Patriarhat 1970 03

3d ГИТРІЯ PXdT Бюлетень ТОБОкРИСТВЛ З Д П & Т Р ІЯ Р Х Л Л Ь Н И Й У С Т Р І Й ! ІҐКРЛТНСЬКОТ К А Т О Л И Ц Ь К О Ї Ц Є Р К Б И )Ш *ак35І

(, 3 (14)

ЖОВТЕНЬ, 1970

РІК IV.

V"-0 З М І С Т Лист-привітання ВПреосвященнішого Владики Кир Івана Прашка, Апостольського Екзарха Українців в Австралії •

г

Постанови, прийняті Архиєпископським Синодом під проводом Блаженнішого Верховного Архиєпископа Кир Иосифа

6

Степан Процик: У першу річницю Синоду

и

Євген Ґіль: Про мовний Збруч та Мунгольське ґетто

13

На новому відтинку

16

Чим живуть миряни?

18

С.П.: Це, що нам дійсно загрожує! Євген Ґіль: Коментар про неплідний соборчик

19 21

Публікації, які варто набути

22

ДОКУМЕНТИ НАШОЇ ДОБИ: Фотокопія листа Кардинала Тіссерана до пані М* Клячко Переклад листа . .

24 24

Фотокопія листа Кардинала де Фюрстенберґа до ВПреосвященного С.Й. Коціска Переклад листа

25 26

Переклад листа т.зв. Комітету для Етнічного Визволення з Мунгольської Провінції до Святішого Отця Папи Павла VI.26 Лист Голови Товариства Св. Андрея в Америці о, Володимира Андрушкова до священиків. .

• • Лист Управи Т-ва за Патріярхальний Устрій УКЦеркви Повідомлення

♦

Ї

Л

Я

Д

Е

Л

Ь

Ф

І

Я

digitized by ukrbiblioteka.org

П А .

27 27 28

Високопреосвященний Владика Кир Іван Прашко, Апос­ тольський Бкзарх Українців в Австралії і Новій Зеляндії, прислав листа-привітання з нагоди Загальних Зборів нашого Товариства, що його, з огляду на акт^ альність проблем, поміщуємо з малими скороченнями. ( Редакція). АПОСТОЛЬСЬКИЙ

ЕКЗАРХАТ

В АВСТРАЛІЇ

ДЛЯ

У К РА ЇНЦІВ

І Н О ВІ Й ЗЕЛЯНДІЇ

.^лава Ісусу Христу! Мельборн, 1. червня 1970 р.

ВПов. Пан В. Качмар Голова Т-ва за Патр. Устрій Укр. Кат, Церкви Ф і л я д е л ь ф і я

Високоповажаний Пане Голово! Сердечно дякую за запрбшення на Загальні Збори Вашого важного і заслуженого Товариства, Було б мені дуже приємно стрінутися з Вами, по слухати про Ваші зусилля, тішитися дотеперішніми осягами, та разом зас тановлятися, що дальше нам всім робити. Та що ж, віддаль величенька, а при тім цей час маю дуже занятий, але постараюся в тім листі дещо в тій спрайі написати. Тому, цією дорогою хочу висказати всім членам-пробоєвикам іприхидь никам Вашого Товариства признання за велику, розумну і жертвейну дотєГ перішню діяльність, а рівночасно складаю Вам побажання успішно перевес^ ти Загальні Збори: хай Всемогучий і Милосерний Господь Бог за молитва­ ми Пресв. Богородиці* св. Рівноапостольного Князя: Володимира, св. Анто нія і Теодозія, св. Иосафата, Слуги Божого Митрополита Андрея:, за мо­ литвами наших новітніх мучеників наділяє всіх учасників надприродним світлом, щоб могли пізнати, що для нас найважніше в тій віковій пробле мі і в тих тяжких для нашої Церкви часах, та щоб Всевишній благословив Ваші постанови і дав Вам силу та витривалість їх здійснити» Це дійсно зворушливе і підбадьоруюче бачити, що наша Церква має таких добрих, жертвенних і свідомих своїх завдань вірних. Хочу запевни ти Вас, що в Австралії всі наші вірні й священики в цій важливій спра­ ві завершення нашої Церкви патріярхатом є вповні однодумці з Вами. Правда, сьогодніші обставини дуже несприятливі для нашої Церкви і справи патріярхату, але свідомість, що це справи Божі, що вони для до­ бра нашого народу, що це святі справи, повинна нас натхнути глибокою вірою і надією на перемогу, бо як співаємо на Повечерю, що з нами Бог і хай різного роду поганці зрозуміють, що хоч би вони тепер і ще раз перемогли, то остаточно таки будуть переможені, бо з нами Бог! Отже ж, нам треба великої віри і надії, треба любови між нами, ви тревалости і мудрости, треба особливішої Божої помочі, а це осягаємо побожним християнським життям і молитвою. Тому, наш Блаженніший Верхов ний Архиєпископ Ем. Кардинал Кир Мосиф, який добре знає наше трудне по ложення недавно писав: "І те саме /хресна дорога/ остається нам і нині, -

2

-

digitized by ukrbiblioteka.org

щоб ми всі з усіх наших сил, які нам Господь дарує, молитвою і ділом продовжували цей великий чин єдности Церкви під одним Пастирем”. В тім тяжкім положенні для нашої Церкви взагалі, а для справи її завершення зокрема треба вважати, щоб не впасти жертвою провокації або розпуки. Нераз та провокація може походити навіть з церковних кру­ гів запоморочених викривленим екуменізмом, або якимсь сповидним добром Церкви. Ми мусимо бути мудріші, більш терпеливі, сильніші, хитріші і остаточна перемога буде за нами. Користаю з нагоди і хочу поділитися деякими думками, бо знаю, що Вам всім то само лежить на серці, та що коли Ви візьметеся до якоїсь справи то є надія, що вона буде завершена. Нам тут в Австралії трудно братися до тих справ, бо нема людей і нема потрібних фінансових засобів. Перш за все, проти завершення нашої Церкви патріярхатом і взагалі проти нашої Церкви /католицької і православної/ і проти нашого народу дуже сильно діє московський патріярхат і в тій справі має підтримку со вєтського режиму. Деколи навіть не знати звідки йде ініціятива, чи від режиму, чи від церковних чинників, але з історії видно, що в Москві завжди все це дуже тісно зв’язане, а сьогодні московська патріярхія є дуже зручним і послушним знаряддям в руках безбожницького совєтського режиму* Другим дуже сильним, небезпечним і активним ворогом є польська ієрархія з кард. Вишинським і напевно в протиукраїнських справах їх підтримує польський уряд. Також інші сусіди не дуже захоплені ідеєю патріярхату, а може також^східні патріярхи є проти створення україн­ ського патріярхату, подібно як в 20-тих роках були проти автокефалії Української Православної Церкви. Росіяни і поляки мають багато прихильників і то з різних причин. Перш за все, різного рода москофіли рекрутуються з-поміж французів, ан глійців, голяндців, бельгійців, чехів /також сьогодні/, німців /так!/ а також з поміж американців. В наших часах до традиційних москофілів і польонофілів долучуються ще екуменісти /з православною Москвою/ і діялоґісти /з безбожниками/. По людськи говорячи, число москофілів і польонофілів буде пошири­ тися і буде витворювати публичну опінію, бо совєтська і польська пропа ганда дуже сильна і дуже хитра. Коли думаю про всі ті історії Росії, російської Церкви, написані по-німецьки, французьки, англ* іськи, скіль ки там перекручень, скільки там захоплення Росією, "російською душею", а рівночасно скільки там неправди, перекручень і викривлень про наш на рід і про наші Церкви. Це саме треба сказати про енциклопедії. Росіяни і поляки дуже дбають, щоб правда не вийшла наверх. Нам конечно треба було б показати хто є москалі і поляки, їхнє християнство, їхнє відношення: до Апостольської Столиці, а перш за все безпощадне, плянове і систематичне нищення Української Католицької Церкви і то так зі сторони Москви як і Польщі. У світі знають москалів і поляків тільки з доброї сторони, а вони /поляки й москалі/ роблять величезні зусилля, щоб так надалі залишилося. Нам треба конечно змагати до того, щоб в основних наукових студі­ ях ті справи вияснити, а також популяризувати ці студії, передусім між чужинцями, а також між українцями. Ми не маємо доброї історії нашої Церкви, так що лишається нам тільки користуватися стареньким Пелешом і новим Лужницьким. Наш визначний історик проф. М. Чубатий почав писати історію Церкви^видав знаменитий перший том Історії Церкви і чомусь перестав писати.. Просіть і моліть його, щоб продовжував, бо він є одиноким, що міг би це належно зробити. Знаю, що ВПреосв. Кир Іван Бучко і наш Блаженніший

-

З

digitized by ukrbiblioteka.org

дуже настоюють. Очевидно, що до написання такої великої й важної праці проф. М. Чубатий мусить мати конечні умовини праці, а може і помічника. Крім того проф. М. Чубатий є також тою. особою, що міг би кермувати історичними студіями. Навіть сама справа нашого Верховного Архиєпископства, справа наших змагань за патріярхат, не є опрацьована ані під огля дом історичним ані правничим, а також не є спопуляризована. Дуже часто загал наших вірних не мають ясного знання про ті справи і не мають звід ки довідатися... Правда, ціла справа про студії з нашої історії, а зокрема про пат­ ріярхат, це є ділянка в першій мірі нашого Українського Католицького Університету і напевно наш Блаженніший і дехто з професорів думає про це і багато робиться, але це Зуло б цілком по лінії діяльности Вашо­ го Товариства звернути спеціальну увагу на патріярхальні проблеми в на­ шій історії і на ворогів цієї справи в наших часах... Коли я вже при тім, то поділюся з Вами ще одною думкою, а саме, що наш Блаженніший Верховний Архиєпископ Кардинал Йосиф для здійснення тих всіх завдань, які на нього накладаємо і від нього очікуємо, не має коло себе співробітників. Він, як Верховний Архиєпископ, повинен мати коло себе 2-3 єпископів, кількох священиків і кількох світських та якусь не­ величку канцелярію - це для церковної діяльности / з в ’язки з Римською Курією, з в ’язки з нашою ієрархією на еміґрації, з монашими чинами і з вірними, виховання священиків, літурґічна комісія/, а що іншого Уні­ верситет і все з тим зв’язане /будова, видавництва, професори, студен­ ти, фінанси, бібліотека, архів/. На ділі, Ви так само добре знаєте як і я, що наш Блаженніший має тільки старенького Впреосв. Архиєп. Кир Івана, о. Монс. Хому, о. Мойс. Марусина /частинно/, і частинно одного професора, другого професора світського і це мабудь все. Деколи має доривочну поміч від одного-двох священиків чи одного-другого світського. Можна тільки дякувати Милосердному Богові і подивляти нашого Блаженнішого, що серед таких невідрадних обставин, ми маємо сьогодні ці велича­ ві будинки, бо надзвичайно цінних і важних книг виданих його заходами та багато-багато зробленого в організації нашої Церкви, а скільки над­ звичайно важливих справ є зроблені про які ми не знаємо. Тому ми повинні допомогти нашому Блаженнішому придбати співробіт­ ників: коли тимчасом нема єпископів, то бодай 5-6 священиків повинно бути коло нього, як його співробітники і кількох світських співпраців­ ників. Сподіймося, що про священиків подбають єпископи, але про світсь ких - чи це не є ділянка, в якій Ви м®гли б багато допомогти? Знаю, що там вже були деякі священики і деякі світські, але з рі£ них причин залишили. Догадуюся, що деякі залишили через брак фінансово го забезпечення. Бачу /гл. "Вісті з Риму", ч. 5-6, 15*4.70, стр.12-13^ що Блаженніший дальше звертається з проханням про священиків на рікдва, про науковців, які є на відпустці /саббатівка/, та про тих, які вже на пенсії. Очевидно, що це так‘ ож потрібне і було б допомогою. При­ чиною того є напевно брак сталих фінансів. Нема сумніву, що коли були б фінанси, то хоч у нас бракує того рода людей, але коли вони мали б забезпечену платню і стабільність праці, тоді люди може знайдуться. Ми знаємо, що таких ідеальних ідеалістів як сам Блаженніший, Архиєп. Кир Іван Бучко або оба згадані монсеньйори нема багато; навіть пенсіонер оглядаяться, щоб щось "доробити" до своєї пенсії. Такі тецер часи настали! - навіть священик хоче мати якесь за­ безпечення. Уважаю, що коли ми могли б допомогти Блаженнішому розв’язати спра­ ву фінансову та дещо розглянутися між людьми і заохотити відповідних осіб, тоді наші справи краще будуть виглядати. Тому з великим признан­ ням ставлюся до пропозиції Д-р В. Маркуся в справі створення патріярхального фонду, і очевидно всіми силами я готовий підтримати..Треба - 4 -

digitized by ukrbiblioteka.org

пропозицію конкретизувати, як вона мала б виглядатр, хто тим має займа тися, звідки мають впливати пожертви і т. п. та не' гаятися, а скоро приступати до діла, бо це важна і пильна справа. Мені здається, що одним з важних завдань Вашого Товариства було б давати тій справі всесторонну підтримку, а якщоб дійшло до того, що Ва ше Товариство дало також ініціятиву і перевело б це в життя* то було б це одним з найважніших наших осягів. Бачу, що я вже так багато розписався, що трудно буде Вам дочитати до кінця, але що ж - що на серці це і на папері. На закінчення ще одно прохання: багато "патріярхальників” та брат­ ніх організацій прислали мені свої резолюції, побажання у зв’язку з на­ шим синодом в Римі. Все це я читав, тішився,- що маємо таких вірних, яким лежить на серці добро нашої Церкви, але нікому не відписав, бо не мав часу - я не тільки єпископ, але також душпастир, а це забирає мені багато часу. Коли там хтось буде на мене нарікати, прошу в моїм імени перепросити і скажіть, що я "за кару1написав один довгий лист. Ще раз Спасибі за запрошення, щиро здоровлю Вас і всіх знайомих та бажаючи Вам всього доброго, благословлю з цілого серця в Христі відданий

для українців в Австралії Новій Зеляндії 1 Океанії.

20 жовтня 1970 року Оправлення помилки: В Резолюціях Загальних Зборів Товариства за Патіярхаг^ний Устрій УКЦеркви, що були поміщені в 2-ому /13/ числі журналу "ЗА ДАТРХЯРХАТ" трапилась у У-тій точці помилка, що її Резолюційна Комісія бажає спрос тувати. Правильне звучання точки п ’ятої: V. Загальні Збори всеціло піддержують Українську Католицьку Ієрархію у її змаганнях за помісність і єдність Української Католицької Церкви і за завершення її Патріярхатом і зверта­ ються з проханням до Голови Синоду «Українських Католицьких Владик, їх Блаженства Верховного Архиєпископа, Кардинала Кир Йосифа, проголосити у якнайшвидшому часі, синодальним декретом за підписами всіх Українських Католицьких Владик, Помісність Української Католицької Церкви згідно з правами і привілеями забезпечиними Східним Церквам. За Революційну Комісію: Д-р Леонід Рудницький Д-р Євген Ґіль

інж. Дмитро Кузик

- Ь -

digitized by ukrbiblioteka.org

ПОСТАНОВИ,

прийняті

архиєпископським

СИНОДОМ ПІД ПРОВОДОМ

БЛА/ЛШНІШОГО ВЕРХОВНОГО АРХИЄПИСКОПА Й КАРДИНАЛА КИР

Й О С И Ф А

Синод складає належний поклін Св~ Вселенському Архиреєві Папі Павлові VI і заяву пошани та послуху, * т. Справа українського патріярхату.

1. Виразно станувши в часі Вселенського Собору Ватіканського II на патріярхальних началах в устрої і правлінні Помісної Української Церкви, які --устрій і правління - від віків зберігаються в усіх Помісних Церквах Сходу, в тому числі і в Київсько-Галицькій Митрополії Синод рішає на цих канонічно - правних началах виконувати свого пас­ тирську службу у правлінні Української Католицької Церкви в усіх кра їнах поселення її вірних під проводом Верховного Архиєпископа згл. Партіярха як помісного Голови.

2 .Конституція й устрій українського патріяхату є такіг як І ін­ ших патрі'ярхатів на Сході, з узглядненням кластеи Київсько-Галицько­ го Митрополита до Берестейської Унії.

3. Синод рішає вислати письмо до Святішого Вітця, підписане всі ми Владиками, з проханням піднесення Верховного Архиєпископа Україн­ ської' Церкви до гідности Патріярха.

4. Синод поручає Українському Католицькому Університетові вида­ ти окремі праці і студії в цьому напрямі.

IX. Український Католицький Університет ім.св. Климентія Папи.

5. На предложення Верховного Архиєпископа Кир Йосифа Архиєпископський Синод приймає під опіку, на свою власність і відповідаль­ ність ’’Український Католицький Університет ім. св. Климентія* Папи” в Римі, при вулиці Боччеа ч. 4-78.

6 . Синод з радістю і признанням прийняв до відома звіт про на­ укову і велику видавничу' працю Українського Католицького Університе­ ту, а зокрема готовість Університету видавати також серії проповідей як і інших богословських підручників.

7* Щоб дати нашим отцям духовним, монахам і монахиням, а також і мирянам, нагоду' познайомитесь з умовинами життя й апостольської’ праці на рідних землях і на поселеннях,. Синод доручу Є' Українському Католицькому Університетові влаштовувати богословські, душпастирські, катихитичні і :&н*, відповідно до потреби, курси для підготуван­ ня- працівників на Сході і на поселеннях.

8 . Синод поручає:: Українському Католицькому Університетові створити Осередок пшстуляційних студій, я.кого завданням буде збира­ ти матеріяли і підготовляти б.еатифі каці йні і канонізаційні процеси українських праведників.

III. Літургічні й обрядові постанови.

9. Синод гаряче поручає і твердо кладе на серце отцям духов­ ним, монахам і монахиням та всім виховникам поучувати і звертати окрему увагу вірних, а передусім молоді, на красу, велич і духа нашого обряду, йото особливе значення в житті Вселенської Церкви І українського народу;вивчати свій обряд і його літургічні мови, старославянську та українську. Треба безумовно провадити усю ви­ ховно-релігійну працю в дусі свого обряду і піддержувати привязання до нього, закликаючи всіх вірних до пильного зберігання

digitized by ukrbiblioteka.org

всіх його традицій і плекання його церковної, музики, архитектури, іконографії' та.всіх форм його релігійно-мистецького вияву* 10. При тому треба постійно пригадувати нашим вірним, а зокре­ ма молодому поколінню, що згідно з навчанням II Ватиканського Собо­ ру всі,вірні є рівнож безумовно і стисло обовязані не тільки збері­ гати свій обряд, але його розвивати, закріплювати, поширювати і удо­ сконалювати /Декрет про Східні Церкви, 6 /.

11. Наші Владики, отці духовні, черці і черниці, повинні сміло боронити прав візантійсько-українського /київсько-руського/ обряду і' пригадувати вище наведену постанову II Ватиканського Собору всім тим, хто посмів би її порушувати.

12. Літургічними мовами в Укрїнській Католицькій Церкві є мови: церковно/старо/-словянська з прийнятимвКиївсько-Галицькій Митрополії виголошуванням та українська.

13. Синод приймає до відома і схвалює українські переклади Єван­ гелії, Апостола і Бохсественної^Д^тургії св. Иоана Золотоустого, ви­ дані Блаженнішим Верховним Архиє-пископом.

14. Усильним бажанням Синоду є, щ.об Міжепархіяльна Літургічна Комісія під проводом Блаженнішого Верховного Архиєпископа продовжу­ вала переклад на українську мову і інших літургічних книг нашого об­ ряду, як Требника, Часослова, тощо, та дальших частин св. Письма.

15* Синод приймає до відома і одобрює приготоване літург. Комі­ сією видання Архиєратико-ну.

16. В доповненні до постанов попереднього Архиєпископського Си­ ноду з 1 9 6 5 року про вживання інших мов, як старословянська й укра­ їнська, в служенні св. Літургії, тобто читання Апостола, Євангелії, виголошування пррповідей, Вірую, Отче наш, Вірую Господи, теперішний Синод дозволяє вживати інших мов також у дияконських частинах, це значить, в усіх єктеніях з прошеннями і відповідями вірних,якщо в храмі служиться більше св. Літургій і якщо заходить таки справж­ ня потреба. Синод, силою загального рішення дозволяє' Впресв. Митро­ политам і Владикам поза митрополіями вживати інших мов за поперед­ нім узгідненням і благословенням Блаженнішого Верховного Архиєпи­ скопа.

17« В звязку з повищим рішенням, Синод поручає Впреосв. Митро­ политам і Владикам поза митрополіями предложити відповідний літур­ гійний переклад у відносній до місцевих потреб мові Верховному Архиєпископові, щоб його можна було видати з благословенням на кори­ стування ним.

18. Відносно святкування свят в Українській Католицькій Церкві, Синод, беручи до уваги нові суспільні і економічні умовини життя і праці наших вірних та звільнення вже іншими помісними католицькими Церквами їхніх вірних від деяких приказаних свят, постановляє в'ду­ сі канонів II Ватиканського Собору: 3 днем 1 січня 1970 р. обовязуючими для вірних нашої Церкви є наступні святкові дні: 1 / Зсі неділі в календарному році, 2/ Різдво, Богоявлення, Великдень, Зіслання Св. Духа - по од­ ному дневі /перший день/. З/ Найменування /Обрізання/ Г.Н.Ї.Х.

4/ Благовіщення Пречистої Діви Марії'.

5/ Вознесення Г.Н.І.Х.

6 / Успения Пресвятої Богородиці.

- 7 -

digitized by ukrbiblioteka.org

В ці свята всі вірні є в совісті зобовязані брати участь у Служ­ бі Божій і інших церковних богослуженнях, вислухати проповіді та здер­ жатися від тяжкої Фізичної' праці, а єпископи й парохи, зглядно їх за­ ступники, є обовязані жертвувати Службу Божу за епархіян, парохіян і своїх вірних та виголосити проповідь. Очевидно, щ о б і д цих обовязків допускаються звільняючі причини /недуга, службові чергові обовязки, фізичні перепони, і ін./. В усі інші свята священики є обовязані відправити Служби Божі і виголосити проповідь для вірних в догідну пору /вранці або ввече­ рі/, щоб могли святкувати ті вірні, що бажають і можуть. Одначе таке побожне і давнім звичаєм освячене святкування тих свят, брати участь в Службі Божій і церковних богослу-жен-нях та повздержуватися від тяж­ кої'фізичної праці, не обовязує в совісті, а священики не є .зобовя*зані жертвувати Службу Божу за нарід.

19. Попередня постанова що до посту остає в повній силі для ці­ лої нашої Церкви і всякі виломи є незаконні /пор. "Благовісник" 1966, ч. 2-4/. „ 20. Належить надалі зберігати прадавні звичаї і приписи нашої Церкви відносно посвячення Великого Мира і Антимінсів у Великий Че­ твер.

21. Згідно з первісною традицією в Київсько—Г алицькій Митропо­ лії" Велике Миро та Антимінси посвячував Митрополит як Голова ПомісноЗГ Української Церкви і передавав їх Епархам Митрополії. Тому Владики, які на бажання утримували б Святе Миро чи антмінси від Верховного Архиєпископа, поступали б в дусі тієї традиції.

IY. Покликання до священичого стану.

23. Беручи до уваги надзвичайно великі духові й організаційні потреби нашої Церкви та відносно дуже мале число священиків, ченців і черниць, щоб могли відповісти цим пекучим потребам, Синод закликає всіх отців духовних, чернечі мужеські й жіночі спільноти, та всіх вірних Української Католицької Церкви, щоб поглибили і зміцнили пра­ цю на полі покликань до духовного й священичого станів в наших роди­ нах, школах, організаціях і установах в тому глибокому переконанні, що Бог кличе на свою особливішу службу численних і спосібних юнаків і юначок з нашого українського народу. Наша Церква, наша родина, наша школа і преса, наші установи і ціла українська спільнота мусять їм в цьому помогти молитвами, виховними впливами, усвідомленнями, заохочуваннями, поученнями і матеріальними засобами.

24. Наша Українська Католицька Церква рішас і чувати і виховувати кандидатів до священичого стану приймали св. Тайну Священства в безженності і могли титися- праці для Бога, Церкви й народу. Одначе при тому наша Церква обстоює свою давню кати до священства теж кандидатів у жонатому стані.

на дальше заохо­ так, щоб вони всеціло посвя­ традицію допус­

2 5 . З цьогб огляду, а також з огляду на великий брак священи­ ків, Синод постановив звернутися* до Святішого Отця Папи Римського з проханням, щоб Священна Конґреґація для Східніх Церков відклика­ ла заборону для нашої Церкви в Америці й Канаді висвячувати кандида­ тів у жонатому стані.

V. Душпастирська праця.

26. Згідно з рішенням Собору Ватиканського II /завдання і життя священиків II, 4/, що головним завданням Єпископів і їх співробітник - 8 -

digitized by ukrbiblioteka.org

ків-священиків, єголошення Христової' Євангелії всій тварі, Синод зобовязує всіх Отців Душпастирів' совісно виконувати цей, Христом вложений, обовязок і тому проповідувати кожної неділі і свята та вико­ ристовувати до цього також і інші нагоди як вінчання, похорони і др. Задля того належиться дуже дбайливо приготовляти і випрацьовувати духовні науки, пристосовуючи Слово Боже до щоденних потреб, вимог та умовин сьогоднішнього світу.

27. В тій цілі духовні Отці повинні покористуватися зразковими підручниками і проповідями всесшгньої богословської" літератури, а пе­ редусім відповідними виданнями Католицького Українського Університету.

28. Не менше важним завданням духовенства єг навчання катехизму. Велику поміч в цьому напрямі дали і дають ченці і черниці. Дуже по­ мічним в катихизації є Катехизм, виданий Верховним Архиєпископом, Синод поручає його горяче усії^^ля науки, тим більше, що він нале­ жить до найкращих видань того роду у Вселенській Церкві.

29. В цілі успішної помочі духовних Отців своїм Єпископам у ви­ конуванні їхнього пастирського служіння в проводі повіреного їм ста­ да, Синод поручає, щоб згідно з постановами Собору Ватиканського, II /Христос Господь 27; Завдання і життя священиків 7/ були утворені у всіх єпархіях "Ради пресвітерів” .

30. Для всебічного пізнання духовних і організаційних потреб Божого люду та намічування практичної' програми апостольської' праці у всіх наших єпархіях, розуміючи при цьому завжди і екзархати, п о в и н ­ ні, згідно з постановами Ватиканського Собору II /тамже/, також постати і діяти "Пасторальні Ради" з участю представників епархіяльного і чернечого духовенства, представниць жіночих чернечих спі­ льнот та мирян.

31. В дусі синодальної відповідальности за духове добро і роз­ вій цілої нашої Української.' Сатолицької Церкви на Україні і в різ^ них країнах світу на поселеннях та в дусі національної солідарности в піддержуванні духових і культурних потреб цілого українського на­ роду, Синод рішає поширити і скріпити збіркову акцію на "Церкву в потребі", передусім в часі Великого Посту, щоб могти-успішніше при­ йти з поміччю нашій Церкві в тих країнах світу, де вона її найбіль­ ше потребує. Зібрані жертви належить відсилати до Бл. Верховного Архиєпископа, який їх буде розділювати потребуючим.

VI. Організація мирян.

32. Архиєпископський Синод висловлює признання нашим церковним і громадським товариствам, організаціям і установам мирян, які в ду­ сі християнського апостоляту беруть активну участь у праці Українсь­ кої” Католицької Церкви та посвячують для неї свої найкращі сили-.

33. Все ж таки, щоб краще відповісти сучасним потребам нашої Церкви, Архиє-пископський Синод поручає- всім товариствам, організа­ ціям і установам присвятити ще більше уваги апостольським, націо­ нальним, суспільним і виховним питанням нашої української спільноти. В цьому повинні активно помагати і стояти в передових рядах духовні отці і чернечі мужеські та жіночі згромадження.

34. Всі ті товариства, організації і установи, оперті на епархіяльній' основі, повинні через своїх представників входили до Голов­ ної' Ради українських католицьких мирян, яка має чим скорше себе уконституувати.

- 9 digitized by ukrbiblioteka.org

VII.

В и х о в а н н я молоді.

35* В повній свідомості своєї високої і важкої відповідальности за релігійне і національне виховання нашої' молоді, Синод ^закликає духовних отців, батьків, згромадження ченців і черниць та всі укра­ їнські церковні і громадські товариства, організації і установи, ос­ новувати і піддержувати українські діточі садки, цілоденні і вечірні школи, літні табори, курси українознавства, Український Католицький Університет з його Філідали,щоб дати можність нашій молоді вивчати українську мову, історію, культуру і традицію свого народу. Зокрема Синод доручає таке виховання, яке зміряє в цілості до того, щоб в дусі християнської' віри і релігії, пізнання свого обряду з _усіми йо­ го духовними і культурними скарбами займало перше місце в теорії' і її приміненні.

36. Архиєпископський Синод доручає, і піддержує також матеріаль­ но ідею всесвітніх З ’їздів української' католицької молоді в цілі кращого самопізнання, зрозуміння проблеми цілої нашої Церкви і наро­ ду' та намічення програми спільної^ дії'.

VIII. Зовнішні з в ’язки.

37. Згідно з постановами Собору Ватиканського II /Декр 0 т про екуменічний рух/’, Архиєпископський Синод рідна© розпочати в тих є— пархіях і екзархатах, де ще до тепер цього не вчинено, і піддер­ жувати вже існуючі, екуменічні церковні і громадські зв’язки 1 .роз­ говори з Українською незєдине^ною Православною Цержвою, духовними і мирянами та з іншими християнськими церковними спільнотами і віроісповіданнями.

38. В цілі успішної екуменічної акції' Владики мають створити, в своїх єпархіях окремі екуменічні Комісії з відповідними вказів­ ками і засобами.

J39* Рівнож задля того Синод звертається до Верх. Архиєпископа ЕВир Йосифа, щоб він започаткував сходини представників Східніх Цер­ ков.

IX. Правничі постанови.

40. Архиєпископський Синод установлює Трибунал Церковного Суду П І інстанції для подруж і інших справ"з осідком .в Римі. И°го творять українські’ європейські Владики під проводом Верховного Архиєпископа.

41. Йдучи слідом за постійною практикою цілої Вселенської" Цер­ кви, Синод перестерігає вірних і відраджує їм мішані подружжя, тому що вони стають дуже часто нагодою і причиною до релігійної*, обрядо­ вої і національної' байдужности для подруг і їхніх дітей.

42. Архиєпископський Синод установлює Трибунал для беатифікаційних процесів, зложений з європейських Владик під проводом Верховного Архиєпископа.

43. Архиєпископський Синод звертається до Єпископів латинського обряду, щоб самі зберігали і видали своїм священикам доручення збе­ рігати рішення Соборового Декрету в справі зміни1обряду;.

X. Пастирське Послання.

44. Для загального звідомлення і подання постанов для Духовей— ства і вірних, для обєднання, скріплення і піднесення духа Синод рі­ шив видати спільне Пастирське Послання.

-

10 -

digitized by ukrbiblioteka.org

Степан Прецик У

ПЕРШУ

РІЧНИЦЮ

СИНОДУ

При кінці опублікованих Синодальних Постанов у "Благовіснику” Ч.1-Л, стор.128, читаємо таке: “Щоб постанови цього нашого Синоду^ мали бажаний успіхами повин­ ні найперше щиро молитись до Всевишнього за їхнє здійснення. Крім цього треба,щоб усі наші Отці духовні,чернечі спільноти,та всі миря­ ни прийняли їх не тільки словами,але щоб ціла наша Церква,тобто всі її вірні, в почутті відповідальности за всі наші митрополії, єпархії, екзархати й церковні громади^старалися спільними силами,під проводом своїх Владик з Верховним Архиєпископом, їх переводити в щоденне жит­ тя. Бо тільки тоді зможемо зберегти органічну одність нашої Помісно^ Церкви в усіх країнах світуг і тільки таким чином ми зможемо сповнити наше післанництво серед українського народу й в лоні цілої Вселенсь­ кої Церкви. Інакше, наша Церква без свого Верховного Проводу ще більше поділиться на митрополії, єпархії,екзархати,парафії й церков­ ні громади та,позбавлена життєвої одности,поволі розплинеться в чу­ жому морі. Тому,щоб правильно взятись за виконання цих синодальних поста­ нов, треба завжди пам’ятати,що пошана й довір’я до свого церковного проводу, зрозуміння і пошана до поглядів інших людей та щире бажан­ ня помогти своїй Церкві можуть принести більше користи для справи, як метушливість, критика, леґковажне осуджування і вороже взаємнопоборювання. Зокрема справа піднесення Верховного Архиєпископства нашої Церкви до гідности Патріярхату, яка так дорога нашому Єписко­ патові, вимагає ,щоб уникати всього,що могло б вийти на шкоду нашій Церкві." У наведеному виявлено дві інтенції одної методи введення в жит­ тя Синодальних постанов. Одна - що охоплює позитивні елементи,як мо­ литва, відповідальність за"наші митрополії,Єпархії,екзархати й цер­ ковні громади",яка повинна бути здійснювана "під проводом наших Владик і Верховного Архиєпископа", збереження органічної єдности нашої Церкви і її Верховного Проводу,як також пошана й довір’я до свого церковного проводу, і до поглядів інших людей. І друга інтенція - це елімінація неґативниз? елементів із церковного по я,таких як "метушливість, критика, легковажне осуджування і вороже взаємопоборювання". Прояви обох моралей знаходимо у першому посинодальному році і томуг виринає делікатна проблема - як говорити про конеч­ ні і актуальні справи Церкви без того, щоби створилась "метушня і критика".

X Минулого року українські Владики, під проводом Верховного Архиєпископа здвигнули морально своїх вірних,піднесли їх надІЗГ на покращання становища української Церкви й заведення правопорядку, змобілізували їхні душі,уми й матеріяльні засоби для творення но­ вої діисности, - єдности і структурального вивершення церковної організації. Це не втерта порожна фразеологія.Тут йдеться дійсно про врятування і збереження: нашої церковної організації" і їх тисжчелітньої традиції від заходів на її загибіль,дорогою тимчасового модифікування поодиноких її елементів та структурального роздріб­ нення. Численне паломництво, а в слід за ним усе мирянство одержали від своїх Владик не тільки духову надію але й друковані пляни і вказівки що до дальшого розвитку церковного життя. За один рік ^

1 1

-

digitized by ukrbiblioteka.org

надійшов час запитатись устами тих паломників і мирян - що з того здійснено на? сьогодні і що їм дальше діяти? Запитатись наших дорогих Владик,які нам цю недію дали. Це також і час на підрахунок протипатріярхальних заходів Римсь­ ких чинників. Ще Архиєпископський Синод Українських Владик добре не закінчився, як уже Східня Конґреґація почала заперечувати його леґальність. Кардинал М.де Фюрстенберґ твердив,що це не був Синод а лише конференція,бо скликання такого Синоду вимагало дозволу Свя­ тійшого Отця, та вимагадось прксутности Владик з-поза залізної кур­ тини. Тому - твердив він - це не був Синд, а радше корисна конферен­ ція без жадних правничих /канонічних/ прероґатив. В слід за* тим Архиєпископ Маріо Бріні з доручення Кард.М.де Фюрстенберґа повисилав письма до Апостольських Делеґатів у- кожній країні поселення наших мирян, в яких доручав повідомити усіх заінтересованих про те,що Си­ нод Українських Єпископів не є визнаний Синодом. 20 грудня минулого р о к у Апостольський Делеґат у Вашінґтоні одержав копії переписки Кар­ динала де Фюрстенберґа із Верховним Архиєпископом на тему леґальности Синоду із новим запевненням про його неважність. До речі, кожний український Владика одержав від Апостольського Делеґата в країні свого поселення таку'ж саму кореспонденцію. У квітні цього року від Східньої Конґреґації прийшли дальші повідомлення про те, що справу українського патріярхату’відложено на певний час. Майже в цей самий час українськими -політично-громадськими чин­ никами було проголошено, що Впр. Кир Амброзій,одинокий дисидент, долучив свій підпис до прохання Синоду Святійшому Отцеві' про підне­ сення: нашої Церкви до гідности Патріярхату.Ця подія не змінила прак­ тично нічого у нашому церковному житті, ані в леґальному аспекті церковної організації. В цьому році акція зверхництва Сх.Конґреґації у нашій Церкві про­ довжувалась без уваги на спірність наявних церковних законів і поста­ нов. Широко говорено було про те, що деяких Владик у ЗСА пляновано перенести на нові місця, а деяких нових іменувати. Що Впр.Амброзій поїде на стало до Риму, його місце у Філядельфії мав би зайняти Кир Йосиф Шмондюк, а місце у Стемфорді мало б бути тоді для Кир Яросла­ ва Ґас^>а. До Чікаґо мав би прибути новий Єпископ, номінований із та­ ких кандидатів:о.Лостєн, о.Савка, о.Монастирський,о.Федорович та й інші, яких уже людська уява могла ставити. А вже цілком реальними й неуявними були листи від Апостольського Делегата у Римі,Архиєписко­ па Раймонді,до деяких довірених його серед наших священиків,/це нор­ мальна процедура перед номінацією нового єпископа/, за опінією для декого із названих священиків-кандидатів. Досі нічого в цій ділянці не здійснилось, І, як можна догадуватись, вища церковна влада рішила припинити цей процес. Згідно з. постановами II Ватиканського Собору і Синодом Українських Єпископів відбутим на базі тих постанов,право номінувати єпископів,яке на базі передсоборового закону бажала здійс­ нити Східня Конґреґація, належить Верховному Архиєпископові. Але й Верховний Архиєпископ не направить сам ситуації без виразного і прак­ тичного попертя його усіми Владиками,тими, що підписали постанови Си­ ноду і дали їх в руки своїм вірним. х З обширної переписки, яку посідають члени нашої управи,ми мали нагоду запам’ятати один фраґмент:"Чи ви чули про соборчик у Гартфорді? Отець Чомко мав відвагу запитатися чи нас, священиків,зобо­ в ’язують передсинодальні постанови, чи посинодальні. Його духовний зверхник дав йому коротку відповідь,що Синод не зобов’язує бо незат- 12 -

digitized by ukrbiblioteka.org

верджений, і Папа його відкликав”... По цій самій ідейній лінії ідуть доручення Філядельфійського Владики,поки що не виявлені при­ людно, щоби отці не брали участи в жадних святкуваннях днів помісности,які мирянськї комітети їх не ініціювали б. Намагання нашої мирянської делегації говорити в цих справах з Владикою залишились безуспішними. І тепер з однорічної часової перспективи треба нам зробити пере­ вірку становища нашої Церкви і дати собі відповідь на питання - що в ній тепер діється. Чому Високопреосвященні і Преосвященні наші Владики підняли осінню минулого іюку свій народ до ентузіазму,праці і кращих надій, а потім замовкли/відгородились від народу^ не вико­ нали ні одної букви їхніх власних постанов ї залишили своїх вірних серед невияснених конфліктних церкозних потягнень,без пояснень? Чому вони не візьмуть керми церковного життя у свої руки саме тепер, коли історична доля поставила їх у центр подій і нагородила їх мож­ ливістю створити правопорядок в ньому на базі приписаних нам прав і постанов, а воліють залишатися: лише мовчазними адресатами листів від Східньої Конґреґації? Чому життєвими справами нашої Церкви ма­ ють займатися "некомпетентні і крикливі" миряни, а не Ієрархія та духовенство? І що в цій ситуації залишається діяти нам, мирянам, крім молитов, прохань, і розчарованих святкувань /без участи Владик/ одноліття знаменної події, яка через невияснену нерішучість її спів­ творців готова залишитись без реального значення. Можливо, що наступний посинодальний рік буде конкретнішим і конструктивнішим, і, можливо,* він таки приведе до збалансованого правопорядку у нашій церковній організації.

Євген Ґіль ПРО МОВНИЙ ЗБРУЧ ТА МУНГОЛЬСЬКЕ ҐЕТТО Другий Ватиканський Собор прийняв постанови про конечність введення живих мов у церковні Богослужби, а наші владики їх прийняли та нормували постановами Архиєпископських Синодів з 1965 та 1969 років. Залишаючи в засаді надалі церковно-слов’янську мову, Архиєпископський Синод з 1956-го року рішив ввести з часом і а міру потреби живу, укра­ їнську мову в св. Літурґію та інші священо-діяння. нашого обряду. Також дозволено в разі конечности вживати за виразним благословенням місцево­ го владики візантійсько-українського обряду теж інших мов - у читанні Апостола і Євангелії /після; їх прочитання українською мовою/, та ВІРУЮ, ОТЧЕ НАШ, ВІРУЮ ГОСПОДИ та у проповідях. У доповненні до повищих постанов - Синод з 1969-ого року дозволив у точці 16-тій Постанов - на впровадження^ інших мов також у діяконських частинах /єктеніях/, якщо у храмі служиться більше св. Літургій та, якщо заходить справжня потреба. Згідно з ухвалою* впроваджування цих додатко­ вих частин в інших мовах, вимагає узгіднення та апробати Верховного Ар— хиєпископа. У допущені чужих мов Синод руководивсь ось такими мотивами: 1. зберегти органічну цілість та єдність нашого обряду на землях України та поза її межами, 2. зберегти цілість УКРАЇНСЬКОЇ КАТОЛИЦЬКОЇ Церкви /УКЦ/ - в Укра­ їні і по всіх поселеннях українців в світі, 3. дати можливість і т ш нашим вірним, що не розуміють достаточно української мови, ду&ово користати з наших Богослужб та почува­ ти себе приналежними до УКЦеркви,

- 13 -

digitized by ukrbiblioteka.org

4. зберегти зв’язок з нашими однокровними, православними братами та в той спосіб сповнити екуменічну місію. Як знаємо з преси, в деяких єпархіях нашої діяспори вже введено живу українську мову в церковні Богослужби. На щастя, маємо рже не лише св. Письмо, але також текст св. Літургії - українською мовою. І тому ні чого не стоїть на перешкоді введенню української мови - по інших єпар­ хіях діяспори, де цього ще не зроблено. Можна теж вводити і інші мови, у дозволені Синодами частин Богослужб, якщо на це є дозвіл Церковної влади. На жаль, мусимо ствердити, що тутешні владики УКЦеркви, як і деяка священики, не впроваджують в життя повищих постанов Синоду, згідно з їхнюю інтенцією. Навпаки, замість їх обороняти, ці владики та' священики їх зумисне ломлять, чи то безправним впроваджуванням англійської мови, чи то неприхильною поставою до української мови в св. Літургії. А це є грубим порушенням постанов Синоду. І цего порушення допускаються не ли ше тут роджені священики, що їм чужа українська проблематика, але також випускники Львівської, Римської та інших Духовних Семінарій. Панує пов­ не,мовне безладдя помимо того, що Архиєпископські Синоди сподівались зрозуміння цих рішень самими владиками та усіми прошарками нашого сус­ пільства. Наші владики сподівались, що усі наші миряни, та духовні ос£ би - візьмуться до праці, щоби реалізувати повище рішення та дати кож­ ній УКРАЇНСЬКІЙ ДИТИНІ відповідне ЗНАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ і в той спо­ сіб допомогти їй бути живим членом своєї рідної Церкви. Таке рішення, а не інакше зробили наші владики на Архиєпископському Синоді, і тому служіння св. Літургій, чи уділювання св. Тайн, як пр. Подружжя, виключ но англійською мовою є САМОВІЛЬНИМ, КАРИГІДНИМ ВЧИНКОМ кожного священи ка, що це робить, впроваджуванням анархії до нашої Церкви, та зумисним провадженням до ліквідації УКЦеркви - дорогою творення ще одного, цим разом-МОВНОГО "ЗБРУЧА". З острахом довідуємось, що згідно із заявою відповідальних церков­ них кругів, на терені Філядельфійської єпархії - аж 23 парафії послуго­ вуються в Богослужбах виключно англійською мовою. Це діється мабуть за тихою апробатою Митрополичої Канцелярії. Для прикладу бажаємо згадати, що один мирянин Вашінґтонської парафії, що його прізвище є нам відоме, мабуть в добрій вірі, хоч і не добре поінформований, звернувся до Митро п о л и ч К а н ц е л я р і ї по інформації в тій цілі, щоби була введена англій­ ська мова у цій парафії. В тій цілі він відвідав канцлера Філядельфійської Єпархії, який поінформував відвідувача, що дозвіл на введення ан­ глійської мови видає не владика, а місцевий парох. Ця заява збуджує в нас журбу за будучність УКЦеркви на цьому терені та зміцнює переко­ нання, що місцева церковна влада не є на висоті завдання, якщо йдеться про зберігання нашого візантійсько-українського обряду. Бо без україн­ ської мови наша Церква вже Українською Церквою: не буде. Вона стане ще одною МУНГОЛЬСЬКОЮ /Пітсбурґською/ провінцією. Якщо взяти під увагу повище становище філядельфійського канцлера, то стає ясним, чому священики на власну руку вводять англійську мову в св. Літургію та інші Богослуження. Як нас інформують - до цих піоне­ рів англізування нашої Церкви належать оці священики на терені Філядель­ фійської Митрополії: оо. Віктор Поспішил з Картерет, Мирон КозмЬвський з Кемден, Андрій Банчок з Вільмінґтону, Степан Тиханський з Нортгемпону, Михайло Пиріг з^Філядельфії, Степан Гриньох з Оліфанту, Рассель Данильчук з Карнеґі, Йосиф Насевич з Арнольлу, Волтер Качмар з Летровб, та Михайло Нестор з Мек Кіс Ракс. Це ще не повна листа прихильників мовно­ го "Збруча" в УКЦеркві. В додатку, повне безладдя панує в св. Літургії, якщо йдеться про поминання Верховного Архиєпископа .Одні поминають ... кардинала /це ті, що йдуть по й б о в ’язуючій" в єпархії лінії/, інші вза­ галі не поминають особи Верховного Архиєпископа /це 100# льоятісти.

-

1 4

-

digitized by ukrbiblioteka.org

епархіяльного напрямку/. До низе належать оо. Петро Липин, £±і|ард Се­ мінар з Честеру, Раймонд Ревак з Брістолю, Йоси$ Корба, ЧИЇ 9 Факс Сейсу, Микола Бабак та б . Корчинський з Рочестеру, та навіть Степан Хрепта із Стемфорду. Цей достойний отець шамбелян пав заявити, "що він немає часу поминати Верховного Архиєпископа” • Заходить питання: хто дозволяє ламати постанови Синодів? Чи влади­ ки про це знають? Чи балаганять самі священо-служителі? Чи діється це за тихою апробатою "з гори"? Миряни повинні шукати відповіді на повищі питання і в той спосіб моральним тиском вимагати виконування Ооборових постанов. ^ Та це ще не кінець лиха. Також бюлетені з церковного життя друку­ ються часто лише англійською мовою.. Хто бажав би про це переконатись, хай погляне в оюлетень церкви св. Марії у Картерет. Ні одного словечка рідною мовою! Погана ситуація панує також в ділянці молитовних книжок. У деяких» призначених для “БИЗАНТАИН РАЙТП ,вже_не знайдете української мови, як видно зі сторінок молитовника парафії св. Марії. Замість призвичаювати молоде покоління до української азбуки та мови, їм подається фонетичну підмінку, щоб ту мову вони могли раз на завжди забути. З повищого видно, що синодальні постанови Архиєпископського Сино­ ду УКЦеркви, що до вживання живих мов, не є реалізовані на,цьому терені згідно з обов’язуючим'законом. Мабуть не краще мається сплата в інших єпархіях: стемфордській та чікаґівській. Чому так діється, чому так мало любови виявляють тутешні владики і деякі священики до свойого, рідного обряду? Чи дійсно вони підписува­ ли СОБОРОВІ ПОСТАНОВИ на те, щоби їх опісля іґнорувати та насміхатись зі своїх власних підписів під соборовйми ухвалами? Ми не хочемо вірити, що церковний провід на цьому терені не бажає опреділитися: по стороні ЇЇОМГСНОСТИ УКЦ та ПАТРШР&АТУ. Ми не хочемо вірити, що наш церковний провід бажає. для нашої Церкви в ЗСА лише статусу ще одної МУНГОЛЬСЬКОЇ єпархії, статусу забезпеченого залізним листом від префекта СхідньоіС Конґреґації - на взір того, що його одержав владика.Коціско, та в якому кардинал Фюрстенберґ запевняв мунгольських пастирів, що УКРАЇНСЬКИЙ ПАТРІЯРХАТ їм не загрожує та, що вони і надалі підлягатимуть безпосе­ редньо Римській Курії. Дехто суґерував думку, щоб ті, що їм не по нутру і не до вподоби укра­ їнський характер нашої Церкви, перейшли до існуючої вже мунгольського ҐЕТТО, що покищо є гарантоване листом від “ясного пана" з Курії. Каже­ мо покищо, бо є- можливим, що духово-національне відродження 1938-1939 років в Карпатській Україні - та включення цих земель в Українську, хоч і Соціялістичну, Республіку, докотиться до Пітсбурґа та полонить уми наших братів, що покищо свідомо - чи не свідомо терплять від мадяронсько-словацького ira в т. зв. рутенсько^візантійській Церкві. Ми не хочемо вірити, що це є ціллю ТРЬОХ УКРАЇНСЬКИХ ВЛАДИК і не хочемо на­ віть бачити такого ісходу, бо ми віримо, що такий ісход таки почнеться колись^але з Пітсбурґа через Філядельфію до Українського Материка, а не навпаки. Наші владики, отці духовні, ченці, черниці та і усі ми, миряни, повинні сміло і повсякчасно боронити прав нашого обряду, його розвивати, закріплювати, закріплювати, поширювати та удосконалювати /гл. Постанови Синоду/. Оце й обов’язок кожного з нас, що є зумовлений любов’ю ДО СВОЄЇ, рідної Церкви та свойого народу. На цьому скористає теж Вселенська Церква - мозаїка різних обрядів і традицій.

- 15 digitized by ukrbiblioteka.org

НА

НОВОМУ

ВІДТИНКУ

Розвиток справ внутрі Української Католицької Церкви навколо головних ідей - Синоду Українських Єпископів та завершення церков­ ної організації патріярхальною системою - є прероґативаї^и компе­ тентних церковних властей і тому не був він достатньо просліджуваний, плянований,обговорюваний і вирішуваний, якщо йдеться про організоване мирянство. Навіть свою підсобну ролю мирянство відіг­ рало радше в обмеженій формі,якось самочинно, спонтанно через ще не встабілізовані відносини між мирянськими організаціями і наши­ ми Владиками, спеціяльно якщо йдеться про терен Америки. Звідсіль походить і певна "безпрограмовість та недорозвиненість” мирянських організацій, ”невизнаваних” деякими нашими Владиками. Через це та­ кож ознайомленість мирян із життєвими справами їхньої Церкви була недостатньою, скупою, несистематичною і доривочною, тимбільше,що існуючі засоби нашої громадської комунікації для тих справ не були і не є доступними. Щоби можна було запізнатись з багатьма фактами, і знати їх значення для дискусії, виміни поглядами і для орієнта­ ції - джерел і відомостей було мінімум. Не інакше виглядала справа назовні. Практично йдеться^ про теоре­ тичне ”назовніп,бо численні приналежні до нашої Церкви англомовні родини й цілі парафії мирян, як також і ця катеґорія людей, яка до церкви належить але українськими публікаціями не цікавиться - були залишені поза впливом мирянського руху й"відписані” помилково цій другій стороні - неприхильникам помісности.Отже - може й невідповід­ но це буде називати цей відтинок зовнішним. Практичне назовні — це тяжча проблема, з якою не впорався1 ^досі ніхто із навіть великих центральних репрезентативних організацій, з добрими зв’язками й фінансами, не говорячи вже про добровільний, оспорюваний,невеликий і не дибре фінансований мирянський рух, такий, як наше товариство.Хоч вже давно стало відомим для нас, що справа помісности Української Церкви перестала бути внутрішньою українською проблемою а стала міжнародньою, то цей міжнародній аспект був мирянським рухам недоступний, а саме мирянство вважалося,/як і досі ще вважається/,внутрішньою справою кожного Єпископа. Щойно останнього року, завдяки упертій і послідовній праці пань із Товариства Прияте­ лів Українського Католицького Університету в Римі, і завдяки певним акціям нашого Товариства справа української помісности вийшла поза вузьке форум заінтересованих чинників до міжнародньої преси й до неукраїнських достойників церковного світу .без найменшої допомоги в цьому від наших Владик. Працю на цьому новому відтинку започаткували успішно пані др. Марія Клячко й пані Ева Піддубчишин,/обі працюють у дослідчих від­ ділах Колюмбійського Університету/, які зредаґували декілька пресо— вих повідомлень про пекучі справи нашої Церкви по-англійському і вислали їх до преси. Початкова реакція була мінімальна, бо навіть заінтересовані і пильні католицькі редактори шукали потверджень одержаних ними відомостей із других джерел, але все ж таки при такій події як поїздка Кардинала М.де Фюрстенберґа по Америці деякі при­ хильні нашій справі ствердження^побачили світ. Добрий пробій на цьому відтинку- зробила продумана акція "із бро­ шурою пані Еви Піддубчишин п.н. ”1 Благослови Спадщину Твою" по-анг­ лійському. Інформативна-фактажна невеличка книжечка споряджена автор­ кою так,щішби вона джерельно запізнала необізнаного читача^про що власне тепер йдеться в Українській Католицькій Церкві, і продемонст­ рувала добре обізнаним високим церковним достойникам становище,спо­ сіб думання й леґітимні вимоги українських мирян,була вислана усім -

16

-

digitized by ukrbiblioteka.org

Конґреґаціям Римської Курії, усім кардиналам у світі, патріярхам, Архиєпископам і Єпископам у Північній Америці,чужій пресі,/своїй також/,усім українським священикам,монахам і монахиням і багатьом державним мужам політичного світу. Досі вислано понад 1200 примір­ ників книжечни даром, з оплатою поштової пересилки. До кожного ви­ щого церковного чи державного достойника було зредаговане спеціяльне письмо,яке заінтересувало б адресата дотичними справами. Слід відмітити,що ця акція це не тільки ініціятива згаданих пань,але також їхній кошт друку й пересилки. Досі лише невелика кількість загально відомих в нас жертводавців - діячів мирянського руху — зложили свої датки на цю ціль безпосередньо на руки авторки, та наше товариство асиґнувалЬ суму 200 долярів. Дальша акція поши-^ рення цієї брошури поміж тих, кому потрібно, стараннями наших людей по адділах і місцях повинна покрити птшнайменше матеріяльні кошти ініціятивним паням. Із обширної кореспонденції,одержаної як реакцію на висиайу бро­ шури, віднотовуємо сьогодні голоси трьох патріярхів східніх Церков: /Оригінал по-англійському/ "Я одержав Вашого інтересного листа від 29 червня 1970 р.,як і книжку Еви Піддубчишин "І благослови Спадщину Твою” ,про конфлікт між Українською Католицькою Церквою і Священною Конґреґацією для Східніх Церков. Ви напевно знаєте,що яг є добрим приятелем їх Еміненції Кардинала Йосифа Сліпого, головно ко­ ли йдеться про Собор і Синоди. Я думаю, що він може все в Римі зро­ бити, будучи персона ґрата.* Всі Східні патріярхи очікують якоїсь розв'язки. В часі нашої слідуючої поїздки до Риму в жовтні 1971 ро­ ку, я7 є певний, що усі патріярхи зможуть зайняти становище до вашо­ го випадку. Ми маємо певну ідею в цій справі і будемо молитись аж до часу нашої поїздки до Риму. Мої найкращі побажання для Вас і для наших благословенних при­ ятелів із Української Католицької Церкви...” /Ориґінал по-французькому/ "Я одержав Вашого листа від 29 черв­ ня цього року, в якому висловлюєте Ваші жалі про певні проблеми, що були піднесені на II Ватиканському Соборі, і які не були здійс­ нені в стосунку до української спільноти*Ящцо матиму нагоду гово­ рити про це в Римі - зроблю це дуже радо. В дійсності - дуже важко займатися тазсими пекучими проблемами кореспонденційно..." /Ориґінал по-англійському/ "В додатку до листа,висланого моїм Єпископом-помічником дня 8 липня 1970, я пишу,щоби поінформувати Вас,що я прочитав брошуру "І Благослови Спадщину Твою". Я дискуту­ ватиму цю справу^ із заінтересованими,>щоби усі зрозуміли ситуацію, і' зроблю що лише зможу, коли поїду до Рим^г наступного жовтня..."

До Шановних Читачів! Журнал "ЗА ПАТРІЯРХАТ" виходйть за гроші з передплати і добродійних внесків на ПРЕСОВИЙ ФОНД, бо за нами не с т о їт ь ніяка о р г а н іза ц ія , партія чи ін сти туц ія з багатими фондами. Єдиний "фонд", на який спирається наше видавництво, - це да­ рована праця а в т о р ів ;статей , редакторів і а дм ін іст р а т о р ів . Коли б Ви забажали стати передплатником квартальника, який несе читачам потрібну інформацію, звідомлення та програмові думки відносно центральної теми єдности і орган ізацій н ого завершення нашої Церкви - т о д і прохаємо переслати за­ мовлення на нашу адр есу. Рівнож просимо о щирі пожертви на "Пресовий фонд*1. З глибокою пошаною Редакція й А дм іністрація - 17 "ЗА ПАТРІЯРХАТ" digitized by ukrbiblioteka.org

ЧИМ

ЖИВУТЬ

МИРЯНИ ?

Сучасна управа нашого товариства має скомпліковану ситуацію, в якій приходиться планувати і проводити акції на користь- помісности нашої Церкви. Акції мирян, які вже може й надоїли декому, будуть і на дальше однобічним “голосом вопіющого во пустини",доки лише во­ ни самі, миряни, діятимуть в цьому напрямі. Координація громадських і иирянських організацій могла б дати лише ширше форум і більшу' спаяність таким акціям, але все ж таки це ще буде лише один голос, голос цивільних людей до справ церковних,якими своїм законом припи­ саним порядком рішає Ієрархія. Одначе й голос мирян, коли він пролунає компетентно, в належний час і в належному місці, може мати поважніший результат. Про це те­ пер час і подумати. Громадські збори й петиції - це вже найширше у нас практикована метода і до неї адресати уже призвичаїлися. Вже більше шести літ підписуємо резолюції, кожного разу схвалені з льо— яльністю Святійшому? Отцеві і нашій Ієрархії та з проханнями здійс­ нити на ділі нашу церковну єдність,але вислід з того мабуть дуже" малий, як що не противний. Деякі наші Впр.Владики,спеціяльно з євро­ пейського терену, не погоджуються з нашими мирянськими акціями,і нераз дають вислів свому незадоволенні. Другі Впр.Владики.хоч не виступають проти, то навіть добрим словом мирянам не поможуть. До речі - якщо петиційна акція мала б якось продовжуватись', то радше до наших Владик. Святкування днів помісности, що було схвалене на останньому за­ сіданні управи товариства, і що вже реалізується різними нашими відділами, принайменше по більших скупченнях вірних, може бути тро­ хи ориґінальніше, тому,що воно відбувається вже в порозумінні з прихильним’цій ідеї священством,що ці свята мають уже подвійний ха­ рактер - церковну частину,/торжественну літургію із проповіддю до цієї теми/,і мирянську,/збори мирян із по можності мистецького прог­ рамою/, і тому,що цього рода імпрезне заключається вже у нрошенні чогось, а у льояльному акті ствердження певного церковного закон­ ного положення. Друга акція - масове висилання заготовлених др.Богданом Смиком листівок до. двох лайвищих Ієрархів Римської Курії,Кардинала Вільйо і Кардинала де Фюрстенберґа,/шкода що від цієї акції відмовився Ко­ ординаційний Комітет Громадських Акцій за Патріярхат у Канаді/, оз­ начають поновний вияв льояльности українських мирян Синодові Укра­ їнських Спископів і піддержку усіх попередніх акцій мирян в тому напрямі. Одначе й це промине, як проминули й попередні акції. Як ві­ домо, помочі від наших американських Владик не було тут жадної. Не вдалось також досі одержати їхньої згоди на зустріч із делегаціями мирян для обговорення цих справ, і це велика шкода. Відомості про те,що нааі священики Філядельфійської Архиєпархії мали б бути під натиском не брати участи в жадних святкуваннях днів помісности,які б громадські комітети їх не ініціювали, як також і не дати церков­ них приміщень на прилюдні виступи Мати Марії ЧСВВ і пані Е.Піддубчишин не створюють надії на покращання відносин між Владиками і мирянськими організаціями. Через такі невідрадні умови внутрі і через натиск від Східйьої Конґреґації ззовні, який має свою давню легальну дорогу через Апос­ тольського Делегата у Вашінґтоні, Архиєпископа Люїджі Раймо'нді,се­ ред провідних мирян виринула думка,/яка знаходить щораз ширше одобрення серед члені? управи/,щоби пізною осінню цього року з ’їхатись декільком сотням вірних до Вашінґтону, зібратись перед палатою Апостольського Делегата і там ще раз вручити заздалегідь приготова— -

18

-

digitized by ukrbiblioteka.org

ні меморіяли,/ще раз меморіяли!/,із підкресленням великої серіозности ситуації. Є надія,що знайдуться з десяток наших священиків^ щоби очолити цю місію. Якщо б і ця, як дехто схильний називати її,остання петиційна акція пройшла безслідно,тоді в жовтні наступного року,під час Сино­ ду Католицьких Єпископів,повторити її в Римі перед палатою Святійшо­ го Отця. На це ще знайшлися б у нас засоби й охочі світські та ду­ ховні особи. Одначе центральною силою нашої Церкви на внутрішньому і на зов­ нішньому форумах є таки наші ВлаДіуси, і при їхній добрій волі усі акції мирян мали б краще значення./А може їх зовсім не потрібно було б!/.

ЦЕ, ЩО ДІСНО ЗАГРОЖУЄ ! У нашому журналі за березень цього року ми звернули увагу наших читачів на появу анонімних публікацій, виготовлених з ціллю поставити в підозріння й морально пошкодити праці нашого і споріднених з ним то вариств та провідних, активних в них людей. Наша нотатка була виклйка на лише цією обставиною, що до появи однієї з них ужито фірму нашого журнала, а не бажанням даати з анонімами співбесіду* Ми були перекона­ ні, що таких пресових появ ніхто не трактуватиме поважно, і ніхто, тим більше, не користуватиметься ними при аналізі громадських чи церковних справ. Але так в дійсності не є. В українській еміґраційній публіцисти ài доволі багато диму пускається нашою; "великою” пресою, читачам дещо «вкривається, дещо перекручується і дещо перебільшується, так що вона нераз перекликається із анонімною, а подекуди доповнюється нею» Ось, наприклад, щоденник ”Америка" писав про Д-р Р. Осінчука в Нью-Йорку*що він є "безвідповідальний демаГоґ” , а анонімне "Кропило" писало, що він "захворів на патріярхоманію” і великої різниці в тих двох опініях немає. Подібну схожість оцінки можна легко ствердити й у відношенні до других діячів мирянського руху між тими по формі різними а по суті однаковими виданнями» Загрозливим в цій ситуації є факт, що читачі не відчувають цієї разючої схожості і браку відповідальності ле« ґальної преси, яка нераз через необ’єктивність іде впарі з анонімною* Вони до неї призвичаїлись. На таке ствердження спонукує нас реакція журнала "Світло", ч.7-8, /Український Католицький Місячник, Вестон, Онтаріо, Канада/, у статті його головного редактора отця 0. Купранця, ЧСВВ, під наголовком "Тимчасом трясовиння загрожує...", на появу весною цього анонімного видання "Кропило". Замовчати було б найвідповіднішою реакцією на цю появу, але всеч. о. Купранець задумав "розрахуватися" з анонімами й критикуючи "Кропило” поверховно>дав йому по суті визнання й попертя у редаґованому ним журналі. Для осягнення цієї цілі він підібрав собі цитату із листа одного вельмизаслуженого Владики, змістом якої є ствердження,що ми..."котимося в пропасть, бо дозволяємо собі обкидувати болотом і Ano стольський Престіл, що є одиноким нашим приятелем у світі...", і підта сував під неї появу анонімного "Кропила", ніби то творці "Кропила" обкидують болотом Апостольський Престіл. Фут, догадуємось, о. Купранець мав на меті відвернути увагу читачів від анонімів із "Кропила” , бо ни­ ми він більше у своїй статті не займається, а взяти під лайливу крити­ ку тих, хто "обкидує болотом Апостольський Престіл", тобто саме тих, кого й дискредитує анонімне "Кропило". Ідея не погана, але тяжка до переведення в життя духовній особі. й головному редакторові католицького журнала, тому що, "Кропило" ні

- 19 digitized by ukrbiblioteka.org

одного разу не обкидало болотом "Апостольського Престола", тому, що ша нований усіми Високопреосвященний Владика в коресподенції на теми гро­ мадських і церковних акцій не мав підстави й не думав обвинувачувати анонімних авторів "Кропила", бо вони жадних акцій не творили,/ртець Купранець не одинокий, що має коресподенцію з Владикою/, і тому, що коли під антианонімну моралізаторську термінологію о. Редактора прийшлось би підставити дійсні прізвища замість хороброго бомбардування неозначеного "трясовиння", то вони були б ці самі* що їх дискрседату® "Кропило". Ось так започаткована у "трясовинні" журналістична "лінія" переноситься на сторінки легального католицького журналу для успішного її продовжування. Невдахою виявився отець Редактор не тільки тому, що розмахнувся на "Кропило" а вдарив по тих що й "Кропила" б ’є, але також у переслі­ дуваному ним концепті обкидування болотом Апостольського престола. Не відомо нам чому це, коли в усіх майже католицьких, країнах пошири­ лась масова критика деяких Римських практик або й поодиноких достойни­ ків, з Папою включно, коли доходить до бунту серед Ієрархії та в рядах духовенства, до ребелії й оскандалювань в роді купування бідних індій­ ських дівчат до манастирів - то в жадній із тих країн немає галасу про те, що хтось там обкидує болотом Апостольський Престіл. А. там йдеться про глибокі реформи і обмеження влади Апостольського Престола і У нас же йдеться про інші зовсім речі. Про збереження цілости нашої Церкви і про права,які нам належать а не про підривання доґм віри чи сумніви що до авторитету Святійшого Отця* Йдеться і про те, що Римські достой­ ники свідомо проти нас неправди вживали на пресових конференціях, /про ти чого о б ’єктивно й отець •Редактор виступає, але він думає що неправ­ да існує лише у "некваліфікованих" вірних його Церкви/, Верховного Ар­ хиєпископа "бунтарем" зробили, а в коресподенції прямо відмовили нам права бути українцями. А коли вірні просять, домагаються й виступають проти неправди - тоді називається обкидуванням болотом Апостольського Престола. Випадало б католицькому журналові мати якісь сталі одні мо­ ральні оцінки суспільних явищ, а не пристосовувати такі, які коли заба­ жається. Чому не поставити справи ясно і сказати, що Римські чинники.опи­ раючись на передсоборових законах бажають задержати свою владу над на­ шою Церквою і тому не поспішають з переведенням у життя нових Соборових законів. Грають на час, так як і деякі українські чинники роблять. Чому не робити логічних висновків із уже так поширеного твердження., що визнання помісности Української Католицької Церкви попсує екуменізм із Московською Патріярхією? І чому, зрештою, не пристосувати отцеві Купран цеві до тих пояснень власного його концепту про неґативи утотожнювання ієрархом себе із Церквою, про неуцтво Церкві, і про непотрібну засекреченість там, де її не треба, тцо він зовсім слушно обстоює в другій його статті того самого журнала? Враховуючи ці опубліковані під його прізвищем погляди критикою Ієрархії із Римськими достойниками включно, можна також ствердити, що і отець Редактор обкидує болотом Апостольсь­ кий Црестіл, і тому вельмизаслужений Висопреосвященний Владика знав до кого листа адресував... Коли ж Високопреподобний о. Купранець свою кри­ тичну аналізу церковної Ієрархії /в тому й Римської Курії/, перевів^ так, що не "скотився у пропасть" і не "обкидав Апостольського Престола болотом", то на це йін мусів мати специфічну диспензу, яка нам, мирянам, не прислуговує. Виглядає нам, і^о о. 0. Купранець, середнього віку, здорової конди*ції людина, рішив ааімпонувати читачам своїм сальто-мортале. Але в добу великої спеціялізації таким номером може заімпонувати публіці лише ви— соко витренована людина. Хто нею не є, той завжди при виконуванні таких складних номерів упаде на голову... с .п .

- 20 -

в

digitized by ukrbiblioteka.org

КОМЕНТАР ПРО НЕПЛІДНИЙ СОБОРЧИК Сучасне життя нашої церковної спільноти ставить особливі вимоги до наших священо-служителів та владик. Ці вимоги дотичать не лише ду­ ховних та пасторальних кваліфікацій священо-служителів, але також самої програми церковної праці. Діється це тому, що наша спільнота складається з людей, що стоять на різних с о ц і а л ь н и х , культурних та інтелектуальних щаблях, що живуть серед різного оточення, та що стимулювані II Ватиканським Собором та постановами Архиєпископського Синоду Українських Ка­ толицьких Владик - ясно домагаються заспокоєння духово-релігійних потреб.

I при такій ситуації сам священик не в силі упоратись із завданням. Він потребує напрямних, бо труднощів та проблем у нього багато. Ось де­ які з них: як зацікавити наукою Ісуса Христа свою паству, що часто має кращу освіту, ніж він сам;; як пояснити деякі біблійні оповідання сту­ діюючій молоді, що має високе знання в біології та природничих науках; як задержати відчужену від суспільства молодь; як примінювати вчення Христа до вимог вірних, що терплять різні недостатки; як притемнити зовнішний блеск Це>ркви в користь духовних вартостей; як р о з в ’язати пробле­ му двомовности, літургійної мови, що на цьому терені е плавбою між Сцилдею та Харибдою; яке становище зайняти до перенаселення в евіті;як пояснити деякі церковні "правди", що їіх вчені теологи беруть під сум­ нів; чому владики не реалізують постанов Синодів; Українських Владик; яке їх становище до Матери-Церкви в Україні, Помісности Української Ка­ толицької Церкви, Її Патріярхату; яке їхнє відношення до особи Верхов­ ного Архиєпископа; екуменічного руху та відношення: до православних бра­ тів; як зарадити втечі вірних до інших обрядів та Церков; як врятувати упадаючий церковний спів, звання дяко-вчителів, і таке інше? Таких пи­ тань. і їм подібних є більше і на них священо-служителі шукають відпо­ віді. Зрозумілим є , що "думаючі1 священики потребують відповіді на повищі питання негайно. І вони сподівались їх одержати, кали в дні 22 жовтня ц.р. вибирались на Соборчик у Філядельфії. На жаль, гірко розчарувались. Замість інструкції, ті священики, що відважились взагалі заторкнути пе­ кучі питання., зустрілись з повною мовчанкою приявного БПреосвященнішого Владики-Митрополита та заявою предсідника, що він, предсідник, не є ком­ петентний давати відповіді. Це так зневірило приявних, що на другій сесії, вже не багато з них залишилось бо вони чимскорше р о з ’їхались до дому. Дійсно нас огортає заздрість, коли ми спостерігаємозапал, з яким римо-католицькі владики взялись до праці над усучасненням їхнього обря­ ду та як різко з часу II Ватиканського Собору змінилась їхняі пастораль­ на та наукова робота серед вірних. Чому у нас все ще панує феодальна система інерції і невіжества? Чому послуговуватись ігноруванням духових потреб священиків та мирян в пастирській праці? Як далеко зайдемо, послуговуючись неуцтвом? Чи не є очевидною потреба інтелектуальної: підбудови у нашій епархії-митрополії? І чи могли заспокоїти духові потреби священиків два запрошені оо. Василіяни, що живуть відокремлено від мирян та священиків-душпастирів та не відчувають їхніх духових потреб? Чи нема у нас вчених теологів, що їм дорога наша Церка та та роляї, що Вона повинна відіграти в по-Соборовому часі? Коли ж діждемося усучаснення? Ми вважаємо, що і ми можемо знайти відповіді на поставлені вгорі питання. Нам лише треба азяти за вихідну точку і базу Постанови Архиєпископського Синоду Українських Католицьких Владик. Там знайдемо не лише відповіді на потреби дня, але також базу для плянуваннш на будуче. Євген Ґіль - 21 digitized by ukrbiblioteka.org

ПУБЛІКАЦІЇ, ЯКІ ВАРТО НАБУТИ В останніх часах появились дві публікації, яких темою є сучасне становище Української Католицької Церкви. Вони займаються поодинокими епізодами й важнішими - може вже й історичними подіями}які в теперішних часах формують дальшу дорогу і майбутній розвиток нашої знедоленої Церква* Події ці, яких свідками є усі ми, згублють свою популярну актуальність, бо нові акції і нові події відсунуть їх із нашого круга наших щоденних заінтерисувань, та нової безпосередньої уваги. Поодинокі заяви компетент­ них церковних достойників, пресові повідомлення, деклярації, чи просто організовані заходи важнішого значення скоро забувається. Немає під ру­ ками преси з минулих років. Не існує зложена в якомусь архіві, або біблі^ отеці документація, і людина, яка бажала б щось про них довідатись стає безрадною. Тому публікації, які збирають ввесь матеріял з останніх літ в систе матичному опрацюванні, варто придбати кожному зацікавленому мирянинові і мати його завжди під руками. Бо завжди існує критично потреба розгля­ дати сучасні події, пов’язувати їх з тим, що діялось в минулому на те, щоб дати проекцію на будуче. Для загальної характеристики цих видань слід додати й те, що всі во ни побачили світ лише завдяки ініціятиві авторів і на їхній власний кошт. Через невідрадні обставини внутрі нашої Церкви, через певний натиск зі зовні, як також через брак зрозуміння до видавничих справ наших Владик в ЗСА - весь тягар документації та інформації ширшого загалу паде на пле чі самих публіцистів. Вони сповняють цю функцію з повним розумінням обо­ в ’язку служіння Церкві й Народові а громада повинна це зрозуміти і належ но оцінити.

111 БЛАГОСЛОВИ СПАДЩИНУ ТВОЮ" 11AND BLESS THINE INHERITANCE", by Eva Piddubcheshen.

Introduction by G. A. Maloney, S.J. Published by Friends of the Ukrainian Catholic University in Rome. New York, N.Y. Eric Hugo Printing Co., Schenectady, N.Y., 1970. 6Ij. p. У цій публікації пані Ева Піддубчишин зібрала ввесь актуальний ма­ теріял пов’язаний із розвитком нашої Церкви за останніх декілька років і усистематизувала його в наукову композицію, виявляючи вйаїмозалежність, або несумісність поодиноких акцій, та подаючи джерела відомостей і цитат. Праця документно з ’ясовує відношення між Верховним Архиепископом Україн­ ської Католицької Церкви та Римською Курією на базі постанов II Ватикан— ського Собору. Вона висвітлює також становище поодиноких наших Владик, та ролю і значення- мирянських організацій в церковному житті, а зокрема в житті нашого Товариства. Авторка висвітлює підложжа, на якому дійшло до скликання Архиєпископського Синоду Українських Єпископів в Римі, осінню минулого року, і висвітлює також заходи Священної Конґреґації для: Східніх Церков в цілі уневажнення цього Синоду. Авторка розпичинає свою працю описом протистаційної демонстрації в Філядельфії 7-го грудня 1969-ого року, коли то на святкування десяти­ річчя Філядельфійської Митрополії маніфестаційно незапрошено Голови Української Католицької Церкви, Верховного Архиєпископа, Кардинала Йосифа Сліпого. Вступне сло до цієї праці написав о. Джордж Малоні, єзуїт* дирек­ тор Фордгамського Інституту для Східніх Церков. Він ствердив, що на базі Декрету про Східні Церкви, затвердженого II Ватиканським Собором, Верхов ний Архиєпископ Кир Йосиф Сліпий має патріярші права, а постанови склика ного ним Архиєпископського Синоду наших Владик мають зобов’язуючу силу для всієї нашої Церкви. Він вважає, що усі наші єпископи у співпраці digitized by ukrbiblioteka.org

з Верховним Архиєпископом повинні без зволікань реалізувати постанови Синоду. Пані Ева Піддубчишин є працівником науково-дослідчого Інституту в ділянці політичних наук при Колюмбійському Університеті. Вона - дов^ голітня католичка діячка, б. редакторка англьомовного "Шляху" в Філядельфії, організатор Ліґи Американської Католицької Молоді, та Това­ риства "Обнова"• Будучи діяльною на громадській ниві, вона була вісім років секретарем УККА і Пан-Американської Конференції. Зараз вона є Го­ ловою Товариства Приятелів Українського Католицького Університету в Римі /яке фірмувало це видання/, а на останньому з ’їзді Товариства за Патріярхальний Устрій пані Піддубчишин була обрано членом Краєвої Управи, де вона виконує обов’язки референта інформації. Її працю в англійській мові використано широко для зовнішних акцій , про що мова в іншій статті цього журналу. Замовлення на її книжку слати на адресу: Eva Pidducheshen Ц 23 West 118 Street New York, N.Y., 1002? "НЕЗАБУТНІ у к р а ї н с ь к і : ДНІ В РИМІ" /Спостереження і вражіння очевидця/ Автор цієї книжки, заслужений душпастир, отець Володимир Тарнавський /Едмонтон, Канада/ оформив свої враження з подій в Римі осінню минулого року та враз із ілюстраційним матеріялом видав книжкою у 80 сторінок. Посвячення Собору Святої Рофії, важливі зібрання, а головно від­ буття Архиєпископського Синоду наших Владик з ’ясовані тут з великою точністю, якщо йдеться про факти та з патосом, відчуттям і благородністю - якщо йдеться про публіцистичні вартосте книжки. С у б ’єктивні переживання з нагоди тих історичних подій і численні зустрічі з різними людьми з усієї діяспори на тлі деґресій у недавнє минуле на Рідних Землях, творять цю книжку цікавою не тільки для читача, що в Римі не бував, але й для самого учасника тих подій, що ізза ко­ роткого тривання паломництва не зміг схопити надто багато вражінь. Автор заставляв читача переходити з ним з одного місця Вічного Міста в друге, від події до події, переживати з ним історично-важливі хвилину, познакомлюватися з різними людьми, Владиками, священиками, мирянами з різних країн, а навіть малими дітьми із декількох осередків нашої ді­ яспори, а на тлі розмов з ними відчути силу, яка єднає нас усіх по всьо му світі в один віруючий український нарід. Вартість книжки в тому, що її Автор хоч не професійний хронікар безпосередньо і щиро відмічує подію за подією, а яко священик та учас­ ник паломництва, щирою душею переживає історичні хвилини та описує їх із подробицями, на які багато учасників навіть не звернуло уваги. Кож­ на подія є вміло віднотована не лише зором, але душею доброго душпастиря, який турбується не лише своїми паломниками з далекої Альберте, але також долею всієї Української Церкви, що ось, на його очах пережи­ ває період тріюмфу та величі. Влучний вступ до книжки написав о. Др. Іван Гриньох. По книжку о. Тарнавського, що продається ціною 2.50 дол. зверта­ тися на адресу: Rev. Wolodymyr Tarnąwsky 11301 96 th Street Edmonton l8, Alberta CANADA

- 23 -

digitized by ukrbiblioteka.org

ДОКУМЕНТИ НАШОЇ ДОБИ : 8

Dr. Mary Klachko 423 West 118th Street New York, N.Y. 10027 Dear Madam, I received your letter of June 29, 1970 and your booklet. I read ooth, the printed text perhaps not so completely, because I did not find any­ thing new in it.

You suppose that the people created the patriarchates. But it is not so according to the ecclesiastical history and law. The titles of "patri­ arch" and "patriarcate" were created in the first centuries of our era by ecu­ menical councils. It is true that the Russian patriarcate did not begin with an ecumenical decision, only in' 1589 came out the title. But in Russia nobody thought to divide the ecclesiastical body, keeping the unity as defined by the Princes of Velikia, i Malia, i bielikia Rosii. There is none historical base for special titles to be given to the dioceses of Kiew and Halych.

Ukraine is not a traditional term, also in political history. The name appeared in the days of Mazeppa. But it disappeared soon. Ruthenians in Austria-Hungary took it in the last decades of the nineteenth century, but no­ body out of limited circles gave attention to it. Your ancestors had a natio­ nal name "Rusini", that the Occidental authors translated correctly in "Rutheni".

Political excitement will damage your catholic community, as it did already. I wish your hierarchy would understand it and give more atten­ tion to the progress of the religious life. That is the only important af­ fair.

Respectfully yours in Christ,

-Z' Переклад; Дорога Пані, Я одержав Вашого листа від 29 червня,1970, і Вашу книжечку. Я прочитав обидвоє — друкований текст не так може комплектно,бо в ньому я не знайшов нічого нового. Ви думаєте,що це народ створив патріярхати. Однак згідно з цер­ ковною історією і /канонічним/ правом це не так.Титули "патріярх" і "патріярхат” були встановлені у перших віках нашої ери вселейськими соборами.Правдою є,що російський патріархат не постав в наслідок рішення вселенського собору,лише 1589 року появився це^ титул. Але в Росії ніхто не думав ділити церковного тіла, вдержуючи єдність, як вона була визначена князями Великої і Малої і Білої Росії /підк­ реслення в ориґіналі/. Немає жадної історичної бази для того,щоби єпархіям Києва і Галича давати якісь особливі титули.

- 24 -

digitized by ukrbiblioteka.org

Україна не є традиційним терміном також у політичній історії. Ця назва появилась за часів Мазепи.Але вона скоро заникла. Рутенці в Австро-Угорщині приняли її в останніх десятиліттях 19-го століття, але ніхто поза малими кругами /людей/ не приділював цьому уваги. Ваші предки мали національне ім’я "русини",що його західні автори переклали правильно як "рутени". ^ Політичне стимулювання пошкодить Вашій католицькій спільноті, що властиво вже сталося. Я бажав би, щоби Ваша Ієрархів зрозуміла це і присвятила більше уваги розвиткові релігійного життя. Це є одиноко важлива справа. З пошаною до Вас у Христі, Евген Кардинал Фіссеран.

S A C R A

C O N G R E G A T I O

00193 Roma,

December 3» 1969

Vim dclU C un cIlU rlo n c, 34

P R O E C C L E S IIS O R I E N T A L I B U S

P h o t.

N.

388/69

hului

In reapontlona

M e n tto a e n ( id t * . q u a e to , n u m eri tu* Si И И d i cita** que*te m im tro m tlu гія(нміа

His Excellency The Most Reverend Stephen J. Kocisko, D.D. Archbishop of Munhall 54 Riverview Avenue Pittsburgh, Pa. 15214 U.S.A. Your Excellency) In pursuance of the letter of this S . Congregation, dated Novenoer 28* 1969» in which I acknowledged receipt of the letter dated the 4th of the same month, sent by Your Excellency and the two suffragan Bishops of Passaic and Parma,, I am writing to inform you that His Etoinence, the Secretary of State, shares the opinion of this S. Congregation that a reassuring reply is to be given.

Should it ever result that a Kievan-Galician Ukrainian, Patriarchate be erected, which, on the other hand, is up to this moment a mere proposal, it would not bring with it any change In the juridical status of the Ruthenian Hierarchy of the United States, which with the recent erection of an Ecclesiastical Province of its own, has thus received a new confirmation of its independence from the Ukrainian Rite and of its direct dependence upon the Holy See. With sentiments of highest esteem and every best wish, I am Yours sincerely in Christy

Maximilian Card, de Furstenberg Prefect

- 25 -

digitized by ukrbiblioteka.org

Переклад * До Його Ексцеленції Високопреосвященнішого Владики Степана Й. Коціска, доктора Богословії, Архиєпископа Мунгольського Ріверв’ю Авеню Ііітсоург, Па., 15214ЗСА

і

Ваша Ексцеленціе: Згідно з листом цеї Св. Конґреґації від 28 листопада 1969 року, в якому є ствердження одержання листа від 4-ого цього ж місяця, що його вислали Ви, Ексцеленціе і два владики-суфраґани з Пасейку і Парми, я бажаю повідомити, що Його Еміненція, Секретар Стану /роз. кардинал Вільйо, прм. перекл./ також заступає погляд цеї Конґреґації, що Вам тре ба дати заспокоюючу відповідь. Яшцоб колинебудь сталось таке, що створено Київсько-Галицький Укра їнський Патріярхат, що з другого боку до цього часу є лише пропозицією, То це не потягне за собою жадних змін у юрисдикційному статусі Рутенської Ієрархії в ЗСА, беручи під увагу, що зі створенням окремої Цер­ ковної Провінції, цим було стверджено її незалежність від Українського Обрядуі а безпосередню залежність від Курії. З висловом найвищої поваги і найкращими побажаннями Ваш в Христі Максиміліян Кардинал де ФюрстенФефґ Префект

Офіційне число документу 388/69

Намагання деяких кругів Мунгодкьської /Пітсбурґської/ Церковної Провінції запевнити їхню неприйіалежність до Українського Патріярхату знайшли свій вислів у створенні нібито організації, що має за ціль поглиблювати розкол ввсутрі Україноькотвізантійського обряду, тобто ширити ворожнечу між мирянами цього обряду. Ця псевдо-організація прийняла назву: "Комітет для Етнічного Визволення в ЗСА"# Цей Комітет звернувся в повшцій справі до Папи Павла VI з проханням допомогти їм у їхньому ділі скермованому на розбйття внутрі Католицької Церкви. Пода ємо точний переклад цього письма на українську мову: Святіший Отче! Ми, американці Візантійсько-католицького обряду, парафіяни Мунг^льської Архидієцезії в Пенсильванії, Па, ЗСА, уклінно предкладаємо документальну заяву з якої є очевидним, що ми ідентифікуємо себе з мАмерикансько — Візантійським Католицьким Обрядом". Сильна українська етнічна група з успіхом впливає на Рим в тій цілі, щоб Святіший Отець проголосив Патріярхом Кардинала Сліпого. Якщо Кардинал Сліпий стане Патріярхом, наш нарід, після всякої пр&вдоподібности буде наражений на експлоатацію під йумеричним та фінансовим оглядом та буде підпорядкований під владу та юрисдикцію Українського Патріярха. Це може статись, якщо не буде закріплена офіційна наз.ва: "Американсько-візантійський католицький обряд*!. Ми також молитовно благаємо, щоби з нашої ідентичности був усуне­ ний термін Рутенський, що зараз вживається в Мунг льській Архидієцезії в Пенсильванії. Рутенський^- в нашому розумінні є вислів рівнозначний з "український". Рутенський - це є термін вжитий в цілі втихомириння. /Докінчення на 28 стор./ -

26

-

digitized by ukrbiblioteka.org

Голова станової організації священиків - Това­ риства Св.Андрея в Америці - о.Володимир Анд— рушків ініціював відзначення дня ГІомісности Української Католицької Церкви серед духовен­ ства. Наша Управа вислала йому з цієї нагоди листа.Стосовні документи подаємо у відписах. С.І.Х.

Дня 20 вересня,197С•

Всечесніший і Дорогий Отче! Наближається день 4. жовтня 1970 - перша річниця Четвертого Архиєпископського Синоду Владик Української Католицької Церкви і з цієї* світлої нагоди звертаюся до Вашої Всечесности, як голова ста­ нової організації священиків Товариства Святого Андрея в Америці з просьбою відсвяткувати ”Цей день єгоже сотвори Господь" в особливий спосіб відправивши Св.Літургію в духовій сполуці зі страдальною Церквою України і Її вірними у всіз£ поселеннях вільного світу та єдности з нашими Владиками,з Первоієрархом Української Католицької Церкви Блаженнішим Верховним Архиєпископом Иосифом Сліпим в намі— ренні скорого завершення Української Католицької Церкви Патріярхатом. Ваша Всечесносте, прошу ласкаво вплинути,щоби "Цей День" від­ бувся по деканатах, спільно з кондеканальними отцями, а як це не буде можливим,то в рямцях своєї парафії з відповідною проповіддю. Дуже прошу повідомити мене про Ваш успіх "Дня", а це не лише для: рекорду Товариства Св.Андрея, але й для священичої солідарности та нашої єдности. Подаю до відома Вашої Всечесности, що 28 трав­ ня: і 28 липня цього року відбулися з ’їзди священиків нашої митропо­ лії в цілі обновлення" станового Товариства Св.Андрея,де порушено актуальні справи, як справу літургійної одноети в наших єпархіях, як рівно ж переведення в життя постанов Синоду Українського Єпис­ копату в трьох Єпархіях Америки. Вашій Всечесності відданий в Христі Господі о.Володимир Андрушків. Ню ЙорК,дня 6 жовтня,1970. До Товариства Св.Андрея на руки Голови Всч.о.Володимира Андрушкова Коговз,Н.Й. Всечесніший Отче! З радістю вітаємо оснування Товариства Св.Андрея і пересилаємо щирі побажання скорого і сильного росту. Ми надіємося, що Ваше Товариство зуміє гідно захищати Ваші ста­ нові Інтереси. Рівночасно очікуємо,що Товариство Св.Андрея причи­ ниться передовсім до обнови й витворення зрозуміння серед свого членства для його виїмкогво відвічальної ролі в хвилині "бути чи не бути" нашої Української Католицької Церкви. Вам, Всечесніші Отці,не грозять ні Сибір ні Колима, ні тортури в казематах КҐВ, і мирянство очікує від Вас мужньої постави в зма­ ганні’ за належні права нашої Церкви — за переведення в життя поста­ нов Синоду Єпископів Української Католицької Церкви від дня 4- жовт­ ня 1969 року,про помірність Української Католицької Церкви і завер­ шення: її Патріярхатом. Нехай Ваша однозгідність натхне наших Єпископів запалом і відва­ гою постояти за наші права і захистити власні Синодальні рішення.

З християнським привітом, др.Зиновій Ґіль голова

- 27 -

інж.Ірена Колтонюк секретар

digitized by ukrbiblioteka.org

/ З а к і н ч е н н я і з с т о р . 26/ Наші провідники не визнають цієї загрози; а якщо і є ^свідомі прав дивого стану то вони неспроможні реаґувати затіям етнічної групи. Тому, ми, миряни, звертаємось до Вашої Святости з проханням взяти цю, справу до уваги та почати вірогідну документацію. Ваша Святосте! Ми не користувались Східньою Крнґреґацією в цій справі тому, що вона є упереджена до нашої справи. Наш сумний досвід доказує, що вони /Архиєпископ М. Бріні/ не додержує слова. Ви, Ваша Святосте, одинокий є в силі дати нам СПРАВЕДЛИВІСТЬ, МИР ТА ВІРУ. На Ваш авторитет ми надіємось,

Комітет для Етнічного Визволення #

•#

З життя Товариства т Бельґії: Крайове Т-ва за Патріярхальний Устрій Української Католицької Церкви у Бельґії при співпраці з іншими організаціями вшанує першу річницю IV Архиєпископського Синоду Українських Владик. Підчас підготовчого засідання ухвалено також з днем 1-ого лист£ пада започаткувати збірку на Патріярший Фонд, на який кожний працюю­ чий повинен зложити принайменше одномісячну платню протягом двох років.

ПОВІДОМЛЕННЯ Друк книги "Невидимі Стиґмати" присвяченої історії звільнення з вісімнадцяти літньої большевицької каторги й першими місяцями побуту на волі їх Блаженства Верховного Архиєпископа Кир Йосифа Сліпого закінчений. Автор - пані Мілена Рудницька з питомою їй докладністю і хистом зуміла зібрати великий матеріял,зв’язаний із цією небуденною подією,усистематизувати й опрацювати йбго так,що книгу читається від перших до кінцеви її сторінок із непослабленим зацікавленням і напруженням. Друкована частина книги доповнена люксусово виконаною на крей­ дяному папері фотографічною документацією в кількості 161 ілюстра­ цій. Книга оправлена у півполотно із мистецькою обгорткою. Книга як своїм змістом так і технічним виконанням належить до кращих книжкою вих видань на еміґрації. Видавнича комісія сподіється,що вже нічого не стане на переш­ коді, щоби з кінцем місяця листопада цього року вислати книгу усім передплатникам і дати її в продаж. Ціна книжки 15 долярів.

ЗА ПАТРІЯРХАТ - видає Крайова Управа Товариства за Патріярхальний Устрій Укр;аїнсь»ої Католицької Церкви.

FOR THE PATRIARCH ATE - p u b l i s h e d b y S o c i e t y f o r t h e P r o m o t io n o f t h e S y s te m i n t h e U k r a i n i a n C a t h o l i c C h u r c h .

P a t r ia r c h a l

РЕДАКЦІЙНА КОЛЕҐІЯ: Євген Ґ іл ь (Вашінґтон, Д.К.) , Степан Процик-головний редактор (Ф ілядельф ія), Богдан Ясінський (Вашінґтон, Д.К.) • АДМІНІСТРАТОР Володимир Процюк (Ф ілядельфія). ЗА ПАТРІЯРХАТ виходить 4 рази на р ік ( квартально ). С татті п ідписані авторами, чи ініціялам и автора, не конче висловлюють погляди Редакції» Адреса Р ед а к ц ії: UKRAINIAN CATHOLIC ASSOCIATION P. O. Box 11012 Philadelphia, Pa. 19141 u s A Ціна: 50 центів digitized by ukrbiblioteka.org