Modern Art No 41/2019

квітень — травень 2019 april — may 2019

F

O

R

O

P

E

N

-

M

I

O M A

N

D

E

D

G

E

N

E

E

D

R

A

R N

R

ART & TRAVEL

T

T

I

O

N

К О Н Т Р И Б ’ Ю Т О Р И

ДАРКА ЛІХТ Авторка, якій пощастило мати Північ за свою другу домівку, розмовляє зі знаковою норвезькою стріт-арт мисткинею Санді Керол.

7

МИСТЕЦТВО НА МЕЖІ

КИЛИНА БІШЕР Майстриня піару відкривала для себе місто, проторюючи власний маршрут крок за кроком. Що з цього вийшло, ділиться з нами

ХАЛЛО, БЕРЛІН!

11

ЛЕО КАЙЯР Паризький митець розказав, що спільного знайшов у далекому минулому та сучасності. Про античні статуї в одязі читайте в ексклюзиві

ХІПСТЕРИ VS & АНТИЧНІСТЬ

15 РАЇСА ДОВГАЛЕНКО Тендітна дівчина йшла до своєї мрії, як криголам серед айсбергів. Як шалена мрія стала реальністю, читайте у скороченій версії оповідання про подорож до Південного полюсу

19

АНТАРКТИДА: ШЛЯХ ДО МРІЇ

Стань контриб'ютором журналу. Просто відправ нам свій CV на editor@aeroplan.org.ua і чекай на відповідь!

У

Н О М Е Р І

Продовжуємо досліджувати затишні цікаві міста України. Що кажуть люди про місто фонтанів та ландшафтів

25

ВІННИЦЯ: МІСТО ДЛЯ ЛЮДЕЙ

КАТЕРИНА МАЛИШЕВСЬКА Наша перекладачка побувала у столиці Південно-Африканської Республіки і, сповнена вражень, спробувала себе у ролі автора. Чим живе найпівденніша столиця африканського континенту, кого там можна зустріти і що придбати на згадку, маючи 100 євро у кишені

37

МІСТО, ЩО ПАХНЕ ОКЕАНОМ

АНАСТАСІЯ СТЕЦЕНКО Досвідчений соло-мандрівник. Перед тим як написати статтю, провела власне соціологічне дослідження, яке вилилося в справжню дискусію

ПОДОРОЖ МЕНЕ ЗІ МНОЮ

41

ЄВГЕН БЕЗПАЛЬКО П’єса про життєві історії та рожеві мрії. Все ж вони невід’ємні одне від одного. Вперше друкуємо такий жанр!

ПРОБЛЕМА ПЕРСПЕКТИВИ

45

АВТОР: Д АРК А ЛІХТ

Я

кщо вважати, що мистецтво — це подорож, то мандрівка норвезько-французької стріт-арт мисткині Sandie Carol Dougnac має досить несподівану траекторію. Нордична сила та міць, французька чуттєвість і радість життя, холод півночі та південна спека, фотографія й вуличне мистецтво — творчість Санді існує на межі. Її роботи вільно та невимушено відкривають невидиме, наповнюють теплими хвилями та відправляють у загадкові мандри глибинами океану буття. Роботи Санді полонять з першого погляду, їх навіть зробили візитівками сучасної Норвегії

САНДІ, ЯК ВОНО — НАЛЕЖАТИ ОДНОЧАСНО ДО ДВОХ, ЗДАВАЛОСЯ Б, РІЗНОПОЛЮСНИХ КУЛЬТУР — НОРВЕЗЬКОЇ ТА ФРАНЦУЗЬКОЇ? Мені складно пояснити, адже вони завжди були частиною мене. Я виросла серед безкінечних ландшафтів Харданґер-фіорду та виноградників Сент-Естефа. Після закінчення студій із французької літератури я стала фотографом і займалася різними напрямами та стилями, працюючи з цифровими кольорами. Це тривало, поки я не взяла до рук пастель, балончик для графіті та золоте листя і не почала власноруч творити новий світ. Сталося це чотири роки тому. Коли з колективом фотографів Passage Photo я виставляла свої роботи на вулицях Vitry sur Seine, неподалік Парижа, зі мною зв’язалися зі спільноти норвезьких вуличних митців із проханням знайти велику стіну для муралу в Парижі. Разом із другом ми відшукали 60-метрову стіну та запросили місцевих художників взяти участь у спільних вуличних арт-вікендах. Я була щаслива працювати разом із таким митцем, як Naeem Saerli, що відомий під творчим псевдонімом Німі, а також з AFK, Newton, Skurk і багатьма іншими. Отримавши досвід роботи над муралом, разом з новими друзями я почала створювати французько-норвезькі хеппенінги. У червні 2018 року я організувала та курувала міжнародний Харданґерфіорд-стріт-арт-фестиваль. Це був неймовірний досвід, який остаточно поєднав два мої світи.

ЩО Є ТВОЇМ ДВИГУНОМ? ЩО ЗАПАЛЮЄ І НАДИХАЄ ТЕБЕ? Моя мотивація — це створення прекрасного, чогось, що наповнює мене і людей, котрі спостерігають за моєю творчістю, світлими думками та відчуттями. Я отримую натхнення від сонячного світла, ландшафтів, рослин, тварин, людей — всього, що мене оточує. На моїх останніх роботах зображено дівчат, жінок, янголів і квіти. ЧИ Є В ТЕБЕ ПЕВНІ ІДЕЇ, ТЕМИ, ДО ЯКИХ ТИ НАЙЧАСТІШЕ ЗВЕРТАЄШСЯ У СВОЇХ ТВОРАХ? ПРО ЩО ВОНИ, ТВОЇ КАРТИНИ? Про певний вид зв’язку між усіма живими істотами і чимось більшим — великим, Всесвітом, небесами чи хоч би як кожен із нас це називав. Я хочу вести своїх глядачів крізь світлі відчуття та думки назустріч мріям, надіям і власній силі, щоб вони відчули справжню свободу. ЯК НАРОДИЛАСЯ ТВОЯ ЧАРІВНА РОБОТА «ПРИНЦЕСА ФІОРДІВ»? «Принцеса фіордів» належить до серії фотографій, зроблених на Харданґері — місці, де я виросла. Мене надихнув норвезький національний романтичний період, представлений живописом із зображеннями фіордів, особливо картина «Наречена з Харданґеру», виконаними в 1848 році художниками Адольфом

aeroplan

арт-об’єкт

8

Тідемандом і Гансом Гуде. Ми позичили корону, що є традиційним елементом весільного вбрання Харданґеру, яка належить двом родам. Піднесена фольклором про принцес та образами з дитинства, я зробила фото місцевої дівчинки Марії Йоргенсен Ердал. Вона була неймовірна. Особливо мене вразила дивовижна сила в її очах. ЗА ОСТАННІ РОКИ ВУЛИЧНЕ МИСТЕЦТВО СТАЛО НЕВІД’ЄМНОЮ ЧАСТИНОЮ ВЕЛИКОГО МИСТЕЦЬКОГО ПРОЦЕСУ. УСЕ БІЛЬШЕ ГАЛЕРЕЙ ПРАЦЮЮТЬ ІЗ ТВОРАМИ ВІДОМИХ СТРІТ-МИТЦІВ. А ЯКИМ Є ТВІЙ ДОСВІД РОБОТИ З ЦИМИ ЗАКЛАДАМИ? Я знаходжу цікавим той факт, що мистецтво переміщується з вулиць і фестивалів до галерей. Мистецтво не має меж і володіє невичерпною силою вираження. Ті, хто відвідують мою галерею, стежать за роботами у соцмережах, закохуються в них і прагнуть мати їх у себе вдома. Таким чином, я можу займатися мистецтвом постійно, що допомагає мені краще творити на вулиці — це позитивне енергетичне коло. ЯК ГАДАЄШ, ЯКУ РОЛЬ ВІДІГРАЄ ВУЛИЧНЕ МИСТЕЦТВО В ЖИТТІ ЛЮДЕЙ ЗАГАЛОМ? ЯК ВПЛИВАЄ НА АТМОСФЕРУ МІСТА? Як правило, людям подобається, коли вулиці міста стають кольоровими, особливо, якщо це роблять із повагою до вулиці та до людей, які там живуть. Також це чудовий спосіб самовираження, до якого подекуди вдаються в передмістях великих міст, де населення

часто відчуває нестачу уваги. Стріт-арт також є певним способом маркування території та висловлення того, що є в серці людей. Окрім цього, дослідження показали, що вулиці з кольоровим стріт-артом допомагають зменшувати рівень насилля, а залучення дітей і молоді до розмальовування шкільних стін є надзвичайно позитивним і допомагає дітям любити школу більше. МИСТЕЦТВО ДЛЯ ТЕБЕ — ЦЕ… Чарівна бульбашка. ПОДОРОЖ ДЛЯ ТЕБЕ — ЦЕ… Свобода. БУТИ ВУЛИЧНИМ ХУДОЖНИКОМ ДЛЯ ТЕБЕ — ЦЕ… Торкатися людей. ТВОЯ НАЙБІЛЬША МРІЯ — ЦЕ… Я живу мрією просто зараз і хочу подорожувати до різних країн, аби творити стріт-арт та взаємодіяти з іншими митцями, адже це оточення є дуже відкритим, надихаючим і веселим!

ТВОРЧЕ ІМ’Я: SANDIE CAROL FACEBOOK: SANDIE CAROL DOUGNAC INSTAGRAM: SANDIECAROL_ART

СТРІТ-АРТ ТАКОЖ Є ПЕВНИМ СПОСОБОМ МАРКУВАННЯ ТЕРИТОРІЇ І ВИРАЖЕННЯ ТОГО ЩО Є В СЕРЦІ ЛЮДЕЙ

aeroplan

курс польоту

Халло, Берлін!

10

:

ор т в А

р

н и л Ки

ше і Б а

&

Й

ого роботи підірвали мізки у 2015 році всім, кому відомий античний світ. В буквальному сенсі, сміливий фотограф одяг всесвітньо відомі статуї в речі та аксесуари, які носить сучасна людина. Як на таке реагувати? Чи він глузує зі світого мистецтва, чи хотів привернути увагу до історії? Наш герой-бунтівник Лео Кайяр (Léo Caillard) поділився, як ця шалена ідея прийшла йому в голову і навіщо

16

Коли світ побачив твої роботи, це був вибух. Новини про античні статуї в сучасному одязі поширилися через мас-медіа миттєво. На твою думку, чому виник такий великий інтерес? Я належу до світу митців, тож намагаюся створювати те, що знаходить зв’язок із сучасним світом. На мою думку, через цю серію модно одягнених античних скульптур я спіймав те, що відображає нас сьогодні. Це шлях, через який ми можемо представити себе кимось іншим. Я зробив цю серію саме в той час, коли селфі та соціальні мережі охопили світ. Думаю, ми всі трохи «нарциси», і мої роботи покликані упорядкувати наші соціальні звички для того, щоб ми могли їх краще зрозуміти.

Розкажи про свою ідею. Що за меседж ти хотів передати, коли одяг відомі грецькі та римські статуї? По-перше, це про те, як ми судимо людей з погляду моди та їхнє представлення через бренди. По-друге, я хотів зачепити час — минулий і сучасний. Вважаю, що ми належимо до суспільства, котре несе зміни. Все відбувається швидко, і ми не зазираємо в майбутнє набагато вперед, навіть якщо стоїмо перед великими змінами в наступні декілька десятиріч. Для нас дві тисячі років, які відділяють наші часи та грецький античний період, виглядають досить тривалим відрізком часу. Але якщо ми подивимося на це глобальніше, це дрібниці. По суті, ми такі самі люди, що задавалися тими ж істотними питаннями. Також важливо дивитися в минуле, щоб будувати краще майбутнє.

Напрям твоїх робіт доволі дискусійний. Ти людина, яка належить до сучасного покоління митців і має багато прихильників серед молодих прогресивних людей. Як щодо старших поколінь? Що вони кажуть стосовно твого хіпстерського мистецтва і як до цього ставишся ти? Я, напевне, маю «давніх і злісних» критиків, але мене ніколи жорстко не засуджували за те, що я роблю. Навіть якщо моя робота досить неоднозначна, я завжди намагаюся зберігати нотки гумору та позитивного ставлення щодо глибоких питань. Я ставлюся з великою повагою до цих скульптур. Більш того, я шанувальник класичного мистецтва, і тільки намагаюся привернути

увагу молодшого покоління до античних скульптур, щоб вони ожили в нашому сучасному суспільстві. Ці вражаючі творіння з минулого повинні бути більше представлені в соціальних медіа. А через те, що роблю я, цього стало трохи більше. Для молодого митця важливо бути провокативним, і це тільки початок того, над чим я працюю. Далі буде.

Чи хотів би одягнути статуї відомих персоналій з інших епох, а не тільки античних? Чи одяг би диктаторів, таких як Сталін, Гітлер або Муссоліні? Мені байдуже за славу, тому що вона марніє. Мене більше цікавить мистецтво, гармонія та гуманність, які допомагають людям якісно співіснувати в суспільстві. Я поважаю ці скульптури. Обираю ті з них, які сам люблю. Вони прийшли з різних епох, але більшість — із античних латинських часів. Мене також

Léo Caillard

АНТАРКТИДА: шлях до мрії

Є

щось у людській сутності, що відповідає за невблаганну азартність у питаннях недосяжного. Недосяжних бажань, глибин, далей, перемог. Очевидно, саме це і є двигуном, який запрограмовано на еволюцію. Еволюцію, що з плином часу дала свою згоду на освоєння кожного з континентів. Але все ж один із них дотепер залишився неприступним. Можна звинуватити в тому суворий характер, крижаний щит або екстремально низькі температури. Але також можна прийняти Білий континент із його напрацьованим захистом і знайти до нього підхід

ВІННИЦЯ МІСТО Д ЛЯ ЛЮДЕЙ

Н

евелике, але й не мале місто розташувалося всього за 2,5 години їзди на південь від Києва. Про Вінницю почали говорити через фабрику Roshen та коріння Президента і Прем’єра України. Місто поки що не приймає таку велику кількість туристів, як Одеса або Львів. Але серед прихильників Вінниці виявилося чимало людей різних професій

26

ЛАДА ГОЛУБЄВА Це був мій третій візит до цього прекрасного міста. Затишне і водночас прогресивне й модернове. Таксисти тут дуже душевні і люблять спілкуватися. Вони й порадили мені, куди сходити, що подивитися. Так я побувала в музеї Миколи Пирогова та музеї-квартирі Михайла Коцю-

З метою бізнесу у Вінницю приїжджають багато гостей. У місто веде добротна дорога, але центр перекритий для проїзду авто. Тут є різні варіанти для нічлігу. В центрі розташувався новенький комфортабельний готель мережі Reikartz, де зупиняються бізнестуристи. Альтернативою може бути парк-готель, який належить одному

бинського, про що не жалкую. Якщо гуляти по вулиці Соборній і позаглядати в сусідні вулички, то можна знайти будинки початку ХХ ст. Вони добре збереглися до наших часів. Із закладів я виокремлю кав’ярню «Пан Заваркін та син», де подають понад тридцять видів кави та чаю зі

італійцю. В готелі «Франція» працює чудовий ресторан Mont Blanc із хорошою винною картою та живою музикою. Є також місцева мережа міні-пекарень із грузинським хлібом та випічкою. В цілому Вінниця залишає приємне враження — доглянуте й розвинуте місто, з дорогами та мостами. Якщо ви прямуєте, наприклад, із Києва

смачними тістечками. Її ще називають «Вітальня щасливого часу» — в маленькій кімнаті на 14 посадкових місць розміщується колекція старовинних годинників. Коли годинники відбивають рівну годину одночасно — ніби переносишся у якусь магічну кімнату.

до Кам’янця-Подільського, тут, без сумніву, можна зупинитися на каву та нетривалу прогулянку, а може й ночівлю. На увагу тих, хто цікавиться історією, заслуговують ставка Гітлера «Вервольф» часів Другої світової всього за 8 км від міста, музей ретро-техніки у центрі міста, Музей української марки.

головний редактор Aeroplan, відвідала місто один раз Вінниця стала для мене містомвідкриттям і я б хотіла повернутися сюди знову. Спочатку в планах тривалої зупинки не було. Але проїхавши квартали радянських хрущовок і діставшись центру, захотілося все дослідити. Миловидна головна пішохідна вулиця зі старими будинками. Затишні вулички розгалужуються і деколи нагадують кавовий Львів. Тут збереглися монастирі часів Періоду

Речі Посполитої — Капуцинський храм Пресвятої Діви Марії Ангельскої ХVIII ст. у стилі тосканського бароко і Домініканський монастир ХVII ст., який на сьогодні є Спасо-Преображенським собором. Обидва храми відкриті для відвідування. Що робити ввечері у Вінниці? Йти до набережної вздовж Південного Бугу. У вечірні години вона перетворюється на гомінкий чорноморський курорт

із хаотичним рухом туристів, продавцями магнітів, солодкої вати та поп-корну. Тут напроти цукеркової фабрики-велетня Roshen відбувається неймовірний музично-світловий перфоманс на воді, який триває цілу годину! На сайті можна подивитися щоденний розклад шоу fountainroshen.com. Фонтан є справжньою візитівкою міста та вважається найбільшим у Європі!

aeroplan

арт-об’єкт

СПОРТИВНИЙ ЗАХІД/SPORTING EVENT

By Robyn Redish Instagram @stolenpainting

В

ідлік уперед. Вінтаж. Космос. Природа. Тіло. Люди. Бренди. Що спільного між цими словами? Відповідь: сучасне мистецтво у фотографії. Що, як люди знайдуть поле кульбабок розміром з електричну вежу? Чи може рука доторкнутися Місяця? Чи можна просто так полежати на хмарині та помріяти? Що, як космос відкритий для нас і ми можемо зайти туди просто через вікно?

Digital-фотографи дали друге життя вінтажним ілюстраціям, добряче приправивши їх фантазією та поєднавши різні форми — живе і неживе. Що з цього вийшло — оцінювати вам. Запрошуємо до світу сюрреалізму. Нехай ці фотороботи надихають нас долати кордони і дивитись на звичайні речі по-новому

30

ДІВЧИНА НА ХМАРІ/CLOUDY GIRL

By Robyn Redish Instagram @stolenpainting

ДІСТАТИСЯ ДО МІСЯЦЯ/A SHORT REACH

By Emma Rodriguez Instagram @mooncrab.jpg

ДІВЧИНА З ОБЛИЧЧЯМ МІСЯЦЯ/MOON FACE

By Emma Rodriguez Instagram @mooncrab.jpg

АВТОР: КАТЕРИНА МАЛИШЕВСЬКА

Н

е часто так буває, що потрапивши перший раз у якесь місце, хочеш залишитися там назавжди. Для мене таким місцем став Кейптаун. Коли тільки виходиш із літака, перше, що відчуваєш, — запах океану. Їх насправді два. Саме на цьому узбережжі зустрічаються Індійський та Атлантичний. Вже тільки цим місто є унікальним. Через холодну течію вода в океані досить прохолодна і в місті ніколи не буває спекотно. Кейптаун повністю ламає стереотипи, пов’язані з Африкою. Сучасне мальовниче місто, попри свою важку історію, дуже привітне та затишне. Одного тижня замало для того, щоб повністю поринути у життя міста. Але якщо залишитися надовше, є небезпека покинути все й осісти тут назавжди. Куди б ти не пішов — усе дивує: Столова гора, на якій весь час лежать ковдрою білі хмари, безкрайнє узбережжя, жвавий порт і затишні вулиці старого міста. На гору можна піднятись на канатній доріжці, звідти відкривається неймовірний краєвид. Якщо прийти в ранковий час, є шанс оминути черги. Усього за півгодини їзди від міста поринаєш у неймовірний світ дикої природи. Однозначно заслуговує на увагу пляж, де оселилися тисячі пінгвінів. Так, пінгвіни в Африці! До речі, вони дуже доброзичливі та зовсім не бояться людей. На одному з пляжів є фантастична можливість плавати просто поруч із ними. До найближчого національного парку можна потрапити за півтори години їзди мальовничими трасами. У парку на вас чекатиме вся велика «африканська п’ятірка» — це слон, буйвіл, носоріг, лев і леопард. Нам пощастило побачити всіх, окрім леопарда. Особливою стала зустріч із носорогами. Вони знаходяться на межі вимирання. Їхній ріг на чорному ринку в Азії коштує дорожче за золото, через його нібито цілющі властивості. Державні та приватні заповідники докладають неабияких зусиль, щоб захистити їх від браконьєрів. Від усвідомлення, що через 20–30 років цих тварин може зовсім не залишитися, стає не по собі. А знаходитись у повністю відкритій машині, з двома дітлахами, за десять метрів від трьох левів, на щастя, ситих та, як нас запевнили, не людожерів, — це неабиякий досвід. Увесь час поруч із ними я думала — що буду робити, якщо лев побіжить, коли я востаннє бігала і чому я взагалі так мало тренуюсь? Того ж вечора, повернувшись до міста, ми пішли вечеряти в багатолюдний порт із розважальними центрами, ресторанами та кав’ярнями. У Кейптауні зустріти на пляжі пінгвіна чи привітатися в порту з морським котиком — це буденність, яка вже не дивує жителів міста, але справляє неабияке враження на його гостей.

Ілюст

рація

: Мар

ина Го

рбатк о

Подорож мене зі мною Автор: Анастасія Стеценко

Ч

и бувало так, що ви відчайдушно хотіли поїхати до якоїсь країни, але не мали з ким, і тому покинули цю ідею? Я подорожувала наодинці в Іспанії, Франції, Італії, Південній Кореї та Марокко, провела три місяці, переміщаючись сам-на-сам зі своїм рюкзаком у Таїланді, Сингапурі та Малайзії. Подолавши один раз страх вирушити кудись самостійно, далі вже не змогла зупинитися

А ЩО, ЯК МЕНІ БУДЕ САМОТНЬО? Поїхати кудись без друзів — це чудова нагода завести друзів. Коли ви подорожуєте наодинці, ви максимально відкриті світу та людям. Коли ще у вас буде можливість такої кількості знайомств, як не під час соло-подорожі! У селищі Пай на півночі Таїланду ми ганяли на скутерах компанією із шести осіб: нідерландець, українка, англійка, італієць, ізраїльтянин, португалка. Усі ми були соло-тревелерами та познайомилися на веранді хостелу. Знайомство з цими людьми та наші пригоди — одні з найяскравіших епізодів тієї подорожі. Обирайте хостели, а не готелі. Більшість хостелів влаштовані так, щоб людям було зручно знайомитися один з одним. Деякі пропонують спеціальні активності для цього — спільні екскурсії, вечірки та інше. Кожен гарний хостел

Як саме подолати ці численні “а що, як…?”, котрі стають на шляху того, хто вперше вирушає у самостійну подорож.

А що, як мені буде самотньо? А що, як я загублюся? А що, як…? Будь-яка три-

вожність тане, як віск перед обличчям підготовки та планування. Давайте поговоримо, що ми можемо зробити, щоб стати впевненішими

має вітальню — кімнату для вечірок та знайомств. Обов’язково перевірте її наявність перед бронюванням. Там першого ж вечора ви знайдете нових друзів. Багато нових друзів. Плануючи подорож, доречно використовувати CouchSurfing — інтернет-ресурс, за допомогою якого люди з усього світу пропонують одне одному безкоштовно зупинитися на ночівлю у себе вдома під час подорожі. Окрім опції “ночівля” є розділ “hang out”, де люди шукають товариства в місті. Уважно прочитайте профілі та відгуки користувачів і напишіть тому, хто вам сподобався. Завдяки знайомствам за допомогою CouchSurfing в Ессуейрі (Марокко) я знала всі найкращі місця для споглядання заходу сонця та купувала рибу в місцевих у порту, не знаючи жодного слова арабською.

П’єса в один акт Євген Безпалько ПЕРСОНАЖІ (у порядку появи у п’єсі): ЖАН – один із найвідоміших фотографів світу. Спочатку розмовляє з французьким акцентом, який пізніше зникає. 40 років. КАТЯ – наївна, але повна ентузіазму молода дівчина.

19 років. МАТИ – мама Каті. БАТЬКО – батько Каті.

АУДИТОРІЯ, ЛЕКЦІЯ ЖАН: І на завершення, я хотів би сказати одну річ. Discours motivation, так би мовити. Вони всім дуже подобаються. (люди в аудиторії сміються, більшість із них — жінки) Три правила. Запам’ятайте — і все у вас буде в шоколаді. Перше: все в цьому світі досяжне. Ми живемо в час quand — що б ми не зробили, усі моментально вимагають успіху. Якщо ти написав пісню, то ти хочеш, аби її крутили по радіо прямо зараз і кожні п’ятнадцять хвилин після цього. Якщо ти відкриваєш бізнес на Хрещатику, то всі мають туди йти і купувати все, що ти пропонуєш, бо як інакше? Ти працював день і ніч, аби перетворити свою ідею, свою мізерну мрію, яка зачепилася за тебе і не відпускає, en réalité. Якщо ти важко працюєш, то люди це відчують, і вони повинні відповісти тобі вдячністю. Absurdité! Ніхто нікому нічого не винен. Як би важко ти не працював чи працювала, це не означає абсолютно нічого. Поки ви сидите і думаєте, що завтра треба почати нове життя, якась Марія Петрівна з третього поверху зробила це вже вчора. Друге: не дозволяйте іншим вказувати, що вам робити. Я знаю, з моїх вуст це звучить дивно, бо ви заплатили гроші, аби я вам розповів, що робити. Але все треба сприймати avec une pincée de sel, навіть те, що кажу я. Якщо я зміг піднятися до вершин і бути тут із вами, то чому б і вам не піднятися? Чому ви не можете дотягнутися до мене? Ви можете, але є хтось bien sûre, хто скаже: «Шо це ти таке

робиш? Мені не подобається, міг би зайнятися чимось корисним!». І тоді ви продовжуєте робити те, що робили і чого від вас хочуть. На кожне «Ні» faire quelque chose à toi, quelque chose de nouveau, створіть щось нове, і хтось скаже «Так». А на інших, як тут у вас кажуть, забийте. Третє і останнє правило, бо мені вже час іти: не давайте обставинам диктувати стиль життя. Я починав з нуля. У селі під Житомиром фотографував колодязі, корів і parfois весілля. Майбутнє було занадто туманним, аби зараз намагатися його згадати. Одного дня святкували весілля. Було так собі, але дружка — одна з найпрекрасніших жінок, яких я бачив у своєму житті. Три роки потому: ми одружені, знімаємо маленьке appartement у передмісті Парижа. Великі Підкопки були давно позаду, і я міг дихати на повні груди. Зараз… Ні, ви і самі знаєте, як усе прекрасно. Якщо не знаєте, то це є у книзі. Я не намагаюся вас розчулити, ні. Я намагаюся показати вам усім, що світ є таким, яким ми його бачимо. Не треба думати про те високе, яке ти ніколи не бачив. Тільки реальні факти й обставини.

Rationalisme et concentration. На цьому все, пані та панове. (аплодисменти)

НАПРОТИ ПАМ’ЯТНИКА «БАТЬКІВЩИНИ-МАТЕРІ» КАТЯ: (бубонить собі під ніс) Світ є таким, яким ми його бачимо... (клік фотоапарата) Яким ми його бачимо… (клік) А яким я його бачу? Сірим, гамірним і засипаним

сміттям. (клік) А вона стоїть. Чого стоїмо, кого чекаємо? Думаєш, здійняла вгору руки, і буде все класно? (клік) Блін, сонце сідає. Нічого, ракурс лівіше, щоб ніби сонце над головою… (клік) Тьфу! Фігня собача. Як не візьми, ідіотизм. Деякі речі не можна сфоткати красиво, бо в них немає нічого красивого. Здоровезна стальна дівка з мечем. (клік) Це не Мікелянжело, не Далі, які дихали мистецтвом, не Моцарт і навіть не Монатік. Не знаю я, все не так... Яким світ є, таким ми його і бачимо. А якщо в ньому нема чого бачити, що робити тоді?

АУДИТОРІЯ, КІНЕЦЬ ЛЕКЦІЇ ДІВЧАТА: Жан! Жан! ЖАН: Останнє питання. Дівчина: чорне довге волосся, зелений рюкзак. КАТЯ: О, це я! ЖАН: Так. У вас запитання чи просто знаки уваги? (усі сміються) КАТЯ: Я прочитала усі ваші книжки, й одна запала мені в душу, а саме «Як жити в багатстві і з багатством у душі». У ній сказано, що навіть простий хлопчина з Житомира може стати багатим і успішним. Я не хлопчина і не з Житомира, але скажіть, з якого саме моменту ви зрозуміли, що фотографія — це саме те, чим ви хочете займатися, і що вам за це платитимуть? Що саме вона допоможе вам стати багатим і успішним, стати таким, яким ви стали?

ЖАН: Чесно кажучи… одразу, як поїхав з України. Тут нема перспектив взагалі. Якби я не поїхав, то продавав би оселедець десь на зупинці, разом із туалетним папером і пивом, для алканів, яким по ночах не спиться.

я розмовляю по телефону із кимось дуже важливим… Чи сидіти вдома, що я найчастіше і роблю.

КАТЯ: Скажіть відверто. У скількох відсотків із присутніх тут є шанси?

КАТЯ: Мам, я вдома!

ЖАН: Досягти успіху? Дуже філософське питання. Я б обговорив, але в мене літак увечері, тому давайте так: приїздіть до Парижа. Я кожному все покажу і щось вигадаємо. Талант завжди проб’ється. КАТЯ: Ага, добре. Згода!

ВДОМА МАТИ: Хто там? Грабіжники?! МАТИ: Тобі треба хлопця знайти. Я за кілометр чую, як ти сама із собою розмовляєш. Ох, ці діти сьогодні… Сидять вдома цілодобово і самі із собою розмовляють. КАТЯ: Мені не треба виходити, аби розмовляти з людьми. Та й розмовляти мені не треба, аби розмовляти.

ЖАН: Все! Я пішов! Нема часу. Всім успіхів! Аu revoir!

МАТИ: Вечеря за п’ять хвилин.

НАПРОТИ ПАМ’ЯТНИКА «БАТЬКІВЩИНИ-МАТЕРІ»

МАТИ: Батько на повороті. Був хвилин п’ять тому.

КАТЯ: Приїзди до Парижа, каже… Приїзди до Парижа, а чому ні? Тут мене нічого не тримає. На економіста я не піду, навіть якщо мені будуть платити. Друзів мало, спілкуватися нема з ким, бо всі ці мої задвигони про цифрове проти реального ніхто не доганяє. Вдома я навіть не впевнена, що батьки знають про існування власної доньки, а навіть якщо їм відомо про мою присутність, то вони розмовляють про мене, а не зі мною. Тому! Єдине, що залишається, — це гуляти цілими днями і розмовляти самій із собою, а коли косо дивляться, поправляти у вусі неіснуючий навушник, ніби

КАТЯ: Він вже знає результат?

КАТЯ: Тата ще нема?

МАТИ: Результати він дізнався, але то була не телефонна розмова. БАТЬКО: Кукуся! МАТИ: Кукуся! БАТЬКО: Мала, чого не кукукаємо? КАТЯ: Не в гуморі. Що там? БАТЬКО: Все добре. Завтра піду. Буду з ними ділову розмову вести. МАТИ: Взяли її? БАТЬКО: Взяли! Будеш, Катько, ти економістом.

aeroplan

бібліотека

ГАНС РОСЛІНГ «ФАКТОЛОГІЯ» видавництво «Наш Формат»

Книга, що відповідає на багато цікавих запитань, таких як який відсоток людей живе в бідності, як багато дівчат закінчили школу або чому зростає населення на планеті. Білл Гейтс вже назвав цю книгу однією з найважливіших, які коли-небудь читав.

ПАУЛО КОЕЛЬЙО «ХІПІ»

видавництво «Клуб сімейного дозвілля»

Їх називали дітьми квітів. Вільні й дивні хіпі. А Пауло відрізнявся від них. Він був звичайним. Бразильський хлопець з еспаньйолкою, що мріяв стати письменником, побачити й пізнати світ і себе самого.

54

КОНОСУКЕ МАЦУШІТА «ШЛЯХ»

видавництво «ВСЛ»

Засновник глобальної корпорації Panasonic та всесвітньо відомий гуру менеджменту написав короткі есе на тему філософського сприйняття світу. Автор вчить читачів, як «битися на мечах», мріяти та не боятися перешкод, бо найцінніше, що маємо, — це час і власний, неповторний шлях, котрий називаємо життям.

СТЕНЛІ МАРКУС «МАГАЗИН МОЄЇ МРІЇ» видавництво «Фабула»

Книга від власника відомої в усьому світі мережі магазинів одягу Neiman Marcus. Автор щиро ділиться власним досвідом, запрошуючи читачів стати свідками сумнівів і пошуків шляху, помилок і блискучих рішень, поразок і перемог.

ІРЕНА КАРПА «ДОБРІ НОВИНИ З АРАЛЬСЬКОГО МОРЯ» видавництво «#книголав»

Письменниця видає новий роман про пригоди чотирьох героїнь, яких об’єднує українське походження і секрети з минулого, а також бажання звільнитися від них і почати нове життя. До написання роману Ірену надихнув переїзд до Парижа кілька років тому.

АРТУР КОНАН ДОЙЛ «ШЕРЛОК ГОЛМС»

видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»

У світі україномовних книг поповнення — у світ виходить повний український переклад класики світової літератури, а саме цикл повістей та оповідань геніального детектива-аматора Шерлока з лондонської вулиці Бейкер-стріт та його помічника доктора Ватсона. Оригінальні ілюстрації із часів творів автора занурюють в атмосферу вікторіанської Англії.

ЛЕОНІД КАНТЕР І ПАВЛО СОЛОДЬКО «З ТАБУРЕТОМ ДО ОКЕАНУ» видавництво «Люта справа»

Книга починається подіями в містечку Ушуайя, що на самому півдні Аргентини і всієї Південної Америки. В народі його ще називають «Краєм світу». Дружина героя народжує прямо в таксі, а гроші зникли разом з супутниками, тож більш нічого не залишається як просто увімкнути камеру і все це знімати на камеру. Більше читайте в книзі.

МАРИНА ГРИМИЧ «КЛАВКА»

видавництво «Нора-Друк»

Дія відбувається в Національній спілці письменників України та в київському письменницькому будинку «Роліт» у 1947 році — в рік сумнозвісного Пленуму, відомого через погром української літератури, зокрема творчості Максима Рильського та Юрія Яновського. Клавка — секретарка Спілки письменників — за родом своєї професії знає про письменників усе, а драматичні події відбуваються на її очах.

К Е Й П Т А У Н Н А

Щ О

В И Т Р А Т И

К У П Ю Р У

У

1 0 0

Є В Р О ?

АВТОР: КАТЕРИНА МАЛИШЕВСЬКА

ДЖИН

СУПЕРЛАТЕ

Джин, настояний на пелюстках троянди та гібіскусу

€22

Це суміш для ройбуш-капучіно або лате. Напій на основі ройбушу з додаванням кориці, кардамону, імбиру та мускатного горіха. Придбати можна в магазинах здорового харчування

€8

СІЛЬ ІЗ ПУСТЕЛІ КАЛАХАРІ

€25 КАБЛУЧКА З НОСОР ОГА МИ В африканському стилі від Анни Рошольт

СУКНЯ

€2

€80 В АФРИК АНСЬКОМУ СТИЛІ

Обов’язково спробуйте сіль із додаванням місцевого Ширазу (червоного вина). Сіль можна придбати на маркеті Mojo або в будь-якому великому супермаркеті

€3 МАСЛО БАОБАБА

Що таке щастя? Досягнення цілей? Можливість мати все, що забажаєш? Володіння матеріальними цінностями? Звісно, все це має неабияке значення, однак згідно з останніми дослідженнями, найбільш щасливими є люди, що не тільки багато мають, але й багато віддають. Вони включені в соціальне життя, мають широке коло спілкування, довіряють іншим, вміють балансувати між роботою та відпочинком і багато взаємодіють із природою. У пошуках гармонічного життя у великому місті ми багато міркували про щастя. Що значить бути

Якщо вам подобається журнал, ви можете підтримати нас та зменшити кількість реклами

щасливим у великому місті? Ми спробували різні варіанти і хочемо запропонувати вам неочікувану відповідь. Екоцентризм — особлива філософія та стиль життя, в якому людина позиціонується як один із елементів цілісної екосистеми. Що значить жити екоцентрично? Як це вдається людям у різних місцях земної кулі? І як стати щасливим, обравши цю філософію? Практика, натхнення, маршрути і лайфхаки від досвідчених екоцентриків нашої планети — все це ви зможете знайти у нашому наступному випуску.

If you like the magazine, you can support us and limit the number of ads you see