Шановний читачу! Дана персональна пам’ятка познайомить тебе з життєвим та творчим шляхом потужного митця України Лева Миколайовича Ревуцького. Є яскраві таланти, які бурхливо вриваються в життя і швидко стають його невід’ємною складовою, є такі, що роблять це непомітно, але стають не менш значними. А є люди, які більшу частину свого таланту віддають учням. Саме до такої категорії людей і належить Ревуцький Лев Миколайович – український композитор, педагог, музичний і громадський діяч, один з найвпливовіших постатей української музичної культури, доктор мистецтвознавства (1941), академік АН УРСР (1957), заслужений діяч мистецтв УРСР (1941), народний артист СРСР (1944), Герой Соціалістичної Праці (1969), лауреат Державної премії СРСР (1941), Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1966). Народився майбутній митець 20 лютого 1889 року у с. Іржавець Полтавської губернії (нині Ічнянський р-н Чернігівської області) у сім’ї попечителя сільської школи. Батько – Микола Гаврилович мав непоганого баса та інколи співав дещо з репертуару для цього голосу, грав на скрипці під акомпанемент дружини. Мати – Олександра Дмитрівна вільно володіла французькою та німецькою мовами, набула музичну освіту в пансіоні для панночок села Римарівців Гадяцького повіту в німецького вчителя Блюмеля, добре грала на фортепіано, збирала місцевий пісенний фольклор, була прихильницею філософії Л. Толстого і на його честь назвала молодшого сина Левка.
У родині панував культ творчості – книжки, музика, тож не дивно, що Левко ріс надзвичайно талановитою, обдарованою дитиною. Здібності проявлялися не тільки в музиці, яка згодом стала сенсом його життя, але і мав хист до астрономії, математики, фізики, цікавився фотографуванням. Музичний талант Ревуцького проявився дуже рано. Ще з чотирьох років він добре знав ноти, точно інтонував, а з п’яти – вже грав простенькі п’єси сам або з мамою у 4 руки. Пізніше виявився талант до імпровізації та відтворення по слуху почутої музики, яку грали дорослі. За те, що він мав абсолютний слух, його прозвали Камертон. Роки гімназичного навчання розпочалися в Прилуках. 1903 року був зарахований до Київської приватної гімназії Готліба Валькера та одночасно до музичної школи Миколи Тутковського. Там він навчається грі на фортепіано. Закінчив музично-драматичну школу Миколи Лисенка. З 1907 студіював право в Київському університеті. З того часу походять його перші твори для фортепіано: соната, прелюдії, вальси і концерт для фортепіано з оркестром. У 1913-1916 роках вчився у Київській консерваторії в класі композиції Р. Ґліера та класі фортепіано у С. Короткевича і Г. Ходоровського, паралельно закінчує Київський університет (факультет права). З 1924 року – викладач диригентськохорового відділення Київського музичнодраматичного інституту ім. М. Лисенка. З цього часу він сповна віддається педагогічній справі, спочатку як викладач, а потім як професор музично-теоретичних дисциплін і вихователь виконавських та композиторських кадрів.
У 1934-1960 роках викладав у Київській консерваторії ім. П. Чайковського (з 1935 року – професор). Лев Миколайович Ревуцький творчо розвинув методи Лисенка й Леонтовича, був редактором 20-томного зібрання творів М.Лисенка. Здійснив фундаментальну редакцію опери «Тарас Бульба», фортепіанного концерту В. Косенка. Ревуцький – автор творів великих музичних форм: соната для фортепіано, дві симфонії, два концерти для фортепіано. Також твори менших музичних форм (фортепіанні прелюдії, твори для скрипки й віолончелі з фортепіано), оригінальні свіжістю музичної мови й технічними прийомами. Серед вокальних творів відзначається кантата «Хустина», прекрасні обробки народних пісень для голосу з фортепіано, в яких особливо цікаві фортепіанні партії, трактовані наскрізь самостійно («Сонечко», «Козацькі та історичні пісні»). Композиторський стиль митця формувався на основі глибокого й всебічного пізнання національного народного мелосу та перетворення традицій сучасної професійної музики. Творам автора притаманна життєствердна настроєність, ліризм, стриманість, широта і багатство емоцій. Його творчість увійшла до золотого фонду української класики Левку Ревуцькому судилося створити новаторські зразки у таких провідних формах і жанрах композиторської творчості 20 століття як симфонія, кантата, хорові полотна.