Patriarhat 1971 04

П ’ЯТИЙ АРХИЄПИСКОПСЬКИЙ СИНОД УКРАЇНСЬКОЇ КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ РИМ, ЛИСТОПАД 1971

digitized by ukrbiblioteka.org

На обкладинці - знимка учасників V Архиєпископського Синоду Українсь­ кої Католицької Церкви в Римі, в листопаді 1971 року. Т першому ряді': Єпископ Кир Ізидор Борецнкий, Архиєпископ Кир Іван Бучко, Митрополит Кир Максим Германюк, Верховний Архиєпископ Блаженніший Кир Иосиф Слі­ пий, /Голова Синоду/, Митрополит Кир Амврозій Сенишин,Єпископ Кир Ніл*; Саварин, Єпископ Кир Йосиф Шмондюк. У другому ряді:, Єпископ Кир Іван Стах, Єпископ Кир Володимир Маланчук, Єпископ Кир Иоаким Сеґеді, Єпископ Кир Августии Горняк, Єпископ Кир Ярослав Ґабро, (Іпйскоп Кир Іван Прашко, Єпископ Кир Платон Корниляк, Єпископ Кир Андрій Сапеляк, і Єпископ Кир Василь Лостен.

Ціна журналу 1.00 доляр

ЗА ПАТРІЯРХАТ - видав Крайова Управа Товариства за Патріярхальний Устрій Української Католицької Церкви FOR THE PATRIARCHATE - published by The Society for the Promotion of the Patriarchal System in the Ukrainian Catholic Church

Редакційна Кодеґія: Степан Процик /головний редактор/, Євген Ґіль, Богдан Ясінський Адміністрацію журналу веде Володимир Процюк ЗА ПАТРІЯРХАТ - виходить чотири рази на рік

/ квартально /

Адреса Редакції і Адміністрації: Ukrainian Catholic Association P.O. Box 11012 Philadelphia,? a. 1914-1 U.S.A.

- 2 digitized by ukrbiblioteka.org

Степан Процик у

архиєпископськиК

синод

Умови розвитку організаційних і структуральних справ нашої Укра­ їнської' Католицької Церкви дуже специфічні й вагомі не тільки через певну реформу мислі у Вселенській Церкві, якої частиною являється на­ ша Українська Католицька Церква, але й через її власні ускладнення внутрішнього і зовнішнього характеру. Специфічні вони тому,що належать до комплексу церковної політики на найвищому рівні , зазублюючись в аспекті конституційному із століттями прийнятими і практикованими централістичними, засадами Вселенської Церкви, а в політичному аспекті з функціями силових відношень міжнароднього значення". Разом із зовнішними ускладненнями рівночасно формувалися й визрівали внутрішні, в ду­ шах і мисленні її духовних і мирянських кадрів. Усі ускладнення заключалися в конфліктності поглядів на суть, функцію, ролю й ідею нашої церковної організації, її структуральної стабілізації та існування й розвитку в майбутньому. Тому,що дія нашого Єпископату була несистема­ тична й нескоординована, у членів його панувала замкненість, через що болюче відчувався брак повної інформації, як також і тому, що курі'яльні чинники Апостольської Столиці не змарнували ні одної нагоди,щоб не затирати слідів,і доказів існування нашої Церкви в практичному й леґальному аспектах, положення нашої Церкви було доволі загрозливим. По­ чинаючи від декількох уже літ кожна корисна й обдумана ініціятива у нашу користь ліквідувалася в зародку, так що дійшло навіть до знаного кожному епізоду весною цього року, коли виїзд Верховного Архиєпископа з Риму до Канаду був практично унеможливлений. Кожне передчасне вияв­ лення плянів натрапляло обов’язково на негайну торпедуючу реакцію од­ ного чи другого відділу Римської Курії і життєві справи нашої Церкви ускладнювалися все більше. При тому можна було виразно спостерегти ще один стратегічний засіб куріяльних чинників, що доволі сподобався де­ кому із наших, - це протягування справи на час, який аж ніяк не працю­ вав для нас на користь. Серед такої непевності і песимізму, поглиблених листом Папи Павла VI про неможливість признання нашій Церкві патріяршого устрою, в дуже короткому реченці миряни дізналися про підготовку Верховним Архиєпископом посвячення відремонтованої церкви святих Сергія і Вакха в Римі, та про відзначення історичних церковних дат - 375-ліття Берестейської Унії і 325-річчя Ужгородської Унії. І в такій майже безнадії, без жадного запрошення й підготовки, як також і без фанфар і пропаґанди, в середу 27 жовтня вирушив з Філядельфії один літак прочан до Риму, з ціллю бути присутніми на. заплянованих імпрезах та оглянути при цій нагоді Рим, спеціяльно український Рим* Ця скромна група паломників, що не жаліючи свого часу ні гроша зібралася із різних віддалених міст Америки й Канади не усвідомляла, що вона може бути свідком чогось важливішого за нормальне обрядове посвячення церкви. А події саме так укладалися:не так давно Верховний Архиєпископ Кир Йосиф Сліпий разом із двома Митрополитами, Кир Амброзіем Сенишиним із Філядельфії та Кир Максимом Германюком із Віннпеґу,своїми рішучими виступами на Папському Синоді в обороні нашої знедоленої Церкви на Україні і в опозиції1 до політики Ватикану супроти комуністичних країн здобули собі визнання у всього християнського світу; в цей сам€час їх Блаженство гостював у себе високих достойників церковного й політичного світу, спеціяльно східніх патріярхів; відомо було також, що до Риму на посвячення церк­ ви були попрошені усі наші Владики, та що між ними велись вже певний час зустрічі й розмови;а Папський Синод Католицьких Єпископів, що -

З

-

digitized by ukrbiblioteka.org

У церкві святих Сергія і Вакха 1-го точної академії. Промовляє Верховний У перших рядах Кардинали : Сепер, церковні достойники,наші Владики,та вже тоді добігав свого кінця, своєю тематикою, і вагомістю створював ідеальну нагоду для того, щоб Владики найбільш знедоленої і переслі­ дуваної помісної церкви, Української Католицької Церкви, невід’ємної ’ складової частки Вселенської Церкви, сказали перед світом їхнє слово в її обороні та поставили їхні тверді кроки для збереження її на май­ бутнє. Свідомість зважувала тоді значення кожного такого складового елементу витвореної ситуації, за, чи проти добра нашої Церкви,^.опа­ новувала почуття кожної присутньої тоді в Римі людини. Під час тор­ жеств прочани й молились в тому наміренні,щоб довше уже така замкне­ ність, невідоме, непевне не тривали, та щоб люба наступна година при­ несла щось цікавіше, важливіше. Лист Кардинала Війо, Секретаря Стану, в якому він покликаючись на листа Папи Павла VI пригадував нашим Вла­ дикам про те, що Верховний Архиєпископ не має авторизації скликувати Архиєпископський Синод, лиш звичайну Єпископську Конференцію, тяжив великим тягарем у душах наших людей, багато з яких готовили себе мо­ рально до негайного,і якнайрішучішого протесту. Цей лист, який притем­ нив своїм змістом усі гарячі надії прочан, друкуємо в перекладі поанглійському на іншому місці цього журналу. Він був доручений усім нашим Владикам окремим ватиканським післанцем. Не доручено його Вер­ ховному Архиєпископові. Переживаючи ці хвилини з жалем, неспокоєм, болем та нетерпінням зібрані в Римі члени Крайової Управи нашого Товариства, разом з пред­ ставниками мирянських організацій Европи почали діяти у двох напря­ мах: внутрішньому й зовнішньому. Оформлені заздалегідь делегації відбули негайно ряд авдієнцій з присутніми тоді в Римі нашими Владиками, під час яких обговорюва­ но значення кожної події, яка відбулась, обдумано положення нашої -4~ digitized by ukrbiblioteka.org

листопада 197 ^ року під час свяАрхиєпископ Кир Йосиф Сліпий. Фюрстенберґ і Віллєбрандс, другі акредитовані у Ватикані амбасадори. Церкви серед усіх наявних позитивних і неґативних явищ, та ще раз основно висловлено Владикам невідкличне прохання створити єдність між собою й оформити організаційно помісність Церкви. В цей саме час були виготовлені і доручені Владикам індивідуальні письма, та окреме письмо до Верховного Архиєпископа. Опісля було виготовлене ще одне письмове становище представників організацій до Синоду, в якому ще раз запевнялося^ наших Владик про гаряче й рішуче бажання організованого мирянства відбути в цю історичну хвилину Архиєпископський Синод, який одинокий може бути ґарантією єдности й помісности Української Католицької Церкви в майбутньому. /Гляди відділ "Документи11/. В цілі запевнення наших Владик про те, що за ними і за їхніми акціями стоїть усе організоване мирянство, телефонами з Риму було зааранжовано висилку телеграм мирян і організацій із кожної кра­ їни до їхніх Владик про конечність ? Синоду Українських Єпископів і про повну підримку народу в цьому напрямі. Як можна було завва­ жити, листоноша із площі Мадонна де Монті доручував адресатам сот­ ні таких телеграм. Кожний Владика напевно зрозумів, що не тільки скромна група паломників у Римі, але й весь розкинений по світі народ не стоїть осторонь змагань за правопорядок у нашій Церкві, глибоко переживає ці трагічні хвилини і долучує свій голос до історичних подій у Римі. Найінтензивніше й найуспішніше працювала комісія зовнішніх зв’язків і преси в складі: пані Е.Піддубчимин, проф.Л.Рудницький, проф.В.Маркусь, проф.М. Лабунька, проф.П.Еіланюк та КГ.Кар пінський. Зараз на другий день після прибуття до Риму від цієї комісії кож­ ному учасникові Папського Синоду Єпископів було доручено пакет інформаційного матеріялу, що включав журнал "За Патріярхат" ч.18., - 5 -

digitized by ukrbiblioteka.org

Промовляє Високопреосвященніший Зліва сидить Верховний Архиєпис достойники і гості як і на сто переклад статті о. Дж. Малоні із того ж журналу по-французькому, листа Кардинала Війо від 29 жовтня цього року, копії голосів сві­ тової преси на тему Української Католицької Церкви і її положення, видрукований памфлет про положення нашої Церкви по-англійському, від наших громадських організацій у Великій Брітанії, та, згідно з вимогою протоколу, чемностеве супровідне письмо до кожного адре­ сата. /Вправді неможливо було влаштувати доручення тих матеріялів Отцям Синоду в будинку нарад, бо там якось довідались про їхній зміст і адресантів. Але скоро знайдено й використано другу можли­ вість- - Синодальне Організаційне Бюро/. Основну роботу ця комісія проробила на форумі інтернаціональної преси, радіо й телебачення, про іцо наші читачі мали нагоду переко­ натися у кожній країні їхнього замешкання. Вміле й достовірне пода­ вання стосовних матеріялів зацікавило міжнародніх журналістів, які з повним довір’ям ставилися до наших людей, і вичікували нераз по шість годин на сходах будинку при Мадонна де Монті,щоб одержати й використати відомості про події в нашій Церкві. щ> ? др f Reuter, DPA, Prance Press, ASCO видавали в цей час по декілька повідомлень. Ню Йорк Тайме писав про це п ’ять разів. На руках референтки публі­ кацій Крайової Управи, пані Е. Піддубчишин, знаходиться 164 публі­ кацій на теми нашої Церкви від усієї столичної преси світу. Като­ лицька аґенція зі зрозумілих причин не видала ні одного комунікату. На ділі весь ентузіязм і сподівання прочан не були передчасні ані надаремні. Хоч уже в суботу 29 жовтня і неділю ЗО жовтня усі вони знали,що в приміщеннях церкви святих Сергія і Вакха відбува­ ються наради єпископів, то без офіційного комунікату й без "нео­ бережного" вислову когось із наших Владик неможливо було знати щось про форму ані про зміст нарад. Щойно перший комунікат,1 який 1-го листопада в год.7-мій вечером о.др. І.Хома прочитав по-українському, -

6

-

digitized by ukrbiblioteka.org

Митрополит Кир Максим Германюк. коп Кир Йосиф Сліпий. Церковні рінках 4- і 5* а пані Е.Піддубчишин рівночасно перевела по-англійському для присут­ ніх журналістів, спричинив у всіх хвилю духового піднесення і сльози р а д о с т и . / У с і комунікати - гляди відділ “Документи!/. Про цю хвилю во­ ни напевно не забудуть до кінця свого життя. Наступні комунікати про обережні але тверді кроки нашого Єпископату і про рішення Синоду об­ летіли блискавкою весь світ. Що ж до конкретних осягів у Римі то ми, як організація мирянського загалу не тільки що радіємо, але й сміємо рахувати їх сповненням великої частини програми нашого товариства і резолюцій багатьох мирянських форумів. З певністю й радістю можемо бути свідомі того, що 1. Осягнено повну єдність Церкви на базі єдиної віри, традицій і обряду. За це ми молились, працювали й боролися.

2. Осягнено помісність Української Католицької Церкви на базі належних їй прав, силою і волею усього нашого Єпископату. Це було нашим найщирішим бажанням, і за це ми змагалися.

3. Осягнено внутрішню згоду нашого Єпископату, який усуненням непорозумінь скріпився морально й організаційно, ставши тим здіб­ ним до рішучих історичних кроків, навіть в обличчі скрайно негатив­ них умов у Ватикані і зовнішньому світі. Це нас морально будує. Цього ми очікували довго.

4. Осягнено порозуміння що до двох новосвячених Владик у Філядельфії. Хоч осягнено його дорогою внутрішніх договорень Єпископа­ ту і процедура залишиться таємницею,миряни мають доволі переконли­ вих фактів щоб вважати цю справу закінченою. Треба лиш жаліти,що ця процедура не відбулася на початку травня цього року, коли на широко виявлене бажання загалу мирянства оба Номінати їздили до Верховного Архиєпископа до Риму.

5>. Створено постійне Синодальне Правління нашої Української Католицької Церкви у складі п ’ятьох Владик: їх Блаженство Верхов- 7 -

digitized by ukrbiblioteka.org

ний Архиєпископ Кир Йосиф Сліпий - доживотний Голова Синоду, Високопреосвященніший Архиєпископ Кир Іван Бучко, Високопреосвященніший Митрополит Кир Амброзій Сенишин, Високопреосвященніший Митрополит Кир Максим Германюк і Преосвященний Єпископ Кир Андрій Сапеляк. Черговий етап активности нашого товариства, що тривав від ІУ-го до У-го Синоду, закінчився 1-го листопада. Нове положення вимагатиме' від товариства перевірки його програмових засад, укладення нової черговости акцій та нового унапрямлення праці' й акцій мирянства. Не є це метою цієї інформаційної статті заглиблюватися у програмові деталі товариства, лиш ствердити необхідність певної модифікації напрямних діяльности й методів праці товариства. Коли вже є зведена верхня форма будівлі, тоді дбається про виповнення її корисним змістом. Організоване мирянство мусітиме внести в цю ділянку основний вклад своєї позитивної праці. В об’єднаній і впорядкованій церкві крім нормального розвитку релігійного життя створиться краща ситуація для заспокоєння також і культурних та громадських потреб вірних. Звичайно, не все стається раптово і несподівано. Це стосується і впорядковання нашого церковного життя. Ми вже мали ІУ-тий Синод. Із його постанов не здійснено нічого. І як багато треба було внести ще організованого зусилля,праці й матеріяльних засобів до скликання У-го Синоду. При тому немає зараз виглядів на те, що небо над пло­ щею Мадонна де Монті ясне, та що там не збираються грізні хмари. Немає також певности в тому, чи гладко прийде здійснення схвалених історичних синодальних постанов, та чи усі ми, ієрархія,духівництво і мирянство встоїмось твердо на своїх позиціях під евентуальним на­ пором куріяльних чинників. Знаємо, наприклад, що в деяких духовних осіб" країн Европи існують сумніви що до того, чи був це Синод а чи конференція. Відомо також, що під час V Синоду і після нього багато наших Владик ходили до Східньої Конґреґації. /Не ходили туди Владики з Канади, Преосв. Іван Прашко з Австралії та Преосв. Ярослав Ґабро з Чікаґо/. Знаємо також, що позиція Владик під час візити у Східній Конґреґації не зовсім відповідала становищі. Владик помісної церкви членів і учасників її Архиєпископського Синоду. Трапилися також висло­ ви деяких наших Владик перед кореспондентами чужої преси та перед Філядельфійським Кардиналом Крулем,/який заявив про це у* своєтлу вис­ тупі на філядельфійському телебаченні 15 листопада цього року/, що вони не брали участи у канонічному Синоді а лиш у звичайному засідан­ ні, у звичайній до нічого не зобов’язуючій конференції. Вже навіть у посинодальній дійсності кожний уважний громадянин спостеріг,що пастирське послання з нагоди закінчення У-го Синоду Укра­ їнських Єпископів не було прочитане в усіх наших церквах, а лиш в деяких. Виходить,що такого синодального доручення не було, або як і було, то деякі отці духовні дозволяють) собі його іґнорувати. Також справа поминання імені Верховного Архиєпископа під час божественних літургій, згідно з його канонічним становищем, ще дальше не впрова:* джена у практику, і відбуття У-го Синоду нічого тут не направило. Усі такі явища ніяк не гармонізують із піднесеними настроями у мирян з нагоди історичних подій у Римі а радше диктують їм обереж­ ність. Можливо,що треба виждати,щоб розбурхане море нашого церковного життя затихло поволі, то тоді не буде в ньому місця на двозначні по­ дії. А тимчасом організоване мирянство мусітиме виявити ще глибше заінтересування церковним життям, подвоїти свон} чуйність і дальшими зу­ силлями дати повну підтримку під розбудову/щойно здобутої помісности. Воно мусітиме бути готове на дальші жертви і на дальшу мобілізацію сил для захисту й оборони здобутих позицій від всяких несподіваних ударів, звідкіля вони не походили б.

- 8 -

digitized by ukrbiblioteka.org

Привітальне слово голови Товариства за Патріярхальний Устрій Української Католицької Церкви д-ра Зиновія Ґіля при зустрічі паломників з Верховним Архиєпископом Кир Йосифом Сліпим у Римі, дня 28 жовтня, 1971 року. Ваше Блаженство, Високодостойний і Дорогий Наш ПервоієраршеІ Мені сьогодні припала найбільша шана,привітати Ваше Блаженство саме тут в цій обителі,від представників мирянтва,та висловити наші глибокі почування подяки,пошани,відданости,любови та нашого синівсь­ кого послуху.Приїхали ми з далеких країн Америки та Европи мов діти до свого Батька,щоб почути від Вас живе слово,що піддержить нас у на шій вірі та надії. Ми раді,що будемо учасниками світлих празників: посвячення цієї історичної обителі,що засвідчує присутність і вірність Українського Народу вірі батьків у цьому вічному місті,та відзначення 375 літного Ювілею Злуки Нашої Церкви з Вселенською. Ми свідомі цього критичного становища,що в ньому знаходиться наш нарід і дорога нам Церква під сучасну поруІ Але ми маємо велику надію на Всевишнього,що завжди благословив почини наших Владик, священиків та наших вірних у минулому і ми твердо віримо у світле майбутнє,тому, що Господь наділив нас такими великими провідниками - Владиками,як ним був Слуга Божий Мйтрополит Андрей і Ваше Блаженство. Скільки це було в наших силах ми допомагали і попирали всі Ваші почини Дорогий Владико; обіцюємо робити це в майбутньому.Ми радіємо тим,що разом з нами тут в Римі е приявні майже всі наші, Владики і хо^ тамо вірити,що ця присутність ненадаремна. Ми сподіємося від неї ду­ же багато а саме,що під Вашим мудрим проводом відбудеться П’ятий Синод Нашої Помісної Церкви і що з ним закінчаться ці труднощі,що ми їх так трагічно переживаємо. Це була б для нас велика Божа Ласка,якщо ми могли б бути свідками світлої чергової події нашої Церкви,чого га­ ряче бажаємо Вашому Блаженству та всім нам. Нехай Господь Помагає!

христос

родився: і

З Різдвом Христовим 1972 року вітаємо їх Блаженство Верховного Архиєпископа Кир Йосифа Сліпого, Високопреосвященніших Архиєпископів, Преосвященних Єпископів, Всечесніше Духовенство, Монашество, та Мирянство, що перебуває на рідних землях, в других країнах по­ селення у всьому; світі, зокрема гаряче вітаємо тих, що силою і' безправ’ям позбавлені волі й відірвані від рідної' землі перебува­ ють на засланні. Вітаємо Управи Відділів Товариства, Мужів Довір’я, усіх Чле­ нів і Симпатиків - і бажаємо усім ВЕСЕЛИХ СВЯТ ТА ЩАСЛИВОГО НОВОГО РОКГ. Крайова Управа Т-ва За Патріярхальний Устрій Української Католицької Церкви Редакція і Адміністрація "За Патріярхат1' - 9 -

digitized by ukrbiblioteka.org

ЧИМ БУЛА БЕРЕСТЕЙЙСЬКА УНІЯ В ЖИТТІ УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕРКВИ Й В ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ ?

Перепис із проповіді Високопреосвященнішого Митрополита Вінкіпезького Кир Максима Герма нюка,взятої на магнітофонну стрічку під час академії 1 листопада 1971 року в Римі, в приміщенні церкви свв.Сергія і Вакха.

1.В розумінні її творців,об’єднання Української Церкви з Апостольсь^ ким Престолом було приверненням Володимирівського Християнства на зем­ лях України. Це виходить з письма українських Владик,, з 22 червня 1595 Р**де вони домагаються,щоби при об’єднанні Української Церкви щ Католицькою Церквою, "Його Святість /Папа/зволив вповні та непорушно заховати й потвердити спосіб уділювання св.Тайн та обряди й церемонії Східньої Церкви,так як їх справували в часі з’єднання,! щоби ні Він ні його наслідники нічого ніколи в цій справі не взновляли"/Ені*. Гл. Папи Пія XII з нагоди 350-річчя Унії,Рим-Грота феррата,Т9^6»ст.18/ Так само розумів цей Акт Папа Климент УІІІ,;який в своїй Апост. Конституції "Великий Господь /Маґнус Домін^с/" з 2& грудня,як рівнож в Апост•Конституції "Годиться,щоби Римськии Архиєрей /Децет Романум Понтіцем/" з 23 лютого 1596, врочисто потвердив всі ці права нашої Української Церкви» Таким чином, наша Церква знайшлась знов$ при пов­ ному джерелі всіх благодатей Христової Церкви,сперта на Скалі Петра, при збереженні всієї величини Українського обряду.

2.3 точки росту Української Церкви й повного оформлення її органі^ заційної структури. Унія мала стати базою до її змагання до створення Українського Патріярхату,що не тільки об’єднав би всіх українців в одній Католицькій Церкві,як до цього змагали з католицької сторони Київський Митрополит Велямин Рутський,а зі сторони православних Київ­ ські Митрополити Йов Борецький /1624-1629/ і Петро Могила /1636/",але міг би стати,як це бачила Апостольська Столиця,центром східнього като^ лицтва для всього Християнського Сходу. Про таку візію Риму щодо Київ^ ського Патріярхату ясно свідчить о.Францішок Інґолі,секретар Св.Конґреґації для ПЬширення,в свойому світі про наради тієї конґреґації з 1629 Р* над пляном Митропол.Велямина Рутського в справі. Київського Па тріярхату /Гл.Д.Танчук,Питання Київ.Патріярхату...Аналекта ЧСВВ, Т.Ух. 1-4-,Рим,194-9,стор.14Л/. З.Під оглядом обрядової духовости й національної суверенности,Унія увільняла Українську Церкву від царгородського формалізму й..московсько го сервілізму та спрямувала ї ї розвій по лінії Христової Євангелії й української ментальности. Це освободження від Москви й від Царгороду запевняло Українській Церкві ЇЗС властиве місце між усіми іншими Поміс^ ними Церквами Сходу та в цілій Вселенській Церкві. А окремішність ї ї візантійського обряду помагала їй успішно побо^ рювати постійні наступи на неї латинського католицизму. Таким чином, Українська Католицька Церква стала найбільшою рушійною силою так в дх. ховному житті одиниць,як в національному,громадському та політичному житті Українського народу.Тому Москва,в своїй жадобі церковного й по­ літичного панування Україною,постановила аа всяку ціну знищити Уйію та ї ї благословенний вплив на духовне й національне життя українсько­ го народу.

-

10 -

digitized by ukrbiblioteka.org

ДОКУМЕНТИ: Лист від представників мирян, висланий1 : до кожного присутнього в Римі Владики Української Католицької Церкви. Рим, Зо жовтня,1971 року. Ваше Високопреосвященство! Нижчепідписані представники мирян, зібрані на римських торжествах Української Помісної Католицької Церкви ЗО - 31 жовтня, довідалися; про демарш до Українських: Владик Секретаріяту Стану їх Святости у справі заборони відбуття Архиєпископського Синоду. В обличчі грізного стану й історичної відповідальности ієрархії за дальшу долю Української Церкви просимо і закликаємо Вас не підда­ тися цій незаконній пресії, постояти твердо за права самої ієрархії й цілої Церкви та, не зважаючи на це, відбути заплянований Архиєпископський Синод. Відчуваємо, що без Синоду буде важко після повернення зустріча­ тися і співжити Владикам, священикам і провідним діячам зорганізо­ ваного мирянства із загалом наших вірних. Цей тривожний аиодь доводимо до Вашого відома в почутті відпові­ дальности за стан у нашій Церкві. Віддані Вам у Христі, др.Зиновій Ґіль др. Роман Осінчук інж. Степан Процик проф. Мирослав Лабунька проф. Василь Маркусь др. Петро Біланюк др. Леонид Рудницький Любослава Шандра Дарія Кузик

ПРЕСОВІ

Ева Піддубчишин др. Мирослав Навроцький др. Романа Навроцька др. Ярослав Крив’як др. Ярослав Миндюк д р . Дарія Миндюк др. Володимир Боцюрків інж. Іван Фур Юрій Карпінський

КОМУНІКАТИ

З

РИМХ

Рим, 1 листопада 1971« Після торжественного посвячення української церкви святих Сергія і Вакха та врочистого відзначення 375-тої річниці Берестейської і 225-тої річниці Ужгородської Уній з участю 1'5 українських Владик під проводом Блаженнішого Верховного Архиєпископа Кардинала Йосифа Сліпого, го, українські Владики почали тут учора ввечорі, 31 жовтня 1971 року*, свої синодальні наради та просять Святішого Отця про апостольське благословення для їхніх праць. Президія Синоду

-

11 -

digitized by ukrbiblioteka.org

Рим,2 листопада 1971 Українські Католицькі Владики,зібрані на своїх Синодальних Нарадах в Римі) — оцим заявляють,що вони діють під проводом Верховного Архиєпископа і Кардинала Кир Йосифа, згідно з рішенням Другого Ватиканського Собору,в любові пошані і відданості до Св.Отця.

Президія Синоду

Фраґмент із Божественної Літургії в Римі,1 листопада 1971« Рим, 5 листопада 1971* Після посвячення відновленої церкви Жировицької Богородиці і Святих Сергія і Вакха в Римі,дня ЗО жовтня,та по відзначенні 375 річ ниці Берестейської і 325-річчя Ужгородської Уній,Архиєрейською Служ­ бою Божою усіх зібраних Владик і святочною Академією,розпочалися в неділю вечором,дня 31 жовтня,чергові Синодальні Наради Українських Владик,що ними проводив Блаженніший Верховний Архиєпископ Української Церкви, Кардинал Йосиф Сліпий* Під час своїх Нарад Українські Владики створили Дорадче Тіло для Верховного Архиєпископа, так званий Постійний Синод,зложений з чотирьох Владик, крім Верховного Архиєпископа. Головною точкою Нарад було передискутовання начерку Конституції для Української Католицької Церкви. Окрім цього порішено деякі біжучі справи Української Церкви. Українські Владики,зібрані на Синодальних Нарадах,звернулись до Духовенства і Вірних Української Церкви Спільним Пастирським Актом з нагоди святкувань Берестейської та Ужгородської Уній, підкреслюючи їхню дальшу життєвість для Українського Народу мимо усіх переслідувань і заперечень. Синодальні Наради закінчено дня 5 листопада. ПРЕЗИДІЯ Синодальних Нарад.

-

12

-

digitized by ukrbiblioteka.org

Рим,

1 листопада 1971р.

С лава І с у с у Х ристу!

До Архиєпископського Синоду Української Католицької Церкви на руки Блаженнішого Верховного Архиспископа і Кардинала Кир Йосифа Сліпого Ваше Блаженство, Високопреосвященні і Преосвященні Владики, Ми нижчепідписані представники організованого мирянського і гро­ мадського життя, які прибули на ювілейні торжества в Римі 30-31 жов­ тня з нагоди 375-річчя Берестейської і 325-річчя Ужгородської Унії та посвячення храму Святих Сергія і Вакха, уважаємо за відповідне подати до Вашого відома і погляди і побажання українського загалу. Українська спільнота поважно стурбована останньою забороною Секретаріяту Стану їх Святости відбути черговий Архиєпископський Синод. У важаемо це порушення історичних прав та устійненого правопорядку Помісної Української Католицької Церкви, подиктованим радше політич­ ними міркуваннями. Не зважаючи на це, уважаємо, що Ви, наші Владики, маєте святий обо^язок у цей критичний час -відстояти права нашої Церкви, забезпе­ чені тисячлітньою традицією, Берестейською Унією та декретами Другого Ватиканського Собору. Вся українська спільнота нетерпеливо очікує негайного відбуття заплянованого П'ятого Архиєпископського Синоду. Звертаємося до Отців Синоду, зібраних тепер у Римі, розглянути зокрема такі справи: 1. Підтвердити і перевести в життя постанови, винесені на 4-тому Архиєпископському Синоді стосовно помісности і патріяршого устрою Української Католицької Церкви.

2. Домагатися від Апостольської Столиці респектування артикулів Берестейської Унії щодо прав нашої Церкви, включно з вибором власної ієрархії.

3. Заперечити виключність територіяльної юрисдикції на користь персональної правовласти Верховного Архиєпископства над всіми укра­ їнцями католиками у світі.

4. Добро душ вірних насьогодні вимагає збереження в дусі тради­ ції жонатого клиру і послідовного опрокинення насильно впровадженого целібату в нових країнах.

5. Відновити традицію співучасти мирян в управлінні Церквою на всіх щаблях церковної структури /Головна Рада Мирян, епархіяльні та парафіяльні ради, церковні братства і сестрицтва тощо/.

6. Затіснити співпрацю Церкви з суспільно-громадськими чинника­ ми, особливо в ділянках рідного шкільництва, молодечих організацій та збереження і розвитку української культури.

7. Розвинути екуменічні зв'язки та практичну співпрацю з Україн­ ською Православною Церквою.

8. Забезпечити піддержку та якнайуспішніше діяння Українського Католицького Університету ім. Папи Климентія, переданого Архиєпископ­ ському Синодові.

9. Сприяти розв'язанню наболілих конфліктів в деяких країнах між ієрархією, монашими чинами та мирянами.

10. Не зважаючи на лист Папи Павла 5-го з 7 липня 1971р. та тим­ часові труднощі у справі створення Українського Католицького Патріяр­ хату, продовжувати наполегливо змагання за завершення структури нашої Церкви Київсько-Галицьким Патріярхатом.

- 13 digitized by ukrbiblioteka.org

Вважаємо за потрібне зазначити Отцям Синоду, що українські мир^ яни та організоване громадянстао зробили великий вклад і жертвеннісп у розбудову Української Католицької Церкви. Висловлюємо тривожні побо! ювання, якщо б Синод не відбувся або не виніс позитивних рішень та не! був у стані перевести їх у життя, що це могло б привести до занепаду віри, збайдужіння до справ Церкви, упадок жертвенности, а навіть в і окремих випадках до відходу активного елементу від Української Катод-' ицької Церкви, Ми однак сподіваємося, що українські Владики зроблять все можли*' ве, щоб в цьому критичному часі виконати свою історичну місію супроти Церкви і Народу, Залишаємося в глибокій пошані, з побажанням успіхів у працях Синоду та християнським привітом.

За Европеиську Президію Секретаріяту СКВу *

і

Коорцинацікл/Осередок Українських централь! них Громадських Установ в Европі

Центральна Управа Спілки Української ГЛоло За Європейську Конференцію Мирян Український Християнський Рух і Товариство за Патріярхат в Бельгії За Український Християнський Робітничий Рух і Товариство за Патріярхат в Німеччш За Громадський Комітет за Український Патріярхат у Великій Британії Союз Українців у Великій Британії 'За Світову Федерацію Українських Жіночих Організацій (3а Централю Союзу Українок Америки За Українську- Американську Жіночу Допо­ лю гову Організацію в Нью-Йорку

За Організацію Української Молоді Пласт” За Осередок Наукового Товариства ім, Шевченка в Фіялдельфії

- 14 -

digitized by ukrbiblioteka.org

Ева Піддубчишин

З а Т о в а р и с т в о П р и х и л ь н и к ів У к р а їн с ь к о г о К а т о л и ц ь к о г о У н і в е р с и т е т у - Н ью -Й О рк

Дарія Кузик

За Світове Товариство за Патріярхат

д ~б

Зиновіи Гіль

За Крайову Управу Товариства за Патріярхат в Америці

За Раду Мирян Товариства мериці

за Патріярхат

проф. д-р Петро Білаикж

За Централю Комітетів оборони обряду, традицій і мови Української Церкви в США і Канаді

Юрій Карпинськии

За Студентський Комітет ад гок за Патріярхат

Любослава Шандра

За Громадськй Комітет дії за Патріярхат УКЦеркви та Діловий Кошітет для відзначен­ ня Другої річниці Архиєпископського Си­ ноду в Чікаґо

д-р Василь М аркусь

За Координаційний Комітет Українських Організацій Канади і Америки за здій­ снення Патріярхату Асоціяція Української Католицької Преси За Українське Лікарське Товариство Північної Америки - Відділ в Пенсильванії

Мирослав Навроцький

Слава Ісусу Христу! Рим, 5 листопада 1971 Р» До Архиєпископського Синоду Української Католицької Церкви на руки Блаженнішого Верховного Архиєпископа і Кардинала Кир Й о с и ф а С л і п о г о Ваше Блаженство, Високопреосвященніші і Преосвященні Владики! Хоч згідно із традицією нашої Церкви представники мирян все брали участь в синодальних нарадах, то ми, представники мирян Україн­ ської Католицької Церкви зі жалем стверджуємо, що й 5-ий Архиєпископський Синод відбіг від тої традиції. Мимо наших старань ми не мали нагоди виступити особисто на 5-ому Архиєпископському Синоді перед Ви-

- 15 -

digitized by ukrbiblioteka.org

с о к о п р е о с в я щ е н н і ш и м и і П р е о с в я щ е н н и м и Отцями С и н о д у , щоб в и с л о в и т и і в и я с н и т и н а ш е с т а н о в и щ е в і д н о с н о р я д у п и т а н ь , що т і с н о в ’ я ж у т ь с я і з дальшим р о з в и т к о м н а ш о ї У к р а ї н с ь к о ї К а т о л и ц ь к о ї Ц ер кви та працею мирян дл я н е ї . А л е ми в с е ж т а к и н е с у м н і в а є м о с ь , що з а т о р к н е н і н а м и п и т а н н я с т а н у т ь п р е д м е т о м г л и б о к и х с т у д і й і р о з в а ж а н ь О т ц я м и С и н о д у . Ми в в а ­ ж а є м о , що ц і с п р а в и , з о г л я д у н а с в о ю а к т у а л ь н і с т ь і в а ж л и в і с т ь , з а ­ с л у г о в у ю т ь на п о в н у у в а г у О тц ів С и н о д у . Просимо

прийняти вислови наш ої с и н ів с ь к о ї в ід д а н о ст и і з гл ибок ою пошаною і х р и с т и я н с ь к и м п р и в іт о м

остаємо

Інж . д -р Петро Зелений г о л о в а д е л е г а ц і ї мирян

Члени д е л е г а ц і ї : проф . д - р П етро Б іл ан ю к д - р Ева П іддубчиш ин Романа Навроцька Ю рій К а р п і н с ь к и й

Ваше Б л а ж е н с т в о , Г о л о в о С и н о д у , В и сок оп р еосвя щ ен н іш і і П реосвящ енні В ладики,

Отці

Синоду!

Н а в ’ язую ч и д о вже п о д а н о г о С и н о д о в і л и с т а в і д м и р я н сь к и х і гро­ мадських о р г а н іза ц ій з 1 листопада у! р о к у , б а ж а л и б ми н и н і , я к д е л е г а ц і я м ирян, у т о ч н и т и та поширити д е я к і точк и ц ь о г о л и с т а .

1 . В и д а є т ь с я н а м , що о с н о в н о ю п р и ч и н о ю т е п е р і ш н і х т р у д н о щ і в у н а ш о м у ц е р к о в н о м у ж и т т і є о б с т а в и н а , що п о с т а н о в и I V і п о ­ п е р е д н і х А р х и є п и с к о п с ь к и х С и н о д і в н е б у л и п е р е в е д е н і в ж и т т я . На ж аль, н а в іт ь н е були вони належ но с п о п у л я р и з о в а н і с е р е д з а г а л у в і р ­ н и х . В ц ь о м у т а к о ж н е д о п и с а л а у к р а ї н с ь к а к а т о л и ц ь к а п р е с а . Щоб н е б у т и г о л о с л о в н и м и , д о з в о л и м о с о б і в к а з а т и на д е я к і п р и к л а д и : д о с і нествор ен о Б еати ф ік ац ій н ого О середку, у с і х ін с т а н ц ій церковних с у д ів ; н е п о с т а в л е н о н а л еж н о с п р а в и "Фонду Ц еркви в п о т р е б і " і т . д .

2 . Саме в 3 7 5 - т у р іч н и ц ю Б е р е с т е й с ь к о ї У н і ї , я к у т е п е р вроч и ст о в і д з н а ч а є м о , п р и х о д и т ь с я с т в е р д и т и , що- У к р а ї н с ь к а К а т о л и ц ь к а Ц ерква іс т о т н о в ід д а л и л а с я в і д т о г о п е р в іс н о г о ст а н у С х ід н о ї П ом існ ої Ц е р к в и , я к о ю в о н а б у л а і п о в и н н а б у т и . На п р о т я з і о с т а н н і х с т о л і т ь п о с т у п о в о пош ирено з а к о н о д а в ч у і а д м ін іс т р а т и в н у в л а ду Р и м сь к о ї К у р ії, яка св о їм и законам и та розпорядж енням и наруш увала сам о уп р а в л ін н я і т р а д и ц ій н і права та п р и в іл е ї У к р а їн с ь к о ї К атол и ц ьк ої Церкви, наприк­ л а д , призначування єп и ск о п ів , впровадження о б о в ’я зк о в ого ц е л іб а т у , в и д а в а н н я л і т у р г і ч н и х к н и г . К р ім ц ь о г о , н а к и д у в а н о нам л а т и н с ь к у б о ­ г о с л о в с ь к у д у м к у , чужу наш ій м е н т а л ь н о с т і , в п р о в а д ж ен о з а х і д н і к а н о ­ н і ч н і н о р м и т а л і т у р г і ч н і ф о р м и , щоб н а й б і л ь ш е з б л и з и т и н а с д о л а т и н ­ с ь к о г о о б р я д у , з а х і д н о ї ц е р к о в н о ї ст р у к тур и та д у х о в о с т и . П р и ч и н о ю ц ь о г о с т а н у б у л о т е , що л а т и н я н и н і к о л и н е р о з г л я д а л и ц ерк овн у є д н іс т ь як о б ’ єднання д в о х б р а т н іх п о м іс н и х Ц ерков. У в и с л ід і зап ан увал а в ід о м а т е о р ія у н ія т и зм у з а м іс т ь п р авдивого католицизм у. Щ о йн о Д р у г и й В а т и к а н с ь к и й С о б о р п р и в е р н у в п р а в и л ь н е р о з у м і н н я ц е р к о в ­ н о ї є д н о с т и , а тим сам им п р а в д и в о г о к а т о л и ц и з м у , п о б у д о в а н о г о на о б ­ рядовом у, богосл овсь к ом у і культурному п л ю р а л ізм і, п р о т е , в є д н о с т і о д н о ї Х ристової в ір и .

3 . П ереходимо д а л і до н а с т у п н о ї точ к и , яка є основним аргум ен­ том Р и м с ь к о ї К у р і ї п р оти с т в о р е н н я У к р а їн с ь к о г о К атол и ц ь к ого П а т р і я р х а т у . Це є п р и нц ип т е р и т о р і я л ь н о ї ю р и с д и к ц і ї . Цей п р и нц ип у м одерном у п л ю р ал істи ч н ом у с у с п і л ь с т в і є н е л о г іч н и й і неп р ак ти чн и й .

197

-

16 -

digitized by ukrbiblioteka.org

Фраґмент із урочистої Божественної Літургії дня 1 листопада

1971 року, в церкві свв.Сергія і Вакха,площа Мадонна де Монті в Римі

- 17 digitized by ukrbiblioteka.org

Рухи населення, культурний обмін, співіснування різних мов і культуру як теж змінені політичні та соціяльні обставини вимагають, щоб суво­ рий територіяльний принцип заступити персональною юрисдикцією прово­ ду кожної Помісної Церкви над всіма членами тої ж Церкви та^обряду у цілому світі. Зрештою, вже від давніх століть персональний принципвходив у практику церковної, юрисдикції та й сьогодні стосується у ба., гатьох випадках. Тому ми уважаємо, що потрібно все зробити, щоб усу­ нути цю позірну перешкоду для створення єдиного і неподільного укра­ їнського патріярхату.

4-. Пекучою проблемою нашої церковної дійсности є справа светцен-' ства. Щоб практично зберегти єдність нашої Церкви, уважаємо, що є потрібним, аби формація наших священиків з цілої діяспори відбу-' валася в одному дусі та по можливості в одному центрі, в ніякому разі в латинських семінаріях. ф у Ми вже згадали про впливи латинської Церкви на виховання і н а і родинний стан священиків. Вповні доцінюючи значення для Церкви дівицтва, як однієї з форм християнської досконалости, ми повинні також визнати великий вклад жонатого священства у розвиток нашої Церкви. З огляду на привернення традиційних прав і форм нашої Церкви, жонате священство повинно бути і в майбутньому нормою, а не вийнятком. При цьому не слід забувати, що жонатий клир, творячи священичі роди, був постійним джерелом української інтелігенції, в тому і священичої. Ця інтелігенція виразно причинилася до поглиблення релігійного життя на­ роду, його культурного та господарського розвитку. В сучасну пору Українська Церква знайшлася в положенні, яке ви­ магає впровадження добровільного целібат'у та збереження інституції жонатого клиру.

5. Від самого початку існування християнства в Україні, спів­ участь мирян в церковному житті та організації широко прак­ тикувалася, включно до участи в церковних соборах. Велику ролю відограли церковні братства в історії нашої Церкви, зокрема в її критич­ них періодах. Тому вважаємо, що сьогодні є конечністю відновити традиції сиівучастй мирян в управлінні Церквою на всіх щаблях церковної струк­ тури, себто у формі Головної Ради Мирян, епархіяльних і парафіяльних рад, церковних братств, сестрицтв, тощо. Про значення цього перекона­ лася і Латинська Церква, яка поступово притягає мирян до участи в церковному управлінні.

6. Українське суспільне життя було завжди тісно пов ’язане з Церквою та релігією. І сьогодні, головно, в поселеннях не­ мислимим є збереження та розвиток української спільноти без активної співдії церковних чинників, головно в ділянці шкільництва та вихован­ ня молоді. В ряді випадків, на жаль, роля нашої Церкви не здійснюєть­ ся належно, а є навіть прояви її неґативного впливу. Ми уважаємо, що саме Українська Католицька Церква повинна змагати до припинення аси­ міляції та відчуження нашої молоді від української культури та мови. Потрібно тісної співпраці священства та Владик із зусиллями громад­ ських та освітніх установ, а головно молодіжних організацій у цьому напрямі. Наша Церква повинна більше, як досі, сприяти розбудові ос­ вітніх заходів, розвиткові науки, видавництв, музеїв та всіх тих починів, які скріплюють національну свідомість і гордість нових по­ колінь українців поза батьківщиною.

7. Не менш важливою є також праця нашої Церкви в екуменічній ділянці, яка відкриває широкі можливості діялогу, головно із православними українцями, та практичної співпраці. Наприклад, бу­ ли б дуже корисними спільні зустрічі і наради ієрархії, священиків і мирян обидвох Церков. На довшу мету слід подумати про деякі спіль­

- 18 -

digitized by ukrbiblioteka.org

ні Богослужбові тексти, переклади Святого Письма, можливість молитов­ ного єднання в Божих храмах обидвох віровизнань. Приктичними і акту­ альними є утворення спільної шкільної системи та організації вихо­ вання, а також спільні виступи в обороні християнства на Україні. Така співпраця і взаємини між двома віровизнаннями одного на­ роду вже широко практикуються серед західних народів.

8. У зв’язку з прийнятою перед двома роками постановою Синоду про перебрання Українського Католицького Університету у власність і відання всьому єпископату* видається конечним, щоб ця установа була завершена організаційно, посилена викладацьким персо­ налом, а зокрема, мала постійний наплив студентства. Необхідним є також забезпечення Університету постійними фондами, чим можна б за­ певнити^ бюджет університету та нормальне плянування академічної та наукової, і видавничої діяльности цієї єдиної сьогодні у світі укра­ їнської католицької високої навчальної установи.

9. Бажаємо порушити ще одну, дещо делікатну і болючу справу. Не є таємницею, що в деяких країнах та осередках існують у нас ще недоладки між групами мирян, священиками та ієрархією. Наслід­ ки цього явища доволі сумні та небажані. Не входячи в ґенезу цих кон­ фліктів та ферментів, до яких, так чи інакше, були причасними і дея­ кі активні миряни серед нас делегатів на Синод, ми бажаємо стверди­ ти, що наступив час закінчити період внутрішніх непорозумінь та при­ вернення внутрішнього злагіднення відносин і примирення й впорядку­ вання спільними зусиллями багатьох недоладків. Заявляючи з боку ми­ рян готовість працювати в цьому напрямі, ми одночасно просимо Владик і священство зробити все, щоб уможливити усунення труднощів та ство­ рити атмосферу відновленого довірк і співпраці. У висліді попередніх конфліктів не може бути переможців і переможених, а лише маємо стати спільно в покорі перед величчю ідеалів нашої Святої Церкви, 2 а навче^ ні досвідом минулого повинні ми забути багато обопільних звинувачень. Відновлена єдність нашої Церкви та скріплена її помісність на патрі­ архальній системі і синодальному управлінні можуть бути заразом ґарантією привернення того, що ми за останні роки втратили.

10. І, врешті порушимо питання піднесення Верховного Архиєпископства до гідности Патріярхії. Беручи під увагу делікат­ ність питання, українські миряни всеодно не думають зрезиґнувати з •дальших заходів за осягнення цієї цілі. Арґументи, висунені проти встановлення нашого петріярхату в сучасних умовах, не є вистачальні, щоб їх можна було прийняти за переконливі. Ці арґументи є радше по­ літичного, як канонічно-богословського, історичного чи душпастирського характеру. Тому слід українським Владикам та богословам дати науково обосновану відповідь на ці арґументи і тим створити тривкі підстави для дальших змагань за створення Київсько-Галицького Патріярхату. Порушені тут питання піддаємо під ласкаву увагу Отцям Синоду, як вислів наших турбот за добро Церкви і її майбутній розвиток. Зокрема уважаємо конечним, щоб. цей Синод, подібно, як і попередні виступи наших Ієрархів, особливо ж Верховного Архиєпископа на Пап­ ському Синоді, присвятив увагу долі наших братів та їх Церкві на землях України. Цей Синод і ми всі повинні піднести голос в їх обот роні та домогтися перед світовою опінією від пануючого там режиму привернення релігійних прав та повної свободи віровизнання, а точні­ ше відновлення Української Католицької Церкви. Доля нашої Церкви і народу в Україні повинна бути предметом уваги не лише цього Синоду, але кожночасно і журбою всієї Церкви на поселеннях - Владик, священства і мирян!

- 19 -

digitized by ukrbiblioteka.org

CARDINAL V ILLO T’ S LETTER AND A MEMORANDUM, WHICH WKRE DELIVERED BY A SPECIAL MESSENGER TO ALL THE UKRAINIAN BISHOPS, ASSEMBLED IN ROME, 30th OCTOBER, 1971.

October 29, 1971 9

E x c e lle n c y ,

|

The Holy Rather has been informed that the Ukrainian bishops have been called to Some for the 30-31 of the current month to be present at the blessing of the restored church of SS. Sergius and Bacchus and to unite to discuss some actual and urgent problems.

I

Due to the great benevolence with which the Holy Rather follows the activities of the Ukrainian Church, I have been comissioned to recall certain points of primary importance which are explained in the memorandum which I am permitted to send to Your Excellency.

i 1 I I

I take this occasion to express to Your Excellency my sincere respect.

To His Excellency (Name of the bishop)

Most devotedly, Card _

(with enclosure) MEMORANDUM

We took into consideration the circumstances in which His Eminence Slipyj and the other Ukrainian bishops turned to the Holy Father with the request for the erection of a Ukrainian Patriarchate.

Despite the very best disposition, the Holy See, having examined the proposal with the greatest attention, was constrained to communicate twice to the Ukrainian prelates that, alas it cannot see the possiDility of responding favorably to their supplication.

Considering the delicacy and gravity of the problem, the seriousnes of the manifestations of various kinds, the repeated insistence of His Eminence Slipyj, the Holy Father ultimately ordered that the request be placed under a full new examination.

Це становище складено від підписаних представників мирянського руху ї уповноважених учасниками римських торжеств 30-31 жовтня 197^ Р' д-р Роман Осінчук д-р Петро Зелений д-р Петро Біланюк інж.Василь Олеськів д-р Ева Піддубчишин

д-р Зиновій Ґіль д-р Василь Маркусь проф. Мирослав Лабунька д-р Романа Навроцька Юрій Карпінський -

20

-

digitized by ukrbiblioteka.org

*

For the purpose of securing a deep study of the question, His Eminence Slipyj was commissioned to ask each Ukrainian bishop to present his opinion on the proposal, to consider whether the proposal should be reconsidered. At the same time, the Cardinal was requested to transmit the replies of the bishops to the Holy See. Some of these come late.

A select commission of Cardinals, after having intensely examined the replies received, as well as, after the examination of the entire question, placed the results of their studies at the disposal of the meeting of the heads of the Congregations of the Roman Curia held on June 22, 1971.

Taking into consideration the opinions expressed by the prelates, the Holy Father once again came to the conclusion that it is not possible to proceed with the erection of a Ukrainian Patriarchate.

Canonical and spiritual reasons, not to speak of historical ones, do not permit a positive response to the desires of the Catholic Ukrainian Episcopate.

It is necessary above all, to maintain the present clear distinction between "Ius Condendum." Jhe actual canonical discipline confirmed by the conciliar decree "Orientalum Ecclesiarum" and that of the "Declaration" of March 25 f 1*970 on the term "Aggregatus" fixed the jurisdiction of the patriarch to his own territory, It is not foreseen that a different orientation will emerge from the revision of the Codex of Oriental Canon Law. In the absence of appropriate legislation, any exception to this norm could result in the invocation by others of rights for their particular benefit.

Furthermore, the prospect of the institution of the Ukrainian Patriarchate would, at this moment , present a canonical problem of still greater proportions. In fact, because of the sorrowful conditions of the Church in Ukraine, it would not only treat with the extension of the lawful exercise of patriarchal rights and functions, but also with the territory beyond the proper to the Patriarchate. In such instance a Titular would have greater authority than that which is now enjoyed by all other existing patriarchs. It would recognize the exercise of such functions exclusively beyond the confines of the territory itself. In f^ct, due to the painful situ&tionnexisting, a Ukrainian Patriarchate would lack the possibility of exercising jurisdiction in his own territory.

Our final consideration is the great repercussions this would have upon Catholic Ukrainians in regions in which political and religious circumstances prohibit the existence of the Ukrpinian Catholic Church. Such reactions would endanger the lives of caid population. In a public institution of a new Patriarchate v/ere erected, with the titular residence in a foreign country, who took it upon himself to defend their rights and hopes without actual power to defend them and comfort the faithful.

Beside the erection of convocation of the properly the Ukrainian bishops. (The -

the Patriarchate we also deal with the called Canonical Synod embracing all jurisdiction of the Major Archbishop 21 -

digitized by ukrbiblioteka.org

of Lviv is limited to the territory of his own Province)— foreseen as the convenient solution to meet the needs of the Ukrainian community living outside their own country. At one time it has been stated to the Ukrainian hierarchy in the name and by the commission of Holy Father, that invitations be send to the assembly of Ukrainian prelates, already existing and functioning under the name of "The Conference of the Ukrainian Hierarchy,” to reorganize and if nccessary revise statutes under the presidency if His Eminence.

G lory be to Jesu s C h r is t!

November 1, 1971

Your B e a t itu d e , and Most Reverend F ath ers o f th e Synod;

We r e c e iv e d th e announcement o f th e opening o f th e F i f t h A r c h ié p isc o p a l Synod o f th e U krain ian C a th o lic Churcli in Rome w ith g r e a t jo y and e l a t i o n . In our own name, in th e name o f th e la y and community o r g a n iz a tio n s which we r e p r e s e n t, and in th e name o f th e U krain ian C a th o lic l a i t y in g e n e r a l in th e e n t ir e w orld who have been inform ed about t h i s joyou s e v e n t, we g r e e t t h i s i l l u s t r i o u s g a th erin g o f U krainian h ie r a r c h s .

We w ish th e Synod th e g r e a t e s t su c c e s s in i t s d e lib e r a t io n s and t r u s t t h a t , fo r th e w e lfa r e o f th e U krainian Church and P e o p le , th e a cce p te d r e s o lu t io n s w i l l be r e a liz e d and im plem ented in a l l our m e tr o p o lia s , e p a r c h ie s , e x a r c h a te s, and p a r is h e s .

At th e same tim e , in acco rd w ith th e e x i s t i n g t r a d it io n s o f our Church, we r e q u e st th e P resid iu m o f th e Synod to adm it th e r e p r e s e n t a t iv e s o f th e l a i t y so t h a t th e y may make known t o th e Synodal F a th ers th e d e s ir e s o f th o se whom th e y rep resen t'.

We are con v in ced t h a t o n ly c l o s e c o o p era tio n among th e h ie r a r c h s , p r i e s t s , and th e members o f th e m on astic ord ers w i l l gu aran tee th e im p lem en tation o f th e r e s o lu t io n s o f t h i s Synod and a l l th e p r e v io u s o n e s .

We r e i t e r a t e our p le d g e t h a t th e o rg a n ized U krainian l a i t y and our c i v i c o r g a n iz a ­ t io n s are read y to co o p era te v e r y c l o s e l y w ith th e le a d e r s h ip o f our Church and a l l th e l o c a l b ish o p s in m a tters r e l a t i v e t o th e developm ent o f th e r e l i g i o u s l i f e o f our p e o p le .

With se n tim en ts o f d e e p e s t g r a t it u d e , we are I n C h r is t,

Zynowij Gili Roman Osinchuk Stephan Procyk Myroslav Labunka Vasyl Markus Petro Bilaniuk Leo Rudnycky Luboslava Shandra Daria Kuzyk

Eva Piddubcheshen Myroslav Nawrockyj Romana Nawrockyj Yaroslav Kryviak Yaroslav Myndiuk Daria Myndiuk Volodymyr Bociurkiw Ivan Pur George Karpinsky -

22 -

digitized by ukrbiblioteka.org

Praised be Jesus Christ!

November 1, 1971 To th e A r c h ié p is c o p a l Synod o f th e U krainian C a th o lic Church c /o H is B e a titu d e , th e Major Archbishop Joseph C ard in al S lip y j Your B e a titu d e , Most Reverend E x c e lle n c ie s , We, th e u n d ersig n ed r e p r e s e n t a t iv e s o f o rg a n ized U krainian l a i t y and c i v i c o r g a n iz a tio n s , who a tten d ed th e solemn f e s t i v i t i e s h e ld in Rome on O ctober 3 0 -3 1 on th e o c c a s io n s o f th e 375th a n n iv e r sa r y o f th e Union o f B r e s t and th e 32£th a n n iv e r sa r y o f th e Union o f Uzhorod in c o n ju n ctio n w ith th e d e d ic a tio n o f th e ren o v a ted Church o f SS. S e r g iu s and B acchus, deem i t a p p ro p ria te to a cq u a in t you w ith «the v iew s and th e d e s ir e s o f th e U krain ian p e o p le .

The U krainian Community i s g r a v e ly d istu r b e d by th e l a t e s t im pedim ents p la c e d by th e V atican S e c r e t a r ia t e o f S ta te to convoke th e s u c c e s s iv e A r c h ié p isc o p a l Synod.

We c o n sid e r t h i s a v i o l a t i o n o f h i s t o r i c a l r i g h t s , th e e s t a b lis h e d order o f th e P a r tic u la ] ( s e l f govern in g) U krainian C a th o lic Church, as w e l l a s , an in im ic a l a c t towards our m artyred Church d ic t a t e d by p o l i t i c a l ex p ed ien cy .

In s p i t e o f e v e r y th in g , we b e l i e v e , t h a t You, our B ish o p s, have a sa cred duty during t h i s c r i t i c a l tim e , to d efen d th e r ig h t s o f our Church, which have been s a f e ­ guarded b y thousand y ea r o ld t r a d i t i o n s , by th e Union o f B r e st and th e D ecrees o f th e I I V a tican C o u n c il. The e n t ir e U krainian community i s im p a tie n tly a w a itin g th e im m ediate co n v o ca tio n o f th e p lan n ed (proposed) F if t h A r c h ié p isc o p a l Synod. We r e q u e s t th e Synodal F a th e r s, now assem bled in Rome, to rev iew th e fo llo w in g m a tters in p a r t ic u la r :

1 !

1 1)

To con firm and to implement th e r e s o lu t io n s a cce p te d a t th e Fourth A r c h ié p isc o p a l Synod in regard to th e P a r t ic u la r ( s e l f govern in g) and P a t r ia r c h a l System s o f th e U krainian C a th o lic Church.

2)

To i n s i s t t h a t th e A p o s to lic See r e s p e c t th e p r o v is io n s o f th e Union o f B r e s t con cern in g th e r ig h t s o f our Church, in c lu d in g th e e l e c t io n o f t h e ir b is h o p s .

: ^

3)

To r e j e c t th e e x c lu s io n o f t e r r i t o r i a l j u r is d ic t i o n in fa v o r o f th e p e r s o n a l j u r is d ic t i o n o f th e Major A rchbishop over a l l th e U krainian C a th o lic s in th e w o rld .

, 1 *

1*)

The s p i r i t u a l w e ll- b e in g o f th e f a i t h f u l to d a y n e c e s s i t a t e s th e p r e s e r v a tio n o f th e t r a d it io n o f a m arried c le r g y and r e j e c t s most e m p h a tic a lly th e f o r c e f u l in tr o d u c tio n o f c e lib a c y in new c o u n t r ie s .

j

5)

To restore th e t r a d it i o n o f th e p a r t ic ip a t io n o f th e l a i t y in th e government o f th e Church on a l l l e v e l s o f e c c l e s i a l s tr u c tu r e - C e n tr a l C o u n cil o f L a ity ,' E p a rch ia l and P a r o c h ia l C o u n c ils , Church B rotherhoods and S is te r h o o d s , e t c .

-

23 -

digitized by ukrbiblioteka.org

> '

I

6)

To c o n s o lid a t e th e co o p era tio n o f th e Church w ith s o c i o - c i v i c o r g a n iz a tio n s , e s p e c i a l l y in th e f i e l d o f n a t iv e e d u c a tio n , you th o r g a n iz a tio n s , as w e ll as th e p r e s e r v a tio n and developm ent o f U krainian c u lt u r e .

7)

To d evelop th e ecu m en ical c o n ta c ts and p r a c t ic a l co o p era tio n w ith th e U krainian Orthodox Church.

8)

To sa feg u a rd th e su p p ort and th e b e s t o p e r a tio n o f th e U krainian C a th o lic U n iv e r s it y o f S t . Clement w hich was g iv e n over to th e A r c h ié p isc o p a l Synod.

9)

To a c c e le r a t e th e r e s o lv in g o f th e m ost p a in f u l c o n f l i c t s among th e h ie r a r c h y , m on astic ord ers and l a i t y in some c o u n t r ie s .

10)

R eg a rd less o f th e l e t t e r o f Pope P a u l VI d ated J u ly 7 , 1971 and th e tem porary d i f f i c u l t i e s in th e m atter o f th e c r e a tio n o f th e U krainian C a th o lic P a tr ia r c h a t e , t o c o n tin u e r e l e n t l e s s l y our s t r iv i n g fo r th e u ltim a te a c h ie v e ­ ment o f our Church w ith a K iev o -H a ly ck ij P a t r ia r c h a t e .

We deem i t n e c e s s a r y t o u n derscore th e f a c t to th e Synodal F a th e r s, t h a t th e U krain ian l a i t y and c i v i c o r g a n iz a tio n s have c o n tr ib u te d g r e a t ly and have s a c r i f i c e d much in th e developm ent o f th e U krainian C a th o lic Church. We v o ic e g r e a t f e a r , i f th e Synod sh ou ld n o t ta k e p la c e , or i f i t would n o t b rin g p o s i t i v e d e c is io n s w hich i t would n o t be a b le to im plem ent; in d if f e r e n c e to Church problem s; th e le s s e n in g o f c o n tr ib u ­ t io n s or even in p a r t ic u la r c a s e s , th e dep artu re o f th e a c t iv e elem en t from th e U krain ian C a th o lic Church.

However, we t r u s t , t h a t th e U krainian B ish op s w i l l do a l l in t h e ir power during t h i s c r i t i c a l p e r io d t o f u l f i l l t h e ir h i s t o r i c a l m issio n in regard s to th e Church and P e o p le .

With w ish e s f o r s u c c e s s in th e works o f th e Synod, we remain w ith d e e p e st resp ect I n C h r ist, (The s ig n a tu r e s o f th e r e p r e s e n t a t iv e s o f th e o r g a n iz a tio n s f o llo w .

R ef. page 1 4 )

RESOLUTIONS OF PATRIARCHAL SOCIETY SAID TO BE IGNORANT

RClffi (NC) - A V a tica n sou rce charged t h a t r e s o lu t io n s o f th e S o c ie t y f o r th e Prom otion o f th e P a t r ia r c h a l System in th e U krainian C a th o lic Church "betray an ig n oran ce o f th e C a th o lic r e l i g i o n and o f th e way th e C a th o lic Church i s govern ed ."

Such ig n o r a n c e , he c o n tin u e d , "merely r e in f o r c e s th e common b e l i e f t h a t th e S o c ie ty fo r th e Prom otion o f th e P a tr ia r c h a l System i s b e in g e x p lo it e d fo r p o l i t i c a l ends by men who have l i t t l e i f any i n t e r e s t in r e l i g i o n ."

The r e s o lu t io n s on w hich th e so u rce commented were p a ssed a t a co n v en tio n o f th e s o c i e t y , h e ld in New York C ity e a r l ie r in June. The s o c i e t y in seek in g th e e s ta b lis h m e n t o f a U k r a in ia n -r ite p a tr ia r c h a te w ith Joseph C a rd in a l S l i p y j , 7 9 , head o f th e A rch d iocese o f Lvov in th e S o v ie t U nion, who now l i v e s in Rome, as p a t r ia r c h .

The V a tica n so u rce s a id th e s o c i e t y ' s a s s e r t io n t h a t th e r e h as b een a "V atican Moscow reapproachm ent, a ch ie v ed b y th e V a tica n a t th e exp en se o f th e U krainian C a th o lic Church" i s a "bald l i e . "

-

24 -

digitized by ukrbiblioteka.org

He s a id th e s o c i e t y ’s r e s o lu t io n u rg in g a c a n o n ic a l p r o c e s s "to in v a lid a t e th e co n se c r a tio n o f M sgrs. John Stock and B a s i l Losten" ( r e c e n t ly c o n se c r a te d a u x ili a r y b ish ops to U k r a in ia n -r ite Archeparch Ambrose Senyshyn o f P h ila d e lp h ia ) d em on strates "an ign oran ce o f b a s ic r e l i g i o n ."

; The v a l i d o r d in a tio n o f a b is h o p , he p o in te d o u t, can n ot be r e v e r se d or " in v a lid a t ­ ed." An in v a li d e p is c o p a l o r d in a tio n he co n tin u e d , can m erely be d e c la r e d s'uch, n ev er " in v a lid a t e d ."

He s a id th e s o c i e t y ' s r e s o lu t io n p r o t e s t in g a g a in s t "the in t r u s io n by th e C ongrega­ tio n fo r th e E a s t e r n - r it e Churches in t o th e in t e r n a l a f f a i r s o f th e U krain ian C a th o lic Church" shows th a t th e au th ors o f th e r e s o lu t io n s do n o t u n derstand church a d m in is tr a tio n .

"The C ongregation fo r E astern Churches i s th e e x e c u tiv e arm o f th e H oly F a th er.

I t c a r r ie s out what th e H oly F ath er w a n ts. To deny i t th e r ig h t t o a c t in th e a f f a i r s of th e U krainian Church i s to deny th e Pope th a t r i g h t .

( The Catholic Standart Times,July 8,1971). *

To th e ch arges o f th e anonymous V atican spokesman, t h a t "The S o c ie t y f o r th e Promotion o f th e P a t r ia r c h a l System i s b ein g e x p lo it e d f o r p o l i t i c a l ends by men, (who have l i t t l e i f any i n t e r e s t in r e lig io n " , we r e p ly : The s o c i e t y i s n o t and cannot be e x p lo it e d by anyone, s in c e i t i s an o r g a n iz a tio n w ith a w ide membership o f p eo p le who are a ls o members o f th e U krainian C a th o lic Church.

As su ch , th e s o c i e t y does n o t concern i t s e l f w ith " se c r e t diplomacy" as do th o s e , who are b ehind th e V atican spokesman. A ls o , i t does n o t n e g o t ia t e in human s u f f e r in g nor in s o u ls o f m il lio n s o f f a i t h f u l . Not th e le a d in g a c t i v i s t s o f th e s o c i e t y , b u t h igh ranking o f f i c i a l s o f th e V a tica n were p r e se n te d w ith d is t in g u is h e d awards by th e P a tr ia r c h y of Moscow, t h a t in u n iso n w ith th e t e r r o r i s t NKVD h elp e d liq u id a t e th e U krainian C a th o lic Church in 19U6. The n ew ly e le c t e d P a tr ia r c h Pimen, a f t e r h i s o r d in a tio n , w ith th e b le s s in g o f th e a t h e i s t i c government o f th e USSR, and in th e p resen ce o f a h ig h ranking V a tican d ig n ita r y , announced n o t lo n g ago th e c a n c e lla t io n o f th e Union o f B r e s t-L ito v s k o f 1^96.

The V atican r e p r e s e n t a t iv e C a rd in a l W illeb ran d s s u b m is s iv e ly heard ou t th e p o s it io n o f P a tr ia r c h Pimen and as o f t h i s d ate we have n o t h eard from th e V atican any form o f p r o t e s t concerning t h i s in c id e n t . I t i s an a cce p te d procedure in d ip lo m a tic c i r c l e s , th a t when a h o s t does n o t r e s p e c t an in v it e d g u e s t , th e g u e s t le a v e s th e h o s t ' s r e s id e n c e , or h is co u n try . C ard in al W illeb ran d s d id n o t r e a c t to t h i s , and a ccep ted th e i n s u l t in th e name o f th e e n t ir e U n iv e r s a l Church, w hich - we b e li e v e - he had no r ig h t to do as Her o f f i c i a l r e p r e s e n t a tiv e . We m ight add t h a t t h i s occu rred a t a tim e approaching th e 375th a n n iv e r ­ sary o f t h i s a c t o f u n io n . We may ask then: who i s i t , t h a t i s ta k in g advantage o f V atican d ig n it a r i e s f o r h i s p o l i t i c a l aims?

The V atican spokesman d e liv e r e d a s e r io u s charge a g a in s t th e s o c i e t y , q u e s tio n in g th e r e lig io u s n e s s o f th e p e o p le t h a t sta n d b ehind i t . We recommend he e x h ib it more i n t e r e s t in th e m a tte r . L et him come t o t h i s co u n try and v i s i t our churches on Sundays and o th er h o ly d a y s. We a ssu r e him t h a t he w i l l s e e th e s e p e o p le in church, and w i l l f in d th a t through t h e ir o f f e r in g s many new s h r in e s and s c h o o ls have been b u i l t in th e l a s t few y e a r s .

We a d v is e a ls o th a t - fo r a com parison - he v i s i t on any g iv e n Sunday morning th e ch u rches o f Rome, and e s p e c i a l l y th e g lo r io u s a n c ie n t s h r in e s , fo r example th e L a teran ce Church.

The V a tica n spokesman knows, t h a t th e y g la r e w ith e m p tin ess, and were i t n o t fo r th e p ilg r im s and t o u r i s t s , who knows i f th e y would n o t have t o be c lo s e d . Even th e s m a lle s t U krainian community has i t s own s h r in e . When new com m unities a r i s e , th e f i r s t common cause i s th e a c q u is it io n o f a hours o f w o rsh ip . L et th e V atican spokesman lo o k in t o th e new b e a u t if u l h ou sin g p r o j e c t s around Rome and count th e number o f new churches b u i l t digitized by ukrbiblioteka.org

fo r th e hundreds o f thousands o f f a i t h f u l p eo p le o f th e Roman C a th o lic Church. The t o u r i s t ' s eye does n o t s e e them. To q u e stio n som ebody's p i e t y i s an a c t , th a t r e v e a ls, a la c k o f C h r is tia n lo v e . Do n o t judge and you s h a l l n o t be judged - s a id C h r is t.

The V a tica n spokesman has allo w ed h im s e lf to s t ip u la t e a ls o th a t th e r e s o lu t io n s of th e S o c ie ty f o r th e P a tr ia r c h a l System b e tr a y an ig n o ra n ce o f th e C a th o lic r e l ig io n and o f th e way by w hich th e C a th o lic Church i s govern ed . We do n o t know fo r /whom such a le s s o n was in te n d e d . We th in k th a t th e V atican spokesman w i l l agree w ith u s , t h a t th e C h r is tia n R e lig io n i s b ased on th e Old and New T estam en ts, on Church t r a d it i o n , on the te a c h in g s o f th e Church F a th ers o f Her p r i e s t s , and on th e dogmas o f th e U n iv ersa l Church.

In th e r e s o lu t io n s th e r e i s n o t even one p o in t , t h a t to u ch es upon Truths o f F a ith or m o ra ls. T h erefo r e, why a tta c k our r e lig io u s n e s s ? Concerning t h i s p o in t we cannot im agine how one can be a member o f th e Church and b e li e v e th e Truths o f F a ith w ith o u t knowing them. We a llo w o u r s e lv e s to add, t h a t knowledge o f F a ith i s n o t a monopoly o f th e V atican spokesman. They are known t o th e m ost humble o f th e f a i t h f u l in th e Ukrainian C a th o lic Church. These f a i t h f u l know v e r y w e l l how th e C a th o lic Church i s govern ed .

They a ls o know how th e E astern Churches are governed and how th e y sh o u ld be govern ed .

T h is, how ever, th e V a tica n spokesman does n o t know, or does n o t w ish to know. And h erein i s th e d iv e r s io n o f o p in io n s . We urge th e V a tica n spokesman, and th o se t h a t so f o r th fu lly q u ote him in th e U krainian p r e s s , and y e t r e fu s e to p r in t th e r e s o lu t io n s o f th e S o c ie ty t o acq u a in t th em selv es w ith th e is s u e s and problem s fa c in g th e con cep t o f autonomy fo r th e E astern ch u rch es, to b rin g t h i s is s u e o f s e lf - d e t e r m in a tio n in t o r e a l i t y , and then le s s o n s in r e l i g i o n would n o t have to be g iv e n t o t h o s e , who know them a l l to o w e l l .

The sta tem en ts on th e b a s ic s o f r e l i g i o n p r e se n te d by th e V atican spokesman le a d s t o th e m en tion in g o f th e e p is c o p a l o r d in a tio n o f th e two nom inees - a u x i l i a r i e s o f th e P h ila d e lp h ia A r c h d io c e se . I s i t p o s s i b l e th a t th e V atican spokesman i s n o t aware o f exam p les, where e p is c o p a l o r d in a tio n s were p ro cla im ed in v a lid by th e H oly S ee, in c a s e s where i t was proved t h a t th e form o f th e o r d in a tio n was i l l e g a l , where b ish o p s had no r ig h t t o o r d in a te , or when n om in ation s were r e c e iv e d im p rop erly, ( f o r exam ple, through simony?) Why th en b rin g f o r th ch arges t h a t we do n o t know th e b a s ic s o f r e lig io n ? With much g r e a te r r ig h t we can sa y t h a t th e V atican spokesman i s la c k in g in th e knowledge o f church h is t o r y .

To th e charge th a t th e s o c i e t y d e n ie s th e C ongregation o f E astern R ite Churches th e r i g h t to a c t , we r e p ly : To deny we ca n n o t, b eca u se we are n o t a c o n t r o llin g body.

But we can demand, th a t t h i s C o n g reg a tio n , a s u r v iv in g remnant o f c o l o n i a l t r a d it i o n , be a b o lis h e d - o r , a t l e a s t , i t sh ou ld n o t engage i t s e l f in th e a f f a i r s o f our Church through ir r e s p o n s ib le a c t i o n s . Such an e x e c u tiv e arm o f th e H oly Father sh ould be th e M ajor-A rchbishop, or a P a tr ia r c h w ith h is Synod. Then th e cau se o f Church u n it y would be b e t t e r serv ed than by th e C ongregation f o r E astern R ite C hurches. We are in no need o f in t e r m e d ia r ie s , such a s th e C ongregation fo r E a stern R ite C hurches, in d e a lin g w ith th e H oly F ath er and th e governm ent o f th e U n iv e r s a l C a th o lic Church. We e s p e c i a l l y do n o t need in te r m e d ia r ie s who are working w ith d eterm in a tio n a g a in s t th e b e s t i n t e r e s t s o f b oth th e U krainian C a th o lic Church, and th e U n iv e r s a l C a th o lic Church.

-

26 -

digitized by ukrbiblioteka.org

THE FIFTH

SYNOD OF 1HE UKRAINIAN CATHOLIC BISHOPS

The F i f t h Synod o f the B ish o p s o f the U k r a in ia n C a t h o lic C h urch was h e ld i n Rome d u r in g the weekend o f O cto b e r 31 » 1971« Under the le a d e r s h ip o f H is B e a titu d e A rch b ish o p M a jo r C a r d in a l J o s y f S l i p y j ' f i f t e e n U k r a in ia n p r e la t e s from a l l o v e r the w o rld assem bled i n the n ew ly r e s t o r e d C h urch o f S t s . S e rg iu s and Bacchus i n Rome and p r o c ­ la im e d the Synod d e s p it e o f the V a t ic a n s S e c r e t a r y o f S ta te C a rd .

V illo t 's e ffo rt to deny the r i g h t to convoke a Synod to A rc h b is h o p M a jo r J o s y f S l i p y j , and h i s i n s i s t a n c e to c a l l i t B is h o p ’ s C o n fe re n ­ ce r a t h e r than Synod. P a r t i c i p a t i n g p r e la t e s w ere: / s e e c o v e r / , I s i d o r e B o re ck y , Iv a n Bucko, Maxim H erm aniu k, A rch b is h o p M a jo r J o s y f S lip y j, / H e a d o f the S y n o d /, Ambrose S enysh yn, N e il S a v a ry n , Jo se p h S ch m o ndiuk,John S t o c k , Volodym yr M alanchu k, Jo a ch im S e g e d i , A u g u s tin e H o rn yak, J a r o s la v G a b re , Iv a n P r a s h k o , P la t o n K o rn y la k , Andrew S a p e la k and B a s i l Los ten .

C o n t r a r y to the d is p a t c h e s o f the i n t e r n a t i o n a l p r e s s and a c c o r ­ d in g to the communique is s u e d by the P re s id iu m o f the S yn o d ," The U k r a in ia n B ish o p s g a th e re d i n t h e i r s y n o d a l s e s s io n s i n Rome h e r e ­ by d e c la r e t h a t th ey a re a c t in g u n d er the le a d e r s h ip o f the A rc h ­ b ish o p M a jo r i n a cc o rd a n c e w it h the d e c is io n o f the Second V a t ic a n C o u n c il, w it h a f f e c t i o n , r e s p e c t and d e v o tio n to the H o ly F a t h e r ” .

I n the s e r i e s o f s y n o d a l s e s s io n s the U k r a in ia n C a t h o lic H ie ­ r a r c h s e s t a b lis h e d an u n iv e r s a l u n it y o f the U k r a in ia n C a t h o lic C h u rc h , adopted the c o n s t it u t io n o f the s e lf - g o v e r n in g U k r a in ia n C a t h o lic C h u rc h , and e le c t e d a perm anent Synod c o n s is t in g o f f i v e members - a r u l i n g body, w h ich w i l l f u n c t io n between the s e s s io n s o f the A r c h ié p is c o p a l Synod, w h ich sh o u ld commence e v e ry f i v e y e a r s .

The members o f the perm anent Synod a re : A rc h b is h o p M a jo r C a rd .

J o s y f S l i p y j , Head o f the Synod, r e t a in i n g t h is p o s t f o r l i f e , A rc h b is h o p Iv a n B ucko, A rch b is h o p Ambrose S enyshyn, A rc h b is h o p Maxim H erm aniuk and B ish o p Andrew S a p e la k .

THE FIFTH SYNOD AND CARDINAL KROL’S STATEMENT On Monday, November 1 5 , 1971, His Eminence John Cardinal Krol was interviewed by Mr. Vince Leonard on KYW TV, Channel 3, Philadelphia, Pa. The following are t'he statements made by John Cardinal Krol about.

His Beatitude Major Archbishop Joseph Slipyj and the Fifth Archiépiscopal Synod of the Ukrainian Catholic Church: ...Actually this [the Synod of the Ukrainian bishops] had nothing to do with the general Synod in Rome.

There was a dedication of a church and the Cardinal Slipyj used the occasion— you have to understand h e ’s had the very ...u h ... terrible experience, in the...uh... labor camps and the jails.

He is seventy or seventynine ... eighter [sic] years old, I believe. He invited people to the dedication of this church and in the process he says he ;\Tas convoking the 5th synod... and so he was asked: " W e ll, when was the f i r s t o n e?”

-

27 -

digitized by ukrbiblioteka.org

He says 11 Well, when

I

got out of

jail ...

Y ou m et m e ," h e s a y s 'knd ( ? ) t h e b i s h o p s . ” A c t u a l l y , t h e b is h o p s w ere m e e t i n g , and u n d e r s u g g e s t i o n s o f t h e s e c r e t a r y o f s t a t e t h a t t h e y fo r m a c o n f e r e n c e o f b i s h o p s a s we h a v e i n t h e U n i t e d S t a t e s , a s o t h e r g r o u p s h a v e .

And t h e y — t h e y m et a t n u m b er o f o c c a s i o n s f o r t h i s p u rp o se.

C a r d i n a l S l i p y j u s e s t h e w o r d SOBOR a s a U k r a i n i a n w o rd w h ic h m e a n s a n a s s e m b l y o r m e e t i n g .

N ow , t h a t can be u se d in g e n e r a l te r m .

B u t i t w as i n no s e n s e à c a n o n ic a l syn od b e c a u se he d o es n o t h ave th e a u th o r ity to c a ll one.

T he b i s h o p s who a t t e n d e d w e r e n o t unde-r an y im p r e s s io n t h a t t h i s w as a c a n o n ic a l s y n o d .

T h ey w e r e s im p ly t h e r e t o . . . u h . . . a s b is h o p s o f t h e U n ite d S t a t e s o r a n y o t h e r r i t e , h a v e a c o n f e r e n c e o f t h e i r own t o d i s c u s s common n e e d s a n d p r o b l e m s .

T he S o c i e t y f o r t h e P r o m o t io n o f t h e P a t r i a r c h a l S y s t e m i n t h e U k r a i n i a n C a t h o l i c C h u r c h w i s h e s t o m ake t h e f o l l o w i n g co m m en ts a b o u t Joh n C a r d in a l K r o l’ s s t a t e m e n t s : H is E m in e n c e J o h n C a r d i n a l K r o l ' s r e m a r k a b o u t M a jo r A r c h b is h o p J o s e p h C a r d in a l S l i p y j and t h e F i f t h A r c h ié p is c o p a l S yn od o f t h e U k r a in ia n C a t h o l ic C hurch a r e o f f e n s i v e i n b o th t o n e and c o n t e n t and s h o u ld n o t h a v e b e e n m ad e.

To s p e a k i n s u c h an i r o n i c a n d c a u s t i c m a n n er a s C a r d i n a l K r o l d i d a b o u t an o l d e r B r o t h e r i n C h r i s t a n d a C o n f e s s o r o f F a i t h a n d t o m ake i n n u e n d o s a b o u t h i s p e r s o n , b e t r a y s a l a c k o f c o n s i d e r a ­ t i o n , t a c t , and t h e v i r t u e o f c h a r i t y a s s o c i a t e d u s u a l l y w it h a P r in c e o f t h e Roman C a t h o l i c C h u r c h .

C a r d in a l K r o l ’ s s t a t e m e n t s on t h i s m a t t e r m ade t h e r e s t o f h i s i n t e r v i e w s o u n d r a t h e r h o l l o w a n d u n c o n v i n c i n g .

For e x a m p le , i n t h e p o r t i o n o f t h e i n t e r v i e w im m e d ia te ly p r e c e e d in g h i s e v a l u a t i o n o f t h e F i f t h A r c h ié p i s c o p a l S yn od o f t h e U k r a in ia n C a t h o lic C h u rch , C a r d in a l K r o l, in s p e a k in g a b o u t i n j u s t i c e i n t h e w o r ld , s a id t h a t "we m u st, h e l p p e o p l e t o h e l p t h e m s e l v e s , " a n d t h a t we m u st " g i v e th em a ch a n c e t o b e h o n o r a b le ."

Y e t i n t h e sam e b r e a t h t h e C a r d i n a l d e n i e s t h e U k r a in ia n s t h e i r u n c o n t e s t a b l e r i g h t t o b e t h e m s e lv e s , t o p r e s e r v e t h e i r s p i r i t u a l i d e n t i t y , t o w o r s h i p God a c c o r d i n g t o t h e i r own c u s t o m s and t r a d i t i o n s .

And f u r t h e r : w h i l e c o n d e m n in g i m p e r i a l i s m C a r d i n a l K r o l a t t e m p t s t o f o r c e t h e U k r a in ia n C a t h o l i c C hu rch t o a c c e p t c u s to m s and m a n n e r s w h ic h a r e c o m p l e t e l y a l i e n t o h e r an'd t o E a s t e r n R i t e C h u r c h e s in g e n e r a l.

T he U k r a i n i a n b i s h o p s , h e s a y s , s h o u l d h o l d a c o n f e r e n c e , n o t a syn od .

And h i s r e a s o n f o r t h a t i s s i m p l y b e c a u s e "we [ i . e . t h e L a t i n R i t e b is h o p s H h a v e i t i n t h e U n i t e d S t a t e s . " We f i n d i t q u i t e s t r a n g e t h a t a t o n e p o i n t d u r i n g h i s i n t e r v i e w C a r d in a l K r o l d e n ie d b e in g i n f a l l i b l e .

"I c la im no i n f a l l i b i l i t y , " he s a i d i n r e f e r e n c e t o a q u e s t i o n a s k e d by V in c e L eo n a rd a b o u t a t t i t u d e s

-

28 -

digitized by ukrbiblioteka.org

of

f o r e i g n e r s t o w a r d A m e r ic a .

A t t h e sa m e t i m e C a r d i n a l K r o l d i d n o t h e s i t a t o g iv e h i s o p in io n o f th e Synod o f t h e U k r a in ia n C a t h o lic b is h o p s w ith t h e a i r o f a man w h o s e 'k n o w le d g e i s l i m i t l e s s a n d w h o s e a u t h o r i t y may n o t be a s s a ile d .

Y et by d o in g s o . C a r d in a l K r o l d i s p l a y e d a v i n c i b l e ig n o r a n o f m a t t e r s w h ic h h e , a m em ber o f t h e C o n g r e g a t i o n f o r E a s t e r n C h u r c h e s , s h o u ld b e f a m i l i a r w it h .

To b e g i n w i t h , C a r d i n a l K r o l c o n f u s e d t h e t e r m s SOBOR a n d SYNOD and th e n p r o c e e d e d t o d e f i n e t h e fo r m e r a s a s s e m b ly o r m e e t in g .

In r e a l i t y , t h e t e r m SOBOR, b e s i d e s i t s s e c o n d a r y m e a n in g o f C a t h e d r a l ,- c o r r e s p o n d s i n c o n c e p t t o t h e L a t i n w o rk CONCILIUM— i . e . , a g a t h e r i n g o f a l l b i s h o p s i n t h e w o r ld c o n v e n e d a n d p r e s i d e d o v e r b y t h e P o p e , o r a g a t h e r i n g o f b i s h o p s , c l e r g y , a n d l a i t y o f a n E a s t e r n R i t e C h u rc h c o n v e n e d b y h e r P r im a te .

T h u s C a r d i n a l K rol's a s s e r t i o n t h a t M a jo r A r c h b is h o p J o s e p h C a r d i n a l S l i p y j c o n v o k e d a SOBOR m a k es n o s e n s e a t a l l .

E q u a lly m is le a d i i s C a r d i n a l K r o l ’ s s t a t e m e n t t h a t C a r d i n a l S l i p y j u s e d t h e w o rd SOBOR t o d e s c r i b e t h e S ynod o f U k r a in ia n C a t h o lic B is h o p s .

T h is a s s e r t i o n h a s a b s o l u t e l y no b a s i s in r e a l i t y .

To s e t t h e r e c o r d s t r a i g h t , l e t u s s t a t e t h a t t h e r e a r e v a r i o u s k in d s o f s y n o d s : e p a r c h a l s y n o d s , p r o v i n c i a l s y n o d s , and i n t h e E a s t e r n C h u r c h e s i n u n i o n w i t h Rom e— P a t r i a r c h a l a n d A r c h i é p i s c o p a l s y n o d s .

And i f C a r d i n a l K r o l h a d a t l e a s t som e g o o d w i l l i n t h i s m a t t e r , o r i f h e t r e a t e d t h e U k r a i n i a n C a t h o l i c C h u rc h a n d i t s m em b ers w i t h t h e sa m e r e s p e 1 a c c o r d e d t o th e m b y h i s i l l u s t r i o u s p r e d e c e s s o r , t h e l a t e C a r d i n a l O’ Hara^ t h e n t h e r e w o u ld h a v e b e e n n o m i s u n d e r s t a n d i n g . (

i To t h e q u e s t i o n , s i n c e w h en a r e t h e a r c h i é p i s c o p a l s y n o d s h e l d , ï S C a r d in a l S l i p y j , a c c o r d in g t o C a r d in a l K r o l, r e p l i e d , s i n c e t h e tim e o f ' h i s a r r i v a l i n Rome f o l l o w i n g h i s S i b e r i a n e x i l e .

(We a r e q u i t e c e r t a i n ^ t h a t H is B e a t i t u d e J o s e p h C a r d i n a l S l i p y j d i d n o t s a y "When I g o t o u t o f ? j a i l " — a l t h o u g h t h o s e a r e t h e w o r d s a t t r i b u t e d t o h im b y C a r d i n a l K r o l . ) f We u r g e C a r d i n a l K r o l t o l o o k i n t o t h e ANNUARIO PO NTIFICIO w h e r e h e w i l l f i n d , t h a t in D ecem ber 1 9 o 3 3 t h e A p o s t o li c S e e c o n fir m e d , t h a t t h e M e t r o p o l i t a n o f K i e v - H a l y c h a n d A r c h b is h o p o f L v i v , J o s e p h S l i p y j , i s thej M a jo r A r c h b is h o p o f t h e U k r a i n i a n C a t h o l i c C h u r c h .

And i n a c c o r d a n c e w it; t h e norm o f t h e l a w , t h e M a jo r A r c h b is h o p o r P a t r i a r c h o f a n E a s t e r n C hu rch h a s t h e r i g h t o t c o n v e n e an A r c h i é p i s c o p a l S y n o d .

T h is i s s e t f o r t h on t h e D e c r e e o n E a s t e r n C a t h o l i c C h u r c h e s o f V a t i c a l I I .

I

j T h u s C a r d i n a l K r o l i s v e r y m uch m i s t a k e n w h en h e a s s e r t s t h a t a M a jo r A r c h b is h o p d o e s n o t h a v e t h e a u t h o r i t y t o c o n v e n e a c a n o n i c a l s y n o d a n d t h a t " t h e b i s h o p s who a t t e n d e d w e r e n o t u n d e r a n y i m p r e s s i o n t h a t t h i s w as a c a n o n ic a l s y n o d .”

at

a ll

One t h i n g c a n b e s t a t e d f o r c e r t a i n : to in t e r f e r e in th e in t e r n a l a f f a i r s

- 29 -

C a r d in a l K r o l h a s no r i g h t o f th e U k r a in ia n C a t h o lic

digitized by ukrbiblioteka.org

hurch or for that matter, in the affairs of any of the Eastern Rite Churches.

Cardinal Krol obviously knows that in the Eastern Rite Churches Ln union with Rome a Major Archbishop or Patriarch has the right to' lominate and consecrate bishops, and notify the Holy Father of his choice.

In the Latin Church, even Cardinal Krol does not have such )ower.

We feel that His Eminence John Cardinal Krol exhibited a great lisrespect for the Major Archbishop of the Ukrainian Catholic Church, 'or our bishops— members of the synod, and for the entire Ukrainian jommunity.

We hope that in the interest of truth Cardinal Krol will set the ’ecord straight by apologizing for his remarks.

For the Executive Committee of the Society: Dr. Zenowij Gill, M.D. Chairman 35 Pershing Avenue Trenton, New Jersey 08618

Eva Piddubcheshen Public Relations 423 W. 118 Street New York, New York

Roman Lewyckyj Chairman, Philadelphia Chapter 1004 Oakmont Street Philadelphia, Pa. 19111

Julian Holowchak, Director "The Voice of the Ukrainian Community" Radio Program WPEN - FM 1531 W. Lindley Avenue Philadelphia, Pa. 191^1

IOO27

Stephan Procyk, Editor Za Patriarchat 5219 N. Warnock Street Philadelphia, Pa. 191^1

Замість цвітів на могилу бл, п. Юрія Цісика у Філядельфі'ї на Фонд "Церква в Потребі зложили: Софія й Іван Дзіндзюра

10.00 долярів

Теодозія і Микола Головчак

10,00 долярів

Марія і Теодор Флюнт

10,00 Долярів

-

ЗО -

digitized by ukrbiblioteka.org

Д р . Ю ліян К о л т у н

> ПРО СТАРИЙ І НОВИЙ КАЛЕНДАР

Вже минає четверте сторіччя, як нам насильно хочуть накинути но­ вий григоріянський календар. Наші предки століттями гідно й мужньо > боронилися й трималися міцно традиційного старого календаря в цер­ ковному житті. Таке повинно бути й’ наше становище!

1 Боротьба за кавпендар почалася ж ХУІ сторіччі, точніше в 1582 р., коліт Папа Григорій ХІГІ зреформував наш старий? юліянський і впрова— 1 див в латинській церкві новин календар, від його Імені названий гри— горіянсьюш*. і Були спроби в історії, щоб і також у нашій" церкші завести но*вий календар, уживаючи нераз насильства, але наш нарід під проводок ієрархІГ боронився 1 не відступав від свого традиційного старого ка­ лендаря. Різні заходи в цілі насильного введення- нового календаря- в нашій церкві осталися- без успіху, тільки спричинювали непотрібні ко— і лотнечі, заворушення та сварки. Один такий дуже драстичний' Інцидент стався у Львові зараз сто впровадженні в Західній Церкві нового календаря*. На Святий' Вечір, а відтак 1 на Різдво Христове в 1583 р. старого стилю, львівський ла­ тинський архиєпископ Ян Деметрегош Суліковский 1 його львівська капі-з тула "назбиравши собі помощников і приятелей' і теж брата свого рожо*-’ ного Войтиха Сулїковского 1 капітули своєй князей,офіціялов, мощ>ю 1 1 ґвалтом з рушницями 1 іншими розмаїтими бронями,впавши до ігеркоу І манастирів у Львові, іго церкви Усиенія Пресв. Богородиці, до манастиР5Г 1 пристольної' церкви св.Юрія, до церкви Благовіщення, до церкви св.Миколая, до манастиря св. Ойуфрія і до церкви Богоявленія, попів і відправляючих Службу Божу від вівтарів повідривали 1 зволікши їх і шарпаючи,священичі одежі з них позривали,з церков повипихали,а навіті попа Якова зі св.Миколам потурбували пястуками. Дяків 1 людей побивші з церков повиганяли, монахам І монахиням проч з церкви вийти вказали, всі ті манастирі 1 церкви запечатали печатію названого вище львівсько го архиєпископа, та заказали печаті зривати під карою смерти /горла/*ї /акти Западной РосіТ том ІІГ,ст.280/. Такою пацифікацією хотів львівський архиєпископ змусити львївс* ких українців перейти на новий календар. Тодішній український єписког Ґедеон Балабан вніс скаргу до городського Валиггького суду. Справа булй передг сенатом 1 королем, закінчилася у Варшаві 1583 р. полюбовним су­ дом. Погодилися з умовою, що на майбутнє украГнці не будуть мати жод­ них перешкод святкувати свої~ свята у старому стилі. Король Стефан Баторий видав обіжник 1585 р. до достойних вельмож королівства польсі кого і Великого князівства литовського, що "люди греческого закону де поправи календаря нового ґвалтом примушені бути не мають” .Та навіть загрозив карою 10.000 зол. тим, що будуть змушувати українців до поп­ равленого нового календаря. Перед приступленням до Берестейської'Унії'український єпископаті в кореспонденції з Римом поставив як умову до прийняття Унії саме за^ держання старого календаря, разом з цілістю обрядів* Г так у листі де Апостольської Столиці в справі умов Унії,від дня 2 грудня І З ^ Р» на­ ші єпископи писали, що приступлять до Унії-..."при збереженні одначе в цілості І при ненарушимості наших обрядів 1 торжеств після звичаїв Східньої" Церкви"... "іоб після давнього звичаю було все так,як тоді, коли ще єдність тривала" /ут море антікво фієрент омнія,сікут ояім унііГоне дуранте фуерунт/.

- 31 -

digitized by ukrbiblioteka.org

Г в другому збірному лйсті від дня 12 червня 1599 року^ до Св. Отця~Климента УІІГ наші єпископи писали виразно..."Як що іменно Ваша Святість спосіб уділговання св.Тайн, обряди і торжественні' обходи Східньої' Церкви ціло І ненарушено І в цей спосіб як ми їх в часі єяности уживали — зволить нам заховати, потвердити за себе і за своїЬс наслідників, що нічого в тім обряді не змінять ніколи..." /Цитати взяті з Пелеша иҐешіхте дер Уній он" і Гарасевича "Анналєс Екклє^ія Рутене", свяш. Олександер Корінецв "Рим і наші церковні постанови, зокрема календар". /Відень, 1916/. Всі ті обрядові" застереження^ включно з календарем, Св.Отець прийняв до відома, дозволив £ зат­ вердив буллеіг "Иаґнус Домінус" від дня 23 грудня- 1395 року, що не*г ТТапа прийняв наших єпископів до церковної єлности. "Омнес сакрос рітус ет церемоніяс,Рутеніс епіскопіс ет клєро апостоліка беніґ— нітате перміттімус, концедімус ет їндульґемус". Найбільшою суттєвою причиною задержання старого календаря бу­ ла та, що її' видвигнув сам головний подвижник УніТ,Володимирський єписжоп — Іпатій Потій', а саме: він знайшов дуже великі труднощі ш практичнім переведенні злуки обох календарів. Ці труднощі не дають— ся усунути без нарупгення цілости нашого обряду, /іменно пасхалії', подвижних і неподвижних свят/,тому що в нас календар належить до організму нашого обряду, який на ньому опирається- і був до кален­ даря примінений в наслідок чого календар і обряд взаємно зі собою злучені і суттєво споєні. І це найголовніше. Ця причина є- все най­ більш актуального і живого. Всі пізніші Папи римські та римські Конґреґації так само за­ дивлялися на справу старого календаря, та східніх обрядів. Декрет Священної' Конґреґації Тридентського Собору від дня 5 грудня 1722 р. в справі рішень Замойського Синоду каже, що Римські Папи потверд­ жуючи синодальні постанови, не наміряли щонебудь в справі наших обрядів змінити в тому, що їх попередники постановили. Після нрияучення Західньої України до Австрії,Львівський єпископ Лев Шептицький обороняючись перед новими спробами накинення нового календаря, писав до цісарського намісника Галичини Ґрафіа ЕГерґена ЗО грудня 1773 року, що навіть королі і польський уряд 'за­ лишили були українцям старий календар І давні свята Є' апробовані Апостольською Столицею, та що він не може нічото нового заводити також із цієї причини, що це дало б нагоду нез* єдиненим до закиду, що уніяти пруть до латинізації*, а це було б великою шкодою і пе­ решкодою до Ідеї з* єднання. Його докази переконали цісарське на­ місництво, але тільки на чверть століття, бо 25 літ пізніше, це в році 1798, знову лрийшли письма до греко-католицької Консисторії від намісника із запитом, яка була б їхня думка відносно злуки юліянського календаря з григоріянським. Мотиви: економічна шкода в краю, що постає з подвійного святкування свят одного і другого об­ ряду, і т.п. На це дав вичерпуючу і переконливу відповідь тодішній перемиський єпископ Антоній Ангелович. Він навів декрети двох цісарів /Йосифа ІГ І Лєопольда ПГ/, якими вони зрівняли правно оба обряди і* забезпечили всі свята грецького обряду, та хотіли, щоб старий ка­ лендар лишився в цілості ненарчппений. А далі подає два арґументи: Г. Старий календар є^ згідний' зі загальними церковними поста*— новами Вселенської" Церкви, бо ціла церква опирається на рішенні Н±кейського Вселенського Собору, котрий сказав, щ ф пасха, від котроГ залежать всі ггодвижні свята, має святкуватися? 1 в мі'сяці Нізан /квітні/, 2 після- його повні, 3 в неділю, 4 не разом з жидівськоиг пасхою. Випадає отже ж,щоб в котрімсь католицькім обряді лишився ненарушений цей — з огляду на свою старинність — пошани гідний' закон

- 32 -

digitized by ukrbiblioteka.org

котрого і сама Римська Церква держалася півтори тисячі літ,точно до 1582 року, IX. Календарна злука не доведе ані латинників до носту в сере­ ду, ані греко-католиків до посту в суботу. Ніколи латинники не схо­ чуть постити вчасніше,це є від неділі сиропусної, - так як українці ггостять; так само відносно інших постів остане різниця з цієї просто причини, що пости зовсім інакше рахуються в латинників, а інакше в греко-католиків. Після зрівнання календаря таки не припадуть свята в цей самий день, бо напр. в латинському обряді святочним днем є Всіх Святих, коли в грецькому обряді нема цього в будньому дні,лиш у перш неділю після Сошествія Св.Духа. В латинському обряді є Боже Тіло в середині тижня,а в грецькому святкується в неділю. В грецькому обряд святочними днями є:третій день Воскресення Христового,Рождество Св. Івана Христителя, Преображення Господнє, Воздвиження Чесного Хреста, св.Великомученика Димитрія, Введення в храм Пресв. Богородиці,св. Миколая і Трьох Святителів - а в латинському обряді немає. Дальше: св.Стефана в грецькому обряді третього дня Різдв’яних Свят, в латине кому другого дня; Михайла не лише іншого дня, але й іншого місяцям Рівнож додає-, що треба було б наперед переробити церковний устав £ примінити його до нового календаря і то для священиків і для дяків. Цісарський уряд прийняв до відома всі ці докази І погодився з ними. Всі українські єпископи були ревними оборонцями нашого старого традиційного календаря. Один виїмок одначе заіснував при кінці XVIII століття, а саме перемиськии єпископ Максиміліян Рилло був прихильни ком нового календаря; очевидно йому не нашому обряді цілком не зале­ жало. Наш нарід держався кріпко старого календаря, зжився з ним і* полюбив його, що навіть свої' господарські справи обчисляв після свяі свого календаря,на основі" своїх традиційних пос ті в, пра зників, відпус­ тів і’ т.п. Нічого дивного,що наш нарід дуже був чуйний' f реаґував не кожний рух чи навіть поголоску в справі зміни календаря-.Поставали негодування^ і' заворушення з причини нераз неправдивих поголосок про календарну злуку. Такі заворушення були часто поважні. Ось маємо до­ кумент від дня 24- березня 1812 року, Президія цісарського намісницті у Львові' пише до нашої Консисторії": "В деяких околицях нашого краю поширюється* дуже скоро і загалі но поголоска, що в Найвищих Кругах г вже вирішена злука греко-уніятського обряду з латинським, та що ця злука в найближчому часі має 63 ти з цілою строгістю переведена в діло..." "Для того, що ця поголоска зовсім безпідставна і є звичайною видумкою, то вслід за цим парохіяльне духовенство має вибити а голо* ви це непотрібне занепокоєння". Ось так наші предки боронили свого традиційного календаря І мали сітокій аж до наших днів. Ми вірні нашим традиціям не маємо чого шукати в чужих.Рівно ж і* наш Блаженіший є* великим оборонцем старого нашого традиційного ка­ лендаря, бо в III Спільнім Пастирськім Посланні українських католиці ких владик, приявних на кінцевій сесії Вселенського Собору Ватикансі кого Другого в Римі, читаємо "...не можна тепер міняти в Українськії Католицькій Церкві дотеперішнього юліянського календаря*.

-

33 -

digitized by ukrbiblioteka.org

" Н Е В И Д И М І

С Т И Ґ М А Т И "

Видавнича Комісія Т-ва За Патріярхальний Устрій Української, Като­ лицької’ Церкви з приємністю доводить до відома заінтересованих мир­ ян, що довго очікувана й через непердбачені і від Комісії незалежні комплікації дуже спізнена книжка авторки пані Мілени Рудницької під наголовком "Невидимі Стиґмати" поступить в кінці місяця грудня до розпродажі. Перша більша корабельна посилка книжок, яка через страйк портових робітників у ЗСА пролежала три місяці у Бремені, Німеччина, прибула з Мюнхену до Філядельфії. Книжки скоро будуть вислані до біль­ ших українських осередків Америки й Канади до дальшої розпродажі. По­ відомленні про неї будуть поміщені в українській пресі. Книга, яка - як відомо описує звільнення з каторги^й перші місяці перебування на волі Верховного Архипастиря Кардинала Йосифа Сліпого, має 400 сторінок розповідно-документарного матеріалу і 150 сторінок фотографічної документації. Книжка має тверду обкладинку, обгортку із кольоровим портретом Верховного Архиєпископа, а обі части­ ни - текстова й ілюстраційна - видані на добірному папері. Цілість ро­ бить враження репрезентативної настільної книги. Ціна одного примірни­ ка - 15 долярів. Передплатникам книжки вислано на їхні адреси безпосередньо з Мюн­ хену, і, як нам відомо, вони вже їх одержали. * Про усі інформації в справі цієї книжки просимо писати на адресу: Mr. Ivan Kuzemsky 1222 W. Fisher Ave. Philadelphia ,Pa, 19141

Д-р С, Дмитренко ЯК ВАТИКАН НАМАГАВСЯ НАВЕРНУТИ МОСКВУ /До історії ватикансько-московських стосунків/ /Продовження/ 3. Заходи Ватикану приєднати Московську Церкву. Папи другої половими XV ст., Павло II і Сикет IV, робили нама­ гання приєднати московського князя Івана Васильовича до протитурецької Ліґи. Тоді був апробований плян грецького кардинала Виссаріона, щоб подружити князя з Софією, донькою грецького деспота Мореї, Томи Палеолога. Княжну виховав у Римі сам кардинал і сподівався, що вона матиме вплив на свого чоловіка. Вона, одержавши від папи Сикета IV шість тисяч дукатів приданого, виїхала в Москву і всією душею приста­ ла до московського православ’я. Одначе, з того часу московські князі зачали вважати себе спадкоємцями Візантії: вони присвоїли собі емблем цісарів і звичаї грецького двора з коронаційною церемонією включно. Так завдяки папі Сикетові IV і кардиналу Виссаріонові на Московщині зачала народжуватися ідея: "Москва - Третій Рим", В часах папи Юлія 111 посол Шлітт вербував для князя Івана IV Лютого вчених і художників.у Німеччині. Він говорив цісареві й папі про можливість молитовного єднання Москви з Римом і папа мав намір післати в Москву своїх леґатів та надати Іванові IV титул короля. /Соловьєв, История России, II ст, 665/. Також папа Пій IV пропону­ вав Іванові вислати своїх.обсерваторів на Тридентський Собор, але Москва не вірила Заходові. Зараз після цього Іван IV вислав своїх послів до Царгороду, з грамотою до патріярха Йоасафа, разом з двісті соболями вартости двох тисяч золотих і за шість років патріярх дав йому відповідь хризобуллою, де визнав його достойним царського імени, бо... він мав би виводити свій рід від цариці Анни, сестри Василя II, - 34 -

digitized by ukrbiblioteka.org

дружини Володимира Великого; як також і тому, що цісар Констянтнн Мономах післав був князю Володимирові Мономахові царські відзнаки /Тау же, IV /7/ ст. 'Ю^-/. £ так Москва присвоїла собі початок нашої історії, хоч не палато ц£озо жодного права. Також папа Пій V хотів приєднати князя Івана до протитурецької Ліґи, а нунцій Руджієрі слав вістки з Варшави.про Іванову нехіть су­ проти протестантів. Ці інформації підтверджували польські єзуїти /Галецький,0, Рим і Східня Европа по Трид. Соборі, Рим, 1955* ст.22 -23, по-англ./. Врешті нунцій Портіко одержав доручення поїхати в Москву з листом папи з датою 9 серпня 1570 р., в якому був натяк, що папа не буде противний якби Іван старався про титул короля /ТаЙнер,А, Монумента Польоніє, II, ст. 7 ^ 8 /, але з цих старань нічого не вийшло. Щойно як польський король Істван Батори притиснув Івана IV до муру і був готовий забрати Новгород Великий і Твер, тоді Іван IV рі­ шився вислати свого посла, Івана Шворіна, до Риму, разом з доручаю­ чим письмом від цісаря Рудольфа II. Іван писав покірно і хитро, в стилі азійської дипломатії, мовляв, папа і християнські володарі по­ винні йому помогти завести мир з Литвою і Польщею, і щойно тоді він відкриє московські кордони для стосунків з Бвропою. Заохочений таким листом папа вислав у Москву свого найздібні­ шого дипломата, єзуїта Антоиія Поссевіно, що мав помирити Івана з Баторим і привести Московську Церкву до єдности з Римом. Людям, що мали вітати Поссовіна, князь дав таку інструкцію: як леґат будо аґресивний і зачне говорити про віру, грецьку *и латинську, скажіть йому: ПЯ не вчився грамоти й нічого не знаю про віру”. Поссевіно привіз із собою папського листа і книгу актів Собору у Флоренції, радячи князеві все гарненько простудіювати з своїми докторами, бо в тій книзі є любов і мудрість. Він заохочував Івана приєднатись до віри, що її визнає Апостольська Столиця в Римі. При вітанні з Іваном IV Лютим Поссевіно говорив: "До володіння і багатства, яких у тебе назбиралося чимало; до тієї слави, яку ти набув помиранням своєї держави, - додай ще славу об’єднання з Апос­ тольською вірою і тоді одержиш множество небесного благословення /Поссевіно,А, Московія ет Алія Опера, Коліие, 1587/. Після довгих та утяжливих розмов Іван Лютий погодився на побут латинських духовних у Москві для обслуги латинських купців, але жа­ дав, щоб московські духовні мали такі самі права в Італії, головно в Венеції. Говорити про церковну єдність не хотів аж доки не буде підписаний мир з Польщею. В січні 1582 р. Поссевіно довів до замирення, що мало тривати десять років, і після цього мали зачатись розмови на тему церковної єдности. І вже на самому початку Іван сказав, що лякається халепи, бо обидва хвалитимуть свою власну віру. Ти володар великий, а я твій смиренний слуга - хитрував Поссевіно - якже я міг би говорити з тобою якимись задирливими сло­ вами? Папа Григор XIII, наслідник Петра і Павла, хоче бути з тобою, великим государем, в єдності віри, а між римською і грецькою вірою великої різниці немає. Папа бажає - продовжав Поссевіно - щоб у всьому світі була лиш одна Церква: щоб ми ходили в грецьку, а слов’я­ ни грецької віри йшли б до наших церков. Коли ж у твому краю немає всіх переложених грецьких книг, то в нас є грецькі книги Івана Золотоустого й інших святителів. Ти будеш з папою, цісарем і другими володарями в любові і станеш не тільки на прабатьківській вітчизні в Києві /?! - єзуїти вже тоді дарували москалям Українську Церкву І/, - 35 -

digitized by ukrbiblioteka.org

але будеш панои і в Царгороді; папа, цісар і всі володарі допомо­ жуть тобі в тій справі /Соловьев,ІіІ/6/,ст.671-2/. На такі багатонадійні слова.Іваж Лютий сказав: "Я з вами не можу єднатись у вірі: моя віра християнська з древніх літ була сам'а для себе, Римська Церква була сама для себе; я народився в християн­ ській вірі і Божою ласкою дійшов до повного росту, а тепер мені вже п ’ятдесят роківі тому не думаю будь-що зміняти, ані не треба мені більшої держави* Я, маючи свою правдиву християнську віру другої не бажаю"• "Ти кажеш - продовжав Іван Лютий - що ваша римська віра така сама як грецька; а ми держимо віру правдиву, християнську, а не грецьку; грецька є відома з того, що пророк Давид казав: Від Етіопії буде йти її рука до Бога, а Етіопія це все одне, що Візантія; Візан­ тія засіяла християнством, тому й грецька віра е знана* Я ісповідую віру правдиву, християнську; а римська віра не сходиться з нашою в багатьох пунктах, аііе я про те не говоритиму, щоб не ввійти в спір. Мені за таке велике діло не вільно братися без мого отця і богомольця і митрополита і всього священного собору* Ти, Антонію, хочеш говорити, бо тебе папа прислав і ти сам "піп", тому сміло говориш"* І коли Поссевіно заохочував Івана до дальшої мови, він сказав: "Я не стану говорити про більші справи, щоб тобі не стало ніяково; але запитаю тебе про менші справи: от у тебе стрижена борода, а бо­ роди не вільно стригти не тільки попові, але й мирянинові; ти "піп" римської віри, а стрижеш бороду і скажи мені від кого ти це взяв, від якого навчання?" Поссевіно вияснив йому, що бороду він не стриже, а бриє, і на те Іван казав: "Говорив мені мій холоп, що їадив у Рим і бачив як папу Грнгора носять на престолі, а на сандалах в нього є хрест; і от тобі перша різниця між нашою християнською і твоєю римською вірами: в нашій вірі Христів хрест, що є побідою ворогів, ми почитаємо і не випадає носити хреста нижче поясаУ "Папу треба шанувати - переконував Івана Поссевіно - бо він.є головою християн, учитель всім народам, наслідник Апостола Петра, Христового намісника. От і ти, великий государ, твій прародич князь Володимир був у Києві; і як нам вас володарів не величати і до ніг не впадати?" І тут Поссевіно низько вклонився Іванові, але цей не дався збити з пантелику й сказав йому: "Говориш про папу Грнгора похвальні слова, що він намісник Христа і Апостола Петра. Ти це сам філософуєш, а кажеш, що по запо­ відям. .. мене треба шанувати по царському величеству; але всі ж святителі, учні апостолів повинні мати покору, а не виносити себе гордо понад царів, папа - не хмари, а ті, що його носять не ангели; папа Григор не повинен себе уподібняти до Христа й бути його наміс­ ником, також Апостола Петра не випадає уподібняти до Христа; котрий папа ходить по христовому навчанню, по переданню апостолів і древніх папів - від Сильвестра до Адріяиа - той папа намісник тим папам і апостолам; а котрий папа не живе по апостольському переданню, той папа вовк, а не пастир". "Чому ти шукав помочі у вовка?" - спитав Поссевіно. У цьому моменті Іван Лютий вхопив до рук свого скипетра-дрючка^ яким недавно був убив свого сина, та замахнувся на Поссевіна, але цей не рушився з місця і це привело Івана до спам’ятання. Після двох днів він відкликав свої обидливі слова і так закінчилась унійиа акція Поссевіна з Іваном Лютим. І цим разом Москва використала повагу Ватикаиу для поліпшення свого захитаного положення.

-

36 -

digitized by ukrbiblioteka.org

4-« Старання новіших папів приєднати Москву. В новіших часах папи Пій VII говорив з Катериною II, Павлом І та Олександрові І, а папа Григор XVI заключив був з царем Никояою І дуже куценький конкордат 1847 Р.+ же зважаючи на те, що він по-вар­ варському знищив 1839 р. Українську Католицьку Церкву. Згаданий конкордат давав деякі полегш! латинникам царської держави, особливо його артикули 12, 13 і 21 відносно збільшення прав латинським влади* кам, але московський уряд ніколи не респектував взятих на себе міжнародніх зобов’язань. І скоро ці стосунки буди зірвані Москвою* В третій четвертині XIX ст. папа Лев XIII, який виробив плян об’єднання всіх слов’ян з Римом, вислав свої ґратуляції царю Олек­ сандрові II з нагоди 25-річчя його володіння /12 квітня 1880 р./, а в жовтні того ж року вдалося осягнути згоду царя обсадити спорожне­ ні латинські єпархії та семінарії в Московії. Атентат на царя 13-го березня 1881 р. перервав на якийсь час розмови, бо йог© син, Олександер III, був під цілковитим впливом фанатичного оберпрокурора Константина Победоносцева, який намагався спаралізувати старання Лева XIII, втокмачуючи в голову свого тупоумного учня, що не Рим, але єдина Москва може об’єднати слов’ян. В 900-річчя хрещення Київської Русі в Москві відбувалися великі торжества і єп. Штросемаєр з Марбурґу в Славонії, найближчий дорадник папи в справах слов’ян, вислав у Москву таку телеграму: "Маю честь брати участь у ваших торжествах з найсердечнішою радістю. Любов до св. Володимира і св. віра є воскресінням і життям, світлом і славою всього русского народу. Хай Бог благословить Россію і помагає у прав­ дивій вірі з Божою поміччю і християнським геройством сповнити побіч інших завдань, велику місію призначену Богом." Нігілізм, комунізм і інші рухи, а головно страх перед політич­ ною ізоляцією, бо саме тоді постав німецько-австрійський-італійський союз, змусили московського царя нав’язати таємні розмови з папою Левом XIII, так що навіть Победоносцев не був утаємничений. Папа мон­ тував союз: Париж-Ватикан-Москва і це поклало основу майбутнього союзу тих держав на переломі XIX і XX ст. Цар вислав до Риму свого здібного дипломата А. П. Ізвольського, що вів таємні переговори з кардиналом Рамполлею. Після докладних студій документів можна прийти до переконання, що оті нещирі розмови ніколи не вийшли поза рямки "великої політики". Москва хотіла здобути політичні концесії, а не думала про єдність з Римом; вона хотіла поправити за всяку ціну свій захитаний престиж у світі. Жертвою тих переговорів була знову Українська Церква: Ватикан мовчав про знищення Української Церкви, як у 1889 році Москва дуже гучно й торжественно святкувала 5 0 -річчя "добровільного возсоєдиненія" решток Київської митрополії в часах владики Семашка. в "Ль Оссерваторе Романо" з того року немає навіть короткого протесту проти такого варварського насильства, дарма, що таке саме брутальне знищення Холмської єпархії 1874 року було ще свіжим у пам’яті всіх. Щогірше, в наслідок отих розмов усі українські, знищені Москвою єпархії, включ­ но з Холмською, були викреслені з папського тематизму. В наслідок цього були ударемнені старання Митрополита Андрея Шептицького відно­ вити Холмську єпархію 1918 року^ апостольський нунцій з Відня, що спочатку ставився до тієї справи прихильно, піде впливом польської ієрархії, покликався на оту мовчанку папського тематизму і заявив митрополитові, що він, нунцій, не може рішати в справі заснування нової єпархії. І так ця єпархія не була відновлена, а в часах "моцарствової Польщі" була зовсім знищена.

- 37 -

digitized by ukrbiblioteka.org

Варто згадати, що 1891 року папа Лев XIII був вислав у Москву свого приятеля монаха-домініканця Вінкента Ванутеллі для переведення унійниі розмов з передовими мужами. І слідуючого року він опублікував свої спомини, де висловив наївну надію в скору можливість поєднання Московської Церкви з Римом. Свої надії він опер на словах оберпрокурора Победоносцева і сподівався скорого підписання нового конкордату.

І, здається, що такий погляд о. Ванутеллі зродив у Ватикані концеп­ цію, що лише через Москву можна буде приєднати всіх слов’ян до цер­ ковної єдности. Такий погляд ще подекуди покутує досьогодні. Та, одначе, такому поглядові спротивився сам Победоносцев, опублікувавши в англійській пресі відвертого листа, яким перекреслив наївні мрії та ілюзії о. Ванутеллі. Він простував його рожеві виснов­ ки, заявляючи, що "русский народ ніколи не підчиниться папському ав­ торитетові, бо свобода Русскої Церкви є дорожчою, як усе на світі. Віра русского царя є така сама, як кожного русского мужика, бо він є сином Матері Церкви.” Ось віз-і-перевіз Победоносцева. Усе ж таки цар іменував Ізвольського своїм амбасадором при Ватикані /18 червня 1894 Р*/» а папа Лев XIII в свому апостольському листі взивав усіх слов’ян, у тому й москалів, змагати до об’єднання з Римом. В листопаді того року Олександер III умер, а йог© найстар­ ший сим Николай II обЬяв керму держави. Як він трактував унійні за­ ходи свого батька, свідчить факт, що він виміг на болгарському коро­ леві Фердинандові перехрестити свого сина Бориса з латинства на православія і сам був за хресного батька. Апостольському імтернунцієві Парнассі не вдалося нічого зроби­ ти в Москві, хіба одержати згоду царя Николая, щоб холмські українці -католики, біля 2 0 0 тисяч, яких 1 8 7 5 року було насильно загнано в обійми "Матері Русскої Православної Церкви”, могли тепер також "добровільно" залишитись при Москві, або перейти на латинський обряд. Вони стали "криптокатоликами" аж до першої світової війни та перейшли страшну долю в часах "моцарствової Польщі”. Сталін "подарував" Холмщину польським комуністам і не знаємо нічого докладно про наших холмських братів. Отож, довгі розмови Московського царя з Ватиканом закінчилися там, де зачалися. Московський царський, а тепер большевицький деспо­ тизм був і є просяклий ненавистю до українців-католиків і ніяк не годився дати їм свободу в межах своєї тюрми народів. Папа св. Пій X зрозумів це і зірвав розмови, давши митрополитові Андре&ві патріярші повновласті діяти на терені всієї московської держави.

5. Московська політика Ватикану до Другої Світової Війни Після першої світової війни папи Венедикт XV і Пій XI, в наслідок просьби переслідуваних єпископів СССР,рятували людей від голодової смерти в 1921/22 рр. і тоді члени папських харитативних організацій увійшли в безпосередній контакт з православними християнами СССР. Ця обставина викликала надію ватиканських дипломатів на скору можливість церковного єднання з православними в недалекій майбутності. Відомо, що й сам Ленін спочатку хотів мати дипломатичні зв’язки з Ватиканом, бо сподівався, що це піднесе престиж його держави закордоном» Одначе, Папа Пій XI, пізнавши большевизм, відмовився визнати Сов. Союз "де юре" з огляду на його варварські переслідування Церкви. Натомість, папа покликав до життя при своїй Курії окрему "Комі­ сію про Руссія", що в 1925 році була усамостійнена. В її проводі був французький єзуїт, єп. д ’Гербіні, і велике число польських єзуїтів. Д ’Гербіні 1925/26 р. їздив до СССР і висвятив там потаємно католицьких єпископів на місце розстріляних і засланих на Сибір, але ҐПУ це скоро - 38 -

digitized by ukrbiblioteka.org

розшифрувало й вони також були заслані на Сибір. Найважливішим тереном діяльности "Комісії про Руссія" була Поль­ ща, де при єзуїтських манастирях були засновані "місійні школи" для 'навертання православних українців і білорусів на католицтво. Якими способами і методами навертали оті "місіонери" православних українців Холмщини, Підляшшя, Полісся і Волині, всім добре відомо. Вони переслі­ дували людей і палили та руйнували православні церкви. Таку "місійну акцію" польських шовіністів осудиж митрополит Андрей у свому пастир­ ському листі влітку 1938 року. Вийшло таке, що "Комісія про Руссія" стала осередком плянувьання акції проти українського православного населення. Нею, очевидно, за­ інтересувалось ҐПУ, бо хотіло знати, що плянує Ватикан, і тому підси­ лали своїх довірених аґентів. Мабуть, найбільш голосною була справа православного священика Дайблера, нащадка німецьких колоністів в Україні. Він добився до само­ го шефа "Комісії" єп. д ’Гербіні, і був іменований секретарем та архіварем "Комісії про Руссія", і з ватиканської території в Римі переси­ лав свої рапорти до ҐПУ. Вийшов великий міжнародний скандал, тому папа Пій XI казав єп. д ’Гербіні зрезигнувати із свого посту і піти на покуту в манастир, де він, як були чутки, попав у нервову недугу й помер в забутті. Пій XI був ученим світової слави і скоро зрозумів велику небезпеку большеви'з— му вільному світові. Він остеріг західніх християн своєю історичною енциклікою проти комунізму, в якій між іншим писав таке: "Вже в своїй основі комунізм є злим і ніхто не врятує християнської цивілізації" і миру співпрацею з комуністами. Хто ж обманює себе пустою надією, цей допомагає до перемоги комунізму в свому краю і такии впаде першою офірою своєї помилки, коли комуністи захоплять владу в свої р у к и У § 5 8 / . Цієї характеристики комунізму досі”ще ніхто не захитав. Захланність червоного сатрапа Сталіна в його намірах знищити західний хри­ стиянський світ казала йому піти на угоду з Гітлером і так комунізм став спричинником другої світової війни, що кинула все людство в море терпінь і крови.

6. Україна у ватикансько-большевицьких стосунках З часів Пія XII зайшли великі зміни у ватикансько-большевицьких стосунках. Це подекуди зачалося в часах Івана XXIII* що до всіх людей доброї волі ставився прихильно й по-батьківському, і продовжається за теперішнього папи Павла VI. І який є досі вислід? Большевики скріпили становище комуністичних партій у вільному світі, головно в Італії, та розвинули гігантичну, підривну діяльність у Південній Америці. В замі­ ну вони обіцюють дати деякі полегші латинянам Сов. Союзу і роблять на­ дію, що приведуть свою Церкву до єдности з Петровим Престолом у Римі. І так християнський світ поставлений перед досі небувалим і дивним симбіозом двох противних собі осередків: християнства і безбожництва, сонця і темряви, вогня і води. І не треба дивуватись, що спочатку червня ц.р. один італійський журнал подав вістку, що в "Руссікумі", тобто на ватиканській терито­ рії в Римі, большевики влаштувались як у себе дома. При співпраці французького єзуїта, о. Павла Майло, якого тепер називають "черво­ ним папою" і інших достойників, як напр. кардиналів Тіссерана, Віллебрандса, де Фюрстенберґа; ректорів Григоріянського Університету, Орі­ єнтального Інституту та Лятеранського Атенеуму, - їх впливи вже сяга­ ють "поза бронзові двері", тобто на самого Папу Павла VI. Журнал подав, що єзуїтські "Екуменічні центри" в різних краях співпрацюють з кому­ ністами і звідти йдуть рапорти до "червоного папи" в Руссікумі, які перебирають три большевицькі духовні, що нібито "студіюють латинський - 39 digitized by ukrbiblioteka.org

обряд” І пересилають у Москву /Іль Борґезе, 6 червня 197^/• Ватикансько-большевицькі стосунки заторкують до живої душі наш український народ. За останніх п ’ятдесять років Москва пограбувала нашу землю і ввесь наш матеріяльний дорібок, та всіми силами і засо­ бами нищить останню і найважливішу фортецю нашого народу: нашу Церк­ ву, що витворила тисячолітню християнську цивілізацію в Україні. Знищивши відроджену Українську Православну Церкву після другої світової війни, московський безб.ожницький уряд казав свому патріярхові започаткувати нишення Української Католицької Церкви в Західній^ Україні. Послушний патріярх Алексєй у свому посланні писав до україн­ ських католиків: "Заклинаю вас, мої браття, держіть з нами єдність в дусі миру. Порвіть і відкиньте зїН'язки з Ватиканом, бо він своїми^ давніми шляхами веде вас у темряву і духову руїну... Спішіть, вертай.-»тесь ув обійми МатеріРусскої Церкви і вже скоро святкуватимемо виз— волення світу~~вТд фашизму, джерела агресії і л и х а к о н е ч н о , що^ Іодночас ви святк.ували поворот до віри своїх предків до д о м у батька 7?!/ до єдности з нами... Як ми досі говорили, Українська Церква в Галичині ніколи не^ належала до Московської митрополії і тому цей цинічний і нечуваний заклик до масового прозелітизму невиданий в історії християнства. ^ Він став початком кривавого переслідування Української Католицької Церкви безбожниками, що триває досьогодні. Московська безбожна влада на весні 1946 року зааранжувала^ "роз­ бійничий собор" у Львові, на яком^ гаємна поліція змусила к. двісті стероризованих священиків зірвати Берестейську Унію та перший раз в історії нашої Церкви підчинити себе Московському патріярхові. За висловом великого Папи Пія XII "Українська Мовчазна Церква", тобто Церква загнана большевиками у модерні катакомби, стала сумлінням українського народу. Своїм існуванням в катакомбах вона дає народові надію на скорий прихід Божої правди і справедливости. Українська Мов­ чазна Церква е вогненним стовпом, що веде ввесь народ до кращих часів. Наші мучвники та ісповідники день-і-ніч благають Господа скоротити час важкої проби і дозволити на скорий прихід волі. Мовчазна Церква в Україні е Божою Рукою, історичним аксіомом наших релігійно-національних змагань під сучасну пору.

Події останніх років і місяців непокоять уми й серця українських християн в Україні й в розсіянні сущих: московська безбожницька влада запорядила свому патріярхові розгорнути широку екуменічну акцію і втяг­ нути до цього Ватикан, який і досі є ворогом Москви "число 1". Значить, безбожна влада надуживає добру врлю Папи Павла VI для закріплення сво­ го становища в світі і для знищення опозиції внутрі. На початку червня 197^ Р« мала місце важлива подія: в Заґорську під Москвою відбувся собор для вибору нового патріярха при співучасті представників східніх патріярхів і від Папи Павла VI /кард. Віллеюрандс і єзуїт о. Лонґ/. І цю нагоду використали москалі для завдання болючого удару Українській Мовчазній Церкві: вони поставили домагання затвердити "розбійничий собор" у Львові 1946 р. І не можемо дивуватись православним орієнталам, що дали на те свою згоду, але дивуємось пап­ ським делеґатам, що ніхто з них не відважився запротестувати проти такого нечуваного насилля над Українською Католицькою Церквою. Там же москалі зголосили свої претензії до Української Православної Церкви у вільному світі. На "розбійничому соборі" в Ефесі 449 Р* протестував римський диякон Ілярій одним словом: "Контрадічітур!" - і врятував честь Апос-

- 40 -

digitized by ukrbiblioteka.org

тольської Столиці, а два роки згодом Папа Лев І Великий казав відбу­ ти новий собор у Халкедоні і на ньому затріюмфувала Христова правда. Але... але часи зміняються. В часі коли до Заґорська з ’їжджались представники вибирати московського патріярха Пімена, префект Конґреґації Східніх Церков, кардинал де Фюрстенберґ, особисто з ’явився^в помешканні голови Української Церкви, Верховного Архиєпископа Йосифа Сліпого, і заборонив йому відбути запляновані відвідини підлеглої йому Канадської митрополії. Ці факти й події насувають підозріння, що деякі достойники К^рії зробили таємну угоду з москов­ ськими безбожниками,для ліквідації Української Католицької Церкви в Україні і в розсіянні."Факт, що українські люди^ організацій і церкви вислали тисячі телеграм з протестами до Папи Павла Уі7~і~мимо того кардиналові Сліпому не було дозволено^відвідати свою паству на американському континенті, підтверджує здогад, що папі~мусіла бути відома акція з гаданих достоиників проти нашої Церкви; хіба папа вияснить, що (?уло інакше. Мелхітський католицький архиєпископ Ілля Зоґбі недавно писав: "Папи завжди заявляли, що Католицькі Церкви Сходу мають^заховувати всі свої права і привілеї. Та, одначе, римські декастерії, на які папи покладаються в забезпеченні цих прав, не є раді патріяршим уря­ дам, що кладуть західний патріярхат, з його центральним престолом у Римі, на рівні з Церквами Константинополя, Олександрії, Антіохії і Єрусалиму, і послідовно не визнають права за місцевим римським клиром розтягати свій авторитет на оті патріярхальні Церкви Сходу. Покладаючись на універсальний примат свого епархіяльного єпископа, що є водночас папою, духовенство Римської єпархії приписує собі силу ря­ дити цілим західнім патріярхатом, а через т. зв. "уніятизм" думає взяти на себе відповідальність за всю Божу Церкву"/ Уніятизм та Еку­ менізм, ст. 13/. Ці слова видатного орієнтального Отця на Ватиканському Соборі вияснєють нам конфлікт нашого Верховного Архиєпископа з Римською Курією, про який останніми часами часто пише західньоевропейська й аме­ риканська преса. Це також вияснює нам відсутність єдности між україн­ ськими владиками, як також намагання Курії відтягнути нашу Церкву вільного світу від її материка в Україні всупереч історичному аксіомові, що обидві Церкви втримаються тільки тоді, коли між ними буде найтісніша зв’язь. Тут-і-там чуємо запити людей: Чому кардинал Сліпий не зрезиґнував з кардинальс^ва і не виїхав з Риму без дозволу Курії? Це, зовсім певно, він міг був вчинити, але це не помогло б нашій Церкві, а нав­ паки, зашкодило б нашій Церкві. Ми мусимо залишитись у єдності з Все­ ленською Церквою; але водночас мусимо скріпити свої ряди і своє внут­ рішнє положення, щоб так добитись повної помісности; щоб ревні й пат­ ріотичні владики, опершись на нашій вірності й тугості, могли вести свою отару до вічного й дочасного щастя; а особливо держати тісний зв’язок з Матірною Церквою в Україні. Під кінець оцих міркувань наведемо слова митрополита Андрея, написані до Папи Пія XII під кінець серпня 194-2 року, де він каже: "Три роки тому Ваша Святість не д ав мені ласки Апостольського Бла­ гословення, що(?~я^с?ув призначенйи вмерти за добро моєї кошари. Я не натискав у переконанні , що~Баша‘~Цвятість краще бачить справи я^ я. Думаю, що я втратив найкращу і , мабуть,"“єдину нагоду цього під больщ евиками; але останні три роки навчили мене, що я не бу в достойний такої смертиТІРепер розумію, що жертва мойого життя мала б меншу вар­ тість, як молитва дитини. Тому сьогоднГ~прохаю про Благословення для моіх~молитов і жертв. Більшу часть моїх жертв я присвячую Вселенській Церкві, а меншу за мою епархію~1 мій ріднии народ."

- 41 digitized by ukrbiblioteka.org

ПОТРЯСЕННЯ В К А Т О Л Щ Ь К І Й ЦЕРКВІ У Літературно-науковому Вістнику від березня 1908 р./ЛьвівКиїв/ знаходимо статтю-звідомлення з преси Василя Панейка у відділі ”3а границею” : "Потрясення в католицькій церкві: чи можлива нова реформація?” З уваги на те, що навіть більш як півстолітня віддаленість статті не позбавила її актуальности сьогодні - Редакція постановила передрукувати її повністю. З папською енциклікою "Пасценді" проти "модерністів” , себто проти тих католицьких теологів, котрі в своїх наукових дослідах над історією Церкви дійшли до небажаних римською курією результатів, та котрі в своїх релігійно-філософських теоріях вийшли поза межі філо­ софії св. Томи з Аквінд,, йшли в парі гострі постанови про репресії, якими єпископи мають здавити всякі прояви "модерністичного" бого­ слов’я. І сама енцикліка, і репресійиі постанови викликали велике невдоволення серед одної части німецьких теологів; це невдоволення вилилося спершу в анонімних дописах католицьких теологів, ще протевтували проти римської нетолеранції, а далі з ’явилися протести, під­ писані визначними професорами й учениками католицьких факультетів. За протестами пішли і йдуть кари на непокірних синів католицької церкви. Останні дні принесли в Німеччині два випадки таких протестів і кар. Німецька преса переповнена статтями про цю справу. Тому, що нею зацікавилися широкі круги католицької й некатолицької суспільности Европи, а ще й тому, що ця справа безперечно представляє шир­ ший культурний інтерес та й тому, що українські щоденники проминули її майже повною мовчанкою, зупинимося на ній трохи довше. Перед кількома тижнями появилися в мюнхенській "Інтернаціонале Вохеишріфт" простора стаття католицького священика й прелата, профе­ сора католицької теології в штрасбурзькому університеті Ергарда, про останню папську енцикліку. Ергард, колишній професор віденського університету, це один із найвизначніших сучасних католицьких учених; до "модерністів” він не належить та все визначався церковною право­ вірністю. Коли ж його статтю передрукував із прихильними увагами орган католицького центру в Німеччині "Ґермаиія", то ж не диво, що вона викликала загальний інтерес. Та й Рим не дав на себе довго ждати...

Вперті і малодушні достойники римських декастерій з ’являються і відходять, як метеори на вечірньому небі. Вселенська ж Церква, для якої вмирали наші предки і терпів наш великий подвижник та екуменіст митрополит Андрей Шептицький та його наслідник, ісповідник за віру, митрополит Йосиф Сліпий, якого оті малодушні урядники після вісімнад­ цять років каторги на Сибірі задумали зробити "в’язнем Ватикану", залишиться вічно. У вселенській Церкві є місце для всіх народів. Є там місце і для нас. Своєю любов’ю і жертвами двигнемо нашу Церкву-Мученицю і за­ кріпимо її в Україні та розсіянні. Не відступім ані на одну йоту від декретів Вселенського Другого Ватиканського Собору, що дав нам повне право на помісність нашої Церк­ ви, бо він діяв під надхненням Святого Духа. Голос Отців Собору був голосом Божим. Ідучи за ним і двигнемо нашу Церкву на недосяжні висо­ ти. Борімось - нам Бог помагає! Кінець.

- 42 -

digitized by ukrbiblioteka.org

Хід думок Ергарда такий: Папська енцикліка замикає перед католицькою наукою дороги но­ вітнього, емпіричного, історичного, критичного, психологічного ду­ мання; вона відбирає католицьким теологам усі методи новочасних на­ укових дослідів. Уже сама форма енцикліки ненависна й невідповідна; її тон не батьківський, читаємо в ній злобні і глумливі слова про "штучки, котрими модерністи виставляють свій товар на торговищі", про "галас їх перехвалок і лайок", про "ролі" католиків і раціона­ лістів, котрі вони грають на переміну". Біль обхоплює серце кожного католика, коли доводиться йому читати в письмі голови церкви, наприк­ лад такі вислови: "Мусимо їм /модерністам/ перед очами цілої церкви здерти маску, котрою засланяється їхнє правдиве обличчя", - "по уні­ верситетах засіли вони на катедри, щоб зробити з них проповідниці зіпсуття", - "до того долучається їх крайно чинне життя, пильні пра­ ці всякого рода та здебільшого тільки на показ виставлювана етична суворість". Таких висловів ніяк не можна погодити з дрібним, але справді християнським висловом, поміщеним на вступі енцикліки: "Про нутро твойого серця судити буде тільки один Бог". Ергард не тільки показує папське письмо, як повне недостойних, сварливих лайок, він дуже виразно натякає й на те, що автори енцикліки просто підду­ рили голову церкви, представляючи папі "модерністичну" теологію в свідомо фальшованому виді* Ще важніший ніж форма, зміст енцикліки* Ергард питається, як можуть тепер католицькі теологічні факультети зберігати свою повагу наукових установ* Він пригадує, що в німецько­ му і австрійському парляменті поставлено внесення на усунення като­ лицьких факультетів з державних університетів* Коли голова церкви забороняє католицьким ученим користуватися науковими методами, то він їх компромітує в очах протестантських і світських учених та ро­ бить їх університетську діяльність неможливою. Вірний син католи­ цької церкви остерігає папу перед наслідками такого ідейного зубо­ жіння католицтва, перед утратою поваги католицтва, перед безсильніс­ тю католицьких теологів супроти протестантів. І Ергардові вириваєть­ ся крик болю і стиду, коли він кінчить свою статтю словами: "Якщо ввійдуть в життя практичні наслідки енцикліки, то недовго вже дове­ деться ждати того дня, коли католицькі богословські факультети ля­ жуть в гріб* А тоді здійсниться подія, котра значить не менше, як початок - кінця Іп Відповідю на статтю Ергарда була гостра догана з боку римсько­ го офіційного органу папи та відібрання Ергардові гідности прелата. За тим пішла публічна заява Ергарда, де він висказує свій жаль із-за того, що його слово хибно зрозуміли та бачили в них осуд папи і ка­ толицтва. Отже - кінець кінців і Ергард "лявдабілітер се субеціт" перед невмолимою консеквенцією римського престола. Одначе ще не прогомоніли слова засуду на штрасбурзького профе­ сора, як у тім самім мюнхенському тижневику виступив куди сміливіше й більш рішучо інший католицький учений* Автор знаменитої праці про подружнє право, професор католицького теологічного факультету в Мюн­ хені, Йосиф Шніцер помістив у "Інтернаціонале Вохеншріфт" за перший тиждень місяця лютого 1908 р. статтю про енцикліку "Пасценді" і ка­ толицьку теологію, де ядерно й рішучо доказує неможливість католи­ цьким ученим послухати енцикліки, клеймить темноту, підступність і жадобу власти римських теологів, папських дорадників, та заявляє, що справді було б недостойним науки якби католицькі професори обме­ жилися на рабське переказування й викладання схолястичних питань Томи з Аквіну і його коментаторів та залишили всяку самостійну думку, забули про вимоги новітньої науки.

- 43 -

digitized by ukrbiblioteka.org

Стаття Шніцера, який довший час перебував в Римі й добре піз­ нав тамошніх управителів церкви, робить могутнє враження своєму від­ вагою й рішучістю та велить сподіватися, що він під напором Риму не відкличе того, що сказав. Бо й справді: хоча церковні власти відобрали Шніцерові зараз по надрукованні його статті прав© виконувати священичі функції та заборонили католицьким студентам слухати йог© університетських лек­ цій, то він досі не уступив і не покаявся. Дивлячись на ті змагання між чільними представниками католиць­ кої науки та "вдасть імущими" римськими дорадниками папи, дехто не може здержатися від рефлексії, які слабі й нерішучі всякі противника римського абсолютизму: один за одним зриваються до боротьби і падуть із вірнопідданчими заявами, а підіймати широкий народний рух за ре­ формою католицької церкви бракує їм відваги,сили чи геніяльності. Здається, що той закид проти найсвітліших представників католицької віри неоправданий.За виїмком темних закамарків східньої Европи, де селянство ще представляє матеріял хоч до не дуже то могучах релігій­ них рухів /російські духобори,українські Мальованці, польські Маріявіти/, нема вже в Европі основи до великих релігійних заворушень в роді "Реформації". Не геніяльність Лютера, котрий - оповіщаючи відо­ мі тези проти відпустів, - хотів тільки взяти участь у звичайній сварці між католицькими монахами, сотворила могучу "Реформацію". Її викликало горяче й глибоке релігійне почування серед загалу людности, а сили їй додав специфічний склад суспільних, економічних і політич­ них умов того часу.Нині підстави до реформації нема: церква і віра стали надто байдужими й індеферентними для величезної більшості євро­ пейської людности,щоб можна викликати масовий реформаційний рух.Пригадуються слова французького єпископа,що заспокоював побоювання папи Льва XIII перед церковною єрессю у Франції: єреси не буде, бо нема вірних,котрі хотіли б собі розбивати голови за ту чи іншу християн­ ську доґму.В наші часи навіть індивідуальність і геніяльність Лютера не довела б до реформації«Епоха релігійної екстази цілих народів, епоха хрестоносних походів релігійних війн, горіючих кострів - це Темпі пассаті.

Дмитро Кузик ЗАМИЛЮВАННЯ

ОЧЕЙ

Під тиском вірних/мирян/ УКЦеркви наш естаблішмент напише часдо-часу письмо до вищих достойників у Ватикані в справі положення нашої церкви. Воно було.о краще писати просити й вимагати у наших таки тут владик а не в кардиналів із Східньої Конґреґації, щоб вони тиснули на Ватикан із кращим успіхом, але наш УККА уважає за більшу честь для себе контактуватися із людьми на височинах. А коли звідти прийде відповідь - все одно яка, тоді вона зараз на першій стороні союзової преси буде подана із похвалою для себе, мовляв, дивіться, нам відповідають, а з "патріярхальниками” то не хочуть нічого мати спільного. І так, на письмо УККА, підписане Л. Добрянським, звернено до вже знаного неприхильного нам кард. Фюрстенберґа, префекта Східної Конґре­ ґації, здецидованого противника нашої церкви, прийшла відповідь за два місяці через Апостольського Делегата у Вашінґтоні в лютім ц. р. там Фірстенберґ пипий: "Призначення і дія Папської Комісії для перегляду Кодексу Канонічного Права для Східніх Церков не є в компетенції Свяще­ нної Конґреґації для Східніх Церков".

-

Ц.Ц. -

digitized by ukrbiblioteka.org

Такий аргумент подається тільки дітям, або тим, що не думають. Коли комісія для кодексу канонічного права не збирається вже через кілька років і через те гальмує праці інших комісій, а в тім і Сх. Конґреґації, то чому ж отой префект не звернеться до неї із більш чи менш рішучим жаданням зібратися і дати йому потрібні вказівки. Це ж належить до його обов'язків, бо це внутрішня справа самої курії. А може і сам Фірстенберґ радить комісії не збиратися, щоб в міжчасі зміг зламати силу і авторитет УКЦеркви? Коли архиєпископ Казаролі їхав до Москви на наради, які закінчи­ лися якоюсь домовою між СССР і Ватиканом, то дав відповідь кореспон­ дентам, що його турбує доля римо-католицької церкви в СССР. І ані словечком не згадав про журбу Ватикану за тяжку долю Української /Греко-/ Католицької Церкви і її вірного Римові Клиру та у в ’язненого архиепископа Величковського. Це, зрозуміло, викликало сильне обурення серед вірних цеї Церкви в цілому світі. Не міг тут вже мовчати і УККА. І зно^вибрав найлегшу дорогу: написати листа до Державного Секретаря Ватикану, кард. Війо. Прийшла відповідь подібна до відповіді кард. Фірстенберґа; може він її і писав, бо в його руки положена доля УКЦер­ кви. Цим разом відповідь прийшла через ще нижчі руки, а саме через канцлера кард. Кука в Ню Йорку. І тут точно і коротко написано так: "Високоповажаний Докторе Добрянський! Апостольська Столиця просила мене повідомити Вас, що кардинал Війо отримав Вашого останнього листа відносно жалюгідного положення українців католиків в Советськім Союзі. Мене просили запевнити Вас; що ця проблема є під великою ува­ гою Апостольської Столиці, яка слідкує зі сталою увагою за дуже тяж­ ким положенням українців католиків на їх рідних землях". Подаючи зміст цього листа, "Свобода" із 17 квітня ц.р. дала йому такий наголовок: " Апостольська Столиця висловлює стурбовання поло­ женням українців католиків в Україні". Хто думаючий вичитає зі змісту листа із Ватикану якесь стурбу­ вання? Та ж у листі виразно пишеться, що Ватикан слідкує. А відомо, що різні уряди стало слідкують по різних державах що там діється. Або, що ж нам із римського стурбування, коли вже так хто хоче натягати справу? Ми очікували чинної піддержки Ватикану. Коли і де теперішній Ватикан ранротестував проти переслідування нашої церкви у підземелі і проти ув'язнення її владики за виконування священичих обов’язків - не чого іншого. Навпаки преса щораз частіше виносить думку, що нашою церквою торгують, що її вже відписано большевикам, щоб поліпшити долю римо-католицької церкви, чи за якісь інші обіцянки Москви, яких вона ніколи не виконає. Коли вже люди із проводу УККА не добачають в цих обох листах цинізму ватиканських авторів відповідей, коли не застановляються над їх змістом, то повинні це зробити їхні редактори, які таки повинні щось трохи думати, а не йти сліпо за проводом естаблішменту і зами­ лювати людям очі: Фірстенберґ добрий, але якась там Коміся гальмує його, або, УКЦерква в Україні є під великою постійною увагою Ватикану. До чого це служить, як не до приспання уваги мирян і піддержки внут­ рішніх неприхильних нашій церковній самоуправі сил! Участь голови СКВУ, УНС і гіроче й проче, Й. Лисогора, і чільного В. Фронту, Л. Футали, в бенкеті на честь монс. Стаха, саме в часі демонстрації мирян під будинком В. Фронту, де відбувався бенкет, за відмову приняти єпископське свячення із невластивих рук, як також участь голови УККА, проф. Добрянського, в бенкеті по свячені двох нових владик, яке опротестовували тисячі мирян із цілої Америки, при­ водить думаючого до переконання, що таки наші головачі підписали перед кількома роками лист до Риму, звернений своїм змістом проти ство- 45 -

digitized by ukrbiblioteka.org

рення гіатріярхату піп проводом Верховного Архиєпископа Й. Сліпого', про що писав у прилюднім запиті д-р. 0. Дерій, і на який то запит не було ніякої відповіді. І ці люди ще мають відвагу взивати нас - Товариствр за Патр. Устрій УКЦеркви - перейти на "громадську базу" вступити до їхної Церковної Комісії, чи іншими словами - піддатися під їхню юрисдикцію і робити те, що вони там ухвалять. Упадок проводу УККА і цілого естаблішменту був видний вже з дав­ ніших часів, та на жаль не багатьом. Бо лиш через замилювання очей вдалося сучасному проводові УККА лявірувати між двома противними си­ лами внутрі нашої Церкви і коштовними поїздками до Риму й до нічого не зобов'язуючими заявами прикриватися перед очима народу. Це окозамилю­ вання призвело навіть до того, що численні люди, опинившися в опози­ ції до політики УККА назад вирішили піти в його ряди, щоб там боротися' за його покращання. Сьогодні вони вже боряться проти проф. Л. Добрянського через його участь у бенкеті двох новосвячених єпископів, але безуспішно, як це можна було передбачити. Та на жаль, ця наука УККА як і моральна Й матеріальна піддержка нашого естаблішменту коштує нас за-багато. Ми стратили сприятливі обставини й багато нагод які супроводили творення нашого патріархату кілька літ тому назад.

АКТИВНІСТЬ У ВІДДІЛАХ

ТОВАРИСТВА

Із Аллентавну,/Пенсильвенія/, голова нашого відділу Йосиф Клисяк повідомляє про успішну акцію збірки фондів на ціль "Церкви в потребі"; Збірковими листами ч. 143, 144, 145 і 147 панове Дмитро Хорват.і Ми­ хайло Голець охопили повністю Аллентавн, а пан Юрій Цегельський збирав фонди у Бетлегем на збіркову листу ч.2?3* Завдяки цим трьом активним людям із цього осередку вислано до Риму на фонд "Церква в потребі" 1259 долярів. Окремим листом, висланим на руки голови відділу пана Йосифа Клисякд Верховний Архиєпископ потвердив одержання згаданої су­ ми і висловив щиру подяку активним збірщикам, зокрема бажаючи усіх Христових благодатей щирим благородним жертводавцям.

-

о

-

Відділ в Ню Йорку,/голова др. Іван Козак/, де є також активними члени Крайової Управи товариства що там живуть, перевів у другій поло­ вині цього року досить активну збірку на фонд "Церкви в потребі". Се­ ред актів відділу знаходяться ориґінальні збіркові листи ч.76 до 83,і від 163 до 172. Активно працювали в цій акції пані і панове: Микола Білан, Анастазія Костриба, М.Хоманчук,М. Курояка, Антін Патер, др.Ва­ силь Палідвор,Лаврентій Барицький, пані М.Лозинська, Юрій Малаховський, Евстахій Манацький,М.Клецор, Г.Бакуменко, Оксана Щур, та др. Іван Козак. Окремими листами подяки,що їх одержали др.І.Козак і др.В.Палід­ вор Верховний Архиєпископ потверджує одержання окремих посилок разом на суму 4,535 долярів, і щиро дякує' усім людям доброї волі,що причини­ лися своєю працею і жертвенністю до успіху збіркової акції.

-

о

-

Відділ товариства у Лудлов, Массечуссетс, активно й організовано перевів на своєму терені деякі акції в користь помісности нашої Церкви. Маючи кращу ситуацію в тому, що їхній Отець Парох розуміє ціль змагань -

46 -

digitized by ukrbiblioteka.org

мирян і йде їм назустріч, акції матеріяльного бойкоту в цьому осередку не були потрібні. Зате управа відділу вислала письма до Владик Америки й Европи з проханнями обороняти права помісности нашої Церкви , викону­ вати постанови IV Синоду Українських Єпископів та змагати до скликання V Синоду. Відділ проводить також інформаційну роботу помножуванням і розповсюджуванням коментарів із радіопрограми "Голос Мирян11 у Філядель­ фії', яка ведеться старанням філядельфійського відділу товариства. Влаштуваннями базару, виставки українського мистецтва та продажу печива й інших українських страв управа відділу здобула 800 долярів, які вислала до Верховного Архиєпископа на фонд "Церква в потребі". Головою управи відділу є Іван Чопик, секретарем Володимир Кривулич,а фінансовим референтом Василь Фіцик.

-

о

-

У жовтні цього рок£ відбулися звичайні загальні збори відділу то­ вариства у Бофало, Ню Иорк. На зборах обговорювано сучасне положення нашої Церкви й обмірковано плян праці, а вислід думок зборів відобра­ жено в резолюціях. В них стверджується повне довір’я й моральну та матеріяльну підтримку Верховному Архиєпископові Кир Иосифові Сліпому і його акціям за патріярхат, висловлюється прикрість з приводу відмови Папи Павла Шостого потрактувати позитивно прохання наших Владик в справі створення українського патріярхату, з вірою й надією стверджу­ ється, що майбутня доля нашої Церкви залежить повністю від згоди і єдности наших Владик, яких закликається знайти спільну мову й перей­ ти до спільної дії. Збори з обуренням осудили редакцію Василіянського місячника "Світло" в Торонто, а спеціяльно його головного редактора о.Ореста Купранця, за повні несумлінних інсинуацій і наклепів статті відносно особи Верховного Архиєпископа. Головою управи відділу є пан Юрій Коритко, секретарем пані Окса­ на Бережницька. Зборами проводив голова президії Богдан Мороз і секре­ тар Плятон Русинко.

-

о

-

Завдяки старанням нашого організаційного референта на Захід,пана Зиновія Квіта у Клівленді, постав наймолодший відділ нашого товарист­ ва на західньому кінці Америки - в Лос Анджелес. На перших зборах було присутніх сто людей,з яких вісімдесять стали членами новооснованого відділу. Головою управи відділу вибрано др. Олега Снилика, а секретарем др. Івана Бялоскурського.

-

о

-

В неділю 12 грудня цього року відбулася у Філядельфії "Виграша Д&РУ українських мистців", якої ціллю було придбати фонди на Укра­ їнський Католицький Університет і Собор Святої Софії у Римі. Цю імпрезу вдалося зорганізувати завдяки великому зрозумінні й жертвенності двадцятчотирьох мистців із Філядельфії й околиці,які пода­ рували свої твори. Ось їхні прізвища: Петро Андрусів, Йосиф' Бобинський,/дар Мистецької Студії/,Таня Бульба, Антін Чайковський, Христина Дохват, Василь Дорошенко, Юрій Гура, Петро Капшученко, Василь Кивелюк, Ніна Климовська,/дві картини/, Богдан Кондра, Любомир Кулинич, Софія Лада, Оксана Лучаковська-Армстронґ, Петро Мегик,Максим Німець, Степан Рожок, Валентин Сем’янців, Роман Василишин, В.Васьківський, Петро Василишин,Оксана Ванчицька і Христина Зелінська. Імпреза дала доходу 3,862 долярів, які переслано на руки їх Бла- 47 -

digitized by ukrbiblioteka.org

женства Верховного Архиєпископа Кир Йосифа Сліпого. Збірковий Комітет, висловлюючи признання мистцям і організато­ рам імпрези,висловив надію,що найкращою подякою для усіх буде ріст і розбудова наших українських установ у Римі, що під проводом Вер­ ховного Архиєпископа стали об’єднуючим центром українців у світі, за словами:"Істина і любов науки єднають в розсіянні сущих."

З М І С Т 1. Степан Процик V Архиєпископський Синод

стор. З

2. Привітальне слово Голови Т-ва др. 3. Ґіля 3. Чим була Берестейська Унія в житті Української історії Українського Народу

9 Церкви і в 10

4. Документи . .

Cardinal Villot's Letter

11 20

6. Letters to the Archbishop Major

21

7. Resolutions of

the Patriarchal Society said

to be Ignorant 24

8. The Fifth Synod of the Ukrainian Catholic Bishops

27

9. The Fifth Synod and Cardinal Krol's

27

Statement

10. др.Юліян Колтун Про старий і новий календар

31

11'. др.Семен Дмитренко Як Ватикан намагався навернути Москву

34

12. Потрясення в Католицькій Церкві

42

13. Дмитро Кузик Замилювання очей

44

14. Активність у Відділах Товариства

46

-

о

-

З огляду на прискорений біг подій,що стосувалися діяльности на­ шого Товариства і на кількість приготованого матеріялу, видаємо ще число журналу у збільшеному о б ’ємі. До часу відбуття наступних За­ гальних Зборів Товариства ми будемо видавати цей журнал у коротших реченцях. Наступне число "За Патріярхат появиться в місяці лютому, 1972 року.

- о Пресовий Фонд - Листа ч.б.

др.Р.Смик др.З.і В.Ґіль др.Я.Барусевич п.П.Божко о.М.Головінський п.А.Хухра п.І.Городецький о•0 •Волянс ький

п-ні Т.Візнура др.С.Шеремета п.С.Ґолемба п.О.Богонос п.С.Орлове ький п.М.Франківський п.Б.Береза п.Ф.Грабовий

30.00 1 5 .0 0

10.00 10.00 8 .0 0 6 .0 0 6 .0 0 5 .0 0

- 48 -

digitized by ukrbiblioteka.org

5 .0 0 5 .0 0 5 .0 0

3.50 3.00 2 .0 0 1 .0 0 1 .0 0