Давня країна під сонцем майбутнього by ROMCBKR

Відділ культури і туризму Черкаської районної державної адміністрації Комунальний заклад «Черкаський районний організаційно-методичний центр бібліотечної та краєзнавчої роботи» Черкаської районної ради

(Інформаційно-методичні матеріали до відзначення Року Японії в Україні)

Черкаси 2017

66 П 78 Давня країна під сонцем майбутнього: [інформаційно-методичні матеріали до відзначення Року Японії в Україні] / КЗ «РОМЦ БКР»; уклад. Л.В. Гріщенко – Черкаси: [б. в.], 2017. – 24с.

2017 рік за ініціативою Президента України оголошено роком Японії в Україні. Не викликає сумніву, що це – ще один крок на шляху до співдружності двох країн, а зближення українського та японського народів посприяє розвитку діалогу культур, таких своєрідних і цікавих. Протягом поточного року в Україні планується проведення численних заходів, присвячених японській культурі, символом якої є японська сакура. Рекомендуємо скористатися інформаційно-методичними матеріалами для проведення низки заходів по святкуванню Року Японії. Видання розраховане на викладачів, бібліотечних фахівців та всіх інших, яким цікава ця тема.

Автор-укладач Л.В. Гріщенко Редактор А.Г. Кирдода Відповідальний за випуск В.М. Канюка Комп’ютерний набір Л.В. Гріщенко

Комунальний заклад «Черкаський районний організаційно-методичний центр бібліотечної та краєзнавчої роботи» Черкаської районної ради, 2017 2

Якщо мене хто–небудь запитає: «Яка вона – Японії душа?» Скажу, що схожа На квітучих вишень в ранкових горах. Ніжний аромат! (Моторі Норінага)

Цього року виповнюється 25 років з моменту визнання Японією незалежності України та встановлення дипломатичних відносин між нашими державами. Саме тому рік 2017 за рішенням Президента України Петра Порошенка оголошений роком Японії в Україні. Крім цього, 45 років тому «духовні столиці наших держав – Київ і Кіото – розпочали історію своєї дружби». Японським графічним дизайнером паном Томоо Каваі, який проживає у префектурі Шіга, створено офіційний логотип «Року Японії в Україні», головним мотивом якого стали національні прапори обох країн: хіномару, японська назва прапору Японії і пасхальне яйце, які притуляються один до одного, чим символізують дружні відносини між Японією й Україною. ↑ Логотип «Року Японії в Україні»

Про що можуть дізнатися відвідувачі бібліотеки про Країну вранішнього сонця – Японію? Насамперед, своїми давніми традиціями, яких чітко дотримуються й досі. Так, залишилися традиційними: японський костюм, літературна японська мова, національний інтер’єр, церемонія чаювання, театр «кабукі» і величезна кількість оригінальних звичаїв. І це все в оточенні надсучасних нанотехнологій у поєднанні традиційного й сучасного суспільства, чого не зустрінеш у будь якій іншій культурі. Ось така вона Японія. Є чого навчитися або хоч взяти за приклад. Пропонуємо провести «Тиждень Японії», «Декаду японської культури». У рамках тижня та декади проведіть наступні заходи. Це і майстер-класи: з ориґамі, кірігамі, мон-кірі – «Чарівний світ оригамі», «Мистецтво виробів з паперу. Оригамі. Кірігамі», «Паперовий світ»; з виготовлення калейдоскопу й японських прикрас для волосся кандзасі; з мистецького живопису по виготовленню картин із природних матеріалів – сумі-е, ошибана та дитячої аплікації «Повітряний змій»; з кулінарії, де попробувати навчитися готувати японську піцу окономіякі, японський плов такікомі-гохані та суші – «Суші – смачно та корисно»; з ікебани – зустріч із прекрасним японським мистецтвом аранжування квітів, а також різноманітні демонстрації, покази документальних та анімаційних фільмів, де можна дізнатися про захоплюючий світ японського аніме. Дуже цікавою для відвідувачів бібліотеки виявиться чайна церемонія. Чайна церемонія, відома в Японії як тяною, є естетичним обрядом, властивим 3

японській культурі, який визначає порядок і процес чаювання подрібненого в порошок зеленого чаю матча. Знання її розцінюється японцями, як міра освіченості, це – свідоцтво духовної культури людини. Довідатися про секрети чайної церемонії – «Тонкощі японського етикету», «Японське чаювання – ритуал, який захоплює» та посмакували справжнім японським чаєм і відкрити для себе поезію хайку, можна в рамках засідання любительського клубу. Особливо цікавим може стати Свято Бон – японське свято поминання духів пращурів і померлих, яке традиційно проводиться у середині серпня. Вважається, що саме у дні бон душі померлих відвідують живих. Під час Свята Бон традиційно влаштовують ярмарки та танці. Танці бон, або бон-одорі, символізують вдячність пращурам і богам, завдяки схвальності яких відбуваються такі на щорічній зустрічі. Нам на цьому святі можна вшанувати тих, хто ціною власного життя дав нам шанс на майбутнє, і подякувати їм за це. Потрібно надавати відвідувачам бібліотеки пізнавальні факти про країну сонячного сходу під час проведення різноманітних заходів, а саме: каскад пізнань і відкриттів та повідомлень, інформаційних годин, лекцій та фотолекцій, казкових подорожей, інформаційних хвилинок під назвами «Цікаві факти про Японію та японців», «Мудрість з Японії – прислів’я та приказки», «Японські свята», «Східні бойові мистецтва», «Між сакурою і калиною», «Тонкощі японського етикету», «У світі японської казки», «Цікава Японія», «Знайомство з Японією – культура, традиції, мистецтво», «Що мандрівнику потрібно знати про Японію?», «Етикет сучасної Японії», «Японські національні традиції», «Де живуть японські боги», «Україна – Японія: діалог культур», «Традиції Японії – кімоно», «Японський театр. Театр Но: єдність драми, танцю та речитативу. Театр Кабукі», «Традиційна японська музика. Японська флейта шякухачі», «Свято танабата», «Традиційна міфологія Японії». Підготувати та провести пізнавально-інсценовану розповідь «П’ятнадцять каменів саду Рьоандзі», день інформації на тему «Японія – далека і близька», бібліотечний урок «Японське читання» та «Фуросики – церемонія піднесення подарунку-книжки», ескіз дивовижного життя «Дорога мандрів – творча майстерня поета». Про жанр японської лірики – хоку, що складається з трьох рядків без рими, розповісти під час проведення заходу еволюція жанру «Мацуо Басьо. Хоку». Пропонуємо провести усні журнали «Державні та національні символи Японії», «Країна вранішнього сонця», «Японські спортивні традиції», а доповненням до них будуть різноманітні вікторини, конкурси, наприклад конкурс малюнків «Сакура – символ Японії», віртуальні мандрівки та презентації «Країна, де народжуються мрії», «Мандрівка в Кіото» та «Подорож у Токіо», заочні екскурсії по Японії. Оформити книжкові виставки, тематичні виставки-інсталяції «Японія літературна», «Давня країна під сонцем майбутнього», «Нев’януча квітка сакури»,

«Загадкова Японія», «Вишневий цвіт такий жаданий, милий вже облетів і листя молоде, мов килимом гірське покрило схили…», «Сучасна японська література», «Японія – Країна вранішнього сонця», «Поетичні перлини Сходу». Метою даних виставок буде розширення знань користувачів про цю дивовижну країну – Японію. Додаток 1 Прислів’я та приказки «Мудрість з Японії» Японська культура є однією з найбагатших на планеті. З причини довгої ізольованості Японії від решти світу, через свої географічні та політичні особливості, її культура і донині залишається загадковою та незбагненною. Прагнення знаходити красу в кожній речі і схилятися перед цією красою – ось одне з особливих рис японського національного характеру. Гармонія із природою, витончена простота, природність, стриманість, витончений смак – сьогодні, як і багато століть тому, є основними особливостями філософії японців. Багатовікова мудрість та досвід поколінь японського народу укладені у великій кількості прислів’їв та приказок. Ми підібрали лиш зовсім небагато таких прислів’їв, але, сподіваємося, що вони будуть вам корисні і багато чому вас навчать. ‒ Без шліфування й алмаз не блищить. ‒ Більше одного життя не проживеш. ‒ Блосі голову сокирою не рубають. ‒ Буває, що лист тоне, а камінь пливе. ‒ Була б віра, а боги знайдуться. ‒ Веселощі, що дійшли до крайності, породжують скорботу. ‒ Від великого розуму недалеко і до дурості. ‒ Від сліпої відданості близько і до невірності. ‒ Все вчинене тобою до тебе ж і повернеться. ‒ Вчені міркують про книги, м’ясник – про свиней. ‒ Гнів твій – ворог твій. ‒ Де панує дурість, там розум змушений ховатися. ‒ Запитати – соромно на хвилину, а не знати – соромно все життя. ‒ Зроби все, що зможеш, а в іншому покладайся на долю. ‒ І отрута буває ліками. ‒ І у чорта роги ламаються. ‒ Коли говорять про майбутнє, чорти сміються. ‒ Коли є любов, виразки від віспи такі ж красиві, як і ямочки на щоках. ‒ Коли зарості лякають, з них виповзають змії. ‒ Коли малюєш гілку, потрібно чути дихання вітру. ‒ Краще бути ворогом доброї людини, ніж другом поганої. ‒ Море тому велике, що і дрібними річками не гребує. ‒ На кожен рот двері не навісиш. ‒ На чужий рот не навісиш воріт.

‒ Навіть якщо меч знадобиться один раз у житті, носити його потрібно завжди. ‒ Надмірна чесність межує з дурістю. ‒ Не затримуй того, хто йде, не проганяй того, хто прийшов. ‒ Не роби того, що треба приховувати. ‒ Перемога дістається тому, хто витерпить на півгодини більше, ніж його супротивник. ‒ Подумавши – наважуйся, а наважившись – не думай. ‒ Поступайся дорогою дурням і божевільним. ‒ Сім разів перевір, перш ніж засумніватися в людині. ‒ Спека пройшла – забута і тінь. ‒ Сумніви народжують істину. ‒ Той, хто знає – мовчить, хто не знає – бринить. ‒ Ціпок потрібен до того, як впав. ‒ У будинок, де сміються, приходить щастя. ‒ В інших все здається кращим. ‒ У подружню сварку не втручаються. ‒ Фальшивий друг небезпечніше відкритого ворога. ‒ Холодний чай і холодний рис терпимі, але холодний погляд і холодне слово – нестерпні. ‒ Хто п’є, той не знає про шкоду вина; хто не п’є, той не знає про його користь. ‒ Хто сильно бажає піднятися нагору, той придумає драбину. ‒ Чим красивіше троянда, тим довші у неї шипи. ‒ Човном нехай править човняр. ‒ Чоловік із дружиною повинні бути як руки та очі: коли руці боляче – очі плачуть, а коли очі плачуть – руки витирають сльози. ‒ Чужі і погладять болючіше, ніж батьки вдарять. ‒ Швидко – це повільно, але без перерв. ‒ Якщо відправився в подорож за власним бажанням, то і тисяча років здається одним. ‒ Якщо проблему можна вирішити, то не варто про неї турбуватися, якщо вирішити її не можна, то турбуватися про неї марно. Додаток 2 Легенди і міфи Японії: «Великий Птах» має українське коріння. Легенда Японії «Великий Птах» має українське коріння. Найвідоміший сумоїст ХХ століття Ная Кокі – японець із українським корінням. Для Японії він – справжня легенда. Іван Боришко або Ная Кокі – володар 32 імператорських кубків, улюбленець публіки і народний герой. Та мало хто знає, що в сумоїста українське коріння. Його батько Маркіян Боришко походив із невеличкого села за 150 кілометрів від Харкова.

На початку 20-го століття разом з односельчанами переїхав на південь Сахаліну, тоді острів ще належав росіянам. Та не мине 5 років, як ця земля перейде Японії. Тут Маркіян Боришко одружиться з японкою, у сім’ї з’явиться четверо дітей, та всю цю ідилію перерве Друга світова війна. Японія, яка підтримала нацистів, стала нещадною до вихідців із Радянського союзу. За підозрою у шпигунстві Боришка помістили в резервацію. Сахалін знову перейшов до СРСР, дружина з дітьми переїхала в Японію. Контакти з сім’єю втратилися назавжди. Маркіян Боришко так і не дізнався про успіхи сина, якого змалечку називав не інакше як Іван. А досягнення були неймовірні. Ная у 21 рік здобув найвищий та довічний титул у сумо – йокодзуна, а це – рекордний показник в історії. Взнаки далася батьківська кров – незвичний для Японії зріст у 185 сантиметрів. Звідси і прізвисько «Великий птах – Тайхо». Його вчителі казали: «з таким розмахом рук ти не просто йтимеш до перемоги, а летітимеш». А подруге – гени подарували відносно худорляве тіло. На початку кар’єри сумоїст важив якихось 75 кілограмів, а тому перемоги доводилося здобувати не силою, а технікою. Згодом, коли він набере ще 60 кілограмів, стане дужчим, але і своїх прийомів борець не забуде. Це поєднання зробить його непереможним і забезпечить 32 імператорські титули. До того ж, йому вдасться провести серію з 45 боїв без жодної поразки. Мала бути і 46-та перемога, але суддя помилився, після чого сталася безпрецедентна подія – в сумо ввели відеоповтори суперечливих моментів. Тайхо обожнювали всі – чоловіки захоплювалися видовищними боями, жінки через незвичну зовнішність вважали його найгарнішим чоловіком Японії, а діти у своїх рейтингах ставили його ім’я перед улюбленою грою тамагочі. Бої принесли сумоїсту багатомільйонні статки і статус національного надбання. Наприкінці життя, переймаючись здоров’ям спортсмена, йому не рекомендували покидати Японію. Тоді сумоїст відправив свого помічника у батьківське село зробити декілька фото і привезти йому рідної землі. Легенди про сакуру. ЛЕГЕНДА 1: Закарпатська Везли якось японці австрійському імператорові Францу-Йосипу І сакури в подарунок. Оскільки дорога їхня пролягала через Закарпаття, довелося делегації заночувати в Мукачеві. Звісно ж, Мукачевом миттєво розійшлася звістка, що везуть японці з собою партію якоїсь загадкової надзвичайно цінної вишні. Тому зовсім не дивно, що уночі частину саджанців у японців вкрали місцеві цигани і пізніше відвезли на продаж до Ужгороду, де і продали їх успішно місцевому населенню під видом фруктових дерев. З тих пір і росте сакура в Ужгороді і радує око та душу, але не тіло, оскільки плодів від неї ужгородці так ніколи й не дочекалися.

ЛЕГЕНДА 2: Японська Коли богові Нінігі, котрий спустився з високих Небес на острови Японії, були запропоновані на вибір дві дочки гірського бога, він вибрав молодшу сестру на ім’я Квітуча. Тим часом старшу, Високу Скелю відіслав назад до батька, оскільки визнав її потворною. Тоді батько розгнівався і повідав Нінігі про свій первинний задум: якби бог вибрав собі в подружжя Скелю, життя нащадків Нініги було б вічним і міцним – подібно до гір і каменів. Нініги зробив неправильний вибір, і тому життя його нащадків, тобто всіх японських людей, починаючи від самих імператорів і кінчаючи простолюдинами, буде бурхливо-прекрасним, але недовговічним – як весняне цвітіння... ЛЕГЕНДА 3: Японська Кожна квітка сакури за японським повір’ям, розповідає про долю однієї дитини. Існує легенда: аби довести правителеві Сегуну жорстокість князя Хотти, сміливий старшина села Сакура привів до нього своїх дітей і показав їхні спини, суспіль покриті побоями княжих слуг. Покараний Хотта затаїв смертельну образу на скаржника. Пізніше йому вдалося потай схопити Сакуру з дітьми, він прив’язав їх до вишні і запоров до смерті. З тих пір вишні в Японії квітнуть рожевими кольорами, адже їх окропила кров безвинних дітей сакури. Сумна легенда надає сакурі особливої загадковості. А чарівність квітучого дерева недаремно породила в Японії ритуал споглядання і милування квітучим деревом. Цариця осені – хризантема. Цій чудовій квітці присвячено безліч легенд. Одна з них свідчить, що злий дракон вирішив викрасти в людей Сонце, але схопивши його, дракон сильно обпік лапи. Від злості дракон став рвати і топтати вогненну кулю. Впали на Землю сонячні іскри і перетворилися в білі хризантеми ... Квіти хризантеми, як би з’єднують легкий холод зими і теплий подих літа. Її по праву вважають царицею осені. Ця невибаглива осіння квітка воістину царського походження. Адже колись на Сході в її честь влаштовували розкішні бенкети, зображення хризантеми служило символом знатності, щастя і вважалося священним. Їй присвячено багато віршів, міфів і легенд. Сьогодні у східної красуні шанувальників не менше, ніж у визнаних королев – троянди й орхідеї. Наскільки давня історія в цієї квітки, точно не відомо, але зображення хризантем археологи знаходили на осколках мармурових і гончарних виробів, в орнаментах стародавніх споруд, в узорах східного фарфору і навіть на древніх монетах. Одні стверджують, що батьківщина квітки – Японія, інші кажуть, що Китай, треті, – що Східна Азія. В Японії, на батьківщині хризантем, її зображення входить у національний герб, вона є символом сонця. Орден хризантеми – найвища нагорода цієї країни. Назва квітки, яка походить від грецьких слів «хризос» – Золотий і «антемос» – Квітка (золота квітка) не випадкова, предки хризантеми були виключно жовтими.

Японською вона називається «кику» – Сонце. У день «кику» в імператорському палаці придворні милувалися квітами, пили особливе хризантемне вино, слухали музику і писали вірші. Хризантему вважали символом високого становища. Правом носити одяг із тканини з малюнком хризантеми володіли тільки імператор і члени його сім’ї. Порушення закону каралося стратою. У ХVІІІ столітті рослину завезли до Франції і вона підкорила всю Європу. В Японії щорічно влаштовуються барвисті свята хризантем, де на ляльок у людський зріст надягають історичний одяг із квіток хризантем. У цей день японці п’ють саке з пелюстків цієї чудесної квітки – символом щастя і довголіття. Учасники свята передають один одному чашечки з напоєм, бажаючи довгих років щасливого життя. Не менш почитаєма ця квітка і в Китаї, яка теж вважається батьківщиною хризантеми. Тут вона уособлює вірність. Легенда ж говорить, що в сиву старовину, коли Китаєм правив жорстокий імператор, пройшов слух, що на якомусь острові росте хризантема, із соку якої можна приготувати життєвий еліксир. Але зірвати квітку повинна лише людина з чистим серцем, інакше рослина втратить чудодійну силу. На острів відправили 300 юнаків і дівчат. Тільки невідомо, чи знайшли вони ту рослину чи ні. Ніхто не повернувся, мікадо помер, а молодь заснувала на тому острові нову державу – Японію. Хризантемі в Китаї і в Японії присвячений 9-й день 9-го місяця, і квітка, зірвана в цей день, наділена магічною силою. У В’єтнамі хризантеми уособлюють душевну чистоту і ясність розуму. В Європі хризантема з’явилася в 1676 році. Її завезли з Японії до Англії і зробив це голландець Рееде. Однак французи вважають, що хризантеми вперше з’явилися в Марселі, у 1789 році і доставив їх французький мандрівник П’єр Бланкшір. Однак привезені ним рослини були схожі на ромашки і не справили особливого враження. Тільки після 1829 року, коли французький садівник Берні в результаті дослідів із посівом насіння хризантем отримав гарні різновиди, публіка ними зацікавилася. Згодом цю квітку можна було побачити практично в кожному англійському саду – хризантеми чудово переносили англійські тумани і цвіли навіть до настання легких заморозків. Під час святкування дня народження Шиллера в 1859 році бюст письменника був оточений тисячами хризантем, найрізноманітніших за кольором і формою, які тоді тільки існували. В Італії хризантема – символ любові, символ глибокої безмовної печалі – символ смерті. В Англії хризантеми є не стільки квітами для букетів, скільки похоронними. В Європі білі хризантеми вважаються траурними квітами і символом глибокої печалі. Вінки з них у Франції покладають на могили. Можливо, тому про їх походження існує сумний переказ.

«У бідної жінки помер син. Вона прикрашала дорогу до могили зібраними по дорозі польовими квітами, поки не настали холоди. Тоді вона згадала про букет штучних квітів, який заповіла її мати як запоруку щастя. Цей букет вона поклала на могилу, зросила його сльозами, помолилася, а коли підняла голову, то побачила диво: вся могила була покрита живими хризантемами. Їх гіркуватий запах як би говорив, що вони присвячені печалі». Японський міф про Райко. Якщо африканські народи представляли павуків якоюсь різноманітністю між диваками і такими собі злиднями, то в японській культурі павук – справжній монстр! Але на будь-якого лиходія є свій герой, як відомо. Ось і в японського народу був у далекі часи свій захисник, звали його Райко. Це був звичайний на вигляд чоловік, але він був схильний перемагати зло. Між іншим, Райко – це не просто вигадка якогось казкаря, а найреальніша людина. Жив він, як свідчать народні оповіді, в X столітті і звали його Мінамото-но Еріміцу. Це був відважний самурай. Одного разу, він мало не став здобиччю земляного павука (Тсучі-гумо). Під час сну восьмилапий монстр хотів погубити самурая, але нічого у нього не вийшло. Райко вбив лиходія. З тих пір його стали називати не інакше, як «герой» і «вбивця демонів». Пропонуємо вам інші розповіді: Дракон японський. Легенди і міфи Японії про драконів; Легенда про равлика: Режим доступу: http://faqukrs.xyz/duhovnij-rozvitok/mistika/65118drakon-japonskij-legendi-i-mifi-japonii-pro.html; http://see.in.ua/legenda-proravliku.html. Японські легенди, прислів’я та приказки: Режим доступу: http://kazkar.info/ua/pro_tvarin_ptah_v/ ; http://otstraxa.su/category/yaponskielegendy/; https://uk.wikiquote.org/wiki/%; http://mifgournal.lnu.edu.ua/index.php/article_full_uk/items/108.html; http://prikazka.edux.pro/prikazka/country/jp; http://aphorism.org.ua/subrazd.php?rid=2&sid=307; http://halkbilgelik.in.ua/publ/prisliv_39_ja_ta_prikazki_narodiv_svitu/japonski/japonski_prisliv_ 39_ja_ta_prikazki_na_ukrajinskij_movi/155-1-0-92; http://fb2.booksgid.com/mifylegendy-epos/96508-aldzhernon-mitford-legendy-o-samurayah-tradicii-staroyyaponii.html. Додаток 3 Традиція Японії – кімоно. Кімоно – традиційний одяг Японії. Слово кімоно «着物» складається зі знаку «着» (кі – вбрання, одяг, одягати) та «物» (моно – річ). Тобто спочатку словом «кімоно» називали одяг всіх типів, а вже з середини XIX століття значення цього слова стало вужчим, і воно почало означати саме «національний японський костюм».

Кімоно за формою нагадує букву «Т» і за довжиною сягає кісточок – у чоловіків. Жіноче ж кімоно є довшим, ніж зріст власниці. Припуск зазвичай підгинається навколо талії. Ширина рукавів буває різною і, відповідно, може багато розповісти про вдягнену в кімоно особу. Наприклад, дівчата на виданні носять кімоно з такими широкими та довгими рукавами, що в довжину вони практично досягають підлоги, а в ширину можуть бути пів метра. Запахують кімоно завжди таким чином, щоб його лівий кінець був завжди зверху або, інакше кажучи, «на праву сторону». Таким чином одягаються і чоловіки, і жінки, а на ліву сторону запахують кімоно тільки на тих, хто пішов із життя. Традиційним аксесуаром до кімоно є обі – широкий жорсткий пояс, який декілька разів обмотують навколо тіла та зав’язують ззаду складним бантом. Зрозуміло, що до кімоно підійде далеко не все взуття, тому японці до цих пір носять традиційні дзорі. І, як правило, жінки одягають під кімоно спідній одяг (яп. nagajuban). Він має таку саму форму як і кімоно, тільки коротший, і шиють його з тоншої тканини. Традиційно, жіночі кімоно передавалися від матері дочці. Щоб випрати кімоно, його спершу розшивали, а потім знову зшивали. Це коштувало немалих грошей, тому носили кімоно дуже обережно. Навіть зараз методи чищення кімоно відрізняється від традиційно прийнятих. Протягом усієї історії кімоно існувало безліч різноманітних варіантів узорів і кольорів, тканин і різних аксесуарів. Існує також багато стилів кімоно. Так, ступінь формальності жіночого кімоно визначається, у першу чергу, типом тканини, малюнком і вишивкою. Чоловіче кімоно має одну основну форму і шиється із тканин стриманих кольорів та узорів. Крім того, формальність визначається типом і кольором аксесуарів, а також наявністю зображення герба сім’ї (яп. kamon). Шиють кімоно з високоякісного шовку, який може відрізнятися способом ткання та фарбування. Кімоно з котону називається юката, що в буквальному перекладі означає «одяг після купання». Це дуже неформальне вбрання з короткими рукавами, яке носиться тільки влітку. Рулон шовку має ширину 34 сантиметри – набагато менше, ніж у західних країнах. Тому кімоно великих розмірів знайти дуже важко. Щодо вартості, то традиційне жіноче кімоно може коштувати більше $10 тис., а вартість повного комплекту (взуття, пояс, зав’язки) може сягати $20 тис. Пошкоджене або зношене кімоно може бути використане для виготовлення найрізноманітніших речей: хаорі (накидки), дитячого кімоно, сумочки та інших аксесуарів. Тканина може бути використана для ремонту схожого кімоно. Кімоно, яке пошкоджене нижче талії, можна носити з хакама (штанами). Існували також умільці, які розпускали зіпсоване кімоно по ниточці, а потім виготовляли нову тканину, шириною в чоловічий пояс.

Сьогодні кімоно, як правило, носять тільки в офіційних випадках і в основному жінки. Жінки старшого віку (і деякі чоловіки) одягають кімоно щодня. Кожного дня носять кімоно і професійні борці сумо, тобто ті, хто зобов’язаний одягати традиційний одяг, коли вони на публіці. Крім цих випадків, кімоно одягають на весілля та чайні церемонії, а також на спортивні змагання типу кендо (фехтування на бамбукових мечах). Носити національний одяг для японців це правило хорошого тону. Ідучи до своїх знайомих, вони попередньо домовляються зустрітися в кімоно. В Японії є багато «кімономанів», які ходять на курси, де їм пояснюють, як одягати та носити кімоно. У програму занять також входить вибір кімоно відповідно до сезону, способи зав’язування поясу та багато іншого. Додаток 4 Свято Танабата. У той час, коли українці шукають цвіт папороті, в Японії святкують Танабата. Це свято також відоме як Хоші-мацурі, або Свято зірок. Танабата з японської перекладається як «Сьомий вечір»: свято відбувається у 7-му ніч 7-го місяця за місячним календарем. В основі цього свята, який почали святкувати у період Хейан (794-1185), лежить легенда про двох закоханих – зоряних Ткалю та Пастуха (зірки Вега в сузір’ї Ліри та Альтаїр у сузір’ї Орла). Принцеса Ткаля, дочка небесного царя-митця, разом з батьком пряла небесну парчу — хмари. Одного разу, відвернувшись від роботи, вона побачила неподалік прекрасного юнака – Волопаса, який пас корів. Молоді люди з першого погляду полюбили один одного. Їхнє кохання було настільки сильним, що вони і хвилини не могли бути один без одного – Ткаля забула про свій станок, а пастух полишив отару аби лишень бути разом. Але без їхньої праці на землю прийшла велика біда. Люди благали богів про допомогу, і ті зглянулися – розділили закоханих Зоряним Шляхом і дозволили їм зустрічатись лише раз на рік – 7 липня, тобто в день, коли зорі максимально зближуються. У святковий день двері будинків та ворота садиб прикрашають бамбуковими гілками (сасатаке) – бамбук швидко росте, відтак швидше донесе молитви до небес. На гілки чіпляють різнокольорові паперові стрічки (тандзаку), на яких каліграфічним почерком пишуть вірші, промовки та побажання. Крім того, на бамбукових жердинах, які кріплять на стріхах будинків, підвішують різнокольорові помпони, здалеку схожі на пухнасті шари. До них кріплять багато вузьких та дуже довгих паперових стрічок, які обвивають п’ятьма обручами. Пастухові підносять п’ять різнокольорових ниток — зелену, червону, білу, пурпурову і чорну. У нього просять хорошого врожаю, оскільки Волопас протегує хліборобам. Потім бамбукові гілки з прикріпленими до них подарунками кидають у найближчі річки, щоб вода віднесла дари Пастуху та Ткалі, і вони виконали всі бажання. Святу Танабата присвячені численні легенди, поеми, п’єси театру Но, оповідання та вірші, які дійшли до нас через століття.

Під час свята Танабата багато уваги приділяється дітям. Воно широко відзначається в дитячих садочках і школах, де діти готують до нього свої підношення – зразки каліграфії, пісні, танці, вистави. Свято має і другу назву – Хосі. Романтична легенда про зірок породила народне свято з неймовірною красою феєрверків, парададів і чудовим оформленням вулиць. Вважається, що будь-яке бажання, загадане при зорях під час свята Танабата, здійсниться. Але якщо вечір свята виявиться дощовим, здійснення мрій доведеться чекати до року. За три дні фестивалю в небо запускається дванадцять тисяч феєрверків. Головні вулиці міста прикрашаються ліхтарями і барвистими вивісками, будинки прикрашають смугами паперу з добрими побажаннями, оригамі, талісманами. Додаток 5 Ханамі – милування квітучими деревами. Весна – прекрасна пора року, що дарує насолоду від розквітаючої природи. Навесні хочеться затриматись під чудовими квітучими деревами, вдихати їх прекрасний аромат, вбирати красу пишного цвітіння, що дарує весняна природа. В японців є національна традиція – ханамі, що в перекладі означає «милування квітами», яка виникла при імператорському дворі. Придворні проводили години під квітучими деревами, насолоджувалися спілкуванням, легкими напоями і складанням віршів. Також Ханамі – це свято милування цвітінням сакури, декоративної вишні, національного рослинного символу Японії. У короткий період цвітіння сакури, яке триває від 7 до 10 днів, в Японії бачили глибокий сенс. Опадаючі пелюстки квітів ототожнювали з красою і швидкоплинністю життя, з хоробрістю і чистотою помислів. Під час ханамі японці влаштовуються під квітучими деревами, спілкуються з друзями, складають і читають вірші, співають національні пісні, малюють, багато фотографуються. В японців є ханамі інших квітів: конвалій, соняшників, хризантем, тюльпанів, космей. В українців одним із національних рослинних символів також є вишня. Про квітучі вишні українцями складено багато віршів і пісень, намальовано красиві картини. Українці також насолоджуються та милуються квітучими деревами. Додаток 6 Деякі цікаві факти про Японію... Японія – країна без перебільшення унікальна. Японія – маленька країна, яка розташувалася на гористих островах. Не багато хто знає чому Японію називають «Країна, де сходить сонце» – це найбільш східна держава і вони перші на землі зустрічають сонце, так і сама назва країни японською і їх національний прапор означає сонце. Колись Японія століттями перебувала в ізоляції від решти світу і всіляко перешкоджала проникненню в ці краї європейців і їх культури, але з тих пір багато що змінилося. У наші дні Японія являє собою одну з найбільш розвинених і високотехнологічних держав.

Нанотехнології тут дивовижним чином поєднуються зі стародавніми традиціями, деякі звичаї діють нарівні із законами. Більшість технічних новинок світу дарують саме японці. Ну і, звичайно ж, не можна обійти увагою самобутню японську культуру, яку обожнюють мільйони людей по всьому світу. Ми пропонуємо Вам ознайомитися з нашою добіркою цікавих фактів про Японію. Історія та політичний устрій 1. Заснування – 11 лютого, 660 року до н.е.; Сьоґунат Едо – 12 лютого 160314 жовтня 1867) – всеяпонський самурайський уряд авторитарного типу під керівництвом сьоґунів з родини Токуґава у місті Едо (сучасне Токіо). Конституція 29 листопада 1890 року, Конституція 3 травня 1947 року. 2. У доісторичну епоху Японію називали Тойо-Ашіхара-Мідзухо-но-куні – «Багата країна очеретяних рівнин і водянистих рисових колосків» та Ашіхара-ноНакацу-куні – «Центральна країна очеретяних рівнин». 3. З ІV століття Японію називали Ямато, за назвою давньояпонської держави, яка контролювала більшу частину Японського архіпелагу. Близько VІІ століття принизливу назву було змінено на нову, що вказувала на східне розташування Японії. Її записували трьома ієрогліфами – «Країна, де сходить сонце». У VІІ столітті цей запис спростили на «Основа сонця». 4. У ХІІІ столітті венеціанський мандрівник Марко Поло поширив у Європі китаїзований варіант японського слова «Ніппон» – Cipangu. У французькій, іспанській та португальській мовах воно трансформувалося у Japon та, за їх посередництва, потрапило до української мови, перетворившись на Японію. 5. З кінця ХІХ століття в Японії широко вживалося альтернативне прочитання слова «Ніппон» – Ніхон. У березні 1934 року, за ініціативи Міністерства культури Японії, японський уряд визнав таке прочитання помилковим, закріпивши за «Ніппон» офіційний статус. 6. У чинній Конституції Японії від 1947 року формальною назвою країни визнано Ніппон-коку – «Японська держава». Попри це, слово «Ніхон» продовжує вживатися в Японії на офіційному і побутовому рівнях. 7. Японія єдина країна в усьому світі, яка зберегла титул Імперії, а династія імператорів ніколи не переривалася протягом всієї історії. На сьогоднішній день править імператор Акіхіто, який є прямим нащадком першого імператора Дзімму, який заснував Японію в 711 році до нашої ери. Після грудня 2018 року, коли виповниться імператору Акіхіто 85, завершується у літочисленні епоха правління Акіхіто і наступає епоха правління нового імператора. В Японії кожна епоха кожного імператора має свою назву і своє літочислення. Теперішня – хейсей (настання миру). 8. День заснування держави – національне японське свято, яке відзчається щорічно 11 лютого на згадку про сходження на трон першого

японського монарха, легендарного імператора Дзімму і створенням ним династичної держави – Японія. 9. 25 грудня 1926 року після смерті імператора Японії Есіхіто (імператора Тайсе) на трон зійшов його старший син – 25-річний принц Хірохіто (29 квітня 1901 – 7 січня 1989), проголошений 124-м імператором Японії. Церемонія сходження на престол (соку-но-Рей) відбулася в листопаді 1928 року, у Кіото. Хірохіто ніколи не був усунений від влади, після війни він очолив реформацію і правив до 1989 року. 10. Хірохіто відомий як вчений, – у 1920-і роки він організував в імператорському палаці наукову лабораторію, в якій проводив дослідження. Наукові праці імператора з морської біології вважаються унікальними у своїй області. Періоду правління Хірохіто, який був при владі більше 62 років, було присвоєно назву «Періоду Сева», що можна перекласти, як «Освічений світ». У даний час день народження імператора Сева, 29 квітня, є в Японії державним святом – Днем Сева. Імператор Сева став героєм художнього фільму «Сонце» режисера А. Сокурова. 11. У квітні 1945 року була опублікована декларація від імені США, яка вимагала припинення військових дій з боку Японії. Японці проігнорували цю заяву, позбавивши себе можливості мирного вирішення цієї суперечки. 6 серпня 1945 року американські військовослужбовці скинули атомну бомбу на Хіросіму. Після закінчення трьох днів, ще одна бомба впала на місто Нагасакі. Застосування таких дій було здійснено в основному для демонстрації світові переваги Сполучених Штатів у галузі озброєння. 12. Японія є унітарною демократичною національною державою з парламентською конституційною монархією. Її основний закон – Конституція 1947 року, яка була прийнята в роки правління Хірохіто, під тиском США, після поразки країни у Другій світовій війні. Закон базується на недоторканності прав людини, принципах пацифізму та визнанні японської нації носієм державного суверенітету. За Конституцією влада в Японії поділяється на три гілки – законодавчу, виконавчу та судову і не може мати армії, а також не має права першою оголошувати кому-небудь війну. Імператор Акіхіто, Прем’єр-міністр Абе Сіндзо (ЛДП). 13. В Японії ув’язнені не мають права голосувати на виборах. 14. В Японії строго дотримуються право власності, тому тут існують десятки компаній із більш ніж тисячолітньою історією. Наприклад, готель «Хоші Рьекан» безперервно функціонує з 718 року. Готелем управляє одна і та ж сім’я вже протягом 46 поколінь (sic!). Географічне та економічне становище 15. Японія – держава у Східній Азії. Офіційна назва – Японська Держава. Розташована на Японському архіпелазі, у північно-західній частині Тихого океану. Складається з 47 адміністративних одиниць – префектур. Столиця – Токіо.

16. Більша частина Японських островів укрита горами (70%), серед яких багато вулканів. Найвищий із них — гора Фудзі (3 776 м над рівнем моря). 17. Японія у три рази більше Англії. Площа її становить 377 929,99 км², Англії 130 410 км². Завдяки цьому факту, тепер зрозуміло чому японці хочуть забрати у Росії Курильські острови. 18. Японія складається приблизно з 6800 островів. Чотири головні острови – Хонсю, Кюсю, Сікоку і Хоккайдо – включають 97% від загальної площі земель Японії. 19. Дві третини території Японії покрито лісом. Ліси тут, до речі, взагалі не вирубуються. 20. В Японії більше 200 вулканів, а найвищим діючим вулканом є гора Фудзі. Щороку реєструється понад 1500 землетрусів, хоча велика частина з них незначні. 21. Токіо, столиця Японії, найбільше і найдорожче місто для життя у світі. Інші великі міста Осака, Нагоя і Саппоро. 22. Економіка Японії є третьою за величиною та поступається лише Китаю і США. 23. Японські бджолярі розводять в основному європейських бджіл, тому що вони кращі, ніж їхні японські. Але дуже часто вулики піддаються нападу азіатських шершнів, рій яких здатний за хвилину знищити кілька сотень бджіл. Місцеві ж особини навчилися протистояти цим «вбивцям». Кілька роїв збирається навколо нападаючого в один клубок і починають працювати м’язами, тим самим нагріваючи повітря до 47 градусів за Цельсієм, в той час, коли шершень витримує максимум 46 градусів. 24. Японія маленька країна, але тут знаходиться самий дорогий парк розваг у світі Disney Sea, чотири з десяти найвищих американських гірок. У Токіо найрозвиненіша система метро у світі, де найбільший залізничний хаб і мішане пішохідне перехрестя. Населення, релігія 25. Японія посідає 10-е місце у світі за чисельністю населення. За попередніми результатами перепису 2015 року в ній проживало 127 млн. осіб, а середня густота населення становила 339 осіб/км². Столиця країни, Токіо, нараховує понад 8 мільйонів мешканців (агломерація нараховує більше 30 мільйонів мешканців та є найбільшою у світі). Населення складається з 98% етнічних японців. 26. В Японії живе понад п’ятдесят тисяч людей віком понад сто років, що робить її справжньою країною довгожителів. 23% японського населення старше 65 років. 27. Панівною релігією мешканців Японії є автохтонне язичництво – синто. Другою за значенням релігією Японії є дзен – буддизм. Найбільш поширеною формою буддизму в Японії. Християнство – третя найбільша релігія країни.

Навчання, мова, писемність, культура та спорт 28. В Японії навчальний рік починається першого квітня і розділений на три семестри. Школярі вчаться з квітня по липень, потім з вересня по грудень і з січня по березень. 5 травня відзначать День дітей. 29. Єдиною іноземною мовою для вивчення в японських школах є англійська. 30. Японці дуже поважають тих, хто може сказати їхньою мовою хоча б дві фрази. Вони вважають, що вивчити її нереально. 31. Перші писемні пам’ятки японської мови датуються V століттям. 32. В Японії присутні чотири основні системи писемності: катакана, ромадзі, кандзі і хірагана. 33. Більшість ієрогліфів складаються з пари складів, але є разючі винятки. Приміром, ієрогліф 砉 являє собою слово з тринадцяти складів – «ханетокаватогаханареруото», – і описує звук, який видається під час відділення плоті від кісток. 34. Кожен другий японець чудово малює і непогано співає. Частково це результат системного виховання дітей – їх спершу вчать малювати і співати, а потім говорити і писати. 35. Японська мова включає в себе чотири рівні ввічливості, від розмовної до особливо важливої. 36. В Японській мові практично немає особистих займенників, а ті слова, які іноді використовуються як займенники, мають ще одне значення. У російській, наприклад, займенник «я» не означає нічого, крім «я». Японською мовою (ваташи, я) означає ще і «приватний, особистий»; (аната, ви) - «мій пан». Використовувати «аната», ввічливо тільки при першому знайомстві, потім до співрозмовника прийнято звертатися по імені або за посадою. 37. До речі, в японській мові в місяців немає назв, замість цього вони позначаються порядковими номерами. 38. Японська поезія хайку є найкоротшою у світі, що складається тільки із трьох ліній. 39. Мало хто знає, що слова «вата», «минтай» та «івасі» запозичені з японської. Японській мові ми зобов’язані такими словами, як «тайфун» і «цунамі». 40. У японській мові, гейша означає «артист» і першими гейшами були чоловіки. 41. Японська мова відрізняється відсутністю лайок. Сильніше, ніж «дурень» або «ідіот» не почути від цього народу. Потужність всіх емоцій виражається гучністю і інтонацією, чого так не вистачає нашим співвітчизникам. 42. По-японськи «дурень» звучить як «бака» (дослівно дурний чоловік). А іноземець – як «гайдзін» (дослівно – чужинець). «Бака-гайдзін» японською розмовною – це американець.

43. На японське аніме припадає 60% від усієї анімації у світі. Є близько 130 голосових шкіл акторської майстерності для аніме голосів. 44. Національним видом спорту Японії є Сумо. Переможець турніру по сумо отримує незвичайні дарунки. Йому вручають ключі від новенького автомобіля, річний запас бензину і кока-колу, яловичину вагою в одну корову і тисячу грибів під назвою сиітаке. 45. Японія є батьківщиною різних видів бойових мистецтв, таких як карате, дзюдо, сумо, ніндзюцу, Кендо, Дзю-дзюцу, айкідо й інших. 46. Стародавні воїни Японії були відомі як самураї. Вони були дуже досвідчені в бою, їх головною зброєю був катана – гострий меч з невеликим вигином. 47. У жовтні 1964 року в Токіо пройшли перші в Азії Олімпійські ігри, а в 1972 році – Олімпійські ігри в Саппоро. Сільське господарство, промисловість, будівництво 48. Сільськогосподарські угіддя Японії складають близько 13% її території. Більше половини цих угідь — заливні поля, які використовуються для рисівництва. 49. В Японії вирощують квадратні кавуни — їх простіше транспортувати, ніж круглі. 50. В енергобалансі Японії частка вугілля — 17%, нафти і природного газу — 67%, гідро і атомної енергії — 16%. Майже половину продукції обробної промисловості дають машинобудування, металообробка і чорна металургія. 51. Японія виділяється розвиненими хімічною і нафтохімічною, деревообробною і целюлозно-паперовою промисловостями. Як виробник пластмас, синтетики, синтетичного каучуку, паперу та картону вона поступається тільки США. Країна має одну з найкращих поліграфічних баз. 52. Найвідоміші японські компанії: Toyota, Honda, Sony, Nintendo, Canon, Panasonic, Toshiba, Sharp та інші. 53. «Honda» – автомобіль, який здивував світ». Появі першого у світі двигуна з низьким рівнем забруднення повітря передувала історія про поєдинок переконань між Соічіро Хонда, який наполягав на оригінальних технічних розробках та молодими інженерами, які схилялися до покращення вже існуючих технологій. Після 4-ох років інтенсивної праці, інженерам вдалося досягти успіху. Коли вони сказали: «Ми робимо це не для компанії, ми робимо це для суспільства», Хонда пішов у відставку, окрилений зрілістю своїх послідовників. 54. Наполегливість народжує «Шінкансен». Багатьом людям здавалося неймовірним, що авіаційні технології можна застосувати для створення залізничного суперекспресу. Проте в 1963 році з’явився перший «Шінкансен», який міг розвивати швидкість до 256 кілометрів за годину. Поява суперекспресу «Шінкансен» спричинила революцію у сфері транспорту, і стала поштовхом до змін не тільки стилю життя людей, але й історії залізничного транспорту.

55. «Хмарочос Касумігасекі». Вважалося, що в Японії неможливе будівництво висотних будівель через часті землетруси. Незважаючи на це в 1968 році було зведено 36-поверховий хмарочос Касумігасекі. Його конструкція була розроблена на основі найновішої технології будівництва, яка передбачала зведення будівлі, що здатна гасити силу сейсмічних поштовхів. Проект зведення першого у країні хмарочосу коштував великих зусиль, але він був завершений і подарував надії на майбутнє висотне будівництво в Японії. Їжа 56. Японці постійно говорять про їжу, а коли вони їдять, то обговорюють, як їм подобається частування. Повечеряти, не вимовивши кілька разів oishii (смачно) – дуже неввічливо. 57. Дуже популярною їжею в Японії є сире м’ясо коня. 58. В Японії їдять дельфінів. Із них роблять суп, готують кусіякі (японський шашлик), навіть їдять сирим. У дельфіна досить смачне м’ясо, з яскраво вираженим смаком, і зовсім несхоже на рибу. 59. Японським кухарям для того щоб готувати рибу-фугу доводитися навчатися не менше 2 років. 60. Суші раніше використовувалася як вулична їжа. 61. Японці обожнюють рис і їдять його щодня, тричі на день. 62. Японське саке виготовляють із ферментованого рису. 63. Найдорожчий тунець у світі було продано в Японії за 735 000 USD. 64. Напевно, правильним харчуванням можна пояснити той факт, що тут дуже рідко побачиш японку із зайвою вагою. 65. У Країні висхідного Сонця дуже дешеве м’ясо і риба, але неймовірно дорогі фрукти. Одне яблучко коштує близько двох доларів, а зв’язка бананів – не менше п’яти. Диня – найдорожчий фрукт, деякі сорти обходяться у двісті доларів. 66. Ніколи не втикайте палички для їжі вертикально в їжу. Це старий японський звичай, що означає, що їжа призначена для мертвого. 67. Японці й алкоголь – поняття погано сумісні. Більшість із них навіть після однієї чарки міцного алкоголю починають жахливо червоніти. Але є і винятки – будь-якого українця переп’ють. 68. В Японії є кафе, де люди можуть відпочити і пограти з цуценятами та кошенятами. 69. В японських ресторанах зі шведським столом, ви ніколи не побачите тарілок із недоїдками, так як японці беруть виключно стільки скільки їм потрібно. 70. В Японії не прийнято залишати чайові. Віддавна вважається, що коли клієнт платить встановлену суму, він залишається на рівних із продавцем. Якщо покупець залишає зайві гроші, то він цим знецінює послугу або товар і зводить обмін до подачки.

Робота, пенсія, відпочинок, святкування 71. Японці – божевільні трудоголіки. Можуть запросто працювати 15-18 годин на добу без перерви на обід, а після напруженого дня піти в бар і, після декількох годин сну, знову на роботу. 72. Цей народ не вміє відпочивати. Чотири дні відгулів підряд вважається повноцінною відпусткою. Вони ніколи не беруть належні 3 тижні відпустки на рік, а також не йдуть раніше додому. 73. В японській мові навіть є слово «кароші», що буквально перекладається, як «смерть від перепрацювання». У середньому щороку з цим діагнозом помирає десять тисяч осіб. 74. Приходити на роботу вчасно в Японії вважається поганим тоном. На місці треба бути хоча б на півгодини раніше. 75. В Японії немає гастарбайтерів. Це досягнуто простим законом: мінімальна зарплата, на яку дозволено наймати іноземного робітника в Японії перевищує середній оклад праці японця. Таким чином, для високооплачуваних фахівців шлях у країну залишається відкритим, а некваліфікований приїжджий праця не демпінгує зарплату місцевих жителів. Соломонове рішення. 76. У японців дуже низькі пенсії. Максимальна соціальна виплата бідним старим становить десь 300 доларів. Передбачається, що кожен японець сам повинен подбати про свою старість. 77. Японці практично ніколи не кличуть гостей до себе додому. Словесні запрошення найчастіше сприймаються як важливий мовний зворот. 78. В японському метро окремі вагони відведені для жінок. Їх чіпляють на годину-пік. Це створено для того, щоб вранці ніхто до них не приставав, адже для японця обмацування жіночого тіла в набитому транспорті – майже національний спорт. У чоловіків це популярна розвага. 79. У цій незвичайній за нашими поняттями країні навіть день святого Валентина проходить не так, як прийнято у нас: в цей святковий день дарують подарунки і проявляють симпатію виключно дівчата. Походження цієї традиції невідомо, але сьогодні вона виконує дуже важливу функцію: дозволяє жінкам і дівчатам сказати несміливим японським хлопцям «так», не чекаючи поки вони знайдуть підхід до них. 80. Японці дуже бояться подорожувати світом, тому як вважають його дуже небезпечним. Найнебезпечнішою країною, на їх думку, є Сполучені Штати... 81. Після відвідування Парижу в японців зрідка діагностують Паризький синдром. Це психічний розлад, який проявляється у вигляді запаморочення, деперсоналізації, галюцинацій та інших симптомів. Причиною цього синдрому є сильна різниці між представляючим Парижем і реальним станом речей. Соціальний побут, толерантність 82. Токіо – найбезпечніший мегаполіс у світі. У Токіо настільки безпечно, що шестирічні діти самостійно користуються громадським транспортом.

83. Затримка поїзда більш, ніж на 60 секунд, в Японії вважається неприпустимим запізненням. 84. У деяких швидкісних поїздах кондуктор при вході у вагон знімає головний убір і кланяється, і тільки потім перевіряє квитки. 85. Народ країни висхідного Сонця також надзвичайно чесний. Якщо людина забула у транспорті парасольку, вірогідність, що її повернуть власникові, складає 99%, якщо у свою чергу він звернеться в бюро знахідок. 86. Третина весіль у країні – результат організованих батьками сватання й оглядин. Вік згоди в Японії – 13 років. Це означає, що з цього віку добровільний секс не вважається зґвалтуванням. 87. Під час японського весілля наречена переодягається мінімум тричі: спочатку вона в білому національному вбранні, потім надягає червоне кімоно, символ радості, а до кінця вечора переодягається у звичайний європейський весільний наряд. Голову нареченій пов’язують трикутної косинкою, що приховує жіночі «роги ревнощів». 88. Японці дуже сором’язливі, не звикші висловлювати свої почуття. Для багатьох справжній подвиг сказати: «Я тебе кохаю». 89. В Японії завжди першими обслуговують чоловіків. У ресторані чоловік перший залишає замовлення, і йому першому приносять напій. У магазинах завжди спочатку вітаються з чоловіком. 90. Японці народ дуже охайний, але, скільки б не було членів у сім'ї, ванну всі приймають, не міняючи воду. Правда, перед цим кожен приймає душ. 91. В Японії вважаються нормою дуже короткі спідниці, а от одяг з декольте тут вважається вульгарним. 92. В Японії один з найліберальніших тютюнових законів. Палити в Японії можна майже скрізь, крім залізничних платформ та аеропортів. Всі курці японці носять із собою маленькі кишенькові попільнички, тому що струшувати попіл на землю або на підлогу суворо заборонено. 93. У Токіо, в районі Шінджуку-Ні-Чеме, найбільша концентрація гей-барів у світі. 94. В японських сім’ях абсолютно нормальна ситуація, коли брат із сестрою взагалі не розмовляють, навіть не знають номерів мобільних телефонів одне одного. Інші цікаві факти 95. В Японії дуже популярний міф, що японський сніг сильно відрізняється від снігу інших країн. На початку 80-х років минулого століття під цим приводом влада обмежила імпорт лиж, щоб захистити вітчизняних виробників. Існує навіть новорічна японська пісня, де йде мова про лижника з Японії, який не може рушити з місця на іноземних лижах, тому як вони не їдуть по японському снігу. 96. В Японії сніговиків будують із двох великих сніжок, а не з трьох. 97. Рівень убивств в Японії становить 0,50 на 100000 чоловік, що є одним з найнижчих.

98. Японія налічує 18 лауреатів Нобелівської премії. 99. У північних містах Японії всі тротуари з підігрівом, тому тут ніколи не буває ожеледиці. 100. В Японії на вулицях можна побачити вази з парасольками. Якщо починається дощ, можете взяти будь-яку, а потім, коли дощ закінчується, ставите в найближчу вазу. 101. В Японії прийнято приймати подарунки, тільки двома руками. 102. Японці надають таке ж значення групі крові, як ми знакам зодіаку. По групі крові визначається сумісність партнерів, а газети навіть публікують свого роду «гороскоп» для представників кожної з груп крові. 103. На японських вулицях ви не побачите сміттєвих баків. Усе сміття японці несуть додому, а потім сортують на чотири види: скло, спалюване, перероблюване й неспалюване сміття. 104. Зелений колір світлофора називається синім. Коли в Японії з’явилися перші світлофори, вони складалися з жовтого, червоного і синього сигналів. З часом з’ясували, що пучок зеленого кольору набагато краще сприймається на великій відстані, але звичай називати сигнал, що вирішує рух, «синім» залишився. 105. Водії на перехрестях вимикають фари. Цей момент регулюється правилами етикету. Водій, зупиняючись на перехресті, вимикає освітлення, щоб не сліпити очі зустрічним. На жаль, в інших країнах до цього ще не додумалися. 106. В Японські телефони вбудована система екстреного оповіщення нації. Коли відбувається якийсь катаклізм, у всіх телефонах спрацьовує гучний звуковий сигнал (навіть якщо звук був відключений) і з’являється повідомлення, яке пояснює, що сталося та як себе вести. 107. Перший японський роман, Повість про Гендзі, був написаний японською дворянкою, Мурасаки Сикибу, в 1007 році. 108. Японські аристократи фарбували зуби в чорний колір аж до початку ХХ століття (до 1870 р.). У заміжньої жінки стійкість забарвлення зубів порівнювали з вірністю і прихильністю у шлюбі. 109. В Японії прижилися речі, які двадцять років тому здавалися майбутнім, а сьогодні залишають дивне ретрофутуристичне враження. Автоматичні двері в таксі, автомати, в яких продається все, від фруктів та супів, до ношених трусів. Потяги фантастичної форми і смішна мода. Все це дуже круто. 110. Якщо вас упіймали за щось серйозне, то мають право тримати в СІЗО 30 діб, не пускаючи адвоката. 111. Замість підпису в Японії ставлять спеціальну іменну печатку Ханко. Така печатка є в кожного японця і нею користуються багато-багато раз у день. Ще її можна купити в будь-якому магазині. Японія – одна з найбільш загадкових і захоплюючих країн світу. Її культура, звичаї і народ сильно різниться з нами. Звичайно, це далеко не повний список всіх цікавих фактів про Японію. Давайте поповнювати його разом з нами читаючи книжки про Японію, а також літературу японських письменників!...

Використані джерела: 1. Особливості чайної церемонії [Електронний ресурс] // сайт harchi.info 2013. – Електрон. текстові дані. – Режим доступу: https://harchi.info/blogs/annie/osoblyvosti-chaynoyi-ceremoniyi – Опубліковано Annie 02/08/2015 – Назва з екрана. – Дата перегляду: 05.06.2017. 2. 50 цікавих фактів про Японію [Електронний ресурс] // сайт Цікаві факти на Facti infoh. 2014-2015 – Електрон. текстові дані. – Режим доступу: //facti.info/50-tsikavyh-faktiv-pro-yaponiyu/– Назва з екрана. – Дата перегляду: 05.06.2017. 3. 7 найцікавіших фактів про Японію [Електронний ресурс] // сайт «Цікаво знати». 2013-2016 – Електрон. текстові дані. – Режим доступу: http://cikavoznaty.com/290-7-nayckavshih-faktv-pro-yaponyu.html– Назва з екрана. – Дата перегляду: 05.06.2017. 4. 30 найцікавіших фактів про Японію [Електронний ресурс] // сайт ТОВ ДІДЖІТАЛ ВЕНЧЄЗ. 2009-2017– Електрон. текстові дані. – Режим доступу: http://travel.tochka.net/ua/6950-30-samykh-interesnykh-faktov-o-yaponii – Назва з екрана. – Дата перегляду: 05.06.2017. 5. Цікаві факти про Японію [Електронний ресурс] // сайт Copyright 2017 – Електрон. текстові дані. – Режим доступу: http://cikavosti.com/27-cikavih-faktivpro-iaponiu/– Назва з екрана. – Дата перегляду: 05.06.2017. 6. Цікаві факти про Японію [Електронний ресурс] // інформаційнопізнавальний сайт «Тут цікаво» – Електрон. текстові дані. – Режим доступу: http://tut-cikavo.com/krajini/222-tsikavi-fakti-pro-yaponiyu– Назва з екрана. – Дата перегляду: 05.06.2017. 7. Японія [Електронний ресурс] // сайт Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. – Електрон. текстові дані. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%AF%D0%BF%D0%BE%D0%BD%D1%96%D1%8F – Востаннє відредаговано сторінку 14 квітня 2017. – Назва з екрана. – Дата перегляду: 23.02.2017. 8. Японія – цікаві факти, звичаї та традиції [Електронний ресурс] // сайт Цікаві факти про все на світі – Електрон. текстові дані. – Режим доступу: http://cikavi-fakty.com.ua/yaponiya-cikavi-fakti-zvicha%D1%97-ta-tradici%D1%97/– Назва з екрана. – Дата перегляду: 05.06.2017.

Науково-популярне видання

Давня країна під сонцем майбутнього Інформаційно-методичні матеріали

Автор-укладач Л. В. Гріщенко Комп’ютерний набір Л.В. Гріщенко Відповідальний за випуск В.М. Канюка Підписано до друку 12 червня 2017 р.

Видавець: Комунальний заклад «Черкаський районний організаційнометодичний центр бібліотечної та краєзнавчої роботи» Черкаської районної ради, 2017 18009 м. Черкаси вул. Дахнівська, 52 E-mail: bibliotekaromc@gmail.com http://romcbkr.ck.ua/ 24