4 У ФОКУСІ
№33 (4893)
15 серпня 2020 року
TT НАШІ ІНТЕРВ’Ю
Василь ДЕМ’ЯНЧУК: «МУСИМО БУТИ ВІДПОВІДАЛЬНИМИ ТА ЧЕСНИМИ, ЗОКРЕМА Й ПЕРЕД СОБОЮ, АБИ РЕАЛІЗУВАТИ ПОТЕНЦІАЛ УКРАЇНИ»
В
Україні вкотре гарячий період обіцянок, адже за пару місяців матимемо місцеві вибори. Натомість є й та частина політиків, які, навпаки, мають звітувати про вже виконане – з огляду на здобутий досвід. Дехто навіть поєднував управлінські функції на призначених посадах із захистом інтересів громади у представницькому органі, як-от Василь Дем’янчук – колишній голова Тячівської РДА (2015 – 2019 рр.) і ще діючий депутат Закарпатської облради VII скликання від БПП «Солідарність». Підсумкам його роботи й баченню змін, які відбулися в місцевому самоврядуванні України протягом останніх років, ми й присвятили нашу розмову. відзначилися для Вас 5 років ~~Чим депутатства в облраді? І що з
запланованого не встигли реалізувати? – Діяльність депутатів охоплювала значний обсяг суспільно важливих питань, однак чи не найголовнішими серед них стали інфраструктурні, тобто дороги й усе, що з ними пов’язано. Багато що вдалося зробити. Так, не все, але в умовах, у яких тоді жила держава, – війна, проблеми в економіці, нестабільна гривня – щодо шляхів ми зробили максимум із можливого. Друге, але не менш важливе, – це сфери медицини й освіти. Зокрема на Тячівщині відкрили Углянську дільничну лікарню. Споруджувати її почали ще у 1980-х, і ми не лише добудували її, а й зробили сучасним медзакладом, який надає допомогу всім мешканцям Углянського куща. Також почали зведення двох дошкільних навчальних закладів – у Нижній Апші та Тарасівці, де взагалі не було дитсадків. За останні кілька років виготовили всю необхідну документацію і встигли виконати більше половини будівельних робіт. Наразі ці об’єкти потребують підтримки, аби в найкоротші строки ввести їх у експлуатацію. Значний обсяг робіт проведено з берегоукріплення. Вдалося відновити більшість зруйнованих дамб у верхній частині Тячівщини та нормальне сполучення до с. Кричово, де через понищену паводком дорогу його не було роками, люди полем їздили... А зараз є – підсилена заасфальтована ділянка. Багато зроблено по річці Тересва: в селах Німецька Мокра, Руська Мокра, Усть-Чорна, Красна, Калини, Нересниця, Терново… Всього одразу й не згадаєш, це була важлива, але поточна робота: придбані шкільні автобуси, автомобілі швидкої допомоги і для сімейних лікарів. А щодо проєктів, які не встиг втілити… Ми мали амбітний план побудувати школу в с. Нересниця. З ДФРР було закладено частину коштів, проведені необхідні процедури. Однак через збіг обставин, які від нас не залежали, вчасно не переробили застарілий кошторис, що не дозволило реалізувати задум. Схожу ситуацію мали й у Широкому Лузі, але там є ПКД на будівництво нової школи. Також поки не вдалося завершити роботи на дорозі Тячів – Округла – Вільхівці – Лази. Це спільний проєкт із міським головою Тячева з виготовленою проєктно-кошторисною документацією, реалізація якого відкриє шлях до наших оздоровниць із цілющими водами. Як депутат тримаю ці питання на контролі і вважаю, що їх слід успішно вирішити. Ви в системі місцевого самоврядування давно, працювали практично на всіх щаблях – від села й району до області. Яке воно – децентралізоване Закарпаття? – Хочу зауважити, що перші громади в області були створені за мого особистого сприяння, особливо це стосується Вільховецької ОТГ. Я зміг налагодити конструктивний діалог між сільськими головами, що в підсумку дозволило їм об’єднатися. Щодо децентралізації маю чітку позицію. По-перше, громада, як і прописано в законодавстві, повинна бути економічно спроможною, адже однієї добровільності замало. По-друге, разом із фінансовою незалежністю ОТГ має функціонувати орган державної влади, який би координував діяльність їх усіх, аби вони не були виключені із загальнодержавних програм, проєктів тощо.
~~
Зараз ми охоплені низкою реформ – не лише децентралізаційною, а й адміністративною. Свого часу лунали думки, що можемо втратити, скажімо, Тячівський район. Але нам удалося його відстояти й не дати зруйнувати. Щодо ефективності рішень у системі місцевого самоврядування, то її оцінить час. Я прибічник тієї думки, що навіть успішне рішення не є остаточним. Якщо у процесі виявляються недоліки чи помилки, то мусимо бути готовими до змін. Це стосується питань і ОТГ, і районування тощо. А чи змінилися умови для втілення місцевих ініціатив? – Тут я можу говорити про власні спостереження і досвід. Зменшення кількості погоджень із центром завжди йде на користь місцевим ініціативам, дійсно потрібним області. Бувало, що в Києві нас просто не чули. До прикладу, ми не змогли досягти згоди з унормування питань отримання з-за кордону вживаних авто «швидкої», які відповідали екостандарту «Євро-4», а не «Євро-5». Через це зокрема Тячівщина не отримала таку необхідну допомогу від норвезьких партнерів. Чи варто говорити, що по факту в нас є купа спецавтомобілів, далеких від будьяких екостандартів? Таким чином, ми й досі маємо потребу в налагодженні комунікації як із центральними органами виконавчої влади, так і з обраними представниками у парламенті. Не під час виборів, а постійно. Тячівський район – найбільший в Україні. Ви 4 роки очолювали там РДА. У чому специфіка, окрім масштабу? Які були пріоритети? – Головним завданням я мав забезпечення миру та порядку. Це стосується моєї роботи і як заступника голови РДА, і як її очільника. Також ми активно збирали й відправляли на схід гуманітарну допомогу – понад 30 вантажів тоді поїхали в зону АТО з району, сам сім разів туди їздив і, звичайно, не з порожніми руками. Були й соціальні проєкти, як-от відновлення дитсадка у Красногорівці на Донеччині, допомога школам і лікарням. Закупили від Тячівщини півтора десятка автомобілів для військових… Це були важкі часи, коштів бракувало. Але все одно ми потроху відновлювали інфраструктуру, налагоджували роботу в районі, знаходили порозуміння… Ми змогли покращити стан навчальних за-
~~
~~
кладів, активно долучилися до втілення проєктів «Нової української школи», намагаючись підтримувати всі ініціативи, які працювали на користь людей. А взагалі, щоб зрозуміти наш район, тут треба пожити. Якби всі в Україні працювали для свого добробуту так, як тячівці, то в державі справи йшли би значно краще. Коли я був головою РДА, то робив усе, що залежить від виконавчої влади, аби людям легше жилося і працювалося. Мабуть, тому й обирали для ремонту найважчі й найгірші ділянки доріг. Інша причина – значний обсяг гірських населених пунктів, розкидані села, де діти мають нормально діставатися шкіл, «швидкі» доїжджати до пацієнтів… Оце мотивація, яка рухала багато важких проєктів. Показовий для мене випадок – це прояв неабиякої організованості мешканців у Вільхівцях-Лазах, де я головував у 2010 – 2014 рр., коли ми самотужки збирали кошти й самі ремонтували шлях у селі. Грошей не було, держава їх не виділяла, але ми визначилися із пріоритетом і вирішили питання навіть в умовах тотального дефіциту. Я й зараз вдячний людям за таку позицію! Звичайно, усвідомлюючи значний туристичний потенціал Тячівщини, ми працювали над тим, аби гості могли дістатися сюди й побачити красу нашого краю. Радий, що вдалося привести до ладу дорогу Колочава – Усть-Чорна – Калини – Бедевля, яка сполучає Тячівський та Міжгірський райони і йде через гори. Там була непроїзна частина шляху, а тепер ним успішно користуються і мешканці верхніх сіл району, і туристи. Ваш професійний шлях характеризується кар’єрним зростанням, однак усі посади пов’язані виключно із Закарпаттям. Не було бажання рухатися у напрямку, скажімо, столиці? – Після навчання мав пропозиції залишитися у Львові, продовжити роботу в університеті, але хотів приносити користь удома. Ще до роботи в держсекторі я відвідав багато країн. Тоді ж у мене з’явилися думки, що Закарпаття повинно й може бути європейським не лише географічно, а й за рівнем життя і порядку. А для цього потрібно тут і зараз втілювати цей задум. Навіть коли балотувався у народні депутати, йшов представляти інтереси земляків, а не шукати собі місце в Києві. Знаєте, раніше говорили, що до того, як призначити когось на керівну посаду, варто подивитися, чи навів він лад на своєму подвір’ї. На жаль, зараз такий принцип майже не застосовується, натомість до уваги береться популізм, від якого жодного толку. Досить важливий для мене аргумент на користь Закарпаття – це родина, діти, а їх у мене четверо. Вони живуть тут, розвиваються як особистості, й середовище їхнього життя, як і кожного мешканця області, має бути гідним того, аби планувати своє майбутнє, здобувати освіту, будувати успішні кар’єри. Це виключно людське розуміння, що взята на себе відповідальність є запорукою досягнення цілей. Невдовзі Україна святкуватиме головне державне свято – 29-й День незалежності. Чи маєте якісь особливі побажання до такої дати? – Безумовно, бажаю, щоб Україна була дійсно сильною незалежною демократичною європейською державою. А в такий важкий для країни час маємо зосередитися на відновленні контролю за кордонами, поверненні окупованих територій, досягненні миру. Україна має надзвичайний потенціал бути сильною і такою, щоб із нею рахувався світ. Аби цей потенціал приносив користь державі і кожному її громадянину, мусимо бути відповідальними й чесними, зокрема й перед собою. Особливо це актуально в електоральний період, коли усвідомлений вибір визначає якість майбутнього. Тож нехай зараз нашими переконаннями будуть спільний добробут і розвиток Української держави!
~~
~~
НЗ
TT КОРОТКО
У РОЗВИТОК АРМІЇ КРАЯНИ ВКЛАЛИ БІЛЬШ НІЖ 174 МЛН ГРИВЕНЬ Понад 174 млн грн військового збору сплатили закарпатці за 7 місяців 2020-го. Порівняно з аналогічним періодом торік – це на 5,1 млн більше. Зокрема в липні сума відповідних надходжень становила 23,7 млн гривень. Фахівці органів ДПС області зазначають, що прозоро й системно сплачуючи цей півторавідсотковий патріотичний податок, усі категорії бізнесу, резиденти й нерезиденти, які отримують доходи в нашій державі, активно підтримують українську армію. У підсумку за час, відколи почав нараховуватися військовий збір в Україні (з серпня 2014-го), платники податків краю поповнили держбюджет відрахуваннями на потреби нашого війська в розмірі понад 1,31 мільярда гривень!
ПОДОРОЖЧАННЯ ДЕФІЦИТНОЇ ГРЕЧКИ ПРОГНОЗУЮТЬ ФАХІВЦІ На українському ринку склався дефіцит гречаної крупи, і так високі ціни, найімовірніше, підніматимуться й надалі. Про це в коментарі AgroPortal. ua заявив виконавчий директор Міжнародної асоціації гречки Сергій Громовий. «За офіційною статистикою, гречки в Україні посіяно лише половину від мінімальної потреби. Раніше її імпортували з Росії, і це було головною нашою проблемою», – каже він. Зараз РФ сама відкотилася за рівнем посівних площ на 10 років назад і ввела заборону на вивезення цієї крупи. «Гречка на полицях магазинів дуже дорога – 35 грн за кілограм і більше. І, швидше за все, ціна буде зростати», – прогнозує фахівець. Він зазначає, що поточна вартість знаходиться на кордоні верхнього балансу зі здатністю купувати. Споживачі віддають перевагу дешевшим, хоч і менш корисним замінникам, як-от макаронам із м’яких сортів пшениці. «За інформацією учасників асоціації, вже після 30 грн/кг різко впав збут гречки. Виробники не можуть продати значних обсягів, лише невеликі партії», – каже Громовий. При цьому українські сільгоспвиробники не надто прагнуть сіяти її – вона дуже нестабільна й непрогнозована в плані ціни.
Цими днями відсвяткувала день народження листоноша ВПЗ с. Білки Іршавського району Наталія Іванівна Садварі. Вітаємо іменинницю, зичимо міцного здоров’я, щастя, позитивних емоцій і шлемо такі віршовані рядки: Хай будуть із Вами здоров’я та сила, Хай доля буде ласкава і щира! Щоб ніколи не знали Ви втоми! Хай мир і злагода будуть у домі. Хай Господь дарує надію й тепло На довгі літа, на щастя й добро! З повагою колеги
ПРОДАМ
параболічну антену вживану (супутникову тарілку) з трьома конвекторами Strong 6020. Тел. (050) 540-67-02. 3-кімнатну квартиру в Ужгороді на 3-му поверсі 5-поверхового будинку, район вулиці Гагаріна. Ціна договірна. Звертатися за тел. (095) 420-11-57.
