Відділ культури і туризму Черкаської райдержадміністрації КЗ «Районний організаційно-методичний центр бібліотечної та краєзнавчої роботи» Черкаської районної ради
(до 25- річчя затвердження Верховною Радою України тризубу як малого Державного герба України)
Вебліографічний нарис
Черкаси – 2017
67.9(УКР) Т67 Тризуб – символ державності: витоки і сучасність: вебліографічний нарис [до 25-річчя затвердження Верховною Радою України тризубу як малого Державного герба України] / КЗ «РОМЦ БКР» Черкас. райради; авт.-укладач Т.В. Крупченко. – Черкаси: [б.в.], 2017. – 8 с.
Походження та значення символу тризуба вже довгі десятиліття цікавлять багатьох вчених, дослідників, пошуковців. Існує чимало версій з цього приводу, проте й досі немає однозначної відповіді. Вебліографічний нарис трохи відкриває завісу таємничості у питанні появи та історичного розвитку тризуба як стародавнього символу влади від найдавніших цивілізацій, що проживали на території сучасної України, і до наших днів. Видання містить список сайтів та розраховане на бібліотечних працівників, вчителів, учнівську та студентську молодь та на широке коло читачів.
Автор-укладач Т.В. Крупченко Комп’ютерний набір Т.В. Крупченко Відповідальна за випуск В.М. Канюка Підписано до друку 30.01.2017 Тираж 35
Комунальний заклад «Черкаський районний організаційнометодичний центр бібліотечної та краєзнавчої роботи» Черкаської районної ради, 2017 2
Герб – офіційна емблема держави, що зображується на грошових знаках, печатках, деяких офіційних документах, на офіційних вивісках державних установ, навчальних закладів. Герб – це відмітний знак, символічна емблема держави, міста, роду або дворянської особи, зображений на прапорах, печатках, монетах, документах та інше. Що ж собою, власне, являє Герб України? Історія нашого Державного Герба сягає дуже глибоко. Взагалі, герб – геральдичний знак, який використовувався можновладними людьми для позначення приналежності якогось предмета, земель, знарядь праці певній людині або роду. Герби карбувалися на княжих грамотах, знайдені гербові знаки на печерах тощо. Цей знак заміняв князям ім'я, тобто був не тільки іменним знаком, але й вказував на особисту власність певній особі частки майна. Такі знаки дійшли до нас з дуже далеких часів. Археологи віднайшли його на Поділлі. Це були наскельні малюнки з тризубом. Вчені датують їх IV-III тис. до н.е.; в Ольвії такі знаки датуються І тис. до н.е.; на монетах Боспорського царства тризуби карбувалися з V ст. до н.е. і були успадковані скіфами, які вважали себе нащадками атлантів. Частина істориків вважають, що найбільш вірним слід вважати припущення, що тризуб – символ сокола або іншого тотема князівського роду. Існує кілька версій, що пояснюють сенс знака, але ні одна з версій поки не отримала точного наукового підтвердження. Найперші спогади про тризуб як символ держави знаходимо на території України. Вони датувалися першими століттями н.е. в Боспорському царстві та використовувалися як родові знаки боспорських царів: Котіса (123-131 pp.), Ріміталка (131-153 pp.), Ріскупоріда (239-261 pp.). Продовжуючи історичні традиції, кримські хани через 1000 років використовують тризуб, карбуючи його на срібних монетах (хан Дєллєт-Бурді). 3
У VI-VІII століттях цей знак знаходимо на Полтавщині і на Київщині. За часів Київської Русі тризуб стає великокняжим знаком – його зображення археологи знаходять на монетах, печатках, посуді, цеглі, настінних розписах, зброї, медальйонах, в рукописах. На деяких давніх та середньовічних храмах збереглися дуже давні знаки у вигляді тризуба. Наприклад, такий хрест-тризуб має Володимирський собор у Києві. Поєднання хреста з тризубом є на маківці Золотих Воріт у Києві. Найдавніша писемна згадка про тризуб датується 360-355 роками до н.е. і належить Платону: у своїй праці «Тімен» він детально описав блакитний одяг царів-атлантів, на якому був зображений золотий тризуб. Перша літописна згадка Київської Русі про знаки належить до X століття. Дружина князя Ігоря Ольга розставляла князівські знаки по всій Київській землі – аж до Новгородських земель, повідомляє «Повість временних літ» (XI ст.). На багатьох монетах, перснях та пломбах Володимира Святославовича та його нащадків зображувався тризуб. Князь Святослав використовував прапори, держаки яких увінчувалися тризубом (957-972 рр.). У Х-ХІ століттях такі знаки знаходимо у документах; вони зображені на грошових знаках Володимира Великого у Києві (980-1015 рр.). Цей знак був на срібних монетах князів Святослава та Ярослава Мудрого. Королева Франції Анна, дочка Ярослава Мудрого, принесла свій родовий знак-тризуб до складу французького герба. Поширений у всіх князівствах Київської держави протягом кількох століть Тризуб зазнавав змін, але зберігав свою первісну «Володимирську» структуру. До теперішнього часу знайдено біля 200 різновидів Тризуба. Його використовували також як символічний і релігійний знак в українському фольклорі та церковній геральдиці.
4
І сьогодні Тризуб використовує Україна, так як вона є геополітичною та Духовною спадкоємицею Київської Русі. Київ був і залишається своєрідним духовним центром християн Святої Русі. Із 862 року до 1471-го Україна жила самостійним життям, що й дозволило розвиватися геральдиці як України в цілому, так і знаковій системі окремих українських земель і навіть родів. На землях Галицько-Волинського князівства, крім основного зображення тризуба використовувався герб галицьких князів – лев. Герб, який дійшов до наших часів, датується 1316 роком. Цей герб, тільки вже модифікований, став використовуватися як герб Львова і Галичини. Козацька держава – Гетьманщина – мала герб із зображенням козака з мушкетом (наприкінці ХУІ-ХУПІ століть). У ХУ-ХУІІ століттях тризуб зустрічається в Україні як складовий елемент геральдичних знаків окремих династій та родів. Після лютневої революції в Росії питання про кольори прапору було вирішено доволі швидко. З гербом справа була дещо складніша. У двох значних масових маніфестаціях, що відбулися в березні 1917 року в Києві, можна було бачити декілька гербів, котрі учасники ходи намагалися представити в якості символу України: жовтий лев на блакитному фоні, комбінований герб з левом і архангелом, козак з мушкетом, золотий одноголовий орел на синьому фоні і навіть турецький півмісяць із зірками та хрестом над ним. У зв’язку з цим голова Центральної Ради, найвидатніший український історик М.С. Грушевський (він же перший президент Української Народної Республіки) виступив 16 вересня 1917 року зі спеціальною статтею в газеті «Народна воля». Він зазначив, що постійного герба Україна ніколи не мала. До числа символів, спроможних виступити в цій ролі, найбільш підходящими він виділяв Тризуб часів Київської Русі, лук чи арбалет, відомий з київських печаток XVII—XVIII віків, також 5
козака з мушкетом, якого зображали на печатках Війська Запорізького. На початку XX століття відбувається процес відродження старого князівського знака. В грудні 1917 року затверджується зразок першого державного кредитного білету із зображенням Тризуба Володимира. Так, де-факто, зображення Тризуба вперше увійшло в офіційні документи Української республіки. 8 січня 1918 року було прийнято проект військово-морського прапору України, на синій смузі якого містився золотого кольору Тризуб з хрестом, розташований на верхній середній його частині. Так Тризуб, не будучи затверджений як державний герб, вдруге з'явився як офіційний символ, що і вирішило все. Після цього, 12 лютого 1918 року Рада Міністрів прийняла рішення внести в Раду закон про затвердження державним гербом України «прийнятого морським флотом герба Володимира Великого (без хреста)». 1 березня того ж року в місті Коростені Рада затвердила цей герб. ( В Коростені, бо в Києві була встановлена Радянська влада). Однак сама УНР після цього проіснувала недовго: у квітні 1918 року внаслідок державного перевороту до влади прийшов Павло Скоропадський, який був проголошений гетьманом. Зрозуміло, що, здобувши такий титул, він почав відроджувати козацькі традиції. За його правління видатний український графік Георгій Нарбут (автор ескізів грошей УНР) розробив державну печатку, на якій поєднав обидва історичні символи — козака та тризуб. На восьмикутному тлі зображувався козак, у верхній частині печатки було розміщено тризуб. За гетьмана тризуб уперше з'явився на кокардах військовослужбовців армії Української держави. Після повалення Павла Скоропадського та приходу до влади Директорії тризуб знову став гербом України. Проголошена після розпаду Австро-Угорщини Західноукраїнська Народна Республіка використовувала як власні герби і галицького лева, і тризуб. Однак молодим українським державам не вдалося вистояти в громадянській війні, і на території Наддніпрянщини була встановлена 6
радянська влада, а західні землі відійшли до Польщі, Чехословаччини та Румунії. Герб радянської України вперше був затверджений у 1919 році. Він являв собою червоний геральдичний щит із зображенням золотих серпа та молота на тлі променів сонця, що сходить; щит оточували колоски пшениці, унизу розміщувався напис «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!» українською та російською мовами. У 1929 році на щиток додали напис У.С.Р.Р. (Українська Соціалістична Радянська Республіка). У 1937 році назву республіки було змінено на «Українська Радянська Соціалістична Республіка» — УРСР, що призвело до зміни напису й на гербі. У 1947 році назву республіки перенесли на стрічку, яка розташовувалася на колосках, а у верхню частину додали червону зірку. Цей герб був доволі типовим для радянських республік і надалі — для соціалістичних держав; він мав відображати перш за все владу трудящих: робітників та селян (що й символізувалося серпом та молотом). Девіз «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!» також розміщувався на гербах усіх радянських республік із відповідними мовними варіаціями. Такі герби не відображали традицій держави, а історичні символи оголошувалися реакційними та контрреволюційними. Тому зрозуміло, що тризуб у СРСР був під неофіційною забороною. Він, однак, активно використовувався в українському патріотично налаштованому середовищі. У своїй символіці тризуб використовували Організація українських націоналістів та Українська повстанська армія. Після проголошення Україною незалежності 24 серпня 1991 року та її підтвердження на Всеукраїнському референдумі постало питання про зміну старого герба радянського зразка. Постановою Верховної Ради України про «Державний герб України» від 19 лютого 1992 року затверджено Тризуб в якості герба України. Конституція України, прийнята 28 червня 1996 року, затвердила тризуб як малий герб нашої держави. 7
Питання про прийняття великого Державного Герба залишається нерозв'язаним; Конституція України лише вимагає використання в ньому тризуба (Знаку Княжої Держави Володимира Великого) та козака (герба Війська Запорізького). Автори ескізу великого Державного герба України зазначають, що він має стати символом новітньої української держави, який фокусує в собі основні етапи його становлення і багатовікового розвитку, служить втіленням провідної національної ідеї – ідеї соборності українських земель і їх демократичного республіканського ладу.
Малий герб України
Великий герб України (проект)
Сучасний Герб України символізує спорідненість поколінь, мир і творчу працю і є продовженням у розвитку геральдичних традицій українського народу. В його основу покладено стародавній золотий тризуб на синьому тлі. У наш час Тризуб став символом відродження Батьківщини і її традицій, продовженням славних сторінок її історії.
8
Рекомендовані інтернет-ресурси: 1. Тризуб: закодоване повідомлення від наших предків [Електронний ресурс] // Сайт Ua. Modna. − Текст. дані. – Режим доступу: http://www.uamodna.com/articles/tryzub-zakodovanepovidomlennya-vid-nashyh-predkiv/ – (дата звернення: 30.01.2017). – Назва з екрана. 2. Державний герб України [Електронний ресурс] // Сайт Дошколенок. − Текст. дані. – Режим доступу: http://doshk olenok.kiev.ua/prazdniki-ukrainy/593-dergavnyi-gerb-ukrainy.html – (дата звернення: 30.01.2017). – Назва з екрана. 3. Історія герба [Електронний ресурс] // Сайт «Рідна Україна». − Текст. дані. – Режим доступу: http://ridna-ukraina. com.ua/istoriyagerba/ – (дата звернення: 30.01.2017). – Назва з екрана. 4. «Ода державності: Державний Гімн та малий герб України» [Електронний ресурс] // Сайт Київської міської спеціалізованої молодіжної бібліотеки «Молода гвардія». − Текст. дані. – Режим доступу: http://msmb.org.ua/biblioresursi/bibliog rafiya/aktualynitemi/oda-derzhavnosti-derzhavniy-gimn-ta-maliy-gerb-ukraini/#id05 – (дата звернення: 30.01.2017). – Назва з екрана. 5.
Герб України [Електронний ресурс] // Сайт Вікіпедія. − Текст. дані. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0% 93%D0%B5%D1%80%D0%B1_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D 0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8 – (дата звернення: 30.01.2017). – Назва з екрана.
6.
Герб України та його історія [Електронний ресурс] // Сайт «Referatcentral.org.ua». − Текст. дані. – Режим доступу: http://referatcentral.org.ua/thnography_ethnology_load.php?id=205 – (дата звернення: 30.01.2017). – Назва з екрана. 9
7. Державний Герб України [Електронний ресурс] // Сайт «Перше екскурсійне бюро». − Текст. дані. – Режим доступу http://pri metour.ua/uk/company/articles/-Gerb-Ukrainyi-.html – (дата звернення: 30.01.2017). – Назва з екрана. 8.
Червоненко В. Україна може залишитись без великого герба [Електронний ресурс] // Сайт «Україна. ВВС». − Текст. дані. – Режим доступу http://www.bbc.com/ukrainian/politics/ 2013/08/130820_coat_of_arms_ukraine_vc – (дата звернення: 30.01.2017). – Назва з екрана.
9. З історії геральдики України [Електронний ресурс] // Сайт «ПАТЕНТБЮРО». − Текст. дані. – Режим доступу http://www.patent.net. ua/symbol/history/ua.html – (дата звернення: 30.01.2017). – Назва з екрана. 10. Презентація на тему: «Історія герба України» [Електронний ресурс] // Сайт «SvitPPT». − Текст. дані. – Режим доступу http://svitppt. com.ua/geografiya/istoriya-gerba-ukraini.html – (дата звернення: 30.01.2017). – Назва з екрана. 11. Дмитрієнко М., Савчук Ю. Великий Державний Герб України [Електронний ресурс] // Сайт «Україна Incognita». − Текст. дані. – Режим доступу http://incognita.day.kiev.ua/velikij-derzhavnijgerb-ukrayini.html – (дата звернення: 30.01.2017). – Назва з екрана. 12. Герб України [Електронний ресурс] // Сайт «УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛІСТ». − Текст. дані. – Режим доступу: http:/ /ukrnat.at.ua/index/0-5 – (дата звернення: 30.01.2017). – Назва з екрана. 13. Державний герб та тризуб України [Електронний ресурс] // Сайт «Мій край». − Текст. дані. – Режим доступу: http://miykray.at.ua/index/derzhavnij_gerb_ta_trizub_ukrajini/0-28 – (дата звернення: 30.01.2017). – Назва з екрана. 10
14. Кукса В.В. Державний герб України [Електронний ресурс] // Сайт Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» − Текст. дані. – Режим доступу: http://kpi.ua/emblem – (дата звернення: 30.01.2017). – Назва з екрана. 15. Герб України. Що означає герб України? Історія герба України історія [Електронний ресурс] // Сайт «Оlympica». − Текст. дані. – Режим доступу: https://olympica.com.ua/656544-gerb-ukra-nishho-oznachaeh-gerb-ukra-ni-istoriya-gerba-ukra-ni.html – (дата звернення: 30.01.2017). – Назва з екрана. 16. Зінченко О. Таємниця княжого тризуба. Що символізує наш герб? [Електронний ресурс] // Сайт газети «Українська правда». − Текст. дані. – Режим доступу: http://www.istpravda.com.ua/ articles/2010/10/18/578/ – (дата звернення: 30.01.2017). – Назва з екрана. 17. Тризуб – самодостатній герб України [Електронний ресурс] // Сайт Самбірсько-Дрогобицької єпархії Української грекокатолицької церкви. − Текст. дані. – Режим доступу: http://www.sde.org.ua/zmi/zlus/item/1942-tryzub-samodostatnijgerb-ukrajiny.html – (дата звернення: 30.01.2017). – Назва з екрана. 18. Бєлов О., Шаповалов Г. Герб України – які ідеї він містить у собі? [Електронний ресурс] // Сайт газети «Дзеркало тижня». − Текст. дані. – Режим доступу:http://gazeta.dt.ua/SOCIETY/ gerb_ukrayini__yaki ideyi _vin_mistit_u_sobi.html – (дата звернення: 30.01.2017). – Назва з екрана. 19. Придибайло О. Міф про герб України [Електронний ресурс] // Сайт «We.org.ua». − Текст. дані. – Режим доступу: https://we. org.ua/history/ kyyivska-rus/mif-pro-gerb-ukrayiny/ – (дата звернення: 30.01.2017). – Назва з екрана. 11
Науково-популярне видання
Автор-укладач Т.В. Крупченко Комп’ютерний набір Т.В. Крупченко Відповідальна за випуск В.М. Канюка
Підписано до друку 30.01.2017 Тираж 35
Видавець: Комунальний заклад «Черкаський районний організаційнометодичний центр бібліотечної та краєзнавчої роботи» Черкаської районної ради 18000 м. Черкаси вул. Дахнівська, 52 e-mail: bibliotekaromc@gmail.com
12