Patriarhat 1971 02

ENGLISH EDITION - PAGE 40 ЧИСЛО 2 /17/

ЧЕРВЕНЬ,1971

digitized by ukrbiblioteka.org

РІК V.

Видаємо це число журналу в подвійному о б ’ємі. Його ціна - один доляр. Просимо усіх річних передплатників врахувати це при вплатах. Весь матеріял і документація, що не ввійшли у це число, будуть друковані в наступному числі, яке, у нормальному об’ємі,/32 сторінки/, появиться у місяці вересні цього року. Згідно з пляном Редакції і постановою Крайової Управи, починаючи з цим числом, певну кількість матеріялу будемо друкувати по-англійському,

ПРЕСОВИЙ Листа ч.5 П. П. П. П. др. П. інж. П. П.ні др* П. П. П.

ФОНД 442 - 477

В*Л5оберський 3.00 дол І.М.- Ставничі 5.оо — Д.Хорват 3.00 — — о.А.Назаревич 3.00 — — Р.Смик 15.0 0 _ _ 0.Покотило 3.00 — — Ю.Жевко 3.00 — — 3.00 — — М.Лозинський В.Дуцилович 5.оо - — З.Гіль 5.00 — — І.Коритко 2 #00 — — О.Білоголовський 4.50 — — П.Бабяк 2.00 — —

ЗА ПАТРІЯРХАТ - видає Крайова Управа Товариства за Патріярхальний Устрій Української Католицької Церкви.

FOR THE PATRIARCHATE - published by Sogiety for the Promotion of the Patriarchal System in the Ukrainian Catholic Church4. Редакційна Колегія: інж. Степан ГІроцик /головний редактор /, др. Евген Ґіль, п.Богдан Ясінський. Статті підписані авторами, чи ініціялами автора, не конче вислов­ люють погляди чи становище Редакції* Адміністрацію журналу провадить др. Володимир ГІроцюк. Річна передплата - 2.00 дол., поодиноке число 0.50 ц. Поштові перекази й чеки просимо виписувати на : Ukr.Cath.Ass1n Адреса Редакції і Адміністрації U k r a in ia n C a th o lic A s s o c ia t io n P . O. B o x 11012

Ціна 1.00 доляр ZL-

P h ila d e lp h ia , P a ., U. S. A.

2

10141

digitized by ukrbiblioteka.org

Д-р Володимир Бачинський Ч О М У ? Оцінювати питому вагу й доцільність проведених дотепер маніфес­ тацій і демонстрацій українсько-католицької спільноти на терені Злу­ чених Стейтів Америки - річ дуже складна, в першу чергу тому, що не­ має ще належного часового ретроспекту в цій справі. Коли б навіть хтось піднявся до цього завдання, то автор не мав би сили звільнитися від емоційного підходу до справи, якої саме походження є у великій частині нашого мирянства суто емоційне. Натомість дуже на місці, а навіть дуже побажаним є насвітлити обставини, на тлі яких ця емоційність проходить, та постаратися вло­ вити в існуючому стані головні причини того, що сталося і діється на наших очах. Для цього не потрібно часового ретроспекту, а навпаки, важливим є - і то навіть дуже - бути наочним свідком причинових явищ. Пересічний маніфестант - це людина глибоких релігійних і націо­ нальних почувань. Перші й другі так тісно зі собою пов’язані, що тво­ рять один нерозривний духовий і світоглядовий комплекс. Це ж є вислідом нашої дуже славної колись, а останньо аж надто трагічної історії й всенародної традиції. Кожна, навіть найменша позиція його індивідуальної та громад­ ської окремішности - це дорогоцінний для нього симптом його загально­ го життя й він є готовий боротися за неї з найбільшою особистою посвятою. Шлях специфічно українсько-київського християнства - незалежно­ го ані від Сходу, ані від Заходу - перейшовши еволюцію берестейської унії з Римом і відновлений постановами ІІ-го Ватиканського Собору, творить головну базу його теперішньої ментальности й дії. Український обряд його католицької віри становить для нього дорогоцінність - тим більше, що він переживає якраз найбільш трагічний час свого бездер­ жавного існування. Тому він так гарячо обстоює те, що - на його думку заступає йому також його державу. Безперечно, що скрайно ліберальні настрої сучасного покоління не є йому чужі, але вони не мають рішаючого впливу на спосіб його ду­ мання й зовнішних виявів. Замість іти в русло такого модного тепер атеїзму й анархії, він далі в суті речі є великим консерватистом, тримається кріпко своєї Церкви й обряду, бо тільки там він видить під цю пору можливість знайти тверду остою свого індивідуального "я” . І в такій атмосфері духовости й реального життя падуть у свідо­ мість українського мирянина слова ватиканських представників - мов­ ляв: "Українці, забудьте про те, хто ви були, а включайтеся в денаціоналізаційне русло й вливайтеся масово в ряди латинсько-церковного жит­ тя" /Кард. Фгорстенберґ/, або: "Забудьте про своє історично-національне і м ’я,навіть і про свою сепаратну церковну Ієрархію, бо те все не має ніякого обосновання у вашій минулій історії!" /Кард. Тіссеран/, або: "Ватикан є побудований на одності, бо одним був Христос і одною є Хри­ стова Церква!" /Кард. Кроль/, Цілий трагізм такого наставлення міститься в тому, що в ролі екзекуторів становища Священної Конґреґації Східніх Церков виступали Й виступають самі наші Владики - одні свідомо, другі може несвідомо - не звертаючи найменшої уваги на цілком виразну волю чи дорадчий го­ лос величезної більшости нашої мирянської спільноти, не шукаючи на­ віть нагод чи плятформи для найдення спільної мови пастирів із паст­ вою. Коли цього немає, то чй дивно, що єдиним місцем для посередних діялогів Владик з мирянами залишилася чужа вулиця?

З

digitized by ukrbiblioteka.org

Фрагменти із масової демонстрації проти номінації і свячень двох

Коли українська релігійна спільнота зрушилася, з обуренням про­ ти такого нехтування наших давно вже набутих національно-релігійних прав, то одинокою відповіддю тих же Владик було освідчення, що ця справа належить виключно до компетенції вищої церковної Ієрархії, а не мирян, яких завданням - на їх думку - є бути безоглядно послушним і аплявзуючим чинником їхніх дій... Появляються навіть такі дивоглядні заяви, як твердження, що: "Ви вже перестали бути українцями, а стали візантійськими слов’янами" /о. монс. Лостен/, або: "Це вже не є ваша катедра, але папська" /о. монс. Федорович/ і т. д. Під адресою маніфестатнів упали образливі закиди: "вулиця... комуністи... ґрупка дисидентів..." і інші. Ставлю питання: Хто довів до того, що справа Помісности Україн­ ської Католицької Церкви опинилася на вулиці? Чи ті, що відмовляють­ ся спокійно обмірковувати цю справу з мирянами, чи ті, що є змушені 4

digitized by ukrbiblioteka.org

р ВІвНО

ВІБН

ВІ5НОР

ЗРИАКО®

єпископів у Філядельфії 25 травня,1971. Сидять голодуючі студенти.

виявляти свої почування в мирних маніфестаціях і демонстраційних ви­ ступах чи голодівках? Хто довів і далі продовж7/є доводити до повної відчужености між Ієрархією й мирянами?.. Термін "ґрупка дисидентів" стоїть у разючій суперечності з ре­ альними фактаии: тисячі маніфестуючих мирян. Самі церковні круги ро­ зуміють це дуже добре, коли якраз тепер лочинають творити ідентично тої самої назви мирянський рух з маленьким додатком "в єдности з Папою..." Чи ми, українські миряни, а зокрема ті, що зорганізовані в патріярхальних комітетах, є проти єдности з Папою й Апостольською Столи­ цею? Чи кожна маніфестація чи демонстрація на терені Америки не кін­ читься многолітствієм і молитвою за єдність з Апостольською Столи­ цею? Чи будь яке потягнення Централі патріярхальних комітетів іде в розбіжності з повищим принципом?

5

digitized by ukrbiblioteka.org

Чи майже вся наша церковна Ієрархія не була замучена за заліз­ ною заслоною якраз за ту єдність? Чи не повмирали й не вмирають ще й тепер мученичою смертю сотки наших священиків і тисячі мирян-вірних якраз за цю ідею, зо єдність з Апостольською Столицею? - Маймо ж відкриті очі й дивімося на реальне життя так, як воно пливе! А може повищий додаток до новотвореного "мирянського" тіла в "єдності з Папою" має на цілі сказати, що миряни-патріярхальники наставлені на зірвання з Папою - з Апостольською Столицею? Якщо так, то це якась просто диявольська суґестія, накидувана нам силою нашою власною Ієрархією!.* Так, ми не любимо такої політики Затикану, яка хотіла б торгу­ вати живим організмом, що ним є ще Українська Католицька Церква для якихось політичних, і то дуже проблематичних цілей! Таку політи­ ку будемо поборювати силою всього нашого переконання про її шкідли­ вість для нашої й для цілої Вселенської Церкви! Якже могутньою й величавою на фірманенті повищих подій являєть­ ся постать їх Блаженства Верховного Архиєпископа й Кардинала Косифа Сліпого, аскета-святця, що_має за собою 18-літню совєтського типу каторгу. Як захоплюючою є лого велика Ідея Помісности Української Католицької Церкви з Патріярхатом на чолі, - вслід за приверненням нам усіх прав, Гарантованих Берестейською Унією г 1596 р. і чотирма дотеперішними Синодами. Це не тільки ідея, відважно боронена на II Ватиканському Собо­ рі, але й ухвалена тим же Собором - це теж дія, зреалізована на IV Синоді Української Католицької Церкви в Римі в 1969 р. у формі конституції, підписаної всіми нашими Владиками - з тим, що один Митрополит твердить, що він прилучився до цього історичного значення документу трохи пізніше. Отже?!.. Дорогі Владики, не відхиляйтеся вже із раз обраного щляху, вибраного Вами самими, а йдіть простолінійно до історично виправда­ ної мети: повної помісности Української Католицької Церкви під про­ водом Вашого й нашого мирянського ГІатріярха в особі їх Блаженства Верховного Архиєпископа й Кардинала Йосифа Сліпого. Нехай хоч Він буде тією постаттю, зісланою нам Провидінням Божим у добу нашого історичного лихоліття, біля якої зможе об’єднатись наша церковна Ієрархія і наш мирянський світ! Тоді не треба біде мотивувати заголовного запитання цеї.статті "Чому", бо всі миряни згуртуються під Вашим проводом в єдності між собою, в єдності з Вами й в єдності з Апостольською Столицею для хвали Господа й добра нашого обездоленого Українського Народу.

ГОЛОДІВКА ЗА СПРАВЕДЛИВІСТЬ Г ЧЕСНІСТЬ 21 травня,1971 року група українських студентів із Філядельфії, Іван Бережницький, Олена Бережницька,Роман Петик, Олена Куземська, Марія Ратич та Ізидор Ратич, засали протестну голодівку проти номінацій і свячень о.І.Стаха та о.В.Лостена єпископами УКЦеркви. Вони зайняли місця під огорожею катедри Непорочного Зачаття при Френклін вулиці,роз­ клали там свої коци й мішки до спання,принесли зі собою пояснюючу літе­ ратуру та свічки, і при кожній нагоді пояснювали людям та кореспонден­ там преси і радіо причини їхнього кроку. В суботу до цієї групи долучи­ лось чотирьох студентів із Чікаґо:Олесь Черінь, Марта Гарасовська,Роксоляна Бігун-Сацюк та Олег Сацюк. Усі вони мотивували свій чин так: 6

digitized by ukrbiblioteka.org

Учасники голодівки. Зліва на право: І* Ратич, Ю. Левицький, І.Бе режницький, Р. Петик, О.Бережницька, М. Ратич, та 0, Куземська.

"Учасники голодівки протестують проти разючої беззаконности намінацій о.І.Стаха та о.В.Лостена на єпископів Української Католицької Церкви Конґреґацією для Східніх Церков, яка старається узурпувати істо­ ричні права помісности нашої Церкви. Учасники голодівки осуджують рішення отців І.Стазса та В.Лостена не піти на зустріч бажанням Верховного Архиєпископа Української Като­ лицької Церкви Кир Йосифа Сліпого, щоб відложити свячення аж до Архиєпископського Синоду, який відбудеться цього літа. Непорушне право Си­ ноду Українських ЄГпископів вибирати нових єпископів для Української Католицької Церкви є Гарантоване умовами Берестейської Унії, та під­ тверджене постановами II Ватиканського Собору. Учасники є глибоко стурбовані браком моральної відваги у отців І. Стаха та В.Лостена коли вони цінять свої особисті амбіції вище добра своєї Церкви і народу.

7

digitized by ukrbiblioteka.org

З огляду на те,що рішення обох отців не шанувати законів своєї Церкви ані бажань її Голови примусило учасників ступити на цей болю­ чим крок,вони заявляють, що оба отці особисто відповідають за здоров’я голодуючих," Українська громада, а зокрема активніші члени патріярхального товариства не залишали цих молодих відданих людей самими ні на хвилю в день, ні в ночі. Вони пильнували їх, доглядали, і хоронили ночами під час коли зривалася буря, прикриваючи сплячих. Вже на другий день голодівки появилось багато цвітів біля студентів від співчуваючих грома­ дян, а опісля почали надходити телеграми; "Ваша відданість і відвага в боротьбі за прадідівські права Україн­ ської Католицької Церкви скріплюють нашу віру в перемогу наших спільних ідей. Наші серця є з вами*" Підпис:"Члени і прихильники патріярхально­ го Товариства у Гартфорді, Коннектікат." "Салют вашим героїчним крокам для справи Української Католицької Церкви.Держіться гідно!" Др.Емільян Дерій з Дружиною. "Дорогі Студенти! Наші молитви і моральна піддержка з вами під час вашої відважної акції.Господи благослови вас!" Віра і Ярослав Качай. Першим із наших отців духовних прийшов і поблагословив студентів на місці голодівки хрестом, яким колись благословив Українську Дивізію в Галичині о.І.Нагаєвський, а опісля отці В.Головінський, М.Харина, та Т.Бариляк. Студенти видержали у своїй постанові голодівки чотири дні аж до мо­ менту переведення проблематичних і опротестованих свячень. їхній драма­ тичний крок і вимовна самопосвята не зворушили сумлінь двох номінатів ані завідуючого цілою висвячувальною кампанією Митрополита Сенишина. Це одначе студентів не зневірило, але навпаки. Вони виявили громаді не тільки запал і відданість, але й громадську зрілість, -знаходячи все но­ ві методи їхньої акції за права і правопорядок у їхній Церкві.

ДО НОМІНАЦІЇ І СВЯЧЕНЬ ДВОХ ЄПИСКОПІВ Номінацією і свяченням двох єпископів для нашої Церкви в умовах невизнання Синоду Українських Єпископів та формального і фактичного касування; Ватиканом і Москвою Берестейської Унії Апостольська Столи­ ця дала в дарунку Московській Патріярхії таке: 1. Мовчану згоду на ліквідацію Української Грекокатолицької Церк­ ви на Україні; 2. Недопущення до організаційного функціювання і структурального завершення Української Католицької Церкви поза Україною; 3. Примушення наших церковних організацій, і вірних, асимілюватися в краях нашого поселення і переходити під владу церкви латинського обряду безпосередньо, або посередньо формою т.зв. Візантійського обря­ ду.

4-. Ліквідацію уніятства у формальному, історичному, традиційному і моральному відношеннях. "Для української Церкви і народу" цю функцію послушно виконав вірний Римові Митрополит Амброз Сенишин, а не зовсім невинними об’єк­ тами були о.І.Стах та о.В.Лостен. Наше товариство, як не консультований в тих справах, але строго відмежований та іґнорований мирянський чинник,заплянувало і перевело в такій ситуації декілька акцій в обороні існування,єдности і прав Церкви.

1.Відбуто зустрічі з номінатами.

2.Відбуто зустрічі із провдами багатьох громадських впливових 8

digitized by ukrbiblioteka.org

організацій,шукаючи в них попертя своїм акціям. З.Вислано телеграми і протестні письма Святійшому Отцеві та його Делегатові у Вашінґтокі. /у 4-.Вислано більшу делеґацію до Верховного Архиєпископа у Римі, 5.Відбуто декілька демонстрацій в різних місцях.

6.Вислано листи й телеграми до наших Владик. Тими акціями виявлено не тільки достойні прохання до компетентних церковних чинників, але й чисту, тверду, правдиву і не збаламучену волю організованого мирянства, і його постанову. Тим передано своїм і чужим церковним чинникам доволі багато матеріялу й часового простору для якогось розумного, людського, мирного і позитивного полагодження сучасних наших церковних справ, які аж ніяк не можуть відкладатись, або залишитися нерозв’язаними. З цієї політичної можливості ніхто із "властьімущих" не скористався, але навпаки. Вони твердо, беззастереж­ но і безпощадно постановили реалізувати наведені вище пляни,залишаючи нашому у вигнанні народові одну-однісіньку можливість без альтернативи: забути за свою церкву, віру, традицію і національне обличчя і стати гноєм на чужому ґрунті для кращого плекання чужих культур. Є у нас цер­ ковні і світські діячі, що з гонором таку функцію виконують... Ще заки дійшло до драматичного акту свячень відігрався ще один акт, спрепарований для тих українських піґмеїв, що люблять ’’високу політику*1. Кардинал Фюрстенберґ сказав Верховному Архиєпископові, що він не має нічого проти переложення свячень двох номінатів. Два номінати також мо­ же й переложили б, але їм конечно до того потрібно було дати наступного Синоду. Але тому, що Кардинал Фюрстенберґ заявив,що нам Синод не пасує, а лише мітінґ, то дати Синоду й досі ніхто не може визначити.Зачароване колесо зачинається і кінчиться у Кардинала Фюрстенберґа і це у нас нази­ вається висока церковна політика, як протиставлення від винесення справи патріярхату на вулицю... Під знаком таких крутійств прийшло до драми 25 травня, якої історія нашої Церкви не мала. Наша демонстрація була тверда, зворушлива і ви­ мовна, бо не було на цей час іншої мови до тих чинників, в чиїх руках спочиває можливість привернення правопорядку. Присутність поліції бі­ ля вівтаря,/також і в церковній бані, з далековидами в руках/,протести під час церемонії, відповіді мирян "не гідні!”, та другі вияви оправда­ ної реакції на грубу несправедливість були доведені лиш до тих меж,щоб не перервати процесу релігійного обряду. Це,що при тому не дійшло до драматичніших актів треба завдячувати передовсім особистій здисциплінованості учасників демонстрації і відчутті міри, бо хоч демонстрація бу­ ла організована, то сотні учасників її знайшлися в таких умовах, де їх­ нє поступовання було вислідом лиш їхнього власного рішення і відпові­ дальності. Про важність свячень не нам, мирянам, слід видавати рішення, але з огляду на такий перебіг свячень та на протести під час церемонії в опінії багатьох відповідальних людей і широкого загалу мирянства - вони не були важні.

-

о

-

Після широкої активности в квітні і травні цього року, зв’язаної із номінаціями і свяченями, Крайова Управа скликала Раду Мирян до Ню Йорку 19 червня 1971 року для обдумання, обговорення і опрацьовання напрямних праці мирянських організацій - специфічно Відділів Товариства. Матеріялом обміну думок були змістовні доповіді на Раді, які виголосили др.Р. Осінчук, др.В.Маркусь, др. З.Ґіль, проф. М.Лабунька, пані Е.Піддубчишин, та інж.С.Процик. Із залі, заповненої вщерть біля 850 учасниками, зібра­ но ряд суґестій і внесків до актуальних справ, на підставі яких має ба­ зуватися праця Товариства на найближчий рік. Вони,зредаговані у формі резолюцій З ’їзду Мирян, поміщені на наступній сторінці

9

digitized by ukrbiblioteka.org

Р Е З О Л Ю Ц І Ї З ’їзду Мирян в Нью-Йорку 19 червня 1971 року. Мирянський З ’їзд Української Католицької Церкви в ЗСА, що відбув­ ся 1о червня 1971 року в присутності понад 750 представників осеред­ ків та учасників-гостей, у глибокій тривозі за сучасне і майбутнє Помісної Української Католицької Церкви, головно в Америці, обміркував її теперішній стан та наявну кризу і прийняв наступні резолюції, як постанови до виконання керівним чинникам мирянського руху та напрямні дальшої діяльности, а також як голос організованого мирянства перед класною церковною владою та зовнішніми чинниками. І. Привітання і звернення Насамперед Мирянський З ’їзд в глибокій відданості вітає нашого незламного Ісповідника Віри, Голову Помісної Української Католицької Церкви, Блаженнішого Верховного Архиєпископа Кир Йосифа Сліпого,ува­ жаючи Його сьогодні В ’язним Ватикану у кардинальській пурпурі. З ’їзд висловлює глибоке співчуття своєму Первоієрархові у його теперішньо­ му положенні і заявляє йому повну підтримку, пошану та безумовну ло­ яльність . Водносас З ’їзд прохає Блаженнішого Йосифа передати на руки Все­ ленського Архиєрея Папи Павла УІ. заяву нашої вірности з одночасним висловленням жалю, що Святіший Отець досі не виявив належної уваги до наших проблем та не вислухав наших багатьох прохань.У нашому спорі з Ватиканською адміністрацією очікуємо справидливого і прихильного до нас ставлення Батька усіх християн. Ще і ще раз апелюємо, щоб багато­ кратні наші прохання-, Ієрархії, свяіценства і мирян, були прихильно пола­ годжені . З ’їзд прохає Блаженнішого Йосийа, Голову Архиєпископського Синоду УКЦеркви передати привітання та запевнення ^ідданости і підтримки тим Високопреосвященнішим і Преосвященним Митрополитам, Архиєпископам і Єпископам, які далі беззастережно стоять на засадах помісности та дійсности постанов ІУ Архиєпископського Синоду. Вітаємо через Блаженнішого Верховного Архиєпископа та в його осо­ бі нашу Мученичу Церкву, її Владик, а найперше Ісповідника Віри, в ’яз­ ня Владику Василя Величковського, переслідуваних священиків', ченців і черниць та мирян Церкви в Україні. Клонимо голови перед світлою па м’­ яттю Мучеників за віру та тих, що по-геройськи відстоювали і відстою­ ють права Рідної Церкви та свого народу. По-братньому вітаємо Ієрархію, священство і вірних Української Православної Церкви різних юрисдикцій, бажаємо їм єдности і тривалого росту та розквіту, а водночас висловлюємо солідарність в обороні тра­ диційних прав і самобутности проти різних зазіхань з-боку. Бажаємо православним братам чимскорішого завершення їхніх церковних одиниць в єдиній Українскій Православній Церкві. З ’їзд висловлює признання тим громадським, культурним, політичним, молодіжним та професійним організаціям, які в останні важкі часи для

10

digitized by ukrbiblioteka.org

УКЦеркви виявили повну солідарність з рлирянським рухом та спільно ста­ ли на захист прав і українського харг^стеру нашої Церкви. З ’їзд щиро вітає усіх мирян та мирянські організації УКЦеркви, які віддано і однодушно станули в обороні загроженого існування нашої Цер­ кви та проти різних зазіхань на її цілість і помісність так з-зовні,як і проти внутрішніх шкідливих проявів. Мирянський З ’їзд з признанням стверджує, що змагання українців ка­ толиків, головно в Америці, очолене Товариством за патріярхальний ус­ трій УКЦеркви, за привернення і дійсність історичних прав нашої Церкви, за здійснювання постанов ІУ Архиєпископського Синоду, за Помісність УКЦеркви з патріярхальним устроєм, за єдність нашої Церкви в діяспорі та за її єдність з Матірного Церквою в Україні, за мир і спокій у нашій Церкві, і врешті, за завершення нашої Церкви Київсько-Галицьким Патріярхатом, становить нови# період в історії нашої Церкви та стали великим всена­ родним рухом, що вони провадять гідно і відповідально та що ці змаган­ ня будуть далі продовжуватися при ще більш масовій підтримці священства і вірних аж до переможного кінця.

II. УКЦерква і Ватикан Мирянський з ’їзд стверджує, що Ватіканська Курія, а зокрема Свя­ щенна Конґреґація для Східніх Церков, очолена кард. Максиміліяном де Фюрстенберґом, цілим рядом актів нарушує помісні права нашої Церкви, односторонньо вмішується в її внутрішню автономну самоуправу, розіграє окремих єпископів за засадою " діли і пануй " та своїми актами виразно діє на шкоду нашої Церкви на українських землях, а також в розселенні. Зокрема обвинувачуємо чинники Східньої Конґреґації, як також інших куріяльних органів в наступному: а/ Кард. Фюрстенберґ відмовився визнати і заперечив дійсність ІУ Архиєпископського Синоду УКЦеркви, для чого надужив авторитет Папи Павла Уі; б/ Цей сам префект Східньої Конґреґації всіляко домагався від єпи­ скопів УКЦеркви невизнавати і нездійснювати постанови Синоду, а з цією метою спеціяльно приїхав до Америки в грудні 1969 року; в/ Східня Конґреґнція проти волі Верховного Архиєпископа призначи­ ла для українців греко-католиків у Чехословаччині за ординарія слова­ ка о . І. Гірку, понизивши живого Ісповідника Віри, Владику Василя Гопка* г/ Східня Конґреґація та Секретаріят Стану практично нічого не роб­ лять, щоб відновити ієрархію нашої Церкви в Польщі та забезпечити понад 300 тисячам наших вірних нормальну душпастирську опіку. В цьому відно­ шенні вони годяться з польською ієрархією, щоб час розв’язав це питання, а саме включенням ітих наших вірних в Римо-Католицьку Церкву Польші}

11

digitized by ukrbiblioteka.org

д/ Префект Східньої Конґреґації відомий із своїх відкритих пропо­ зицій та практичного сприяння асиміляційним течіям в нашій Церквій в розсіянні; Східня Конгрегація всіляко сприяє денаціоналізації нашої Церкви та її відокремленню від духового пня материка; е/ Декан Колеґії Кардиналів і колишній префект Східньої Конгрега­ ції, кард. Євген Тіссеран глибоко образив українців та УКЦеркву, заь перечуючи їм історичні права, а навіть національну назву; є/ Ватиканські чинники, а особливо Секретаріят Стану та Секретаріят в справах християнської єдности ведуть діялоги з совєтським: уря­ дом та Московською Патріярхією з відкритою шкодою для самого існуван­ ня Української Католицької Церкви; архиєп. Кассаролі з нагоди недавних розмов у Москві взагалі не порушив питання українців католиків, не домагався для них легального існування як релігійної спільноти? ж/ Навпаки, є познаки, що за ціну сповидних концесій для римокатоликів, Ватикан готовий прийняти насильну ліквідацію УКЦеркви в 1 9 4 6 і 194-9РР* з а доконаний факт. Присутній на Московському Синоді та інтронізації патріярха Пімена в травні 1971 Р» кард. Віллебрандс не­ мов би своєю мовчанкою ствердив цей факт в і м ’я фальшивого "екуменіз­ му" . з/ Політика Ватикану у відношенні до нашої Церкви в розсіянні так само диктується вимогами Москви послабити нашу Церкву, звести її до додатків до місцевих Римо-Католицьких Церков, не допустити до її єд­ ности і помісности та применшити її вплив на вірних підпільної УКЦер­ кви в Україні; звідсіль і остання заборона нашому Первоієрархові здійснювати свої патріярхорівні права, відвідати вірних у Північній Америці та скликати черговий Синод. В обличчі цього, Мирянський З ’їзд гостро засуджує таку політику Ватикану, головно Східньої Конґреґації, закликує всю нашу Ієрархію зрозуміти, що це є крайньо шкідлива політика для самого існування і майбутнього нашої Церкви, та апелює до Папи Павла УІ доручити усім чинникам Курії докорінно зревідувати своє ставлення до нашої Матір­ ної Церкви в Україні та до наших церковних одиниць у розселенні. У зв’язку з тим, що в дусі Декрету про Східні Церкви нашій Цер­ кві належиться патріярхальний устрій та що вона вже поробила відпо­ відні кроки для свого уконститування як самоуправна східня Церква, частина Вселенської Церкви під учительським урядом і духовним прово­ дом Вселенського Архиєрея, З ’їзд постановляє виповісти всяку адмі­ ністративну зверхність чинникам Східньої Конґреґації і секретаріятів. Разом з тим Мирянський З ’їзд постановляє, що зверхніми органами Української Католицької Церкви є Верховний Архиєпископ з патріяршими правами та його Архиєпископський Синод. З Святішим Отцем та органами Апостольської Столиці наш Верховний Архиєпископ та Синод зносяться безпосередньо та для цього покликують відповідний орган згідно з східнім правом і традицією. Мирянський З ’їзд протестує проти ігнорування Ватиканськими чин­ никами факту ліквідування Москвою Берестейської Унії, а разом з тим заявляє, що акт приступлення наших предків до єдности з Вселенською Католицькою Церквою з-перед 375 років далі дійсний та що наше внут­ рішнє життя, церковну організацію, літургічну дисципліну та обряд будемо далі ладнати на підставі Берестейської угоди.

12

digitized by ukrbiblioteka.org

З ’їзд Мирян рішуче протестує протеї; свавільних кроків Ватиканської Курії, яка заборонила Блаженнішому Верховному Архиєпископові виїхати кінцем травня цього року до Канади на запрошення місцевої ієрархії та вірних. Безпрецедентний факт фактичного у в ’язнення Первоіерарха нашої Церкви в палатах Ватикану гостро натавровуємо перед світом. Сумління українського народу в батьківщині та в розсіянні та його прихильність до Святої Столиці не могли бути нічим більше діткненим, як саме цим зухвалим актом Ватиканських бюрократів. У справі дизінформації та ма­ ніпулювання; вістками про заборону виїзду приймаємо окремо постанову.

III. Ієрархічні церковні відносини в Америці Мирянський З ’їзд далі стверджує, що політику Ватикану, а зокрема кард. Фюрстенберґа в Америці і нашій Ф і л а д е л ь ф і й с ь к і й Митрополії про­ вадить Митр. Амврозій Сенишин, який для цього приєднав собі двох ін­ ших епархів - Стемфорду і Шікагівської єпархії Св. Миколая. Будучи головним спричинником теперішнього заколоту, р о з ’єднання та згіршення вірних:-в рядах нашої Церкви в Америці, митр. Сенишин зокрема поро­ бив такі акти чи потурав певним явищам: а/ Увесь час явно виступав проти руху за помісність та за підне­ сення нашої Церкви до гідности -патріярхату; б/ Навмисно не брав участи в ІУ Архиєпископському Синоді, не підписав його постанов і їх не здійснював; в/ Публікував заяви, що приєднується до постанов Синоду, коли в дійсности це було тільки окозамилювання; г/ Ініціював та був у змові творення окремої Американсько-Візан­ тійської Церкви і діяв на відірвання наших єпархій від Помісної УКЦеркви; чинив спроби утворення Візантійського патріярхату в Америці; д/ Домігся іменування Східньою Конґреґацією двох єпископів-помічників, чим явно діяв проти постанов і духу Синоду; провів їх свячення без згоди Верховного Архиєпископа та проти волі мирян; е/ Цілим рядом своїх поступувань супроти священиків і вірних, сво­ єю февдально-бюрократичною методою управління та автократичним ставлен­ ням до підвладних, своїм явним визовом авторитетові Верховного Архи­ єпископа і Синоду, причинився до церковного розбиття, повного хаосу, втрати суспільної моралі, громадського упадку, ставлячи свої особисті амбіції і таємні пляни понад усе. Тому Мирянський З ’їзд, уважаючи Митр.Амврозая Сенишина головним від­ повідальним за все лихо, яке сталося на півтязі останніх кількох років у нашій церковній провінції, включно і з останньою кризою, причиненою іменуванням двох єпископів-помічників, заявляє, що він втратив всяке довір’я у великої частини духівництва та мирян і як такий не може далі виконувати своїх Функцій Митрополита. Уважаємо, що для добра нашої Ук­ раїнської та Вселенської Церкви Митр. Сенишин повинен чимскоргае зрезигнувати з керівництва Митрополією та передати свій високий церковний уряд до диспозиції Архиєпископського Синоду. Тому що обидва єпископи - Кир ЙосиФ Шмондюк та Кир Ярослав Ґабро

13

digitized by ukrbiblioteka.org

так само втратили довір’я через свою співдію і пособлення р о з ’єдну­ вальній акції митр. Сенишина, З ’їзд заявляє, що до часу їх повної переорієнтації публичними заявами та на ділі щодо підтримки Верхов­ ного Архиєпископа і Його Синоду та до часу виявлення готовости спів­ працювати з мирянським рухом в напрямі відновлення нашого церковного життя, їм відмовляється моральної підтримки. Обидвох насильно свячених, під охороною поліції та під виклики мас "негідні", священиків Івана Стаха та Василя Лостена Мирянський З ’їзд не визнає українськими католицькими єпископами до часу,поки їх призначення і вибір не залегалізує Архиєпископський Синод. При цьому З ’їзд стверджує, що їхнє поквапне "свячення" під, тиском і *за намовою Східньої Конґреґації та митр. Сенишина поважно відстрочило можливість Синоду. Прийняттям пропозиції Блаженнішого обидва кандидати мали іс­ торичну нагоду рятувати свою репутацію та піднести престиж нашої Цер­ кви. Своїм поступуванням вони стали по стороні противників нашої Цер­ кви .

17. Потреба відновлення та розвитку українського кат. церковного життя в ЗСА У з в ’язку із загальним погіршенням відносин по наших парафіях, занедбанням обрядових справ і при потуранню латинізації та денаці­ оналізації українського характеру нашої Церкви й шкільництва, як та­ кож у з в ’язку із витворенням відносин у випадку свяшенства, до яко­ го єпископи ставляться бюрократично і вимагають бути знаряддям для "адміністрування душ", Мирянський З ’їзд глибоко затривожений сучас­ ним і майбутнім нашої Церкви в Америці. УКЦерква в Америці не прийняла самостійно і свідомо духа Ватиканського Собору, як також не включила себе в самоорганізацію на засадах помісности та патріярха^льного устрою. Якщо наша Церква має зростати, зберегти себе та колись стати ос­ новою і джерелом для відродження християнства в Україні, вона мусить розпочати поважну внутрішню реорганізацію та зміну всієї настанови. Владики, свяіценство і вірні повинні знайти нову візію та власти­ ві нам форми вияву церковного життя, а головно відродити в собі ^ справжню українську духовість. В деяких проявах нашого життя можна спостерігати здорові почини і їх ми підтримуємо. Зокрема: 1. Стверджуємо як надзвичайно позитивний факт самоорганізацію українського священства у формі Товариства Святого Андрея. З ’їзд висловлює повну підтримку і готовість мирян співпрацювати з органі­ зованим українським священством в реалізації постанов Архиєпископського Синоду та в ділі відновлення нашого релігійного життя по пара­ фіях. Радіємо, що близько 80 священиків нашої митрополії зайняли рі­ шуче і гідне становище до Владик УКЦеркви в актуальних справах нашої церковно-релігійної дійсності. Учасники з ’їзду висловлюють окреме признання тим священикам, які разом з мирянами не завагалися виразно і публично боронити прав і помісности УКЦеркви в останніх критичних місяцях і тижнях.

2« З ’їзд мирян визнає пекучу потребу підготовки відповідних священичих кадрів для нашої Церкви, вихованих і вишколених у правдивому східньому дусі та в українській духовості. Серед нашої молоді повинні знайтися молоді кандидати до священичого стану в одруженому або не-

14

digitized by ukrbiblioteka.org

одруженому стані. Наше священство, мирянські та громадські чинники повинні подбати про гідне свяіцениче доповнення. Для допомоги свя­ щеникам повинен бути відновлений традиційний у нас дияконський сан. Мусимо подбати щоб знайшлися відповідні фонди для доброго виховання наших священиків поза контролего чужих чинникіЖ* З ’їзд з притиском стверджує традиційне право нашої Церкви на жонате священство поряд із неодруженим. Протестуємо проти найновішої заборони Східньої Конґреґації канадійським Владикам висвячувати одружених кандидатів у священичий сан.

3. З ’їзд визнає потребу звернути увагу на катехізацію і релігійне виховання наших дітий в українській мові та на знання справжнього українсько-східнього обряду. Нашою девізою має бути: Українській дити­ ні - Слово Боже українською мовою і в чистому українському обряді. Взагалі для всіх нас - священства і вірних - визначуємо як важливий наказ часу обрядово-релігійну віднову*- як запоруку нашої самобутності і витворення власного духового обличчя нашої Церкви.

4-. З ’їзд домагається, щоб у парафіях, де самовільно введено ан­ глійську мову до Еогослужень, усунути цей засіб "візантішцення", а щоб священики поступово впроваджували живу українську мову при повній пошані до церковно-словянської мови в Богослуженні. Лише-ці мови можуть бути літургічними в нашій Церкві. Інакше, наша Церква перестане бути і українською, і східньою. Для наших вірних, які не володіють якслід українською мовою, треба впровадити поступово ви­ шкіл та відповідні паралельні переклади і допомогти їм, щоб могли брати участь в Богослужбі у рідному обряді та вживаючи священну мову батьків.

5. З ’їзд Мирян схвалює д#Мку про творення при парафіях церковних братств, що мали б співпрацювати з священством і церковним проводом над відродженням і розбудовою нашого церковного життя. Ці Братства ма­ ли б водночас відродити традицію тих організацій, які боронили загрожені інтереси нашої Церкви і народу в минулому. Ці Братства були б до­ поміжними при переведенні економічних санкцій проти тих церковних чин­ ників, які не здійснюють постанови Архиєпископського Синоду та не сто­ ять на становищі помісних прав і патріярхального устрою.

6 . З ’їзд закликає мирян масово вступати та активізуватися в Іс­ нуючих церковних організаціях, вливаючи до них українського змісту, а також надаючи їм українських традиційних зовнішних форм /Братства, Сестрицтва/. Зокрема належить свідомим мирянам входити до церковних комітетів /чи парафіяльних рад/ та спільно з священ иками працювати в адмініструванні парафіяльних справ. Домагаємося, щоб Церковні Коміте­ ти /Парафіяльні Ради/ були вибирані загалом парафіян, а не призначу-' вані священиками.

7* Рівнож цей З ’їзд стверджує, що з метою кращого зв’язку й ін­ формації загалу про епархіяльні справи та з метою участи священиків і мирянства в управлінні єпархіями, повинні бути створені Епархіяль­ ні Ради, складені із священиків та мирян за відповідним ключем, які стали б спочатку допоміжним адміністраційним органом, а згодом мали б вирішальний голос в адмініструванні епархія&ьних справ. Це, без сумніву, привело б до ефективнішого церковного управління, тіснішої співпраці між різними чинниками в Церкві й усунуло б закид про авто­

15

digitized by ukrbiblioteka.org

кратичні методи керування єпархіяльними справами та про нераціональну фінансову господарку збоку єпископів,

8 . Для переведення в життя цих адміністративних реФорм та загаль­ ної' демократизації церковного управління, З ’їзд уважає, що повинен бу­ ти опрацьований спільно єпископами, представниками священиків та мирян Правильник діяльности парафіяльних і епархіяльних органів. Дотеперіш­ ній правильник /статут/ про церковні комітети перестарів та не відзеркалгоє нового духа в Церкві, 9. З ’їзд Мирян стверджує, що єпископи в окремих випадках поводять­ ся невідповідно з священиками, стосуючи супроти них несправедливі сан­ кції, зокрема, якщо священики беруть участь в діяльності руху "за помістність та вільно висловлюють свої погляди. Учасники З ’їзду засуджують таке ставлення єпископів і настоюють на свободі в Церкві не лише мирян, але й священиків. Переношування з парафій, усування небажаних елементів без належного процесу, фаворизування "послушних” супроти незалейнодума­ ючих, всякі пресії" та санкції - є дотеперішніми практиками наших єпис­ копів. Священики не мають відповідного органу апеляції, а навіть вислу­ хання. Така атмосфера залякування, підозріння і таємничости витворює- не­ здорові відносини, в яких породжується кар’єризм, опортунізм і. гіпокризія. Домагаємося, щоб у наших єпархіях, згідно з розпорядженням декре­ тів Другого Ватиканського Собору та згідно з духом нашої Церкви, поста­ ли Ради Пресвітерів і були опрацьовані спільно із священиками відповід­ ні правильники, які забезпечать священикам права рекурсу проти неспра­ ведливого рішення єпископів та належний процес при всякому дослідженні. ТО. Тому що в парафіях і єпархіях УКЦеркви в Америці не допускають до голосу в фінансових справах вірних та що господарювання фондами від­ бувається на власну руку більшости парохів і єпископів, що немає роз­ поділу прероґатив між єпископом і парафіями, та тому що не подається реґулярно публічних звітів про фінансовий стан наших церковних одиниць, переорганізація всієї системи господарення, контролі та звітування про фінанси та майно УКЦеркви вцілому та в парафіях стає невідкличною справою. Зокрема в теперішній ситуації, коли фінансова безконтрольність Дае~ можливість єпископам і священикам іґнорувати мирянство в його зма­ ганні до помісности, цей З ’їзд уважає', що повинні бути вжиті екномічні санкції супроти тих єпископів і священиків, які противитимуться накре­ сленій тут фінансово-адміністративній формі та не підпорядковуються постановам Архиєпископського Синоду й відмовляються співпрацювати із мирянськими чинниками. У цій справі З ’їзд приймає окрему постанову та за­ кликає розпочати економічні санкції в залежності від місцевих умов у порозумінню з прихильними священиками або ж проти волі тих, які цьо­ го не приймають. Економічні санкції впроваджуються не з метою зменшення жертвенности на церковні цілі, а навпаки, для їх збільшення, головно на ті установи та призначення, які зміцнюють силу й організацію нашої Помісної Церкви та її складових одиниць в Америці. З ’їзд постановляє, що тепер схвалені екномічні санкції можуть бути відкликані або змінені лише вміру зміни настанови та політики церков­ них чинників у цій країні в дусі цих резолюцій.

V. Мирянський рух З ’їзд Мирян стверджує, що за останні роки розвинувся та зріс у поважну силу мирянський рух українців католиків, який зродився як рух оборони та змагання за помісні права нашої' Церкви, а сьогодні перетво­ рюється' на чинник відродження і віднови УКЦеркви в дусі постанови IV. Архиєпископського Синоду та Соборових ухвал.

16

digitized by ukrbiblioteka.org

1. Зокрема З ’їзд Нирян схвалює дотеперішню діяльність, акції та ініціятиву Товариства за патріярхальний устрій УКЦеркви, висловлює пов­ не довір’я його проводові та закликає до дальшого ведення систематичної й рішучої акції' на різких відтинках у напрямі осягнення" намічених цілей цього руху* Уважаємо, що Товариство повинно далі розбудовувати мережу своїх відділів по всій Америці, творити на реґіональній базі окружні чи деканальні комітети товариств та зміцнити адміністративно свою централю.

2* З ’їзд стведжує пекучу потребу знайти спільну мову та співдію з українськими католиками, уродженими в Америці та їхніми дітьми, предки яких були засновниками та будівничими українського церковного життя в-' цій країні. Серед них потрібно спопуляризувати ідеї мирянського руху та їх активно включити в нашу спільну акцію.

3. З ’їзд з приємністю констатує, що в мирянському русі за помісність і патріярхат дедалі активніше бере участь молодь, головно студент­ ство. Підтримуємо Студентські Комітети ад гок за патріярхат УКЦеркви та їхню публікацію "Криза". Заохочуємо, щоб по всіх осередках потворилися такі комітети, які тісно співпрацювали б з місцевими товариствами за па­ тріярхальний устрій. Подаємо дружню руку співпраці нашим молодим друзям, синам і дочкам, з якими разом бажаємо змагатися за краще завтра нашої Церкви.

4. З ’їзд вітає активізацію в мирянському русі українського жіноц­ тва, зокрема в тих осередках, де жіноцтво взяло ініціятиву й організа­ цію збірки фондів на 'Патріярший #онд" або на йонд "Церква в потребі". У цьому українські католицькі жінки заслуговують на повну підтримку; в осередках, де досі ще не розпочато організованої та масової акції збирання фондів на потреби Верховної Архиєпископії, рекомендуємо саме таку форму організації збіркових комітетів, що вже виправдалося в кіль­ кох осередках» 5* З ’їзд Мирян схвалює ініціятиву довести до проведення Першого Конґресу Українців Католиків в Америці та уповноважує керівні чинники ми­ рянського руху покликати Ініціятивний Організаційний Комітет такого Конґресу, що розпочав би новий період у Ритті української католицької спіль ноти в цій країні та надав би новий і творчий напрям нашій Церкві в Америці, частині Помісної й єдиної Української Католицької Церкви у світі. б. Для заманіфестування нашого прив’язання і підтримки ідеї помісности та синодального правління нашою Церквою, З ’їзд постановляє~у дру­ гу річницю Архиепископського Синоду в жовтні цього року, провести Дні Помісности УКЦеркви по наших парафіях або деканальних осередках. Цього­ річні відзначення цих Днів мають стати черговою релігійно-національною маніфестацією нашої підтримки Синодові, Верховному Архиєпископові та повним ствердженням наших змагань за здійснення помісности та завершен­ ня структури ^КЦеркви патріярхальним устроєм. ?. З ’їзд з вдоволенням відзиачує активність українських католицьких мирян в інших країнах в тій самій площині оборони наших прав та змаган­ ня за патріярхальний устрій, стверджує потреби більшої" співпраці та ко­ ординації дії, як також закликає" до посилення активности на різних від­ тинках. Однією з форм координації являється Світове Товариство за пат— ріярхальний устрій, яке підтримуємо та закликаємо до більшої ініціятиви й пожвавалення дії в країнах поза Північною Америкою.

VI. Громадський сектор.

1. З ’їзд Мирян висловлює признання тим громадським і політичним чинникам, які за останній час стали в ряди активних борців за права на­

17

digitized by ukrbiblioteka.org

шої' Церкви, головно відзначає виразне ставлення наших громадських цен­ траль до подій довкола філядельфійських "свячень". Солідарність громад­ ських організацій із мирянськкіл рухом є для нас поважним досягненням, бо саме на розбіжності поглядів і тактики наші противники спекулювали й намагалися р о з ’єднати українську спільноту.

2 . Так само з признанням відзначуємо прихильне реферування і під­ тримку мирянських позицій більшістю нашої преси. З ’їзд далі закликає пресові органи та працівників пера гідно виконати обов’язок вояків сло­ ва в обороні української релігійної та національної' правди. Ту пресу, головно контрольовану єпископами, яка не лише виявила ворожість до ми— рянського руху, але й систематично порушувала основні вимоги жу*рналістичної етики / о б ’єктивного інформування/, натавровуємо та закликаємо українську громаду до її бойкоту.

3. ширянський З ’їзд стверджує, що змагання за високі цілі - поміс? ність УКЦ і її патріярхальний устрій - є справою і добром усієї органі— зованої української' спільноти. їх успіх залежить від добре обдуманої і пляновоГ координації цілости акції та змагань в Америці і поза нею. З ’їзд закликає Товариство за Патріярхальний Устрій УКЦеркви спільно плянувати та переводжувати в дію різні акції з усіми заінтересованими чинниками, включаючи до співпраці центральні громадські, а де треба, й політичні організації, які стоять на тих самих ідейних позиціях щодо помісности й історичних прав нашої Церкви. Співпраця та координація повинні відбуватися на базі діловости, спільного й узгідненого плану­ вання, розподілу ролей та виключення з патріярхально-церковної акції' всяких посторонніх інтересів.

4*. Мирянський З ’їзд стверджує з прикрістю, що голова Конгресового Комітету, Лев Добрянський взяв участь у свяченні номінатів оо. І. Стаха та В. Лостена, помимо неґативної резолюції Йкзекутиви та Політич­ ної Ради УККА. Л. Добрянський заявив себе по стороні порушників право­ порядку у нашій Церкві та дав моральну підтримку тим, що діють,на шко­ ду нашій Церкві в Америці, чим він себе здекваліфікував як громадсь­ кий діяч і лідер Американської України. Беручи до уваги попередню по­ літику Л. Добрянського в церковних справах та його останній вилом в одностайному громадському становищі щодо "свячень", З ’їзд стверджує, що Л. Добрянський втратив довір’я української громади в Америці і тим став негідним виконувати високий пост голови УККА. З ’їзд домагається негайної резиґнації або уступлення Л. Добрянського із становища голови цієї установи.

VII. Кінцеві ствердження З обличчі сучасних загроз єдності та самому існуванню нашої Церкви, як також маючи на увазі позитивні напрямні та чергові завдання відбудо­ ви та зміцнення нашої церковної' організації, Мирянський З ’їзд у Нью Лорку повторно закликає всіх наших Владик у світі: - о б ’єднатися довкола Особи й Уряду Верховного Архиєпископа Укра­ їнської Католицької Церкви; - негайно і сміливо почати здійснювати всі постанови Архиєпископського Синоду УКЦеркви з жовтня 1969 року; - докласти всіх зусиль, щоб відбувся чимско]:ше V-ий Архиєпископський Синод нашої Церкви та впровадив у життя її конституцію й покликав відповідні установи Синодального Правління; - поновити збірне к індивідуальне від кожного єпископа запрошення, звернене до Блаженішого Йосифа, відвідати заокеанські єпархії та митро— полії в найближчому часі, а разом з тим поробити рішучі кроки, щоб не­ гайно знесено заборону нашому Первоієрархові виїхати з Риму.

18

digitized by ukrbiblioteka.org

Закликаємо всіх - Владик, священство, монаші чини та вірних нашої Церкви стати одностайно в обороні історичних прав нашої Церкви та діяти "в один гуж" для її віднови та розбудови в розселенні та відновлення в майбутньому на землях України,

З В Е Р Н Е Н Н Я до Ієрархії, Священства і Вірних Української Католицької Церкви в Америці

Рада Мирян та Крайова Управа Товариства за патріярхальний устрій Української Католицької Церкви висловлюють(від імені З ’їзду Мирян, що відбувся в Нью-Йорку 19 червня 197у! року, своє стурбування та незадо­ волення постійними обмежуваннями й заперечуваннями прав Помісної Ук­ раїнської Католицької Церкви. Вони зокрема складають на руки Високопреосвященних Владик - Митрополита Кир Амврозія, Єпископів Кир Йосифа та Кир Ярослава - заяву затривоження за існуючий стан у нашій Митро­ полії, вислів недовір’я до низки їхніх потягнень або браку акції, де вона була потрібна, та підносять голос протесту проти ряду болючих фактів, які сталися в нашій Церкві в останньому часі. Зокрема ми відкидаємо і засуджуємо:

а/ Невизнавання Архиєпископського Синоду з 1969 року Апостольсь­ кою Столицею, нехтування та невиконування його постанов нашою Ієрар­ хією в Америці та, всупереч цьому, адміністрування українсько-като­ лицькими єпархіями без уваги на зверхність Верховного Архиєпископа; б/ Участь Владик Української Американської Провінції в закритих конференціях єпископів т.зв. "візантийського обряду11, що відбувалися із засекреченими цілями й постановами без відома та апробати Верхов­ ного Архиєпископа; в/ Виконування доручень і здійснювання політики Східньох Конґреґації супроти нашої Церкви із шкодою для цілости Помісної Українсь­ кої Католицької Церкви; г/ Самовільні і незаконні зміни календаря, літургічних приписів, Богослужбової мови, подекуди й назви нашої Церкви та невидання вираз^ного доручення священству поминати Блаженнішого Верховного Архиепископа в Богослужбах як Первоієрарха УКЦеркви; ґ/ Брак реакції Владик на виступи проти інтересів нашої Церкви й образ нашого народу кардиналами Максиміліяном де Фюрстенберґом, Євге­ ном Тіссераном, Яном Віллебрандсом та архиєл. Августином Кассаролі; д/ Повне занедбання опіки над Українським Католицьким Універси­ тетом в Римі та сприяння йому посиланням туди своїх кандидатів на священство; е/ Приготування номінації оо. Івана Стаха і Василя Лостена на єпископів-помічників Філядельфійського Митрополита без згоди і'з поминенням Архиєпископського Синоду та Верховного Архиєпископа; є/ Проведення насильних свячень у Філядельфії з повного іґноранцією побажань Верховного Архиєпископа про відкладення цих свячень та проти волі мирянства; ж/ Незапрошення Блаженнішого Верховного Архиєпископа на чергові відвідини своїх вірних в ЗСА і брак всякої реакції з-боку Владик на поновне, майже у в ’язнення у Ватикані Голови нашої Церкви Блаженнішого Кир Йосифа; з/ Зловживання становищем Владик через публікування в пресі та оголошування з амвони, як також розповсюджування у пастирських лис-

19

digitized by ukrbiblioteka.org

тах невірних інформацій та образливих наклепів на мирян; и/ Зловживання пресою, яка перебуває під контролею Владик, пос­ тійним оприлюднюванням невірних і односторонніх інформацій, а також затаюванням правдивих фактів з життя і змагань нашої Церкви за помісність і її права; й/ Іґнорування частих прохань мирян і мирянських організацій про зустріч із Владиками з метою обговорення усіх пекучих питань нашої церковної дійсности. Оцінюючи поступування наших Владик в Америці за таке, яке не сприяє єдності і помісності Української Католицької Церкви та загро­ жує під сучасну пору самому її існуванню, Рада Мирян та Крайова Уп­ рава Товариства за патріярхальний устрій уповноважені цим 3\їздом Мирян звернутися до духівництва і мирян нашої Церкви із закликом розпочати нову скоординовану акцію для рятунку того, що ще в нашій Церкві в Америці сьогодні вдається рятувати. Обставини, які дозволя­ ли довший час нашим Владикам використовувати нашу добру волю і льояльність та моральну і матеріяльну підтримку при послідовній і сві­ домій їхній діяльності проти інтересів і добра нашої Церкви, м у с я т ь д о к о р і н н о з м і н и т и с я . В обличчі цього, ми в повній відповідальності наслідків та в на­ дії на зміну ставлення нашої ієрархії до життєвих справ нашої- Церкви, закликаємо мирянський загал: 1• Припинити лояльну підтримку усім трьом українським американсь­ ким Ієрархам аж до часу повного функціонування Архйєпископського Си­ ноду та визнання ними Верховно-архиєпископської влади Кир Йосифа Сліпого; 2. Не повинуватися їхнім адміністраційним розпорядженням, не прий­ мати до відома їхніх пастирських листів та явно і негайно реаґувати на їхні дії, незгідні з єдністю і помісністю нашої Церкви; 3. Не запрошувати їх на громадські з ’їзди, конвенції або раціо­ нальні свята: для цих функцій запрошувати ідейних і відданих справі помісности і патріярхату українських католицьких священиків; 4. Не прохати у них Благословення з нагоди посвячення нових буді­ вель чи відбуття ювілеїв або інших імпрез; 5. Всюди,де можливо, під час візитацій чи при офіційних появах Владик, висловлювати своє незадоволення, виявляти свій протест проти їхньої церковної політики; 6. Припинити підтримку тим заходам і підприємствам, які є під безпосередньою контролею Владик, і зате посилити фінансову допомогу усім іншим корисним ініціятивам та установам, що служать єдності на­ шої Церкви; 7. У всіх тих парафіях і церквах, де парохи відмовляються спів­ працювати з вірними щодо фінансової господарки та де не здійснюються постанови нашої вищої влади - Архиєпископського Синоду, застосувати е к о н о м і ч н і с а н к ц і ї щодо тижневих датків вірних на церкву. У цій справі З ’їзд Мирян пропонує окрему постанову до зреалізування; 8 Не визнавати і не підтримувати жадного кроку та дії Владик, якими вони відкрито чи приховано намагаються оформити Церкву т.зв. візантійсько-американського обряду та включити нас до неї; 9. Застосувати бойкот до преси і видань, які не є прихильні ідеям Помісної Української Католицької Церкви, зокрема до преси, контрольо­ ваної ієрархією: належить відсилати назад такі видання та висловлю­ вати свій відкритий протест проти їх змісту; 10. Індивідуальними і збірними листами, резолюціями зборів, телег­ рамами та іншими заявами постійно реаґувати на всі акції єпископів і окремих священиків, які йдуть в розріз із цією заявою-закликом, про-

.

2 0

digitized by ukrbiblioteka.org

тестувати проти їхньої політики та закликувати до зміни дотеперіш­ нього становища. Для переведення цієї акції будуть покликані на місцях окремі комі­ тети чи організації з ініціятиви вже існуючих мирянських товариств та із включенням найширшого кола свідомих українців католиків. Очі­ куємо співпраці в цьому з-боку свідомого українського католицького священства в Америці. З ’їзд Мирян уповноважує Раду Мирян та Крайову Управу Товариства за патріярхальний устрій УКЦеркви відкликати частково або повністю ці санкції та заходи в міру цього, як українські католицькі Владики в Америці підпорядкуються Архиєпископському Синодові і Верховному Архиєпископові УКЦеркви, почнуть здійснювати його постанови та пого­ дяться співпрацювати з мирянством в ділі скріплення, відродження і зміцнення єдности нашої Помісної Церкви в Америці та у світі.

П О С Т А Н О В А Мирянського З ’їзду в Нью-Йорку, 19 червня 1971 р . ? прийнята у вико­ нанні заклику про економічні санкції, на пропозицію Студентського Комітету ад гок за патріярхат УКЦеркви й передана до здійснення як напрямні покликаним органам мирянського руху. З подій останніх місяців видно, що намагання вплинути на наших Владик в Америці петиціями, демонстраціями, а навіть голодівкою не увінчалися досі належним успіхом. Тому ми схвалюємо як наступну спро­ бу завернути наш церковний провід із дотеперішнього шляху е к о ­ н о м і ч н і с а н к ц і ї . Ціллю цієї акції є стримати недільні збірки в парафіях, де Владики і священство не співпрацюють з мирянськими чинниками щодо господарки фінансовими засобами та не здійснюють постанов Архиєпископського Синоду. Натомість, у тих парафіях вірні будуть складати свої пожертви відповідним збірщикам, покликаним миря­ нами, на два окремі фонди: 1. Парафіяльний Фонд: Гроші, зібрані на цей фонд, будуть заморо­ жені парафіяльними Братствами, покликаними для відання цими збірками, аж до часу, поки священики та Владики не погодяться згідно з вимогами, поставленими до них З ’їздом Мирян.

2. Патріярший Фонд; Гроші зібрані на цей фонд, дадуть матеріяльну базу Верховному Архиєпископству, головно для заснування центральної Семінарії при Українському Католицькому Університеті з метою виховати ідейних священиків для нашої Церкви. Таким чином ми звільнимося від опіки Східньої Конґреґації та її системи виховання наших священиків. З цього фонду також черпатиме Блаженніший Кир Йосиф засоби на біжучі потреби адміністрування Помісної Української Католицької Церкви та для допомоги тим її одиницям, які цього потребують та беззастережно стоять на самоуправних засадах нашої Церкви. Ця форма фінансування Верховної Архиєпископії є крайньо потрібна, бо до цього часу наші мит­ рополії, єпархії та екзархати не перебрали на себе фінансування цен­ тральних установ УКЦеркви. Доки це не станеться, лише так можемо при­ чинитися до розбудови Помісної УКЦеркви.

2 1

digitized by ukrbiblioteka.org

П р а к т и ч н і н а п р я м н і до р е а л і з а ц і ї

а/ б/ в/

г/ ґ/

е к о н о м і ч н и х санкцій:

Кожний парафіянин рішає, до котрого фонду і в якій пропорції мають бути звернені його тижневі внески, Збори парафіян в кожній парафії повинні винести рішення про започаткування санкцій та оформити для цього відповідне тіло - збірковий комітет чи окреме церковне Братство, Братство чи Комітет оформлюється леґально як заінкорпорована в уряді установа, яка може збирати фонди^нй, релігійні цілі, при чо­ му гроші, призначені до Парафіяльного Фонду, складаються на бан­ кове конто Братства чи Комітету і заморожується, а гроші, призна­ чені на Патріярший Фонд, висилається до розпорядження Верховного Архиєпископа. Братства чи збіркові комітети одного більшого осередку або деканальної округи творять для координування відповідні ради.^ Для координування в крайовому масштабі економічних санкцій постає Крайова Рада з представників низових клітин. Тимчасова Рада або Комісія для заініціювання економічних санкцій покликується Крайо­ вою Управою Товариства за Патріярхальний Устрій УКЦ, Студентським Комітетом ад гок за Патріярхат, існуючими іншими мирянськими групами /громадські комітети за патріярхат, комітети оборони, тощо/. Статутово оформлена і вибрана Крайова Рада також має бути заінкорпорована. В справі переведення в життя цієї постанови З ’їзд доручає консультуватися з Священичим Товариством Св.Андрея. З ’їзд Мирян уважає, що ці заходи і їх переведення на найширшій базі по парафіях здійснять дві цілі - допоможуть зорганізуватися мирянам по парафіях, та дадуть відповідну грошову основу для розбудови Церкви на місцях та в центрі. З ’їзд закликає усіх вірних УКЦеркви в Америці цими заходами не зменшити, але збільшити жертвенність на церковні цілі.

Ухвала З ’їзду у справі дизінформації та маніпулювання вістками ватиканських чинників. Мирянський З ’їзд в Нью-Йорку, 19 червня 1971 р., розглянувши різні інформації та пресові повідомлення, джерелом яких є Ватикан або ним інспировані засоби з в ’язку, засуджує маніпулювання вістками, яке свідомо практикували чинники Курії у з в ’язку із забороною Блаженнішому Верховному Архиєпископові Кир Йосифові виїхати на відвіди­ ни до Канади. Не відповідає правді, як подають ватиканські джерела, що приїзд Верховного Архиєпископа був би перешкодив філядельфійським "свяченням", бо вони відбулися перед заповідженим днем-приїзду Вер­ ховного Архиєпископа до Торонта 28 травня 1971 Р- Так само свідомою дизінформацією та інсинуацією є інспирована Ватиканом вістка, нібито, ті, які брутально заборонили його виїзд, хотіли захистити Верховного Архиєпископа перед неприємними для нього виступами. Це є звичайний наклеп, бо ніхто не збирався виступати проти Кир Иосифа. Ми запитуємо, чого кард. Фюрстенберґ, знаючи, що проти нього готуються демонстра­ ції у Філядельфії /про що він і Папа Павло VI були лояльно попередже­ ні/ , таки приїхав до Філядельфії і наразив особу "папського леґата" на неприємні виступи.

22

digitized by ukrbiblioteka.org

Ми з обуренням відкидаємо такі неправдиві, а той підступні інфор­ мації, які просуваються чужій пресі, облудливо прикриваючи сваволю і знущання куріяльної адміністрації над особдю і урядом українського Верховного Архиєпископа, Блаженнішого Кир Йосифа Сліпого.

В імені З ’їзду Мирян в Нью-Йорку, 19 червня 1971 року: За Раду Мирян: д-р Роман Осінчук голова

проф. Мирослав Лабунька заступник голови

За Крайову Управу Товариства за патріярхальний устрій УКЦеркви: д-р Зенон Ґіль голова

інж. Ірена Колтонюк секретар За Резолюційну Комісію:

д-р Василь Маркусь голова

мґр.Євген Гановський секретар -

о

-

ПОМЕР СТЕПАН РОМАН Голова Відділу Товариства

КАЧМАРСЬКИЙ у Джерзі Сіті

З понеділок 12 квітня, цього року, в Джерзі Сіті, несподівано по­ мер на 62-му році життя, від серцевої недуги, Степан Роман Качмарський. Покійний у своєму житті визначався великою ідейністю і жертвенністю в змаганні за державну самостійність українського народу колись, та за помісні права Української Католицької Церкви тепер. Він був членом УВО та ОУН. За свою політичну діяльність в Україні був засланий до поль­ ських тюрем, та до Берези Картузької. На еміґрації брав живу участь в громадському житті в Европі, а опісля й Америці. Покійний був головою Пласт-Прияту, та членом управи Самопомочі в Джерзі Сіті, а від початку цього року був головою Відділу Товариства за* Патріярхальний Устрій Української Католицької Церкви в цьому місті. На тому останньому пості він дуже енергійно повів акцію збірки на "Церкву в Потребі", і весь час послідовно виступав в оборо­ ні прав і збереження живими традицій нашої Церкви і нашого обряду. Після панахид і богослужб, відправлених за упокій душі Покійного 13, 14 і 15 квітня, похорони відбулися на Українському Православному Цвинтарі в Бавндбруку. Над могилою Покійного промовляв його колишній товариш із польських тюрем - Іван Кравчук, який у зворушливих словах відобразив повне посвяти, відваги та ідейности життя С.Р.Качмарського. Черговий промовець - Маріян Коць, вказав на неподатню силу волі і характер Покійного, які створили з нього українського дуба, що не хи­ лився під чужими вітрами. Після похоронів, які відправив о. Бачинський із Джерзі Cisi, від­ булися поминки, влаштовані Ріднею та Союзом Українок із Джерзі Сіті. На поминках знова промовляли представники різних організацій, а від Патрія^хального Товариства промовляв Василь Пасічняк? який підкреслив високии патріотизм Покійного і його відданість Церкві, і правильне розуміння її історичних прав. Вічна Йому Пам’ять І 23

digitized by ukrbiblioteka.org

АВДІЄНЦІЯ В КИР ЙОСИФА ШМОНДЮКА Відмовляючи зустрічі з представниками мирян довший час Єпископ Кир Иосиф Шмондюк аж на посередництво стемфордської поліції погодився при» вітати в своїй резиденції представників мирян 12 травня,1971 року. Це сталося на кілька днів перед демонстрацією у Стемфорді, яка вже була тоді зголошена на поліції. В складі делеґації були пані і панове: Р.Осінчук, В.Палідвор, ГЛ.Га­ лів, Я.Щербангок, Е.Піддубчишин, від Приятелів Укр.Кат.Університету М. Клячко, а від студентського Комітету Ю.Карпінський і Р.Купчинський. Разом з Єпископом Шмондюком був ще о.Монастирський, а у коридорі весь час була присутня чужа людина, не в мундурі. Голова делеґації др.Р.Осінчук представивши присутних з ’ясував су­ часну церковну проблематику, ролю в ній організованого мирянства, та попросив,щоб Преосвященний сам зайняв становище до неї і також дав мож­ ливість висловитися кожному із делегатів. Він вказав на давні історичні права нашої Церкви,підтверджені декретами II Ватиканського Собору, схва­ лені "всенародним плебісцитом” під час тріюмфальної поїздки Верховного Архиєпископа по теренах Америки, та підписами 17-ти Єпископів на Синоді 4- жовтня,1969 року. Так, продовжував Р.Осінчук, створився і діє зобов’я­ зуючий усіх - ієрархію, священство та мирянство - самоуправний патріярший устрій Української Католицької Церкви з найвищими її органами: Сино­ дом Єпископів і Головою Синоду - Верховним Архиєпископом. На превеликий жаль наші Владики не виявили повного зрозуміння до таких важливих проблем Української Католицької Церкви,що рахуються на історичну міру. Деякі з них мовчали і мовчать досі, другі навіть проти­ діяли Синодальним постановам у правному, організаційному і літургічному аспектах. Відомо,що Митр. Сенишин не був присутнім на Синоді, а після нього діяв поза відомом Верховного Архиєпископа запрошуючи на ювілей десятиліття Митрополії Кард. Фюрстенберґа, змінюючи правила великодньо­ го посту, та впроваджуючи на власну руку англійську мову там,де її не конечно треба було. Владики не спромоглися на якусь «гідну реакцію ,на образливі виступи Кард.Тіссерана, Архиєпископа Касаролі, а тверді спро­ би Кард.Фюрстенберґа принизити нашу Церкву невизнанням нашого Синоду, і суґестією відбуття лише конференції Єпископів, без жадного формально­ го значення, вони затаїли перед мирянами. Вони, Владики, дальше продов­ жують бути послушними Східній Конґреґації, тобто чужій владі, замість виявити льояльність і респект до власної влади: до Синоду Українських Єпископів та Верховного Архиєпископа Кир Йосифа Сліпого. Мовчанка на­ ших Владик на постійне втручання Східньої Конґреґації до внутрішних справ нашої Церкви після того, як вона згідно з законами стала церквою помісною, доводить Церкву до катастрофального упадку, і дозволяє Схід­ ній Конґреґації на її дальші незаконні виступи проти нашої Церкви, як ось номінація аж двох єпископів-помічників без консультації і порозу­ міння із Верховним Архиєпископом, або Синодом Єпископів. Це вже не тільки юрисдикційний конфлікт, а це просто нанесена обида нашій Церкві і народові. Так як постанови нашого Синоду викликали колись велике піднесення і одушевлення серед народу, так ці останні кроки Ватикану викликали спонтанний спротив, гнів, образу, і вимоги мирян від Товариства негай­ ної організованої протестної акції. Тому,що нас наші Єпископи назива­ ють часто "бунтівниками, заявив голова делеґації, то наш мирянський рух,зорганізований шість років тому і репрезентований Товариством за Патріярхальний Устрій Української Католицької Церкви ніяк не думає бун­ тувати проти когось, але твердо стояти в обороні прав нашої Церкви і допомогти нашій Ієрархії сповнити засади самоуправи Української Като­ лицької Церкви, єдности та ієрархічного завершення підвищенням Верхов­ ного Архиєпископства до гідности Києво-Галицького Патріярхату.

24 digitized by ukrbiblioteka.org

В дискусії забирали голос усі присутні делегати. М.Галів ствердив, що нема чого додавати до вже сказаного, лиш те, що акцію, яку веде на­ ше товариство повинні вести наші Єпископи. Серед інших народів ці спра­ ви веде Ієрархія та священство. На жаль у нас того немає, і силою обс­ тавин за це діло взявся мирянський рух. Бесідник відмічує й це, що сам мирянський рух, очолюваний Крайовою Управою Товариства, свідомий того, що він не може бути вирішним у розв’язці тих питань про які йде мова, лише допоміжним чинником, але не мало важливим. М.Галів дальше висловився,що не варто тепер говорити в площині хто винен за таку ситуацію, бо така розмова може нас лише віддалити. Натомість більш корисно буде ствердити існуючий стан, вказати на небез­ печні феномени що є більш загрозливими як дехто думає, та знайти вихід і спосіб що зробити,щоб такий стан направити. Преосвященний Йосиф у поденервованні переривав дискусію, мішав мо­ ву українську з англійською, застановлявся, а деякі факти іґнорував. Його відповідь можна схопити в-ось таких точках: 1. Наш Синод не схвалив нічого. Єпископи підписали петицію до Папи і чекають на відповідь.

2. Наша Церква не має жадної самоуправи. Він не знає які права має Верховний Архиєпископ.

3. Папа - у нього - є найвищим чинником у релігійних і адміністра­ тивних справах нашої Церкви. Він дав порівняння відношення Американсь­ кої Конференції Єпископів до влади Папи.

4. Папа не має часу усім відати, і тому у його імені діють всякі конґреґації. Запевняє, що Кард. Фюрстенберґ є приятелем нашої Церкви, про що він заявив йому під час візити 1969 року.

5* Папа має навал справ, і проблеми нашої Церкви не є в нього перші.

6. Нам треба молитвою і релігійним життям заслужити собі у Папи патріярхат.

7. Ми повинні вчитися із його послань,в яких він неоднократно вия­ вив своє позитивне становище до нашої Церкви.

8. Він - Преосвященний - є також за патріярхатом, але він, знаючи що Папа має цю справу на увазі - чекає, і радив усім спокійно чекати.

9. Папа наіменував двох нових єпископів, і це законно. Він буде брати участь у свяченні і буде говорити святочне слово.

10. Він є за скликанням частіших єпископських конференцій для по­ лагодження різних церковних справ. Як Блаженніший скличе конференцію то він поїде. На Синод поїде лиш тоді, коли він буде скликаний за доз­ волом Папи.

11. На справу ініціятиви священиків за патріярхат - не дав жадного коментаря, але він, як єпископ, є проти такої акції.

12. На заввагу про це,що наша Церква заслужила собі на гідну відпо­ відь Папи,/Купчинський покликався тут на численні жертви на Україні/, Владика сказав, що Папа не мусить рахуватися з тим,що хтось стратив життя, йбо якийсь нарід зложив багато жертв./Слід поденервовання/.

13. Його не інтересують жадні закиди вірних проти Митр.Сенишина. Можуть собі іти з ними до Папи,чи Конґреґації, або навіть" до Верховно­ го Архиєпископа. Одначе він у всьому радиться із Сенишиним. Др.Оеінчук навів факт, що коли по довгих відмовах Кард.Фюрстенберґ прийняв делеґацію з Чікаґо в особах покійного вже проф.Б.Попеля, .та др. Вітковського, то він їм сказав, що Ватикан має вже досить клопоту з малими церквами. Тому вони повинні вже вливатися в римокатолицькі церкви на місцях. На авдієнції не дійшло до жадного вияснення поставлених справ, ані Преосвященний не подав ясно свого становища до помісности нашої Церк­ ви. В 10-тій годині вечера він вже не бажав робити якихсь підсумків зустрічі, але не попращавшися з ніким - вийшов.

25

digitized by ukrbiblioteka.org

Д-р Микола Барусевич

"ЦЕРКВА В НЕБЕЗПЕЦІ" Яких чотири роки тому звернувся до мене мій приятель, великий прихильник Т-ва за Патріярхальний Устрій, із зазивом включитися до акції цього руху. Цього листа збув я мовчанкою. Виглядало мені тоді, що до усіх наших політичних сварок і незгод долучується ще одна релігійна, де майже завсіди першу ролю грають особисті амбіції і бо­ ротьба за владу і впливи. Думав, от ще один старокалєндарник /між іншими до яких і я належу/. Літкнув мене виступ кард. Фюрстенберґа 1969 р., де він вимагав з ’єднатися нам з американською латинською Церквою. Обурив мене лист кард. Тіссерана, в якому він заперечив взагалі існування української нації. Але врешті змусив мене до перевірки мого підходу до руху за Патріярхат лист нашого Владики Шмондюка, в якому він домагається ре­ єструвати нашу Церкву у стейтових властей на м/українсько/-візантійську дієцезію", із виразним вимаганням, що назва "українська" мусить бути у дужках, отже лишень тимчасова. У цім домаганні я бачу три головні застереження: 1. Ставлення української назви у дужки, це лиш доказ почуття меншевартости.

2. Офіційне форсування "візантійської” назви нашої Церкви вказує на дволичність наших американських владик, які у всіх своїх святочних чи оказійних зверненнях розпинаються за Українську Католицьку Церкву, не уживаючи ані в одному ви­ падку назви "візантійської", а на ділі нехтують нею.

3. Форсування "візантійської" назви покривається' із домаганням кард. Фюрстенберґа - латинізації нашої Церкви. У висліді тих сумнівів поїхав я 4-ого квітня на маніфестацію проти способу іменування о. Стаха єпископом до Філядельфії, де зіб­ рав деякі матеріяли. І щойно тоді відчинилися мені очі. Я побачив, що рух за Патріярхальний Устрій це не якась церковна проблема, але самооборона українського народу проти послідовної і підступної акції Конґреґації для Східних Церков цілковитого знищення не лише нашої Української Церкви, але навіть і нашого імени і з виразним наміром цілковитої асиміляції нас із чужим нам середовищем. Щоб краще зрозуміти наші теперішні церковні проблеми треба вглянути дещо в історію нашої Церкви. Як відомо, 1596 р. Берестей­ ською Унією частина нашого народу з ’єдналася із Римом під умовою, що задержує свою самоуправу, вибір єпископів, творення єпархій, за­ держує свої звичаї і обряди, дозвіл на жонатих священиків - іншими словами, задержує свою Помісність. Одначе вже в короткому часі частину тих прав перебрала собі Конґреґація для Поширення Віри, а опісля спеціяльно створена "Конґреґація для Східних Церков", де верховодять у більшості італійські прелати, як префект кард. Фюрстенберґ і секретар архиєп. Бріні. Для них наша Українська Церква була завсіди сіллю в оці, зда­ ється, головно з огляду на право висвячувати жонатих на священиків. На їхню думку це впливало деморалізуюче на їхнє свящєнство. Не могли вони багато вдіяти у тім напрямі на наших землях і тому звернули свою увагу на нашу еміґрацію, розпорошену, і тому легшу до опанування. І так кард. Сінцеро, секретар Східньої Конґре­ ґації, у свому листі від 23 липня 1934 р. до єп. Ткача Уніятської

26

digitized by ukrbiblioteka.org

Церкви у Пітсбурґу, покликаючись на декрети з 1924- і 1929 Р*, напо­ лягав на встановлення целібату для священиків Східнього Обряду в Аме­ риці й Канаді. Він писав: "тому, що в ЗСА існують специфічні умови для рутенської народности, вона репрезентує там еміґрантський еле­ мент і меншість, то ця меншість не може претендувати на збереження своїх звичаїв і традицій, які йдуть у розріз із звичаями і традиціями католиків у ЗСА, а тим самим є ліпше мати менше священиків, які мог­ ли б бути джерелом глуму і насмішок для більшости американців-католиків." І ця підривна акція Східньої Конґреґації триває далі. їхній теперішній префект, кард. Фюрстенберґ, висловив те саме домагання 1968 р. до нашої делеґації з Чікаґо, а опісля, 1969 р * т У Філядельфії, що саме дало спонуку до маніфестації проти нього. Що ця підривна акція "триває дальше, то найкращим доказом можуть бути події у нашій богословській семінарії ім. св. Йосафата у Римі, яка є на удержанні Східньої Конґреґації і проваджена Василіянами. Весною 1967 р* 9 питомців виступили із семінарії у наслідок конфлікту із ректором через брак попертя ректорату у змаганнях Вер­ ховного Архиєпископа за здобуття самоуправи Української Католицької Церкви. Дня 1-го лютого 1968 р. прийшло до другого зудару, де 28 питом­ ців запротестували проти листа о. Іваняка, в якому цей ображував Верховного Архиєпископа. Ректор протест відкинув. Тоді питомці напи­ сали листа до кард. Фюрстенберґа, як до свого префекта, і відповіді не одержали. Двічі висилали вони до нього своїх представників, але ©юрстенберґ їх не прийняв. Врешті вислали вони листа до' папи. Але і цей лист залишився без відповіді. Тоді один із питомців дістався до папи з якоюсь групою паломників і вручив того листа особисто. Фюрстенберґ зажадав слідства, щоб викрити особу, яка вручила листа. Деякі питомці твердять, що їх переслухувано по ЗО годин під яскравим світлом, отже методами славнозвісної Інквізиції, чи совіт­ ського НКВД. Виновника не викрито, і тоді 27 питомців одержали ультимат: або покаятися, або виступити. Виступили 24-, і 12 із них перейшли на теологію до Інсбруку. Опісля 7 із них повернули до Риму для роблення докторату. Одначе їм відмовлено висвячення. Справу патріярхатів вияснив Другий Ватиканський Собор, який при участі 2700 владик дня 21 листопада 1964- р. видав Декрет "Про Католицькі Східні Церкви". У цьому Декреті в Арт.5 признається заслуги Східніх Церков для добра Вселенської Церкви і усталюється право полагоджування їхніх проблем згідно з їхніми "усталеними законами". Арт .6 взиває заховати їхні літургічні обряди і їх усталений спосіб життя, і робити зміни лише у випадку конечних ррганізаційних уліпшень їхньої Церкви. Арт.7 до 11 обговорюють патріярхальну систему і вияснюють права і чини.патріярхів. Для нас українців важний арт.Ю, який усталює, що всі заряджен­ ня Собору відносно патріярхів відкосяться рівно ж до Верховних Архиєпископів. А кард. Сліпий був признаний Верховним Архиєпископом дня 23 грудня 1963 р., і він має право: 1 . іменувати єпископів; 2. Закладати нові єпархії; 3. Скликувати Синоди; 4-. Перевіряти літургічні книги.

27

digitized by ukrbiblioteka.org

Арт.11 стверджує, що патріярхальний устрій є традиційний для Східніх Церков і Собор гарячо поручає творення нових Патріярхатів, які одначе мусять бути затверджені Собором, або папою. Саме на підставі рішень цього Декрету Верховний Архиєпископ по­ чав старання про створення Киіво-Галицького Патріярхату і скликав Си­ нод усіх українських Владик, який тривав від 29 вересня до 4- жовтня 1969 р. На Синоді прийнято для нашої Церкви патріярхальну систему, і вислано до Святішого Отця відповідне письмо, яке підписали усі на­ ші владики, за вийнятком митр. Сенишина. Ще в часі нарад Синоду, дня 3 жовтня, митр. Германюк вручив підписану петицію секретареві стану, кард. Війо. Цей, після прочи­ тання петиції заявив, що створення Українського Патріярхату в тепе­ рішній час є неможливим із наступних причин: 1. Створення Українського Патріярхату загострило б пересліду­ вання Української Католицької Церкви в Україні, та що Українська Католицька Церква під теперішню пору не має своєї власної території; 2. Таке рішення перешкодило б екуменічним контактам з Москов­ ським і Константинопольським Патріярхами; 3. Це пошкодило б відношенням Совєтського Союзу із Ватиканом. Так доля Патріярхату була пересуджена ще перед закінченням Синоду, і то на базі наївних причин. > Відносно переслідування Української Католицької Церкви, то Вона ж і так була вже вповні зліквідована. Вже 1946 р. арештовано 11 єпи­ скопів, 2 Апостольських Візитаторів, 295^ священиків. Усі наші Єписко­ пи згинули, за виїмком двох, а саме: Верховного Архиєпископа Кир йосифа і пряшівського єпископа Кир В. Гопка, якого врешті Східня Конґреґація скинула, а на його місце назначила словака - Гірку! У справах політичного відношення Ватикану до Совєтського Союзу, то кард.Війо потвердив те, чого ми усі боялися. Задля сумнівного діялогу з атеїстичною Москвою, Ватикан жертвував п ’ять .мільйонів українських католиків. Як знаємо із хроніки, 1965 р. відвідав Ватикан зять Хрущова - Аджубей, 1967 р. президент СРСР Подґорний, 1969 Р» митр. Нікодим, 1970 р. Ґромико, і усі ці відвідини відбулися під за­ гальним зрозумінням, що т.зв. Львівський Синод 19^-6 р. є важним, визнаним, і в наслідку того ніде в політичних акціях Ватикану не зга­ дується вже про нашу Церкву на Україні. У ватиканському річнику 1971 року вже скреслено навіть титул львівського митрополита Блаженнішому Кир Йосифойі Сліпому. Другою вимогою такого екуменічного діялогу мала б бути практична ліквідація нашої Церкви на еміґрації включенням і асиміляцією її в кожній латинській церкві кожної країни перебування наших вірних. Протягом п ’ятьдесяти років Росії не вдалося знищити нашої Церкви ані вирвати її із душ наших вірних, онищили лише форму, але зміст нашої віри нарід плекає далі. А Ватиканові можна зложити признання за те, що він доконує те, чого безбожницька Росія не могла доконати за пів століття: руйнує духа нашої віри латинізацією і асиміляцією. Насувається цікаве питання: хто у Ватикані веде політику? Одну із відповідей можемо знайти у статті проф. Чубатого, поміщеній у"Свободі” від 15 квітня ц.р. Він подає там цікавий приклад Із архиєпископом Мальти. Свого часу Папа зарядив, що ієрархи, яким минуло 75 років і не чуються вже на силах, повинні уступити. 'Тому, що цьому архиєпископові минуло вже 75 років, він звернувся до Папи з проханням дозволити йому працювати дальше, бо .вірні його люблять, а він ще чується на силах 28

digitized by ukrbiblioteka.org

до дальшої праці. ГІапа дав свою згоду. За два тижні архиєпископ одержав листа на урядовому папері папської канцелярії із повідомлен­ ням, що його звільняється, і що за два тижні приїде його наступник. Хто листа підписав, проф. Чубатий не хотів подати. Подав лиш ініціяли "Б", іде архиєпископ знову до Риму і розвідується, хто є цей під­ писаний "Б". Показується, що це якийсь урядник папської канцелярії. На авдієнції у Папи без жодних труднощів одержав знову дозвіл на дальшу працю, а на запитання, що йому робити із тим листом, Папа від­ повів: ’’Сховайте собі на пам’ятку". Наводжу цей приклад цілєво, бо часто прихильники руху за Патріярхальний Устрій зустрічаються із закидами, і то нераз із проповідальниць, що вони комуністи, ворохобники, що хочуть відірвати Церкву від Риму, і т. п. Ніхто з нас проти релігійних доґм не виступав і не виступає! Виступаємо лишень проти неправних і для нас скрайно шкід­ ливих і кривдячих потягнень поодиноких можновладців Батиканської Курії, потягнень, які із релігією і вірою нічого спільного не мають, а противно, є цілковитим запереченням підставових християнських засад. Кард. Фюрстенберґ взиває нас перестати займатися політикою, а більше молитися. І ми обіцяємо, що ми це радо зробимо, але під умовою, що монсіньйори Фюрстенберґи, Тіссерани, Кассеролі і Компанія, із Сенишиним включно, дадуть нам добрий приклад, закинуть свої обскурні політичні інтриґи і перестануть торгувати нашою Церквою із найзавзятішими ворогами Вселенської Церкви. Нам закидають, що ми хочемо відступити від Католицької Церкви. Це властиво мрія частини нашого клиру, яка сподіється, що "горстка", як вони кажуть, бунтівників відійде і вони далі зможуть творити свою візантійщину на руїнах нашої прадідівської віри. Дорогі Миряни! Противно! Ні один із нас не сміє відступити. На­ шим обов’язком є держатися своєї Церкви і рівночасно боронити свої права, які нам належаться, а які чужі і ворожі нам сили хочуть віді­ брати і використати для своїх обскурних політичних цілей. І дивна тут роля нашого митр. Сенишина. Після повороту його із другої сесії Ватиканського Собору і після іменування митр. Сліпого Верховним Архиєпископом, отже до певної міри зверхником над іншими нашими владиками, почали ширитися всякі неприхильні поголоски віднос­ но Верховного Архиєпископа: Чому Він не говорить про перебуті тортури? Чому Він не критикує Сов. Союзу? Що Сов. Союз не випускає нікого без причини! Та, що Він є совєтським аґентом. Мені самому тоді один Василіянин заявив, що кр&ще було б, якщо б Верховний Архиєпископ був залишився на Сибірі, ніж мав приїхати до Ри­ му. На моє питання, чому? - я не одержав відповіді. З нагоди ювілею Філядельфійської Митрополії митр. Сенишин пише Верховному Архиєпископові, що не може його запросити, бо це осіння пора і усі готелі зайняті. Не знаю тільки, у котрому готелі удалося йому примістити кард. Фюрстенберґа? Канцелярія Верховного Архиєпископа закинула митр. Сенишинові, що цей замість взяти участь в Українському Синоді, брав участь в Амери­ канському Візантійському Синоді. Канцелярія митр. Сенишина цю вістку заперечила стверджуючи, що Візантійського Синоду не було. Як спритно схватився митр. Сенишин за помилкове ужиття слова синод, замість конференція, і цією помилкою зробив у пресі великий шум, щоб тим шу­ мом заперечити другі ствердження канцелярії Верховного Архиєпископа і прикрити свої чорні діла.Справді митрополичий вчинок!

29

digitized by ukrbiblioteka.org

У нашій боротьбі за права к збереження нашої віри й наших тра­ дицій ми послуговуємося різними кличами, які відображують певну про­ грамову суть. "За Патріярхат" - це програма максімум, яка має забага­ то противників своїх і чужих, але це наше право, і формально патрі­ ярхат нашій Церкві признаний. "За Помісністьп — це цілий ряд адмі­ ністративних функцій, які дають Церкві певний незалежний статус, творять її окремою в одній цілості. "Церква в Потребі" - відзеркалює конечність вдержання і збереження усіх моральних складових частин Церкви, як також і програма матеріяльної її підбудови. Кидаємо новий клич - "Церква в Небезпеці"! Кличемо усіх щирих мирян, які колись гідно боронили свого імені "Греко-католик", чи "українець”, наражуючись на грубі небезпеки й невигоди від сторони "моцарства польського", що прийшла пора не з меншою посвятою і енерґією стати на оборону "Церкви в Небезпеці"!

ВАСИЛІЯНСЬКИЙ ЧИН І. СПРАВА УКРАЇНСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ /Закінчення/ ч 1 / Д о в г ор е ч е н ц е в а , с и с т е м а т и ^ н а ,_с п о к і й н а ,_к о м п е т е н т н а ^ о-бект ив на р о з я с н юва л ь н а д і я / п е р е в а г а е л е м е н т і в р а ц і о н а л ь н и х , о б є к т и в н и х / . - - Хоч т а к а т а к т и к а н е б у л а н і д е н і в с т а н о в л е н а н і з а п и с а н а чи п р о г о л о ш е н а , фактично до т а к о г о в и с н о в к у можна і т р е б а д і й т и на о с н о в і о б с е р в а ц і ї минулого і с у ч а с н о г о , бо с п р а в а виринула^ це в п е р ве в у к р . і с т о р і ї . - Найперше т р е б а с к а з а т и , що с п р а в а у к р . п а т р і я р х а т у , н е з ал е ж н о в і д ч а с і в та о б с т а в и н , є з а п и с а н а в а ґ е н д у у к р . , ц е р к о в н и х , н е р о з в я з а н и х справа; і вона п о в і л ь н о в и з р і в а є , з а о к р у г л ю ­ є т ь с я в у к р . та з а г а л ь н о - ц е р к о в н і й д і й с н о с т і ; с п р а в а і з з а з о в н і ш н і х , о б є к т и в н и х о б с т а в и н н е л е г к а , і ви м а г а є довших р е ч е н ц і в та в і д п о в і д ­ н о ї д о з и т е р п е л и в о с т и ; з в і д с и вона с п о к і й н а , і ч а с о в і вибухи с е н т и ­ м е н т і в не можуть ї ї с ки н у т и з о б р а н о г о шляху, на м а н і в ц і шукань н а в ­ мання; го л о в н о в о с т а н н і х д е с я т и л і т т я х п о ч а л а с ь т а п р о д о в ж у є т ь с я с и с т е м а т и ч н а пр а ця н а у к о в а для в и я с н е н н я у к р . ц е р к о в н о ї і с т о р і ї та у д о к у м е н т о в а н н я п р а в н о ї п о с т а т і к и ї в с ь к и х м и т р о п о л и т і в , і цю працю т р е б а пр о д о вж ува ти та дово д и т и до в і д о м а в і д п о в і д а л ь н и х ч и н н и к і в ї ї р е з у л ь т а т и ; це і є о б е к т и в н а д і я - в и к а з а н н я о р г а н і ч н о с т и р о з в и т ­ ку т а д о к а з а к н я л є ґ і т и м н о с т и у к р . п о с т у л я т і в ; з тим з в я з а н а і к ом п е ­ т е н т н і с т ь : т р е б а п а м я т а т и , що с п р а в у в и р іш а т ь т і л ь к и к о м п е т е н т н і чин­ ники т а за ґ а р а н т і є ю т а к и х к о м п е т е н т н и х ч и н н и к і в з у к р а ї н с ь к о ї с т о ­ рони ; т р е б а ч а с у і терпцю щоб т а к а к о м п е т е н ц і я з о д н і є ї і з д р у г о ї с т о р о н и ввійшла в т ворчий к о н т а к т , або щоб і були в и х о в а н і , с т в о р е н і т а к і к о м п е т е н т н і чинники з о д н і є ї і з д р у г о ї с т о р о н и , хочби пришилось ждати на них аж до приходу н о в о г о п о к о л і н н я . Укр. д і я с п о р а в тому має окреме з а в д а н н я , бо є в щоденнім к о н т а к т і з церковною вселенною на м і с ц я х та в ц е н т р а х , з т і є ю що с ь о г о д н і д і є , і з т і є ю , що д і я т и м е з а в т р а , на нових з ал о ж ен н я х та з новим духом. -

2/ Уль ти ма т и в н а , до ри в о ч н а ,_н е к о м п е т е н т н а л_н е т е р п е л и в а , н е с п і в мі р н а до сил і о б с т а в и н зо вн іш ня п р е с і я / п е р е в а г а елем ен ту с у б є к т и в - н о г о , в о л ю н т а р и с т и ч н о г о / ^ ~ - Недумаємо, що т а к а метода є кимось в и р а з н о з а п л я н о в а н а , але до н е ї д о х о д и т ь с я , обсервуючи явища т а по­ д і ї в у к р . д і я с п о р і . В и с т а р ч и т ь ч и т а т и п р е с у , більшу чи меншу, при­ с л у х у в а т и с ь д и с к у с і я м , к а т а л о г у в а т и к и н е н і то т у т то там думки, г а с ­ л а . І з д а є т ь с я , р і в н о ж , що ця метода й т а к т и к а є с ь о г о д н і панівною ЗО

digitized by ukrbiblioteka.org

в діяспорі,та спричинила сучасний стан серед у к р .людей,який може по­ шкодити і самій справі. Тому добре є зіставити деякі прояви цієї тактики та оцінити їх на обєктивних даних. Ось деякі справи, що з ними стрічаємося. а/ - Ультимативні постуляти: - Читаючи укр. пресу в діяспорі, стрічаємось майже з ультимативним ставленням справи патріярхату, що до: часу та кандидата на патріяршу гідність, без огляду на обстави­ ни. Ультимати дуже небезпечна справа для тих, що їх ставлять. Бо на випадок відхилення такого ультимату, треба мати вже наперід проду­ маний вихід, без шкоди для осіб та самої справи. Крім того, багатосотлітня історія тієї справи не вимагає такого ультимативного її ставлення; і не треба рівнож забувати, що ультимативна пресія може в людях заінтересованих викликати негативні реакції. б/ - Н етерпелива акція: - Нетерпеливість найчастіше проявля­ ється в поспіху, в необдуманості всіх можливостей, а головно в не­ терпимості до іншої думки, до резерв чи застережень; вона переска­ кує через аргументи, є підзорлива, бажає усунути з дороги нерішучих чи тих що вагаються. Нажаль, деякі застережливі думки чи погляди викликали серед укр. діяспори цілий ряд драстичних реакцій до осіб чи інституцій; очевидно, це справи не посунуло ніяк вперід. Справи, що встановлюються може і на тисячоліття, аж ніяк не повинні ладна­ тися нетерпеливістю і нетерпимістю. Діла Божі вершаться довготер­ пінням. в/ - Некомпетентна пресія: - Останніми місяцями серед укр'. діяспори почалися деякі ініціятиви, які легко можуть бути пояснювані як некомпетентна пресія ззовні. Тяжко сьогодні сказати, чи така пре­ сія, в сучасній стадії розвитку подій довкруги укр. патріярхату, була потрібна; звичайно, натиск-пресія ідуть там, де в слушній та можливій справі недоходять чи недіють раціональні аргументи, чи бу­ вають зовнішніми засобами знеможливлені; пресія - це проба сил. Справа укр. патріярхату була поставлена єрархією, була доведена до відома тих, що від них вона залежить. Справа не була відкинена, не була, поскільки нам відомо, якимись силами перешкоджена чи знеможливлена, а жде свого зрілого вирішення. І в цьому делікатному мо­ менті почалась акція зовнішньої пресії: телеграми, одверті листи, петиції за всенародними підписами, газетні статті видержані в до­ сить твердім тоні, і т.п., включно з творенням громадських коміте­ тів по справі укр. патріярхату. Католицька Церква своєю історією достаточно доказала, що вона неподатна на всякі неслушні пресії, що противились би виразному благу Церкви чи душ; вона, правда, вразлива на настоювання ззовні, з широких кругів, крли ці настою­ вання йдуть по лінії виразного і, головно, загального добра Церкви, бо уважає таку широко відчуту потребу одним з доказів на правильну діяґнозу добра. Поки таке ясне пізнання добра і зла ще не існує, всяка зовнішня пресія, головно коли вона проявляється нагально та неконтрольовано, викликує тільки настороження та може й надмірну обережність і здержливість. І це відноситься і до укр. акції підпи­ сів на петиціях по створенню укр. патріярхату. Буде хосенним віднотувати декілька думок про цю акцію, які дійшли до нашого відома. П]7о акцію всенародніх петицій та підписів за створенням укр. патріярхату можна легко почути таке: а/ Акція підписування петицій у дуже складних справах широкоми, неоднородними що до стану, віку, культури людьми є сьогодні пережитою вже методою, з хвилиною коли ввійшла в дію практика компетентного організованого представництва; б/ Справи ніяк не виграють на тому,коли заступити якість аргументів, скількістю петентів; в такому випадку, в деяких народів та в деяких

31

digitized by ukrbiblioteka.org

с п р а в а х можна б п і д в е з т и до Ва ти к ану ц і л і п о ї з д и чи к о р а б л і п і д п и ­ с і в ; в/ З а п л я н о в а н е та з о р г а н і з о в а н е п і д п и с у в а н н я та ще й на г о т о ­ вих б л я н к е т а х - це одна думка чи а р гу м ен т помножений ч е р е з с т і л ь к и то к і л о г р а м і в п а п е р у т а с т і л ь к и - т о л і т р і в ч о р н и л а ; г / А що ж при ц і й а к ц і ї р о б л я т ь н е л і т н і чи ш к і л ь н і д і т и ? Х іба що в а д р е с а т а п е ­ т и ц і й с у п о н у е т ь с я п о д і б н у д і т о ч у н а ї в н і с т ь ? чи о т е є в а н г е л ь с ь к е " і з у с т м л а д е н ц і в . . . " ? ґ / А д е х т о і п и т а є прямо: а де ж мозок і п р о в і д н а р оду ? Де о б г р у н т о в а н і , п р о д у м а н і , о р г а н і з а ц і й н о ґ а р а н т о в а н і меморандуми о р г а н і з а ц і й п о л і т и ч н и х , к у л ь т у р н и х , н а у к о в и х , г р о ­ м а д с ь к и х , ц е р к о в н и х ? За ними як не с т о ї т ь п о ін ф о р м о в а н е належно ч л е н с т в о , то принайменше п р и п у с к а є т ь с я продума нн я ї х проводом о р г а ­ н і з а ц і ї , що бе р е в і д в і ч а л ь н і с т ь з а з м і с т . З 1 0 0 т и с я ч п ой м ен о ва ного нар о д у тяжко в е с т и р озм о ву т а д и с к у с і ю ; з о р г а н і з о в а н и м с п і в р о з м о в ­ ником можна с п р а в у в и я с н и т и , з г л и б и т и , п о г о д и т и , р о з м і р и т и . При о р ­ г а н і з а ц і й н і й а к ц і ї , р е а к ц і я є пр е д в и д ж е н а , к о н т р о л ь о в а н а ; р е а к ц і ї а н о м і м н о ї маси не п і д п а д а ю т ь к о н т р о л і , і тому слушне п и т а н н я : чи вк ал ь кул ю в ал и і н і ц і я т о р и в с е н а р о д н ь о ї а к ц і ї п і д п и с і в , я к а була б ця в с е н а р о д н я р е а к ц і я , якщо вищі б л а г а Церкви ви м аг ал и б в і д к л а с т и с п р а в у п а т р і я р х а т у ? Вже і з а р а з т і л ь к и сам е р о з я с н е н н я ц і є ї а к ц і ї зо с т о р о н и д е я к и х а м е р и к а н с ь к и х у к р . є п и с к о п і в , ви кл и кало, зо-всім не ц е р к о в н у р е а к ц і ю : п о г р о з и "про ч е р н е ч у к е л і ю " , н а к л е й м о в у в а н н я п я т ном в о р о г а Церкви і н а р о д у . А о д н а к , н і д е п р а в д и п о д і т и , може і с т о ­ р і я сам е їм с каж е к о л и с ь с в о є с п р а в е д л и в е " с п а с и б і г ! " , що в р я т у в а л и принайменше ч а с т и н у цих п і д п и с і в в і д т а в р а о р г а н і з о в а н о ї самою ж є р а р х і є ю п р е с і ї . А вже й т е п е р ц і п е т и ц і ї певн о б у дут ь р о з г л я д а т и с я п і д подвійною а д н о т а ц і є ю : є р а р х і є ю н а к а з а н і й о р г а н і з о в а н і , і : є р а р х і є ю н е н а к а з а н і й с а м о с т і й н о о р г а н і з о в а н і м и р я н а м и .Я к і з них матимуть б і л ь ­ шу д о к а з о в у с и л у для в и я в л е н н я с п р а в д і ш н ь о г о бажання н а р о д у , не трудно з д о г а д а т и с я . І може с ь о г о д н і ш н і мнимі " в о р о г и " а к ц і ї , с т а н у т ь з а в т р а с п р а в д і ш н і м и " б л а г о д і т е л я м и " т і є ї ж а к ц і ї . Н а с ь о г о д н і ж,ми читали н е ­ д а вн о в п р е с і с т в е р д ж е н н я п р а в а , д л я кожного х р и с т и я н и н а , п и с а т и до А п о с т о л ь с ь к о г о П р е с т о л у т а шукати під д е р ж ки й інших для с в о ї х п о с т у л я т і в ; на ж ал ь , ми д о с і не читали с т в е р д ж е н н я п р а в а для і н а к о м и с л я ч и х на с в о б о д у залишитис я добрими х р и с т и я н а м и , ! добрими т а заслуженими членами Церкви й н а р о д у ,я к щ о с о в і с т ь та в л а с н е п е р е с в і д ч е н н я ком ус ь п і д к а з а л о б с в о г о п і д п и с у п і д такими п е т и ц і я м и в і д м о в и т и . X

X

X

Ось це к і л ь к а с п о с т е р е ж е н ь дл я в и я с н е н н я с п р ав и у к р . п а т р і я р ­ х а т у для нашої в а с и л і я н с ь к о ї гр о м а д и . О б є к т и в н і т р у д н о щ і , і то н е ­ м а л о в а ж н і , є причиною р о з х о дж ен ь у д у м а н н і і д і ї , а не я к і с ь о с о ­ б и с т і " а м б і ц і ї " , та й не о т а " н е д о з р і л і с т ь нашої є р а р х і ї " , на яку залюбки д е х т о бажав би зв а л ю в а т и всю в і д в і ч а л ь н і с т ь . Нажаль, не в с е с т о ї т ь у с и л а х людських та в людських ба жаннях. ЩобІльше, р о з х о д ж е н ­ ня ц і в п о г л я д а х на с п р а в у , я к р а з і н а г л я д н о п о к а з у ю т ь , що наші с у ­ ч асни ки р у к о в о д я т ь с я в ц і й с п р а в і глибоким в г л я д о м , а не т і л ь к и емоц іями т а с а н т и м е н т а м и . Не можна р і в н о ж у с ь о г о лиха с к л а д а т и і на наших " в о р і ж е н ь к і в " т а на з а ж е р л и в і с т ь і м п е р і я л ь н у наших с у с і д і в , чи о т о г о " В а ти ка ну" т а його " н е п р и х и л ь н і с т ь " у к р а ї н с ь к і й с п р а в і . Є р е ч і , що с т о я т ь понад усяк ими добрими чи злими волями людей, а труднощі к о р е н я т ь с я ч а с т о в с а м і й р е ч і та в о б є к т и в н и х о б с т а в и н а х с у ч а с н о г о л ю д с т в а . Тому ми п е в н і , що і цих к і л ь к а с л і в і н ш і з к о м е н тують в і д п о в і д н о до р і з н и х с у б є к т и в н и х н а с т а в л е н ь , а не в с в і т л і о т их о б є к т и в н и х о б с т а в и н нашого Б р ем е н і л ю т ого . Т а , в і д а й , оте 32

digitized by ukrbiblioteka.org

напруження між субєктом і обєктом залишиться нашим людським уділом у нашій земній мандрівці, на якої шляхах чергуються і світла і тіні.

х

х

х

V. - Практичні дійові висновки. - На кінцеве питання: яка є практична постава Василіянського Чина в справі укр. патріярхату? думаю, що можемо всі погодитися на такі ствердження і норми пове­ дінки : 1/ Василіянський Чин, що і в минулому і в сучасності творив і творить немаловажний сектор укр. церковного життя, - працював, працює й буде працювати, по своїх силах і в межах своєї компетенції, над найкращим завершенням укр. церковної організації, бо це лежить у площині безспірного добра Церкви й народу; 2/ Що до сучасної акції за створенням укр. патріярхату, Васи­ ліянський Чин як корпорація досьогодні ніколи не був запитуваний у цій справі чи консультований, ні від укр. єрархії, ні від Апостоль­ ського Престолу; Василіяни ж, як одиниці, дали вклад свого знання, свого досвіду та виконували лояльно доручення укр. єрархів на місцях, у своїй душпастирській дії та звязаних з нею ініціятивах; З/ Тому що, мимо тверджень деяких пресових органів, зо сторони нашої єрархії не було видане жодне однозгідне обовязуюче для цілої нашої Церкви спільне зарядження чи практична директива в цій справі та існує в практиці розбіжність думок і дії, поодинокі члени Чина, що в своїй душпастирській праці залежать від місцевих єрархів, хай виконують дані ними розпорядження; інші ж нехай не встрявають непокликані в різні акції, щоб не збільшувати замішання та непорозумінь; якщо ж зайшла б потреба нашої корпоративної думки чи дії, своєчасно порадимось спільно що і як треба буде робити.

4/ Якщо і за сучасних обставин Найвища Церковна Влада возглавить нашу Церкву патріярхальним центром, у Василіянському Чині, що жиє і діє життям нашої Церкви, укр. патріярх знайде "помічників трудолюбних і щиро відданих".

5/ Але якщо шляхи Божого Провидіння що до нашої Церкви не покриються з шляхами плянувань нашого покоління, Василіянський Чин у всіх своїх членах працюватиме і далі над цією справою, без розчару­ вання й знеохоти, бо уважає її саму по собі доброю і слушною, хоча може на наші часи та обставини передчасною. Чин як тисячолітня духов­ на корпорація, що стояв і при початках укр. християнства та йогх) дальшого органічного розвитку аж до наших часів, викаже досить гарту і терпеливости, щоб ждати, працювати та вкінці діждатись що визріє посіяне жниво; а сьогодні, радіючи сійбою, залишає споживання плодів своїм наслідникам, коли і як це сподобається Господеві.

-

о

-

Ми закінчили друкувати матеріал Чину Св.Василія Великого про цатріярхат, автора Протоархимандрита др.Атанасія Великого. Дальше друкуємо першу частину коментаря до цього матеріялу, автора проф. Мирослава Лабуньки. З огляду на величину скрипту, на актуальність других матеріялів і на обмеженість місця в журналі - ми змушені розділити коментар на частини.

- о -

33

digitized by ukrbiblioteka.org

П р о ф .М и р о с л а в Л а б у н ь к а

КОМЕНТАР до Становища Василіянського Чину в справі Українського Патріярхату В останніх двох числах журналу "За Патріярхат" /чч.15 і 16,1970/71/ поміщено було документ під назвою “Василіянський Чин і Справа Українсь­ кого Патріярхату". Цей документ появився за підписом Протоархимандрита Василіянського Чину о.Атанасія Великого і тим самим можна вважати, що він відображає офіційне становище Василіянської Капітули до цієї важ­ ливої справи. Із його змісту виходить, що документ був приготований пе­ ред закінченням 2-го Ватиканського Собору,себто у 1964 році. Саме в то­ му часі почала розгортатися масова акція серед української еміґраційної громади за піддержку постуляту,що його вддвигнув пе^ед отцями Собору Верховний Архиєпископ їх Блаженство Кир Иосиф Сліпии: встановити укра­ їнський католицький Києво-Галицький Патріярхат. Встановлення такого патріярхату йшло з духом Собору,щостверджував окремі права і традиції та звичаі Східніх Церков, а також з потребами Української Католицької Церкви на її сучасному етапі історичного розвитку. Василіянський документ появився у Циркулярі Чину, що, як видно,приз­ начений тільки для внутрішнього вжитку. Редакція журналу не мала до сво­ єї розпорядимости цілого циркуляра, а тільки ту частину, що в ній опублі­ ковано згаданий документ. Згадуємо це тому,що можуть бути застереження відносно автентичности документу та його авторства. Редакція ,запевняє од­ нак,що має докази,які таку автентичність показують. Але навіть без таких запевнень можна б ? якщо б була потреба, ствердити це шляхом внутрішньої і зовнішньої аналізи документу. Виглядає,що потреба такого документу була спричинена слідуючими мо­ тивами й цілями: а/ зайняти засадниче становище до всіх акцій що велись чи плянувались у справі встановлення українського католицького патріяр­ хату, себто від хвилини, коли її видвигнув Верховний Архиєпископ на 2-гіії сесії Собору;б/ визначити чітко напрямні Чину в цій справі на майбутнє; в/ видвигнути заслуги Чину для Церкви взагалі і в тій окремій справі зок­ рема, головно коли йдеться про час передсоборових приготувань. Зроблено це з наміром оборони Чину перед, як кажеться у передмові, публічними заки дами "немов би Василіяни ставились до неї /справи патріярхату/ з якимись резервами"; і' г/ поінформувати рядових членів Чину - отців і братчиків, про становище в цій справі Капітули, щоб кожний з них індивідуально міг діяти в дусі становища цілого Чину. Документ поділено на шість частин, коли врахувати ненумерований вступ. Узаглавлені, нумеровані частини від один до п ’ять діляться на дрібніші підрозділи. Варто на цьому місці пригадати читачам наголовки розділів: І. Історичний аспект справи; 2. Сучасний аспект проблеми; 3. Деякі о б ’єктивні і суб’єктивні аспекти; Проблеми методи й тактики; і 5* Практичні дійові висновки. З огляду на час,що проминув від появи документу, він, очевидн,втра­ тив частинно на своїй актуальності. На деякі твердження, що їх тоді пос­ тавлено пізніші події вже дали свою відповідь. Але ряд постулятів не втратили своєї актуальности й досі, й вимагають аналізи. Виглядає, що без огляду на те, що сталося після 1964 року в нашій Церкві, ці постуляти й на дальше мають зобов’язуючу силу для Василіянського Чину. Вони також бу­ ли прийняті частиною української католицької ієрархії і а головно тими владиками з-поміж неї, що походять із Чину. Багато із арґументів, вичис­ лених в документі в не.користь установлення українського католицького 34

digitized by ukrbiblioteka.org

патріярхату під сучасну пору, Доводилось в міжчасі почути з уст і про­ читати в документах, що вийшли з рук чужих і своїх противників справи патріярхату. Не можемо виключати в тому випадку збігу обставин, спеці­ ально у випадку чужих чинників. Але з другої сторони не можемо виключа­ ти можливости, що цей документ став також базою для дальших теоретичних роздумувань і практичної дії українських чинників, що противились і про­ тивляться установленні українського католицького патріярхату у постав­ леній Верховним Архиєпископом формі. Саме ця остання можливість спону­ кала Редакцію опублікувати цей документ на сторінках журналу "За Патріярхат". В документі порушено цілий ряд аспектів^ що в історичній перспекти­ ві, на фоні сучасних обставин і в зарисі майбутнього стосуються пробле­ ми українського патріярхату й долі Української Католицької Церкви на батьківщині і в діяспорі в загальному, а часто і в партикулярному відно­ шенні. З трудом тому доводиться здефінювати основні постуляти, що сто­ суються справи патріярхату тепер. Вважаємо однак, що їх можна звести до таких основних: 1. Завершення організаційної структури українського церковного жит­ тя патріярхальною системою належить зараз вважати ціллю, що може бути здійснена щойно радше в далекому майбутньому.

2. Здійснення цієї цілі під сучасну пору перерішене в її некористь, головно з об’єктивних причин, / в першу чергу - політичних міжнародніх/, а з суб’єктивних /українська рація стану/ - навіть непобажане.

3. Тактика,що її примінено в тій справі від початку /Верховний Архиєпископ і ширші кола українського громадянства/ була засадничо неправиль на. Висувати постулят українського католицького патріярхату на Соборі бу ло не на часі, бо було це проти духа Собору./Правдивий дух екуменізму не може не враховувати інтересів інших віровизнань, якщо ці інтереси є в ко лізі'ї з українськими інтересами/. Ультимативне ставлення справи й ірра­ ціональний підхід до її розв’язання зі сторони українських чинників мо­ жуть тільки пошкодити.

4. Структура українського церковного життя,що досі /1964 Р./існувала задоволяла потреби загалу вірних і тим самим є вистарчаюча й не вимагає змін поза введенням певної системи колеґіяльности та консультації між українськими владиками.

5.Серед української ієрархії, священства і вірних немає противників патріярхату.

6.Чин, як такий, докладатиме старань, щоб цей дизедират - українсь­ кий патріярхат - був здійснений, коли настане для того відповідна пора, й буде працювати для добра Церкви в любій її організаційній структурі. За вийнятком останнього ствердження, що його можна лиш привітати, з постулятами Василіянського Чину неможливо погодитись. Заки прийдемо до відповіді на них і до подрібного розбору цілого ряду додаткових стверджень, що їх знаходимо в документі, хочемо сказати в чому полягає засаднича шкідливість підходу до справи патріярхату, як він /цей підхід/ виявлений у документі. У документі подрібно зібрано, як кажеться, об’єк­ тивні і суб’єктивні причини, чому справа українського патріярхату не має виглядів на позитивну розв’язку під сучасну пору. Вказано також на тактичні помилки, що їх наче б то поповнено. Не вказано зовсім аргумен­ тів, що промовляли б за встановлення католицького патріярхату саме тепер. Невже ж їх немає? Важко в це повірити. Цілковито недоцінено ру­ шійних сил українського суспільства, що не відрізняються від таких же сил інших народів, з якими сьогодні числяться так світські як і церковні сили. Маємо на увазі широкі маси вірних нашої церкви. Невже ж можливо їх цілком ігнорувати? /Продовження буде/

digitized by ukrbiblioteka.org

д -р с •Д м и т р е н к о ЯК ВАТИКАН НАМАГАВСЯ НАВЕРНУТИ МОСКВУ. /До історії ватикансько-московських стосунків./ 1. Чого хоче Московський Патріярх ? Останніми роками й місяцями московська,колись цареславна,а тепер комунославна ієрархія,розгортав широку екуменічно-дипломатичну, акцію, часто ривалізуючи з починами Екуменічного Патріярха з Царгороду,що від V ст.має першенство почесті над всіми Східніми Церквами,а в тому й над Московським патріярхатом,який,до речі,був 1589р.створений Цар городським патріярхом Єремією II незаконною дорогою,що призначив йому п ’яте місце почесті між східніми патріярхами,тобто зараз після патрі­ ярха Єрусалиму.З цього приводу московські ієрархи часто виявляли своє незадоволення. Після видвигнення московськими письменниками теорії про Москву,як Третій Рим, до сьогодні бачимо старання їх ієрархів,щоб Москву.поста­ вити на християнському Сході на перше місце, як не в значенні ієрар­ хічної почесті,то принаймні визнати за Московським патріярхОм ініціятиву й провід у справах церковної політики православного Сходу. І тут треба глядіти за причиною рухливості московських церковних дипломатів напр. у справах світового миру,намагання скликати до-Москви всеправославний Собор,вислання обсерваторів на Собор до Риму,а останні ми часами намагання зачати діялог з Ватиканом у справі молитовного єднання,тощо.Сама рухливість і згадані справи вимагають від українсь­ ких християн пильно слідити за тією акцією; по-перше тому,що Українсь­ ка Церква була насильно інкорпорована до Московського патріярхату; а по-друге,що за цією акцією стоїть оберпрокурор В.Куроєдов,який передає свому патріярхові Піменові накази комуністичного режиму,а він виконує їх на шкоду Української Церкви й народу. Перш за все,пригляньмося коротенько Посковській Церкві та її ієра£ хії,що тепер говорить з Ватиканськими чинниками і єзуїтами про молитов не єднання. Під час переслідування Церкви в давніх часах один грецьким письменник,священик Василій,так писав до своїх владик /92 лист/ : ” Честилюбство тих,що Бога не бояться,опанувало духовий стан,а єпис копські уряди часто надаються навіть безбожникам за засадою: хто силь­ ніше зневажає Бога,такого треба робити єпископом якнайскорше.Священиче достоїнство і пошана пропали.Не видно людей,що гідно провадили б Божу кошару,а честилюбці всякий гріш повертають на свою власну користь, за­ мість роздати його вбогим... " Недавно винайдено ще одну зброю взаємного поборювання - писав Василій - це т.зв.оборона православ’я.Вони хитро скривають свою без­ божність і виставляють правдиву віру на ненависть.Миряни оминають Божі храми,бо там шириться безбожництво,а з вертепів із стоновд і сльозами несеться голос до Господа на небесах.Чоловіки,жінки і діти моляться й терпеливо зносять переслідування,уповаючи на скоро,Божу поміч.” Як бачимо,немає нічого нового під сонцем.Вище подані слова священи ка давніх часів пригадують нам переслідування українських християн у наших часах,у царстві московських безбожників,що заставляють своїх єпи£ копів служити свому безбожницькому режимові.І на це не треба подавати жадних арґументів.-,, * * и Мабуть,найбільш типовим московським владикою є митро полит Нікодим Ротов з Ленінґраду-Новгороду,що на 20-ому році свого жит тя був поставлений у священичий сан /194-9 р./,а за десять років був іменований керівником патріяршої канцелярії; на 31-ому році свого жит­ тя він прийняв сан єпископа і став "Предсідником зовнішніх справ Мос­ ковського патріярхату".

36

digitized by ukrbiblioteka.org

І,саме в його часах були замкнені п ’ять семінарій /з усіх 8 /, більше як півсотні важливих манастирів та 10 тисяч церков,а між ними найбільше в Україні.Священиків було відсунено від участі в управі це£ ковними громадами і кинено їх на неласку атеїстів.Владика Нікодим не протестувавша йшов угору по ієрархічній драбині,напр. 1963 р.він був іменований митрополитом Мінська " і всієї Білорусі” ,а згодом митропо­ литом Ленінґраду-Новгороду.Він діє сьогодні під безпосередніми нака­ зами войовничого атеїства В.Куроєдова,що має титул:"Предсідник Ради по справам релігії при Раді Міністрів СССР”. йк відомо,митрополит Нікодим Ротов 11 жовтня 1969 року був з па­ ломництвом у Римі й передав ордени св.Володимира кардиналу її.Тіссерану,кардиналу І.Віллебрандсу і згодом кардиналу де Фюрстенберґу. При тій нагоді в спільних торжествах брали чинну участь єзуїти,ректори Григоріянського Університету та Орієнтального Інституту.Згадуємо іме­ на тих осіб,бо вони впровадили митрополита Нікодима Ротова і його лю­ дей на ватиканську територію і помагають їм стати там сильною ногою. В серйозному журналі и Ехо Любови” ,в номері за січень-лютий 1971 року,о.Веренфрід ван Стратен зайнявся докладніше особою митр.Нікодима Ротова і назвав його "шпіцлем" большевицького режиму. Це типовий вла­ дика безбожницького режиму,немов би образ владики,про якого згадував грецький священик Василій. І такий владика веде діялог з кард.Віллебрандсом. Але,щоб хтось не посудив нас в упередженні до московсько-большевицького православ’я,послухаймо,що говорить про нього московський, церковний історик Карташев,що в часах Керенського був "оберпрокурором" священного Синоду,отже добре визнається в московських церковних спра­ вах.Він каже: "Тепер,коли офіційно /в СССР / Христос і велзевул є з в ’язані з собою-,це нам каже,що батьки псують сумління дітей.Передтим вони їх учили,що брехати,красти і вбивати є гріхом ; але одного дня з них зачали сміятись по диявольському,впевняючи їх,що щось противне є правдою і що старики таки добре собі з них закпили.Така диявольська наруга викликує бурю протестів і веде до відділення від пануючої Церк ви та до спротиву невіруючій ієрархії. Така наруга над зраненими душа­ ми веде до повного невірства,а в найкращому .випадку кидає людей в рам_е на сектантів.Скоро виявляється страшний наслідок такого морального уда ру.Такі люди виростуть і ввійдуть в історію як неімовірна,таємна при­ мара нашого проклятого часу." /Свободноє Слово,Париж,1941,1/ І ось така московська,за висловом Карташева,"невіруюча ієрархія", х о ч ,щоправда,не, проповідує сьогодні явно безбожницький матеріялізм,бо так знищила б сама себе в очах християнського світу.Натомість вона все і всюди проповідує побудовану на безбожницькому матеріялізмі ком;^ ністичну систему,немов би вона була найвищим сповненням Христової Сван т*^ хг і V

•Наприклад,архиєпископ Лука з Тамбова каже таке : "Люди знаходять у комунізмі правду і звільнення від соціяльних лих.Комунізм є повний соціяльної справедливості." /Журна Московської Патріярхії,1948,1, ст.63./ Як згадано,московська ієрархія стоїть під наказами безбожниць кої влади і з її наказу видвигає давні царські амбіції про Москву-як Третій Рим,напр.архиєпископ Антоній безпардонно каже :"Москва є Тре­ тім Римом,вона є символом світової ідеї єднання,як противага папству з його змаганням до духової автократії і його смішними претенсіями до світового панування." В книзі про Московського патріярха Сергія ска­ зано, що "він був правдивим пастирем,найвищим ієрархом,якому Христос, як колись Петрові,віддав в опіку вівці і ягнята." Московська ієрархія шукає комунізмові приятелів у західньому сві. ті,а в останніх часах робить сильний натиск на Рим,інакше кажучи,Моск 37

digitized by ukrbiblioteka.org

ва задумала ривалізувати з Римом понад голову Екуменічного патріярха,який відмовляє Москві право на ініціятиву скликувати будь-які Собори в справі віри,бо це право належить йому самому;а по -друге,на його думку в Москві немає релігійної толеранції і вона покищо не мо­ же бути місцем таких міжнародніх зібрань. Для ілюстрації цього варто згадати,що як архиєпископ Фотій з Орла - Брянська відвідував Відень,то в час пресової конференції по обох його боках сиділи недуховні люди і один з них в час розмов писав щось на папері,а архиєпископ читав це і щойно потім давав відповідь на пи тання журналістів. Таку подвійну ролю Московських ієрархів нап’ятнував пок.патріярх Христофор з Олександрії,кажучи,що большевицький уряд переслідує свою Церкву,як також і грецьких християн за те,що вони не хочуть визнава­ ти комунізм.Він підкреслив,що Московський патріярх є нічим іншим,як лишень політичним інструментом в руках безбожників. Одначе,таких тверезих владик на Сході небагато,бо напр.кілька р£ ків згодом його власний наслідник Николай VI,переїжджаючи з Москви служив у Києві богослужбу з митрополитом Філяретом /24 липня 1969Р-/ і в своїм слові назвав "Русскую Церкву смолоскипом віри,найкраще в усьому світі просвічену апостольським вченням.мРусский народ - казав патр.Николай VI киянам - це слава Божа і слава всього православ’я.,І молюся разом з вами св.Володимирі й Ользі,щоб вони завжди хоронили "Русску Церкву і народ. "/Журнал Моск.ГІатр. ,1969>'1С)*ст.12/ В такому,менш-більш,стані є сьогоднішня Московська Церква,що за­ думала взяти ініціятиву в свої руки вести діялог з представниками Ватикану,а особливо Секретаріятом для Єдності під головством карл. Віллебрандса,до якого долучився префект зненавидженої москвинами Конґр.Східніх Католицьких Церков,кардинал де Фюрстенберґ,який,як спо діваються москалі,зажене всіх "уніятів" до латинського обряду або до православ’я.Варто згадати,що на 3-ій Всеправославній Конференції рад ше 14-ох правосл.Церков/на острові Родосі в першій половині листопа­ да 1964 року було розглядане послання Папи Павла VI на тему єдности християн,але на домагання митр.Нікодима Ротова не було вислане пись­ мо безпосередньо папі,але від канцелярії "Вселенської патріярхії",бо москалям не подобався натяк папи на передання Ісусом Христом Петрові першенства в Церкві.! як колись зачнеться діялог з Ватиканом,то пер­ шу справу митр.Нікодим вважає знищення "уніятства".Так дуже Москва хоче змести з лиця землі Українську Католицьку Церкву./ЖМПатр.,1965, 7,ст.42-58/ Як може одна Церква так дуже ненавидіти свою старшу сес^г РУ ?

2 .Як і коли повстала московська митрополія ? Для зрозуміння причини ненависті москалів до Української Католиць кої Церкви мусимо глянути в давнє-минуле. Отож українські владики, монахи і священики навернули племена московської землі до християнстг ва,тому їхні єпархії входили в склад Київської митрополії,де сидів патріярхорівний митрополит,якому вони були вповні підчинені. Одначе,починаючи з часів другої руїни Києва татарами 1299 року, коли митрополит Максим на власну руку переїхав жити на північ до Переяславля, затримавши свій стародавній титул:"Київський і всієї Русі1,' москалі крок-за-кроком зачали відходити від Києва. З тієї причини два роки перед смертю Максима Царгородський патріярх під натиском Укра їнських Князів заснував Галицьку митрополію для всіх єпархій Галицьке) -Волинської Держави.Таким чином,з давної Київської Митрополії зачали творитися два осередки.Після смерти першого Галицького митрополита Ніфонта,його наслідником був іменований монах Петро із Спасівського 38

digitized by ukrbiblioteka.org

манастиря в Володимирі на Волині.Він був визнаний патріярхом,але одед жав тихий наказ переїхати на північ,що він зробив 1309 року й жив у Москві до своєї смерти 1326 року. Таким чином,нам малосвідомий землячок,яких і сьогодні є ще чимало, допоміг московському князеві і за цю зраду свому народові і державі Москва проголосила його своїм святим. По упадку Галицько-Волинської Держави і по зайнятті Галичини й частини Волині короле*м Казимиром,останній постарався про відновлення Галицької митрополії,але після смерти митрополита Антонія 1391 року настав спір за особу його наслідника : король Ягайло іменував митро­ политом архиєпископа Івана з Луцька,але. в наслідок протесту митропо­ лита "Києва і всієї Русі” Кипріяна,що до 1393року був на півночі, Галицька митрополія перестала існувати,хоч ніхто її формально не ска сував.По смерті Кипріяна 1406 р. патріярх іменував його наслідником грека,Фотія з Кипру,що тілом і душею приляг до Москви,а в Україну їз^ див збирати цінні рукописи й ікони та вивозити їх у Москву,тому русь­ ко-литовський князь Витовт прогнав його з України і зажадав від патрі ярха Ввтимія дати окремого митрополита для українсько-білоруських єпархій,пропонуючи на те становище особу Григора Цамвлака,якого пат­ ріярх не прийняв і так зачався новий спір. Українсько-білоруські владики з ’їхалися на Синод до Новгородка на весні 14-15 року і там формально обрали Григора Цамвлака Київським мит рополитом.Колиж патріярх і тепер не прийняв їх вибору до відома,вони на свому другому Синоді 15 листопада 14-15 року всупереч волі патрія£ ха хіротонізували Григора на єпископа й інсталювали його на Київській митрополії. ^имто єпископи - пишеться в Синодальному посланні - пора­ дившись з князями, боярами,вельможами,архимандритами,ігуменами,мона­ хами і священиками обрали й поставили Григора в сан єпископа на осно_ ві Апост.Уставу,давнім звичаєм руських єпископів,що при Київському князеві І з ’яславі II були поставили в єпископи митрополита Климента, уживаючи мощі папи св.Климента. " Таким чином - пишеться в згаданому посланні - ми не віддалюємо себе від Східньої Церкви,і будемо мати східніх патріярхів,митрополи­ тів і єпископів за Отців і Братів і з ними визнаватимемо таку саму Ісповідь віри ; ми хочемо лиш позбутись насилля,вмішування нецерковних людей до Церкви,симонії і всяких непорядків. /Акти Зап.России, 1,4.24-/ Можна бачити,що московський князь вже в тому часі використ£ вував становище митрополита Фотія для здобуття політичних впливів на сумежні руські провінції. Митр.Григор їздив на Всел.Собор до Констан^ ци,був приіінятий папою Мартином V і говорив з ним про молитовну єд. ність та служив слов’янську богослужбу для Отців Собору./ Монумента Медії Еві,ітд.,Краків,1891,ч.81 / Слідуючого року митр.Григор умер,а Фотій знову зачав забігати на українські землі, 14-21 р. він у Л е в о в і , Володимирі і в Бильні; своєю діяльністю він підготовив ґрунт,що Московська Церква не прийняла Фло рентійської Унії. Після його смерти настав неспокій: Новгород Вели­ кий піддався під владу князя Свитригайла,який іменував митрополитом єп.Герасима із Смоленська; натомість московський князь іменував єп. Йону з Рязані.Серед такої суматохи митр.Герасим був спалений у Вітеб ську як бунтівник,/ПСРЛ,IV,208-209/ а патріярх і цим разом відкинув Йону та іменував монаха Ісидора з манастиря св.Димитрія в Константи­ нополі "Митрополитом Києва і всієї Русі". Як відомо,він був одним з творців Флорентійської Унії.Тепер московський князь Василь зірвав з Константинополем і Римом та поставив єп.Йону на "Московського митро­ полита" і так довершив довготривалу схизму. /Закінчення на стор.60./ 39

digitized by ukrbiblioteka.org

Leo D. Rudnytzky THE UKRAINIAN CATHOLIC CHURCH TO-DAY Radio Commentary Perhaps the most burning questions in the minds of many UkrainianAmericans to-day are: Why the demonstrations?

Why all the protests?

What is happening to the Ukrainian Catholic Church and to her faithful?

Other Ukrainian-Americans who seem to know the answer to these questions inasmuch as they have participated in the demonstrations, are tormented by doubts and incertitude; they are faced with-questions like: What good are these demonstrations?

Isn’t it true that no matter how much the people protest those in power will do as they please anyway?

9 Doesn't it follow, therefore, that all the demonstrations are an exercise in futility, a big waste of time and energy?

The answers to these questions must be sought in the past as well as in the present.

To put the problem in a proper historical perspective we have to go back as far as the 16th century.

In 1596, the Ukrainian Orthodox bishops present at the Council of Brest-Litovsk, ratified a treaty of union with the Holy See. In signing this document, the Ukrainian bishops formally recognized the primacy of the Pope over their Church.

The Holy Father, in return, explicitly guaranteed to the Ukrainian Catholic Church a definite degree of autonomy which included certain rights and privileges.

Among these rights and privileges are: The right to maintain and perpetuate own customs, traditions, and rituals.

The right to have a married clergy.

The right to have a Major Archbishop, the Metropolitan of KievHalych, who together with his Synod of Bishops, would be the highest governing authority in the Ukrainian Catholic Church. and: The right of the Major Archbishop to nominate and consecrate bishops.

40

digitized by ukrbiblioteka.org

These are some of the terms of the Union of Brest-Litovsk of 159&* More recently, on November 21, 1964, the Second Vatican Council reaffirmed these terms in its Decree on Catholic Eastern Churches* The fathers of the Second Vatican Council carefully defined the rights of the patriarch in the following sections of the decree. We quote: "BY the name Eastern Patriarch is meant the bishop who has jurisdiction over all bishops (including metropolitans), clergy, and people of his own territory or rite, in accordance with the norms of law and without prejudice to the primacy of the Roman Pontiff."

And: "The Patriarch with their synods constitute the superior authority for all affairs of the patriarchate, including the right to establish new eparchies and to nominate bishops of their rite within the territorial bounds of the patriarchate, without prejudice to the inalienable right of the Roman Pontiff to intervene in individual casesÂť" Probably most pertinent for the Ukrainian Catholics is Section 10 of the decree which states: "What has been said of Patriarchs applies as well, under the norm of law, to major archbishops, who preside over the whole of some individual Church or rite."

Inasmuch as His Beatitude Joseph Cardinal Slipyj is the only Major Archbishop in', the Catholic Church at present, it is clear that these articles apply to him. We might add, that in a special Papal Bull issued in 19 6 5 , The Confessor of Faith, Joseph Cardinal Slipyj, was recognized to be, by virtue of his office as Metropolitan of KievHalych, a Major Archbishop v/ith jurisdiction over all the Ukrainian Catholics, regardless of their place of residence.

This was done in anticipation of the decisions of Vatican II. These^historical facts formed the basis of the Fourth Archepiscopal Synod of the Ukrainian Catholic Hierarchy which His Beatitude Joseph Cardinal Slipyj convoked in Rome on September 29, 19^9* At that time, it appeared, that the age-old dream of the Ukrainians was to be realized.

The Synod was attended by all the bishops of the Ukrainian Catholic Church in the Free World.

All these bishops voted to adopt a patriarchal constitution for the Ukrainian Catholic Church.

All the bishops signed a petition to His Holiness Pope Paul VI asking the Pontiff to elevate the Major Archbishop Joseph Cardinal Slipyj to the dignity of a Patriarch.

All the Bishops signed all the documents-all the bishops but one.

The lone dissenter was the Metropolitan of Philadelphia, His Excellency Archbishop Ambrose Senyshyn.

It is futile to attempt to postulate possible reasons for the Metropolitan's actions.

And in the final analysis, the reasons are not that important.

What is important, however, and ineffably tragic as well, is the result of his actions.

By his actions Metropolitan Ambrose Senyshyn has shattered the unity of the Ukrainian Catholic Church and has sown discord and dissent among her faithful.

41

digitized by ukrbiblioteka.org

A period of agonizing ambiguity followed.

Assertions that the Metropolitan added his signature to the petition to the Holy Father were followed by denials.

Numerous conflicting statements by the* Metropolitan and the Chancery resulted in an unbridgeable credibility gap.

It became progressively more obvious to the faithful that their Metropolitan wanted no part of the Synod, that he preferred the Ukrainian Catholic Church to be a colony of the Congregation for Eastern Churches* Therefore, when in December 19&9, Metropolitan sought to strengthen his separatistic position by inviting Maximilian Cardinal de Furstenberg, the Prefect of the Sacred Congregation for Eastern Churches, to Philadelphia, for the celebration of the 10th anniversary of the elevation of the* Philadelphia Ukrainian Catholic diocese to the status of a Metropolitan See, the faithful felt conscience-bound to safeguard the integrity of their Church.

They demonstrated against the visit of Cardinal de Furstenberg.

And that’s how it all began.

The faithful felt that by his actions the Metropolitan was, in fact, depriving them of their ecclesiastical and spiritual heritage. Having exhausted all the means of recourse available, they demonstrated, hoping to persuade the Metropolitan to change his perilous course.

Today about two same.

But thanks to the tragic plight of this awareness there

years later, the issues are still essentially the the demonstrations all the world is now aware of the Ukrainian Catholic Church.

And because of is hope for a better future.

Eva Piddubcheshen VIOLATION OF THE RIGHTS OF THE UKRAINIAN CATHOLIC CHURCH On February 22, at eight o !clock in the morning, the nomination of Monsignor John Stock as auxiliary bishop was announced through the Office of Archbishop Louigi Raimondi, the Apostolic Delegate to the United Stateso Without regard to the strong protests and a deep disappointment of the Ukrainian laity the same source announced on May ^f, 1971, the nomination of another auxiliary bishop to the same Metropolitan Ambrose Senyshyn, what intensified an anger and a dispair within the Ukrainian catholic community,, It is the conviction of wide masses of Ukrainians that it is in violation of the rights of the Ukrainian Catholic Church.

This evaluation is based on the rights guaranteed this Church by the Union of Brest of 1596 when it reestablished its affiliation with Rome, the provisions in "Cleri Sanctitati" issued in 1957, the "Decree on Catholic Eastern Churches" accepted by 2,700 Council Fathers at Vatican II and promulgated on November 21, 19 6 ^4- by Pope Paul VI, and upon the resolutions accepted by the Fourth ArchiĂŠpiscopal Synod of Ukrainian Catholic Bishops held in Rome early in October of 19&9 convoked in accordance with the rights reasserted the Eastern Catholic Churches by the said decree0 All the above recognize the right for the head of the Ukrainian Catholic Church, together with his Synod, to appoint bishops for their particular Church, Yet, the

42

digitized by ukrbiblioteka.org

nominations in question, were made not only without the consent of M a jor-Archbishop Joseph Cardinal Slipyj and his Synod, but even with­ out consultation with him, more precisely without his knowledge© The head of the Ukrainian Catholic Church was not even granted the courtesy of notification from official Vatican spokesman of this nomination*, He learned of it from the newspaper as did the average layman® Such procedure, following on the heels of Archbishop Agostino Casaroli's trip to Moscow during which it was reported that he spoke in defense of the rights of Roman Catholics in Lithuania, Polish Catholics in Lviv and Odessa in Ukraine but made no reference to the rights of approximately five million Ukrainian Catholics in Ukraine, was interpreted as proof of the rumored Vatican-Moscow agreement to lay the Ukrainian Catholic Church on the sacrificial block for the promulgation of a Vatican-Moscow dialogue in the interest of some indefinite "higher cause»" Information from reliable sources indicates that this fear is not a baseless one« Discussions at "what price" a Moscow-Vatican dialogue was possible commenced in the early days of Vatican II0 To pacify adverse public opinion towards such a dialogue, steps were taken to liberate the high ranking eastern Catholic Church prelate still imprisoned in Soviet labor camps0 The Moscow regime consented to the release of Archbishop Joseph Slipyj (now Cardinal) upon Vatican's promise that the liberated prisoner would keep his silence0 The released prisoner, at the wish of Pope John XXIII took up resid­ ence in Rome# With this psychological ace in the possession of the dialogue negotiators talks about the possibility of a Vatican-Mowcow dialogue made progress# The liberated head of the Ukrainian Catholic Church kept the Vatican promised silence® He did not, however, remain inactive* Metropolitan Slipyj, the sole survivor of the Ukrainian Catholic Church prelates imprisoned by the atheistic regime of the Soviet Union, rose at the Vatican Council to propose the creation of a patriarchate for the Ukrainian Catholic Church© The "Decree on Catholic pastern Churches" recognized the legitimacy of his proposal© This was not in accordance with Soviet plans for the Ukrainian Catholic Church© They called for its destruction.

The Russian Communists, therefore, inaugurated counter measures to insure success for their plans for this Church© It has been learned from reliable sources that during Peter Podgorny's visit to Rome in February of I 9 6 7 , he stipulated the prerequisites for the continuation of the Vatican-Moscow dialogue© These were: l) the formal recognition of the liquidation of the Ukrainian Catholic Church in Ukraine and its incorporation into the Orthodox patriarchate of Moscow (as per the fictitious 1946 Synod of Ukrainian bishops held in Lviv at which not one Ukrainian Catholic bishop was present); the liquidation of the Ukrainian Catholic Major Seminary in Rome; 3) ‘the liquidation of the Ukrainian Catholic Minor Seminary in Rome© In December of 1970> Andrei Gromyko came to Rome and stipulated similar conditions for the prolongation of the Vatican-Moscow dialogue© About the same time Poland's Cardinal Vishynsky came to the Vatican and under the pressure of that country's communist regime presented a plan for the establishment of Roman Catholic churches from "sea to

43

digitized by ukrbiblioteka.org

sea" (that is from the Baltic to the Black Sea0 ) There was no recognition of the rights of Ukrainian Catholics on their native territory during either of these sessions* Ukrainian Catholics constituting the"Church of the Modern Catacombs" were left defense­ less by the Vatican® Now, the same reliable sources which reported the above, leaked the information that during his recent visit to the Soviet Union, Archbishop Casoroli agreed in Moscow that the Vatican would recognize the non-existence of the Ukrainian Catholic Church in: Ukraine and would tolerate its existence abroad only as long as it took to assimilate it into other Catholic ecclesiastical structures more acceptable to the Soviet Union0 In the face of these facts and rumors and the efforts of the > Sacred Congregation for Eastern Churches during the winter of 19&9 to invalidate the synod of Ukrainian Catholic bishops held that fall, the abrogation of the right of the Ukrainian Catholic hierarchy to nominate a bishop for their Church was interpreted as an indication: of Vatican policy of political expediency in favor of the continua­ tion of a Vatican-Moscow dialogue0 It was taken as a sign of the willingness of the Vatican to make a sacrificial lamb out of the Ukrainian Catholic Church in its search for improved relations with the Soviet Union<, Morally it is unexplanable» And formally - it is a violation of centuries old rights of the Ukrainian Catholic Church, which have been reaffirmed by the Vatican Council 11«

THE CREDIBILITY GAP The early Spring of 1971 saw an influx of Ukrainians into Romeo The first to arrive was our own Metropolitan Ambrose Senyshyn© He was followed by a nine-member delegation composed of representatives of the clergy Society of Saint Andrew, the Society for the Promotion of the Patriarchal System for the Ukrainian Catholic Church, Friends of the Ukrainian Catholic University in Rome, and the Ad Hoc Student Committee for the Ukrainian Catholic Patriarchate0 Then came a fourmember delegation representing the World Congress of Free Ukrainians,, What brought all these people to Rome?

Speaking for the nine-member delegation, it can definitely be said that it made the trip out of concern for the future of the Ukrainian Catholic Church, concern for the growing credibility gap between Vatican words and deeds created by post Vatican II Curial policies» The Decree on Catholic Eastern Churches accepted by Vatican Council II and promulgated by Pope Paul VI on December 21, 196^-, proclaims "high esteem" for the traditions of the Eastern Churches* It recognizes that the "Churches of the East, as much as those of the West, have a full right and are in duty bound to rule themselves, each in accordance with its own established disciplines" (5); exhorts those who have fallen away from the traditions of their Church "to take steps to return" to these (6); insists on the reestablishment of the rights and privileges digitized by ukrbiblioteka.org

of the Eastern Catholic Churches — thoi^e recognized them "in time of union between East and West"(9); rules that the "patriarchs with their synods are the highest authority for all business of the patriarchate” (9); and then states that what has been said of the patriarchs is "valid" also in respect to major-archbishops (10).

Earlier, December 23, 1963, the Apostolic See recognized the Metropolitan of Lviv, Archbishop Joseph Slipyj, as Major-Archbishop® Being the only Major-Archbishop in the entire Catholic Church, it is obvious from article 10 of this decree that Major-Archbishop Joseph Slipyj has patriarchal rights „ He began to exercise them<> In time he convoked the Fourth Archiépiscopal Synod of Ukrainian Catholic Bishopso It met in Rome from September 29 through October A-, 1 9 6 9 ® All but one of the Ukrainian Catholic bishops of the world attended it.

The absentee was Metropolitan Ambrose Senyshyn of Philadelphia* This synod accepted the synodal system of administration for the Ukrainian Catholic Church and petitioned the Holy Father to elevate the status of MajorArchbishop Joseph to that of a Patriarch.

All present signed this petition,, There is no proof that the absentee from the synod ever added his signature to this petition though efforts have been made to convey this impression» *

Despite the reassertion by Vatican Council II of the rights the Ukrainian Catholic Church possessed when it reestablished its affiliation with Rome in the Union of Brest in 1596, the Sacred Congregation for Eastern Churches is making constant efforts to maintain administrative control over this Church. .It made an effort to invalidate the October 1969 Synod of our bishops* The most recent violation of the rights of our church is the method of the nomination of Monsignor John Stock as auxiliary bishop of Philadelphia.

The nomination was made without knowledge, let alone the consent, of the Head of the Ukrainian Catholic Church, beyond the synod of our bishops.

His Beatitude Major-Archbishop Joseph Cardinal Slipyj was not even granted the courtesy of notification of it from official Vatican spokesmen* He learned about it from the newspapers as did the average layman*, Such a usurpation of the rights of our Church and violation of the dignity of our Confessor of the Faith is highly demoralizing,.

It is intolerable.

Coming on the heels of Archbishop Agostino Casaroli’s trip to Moscow during which he was reported defending the rights of the Roman Catholics in Lithuania, Polish Catholics in Lviv and Odessa in Ukraine but maintaining silence about the rights of approximately five million Ukrainian Catholics in Ukraine, the method of the recent nomination was interpreted as proof of the rumored Vatican-Moscow agreement to lay the Ukrainian Catholic Church on the sacrificial block for the promulgation of a VaticanMoscow dialogue in the interest of some indefinite "higher cause."

Fellow Ukrainian Catholics, on its native territories our Church has been legally liquidated.

Those remaining in the Silent Church of The Modern Catacombs are persecuted* In the non-communist world this Church is exposed to the dangers of assimilation because it lacks an integrated administrative system of its own.

It suffers from the absence of a patriarchal system of administrationc In the Western Church the principle of collegiality has been fostered in the post Vatican II era as an innovation.

To the Eastern Churches, our Church among them, this principle is a tradition the promulgation of which assures the survival of the particular Church and the negation of which spells its doom.

If you are not interested in defending the rights of your Church

45 digitized by ukrbiblioteka.org

because you are blinded by a misconception of the principle of Universality, then remember that the motto of the Universal Church is "Unity in diversity, equality for a l i o " Be a Catholic in the best sense of the wordo Join our efforts in the promulgation of a patriarchal system for the Ukrainian Catholic Church» Its establishment will remove the credibility gap between Vatican promises and policies© Public Relations Department, Society for the Promotion of the Patriarchal System for the Ukrainian Catholic Church

TELEGRAMS TO POPE PAUL VI

% 3 March 1971

His Holiness Pope Paul VI Vatican City In the name of the clergy and the laymen of the Ukrainian Cathcrlic Church in the USA we protest against the method of nomination of the auxiliary bishop of Philadelphia metropoly Rev» John Stock. With due respect and regard for the nominee we feel that the nomination has been made in violation of the rights and privileges of the Synod of the Bishops of the Ukrainian Catholic Church*, The autonomus rights * of Eastern Churches have been reaffirmed by the II Vatican Ecumenical Council in the "Decree on Eastern Churches," which bears your confir­ mation We urge your Holiness to enact these rights for the spiritual welfare of the faithful of the entire Ukrainian Catholic Church, and to relegate, by your authority, the nomination to the Synod of the Ukrainian Catholic Bishops, and to the Archbishop Major His Beatitude Joseph Cardinal Slipyj.

St„ Andrew Society of the Clergy of the Ukrainian Catholic Church Ver Rev„ Wolodymyr Andrushkiw Right Rev» Msgr» Clement Preima

Society for the Patriarchal System in the Ukrainian Catholic Church Dr» Zenovy Gill Dr» Roma Navrocky Dr» Roman Osinchuk Prof» Myroslaw Labunka

5 May 1971 His Holiness Pope Paul VI The Vatican City The appointment of Mgsr» Basil Losten, as auxiliary Bishop of Philadelphia, has been received by the faithful of the Ukrainian Catholic Church in the USA with profound shock and indignation» Possibilities of violent reactions by clergy and faithful expected.

46

digitized by ukrbiblioteka.org

There is a consensus of opinion that your Holiness is deceived and misinformed about the feelings of the Ukrainian community 0 The nomination of Rev« Basil Losten without consultation and consent of His Beatitude Joseph Cardinal Slipyj and His Synod of Bishops is considered a hostile act against the Ukrainians in general and against Joseph Cardinal Slipyj in particular* A complete disregard for the martyrdom of the faithful, clergy, and the hierarchy of the Ukrainian Catholic Church has been manifested by the Curia Authorities in the two recent nominationso In the opinion of our Society and the majority of the Ukrainian faithful the nomination of M g s r 0 Losten is aimed at the destruction of the Ukrainian Catholic Churcho It is also an attempt of moral assasination of His Beatitude Archbishop Major Joseph Slipyj, Even the godless- Soviet government did not subject him to such anguish as that perpetrated by some heartless bureaucrats in the City of Vatican*, Lack of Christian charity toward His Beatitude is clearly manisfested by this last act of nomination© % We request that such hostile acts on the part of the Congrega­ tion for the Eastern Rite Churches be stopped and the present unfortunate situation be rectified by the responsible authorities of the Curia*. Our hopes are in your Holiness© With assurances of deep reverence, For the Executive Board of the Society for the Promotion of the Patriarchal System in the Ukrainian Catholic Church, Dr 0 Zenon Gill, Chairman

Dr 0 Romana Navrockyj, Secretary

Drc Roman Osinchuk Eva Piddubeheshen Prof* Hyroslav Labunka - Members

* 22 May 1971 His Holiness Pope Paul VI Your Holiness;:: The Society for the promotion of the Patriarchal Systems in the Ukranian Catholic Church in the USA implores you to helpo Situation in Philadelphia very critical* Students on hunger strike second day« Some taken illQ Dange of disturbances during consecration immeniento Please intercede personally® Please instruetBishops elects to avoid confrontation,, Please ask his eminence Cardinal Slipyj to intercede 0 His personal presence needed here desperately to avoid dangerous confrontation* We cannot take responsibility for the difficulties which arise in this situation* People are desperate® For the Executive Board Dr, Znon Gill, President Dr* Roman Osinchuk, Member Miroslav Labumka, Member

* 47 digitized by ukrbiblioteka.org

22 May 1971 Joseph Cardinal Slipyj Telegram on behalf of the society for patriarchate sent to Pope.

His personal intercession and your arrival here requested in the telegram,, Miroslav Labunka

* 26 May 1971 His Holiness Pope Paul VI Consecretion of John Stock and Basil Losten continuously interrupted by the faithful in church» Nominees called an Axios-Indigni by the faithful* Three thousand demonstrators protested outside» Validity of consecretion questioned© Please order investigation*, Further protests imminent» Society for the Promotion of the Patriarchal System in the Ukrainian Catholic Church Executive Board Zenon Gill Osinchuk, Roman Stephen Procyk Myroslav Labunka Leonid Rudnytzky *

The Providence Association Of Ukrainian Catholics in America Eranch #193 Philadelphia, Pennsylvania, UoS«A« 3 June 1971 His Holiness, Pope Paul VI Vatican City Your Holiness, The recent Associated Press release (Washington Post, May 29, 197l)> concerning the Vatican's refusal to grant a permit to Archbishop-Major Josyf Cardinal Slipyj enabling him to travel to North America, has deeply shocked both clerics and laymen of the Ukrainian Catholic Church throughout the world 0 Your seeming disregard of the inalienable right of our Archbishop-Major to offer spiritual guidance to his faithful is indeed difficult to comprehends It becomes unfathomable when one considers the fact that Cardinal Slipyj endured eighteen years of a Siberian concentration camp for professing allegiance to the Holy See» H e, after all, was not interned

48

digitized by ukrbiblioteka.org

for his person, nor solely for his leadership of the Ukrainian Catholic Church, hut rather for his avowed belief in God and the Universal Church© In the Washington Post article Vatican spokesman Federico Alessandrini states, "The cardinal is here under particular conditions," and elaborates that upon the cardinal’s release in 19 6 3 , the Vatican agreed with a Soviet request that our prelate be prevented from any political activity*, One must indeed be naive to assume that spiritual guidance of faithful Ukrainian Catholics constitutes a political activity.

The Ukrainian Catholic Church in Diaspora is on the abysmal ledge of extinction and yet, it seems, the Vatican is more concerned with honoring the request of atheistic Soviets than with the preservation and perpetuation of one of its Eastern Churches© Nonetheless, we the members of the Providence^Association are confident that Your Holiness will not permit the demise of our Church© We all hope and pray that Your Holiness will be inclined to overcome all the apparent obstacles that prevent the leader of our Church from joining his faithful in North America and optimistically await his arrivals Sincerely Yours in Christ, Executive Board Eng© Mo Karaman,. Pres* cc:

Eng© W© Meducha, Treas©

Prof© L© Rudnytsky, Sec©

His Beatitude, M^,jor Archbishop, Josef Cardinal Slipyj Vatican City

* 7 June 1971 His Holiness Pope Paul VI Vatican City Your Holiness, The Ukrainian Communities in the USA and Canada are utterly disappointed by the postponement of the planed and announced visit by His Beatitude Josyf Cardinal Slipyj to North America© This delay has been caused, as reported, by the prohibition to leave Vatican, imposed upon His Beatitude by the official of Roman Curia, in the name of Your Holiness© Indignation and resentment against Holy See is spreading among the faithful of the Ukrainian Catholic Church on this continent©. The faithful can not understand why and for what reasons does His Beatitude experiences anguish and extreme difficulties whenever He plans to visit His dedicated faithful in the dioceses which belong to the Ukrainian Catholic Church©

4-9

digitized by ukrbiblioteka.org

They are disappointed by the continuous silence on the part of the Holy See, concerning their brethern in faith in the Ukraineo They also wonder very often in disbelief whether Your Holiness is aware of the misuse of your name and authority by the officials of the Curia who constantly create the difficulties for the Archbishop Major His Beatitude Josyf Cardinal Slipyjo On behalf of the masses offaithful and in the name of the Society for Promotion of the Patriarchal System in the Ukrainian Catholic Church, we appeal to Your Holiness to intercede in this matter and permit justice and charity prevail when ever the problems of Ukrainian Catholic Church are under consideration®.

We assure Your Holiness, contrary to possible "official reports" which Your Holiness might be receiving, that the visit of His Beatitude Josyf Cardinal Slipyj is awaited with great expectations in the USA and Canadac The visit is essential for peace of mind and satisfaction of the spiritual welfare of the masses of the faithful in-this hour of division and strife® We sincerely implore Your Holiness to treat the Ukrainian questions with justice and impartiality and defend the right of the Ukrainian Catholic Church in diaspora and in its persecuted native land© Respectfully yours,

Dr, Romana Nawrockyj Secretary Dr 0 Zenovij Gill, President MyToslaw Labunka, Executive Board Member

*

LETTER TO HIS HOLINESS POPE PAUL VI New York, New York April 21, 1971 TO:

His Holiness Pope Paul VI Bishop of Rome Patriarch of the West First Among Equals

Your Holiness: At the manifestation in the city of Washington, D, Co, sponsored by the Ad Hoc Committee of Students for a Ukrainian Catholic Patriarchate, the resolutions enclosed with this letter were adopted by those assembled there® Due to the fact that the scheduled consecration of Monsignor John Stock as a bishop of the Ukrainian Catholic Church had by that time been re—scheduled for May 25, 1971f the planned four day vigil was not held as it would at that time have served no purpose» Instead a

50

digitized by ukrbiblioteka.org

twenty-four hour vigil was maintained at the residence of the Apostolic Delegate® Nonetheless, the hoped-for response to our telegram of April 12, 1971 to your Holiness was not forthcoming and the nomination of Msgr® Stock was not rescinded or allowed to be acted upon by the competent body for these matters, the Synod of Bishops of the Ukrainian Catholic Churcho Wheter your Prefect of the Congregation for Eastern Catholic Churches, Maximilian Cardinal de Purstenberg recognizes the Synod is irrelevant, because we do not consider him to be the competent authority to judge on the Synod’s validity, nay we do not even recognize his right to speak on matters pertaining to our Church.

He has kept silent about the continuing persecution of the Ukrainian Catholic Church in the U 0S 0 S 0R 0 , has not spoken out in defense of the Church’s rights 0 Let him now remain just as silent about the validity of the Synod® Any letter appearing with his signature invalidates its credibility and its contents® The Union of Brest of 1-596 recognized all the rights of the Ukrainian Church, or as it was then known, the Ruthenian Church, and was ratified by Your illustrious predecessor, Clement VIII and the Synod of the then Kievo-Ruthenian Orthodox Church with Mikhail. Rohoza, Metropolitan of Kiev, Halych, and all Rusf at its heado There was no signature to this document of any prefe-ct of a Congregation for Eastern Catholic Churches and we do not today require any such signature to make any decision by our Bishops* Synod valid 0 That is not withim his competency to decide 0 Let him decide on such matters for Churches that signed no such treaty of UNION,,. The decision on the validity of the Synod rests solely with the Ukrainian Catholic hierarchy with the Major-Archbishop at their heado- He alone can convoke a Synod of Bishops of the Ukrainian Catholic Church© There have been serious questions raised in some circles about the question of territoriallity 0 This is a moot point 0 As good a case could be made in questioning tine authority of the Western Patriarch over the countries of the Americas 9 since the early decrees which the Church Universal adopted concerning the territorial limits of the various patriarchates foresaw no Americas 0 Also, one should bear in mind that countries like the United States, Canada, Mexico, etc 0 have no established Church and constitutionally prohibit any such acts 0 The citizens of these countries may belong to whatever rite, whatever religions they so choose® We Ukrainian Catholics have chosen that we shall belong to a Synod of Ukrainian Catholic Bishops » No one may abrogate that righto Our Blessed Lord Jesus Christ said to Peter* "Thou art Peter, and upon this rock I shall, build MY CHURCH 0 He did not say that it was to be a Latin Church, or one with no room for diversity 0 We Ukrainians are also that Church of Christ, even more the Ukrainian Church shone and still shines as the symbol of unity and steadfastness in the defense of Christ and His Church© It is therefore our ardent desire that Your Holiness demonstrate Your often stated concern for the Ukrainian Catholic Church and its faithful by; 1) Recalling the nomination of M sgrc Stock or letting our Synod act upon it; 2) Raise the issue of the continuing persecution of the Ukrainian Catholic Church ini the U©SoSoRo at the United Nations through the Holy See's observer, and to disavow any attempts made to lend some semblence of validity to the spurious and illegal "Synod held in Lviw in 19^-6,

51

digitized by ukrbiblioteka.org

which ostensibly "re-united." the Ukrainian Catholic Church with the Russian Orthodox Church© The Ukrainian Catholic Church will not and must not be sacrificed on the altar of political expediency©* The blood of sacred martyrdom does not come cheaply and Our Lord would be truly horrified to see it devalued for some small concessions for Roman Catholics in the UoSoSoRo How can one talk about this when the faithful of the Ukrainian Catholic Church do not even have the right to their elementary freedoms © We would request that Your Holiness give us Your reply through the Chancery of the Major-Archbishop of the Ukrainian Catholic Churchy His Beatitude Joseph Cardinal Slipyj, as any question pertaining to the Ukrainian Catholic Church should be handled through His Chancery, not the Eastern Churches Congregation or some spokesman of the Roman Catholic Archdiocese of New York 0 We would request that no replies be sent thru the Apostolic Delegate, Archbishop Luigi Raimondi, in the United States, inasmuch as he has repeatedly refused to meet with representatives of the laity of the Ukrainian Catholic Church i m the U©S©A© He has thereby demonstrated his incompetence to act as an.intermediary and to handle such matterso It has recently come to our knowledge that certain people are contemplating extremely drastic measures in connection with the planned consecration of Msgr© John Stock on May 25, 1971 in Philadelphia© These are actions over which we have no control and which would be difficult to stop even if we did have sufficient control over the situation© The gravity of these actions has been communicated to His Beatitude Major-Archbishop Joseph Slipyj and we urge the Holy Father, if He is truly concerned about the good, not only of our Ukrainian Catholic Church, but the Church Universalv that He give serious con­ sideration to this matter and withdraw the nomination so that we do not all have innocent lives on our consciences© I remain Yours in Christ,

George E© Karpinsky ( Chairman»-Ad Hoc Students* Committee for a Ukrainian Catholic Patriarchate)

Telegram to Msgr© John Stock

By God's will you have been placed in a position to help save our thousand year old Mother-Church, or to ruin it© Philadelphians present at our laymen's meeting February 28, 1971, unanimously urged you to meet our Major Archbishop in Rome and to arrange your consecration so it would be carried out only by him, according to the powers of the Synod of Ukrainian Catholic Bishops»

Ro Lewycky Chairman

52 digitized by ukrbiblioteka.org

PRESS RELEASE

On June 19, 1971> the Ukrainian Catholic laity of the United States held a convention.

The convention, hosted by the Ukrainian National Home in New York City and sponsored by the Society for the Promotion of the Patriarchal System in the Ukrainian Catholic Church, was attended by 860 delegates, alternates, and observers who represented most of the Ukrainian Catholic parishes in the East and in the Midwest of the United States.

The convention unanimously adopted the following resolutions: 1) to send a petition to His Holiness Pope Paul VI, urging the Pontiff to make possible for His Beatitude, the Archbishop Major Joseph Cardinal Slipyj, the visitation of his flock on the American continent; * 2) to urge the Ukrainian bishops in the United States to adhere to the decrees of the Fourth Archepiscopal Synod and to support the Archbishop Major Joseph Cardinal Slipyj in his struggle for the patriarchal system in the Ukrainian Catholic Church; 3) to urge the Ukrainian Catholic hierarchy to take all the necessary steps for the convocation of the Fifth Archepiscopal Synod scheduled for 1 9 7 1 Âť

k) to express reverence and admiration for the 79 Ukrainian Catholic priests of the American Ukrainian Church province who have manifested their courage and signed a petition to the Metropolitan Ambrose Senyshyn of Philadelphia, requesting that he adhere to the decrees of the Fourth Archepiscopal Synod.

The delegates also resolved: 1) to demand the resignation of the Metropolitan Ambrose Senyshyn of Philadelphia;

2 ) to put into effect a moral and financial boycott of the Metro­ politan; 3 ) to initiate the canonical process, required to invalidate the consecration of Msgrs. John Stock and Basil Los ten; 4) to protest the unbidden intrusion by the Congregation for the Eastern Rite Churches into the internal affairs of the Ukrainian Catholic Church; 5) to protest the recent Vatican-Moscow rapprochement, achieved by the Vatican at the expense of the Ukrainian Catholic Church.

The convention adjourned with the firm intent to take all the appropriate measures to safeguard the unity and integrity of the Ukrainian Catholic Church., The Convention unanimously resolved to work for the establishment of the Patriarchate of the Ukrainian Catholic Church with His Beatitude Joseph Cardinal Slipyj as her first Patriarch.

For the Public Relations Department of the Society: Eva Piddubcheshen

Leo D. Rudnytzky

53 digitized by ukrbiblioteka.org

17 April 1971 Ukranian Catholic Association 847 No Franklin 3t 0 Philadelphia, Pa® 19123 To Whom It May Concern: You did not see fit to sign the communications sent to me, there­ fore, I have no choice but to address this letter as I have<> I support Ukranian Catholic Unity and the establishment of a Patriarchate for Ukranian Catholics, however;

> I do not agree with the methods you are employing to establish a Patriarchate® As a good Catholic and Christian I cannot condone violence, vituperative language and divisive actions to achieve this recognitions I cannot support your objections to either the nomination of the appointment of Msgr« Stock as auxiliary bishop of the Philadelphia Diocese© ArchBishop Senyshyn is the head of the Ukranian Catholic Church in the United States and it was within his purview to make the nomination 0 The Pope is the head of the Catholic Church and has the sole authority in making the appointment, he notified the proper authority of the appointment, which is all that is required» You speak of recogniz­ ing authority yet you take exception to ecclesiastical action by the highest authority of the Ukranian Catholic Church in the United States and the highest authority of the Catholic Church» You speak of unity, but your actions precipitate disunity,,- You speak of what is right and what is wrong based on your point of view— you do not consider the rights of others if their opinion does not coincide with yours© You speak of persecution and the freedom to worship,, but you initiate a demonstration which interferes with the peaceful participation- of Ukranian Catholics in Palm Sunday religious services— this is a form of religious persecution and denial of freedom of worship which you purportedly deplore0- You speak of Catholicism but you really mean Ukranian nationalism--I owe no allegiance to a non-existent nation-I am an American of Ukranian descent and proud of it« No one is more cognizant of the rich tradition of my Ukranian heritage than I, nor more determined to preserve and perpetuate this tradition by making my children aware of it so that they may pass it on to their children, etc® You speak of "being blinded by universality," "and not being a good Catholic," if I fail to support you in this demonstration— the arrogance and insensitivity of this statement reflects your ignorance of, and/or disregard for human rights inherent to every man, woman and child to make their own decisions as to the path they wish to follow,, You did not ask for my opinion, you told what my opinion should be# I resent the derogatory inference, conveyed by your propoganda news letter, as to my ability to arrive at a logical conclusion if all the facts were presented to me© You excerpted only those statements which, when quoted out of context, would support your viewpoint® In conclusion, I sincerely hope Cardinal Slipyj is not supporting you in this intemperate action as it will have an adverse effect upon people who are sincere In seeking unity within: the Ukranian Catholic

54

digitized by ukrbiblioteka.org

Community© I also want you to know that I support our Metropolitan, Archbishop Senyshyn as the authorized head of the Ukranian Catholic Church in the United States and his nomination of Msgr 0 Stock as Auxiliary Bishop of Philadelphia, a man who did so much for our dis­ placed Ukranian brethren and is now being used as a symbol of disconrtent and divisivness by you as a token of your appreciation for his deep concern for, and efforts on behalf of our persecuted Ukranian brethren*.

This in itself would have revolted me and resulted in my rejecting you as sincere proponents of Ukranian Catholic unity 0 You saw, and seized, the opportunity to create turmoil and dissention without regard for the human dignity and sensitivity of a good man<>. You even disregarded the statement of support for the establishment of a patriarchate by our Metropolitan, who advocates a diplomatic approach to achieve this goal, without creating incidents which subject the Ukranian people to ridicule and scorn 0 Your egotism is such that no other opinions or methods but yours are acceptableo If and when you approach this matter in a sensible and civilized manner, I will be among the first to offer you my wholehearted support,,

** PAUL P.- 3HAL0KA cc:

Cardinal Slipyj Metropolitan Senyshyn

Stephan Procyk 5219 No Warnock S t 3 Phila., Pa. 19141 28 April 1971 Mr, Paul Po Shaloka 4030 Tudor St© Phila», Pa« Lear Sir: I received your correspondence dated April 17, 1971« Unless the publication you are refering to was issued by one of our local branches, I am not aware of the content you have discussed in your communication.

However, because of the importance of the subject matter and of your generously expressed opinion, I am willing to continue our dialogue with the intention to clarify some facts of our mutual agreement or disagreement© I presume that both of us will do this effort intelli­ gently with the search for truth in mind.

We might begin with the main issue of our time - the structure and the leadership of the Ukrainian Catholic Church© I go along with your statement that the head of the Ukrainian Catholic Church in the United States is Metropolitan A© Senyshyn, and that the head of the Universal Catholic Church is the Pope 0 Here you failed to mention two meaningful components: the office of Archbishop Major, and the powers (decisions) of the Vatical Council II© 55

digitized by ukrbiblioteka.org

digitized by ukrbiblioteka.org

As far as the unity of the Church is concerned, we probably differ in scopeo You are talking about the unity in the United States of America, and I consider the overall unity of the Church in all countries, including the Soviet Union0 The action for the *Bizantyne Patriarchate in America does not concur with the unity of the Ukrainian Catholic Church0 Prom this stand point, we can give proper consideration to the fact of Reverend Stock's nomination as an auxiliary bishop<> I am certain that you did not find in our publications any unfavorable remarks with respect to Rev0 Jo Stock® We objected to this fact strictly on a legal basis o The rights of our Church, restored and guaranteed by Vatican Council, have been ignored by Eastern Congregation# We, as laymen, fight for these rights with all legal means at our disposal© But now, may I be permitted to express my own opinion with respect to Revo Stock's behavior® He has been asked many times to go to Rome and see Archbishop Major before his consecration, if not on a legal basis, then from pure human considerations» Cardinal Slipyj is the Confessor, Senior Archbishop, direct successor of Metropolitan Sheptyckyj, and a martyr for our Church and people® Would you be able to maintain a full measure of respect to a nominee, who for some reasons did not undertake such a trip? You demand respect and appreciation for one who did much for our persecuted brethren,. What happens when one of the most persecuted arrives among us?

Then our brethren stop talking about respect!

You might be right in your judgment pertaining to the methods of our action0 Demonstration is not the best one» We tried other ones® They were not successfulo But I will challenge your statement that somebody was prevented by the demonstration from going to the Church.

The whole police force would not go along with that0 And - it was not our purpose» As far as nationalism and derogatory language are concerned, I refer you to "America" daily and "The Way" weekly» Both of them appear with the blessing of Metropolitan Senyshyne The topic of "Non-existing Nation" needs clarification - who put it out of existence?

Going back to the sincere intent of your letter, I would suggest a meeting where we could exchange our views more efficiently*, Sincerely yours,

S .Procyk -

Reply

o

-

did not come, and meeting did not take place.

- o -

On the opposite side: Fragments from the demonstrations in Philadelphia.

57

digitized by ukrbiblioteka.org

СТУДЕНТСТВО ЧІКАҐА АКТИВІЗУЄТЬСЯ В РУСІ ЗА ПАТРІЯРХАТ Рух в обороні прав і помісности Української Католицької Церкви поширюється і серед молоді. В Чікаґо постав Студентський Комітет ад гок за Патріярхат Української Католицької Церкви, який запросив на суботу, 29 травня двох доповідачів з-поза Чікаґа. Відомий професор теології(Фордгамського університету та директор екуменічного осеред­ ку Папи Йоана в Нью-Йорку, о. Джордж А. Мальоні, та проф. історії Ля Сал Коледжу в Філядельфії, Мирослав Лабунька, гостювали в Чікаґо. До обіду вони провели зустріч з представниками етнічної преси в Чікаґо, яка виявила велике зацікавлення подіями в нашій Церкві. По обіді відбулася зустріч із студентами, де обидва гості дали корот­ кі експозе про теперішні проблеми Української Церкви, а потім відпо­ відали на питання. Присутніх було понад ЗО студентів. Того ж дня вечером відбулися громадські збори, на яких обидва гості доповідали про Українську Церкву в пособорову добу, її права, помісність, про теперішні змагання і труднощі в них. Зокрема гість з Філядельфії подав коментар до бурхливих подій філядельфійських свячень. Доповідачі також відповіли на питання. Студентка г.'іарта Гарасовська розповіла про участь делеґації молоді з Чікаґа в Філядель­ фійських демонстраціях. Вона також заявила, що укх>аїнська молодь ви­ разно себе визначує по стороні тих, які боронять самоуправний і самобутний характер нашої Церкви. Говорив також заступник голови Коорди­ наційного Комітету Громадських Організацій ЗСА і Канади за Патріяр­ хат, д-р Юрій Городиловський, який привітав гостей та заявив, що сьогодні перед всіми повинен бути ясний шлях - з ким ми йдемо і проти чого ми виступаємо. Координаційний Комітет дав свій протекто­ рат для цієї громадської зустрічі. Студент Тиміш Трусевич прочитав тексти телеграм Святішому Отцеві, Блаженнішому Кир Йосифові, усім Владикам Канади та трьом єпископам Америки. Канадійським ієрархам дякувано, що не взяли участи в філядельфійських свяченнях. Від ієрархів Америки присутні домагалися запі-юшення Верховного Архиєпископа з візитою до Америки. Окрему телеграму вислано до Комісії Прав Людини при 00Н, доводячи до відома, що Ватикан, будучи сиґнатором Деклярації Прав Людини, не респектує цих прав, бо тримає у палатному у в ’язненні нашого Первоієрарха. Студентка Наталка Пилипюк, голова Чікаґівського Студентського Комітету ад гок, яка відкрила збори і представила ціль акції студен­ тів, прочитала резолюції, що їх присутні прийняли оплесками. Збоїнами проводив проф. В. Маркусь, який також подав резюме промови о. Мальоні українською мовою. Всіх учасників цих зборів у залі СУМА було 400 осіб. До місцевого Студентського Комітету входить 11 студентів місце­ вих університетів та середніх шкіл. Крім голози, Н. Пилипюк, актив­ ними в Комітеті є Т. Трусевич, .М. Гарасовська, 8 . Городиловс-ька, 0. Смишнюк, Ю. Левицький, 3. Трусевич, та інші. Від Чікаґівського Комітету їздили до Філядельфії Олег і Роксоляна Сацюки, Гар'асовська та 0 . Черінь. Про чікаґівські збори та про теперішню кризу в нашій Церкві - статті в місцевій литовській, польській і чеській пресі.

digitized by ukrbiblioteka.org

Д О К У М Е Н Т И :

ЛИСТ ДО ВЛАДИК: Слава їсусу Христу! Трентон, дня 5 травня 1971 • їх Високопреосвященство Архиєпископ Української Католицької Церкви Митрополит Амврозій Сенишин у Філядельфії Ваше Високопреосвященство! До відома Крайової Управи Товариства за Патріярхальний Устрій Української Католицької Церкви^ на нараді в дні 17 квітня ц.р. наспі­ ла вістка, що двох молодих людей рішили посвятити своє життя та спа­ лити себе на знак протесту проти номіновання Апостольським Престолом єпископа для нашої Церкви, без відома і згоди Верховного Архиєпископа і Синоду наших Владик, Затрівожені цею вісткою душпастирі, рішили почати голодівку, щоб в цей спосіб спонукати Владик зрозуміти скрайн€ загрозливу ситуацію, рятувати молоде життя й таким чином зберігти нашу Церкву від нечуваного в її історії скандалу. У зв’язку з цим, Головна Управа Товариства за Патріярхальний Устрій Української Католицької Церкви вважає своїм обов’язком ствер­ дити слідуюче: 1. о жалем і занепокоєнням Крайова Управа стверджує, що такі пх")ояви не є згідні з християнською мораллю, не відповідають громад­ ським принципам нашого Товариства і за них, хто б їх не виконав, Товариство не відповідає.

2. Того рол,а тюзпучливі прояви неконтрольованих глибоких зво­ рушень серед мирян є наслідком постійного ігнорування та нехтування прав нашої Церкви.

3. Відсутність якоїнебудь дії наших Владик в обороні цих помісних прав Української Католицької Церкви, мимо прохань, заяв і протес­ тів вірних, ці почування тільки поглибили.

4. Крайова Управа вважає, що прийшла крайня пора, щоб наші Високопреосвященні і Преосвященні Владики з більшим зрозумінням і любовю поставилися до прохань вірних, щоб трактували їх як невідємну частину Церкви, що її Вони очолюють. В почутті відповідальности за спокій в громаді й добро нашої Церкви, Крайова Управа звертається до Вас, Високопреосвященний Владико, з проханням ужити Вашого високого авторитету для створення моральної рівноваги серед вірних і відвернення евентуального нещастя, бо лише у Ваших руках така можливість є. Вірючи в позитивне сприйняття наведених прохань, залишаємось з глибокою християнською пошаною і відданістю За Управу д-р Зиновій Ґіль голова

д-р Роман Осінчук голова Ради

digitized by ukrbiblioteka.org

д-р Р. Навроцьк^ секретар

З А Я В А

КРАЙОВОЇ УПРАВИ ТОВАРИСТВА ЗА ПАТРІАРХАЛЬНИЙ УСТРІЙ УКРАЇНСЬКОЇ КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ 1. 3-го березня ц.р. ми були змушені запротестувати перед Святішим Отцем проти процедури номінації о. Івана Стаха єпископомпомічником. Рівночасно ми ствердили й пояснили громадянству причини того протесту, які лежали в легальній площині, в неґації і в запе­ реченні прав помісности Української Католицької Церкви.

2. Сьогодні, 4-го травня 1971 р . , ми змушені вдруге протестува­ ти перед Апостольським Престолом з цієї самої причини, бо не зважаючи на попередні протестні телеграми й письма багатьох організацій та індивідуальних людей, ці самі римські чинники номінували другого єпископа для нашої Церкви - о. Василя Лостена, такою самою неправиль­ ною дорогою поза Синодом Українських Єпископів і без порозуміння з Верховним Архиєпископом.

3. Номінація римськими чинниками другого єпископа-помічника мимо госттшх протестів нашого священства, мирян та студенства виявила ще раз послідовне намагання Римської Курії зліквідувати нашу Церкву як самостійну релігійну, традиційну, культурну й історичну одиницю, іґноруючи духові потреби багатьох тисяч вірних.

4. Наша сьогоднішня заява тим болючіша, що сьогодні протесту­ ємо не тільки проти принципу номінації, але і проти особи Номіната. Українська громада в діяспорі є на такому рівені, який вимагає відповідного духовного проводу.

5. Крайова Управа вислала протестні телеграми до Святішого Отця Папи Павла VI і до Ватиканського Делеґата у Вашінґтоні Архиєпископа Люїджі Райм'онді. В них підкреслено, що спосіб номінації, який заперечує помісні права Української Католицької Церкви, є воро­ жим актом проти української церкви й народу.

6 . Тому, що події останніх двох місяців глибоко обурили вірних нашої Церкви, і тому, що вичерпні засоби протидії руйнуванні нашої Церкви не здержали Східньої Конґреґації від її дальших кроків,Крайова Управа взиває всіх мирян до спокою й рівноваги духа й закликає до дальшої боротьби за наші права у Вселенській Католицькій Церкві. За Крайову Управу д-р Зиновій Ґіль голова

д-р Рома Навроцька секретар

д-р Роман Осінчук голова Ради Мирян

- о-

/Закінчення зі стор.39. "Як Ватикан намагався навернути Москву/ Папа Пій II викляв Йону і відділив Московську митрополію від Київської,затвердивши монаха Григора на Київській митрополії.Це ста­ лося 3-го вересня 1458 року. І ця дата була кінцем вмішування моска­ лів до справ Української Церкви.Це тривало аж до другої половини XVII ст.,тобто до перебрання Київської митрополії на Лівобережжі під юрис­ дикцію Московського патріярха 1686 року. / Далі буде/

60

digitized by ukrbiblioteka.org

ВІД КР И ТУ

JILОТ ДО УКРАЇНСЬКИХ КАТОЛИЦЬКИХ ВііАДИК %

Високопреосвященніші і Преосвященні Владики! Вже скоро буде півтора року як Ви урочисто підписали конститу­ цію патріярхального устрою в Українській Католицькій Церкві і у Вашо­ му Спільному Пастирському Посланні з дня 4 жовтня 1969 р« Ви казали "... Тому ми б с і так гаряче бажаємо тієї установи для нашої Церкви не для якоїсь людської слави чи самого престижу, але просто для самозбереження й дальшого нашого духовного, церковно-релігійного і національного росту..." Ми всі Вам вірили і тішилися. Виглядало, що український нарід віднайшов себе як рівнорядний підмет в крузі народів і рішив нарешті сам собою рядити, принайменше на одному від­ тинку. Але яке гірке розчарування нас огортає. Одні з Вас, Владики, далі наявно і послідовно неґуєте авторитет їх Блаженства, Верховного Архиєпископа Кардинала Иосифа як Голови ГІомісної Української Церкви, другі з Вас, як доходять до нас тривожні вісті останньо із-за океану, знов складаєте сервілістичні поклони Священній Конґреґації для Східніх Церков, тій Конґреґації, яка цинічно Вам заперечила правність того, що Ви підписали і проголосили, більшість з Вас за мало або й цілком не переводите в щоденне життя Ваших Синодальних Постанов, а всі Ви разом мовчите і не вживаєте ніяких гідних Ваших Достойних Осіб заходів на оборону історичних і слушних прав Помісної Україн­ ської Церкви. Ця Ваша трагічна постава глибоко нас усіх тривожить. Менші на­ роди в Східній Католицькій Церкві на наших очах мали відвагу і успіш­ но оборонили права своєї Помісної Церкви. А Ви, Владики, знаючи, що за Вами сотки тисяч Ваших вірних активно стоять, - а якби цілий український поневолений нарід мав фізичну спроможність це зробити, то це були б не тисячі, а мільйони, - Ви мовчите. Просто якийсь не­ відомий страх огортає і подумати чи може й дійсно під впливом латин­ ського "суверена" Ви вже і затратили зрозуміння потреби існування своєї Церкви як повної самостійної, а не фіктивно-самостійної одини­ ці в лоні Христової Одної Церкви? Страшно сказати, але хто потурає злу - сам поповняє зло і гріх. Високопреосвященніші і Преосвященні Владики! Ви перші будете відповідальні перед історією за це, що в часі, коли наша Церква роз­ бита і роздріблена по цілому світі найбільше потребувала о б ’єднання в силі патріярхального устрою - Ви їй того не запевнили. Від наших національних ворогів ми не очікували іншої постави як та, що вони її показали, але від Вас - так, бо ми на Вас дивилися як на свідомих свого пастирського і національного обов’язку українських ієрархів, що мали в лучности з народом великого бажати! Годі довше мовчати, Владики! Будьте мужчинами гідними славної спадщини раннього українського київського християнства. Лише Ваша не­ гайна і голосна своєю нефальшованою правдою акція в дальшій обороні тієї історичної правди, що її Ви мали відвагу сказати 4 жовтня 1969 р. може врятувати одність нашої Церкви і привернути мир і взаємне довіря в її лоні. Ц<3 є Ваш святий обов’язок від якого ніхто не є звільнений. У нашій скромності і щирості ми хотіли подати Вам,Високопреосвященніші і Преосвяіценніші Владики,до Вашого відома ці наші синівські думки і журби, а Ви самі добре знаєте, що ці журби є не л и ш е у нас одних... Ми Вас просимо апелюємо до Ваших сумлінь, не мовчіть довше на кривду Вами очолюваній Церкві. Віддані в Христі Господі, інж Володимир і Ольга Сушко Балтимор 61

digitized by ukrbiblioteka.org

ЯВА

ЛИСТИ 1-

12. 1970.

Достойна Пані Миндюк! Чи Ви можете пояснити пересічному громадянинові що то є Помісна Українська Католицька Церква, Шкода, що Ви це досі не зробили, щоб пояснити пересічному парафіянинові що це таке Помісна Церква. У нас є багато докторів, але мало розуму, тому ми не знаємо де ми є і на чому стоїмо. Тому прошу Вас, як Ви знаєте що таке Українс'ька Католицька Помісна Церква, то ^грошу пояснити через українські Часо­ писи. Але як Ви не знаєте, то прошу до цього діла не братися, і не крутити нам голів. Єпископ Кунцевич хотів нашу церкву з ’єднати, з Римом а Кардинал Сліпий хоче її відірвати від Риму, Поясніть цю справу. Високоповажана Пані Дарія! Наша церква в Нюарку є дуже в пот­ ребі, і Ви ще досі ні одним словом не відгукнулися на наше прохання. Але як Ви такі багаті, то Ви можете "Церкву в потребі" підтримувати, а нас своїми листами не турбувати. Коли Кардинал Сліпий був у Нюарку то я і наше братство зложили свої жертви, а Ви тоді ще не виступали зі своєю церквою в потребі* А тепер Ви маєте смілість і відвагу пи­ сати такі листи що церква в потребі, але Ви не думаєте, що наш.а Нюаркська церква є в потребі, бо я не бачу Вашої пожертви на Нюаркську церкву. Тому прошу таких листів до мене ані до Братства не по­ силати, бо ми своє вже сповнили. Коли Ви ще не сповнили свого - то прошу сповнити. З повагою, В. Салабун парафіянин і громадянин Нюаркської громади.

Слава Ісусу Христу! Січень, 1971. Високоповажаний Пане! На Вашого листа, написаного до мене щиро і сміло, спробую відповісти Вам так же: На будову нашої церкви в Нюарку зложили ми свого часу суму відповідно до наших спроможностей і зрозуміння справи, А дальше у Вашому листі .Ви запитуєте: Що таке помісність нашої Церкви, та що я повинна пояснити це пересічному парафіянино­ ві, і ще просите пояснити Вам та другим цю справу через українські часописи* Я це постараюся зробити. Вам здається, що я не знаю цієї справи, то ж не повинна нею займатися. Я з професії лікар-дентист і ніколи ке лікувала б паці­ єнтів, коли б цього діла не знала. Почуття відповідальности за здоров’я людей поглибило в мені і почуття відповідальности у всіх інших справах, тимбільше у справах, які мене так обходять, як спра­ ви нашої Церкви, Коли я працювала як лікар, я йшла за вказівками знавців з університету. А тепер, коли я взялася за акцію "Церква в потребі", вказівки найшла у Синоді Українських Католицьких Спископів, який відбувся в днях від 29 вересня до Ч- жовтня 1 969 це був власне Синод Тіомісної Української Католицької Церкви.

62

digitized by ukrbiblioteka.org

Якщо хочете послухати моїх кілька завваг про помісність Церк­ ви, то вони є такі: Помісність в теперішньому озумінні того слова означає самоуправу Церкви. Отже згідно з ухвалами Другого Вселен­ ського Ватиканського Собору ціла Католицька або Вселенська Церква складається з цілого ряду самоуправних Церков, очолюваних своїми патріярхами чи верховними архиєпископами, при чому всі вони є собі рівні. Римський патріярх, себто папа, є між ними перший. На чому отже полягає поміскість нашої Церкви? Вона полягає на тому 4 що Її очолює Верховний Архиєпископ - тепер його Блаженство Кир Иосиф Сліпий зі своїм Синодом, до якого належать всі наші єпис­ копи. Це є наша самоуправна церковна влада, яка має право рішати всі справи нашої Церкви. Наприклад: іменувати нового єпископа може наша влада. Розпоряджати майном може тільки ця наша влада, і тим подібне. Говоримо отже цілий час про самоуправу, або самостійність. Але так, як проти нашої політичної самостійности є багато та­ ких наших людей, які не хочуть своєї самостійної держави, а воліють панування російське, польське, мадярське, словацьке, чи якесь інше, так проти самостійности нашої Церкви є не лише багато чужих, але й багато своїх людей. Вони тої справи не розуміють і говорять про потреби тільки парафіяльної своєї церкви. Не знаю, чи відомо Вам щось про "їїашківську республіку"? Отож коли підчас нашої на жаль короткотривалої державної незалежности, большевики сунули на Україну, селяни села Пашківці на схід­ нім Поділлі рішили не йти до української армії під одну головну команду. Вони постановили боронити тільки своїми силами й тільки своє село, проголосивши своє село окремою державою. Ми знаємо, чим це скінчилося: Пашківські селяни свого села не оборонили, бо не підперли цілої української армії, яка тоді була в потребі. Не думайте, що слово “в потребі" означає тільки грошеву потре­ бу. "Церква в Потребі" означає "Церква в Небезпеці". Бо що нам з то­ го, що мури гарної нюаркської церкви залишаться, коли вже не буде кому з українців до неї ходити. Що нам з того, що Святоюрська Церква у Львові буде на службі ворожої влади під московським патріярхом? Що нам з того, що в Пряшеві на Словаччині наша Церква, а з нею і мо­ лодь, перейде до словаків? Не дивно, що проти помісности нашої Церк­ ви так гостро виступила Москва, а за нею Варшава, Будапешт, навіть така мала Братислава. Це не диво, кажу, бо ж ворог на те і ворог, щоб був проти нас. Дивує нас тільки, що серед нас є люди, які тою справою зовсім не цікавляться, а як не цікавляться, то й не знають, або знають і свідомо йдуть проти своєї Церкви. Як їх назвати, Ви самі добре знаєте. Якби Ви своїм зором поглянули трохи дальше поза Нюарк, а навіть поза Америку, заглянули трохи до Риму, до того центру католицького світу, то Ви не казали б мені, щоб я Вам не крутила голови, бо Ви самі покрутили б головою. Там побачили б Ви Голову ГІомісної Церкви, як невгнуто йде вперед. Він не боїться нападів ані ворожих, ані з боку своїх людей, що цілий час кидають йому колоди під ноги. Ви там побачили б і московського єпископа, що недавно відправи^ Богослужбу в базиліці св. Петра. Перший раз в іс­ торії Вселенської Церкви, аґент безбожного уряду в церкві св. Петра! Ви там побачили б і кардинала Вишинського, який не хоче допустити до того, щоб в Перемишлі відновити наше єпископство. І для того і є наша Помісна Церква, щоб обороняла наше право на Перемиське Спископство насильно знищене поляками! Ніхто інший, а сам папа потвердив нам наше давнє право, з бігом часу призабуте, на нашу поміскість, бо сказав,що Львівський Архиєпископ і Митрополит Київсько-Галицький має усі патріярші права І як Верховний Архиєпископ має владу над 63

digitized by ukrbiblioteka.org

нашою Церквою. Тим чином Церква наша повертає до того стану, коли наступила злука з Римом 365 р о к і в тому назад. Це потверджено Берестейською Унією 1596 р. Коли б Ви так могли були подивитися широко і далеко, не -були б Ви написали так нерозважно, що ніби Кардинал ^осиф хоче відсунути нас від Риму. Я поправила б Ваш вислів, що Верховний Архиєгшскоп хо­ че нас в Римі піднести якнайвище, щоб ніхто не дивився на нас згори, але Е*об ми дивилися усім в очі рівні з рівними. От що хоче наш первоієрарх! А коли Вам хтось такі речі говорить, як то Ви написали, то прошу запитайте: як то може бути, сімнадцять років сибірської катор­ ги за єдність з Апостольською Столицею на те, щоб ту єдність запе­ речити? І ще одно хочу Вам сказати, про що Ви може забули як писали до мене листа: що роля мирянина, або як Ви кажете “звичайного пара­ фіянина" стала важливішою як коли. її навіть оформлено на Вселен­ ському Соборі в осібному декреті "Про Апостолят Мирян". А на третій сесії Синоду наших Єпископів миряни виступили зі своїми власними пропозиціями. І ми звичайні парафіяни маємо повне" право стояти на сторожі і охороняти Українську Церкву від всяких чужих впливів латинізації чи русифікації, що пробують розкладати нашу Церкву. На кінець Вам і моя відповідь на Ваш запит: чому не дала більше на нюаркську церкву, яка є в потребі. Мене найбільше обхо­ дить загальний, всецілий, всеобіймаючий оборонний фронт нашої Помісної Церкви. І це повинно бути зрозумілим не тільки пересічному, пара­ фіянинові, як пишете, але особливо Вам як парафіянинові провідному. Остаю з належною пошаною Дарія Миндюк

З М І С Т Д-р В.Бачинський: ЧОМУ ?... стор ГОЛОДІВКА ЗА СПРАВЕДЛИВІСТЬ І ЧЕСНІСТЬ До НОМІНАЦІЇ І СВЯЧЕНЬ ДВОХ ЄПИСКОПІВ РЕЗОЛЮЦІЇ З ’ЇЗДУ МИРЯН ................ ЗВЕРНЕННЯ до Ієрархії,Священства і Вірних ПОСТАНОВА .......................... УХВАЛА З ’ЇЗДУ в справі дизінформації Помер СТЕПАН РОМАН КАЧМАРСЬКИЙ . АВДІЄНЦІЯ В НМР ЙОСИФА ШМОЦЦЮКА Д-р ГЛ.Барусевич: "ЦЕРКВА В Н Е Б Е З П Е Ц І " ................... БАСИЛІЯНСЬКИЙ ЧИН І СПРАВА УКР.ПАТРІЯРХАТУ Проф.М •Лабунька: КОМЕНТАР * • • . * « • . . . ЯК ВАТИКАН НАМАГАВСЯ НАВЕРНУТИ МОСКВУ . Д-р С.Дмитренко: Dr.L.Rudnytzky : THE UKRAINIAN CATHOLIC CHURCH ТО-HAY ...

VIOLATION OP THE RIGHTS OP THE U.C.CHURCH E.Piddubcheshen: Public Relation Department:THE CREDIBILITY GAP TELEGRAMS TO POPE PAUL VI PRESS RELEASE LETTERS ...................... СТУДЕНТСТВО ЧІКАҐА АКТИВІЗУЄТЬСЯ ДОКУМЕНТИ - ЛИСТИ . . . .

- о

64

digitized by ukrbiblioteka.org

з б

8 10 19 21

22 23 24 26

ЗО 34 36 40 42 44 46

53 54 58

59