Шановний читачу! Дана персональна пам’ятка познайомить тебе з життєвим та творчим шляхом потужного митця України Лева Миколайовича Ревуцького. Є яскраві таланти, які бурхливо вриваються в життя і швидко стають його невід’ємною складовою, є такі, що роблять це непомітно, але стають не менш значними. А є люди, які більшу частину свого таланту віддають учням. Саме до такої категорії людей і належить Ревуцький Лев Миколайович – український композитор, педагог, музичний і громадський діяч, один з найвпливовіших постатей української музичної культури, доктор мистецтвознавства (1941), академік АН УРСР (1957), заслужений діяч мистецтв УРСР (1941), народний артист СРСР (1944), Герой Соціалістичної Праці (1969), лауреат Державної премії СРСР (1941), Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1966). Народився майбутній митець 20 лютого 1889 року у с. Іржавець Полтавської губернії (нині Ічнянський р-н Чернігівської області) у сім’ї попечителя сільської школи. Батько – Микола Гаврилович мав непоганого баса та інколи співав дещо з репертуару для цього голосу, грав на скрипці під акомпанемент дружини. Мати – Олександра Дмитрівна вільно володіла французькою та німецькою мовами, набула музичну освіту в пансіоні для панночок села Римарівців Гадяцького повіту в німецького вчителя Блюмеля, добре грала на фортепіано, збирала місцевий пісенний фольклор, була прихильницею філософії Л. Толстого і на його честь назвала молодшого сина Левка.
У родині панував культ творчості – книжки, музика, тож не дивно, що Левко ріс надзвичайно талановитою, обдарованою дитиною. Здібності проявлялися не тільки в музиці, яка згодом стала сенсом його життя, але і мав хист до астрономії, математики, фізики, цікавився фотографуванням. Музичний талант Ревуцького проявився дуже рано. Ще з чотирьох років він добре знав ноти, точно інтонував, а з п’яти – вже грав простенькі п’єси сам або з мамою у 4 руки. Пізніше виявився талант до імпровізації та відтворення по слуху почутої музики, яку грали дорослі. За те, що він мав абсолютний слух, його прозвали Камертон. Роки гімназичного навчання розпочалися в Прилуках. 1903 року був зарахований до Київської приватної гімназії Готліба Валькера та одночасно до музичної школи Миколи Тутковського. Там він навчається грі на фортепіано. Закінчив музично-драматичну школу Миколи Лисенка. З 1907 студіював право в Київському університеті. З того часу походять його перші твори для фортепіано: соната, прелюдії, вальси і концерт для фортепіано з оркестром. У 1913-1916 роках вчився у Київській консерваторії в класі композиції Р. Ґліера та класі фортепіано у С. Короткевича і Г. Ходоровського, паралельно закінчує Київський університет (факультет права). З 1924 року – викладач диригентськохорового відділення Київського музичнодраматичного інституту ім. М. Лисенка. З цього часу він сповна віддається педагогічній справі, спочатку як викладач, а потім як професор музично-теоретичних дисциплін і вихователь виконавських та композиторських кадрів.
У 1934-1960 роках викладав у Київській консерваторії ім. П. Чайковського (з 1935 року – професор). Лев Миколайович Ревуцький творчо розвинув методи Лисенка й Леонтовича, був редактором 20-томного зібрання творів М.Лисенка. Здійснив фундаментальну редакцію опери «Тарас Бульба», фортепіанного концерту В. Косенка. Ревуцький – автор творів великих музичних форм: соната для фортепіано, дві симфонії, два концерти для фортепіано. Також твори менших музичних форм (фортепіанні прелюдії, твори для скрипки й віолончелі з фортепіано), оригінальні свіжістю музичної мови й технічними прийомами. Серед вокальних творів відзначається кантата «Хустина», прекрасні обробки народних пісень для голосу з фортепіано, в яких особливо цікаві фортепіанні партії, трактовані наскрізь самостійно («Сонечко», «Козацькі та історичні пісні»). Композиторський стиль митця формувався на основі глибокого й всебічного пізнання національного народного мелосу та перетворення традицій сучасної професійної музики. Творам автора притаманна життєствердна настроєність, ліризм, стриманість, широта і багатство емоцій. Його творчість увійшла до золотого фонду української класики Левку Ревуцькому судилося створити новаторські зразки у таких провідних формах і жанрах композиторської творчості 20 століття як симфонія, кантата, хорові полотна.
Своїми концертними Прелюдами він першим показав новий тип художнього мислення, – що згодом визначило самобутній авторський стиль. Особливо яскраво виявилося новаторство в жанрі обробки українських народних пісень, коли інструментальна партія стала рівнозначним партнером з голосом співака. Композитор майстерно поєднував різні жанри українського народного фольклору з професійною інструментальною музикою. Пісенність панує в його симфоніях та інших музичних творах. В доробку митця більше 120 творів. Вражає мудра простота композиторського вислову: «Якщо ти хочеш зрозуміти як живе народ послухай його музику». Мабуть саме тому і сьогодні найбільш показові твори – Симфонія №2, Фортепіанні, Концерт, Прелюди, Пісня; вокальні цикли: «Галицькі пісні», «Козацькі пісні», кантата «Хустина» на вірші Т.Шевченка, «Ода пісні» на слова М.Рильського звучать не тільки в Україні, але й далеко за її межами. Величним апофезом стала пісня-марш «Засвіт встали козаченьки». Відійшов у вічність Лев Миколайович Ревуцький 30 березня 1977 року. Похований на Байковому цвинтарі.
Література: 1. Бялик Г. Л. Ревуцький: риси творчості /.Г. М. Бялик. – К: Муз. Україна 1973. – 200с.: ноти 2. Избранные произведения: для фортепиано – К.: Муз. Україна, 1993. – 28с. 3. Клин В. Л. Ревуцький – композиторпіаніст / В.Л.Клин. – К.: Наук. думка, 1972. – 239с.: ноти 4. Концерт для фортепіано з оркестром – Київ: Муз. Україна, 2013. – 207с. 5. Кузик В. Лев Миколайович Ревуцький: монографія / В.В. Кузик. – К.: Лисенко М.М., 2009. – 79с. 6. Кузик В. Ревуцький Лев Миколайович // Енциклопедія історії України: у 10т. – К.: Наукова думка, 2012. – Т.9. – С.160. 7. Лісецький С. Лев Миколайович Ревуцький/ С.Й. Лісецький. – Наук. думка, 1989. – 181с. 8. Муха А. Композитори України та української діаспори – К.: Музична культура, 2004. – С.352 9. Пояснення до обробок «Галицьких пісень» //Музика. – 2014. – №1. – С.10-11. 10. Произведения для фортепиано. – К.: Муз. Україна, 1970. – 98 с. 11. Черкащина: Універсальна енциклопедія/ В.Жадько. – К.: Експрес – Поліграф, 2010 – С.742 Укладач: Р.М. Стягайло. Відповідальний за випуск: В.М. Канюка Видавець: КЗ «Черкаський районний інформаційно-бібліотечний центр» Черкаської районної ради E-mail: bibliotekaromc@gmail.com http://romcbkr.ck.ua/
Комунальний заклад «Черкаський районний інформаційнобібліотечний центр» Черкаської районної ради
(до 130-річчя з дня народження Лева Ревуцького)
Черкаси 2019