Patriarhat 1972 02

ЧИСЛО 2 / 2 1 /

ЧЕРВЕНЬ, 19 72

Р ІК V I

ПОСТІЙНИЙ СИНОД УКРАЇНСЬКОЇ КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ У першому р я д і: Митрополит Кир Максим Германюк, А рхиепискоіг Ів а н Бучко, Верховний Архиєпископ Кир Йосиф С л іп и й ,/Г о л о в а С и н од у/, Митрополит Кир А мброзій Сенишин, Єпископ Кир А ндрій С а п е л я к ; с т о я т ь : Єпископ Кир Василь В еличковський і Єпископ Кир Ів а н Прашко.

digitized by ukrbiblioteka.org

ПЕРШІ

НАРАДИ

ПОСТІЙНОГО

СИНОДУ

У К Ц

З гід н о з повідомленням П р е з и д ії П о ст ій н о го Синоду У к р а їн с ь к о ї КатолицвкоЗГ Церкви П о стій н и й Синод в ід б у в с в о ї перш і в ід ч а су його ство р е н н я 4 листопад а минулого року наради. Предметом нарад Синоду були а к т у а л ь н і справи У к р а їн с ь к о ї К ато л и ц ько ї Церкви а пер едо всім бучасне тяжке ї ї положення як на р ід н и х землях та к і в р із н и х ч а с ­ тинах с в і т у . Обміркувавши це тяжке положення Синод в із в а в у с і х в і р ­ них ”щоб з б е р іг а т и і плекати у с е т е , що скріп лю є п о м і'с н іс т ь наш ої Церкви, особливо виконування синодальних р іш е н ь , та щоб уникати й опрокидувати все те,щ о ц ій п о м іс н о с т і ш кодить” . В с п р а в і положення & У к р а їн і і в з в ’ я з к у з невірними п р е д с т а в люваннями в У к р а їн і і поза нею Б е р е с т е й с ь к о ї У н і ї і т . з в . Л ь в ів с ь ­ к о го Синоду 1946 року виріш ено видати п ослання, яке і появилося у два ти ж ні по з а к ін ч е н н і нарад Синоду. Справу п ер есл ід ува н н я нашої Церкви і" ї ї в ір н и х в У к р а їн і, як також і проблеми п о м існ о стй церков і х р и сти я н сь ко го виховання молоді ріш ено предложити на наступному „папському С и ноді Є п и с к о п ів . Між дальшими актуальними справами порушено обов’ язо к насамперед Н а то л и ц ь к о ї преси піддерж увати у с і ріш ення й постанови Х р и сто в о ї Церкви та боронити ї г а в то р и те ту , сп р а ву к о н с т и т у ц ії УКЦ, яка ви го ­ т о в л я є т ь ся й буде скоро на в и к ін ч е н н і, сп р а ву духовних покликань, спр аву молитовного прославлення, Слуги Божого Митрополита Андрея Щептицького та справу н е в ір н и х заподань "А н н уаріо П о н т іф іч ч іо " про "Конференцію У к р а їн сь к и х Є п и с к о п ів ” я к а не іс н у є . С е к р е т а р ія т С тану був повідомлений про т е , що у нас існуес Синод У к р а їн с ь к и х Є п и ск о п ів п ід проводом Верховного А рхиєпископа. Окремо обговорено сп р а в у н аступ н о го Міжнароднього Е в х а р и стій н о го К онґресуу який в ід б у д е т ь с я в ід 19 до 25 лютого 1 9 7 3 -г о року в Мельбурн, А в с т р а л ія . П о стій н и й Синод закликає Владик, свящ ен и ків та в ір н и х до у ч а с ти в цьому міжнародньому к о н ґ р е с і, щоб там разом і з прославою нащого Спасителя з а с в ід ч и т и ж и в у ч іс ть гн а ш о ї Церкви в час ї ї н а й с т р о г іш о г о п е р е сл ід у в а н н я . Владика Ів а н Прашко в А в с т р а л ії оформив в ід наш ої Церкви к о м іт е т для у ч а с т і в К о н ґ р е с і і порозсилав до б а га ть о х к р а їн , де живуть в і р н і наш о ї Церкви, д о кл а д н і ін ф о р м а ц ії і запрошення до у ч а сти в К о н ґ р е с і. У ч а сть наш ої Церкви в А в с т р а л ії в К о н ґ р е с і, а разом з нею у ч а с ть ц іл о ї у к р а їн с ь к о ї групи заплянована досить широко й а кти вн о. Одним з:; важніших а с п е к т ів нарад Синоду було поширення його особово­ го склад у двома владиками: владикою Василем Величковським, який прибув недавно з У к р а їн и , та владикою Іваном Прашком з А в с т р а л ії.

X

X

X

КРАЙОВИЙ' з’їзд ТОВАРИСТВА ЗА ПАТРІНРХАЛЬНИЙ УСТРІЙ

У. К. Ц.

Дня 29 к в іт н я ц .р . в ід б у в с я у Ф іл я д е л ь ф ії за приписаною ста ту то м програмою Крайовий З ’ їз д Т -в а за П атріярхальн и й У с т р ій УКЦ .Участь в з я ­ ли 1^9 д е л е г а т ів В ід д іл ів т а 40 гостей.* К рім в ід б у т т я формальних точок 3;’ хзд модифікував с т а т у т т - в а . Була також коротка д о по від ь на тему но­ вих завдань, т-в а .В е р х о в н и й Архиєпископ Кир Йосиф V I I прислав З ’ їз д о в і п р и в іта л ь н у те л е гр а м у . Нову управу т —ва вибрано в такому с к л а д і: М.Навроцький - го ло ва, С .П р о ц и к :та Я .К р и в ’ як - заступ н и ки голови, Л.Рудницький та В .К ліш секретар ів,В .Б ачи н ськи й - ска р б н и к, Е.П іддубчиш ин - з о в н іш н і справи, В .П а с іч н я к - о р га н із а ц ій н и й р е ф ., В.Прощок: - а р х ів а р , т а А .Л ем іш ка, Я.Миндюк,Б.ЯГсінський' і З .К в іт - члени уп р ави . /Р е зо л ю ц ії'. З ’ їз д у - на н а с т у п н ій с т о р ін ц і, а прод.управи на с т .15 / 2 digitized by ukrbiblioteka.org

РЕЗОЛЮЦІЇ П ’ ЯТОГО ЗВИЧАЙНОГО ЗАГАЛЬНОГО З ’ ЇЗДУ ТОВАРИСТВА ЗА ПАТРІАРХАЛЬНИЙ УСТРІЙ УКРАЇНСЬКОЇ КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ У ЗСА, 1 0 ВІДБУВСЯ ДНЯ 2 9 -г о КВІТНЯ, 1972 р .

7 ФІЛАДЕЛЬФІЇ 1» П р и в іта н н я .

1 . У часники - д ел еґа ти й п р и с у т н і на З ’ ї з д і г о с т і , члени Т о ва р и ст­ ва за П атр іяр хальн и й У с т р ій УКЦ, ріш или ви слати п р и в іт в ід З ’ їз д у Святіш ом у О тц еві П а п і Римському П авло ві V I , в якому про­ хають Його в ст а в и т и сь за п е р е сл ід у в а н и х б р а т ів у в і р і та за Терплячу Церкву в з а г а л і. Делеґати також прохають б лагосло венн я для іураці Т овариства для добра У к р а їн с ь к о ї К а то л и ц ь к о ї Церкви.

2 . Учасники З ’ їз д у висловили свою щиросердечну подяку Верховному Архи є п и с к о п о в і, ї х Блаж енству Кир Йосифові Сліпом у за Його сердечний п р и в іт З ’ ї з д о в і , та щераз зложили заяву с в о є ї с и н ів ­ с ь к о ї в ід д а н о с т і П ервоерархові У к р а їн с ь к о ї К а то л и ц ь ко ї Церкви з нагоди Йото В іс ім д е с я т и л іт т я , обіцяю чи й надальше від дан о працювати для добра с в о є ї Церкви й народу.

3 . П р е зи д ія П ’ я то го З ’ їз д у , члени новообраних к е р ів н и х о р г а н ів Т о в а р и ств а , д ел еґа ти в ід себ е й в ід у сь о го ч л е н ств а Т о ва р и ст­ ва щиросердечно в іт а ю т ь Кир Василя В ели чковського і з його зв іл ь н е н н я м і з тюрми - н е в о л і та з прибуттям до В іч н о го М іс т а .

4 . П р е зи д ія й учасни ки цього З агальн о го З ’ їз д у Товариства в і т а ­ ють в ід ім е н і широкого мирянеького руху Іє р а р х ію У к р а їн с ь к о ї К а то л и ц ь к о ї Церкви, а особливо ти х у к р а їн с ь к и х Владик, я к і г ід н о й з великим почуттям іс т о р и ч н о го моменту й кризово го с т а н у наш ої Церкви на цьому е т а п і Ї ї р о з в и т к у , як і б у т т я на­ шого народу в зага льн о м у , відстою ю ть належ ні права наш ої Церкви - Ї ї п о м існ о ст и та великих духових і культурни х с к а р ­ б ів . В іта єм о цих наших владик в першу ч ер гу за їхню г о т о в іс т ь і в майбутньому дальше очолювати зм агання нашого народу за його краще майбутнє та за завершення о р г а н із а ц ій н о ї стр у к ту р и наш ої Церкви п а т р ія р х а то м . Велика громада у к р а їн с ь к и х в ір н и х а великим признанням клонить с в о ї голови перед тими Владиками й устам и с в о їх д е л е ґ а їів на цей З ’ ї з д заявляє одностайну й в ід д а н у співпрац ю та допомогу у вже згад ани х зм аган н ях, як і у п о с т ій н ій і п о с л ід о в н ій п р а ц і над п ід н есен н я м д ухо во го , р е л іг ій н о г о ж иття наш ої громади в ір н и х .

5* Д елеґати З ’ їз д у з приєм ністю в іт а ю т ь б р а т с ь к і о р г а н із а ц ії, що включились у зм агання за У к р а їн сь к и й К иево-Галицький П а т р ія р х а т та ста л и в о б о р о н і прав п о м існ о сти наш ої Церкви, як такрж в о б о р о ні мови, обряду й тр а д и ц ій наш ої в ір и . Наше п р и в іт а н н я належить в першу ч е р гу П роводові 1л членам Т о ва р и ст­ ва Свящ еників У к р а їн с ь к о ї К а то л и ц ь ко ї Церкви і м . с в . Андрея; дальше - У п р а в і С в іт о в о г о Т овари ства за П атріярхальн и й У с т р ій УКЦеркви; Ц ен тр ал і К о м іт е т ів Оборони Мови, Обряду й Т рад и цій УКЦеркви; Студентеькоиу К о м іт е т о в і ”Ад Го к" у ЗСА; Краєвим Товариствам за П а тр ія р х а т у к р а їн а х Европи, П ів д е н н о ї Америки й Канади; в к ін ц і - в с ім інш им, що ї х т у т не вичислюємо, то в а р и ства м , о р г а н із а ц ія м , ін с т и т у ц ія м та поодиноким людям д о б р о ї в о л і, що їх н я праця причинилась до у с п і х і в всьо го мирянеького р у х у .

- з digitized by ukrbiblioteka.org

I I • Становище й постанови стосовно затальної ситуації Української Католицької Церкви під сучасну пору.

1 . Д елегати З ’ їз д у з приєм ністю в ід м іт и л и у с п іх и У к р а їн с ь к о ї К а то л и ц ь ко ї Церкви на шляху до за к р іп л е н н я Ї ї п о м існ о сти в л о н і В се л е н с ь к о ї Церкви за о с т а н н і два роки: а / В ід б у т т я У -го А рхиєпископського Синоду за участю в с і х у к р а їн с ь к и х католицьких влади к, що змогли на нього прибу­ т и . Є це великий крок в п е р ід у зм аганнях за вдержання є д ности и одности УКЦеркви у цих н еспри ятливи х для наш ої Церкви й народу ч а са х , в яких б іл ь ш е , я к колинебудь, та к а є д н іс т ь є необхідною , б / Створення П о с т ій н о го П ом існого А рхиєпископського Синоду, що повинен с т а т и о с т а н н ім кроком на шляху до завершення с т р у к ту р а л ь н о ї побудови наш ої Церкви і з синодальним прав­ л ін н ям та п а тр ія р х о м , як 1 1 Первоєрархом. в / Винесення проблеми б у т т я й іс н у в а н н я У к р а їн с ь к о ї Католи­ ц ь к о ї Церкви на широкий фон міжнароднього життя і с п і в ­ життя в першу чергу завдяки виступам на Папському Синод і Верховного Архиєпископа в обо ро ні прав наш ої Церкви й на­ роду, У часть у цьому С и н од і та ви ступи інш их у к р а їн с ь к и х владик /М итрополита Кир А м врозія Сенишина і з ЗСА та Митро­ полита Кир Максима Германюка з К ан ад и / також найшли належ­ ний в ід г о м ін у засо б ах м а со в о ї к о м у н ік а ц ії б а га ть о х к р а їн с в іт у . г / Ф акт, що справою У к р а їн сь к о го П а т р ія р х а т у т а іншими про­ блемами наш ої Церкви м у с іл и зай н яти сь найвищ і чинники Р и м сько ї К у р і ї, а особливо сам С вятіш ий Отець Папа Павло V I , і то д е к іл ь к а р а з ів за о с т а н н іх д е к іл ь к а р о к ів , також в ід м іч у є н о як у с п іх а к т у а л із а ц ії проблем УКЦеркви, хоч і з жалем, що в и с л ід цього з а ін т е р е с у в а н н я не йшов по л і н і ї потреб і бажань у к р а їн с ь к о ї і є р а р х і ї , маси в ір н и х і за га л у у к р а їн с ь к о ї гр о м а д с ь к о с т е 2 . Д елеґати З ’ їз д у стверджують р ів н о ч а с н о з п р и к р істю , що зу си л ­ ля і зм агання у к р а їн с ь к о ї к а то л и ц ь к о ї і є р а р х і ї і за га л у в ір ­ них не дали покищо належних у с п і х і в у побажаному з а с я г о в і: а / Особливим ударом для у к р а їн с ь к и х в ір н и х була від м ова п ід н е с т и до г ід н о с т и п а т р ія р х а т у Верховне А рхиєпископство УКЦеркви, висловлена Папою Павлом V I, в його л и с т і в ід 7 - г о липня 1§7^ року до Верховного А рхиєпископа, ї х Бла­ ж енства Кир Иосифа V I I . Мотивування відм ови в першу чергу політичним и причинами було особливо болючим для у к р а їн ­ сь к о го з а г а л у . б / Священна К о н ґ р е ґ а ц ія для Церков С х ід н іх Обрядів п ід прово­ дом кардинала М а кси м іл іян а де Фюрстенберґа виявила повну неґац ію п о м існ и х прав УКЦеркви та п о ста в и л а сь вороже до зм агань наш ої і є р а р х і ї , свящ енства й в ір н и х в обороні ти х п р а в, як також до зм агань за п а т р ія р х а т , чого доказом є численна д о ку м е н та ц ія та ряд практичних п о тя гн е н ь , я к і виразно сп р я м о ва н і на шкоду наш ої Церкви й народу, як нпр: — л и ст до ї х Блаженства в ід 1 0 к в іт н я 1970 р . , в якому з а п е р е ч у є ть ся п р а в о с и л ь н іс т ь ІУ - г о А рхиєпископського Синоду в ід 1969 р о ку ; — н о м ін а ц ія є п и с к о п ів у 197^ -м у р о ц і для ам ери кан ської п р о в ін ц ії без від ом а й згоди Верховного А рхиєпископа; -

4

-

digitized by ukrbiblioteka.org

— н о м ін а ц ія єпископа для Б р а з и л ії 1 9 7 2 -г о р о ку ; — н о м ін а ц ія а п о сто л ьсь к о го в із и т а т о р а для у к р а їн ц ів у З а х ід н ій Е в р о п і 1 9 7 2 -г о року; — й в к ін ц і під поряд куван н я К у р и ти б сь к о ї є п а р х ії л а ти н сь к о ­ му м ісцевом у а р х и є п и ск о п о в і, що виразно вк а зу є на нама­ ган н я розбити є д н іс т ь УКЦеркви, що в дальшому майбут­ ньому буде р ів н о зн а ч н е і з ї ї л ік в ід а ц іє ю в к р а їн а х п о сел ен н я. При тому Д елегати З ’ їз д у в ід м іч у ю т ь , що й ін ш і в ід п о в ід а л ь н і чинники К у р ії виявляють нед оброзичли ві нам іри супроти УКЦеркви, як про це наочно с в ід ч и т ь заборона в ід б у в а т и У -ий А рхиєпископський Синод з і сторони С е к р е т а р ія т у Стану / л и с т в ід 2 9 -г о жовтня 1971 Р* до у к р а їн с ь к и х владйк з іб р а н и х в Римі за під писом кардинала Жана В ій о /.

3 . Беручи до у в а ги повищий ста н у к р а їн с ь к о г о церковного життя п ід су ч а сн у пору, учасни ки цього чер го во го д е л е ґа тсь к о го З ’ їз д у Товариства за П атріярхальн и й У с т р ій УКЦеркви у ЗСА вважають за в ід п о в ід н е ствер д и ти н а сту п н е : а / Поруч з єпископами й священиками, т р е т ім складовим чинни­ ком Церкви є ї ї миряни, я к і , з г ід н о і з стар о д авн ім и у к р а ­ їн сь к и м и християнськими традиціям и та з г ід н о з п о ста н о в а ­ ми В сел ен сько го Собору В ати кансько го I I , мають право й по­ в и н н іс т ь н ести с п ів в ід п о в ід а л ь н іс т ь за долю с в о є ї Церкви, б / Відчуваю чи на с о б і та к у с п ів в ід п о в ід а л ь н іс т ь , миряни взяли на себ е важкий о б о в’ язо к с т а т и в о боро ні прав с в о є ї Церкви як також виявили велику а к т и в н іс т ь у зм аганнях за К и єв о Галицький П а т р ія р х а т . В обох випадках миряни вдавались до з а с о б ів , що були їм д о с т у п н і й к о н е ч н і серед н евід рад н и х о б стави н і загр о зли ви х подій* Д елегати стверджую ть, що засоби ц і були оправданими, а с е м и л ітн я ви д ерж ли вість у цих зм аганнях в к азує на силу мирянського руху в ц іл ій д ія с п о р і* 4 * З ’ ї з д уважає за в ід п о в ід н е с к а з а т и сво є слово особливо по від н о ш ен н і до таки х зага льн и х питань УКЦеркви: а / Змагання за з а к р іп л е н н я п о м існ о ст и й за п а т р ія р х а т УКЦерк­ ви не з а к ін ч е н і. Тому З ’ ї з д уваж ає, що мирянський рух в ц іл о м у повинен посилити зуси л л я, щоб о ся гн у ти н а м іч е н і ц і л і . Д елеґати с в ід о м і, що без наполегливих стар а н ь в с і є ї у к р а їн с ь к о ї к а то л и ц ь к о ї і є р а р х і ї цих ц іл е й о ся гн у ти немож­ ливо й тому апелює до ц і є ї і є р а р х і ї та свящ ен ства, щоб спіл ьн и м и силами й з більшою р іш у ч іс т ю ста л и в обороні прав УКЦеркви, як і с в о їх вл асн и х, та щоб поробили н о в і заходи в А п о с то л ь с ь к ій С т о л и ц і, я к і зм іни ли б ї ї н а с т а в лення до справ п о м існ о сти і п а т р ія р х а т у наш ої Церкви, б / У к р а їн сь к и й з а га л розціню є ство р ен н я П о ст ій н о го А рхиєп и ско п сько го Синоду як особливе д осягн енн я УКЦеркви, але р ів н о ч а с н о ствердж ує, що Синод покищо не ви казав по­ т р іб н о ї зараз ж ивучости та не вжив з а х о д ів , щоб п о зб у ти сь ш к ід л и в о ї к у р а т е л ії над нашою Церквою С х ід н ь о ї К о н ґ р е ґ а ц ії та с т а т и дію чим, а не т іл ь к и формальним, кер івн и м чинником УКЦеркви. Учасники З агальн ого З ’ їз д у стверджують і з непо­ коєм, що іс н у є поважний розрив між заявами й ділам и деяких владик - ч л е н ів П о стій н о го Синоду* У ч а сть ч л е н ів Синоду в архиєрейських свячен н ях о* Кривого з Б р а з и л ії в Римі 1 3 лютого 1 9 7 2 -г о року є іл ю стр а ц іє ю т о г о , що П о стій н и й -

5 -

digitized by ukrbiblioteka.org

Синод не д іє з г ід н о з постановами й духом ІУ - г о і У -го А рхиєпископських С и н о д ів , в / У часники цього З агальн ого З ’ їз д у заявляю ть в своєму ім е н і, як також в ім е н і в сь о го ч л е н ств а Т овариства та широких к р у г ів у к р а їн с ь к о г о м и рян ства, що миряни не будуть ви зна­ вати в майбутньому с в о їм и владиками ти х к а н д и д а тів , що не будуть о б р а н і Звичайним чи П о стій н и м А рхиєпископським Синодом УКЦеркви. г / Учасники З ’ їз д у звер таю ться і з слідую чим проханням до П о с тій н о го А рхиєпископського Синоду: — з а к ін ч и т и працю й п рого л о си ти п у б л іч н о с т а т т і К о н сти ту ­ ц і ї УКЦеркви; — заб езп ечи ти в ц ій К о н с т и т у ц ії належну с п ів у ч а с т ь мирян в нашому церковному ж и т т і; а особливо у ч а с т ь п р е д ста в­ н и к ів о р га н із о в а н о го м ирянства в нарадах А рхиєписконсь к и х С и н о д ів ; — виріш ити сп р а ву у ч а с ти в нарадах Архиєпископськиз^ С и н о д ів п р е д ста вн и к ів с в іт с ь к о г о свящ енства й монаших ч и н ів ; — в ід б у в а т и с е с і ї П о стій н о го Синоду й проголошувати звідом лення з них; — приступити до ном іновання і ви святи в ід п о в ід н и х канди­ д а т ів на владик, де для цього іс н у є п о тр еб а; — п риступити до ви святи жонатих к а н д и д а тів на св я щ е н и к ів ; — виріш ити справу церковного календаря т а к , щоб ц іл а УКЦерква св я тк у в а л а с в я т о ч н і д н і в той сам ч а с ; — п риступити чимскоріш е до п ід г о т о в и Собору УКЦеркви.

III. Становище и постанови стосовно церковного й релігійного життя у З О Ї.

1 . Учасники З агальн ого З ’ їз д у Т о вар и ства стверджую ть, що з а ­ тяжний горизонтальний і вертикальний к о н ф л ік т , який іс н у в а в в ід р о к ів серед у с і х складо вих части н УКЦеркви американ­ с ь к о ї п р о в ін ц ії і який грозив розбиттям і а н а р хією , з л і к в і ­ довано в в е л и к ій м ір і п іс л я ц ь о го , як в ід б у в с я У -ий А рхиєпископський Синод.

2 . Д елегати З ’ їз д у й Товариство в ц іл о м у с в ід о м і т о г о , що т іл ь к и сп іл ьн и м и зусиллями в с і х складових е л е м е н тів УКЦерк ви й широкого з а га л у у к р а їн с ь к о г о гром адянства ножна й по­ т р іб н о вдержати о д н іс т ь і є д н іс т ь УКЦеркви та усп іш н о зма­ га т и с ь за з а к р іп л е н н я ї ї п о м іс н о с т и в ц ій к р а їн і у з в ’ я зк у і з Матірною Церквою на Р ід н и х Землях та з іншими ї ї одини­ цями в к р а їн а х посел ен н я. Тому Т овариство є за тим, щоб з л ік в ід у в а т и чим скоріш е в н у тр іш н і фронти та н а с л ід к и кон­ ф л ік т у , який з а іс н у в а в у минулому в першу чер гу через нама­ гання С х ід н ь о ї К о н ґ р е ґ а ц ії заб езп ечи ти с о б і контролю над долею наш ої Церкви в з а г а л і, а у ЗСА з о с іб н а . Ц і намагання проявились особливо го стр о в ч а с і ном інування і свячення нових владик для а м ер и кан ської п р о в ін ц ії у 1971 р о ц і.

3 . Учасники - д е л е га ти З агальн ого З ’ їз д у уважають однак за в ід п о в ід н е в к а за ти на ряд недомагань церковного життя у ЗСА, що є н а сл ід к о м спец и ф ічн и х умов і певних те н д е н ц ій , яким належить п р и святи ти належну у в а гу та чимскоріш е ї х в и е л ім ін у в а ти . Вони т а к і : —

6

—

digitized by ukrbiblioteka.org

а / занепад р е л іг ій н о г о життя в ц іл о м у серед у к р а їн с ь к о ї громади, а серед молоді особливо; б / брак д о росту до священичого й нонашого с т а н у ; в / д е н а ц іо н а л із а ц ія ц ерковно го ж и ття, а головно д е н а ц іо н а ­ л із а ц і я молоді у п араф іяльних і м онастирських школах; г / з а с т а р іл і засоби й методи п асто р ал ьн о го б о г о с л о в ія , що в ід б и в а є т ь с я на браку належ ної д у х о в н о ї о п ік и над в ір ­ ними, а особливо над молоддю в доростаючому в і ц і , коли така о п ік а є особливо потрібного; г / брак належного к о н та к ту між пастирями /єп и ско п а м и і с в я ­ щениками/ та громадою в ір н и х .

4 . Учасники З ’ їз д у уважають, що цим неґативним проявам можна й належить зарадити в слідую чий с п о с іб : а / належить на в с і х щаблях церковного життя в ц ій к р а їн і зд ій сн ю вати постанови А рхиєпископських С и н о д ів , особли­ во ІУ - г о і У - г о , що причиниться до с к р іп л е н н я авто р и тету є р а р х ії і свящ ен ства в ц ій к р а ї н і, як і до с к р іп л е н н я а в то р и те ту Церкви в з а г а л і; б / спинити д е н а ц іо н а л із а ц ій н і процеси в школах і заб езп еч и ­ ти доростаючу у к р а їн с ь к у молодь від по від н о ю духовною опікою в о со б ах молодих і в и со к о о св іч е н и х д у х о в н и к ів . В очах молоді ніщ о не може з а с ту п и ти приклад доброго молодого свящ еника; в / подбати про т е , щоб кандидати свящ еничого й монашого с та н у одержали якнайкращу о с в іт у та виховання в д у с і тр а д и ц ій та кул ьтур и УКЦеркви. Т іл ь к и т а к в и х о в а н і свящ еники, монахи й м онахині зможуть виховати належно слідую чий д о р іс т і п о тр іб н у з м ін у на с в о ї м іс ц я ; г / п ід іб р а т и в ід п о в ід н и х жонатих к а н д и д а тів і ви свя ч у в а ти ї х на д и я к о н ів та св я щ е н и к ів , щоб тим способом могти поповнити тепер і в майбутньому н е в е л и к і ряди свящ ен и ків в б іл ь ш о с т і вже похилого в ік у , я к і і з зр о зу м іл и х при­ чин не можуть сповняти с в о їх і т а к великих о б о в’ я з к ів суп ро ти великого числа в ір н и х . Вважаємо, що збільш ення числа свящ ен и ків спи н ить в ід х ід в ір н и х наш ої Церкви до інш и х церков, чи в з а г а л і в ід Церкви й р е л і г і ї ; ґ / з а т іс н и т и з в ’ язо к між пастирями наш ої Церкви й громадою в ір н и х у в с і х а сп е к т а х церковного життя та забезпечити мирянам у ч а с т ь в ньому на в с і х щаблях та у в с і х важли­ вих питаннях судьби наш ої Церкви в ц ій к р а ї н і .

IV .

Становище й п о стан ови в о р г а н із а ц ій н и х сп р а ва х Т о в а р и ств а .

1 . Д елегати 5 - г о Звичайного З агальн о го З ’ їз д у Т овариства за П атр іяр хальн и й У с т р ій УКЦеркви стверджують і з задово­ ленням, що д ія л ь н іс т ь Т о вар и ства за останню каденцію двох р о к ів значно поширилась і п о гл и би л ась , а питома в а га ук р а ­ їн с ь к о г о м ирянського руху в УКЦеркві и серед з а га л у с у с ­ п іл ь с т в а п о м ітн о зр о сл а . П ровед ені м а со в і з ’ їз д и , м а н і­ ф е с т а ц ії, д е м о н с т р а ц ії, ч и с л е н н і збори й наради п ід кличами оборони п о м іс н о с ти й зм агання за п а т р ія р х а т УКЦеркви сп о п у ­ ляризували Ї ї проблеми серед найширших к і л у к р а їн с ь к о г о й н е -у к р а їн с ь к о г о гром адянства і в той с п о с іб винесли ї х на міжнародна арену.

-7 -

digitized by ukrbiblioteka.org

2 . З ’ ї з д і з задоволенням стверд ж ує, що уступаю ча Управа Това­ р и ств а проводила свою д ія л ь н іс т ь на в с е у к р а їн с ь к ій громад­ с ь к ій б а з і, завдяки чому вона змогла з м о б іл із у в а т и довкола програми Т овари ства найширші маси в ір н и х у с і х п роф есій і в с іх Генерацій* Особливо потіш ним явищем в тому в ід н о ­ ш енні є т е , що у мирянському р у с і з а к т и в із у в а л и с ь - серед ­ нє п о к о л ін н я і молодь, народжена й вихована поза межами У к р а їн и , в чому належить добачати запоруку р о сту й р о з в и т­ ку УКЦеркви, як основи морального й н а ц іо н а л ь н о го вихован­ ня м а й б у тн іх п о к о л ін ь . Також дуже корисною виявилась і н і ц ія т и в а к е р ів н и х о р г а н ів Т о вар и ства в н апрям і з а т іс н е н н я з в ’ я з к ів на б а з і с п іл ь н и х зм агань між ново-прибулими й т у т народженими поселенцями. Цю позитивну працю належить про­ довжувати ще з більшою ін т е н з и в н іс т ю і в майбутньому.

3 . З ’ їз д з признанням в ід з н а ч у є , що попередня Управа Това­ р и ств а д осягла поважних у с п і х і в у д іл я н ц і з о в н іш н іх з в ’ я з ­ к і в і ін ф о р м а ц ії та вважає доцільним зга д а ти т а к і з них: а / налагоджено з в ’ язк и з св іто в о ю пресою та з пресовими, тел евізи й н и м и й рад ієвим и а ге н ц ія м и ; б / приєднано п р и я т е л ів чуж инців - свящ ен и ків і с в іт с ь к и х з н а в ц ів проблем с х ід н іх з ’ єдинених Церков. Д елегати с п о д ів а ю т ь ся , що нова Управа матиме м ож ливість цю д іл я н к у п р а ц і усп іш н о поширити й зб іл ь ш и ти .

4 . З ’ ї з д зо б о в ’ я зує н овообрані к е р ів н і органи Т овари ства по­ силити о р г а н із а ц ій н у працю т а к , щоб збільш и ти к іл ь к іс т ь ч л е н ств а й в і д д і л і в . З ’ ї з д п о ручає: а / п ер евести в ц іл і й к р а їн і пропаґандивну кампанію з ціллю поширення і д е ї п о м існ о сти та змагання за п а т р ія р х а т УКЦеркви; б / в ід б у в а т и збори мирян в кож ній п а р а ф ії та п о ста р а ти сь про т%, щоб в кож ній гр о м ад і іс н у в а в в ід д іл Т овариства я к також щоб п о вста л и ін ш і ц е р к о в н і о р г а н із а ц ії в ір н и х , я к : б р а т с т в а , М а р ій с ь к і дружини молоді та ін ш і п а р а ф іт я л ь н і згромадження; в / приступити до о р га н із у в а н н я виш колів о р г а н із а т о р ів мирянського руху та мирянських о р г а н із а ц ій в з а г а л і; г / з д ій сн и ти п остан ову Мирянського З ’ їз д у в ід червня 1971 року про скли кан ня К онгресу у к р а їн ц ів к а т о л и к ів у ЗСА, щоб о б м ір кувати м ож ливість о д н іє ї м и р ян сько ї о р г а н із а ­ ц і ї в ц ій к р а ї н і; ґ / з а т іс н и т и співпрацю з братськими мирянськими о р г а н із а ­ ц ія м и , що поділяю ть і д е ї Т овари ства у зм аганнях за п о м іс н іс т ь і п а т р ія р х а т УКЦеркви, т а к в ц ій , як і в ін ш и х к р а їн а х поселення у к р а їн с ь к о ї д ія с п о р и ; д / Дати належну піддерж ку п р а ц і тим часових к е р ів н и х о р га ­ н ів С в іт о в о г о Т о вариства за П а т р ія р х а т , подбати про його р е о р г а н із а ц ію т а к , щоб заб езп ечи ти у ч а с т ь у ньому в с і х існ у ю ч и х кр аєви х Т овариств за П а т р ія р х а т , та офор­ мити в ід п о в ід н о його п о с т ій н и й дію чий п р о в ід .

-

8 -

digitized by ukrbiblioteka.org

V.

Становище й постанови стосовно завдань мирянського руху й Товариства на майбутнє» 1. Основними завданнями всього мирянського руху й Товариства остаються ті самі', задля яких постав цей рух і задля яких зорганізовано Товариство за Патріярхальний Устрій УКЦеркви в цій і інших країнах, себто: а/ стояти на сторожі прав помісности УКЦеркви - за всяких умов і в кожному часі; б/ продовжувати змагання за завершення структуральної побу­ дови УКЦеркви патріярхатом аж до успішного осягнення цієї цілі; в/ нести належну допомогу нашим братам по вірі й Мовчазній Церкві на Рідних Землях, бо тільки через зв’язок із Матірною Церквою можна забезпечити єдність, одність і помісність всієї нашої Церкви; г/ дбати про належнии рівень релігійного життя української суспільности у співпраці з владиками й душпастирями; ґ/ плекати релігійні традиції та зберігати культурні надбан­ ня УКЦеркви; д/ забезпечувати належну моральну й матеріяльну допомогу починам і діям Верховного Архиєпископа, як Парвоєрарха УКЦеркви.

2. Із повищих завдань виникають зобов’язання мирян такого порядку: а/ співвідповідальність враз із владиками й священством за долю нашої Церкви на Рідних Землях і в діяспорі та за рівень релігійного життя громади; б/ співвідповідальність за релігійне й національне виховання молоді в усіх школах, що є під наглядом церковної влади в цій країні /цілоденні початкові, середні, а також су­ ботні школи, як і всі вищі навчальні заведення - каледжі й семінарії/; в/ співвідповідальність за виховання і усвідомлення дорослої молоді й старших громадян про важливість Церкви й релігії в житті" народу; про важливість актуальної релігійної про­ блематики. Допоміжними в цьому відношенні можуть бути доповіді й дискусії на теми історії УКЦеркви й Православ­ ної Церкви в Україні та на біжучі теми, як нпр. відношен­ ня між різними віровизнаннями, становище Апостольського Престолу до УКЦеркви й т.п.; г/ організувати спільні зустрічі, дискусії і святкування із православними братами, щоб себе взаїмно краще пізнати й могти постепенно усувати ці різниці, що нас ділять; ґ/ нав’язати тісну співпрацю з владиками й священиками задля кращої господарки фінансами й іншими матеріяльними надбаннями УКЦеркви в цій країні, як також для того, щоб відтяжити священиків від неплідної бюрократичної праці й тим самим дати їм можливість присвятити більше часу своєму власному духовному удосконаленні та кращій опіці над вірними. Така співпраця забезпечить кращий розподіл фондів між витратами на матеріяльні цілі й на духові по­ треби; уможливить будову Божих храмів за кращими стиліс­ тичними й естетичними зразками як дотепер, а також кращу опіку над ними, як і над школами, манастирями й сиротинцями; вона напевно забезпечить більші приходи та збіль- 9 -

digitized by ukrbiblioteka.org

шить ж е р тв е н н ість в ір н и х і тим самим допоможе краще за б е з­ печити м атер іял ьн о свящ ен и ків та к в а л іф ік о в а н и х у ч и т е л ів у школах. Живим прикладом в тому від н ош ен н і може послужити параф ія с в . Володимира і Ольги в Ч ік а ґ о .

V I • Д одаткові ріш ення і ствердж ення.

1 . Д елеґати 5 - г о Звичайного З агального З ’ їз д у Т овариства ріш или, щоб в ід З ’ їз д у вийшло письмо до кардинала Жана В ій о , сек р е та р я ста н у В атикану, з протестом проти п о т я г нень К у р ії сто со вно К у р и ти б сь к о ї є п а р х ії і А п о сто л ь сь к о ї В із и т а т у р и в З а х ід н ій Е в р о п і УКЦеркви, як також з домаган­ ням, щоб А постольська Столиця зр е в ід у в а л а своє становище до п о м існ о сти і п а т р ія р х а ту наш ої Церкви.

2 . З огляду на т е , що президент ЗСА в недалекому майбутньому в ід в ід а є С о в іт с ь к и й Союз, З ’ ї з д ріш ив звер н ути сь до нього окремим письмом з проханням ін т е р в е н ію в а т и в с п р а в і УКЦерк­ ви на Р ід н и х Землях, як також у с п р а в і ареш тів у к р а їн с ь к и х культурни х д ія ч ів .

3 . Д елеґати Загального З ’ їз д у стверджують з п р и к р істю , що за о с т а н н і д е к іл ь к а м іс я ц ів мали м ісц е випадки в и с т у п ів проти Верховного А рхиєпископа, як також проти мирянеького руху, з і сторони чужих ч и н н и к ів , та з і сторони деяких с е к т о р ів нашого с у с п іл ь с т в а , я к і вже в минулому зневажали його достойну Особу та явно й скрито ста р а л и сь з н ів е ч и т и о ся ги , що ї х д о ся гл а УКЦерква п ід його проводом в ід часу його при­ б у ття до Риму. З ’ ї з д закликає у к р а їн с ь к и х мирян п р о ти стави ­ ти сь тим ворожим і шкідливим намаганням з такою самою р іш у ­ ч іс т ю , як д о тепер.

4 . З ’ їз д ріш ив в ід к л и к а ти п р е д ста в н и к ів Т овариства до т . з в . Координаційного К о м іте ту за П а т р ія р х а т ЗСА та Канади /т р ь о х обраних ч л е н ів П р е з и д ії та одного делеґованого Управою Т о ва р и ства , як і інш их ч л е н ів цього К о м іт е т у / і тим самим уважає й о го , як таким , не дію чим. З ’ ї з д доручив н овообраній У п р а в і повідом ити інш их ч л е н ів Управи цього К о м іте ту про це ріш ення окремим письмом. За Президію 5 - г о Звичайного З агального З ’ їз д у Т овариства за П а т р ія р х а т у ЗСА Мирослав Лабунька Богдан Я сін сь к и й секр е та р голова За Резолю ційну К о м ісію Роман Іл ьн и ц ьки й

д -р Роман О сін чук

х

х

х

х

У В А Г А ! Всі Богослужбові,Богомільні та наукові писання Верховно^ го Архиєпископа можна набути в крамниці "Оріон" панства Валентини й Михайла Дуциловичів при вул. 4925 Олдг Йорк Ровд Філадельфії,Па.

-

1 0

-

digitized by ukrbiblioteka.org

Степан Процик ДО ПРОГРАМОВИХ ПОСТАНОВ ТОВАРИСТВА ЗА ПАТРІЯРХАЛЬНИЙ УСТРІЙ УКРАЇНСЬКОЇ КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ

/Р е ф е р а т / Програма Т о ва р и ства за П атріархальний У с т р ій У к р а їн с ь к о ї Ка­ толицької" Церкви г р езул ь тато м п р а ц і принаименше тр ьо х його р іч ­ них Загальних З б о р ів , а зокрема й п р а ц і Мирянського 3 і ї з д у , що в ід б у в с я в ч е р в н і минулого року в Ню Иорку. На ти х зборах і з ’ ї з ­ дах п р ограм ові п останови були обговорю вані, п е р е д а с к у то в а н і й д о с т о с о в а н і до а к ту а л ь н о го положення. Вони завжди являю ться шир­ шими і детальніш ими ш ж скенням и ти х загальн и х з а с а д , що вк л а д е н і в с т а т у т т о в а р и ств а , а к р ім то го вони виявляють в а ж н іст ь і чер­ г о в іс т ь поодиноких ч а сти н с т а ту т о в и х завдань в с т о с у н к у до м ін ­ л и в о ї с и т у а ц ії в н у т р і і н а з о в н і У к р а їн с ь к о ї' К ато л и ц ько ї Церкви. Особливо З ’ ї з д Мирян минулого року в с в о їх обширних резолю ціях і окремих п о ста н о в ах в ід зе р к а л и в програму нашого то в а р и ств а май­ же п о в н іс т ю . С т а т у т тво р и ть для то в а р и ства з а г а л ь н і р а м ц і д ія л ь н о сти ,в к л ю ­ чаючи права і о б о в’ я зк и як поодиноких к л іт и н то в а р и ств а так І й о го ч л е н ів . С т а т у т о в і положення рахую ться більш сталими І с т а н ­ дартними т а к , що вони не ч а с т о р е від ую ть ся чи м ін я ю ть ся . З ате п р о гр а м о ві п о ста н о в и , що випливають і з с т а т у т о в и х з а с а д , м усять ч а с т іш е д о сто со в у в а ти ся до а ктуа льн о го положення, яке м ін я ю ть ся . Так наприклад д е я к і І з схвалених минулого року програмових по­ ста н о в с ь о го д н і не важ ні через т е , що вони або вже з д ій с н е н і,а б о не к о н е ч н і чи не можливі до введення в життя*. У цьому р еф ер а ті р р о гр а м о в ї п останови будуть з в е д е н і І м од иф ікован і т а к , щоб вони були актуальними з а р а з , та щоб вони творили схему конкретних на­ прямних для ді'ї~ то в а р и ств а п ід су ч а сн у пору. П рограм ові засади нашого то ва р и ства в д а є ть ся п о д іл и ти на три гр уп и : перша — це о с н о в н і ц і л і д ія л ь н о сти т о в а р и с т в а , або як їх можна н а з в а ти , ід е й н о п рограм о ві заложення: 1 . Привернення іс т о р и ч н и х прав У к р а їн с ь к ій К а то л и ц ькій Ц е р к в і.

2 . Змагання- за п о м іс н іс т ь У к р а їн с ь к о ї' К ато л и ц ько ї Церкви.

3 . Змагання за є д н іс т ь , мир і с п о к ій У к р а їн с ь к о ї К а то л и ц ь к о ї Церкви в д ія с п о р і і є д н іс т ь і з Матірною Церквою на У к р а їн і.

4-. Заверш енні У к р а їн с ь к о ї К атолиц ької Церкви п атріярхальною системояг в к о н ц е п ц ії К иєво-Гали цькото П а т р Ія р х а т у .

5 . Обстоювання- і переведення в життя Ід е й іга т р ія р х о р ів н о го Верховного А рхиєпископа Кир Йосифа V I I .

6 . А к т и в із а ц ія Синоду У к р а їн сь к и х Є п и с к о п ів , щоб в ін с та в д ій св и м , живим, та щоб ф ункціонував правно і ф актично. Це & н а й н о в іш і ц і л і то ва р и ства і вони не п о в и н н і по с у т і зм ін ю ва ти ся. У ся е н е р ґ ія і праця то ва р и ства п о ви н н і бути спрямо­ в а н і на ї х н є з д ій с н е н н я . Друга груп а — це с а м і п р огр ам о ві з а с а д и ,я к і ближче означують т е , що то ва р и ство повинно робити й чим зай м ати ся, щоб п о с т а в л е н і у перш ій г р у п і п о ст у л я ти з д ій с н и т и , чи о с я гн у т и .

1 . Розвинути мережу й ч и с л е н н іс т ь ч л е н ств а то в а р и ств а І вдер­ жати його сильним т а незалежним в ід будьяких з о в н іш н іх або групо­ вих в п л и в ів .

2 . Дати повну піддерж ку Синодові У к р а їн с ь к и х Є п и ск о п ів у його позитивних а к ц ія х та виявити ряд корисних ін і ц ія т и в У кр а їн сь к о м у Є п и с к о п а то в і.

3 . Співпрацю вати т іс н о з о р га н із а ц іє ю свящ ен и ків - Братством с в . Андрея.

digitized by ukrbiblioteka.org

4 . Працювати в н ап р ям і поповнення священичих к а д р ів і вихован­ ня молодих к а н д и д а тів на свящ ен и ків у традиційном у у к р а їн сь к о м у д у с і, 5 . Змагання^ за віл ь н и й в и б ір жонатого або неж онатого с та н у дляг у с і х свящ ен и ків т а за від н овлен н я д ияконського са н у .

6 . Дбати про к а те х и за ц ію і р е л іг ій н е виховання- д іт е й п о -у к — р а їн с ь к о м у , та в традиційном у у к р а їн сь к о м у д у с і й о б р я д і.

7 . Обороняти Церкву перед л а т и н із а ц іє ю , візан тій щ и н о ю та мов­ ними експериментами там , де ї х п о тр іб н о .

8 . Вклю чатися в церковне ж иття і поширювати й ого по п а р о х ія х щри пом очі церковних б р а т с т в .

9 . Ін іц ію в а т и Є пирхальні Ради злож ені з і св я щ е н и к ів т а мирян. "ТО. Ін іц ію в а т и П а р о х ія л ь н і Ради для о р г а н із а ц ій £ с п ів к е р ів ництва д$гхового й го сп о д а р сь к о го життя п ар а ф ій .

11. Обороняти Церкву в ід з а х о д ів для ї ї д и з ін т е ґ р а ц ІГ у вн ут­ рішньому и зовніш ньому а с п е к т а х . Ця група п о с т у л я т ів у кож ній т о ч ц і визначає напрям і х а р актер д ія л ь н о с т и то в а р и ств а у ширшому з а с я г у , даючи К р ай овій У п р а в і мож­ л и в іс т ь ріш ення я к і а к ц і ї і в який час о р га н із у в а т и в с л ід за р о з­ витком церковного ж иття та з о в н іш н іх п о д ій , я к і мають на нього вплив. І з ц і є ї д р у г о ї групи програмових заложень випливають к о н к р е т н і щ оденні завдання т о в а р и с т в а , я к і не можна н а зва ти о р га н із а ц ій н и м и напрямними. Вони дають в ід п о в ід ь на п и тан н я, як зд ій сн ю вати в жит­ т і постанови двох п о п е р е д н іх гр у п .

1 . Зміцнення о р г а н із а ц ій н о ї стр ук ту р и і вдержання п о с т ій н о г о живого к о н та к ту з о р га н із а ц ій н и м и к л іти н а м и .

2 . С п ів д ія з і старшими й т у т народженими поколінням и у к р а їн ­ ц і в к а т о л и к ів .

3 . П ош ирення-участи молоді у п атріярхальн о м у р у с і .

4 . Влаштовування ц е р к о в н о -р е л іг ій н и х ім п р е з .

5 . П ід го т о в к а Першого К онґресу У к р а їн ц ів К а т о л и к ів - Америки.

6 . Посилення С в іт о в о г о Т о вар и ства.

7 . Поширення ін ф о р м а ц ій н о ї д ія л ь н о с т и у с в іт о в ій і у к р а їн с ь к ій п р е с і про становище У к р а їн с ь к о ї К а то л и ц ь к о ї Церкви.

8 . С п ів д ія т и з другими спорідненими о р г а н із а ц ія м и .

9 . Дбати про з б ір к и ф ондів на "Церква в П о т р е б і" та "Фонд Вер­ ховного А рхиєпископа” .

1 0 . В о б л и ч ч і п о си л е н о ї' ата ки і зневажування особи Верховного Архиєпископа і' його ід е й , як у Рим і так і у пресових орган ах на е м іґ р а ц ії — подбати про р іш уч у й г ід н у оборону.

1 1 . Посилити дослідж ення дальших можливих з а х о д ів С х ід н ь о ї К о нґ р е ґ а ц ії для від р и в а н н я по ч а сти н а х наш ої Церкви і передавання ї х п ід л ати н сь к у юрисдикцію чи ном інування нових неприхильних нашим ід е я м є п и с к о п ів та п ід г о т о в и т и р іш у ч і протизаходи і п р о т е с т и .

1 2 . Враховуючи гаов»язання програмових заса д то в а р и ств а з функ­ ц ія м и У к р а їн с ь к о го К атолицького Є пископату в в ій т и з ним в д іл о в і зв* язки з ціллю з д ій с н е н н я головних о р г а н із а ц ій н и х завдань това­ р и с т в а в ко ри сть єдн ости і ц іл о с т и У кр а їн ськ о ї* К ато л и ц ько ї Церкви. І з шюданої п р огр а м о во ї стр у к ту р и видно, що ц і л і с т ь наших про­ грамових і д ій о в и х з а са д не є у виклю чній к о м п е т е н ц ії то в а р и с тв а , а ц е зн а ч и ть , що ї х треба зд ій сн ю вати посередньо з в ’ язками і з св я — щ енством, Єпископатом, сп івзву чн и м и йому о р г а н із а ц ія м и , або й ти с ­ ком то ва р и ства на о п о з и ц ій н і йому сили. У с п іх та к о ї" п р а ц і залежати­ ме в ід в м іл о го плянування а к ц ій то ва р и ства та в ід вдалого п ід б о р у в ід п о в ід н и х метод. А це вже є ф ун кц ія К райової У прави.

- 12 digitized by ukrbiblioteka.org

-Др.Зиновій Ґіль ■ МИРЯНИ МУСЯТЬ РЯТУВАТИ ЦЕРКВУ ..*

Так недавно с к а з а в римокатолицький архиєпископ Фултон Шін п ід час св о го п о б у ту у польськом у-"Ш райн і" у До л е с т а в н і,п р о що з в і т у ­ вав д енверський рим о-католицький тижневик "The National Register" в ід ЛЛ червня 1 9 7 2 р . На ним п о ставл ен е п и та н н я ,х то в р я ту в католиць к у ц ер кву архиєпископ в ід п о в ів ,щ о а н і в л а д и к и ,а н і священики а н і мо^ нахи цього не зр о б л я ть ,а л е т іл ь к и миряни,бо вони ум ію ть думати і знають,що мають робити . Миряни вм ію ть дивитися й том у найліпш е ба­ ч а т ь , що тр еб а ро б и ти ,б о вони є з д іб н і п р и сл у хува ти ся до критичних завваг,щ о довкола них даю ться чути .А р хи єп.Ф .Ш ін закликав мирян а ува^ гою с л ід к у в а т и є п и с к о п ів ,с в я щ е н и к ів і м о н а х ів , чи вони сповняють с в о ї о б о в ’ я з к и ,т а в к ін ц і змушувати ї х до цього,якщ о зайде п о тр еб а . В ін дуже виразно наголосив,щ о о б о в ’ язком мирян е направляти вла_ д ик*свящ ен иків і м о н ах ів на правильний шлшс, якщо "they get out of line'.' Так заго вори в до римокатолицьких мирян с ь о г о д н і дуже популярний з і с в о їх в и с т у п ів у т е л е б а ч е н н і архиєп.Ф ултон Шін ясно визначуючи велику ролю і в ід п о в ід а л ь н іс т ь м ирянського чинника у ц е р к о в н о -р е л іґій н о м у ж и т т і.н е м а є су м н ів у ,щ о в ін , я к с а м о с тій н а ,к р и ти ч н о думаюча» ро зум н а,ви со ко образована і п о ступ о ва людина не уважав за д о ц іл ь н е зга д у в а ти " а р х а їч н е " призначення мирян у ц е р к в і,у н я т е у сл о в а :"рау prey and obey"... Неначе встидаю чися м и н у л о го ,в ін о тверто з а г о — ворив т а к ,я к про мирян говорили С об орові О тц і п ар у р о к ів том у. Ера тр ак тува н н я мирян як пасивн ого чинника і застраш ування його р ізн и м и пекольними вогнями в добу а то м о в о ї е н е р ґ ії м у с іл а проминути. Н астав час р о с т у і д о зр ів а н н я мирянського чин н и ка,його у са м о стій н е н н я т а о свід о м лен н я його нових о б о в ’ я зк ів .М и р я н и зр о зу м іл и сво є нове завдай н я .Т р е б а стверд ити,щ о у ри м окатоли ц ькій ц е р к в і миряни дуже скоро пе­ рейшли т а к зва н у еволю цію ,пристосовую чись до н о в о ї далеко більш е в ід п о в ід а л ь н о ї р о л і,щ о п о ста ви л а ї х н а р ів н і і з священиками і єп и ско ­ пами .Н а в іт ь та к зване консер вативне духовен ство не дуже п р о т е с ту в а ­ ло і скоро акцептувало ц і з м ін и . А як у нас українців - католиків? В и хо ва н і довгими роками у безмежному п о с л у с і П а п і Римському /ч а с т о з проповід альниц ь ми чули :П ап а Римський про нас завжди думає і д б а є . В ін добре знає,щ о нам п о тр іб н о / , р ізн и м Свящ .К онґреґац іям ,кардиналам , н у н ц ія м ,а п о сто л ь сь к и м делеґатам ,рим окатолицьком у є п и с к о п а т о в і т а теж нашим владикам.Заховую чи су м л ін н о у с і Божі й Ц ерковні З а п о в ід і включно і з суворими п о ста м и ,у к р а їн с ь к и й мирянин був суп ер-паси вн и м чинником у ц е р к о в н о -р е л ігій н о м у ж и т т і,б е з найменшої р е а к ц ії на т і по д ії, щ о його не задоволяли і часом сильно ту р б у в а л и .С тр а х перед еп іте^ там и: б е з б о ж н и к ,н е в ір у ю ч и й ,а т е їс т ,б у н т ів н и к ,р а д и к а л або н а в іт ь і ко­ м у н іс т в е л ів у к р а їн с ь к о м у мирянинові не п е р е сту п а ти границь д о зволе­ н о ї йому ц е р к о в н о ї свободи«Куца і обмежена роля доводила його до о сп а л о сти т а ще більш е поглиблювала його н е з а ін т е р и с у в а н н я церковни­ ми проблемами.Погодившися і з своєю долею ледве чи бажав в ін р и зи ку­ вати спробами критично думати й ви сло вл ю вати ся ,а вже і мови не могло б ути про я к у небудь оборону прав УКЦ перед ватиканським и а в то к р а та ­ ми .Не один поличник В атикану даний наш ій УКЦ принимав і зносив в ін : терпеливо і п о к ір н о як д о пуст Божий і кару Божу мабуть з а п о п о вн е н і т у з є м н і провини. Другий В атиканський Собор,поворот і з н е в о л і Блаженн іш о го Верховного А рхиєпископа Йосифа V I I , зб іл ьш ен а роля мирян у - 13 -

digitized by ukrbiblioteka.org

ри м окатоли ц ькій ц е р к в і вплинула на б а га ть о х мирян додатньо.М ирянин Ш Ц почав ч у т и с я більш е п е вн и м ,своб ід н іш н м і відваж ніш им .П очав ду­ мати більш е са м о стій н о і переконуватися,щ о в ін не є гірш ий в ід ри­ мо к ат олиць кого , а його роля і п о з и ц ія у УКЦ залежна в першу ч е р гу в і д | н ь о г о ,в ід його в л а с н о ї п о с т а в и . І коли Елаженніший Верховний Архиєпис коп Йосиф V I I на Другому В атиканськом у С о б о р і заговорив про п а т р іа р ­ х а т для УКЦ як про ж и ттєву к о н е ч н іс т ь ї ї , ц е й самий у к р а їн с ь к и й миря* , нин зр о зу м ів ,щ о прийшов час активно вклю читися у цей змаг за с в о ї І права 1 В ін з р о зу м ів д о ц іл ь н іс т ь з о р г а н із о в а н о ї д і ї і тому почав г у р т у в а т и с я у то в а р и ств а х , я к : К о м іте т Оборони О бряду,Традицій і Мо­ ви УКЦ, Товариство за П атр іяр хальн и й У с т р ій У К Ц ;У к р а їн сь к і О р га н із а ­ ц і ї з а П а т р ія р х а т УКЦ. /Н о во ство р е н у т а к зв.К р ай о ву Раду за П а т р ія р х а т П о м іс н о ї УКЦ ледви чи можна поважно тр а к ту в а ти як п ід си л е н н я мир я н сь к о го руху* Ї ї створено в ц і л і послаблення мирянського руху по в а т и к а н с ь к іи з а с а д і: " д іл и і пануй ! " Зродився в ін у в и с л ід і п а р т ій н о -п о л іт и ч н о г о дом овлення,та задоволення а м б іц ій декотрих п а н ів і з ~ великого м іс т а Ч ік а ґ о .б припущення,що в с і нитки вед уть таки до клуб­ к а ф іл я д е л ь ф ій сь к о го Ф р ен кл ін у,д е теп ер іш н я к о н ц е п ц ія і д ія мирянсь­ к о го р уху не в с п р и я т л и в і .6 нам агання за сту п и ти ї ї більш сприємливою для ф іл я д е л ь ф ій с ь к о ї м и т р о п о л ії і С х ід н ь о ї К о н ґ р е ґ а ц ії у В а т и к а н і. Щоправда кард.Ф ю рстенберґ св о го ’’ б л аго сло вен н я” до Ч ік а ґ а не п рислав, аате прислали і н ш і ї / У к р а їн с ь к і миряни зрозум іли ,щ о будучи т іл ь к и "® а к р и стій н и м и ",см и р ен н о покірним и і пасивними,вони ледве чи щось о с я г ­ нуть .Отримавши запевнення,щ о Б е р е сте й сь к а У н ія ґарантузг їм права сь м о в и з н а ч е н н я ,я к і з часом за тихою згодою наших владик Ватикан в і д і б ­ рав , слід кую чи з а ва ти кан сько -м о ско вськи м екуменізмом у к р а їн с ь к и й ми­ рянин зр о зу м ів ,щ о саме тепер Папа Римський про нього має найменше ча_ оУ думати і д б а т и .В ін побачив то р гів л ю ін т е р е с ів у В а т и к а н і коштом його Ц ер кви ,то м х і п ід н іс го л о с п р о т е с т у і обурення. Д е м о н стр а ц ії у В а ш ін ґ т о н і,® .л я д е л ь ф ії,С т е м ф о р д і,Й о н к е р с і і т .д * , будуть з а п и с а н і в і с т о р і ї я к доказ його з р іл о с т и і мужньости борони­ ти своє* За це в ін з о в с ім слушно отримав признання у ч у ж и н ц ів ,у чи с­ ленних пресових звід о м л ен н ях на р із н и х мовах: у численних к р а їн а х . Зокрема у ЗСА миряяський рух р о зви н ув ся у с и л у , і цього жадна адо рово думаюча людина не може зап еречи ти .Р об лячи висновок і з цього мо­ жемо с м іл о твердити,щ о у к р а їн с ь к і миряни р ятували УКЦ саме т а к ,я к і про це говорив архиєп.Ф ултон Ш ін. Тому і наш мирянський рух а 9єднав с о б і теж і си м п а ти н ів між римокатолицьким духовенством і мирянством, я к і не т іл ь к и виказали зр о зу м ін н я нашим зм аганням ,але теж визнали ї х слушними і к о н е ч н и м и можна закрити,щ о знайшлися і н е за д о во л е н і зростом і працею нашого мирянського руху.Найперше т і, п р о т и яких були з в е р н е н і Його д ії«В и п о м и н а ти комусь р аб ське вислужництво ватиканським русоф ілам м у е іл о викликати н епр и хи льн і п очуванн я без у в а ги де у В ати­ к а н і, чи А м ериці, К ан а д і чи н а в іт ь зг д а л е к ій в ід нас А р ге н ти н і .Не дзімав, мо,що ми дуже помиляємося,що коли О О .В асиліян назвемо найбільш е невд£. воленим и.Х писаннях двох в а с и л ія н с ь к и х ч е н ц ів -с в я щ е н и к ів о .М .С о л о в ія i o . 0 . Купранця, / “Ma м а р ґ ін е с і брошури про п а т р ія р х а т ” першого і "н а £ ко ва праця про трясови ння * д р у г о г о /,в и л л я т о на нас усю в а с и л ія н с ь к у жовч. Оба м о н ах и ,п іо н ер и в а с и л ія н с ь к о ї е к з е м ц ії, від м о ви л и ся належати до УКЦ ) не бажають д о в е с т и себ е до порядку і п ід п о р я д к у в а ти ся Перво. іє р а р х о в і УКЦ Б&аженнішому Верховному А рхиєп ископ ові Йосифу V II* Оба о а « в а си л ія н и п ід знаменем ”п апськи х в о ї н ів ” вже не відчуваю ть го л о с у р ід н о ї УКЦеркви і о б о в ’ я з к у боронити ї ї перед н аси льством вати канаьки х р у с о ф іл ів * Для очеркнення м ирянського руху вони користую ться л екси ко н о м ,яко го не т іл ь к и немає в культурни х т а образованих людей,але - 14 -

digitized by ukrbiblioteka.org

й ледви чи можна його почути у закам арках темних а л е ї в . ї х обох пря­ мо доводить по п о в н о ї е м о ц ій н о ї т а ін т е л л е к т у а л ь н о ї б е з к о н тр о л і т е , що недавно це см и р ен н и й ,сп о кій н и й може н а в іт ь б е зп р е те н сій н и й миря­ нин гейби ви р вався з п ід їх н ь о ї к о н т р о л і,п о ч а в без ї х дозволу само­ с т ій н о ж ум ати ,п р о тестува ти ,о б о р о н я ти свою УКЦ і в цей с п о с іб з о в с ім зр о зу м іл о п о ста ви в себе морально далеко вище в ід них* Важко п о в ір и ти ,щ о т а к і в а с и л ія н с ь к і священики коли небуть мали б ще с м іл и в іс т ь го ло си ти Божу Науку Божому Лю дові,про який вони мають аж та к е низьке п о н я ття ! Та в ім я правди мусимо додати,що о .О р ест К у пранець у цьому пм и с т е ц т в і згірш ую чих с л і в 11 далеко побив отця профе­ сора С о л о в ія не т іл ь к и б ага тсво м "красном овних з в о р о т ів 11, але й у м ін ­ ня ними майстерно в о л о д іт и і ї х а п л ік у в а т и * О с т а є ть с я нам х іб а п о ґ р а тулю вати самому о т ц е в і протоархим андритові А т а н а з іє в у Великому за у с п іх и цих двох йому підчинених: б р а т ів -м о н а х ів * При к і н ц і хочемо ска за ти ,щ о еволю ція мирян в УКЦ далеко не обня ла в с іх ,Н е о д н і вже з природи таки н е с п о с іб н і п ід н я т и с я вище* Ін ш і в т ік а ю т ь перед в ід п о в ід а л ь н іст ю * Н е д іл ь н а к о лекта,ц ер ковн и й п і к н і к і з варениками т а голубцями т а го п а к на весело - це гр а н и ц і горизон ­ т у ї х н і х з о б о в ’ язань,м ор ал ьно го в д о в о л е н н я 'і запорука щасливого доб­ ро б уту на тому с в іт і.Щ е ін ш і аалю блені в то м у ,я к п то було в краю ". Постанови Д ругого В ати ка н сько го Синоду ї х аповсім не ц ік а в л я т ь * п о с т у пу у ц е р к в і вони не узнають* До п е в н о ї к а т е ґ о р ії п р о ти в н и к ів мирянсь^ кого руху тр еб а зачи сли ти й тих,щ о УКЦ бажають п ід п о р я д кув ати політич^ н о - п а р т ій н ій і д е о л о г ії , я к у в и зн а ю ть ,та я к і Х р и с т о в о ї Науки з о в с ім не розум ію ть і тому практично з нею не мають н іч о г о сп іл ь н о го * Це т і,щ о мають п о д в ій н е чи н а в іт ь п о тр ій н е о б л и ч ч я ,т а в дуже по­ д іб н і до Юди: найперше величаю ть, о п іс л я зневаж аю ть,а в к ін ц і від р ікаю ть_ с я т о го що зр о б и л и ,а для ви кликання с п ів ч у т т я у д руги х вмію ть проли­ вати к р о к о д и л я я і сльози* І до них теж могли б в ід н о с и т и с я сло ва і дум­ ки архивпископа Фултона Ш іна. Та к л о п іт і з ними п о д в ій н и й : у них за мягкий х р е б е т , і з а грубий мозґовий череп: тому немає п е в н о сти , чи в к а з ів к и архибпископа зможуть його просякнути.

х

х

х

/Продовження зі стор.2 / До дальших керівних органі товариства вибрано таких осіб: Контрольна Комісія: 3. Ґіль, 0. Ничка, Ю.Коритко, Л.Любинський, та М. Субтельний. До Товариського Суду вибрано: В, Процінський - голова, В,Бойко, В.Сенежак, Ю. Богуславець та В. Кий - члени. Згідно з модифікованим статутом Товариства змінено конструкцію Ради Мирян, і при тому вибрано голову Ради Мирян та чотирьох членів. Головою вибрано М. Лабуньку, а членами вийшли: Ю.Колтун, М. Барусевич, М. Майборода та М. Дякун. Склад Ради Мирян поповняють усі голови Віщділів товариства, Мужі Довір’я та усі члени керівних органів Крайової Управи товариства.

х

х

х

- 15

-

digitized by ukrbiblioteka.org

Проф. Мирослав Лабунька К О М Е Н Т А Р до становища Василіянського Чину в справі Українського Патріярхату III До другої частини Сучасний аспект В цій частині, яка є короткою в порівнянні з іншими, зроблено декілька засадничих стверджень, які важливі для зрозуміння цілого циркуляра. На цих ствердженнях побудована дискусія цілої справи в дальших частинах. їх варто повторити: треба розрізнити суть спра­ ви патріярхату від способу його здійснення, себто, патріярхат річ добра і корисна для всіх східніх Церков і тим самим для УКЦ; немає українського чинника, що був би проти патріярхату; існують об’єктив­ ні труднощі, незалежні від українських чинників, що до здійснення самої суті - створення українського католицького патріярхату. В укра­ їнській спільноті існують розбіжності відносно того як і ким мав би бути створений патріярхат. Ці розбіжності повинні бути вияснені. Хочемо заняти становище до ствердження, що всі українські чинники однозгідні були в 1964 р . , що до потреби українського католицького патріярхату. Як показали тодішні події, аж до останнього моменту ко­ ли пишемо ці рядки, такого одностайного фронту не було - в першу чергу серед української ієрархії, а дальше і серед т. зв. провідних кіл української громадськости. Не будемо перечисляти всіх прикладів виламання з того фронту поодиноких ієрархів та провідних діячів, але скажемо, що якраз єпископи, що вийшли з Василіянського Чину /знову мусимо підкреслити, що не всі/ виказали брак солідарности з рештою владик у цьому змаганні за патріярхат. їхній вплив на час­ тину організованої суспільности також поділав від’ємно в тому від­ ношенні і причинився до ситуації, яка ще й досі існує - поділ у цій важливій справі, як і в інших, серед української спільноти.. Важко твердити, що така постава була рішаюча у поразці, що доводить­ ся зараз переживати, але не можна також певно й спокійно сказати, що тільки "об’єктивні й незалежні від української людини" обставини не дозволили на постання українського католицького патріярхату. Більше того, якраз виломи серед українських чинників дали можливість неукраїнським чинникам повести справи так, щоб не допустити до здійс­ нення цієї, як кажеться у документі "заповітньої української церков­ ної мрії". Не сумніваємося, що цю гіпотезу потвердять майбутні істо­ ричні дослідження у майбутньому. До третьої частини / О б ’єктивні і суб’єктивні аспекти/ У цій частині пояснюється, чому 2-ий Ватиканський Вселенський Собор ухилився від відповідальности в справі Українського Католи­ цького Патріярхату й чому віддав рішення в цій справі в руки папи. Як о б ’єктивні причини подається - партикуляризм самої справи /Собор занимався справами принциповими, а не партикулярними, намічуючи засади, а не їх примінення в поодиноких випадках/, і екуменізм, який диктував отцям Собору вимогу не дразнити немилими рішеннями провідників інших віровизнань. З огляду на такий дух і наставлення отців собору видвигати справу українського патріярхату, як це зробив Митрополит Кир Йосиф, було недоцільно й навіть небезпечно 'на цьому - 16 -

digitized by ukrbiblioteka.org

форумі тому, що можна було зустрітись з відмовою, яка перекреслюва­ ла б можливість успіху в цій справі на довшу мету. Дальші, акції укра­ їнської спільноти за патріярхат були наслідком суб’єктивної, а не о б ’єктивної оцінки ситуації і тим самим також шкідливі - кажеться у циркулярі. Єдиним правильним шляхом в тому відношенні було б поставити справу до вирішення папі, який має можливість вирішити її позитивно в більш сприятливих умовинах, як собор. Що до партикулярности справи, то ми вже підкреслили вище, що справа ерекції будьякого патріярхату є настільки важливою в житті Вселенської Церкви, що повинна бути об’єктом і Вселенського собору і папів. Вже з того погляду треба би вважати, що поставлення цього постуляту, не беручи до уваги інших важливих моментів, було зі сто­ рони Верховного Архиєпископа правильним потягненням і так належить його розцінювати. Коли ж ідеться про "екуменізм", який диктував отцям собору не вмішуватися у "внутрішні справи" юрисдикцій інших церков - православних і протестантських, то вже в часі собору можна було виразно бачити його небезпечну односторонність, що її не мож­ ливо оправдувати тим, що отці собору є дітьми свого часу й діють відповідно до обставин, в яких живуть. Ця односторонність полягала в тому, що коли йшлося про права і привілеї латинської Церкви, то компромісів не виказано. Ці права і привілеї старанно збережено й у випадку, коли йдеться про країни, які в засаді є іншого віровиз­ нання. Натомість з легкої руки зрезиґновано з прав і привілеїв уніятських церков не питаючи чи їхні ієрархії і вірні з тим згідні. Коротко говорячи, Собор виявив прямо нелюдську поставу до долі східніх Церков, і їхнього дальшого існування, хоч рівночасно в теорії /якої мабуть ніхто не думає здійснювати/ признав права, що їх вони мали в часі заключення унії з Римом і які на протязі віків були обкраяні таки самим Римом. Треба ще.додати, що поглянувши з перспек­ тиви, видається, що не так отці собору /які може діяли в добрій вірі й не здавали собі справи з імплікацій певних тенденцій/, як римські куріяльні чинники надали такий напрям екуменізмові; додамо - не так для добра Вселенської Церкви * як з чисто політичних причин. їм мож­ на не дивуватись, але треба дивуватись українській католицькій ієрархії, яка також захопившись екуменічними справами, не доглянула небезпек, що за ними крились длй власної Церкви. Нам доводилось навіть чути від деяких владик, внаслідок такої постави до "екуменіз­ му", що, з огляду на православних братів, неможливо тепер творити український католицький патріярхат. Таку поставу можна хіба поясни­ ти цілковитим незнанням ситуації. Екуменізм можливий лиш тоді, коли пошановані права і гідність заінтересованих контраґентів. Від 2-го Ватиканського Собору такої постави ми не бачимо у відношенні до УКЦ зі сторони будьякого контрагента в екуменічних діялогах. Навпа­ ки - бачимо лиш ненависть і жадобу знищити УКЦ. Прямо смішними ви­ глядають деякі спроби українських "екуменістів", які творять "цент­ ри" /в Чікаґо/ для того, щоб навертати іновірців на Близькому Сході /можна би запитати - навертати на що - до якої церкви, якого обря­ ду?! І кого? Чи не тих, що були скорше навернені як всі інші христи­ янські народи Европи?/, а не вміють стати у своїй власній обороні. Наперед треба мати віру, віру в себе, щоб могти партиципувати в будьякому екуменізмі. Так зарисований екуменізм, який в постановах Собору все ще виглядав досить імпонуючим, був зведений від того ча­ су до звичайних політичних інтриґ римських бюрократів з такими ж контраґентами Московської і Константинопольської патріярхій. В обох випадках цілі контраґентів більше як ясні. Москві йдеться про те, щоб невтралізувати на Заході вороже наставлення до власної імперії

- 17 -

digitized by ukrbiblioteka.org

з огляду на небезпеку китайської загрози. Патріярхія у Константино­ полі знову ж таки серйозно загрожена у своєму існуванні з огляду на турецький націоналізм, який хоче позбутись немилої інституції, яка своїм існуванням постійно нагадує цілому світові, що Константино-^ піль був колись осередком цвітучого християнства. Тільки пресія зі сторони Ватикану, піддержана західніми державами, може продовжити існування цього осередку у формі патріярхії на ще деякий час. Конк­ ретно, вселенський патріярх Атенаґорас свідомий, що по його смерті може не дійти до вибору його наслідника; а якщо дійде, то він стане еміґраційним патріярхом. За ціну піддержки свого існування робиться хитрі потягнення, які в Римі викликують "головокруженіє от успехов". Адже папу римського називають хитрі греки "старшим братом” - річ від століть нечувана. Очевидно, що дійсні причини такої "прихильности" до Риму в одному й другому випадкові старанно прикриваються, і обі патріярхії ще ставлять вимоги і передумови у своїх "екуменічних11 діялогах. Мовляв, коли б не "уніяти", "все було б впорядку вже дав­ но". Ми не можемо погодитись, щоб у засягу "наших юрисдикцій" існу­ вали такі гибриди. Позбудьтесь їх, і ми з вами - прямо впадемо на коліна. І хоч в Римі вже нераз набирались на того рода обіцянки, то всетаки вірять та готові і тим разом заплатити - невідомо за що - ціну, що її вимагають, себто долю і навіть існування УКЦ. В такій перспективі ці дуже важливі "об’єктивні причини", згадані в циркуля­ рі ЧСВВ, перемінюються на дуже "суб’єктивні". І тому тим більше українська сторона мала обов’язок ставити спра­ ву так, як вона була поставлена. Біда в тому, що з української сто­ рони був і є великий брак зрозуміння цілої ситуації відповідальними чинниками, як і брак солідарности, що разом причинилось до поразки. Ми дозволимо собі піти так далеко, що будемо твердити, що навіть національні інтереси Італії поставлено вище, як інтереси УКЦ, що виставлена на переслідування і знущання. Італійські інвестиції в СССР і обіцянки Ізі сторони останнього доставляти велику кількість природнього газу в північну Італію, не могли не відбитись на поста­ ві деяких римських чинників/хай і не на найвищому щаблі. Адже за твердженням циркуляра "отці собору діти свого часу". Римські монсіньйори, варто пам’ятати, також "діти свого часу і обставин"/, до справ УКЦ в загальному і до справи українського католицького патріярхату в партикулярному відношенні. Що до "теперішнього часу", то в документі виразно стверджується, що з огляду на обставини: політичні, екуменічні, церковні, націо­ нальні, української релігійної мартирології, і такі, що існують серед української діяспори - створення українського католицького патріярхату неможливе, й, мається враження - навіть шкідливе. Думаємо, що на цілий ряд постулятів, що поставлені в цій частині циркуляра, можна відповісти також рядом противних постулятів: 1. Без огляду, як несприятлива була б політична ситуація для народу, Церкви чи навіть якоїсь соціяльної групи, це не звільняє провідних чинників від обов’язку дії в кожній ситуації та від вико­ ристовування навіть мінімальних можливостей, що існують для здйснення ідеалів, що цілий нарід чи якась його частина в даному моменті мають. Нам часто доводиться чути /і то вже цілий вік/, що існує "декон’юнктура" для українства як такого і тому "неможливо нічого зробити". Не кажеться лише, що до цієї декон’юнктури причинювались і причинюються українські чинники й то звичайно - керівні. Це сто­ сується і наших церковних справ, а в першу чергу справи українсько­ го католицького патріярхату. З такою пасивною поставою треба рішу­ че покінчити.

- 18 -

digitized by ukrbiblioteka.org

2 . Так ц е р к о в н і як і с в і т с ь к і у к р а їн с ь к і чинники п о ви н н і нареш ті здати с о б і справу з т о го , що в б іл ь ш о с т і к р а їн с в іт у Церква в ід д іл е ­ на в ід держави й що в демократичних к р а їн а х іс н у є свобода с о в іс т и . В п р а к т и ц і це о зн а ча є, що кожне в ір о ви зн а н н я іс н у є і д іє т іл ь к и з а в ­ дяки переконанням в и з н а в ц ів даного в ір о в и зн а н н я , силою в л а с н о ї ор­ г а н і з а ц і ї , власних м а тер іял ь н и х з а с о б ів і завдяки н а п о л е гл и в о ї пра­ ц і його і є р а р х і ї , чи проводу. Т іл ь к и сп ів п р а ц я в с іх складових чин­ н и к ів даного вір о в и зн а н н я заб езп ечує дальше іс н у в а н н я і у с п іх и т а ­ к о ї ц е р ко вн о ї о р г а н із а ц ії в б а га ть о х к р а їн а х с в і т у . Не інакш е було б і в У к р а їн і, якщо б там з а іс н у в а л а демократична си сте м а . Тим с а ­ мим в ід к л и к и на т е , що не можна "дразнити" ч л е н ів б іл ьш о стев о го в ір о ви зн а н н я /с е б т о православних б р а т ів / є ц іл к о в и то не на м і с ц і . Кожне вір о в и зн а н н я має право р о з в ’ я зу в а ти с в о ї проблеми т а к , як цього вимагають його потреби в д а н ій х в и л и н і. Н і у к р а їн е ц ь -к а т о л и к , н і в ір н и й будьякого інш ого в ір о в и зн а н н я не повинен т р а к ту в а ти сь як громадянин д р у г о ї кляси в у к р а їн сь к о м у с у с п іл ь с т в і, чи в у к р а їн с ь ­ к ій д е р ж ав і. Тому в ід к л и к до ко нф есій н о го п о д іл у серед у к р а їн ц ів , як його знаходимо в ц и р к у л я р і, є щонайменше істо р и ч н и м а н а х р о н із ­ мом. звучи ть в ін радше як " арґументум ю с т ік а ф іт ів у м екс конґруенц ія про к авзе н е ґ а ц іо н е 11.

3 . Справа е р е к ц ії у к р а їн с ь к о го католиц ького п а т р ія р х а т у не є справою з а с л у г у к р а їн с ь к и х м учен и ків для В с е л е н с ь к о ї Церкви, а по­ треба Церкви в Ї ї щоденному іс н у в а н н і і ф у н к ц іо н у в а н н і. Так цю сп р а ­ ву дотепер став л ен о і та к ї ї належить с т а в и т и . Тому твердження про наголошування з а с л у г не в п о в н і в ід п о в ід а є п р а в д і. Треба р о з р із н и т и між популярними поглядами й кермованими а к ц ія м и . Якщо маси народу, обсервуючи як проходять р і з н і п о л іт и ч н і то р ги між найвищими п о л і­ тичними й церковними чинниками, в ід ч у в а л и , що УКЦ заподію вано крив­ ди й робили в ід к л и к и до у к р а їн с ь к о ї м а р т и р о л о г ії, то це повинно бу­ ти зрозум ілим станом душ вір н и м , що ї х ч а сто мають О тці ЧСВВ у с в о ­ ї й д у х о в н ій о п іц і. Адже у в ч е н н і Церкви мучеництво не є лиш повин­ н іс т ю , а й особливою заслугою , за яку чекає м учен и ків в іч н а н агоро­ да в н е б і. З аступництво м учен и ків за живих в ір н и х і їх н я п о м іч у добрих починах і д іл а х живучих також належить до основних принц ипів х р и ст и я н с ь к о ї т р а д и ц ії. Чому ж тодд. у к р а їн с ь к а м ар ти р о ло гія не ма­ ла б мати та к о го значення в доброму п о ч и н і, що ним є змагання за у к р а їн сь к и й католицький п а т р ія р х а т ? В к ін ц і хочемо в ід п о в іс т и на слід ую че твердження цього р о з д іл у циркуляра: "Т у т сам е, в перемішанню обстави н о б ’ єкти вного та с у б ’ єк ­ тивного порядку, лежить чи не головне джерело непорозум інь в у к р а їн ­ с ь к ій с п іл ь н о т і та резерва в чужинецьких к р у га х , я к і звичайно в ід ­ н о ся ть ся до у к р а їн с ь к и х справ прихи льно". Об’ єктивний і с у б ’ єктивний порядок іс н у є в кож ній с п р а в і й що звичайно виглядає на о б ’ єктивний порядок для о д н о ї сторон и , ча сто спри йм ається як с у б ’ єктивний другою, і навпаки . Нам ви гл я д а є, що у к р а їн с ь к а сторона була більш о б ’ є к ти в ­ ною, як в а ти к а н сь к а . Можна нпр. так далеко п іт и н а з у с т р іч "римському о б ’ є к т и в із м о в і" , щоб п о го д и ти сь , що з огляду на ін т е р е с и Ватикану й І т а л і ї / д е я к і з них ми вище з га д а л и / "неможливо" вим агати е р е к ц ії у к р а їн с ь к о г о католицького п а т р ія р х а т у . Але, н а в іт ь "римському о б ’ є к ­ т и в із м о в і" не повинна перешкаджати є д н іс т ь і о д н іс т ь УКЦеркви в д і я с п о р і, я к і ї ї п о м іс н іс т ь . Виглядає однак, що й ц і д в і р е ч і є поза межами цього о б ’ є к т и в із м у , про що с в ід ч а т ь заборони й заперечення А рхиєпископських С и н од ів з о д н о ї сторони та під поряд куван н я у к р а їн ­ с ь к и х католицьких є п а р х ій латинським владикам - з д р у г о ї; маємо на у в а з і в тому другому випадку си ту а ц ію в Б р а з и л ії, що виразно в к а з у є , що чекає нашу Церкву в майбутньому в н а сл ід о к сто су в а н н я "рим ського

- 19 -

digitized by ukrbiblioteka.org

о б ’єктивізму" в випадку партикулярних Східніх Церков; /додамо - у випадку народів, що не втішаються зараз повним державним суверені­ тетом/. До четвертої частини /Методи й тактика/ З приємністю треба погодитись з твердженням автора циркуляра, який на вступі каже, що важко визначувати тактику в будьякій справі. По­ годжуємось і з другим твердженням, що в справах тактики не було, або було замало консультацій між тими чинниками, які стали на шлях зма­ гання за патріярхат і помісність УКЦеркви. Додамо однак, що інакше не могло бути з таких причин. Поперше, не всі чинники, що відпові­ дають за долю УКЦеркви, себто в першу чергу ієрархія і священство, були готові співдіяти в цій справі. Тим самим для них справи тактики не існували; були випадки знову ж, що важливішими ставали тактичні прийоми протизаходів у цій с^мій справі. /В цьому випадку ці чинни­ ки не потребували журитись; стратегічні й тактичні пляни виготовля­ ли за них куріяльні чинники в Римі, а вони були лише слухняними ви­ конавцями. Навіть в цьому випадку українська лінивість могла спокій­ но благоденствувати!/ Подруге, події розвивались з такою скорістю і нагальністю, що треба було діяти скоро, без проволоки й рішучо. В такій ситуації часу на консультації багато немає і тактика звичай­ но визначується потребами моменту й наявністю засобів та людських резерв. Маємо тут на увазі в першу чергу мирянський рух і тактику його дії від моменту до моменту в минулому. Не можемо багато сказа­ ти про тактику ієрархії і священства, бо це поза засягом /на жаль/ наших відомостей. Можемо лиш сказати, що тактика відтягування, відложування, тактика, в якій проявляється нездецидованість, брак ентузіязму - ніколи не може бути успішною. Автор циркуляра розглядає два тактичних підходи до справи змаганьза патріярхат: довгореченцевий - "з перевагою елементів раціональних, об’єктивних", і ультимативнийГ доривочний, некомпетентний, нетерпели­ вий, з неспівмірною до сил і обставин зовнішньою пресією , з перева­ гою елементу суб’єктивного, волюнтаристичного". Автор принимає, як єдиноправильний, перший підхід і з усією рішучістю відкидає другий, при чому подає ряд гострих завваг на адресу тих, що його стосували. До речі, оба наведені в циркулярі тактичні підходи себе не виключа­ ють і на нашу думку оба повинні вживатися в змаганнях за патріярхат з огляду на обставини, в яких ці змагання проходять. А коли автор рівночасно застерігається, що він не одобрює будьяких тактичних за­ собів, що не згідні з засадами християнської моралі, то вважаю за відповідне на цьому місці висловити жаль і застереження щодо деяких висловів і потягнень ватиканських чинників, що їх уважаю дійсно аморальними. Перше, це ствердження ватиканського^речника, висловлене минулого року з нагоди Мирянського З ’їзду в Нью Йорку, в якому він сказав, що актив мирянського руху у ЗСА не ходить до церкви, що лю­ ди ці не є практикуючими католиками, або що деякі з них взагалі невіруючі. Це - звичайне очорнення. Другим таким аморальним вчинком вважаю ділення нашої Церкви й підпорядкування її одиниць латинським ієрархам. Є ще й інші, але їх не будемо тут наводити. Кожна істо­ рична доба витворює ряд тактичних підходів до різних проблем, особ­ ливо коли ці проблеми стають о б ’єктом змагань. Наша доба є багатою на тактичні заходи саме у змаганнях і боротьбі мас. Вони не можуть бути іґноровані українською людиною в її національних і релігійних змаганнях і це треба пам’ятати, навіть якщо деякі із цих засобів - 20 -

digitized by ukrbiblioteka.org

не втішаються популярністю. Так в минулому, як і в сучасному маємо багато прикладів, що вишуканий раціональний підхід у змаганнях не давав належних успіхів коли цей "ультимативний” і "нетерпеливий" змушував нераз закостенілі відповідальні чинники реаґувати й при­ слухуватись - якщо не до побажань, то принайменше до потреб народу. Якщо б не було "ультимативних" і часто навіть дуже нагальних висту­ пів народніх мас Західньої Европи, то маС^уть і до сьогодні біль­ шість людства гнула б свої спини на панщизняних ланах. Цей другий підхід стосував дотепер у змаганнях за патріярхат також мирянський рух, головно у ЗСА, додамо, що не виключно; було багато спроб стосувати також "довгореченцеву об’єктивну, раціональ­ ну тактику" - на жаль, без належного результату в більшості випад­ ків, що, до речі, прямо змушувало повертатись до підходу "суб’єк­ тивного" і скажемо - з успіхом. Успіхом вважаємо факт, що за остан ні три роки справи УКЦеркви розглядались декілька разів найвищими чинниками Вселенської Церкви включно з Святішим Отцем; до того часу - Отці ЧСВВ знають про це краще, як будьхто із мирян - вони розв’я зувались монсіньйорами найнижчих ранґ ватиканської бюрократії у Східній Конґреґації. І коли б не тиск вірних нашої Церкви, часто і на жаль понад голови ієрархії, цей стан був би існував і до сьо­ годні, а стан нашої Церкви був би погіршувався з кожним днем. Стіль ки про тактику, її розуміння під сучасну пору й її наслідки. До п ’ятої частини /Практичні дійові висновки/ У цій частині знаходимо одне важливе ствердження і ряд цікавих обіцянок зі сторони Чину. Із ствердження довідуємось, що Чин, як такий, не був "запитуваний чи консультований" в справі акцій за патріярхат ні українською ієрархією, ні Апостольською Столицею. Та­ кий стан, як виходить, існував до часу написання циркуляра, себто до 1964- року. Твердження цікаве тим, що власне циркуляр є до певної міри відповіддю, становищем Чина до питання, що не було Чинові по­ ставлене. Наше питання - чи варто й потрібно було такий~циркуляр з рядом неґативних арґументів проти ерекції патріярхату в той час випускати? - Тут власне стоїть питання "раціональної" тактики у всій своїй ширині й глибині. Ми вже згадували, що з арґументами, що їх знаходимо в циркулярі, пізніше доводилось зустрічати так на письмі, як і в усних розмовах з різними чинниками, які були й є проти українського католицького патріярхату. Ми далекі від підо­ зріння, що ці арґументи відповідальні чинники ЧСВВ підносили піз­ ніше перед українськими й ватиканськими чинниками, які від 1964 р. до сьогодні могли консультуватись з Чином /чи такі консультації бу­ ли, ми не маємо змоги знати/, але можна припускати, ідо циркуляр з огляду на свій зміст міг був стати об’єктом заінтересування відпо­ відних ватиканських чинників, які й використовували його пізніше в своїх неблагочинних акціях. Це, очевидно, тільки здогад. Згадані обіцянки стосуються співпраці Чину із Первоєрархом УКЦеркви, себто із патріярхом, якщо такий буде в наших часах, як також дальшої праці для добра Церкви та для того, щоб вона як не тепер то в майбутньому осягнула своє завершення патріярхатом. Сьо­ годні передчасно було б занимати становище до цих стверджень. Про це скаже своє слово щойно майбутня історія. Кожний вияв доброї во­ лі належить принимати з вдячністю. Про заслуги Чину в минулому згадано на початку. Хотілося б, щоб вони не були менші і в майбут­ ньому. Насувається ще маленька заввага до заклику Високопреподобного Протоархимандрита до членів Чина, щоб вони співпрацювали із - 21 digitized by ukrbiblioteka.org

місцевими ієрархами, а "інші ж нехай не встрявають непокликані в різні акцзД, щоб не збільшувати замішання та непорозумінь". З пер­ спективи пройденого часу доводиться ствердити, що не всі преподоб­ ні Отці Василіяни виконували це доручення свого духовного зверхника - зі шкодою для Чина і для себе.

У нашому коментарі на циркуляр Високопреподобного Протоархимандрита ЧСВВ до членів Чину, ми старались висловити опінію мирянського активу, в першу чергу ЗСА, до питань, що стосуються ерекції україн­ ського католицького патріярхату, так як вони були поставлені цим компетентним церковним чинником. Ми вважали, що в циркулярі перева­ жали неґативні арґументи в цій справі й старались поповнити арґументами, які на нашу думку, так з об’єктивних /ватиканських/ і суб’­ єктивних /українських/ рацій промовляють за тим, щоб в УКЦеркві існував синодальний устрій правління на чолі з первоєрархом з гід­ ністю патріярха. Ми висловили рівночасно ряд застережень до деяких акцій Чину в цілому, як і деяких його членів включно з владиками з цього Чину. Свідомі заслуг ЧСВВ в минулому, ми бажали б, щоб він і в те­ перішній ситуації виявив більше і н і ц і а т и в и , що йшла б на добро Церкви й народу. Беручи до уваги людський потенціял і матеріяльні засоби нам видається, що Чин міг би зробити в тій справі більше, як робить. Особливо турбуючим від часу появи циркуляра є факт повної неактивности відповідальних чинників Чину в справах змагань за патріярхат, що проявляється в надмірній льояльності до Східньої Конґреґації, яка багато разів виявила дуже активно свій спротив діям єрархії в напрямі задержання єдности Церкви, скріплення Її помісности й завершення Її структури патріярхатом. Не є тайною навіть для пересічного вірного, що з тих й інших причин заіснував був конфлікт між Капітулою ЧСВВ і Верховним Архиєпископом. З огля­ ду на ситуацію нашої Церкви на Батьківщині й в діяспорі на таку мовчанку й пасивність в справі патріярхату та на конфлікти немає місця. Загал українських вірних нічого собі так не бажає як єдности всіх складових частин нашої Церкви. ЧСВВ є дуже важливим чинником і його творчий вклад у сучасні змагання кожний привітає з вдоволен­ ням і радістю. Ми не можемо погодитись з твердженнями, що зараз невідповідний час, невідповідні умови, чи що існують непоборимі труднощі на шляху до помісности і патріярхату УКЦеркви. Здаємо со­ бі справу, що нам не випадає пригадувати /але не можемо від цього відмовитись/ Преподобним Отцям ЧСВВ, що Спаситель сказав: "Просіть, а дастся вам; стукайте, а відчиниться вам". Хай Отці Василіяни просять і стукають разом з усіми нами!

XXX

Р а д іо а в д и ц ія "Голос Мирян " спонзорована Т-вом з а П атріархальн и й У с т р ій У .К .Ц . у Ф іл я д е л ь ф ії, дня 9 липня 1972 р . свято чн о в ід з н а ч и ­ л а першу річницю с в о їх Р а д іо п р о гр а м . W.I.В.F. FM.Jenkentown, Pa. Наші Р адіопрограм и передаю ться кож ної н е д іл і в ід г о д .5 .3 0 до г о д .6 .3 0 в в е ч е р і н а хви лях 103*9 з Р а д іо с т а ц ії Л исти й побажання просимо сл а ти на ад р есу: 1531 W. Lindley Ave. Phila . , Pa. I 9 I 4 I - 22 -

digitized by ukrbiblioteka.org

Василь Пасічняк

ЧИ УКРАЇНСЬКА КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА Є ЧАСТИНОЮ РИМСЬКОЇ КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ В англомовному ф ілад ельф ійськом у тижневику "Шлях” і з 4 -г о червня 1972 р . , в д о п и с і "Вимога ви святи жонатих мужчин" написано, що "про ­ в ід н і к а то л и ц ь к і богослови дом агаю ться, щоб Ватикан дозволив ви св я ­ чувати жонатих мужчин на свящ ен и ків у с в о їй Ц е р к в і" та що "це нама­ га н н я , з г ід н о з думкою монс. о • В ік т о р а П о с п іш іл я , проф. р е л іг ій н и х с т у д ій на М ангаттенському Коледжі / в Ню Й орку/ д а сть м ож ність Укра­ їн с ь к ій К а то л и ц ькій Ц е р к в і, як с к л а д о в ій ч а с т и н і Р и м о -ка тол и ц ько ї Церкви / п ід к р . м о є/ заповнити теперіш ну н ед остачу /ч и т а й : священи­ к і в - пояснення м о є/ мужчинами, я к і зможуть працювати доривочно, або повний ч а с ." Твердження, що "У к р а їн с ь к а Католицька Церква є частиною Римок а то л и ц ь к о ї Церкви" не з г ід н е н і з істо р и чн и м и фактами, н і з ко­ дексом с х ід н о г о К ан о н ічн о го Права про С х ід н і Обряди, я к і затвердила А по сто льська Столиця. Такого твердження н іх т о не знайде в та к и х іст о р и ч н и х працях: " І с т о р і я Х р и сти ян ства в У к р а їн і *1 проф. М. Ч убато го , "У к р а їн с ь к а Церква між Сходом і Заходом" д -р Г р . Лужницького, " І с т о р і я Церкви в У к р а їн і" о . д -р Юрія Федорова, н і в інш их іс т о р и к ів У к р а їн с ь к о ї К а то л и ц ь к о ї Церкви. Р ів н о ж на о с н о в і І с т о р і ї У к р а їн и М. Груш евс ь к о г о ,С . Т о м аш івсько го , Дорошенка, твердження, що "У к р а їн с ь к а К атолицька Церква є частиною Р и м о -ка то л и ц ько ї Церкви" прийняти не можемо. Кождий хто пише про У к р а їн с ь к у Католицьку Церкву повинен знати хоча б п у б л ік а ц ії к а н о н іс т а о. М ел етія Войнара "Кодекс с х ід н ь о г о к а н о н іч н о го права про с х ід н і обряди і про о с іб " , де с к а з а н о , що У к р а їн с ь к а Католицька Церква є частиною К ато л и ц ько ї /В с е л е н с ь к о ї/ Церкви, а не Р и м о -к а то л и ц ь к о ї( Церкви. Ця правда наглядна також у працях У к р а їн с ь к о го Б о го сло всько го Н аукового Т овари ства - "Твори Слуги Божого Митрополита Андрея Ш ептицького" /т о м І і I I / . Не ін а к ­ ше р о з гл я д а є т ь ся і в и р іш у є ть ся справу л є ґ а л ь н о ї приналежности Укра­ їн с ь к о ї К а то л и ц ь ко ї Церкви, як і в с іх С х ід н іх Католицьких Церков, до В се л е н с ь к о ї Церкви, в д е к р е т і папи Павла V I про " С х ід н і Ц еркви", проголошеному 21 листопада 1964 р . В цьому д е к р е т і в с і К а то л и ц ь кі С х ід н і Церкви, до яких зачи слю ється і У к р а їн с ь к а Католицька Ц ерква, н а з и в а є т ь ся "ін д и в ід у а л ь н и м и Церквами і частинами К а то л и ц ь ко ї /В с е ­ л е н с ь к о ї/ Ц еркви", а не Р и м о -к а то л и ц ьк о ї Церкви. Рим о-католицька Церква н і іс т о р и ч н о , н і к а н о н іч н о не є тотожна з Католицькою /В се л е н сь к о ю / Церквою. Вона також є лише одною і з складових ча сти н В с е л е н с ь к о ї Ц еркви. Т а к о ї тотож ности не приймають п р о в ід н і к а то л и ц ь к і к а н о н іс т и , н і п р а в л я ч і круги окремих Католицьких Ц ерков, ч а сти н В се л е н с ь к о ї Ц еркви. Варто пригадати т у т знаменитий авторитетн ий погляд про плю ралізм і є д н іс т ь в К а то л и ц ь кій Ц ер кві примаса Г о л я н д сь к о ї К ато л и ц ько ї Церк­ ви Бернарда Кардинала А льф рінка /г л я д и " В і с т і з Риму" ч . 1 9 0 -1 9 5 з 7 травня 1972 р . / . В ін ствердж ує, що "Другий В атиканський Собор дав у зага л ьн и х р и сах д е ф ін іц ію н а ц іо н а л ь н о ї п а р ти к у л я р н о ї Церкви, при чому ї ї представлено п е р е д у сім як а к т у а л із а ц ію і унаочнення на національному р і в н і єд и н о ї Церкви Х риста у в с і х м іс т е р ій н и х виявах, я к і їй тепер п р и зн ан о ". Голяндський кардинал п ід тр и м ує погляд б о го сл о в ів о с т а н н іх р о к ів про т е , що л ь о к а л ь н і Церкви, з ’ єд и н ен і з і собою у с п іл ь н о т і в ір и , -

23 -

digitized by ukrbiblioteka.org

тво р ять разом В селенську /К а то л и ц ь к у / Церкву. В ц ій мережі любови Римська Церква з ї ї Єпископом Папою занимає с в о є р ід н е м ісц е як центр єд н о сти ; в тому р о з у м ін н і В сел ен ська Церква не утотож ню ється з Римською Церквою /п ід к р * м о є /. ~ Не у л я га є с у м н ів у , що також Верховний Архиєпископ Кардинал Йосиф V I I і єпископи У к р а їн с ь к о ї К а то л и ц ь к о ї Цфркви, уважають У к р а їн с ь к у Католицьку Церкву частиною К ато л и ц ь ко ї /В с е л е н с ь к о ї/ Церкви, а не частиною Р и м о -к а то л и ц ьк о ї Церкви* Ми в ц е р к в і, п ід ч а с Богослуж ення, у Сим волі В ір и , також що н е д і­ л і заявляємо пр и н ал еж н ість до о д н о ї Соборної А п о сто л ь сь к о ї Церкви, а не до Р и м сько ї Церкви* Можна с у м н ів а т и с я , чи й о . д -р В ік т о р П о с п іш іл , як к а н о н іе т , твер д и ть т а к , як це йому приписав автор згад а н о го допису в "Шляху” . Може і са н автор цього допису незумисно ужив це некорисне У к р а їн с ь к ій К ато л и ц ь кій Ц е р к в і твердження* Ми однак уважаємо, що на в с і пом илкові твердження в ід н о сн о У к р а їн с ь к о ї К а то л и ц ь ко ї Церкви треба р е а гу в а ти в ід р а з у тому, щоб серед у к р а їн с ь к и х к а т о л и к ів не утвердж увалися м ильні п о н я ття про становищ е П о м існ о ї У к р а їн с ь к о ї Церкви в рямках В се л е н с ь к о ї Церкви. Через брак наш ої р е а к ц ії на н е к о р и сн і погляди про У к р а їн сь к у Католицьку Церкву впродовж і с т о р і ї сьо го дн я маємо б а га то труднощ ів і тому платимо велику ц ін у в ї ї о б о р о н і. ПЕРЕДЧАСНА СМЕРТЬ ВЛАДИКИ КИР ІВАНА СТАХА

З глибоким жалем в ід м іч у є м о передчасну смерть владики Кир Ів а н а С та х а, який зги н ув у а в т о м о б іл ь н ій к а т а ст р о ф і б іл я м іс т о ч к а Бордентавн ЗО червня 1972 року*Ш ирокій у к р а їн с ь к ій гр о м а д с ь к о с т і Европи й Америки П окійний був відомий вже у п іс л я в о є н н и х р о ка х ,к о л и в ін сповняючи о б о в’ ­ язки капеляна ам ер и кан сько ї а р м ії в ів широку акцію допомоги потребуючим. В ід коли с т а в єпископом перебував у Ф іл я д е л ь ф ії і був парохом па­ р а ф ії св* Б л аго віщ ен н я. В ж о в тн і минулого року брав у ч а с т ь у V А рхиепископськом у С и нод і у Римі* Р е д а к ц ія журналу ”3а П а т р ія р х а т " , разом з керівним и органами Т ова­ р и ств а за П атр іярхальн и й У с т р ій УКЦ й членством складає щирі с п ів ч у т т я І є р а р х і ї У к р а їн с ь к о ї К ато л и ц ько ї Церкви й Р о д и н і П о кій н о го Владики.

- 24 -

digitized by ukrbiblioteka.org

М и р о сл а в С у б т е л ь н и й

У ВІСІМДЕСЯТЧЕТВЕРТУ РІЧНИЦЮ З ДНЯ НАРОДИН МАТИ М АРІЇ "Миряни! Одне з ваших завдань є с т о я т и на с то р о ж і, щоб у к р а їн с ь к а с у с п іл ь н іс т ь і У к р а їн с ь к а К атолицька Церква мали с в о їх духових і с в іт с ь к и х п р о в ід н и к ів , в ід д а н и х ід е а л а м с в о є ї Церкви й н ар о д у". Це ц и тата з одного і з численних р еф ер а тів-п р о м о в, я к і виголосила по р із н и х м іс ц я х скупчен н я у к р а їн ц ів у Америці Мати М арія ЧСВВ. Хто в ця скромна монахиня, який ї ї життєвий шлях і я к і д іл а , що дають ї й моральне право зв е р та ти ся з таким закликом до людей, я к і ще не забули с в о го походження і не виреклися приналежности до у к р а їн с ь к о ї д у х о во сти . Мати д -р М арія Должицька, роджена 2 8 -г о травня 1888 р . у Л ь в о в і, донька Адольфа й Анни з дому В ульґеви ч. Б а тько , син священика з с е ­ ла Должиці п . Л іс к о , був професором матем атики. Помер молодо, зали­ шаючи вдову з чотирма д іт ь м и . Мимо тяжких м а те р ія л ь н и х обстави н М арія з а к ін ч и л а г ім н а з ію у Л ь в о в і та п іс л я с т у д ій на у н ів е р с и т е т а х у В ід н і, Б е р л ін і і Л ь в о в і одержала докторат з ф іл о с о ф ії на л ь в ів ­ ськом у у н ів е р с и т е т і в 1911 р . Цього сам ого року Рада Ш кільна ви слала ї ї до у к р а їн с ь к о ї с е м і­ н а р і ї в Я в о р о в і, яку провадили С естри В а с и л ія н к и . Р ів е н ь науки у ц ій с е м ін а р ії був такий низький, що грозило ї ї замкнення. Впродовж одного року д -р М арія Должицька п е р е о р га н із у в а л а с е м ін а р ію т а к , що вже в 1912 р . ця школа д іс т а л а право прилюдности. Вона зал и ш и ш сь на дальше у Я в о р о в і, а в 19 13 р . вступ и л а там до манастиря С естер В а с и л ія н о к . З вибухом в ій н и в 1914 р . школу зайнято на шпиталь, який с е с т р а М арія провадила. О к у п а ц ій н і влади з м ін я л и с ь , х в о р і і р а н е н і були р із н о - н а ц іо н а л ь н і, але с е с т р а М арія о п ік у в а л а с ь ними у с ім и , виконуючи су м л ін н о взяти й на себе о б о в ’ язо к н ести по м іч ближньому в п о т р е б і. В 1916 р . Мати М арія п е р е їх а л а до манастиря в С л о в іт і, де був ін т е р н а т для д ів ч а т , але не було у ч и те л ь о к . Там вона вишколювала с е с т е р на уч и тел ьо к і заложила при м а н а сти р і ч о ти р о -к л я со в у школу. В 1917 Р» Миторополит Андрей Шептицький при н а г о д і св о го побуту в С л о в іт і запропонував, щоб п ’ я ть с е с т е р в и їх а л и до Ю го с л а в ії і там засн ували м анастир. Іг у м е н я , Мати Анна Теодорович і чотири с е с т р и , а в т ім і М арія, в и їх а л и в о с е н і 1917 Р* до Ю го с л а в ії і за ­ снували манастир в Крижавцях, а п о тім в Ш ід і. Мати М арія провадила там сир отин ец ь, а в 1921 р . засн увала при цьому си р о ти н ц і школу. До Львова вернулася щойно 1929 Р-* але вже слід ую чого р о ку , разом з Мати Монікою, в и їх а л а до Америки для з б ір к и грошей на манастир в П ід м и х а й л ів ц я х коло Р о га ти н а . В цьому ч а с і є п . Б о гачевськи й звернув більш у у в а г у на п а р о х ія л ь н і школи, для заснування яких п о тр іб н о було йому у ч и те л ь о к . В ін звер н ув ся до іг у м е н і Мати Йосафати Теодорович, щоб дала до п а р о х ій с в о їх с е с т е р , але ц і не мали фахового вишколення. Т о д і Мати Й осафата запропонувала М атері М а р ії залиш итися в Америці і працювати в у к р а їн сь к о м у ш к іл ь н и ц т в і. Мати М арія прийняла пропозицію і вже 1931 р . оснувала академію у Факс Ч е й з і, а до року д іс т а л а для школи акредитацію з католиц ько ­ го У н ів е р с и т е т у у В а ш ін ґ т о н і. В 1934 р . п е н си л ь в е н ій ськ и й с т е й т дав також акредитацію а д -р Джеймс Пенц з Г а р ісб у р ґу _ спец іял ьн и м письмом уповажнив давати повний кредит з у к р а їн с ь к о ї мови, на р і в ­ н і з іншими предметами. Мати М арія дбає рівнож про ви ш кіл с е с т е р і кожного л іт а б ага то с е с т е р виїздж ає до католиц ького у н ів е р с и т е т у у В а ш ін ґ т о н і для до­ повнення фахового знання. К рім науки Мати М арія вела і була дириdigitized by ukrbiblioteka.org

ґентом хору і о р ке стр и . Вона сама грає на п ія н о і на ц и т р і. Ш кільництво по п а р о х ія х розвинулося повним темпом. К рім цього Мати М арія о р га н із у в а л а в е ч ір н і школи у Ф іл я д е л ь ф ії: 19 33^ р . на 2 3 - ій і Бравн, 1934 р . на Н а й с т а в н і, а 1935 Р» У П ів д е н н ій і За­ х ід н ій Ф іл я д е л ь ф ії. В ід п у с т в День М атері на Ф а к с-Ч е й зі започаткований Мати Марією був величавою укр аїн сько ю р е л ігій н о ю м а н іф е ста ц ією . В 1946 р . Мати М арія заснувала на Ф а к с-Ч е й зі каледж, щоб приготовити д ів ч а т до вищих с т у д ій , головно в д іл я н ц і у к р а їн іс т и к и та с х ід н ь о -е в р о п е й с ь к о ї і с т о р і ї . В цьому ч а с і манастир і школа на Ф а к с-Ч е й зі були у к р а їн сь ки м и ін с т и т у ц ія м и і у к р а їн с ь к а мова була об ов’ язковою і в ш колі і в м а н а с т и р і. По д р у г ій с в іт о в ій в ій н і Мати М арія, одна з перших, п ід кличем "Д іти Д іт я м ", о р г а н із у є , сама пакує і висилає посилки для у к р а їн ­ сь ки х д іт е й на ски та л ь щ и н і. Рівнож висилає а ф ід а в іт и і спроваджує б а га то молодих д ів ч а т - у к р а їн о к , та к католичок як і православних, я к і знайшли м іс ц е в ін т е р н а т і і в школах на Ф а к с-Ч е й зі. На жаль в 1954- р . померла заслужена д о в го л іт н я н а сто я те л ь ка Школи Мати Йосафата Теодорович. Прийшов новий заряд, неприхильний до ц ьо го ча сн ого провадження м анастиря, і Мати М арія залишила зач а ­ ту працю і с в ій п о с т . В 1963 р .,б у д у ч и в Римі на к а п іт у л і,М а т и М арія в ід в ід а л а ї х Блаженство Верховного Архиєпископа і з цього часу ста л а гарячою приклонницею його ід е й і з а д у м ів . Вона заснувала К о м іте т Прихильни­ к ів У к р а їн сь к о го У н ів е р с и т е т у с в . К ли м ен тія і збирала на нього фон­ ди. їд у ч и по в ід п у с т а х в ід п а р о х ії до п а р о х ії з медальйонами і ви­ даннями ї х Блаж енства. В правд і д е я к і свящ еники, а н а в іт ь оо. Васи­ л і яни в Ню Йорку, не х о т іл и дати їй позволення на ц е. Коли ї х Бла­ женство Верховний Архиєпископ видвигнув справу п а т р ія р х а ту У к р а їн ­ с ь к о ї К ато л и ц ько ї Церкви, Мати М арія їз д и л а з промовами і закликала мирян піддерж ати Верховного А рхиєпископа, бо " У к р а їн с ь к ій Ц еркві гр о зи ть д е н а ц іо н а л із а ц ія , а с п а с ін н я лежить у є д н о с т і Церкви і у с т в о р е н н і ц е н тр а л ьн о ї а д м ін іс т р а т и в н о ї у п р а в и ". А коли Кардинал де Фюрстенберґ з а к в е с т іо н у в а в ї ї ви ступи серед у к р а їн с ь к о го гром адянства перед Архимандринею К лявдією Федаш, Мати М арія в ід п о в іл а , що " ї ї с о в іс т ь і нац іональна г і д н і с т ь не п о зв о л я ють м овчати, коли У к р а їн с ь к ій Ц ер кві і У кр а їн сько м у Н ародові д іє т ь ­ с я к р и в д а ". В 19 7у! Р* була к а п іт у л а С естер В а си л ія н о к в Р и м і. Мати М арія мала з а сту п а ти С е сте р У к р а їн и , Чехословаччини і П ольщ і. Одначе тем­ н і си л и , чуж і і , на жаль, с в о ї, та к попровадили справами, що Мати Марію не прийнято як д е л е га тк у і н а в іт ь заборонено ї й мешкати там, де с е с т р и вели к а п іт у л у , та с т р іч а т и с я з ними. Були пляни ви везти ї ї до л ати н ськ о го манастиря на " п о к у т у " . Т іл ь к и завдяки приятелям привезено ї ї назад до манастиря в А с т о р ії, де вона тепер живе. Цього року сповнилося в іс ім д е с я т ч о т и р и роки ї ї трудолюбивого і п о свячен ого У к р а їн с ь к ій Ц еркві та у к р а їн сь к о м у народ ові ж иття. Мимо та к о го в ік у вона все ж знаходить м ож ливість удержувати д р угу хвору с е с т р у та ще висилати посилки для с е с т е р в У к р а їн і і П ольщ і. У в іс ім д е с я т ч е т в е р т у річницю ї ї життя та поверх ш іс т д е с я т у річницю ї ї п р а ц і для народу ми клонимо голови перед ї ї заслугам и , бажаємо ї й ще д о в г і л іт а виголошувати с в о ї п а л к і промови для добра у к р а їн с ь к о ї с п іл ь н о т и та обіцяєм о слу хати ї ї заклику "боронити У к р а їн с ь к у Церкву перед л а т и н із а ц іє ю , а у к р а їн с ь к и й н а р ід перед д е н а ц іо н а л із а ц іє ю " •

- 26 -

digitized by ukrbiblioteka.org

ВИСТУП ПРАВОСЛАВНИХ ПРОТИ НАС В тяжких зм аган н ях за п о м іс н іс т ь і з керівни м и силами Ватикану д іс т а є м о ще й удар в ід наших б р а т ів православни х. " У к р а їн с ь к е Пра­ вославн е Слово” , о ф іц ій н и й орган У к р а їн с ь к о ї П раво сл авн о ї' Церкви в А м ер иц і, ч .Л за к в іт е н ь 1972 р . , в с т а т т і п1їїе одна нагода до нев­ д о во ле н н я", шодаючи невдоволення у к р а їн с ь к о г о м ирянства ви свячен ­ ням о. Кривого без згоди проводу УКЦеркви, к ін ч и т ь своЗГ м ір к у в а н н я т а к : "Про Б ерестей ськи й - п а к т Польщі з Римом т а т і н а с л ід к и , що в ін Гх п р и н іс У к р а їн і, - вже чимало п исали . Залиш ається вже т іл ь к и ди­ в у в а ти ся -, чому т о д і н а ш і б р ати -катол и ки та к уп ер то і цупко три­ маються' то го п а к т у , що його п ід п и са л и Польща і Рим "н а зн іщ ен є Р у с і " . . # ” Отже ще раз пише р е д а к ц ія "УПСлова" — Польща і Рим. Чи це незнання і н е р о зу м ін н я і с т о р і ї , чи таки св ід о м а образа у к р а їн ц ів к а т о л и к ів ? Чи одне І д р у ге ! Не поляки а н і Рим, але тодіш ня у к р а їн с ь к а право славна іє р а р х ія ста в и л а с в о ї' вим оги, чи у с л ів * я на з^єднання, та к до папи як і до п о л ь сь к о го ко ро ля, я к і мали Гаран тувати ї х . А ртикул 3 2 -и й вимог, /Благовісник Верх. А р х и є п ./:" Т е в с е , ми — особи нижче н азван і,м аю чи о х о ту до т і є ї с в я т о ї згоди для хвали Божого Ім ен и і для спокою Свя­ т о ї Х р и сто в о ї Церкви, т і арти кули , я к і уважаємо потрібним и для на­ ш о ї Церкви і на я к і^ п о тр е о у єм о наперед умов і запевнень на них в ід С в .О т ц я Папи і в ід Його К о р о л ів с ь к о ї м и л о с т і . . . ” Ц і умови п ід п и с а л и : М ихаїл - митрополит К и їв сь к и й і Галицький, І п а т і и — єпископ Володи­ мир ський і Б е р е сте й сь к и й , Кирило Терлецький — єпископ Луцький і О строзьки й, Л е о н тій Пелчицький - єпископ П ін сь к и й і Т у р о всь к и й , Гоан — архимадрит Кобринськи^ - в с і власноручно. Знаємо з І с т о р і ї , що в той ча с у к р а їн с ь к а право сл авна шляхта масово переходила на рим о-католицизм /Я рема В иш невецький/,правосла— в і є було дуже зан еп ал о, а константи нопольськи й п а т р ія р х не мав мвжн о с т и , си л и , чи а в то р и те т у дати йому п о м іч . При тому м о с к о в с ь к і а ґе н ти робили у с і зу си л л я , щоб У к р а їн с ь к у П равославну Ц еркву п ід к о ­ рити с о б і. В т і й с и т у а ц ії" у к р а їн с ь к а церковна Іє р а р х ія шукала вихо­ ду з і с и ту а ц і'Г . Вона бачила ї ї у з і єд н ан ні і з Римом. І х то з н а є , як ви гляд ал а б н и н і У к р а їн а , коли б ун ію приняла в с я У к р а їн а і коли б вона мала силу у с т о я т и с я м о ск о в сь к ій н а си л ь н ій а к ц і ї за п р а в о сл а в іє м . Може П імен не очолював би н и н і наш ої' Ц еркви. І тому не можна теп е р кидати каменем на тодішню нашу Іє р а р х ію , мовляв, запродалась П о л ь щ і. ___ Д ивуг н ас чому "УП Слово", УПЦерква, чи сам Митрополит завер­ таю ть назад до д а в н іх р е л іг ій н и х с п о р ів . Кому це н и н і п о тр іб н о ? Х і­ ба нашим ворогам, щоб дальше н а с розсварю ваяи н а р е л іг ій н о м у п о л і. Чи те п е р , у ч а с і е к ум ен ічн и х розмов, у ч а с і сердечних зая в і с п ів ­ п р а ц і папи р и м сько го , в се л е н сь к о го п а т р ія р х а ц ар го р о д сько го й* голо­ ви а г л ік а н с ь к о ї Церкви треба нам роздрапувати с т а р і рани й п и тати о д н і д р уги х, на я к ій п ід с т а в і ви іс н у є т е ? Митрополит М стислав мав о п ін ію д ій с н о го соборника, та к серед православних як і серед к а т о л и к ів та на жаль, в ід ч а с у його вибору на митрополита в Е в р о п і, а п із н іш е в А м ериці, в ін чимраз більш е на­ с т у п а є на у к р а їн с ь к и х к а т о л и к ів . Не так давно видав заяву- і з осудом у к р а їн с ь к о ї: католицької^ і є р а р х і ї ' за ї ї в ід к л и к и на права Б ер естей сь­ к о ї У н і ї , у її* зм аганнях за автономію в с в іт о в ій к а то л и ц ь к ій Ц е р к в і. П із н іш е на тій " п і д с т а в і видав зарядження для свящ ен ства не ста в а ти разом до в ід п р а в і з католицькими священиками / а сам с т а в разом і з католицьким єпископом Сапеляком при п о св я ч е н н і пам’ ятн и к а Шевченка в А р г е н т и н і/. І т а к , ми з а м іс т ь впередг - Ідем о н аза д .

- 27 -

digitized by ukrbiblioteka.org

Кажуть д е я к і п р а в о с л а в н і, з г і д н і з духом ”УПСловам і заряд­ жень п р а в о сл а в н о ї к о н с и с т о р ії - п е р е х о д іт ь , ви к а то л и к и , до пра­ во сл авн и х. І тр еб а зап и та ти ї х - до котри х п р аво сл авн и х; бо ^ тепер на е м іґ р а ц ії аж 5 з о в с ім в ід себ е незалежних православни х у к р а їн с ь к и х Ц ерков. В пр а вд і Церква п ід проводом владики М стислава г н ай більш а, але У к р а їн с ь к а Католицька Церква н а е м іґ р а ц ії в к і л ь к а р а з ів б іл ь ш а , я к у с і разом п р а в о с л а в н і. Творити шосту УПЦеркву? В тій " с и т у а ц ії і саме в «гасі стр е м л ін н я до поєднання у с і х хр и сти ян ськи х церков таки н ай д оц ільн іш е боротися за права й автономію в н у т р і к а то л и ц ь к о ї Церкви, н а й б іл ь ш о ї і найповаж ніш ої м іж у с ім и християнським и церквами. Також б е з п ід с т а в н о критикую ть п р а в о сл а в н і к а т о л и к ів за т е , що вони не можуть о ся гн у ти п а т р ія р х а т у . А що с т о їт ь православним церквам на переш коді до стр у к ту р а л ьн о го завершення православни х ц ерко в? Т ут вже нема н ія к и х ф ю р стен б ер ґів, каса ро л ь чи я к и х сь п е р т р а к т а ц ій з Москвою. Отже вина таки у них самих; н е зго д а серед владик р із н и х у к р а їн с ь к и х ц ер ко в. Коли у к р а їн с ь к і к а т о л и ц ь к і владики бодай ч а с —д о -ч а с у виступаю ть с п іл ь н о в нарадах і п ослан­ н я х , то цього ми ще не бачили у православних влад и к. Коли в З а х ід ­ н ій У к р а їн і' І с н у є ще У к р а їн с ь к а Католицька Церква в? катаком бах ра­ зом і з св о їм и п ід п іл ь н и м и єпископами, то про т а к у У к р а їн с ь к у Церк­ ву у С х ід н ій У к р а їн і н іч о г о не чуємо. Т а к о ї нема! Тому воно ви гля­ д ає неповажно, коли р еп р езен та н ти п р а в о сл а в н о ї Церкви проливають сльо зи над католицькою Церквою. В пр а вд і причиною з а ін т е р е с у в а н н я УКЦерквою проводом УПЦеркви подає ”УПСлово” велику ту р б о ту , бо ж УКЦерква є частиною нашого н а ц іо н а л ь н о го о р г а н із м у , яка опинилася в п о л о н і чужих ц е н т р ів диспо­ з и ц і ї 1' ; а л е трудно іго вір и ти у щ и р ість ц і є ї турб оти у в и д і п ід н е се ® — ня таки х тяжких з а к и д ів , що у н ія накинена нам Польщею і Римом для знищення' У к р а їн и . Осуджуючи п о л іт и к у Риму супроти УКЦеркви не можна поминути мовчанкою т о г о , що к о н с т а н т и н о п іл ь с ь к а п а т р ія р х ія запродала Ук­ р а їн с ь к у П равославну Церкву м о ск о в сь к ій п а т р і я р х і ї. А при н а г о д і відродження- УАПЦеркви за ч а с ів митрополита Л и п к ів с ь к о го від м о ви л ася в и свя ти ти у к р а їн с ь к о г о свящ еник® /с а м о го Л и п к ів с ь к о г о /, на єрарха т о ї ж Церкви. Вона й до л и н і с т о їт ь на тому ста н о в и щ і.Ін а к ш е Оодай декляративно могла б п рого л о си ти уневажнення т о го т о р гу і визнати й проголосити у к р а їн с ь к у православну Церкву автокефальною . Але та к а вже доля побитих т а недержавних н а р о д ів і тому не на м і с ц і , не розум но, є ста в и ти с о б і заки д и -о б р а зи , як це робить ”УПСлово” п ід адресою у к р а їн с ь к и х к а т о л и к ів словами ” . . . д а л і безмежно п о к ір н і чужим божкам” . Як далеко ми, не виключаючи деяких к а т о л и к ів , в ід с т а л и в ід теп е р іш н ь о го духа ч а с у , не т іл ь к и з а г а л ь н о -с в іт о в о г о , але таки на­ шого у к р а їн с ь к о г о в У к р а їн і. Свідоцтвом цьоіго може бути т е , я к ц і справи ун яв В. Мороз, за оф іційн и м в ір о іс п о в ід а н н я м православни й, пишучи в о б о р о ні У к р а їн с ь к о ї К а т о л и ц ь к о ї Церкви у К о см а ч і на Г у ц у л ь щ и н і. Прикро Є' п и сати про ц і справи саме в такому н а с в іт л е н н і, але трудно дальше зноси ти зн еваги без оборони й не р е а ґу в а ти на спроби розбурхання р е л іг ій н и х с п о р ів і п р и стр а сте й .

X

X

X

X

КОЛЬПОРТЕРИ Й ПЕРЕДПЛАТНИКИ - ВИРІВНЯЙТЕ ВАШІ ЗАДОВЖЕННЯ

- 28 -

digitized by ukrbiblioteka.org

КОИЕНТАРГ: НАБКОЯО ЛЮТНЕВИХ СВЯТКУВАНЬ У п р е с і, а також і в р а д іо п р о гр а м і були п о д а н і обш ирні інф ор­ м а ц ії про п ід г о т о в к у програми лютневих ф іл а д е л ь ф ій сь к и х св я тк у в а н ь 8 0—л іт т я в ід дня народження" Верховного Архиепископа Кир Йосифа С л іп о г о , сполучених і з днями п о м існ о сти У к р а їн с ь к о ї К ато л и ц ько ї Церкви* Чи дали ц і св я тк у в а н н я силу морального зм іцн ен н я і причи­ ну до від н овлен н я д о в ір * я до церковного проводу тим у с ім ЛЮДЯМ,ЯКІ д ій с н о глибоко переживають І болію ть справами т р а г е д іГ нашоГ церк­ ви , і в яких ц ерква є першою в а р т іс т ю перед в с ім и іншими? Неправ­ д и в і п р е с о в і повід ом лен н я і т а к і ж н еправд и ві п р е с о в і сп р о сту в а н ­ н я є доказом, що не про святк ува н н я т у т йш лося, а про т е , що є т е п е р предметом в ся к и х сп р о стув ан ь - тобто нам агання н е в е л и к о ї групи покликаних єпископам , але непокликаннх морально до таки х спр ав людей, ви ко р и стати ім п р е з у для вузьки х групових ц іл е й , і принизити при тому д р у ги х . Цю н ел е гку роботу тяжко виконати нор­ мальними в розумному с у с п іл ь с т в і методами л о г іч н о г о переконуван­ н я чи виявлення о п і н і ї б ільш ости з а ц ік а в л е н и х , і тому е п іл о г лют­ невих св я тк у в а н ь на с т о р ін к а х "Америки** був прикрашений питомими ц ій г р у п і людей удекоруваннями — неправдою, перекрученням и, н ед о говореннями і промовчуваннями. Щоб могти з р о з у м іт и цю н а б о л іл у вже в наш ій д ій с н о с т і с т о р ін ­ к у надуживання великих п о д ій чи ім е н для неспівм ірето малих ц іл е й та к и х же малих людей, с л ід було б кинути ширший п о гл яд на них І п о ко р и стув ати ся іторівнаннями ь У я в ім о f що кардинал Круль заплянував би с в я т о ч н і д н і для в ід ­ значення я к о го сь ювілею Папи Павла V I і задумав би покликати д ля ц ьо го діловий' мирянсгький к о м іт е т . Хто був би той серед ам ери кан сьК О І Ь С у С П І Л Ь Н О С Т И у ф і'я я д е л ь ф ії, £0 кого в ін зв е р н у в ся б у с п р а в і р е а л із а ц ії ц іє ї~ а к ц і ї : М іський демократичний к о м іт е т , чи р е с п у б л і­ к а н сь ки й , В ілям Ґ р ін , чи може сенатор С к а т, чи часом ц іл а М ісь ка рада? Кожна розумна людина скаж е, що це а б су рд . А у н а с , на жаль, кожне велике н а ц іо н а л ь н е св я то - zie абсурд . Наші владики у випад­ к у лютневих с в я тк у в а н ь н іб и на с м іх попросили п о л іт и ч н и х а м а то р ів до церковних справ м ирянського х а р а к те р у , з а м іс т ь т о г о , щоб дати м ож ливість вірн и м вибрати у с в о їх п ар аф іях та к и х д е л е ґ а т ів до д іл о в о го к о м іт е т у , яки х вони вважали б в ід п о в ід н и м и . А так — вони, п ар а ф ія н и , були в ід а к ц і ї с е п а р о в а н і. До них зве р та л и ся лиш по та к званий дар любови, а про їх н є становище ї х не п и та л и ся . Д ія ч і ж УККА, з а м іс т ь реального п о ч у т т я власни х в и м ір ів , зна­ чення і в ід п о в ід а л ь и о с т и т а з а м іс т ь знайти м о ж ли вість поширення гром адських ф ункцій св я тк у в а н ь на більш е людей, с п е ц ія л ь н о на ти х , що ї к ц я роля моралвно б ільш е відповідав*, ріш или п о в н іс т ю вико­ р и с та ти запрошення владики й д ія т и самим. Вони таки скоро оголоси— ли себе к о м іте то м і о п у б л ік у ва л и ряд прізви щ в ньому. Прізвищ а звичайно п у б л ік у є т ь с я т о д і, коли вони, маючи своє з н а ч е н н я ,м о б іл і­ зують громаду до ч о го с ь доброго. Коли ж критичним оком гл ян ути на н и х, то зар а з ф іл я д е л ь ф ій ц е в і пригадую ться збори к р е д и т ів к й два роки том у, бо майже в с і т і прізвищ а були по с т о р о н і ц і є ї п а р т ій н и ц ь к о ї* м е н ш о сті, я к а сумнівними методами перебрала була в с в о Г руки гром адську к р е д и т ів к у . Сум ніваєм ося чи ця а к ц ія к в а л іф ік у ­ вала ї і до д іл о в о го к о м іт е т у ювілею Верховного А рхиєпископа. ІГ р е т е н с ії УККА у Фі’л я д е л ь ф ІГ говорити за всю громаду можна також з в е сти до нормальних величин к іл ь к іс т ю о с іб , що беруть - 29 digitized by ukrbiblioteka.org

у ч а с т ь у зага льн и х зборах ц і є ї о р г а н із а ц ії* 1967- г о року Гх було 3 3 0 осіб# О и ісл іг з року на р ік жона меншала:2 4 0 людей, 180 людей", 120 , — минулого р о ку було лиш 92 особи, а ц ього р о к у , лиш 46 о с іб . До цього збори ц і н е г р о м а д с ь к і, без демократичного п р о ц е су , а лиш з однонг листою і голосуванням у с і х " з а " . Дуже в ід о м а нам прак­ т и к а . . . Па жаль, д і я ч і УККА н е розум ію ть мови ц і є ї с т а т и с т и к и , а н і ф а к т о р ів , що зш нею с т о я т ь . Вони ще д а л і репрезентую ть " у с і х " , І чекаю ть свято чн и х н а г о д , щоб це п о к а за ти . Можливо, по д іл о в и й к о м іт е т в такому с к л а д і не задовляв н а в іт ь найменше критичних й о го ч л е н ів , коли р оби ли ся захо д и , щоб доо нього в сту п и в Ік ж . Ромав Я евицький, в ід наш ої о р г а н із а ц ії. І з пресових п овід ом лень в ід о м о , що ін ж . левицький^ І ц ід а д е л е ґ а ц ія нашого то ва­ р и ств а вступили до р е о р га н із о в а н о го д іл о в о го к о м іт е т у , яко го с тр у к ­ тур у було договорено 1 прийнято. Одначе п у б л ік а ц ія м и в " А м ериці *1 і ї ї спростовання^ н е відображ ено т о г о , що було договорене f сх ва л е н е , ал е подане було у с е т а к , як у с в о їй у я в і х о т іл и це мати д і я ч і УККА: се б е всевладними і всерепрезентативним и панами, а Я евицького д ля д е к о р а ц ії. Голова Ф їл яд ельф і'й сько го В ід д іл у нашого т о в а р и с т в а , інж .Л еви ць— кий", не н а д а в а в ся на т а к у ф ункцію , і в ін прилюдно викрив і запере— чив у с і ц і н е с у м л ін н і твердження, я к і тисячам людей п о д а н і пресою до від о м а . Але не є^ це головна с у т ь у ви кр и ва н н і зловживань і ви­ ясн ю ван н і поодиноких д е т а л ів . Справа в тому, що та к а суміш кру­ т і й с т в і н е с о в іс н о с т і навколо лютневих св я тк у в а н ь н ія к не вплинула на д о с т о й н іс т ь і п о в а гу ї х , і н ія к не переконала людей, що у с і чин­ ники приступаю ть до та к и х ім п р е з з чистими нам ірам и. УККА рахує* себе м ін іс т е р с т в о м до в с і х с п р а в , з мирянськими і церковними включно. З групових м о ти в ів в і н е л е м ін у є б а га т о , нераз найбільш ком петентних людей і о р г а н із а ц ій . А справи т о д і розви­ ваю ться і д ію ть без УККА І поза його системою . Тс£и тим , що не можуть уяви ти с о б і ж иття і д ія л ь н о ст и громади поза м ін іс т е р с т в о м УККА, можемо зап и ту вати слова Валентина Мороза і з й ого в и сту п у на с у д і . В ін ск а з а в до с у д д і, що у к р а їн с ь к а к у л ь ту р а іс н у є поза м і­ н іс т е р с т в о м у к р а їн с ь к о ї ку л ь ту р и . І хоч с ь о г о д н і найбільш р е в н і прихильники УККА х о д ять демонструвати 9 кличами " з в іл ь н іт ь М ороза", т о не у с і є в с и л і з р о з у м іти й ого слова і п е р е ста ти морально визна­ ва ти си сте м у , я к а усю людську д ія л ь н іс т ь с т а р а є т ь с я кер ува ти одним м ін іс т е р с т в о м , і я к а засудж ує н е п о к ір н и х М о р о зів. ПРО АКТУАЛЬНІ СПРАВИ Р о зви то к с у с п іл ь н о г о життя робить нераз д е я к і справи а к ту а л ь ­ ними. Актуальними стаю ть справи д о б р і й п о г а н і; справи к о н е ч н і І н е п о т р іб н і, б л а го р о д н і й* ж о р с т о к і, м оральні т а а м о р а л ь н і. В нашому затяж ном у з м а га н н і в о б о р о н і прав н а ш о ї Церкви і ї ї обряду та тр а д и ц ій актуальними для~ н а с ставал и нераз справи у с п іш н і, будую чі, а нераз п о д і ї пригноблю ю чі. С ь о го д н і ми примушені говорити про ак­ т у а л ь н і справи ц іє ї" д р у г о ї к а т е г о р ії, про явища пригноблюючі і руй­ н у ю ч і, я к і прибрали у нашому зб ірн ом у ж и т т і форми е п ід е м і ї . Говори­ тимемо с ь о г о д н і про ц і явища, через я к і соромом лице п а л а є , про явища н и з ь к і, а м о р а л ь н і, а с у с п іл ь н і і принижуючі, я к і ми д о с і з розрахунком Іґ н о р у в а л и . Бо чи може бути для н о р м ал ь н о ї людини щось гір ш е за т е , коли вона не маючи ц и в іл ь н о ї в ід в а г и висловити свою вл а сн у думку в ід к р и то п ід власним прізвищ ем висловлює ї ї по—з л о д ій с ь к и , с к р и то , а н о н ім н о .

-

ЗО -

digitized by ukrbiblioteka.org

Ми з м і н и л и н а ш у т а к т и к у п р о м о в ч у в а н н я т и х с у м н и х я в и щ ч е р е з т е , що а н о н і м н і л и с т и і п у б л і к а ц і ї , що о б р а ж а ю т ь н а ш е т о в а р и с т в о , В ерховного Архиєпископа й дек о го і з чолових д ія ч ів п атр ія р хал ь н ог о р у х у п оч ал и вже з а ч асто, з ’ я в л я т и ся у наш ій п о ш т о в ій с к р и н ц і. їх н я поява ч асов о с п ів п а д а є докладно з посиленою ак ц ією проти В е р х о в н о г о А р х и є п и с к о п а Кир Ч о с и й а V I I , ч у ж и х і с в о ї х ч и н н и к і в , А в т а к о м у г р о м а д с ь к о м у ж и т т і а н о н і м и - х о ч е м о ми ц ь о г о , ч и не хоч ем о — стали н е о б х ід н о ю частиною в за є м н о ї к о м у н ік а ц ії і не­ в і д ’ єм ним е л е м е н т о м н а ш о ї суспільної е т и к и . З а м и к а т и о ч і н а а н о ­ н і м и й н е і н т е р е с у в а т и с я н и м и , н е о з н а ч а т и м е , що в о н и н е і с н у ю т ь , т а що в о н и н е в п л и в а ю т ь н а т в о р е н н я л ю д с ь к о ї о п і н і ї . В о н и є, в о н и сп о в н я ю т ь св о ю р у ї н н и ц ь к у Ф ункцію в г р о м а д і , і с л у ж а т ь б а ­ г а т ь о м ворожим у к р а ї н с ь к і й с п р а в і си л а м . Не маючи п о л і ц і й н и х з а с о б і в у в и к р и в а н н і а в т о р і в ц и х р і з н и х а н о н і м о в и х п и с а н ь , ми у в а ж а є м о к о р и с н и м п р и н а й м е н ш е д е щ о п о з н а ­ й о м и т и нашу с п і л ь н о т у і з си м п то м а м и н е д у г и , н а я к у х в о р і ю т ь т і , що т і л ь к и а н о н і м о в о з д і б н і к о м у н і к у в а т и с я з д р у г и м и , ч и в и с л о в ­ лювати в л а с н і к р и т и ч н і за в в а г и про о с о б и , п о д і ї , відм ов л я ю ч и ся при ц ь о м у в ияви ти свою і д е н т и ч н і с т ь чи н е с т и в і д п о в і д а л ь н і с т ь . Цих " а в т о р ів б е з ім е н " / у т е ч а в і д с е б е і п е р е д с о б о ю / вже в і д дав н а п с и х ія Т р ія зач и сл и л а до групи т . з а . : п с и х о п а т ів / i n s a n i t y , а б о m o ra l i m b e s i l i t y / , до Яких належ ать теж і п і я к и , ~ з л о д і ї , б р ех у н и , вломники, / l i a r s and s w i n d l e r s / , у б и в ц і, п р о с т и т у т к и , с е к с у а л ь н і з б о ч е п н ц і , н а р к о м а н и , т і шо н а с и л у ю т ь ж і н о к і т . д . М о д е р н а п с и х о л о г і я в ч и т ь , що о с о б о в і с т ь / p e r s o n a l i t y / ц и х л ю д е й х в о р а , а п оч аток н е д у ги виводить з роди н н ого дому б а т ь к ів , коли ан он ім и в ід д и ти н ст в у н е вчилися шанувати Божих, м о р а л ь н и х ,ет и ч ­ н и х , с у с п і л ь н и х з а к о н і в . J п с и х о п а т і в н е м а є в е л и к о ї р і з н и ц і , чи л ю д и н у в б и в а є т ь с я ф із и ч н а ), чи м о р а л ь н о . П с и х о п а т и - ц е люди дуж е ім п у л ь с и в н і, са м ол ю бн і, ем оц ій н о н еоп ан ов ан і і н е д о р о з в и н е н і, н е з д і б н і к о н тр о л ю в а т и с в о ї х п р и с т р а с т е й . ї м н е можна д о в і р я т и , в они л е д в е чи з д і б н і в і д р і з н и т и к л е'в ету в і д п р а в д и , а п р о с т у п о к в і д ш л яхетн ого вчинку і т о м у ’за поповнений зл очи н б е з у в а г и на й о г о н а с л ід к и н е в ід ч ув аю ть найменш ої р е а к ц ії с о в і с т и , бо т а к о ї в н и х н е м а є . На н и х н е м о ж н а п о к л а д а т и с я , а в і д ч у т т я в і д п о в і д а л ь н о с т и ї м чуж е і н е п р и н я т е . Вони н е в м ію ть і н е бажають б у т и в д я ч ­ н и м и , а н і н е є* с г г о с і б н і п л е к а т и з в ’ я з к і в д р у ж б и , л ю б о в и , п р и я ­ т е л ь с т в а н а в і т ь і з с в о ї м и н ай бл и ж ч им и. їхнього а х і л е в о ю пя т ою є тотал ьн а н е з д іб н іс т ь р о з п із н а в а т и ам ор ал ь н ість в л а сн о го вчинку, а к а р а н н я ї х р із н и м и формами / в я з н и ц я , гр іш м и , п о з б а в л е н н я при­ в і л е ї в / з о в с і м н е п р и в о д я т ь ї х д о з а с т а н о в и чи д о п о п р а в и .А м е р и ­ к а н с ь к і тюрми і п с и х і я т р и ч н і л і к а р н і є з а п о в н е н і н и м и . П р а в д о п о ­ д іб н о одинока повна із о л я ц ія ї х в ід здор ового су с п іл ь ст в а є ще н а й б іл ь ш е усп іш н и м р я т у н к о м п е р е д цими м о р а л ь н о хв ор и м и лю дьм и, д л я я к и х н а в і т ь с у ч а с н а м о д е р н а п с и х і я т р і я ще н е в и н а й ш л а с п о с о ­ бу усп іш н ого л іч е н н я . Тут м а б у т ь можна в и з н а ч и т и д в а х в о р о б л и в і к о м п л е к с и : перший н а д м ір н е п ер ек он ан н я а н о н ім а про н ем о ж л и в ість і н е з д і б н і с т ь в и сл о­ в и т и свої:.- п о г л я д и н а б а ж а н о м у р і в н і , і д р у г и й - у я в н и й с т р а х п е ­ р е д п ер есл ід ув ан н я м за виявлену н ек он ф ор м істсь к у дум к у. А за х о ­ вавши св о ю о с о б у т а к а л ю ди н а в и я в л я є т о д і с в о ю д і й с н у м о р а л ь і п р и р о д у . Кожна п і д л а лю дина с т а є в п о в н і с о б о ю т о д і , кол и в о н а п е ­ р е к о н а н а , що ї ї н і х т о н е б а ч и т ь , шо в о н а с а м а . С п е ц і я л ь н о ц я л ю­ д и н а , що н е м а є с о р о м у п е р е д с о б о ю . Ї ї в н у т р і р о з с а д ж у є н а д м і р н а з а з д р і с т ь до т и х , х т о з у м ів своєю працею заслуж и ти с о б і на п ов а­ г у , і н е н а в іст ь до т и х , х т о в його у я в і "гальмує" р і с т й ого p e r ­ so n a lity .

- 31 digitized by ukrbiblioteka.org

І ц е с т о с у є т ь с я о д н а к о в о а в т о р і в н е п і д п и с а н и х л и с т і в , і' т и х , що п і д п и с а н і Н . Н . , р е д а к т о р і в " К р о п и л а " , т а а в т о р і в і н с т р у к ц і ї ч и с л о 1 2 . У с і в о н и р о б л я т ь тгкргй.нську г р о м а д у щ а с л и в о ю с в о є ю б р у д н о г о п и с а н и н о ю т о д і , к о л и п е р е к о н а н і , що і х н і х т о н е б а ч и т ь . А п р и т о м у в о н и о б м е ж е н і . В о н и п е р е к о н а н і , шо р о б л я т ь п р и с л у ­ г у с в о ї м о д н о д у м ц я м , ч и с п р а в і , т а що ч и т а ч і а н о н і м і в н і я к не зд о г а д а ю т ь с я з в і д к і л я вони п о х о д я т ь . А на д і л і ц е не так тяж ко. Г з п р и п л и в у а н о н і м і в о с т а н н і х т и ж н і в в и р а з н о в и д н о , що х т о с ь центрально зааранж ував н ап асл и в і виступи проти владики Василя В е л и ч к о в с ь к о г о в Р и м і . Як в і д о м о - в і н н а ї г о ч а т к у с в о г о з в і л ь н е н н я п е р е б у в а в на У н ів е р с и т е т і в Р и м і, в ід п р ав л я в Б о го сл у ж б и , багато ч и т а в , ц ік а в и в с я у с і м и сп р а в а м и , як и х в ін не з н а в , н е у д і л я в жад­ н и х і н т е р в ’ ю , т а що в і н в и я в и в с я п р и н ц и п о в и м п о с л і д о в н и к о м і д е й В е р х о в н о г о А р х и є п и с к о п а Кир И оси ф а V I I . І ц е о с т а н н є к и н у л о в лють у с і х н а к л е п н и к ів , я к і п оч ал и с в о є б р у д н е д і л о . І т а к , о д и н ^ а н о н і м , п і д ш и т и й п і д н а з в у ТУСМ і м . М і х н о в с ь к о г о в и ш у к а н о г о а н г л і й с ь к о ю м о в о ю п и ш е , що й о г о в р а ж а є в і д с у т н і с т ь п і д ­ п и су владики В ел и ч к овськ ого п і д в ел икоднім посланням в лади к , а ч е й ж е в і н є і с п о в і д н и к о м в і р и , так и м ж е , як і ї х Б л а ж е н с т в о Кир И о с и ф V I I . У б о л і в а л ь н и к к а ж е , що й о м у , в л а д и ц і , н а л е ж а в б и т а к о ж р е с п е к т в наш ій п о м і с н і й ц е р к в і . Д р у г и й п и ш е , що в і н ж а р и т ь с я т и м , шо в л а д и ц і В е л и ч к о в с ь к о м у з а б о р о н е н о р о б и т и п у б л і ч н і з а я в и в Р и м і , т а що й о г о о б м е ж е н о лиш д о прим іщ ень б у д і в е л ь с в . С е р г ія т а В акха й У н і в е р с и т е т у , д е й о г о с т е ж и т ь сам В ер х о в н и й А р х и є п и с к о п . В і н , як і перший а н о н і м , п р и г а ­ д у є В е р х о в н о м у А р х и є п и с к о п о в і , що в л а д и к а В е л и ч к о в с ь к и й є т а к и м с а м и м і с п о в і д н и к о м в і р и я к в і н , т а в и м а г а є в и я с н е н н я що д о п о л о ­ ж ення й о г о в Р и м і. Інш ий в и м а г а є п о я с н е н ь н а с п р а в у п р о м о в ч у в а н н я є п и с к о п с ь к и х св я ч ен ь владики В ел и ч к о в с ь к о го , закидаючи В ерховном у к р у т ій с т в о . Н а в іт ь ж а л у є т ь с я , я к можна с т а в и т и вим оги р е с п е к т у д о В а т и к а н у , к о л и п р о м о в ч у в а н н я м т и т у л у в л а д и к и В е л и ч к о в с ь к о г о ми с а м і н е м а є ­ мо д о н ь о г о р е с п е к т у . А д а л ь ш е п и ш у т ь і т а к е , н а що п р о с и м о з в е р н у т и у в а г у : " У к р а ї н ­ ц і м а ю т ь п р а в о з н а т и п р о с в о г о с л а в н о г о А р х и є п и с к о п а . Це і р о н і я , що м и з н а л и п р о н ь о г о б і л ь ш е , я к в і н с и д і в у в ’ я з н е н и й н а Д о н б а с і , н і ж я к в і н п р и б у в д о Р и м у " . Д а л ь ш е с т в е р д ж у є т ь с я , що в л а д и к а в п а в жертвою ц е р к о в н о ї п о л іт и к и , та вим агається с п е ц ія д ь н о г о к о м у н ік а ту владики В еличковського та В ерховного А рхиєпископа до справи " д е в і н є ? Який й о г о с т а т у с ? К у д и в ін думає іт и " . І з н а в е д е н и х с к о р о ч е н и х п и сан ь в и д н о , як х т о с ь н а м а г а є т ь с я вдарити сконцентровано по п о з и ц ії владики В ел и чк овськ ого, та по в і д н о ш е н н і й о г о д о В е р х о в н о г о А р х и є п и с к о п а . С а м а д у м к а , що н о в и й і с п о в і д н и к в ір и може зм іц н и т и п о з и ц ію п о м іс н о с т и н аш ої Ц еркви у Р и м і не д а є спокою ї ї проти вник ам , і вони д о п у ск а ю т ь ся н ай більш е г р у б и х а м о р а л ь н и х і п р о в о к а т и в н и х з а с о б і в , щоб ч и м ск о р ш е с т в о р и т и ~ навколо тих справ н е д о в ір ’я , п ід о з р ін н я , н еп о в а гу і ком п р ом ітац ію . А л е , з в е р т а є м о у в а г у н а ш и х д о р о г и х ч и т а ч і в , що о с т а н н я ц и т а т а п р о т е , що в л а д и к а в п а в ж е р т в о ю ц е р к о в н о ї п о л і т и к и - ц е н е а н о н і м . Це п е р е к л а д а н г л о м о в н о г о к о м е н т а р я і з т и ж н е в и к а "Ш лях", з а 1 6 к в і т ­ н я , число 1 5 9 ор ган у ф іл я д ел ь ф ій сь к о ї м и т р о п о л ії. Т отож н ість висло­ в у - , д у м к и т а з м і с т у в и я в и л а с ь тчгт с а м а . А н а п и т а н н я х т о к о м у д а є і н і ц і я т и в у в т а к и х п и с а н н я х - "Шл ях" а н о н і м а м , чи а н о н і м и " Ш л я х о в і " нехай шановні читачі дадуть собі відповідь с а м і .

Ми раді тому,що кляса анонімів не ідентифікується з нашим т-вом, та що вона практично "помагає морально" його противникам.

- 32 digitized by ukrbiblioteka.org

ЧИ БУДЕМО ДИСКУТУВАТИ ?

В журналі за березень ц*р* ми помістили частину т.зв.мІнструкції ч*12",в якій Визвольний Фронт виявив своє становище до факту існуван ня і праці нашого товариства,і коментар до неї двох авторів-членів нашого товариства,під наголовком "Прости їм Господи бо вони не знають що роблять".У відгук на це ми одержали чотири листи і дві телефонічні розмови,в яких виявлено сумнів,чи така реакція правильна. Становище авторів слід трактувати нормальним відрізяенням особи£ тих настанов у підборі тактияних засобів діяльности т-ва,одначе там, де заторкуються самі основи існування т-ва і принципи його дії конеч но мати виміну думок,хоч нам виглядало,що тут справи так ясні,що на таку виміну думок шкода місця в журналі* Але якщо треба,тоді говорімо від початку і про найосно.вніші речі 1* Ми маємо факт,що політична партія веде відкриту акцію на лік­ відацію нашого т-ва, або принайменше на опановання його як не в струк турі УККА - СКВУ,то в якихсь спрепарованих "координаціях".Ми не мали ще у нашому товаристві навіть найменшого навяку від його активу, що він колись був би готов поважно застановитися над можливістю піддати т-во підг контролю політичних сил* Не думаємо також інтерпретувати інакше становище наших коресподентів,висловлене в листах і телефоном, хоч воно нормально за м ’яке,щоб забезпечити т-ву незалежність.

2*. Нам виглядає,що у минулому коментарі ми заступилася за погля­ ди подавляючої більшости нашого членства в справах розмежування пол:і тичних сил від церковних справ* Це є одна із найосновніших моральних і ідейних засад нашого руху,що церква є самостійна в собі і незалежна від інших сил одиниця, і лише її власні церковні органи,незалежні від зовнішніх впливів,можуть робити рішення що до становища і розвитку са^ мої Церкви* Приймаємо за факт'зрозумілий,що лиш у большевнцьких і са­ теліт них краях тоталітарні політичні сили вправляються в керуванні церквами й мирянськими справами, і там немає від цього жадної успіш­ ної оборони. Тому ми є проти такого абсурду,щоб тут у вільній укра їнській строго антибольшевицькій громаді морально визнавати і присто^ совувати в життя обскурну большевицьку систему тому,бо вона користь партії несе*Тимбільше,що тут є можливість успішної оборони проти неї: власна голова кожного патріярхальника*•* а. Коли ж натиск політичних сил на т-во є фактом ствердженим, пос^ тає питання як т-во має його трактувати. Останній З ’їзд постановив відтягнути представників т-ва від "Координаційного Комітету" і тим відв’язатися від якоїнебудь спілки з політичними груповими силами.Не має сумніву,що така постанова З ’їзду була можлива також тому,що згада^ ний коментар до інструкції ч.12 послужив учасникам З ’їзду підставовою інформацією про ситуацію і пляни політичних сил естаблішменту супроти нашого т-ва* У відміну до становища З ’їзду й Редакції журналу наші кореспонденти вважають,що справу політичних атак на наше товариство слід ігнорувати,промовчувати, не відповідати їм,лиш зайнятися справа ми наших статутових обов’язків.Виходить,що у певних конечних випадках нашим єпископам опонувати можна,а політичним групам ні...Дійсно,велику почесть віддають наші коресподенти тим політичним силам,що ідуть на знищення нашого т-ва, забуваючи,що існування і здібність нашого това­ риства до акції повинні і в них іти перед їхніми симпатіями або при­ належностями до любих політичних груп. Знову ж,жадне шануюче себе то - 33 -

digitized by ukrbiblioteka.org

вариство не позволить собі на недоцінення тих противних йому сил, що наставлені на його руїну.

4. В дальшому із письм деяких наших кореспондентів виходить,що ми вмішуємо партійну політику до боротьби за патріярхат. Тут вони допустилися жахливого перекручення, бо ми політики не вмішали до ді­ яльносте нашого т-ва, ані ми не редаґували інструкції ч.12. Доки на­ ше т-во не вмішується до того,що на своїх публічних виступах мають говорити панове Лівицький,Штуль чи Стецько,які люди в них у проводах повинні бути,а які ні й чому,як вони мають вести свою внутрішню і зов нішню політику,як пояснювати сучасні процеси в Україні і як боротися"* за місця в УККА і СКВУ - то жадної політики до "патріярхату” ми не вмішали. А позбавити нас права на оборону сповидним закидом про ”вмі^ шування політики” - це дуже слабосила і непереконуюча метода.

5. X ще вичуваємо невдоволення із порівняння партійно - політич­ них діячів із "цирковими кльовнами”. На ділі це вже закид легщий,бо не стосується до основних принципів діяльности т-ва а лиш до підбору слів,у чому жаден не є святий.Коли до пересади можна читати чи слуха ти ображуючі закиди в сторону діячів нашого т-ва й навіть обвинува­ чення в большевизмі,то до нашого журналу ніхто,ні оден мирянський діяч не написав кілька слів з обуренням,ані з порадами що робити. А коли ми зовсім слушно старались відобразити зовсім неморальні на­ магання снувати затії на форумі політичної групи проти досить актив­ ного й динамічного патріярхального товариства порівнянням,то зразу бачимо

в у б о л ів а л ь н и к ів

сльози.

А де

ж тоді

о б ’ єк ти в н ість?

Можливо,що до людей,що як групові функціонарі на ф о р у м і п а р т і ї одержують доручення бути назовні мирянськими діячами,замість ужитого порівнання можна пристосувати звання напр.акторів на сцені«Але чи не образилися б тоді на це актори української сцени,яких маємо у Філа­ дельфії й інших містах Америки?

6. І нарешті можемо ласкаво донести до відома наших кореспонден­ тів, що інструкція ч.12. виконана.Силами двох політичних груп при пов^ ній піддержці інших сил естаблішменту скликано в Чікаґо,дня 17 черв­ ня,нараду "Крайових Центральних Організацій за Патріярхат”.Створено її насамперед з ціллю підкопати наше т-во щоб опісля перебрати над ним керму,! вести його в бажаному ними напрямі. На жаль,не одержали ми ні одного критичного слова до цієї ситуа­ ції від тих коресподентів,що радили нам не ”мішати політики до патрі­ ярхату”.Невже в них нема тепер чим турбуватися?

ІНСТРУКЦІЮ 4.12

ВИКОНАНО !

Як уже згадано на іншому місці - 17 червня цього року в Чікаґо, на "Крайовій Конференції Українських Організацій ЗСА за Патріярхат УКЦеркви" оформлено ”Крайову Раду Українських Організацій ЗСА за Патріярхат Помісної Української Католицької Церкви”.Ця подія відбула ся після довгої і дбайливої підготовки активістів із двох політичних груп - бандерівців і мельниківців,якщо можна уживати прийнятих попу­ лярних назв цих двох середовищ,при повній співпраці других сил,що на підставі внутрішнього договорення керують сьогодні організаціями УККА і СКВУ. Доконане в Чікаґо діло є завершенням кількалітніх намагань тих сил на їхніх міжпартійних і опанованих ними громадських форумах прийти до контролі над широко розвиненим мирянським рухом. Як видно було із активности Церковної Комісії УККА і такої ж комісії СКВУ - 34- -

digitized by ukrbiblioteka.org

активність за опановання мирянського руху велась на протязі декіль­ кох літ. Вона була відображена в енунціях тих організацій,в яких зас тупалося концепцію "полагодження конфліктових справ церкви н а найви­ щому р і в н і , у зв’язках і домовленнях тих: політичних сил з митрополи тами нашої церкви на американському терені і в поїздках представни­ ків тих організацій до Риму,з ціллю втягнути Верховного Архиєпископа в їхню систему полагодження "конфліктових церковних справ".Ідеологів но цей політичний рух на церковному відтинку в і д о б р а ж е н и й в и с т у п а м и двох лідерів - Я.Отецька й О.Штуля на бенкеті в Римі 1969 року,як також опісля виступами у пресі.Тактично ця тенденція прикривала себе декляраціями про співпрацю з нашим товариством,про координацію дії на теренах Канади і ЗСА,а тепер вкінці й концепцією "поширення" мирянсь­ кого руху.Насправді ні одного деклярованого слова в тому напрямі ці сили не збиралися реалізувати,хоч багато разів від нашого товариства були пропозиції до координації заплянованих ним дій. Дійсні тенденції тих сил виходили наверх завжди тоді,коли вони лиш заходились договорю ватися в ділянці структуральній і організаційній,тобто хто що має очо лювати але ні одним доказом «не виявили,що їм ідеться про спільну дію. Через обильну к іл ь к іст ь стосов н ого опублікованого матерялу й ві­ домих заходів для осягнення їхніх цілей,/опановання мирянського руху/ ми не можемо дати повної аналізи в цій короткій статті,й тому присв&г тимо цим справам наше наступне видання.Зосередимося тут над виявлен­ ням наших поглядів у найзагальніших лиш аспектах. Факт заснування "Крайової Ради" на терені ЗСА, тобто на терені діяльности нашого товариства?і з програмою яку власне має наше т-во, /за патріярхат/,виявляє безпірно ціль-розбиття громади на два табори, при з а с т о с у в а н н і м е т о д и непримиримих політичних груп,які порозбива­ ла громаду на ворогуючі групи на тлі політичних концепцій і цілей.По­ літичні лідери,хоч мають сумніви що до перебрання під свою команду широкого мирянського загалу,все ж таки сподіються при помочі влашту­ вань естаблішменту,/УККА, СКВУ, Союзи, преса/, до певної міри підко­ рити собі його.Треба буде сподіватися,що навіть внутрі нашого това­ риства будуть голоси до "замирення,координації,співпраці" й ін.,ціною виеліміновання групової"боротьби".Цей явний і відкритий наступ на са­ мостійність патріархального т-ва не мав ще досі собі рівного в житті нашої громади й зухвалість партійних діячів,згідна з їхньою тоталірис^ тичиою природою,дійшла до свого вершка.Вина в тому також наша,.бо ми досі не діяли в напрямі поборювання тих деструктивних сил. Амбіціонерство - це другий важливий моральний фактор,який грав від9ємну ролю в мирянському русі вже від давна.На різних міжорганіза ційних з ’їздах,зустрічах чи навіть у поїздках до Риму виявились нераз труднощі в тому,хто має бути на чолі,на підставі яких заслуг чи преро^ ґатив,і ці претенсії нераз ставили саму справу патріярхату у тінь. Немав сумніву,що при переведенні в життя групової концепції організа^ ції мирянського руху в Чікаґо деякі із претендентів змогли стати "впереді". Найновіша "Рада" базується на структурі крайових центральних орга нізацій.Застереження до суті такого підходу висловлені на іншому міс­ ці цього журналу.Застереження що до кількости й різноманітности самих центральних організацій,зібраних на зазив патріярхальних парторгів, слід виявити тепер.Кількість організацій більш як мізерна на таку ве­ лику ціль і такі великі зусилля.Якість - в подавляючій більшості орга нізації і прибудівки обох політичних груп. Ц е не так то вже звучить по "громадському".Дуже багато поважних центральних організацій відмо­ вилися взяти участь у групово-партійній імпрезі.

-

35 -

digitized by ukrbiblioteka.org

А ці,що називають себе загально-громадськими або молодечими,що піш­ ли на цей з’їзд,відкрили нам свою правдиву суть. Не можна припуска­ ти,що керівництва тих організацій не знали про що йдеться,що вони не простудіювали відношень в громаді або не були добре ознайомлені із засадами й діяльністю нашого т—ва,проти якого уся ця акція організм валась.Вони це мусіли знати. А це,що проводи тих "непартійних" орга^ нізацій пішли на концепцію чікаґівського з’їзду доказує,що вони пос^ тавили свої партійні симпатії чи приналежності перед добром загально -громадським,іґноруючи статутовий загально—громадський характер уста^ нов,які вони очолюють. Ніколи ще так ясно це не вийшло на яв як тепер і з тим треба громадянству як слід познайомитись. Така велика річ,як організування нового патріярхального т-ва на новій базі,не повинна була творитися в секреті перед Верховним Архиєпископом. Аранжери мали зустрічі з деякими єпископами, і благосло­ вення для нового патріярхального товариства одержали від їх рук. Про Верховного вони мовчать,а це значить,що вони або його зіґнорували,або писали йому й не одержали жадної відповіді,або може писа­ ли й одержали відповідь таку,що їм сором на неї покликатися. Котра б із тих трьох гіпотез не виявилася правдивою в майбутньому,незапереч­ ним фактом залишиться неузтіднення партійно-політичної диверсії на мирянському полі з Верховним Архиєпископом,а це в результаті слід кваліфікувати роботою проти нього.Цей сумний висновок ми дозволимо собі в наших дальших коментарях модифікувати згідно з матеріялами, які "Крайова Рада"зробить нам доступними,але поки що слід залишитися із ствердженням,що проти Верховного Архиєпископа працюють насамперед сили,працюють деякі члени нашої ієрархії,монахи а тепер ще в цей са­ мий ряд стали наші патріярхальники партійно-політичного типу. Ми назвали цю акцію свідомо грубим окресленням - диверсією - щоб спрямувати увагу читачів на повагу загрози роздвоєння серед мирянського руху й велику шкоду від цього для всієї нашої Церкви. Уповноважнюють нас до такого ствердження також і ці неправдиві твердження і перекручування фактів,яких аранжери "Крайової Ради" уживали у сво їй пропаганді і публікаціях. До них специфічно повернимось наступним разом,стверджуючи тепер лиш таке,що дійсно благородна справа і шля­ хетна ціль не потребують для їхньої реалізації нешляхетних методів, таких: як вживання неправди або пояснювання фактів проти їхнього об’єктивного значення. Не усі чесноти із політично-групової щоденної практики дають себе живцем пристосовувати в церковно-мирянському жи­ тті. Це насамперед повинні усвідомити собі владики,що благословили цші акцію.

П Р Е С О В И Й Листа ч: 8 п. п-ні 0. п. Др.

п.

Др. др.

В.Джуль------ --- -- 3.00 О.Таратуля-- - - - 3.00 С.Клепарчук - - - - -- 4.00 М.Лозинський - - - -- 6.00 Т.Парфанович - - - — 10.00 М.Вінтонів -- - - - 3.00 Н.Гнатчук - - - - 3.00 Ю.Кишакевич - - - - 13.00

Ф О Н Д

долі, др. З.Ґіль - - -- - - - 5.00 п.

0.Мостовий — ■- - - - 5.00 —и- о.др.Ю.Федорів - - - - - 10.00 ДР* З.Ґіль - - - - - - 5.00 п. Т.Ванчицький - - - - 5.00 -"- п-ні С.Головата - - - - - 2.00 -"- п-ні Е.Українська - - - - 4.00 5.00 др. М.Барусевич - -

digitized by ukrbiblioteka.org

Rev. George Maloney S. J. AUTONOMY FOR THE UKRAINIANS (condensed from "DIAKONIA", June 1972)

The Pope has refused to establish a Ukrainian patriarchate. But what is at stake is a totally different question — one which he himself and the Eastern Churches1 canon law have already answered. The Ukrainian Catholic Church, being under a major-archbishop, now possesses all the powers to rule itself as a particular Church through a type of synodal administration according to its ancient rights and privileges.

The further question and the really crucial one here is: Does an Eastern Patriarch or Ma.jor -Archbishop have jurisdiction only within his own, territory?

The fact is that both the Eastern patriarchs and the Western patriarch, the bishop of Rome, have constantly violated this principle of territory. The reason is found in the Eastern Churches' Canon Law itself which explicitly states that the principle of territory holds "unless some other reason demands otherwise from the very nature of the case or constituted by some right.

A very concrete case, an exact parallel to that of the Ukrainian Major-archiepiscopate, is found in the seventh century when in the Synod of Trullo (692) it was decreed that the Cypriotes who fled from Arab persecution in Cyprus to take up residence near Constantinople were to be under the jrurisdiction of their own MajorArchbishop and not under that of the Patriarch of Constantinople in whose territory they now lived. This may well be the first case of double jurisdiction in the same territory. But it can be multiplied by innumerable examples. How many times has the Latin Church set up its own jurisdiction in Eastern lands because their faith­ ful had either migrated there or because Latin missionaries had made converts to the Latin rite of the native Eastern rite Christians or non-Christians. The examples are clear and numerous.

In Lviv itself there had existed for centuries three jurisdictions within the very same territory: a Ukrainian Catholic Archbishop, an Armenian Archbishop, and a Latin rite Archbishop. The question which should be asked is why does the Pope of Rome suddenly call upon the principle of territory to restrict the Ukrainian Church in its demands for autonomy to exercise jurisdiction wherever Ukrainian Catholics reside when for centuries the good of souls has dictated that this out­ dated principle of territory be ignored?

To appeal solely to this principle and to forget the good of the faithful is to play legal games and to forget that the Church is the Body of Christ.

Jurisdiction is given to help the faithful grow in Christ. When modern circum­ stances of life under Communism have created situations in which a Church of six million cannot function according to ancient rules, then the good of the faithful clearly demands that rules be changed — in fact, that they be automatically ignored because a greater principle is at stake — the good of the faithful demands another principle.

- 37 -

digitized by ukrbiblioteka.org

A noted Eastern canonist teaching at the Pontifical Oriental Institute, J. Rezac, S.J., argues in a recent article that the jurisdiction of Patriarchs and Major-Archbishops must be extended outside of their own territories. His basic reason is that the Mother Churches are obviously more capable of taking care of their own faithful. Such church leaders are able not only to obtain capable priests and bishops who know the traditions of their Church, but they will zealously maintain and foster their ancient rights and customs. The church is not a legal entity but a living organism whose health must be determined by the spiritual assistance given to the individual members. Patriarchs have a moral duty to their faithful to take care of them; but this means they must enjoy jurisdiction over those faithful wherever they live. The Church has changed much and with so much intermingling of nationalities in today's world, the personal aspect is more important in questions of .jurisdiction than the principle of territory. Another reason J. Rezac gives flows from the principle propounded by Vatican II that insists so strongly on the observance of subsidiarity. If a , lower unit, a person, or a community, can effect something with efficiency, there is no need to appeal to a higher authority. Surely a Synod of Ukrainian bishops under the Major-Archbishop is more capable of knowing and meeting the needs of their own people than the Eastern Congregation headed by a Belgian Latin rite Cardinal, whose secretary is an Italian Latin rite Archbishop. Another reason is the ecumenical dimension. If the Catholic Church is sincere about showing Orthodox, Anglican, and Protestant Christians that she respects their true ecclesial elements — and for the Orthodox the basic form of Church adminis­ tration is the patriarchal system— Rome will have to back up its high-sounding rhetoric about the respect it professes for the patriarchal form of administration by recognizing that form as viable and allowable for the Eastern Catholic Churches.

The Orthodox have found from experience that such a patriarchal system is more effectively pastoral and produces greater good when each Orthodox Patriarchal Church is allowed to extend its jurisdiction outside of its territory to wherever the faithful of their respective Churches live. If the Orthodox were to unite with Rome, would the Pope of Rome refuse the Patriarchal Orthodox Churches jurisdiction over their faithful in America because this was outside of their patriarchal limits?

The ultimate reason that summarizes all of the foregoing is that the good of the Ukrainian faithful demands that the Ukrainian Catholic Church not be given something new to better assist its people, but that the good of the faithful demands the full recognition of what has been an integral part of the rights of the Ukrainian Church since the Union of Brest in 15>96. The Roman Catholic Church has stated for decades and reaffirmed with special vigor at Vatican II that the Eastern Catholic faithful be ruled by the leaders of their respective Churches according to their ancient rights and privileges.

This is to make the Church truly Catholica, allowing a richness of diverse forms of liturgical, canonical, theological, and spiritual expression flowing from the particular Churches that develop in Christlike charity and harmony with their sister-churches, all under the loving service of the head of the Church of Rome. Then jurisdiction will be seen not as power to be jealously held on to and fought for, but an opportunity to give greater service to Christ’s flock. Only by recognizing the autonomy that the Ukrainian Catholic Church always had the right

- 38 -

digitized by ukrbiblioteka.org

exercise will the Ukrainian Church grow dynamically as a part of those Eastern Churches that the Catholic bishops at the Second Vatican Council "solemnly declared * • • fully enjoy the right and are in duty bound to rule themselves** • If the Ukrainian Catholic Church cannot rule itself under its Major-Archbishop and his synod of bishops but must continue to be legislated by the Eastern Congregation, the Ukrainian Church will be extinct in a few years together with the other Eastern Catholic Churches* The Roman Church will ceased to be Catholic and a particular Church will wrongly claim to be the universal Church founded

by Christ*But history will rise up to haunt that claim* On February 1?#1972 Josyf Cardinal Slipyi, celebrated in Rome his 80th birthday* Still amazingly strong and agile in body and mind in spite of 18 long, torturous years in Sibirian labor camps, he stated during a Liturgy concelebrated with other Ukrainian bishops that the Vatican was making him'suffer more that he did under the Soviets* **Some of the sufferings that I have had to undergo since my liberation and during the period of my so-called liberty, have been harder to take than those of my imprisonment or even at the time when I was condemned to death** * Cardinal Slipyi suffers to see himself, the Major-Archbishop of the Ukrainian Catholic Church, head of his Church with his see of residence in Lviv, with the ancient title of Metropolitan of Kiev and Halych and yet unable to administer to his Church in the Ukraine* In 19^6 the Soviets liquidated his Church and k million faithful with their 3 , 0 0 0 parishes* He s u f f e r s t o s e e t h e r e m n a n t o f h o p e - t h e U k r a i n i a n C a t h o l i c Church i n th e d ia s p o r a n u m b erin g a b o u t a m i l l i o n and a h a l f f a i t h f u l w i t h 2k b i s h o p s - s c a t t e r e d a b o u t i n 1 6 d i f f e r e n t c o u n t r i e s a n d flo u n d er in g fo r la ck o f lea d ersh ip in i t s search for id e n t it y in strange lan d s *

He suffers to see his beloved Church made a pawn as Vatican plays political chess with the Kremlin leaders* The Pope*s emissary behind the Iron Curtain, Archbishop Agostino Casaroli, has been pursuing a rapprochement with the Soviet bloc Communists over the past few years to gain some concessions, especially for the Latin Catholics in Czecho­ slovakia, Lithuania, Poland and the U*S«S»R* The implicit condition for continued dialogue is that the Ukrainian Catholic Church must not be allowed to take on new life* Cardinal Slipyi knows from vivid, personal experience how the Soviet authorities fear any native, popular movement, especially when it is deeply religious and bound in its allegiance to a center outside the U*S*S*R* like the Vatican* It grieves the venerable prelate to see John Cardinal Willebrands, head of the Secretariat for for promoting Christian Unity, representing the Pope at the enthronization of Patri­ arch Pimen of the Russian Orthodox Church in June, 1971* without regis-

- 39 digitized by ukrbiblioteka.org

tering a protest when Patriarch Pimen called upon all present to rejoice at H the triumphal return into the Orthodox Church in 1946 of the Uniates who had been forced into union with Rome at the Union of Brest» 1 5 9 6 "• He suffers to see that in official Vatican circles such as the Secretariat for Promoting Christian Unity and the Congregation for Eastern Churches the Eastern Catholic CTraircfces especially his Ukrainian Church, are conceived of as the greatest o b s t a c l e for reunion with the Orthodox* He sees definite signs of a movement being fostered to remove the so- called Uniates from the ecumenical scene either by liquidation or by heavy Roman control so that the Eastern Catholics do not develop and eventually they will disappear by assimilation» Part of his suffering has come from the Congregation for Eastern Churches and its direct interference in allowing his Church to exercise the autonomy already granted it by the existing Church legislation, especially the Eastern Code of Cannon Law, as expressed in MCleri Sanctitati" (1957)* In the latter legislation a major-archbishop isequivalent to a patriarch* On December 23» 1963» Congregation for Eastern Churches clarified the question by affirming that Metropolitan Slipyi was a major-archbishop in the sense defined by Cannon law and hence equivalently a patriarch* But even though the declaration "Apostolica Sedes" of March 25*1970» clearly allowed all bishops outside of the ancient territories of a patriarchate ( or major-episcopate, an equivalent) to have full participation in patriarchal synods, Maximilian Cardinal de Furstenberg insisted that the Ukrainian bishops, meeting in Rome in the 4th Synod in October, 19^9 and again in November, 1971» were partici­ pating not in a synod but a conference* Another high-handed way of proceeding was the same declaration issued by the Congregation for Eastern Churches that set the norms for the appointment of new Eastern bishops* Three candidates were to be chosen in synod by the patriarch and his bishops, including the "aggregati" or bishops from outside the patriarchal territories* The Pope would then choose the candidate from these names* But clearly the Congregation ignored its own norms when the Pope appointed Bishop John Stock and Basil Losten as auxiliaries to Archbishop Senyshyn in February and May respectively of 1971* A similar sadness was inflicted upon Cardinal Slipyi, when, without consulting him or following the procedure outlined by the Congregation ("Apostolica Seded"), the Pope raised the Ukrainian Apostolic Exarchate in Brazil to an eparchy of Curitiba but also explicitly placed its Ukrainian BishopK^^vati directly under the Latin Archbishop of Sao Paolo* Cardinal Slipyi*s greatest sorrow came when Pope on July 7,1971, communicated to him his rejection of the Ukrainian Bishops* proposal as articulated in the proceedings of the 4th Synod of 19o9 that the Holy Father establish a Ukrainian Patriarchate*

- 40 -

digitized by ukrbiblioteka.org

Such disappointments would have stopped men of lesser moral fiber than Metropolitan Slipyi* Undaunted, the aged prelate rose before the gathered hierarchs at the Rome Synod in October, 1971 to plead for his suffering underground Church in the Ukraine* He went further even defying the expressed wished of John Cardinal Villot, Secretary of State and Prefect of the Council for the Public Affairs of the Church not to hold a synod* Cardinal Villot sent a copy of a memorandum to each Ukrainian Bishop', gathered in Rome for the rededication of Ss* Sergius and Bacchus and the commemoration of the 375th Anniversary of the Union of Brest# recalling to mind that there was to be no patriar­ chate as well as no canonical synod* The sessions were held from October 31 to November 5» 1971* Under the dynamip determination of Cardinal Slipyi the Ukrainian Bishops were very much aware of their rights sanctioned in the presentday legislation for Eastern Catholic Churches to hold a canonical synod* They elected to establish a permanent synod made up of Cardinal Slipyi and four other hierarchsj Metropolitan Ambrose Senyshyn of Philadelphia and Archbishop Ivan Buchko as the senior members, Metropolitan Maxim Hermaniuk of Winnipeg as the choice of the Major-Archbishop and Bishop Andrew Sapelak of Argentina as the choice of the bishops* Other topics were discussed, including the problem of a married clergy* It is to be noted that for this synod, unlike the kth Synod, Major-Archbishop Slipyi and the other Bishops in Synod did not ask for the Pope's recognition of the validity of this synod* but merely out of courtesy asked his benediction* To date there has been no official reaction on the part of Vatican officials* Their policy seems to be to ignore this synod as a bad dream and to act as before, especially in the appointment of new Ukrainian bishops without consulting Cardinal Slipyi and his synod* C O M M E N T A R Y ( The Voice of the Ukrainian Community ) Many of us from the Voice of the Ukrainian Community often hear queries like 1 What gives you the right to question the policies of various church officials? Who are you to make suggestions, to criticize, to voice approval or disapproval? These and other similar questions have been answered by His Eminence Bernard Cardinal Alfrink, the head of the Catholic Church in Holland* Cardinal Alfrink, in discussing the changes in the Church brought about by the Second Vatican Council, stated, "Every Christian has a definite responsibility toward all sphares of Christian and Church life* He therefore has not only the right but also the responsibility to voice his wishes and to make proposals to the bishops* He also must make sure that these pro­ posals are viable— he must insure the catholicity of his wishes and seriously consider the possibility of putting them into practice”* Cardinal Alfrink admits that this is something rather new in the Catholic Church* He stresses the need of dialog, of consultation between a given bishop and the faithful* To quote Cardinal Alfrink againt "We are dealing with someting new here, to which everybody must get used to, bishops as well as the faithful* •• Such a form of consul­ tation calls on the responsibility of all, bishops and faithful, toward the local and the Universal Church* The idea of a common responsibility of bishops, priests, and faithful is an essential improvement over past - 41digitized by ukrbiblioteka.org

practices by means of which the Church was governed in an excessively clerial manner» This common responsibility does not mean that the differences of duty and office must disappear, it simply means that they must be realized in a dialogue” » We of the Voice of the Ukrainian Community as well as the Society for the promotion of the Patriarchal system in the Ukrainian Catholic Church have always belived in dialog, in sharing responsibilities, in working for the good of our Church» On the other hand, we have always opposed any high-handed attempt, any sly political or diplomatic manuver to weaken its unity and integrity, and we will continue to do so in the future• The question remains— when will the true spirit of the Second Vatican Council enlighten our hierarchy, clergy, and our faithful, so that .we can all work united for the good of our Ukrainian Catholic Church and the culmination of her autonomous status in a patriarchate» Dr» Roman Reynorowych CATHOLIC CHURCH VS * ATHEISTIC DILEMMA (Printed under the title "Religious Situation under the Modern Totalitarian State** - **LOGOS**, Yorktown, Sask» Canada June 1972)» The materialistic philosophy of Communism is based on atheistic doctrine even though the Soviet government for opportunistic reasons put the Church organization on its aims» Pope Pius XI teaches us in this respect that •’Communism is intrinsically wrong and no one who would save Christian civilization may collaborate with it in any under­ taking whatsoever» Nevertheless, Pius XII suggested that there is a hope in the area of negotiations with the human beings, but the base for it may yet be built on a spiritual nature» The pope goes on to tell us thati "Now a bridge cannot be built in truth between these two separate worlds unless it be founded on the human beings living in one and the other of these worlds, and not on their governments and social system» This is so because, while one of the two parties still strives in large measure consciously or unconsciously, to preserve the natural law, the system prevailing in the other has completely abandoned this basis»»»» In" both camps, there are millions in whom the imprint of Christ is preserved in a more active degrees they, too, no less than faithful and fervent believers, should be called upon to collaborate toward a renewed basis of unity for the human race*» Our reasoning will support entirely the above statement of Pius XII* There shall not be any negotiations with the Soviet regime which, in Mr» Kennan's words, "has little or nothing to do with the state of religion in the Soviet Union"» Unfortunately, however, Pope Paul VI tries to build the bridge with the Soviet government by inviting its officials (Mr* Gromyko) as well as representatives of the Moscow Patriarchy to the Vatican» On February 7t 1972, the Holy Father received an official delegation of the Patriar­ chate of Moscow, led by Archbishop Filaret of Dimitrov, Auxiliary to the Patriarch of Moscow, who was accompanied by the Rev» Archpriest Alexei Ostapov, and the Rev» Archpriest Vadim Griskim and Dimitri Nazvetiaev» On this occasion the Pope saidi "It is a great joy for us digitized by ukrbiblioteka.org

Pope Paul with the members of the delegation of the Patriarchate of Moscow on Monday, 7 February.

t o r e c e i v e i n o u r home Your E x c e l l e n c y » e s t e a m e d R e c t o r o f t h e t h e o ­ l o g i c a l Academ y and o f t h e S e m in a r y o f M oscow, w i t h y o u r c o m p a n io n s , p r i e s t s o f t h e s a m e A c a d e m y o f t h e R u s s i a n O r t h o d o x C h u r c h * You cam e t o Rome a s p i l g r i m s , t o v e n e r a t e t h e p l a c e s s a n c t i f i e d b y C h r i s t i a n s who b o r e w i t n e s s t o t h e i r f a i t h i n t h e i r l i v e s a n d o f t e n b y t h e i r d e a t h s * • • • We s h a r e t h i s f a i t h i n c o m m o n ; w e a r e c a l l e d u p o n t o g e t h e r to p r e se r v e i t , to u n d erstan d i t b e t t e r , and to tr a n s m it i t , e n r ic h e d b y o u r o w n e x p e r i e n c e s , t o t h o s e w h o f o l l o w u s » * * We t h a n k God f o r h a v i n g l « t u s m e e t a n d g e t t o k n o w o n e a n o t h e r * May t h e d i v i n e b l e s s i n g be l a v i s h e d upon th e v e n e r a b le l e a d e r and a l l th e f a i t h f u l o f y o u r C h u r c h * • H* T h is i n v i t a t i o n o f th e R u s s ia n Church d e l e g a t i o n w i l l b r in g u s b a c k t o t h e s t a t e m e n t o f Mr* K e n n a n o f F e b r u a r y 3 » 1 9 ^5» w h o s u g g e s t e d t h a t P a t r i a r c h a l s t a t u s o f t h e R u s s i a n O r t h o d o x Church** h a s n o w a c q u i r e d a p r o m i n e n c e a n d I NT E RN AT I ON AL CONNECTIONS w h i c h w i l l g i v e h i m a c e r t a i n i n d e p e n d e n t d i g n i t y * •*•*** H i s P e r c e p t i b l e m i n d p r o j e c t e d t h e f u t u r e e v e n t s w h i c h we a r e w i t n e s s i n g a t p r e s e n t w i t h a g r e a t d i s t r e s s *

P i u s X I , " D i v i n i R e d e m p t o r i s * * , M a r c h 19,1937* 9« P i u s X I I , C h r i s t m a s M e s s a g e , 195^* S e e C a t h o l i c M i n d , 10* L ' O s s e r v a t o r e R o m a n o , F e b r u a r y 1 7 ,1 9 7 2 , 2*1* " P o p e ' s 8*

D ele g a tio n

of

O rthodox

P a tria rch a te

- 43 -

of

M oscov*"

digitized by ukrbiblioteka.org

v * 53>1955»P*186-87* A u d ien ce to

THE FIR ST MEETING OP THE PERMANENT SYNOD OP THE

UKRAINIAN CATHOLIC CHURCH•

As announced by the Presidium of the Permanent Synod of the Ukrainian Catholic Church, the Permanent Synod has completed its first formal session since the time of its inception on November 4th of last year* The subjects of discussions at this Synod were the pertinent problems facing the Ukrainian Catholic Church and primarily the most difficult position the Church finds itself in both in her native land and in the various parts of the world where her faithful live* After studying the above problems, the Synod issued an appeal to all faithful "to conserve and cultivate all that strengthens the autonomy of our Church, especially by comp­ lying with the decisions of the Synod, and by avoiding and rejecting all that would be detrimental to such autonomy”• Concerning the situation in Ukraine, and because of the distorted presentation of facts involving the Union of Brest-Litovsk and the so called Synod of Lviv in 19^o by elements in Ukraine and outside of Ukraine, the bishops decided to issue a joint statement that appeared in print two weeks after the synodal discussions* The bishops decided to present before the next papal synod of bishops the facts concerning the persecution of our Church and her faithful in Ukraine, and raise the problem of the autonomy of churches* Also, at that time, the bishops want to bring about a discussion on the problem of the Christian upbringing of youth* Additional matters that warrented discussion includedi the duty of the Catholic Press to uphold all resolutions and decisions of Christ's Church and to defend her authority, the constitution of the Ukrainian Catholic Church ( the draft of which is currently being prepared and will soon be completed ), the lack of spritual callings to the priesthood, the rememberance through prayer of the late Metro­ politan Andrei Sheptytzkyj, and the misinformation printed in "ANNUARIO PONTIFICIO" about the "Conference of Ukrainian Bishops” which does not exist* The Secretary of State was notified about the fact that we have a Synod of Ukrainian Bishops under the leadership of the Major Archbishop* In a separate category, the matter of the forthcoming International Eucharistical Congress which will take place from February 19th to the 25th in 1973 in Melbourne, Australia, was also discussed* The permanent Synod has appealed to all bishops, priests and faithful to take part in this international congress, so that while glorifying our Saviour, we can also demonstrate the viability of our Church at a time when the Church is undergoing the most trying period of persecution in Her history* Bishop Iwan Prashko of Australia has organized a committee for participation in the Congress and has sent out the precise information, including invitations for attendance in the Congress, to many countries where our faithful now live*

- 44 -

digitized by ukrbiblioteka.org

The P a r t ic i p a t i o n o f o u r Church and the group o f U k ra in ia n f a i t h f u l i n the C o n g ress i s plan n ed to be a c t iv e and e x te n s iv e * One o f the s i g n i f i c a n t a s p e c t s o f the Permanent Synod was the in c lu s io n in t o i t s ra n k s o f two new b is h o p s i B ish o p W asyl W elechkowsky who r e c e n t ly came from U k ra in e , and b ish o p Iwan Prashko from A u s t r a lia *

x

x

x

I n c o a n e c tio n w ith the f i r s t s e s s io n o f the perm anent Synod o f the U k ra in ia n C a t h o lic C h urch , the S o c ie t y f o r the Prom otion o f the P a t r ia r c h a l System i n the U k ra in ia n C a t h o lic Church s e n t the f o llo w in g te le g ra m to the Chairm an o f the Perma­ n e n t Synod, H is B e a titu d e C a r d ia n l J o s y f S lip y i* H IS BEATITUDE JOSYF V I I CHAIRMAN OF THE PERMANENT SYNOD OF U*C*C • YOUR BEATITUDEi THE NEWS ABOUT THE CONVOCATION OF THE FIRST SESSION OF THE PERMANENT SYNOD F IL L S THE HEARTS OF ALL UKRAINIAN CATHOLICS WITH JOY AND EXPECTATIONS « THE DELAY IN IT S CONVOCATION AROUSED FEARS, THAT YOUR BEATITUDE ENCOUN­ TERED OBSTACLES BEYOND YOUR CONTROL*- NOW THE CONVOCATION RESTORES OUR CONFIDENCE, REAWAKENS IN US HOPES AND INSPIRES US IN THE STRUGGLE FOR SURVIVAL AND A BETTER TOMORROW FOR OUR SUFFERING CHURCH AND NATION — WE WISH TO PERSEVERE IN OUR ENDEAVORS UNINFLUENCED AND UNHAMPERED BY ANY POLITICAL FACTORS - AND WE ARE CONFIDENT, THAT WE HAVE THE SUPPORT OF OUR HIERARCHS IN THIS MATTER- IN THE NAME OF THE SOCIETY FOR THE PROMO­ TION OF THE PATRIARCHAL SYSTEM IN THE UKRAINIAN CATHOLIC CHURCH AND THE COUNCIL OF LAYMEN, WE EXPRESS OUR F IL IA L DEVOTION TO YOUR BEATITUDE AND THE SYNOD AND PRAY FOR GODS BLESSINGS AND ENLIGHTMENT IN YOUR PROCEEDINGS*

Dr. Myroslaw Nawrockyj Dr. Leonid Rudnyckyj

(President of the Society) (Secretary)

Prof. Myroslaw Labunka(President

- 45 digitized by ukrbiblioteka.org

of L a y m e n ’s Council)

ЗАЯВА Крайовоі Управи Товариства за Патріархальний Устрій Української Католицької Церкви Крайова Управа вважає за відповідне зайняти становище до т.зв. "Крайово! Конференції Українських Центральних Організацій" в Чікаго, та подати до відома слідуюче: І. Товариство за Патріярхальний Устрій Української' Католиць­ кої Помісної Церкви нід часу свого основання стоїть на принципах боротьби за існування нашої Церкви, оборони 11 помісности, завер­ шення 11 устрою Киіво-Галицьким Патріярхатом та беззастережної вірности ідеям та починам їх Блаженства Архиєпископа Кир Йосифа VII. II. Самостійність і незалежність від других сил, а зокрема політичних, є передумовою і найдогіднішою формою організації і дії так нашого Товариства, як і других споріднених з ним мирянських організацій чи комітетів.

III. Товариство за Патріярхальний Устрій Української Католиць­ кої Помісної Церкви є самостійного і незалежною організацією. Воно базується на індивідуальному членстві і провадить свою працю згідно з постановами своїх вищих статутових керівних інстанцій. Такаа ор­ ганізаційна форма забезпечує' успішність илянованих і реалізованих Товариством акцій і не перешкаджае процесові узгіднення їх та співпраці з другими спорідненими організаціями.

IV. Товариство згідно зі своєю програмою займається виключно церковними і мирянськими справами. Організації ж громадські, про— фесійні, комерційні, політичні і регіональні мають свої окремі статутові цілі, які ані поодиноко, ані разом взяті не мають відно­ шення до мирянських і церковних справ. Груповий чи політичний ха­ рактер таких організацій, а зокрема різноконфесійний склад їхнього членства не уповноважнгоє їх до вирішування внутрішних мирянських справ Української Католицької Помісної Церкви.

V. Крайова Управа стверджує, що т.зв. "Крайова Конференція Центральних Організацій" заповіджена на день 17.VI. ц.р. в Чікаґо, була заплянована і скликана без відома нашого Товариства та що по сьогоднішній день нашого Товариства до співучасти в ній не запро­ шено.

VT. Ця т.зв."Крайова Конференція Центральних Організацій" уважається за зговорення політичних чинників з метою підпорядку­ вання та контролювання мирянського руху т.зв. "Радого Українських Організацій у З.С.А. за Патріярхат".

VII. Серед існуючих під цю пору обставин, цього рода контроля не відровідає пекучим потребам Української Католицької Помісної Церкви на рідних землях та в діаспорі - та могла б тільки послаби­ ти мирянський рух в боротьбі за існування та за краще завтра нашої Церкви.

VIII. Крайова Управа стверджує^ з жалем, що деякі наші Ієрархи дозволяють на вмішування політичних чинників у церковні справи зі шкодою для Церкви і мирянських організацій. Це є незгідне з прин­ ципом незалежности Церкви від політичних чинників. Крайова Управа натомість стоїть на принципі повної незалежности мирянського руху від будьяких зовнішніх чинників. За Крайову Управу: Др.Мирослав Навроцький Др. Леонід Рудницький /голова/ /секретар/ ’ Філя дельфія,13. VI.1972 - 46 digitized by ukrbiblioteka.org

С Т В Е Р Д Ж Е Н Н Я — К О М У Н І К А Т Крайової Управи Товариства за Патріархальний Устрій У.К.Ц*. Протягом останніх літ,так на сторінках преси,як і у виді пашквілів та анонімів,появляються різні "еляборати",яких зміст б обчислений на дискредитацію Голови УКЦ. Щоб заощадити труду та зусиль на майбутнє усім анонімістан,пашквіяянтан і т.п* - Крайова Управа рішила подати до відома свій^ погляд та становище до того рода "творчости". На сірому тлі нашої н е геройської еиіґрантщини - блистить висо­ ка постать нашого Архипастиря Кир Йосифа VI 1-го,що за словами латинсь крго поета "збудував собі пам’ятник тривкіший від криці и?. -Збудував собі його Він на сторінках історії Української і Вселенської Церкви і в наших серцях. Збудував Він його своїм терпінням,ділами і далека сяжними візіями — ідеями* І того пам’ятника не знищить ворог української Церкви й народу

і не знищать його піґиеї - землячки ані нікчемними інтриґами,.ані ано­ німами та пашквілями,якими вони обкидають його,ради мамони,, чи подраз, ненах амбіцій,чи прямо з невіжества й глупоти,збаламучені лже-пророка_ ми й вождями* Публіцистка пані Мілена Рудницька,на сторінці 395-тій своєї книж­ ки "Невидимі Стигмати",писала: У ведичній процесії Христових наслідувачів іде й найбільший мученик сучасаоста,Первосвященик: Української Церкви«Він не­ се хрест такої кошмарної велачини й важкости,що його рефлекс освітлює нашу добу* Бо хрест — це не тільки символ страждань, але й символ найвищої жертви та найсвятішої любови,любови,що спасла світ*Власне кажучи,хрестущо його несе Первоіерарх,це не тільки його обобистий хрест,але й хрест замученої Укра їнської Церкви, Іде спокійною,твердою ходою,непохитний,нездоланий*. Дня 25*УІ*д.р. на сторінках чікаґівського часопису "Українське Життя", появилась стаття тієї ж самої авторки під наголовком: "Криза чи провий вал".. Авторка,звільнивши сама себе /вживаючи її ж таки слів/ "від загально правятих правил такту ",робить все можливе - при помочі нело­ гічної та незгідної з правдою аргументації,щоб переконати всіх,що за кризу в УКЦ одиноко відповідальним є ніхто інший а сан Голова УКЦ ! Пашквільний рівень та стиль цієї статті,заставляє нас запитати ради чого авторка книжки "Невидині Стиґнати",рішила власник перон здеградувати себе сану на старі літа, з рівня здібної публіцистки,до позену юрби піґнеїв - землячків та Кочубеїв,які болотом і камінням клевети пробують знищити та оплюгавити,на втіху наших ворогів,світлу й нам усін дорогу постать нашого Первоєрарха* П’єдестал, на якому стоїть серед "Христових наслідувачів" • " НАЙБІЛЬШІЙ МУЧЕНИК СУЧАСНОСТИ, ПЕРВОСВЯЩЕНИК УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕРКВИ "високий 1 недосяжний ! - Недосяжний для болота й каміння клевети,на»! віть того,яким пробувала обкидати Його, "обновлена" авторка книжки "Невидимі Стигмати",забуваючи про власні слова, що: "На святих йод*** вижників слід дивитись очина віри •.." Цим ствердженням Крайова Управа Товариства за Патріярхадьний Устрій УКЦ бажає закінчити цей жалюгідний епізод,сподіючись,що в най бутньому ні один чесний та культурний редактор-українець,не поністить на сторінках свого часопису подібного еляборату,навіть а під пера

- 47 -

digitized by ukrbiblioteka.org

пані Мілени Рудницької.Бо обов’язком кожного редактора б знати де кінчається свобода думки й слова,а де зачинається брук і риншток. За Крайову Хправу Товариства за Патріярхальний Устрій У.К.Ц. Др.Мирослав Навроцький Голова

Др.Леонід Рудницький Секретар X

X

X

З М І С Т

стор.

................. Перші наради Постійного Синоду У К Ц Крайовий З ’їзд Товариства за Патріярхальний Устрій У К Ц Резолюції З ’їзду Товариства за Патріярхальний Устрій УКЦ Степан Процик: До програмових постанов Т-ва 3. Гіль: “Миряни мусять рятувати ц е р к в у . . . . . . М. Лабунька: Коментар до Становища Василіянського Чину В . Г і а с і ч н я к : Чи У к р . К а т . Ц е р к в а є ч а с т и н о ю Р и м о - к а т о л и ц ь коі Ц е р к в и ................ Передчасна смерть Владики Кир Івана Стаха . . . М.Субтельний: У 80-ту річницю народження Мати Марії

2 2 З 11 13 16

Виступ православн их проти нас . . . К ом ен тар і: Навколо лю тневих св я тк уван ь Про а к т у а л ь н і с п р а в и . Чи б у д е м о д и с к у т у в а т и ? . І н с т р у к ц і ю ч.12 в и к о н а н о ! . .

1 2 .R e v .G .M a lo n e y S . J . A utonom y f o r t h e U k r a i n ia n s .

13* C om m entary (T h e V o i c e o f t h e U k r a i n i a n C om m unity) . .

1 4 . Б г . R .R e y n a r o w y c h : C a t h o l i c C h u rch v s . A t h e i s t i c D ilem m a 1 5 . The First Meeting of the Permanent Synod of the UCChurch 1 6 . Telegram to His Beatitude Josyf VII . .

17» З а я в а Т - в а з а П а т р ія р х а л ь н и й -У стрій У К Ц 1 9 . С твердж ення - К ом ун ік ат

27 29 ЗО

1.

2.

3.

4.

5.

6 .

7.

8 .

9.

10.

11.

х ЗА

ПАТРІЯРХАТ

-

х

х

23 24 25

33 34 37 41 42 44 4£ 4-6 47

х

видає К райова Управа Т о в а р и ств а за П атр іяр хал ьн и й У с т р ій У к р а ї н с ь к о ї К а т о л и ц ь к о ї Перкви

For The PATRIARCHATE - published by the Society For The Promotion Of The Patriarchal System In The Ukrainian Catho­ lic Church Р ед ак ц ій н а

К о л е ґ і я : ін ж .С т е п а н Процик / г о л о в н и й р е д а к т о р / , д р .Є в г е н Ґ і л ь , м ґр .Б о г д а н Я сін сь к и й

А д м ін істр а ц ію

журналу

З А П А Т Р І Я Р ХА Т -

веде

д р .В ол оди м и р

виходить

чотири

Адреса

Р ед а к ц ії

рази і

Процюк

на р ік

-

квартально

А д м ін іст р а ц ії:

U k ra in ia n C a th o lic A s s o c ia tio n Р . 0 .B ox 11012 P h i l a d e l p h i a ,P a . 19141

USA Ц іна

журналу

-

1.-

- 48 -

доляр

digitized by ukrbiblioteka.org