Журнал "Грушевского,5"

Рік роботи | Місії Євросоюзу в Україні Місцеві вибори – 2015 | Чи переживе Україна 25 жовтня?

№1

нез а л е ж не в ид а нн я п р о р об от у ук р аї н с ько го т а с в іто в и х п арл а м е н тів

вересень 2015

www.grushevskogo5.com

...там, де народжується історія Історія Будинку Верховної Ради

Леонід Кравчук:

людина, яка має великий досвід, ніколи не скаже, що треба два дні, щоб закінчити АТО

зміст

8

Діалог влада – бізнес

17

Парламентський дрес-код

Вишиванка під піджак чи крокодилові туфлі?

№1 | 2 вересня 2015

Міжнародний давоський комунікаційний форум у Києві 4

Головні політичні події осені-2015

12

750 років парламентського досвіду

28

Депутати – про свій перший візит до парламенту

60 Тарас

Березовець

«Анексія: острів Крим»

№1, 2015 » 1

колонка редактора » вступне слово

Делай как я! сть ли в Украине независимые СМИ, которые пишут о работе Верховной Рады? Что пишут те, чьи владельцы переходят из созыва в созыв в качестве народных депутатов и диктуют информационную политику своим медиа, согласно политической ориентации? Как оценить работу депутата, не имея возможности сравнивать ее с деятельностью народных избранников в других странах? Несмотря на европейский курс страны и всеобщую истерию выучить как можно быстрее английский язык, людей, которые могут свободно получать информацию о работе зарубежных парламентов, не так уж и много. Найти такую информацию в нашей стране на одном ресурсе – невозможно. Это и было одной из причин создания независимого негосударственного издания о работе украинского и мировых парламентов «Грушевского, 5». К слову, очень многие не знают, что по этому адресу находится Верховная Рада. Поэтому даже название нашего СМИ дает новые знания. «Грушевского, 5» – онлайн-издание и теперь уже печатный журнал, задача которого – освещать работу депутатов объективно, качественно – не под диктовку политических партий, не во благо чьих-то интересов. Информация, которая размещается в издании на платной основе, отмечается соответствующим знаком. Попасть в рубрику «интервью» за деньги априори невозможно, это выбор редакции.

2»

№1, 2015

Я отдаю себе отчет в том, что в истинную независимость издания поверят не сразу. А те, кто все-таки поверят, удивятся тому, что есть в Украине журналисты, которые готовы подавать информацию по сути, а не по количеству нулей в счете. «Этого никто не делал», «так не бывает», «с чего жить будете», «Вашего имени нет в списке самых богатых людей страны» – главные возражения, которые я слышу изо дня в день и, к счастью, мне есть что ответить. «Делай как я», – цитируя персонажа нашего первого выпуска. Когда я озвучила идею создания независимого СМИ о работе парламентов и объяснила в чем суть – многие друзья поддержали меня, откликнулись, чтобы помочь сайтом, офисом, с оплатой труда редакции. Могу ответственно заявить: чтобы открыть новое медиа – можно не быть в списке богачей. Идея объединяет. Главное – показать пример. Мы позиционируем издание «Грушевского, 5» как информационно-общественный ресурс о политических событиях и персонах. Мы подаем пример незаангажированной политической журналистики. Мы хотим, чтобы страна менялась. Чтобы люди грамотно выбирали людей во власть. Чтобы имели возможность сравнивать и анализировать. Чтобы каждый из нас нес ответственность за свой выбор. Для этого создавали «Грушевского, 5».

Наталия Павлова, главный редактор

зміст

№1 | 2 вересня 2015

незалежне видання про роботу українського та світових парламентів Свідоцтво про державну реєстрацію КВ 400-262Р від 26.03.2015 Видання засновано 13 березня 2015 року Засновник та видавець ТОВ «ІА “Грушевського, 5”» www.grushevskogo5.com Головний редактор Наталія Павлова Заступник головного редактора Михайло Грушевський Редактор Альона Сказкіна Журналіст Дарія Тижбіряк Міжнародний оглядач Антон Баскаков

38 леонід кравчук Слово президента

Кореспондент Антон Герасименко Фото «ІА “Грушевського, 5”» Максим Мовчан Видавництво і дистрибуція «Самміт-Книга» Реклама та маркетинг Анна Патруєва, Катерина Джагацпанян З приводу доставки звертатися за тел.:

+38 066 024 12 94 Адреса редакції: 01004, м. Київ, вул. Льва Толстого, 9а e-mail: grushevskogo5@gmail.com

Видавництво «Самміт-Книга» Адреса видавництва: 04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, 25

52 Николай

56 Наталія

Катеринчук:

Нам нужно поколение «саакашвильцев»

Королевська:

Кого вибрали – той і має бути

Тел.: +38 044 272 11 60 e-mail: sammit.books@gmail.com web: www.sbook.com.ua Номер підписано до друку 23.08.2015 Рекомендована ціна 25 грн Тираж 10 000 екз.

20 Анне

50 Дмитро

Голембіовська: Беріть все, але голосуйте правильно

Разумков: Бюджет виборчої кампанії

Тексти з поміткою R публікуються на правах реклами Передрук матеріалів можливий лише за згодою видавця. Видано в Україні.

№1, 2015 » 3

події

» Геополітика

Київський міжнародний економічний форум (КМЕФ ) Київ, 8 жовтня Постійно діюча дискусійна платформа, учасники якої формують нову стратегію технологічної, соціальної та економічної модернізації України. Минулого року подія зібрала близько 700 представників ділових, експертних і суспільних сфер. Близько 50 спікерів з різних країн світу. Тема 2015: Україна – із третього світу – в перший: реальні інструменти економічного розвитку.

70-та сесія Генеральної Асамблеї ООН Нью-Йорк, США, 15 вересня Чи не найголовніша політична подія осені. Експерти прогнозують, що саме під час цього заходу можуть перетнутися Путін та Обама. Офіційних заяв про зустріч немає. Владімір Путін планує бути присутнім на ювілейній сесії.

12-та Щорічна Зустріч Ялтинської Європейської Стратегії Київ, 10-12 вересня Найбільша на сході Європи платформа публічної дипломатії з розробки стратегії розвитку України та Широкої Європи і сприяння євроінтеграції України, де беруть участь керівники світових держав та урядів.

4»

№1, 2015

Саміт G20 Анталія, Туреччина, 15–16 листопада Щорічна зустріч лідерів світової економіки щодо ключових питань економічної та фінансової політики. Цього року буде 10-й ювілейний саміт. Минулого року на саміті G20 в австралійському Брісбені ситуація в Україні та агресія з боку Росії посунули на другий план дискусії щодо світового економічного зростання. А після саміту – жоден з політиків не сів за один стіл з Путіним. Чи будуть обговорювати українське питання на цьому саміті офіційно – поки невідомо.

ХІІІ Міжнародний форум «Паливно – енергетичний комплекс України: сьогодення та майбутнє» Київ, 22-24 вересня Захід, присвячений вирішенню практичних завдань з модернізації та розвитку паливно-енергетичного комплексу України, процесам реалізації інноваційно-інвестиційних проектів, зростанню ділової активності в енергетичному секторі, розвитку міжгалузевої та виробничої кооперації, консолідації професійних учасників ринку.

Експертна рада

» Європейський союз

«Украинскому руководству нужно работать интенсивнее» Готова ли Украина к самостоятельной работе над реформами и что успела сделать Консультативная Миссия ЕС в стране за прошедший год? Говорили с главой Миссии Кальманом Мижеем

В

аша Миссия в Украине уже год. С какими сложностями столкнулись в реформировании гражданского сектора за это время?

В любой реформе самое главное – наличие у руководства страны сильной воли к реформированию. У вашего руководства воля есть, однако она могла бы быть и сильнее. Вторая сложность – вооруженный конфликт на востоке страны. К сожалению, это объективная реальность, которая добавляет напряженности и властям, и обычным людям. Но для некоторых она служит причиной не реформироваться или замедлять реформы. Менять Украину, действительно, очень тяжело. Наследие советских институций – очень сложная коррумпированная система, в которой нет характеристик того, что мы называем европейским управлением. Все интересы чиновников, политиков, многие институты до сих пор работают не функционально. Изменить это – очень сложная задача.

Приезд Вашей Миссии в Украину анонсировался так, что это наше правительство вас позвало. Так и было? Конечно.

Сейчас от кого больше исходят инициативы? Они зовут вас и просят помочь в конкретных сферах или вы сами говорите, где нужно что-то менять?

В целом у нас с правительственными органами хорошие отношения. И мы предлагаем, и они предлагают. Мы стараемся сотрудничать разными способами. Наша Миссия здесь для того, чтобы помо6»

№1, 2015

гать там, где это возможно, и тем институтам, которые готовы принимать реформы. Специалисты Консультативной Миссии ЕС занимаются реформой гражданского сектора безопасности: милиции, Пограничной службы, Национальной гвардии, Пенитенциарной службы и Службы безопасности, а также и системы верховенства права, (суды и прокуратура).

Сильно коррумпированная у нас страна?

Да. Все показатели говорят о том, что ваши государственные организации достаточно коррумпированы. И борьба с этим должна быть главной задачей. Надо встроить в систему позитивные рычаги для чиновников и правоохранительных органов. Люди от природы хотят работать профессионально, без риска попасть в тюрьму из-за нечестной работы. Есть у людей желание исправить систему, и это тоже может стать одним из рычагов для искоренения коррупции.

В каких сферах больше всего удалось помочь?

В МВД и прокуратуре. В том числе и на законодательном уровне. Речь идет о законе «О национальной полиции», наш вклад там был достаточно весомым. Мы помогали в реорганизации городских и райотделов милиции во Львовской области. Прокуратуре мы также предоставили хорошие рекомендации и экспертизу.

А Вы советуете им, как формировать команду?

Мы советуем по многим направлениям: по регуляции законов, по внутренней работе (как создать новую структуру министерства в новых условиях), работаем по кадровым аспектам.

Прислушиваются к Вашим советам?

Не могу сказать, что во всем. Это длительный процесс, потому что и наши советники

принципиальная ответственность лежит на вашем руководстве. Это ваша страна.

Вы до этого бывали в Украине?

Да, много раз. Это был еще Советский Союз, 1982-й или 1983 год. Потом был в 1992 году, когда зимой не было отопления. В 2004 году работал как региональный директор. Тогда мы создали важную реформаторскую группу украинских и международных экспертов.

Вы должны быть здесь два года с Миссией?

Изначальный мандат – 2 года, после этого страны – члены ЕС произведут оценку нашей работы: насколько эффективно сотрудничество Миссии с украинскими партнерами, правительством и государственными органами. имеют разный опыт. Один можно непосредственно использовать в украинских условиях, другой – нужно адаптировать. Это двусторонний процесс между нами, чиновниками и законодателями Украины. Плотно сотрудничаем и с Верховной Радой.

С Вашей точки зрения, Украина правильно выбрала последовательность проведения реформ? Многие западные политики говорят, что нужно реформировать в первую очередь судебную систему.

Я не могу сказать, что вы не меняете судебную систему. Просто надо координировать этот процесс лучше. Все хотят, чтобы это было быстро.

Сколько нужно Украине времени на это все?

Нужно работать очень динамично и очень последовательно. В вашей системе достаточно много плохих навыков. Потребуется много лет. Но если нет желания реформироваться – тогда их станет еще больше. Здесь два важных аспекта – от реформ зависит, как быстро и динамично будет развиваться ваша экономика. Если ваше руководство хочет дать экономическую перспективу населению, то нужно работать интенсивнее. Второе, что и требовала ваша революция 2013 года, – это очищение власти. Очень важно, чтобы эти реформы ускорились.

Вам тяжело все это делать, как главе Миссии?

Для меня это напряженная работа, много заданий. Но, с другой стороны, в моей жизненной перспективе помогать Украине – одна из важных задач. Ваш народ много страдал. Для нас, европейцев, очень важно, чтобы украинцы обрели оптимизм, чтобы у вас появилось больше перспектив для успеха. Есть важный момент – некоторые наши украинские партнеры думают, что это именно мы будем делать реформы. Нет, вы должны осуществлять их сами. А мы будем помогать и советом, и финансами ЕС. Однако главная

А как это будут оценивать?

Общаясь с нашими партнерами. Украина – открытая страна, здесь можно говорить и с правительством, и с представителями гражданского общества. Так и сделают. Если решат, что Украина принимает наши советы продуктивно и нужно продолжить работу над реформами, абсолютно уверен – последует определенное решение ЕС.

Как думаете, Украина сама справится после того, как Вы уедете?

Очень хороший вопрос. Опыт показывает, что бывают разные случаи. Украинское правительство, парламент, президент должны вместе вырабатывать решения и реализацию реформ. Хорошо, когда есть тот, кто советует и помогает, но основная ответственность – лежит на вас. Ответственность народа – кого они выбирают на выборах.

Вы были в здании нашего парламента? Ваши впечатления?

Я хорошо помню 2004 год, когда наша комиссия предлагала реформы, и мы их представляли в вашем парламенте. У нас была встреча с Литвиным, спикером, и с Ющенко. Мне очень нравится здание вашего парламента, там приятная атмосфера.

Как Вам Киев и чем занимаетесь в свободное время?

Я очень люблю Киев и Украину. Ваша столица – это начало православной славянской цивилизации, и это чувствуется, когда гуляешь, к примеру, в Мариинском парке, смотришь на реку – чувствуется история. Моя квартира находится недалеко от Софиевской площади, люблю гулять по вечерам. Люблю украинский борщ, вареники. Я чувствую себя здесь легко как дома. Алена Сказкина Фото: пресс-служба КМЕС №1, 2015 » 7

Експертна рада » Влада і бізнес

«Комунікації є суперважливим фактором успіху реформ» Про довіру до медіа та якість комунікації в трикутнику «держава – бізнес медіа» говорили з Яриною Ключковською, керуючим директором GROU

Я

рина, в чому основна задача Давоського комунікаційного форуму в Києві?

Вже шість років проходить Всесвітній комунікаційний Форум в Давосі і відбуваються регіональні сесії цього форуму в різних країнах світу. Моя колега Ірина Золотаревич є ексклюзивним представником Форуму в Україні, і вже вдруге цього року ми приносимо цей міжнародний майданчик, де ведуться дискусії на професійні теми на високому рівні, в Україну. При підготовці програми цьогорічного Форуму ми відштовхувались від назрілих проблем сучасності, але формували програму так, щоб вона була релевантна і на перспективу. Ми живемо в період глобальних змін. Будь-яка людина, яка займається управлінням змінами, знає, що комунікації – це функція номер один, і саме від комунікацій залежить успіх змін. Тому комунікації, безперечно, належать до пріоритетів для нашої країни. Формуючи програму, ми намагалися подивитися на ті питання, де комунікація справді є життєво важливою. Насамперед це комунікація між державами. Україна опинилась у ситуації, коли старі правила перестали діяти і ті речі, на які ми опиралися, наприклад, Будапештський меморандум, виявилися недієвими. Геополітична ситуація у світі взагалі дуже складна, і Україна опинилася в епіцентрі. Важливо, щоб Україна була не просто об’єктом міжнародних домовленостей, а виступала суб’єктом у цьому глобальному діалозі. Тому для обговорення комунікації між державами ми запросили керівника комунікацій в НАТО Герлінду Ніхус, яка розповість про фасилітацію міжнародними організаціями діалогу при вирішенні глобальних проблем. Друге, про що ми хотіли б поговорити, – це комунікації між державою та бізнесом. Ми всі любимо багато говорити, тільки поки що не дуже виходить слухати. Хороший приклад – податкова реформа: пройшло дуже багато зустрічей і обговорень, але в результаті 8»

№1, 2015

держава пропонує своє рішення, яке бізнес критикує. Це значить, що поки що сторони не змогли знайти правильний підхід до діалогу, який би завершився прийняттям спільного рішення. Ми запросили до обговорення міністра економрозвитку Айвараса Абромавичуса, який розкаже про те, як Міністерство працює над поліпшенням інвестиційного клімату, і керівника

великої міжнародної агенції у сфері комунікацій чи», до моделі «поважаємо одне одного». Потрібно буз Брюсселю Майка Карні, який поділиться європей- дувати довірчі стосунки. Такі форуми, як наш, допоським досвідом. В обговоренні цієї теми візьмуть магають змінювати підходи, парадигми у комунікаціях, в тому числі навички побудови діалогу. участь урядовці, депутати та представники бізнесу. Не могли ми оминути тему інновацій і запросили експертів поговорити про те, як інновації підвищують Так склалося в Україні, що всі загально-націоефективність комунікацій, а комунікації уможливлю- нальні медіа належать людям, які знаходятьють інновації. Україна дуже хоче відійти від статусу ся у владі. Тому, в нашому випадку, влада сировинної економіки, стати інноваційною економі- буде говорити сама з собою в цьому контексті? кою, заснованою на знаннях, тому зрозуміло, що роль Поки в нас немає медіа як ринку – нічого з цим не зроінновацій буде зростати. Тому ми ставимо цю тему биш. Ми живемо в ринковій економіці, але, на жаль, це на порядок денний і плануємо говорити про інновації не розповсюджується на медіа. В нас немає незалежних поза рамками «айтішної» індустрії, щоб дійсно це ста- медіа, всі вони змушені обслуговувати інтереси своїх ло пріоритетом для суспільства. власників. А це означає, що довіра до медіа дуже низька. Ще одна секція стосується порозуміння між країнаНасправді це не тільки в Україні, в усьому світі так. ми – це культурна дипломатія. Ми будемо говорити Міжнародна агенція Edelman проводить дослідження про те, як різні країни знаходять порозуміння без участі «Барометр довіри». Цього року вони запитали: «Якому держави, в тому числі через культуру, адже Україна за- джерелу інформації ви найбільше довіряєте?» За рераз збирається розвивати цей напрямок. Донедавна у сві- зультатами, таким джерелом виявився Google. Що це ті Україну знали або завдяки спорту, або через корупцію. означає? Те, що люди жодному єдиному джерелу не доА як зробити так, щоб знали і нашу культуру також і, віряють. Щоб повірити – їм треба отримати цю інфорвідповідно, як ми можемо налагоджувати відносини мацію з різних джерел. Ця ерозія довіри відбувається з іншими країнами через культурну дипломатію? всюди, а в Україні вона просто особливо загострена. Нарешті, ще одна секція – це медійний сектор. Ми Наш медійний ринок так і не отримав шансу міцно стапоставили питання: в такому поляризованому суспіль- ти на ноги, його підкошувала криза за кризою. Для стві, як наше, ЗМІ – це частина рішення чи це частина того, щоб видання почали справді конкурувати за допроблеми? Медіа допомагають знайти порозуміння віру читачів, потрібно, щоб економіка стала на ноги, між різними групами чи вони поглиблюють проблему? щоб на медійному ринку можна було заробляти гроші. Хотілося б, щоб медіа стали фасилітатором діалогу, Тоді за рахунок конкуренції справжні проекти будуть а не фактором ізоляції різних соціальних груп. вигравати у пропагандистських, в силу того, що останМи формували програму нашого спілкування ні – нежиттєздатні і можуть існувати тільки в вакуумі. про комунікацію під цими п’ятьма призмами, щоб Як тільки з’являється конкуренція, вони змушені буаудиторія могла почерпнути для дуть або грати за новими прависебе на своєму практичному лами, або йти з поля. і прагматичному рівні щось корисне, зрозуміти, як працює коА якому медіа Ви довіряєте? мунікація – як її використовуваДля мене, як і для більшості ти ефективно, навчитися будуваукраїнців, більшу довіру виклити конструктивний діалог. Адже кають бренди людей, а не устаВірю в силу брендівми живемо у світі, де інформації нов. Це – журналісти, редактори, кураторів інформації. дуже багато, і просто докричатиякі публікуються. Бренд самого ся до своєї аудиторії неможливо, медіа стає менш важливим, важСамої інформації дуже потрібно в першу чергу чути ливий заголовок та його автор. багато, і вона вільно доодин одного. Якщо читач довіряє авторові, ступна. Питання у вибо- вже не так важливо, на якому реНаскільки якісний в Україні сурсі опублікований текст.

рівень комунікації між сферами, які ви назвали?

Ми ще не навчилися вести цивілізовану комунікацію, цивілізовані дебати, коли ти поважаєш співрозмовника. Зараз вкрай необхідно відходити від моделі «я знаю, як треба, а ти слухай і мов-

рі, в правильних виснов­ ках та її трактуванні. Хтось має виконувати цю функцію – відбирати те, що важливо, цікаво і правдиво

Чи буде приділятися на форумі увага проблемам комунікації, яка явно існує на окупованих нині територіях?

Ми торкнемося цієї проблеми в секції «Роль медіа в поляризованому суспільстві». Тема №1, 2015 » 9

Експертна рада » Влада і бізнес

окупованих територій – це найбільший прояв цієї проблеми. Кожен користувач соціальних медіа пам’ятає, що коли почались події на Майдані, в якийсь момент ми почали видаляти з друзів тих, хто з нами не згодний: кожен сформував собі більш комфортну «бульбашку», в якій він живе інформаційно. І це дуже погано. Якщо ви подивитесь на американське суспільство, то воно теж поляризоване: практично монополія на увагу консервативного крила належить одному телеканалу, інші канали і видання обслуговують ліберальне крило. Коли медіа активно розвивалися, то кожне обслуговувало якусь свою нішу: в кожному місті одна республіканська газета і одна демократична. Потім ринок диктував необхідність зливатись, тому що рекламних грошей не вистачало на дві газети. Ось так з’явилась модель, заснована на принципах об’єктивності, неупередженості й незалежності. В довготерміновому сенсі вона себе не виправдала: коли почалася криза в медійному ринку, коли з’явився Інтернет – люди пішли в онлайн, сегментувалися за своїми поглядами та інтересами, і традиційні медіа змушені були наздоганяти цей тренд. Це все світові тенденції, і Україна також іде в фарватері світових тенденцій, просто деякі з них іноді проявляються більш гостро.

Комунікативний досвід якої країни було б найлегше перенести в Україну?

Напевно, немає країни з ідеальною системою комунікації. Традиційно вважається, що англо-саксонський світ попереду – це Штати, Британія, Австралія. Проте не йдеться про копіювання чи перенесення їхнього досвіду. Просто треба дивитися на країни, в яких більш зрілі демократичні інститути і краще відпрацьовані механізми комунікації. В нас на Форумі буде експерт з Брюсселю, керівник великої консалтингової компанії, яка допомагає бізнесу налагоджувати контакти з регуляторами з ЄС, і він буде говорити про їхній досвід. Кожна країна робить це по-своєму, немає якихось супермоделей. На що потрібно звернути Україні увагу, так це на інституціоналізацію лобізму. Коли люди отримують відповідні ліцензії на те, що вони є лобістами і змушені підкорятися правилам та нормам, в тому числі тим, які мають за мету мінімізувати корупційні ризики. В Україні лобізм став ледь не лайкою, і це, безперечно, треба змінювати. А можна змінювати тоді, коли інституціоналізується галузь і фіксуються правила, за якими вона працює, а також санкції, які накладаються на порушників. Люди повинні розуміти, що лобіст – це не той, хто сумками носить гроші, а той, хто пояснює інтереси тих, кого він представляє, тим, хто приймає рішення в державі, щоб спільно знайти рішення. Тобто насамперед це фасилітатор діалогу.

10 »

№1, 2015

Чи варто формувати в Україні експертну міжнародну групу, яка б постійно курувала питання комунікації у всіх цих сферах?

В Україні достатньо своїх фахівців, та й вже приїхало багато міжнародних експертів і міжнародних донорів, що фінансують різні проекти з підвищення якості комунікацій. На мою думку, головна проблема державних комунікацій в Україні – це надмірна політизованість. У кожного міністра є своя прес-служба, яка гне свою лінію, а центральний департамент в Кабміні намагається це координувати, що не завжди виходить. Адже міністр – це політична посада в Україні. Наприклад, в Великій Британії політичну складову винесли за дужки і міністр, коли приходить на посаду, в публічному полі перестає бути політиком на цей період. Якщо у нього є політична заява – вона повинна йти через прес-офіс його партії, а не через прес-службу міністра. Крім того, вони створили центральну службу комунікацій, яка займається стандартизацією компетенцій, професійним навчанням для комунікаторів в уряді, постановкою спільних завдань і визначенням єдиних критеріїв оцінки ефективності. Напевно, це найкраща в світі система, яку також, за наявності політичної волі, можна було б реалізувати у нас. Безперечно, є й прогрес, особливо за рахунок того, що в органи державної влади прийшли люди з бізнесу, які розуміють, що комунікації допомагають стратегічно вибудовувати систему і діалог.

Достатньо в Україні спеціалістів з комунікацій чи потрібні нові?

Потрібні. Ми багато робимо в рамках нашого комунікаційного холдингу і в рамках профільної асоціації UAPR. Я співпрацюю з кількома бізнес-школами, де викладаю комунікації. Є студентські проекти, коли ми ходимо в вузи і викладаємо. Є величезна потреба у фахових комунікаторах зі здоровим глуздом. Чого часто не вистачає – це порядності, балансу професіоналізму та етики. В Україні «піар» – це погане слово. «Та він піариться», – це негативна характеристика того, хто, як вважають, нічого не робить. І наша професія сама в цьому винна, бо в ній багато людей, які маніпулюють, зловживають і думають короткостроково. Проблема з гарними піарниками така ж глибока, як з гарними журналістами.

Що буде наступним після Інтернету?

Вірю в силу брендів-кураторів інформації. Самої інформації дуже багато, і вона вільно доступна. Питання у виборі, в правильних висновках та її трактуванні. Хтось має виконувати цю функцію – відбирати те, що важливо, цікаво і правдиво. Більшість із нас буде покладатися на таких кураторів – чи то будуть ЗМІ, чи окремі блогери, експерти, чи інші формати і майданчики. І ця роль куратора буде визначальною в тому, як ми споживаємо інформацію.

Парламенти світу » Англія

750 лет

парламентского опыта

В

Англии, при короле Вильгельме, который правил с 1066 года, существовал совет крупных землевладельцев и иерархов церкви. В 1215 году землевладельцы подписывают Великую хартию вольностей. Король больше не может назначать налоги без согласия королевского совета. Вскоре королевский совет стал парламентом. А уже в 1265 году был созван первый выборный парламент, к участию в котором допускались не только крупные, но и мелкие землевладельцы и рыцарство.

1265-й. Именно этот год считают годом основания парла мен та А нглии. В 1235 году в Шотландии существовал Королевский совет епи-

12 »

№1, 2015

скопов и графств, который спустя 90 лет стал однопалатным собранием трех сослов и й . Э т о т ор г а н в л и я л не только на законодательство, но и на судебную систему, налогообложение и внешнюю политику. После договора об объединении парламентами Англии и Шотландии в 1707 году были приняты одинаковые Акты, которые создали Королевство Великобритании, а также объединенный Парламент Королевства Велико­ британии. На сегодняшний ден ь парламент Великобритании состоит из представителей Англии, Шотландии, Уэльса, а также Северной Ирландии. При этом

в Уэльсе, Шотландии и Северной Ирландии есть свои парламенты, но они обладают вторичной властью. Парламент в Великобритании основан на двухпалатной системе. Палата лордов (верхняя палата) и палата общин (нижняя палата) проводят заседания отдельно друг от друга и формируются совершен но по разному. Палата общин – единственное место, куда не может войти монарх государства. В ее стенах проходят все политические баталии. Кроме того, в прош­ лом веке, палата лордов признала верховенство выборной палаты.

Открытие парламента Открытие парламента означает, что началась сессия. Оно отмечается первый раз

после общих выборов, а в каждый последующий год – в ноябре. Это главная церемония парламентского года, привлекающая толпы зрителей. Они приходят наблюдать за событием под парламент, смотрят по телевидению. Королева едет из Букингемского дворца к Вестминстерскому аббатству. Королева произносит речь с трона в палате лордов. При этом присутствуют члены обеих палат парламента. Палата общин – это выборный орган, который избирается жителями Соединенного Королевства на пять лет. Задача палаты – законодательство и контроль над правительством.

Каждое заседание начинается с «часа вопросов», в течение которого депутаты задают вопросы министрам. Основная повестка дня – это обсуждении биллей и предложений. Билли и предложения, вносимые министрами от имени пра-

Вестминстерский дворец – место, где заседают палата лордов и палата общин

залог королеве Интересно, что на церемонии одного из парламентариев дают в «залог» королеве. Его держат в Букингемском дворце до ее возвращения для гарантии того, что королева вернется в свой дворец в целости и сохранности. Традиция пошла еще с тех времен, когда монархия и парламент ссорились между собой. Бывали дни, когда королевский двор действительно опасался, что королева может не вернуться с собрания.

вительства, относятся к категории правительственных дел. Те законы и предложения, которые вносятся отдельными депутатами от своего имени, называются делами частных членов (от Private Member). Наряду с этим существуют дела оппозиции. Время палаты подразделяется на правительственное, время частных членов и о п п о з и ц и и . О б ы ч н о 12 дней в сессию отводятся для рассмотрения законопроектов и 8 – для обсуждения предложений частных членов. 20 дней выделяется оппозиции. Остальные три четверти всего времени палаты принадлежат правительству. Проблема времени в палате является очен ь ос т рой не только из-за загруженности парламента, но и потому, что все законопроекты и предложения, которые парламент не успел рассмотреть во

№1, 2015 » 13

Парламенти світу » Англія

время одной сессии, считаются потерявшими силу. Все билли, не узаконенные во время предыдущей сессии, ставятся на рассмотрение снова. Спикер палаты общин – официальный лидер нижней палаты, который контролирует и направляет ежедневную работу ее 659 членов. Спикер представляет палату общин вне парламента при переговорах с палатой лордов, членами правительства и королевского двора. Он поддерживает порядок в зале заседания и вызывает членов палаты, которые хотят выступить. Спикер имеет право отменить или перенести заседание, а также, в случае намеренного нарушения правил, отстранить члена парламента от участия в работе на определенный период времени. Решение о том, нужно ли рассматривать частный билль или жалобу, – также его компетенция. Все выступления в палате общин обращены к спикеру. От него зависит, даст ли он слово депутату во время прений. Поскольку в палате общин не существует предварительной записи в прениях, депутат должен пос тарат ься обрат и т ь на себя внимание спикера – «поймать глаза спикера». Официальный язык парламента – английский, и выступления на других языках не допускаются. Годовой заработок членов палаты общин – 45 066 фунтов стерлингов (1 500 000 млн грн. – Прим. ред.). Также им разрешается тратить до 49 232 фунтов стерлингов в год на расходы на секретарей и исследования. Кроме того, парламентариям пола14 »

№1, 2015

гаются и ряд других дотаций, например, надбавка на содержание второго дома в Лондоне. Им выдаются бесплатные канцелярские товары, они не оплачивают услуги почты и звонки в пределах страны. Транспортные расходы также возмещают.

Частные интересы Весьма важным для британского парламента является вопрос о «частных интересах» членов парламента. Парламентарии поддерживают тесные отношения с группами давления и лоббистскими организациями. Правила парламента не исключают таких связей, но предусматривают необходимость сообщать палате о работе депутата для этих организаций и об оплате за нее. Еще в 1975 году палата общин установила обязательную регистрацию «интересов» депутатов. Это означает, что депутат обязан информировать палату о любом денежном интересе или иных материальных выгодах, которые он имеет и о которых можно подумать, что они оказывают влияние на его поведение, речи, голосование в парламенте. Перечень включает информацию об оплачиваемом посте директора или другом оплачиваемом месте работы; заявление о финансовой поддержке в качестве члена парламента; заграничной поездке в качестве члена парламента, если она не оплачивается лично или из государственных средств и т. д. Палата лордов – вторая палата Британского парламента. Члены палаты лордов (пэры) – высшие чины церкви,

Распределение верховные судьи. Они избиравремени ются из наиболее влиятельпарламента ных и могущественных пред-

120 дней время правительства

20 дней

время оппозиции

ставителей знати Великобритании. Многие получают это место. Так как члены верхней палаты не представляют электорат, они не обсуждают и не принимают решения по вопросам налогов и финансирования. Фактически их роль сводится к доработке и одобрению важных законов и постановлений, которые подает нижняя палата. Кроме того, отвергать, принятые нижней палатой законы, верхняя палата не может. Максимум – они могут отложить представление билля (предложение об издании нового закона) на одобрение королевой на один год.

Законодательная процедура

Каждый закон имеет форму билля, который должен 12 дней пройти через все стадии обзаконопроекты суждения, рассмотрения комитетом, изменения и приня8 дней тия, а также одобрения корообсуждение предложений левой. Затем билль становит-

и описываются другие меры, принятые правительством. Все билли, рассмотрение и принятие которых не было завершено, либо удаляются с обсуждения совсем, либо обсуждаются с самого начала в новой сессии работы парламента.

Голосование Проголосовать в английском парламенте инкогнито невозможно. Депутаты, голосующие «за» предложение или законопроект, собираются по правую руку от спикера, те, кто «против» – по левую. Они сообщают свое имя клерку, когда проходят мимо него. Результаты голосования объявляются спикером. Решения принимаются простым большинством голосов. В британском парламенте отсутствует требование квалифицированного большинства. Не существует также требования кворума. Если в голосовании принимает участие меньше 40 депутатов, то рассматриваемый вопрос переносится на следующее заседание. ся Законом и по умолчанию вступает в силу в день одобрения королевой. После третьего чтения в палате общин билль отправляют в палату лордов, где он проходит практически такие же стадии, что и в палате общин. Обе палаты должны прийти к единому варианту текста билля. Если лорды изменили билль, он отправляется на рассмотрение палате общин. А те могут согласиться или не согласиться с текстом. Если члены двух палат не могут прийти к единому решению, то к рассмо-

трению принимается вариант палаты общин. После этого билль отправляют королеве. Королева должна одобрить или отвергнуть билль. Последний раз билль отвергали в 1707 году, поэтому сейчас это просто формальность. Перед закрытием сессии от лица королевы зачитывается указ в присутствии членов обеих палат. Это означает, что парламент закрывается на определенный срок. В указе также узакониваются все билли, принятые за парламентскую сессию

Дворец Парламента построили в 1860 году

Бюджет День принятия бюджета – один из ключевых дней в работе парламента. Бюджет рассматривает налоговый план на следующий финансовый год, а также план государственных расходов на следующие три года. Разработка бюджета проходит в строжайшей тайне, которая раскрывается только в день официального прочтения бюджета в палате общин. До того информацию не публикуют даже СМИ – ее взять неоткуда. №1, 2015 » 15

Парламенти світу » Англія

Система парламентских организаторов Парламентские организаторы (whips) играют большую роль внутри парламента, особенно когда количество представителей правящей и оппозиционной партий почти равны. В их обязанности входит: оповещение членов палаты о грядущих обсуждениях и событиях в парламенте, передача мнений рядовых членов партии лидеру и сделать так, чтобы на важных обсуждениях и голосованиях было как можно больше парламентариев. Термин whip также обозначает внутрипарламентское расписание, которое получают все депутаты. События, подчеркнутые один раз, посещать необязательно, два раза – обязательно, три – жизненно необходимо. Если член партии не посещает обсуждения, подчеркнутые три раза, то это расценивается как восстание против партии и может быть наказано вплоть до исключения из нее. Главный парламентский организатор имеет официальный титул парламентского секретаря казначейства. Действующий главный организатор имеет 15 подчиненных.

Привилегии мандата Парламентские привилегии – это права, которыми обладает палата общин в целом и каждый депутат в отдельности. Это – свобода депутатов от ареста, свобода слова в парламенте, а также право доступа к королеве, которое принадлежит палате общин в целом.

16 »

№1, 2015

В парламенте существует цензура. Депутату запрещено высказывать недовольство о решении па латы, оскорблять корону. Депутата нельзя арестовывать в течение парламентской сессии и на протяжении 40 дней до ее начала и после ее окончания в связи с производс т вом по г ра ж да нском у делу. Исключение – уголовное производство.

Дань журналистам Деятельность парламента широко освещается прессой. Существует так называемая «галерея прессы», в которую входят парламентские корреспонденты газет. Сложилась особая система журналистского «лобби». В него включено около 100 журналистов. Их список составляется одним из клерков палаты по поручению спикера. Вход ящие в «лобби» журналисты имеют право доступа в холл для членов палаты, расположенный возле зала ее заседаний, куда обычная публика не допускается. Здесь происходят неофициальные встречи с членами палаты и министрами. Члены журналистского «лобби» систематически получают брифинги от помощников премьер-министра по связям с прессой. Они присутствуют на брифингах лидера палаты общин, лидера оппозиции, получают копии подготавливаемых правительством документов до их публикации.

Обязанности депутата по отношению к избирателям В Англии отсутствуют законодательные нормы, уста-

навливающие обязанности депутата по отношению к избирателям и его ответственность перед ними. Здесь провозглашается доктрина независимости депутата от избирателей. Считается, что депутат представляет всю нацию, а не отдельные группы избирателей. Также на депутате не лежит юридическая обязанность отчитываться перед избирателями. Не существует и института отзыва депутатов.

Альтинг (исл. Alþingi, «всеобщее собрание») – старейший парламент в мире. Впервые собрался в 930 году на юго-западе острова, около северного берега озера Тингвадлаватн, Исландия (ФОТО_КАРТА). Изначально альтинг был местом не только принятия законов, но и разрешения споров; законами занималась так называемая Логретта, состоявшая из жрецов. Принимать участие в альтинге имели право все свободные мужчины. В 1000 году на альтинге большинство высказалось за принятие христианства. Некоторые законы, принятые древним народным собранием, действуют в Исландии до сих пор. Например, лошадь, вывезенная за пределы острова, – пусть даже для выступления на чемпионате мира по конному спорту – не может вернуться назад. Так решили исландские парламентарии в 982 году, и отменять это правило никто не собирается. После объединения Исландии с Норвегией альтинг продолжал функционировать вплоть до 1799 года. Тогда он был заменен на специальный Верховный суд. С 1844 года альтинг восстановлен и заседает в Рейкьявике. С 1991 года это однопалатный парламент из 63 депутатов, которых выбирают в шести избирательных округах.

стиль життя

» дрес-код народного обранця

Парламентський дрес-код:

як одягаються нардепи В регламенті Верховної Ради відсутні будь-які норми чи застереження щодо форми одягу народних обранців. Це одна із причин, чому парламентарі все частіше демонструють не тільки відсутність стилю, але й повне ігнорування ділового етикету. Про найсерйозніші помилки українського законодавчого бомонду розповідала експерт з ділового етикету та дипломатичного протоколу, Президент Etiquette School Наталія Адаменко

П

Пані Наталю, чому так важливо дотримуватися ділового етикету чиновникам та державним службовцям?

На мою думку, правила поведінки – обов’язкові для всіх. Тим паче, якщо ми говоримо про правила поведінки людей, які вершать долі народу та держави. Для службовців такого рівня діє не етикет, а протокол, який є суворішим та потребує безумовного дотримання. Недотримання ними правил поведінки як мінімум є недалекоглядним. Адже електорат – люди, які так чи інакше, довіряють політикам чи не довіряють, роблять це виходячи з того, що вони бачать й чують від слуг народу. Ділова людина повинна пам’ятати, що дрес-код – його зобов’язання. №1, 2015 » 17

стиль життя

» дрес-код народного обранця

Як Ви вважаєте, наші депутати дотримуються ділового етикету?

Українських депутатів умовно можна поділити на декілька груп: 1. Ті, що ходять в костюмах від Zilli та Hugo Boss, що коштують як річний бюджет великої кількості наших громадян. Висока вартість костюму не є проявом стилю.

2. Ті, що ходять в камуфляжі. Ну який камуфляж в законодавчому органі?

3. Джинси та ковбойки – полюбляють вихідці із журналістики. Джинси – не є одягом ділової людини. В Європейському парламенті депутата не пустять на засідання в джинсах.

4. Можна виділити незначну групу тих, хто вдягається як треба, – чоловіки в костюмах, сорочках та краватках, якщо не звертати увагу на дороге взуття з крокодилової шкіри, запонок з діамантами та краваток за неймовірні гроші. Однак, такі депутати залишились у нас в меншості.

5. Ще одна – вишиванки під піджак. Вишиванка – національний одяг, який не вдягають під діловий піджак. Адже піджак – світський одяг, а вишиванка – національний. Така еклектика є недопустимою. Ми так гучно заявляємо, що йдемо в Європу. В якому європейському парламенті ми побачимо депутата, який ходить в національному костюмі?

Можливо, така форма одягу – це спосіб здаватися «людиною з народу»?

Намір депутата продемонструвати свою близькість з народом не допомагає. Ну, давайте повіримо, що він все-таки з народу. Я не впевнена, що простий українець приходить в офіс в джинсах. Якщо ми здійснимо екскурс в історію, то пригадаємо Леніна, який в руках тримав кепку, таку як у всіх робочих. Він кричав та махав нею й тим самим наближався до трудящих. Сталін, у свою чергу, носив воєнізований френч. Так своєю політикою він й доводив, що це не просто маска – це реалізація його натури. Хрущов у солом’янім брилі й вишиванці любив показатися на людях. Так сказати, ось подивіться який хлопець-друзяка, а ми то знаємо, що за акула він був. Відповідно, він одягом й маскувався. Існує золоте правило: «Стриманість – синонім змістовності». Стриманість в одязі – це синонім того, що тобі є що сказати. Коли депутат неголений, в джинсах, на грудях прикраси, а костюм за 20 тисяч доларів, то ні про яку стриманість не може бути й мови, а відповідно й про змістовність також.

Чи можете Ви назвати типові помилки дрес-коду депутатів?

Я вважаю, що чоловік повинен виглядати як чоловік. Типовими помилками є прикраси. Згадую випадки, коли

18 »

№1, 2015

парламентарі дозволяють собі показувати хрести чи рунічні знаки на шиї в розстібнутий комір сорочки. Для ділового стилю – це недопустимо. На чоловікові із прикрас можуть бути лише: обручка, годинник та, за окремими випадками, фамільний перстень. Коли я кажу про годинник, я маю на увазі простий стильний годинник, який не коштує неймовірних грошей. Якщо чоловік носить ланцюжок з ладанкою чи хрестиком, то це ніхто не повинен бачити. Особисто я бачила депутатів у браслетах. Діловий чоловік ніколи в житті цього собі не дозволить. Окремими прикрасами можуть бути ручка та окуляри. Друга типова помилка – зачіска. Я не розумію депутатів з хвостами – стрижка, коротка та охайна стрижка! Відносно нещодавно я помітила, що парламентарі носять триденну щетину. Взагалі-то, триденна щетина – одне із двох: або – символ трауру, або – дань моді. Так, безперечно, це модно. Але наші депутати – не мачо, не голівудські зірки. На мою думку, навіть вуса та борода є атрибутами більш творчих людей, а не ділових. Остання помилка – поведінка. Ні для кого не секрет, як поводять себе наші парламентарі в Раді. Не дивно, що серед електорату вони не викликають довіри.

Які поради Ви б дали жінкам-депутатам Верховної Ради України?

По-перше, жінка-депутат не має права допускати виходу в міні-спідниці. Існує «правило італійського міні» – це середина коліна. Спідниця може бути вище лише на палець. Що стосується декольте, то, як не дивно, декольте є більш допустимим, ніж міні-спідниця. Можна бути в дуже суворому англійському костюмі, гарного крою, але верхній ґудзик – розстібнути. Ґудзик – на рівні кісточки, а не середини живота, як ви розумієте. Такий

жест додає жіночності. Такий рівень – допустиме декольте для ділової жінки. Ні, звичайно, я не хочу, щоб ділові жінки виглядали як сірі мишки. Навпаки, я часто вживаю термін «жінка ділова». Залежить, що поставити на перше місце: жести, рухи, посмішку, жіночність ходи чи гарну поставу. Вміти бути стриманою – золоте правило етикету. Коко Шанель говорила: «Якщо ви сьогодні хочете розповісти про жінку, яку ви нещодавно зустріли і вона справила на вас неймовірне враження, та ви при цьому не пам’ятаєте в чому вона була одягнена, значить вона була одягнена правильно». Для жінки-депутата необов’язково обирати чорні, сірі, сині та коричневі тони. Безумовно, блуза та яскравий шарф можуть бути тим доповненням, тим нюансом, яким ви даєте зрозуміти, що ви, по-перше, дуже добре знайомі з модою, а по-друге, що ви – жінка. Ділова людина – завжди трохи консервативна. Жінка не має права виглядати як сторінка модного журналу. Гасло ділової леді – стиль, а не мода. Я вже не кажу про випадки, коли жінка-депутат демонструє колекції відомих брендів в той час, як частина країни просто не доїдає. Що стосується зачіски, то, хоч яким хорошим не було б ваше волосся, якщо воно нижче, ніж плечі – розпущеним воно бути не може. Уявіть собі ситуацію, коли ви нахиляєтеся до когось, щоб підказати певну річ, а волосся, в буквальному сенсі, падає на того, хто сидить. Це є недопустимим. Звичайно, що робити гульки чи заплітати коси необов’язково, але зібрати волосся з двох сторін на рівні вух – хороша альтернатива. Також хотілося б сказати про взуття. Висота підборів не може сягати 10–12 сантиметрів. Опти-

мальна висота – 6–7 сантиметрів. Також туфлі мають бути не на шпильці, а на стійкому каблуці. Окремої уваги заслуговує табу на відкриті босоніжки. Ділова жінка не має права носити босоніжки з відкритими пальцями, лише з відкритою п’яточкою.

Чи існує певний must have для українських депутаток?

Безпрограшний варіант для ділової жінки – біла блуза і темний низ. У будь-якої француженки, навіть бідної, в гардеробі з півдюжини білих блуз, одна з яких називається «шеміз’є». Мається на увазі блуза із тонкого батисту, мережива чи шифону – ошатна блуза. Взагалі, жінці своїм одягом можна дати зрозуміти багато речей. Колись про Мадлен Олбрайт, держсекретарку США, говорили, що її співрозмовник міг визначити, про що буде розмова, який характер вона носитиме, по одному елементу гардеробу – по брошці, яку Мадлен одягала на свій костюм. Іноді це був метелик або ж бджола. Такий вибір був пов’язаний з фразою, яку говорив Мухамед Алі перед боєм: «По рингу я літатиму як метелик, але жалитиму як бджола». Тому саме брошкою держсекретар США давала зрозуміти, що вона хоче сьогодні сказати своєму співрозмовнику. Решта – біла блуза, темні брюки, біла блуза та темна спідниця. Доречною буде яскрава хустинка, накинута на плечі. В такому випадку допускається більш яскравий макіяж та яскраві аксесуари. Я маю пораду – експериментуйте, дорогі мої! Одяг є рамкою, а картина – це ви, ваші думки, ваші очі, ваші слова! Про вас говорить не сумка Louis Vuitton, виставлена на огляд оточуючим, а те, про що ви говорите і як ви говорите.

дещо про дрес-код Дрес-код вперше запровадили в палаті лордів парламенту Англії. Зараз навіть в правилах записано, що парламентарі не можуть з’являтися в залі засідання в головних уборах, з орденами та нагородами, а також – в лицарських обладунках. Така норма існує ще з 1313 року й ні разу не змінювалась. Крім того, депутатам Великобританії заборонено приходити в футболках з написами. В Європарламенті костюм – обов’яз­ ковий елемент дрес-коду. Якщо ви прийдете без костюму – вас не пустять в зал засідань. Виключення

становлять лише засідання, присвячені розгляду соціальних питань – там можливо одягти Casual. В Росії діє не тільки дрес-код для депутатів Держдуми, але й для журналістів. В законодавстві вказаний термін «діловий стиль», а в поясненні він трактується як «класичний костюм, сорочка, брюки, спідниця, плаття та взуття». В парламенті Італії журналістам, які прийшли в неналежній формі, на вході видають піджаки. А екс-президент Франції Жак Ширак взагалі не давав слова журналістам без краватки.

У той же час у багатьох державах відвідувачі парламенту, а також депутати приходять на засідання в національному одязі. В країнах Перської затоки парламентарії засідають у традиційних довгих шатах. У Ліберії чиновники носять виключно національний одяг, а в парламенті Єгипту носять усе – від костюмів-трійок до бедуїнських халатів й хіджабів. Жінки в парламенті Індії, Бангладешу, Пакистану люблять носити сарі. Цікаво, що в японському парламенті чоловіки одягаються виключно в костюми, а от жінки можуть носити кімоно. №1, 2015 » 19

Політтехнології

» як перемогти на місцевих виборах

«Местные выборы - 2015 – репетиция оркестра» Анне Голембиовская – политтехнолог, независимый политический консультант, рассказала о предстоящих местных выборах и о том, какими качествами должен обладать кандидат, претендующий на победу

А

нне, что особенного в законе «О местных выборах», который приняла Верховная Рада?

Принципиально важное отличие нового закона «О местных выборах» – кандидаты не могут быть самовыдвиженцами: они могут баллотироваться исключительно от партии. Это новшество обязывает всех кандидатов, не обладавших желанием выдвигаться от партии, в срочном порядке сформулировать и огласить свои партийные предпочтения. В итоге происходит популяризация такого явления, как «покупка» кандидатами благосклонности рейтинговых политических сил – одобрения баллотироваться от них.

Кто, по Вашим прогнозам, будет мэром Киева? Есть определенный рейтинг претендентов на эту позицию. Я не вижу в нем сильного лидера, за которого захотела бы агитировать. В рамках сегодняшней предвыборной кампании я как политический технолог не веду кандидатов, претендующих на мэрское кресло. Причина в том, что мои кандидаты – профильные специалисты, которые в перспективе могут занять этот пост более чисто, чем в борьбе, которая происходит сейчас. На мой взгляд, победитель будет определяться исключительно вторым туром. Могу дать вероятность 90%, что действующий мэр Виталий Кличко не займет эту должность повторно.

Много ли политических новичков сейчас баллотируются в мэры и депутаты?

Да, желающих проявить свои политические амбиции в кресле мэра или депутата местного совета крайне 20 »

№1, 2015

много. Но новый закон «О местных выборах» исключает возможность для новых игроков на политическом поле пройти первую часть своего политического пути самостоятельно, без привязки к определенной партии. По сути, кандидаты вынуждены отдаваться в «политическое рабство» к партиям: менять стратегию и программу, вкладывать собственные средства в партийный бюджет. А для кандидатов, не обладающих достаточным бюджетом для проведения предвыборной кампании, новый закон практически захлопывает двери в политику. Можно много говорить о плюсах и минусах нового закона, но факт остается фактом – его принятие крайне обострило жестокость и продажность политической системы Украины. Многие политические эксперты, которые консультировали те или иные партии и имели сильные базовые позиции баллотироваться в Киевгорсовет, Киевоблсовет, столкнулись с недостатком ресурсов, с внутриклановой борьбой в своих партиях и в итоге не будут баллотироваться в этом году. Это несправедливо, так как в политику зашли бы профессионалы, знающие свою внутрипартийную систему координат и структуру управления государством. Мой коллега, политический эксперт, недавно высказал тезис – «Порошенко – это президент войны». Насколько мне известно, сразу после этого ему поступило предложение работать с командой Порошенко и баллотироваться от «Солидарности». Это доказывает тезис: интересен тот, кто высказывает свою экспертную, пусть и радикальную позицию. Такой кандидат может быть более востребован и интересен партии, нежели тот, кто много лет де-

монстрировал свою партийную преданность и стабильную политическую позицию.

О чем говорит намерение депутатов запретить политическую рекламу? Чем это грозит новичкам?

Каждое появление политика на людях, его выступление, любой видеоролик с его участием – это пиар. Запретить этот процесс невозможно. Считаю, что намерения о запрете политической рекламы – это лишь попытки рейтинговых политических партий законсервировать свои позиции и заблокировать путь роста своим «свежим» конкурентам.

А если примут этот закон, начинающие кандидаты «пролетят»?

Нет, просто будет изменен формат. Политическая реклама будет называться социальной рекламой, в которой не будет фигурировать фамилия кандидата и название партии. Принятие подобного закона лишь повлечет ликвидацию остатков здоровой политической конкуренции.

(р)

Я искренне желаю всем политическим технологам на этих выборах показать европейские и мировые стандарты качества проведения избирательных кампаний. Это технологии, которые базируются на реальном улучшении качества жизни избирателей. Это не раздача гречки, а установка центров социальной помощи, архитектурно-ландшафтное оформление парков, проведение социально-психологической реформы не на уровне законодательства, а на уровне сознания избирателей. На мой взгляд, самое слабое место кандидатов – это слабохарактерность. Я не знаю ни одного политика, который хотел бы взять себе в команду слабого характером, пусть и бесконечно партийно преданного человека. Я не знаю ни одного гражданина, который хотел бы отдать свой голос кандидату, не устоявшемуся как личность и не воспитавшему в себе волевой характер. Политические победы должны принадлежать профессиональным управленцам, аналитикам, экспертам, технократам. Но все эти черты в политике ничего не значат без силы духа, воли и упорства. Лишь сильные характером смогут изменить ход украинской политической истории.

Політтехнології

» як перемогти на місцевих виборах

10 тезисов о местных выборах от Анне Голембиовской: 205-й округ в Чернигове был репетицией осенних выборов. В июле 205-й округ был репетицией всех грязных технологий, которые будут применены на выборах 25 октября. Результаты по довыборам в парламент по Чернигову должны были показать, как электорат принимает или отторгает те или иные технологии. Избиратели не забыли принцип, когда-то произнесенный Тимошенко: «Берите все, но голосуйте правильно». Выбор большинства избирателей, исходя из результатов, касался не того кандидата, который активно раздавал продуктовые наборы, а его конкурента.

1

Выборы осени 2015 года будут самыми грязными, тяжелыми и социально несправедливыми за всю историю Украины. Впервые будет использован абсолютно новый этап фальсификации результатов. В связи с принятием нового закона «Оместных выборах» появилась норма о новой системе подсчета голосов. Победителем может стать не тот кандидат, который получил наибольшее количество голосов, а тот, который по общему рейтингу партии получает более выигрышную позицию. Таким образом люди не получают абсолютно никакой гарантии, что тот кандидат, за которого они голосуют, имеет больше шансов выиграть.

2

Общество не ориентируется в нормах нового закона «О местных выборах». Многие кандидаты, их команды, действующие политики, общественники, государственные чиновники еще не углубились и не изучили досконально основные изменения, позиции нового закона. То же самое можно сказать о всей общественности Украины – для многих избирателей новый закон сложен и непонятен. Этот тезис, увы, существенно расширяет поле для политических

3

22 »

№1, 2015

спекуляций и фальсификаций на выборах. О социальном восприятии процесса выборов избирателями. На мой взгляд, мы подошли к тому моменту, когда понятие фальсификации приобретает новый смысл. Если ранее политики агитировали голосовать «за», то теперь агитируют фальсифицировать «за».

4

О влиянии войны в стране на качество избирательных кампаний. Война, которая происходит на сегодняшний день в Украине, – это непрофессиональная война. Поэтому, говорить о том что выборы пройдут профессионально, – априори невозможно. Большинство технологий, которые будут использоваться партиями и кандидатами на грядущих выборах, будут достаточно низкокачественными, хаотичными и непрофессиональными.

5

Пройдут ли выборы на территории, не подконтрольной Украине? На мой взгляд, острота данного вопроса упирается не только в факт, пройдут ли выборы на территории, не подконтрольной Украине, но и в два вопроса: по какому законодательству они могут пройти и признает ли их украинское правительство. На мой взгляд, сейчас не существует единого нормативно-правового акта, который можно взять за базу или качественный аналог для разработки закона о проведения выборов на территории, не подконтрольной Украине. Что касается признания результатов этих выборов, то, по моему прогнозу, украинское правительство признает их только в том случае, если эти результаты будут выгодны.

6

О минусах крайне сжатых сроков предвыборной кампании. Если говорить о мировой практике – в разных странах избирательные кампании могут

7

длиться год и даже дольше. Кампания накануне местных выборов в октябре будет по сути длиться месяц – это крайне маленький срок, выгодный только рейтинговым политическим партиям Украины. Совпадение по датам избирательной кампании и назначения нового правительства. Арсений Яценюк анонсировал на сентябрь представление нового состава правительства. На мой взгляд, такая накладка по датам с апофеозом предвыборной кампании вполне может быть умышленной и свидетельствовать о новом витке политических торгов.

8

Вероятный раскол парламентской коалиции и его влияние на местные выборы. По моим оценкам, постепенный раскол коалиции происходит на протяжении последнего года. Более того, многие фракции демонстрируют признаки природного или искусственного внутрифракционного раскола. Это свидетельствует о новой волне перестановки сил в украинском парламенте и о привлекательности депутатства на местном уровне как инструменте политического влияния для партий, продвигающих свои интересы на парламентском уровне.

9

Местные выборы – 2015 – репетиция большого политического оркестра. Считаю, что досрочные парламентские выборы пройдут осенью 2016 года, и местные выборы 25 октября 2015 года – это большая репетиция одного политического оркестра, гала-концерт которого пройдет следующей осенью. И то, кто будет им дирижировать, кто будет на позициях первой и второй скрипки – зависит от всех участников политической системы Украины и далеко не в последнюю очередь от итогов грядущих местных выборов.

10

«Завдання просте – створити парламент»

Про коаліційну угоду, роботу на радіо та політичну кар’єру як тимчасове явище в житті професійного лікаря-психоаналітика говорили з лідером фракції «Самопоміч» у ВР Олегом Березюком

О

Олеже Романовичу, пам’ятаєте свій перший день в Раді? Яким він був?

Вперше я переступив поріг Верховної Ради в день, коли засідала перша рада по створенню коаліції. Були присутні представники ще двох фракцій, тепер вже великих фракцій. Ми сказали: «Давайте створювати базу для коаліційної угоди». Вони кажуть: «Ну, хорошо, вы здесь пишите, а там наверху все решат» – мовою оригіналу. Ми запитали – де той верх? Якщо наверху все вирішують, то ми підемо наверх і там будемо вирішувати. Насправді верх у законодавчої влади країни – народний депутат України і його фракція. Верху більше немає. Ми запропонували нашим колегам спуститися з їхнього верху на наш верх і працювати. Цей опір тривав деньдругий, але потім до мене підійшов один з депутатів, який був депутатом трьох чи чотирьох скли24 »

№1, 2015

кань, і сказав: «Дякуємо Вам, ви створили таку атмосферу, яка була у 1994–1996 роках». А 1994–1996 роки – це був справжній, потужний, ініціальний вибух творчої парламентської енергії. Після того, як парламент створився, пропрацював у Верховній Раді. Пам’ятаєте? Конституція! Зароджувався парламентаризм та базові парламентські документи. І так само почалася наша робота. З очікування і тривоги. Але потім стало легше тому, що ми побачили, що парламенту немає і треба de novo його творити. Стало сумно, що управління державою як такого немає: непрофесійність, невігластво, тільки окремі люди, які на своїх плечах тримають цілі відомства.

Що для Вас політика?

Це моя метаморфоза за пару місяців. З юності, з професійного віку, політика для мене – щось таке гидотне і недобре. Але так Бог і люди завели, що я почав разом з друзями думати про розвиток міста, в якому ми живемо. Мається на увазі Львів. Працюючи в міс-

Інтерв'ю

» вперше в парламенті

ті, маючи певні успіхи і поразки, ми зрозуміли одну дуже важливу річ: політичний процес є частиною побудови суспільства, є інструментом і носієм ідеології. А без ідеології суспільство не розвивається. Без ідеї – куди йти, що досягати – суспільство не розвивається. Це третя і найважливіша частина розвитку будьякого суспільства. Перше – це, безсумнівно, базове, це матерія: гроші, людські і матеріальні ресурси. Друге – це процес: правила, закони, когніція, пам’ять, людські відносини. А третя частина, яка веде першу і другу, – закони, які створюються на базі ідеї та ідеології. Якщо цієї частини немає – суспільство не розвивається. Політика, в моїй уяві, – це метаморфоза від непотребу, від низості, від зневаги, навіть до усвідомлення важливості цієї професії для розвитку суспільства. Зараз у нас дуже багато минулих проекцій. Так само як я колись думав про політиків, зараз думають про мене інші люди. Я несу цей хрест. Це треба усвідомлювати і мучитися із тим.

Яким, на Вашу думку, має бути парламентар?

Політик і політика – це є метафізична професія, якої не можна навчитися в університеті. Політик повинен мати базову освіту, досвід управління, комунікації з людьми, бути зрілою по досвіду і по віку людиною. Вважаю, що парламентарем мала би бути людина, яка має не менше 45 років від народження. Чому 45? Тому що після 40 починається процес народження мудрості. Коли людина починає слабнути фізично, вона починає мудріти. І десь до 45 років цей процес консолідується – починаєш думати вже як аналітик, порівнювати речі. Молодість – це прекрасно. Але парламентар – це людина, яка має зважувати між особистим, суспільним, між минулим і завтрашнім. Це дуже важливо.

Яке завдання перед собою ставите як народний депутат?

Завдання просте – створити парламент. Як інструмент, як інституцію. Створити інструмент парламентської традиції, знайти цю традицію в 1990-х роках, перенести її, розвинути, дослідити. Це дуже важливо. Друга задача – створити якісну роботу фракцій, що ми успішно робимо з колегами на сьогоднішній день. Бо фракція – єдиний інструмент роботи в парламенті. Народний депутат – основа роботи, але фракція – єдиний інструмент. З якісною груповою роботою цього інструменту – бо це виключно групова робота – парламент автоматично працює правильно. Ми як «Самопоміч» зараз важко працюємо над виробленням групової роботи, групового мислення. Знаєте, як у нас на заході кажуть: «Що двоє, то не єдин». Що два, то не один. І ми починаємо розуміти, що справді мислити разом важко, але рішення буде якіснішим, чим ти це зробиш один.

Наступна найважливіша функція парламенту – творення законів. Якісний закон твориться на базі пізнання суспільних процесів. Тому ще одна функція парламенту – представницька функція. Парламентар має вивчати і відчувати суспільні відносини, описувати їх в законі і давати шанс для розвитку. Це непросто. Закон є консервативним матеріалом. Створення якісної законодавчої бази є основою нашої діяльності на базі знань того, що робиться в суспільстві. І тут є декілька важливих моментів, які ми собі ставимо в пріоритет. Це децентралізація. Влада, гроші, повноваження повинні піти на найнижчі гілки управління: в село, місто, громаду тому, що там лежить основа суспільних відносин. Це раз. Друге – енергетична галузь країни. Це її золото, це її ресурси. Вона зараз повністю вульгарно монополізована. Там вимиваються мільярди гривень протягом одного дня, які служать не суспільству, а декільком особам. Це руйнує державу. Тому прийняття пакета дуже важливих світоглядних законів в галузі енергетики є для нас пріоритетом. Третє – це дерегуляція. Це бізнес. В цей дерегулятивний процес включається і фіскальна регуляція. Ми примусили уряд прийняти закон про зниження податку на ЄСВ – єдиного соціального внеску. І ми відчули, що підприємець зрозумів це і почав платити. Четверта річ – контролююча функція як парламенту, так і держави. Вона зруйнована. Вщент. Правоохоронні органи, прокуратура – це все є радянський, капіталізований, корупційний світ, який зовсім не виконує своєї контролюючої функції. Можливо, ви спостерігали нашу боротьбу за те, щоб не відтерміновувати реформу прокуратури? Хочеться, щоб прокуратура залишилася на рівні 1936 року. Ми багато не розказуємо, хочемо, щоб люди мали хоч якусь надію на цю владу. Наприклад, зараз йде потужна дискусія щодо закону про національну поліцію. Але вона йде внутрішньо. Ми дискутуємо всередині і, сподіваюся, вийдемо на якісний результат. Хочемо абсолютно змінити Рахункову палату. Вона не виконує своєї контролюючої, якісної функції на сьогоднішній день. Такі першочергові задачі.

Як Ваша родина ставиться до Вашої політичної діяльності?

Беззастережно підтримують. Куди діватися? Було прийняте таке рішення. Я, чесно кажучи, не збирався в депутати. Я був 28-м в списку. Знав, що ми переможемо, тільки не думав, що 28-й номер пройде. І коли настав час вирішувати, старший син мені сказав: «Знаєш, а в тебе немає іншого вибору, тебе вибрали». Я був дуже здивований цим. Дуже сумую за ними, коли я в Києві. Коли приїжджаю додому – вони всі горнуться, щоб хоч поговорити. Родина – це найважливіша річ в моєму житті. №1, 2015 » 25

Інтерв'ю

» вперше в парламенті

Чому вчите синів, які поради даєте?

Я прихильний до філософської концепції обмеження. Коли є обмеження – людина краще розвивається. Вона включає свій розум.

В чому ці обмеження?

В усьому. Якщо ти хочеш витратити на щось, то перед тим мусиш знайти що витрачати. Це перепона. Коли дитина хоче піти в кіно, вона мусить знати, за які гроші вона туди піде. Без сумніву, джерелом грошей дитини є батьки. Але це не просто так. Ти маєш піти в кіно, як результат праці: чи це в школі, чи вдома. Але це не доводиться до абсурду – підеш в кіно, коли позамітаєш подвір’я. Ні. Це вже шантаж. Або інший приклад. Всі мають в школі Iphone. Який він там є? Я ним не користуюся. Для чого потрібен телефон? Для комунікації. Достатньо для комунікації простішого телефону? Абсолютно. Або зараз молодший син в першому класі, і всі його однокласники мають телефони. В першому класі я не бачу сенсу в телефоні. Є телефон вчителя, директора – все в порядку. І воно, знаєте, проходить.

Не ображаються, розуміють?

З дітьми треба говорити, пояснювати. Тепер їм ще важче, їхній тато – публічна особа. Деколи вчителі задають їм абсолютно некоректні запитання. Мене треба питати, а запитують їх. Але я за них гордий тому, що вони правильно відповідають. Вони кажуть – спитайте мого тата. Для мене це важливо. Діти публічного політика і родина публічного політика, без сумніву, під ударом і страждають. Така ціна, і тут треба уважно до цього ставитися як самому політику, так і людям.

Найцінніша порада, яку давали Ваші батьки?

Я дякую і вітчимові, і батькові. Мій батько помер, ми не жили з ним, але він вчив мене бути його другом і партнером. Мама як мама, завжди любила, захищала, дозволяла. А батько вчив мене ставитися чесно до себе. Це починалося з оцінок. Наприклад, отримав двійку. Значить, є якась причина на цю двійку: не допрацював, забув. Не треба її ховати. Треба разом подумати, чому так? І для того є батько, щоб пояснити, що так буває, що, можливо, це саме моя вина. З першого чи з другого класу я пам’ятаю, що було декілька таких конфліктів, але вони завжди закінчувались поясненнями. Я дуже йому вдячний за це. А батьки, прості нормальні батьки, які давали те, що могли. Я був вдячний їм за те, що вони купили мені квиток Москва – Чікаго. Він був дуже дорогий, його було важко дістати. Тоді ще не літали літаки з України в Америку, а вони мені купили квиток. Я залишився в Америці, почав вчитися, а потім, вже коли повертався, був фантастичний літак Нью-Йорк – Івано-Франківськ.

26 »

№1, 2015

Чому саме цей університет? Чому США?

Це доля трохи. Чікаго – дуже гарне місто, я його дуже полюбив. Сам заробляв на навчання. Працював на декількох роботах. Потім мав в університеті дуже добру роботу – високооплачувану. Навіть не вірив, що я її отримав. Почав працювати з третього курсу. Мене побачив професор і запропонував мені роботу. Але я все одно повернувся в Україну тому, що ніколи не планував жити в Америці. Я дуже люблю цю країну, вона дуже класна, вона дає можливості людям, але я ніколи не планував і не планую там жити.

Діти будуть навчатися в Україні?

Це від них залежить. Я роблю все для того, щоб вони мали університет порівняння. Я вважаю, що в Україні немає вищої освіти. Sorry, всім професорам, які це почитають. Немає. Є добрі викладачі. Але системи вищої освіти немає. Якщо б я не вчився за кордоном, то не знав би, що таке студентське життя. Студентське життя – це не гуртожиток і не День студента. Студентське життя – це цікава професійна діяльність, яку поважають викладачі. Це так зворушливо, коли ти написав текст на півтори сторінки і його читають, виправляють, пишуть рецензії. Поважають тебе. Тому я хотів би, щоб мої діти це пізнали, але як це буде – питання. Старшому синові кажу: пиши, шукай. Не просто «я хочу, це дуже класно», але подумай «чи я можу»? Ми з дружиною робимо все для того, щоб вони вчили принаймні дві мови.

Ваша дружина, яка вона? Які її найкращі якості?

Мудра, дуже добра господиня, дуже добре і смачно готує. Коли ми десь їмо в гостях чи в ресторані і їй подобається якась зупа – вона бере на смак, і вже завтра варить цю зупу один в один. Навіть не питається ніколи, що там. То дуже цікаво. Вона сама не знає, як це робить.

Навчалася професійно?

Ні. Моя дружина – добрий лікар, дуже добрий психіатр, психотерапевт. Дбаюча мама. Хоча вона така сама жінка, як ви всі, і нормально керує сім’єю (сміється). А куди ж? Галицька жінка.

Скільки років ви разом?

Це моя друга дружина, ми разом вже 11 років.

Олеже Романовичу, як Ви потрапили на радіо?

Це доля. Я навчався в четвортому класі, мене на вулиці побачив редактор дитячої програми львівського телебачення – я її не знав – і запропонував вести дитячу програму. Це був 1983-й чи 1982-й. Радянський Союз у розпалі. Програма виходила у прямому ефірі, 50 хвилин. Тоді ще записів не було. І я вів з четвертого класу програму спочатку раз на квартал, потім – кожен місяць. Це мене багатьом речам навчило. Ніколи не думав бути журналістом, але потім поїхав в Америку і мені дуже сподобалися ток-шоу на радіо в НьюЙорку. Глибокі, класні, цікаві. Я приїхав в Україну в 1996 році. Коли виїжджав з України, fm-ок ще не було. Приїхав – вже з’явилися fm-ки. Я йшов по вулиці і побачив вивіску «Радіо Люкс». Зайшов і сказав, що їм бракує на радіо ток-шоу. Запропонував їм дискусійно-психологічну програму «Давайте поговоримо». І так 10 років пропрацював на радіо. Я думав, цей формат зачепиться, але, на превеликий жаль, до сьогоднішнього дня в Україні так і немає ток-шоу. Є, але це не ток-шоу. Формат є скучним, немає драйву, пізнання. Я поки що не можу ні за одне ток-шоу так зачепитися, як за Нью-Йоркські. Думаю, що не виросли ще ведучі. Бо це треба бути вже старим, щоб вести ток-шоу. Сміливо, цікаво, знати багато.

Чому не продовжуєте свою діяльність?

часова річ, і коли ти почуваєш себе тут тимчасово, то ти щасливий. Я себе відчуваю тимчасово тому, що я маю куди йти. Це дуже важливо. Чому в політики мають приходити професійні люди? Для них політика не має бути метою професійної реалізації. Робота, яку я зараз маю, і робота заступника Андрія Івановича Садового раніше – це найцікавіша і найважча робота, яку я коли-небудь мав. Але вона є тимчасовою. Вона є виборною. Якщо мене виберуть наступного разу і я прийму рішення йти – так, це буде наступний етап. Але він точно закінчиться. А лікарем я буду завжди.

А як з точки зору лікаря Ви оцінюєте нинішній парламент?

«Нет, этой провокации не будет» (сміється). Я не маю права ставити діагноз. Не буду оцінювати лікарською діяльністю політичну і навпаки.

Яку літературу читаєте? Що рекомендуєте?

Політику читати дуже важко, але треба себе заставляти. Зараз я читаю книгу, яку написав мій товариш, – «Українські історії» називається. Він сам лікар, викладач. Дуже цікавий погляд простої людини на історію України. Перед тим я читав, вже другий раз, і дуже вам рекомендую книгу, яка називається «Антихрупкость», автора Нассіма Талєба. Він написав «Чорного лебедя». А це вже його нова книжка, і вона ще геніальніша. Інструкція до життя в ХХІ сторіччі.

Досвід якої країни вважаєте правильним за-

Це забирає багато часу. Щоб підготувати півтора- стосувати в нашій країні? годинну програму треба попраМи мусимо будувати свою країцювати. Навіть не стільки пону. У нас так багато цінностей, працювати, скільки подумати, ми такі багаті, такі класні, такі походити. Придумати так, щоб розумні. Єдине, чого у нас нети першим реченням зачепив має, – досвіду управління собою слухачів і ніхто не виключив. як державою. Але ми маємо Це школа, це наука. Я мрію потільки 24 роки. Я дуже люблю Завдання просте – вернутися на радіо-ток-шоу. багато країн. Я закоханий створити парламент. Як закінчу цю богодєльню, дув Лондон, люблю Барселону, ЧіЯк інструмент, як інсти- каго, Цюріх. Швейцарія – дуже маю, що попрацюю ще на радіо. гарна країна, проста. Там немає туцію. Створити інТобто це не надовго? Я дуніякого гламуру, там «село без струмент парламентмала, це вже обраний шлях сільради», образно кажучи. політика. Але ця простота є вишуканою ської традиції, знайти Слухайте, політична кар’єра є і функціональною. Місцеве сацю традицію в 1990-х ро- моврядування, знаєте, де найтимчасовою. Це треба всім зрозуміти, і тоді всім стане добре. краще розвинуте? В Швейцарії. ках, перенести її, розвиВон а, по -перше, з а леж и т ь З 1248 року. Перші кантони існунути, дослідити. Це дуже ють на тих самих умовах, що зане тільки від тебе. Від тебе, звичайно, від твоєї праці, але залераз. Досвід їхньої самоврядної важливо. Друга задача – жить від людей, від конь’юктури структури є неймовірним. Хостворити якісну політичного процесу, залежить четься бути в Україні, як в від суспільних процесів. Це тимШвейцарії. роботу фракцій №1, 2015 » 27

[ цитата ]

Журналісти «Грушевського, 5» в кожному інтерв’ю з народними обранцями та світовими політиками задавали їм одне й те ж питання:

«Ваші враження, коли Ви вперше потрапили в український парламент?» ось що вони на це відповідали Наталія Веселова «Самопоміч», депутат VIII скликання

«На самом деле не было какого-то трепета, что я зашла в Верховную Раду. Удивило, что она была намного меньше, чем я себе представляла. Честно, у меня было ощущение, что я пришла к себе в исполком. Только чуть побольше, чуть побольше мрамора»

Руслан Демчак БПП, депутат VIII VIII скликання

«Я довго до цього йшов. Перше враження, коли приймали при­сягу, емоційне – захоплювало подих…»

Николай Катеринчук екс-депутат чотирьох скликань

«Я тогда выиграл выборы в мажоритарном округе, был самовыдвиженцем, вошел – и не знал, куда мне садиться: не было моего места, не было таблички с фамилией. Затем ко мне подходит Роман Бессмертный (голова фракции «Наша Украина» на тот момент), спрашивает, что я ищу? Говорю: «Ищу, где тут садят независимых?» Он говорит: «Зачем тебе быть независимым? Хочешь быть «бессмертным» депутатом – тогда иди в нашу фракцию». Так я и вошел во фракцию В. Ющенко»

Вадим Рабінович

партія «Опозиційний Блок», депутат VIII скликання «Меня все время предупреждали, что здесь плохая аура. А мне – нормально. Меня это сильно удивило»

28 »

№1, 2015

Віталій Купрій

позафракційний, депутат VIII скликання «Який маленький кабінет! Як тут працювати?»

Ольга Белькова

БПП, депутат двох скликань «Меня удивило отсутствие антагонизма между партиями, в который я истинно верила. Были реальные драки, не постановочные – с накалом страстей, с разорванными рубашками, Нестор Иванович рукава отрывал – все Яніка Мерило так по-живому было, что я чувстворадник мера Львова вала настоящий панический Віктор Романюк животный страх» «Какая-то закрытая паранойя. Это было об«Народний Фронт», щественное слушание по информационным депутат VIII скликання технологиям. Я пришла, понятное дело, – «Законсервованість системи. Я проходив практику иностранка. Меня же просто так у Верховній Раді в 1996 році, будучи студентом. Проне пустят в парламент, мне нужно йшло 15 років. Був вражений, що взагалі нічого тонну пропусков оформить» не змінилося. Верховна Рада, державні органи, так і залишились уособленням Радянського Союзу. Мені здається, у Верховній Раді за цей час змінилися тільки килимові доріжки»

Оксана Продан «БПП», депутат VIII скликання

Олег Березюк

«Самопоміч», депутат VIII скликання «Точно не знав людей, які тут працюють. Совдепія вразила. В архітектурі і в дусі»

«Было два первых раза: в 2010 году, когда я вошла в Верховную Раду Украины вместе с другими организаторами Налогового Майдана, и в 2012 году, когда я вошла “под купол” уже народным депутатом. Оба раза была вера в то, что смогу изменить законы, а, соответственно, и страну, к лучшему»

Борис Філатов позафракційний «У меня не было по этому поводу ни больших иллюзий, ни разочарований, ни какого-то восхищения. Переступил порог – и переступил. У меня каждый раз в жизни открывается какая-то новая дверь, и я не могу сказать, что за ней вижу что-то такое мне неподвластное или непонятное»

Володимир Пилипенко екс-депутат

«Перше, що здивувало, – більшість депутатів у сесійній залі сидять і займаються своїми справами. Під час виступів нардепів їх просто ніхто не слухає! Для мене це було одним із перших найсильніших вражень»

Оксана Юринець

«БПП», депутат VIII скликання «На Грушевського мене вразила закостенілість така, закоренілість, совдепія. Щоб зайти – треба купу перепусток, купу фейсконтролів. Це було трошки так для мене дивно. Я розумію, що є ще ситуація при війні, але, наскільки мені відомо, все це було і з війною в країні, і без. Так було завжди»

№1, 2015 » 29

історія

» будинок верховної ради

30 »

№1, 2015

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

ТАМ, ДЕ НАРОДЖУЄТЬСЯ ІСТОРІЯ Кожного дня повз головну будівлю України проходять сотні людей. Вони роблять фото на пам’ять, роздивляються архітектуру, телефонують друзям та рідним, діляться враженнями, біля якого історичного місця знаходяться. Стінам, в котрих твориться і продовжується історія незалежної України, десятки років. До першого випуску журналу редакція публікує найцікавіші факти про будинок Верховної Ради на Грушевського, 5

№1, 2015 » 31

81 рік тому Україна прокинулася з новою столицею Червень, ранок 1934-го. На центральний київський вокзал з Харкова прибуває «урядовий» потяг. Близько 7 тисяч чиновників з сім’ями переїздять до Києва. Столиця України тепер тут. На пероні потяг зустрічають парадом та 101 гарматним залпом. Урочистості прокотилися всім містом. В той день кияни зустрічали гостей.

32 »

№1, 2015

ІСТОРІЯ

» будинок верховної ради

№1, 2015 » 33

Нова столиця була не зовсім готова до переїзду. Для того, щоб розселити 7 тисяч чиновників, потрібно було близько 3 тисяч квартир. Вільних приміщень в столиці не було. Київ лихоманило – у газетах про переїзд майже нічого не пишуть. Містом ширяться чутки про примусове виселення з квартир. За п’ять місяців до переїзду столиці Сталін розпоряджається провести таємну операцію і наказує терміново вирішити так зване «квартирне питання». Секретар ЦК КП(б)У Павло Постишев пише листа керівнику Головного Політичного Управління України Всеволоду Балицькому: «Вывезти из Киева ряд вузов, семьи арестованных контрреволюционистов, националистов вывезти за пределы Украины, на север! С работы членов семей арестованных нужно немедленно снять! С учебы – тоже! ПОВТОРЯЮ, надо как можно скорее выселить семьи из Украины, также всех тех, кто с ними жил. Хотя, может, на последних– фактический материал пока и не имеется, но,несомненно, это одна шайка. Это не только мое личное мнение»

Для того, аби збудувати український парламент, оголосили архітектурний конкурс «Сесійний Будинок». Він був закритим – участь прийняли всього чотири архітектори: В. Риков, В. Заболотний, С. Григорьєв та Я. Штейнберг. Всі проекти затверджувала головна комісія. У Григорьєва будинок був більше схожий на будівлю цирку, Штейн­берг не спроектував фойє, у Рикова було замало урочистості. Заболотний же отримав «відмінно» і декілька вказівок доопрацювань. Саме за його проектом побудована Верховна Рада України. В 1941 році він отримує за Сесійний Будинок 100 тисяч рублів премії від Сталіна. Са­ме так тривалий час називали і будівлю.

Секретарь ЦК КП(б)У П.П.Постышев

За декілька місяців з Києва перенесли 15 навчальних закладів, а три – ліквідували взагалі. І це тільки під час першої хвилі переїзду. Однак це не вирішило «квартирне питання» повністю. Урядових будівель вкрай не вистачало. Саме тоді затверджується генеральний план по забудові Києва. Згідно цього плану, в період з 1934-го по 1939-й були збудовані приміщення нинішньої Адміністрації президента, Кабінету міністрів, Міністерства зовнішніх справ, та будівлю Верховної Ради.

34 »

№1, 2015

Кольори, в яких виконаний парламент, – світлі пастельні, сірі та голубі. Заболотний любив малювати

старі українські мазанки. В проекті парламенту він хотів втілити стародавню, затишну, побілену сільську хату, в яку б хотілося зайти і порадитися. Сті н и Ра д и оздоблені наліпкою українських колосків. Колони виконані із білого мрамору, узори декоровані сусальним золотом та платиною.

ІСТОРІЯ

» будинок верховної ради

Цікаво, що вперше в будинку на Грушевського, 5 зібралися радянські письменники. Перша ж політична сесія пройшла в будинку Івана Франка. В Раді пройшла друга – 26 липня 1939 року.

В фойє на стелі зображена картина «Квітуча соціалістична Україна». На ній залишилась радянська символіка. Депутати піднімали питання, щоб прибрати панно взагалі. Але для того, аби щось змінити в архітектурі будинку – потрібне рішення депутатів. Вони всього двічі втручалися в архітектуру – коли прибрали радянську символіку із сесійної зали та замінили герб на фасаді на український тризуб.

№1, 2015 » 35

В сесійній залі присягали на вірність всі президенти незалежної України. Зараз для президента – окреме крісло. Сьогодні Леонід Кравчук в спогадах в інтер­ в’ю згадує, що коли він приймав присягу, президентського крісла не існувало взагалі. Йому просто запропонували сидіти на стільці. В президентському кріслі в президії Ради він так жодного разу і не сидів.

650 квадратних метрів, близько 1 000 місць. Право на вхід лише для депутатів та помічників. На балконі – окремі ложі для преси, іноземних делегацій та помічників нардепів. Зала українського парламенту видається помпезною, проте депутати постійно 36 »

№1, 2015

скаржаться на незручність крісел, тисняву, відсутність технічних інновацій. Місце над президією ВР сьогодні прикрашає державна символіка. Коли будинок тільки відкрили, на цьому місці була постать Сталіна, згодом – Леніна.

ІСТОРІЯ

» будинок верховної ради

Особлива прикраса сесійної зали – велика скляна люстра під куполом. Її виготовили по спеціальному замовленню на заводі кришталю в РФ. Білий та червоний кришта ль,

98 ламп. Все це важить близько 4 тонн. Це вже друга люстра. Перша була схожа на соняшник та пошкоджена під час війни, коли в скляний купол потрапи ла авіаційна бомба.

Купол було пошкоджено. Бомба впала на місця, де зараз сидять депутати, але не вибухнула. Будинок зруйнувала пожежа і його планували знести. Але все-таки звернулися до Заболотного і реставрували. Саме тоді було добудовано напівкільце, де сьогодні розміщуються кабінети апарату.

10 фактів про Верховну Раду

Реконструювали Раду декілька разів: під час першої реконструкції під центральним входом замінили скульптури. Зараз вхід в Раду прикрашають групові скульптури. Сьогодні адреса Грушевського,5 стала загальною назвою. Кожен день тут твориться і продовжується історія України. Історія вулиці почалася з XVI століття. Тоді вона носила назву «Стара Дорога». На початку XX ст., коли

відбулася революція, її так і назвали – «Вулиця Революції». І лише в 1991 році дорогу назвали на честь того, хто зробив величезний внесок в зародження української незалежності, Михайла Сергійовича Грушевського.

1. Верховна Рада вважається недобудованою – за проектом на куполі має бути статуя трьох коней.

2. Перші скульптури під центральним входом були зняті і заховані від німецьких окупантів на дні Дніпра.

3. Рада пережила 7 масштабних реконструкцій.

4. На другому поверсі, в кулуарах, стоїть шафа з прапором, розмір якого 8х4 метри. Цей прапор вперше занесли в Раду в 1991 році, коли проголошували незалежність.

5. Радянську зірку зі шпилю Ради зняли лише в 2014 році.

6. Орієнтовна вартість будівництва становила 7 млн карбованців.

7. До зведення Ради на її місці був ліс. Ґрунт, на якому зведено парламент, сповзає в сторону Дніпра зі швидкістю 1 мм на рік.

8. В роки, коли Київ окупували німці, в будинку Ради знаходилася німецька комендатура.

9. Заболотний винайшов ноу-хау під час будівництва Ради, яке дозволяло зберігати повітря завжди свіжим. Повітря потрапляло в спеціальні контейнери, охолоджувалося чи підігрівалося і навіть ароматизувалося.

10. Існує непідтверджена інформація, що під будівлею Ради є діюча церква. №1, 2015 » 37

Інтерв'ю

» слово президента

38 »

№1, 2015

Леонід Кравчук: Людина, яка має великий досвід, ніколи не скаже, що треба два дні, щоб закінчилася АТО

Л

еоніде Макаровичу, чи можете згадати день, коли Ви зрозуміли для себе, що Ваше призначення – бути політиком?

А ким мріяли стати в дитинстві?

Я народився в селі, на хуторі – інформації про спектр різних професій у мене був дуже обмежений, і як правило, базувався на тій практиці, яку я знав – село, невеличке місто, район. А вже коли закінчив 7-й Я думаю, що то був клас і вступив до технікуму, я вже трошки не день. Це, скоріше, була розширив свою уяву і інформацію про пропозиція. Я вступив на навчання в торго- фесії, які могли б мені імпонувати. Найперво-кооперативний технікум. Там читався та- ше, про що я подумав тоді в технікумі – кий предмет, як політична економія. І коли не закінчувати його, а піти в льотне училия почав вивчати цей предмет, зрозумів, що це – ще. От таке бажання виникло у мене – ставирішення політичних засад суспільства ти льотчиком. Я навіть подав заяву в російна базі економічних проблем. Почав заглиблю- ське Вольське інженерно-авіаційне вище ватися в цю проблематику. Закінчив технікум училище, де готували інженерів авіації. з відзнакою, щоб одразу вступити до універси- Я проходив тести, проходив випробування тету без відпрацювання на практичній роботі. на центрифугах. Були дуже високі вимоги Вступив до університету ім. Т. Шевченка, до здоров’я. Але на якомусь етапі, і я зараз на відділення політичної еконодуже завдячую цій людині, мії, де вивчалися політичні замене відмовили від цієї мрії. сади, де глибоко вивчалися три Викладач із технікуму зуЛеонід Кравчук. д жер е л а, т ри ск л а дові стрівся зі мною, дізнавшись Перший марксиз­му-лені­нізму: попро мої такі наміри романлітична економія, наутичні, небо, зірки… дуже поВін став президентом, ковий соціалізм, філодорослому поговорив зі мною, коли йому було 57. софія. Я веду до того, і я відмовився від цього. І заСьогодні він зарікається що не можу пригадакінчив технікум. А після занавіть від думки про прети день, коли подукінчення технікуму я вже зидентство. Перший мав про політику. не мріяв, ким хочу бути, президент – про те, як він Я вчився політиці. я знав, ким хочу бути. І почав будував незалежну Україну з чистого аркуша готуватись до цього. А це різні речі.

№1, 2015 » 39

Інтерв'ю

» слово президента

Найперше, про що я подумав тоді в технікумі – не закінчувати його, а піти в льотне училище А чому відмовились? Викладач змалював Вам майбутню перспективу льотчика?

Він сказав, що, по-перше, це не моє покликання тому, що я мав успіхи в сфері політичної економії. На навчальному рівні, звичайно. Але він побачив це інакше і переконав мене: «Дивись, які в тебе є можливості!» – сказав. Пояснив, що це різні сфери і різні програми, різна підготовка. Я його послухав. І це було правильно.

Як родина поставилась? Вони взагалі впливали на Ваш вибір?

Ні. Мій батько загинув на фронті. А мати, скоріше, покладалася на мої уяви і знання більше, ніж на свої. Для неї це була така фактично закрита для розуміння сфера. Сільська жінка, яка ніколи не була десь на рівні міста чи району. Жінка, яка зовсім не мала освіти. Могла тільки розписатись. Вона просто вважала, що я можу в цій сфері добути інформації і знань більше поза її участю.

Якими якостями повинна володіти людина, щоб стати президентом?

Багато треба, щоб стати справжнім президентом. Я думаю, що найперше – це висока науково-політична культура. Людина, яка береться за цю посаду, повинна мати досить високий рівень знань. В широкому розумінні цього слова. Не просто в конкретній сфері. Само собою, в чомусь мають бути професійні знання, але загальна культура, загальні гуманітарні уяви про суспільство, про державу, про народ, про співвідношення політичних сил, інтересів – як вони діють, які закономірності виникають, де об’єктивні, де суб’єк­ тивні – загальна картина філософського методологічного спектру суспільства ця людина має знати. Обов’язково. Друге – це вже суб’єктивні якості цієї людини. Що означає суб’єктивні якості? Людина має бути доброю,

40 »

№1, 2015

а не злою. Злий президент є небезпечним суб’єктом в політиці тому, що він буде весь час добиватись покарання тих, хто йому не догоджує. Це виключається. Президент не може бути злою людиною. Третє, я вважаю, найважливіше – уміння слухати людей. Є багато керівників, яких я знаю особисто, які запрошують на розмови, на зустрічі – і не слухають. Невміння слухати людей означає зупинку на одному рівні свого життя. Він весь час говорить, весь час щось диктує, пропонує, щось вимагає від кожної людини і ніколи не слухає, саме тому його пропозиції, вимоги, програмні чи чисто людські, одні і ті ж – він не збагачується, тому що не слухає людей. Не можна відповісти просто. Йдеться про знання широкі, загальнополітичні, гуманістичні, загально суспільні, історичні, знання країни, яку береш на себе, людей, яких ти збираєшся вести. Наприклад, Кучма Україну не знав. А якщо ти не знаєш країни, історії, людей, інтересів цих людей – про яке управління державою можна говорити? Чому потрібні знання України і загалом знання? Тому, що ти з цими знаннями ходиш по світу. Якщо вони в тебе є, то ти з ними працюєш. Млин перемелює зерно. Якщо воно

сучасним уявленням про ситуацію. Ну, скажімо, мої уяви 1991 року президента і уяви сьогоднішні – це небо і земля. Це ж кожна людина, яка приходить до влади, має переосмислити і тільки тоді сказати – готова чи не готова. Як я бачу – ніхто цього не робить. Більшість думає, що влада робить людину розумнішою. Ніколи цього не буває. Людина робить владу розумнішою. А влада або псує людину, або вивищує. Але більшість – псує.

Можете згадати свої відчуття, коли вперше сіли в крісло президента? Той момент, коли: Леонід Кравчук – Президент України.

є – видається мука. Якщо нема, то жорнова працюють в пусту. Якщо в голові немає знань – себе треба оточити помічниками. Ти сидиш, скажімо, і аналізуєш ситуацію, сам, на основі своїх знань. А якщо їх нема? Це дуже непросто. Мені часто задають це запитання. Ви не перші. Що треба, щоб стати президентом? Треба, щоб обрали люди. Це найголовніше. Якщо не оберуть – твої знання можуть залишитися при тобі. А щоб обрали люди – треба бути з людьми щирим. Можна купити посаду. Через партії, через популізм, через «рвати сорочку на собі», кричати «хай живе!!!». Воно то «живе», але що ти робиш для того? Мабуть, ніхто точно не відповість на це запитання. От мене часто запитували, зараз вже не так часто тому, що знають, що це нереально, а десь років десять назад, чи пішов би я в президенти? Ні. Ніколи в другий раз не пішов би.

Чому?

Тому, що це вже повторення того, що пройшов. «Так у вас знань більше, досвіду», – мені кажуть. Ні, завжди мають приходити нові люди з новими знаннями, з новими підходами, перспективами, більш

В рік, коли народився Леонід Кравчук, почали зводити будівлю ВРУ

Я до цього навіть не уявляв собі відчуття, коли скажуть, що «Ви – обрані». Я часто пригадую, коли дивлюсь інаугурації. З якою помпою вони проводилися Кучмою, вже потім – Ющенком, Януковичем, Порошенком. У нас раніше такого не було. Просто прийшли в зал, поставили хор України ім. Г. Верьовки. Ще гімну тоді не було. Заспівали духовний гімн. Дуже емоційно це все було. Гончар виступив, сказав дуже високі слова. Не було Конституційного суду (задумався). Я прийшов отак – і сів в крісло. На столі немає нічого – чистий листок. Зараз можна, і це роблять усі президенти, в тому числі Порошенко, – вони кажуть, що все, що робилося до них, було погано. Вони думають, що якщо так казати – відразу стаєш вищим. Навпаки. Падаєш нижче. Я кажу, що не все робилося добре. Я прийшов – а в мене не було жодного документу, написаного президентом, підписаного, щоб сказати, правильний він чи неправильний. Просто прочитати. А у Порошенка вже гори законів, указів, аналітика, служба. Інститути дають порівняння, можна вже говорити і робити висновок – це погано, це добре. От візьміть одне питання для прикладу. Я першим ввів посаду представник президента в області. Пройшло небагато часу, і зразу виник конфлікт між представником президента і місцевою владою. Цей конфлікт існує вже більше 20 років. І зараз маємо конфлікт: Адміністрація президента, яку Кучма зробив, з місцевими виконавчими органами. Між ними завжди конфлікт тому, що немає точних виписаних повноважень, які б відповідали прямим інтересам людей. І зараз так само. Хочуть представника пре-

№1, 2015 » 41

Інтерв'ю

» слово президента

зидента наділити якимись повноваженнями. І він неминуче вступить в конфлікт з місцевими органами влади. Тому що він буде почувати себе вищим за посаду через те, що він призначений з «центру». Але тоді виникає питання: хто ж у нас важливіший – обрані чи призначені? Люди обрали собі владу – хай працюють. Треба контролювати цю владу способом демократичним, визначеним законом. В «центрі», подивіться. Весь час одне і те ж – перетинаються повноваження президента і прем’єра. У нас два кабінети міністрів. Один кабінет з соціально-економічних питань, другий кабінет з питань оборони і безпеки. Цей кабінет під прем’єром. А цей – під президентом. Але підписує всі рішення один прем’єр. Якщо це парламентсько-президентська держава, то давайте будемо будувати парламентсько-президентську державу. А у нас – «і хочеться і колеться, і мамка не велить». Начебто парламентська, але формально. Я – обраний народом, а значить, що в мене більше повноважень. Коли президент і прем’єр вдвох молотять одного снопа, то ціпи, як правило, заплутуються і б’ють по лобові і того і іншого, і гулі маємо при владі. Від чого це? Від низької політичної культури, де амбіції вищі за стратегічні інтереси народу. Незнання світової історії і невміння впровадити досвіду світової історії, імплементувати на українське життя, враховуючи нашу історичну, ментальну, соціальну особливості.

З висоти Вашого досвіду, чи завжди Вам було і є що порадити нашим президентам?

Щоб мені детально все знати, я повинен бути всередині їх влади. Якби у нас була президентська Рада, умовно кажучи, як в Канаді прем’єрська Рада, такий закритий уряд, так би мовити, де збираються колишні прем’єри, п’ють каву чи чай і обговорюють на рівних питання держави. В нас такого немає. Наші президенти дуже амбітні. В них амбіції вищі амуніції. Вони слухають тих, хто каже «тільки так, як робите ви – правильно». А президенти не всі люблять, щоб їх критикували. Не всі люблять, щоб робили якісь зауваження. І ось ці президентські амбіції призводять до того, що навколо президента організовується якась закрита команда чиновників, які диктують напрями політики.

42 »

№1, 2015

Дружина Леоніда Кравчука ніколи не давала інтерв’ю про його президентство

Треба дуже багато часу, щоб ми зрозуміли, і не тільки президенти і середовище навколо президентів, – професійне середовище, наукове, політичне, що треба вести політику і готувати відповідні пропозиції і документи так, щоб нікого, дійсно, не принижувати. Ви слухаєте Верховну Раду? Можна сказати те саме, але сказати в такій редакції, що воно буде носити просто образливий характер. «Віддай "Рошен" – тоді будемо говорити!». По-перше, президент пообіцяв. Почекай, хай він виконає обіцянку, у нього достатньо проблем. Якщо не виконає або скаже, що він відмовляється – тоді вже можна підвищувати градус розмови. А поки що – дати можливість президентові працювати. Тобто культура в усіх ще не висока. Звичайно, дуже потрібен колективний розум, але цей колективний розум перетворюється в сварку. Верхов­ на Рада – це колективний розум, але, на жаль, він дуже гострий, і гострота кутів така, що можна вколотися. Мабуть, треба час. Я також аналізую, дивлюсь – поспішають наші керманичі, в тому числі президент. Людина, яка має великий досвід, яка знає, скільки часу треба, щоб відремонтувати навіть одну кімнату в своєму будинку, ніколи не скаже, що треба два дні, щоб за-

Я прийшов отак – і сів в крісло. На столі немає нічого – чистий листок Леоніде Макаровичу, розкажіть про свою дружину?

кінчилась АТО. А людина, яка не знає, не чула і не бачила, що таке АТО, – може сказати. На жаль, ніхто президентів не вчить. Школи президентів немає. Важлива інтуїція. Саме велике – це відповідальність. Перш ніж сказати слово, треба його «облизати» зі всіх боків, тому, що вилетіло і, як горобця, не піймаєш. Слово йде в люди. І гуляє там, і накручують навколо нього, що б ти далі не говорив, що б не робив. От вам 12 пунктів, наприклад, які були сказані. А чи треба було говорити 12? Може треба було сказати два? Але тоді б із двох зробили один, а з 12 один зробити вже складно. Президентська посада дуже складна. Я зовсім не беру на себе місію декретувати. Але досвід і наші управлінські проблеми в державі за 24 роки не дали ефекту. Зараз є причини, скажімо, війна, російська агресія – вони роблять свою брудну справу настільки глибоко і катастрофічно, що навіть важко уявити. Але попри це, всі 24 роки ми штовхаємося і сваримося – йде сварка всередині влади, сварка між владою і народом. Два потоки сварки. Чим більше сварка всередині влади – тим більше народ свариться з державою. Мовляв, що це за така дурна влада, яка не може навести лад між собою?

В цьому році їй буде 80 років. На свої 80 років, я вважаю, вона почуває себе непогано, при здоровому глузді (сміється). Вона дуже багато читає, багато аналізує, емоційно ставиться до цих всіх телепередач, де брешуть так, що вже кінця і краю немає. Вона – аналітик. Антоніна Михайлівна викладала в Київському національному університеті, а потім пішла в комунальний інститут працювати. Пішла з кафедри, з університету, сиділа вдома – соратники побачили і кажуть «ти ще така молода, такий розум, давай ще будемо працювати», і вона знов пішла. В університеті працювала дуже довго. Вона має дуже широкі знання. З нею приємно і цікаво говорити. Антоніна Михайлівна має чіткі і зрозумілі уяви про першу леді. Вона вважає, що вона – не леді, а дружина президента. Президент відповідає за все, а дружина нехай не лізе не в свої справи. Можна бути першою по вбранню, а можна – по розуму. Вбрання – це, звичайно, легше. Обираєш модельний ряд – тим більше коли є можливість, – і все. Ніхто ніколи не чув і не бачив Антоніну Михайлівну, щоб вона у щось «вляпалась», в щось «вступила, як кіт в гарячу кашу». Я її не контролював і не спрямовував. Навіть розмови не було. Навпаки, я іноді говорив, щоб поговорила з журналістами. «Ні, мені з ними нема про що говорити. Якщо вони хочуть запитати мене про сина, про онука – я можу сказати. А про політику, про якійсь там справи – ні!» – така її позиція. «І до військових чого йти? Яка посада у першої Леді?» От так вона ставила питання. Я, чесно кажучи, тоді думав, що вона трошки помиляється тому, що це було одразу після Раїси Максимівни Горбачової. Думав, можливо, це якась нова хвиля – потрібні нові життєві засади, а зараз, через роки, переконався в тому, що нема леді першої, другої, третьої… це надумано все. Здається, це аме-

№1, 2015 » 43

Інтерв'ю

» слово президента

риканці придумали. Комусь прийшло в голову: дружина сидить без діла – нехай чимось займається. Але справа в тому, що президент не завжди готовий до президентства. А тим більше – дружина. Тому треба хоча б одного терпіти, а не двох зразу.

Які три найголовніші якості мають бути в дружині?

Важко сказати так. Головне питання – хто вона? Дружина-домогосподарка – це одні якості. Дружина-професор університету – інші якості. Дружина-мати, багатодітна – треті якості. Не можна сказати, що дружина президента повинна мати унікальні якості. Головне, що їй не треба лізти туди, де її не просять. Тому що наші люди, українські, не терплять цього. Ви послухайте, що вони інколи говорять. Я пам’ятаю, коли поїхав в Москву і зустрічався там з Раїсою Максимівною. Десь на заводі це було. Хіба після розмови обговорювали те, що вона говорила? В якій шубі вона прийшла, яка шапка на ній була, як вона говорила, як в неї нафарбовані брови, яка вона дурна і не вихована – ось про що говорили. Наші 44 »

№1, 2015

люди тільки так і будуть говорити. Професії «дружина політика» немає. Вона несе відповідальність визначену РАГСом. Вона – дружина і мати дітей.

Чому Ви навчаєте своїх дітей? Сина?

Я вчу їх прикладом. Ви знаєте, я колись вичитав дуже цікаву фразу і зрозумів її суть – «дітей не треба навчити говорити, вони самі навчаться. Дітей треба навчити мовчати». Дитина не повинна зразу брати на себе щось більше від того, що її батько став президентом. Вона не повинна претендувати на якійсь переваги. Навпаки, вона повинна діяти так, щоб ніхто не сказав «от бачиш, син президента, як себе несе». Я б не сказав, що я спеціально сідаю і вчу дітей як себе вести. Вони самі. Вони в інших сферах. Я їх не бачив, коли вони йшли в школу чи зараз на роботу. Але я завжди кажу – поводь себе так, щоб не було соромно і мені, і тобі. Ви, наприклад, ніде не чули про моїх дітей, що вони гуляли десь в ресторані чи на когось наїхали, машину розбили? Тому що вони несуть відповідальність за те, що вони – діти чи онуки президента.

А за якими порадами вони зверталися до Вас найчастіше?

Практично не зверталися. Тому що я не давав. Мене завжди питали, чому син не пішов моєю дорогою. Суспільні, політичні науки. Не пішов. Він – фізик. Він сам вибрав фізику. Я йому і слова не сказав, запитання не ставив, чому ти вибрав фізику. Це його покликання, і він ніколи, скажімо, не подасть навіть мовчазну претензію, що я збив його з толку. Я ніколи не говорив – кого ти обираєш в дружини? Що, мені жити з його дружиною? Ні. Я думаю, що головне для дітей – не нав’язувати їм брутально свою позицію. Це погано.

Знаєте, я читаю історико-політичні книги. Я думаю, щоб дізнатися про історію України, треба читати Грушевського. А література для душі – Ліна Костенко. Дуже люблю її, це просто майстер слова. Дмитра Павличка читаю. Сказати, що я маю таке захоплення, не можу, але читаю із задоволенням. Я беру авторів приблизно свого часу. Звичайно, зараз дуже багато сучасних, молодих, цікавих авторів, і ми купуємо з Антоніною Михайлівною нові книжки, читаємо. Кожен обирає свою літературу, яку він має пройти, – і шлях, і літературу, і слово. Історію України треба знати.

Леоніде Макаровичу, які книги порадите прочитати? Що читаєте самі?

Альона Сказкіна Фото: Максим Мовчан

(р)

[ законодавство ]

Чи переживе Україна місцеві вибори?

46 »

№1, 2015

Журналіст видання «Грушевського, 5» Антон Баскаков та експерт з виборчого законодавства Юрій Бут проаналізували новий закон, за яким українці обиратимуть місцеву владу 25 жовтня. Відкриті списки, тривалі голосування та можливість відкликати депутата. Які несподіванки чекають на виборців та чи обиратимемо нову владу за два роки повторно?

6

серпня 2015 року президент України Петро Порошенко підписав новий закон «Про місцеві вибори», ухвалений Верховною Радою України 14 липня з низкою поправок. Як зазначив заступник голови Адміністрації президента Віталій Ковальчук, на чергових місцевих виборах, що заплановані на 25 жовтня, буде протестована нова виборча система, яка раніше в Україні ніколи не застосовувалася. Однак робити попередні висновк и мож на лише після виборів. Підписаний документ є компромісним, але не найкращим з чотирьох запропонованих в парламенті законодавчих ініціатив. Деюре закон нібито задовольняє основну вимогу коаліційної угоди– збереження мажоритарної системи на рівні сільських та селищних рад та запровадження пропорційної виборчої системи з відкритими списками при проведенні місцевих виборів. Але де-факто депутати так і не ризикнули по-справжньому відкрити партійні списки. Багато депутатів лише спекулювали на цьому питанні, намагаючись заробити собі рейтинги напередодні місцевих виборів.

Євг

ських та селищних рад. Для решти органів місцевого самоврядування діятиме пропорційна система з відкритими списками. Але навряд законом передбачаються відкриті списки у чистому розумінні. Можна сказати, що даний закон пропонує «напіввідкриті списки», адже вибір електорату обмежений лише двома прізвищами. Згідно із нововведеннями, політичні партії мають право висунути максимум двох кандидатів на окрузі. Виборці отримають один бюлетень, де зможуть однією галочкою одночасно проголосувати за партію, лідера списку та за кандидата в окрузі. Остаточне формування виборчого списку належить територіальній виборчій комісії, і вона буде присвоювати рейтинг кожному із кандидатів, відповідно до їхніх результатів в округах. Тобто, якщо партія отримала, умовно, право на шість мандатів, то проходить лідер списку та п’ять висунутих партією кандидатів, які здобули кращі результати в округах, незалежно – перемогли вони в окрузі, чи ні. Це виглядатиме наступним чином: ті кандидати від партій, які не зможуть подолати п’ятивідсотковий бар’єр, навіть якщо отримають максимум голосів в окрузі, не отримають бажаний мандат.

е н М а гд а

На думку політичного експерта Євгена Магди, правила проведення місцевих виборів ухвалювалися за принципом «Хапай мішки – вокзал рушає». Новий закон є запозиченням правил проведення до законодавчих зборів Санкт-Петербурга, а не німецькою моделлю місцевих виборів. Мажоритарна система виборів у звичному для нас розумінні залишиться лише на виборах до сіль-

Так, на думку народного депутата України Руслана Князевича, даний закон є найлегшим варіантом для імплементації та відповідає основ­ ній вимозі коаліційної угоди. «Відкриті списки – це українське ноу-хау, ніде у світі воно не використовується. Є таке поняття, як пропорційна система з преференціями, і це один з варіантів, який застосовується у світі. Парламент все ж таки ви№1, 2015 » 47

[ законодавство ]

М

Ру

сл а

и н Князев

ч

конав в цій частині коаліційну угоду і переходить до іншої моделі на місцевих виборах». Деякі експерти зазначають, що саме Князевич є справжнім автором законопроекту №2831-3. Депутат так коментує сутність нової моделі проведення місцевих виборів: «Недостатньо просто бути сильним мажоритарником і за допомогою гречки досягнути бажаного результату. Ні, ти повинен працювати на ідеологію, на політичну силу для того, щоб вона набрала певний відсоток до певної ради, і, незважаючи на твій відсоток на твоєму окрузі, допомогла тобі стати кандидатом. От якраз у цьому суть моделі. І чим більше ти працюєш на своєму окрузі, тим більше балів ти додаєш політичній партії». Голова Центральної виборчої комісії Укра­ їни Михайло Охендовський так прокоментував виборчі новації, затверджені парламентом: «Щодо нового закону, то чогось революційно нового він, на мій погляд, не створив. Головним його позитивом є те, що партії, виборчі списки яких подолають п’ятивідсотковий бар’єр, не будуть втрачати голоси внаслідок програшу їх кандидатів в окремих округах. Кожен голос, відданий за кандидата в окрузі на виборах районних, міських, обласних рад та ВР АРК, буде зараховуватись відповідній місцевій організації партії. Але ж за48 »

№1, 2015

их

ай

ло О

хе ндов

с

и ьк

й

проваджену ним виборчу систему не можна вважати пропорційною системою з відкритими списками в класичному розумінні. Така система стимулювала б внутрішньопартійну конкуренцію. Вона, безумовно, змусила б змінюватися так звані партії вождистського типу. Партійне керівництво змінювалося б природнім шляхом, формуючи нові політичні еліти за підсумками виборів, виходячи з успішності або провальності виборчої кампанії та отриманих від виборців оцінок своєї попередньої роботи. Новий закон, за яким проводитимуться місцеві вибори в 2015 році, на жаль, цьому не сприяє. Його особливість полягає в тому, що він є своєрідним гібридом, як кажуть, «ужа і єжа», мажоритарної і пропорційної виборчих систем. Що з цього вийде? Побачимо. Я сподіваюся, що цей закон, якщо і застосовуватиметься на місцевих виборах, то буде застосований лише один раз», – зазначив він. Згідно з новим законом, вибори міських голів в містах, де живе понад 90 тисяч виборців пройдуть у два тури. Але якщо 25 жовтня за голову віддадуть 50% +1 голос, тоді другий тур 15 листопада проводитися не буде. Двотурова система має припинити застосування хибних виборчих технологій, при яких реєструється велика кількість технічних кандидатів на посаду міського голови спеціально для розтягування голосів

Ол

ен а С отник

і отримання перемоги при підтримці всього 5–10% голосів виборців. Новацією закону є встановлення гендерної квоти, яка забезпечить соціальні ліфти для жінок. У великих містах це дасть змогу жінкам самореалізувати себе в якості кандидатів, а якщо поталанить, то і в якості депутатів. За новим законом, виборчий бар’єр для місцевих рад збільшується з 3% до 5%. Це означає, що такий порядок проходження в органи місцевого самоврядування найбільш сприяє потужним парламентським партіям з високим рейтингом. Це може бути намаганнями діючої влади зробити систему під себе. З одного боку, це є негативним моментом, бо не дозволить пройти у місцеві ради авторитетним людям без партійної приналежності. Але з іншого боку, вирішить проблему «тушок». Також кожний партійний осередок буде вимушений затверджувати списки «нагорі» у центрального виконавчого органу партії. Так, народний депутат України Олена Сот­ ник зазначила: «Через бар’єри, через кількісні показники, поки що штучно, але ми приходимо до нової політичної культури». На її думку, проходження через п’ятивідсотковий бар’єр двох-трьох партій дозволить легше їх контролювати та закликати до відповідальності на місцевому рівні.

Ан

др і й М а г е ра

Норма про те, що в Україні майже втричі буде скорочений депутатський корпус, не зовсім відповідає дійсності. Наприклад, в Києві кількість депутатів залишається старою – 120. Що стосується районних, міських та обласних рад, то в одному випадку кількість депутатів може бути скорочена, а в іншому – збільшена.Новий закон «Про місцеві вибори» передбачає механізм відкликання депутатів. Тобто депутата може відкликати партія за недотримання партійної дисципліни. Таким чином, свобода дій депутата буде диктуватися політикою партії. «Наявність імперативного мандата в XXI столітті в Україні – це дикість», – зазначив заступ­ ник голови ЦВК Андрій Магера. На його думку, в Україні має діяти принцип вільного мандату. Депутат має нести лише політичну відповідальність перед виборцями і партією. Наприклад, виборці не підтримають депутата на наступних виборах. Це, на його думку, і є цивілізованим методом з’ясування стосунків з депутатом. Варто зазначити, якщо парламентом будуть прийняті зміни до Конституції України в частині децентралізації влади, то скоріш за все через два роки відбудуться нові місцеві вибори. В іншому випадку обрана 25 жовтня місцева влада функціонуватиме п’ять років. №1, 2015 » 49

Політтехнології

» бюджет виборчої кампанії

«Наш закон о местных выборах на 80% повторяет закон о выборах в Санкт-Петербурге» Доверяют ли кандидаты своим политтехнологам? Можно ли выиграть выборы без бюджета и откуда пришла к нам «гречка» – говорили с политтехнологом Дмитрием Разумковым

В

лияет ли бюджет на победу кандидата и на чем экономят во время предвыборных кампаний?

Есть определенные вещи, на которых сэкономить во время проведения кампаний нельзя. Например, если у тебя недостаточная узнаваемость, нельзя сэкономить на агитации. Нельзя экономить на членах комиссии, на наблюдателях. Если поставить заработную плату ниже, чем все остальные, – люди возьмут деньги у кандидата, но работать будут на того, кто доплатит еще 200 гривен сверху – их просто перекупят, если это только не свои преданные люди. Есть еще один аспект – штаб. Определенные кадровые позиции в нем должны быть обязательно представлены. Один человек, конечно, может занимать несколько должностей, если у него есть на это достаточно времени и глубокие знания в нескольких сферах. Он может объединять несколько направлений, но, как показывает практика, – это сказывается на результатах кампании. Конечно, есть вещи, на которых действительно можно и нужно экономить. Часто пытаются раздуть бюджеты для т ог о, ч т о бы з ар аб о т ат ь не только гонорар, который ты получаешь за свою работу, но и какие-то дополнитель50 »

№1, 2015

ные «бонусы», что непорядочно по отношению к кандидату. Лучше сделать хорошую кампанию, сэкономить финансовые средства и, если человек посчитает нужным, получить премию. Другое дело, что наши кандидаты иногда не хотят платить не то что премию, но даже зарплату. На последних выборах многие работали по предоплате. Заключали договора и получали деньги наперед. К сожалению, часто встречаются прецеденты, когда не рассчитываются за работу, невзирая на то, хорошо или плохо она сделана. Выборы бесплатными никогда не бывают. Что-то ты должен обязательно потратить. Даже если взять тот же залог. Богатый человек просто взял и заплатил, а простой – оббегает 10 тысяч своих друзей, соберет по 10, 20, 50 грн и соберет необходимую сумму. Но потратиться все же придется.

С кем интереснее работать – с новичком или с человеком, у которого есть политический бекграунд?

С новичками, конечно. Новичку можно легко подобрать правильный образ, который даст нужный результат. Человек, не прожженный политикой, многих вещей еще не понимает и прислушивается к тому, что гово-

рит консультант. Когда же у человека за плечами большое количество избирательных кампаний – он думает, что все уже знает. Чаще всего методы, которые кандидат использовал на прошлых выборах, на новых уже могут не сработать. Они должны или видоизмениться, или о них нужно просто забыть и попробовать сделать что-то новое. Сегодня Черновецкий с гречкой не прошел бы. Омельченко, например, который был действительно хорошим мэром и уважаемым человеком, с методами, которые использовались во время той избирательной кампании, – сегодня не пройдет. Нужно внедрять что-то новое. Поэтому с новичками работать интереснее и комфортнее. Есть еще одна категория новичков – это люди, которые являются представителями крупного бизнеса, авторитарные по своей сути, и считают, что есть два мнения – одно его, другое – неправильное. Тут тяжело потому, что у человека нет опыта участия в кампаниях, он не до конца понимает, как это происходит на практике, но есть уверенность в том, что он прав. Тогда это большая проблема, в первую очередь, для сотрудников штаба. Часто не получается добиться необходимого результата. А у таких людей потом виноваты все вокруг, но, естественно, не они.

Каким политтехнологам больше доверяют кандидаты – украинским или зарубежным? Каких больше?

У нас всегда было много российских политтехнологов. Они часто были более эффективны, чем украинские представители по одной простой причине – у них выборы не заканчиваются, а соответственно и опыта больше. У нас они слишком часто проводятся, а в России это практически циклический процесс. Не секрет, что работали и американские политтехнологи, например, консультировали предыдущего президента. Насколько я знаю, они и сейчас остаются в Украине и продолжают работать с рядом политических структур.

С Кличко, например? Я этого не говорил.

Шансы у Виталия Владимировича невысоки по оценке экспертов?

Я бы не был так категоричен. Давайте вспомним Леонида Черновецкого. Никто не верил в его победу, он стал мэром. Следующие выборы – выдвинули Турчинова. Если бы тогда пошла Юлия Владимировна – она бы выиграла. Она не пошла, а Турчинова Киев не воспринял. И поскольку другой альтернативы не было – снова проголосовали за Черновецкого. Политика и выборы – непредсказуемая штука. В последнее время политтехнологов из России стало меньше, больше стали обращаться к украин-

ским консультантам. Опытных и профессиональных среди них уже более чем достаточно. Пример: результат «Фронту змін» на последних парламентских выборах. В агитблоке БПП слишком много внимания уделили самому Порошенко, но не показали команду. В первую очередь – не показали кандидатуру будущего премьера. В свою очередь, в «Фронті змін» был сделан упор на команду и, поскольку альтернативы премьер-министру Яценюку на тот момент избиратель не увидел, получили такой высокий результат.

Часто ли один политтехнолог ведет кандидатов от разных партий?

Да, такое бывает. Тут есть определенный моральный аспект. Если ты не «сливаешь» информацию, и одного кандидата, например, консультируешь по наружной рекламе, агитационным проектам, второго – по имиджевым вопросам, и они между собой не пересекаются, то это не сказывается негативно на результатах работы.

Возможно ли в других странах купить голоса за «гречку»? Откуда к нам это пришло?

Наиболее показательной страной для нас является Россия. В большинстве своем мы идем по ее пятам. Даже если возьмем наш новый «замечательный» закон «О местных выборах» – он процентов на 80 повторяет закон о выборах в Санкт-Петербурге. Часть взяли из немецкой системы, что-то из опыта других европейских стран. Я считаю наш закон, мягко говоря, неудачным – он не выполнил те задачи, которые перед ним ставились. Первое – он должен был убрать внутрипартийную коррупцию. Второе – скупку голосов. Третье – дать возможность простым людям, которые действительно переживают за свою родину, попасть в те советы, в которых они будут наиболее полезны. Теперь по поводу гречки. Гречка к нам тоже перекочевала из России. Это обобщенное понятие. Гречка – обозначение подкупа избирателя. Подкуп избирателя может быть абсолютно разным: начиная от прямой передачи финансовых средств, «агитационными» договорами, заканчивая целевым подкупом – подарком действительно необходимых бабушке очков. Спасибо большое Леониду Михайловичу Черновецкому – это с его легкой руки бабушки и гречка зашли в профессиональный лексикон. Мы видели эти же методы в 205-м округе. По факту, к сожалению, такое происходит везде и всегда. Наталия Павлова Фото: пресс-служба Д. Разумкова Полную версию интервью читайте на сайте www.grushevskogo5.com №1, 2015 » 51

«Нам нужно поколение «саакашвильцев»

Сколько времени необходимо украинцам, чтобы научиться выбирать профессиональных политиков, о качестве законопроектов и новом поколении думающих избирателей говорили с депутатом четырех созывов Николаем Катеринчуком

Н

иколай Дмитриевич, где Вы сейчас работаете?

Я сейчас работаю адвокатом.

Вы ушли из политики?

Нельзя так сказать. Я сейчас работаю адвокатом, и этим зарабатываю себе на жизнь. Пробыв 12 лет в украинской политике, я не воровал, не создавал себе условия, чтобы отжать себе заводик, пароходик. Я сам себе зарабатываю на жизнь, содержу коллектив и т. д. Разницу между теми, кто был уже в политике, и кто есть сейчас – пусть люди оценивают по этим вещам. Я остаюсь главой Европейской партии (Европейская Партия Украины – Прим. ред.). Естественно, политические взгляды не меняются. Мы, отстояв Майдан, укрепились в своих взглядах на то, какая должна быть Украина.

Если вспомнить самое начало Вашего пути, почему решили идти в политику, с чем это было связано?

52 »

№1, 2015

Все просто – я тогда обслуживал одну финансовопромышленную группу, и мне сказали – не хочу ли я себя попробовать в политике? Ющенко тогда был очень популярным премьер-министром, и сказали, что это можно будет делать в команде этого человека. Я согласился, мне это было интересно. Для юристов, мне кажется, процесс законотворчества – это высшая ступень развития юридической мысли. Когда ты себя реализуешь в написании законопроектов, не просто их исполняешь или объясняешь, как их исполнять, или отстаиваешь их, а пишешь – это верх.

Депутаты сами же не пишут законы, у них есть штат помощников, которых они курируют…

Большинству депутатов не хватает юридической квалификации, чтобы написать хоть строчку закона. Естественно, они нанимают юристов, которые законы пишут. Они их читают потом или не читают. Это все влияет на качество этого процесса. Я – читающий, я – пишущий, и один из документов,

Інтерв'ю

» відповідальність виборців

которым я горжусь, – это Налоговый кодекс, который написан вместе с предпринимателями. Альтернативы ему нет и не будет в стране, и пока его не примут, к сожалению, у нас будет экономический спад и не будет того инвестиционного климата, который позволит сказать, что завтра придет инвестор и создаст высокодоходные рабочие места. У нас тоже есть «вата» и ее много. Эта «вата» берет 200 гривен и голосует за того, кто им что-то обещает, что-то несет. Потом, через коммунальные тарифы все пять лет, через садики школы, медицину у них забирают все, что они зарабатывают, и живут они плохо, и дальше будут жить плохо, пока эта «вата» не превратится во что-то другое.

Если взять совсем недавние события – политическую гонку, которая была в Чернигове. Получается ведь – замкнутый круг. Политики не дают выбора – не из кого выбирать. Почему Украина не может это победить даже после Майдана?

Потому что после Майдана избрали не тех людей, привели к власти таких же людей. Для них демократия, европейские ценности – это риторика, это не идеалы их жизни, за которые они не готовы умереть, как Саакашвили за Грузию, за дело своей жизни. Получаете то, что избрали. Люди готовы были умирать, и умирали на Майдане, сейчас на фронте умирают, чтобы поменять это все, а вот эти политики не готовы, поэтому таких политиков избирать нельзя.

А в ком проблема?

В Чернигове, если бы власть не захотела, чтобы там соревновались две команды денежных мешков, этого не было бы. Но для власти это почему-то было выгодно. Потому что эта власть отрабатывает сейчас для себя модель, как им существовать в ситуации низкого доверия, протестного электората, войны и всего остального. Чем завоевывать людей? А завоевывать «бабками»! И люди готовы на это идти. Явка 35% – это уровень доверия к власти, которая так организовала выборы, куда люди пришли за деньги. Для того, что декларировалось во время Майдана, это и демократия, и другие европейские ценности, – это катастрофа то, что сейчас происходит.

Насколько можно прогнозировать повторения сценария 205-го округа на ближайших выборах в Украине?

Будет один в один, только кому-то будут разрешать скупать голоса, а кому-то – нет.

Опыт проведения предвыборных гонок какой страны тогда нужно применить Украине в нынешних условиях?

«Европейская партия Украины» – это составная часть альянса демократов, либералов. Это четвертая по численности фракция в европейском парламенте. Туда входят все демократические, либеральные и либерально-демократические партии всех стран ЕС, и практически во всех этих странах мы были на выборах. Мы боролись за честность в политике и порядок – мы это делаем. Мы были в оппозиции, «Партии регионов» не продавались, мы отстаивали именно такую перспективу для людей, поэтому объединились в партию и назвались «Европейская партия Украины», и считаем, что альтернативы европейского развития Украины просто нет. Мы думаем о людях, не о прилипалах у власти, не об олигархах, а именно о людях, которые просто хотят работать, растить детей, чувствовать себя уверенно в стране, иметь будущее.

Помните день, когда появились в здании украинского парламента?

Каждый помнит этот день. Я тогда выиграл выборы в мажоритарном округе, был самовы д ви жен цем, вошел – и не знал, куда мне садиться: не было моего места, не было таблички с фамилией. Затем ко мне подходит Роман Бессмертный (голова фракции «Наша После Майдана избрали Украина» на тот момент), спране тех людей, привели шивает, что я ищу? Говорю: к власти таких же людей. «Ищу, где тут садят независимых?» Он говорит: «Зачем тебе Для них демократия, быть независимым? Хочешь европейские ценности – быть «бессмертным» депутатом – тогда иди в нашу фракэто риторика, это цию». Так я и вошел во фракне идеалы их жизни, цию В. Ющенко.

за которые они не готовы умереть, как Саакашвили за Грузию, за дело своей жизни. Получаете то, что избрали

А партийные причины были?

Нет, тогда там были интересные люди, и Ющенко мне казался политическим кумиром. №1, 2015 » 53

Інтерв'ю

» відповідальність виборців

А почему Вы пошли учиться на юриста, с чем был связан этот выбор, влияли ли на него родители?

Мы с мамой пошли одновременно учиться на юридический факультет. Она только чуть раньше потому, что я в армии еще был. Наверное, это было связано с тем, что в молодости очень много увлекался детективами и был всегда за справедливость.

Кем мама работала?

Сначала ветеринаром, а потом – юристом.

А отец?

У папы около 25 специальностей. Начиная от бурильщика – нефть искал. Чеканщик, регулировщик радиоаппаратуры, возил молоко – да куча у него специальностей. Он с руками, с головой, всегда искал, где больше зарабатывать, работал на двух работах одновременно, время такое было. Сейчас он немецкий пенсионер, живет в Дрездене, с нормальной пенсией, медицинским обслуживанием. Приезжает, переживает за это все. Мама в прошлом году умерла, к сожалению, царство ей небесное…

Вы один ребенок в семье?

У меня есть младшая на пять лет сестра, она – бухгалтер, здесь в Украине живет.

Вы родились в России. Как давно были на родине?

Не был. Собирались, но Бог по-другому распорядился. Закончится война – обязательно съезжу, на то место, где я родился, было бы интересно – 47 лет не был… (задумался).

Что лично Вам дал депутатский мандат?

Для меня это «головняк» полный. Я не видел 10 лет ни семью, ни детей, как они росли, денег я не заработал особых. Я заработаю их другим путем, и потом опять же потрачу их на политику, но от своей идеи я не отступлю. Я знаю, как должна развиваться эта страна, что нужно для «ваты», чтобы она не мешала развиваться тем людям, которые готовы развиваться в этой стране. Надо децентрализировать, но не так, как предлагает президент в изменениях в Конституции. Это просто создание филиалов Администрации президента в органах местного управления. Чем он отличается в этом от Януковича, у которого были смотрящие в каждом регионе? Здесь он называется префект. Ну и что, что он с подания премьера? У президента самая большая фракция и он пол-Кабмина всегда будет формировать и будет подавать тех, кого он 54 »

№1, 2015

хочет! То есть мы хотим президентскую еще одну вертикаль прям до села, до города? А зачем? А людям сейчас это неинтересно – у них лето, отдых. А тут какие-то выборы впереди непонятные … Какой-то Саакашвили там что-то пытается делать – а ему мешают. А почему? Он же пытается для нас сделать то, что он сделал для грузинов? А почему здесь не получается? Президент вроде бы и поддерживает его, а вроде и нет. Вот почему ему не отдали прокуратуру, СБУ, таможню? Это же все у президента? Я думаю, они скоро на Саакашвили уголовное дело откроют еще и посадят, потому что он идет против системы. Посмотрим, что наши нынешние политические силы запоют, когда каждого депутата будут вызывать на Банковую и «катать» индивидуально – чтобы было 300 голосов. Я помню эти времена, когда нас тоже вызывали: обещали все. У нас не децентрализация, а централизация идет! Да еще под один кабинет – Администрации президента.

Расскажите про Университет, который Вы презентовали с Саакашвили. Чья была идея создания?

Миши. Нам нужно поколение «саакашвильцев». Если мы хотим быть конкурентными экономически и политически – нам нужна своя система образования, которая была бы конкурентна с западными, либо интегрирована. Мы хотим построить беспрецедентный современный вуз, которого нет в мире. Он будет связан на 70% с технологическими предметами – инженерия, компьютеризация, кибернетика. 30% – гуманитарные. Как придумали? Я был расстроен после парламентских выборов 2014 года, а он позвонил, предложил мне.

Стоимость обучения будет дороже, чем за границей?

Нет. 6,5 – 8 тысяч долларов в год. Первый год – 1 500 студентов. Второй – 1 500 студентов, потом 6 500 студентов будет максимум. 100–200 человек будут учиться на гранты, есть люди, которые готовы оплачивать учебу талантливых ребят.

Избиратели с какими просьбами приходят к Вам чаще всего?

Приходили, но я всех их отправляю к тому, кого они избрали. Фейсбук забит просьбами об операциях, пишут ребята из АТО, думают, что я Ахметов. То, что адвокатская компания зарабатывает – да. Это тяжелый заработок, поверьте. До 30% заработка раздаем.

Вы ездите в АТО?

Да! Вот – каска, бронежилет, есть огнестрельное оружие.

«Кого выбрали, тот и должен быть»

В преддверии оглашения рейтинга «Топ-100 самых эффективных депутатов» за 24 года работы украинского независимого парламента, который готовят журналисты издания «Грушевского, 5», беседовали с Наталией Королевской о законотворчестве, как критерии оценки депутатской работы. Она единственная женщина-депутат, вошедшая в первую двадцатку рейтинга

Н

аталия, на Ваш взгляд, какие самые важные Ваши законопроекты были приняты Радой?

Помнятся законопроекты, в которые ты вложил душу и которые принять было непросто. Например, закон «О повышении престижности шахтерского труда». В нем было и очень личное, ведь вся моя семья связана с горным делом. Папа – шахтер. Когда мне было шесть лет, повел меня на шахту и показал, какой ценой зарабатываются деньги. Брат получил горное образование. Мой родной Красный Луч – шахтерский город с суро56 »

№1, 2015

выми, ответственными мужчинами, которые доверили мне, на тот момент совсем еще девочке, представлять их интересы. Когда я шла в областной совет – меня в основном поддержали шахтеры. Старейшины дали тогда задание принять такой закон. До этого парламент очень много дискутировал на эту тему, но не находилось поддержки. Решила креативно подойти к этому вопросу: пригласила всех шахтеров, героев Украины в парламент. Приехало около 50 человек, и все они сидели в ложе правительства, пока этот закон не поставили на рассмотрение. Закон «О запрете игорного бизнеса». По этому поводу были очень яркие дебаты и очень много разных разговоров. Приняли его 29 или 30 декабря, в послед-

законодавство

» ТОП-100 найефективніших депутатів

ний сессионный день в году. Пока я шла к трибуне – людям документы, потому что они написаны не чителефон разрывался от звонков: назывались любые новниками где-то в высоких кабинетах, а разработасуммы, лишь бы законопроект не рассматривали. «За» ны сообща, вместе с гражданами. То, что происходит было более 300 моих коллег, мы его проголосовали сейчас, в этом созыве, меня расстраивает – законы в двух чтениях. Понятно, что он не работает в полной сначала героически принимаются, а потом так же гемере, есть множество подпольных казино, но 70% нет роически отменяются либо исправляются. Но, навертого, что было раньше. Нельзя допустить возвращение ное, это тоже нужно пережить. этой чумы, о чем не раз слышу в парламенте сейчас. Еще один – закон об упрощении условий ведения По какому принципу поддерживаются бизнеса, которым вводился «принцип молчаливого законопроекты в Раде? По принципу согласия». Это норма, благодаря которой предприни- важности для общества или по тому, матель может уведомить контролирующие органы от какой фракции, от какого депутата? о своих намерениях, а не бегать собирать бумажки. Кон- Я сама себе задаю этот вопрос. Вот, казалось бы, есть тролирующие органы были против этого, мы разруша- актуальнейший вопрос, касающийся восстановления ли всю их систему заработков. Однако нам удалось объ- экономики. Его нужно срочно решать – очень сложная единить парламент, принять законопроект, потом по- ситуация сейчас в стране. Но законопроекты на эту шел целый пакет по дерегуляции. Мы очень тесно со- тему даже не обсуждаются. Во время кризиса трудничали с Фондом эффективного развития, который 2008 года тут же были созданы профессиональные приглашал компанию Маккензи, и вместе с ними раз- группы, сутками сидели с юристами, экономистами, работали пакет по дерегуляции, который написан на вы- руководителям. Выписывали план действий, что мосочайшем европейском профессиональном уровне. жет нас спасти. Сейчас этого не делается. Помню закон «О государственно-частном пар­ тнерстве», который я 12 раз докладывала с трибуны Как, находясь в оппозиции, заполучаете гопарламента. Мы вместе с Маккензи подготовили абсо- лоса оппонентов, чтобы они проголосовали лютно европейский рамочный закон, который давал за нужный законопроект? возможность позднее принимать подзаконные акты. Парламент – это площадка для дискуссии и принятия Это был очень современный и своевременный инстру- самых лучших идей. Если за хорошую идею не голомент, который позволял привлекать частные средства суют, потому что ее предлагает оппозиция, значит, в государственные проекты, в том числе и инфраструк- надо отдать эту идею в другую фракцию. И мы нередтурные. Года два спустя его приняли, он вступил в силу ко так и поступаем. и пока ничего более новаторского не предложили. Это те законы, которые в момент их принятия были За что Вы не голосовали? необходимы стране и с которыми связаны сумасшед- Две базовые вещи – пенсионная реформа и налоговый ший расход энергии, споров, эмоций, даже слез. Считаю, кодекс. что государство сильно не количеством принятых законов, а их каПравильно ли, что в Раду чеством – чем их будет меньше приходят люди не только и чем они будут понятнее, тем лучиз бизнеса, но и учителя, ше будет результат. Всегда ставлю комбаты или вообще себя на место человека, который без образования? Сейчас наша задача – будет выполнять этот закон, Я отношусь так – кого выбрали, тот на кого он будет направлен – так и должен быть. Кого выбрало обдать возможность пытаюсь оценить любую идею. щество – то и получаем, и мы новым ответственным, должны это «переварить». ГосуКак выбираете законопродарственное мышление приходит креативным ребятам екты, которые нужно прос государственным опытом, знаприйти в местные писать и подать в Раду? ниями. Нужно начинать с районВсе законопроекты проходят обных и областных советов. Когда ты советы, чтобы опять щественное обсуждение. Мы рапроходишь по этой лестнице и поне потерять пять лет ботаем с волонтерами, бывает лучаешь опыт на каждом этапе – даже так, что их юристы разрабаты понимаешь процесс, принятие и потом не собирать тывают основу, а наши – уже коррешений доходит до автоматизма. по улицам дворам, и огоректируют. Получаются качеЯ решила пойти в депутаты обственные, а главное – нужные родам людей в парламент ластного совета в 25 лет – прошла №1, 2015 » 57

законодавство

» ТОП-100 найефективніших депутатів

мажоритарную кампанию, набрала больше всех голосов, победила и пришла в Луганский областной совет. Была четыре года депутатом областного совета. Затем были события 2004 года, и я поняла, что на уровне области очень мало инструментов для того, чтобы влиять на процессы – появилось желание баллотироваться в Верховную Раду. Тогда уже вместе с Юлией Тимошенко, по спискам «Батькивщины», я пришла в украинский парламент. Сейчас наша задача – дать возможность новым ответственным, креативным ребятам прийти в местные советы, чтобы опять не потерять пять лет и потом не собирать по улицам, дворам и огородам людей в парламент. Патриотизм сегодня – понятие очень относительное. Я считаю, что и экономический, и социальный патриотизм – это все единая составляющая патриота, гражданина этой страны, а не только, был ли ты в зоне АТО или нет.

Каким, по-Вашему, должен быть парламентарий?

В первую очередь у него должна быть ответственность за принятые решения и жизнь всей страны. Правильно, что в Америке называют закон именем его автора – и страна знает, по чьему закону она живет, кто решил, что нужно делать то-то. А у нас приняли что-то все вместе – теперь очередь стоит из членов коалиции, чтобы это отменить. Например, сначала ограничили ученым пенсии, потом отменили. И никакой 58 »

№1, 2015

ответственности за то, что люди не получали денег, которые им положены. Адекватность – еще одно очень важное качество парламентария. И, конечно, последовательность – сначала сделайте что-то хорошее и новое, а потом отменяйте предыдущее. Но не наоборот.

Сколько времени должен проработать депутат, чтобы отчитываться перед электоратом за проделанную работу?

Если ты идешь в парламент, то должен знать, зачем. У тебя уже должен быть план того, что ты там будешь делать. Но так как сейчас это, скорее, исключение, чем правило, то, думаю, за полгода можно вникнуть в суть дела, разобраться в работе комитетов, сделать первые шаги в законотворчестве и отчитаться.

Ваше политическое будущее. Каким Вы его видите?

Сегодня будущее любого политика зависит от того, как будет развиваться наша страна. Не может кредитный рейтинг компании быть выше, чем рейтинг государства. Задача – стабилизировать ситуацию на востоке, сделать все, чтобы страна объединилась. Если это удастся, а я уверена, что все получится, у страны большое будущее, очень хорошие перспективы. Я очень верю в Украину. Поэтому я и вся моя семья живем и будем жить здесь.

література

» вибір народних депутатів

Що читають політики? Борис Філатов

Олег Березюк

Жозе Сарамаго, «Перебої в смерті»

Нассім Талеб, «Антикрихкість»

Розповідь про те, як смерть вирішила завершити свою діяльність – і люди перестали помирати. Життя стало вічним. Згодом ейфорія населення змінюється на відчай – люди починають шукати способи покінчити із цим. В час, коли країна опиняється на порозі війни і хаосу, в гру вступає сама смерть та змінює правила. Лише одна людина виявляється проти.

«Антикрихкість» – мудрий оракул, який допомагає кожному з нас зорієнтуватися у власному майбутньому. В книзі віртуозно сплетені важливі життєві теми: прийняття рішень, метод спроб та помилок, оцінка ризику, інновації, політика, освіта, війна, особисті фінанси, медицина та ін.

Оксана Юринець Володимир Федорін, «Ґудбай, імперіє. Розмови з Кахою Бендукідзе» Книга розмов Володимира Федоріна з Кахою Бендукідзе – спроба систематизації поглядів видатного грузинського реформатора, який тісно співпрацював з Україною протягом останніх місяців свого життя. Вдумливий читач знайде в цій книзі як тверезий погляд на нинішню кремлівську владу, так і ідейне підґрунтя для побудови сучасного суспільства, особливо необхідне Україні сьогодні.

Віталій Купрій Михайло Старицький, Трилогія «Богдан Хмельницький»: «Буря», «Перед бурею», «На пристані» В книгах описаний похід запорожців до султанської Туреччини. Про початок війни українського народу за соціальне та національне визволення (1648-1654): бої під Жовтими Водами та Корсунем. Боротьба проти польської шляхти та уніатів, битви під Пилявцями, Збаражем, Берестечком. Трилогія розповідає про важку боротьбу Богдана Хмельницького, який прагнув возз’єднання України з Росією.

Видання і дистрибуція книг Видавничо-книготорговельна компанія «Самміт-Книга» м. Київ, вул. Обсерваторна, 25, тел. (044) 287-69-70

№1, 2015 » 59

Росія-Україна

» Автономна Республіка Крим

«Аннексия: остров Крым» Эксклюзивные факты, свидетельства очевидцев и доказательства причастности президента России к проведению референдума в Крыму в новой книге украинского политтехнолога Тараса Березовца

Т

арас, в чем идея книги и почему имен­ но сейчас?

Идея книги родилась у меня, когда мы создава л и п роек т F R EE CR I M E A ( д ек абрь 2014 года – Прим. ред.). Проект создавался в первую очередь потому, что я видел неготовность государства по-настоящему защищать интересы крымчан, нежелание заниматься крымской тематикой. Тогда очень быстро создалась гражданская инициатива, мы достаточно быстро получили финансовый грант канадского правительства, запустили социологическое исследование в Крыму. Это была, кстати, последняя социология, которую сделали до того, как русские обрезали всю телефонную наземную связь между Украиной и Крымом. Я стал искать издательство, которому было бы интересно напечатать эту книгу. Остановились на издательстве «Брайт Стар Паблишинг», оно издает книги известных журналистов и экспертов. Без помощников за два месяца я бы книгу написать никогда бы не успел. Над ней работал большой коллектив – Екатерина Покровская, Анна Макота, Маричка Дупак, Роман Остапчук – это люди, которые собирали информацию, делали мониторинг. Виктория Чирва взяла большую часть интервью – я только договаривался с людьми, а она уже физически проводила интервью. Самостоятельно общался с топ-политиками: Арсением Яценюком, Арсеном Аваковым, Сергеем Куницыным, Ильей Пономаревым. «Изюминка» книги в том, что там эксклюзивные свидетельства очевидцев событий. Некоторых из них похищали, подвергали пыткам. Таких как Андрей Щекун, Шура Рязанцева, которые были в застенках ФСБ. В книге есть свидетельства от первых лиц, которые принимали решения по той ситуации: Турчинова, Яценюка, Пашинского, Сенченко, Дещицы. Названы виновники этой ситуации, в частности на тот момент и. о. министра обороны 60 »

№1, 2015

Игорь Тенюх, на котором лежит доля ответственности за то, что произошло в Крыму. Книга – это сухое изложение событий с 18 февраля по 18 марта 2014 года. Также были исследованы действия российской разведки, российских пропагандистов, начиная с 1991 года – попытку первого откалывания Крыма от Украины в 1993–1994 годах, когда был создан пилотный проект по захвату Крыма – «президент Юрий Мешков». Мы взяли информацию о том, кто из кремлевских политтехнологов вел этот проект – г-н Сурков и российский политтехнолог с интересной фамилией Крымин. Я написал о том, почему решение Совета Федерации о вводе войск в Украину было сфальсифицировано Валентиной Матвиенко, ведь там не было кворума и есть все доказательства: фотографии с табло, как они фальсифицировали, в том числе и результаты референдума. Нашли данные о том, что 16 марта в Севастополе голосовало 134% избирателей.

Кто Вам помогал доставать эти документы?

Частично из открытых источников, частично – хакеры, которые вскрыли переписку «кремлеботов» и от них получили скриншоты переписки по организации референдума. Причем там стоят адреса администрации президента gov.ru, что доказывает причастность администрации Путина к организации референдума.

Будет одна часть книги или с продолжением?

Книга завершается 18 марта, когда был подписан Акт о включении Крымского территориального округа и города Севастополя в состав РФ. Но продолжение, безусловно, будет. Это будет история о том, что произошло после аннексии. Хочу остановиться больше на истории личных предательств Константинова, Аксенова, Поклонской, Березовского и других. Эта книга не ставила за цель рисовать сценарий будущего, а вот следующая – будет посвящена прогнозированию того, что будет происходить с Крымом в последующие годы и каким образом

Украина должна вернуть Крым. Она будет более стратегической. Надеюсь закончить до конца года.

Есть ли в книге материалы, не известные правоохранительным органам, по которым можно открывать уголовные дела?

Те предатели, которые есть, по ним и так возбуждены дела по факту государственной измены. Эта книга скорее ставит вопросы политической и военной ответственности, ошибок, которые были допущены.

Для кого эта книга?

Открытая презентация пройдет 11 сентября на Львовском книжном форуме. Будет также организована дискуссия в открытом формате по крымской теме. Книга написана для широкого круга читателей, информация написана в доступном ключе – поясняются все факты, аббревиатуры, даются расшифровки пропагандистских технологий. Планируем сделать русское издание до конца года – рассчитываем на постсоветский рынок для того, чтобы донести информацию до политических экспертных кругов всех бывших постсоветских стран. Также планируем англоязычную версию в США.

В университетах будет представлена эта книга, для студентов?

Да, я встречался с министром информации Юрием Стецем, и мы договорились о том, что министерство поможет в продвижении книги – в первую очередь в академические круги, библиотеки, университеты. Государство тоже заинтересовано потому, что там свидетельства всех руководителей страны. Отдельная глава отводится роли тогда еще народного депутата, будущего президента Петра Порошенко и его визиту в Крым. С книгой я планирую посетить все областные центры. Кроме, понятно, оккупированных территорий. Основная задача заключается в том, чтобы рассказать самим украинцам о том, что произошло с нашим Крымом.

Насколько сложно было подбирать героев для книги?

99% согласились. Но были люди, которые не пошли на контакт. Не вышло интервью с тем же Рефатом Чубаровым в силу его личных причин, но в книге он присутствует, взяли его старый комментарий. Проблема была в том, чтобы объективно подготовить исследование – необходимо было получить фидбек с российской стороны. Мы столкнулись с тем, что все, с кем мы пытались выйти на контакт, были очень одиозны. Жириновский, например, Рогозин. Естественно, никто из них никаких интервью ни-

когда бы нам не дал. Единственный депутат Госдумы, с кем удалось встретиться, это Илья Пономарев. Я беседовал с ним в Киеве, он дал достаточно обширное, нейтральное интервью – он ни за ту сторону, ни за ту. Сейчас он занимает такую позицию, что Крым аннексирован незаконно, но все равно там нужно провести референдум. Мы связывались со многими российскими политологами. Сначала они соглашались, вроде бы, а потом пропадали. Они боятся – тема Крыма для них табу. Ключевой проблемой для меня лично было то, что я родом оттуда, и быть безэмоциональным в этой ситуации было очень сложно. Мой друг, с которым мы с пяти лет вместе, просидели за одной партой, я крестил его ребенка, удалил меня из друзей со всех социальных сетей. Это моя личная трагедия.

Почему такое название?

Это сознательно, аллюзия на книгу советского диссидента Василия Аксенова «Остров Крым», которую он написал в 1970-х годах. Почему остров? Потому, что Россия пытается превратить его в остров, отрезать его физически от Украины. Книга, несмотря на все ужасы, заканчивается оптимистически. Крым станет частью Украины, но разговоры о том, что он вернется сам – это разговоры неудачников и утопистов. Украина должна его вернуть. Мирными, демократическими, экономическими усилиями сделать возможным возврат Крыма в краткосрочной перспективе.

Как будете презентовать?

Будет закрытая презентация для героев нашей книги: политиков, министров, военных, активистов. Она будет проходить в Украинском кризисном медиацентре, а публичная – как я и сказал, 11 сентября во Львове, на книжном форуме. Начиная с 15 сентября, будут презентации в Киеве и других городах – в университетах и крупнейших книжных магазинах. Одна из ключевых дилемм была с обложкой. В конечном варианте сделали в зеленом цвете. «Зеленые человечки» ведь начались с Крыма. Хотя есть обратная сторона: начали спрашивать, зачем мы героизируем этих «зеленых человечков». С фотографией тоже много историй – сначала думали поставить Юлия Мамчура, его героический поход на Бельбек. Но, поскольку таких героев было несколько, поставить кого-то одного – значит обделить славой других. Их фото есть во вкладке, а первая фотография тоже очень известная и знаменитая, сделанная фотографом Los Angeles Times Сергеем Лойко. №1, 2015 » 61

інтерв'ю

» політична освіта

«Моя философия – дайте работу или образование» О том, как женщинедепутату работается в Верховной Раде, образовании за рубежом и коллегах иностранцах на ключевых государственных должностях

О

льга, что лично Вам дал мандат? Вы, может быть, могли бы гораздо больше реализовать интересных проектов, будучи в бизнесе?

У меня к этому подход полуфилософский. Это не мой выбор. Это выбор за меня какой-то великой силы. Когда я училась в Америке, на одной из первых фундаментальных встреч с моими коллегами по классу мы обсуждали этот вопрос. Вопрос выбора. В классе учились 180 людей, люди приехали из 89 стран мира. Это были в основном люди из правительства, все уже состоявшиеся. А я такой заводила, все любила запрашивать у людей информацию – спрашиваю у них: зачем вы все сюда приехали? И все как один давай откровенничать. Кто-то сказал, что хочет стать президентом, кто-то – главой Администрации президента или советником главы, включая меня. Моя мечта, кстати, была почти реализована. Мне было интересно участвовать в президентской кампании и очень хотелось стоять у истоков появления команды лидера нового типа, честного, открытого. Я сказала об этом. И вот, значит, доходим до последнего участника. А это был самый старший, самый мудрый из всех нас человек, который делал в Филиппинах полицейские реформы, очень верующий человек. И он говорит: «Хороший вопрос, но это не мой 62 »

№1, 2015

ответ. Я, как человек верующий, знаю, что это высшая сила направила меня туда, где я со своими возможностями буду наиболее полезен людям. А моя задача – готовиться. Я должен много учить, много изучать, чтобы, какую бы миссию мне не дали – я был к ней готов». Отвечая на ваш вопрос, один из моих талантов – собирать деньги и уговаривать власть имущих на какие-то интересные проекты. Если вы посмотрите проекты, которыми я занималась, – это те, которые ложатся в мою философию. Это или создание рабочих мест, или объединение людей для образования. Когда я ехала учиться в Америку, мечтала, вопервых, построить Гарвард в Украине. Абсурдная идея, утопичная. Но заманчивая, большая, согласитесь. Во-вторых, стать министром образования для того, чтобы изменить систему образования. Я гораздо ближе к этой идее, с точки зрения того, где я нахожусь, но мне это уже неинтересно.

Почему?

На сегодняшний день меня значительно больше интересует вопрос, как дать людям работу и образование. Я осознала, что это моя сфера, независимо от того, где я нахожусь. В этом смысле я противник субсидий, я противник патернализма государства. Я верю, что воину АТО не нужны льготы, им нужно, чтобы по возвращении домой у них была высококлассная работа. Когда начались обсуждения среди депутатов, что мы должны сде-

лать для наших военных, я сказала: дайте им правильное оружие, форму, нормальное питание, создайте предпосылки для того, чтобы, когда они вернутся и захотят какую-то награду от государства – это будет, например, образование, как у коллег в Америке. У них очень многие люди не могут себе позволить даже мечтать о Гарварде. Элитарное образование очень дорогое, но те, кто служил в армии, имеют огромные привилегии. Конечно, человек должен сам поступить. Но государство, которое ты защищал, – тебя поддержит там, где ты имеешь потенциал. Моя философия – дайте работу или образование.

Что для Вас значит должность депутата?

(Задумалась) Врасплох меня застали с этим вопросом. Для меня это человек законодательной базы. Это работа в интересах народа и общества по созданию правильной правовой базы для существования государства.

Сложно ли женщинам в политике? Мужчины на равных воспринимают женщин в парламенте?

Не на равных. Есть много стереотипов даже на уровне медиа. Поначалу меня это возмущало, а потом я поняла, какие трюки нужно использовать, чтобы противостоять этой ситуации. Изменить отношение можно, но нужно несколько поколений и большая консолидация усилий и мужчин, и женщин. Нужно публичное обсуждение квот. Нужны ли квоты в политике, в бизнесе? У мужчин гораздо больше возможностей, включая доступ к капиталу, к информации. Но, например, в энергетической индустрии женщину будет заметнее. Это преимущество. Другой вопрос – как им воспользоваться. Например, Юлия Владимировна воспользовалась.

Как семья относится к Вашей политической деятельности?

Они меня поддерживают. Если речь идет о моем муже – у него нет выбора потому, что он пообещал поддерживать меня во всем. Я поддерживаю его, он – меня. Мы не ограничиваем друг друга. Это наш брачный договор. Я ему очень благодарна за это. Даже когда я поступила на учебу – среди всех людей самая искренняя поддержка была от двух людей – от моего мужа и еще от одного человека. Остальные говорили «хорошо, но зачем тебе это надо?» Традиционный вопрос к женщине – «зачем тебе это надо»? Если бы у меня была возможность дать совет тем, кто моложе меня, – никогда не задумывай-

тесь над этим вопросом. Он не должен вас останавливать. Я вышла замуж в 17 лет, стала мамой в 18 лет, но при этом я закончила три университета, я дважды замужем и у меня двое детей. Я не состоялась как идеальная мать, тут я себе честно признаюсь. Есть мамы, которые более самоотверженные по отношению к детям, больше времени уделяют им. Но, наверное, я неплохая жена. У меня хороший брак, интересная карьера. С точки зрения постороннего человека – я состоялась. Но это не предел. Мне недавно исполнилось 40 лет, и одна из подруг сказала, что я – женщина версии 4.0. А каждая следующая версия лучше. Я не знаю насчет версии 6.0 (смеется), но если сравнивать телефоны – функционал один и тот же, а понимание жизненных процессов учит по-другому относиться к проблемам. Это уже мудрость.

Как совместить воспитание детей и образование?

Никак. Можно совместить ровно настолько, насколько тебе позволяет Богом данный талант. Я нашла свой рецепт, как совместить, но в этой формуле все равно 24/7, а задач много – наверное, что-то выкинула. Например, в первые годы, когда старший сын был еще маленьким, у меня было мало социальной жизни. Учила по ночам английский, сама и с репетитором. Для меня это было важно. Но чего-то другого я не делала, а теперь я хожу на уроки танцев. Одна из ошибок женщин – охватить все. Мужчины же не охватывают, но как-то живут. Наверное, женщине тоже нужно простить себе, что она не может охватить все, и расставить приоритеты. И это должна решать только женщина. Ей не должно навязывать свои стереотипы общество потому, что никто не будет жить ее жизнью.

Расскажите о своих родителях, чему они учили Вас?

На меня очень большое влияние оказывает отец. Он приучил меня любить математику, системность, логику. Я всегда мечтала учиться на юридическом

На меня очень большое влияние оказывает отец. Он приучил меня любить математику, системность, логику. Я всегда мечтала учиться на юридическом. А родители мои были против, они говорили что это «грязная работа». А мой отец – ветеринар, чтоб вы понимали. И я ему говорю: «Пап, грязнее, чем у тебя работу, уже сложно придумать». А он мне отвечал: «Так нет же, это ведь созидательная работа, а юристам нужно копаться в "грязном белье", в криминальных, семейных проблемах – это разрушительная работа». Я отстаивала свое №1, 2015 » 63

інтерв'ю

» політична освіта

мнение. Но мое первое образование было экономическим, потому как в те времена – кто куда мог поступить, туда и поступал. Я поступала сама. Родители ничем не могли мне помочь, это было очень дорого.

Но Вы все равно получили юридическое образование.

Я реализовала свою мечту позже, да – второе образование было юридическим. И таки мои родители были правы. Это не мое. Мне интересно работать не с бумажками, а с людьми. Мне нужно общение. Конечно, эти два образования сформировали мою ценность как специалиста.

В нынешнем созыве достаточно много депутатов с зарубежным образованием.

Да, и вот я все время думаю, что не так во многих наших политиках, которые сегодня приходят во власть? Особенно с западным опытом и образованием. У них не хватает осознания своей правильной роли. Они все время думают, что их должны запомнить с точки зрения того, как именно они сделают реформы. Поэтому они начинают с того, что дают много интервью о своем видении. На мой взгляд, это неправильно. Они должны прийти и замереть на полгода, активно опрашивать других – что было сделано, почему не сработало? Они должны первые полгода посвятить тому, чтобы помочь другим реализовать их планы. Но сначала – отдать другим, помочь. А потом уже выработать свою миссию. Когда я пришла в парламент, я придумала для Виталия Владимировича (Кличко. – Прим. ред.) встречи с бизнесменами в рамках одного вектора. Например, страховые компании или банки. Это было очень познавательно для него, развивало его как лидера фракции. Это помогало бизнесменам коммуницировать их проблемы человеку, которому они доверяют. Мы выстраивали доверие таким образом.

А вот сервис, который Вы придумали «напиши депутату»…

Не сработал. Для моих коллег из регионов, в частности. Я же думала, что они, как я, читают. А у них помощники читают. Сработало для тех, кто хотел написать, но цель была не в этом. Это только первая ступенька. А как заставить депутата ответить? Когда я ходила на общественные приемы первые разы – я уходила разбитая, столько человеческого горя. «Умер близкий человек». Могу я чем-то помочь? Нет.

64 »

№1, 2015

Я могу только выслушать. Многие люди просто не понимают субъективности своей позиции.

За деньгами часто обращаются?

Обращаются. Я не могу дать каждому по 100 гривен. Совершенно честно отвечаю, что «в рамках положенной мне зарплаты 4 600 гривен обязательно вам помогу».

Насколько Вы прислушиваетесь к мнению зарубежных коллег? Применяете ли их законы в наших политических реалиях?

Депутат должен советоваться с коллегами из-за рубежа, дискутировать, должны быть прения, но не прямое перекладывание опыта. Нельзя один закон перенести из другой страны в нашу и порадоваться, что все получилось. Не работает. Я веду активную коммуникацию с коллегами из Брюсселя, из Вены по тем законопроектам, которые мы сейчас рассматриваем. Мы являемся членами определенного энергетического сообщества, мы взяли на себя обязательства и вынуждены их соблюдать. Также я заинтересована в привлечении денег в Украину под разработку месторождений. Такие деньги есть лишь в некоторых странах. Ключевые – это США, Канада и Австралия. Например, когда я больше занималась вопросами IT – я много изучала, что удалось в Израиле и в США. К сожалению, ни один опыт прямо не применим к нам.

Какие ваши планы в политике на будущее?

Пока не знаю. Я бы вам сказала, но я не знаю. Я много над этим размышляю сейчас, но ответа нет. Эти три года в парламенте – хорошая подготовка. Если хотите, интернатура к чему-то, к какой-то должности в исполнительной власти, допустим. Если раньше я не думала, что смогу быть эффективной в парламенте, то сейчас понимаю, что теперь больше получается. А это значит, что уже нельзя отказываться от этой миссии. Я себе поставила цель – изменить фискальный режим для индустрии, привлечь инвестиции. Это все шаги. Когда я пришла А конечная, большая цель этого всев парламент, го – развить внутренний потенциал я придумала для добычи газа в Украине, чтобы мы Виталия Владими- были менее зависимы от России и от Европы. Вот это моя политическая ровича (Кличко – цель на сегодня. Когда она будет исПрим. ред.) встреполнена, я подумаю – где еще нужны реформаторы. чи с бизнесменами

в рамках одного вектора

Фото: страница Ольги Бельковой в FB

18kt Gold & Diamonds та Ручка «Олександр Великий» ЗА МОТИВАМИ ГУСТАВА КЛІМТА