Patriarhat 1970 04

число 4 /1 5 /

ГРУДЕНЬ, -Г970

digitized by ukrbiblioteka.org

Р Ж ІТо

З

І С Ї

стор.

Василь Пасічник;Правдою торгують і Господа зневажають

4-

Підстави ганіфестації у Вашінґтоні'

7

Церква с б .Сергія і' Вакха - історична пам’ятка, свідок минулого й сучасного .Української Церкви

11

Степан Процик: Хто за них заступиться?

16

/МЛ/ Наш коментар до листа Кардинала Тіссерана

18

Василіанський Чин і справа українського патріярхату

21

Меморіял до Святійшого Отця від священиків

27

Меморіял до Святійшого Отця від мирян

28

Про справу в суді*..

ЗО

Листівка в справі Вашінґтонської маніфестації

32

Видаємо це число у збільшеному до 32 сторінок форматі без під-» вишки ціни® Просимо шановних Голов Відділів і Мужів Довір'я зрозуміти,що лише поширення продажі журнала забезпечить його появу в такому вигляді.

Ф.Скоман Р.Боднар П.Турко д р . М . Зарицький о.прот.В* Чекалюк д р .Р .Смик В.Островський др.Т.парфанович пані І .Куриляк О.ГІрипхан О.Богонос XI.Хорват др.З.Ґіль інж.Е.Наливайко о . .Мартинків інж.С.Тнияк З А П А Т Р ІЯ Р Х А ї -

Адміністрація

Пресовий Фонд: В.Славятинський дол « А.Ничка 3 . " о.С.Клепарчук 2.- " др.С.Шеремета 10.- " В.Сусла 6 . " Е.Козак 25.» " др.Р.Сьшк 1.- " П.Турко 8.- " д р .3.Ґіль 1.ГІ МоЛонкевич 20.» " А.Гроцьків 1.» п О її др.Р.Смик Г.Повх 10.« ,f Г.Ііїараневич 8.- ” М.Сивий 0 .50 п др.Я.Крив’як 3.- " 5 . ~

«

20.

дол ff

3 .

-

2.

-,

It

5 *

—

t!

2.

Pc 15.

5.

5* 8.

5* ю.

‘3.

2.

3.

8.

— — -

-

—

ff ft ff ff t{ ff ft ff

ff ff ft Ff

в и д а є К р а к о в а У п р а в а Т о в а р и с т в а з а П а т р іа р х а л ь н и й У с т р і й У к р а ї н с ь к о ї К а то л ж ц ь к о ї Ц еркви»

*

FOR THE PA TR IA R CH A TE « p u b l i s h e d b y S o c i e t y f o r t h e P r o m o t io n o f t h e S y ste m i n th e U k r a in ie n C a t h o lic C h u rc h . РЕД АКЦІЙ НА К О Л Е Ґ ІЯ :

.

л

А Д М ІН ІСТРА ТО Р

P a t r ia r c h a l

Євген Ґ іл ь Шашінґтон, Д .К .) , Степан Процик-головний редактор (Філядельфія ) , Богдан Ясінський (Вашінґтон* Д . К . ) Володимир Процюк ( Ф іл а д е л ь ф ія ) * ЗА П А Т Р ІЯ Р Х А Т в и х о д и т ь 4 р а з и н а р і к ( к в а р т а л ь н о }„

С т а т т і п ід п и с а н і

Адреса Р е д а к ц і ї

%

авторами * чи і н і ц і я л а м и а в т о р а , н е к о н ч е в и с л о в л ю ю т ь п о г л я д и Р е д а к ц і UKRAINIAN CATHOLIC A S S O C IA T IO N P . O. B o x 11012

Philadelphia,, Pa*

І9 І4 1

U»S*-А. »

2 »

digitized by ukrbiblioteka.org

Ціна; go центів

ЇХ БЛАЖЕНСТВУ ВЕРХОВНОМУ АРХИЄПИСКОПОВІ І КАРДИНАЛОВІ КИР ЙОСИФОВІ СЛІПОМУ ГОЛОВІ УКРАЇНСЬКОЇ КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ У СВЯТИЙ ВЕЛИКИЙ ТРАДИЦІЙНИЙ ПРАЗНИК УКРАЇНСЬКОГО РІЗДВА ХРИСТОВОГО НОВОГО РОКУ ТА В ДЕНЬ ЇХ ІМЯНИН —НАЙЩИРІШІ ПОБАЖАННЯ : БАГАТСГ БОЖИХ ЛАСК ТА СИЛИ ЩОБ З ПОБІДОЮ ПОБОРОТИ ТІ ВСІ ПЕРЕШКОДИ НА ДОРОЗІ ДО ЗДІЙСНЕННЯ ІДЕЇ УКРАЇНСЬКОГО ПАТРІЯРХАТУ! ЩИРО -СЕРДЕЧНО СКЛАДАЮТЬ Краєва Управа Т-ва за Патріярхальний Устрій У.К.Ц. Редакція Адміністрація та Співробітники “ За Патріярхат" - З -

digitized by ukrbiblioteka.org

Василь Пасічняк

ПРАВДОЮ ТОРГУЮТЬ І ГОСПОДА ЗНЕВАЖАЮТЬ В католицькій азеті "Америка", з 3 грудня 1970 р . , поміщено закін-, чення статті католицького священика Атаназігоса Армаоса, з Атен, під назвою "Бездітні священики11* Автор, між іншим, ствердив, що: "наслід­ ки церковного права в різних століттях і в різних краях були різні; вони приносили або славу і блиск великих святих, або встид і скандал; поширення Церкви Риму через аплікацію свого законодатства, латинського обряду і латинської мови, не було корисне для християн Сходу. Громади східніх католиків, які знайшлися в західніх краях, були змушені прий­ няти права латинського обряду із скандальним вислідом для цих вірних, ображаючи одночасно святі традиції Християнського Сходу. Ці прийоми в ЗСА загнали східньо-католицькі громади до православних,11 Зміна обряду, яка наступає з власного переконання і власної свобідної волі людини, не задля якоїбудь користи, ми не називаємо скан­ далом. Скандалом уважаємо обрядову аґресивність духовенства одної церкви-супроти вірних другої церкви; це є глум над Наукою Христа. "Те саме право" - продовжує о.Атаназіюс - "може бути для відповід­ ного часу необхідне, а в іншому часі воно може бути безсенсовне; воно може в той же сам час зберегти одну країну, а нищити другу країну| тому треба прослідити, чи партикулярний закон відповідає нашому ча­ сові і кожній країні; тому всі ми можемо і мусимо висловити свою опінію про це право в дусі любови до святої Матері - Церкви* беручи участь в її внутрішньому діялозі. Я переконаний" - каже цей отець "що мовчанка гіпокрита є гірша, як пряма дискусія, на якій будується історія і яка інспірує синтезу." Студії про аплікацію римокатолйцького законодавства в Українській Церкві вповні підтверджують заключення цього вдумчивого грецького католицького священика. Нам стидно, що до подібного заключення ще й досі не дійшли поодинокі наші Єпископи, головно в ЗСА; вони дальше невільничо коряться дорученням, які опираються на аґресивне римське право, по наказу членів Конґреґації для Східних Церков, неґуючи рів­ ночасно закони своєї Церкви. Українські впископи в XVI ст. зрозуміли шкідливість володіння над собою чужих церковних властей із Константинополя, Москви і Варшави. Вони вірили, що хіба Апостольська Столиця дасть їм охорону перед ци­ ми аґресорами і тому, в 1596 р«, заключили Берестейську Унію з Римом. В цій Унії Папа Римський своїм підписом ґарантував непорушність і збереження прав Церкви Руси-України. Однак ці надії на Рим завели. Апостольська Столиця не виявилася безкомпромісовим захисником прав українсько-руського обряду.

1 В протягу майже 400 літ польське католицьке духовенство, підлегле юрисдикції, Папів, ранило тіло з ’єдиненої з Апостольським Престолом нашої Церкви* Воно нищило Її мову, обряд, церковні книги, практики^ духове обличчя та впоювало ненависть серед українських католиків до їхніх братів православних. Любов ближнього для цих духовників не існувала. Інтриґами і підступом вони вносили роздор між наших Єпис­ копів і нищили структуру єдности Української Церкви. Польські єпис­ копи робили різного рода доноси на наших Єпископів до Риму, ставлячи під сумнів їхнє католицтво. Наші блископи, в міру можливостей, обо­ ронялись перед Папами, але без задовільних наслідків на довшу мету. Ця польська "Християнська Акція", по суті політична-імперіялістична, не зустрілась з потрібного реакцією нашого Єпископату, ані ефектовною поміччю Апостольської Столиці.

1 -

4 -

digitized by ukrbiblioteka.org

Під враженням розвалу цілої літурґічної структури нашої Церкви прийшли Замойський Синод 1720 р , , відродження започатковане о. Маркіяном Шашкевичем, та Львівський Синод 1891 Р« Ці події викликали сильніший спротив нашого духовенства і Апостольської Столиці проти "місійної акції" польського духовенства, націленої на знищення Укра­ їнської Церкви. Але процесу латинізації Церкви вповні не здерже­ но , а тимбільше не осягнено повороту до $ї світлих традицій* Вона дальше залишилась літурґічно-обрядовою формою ані східнього, ані західньою. г Аж по першій світовій війні, під впливом велйкого львівського митрополита Андрея Шептицького, та заходів катедри обряду і дітурґіки в Богословській Академії у Львові, під проводом тодішнього її ректора, нині Верховного Архиєпископа Йосифа , наша Церква ступи™ ла на шлях визволення з-під впливів латинського обряду та його аґресії. До цього причинились також численні наші священики, овіяні Прав­ дою Христовою, чеснотою, почуттям власної гідности, та любов’ю до свого народу. Однак противники Української Церкви ніколи не зрікалися свого лукавого наміру і чекали на догідні для себе обставини. Підчас і по другій світовій війні такі обставини для них знову заіснували. Поль­ ська ієрархія і державне московське православ’я, при помочі своїх урядів, кожний по своїй спромозі розгромили Українську Катодшгьку Церкву і підчинили ї своїм законам. Драма Української Церкви поновилась. Головні актори драми, як і колись, рекрутуються з імперіялістичних театрів м о с к в и н і в п о л я к і в , мадярів. С в о ї , безкритичні послушники чужих опікунів і невільники адміністративних ніби "святих канонів", помагають співати надгробне Українській Церкві... Які причини змушують їх до цього і яка це мораль? Про них невпинно йде гнів,на розмова серед загалу вірних, росте згіршення і святий гнів який може довести до скандалу, спричиненого інґеренцією чужих і чужим правом... Слушно твердить славний історик Тойнбі, що "людство нині осягнуло блискучі поступи в науці і техніці, але в моральності скоти­ лося до трагічного рівня". І цей упадок, подвійна мораль серед духов­ них кругів і світських провідників, є основною причиною упадку авто­ ритету. Всі люди є грішні. "Один свят - один Господь" співаємо в церкві. Але чесні люди з гріхів неустанно двигаються, гріхом бридяться, а з непоправними грішниками-злочинцями не хочуть ні жити9 ні зустрічати­ ся, доки вони не виявлять правдивої поправи. Якже ж тепер, у конфронтації моральности зі злочинністю» можуть чесні християни хвалити зустрічі Голови Вселенської Церкви і його помічників із експонентами злочинного режиму Москви, якого члени самі мордували, або наказували вбивати сотні тисяч невинних людей лише тому, що ці люди належать до немосковських церков чи народів, які прагнуть свобідної волі. Невже теорією Макіявелі, а ке Наукою Христа, руководиться провід Святої Церкви? Невже ціль освячує злі засоби до цілі? Виглядає., що так. Застановімся глибше над останньою зустріччю Папи Павла VI із А.Ґромиком. Там говорили про цілі I засоби ^В цій зустрічі говорено про: обмеження ядерної зброї, про пакевро— пейську конференцію безпеки, про конфлікт на Близькому Сході і з вреш­ ті, про положення Католицької Церкви в СРСР. .^Виходить, що Москві йдетье-я про те, щоб Папу вплутати в контроверзійні справи міжнародньої політики і зробити його своїм помічником, подібним до московського патріярха, та підірвати його авторитет. Право на свободу думки в недоґматичних справах дозволяє нам твер­ дити, що про повищі політичні справи Папа не повинен говорити із жод­ ним політиком на приватній авдієнції, а радше залишити їх до обгово— -

5 -

digitized by ukrbiblioteka.org

рення своїм урядникам на форумі Об’єднаних Націй. Свої погляди на ці справи Папа повинен виявити явно "урбі ет орбі", так як це робив Папа Пій XII. Українських християн зокрема непокоїть розмова Папи з Ґромиком про церковні справи. Які пропозиції висуває Москва і за яку ціну? Москві головно йде про те, щоб інші Церкви, в тому і Ватикан, визна­ ли правосильність так званого Львівського Собору із 1956 р., який насильно, а в московському розумінні - правно, підпорядкував Україн­ ську Католицьку Церкву московському патріярхові* Вирішувати цю про­ блему проти волі і совісти Української Церкви ніхто не має права® Але Москва з Папою і його урядниками вже довго про цю справу диску­ тують. Одною із цілей цих розмов мож<9 бути таке: настроїти також українців проти Апостольської Столиці і проти Папи зокрема* Йдеться рівнож про підрив авторитету Папи серед всіх поневолених народів, і про переконання їх, що нині вже на нікого не можна надіятись. Задля подібних причин емісарі Москви домоглися були у Ват-икакі зустрічі ватиканських гостей з Москви із Верховним Архиєпископом Української Церкви Йосифом , щоб посіяти підозри до нього серед нас, щоб створити прірву між провідником і його К І р Ш Ш Й * Прикро 5 що Ватикан на це пішов. В тому самому часі, Папа Пало VI прийняв на авдієнції також поль­ ського кардинала Вишинського і кардинала Стефана Войтилу, у супроводі сімох польських Єпископів. Виглядає, що ці обі візити неприпадкові. Польські §пископи вимагали від Папи поширення їхньої церковної юрис­ дикції на "одзисканих зємях", де зараз існують лише апостольські адміністратури. Папа обіцяв сповнити їхню вимогу, як лише Польща підпише договір із Західньою Німеччиною про усталення границі на Одрі-Нісі. Тут Папа діє як політик і руководиться становищем держав­ них урядів. Не знаємо, чи Папа бодай згадав польським пископам про потребу відновити канонічну структуру Української Церкви, для 300,000 її вір­ них в Польщі. Польські єпископи - також католики - на це не годяться. Вони наших людей латинізують в надії, що тим пізніше їх спояьонізують. Вони узурпували нашу Перемиську Катедру і зліквідували нашу Перемиську єпархію. В Римі вони плетуть, що там, де зараз українці живуть, не було ніколи Української Церкви, отже її не можна тепер туди допустити, тимбільше, що тепер Українська Католицька Церква кажуть вони - взагалі не існує... Це правдивий дух "пшедмужа" поль­ ського християнства. Так кардинал Вишинський і його єпископи прого­ ворились, що вони визнають ліквідацію Української Католицької Церкви большевиками на т.зв. Львівському Соборі 194-6 р. Вони також видвигають у своїх еляборатах "історичні1' претенсії до східних земель аж до Чорного Моря, бо на цих землях існували колись польські єпархії. Цікаво б знати, яке число "жимо-католікуф" на українських землях вони подали Папіс Може Ґромико поміг їм в статистичних .даних. У “Вістях з Риму", ч*17“18, 1970 /150-151/•> повідомлення про ці дві візити закінчується вимовним ствердженням: "Якось так склалося, що обі візити у Ватикані мали місце в тому самому часі. В СРСР існує мовчазна Українська Католицька Церква, якій відмовляється права на існування; в Польщі живе 300,000 українців католиків східнього обря­ ду, яким відмовляється права на власну церковну організацію* Чи це тільки припадкова збіжність?" Думаємо, що Москва знайшла спосіб на спільну пляновану дипломатію з Вишинським навіть у Ватикані* Москва може, коли захоче, створити в Україні стратеґічні пункти для польських Ошскопів - Москва може для них і вірних знайти* Москва так само може допустити до якогось - 6 digitized by ukrbiblioteka.org

існування Української Католицької Церкви, як лише це вийшло б їй на користь. Там все має служити величі Москви» А правдива Церква, якої завданням є плекати мораль і характери - місця там не має, бо ці завдання, по своїй суті, ворожі імперіялістичній ідеології* Нам залишається одне: зберегти єдність Рідної Церкви у вільному світі на постановах Архиєпископського Синоду з 1969 Р * 5 та постепенно стреміти до духового о б ’єднання всіх українських християн, без огляду на несуттєві перед Богом віроісповідні і^ррізнення, спричинені людською жадобою володіння.

ПІДСТАВИ

МАНІФЕСТАЦІЇ

У

ВАШІНГТОНІ

В суботу,5 грудня,цього року,подібно як і в неділю 7 грудня ми­ нулого року,управа Т-ва за Патріярхальний Устрій Української Като­ лицької Церкви влаштувала ширшу макіфестаційну акцію з ціллю яскра-» вого вияву волі згромаджених у відділах Товариства мирян у відношен­ ні до сучасної церковної ситуації і для відстояння прав нашої Церкви, Місяць грудень не є найкращим часом на такі маніфестації,але управі Товариства дати не стояли до її власного вибору і не були у сфері її плянування на довшу мету,а радше були виявом конечноети у даній ситу­ ації ,абовимогою хвилини. Такі акції не належать до приємностей і після. їх виконання наш скарбник не запише у своїх книгах реальної їхньої вартоети,бо це акції не технічного,а суспільного порядку і не творяться вони на математичних формулах,а на багатьох елементах різнородного моральнополітичного значення.Від обєктивної більшости елементів позитивного, чи негативного значення залежить успіх чи неуспіх Імпрези;Враховуючи тут риск ваги непередбачених елементів,управа Т-ва взяла на себе від­ повідальність за цю акцію з конечности*бо через специфіку положення не багато инших метод були в її розпорядженні*а другі чинники*компе^ тентні для справ,що були причиною маніфестації,- не діяли® Імпреза перед катедрою у Філядельфії минулого року мала виразно демонстраційний характер і небула плянованою довго наперед,а була радше спонтанною•На те були виразні причини. Ваіпінґтонська імпреза цього року хоч формою ггодібна^але по суті инша.Вона була маніфестацією за права,які нашій церкві не то що нале­ жать, але які вона мас формально і крім того маніфестацією льояльности Синодові Українських Епископів у першу річницю його скликання*як та­ кож виявом здецидованої постави членів нашої Церкви що до її формаль­ них, легальних і конституційних прав.Вага маніфестації була перестав* лена із "проти" на "за"«Хоч зрозуміло,що вже сама поява людей із транс-* парентами відзеркалтовала невдоволення,але воно було тут похідним від підставових елементів нашої церковної організації - її визнаних,але не респектованих конституційних заложенЬ.Ми не домагались тут прав,бо ми їх маямо.Ми лише робили зовнішний світ уважним на те,щоб: нам тих прав не ігнорували, не заперечували. Від одної до другої імпрези пройшов цілий рік*багатий на вияви загрозливих фактів послідовного і систематичного діяння Східньої Кон­ грегації проти Синоду Українських ЕГпископІв,проти Верховного Архиєлископа і проти цілости нашої Церкви. Послідовний натиск на наших Владик, на жаль не без результату,зігнорувати історичний Синод Українських Епископів,відмовитися від його постанов і виконувати владу Східньої Кон^регяттіт у нашій Церкві прибрав щораз ^аст1'"их і виразніших Форм* - 7 -

digitized by ukrbiblioteka.org

Пе заключалось в намаганні Східньої Конґреґації номінувати нового S лис копа для нашої Церкви без участи у .процедурі Синоду Українських Єпископів ані Верховного Архиєпископа.Усі свої доручення наший Епископам Східня Конгрегація переводила Формально чеиез Апостольського Делегата у Вашінґтоні,ТОМУ ЦЕ МІСТО СТАЛО ПЕРШИМ* О П И Т О М ЗАПЛЯНОВАНОЇ НАШИМ ТОВАРИСТВОМ МАНІФЕСТАЦІЇ. Східня Конгрегація не залишила в ньому році своїх плЯнів ділити нашу Церкву на частини:на нормальні парафії давнього ґреко-католицько, го стилю у тих містах, де миряни виявили більшу стійкість і прив^язання до традиційних українських обрядових практик*і на парафії ноф 61зантин райт” у тих місцях, на периферіях, де-є мовні труднощі, і де миряни не обізнані як слід із сучасною церковною проблематикою. Коли у більших містах практику візантійщини сповільнено,або й тимча- j сово припинено, у малих місточках на провінці ях, куди не сягає opra»' нізований мирянський рух,її підсилено. І Історія із Мукгальською митрополією й листом Кардинала де Фюрстен-і бррґ.? з тії й справі не- па лишаю т'ь найменьшого сумніву р тому,що Східня Конгрегація не думає про зміну свого к у р с у , а радите про тактику зволі­ кання, з переконанням,що час працює для неї. Офіційні радянські чинники,як світського так і церковного типу провели свою"офензиву*' в Ватикані досить інтензивно,в наслідку чого протиукратнський курс там в останньому роцізначно посилився* І Яскравим виявом того був відомий лист Кардинала Тіссерана* j Найкращою формою якоїсь реакції на ці справи й формою оборони | нашої Церкви від усяких зовнішно-політичних ускладнень була б відпо­ відна реакція Синоду наших пископів,але він був недіяльний цілий'рік( і Піддержуючи його інституцію відділи нашого Товариства й загал мирян перевели доступними їм засобами т.зв.Дні Помісности в церковній і гро­ мадський ділянках,але це справи не змінило.І так через брак чисто цер­ ковної реакції компетентних чинників на зовнішньому форумі наше Т-вс ! взяло на себе обов'язок і відповідальність організації і переведення маніфестації силами "Мирян перед. Апостольською Делєґатурою у Вашінґто­ ні за активізування прав нашої Церкви,зрозуміло,проти тих сил,яким у Ватикані вдається досі держати ці права не діючими*, І У Вашінг'тонській маніфестації 5-ого грудня цього року слід під- ; креслити деякі моральні й^організаційні момекти*Вона відбулась силами' лише тих відданих добру нашої Церкви мирян,які повністю зрозуміли наведені вище небезпеки й мотиви закликів нашого Товариства,відчули дійсну потребу діяти в напрямі оборони Церкви і йіяли згідно з нака­ зом їхнього власного сумління. Маніфестація відбулась дуже здисципліно' вано й культурно„Піснями,транспарентами й молитвами виявила високі моральні вартості народу,який щиро практикує й високо оцінює віру своїх прадідів. Моральний бік маніфестації виявився у репрезентативності учасни­ ків і безпретенсійності організаторів.Похід мирян очолювали ї^сні ду­ ховні Отці,в рятгах серед них були видатні церковні діячі, різних міст* монахині,професори,студенти і молодь,та понад тисяча рядових мирян, які Неркру свою вважають основною й верховною вартістю,а не дочіпленою до икших.Організатори не претендували на виключність чи на репре­ зентацію иілости,а лише на піднесення у відповідному місці і у відпо­ відний час голосу тих,хто має право називати церкву своєю. Іншою Фазою маніфестації було вручення збіркою делегацією чоти­ рьох меморялів для Святійшого Отця призначених для відібрання їх радГобіч: світлини- із маніфестації у Вашінґтоні, 5 грудня 1970 року* Похід вірних очолили священики й монахині. « 8 -

digitized by ukrbiblioteka.org

_ Q; _

digitized by ukrbiblioteka.org

кикоВіАп,Делеґатури у Вашінґтоні,Монс.Маріо Пересіну.Меморяли були від священиків,від Матері Марії! ЧСВВ,від студентів і від мирян. Окремий меморіял вручив від себе о.Джордж Малоні,відомий нашій громаді зі сво» їх писань і виступів в обороні нашої Церкви/Два меморіяли друку ямо в цьому журналі,а інші будуть друковані в наступному числі/.Монсіньйор Маріо Пересій з дипльоматичною чемністю,як також з повним зрозумінням кожного аспекту кількалітньої акції нашого Т-ва,яке було вислідом попередніх відвідин у нього Дра БІ.Гіля з Вашінґтону,- прийняв меморіа­ ли й запевнив делегацію,що він мас обов^язок передати їх на руки А п 0 | Делєґата,Ексітеленції Люіджі Раймонді,який в свою чергу,згідно з нрото»' колом,передасть їх до Святійшого Оттія у Затикані. В збірній делегації для передакня Апостольській Делегатурі меморі ялів були:Отеііь Пралат К .Прийма,о .В .Ачдрушків,Мати Марія Должицька ЧСВВ,Др„З.ҐІль,Др.Р.Осіичук,Др.В,Пушкар,Е3 Піддубчишин і Ю. , Карпінський,Окремо перевели розмову з о*Радником Пересіним також ( Проф.Т. пирд, о вПроф.Дж.Малоиі,о *М* Гороиіко та Віра НикиФорук* ,

Із маніфестації за права Української' Католицької Церкви у Вашінґтоні, 5 грудня 1970 року. Очі вірних звернені до делеґації мирян, яка щойно вийшла з будинку Апостольської Делеґатури.

- 10 -

digitized by ukrbiblioteka.org

ЦЕРКВА СВ. СЕРГІЯ І ВАКХА - ІСТОРИЧНА ПАМ’ЯТКА, СВІДОК МИНУЛОГО Й СУЧАСНОГО УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕРКВИ. /7ПБ,Рим/'— В попередньому числі иВ.істей з Риму було подана інформацію про те,що 11 по довготривалих заходах, вдалося Бяаженнішому Верховному Архиєпископові набути одну з незвичайно цінний українсь­ ких памяток в Римі,церкву св.СЕРГІЯ і ВАКХА враз із приналежними до неї забу дуваннями. Тим самим привернено давній правний стан цього важливого обєкту так з точки зору минулого Української Церкви,як. і з уваги на дальші перспективи цієї' установи в майбутньому* Разом з вісткою про набття церкви і. про ремонтні роботж^ йВіеті з Риму ” подоли в коротких, ствердженнях майже одтиристарілноХ. істо­ рії цієї історичної памяткие У ствердженнях було подано наступне і 1. Апостольський Престіл передав церкву на початку ЖУІХ століття на власність - 11Рутеніс” — Київських митрополитів, бо тілом вони представляли Церкву, 2!.. При церкві містився осідок постійних представників Київських, пізніше Галицьких митрополитів,отже,представників Поміеної Українсь. кої Церкви при Апостольському Римському Престолі /прокуражвра-апо— крізарії/.

3. Пізніше в Колегії, яку приміщено в цьому осередку,виховували ся кандидати монашого і світського духовенства* 4-. В підземеллях церкви похоронено цілий ряд видніших: постатей Української Церкви, в тому представників нашої Церкви при іяостодьсь кому Престолі, т.зв. прокураторів, а. навіть похоронено там тлінні останки Київського Митрополита, Рафаїла Корсака* 5. В приналежній до церкви будівлі жили Василіяни,як прокуратори і підчинені Митрополитові, які користувалися і церквою і житловим будинком.

6. В 1960 р. Василіянська Курія продала весь обєкт,тобто церкву і приналежний житловий будинок 00« Єзуїтам* 7* 00. Єзуїти перепродали все світській компанії• 8. У звязку з тими прикрими періпетіями церква й будинок дуже потерпіли, тому приходиться все відновляти» В цих основних пунктах зібрано найважніші дані щодо минулого церкви і її теперішнього стану. А щоб було зрозумілим» в чящу вар­ тість цієї історичної памятки, "Вісті з Риму” навели дослівно міс­ ця з тоді ще неопублікованого документу українського вязня росій-» сько-большевицького режиму, Валентина Мороза* Хреба було сподіватися, що кожний неупереджений читач і кожна свідома українська людина^ прочитавши слова Валентина Мороза, струсне своїм сумлінням І- зрозу­ міє, яка цінність могла бути втрачена для української' культури,якби дослівно в останньому моменті не було відкуплено від їх останніх власників,світської торговельної фірми, цілого обєкту* «Згідно з останніми документами, які є до вгляду в римській комуні,торговель_ на фірма отримала згоду будівельного уряду перебудувати весв обект на готель з усіми акомодаціями, які належать до модерного виряджен­ ня готелю,як кофейня,розривкова заля і т.п. Ще в 1964 році, коли митр. Кйр Йосиф шукав за місцем для Універ­ ситету і посередник запропонував давню Українську Колеґіш та церкву св.Сергія і Вакха, Митрополит був згідний купити це,тим більше,що кількох професорів теології в Римі заявили,що він в совісті обозязаний рятувати згадану церкву, її історію і тлінні останки: митропо­ лита і ін. Там мабуть має спочивати і царгородський патріярзс Маммас що святив митр.Григорія,наслідника Ісидора.Одначе 00*Єзуїти,відбувши -

1 1

digitized by ukrbiblioteka.org

наради,заявили тоді,що коли добрий цей обєкт для Митрополита, то добрий і для них.Вони примістили там 100 священиків студентів.Тоді прийшло до купна теперішнього терену Українського Католицького Уні­ верситету і собору Св.Софії.По трьох роках згадані 0 0 . Єзуїти,в скру тному фінансовому положенні,продали церкву св.Сергія і Вакха з забу„ дованнями світській фірмі.Коли знову виринула можливість купна,і інщ] наші професори заявили,що Блаженніший в совісті обовязаний купити це без огляду на ціну,якщо тільки можливо.Такий дійсний стан,у висліді якого історичний церковний памятник мав бути переданий для профанних цілей,був алярмом,щоб не допустити до спрофанування і до зникнення його з лиця землі,як зникли сотки і тисячі українських історичних памяток на цілому просторі,де живуть українці,впавши жертвою новіт­ нього вандальства. І сталося щось нечуване.Замість радіти,що врятовано цінну історичну памятку,посипалися в українській пресі,навіть в такій,що зве себе християнською,вульгарні лайки.Зчинився крик,який направду | можна скваліфікувати словами вязня,українського патріота, Валентина Мороза,що це "справді боротьба світла і темряви,як це написано в ате їстичких брошурах.Та де світло,а де темрява?" X ми питаємо себе,де світло,а де темрява? І с т о р и ч н у памятку обкидано болотом та вилито на. неї,якраз тепер,коли вона знайшлася; в українських руках,відра помий. Можна ставити питання,чому,в чиєму інтересі знецінюється вартість [ історичної памятки? Читаюяи з огірченням і обридженням ці "помийні" статті,очам своїм не віриться.Замість підкреслити цінність памятки, -історичної памятки не ціниться грішми, - підкреслюється її матеріяльну безвартіаність.Так підходять до справи тільки люди,яких душі обросли салом матеріял±зму,яких серце,це серце торгівців і купчиків. Таких:людей проганяв Христос батогом з Єрусалимської святині.. . З а ,4мість радіти,що історична памятка врятована,розпуталася полеміка,-на в обороні памятки,не в признанні для тих,хто врятував памятку,але в обороні торгівців. Нібито причиною до "святого” обурення була примітка в праці 0.д-ра КГ. Федорова п.н. "Обряди Української Церкви" на ст. 4-7-ій. Отець Федорів,написавши в праці,описуючи будову іконостасів в ук­ раїнських церквах,про те,що "зразковий іконостас із пятьма ярусами ^ маємо в Римі,в греко-католицькій церкві Сергія і Вакха,який вибуду­ вав Галицький Митрополит Сильвестер Сембратович наприкінці XIX ст.”, — вважав доцільним дати примітку,що церква вже не є в українських руках,що вона продана та що її мають перебудовувати на готель.

1,_ все те правда.Водному ©.Федорів допустився, неточности.г Церкву продали Василіяни Єзуїтам,а ці перепродали світській компанії'/Жидам, Думаємо,що можна було справу вияснити не полемічними статтями,а безпосередньо письмовою дорогою,вимагати уточнення,якщо ОО.Василіяш чулися тим діткнені. Самої справи це ніяк не міняє,бо фактом, зали­ шиться,що церква знайшлася в руках купців,від яких хіба годі; вима­ гати,щоб вони мали зрозуміння до української культурної памя:тки. Коли цього зрозуміння не виявили наші,продаючи чужим цю памятку,то як можна вимагати,щоб чужинці,до цього люди,для яких цілий обєкт мав тільки вартість матеріяльного обєкту,яким можна торгувати,міня­ ти, зруйнувати, і будувати щось нове,щоб ці'чужинці вшанували памятку української культури.Хто мав нагоду побачити церкву св.Сергія і Вакї в останньому часі,той мав нагоду переконатися про руїну.Вівтарі зру* новано, стінні фрески й образи з н и щ е н о ,образи вирізано з рам,іконо^ тас викинено,залишилися тільки ікона Жировхцької Матері Божої, якої важко було вирвати зі стіни,в якій вона вмурована,а окрім цього він -

12

digitized by ukrbiblioteka.org

домо,що римські жінки,для яких ця ікона стада їхньою рідною "мадонною"9до цього не допустили.Хто на власні очі побачив руїну, міг обурюватися на те,що сталося з церквою. І такий жалюгідний стан наступив у висліді продажі церкви.Тут почалася руїна памятки* На це виправдання, нема, як немає виправдання на підпал бібліотек в Україні,на поступове і плянове нищення: українських памятників на українських: землях,на нищення церков,соборів тощо• Та користуючися не точно спрецизованою приміткою,розпутано по­ леміку, а саме полеміку за те,чия це власність,ота нещасна церква св. Сергія і Вакха. До речі,можна б думати,що це повинно бути бай­ дужим для тих,що провели купецькі трансакції«Не слід забувати,що історична й культурна памятка єв л а с н і с т ю ке якоїсь групи: 5але влас ність цілого народу,в даному випадку це культурна памятка Помісиої Української Церкви® Хто напр.сьогодні був би в посіданні старинного українського літопису-унікату і знищив його чи продав чужому? не турбуючись долею цього рідкісного предмету,цей в очах суспільства напевно не міг би надіятися на признання,наві!ГК*якщо за здобутий гріш побудував би собі палату.Але в реаціях на врятування церквк св.Сергія і Вакха виявляється,що справа є в отих загумінках® Власність,мовляв,Василіянська,прокуратори — представники Басиліян.» Видно?важливіше подвірячко,як ціла Церква.Мається враження, що дов­ кола загумінку крутилася ціла історія Української Церкви* У "Вістях з Риму" було подано,що весь обєкт - це власність Помісної Української Церкви.Не будемо покликуватися на невідомі "бюлетені",які мають служити орієнтиром в політиці тієї чи тієї Групи в Церкві«Наведемо важливіші документи,які говорять самі за себе і яких не знищено в архівах. Дослідники історії української Церкви,зокрема д о с д і д ш ш а м ча­ сів Берестейської: Унії,повинно бути відомим,що найбільшої©:' журбою Митрополитів Київських і всієї Русі- разом з єпископатом зєдиненої з Римським Престолом Руської /Української/" Церкви,була справа ви— ховання й. освіти духовенства.Відомим є:,що Папи: — Климентій ¥ІХ в 1595 р.,Павло V в 1606 р., Григорій XV в 1623 р® — обіцквалж зарадити цьому болючому питанню. Митрополит Рутеький,а потім митр* Рафаїл Корсак /1637 -1640/робили заходи,щоб оснувати духовну семі« нарію в Римі. Другим пекучим питанням для Київських. Митрополитів було мати при Римському Престолі, свій двір і свого постійного представника, чи,як його офіційно називали,прокуратора®Є така давня практика на Християнському Сході,що самостійні поміні Церкви втримують свої "двори" при інших патріярших Церквах,з якими знаходяться в моли— товній єдності.Ці представники звуться " а ш ш р ж з і и м и " ;представників Української Церкви в Римі звали прокураторами*3 факту *що митрополи ти,єпископи й прокуратори були монахами,які ж ш ш згідно правил св.Василія Великого, годі заключати,що митрополити,єпископи та про^ куратори заступали в Римі справи Василіянського чина* Така інтерпретація просто знецінює цілу українську Церкву,бо ж Помісна Українська Церква,це не самі монахи чи якась одна чи інша "провінція" монашого чину.І було б дивовижею,коли б при Римському Престолі мав своє представництво /прокуратуру/якийсь монаший чин* а не мала його ціла Помісна Церква,зглядно її Глава,Митрополит® Та видно такі ідеї ще покутують в декого з теперішних борців за свої загумінкові кільця. * Як згадано,дві головні справи стояли перед Київськими митропо литами: Справа своєї семінарії і справа свого пре де тав ництва» - 15Г

digitized by ukrbiblioteka.org

Документи,які збереглися до нашого часу,дають на це відповідь. Місця з деяких документів подаємо в українському перекладі. Першим прокуратором Помісної Руської /Української/ Церкви при-значив Рутський,Митрополит Київський і‘ всієа Русі',о. Ми колу Новака його офіційно прийнято в Конґреґації Поширення Віри дня' 16 червня' 1626 р. На рпийнятті,на якому о.Новак предявив вірчі грамоти,при­ сутніми були 6 кардиналів.Стосовний документ,що знаходиться в “Акта С.К. де Про.Фіде,воль І ” ,на ст. 40 занотовує наступне:"Конґр.

58. -Дня. 16 червня 1626 р. Відбулося Зібрання в палаті Високодос- * тойного П.Кардинала Бандіні,в якому взяли участь.шість кардиналів* ї а саме сам Бандіні,Борджа,Валеріюс,від с в. Онуфрія, М&ґальоттус і ' Маркомонціюс, і Ремус Монціюс.На ньому 1-е було допущено о.Миколу Новака,монаха св.Василія,русина зєдиненого,який предявив вірчі грамоти Митрополита Русі, на підставі яких цей, назначив його пред­ ставником /по латині”аґенс” ,примітка Вістей/ Руської зєдинекої > Церкви при Апостольському Престолі і просив Святішого та Священну і Конґреґацію,щоб його в такому характері прийняли та всьому тоїазг, що він буде в імені своєму і Руської Церкви звітувати з в о л ш ш вия­ вити повне довіря"/підкреслення Вістей/. і Дня 20червня 1626 р. Конґреґація висловила в письмі до Митро­ полита Рутського своє вдоволення, з приводу призначення представни ) ка iL надію,що на майбутнє справи Руської Церкви будуть полагоджува ні скоріше,більш авторитетно та успішно.Перший Прокуратор Руської Церкви при Апостольському Престолі доклав усіх старань,щоб якнай« краще виконати своє завдання.Вже в 1627р* він представив Конгрега­ ції Поширення Віри,яка полагоджувала справи нашої Церкви,25 справ митр.Рутського і 8 справ єпископа Корсака,він окрім цього викону­ вав чинности Постулятора в справі беатифікації і канонізації свящ , муч.Йосафата.Вся його чинність Прокуратора наявно доводить,що він ( був речником цілої Руської /Української/ Церкви,а не ”прокуратором" монашого чину. Від 1633-1635 уряд Прокуратора виконував єп.Рафаїл Корсак«Митрополит Рутський в листі до папи Урбана VIII називає йо­ го "нашим речником”та "представником і прокуратором” справи беати­ фікації муч. Йосафата. Перші Прокуратори Руської Церкви не мали ще свого власного ( приміщення в Римі.Немає сумніву,що єп.Корсак робив заходи,іцоб' , отримати власну церкву і власний осідок-резиденцію. та гостинницю ! /госпіціюм/ для русинів,бо цю: справу розглядала Конґреґація вже в 1632 р. Щойно 1638 р. Р.Корсак, вже тоді Митрополит Київський і всієї Русі,знав,що справу вирішено задовільноубо в своєму письмі з 12липня 1638р. до Секретаря Конґреґації,Фр.Інґолі,пише таке: ”Незвичайно тішуся,що церкву св.Сергія і Вакха призначено для р у ­ синів завдяки трудам Вашої Достойности...”/Пор.Великий А.Г.-Епісто лє Метр.Кіос.Катол.Раф.Корсак...,ст.1 54-;Монумента Україне Гісторіка,водь.ІІ"ст.24-7/. Саме вирішення передати церкву св.Сергія і Вакха Русинам «acTj пило дня 12 травня 1639р« Про це згадується в письмі /Бреве/ ііапи Урбана УІІІз 8 лютого 164-1 р./Пор.Великий А.Г. -Документа Поцтіфікум Романорум...,воль.І,ст.517*/*Не входячи в подробиці що історії | самої церкви св.Сергія і Вакха,відсилаємо заінтересованих до наступ ного документу - ”Акта С.Конґр.де Про.Фіде,золь.І”-Великий А.Г.,де на ст.174- -175 читаємо :”Конґр. 267* Дня 25 червня 164-Ор. -Було Зіб­ рання. в Квіриналі у присутності Святішого, на якому були приявні і 11 кардиналів,..Реферував Ем.Кард.СеЬкта Круціюс про Декрет візи­ тації Апост.,яким признається зєдиненим русинам /Рутеніс унітіс/" церкву с б > Сергія і Вакха в Римі разом з приляглими будівлями -

1 4

-

digitized by ukrbiblioteka.org

/підкреслення Вістей/.Цього самого дня Святіший Отець затвердив Декрет Свящ.Конґреґації"* Як згадано,Папа потвердив це рішення Конґреґації,надаючи йому силу ненарушного апостольського потвердження з вимогою*щоб усі ненарушно його зберігали- ” ... так як ця Свящ.Конґреґація,вяастю їй даною Святішим Отцем...насамперед усно з Святішим Отцем і з йо­ го зарядження та уповаження постановила,вирішила і зарядила,щоб цією парохіяльною. церквою св.Сергія і Вакха могла користуватися Колегія Руської Нації,яка має бути там утворена"/Пор.Великий А.Ге-Док.Ром.Понтіфікум...воль.Іст.518/.Та руські /українські/джтомці і далі мешкали в Грецькій Колегії.Щойно 18грудня 1897р«пана ДевХТІІ створив при церкві св.Сергія і Вакха "Руську Колегію".Встосовному письмі папа Лев ХІІІзгадує про задум папи Урбана VIII:п .**. в думці прибігаємо до церкви св.Сергія і Вакха і її забудувань,які вже папа Урбан УІІГ- ласкаво призначив для Русинів/підкреслення Вістей/® / Й о р .Великий А.Г.,цит.твір,воль.I I ,с т .485/» Церква св.Сергія і Вакха була тим часом церквою Руської Нації* а в приміщенні, біля неї містивсялдсідок Прокураторів Київсько — Галицьких Митрополитів.Для Митрополитів втримувано окремі кімнати* Вони,почавши від Київського Митрополита Р.Корсака,який вже як митрополит приїхав в вересні 1639р»,аж до Слуги Божого Андрея за­ їздили сюди як до свого власного митрополичого двору•Як відомо*, Митрополит Корсак,приїхавши до Риму,тут занедужав і помер дня 28 серпня 1640 р. Згідно з його бажанням там його також похоронено® Ствердження про те,що Києво-Галицькі Митрополити безпосередньо після зздинення з Римським Престолом мали свій власний двір в Римі і утримували свого власного Прокуратора-Апокрізарія,має не тільки історичне значення.Церква св.Сергія і Вакха це не тільки історична памятка,це свідок самобутности і помісности Руської /Української/ Церкви.Цей свідок говорить хоч мовчаливою,та зате дуже наглядною мовою до всіх,прихильників і противників,зрящих і незрящих,що Церква Київсько-Галицької Митрополії,це не якась собі провінція Латинської Церкви,але повноцінна,на началах свого власного східньо го права і східньо -християнської традиції побудована Поміена Церква Руської /Української/ Нації. Небачити цього,зводити все до маленького загумінка,це знецінювати цілу історію нашої Церкви, це підкошувати самі основи-принципи, на яких було заключено Еерестейсь ку Унію, це не розуміти "сіґна темпоріс11,отизс знаків нашого ч а с у ? це вбивати свідка,який говорить історичну і сучасну правду*

Традиційним Українським: ХРИСТОС РОДИВСЯ Е Вітаємо Високопреосвященніших Архиєпископів*..Єпископів, Всечесне Духовенство,Монашество та Український Народ на рідних землях і в розсіянні. Вітаємо Управи Відділів Товариства,Мужів Дов.іря,Усізс наших Членів і Симпатинів і бажаємо Веселих Свят та Щасливого Нового Року. Краєва Управа Т-ва за Патріярхальний Устрій У.К.Ц. Редакція Адміністрація та Співробітники " За Патріярхат 18

- 15 digitized by ukrbiblioteka.org

Степан Процик хто

за

них:

заступиться:?

І Недавно поширилась вістка з Риму про те, що трьох наших богос­ ловів, докторантів університету "Де Пропаганда Фіде" в Римі усуне^ но з цього університету без попередження й умотивовання. Трьох укІНч чених богословів, які бажали здобути завершення теологічних наук в цьому осередку східно-церковних студій' і стати духовниками нашої розтерзаної Церкви змушено перервати їхні докторські праці й шукати собі місця на інших університетах, правдоподібно поза мурами Зати­ кану, або й Риму, 3 кандидатами богословських наук П. Стецюком, ГЛ. Ковальчиком та М. Мілосем багато наших читачів уже знайомі. Х м закрито двері до вищих студій і тим самим відібрано можливість служити Богові й Церкві зі завершеною на найвищому щаблі богослов­ ською наукою. Цей поступок університетських властей відкриває нам очі на сучасну політику Римських чинників відносно наших людей наЇТГОЇ Церкви.

IX. Насувається з цієї причини питання: - чому це трьом українським богословам із заавансованими теологічними студіями так раптово за­ боронено вступ на- університет, коли так пекуче відчувається в нашій Церкві брак добрих духовників? Тимбільше, що йдеться" про добрих іде­ алістів й ентузіястів нашої Церкви в потребі. Які ж були на це причиї ни? Чи були це причини звичайного людського порядку, - чи, може, ка» дидати не відповідали вимогам чи передумовам теологічних студій? Або - може викрито вних якісь лібералістичні ухили, чи ребеліянтську поставу? Ні! навпаки, - наші читачі та симпатини, які мали нагоду зустрітись і вимінятись думками зі згаданими питомцями чи то про до-1 лю нашого розкиненого по світі народу, чи про актуальні справи нашої Церкви, можуть потвердити, що вони мали нагоду розмовляти з поклика­ ними до духвного звання людьми, повністю відданими Христовій Церкві. Які ж тоді могли бути інші причини звільнення, що їх не подається до відома? Можемо лише догадуватись. Варто згадати, що всі три богосло­ ви, про яких їлова, вже були один раз змушені залишити мури універси-' тету "Де Пропаганда Фіде" 19§7 Р року, коли оо* Василіяни викинули їх із Великої Семінарії св. Йосафата в Римі. Причиною такого усунен­ ня були протести великої' тоді частини питомців за з^мисйе й насиль не впроваджування оо. Василіянами ініціованих Східньом Конґрецією во* рожих акцій проти Верховного Архієпископа Кир Иосифа Сліпого. Молоді адепти богословських наук не могли погодитись з тою болючою ворожіст1 яку оо. Настоятелі послідовно виявляли супроти праці й особи Верхову ного Архієпископа й не могли роздвоїти душ у льояльності до- Верховну го Архипастиря й до своїх Настоятелів. Вони також не могли стати без вільними виконавцями доручень Східньої' Конґреґаціх, які йшли через Отців Василіян з ціллю виховувати питомців на німе знаряддя вгруках неприхильних нам Ватиканських сил, чим уже й так багато просдавилось з наших духовників та Ієрархіїе Коли оо. Настоятелі відмовили льояльним до Верховного Архиєписко па питомцям права мешкати у Великій Семинарії, а тим самим позбавили їх можливості продовжувати студії на університеті "Де Пропаганда Фі* де", питомці виїхали з Риму до Інсбруку /Австрія/, де й замешкали у "Канізіянум", і докінчили свої богословські студії на Інсбруцькому університеті. Закінчивши там студії, усі три повернулись назад до Ри 16

digitized by ukrbiblioteka.org

му, замешкали в приміщеннях Українського Католицького Університету й почали працювати, щоб одержати докторські ступені знова на то му ж самому університеті "Де Пропаґанда Фіде”• Але діждались чергового звільнення, як було згадано, без подання причин. Можна припускати,що тими неподаними причинами були: твердий хребет наших богословів, їхня національна свідомість, льояльність до Верховного Архиєпи— скопа # Синоду Українських Єпископів і переконливе обстоювання прав Української Католицької Церкви. Ці вартості, як видно, не ціняться високо сьогодні в Римі Східня Конґреґація виявила при тому ще один а с ш к т своєї сжхдньої політики: українцям, католикам другої кляси, духовників з доктората— ми не потрібно.*окторати робитимуть інші® Вона радше банала б мати У нашій Церкві людей нестійких, людей без глибших національних: тради­ цій, пристосованців до кожної країни їхнього поселення, навіть неві*~ гласів-богословів, але за те добрих виконавців доручень, за що вона могла б іменувати їх "монсіньйорами" та римськими нгамбелянами* За до­ вгі роки незгоди поміж' нашими Єпископами і траґедії на наших землях, Східня Конґреґація вспіла завести рабську-.підданість собі нашої Цер­ кви і духовників, а коли хтось з них супротивляеться, тоді вживаєть­ ся неперебірчивих; репресій.

III,

Із пито їдцями народу "другої кляси" поступають в Римі, як бажають. Один рік тому та сама Крнґреґація відгородила Малу Семинарію, щоби молоді люди не попадали під "небажаний вплив" осередку Українського Католицького Університету, Сьогодні трьом нашим питомцяи вона загоро­ дила університетські двері. Коли б це трапилось комусь з державних народів, то напевно знайшовся б хтось з амбасади для інтервенції в цій справі, провірки фактів, інтерпеляції та допомоги людям у так да­ леко заавансованих студіях. Але тому, що ми народ бездержавний, з на­ ми можна поводитись безвідповідально® Нас можна ображувати* сміятись з наших прав, особливо доки матимемо наших кочубеїв серед духовен­ ства та Ієрархії. Цілі такої драстичної' постанови Східньої Конґреґації тут очевидні® Не тільки особиста доля трьох богословів була тут на увазі, але спра­ ва, яку вони обстоювали й ідея, якій вони рішили посвятитись ка ціле життя. Високі Достойники Апостольського Престола не бажали обмежити значення цього факту лише до дисциплінарної його суті — зламання хре­ бтів трьом і стероризування до підданости й послуху інших питоаців, і не запобігли ширшій його інтерпретації як ще одного афронту супроти Ісповідника Віри й тих його Ієрархів, які у добрій вірі намагаються не добачувати цього і вдержувати коректні відносини з Апостольським Престолом. Навпаки, будемо напевно ближче правди, коли розумітимемо цей акт так, як і недавний відомий лист Кардинала Тдіссерана, у пито­ мій таким явищам інтенціГ, - як демонстрацію неґаціГ Римськими: Мон— сіньйорами прав, потреб життєвих інтересів нашої Церкви і рівночас­ но як осяг перед зовнішніми екуменічними чинниками певної вигідної п о ­ літичної позиції. Такі кінцеві міркування мають місце тому, що з ба­ гатьох можливостей зробити афронти делікатними, прибрати їх в я-» кусь позірно бодай зрозумілу форму, поступити в таких драстичних справах більш дипломатично, в Римі рішили не скористатись, а посту­ пити з українцями як з плебеями, до яких дипломатичних засобів не ва­ рто стосувати.

- 17 digitized by ukrbiblioteka.org

Першими, хто повинен такі справи обстоювати в Римі — це наші Вла^ дики. Цього обов’язку вони не сповняють, не лише в випадках одного чц другого афронту з боку Східньої Кон^реґації, але також і в справах засадничих, підставових, які стосуються їхньої відповідальносте як Єпископів. їхня мовчанка - це конфесія для сучасного курсу Римської політики* Своїм порядком також у цій справі пожинні діяти Отці Василіяни в Римі. Нема підстави твердити, що вони тут непричасні, або ін- і деферентні. І їхнє авторитетне пояснення, або становище в цій справі^! було б більше як побажане® І

НАШ КОМЕНТАР до листа Кардинала Тіссерена

і

/М.Л./ Лист Кардинала Тісоерана до пані д-^р Марії' Клячко з Нью 1 Лорку викликав гостру реакцію серед української еміграції в країнах поселення західнього світу* Лист своїм тоном і змістом образливий„ Дивно? що того рода письмо могло вийти з-під руки людини мадатабу Кардинала Тіссерана, впливового церковного достойника та досвідчено^ го ватиканського політика й дипломата. Не можемо погодитись з припу­ щенням ? що сталось це випадково. В українській еміґраційній пресі появилось вже багато статей І коментарів на згаданий лист. Сподіваємось, що вони відомі нашим чита чам. Наш коментар подаємо лише з ціллю збільшити число висловів обу­ рення, що досі появились друком /хоч і це є важливим фактором/, але щоб цілі, які -■ по всій правдоподібності - окриваються за написана 1 ням того листа саме тепер, як також щоб розкрити мого дійсний зміст. 1 Зміст і час написанню листа вказують на те* що намірялось ним осягнути певні політичні цілі. Лист відзначається перш за все тим, що є він виразно документом політичним. /Хоч Кардинал Тіссеран поручає нашим владикам зайнятись виключно душпастирством і’ робить закид, що вони зійшли на манівці політики/. Виглядає, що йшлось Кардиналові й і прихильникам його церковної політики у Ватикані про те, щоб доказа­ ти тим, кому того рода доказів потрібно, понад всякий сумнів, що в католицькому Римі існують високопоставлені та рішаючі чинники, котрі "списали” із своїх калькуляцій українців й Українську Католицьку Цер кву як підмет міжнародньої політичної гри. Розрахунок одержати такі докази був зроблений! з далекозорістю доброго дипломата й знавця людських душ, особливо їхніх слабостей. Наперед передбачено, що лист буде оприлюднений і потрібні докази будуть потверджені розголосом його змісту. Якраз гострота його вислову, яка ображає національні по чуванкя кожного українця, /заперечення історичности назви нашого на­ роду/, вказує на те, що йшлось Кардиналові про викликання серед на­ шої. громади якнайгострішої реакції. ' 7 листі Кардинала Тіссерана взагалі не бракує стверджень; що вка­ зують на те, про що властиво йдеться. Київ і Львів, наприклад, назва­ но лише "єпархіями” , а не метрополіями. Не можемо припускати, що це помилка чи невігластво, коли візьмемо до уваги, що через два десятки років Кардинал Тіссеран був відповідальним за долю нашої Церкви, як секретар Конґреґації для Східніх Церков, чи як один із найбільш впливозих її членів* Якщо однак він сьогодні обнижує гідність цих істори­ чних церковних центрі® у своєму листі, то робить це свідомо не без причин. Треба прийняти, що Кардинал Тіссеран зовсім свідомо вважає за -

18 -

digitized by ukrbiblioteka.org

відповідне й може навіть потрібне, зараз заперечити право Української Католицької Церкви до цих старих центрів українського церковного й релігійного життя, /так православних, як і католиків* Дозволимо собі пригадати, що Унію заключила укр* православна ієрархія на чолі ^ ми­ трополитом київським і галицьким Михайлом Рогозою і щойно після сотні років прилучились до Унії єпархії Перемиська та Львівська/. Якщо ж однак заперечується певне право одній стороні, то тоді признається? його рівночасно якійсь другій. Хто ж тоді являється тою скритою дру­ гою стороною? Думаємо, що не помилимось, коли скажемо, що нею в по­ нятті Кардинала Тіссерана є Російська Православна Церква на *ешїі з Московською партіярхією. Наше припущення в тому випадку потверджує параґраф іщена в якому говориться про Московський патріярхат. За словами Кардинала, творити Український патріярхат неможливо тому, що вже існує Московський® Ви­ глядає, що в Римі розуміють створення Українського католицького па— тріярхату як явище неґативне тому, що воно привела: б до поділу дав­ ньої, традицією освяченої церковної провінції, що нею для римських достойників зараз являється Московська патрїярхіМ> В їхніх головах історична церковна провінція Київської метрополії нагло перетвори­ лась /правда, навіть за словами самого Кардинала Тіссерана — трохи неправильним шляхом і засобами/ в Московську аптріярхію Російської Православної Церкви. З тої причини також Київ і Львів позбавлено в листі давніх гідностей церковних центрів і зведено до звичайних со­ бі єпархій з межах цієї патріярхії. Можливо, що в недалекому майбу­ тньому найдуться в Римі церковні достойники, які взагалі скреслять Київ і Львів із списка єпархій КатолицькоїЦеркви за ціну до нічого зобов’язуючих обіцянок відпоручників Московського патріярха. /Не ви­ ключене , що такі обіцянки вже й зроблено* їх роблено нераз уже вми­ нуло му й в Римі повинні знати їхню вартість/* Варто завважити, що навіть російські історики не важились стави­ ти такоїпростої схеми історичного розвитку київської церковної про­ вінції, як поставлено в листі Кардинала Тіссерана, себто схеми, що пояснювала б постання Московської патріярхії на базі Київської митро полії. За твердеженнями російської істріографі! вибір рязанського е— пископа Иони московським митрополитом 14-4-8 року був саме актом від­ ділення московської Церкви- від Київської церковної провінції* /а не навпаки/. Дальше — створення; Московської патріярхіх у 15-89 році ста лось у великій мірі внаслідок унійних заходів, що велись тоді в Ук­ раїні. /див.: Соловйов - Істр.Рос., IV, ЗС4— 307» Е£. 19£>3/ 0 На оборону єдности й цілости Московської патріярхії приводиться відклики до церковної традиції і права* Але в випадку Української Католицької Церкви ці традиції і право обходиться скільки хочеться* Нашу Церкву завжди ділили на Галицьку й Закарпатську провінції.. Цей поділ повторено в ЗСА, а останньо тут створена й ©крему '«унгальську митрополію, щоб увіковічнити такий стан на майбутнє® Коротко перед 2-ою Світовою війною роблено заходи, щоби відірвати Яемківидатну від Львівської митрополії і створити окрему адміністративну церковну о— диницю. Подібних прикладів можна навести більше. Всетаки не можна не подякувати Кардиналові Тіссеранові за від­ вертість. Ліпше гірка правда, як солодка неправда** його лист від­ криває бодай частинно важку занавісу тоїзадушливоа атмосфери* що ви­ творилась довкола нашої Церкви в Римі* Знаємо бодай частину політич­ них цілей, що впливають щонайменше на великий сеґмент ватіканського естабілішменту в його становищі до проблем нашої Церкви й народу» - 19 digitized by ukrbiblioteka.org

Лист повинен привести до серйозної призадуии в першу чергу владик Української Католицької Церкви, бо від них залежить найбільше її д0^ ля. 375-літній ювілей Берестейської Унії, що саме тепер припадає, є доброю нагодою для цього. Цей ювілей зобов’язує хіба подумати й про майбутнє. Жодний нарід і його провідники в світі не дозволяють собі на те, щоби хтось зеперечував у будьякий спосіб їхні вікові тради­ ції.

Хз маніфестації у Вашінґтоні,5 грудня 197 0 року. Перед будинком Апостольської Д'елеґатури, миряни й отці духовні співають "Боже Великий - Творче Всесильний” .

Частину тиражу цього журнала, в кількості потреб ^ілядельфії і околиці, заплатили власники крамниці "Оріон" у Філядельфії, панство Михайло й Валя Дуциловичі. Редакція і Адміністрація хсурнала "За Патріярхат" висловлює їм щиру вдячність, і поздоровляє їх з Різдвом Христовим і Новим Роком,, -

2 0

-

digitized by ukrbiblioteka.org

ВАСШІІЯНСЬКИЙ ЧИН І СПРАВА УКРАЇНСЬКОГО ПАТРІЯРХАТУ. Друкуємо першу частину матеріялу автора Прото— архимандрита о.Атаназія Великого про становище Василіянського Чина до змагань нашої Церкви: за патріярхат.Цей матеріял був приготовлений, в час,коли відбувався II Ватиканський Собор,! був призначений для внутрішньої інформації членів Чина Св.В.В. Друкуємо його без скорочень і ортографічних оправлень з ціллш ознайомжешжн зацікавлених, читачів і'з основними з а л о ж е ш ш ш к Василіянського Чина в сучасній церковній пожітицІ» В 1964 році серед укр.діяспори дуже великого розголосу та актуаль— ■ ности набрала справа у к р .патріярхату,головно в звязку з Вселенським Собором.Впублічній опінії та в укр.пресових органах, була й поруше­ на постава Василіянського Чина до цієї проблеми так,немовби Васи«ліяни ставилися до неї з якимись резервами.Хоча в цій справі ніхто й не виступав від імені цілого Чина та не давав якихось публічних, деклярацій,то однак уважаю хосенним для нашої чернечої спільноти да_ ти деякі вияснення,не для виправдування себе, чи; в якихось них цілях,але щоб розяснити саму справу та поставу нашого Чина до неї. Найперше бажаю ствердити для всіх членів нашого Чина такі заса­ ди, що їх підказує' нам наша історія,наша сучасна церковна дія: та. са­ ма суть сггоави.^,/ -т.« * Л / Історія та сучасна страдницька дійсність в євро­ пейських провінціях Чина та многотрудне життя в заокеанських про­ вінціях наглядно та документально доказали та доказують,що Василі— янський Чин ніколи ніколи не був байдужий до справжнього та бездис^ кусійного блага нашої Церкви,! по своїй конституції та по василіянсь кому духу ніколи не могтиме станути до такого добра в опозицію* 2/ Безперечним та недискусійним арбітром про це доб­ ро Василіянський Чин уважав і уважатиме компетентну церковну Владуг. єпископа-в єпархії,нашу єрархію-в справах цілої нашої Церкви, Апостольський Престол ~в справах нашої Церкви по відношенні до ці­ лої Вселенської Церкви та загального добра її; визначене цими авто­ ритетами добро і зло в церковних справах,було,е і буде нормуючим для життя й дії цілого Чина. З/ У цих самих церковних справах дискусійного харак­ теру» чи в речах де це благо встановлюється щойно, засобами людського знання, та досвіду,Василіянський Чин може мати^а деколи й повинен мати на них свій погляд та думку,обгрунтовану належним знанням і досвідом,одиничним і корпоративним цілого Чина та природним розумом за браком авторитетного й компетентного наказу - зберегти навіть,як Чин і корпорації нейтралітет у дії,щоб не спричинювати передчасних рішень,-творення тенденцій чи блоків якогонебудь ЕЕорядку;Василіянсь— ' кий Чин бажає працювати для цілости нашої Церкви в усіх церковних юрисдикціях церковних та в усіх країнах нашого церковного і духов-о йбгб Кйття та втішатися загальною прихильністю духовенства й мирян. Цими засадами Василіянський Чин,як цілість,руководиться й в справі проектованого патріярхату для укр.Церкви,незалежно від індивідуальних поглядів його членів,які в справах, дискусійного поряд^ ку зберігають свободу думки та досвіду,залишаючися в дії лояльними членами корпорації,якою є Чин.

- 21 digitized by ukrbiblioteka.org

Яка отже конкретна постава Василіянського Чина до цієї справи сьо­ годні,! за сучасних обставин? Щоб насвітлити сучасне,пригляньмося коротко минулому. і Г>Г Гсторичний аспект справи . - Справа встановлення на укр. землі патріярхату за певними документами сягає 1580—их років; конкретні,живі заходи в цій справі походять з першої половини 1 7 -го століття та переходять і на другу половину,заникаючи згодом у Т8—му столітті,щоб обновитись в інших обставинах та формах у 19-му столітті! та виринути поважно на Ватиканському Соборі наших днів, і; в тому І історичному процесі визрівання цієї проблеми,Вас^ліянський Чин має і свої незаперечні історичні заслуги, - Були це саме й передовсім в а— силіянські ченці оті митрополити та єпископи/Рутський,Корсак,Сєлява, Коленда,ЖЬховський,Смогоржевський,11Іептицький, Суша,Винницькі, Білозор і т.д/,що в 17-му столітті поставили цю справу на порядок | дня,підготовили її та запроектували,доказали та обороняли її перед церковною та цивільною владою,в Римі,чи в Варшаві,чи в Відні,від­ новлюючи її все наново через Василіянських Прокураторів у Римі.Це 1 не голі ствердження чи побажання,але факти удокументовані архіваль- [ ними хнахідками,- В василіянських монастирських келіях народжували— «| ся та визрівали ці пляни та думи про український патріярхат як завер^ шення церковного обєднання та структури;на Василіянських Капітулах, де обмірковувались майже через два століття всі важніші спави і Церк^' ви і Чина,були координовані і пляни і дії в справі патріярхату. — А в найновіших часах за наших днів,від: 194-8 року,були це саме члени Василіянського Чина,що були інспіраторами й головними, виконав­ цями нових джерельних дослідів про істрричну та церковно-правну постать і київських і галицьких митрополитів та інших інститутів укр.Церкви.Старанням і засобами Василіянського Чина була зібрана та видана історична та архівна документація до історії нашої Церкви, яка в головній мірі обертається довкруги митрополітальної інституції! нашої Церкви. Сімдесять томів праць і документів виданих "ЗАПИСКИ ЧСВВ" за останніх 15 літ,це щось більше як аргументаціятце факт,яки у собі є вже новим документом та основою для нашої сучасної церковно дії між своїми і чужими;і його не можна розумно ні переочувати ні заперечувати,ні справедливо ігнорувати. А в наше время Вселенського Собору,був це саме василіянин,що 1 в підготовчій селекції тематики Собору поставив під розгляд[ Комісії для Східніх Церков справу патріярхів взагалі та ерекції но-| вих патріярхатів зокрема,серед яких не бракувало і київського 1 митрополитального престолу.В 1960 -1962рр.ці. проекти були просту­ ді о з ані сформул ь о в а н і ,апробовані та передані до вирішення Найвищого Архієрея,включно з дезидератом,запропонованим компетентною Комісією^ щоб була піддана студії справа піднесення до патріярхальної гідності Київської Митрополії.По дискусії в Центральній Підготовній Комісії,, справу укр.патріярхату було схвально віддано до вирішення Римського Архієрея,за його розсудком,та з розгляненням та узглядненням обста­ вин. Щойно історія покаже,яку ролю. в цій підготовці мав ВасшііяськиІ Чин,та в її компетентнім проведенні в соборові діяння. — В жовтні 1963 року,підчас другої сесії Собору,що почав набирати! виразного екуменічного характеру та проявив волю дати тільки загаль ні норми та засади для обнови католицької Церкви,не входячи* в по- ' дробиці,які залишено органічному процесові розвитку кинених нових кличів,поза програмовим та психологічним контекстом,з укр.сторони ( був поставлений постулят до Соборових Отців:оснувати київський патріярхат для укр.Церкви. Поставлений в даній ситуації та поза про1 грамою,постулят не ввійшов у відповідну схему декрету про Східні -

22

-

digitized by ukrbiblioteka.org

Церкви,де були запропоновані та вкінці й апробовані Собором деякі, статті про. патріярхів узагалі та про оснування. нових патріярхатів зокрема» Наразі справа опинилась поза рямками Вселенського Собору й тому належить до компетенцій Римського Архієре-н^як другого авторитет ту,що може творити патріярхати. Хоч справа патріархального устрою для укр.Церкви належить до пос^ тійних дезідератів укр.церковного життя,хоч ця справа була видвегнена укр.єрархією в 1959 році,як спільний знаменник внутрішнього укр* церковного замирення,зараз вона займає укр, уми й дію в діяспорі са­ ме внаслідок і як відгомін киненого на Соборі поетуляту,що відбив­ шись об соборову програму,з тим більшою натугою діє серед укр діас­ пори в різних країнах,завдяки і дії укр.преси та деяких груп укр* спільноти.Очевидно,Собор ще не закінчений,і цілість його рішень, і загально-церковних і навіть партикулярних/що не противиться діянням Соборів/,належить до майбутности,яка лежить поза рямками циж рядків® Цих кілька слів може вистачити що до історичного аспекту проб­ леми укр.патріярхату.Та вже й цього,на що дозволяв природна дикреція-, вистарчав їщоб підтвердити тезу,що Василіянський Чин і своїм минулим і сучасний доказав достаточно свою чуйність та печаливіеть до справ­ жнього добра нашої Церкви,рівнож і що відноситься: патріярхаїшюго завершення укр.церковної структури.

IX.-Сучасний аспект проблеми. Коли глядіти на справу укр. патріярхату з історичної точки бачення,справа є явною та не пред­ ставляє проблем для сучасників,хіба що до визначення відповідного історичного процесу. А однак ця заповітня справа укр«християнства сьогодні стала проблемою,коли глядіти на сучасні обставини та на с у ­ часну дію по її здійсненню.Треба бо розрізнити виразно та не еміту­ вати ніколи двох справ: а/ самої суті укр.патріярхату,та б / способу його здійснення сьогодні. Треба отже зразу виключити саму суть справи, що не підпадає проблематиці. Що до цього всі можуть чесно й справедливо погодитися на такі твердження: Т/ Як ствердив і Вселенський Собор останнім своїм декретом "про Східні Католицбкі Церкви"/з ,21.II./,патріярхальна установа є і сьогодні живучою та шанигідною і хосєнноіа установою і може бути предметом аспірацій кожної Східньої Церкви,як завершення своші це­ рковної структури;тому й українці,католики чи православні,бажаючи йа го та стараючись про нього,бажають речі добра£*разумно!Г та кориснох для- церковного життя і дії.

2/' Незважаючи на різні писані чи неписані інсинуації та підозрін^ ня,що нуртують серед укр.спільноти в діяспорі,базою всякого дискуту­ вання про укр.патріярхат мусить стати всіми признане заложеншг* що немає укр.людини,а тому й укр.єрарха чи духовника^що не бажав би чи був би противний такому єрархічному завершенню структури укр.Церк_ ви; це відноситься і що до Василіянського Чина як цілости й пооди­ ноких його членів; тому всякі сумніви та рекрга*Інації,що до суті спра_ ви,не відповідають дійсності й правді,а тому є шкідливі длягсправи, і походять ізза незнання справи в усіх її аспектах,або походять Ізз'а одностороннього інформування,подиктованого якимись неозначеними ближче інтересами. З/" Треба рівнож ствердити,на основі історичних документів та на основі знання сучасних обставин, що існували та існують обєктивні, тобто незалежні від укр. людини труднощі що до способу постання цієї і/ заповітньої української церковної мрії:хто,коли,за яких обставин та яким шляхом і старанням мав би установити укр«.патріархат• - 23 -

digitized by ukrbiblioteka.org

Що до цього існують розбіжності в поглядах у нутрі укр. спільноти і поза нею.І в тому полягає сучасна проблема в справі патріярхату; проблема оправдана,зрозуміла,відповідна людській думаючій істоті. Перемішання' аспектів обєктивних а: субєктивними, на нашу Думку,ство­ рило сучасну негативну ситуацію серед укр.спільноти; вихід же з тєї шкідливої ситуації може постати тільки на базі спокійного, обєктив— ного вияснення всіх аспектів цієї справи,Для нашої чернечої спільноти, яка співчуває та співчуствує всім явищам укр •церковного життя:,можуть послужити й дальші рядки.

III. — Деякі обєктивні та с.убєктивні аспекти в справі укр, — £Р3£а т ' ^Т/ Про6лема_авт£ритет£« - Є дві влади-,що могли & встано вити укр,патріярхат у католицькії Церкві: а/ Вселенський Собор, тобто Римський Архієрей спільно з єпископатом світа, Римський Архієрей, і то підчас діяній сучасного Собору,або по закінченні, йо­ го діяній. Що до першої можливости:фактично,сучасний Вселенський Собор програмово дистансувазея від справ партикулярних,прикроївпга відповід_ но до цього запляновану в підготовчім періоді соборову програму; Собор фактично справу оснування конкретних патріярхатів передав у інші руки,встановивши засаду про можливість їх оснування,та виска зуючи побажання,щоб були вони й основані,де цього вимагає добро душ. А до цього треба часу та студій. їїемаюяи цих двох: можливостей,Собор справи незизрілі мусів би або відкинути або процедурально відхилити. Далі вже аа дотеперішніх діяній Собор прийняв деякі виразні зобовя—зання: загально-церковного характеру зглядом третіх, і тому в подро­ бицях не міг би себе заперечити вирішеннями партикулярного характеру. Йдеться про екуменічне торжественне зобовязання : не діяти одно­ сторонньо, в справах: що порушували б міжцерковні відносини,чи принай— менше могли б бути інтерпретовані як втручення в сферу контрагента /правослазя,протестантизм/,.чи екуменічного співрозмовника. До таких справ належить ерекція нових патріярхатів у сферах, впливу правосла­ в ’ям.Київський патріяхат,якогонебудь характеру,лежить у сферах московської патріярхальної юрисдикції і немає Соборового Отця щоб не усвідомлював собі специфічної ваги московського патріярхату в ек^_ менічному русі та діялозі.Це обєктивна ситуація Собору. Вцій обє:ктивній екуменічній ситуації Ватиканського Вселенсько^ го Собору впав укр.постулят по ерекції укр.патріярхату; деякі укра­ їнські круги підхопили його як історичну нагоду по здійсненню укр. заповітньої церковної мрії та повели відповідну пресову кампанію, інтерпретуючи навіть оплески промови,першої на Соборі, МитрополитаСтрадкика в користь патріярхату,що був поставлений в останній фразі промови,уважаючи,що Отці Собору оплескували пропозицію,а не радше історичну- заслугу та постать Ісповідника віри.Тимчасом субєктивна оцінка нашої спільноти,ні_навіть особистій симпатії Отців Собору нічого не зміняють на обєктивній дійсності,Поставивши навіть справу в програму соборових нарад,та належно вияснивши її,обєктивні трудно^ щі скорше чи пізніше вийдуть на верх,з небезпекою,що сама справа могла б осягнути тільки оцінку Собору:”не подобається” ,а це могло б пересудити її взагалі на довгі десятиліття.Цей бо Собор має вже > своє, виразно зачернене обличчя:пожвавлення екуменічної дії для: 'за­ гального обєднання всіх християн,та відповідно до того він і діє-. А Отці Собору є тим чим є:дітьми нашого часу та його головних про­ блем. Тому треба серіозно трактувати погляд,що справу у к р ,патріярха­ ту не треба форсувати на цьому і такому Соборі,щоб її не пошкодити,

- 24 -

digitized by ukrbiblioteka.org

а тому й вимагати від укр.спільноти холоднокровної та зрілої видерж­ ки; зняти з анонімного соборового ризика,а поставити на старання Римських Архієреїв,яких обставини є більше гнучкі та дія елястична на потреби поодиноких Церков«Собори крокують історією довшими крока­ ми; кроки Римських Первосвящеників є кроками галилейського Рибалки„ що йдуть більше нога в ногу з нашими людськимичасами,що розмірються: днями і літами*Залишається приглянутися другій можливості:Римський Архієрей,як творець укр *патріярхату. Здається з пресових голосів* щоукр.людині,задивленій в успіх,є сприєшіива і ця друга можливість канонічної ерекції київського патріярхату.Беручи її на згляд, ми роз різнили в цій можливості два нюанси:підчас діянь сучасного Собору, чи по закінченню: його діяній.Зогляду на горячку,що існує сьогодні серед укр,громади в цій речі,це розрізнення,обєктовно оправдане§не маловажне* Священна нетерплячка про добро укр.Церкви й народу серед укр.діяспори ставить такі реченці:теперішній Папа і перед закінчен­ ням Вселенського Собору повинен би приступити до бажаної нами ерек­ ції укр.патріярхату.Бо багато уважає сучасний історичний момент як­ найбільше сприятливий такій акції,хоча інші вважають теперішні обст^а вини найбільш несприятливими за цілу історію цієї справи.Субєктивне, а ще до того й ультимативне ставлення реченців - річ дуже небезпечна9 головно коли йдеться про широкі маси,які тяжко контролювати в їх реакціях* 5 КХЛЮЧИВШИ саму особу теперішнього Папи,який є щойно в пе­ чатках: свого понтифікату,варто звернути увагу на питання::яка є обєктивна можливість щоб така ерекція могла статись ще перед закін­ ченням Вселенського Собору?Іншими словами:які є можливості,що не­ зважаючи на обєктивні обставини соборових резерв у цій справі, Папа Павло УІсвоєю- повновластю схоче еригувати укр.патріярхат? Замість відповіді,що не можемо самозрозуміло дати,звернемо увагу ка таку об­ ставину: Вселенський Собор - це спільна дія і діло Вселенського Архієрея: та Отців Собору,надзвичайного, порядку,та найвищого характе­ ру.Хто хоч трохи зблизька слідкує за соборовими подіями,завважить С В О Г О роду священне тремтіння членів Собору,щоб цей К О Л ' Є Г І Я Л Ь Н И Й акт не став чистою формальністю та щоб не були вийняті з під коїшетенцій Собору справи справді великі та важливі та не були вирішувані поза соборовою консультацією.Не буду входити в приклади*Хто х о ч е ,може їх знайти в щоденній пресі,що слідкує пильно за діяніими Собору.Скажемо тільки одне:Римський Архієрей вповні свідомий,а з ним і Отці Собору, тієї делікатної ситуації Вселенського Собору:існування поруч і в дії двох найвищих властей Церкви,взаємно в себе зазублених*Це справа муд~ рости,досвіду,второпност.и та делікатности:вони визначують обосторонню хай і канонічно важну,дію зо сторони Римського Архієрея в справі яка прямо заторкує екуменічні зобовязання Собору,що діяв і діє спільно з Папою?Ставити таку вимогу зо сторони укр.громади виглядало б або на незнання обставин,або числення на якусь нещирість Собору в справах екуменічних5або,вкінці,на нелояльність Папи зглядОм Вселенського Собо­ ру» Очевидно,це не є в намірах укр.громади,але якже ж легко може постати таке вражіння та висновок у тих,що не знають глибше укр^аспі» рацій та їх щирости,або є для тих аспірацій,з різних рацій,наставле­ ні вороже.При наших акціях та ультиматах,якщо вони продумані та веде­ ні громадою цивільно дозрілою,такі справи повинні бути враховані* Тому припускаємо слушно,що таке визначене запрограмовування не лежить у плинах прозідників нашої національної громади,! тому цю можливість треба розумно поставити поза рямками нашої дії.

- 25 -

digitized by ukrbiblioteka.org

Та може, заки приступати взагалі до визначування реченців у цій справі:тобто підчас Собору чи по Соборі,за цього чи іншого Римсько: го Архієрея, треба взагалі розглядати обєктивні можливості, постан­ ня та існування' укр.патріярхату,і то Київського,-чи Львівського гбо про інші можливості- говорять тілбки в звязку 35 рідними укр.земля— О ми,Тут саме,в перемішаний обставин обєктивного та субективного порядку,лежить чи не головне джерело непорозумінь в укр.спільноті, та резерв у чужинецьких кругах,які звичайно відносяться до укр* справ прихильно, 2/ Проблема часу,— Справа укр.патріярхату виринала : протягом історії в різних обставинах:в обставинах політично при— І хильних і неприхильних,в обставинах національно сприємливиж і непідготованих 1 т д.Була пропонована своїми чи чужими,була навіть поборювана своїми чи чужими людьми.І зараз ця справа має свої часом зумовлені обставини політичні,національні,церковні,екуменічні,харак- ' теРУ українського і міжнароднього.Це обставини-обєктивні,реальні,Але є; інші,характеру субективного,емоційного,що лежать не в сфері фактів, ' але плянузань., дезидератів.Приглянемося їм коротко й за чергою.. ! а/_Обставини__ політичні.*-^ Сучасні політичні обставини укр. зе­ млі, де раціонально повинен би постати та діяти укр.патріярхат. /що і є побажаним та плянованим/,, є. такі,що всяка ініціатива Собору чи Риму в цій справі була б уважана за політичну провокацію сучасних режимів: СССР та ^РСР,з правдоподібною, реакцією.,.більше чи менше драстичного, зглядом католицької Церкви взагалі,а залишків укр*католицизму зокрема..! Питання і чи може сьогодні католицька Церква,конкретно Апостольський! Прес тіл,спровокувати таку реакцію? і в імя яких позитивних церковних благ та інтересів? За таких: обставин укр.патріярх. залишився б у дІяспо_ рі. з чистим титулом. б/_рбставини_екуменічні.^ За сучасного екуменічного думання та' світового руху по єдності всіх: християн і соборових зобов яз ань,прийня­ тих. у декреті ”про екуменізмм/21 *-11^1964-/,існування укр.патріярхату ; в Києзіі,з: ініціятиви, католицької Церкви,тобто актом одностороннім та в межах церковних впливів і. юрисдикції московського патрІярхату,було б £ важане не тільки тимже патріярхатом,але може і цілим екуменічним рухом, за екуменічну провокацію,що перечеркала б надії соборовоі постанови "про екуменізм",як не взагалі й що до всіх православних,то принайменше що до православного світа,що стоїть у московській церковній орбіті вшиї вів. Ізнозу питання:в імя якого блага,що перевищувало б сподіване доброї з сьогоднішнього екуменічного руху? Чи тільки для сатисфакції- частини укр.діяспори/католицької/? Коли знається загальне наставлення в світлі до українських справ взагалі,то треба сказати,що обставини сьогодні справді непригожі- для такого рішення* 1 в/ Обставини__церковні.— Український нарід церковно розєднаний/ приблизно з відношенні 10$ до 90 $,або може і в ще більших відсотках. Церковне обєднання укр.народу є справою основною,заповітньою,життьовою для укр*громади*Ця справа має за собою кілька століть історії,є акут— ною; та актуальною і зараз,буде нею; і в майбутньоц^Х ось одаі уь^жаюті» що; оснування укр.київського патріархату посуноло о цю справу вп£ре;щ до щасливої розвязки,і тому її треба розрішити на початку цього благо,) датного процесу по о б ’єднанню; інші же думають,що така католицька хні— | ціятиза клала б цьому процесові нову,може і на довгі десятиліття не— зборну перешкоду та поглибила бі тільки існуючу прірву,! тому такого факту не можна ставити на початку,але на завершення цього обєдинитель^ ного процесу,може як і. формула його остаточної розвязки.Чисельні від­ носини між обома укр.Церквами відраджували б такі односторонні като­ лицькі ікіціятиви. /.Продовження буде/.

- 26 -

digitized by ukrbiblioteka.org

Документи

нашої доби: Текст меморіялів до Святійшого Отця від священиків, і від мирян.

5 грудші*1970* їх Ексцеленція Владика Люїджі Раймонді Апостольський Делеґат до Сполучених Стейтів Америки 3339 ї-ассачусеттс Авеню,Н.В. Зашінґтон, Д.К. Ваша Ексцеленціє: В загрозливі часи, яКі^переживае Українська Католицька Церква в Сполучених Стейтах Америки, ми, підписані священики Стемфордської Єпархії, бажаємо висловити наше занепокоєння з приводу теперішньої її ситуації і вияснити декілька стосовних факторів* Ми уклінно про ­ хаємо 3ану Ексцеленцію взяти ці наші ствердження до ув аг и й пересла­ ти цей документ нашому Святійшому Отцеві Папі П а в л о в і • 1. Під впливом Декрету про Східні Католицькі Ц е рк в и, що був п р и й ­ нятий Другим Ватиканським Собором, рух за створення ітатріярхату Української Католицької Церкви, а тим самим і помісности* постійно зростає.

2. В з в ’язку з посвяченням Собору Святої Софії в Римі усі ук р а­ їнські католицькі Єпископи, за вийнятко?л одного, -зібралися були під проводом Верховного Архиєпископа й Кардинала Йосифа Сліпого на ІУ Архиєпископський Синод* що тривав від 29 вересня до 4 жовтня 1969 року.

3. Прийняті на тому Синоді постанови були широко розголошені українською пресою у вільному світі. І х оч українські вірні вважають їх для себе законом наші Єпископи однак їх ке здійс­ нюють .

4-* Пя нерішучість у проголошенні закон-очинности тих постанов,що були прийняті на Синоді, створює все більше напруження в ря дах вірних, що досягає тепер кризового моменту» 5*. ьез огляду на наші заходи внести замирання в цій ситуації ми не можемо більше контролювати наслідків: цього напруження між вірними без співпраці зі сторони наших Єпископів; тим більше що з незрозумілих для нас причин наші Єпископи довчать у цій справі.

6. Як священики що знають своїх людей ми можемо запевнити, що їхні дії в цій справі є спонтанні і заслуговують признання як змагання за справу,що піднесе релігійного духа й скріпить нашу церковну організацію. Будь яке намагання очорнити ці дії, наче б вони були інспіровані ворогами Бога й Церкви було б в е ­ ликою кривдою для наших вірних.

-

27

-

digitized by ukrbiblioteka.org

7. Ми глибоко стурбовані цілою ситуацією, і мам залежить н а ш о ­ му, щоби поділитись ось цим нашим занепокоєнням із Святійшим Отцем. Ми маємо честь, Баша Ексцеленціє, залишитись з пошаною, о.Михаїл Курило о.Николай Дереш о.Петро Огірко о.Богдан Смик о.Юрій Гнатишак . о.Лев Ліщинський о.Богдан Волошин о.Ярослав Шуст о.Михайло Горошко

о.Володимир Андрушків о.Клементин Прийма о.Зенон Павлович о Лійколай Вояковськии о.Володимир Ґавліч ЧСВВ о.Павло Теодорович о.Іван Мак о.Андрій Назаревич о.Онофрей Волянський *

*

До Лого Святости Папи Павла VI у Ватикакі. Ваша Святосте!

1-ій, ниряни Української Католицької Церкви, прибули сьогодні, 5 грудня 1970 року, до Вашінґтону, щоб скласти Вашому Представнико­ ві, Архкєпископові' Люїджї Раймонді вияви нашої льояльности до нашого Верховного Архиєпископа Кардинала Кир Лосифа Сліпого X нашу підтрим КУ рухові за патріярхальний устрій нашої Церкви. Ми пригадуємо Вашу присутність і Ваші заяви з нагоди посвячен­ ня Собору Святої Софії у Римі' минулого року, які нас втішили й під­ тримували в прямуванні до нашого патріярхату. Одначе, заяви Кардина ла Тіссерана й виразна політична лінія Кардинала да Фюрстенберґа виявлені впродовж минулого року вразили й обурили нас і змушують нас висунути питання про ставлення Апостольского Престолу до нашої Церкви. Відбуття Четвертого Архієпископського Синоду української като­ лицької Ієрархії в Римі /29 вересня — 4- жовтня 1969/ було відрадною подією, яку захоплено привітали й підтримали наші комітети в усьо­ му світі. Але, як нам відомо, Кардинал Максимільян де Фюрстенберґ вважав за відповідне заявити , що цей Синод, - скликаний і відбутий згідно норм проголошених на ІГ Ватіканському Соборі, - був нелегаль­ ний і неважний. У вислідГ цієї незвичайної заяви, яку ми не розумі­ ємо і ке сприймаємо, багато схвалених нашою Ієрархією на цьому Сино дї постанов не були виконані членами Української Католицької Ієрар­ хії у Сполучених Стейтах Америки. » Кардинал їіссеран у свойому вражальному й занепокоювальному листі від 26 липня 1970 виявив свій погляд, що "Україна це не тра­ диційна назва... у політичній історії", та що "немає історичного обґрунтований для гадання Київо-Галицькій єпархії особливого титулу ’.1 5Іка гостра суперечність між цим історичним примітивізмом і словами, що Ви їх виголосили з пагоди надання кардинальської гідности нашому Митрополитові Кир Лосифові. Ви говорили про Вашу "глибоку пошану до нього й до усієї української нації". Ми не раз втішалися Вашою бать, ківською уважливістю у Ваших висловах про надання нам "високого -

28

-

digitized by ukrbiblioteka.org

представника /нашої/ єдности,... міцного осередка релігійного й на­ ціонального життя” ,та Вашим заохочуванням до цієї нашої єдности, щоб їли були"національно живими". Ви пророкували нам розвиток і ріст у добрих і великих діях нашої "боротьби за збереження, національної окремішности". Ми ніколи не припускали, що в коротці нам доведеть­ ся змагатися за цю окремішність з членом Вашого Папського двору*. Наставлення цих визначних представників Римо-Католицької Церк­ ви, - неприхильне нашій Церкві й нації та загрозливе самому їхньому добротриванню, - є цілковитим запереченням довгої низки освідчень і розумних дій у користь нашої Церкви, що їх виявили Ви й Ваші слав­ ної пам’яти попередники протягом останніх тридцяти років» Одначе ми воліємо, - замість бути розчарованими заявами Кардинала де '1ір£ тенберґа та Кардинала Тіссерана - звернутися до освідчень іншого пов’язаного з Конґреґацією Східніх Церков прелата, сина Сходу, Кар динала Акація Коусса. Він багаторазово стверджував, також у публік а ц і я х ^ о -Українська Католицька Церква повинна мати свій патріярхат. Г-.Іи, звичайно, напружено свідомі й глибоко засмучені тим,, що кардиналів, які говорили й писали з такими прикрими наслідками про нашу Церкву, мали також успіх, використовуючи людські слабості в культі'вуванні духа сервілістичного кар’єризму серед деяких наших слабших ієрархів, як також серед деяких членів наших чернечих чи:нів. Господньою ласкою ї х нйРвплив був незначний, але їхнє високе становище уможливило їм хибно представляти почування переважної більшости вірних українців-католиків, які є непохитними прихильника ми Кардинала Кир Ііосифа Сліпого як безсумнівного голови Української Католицької Церкви. Ви, Святійший Отче? недавно писали до Генерального Секретаря У —Танта, захищаючи право усіх народів і громад на вільний розвиток, відповідно до їхніх матеріяльних, інтелектуальних і духових спро­ можностей* Ви багаторазово стверджували Ваше переконання, що постіа нови ІГ. Ватиканського Собору повинні служити "не так завершенню,як вирушенню до нових осягнень". Ви сказали, що "зерна життя посіяні в буття Церкви мусять зроста’ти й осягнути повного достиганнян * Разом з іншими Отцями Собору Ви писали в Декреті про Східні Католицькі Церкви про Ваше "гаряче бажання заснувати нові патріярхати там, де виявиться потреба". Немає необхідности пригадувати Вам про вірність, яку виявили українці-католики до. Престолу Петра і про жертви, які вони понесли задля єдности з цим Престолом, - хоч би тільки під час Вашого життя. Немає більш відданих скнів і дочок Церкви, як ті чоловіки й жінки, Я К І стверджують С В О Ю приналежність Д О українського обряду 5 І Ш £ І визнають Верховного Архиєпископа Кардинала Кир лосифа Сліпого за свого батька й провідника. Чи Ви, Святійший Отче, можете сумніватися у правильності й пот­ ребі патріархального устрою і правління для громади, яка нараховує шість мільйонів вірних: ? Українська Католицька Церква о б 3 єднуе: ба­ гато більше число вірних аніж п ’ять інших обрядів разом, — а вони пишаються патріярхальним устроєм. Справді, Українська Католицька Церква становить сімдесяти’ять відсотків усіх східніх християн, що нині перебувають у єднанні з Апостольським Престолом у Римі. Чк ж дивно, що при наявності цих підстав українці-католики вживають та­ ких висловів, як "несправедливість" і "зрадливість", коли говорять про відношення Апостольського Престолу в останніх місяцях до нашої громади? Святійший Отче, вже рішуче запізно на побожне красномовство. Надто часто представники Апостольського Престолу ламали приречення, 29 digitized by ukrbiblioteka.org

не розуміючи, - як видасться - ані Ваших, ані' Святого Собору бахань. Сумніви, розчарування і журба, що їх переживали українські вірні останні дванадцять місяців були ще більш поглиблені дипломатією пред ставників Апостольського Престолу, яка стверджувала побоювання, що Українську Церкву не тільки використовують і безоглядно вживають як пішака задля уявних здобутків, але що й саме добробуття Української Церкви фактично перекреслене із-за політичних користей. Святійший Отче! Ви є цією єдиною особою, що спроможна змінити ці почування зневіри й розчаровання які глибоко огорнули нашу громаду. Тепер йдеться не про що менше, як тільки про віродостойність Апос­ тольського Престолу і про єдність Католицької Церкви. Ватиканський Собор попіклувався про мандат на наш патріярхат. Наша Ієрархія згрр^ маджена на Синоді формально проголосила с е о є бажання, щоб наша Церк ва -була завершена патріярхатом. Наші вірні однодушно підтримують та кий усттзій. Не покидайте ж Української Церкви в добі”,коли вона дає все нові лави чоловіків і жінок щоденно наражених на мучеництво за їхню християнську віру й їхню відданість Католицькій Церкві. Подайте нашому Отцеві, Верховному Архиєпископові Кардиналові Кир Лосигаозі Сліпому, вияв Вашої охочости, щоб, - згідно зі східнім зви­ чаєм і практикою, - наш патріярхат міг би бути проголошений в нас­ тупному році. У печалі й надїї, др * 3.Ґіль

д р .В .Пушкар

иґр.Е.Піддубчишин -*

СПРАВУ

д р .Р . Осінчук др.Р. Навроцька

*

*

В

СУДІ

Декотрих мирян, що мають до б р у память.інтересує судовий позов трьох філядельфійських мирян Митрополитом А.Сенишиним,Я К И Й бур зроб­ лений саме рік тому, напередодні минулорічної демонстрації проти політики й присутности Кардинала Максиміліяна де Фюрстенберґа у Філядельфії.Рік проминув без жодних судових розправ,без слідства, та без жодних повідомлень у такій цікавій епра.ві еТому зацікавлені ста­ вили пі званим немало листовних і особистих запитів про вияснення. На ділі справа ця не могла мати більшого значення або розго­ лосу тому, шо вона була ініціятором позову розрахована на цілком короткий і нетривалий ефект, а не на дійсне шукання справедливості*, чи примкнення судових законів до дій *які відбувалися в той час* Обмеженість цілі позовника була очевидна з того, що за текст летючки, видру кованої і розповсюджуваної із Клівеленду- він, маючи прізвища^ причасних до неї людей - не потягнув п,о відповідальности їх, ж е зробив відповідальними три особи з Фі лядель&ії ОА вже це, що спеці ял ь-» ний судовий пі сланець доручив оскарженим судове оскарження 24 години перед заповідженою демонстрацією, зрадило всі наміри позовника. Безпідставність і безнадійність позову виявилась щойно тоді, коли позов не злякав ініцї яторів демонстрації і вони не відступили р1л своїх плянів.Хоч після демонстиаці* позовник стратив весь інте­ рес у позові, то його' прав кий заступник намагався витиснути з нього все ,що можливе* Насамперед він пропонував, щоб пі звані п р и й ш л и до digitized by ukrbiblioteka.org

митрополита І заявили,що вони не бажали його обрахувати. *«. Коли цього йому ізідм о вили, то він, зволікаючи, домовлявся про зустріч пізваних з позовником.І коли вже така зустріч була домовлена на день 17 лютого ?І/З^О р * ,то один день перед тим він ті відмовив,мотивуючи, що така зустріч може вийти дуже "гарячою”. Адвокат пі званих/якого оплатили члени Відділу Т-ва за ТТатріярхальний Устрій УКЦ і прихильники/не був задоволений таким зволіканням справи п р о т и в н о ю стороною,бо кінчався приписаний законом реченець підготовчої оборонної процедури,/"депозишенс"/і заарєнжував тоді пере­ говори із адвокатом противника без участи сторін..У висліді таких пере­ говорів адвокат позовника пропонував відтягнення справи зі суду за иіну писаної заяви пізваних про те,що вони не годяться з грубими Й чеправдивими виразами, які ображутоть Митрополита0Жодєн із пізваних такої заяви не хотів підписати,по-перше тому,що вони не мали жодного відно­ шення до цієї публікації,а по-друге тому,шо такі публікації поагирюва­ лись як реакція на поведінку й політику Митрополита,Після консультації з Управо^ ^Іддіду Т-ва п і з ^ н і доручили свому адвокатові подати дру­ гій стороні таке: 1 о Нічого позовник не одержить від пізваних,хіба їхні підписи на документі про закінчення справи.

2 . Пізнані вимагають негайного відтягнення зі суду справи з *а дШИВИМИ обвинуваченнями. Зо вимагають від позовника звороту їхніх коштів. Ча -є не було жодно” відповіді і заключне зволікання справи позовником триває до сьогодні .Правно не зволікання пояснюються тим»їло поповни-' може залишити свій позов завішеним у .облаках і заставити його вмерти "пригюдиьою "смертю без «їкоди для себе й пі званих»Ко ли в нього немао моральної сили визнати гей стан за програну,то може вважати це виграною. Гіззані зк мають право змусити противну сторону до розправи на суді,/або до відтягнення фалшивих обвинувачень перед самою розпра­ вою/, але це має коштувати додаткових 600 долярів. Обвинувачені ви­ рішили, що ці гроші могли б бути краще зужиті на стипендію богос­ ловам, щоб виховати молодих розумних священиків нашій Церкві,замість того, щоб розраховуватись з Владикою.**

Усім нашим Вельмишановним Покупцям у ©ілядельфхї

околиці, нашим

Рідним, близьким і дальшим Знайомим, та усій організованій громаді з РІ

Д В А

празником Х Р И С Т О В О Г О о

и

Н О В О Г О

РОКУ

сердечні побажання пересилають Михайло і Валя Дуцкловичі? власники крамнині "Оріон",4-925 Олд Лорк Рд.

■5іля дельфін-

-

31

-

digitized by ukrbiblioteka.org

/Листівка - поширена перед Вашінґтонською

маніфестацією/.

Листопад, 1970 року.

Достойні Громадяни !

Єдність, помісність і патріярхат Української Католицької Церкви — це головні цілі, для осяг­ нення яких постав мирянський рух, зокрема Товариство за Патріярхальний Устрій Української Католицької Церкви. Тому й заіснувала вимога до зорганізованого мирянства вивчати, запізнава­ тися й розуміти історичні та правні аспекти положення Української Католицької Церкви сьогодні, щоб могти належно діяти в напрямі здійснення цілей мирянського руху. Згідно з тим ми, миряни Української Католицької Церкви, опираємо наші організовані ак­ ції на: 1. Незрушимих традиціях і спадщині, що забезпечує нашій Церкві самоуправу, як це потвер­ джує історія на прикладах митрополитів Іларіона та Клима Смолятича, і як це було потверджено постановами Берестейської Унії; 2. На визнанні Святішими Отцями усіх тих прав нашій Церкві й на іменованні Його Святіс­ тю Папою Павлом Шостим (на базі тих прав) Митрополита Кир Йосифа Сліпого Верховним Архиєпископом Української Католицької Церкви — по чину рівноправним із патріярхами; 3. На постановах П Ватиканського Собору, зокрема на Соборовому Декреті про Східні Цер­ кви, і 4. На численності вірних нашої Церкви на Україні і в Діяспорі. Принимаємо, що ці історичні, правні й фактичні підстави є нашим законом і нашою істиною й рішуче відкидаємо й протиставляємось; 1. Намаганні Рнмокатолицьких національних церков обабіч залізної заслони взяти під сво« зверхннцтво розсіяних по світі вірних Української Католицької Церкви, а особливо зорганізовані частини нашої Церкви-Матері; 2. Намаганні Московської Патріярхії мати дорогою екуменічних а чи політичних засобів який небудь посередній чи безпосередній вплив на існування й розвиток Української Католицької Цер­ кви, чи будь-котрої органічної її частини; 3. Намаганні Римської Курії задержати при допомозі віджилих і незобов’язуючих більше параграфів контролі над Українською Католицькою Церквою та позбавити нас наших прав; 4. Вмішуванні Конгрегації для Східніх Церков у внутрішні справи Української Католицької Церкви дорогою: а. Недопущення до Синоду Українських Єпископів, (1967 рік); б. Невизнання IV Синоду Українських Єпископів, (1969 рік); в. Натиску на українських Владик виконувати доручення Східньої Конґреґації, що є против­ ні авторитетові й владі Верховного Архиєпископа та постановам IV Архиепископського Синоду. Сучасний стан, що постав дорогою позбавлення нас належних нам прав Римськими Властя­ ми, накинення нам волі Римської Курії, та повної іґнорації нас, як народу, вважаємо за несприят­ ливий а то й шкідливий для дальшого розвитку нашої Церкви, й тому будемо маніфестувати при кожній нагоді нашу здецидовану поставу в обороні єдности, помісности й патріярхальної системи Української Католицької Церкви, — як також нашу вірність Верховному Архиєпископові Україн­ ської Католицької Церкви, їх Блаженству Кир Йосифові Сліпому, й Синодові Українських Єписко­ пів, як найвищій владі нашої Церкви. Шановні Громадяни — Вірні Української Католицької Церкви! Заманіфестуймо ці наші незмінні постуляти усьому світові, а зокрема Апостольському Пре­ столові дня 5 грудня цього року нашою численною участю у поході перед палату Апостольського Делегата у Вашінґтоні — їх Ексцеленції Архиєїшскопа Люїджі Раймонді! ' Добро нашої Церкви й нашого народу вимагає нашого голосу! Запозітз наших мучеників вимагаїбть нашої дії! Спішім до Вашінґтону на день 5 грудня і станьмо там одною міцною організованою гро­ мадою ЗА ВІРУ ПРАДІДІВСЬКУ!

ЗА ЦЕРКВУ ХРИСТОВУ'

Крайова Управа Товариства за Патріярхальний Устрій Української Католицької Церкви - 32 digitized by ukrbiblioteka.org