обсягами перевалки зайняли аграрні вантажі. У 2018 року морські порти України перевалили майже 52 млн. тонн зернових, кукурудзи, гороху та іншої сільськогосподарської продукції. На другому місці — руда — понад 28 млн. тонн. На третьому — металопродукція — понад 18 млн. тонн. Лідерами за обсягом перевалки вантажів в 2018 році стали порти: Південний — 42,7 млн. тонн., Миколаїв — 29,2 млн. тонн, Одеса — 21,7 млн. тонн, Чорноморськ — 21,5 млн. тонн, Маріуполь — 5,9 млн. тонн.

44 » Грушевського,5 №08(27), 2019

Позитивна динаміка спостерігається в кількості суднопроходів і обсязі перевезень основних видів вантажів по річці Дніпро. Загальна кількість рейсів в 2018 році склала 16390 та понад 10 млн. тонн вантажів було перевезено. Кількість перевезених пасажирів, як всередині України, так і по іноземних напрямках поступово зростає та склало понад 515 тисяч чоловік у 2018 році. До 2038 року Україна має на меті реалізацію інновацій в морських портах. Сукупна вартість проектів становить майже 35 млрд. грн. Кількість додатково створених робочих місць до 5 тисяч. Також міністерством інфраструктури було розроблено проект закону «Про мультимодальні перевезення» (один оператор відповідає за перевезення вантажів двома і більше видами транспорту). Однак залишається ще занадто багато невирішених питань у портовій діяльності України.

ТЕТЯНА ГУРЕНКО

Директор ТОВ «Інколанс», спеціаліст із зовнішньоекономічної діяльності.

СЕРЕД НАЙБІЛЬШ БОЛЮЧИХ НЕОБХІДНО ВИДІЛИТИ: 1. втрачений транзитний потенціал, нестабільна економічна ситуація в країні (збройний конфлікт на сході, анексія Криму та розрив зв'язків з Росією); 2. застаріла та недосконала правова база (не прийнятий закон про концесії № 8125, який міг би спростити процедуру залучення нових інвесторів та поліпшити умови роботи вже існуючих. Не прийнята законодавча модель роботи портів "ленд-лорд", яка полягає в тому, що портова адміністрація займається землевідведенням та генеральним планом розвитку порту, а стивідорну діяльність здійснюють приватні компанії.); 3. висока бюрократизація узгодження проектів, корупція, брак кваліфікованих кадрів в портах; 4. недостатньо розвинута наземна інфраструктура (залізничні та автомобільні під'їзди не справляються з вантажопотоком); 5. занадто високі портові збори (на сьогоднішній день українські порти є одними з найдорожчих в чорноморському басейні. І навіть те, що з початку 2018 року збори в українських портах (окрім дунайських) були зменшені на 20%, не принесли суттєвих змін у вирішенні проблеми з привабливістю перевалки вантажів в українських портах);

6. недостане фінансування днопоглиблюючих робіт, модернізації та будівництва причального фронту (великі судна не можуть зайти в акваторію порту та завантажитись в повному обсязі); 7. застарілий технічний парк для перевалки вантажів (старі портові крани, навантажувачі, технічний флот і тд., призводять до повільного навантаження/розвантаження суден, що в свою чергу тягне за собою додаткові витрати щодо зберігання вантажу на терміналі, простою судна, демереджу (плата за використання контейнерного обладнання понад норму)); 8. брак інвестицій (з 1 січня 2018 року з 75% до 50% було знижено норму відрахування чистого прибутку портів у держбюджет, тобто порти зможуть більше коштів направляти на розвиток та оновлення інфраструктури). Підсумовуючи, слід зазначити, що для швидкого та ефективного розвитку морських портів необхідно комплексно вирішити всі вищеперераховані проблеми. Чітко окреслити план дій та систематично рухатися в напрямку його реалізації. Необхідно надалі нарощувати свій портовий потенціал, розвивати портову діяльність, шукати нові логістичні маршрути та розвивати їх. Фото: надано прес-службою “Інколанс”

Грушевського,5 №06(25), 2018 » 45

ДОСВІД ЄС

ПОЛІЦІЯ

УКРАИНСКУЮ ПОЛИЦИЮ РЕФОРМИРУЮТ ПО СКАНДИНАВСКОЙ МОДЕЛИ Журналисты «Грушевского,5» совместно с Консультативной Миссией Европейского Союза в Украине посетили Стокгольм и увидели как работает известная во всем мире скандинавская модель полиции. осле трагических событий на Майдане слово «полицейский» для любого украинца преисполнилось куда более негативного смысла. И до того не пользующиеся доверием правоохранители попали в группу служащих, которых общество избегает всеми силами. Увы, не отсутствием нарушений в области закона. Правительство Украины понимало проблему и вывело на улицы городов патрульных полицейских, в надежде что это запустит процесс новых доверительных отношений между полицией и народом. Но, как показало время, проблема оказалась слишком глубокой, чтобы решить её только фасадными изменениями. С 2015 года НПУ занимается созданием и адаптацией так называемой «скандинавской модели» охраны общественного правопорядка. Суть её заключается в том, что полицейские работают на предотвращение преступления, а главный инструмент при этом не оружие, а слово. Шведской полиции на сегодняшний день доверяют больше, чем парламенту, суду и президенту. Уровень доверия к полиции там составляет рекордных 80%. Действительно, скандинавской

46 » Грушевського,5 №08(27), 2019

модели охраны общественного порядка позавидуют многие. Украина – не исключение. Многие эксперты утверждают, что такая реформа невозможна в украинских реалиях по причине разного менталитета и разного исторического прошлого. Но то, что Украина выбрала для примера именно скандинавскую модель – не случайно. Именно Швеция оказалась страной, которая решила в корне изменить свою правоохранительную систему после трагических событий, очень напоминающих противостояние «беркута» с мирными жителями, которые вышли на Майдан 6 лет назад. КАК СОБЫТИЯ 2001 ГОДА ЗАСТАВИЛИ ШВЕЦИЮ ПОМЕНЯТЬ СВОЮ ПРАВООХРАНИТЕЛЬНУЮ СИСТЕМУ Шведский город Гётеборг в 2001 году печально прославился на весь мир. Тогда в городе проходил саммит Европейского Союза, который посетил и американский президент Джордж Буш. Никогда ранее столько глав государств не встречалось в Швеции, и тысячи полицейских должны были стоять на страже в Гётеборге для поддержания порядка в течение

АЛЕНА СКАЗКИНА

Журналист, информационный продюсер, специалист в области международной информации.

трех дней. В то же время в город прибывали тысячи противников глобализации для участия в демонстрациях во время Саммита. По данным полиции Швеции тогда собралось более 50 000 демонстрантов, а Саммит охраняли около 2500 полицейских. В какой-то момент мирная акция перешла в беспорядки, и полиция применила оружие против протестующих. Это были первые выстрелы против мирного населения в истории страны нового времени. По итогу беспорядков во время саммита ЕС за преступное поведение были приговорены 64 человека. Их посадили в тюрьму почти на 50 лет. Даже спустя месяцы после случившегося отчёты полицейских перед правительством все, как один, подтверждали, что действия правоохранителей были выверенными и правильными, а командование проводилось на высшем уровне и полностью соответствовало законам Швеции. В то же время Шведский полицейский союз вместе с Международным полицейским союзом полностью раскритиковали действия правоохранителей – и даже название их отчета говорило само за себя – «Хаос». Отчет доказал, что полицейские не знали, как управлять такой огромной толпой, у них не было соответствующей экипировки, и более того – именно полицейские своими действиями во многом и спровоцировали демонстрантов на беспорядки. После тех трагических событий полиция извлекла урок и вот уже больше 10 лет использует совершенно иную тактику, где диалог ставится выше физической силы. Изменился не только подход, но и законодательная база.

«Наша страна приняла все необходимые законы, которые регулируют работу полиции» - подтверждает Карстен Авьен, советник департамента полиции по общественному порядку. «После тех событий закон запрещает использовать армию против демонстрантов. А тогда на улицы вывели военных, и это было ужасно».

Трагические события Гётеборга побудили Швецию полностью реформировать полицию изнутри. В структуре правоохранительных органов появилось новое подразделение, которое отвечает не только за охрану общественного порядка, но и предотвращает любые возможные преступления на массовых акциях и улицах. «Это ключевое отличие полиции новой эпохи. Понимаете, мы анализируем ситуацию, мы входим в доверие к людям, мы разговариваем с ними. Мы делаем всё возможное, чтобы они чувствовали себя в безопасности», - добавляет Карстен. Методы, которые использует в своей работе шведская полиция – уникальны. Как именно работают полицейские, Карстен объясняет на примере Стокгольма - самого большого города Швеции. «Город разделен на секторы, к которым прикреплены специальные группы полицейских. Раз в неделю мы организовываем собрания, на которые приглашаем представителей местной власти, полицию и жителей этого района, которые здесь работают и которым есть что сказать власти и полицейским. Очень важно собрать их вместе и обеспечить возможность диалога, понимаете? Они приходят и говорят о проблемах в их районе» - объясняет Манс Гауфин, представитель муниципальной полиции Стокгольма. Журналистам «Грушевского,5» удалось увидеть, как проходят подобные собрания. Чай, печенье, теплая обстановка, и разговор за круглым столом. Жители города приходят сюда, чтобы быть услышанными, а власть и полиция - чтобы их услышать и помочь. Метод, который имплементируют в Стокгольме, основан на психологических исследованиях, которые проводит Стефен Рейхер, профессор социальной психологии в Сент-Эндрюсском Университете Англии. Он изучает влияние толпы на общественный порядок и роль диалога с толпой. Работа по исследованию этих вопросов была новаторской. По сути, профессор Рейхер бросил вызов доминирующему представлению о толпе как о месте иррациональности и хаоса. «Классические» теории, как правило, предполагали, что коллективность была связана с неконтролируемым насилием. Модель Рейхера же однозначно признает разнообразие, предполагая, что разные идентичности имеют разные нормы - некоторые мирные, некоторые конфликтные - и что даже там, где толпы конфликтуют, целями будут только те, которые определены социальной идентичностью толпы.

Грушевського,5 №08(27), 2019 » 47

ДОСВІД ЄС

Работники торговых центров, охранники, водители транспорта, продавцы цветов, официанты, управляющие магазинов – здесь все, кто работает в этом районе изо дня в день и знают здешнюю обстановку лучше любого патрульного полицейского. «В какой-то момент мы поняли, что лучший способ собрать информацию – это не только отправлять патрульных, но и общаться с местными людьми. Регулярно с ними разговаривать» - добавляет Манс Гауфин. «Вопросы, с которыми приходят местные, - самые разные. Иногда мы понимаем, что где-то нужно добавить освещение на улицы, чтобы краж стало меньше. Тогда на помощь приходит местная власть, которая тоже присутствует на таких собраниях. Я помню случай, когда мы заметили, что на одной и той же улице постоянно ночью грабили дома. Чтобы решить эту проблему нам всего-то понадобилось понять, что нужно оставлять несколько патрульных полицейских машин на обочинах. Мы не отправляли целые экипажи на ночные дежурства, мы оставляли автомобили пустыми. Кражи прекратились. Вместе с нами работали детективы, и они расследовали эти преступления, безусловно. Но мы работали на то, чтобы их предотвратить. Это другая тактика. Dialogue Policing и Community Policing – это инструменты, с помощью которых можно понять, что происходит на улицах, как ведут себя люди на массовых мероприятиях. Саму модель такой работы полиции в мире назвали «Скандинавской моделью». КАК СКАНДИНАВСКАЯ МОДЕЛЬ РАБОТАЕТ В УКРАИНЕ Более трех лет руководство МВД и Национальной Полиции адаптируют скандинавскую модель к реалиям Украины. Помогает в этом Консультативная Миссия Европейского Союза в Украине. Представители КМЕС вместе со шведской полицией и полицией Чехии проводят тренинги для украинских полицейских и оказывают поддержку в адаптации 48 » Грушевського,5 №08(27), 2019

ПОЛІЦІЯ

программы. «Мы реформируем полицию совместно с нашими партнерами – вашей властью. Мы – консультативная миссия, поэтому успех или неуспех реформы можно объяснять желанием наших партнеров реформировать систему» - так объясняет главный принцип работы полиции «диалога» Кястутис Ланчинскас, глава КМЕС в Украине. Превентивная коммуникация – именно так назвали подразделения нашей полиции, которые призваны предотвращать беспорядки на массовых мероприятиях. Сегодня они работают в Киеве, Харькове, Львове, Виннице, Полтаве, Кировограде и других городах. «Киев стал первым городом, где заработала полиция «диалога», и все присматривались - получится или не получится» - делится Виктория Азарова, начальник отдела превентивной коммуникации Киева. Сегодня в её отделе работает 60 полицейских. «Мы получаем информацию от КМДА, когда планируется акция. После этого мы общаемся с организаторами: что они хотят от этой акции, как они собираются действовать, объясняем им правила поведения в рамках закона. Это снижает напряжение во время самого мероприятия» – объясняет Виктория. Если же акция перестает быть мирной и переходит от зеленого и желтого - к «красному» уровню (уровни деления опасности массовых акций – прим. ред.) – подключаются тактические подразделения, а полиция диалога прекращает свою работу. «В демократических странах полиция не контролирует демонстрацию. Полиция помогает высказать свое мнение, понимаете? Вот ключевое отличие». - так объясняет главный принцип работы полиции диалога Ланчинскас. «Когда мы вручали сертификаты полицейским, которые прошли тренинг, один из них сказал мне «если бы мы знали это во время майдана»…Я считаю это лучшим доказательством того, что система может работать в вашей стране тоже». Глава КМЕС выразил надежду, что использование новой модели охраны общественного порядка в Украине будет столь же успешным, как и в других странах. Это поможет уменьшить проявления насилия во время демонстраций, футбольных матчей, митингов, шествий и других массовых мероприятий. При этом он отдает себе отчет, что новый подход не сможет полностью устранить проблему насилия на массовых акциях. Однако он может стать важным шагом на пути к полному обновлению методов полицейской работы в Украине, благодаря которому массовые собрания будут рассматриваться как право людей, которое надо защищать, а не как угроза, которой нужно опасаться. Фото: предоставлены пресс-службой полиции Стокгольма

ДОСВІД ЄС

ЕКОЛОГІЯ

ЗАБОТА ОБ ЭКОЛОГИИ ПО-ИТАЛЬЯНСКИ Компания «Sarlux» является владельцем нефтеперерабатывающих, нефтехимических заводов и электростанции с комбинированным циклом комплексной газификации (IGCC) на промышленной площадке Sarroch, с резервуаром 4 миллиона кубометров. Это первый нефтеперерабатывающий завод в Средиземноморье и один из крупнейших в Европе по конверсионной мощности и количеству перерабатываемого продукта: 300 тысяч баррелей в день, более 15 миллионов тонн в год. Владимир Грушевский – индустриальный механик, эксперт в вопросах обслуживания нефтеперерабатывающих и нефтехимических заводов. 1991 году в рамках нового Национального энергетического плана, чтобы справиться с растущим спросом на электроэнергию, в Италии были запущены электростанции, основанные на использовании ископаемого топлива с высоким уровнем выбросов. Но спустя время, чтобы минимизировать уровень выбросов, правительство Италии попросило некоторых независимых производителей установить электростанции работающие на возобновляемых источниках. Одной из них стал завод компании «Saras», которая запустила проект электростанции IGCC (Integrated Gasification Combined Cycle). Ее преимущество было в том, что станция характеризуется способностью вырабатывать электроэнергию за счет газификации углеводородов, получаемых при переработке нефти. Это абсолютно инновационный процесс, который приводит к тому, что электростанция IGCC получает энергию от чистого газа, с экологической точки зрения, до метана. В 1996 году этот проект финансировался за счет капитала банков и акционеров. Строительство началось спустя год благодаря международному консорциуму, в который вошли Snamprogetti, General Electric и Nuovo Pignone. Завод, который имеет мощность более 575 мегаватт (МВт) и производит более четырех миллиардов киловатт-часов (кВтч) в год электроэнергии, начал свою работу в декабре 1999 года. Это самая важная частная инициатива на Сардинии за последние двадцать лет. Электростанция IGCC разделена на две основные

секции, в которых происходят два этапа процесса. В секции газификации происходит получение полуфабриката из котельных топлив нефтеперерабатывающего завода и превращается с помощью кислорода в синтез-газ. Его очищают от серы и металлов и получают чистый газ. Металлы, которые были удалены из синтез-газа во время процесса газификации, уплотняются и извлекаются в виде «фильтрационной корки», которая содержит большое количество драгоценных металлов, таких как ванадий и никель. Ее отправляют в Германию, где металлы извлекаются и используются для различных целей: в металлургической, фармацевтической, лакокрасочной и других отраслях промышленности. На заводе IGCC используется исключительно морская вода, очищенная в опреснительных установках. Благодаря своей особой форме, устройство для охлаждения большого количества воды направленным потоком атмосферного воздуха, сводит к минимуму внешнее воздействие, которое проявляется характерным потоком водяного пара. Также, как пример для использования другими заводами, на заводе IGCC среди наиболее важных нововведений в борьбе за экологию – стало использование электроэнергии вместо пара, генерируемого традиционными котлами, которые работают на мазуте, для работы основного преобразовательного механизма. Технология IGCC является одной из лучших в ЕС для производства электроэнергии и, безусловно, самой чистой среди тех, которые работают на жидких углеводородах.

Грушевського,5 №08(27), 2019 » 49

КОМЕНТАР

ВИБОРИ

ОБЯЗАТЕЛЬНАЯ ЯВКА НА ВЫБОРЫ В УКРАИНЕ В Украине внесение изменений в избирательное законодательство — перманентный процесс, но вопрос обязательного участия в выборах всегда оставался в стороне. Причина проста: чем ниже явка — тем больше возможностей для фальсификаций и манипуляций. И наоборот: именно фальсификации (наряду с банальным подкупом) выступают главным инструментом фальшивого увеличения явки (яркий пример — наш ближайший сосед). Анне Быкова, политтехнолог, директор политического агенства AG group. За все годы независимости явка граждан на избирательные участки на референдумах, парламентских и президентских выборах ТОЛЬКО уменьшалась. Не было ни одного года, когда явка поднималась вверх, кроме 2004 года, когда революция вызвала исключение и небольшой подъем электоральной активности граждан. В доказательство этому привожу таблицу с официальными данными с сайта ЦИК. Год Явка Президентские выборы 1991 84,32 % 1 тур – 70,62 % 1994 2 тур – 71,74 % 1 тур – 70,19 % 1999 2 тур – 74,92 % 1 тур – 74,56 % 2004 2 тур – 80,44 % 3 тур – 77,20 % 2010 66,7 % 2014 60,29 % Как видим из таблицы, за 27 лет активность избирателей в Украине упала на 38 %: от почти абсолютной (84,32 % явки на выборах президента в 1991 году) до заинтересованности в голосовании лишь каждым вторым (52,42 % явки на парламентских выборах в 2014 году). Рассмотрим как пример Францию. На президентских выборах 2017 года явка составила 74,56 % в сравнении с 80,35 % в 2012 году и 83,97 % в 2007 году. Цифры показывают, что во Франции явка тоже падает, но ее падение за 10 лет составило всего 11 % и не является существенно опасным и ощутимым. Потому что общий уровень явки остается высоким. Большинство украинцев воспринимают право 50 » Грушевського,5 №08(27), 2019

голоса исключительно как возможность, а не как свой гражданский долг. В этом и состоит проблема столь низкой избирательной культуры в Украине, основа которой – участие в выборах. В Украине нет общеобязанной явки на выборы, то есть за неучастие в них не предусмотрено наказание. При этом все понимают, что чем меньше общество берет участие в избирательном процессе – тем меньше контролирует. Год Явка Парламентские выборы 1994 76,07 % 1998

71,21 %

2002

69,39 %

2006

67,58 %

2012 2014

57,98 % 52,42 %

Возникает риторический вопрос: о каких надеждах на формирование новой политической элиты может идти речь при тотальной избирательной пассивности народа? Состоянием на сегодня в мире есть 22 страны, в которых обязательное голосование узаконено; в большинстве из них за нарушение этой нормы предусмотрено наказание. В таблице ниже привожу шесть интересных и разноплановых примеров стран с обязательной явкой. Как видим на примере прогрессивных и, главное, демократических стран, обязательная явка – явление довольно не новое (в Бельгии – с 1893 г.!) и иногда существенно бьющее по карману (в Люксембурге

Страна

Год внедрения

Особенности нормы

Кипр

1959 г.

Явка обязательна на парламентских и президентских выборах

Бельгия

1893 г.

Имена избирателей, которые не проголосовали, передаются в прокуратуру

Греция

1975 г.

Лихтенштейн

1922 г.

Люксембург

1919 г.

Шаффхаузен

1971 г.

В день выборов гражданам предоставляется оплачиваемый отпуск Штраф – достаточно низкий и несущественный для граждан Голосование обязательно только для граждан в возрасте до 70 лет Все швейцарские кантоны отменили обязательное голосование, кроме Шаффхаузена

максимальный штраф за неявку – около 1000 евро). В одном из кантонов Швейцарии это своеобразная дань традиции, а в Греции – даже привилегия для граждан (в день выборов предоставляется бесплатный выходной). В Украине введение обязательной явки будет иметь свои плюсы и минусы, преимущества и новые риски. Во-первых, оно станет действенным инструментом борьбы с традиционным подкупом. Механизм прост: максимизация явки сама по себе приводит к уменьшению маневра для подделки голосов и разворачивания схем фальсификации результатов. Во-вторых, обязательная явка может стать началом восприятия украинцами голосования как своего гражданского долга, наравне с уплатой налогов или получением среднего образования. В-третьих, такая норма будет стимулировать

Особенности санкций Суд может не выносить санкции, если избиратель докажет объективность причин игнорирования голосования Штрафы: 50 евро за первое нарушение, 125 евро - за повторное В 2001 г. санкции были отменены Штраф: 20 швейцарских франков Штрафы: начиная со второго нарушения – от 99 до 991 евро Штрафные санкции отсутствуют

разочарованных избирателей голосовать против «недобросовестности», ведь, раз уже явился на участок – стоит проголосовать мозгами. Чисто теоретически поддержка обязательного голосования может быть выгодной и для политических партий нового толка, как способ уменьшения трат избирательной кампании на мобилизацию избирателей. Самая существенная угроза от обязательной явки – рост количества голосов за случайного кандидата от избирателей, которые придут чисто «для галочки». Я обязательно рассмотрю этот вопрос в одной из следующих своих публикаций, цель которых – актуализация введения обязательной явки в рамках борьбы с кризисом легитимности избирательного процесса. Фото: предоставлено AG group

Грушевського,5 №08(27), 2019 » 51

Новая книга от известного адвоката, писателя и блогера Наталии Горбаль, в которой автор показывает путь преодоления правовой безграмотности в браке и семье, а также предоставляет уникальный инструмент для проверки себя в виде «Волшебного списка проверочных вопросов»

52 » Грушевського,5 №08(27), 2019

КОМЕНТАР

ІНТЕРНЕТ

ИНТИМНЫЕ СЕЛФИ ВАШИХ ДЕТЕЙ Проводя уроки с детьми о сексуальной безопасности в интернете, я всегда их спрашиваю: «Сколько времени вам необходимо, чтобы начать доверять незнакомцу в сети?». Как вы думаете, что ответил бы ваш ребенок? Обычно ответы разнятся от «сразу» до «одного вечера». Анастасия Дьякова, Программный координатор "Детство без насилия" Офис Уполномоченного Президента Украины по правам Ребенка Николая Кулебы. лагодаря дарквеб и цифровым валютам, платежам без идентификации, легкости контакта с ребенком в любой точке мира через социальные сети, а вместе с тем наличием интернета и устройств с камерами у большинства детей прогрессивного мира, сексуальные преступления стали легко реализуемы как никогда. Интернет позволяет легко пройти все этапы – найти жертву, наладить контакт, найти клиента на интимные материалы детей, получить деньги и отправить фото, оставшись неизвестным. Набирает обороты тренд секстинга – когда люди посылают свои интимные фото другим. И если по исследованиям психологов, в семейных отношениях это просто повышает риск измен, то для детей и подростков ставки гораздо выше. Во-первых, отправляя такое фото знакомым людям, ребенок должен понимать, что очень часто оно появляется в чатах класса или социальных сетях, что приводит к (кибер)буллингу. Так же полностью удалить такие фото практически невозможно, а значит, это создаст трудности при поступлении на учебу или работу. Если же фото остались в секрете, то ребенок навсегда становится зависимым от получателя и может стать жертвой шантажа – будет вынужден платить/что-то делать за сохранение тайны. Кстати, в Великобритании секс разрешен с 16 лет, а вот секстинг с 18 (как и в Австралии). Все чаще в Украине мы встречаем преступления другого вида – онлайн-груминг и дальнейшее вымогательство. Груминг – налаживание взрослыми доверительных отношений с ребенком с целью его сексуальной эксплуатации. Преступники обычно

регистрируются под неправдивыми аккаунтами в социальных сетях/ онлайн-играх и налаживают контакт с детьми. Со временем просят все более интимные фото, а дальше начинают шантажировать распространением этих фото и требовать деньги (обычно у мальчиков), более интимные фото/видео (обычно у девочек и чаще всего информацию дальше продают на сайтах с материалами насилия над детьми) или же личные встречи с ребенком, что приводит к сексуальному насилию. Дети не знают, что стали жертвой преступления, стыдятся рассказать родителям и в поисках выхода идут на условия преступников, а иногда и уходят из дома. С января 2017 по июль 2018 года на детскую "горячую линию" в Украине по вопросам онлайн груминга обратились 1 047 детей. Как можно заподозрить секстинг или онлайн-груминг? (один факт по отдельности не всегда свидетельствует именно об этих проблемах, но является причиной больше внимания уделить ребенку): ребенок стал значительно больше времени проводить в интернете; очень секретный относительно того, что он делает в интернете и с кем общается; выключает устройство/экран, когда вы подходите; прячет от вас телефон/планшет; стал эмоционально нестабильным; использует нехарактерную сексуальную лексику; стал быстро расходовать все деньги, которые вы даете; появились подарки, деньги, телефон, источник которых он не может объяснить. Интернет всегда будет использоваться для добра и зла. Наша задача состоит в том, чтобы уменьшить вред и расширить возможности цифровых технологий для детей в Украине и всем мире.

Грушевського,5 №08(27), 2019 » 53

ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ

НОВІ ЛІДЕРИ

ВОПРОС ВЫБОРА О новом фонде компании SigmaBleyzer, как зависит агросектор от президенстких и парламентских выборов и обучении в лучших политических программах для лидеров в области государственного управления, рассказала Владислава Магалецкая (экс Рутицкая) вице-президент фонда SigmaBleyzer и AgroGeneration, экс-заместитель министра аграрной политики и продовольствия по вопросам европейской интеграции, член Национального совета реформ. Владислава, Вы невероятно много времени и сил вкладываете в свое образование. Только в 2018 году Вы прошли обучение в Школе политических студий, Украинской академии корпоративного управления, и как «вишенка на торте» — приняли участие в программе для будущих лидеров в Школе управления имени Джона Ф. Кеннеди. Как Вы попали в эту программу и какие опыт и знания получили? Все началось с моего визита в Грецию, где я узнала о гарвардской программе Emerging Leaders. Это программа для будущих лидеров, о которой Вы сказали. Она проходит дважды в год в Школе управления имени Джона Ф. Кеннеди — это подразделение Гарварда, который готовит специалистов в области государственного управления, экономического развития и политологии. Мне выпала честь стать одной из слушательниц этого курса, вместе с 70 участниками со всего мира. Я получила грант от Harvard Kennedy School и Boumbouras foundation, покрывающий стоимость перелета, проживания и обучения. Все участники — яркие, достойные люди, с большой харизмой и серьезными достижениями: политики, бизнесмены, люди, занимающие высокие государственные должности. Обучение в Гарварде — бесценные знания, опыт и network для будущих лидеров. Вместе мы слушали лекции о лидерстве, психологии, искусстве вести переговоры и кибербезопасности. Все лекции проходят на очень высоком уровне, преподаватели — одни из лучших в мире в своей отрасли. Работа в группе с людьми со всего мира — это бесценный опыт обмена мнениями и развития дипломатического таланта. Там же я попробовала себя в роли лидера государства, на последнем этапе этого курса — игре-симуляции, которая закрепляет полученные навыки и буквально раскрывает глаза на то, какие последствия имеют наши решения. Это симуляция управления государством. Группы по 7 человек из разных стран, с разными взглядами на мир, ценностями, подходами к решению проблем, стали политической элитой 54 » Грушевського,5 №08(27), 2019

вымышленной страны. Представьте, только в нашей группе были американец, австралийка, аравитянин, ливанец и я, украинка. Нам нужно было понять, как находить общий язык и принимать согласованные решения в коллективе. А от того, сможем ли мы договориться, зависела судьба нашей виртуальной страны. Характеристики государств частично определял случай, а частично — мы сами. Размер страны, количество населения и масштабы экономики зависели от цифр на брошенном кубике. А еще из пяти показателей путем переговоров мы могли определить три, остальные два тоже определялись случайно. Эти пять показателей такие: политический строй, уровень экономического развития, развития образования, институций, инфраструктуры. Этот этап показал, как важно уметь слышать собеседника и договариваться. Например, не для всех в нашей группе прогрессивная демократия оказалась лучшим вариантом! Каждые 15 минут закрепленный за страной модератор сообщал об изменениях, которые в ней произошли: выросли налоговые поступления, увеличилось благосостояние населения, случился катаклизм, оппозиция протестует, реформа здравоохранения не была успешной и так далее. Кроме того, на результат наших решений влиял случай: например, мы задумали какую-то реформу, но ее суть выхолостили депутаты при утверждении в парламенте или дали сбой институции. Такой элемент неожиданности добавлял симуляции реалистичности — все, как в настоящем государстве. И в таких обстоятельствах собравшимся нужно было провести страну через политические и другие перипетии, мудро воспользоваться появившимися возможностями и адекватно реагировать на вызовы. Или же нам нужно было принять решение как остановить эпидемию неизлечимой болезни. Ни сотрудничество с Международной организацией здравоохранения, ни инвестиции в разработку вакцины не могли остановить эпидемию. В какой-то момент ты понимаешь, что единственный способ спасти здоровых — применить силу к тем, кто уже

Даже самая мощная страна в одиночку не может бороться с кризисом планетарного масштаба

заразился. И тут возникает очень сложный этический вопрос: готов ли ты открыть огонь по одним своим согражданам, чтобы спасти других, и если да, то в какой момент — когда заразилось меньшинство, чтобы спасти большинство, или позже, спасая горстку здоровых? Какое решение приняла ваша группа?

В нашей группе было очень тяжелое обсуждение этого решения. Принимать его не хотелось никому. Но прагматично рассудив, что это единственная возможность спасти людей, мы решили использовать оружие против заболевших. В отличие от некоторых стран, мы приняли его на раннем этапе, и это позволило спасти 80% граждан. Были страны, которые

Грушевського,5 №08(27), 2019 » 55

ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ

закончили симуляцию, потеряв 80–90% населения. Следующим этапом для виртуальных стран и нас всех стало проведение «Мирового конгресса»! Самое большое разочарование — мировые лидеры не могут договориться даже перед лицом глобальной катастрофы. Нам предстояло координировать свою деятельность в глобальном масштабе. Условий было два: необходимо действовать так, чтобы сохранить свою страну и остановить глобальную эпидемию. Если по прошествии определенного времени странам не удалось взять распространение болезни под контроль, проигрывали все — потому что все умирали. Нужно было договариваться, обмениваться ресурсами, которых нет у тебя, но есть у другой страны, решить, сколько каждая страна может выделить в общий фонд для борьбы с заболеванием. Мы проводили многосторонние переговоры, торговались, некоторые страны откровенно блефовали и угрожали, что оставят все ресурсы себе и ничего не отдадут в общий фонд, поставив таким образом крест на надеждах более слабых стран спастись. У этой симуляции был один успешный исход — договориться о взаимовыгодном сотрудничестве. Даже самая мощная страна в одиночку не может бороться с кризисом планетарного масштаба. Что в итоге? Нам не удалось договориться о решении, которое смогло бы спасти планету. Все население виртуальной Земли было уничтожено бушующей эпидемией. Позже я спросила у организаторов, многим ли до нас удавалось договориться и спасти мир. Мне ответили, что такие случаи единичны. Мои личные выводы: мы должны научиться договариваться, иначе катастрофы не избежать. Я безумно рада, что у меня была возможность поучиться у лучших преподавателей мира и на себе почувствовать, с какими вызовами сталкиваются мировые лидеры. Знаете, такой опыт отлично прочищает мозги. Из этого курса я вынесла для себя три главных урока: необходимо тщательно взвешивать последствия своих действий, потому что от них могут зависеть жизни других людей; каким бы крутым лидером ты ни был, если ты не научишься договариваться, то не сможешь эффективно противостоять глобальным вызовам; важно не замыкаться в скорлупе, а понимать, что наша страна — частичка большой мозаики под названием Земля. Только взаимовыгодное сотрудничество между всеми странами сможет принести планете процветание. На Земле нет места эгоизму отдельных правителей. Научившись слушать и слышать друг друга, можно избежать многих проблем. Будете ли Вы принимать участие в парламентских выборах в этом году? Осень 2018 года для меня ознаменовалась большим количеством запросов на мою кандидатуру 56 » Грушевського,5 №08(27), 2019

НОВІ ЛІДЕРИ

от различных политических партий, что было несомненно приятно, но я не иду в политические структуры в этом году. Собственники фонда знают о всех политических предложениях, которые мне поступили, мы в этом плане очень откровенны, но, учитывая то, что мы только в конце 2018 года финализировали создание нового фонда, который полностью рассчитан на энергетический сектор нашей страны, на построение энергетической безопасности Украины, и значительная часть моей работы в 2018 году была посвящена этому направлению, 2019 год ознаменуется двум событиями: первое — привлечение дополнительных инвестиций и второе — работа над активами, которые войдут в структуру нового фонда. Конечно же, в связи с такими масштабными задачами я не смогу эффективно разделить работу фонда с политическим процессом, тем более, что западные фонды всегда вне политики. Как граждане Украины, я и моя семья, обязательно пойдем на выборы (улыбается). Расскажите, пожалуйста, подробнее о новом фонде, который создала компания SigmaBleyzer. Компания SigmaBleyzer уже более 25 лет оперирует частными инвестициями в Украине. С момента создания компания осуществила более сотни инвестиций в широкий спектр секторов, включая кабельное телевидение, пищевые продукты и напитки, сельское хозяйство, розничную торговлю. Мы долго изучали потенциал украинских недр, особенно в сфере добычи на нефтегазоносных участках и обратили внимание на этот сектор только потому, что в Украине стали происходить положительные изменения на законодательном уровне. Поэтому приняли решение о создании нового фонда SigmaBleyzer — International Fund for Ukrainian Energy LP (IFUEL, Международный фонд украинской энергетики) на сумму $250 млн., который сосредоточит внимание на инвестициях в энергетический сектор Украины. Стратегия нашей компании — освоение площадок, на которых никогда не было промышленной добычи. Нас интересуют площади свыше 500 кв. км на условиях СРП. Значительный потенциал сосредоточен в проектах по энергосбережению, так как по уровню энергоэффективности Украина существенно отстает от лучших мировых показателей. Как Вы думаете, смогут ли реформы продолжится в условиях, когда Украина весь год в избирательном процессе? Я считаю, что выборы не должны стать помехой для реформ. Перед украинцами, действительно, сейчас несколько вариантов очень разного будущего, и каждый зависит от того, каким будет выбор избирателей. Если мы говорим, к примеру, об агросекторе, то основной вопрос, стоящий в этом году: снимут ли мораторий на землю или продлят в очередной раз,

и на какой срок. На решение этого вопроса повлияют выборы нынешнего года — как президентские, так и парламентские. В отличие от энергетического сектора, у агросектора снова есть перспектива застрять в данном вопросе, что не способствует желаемому росту экономики страны. Если в Украине будут продолжать «заговаривать» тему открытия земельного рынка, мы потеряем не только деньги, но и возможность для комплексных изменений в агросфере. Знаете, сейчас много пессимистично настроенных экспертов говорит о том, что в Украину не придут инвестиции из-за войны и политической нестабильности. Как реалист, считаю, что эти факторы являются переоцененными. Мой любимый Уоррен Баффет больше 20 лет назад сказал: «Мы будем игнорировать политические и экономические прогнозы, которые являются дорогим отвлекающим фактором для многих инвесторов и бизнесменов. Тридцать лет назад никто не мог предсказать распространение войны во Вьетнаме, контроль за ценами и зарплатами, два нефтяных шока, отставку президента, распад СССР, однодневное падение индекса Dow Jones на 508 пунктов и колебания доходности казначейских векселей на отметках между 2,8% и 17,4%. А в результате получается так, что лучшие покупки совершаются

в момент активного распространения опасений разного рода». Израиль десятки лет находится в состоянии вооруженных конфликтов и враждебных соседей, и тем не менее привлекает инвестиции и развивается быстрее многих западных стран. Такого мнения придерживается много инвесторов. Украина сегодня — это недооцененная площадка, в которую прогнозировано будут вкладывать миллиардные инвестиции. Агросфера, например, уже сегодня активно принимает их. Причем речь идет в основном о современных мощностях в сфере переработки агропродукции и инфраструктурной логистики. Я убеждена, что должна продолжиться работа по созданию зон свободной торговли со странами Азии и отстаивание позиций украинских экспортеров по важным группам товаров в Азии и Африке. Усиления наших позиций в европейской торговле также должно оставаться одним из ключевых приоритетов. Нас ждет 2019 год, полный вызовов и тяжелой работы. Результаты его зависят от нас и нашего Выбора. Текст: Наталия Павлова Фото: предоставлены В. Магалецкой

ДИВИСЬ ЩОТИЖНЯ Грушевського,5 №08(27), 2019 » 57

З ПИТАНЬ РЕКЛАМИ ТА СПОНСОРСТВА: (044) 353-08-44, (067) 444-53-00

ДОСВІД ЄС

ТЕХНОЛОГІЇ

3 МИЛЛИАРДОВ НА «ИСКУССТВЕННЫЙ ИНТЕЛЛЕКТ» Как можно избежать манипуляций в процессе формирования общественного мнения и правительственной стратегии Германии под названием «Искусственный интеллект», рассказал д-р Йенс Циммерманн, с 2013 года депутат немецкого бундестага и спикер фракции Социал-демократической партии Германии по вопросам политики в сфере цифровых технологий. Вы предостерегаете от опасности влияния на общественную дискуссию через Интернет, например, путем создания ботов в социальных сетях или «фабрик троллей». Не являются ли искусственный интеллект и социальные сети угрозой для нашей демократии? Нельзя не замечать огромных изменений общественного дискурса в Интернете, особенно в социальных сетях. К сожалению, культура полемики в Сети все чаще становится агрессивной, оскорбительной, а нередко и ненавистнической. Под угрозу поставлено и доверие к средствам массовой информации, которые президент США клеймит как источник фейковых новостей. В Германии СМИ называют «прессой лжи» или «телерадиовещанием на службе государства», а журналисты подвергаются атакам и шантажу при исполнении своих обязанностей по информированию граждан. К тому же фейковые новости становятся сильнее благодаря ботам и «фабрикам троллей». Поэтому мы должны задать себе вопрос: что необходимо сделать для сохранения свободного, открытого и основанного на фактах дискурса как главной предпосылки открытого и свободного общества? Как можно избежать манипуляций в процессе формирования общественного мнения и кто обязан это делать? Это наша общая обязанность. Необходимо наконец занять в этом вопросе четкую позицию. Помимо вопроса, как относиться к противозаконным сообщениям, возникает и вопрос о противодействии огрублению общественного дискурса и воссоздании культуры дискуссии, основанной на взаимном уважении. Умышленное распространение отдельными людьми фейковых новостей или разжигание ненависти в Интернете невозможно побороть исключительно правовыми средствами. Политики, партии, средства массовой информации, общество в целом и каждый из 58 » Грушевського,5 №08(27), 2019

нас должны постоянно демонстрировать свое нежелание мириться с умышленными утверждениями, основанными на ложных фактах, и манипуляциями – как в онлайн-, так и в офлайн-режиме. Если в процессе дискуссий нарушается человеческое достоинство или порочится репутация людей, необходимо решительно противодействовать этому. Если намеренно распространяются ложные сообщения, необходимо вносить соответствующие исправления. Особую ответственность несут операторы коммуникационных платформ, и они обязаны соответствовать ей, когда речь идет об утверждении немецкого и европейского права – это было и остается целью «Закона о защите прав пользователей сетей». В 2018 году достоянием общественности стали сразу несколько скандалов с данными о пользователях в Facebook. Какие шаги необходимо предпринять, чтобы предотвратить незаконное использование персональных данных? «Общим регламентом по защите данных» мы создали единый европейский рамочный правовой документ по защите персональных данных, следовать которому операторам сетей отныне придется. Теперь необходимо добиться практической реализации этого права. Что касается подачи своей информации в соответствии с положениями законодательства о защите данных и c учетом интересов и прав пользователей в этой сфере, то и среди провайдеров социальных сетей в целом, и в особенности в Facebook я вижу здесь немало возможностей, чтобы улучшить существующую ситуацию. Задача органов, на которые возложена задача защиты данных, – требовать соблюдения правовых норм и наказывать виновных за их нарушение. Facebook и другие провайдеры обязаны пересмотреть модели организации своего бизнеса, а также их реализацию в соответствии с европейским правом.

Кроме того, они должны максимально обеспечить безопасность данных своих пользователей и исключить повторение подобных скандалов в будущем. В ноябре федеральное правительство Германии приняло стратегию под названием «Искусственный интеллект». Что она конкретно предусматривает? В стратегии поставлена цель превратить Германию в ведущую страну по разработке искусственного интеллекта. На это до 2025 года будет выделено в общей сложности 3 млрд евро. Искусственный интеллект – решающая технология для обеспечения конкурентоспособности нашей страны в будущем. Главное внимание в ней уделено научным исследованиям и инновациям, а также трансферу полученных результатов в экономику, использованию динамики создания новых предприятий, значению искусственного интеллекта для производства и рынка рабочей силы, организации структурной перестройки, вопросам переподготовки, повышения квалификации и привлечения специалистов, а также вопросу значения данных и доступа к ним. Помимо этого, речь идет и о рамочных нормативах и стандартах, которые еще предстоит создать, но в том числе об этических

вопросах, границах и о том, в какие моменты человек непременно должен сохранить за собой суверенное право на принятие решений – например, когда речь идет о жизни и смерти, или о праве и беззаконии. Какие возможности существуют для Европы в сфере искусственного разума? Ведь многочисленные критики высказывают мнение, что Китай, с одной стороны, и Кремниевая долина, с другой, давно далеко впереди. Да, Европе в целом необходимо догонять. И все же, в частности у Германии и Франции, существуют серьезные возможности, которые необходимо наращивать. В этом как раз и заключается шанс: искусственный интеллект с европейскими ценностями – это возможность и для Германии, и для Европы занять положение между Китаем, с одной стороны, и Кремниевой долиной, с другой. С моей точки зрения, европейскому сообществу крайне необходимо достичь единого подхода к технологии со столь огромным потенциалом в сфере технологий именно из-за важных этических и правовых вопросов, связанных с ней. Текст: Клаудиа Детч Фото: Flickr

Грушевського,5 №08(27), 2019 » 59

ПАРЛАМЕНТИ СВІТУ

БАВАРІЯ

100 ЛЕТ ЖЕНСКОМУ ПРАВУ ГОЛОСА Баварский ландтаг - это один из самых старых немецких парламентов. В истории развития европейского парламентаризма он находится на самой верхней позиции. Его корни простираются вплоть до начала 14 столетия. ИСТОРИЯ В 1808 году, когда Бавария во время наполеоновских войн оказалась на грани банкротства, казалось, что только создание современной конституции и парламента сможет гарантировать единство государства и упорядоченное финансирование. Поэтому король Макс l Йозеф опубликовал 1 мая конституцию, которая определяла гражданские права. Старый «ландтаг» был распущен. Но предусмотренное в конституции национальное представительство осталось. В 1818 году король Макса l Йозефа убедился в том, 60 » Грушевського,5 №08(27), 2019

что необходимо исполнить права новой конституции. По примеру Великобритании было образовано сословное собрание, состоящее из двух палат. Первая палата - имперские советы - состояла из советников, играющих особую роль по праву рождения, имеющейся собственности, занимающих особые посты или назначенных королем. Во второй палате заседали - частично опосредованно - избранные депутаты из дворянства, духовенства, горожан и крестьян. В 1849 году Народное представительство Баварии официально получило наименование «ландтаг».

Местом заседаний ландтага в период с 1819 по 1934 г.г. являлось здание на Праннерштрассе 20 (рядом с Променадеплатц) в Мюнхене. В 1881 году были проведены выборы депутатов ландтага путем тайного голосования, а уже в 1907 году впервые палата депутатов была избрана в результате прямых выборов. Участвовать в выборах могли только мужчины, достигшие возраста 25 лет. Женщины смогли воспользоваться таким правом только в январе 1919 года, когда баварский народ впервые избрал ландтаг, который в полном смысле

этого слова был носителем суверенитета народа. В январе 1949 года баварский ландтаг и баварский сенат смогли въехать в востановленный Максимилианеум. С тех пор «Максимилианеум» и «баварский парламент» воспринимаются как синонимы. Владельцем здания является образовательный фонд Максимилианеума. Баварский ландтаг только арендует помещения. Современный Ландтаг Баварии состоит из одной палаты с 1999 года, в 1946—1999 годах в парламенте была и верхняя палата, Сенат. Парламент избирается

Грушевського,5 №08(27), 2019 » 61

ПАРЛАМЕНТИ СВІТУ

раз в пять лет, выборы проходят в воскресенье или в праздник. Очередные выборы не могут проводиться ранее, чем через 59 месяцев и позже 62 месяцев предыдущих. Ландтаг избирает премьер-министра Баварии. Заседания парламента проводятся в Максимилианеуме, здании в Мюнхене, построенном в 1857—1874 годах на берегу Изара. С 1970 года Христианско-социальный союз традиционно набирал более 50% голосов, второе место занимала Социал-демократическая партия Германии. БАВАРСКИЙ ЛАНДТАГ ДОЛЖЕН РЕШАТЬ ЧЕТЫРЕ ВАЖНЫЕ ЗАДАЧИ: 1. Формирование правительства Не позднее чем в течение одной недели после первого собрания ландтага избирается премьер-министр (Статья 44 пункт 1 Федеральной конституции). Выборы осуществляются голосованием. Члены государственного правительства назначаются и отзываются премьер- министром. Кроме того, ему требуется согласие ландтага в отношении числа министерств и круга их полномочий . Государственное правительство состоит из премьер-министра, а также из 17 государственных министров (членов правительства) и государственных секретарей Статья 43 Пункт 2 Федеральной конституции). 2. Законодательство Ландтаг, правительство Германии и народ (по воле народа, Статья 74 Пункты 1 - 4 ФК) имеют право, вносить законопроекты (Статья 71 ФК). В ландтаг вносятся законопроекты отдельных депутатов или фракций. Законы принимаются ландтагом – за исключением народных, принятых на основе референдума. Особое место среди законов, которые ландтаг должен обсуждать и принимать, занимает закон о государственном

62 » Грушевського,5 №08(27), 2019

БАВАРІЯ

бюджете. Он создает финансовую основу для деятельности правительства и органов государственного управления. Объем государственного бюджета Баварии составляет примерно 40 миллиардов евро в год. При издании указов Баварский ландтаг основывается на Баварской конституции и основном законе Федеративной республики Германия. Они определяют границы законодательной деятельности ландтага. Парламентарский путь развития законодательной системы Законодательная инициатива. Законопроекты могут быть представлены или премьер-министром от лица правительства или представителем ландтага (статья 71 ФК). Президент ландтага выносит на рассмотрение все законопроекты, которые включаются в повестку дня общего собрания. Первое чтение. При первом чтении на пленарном заседании обсуждаются только основные положения законопроекта. При этом необязательно встает вопрос о внесении изменений. Если законопроект не был отклонен, то общее собрание направляет его в соответствующую комиссию для дальнейшего изучения. Комиссии. Совещательные комисии под руководством профилирующей комиссии подробно изучают законопроекты и принимают решения, которые в качестве «рекомендаций» направляются обратно на рассмотрение общего собрания. Второе чтение. Второе чтение начинается в пленуме самое раннее на третий день после принятия окончательного решения совещательной комиссией о соответствии законопроекта Конституции, законодательству, парламентским вопросам и Закону о защите прав потребителей. Как правило происходит обмен мнениями. Постатейное рассмотрение всех пунктов законопроекта или постатейное голосование осуществляется только тогда, когда данный законопроект был внесен одним членом ландтага или фракции. В течении всей процедуры второго чтения возможно внесение изменений в рассматриваемый законопроект. Третье чтение. Оно проводится только по особому требованию. Основанием является решение по результатам второго чтения. Окончательное одобрение. По завершении второго (и при необходимости третьего) чтения принимается решение о принятии или отклонении данного законопроекта. Как правило закон утверждается, если за него было отдано большинство голосов - при наличии в зале по меньшей мере половины членов Баварского ландтага. Обнародование и вступление в силу. Одобренные в рамках вышеперечисленной процедуры законы подписываются премьер-министром и публикуются в течение недели в Баварском бюллетне законов и

распоряжений. В каждом законе должно быть указана дата, с момента которой закон вступает в силу (статья76ФК). Законодательная прерогатива парламента: государственный бюджет Особое место среди всех законов, которые имеет право выдвигать и принимать ландтаг, занимает закон о государственном бюджете. Он создает финансовую основу для работы правительства Германии и управления государством на срок до 2 лет (двойной бюджет). Право на проведение референдума по вопросу о государственном бюджете заложено в Конституции Баварии. И это показывает особое значение бюджетного права для баварского парламента. Доходы вольного государства на три четверти зависят от налогов и источников, приравниваемых к налогам (смотрите на графике), которые между собой делят государство, федеральные земли и общины в соответствии с установленной сложной процедурой. При этом для формирования доходов государственной казны лишь второстепенную роль играют, например, административные сборы или текущие отчисления (например, со стороны ЕС). В 2007 году удалось обойтись без новых долгов и начать постепенное погашение задолженности по старым долгам - успех в финансово-политической сфере, которого до сих пор не смогла достичь ни одна другая федеральная земля. Глобальный финансовый кризис между тем, начиная с 2008 года, угрожает консолидирующему успеху и в Вольном государстве. 3. Контроль Одной из основных задач ландтага является контроль деятельности правительства Германии и подчиняющегося ему административного корпуса. Для этой цели в соответствии со статьей 24 ФК ландтаг и его комиссии могут потребовать явки премьер-министра и любого члена правительства Германии. С другой стороны

члены правительства и их уполномоченные лица имеют право присутствовать на всех заседаниях ландтага и его комиссий. Они имеют право выступить в рамках слушания любого законопроекта, даже если их выступление не предусмотрено в повестке дня. В рамки рассматриваемого здесь права входит также право на получение информации по любому вопросу. В процессе контроля бюджета проверяется способ распределения бюджета и отчетность правительства Германии. К функции контроля относится так же право подачи петиций. Каждый гражданин имеет право обратиться в ландтаг с просьбой или жалобой. Благодаря этим петициям парламент получает представление об актуальных проблемах, особенно о тех затруднениях и недоразумениях, которые возникают в процессе внедрения того или иного закона. 4. Иные выборные должности и работа в других комиссиях Члены конституционого суда земли Баварии избираются ландтагом. Ландаг избирает так же по предложению правительства Германии президента Высшей счетной палаты земли Баварии. Уполномоченные лица по защите информации данной федеральной земли также избираются ландтагом по предложению правительства. На основании специальных предписаний депутаты ландтага земли Бавария являются членами Совета по радиовещанию, Совета по СМИ, Совета по сохранению памятников, Комиссии по развитию спорта, Совета по здравоохранению, Комиссии по информационно-коммуникационной технике, Совета фонда «Благотворительный фонд земли Бавария» и Комиссий по отдельным юридическим учреждениям, ведающим вопросами отбытия наказания. Текст: Михаил Грушевский Фото: Flickr

Грушевського,5 №08(27), 2019 » 63

ОСВІТА

НОВІ ПОЛІТИЧНІ ЛІДЕРИ

ОСВІТНІЙ ПРОЕКТ АКАДЕМІЯ “ГРУШЕВСЬКОГО,5” Політичні реалії сьогодення є такими, що в українському суспільстві існує шалений запит на «нові обличчя» та нових політичних лідерів, які прийдуть до влади після виборів у 2019 році. Суспільство вкрай розчароване бездіяльністю та безвідповідальністю діючих політичних еліт та прагне якісних кадрових змін. Відчуваючи настрої та прагнення суспільства до змін, Академія «Грушевського, 5» створила власну авторську навчальну програму для майбутніх та діючих політиків, що мають на меті вдосконалюватися, політично розвиватися та втілювати в життя мрії та надії на покращення рівня життя суспільства, стабільність та високий розвиток держави. Вікторія Осадча, спеціаліст у сфері GR, керівник Академії “Грушевського,5”. олітична Академія — це сучасна навчальна програма для діючих та майбутніх політиків, націлена на створення власного індивідуального образу в політиці та отримання необхідних знань та практичних навичок для успішного проведення передвиборчої кампанії, стратегічного мислення, вміння організовувати навколо себе однодумців та створювати власну команду. Програма Політичної Академії складається з 8 тематичних блоків. Кожний блок поділяється на теоретичні та практичні зайняття. Практичні заняття проходять в студіях телеканалів, радіостанцій, в офісах політичних партій. Впродовж навчання учасники мають змогу відвідати круглі столи у Верховній Раді України, форуми, інтенсиви та політичні конгреси. Викладачі Політичної Академії — професіонали в політичній сфері, профільні експерти, кращі фахівці в ораторському та акторському мистецтві, практики законотворчої діяльності, відомі політтехнологи, іміджмейкери, політичні консультанти. В рамках Політичної Академії відбуваються поїздки групи до Європи з відвідуванням парламентів різних країн, ООН, НАТО, ЄСПЛ, польського сейму, німецького бундестагу, основних європейських політичних установ у Страсбурзі, знайомство та зустрічі з

64 » Грушевського,5 №08(27), 2019

європейськими депутатами, політиками та експертами. Основними напрямками навчання є: — Вивчення депутатської діяльності на місцевому, обласному на парламентському рівнях — Використання прикладного політичного піару. Знайомство з «чорним піаром» та інформаційним захистом та безпекою. Вивчення методів та технологій роботи зі ЗМІ; — Розробка індивідуального політичного плану; — Ораторська та акторська майстерність. Успішне проведення ділових переговорів; — Проведення передвиборчої кампанії. Організація штабу політичного лідера; — Створення зовнішнього та внутрішнього іміджу політика; — Вивчення мистецтва дипломатії та правил ділового етикету. Формування першого враження; — Розробка економічної стратегії політика та політичного проекту; — Знайомство з психологічними аспектами Анатомії Влади. Стратегія виходу з конфліктних ситуацій. Існування масок в політиці. Відбір учасників програми Політичної Академії відбувається на конкурсній основі. По завершенню навчання відбувається захист дипломної роботи, видача дипломів та святкова вечеря з викладачами та колегами.

До вартості навчання входить подорож до Лондону с 12 по 19 травня. Дізнайтеся більше про подорож, відсканувавши QR-код заходу: Будуймо успішну країну разом! Грушевського,5 №08(27), 2019 » 65

ГЕОПОЛІТИКА

ВИКЛИКИ 2019

ЗБЕРЕГТИ МІЖНАРОДНУ СТАБІЛЬНІСТЬ БУДЕ СКЛАДНІШЕ Про головні небезпеки, що загрожують міжнародній політиці в 2019 році, а також про своє бачення ситуації в США у зв’язку з призупиненням роботи уряду розповів Александр Вершбоу, колишній заступник генерального секретаря НАТО та екс-посол США в Росії. Якими є найбільші політичні ризики на міжнародній арені цьогоріч та на яких небезпеках насамперед слід зосередитися Україні у 2019 році? Їх багато. Мабуть, варто назвати подальшу напруженість між Сполученими Штатами та Китаєм як найбільш тривожну за своїм геополітичним значенням. Не маю оптимізму, що торгові суперечки вирішать. Перемовини цьогоріч можуть зірватися, що призведе до подальшого обміну санкціями та взаємного тиску. Однак, що важливіше, експансіонізм Китаю, швидше за все, буде безперешкодним. І ми побачимо початок довгого протистояння США та Китаю, яке може бути дестабілізуючим для світу. Друга в моєму списку — подальша Через розвиток напруженість між технологій Сполученими Штатами захищатися стає та Росією, а також між Європою та Росією. дедалі складніше Україна залишатиметься центральним питанням, але ситуація й надалі ускладнюватиметься через розслідування Мюллера та потенційне сум'яття, яке може виникнути через внутрішню політику в США. А це може призвести до подальших конфліктів у відносинах США з Росією. І все це відбуватиметься на тлі продовження напруги в трансатлантичних відносинах. За перші два роки адміністрації Трампа виникло стільки питань: торгівля, зміни клімату, іранська ядерна угода, Єрусалим… Досі НАТО було відмежованим від цього, принаймні в плані політики. Але мене непокоїть, що можуть бути проблеми для відносин США із союзниками в НАТО, зокрема у 2019 році. Це лише декілька ризиків у цьому році. Думаю, здебільшого експерти дуже занепокоєні, що міжнародну стабільність зберегти буде значно складніше, ніж останніми роками. Чи є ще якісь безпекові загрози, які ви б 66 » Грушевського,5 №08(27), 2019

хотіли назвати? Можу назвати Україну як потенційну гарячу точку. Очевидно, що Росія намагатиметься застосувати всі свої інструменти, щоб втрутитися в українські президентські та парламентські вибори. Щонайменше, щоб посіяти безладдя та хаос. А як максимум — привести до влади поступливіших лідерів, які можуть бути готові прийняти диктат Росії. Не думаю, що це можливо, але вони можуть вважати, що цього можна досягти. Це означає, що Україну може чекати ескалація насильства, як це було наприкінці минулого року. Водночас Захід відволікається на внутрішні виклики в США та Європі. Є багато інших глобальних викликів — зокрема, небезпека кібернетичної війни. Напади хакерів на інституції та надважливу інфраструктуру, швидше за все, стануть серйознішими у 2019 році. Через розвиток технологій захищатися стає дедалі складніше. Повномасштабна війна Росії проти України, на вашу думку, можлива? Думаю, пряме зіткнення можливе. Хоч, може, це й не дуже ймовірно, адже росіяни можуть досягти багатьох своїх цілей заплутанішими формами агресії: кібератаками, дезінформацією, розпалюванням сепаратизму, корупцією та іншими засобами створення нестабільності в Україні. Однак треба бути готовим і до нової прямої військової атаки — чи то знову в Азовському морі, чи щоб загарбати території вздовж узбережжя Азовського моря. Я підтримую зусилля США та інших країн із метою допомогти Україні, включно з наданням військової допомоги, щоб спробувати стримати пряму російську агресію. Водночас також, щоб допомогти Україні захиститися від кібернетичних та гібридних загроз. Гадаєте, загалом Росія у 2019 році стане небезпечнішою? Ми бачимо, що Росія продовжує нарощувати військовий потенціал, чуємо дуже демонстративні заяви про нові складні системи озброєнь, активнішу

риторику про готовність розглянути можливість обмеженого використання ядерної зброї, знаємо про збільшення ядерного потенціалу в Криму та Калінінграді. Усе це вказує на подальші небезпеки у відносинах із Росією і, думаю, не залишить НАТО і Сполученим Штатам іншого вибору, окрім як продовжувати модернізацію власних систем оборони, щоб упевнитися, що наші сили й засоби стримування російської агресії залишаються надійними. Росія продовжуватиме шукати можливості Росія продовжує використати свій вплив нарощувати на Близькому Сході та в Північній Африці. військовий І мене турбує, що потенціал відсутність єдності між Сполученими Штатами та Європою, їхні внутрішні виклики, дадуть Росії багато можливостей використати це в довготерміновому протистоянні із Заходом. Тобто Росія, яка намагається розширити свій вплив, може мати більше можливостей використати ці розбіжності. Чи здається вам, що Захід вже більш підготовлений протистояти агресивній політиці Росії? Думаю, це класична ситуація напівпорожньої склянки. Від моменту вторгнення в Україну у 2014 році Захід зробив багато, у тому числі у військовому плані, щоб відновити політику стримування, витрачати більше на оборону, підвищити готовність своїх сил, щоб пряма агресія Росії була для Москви дуже ризикованою. Навіть зважаючи на всю майстерність її гібридних методів і використання "зелених чоловічків". Але в іншому Заходу ще треба зробити багато, щоб зменшити свою вразливість перед російськими зусиллями з дестабілізації та дезінформацією, вивести брудні гроші з наших економік, займатися соціальними проблемами, які Росія експлуатує, використовуючи соціальні медіа та інші інструменти дезінформації, щоб підірвати наші демократичні

суспільства. Тому, з певної точки зору, невійськовим загрозам із боку Росії слід приділяти навіть більше уваги, ніж прямим військовим. У військовому плані також треба робити більше: потрібно впровадити багато програм, включно з тими, рішення щодо яких ухвалили на саміті минулого липня. Але більше мене хвилюють саме невійськові загрози. У Росії є якісь серйозні внутрішні виклики, які можуть вплинути на її зовнішню політику? Санкції вплинули на російську економіку. Можливо, не настільки критично, якби були ще додаткові заходи з боку і США, і ЄС. Однак російська економіка стагнує, досі сильно залежить від цін на енергоносії. Тому Росія вразлива. Але їй, на жаль, вдається доволі успішно розділяти Захід, і досягти політичного консенсусу щодо нових санкцій проти Росії нелегко. Але ситуація в економіці, я гадаю, веде до зменшення підтримки народом Путіна та його небезпечної зовнішньої політики. Думаю, росіяни досі дуже чутливі до ціни російських інтервенцій в Україні та на Близькому Сході. Тому вразливі точки, які Захід здатен використати, щоби вплинути на курс російської політики, можливі. Але, на жаль, економічне падіння недостатньо суттєве, щоб неодмінно принести якісь зміни у 2019 році. Найбільш вірогідний сценарій — продовження протистояння та випробовування Росією Заходу та нашої наполегливості щодо поваги до верховенства права. Які виклики, крім Росії, ви бачите для України та її зовнішньої політики? І яке значення мають вибори, що мають відбутися в Україні цьогоріч? Росія, звісно, є найбільшою загрозою, бо намагається підірвати стабільність України та дискредитувати її порядок денний євроатлантичної інтеграції. Але поза тим Україні потрібно знайти спосіб знизити градус напруги у відносинах з Угорщиною. На жаль, ця напруга принаймні трохи впливає на відносини

Грушевського,5 №08(27), 2019 » 67

ГЕОПОЛІТИКА

України з НАТО та її здатність співпрацювати з НАТО на повну. Крім цього, основні виклики, думаю, внутрішні. Потрібно розпочати новий етап реформ — і це ще одна ситуація наполовину повної чи напівпорожньої склянки. Безумовно, з 2014 року Україна зробила багато в плані макроекономічної стабільності, створення структур для боротьби з корупцією, поліпшення прозорості через речі на кшталт електронного декларування, впровадження реформ у деяких сферах — наприклад, системі охорони здоров’я, на ринку газу. Але Україна не переживає таке стрімке економічне зростання, яке повинна, — 6–7 % на рік. Незалежно від того, хто переможе на виборах, ефективність антикорупційних інституцій буде вирішальною для України. Але ці вибори — шанс об’єднати сили, які підтримують реформи, та не дати Росії можливості зірвати євроатлантичну інтеграцію України. Які виклики ви бачите в цьому році для США та президентства Трампа? Основний виклик для президента — пристосуПроблема ватися до демократичної популізму може більшості в Палаті призвести до представників в умовах безлічі розслідувань, які, значних змін у швидше за все, запустить Європарламенті Палата представників щодо низки питань: від стосунків Трампа з Росією до порушень законів про фінансування кампаній та збереження навіть на посаді президента приватних корпоративних інтересів, замість того щоб передати їх у сліпий траст. Тобто буде багато внутрішніх викликів. Водночас його торгові війни з Китаєм та, потенційно, з Європою можуть призвести до економічних проблем, що, ймовірно, позначиться на шансах Трампа на переобрання через два роки. І, звісно, як я сказав на початку інтерв’ю, продовження геополітичного суперництва з Китаєм, подальші конфлікти з Іраном водночас із частковим виходом із гри на Близькому Сході можуть призвести до міжнародних криз як результату відступу з лідерських позицій США у світі. Трансатлантичні відносини за Трампа стали, безумовно, надзвичайно проблемними, бо США відвернулися від багатьох традиційних союзників та погрожують Європі торговельною війною, їхня позиція часто є вкрай антиєвропейською. Цьогоріч ця сфера нашої зовнішньої політики може бути некерованою. І як, на вашу думку, відносини США з ЄС розвиватимуться в найближчому майбутньому? Цей рік — надважливий, бо ЄС сам зіткнувся з внутрішніми проблемами, займається процесом Brexit, який, мабуть, у якійсь формі все-таки відбудеться… 68 » Грушевського,5 №08(27), 2019

ВИКЛИКИ 2019

Brexit без угоди може спричинити внутрішні проблеми в ЄС, унаслідок яких він, ймовірно, замкнеться в собі. І, звісно, проблема популізму може призвести до значних змін у Європарламенті й меншої уваги до трансатлантичних відносин із боку керівників ЄС, які зміняться пізніше в цьому році. Тобто, з урахуванням появи всіх цих суперечностей у трансатлантичних відносинах — щодо торгівлі, клімату, Близького Сходу, іранської ядерної угоди, — потенційно це може призвести до суттєвішої напруги між США та ЄС і навіть серйозного розколу всередині НАТО, що було б запрошенням для Росії й надалі посилювати своє втручання в справи наших країн. Як гадаєте, яке завдання зараз стоїть перед Трампом: втриматися до кінця поточного терміну чи залишити шанси на переобрання на наступний? Думаю, він намагатиметься дотримуватися курсу і його порядку денного про America first, який, на його думку, необхідний, щоб зберегти свою базу підтримки, а це приблизно третина населення. Водночас він хоче поліпшити шанси на переобрання. Це означає потребу відвоювати назад частину електорату, яку, схоже, втратив на проміжних виборах. Тому йому треба буде вирішити, чи подвоїти ставку на радикальний порядок денний проти істеблішменту, чи шукати компромісів із Конгресом принаймні з кількох питань на кшталт інфраструктури чи охорони здоров’я — з надією забезпечити собі достатньо голосів незалежних виборців або тих, які не визначилися, щоб досягти переобрання. Наразі схоже, що він збільшує ставки, але урядовий шатдаун засвідчив його невигідне становище. І я очікую, що досить скоро Трамп змінить свою політику, бо загнав себе цим у кут. Якщо врахувати останні події, курс Трампа щодо Близького Сходу зробить регіон стабільнішим чи менш стабільним? Мене турбує, що вихід із Сирії, хоч це і триватиме кілька місяців, матиме той ефект, про який попереджали критики Трампа: заохотить Росію та Іран зміцнити свої позиції в Сирії, що посилить загрози для Ізраїлю та країн Перської затоки. Також Трамп може цим спричинити розпад коаліції проти ІДІЛ, яка була успішною, принаймні знищивши халіфат, територіальну основу ІДІЛ. Але сам ІДІЛ як міжнародна загроза ще не знищений повністю. Тому я боюся, що вихід із Сирії та перспектива передчасного виходу з Афганістану прискорить відродження ІДІЛ та підірве нашу здатність зберегти коаліцію, боротися з ІДІЛ та протистояти розширенню впливу Росії та Ірану на Близькому Сході. Текст: Владислав Кудрик Фото: з відкритих інтернет-джерел

ЖИТТЯ БІЛЯ ВОДИ

Детальніше про засновників, місію, та майбутні заходи Фундації українських жінок на facebook-сторінці @thefoundationofukrainianwomen

Грушевського,5 №08(27), 2019 » 69

ПСИХОЛОГІЯ

ЖІНКИ В ПОЛІТИЦІ

МАТЬ ИЛИ УПРАВЛЕНЕЦ? Социологические исследования показывают, что в последнее десятилетие половая принадлежность политиков наконец-то перестала быть значимой для граждан в выборе парламентариев и даже глав европейских государств. Лучшее тому подтверждение – канцлер современной Германии Ангела Меркель и действующая премьер-министр Великобритании Тереза Мей. И хотя, мы наслышаны о подвигах королев и императриц во времена монархий и империй, в современной политике возможностью занимать высокий пост и руководить государством представительницы власти обязаны Железной леди. СИЛЬНАЯ, ПОТОМУ ЧТО ЖЕНЩИНА Маргарет Тэтчер была первой женщиной, которая стала премьер-министром европейской страны и занимала свой пост на протяжении 11-ти лет. Она доказала всем, что нежные руки и стальной характер позволяют поднять экономику и статус страны на мировой арене. И единственной её слабостью, о которой известно общественности, был её муж. Но именно в этой маленькой детали и кроется огромная разница между Тэтчер и нынешними правительницами Европы. Железная леди имела прекрасное образование и чёткое видение будущего Англии. Но она входила в здание парламента, как хозяйка в свой дом, и строила политику, опираясь на свою женскую природу. Об управлении целым государством она говорила: «Любая женщина, знакомая с проблемами ведения домашнего хозяйства, лучше понимает проблемы управления страной». О материнстве, молодая Тэтчер, только что потерпевшая поражение на выборах в начале своей карьеры, сказала: «Я надеюсь, что вскоре мы увидим, как все больше и больше женщин совмещают семью и карьеру». Сегодня в Англии у руля снова леди. Но всей Европе грозит демографический кризис. Этот факт заставляет задуматься: может ли женщина идти в политику, если она не реализована, как жена и мать? Ответ находится на грани двух факторов: общественное мнение и психология личности. ТАЙНЫЙ ЗАГОВОР ПРОТИВ МАТУШКИЕВРОПЫ Ни у Терезы Мей, ни у Ангелы Меркель нет детей. Информационные источники пестрят заголовками о бездетности ведущих политиков, в число которых входят также и ключевые мужчины Европы: президент Франции, главы правительств Италии и Нидерландов, премьер-министр Швеции, председатель Европейской комиссии. 70 » Грушевського,5 №08(27), 2019

Политтехнологи, журналисты и психологи массово поднимают в обществе дискуссию: могут ли люди, не имеющие собственных детей, заботиться о будущем мира? И большинство аналитиков, выражающих во всеуслышание своё мнение на этот счёт, таки сходятся в мысли о том, что отсутствие потомства ведёт к личной незаинтересованности политиков в благополучии планеты. Больше всего от полемиков достаётся именно Цель Германии на Меркель и Мэй. Ведь 2025 год - стать представление о жизненведущей страной ных задачах женщины всё ещё слишком медленпо разработке но меняется в сторону искусственного равных прав у обоих интеллекта полов. Не стану отрицать, что глава державы в самом деле является примером для подражания для нации. Гипотеза о связи бездетности лидеров и демографического кризиса в Европе действительно вызывает серьёзную тревогу, но едва ли сама по себе проливает свет на личные мотивы каждого из шестерых европейских правителей. А что говорят нам факты? Движение «чайлдфри» началось в 70-ых годах. В последующие десятилетия оно стремительно набирало обороты, и сегодня статистика заявляет о том, что каждая 5-ая женщина в мире не собирается становиться матерью. Все вышеперечисленные правители, кроме разве что Эммануэля Макрона, на пике детородного возраста находились в обстановке переосмысления жизненных ценностей интеллектуально развитого, целеустремлённого человека. Философия «чайлдфри» крепко завладела умами населения Европы и Америки. Вполне возможно, что это случилось и с великолепной шестёркой. И совершенно точно, что это произошло бы с обществом и без них. Хочу заметить, что французы на президентских выборах сами отдали предпочтение бездетному Эммануэлю Макрону перед матерью троих детей

Марин Ле Пен. Хотя их и разделил всего один процент голосов. На этом стоит оставить идею о «таинственном заговоре», который окутал Европу и уничтожает её через собственных правителей, на уровне общественного мнения. Действительно, отсутствие детей не делает чести политику в глазах социума, не зависимо от того, кем он является: мужчиной или женщиной. Факт бездетности всегда будет одним из любимейших информационных поводов и может негативно повлиять на имидж государственного деятеля. Но для того, чтобы разобраться, как именно материнство влияет на психику и способность принимать верные решения у женщины-политика, стоит рассмотреть этот вопрос с точки зрения психологии личности. ОТСУТСТВИЕ МАТЕРИНСКОГО ИНСТИНКТА – ГОРЕ ДЛЯ НАРОДА? Материнский инстинкт предполагает самую высокую степень желания защитить, накормить и ухаживать за ребёнком. Важно понимать, что в силу определённых факторов он может так и не появиться у женщины, которая родила ребёнка. Ещё важнее помнить, что за рамки материнства этот инстинкт не выходит и никак не связан с такими личными качествами женщины, как доброта или щедрость, например. Принято считать, что беременность, роды и жизнь с ребёнком делают женщину мягче и восприимчивее. Но никто не знает, насколько эти факторы действуют на великодушие личности сильнее, чем любовь к родителям или животным, например. Процесс воспитания ребёнка, в условиях нормы, действительно развивает в женщине гибкость восприятия и склонность к эмпатии – умению безоценочно воспринимать чувства другого человека. Но эти качества также могут быть врождёнными или приобретёнными в близком круге других родственников. Если же рассматривать материнство, как опыт, или даже навык, сумма переживаний и действий, которые проживает женщина во взаимодействии со своим ребёнком изо дня в день, действительно бывает очень полезной в её социальных проектах. Но если говорить о возможности женщины-политика воплощать успешные экономические реформы или о её скорости в принятии важных решений, материнский инстинкт здесь вряд ли поможет. Кроме того, каждый человек на планете рождается с определённым психотипом, который не меняется в течении жизни. Это набор самых ярких личностных склонностей и талантов, которые и делают человека счастливым при условии их своевременного развития и возможности применения на практике. Маргарет Тэтчер, как и её великий предшественник

Оксана Диптан - коуч,бизнес-тренер, психолог, специалист по автоматизированной оценке личности, директор компании Deeptan Consulting.

Уинстон Черчилль, относится к психотипу под названием «Фельдмаршал». Это именно те люди, которые являются в равной степени прекрасными управленцами и хорошими аналитиками, умеют влиять на мнение окружающих. Психотип не просто предоставляет нам выбор подходящих жизненных занятий. Он скорее не оставляет выбора, и указывает на сферу деятельности и роль в обществе. Если же пытаться ему противостоять, о гармонии и удовлетворённости жизнью говорить сложно. То есть, даже если бы Железная леди не имела детей, она вряд ли стала бы от этого плохим политиком, ввиду наличия у неё всех необходимых врождённых склонностей именно к этой профессии. Но её стиль взаимодействия с людьми действительно мог бы быть другим. В формировании общественного мнения, материнство – это факт, который нужно и важно правильно представить публике. С точки зрения психологии личности, имеет значение не само наличие или отсутствие полноценной с точки зрения общества семьи, а отношение самой женщины-политика к своему выбору. Ведь тот, кто не лжёт себе, заслуживает доверие окружающих. Фото: предоставлено Оксаной Диптан

Грушевського,5 №08(27), 2019 » 71

СТИЛЬ ЖИТТЯ

ІСТОРІЯ КОХАННЯ

35 ЛЕТ СЧАСТЬЯ Петр Порошенко – начальник, политик, скуп на эмоции, порой суров, у него тяжелый нрав. Многие его побаиваются. Но дома, в семейном кругу, в окружении любимых детей и жены, говорят, он тает на глазах... Люди из близкого окружения политика рассказывали, что дома Петр Алексеевич становится нежным и заботливым мужем-отцом. В этому году супруги Петр и Марина Порошенко отмечают 35-ю годовщину супружеской жизни. Ко Дню влюбленных мы собрали интересные факты о жизни президентской семьи. етр Алексеевич познакомился со своей будущей супругой Мариной на студенческой дискотеке после сдачи зимней сессии в университете. Как утверждает сама Марина — это была любовь с первого взгляда. Общительный, мужественный, душа компании, Марина просто не могла не обратить внимание на такого интересного молодого человека. Кроме того, Петр Порошенко был мастером спорта по вольной борьбе и дзюдо. “Я очень этим гордилась и всегда чувствовала себя за его спиной, как за каменной стеной“, — делилась Марина Порошенко с журналистами в одном из интервью. Правда, встречаться будущие супруги начали лишь через полгода. “Официального приглашения не было. Просто непреодолимое желание видеться постоянно, определило наши дальнейшие отношения. По случаю окончания учебного года, собрались компанией на пикник, а после Петя пошел провожать меня домой. Так мы и начали встречаться“, — поведала Марина. Отец Марины занимал пост замминистра здравоохранения УССР. Марина училась в престижном медицинским институте. А Петр Порошенко, сын директора одного из заводов молдавского города Бендеры, учился на факультете международных экономических отношений в Киевском университете Шевченко. Марина с невероятным теплом вспоминает их первые встречи: “Это было так романтично… У меня был строгий режим, в 22:00 мне нужно быть дома. В это время мы приходили под дом, я показывалась маме, и потом мы стояли под балконом до часу ночи и позже — расставаться было очень тяжело.“ Через год Марина и Петр решили пожениться. Но планам молодых людей не суждено было сбыться. После подачи заявления в ЗАГС, ровно через неделю, Петру Алексеевичу пришла повестка из военкомата — тогда не было отсрочки тем, кто учился в вузе. Влюбленные думали, что они не переживут разрыв на целых два года. Для каждого из них — это была настоящая трагедия. Но Петр и Марина вынесли испытания временем и расстоянием. В скором времени

72 » Грушевського,5 №08(27), 2019

влюбленные поженились. Солдата Петра Порошенко отпустили ровно на 10 дней, чтобы отгулять свадьбу. Практически на следующий день Петр Алексеевич уехал в часть. Марина так вспоминает первое знакомство их родителей: “Наши папы познакомились уже перед ЗАГСом. Выглядело это смешно: мой папа протянул руку и сказал: “Переведенцев“. Отец Петра тоже протянул руку: “Очень приятно, Порошенко“. Мы этот момент часто вспоминаем“. Врач-кардиолог, кандидат медицинских наук (кстати, автор первой в независимой Украине диссертации — прим.ред.) Марина Порошенко в свое время пожертвовала карьерой ради семьи. И, как признается сама, ни разу об этом не жалела. У супругов Порошенко за годы их счастливой совместной жизни есть четверо детей. Старшему Алексею 33 года (он уже и сам обзавелся своей семьей и стал папой), двум дочерям-близнецам Евгении и Александре — 18 лет, а младшему Михаилу — 17. Марина — это надежный тыл президента. Они всю жизнь прошли вместе. И всегда помогали друг другу. По словам Марины Порошенко, муж — настоящий глава семейства, его слово — закон. Несмотря на свой непоколебимый авторитет в семье, Петр Алексеевич все домашние дела может сделать сам, поэтому на него можно положиться абсолютно во всем. Единственное правило в семье Порошенко — никакой политики в доме. Марина строит свою жизнь вокруг детей и мужа — любит шить, вышивать, вязать и готовить. Супруги поддерживают семейные традиции и все главные праздники отмечает вместе. А вот на каждый день рождения жены Петр Порошенко дарит ей путешествия. “Мы стараемся на день рождения куда-то уехать. Для меня самый большой подарок — просто побыть с ним вместе. Я потом вспоминаю это целый год“, — откровенно признается Марина Порошенко. Текст: Наталия Морозова Фото: из открытых интернет-источников

Единственное правило в семье Порошенко – никакой политики в доме Грушевського,5 №08(27), 2019 » 73

ТЕХНОЛОГІЇ

МЕТРОПОЛІТЕН

САМЫЙ МАСШТАБНЫЙ МЕТРОПОЛИТЕН В Королевстве Саудовской Аравии, 20 крупных транснациональных компаний из 11 стран мира неустанно ведут работы по строительству метро Эр-Рияда, исполняя проект имени Короля Абдулазиза по организации общественного транспорта в столице. ранспортная сеть Эр-Рияда, будет состоять из шести линий метро с 85 станциями и общей протяженностью 176 километров, стоимость проекта запланирована на уровне 23 миллиардов долларов США. После запуска метрополитена на линиях начнут курсировать беспилотные электропоезда Siemens, рассчитанные на движение со скоростью 144 км/ч. Решение о реорганизации системы общественного транспорта было принято правительством страны в связи с интенсивным ростом населения города, которое, согласно прогнозам, в 2035 году переступит отметку в 8 миллионов человек. Питание новое оборудование будет получать от солнечных батарей, расположенных на крышах станций. Согласно расчетам, такая схема энергоснабжения позволит экономить до 1/5 потребляемой энергии. Чтобы уложиться в срок правительство Саудовской Аравии поручило выполнение проекта одновременно нескольким архитекторам, производителям вагонов и строительным подрядчикам. Компании Bechtel из США, которая помогала строить тоннель под Ла-Маншем и афинское метро, был поручен самый крупный подряд на 10 млрд. долларов США. Современные вагоны тоже строят несколько компаний. Компания Siemens строит 45 из них для линий 1 и 2 в рамках консорциума BACS с Bechtel. Bombardier стоит 47 вагонов для линии 3, а Alstom изготовляет

74 » Грушевського,5 №08(27), 2019

более 60 вагонов для линий 4, 5 и 6. Вагоны для беспилотной сети метрополитена будут иметь алюминиевые корпуса: в Bombardier подтверждают, что их вагоны сделаны из алюминия вторичной переработки с обшивкой в цвете, соответствующем линиям метро, по которым они ходят. Вагоны также разработаны с учетом сложного климата Эр-Рияда: они оснащены мощными системами кондиционирования воздуха, уплотнениями и фильтрами для систем тяги, тормозов, дверей и прочих элементов, которые специально спроектированы с защитой от попадания песка. Обычно этот фактор не учитывается в транспортных системах в любых других частях света. Дизайн станции метро соответствует критериям устойчивого развития на нескольких уровнях: экологичность с точки зрения снабжения энергией, сохранения воды, использования дневного света, естественного затенения и вентиляции; экономичность с точки зрения создания эффективного узла общественного транспорта в густонаселённом городе для сокращения загруженности дорог; и кроме того, социальность с точки зрения создания оживлённого общественного пространства, которым смогут наслаждаться все жители Эр-Рияда. Текст: Наталия Морозова Фото: Zaha Hadid Architects

Грушевського,5 №08(27), 2019 » 75

76 » Грушевського,5 №08(27), 2019