Patriarhat 1971 01

ЧИСЛО 1 /16/

БЕРЕЗЕНЬ, 1971

digitized by ukrbiblioteka.org

РІК V.

На обкладинці: фотознимка із іконостасу церкви св. Сергія і Вакха у Римі. Фото із архіву пані Еви Піддубчишин. /Гляди стор. 16 і 1?/« —

■

■

і

ті—

^

ВІД РЕДАКЦІЇ: Цей журнал з датою березня 1971 року був закінчений і зданий до друку на початку квітня ц.р. Це дало можливість скоментувати в ньому велику демонстрацію за права Української Католицької Церк­ ви, проведену силами організованого мирянства 4- квітня у Філядельфії, перед палатою Г'Іитрополита Амврозія Сенишина. Через малий об’єм журналу Редакція не могла помістити усіх надісланих у цьому кварталі матеріялів від Відділів Товариства, як також матеріялів зв’язаних з акціями в справі номінації о.Івана Стаха єпископом-помічником, ані закінчити матеріял Отців Василіян та становище Редакції до нього. Редакція друкуватиме усі ці матеріяли в наступному числі, яке вийде у подвійному о б ’ємі., ПРЕСОВИЙ ФОНД ЖУРНАЛУ “ Листа ч .4- /3 4 9 _ 442 / П-ні A.Гамуляк 8.-дол. др. Я.Кривяк 7— и tt П. Д.М.Головчак 3.- м П. В.Криворука 1 .II 0. 3.Павлович 3.др. З.Ґіль 5 . - II rt ГІ. П.Турко 3.- 11 II. Л.Заяць 1 .t t П. М.Сидяга 1 0 . - 1» 8.др. Р.Осінчук I t П. І.Кирилюк ПтНІА.Гамуляк 3.2 . - 11 п 1 п. М.Сірий 0, В.Грабець 5 .- 1 5 . - II 1 1 її. Р.Занчук 3.др. Р.Смик 1 5 . - 11 п. М.Топорович П. В.Дзуль 1 .3.- tl п. Ю.Цєпли П. П.Панчишин 1 0 . - It 1 . - 11 t п. І.Дзядів 8.- It др. М.Логаза 5 . - Itt I t II. О.Білинський 1 0 . 0. С.Клепарчук 1 .0. І.Лебедович 8. - It 3.- tt др. Н.Гнатчук I t П. Р.Боднар 3.др. Т.Парфанович 8.- 11 I I П. М.Тимяк 3.ЗА ПАТРІЯРХАТ — видає Крайова Управа Товариства за Патріярхальний Устрій Української Католицької Церкви, FOR THE PATRIARCHATE - published by Society for the Promotion of the Patriarchal System in the Ukrainian Catholic Church. Редакційна Колегія: інж. Степан ГІроцик /головний редактор /, др. Евген Ґіль, п.Богдан Ясінський. Статті підписані авторами, чи ініціялами автора, не конче вислов­ люють погляди чи становище Редакції. Адміністрацію журналу провадить др. Володимир Процюк. Річна передплата - 2.00 дол., поодиноке число 0.50 ц. Поштові перекази й чеки просимо виписувати на : Ukr.Cath.Ass*n Адреса Редакції і Адміністрації

> U k r a in ia n C a th o lic A s s o c ia t io n P . O. B o x 1 1 0 1 2 P h ila d e lp h ia , P a ., 10141

Ціна: 50 центів

A

2

digitized by ukrbiblioteka.org

З А Я В А ТОВАРИСТВА ЗА ПАТРІАРХАЛЬНИЙ УСТРІЙ УКРАЇНСЬКОЇ КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ У ЗСА Крайова Управа Товариства за Патріярхальний Устрій Української Католицької Церкви у ЗСА вважає за відповідне зайняти становище до повідомлення Апостольської Столиці про назначення Єпископа-помічника Ф І Л Я Д е Л Ь ф І Й С Ь К О Ї М И Т Р О П О Л ІЇ.

ВИСЛОВЛЮ Ю ЧИ

Н аш

ГЛИ боКИ Й

РЄСПЄКТ

ДО ОСО'

би отця шамбеляна Івана Стаха й оцінюючи високо його душпастирську працю, вважаємо за відповідне ствердити наступне: 1. Мимо того, що Другий Ватиканський Собор визнав помісні пра­ ва Східних Церков і заохотив до здійснювання їх, Апостольська Столи­ ця дальше оминає ці п р а в ^ ц назначує Єпископа для нашої Церкви.

2. Мимо того, що відбувся Архиєпископський Синод Української Католицької Церкви, на якому схвалено синодальний устрій - Єпископа -помічника для Філядельфійської Митрополії назначено без відома й згоди Синоду Українських Єпископів і Верховного Архиєпископа їх Блаженства Кир Йосифа Сліпого. Проти такого порушення прав нашої Церкви повинні запротестувати передовсім наші Владики, і в дальшу чергу священство й загал наших вірних.

3. Вважаючи номінацію о. Івана Стаха єпископом великим і за­ служеним особистим осягом Номіната, не можемо не виявити нашого стурбування зламанням Апостольською Столицею прав нашої Церкви. В цілі збереження їх наші Владики повинні здержатись від уділення єпископських свячень, а самий Нзмінат повинен відмовитись від но­ мінації аж до часу одержання такої номінації від Синоду Українських Єпископів під проводом Верховного Архиєпископа.

4. Організовані делегації мирян нашої Церкви звернулися з та­ ким апелем оборони історичних прав нашої Церкви до наших Владик і до Отця Шамбеляна Івана Стаха. д-р Зиновій Ґіль голова Т-ва

д-р Роман Осінчук голова Ради Мирян

д-р Романа Навроцька секретар

ЗМАГАННЯ ЗА ПРАВА НАШОЇ ЦЕРКВИ ПРОДОВЖУЄТЬСЯ! ГІовищу заяву Товариства вислано до преси зараз' чергового дшг, по проголошенні номінації о.Івана Стаха єпископом-помічником Філядель­ фійської Архиєпархії. Це була перша реакція Товариства на явне Ж не перше вже порушення основних прав нашої Церкви £ її Синоду Владик Римськими властями. Згідно з правом і традицією Східніх Церков, які їм привернено на II Ватиканському Соборі, номінування Єпископів - це прерогатива Патріярхальних або Архиєпископських Синодів тих Церков. У нашому випадку це право задержала собі Східня Конґреґація, яка; без уваги на постанови II Ватиканського Собору намагається й на дальше здійснювати його у нашій Церкві. Східня Конґреґація вже двічі пробу­ вала номінувати для нас єпископів минулого року, і два рази не дійш­ ло до здійснення цих спроб. Щойно тепер вдалося нашому Філядельфійському Митрополитові при помочі куріяльних монсіньйорів перевести цю номінацію спеціяльними дорогами. Тому, що поїздка Митрополита Сенишина до Риму була законспірована, його авдієнція у Святійшого © тціг не публікована як це звичайно повинно бути, а Отець Шамбелян Іван Стах: достосувався до цього конспіративного способу й ще дзвосі не скомунікувався в цій справі з Верховним Архиєпископом ані не виявив бажання

З

digitized by ukrbiblioteka.org

поїхати до нього - цілий цей процес виявився підготованою змовою про­ ти нашої Церкви, проти її Синоду, та проти волі широких мас вірних. Станувши перед такою складною ситуацією Крайова Управа Товарист­ ва заініціювала декілька акцій прохань, насамперед до о.Івана Стаха, до наших Владик, щоб вони здержалися від уділення єпископських свя­ чень аж до полагодження цієї справи із Синодом Українських Єпископів, та до громадської опінії мобілізуючи її на оборону належних нашій Церкві прав. Негайно вислано телеграми - до Святійшого Отця, до Вла­ дик, до о.Стаха та до Апостольського Делегата у Вашінґтоні. У остан­ нього Крайова Управа просила негайної авдієнції в справі номінації о. Стаха, але одержано відмовну відповідь. Листи до наших Владик в цій справі залишились без відповіді, а деякі були неприйняті й по­ вернулися . Через брак комунікації з Владиками делегації Товариства не могли їх відвідати. Зате вже в перших днях березня ц.р. делегації Товарист­ ва відбули розмови з о.Іваном Стахом, та з екзекутивами трьох братсь­ ких союзів: Українського Народнього Союзу, Українського Робітничого Союзу та Провидіння. Розмови з проводами тих організацій вважалися корисними тому, що своєю питомою вагою вони могли були в цій ситуа­ ції успішно впливати на дальший розвиток подій. Братські організації мають у своїх руках пресу, більші матеріяльні засоби і близькість стосунків до Владик. Вони також є і господарями у центральних гро­ мадських організаціях. Хоч цим делегаціям не вдалося успішно заанґажувати ці сили, разом з їхніми засобами й можливостями, до акцій на­ тиску на спрямування номінації о.Стаха через Синод Українських Єпис­ копів, то принайменше вдалося їм витворити загальну атмосферу, в якій конечність якоїсь дії була вимогою загальної людської опінії. Лиш під впливом такої людської опінії наші центральні організації, господарями в яких є до великої міри братські союзи, рішилися на пев­ ні кроки. Вже 11 березня виїхала делегація СКВУ, в складі ГІ.Лисогір, Г.Білинський,М.Стахів та Б.Гнатюк, до Риму. Не випадково виїзд цієї делегації синхронізувався із побутом у Римі Митрополита Сенишина. Друга делегація, складена із дев ’яти людей, від нашого Товариства, від Т-ва Св. Андрея, від Приятелів УКУ та від Студентського Коміте­ ту, поїхала до Риму день скорше. Присутність тих двох делегацій в Римі, їхній персональний склад, розбіжність їхніх цілей і врешті кон­ фронтація їх на авдієнції у Верховного Архиєпископа причинилися до певного уточнення позицій обох сторін. Заява трьох американських Вла­ дик, комунікат Президії СКВУ, заяви ГЛитрополита Сенишина та повідом­ лення його Митрополичої Канцелярії появилися лише в результаті певно­ го натиску зі сторони вірних. І хоч в тих комунікатах оминається кон­ кретних питань, які хвилюють нарід, оперується загальниками й недво­ значно опрокидується діяльність Крайової Управи нашого Товариства,то це нас не турбує, бо все ж таки це дасть кращу можливість громаді зрозуміти сучасні потягнення її громадських і церковних чинників.Пе­ ред громадою не закриється сьогодні вже нічого й вона не задоволиться самими заявами, а вимагатиме діл. Крім поданих вище акцій Товариство рішило зробити ще одну форку вияву людської опінії - демонстрацію. Переведено їх декілька. Негайно після пресових повідомлень про номінацію о.Стаха спонтанно й^без під­ готовки з ’явилися демонстранти з плякатами в його парафії у Йонке'рсі. Опісля дня 3 березня, коли було відомо про те,що о.Стах мав мати "авдієнцію у Апостольського Делегата у Вашінґтоні поїхали демонстранти й туди. Цей епізод був досить вірно поданий у столичній пресі. Рішен­ ням Управи Товариства проведено більшу демонстрацію мирян дня 4- квіт­ ня ц.р. у Філядельфії перед палатою Митрополита Сенишина напроти катедри Непорочного Зачаття. Ціль маніфестації була заздалегідь широко

4

digitized by ukrbiblioteka.org

опублікована у пресі й іншими доступними засобами. Оборона прав помісности Церкви була головним мотивом маніфестації, але й були дома­ гання щоб єпископська номінація о.Стаха була переведена через Синод Українських Єпископів. Хоч підготовка була коротка а протиакція Митрополичої Канцелярії настирлива, то маніфестація своєю чисельністю, організованістю,прог­ рамою та волевиявленням народу була вдалою. Біля чотирьох тисяч учас­ ників було із близьких міст Філядельфії та Ню Йорку з околицями, а з віддаленніших міст, як Чікаґо, Рочестер, Клівленд,Ню Гейвен, Бріджпорт та Гартфорд були представники. Взірцевий порядок маніфестації був практичним запереченням спрямованих на підірвання довір’я до opra' нізованого мирянства і його проводу комунікатів Митрополичої Канцеля­ рії, де їх представлялося як невеличку групку підривних елементів. Маніфестація закінчилась вічем, в якому доповідачі двома мовами дали яскраву аналізу сучасної ситуації та випливаючих з неї вимог дальшої громадської акції за церковні права. Головним ляйтмотивом думок на вічу було те,що кризова ситуація зростає тепер кожного дняг й обіймає щораз ширший засяг нашого духового і громадського життя. , Не залишається тут часу ані можливости на відкладування й вичікуван­ ня, бо вже тепер кожний громадянин індивідуально, кожна католицька ро­ дина й також кожна громадська організація сукупно мусять визначити своє конкретне становище у змагу за права Церкви: по стороні її прав, Синоду Українських Єпископів і Верховоного Архиєпископа, або по сто­ роні Східньої Конґреґації і Римської Курії.

Степан ГІроцик ПОРА

ЗАПИТАТИСЯ

У

СКВУ

В рямцях Першого Світового Конгресу Вільних Українців 1967 року в Ню Лорку відбулися світові конференції складових його частин: науки, культури, ветеранів,кооператорів,жіночого та молодіжного рухів.Одною із них була конференція мирян, скликана Патріярхальним товариством та Українським Християнським Рухом. Конференція була успішною, численною, і репрезентативнішою зпоміж інших,коли рахувати участь в ній шіснадцяти священиків, втому й Президента СКВУ о. В.Кушніра, та провідних дія­ чів мирянського руху з багатьох країв. Компетентними людьми теологіч­ них наук та організованого мирянства поставлено на цьому високому фо­ румові життсві справи єдности, помісности й самобутности Української Католицької Церкви у ясній і виразній концепції синодального устрою й завершення її структури патріярхатом. Хоч подія ця. мала місце вже після Ватиканського Собору II, який своїми постановами привернув усі традиційні права і привілеї Східнім Церквам, то за конечність і слуш­ ність такої програми конференції мирян і на такому форумі промовляла гірка дійсність,що тих привернених прав не введено в практичне життя Східніх Церков тоді, ані сьогодні. За введення тих прав в життя треба було змагатися тоді, й тепер, з багатьох можливих церковних і громад­ ських форумів, що було виразним і ясним імперативом для кожного цер­ ковного й політичного діяча. Наше товариство, яке взяло на себе ролш промотора змагань за права Церкви, може й не усвідомлювало собі тоді повної скомплікованости цієї проблеми, кількости своїх та чужих про­ тивників, і також далекойдучих пов’язань предмету його діяльности у сфері міжнародніх стосунків. Глибоке нерозуміння цілі мирянського руху виявили тоді ці відпо­ відальні за СКВУ політичні сили,які постановили його повністю зіґно-

5

digitized by ukrbiblioteka.org

рувати, справами Церкви мне займатися", не рахувати відбутої конфе­ ренції мирян складового частиною СКВУ, не прийняти і не друкувати її матеріялів і не допустити її делеґатів до співвирішного голосу. Преса послушно елімінувала усі вістки про цю конференцію, затаїла її перед своїми й чужими, а мирянство перед римськими чинниками репрезентував тоді наш Митрополит А. Сеншшин, опираючися власне на УККА і СКВУ.Тінь Митрополита налягла на СКВУ й з мирянського зібрання не залишилось ні­ чого.Так встилізована політика СКВУ одержала благословення Митрополита, а він в заміну одержав апробату політичних сил СКВУ на церковну політи­ ку. Діячів мирянського руху усунено в тінь на їхні скромні позиції у не визнаній, не публікованій і нечисленній одній організації, з ’форуму якої вони були змушені зачати своїми скромними силами знова акцію за єдність і помісність Церкви. За рік від створення СКВУ прийшов час на другий "історичний" мо­ мент, характеристичний словами - "ми тоже за патріярхат"... Усі сили від високої політики, що від церковних справ на першому СКВУ відхрес­ тились, взялися нагло власне за церковні справи, бо на американську землю1 своєю ногою вступив Верховний Архиєпископ з Риму. Прийшла наго­ да на голосні привітання, заяви, авдієнції, знимки, концерти і навіть про большевицький паспорт забули. Відбулося усе те,що далеке від зміс­ ту» суті, від конкретної акції, зобов’язань, усе призначене лише на показ, на великий шум, розраховане на заспокоєння нераз невибагливої людської опіні'ї паперовим славословієм. Заіснувала доба найбільшого в нашій еміграційній дійсності обману з дизорієнтацією громади що до становищ її' центральних організацій,політичних груп що ними керують, та Ієрархії,в руках якої практично й лежить ключ до розв’язки загроз­ ливого церковного положення. Переставленням пропаґандивної машини СКВУ на патріярхальний концепт витворювано серед громади переконання, що усі організовані дії мирян у справах церкви повинні зупинитися, та що церковними справами повинні займатися лише церковні комісії при УККА та СКВУ. Підмінення незалежної мирянської організації такими ко­ місіями було розраховане на подвійний успіх альянсу Митрополит,Сенишин - СКВУ. СКВУ прагнучи до тотального опанування еміграційного жит­ тя елімінував би нашу організацію як цю громадську силу, яка розвину­ лася без його дозволу й контролі, а Митрополит упростив би собі справу з мирянством даючи ліцензію на це в руки СКВУ і його "координацій". Це по формі. А по суті’ Митрополит маючи тих самих своїх людей у СКВУ й УККА мав би великі можливості обмеження такого мирянського руху й пристосування його до цілей його власної церковної політики. Це було проведене до певної міри в Ню Йорку, дня 29 січня цього року під час пленуму СКВУ. Мирянські вимоги, оформлені немічно так, щоб Митрополит апробував їх, пішли від комісії до координації, від координації до СКВУ, від СКВУ до "Свободи" й далі не було вже куди іти. Митрополит Сенишин дивився згори на цю комедію, а багато мирян ще й досі переко­ нані, що це велика й відповідальна громадсько-церковна політика. Не було б у тому нічого поганого й роля СКВУ була б у кращому світлі, як би Митрополит Сенишин не вів своєї відривної"візантійської" церковної політики, а був льояльним членом Синоду* Українських Єпископів і прак­ тичними акціями обстоював і творив єдність і помісність нашої Церкви. А тому,що практичні потягнення Митрополита Сенишина є проти єдности й поміс.ности Української Католицької Церкви - УККА та СКВУ кооперуючи з Митрополитом виконують у цьому затяжному змагу шкідливу для Церкви й народу функцію. Комісії' УККА та СКВУ діючи в порозумінні з Митрополи­ том у точно визначених ним рямцях не є виразником почувань і думок громади до Ієрархії, але стали виразником бажань Ієрархії до громади. Вони не можуть бути інструментом тиску громади на Владик, бо стали Інструментом тиску Владик на громаду.

6

digitized by ukrbiblioteka.org

Коли не без натиску організованого мирянства дійшло до скликання Синоду Українських Єпископів в Римі 1969 року, Митрополит Сенишин ви­ їхав скоро з Риму щоб не бути в ньому учасником. В слід за ним виїха­ ли з Риму особи з проводу УККА та СКВУ не зареаґувавши ні одним словом на поведінку свого Митрополита. Під час візитації Кардинала Фюрстенберґа у Філядельфії в грудні 1969 року, яка була рівнозначною з уневажненням Синоду Українських Єпископів 1969 року як канонічної інституції, УККА та СКВУ не стали по стороні народу й не запротестували перед Митро­ политом і Римом проти таких зневажливих актів, а стали проти народу,по стороні Митрополита Сенишина й на його аранжовку пішли з поклоном до Кардинала Фюрстенберґа. Під час авдієнції вони й поставили Кардиналові декілька провокативних питань з ціллю одержати на них шкідливі для на­ ших церковних змагань відповіді й п у с т и т и ї х у пресу. Зростаюче занепокоєння й обурення суспільства на поведінку Митро­ полита Сенишина призвело до створення на СКВУ історії з долученням під­ пису Митрополита до постанов Синоду про патріярхат і стосовними комунїкатами піднесено цю подію до історичного значення. Задекляруванням з трибуни СКВУ "однодушної єдности" наших Владик, тобто явної неправди, придушено весь організований громадський натиск на Владик у справі правопорядку, бо, мовляв, усе вже є у правопорядку, та відтягнено спра­ ву на довше, тобто прогаяно ще один рік часу. Митрополит Сенишин вигт рав цей рік часу на СКВУ. Патріярхальне товариство програло його ганеб­ но, бо час працює не для нього. Заспокоївши людську опінію. підписом Митрополит Сенишин використав цей виграний рік на послідовне заперечування прав помісности нашої Церк^ ви й законности Синоду Українських Єпископів, конферуючи з ієрархами візантійського обряду на власну руку, вводячи зміни в літургії на влас­ ну РУКУ і вкінці приготовляючи номінацію свого єпископа-прмічника в по­ розумінні з протиукраїнськими чинниками Східньої Конґреґації,демонстра­ тивно без порозуміння із Верховним Архиєпископом. Коли народній гнів знова дав про себе знати,СКВУ" поспішив на поміч.; Митрополитові ще раз. Після невдалої поїздки делегації СКВУ до Риму,де в цей сам: час перебував і Митрополит Сенишин, вжито ще раз випробува­ ну минулого року*методу з долученням підпису Митрополита. Скликано засі­ дання Президії С&ВУ, запрошено Митроплита Германюка, якого високий авто­ ритет використано вже для цієї цілі вдруге, і проголошено комунікатом,що він "мав змогу познайомитися зі змістом письма 'з минулого року.Верхов­ ний Архиєпископ Кир Йосиф Сліпий такої "змоги" й досі не мав. Постає питання' - як довго думає СКВУ чарувати українську громаду підписами Сенишина й не бачити що за тим криєтвся добре зааранжована в Римі затія роздрібнити до решти нашу церковну організацію і позбавити її можливости мати свій зложений з українських єпископів провід, та що Митрополит Сенишин відіграє в тому першорядну ролю? Чи треба сумнівати­ ся в тому,що в Римі простудіювали формати наших громадських діячів др ниточки й переконалися,що вони готові творити запліччя; для шкідливих акцій Митрополита Сенишина, присипляючи увагу народу комунікатами про "однодушну поставу наших Владик"? Митрополит Сенишин має кращі від СКВУ дороги до полагодження: справ "патріярхату". Верховний Архиєпископ, Синод, міжєпископські зв’язки, або врешті сам його Митрополичий уряд міг би бути відповідним форумом проголошення зміни політики священству й вірним.Жадної із тих форм Мит­ рополит не вибрав тому, що це був би леґальний крок і зобов’язанню до практичної церковної єдности. А заява СКВУ такої леґальноіГ сили не має, але зате добре відвертає увагу громади від діл Митрополита. Запитатись треба у СКВХ - на кого розрахований черговий обман із долученням підпису Митрополита Сенишина до постанов Синоду, коли він сам не збирається його гонорувати?

7

digitized by ukrbiblioteka.org

"КРИВАВІ” й ЇЇЕКРИВАВІ МІТИ /"МІФИ11/ В жовтневому числі "Вітчизни”, що є літературно-художнім, та громадсько-політичним місячником Спілки Письменників України, був поміщений пам$лет Тараса Мигаля, дописувача зі Львова, на тему "Криваві Міфи" /Гляди "Вітчизна" ч.Ю, 1970» сторінки 172-179» ви­ дання "Радянський Письменник", Київ/. Не було б нічого дивного в тому, що Тарас Мигаль знову відіз­ вався з питоменним йому цинізмом та сарказмом, якщо йдеться' про до­ писування на актуальні теми з життя українського народу на рідних землях та поза ними* До цього стилю ми вже звикли. Але цим разом автор посягнув у нову сферу - знищення Української Католицької Церкви радянською владою в 1946-ому році. У свому елйбораті Т. Мигаль безуспішно старався потоптати неоспорюваний авторитет, що ним втішався за життя та з ним ввійшов у історію українського Народу великий галицький Митрополит Князь Української Католицької Церкви, Львівський Архиєпископ, Андрій Шептицький. Не маючи інших засобів до цього погромного діла як ли­ ше свої скромні авторські здібности, він допоміг собі грубим, бруковим стилем та насмішкою над столітніми надбаннями Української Католицької Церкви, та ужив особливих спростачень і принижень над заходами Української Католицької Церкви беатифікувати бл. п. Князя Української Католицької Церкви Андрія Шептицького. Як відомо, беати фікація - це перший крок у напрямі до канонізації, що є віковою практикою в усіх християнських церквах відзначати в особливий спо­ сіб діла церковних чи світських людей, які за свого*життя, та сво­ їми ділами причинилися для Церкви чи свого народу. Очевидно тут йдеться в першу чергу про релігійно-духові вартості, що ними від­ значалися кандидати. І хоч в культурному світі обов’язує засада шанування пам’яти помершого, - то ця засада Т. Мигалеві є чужа. Його відвага пориватися на пам’ять і авторитет Князя Української Католицької Церкви в народі, була мабуть інспірована наганячами з партійного ОБКому; бо як з особистих зустрічей в минулому знаємо, Т. Мигаль хоч ледащо й п ’яниця, він походить з патріотичної родини, а в Коломийській гімназії зростав серед духового впливу вчителів, українських патріотів, та катехйтів, що любили молодь, а тому ледви чи міг він нагромадити в собі тоді стільки гніву та ненависти до наших релігійно-національних вартостей, скільки він їх виявив у свому елябораті. Намагаючись "доказами11 знищити світлу пам’ять Слуги Божого Андрія автор памфлету мусів добре попрацювати над зібранням пріз­ вищ не тільки численних жертводавців Народньої Лічниці ім. А. Шеп­ тицького, але й навіть найдрібніших її урядовців, яких підніс на народній п ’єдестал, щоб применшити ролю Митрополита. Чому лічниця має бути "імені Шептицького" коли весь розумний бідний і добрий народ сам цю лічницю збудував і вивінував? Можемо запевнити автора, що цей "простий народі не такий вже дурний, щоб він не знав чому лічницю іменем Великого Митрополита назвав. Жадне КҐБ його до цього не змушувало... Чимало уваги присвячує Т. Мигаль справі "невойовничости* Церкви. Він твердить без доказів, що це є єзуїтська побрехенька та голословно заявляє, що 350-літній шлях Української Католицької Церкви від Берестейської Унії і по сьогодні - ідісто "скроплений кров’ю українського народу". Він зачислюе до погромщиків народу $аких визначних митрополитів як Кирило Терлецький, Іпатій Потій, Иосафат Кунцевич, Михайло Рагоза й інших аж по найновіші часв,

8

digitized by ukrbiblioteka.org

та наївно побренькує шаблею в сторону тих наших національно-релігій­ них діячів, що в 40-их роках піддержували творення збройних сил. Він згадує мимоходом Архиєпископа Івана Бучка, що нібито "верховодив усіми справами Уніятської Церкви , доки у Ватикан не повернувся амністований гуманним актом Радянського уряду Митрополит Иосиф* Сліпий”. Мигаль обурюється на існування підпільної Церкви, хоч і го­ ворить лише про уніятські парафії, та скрегоче зубами на уніятську церковну літературу, що різними шляхами дістається на Україну та "де-не-де каламутить радянську воду". В додатку, до Мигалевого, мрякобісного розумування та з ’ясо­ вування поглядів, у нього помічається брак поінформованости, від чого терплять усі українські дописувачі в Україні. Мабуть "старший брат” не бажає сконфронтуватц^хахлів” з правдивими відомостями зі світу. Мигаль пише, що Єпископська Конференція владик у Ватикані відбулася з 12 по 16 жовтня 1959 року та ухвалила вислати до папи прохання об’єднати нас в одному Київському Патріярхаті в злуці з апостольським престолом в Римі. Очевидно, що важливішою є постано­ ва Архиєпископського Синоду в Римі осінню 1969 року, в якій ствер­ джено, що Синод стає на патріярхальних началах в устрої і правлінні Помісної Української Католицької Церкви та прохає підвищити Верхов­ не Архиєпископство Української Церкви до Патріяршої гідности. Як видно, Тарас Мигаль не простудіював як слід цього питання, про яке збирався писати. Якщо б він слідкував за розвитком подій в Україн­ ській Католицькій Церкві, то він побачив би, що домагання встанов­ лення Київсько-Галицького Патріярхату було піддержуване не лише владиками, але загалом українських мирян та що й зараз це найбіль­ ше актуальна справа в українській церковній політиці. Він побачив би, що не всі владики "проливають сльози за Українською Католицькою Церквою", бо деякі з них не то що не піддержують росту Української Католицької Церкви, а зумисне той ріст гальмують творенням не так "кривавих" як шкідливих мітів про т.зв. "Американську Візантійську Церкву", чи "візантійський нарід".

Коли призадумаємося для кого цей "геніяльний" твір призначе­ ний, то дізнаємось, що шкідливість його багато більша як самий збір наклепів і брехні. Справа в тому, що у важніших імперських виданнях противатиканських виступів тепер немає з уваги на політич­ ні договорювання між Москвою й Ватиканом. Це є справа для москов­ ських іберменшів* Українським піґмеям за те дозволено по-україн­ ському скавуліти на Ватикан і унію з таким розрахунком, що така публікація в міжнародньому світі не рахується й Ватикан на неї ува­ ги не зверне. її призначення - полокати мозґи українській людині, щоб вона не мала можливости подумати над важливими елементами її національного буття, ані над дійсними аспектами радянсько-ватиканських залицянь. Але пора знати Мигалеві, що читацька публіка в Україні і поза нею, в нинішних часах є вдумлива, розважна, сказавши по-американському - "софістикована" і не сприймає безкритично нісенітниць, ди­ летантизму та неуцтва. Можемо запевнити Т. Мигаля, що таку вихватку на Українську Католицьку Церкву, що зветься "Криваві міфи", як і намагання своїх неприятелів організаційного завершення Української Католицької Церкви в Патріярхаті - за його ж таки словами "понесуть свіжі вес­ няні вітри перекотиполем на ліси і нетрі, і зачахнуть вони там у багнах непрохідних* І сліду по них не залишиться на нашій славній Україні", І в це ми, Тарасе Мигаль, віримо!

9

digitized by ukrbiblioteka.org

Р

^

Юзеф Лободовський

ЗЛОСЛИВІ ЗАУВАЖЕННЯ НА УКРАЇНСЬКІ ТЕМИ ТІНЬ ПОССЕВІНА /Переклад з польського/ Українці, які живуть в діяспорі, стараються про свій Католи­ цький Патріярхат. Також відомо, що ці заходи Ватиканові не до смаку. На тому підложжі, в липні минулого року, прийшло до опублікування листа Кард. Тіссерана, який українська опінія у вільному світі прийняла з великим обуренням. Лист мав приватний характер, але пору­ шував загальні справи; Тіссеран адресував його до одної українки, яка живе в Нью Йорку, а адресатка подала його зміст до преси. Не бу­ ду задержуватися над тим, як прийшло до виміни листів, бо це мало другорядне значення. Важне, - що саме Кард* Тіссеран мав до сказання про Українську Католицьку Церкву і про український народ. /Тут вміщено переклад листа Кард. Тіссерана. Лист всім нам відомий. - Ред./ Здається, що князь Церкви, який займає таке високе становище, та пише листа в справі, яка торкає до живого мільйони людей, пови­ нен був принаймні уважно прочитати текст листа перед покладенням підпису під ним. Бо що це значить - перекладено з англійського ори­ гіналу - "Князі Великої, і Малої і бєлікія Росії?” Останнє, мабуть, має означати Білорусь, а з того вийшов капітальний дивогляд, який компромітує автора. Але ж та ноншалансія посунена надто далеко! Остаточно, при дуже великій дозі доброї волі, можна здобутися на вирозуміння: може то машинописна ошибка, може це лиш "ляпсус ' лінґве"? На жаль, лист кожним своїм реченням свідчить про абсолютну іґноранцію Кард* Тіссерана в справах Східньої їївропи. А на ці спра­ ви нема ані виправдання, ані поблажливості. Історичний матеріял, факти, дати в тому короткому листі є так зі собою помішані, що відо­ мий "гультайський біґос" може видаватися вибагливою стравою. Зле! Бо до тої абсолютної іґноранції доходить ще й зарозуміла певність себе самого і ароґантна інтонація, застосована до народу, про який карди­ нал знає стільки, що ніщо. А ще гірше, бо повторює шовіністичні ро­ сійські опінії, які вже давно опрокинені поважними науковими істо­ риками* Коли б царський міністер Валуїв, і славнозвісний історик Іловайський, дожили наших часів, Тіссеран повинен би почуватися дуже добре в їх товаристві. Закиди робимо дуже важкі, отже треба їх со­ лідно умотивувати. З цього листа виявляється, наче б то назва Великої і Малої Росії була вже в початках християнства. Передусім вже сама назва "Росія" в середньовічному розумінні є великим анахронізмом. А також в пізніших часах аж до XVIII ст. Слово Росія /Рассия/ прийнято до'перва в часах "петербурзьких", перед тим уживано "Русь", а це не те саме. Середньовічна Русь почала роздрібнюватися дуже скоро, бо вже в XI ст., а понад два століття татарського лихоліття знищили її зов­ сім. Коли постав московський патріярхат /а не російський, як цього бажає собі Кард. Тіссеран/, про єдність між Києвом, Галичем, Володи­ миром Волинським з одної сторони, а Москвою, Суздалем, Володимиром над Клязьмою, Угличом з другої сторони - не могло бути вже мови. Те сане можна сказати про Вільно, Ґродно, Новгородок, але, щоби не по­ ширювати проблематики, ограничуюся до української справи.

10

digitized by ukrbiblioteka.org

Лише одне зауваження на марґінесі: коли б Новгород Великий зміг був оборонити свою державну незалежність, найправдоподібніше постав би був ще один східньоевропейський народ, відмінний від Моск­ ви. Але це вже зовсім інша проблема. Тіссеран з цілою повагою приймає антиісторичний поділ на Великоросію і Малоросію, не розуміючи, що це фікція, яку створила петер­ бурзька бюрократія. Звідки постала сама номенклятура? Отже, хтось винайшов, що у Візантії дійсно називали Київську Русь, себто нинішню Україну, Мікра Росія, у протиставленні до північної Русі, яку нази­ вано Меґале Росія - Велика Русь.^ле оба прикметники - мала і вели­ ка - не означали ні простору, ні не мали політичного значення, але стосувалися виключно географічної віддаленості. Пригадаймо собі, що Сіцілія і південна Італія, які були коло­ нізовані дорийчиками, в старині мали назви Великої Греції /для рим­ лян Маґна Ґреція/, що означає далеко віддалена. Тут маємо повну аналогію. Мікра Росія, то була найближча Русь, з якою греки вже від давна мали близькі взаємовідносини воєнні, торговельні і культурні. Знову ж віддалені руські колонії над горішньою Волгою і Окою, то була Меґале Росія * з приводу великої віддалі. В інтерпретації імпе»? ріяльного Петербурга перевернено первісне значення. Протиставлення - велика і мала - загубило свій географічний змися, набрало змислу вартостевого. Велика Росія - пануюча, Мала Росія - підлегла. Саме тоді почало кристалізуватися поняття "старшого брата", а відтак ще й провідника всієї слов’янщини. Назва Україна - за Кард. Тіссераном - появилася лише за геть­ мана Мазепи, отже на переломі XVII і XVIII століть і опісля скоро загинула. На як довго "загинула", кардинал не хотів вияснити.Воно ж було, самозрозуміло - інакше! Перший раз слово Україна, в архаїчній формі Оукраїна, зафіксована на письмі київським літописцем, коли 1187 Р* оплакував смерть переяславського князя Володимира Глібича: "пішов стогін по Оукраїні..." Наступна згадка, під датою 1187» сто­ сується галицької землі, ще пізніше, з 1213 - Надбужжя. Нема сумніву, що в той час йшлося про означення пограничних земель, але з бігом часу ця назва обіймала ширші простори. Карти з XVII ст. визначають тою назвою три воєвідства: київське, брацлавське, чернигівське. Пів століття скоріше французький інженер Боплян визначає ці границі майже так само. Але вже у відозвах Богдана Хмельницького читаємо: "Україна, відвічна вітчизна..." - в зовсім виразному значенні. Що назва, проти запевнень Кардинала Тіссерана, не загинула, маємо аж надто багато доказів. Коли Тарас Шевченко комусь видається підозрілим, бо необ’єктивний, то маємо багато свідків в постаттях польських і російських письменників: Мальчевський, Ґощинський, Залєський, Словацький, Ґрабовський, Чайковський, майже все писали про Україну, а рідко про Русь. У Пушкіна: "Тіха украінская ноч", а не малоруская; у Лєрмонтова: "Цвєтущеє степи Украіни - ана променяла"; у Алексея Толстого: " Ти помниш ноч над спящею Украиной" і т.д* Таких прикладів можна навести - цілі копи! Розуміється, що це ніякі ревеляції, й аж соромно, що треба видвигати такі елементарні інформації, які кожному, хто хоч трошки орієнтується в предметі є відомі, і відповідати на "арґументи" виз­ начного князя Церкви починаючи від історичної і політичної азбуки. З цього листа виходять несамовиті висновки. Старання утворити український католицький патріярхат уважається за спробу розбиття церковної єдності. Якої єдності? Якої церкви? Коли галицьке духо­ венство прийняло дефінітивно берестейську унію, тоді МОСКОВСЬКИЙ

11

digitized by ukrbiblioteka.org

патріярхат не існував, його зліквідував Петро І. Католицька церква східнього обряду на тих землях ніколи не мала і не могла мати нічого спільного з православною російською ієрархією. Вже саме сполучення православного московського патріярхату і католицької єпархії є скан­ дальним непоро зумінням• Чи лист Кардинала Тіссерана можна уважати за виключно його особисту опінію? То був би найвигідніший вихід із ситуації, - але боюся, що грішу надто великим оптимізмом. Ватикан вже від довшого часу провадить політику дивної кокетерії в сторону можновладців Совєтського Союзу. Почалося це ще за Івана XXIII, таким на перший по­ гляд неважним потягненням, як прийняття на спеціяльній авдієнції товариша Аджубея і подарування вервички донечці Микити Сергієвича. Опісля прийшли, у відступах кількох років, авдієнції для Підґорного і Ґромика, а передусім привітальний лист з нечуваним змістом Святішого Отця до московського патріярха 1969 року. Так! В п ’ятдеся­ ту річницю відновлення патріярхату Павло VI уважав за відповідне за­ явити, що починаючи з 1919 року, прийшло до морального відродження російського православія і усамостійнення його ієрархії. І тому такі сердечні привітання! І так почалася сюрреалістична гра, з якою не знати „що почати і як до неї пристосуватися. Прямо не міститься в голові, що у Ватикані не орієнтуються, що релігія в Совєтах офіційно дозволена а в деяких місцевостях і є знаряддям пропаґанди. Славний манастир в Заґорську, до якого навіть часами мають доступ і туристи, є наче виставка, яка має за завдання ошукувати наївних. Таку ж мету має і недавно висвітлюваний фільм про іконографію Рубльова. Головні представники патріярхату є маріонетками в руках совєтської влади і творять таємницю Полішинеля. Ієрархія є густо переплі­ тана аґентами безпеки /КҐБ/ і провокаторами. Чи таку ієрархію взага­ лі можна брати до уваги й поважно? Мабуть, можна, і навіть можна ро­ бити разом з нею великі надії на майбутнє. А це загадочне майбутнє, розуміється, є стара мрія: навернути всю Росію на католицизм. І так то затемнена тінь ІІоссевіна знову паде на замотані спра­ ви і пригадує невеселі спомини минулого. Дипломатія Івана Грізного завела Поссевіна в поле, обіцюючи йому все, чого зовсім не думала виконати. Властиво на Поссевіна тяжко валити всі громи: італійського єзуїта з кінця XVI ст. легше зрозуміти і йому простити. Тогочасна Московія для заходу була "терра іґнота", отже легко було зробити по­ милки. Але Ватикан має за собою вже кількасотлітні досвіди в відно­ шенні до Росії і православія, отже був час вилікуватися із давних оман. В грудні 1845 р. з ’явився був в Римі цар всієї Росії,Микола І, і його прийняв тогочасний папа Григор XVI на спеціяльній авдієнції. Перед тринадцяти роками, як ще не проминув був і рік після програної Листопадового повстання, Григор XVI видав був “бреве*’ до польських , єпископів, в якому засудив був збройні повстання і взивав до послуху державних властей. Відомо, як дуже обурило це тогочасних поляків * /*'на побитих поляків перший проклін кину” - писав тоді молодий Сло­ вацький в "Кордіяні"/. Опісля, вправді, Папа не раз виявляв незадоволення і журбу з приводу переслідування католиків в Росії. Відвідини Миколи І мали ці справи залагодити і допровадити до порозуміння. Пристрасний обо­ ронець Григора XVI Жан Лякордер, уважав, що "бреве” з 1832 року було тому написане, щоб "приборкати тирана". Кардинал Віземан подає в сво їх "Споминах про останніх чотирьох папів" переказ наочного свідка,

12

digitized by ukrbiblioteka.org

який бачив Миколу І, як він виходив після закінчення авдієнції. Мав вигляд пригноблений і був упокорений тим, що почув. Як було, так було, але нам відомі слова, які сказав Папа кіль­ ка тижнів після відвідин Миколи І: Серед найбільш радісних подій, які відбулися в часі нашого понтифікату, треба відзначити приїзд до Риму царя Росії. Ми промовили до нього в гідний спосіб наших духов­ них обов’язків і очікуємо, що цей благородний монарх полагодить всі існуючі труднощі в благородний спосіб. Минуло 125 років. Наступниїд^Григора XVI якось не діждалися ніяких проявів бажаної "великодушності". Навпаки! Микола І злікві­ дував унію на забужанських теренах, в міжчасі Олександер III зробив це саме на Підляшші і Холмщині, а Олександер II заборонив всі монаші чини, які були на терені російської займанщини. Знищення греко-католицької Церкви довершили большевики під проводом Сталіна. Коли ж в Римі про це забуто, годиться пригадати енцикліку, видану про цю спра­ ву папою Пійом XII 23 грудня 19^5 року. Але, від смерти Пія XII ба­ гато каламутної води поплинуло в Тибрі. Все розчислюється на "великодушне" полагодження Москвою справ "існуючих труднощів у приязному дусі". Тому і ці авдієнції для всіх Підґорних і Громиків. Висліди будуть такі ж як і після відвідин Миколи І, значить - ніякі. То не було б таке жахливе, коли б не факт, що за залицяння і пусті обіцянки платиться такими листами як Кардина­ ла Тіссерана. Вимінюється конкретні речі за фікційні.Чудова торгівля! Тіссеран закинув українцям в діяспорі, що замість поглиблювати релігійне життя, надто віддаються політичним пристрастям. Зрозуміло, що тут грають і політичні і народні пристрасті, бо ж інакше і бути не може. Але лист Кардинала Тіссерана був також написаний із непри­ хованою політичною пристрастю, в і м ’я, очевидно, хоч чітко не зформульованого постуляту: - Не дражнити Росії! Не завертати собі голови Україною! Не хочемо знати про якихсь там українців, бо це нам псує відносини з Москвою і далекосяглі пляни супроти неї. Вкінці, можна б таке становище і зрозуміти - що не означає морально признати, - коли б за тим можна спостерегти якусь дійсність. Коли хтось хоче виграти в рулетку, кладе на номер, який йому видаєть­ ся найщасливішим. Але тут нема нічого до виграння, лиш все до - програння. Чи старий Кардинал здає собі справу, яку він зробив Церкві шкоду своїм листом? Який його скомпромітував під кожним оглядом, який в заміну нічого не одержав? А вже найбільша компрометація як фахівцеві - прости йому Господи - історії східньоевропейських народів! Тінь Поссевіна знова впала на Ватикан. Правдоподібно, Ватикан ніяк не зможе зрозуміти, що ціла його східня політика це гра китай­ ських тіней, сюрреалістичний театр, фантазійна фатаморґана. Ні один з виставлених векслів не буде викуплений. І в остаточному висліді то амбітне полювання на російського мастодонта може привести до по­ рушення теперішнього стану посідання. Не диво, що українська еміґраційна преса голосно протестує і висловлює своє обурення. Але тут і там деяких публіцистів таки троха з того приводу понесло: Так, наприклад, Денис Квітковський -Квітка пригадує в "Українському Слові" /27-ХІІ.1970/ про "улюбле­ них в Ватикані поляків". Ей, чи направду так дуже улюблені? З дру­ гої сторони розумію той жаль. Все є зглядне. Коли когось обдерто до нагого, то цей заздрить тому, який бігає в одній сорочині. Але не треба тої нещасної сорочини порівнювати з елеґантним фраком. Я за­ певняю українських публіцистів', що польська католицька Церква в Ва­ тикані ніяк не має фракової ситуації. Якщо це їм стане потіхою... /Закінчення на стор.24-/ 13 digitized by ukrbiblioteka.org

П О Ж Ш Н Н Я ЦЕРКВИ СВ. СЕРГІЯ І ВАКХА /УПБ,РИМ/ - В якій частині міста Риму знаходиться церква св. Сергія і Вакха? В іншому числі "Вістей з Риму11 ми подали радісну вістку про те, що в висліді наполегливих заходів Верховного Архиепископа Римський Апостольський Престіл створив українську парохію при церкві св. Сергія і Вакха. Це і є основна причина, чому бажаємо бодай в загальному поінформувати українського читача про те, в якій частині міста Риму знаходиться ця церква разом із прибудовами. Іншою причиною, таки прикрою, є те, що заки ми могли подати до відома гро­ мадянству згоду Римського Престолу на утворення парохії, безпосеред­ ньо після закупна церкви з прибудовами Верховним Архиєпископом, деякі василіянські борзописні "публіцисти" вилили на сам закуплений об’єкт, тобто на неоціненну пам’ятку української культури і на частину міста Риму, в якій ця пам’ятка знаходиться, стільки їді, що не прнходиться ніщо інше сказати, як те: комусь на цьому залежить,щоб знецінити і саму пам’ятку й те, що п а м ’ а т к я в е р н у л а с я до свог.х правних власників, і тих, які потрудилися, щоб пам’ятку врятувати* Стиль, словництво, діялектика і тенденція всіх цих "публіцистів11 такі, що, якщо б не було підписів з попереджуючим "о." і заключними чотирьома літерами "ЧСВВ", можна б догадуватися, що ці еляборати по­ ходять з тієї самої школи і кузні, з якої виходять вульгарні провокативні пасквілі, що їх анонімно що якийсь час розсилається до україн­ ських священиків і мирян, з ясною метою - зогидити все, що українській християнській людині є святе. І так напр. на оправдання, чому то василіяни продали історичну пам’ятку, відповідається: "Головною причиною... було те, що цей осі­ док знаходився в одній з найгірших частин міста Риму... бо..*" /тут дальше не цитуємо, бо не хочеться користуватися вуличними лайливими словами - прим. Ред./ " ...та ціла дільниця міста, як препоганий ’слам’, була і так засуджена та призначена не перебудову..• і цей дім зчасом був би містом призначений на завалення. Очевидно, що темпо перебудов в Італії не йде таким темпом /!?/, як у Канаді чи Америці, тому мабуть ще деякі роки дім постоїть... 11. В дійсності місто забо­ ронило в осередку Риму перебудови й бурення домів. Вкінці, редакторпасквілянт згадує про те, що, мовляв, Єпископська Конференція "не хо­ тіла купувати того осідку від василіян" /дивуємося, як можна було взагалі пропонувати Єпископській Конференції і оо. єзуїтам на колеґію такий "зогиджений" осідок - прим. Ред./, бо "чого пхатися між...". І пасквіль закінчується наступними словами: " ...церкву св. Сергія і Вакха... відкупив наш Верховний Архиєпископ від згаданої Папської Колеґії /тут пасквілянт свідомо перемішав факт, бо не від Папської Ко­ легії, але від торговельної світської фірми - прим. Ред./, яка теж, побувши там пару років, побачила, що це не є для неї місце...". Інакше, пасквілянт хоче тим вмовити в українського читача, мовляв,у втікли зі "сламу" василіяни, обмила руки українська Єпископська Кон­ ференція, втікли і єзуїти, бо "чого пхатися..." Натомість Верховний Архиєпископ, не знати з яких мотивів, відкупив церкву з прибудовою. А інший підручний цієї ж корпорації вторує: хтось там "захопив­ ся старим домом, що знаходиться в дільниці міста - брудній, занедба­ ній, яку в Америці називають ’слам’..* В сусідстві, коли василіянські студенти там перебували, був дім розпусниць, і тому не дивно, що о. протоархимандрит звідти переніс манастир". Не знаємо, такий дім там був; не знаємо, чи він ще є, але за таке логічне пов’язання да­ ного дому із фактом перенесення студентів о. протоархимандрит пови­ нен насамперед "перенести" кудись самого пасквілянта, щоб не давав

14

digitized by ukrbiblioteka.org

причини насмішок над самою корпорацією. Та є ще інша цвітка в листі цього читача /гл. Українські Вісті", Едмонтон, 1 жовтня 1970 Р * » ч.40, ст.2/. На доказ, що василіяни не перенеслися до "палатки", дописувач пише: " ...василіяни купили не "палатку", а манастир оо. трапістів, найсуворіших ченців римського обряду". Направду, цю спе­ цифічну діялектику важко розчовпати. Насамперед, дописувач не розу­ міє, що таке "палатка". "Палатка", це в українській мові те саме, що "намет", отже, це щось скромніше, як "манастир". Але припустімо, що хтось розумів палатку, як здрібніле поняття від "палата", тобто в сенсі малого гарного "домику". Чи це обидливе? Але при чому тут оо. трапісти, оці "найсуворіші ченці"? Чи з того, що трапісти "найсуворіші ченці", що це був "манастир найсуворіших", треба вносити, що й переємці "палатки", згл. манастиря, такі ж "найсуворіші"? Набирається враження, що пасквілянти "перевиконали норму" або "переплюли самих себе", якщо користуватися їхньою термінологією. При цій нагоді не від речі буде пригадати, що ще недавно одній українській монахині чинено закиди за те тільки, що вона виступила з прилюдною доповіддю перед громадою, при чому сама доповідь як щодо змісту, так і щодо форми вислову була на культурному рівні. А водно­ час ті, що, як мається враження, зневажають, скільки вдасться, і істо­ ричні пам’ятки, і дорогих цілій українській громаді осіб, просто ви-, ливають помиї із своїх помийниць і лають на сторінках своїх пресових пасквілів. Чи це подвійна мораль в оцінках поступування? Самі паскві­ лянти пишуть, що їхній тодішній о. протоархимандрит колись "переніс манастир" зі "сламу", бо "чого пхатися між п р ..... ". Чи не було б опортунним, щоб і теперішній о. протоархимандрит подбав про те, щоб пасквілянти, які і їхній власній корпорації наносять шкоду, навчили­ ся пристойности і культурної поведінки, зокрема культури слова? Коли хтось наклепи і брудну лайку корпоративних пасквілянтів прийме за дійсність, то як обманений пасквілем читач має тоді інтерпретувати рішення Римського Апостольського Престолу про утворення української парохії при церкві св. Сергія і Бакха в отій зогидженій пасквілянтами дільниці міста? Ми бажаємо запевнити українську громаду, що ні Папа, ні Верхов­ ний Архиєпископ не підводять віруючих українських католиків і не за­ ганяють їх у "слам". Церква св. Сергія і Вакха лежить в центрі міста Риму, віддалено всього около 1000 метрів від головної римської залізничої станції, Стадійне Терміні. Площа Мадонна дей Монті біжить пара­ лельно до великої римської маґістралі вія Кавур. В оточенні церкви, в радіюсі від двісті до тисяча метрів лежать пам’ятки старого і хри­ стиянського Риму, які кожний турист чи паломник обов’язково відвідує. І так старий Форум Романум знаходиться у відстані від церкви не біль­ ше 240 метрів. В такій самій віддалі, за рогом найближчої вулиці, знаходиться церква "Сан Пєтро ін Вінколі" з відомою мистецькою па­ м ’яткою, Мойсеєм Мікельанджеля. У віддалі 500 метрів находиться "Базиліка Масенція", також історична пам’ятка християнського Риму, і Колізей. Не говоримо вже про те, що в віддалі 600 метрів находить­ ся одна із патріярхальних базилік "Санта Марія Маджоре". Так же само віддалений від церкви св. Сергія і Вакха Квіринал і Кампідоліо. Не більше 800 метрів від церкви знаходиться прегарна площа "Пяцца Вене­ ція". В такій самій віддалі на вія Меруляна є Генеральна Курія оо. Редемптористів і відома туристична атракція "Фонтана ді Треві". Не згадуємо тут різних церковних інститутів і менших церков, які знахо­ дяться у близькому сусідстві до нашої української парохії св. Сергія і Вакха; не згадуємо старинних парків і луків.

15

digitized by ukrbiblioteka.org

Чи борзописні пасквілянти направду вірять, що відповідальні за християнський, давній поганський і новітній світський Рим, прийдуть і в "канадському чи американському темпі” зруйнують ці пам’ятки і заорають їх, щоб і сліду не лишилося? На щастя, ці римляни таки більше зрілі і вміють шанувати і зберігати свої історичні і культурні пам’ят­ ки. Ні Колізею, ні Санта Марія Маджоре римляни не зруйнують, навіть римські комуністи, які збираються перебирати владу в Італії, цього не зроблять. Бо і червоні володарі в Кремлі не зруйнували московських церков, музеїв і історичних п а м’яток, ні не зруйнували монастиря в Заґорську. Зате вони їх руйнували в Києві і по всій Україні. руй­ нувати помагали і свої незрячі! Бо, на жаль, оборонців рідних пам’я­ ток і соборів, таких як Валентин Мороз, ще так мало серед українсько­ го народу, на Батьківщині і поза нею. Руїнників більше; а вони крик­ ливі і напастливі! Людям доброї волі й тим усім, які по правді хочуть служити сво­ їй рідній Церкві, мимо всього того крику і напастей, треба радіти, що історична церковна пам’ятка з чудотворною іконою Жировицької Матері Божої, знайшовшися над берегом руїни і небуття, врятована, що більше, що вона буде живою, бо в ній - як парохіяльній церкві - будуть служитися наші св. Літургії і буде линути до Всемогутнього Бога щира мо­ литва українських душ за те, щоб Господь не допустив до повної руїни всього, що дороге українській християнській людині. І там треба буде таки молитися за незрячих синів нашої рідної Землі, щоб Господь і їх "вразумив, і просвітив, і помилував”.

А

ЦЕРКВА

СВ. СЕРГІЯ.; І ВАКХА ВІДБУДОВУЄТЬСЯ

На обкладинці цього журналу поміщена ф'отознимка іконостасу церк­ ви св. Сергія і Вакха, сьогодні вже української парохіяльної церкви в Римі. В попередньому журналі за "Вістями з Риму” була подана обширна, оперта на історичних документах інформація про леґальний стан церкви від початку передання її в посідання "Руської 3 ’єдиненох Церк-.?: ви" 1638 року, як і інформація про історичне й культурне значення цієї церкви на протязі століть. Зображений іконостас, згідно з о.Ю.Федорівим,/"Обряди Української. Церкви", Рим -Торонто^ 1-970/» був побудований Галицьким Митрополитом Сильвестром Сембратовичем при кінці 19 століття". Іконостас,за о.Федррівим,це насамперед^ ”найвимовніше зображення Спасителя", Пресвятої БЬгородиці,Святих Божих Угодників, Апостолів і Пророків”. Але це також істотна частина храму, яка відділює Святую Святих від храму для вір­ них, і детайлями своєї конструкцій символізує розділ матеріального світу від духового та є д н а н н я вірних з Христом і Небесними Святими» Українська духовіств зв’язана тісно з будовою і символікою церков,бо церкви нераз уже в історії виявилися твердинями, обГ які розбивалися сильні ворожі намагання знищити нас як нарід, як націю. Це,щіц ми с-ві-і* домо назива. ддо себе сьогодні українцями й гордимось культурними й дуьховими надбаннями наших предків, завдячуємо тим,що вміли будувати хра­ ми й тим, що їх шанували і зберігали. Іконостас церкви св. Сергія? і Вакха не існує вже. Його, разом з храмом, продано було чужинцям, які кожну непотрібну їм деталь внутріш­ ньої побудови храму зруйнували, перебудовуючи його на готель. Іконос­ тас цей,хоч і не в чисто українському стилі, бо римські мистщі вклали там не мало італійського, був доказом того, як наша ієрархія декілька століть тому уміла шанувати віру свою і традицію й розуміла в позитив­ ному змислі участь їхньої помісної церкви у Вселенській Церкві. Але —

16

digitized by ukrbiblioteka.org

століття проминули, й наші р и м с ь к і Отці п е р е м і н и л и с ь . Цінн а і с т о р и ч н а пам’я т к а у к р а ї н с ь к о ї х р и с т и я н с ь к о ї к у л ь т у р и в Римі - і к о н о с т а с це ркви с в. С е р г і я і В а к х а , в н а с л і д к у к о м е р ц і й н и х т р а н с а к ц і й в т р а ч е н а для у к р а ­ ї н с ь к о г о н ароду н а з а в ж д и . При п е р е р о б ц і це р к ви на г о т е л ь вл асники понищили б а г а т о ц і н н и х фресок, о р н а м е н т і в т а і к о н , я к також р о з б и л и мармуровий п р е с т і л . Дея­ к і м ар м у ро в і т а б л и ц і й ч у дотворний о б р а з Жир овец ьк ої П а т е р і Бо ж о ї, я к і не л е г к о було в и д о в б а т и і з с о л і д н и х м у р і в , вл асники з абили дошками й виправили штукатуркою. П і с л я в і д к у п л е н н я храму в і д чужинців Верховним Архиєпископом Кир Лосифом Сліпим ї х на ново в і д к р и т о . Храм в і д н о в л ю є т ь с я , але в і д н о в а к о ж н ої з р у й н о в а н о ї д е т а й л і с к л а д н а і коштовна.

В г о р і : фото знимка плити на г р о б і К и ї в о —Г а л и ц ь к о г о Митрополита Рафаїла Корсака. З п р а в а : к о п і я ч у д о т в о р н о ї і к о н и Ж ировец ької в а т е р і Б о ж о ї. В середині: напис п і д іконою Ж ировецької Б о г о м а т е р і т а к о г о з м і с ­ т у : "Тут була уміщена і к о н а П р е с в я т о ї Б о г о р о д и ц і , / н а з в а н о ї в і д Л у к и / , к о п і я т о ї , я к у п о ч и т а є т ь с я у Жировицях, з н а н о ї з ч уд . В м і с я ц і с е р п н і 1718 р о к у знайшлася пр и па дк ово п і д с т і н н и м м а л ь о в и лом. На на ст у п ни й р і к в цей самий м і с я ц ь п о ч а в з б и р а т и с я народ і з р і с до т а к о ї к і л ь к о с т и , щ о з д о р у ч ен н я Святій ш ого Отця Папи Климента X I і к о ­ на була з н я т а з і с т і н и й п е р е н е с е н а до ц е р к ви дня 7 в е р е с н я 1719м* Фотознимки з а р х і в у п а н і Еви Піддубчишин - Ню :4орк.

17

digitized by ukrbiblioteka.org

БУДЬМО

ЗНАЙОМІ. . .

Українська громада мала приємність пізнати двох американських учених з ділянки канонічного права Східних Церков, переконаних і ді­ яльних екуменістів, твердих, логічних і відвертих оборонців помісних прав Української Католицької Церкви і її самобутности. Це є о.Джордж МалонІ і проф* Томас Е. Бирд. Багато з нас мали нагоду пізнати їх під час їхніх прилюдних виступів серед наших авдиторхи, бачити їх обох на маніфестації у Вашінґтоні 5 грудня минулого року, а члени Крайової Управи зустрілись з ними особисто при інших нагодах, або на конференціях. Більшість української громади знає про них лише із ску­ пих вісток із нашої преси, яка за мало таких інформацій подає. Оба панове хоч свої формальні студії відбули в засязі Східніх Православних Церков, а свою практичну екуменічну роботу проводять у цій самій сфері - життєві проблеми Української Католицької Церкви вони простудіювали до глибини й стали її ревними приклонниками. Ра­ зом з нашими професорами - М. Чубатим, М. Лабунькою, В. Маркусем та П. Біланюком - вони створюють сильні наукові підвалини для широкого мирянського руху в змаганні за права нашої Церкви. З наступними короткими даними про життя і працю двох наших американських приятелів бажаємо познайомити ближче усю українську громаду.

X

X

X

Отець Джордж Малоні, монах Єзуїтського Ордену, народився у Ґрін Бей /Вісконзин/, 1924 року. 1957 року він висвятився у Римі в Російсько-Візантійському обряді. 1962 року він одержав на Понтифікальному Орієнтальному Інституті докторат з ділянки східньо-церковних наук з відзначенням "сумма кум лявдеи.

1965 року о. Малоні заснував теологічний квартальник для тем діялогу між римо-католиками й православними християнами. 1966 року він відбув студійну прощу до грецького православного манастиря на горі Атос /Греція/, де познайомився з багатою духовістю Грецької Православної Церкви й установив зв’язки із провідними постатями екуменічного світу. Наступну студійну прощу 1969-70 років о.Малоні відбув до Румунії і Радянського Союзу з ціллю дослідів теологічних і екуменічних питань. Отець Малоні був консультором і співредактором видань-"Ню Католік Енцикльопедія" і иГоме енд Скул Енцикльопедія". Свої статті і рецензії він публікував також у публікаціях "Діяконія” , "Католік Ворлд” , "Теолоджікал Стадіс" і в других періодичних виданнях. П ’ять років Отець Малоні працював у Православно - Римо-католицькій Комісії теологічного діялогу й останньо Кардинал Кук призначив його членом Екуменічної Комісії Ню Яоркської /Римо-католицької/ Архиєпархії.

X

X

X

Від 1965 року Томас Е. Бирд є членом славістичного відділу на каледжі Квінс, приналежному до міського Ню Йоркського Університету. Цілий останній рік він є також директором наукової програми на цьо­ му каледжі. Під сучасну пору проф. Т. Бирд займається науковими до­ слідами, викладами й публікаціями на тему екуменічних та міжконфе­ сійних проблем у ЗСА й за кордоном, концентруючися спеціяльно над Східніми Православними Церквами.

18

digitized by ukrbiblioteka.org

На фотознимці проф.Т.Бирд у центрі і о.Дж. Малоні зправа, в розмові' з одним кореспондентом під час демонстрації мирян у Вашінґтоні,дня 5 грудня, 1970 року.

Весною 1970 року на Національній Конференції Католицьких Єпис­ копів у ЗСА проф. Бирда назначено консультантом відділу екуменічних справ по відношенні, до Східніх Церков. Проф. Томас Бирд був у Радянському Союзі двічі: 1966 року для наукових дослідів на Московському Державному Університеті, і 1970 року членом американської католицької делегації на конференції хри­ стиянських лідерів Радянського Союзу в Заґорську /біля Москви/. Його переклади праць східніх теологів є поважним вкладом не тільки в західню церковну літературу, але також в усвідомлення західнього християнського світу про східні християнські традиції. Він писав критичну аналізу про становище мелхітського Патріярха Максімоса IV /який був мелхітським лідером на II Ватиканському Соборі/, і про Владіміра Лоського. До його опублікованих праць на­ лежать також збірники на честь д-р Павла В. Андерсона та о. Джорджа Фроловського. Закінчивши свої студії на університеті в Сиракюзах, він про­ довжував наукову роботу на Гарвардському Університеті, і під сучас­ ну пору є докторантом Прінстонського Університету. Він також є спів­ редактором теологічного квартальника "Діяконія” , присвяченого у ве­ ликій мірі католицько-православному діялогові.

19

digitized by ukrbiblioteka.org

ВАСИЛІЯНСЬКИЙ ЧИН І СПРАВА УКРАЇНСЬКОГО ПАТРІЯРХАТУ Друкуємо другу частину матеріялу автора Протоархимандрита о, Атанасія Великого про станови­ ще Васйліянського Чина до змагань нашої Церкви за патріярхат. Цей матеріял був приготовлений в час, коли відбувався II Ватиканський Собор, і був призначений для внутрішньої інформації членів Чина СвВВ. Друкуємо його без скорочень і ортографічних справлень з ціллю ознайомлення зацікавлених читачів із основними заложеннями Васйліянського Чина в сучасній церковній полі­ тиці . Православним українцям належало б тут сказати їхнє вагоме сло­ во. Що можна протиставити цій обєктивній обставині, як тільки субєктивний погляд одиниць чи груп? Цієї обставини не можна анулювати такими ж субєктивними. поглядами одиниць укр. православної діяспори. г/ Обставини національні._- Тому що період займанщин в укр. історії проминув безповоротно, укр. людина силою природних вимог життя народу переставляється на думання соборницьке, всеукраїнське. Тому, навіть плянуючи створення укр. католицького патріярхату, дум­ ка лине мимовільно в Київ, хоча там зараз немає ні одної католицької парафії. Політика займанщин та розчленувань укр. національної тери­ торії була в тому, щоб творити нові юрисдикції та так закріплювати, і церковно, політичні займанщини. Тому ми маємо митрополії і Литов­ ську і Галицьку в XIV ст.; відповідно до політичної гегемонії Литви чи Польщі; тому маємо ліквідацію митрополії Київської на користь Московського патріярхату, відповідно до політичної геґемонії Москви на українських корінних землях; тому, відповідно до Австрийської займанщини маємо відновлення Митрополії Галицької в XIX ст. Тридцять кілька літ Апост. Престол в Римі^боровся з австрійськими цісарями такого маштабу як Марія Тереса, Йосиф II та Франц І, щоб не допус­ тити до розчленування Київської Митрополії, що занепадала під уда­ рами Московщини з таких же самих окупаційних рацій. В аргументації Апостольського Престолу з тієї нагоди був виразно оборонюваний прин­ цип одности церковного найвищого проводу в одній нації та в одній помісній Церкві; і тому й в буллі ерекції Галицької митрополії з 1807 Р* були застережені первісні права Києва до укр. Церкви; тому і Галицька Митрополія була обмежена тільки до Австрійської Імперії /навіть з виключенням Закарпаття, як приналежного до Королівства Мадярщини/, і як явище територіяльне в майбутності могло бути згармонізоване з київським церковним центром. - Тому евентуальне патріярхальне завершення католицького Галича чи Львова /що, як таке, є дефінітивне та стале/, слушно могло б викликати застереження зо сторони політичних та національних українських рацій державного порядку. Встановлювати церковну інституцію такої ваги на периферіях укр. національної території, якою є сьогодні Галичина та город Львів, чи як дуплікат до Києва, потребувало б виразного слова укр. політичного та національного проводу, і то вчасного та зобовязуючого в майбутньому. Патріярхати - це справи тривкі на тисячоліття, що формують, обєднюють і національні спільноти та утверджують і дер­ жавні організми. І тому й державницька укр. думка повинна бути взята на згляд, якщо справді така патріярхальна інституція на укр. землі мала б бути не титулом, але оперативною силою. Перед такими раціями треба щоб нераз поступились і сентименти і хвилеві потреби, а вже головно ДІЯСПОР.И.

20

digitized by ukrbiblioteka.org

ґ/ Обставини 2.К£._церковної_марти£Ології._- До проблеми часу треба тут причислити і обставину нашої церковної мартирології, що її наводиться на користь ерекції укр. патріярхату, як сприяючу для установлення укр. патріярхату вже за наших днів. - 3 огляду на різ­ ну інтерпретацію, цю обставину треба зачислити до субєктивних. В іс­ торії Церкви мартирологію та ісповідь віри кладуть між справи хри­ стиянської повинности, між справи віри й совісти; в українській су­ часній громаді в діяспорі схильні радше дивитися на це під кутом заслуги, гонору, премії-нагороди. Звідсй багато жалів та болів для української людини в західньому світі та нарікання на брак зрозу­ міння. Виходячи з такої концепції заслуги-нагороди, укр. діяспора уважає укр. мартирологію в батьківщині доброю нагодою для створення укр. патріярхату. Найперше, приявність в Римі та на Соборі Митрополита-Страдника, його моральний авторитет і заслуги ісповідника віри, по цій концепції, треба нагородити їіатріяршою гідністю. Очевидно, поминувши вище наведені обєктивні обставини, це один з великих атутів для досягнення патріярхального титулу для особи. Навпаки, ті що ставлять ісповідництво та мартирологію в площину християнської по­ винности, віри та совісті, уважають звання ісповідника віри чимось більшим, як притокою до нагороди; йому ж і неможна додати чогось і через патріярхальний титул, головно коли предвиджується, що він залишиться тільки звичайним титулом. Титул ісповідника віри є чи­ мось абсолютним, неповторним, ненаслідним та є справжнім визначен­ ням людини та її чину. Далі, наводиться аргумент, що укр. Церква в батьківщині, як Церква-Мучениця, повинна б дістати своє вселен­ ське признання саме через оснування патріярхату. Очевидно, і це один з важливих атутів на шляху до здіснення укр. заповітньої патріярхальної мрії. Укр. Церква за цілу свою історію справді таки здобу­ ла собі незаперечні та історичні заслуги перед цілою Вселенською Церквою, і в минулому і в сучасному. Очевидно, в своїм сучаснім ли­ холіттю вона потребує і отої людської солідарности та моральної піддержки зо сторони цілого християнства. Укр. патріярхат може бути одним з проявів цієї дійової моральної піддержки, але не може стати премією мартирології, що має свою абсолютну вартість саму в собі, і для укр. Церкви і для Церкви Христової взагалі. У цьому корениться загальна шана Та оте старохристиянське: "кров мучеників - посів християнства". Це рівнож не виключає конкретної, дійової допомоги цілої Церкви та всього християнського світа, щоб могла вона постати з руїн та далі жити і діяти. У цьому ж патріярхат - це тільки один з аспектів справи. д/ Обставини української ^іяспо^и^ - Тут рівнож маємо до діла з обставинами субєктивними тобто заложеними на односторонній оцінці одиниць чи груп. Тут можна розрізнити дві групи таких оцінок: одна політичного, а друга церковного характеру. - Політична оцінка укр. патріярхату основаного під сучасну хвилю розглядає його інструментальність у визвольно-політичній дії, для скріплення еміграції,для піднесення укр. справи на міжнароднім форумі та для послаблення окупанта укр. землі. Тому навіть говориться про тимчасовість такої інституції, його еміграційність, його "містоблюстительський" харак­ тер. Очевидно, за сучасних міжнародніх обставин неприходиться й видвигати цю обставину, говорячи про "політичне та церковне доби­ вання Москви"; церковний та духовний світ є тим чим є: синами своїх народів, громадянами своїх держав, учасниками їх політичних та на­ віть економічних інтересів; вони речники такої психічної ситуації, яка сьогодні панує на нашій планеті. Чи ця ситуація сьогодні така, що сприяла б політичному поваленню Москви, не місце тут говорити. -

21

digitized by ukrbiblioteka.org

Інша обставина, це церковно-еміграційні потреби укр. Церкви в діяспорі: скріплення її структури, підготовка до відродження Церкви в Україні, захорона перед денаціоналізацією, вимагають патріярхальної власті. Очевидно, все це моменти великої ваги в укр. інтерпретації справи. Навпаки, цій обставині противостоять такі замітки обєктивного порядку: а/світова, понадтериторіяльна патріярхальна дія про­ тивиться самій унутрішній природі патріярхального устрою, і така дія невизнана навіть за старинними східніми патріярхами; церковноканонічно досіль діє принцип територіяльности; годі вимагати щоб щось подібного можна було дати новим патріярхам; б/ериговання емі­ граційного патріярхату обнижувало б патріярхальну інституцію вза­ галі, і перші що спротивились би такій установі були б не хто інший, як східні патріярхи; а соборові аннали колись покажуть на докумен­ тах, скільки та яких голосів піднеслось саме в наші часи для доклад­ нішого визначення територіяльности патріярхальної установи, сьогодні діючої в Церкві? постанова Собору по створенню нових патріярхатів не виключає, але навпаки включає розглядання таких резерв; не брати цього на згляд, значить залишатися в межах субєктивної інтерпрета­ ції; в/ сучасна тенденція в католицькій Церкві, що виразно прояви­ лась на Соборі та на його діяніях, це децентралізація, яку примінюється і до діяній Римської Курії, віддаючи багато компетенцій краєвим єпископським конференціям, синодам, саме ізза кращого та ком­ петентнішого подбання про благо душ та взагалі про йущпастирські потреби; це факт понад-територіяльний, загальний, і тому: обєктивний; укр. дія по створенню еміграційного патріярхального центра, з великими понад краєвими компетенціями, стоїть діяметрально противно до сучасних загально-церковних тенденцій, а тому являєть ся в тому контексті нереальна, субєктивна, припізнена й так оціню­ ється сьогоднішними церковними кругами, що є ведучими в сьогодніш­ ньому житті Церкви; г/ствердивши на Соборі принцип колегіяльної співпраці, сучасна структура укр. Церкви в діяспорі є вповні вистар­ чаючою для душпастирських і церковних цілей, а то й питомо націо­ нальних; спільна, компетентна, свобідна консультація й співдія нашого церковного проводу на еміграції відповідає фактичному станові справи /широка діяспора/, відчутим церковним потребам /колєгіяльна співдія/ та вимогам нашої церковної спільноти в діяспорі /одність, різнородність та практична, невідкладна дія/. Ось це ті обєктивні та субєктивні обставини нашого часу, в яких черговий раз поставлено питання створення укр. патріярхату. Обставини складні та й такі, що не дозволяють на творення одного і однозначного погляду на справу не тільки в чужих кругах, але й серед укр. загалу. Та тому, що ці обставини не заторкають справи, укр. патріярхату самої в собі, але тільки що до часу її здійснення, не без хісна буде сказати ще декілька слів на тему методи й такти­ ки, щоб у свій час досягти нашої мети без дальших перебоїв. Говори­ мо про це, бо віримо що над цею справою треба працювати та фактично над нею будуть трудитися як не ми, то наслідники наші.

IV. - Проблеми методи й тактики. - Хоча це справа не легка встановити для кожної справи відповідну методу й тактику та вдер­ жатися в ній помимо сповидних невдач, у нас у справі патріярхату в діяспорі діють дві методи; не знаємо чи були колись у цій справі якісь ширші консультації чи зговорення відповідальних церковних чи громадських чинників; факт існування зараз двох метод акції пока*зував би, що або таких консультацій про методу й тактику не було, або вони були безрезультатні; справа ж методи - це не справа авто­ ритету, влади чи якоїсь інспірації; метода й тактика - це вислід /Продовження на стор.24-/

22

digitized by ukrbiblioteka.org

ПОСМЕРТНА ЗГАДКА*. З Волі Божої 5 «січня: 1971 Р* відійшов у вічність в Ню. Гейвен,Кон* секретар Відділу Т-ва за Патріархальний Устрій Укр* Кат* Церкви

бл„п. І В І І

витвиць. К И Й

.

Покійний уродився 18 березня 1903 року в селянській родині в селі Доброїтсле,пов .Бучач. Стративши родичів в часі першої світової вій­ ни на еміґрації в Чехії,-покійний,зазнавши добра від чужих людей, старався тим же добром сторицею сплатити довг справедливості протя гом цілого свого життя*Повернувши 1925року на Україну,переживав жорстокі часи польської займанщини,,аж‘доки завдяки старанням о.Ми— рона Головінськогоутодішного пароха Доброполя, Митрополит Граф А.Шептицький покликав його на секретаря Митр.Консисторії у Львові, де він: працював ревно,,часто з нараженням на особисті небезпеки /га ловно в часі большевицької окупації/ аж до 194А року* Тоді разом зі дружиною: Параскевіею ж Пікасів покинув рідні землі ,та по тяжких пережиттях опинився в таборі втікачів в Ґанакер біля Ляндсгуту в Баварії* Переїхавши 1949р., до Америки включився всеціло в громадсь­ ке організоване життя,а його жертвенність стала будуючим прикладом для окруження*. Визволення з Сибірської неволі та появу у вільному світі Митрополита Й*Сліпого уважав знаком Божого Провидіння, тому зразу включився в працю для Нього,уважаючи її продовженням праці в св.Врі* Став секретарем Відділу Т-ва за Патр* Устрій та як пред­ ставник Відділу став членом Головної Ради Т— ва та помагав організм вати Відділи Т-ва в Коннектікат. Зокрема великою радістю для покій­ ного було те,що літом 1968 міг ще раз: особисто стрінути Блаженнішо тт Кир Иосифа* Коли після хвороби серця він мусів здати всі другі, громадські обов’язки,то ДО: останної хвилини свого життя з повною посвятою; та питомою йому солідністю виконував функцію секретаря Big. ділу нашого Товариства* Боліючи глибоко долею: нашої Церкви та її Архипастиря,присвятив останні дні свого життя збірковій акції на "Церкву в Потребі",а прочуваючи свою близьку смерть,тішився,що ще 2*січня міг підписати письмо до свого Працедавця,повідомляючи про першу/ висилку збірки. Громада прощала його колядою в Ню, Гейвен, тлінні останки покійного перевезено до Кольчестер,Конн* та зложено на місцевім українськім цвинтарі. В: неділю,дня 10.січня місцевий Відділ влаштував поминки по; покійному,на яких ніколи дотепер в Ню Гейвен,численні представ­ ники Товариств та приятелі, складаючи вислови співчуття вдові,прак тично виявили пошану покійному та зрозуміння Ідеї,що Її він до оста нної хвилини життя плекав,складаючи на Фонд "Церква в Потребі" 555*00 доларів* Тут треба підчеркнути,що така небуденна жертва ма­ ла місце в тому часі,коли в Н ю Гейвені. проводиться саме широко за­ планована акція: щорічного оподаткування на Фонд "Церква в Потребі" Також: в Кольчестер,присутні після похорону-на зазив свого душпасти^ р я о*Огірка зложили на ту саму ціль 120*оо дол:* Вкінці слід згадати,що вдова по Покійному,хоч переживає великий жаль,то на згаданих поминках мужно закликала присутних до витривалого та жертвенного служіння Ідеї покійного та зголосилася продовжувати його роботу як секретарка Відділу Товариства* В і

ї й

;а

Й о м у

23

п а м я т ь. !

digitized by ukrbiblioteka.org

Виказ? жертв на фонд, "Церква в Потребі"зложених на поминках. ДОЛ. 100.Укр.Народний Дім Укр.Рід.Школа ім.Шептицького •* 25. н 66 Відділ Союзу Українок 25. ІГ 20 .Спортове Т-во "Довбуш" П 10.Окружна Рада УНСоюзу п Б.і М. Антонишин 25. «1 10— В.і Е*. Добчанські и та— мґр•0•і Н .Мике тей N го— інж.Р.і І .Лаврович н ю— М. і А. Духновський « 10 . проф. Г.іЛ.Ґолембйовський и 30— Укр.Музичний Інститут и 20 — Станиця Дивізійників Укр.Рід.Школа при церкві я 10 — св.Михаїла п 202 Відділ "Провидіння11 п 10— 10 — др. І.і М.Снігурович II 10— Любов Данилович: 11 10 — В. і 0. Качмарський

дол. 10.^— № 10— П 10— № 10— П 10— П З— № 20 — П 10— ІГ 25. П 25. И 10— 1* 10 — 1» 10— Я 10— Й 10— п и 52 — — »1 >ПО—

Пласт 0 0 Ч С ЗГ Б.і М.Лисяк В. і 0.Маслянка В.і О.Мандич Михайло Дуда Відділ У К К А. Т-во С У М А А.і К. Іскат Т.і М. Романюк М.і І. Бойко др.І. іО.Кизик: Л*і 0*Марків Л.і М. Рудка В. і А. Юречко 0.і А. Кузьо Софія Данко проф. І. Те люк: м

;б -

ЗЛОСЛИВІ ЗАВВАЖЕННЯ НА УКРАЇНСЬКІ ТЕМИ/Початок на стор.10/ Неприємні це справи і краще про них не писати б мені. Політич­ ним еміґраціям з країн окупованих комунізмом - не лише українській можна багато закинути, але мимо своїх гріхів хіба заслужили вони на приязне попертя Петрової Скали, бо в міру своїх сил вони протистав­ ляться владі совєтського Антихриста. А тут постала досить парадок­ сальна ситуація, властиво не передбачена ні одним з отців Церкви: Добрий пастир жертвує жорстокому вовкові одну із своїх овечок, в надії, що вовк по з ’їдженні її негайно приступить до Союзу Веґетаріянців. Дорогі пастирі! Тільки так дальше, а внедовзі залишитеся без овечок. І так їх тепер що раз то менше. /Журнал "Культура", Париж, березень 197у!• нр.3/282. стор.9'1-99*/

ВАСИЛІАНСЬКИЙ ЧИН І СПРАВА УКРАЇНСЬКОГО ПАТРІЯРХАТУ/Початок на стор.20/ довгих і нелегких зіставлень знання, досвіду, експериментів своїх і чужих, тактичного сондування та обсліджування терену и осіб, що входять різними титулами в дану акцію, як її обєкти чи субєкти. Добра тактика виключає всяке імпровізування, сантиментальні, емоцій­ ні елементи: їх не можна обчислити й предвидіти, та ними контролюва­ ти, і тому такі моменти у добрій методі стоять збоку, щобільше їх контролюють, беруть під контролю, щоб через невмісний їх засяг у справу так і не пошкодити її, та не обернути внівець може цілі роки зусиль та старань. Які отже’методи й тактика діють сьогодні в цій справі патріярхату? Хоч для обєктивного спостерігача так і прихо­ дить спокуса сказати, що взагалі жодної тактики він у цій справі не спостерігає, то однак треба таки відмітити таких декілька підходів до справи,,, відно,тезуючи. їх. прояви., ,а, .залишаючи. їх, оцінку чи,т,ач,ез.іг /Закінчення в наступному числі/

24

digitized by ukrbiblioteka.org

Дмитро Кузик З А

С Пі І В П Р І Ц Ю

М И Р Я Н

І а

В Л А Д И

к

а м

И •

В статті "За Рідну Церкву" із піднаголовком "Чого очікуємо; від Синоду Української Католицької Церкви" /"Вільне Слово" із дня 24. і З'Г. травня 1969*/ одне із 12 бажаних очікувань звучало так: "Допущен ня: до співадміністрування церкво» священиків І мирян". В "Мирянині11" два вересень-жовтень 1370, в статті "За права мирян",де були обґрунтувані права мирян,стверджено,що брак співпраці мирян із владиками йде на шкоду самій церкві., Тому що під словом церква розуміємо збір мирян /вірних/, священиків і єпископів, аж до Папи включно, який є тільки першим єпископом між рівними,то самі єпископи - навіть зі священиками - ще не можуть творити церкви.І .вже^ХОЧ би із цього бачимо яке значення в церкві повинні мати миряни. Т$т належить навести бодай два ствердження із ухвал Другого Ватиканського Собору, які-то історичні документи підписав " Павло Єпископ - Слуга Божих Слуг разом із отцями священного Собору на віч ну пам’ять справи ".В главі другій п.н. *?Божий Люд" написано "Загалу не священство вірних та священство служаще чи ієрархічне, хоч і різ ниться суттю, а не тільки ступенем, то взаїмно себе доповняють; бо одне і друге властивим собі способом має участь у священстві Христаї Т 25* параграфі глави 5« того документу читаємо: "Через те нехай вони /єпископи і священики/ по-братському співпрацюють із мирянами у Церкві,... ** Багато .західніх католицьких церков перевели уже відповідні вибори і зачали співпрацю із мирянами.Мало того. Довідуємося, що Постійний Секретарят Всесвітнього Єпископського Синоду офіційно по— дав до відома, що одною із тем Синоду в 1971 році буде допущення мирян до деяких форм діялшости,що дотепер є дозволені тільки для священиків. Отже,вага і вплив мирян ще і під тим оглядом збільшаться. В Америці створилася Національна Асоціяція Мирян,що вже нараховує 12 тисяч членів і має свої відділи у 29 містах.У Франції в єпархії Пальмір,/між Тулюзою а Андорою/,помер Єпископ. Перед назначенням но вого Єпископа Ватикан дав тиху згоду Французькій Єпископській Конфе ренції вивідати осібним запитником від священиків,мирян і членів різ^ них релігійних організацій якого вони хотіли б мати єпископа. В офіційному виясненні було подано,що "першою ціллю цього запитника було, щоб єдископ був єпископом для всіх, а не тільки працедавцем для: священиків*1. А це Рим поступає із франщузами тому так, бо із Гх владиками, священиками і мирянами числиться і їх бажання респектує. А як у нас саме тепер? Рух мирян зробив великий поступ в Аргентині. Преса принесла віст ку, що від жовтня 1970 року фінансами архиєпархії в Буенос Айрес бу­ де завідувати спеціяльна рада зложена із представників священиків і мирян. Арзсиєпископ мав висловитися так: "Таке легше получити із ду­ хом Церкви, а крім того мабуть позбудемося того переконання, яке існує між людьми, про великі багатсва Церкви". Ще краще у Бельґії. Там голова католицької Церкви подав цілий ряд тем вірним до міркування і висловлення їх думки, бо він не хоче їхати до Риму на Синод, не знаючи бажань своїх вірних. От щасливі вірні, що мають таких пастирів! Під впливом такого руху у світі підносяться боязко голоси і у нас. В католицькім: місячнику "Світло" його редактор о. д-р О.Купра— нець помістив статтю п.н. "Цю статтю таки перепустила цензура".

25

digitized by ukrbiblioteka.org

Тут він звертає увагу на три явища в церкві, які він вважає не-церковними, а чисто людськими і природними, але невластивими, а навіть шкідливими. Сюди він зачисляє 1/утотожнювання особи із інституцією Церкви, 2/" тактику ігнорування вірних в церкві і З/ засекречування фінансових справ у єпархії* Він твердить, що не тільки Владика,' але навіть сам Папа не може утотожнювати себе із Церквою, бо він є тіль­ ки її головою на певний короткий час.ігнорування приносить тільки шкоду для церкви, бо воно викликує серед вірних огірчення:, недовір’я і реакцію.Владики,що очолюють нашу церкву,часто уважають себе такими високими достойниками, що їм не випадає входити в розмову із народом — своїми вірними, від яких вимагають сліпого послуху і гроша. В 3-ій точці автор вимагає звітів із фінансових операцій єпархій, бо вона не є власністю владики,, який є тільки її завідуючим. Це є власність цілої спільности - вірних єпархії. Часто збираються великі фонди на різні цілі в .цілій єпархії. Засекречування вислідів тих збірок є шкідливе, зокрема в церковних інституціях і організаціях. Сказано тут дуже ясно і дуже рішучо. Нема що тут додавати чи. по­ яснювати. Треба тільки висловити признання цензорові, що мав відва­ гу і характер і пропустив цю статтю. Дотепер ще жаден мирянин не ви­ словився: так здецидовано. Розмови організованого мирянства з Владиками ще найкраще прохо­ дили колись у Стемфорді. Однак без позитивного висліду. Останньо від ношення цілковито погіршилося. В Чікаґо приняв владика делеґацію громадянства мабуть тому, що в її склад; входили також представники громадянства, що погодилось на новий календар. Але те приняття — кілька хвилин, на стоячки, із за­ певненням старання про добро їх душ - краще щоб не відбулося. Додивляти треба терпеливість, нерви і покору тих делеґатів, що В И Д Є £ жали кілька мінут пониження# Як також слід подивляти моральний упадок і винахідливість дорадників владики, щоб так понизити гідність пред­ ставників їх власних вірних. У Філадельфії декілька разів відмовлено авдієнцію представникам організованого мирянства /Т-ва за Патріярхальний Устрій УКЦ/. На запит чому владика не хоче говорити, один із церковних достойників у Філадельфії відповів здивованим тоном - як він може говорити із >іюдь ми, які його критикують. Де ж тут є християнська любов, прощення:, по кора? Чи ці чесноти християнські є призначені і голоситься тільки для тих найнижчих - для мирян? Багато непорозумінь можна б оминути, коли б була добра воля, і християнські чесноти, і щоб був бодай якийсь діялог - можливість обмінятися думками з Владиками. Як кориснішою виглядала б праця ми­ рян тоді. Як інакше виглядала б наша мирна маніфестація перед пала­ тою репрезентанта Ватикану у Вашінґтоні, що зробила нам так багато прихильного розголосу в цілій світовій католицькій пресі, коли б на чолі тої маніфестації ішли наші владики! В цім випадку Рим мусів би негайно поступитися, бо знав би, що за цею маніфестацією зараз прий­ дуть тверді рішення владик. Церкви деяких народів, як ось бельгійського, німецького, французь­ кого чи навіть американського, реформують відношення мирян і ієрархії в дусі постанов Собору Ватиканського II, хоч сучасна консервативна ватиканська адміністрація не дуже то сприяє тому. Українська Церква ї. її Владики стоять далеко від тих процесів, зі шкодою для самої Церкви.

26

digitized by ukrbiblioteka.org

ДОКУМЕНТИ НАШОЇ ДОБИ: Я н ґ с т а в н *10 б е р е з н я , 1 9 7 1 ••

До Високопреосвященного Архиєпископа Кир Амврозія Сенишина Митрополита Українців Католиків у ЗСА у ФілядельфіЗГ, Па. за посередництвом Уряду о. Шамбеляна Л е в а Адамяка у Янґставні, Огайо. Оправам запрошення Блаженнішого Кир Йосифа Кардинала Сліпого до Архи єпархії в цьому 1971 - році.. Ваше Вис о копре о священетво: Ми, миряни — члени Української Католицької Парохії в Янґставні, довідуємося з часописів, що Верховний Архиєпископ Кир Йосиф прибуде до Канади на відвідини при кінці весни в цьому році. Ми разом у співпраці з парохіянами наших Церков в Клівленді та Літобурзі дуже бажаємо вітати Блаженнішого у наших містах* Ми прис­ тупаємо до приготувань величавої візити живучого символа оборони на шої УКЦ в особі Кир Йосифа,щоб'тим актом освітлити незламну боротьбу УКЦ і Українського народу проти нечуваного в історії атеїстичного терору і народовбивства у Совєтському Союзі,щоб піднести і м ’я Укра­ їнської Церкви й народу в очах Американського середовища, та щоб пі£ нести ентузіязм наших парохіян до нашої Церкви і нашого народу.. Щоб візита Кир Йосифа в Америці була величавою та символічною ознакою нашої гармонійної співпраці і нашої сили,ми^громада Фіяядедьфійської Єпархії, дуже просимо Вашу Ексцеленцію запросити Кир Йосифа до наших парохій. Офіційні запросини Вашої Ексцеленції та відвідини Блаженнішого по наших парохіях звеличить нашу Церкву не лише по наших громадах і в очах Американської спільноти, але також в очах наших молодших поколінь для слави і єдности нашої Церкви і народу. Наша Церква завмирає. Наші парохії бідніють. Наша молодь відходить від нашої Церкви і ми станули над берегом пропасти нашого національного церковного існування. Ми стоїмо над нашою могилою. Візита Кйр Йосифа збудить приспані душі, зелектризує наші збай-~ дужілі громади до повної живучости, та защепить наші душі новим динамізмом до нашого активного Існуванням Розвиток і слава нашої Церкви є: також гордістю Вашої Ексцеленції. Ми віримо, що Ваша Ексцеленція використає таку імпозантну нагоду для піднесення духово­ го життш наших парохій* В імені: УККА - відділ Янґставн Т—ва СУМА. - відділ Янґставн Т-ва за Патріярхальний Устрій УКЦ -відділ Янґставн передаємо і посилаємо це прохання з виявами пошани до Вашого Високопреосвященства др.Олександер Сидоряк Володимир Мисів голова секретар 27

digitized by ukrbiblioteka.org

6 грудня 1970 До їх Святости Папи Павла VI Ватикан Ваша Святосте І Я звертаюся до Вас від імені Української Католицької Церкви. Хоч я- не народився українцем, прийняв свялення у Візантійському обряді Я є Ісусовцем, котрий одержав докторат у східній теології у Понтифі- ’ кальному Східньому Інституті у Римі і тепер викладаю теологів» у Фордгамськомугуніверситеті. Можливо^ в зв’язку з моєю педагогічною діяль­ ністю або через мою ролю як редактора "Діяконії",я дуже занепокоєний станом Української Католицької Церкви. Шість мільйонів українців, розсіяних по цілому світі, тепер вима­ гають, щоб Ваша Святість признали їх Верховного Архиєпископа Кардинала Йосйфа Сліпого як Патріярха їхньої старовинної Київо-Галицької» Митро­ полії. Я виголосив багато промов і писав статті для Українських Като­ лицьких слухачів в Америці і Канаді. Я вважаю* що українці-катояики повинні бути менше під домінацією Східньої Конґреґації, а повинні ко­ ристуватися більшою автономією для* того, щоб вони могли й далі існу­ вати і розцвітати в діяспорі і на батьківщині. Певно, що Верховний Архиєпископ, відповідно до Апостольського листа з 2 червня; 1957? Клері Санктітаті, ма& те саме право і владу, що й патріярх. 23.гт)удня 1§63 року, Священна Конґреґація для Східніх Церков на питання чи Український Митрополит зі Львова може уважатися як Верховний Архиєпископ,згідно з дефініцією Клері Санктітаті. дала позитивну відповідь. Декрет II Ватиканського Собору "Про Східні Церкви", опублікований Вашою Святістю 21 листопада 1964- Р^* - параграфи 7 - 1 1 » передбачав; відновлення: патріярхального синоду - як традиційноїі форми управління, де є патріярхати /і рівнозначно, де є верховні архиєпископати/. Собор навіть висловив велике побажання, щоб були створені нові патріярхати, де в цьому є потреба. На підставі моїх студій церковної історії, зокрема вивчення роз­ витку централізації всіх Східніх Церков під Апостольським йрестолом і дослідження питання про узурпацію. їх традиційних прав і їх форм са­ моуправи, я переконався^, що Українські і Мелхітськіі Церкви є дві іс­ нуючі церкви, які могли б і повинні дістати те, що II Ватиканський Собор принайменше дозволив їм у теорії: а саме, цілковите відновлення патріярхального синоду, як звичайну форму самоврядування. Це включа­ ло б, через синод всіх єпископів з патріярхом, у випадку Української Церкви - з Верховним Архиєпископом, встановляти власні закони в тих місцях, що були традиційно признані Апостольським Престолом в першому тисячелітті. Це, на мою думку, також включало б право, щоб такі сино­ ди вибирали своїх єпископів, тим самим покінчити з назначуваннями Апостольського Престола. Історію римської централізації можна зрозуміти як історичний розвиток, що привів до розуміння! одної, католицької, апостольської церкви що є рівнозначне з Римсько-латинським патріярхатом. Коли Папа Іннокентій III, після: Хрестоносних походів завоював стародавні східні міста, як наприклад, Александрію, Константинопіль, Антіохію,і Єруса­ лим то він установляв латинські патріярхати, якими керували латинські прелати. Тому було самозрозумілим, що їді ново-признані патріярхи по­ 28

digitized by ukrbiblioteka.org

винні були одержати призначення від управляючого папи. Але в XVI і XVII столітті, коли деякі православні єпископи з ’єдналися з Римом, ця сама ментальність була застосована й до виборів всіх східних ка­ толицьких єпископів і патріярхів. У 1^88 році Папа Сикст V уаалежнив всі провінційні /включно іштріярхальні/ синоди від затвердження Апос^ тольського Престола. Східня Конґреґація у своєму ставленні до східніх католиків в Америці дотепер іґнорувала особливі обряди і традиції в країні, де є'більшість римо-католиків. Найліпший приклад цього є цитат з листа 23 липня 1934 року до єпископа Такача, єпископа Уніятської єпархії у Пітсбурґу. Цей” документ був підписаний Люїджі кардиналом Сінцеро, секретарем Східньої Конґреґації, в якому кардинал хотів посилити дек­ рет 1924 року,"Кум Дата Фуеріт" і також подібний декрет 1929 року, який наполягав на встановленні целібату для. священиків Східнішого Обряду католиків в Америці і Канаді. Свої погляди він пояснював так: "Тому що в США існують специфічні умови для рутенської народности, вона репрезентує там еміґрантський елемент і меншість. Тому то ця меншість не може претендувати на збереження своїх звичаїв і традицій,, які йдуть в розрізу звичаями і традиціями католиків в США, а тим,са­ мим є ліпше мати менше священиків, які могли б бути джерелом глуму і насмішок для більшости американців-католиків."Цей болючий коментарце документ Конґреґації без найменшого респекту до обряду, якої реч­ ником вона являється. Подібне наставленняі виявив теперішній Префект Східної Конґреґа­ ції Кард. де Фюрстенберґ, коли 1 грудня 1969 року він заявив Кардина­ лові Сліпому, що Синод Українських Католицьких Єпископів що відбувся! в Римі від 29 вересня до 4 жовтня 1969 року є недійсним.

II Ватиканський Собор зазначає,що церква це Божий люд, це палом­ ники в пустелі життя*; що зустрічаються з Богом під час напружень які можуть бути розв’язані тільки в дусі пошани до своєрідної особливості другої людини і стремління служити ближньому наслідуючи нашого Провід ника і Царя Господа Ісуса Христа. Декрет Східніх Католицьких Церков керується цим основним вченням діянь Святого Духа зважаючи на особливості різних культур і народів, і цим самим толеруючи великі різниці в звичаях, літургіях і формах адміністрації• І на це я хотів би звернути увагу Вашої Святости, а саме на прагнення українців в Америці і Канаді а також і в цілому світі, здо бути більшу автономію в адмініструванні іхньою. церквою. Продовжувати керування їхньої Церкви декретами Східньої Конґреґації, це означає кінець існування цієї церкви, або ще гірше, в зв’язку з скандалом для для православних і других не-католиків - це означає звести цю правлавлену Церкву, яка натерпілася так дуже, виявляючи свою любов до Святішого Отця, Наслідника Христа на землі, до музейного експонату. Це поглибить безодню, яка існує в світі Східн х Церков між римською теорією і існуючою практикою. Я молюся, щоб у цьому листі не було ніякого тону зарозумілости. Цей лист написаний в дусі молитви і щирости не-українцем щиро заіяте ресованим, щоб Церква Христа сяяла ще ясніше як провідне світло ма­ яка для всього людства. Я залишаюся з глибокою пошаною як Твій син во Христі о. Джордж Малоні'

29

digitized by ukrbiblioteka.org

До їх Святости Павла VI, Патіярха Заходу Єпископа Риму, Першого поміж Рівними Ваша Святосте! Ми, студенти українського походження* в США, звертаємося до Вас в дуже важливій справі, а саме в справі установлення Київсько-Галиць­ кого Патріярхату? Українці-католики в Україні і поза межами України моляться за днем, коли цей радісний момент буде проголошений. Всупе­ реч заявам деяких членів Курії, таке рішення, тільки скріпить духа і віру не тільки наших братів-католиків, але також наших братів-ііра~ вославних на Україні. Ми добре усвідомлюємо собі, що Ваша Святість дбаз про духові блага повіреного Вам стада, ми одначе обстоюємо думку, що духові блага українських католиків можна найкраще задовольнити встановленням Патріярхату. Цей Патріярхат не тільки служив би приво­ дом церковної єдности, але ми віримо, що коло нього згуртувалися б усі українці, православні, католики і протестанти. Проте, Ваша Святосте, ми не можемо затаїти обурення і приголом­ шення з приводу акцій декотрих членів Римської курії в недавньому ми­ нулому, а саме Євгена кардинала Тіссерана і Максиміліяна кардинала де Фюрстенберґа. Ці два мужі образили честь усіх українців, і тому ми т£ пер вимагаємо їхнього усунення з їх високих постів. Кардинал Церкви, який намагається заперечити честь народу, що найбільше витерпів у най новіші часи за Бога, нижче всякої критики, а коли він ще намагається це робити брехнею, пів-правдою, інсинуаціями, так як зробив кардинал Тіссераи, то це вимагає рішучої акції! з боку Вашої Святости. Вчинків кардинала де Фюрстенберґа, які йдуть у розріз з добром Східних Церков, яких інтереси він повинен захищати, є забагато, щоб тут їх згадувати. Згадаємо кілька прикладів, щоб ілюструвати, що ця людина цілком некомпетентна, щоб займати свій високий пост. Кардинал де Фюрстенберґ в одній із своїх промов сказав, що асиміляція нашої Української Католицької Церкви в більшу Римо-католицьку Церкву є не тільки невідкличною, але дуже побажаною. Ми цього не бачимо. В’риту­ альній асиміляції., ми добачуємо відхилення, яке рішуче відкидаємо. Ми домагаємося наших старовинних прав і привілеїв, які датуються 988 роком, а саме автономної внутрішньої структури в нашій Церкві у формі патріярхату, жонатого священства, яке є традиційним у всіх Східніх Церквах, і вимагаємо покінчити з домінацією Священної Конґреґації для: Східніх Церков, яка є опанована латинським клером і заступити її синодами Східних Церков. І ще раз, просимо Вашу Святість, установити Київсько-Галицький Патріярхат, який відповідає історичному титулові Митроц^дита Києва-Галича, що є рівнозначним з Митрополитом усієї Руси /або Рутенії/. Ця назша відповідає Україні а не Росії. Поки це не буде здійснене, багато енерґії буде витрачено, яуу можна б вико­ ристати на конструктивну працю нашої Церкви. Це однак не здійсниться поки не встановиться патріярхат, бо ми вважаємо це необхідним для дальшого духового розвитку Української Нації. Ми не прилинемо наших зусиль, поки наші домагання не будуть здійснені. Олег Ільницький Президент Української Студентської Гром* ЗО

digitized by ukrbiblioteka.org

ВІДОЗВА-ЛИСТІВКА ДО УКРАЇНСЬКОГО ГРОМАДЯНСТВА

Достойні Громадяни!

Вірні Української Католицької Церкви!

Перед кількома днями Апостольська Делеґатура в ЗСА проголосила номінацію Отця Шамбеляна Івана Стаха на Єпископа-помічника Філядельфійської Архиєпархії. Це відбулося без відома й згоди Архиєпископського Синоду Української Католицької Церкви і його Голови Верховного Архиєпископа їх Блаженства Кир Йосифа Сліпого. Таким чином потоптано права нашої Помісної Церкви та знехтовано всіх наших Владик, членів Синоду. Не маючи жадних застережень до особи Високопреподобного о. Номіната, спосіб номінації вважаємо неправильним і протизаконним. Засекреченість номінації перед законною владою нашої Помісної Церкви є замахом на Її права й самобутність. А притому реєстр протиукраїнських потягнень римської Курії за останні роки ось такий: 1. Виступи кардинала М. Фюрстенберґа проти Архиєпископського Синоду Української Католицької Церкви.

2. Заперечення кардиналом б. Тіссераном прав нашої Церкви і на­ ціонального імені нашого народу.

3. Фактичне визнання Апостольським Престолом римо-католицької зверхности над нашими єпархіями в Польщі і Чехословаччині.

4. Призначення неукраїнця адміністратором Пряшівської Єпархії.

5* Діялог/переговори/ з Московською Патріярхією і Совєтським урядом коштом нашої Церкви.

6. Заборона Східньої Конґреґації нашим Владикам визнавати постанови Архиєпископського Синоду.

7- Намагання створити у ЗСА Церкву пВізантійського Обряду” коштом відірвання американських єпархій від нашої Матірньої Церкви, 8. Мовчанка Апостольської Столиці про засуд Владики Кир Василя Величковського.

9* Номінація Філядельфійського Єпископа-помічника поза плечима нашого Верховного Архиєпископа Кардинала Йосифа Сліпого.

10. Виступ Архиєпископа Августина Казаролі в Москві 24 лютого 1971« Коли ми стоїмо сьогодні перед найновішим фактом зламання наших церковних законів і потоптання наших національних аспірацій - ми по­ винні з повного свідомістю відізватися листами й телеграмами передов­ сім до самого Достойного Номіната з проханням не прийняти його єпис­ копських свячень від нікого іншого, а лише від Верховного Архиєпис­ копа, і в другу чергу, запротестувати перед нашими Владиками проти їхнього мовчазливого зламання їхніх власних постанов, і включення у незаконний дивовижний "Бизантин-Слав Католік Райт”. Т-во за Патріярхальний Устрій Української Католицької Церкви в ЗСА Фі ля дельфін-, бер е зе нь 1971-«

31

digitized by ukrbiblioteka.org

ЗБІРКА на потреби Товариства за Патріярхальний Устрій Української Католицької Церкви - Відділ Аллентовн - Пенсільванія. Уповноважені збірщики: Д. Хорват і М. Ґолець.

1.

2.

3.

4-.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

11.

12. та

1*4-.

1^.

1Б.

17.

18.

19.

20.

Дмитро Хорват дол. 5 Михайло Ґолець 5 Василь Ґелетканич 5 Іван ЗазвОрський 3: Богдан Пачковський 3 Михайло Путько 2 Михайло Іванів 2 Григорін Ґолець г Петро Романишин 2 Василь Романишин 2 Микола ^ ц к о 2 Петро Кривоніс 2 Іван Кулик 2 Теодор Подоба 2 Теодор Музичка 2 Олександр Білинський 2 Надія Лукницька 2 Іван Попіль 1 Михайло Качмар 1 Осип Проць 1

21. Андрій Ґелетканич дол. 1 22. Андрій Войцікевич 1 23і. Іван Швець 1 24-. Діштро Ґудз1 1 25. Степан Петровський 26. Іван Цар 1 1 27. Іван Стасів 28. Іван Федорак 1 1 29. Іван Ганич ЗО. Володимир Вербовський 1 31. Омелян Проць 1 32. Михайло Белзецвкий 1 33!. Григорій Прашек 1 34-. Степан Кацапир 1 Е5. о.Іван Малащук 1 36. Іван Вокрін 1 1 37. Іван Ковальський 38. Михайло Баранчак 1 1 39. Петро Гентиш 4-0. Микола Німас 1

н о

3 М 1. Заява Товариства за Патріярхальний Устрій Української Като­ лицької Церкви у^ ЗСА • .

Стор. З

2Г. Змагання за права нашої церкви продовжується

З

З?. Степан Процик Пора запитатися у СКВУ"

5

4-. Є. Ґ. "Криваві” й некриваві міти /міфи/

8

5* Юзеф Лободовський Злосливі завваження на українські теми

10

6. Положення церкви св.Сергія і Вакха /УПБ,Рим/

14-

7* Церщва св. Сергія і Вакха відбудовується

16

8. Будьмо знайомі...

18

9. Василіянський Чин і справа українського патріярхату

20

10.Посмертна згадка

23

ЛЛ•Дмитро

Кузик За співпрацю мирян із Владиками

25

12.Документи нашої доби: Лист громадських організацій у Янґставні до Митрополита Амврозія Сенишина

27

Лист о. Дж. Малоні до Святійшого Отця

28

Меморіял українських студентів до Святійшого Отця

ЗО

32

digitized by ukrbiblioteka.org