Шановний читачу! Дана персональна пам’ятка познайомить тебе з творчим та життєвим шляхом талановитої актриси, драматурга, уродженки с. Мошни Черкаського району
Маргарити Андрієвич.
Маргарита Андрієвич – справжнє ім’я Крамар Харитина Андріянівна – народилася 9* жовтня 1912 року в селі Мошни Черкаського району Черкаської області у бідній селянській родині. Батьки дівчинки рано померли, тому вона виховувалась в різних дитячих будинках Києва та дитячому містечку Ленінське. Складний життєвий шлях довелося подолати цій жінці, поки здобула бажаної мети і заслуженого визнання. *У своїй автобіографії, яку Маргарита Андрієвич надіслала у 1981 році до Черкаської обласної універсальної бібліотеки імені Тараса Шевченка вона пише: «… подивилась уважно цю метрику і виявила, що народилася я не 9-го жовтня 1912 року, а 10-го жовтня 1912 року… Мабуть, як вперше взяла до рук метрику, неуважно подивилася… Тому весь час ця помилка і тягнеться за мною…»
Шістнадцятирічною Маргарита Андрієвич вступила на навчання до школи ФЗН водників (школа фабрично - заводського учнівства, школа – нижчий (основний) тип професійно-технічної школи з 1920 по 1940 рік). За два роки навчання здобула професію тесляра. Працювала на Київському судно-ремонтному заводі. У 1933–1937 роках навчалася в Київському державному інституті театрального мистецтва на акторському факультеті. По закінченні його з 1937 по 1940 рік працювала в Полтавському музично-драматичному театрі ім. М.В. Гоголя. Тут Маргарита Андрієвич зіграла свої перші ролі, це були: Ганна («Безталанна» І. КарпенкаКарого), фрау Міллер («Підступність і кохання» Ф. Шіллера), Орта («Вій вітерець!» Я. Райніса), Наталка («В степах України» О. Корнійчука). З 1940 року Маргарита Андрієвич працювала на Буковині актрисою Харківського театру ім. Ленінського комсомолу, який тоді перебазувався в м. Чернівці. Разом з цим театром актриса була і в евакуації, і виступала у військових частинах різних фронтів під час Другої світової війни. У жовтні 1952 року, через дуже несприятливі обставини, Маргарита Андрієвич пішла працювати в обласний відділ культосвітніх установ. Як пише сама актриса : «Витримала аж до 10 січня 1954 року…». Саме в цього числа Чернівецький обком партії направив її працювати завідуючою літературнодраматичною частиною в Чернівецький театр. Чернівецькому українському музичнодраматичному театру ім. О. Кобилянської Маргарита Андрієвич віддала близько 30 років
праці. Прислужилися Маргариті Андріянівні і власний акторський досвід, і обізнаність з класичною вітчизняною та зарубіжною драматургією, і естетичне відчуття оригінальності, проблемної значимості творів, які тільки-но пропонувалися до постановки. У Чернівецькому театрі спробувала Маргарита Андрієвич і власні можливості як драматург, дебютувавши 1958 року п’єсою «Я вірю» (у співавторстві з М. Акименком). Потім пише «Лесю» (1959), «Титарівну» (1963), «Пугачівну» (1963), «Марічку» (1970) та інші. Драматичні п’єси Маргарити Андрієвич, які були написані із знанням історичного та сучасного життєвого матеріалу, ставили у свій репертуар чимало театрів. За п’єсу «Я вірю» вона здобула премію на республіканському конкурсі на кращу п’єсу. Пізніше з’являються оповідання письменниці: «У новорічну ніч», «Махмутка», «Кульбабка», «За високими мальвами» та ряд інших. У 1987 році вийшла збірка новел письменниці. За плідну творчу працю Маргарита Андрієвич відзначена державними нагородами, зокрема орденом «Знак пошани» та медалями. Була членом Спілки театральних діячів України (1955) та Спілки письменників України (1962). Померла наша землячка 25 липня 1992 року і похована у с. Чорториї Кіцманського району Чернівецької області. Маргариту Андрієвич пам’ятають як людину надзвичайної доброти, невтомної енергії та завидної принциповості. Її ім’я серед видатних українців загально-національного культурницького проекту «Українці в світі».