Відділ культури і туризму Черкаської райдержадміністрації КЗ «Черкаський районний організаційно-методичний центр бібліотечної та краєзнавчої роботи» Черкаської районної ради
Колоритна мандрівка
Черкаси 2017 1
Індія: така далека і близька: [колоритна мандрівка] / Комун. закл. «РОМЦ БКР» Черкас. райради; авт.-укладач А.Г. Кирдода. – Черкаси: [б. в.], 2017. – 20 с.
Країна з багатою древньою історією і насиченою колоритною культурою, глибокими національними традиціями та незвичайним поєднанням мов, звичаїв і вірувань, країна загадок і краси – Індія – сьогодні вважається одним з найцікавіших місць на планеті. Видання рекомендоване широкому колу читачів та стане у нагоді тим, хто цікавиться Індією, її культурою та традиціями.
Автор-укладач: Відповідальна за випуск: Комп'ютерний набір:
А. Г. Кирдода Л. В. Гріщенко А. Г. Кирдода
Комунальний заклад «Черкаський районний організаційнометодичний центр бібліотечної та краєзнавчої роботи» Черкаської районної ради, 2017 Електронна адреса: bibliotekaromc@gmail.сom 2
На півострові Індостан, що на півдні Азії, оточена найвищими горами світу Гімалаями та омита водами Індійського океану, розташувалась незвичайна стародавня країна – Індія. Простягнулась вона від піків Каракоруму на півночі до мису Кумарі на півдні, від пустель Раджастана на заході до Бенгалії на сході. Назва країни має декілька походжень. За однією версією, назва країни походить від назви річки Інд – історична локальна назва річки Інд на хінді і урду «сіндх», що означає «річка». У Конституції Індії та в офіційному користуванні існує також назва «Бхарат», яка походить від санскритського імені давнього індійського царя, історія якого викладена в поемі «Махабхарата». Третя назва – «Хіндустан», що перекладається з перської, як «країна індійців». Індія — це багатомовна країна, індійці розмовляють кількома сотнями різних мов, проте статус офіційної мови займає мова гінді, Конституція також визнає англійську мову, як допоміжну офіційну мову. Близько 80% індійців сповідують індуїзм, решта населення відноситься до інших релігійних груп: мусульман, християн, сикхів, буддистів, джайністів. Займаючи велетенську територію Азійського субконтиненту Індія вважається однією з найбільших за площею країн світу, та другою, після Китаю, за населенням. Кожен шостий житель Землі мешкає в Індії. В Європі впродовж багатьох століть Індію уявляли як багату і розвинену країну. Зараз вона займає місце серед найбідніших і слаборозвинених країн світу: половина дорослих індійців все ще неписьменна, третина населення живе нижче і так вкрай низького рівня злиденності, а дві третини його все ще зайняті в аграрному секторі… Національні символи Індії Державний герб Індії представляє собою копію Левової капітелі, спорудженої у ІІІ ст. до н.е. імператором Ашокою, у Сарнатхі, на місці, де Будда проголосив своє послання про мир і визволення до чотирьох країн світу. Зображення цієї скульптури було проголошено Національною емблемою Індії 26 січня 1950 року, у день, коли Індія стала республікою. Чотири лева, які зображені на гербі, один з них прихований від зору, символізують націю «відважну у хоробрості, сильну в тілі, 3
розсудливу у пораді та ту, яка лякає супротивників». Капітель, на якому стоять леви, оточують охоронці – чотири менші тварини, які розташувались у чотирьох напрямах: лев на півночі, слон на сході, кінь на півдні та бик на заході (видимі лише кінь та бик). Капітель стоїть на квітучому лотусі, що є першоджерелом життя. Гасло «Satyameva Jayate», викарбоване нижче, означає «перемагає тільки істина». Таким чином, національна емблема є символом підтвердження сучасною Індією стародавньої відданості ідеалам миру та доброї волі. Національний Прапор Індії (затверджений конституційною асамблеєю 22 липня 1947 року) – триколірний: шафрановий зверху, білий посередині і темно-зелений внизу. Шафрановий колір символізує відвагу, самопожертву; білий – чистоту та істину; зелений – вірність та достаток. Співвідношення ширини і довжини прапора – один до трьох; у центрі білої смуги розташоване колесо «чакра» темно-синього кольору, яке символізує поступальний рух країни. Прапор Індії був запланований як символ свободи. Джавахарлал Неру, згодом Прем’єр-міністр, назвав його «стяг не тільки нашої свободи, але й символ свободи для всіх народів». Національною твариною країни є Бенгальський тигр, що символізує силу та величність. Історія культури Індії Культура Індії, створювалась зусиллями різних народів протягом століть і попри всі соціально-політичні перешкоди мала тільки їй властивий характер та духовну цілісність. Виникнення культури на півострові Індостан вчені відносять ще до IV тисячоліття до нашої ери. Завдяки розкопкам у басейні ріки Інд було відкрито залишки досить розвинутої цивілізації, яка існувала в IV-ІII тисячоліттях до нашої ери. Стало відомо, що це так звана індська цивілізація, яка була створена прадавнім місцевим населенням Північної Індії. Міські центри її, Хараппа та Мохенджо4
Даро, підтримували зв’язки з Месопотамією, країнами Центральної та Середньої Азії. Характерним для індської культури була самостійність і суверенність, а також високий рівень урбаністичного способу життя з досконалою для тих часів технологією обробки металів, використання складної та ефективної зрошувальної системи для землеробства, використання транспортних засобів. Не залишилась осторонь і писемність давнього народу – знайдені понад 2 тисячі написів, що складаються з 400 різноманітних знаків, проте повністю розшифрувати її поки що не вдалося. За матеріальними залишками хараппської культури вченими було з’ясовано, які релігійні уявлення та культові традиції були в індській культурі. Так, багатоманітні теракотові статуетки й циліндричні печатки зберігають, з точки зору дослідників, образи не лише хараппців, а і їхніх божеств. Спеціальні кімнати для обмивання з високорозвинутою каналізаційною системою вважаються ознакою поширення культових обмивань. За багатьма рисами сталості культури протягом тисячоліть дослідники припускають, що для хараппської цивілізації притаманні незмінні традиції храму – вважається, що індійці наслідували у харапців культ богині-матері Деві, а зображення триликого божества, знайденого в Мохеджо-Даро в позі подібній йогічній медитації, прирівнюється до одного з шанованих божеств індуїстської традиції — бога Шіви, який ще називають «Прото-ІІІівою». Інші дослідження засвідчують про поклоніння хараппців священним деревам, особливо дереву пі пал (в індійській релігійній традиції це священне дерево Будди). Причини зникнення індської цивілізації на початку II тисячоліття до нашої ери залишаються не з’ясованими. Припускається, що можливими причинами могли бути природні катаклізми, обтяжені до того ж набігами завойовників. Однак є всі підстави вважати, що багаті традиції цієї культури, як релігійні, так і землеробські, не зникли безслідно. Згодом на занепалих територіях індської цивілізації з'явилися нові кочові племена – арії, які за мовними ознаками належали до індоєвропейських племен та увійшли в історію як індоарії чи індійські арії. На жаль, археологам не вдалося віднайти пам’ятки матеріальної культури аріїв. Проте завдяки Ведам — їх літературній спадщині, яка 5
існувала в усній формі багато віків, стало відомо, що осілі та напівосілі племена індоаріїв насаджували на освоєній ними території Індостану властивий їм сільський общинний спосіб життєдіяльності, для якої було характерним виховання серед своїх членів згуртованості щодо релігійних, моральних, побутових устоїв общинного буття. Сільська община залишалася основною культурною ланкою на довгі історичні часи, адже завдяки їй була збережена культура для наступних поколінь. Одна з найдавніших і найзначніших з Вед індоаріїв – «Рігведа» — збірка релігійних гімнів, магічних заклинань та ритуальних приписів. На її основі було створено першу релігійну систему Індії – брахманізм, який став основою світоуявлення й соціально-культурної життєдіяльності стародавніх індійців (згодом вона дісталась у спадщину індуїзму – серцевині індійської культури). Характерним явищем для суспільних представлень древніх арійців була і наявність варн – своєрідних станових груп, об’єднаних спільним суспільно-правовим статусом, місцем у певній релігійній системі, кодексом моралі й поведінки, родинними зв’язками, професією. Арійські закони забороняли шлюби поза варнами, не допускали їх змішування. Пізніше, виникла станово-кастова система, яка передбачала морально-правові мотиви поділу індійського суспільства на 4 основні стани: жерців (брахманів), воїнів (кшатріїв), землеробів, ремісників і торговців (вайшвів) та бідняків, що перебувають у майже рабському стані (шудр). Дрібніший, деталізованіший поділ на верстви відповідно до професійної спеціалізації називається кастовим. Остаточно касти в Індії сформувалися в середньовічну добу, вони існують і нині, їх налічується, за різними джерелами, від 3 до 10 тис. В індійській культурі варни й касти зберігали й передавали культуру наступним поколінням. Завдяки індоаріям культурне спілкування в країні здійснюється через санскрит — літературну мову стародавньої та середньовічної Індії. Санскрит не був повсякденною мовою, говорити й писати можна було різними мовами, але як офіційну мову держави й церкви його мали розуміти всі. Таким чином, завдяки усному переданні релігійних істин та уявлень, релігія зуміла зберегти стародавню індійську мову, що зумовлює важливе значення її в культурі країни. 6
Послідовники ведійської релігії індоарії не мали особливої потреби в будівництві храмів, а якщо і відбувалось зведення споруд, то використовували для цього винятково дерево, тому їх пам’ятки, звичайно, не збереглись до нашого часу. Пам’ятки скельної архітектури датуються III століттям до нашої ери й розвиваються аж до X століття нашої ери. Розквіт будівництва культових споруд припав на період династії Маур’їв, особливо на час правління Ашоки (середина III ст. до н. е.). В цей час були затверджені канонічні основи буддизму, розпочалося масове будівництво ступ (монолітна будівля, в якій зберігалися реліквії Будди), монастирів, що називалися сангхарами чи віхарами та храмів типу чайтья (храм, в якому відправлявся обряд поклоніння ступі). Збереглися і численні едикти — вибиті на камені за наказом царя написи, розшифрування яких дає змогу реконструювати форму державного життя, мораль та культуру стародавніх індійців. Буддистські храми в Індії часто висікалися у скелях. Найбільш значною та найстарішою буддійською пам’яткою Індії вважають печерний монастирський комплекс Аджанта, який складається з 29 печер, та має вигляд підкови. Вартий уваги й храмовий комплекс у селищі Еллорі, що будувався декілька віків, який демонструє високу скульптурну майстерність індійців. Тут знаходиться 34 печери, 12 з яких буддійські, 17 присвячені індуїзму та 5 — джайнізму. Одним з найвеличніших з них є храм Кайласанатх.
7
Один з древніх пам’ятників індійської архітектури є чайтья в Карлі, який датується I століттям до н. е. Шедеврами індійської архітектури є індуїстський храм та Велика буддистська ступа у місті Санчі, а також буддійський храм Махабодхі, збудований на місці, де Гаутама Сіддхартха, досягнувши Просвітлення, став Буддою. Ще одним зразком мистецтва цього періоду були колони, на яких розмішувалися тексти едиктів царя Ашоки. Так, широковідома Сарнатхська колона, зокрема її капітель із чотирма левами, стала національним гербом Республіки Індії. За часів правління династії Маур’їв розвинулась і індійська література. Найдавніша епічна поема Індії — «Махабхарата», до складу якої увійшло безліч міфів, легенд, казок і дидактичних (повчальних) оповідань з усної народної творчості, була завершена в IV—V ст. н.е. Хоча початок написання її відносять до другої половини II тис. до н. е., автором вважається легендарний мудрець і поет В’яса. Не менш видатною епічною поемою є «Рамаяна». Цей грандіозний епос, складений між VI—II ст. до н. е., оповідає не лише про війни і подвиги легендарного героя Рами, а і яскраво змальовує духовне життя та побут Стародавної Індії. Релігійно-міфологічним змістом традиційних для давньоіндійського суспільства вірувань та філософських поглядів пронизанf й відома драма «Шакунтала» славнозвісного індійського поета Калідаси (IV ст. н. е.). За часів Гуптської епохи продовжувалося скельне будівництво в Аджанті, Еллорі, де поруч із буддійськими храмами ставили вже й індуїстські. Поширилося створення скульптурних образів головних богів індуїзму — Вішну, Шіви, Брахми, яких ще називають божественною тріадою. На їх честь та вшанування створювались і храми. 8
На честь однієї з дружин бога Шіви був побудований індуїстський храм Мінакші. Всі вежі храму вкриті безліччю відносно невеликих розмальованих скульптур, які не схожі одна на одну. В ці часи почався і розвиток мистецтва, якому сприяв індуїзм, що на той час утвердився як державна релігійна система. Жанровими замальовками того часу оформлювали насамперед культові споруди, а також архітектура, скульптура. Осередком яскравого розквіту індійського живопису стала Аджанта. Живописні традиції країни вирізняли її серед інших тогочасних країн Східної Азії, такого дивного поєднання не знала жодна культура. Навички живописної майстерності прищеплювали ще з раннього дитинства. Дотепер в Індії збереглась народна традиція на свято чи в інші урочисті дні прикрашати підлогу, стіни оселі, подвір’я різнокольоровими візерунками. Особливо розквітла Індійська культура за правління Великих Моголів. Попри політичне підкорення, вона не зазнала краху, а залишалися живою та плідною. Знаючи й поціновуючи розкіш, монголи сприяли розвитку індійської ремісницької майстерності. Так, за наказом імператора Шаха Джахана, на згадку про його дружину, був збудований величезний мавзолей Тадж-Махал. У центрі Джайпура знаходиться Хава-Махал (палац вітрів), який спочатку 9
створювався як храм бога Крішни. Свою другу назву палац отримав за рахунок того, що завдяки продуманій системі вікон, у приміщеннях будівлі створюється природна вентиляція. Історичною цитаделлю міста Делі є Червоний форт, який став резиденцією правителів епохи Імперії Великих Моголів. Період панування в Індії мусульман був часом збагачення індійської культури культурами народів Близького та Середнього Сходу. Але дух Індії та характер її світосприймання ніколи не був цілком змінений ісламом. В 1193 році перший мусульманський правитель Індії почав будівництво найвищого у світі цегляного мінарету Кутб-Мінару – унікального пам’ятника середньовічної індо-ісламської архітектури. Його спадкоємець добудував ще три яруси, і лише в 1368 році був добудований п’ятий і останній ярус мінарету. Падіння імперії Великих Монголів, призвело до анархії та збідніння, Індія стала ареною
10
пограбувань і кровопролиття. В цей час активізувалися нові претенденти на панування в Індії — європейські морські держави. Англійці, що вторглись сюди, не намагалися взаємодіяти з культурою завойованого народу, а навпаки, механічно насаджували на індійській землі свої культурні стандарти, свою мову та світосприйняття. Натиск зовсім відмінної цивілізації відразу ж блокував усі творчі сили індійців у царині релігії, мистецтва, пізнання, філософії. У ці часи не з'явилося жодного значного індійського твору. Майже всі види мистецтва занепадали й зникали. Однак присутність європейців мала й деякі позитивні результати. Так, португальці до певної міри збагатили індійські мови й медичну науку. Завдяки їм в Індії було започатковане книгодрукування. Якщо за часів мусульманства індійці, котрі хотіли зробити кар’єру, повинні були вивчати перську мову, то тепер вони мусили оволодіти англійською мовою (згодом вона стала другою офіційною мовою країни). Середні та заможні верстви індійців потроху ставали позахідному освіченими людьми – посилали своїх синів навчатись до європейських вузів. Подальший період культурного розвитку Індії характеризувався глибокими перетвореннями в суспільному й культурному житті: розгортався реформаторський рух у релігії, розвивалась інтелектуальна діяльність та мистецька активність, створювались нові напрямки літератури. Вже на початку XIX століття формувалася нова генерація індійців, озброєних західним раціоналізмом та західними науками, що відповідали потребам нових часів – Індія стояла напередодні свого Відродження. Так, у скрутний період боротьби із зовнішнім ворогом, переймаючи багато впливів з боку інших держав (адже на її території існувала велика кількість дрібних держав, як суто індійських, так і підпорядкованих іноземним правителям), індійська культура все ж зуміла зберегла властивий тільки їй самобутній характер і дух, а домінуючими цінностями залишилися доктрини індуїзму й національна самосвідомість.
11
Цікаві факти про Індію: Видатним досягненням давньоіндійської науки було створення десяткової системи лічби, якою нині користується весь світ. В Індії також виникли алгебра і тригонометрія. Перший у світі Університет був заснований понад 2700 років тому в місті Такшіла. Індія є батьківщиною шахів. Колись вони називалися «чатуранга», що означає в перекладі з санскриту «чотири роду військ», якими колись були слони, кавалерія, коні, колісниці і піші солдати. В Індії знаходиться найбільша кількість поштових відділень, однак часто листам потрібно два тижні, щоб подолати відстань 50 кілометрів. Залізниця в Індії є найбільшим у країні роботодавцем. Основи хірургії зародилися в Індії, більше 2500 років тому. Вже тоді талановитий лікар Сушурата проводив складні операції на головному мозку і внутрішніх органах. Така популярна в наш час йога з’явилася в Індії близько 5000 років тому. Корови в Індії є священними тваринами, чіпати і їсти їх не можна, тому вони безперешкодно ходять по містах, дорогах і пляжах. В Індії також особливо ставляться до макак – символу мудрості й розуму. Перші бавовняні тканини у світі були виткані в Індії. Римські імператори називали легкі індійські тканини «тканим вітром». Індійський кінематограф, так званий Боллівуд, обігнав Голлівуд з випуску фільмів. І це не тільки мюзикли з піснями і танцями, як було раніше, але і достатньо цікаві бойовики, фантастика і навіть жахи. У деяких індійських сім’ях жінки ніколи не вимовляють ім’я чоловіка вголос, тому що це, на думку індійців, неповага до нього. У звернені вживають такі слова як «привіт», «поглянь сюди» і т.п. Вдові в Індії приписують погану карму - адже в іншому випадку її чоловік не помер би! У деяких особливо релігійних сім’ях і громадах вдовам не дозволено наближатися до наречених або ж з’являтися на загальних зборах. 12
У давнину в Індії навіть був поширений ритуал «саті» (подейкують що він має місце і зараз), згідно з яким овдовілій жінці пропонувалося лягти на похоронне багаття разом з тілом свого чоловіка. Багато індусів перш, ніж сісти за їжу споліскують руки, ноги і обличчя. Їсти можна тільки правою рукою. Жінки в багатьох сім’ях їдять після чоловіків. Кольором трауру в Індії вважається не чорний, а білий. Вдови нерідко носять білі шати, що контрастують з яскравими нарядами наречених. Сарі – візитна картка Індії. Це традиційний жіночий одяг у вигляді шматка тканини довжиною від 4 до 9 м, який обертають навколо тіла. Сарі щедро прикрашають вишивкою, золотими нитками, камінцями та бісером. Біле сарі носять жінки, що втратили своїх чоловіків. Жовте – молоді мами. Червоне сарі жінки одягають на своє весілля. Бінді – це прикраса на чолі у вигляді темної крапки, яку називають знаком правди або «третім оком». Традиційно чорне бінді носять заміжні дівчата, червоне – заміжні. Танці є найбільш розвиненим видом мистецтва в Індії і є складовою частиною внутрішніх обрядів у кожному храмі. Індуїстські обрядові танці примітні експресивними рухами рук. Згідно з індійським календарем, рік ділиться на 6 сезонів: весна, літо, мусони, осінь, переддень зими і зима. Чотири релігії, які виникли в Індії (буддизм, індуїзм, сикхізм та джайнізм) проповідують чверть населення Землі. Третина населення Індії живуть дуже бідно, деякі не мають навіть власної ночівлі: сплять у наметах, на вокзалах і на вулицях. Зате каста обраних, а їх більше мільйона чоловік, є доларовими мільйонерами. В Індії зафіксований найнижчий показник споживання м’яса на одну людину в світі. За дослідженням Інституту геології США до 1896 року Індія була монополістом по добуванню алмазів у світі. За останні 10 000 років Індія не вторгалася на територію іншої країни. 13
Традиції та звичаї. Коли індійці вітаються вони говорять один одному «Namascar» (НамаскАр) або «Namaste» (НамастЕ), що означає приблизно «я вітаю у Вас Бога». При цьому прийнято складати долоні на грудях і кланятися. В Індії не часто потискують один одному руки, а поцілунки і обійми тут не прийняті. Втім, багато чоловіків можуть без проблем вітатися з вами за руку (якщо ви теж чоловік). З жінкою вітатися за руку заборонено, як і класти руку на плече чоловікові або жінці. Свого духовного наставника або батьків прийнято вітати, кланяючись у ноги. В Індії не прийнято доторкатися до тіла або одягу людини, таким жестом людини можна образити. Це, вочевидь, засновано на кастових традиціях, які не дивлячись ні на що існують і зараз. Чоловіки і жінки (навіть подружжя) в суспільних місцях поводяться вкрай стримано, навіть не тримаються за руки. Гладити дітей по голові не можна ні в якому разі, вважається, що так можна дитині сильно зашкодити. Священні місця. Буддійські та індуїстські храми, монастирі, вівтарі та всі інші місця, що мають релігійне або культове значення обходити потрібно лише справа (за годинниковою стрілкою, по ходу руху Сонця). Це правило поширюється на всіх, незалежно від їх релігійних переконань. При вході в таке приміщення, а інколи і на територію таких місць потрібно роззуватись, зазвичай про це говорять службовці або це написано при вході. До речі кажучи, індуси роззуваються і при вході до будинку. Індійці на службі в храмах зазвичай сидять або навпочіпки, або по-турецьки, підвернувши під себе стопи. Під час служби потрібно сісти на спеціальні рогожі або килимок, або просто на підлогу. При цьому сидіти ніколи не можна так, щоб стопи ніг були повернені до інших людей, це розглядається як образа, не лише у храмах, а взагалі в суспільних місцях. Шлюб по-індійськи. В Індії немає більшої події в сім'ї, ніж весілля. У підготовці і проведенні весіллі, краще всього показують себе складні установки індійських соціальних систем. В Індії шлюб як священний обов'язок, який спричиняє за собою релігійні і соціальні зобов'язання. Процес вибору нареченої і жениха, дуже довгий, копіткий, складний і неймовірно цікавий. В Індії, шлюби майже завжди влаштовуються батьками або старшими членами сім’ї. У вкладнанні шлюбу велику увагу приділяють релігії, співтовариству, касті і соціально-економічному статусу. 14
Індійське весілля зачаровує, починаючи від релігійного ритуалу, закінчуючи бенкетом. Особливо цікавий факт в підборі наречених: після взаємодій двох сімей, коли гороскопи сумісності звірені у родинного священика, жених і наречена можуть зустрітися на коротке побачення у присутності кого небудь з членів сім'ї і обмінятися парою фраз, коли на погляд батьків їх сумісність в усіх відношеннях встановлена, лише тоді почнеться обговорення стилю і манери, вимог і зручностей, які будуть забезпечені кожною стороною в проведенні церемонії весілля. Дати церемонії і одруження відбираються з сприятливою датою часу, як показує місячний індуський календар, встановлюється і вирішується в основному сім'єю жениха. Безліч пар розуміє, що вони ледве знають один одного і що вони ніколи не мали можливості зустрічатися до весілля, або ж абсолютно не підходять один одному за сексуальним темпераментом. Дуже рідкі випадки, коли дружина зраджує чоловіку. В основному індійські жінки терплячі і зносять всі приниження, побої з боку чоловіка, мовчки займаючись господарюванням і вихованням дітей. Але не дивлячись ні на що, індійські жінки справляють враження дуже упевнених в собі. Молоді дівчата, після заміжжя дуже швидко перетворюються на втомлених жінок, їх привабливість і краса гасне з кожним днем, вони осідають удома, дуже рідко наносячи візити родичам; родинні походи в кіно або ресторани вважаються справжнім святом. Якщо до весілля вони могли дозволити собі розважатися на вечірках, в кіно, ресторанах, кав’ярнях і дискотеках, при цьому слідуючи моді і одягаючись в європейський стиль одягу, то після заміжжя вони одягаються в національне сарі або шальвар камиз, правда косметикою індійки користуються постійно. Хоча є і винятки, після влаштованого шлюбу, наречені знаючи про те, що їм належить жити разом не дивлячись ні на що, прагнуть налагодити дружні відносини і створити сім’ю. Як не дивно, але багато хто з часом починає любити один одного і живе все життя в згоді і коханні. У таких випадках чоловік не «махає рукою» на дружину, йому хочеться бачити біля себе привабливу половину, тому він дозволяє їй продовжувати носити євро-одяг, відвідувати перукарські салони і фітнес-клуби. Як правило це відбувається в 15
більш цивільних сім’ях. Трапляються шлюби і по коханню, в основному в мегаполісах. Такі сім’ї не звертають увагу ні на касту, ні на релігію, ні на те, що вибір зупинився на іноземцеві. Дуже багато наших дівчат заміжні за індійськими хлопцями. Браслети незаміжні дівчата носити не мають права, а вдови носять лише на одній руці. Заміжні жінки на місці третього ока (між бровами) носять кружечок (спеціальна наклейка) червоного кольору, незаміжні носять чорні наклейки як прикрасу. Розлучення в Індії вважається ганьбою, тому розлучення тут явище рідкісне. Подружжя терпить один одного хто з-за дітей, хто зза жадібності, не хочуть ділити нажите, хто боїться розмов у суспільстві. Як показує статистика, влаштовані браки в Індії міцніші, ніж шлюби по коханню. Дуже часто шлюби по коханню розпадаються, не без «допомоги» батьків тієї або іншої сім’ї. Індуські жінки та діти. Що б не говорили, але «сатті» має місце в Індії і тепер, мабуть, тим паче, що вдови досить часто самі цього вимагають. Інакше вони піддаються суспільному презирству, яке ще настільки сильне, що вдові нічого не залишається як кинутися в обійми проституції, більш літні голять собі голову і робляться йогинями, покаянницями і убогими черницями. Вдови, що не мають схильності до одного з цих двох занять, робляться куховарками в європейських будинках. У всіх трьох випадках вони стають чужими для своєї сім’ї і свого кола. Хоча вулиці цих густо населених міст і «кишать» людьми, проте на сотні чоловіків ви ледве зустрінете одну жінку. Якщо ви зайдете в двір, спуститеся до річки чи попадете в поле – ви побачите безліч жінок і значно менше чоловіків – жінки тут працюють, працюють цілий день. Щодо народжуваності дітей, то в бідних їх багато, в багатих двоє або максимум троє. Народження дівчинки розглядається в Індії, як велике нещастя. Ще сто років тому, у вищої касти брахманів, абсолютно відкрито практикувалося убивання новонародженої дівчинки. А от народження хлопчика в індійській сім'ї прирівнюється до свята, адже він продовжувач роду, тому в деяких сім'ях народжується багато дітей-дівчаток, поки не народиться хлопчик. В Індії заборонено лікарям оповіщати батьків про стать дитини в утробі матері через УЗІ, це карається законом, хоча аборти в країні не заборонені. 16
Вважається, що дитина буде знаходиться під заступництвом Бога, ім'ям якого його назвали. Фактично різниця між чисельністю осіб жіночої і чоловічої статі дуже значна. В той час, як у всіх країнах з нормальним приростом населення число жінок завжди перевищує число чоловіків, в Індії навпаки на 60 відсотків чоловіків доводиться всього 40 відсотків жінок. Чоловік б'є дружину скільки влізе і це абсолютно природне явище, вона б сильно здивувалася, якби її чоловік обійшовся люб'язно з нею, своєю служницею. Але якщо жінка подарувала життя декільком хлопчикам, то вона навіть користується у свого чоловіка деякою пошаною. Якщо чоловік добре заробляє і має можливість сам забезпечити сім'ю, то він не дозволяє дружині працювати – тоді все її життя зводиться до будинку, успішності дітей, догляду за чоловіком та його батьками. В 2 роки діти починають відвідувати дитячий садочок, підготовчі групи, які можна сміливо назвати школою початкових класів, а потім школу з обов'язковими вступними іспитами. Відвідини дітьми передшкільних організацій тривають не більше 2-3 годин. В Індії величезна увага приділяється освіті дітей, у цьому батьки дуже строгі і вимогливі, тому в пору іспитів відбуваються багато випадків суїциду серед дітей, лише в рідкісних сім’ях можна відмітити любов і дружбу між батьками і дітьми. Діти без жодного вагання, чи сумніву слідують волі батьків, тому досягнувши певного віку, коли батьки вважають їх такими, що достатньо подорослішали для вступу до шлюбу, вони беззаперечно слідують волі батьків і одружуються на тій/тому, яких вибрали старші. Традиції в їжі. Застільний етикет практично єдиний для різних етнічних груп країни. Перед трапезою і після її завершення необхідно вимити руки, так само як і в перервах між стравами - зазвичай для цього кожному гостю подається миска з теплою водою і лимоном. Першим приступає до їжі господар або старший з присутніх. Під час трапези варто дотримуватись тиші. Приборами користуватися необов'язково - багато індійських страв прийнято їсти руками. 17
Індія - батьківщина спецій. Головними в індійській кухні виступають прянощі. Навіть звичайний рис або картоплю індійці їдять з приправами. В ювелірних пропорціях змішуються до декількох десятків спецій. Тут і знайомі нам коріандр, тмин, гвоздика, кардамон, кориця, імбир, куркума, шафран та екзотичні прянощі на зразок асафетіди, відомої в нас як ферула смердюча. Головне, вибрати з приправ ту, яка не випалить вам горло відразу і не відіб'є апетит назавжди. В одній з чашок, розставлених довкола коржика, неодмінно буде суп дхал. Це одна з найулюбленіших страв індійців: її подають і у висококласному ресторані, і у вуличній забігайлівці. Індія - батьківщина вегетаріанства. М’яса тут мало з багатьох причин. По-перше, із-за релігійних: для індійців-мусульман, хай їх і небагато, свинина – «брудна їжа», а для індуїстів, яких більшість, їсти яловичину – «все одно, що їсти свою матір». По-друге, із-за кліматичних і економічних: спекотний клімат і мінімум холодильників на душу населення, а щедра індійська земля дає по три-чотири урожаї овочів, фруктів і бобів за рік. Отже індійців можна зрозуміти - навіщо чинити опір природі, якщо вона так природно схиляє до вегетаріанства? У свята, для дорогих гостей і в дорогих ресторанах готують страви з птиці і козлятини. Сікхи. Особливе місце в сікхській культовій практиці належить загальній, спільній сикхській молитві. Сікхське моління може проводити будь-який сікх; ця традиція була заведена для того, щоб не викликати до життя цілий клас священиків з їх претензіями на владу. Проводити його може навіть жінка, тому що сікхизм проголошує і проводить у життя рівність чоловіка і жінки. Передсвітанкова спільна молитва в храмі є одній з найсвятіших сікхських традицій. Загальною молитвою в храмі сикхи вітають настання нового дня, дякують Господу за спокійно проведену ніч і клопочуть Його благословення на денні справи. Протягом дня, після обов'язкових молитов, майже завжди проводиться ардас – спільне моління сикхської общини, що містить елементи проповіді, проводиться для общини чи окремого її представника. У багатьох випадках проведення ардаса на прохання сікха або його сім’ї відзначає важливі моменти і перехідні точки життєвої дороги людини. 18
Інтернет-джерела: 1. Історія індії [Електронний ресурс] // сайт «Вікіпедія». – Електрон. текстові дані. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D1%81%D1%82%D0%BE%D1% 80%D1%96%D1%8F_%D0%86%D0%BD%D0%B4%D1%96%D1%97 – (дата звернення: 17.07.2017). – Назва з екрана. 2. Культура Індії [Електронний ресурс] // сайт «Навчальні матеріали онлайн». – Електрон. текстові дані. – Режим доступу: http://pidruchniki.com/00000000/kulturologiya/kultura_indiyi – (дата звернення: 17.07.2017). – Назва з екрана. 3. Особливості культури Стародавньої Індії [Електронний ресурс] // сайт «Українські реферати». – Електрон. текстові дані. – Режим доступу: http://www.refine.org.ua/pageid-2491-1.html – (дата звернення: 17.07.2017).– Назва з екрана. 4. Культура Стародавньої Індії [Електронний ресурс] // сайт Буковинська бібліотека – Електрон. текстові дані. – Режим доступу: http://buklib.net/books/23559/ – (дата звернення: 17.07.2017). – Назва з екрана. 5. Традиції та звичаї Індії [Електронний ресурс] // сайт «Освіта.ua» – Електрон. текстові дані. – Режим доступу: http://osvita.ua/vnz/reports/culture/30323/ – (дата звернення: 17.07.2017). – Назва з екрана. 6. Індія. Цікаві факти [Електронний ресурс] // сайт «Довідник цікавих фактів та корисних знань». – Електрон. текстові дані. – Режим доступу: http://dovidka.biz.ua/indiya-tsikavi-fakti/ – (дата звернення: 17.07.2017). – Назва з екрана. 7. 9 маловідомих фактів про Індію: Традиції та сучасність [Електронний ресурс] // сайт «Телеканал 1+1». – Електрон. текстові дані. – Режим доступу: https://1plus1.ua/snidanok-z-1-1/novyny/9malovidomih-faktiv-pro-indiu-tradicii-ta-sucasnist – (дата звернення: 17.07.2017). – Назва з екрана. 8. Цікаві факти про Індію [Електронний ресурс] // сайт «Цікаві факти! - інформаційний інтернет-журнал - cikavi-faktu». – Електрон. текстові дані. – Режим доступу: http://cikavi-faktu.pp.ua/814-ckavfakti-pro-ndyi.html – (дата звернення: 17.07.2017). – Назва з екрана.
19
Науково-популярне видання
Індія: така далека і близька Колоритна мандрівка
Автор-укладач: Відповідальна за випуск: Комп'ютерний набір:
А. Г. Кирдода Л.В. Гріщенко А. Г. Кирдода
Підписано до друку 20 липня 2017 року. Тираж 25
Видавець: Комунальний заклад «Черкаський районний організаційнометодичний центр бібліотечної та краєзнавчої роботи» Черкаської районної ради 18000 м. Черкаси вул. Дахнівська, 52 e-mail: bibliotekaromc@gmail.com
20