Миколаївський район. Сторінки історії. by Dmitriy Maydan

Редакційна колегія: В.С. Чайка — голова колегії О.О. Бродецький — секретар колегії С.М. Григор’єв О.М. Саєнко Ю.О. Пучков В.Т. Александров В.А. Задорожний І.Г. Нежигай Упорядники: Ю.О. Пучков, В.Т. Александров, В.А. Задорожний

М 14

Миколаївський район. Сторінки історії. — Миколаїв: Видавництво Ірини Гудим, 2005 р. — 170 с., іл. ISBN 966–8592-15-8 Перед вами — історико-публіцистичний нарис про Миколаївський район — частинку нашого чудового південноукраїнського краю. Перед вами — перша спроба вдячних нащадків зібрати перлини сивої давнини і свіжий подих нашого непростого, зате неперевершено захоплюючого і неповторно цікавого часу в одне намисто людської слави, гордості і шани.

ББК 84(4 укр.) 6

ISBN 966–8592-15-8

Здано до набору 13.03.05. Підписано до друку 08.04.05. Формат 60x901/8. Папір офсетний. Гарнітура Newtoon. Друк офсетний. Ум.друк.арк. 20,0. Обл. -вид.арк. 18,0. Тираж 1500 прим. Зам. № 54. Видавництво Ірини Гудим Свідоцтво про державну реєстрацію № МК 3 від 14 травня 2002 р. 54030, м.Миколаїв, вул.Адміральська, 20. Тел. (0512) 35-23-36, 35-20-18

Миколаївський район

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОН

Історичний нарис

ОЛЬШАНСЬКА СЕЛИЩНА РАДА

Промисловий центр району

БЕЗВОДНЕНСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА

Солона вода гарячого степу

ВЕСНЯНСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА

Село, осяяне весною

КІРОВСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА

Аркасівський край

КИР’ЯКІВСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА

Серед садів і виноградників

КОВАЛІВСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА

Нащадки козаків

КОМСОМОЛЬСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА

«Сонячне» Комсомольське

КРИВОБАЛКІВСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА

На крутих поворотах історії

КРИНИЧАНСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА

Криниці чистої, джерельної води

НАДБУЗЬКА СІЛЬСЬКА РАДА

Землі над Бугом

НЕЧАЯНСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА

Славна історія Нечаянської громади

ПЕТРІВСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА

Благословенна будь, земля моїх батьків, і нива щедра петрівських просторів

102

РАДСАДІВСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА

І славлять рідну Вітчизну чудові люди Радсаду

108

СТЕПІВСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА

«Степове» серед степів

122

ТРИХАТСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА

Перехрестя шляхів

138

УЛЯНІВСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА

Земля і люди

142

ШОСТАКІВСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА

Зоря над Бугом

148

ЯСНОПОЛЯНСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА

Сосновий ліс, цілюще повітря та Ясна Поляна

154

Голова Миколаївської районної ради Чайка Валентин Семенович

Шановні земляки! Перед вами — історико-публіцистичний нарис про Миколаївський район — частинку нашого чудового південноукраїнського краю. Перед вами — перша спроба вдячних нащадків зібрати перлини сивої давнини і свіжий подих нашого непростого, зате неперевершено захоплюючого і неповторно цікавого часу в одне намисто людської слави, гордості та шани. Ви тримаєте унікальне видання, бо його підготували ентузіасти, пат-

ріоти свого рідного краю. Ясна річ, найбільший внесок у книгу зробила редакційна колегія. Та, разом з тим, до її написання долучився увесь Миколаївський район — від сільського голови, ветерана, учителя, краєзнавця — до пересічних громадян. Можливо, вперше історію написали не історики, а її шанувальники. Зібрано унікальні пам’ятки, сотні історичних документів — від пожовклого фронтового трикутника до фотознімків столітньої давності...

Якби на те змога, то ці достовірні джерела могли б стати надбанням глибокого багатотомного видання про звичаї, культуру, ратні та трудові звершення людей, які творили і продовжують творити славну історію нашого району. Події і факти, які відображені у цій книзі, викликають почуття гордості за величний внесок наших попередників і сучасників у скарбницю честі та достоїнства Миколаївської районної громади, району, який посідає чільне місце в області за соціально-економічними показниками. Факти, зібрані не тільки з архівних скриньок і полиць книгосховищ, а і з вуст старожилів, з сімейних хронік, родинних оберегів наших земляків, повинні відіграти повчальну роль у виховному процесі дітей та юнацтва. Адже вони є мостом між минулим і сучасним, історією і сьогоденням, а тому стануть в нагоді майбутнім поколінням на шляху пізнання ними свого власного коріння. Миколаївський район — це колиска чесного, самовідданого, працьовитого люду, героїв Великої Вітчизняної війни, і тому най-

головніші труднощі, які стали на шляху написання, — неможливість відображення в одній книзі всіх наших здобутків, всіх імен Людей з великої літери, якими такий багатий наш край. Тому в найближчому майбутньому є можливість попрацювати над створенням Книги Слави Миколаївського району, а поки що прийміть до серця цей, присвячений 80-річчю району та 60-річчю Великої Перемоги, історико-публіцистичний нарис, який, віримо, зацікавить не лише нашу громаду. З його джерела черпатимуть наснагу і гордість у будь-якому куточку благословенної України, адже ми — сини і доньки одного великого народу, який вносить гідний спадок у загальнолюдську скарбницю життєвих цінностей. Бажаю всім жителям Миколаївського району процвітання, щасливої долі. І нехай ще не один достовірний книжковий нарис, який напишуть наші нащадки через десять, сто чи тисячу років, — буде нев’янучим співзвуччям найголовніших слів: «Нашому роду — нема переводу!». З любов’ю і повагою

В.С.Чайка, голова Миколаївської районної ради.

Депутати Миколаївської обласної ради 4 скликання (2002-2006 рр.) по Миколаївському виборчому округу №19

Герой Соціалістичної Праці Погорєлов Володимир Григорович

Герой України Бялик Микола Іванович

Зозуля Віктор Анатолійович

Миколаївська районна рада 4 скликання (2002-2006 рр.)

Голова районної ради Чайка Валентин Семенович

Заступник голови районної ради Григор’єв Сергій Михайлович

Заступник голови районної ради по виконавчій роботі — керівник секретаріату районної ради Саєнко Олександр Миколайович

Миколаївська районна державна адміністрація

Перший заступник голови райдержадміністрації Гнатюк Петро Демидович

Заступник голови райдержадміністрації Козир Юрій Борисович

Заступник голови райдержадміністрації Дудник Микола Григорович

Депутати Миколаївської

Голова постійної комісії з питань бюджету та фінансів Русс Віктор Федорович

Голова постійної комісії з питань культури, освіти, молоді, спорту та засобів масової інформації Жигадло Ганна Миколаївна

Голова постійної комісії з питань охорони здоров’я, материнства, дитинства, соціального захисту та екології Будикін Віктор Васильович

Голова постійної комісії з питань АПК, земельних ресурсів та власності Челяк Володимир Михайлович

Голова постійної комісії з питань депутатської діяльності, законності, економічного розвитку та житлово-комунального господарства Кінек Володимир Петрович

районної ради 4 скликання

Антоненко Валентин Володимирович

Безп’ятий Володимир Васильович

Боднійчук Андрій Андрійович

Бурдун Зінаїда Вікторівна

Гавриленко Олександр Дмитрович

Гнатюк Петро Демидович

Голтуренко Володимир Якович

Гордієнко Юрій Володимирович

Гречиха Ольга Василівна

Депутати Миколаївської

Гречко Іван Федорович

Гупалюк Олексій Григорович

Доленко Михайло Андрійович

Долованюк Любов Олександрівна

Дуднік Микола Павлович

Жело Василь Федорович

Іванчук Валентина Віталіївна

Клімов Олександр Михайлович

Козир Юрій Борисович

районної ради 4 скликання

Константинов Георгій Михайлович

Корнієнко Микола Миколайович

Король В’ячеслав Миколайович

Літвінов Віктор Григорович

Мінаєв Павло Свиридович

Мозговий Митрофан Федорович

Нестеренко Леонід Адамович

Онуфрієв Андрій Васильович

Пальчик Сергій Степанович

Депутати Миколаївської

Погорєлова Лідія Єгорівна

Пономарьов Володимир Павлович

Пузирьов Володимир Іванович

Редька Петро Володимирович

Свічинський Володимир Іванович

Синєнко Юрій Іванович

Сосуля Віктор Васильович

Стасюк Зоя Василівна

Сторчак Анатолій Володимирович

районної ради 4 скликання

Тарасова Зоя Степанівна

Торопенко Леонід Миколайович

Тубальцев Сергій Миколайович

Українець Володимир Андрійович

Чкан Алла Миколаївна

Швець Павло Микитович

Шелест Микола Степанович

Шкапенко Микола Петрович

Щербина Катерина Іванівна

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОН Візитна картка Ім’я — Миколаївський район (до 1964 року — Варварівський, а потім селище Варварівка, колишній райцентр, відійшла до Центрального району міста Миколаєва). Дата народження — 7 березня 1923 року. Адреса — південь Миколаївської області, межує з Очаківським і Березанським, а по акваторії річки Південний Буг та Бузького лиману — з Новоодеським, Жовтневим районами та містом Миколаєвом. Територія — 1500 кв. км. Населення на 1 січня 2005 року — 33 639 чоловік. Орної землі — 88 918 га. Одна селищна та 17 сільських рад об’єднують 52 населені пункти. Інтереси жителів Миколаївської районної громади представляють 344 депутати, з них 3 — обласних, 54 — районних та 287 депутатів місцевих рад.

НА ПЕРЕХРЕСТІ ІСТОРІЇ ТА НАРОДІВ

айдавніший вік існування людства, кам’яний, на території району представлений слабо — слідів поселень не виявлено, але знахідки кам’яних знарядь праці траплялися на околицях сіл Степове та Ковалівка. Археологи знайшли й пам’ятки епохи бронзи: рештки поселень, курганні поховання, могильники, кам’яні форми для відливання знарядь праці. В

9—8 століттях до н.е. тут проживали кіммерійці — найдавніші з відомих під своєю власною назвою племен. Потім їх витіснили скіфи, з’явилися залізні знаряддя праці. Десятки поселень та курганів цього періоду досліджені на території району понад Бузьким та Березанським лиманами (Мала Корениха, Дідова Хата, Ковалівка, Андріївка, Степове, Ясна Поляна, Суха Балка,

Новоандріївка та ін.). Особливо значними та важливими були археологічні знахідки в курганах Соколова, Попова та Ерделева могили. Так, у похованні сарматки (кінець І ст.) в Соколовій могилі біля Ковалівки були знайдені алебастровий, мармуровий і срібний посуд, предмети культу, туалету, два дерев’яних, обтягнутих шкірою опахала; збереглися залишки одягу, розшиті орнаментом із золотих ниток, золоті браслети, сережки, нагрудні прикраси — 1300 різноманітних бляшок із золота, що прикрашали одяг та взуття. Часи від 6 ст. до н.е. по 4 ст. н.е., коли на наших землях оселилися переселенці з Еллади, по праву можна назвати «ольвійським періодом». На правому березі Бузького лиману виникає, розцвітає і декілька століть успішно борониться від різноманітних загарбників грецьке місто-держава, рабовласницька республіка Ольвія (в перекладі — «Щаслива»). До її землеробської округи (хори) відносилися і ряд поселень, що розкинулися від сучасних Старої Богданівки до Вар-

варівки. Грекам завдячуємо появою виноградарства та виноробства у нашому краї. Поряд з греками проживали скіфи, сармати, ранні слов’яни, основним заняттям яких було землеробство та скотарство. У 3-4 ст. сармати були витіснені із цих земель готами — германськими племенами, які прийшли із пониззя Вісли. Пізніше, в середні часи, по наших неозорих степах, хвиля за хвилею, із сходу на захід проносяться швидкоконні незліченні орди — гуни, алани, булгари, хазари, печеніги, угри, половці — йде Велике переселення народів. Ці кочові, войовничі народи, по суті, спустошили все Північне Причорномор’я, обернули в рабів залишки осілих племен, перетворивши його в Дике Поле. З 13 століття тут утвердилася татарська орда хана Ногая. Наприкінці 14 ст. сюди зі своїми військами прийшов литовський князь Вітовт. В 15 ст. татари потрапляють у васальну залежність від Туреччини.

МАСОВЕ ЗАСЕЛЕННЯ КРАЮ

ісля неодноразових виснажливих воєн між Росією та Туреччиною, за Ясським мирним договором 1792 року, наша територія відійшла до Росії. Імператриця Катерина II починає щедру роздачу земель фаворитам, генералам, офіцерам, козацьким старшинам та іншим своїм вельможам. Такими були графиня Олександра Браницька, полковник

Шостак, військовий старшина Петро Богданович, генерал Козлов. Великі землевласники переселяють з Росії, України, Білорусії своїх кріпаків (на кожні 1000 десятин вони зобов’язані були поселити 12 чоловічих душ). Сюди ж, на благодатні, але пустуючі землі, тікають від кріпацтва селяни, переселяються молдавани, болгари, німці, євреї.

Люди. Події. Цифри. У цей час (кінець XVIII ст. — XIX ст.) виникають села Ковалівка, Нечаяне, Стара Богданівка, Петрово-Солониха, Шостакове, Тернувате, Кир’яківка, Корчине. З’являються німецькі колонії: Карлсруе (1804), Катериненталь (1817), Нойкатериненталь (1827), Гальбштадт (1869), Шенфельд (1873), Зоненберг (1890).

Основним заняттям населення було землеробство і тваринництво, деякі поміщики висаджували сади та виноградники, чудові парки та ліси. В умовах посушливих степів докладалися великі зусилля, щоб виростити врожаї зернових (пшениця, здебільшого, йшла на експорт). Поміщики мали великі отари овець, розводили племінних коней та корів. Зароджувалася промисловість: у Ковалівці почала працювати суконна фабрика, в Кам’яній Балці видобували камінь-черепашник. Тяжка, малооплачувана праця на поміщиків, злиденне існування в глинобитних хатах, вкритих очеретом, побори лихварів і обдурювання шинкарями, відсутність будь-яких закладів охорони здоров’я та майже абсолютна безграмотність — ось такий невеселий

Старий Варварівський міст.

зріз життя основної маси населення району тих часів. Люди. Події. Цифри. Першою в 1851 році з’явилася німецька школа в колонії Карлсруе. У 1865 році в Ковалівці було відкрито російську, в 1873 році — земську, в 1887 — церковнопарафіяльну школи. В Нечаяному з 1886 року почала працювати земська школа. В 1910 році було засновано міністерську двокласну школу. В Старій Богданівці відкрито школу в 1864 році, а в Новобогданівці в 1895 році однокласну земську школу. В 1913 році в цьому ж селі відкрито початкову трикласну земську школу. Заборонялось викладання рідною мовою. Першу українську школу (проіснувала дуже короткий відрізок часу) на Миколаївщині відкрив у 1906 р. М.М. Аркас в с. Стара Богданівка.

Але життя не стоїть на місці — повільно, але невпинно розширюється виробництво, розвиваються: торгівля (пшеницею, житом, вовною, овчинами, великою рогатою худобою, конями), промисли (риболовецькі, борошномельні, салотопні, шкіряні, шапкові підприємства) та ремесла (ковальство, шевство, ткацтво). Напередодні реформи 1861 року середній земельний наділ поміщика становив 6197 десятин, а селянина — лише 4 десятини, але наприкінці XIX століття, і особливо після столипінської реформи, розширюються орні площі, значна частина земель переходить в руки заможних селян, які утворюють хутори навколо великих сіл. У важкі часи населення завжди ставало на захист країни. Так, під час Кримської війни селяни зводили батареї, укріплення вздовж Південного Бугу (біля сіл Бузькі Хутори, Мала Корениха, Варварівка), постачали Севастополю продовольство, зброю, боєприпаси, вивозили звідти поранених та хворих.

З КРІПАКІВ — У РОБІТНИКИ

ісля скасування кріпосного права поміщицькі селяни одержали наділи по 3,5—5 десятин найгірших земель на душу. Ці мізерні наділи не могли прогодувати селянські сім’ї і, щоб вижити, біднота змушена була продавати за безцінь землю та найматися до поміщиків, куркулів, підприємців або шукати роботи в місті. Пожвавлюється розвиток промислів, ремесел, з’являються промислові підприємства: черепично-цегельний завод у Петрівці, вапняний та цегельний заводи у Варварівці, винокурня в Бузьких Хуторах (Радсад), олійні в Ковалівці, Кам’яній Балці. Зростає кількість найманих робітників. За робочий день майстровий одержував до 1 крб., чорноробочий — 45 коп., жінка — до 25 коп., підліток — 10 коп. В той же час поміщики зберігали монопольне право на рибну ловлю, на полювання, збирання ягід, вирубку лісу, ломку каменю тощо. Зросли державні повинності. Не маючи змоги платити своєчасно викупне за землю, селяни потрапляли в борги. Наприклад, ковалівці в 1890 р. заборгували 3454 крб., а це призводило до продажу їх земель. Навколо Ковалівки з’явилося 12 хуторів, власники яких мали по 1000 і більше десятин землі. У великих селянських господарствах та маєтках поміщиків працювали наймити із західних, центральних та північних губерній України, Росії.

дей. В 1848 р. в Нечаяному померло 62 жителі, в Ковалівці — 50. Лише в 1865 р. в Нечаяному було відкрито лікарняну дільницю, а в 1900 р. — лікарню на 18 ліжок (1 лікар та два фельдшери обслуговували дві волості: Нечаянську та Анатоліївську).

Почалися селянські виступи. Після активних повстань у червні 1905 року в Нечаяному за гратами опинилися 60 селян. Ще жорстокішою була розправа над ковалівцями в 1906 році — тут розстріляли 5 чоловік, інших вислали на каторгу. Триває класове розшарування, частина селян виїжджає в пошуках кращої долі до Сибіру, Алтаю, Казахстану. Важким тягарем на жителів району лягла перша світова війна. Майже половину чоловічого населення забрали до діючої армії, зменшилося поголів’я худоби та коней. Так, лише з Ковалівки реквізували 150 коней та 100 волів. Зменшилися посівні площі, зросла дорожнеча на товари першої потреби. У селян забирають хліб для армії. Населення голодує.

Люди. Події. Цифри. Тяжкі умови праці та проживання відбивалися на здоров’ї населення. Частими були епідемії тифу, холери, віспи (1830, 1848, 1866 рр.), коли помирали десятки, сотні лю-

Церква у Варварівці.

ВЛАДА ЗМІНИЛАСЯ

вістка про повалення царизму стала відомою 1 березня 1917 року на поштовій станції Нечаяне. Вона миттєво поширилася по всьому району — проводяться сходи, мітинги, на яких приймаються рішення про підтримку революції. Доходить до збройних виступів. Утворюються Ради, волосні та сільські комітети. На з’їзді представники 28 ближчих до Миколаєва сіл підтримали утворення Рад селянських депутатів. У 1918 році виступили нечаянці, вимагаючи перерозподілу землі. На мітингах у Ковалівці, Трихатах, Нечаяному підтримали Перший з’їзд Рад у Харкові. Люди. Події. Цифри. Вже 19 січня 1918 року нечаянці на загальних зборах визнали владу робітничих, селянських та солдатських депутатів. У Петрівці селяни утворили революційний трибунал. Впроваджується селянський контроль за станом у економіях поміщиків, проводиться перерозподіл земель. Йде кривава боротьба з німецько-австрійськими окупантами, військами Антанти, петлюрівцями, денікінцями, григорівцями, куркульськими бандформуваннями та заколота-

ми, які намагалися повернути старі або встановити свої порядки. В 1920 р. 14-а Армія І.П. Уборевича остаточно вигнала білогвардійців. Селяни одержали землю й інвентар для її обробітку.

У вересні 1920 утворюються перші радгоспи: спеціалізований виноградарський «Радянський сад» та зернорадгосп «Селянська рада». Селянська біднота створює Комітети незаможних селян (КНС). Активну допомогу — продовольством, кіньми, грошима, добровольцями — надають селяни Червоній Армії, яка добивала Врангеля та білополяків. Відважно в її лавах билися трихатці, нечаянці. Так, С.Мірошниченко був командиром розвідувального загону. Закінчилася громадянська війна, та нова біда — посуха 1921 року навалилася на зруйноване війною господарство. З десятини збирали лише по 60 кг зерна. Створюється фонд голодуючих. Допомагають селянам робітники Норвегії, США.

ЧАСИ СТРІМКИХ ЗМІН

березні 1923 року було утворено Варварівський район. Район змінював свої обриси, то збільшувався, включаючи у себе Березанський, Очаківський, частину Веселинівського, то знову стискався до своїх звичних меж. Було у ньому окрім Варварівської, Великокорениської та Ольшанської селищних то 9, то 14, то 17 сільських рад. Першим головою Варварівського райвиконкому Ради робітничих, селянсь-

ких і червоноармійських депутатів був обраний уродженець Лук’янівки Павло Семенович Ходченко, майбутній український радянський письменник та громадський діяч. Люди. Події. Цифри. Починаються зміни в сільському господарстві, з‘являються ТСОЗи, а потім сільгоспартілі. В 1922 році українці, які повернулися з США, утворили комуну імені Джона Ріда. З 1929 по 1932 рр. — масова колективізація. Утворюються колгоспи в кожному селі. В 1928 році організовано Одесько-Миколаївський зернорадгосп, який з 1929 р.

перетворено на зернофабрику ім. Петровського (центр — с.Нечаяне) — 86000 га землі, 110 тракторів. Пізніше з неї виділився радгосп «Нечаянський», який став прикладом успішних здобутків великого сільгосппідприємства. В 1940 році радгосп мав 2500 голів ВРХ, 5 тисяч овець, 270 коней, 36 тракторів, 28 зернокомбайнів, 10 автомашин, млин, механічні майстерні, олійню; його щорічний прибуток становив 1,7 млн. крб. Над сільськогосподарськими підприємствами району шефствують робітники Чорноморського суднобудівного заводу.

Самовіддана праця відзначена державними нагородами. В 1932 році Ф.І. Бабієнко отримує почесний знак «Кращому ударнику» — перша трудова нагорода в районі. Орденами Трудового Червоного Прапора нагороджено голову колгоспу ім. Шевченка (с.Новобогданівка) О.П. Колісниченка та завфермою з Ковалівки І.Н. Зайцева. Колгоспи стають учасниками ВДНГ, одержують премії, грошові винагороди, медалі. Зростає добробут селян. Колгоспники села Нечаяного одержували перед війною по 3-5 крб. та по 3-4 кг

хліба на один трудодень. Всі діти навчаються в школах, обов’язковою стала початкова, а потім і семирічна освіта. Працюють і середні школи. Учителька М.А. Ляшенко нагороджена орПерший голова деном Леніна. Варварівського райвиР о з ш и р ю є т ь с я конкому П.С.Ходченко. мережа лікарняних закладів: відкриваються лікарні в Ковалівці, Нечаяному, ФАПи у великих селах. Розпахнуті двері клубів, бібліотек, хат-читалень. При них — колективи художньої самодіяльності. В Радсаді організатором був Ф.Г. Верещагін, у майбутньому — народний артист СРСР, нагороджений орденом Леніна.

В РОКИ ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ

ипробуванням на міцність стали для жителів району роки Великої Вітчизняної війни. 4414 патріотів Батьківщини стали на її захист. На всіх фронтах, у партизанських загонах і в підпіллі боролися з німецько-фашистськими загарбниками та їх союзниками воїни — мешканці району. Великою кров’ю дісталася нам Перемога. З фронтів до рідної домівки не повернулося 2376 чоловік. У селах району їм встановлено 31 пам’ятник. Особливо величним

є Меморіал на місці березневих боїв 1944 року на Ковалівському плацдармі (автори — народний художник СРСР М.Г. Лисенко, лауреат Державної премії ім. Т.Г. Шевченка архітектор А.Ф. Ігнащенко, скульптори — А.П. Вітрик, Б.М. Лисенко та В.В. Сухенко). Напроти — через ріку, — на високому кургані біля Нової Одеси застиг Радянський Солдат у стрімкому пориві до правого берега. Туди. Вперед. На захід. Ковалівський же меморіальний ком-

полку М.М. Пеньков, відзначений багатьма орденами і медалями.

Переможці.

плекс складається із скульптурної групи, що піднімається з води, дамби, яка веде до обеліска біля братських могил і двох 76-міліметрових гармат, що охороняють вічний спокій 10 тисяч загиблих при форсуванні Південного Бугу воїніввизволителів. Це — святиня для кожного жителя Миколаївського району. Нещодавно проведено його реставрацію, на високому шпилі обеліску засяяла нова зірка, а на честь 60-річчя визволення Миколаївського району ветеранифронтовики, разом із почесними гостями з Російської Федерації — адміралом флоту І.В. Касатоновим, командуючим авіацією ВМФ, генерал-полковником В.Г. Дейнекою, головою Миколаївського земляцтва в Москві В.М. Христенком та учнями Ковалівських шкіл, висадили Алею Слави як символ невмирущості Подвигу. У визволенні південних сіл району брали участь 295-а Херсонська ордена Леніна, Червонопрапорна ордена Суворова II ступеня стрілецька дивізія, 416-а Таганрозька Червонопрапорна ордена Суворова II ступеня стрілецька дивізія. Славою покрив себе командир

Люди. Події. Цифри. У березні 1944 року пішов на фронт юнак із Ковалівки М.С. Мизенко, який став повним кавалером солдатського ордена Слави. Більшість воїнів району відзначені орденами та медалями: двома орденами Слави нагороджено новобогданівця В.Т. Іванова, М.Д. Чмиренка з Кам’яної Балки, Ю.А. Коваленка з Зеленого Гаю, М.М. Доброниченка зі Степового, Г.П. Клемент’єва з Сенчиного та інших. С.В. Бугайов нагороджений орденами Слави II та III ступенів, двома орденами Вітчизняної війни ІІ ступеня, двома орденами Червоної Зірки, медалями «За визволення Праги» та «За взяття Берліна». О.Г. Головащенко — кавалер ордена Слави ІІІ ступеня. Отримавши тяжке поранення, він залишається без ноги та руки, але закінчує інститут, працює на різноманітних роботах у радгоспі, протягом 20-ти років очолює парторганізацію господарства. За працю нагороджений орденами Жовтневої Революції, Трудового Червоного Прапора, медаллю «За доблесну працю».

В боях на Ковалівському плацдармі стали Героями Радянського Союзу командири дивізій Л.В. Вагін та М.С. Шейкін, тут загинув Герой Радянського Союзу В.Г. Феофанов.

В палаті для учасників Великої Вітчизняної війни, центральна районна лікарня.

Всього орденами та медалями нагороджені понад 1500 чоловік. Хоробро воювали, а повернулися з фронтів — брали участь у відбудові зруйнованого господарства, в розвитку району. Сьогодні всі ветерани об’єднані районною організацією, яку очолює підполковник запасу, фронтовик-авіатор Юрій Олександрович Пучков, оточені увагою районної та місцевої влади,

односельців, учнів загальноосвітніх шкіл. Важко словами передати нашу безмежну шану до них — до Воїнів, які пройшли через усі випробування Священної Війни. Повага і тим 70, які продовжили літопис традицій лицарської звитяги, захищаючи честь Вітчизни під Кандагаром і в горах Гіндукушу, в «зеленці» і під Кабулом, взагалі всім воїнам-інтернаціоналістам.

ВІДБУДОВА — ТЕМПИ Й РЕЗУЛЬТАТИ

імецько-румунська окупація завдала величезних збитків господарству району. Зруйновані, пограбовані колгоспи та радгоспи, МТС, промислові підприємства, неоцінимі людські втрати. В надзвичайно важких умовах трудящі району в короткий термін відродили сільськогосподарські підприємства, відновили роботу освітніх, культурних, медичних закладів. Вже в 1952 році район зібрав високий урожай зернових. Зростали нові кадри механізаторів, спеціалістів сільського господарства. З вищих навчальних закладів прибували молоді фахівці, які згодом стануть гордістю району (Л.М. Буханько, В.М. Димченко, І.Д. Кізюн, А.С. Шевченко, Г.І. Ціпов’яз, І.Ф. Клименко, П.Н. Григоренко, В.С. Дикий та ін.). Люди. Події. Цифри. Змінилася технічна оснащеність сільського господарства. Район був повністю електрифікований. У 1967 році він уже виробляв 5,1% сільгосппродукції області (площа району — 4,3% від території області). Зросло виробництво

м’яса, молока, яєць, вовни. В 1969 році налічувалося 32,3 тис. ВРХ, 39,6 тис. овець, 21,1 тис. свиней, 558 тракторів, 333 комбайни, 240 автомашин, 1431 електродвигун.

Район одержав перехідний Червоний Прапор КПУ, а комбайнер І.І.Івченко став Героєм Соціалістичної Праці, 16 кращих працівників нагороджені орденом Трудового Червоного Прапора, 73 — іншими орденами та медалями. Виросли Ольшанський цементний і гідролізно-дріжджовий заводи, комбінат будівельних матеріалів, завод будівельних матеріалів у Петрівці, Нечаянський сирзавод, райхарчокомбінат. На підприємствах району працювали понад 2 тис. робітників. Серед кращих господарств області були радгоспи «Радсад», «Степовий», «Урожайний», «Нечаянський», «Ковалівський». Продукцію цементного заводу одержувала вся країна. Поповнюються ряди Героїв та орденоносців: Героями Соціалістичної Праці стають Марія Тимофіївна

Виступ миколаївських кіннотників.

Багаторазовий чемпіон СРСР та світу з греблі М.Ф. Конников.

Олімпійський чемпіон Віктор Олександрович Погановський.

Відкриття традиційної районної Спартакіади, 2003 р.

Дорошенко, Володимир Григорович Погорєлов. Тільки орденами Леніна нагороджені 30 працівників, серед них — П.А. Котенко, Т.А. Ступаченко, М.І. Слезько, І.Ф. Клименко, А.А. Пташкограй, І.С. Охотниченко. Д.Д. Сіряченко, П.П. Косарєв.

У 1970 році в 45 школах, в тому числі 9 середніх, навчалися 6800 учнів, працювали 583 вчителі, з них 27 Відмінників народної освіти УРСР та один Заслужений вчитель УРСР. Люди. Події. Цифри. Багато уваги в ці роки приділяється розвитку фізкультури та спорту. Почала діяти кінноспортивна школа олімпійського резер-

ву, ДЮСШ, будуються спортивні комплекси в Степовому та Радсаді, де згодом сформувалися кращі спортивні колективи. Успішно виступають наші спортсмени на різноманітних змаганнях. Олімпійським чемпіоном стає вихованець кінноспортивної школи Віктор Погановський (тренер — С.Л.Зозуля). Чимало майстрів з кінного та інших видів спорту виховані за ці роки. Проживає в Ковалівці багаторазовий чемпіон СРСР та світу з греблі М.Ф. Конников. Фізкультурний колектив району протягом багатьох років займає провідне місце на Миколаївщині.

Наприкінці 80-х років випускалося 5 багатотиражних газет у радгоспах та Адмінприміщення районної ради та райдержадміністрації.

районна газета «Маяк», а жителі району передплачували 64 тисячі примірників періодичних видань.

ПЕРШІ ВІХИ НЕЗАЛЕЖНОСТІ

країна стала незалежною, самостійною державою. Відбулися зміни і в агропромисловому секторі. Були реорганізовані радгоспи, їм на зміну прийшли ВАТ, КСП, фермерські та одноосібні господарства. Земля в більшості сіл розпайована. Зміна форм власності призвела до різкого скорочення кількості ВРХ, овець, свиней, птиці. На кінець 2004 року в районі утримувалося ВРХ — 11838 голів, в т.ч. 680 корів у сільгосппідприємствах, а у населення — 5958; 7303 голови свиней, птиці — 570706 шт. Минулого року було вироблено: зерна — 99127 т, м’яса — 2345 т, молока —12234 т. Зростає валовий збір та врожайність зернових, винограду, плодів. Проведена велика робота з газифікації населених пунктів. Усього газифіковано 6890 будинків, газифікація триває — тільки за 2004 рік збудовано 25,3 км газових мереж, голубе паливо

прийшло до 461 помешкання 5 населених пунктів, а ще до 5 — будівництво триває. Протягом останніх років Миколаївський район впевнено став на шлях економічного зростання та соціальної стабілізації, але район — це не тільки десятки тисяч тонн вирощеного хліба, виробленого цементу, мільйони зароблених гривень — це насамперед люди, які стоять за цими цифрами та своєю

Ансамбль «Троїсті музики».

Голова Верховної Ради України В.М. Литвин вручає Почесну грамоту Верховної Ради України Радсадівському сільському голові Ж.В. Григоревській, 2004 р.

Районний оздоровчий табір «Мрія».

невтомною працею вели і ведуть його до нових економічних і соціальних злетів. Район сьогодні — це багатобарвна мозаїка з великих і малих сільськогосподарських і промислових підприємств, владних і силових структур, осередків партій і громадських організацій, закладів охорони здоров’я,

освіти, культури, соціального захисту і пенсійного фонду. Район сьогодні — це: – сотні наших земляків, нагороджених високими державними трудовими нагородами, промислові, транспортні підприємства, зокрема цементний завод «Югцемент», 23 сільськогосподарські підприємства, 273 фермерських та одноосібних господарств, кращі з них: ВАТ «Радсад» (голова М.І. Бялик, перший в області Герой України), племрепродуктор «Степовий» (директор — Герой Соціалістичної Праці В.Г. Погорєлов), дослідно-наукове господарство «Сонячне» (директор — В.А. Зозуля), ВАТ «Лазурний» (голова правління — П.С. Мінаєв), фермерські господарства Антоненка, Іванова, Гаршина, Вербового; — 26 відмінників народної освіти, 5 заслужених вчителів України, 420 вчителів, 69 педагогічних працівників дошкільних навчальних закладів, 33 загальноосвітні школи, Надбузький аграрний ліцей, Радсадівський пришкільний інтернат, Степівський дитячий будинок-інтернат, 25 дитячих садків (керує районним відділом освіти депутат районної ради П.В.Редька); – три відмінники охорони здоров’я, заслужений лікар України, 98 лікарів, 630 медпрацівників, 5 лікарень, 6 амбулаторій, 27 ФАПів, центральна районна лікарня (головний лікар — депутат районної ради В.М.Король, його заступники — Г.А.Тягай, Ю.С.Степанович, Т.О.Степанок, найшановніша медсестра в районі, сестра милосердя з 1942 року Ярченко Прасковія Максимівна), районна санітарно-епідемічна станція (головний лікар М.О.Анопрієв); – два заслужених працівники культури, 16 Будинків культури, 16 клубів, 23 бібліотеки, районна музична школа, 7 громадських музеїв (з них 2 мають статус народного), 205 самодіяльних

колективів (з них 9 мають звання народного); – 21 сільська АТС з виходом на міські телефонні станції та автоматичний міжміський телефонний зв’язок, 2717 абонентів, 14 радіовузлів, біля 1000 радіоточок (начальник цеху електрозв’язку В.М.Куранда); – 226,9 км шляхів з твердим покриттям, автомагістралі: Миколаїв-Одеса, Миколаїв-Очаків, Миколаїв-Веселинове. Залізничні станції: Ясна Зоря, Трихати, Зелений Гай (начальники філій: Варварівської ДЕД — Б.П.Дорошенко, «Миколаївський райавтодор» – М.І.Одаренко); – 464 громадських охоронці правопорядку із 16 формувань, 15 дільничних інспекторів міліції, РВ УМВС в Миколаївській області (начальник С.Ф.Михайлов); – 33639 жителів 52 населених пунктів, об’єднаних у 18 територіальних громад...

Переможці районного туру Всеукраїнського конкурсу «Учитель року–2004».

Сьогодні Миколаївський район добре знають не тільки в області, а й далеко за її межами завдяки степівським хліборобам і тваринникам, радсадівським садоводам і виноградарям, ольшанським цементникам, людям добросовісної праці та творцям духовної краси, піснярам і танцюристам, дорослим і юним спортсменам, переможцям дитячих та учнівських фестивалів, конкурсів, олімпіад, славним ветеранам і пенсіонерам — усім патріотам нашої маленької батьківщини.

Колишні перші секретарі райкому КП УРСР, голови райвиконкому та їх заступники на святкуванні 80-річчя Миколаївського району, грудень 2004 р. (1-й ряд зліва направо: П.Д. Гнатюк, О.М. Грінченко, А.В. Каштальян, С.М. Гількевич, В.Т. Александров, В.П. Кузьменко, І.М. Канаєв, М.Д. Карпенко, М.Ю. Куліш, В.І. Редька, В.С. Чайка, В.С. Леонова, Ю.Б. Козир; 2-й ряд зліва направо: О.М. Саєнко, В.В. Гречкосій, С.М. Григор’єв, В.Й. Лисейко, В.Г. Семенець, Ю.Я. Паламар, І.М. Албул)

ОЛЬШАНСЬКА СЕЛИЩНА РАДА Ольшанська селищна рада займає територію в 1567,4 га, населення — 5423 чоловіки, з них 1594 — пенсіонери. До її складу входять села Тернувате, Сапетня та Ясна Зоря. Селище міського типу Ольшанське розташоване на правому березі Південного Бугу за 37 км від міста Миколаєва та за 7 км від залізничної станції Ясна Зоря. Ольшанський селищний голова Новак Сергій Володимирович.

ПРОМИСЛОВИЙ ЦЕНТР РАЙОНУ ОЛЬШАНСЬКЕ

своєння місцевості розпочалося ще в сиву давнину. На території селищної ради знайдено сліди поселень та поховання епохи бронзи (2 тисячоліття до н.е.), скіфського періоду (5-2 ст. до н. е.), кочівників. Історія ж виникнення селища Ольшанського пов’язана з будівництвом досить значного промислового об’єкту — цементного заводу. Післявоєнна держава активно відбудовувалася та розбудовувалася. Країні катастрофічно не вистачало будівельних матеріалів і в першу чергу

Пам’ятник Герою Радянського Союзу Костянтину Федоровичу Ольшанському.

цементу. Особливо це відчувалося на півдні України з його досить потужною промисловою інфраструктурою — цемент навіть доводилося ввозити ізза кордону. З метою вирішення цієї проблеми в 1959 році було створено дирекцію для організації будівництва Новогригорівського (так спочатку називався цей об’єкт) цементного заводу, який би працював на місцевій сировині (директор — Г.М. Тишбер). В 1961 році у миколаївський степ був урочисто вбитий перший кілочок з гордою назвою «Цементний завод», а за три кілометри від майбутнього заводу повинно було вирости й селище для його робітників та службовців. Немало труднощів випало на долю будівників, але наступного року в житловому секторі селища було вже 6 будинків, при зведенні яких відзначилася комплексна бригада Віктора Нанкова, члени якої стали першими жителями новозбудованого селища. В 1966 році будівництво цементного заводу було оголошено республіканською будовою. Спеціалісти прибували з усього Радянського Союзу. 1968 рік був особливо значущим — одержано перші тонни цементу на новому заводі, а селище отримало своє ім’я на честь Героя Радянського Союзу Костянтина Федоровича Ольшанського і стало центром місцевої ради (до цього було Тернувате). До селищної ради входили 7 населених пунктів з 5433 жителями, а в 1975 році кількість населення зросла до 9 тисяч чоловік, в т.ч. 4 тисячі в Ольшанському. Головами Ради обиралися П.Ф. Голя, П.М. Коваленко, П.Я. Іщенко, О.А. Іванченко, М.О. Зотов, Л.П. Єзопкіна, з 2004 року – С.В. Новак.

Ольшанський цементний завод.

У 1970 році цемзавод досяг проектної потужності — 1266 тисяч тонн цементу на рік. Чисельність персоналу складала 1010 чоловік. Розпочали будівництво складу клінкеру і пічного відділення. У 1972 році за трудові успіхи і на честь 50-річчя заснування СРСР колектив заводу нагородили Почесною грамотою. Його гордістю стали передовики

Юрій Ісакович Шинов.

Благоустрій селища, 1971 р.

Сандружина Миколаївського гідролізно-дріжджового заводу, 1985 р.

виробництва: Б.О. Большаков — слюсар з ремонту КВП, Г.Ф. Пугач — машиніст компресора, Д.М. Степанов — машиніст гірничого цеху, орденоносці — машиністи печі О.Д. Мудренко та В.М. Ланець, електрик М.Д. Коч, будівельник С.О. Олейник. Будівництво другого важливого об’єкта, не тільки в районі, а і в області в цілому, розпочалося у 1968 році. Це Миколаївський гідролізно-дріжджовий завод, директором якого став Юрій Ісакович Шинов. У грудні 1971 року державна комісія прийняла до експлуатації підприємство потужністю 5,1 тис. кормових дріжджів на рік та три п’ятиповерхові будинки на 210 квартир. Уже наступного місяця завод випустив перші 79 тонн продукції, а за 25 років свого існування ГДЗ виробив понад 150 тисяч тонн кормових дріжджів, 490 тонн антикорозійної пасти, 1450 тонн маточних дріжджів. Налагоджено було також виробництво лігнину, який застосовується в різних галузях промисловості, зокрема в металургії. Підприємство було високорентабельним, робітники злагодженого, працездатного колективу одержували достатньо високу заробітну платню. Добре знали в селищі старших варильників В.А.Тихонова та І.П.Кваса, начальника зміни № 4 В.А.Преснухіна, старших бродильників Л.М.Стельмаха, Г.І.Гінтера, головного хіміка Л.І.Чикишеву, механіка Є.І.Селиванова, сепараторницю Г.І.Савіну, коваля М.К.Кравчука та інших. Нині завод не працює. Певний час простоював і цементний завод, а з 2000 року він став власністю німецької фірми «Дікерхофф», яка вклала кошти в його модернізацію, зберегла виробництво — 500 працівників заводу

«Юг-цемент» виробляють до 400 тисяч тонн цементу та понад 300 тисяч тонн клінкеру. З кожним роком виробничі потужності заводу зростають. Збереглися трудові династії Полтораків, Панченків, Лінартовичей, Барсукевичів. Робітниками починали свій шлях на заводі технічний директор С.В.Саржевський, начальник гірського цеху В.П.Андрющенко, начальник цеху помолу В.М.Азанова та інші. В Ольшанському також працює автотранспортне підприємство 14865, яке створювалося для надання транспортних послуг цемзаводу. В 1995 році воно реорганізоване у ВАТ і спеціалізується на вантажних перевезеннях та торгівельно-посередницькій діяльності. У 2003 році директор підприємства Віктор Андрійович Буток отримав високе звання «Почесний працівник транспорту України». Для утримання житлових будинків, водопостачання, експлуатації електромережі створені підприємства комунальної власності «Добробут С» та

Ольшанський будинок культури.

«Ольшанський водоканал». Цемзавод обслуговують підприємства «Цемремонт», ПП «Віра», ПП «Іней». На території селищної ради працює дитячий садок «Сонечко» (завідуюча Г.С.Прядко), ДЮСШ (директор І.П.Чайка), Будинок культури (директор І.П.Медвєдєв), бібліотека (завідуюча Л.М.Врублевська), музична школа, районне підприємство «Миколаївгаз», вузол зв’язку (на протязі 40 років працювала, а до 2004 року, до виходу на пенсію, була начальником Заслужений працівник сфери зв’язку Надія Михай-

Почесний працівник транспорту України Віктор Андрійович Буток.

Заслужений працівник культури УРСР Леонора Петрівна Єзопкіна.

Ансамбль народної пісні «Світанок».

Дитячий садок.

Ольшанська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів.

Ольшанський інтернат для людей похилого віку.

часи були С.Я.Атанасов, В.М.Вакатова, Л.П.Єзопкіна, С.П.Руденко. За 35 років існування школи її закінчили 3500 учнів, з них 57 медалістів, понад 2,5 тисячі отримали вищу і середню спеціальну освіту; виплекані учительські династії Печенівських, Маренкових, Гришакіних та інших. Нині під керівництвом директора В.І.Носовського працюють 5 учителів-методистів, 5 старших вчиОльшанська міська лікарня. телів, 13 педагогів вищої кваліфікалівна Молчанова), аптека, відділення ційної категорії. Жодний районний Ощадбанку. конкурс педагогічної майстерності З 1967 року в селищі працює се- «Учитель року» не обходиться без перередня школа. Її директорами в різні моги учителів-ольшанців.

Почесний громадянин Миколаївського району Василь Іванович Єрмак.

Ольшанська лікарня обслуговує 7,5 тисячі населення. Добре знають у селищі та навколишніх селах головного лікаря П.В. Баранова, лікарів В.Г. Колеснікову, В.Ф. Хайсіна, Т.В. Омелянську, фельдшерів О.С. Моргун, В.В. Хайсін, медсестер С.Ю. Галабір та А.К. Карпенко. На базі лікарні створені медико-реабілітаційний та геріатричний центри. Великою шаною оточена в селищі пам’ять про колишніх директорів цемзаводу – ветерана-фронтовика Миколу Миколайовича Іванова, заслуженого працівника промисловості будівельних матеріалів, кавалера орденів Леніна,

Трудового Червоного Прапора, Почесного громадянина Миколаївського району Василя Івановича Єрмака та першого директора ГДЗ, кавалера багатьох бойових і трудових орденів, заслуженого працівника культури Юрія Ісаковича Шинова. Не меншою повагою користуються фронтовики Великої Вітчизняної війни, удостоєні Вітчизною орденами і медалями: В.С. Черних, О.П. Лисенко, В.В. Большакова, Н.Г. Доля, Г.Я. Лапаєв, М.Д. Кочкін, Г.І. Матюхін, М.Ф. Барсукевич, Н.П. Ямчуков, В.А. Сєдов. При селищній раді працює організація ветеранів війни та праці (голова ради В.Я. Кондратов).

СЕЛО ТЕРНУВАТЕ

априкінці 18 століття Катерина ІІ подарувала тутешні землі герою російсько-турецької війни, військовому лікарю Мусцяці. Пізніше частину землі придбали дво-

Пам’ятник загиблим в с. Тернувате.

ряни В.Ф.Соцький та П.М.Дульський. Звідси походить неофіційна назва села – Дворянка. Назва ж Тернувате виникла, можливо, від заростей квітучого терену, що з усіх сторін оточував поселення. В 1896 році в селі налічувалось 28 дворів і 185 жителів, а у 1912 році — вже 60 дворів і 326 жителів. Частина селян господарювала одноосібно, більшість наймитувала на землях власників. У 1924 році частина жителів об’єдналася у колгосп “Муравєй” (голова — П.І. Ігнатов). У 1930 році утворився колгосп “Шлях батрака” (пізніше ім. Чапаєва), до якого увійшли 66 дворів, 199 селян, головою колгоспу був С.Ф.Белінський. В роки війни жителі села Василь Ворон та Степан Віденко були членами Трихатської підпільної організації. Нині в селі проживають учасники Великої Вітчизняної війни Б.Я Петров, П.П. Голя, П.Ф Шаповалов, Д.Г Плужник.

В 1951 році колгосп ім.Чапаєва об’єднався з колгоспом імені Петровського (с.Новоюріївка), пізніше став відділком радгоспу “Комуніст” (с.Шостакове). За високі досягнення в роботі свинарка Л.С.Олефіренко була нагороджена орденом Леніна.

Тривалий час діяв у Тернуватому комбінат по добуванню каменю-черепашнику. В селі працюють школа, клуб, бібліотека, ФАП, приватні крамниці. Нещодавно освячено нову Свято-Георгіївську церкву.

СЕЛО САПЕТНЯ

иникло наприкінці 18 століття як хутір кріпаків поміщика В.Ф. Сацького. Селяни робили з лози сапети (кошики) для господарських потреб. Звідси й походить назва села. В 1921 році тут мешкало у 17 дворах 106 чоловік. До Великої Вітчизняної війни Сапетня — відділок радгоспу імені Будьонного. З

1945 по 1953 рр. у селі була розташована виправно-трудова колонія, а з 1957 року ці приміщення переобладнані для обласної психіатричної лікарні № 2 (головний лікар А.А. Педак). Відділок радгоспу став підсобним господарством лікарні.

СТАНЦІЯ ЯСНА ЗОРЯ а території селищної ради, на 46 має 4-й клас з перевезень вантажів. кілометрі перегону Одесько- 16 років начальником станції працює Кишинівської залізниці, існує з 1955 Н.О.Кулиця. року залізнична станція Ясна Зоря. Вона була створена як житлове поселення для працівників залізниці, започаткувала свою назву від однойменного Корчинського відділку радгоспу «Комуніст», звідки сюди переїхало чимало мешканців. Особливого значення набула в 60-і роки, під час будівництва Ольшанського цементного заводу, коли використовувалась для перевезення вантажів і устаткування в промислову зону. Тут проживають 125 чоловік, є водогін, населений пункт газифікований. У 70-і роки станція розширилась, тепер вона належить до Херсонського відділення Одеської залізниці, Залізнична станція Ясна Зоря.

БЕЗВОДНЕНСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА Безводненська сільська рада, з центром у селі Безводне, розташована за 25 км на південний захід від міста Миколаєва. Територія становить 8092,8 га. Кількість населення – 1197 чоловік. До складу сільради входять села Шурине, Зелене, Жовтневе, Новомихайлівка. Безводненський сільський голова Подгайна Євгенія Іванівна.

СОЛОНА ВОДА ГАРЯЧОГО СТЕПУ СЕЛО БЕЗВОДНЕ ело Безводне було засноване наприкінці 19 століття вихідцями з Богоявленська (нині Корабельний район). Назву таку отримало через те, що на його території вода солона й знаходиться на значній глибині. Землі ці перебували у володінні барона Рено. Селяни на кабальних умовах займалися тут землеробством і тваринництвом. Щоб забезпечити себе водою, викопали криницю глибиною до 90 метрів, але вона невдовзі обвалилася, тому збудували другу — глибиною 75 метрів. Жили в землянках — землевласник забороняв будівництво кам’яних будинків, перший такий будинок з’явився тільки в 1917 році. Після Жовтневої революції та громадянської війни в Україні докорінно змінюється Обеліск пам’яті загиблих одно-

сельців в с. Безводне.

життя селян. У 1930 році організовується колгосп, який з 1933 року носив ім’я відомого політичного і державного діяча Є.І.Вегера. З 1938 року, коли Вегера було репресовано, колгосп назвали іменем Леніна. Розбудовувалися виробничі дільниці, зміцнювалась агротехніка землеробства. Тяжким випробуванням стала Велика Вітчизняна війна — 26 одно- Безводненська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів. сельців загинули смертю хоробрих на її фронтах. Їх імена викарбувані на Фельдшерсько-акушерський обеліску в центрі Безводного. Під час пункт та семирічна школа відкрились окупації господарству було нанесено у Безводному в 1951 році. Першим дизбитків на суму 4 млн. 268 тис. крб. ректором школи стала Т.Р. Чигринець, З 1945 по 1954 роки колгосп очо- протягом 13 років очолював школу В.В. лював учасник громадянської та Вели- Сосуля, депутат районної ради, загалької Вітчизняної воєн, кавалер ордена ний педагогічний стаж якого становить Червоної Зірки І.Г. Татаренко, а в 1954- три десятиліття; понад 35 років завіду1957 роках – І.Ф. Клименко, фронто- вала ФАПом В.В. Чулкова. вик, нині пенсіонер, який має бойові В 1957 році землі місцевого гос(ордени Вітчизняної війни ІІ ступеня, подарства передаються радгоспу «Не«За мужність») та трудові нагороди чаянський», а згодом — імені Кірова. (ордени Леніна, Трудового Червоного Створюються комплекси ферм великої рогатої худоби та свиноферми, суттєво Прапора, «Знак Пошани», медалі).

Іван Федорович Клименко.

Кавалерорденів«Знакпошани»та Жовтневої революції Іван Вікторович Сопронюк.

УчасникоборониОдеси,Севастополя та боїв з Японією ОлександрГригоровичЧеховський.

поповнюється машинно-тракторний парк. У 1974 році кілька працівників господарства за трудові досягнення відзначені урядовими нагородами: орденів Трудового Червоного Прапора були удостоєні водії — кавалер ордена Червоної Зірки Ф.Г. Підгайний і М.Д. Катрулін та механізатор Г.К. Мороз. У 1983 році в результаті розукрупнення, створюється нове господарство «Космос», а через три роки землі села ввійшли до складу радгоспу «Урожайний».

Пожвавлюється соціально-економічний розвиток: споруджено кілька житлових будинків, заасфальтовано вулиці. Головами сільської ради, створеної в 1987 році, були А.О. Поплавський, С.М. Григор’єв, сьогодні Безводненську громаду очолює Є.І. Подгайна. Нині в селі є 2 фермерських та 4 орендних господарства, земельні паї частково орендує ПАФ «Відродження».

СЕЛО ШУРИНЕ азва села, за спогадами старожилів, походить від імені Олександри — дочки землевласника барона Рено. Спочатку тут стояли лише кошари для овець та кілька житлових будівель для чабанів, був великий ставок та криниця з питною водою. Заселення місцевості розпочалося в 1909 році, коли селянські родини Г.Ю. Білого, С.Ю. Білого та М.Б. Швеця взяли в оренду землю на 50 років. За переписом 1916 року, в селі було вже 28 дворів і 151мешканець. Після революційних подій та громадянської війни встановилась радянська влада. На початку 20-х років кількість жителів села Шурине зросла за рахунок переселенців з центральних районів України. В 1923 році сюди було переведено школу з села Королівське, завідувала КоролевоШуринською трудовою школою Ганна Ковбасенко. В 1930 році створено Шуринську сільську раду і організовано колгосп імені Сталіна, до якого ввійшло 116

Шуринська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів.

Збирання гороху в агрофірмі «Відродження».

дворів і 412 колгоспників. Першим головою обрали П.Д. Юкальчука, а згодом А.М. Спицю. Господарство завдяки невтомній праці людей зростало та зміцнювалось. У селі відкрився в 1938 році пологовий будинок, а незабаром розпочалося будівництво клубу та бібліотеки. З серпня 1941 по березень 1944 років село було окуповане німецько-румунськими загарбниками. Чимало шуринців воювали на фронтах Великої Вітчизняної, 40 із них полягли смертю хоробрих. Загинули в фашистських таборах смерті В.І. Білий, О.П. Білоруський, Г.Л. Резніченко. Чудом залишилися в живих Н.Д. Браксмаєр, І.І. Теленко. Особливою повагою користуються ветерани: П.П. Білоруський, І.Ф. Заворотнюк, М.В. Костирко, Г.Й. Мустяця, В.С. Соколов, О.П. Шарандак, чий ратний подвиг був відзначений бойовими нагородами. Колгоспники зуміли за короткий час вийти на довоєнні рубежі. У різні часи господарство очолювали М.Г. Білий, І.Ф. Клименко, Г.І. Соколова. Був закладений фруктовий сад, розвивалося овочівництво. Поліпшувалися і соціально-побутові умови життя. Відкрилася дільнична лікарня, відновили свою роботу школа, клуб, бібліотека. Було організовано сільпотребкооперацію. До 1957 року в Шуриному працювала сільська рада. В 70-х роках декілька працівників були відзначені високими урядовими нагородами, зокрема механізатор І.Д. Ємець – орденом Трудового Червоного Прапора, І.Ф. Заворотнюк – орденом «Знак Пошани», доярка Л.Г. Лисогор – орденом Трудової Слави ІІІ ступеня.

ГоловаШуринськоїсільськоїорганізаціїветеранівГ.Й.Мустяцяотримуєнагороду від голови Миколаївської обласної організації ветеранів України О.І. Момотенка.

В 1983 році Шурине стає центром новоствореного радгоспу «Космос» (перший директор – А.С. Шевченко), почався активний розвиток села. З’явилися нові вулиці, дитячий садок, 8-річна школа, яка згодом стала середньою. Зміцнилася й матеріальнотехнічна база господарства. В 1992 році на базі радгоспу створено КСП «Космос», яке в 2000 році було реорганізоване в ПАФ «Відродження» (директор – депутат районної ради В.М. Челяк), з’являються кілька фермерських господарств. У 2004 році до населеного пункту був підведений газопровід. Свого часу до складу Шуринської сільської ради входили хутори Кранк та Карі-Михайловка, яких нині вже немає.

СЕЛА ЗЕЛЕНЕ ТА СОКОЛІВКА ерша документальна згадка про село Зелене датується 1874 роком. Хутір Зелений знаходився на землях барона Рено, тут розміщувалися 10 дворів вільних хліборобів, «десятинників» та вівчарські кошари землевласника. Тоді ж, купивши ділянку землі, на хуторі оселяються брати Андрій та Лука Донські. Вони ремонтували сільськогосподарський інвентар, проводили самовільні розкопки скіфських курганів. Накопичивши певний капітал, брати Донські переїхали до Миколаєва, де теж зайнялися ремонтом, а в 1891 році організували кузню, потім — майстерню, що виробляла кінні плуги, борони тощо. Згодом на її базі виріс завод (нині «Дормашина»). У 1916 році на хуторі Зеленому значилося вже 19 дворів, проживали 127 чоловік, які займалися землеробством та вівчарством. Поблизу поселення знаходився великий ставок та криниця з питною водою. Після встановлення радянської влади землі барона Рено були передані у власність селян. На початку 20-х років переселенці з центральних районів України заснували село Соколівка за два кілометри на південь від Зеленого. В 1927 році 38 одноосібників села Зеленого об’єдналися в колективне господарство імені Ворошилова, а 1930 року жителі Соколівки організували свій колгосп імені Калініна. Розвивалось виробництво, зростав добробут людей, тривало це до літа 1941-го, коли почалася війна. У серпні 1941 року неподалік Зеленого проходив оборонний рубіж, на якому невеликий загін червоноармійців стримував переважаючі сили ворога. Героїчно загиблих комісара і червоноармійця поховали на околиці села. 30 бе-

резня 1944 року Зелене було звільнено від німецько-румунських окупантів. Влітку цього ж року голова колгоспу П.І.Сабін організував перепоховання останків комісара П.Ф.Безпятих та невідомого солдата на сільському цвинтарі. 25 мешканців сіл Зеленого та Соколівки загинули на війні. Односельці шанують ветеранів — кавалера ордена Червоної Зірки М.А.Фрейдіна, В.І.Папахомова, О.К.Цвяха. Напруженою працею селяни відновили всі довоєнні виробничі підрозділи. В 1950 році місцеві землі ввійшли до колгоспу імені Ворошилова, а 1957 року — до радгоспу імені Кірова. На початку 1966 року створюється радгосп «Урожайний», Зелене стає його відділком, активно розвивається. В 1977 році радгосп був нагороджений дипломом переможця соціалістичного змагання за високу культуру землеробства, а його працівники відзначені урядовими нагородами,

Обеліск загиблим воїнам в с. Зелене.

зокрема орденом Леніна – механізатор В.І.Папахомов, орденом «Знак Пошани» – бригадир ферми ВРХ Л.М.Скорич, доярка Л.П.Мармазинська, орденом Трудової Слави ІІІ ступеня – механізатор В.М.Чорний, доярка В.М. Кузнєцова. Наприкінці 70-х років припинило своє існування село Соколівка. В 1986 році із Зеленівського та Безводненського відділків знову утворюється радгосп «Урожайний», директором якого призначено В.М.Ярошенка. Бу-

дуються нові виробничі підрозділи: механізований зернотік та складські приміщення, автогараж, деревообробний цех, олійня, зводяться житлові будинки. В результаті проведення земельної реформи в 2004 році господарство припинило своє існування. Землі розпайовані, а виробничі підрозділи ліквідовані. Нині діють 4 фермерських господарства. Одноосібникам надають допомогу ДНДГ «Сонячне» та ПАФ «Відродження».

СЕЛО ЖОВТНЕВЕ (ЧУМАКИ) а південному заході від міста Миколаєва розмістилося невелике, всього три вулиці, село Жовтневе. Його народження пов’язане з історією створення радгоспу «Нечаянський». До 1917 року на цьому місці був хутір Онечино (Чумаки), де проживали 25 мешканців у 4 подвір’ях. У 1928 році в Нечаяному створюється зернофабрика ім. Петровського, де було 25000 га землі. В 1932 році її розукрупнюють на 4 господарства, землі села ввійшли до складу радгоспу «Нечаянський» і були найвіддаленішими від центральної садиби. Створили окрему бригаду, спорудили 4 багатоквартирні будинки, складські приміщення. Це поселення отримало офіційну назву Жовтневе на честь революції 1917 року, але люди й тепер називають село Чумаками. За народними переказами, тут на перехресті доріг знаходився традиційний постій чумацьких валок, які зупинялися на перепочинок. У післявоєнні роки в селі відкривається початкова школа. Йде активне будівництво індивідуального житла. В 1957 році бригада стає відділком радгоспу ім. Кірова. Будується тваринни-

цький комплекс, з року в рік зростає урожайність зернових та технічних культур, підвищуються надої молока. Поліпшуються й побутові умови: відкрився дитячий садок, ФАП, крамниця, проведений водогін, прокладені дороги з твердим покриттям. На початку 70-х робітники господарства за високі трудові досягнення отримали урядові нагороди: механізатори І.В. Сопронюк – ордени «Знак Пошани» та Жовтневої революції, І.Ю. Білоножко – орден «Знак Пошани»; доярки А.С. Онищенко – орден Леніна, З.М Мартинюк — орден «Знак Пошани». В селі тривалий час працював учасник Великої Вітчизняної війни танкіст Буханчук Олександр Северинович, який нагороджений трьома орденами Вітчизняної війни та багатьма бойовими медалями. З 1982 року землі Жовтневого відділку входять до складу нового господарства – радгоспу «Космос». За роки незалежності та аграрних реформ — створено КСП «Чумаки», потім — приватне підприємство агрофірма «Чумаки», працюють фермерські та одноосібні господарства.

СЕЛО НОВОМИХАЙЛІВКА а землях сільської ради, що межують на південному заході з Очаківським районом, переселенцями з Вінницької області в 1926 році засноване село Новомихайлівка, назва якого походить від імені одного із перших новоселів — Михайла Вдовина. Селяни переходили на шлях колективного господарювання. В 1926 році товариство «Робітник» об’єднало 16 сімей, а незабаром було створено ТОЗ «Енергія», в якому працювали 32 чоловіки. В 1928 році в трудовій школі села навчалися 20 учнів, а дорослі займалися в лікнепі. В 1930 році організувалися колективні господарства «Червоний колос» та «Південна Україна», які через рік об’єдналися в колгосп «Червоний колос». Напад німецько-фашистських загарбників перервав мирну працю селян. Окупанти завдали шкоди господарству на суму понад 1 млн. крб.

На честь 16 односельців, які загинули смертю хоробрих на фронтах Великої Вітчизняної війни, споруджено обеліск. Шаною, повагою користуються ветерани: О.Г. Чеховський – учасник оборони Одеси, Севастополя і боїв з Японією, П.І. Дзись та І.І. Клочко – кавалери ордена Слави ІІІ ступеня, І.Г. Волошин, І.М. Душко, Ф.П. Шумило. В 1954 році землі села ввійшли до складу колгоспу імені Леніна, в 1957 році приєднані до радгоспу «Нечаянський», а через 5 місяців – відійшли до радгоспу ім.Кірова. Це сприяло зміцненню матеріальнотехнічної бази господарства: створюється комплекс по вирощуванню і відгодівлі свиней, зростає виробництво сільгосппродукції. За трудові досягнення орденом Леніна був нагороджений механізатор-комбайнер Іван Федорович Соловей. З кінця 70-х років село починає занепадати, на даний час проживає 10 громадян.

СЕЛО ОЛЬГИНЕ априкінці 19 ст. декілька сімей збіднілих селян з Богоявленська (нині Корабельний район) взяли в оренду частину землі у землевласника пана Рено. Місце для поселення було виділено біля степового кургану за кілька кілометрів на південний захід від поміщицької економії (нині Крива Балка). За народними переказами, поселення назвали Ольгине - на догоду панові в честь його дочки.

Життя поселенців було нелегким, від зорі до зорі працювали на панській землі, мешкали в землянках. Дуже гостро відчувалася нестача води - одна криниця глибиною понад 40 метрів з гіркою та солоною водою. Але і та згодом обвалилася. Прохання мешканців села про переселення за три кілометри до схилу глибокої балки, в якій легко можна було викопати криниці з прісною во-

дою, пан не задовольнив. Їх мрія здійснилася лише після 1917 року. Обрати місце для переселення допоміг мудрий дід Лебідь - так в селі називали Михайла Семеновича Канівченка. На новому місці зводилися житлові будинки, закладались сади та виноградники. Глибоку балку перекрили греблею, а в ставку, що утворився, розводили рибу. Обладнали три криниці. І вже скоро, народившись вдруге, село потопало в зелені. 26 вересня 1922 року 8 селян створили артіль «Степова могила» із 60 десятинами землі. Займалися землеробством, мали сільгоспінвентар та худобу. В 1929 році на її базі організовується колгосп ім. Будьонного. Згодом тих селян, які не ввійшли в колгосп, було вислано, а їх майно конфісковано. В 20-х роках відкрито початкову школу. В голодні 1932-33 роки правління колгоспу видавало продукти харчування для школярів. Розбудовувалися і виробничі дільниці. У роки Великої Вітчизняної війни ольжинці хоробро боролися з ворогом, про що свідчать нагороди фронтовиків, серед них ордени Слави ІІ та ІІІ ступенів Стахорського Василя Андрійовича, орден Слави ІІІ ступеня Цимбалюка Івана Олексійовича. В складних умовах відновлювали роботу господарства — згідно з актом від 15 травня 1944 року окупантами було завдано матеріальної шкоди на суму 672 816 крб. В післявоєнні роки деякий час головою колгоспу працювала учасниця бойових дій Соколова Ганна Іванівна. Відновила свою роботу початкова школа, в якій на початок 1949-50 навчального року навчалося 23 учні.

Перший дзвоник у Жовтневій школі.

В 1954 році, в результаті укрупнення колгоспів, землі села відійшли до колгоспу ім.Леніна (с.Безводне), в 1957 році — до радгоспу «Нечаянський», а невдовзі — до радгоспу ім.Кірова. Виробничі дільниці були переведені до центральних садиб, мешканці села почали залишати свої домівки. Останньою залишила село в 1965 році сім’я Федорчук Марії Миколаївни. 4 червня 1968 року рішенням №395 Миколаївського облвиконкому село Ольгине Кривобалківської сільської ради було виключене з облікових даних. На території Безводненської сільської ради знаходяться Шуринська, Безводненська та Жовтнева школи, Безводненський та Зеленівський сільські клуби, бібліотека та відділення зв’язку с.Шурине, ФАПи в селах Безводному, Шуриному, Зеленому, Жовтневому, приймальні пункти молока «Лакталіс-Україна» сіл Безводне та Шурине, торгівельні пункти. На землях сільської ради працюють сільськогосподарські підприємства ПАФ «Відродження», «Чумаки», МП «Ольгине» та 36 фермерських господарств.

ВЕСНЯНСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА Весняне – наймолодше село на географічній карті району. Восени 2004 року воно відсвяткувало своє 40-річчя. Це своєрідна «східна» візитна картка нашого району — хто б не проїжджав по трасі Миколаїв-Одеса чи Миколаїв-Веселинове, обов’язково зверне увагу на це степове мальовниче, розташоване на правому березі Південного Бугу за 6 кілометрів від обласного центру село з його рівними вулицями, дво-, чотирьохповерховими багатоквартирними та чепурними приватними будівлями. Його виникнення нероздільно пов’язане зі Веснянськийсільськийголова створенням птахофабрики на базі радгоспу «Іскра» ВарСемашкоАнжелікаВасилівна. варівського району.

СЕЛО, ОСЯЯНЕ ВЕСНОЮ СТВОРЕННЯ І РОЗВИТОК ГОСПОДАРСТВА ілеспрямований розвиток птахівничої галузі господарство отримало із приходом до його керівництва Семена Юхимовича Кретова, воїна-фронтовика, кавалера орденів Вітчизняної війни I і II ступенів, ордена Червоної Зірки, людини неординарної, ініціативної та високопорядної. З 1 січня 1963 року він був призначений директором радгоспу «Іскра», який у жовтні 1964 року реорганізовано у Варварівську птахофабрику. Працював директором, генеральним директором аж до виходу на пенсію в 1979 році. За трудові заслуги Семен Юхимович удостоєний високих урядових нагород – орденів Леніна, Жовтневої Революції, «Знак Пошани» та медалей. Під його керівництвом сформувалося велике багатогалузеве господарство, Генеральний директор Варварівської

птахофабрики(1964-1978)С.Ю.Кретов.

загальна земельна площа якого складала 12896 га (в тому числі 11329 га ріллі). Найбільшого розвитку воно досягло за роки 10-ї п’ятирічки. За цей період вироблено 294,7 млн. штук яєць (план 282 млн.), 4910 тонн м’яса (план 3353 тонни). Трудовий колектив птахофабрики у 80-і роки виробляв від 100 до 117 млн. штук яєць щорічно. План продажу державі молока і яєць був виконаний на 108 відсотків, м’яса – на 146,7 відсотка. Продуктивність складала 226 Весняне яєць за рік на одну курку-несучку. в зимовому наряді. В 1975 році колектив МТФ Варварівського відділку, який очолювала бригадир М.Т. Дорошенко, подолав чотирьохтисячний рубіж надою молока на корову, за що Марії Тимофіївні було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці, в числі її нагород – два ордени Леніна, орден «Знак Пошани», медалі, звання «Почесний громадянин Миколаївського району». За доблесну працю 110 працівників птахофабрики були удостоєні високих урядових нагород. В цеху ДСП «Миколаївська птахофабрика» Зокрема, Раїса Олександрівна Деркач ЗАТ «Аваль-еталон».

Незмінний директор школи А.І. Самойленко.

Старшамедичнасестралікарняної амбулаторії М.П. Толкачова.

стала кавалером орденів Трудової Слави ІІ і ІІІ ступенів, Раїса Іванівна Кривицька — ордена Трудової Слави ІІІ ступеня; Любов Антонівна Бабій – ордена «Знак Пошани», Галина Федорівна Буханець — ордена Трудового Червоного Прапора. Значних успіхів у виробництві бройлерного м’яса досягла трудова династія Пантюхових. Економічні зміни, які відбувалися у державі в 90-х роках, не могли не вплинути на розвиток сільського господарства, у тому числі птахівництва. Птахофабрика, яка мала мільйонні

прибутки, збанкрутувала. В результаті цього на її базі утворилися нові господарства. Всі виробничі підрозділи зі збереженням профілю відійшли до ДСП «Миколаївська птахофабрика» ЗАТ «Аваль-Еталон» (директор В.В Новожилов). А ВАТ «Родніки» (нині ТОВ «Золота нива», керівник О.Ю. Шклярський) стало господарством зернового напряму із 2295 га орних земель та 150 працівниками. Для ведення особистого підсобного господарства земля розпайована між 527 акціонерами.

РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ озвивалося виробництво – зростало й гарнішало село. Першою постала гостра потреба у дитячому садку, який почав працювати навесні 1965 року у пристосованому приміщенні. 1972 року під дитячий садок було виділено двоповерхову новобудову, а 1986 р. дитсадок «Вогник» справив своє новосілля у спеціальному, типовому, зручному у всіх відношеннях дошкільному закладі. Не одне покоління дітей пройшло через чуйні руки вихователів Т.І. Кривогубенко, Г.С. Кислиці, В.Б. Кравець, Є.Я. Мінашової, Г.М. Повар та ін. На території села з 1983 по 1987 роки діяла початкова школа. Старші учні змушені були навчатися у школах Миколаєва. Потім за фінансової підтримки базового господарства була збудована нова школа на 320 місць для дітей із селищ Весняне та Надбузьке. З першого дня школу

Центр дозвілля веснянців — Будинок культури.

ПриміщенняВеснянськоїсільськоїради та контора ТОВ «Золота нива».

Герой Соціалістичної Праці, Почесний громадянин Миколаївського району Марія Тимофіївна Дорошенко.

В дитячому садку «Вогник».

Відкриття Веснянської середньої школи, 1987 рік.

У Веснянській лікарняній амбулаторії.

очолює незмінний директор – Анілія Іванівна Самойленко, під її керівництвом Веснянська школа стала однією з кращих у районі. Заслуженим авторитетом у сільської громади користуються вчителі О.Й.Лисиця, А.В.Бродецька, В.О.Широкова, Н.В.Головачук, Н.О.Катаскіна, С.М.Бабчук та інші, завдяки наполегливій праці яких учні отримують призові місця у районних та обласних олімпіадах, різноманітних конкурсах та спортивних змаганнях. За роки існування школи з її стін випущено 468 учнів, четверо випускників нагороджено золотими медалями. У 1967 році відкрито фельдшерсько-акушерський пункт, 23 роки в якому пропрацювала М.П. Толкачова. Через невтомні руки Марії Павлівни пройшло не одне покоління веснянців, адже стаж її роботи складає 42 роки, які вона присвятила охороні здоров’я дорослих і малечі. У 1992 році сімейну традицію продовжила її донька О.П. Боровська. Пізніше ФАП був перетворений на лікарняну амбулаторію, яка з 2003 року отримала статус амбулаторії загальної практики сімейної медицини. Її головним лікарем стала перший у районі фахівець зі спеціальною освітою лікаря сімейної медицини Анна Вікторівна Ліленкова. У 1985 році був споруджений Будинок культури – центр дозвілля села Весняного. Велику допомогу у придбанні обладнання надав профспілковий комітет птахофабрики (керівник П.В. Дубіна). При БК діяла велика, на 10 тисяч томів, бібліотека, пра-

цювали колективи художньої самодіяльності, що завжди брали активну участь у районних та обласних оглядах. Особливою популярністю серед жителів села користувався вокальний ансамбль «Веселка» і його солісти О.С. Чуракова (перший директор БК) та С.В. Пустовий. З 1997 року на території Весняного розміщена самостійна державна пожежна частина №25 по охороні Навчальна тривога в СДПЧ-25. Миколаївського району, яка нині переведена до структури Міністерства надзвичайних ситуацій України. Для «Запобігти, врятувати, допомогти» — її бійців і для керівника, майора внут- став дійсно девізом повсякденної рішньої служби О.В. Араліна, девіз діяльності.

МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ моменту заснування село входило до складу Кир’яківської сільської ради, потім до Надбузької. І тільки 1990 року була створена Веснянська сільська рада, яку очолила І.В. Буховець. Нині приміщення сільської ради розміщене в переобладнаному під адміністративну споруду колишньому гуртожитку із залом, де відбуваються урочисті реєстрації шлюбів, народжень. Частина приміщення використовується поштовим відділенням та аптекою, що дуже зручно для населення. Сьогодні сільський голова Анжеліка Василівна Семашко працює над проблемою газифікації топкової для дитсадка та школи, покращення водопостачання, ремонту твердого покриття доріг населеного пункту.

Зустріч молодих та урочиста реєстрація шлюбу в сільській раді.

СЛАВА ВАМ І ПАМ’ЯТЬ, ВЕТЕРАНИ же 60 років виповнилося з Дня Перемоги у Великій Вітчизняній війні, під час якої села Весняного ще не існувало. Але воєнні лихоліття навічно закарбувалися в пам’яті ветеранів – мешканців населеного пункту. Незабутню згадку по собі залишив нагороджений медалями «За оборону Кавказу», «За визволення Варшави», «За взяття Берліна» та іншими Андрій Олексійович Новосєльский, який пройшов війну з липня 1941 по травень 1945 року в окремому артилерійському дивізіоні. Вічна пам’ять Сергію Олексійовичу Христинюку, ветерану війни і праці, Афанасію Даниловичу Греб-

ньову, Миколі Григоровичу Сулименку – цим людям ми завдячуємо своїм мирним сьогоденням. Микола Маркович Ревенко понад два роки воював у піхоті, потім – на флоті, брав участь у бойових діях на Далекому Сході. Відзначений нагородами за військову доблесть. Трудовий стаж цієї людини, значна частина життя якої пройшла у Весняному, налічує 46 років. Чмельова Валентина Аврамівна — зв’язківець, дійшла до Берліна, має бойові нагороди. Очолює ветеранську організацію Леонід Пилипович Гіржев. Він зустрів війну учнем ремісничого училища №2

Вшанування ветеранів війни.

Волонтери на могилі славного земляка.

Віктор Павлович Косарєв з батьками.

заводу ім. 61 комунара. Бойове хрещення отримав у складі 372-го стрілецького полку. Брав участь у боях за Севастополь, воював у Білорусії. День Перемоги зустрів у місті Росток. За ратний подвиг нагороджений урядовими нагородами. Гідними продовжувачами героїчних справ батьків та дідів є молодь, про що свідчить подвиг навічно двадцятирічного веснянця, міліціонера

патрульно-постової служби Віктора Павловича Косарєва, який ясного погожого дня 1995 року, на центральній вулиці міста Миколаєва, накрив своїм тілом бандитську смертоносну гранату, врятувавши ціною свого життя багатьох громадян. Живе і розвивається гарне степове село Весняне, з надією дивиться у майбутнє, адже найголовніше його багатство – працьовиті люди.

Сучасне село.

КІРОВСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА Центр Кіровської сільської ради – село Кірове — розташоване в 12 км на південь від міста Миколаєва. Частина території сільради (село Стара Богданівка) омиваєтеся Бузьким лиманом. Загальна площа — 5808,77 га. Населення 1069 чоловік.

Кіровський сільський голова Яцьков Іван Іванович.

АРКАСІВСЬКИЙ КРАЙ СЕЛО КІРОВЕ перше цей населений пункт дарство опікувалося над 1960 га землі і офіційно згадується під назвою розводило племінних свиней. «хутір Дубинки», який у 1916 році складався з одного-єдиного двора, де проживали 11 чоловіків і 11 жінок. Потім, протягом тривалого часу, поселення мало назву Вовчий Яр. Життя на цьому хуторі оберталося навколо води — великого штучного ставку та шахтної криниці глибиною до 70 метрів. На початку 30-х років Вовчий Яр уже мав статус села – саме тоді тут створюється племсвинорадгосп ім.Кірова, що в майбутньому визначить і нову назву села. Напередодні війни госпо-

Ставок біля села.

З 12 серпня 1941 по 30 березня 1944 років Вовчий Яр був окупований. Після визволення почалося відновлення господарства, зруйнованого й розкраденого румунами. Радгосп зберіг свою довоєнну спеціалізацію, й у 50-х роках мав уже близько 500 племінних свиноматок, а понад 5 тисяч поросят щорічно реалізовував іншим господарствам. Розводили тут і велику рогату худобу. Село зростало – активно споруджувалося житло: близько двох десятків Аркасова криниця. будинків для переселенців із західних областей України, кілька двоквартир- ні гуртки, а 100 випускників отримали них будинків. Працювала початкова вже путівку в життя. Гордістю школи є вчительська династія Ожаровських. школа. У 1990 році отримав нове двопоЗ історії господарства. В 1957 році село входитьдоскладурадгоспу«25роківЖовтня»істає верхове приміщення із спортивним зайоговідділком,авженезабаром–відділкомрадгос- лом та профілакторієм дитячий садок. пу«Іскра»,згодомперетвореногонаВарварівську птахофабрику. У 1978 році на базі Кіровського та Протягом 20 років завідувала дитсадСтаробогданівськоговідділківорганізованоновий ком Г.В. Антонюк. Діє ФАП. птахорадгосп«Зарічний»,директорамиякоговрізні рокибулиЯ.Я.Сухін,В.В.Антоненко,М.М.Заболотний.Урадгоспіпрацювалиптахоцех,інкубатор, молочнотоварніферми,будівельнийцех,зернотік, млин,пекарня,олійня,автопарк,автозаправка,дві майстерні,цехизвирощуваннянутрійтагрибів.Та головною галуззю залишалося землеробство.

З історіі господарства. На території сільськоїрадипрацюютьВАТ„Радсад”(орендує250паїв загальною площею 1639,99 га), СЗАТ „ОЛЬВІЯ” (118 паївплощею798,78га),атакож25фермерськихгосподарств,кращимзякихє„Еврика”(голова – депутат районної ради В.В. Антоненко).

Кіровська сільська рада була створена в 1982 році. Її очолювали Т.І. Горецька, Л.Д. Орлова. 2002 року сільським головою обраний І.І. Яцьков. При сільській раді працює організація ветеранів війни та праці (голова ради Михайло Пилипович Бавикін). Старобогданівська та Кіровська початкові школи були реорганізовані в Кіровську неповну середню школу з 1 вересня 1989 року. Сьогодні заклад, під керівництвом депутата районної ради З.В.Стасюк, має статус середньої загальноосвітньої школи Для 155 учнів Стоїть на високому березі Бузького лиману працюють спортивні, творчі та предметоберіг мореплавців і мандрівників.

СЕЛО СТАРА БОГДАНІВКА е край мальовничої природи і цікавої історії. При будівництві хатин та льохів селяни здавна знаходили у землі чисельні уламки кераміки, вироби з металів, кісток та каменю, виявляли стародавні поховання. В окрузі Старої Богданівки знайдені залишки понад десятка древніх поселень, височить 20 курганів.

Починає наукове дослідження старовини наш славний земляк Микола Миколайович Аркас. З історії села. Біографія населеного пункту взагалі тісно пов’язана зі знаменитою родиною Аркасів. Хоча свій власний родовід Стара Богданівкарозпочаланабагатораніше–зтихіще часів,колизваласявонаДереклією…Назваця,до речі,тюркськогопоходженняйперекладаєтьсяяк «Лісове місце». Виникла Дереклія наприкінці 18 століття, а вже невдовзі Катерина ІІ подарувала селоДерекліюкозацькомустаршиніПолтавського полку Петру Григоровичу Богдановичу, звідси і назва — Богданівка. Вперше з’явилася вона на карті 1791 року.

З 1810 року Богданівку почали називати Старобогданівкою. Сюди переселилися козаки з Полтавщини, звідки був родом П.Г.Богданович, і болгари. Найчисельнішими прізвищами з тих пір лишилися Жело, Христо, Ганчо, Стамови, Іванови, Мавродії та Демираки. Новий власник села одружився з Єфросинією Іванівною Кузнецовою, і в них у 1824 році народилася донька Софія Петрівна, майбутня дружина віце-адмірала Чорноморського флоту Миколи Андрійовича Аркаса, мати Миколи Миколайовича Аркаса. 20 серпня 1850 року відбулося весілля Миколи Андрійовича та Софії Петрівни. Весільним батьком став адмірал В.О.Корнілов, а весільною матір’ю — дружина адмірала Лазарєва Катерина Тимофіївна. Вінчались у Миколаєві, весілля святкували у Старій Богданівці. З історії села. Чимало видатних людей побуваливмаєткуАркасів:прославленіадмірали В.А.КорніловіМ.П.Лазарєв,український драматург,актор,режисерМ.Л.Кропивницький, багато інших.

Через Стару Богданівку проходив морський оптичний телеграф. За наказом адмірала А.С. Грейга тут була побудована вежа, й у 1828-1830 роках оптичний телеграф з’єднав Миколаїв з Очаковом. Саме село ділилося на дві частини: в одній мешкали полтавські козаки, а в другій

Лелеки.

— болгари. З 1861 року Микола Аркас, за порадою лікаря, літні місяці проводив у Старій Богданівці. Займався господарством, провів реконструкцію маєтку, звів на березі Бугу вежу, з якої спостерігав за кораблями. У селі було дві криниці: «панська» для родини поміщиків і окремо – для селян. Недавно занедбану аркасівську криницю старобогданівці розчистили і реставрували: облицювали дошками, звели багатокутний дашок, нагорі якого поставили хрест, обладнали місце для відпочинку. З часів Аркаса до Великої Вітчизняної війни воду з криниць тягали верблюдами. В 1860 році Миколою Аркасомстаршим було закладено Старобогданівську церкву на честь Святого Миколи — покровителя моряків та мандрівників. Він хотів, щоб його і поховали тут, навіть підготував у церкві усипальницю, але був похований у Миколаєві. Микола Андрійович налагодив і господарчі служби: майстерню, кузні, олійню, збудував млин і винний завод. Заснував кінний завод, розводив племінних коней та корів. Телиць дарував і продавав селянам. Цих корів селяни називали аркасівськими. Розбив сад і виноградник. Зісторії.26квітня1871рокуадміралМ.А. АркасбувпризначенийГоловнимкомандиромЧорноморськогофлоту,КаспійськоїтаАзовськоїфлотилій, військовимгубернатороммістСевастополяіМиколаєва.

адмірала, належало в Богданівці 6008 десятин землі. Під час революції 1905-1907 років на Наддніпрянщині п о ч а л и виникати Микола Миколайович Аркас. організації «Просвіти». Діячі «просвіт» виступали за впровадження української мови в народну освіту, самі робили спробу відкрити школи. Одна з перших таких шкіл на Україні з’явилася тоді, на превелику радість селян, і в Старій Богданівці. Відкрив її фундатор Миколаївської «Просвіти», обдарована та високоосвічена особистість, відомий просвітник, історик, композитор М.М.Аркас. Проіснувала школа два роки, а потім була заборонена через доноси місцевого священика, який відмовився викладати Закон Божий українською мовою. Саме для учнів цієї школи в 1908 році М.М. Аркас і написав свою знамениту «Історію України-Русі». З історії села. У 1916 році в Старій Богданівцібуло26дворів,54чоловікита69жінок.Тодіжна хуторіБолгарському,—складовійчастинісучасного села,—якийзаснувалиболгарськібіженцівсередині 19 століття, проживали в 20 дворах 60 чоловіків і 71 жінка.

Заснований у 1923 році колгосп У 1899 році надвірному раднику імені Комінтерна об’єднав 92 селянсьМиколі Миколайовичу Аркасу, сину

відділком. Тут були розташовані корівники на 450 голів ВРХ, приміщення для телят, качатники (вирощувалось до 20 тисяч качок щорічно), пташник, свинарник на 200 голів, механізований кормоцех. У 70-90-х роках минулого століття – складова частина радгоспу «Зарічний». Вид на річку Південний Буг

Нині земля розпайована. Розпочалися роботи по газифікації села.

ких господарства, 327 чоловік, а в 1930 Наші предки розуміли силу хреста році до складу другого колгоспу — імені газети «Правда», ввійшли 55 дворів і 194 — духовного, енергетичного символу, селянина. Це були міцні, одні з кращих знаку зв’язку людини з Богом, оберегу у районі, гоподарства. для мандрівників від негод і нещасЗ історії села. У селі є пам’ятник воїнам тя. А подорожуючий по воді завжди ВеликоїВітчизняної—куточоксвятоїдлявсіхстаро- потребував божого покровительства. богданівцівземлі.ЗпочуттямглибокоїповагившаТакий хрест із граніту було встановновуютьветераніввійниІ.І.Датія,О.О.Дубинку,В.І. лено 6 липня 2002 року в селі Стара Жело,Г.І.Кузьменка,В.П.Танасенка,спогадияких увійшлидокниги«Живапам’ять».Мешканцісела Богданівка на високому обриві, на беМ.М.МавродійтаР.В.Ткачукнадавалиінтернаціо- резі Бузького лиману, до 140-ї річниці нальну допомогу народу Афганістана. Миколаївського порту. Стоїть він на У 1951 році обидва колгоспи села спеціальному постаменті й обнесеоб’єдналися в один (імені газети ний якірними ланцюгами. На ньому «Правда»). Розвивалося тваринниц- викарбувані лики Ісуса, Діви Марії, тво, були розширені площі садів і ви- Святих Миколи і Андрія Первозванноградників. ного. З двох інших сторін встановлені У квітні 1957 року колгосп увій- гранітні плити з текстами церковних шов до радгоспу «Іскра», а село стало молитов.

ХУТОРИ ЯК ОСТРОВИ… авколо Старої Богданівки, немов острівки в океані степу, стояли кілька невеличких хуторів. За два кілометри, за ставком, — хутір Задорожнього, де в 1916 році в трьох дворах мешкали 10 чоловіків і 14 жінок. У

30-х роках на цьому хуторі знаходилася тракторна бригада колгоспу, тепер тут зеленіє ліс. Хутір Бондарєва – за три кілометри від Старої Богданівки, біля дороги на Велику Корениху, — до революції

тут було два двори й шість жителів. Поблизу – великий гарний ставок. До 60-х років працювала польова бригада колгоспу ім. газети «Правда». На південному сході по балці розташовувався хутір Дубинки-2 – два двори, дев’ять жителів. Місцевий ставок і шахтна криниця глибиною до 10 метрів давали воду для поливу городини – на хуторі в 30-60-і роки успішно діяла овочівницька бригада. На хуторі Суха Гребля в 1916 році Дитячий ансамбль «Світанок». проживали 35 чоловік на 6 подвір’ях. Тут теж були ставок, криниця і теж у 30-40-і роки розміщалася польова бригада. С.П. Спіцина – велике подвір’я з житА з півночі межувала зі Ста- ловими приміщеннями, де мешкали рою Богданівкою економія (маєток) 10 чоловіків і 17 жінок.

Церква в с. Стара Богданівка.

КИР’ЯКІВСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА Центр сільської ради — село Кир’яківка, розташоване на правому березі річки Південний Буг за 24 км від міста Миколаєва, населення 2050 чоловік. До складу сільради входять села Петрово-Солониха та Кам’яна Балка.

Кир’яківський сільський голова Рубан Леонід Миколайович.

СЕРЕД САДІВ І ВИНОГРАДНИКІВ СЕЛО КИР’ЯКІВКА асноване у 18 столітті кріпаками від білогвардійців. У 1922 році ствопоміщика Кир’якова село по- рене ТСОЗ «Згода». Головою її став ступово розросталося, після реформи К.А.Москаленко. 1 січня 1925 року 1861 року в ньому мешкало близько 250 жителів. Поруч, наприкінці цього ж століття, німці-колоністи започаткували невелике село Штейнберг (тепер це південна частина Кир’яківки). Колоністи зберігали рідну мову та звичаї. Після революції 1917 року більшість з них виїхали на батьківщину. Радянська влада була встановлена в 1920 році, після того як загони 45-ї дивізії Червоної Армії визволили село

Мальовничі краєвиди на околиці села.

Будинки, збудовані кир’яківськими селянами в середині XVIII століття.

обрано першу сільську раду, яку очолив Іван Романович Шамрай, а з 1928 року – Василь Ключник. Під час колективізації в селі організовані два колгоспи – «Роте Фане» та «Шлях хлібороба». В 1930 році вони об’єдналися в колгосп ім. Комінтерна (голова І.С.Чередніченко). Поступово зміцнювалась економіка господарства. Ударною працею відзначилися перший тракторист села О.Г.Геря, бригадир польової бригади С.І.Чуваєв, 60-річний І.В.Бурдун, який у складі 25 кращих колгоспників району відвідав Виставку досягнень народного господарства в Москві. Перед Великою Вітчизняною війною хлібороби одержували по 20-25 центнерів зернових з гектара. Головою колгоспу працював у цей час Петро Погорєлов. Важким випробуванням для селян став період окупації. У перші ж її дні німці заарештували та розстріляли голову сільської ради М.Ф.Садовського, секретаря сільської ради Г.П.Клімова та С.І.Пташкограя. Окупанти відбирали у населення худобу, птицю, продукти харчування. На фронт із Кир’яківки пішли 210 чоловік, з них 67 загинули. За мужність

і героїзм 125 фронтовиків отримали високі нагороди Вітчизни. Серед них: орденом Слави ІІІ ступеня нагороджені М.Я.Гарагуля і І.Д.Кулик, орденом Червоної Зірки – Т.І.Соколенко, Г.Т. Гайдамака; орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня – Д.Е. Ковальчук, О.І. Попов, І.С. Псаревський, Д.П. Биков. На братській могилі воїнів, загиблих у боях, установлено пам’ятник. 28 березня 1944 року село звільнене від окупантів. Одразу після визволення відновила свою роботу сільська рада. Головою був обраний О.А.Курило, потім В.Ф.Гайдамака. З 1991 року громада обирає на цю важливу посаду Леоніда Миколайовича Рубана. Відроджений колгосп ім. Комінтерна в 1951 році об’єднався з госпо-

Реліквія сім’ї Приходченків — лист з фронту.

Пам’ятник загиблим воїнам в с. Кир’яківка.

На колгоспному зерноскладі (колишній панський маєток), початок 50-х років.

ПедагогічнийколективКир’яківськоїсемирічної школи, 1953 рік.

дарствами Кам’яної Балки, Паточиного, Сливиного. Головою колгоспу працював М.М.Баштовий, а потім тридцятитисячник із заводу ім. Носенка (тепер ЧСЗ) І.С.Леоненко. У 1953 році відбулося укрупнення сільських рад. До Кир’яківської ввійшли Петрово-Солониська та Сливинська сільради. Головою працював І.Д.Чалов, потім В.О.Приходченко. У травні 1957 року місцеве господарство перетворено на відділок радгоспу «Іскра» з центральною садибою у Варварівці. Відділок спеціалізувався на м’ясо-молочному тваринництві, поливному городництві, виноградарстві, мав 4 тисячі гектарів землі. Керували ним А.О.Олексієнко, потім А.Ф.Крижанівський. З року в рік розвивалося господарство, зростали прибутки, люди працювали з великим бажанням. Усьому району було тоді відоме ім’я А.С.Пташкограя, який повернувся з війни без руки, але тривалий час працював на тракторі й за високі успіхи в праці нагороджений орденом Леніна. У жовтні 1972 року утворено племптахорадгосп «Південнобузький», директорами якого в різні часи працювали А.І. Доленко та І.Н. Шевяков. Він мав 6,5 тис. га землі, в т.ч. 4,8 тис. га орної, спеціалізувався на розведенні качок, вирощуванні молодняка ВРХ. Радгосп щорічно одержував понад 6,5 млн. штук качиних яєць, понад 2000 тонн молока, 2600 тонн м’яса. Урожайність в 70-80-і роки становила по 25-28 ц зернових з гектара, працювали 70 тракторів, 14 зернозбиральних комбайнів, 54 вантажних автомобілі. За досягнуті успіхи нагороджені: орденом Леніна – І.Н.Шевяков; ор-

денами Трудового Червоного Прапора — А.І. Доленко, П.С. Бескоровайний, Г.І. Коріновська, О.С. Торбенко, Н.О. Алфімова; 4 працівники — орденами «Знак Пошани», 6 – орденами Трудової Слави ІІІ ступеня. Бригадир пташиного цеху Є.Л. Пташкограй відзначена золотою медаллю ВДНГ. У 1996 році на базі радгоспу створено ВАТ «Південнобузьке» та ТОВ «Надбузьке». Проведено розпаювання землі. В 2003 році відзначила своє 50-річчя Кир’яківська школа. За ці роки її закінчили 1128 чоловік. В різні роки школу очолювали С.Я.Атанасов, І.І.Брижатий, Д.Ю.Готін, М.І.Марштупа, нині – депутат районної ради Л.М.Торопенко. Має вона свій герб, вимпел, пісню. Велике значення у вихованні дітей відіграють Кімната Бойової Слави, Музей Хліба, Бабусина світлиця, картинна галерея. В селі є лікарняна амбулаторія, дитячий садок, Будинок культури на 400 місць, бібліотека, якою з 1957 року завідує В.І.Кучеренко.

В кир’яківському дитячому садку «Малятко».

Кир’яківський будинок культури.

СЕЛО ПЕТРОВО-СОЛОНИХА иникло після розгрому повстання гайдамаків («Коліївщини») у 1768 році. Його засновниками були селяни-втікачі на вільні землі південного Побужжя. Село вперше згадується в атласі «Очаковская земля», видання 1791 року. Але і в цих краях вільні селяни поступово були закріпачені. Власником села став Петро Бредихін. Так і поєдналося в назві села ім’я поміщика та колись повновода місцева річка Со-

Каскад ставків по руслу колишньої р. Солонихи.

Петрово-Солониськазагальноосвітняшкола I-II ступенів.

Родинний ансамбль «Злагода», с. Петрово-Солониха.

лониха – Петрово-Солониха. Тут народився і провів дитячі роки видатний астроном, академік Федір Олександрович Бредихін (1831-1904 рр.). У 1928 році в селі організовано колгосп ім. Петровського (232 двори, 832 колгоспники). В 1939 році колгосп обробляв 3630 га землі. Очолював його П.С.Малий. 147 петровосолонисців не повернулося з фронтів Великої Вітчизняної війни. Нагороджені орденами та медалями: М.Г. Швачко, Г.В. Вовченко, Г.А. Кучеренко, С.Д. Пінтя, І.Д. Кулик, А.В. Курило, А.І. Гарагуля, Г.Т. Гайдамака та інші. Після війни колгосп під керівництвом колишнього фронтовика, командира стрілецького батальйону П.В.Кучеренка, поступово відбудовується. В 1957 році став відділком радгоспу «Криничанський», а згодом — радгоспу «Південнобузький». У селі є школа, клуб, бібліотека, діє церква Апостолів Петра і Павла.

СЕЛО КАМ’ЯНА БАЛКА (КРЮКІВКА) алежало статському раднику Крюкову, звідси й перша назва села. Потім воно належало Д.Д. Ганжеровському. Згідно з переписом 1916 року, в селі мешкало в 55 дворах 361 чоловік. Після 1917 року жителі одержали землю і стали господарювати одноосібно. Організований у 1931 році колгосп ім. Кагановича об’єднав 55 дворів і 193 селянина.

Церква Петра і Павла в с. Петрово-Солониха.

10 серпня 1941 року Кам’яна Балка була окупована німецько-румунськими військами. Під час окупації більшість населення працювала на будівництві вузькоколійки. У селі діяла підпільна антифашистська група, до якої входили Нестор Пташкограй, Михайло Муха, Віктор, Іван та Дмитро Попови, Іван, Данило та Микола Чме-

ренки. Житель Кам’яної Балки М.Д. Чмеренко нагороджений орденами Слави ІІ та ІІІ ступенів. У 1950 році місцеве господарство об’єдналося з колгоспом ім. Комінтерна (с.Кир’яківка). На теперішній час у селі залишилося 40 дворів.

КОВАЛІВСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА Ковалівка — село, центр сільської ради. Розташоване на правому березі ріки Південний Буг, на відстані 50 км від міста Миколаєва. Територія сільської ради — 6807,17 га. Населення —1963 чоловіки.

Ковалівський сільський голова Лисиця Анатолій Васильович.

НАЩАДКИ КОЗАКІВ ГОЛОВНИЙ КОЗАЦЬКИЙ СКАРБ і мальовничі родючі землі здав- нялися рибальством і скотарством. За на приваблювали людей. Понад переказами старожилів, серед козаків 60 курганів з похованнями епохи брон- було багато ковалів, тому й пішла назва зи (3-1 тисячоліття до н.е.), скіфського періоду (5-2 ст. до н. е.) і кочівників (9-13 ст.) досліджені поблизу Ковалівки. В скарбницю державної спадщини увійшли багаточисленні дорогоцінні прикраси сарматки царського походження, знайдені в похованні кургану Соколова могила. А саме село, засноване в 1791 році, вперше згадується в атласі «Очаковская земля». Першими оселилися тут 36 родин колишніх запорізьких козаків і зай-

Ковалівська левада.

Ковалівка. Є версія і про те, що одночасно з козаками першими поселенцями також були дворові кріпаки пана Ковальова. Про багатства запорожців ще й досі ходять легенди, скажімо, про величезний скарб, буцімто схований у підвалі на поміщицькій землі Б.М. Кир’якова. В балці Куцій є криниця, в яку, за легендою, козаки звалили награбовані ними кілька діжок з турецькою казною, а потім засипали землею… У 1792 р. Катерина ІІ подарувала 6300 десятин землі в Ковалівці та її околицях першому одеському коменданту полковнику Андрію Шостаку, який переселив сюди 89 родин кріпаків. Роки і люди. На початку 19 ст. володіння Шостака разом із кріпаками придбав колезький радникМихайлоКир’яков,асусіднєселоТкачівку (Авдотіївку),щозгодомзлилосязКовалівкою,з356 десятинамиземліі83родинамикріпаків—поміщик Чернявський.Длязакріпленняпіщанихземельта схилівбайраківвисаджувалисялісовіплантації,закладалисяфруктовісади,паркилистянихіхвойних дерев.Уселідіяласукнянамануфактура,наякійу 1823р.працювали75кріпаків,восновномужінки. Умовижиттяіпраціселянбуливажкими,дотогож

частовиникалиепідемії.Тількив1830р.відхолери в селі померли 19 чоловік, а в 1848 р.— понад 50. Навчальних закладів не було.

Яскравий слід в історії Ковалівки залишив Михайло Михайлович Кир’яков (молодший), який успадкував ці землі від батька. Вже в 18 років талановитий юнак став кандидатом наук, був дійсним членом 11 наукових товариств, у тому числі і знаменитого Паризько-Азіатського. У 1830 році в Парижі Михайло взяв участь у повстанні проти короля Карла Х, а після повернення до Росії був висланий під нагляд поліції до Ковалівки. В маєтку зайнявся упорядкуванням господарства: розводив племінних овець-мериносів, породистих коней і навіть верблюдів, виплекав чудовий сад, гордість тодішнього півдня України. За досягнення в лісонасадженні був нагороджений срібною медаллю Всеросійського товариства лісового господарства. На жаль, життя цієї видатної людини обірвалося в 29-річному віці — захворівши на туберкульоз, він помер у 1839 році, похований у Ковалівці.

НА ЗЛАМІ ЛІТ 1882 році в селі проживали 825 чоловік. Поглиблювалася класова диференціація села, зростало невдоволення бідняків існуючим станом справ. У період першої російської революції в січні 1906 р. селяни Ковалівки і сусіднього села Андріївки змусили землевласника Шлессера написати зобов’язання в тім, що він знизить плату за оренду землі та випас селянами худоби на пасовищах. Але

в село прибула військова команда та придушила виступ: шістьох найбільш активних його учасників розстріляли, решту заслали на каторгу. Найбідніші ковалівці йшли на заробітки в каменоломні, розташовані поблизу села на березі Південного Бугу. У 1914 р. там працювали 56 чоловік. Деякі селяни були зайняті на інших підприємствах. Два місцеві вітряки забезпечували населення борошном,

працювали олійня, три шевські майстерні. У Ковалівці переважали хати з саману, черепашнику, криті очеретом. Серед них вирізнялися лише два десятки кам’яних, вкритих черепицею, будинків багатих жителів. Перша школа відкрилася лише в 1865 р. З 1873 р. почала працювати земська школа на 20 учнів. Їх, як і церковнопарафіяльну, відкриту в 1887 р. (тут уперше був створений клас для дівчат, яких навчали рукоділлю), відвідували головним чином діти заможних батьків. Понад 70 відсотків жителів Ковалівки залишалися неписьменними. У земській школі вчителював син дяка — п’яниця. Про його «педагогічну майстерність» свідчить, зокрема, той факт, що за незначну провину він засік учня до смерті.

закатуваличленаРадиС.І.Лисенка,стратилитрьох селян,якінамагалисячинитиопір,розграбували село,спалилибагатобудинків.Угрудні1918р.прийшлипетлюрівці.Уберезні1919р.військаЧервоної АрміїзвільнилиКовалівку,автравнісюдиввірвалися григорівськібанди,їхнезабаромрозгромилибійці інтернаціональногополкуособливогопризначення 3-їУкраїнськоїрадянськоїармії.Наприкінцічервня куркуліразомзбілогвардійцямипіднялизаколот,що тривавблизькодвохтижнів.Усерпні1919р.село захопили денікінці, і на п’ять місяців земля знову перейшла в руки поміщиків і куркулів.

2 лютого 1920 р. було остаточно відновлено радянську владу. 2400 десятин землі розподілили між найбіднішими селянами. За допомогою робітників Миколаєва була відкрита майстерня по ремонту сільськогосподарських машин та інвентаря. У 1922 році була організована перша сільськогосподарська артіль ім. Шевченка, в якій об’єдналося сім бідняцьких дворів Рокиілюди.Починалисябурхливі,неспокій- з 83 десятинами землі. Очолив її місценіроки.Усічні1918р.уКовалівцібуловстановлено вий житель комуніст О.В. Завгородній. радянськувладу;місцевуРадуочоливбільшовик Тоді ж утворилася й комуна ім. Джона І.А.Підхомутний,якийприбувізОдеси.Куркулівели Ріда, куди ввійшло 19 родин із 754 десязбройнийопірпроведеннюаграрнихперетворень, тинами землі. У 1924 р. організувалася загинувчленРадиК.С.Костенко.Уберезні1918р. артіль ім. Ілліча, було створено кредитселозахопилинімецько-австрійськіокупанти.Вони не товариство.

ГОСПОДАРІ НА ЗЕМЛІ езважаючи на труднощі того часу, багато уваги приділялося охороні здоров’я, культурно-просвітній роботі. У 1920 р. відкрилася лікарня на 15 ліжок, де працювали два лікарі, фельдшер, акушерка. У 1925 р. у початковій школі 3 учителі навчали 140 дітей. Гуртки і школи лікнепу, організовані комуністами і комсомольцями ще на початку 1920 р., відвідували 90 чоловік. З ініціативи вчителів у 1922 р. відкрили

Мальовничі краєвиди Ковалівщини.

хату-читальню і сільський клуб, при якому діяли гуртки художньої самодіяльності. У 1926 р. утворилася артіль ім. К. Маркса, у наступному році — товариства по спільній обробці землі «Червоний плугатар» і «Незаможник». У 1926 р. організовані товариства: з вирощування овочів «Жіноче об’єднання» і машинно-тракторне — «Нове село», яке в 1927 р. придбало п’ять тракторів. 146 селянських господарств Ковалівки, із загальною площею 1946 га землі, об’єдналися в артіль «Червоний Сиваш», головою якої обрали миколаївського робітника Г.І. Сухозадова. Були створені також колгоспи ім. Ворошилова, ім. Петровського. До 1930 р. у Ковалівці нараховувалося 4 колгоспи і комуна, за якими закріпили понад 9 тис. га землі. На початку 1933 р. на базі комуни ім. Джона Ріда створено колгосп ім. XV партз’їзду (з 1939 р.— ім. XVIII партз’їзду). Значну роль у зміцненні колгоспів зіграла і створена в лютому 1936 р. Ковалівська машинно-тракторна станція. У 1940 р. хлібороби артілей ім. Петровського, ім. Ворошилова, «Червоний Сиваш», ім. К.Маркса одержали по 20—22 ц зернових з га. Колгосп ім. XVIII партз’їзду домігся вагомих успіхів у розвитку племінного вівчарства. Він

Головна насосна станція Південно-Бузької зрошувальної системи

забезпечував племінним молодняком багато господарств області. Напередодні Великої Вітчизняної війни населення Ковалівки складало 3502 чоловіки. Заможно жило колгоспне селянство. Було споруджено і відремонтовано 300 будинків, упорядковані вулиці. У селі працювали лікарня на 15 ліжок, аптека, у всіх колгоспах — дитячі ясла. Значні зміни відбулися в народній освіті та культурі. В 1936 р. у селі відкрилася семирічна школа, через два роки — середня. У 1936 р. з ініціативи комсомольців побудований новий клуб. У роботі драматичного, хорового, музичного і танцювального гуртків брали участь близько 120 чоловік. У сільській бібліотеці нараховувалося 5 тисяч книг.

ПАМ’ЯТЬ ВОЄННИХ РОКІВ серпні 1941 р. Ковалівку окупували німецько-фашистські загарбники, що встановили тут режим жорстокого терору, розстріляли кількох жителів села: П.І. Архипенко, Г.І. Бєлоброва, П.М. Іванцова, В.П. Новікова, а також А.І. За-

болотню і радянських військовополонених, яких вона переховувала. Жителі села чинили всілякий опір фашистам: саботували накази окупаційної влади, відмовлялися працювати на неї. Молодь ховалася від вивезення до Німеччини.

18 березня 1944 р. на західний берег Південного Бугу в районі Ковалівки переправилася рота розвідників (командир — старший лейтенант М. Зегасов) з 4-ї гвардійської стрілецької дивізії 46-ї армії 3-го Українського фронту. Наступного дня на плацдарм прибув комдив генерал-майор Г.Є. Кухарєв (загинув тут смертю хоробрих). Ріку форсували 4-а, 40-а, 79-а, 27-а,

Святе місце — Ковалівський меморіал.

39-а, 88-а, 74-а гвардійські дивізії. Загальне керівництво операцією здійснювали командарми — генерал-лейтенант В.В. Глаголєв і генерал-полковник В.І. Чуйков. Супротивник, розуміючи, що Ковалівський плацдарм відкриває військам 3-го Українського фронту ворота до Одеси, розпочав люті контратаки. У цих страшних боях, які тривали до 26 березня, за різними даними, загинуло від 6500 до 10000 радянських воїнів. Ковалівку було звільнено на дев’ятий день боїв. Жителі села радісно зустрічали своїх визволителів. А пам’ять священна... Понад тридцять років, із року в рік, жителі села, району, області, гості з різних куточків колишнього СРСР збираються на опаленій боями, политій кров’ю святій ковалівській землі біля величного меморіального комплексу, спорудженого до 30-річчя Перемоги над фашистською Німеччиною. Приходять представники всіх поколінь, щоб засвідчити свою любов і повагу до ветеранів, схилити голови у скорботі перед пам’яттю тих, хто загинув, захищаючи свій рідний край, свою домівку, свою Батьківщину. Відступаючи, фашисти зруйнували Ковалівку. Відразу ж після звільнення відновила роботу сільська рада, відроджувалися колгоспи ім. Петровського, ім. Ворошилова, «Червоний Сиваш», ім. К. Маркса і XVIII партз’їзду. Навесні 1944 р. було засіяно понад 3 тис. га землі. У перші, після звільнення, жнива ковалівці зібрали по 12 ц зернових з кожного гектара. В серпні 1944 р. почав працювати рибальський колгосп (був тут до 1951 року). Були відремонтовані лікарня, школи, у яких 19 квітня 1944 р. почалися заняття, відновили свою роботу сільський клуб і бібліотека.

Рокиілюди.НафронтахВеликоїВітчизняної війни600ковалівцівборолисязгітлерівцями,358з нихнагородженіорденамиімедалями,210—віддалижиттявбояхзаволюінезалежністьБатьківщини. УродженецьКовалівкиполковникМиколаСергійович Мизенко–повнийкавалерорденаСлави;полковникАндрійІсайовичЗаболотний—кавалерорденів СлавиІІІст.,ВітчизняноївійниІІст.,ЧервоноїЗірки, БогданаХмельницького,«Замужність»;В.В.Сидоренко—орденівСлавиІІтаІІІст.,Вітчизняноївійни ІІ ст., «За мужність», медалі «За перемогу над Німеччиною»;М.А.Головащенко–орденівВітчизняної війниІіІІст.;М.Х.Крамаренко–орденівВітчизняної війниІІ ст.,«Замужність»,медалей«Заперемогу над Німеччиною», «За перемогу над Японією»; Г.М. Назаренко—орденаВітчизняноївійниІІст.,медалей«Завідвагу»,«ЗаперемогунадНімеччиною»; П.Ю. Новіков — орденів Вітчизняної війни ІІ ст., ЧервоноїЗірки,«Замужність»,медалей«Завідвагу», «За бойовізаслуги»;О.І.Снісар—орденівВітчизняноївійниІІст.,«Замужність»,медалей«Завідвагу», «ЗаоборонуСталінграда»,«ЗавзяттяВаршави», «За перемогунадНімеччиною»;М.Д.Цимбаліст —орденівВітчизняноївійни,«Замужність»,медалей «Завідвагу»,«ЗазвільненняВаршави»,«Заперемогу надНімеччиною»;О.С.Чоботар—орденівВітчизняноївійниІІст.,«Замужність»,медалей«Забойові заслуги», «ЗаоборонуЛенінграда», «Заперемогу над Німеччиною».

До кінця 1947 р. колгоспи цілком відновили свою діяльність. Були досягнуті успіхи в розвитку тваринництва. В артілі ім. XVIII партз’їзду створена племінна вівцеферма, а в господарствах ім. Ворошилова, ім. Петровського, ім. К.Маркса — племінні птахоферми. У 1950 р. у колгоспах було 916 голів великої рогатої худоби, 719 свиней, 811 овець. Працювала лікарня на 10 ліжок, у початковій і семирічній школах 14 учителів навчали 366 дітей. У 1948 р. були відбудовані сільський і три колгоспних клуби. Діяли сільська і чотири колгоспні бібліотеки. У 1949 р. вступив до ладу міжколгоспний радіовузол.

АдміралфлотуРосійськоїФедераціїІ.В. Касатонов,генерал-полковник,командуючий авіацієюВМФРосіїВ.Г. Дейнека саджають на ковалівській землідеревцевалеюначесть 60-річчя визволення України.

У 1950—1951 рр. на базі існуючих господарств були створені два — ім. К.Маркса та ім. Сталіна, а в 1959 р. вони об’єдналися в радгосп ім. XXI з’їзду КПРС (з 1964 р. — птахофабрика, а з 1967 р. — радгосп ім. XXIII з’їзду КПРС). Протягом 1965 р. зібрано в середньому по 25,5 ц зерна з га. Доходи господарства склали 253 тис. крб. А в 1970 р. врожайність становила 29,1 ц зерна, 23 – соняшнику з гектара. В 1971-1980 рр. у 1,4 рази виросли енергетичні потужності, збільшилася технічна озброєність радгоспу. У його користуванні — 12621 га землі, у т.ч. 8522 га сільськогосподарських угідь, з них 7216 га орної землі; під виноград-

никами — 76 га, під садами —100 га. 2500 га займали зрошувані землі, на 200 га з них вирощувались овочі. У 1980 р. поголів’я великої рогатої худоби в радгоспі досягло 3750 (у т.ч. 1320 корів), свиней — 9400. В різні роки господарство очолювали: А.П. Липницький, І.П. Станіславський, А.І. Доленко, В.П. Заїкін, А.Д. Лисовський, В.В. Будикін. Роки і люди. Прославили село трудовими звершеннями54ковалівця,середнихнагороджений орденомЛенінаВ.М.Довгий,який20роківпрацював агрономом,апотімочолювавмехзагін;заслужений працівниксільськогогосподарства,кавалерорденів ЖовтневоїреволюціїтаТрудовогоЧервоногоПрапора—М.Г.Жеребятєва,кавалерорденаТрудового ЧервоногоПрапораЄ.В.Музика,кавалерордена ЖовтневоїРеволюціїС.І.Овчаренко,орденоносці: дояркиА.ПБруцька,Е.ВШинкарчук,В.ГКопієвська,Г.Ф. Кошовенко,Л.В.Штепнер,механізатори Г.М.Муха,М.С.Брижак,М.Ф.Поповецький,М.Х. Форманчук,Г.І.Рогожан,К.К.Партола.УродженецьКовалівкиВ.Г.Погорєлов—ГеройСоціалістичноїПраці, керівник ДП „Племрепродуктор “Степове”.

Відяпін Валерій Олександрович.

над 20 медиків. Засновником цієї лікарні став Володимир Прокопович Латій, поруч з ним працювала і його дружина Людмила Іванівна, два сини — Віталій та Олександр, невістки Ірина та Тетяна, донька Валентина також пішли по стопах батьків і стали лікарями. Брат В.П. Латія – Андрій Прокопович – заслужений нейрохірург України, сестра – Надія Прокопівна – все життя пропрацювала В 1953 році в селі було споруджено медсестрою Ковалівської лікарні, її трулікарню на 25 ліжок, тут працювали подовий стаж – понад 50 років.

ГОРДІСТЬ СЕЛА – ЗЕМЛЯКИ ільки за 1970—80 рр. радгоспом побудовані 84 будинки для переселенців (з них п’ять двоповерхових), будинок тваринників, гуртожиток на 60 чоловік, готель. У селі працювали два відділення зв’язку, АТС на 100 номерів, радіовузол, будинок побуту, швейна і шевська майстерні, телеательє, аптека. Ковалівська дільнична лікарня на 50 лі-

жок мала пологове відділення, жіночу і дитячу консультації, стоматологічний, терапевтичний кабінети. У чотирьох дошкільних установах виховувалось 156 дітей. А ще — три клуби, народний краєзнавчий музей, три бібліотеки з фондом понад 53 тис. книг. Рокиілюди.УродженцемКовалівкиєпіаніст, диригент, композитор і педагог, заслужений діяч

мистецтвРРФСРФ.М.Блуменфельд(1863—1931), який бувпрофесоромПетербурзької,Київської(у19201922рр.—їїдиректор)іМосковськоїконсерваторій.

Особливою повагою односельців користується родина Відяпіних. Олександр Степанович – воїн-фронтовик, нагороджений багатьма бойовими орденами і медалями Вітчизни, свій повоєнний трудовий шлях продовжив механізатором-комбайнером. Сини стали лікарями – Віктор Олександрович – головний лікар обласної, а Валерій Олександрович – завідуючий відділенням міської лікарень. Онук – Олександр Сєров — відомий естрадний співак, народний артист Російської Федерації.

гом останніх років на території сільської ради, яку нині очолює А.В.Лисиця, функціонують ВАТ «Ковалівське», 4 фермерських господарства, 8 одноосібників. Працюють 2 школи, лікарня, ФАП, аптека, 2 сільських клуби, музей, бібліотека, крамниці, закінчено ремонт дитячого садка. Діє рада ветеранів війни та праці (голова Леонід Семенович Мозолевський), місцевий центр соціального захисту. У селі діє православна церква, очолює релігійну громаду Василь Романович Шевчук.

Гідна поваги й доля найстарішого вчителя Я.Т. Паламаря. Віддавши школі 40 років життя, Яків Тимофійович вийшов на пенсію, але бракувало вчителів, і відмінник народної освіти знову повернувся до школи. Ковалівці з великою шаною згадують колишніх директорів середньої школи — заслуженого вчителя УРСР К.М.Нікітченка та депутата районної ради трьох скликань О.Г.Самошкіна.

Відяпін Віктор Олександрович.

М.П. Дмитренко — знана майстриня, вишивальниця ікон, подарувала свої витвори мистецтва місцевій православній церкві. Жодне сільське весілля не проходить без весільних караваїв, випечених дбайливими руками майстринь — хлібопекарів Марії Слонецької, Олександри Харік, Галини Захарової, Павлини Половецької. За даними перепису 2001 року, в Ковалівці мешкає 1963 жителів. Протя-

Народний артист Російської Федерації О.М. Сєров.

КОМСОМОЛЬСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА Комсомольська сільська рада розташована за 25 км від міста Миколаєва, за два кілометри від траси Миколаїв — Одеса. До складу сільради входять села Комсомольське, Маловарварівка і Сеньчине. Територія населених пунктів — 229 га. Загальна площа сільгоспугідь – 6392,1 га. Чисельність населення — 1230 чоловік. Комсомольський сільський голова Тимченко Микола Захарович.

«СОНЯЧНЕ» КОМСОМОЛЬСЬКЕ КОМСОМОЛЬСЬКЕ ело народилося в кінці XIX століття з маленького хутірця, всьго на два двори, в яких проживали 11 чоловіків та 6 жінок, які прибули найматися до поміщика Сухомлінова — господаря цих земель. Призначений ним у 1912 році управитель Бернадський споруджує поруч кілька будинків, стайню, водогін. Нове поселення отримало назву хутір Бернадського і почало швидко розростатися. У 1929 році хутір став відділком радгоспу «Нечаянський». Незабаром сюди переселилися чимало молодих сімей, комсомольців, з’явилася нова

назва – хутір Комсомольський, а пізніше так назвали і село. Молодь організувала у 1934 році лікнеп, де навчалися малі і дорослі, а з 1946 року в барачному

Жнива-2004.

приміщенні відкрилася школа для дітей 10–13 років. Першою вчителькою стала Марія Федорівна Рудяк, родом із Великої Коренихи. На той час село мало лише одну вулицю, нині це вулиця Комсомольська. Жили люди в землянках, а в 50-х роках, коли йшло масове переселення з Тернопільщини, Полтавщини, Вінничини, Київщини, — почали споруджувати будинки. До створеної в 1966 році Комсомольської сільської ради ввійшли населені пункти Маловарварівка, Сеньчине, Зелене, Соколівка. Першим головою став Артем Миколайович Савчук. У лютому 1966 року був організований радгосп «Урожайний». Виросли нові вулиці, дитячий комбінат «Малятко», Будинок культури, продовольчий магазин «Колос», двоповерхова будівля середньої школи, магазин з їдальнею, нові приміщення сільської ради та контори радгоспу. До ладу стали лікарняна амбулаторія, бібліотека, чотирьохповерховий гуртожиток у центрі села, тваринницький комплекс, механізований тік, автомайстерня, гараж. З грудня 2000 року Комсомольську громаду очолює сільський голова Микола Захарович Тимченко. В 1966 році у пристосованому приміщенні розпочав свою роботу ФАП. Працювати було важко, в умовах бездоріжжя фельдшер Ася Павлівна Москаленко обслуговувала три населені пункти: села Комсомольське, Маловарварівку, Суху Греблю. З вересня 1967 року в Комсомольському відкривається восьмирічна школа, в яку підвозять учнів з Маловарварівки та Зеленого. У різні роки школу очолювали Віктор Овсійович Коросташевець, Микола

Комсомольська сільська рада.

Будинок культури с. Комсомольське.

Макарович Дзизенко, Раїса Вікторівна Здовбель. Нині директором школи є депутат районної ради Любов Олександрівна Долованюк. Тут працює династія вчителів Подимових. У 1982 році відкрився Будинок культури, у 1990 — почала працювати лікарняна амбулаторія, що забезпечена кваліфікованими медичними кадрами та сучасною апаратурою.

Церква Успенія Пресвятої Богородиці.

У 1991 році створено православну християнську громаду «Успенія Пресвятої Богородиці», старостою якої обрали К.М. Громошняк. Під церкву виділили приміщення колишнього сільського клубу, а нині закінчується будівництво нової церкви на кошти прихожан та благодійну допомогу господарства «Сонячне», особисто опікується цією справою директор господарства В.А. Зозуля.

МАЛОВАРВАРІВКА а 6 кілометрів від центральної садиби розташоване село Маловарварівка. За описом поселень Херсонської губернії, за десять верст від Нечаяного знаходився хутір Тарасівка — одне-єдине селянське господарство з двома хатами, в яких мешкали 6 жителів. На початку 20-х років кілька молодих сімей із селища Варварівка Великокорениської волості переселилися на хутір, отримали земельні наділи, побудували житло і зайнялися хліборобством. Уже незабаром хутір Тарасівка був переіменований на село Маловарварівка і став другим відділком радгоспу «Нечаянський». В 30-і роки тут побудували гуртожитки (сімейного типу та для сезонних працівників), житло для спеціалістів. У селі була контора відділку, майстерня, двір для сільгосптехніки й інвентаря, два приміщення для ВРХ і стайня. У серпні 1941 року село було окуповане, тут створено табір військовополонених, яких використовували на

ремонтно-дорожних роботах траси Миколаїв-Одеса. На місці поховання померлих військовополонених у 1965 році встановлено обеліск.

Пам’ятник загиблим односельцям в с. Комсомольське.

Прийшов газ у Маловарварівку.

У 1966 році село стало другим відділком радгоспу «Урожайний». Воно зростало, з’явилися понад 20 будинків для переселенців із західних областей України. В 70-і роки було споруджено початкову школу, магазин, клуб, їдальню, відкрито ФАП, заасфальтовано дороги, побудовано водопровід, закладено фруктовий сад. На відділку діяли тваринницька ферма і кормовий цех. Усі роботи в тваринництві були повністю механізовані.

СЕНЬЧИНЕ а десять кілометрів від центральної садиби знаходиться село Сеньчине (хутір Москаленка). За переписом Херсонської губернії, в 1916 році тут значилося 20 дворів, де проживали 67 чоловіків і 73 жінки. Із шахтної криниці глибиною до 60 м качали конем воду. Зберігся до теперішнього часу ставок. Кілька жителів хутора стали заможними господарями, мали добротні Не старіють душею ветерани. кам’яні будинки, великі господарства. На хуторі в 1930 році 47 селянських господарств, 107 чоловік об’єднуються в колгосп імені Петровського. Головою колгоспу став Емануїл Костянтинович Димов. У 1939 році колгосп мав 594 га землі, 66 голів ВРХ, 53 коней. З початком Великої Вітчизняної війни вся молодь села пішла на захист Батьківщини. Багато хто не повернувся додому. За героїзм у боях Гордій Павлович Клемент’єв нагороджений орденами Слави ІІ і ІІІ ступенів та орденом Червоного Прапора. Після Перемоги УМаловарварівськомуфельдшерсько-акушерському пункті. герой продовжив працю в колгоспі.

Свято Івана Купала в Комсомольському дитсадку.

У повоєнні роки головою колгоспу знову обрали Е.К. Димова. Насипали і обклали каменем греблю – з’явився новий ставок. У господарстві були велика рогата худоба, свині, вівці, але в основному тут займалися овочівниц-

твом. Працювали початкова школа, клуб, магазин. Минали роки, змінювалась аграрна політика держави, а отже й масштаби, форми власності та назви господарств — Сеньчине входило як бригада до складу колгоспу «Червоний прапор», радгоспів «Нечаянський» та «Урожайний». З 1966 року Сеньчине отримало статус села. У 80-і роки на його території була птахоферма та ферма для молодняка ВРХ. Останнім часом, за статистичними даними 2004 року, тут мешкають лише 17 жителів. Виробничі ділянки відсутні. Збереглися старі будівлі клубу, магазину. Село з’єднане з центральною садибою дорогою з твердим покриттям.

СЛАВНІ ЛЮДИ ЗЕМЛІ КОМСОМОЛЬСЬКОЇ а фронтах Великої Вітчизняної війни воювали 42 жителі Комсомольської сільської ради, 18 не повернулися з тих страшних боїв, 33 — удостоєні урядових нагород. Славиться ця земля людьми, які за трудові досягнення відзначені державою. Понад 20 років директором радгоспу «Урожайний» працював Іван Федорович Клименко, учасник бойових дій, кавалер орденів Вітчизняної війни ІІ ступеня та «За мужність». Вченийагроном, він багато зробив для розвитку господарства, за трудові здобутки нагороджений орденами Леніна, Трудового Червоного Прапора, «Знак Пошани», багатьма медалями. Нині проживає в с.Безводне і очолює організацію ветеранів війни та праці. З 1966 року голо-

вним агрономом радгоспу працює Григорій Іванович Ціпов’яз, досвідчений спеціаліст, за досягнення відзначений

КавалерорденаТрудовогоЧервоногоПрапора, головнийагрономгосподарстваГ.І.Ціпов’яз.

орденом Трудового Червоного Прапора та медаллю «За сумлінну працю». Заслуженою славою в колективі користувався тракторист з 56-річним стажем, кавалер орденів Леніна та Трудового Червоного Прапора Іван Микитович Сінченко. Також мають високі державні нагороди: доярка Тамара Семенівна Охотніченко – ордени Леніна та Трудового Черво-

ного Прапора, механізатори Михайло Дмитрович Швець та Іван Михайлович Возний, керуючий відділком Олександр Петрович Подимов — ордени Трудового Червоного Прапора, механізатор Омелян Дмитрович Швець, водії Леонід Олексійович Цв’ях і Валентин Васильович Остапов — ордени Трудової Слави ІІІ ступеня.

У ГОСПОДАРСТВА — «СОНЯЧНЕ» ІМ’Я з двох відділків радгоспу «Нечаянський», села Зелене радгоспу ім. Кірова був утворений радгосп «Урожайний», що мав 8283,2 га земель, з них – 7733,8 га сільськогосподарських угідь, 6976,6 га ріллі, в т.ч. зрошувальної – 1022 га, пасовищ – 743,2 га. Спеціалізувався радгосп на виробництві м’ясо-молочної продукції та вирощуванні зернових і технічних культур. У березні 1987 року на базі двох його відділків організоване навчально-дослідне господарство «Сонячне» Миколаївської державної аграрної академії. Майже одразу воно змінило назву на «Світло Жовтня», але 2001 року знову отримало назву «Сонячне». Це унікальне господарство забезпечує практичне навчання студентів і слухачів Миколаївського державного аграрного університету, проведення наукових досліджень, виробництво елітного насіння, вирощування племінної худоби, переробку та реалізацію сільськогосподарської продукції, здійснює зовнішьоекономічну та комерційну діяльність. Нині в його підпорядкуванні знаходиться 6615,2 га земельних угідь, з них ріллі – 5578,6 га, в тому числі зрошувальної — 825 га. На двох польових бригадах, фермі великої рогатої худоби

та свинофермі працюють 293 чоловіки. Крім того, є ремонтна майстерня, пункт технічного обслуговування, гараж, приміщення для зберігання техніки та пального. За високими показниками та досягненнями, а лише в 2001 році валовий збір зерна склав 11,5 тисячі тонн, при середній врожайності 32,8 ц/га, – трударі-хлібороби, які з ранньої весни і до пізньої осені плекають урожай. Серед них – брати Омелян і Михайло Швеці, ім’ям яких назване одне з полів. Сотні гектарів землі засіяли вони, сотні тонн хліба зібрали. У кожний врожай вливався і труд династії братів Биковських – Миколи та Анатолія, їх синів Дмитра, Віталія та Сергія. Господарство вже 15 років очолює досвідчений керівник, кандидат економічних наук, депутат обласної ради Віктор Анатолійович Зозуля, який раніше протягом 10 років працював головним зоотехніком радгоспу «Урожайний». Село сьогодні міцно стоїть на ногах, розвивається, з упевненістю йде в майбутнє. Ритм і перспективи його життя визначені успіхами господарства «Сонячне» — прекрасної навчальної бази для практичного становлення майбутніх спеціалістів, які прийдуть завтра працювати на село.

КРИВОБАЛКІВСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА Центр сільської ради — село Крива Балка, розташоване за 19 км на південний захід від міста Миколаєва. Сільській раді підпорядковані села Подимове та Половинки. Територія — 5643,64 гектара, населення — 1617 чоловік (Крива Балка — 1440, Подимове — 136 і Половинки — 41). Кривобалківський сільський голова Мула Зіновій Іванович.

НА КРУТИХ ПОВОРОТАХ ІСТОРІЇ СЕЛО КРИВА БАЛКА озташоване за 2 км на південь від траси Миколаїв-Одеса. До 1960 року село мало назву Рено, тому що виникло у другій половині 19 століття як маєток барона Рено. Назва «Крива Балка» походить від місцевої балки — колишнього русла річки Коренихи, тоді великої і повноводної. Сам же населений пункт заснований на початку 20-го століття наймитами, які приходили на заробітки і залишалися тут. У 1916 році в селі, згідно з матеріалами перепису Херсонської губернії, проживали 254 чоловіки. Після революції 1917 року барон Рено емігрував за кордон. На базі його економії у 1922 році була організована агрономічна школа, з якої в 1931 році

утворився радгосп «14 років Жовтня». Він спеціалізувався на вівчарстві, були розвинені й інші галузі сільського господарства. Розквіт радгоспу зупинила війна. 12 серпня 1941 року село окупували

Балка — колишнє русло річки Коренихи.

німецько-румунські війська, у тваринницьких приміщеннях радгоспу загарбники створили концтабір для 500 радянських військовополонених. Тяжкі умови окупації тривали до березня 1944 року, коли війська Червоної Армії звільнили село. 130 жителів села брали участь у Великій Вітчизняній війні, 51 чоловік загинув. Височить на їх честь пам’ятник в одному з найгарніших куточків села. Нагороджені бойовими орденами та медалями: П.І. В’язовський та В.І. Ткаченко — орденами Слави ІІІ ступеня, медаллю «За відвагу» – М.Р. Гордієнко, орденами Вітчизняної війни ІІ ступеня М.Ф. Мозговий, М.М. Алексєєв, М.М. Ревенко та інші. Досить швидко відбудовується господарство радгоспу. У 1957 році відбулася реорганізація в сільському господарстві району. До складу радгоспу «14 років Жовтня» ввійшли колгоспи ім. Ворошилова (села Зелене, Подимове, Соколівка), ім.Сталіна (села Шурине, Королівське), ім. Леніна (села Безводне, Ольгіне, Новомихайлівка), 5-й відділок радгоспу «Нечаянський» (село Жовтневе). Новостворене господарство отримало назву

Кавалер ордену Трудового Червоного прапора Я.Я. Сухін

Пам’ятник односельцям, загиблим у роки Великої Вітчизняної війни.

ім. Кірова. Воно обробляло на той час 12965 гектарів землі, з них 11345 га орної, 196 га плодово-ягідних культур, 58 га виноградників. Маючи спеціалізацію виробництва м’ясо-молочної продукції, тут також вирощували озиму пшеницю, кукурудзу, ячмінь, соняшник, а з технічних культур — рицину. Допоміжними, але досить розвиненими галузями залишались овочівництво, виноградарство, садівництво. Всі основні процеси у тваринництві були повністю механізовані. У 70-80 роки радгосп виробляв за рік до 13 тисяч тонн зерна, понад 600 тонн м’яса, 3000 тонн молока. За успіхи у тваринництві звання «Заслужений ветеринарний лікар УРСР» було присвоєно Ф.Д.Тітенку, телятницю С.С.Трубаєву нагороджено орденом «Знак Пошани». Велося будівництво житлових та господарських будівель: виросли 10 двоповерхових чотирьохквартирних будинків і 162 — власних. Тоді ж побудовані були: восьмирічна школа, яка згодом стала середньою, Будинок культури, бібліотека, комбінат побуту, стадіон, магазини, їдальня.

Директором радгоспу близько 17 років працював Я.Я.Сухін, талановитий фахівець сільського господарства, досвідчений керівник, нагороджений орденами ТруКавалер ордена Трудо- дового Червового Червоного Прапора ного Прапора, В.А. Жук. «Знак Пошани». За досягнуті успіхи у праці комбайнер І.Ф.Соловей та доярка Г.М.Клочко нагороджені орденами Леніна, орденами Трудового Червоного Прапора – доярки В.А. Жук, М.Д. Приходченко, В.Я. Тесленко; орденами Трудової Слави ІІІ ступеня – механізатори В.І. Григоренко, І.В. Гава; механізатор В.П.Ворошилов – орденом Жовтневої Революції. Під час перебудови 90-х років це велике, високорентабельне господарство припинило своє існування. Земля була розпайована. Виникло декілька фермерських господарств, які поки що не дають суттєвого економічного ефекту. Значна частина земельних паїв передана власниками в оренду акціонерному товариству «Радсад». Сільська рада створена 1959 року. Залишили добру пам’ять серед людей сільські голови А.І. Соколова, І.К. Присяжнюк, В.К. Чорномаз, з 2002 року на цю посаду обраний З.І.Мула. Діють рада ветеранів війни та праці (голова Леонід Павлович Колоніфа), осередок

товариства інвалідів (голова В.І.Лиско), центр праці та соціального захисту населення. Газифіковані школа, 277 будинків та квартир. Основним осередком культурного життя залишається Кривобалківська ЗОШ І-ІІІ ступенів. Її директорами працювали Г.М. Данилейко, О.І. Совєтов, Т.В. Шаповалова, нині згуртований шкільний колектив очолює Н.М. Калашник. Про високий професіоналізм педагогів свідчать успіхи їх вихованців — учні «Відмінників освіти України» Н.М. Калашник, З.В. Вербицької та О.В. Запорожець (переможець районного та обласного конкурсів «Учитель року») — призери районних предметних олімпіад, Малої Академії Наук, районних, обласних та Всеукраїнських виставок «Веселі барви», «Таланти твої, Миколаївщино», «Люби і знай свій рідний край». У 2004 році Міністерством науки і освіти України гуртку народних ремесел «Колорит» присвоєно почесне звання «Зразковий колектив». Село славиться працьовитими, талановитими людьми: добре відомі односельцям роботи вишивальниць В.Г. Скрипник, Н.О.Яворської. Знають не тільки в нас, а і в Росії творчість на-

Майстриня-вишивальниця Н.О. Яворська.

родної майстрині, художниці та поетеси Тетяни Йосипівни Салтикової. З 1978 року працює дитячий дошкільний заклад «Зіронька» (завідуючі в різні роки – М.П. Любінецька, В.В. Гончаренко). З 1967 – лікарняна амбулаторія (головний лікар – А.П.Соловйов), потім – ФАП, нині лікарняному закладу знову повернуто статус амбулаторії. На території сільської ради функціонують також ТОВ «Армань», ТОВ «Артур», декілька приватних підприємств, 6 фермерських господарств, відділок зв’язку, пекарня, 2 кафе, крамниці.

Кривобалківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів.

СЕЛО ПОДИМОВЕ иникло село, за спогадами старожилів, після переселення в ці місця з Бессарабії двох братів Подимів. Згодом один з них заснував хутір неподалік від села Нечаяне. За переписом 1916 року, тут було 23 двори, проживали 132 чоловіки. Тоді в селі відкрили земську школу, в якій навчалися 25 дітей. Під час колективізації окремі сім’ї були розкуркулені.

У 1930 році в селі утворено колгосп «Червоний прапор», що мав 591 га землі і об’єднав 60 дворів та 177 колгоспників. У 1939 році очолював його М.П.Шаповалов. Об’єднавшись у 1951 році з колгоспом ім. Ворошилова (село Зелене), господарство в 1957 році увійшло як бригада до складу радгоспу ім. Кірова. Газифіковано 24 будинки

СЕЛО ПОЛОВИНКИ (ЛАМБЕРТОВЕ) аселений пункт розташований на трасі Миколаїв-Одеса, на півдорозі між Херсоном та Одесою. Звідси й походить назва «Половинки». Заснував його в 1817 році командир кавалерійського корпусу, герой війни 1812 року граф Карл Йосипович де Ламберт, придбавши 12 тисяч десятин землі у княгині Варвари Василівни Голіциної разом із садибою в селі Варварівка. За 12 верст від Варварівки облаштовано поштову станцію. Там були

стайні, кузня, кімнати, де мандрівники могли перепочити. Поруч — дві шахтні криниці з питною водою. Свого часу ця поштова станція була важливою ланкою диліжансного зв’язку півдня. У 1916 році тут мешкало 29 чоловік. У 30-і роки на хуторі створений розсадник з вирощування саджанців для озеленення траси Миколаїв-Одеса. Нині в селі працює філія УПТК «Облшляхбуду».

КРИНИЧАНСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА Центр сільської ради — село Кринички, розташоване за 30 км на північний захід від міста Миколаєва. Територія — 10256,56 га, населення 1664 чоловіки. Підпорядковані населені пункти: Новоселівка, Новогригорівка, Трихатське. Криничанський сільський голова Цибко Віталій Іванович.

КРИНИЦІ ЧИСТОЇ, ДЖЕРЕЛЬНОЇ ВОДИ СЕЛО КРИНИЧКИ ело було засноване в 1878 році (за іншими даними — 1873) німцями-колоністами і до 1944 року мало назву Шенфельд. Згідно ж з переписом 1916 року мало й іншу назву — Софіївка. В ній було 75 дворів, 470 селян. З 1925 по 1935 роки Шенфельд (Софіївка) входило до складу Ландауського району. Жителі села займалися землеробством та тваринництвом, зокрема вівчарством. Чималі прибутки давали виноградні плантації. У 1922 році в селі організовано дві невеличкі артілі спільного обробітку землі «Дружба», «Комуніст» та сільгосптовариство «Шенфельдське», які 1930 року об’єдналися у колгосп ім. Леніна (155 дворів, 674 колгоспни-

ки). В 1939 році господарство обробляло 3027 га землі. Головою правління працював А.Р.Шенер. З 10 серпня 1941 року по 30 березня 1944 року село було окуповане німецько-румунськими військами. Селяни

В’їзд в село.

працювали в так званій «громаді»: все, що вироблялося, забирали окупанти. Шана і пам’ять. У Великій Вітчизняній війні брали участь 90 жителів села, з яких повернулись доріднихдомівоктільки48.Загероїзмтамужність убояхнагородженіорденамиСлавиІІтаIIІступенів М.А.Волошин,орденамиВітчизняноївійниІ,IIступенів іЧервоноїЗірки,азапрацювповоєннірокиорденом ТрудовогоЧервоногоПрапора —Г.П.Бойко,орденом Вітчизняноївійнитамедаллю«Завідвагу» —І.Н.Гайченко,орденамиСлавиІІІступеня,ЧервоноїЗірки, ВітчизняноївійниІІступенятамедаллю«Завідвагу» — Г.І.Короєв,орденомСлавиІІІступеня,медаллю«За відвагу» —І.С.Кравецьтабагатоінших.НинівКриничкахзалишилосявсьогокількаколишніхфронтовиків —цеА.І.Кулаєв,А.П. КордонецьтаД.Г.Швачко.Всі вонивідзначеніурядовиминагородами.Вселіспорудженопам’ятникзагиблимодносельцямтавоїнам, які загинули, захищаючи село у 1941 році.

Після звільнення села весь тягар праці по відбудові ліг на плечі жінок, більшість з яких стали вдовами, тому й село довгий час називалось у народі «Вдовий хутір». Поступово відроджувалося господарство. Багато зусиль для цього доклали його керівники: спочатку Ф.М. Орлов, а потім Л.А.Мусіяка. Сучасну назву село отримало 1946 року. «Винуватцями» її стали знамениті, викопані ще німецькими колоністами 10 криниць, які радували всіх своєю смачною водою. У цьому ж році було утворено і Криничанську сільську раду. Головою став М.І. Остапенко. Добру пам’ять по собі залишили його наступники — капітан-фронтовик, учасник Параду Перемоги Г.П.Бойко, С.І.Тищик, О.П.Селіванов, П.П.Косарєв. Нині, вже понад 10 років, Криничанську громаду очолює Віталій Іванович Цибко. У 1948 році в селі організовано МТС, директорами якої в різні роки працювали Пурич, Матвієнко, Косарєв.

Пам’ятник загиблим односельцям у с. Кринички.

Сільський пейзаж.

Криничанська сільська рада.

У 1957 році на базі МТС створений радгосп «Криничанський», до складу якого ввійшли колгоспи Криничок, Новогригорівки, Новоселівки, Трихатського, Трихат, Морозівки, ПетровоСолонихи. Директором радгоспу призначений П.П.Косарєв. У радгоспі було в 1962 році 13327 га сільгоспугідь, з них 11157 га орної землі. Він мав 3510 голів великої рогатої худоби, в тому числі 1070 корів, 1130 свиней, 19700 овець. Побудовані типові тваринницькі приміщення, кормоцех, молокопункт з холодильником та лабораторією, ветпункт, будинок тваринника з їдальнею та крамницею. Всі трудомісткі процеси були механізовані. У 1970-80-і роки радгосп виробляв понад 12 тис. тонн зерна, близько 500 тонн городини, 570 тонн м’яса, понад 3 тис. тонн молока, 500-600 центнерів вовни. З виробництва вовни радгосп посідав перші місця в області та республіці. Шана і пам’ять. В ці роки споруджено Будиноккультури,середнюшколу,дитячийкомбінат, приміщення контори радгоспу та сільської ради, будинокпобуту,ФАП,крамниці,заасфальтовано декількавулиць.Велосьозелененнясела.Добру пам’ятьпособізалишивколишнійдиректоррадгоспуПавлоПрохоровичКосарєв,талановитийкерівник, людинавеликої,доброїдуші.Вінбувнагороджений орденамиЛеніна,ЖовтневоїРеволюції,Трудового ЧервоногоПрапората«ЗнакПошани».122робітникирадгоспувідзначеніурядовиминагородами, середних:орденамиЛеніна—чабанД.П.Сіряченко; ЖовтневоїРеволюції—механізаторЗ.П.Торбенко; Трудового Червоного Прапора — механізатор П.П.Степанець,дояркаМ.Ф.Дзеник,тракторист І.Ю.Морозюк;ТрудовоїСлавиIIтаIIIступенів —водій Л.Б.Трегубенко.

Заслуженою повагою користується Г.І.Грищенко, відомий стригаль, яка нагороджена багатьма золотими та срібними медалями республіканських

Запаленнясимволічногоблакитноговогника в Криничанській загальноосвітній школі.

та міжнародних змагань зі швидкісної стрижки овець. З 1979 по 1997 роки директором радгоспу працював С.М.Лаковський. За час його роботи розпочато газифікацію села Кринички, заасфальтовано вулиці в селах Новоселівка та Новогригорівка, зведено житлові будинки, дитячий садок на 150 місць у селі Кринички. У 90-і роки цього великого, багатогалузевого, міцного господарства не стало. Земля розпайована, створено ТОВ «Криничанське» (керівник – В.І.Дануца) та ТОВ «Довіра» (керівник – депутат районної ради О.М.Клімов, який робить досить значний внесок у всебічний розвиток учнівської молоді та спорту), 25 фермерських господарств. Дітей навчає загальноосвітня школа (172 учні), директором якої багато років працює «Відмінник народної освіти УРСР», депутат районної ради трьох скликань Ганна Миколаївна Жигадло. Є Будинок культури, ФАП, пошта, з 1989 року в село проведено блакитне паливо.

СЕЛО НОВОСЕЛІВКА (ГАЛЬБШТАДТ, КАТЮШИНЕ) одному з документів Миколаївського державного архіву цей населений пункт згадується як заснована у 1869 році німецька колонія Гальбштадт, де нараховувалося 50 дворів, 3076 десятин землі та 298 мешканців. В описі населених пунктів Херсонської губернії 1916 року проходить під назвою Катюшине (67 дворів, 534 мешканці). У 1901 році в селі заснована церковно-приходська школа. У 1923 році, коли вона була вже державною, тут навчалося 80 дітей. В селі, яке вирізнялось упорядкованістю, діяла лютеранська кірха. У 1930 році організований колгосп ім. Тельмана, який об’єднав 147 дворів та 593 колгоспники, обробляв 3200 га землі. Головою колгоспу працював М.М.Баштовий. 3 10 серпня 1941 року по 30 березня 1944 року село було окуповане німецько-румунськими військами.

Шана і пам’ять. В роки Великої Вітчизняної війни з села пішло на фронт близько 70 жителів. У бояхзагинули25чоловік.Добримсловомзгадують уселіколишньогоголовуколгоспу,інвалідавійни, нагородженогоорденомЧервоноїЗіркитамедаллю «Завідвагу»,СеменаІвановичаТищика.МайжепівстоліттяпрацювавветеринарнимфельдшеромТ.І. Костирко.ВіннагородженийорденамиЧервоного Прапора,ВітчизняноївійниIIступеня,«Замужність», ТрудовогоЧервоногоПрапора.Солдатом-піхотинцемпройшоввійнуВ.В.Бондаренко,бувпоранений, нагородженийорденамиВітчизняноївійниІступеня,

Німецька кірха в с. Новоселівка.

«За мужність», медалями «За бойові заслуги» та «За відвагу».

Високих показників досягли новоселівці у 50-і роки. В колгоспі було понад 100 корів, близько 3000 свиней і понад 1000 овець, фруктовий сад, пасіка, городня бригада. Шанаіпам’ять.У1957роціколгоспставвідділкомрадгоспу«Криничанський».Зависокітрудові досягненнямеханізаторМ.Ф.Цибконагороджений орденами«ЗнакПошани»таТрудовогоЧервоного Прапора;орденами«ЗнакПошани»такожнагороджені механізатори Петро та Микола Жлобницькі; дояркиВ.І.Чечило,Л.І.Кириленко,Е.Ф.Авраменко – орденами Трудового Червоного Прапора.

У селі є школа, клуб, бібліотека, ФАП, магазин. Земля розпайована. Частина паїв селянами передана в оренду ТОВ «Довіра». Ведуться роботи по газифікації.

СЕЛО НОВОГРИГОРІВКА (ЧУБІВКА) озташоване за 7 км на південний схід від села Кринички, на пагорбі, який був колись берегом неіснуючої зараз річки Солонихи. На

околицях села виявлені залишки поселення скіфських часів. Як свідчать архівні документи, землею тут володіла поміщиця М.П. Селіхова, яка передала

ної організації у складі Т.Ф.Токаря і І.Т.Токаря, Г.І.Сліпця, Г.І.Курила та Г.І.Голуба. Шана і пам’ять. На фронтах Великої Вітчизняноївоювалипонад100новогригорівців,загинули —66.У1967роціїмта17односельцям—бійцям місцевогочервоноармійськогозагонуІванаСліпця, героямгромадянськоївійни,вцентріселаспоруджено пам’ятник.

У ковбасному цеху ТОВ «Удача».

у спадщину сину І.Г. Голікову 3140 десятин, 50 десятин належало З.І. Голікову. У 1885 році в селі засновано однокласну школу. В 1916 році, за описом поселень Херсонської губернії, в Новогригорівці значилося 115 дворів та 604 чоловіки. У лютому 1921 року організовані товариства спільного обробітку землі (ТОЗ) «Пчілка», «Робітник», «Стрілка», «Майка», «Надія». Це були невеличкі артілі, мали зовсім мало тягла і не могли вибратися зі злиднів. Тому у 1928 році всі вони об’єдналися у колгосп ім. Постишева (140 дворів-господарств, 416 колгоспників). Пізніше колгосп отримав назву — імені М. Горького. У 1939 році тут було 2118 га землі, в тому числі 1459 га орної. Займалися рільництвом і тваринництвом: 56 корів, 168 коней, 90 свиней, 96 овець. Головою правління перед війною працював Т.І. Бушель. 13 серпня 1941 року Новогригорівку окупували фашистські війська. Колгосп був розграбований. Німці в селі організували концтабір для радянських військовополонених. У селі діяла патріотична група Трихатської підпіль-

29 березня 1944 року Новогригорівку звільнено від окупантів. Почалося відродження колгоспу ім. Горького. У квітні 1957 року колгосп став відділком радгоспу «Криничанський». За рахунок переселенців із західних областей України зростало населення, побудовані житлові будинки, господарські приміщення, школа, клуб, бібліотека, ФАП, крамниця, водогін. На відділку розвивалось тваринництво. У 1960-70-і роки на відгодівлі було до 4 тис. свиней, у трьох типових корівниках утримувалось до 300 дійних корів. Шана і пам’ять. Молочнотоварна ферма, очолювана В.Г.Бурдуном, була однією з кращих в районі. Володимир Григорович нагороджений орденом Трудової Слави III ступеня; доярка Н.С.Андрейченко—орденомЛеніна;орденомТрудовогоЧервоногоПрапора—керуючийвідділком О.Ф.Безуглий;орденами «ЗнакПошани»—механізатор О.І.Сущенко та доярка В.П.Короткова.

У 1989 році в селі створено окреме господарство — радгосп «Олімпійський». З 2004 року в Новогригорівці два господарства — КСП «Новогригорівське» (2203 га земельних угідь) та «Південьконецентр» (944 га). Шана і пам’ять. У 1918-1921 роках місцевийжитель,учасникпершоїсвітовоївійни,повний кавалерГеоргіївськогохреста,більшовикІванСліпецьорганізувавзмісцевихжителівЧервоногвар-

дійськийзагін,якийвливсяуВознесенськийполк Сінякова, брав участь у багатьох боях з білогвардійцями.ПізнішезагінускладіПершоїкінноїармії С.Будьонноговідзначивсянапольськомуфронті. ІванСліпець,командирсабельногоескадрону,був поранений,лікувавсяуПершомупролетарському госпіталівМоскві.ПовернувсянаМиколаївщину,

працював начальником обласного управління сільськогогосподарства,в1937роцібуврепресований і тільки в 1955 році звільнений з ув’язнення та реабілітований. У 1967 році 7 колишніх бійців загону Івана Сліпця, які на той час були ще живі, нагороджені: Іван Сліпець — орденом Червоної Зірки, решта — медалями «За відвагу».

СЕЛО ТРИХАТСЬКЕ 1916 році за 4 версти на північний схід від села Гальбштадт існував хутір Трихатський, з чотирьох дворів та 21 жителя. Всі вони були переселенцями з с. Трихати, звідси й назва хутора — Трихатський. На той час там знаходилися панські кошари та пташник. Поступово хутір розростався, ставав багатолюдним. У 1929 році на Трихатському хуторі організовано колгосп ім. Шевченка, що об’єднав 230 чоловік, які мешкали

у 54 дворах. Колгосп обробляв 1011 га землі. Головою правління працював Мойсей Йосипович Тупікін. У 1951 році господарство стало бригадою колгоспу ім. Тельмана (село Новоселівка), а з 1957 року — радгоспу «Криничанський». Тут займалися відгодівлею свиней та вівчарством. Поступово була занедбана соціально-побутова сфера. Люди покидали хутір. Зараз в ньому лишилося декілька сімей.

ХУТІР МАРТИНА ув розташований за 3 км на північний схід від села Гольбштадт. На хуторі по опису сіл Херсонської губернії в 1916 році проживали 66 чоловік, які займалися землеробством та вівчарством. У 1930

році хутір став бригадою колгоспу ім. Тельмана. Колгоспники займалися тільки сезонною роботою з обробітку землі, а тому почали поступово виїжджати з хутора. До початку 50-х років його не стало.

НАДБУЗЬКА СІЛЬСЬКА РАДА Надбузька сільська рада розташована на правому березі річки Південний Буг за 12 км від міста Миколаєва. До її складу входять села Надбузьке та Сливине. Територія – 924 га, населення 1832 чоловіки.

Надбузький сільський голова Шиш Василь Іванович.

ЗЕМЛІ НАД БУГОМ СЕЛО НАДБУЗЬКЕ державному архіві Миколаївської області за документами землекористування графа К.Й. де Ламберта згадується, що у 19 столітті, за три версти від поселення Варварівка, на березі ріки Південний Буг розташований пункт з засолки риби. Героїчні і жорстокі сталінські часи. Весь народ переповнений трудового ентузіазму у будівництві світлого майбутнього, вся країна переповнена виправно-трудовими таборами для безплатної робочої сили. В 30-х роках ХХ століття була створена така ВТК (виправно-трудова колонія) і на місці сучасного Надбузького – 10 приміщень барачного типу, адмінбудівлі, житлові будинки для обслуговуючого персона-

лу, їдальня, медпункт, магазин. Народилося поселення, яке отримало назву, відповідну своєму часу – Колонія № 27 НКВС. 1940 року колонія мала 4568 га

земельних угідь, з них – 3712 га ріллі, двадцятигектарний фруктовий сад, невеликий ставок і город біля нього, було і тваринництво. В роки окупації ВТК була перетворена на табір для військовополонених та єврейське гетто. І знову, рівно на дев’ять років, від визвольного березня 1944 до березня 1953 – смерті Сталіна – приміщення ВТК використовуються за прямим призначенням. Оскільки сюди направлялися засуджені на незначні строки Будівництво нового навчального корпусу ПТУ №1, 1978 рік. позбавлення волі, то за амністією 1953 року всі вони отримали волю, колонія опустіла... Країні потрібні кваліфіковані робочі кадри, і вся досить потужна інфраструктура колишньої ВТК передається новоствореному професійно-технічному училищу (УМСГ № 1). Отже, своїм виникненням і перетворенням із похмурої Колонії № 27 НКВС на гарне, привітне поселення над Бугом село зобов’язане Сливинському ПТУ-1, потім Надбузькому СПТУ № 31, нині професійно-аграрному ліцею (директор — депутат районної ради Надбузький професійний аграрний ліцей. А.В.Сторчак), яке в 1954 році отримало 450 га землі та приміщення колишньої виправної трудової колонії. Працівникам училища поруч були виділені земельні ділянки для забудови власних домівок. З існуючих приміщень ВТК у 1958 році створені навчальні класи училища, лабораторії, клуб. Значний внесок у розширення та впорядкування ПТУ-31 зробили колишні директори І.А.Лисенко та В.Ф.Русс. Побудовано в 1979 році новий навчальний корпус, гуртожиток, спортзал, їдальню, майсДачні будиночки над Бугом. терні, котельню, проведено каналіза-

Обласний протитуберкульозний диспансер.

цію. Училище почало надавати своїм учням поряд з фаховою і загальну середню освіту. В цьому ж приміщенні працює з 1995 року і загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, беззмінним директором якої є Г.А.Пасєка. У Надбузькому розташований Миколаївський обласний протитуберкульозний диспансер, очолювали який у різні часи заслужені лікарі України кандидати медичних наук М.М.Ганущак та В.Я.Голтуренко. На території диспансеру та психіатричної лікарні №1, що знаходиться поруч, з 1956 року функціонував аеродром училища ім. Леваневського (в/ч 10758).

Заслужений лікар України М.М. Ганущак.

Командував льотним центром генерал І.І. Шарапов, гарнізоном керував полковник Є.П. Приказчиков. Розформовано гарнізон було у 1957 році. До недавнього часу існував дитячий будинок сімейного типу Віктора Федоровича та Тамари Йосипівни Руссів, які виховали 19 дітей. У 2004 році Тамара Йосипівна нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ ступеня. Надбузька сільська рада створена в січні 1986 року (до цього його сучасна територія входила до складу спочатку Сливинської, а потім — Кир’яківської сільських рад). Першим її головою працювала Р.Ф.Хрипко, а з 1994 року, третє скликання підряд, громада виявляє довіру Василю Івановичу Шишу. Гордість Надбузької територіальної громади — воїни-фронтовики, кавалери: двох орденів Слави — М.В. Маршалов, ордена Червоного Прапора — О.В.Донець, ордена Вітчизняної Війни І ступеня — М.М. Фантаз, ордена «За мужність» ІІІ ступеня – П.Д. Кривошеєв; колишня завідуюча початковою школою, заслужений учитель УРСР В.П.Анікіна. Високих урядових нагород, орденів Трудового Червоного Прапора удостоєні М.М. Фантаз, М.П. Бондар і О.Д. Сірош.

Заслужений вчитель УРСР В.П. Анікіна.

Кавалер орденів Вітчизняної Війни І ступеня, Трудового Червоного Прапора М.М. Фантаз.

СЕЛО СЛИВИНЕ абагато раніше за Надбузьке, у другій половині 18 століття, виникло село Сливине. За переказами старожилів, назва села походить від прізвища пана Сливи. Жителі здавна займалися сільським господарством, давала змогу прожити і річка. Достатків не було, перебивалися абияк. Сільські хати будували з саману та каменю-черепашнику, накривали очеретом. Одна з таких хат збереглася й досі на березі Південного Бугу. В 1920 році населення села складало 301 чоловік. У роки громадянської війни в селі панували то австро-німецькі окупанти, то петлюрівці й денікінці. Лише взимку 1920 року прийшли загони Червоної Армії й була відновлена радянська влада. У листопаді 1925 року в Сливиному організовано першу сільськогосподарську артіль «Червоний хлібороб», що об’єднала всього 8 дворів незаможників і мала 79 десятин землі. Очолив її місцевий житель Олексій Поваров. З 1929 року створюється колгосп «Червоний прапор» (пізніше «Червона Зірка»), який об’єднує вже 58 селянських

господарств, має 841 га землі, з них 625 га орної. Не обійшлося в селі без розкуркулювання та необгрунтованих репресій. Але поступово життя налагоджувалося, зміцнювалась економіка. В 1922 році почала працювати школа, в якій навчалися 54 учні. Змінювався зовнішній вигляд села: з’явилися нові будинки, упорядковувалися вулиці. Була ліквідована неписьменність, відкрилися клуб та бібліотека. Нове страшне випробовування — війна. 13 серпня 1941 року село захопили німецько-румунські загарбники, і

Кавалер орденів Жовтневої Революції, Трудового Червоного Прапора М.П. Бондар.

Кавалер ордена Трудового Червого Прапора О.Д. Сірош.

Центральна вулиця с. Сливине.

Дитячий будинок сімейного типу Руссів.

Сливинська загальноосвітня школа І ступеня.

В дитячому садочку.

почалася тяжка праця в так званій «громаді». Село було зруйновано. Колгоспу нанесено збитків на 3,8 млн. крб., а всій сільраді – майже на 5,7 млн. крб. Звільнення прийшло в березні 1944 року. У квітні цього ж року відновила свою діяльність сільська рада.

В центрі села Сливине.

В 1951 році колгосп «Червона Зірка» об’єднався з колгоспом імені Кагановича (с.Кир’яківка) і став його бригадою, а 1957 року господарство переведено до радгоспу «Іскра», який пізніше був реорганізований у Варварівську птахофабрику. Жителі села займалися не тільки сільським господарством. На його території розміщувалися підприємства: – миколаївські: райсільгосптехніка, райсільгоспхімія, райагропостач; – міжгосподарське об’єднання «Миколаївське» (шиферний завод). Ця традиція продовжується і сьогодні. Працюють: – «Миколаївська агропромтехніка»; – з 1994 року, на базі цегельного заводу, ЗАТ «Вавілон», яке виробляє за рік до 900 тисяч штук цегли (директор – Л.Б.Бєляєва); – з 2000 року — ТОВ «КортесАВТО», яке здійснює автоперевезення по Україні та за її межами, має 20 автомашин та 25 працівників; – ВАТ «Будторг» на базі шиферного заводу. Діє лікарняна амбулаторія (перші лікарі – родина Богачуків), дитячий садок (беззмінний завідувач – В.Я.Сєнько).

СЕЛО ПАТОЧИНЕ а два кілометри від села Сливи- свої домівки та роз’їжджалися по інших не колись знаходилося село Па- селах. У 1956 році села Паточине не точине (Косюрине) — помістя Патоки. стало. В 1916 році тут було 26 дворів, де проживали 139 чоловік. На час Кримської війни 1853-56 років у селі знаходився шпиталь для поранених солдат російської армії. В 1931 році був створений колгосп імені Скляра, до нього увійшли 38 дворів, 144 колгоспники. В 1939 році він мав 580 га землі. Головою колгоспу тривалий час працював С.М. Чередніченко. 15 серпня 1941 року село окупуВетеран-фронтовик О.В. Донець. вали німецько-румунські війська. Був встановлений «новий порядок», почалися репресії. В 1943 році румунська жандармерія розстріляла як заручника місцевого жителя Миколу Капітоновича Громова. 30 березня 1944 року село звільнено від окупантів. У 1950 році колгосп імені Скляра приєднали до колгоспу імені Кагановича. На той час у селі не було ніяких соціально-побутових та культурних об’єктів. Люди поступово залишали Товариство «Кортес-АВТО».

Сливинська лікарняна амбулаторія.

Відвантажування готової продукції на ЗАТ «Вавілон».

НЕЧАЯНСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА Нечаянська сільська рада, із центром у селі Нечаяне, розташована за 36 км від міста Миколаєва. Територія — 13723 гектари, населення — 3048 чоловік. До сільради входять села: Іванівка, Лук’янівка, Мефодіївка, П’ятихатки, Радгоспне, Червоноармійське. Нечаянський сільський голова Боднійчук Світлана Василівна.

СЛАВНА ІСТОРІЯ НЕЧАЯНСЬКОЇ ГРОМАДИ СЕЛО НЕЧАЯНЕ озташоване на лівому березі річ- до 15647 десятин. У 1850 році в селі ки Березанка. На околиці села мешкали вже 334 чоловіки. виявлені поселення доби ранньої бронзи, поховання скіфського, сарматського часів та осілих кочівників 9 -13 ст. Село (тривалий час називалося Козловим) заснував у 1792 році полковник Козлов, який після російськотурецької війни одержав від царського уряду 6430 десятин землі. Першими жителями стали переселенці з Тульської та Рязанської губерній, яких уже через рік налічувалося 130 чоловік. Скуповуючи землі в сусідніх поміщиків, Козлов Нові житлові будинки в с. Нечаяному. довів у 1820 році розмір своїх володінь

Кріпаки тяжко працювали на поміщика, який перед реформою 1861 року мав уже 17400 десятин землі. В 1865 році в селі почала діяти земська школа з одним учителем. У 1874 році в ній навчалося 48 дітей, але рівень письменності залишався надзвичайно низьким — із 604 жителів села лише 70 вміли читати і писати. Нечаянці жадали землі і волі. Влітку 1905 року селяни виступили проти поміщиків і заможних землевласників-орендарів, вимагаючи поліпшення умов праці, зниження орендної плати за землю і пасовища; очолив селянський виступ А. Колотій. За допомогою поліції заворушення в економії тодішнього нечаянського поміщика Сухомлінова було придушене. У Нечаяному існувала в ці роки підпільна група, яка налічувала до п’ятидесяти чоловік. На чолі цієї групи стояли П.С. Ходченко, майбутній громадський діяч та відомий письменник, Д.П. Касанджі — вчитель Данилівської школи. Активними підпільниками були М. Берг, Я. Колесніченко, М. Реут, П. Декуш, П. Гелевер. 1910 року була заснована міністерська двокласна школа. Однак напередодні революції 1917 року 80 відсотків населення Нечаяного були неписьменними. Важкими випробуваннями стали для нечаянців перша світова війна, революція 1917 року та громадянська війна. Стрімко, жорстоким калейдоскопом змінювалися події: – березень 1917 року – селяни відбирають майно та худобу в поміщика; – початок літа 1917 – обрано волосну Раду;

– січень 1918 – встановлено радянську владу, обрано сільську Раду (очолив її колишній наймит С. Огнієв), переобрано волосну Раду, землю розподілено між селянами; – березень 1918 – опір селян німецько-австрійській окупації та відновленню старих порядків; – липень 1918 – бої бідняків на чолі з С.Огнієвим та І.Морозовим з карателями; – осінь 1918 – створення комуни та Нечаянського виконкому; – грудень 1918 – січень 1919 — створення озброєної дружини (200 чол.) та бої з білогвардійцями; – лютий 1919 – тяжка поразка від карального загону, героїчна смерть багатьох комунарів, катування і розстріл керівників (С.Огнієва, І.Морозова) та 15 селян;

Пам’ятник загиблим воїнам в с. Нечаяне.

– березень 1919 – відновлення радянської влади; – травень 1919 – куркульсько-білогвардійський заколот, закатовано та розстріляно 16 комуністів; – серпень 1919 – боротьба з активними діями куркульських бандформувань, захоплення села та встановлення жорстокого терору денікінцями; – лютий 1920 – відновлення радянської влади, обрання Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів (керівник – Л.Д. Матусинський); – вересень 1920 – створення комнезаму, боротьба з бандами; Розпочиналося мирне життя. Велику допомогу бідняцьким господарствам надали: відділення кредитного банку, відкрите в 1920 році, та створене того ж року сільське споживче товариство. В лютому 1923 року в Нечаяному організувалася перша артіль, яка об’єднала 41 селянське господарство. Її головою обрали Л. І. Качанова. В травні 1927

Нечаянська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

року почало діяти молочне товариство, з якого згодом виріс маслозавод. У 1929 році створено радгосп ім. Горького, який наступного року став основою для зернофабрики ім. Петровського. В 1931 році господарство мало 86 тис. га землі (для порівняння — нині весь Миколаївський район має близько 89 тис.га орної землі). Вже в перший рік існування воно здало державі 65 тис. пудів хліба. В 1930 році відкрито сільський клуб, де в різних гуртках займалися понад 100 чоловік, діяла стаціонарна кіноустановка та радіовузол. У 1932 році збудовано приміщення середньої школи, в якій навчалося понад 400 учнів, працювали лікарня на 35 ліжок, дитячий садок та ясла. В 1932 році в результаті розукрупнення зернофабрики ім. Петровського створено чотири радгоспи: «Примор’я», ім. Петровського, ім. Тельмана та «Нечаянський» центральна садиба якого залишилась у селі. У передвоєнні роки радгосп «Нечаянський» став одним з найбільших господарств району: 36 тракторів, 28 комбайнів, 10 автомашин, добре устатковані майстерні, млин, олійня. Щороку радгосп засипав у державні засіки понад 10 тис. тонн хліба. Після нападу фашистської Німеччини понад 300 жителів села пішли до лав Червоної Армії. 9 серпня 1941 року село захопили фашисти. Нечаянці чинили опір окупантам, виводили з ладу машини, влаштовували втечі військовополонених з концтабору, що був у селі, переховували радянських розвідників. Сім’я П.М. Бабійця в 1944 році врятувала радянську розвідницю А. Капличенко. Активну участь у бо-

ротьбі з окупантами брав М. М. Іхтиманов, який підтримував зв’язок з одеським підпіллям. Він, влаштувавшись на роботу завідуючим складом, надавав матеріальну допомогу багатодітним солдатським сім’ям, розповсюджував листівки. 28 березня 1944 року — День Визволення. За мужність і відвагу на фронтах Великої Вітчизняної війни 120 нечаянців відзначені орденами і медалями. Командир полку М.М. Пеньков пройшов славний бойовий шлях, воював на Кавказі, форсував Дніпро, визволяв Миколаївщину, нагороджений двома орденами Червоного Прапора, орденом Вітчизняної війни І ступеня, двома орденами Олександра Невського, багатьма медалями; кулеметник М.Ф. Афанасьєв удостоєний орденів Слави ІІ та ІІІ ступенів, ордена Червоного Прапора. Імена 98 нечаянців, які загинули у боротьбі з загарбниками, увічнені на меморіальних дошках біля сільського пам’ятника. Шаною і повагою оточені в Нечаяному ветерани-фронтовики О.П. Герасименко, В.Г. Темнов, П.П. Гладун. Продовжили героїчні бойові сторінки нечаянської історії й воїни-інтернаціоналісти – Ю.А. Серебрій, В.С. Капличний. Після звільнення села поновили свою діяльність господарство та сільська рада. Почалась відбудова. В 1957 році робітники радгоспу першими в районі завершили хлібозаготівлю, перевиконали план продажу молока, м’яса, вовни, яєць. У 1961 році кращій свинарці О.М. Бойчук присвоєно почесне звання «Майстер тваринництва», а чабану

Герой Соціалістичної Праці І.І. Івченко з колегами-механізаторами

О.І. Артамошину — «Кращий чабан області». В 1970 році радгосп виростив по 30,6 ц з га зернових на всій площі, а озимої пшениці — в середньому по 36,7 ц з га. У ці роки господарство мало 65 тракторів, 18 зернових та 9 кукурудзозбиральних комбайнів, 32 автомашини та багато іншої техніки. Всі відділки були електрифіковані, у тваринницьких приміщеннях діяло автонапування худоби, у корівниках - механічне доїння. Радгосп виховав чимало передовиків виробництва. Серед них Герой Соціалістичної Праці І.І. Івченко; І.Л. Шапаренко нагороджений орденом Леніна. Орденами Леніна та Трудового Червоного Прапора відзначено директора радгоспу М.І. Слезька; орденами Трудового Червоного Прапора – Л.З.Захлипу, М.Ф. Митіну, Р.О.Дзюбу, П.І. Яновського; орденами «Знак Пошани» — С.І. Дзиса, Т.Г. Гнатова; орденом Трудової Слави – В.С.Чагаріна. А всього високими урядовими нагородами були відзначені 64 трудівники радгоспу «Нечаянський». Успіхи радгоспу в економічному розвитку позитивно позначилися на зростанні добробуту населення. На місці землянок і мазанок виросли про-

сторі, світлі кам’яні будинки. До послуг населення було декілька магазинів, чайна, їдальня, лазня, побутові майстерні, пошта, телеграф, АТС, радіовузол, споруджено понад 18 кілометрів водогону, Будинок культури. В 1975 році в селі побудоване нове триповерхове шкільне приміщення, директорами школи працювали Ю.О. Пучков, Д.І. Шмакова, В.І. Ляшенко, які залишили значний слід в освітянській історії. В результаті реорганізації сільського господарства створено СТОВ «Нечаяне», 24 фермерських господарства, сотні селян отримали свої земельні паї. Відбулися зміни у соціальній сфері. Працює лікарняна амбулаторія (головний лікар – Л.І.Тищенко, яка вже 40 років піклується про здоров’я нечаянської громади). Нечаянська сільська рада – одна із найстаріших у районі. Пам’ятають люди своїх обранців, які в різні

Нечаянський ринок.

часи працювали головами сільради – М.А.Приймака, А.С.Пастирю, Г.Д. Надточего, Т.П.Стільник; не одне скликання захищали інтереси виборців депутати П.С.Самицький, М.П.Дмітрієв, О.Д.Жар та інші. З 2003 року сільський голова – Світлана Василівна Боднійчук. Головне завдання, яке нині почала вирішувати сільська рада, – газифікація населених пунктів.

СЕЛО ІВАНІВКА о 70-х років минулого століття село називалося Новоіванів-

Фермер Є.М. Гаршин.

кою. Засноване на початку 20-х років переселенцями з Київщини, Вінничини та Черкащини. Першими збудували тут оселі родини Мазуренків, Жужуленків, Горбенків, Кадинських. Назване село на ім’я Івана Дмитриченка, який був тоді “ходоком”, тобто уповноваженим з переселення. Спочатку селяни господарювали одноосібно, а в 1929 році 76 дворів і 307 чоловік об’єдналися у колгосп

«Червоний перелом». Головою колгоспу обрали С.П. Бабенка. В 1951 році це господарство об’єдналося з колгоспами ім. Петровського (х. Сеньчине) та «Червоним Прапором» (с. Мефодіївка) і отримало назву «Червоний Прапор». Головою його став місцевий житель двадцятивосьмирічний Л.І. Мазуренко — здібний керівниксамородок. За три роки із відсталого господарства колгосп перетворився на один з кращих в районі. Збудували тваринницькі приміщення для ВРХ, свиноферму. В 1954 році колгосп отримав нагороду як учасник ВДНГ, а в 1957 році став відділком радгоспу «Нечаянський». Нині земля розпайована. Утворено ТОВ «Іванівське» (голова правління – депутат районної ради М.П. Дуднік), фермерські господарства (з-поміж них виділяється ФГ «Васильок» Є.В. Гаршина). Працює приватне підприємство з вирощування овочевих культур Т.Ш.Садрідінова. Громада Іванівки дбає про своє невелике, але гарне степове село з

Відкриття пам’ятника загиблим воїнам в с.Іванівці, 2004 р.

асфальтованими вулицями, клубом, ФАПом, середньою школою та чепурними приватними будинками. На честь 59-ї річниці Великої Перемоги споруджено пам’ятник воїнам-односельцям, які не повернулися з війни, закладено сквер Пам’яті. Одним із найпочесніших гостей на цій події був О.О.Голуб, учасник бойових дій, кавалер орденів Богдана Хмельницького ІІІ ст., Червоної Зірки, Вітчизняної війни ІІ ст., багатьох медалей.

СЕЛО ЧЕРВОНОАРМІЙСЬКЕ а початку минулого століття тут існував хутір під назвою «Олексіївські кошари», в якому, згідно з переписом 1916 року, проживав 31 чоловік, в основному, родини чабанів, які випасали панські гурти овець. На початку 20-х років на хуторі утворилося господарство однієї з частин Червоної Армії. Звідси й пішла нова назва - “Червоноармійське”.

З 1929 року село стало відділком радгоспу “Нечаянський“. За успіхи у праці механізатор М.М. Штербов нагороджений орденом Леніна та Трудового Червоного Прапора, його син Г.М.Штербов та А.П.Жила, Д.М.Кузюк, А.М.Тарабан – орденами Трудового Червоного Прапора. Нині у селі працює ФАП, діє молокоприймальний пункт.

СЕЛО РАДГОСПНЕ (ЧЕМЕРЛІЄВЕ) озташоване за 17 км на північний схід від села Нечаяне. Засноване німцями-колоністами братами Дауенгауерами. В 1916 році тут мешкали 57 чоловік. Поруч з хутором розташовувалися ставок, криниця, панський сад та виноградник. Основними галузями господарства були виробництво зерна та вівчарство. В 1929 році село стало відділком радгоспу «Нечаянський», з 60-х років отримало назву Радгоспне. В серпні 1941 року біля села точилися жорстокі бої з німцями. Як пам’ять про героїзм захисників стоїть у Радгоспному на їх братській могилі пам’ятник.

Після війни за рахунок переселенців із західних областей України збільшувалось населення. Будувалося житло. В селі працювали початкова школа, клуб, бібліотека, крамниця, ФАП. Люди працювали у рільництві та тваринництві. На відділку було до 10 тисяч овець. Великі прибутки давало бджолярство. За успіхи у праці орденами Трудового Червоного Прапора нагороджені: керуючий відділком, заслужений працівник сільського господарства М.П. Дмітрієв, Й.П. Влох, О.В.Літвінчук, Г.М.Розквас; орденами «Знак Пошани» — заслужений працівник сільського господарства М.І. Ющак, О.І. Артамошин, С.В. Гордієнко, М. В. Влох.

СЕЛО ЛУК’ЯНІВКА иникло в середині 19 століття на землях поміщика Козлова. У 1870 році у селі народився відомий український письменник і громадський діяч Павло Семенович Ходченко. В 1916 році в Лук’янівці нараховувалося 29 дворів та 168 чоловік населення. У 1923 році організувався колгосп «Червоний орач». Напередодні Вели-

кої Вітчизняної війни він обробляв 1702 гектари землі, успішно розвивалося тваринництво. Телятниця М. С. Войченко в 1938 році нагороджена орденом «Знак Пошани». В 1951 році «Червоний орач» об’єднався з колгоспом «П’ятирічка — за 4 роки» у колгосп імені Калініна з центральною садибою у селі Нечаяне.

СЕЛО МЕФОДІЇВКА а 3 кілометри на південний схід від Нечаяного було два суміжних села – Мефодіївка і Развалине, хоч в офіційних джерелах вони подаються під одним іменем — Мефодіївка. В

1929 році тут утворився колгосп «Червоний Прапор», в який об’єдналося 44 двори та 158 колгоспників. Був сад, город та 694 га землі. Займався колгосп і вівчарством.

100

З серпня 1941 року по березень 1944 село було окуповане німцями та румунами. У цей період в Мефодіївці розстріляні німцями три єврейські сім’ї. Імена 15 жителів села, які не повернулися з війни, викарбувані на пам’ятнику. В 1951 році, об’єднавшись із колгоспом «Червоний перелом» (с. Но-

воіванівка), господарство отримало назву «Червоний прапор», а з 1957 року стало бригадою радгоспу «Нечаянський». У бригаді не займались тваринництвом, молодь залишала село, закрили школу, магазин. В останній час Мефодіївка більше нагадує дачне поселення.

СЕЛО П’ЯТИХАТКИ описі населених пунктів Херсонської губернії за 1916 рік вказується, що за 8 верст від с. Нечаяне розташований хутір Чемерліївські кошари (7 дворів, 46 чоловік населення). На хуторі був невеликий ставок, шахтна криниця з доброю питною водою. У 20-х роках минулого століття мешканці хутора займалися хліборобс-

твом на земельних наділах, а в 1929 році, коли в сусідньому селі Новоіванівці був організований колгосп, хутір став його бригадою. Частина жителів переселилася в Новоіванівку, а хутір отримав назву П’ятихатки, бо там і насправді залишилося не більше п’яти хат. Місцеві мешканці займалися вівчарством та працювали на свинофермі.

101

ПЕТРІВСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА Петрівська сільська рада заснована в 1932 році. Центр — село Петрівка, розташоване за 22 км від міста Миколаєва. Територія – 329 га. Населення — 2114 чоловік. До складу сільради входять села Петрівка, Зелений Яр та Карлівка. Петрівський сільський голова Христенко Наталія Миколаївна.

БЛАГОСЛОВЕННА БУДЬ, ЗЕМЛЯ МОЇХ БАТЬКІВ, І НИВА ЩЕДРА ПЕТРІВСЬКИХ ПРОСТОРІВ... СЕЛО ПЕТРІВКА о 70-х років минулого століття називалося Хутір-Петрівка. Справа в тому, що виникло село як хутір в середині 19 століття на землях графа Ламберта, якому, як свідчать архівні документи, належало тут 915 десятин землі. Хутір Петрівка і хутір Карлівка отримали назви від імен синів графа Петра та Карла. Ще 500 десятин належало братам Савенкам — Саві та Миколі. В кінці минулого століття на цих землях жили в мирі й злагоді українці, німці-колоністи та болгари — втікачі від турецького ярма. Займалися землеробством, вівчарством, городництвом.

102

Петрівська сільська рада.

Влітку 1899 року у Петрівці почав випуск продукції цегельний завод І.Є.Лезевиця «Петрівка», який споруджувався протягом дев’яти років. Маючи продуктивність 4,5 млн. штук черепиці на рік, був найпотужнішим на Миколаївщині. Завод випускав також оздоблювальну цеглу, яка користувалася великим попитом як у країні, так і за кордоном. Нею, до речі, облицьовано фізіотерапевтичну лікарню (грязеводолікарня) по вулиці Великій Морській у Миколаєві. 1904 року господарем заводу став В.А.Мас. У 1910 році на Всеросійській промисловій виставці в Одесі петрівська черепиця отримала Золоту медаль. Практично до 1917 року більшість дахів Миколаєва, Одеси та Херсону покрито черепицею зі штампом «Черепично-кирпичный завод «Петровка». В період громадянської війни завод не працював і тільки з березня 1920 року розпочав свою роботу. Були перерви, але з 1925 року і до початку Великої Вітчизняної війни постійно випускав продукцію. 14 серпня 1941 року село було окуповане. На фронтах Великої Вітчизняної війни захищали Батьківщину 228 петрівців, з них 160 нагороджено орденами та медалями. Імена 78 односельців, які не повернулися, викарбувані на меморіальній дошці в центрі села. З кожним роком рідішає, на жаль, шеренга фронтовиків — нині в ній В.В. Алфімов, М.К. Гаренко, С.В. Курило, І.С. Коч, колишня партизанка Є.П. Слюсар. Всі вони мають бойові нагороди. 30 березня 1944 року село було звільнене. Почалося відродження народного господарства. Підіймався з

Ветерани Петрівської сільської ради.

руїн і черепично-цегельний завод. Вже в 1950 році він виконав план на 103,8 відсотка. Понад 20 років директором заводу працював Пантелій Павлович Гнатенко, батько якого, Павло Терентійович, теж тривалий час був робітником, а потім — начальником черепичного цеху. Пантелій Павлович доклав чимало зусиль до будівництва нового цегельного заводу (1973 рік), який випускав понад 20 млн. штук цегли за рік. За ефективне керівництво колективом заводу і виконання виробничих завдань П.П. Гнатенко нагороджений орденами «Знак Пошани» та Трудового Червового Прапора. За вагомі трудові показники удостоєні орденів «Знак Пошани» робітниці Л.М. Коч, Р.А. Сльозкіна, М.С. Кравчина, О.Г. Ковшик; ордена Трудового Червоного Прапора

103

тві. Організована ще в 1924 році артіль «Вечірня Зоря» з 1928 року стала колгоспом «Українка», після війни — колгоспом імені Жданова. В 1957 році це господарство увійшло до радгоспу «Друга п’ятирічка» (потім «Зеленоярський»). В 1902 році – засновано Петрівську трудову школу Варварівського району Миколаївського округу Одеської губернії. Протягом двадцятих років минулого століття в школі, що знаходилася у звичайній сільській хаті, навчалось від 20 до 55 учнів. У 1926 році відкриПам’ятник воїнам-землякам то нове шкільне приміщення, в 1936 у селі Петрівка. – вона стала семирічкою, у 1952 — здо— В.В.Кулинич, медалі «За доблесний була статус середньої. У 1966 році учні труд» — Л.М.Коваль. сіли за парти у новозбудованій школі. Нині цих заводів уже немає... Але За сторіччя існування Петрівська шкожиття триває, і 2003 року почалося ла відкрила царство науки для 1746 вибудівництво нового заводу з виготов- пускників. лення керамічних виробів. В різні часи директорами школи Значна частина жителів Петрівки працювали О.Д. Гавриленко, К.Г. Гонбула зайнята і в сільському господарс- чаренко, Д.П. Востріков, О.М. Реутен-

Педагогічний колектив Петрівської загальноосвітньої школи I–II ступенів, 2004 р.

104

ко, А.М. Редкун, І.О. Фомін, І.Ф. Чуніхін, М.М. Христенко, Л.П. Лук’яненко, М.П. Петровський, В.О. Щербаков, М.Г. Шамрай, Н.М. Христенко. Сьогодні педколектив очолює С.М. Алєєв. У 2004 році отримав нове приміщення Петрівський фельдшерськоакушерський пункт (завідуюча Н.С. Берсан). Для надання послуг населенню відкрито ветеринарну аптеку (завідуючий Ю.Ф. Залазаєв); переведено в нове приміщення АТС; відкрито нові магазини; при Петрівській сільській раді створене ЖКГ «Злагода» (директор Н.П. Євуш); зареєстрована Українська православна автокефальна громада. За сімдесят років існування Петрівської сільської ради її очолювали 11 голів (М.А. Конюша, П.Х. Ружин, І.Ф. Коч, Ф.А. Франгов, В.В. Антоненко, О.О. Кондратюк та інші). 2002 року сільським головою обрана Н.М. Христенко.

Відкриття Петрівського фельдшерськоакушерського пункту, 2004 р.

СЕЛО ЗЕЛЕНИЙ ЯР находиться за 2 км від села Петрівка. Населення 899 чоловік. Вперше в офіційних документах згадується в 1902 році як маєток німців-колоністів братів Штумпф. На хуторі було п’ять великих будинків, три ставки, обсаджених вербами. Господарі займалися землеробством, виноградарством, розводили птицю, овець. Родючі землі давали високі врожаї. Відразу після революції 1917 року брати Штумпф були позбавлені права землекористування. В їх маєтку створено ТСОЗ (товариство спільного обробітку землі), а в 1921 році організовано радгосп «Селянська рада», за яким було закріплено 2152 га землі. На початку 30-х років господарс-

тво стало називатись радгоспом «Друга п’ятирічка». За 4 кілометри від Зеленого Яру був розташований маєток турецького підданого Сави Савенка, який володів 915 десятинами землі. Господарство вирізнялося високою культурою землеробства. Потім на базі хутора, який отримав ім’я Рози Люксембург, знаходилася велика свиноферма радгоспу. Радгосп «Друга п’ятирічка» спеціалізувався на тваринництві, зокрема на свинарстві, мав хорошу технічну базу, був міцним господарством. У 1938 році досягнення бригади Г.С.Кутелаваса, механізаторів І.А.Алеєва та О.Я.Кочерги були представлені на ВДНГ у Мос-

105

Зеленоярська ЗОШ І–III ступенів

А.П.Шестерянська теж була відзначена високою нагородою — орденом Леніна і обрана депутатом Верховної Ради УРСР, делегатом 22 з’їзду КПРС. В період 70-80 років у селі споруджено двоповерхові адміністративні будівлі, контору, торговий центр, будинок побуту, майстерні, автогараж, механізований тік зі складами для фуражного зерна та посівного матеріалу. З 1981 року племрадгосп „Зеленоярський» очолила відповідальна, дієва та цілеспрямована людина – Євген Дмитрович Овсієвський. У 1983 році відкрилися триповерхова Зеленоярська середня школа, Будинок культури зі спортивним залом. У 40-у річницю Перемоги в центрі села споруджено меморіальний комплекс Пам’яті загиблим воїнам-односельчанам і визволителям. Село було газифіковане.

кві. В липні 1941 року вся техніка та поголів’я худоби були евакуйовані за Дніпро. Німецькі війська захопили село у серпні 1941 року. Настав тяжкий період для місцевого населення. Після вбивства німецького офіцера були розстріляні заручники А.Міліченко, І.Пталжін, Я.Рябченко, Тарасенко та Плахтій. З фронтів Великої Вітчизняної війни не повернулися 153 воїни. Нині в селі мешкають колишні фронтовики П.М.Обідін, Є.П.Хорсунова, С.М.Жоголко, П.І. Гончаренко. 30 березня 1944 року село було звільнене від окупантів. Почалася відбудова господарства. Про самовіддану працю людей та гарні господарські якості директора радгоспу Микити Максимовича Хоронька свідчить те, що вже в 1945 році державі продано 640 центнерів зерна. Всі післявоєнні роки радгосп «Друга п’ятирічка» був високорентабельним господарством, виробляв понад 10000 тонн зерна, 3000 т — молока, 500 т — м’яса. Багато років директором радгоспу працював Г.Д.Шаповал. За високі показники у виробництві сільськогосподарської продукції він нагород- Святемісцезеленоярців—меморіальнийкомжений орденом Леніна. Свинарка плексПам’ятізагиблимвоїнам-односельцям.

106

За сумлінну працю високі державні нагороди отримали І.О. Одинокий, П.І. Грек, М.М. Підгорняк, Г.П.Тесля. Внаслідок аграрних реформ з’явилися нові господарства: СГВК «Зеленоярське», МПП «Гаяне», МП «Аскер», МП «Новоселівське» та 36 фермерських господарств. СГВК «Зеленоярське» (директор – депутат районної ради Віктор Григо-

рович Літвінов) займає загальну площу 1890 га землі, налічує 131 працівника. Про господарство можна сказати – де злагода, співпраця і розуміння – там позитивний результат роботи. Активна допомога з його боку і у вирішенні соціальних питань: реальна підтримка навчальних закладів, забезпечення продуктами харчування, транспортними послугами.

СЕЛО КАРЛІВКА (КАРЛИКІВКА) ерепис поселень Херсонської губернії 1916 року засвідчив 7 хутірських дворів, у яких проживали 14 осіб чоловічої та 17 жіночої статі. До 1928 року селяни займалися одноосібним господарством, а після ство-

рення колгоспу «Українка» тут була розташована його польова бригада. Так село і пройшло через всі радянські часи, незважаючи на те, що колгосп був переведений у державну форму господарювання.

СЕЛО НОВОСЕЛІВКА 1925 році тут з’явилися переселенці з Білорусії, першу хатуземлянку збудував Потап Васильович Загоскін. Народилося нове село, яке отримало відповідну назву — Новоселівка. У 1926 році переселенці об’єднались у ТСОЗ (голова артілі П. Загоскін). До Новоселівки переїхали багато сімей з Молдавії, Росії, центральних областей України. Село стало багатонаціональним і швидко розросталось. Тут проживали українці, росіяни, молдовани, цигани, греки та люди інших національностей. З початком колективізації у 1928 році жителі Новоселівки одними з перших у районі створили колгосп «Нове життя», до якого ввійшли 75 дворів,

311 колгоспників. Головою обрали П.В.Загоскіна, який очолював господарство до початку Великої Вітчизняної війни. 14 серпня 1941 року село було окуповане німецько-фашистськими військами. У 1942 році румунські жандарми заарештували 8 чоловік, в т.ч. Потапа Загоскіна, двох розстріляли. 30 березня 1944 року село було звільнене. У 60-х роках у Новоселівці встановлено обеліск з прізвищами односельців, які загинули під час війни. У селі була школа, клуб, бібліотека, дитячі ясла, крамниця. Але через погані умови життя жителі почали покидати домівки, село обезлюділо і поступово зникло з карти району.

107

РАДСАДІВСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА До складу Радсадівської сільської ради входять села Радсад (2012 жителів) та Новобогданівка (960 жителів). Сільська рада знаходиться на правому березі Бузького лиману за 21 км від міста Миколаєва, її загальна площа 2697,7 га. Радсадівський сільський голова Жозефіна Валентинівна Григоревська.

І СЛАВЛЯТЬ РІДНУ ВІТЧИЗНУ ЧУДОВІ ЛЮДИ РАДСАДУ... ВІД ГРЕКІВ ІЗ МІЛЕТУ… снованих греками, вихідцями з Мілету. Саме греки в 3 столітті до н.е. заклали основи виноградарства та виноробства в нашому краї. За ордером князя Г.О. Потьомкіна військовий старшина Полтавського

Тут починаються землі ВАТ «Радсад» — флагмана виноградарства України.

6-4 століттях до н.е. на території нинішньої сільської ради існували декілька поселень та городищ, що належали до Ольвійської хори, за-

108

Виноградники Бузьких Хуторів.

полку Петро Григорович Богданович одружившись на Софії Петрівні, дочці наділяється землею, на якій засновує Богдановича, ці землі як посаг одержує село (нині Стара Богданівка). Пізніше, адмірал Микола Андрійович Аркас.

…ДО «РАДЯНСЬКОГО САДУ» а початку 19 століття біля села Мала Корениха виник хутір, який пізніше отримав назву Хутір Топчія. За ним з’являються хутори Гусаренка, Таланова, Дудника, Коппа. Їх об’єднала спільна назва Бузькі Хутори, що проіснувала до 1938 року. В 1920 році було утворено спеціалізований виноградарський радгосп (директор Т.Гинда), який невдовзі отримав назву «Радянський Сад» («Радсад»). Вона збереглася і за нинішнім центром сільської ради, утвореної в 1966 році. Спочатку до складу Радсадівської сільської ради входили села Радсад, Новобогданівка, Стара Богданівка, Мала Корениха. Пізніше залишилися селище Радсад та село Новобогданівка. Першим головою сільради був П.Г. Крилевський, учасник Великої Вітчиз-

На току радгоспу «Радянський сад», 1923 р.

няної війни. При А.М. Волошині, який пропрацював головою одинадцять років, було збудовано нове приміщення сільської ради. Добру згадку залишив по собі перший директор Радсадівської восьмирічної школи, а потім секретар сільської ради В.І. Ярошенко. Радгосп реформувався у ВАТ «Радсад». Для розвитку місцевих сіл багато зробили колишні керівники господарства М.О. Сухіх і особливо Петро Никифорович Григоренко, який був директором 22 роки, відзначений двома орденами Трудового Червоного Прапора, орденом Жовтневої Революції. Це при ньому в с.Радсад зведено Будинок культури, спортивний комплекс, приміщення Сухіх Микола Олександрович Григоренко Петро Никифоро—одинзповоєннихдиректорів вич — директор радгоспу середніх шкіл в Радсаді і Новорадгоспу «Радянський сад». з 1968 по 1990 рр. богданівці, дитячих садків, нові

109

Оббризкувач виноградників та садів, сконструйований умільцями Радсаду на початку 50-х років ХХ ст.

вулиці типових будинків та виробничі приміщення, холодильники, механічні майстерні. З 1990 року ВАТ «Радсад» очолює Микола Іванович Бялик — перший у Миколаївській області і перший серед виноградарів Герой України. За час його керівництва в господарстві проведено реконструкцію

винцеху, побудовані виробничі майстерні, зернотоки зі зерносховищами, холодильник зберігання продукції на 800 тонн, автогараж, нові тваринницькі приміщення, цехи переробки сільгосппродукції. Радсад газифіковано, а Новобогданівка газифікується. Нині ВАТ «Радсад» — лідер виноградарської галузі України. Має найбільшу виноградну плантацію, яка щорічно приносить найвищі і найбільші врожаї винограду. Більш того, «Радсад» за останні роки переріс у багатогалузеве господарство. Земельні наділи (паї) в селах Стара Богданівка, Кірове та Крива Балка дозволяють збирати врожаї до 8 тисяч тонн зернових із 1500 га. ВАТ має свою племінну ферму ВРХ, де вирощує червону степову породу корів. Є і своя пасіка. Чотири механізовані загони, що мають у своєму розпорядженні 82 трак-

Орденоносці радгоспу (зліва направо): Л.Ф. Бондаренко, Г.І. Білоус, Г.А. Колос, С.М. Козяр, П.Н. Григоренко, О.Г. Сторчак.

110

Герой України Микола Іванович Бялик.

111

М.І. Бялик зі спеціалістами радгоспу на виноградній плантації.

Жнива-2004.

Квітне персиковий сад.

тори різноманітної модифікації, необхідний набір сільськогосподарського інвентаря забезпечують обробіток всієї земельної площі. А це 2698 га власної та 2791 га орендованої землі. З них 1800 гектарів багаторічних насаджень, в т.ч. 1200 га виноградників та 600 га садів і ягідників. Ці площі з року в рік модернізуються, обновляються, збільшуються. Так, у 2004 році посаджено 45 гектарів персиків на зрошуваній ділянці, а в 2005 році планується висадити 25 гектарів ягідних культур: малини, смородини та полуниці. Діє в господарстві і переробна галузь. Цех розливу потужністю 3000 пляшок на годину дозволяє щорічно виготовляти до 2 млн. пляшок якісних виноградних вин. В господарстві працює понад 850 чоловік постійних та понад 400 сезонних (на час збирання врожаю) працівників. Кількість робочих місць з розширенням виробництва постійно зростає. За останні роки ВАТ «Радсад» відзначений Почесними грамотами «Кращий роботодавець», «Кращий платник податків», Почесними грамотами Кабінету Міністрів України 2000 та 2001 років, дипломами: Міжнародного Академічного рейтингу популярності «Золота фортуна», Лауреата загальнонаціонального конкурсу «Вища Проба» «Вина Радсаду», «Лідер харчової та переробної промисловості України 2004 року», «Провідне підприємство АПК України». Колектив ВАТ «Радсад» завжди славився своїми працівниками. Недарма і девіз у нього: «Слава і гордість Радсаду — люди».

112

Ветерани війни та праці Радсаду, нагороджені орденами та медалями.

Понад тридцять років працювала бригадиром виноградарської бригади Т.А. Ступаченко, лауреат Державної премії СРСР, депутат Верховної Ради УРСР трьох скликань, нагороджена двома орденами Леніна, орденами Трудового Червоного Прапора та Дружби народів. Очолюваний нею колектив називали бригадою орденоносців та депутатів. Це Т.В. Житкова, Г.А. Колос,

Т.А. Ступаченко — депутат ВерховноїРадиУРСРтрьохскликань, бригадир.

кавалер двох орденів Трудової Слави Г.І. Білоус. Усе трудове життя Л.М. Буханько, лауреата Державної премії СРСР, заслуженого працівника сільського господарства, орденоносця, пов’язане з Радсадом. О.М. Яковенко — заслужений працівник харчової промисловості. Є.Г. Наумцева — орденоносець, заслужений раціоналізатор УРСР. О.Г. Сторчак та

Л.М.Буханько—колишнякеруюча відділком№1,лауреатДержавної премії СРСР, орденоносець.

113

О.Г. Сторчак—заслуженийпрацівниксільськогогосподарстваУкраїни, головний агроном радгоспу.

Бригада орденоносців (в центрі стоїть Т.А. Ступаченко).

Виноградна плантація.

Винодавильня Г. Клюндта.

У таких цистернах зберігається близько 10тисяч тоннвиноматеріалівВАТ«Радсад».

Лінія розливу вин.

Марочні вина Радсаду.

114

Винпідвал в Радсаді.

Проводи на заслужений відпочинок працівників радгоспу.

З.Г. Майстренко — заслужені працівники сільського господарства. Орденом Леніна нагороджений колишній бригадир виноградарської бригади П.М. Котенко, Знаком Пошани — Л.В. Катрич, Г.Т. Сурженко, В.Ф. Колісниченко; орденами Трудового Червоного Прапора — М.К. Касименко, М.І. Глушаков, Л.М. Буханько, М.В. Толмачова, В.Ф. Литвин, В.Т. Іванова, Є.В. Хізниченко; орденами Трудової Слави — М.П. Костінська, Л.О. Дудник. Винцех «Радсаду» (головний технолог Г.Т. Сурженко) випускає понад 30 марок високоякісних вин з власної сировини. Господарство з року в рік утримує першість в області з валового збору та врожайності винограду. Вина Радсаду на міжнародних та національних виставках відзначені золотими, срібними та брон-

зовими медалями. Ветеранами цеху є Ж.С. Стоєва, В.П. Арметраут, Є.К. Сиротенко, О.В. Шевергіна. Колектив пишається славними трудовими династіями Петриків, Довжуків, Матросових, Корнієнків, Колісніченків, ветеранами радгоспу М.І. Ткаченко, М.С. Коваль, Т.Д. Петрик, кожен з яких віддав господарству понад 40 років праці. Взагалі понад сто працівників нагороджені орденами та медалями держави – такими досягненнями не кожне господарство може похвалитися. ВАТ співробітничає з Уманською сільгоспакадемією, Одеським інститутом виноградарства та виноробства імені Таїрова, Нікітським ботанічним садом, тут знаходиться кафедра механізації Миколаївського аграрного університету.

ВІЙНА ТА МИР представники радсадівської громади воювали на фронтах Великої Вітчизняної війни, 48 загинули. Батьківщина високо оцінила героїзм і відвагу воїнів-радсадівців. Орденами Слави ІІ та ІІІ ступенів нагороджений В.Т. Іванов, орденами

Слави ІІІ ступеня — С.Г. Задорожний, М.Є.Рижков, І.А. Колесник, І.Ф. Мошнов, Г.І. Соколик, С.М. Лазарєв, І.В. Поздняков, М.О. Колісниченко, Ф.М. Мей, П.М. Губа, О.Г. Горбатенко, О.М. Юрченко, М.Е. Хізніченко,

115

В.Г. Майстренко — заслужений працівник сільського господарства України.

Г.Т. Сурженко—головнийвиноробрадгоспу,нагороджена орденом «Знак Пошани».

Г. Ю . Л и т в и н ; орденами Червоного Прапора — М.Д. Насонов, Ю.О. Заржицький, І.Г. Смикодуб, М.П. Горлов та В.М. Кравцов — учасник параду Перемоги 1945 року в Москві. Була кулеметницею в роки війни В.А. Скляренко, розвідницею-радисткою К.В. Суханкіна. Медалями «За оборону Одеси», «За оборону Севастополя», «За оборону Кавказу» відзначено моряка В.А. Садового, 900 днів і ночей захищав Ленінград А.Я. Петрик, 7 підбитих

Народний хоровий колектив БК Радсад.

ворожих танків на рахунку танкіста С.Г. Задорожного, який сам тричі горів у танку, має нагороди — ордени Вітчизняної війни І та ІІ ст., Слави ІІІ ст., Червоної Зірки, медалі «За відвагу» та ін. Пройшли фронтовими дорогами громадянської та Великої Вітчизняної воєн М.М. Хоронько та Ф.М. Митніков. Орденом Червоного Прапора за участь у боях на фінській війні нагороджено розвідника М.А. Махова. З першого до останнього дня був на фронтах Великої Вітчизняної С.Т. Горячов, почав її рядовим, а закінчив капітаном, нагороджений двома орденами Червоної Зірки, орденами Вітчизняної війни 1 та ІІ ст., багатьма медалями. Орденом Червоної Зірки нагороджені — 23 чол. Медаллю «За відвагу» — 33 чол. Медаллю «За бойові заслуги» — 16 чол. Гордістю селища є Радсадівська загальноосвітня школа І-ІІІ ст.(директор С.М.Володько). З 1972 по 2004 роки її закінчили 983 учні, з них 46 медалістів. Понад 60 відсотків випускників отримали і отримують вищу освіту. Серед її випускників доктор сільгоспнаук С.М. Глушакова, кандидат сільгоспнаук Т.Н. Чауш, кандидат медичних наук С.М. Коломієць, кандидат філологічних наук В.Г.Вдовиченко. Школа пишається випускниками: агрономами, інженерами, медиками, учителями, працівниками виноградарських плантацій, промисловості та сільського господарства. В 1971 році була створена першою в області учнівська виробнича бригада під керівництвом вчителя М.Є. Рижкова. Ця бригада разом з табором праці та відпочинку (начальник — Н.Ф. Волошина) одержала найвищий урожай винограду в області і стала учасником

116

ВДНГ в Москві. Декілька її бригадирів були нагороджені медалями ВДНГ: Тетяна Чауш, Світлана Глушакова, Наталя Синенкова, а Тетяна Лозінська відзначена медаллю «За трудову доблесть». Учнівська виробнича бригада дала путівку в життя багатьом своїм вихованцям. На навчально–методичній базі школи проходила практика студентів Миколаївського педінституту і Новобузького педучилища, проводилися всесоюзні, республіканські, обласні Народнийхореографічнийколектив«Надія» Радсадівського будинку культури. та районні семінари з вивчення та обміну передовим досвідом. Школу в різні часи відвідали міністр освіти УРСР, герой-розвідник, Герой України Є.С. Березняк, Герой Радянського Союзу М.А. Гребенюк, який став Почесним піонером піонерської дружини імені Героя Радянського Союзу К.Ф.Ольшанського. Одним з кращих в області є Будинок культури. В ньому працюють п’ять народних колективів: хор (керівник Є.А. Шиманець), танцювальний колектив «Надія» (Л.В. Капустян), зразково-показовий духовий оркестр (В.А. ЗбірнакомандаРадсадунаВсеукраїнській спартакіаді працівників АПК. Роїк), фольклорний ансамбль «Селяночка» (М.Я.Шанайда), декоративно-прикладна студія (Л.П. Туровська, В.І.Туровський). На сцені БК щорічно проводиться Всеукраїнський конкурс «Перші ластівки» (головний спонсор — правління ВАТ «Радсад», яке очолює М.І. Бялик). Колектив БК відзначений дипломом першого ступеня на Всеукраїнському огляді художньої самодіяльності 2003 року. Радсадівські самодіяльні артисти, представляючи Миколаївщину, виступали і на сцені Палацу культури «Україна» в Києві. Учасники турніру з футболу пам’яті П.Н. Григоренка.

117

Радсадівська сільська рада.

Дитячий садок «Казка».

Народний фольклорний ансамбль «Селяночка».

Велику увагу керівництво сільської ради, правління ВАТ «Радсад», колективи Радсадівського БК та школи приділяють розвитку творчих здібностей молоді та дітей. Славляться села і своїми спортсменами. На базі спортивного комплексу ВАТ «Радсад» працюють колектив фізкультури господарства та ДЮСШ. Спортсмени виступають у різноманітних змаганнях, стаючи їх переможцями та призерами. У 2002 році команда Радсаду виборола три обласних Кубки з футболу, в 2004 році юнацька футбольна команда стала чемпіоном області у своїй віковій групі. В 2004 році юнацька команда ДЮСШ зайняла ІІ місце по Україні. В колективі фізкультури виховали майстрів та кандидатів у майстри спорту з футболу В. Мазура, О. Матросова, А. Жовжеренка, чемпіона України зі стрибків на батуті В. Бет’єва, чемпіона УРСР з багатоборства комплексу ГПО В. Калапушу, чемпіонку з настільного тенісу І. Тимошенко, призера України з легкої атлетики Ю. Шота та багатьох інших. Щорічно на базі спортивного комплексу «Радсад» проводяться: Всеукраїнський турнір з футболу пам’яті колишнього директора П.Н. Григоренка, Всеукраїнські турніри на кубок Героя України М.І. Бялика з волейболу та настільного тенісу, Всеукраїнський турнір вихованців ДЮСШ. В селі діє районний пришкільний інтернат (директор Л.П. Туровська) для дітей-сиріт та дітей з малозабезпечених сімей. З 1928 року активно працює в господарстві профспілкова організація (голова В.М. Салтиш). У 1990 році було відкрито музей, який нині носить звання народного. Його організатор та керівник — учасник бойових дій, перший директор Радсадівської середньої школи, «Від-

118

мінник освіти УРСР» В.А. Задорожний. З 1988 року він очолює раду ветеранів війни та праці, одну з кращих у районі та області. Творчо працює колектив Радсадівської сільської ради, який неодноразово нагороджувався за успішну роботу. 35 років пропрацювала в сільській раді начальник ВОС В.Н. Дробнич, з 1984 року секретарем ради працює Н.І. Соловйова, а з 1998 року сільським головою обирається Жанна Валентинівна Григоревська, яка першою серед колег області була нагороджена медаллю «За працю та звитягу». У Всеукраїнському конкурсі на краще село в 2003 році Радсад зайняв перше місце в області та ІІІ місце у державі і лишається одним з кращих в Україні з благоустрою. Успішно діє при сільській раді Центр праці та соціального захисту населення (завідуюча З.С. Тарасова,

Вулиця Миру в «Радсаді».

депутат районної ради). Основною турботою працівників сільської ради, правління ВАТ «Радсад» є турбота про дітей, ветеранів праці та війни, жителів сіл радсадівської громади.

СЕЛО НОВОБОГДАНІВКА иття на території села зароУ 1897 році відкривається однодилося в епоху пізньої брон- класна земська школа (вчитель Руднизи XIII — IX століття до н.е., про що цький). У 1906 році Миколою Микосвідчать археологічні знахідки на схилі Зміїної балки (уламки керамічного посуду, бронзові наконечники стріл, списів). З VІ століття до н.е. тут жили греки. Височить біля села і скіфський курган. Заснував село Микола Андрійович Аркас, заселивши його матросами, які служили під його командою, та переселенцями із села Стара Богданівка. Заселення проходило дуже повільно через велику бідність селян: у І872 році було лише 20 хат. Новобогданівська загальноосвітня

школа І—ІІІ ступенів.

119

Йде вивіз дарів саду.

Бригада №9 на збиранні врожаю.

лайовичем Аркасом, сином адмірала, була відкрита єдина на Миколаївщині народна українська школа, в якій працювали два вчителі. Після 1917 року організаторами радянської влади були Павло Бєляєв, Тихін Зайченко, Григорій Бурдун, Дмитро Ринденко (перший голова сільської ради). Основним заняттям населення було землеробство. Громадянська війна підірвала економіку села, врожаї збирали низькі, тому частина чоловіків змушена була шукати заробітків у Миколаєві або

замалися рибальством. У 1922 році в селі з’явилися перші комсомольці — брат та сестра Олександр і Маланія Вдовенки. Саме вони й агітували за створення Товариства по спільному обробітку землі (ТОЗ). Повертаються з фронтів громадянської війни солдати. Йосип Мороз разом з біднотою — Федорою Спицею, Павлом Колбасюком, Павлом Сало — створюють перший ТОЗ. Другий ТОЗ — Федір Ринденко. В 1930 році ці два господарства об’єдналися в колгосп імені Т.Г. Шевченка. Перший трактор по селу провів у 1926 році тракторист Павло Іващенко, пізніше — командир Червоної Армії, який загинув у бою під Харковом в роки Великої Вітчизняної війни. Життя в колгоспі було важким, але, як згадує перша жінка-трактористка села Ганна Яківна Дем’яненко, працювали завзято, весело, з піснями, з вірою в кращі часи. Разом із нею трактористками стали в 1940 році Зінаїда Мошнова та Марія Саражан. Вони і склали ланку трактористок, яку назвали « Дівочою», хоч керував ними досвідчений тракторист Петро Іванович Зіняк. До війни колгосп імені Т.Г. Шевченка був передовим господарством району, колгоспники збирали високі врожаї, неодноразово ставали учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки в Москві, де троє з них були нагороджені срібними медалями, а колгосп отримав премію у 5000 крб. та мотоцикл. Голова правління Олексій Петрович Колісниченко одним з перших був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора. Восени 1940 року засіяли поля колгоспу, вродив щедрий урожай, а збира-

120

ти його було майже нікому — Новобогданівка послала на фронт близько 215 своїх синів та дочок, 118 з яких полягли в боях з ворогом. Височить на їх честь в селі пам’ятник. Про героїзм новобогданівців свідчать їх державні нагороди — ордени Червоної Зірки, Вітчизняної війни, різні бойові медалі, зокрема орден Червоного Прапора Т.І. Фесечка, два ордени Слави В.Т.Іванова, ордени Слави Г.І. Соколика, Г.Ю. Литвина, І.Ф. Мошнова, М.О. Хізніченка. Тяжкими були роки окупації. Важка робота по 12-16 годин, покарання нагаями, штрафи, різноманітні податки на користь окупаційних властей, а то і просто грабунок офіцерами чи солдатами ворога. 17 осіб було вивезено до Німеччини, кілька чоловік були заарештовані за супротив окупантам й розстріляні в Одесі. З радістю 29 березня 1944 року зустріли своїх визволителів новобогданівці. Після війни почали піднімати колгосп, з’явилися трактори, сільгоспмашини, зросла кількість худоби. У 1954 році головою колгоспу було обрано молодого спеціаліста, фронтовика М.Л. Корнієнка. При ньому зросли врожаї зернових до 35-37 центнерів з гектара, в 1956 році колгосп став мільйонером, учасником Всесоюзної виставки в Москві. Поліпшується добробут колгоспників, їх діти тягнуться до освіти. Школа стає середньою. В ній навчаються діти і з навколишніх сіл. В 1957 році колгосп імені Т.Г.Шевченка було приєднано до «Радсаду». В 1978 році побудовано нове приміщення середньої школи (директор О.А. Пустовойт). Тут навчалося понад 240 дітей. За роки свого існування школа випустила 1017 учнів, з них 56

медалістів. Випускники школи працюють в різних галузях господарства. Героєм України став Федір Антонович Іванов, голова правління ВАТ « О л ь в і я » М.Л. Корнієнко — родоначальник Очаківськодинастії виноградарів. го району, командиром дивізії спеціального призначення «Арзамас-16» – полковник І.С.Смикодуб. Спеціалістами сільського господарства — Ф.І. Колісниченко та його сини, М.М. Корнієнко з синами, О.В. Гречиха та багато інших. Учителями школи в різні часи працювали кавалер орденів Леніна та Трудового Червоного Прапора, педагог з 65-річним педстажем Марія Антипівна Ляшенко, І.В. Ляшенко, їх онука Алла Борисівна. Правнук В.І.Ляшенко тепер керівник Центру реабілітації дітей-інвалідів у місті Миколаєві. Вчителями працювали К.Г. Прокопович, М.В. Кошова, О.Ф. Дячук — Відмінники освіти УРСР. А.Ф. Бабієнко нагороджена медаллю «За трудову відзнаку». Директором школи працює Л.І. Єфремова. У 1945 році створено сільську бібліотеку, якою з 1960 року завідує В.І Костенко. Село розбудовується. Село газифікується. Працюють БК, ФАПи, дитсадок, заасфальтовано вулиці, прокладений силами населення водопровід.

121

СТЕПІВСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА Степівська сільська рада розташована за 42 км на захід від міста Миколаєва і об’єднує села Степове, Зелений Гай та станцію Зелений Гай. Загальна кількість населення 2492 мешканці: Степове — 1873, село Зелений Гай — 619 чоловік. Через Степове проходить автомобільна траса Миколаїв – Веселинове. Степівський сільський голова Добріогло Дмитро Іванович.

«СТЕПОВЕ» СЕРЕД СТЕПІВ ІНТЕРНАЦІОНАЛ ПІВДЕННОГО СТЕПУ

Окраса с.Степового — тополині алеї.

Німецька колонія Карлсруе (пізніше – Петропавлівка, нині — село Степове) заснована в 1809 році. Німці завжди мирно працювали поруч з українськими, російськими, молдавськими та болгарськими сусідами. Трудолюбиві колоністи спорудили 7 ставків, багатих на рибу, висадили фруктовий сад, плантації винограду. Джерельну воду брали з 16 криниць у різних кінцях села.

аселення і освоєння місцевості вихідцями з північних губерній України та центральної Росії, потім — з особистої ініціативи генерал-губернатора краю Г.О.Потьомкіна — німецькими колоністами розпочалося після Ясського За мирного договору 1791 року, коли ці землі перепиофіційно відійшли до Росії.

Німецька кірха в Степовому. XIX ст.

122

сом 1916 року, тут нараховувалося 297 подвір’їв, 1730 чоловік населення. У 1900 році в поселенні було урочисто висвячено кірху, приміщення якої збереглося до наших днів. Простора і висока готична споруда стояла в центрі села, зорієнтована із заходу на схід. Всередині триярусна церква мала багато оздоблену дубову церковну кафедру, 8 скульптур, надзвичайно гарні картини на релігійну тематику в дорогих рамах, вікна з кольоровими вітражами. В німецькому поселенні Карлсруе на початку XX століття мав лікувальну практику Георг Нойгум. Він викладав німецьку мову в гімназії пастора Якоба

Один з будинків німців-колоністів, що зберігся на вул. Леніна.

Шера, користувався великим визнанням і повагою в усій окрузі. Під час епідемії тифу не залишав своїх хворих удень і вночі, помер у віці 36 років.

ВЕЛИКІ ЗМІНИ НА СЕЛІ

січня 1918 року в Карлсруе проголосили радянську владу. Непростим було її становлення: 4 березня 1918 року бандити по-звірячому вбили п’ятьох організаторів нової влади і закопали в балці. Тривалий час роботою сільської ради керували активісти Рейзенгауер та Смирнов, які виступали ініціаторами різноманітних починань, зокрема спорудження мосту біля села. В 20-х роках при сільській раді ефективно діяла культурна секція та сільський клуб з бібліотекою, книжковий фонд якої складав 475 примірників, здебільшого — німецькою мовою. Вечори художньої самодіяльності проходили теж у клубі, в якому працювали 4 гуртки: господарський, політичний, драматичний, хоровий. В них систематично займалися 110 чол. З 1922 року в селі почали діяти партійний і комсомольський осередки.

Перший сніг у рідному селі.

Першими комуністами стали Олександр Вернер, Іван та Луїза Куш, Генріх Піє. ТІЛЬКИ ФАКТИ. 1 січня 1924 року — створено сільгоспкооператив «Нічний вогник» (230 кооператорів, 420 десятин землі. Голова — Фома Казимирович Яросевич). Початок діяльності товариства «Виноградар». 22 травня 1926 року — заснування машинно-тракторного товариства «Червоний селянин». У 1930-34 роках на території сільської ради діяли 4 колгоспи: імені Кагановича (голова — Мартин Францович Біцлер), імені Профінтерна (голова — Отто Пе-

123

трович Енгель), імені 15-го артполка (голова — Каспер Ігнатович Куп), «Подарунок 13-му Жовтню» (голова – Андрій Аркадійович Шарапатов).

Колгоспники дбайливо обробляли землю. Зростала врожайність, надої молока, збільшувалась здача державі м’яса та вовни. Але на ці степові багаті землі прийшло лихо — 9 серпня 1941 року села були окуповані. Загарбники гра-

«Мы память павших чтим и не позволим, чтоб разразилась новая война...»

Вшанування героїв-визволителів.

Квіти загиблим односельцям.

бували колгоспи, жителів, убивали людей. Були розстріляні разом з сім’ями і маленькими дітьми комуністи (вдалося втекти лише комуністці Софії Коп). З перших днів війни пішли на фронт 224 жителі села, 32 з них загинули. За мужність і відвагу 187 степівчан відзначені орденами і медалями. Серед них: офіцер-артилерист Павло Іванович Губенко, який має ордени Вітчизняної війни І та ІІ ступенів, орден Олександра Невського; Микола Мефодійович Дудниченко – ордени Слави ІІ та ІІІ ступенів, Вітчизняної війни ІІ ступеня; Павло Петрович Пугач – три ордени Вітчизняної війни, медаль «За відвагу»; Віктор Миколайович Панічкін – три ордени Червоної Зірки і орден Вітчизняної війни ІІ ступеня; Олександр Григорович Слюсаренко – орден Слави ІІІ ступеня, орден Вітчизняної війни ІІ ступеня та медаль «За бойові заслуги». 28 березня 1944 року Карлсруе було звільнене від німецько-румунських загарбників. На честь визволителів та героїв-односельчан встановлені пам’ятники. На гранітних плитах одного викарбувані слова: «Мы память павших чтим и не позволим, чтоб разразилась новая война». Поруч з іншим обеліском, увінчаним зіркою, — бойові гармати. Під час відступу гітлерівців частина німецьких колоністів пішла з ними, а тих, хто залишився, сталінський режим депортував у Сибір. В опустілі домівки переселилися жителі Ковалівки, Андріївки, Петрово-Солонихи, Кир’яківки, Трихат, Великої Коренихи, які втратили житло під час війни. В пошуках роботи прибували сім’ї з Ростовської, Курської, Вінницької, Тернопільської областей. Головою сільської ради в ті важкі часи був Василь Федорович Мандра. Саме тоді було

124

споруджено приміщення Степівської дільничої амбулаторії. В 50-і роки лікарем тут працювала Лілія Олександрівна Царенко, фельдшером-акушером — Катерина Іванівна Ніколенко. Люди не тільки багато працювали, але й змістовно проводили своє дозвілля в сільському клубі з бібліотекою, який розташовувався в приміщенні пасторату біля католицької церкви. У післявоєнний період керували закладом культури Григорій Олександрович МаМеханізатори колгоспу «Світло Жовтня», каров, а потім Ольга Іллівна Потравко. 1954 рік. Згодом розпочалося будівництво нового клубу. раді. Першим головою вже Степівської До листопада 1978 року населені ради був обраний В.І.Руденко, 20 років пункти Степове та Зелений Гай були підпорядковані Улянівській сільській

на чолі громади перебувала Л.Л.Льгова (Малюк), а нині (з 2002 року) — Добріогло Дмитро Іванович.

ІСТОРІЯ ОДНОГО РАДГОСПУ ТІЛЬКИ ФАКТИ. В 1951 році місцеві господарства об’єдналися в колгосп імені Кагановича, який потім був перейменований на колгосп «Світло Жовтня», а в 1959 році увійшов до складу радгоспу імені Тельмана. На той час 450 чоловік обробляли

Заслужений працівник сільського господарства І.Н. Малюк.

5200 га землі. В 1965 році на базі двох сіл — Степове та Зелений Гай — був створений радгосп “Степовий», який також носив назву імені ХХVІ з’їзду КПРС. З 1990 року радгосп знову називається «Степовий». Першим директором радгоспу став В.Я.Сокур,

Заслужений працівник сільського господарства, головний зоотехнік А.С. Гайдай.

125

Кавалер ордена «Знак Пошани», головний агроном В.С. Дикий.

потім — М.М. Степанов, а з 1972 року господарством керує Володимир Григорович Погорєлов.

адгосп знаходиться у зоні «ризикованого землеробства», а тому вважалося, що отримувати високі врожаї неможливо. Спасінням стало зрошення — в господарстві 3 тисячі гектар зрошувальних земель. Вологість грунту, якість поливу контролює створена в 1976 році комплексна зооагрохімлабораторія. «Степовий» успішно розвивався, обравши своєю спеціалізацією виробництво м’яса, в першу чергу яловичини.

Комплекс по відгодівлі великої рогатої худоби.

Житло для працівників радгоспу (вул. Молодіжна, 1983 р.).

Проведено реконструкцію свиноферми, корівників, створено унікальний комплекс по відгодівлі молодняка ВРХ на 20 тисяч голів. З 1977 року радгосп став постійним учасником облсільгоспвиставок, ВДНГ УРСР, ВДНГ СРСР, отримав 143 відповідні нагороди. Уже в 80-і роки тут було понад 18 тисяч голів великої рогатої худоби на відгодівлі, 500 корів, 2 тисячі свиней, працювала птахоферма. Щороку вироблялося понад 4000 тонн м’яса, 1000 тонн молока, близько 9000 тонн зерна, понад 600 тонн овочів. Трудові досягнення понад 80 степівчан відзначені урядовими нагородами. Зокрема, Іван Климович Ярмолюк нагороджений орденом Жовтневої Революції, Леонід Іванович Мазуренко і Микола Емануїлович Еллі — орденами Трудового Червоного Прапора, Галина Іванівна Ковальова та Леонід Адамович Нестеренко – орденами Дружби народів, Дмитро Костянтинович Белецький, Віктор Петрович Писаревський і Йосип Степанович Шаповалов – орденами Трудової Слави ІІІ ступеня, Іван Тихонович Погорєлов і Володимир Стахович Дикий – орденами «Знак Пошани» та ін. В тому, що радгосп став одним із найміцніших господарств, а Степове одним із найгарніших сіл нашої держави і, незважаючи на всі випробування, що випали на їх долю за останнє десятиріччя, продовжують такими залишатися, велика заслуга директора Володимира Григоровича Погорєлова, трудова діяльність якого відзначена званням Героя Соціалістичної Праці, двома орденами Леніна, орденами Трудового Червоного Прапора, Ярослава Мудрого V ст., «За заслуги» ІІІ ст., йому присвоєно звання Заслуженого працівника

126

Де бере розгін густа пшениця, Кавуни спекотне літо п’ють Там Степове моє, наша колиска, Де хлібороби з діда-прадіда живуть Якщо хочеш сонечка напитись, У душі відчути щось нове, З добрими людьми щоб подружитись — Приїжджай до нас у Степове.

Вулицями нашими пройдися, Де квітує вишень диво-цвіт Сонцю разом з ними посміхнися, Полюби, як ми, цей гарний світ. А яких пісень у нас співають! З клубу пісня лине на поля, Хлібом-сіллю дорогих гостей стрічають, Ним багата степівська наша земля. Л. Гайдай

Герой Соціалістичної Праці, Почесний громадянин Миколаївського району Володимир Григорович Погорєлов.

127

сільського господарства України та Почесного громадянина Миколаївського району. З 2002 року радгосп «Степовий» перейменовано в державне підприємство «Племрепродуктор «Степове». За ним закріплено 7587 га землі, з них 7037 – площа сільськогосподарських угідь, в

тому числі 5352 га ріллі. Середньорічна чисельність працюючих на підприємстві – 703 чоловіки. Завдяки своїй плідній натхненній праці люди «Степового» сьогодні мають хороші побутові умови, цікаве, організоване дозвілля. Тут постійно споруджувалися соціально-культурні

ДП «Племрепродуктор «Степове» — міцне багатопрофільне господарство.

128

Будинок кулінарії.

Сільський торговий центр.

та житлові об’єкти, проведено побутового обслуговування, працюють газифікацію, розвивалися комунальні магазини, бари. Не лише у степівчан, служби. На території Степівської а й в обласному центрі користуються сільської ради розташовані дитячий будинок-інтернат, два відділення зв’язку, АТС, ощадна каса, комбінат популярністю вироби цехів з переробки сільгосппродукції: м’яса, борошна, соняшнику, діє цех кондитерських виробів.

НАВЧАННЯ І ДОЗВІЛЛЯ ТІЛЬКИ ФАКТИ. В 1851 році в Карлсруе відкрилася перша школа, а в 1912 році — гімназія. Навчання велося німецькою мовою. В 1907 році пастор Шер організував духовну семінарію. У 1921 році почала діяти трудова школа зі 117 учнями, працювала й дитяча трудова колонія ім. Флоріан Гейєр на 110

Кавалер ордена Дружби народів Г.І. Ковальова.

чоловік. У перші повоєнні роки школа була 4-річна. В 1945 році її очолила В.Д.Штерн, в 1949 році – Н.П. Калюжна. В 1954 році початкову школу реорганізували в семирічку (перший директор – Г.Н. Пожиленко, 18 років беззмінно очолювала школу Н.І. Чернявська). У 1974 році Степівська школа стала середньою, директорами її в різні роки були В.М. Пірогов, М.Л. Шамрай, Г.М. Данилейко. З 1981 року очолює школу за-

Кавалер ордена Трудової Слави ІІІ ступеня механізатор В.І. Єрмолинський.

129

Кавалер ордена Трудової Слави III ступеня Д.К. Белецький.

служений працівник освіти України, відмінник народної освіти УРСР, депутат районної ради Лідія Єгорівна Погорєлова.

На шкільному подвір’ї.

Степівський будинок культури.

І хліб, і пісня.

ля навчання та гармонійного розвитку дітей у Степівській і Зеленогайській школах створено найкращі умови. Тут працюють висококваліфіковані педагоги, діють різноманітні гуртки, клуби, секції. Дошкільні заклади утримуються на бюджетні кошти сільської ради. Господарство повністю оплачує харчування школярів протягом навчального року та під час літніх канікул, коли починає роботу оздоровчий табір “Світанок”, в якому щорічно відпочивають близько 200 дітей. Це сучасне містечко з котеджами, кімнатами на 2 чоловіки, стадіоном, їдальнею, кімнатою культурно-масової роботи. Справжнью окрасою та гордістю Степового є місцевий Будинок культури, споруджений у 1983 році, — один із найбільших культурно-освітніх закладів не тільки в районі, а й області (директор — Богдан Михайлович Мельницький, заслужений працівник культури України). Славиться він не тільки і не стільки тим, що має театрально-концертну залу на 400 місць, конференц-залу, музично-художню вітальню, 8 кімнат для занять колективів художньої самодіяльності та аматорських об’єднань, виставкову залу загальною площею 420 кв.м., музей історії села Степового (завідуюча Антоніна Леонтіївна Мельницька). Справжню славу і гордість Будинку культури складають талановиті люди – учасники п’яти народних самодіяльних колективів: академічної хорової капели імені О.Ф.Прісенка (керівник Людми-

130

ла Олексіївна Головащенко), ансамблю «Троїсті музики» (керівник Олександр Васильович Ракомін), оркестру духових інструментів (керівник Валерій Степанович Музиченко), студії образотворчого та прикладного мистецтва. Дуже популярними є виступи провідних колективів на виробничих ділянках господарства напередодні Різдвяних та Новорічних свят, Дня Захисника Вітчизни, Дня Матері, в жнивну пору біля збиральних агрегатів. Усім селом святкуються День Перемоги, Івана Купала на улюбленому місці відпочинку степівчан — в парку 45-річчя Перемоги. Традиційними стали огляди-конкурси дитячої художньої самодіяльності, виставки робіт народних умільців. У тісному контакті з Будинком культури працюють і дві сільські бібліотеки. Зробити життя односельчан яскравішим, різнобарвнішим, а їх самих фізично здоровими, духовно багатими — в цьому бачить одне із головних завдань В.Г. Погорєлов — палкий ентузіаст спорту. Степівчани пишаються спорткомплексом «Надія», який відповідає всім сучас-

Заслужений працівник освіти, директор Степівської ЗОШ Л.Є. Погорєлова.

У дитячому оздоровчому таборі.

Оркестр духових інструментів.

Заслужений працівник культури, директор Степівського будинку культури Б.М. Мельницький.

131

Заслужений працівник фізичної культури і спорту України, директор ДЮСШ Д.В. Штапенко.

Засновник хорової капели О.Ф. Прісенко. Волейбольна команда Степового.

Академічна хорова капела ім. О.Ф. Прісенка.

Футбольна команда «Колос».

ним вимогам і має міцну матеріальну базу. Тут можуть тренуватися баскетболісти, футболісти, є тренажерний і борцівський зали, зал для гри в теніс, шаховий клуб. А ще є стадіон, два футбольних поля, басейн. Спортсмени «Степового» в кожному виді

спартакіад, які проводять районна і обласна ради ФСТ «Колос», стають переможцями або ж призерами. На базі спорткомплексу працює ДЮСШ (директор – заслужений працівник фізичної культури і спорту України Дмитро Вікторович Штапенко), де 7 досвідчених тренерів займаються з 350 дітьми. Спортшкола має філії в селах Зелений Гай, Широкий Лан, Улянівка. Про охорону здоров’я населення турбуються Степівська дільнична лікарня на 40 місць та Зеленогайський ФАП. Лікарня, в якій працюють 5 лікарів і 13 медичних сестер, побудована в 2001 році, діє стаціонар, є відділення: фізіотерапевтичне, терапевтичне, поліклінічне, амбулаторія, сучасна лабораторія, аптека. Для обслуговування ветеранів і людей похилого віку в лікарні є профілактичний реабілітаційний центр, з бюджету сільської ради виділяються гроші на безкоштовний та пільговий відпуск медикаментів. В 2001 році відкрито відділення медико-соціальної реабілітації дітей-інвалідів. Працює в ньому досвідчений педагогреабілітолог Т.Т. Губенко. Степівська дільнична лікарня утримується за рахунок місцевого бюд-

132

Степівська дільнична лікарня.

В амбулаторії.

жету. Велику допомогу надає ДПП «Степове». Щоб поліпшити безкоштовне харчування для хворих, при лікарні діє підсобне господарство.

СЕЛО ЗЕЛЕНИЙ ГАЙ

сторія села розпочинається з 1923 року, коли навколишні родючі землі, які раніше оброблялися багатими німцями — колоністами сіл Єкатериненталь і Карлсруе, рішенням органів місцевої влади були націоналізовані. Тоді колоністам надали, як і всім іншим селянам, по 2,5 га землі на члена сім’ї, а надлишки перейшли у власність Держфонду. Першими поселенцями на цих, уже державних, землях стали сім’ї з Чернігівщини: Бурлаки, Ворони, Басси, Богомази, Кравченки, Оглобинські, Чайки, Швеці, Герасименки, Дудки, Шаропатови та інші. Слідом за цими «ходоками» — людьми, які мали розвідати і вивчити умови проживання, в 1924-1927 роках з’явилися ще новосели з Чернігівської, Вінницької, інших областей і деякі жителі сусідніх сіл. Спочатку жили в землянках, піз-

Мальовниче село Зелений Гай.

ніше з’явилися будинки з каменю та дерева. Держава надала переселенцям коней, лісоматеріали, насіння зернових культур, а також 10-річний кредит на сільськогосподарський інвентар і придбання худоби. На 3 роки вони звільнялися від сплати натурального податку, а

133

воду для зрошення, отримуючи високі врожаї овочевих культур. У цей період були побудовані нові тваринницькі приміщення, контора колгоспу, клуб з бібліотекою, заплановано будівництво школи. Після передчасної, раптової смерті О.А. Шаропатова його справу гідно продовжив молодший брат Андрій Аркадійович. В селі побудували нову школу – її першим директором став М.З. Черненко. Господарство на той час вважалося одним з кращих у районі, Родина перших поселенців с. Зелений Гай Гаврила і Євдокії Кравченків, які приїхали з село гарнішало з кожним роком, але Чернігівщини у 1923 р. мирна праця колгоспників була перемолодь – від служби в армії. На одній із рвана війною. З перших її днів багато перших сходок вирішено було назвати зеленогайців пішли на фронт. 9 серпня 1941 року почалася окупація німецькосело Зеленим Гаєм. фашистськими загарбниками, які одраТІЛЬКИ ФАКТИ. У 1926 році новостворене пезу ж розграбували колгоспне майно, а реселенське товариство «Набат» об’єднало 16 родин – 168 їдоків. За рішенням Карллібкнехтовського (Лан- для селян почалися важкі часи: принидауського) райвиконкому від 21 грудня 1928 року се- ження, залякування, примусової праці. лище Весела Мрія, розташоване за кілометр на північ від села, приєднується до села Зелений Гай. У 1930 році організовано колгосп “Подарунок 1З-му Жовтню”. До нього ввійшли 90 подвір’їв і 352 колгоспники. Першим головою обрали Г.М. Бурлаку.

Трагічний епізод стався тоді за два кілометри від Зеленого Гаю. Там, біля криниці в невеличкій балочці, оку-

Господарство зростало і розвивалось. Вивести колгосп на високі рубежі вдалося новому голові, неординарному керівнику з високими діловими якостями й авторитетом — Олександру Аркадійовичу Шаропатову. Під його керівництвом село дійсно стало схожим на зелений гай – були закладені сад і виноградник, озеленені береги ставка. Коли колгоспники відновили на ставку греблю, утворилася велика водойма, де розводили рибу, звідси ж брали

134

Воїни-ветерани Зеленого Гаю.

панти дозволили оселитися циганам. Ті спорудили собі примітивне житло, навіть насипали греблю, створивши ставок (відтоді цю місцину в народі охрестили Циганською греблею, а ще чомусь – Індією). В грудні 1943-го, саме коли лютували морози, німці розпочали нелюдську за своєю жорстокістю акцію знищення циган — оточили їхнє поселення озброєними солдатами і, заборонивши покидати житла, прирекли на вірну смерть від голоду та В Зеленогайській ЗОШ I–II ступеню. холоду. Люди в Зеленому Гаю декілька днів чули страшні крики жінок і дітей, Завдяки самовідданій праці людей не маючи ніякої змоги чимось допо- колгосп «Подарунок 13-му Жовтню» могти, потім пролунали постріли, і все знову стає одним із кращих у районі. В стихло... 1950 році голова колгоспу А.А. ШаропаКоли 28 березня 1944 року війська тов був нагороджений орденом Леніна, Радянської Армії звільнили Зелений а агроном В.В. Москаленко – орденом Гай, воно було розграбованим і майже Трудового Червоного Прапора. В 1951 вщент зруйнованим, зокрема була спа- році колгосп об’єднався з колгоспом лена і окраса села — школа. На згадку ім.Кагановича, а село Зелений Гай стапро ті страшні часи в центрі села стоїть ло бригадою цього господарства. пам’ятник — меморіал загиблим одноВ післявоєнні роки на родючі сельцям. На чорних мармурових плитах землі Зеленого Гаю приїжджають пезолотом викарбувані їхні імена.

Голова колгоспу «Подарунок 13-му Жовтню» А.А. Шаропатов.

Кавалер ордена Трудового Червоного Прапора І.С. Забіяченко.

135

Кавалер ордена Трудового Червоного Прапора Л.І. Миронюк.

Дитячий садок.

Зеленогайський сільський клуб.

В дитячій кімнаті фельдшерськоакушерського пункту.

На залізничній станції «Зелений Гай».

реселенці з Тернопільської, Черкаської, Хмельницької областей. Разом з місцевими жителями відбудовують село, обробляють землі, займаються тваринництвом. У 1959 році, у зв’язку з політикою зміцнення господарств, бригада увійшла до складу радгоспу імені Тельмана. Керуючим Зеленогайського відділку став В.І. Шалапуха. Діти навчалися у початковій школі, яка спочатку розміщалася у приміщенні клубу, а потім у новобудові на старому фундаменті. Керували нею

136

в різні роки Євдокія Денисівна Злоба, бібліотека. В центрі села розташовані Лідія Петрівна Діденко, Світлана Фе- магазини, їдальня, ринок, бар, поштодотівна Баранець (Михайлик). ве відділення. Для молодих спеціалістів Жителі села Зелений Гай вписали побудовано вулицю, яку назвали Учив історію рідного господарства славні тельською. Вулиці села асфальтовані, сторінки: орденами Жовтневої Рево- ведуться роботи по газифікації. люції і Трудового Червоного Прапора За три кілометри на північ від нагороджені С.С.Доброчинська, Трусела розташована залізнична станція дового Червоного Прапора — І.С. ЗаЗелений Гай, відкрита у 1959 році. біяченко, Ю.І. Кулик, М.Е. Еллі, Майже 30 років працював начальниорденами Трудової Слави ІІІ ступеня — О.М. Апанасько, В.П. Пауш, ком станції Іван Лукич Івахненко, М.І. Назаренко, В.К. Курильонок, нині естафету перейняв його син Воорденом «Знак Пошани» — С.С. лодимир Іванович. Авімчук. Тут проживає шанована людина, воїн-кулеметник, який форсував Віслу і Одер, визволяв концтабір Майданек і штурмував Зеєловські висоти, учасник боїв за Берлін, Люблін, Варшаву, кавалер двох орденів Слави, орденів Вітчизняної війни ІІ ступеня, В селі відкрито сучасну двоповер- «За мужність», залізничник, бригадир хову загальноосвітню школу, дитса- залізничних шляхів у повоєнні часи док, добре обладнані сільський клуб і Юрій Андрійович Коваленко. Поважають і шанують у селі колишніх фронтовиків: Івана Андрійовича Морозюка, відзначеного орденами Червоної Зірки та Вітчизняної війни, Тетяну Михайлівну Анікіну, удостоєну ордена Вітчизняної війни та багатьох медалей.

Кавалер ордена Дружби народів М.Я. Забіяченко.

Кавалер ордена Трудової слави ІІ та ІІІ ступенів В.П. Пауш.

137

Кавалер орденів Жовтневої революції та Трудового Червоного Прапора С.С. Доброчинська.

ТРИХАТСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА Трихати - село, центр сільської ради, розташоване на правому березі ріки Південний Буг, за 30 км від міста Миколаєва. Межує з Ольшанською селищною, Кир’яківською, Криничанською сільськими радами. Територія сільської ради займає площу 4138 га. Населення 1100 чоловік. Трихатський сільський голова Макарова Валентина Дмитрівна.

ПЕРЕХРЕСТЯ ШЛЯХІВ ТРИХАТСЬКІ ХРОНІКИ архівних документах дати заснування села Трихати знайти, на жаль, не вдалося, хоча кожний, хто вперше побуває тут, зрозуміє, що ці мальовничі місця, з чудовим краєвидом Південного Бугу, з його плавнями, з чистою джерельною водою не могли не приваблювати поселян. Відомо лише, що до революції цей населений пункт мав іншу назву – село Булгакове. Перші офіційні свідчення про нього датуються 1884 роком, коли тут була заснована однокласна земська школа. Є й інші, розрізнені, факти: про те, скажімо, що частина місцевих земель належала поміщиці Катерині Феодатівні Ждановій, або ж про ініційоване в 1905 році селянами Трихат повстання, до якого приєдналися й жителі сусідніх сіл. Вони вимагали поліпшення умов праці та життя, але виступ завершився арештом і ув’язненням вісьмох трихатців… Отже, краєзнавцям є над чим працювати, аби позбавитись «білих плям» у біографії гарного села Трихати.

Більш докладні відомості про нього з’являються з 1914 року, коли саме тут побудували міст через Південний Буг. Хто б міг тоді передбачити, яка непроста доля чекає на цей міст – двічі він буде знищений людьми під час руйнівних воєн і двічі ж відбудований знову... Трихати напередодні революції – це велике, заможне село. За переписом поселень Херсонської губернії 1916 року, тут було 253 подвір’я, 515 осіб чоловічої і 681 жіночої статі.

138

Бурхливі події початку минулого століття не обминули й Трихати. В 1919 році біля мосту відбувся жорстокий бій між денікінцями і червоноармійцями, в результаті якого загинуло багато людей, а міст підірвали й спалили. На спогад про події громадянської війни в селі залишилася братська могила та пам’ятник загиблим червоноармійцям. 20-і роки стали періодом активних експериментів у галузі аграрного будівництва. В Трихатах організували кілька артілей з романтичними назвами: «Ідеал труда», «Незаможник», «Надія», «Ластівка» тощо. 30-і роки – період,

можна сказати, етапний. Саме тоді дрібні сільгоспартілі об’єдналися у два господарства: колгосп ім. Молотова, куди увійшли разом з селом Морозівка 128 подвір’їв, 490 колгоспників; колгосп ім. Кагановича - 108 подвір’їв, 399 колгоспників. У той же період на 100 гектарах землі вздовж берега ріки були закладені знамениті трихатські сади, які давали рясні врожаї протягом іще кількох десятиріч. Незабаром, майже одночасно, зруйнували місцеву православну церкву і розпочали відбудову мосту. Новий міст здали до експлуатації в 1940-му, втім усього через чотири роки він знову буде підірваний – відступаючими німецькими військами…

ХРОНІКА РОКІВ ВІЙНИ ерпень 1941 року – біля села Трихати триває переправа на лівий берег Південного Бугу військ 9-ї армії генерала Я.Т. Черевиченка. За героїчний захист переправи командир 109-го полку 74-ї стрілецької дивізії А.В. Лапшов удостоєний звання Героя Радянського Союзу. 14 серпня 1941 року німецько-фашистські війська увірвалися до села. Почався період окупації. На початку 1942 року трихатський учитель Юхим Іович Явкін організував підпільну антифашистську групу, 45 її

Підпільник Тихін Семенович Мандра.

учасників були розподілені групами у навколишніх селах. Червень 1943 року - частина підпільників арештована, три чоловіки загинули. Павло Максимович Григор’єв і Григорій Кирюшин були розстріляні, Тихін Семенович Мандра — закатований румунськими жандармами. Героїчно загинула за багато кілометрів від рідної домівки й уродженка села Трихати Валентина Іванівна Степанова, відважна розвідниця Краснопільського партизанського загону, що діяв на Сумщині.

Партизанка Сумщини Валентина Степанова.

139

Кавалер орденів Леніна та Трудового Червоного Прапора Є.О. Макарова.

понад 200 чоловік, не повернулися з війни 86 односельців. У Трихатах знають і шанують ветеранів. Героїчним шляхом пройшов війну Олександр Пилипович Голуб, був неодноразово поранений, нагороджений орденами Вітчизняної війни, Червоної Зірки, багатьма медалями. Іван Михайлович Діденко був сапером, має численні бойові нагороди. Залишився в армії і після Перемоги, потім працював у воєнізованій охороні залізничного Пам’ятник загиблим односельцям мосту, поблизу свого рідного села. в с. Трихати. Відновлювати господарство і життя, зруйноване війною, було непросто. 27 березня 1944 року село було Практично без техніки і тяглової сили колгоспники засіяли землю і зібрали звільнене від фашистських окупантів. Імена воїнів-односельчан, які по- перший післявоєнний урожай. А вже лягли на фронтах Великої Вітчизняної, наступного року, перебравши по детавикарбувані на меморіальній плиті. На лях старі розвалені машини, тракточесть Валентини Степанової та Тихона ристи Дарія Василівна Кондратьєва та Мандри названо вулиці села, меморі- Яким Сергійович Біндус зуміли вивеальна дошка знаходиться і на будинку, сти в поле два трактори-універсали. де мешкав Т. Мандра. На фронт пішло

ХРОНІКА ВІДБУДОВИ 1950 рік – два трихатських господарства об’єдналися в один колгосп ім. Молотова. Невдовзі побудовано тваринницькі ферми, на березі Південного Бугу встановлено насосну станцію, яка забезпечила зрошення 210 га. 1954 рік – здано до експлуатації відбудований залізничний трихатський міст довжиною 1200 метрів. 1957 рік — колгосп ім. Молотова увійшов до складу радгоспу “Криничанський” . Трихатський відділок 30 років очолював ветеран Великої Вітизняної війни О. П. Голуб. Його колектив досягав високих виробничих показників, багато трудівників були удостоєні урядових нагород, а Олександр Пилипович нагороджений орденами «Знак Пошани» і

Трудового Червоного Прапора, бригадир молочнотоварної ферми Є.О. Макарова — орденами Леніна і Трудового Червоного Прапора. Вже близько 20 років керує «Лазурним» Павло Свиридович Мінаєв. Садово-виноградарський радгосп «Лазурний» був організований на базі Три-

Трихатськапідстанціяелектричнихмереж.

140

хатського відділення в березні 1985 року, тепер – ВАТ (2791 га земель, 67 робітників). Тут працюють середня школа, медпункт, поштове відділення, клуб, магазин. У радгоспі 80-х років було розвинене тваринництво: 280 корів, чотири приміщення ВРХ на 1200 голів молод-

няка, 2 свинарники, пташник, вівчарня, механізований кормоцех. Господарство мало й достатньо техніки: 28 тракторів, 9 зернових комбайнів, 5 силосних комбайнів, 18 автомобілів, а також велику кількість різноманітного реманенту.

ХРОНІКИ СУЧАСНОСТІ Трихати сьогодні – це не тільки сільськогосподарське виробництво, середня школа, дошкільний навчальний заклад, медпункт, поштове відділення, клуб, магазин. Це – перехрестя важливих шляхів: залізнична станція Трихати, де зупиняється близько 35 вантажних та пасажирських потягів за добу (відзначена як краща на Колосовській дільниці Херсонського відділення); підстанція електричних мереж потужністю 800 МВт (значний енергетичний вузол, який забезпечує розподіл електричної енергії по Миколаївській, Одеській областях та суміжних регіонах); аміакопровід (Миколаївське управління державного підприємства «Укрхімтрансаміак» здійснює транзит рідкого аміаку по території України). Недавно введено в дію нафтоперекачувальну станцію «Миколаївська». Трудова біографія Трихатської сільської ради теж насичена подіями, визначається яскравими особистостями. Вона була створена в 1918 році

Нафтоперекачувальна станція «Миколаївська».

й безперервно працювала до 1957-го, не припиняючи роботи навіть у період окупації (тоді румуни охрестили її посвоєму – «примарією»)… Певний час, коли Трихати були відділком великого господарства, сільрада тут не діяла, але відразу ж після створення садово-виноградарського радгоспу «Лазурний» у 1986 році відновила свою роботу. Головою тоді було обрано В.А. Устюжаніну, а секретарем – В.Д. Макарову, яка з 2002 року і очолює сільську громаду.

СЕЛА, ЯКИХ НЕ СТАЛО На березі Південного Бугу, за два кілометри від Трихат, у 20-х роках минулого століття виникло село Морозівка. У зв’язку з будівництвом аміакопроводу Тольятті -Одеса протяжністю понад 2000 км, який повинен був пройти по дну ріки біля Морозівки, село потрапило в санітарну зону, його мешканці

отримали грошову компенсацію від держави й були переселені. В 1979 році села не стало. А за 1,5 кілометри на південь від села Трихати був хутір Іванушка, який виник у 1910 році, після Столипінської реформи, і проіснував біля двадцяти років.

141

УЛЯНІВСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА Улянівська сільська рада, якій підпорядковані села Улянівка та Червоне Поле, розташована за З5 км на північний захід від міста Миколаєва, за 15 км від залізничної станції Зелений Гай. Кількість населення 1696 чоловік. Улянівський сільський голова Продан Галина Василівна.

ЗЕМЛЯ І ЛЮДИ СЕЛО УЛЯНІВКА

Пам’ятник загиблим односельцям біля Улянівської сільської ради.

воє ім’я cело отримало на честь вождя пролетарської революції В.І.Леніна (Ульянова), але поетична душа народу відразу ж склала легенду про красуню-першопоселенку Уляну Москаленко, яка померла невдовзі після переїзду.

Засновниками Улянівки на початку 1924 року стали 24 сім’ї в кількості 120 чоловік — Грищенки, Гапоненки, Кириленки, Помази, Воронюки, Жайворонки та інші — переселенці з Чернігівської області. Вони обробляли землю, а пізніше стали розводити худобу, зокрема корів червоної степової породи. Не менше ніж хліб селяни поважали освіту, і вже восени 1924 року в одній із землянок вчителі, жителі села Зелений Гай К.І. Іващенко та колоніст Теобольдт, почали навчання дітей. У негоду вчителів підміняв найосвіченіший з переселенців К. І. Грищенко. У 1925 році утворилося товариство «Труднощі», яке через три роки ввійшло до складу величезного Одесько-Миколаївського зернорадгоспу ім. Пет-

142

ровського з центром у селі Нечаяне. Не зрозумівши і не сприйнявши нової радгоспної форми господарської діяльності, більшість улянівців поступово залишили своє село та перебралися в колонію Гальбштадт (село Новоселівка). У 1934 році був організований зернорадгосп імені Тельмана — це стало важливим етапом соціальних починань на селі. Розпочали роботу клуб, цілодобовий дитячий садок на 20-25 малят Голова ветеранської організації (завідуючою була О.Г. Журавльова), Ю.П. Яворський з молоддю. початкова школа. Село розбудовувалося, зростав добробут його жителів. У 1941 році в Улянівці мешкали 65 сімей – 280 чоловік. Того року тут отримали небачений досі врожай зернових. Та мирні сподівання улянівців зруйнувала війна. Три роки тривав тяжкий період окупації. Справжню трагедію вчинили в Улянівці окупанти – стратили велику циганську громаду, навіть немовлят. Значна частина жителів села змушена була залишити власні оселі. Не в кра- Оксана Юхимівна Драченко з бойовою подругою (1944 рік). щому становищі опинилися й місцеві німці-колоністи, зобов’язані тяжко працювати на потреби загарбників — у них навіть відібрали й зігнали на ферму всю худобу… Коли 28 березня 1944 року в Улянівку ввійшли розвідники Червоної Армії, хлібом-сіллю, квітами їх зустрічали всі жителі села. Це було справжнє свято! Із 52 улянівців, які пішли на фронт, рівно половина – 26 чоловік не повернулися до рідного села. У бойових діях брали участь і 4 улянівські жінки. Так, Оксана Юхимівна Драченко, закінчивши курси медсестер, пройшла фронто- Ветерани В.І. Шалапуха, А.П. Тарковський, вими дорогами від Курської дуги до Че- В.Ю. Стрельцов у колі учнів Улянівської школи. хословаччини. Нагороджена орденами та медалями.

143

шануютьодносельцісвоїхветеранів,середяких:В.І. Шалапуха,І.В.Кошовий,А.М.Туркач,В.Ю. Стрельцов, М.О. Карпенко, О.П. Ніщун.

У центрі села встановлений пам’ятник загиблим воїнам-землякам. Село потроху відбудовувалося, заліковуючи рани війни. В 1951 році була спроба змінити спеціалізацію радгоспу на вирощування бавовни, але вона не достигала в умовах українського степу. Тому знову повернулися до зернового господарства, посадили виноградники, сади і почали активно займатися тваринництвом. Тоді в Улянівці мешкали 836 жителів, сюди активно переселялися жителі із західних областей України. Великою подією для улянівців стало відкриття в 1954 році власної семирічної школи, в якій за парти сіли 130 учнів, а першим директором був А.Л. Бабуха. До цього школярі семирічну освіту здобували в селі Новоселівка, а середню — за 18 км, в селі Широкий Лан. З 1960 року школа стала восьмирічною, в ній навчалося вже 360 учнів із Улянівки та Червоного Поля.

Улянівська ЗОШ І-ІIІ ступенів.

Колектив Улянівської амбулаторії.

Люди та їх справи. Значну роботу по зміцненнюнавчальноїбазиУлянівськоїшколиздійснили її директори: І.В. Чуніхін, А.О. Бойко, Л.Г. Біла, Є.Д. Овсієвський,М.М.Карпенкотадиректоршколи з 1975 року Ніна Олександрівна Ніщун.

Весело та затишно в дитячому садку.

Люди та їх справи. Захисники Батьківщини відзначенівисокимиурядовиминагородами.В.А. Озерянов—орденамиСлави,ВітчизняноївійниІІ ступеня,«Замужність». Фронтовик,кавалерорденів ЧервоноїЗірки,ВітчизняноївійниІІступеня,«Замужність»К.М.Канюкздобувславуівмирнійпраці—нагородженийорденамиЖовтневоїРеволюціїта«Знак Пошани»,медаллю«Затрудовудоблесть».Глибоко

Улянівська сільська рада була створена в 1961 році. В той час до її складу входили села Червоне Поле, Зелений Гай і Степове. У 1991 році відкрито церкву, яка збудована на пожертвування жителів села, приход очолює Михайло Євстафійович Рибчич. За рахунок сільського бюджету утримуються Улянівська лікарняна амбулаторія, Червонополянський ФАП, дитячі садки, сільські клуби.

144

Духовне і культурне життя людей, їх соціальний захист завжди були пріоритетними напрямками роботи місцевого самоврядування. В сільській раді створено Центр праці та соціального захисту населення. Ветеранську організацію вже декілька років очолює Юлій Павлович Яворський, який робить все можливе, аби старість фронтовиків та учасників війни була спокійною і забезпеченою, а молодь росла відпові- Кавалер ордена Слави, Канюк Костянтин Маркович, фронтовик В.А. Озерянов. кавалер орденів Червоної дальною, з почуттям патріотизму. Зірки, Жовтневої Революції, Люди та їх справи. В різні часи головами УлянівськоїсільськоїрадипрацювалиІванВасильовичКошовий,МиколаМихайловичКарпенко,ВолодимирОлександровичАндраш.У2004роцісільську громаду очолила Галина Василівна Продан.

«Знак Пошани».

У 1996 році в зв’язку з реформуванням аграрного сектора економіки радгосп імені Тельмана був реорганізований у відкрите акціонерне товариство. Понад 600 акціонерів отримали земельні частки (паї). Утворилися товариства з обмеженою відповідальністю: «Берегиня», «Добробут», «Улянівське», а також приватні сільськогосподарські підприємства: «Лютік», «Агролад». Вирощують урожай 24 фермерських господарства. В сільському господарстві зайнято понад 200 жителів.

Періодом економічного розквіту для господарства та його людей стали 80-і роки. Не так давно збудоване приміщення дитсадка швидко стало тісним – багато підростало малечі. В 1979 році в Улянівці проживали 462 сім’ї – 1313 чоловік. З’явилася нова середня школа. У клубі працювала чудова бібліотека, якою понад 30 років беззмінно завідувала Віра Петрівна Авраменко. Радгосп Люди та їх справи. Своїми досягненнями виділяється ТОВ „Добробут» — директор Т.А. імені Тельмана наприкінці 80-х років виробляв 4270 т зерна, 460 т соняшни- Тетенькіна.Урядовінагородимаютьмеханізатори ку, понад 150 т сої, 3100 т овочів, 50 т фруктів, 450 т м’яса, 3400 т молока, 700 кг меду щорічно. На зрошуваних землях набуло розвитку овочівництво. Люди та їх справи. Значний внесок у розвитоквиробництвазробилидиректорирадгоспуімені ТельманаМ.С.Маневич,О.Ф.Кержнер,Т.Й.Костюк, П.І.Іванов.Середшанованихлюдейсела—кавалер орденаЛеніна М.А.Мірошниченко,головнийлікар місцевоїлікарніз1983р. — П.С.Прядко,завідуюча дитячимсадкомК.Є.Демець,передовикивиробництваврізнічаси:В.К.Дудка,І.Ю.Мастеляк,О.П. Бабій, О.К. Тищенко, О.А. Муравська та інші.

Нагородження переможців соціалістичного змагання у радгоспі ім. Тельмана (1984 р.).

145

В.М. Крисяк, Б.С. Корпак, О.К. Тищенко, М.Д. Дудик,П.Ю.Пилип,дояркиО.А.Муравська,Я.Л. Жолоба,А.С.Душенькатабагатоінших.Яскравим прикладом трудової династії є родина Тищенків. Глава сім’ї К.Я. Тищенко, який загинув у Великій Вітчизнянійвійні,працювавінженеромНечаянської МТС,йогосиниАнатолій,ОлександртаБорисбули передовикамивиробництва,механізаторамиврадгоспіім.Тельмана.Заразмеханізаторамипрацюють син,онуктадонедавньогочасудружинаОлександра КостянтиновичаТищенка.ПродовжуютьсправубатьківмеханізаториВ.М.Дудик,М.М.МузикатаС.М. Музика, водій О.Й. Сербін.

Чимало талановитих людей народилися та живуть на цій землі.

Людитаїхсправи.Лікар-терапевтВ.А.Бабуха (працюєвмістіМелітополі)—академік,заслуженийраціоналізаторУкраїни(має30винаходів,350раціоналізацій),авторкниги«Таємницятворчоїтрійці».Завідуючою аптекипрацюєвже20роківН.ДКапелюшна.Доцент, кандидатнаукМ.М.СвічинськийпрацюєвЧеркаськомудержавномууніверситеті,викладаютьувузахміста МиколаєваА.Г.Лисиця,О.М.Свинарчук,М.М.Маркін.ДослужилисьдозванняполковникаМ.Ф. Ларін, К.М. Янів,О.МРакочий,П.К.Саєнко.ЖивутьвУлянівціі радуютьодносельцівобдарованімайстриВ.І.Одинцов, братиА.П.іВ.П.Калиновські,В.Ю.Хімій,С.ВКалюжна, Л.С.Басовська,Г.ПМілян,Д.Ф.Тополенко,самобутній художникВ.А.Озерянов,поетиЛ.ВЧечуй,М.М.Карпенко,О.С.Коротова.Справжніментузіастомсправиє завідуюча клубом Т.В Суперата.

СЕЛО ЧЕРВОНЕ ПОЛЕ атою заснування німцями-колоністами, вихідцями із сусіднього Карлсруе, нового населеного пункту вважається 1867 рік. Село отримало назву Новокарлсруе, а згодом – Краснокарлсруе. У 1930-34 роках 43 двори (180 селян) об’єдналися в колгосп ім. Фрідріха Енгельса. У 1939 році колгосп мав 709

Микола Афанасійович Мірошниченко.

га землі, 56 голів великої рогатої худоби, 46 коней, 27 свиней, 40 овець. Головою обрали Петра Степановича Шумського. Як і всі, з великими втратами, пережили період окупації. В 1945 році село було перейменовано на Червоне Поле й увійшло, як відділок, до складу новоствореного радгоспу ім.Тельмана.

Володимир Анатолійович Бабуха.

146

Микола Миколайович Свічинський.

Господарство стало багатогалузевим, спорудили капітальні корівники, свинарники та птахоферму, займалися овочівництвом і садівництвом. Пізніше організували й заготівлю кормів для тварин Миколаївського зоопарку та на експорт. У 1990 році Червонопільський відділок радгоспу імені Тельмана виробив 1423 т зерна, 153 т соняшнику, 150 т м’яса, 33 т молока, 100 т сої, 800 т овочів, 100 т сіна.

Полігон Збройних Cил України.

Люди та їх справи. Яскравий слід залишив у історіїгосподарствакеруючийвідділкомО.М.Мітла, чудовийорганізатор,чуйналюдина,якийкерував відділком 9 років. Також керуючими відділками працювали:В.І.Іванов,Г.П.Капуста.Начальником механізованогозагонучудовозарекомендуваласебе Є.А.Боровик.УчасникамиВДНГвідЧервонопільськоговідділкув1958роцібулаланкова-кукурудзовод М.М.Вінтонович,ав1984році—передовадоярка А.С.Думанська.УрядовінагородимаютьЄ.А.Боровик,А.С.Думанська,Г.П.Капуста,Г.В.Троян,О.К. Поточенко, М.С. Чайковська.

Відразу після війни в селі відкрилися початкова школа (15 учнів, перший учитель — П.С. Мельник), фельдшерсько-акушерський пункт і сільський клуб. З 1949 по 1979 роки завідуючим початкової школи працював Михайло Андрійович Проворотний, вчителем — його дружина, Надія Сергіївна. Більшість нинішніх жителів села — їхні вихованці. В 1956 році в селі побудували новий ФАП, протягом майже 20 років ним завідувала В.С. Іщенко. В період з 1950 по 1956 роки в село прибували переселенці з Західної України. Кількість населення зросла до 220 чоловік.

На сільському ставку.

організаторівкультурногожиттяідозвілля:Є.А. Боровик та С.Б. Майданович – і артисти, і поети, і сценаристи. Надаютьдопомогуклубу(завідуюча Н.Г.Попазова) керівникиТОВ«Улянівське»—М.А. Доленко, ПСГП «Агролад» — О.Е. Врублевський, фермер К.О. Кіт.

У 2000 році жителі отримали Державні акти на земельні частки /паї/, які передали в оренду ТОВ «Улянівське» та фермерському господарству «Кіт». Декілька сімей ведуть одноосібне господарство. Рослинництво зорієнтоване на вирощування зернових, технічних культур та городництво, тваринницЛюди та їх справи. З 1988 року завідує тво залишилося лише в приватному ФАПомЛ.М.Заблоцька.Майже10роківзавідувала секторі. Також вирощується люцерна школою О. С. Собарь, а нині, з 1994 року — М.М. та ведеться заготівля сіна на території Дудик. ПоталанилоселуЧервонеПолейнавмілих Широколанівського полігону.

147

ШОСТАКІВСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА Центром сільської ради є село Шостакове, розташоване за 45 км на північний захід від міста Миколаєва та за 3 км від залізничної станції Ясна Зоря. До складу сільської ради входять села Корчине та Новоюріївка. Територія сільради – 6033,44 га, населення – 1030 чоловік (Шостакове – 600 чоловік, Корчине – 250, Новоюріївка – 180). Шостаківський сільський голова Коваленко Надія Володимирівна.

ЗОРЯ НАД БУГОМ СЕЛО ШОСТАКОВЕ аселення території почалося після 1792 року, коли Катерина ІІ подарувала 630 десятин землі першому коменданту м. Одеси полковнику Андрію Шостаку, який переселив 89 родин кріпаків у Ковалівку та на новостворений хутір Шостакове. Ця місцина славилася значною кількістю джерел із смачною питною водою (криниця, що її викопали на хуторі Шостакове, і нині служить людям). Поруч, на неосвоєних землях правого берега Південного Бугу, селились запорізькі козаки, згодом покріпачені Шостаком. Жителі хутора займалися землеробством, городництвом, вівчарством.

Вирощували пшеницю, жито, ячмінь, овес, просо, горох, гречку, чечевицю, квасолю, висівали льон, коноплю. В 1867 році землі придбав полковник Кир’яков. Потім 640 десятин землі викупила баронеса Торнау— Наталя Ми-

ПриміщенняШостаківськоїсільськоїради.

148

хайлівна Кир’якова, яка мала маєтки в Ковалівці та Корчиному. В 1916 році тут на 16 подвір’ях проживало 93 чоловіки. Після Жовтневої революції селяни отримали землю, життя покращувалося. В 1921 році на хуторі Шостакове мешкали вже 152 жителі в 26 дворах, працював комітет незаможних селян. 1930 року утворений радгосп імені Будьонного – це було базове підсобне господарство миколаївського заводу Школярі Шостаківської школи в гостях у ветерана-фронтовика А.З. Діденка. ім.61 комунара, яке мало 1797 га землі, з них 1411 га орної, свиноферму та високопродуктивну ферму великої рогатої худоби. Значний прибуток давали рільництво, сад та виноградник. У передвоєнні роки збільшується населення Шостакового. Сюди переселяються люди з інших областей України. Напередодні Великої Вітчизняної війни село мало 31 будинок, соціальні заклади. Оброблялося до 5000 га землі. Серпень 1941 року- березень 1944го – один із найстрашніших періодів в житті села — окупація німецько-руПодарункивихованцямШостаківськогодимунськими загарбниками. тячого садка від керівництва району. На фронтах Великої Вітчизняної війни в боях з фашистами брали участь 27 чоловік, 15 з яких загинули. Вітчизну захищали троє братів Діденків: Андрій, Микола та Петро. Андрій Зіновійович всі 900 днів блокади знаходився в Ленінграді у складі військово-морської бази. Нагороджений бойовими орденами та медалями. Протягом багатьох років Андрій Зіновійович Діденко очолює сільську ветеранську організацію. Активну участь у боях брали Микола та Петро, повернулися додому, але війна тяжкими пораВідзначення ювілею школи. неннями вкоротила їм віку.

149

Контора ПАФ «Зоря».

Ветерани Вітчизняної війни — жителі с. Шостакове.

Поважають у селі колишніх фронтовиків Івана Панасовича Коваленка, нагородженого орденами Вітчизняної війни І ступеня, «За мужність», Червоної Зірки та Слави ІІІ ст., медаллю «За відвагу»; Микиту Григоровича Андрейченка, відзначеного орденами Червоної Зірки, Вітчизняної війни ІІ ст. Не забувають люди загиблих на війні односельців. У 1988 році біля школи закладений сквер Пам’яті, за яким з любов’ю доглядають учні. У 1948 році радгосп ім. Будьонного очолив О.М.Амелін, а наступного року господарство приєднали до Ковалівського радгоспу імені ХХ1 з’їзду КПРС. 1962 року в селі утворено радгосп «Комуніст» (директор О.П.Ліпницький). Як відділки до його складу ввійшли села Корчине, Тернувате та Новоюріївка. В 70-80 роках радгосп досяг значних успіхів у господарській діяльності— великі прибутки давали високомеханізоване рослинництво та добре налагоджене тваринництво. Врожаї зернових перевищували 25 ц з га. Радгосп мав понад 2000 голів великої рогатої худоби, понад 7 тисяч свиней. Щорічно вироблялося до 6 тисяч тонн зерна, до 1500 тонн молока, понад 500 тонн м’яса. Велика увага приділялась розвитку соціально-побутової сфери. За видатні успіхи в праці 17 кращих робітників радгоспу були відзначені урядовими нагородами. Орденом Леніна нагороджені депутат Верховної Ради УРСР свинарка П.Т.Лосєва, свинарка Л.С.Олефіренко; доярка О.Г.Пташкіна – орденом Трудового Червоного Прапора; орденом «Знак Пошани» – доярка Р.П.Самойленко, механізатори В.П.Латій, В.С.Шинкарчук та інші.

В Шостаківському ФАПі.

150

У роки перебудови в селі організована агрофірма «Зоря», на чолі якої— В.П. Кінек. Більшість селян довірили йому в аренду свої Кавалер ордена Леніна, депутат земельні паї Верховної Ради УРСР – обробляЛосєва Поліна Тимофіївна. ється 2791 га. Фірма має ремонтні майстерні, олійню, ковбасний цех, пекарню, 2 крамниці, їдальню, автогараж. В 2000 році відновив свою роботу Шостаківський хлібоприймальний пункт на 10 тисяч тонн зерна за сезон. У місцевій школі 14 вчителів навчають понад 100 учнів. Особливою по-

вагою користуються директор школи Є.П. Стрельбицька, вчителі О.В. Палієнко, В.М. Сморо дова, О.О. Рубаник, І.М. Єніна, вчителі — в е т е р а н и п р а ц і Г. К . Ш т р а н с , М.І.Шуліченко, І.Д.Суслова. Не пориває зв’язку зі школою, займається суспільною роботою й колишній директор школи Л.В.Березова. У 1993 році село було газифіковане. У Шостаковому працюють Будинок культури, ФАП, дитячий садок, поштове відділення. Шостаківська сільська рада утворена в 1976 році. Першим головою сільської ради було обрано Івана Івановича Крячека. Біля 8 років пропрацював головою сільської ради Микола Якович Саєнко. З 1994 року громада обирає сільським головою Надію Володимирівну Коваленко.

СЕЛО КОРЧИНЕ иникло на початку Х1Х ст. за 10 км від Шостакового. Існує декілька версій щодо назви села, найбільш вірогідна— походить від прізвища заможного селянина Корчинського, який мав тут землю, домівку, господарські будівлі та випасав великі гурти худоби. До 1917 року землі перебували у володінні баронеси Н.М.Торнау, поміщика Дульського, а також заможних селян. По балці були розташовані їх великі, добротні будинки з каменю, криті черепицею, обсаджені фруктовими деревами.

151

Ветерани Великої Вітчизняної війни біля обеліска загиблим воїнам.

У 1929 році жителі об’єдналися в колгосп «Ясна Зоря» (голова П.М.Кириленко). Господарство мало 1751 га землі, худобу, сади, виноградники, росли прибутки колгоспників. Під час окупації німецько-румунськими військами колгосп був вщент розграбований. У Великій Вітчизняній війні брали участь близько ста жителів села. Серед них П.С.Мотрич, А.Г.Авраменко, М.І.Солопієнко, Я.І.Коваленко, І.І.Матюхін. Загинуло на фронтах 46 корчинців. У 1947 році на їх честь встановлено пам’ятник. Після війни колгосп поступово підіймався з руїн, потім став відділком радгоспу «Комуніст». Люди працювали самовіддано. Протягом 10 років лідером серед доярок району була Н.В.Єфименко, яка першою досягла 5-тисячного надою молока на корову. Її роботу відзначено срібною медаллю ВДНГ. В селі працює школа, клуб, ФАП.

Свято осені в Корчинській ЗОШ І-ІІ ступенів.

Дитячий будинок сімейного типу Полосмаків.

СЕЛО НОВОЮРІЇВКА Розташоване на березі Південного Бугу за 3 км від Шостакового. Засноване в 1922 році переселенцями з Київщини. Спочатку прибули 15-17 родин. Кожен з переселенців одержав по 2,7 га землі, яку спочатку, не маючи чим обробляти, здавали в оренду жителям с. Шостакове. У 1931 році був організований колгосп ім. Петровського (голова А.К.Боченко).

152

Ветерани-новоюріївці.

З 9 серпня 1941 року по 21 березня 1944 року село окупували німецькі війська. У Великій Вітчизняній війні брали участь 68 чоловік, з яких 16 загинуло. З бойовими нагородами повернулися з фронту С.К Манжелій (орден Слави ІІІ ст.), М.А.Коба (орден Червоної Зірки, медаль «За відвагу»), М.О. Пузін (орден Червоної Зірки, медаль «За відвагу»), І.Ф. Коба (орден Вітчизняної війни І ст., медаль «За відвагу»). У 1951 році Новоюріївка стала бригадою Тернуватського колгоспу ім. Чапаєва, а з 1962 року – бригадою радгоспу «Комуніст». Зараз в селі є клуб, телефон, 2 крамниці, проведено природний газ. Тут проживають 154 чоловіки, з яких більшість – пенсіонери. У шкільному парку.

153

ЯСНОПОЛЯНСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА Центр сільської ради — село Ясна Поляна, яке розташоване за 55 км на північний схід від міста Миколаєва.Територія—6112 гектарів,населення — 790 чоловік. Сільській раді підпорядковані населені пункти: Андріївка, Новоандріївка, Суха Балка. Яснополянський сільський голова Бондаренко Клавдія Яківна.

СОСНОВИЙ ЛІС, ЦІЛЮЩЕ ПОВІТРЯ ТА ЯСНА ПОЛЯНА СЕЛО ЯСНА ПОЛЯНА аснована Ясна Поляна переселенцями з Полтавщини. Вони й дали йому поетичну назву, що повністю відповідає чудовому краєвиду цього бузького узбережжя: велика ріка, добра питна вода, навкруги – піски і сосни. У 1924 році сюди переїхали ще декілька родин з сусідньої Андріївки та села Попеньгутове. Господарювати одноосібно звичайно було важко, але жили дружно, допомагали один одному. Так продовжувалося до 1931 року, коли 248 селян з 68 дворів об’єдналися в колгосп «Червона Зірка», який обробляв 1052 гектари землі. Першим головою колгоспу став Михайло Іванович Іванцов, а з 1934 року і до самого початку Великої Вітчизняної війни працюва-

154

Андріївський ліс.

ла Анастасія Григорівна Бондаренко. Справи йшли добре — одержували непогані на той час врожаї зернових, давало прибутки тваринництво. Роки і долі. Війна. Вже 9 серпня 1941 року селоокупувалинімецько-румунськівійська.Фашистивстановилижорстокий«новийпорядок»,розграбували майно колгоспу. Нафронтпішломайжевсечоловіченаселення. СереднихМ.І.Швець,М.Ф.Іванцов,Г.П.Мостовиця, Г.Д.Мотуз,Г.М.Проводян,В.Ф.Шаповалов,В.А. Ковтун,В.Р. Зажій,Г.Г. Приходько.У2004роцівЯсній Полянівідкритопам’ятникзагиблимодносельцям. Радянська Армія звільнила Ясну Поляну 25 березня 1944 року.

Тяжко відновлювалося господарство. Працювали жінки, старі та діти. Орали землю на коровах, яких і так залишилось обмаль. Держава допомагала технікою та посівним матеріалом. Незважаючи на труднощі, колгоспники внесли зі своїх заощаджень кошти на будівництво танкової колони «Колгоспник Миколаївщини», за що отримали подяку від командування 3-го Українського фронту. У 1951 році колгоспи Ясної Поляни, Андріївки та Новоандріївки об’єдналися в одне господарство — колгосп імені Леніна. Спеціалізувалося господарство на вирощуванні індиків. Роки та долі. У 1957 році колгосп очолив ЯківОлексійовичШкваренко—здібнийкерівник, дбайливийгосподар,колишнійфронтовик,нагородженийкількомабойовимиорденами.Колгосп швидконабиравтемпирозвитку,збільшуваласьврожайністьурільництві,продуктивністьтваринництва. ЧерездварокивінставвідділеннямКовалівського радгоспуіменіXXIз’їздуКПРС.Керуючимпризначили Я.О.Шкваренка (за досягнуті трудові успіхи Я.О.ШкваренкобувнагородженийорденамиТрудового Червоного Прапора та «Знак Пошани»).

Згодом Яснонолянське відділення стало одним із кращих у районі. Тут утримувалося до 500 дійних корів,

Відкриття пам’ятника загиблим односельцям, 2004 рік.

від кожної надоювали понад 3000 літрів молока. Одержували по 20-25 ц з гектара зернових. Було споруджено нові корівники, механізовано трудомісткі процеси у тваринництві. В селі з’явилися клуб, дитячий садок, крамниця, механічна майстерня, інші виробничі та побутові об’єкти. У 1990 році на базі відділення створено радгосп «Ясна Поляна» (директор М.С.Чечуй), а у 1993 році було створено Яснополянську сільську раду. Першим головою була Галина Андріївна Маришина. Нині сільський голова — Клавдія Яківна Бондаренко. У 1996 році радгосп реформовано у КСП «Ясна Поляна», а у 2000 році — ТОВ «Лан» та ЗАТ «Андріївське».

155

СЕЛО АНДРІЇВКА (ЕРДЕЛЕВЕ) ісля російсько-турецької війни 1787-1791 років, коли територія між Дністром та Південним Бугом відійшла до Росії, тут оселялися селяни-втікачі з різних губерній України, займалися землеробством та рибальством. Катерина II подарувала понад 3 тисячі десятин орної землі з великою частиною неугідь і заплав підполковнику І.Я.Ерделю як нагороду за військову доблесть. Населений пункт утікачів опинився таким чином на його землях і став називатись Ерделевим. Поміщик відкрив у селі горілчаний завод. Частину землі використовував сам, а частину — здавав селянам у оренду. Він також володів частиною річки Південний Буг, заплавами, випасами, двома озерами в околицях села. Мав крамницю і шинок, декілька добротних будинків. Пізніше один з будинків віддав під школу, яка працювала тут аж до 1977 року.

Перезахороненняостанківзагиблихвоїнів, 1973 рік, с. Андріївка.

Андріївське лісництво.

Місцевими землями володіли також різні комерсанти та багатії (Сидоренки, Мотузи та інші), а більшість селян бідувала. Не випадково, коли у 1905 році повстали нечаянці, їх підтримала і біднота Ерделевого. Рокитадолі.Радянськувладувселівстановленоостаточновлютому1920року,обраноревком, апізніше—сільськураду.Активнимидіячамивцей часбулиГ.Н.Швець,М.Ф.Неклеса,М.Ф.Кіріченко. В1921роцівселінараховувалось130дворівта916 жителів.У1930роціствореноколгосп«13роківЖовтня»,вякомуоб’єдналося108дворівта392чоловіки. У30-ірокипобудованоклуб,відкритохату-читальню, медпункт, працювала початкова школа.

11 серпня 1941 р. Андріївку захопили німецько-румунські війська. Майже три роки андріївці жили під ярмом окупантів. 19 березня 1944 року війська 3-го Українського фронту форсували саме тут Південний Буг для подальшого наступу на Одесу. 85 бійців під командуванням капітана Коновалова на гумових човнах переправились на правий берег ріки. Так було покладено початок плацдарму, що ввійшов в історію звіль-

156

нення краю як Андріївсько-Ковалівський. У центрі села в братській могилі поховано понад 1000 радянських воїнів, які віддали своє життя за Батьківщину під час звільнення Андріївки від ворога. Відразу ж після вигнання окупантів почалися роботи з відродження колгоспу. Відкрили свої двері школа, клуб та медичний пункт. У 1959 році створено Андріївське лісництво, яке понад 30 років очолює депутат районної ради Павло МикитоПам’ятник загиблим воїнам в с. Андріївка. вич Швець.

СЕЛО НОВОАНДРІЇВКА (БОРЦІ) Наприкінці 19 століття за 5 кілометрів від Ерделевого (Андріївки) виник хутір німця-колоніста Шлесера, де в 1916 році в п’яти дворах мешкало 69 чоловік. На хуторі був великий фруктовий сад, виноградник, ставок, млин, шахтна криниця. На землях родини Шлесера працювали наймити з навколишніх сіл, а Ветерани-фронтовики 394-ї стрілецької також сезонні робітники з Київщини дивізії на місці переправи через Південний Буг через 45 років, 1989 рік. та Полтавщини. Частину земель Шлесери за дуже високу платню віддавали в оренду селянам. Під час революції 1905 року орендарі примусили поміщика знизити орендну плату і домоглися дозволу випасати на його землях худобу. Селянський бунт був придушений за допомогою війська, а експлуатація стала ще більш жорстокою. Дійшло до того, що наймити Паромна переправа в Новоандріївці. вбили старого Шлесера.

157

У січні 1918 року встановлено радянську владу, відбувся розподіл панської землі, але у березні прийшли австро-німецькі окупанти. Почалася люта розправа над організаторами радянської влади. Були розстріляні Сидір Швець, Семен Мотуз, спалено подвір’я Якова Бондаренка. Землю повернули колишнім ДиректорНовоандріївської її власникам. У школиз1968по1995 роки, листопаді 1918 фронтовикШаповаловВолодимир Васильович. року прийшли петлюрівці, у серпні — село захопили денікінці… Остаточно Радянську владу було встановлено тільки у лютому 1920 року, коли 236-й стрілецький полк 41-ї дивізії 14-ї Червоної армії І.П. Уборевича визволив цю місцевість від білогвардійців. Німці-колоністи залишили село. З Андріївки переселились сім’ї Д.П. Бондаренка, І.Я. Швеця, М.П. Неклеси, І. Дробота та інших. З цього часу село стало називатись Новоандріївкою. Роки і долі. У 1921 році тут було засновано молочнетовариство«Борецьзаправду»,якепрацювалоназакупленійсировиніівироблялоголландський сир та вершкове масло. В 1924 році молоді жителіНовоандріївкиспорудилиблизькодвадцяти

будинків.Селянизаймалисяземлеробством,маючи по 2,5 гектара землі на кожного члена сім’ї, коня і корову. В 1929 році відкрито початкову школу. Вцьомужприміщеннівонапрацюєізараз.У1936 році її добудували і відкрили семирічку.

В 1929 році частиною селян було створено ТСОЗ (товариство спільного обробітку землі), а в 1930 році 108 дворів та 232 жителі села об’єдналися у колгосп ім.Тарнавського, пізніше він одержав ім’я Леніна з 1183 га землі. Головою правління обрано Нестора Манжелія. До початку Великої Вітчизняної війни це було багатогалузеве господарство. Колгоспниця Г.М.Мотуз за високі показники у праці стала делегатом 1-го з’їзду колгоспників. 9 серпня 1941 року село окупували німці, а потім його передано румунам, які жорстоко поводилися з населенням. При відступі вони вивезли з села всю техніку, забрали коней, зерно. 25 березня 1944 року Новоандріївку звільнено від окупантів. Почалася відбудова колгоспу. Великої допомоги надала Ковалівська МТС, яка відновила роботу в квітні 1944 року. В 1951 році Новоандріївка стала центральною садибою колгоспу імені Леніна, а в 1959 році — бригадою Яснополянського відділення радгоспу імені ХХІІІ з’їзду КПРС .

158

СЕЛО СУХА БАЛКА (хутір Антона, комуна Джона Ріда) 1916 році за 4 версти від села Авдотіївка (зараз це північна частина Ковалівки) був розташований хутір Антона (6 дворів, 68 жителів).

Роки та долі. В 1922 році сюди повернулися колишніемігрантизУкраїниуСШАіорганізуваликомуну,назвавшиїїім’ямамериканськогожурналіста комуністаДжонаРіда,авторашироковідомоїкниги про Жовтневу революцію. В комуні працювала і молодь навколишніх сіл. У 1924 році в селі було 80 дворів та 291 житель. Комунари жили у дружбі та злагоді, з великим бажанням працювали у господарстві,малинепоганіприбутки.Колипочалася колективізація,комунаривідмовилисястворювати колгосп. Продали техніку, майно. Більшість з них повернулисявАмерику.Ті,щозалишилися,у30-і роки були репресовані.

Випуск фазанів єгерями мисливського господарства.

нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора. У 1959 році колгосп став бригадою Авдотіївського відділення Ковалівського радгоспу.

У 1933 році на базі комуни організовано колгосп імені 15-го з’їзду КПРС. Лише один колишній комунар В селі на той час були початкова Іван Заяць залишився і працював у школа, клуб, крамниця, медпункт. колгоспі завідуючим вівчарнею. У 1936 Нині тут мешкає 53 сім’ї. році за високі показники у праці він був

Андріївський ліс.

159

Шановні читачі! Ви перегорнули останню сторінку Книги історії Миколаївського району. Активну участь у її створенні брали наші шановні земляки, ветерани Ю.О. Пучков, В.А. Задорожний, В.Т. Александров. Отже, їм слово.

Пучков Юрій Олександрович.

Задорожний Віктор Антонович.

им більше перегортаєш сторінок-років життя, тим швидше воно спливає. Скільки щасливих і трагічних, радісних і жахливих сторінок... Скільки облич та імен людей зберігає наша пам’ять. Це було ніби вчора — а славному Миколаївському району — вже 80, а нашій, такій жаданій, такій багатостраждальній Великій Перемозі — вже 60... За останні десятиріччя були надруковані історичні нариси по окремих селах, а до написання історії району в цілому справа, на жаль, так і не доходила. Накопичилось багато цінних архівних даних, спогадів, унікальних фотоматеріалів, які в жодному разі не повинні були піти у забуття. Тому щира подяка районній представ-

Александров ВолодимирТимофійович.

ницькій і виконавчій владі, депутатам районної ради за фінансове, матеріально-технічне, інформаційне забезпечення цього проекту. Передусім — голові районної ради В.С. Чайці за чітку організацію всієї підготовчої і видавничої роботи, за вимогливість до якості і повноти розміщуваного в нарисах матеріалу. Ми вдячні селищному й сільським головам, учителям загальноосвітніх шкіл району, краєзнавцям за участь у створенні нарисів з історії Миколаївського району. Ця книга — наш священний обов’язок перед тими, кого вже немає серед нас, вона і для тих, чиє життя лише починається.

160