koloszal@inbox.ru Інтернет-версія: http://zal.te.ua/
СПIВЗАСНОВНИКИ: Залiщицька районна рада, Залiщицька райдержадмiнiстрацiя, Залiщицька міська рада, трудовий колектив редакції Виходить з 24 лютого 1940 року u
№ 79-80 (8296)
ДОПОМОГА УКРАЇНСЬКІЙ АРМІЇ
u
Не намарно відбулися події новітньої історії України наприкінці 80х початку 90-х років ХХ століття, відновлення незалежності, студентська революція «на граніті», Помаранчева революція, Гідності у ХХІ ст… Зусилля названих подій вплинули на розміщення політичних сил, змінили свідомість громадян, нарешті – об’єднали Україну. Але народжена Майданом Україна зазнає нових
АКТУАЛЬНО
В області створюють власні загони оборони. «У кожному районі буде по п’ять добровольчих загонів, - розповів Володимир Катинський, в.о. військового комісара обласного комісаріату. – Тож просимо усіх, хто не був мобілізований, записуватися у ці батальйони». Добровольців навчатимуть охороняти стратегічні об’єкти, працювати на блокпостах, вести партизанську боротьбу. У Тернополі вже сформували дві навчальні групи по 30 чоловік, починається така робота вже і в деяких районах області. Для загонів мають облаштувати місця дислокації, визначити ділянки, де будуть проводити навчання.
потрясінь: не хочуть змиритись з цим наші північно-східні сусіди, зокрема, його нинішнє керівництво. Відкрита війна щоденно тривожить східні області нашої країни. Поки-що не приносять бажаних результатів ні Мінські угоди, ні домовленості за участю Євросоюзу, переговорні процеси з Канадою, США, іншими країнами. Зусиль до наближення миру докладають усі – і держава, і небайдужі громадяни. Як повідомила касир районного штабу національного супротиву Ганна Гутник, за минулий період з 16 по 24 вересня збіднішали надходження – 500 грн. від громади району, 1393 гривні добровільних пожертв під час акції на мосту єднання Тернопілля і Буковини, 200 гривень від колективу редакції газети «Колос».
Цiна вроздрiб - 1 грн.
u
Водночас потреби захисників нашої Вітчизни зростають у зв’язку з наближенням холодів, підготовкою до нових операцій. Тому штаб звертається до усіх небайдужих громадян надати дієву фінансову чи матеріальну допомогу. Своїми добрими справами ми, усі разом, зможемо наблизити довгоочікуваний мир для всієї нашої України.
ФОТОАНОНС
На світлинах Ігоря ІВАНСЬКОГО: голова РДА Борис Шипітка та міський голова Володимир Бенев’ят вітають з професійним святом - Днем рятівника начальника ДПРЧ-15 Управління ДСНС України у Тернопільській області Дмитра Даня, а також ветерана пожежної служби Мирослава Броватого. Детальніше читайте - на 5 сторінці.
Богдан ПАПУШКО
Заліщицький край завжди представляв великий інтерес у плані розвитку туризму, що є свідченням його привабливості до любителів та поціновувачів наддністрянської природи. Культурні пам’ятки, старі та нові парки, історія нашого міста завжди викликають цікавість у тих, хто щоразу відвідує наш край, адже кожна екскурсія поглиблює знання про ті чудові перлини, які милують зір багатьох туристів. Найбільше причетні до розвитку туризму в районі колектив НПП «Дністровський каньйон». Саме завдяки їм розширюються і благоустроюються туристичні шляхи, які й приваблюють сюди відвідувачів з багатьох міст України. Нехай туризм у нашому краї й надалі набуває нових обрисів і національні природні надбання ніколи не залишаються без уваги його поціновувачів і шанувальників.
Борис ШИПІТКА, голова Заліщицької районної державної адміністрації
Іван ДРОЗД, голова Заліщицької районної ради
Володимир БЕНЕВ’ЯТ, міський голова Заліщиків
u ВАРТО ЗНАТИ 4 жовтня ц.р. буде проводитись «гаряча» телефонна лінія з Віктором Йосиповичем Бачинським – заступником начальника – начальником бюджетного відділу фінансового управління Заліщицької РДА. Телефонуйте за номером: 2-19-41 з 10 до 11 год.
u
АКТУАЛЬНА ТЕМА
ВІЗИТКА Барна Олег Степанович, українець, народився 18 квітня 1967 року в селі Нагірянка в родині сільських учителів. У 19912002 роках працював учителем математики, фізики, інформатики, допризивної підготовки в Ридодубівській та Білобожницькій школах. Учасник Майдану під час Революції Гідності, сьогодні доброволець у зоні АТО в Луганській області, поблизу кордону з Російською Федерацією. Якщо причиною Революції Гідності було свавілля бандитського режиму Януковича, то здача Криму і війна на Донбасі, є наслідком некомпетентності, а можливо, й зради владної верхівки. Неефективність ведення воєнних операцій регулярними військовими частинами Збройних сил України, частий їх провал і «злиття» інформації наводять на думку, що члени Генштабу, котрі фактично побудували свою кар’єру у військових академіях Росії і проходили там перепідготовку, занадто лояльно ставляться до ворога з Кремля, і це свідчить про
їх залежність від «товаришів» з Москви, а то й можливість їх потенційної зради. Зокрема, за командувачем оперативним командуванням «Північ» генерал-лейтенантом І.І.Колесником, який отримав звання з рук Януковича, тягнеться цілий шлейф гучних справ, у тому числі пов’язаних із рекетирськими «розборами». А взагалі-то кількість генералів в Україні перевищує загальну кількість у всіх країнах блоку НАТО. Але, на відміну від українських
«паркетних генералів» всі натовські генерали мають бойовий досвід. А тому даний факт вимагає негайної переатестації всього вищого офіцерського складу в зоні саме бойових дій АТО. А їх відмова від участі в бойових діях буде ознакою невідповідності посадам і званням та підставою для позбавлення вищих офіцерських звань і повернення незаконно отриманих квартир. (Продовження - на 2 сторінці).
2 u
СОЦІАЛЬНІ
АКТУАЛЬНА ТЕМА
(Початок на 1 сторінці.) Перебуваючи на мобілізаційних зборах в місті Н., мобілізовані «партизани» віком від 21 до 50 років чотири години на плацу чекали генералмайора, котрий почав зустріч із «чому у вас нечисте взуття і чому не заправлені по формі?». Причому його «зустрічі» із мобілізованими в трьох різних частинах починалися з однієї і тієї ж фрази. Культурна обмеженість, вузький світогляд і не розуміння ситуації в кра-
u
№ 79-80 (8296)
їні, некомпетентність, відсутність поваги до новоспечених вояків, відірваних від мирних професій, – таке «обличчя» кадрового генерала, що і пояснює причини розвалу армії та загибель кращих синів нації на сході України. Але найстрашніше те, що цей військовий хаос, ще більше спотворений, ніж за Союзу, який ці особи в генеральських мундирах нав’язують молодим офіцерам, становить загрозу майбутньому Збройним сил України. Продуктом такої деградо-
ваної системи є окремі військовослужбовці, офіцери у відставці, пенсіонери мого віку, котрі за роки служби стрімко просунулись у кар’єрі і нині перебувають на високому соціальному забезпеченні за наші з вами податки. Але тепер, в час крайньої необхідності, не поспішають до військкоматів, щоб виконати свій офіцерський обов’язок, та шукають для «порятунку» хвороби, чи терміново виїжджають за кордон. Складається враження, що нині всі «паркетні»
генерали та їх штабні плебеї, окрім того, що розвалили армію, своїми діями роблять все, щоб деморалізувати мобілізованих військовослужбовців, добровольців, озлобити їх проти армії. Але цікавий саме той факт, що молодші офіцери розуміють це все, але бояться висловити свою думку вищому канцелярському офіцеру, котрий бойову готовність підрозділу асоціює тільки із стройовим довготривалим оглядом на плацу, статутною відстанню між наметами, виглядом рукомийника, а не неналежною бойовою підготовкою кожного воїна, відповідним його озброєнням, першочерговим забезпеченням бронежилетами, відповідним психологічним настроєм. Як можна зрозуміти те, що протягом місяця бойової підготовки на полігоні військовослужбовців позбавили права хоча б один раз відвідати родину, добре розуміючи, куди вони поїдуть? Може, генерали боялися, що вояки не повернуться у місце дислокації частини, а тому поводяться із зрілими чоловіками, як з пацанами? Особливо мене турбує питання щодо новоспечених мобілізованих 21-22-річних лейтенантів, які отримали свої звання на військових ка-
федрах під час навчання у цивільних вузах. Навряд чи їм можна довірити життя цілих підрозділів у бойовій обстановці. Однак, це не стосується кадрових офіцерів, які навчались у військових вузах України і присвятили своє життя армії. Але, попри такі негаразди, армія в Україні є, буде й щодня стає професійнішою! Військовослужбовці і воїни добровольчих формувань свято виконують громадянський обов’язок, захищаючи Україну ціною власного життя, здоров’я та добробуту. Ми стоїмо перед становленням нової Української Армії, де принцип військової дисципліни будується не на засадах страху перед покаранням, а на усвідомленні необхідності гідно виконувати святий громадянський обов’язок. Для нас всіх святий обов’язок - будувати Україну, за яку загинули Герої «Небесної Сотні» і гинуть Герої-патріоти на Сході. Зрештою, чого варте життя кожного з нас, якщо ми не зможемо захистити гідне життя наших дітей?! Слава Україні! Олег БАРНА, член партії «Блок Петра Порошенка» На знімку: командир взводу Олег Барна з бійцями. (Р)
декілька моїх побратимів загинули і багато отримали різного ступеня по-
річні молоді люди мають навчатися військової справи, щоб не стати гарматним м’ясом. Мені, як батькові двох синів, болісно дивитися на юнаків, які мають продовжувати українській рід, а вони гинуть і отримують поранення, контузії, бачать кров, смерть, зраду командування. - Ви балотуєтеся в депутати по мажоритарному окрузі на Тернопільщині від партії «Блок Петра Порошенка». Чому обрали для себе саме цю політичну силу? - Тому що Порошенко зараз єдиний, хто дійсно намагається протистояти агресії Росії і робить при цьому все можливе, щоб захистити територіальну цілісність держави, і головне – щоб якомога менше синів і доньок України при цьому загинуло. Пробачте, але змоги більше розмовляти з Вами не маю. Тут і до інших солдатів намагаються додзвонитися. - Розумію, пане Олеже. Тримайтеся, бережіть себе і повертайтеся живі! - Обов’язково повернемося і тільки з перемогою! P.S. Олег Барна обіцяв піти добровольцем на війну ще весною. Зробив так, як і обіцяв – зараз воює в одному з підрозділів Збройних сил України командиром відділення мінометної батареї в Луганській області в кількох кілометрах від кордону з Росією.
u ПИТАННЯ
Робота Управління Пенсійного фонду України в Заліщицькому районі спрямована на наповнення бюджету Фонду власними коштами, вдосконалення взаємодії з органами Міндоходів в області по забезпеченню надходження коштів від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, ліквідацію заборгованості платників внесків, своєчасну та в повному обсязі виплату пенсій і грошової допомоги, поліпшення обслуговування громадян, реалізацію заходів, передбачених планом роботи на поточний рік. Планове завдання щодо наповнення бюджету Пенсійного фонду України власними коштами за 8 місяців 2014 року виконано на 122 %. Понад план мобілізовано 22 тис. грн. Проводиться відповідна робота щодо погашення боргів. Станом на 1 вересня загальний борг по всіх платниках до Пенсійного фонду складає 405 тис. грн. з них дієвий 16,5 тис. грн. і борг по підприємствах, котрі перебувають у стадії банкрутства, - 246 тис.грн. За 8 місяців ц.р. погашення боргу склало 17,6 тис.грн. На виконанні в ДВС знаходяться накази на суму 150,4
ВИБОРИ - 2014
арна Олег Степанович, українець, народився 18 квітня 1967 року в селі Нагірянка в родині сільських вчителів. З 1991 року працював вчителем математики, фізики, інформатики, допризовної підготовки в Ридодубівській та Білобожницькій школах. Учасник Майдану під час Революції Гідності. На сьогодні - військовий доброволець у зоні антитерористичної операції в Луганській області, поблизу кордону з Російською Федерацією, член партії "Блок Петра Порошенка". Раніше О.Барна боровся з чиновниками і за європейське майбутнє юних українців. Сьогодні він воює за волю України.
Б
Тиждень не могли вийти на зв’язок із командиром одного з добровольчих підрозділів у зоні АТО – Олегом Барною. Завдяки допомозі Тернопільського військового комісара та Пошукового центру ЗС України нам таки вдалося телефоном поговорити з Олегом Барною. Після з’єднання з батальйоном, де служить тернополянин, слухавку взяв військовий і російською мовою поцікавився, кого розшукуємо. За мить він вже гукав: «Дядя Олег, вас ищут и просят к телефону…». - Радий, що Ви живі та здорові. «Дядя Олег» - це до Вас так молодші по-
(ІНТЕРВ’Ю З АТО) братими звертаються? - Та ні, всі. На війні в кожного свій позивний. У мене - «дядько Олег». - Зрозуміло. Тиждень ніхто не міг вийти з Вами на зв’язок, дуже хвилювались рідні, близькі й друзі, а крім них, ще керівництво Чортківщини… - Так, вже знаю про це. Розумію, що родина пережила болючий тиждень. Як і розумію окремих політиканів: стартувала виборча кампанія і вони вирішили на моєму імені нагадати про себе. Бог їм суддя. Зі свого боку, раджу їм більше перейматися господарськими питаннями і своїми посадовими обов’язками, а не моєю скромною персоною. І думати про долю десятків наших молодих земляків із передової, про яких місяцями ніхто не цікавився. Що ж стосується нашого «зникнення», то все пояснюється просто: мій підрозділ, а я командир відділення мінометної батареї, зараз перебуває в Луганській області, буквально в кількох кілометрах
від кордону з Росією. Тут, у населених пунктах, не те що мобільного, жодного зв’язку днями і навіть тижнями із зовнішнім світом немає. Немає інтернету, світла, газу, води – нічого. Щоб вийти на зв'язок із рідними, треба виїжджати до великих міст або автомагістралей. А це вкрай небезпечно, бо в так званих «зеленках» і на околицях міст роблять засідки снайпери терористів. - Окресліть у кількох словах, яка зараз ситуація там, де ви воюєте? - Наші блокпости постійно обстрілюють, накривають мінометним та артилерійським вогнем. Ми ж не відповідаємо – дотримуємося перемир'я, яке оголосив наш Президент. Хоча солдатам це робити все важче. Нерви на межі. Та й важко не стріляти у відповідь, коли ще вчора ти з бойовим товаришем про життя говорив, а сьогодні він уже в госпіталі з пораненням чи контузією. Тільки за останні дні
ранення. Тож, повірте, дуже складно стримуватися. - Пане Олеже, як Ви змогли потрапити на передову, адже відомо, що кілька років тому Ви пережили жахливе ДТП, після якого ледь живі залишилися, але групу інвалідності Вам лікарі все ж дали? На якусь мить у слухавці панувала тиша. Згодом пролунала відповідь: - Ну, зараз вже, напевне, можна про це сказати. Так, дійсно, коли я під час мобілізації прийшов добровольцем у військкомат, лікарі були категоричними й не хотіли визнати мене придатним до служби. Так, після аварії у мене було декілька переломів. Медики запевняли, що я фізично не зможу воювати. Але вдалося переконати їх у зворотньому, і на війну я таки пішов. І раніше знав, а тепер чітко переконався, що на передовій цієї цинічної, підлої, неоголошеної Путіним війни повинні бути зрілі чоловіки 35-40 років, з досвідом служби в армії. А 20-25-
тис.грн. На належному рівні знаходиться контрольно – перевірочна робота управління. За 8 місяців проведено 275 зустрічних перевірок достовірності виданих документів для призначення пенсій, 13 перевірок відділень поштового зв’язку, 5 банків, 112 позапланових (згідно письмової заяви страхувальника) перевірок по дотриманню платниками законодавства з питань нарахуваня і сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. Управлінням ПФУ в районі надаються послуги з пенсійного забезпечення 15303 пенсіонерам, з них 72,6 % проживає в сільській місцевості (11121 чол.). Найбільшу частку одержувачів пенсії становлять пенсіонери за віком – це 82,1% або 12545 чол. Майже 12 %, а це 1834 осіб отримують пенсії по інвалідності, 3,7% - по втраті годувальника, трохи більше 1 відсоток отримують пенсії за вислугу років та 1% становлять соціальні пенсії. Із загальної кількості – 1774 пенсіонери працюючі, що становить близько 12 %. Виплата пенсій по району проводиться через 27 поштових відділень зв’язку та 5-ма банківськими установами. Місячна потреба в коштах на виплату пенсій становить близько 20 млн. грн. і проводиться вона своєчасно та в повному обсязі. За 8 місяців поточного року виплачено пенсій та допомог на поховання в сумі 153 млн.грн., в т.ч. 47,1 млн.грн. - через банківські установи і 106,8 млн.грн. через поштові відділення. Поштовий збір за 8 місяців склав 1548,6 тис. грн. На 1 вересня середній розмір пенсій по району 1234,37 грн., що на 285,37 грн. більше від мінімальної за віком (949 грн.). Її отримують 781 чоловік. З початку року призначено 356 пенсій, та зроблено перерахунок 1162 пенсіонерам. Приорітетним напрямком роботи Управління є інформування громадськості щодо основних напрямків пенсійного реформування, роз’яснення нормативноправових актів з питань пенсійного забезпечення. (Продовження - на 3 сторінці.)
№ 79-80 (8296) u
3
МИ - УКРАЇНЦІ
u
СОЦІАЛЬНІ
ПИТАННЯ
(Початок читайте на 2 сторінці).
У нашій школі проходив тиждень української звитяги. Цьому було приурочено чимало заходів: проводилися виховні години, уроки мужності. Найбільш пам'ятним був конкурс квітів «Україна понад усе!». Вдалими були композиції «Ангели в терновому вінку»(8 клас), «Стоїть обеліск, в нім скорбота німа…»(10 кл.), «Серця героїв України живуть вічно»(5клас), «Станьмо всі враз»
u
(4клас) та інші. Значна частина учнів взяла участь у написанні листів солдатам. Тут і дитячі малюнки, аплікації, власні вироби та найщиріші побажання: «Повертайтесь живими додому!» Кульмінаційним мо-
ментом цього тижня стала зустріч із учасником бойових дій, прапорщиком Збройних сил України Ігорем Богдановичем Копечинським. Ігор – колишній випускник нашої школи. Закінчив Тернопільський педуніверситет,
ВІДЛУННЯ ПОДІЇ
Розпочалося дійство під звуки Державного Гімну України. Першою слово взяла директор Литячівської школи Світлана Ільків: «Неможливо переоцінити роль вчителя в житті суспільства, адже в його руках – майбутнє країни, її процвітання й могутність. Про важливу роль педагогічної діяльності впродовж свого життя довів видатний вчитель Євстахій Богач. Відкриття меморіальної дошки на його честь – це можливість віддати данину шани і подяки людині, яка присвятила своє життя слу-
своїх побратимів, про армійські будні, коли треба бути весь час напоготові, про оборону Луганського аеропорту, вірність присязі – про все це з неабиякою цікавістю слухали наші вихованці.. Учні побажали Ігорю Богдановичу здоров'я та переможного завершення АТО. Борис ТРАЧУК, заступник директора школи с.Торське
Нещодавно, у погожі вересневі дні, відбулося відкриття меморіальної дошки славетному вчителю Є.Я.Богачу на будівлі Литячівської школи, адже у ній Євстахій Якович розпочав педагогічну діяльність та був першопрохідцем у селі в освітянській справі. На урочини з нагоди відкриття меморіальної дошки прибули дочка Євстахія Богача Лада Гузар, онука Тетяна, а також перший заступник голови РДА Роман Краснюк, сільський голова Микола Бесащук, заслужений вчитель України Роман Данилейко, який оплатив виготовлення і встановлення меморіальної дошки вартістю 850 гривень, а також родина освітянина з сіл Литячі та Дорогичівка, громада села.
після чого своє життя присвятив службі в армії. Після оголошення перемир'я в зоні АТО він повернувся в рідне село Торське, щоб відпочити та набратися сил. З хвилюванням слухали його розповіді, про 4-х місячне перебування в зоні бойових дій дорослі і діти. Хвилиною мовчання присутні вшанували пам'ять про загиблих його товаришів. Схвильована розповідь про себе та
За 8 місяців опубліковано 29 статей в районній газеті «Колос», озвучено 44 статті по місцевому радіомовленню, 20 матеріалів розміщено на сайті РДА. З метою оперативного розгляду запитів і звернень жителів району на місцях здійснено 38 виїзних прийомів громадян. На усному прийомі побувало 352 відвідувачі. В управлінні працює громадська приймальня, до якої за 8 місяців звернулося 3913 осіб. Сьогодні в управлінні на обліку перебуває 15 осіб, які переїхали з Донецької та Луганської областей. Всі вони вчасно отримали пенсії. Наталія БЕСПАЛКО, в.о. начальника управління Пенсійного фонду в районі
жінню Україні». Про життєвий шлях Євстахія Богача розповів присутнім заслужений вчитель України Роман Данилейко: «Євстахій Богач народився у селі Литячі в багатодітній родині. Батько Євстахія влаштував сина на навчання до Станіславської гімназії, а опісля Євстахій закінчує тут вчительську семінарію і повертається у рідне село, де розпочав свою педагогічну роботу. Важко було молодому учителю переконати селян, аби вони віддавали своїх дітей на навчання в школу. Бо кожен хотів залишити дитину для допомоги в господарстві. Але все-таки, доклавши значних зусиль,
Євстахій Якович досягнув своєї мети, отож, на той час у селі майже не залишилося дітей шкільного віку, які б не відвідували школу. Доля склалася так, що Є.Я.Богач перейшов працювати на Івано-Франківщину, але невдовзі його мобілізували на фронт. Там він отримав звання старшини». Євстахій Якович зарекомендував себе також як громадський діяч, був ініціатором товариств патріотичного спрямування. З приходом радянської влади педагог, фактично, був позбавлений засобів для існування, як людина, яка не підтримувала ідеї нового режиму, йому доводилось постійно зміню-
вати місце свого проживання, а потім навіть покинути Галичину й податися за кордон. Але там, у Баварії, в Міттенвальді, він опинився в таборі для переміщених осіб, де й продовжував культурно-просвітницьку роботу серед переселенців з України. Тут Євстахій Богач і закінчив свій нелегкий життєвий шлях. Перед настанням урочистого моменту – відкриття меморіальної дошки – заступник голови РДА Роман Краснюк звернувся до присутніх з пропозицією, щоб хвилиною мовчання вшанувати загиблих, які захищали єдність України. Право на відкриття меморіальної дошки педагогу Євстахію Богачу було надано його дочці та онучці Ладі й Тетяні Гузарам, а також першому заступнику голови РДА Роману Краснюку, сільському голові Миколі Бесащ уку, директорові школи Світлані Ільків. Далі меморіальну дошку освятив отець місцевої церкви Володимир Стадник. Зі словами вдячності звернулась до присутніх Лада Гузар, згадавши своє дитинство в Україні, нелегкий життєвий шлях батька, а також подякувала громаді села за збереження пам’яті про нього, особливо – Романові Данилейкові, який дослідив біографію Євстахія Богача. Також Лада Євстахіївна наголосила, що її діти, які народжені за кордоном, володіють українською мовою, знають фольклор і традиції українського народу. На завершення заходу учні старших класів прочитали твори, присвячені нелегкій долі людей, які вимушено покинули Україну через свої переконання. Музичний хоровий колектив села Литячі виконав патріотичні пісні, які неабияк зворушили присутніх. Ірина ІВАНСЬКА, Ігор ІВАНСЬКИЙ, світлини автора.
Кожному майбутньому пенсіонеру варто подбати про підготовку документів для призначення пенсії. Для цього за декілька місяців до досягнення пенсійного віку необхідно звернутися до Управління ПФУ в районі за отриманням відповідної консультації. Фахівці проінформують про порядок, час звернення за пенсією, нададуть перелік документів для призначення її, проведуть попередню правову еспертизу їх змісту та оформлення, направлять запити щодо потрібних довідок. Попередня правова оцінка пенсійної документації дозволить вчасно усунути недоліки в документах, зібрати дані до виникнення права на пенсію. Завчасне звернення до органів ПФУ сприятиме своєчасній реалізації права на пенсійне забезпечення. Законодавством передбачена можливість подання заяви про призначення пенсії за місяць до досягнення пенсійного вік у. За інформацією звертатися в громадську приймальню Управління ПФУ в районі за адресою: м.Заліщики вул. Грушевського 12, каб. № 4 (І поверх), або за телефоном 213-39, з 8 до 17 год. Управління ПФУ в Заліщицькому районі
u
ФОТОФАКТ
Згідно плану соціально-економічного розвитку міста було передбачено заміну 1 км водогону по вул. С.Бандери та 40 років Перемоги. Попередній водогін був прокладений в 1967р. з азбестових труб, що категорично заборонено всіма санітарними нормами. На даний час вже замінено 0,5 км цієї труби по вул.40 років Перемоги і вже цей об’єкт запущено в дію. Незважаючи на підвищення вартості труб дані роботи тривають. На світлині Ігоря ІВАНСЬКОГО: аналогічні роботи проводяться по вул.С.Бандери.
4 u
№ 79-80 (8296)
ЛЮДИ І ЧАС
нашому бурхливому житті пливемо, як по морі. В такому вихорі шукаємо у ньому берег, до якого можна причалити і відпочити на ньому, набратись сил, снаги, аби знову долати житейське море. Ці береги кожен порізному бачить, то і шукає, і причалює до них посвоєму. Для багатьох з нас такими берегами снаги, живильними подіями є мирські радості, а головна з них – родина, сини, онуки. Історія роду Навольських сягає у далекі сторіччя.
ПОСТАНОВОЮ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ВИБОРЧОЇ КОМІСІЇ УКРАЇНИ №1058 від 22 вересня ц.р. кандидатом у народні депутати на парламентських виборах 2014 року зареєстровано нашого земляка Івана Михайловича НАВОЛЬСЬКОГО, уродженця Бедриковець, відомого в наших краях підприємцябізнесмена, депутата обласної ради, мецената, котрий допомагає коштами не лише у вирішенні багатьох соціальних проблем району, а й нашій армії, її бійцям, які перебувають у зоні АТО, захищаючи ціною власного життя і здоров’я незалежність України.
В
Вони жили, боролись, любили, народжували і продовжували свій родовід. З великої родини Навольських живе Михайло Миколайович. Спогади його про минуле світлі і щирі. В селі у Навольських було невеличке господарство, млинок для зерна, дві корови, двоє коней, кірат (за його допомогою різали січку худобі), плуг та інший сільськогосподарський реманент. Навольські аж ніяк не хотіли записуватись у колгосп і все це віддати. «Кулак, пособник і бандит» - так було записано у вироці, що його в жовтні 1950 року проголосили для родини. Їх - тата, маму, сестру Ганну, брата Івана і самого Миколу Михайловича. Три тижні везли їх етапом. Там, у вагоні, під стук коліс Микола Михайлович ніби відтворював своє життя, намагався пригадати все, що знав і чув, що йому розказували, або переказували. Дитинство Михайла Миколайовича було непростим і не дуже вже таким «файним». Не було коли бігати і гратися. Головне в родині було працювати. Батько Микола завжди старався все вчасно зробити, обмолотити збіжжя, дітей нагодувати, худобу. Робота, робота, робота, якій ніколи не було кінцякраю, одну закінчували, а три нових починали. Прапрадід родини Навольських народився в 1841 в селі Щитівці. Це найдавніші корені цієї родини. Прадід ще молодим хлопцем прийшов на роботу на фільварок на Жиравці до пана Бруницького. Сумне було життя хлібороба в той час. Щодня треба було йти до роботи. Весною орати, літом косити або жати, восени знову косити, взимку молотити. Прадід брав шматочок чорного хліба і йшов до праці. Він не боявся ро-
Родина Навольських, зліва направо: Микола, Іван, Ярослав, Степан із батьками Михайлом Миколайовичем та Іванною Дмитрівною.
боти. Помаленьку збирав свою господарку. Тут, у Бедриківцях, прадід одружився з Марією Грабовецькою. У них народились три сини Михайло, Микола та Іван. Родинне дерево дуже велике. Уже важко перерахувати всю родину Навольських, вона, як гілля не дереві – все зростає і розростається. Їдучи на Сибір, у вагоні Микола Михайлович все згадував і згадував. Та найбільше він зрозумів, що то людське життя. В такі хвилини кожен хоче ніби на щось опертись. Він згадував рідну хату, ту канапу, на яку вилазив маленький і дивився у шибку на своїх односельчан: завжди таких гарних і статечних. Вони часто з дідом любили теплими літніми вечорами сидіти чи то на лавочці, чи на чомусь іншому і помірковано вели бесіду. В діда Івана було одинадцятеро дітей. Можна тільки дивуватися, як вони обоє з бабкою Марією давали їм раду. З ранку до ночі вони обоє працювали і працювали. Батько Микола міцно тримався землі, бо то було його життя. Копійку до копійки складав він,
щоб бути хоч трошки заможним. Важкі то були часи. Татові Михайла Миколайовича довелось пережити дві війни, голод, розруху і великі бідування. Хліборобство вимагало великої роботи і сьомого поту. Чи відпочивали колись батьки? Роки – як то листя. Повіє легенький вітерець і воно облітає на грішну землю. Так і в житті все облітає, все забирає час. Михайлу Миколайовичу нині багато чого сниться з дитинства: дід і баба, тато, мама. Як тоді тяжко бідували. Що тільки не перенесла родина на своїх згорьованих плечах. Після війни усе тільки забирали і забирали, і всі лякали і всім грозили, що заженуть або на той світ, або в Сибіряку, що було тоді, в ті страшні часи, одне і те ж… Кожен шукав привід, аби познущатись. З добрими господарями нова влада не панькалась. Забирали все, до клаптика. Навольському «куркулеві» разом з дітьми та
старою мамою довелося виїжджати з дому, що називається, в одних сорочках. Залишили не лише хату, стодолу, шопу та іншу господарку. Довелося залишати збіжжя, картоплю, сіно. Все конфіскували… А поїзд їхав і їхав… Це було страхіття. Люди не знали, за що такий хрест, куди їх везуть. Дехто пробував утекти. Їх ловили, били шомполами, знущалися… На всіх зупинках Михайла Миколайовича посилали хліба купити, щоб щось хоч трохи поїсти. Охоронці чоловіків не пускали, аби хто не втік. Людей везли в неопалених «товарняках». Вагон був поділений пополовині, в кутку туалет. Тут вмирали, тут народжували. Мучила спрага. Облизували з холодних металевих речей іней. Найбільше переживала бабка Михайла Миколайовича. Вона була уже в літах і те, що робилося, було поза її волею. Правічна селянка на старість змушена була назавжди попрощатися з рідним селом, де виросла, роками жили її діди і прадіди. Залишала вона
рідну хату зі сльозами на очах. Тут був її весь маєток, були її чорнобривці і півонії, соняшники і любисток. Бабка ніби відчувала, що це – не тільки прощання з рідною хатою, це – її похорони. Похорони душі, бо тіло навічно залишилось у далекому Сибіру. Бабка померла на третій день, як приїхали на станцію Колоче в Іркутській області. Це був страшний удар для родини. Тато і мама не могли повірити, що їхня мама Ганна Михайлівна Шимків відійшла у Вічність на чужій землі, за тисячі кілометрів від рідного дому, там, де спочивають її чоловік і рідні батьки. Може в ті останні хвилини свого життя їй снилось рідне село, церква, в якій молилась з молодих літ. Дороги, стежки, поля розлогі в тому останньому спогаді так і залишились разом з нею у сибірській мерзлоті. Михайло Миколайович і вся родина працювали на лісоповалі і на залізній дорозі. До них тут були вже наші люди. Про це свідчив місцевий цвинтар і написи на хрестах. Жили Навольські у двох бараках у лісі. На обід брали по
шматку хліба, помащеного олією. Рідко в кого було сало (якщо приходила з дому посилка). Нам платити по 10-15 рублів на день. Це була дуже мала сума. Тут, у Сибіру, Михайло Миколайович познайомився зі своєю дружиною Стахів Іванною Дмитрівною, яка родом із Гусятинського району (тоді Копичинецького). Вона жила в сусідньому поселенні. Вони часто зустрічались і поженились. Коли Навольські повернулись додому – то нічого не застали. Новоявлені «визволителі» знищили все. Поверталися додому з великими труднощами. На рідній, на своїй землі родина була чужою для радянської влади. У хаті батьків розмістився медпункт. Але Навольські не падали духом. Давали собі раду, як могли. Михайло Миколайович збудував собі нову хату і поволі почали обживатись… Часи змінились, усе пролетіло. Повмирали батьки. Господь дозволив Михайлу Миколайовичу дожити до вісімдесяти семи літ. Хоч роки і беруть своє, але пам’ять у Михайла Миколайовича чітка і світла. Він часто згадує дитячі роки, коли його дорогі і Богом благословенні батьки вчили його молитись у недільні і святкові дні, коли мама брала його за руку і вела до церкви,
завжди нагадувала, щоб він був добрим і щирим християнином у житті… До сьогодні пригадує він ті радісні дні молодості і щиро шанує пам’ять про своїх батьків. «Сини мої Ярослав, Іван, Степан і Микола виросли, змужніли, одружились. Сьогодні в Навольських дев’ятеро онуків і три правнуки. Старші Навольські радіють за успіхи своїх дітей і дякують Всевишньому, що дозволив їм дожити до старості, дочекатись онуків і правнуків, які приїжджають до дідуся і бабусі і викликають у них щиру радість і щастя. А ще кожного ранку і вечора моляться вони за середущого Степана, що воює в АТО. Просять Бога, аби повернувся син живий і здоровий і щоб запанував на нашій Україні мир. Старість, якщо вона мудра – найліпша пора життя. Але, на жаль, і вона минає. Відведений термін старші Навольські проживають в радості, в тиші й спокої. Саме це і називається щастям. Василь СОПІВНИК, член НСЖУ
№ 79-80 (8296) u
5
МИ - УКРАЇНЦІ
Нехай проходить літо з сумом і печаллю! Хай не повториться історія ніколи. Укрий нас ,осене , із миру зітканою шаллю, Хай сміх, а не журба прийде у наші долі. Вдягни же, осене, у вогнище свободи Захід І Схід руками миру обійми. Нехай панує щастя і свобода, Від Півночі до Півдня, відтепер і назавжди! Під таким гаслом розпочав першу сторінку нового навчального року Заліщицький районний будинок дитячої та юнацької творчості.
u
Переповнений зал, веселі, життєрадісності діти, сповнені оптимізмом керівники - саме такою була атмосфера свята. Танцювати, малювати, вивчати екологію чи співати – занять тут вистачає всім. Є безліч напрямків за якими у нашому закладі формують позашкільну освіту. Ознайомитись з усім спектром освітніх послуг, познайомитись із викладачами та обрати той напрямок, що ближче до душі - основна ціль проведення дня відкритих дверей у ЗРБДЮТ. Варіацій, чим займатись дітлахам після уроків, тут чимало. Не обійшлись уро-
чистості без поважних гостей – всіх присутніх привітали з початком навчального року перший заступник голови РДА Роман Краснюк та завідувач відділом з питань освіти РДА Павло Мирончук. Директор Заліщицького районного будинку дитячої та юнацької творчості Світлана Боднар також була щедрою на теплі вітання: «Хоча не легкі зараз часи, але вогник надії та оптимізму не має згаснути», - зазначила Світлана Вікторівна. Продовження урочистостей відбувалося на центральному майдані міста,
Розпочалося дійство з піднесення Державного Прапора під звуки Гімну України. Першим до своїх співробітників звернувся начальник Заліщицького РВ Управління ДСНС України Андрій Пачва: «Наша справа нелегка, адже кожного дня, щохвилини ми стоїмо на сторожі безпеки громадян нашого району. До кожного виклику, який надходить у службу порятунку, ми ставимося з відповідальністю, адже необхідно якнайшвидше врятувати життя людей, матеріальні цінності. Бажаю вам, шановні колеги, міцного здоров’я, щоб завжди поверталися живими і неушкодженими
де відбувся патріотичний флешмоб «На крилах миру». Теплих емоцій не бракувало. Вишиванки, квіткові віночки та одяг з патріотичною символікою, жовто – блакитні кульки – усі намагались підтримати патріотичний дух свята. Вшанували пам'ять тих людей, хто возвеличив нашу землю, хто боронив її безстрашно, завдяки кому наше життя зігріте сонячним світлом і безхмарною, мирною блакиттю небес, хто поклав своє життя за Україну, у кривавому бою на Майдані та на Сході нашої держави Олега Гульк а, Ореста
Квача. Квіти, як символ шани, пам’яті, вдячності, лягли до Стели Героїв Небесної Сотні та Борцям за волю України. Влада, гуртківці, учні шкіл, жителі міста, всі були залучені до виконання Державного Гімну. Під завершення флешмобу у небо піднявся голуб, що символізує світло свободи, мир, якого ми всі так прагнемо. В рамках патріотичного флешмобу проводилась благодійна акція
«Україна починається з тебе» на підтримку воїнів АТО та української армії. Як милозвучно звучить слово Україна! І наш обов’язок – боронити її від чвар, розбрату і ганьби, будувати громадське суспільство у славу добра, справедливості і братерства! Мар’яна ОБЛЕЩУК, культорганізатор ЗРБДЮТ Світлини Ігоря ІВАНСЬКОГО.
неба над головою». Ігор Іванович зачитав витяг з наказу Управління ДСНС у Тернопільській області про присвоєння звання «Прапорщик служби цивільного захисту» Віталію Бабінцю, водію ДПРЧ-15, а також проінформував про занесення на Дошку пошани Управління імені старшого прапорщика служби Володимира Черлінка. Було зачитано розпорядження голови ОДА про нагородження грамотою головного бухгалтера Ольгу Тимофійчук та грамотою облради старшого водія ДПРЧ – Івана Конопаду. Ігор Греса від імені начальника Управління ДСНС України у Тернопільській області Віктора Маслея вручив вітальні листи ветеранам служби пожежної охорони, які своє життя присвятили цій мужній професії. Із професійним святом працівників пожежно-рятувальної служби щиро
вітав голова РДА Борис Шипітка: «Я горджуся тим, що життя наших громадян – у надійних руках. До вас можна звернутися у будьяку хвилину доби, і ви гідно, професійно виконаєте свої обов’язки. Нещодавно спалахнула пожежа у селі Виноградне, і люди дякували вам, що, незважаючи на значну відстань, ви вчасно приїхали і не допустили жертв». Борис Іванович вручив грамоти працівникам служби від райдержадміністрації та районної ради. Зі словами вдячності та поваги від громади міста, депутатів до рятівників звернувся міський голова Володимир Бенев`ят, а також вручив подяки ветеранам пожежної охорони. Слова привітань того дня лунали з уст заступника голови райради Василя Лопушняка, ветеранів пожежної охорони Мирослава Броватого, Володимира Вирсти, в.о.
голови «Товариства Червоного Хреста України» Олега Скитецького. Перед нагородженням працівників пожежно-рятувальної служби начальник РВ Управління ДСНС України Андрій Пачва попросив усіх присутніх хвилиною мовчання вшанувати пам'ять загиблих при виконанні службових обов’язків. Опісля за сумлінне та добросовісне ставлення до посадових обов’язків, самовідданість і професіоналізм та з нагоди відзначення Дня рятівника нагородили грамотами районного Управління працівників. Андрій Миколайович також вручив грамоти ветеранам пожежної охорони М.Броватому, В.Вирсті та в.о. голови «Товариства Червоного Хреста України» О.Скитецькому. Ірина ІВАНСЬКА Світлини Ігоря ІВАНСЬКОГО.
ВІДЛУННЯ ПОДІЇ
и н у л о г о тижня у рай о н н о м у відділі Управління державної служби з надзвичайних ситуацій України у Тернопільській області відбулися урочистості з нагоди професійного свята – Дня рятівника. До вогнеборців у той день завітали голова Заліщицької районної державної адміністрації Борис Шипітка, заступник голови районної ради Василь Лопушняк, міський голова Володимир Бенев`ят, ветерани служби пожежної охорони.
М
з викликів у випадку надзвичайних ситуацій». До вітального слова та вручення грамот було запрошено начальника відділу цивільного захисту Управління ДСНС України у Тернопільській області Ігоря Гресу: «На жаль, ми не можемо сьогодні святкувати, адже у нашій країні триває неоголошена війна. Ми бачимо, що наші підрозділи з честю виконують свій обов’язок: ліквідовують надзвичайні ситуації, які сталися на Сході України. Сьогодні, як ніколи, бажаю вам мирного
Щиросердечно вітаємо з днем народження депутата міської ради Євгенію Йосипівну ГОЛОВЕЦЬКУ. У цей святковий день зичимо іменинниці міцного здоров’я, сімейного щастя, достатку, здійснення мрій та задоволення від праці. Бажаємо миру та світлої долі, запалу енергії, сили доволі, творчого вогника, віри й наснаги, щедрості серця й людської поваги. З повагою – депутати міської ради, міськвиконком
6
№ 79-80 (8296)
u НАША ДУХОВНІСТЬ
Павленка (нині священика, благочинного НовгородСіверського району Чернігівської єпархії), де вона у 2004 році замироточила. У 2009 році біля цієї ікони зцілився священик Сумської єпархії Володимир Скиба, котрий через недугу горла
Завдяки отцю Василю Вирозубу, який привіз чудотворний образ із Тернопільської єпархії УПЦ Київського патріархату, шану піввіковій святині віддали парафіяни Дзвиняцького храму. Дорослі і діти із душевним трепетом
Господа нашого Ісуса Христа, настає зцілення, а також бажаючі змогли придбати брошурку «Акафіст до Пресвятої Богородиці на честь її ікони ДубенськоЧернігівської» та освячений перед реліквією єлей. Із Дзвиняцького храму
прямували до чудотворного образу, йдучи сім’ями, несучи на руках немовлят, щоб і на них зійшла Божа благодать від «спілкування» зі святинею. Акафест до Пресвятої Богородиці на честь її ікони Дубенсько-Чернігівської відправляли отці Ігор Прохира (с.Хмелева), Ігор П’ятниця (с.Добрівляни) та Василь Вирозуб (с.Дзвиняч). Опісля парафіяни приклонялися перед святинею і приймали таїнство Миропомазання, через яке ми стаємо «учасниками Духа святого», досконалими християнами. Кожен житель села зміг духовно утвердитися у вірі своїй, бо відомо, що лише для того, хто має міцну і непохитну віру в
чудотворний мироточивий образ попрямував у Бедриківці. Але де б не перебувала святиня, кожен християнин у своїй молитві до неї, у сьогоднішній важкий для України час, звертається зі словами: «Захисти, Богородице, наших рідних і близьких від горя війни, солдатів-патріотів - від ворожих нападів і куль, зціли фізичні і духовні рани воїнівгероїв і подаруй нашій Батьківщині довгожданий мир і спокій!». Бо лише міцна християнська віра, цілюща сила молитви і відвага українських військових зможе допомогти нам вистояти і перемогти ворога. Іванна СТРУБІЦЬКА, Cвітлина Івана ГРИНЧУКА
трудова книжка ведеться за основним місцем роботи. За бажанням працівника, відповідний запис може бути внесений на підставі поданої довідки з місця праці за сумісництвом, На осіб, котрі працюють погодинно, трудова книжка ведеться за умови, що ця діяльність є основною. Дублікат трудової книжки видається у разі її втрати. Якщо особа втратила документ після звільнення, то вона зобов'язана повідомити про цей факт за місцем остан¬нього працевлаштування. Обов'язок одержання та представлення документів, які підтверджують трудову діяльність на попередніх підприємствах, в установах, організаціях, покладається на працівника. Останній працедавець у
цьому випадку по¬винен тільки: - внести в дублікат трудової книжки відомості про роботу, нагороди та заохочення за останнім місцем праці на підставі раніше виданих наказів; - сприяти працівникові в одержанні документів, які підтверджують його стаж роботи, що передував працевлаштуванню на це підприємство; - внести до трудової книжки записи про загальний стаж роботи до працевлаштування на підприємство на підставі поданих документів, а також записів про прийняття, переведення, звільнення, якщо вони підтверджені документально.
Кілька днів старовинна святиня - чудотворна Дубенсько-Чернігівська ікона Божої Матері, історія якої сягає ХVІ ст., перебувала у Дзвиняцькій церкві Успіння Пресвятої Богородиці і Приснодіви Марії. З історичної довідки дізнаємося, що Дубенська ікона належала до сімейних реліквій знаменитого роду князів Острозьких. Перша згадка про неї датується 1565 р. Перекази стверджу-
ють, що князь Костянтин Острозький запросив на ночівлю до себе подорожніх. Серед них була незряча жінка, яка самостійно зайшла до кімнати, де була ікона, і, приклавшись до неї, прозріла. Після цього князь відвіз реліквію в Спасо-Преображенський монастир у м.Дубно, куди на поклоніння до неї з’їжджалися вірні навіть з Польщі, Білорусії, Молдови. На жаль, оригінал ікони втрачено у вирі Першої світової війни, а копія у
другій половині ХІХ ст. потрапила у Чернігівську область: у північній її частині у містах Новгород-Сіверський, Короп, Сосниця лютувала епідемія морової язви. Божим провидінням одному із ченців у м.Дубно було наказано відвезти образ у ліси Чернігівщини. Після завершення молебнів перед Дубенською іконою хвороба відступила, а багато людей отримали зцілення. У 2000 р. святиню передали родині В'ячеслава
втрачав голос, а також прихожанка м. Шостка Марія Іванова, яка перенесла інсульт. У 2010р., з благословення владики Іларіона, єпископа Чернігівського і Ніжинського, священик В'ячеслав Павленко передав Дубенську ікону до кафедрального собору святої великомучениці Катерини м.Чернігів на постійне перебування. З того часу чудотворний образ подорожує по церквах України. Приклонялися перед мироточивою іконою мешканці не лише Чернігівської (постійне місцезнаходження святині), а також Черкаської, Львівської, Рівненської, Дніпропетровської областей. Сьогодні вона мандрує Тернопільщиною.
u ФОТОІНФОРМАЦІЯ
22 вересня в рамках проведення благоустрою та санітарної очистки нижнього парку м.Заліщики відбулася перша толока. У ній взяли участь працівники органів виконавчої влади району, державних установ, організацій, підприємств, навчальних закладів міста. Заліщицька районна державна адміністрація, районна та міська ради запрошують заліщан взяти участь у цій акції.
ВІСНИК ЗАЛІЩИЦЬКОГО РАЙОННОГО ЦЕНТРУ ЗАЙНЯТОСТІ
Однією з важливих ділянок роботи служби зайнятості є розслідування страхових випадків та обгрунтованості виплат матеріального забезпечення у разі безробіття.
єстрованою у ЦЗ, не є достовірними. Задля того, аби берегти кожну державну копійку, не допускати пору¬шень у виплаті матеріального забезпечення безробітним, фахівці Заліщицького ра-
заробітну плату, з тими, що подають органи Пенсійного фонду України. Безробітні іноді намагаються приховати факти працевлаштування за трудовим договором чи надання послуг за циві-
Такі зусилля спеціалістів спрямовують на забезпечення цільового й ефективного використання коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, а також недопущення випадків виплати фінансової допомоги безробітним з порушенням чинного законодавства. Усі дані, які подаються до центру зайнятості та слугують підставою для надання особам статусу безробітного, а також відповідно до яких призначається грошове забезпечення, ретельно перевіряються. Безробітні ж зобов 'язані своєчасно повідомляти про обставини, що впливають на розмір допомоги та надання соціальних послуг. Проте, як засвідчує практика, інколи відомості, подані особою, заре-
йонного центру зайнятості співпрацюють з державними реєстраторами, районним і міським управліннями праці та соціального захисту населення, органами Державної податкової служби. Пенсійного фонду України. Здійснюється обмін інформацією про отримані безробітними доходи від провадження підприємницької діяльності, виконання роботи за трудовим договором чи надання послуг за цивільно-правовими угодами, отримання стипендії. Типовими порушеннями з боку працедавців, які виявляються під час розслідування страхових випадків, є розбіжності у датах прийняття чи звільнення з роботи з раніше поданими до служби зайнятості даними, а також невідповідність відомостей, зазначених у довідках про середню
льно-правовою угодою при реєстрації та в період перебування на об¬ліку в службі зайнятості. Питання розслідування страхових випадків розглядаються на семінарах для представників місцевих фірм і компаній, які проводять фахівці відділу взаємодії з роботодавцями Заліщицького РЦЗ. Під час таких зустрічей ми обговорюємо конкретні ситуації, закликаємо працедавців не пору¬шувати норм закону. Марія ДЕМЧУК, заступник директора – начальник відділу надання соціальних послуг
Трудова книжка - це документ установленого зразка, в якому зафіксовано відомості про стаж роботи працівника, нагороди, заохочення й таке інше. Записи здійснюються відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої спільним наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції і Міністерства і соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року N2 58. На працівників покладається обов'язок подати при укладанні трудового договору належно оформлену трудову книжку. Основний підтверджуючий документ про трудову діяльність заводять в обов'язковому порядку на всіх членів колективу, незалежно від наявності чи відсутності у штатному розписі посади (робочого місця), яку займає особа. Є лише одна умова - найманий працівник має відпрацювати понад п'ять днів. Також трудова книжка і оформляється не пізніш як через п'ять календарних днів після прийому працівника, і для котрого робоче місце - перше, Трудові книжки зберігаються як документи суворої звітності на підприємствах, в установах та організаціях. На того, хто працює за сумісництвом,
Володимир БОРЕЙКО, головний спеціаліст юрисконсульт
№ 79-80 (8296) u
ПРАВОВА ОСВІТА
Питання ефективного запобігання та протидії корупції є однією із найважливіших проблем, які намагається вирішити сучасна Українська держава. Актуальність даного питання зумовлюється тим, що корупція провокує й поглиблює суспільні кризові явища, негативно впливає на мікро- та макроекономічні процеси, перешкоджає налагодженню конструктивного діалогу між владою та громадськістю, руйнує засади розбудови правової держави та громадянського суспільства. Тому розробка та впровадження заходів антикорупційного спрямування є одним із першочергових завдань державної влади. Викорінити корупцію за один день неможливо, для цього необхідний комплекс різноманітних
u
заходів, починаючи з реформування органів державної влади і місцевого самоврядування, зміни політичної еліти, розв’язання комплексу суспільних проблем, реформуванням системи навчальних і медичних закладів. Однак, не менш важливим є правове виховання і зміна правосвідомості людей. Більшість громадян не знають правового механізму захисту своїх прав, не розуміють, як вони повинні діяти у випадку, коли їм пропонують розв’язати певну проблему незаконним шляхом. Починати боротьбу з корупцією необхідно зі школярів, студентів, навчити молодь правильно виконувати не тільки свої обов’язки, але й заявляти про свої права. Недостатня правова обізнаність
громадян досить часто є причиною порушень їх основних прав і свобод у повсякденному житті, перепоною реалізації ними конституційно закріплених норм. Не розуміючи можливості вирішення проблем законним шляхом, усвідомлюючи бездіяльність владних структур, люди втрачають довіру до влади та віру в її дієвість. Таке становище зумовлює необхідність всебічної правової освіти населення, ознайомлення громадян з діючими правовими актами, з можливостями отримання ними консультацій, ефективного розгляду їх звернень, утвердження у свідомості громадян небайдужості органів влади до їх проблем. Володимир ШИПІТКО, начальник ЗРУЮ
ВАРТО ЗНАТИ
Інформація про поширення геморагічної гарячки Ебола стривожила весь світ. Від цього вірусу помирають понад 50 відсотків інфікованих, а ліків від хвороби не існує. Ці переживання не безпідставні. Раніше хвороба Ебола загрожувала переважно мешканцям африканського континенту, однак цього разу Всесвітня організація охорони здоров’я заявила, що спалах лихоманки в Африці вже не є лихом для якоїсь однієї країни – захворювання набуло субрегіонального характеру. В кінці липня лікарі зафіксували в Європі перший випадок зараження смертельним вірусом Ебола, який в Африці до того вбив 670 людей. А на початку серпня цей тип лихоманки зареєстрували у Сполучених Штатах Америки. За інформацією ВООЗ, вірус Ебола передається людям від диких тварин і
поширюється від людини до людини. Природним господарем вірусу вважаються плодоїдні кажани. Вірус Ебола передається при прямому контакті з кров’ю, виділеннями або іншими рідинами організму інфікованої людини. Гарячка не поширюється трансмісивно (через укус комах), а також через їжу і воду. Для гарячки Ебола характерний гострий початок із симптомів вираженої інтоксикації, швидке підвищення температури до 38-39 градусів тривалістю 5-7 днів, сильний головний біль, і в суглобах та м’язах. В окремих випадках може з’являтись плямисто – папульозний висип на 4-5-й день хвороби – спочатку на обличчі, потому на шкірі грудної клітки, здатний поширюватися й на інші частини тіла. Висип зберігається до 10-14-го дня хвороби,
супроводжується лущенням шкіри, яке також є на долонях, підошвах. Характерний зовнішній вигляд хворого – гіперемія кон’юктиви, глибокі запалі очі, нерухоме обличчя, загальмованість. Прогресуючи, хвороба призводить до сильного зневоднення і втрати маси тіла. На пізній стадії нерідко поражається центральна нервова система, виникає сонливість, марення або кома. Смерть може наступити на 2-у тижні. Епідеміологи рекомендують уникати місць масового скупчення людей та контакту із тими особами, які мають ознаки лихоманки, наголошуючи: якщо ви побували у державі, де були зафіксовані випадки зараження гарячкою Ебола, навіть при прояві одного із симптомів цієї хвороби, відразу звертайтесь до лікаряінфекціоніста! Олексій ДОРОШЕНКО, завідувач Заліщицьким відділенням Борщівського міжрайонного відділу ДУ «ТОЛЦ ДСЕСУ»
БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ
“САТУРН”
«К О Л О С» koloszal@inbox.ru
Матеріали з позначкою (Р) чи (*) оплачені згідно з чинним законодавством України.
дячити» гостям. На цей раз матч закінчився з рахунком 2:2, тобто ми втратили такі надважливі 2 очки і вже відстаємо від лідера першості, команда «Нива» Теребовля на 4 бали, яка в цьому турі на своєму полі обіграла команду ФК «Бережани» з рахунком 1:0, отримавши таким чином 28 очок. Наша команда з 24 очками залишилась на 2 місці, ФК «Бережани» з 23 очками – треті. В цьому матчі по ходу гри «Дністер» вигравав з рахунком 2:0, здавалося перемога така близька, але на 77 і 83 хвилинах гості забили 2 гола зі стандартних положень і довели рахунок 2:2. В нашій команді голи забивали Олександр Гнида (29 хв.) і Роман Буртник (74 хв. з пенальті). Інші матчі закінчилися з такими рахунками: ФК «Бор-
льної стадії першості району, в яких зустрічалися: ФК «Заліщики» - ФК «Товсте» – 0:1, ФК «Касперівці» - ФК «Добрівляни» – 0:6. Матчі-відповіді відбудуться 28 вересня, господарями поля будуть команди, які в перших матчах грали в гостях. Тут і визначаться командифіналісти і команди, які будуть грати матч за 3-4 місця. Фінальні матчі відбудеться 5 жовтня на стадіоні «Дністер»: о 14 годині відбудеться матч за 3-4 місце, а о 16 фінальний матч, в якому визначиться чемпіон і віце-чемпіон району. 12 жовтня о 13 годині тут же відбудеться матч за суперкубок району, за який позмагаються володарі кубка району, команда ФК «Заліщики» і новоспечені чемпіони району 2014 р. Петро РАЦИН
собою. А точніше, минулорічний «срібний» призер приймав чемпіонів області 2013 року. Правда в цьогорічній першості, до цього матчу господарі займали другу позицію в турнірній таблиці, а гості – 7, при 9 команд учасниць і різниця між ними становила 16 пунктів. Гостям вже не було чого втрачати в цьогорічному чемпіонаті, тоді як господарі ведуть відчайдушну боротьбу за нагороди і мають реальні шанси стати чемпіонами області. Матч вийшов бойовим у спортивному плані, нашій команді конче були потрібні очки, адже ми є в ролі доганяючих в першості, оскільки на чільному місці перебуває теребовлянська «Нива». Наші футболісти добре пам’ятали, що в сезоні 2013 року вони 4 рази поступались сьо
*ПРОДАЄТЬСЯ житловий будинок у центрі м.Заліщики. Загальна площа 206 кв.м. Цокольний поверх зроблений з окремим входом і туалетом (можливе використання для магазину або офісу). Є земельна ділянка 0,0663 га. Тел. 067 125 50 50. *В центрі м.Заліщики продається 3кімнатна квартира зі всіма зручностями. Загальна площа 90 кв.м. Є приватизована земельна ділянка, сарай, підвал. Тел. 067 986 20 79. *Продається двокімнатна квартира з усіма зручностями в центрі міста Заліщики. Є підвал, сарай, подвір’я. Тел. 066 20 36 994 або 067 715 76 94. *В м.Заліщики продається житловий будинок. Зроблено всі комунікації, є 0,20 га землі. Гарне місце. Тел. 2-22-46 або моб. 097 734 01 76. Втрачене свідоцтво про право власності на 1/2 частину будинковолодіння, яке розташоване в селі Торське по вул. Нова,2 «а» на прізвище КОРЧИНСЬКИЙ Михайло Миколайович, вважати недійсним. Втрачений державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-ТР №003665 на прізвище КУРЛЯК Іван Васильович, вважати недійсним.
Втрачений державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-ТР №011656 на прізвище КОРЧИНСЬКИЙ Михайло Миколайович, вважати недійсним. Втрачений державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА №016499 на прізвище ЗАГАРІЙЧУК Марія Пантелеймонівна, вважати недійсним. Втрачений державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА №005982 на прізвище ЗАГАРІЙЧУК Марія Пантелеймонівна, вважати недійсним.
Наш р/рахунок 26004198767
ВІДДІЛИ РЕДАКЦІЇ:
у РАЙФФАЙЗЕН БАНК “АВАЛЬ” (м.Київ),
Ольга МЕЛЬНИК, заступник редактора відповідальний секретар ......................2-18-69 Олег ВІСТОВСЬКИЙ, заввідділом суспільно-політичного життя................2-11-42 Ірина ІВАНСЬКА, кореспондент...........2-12-43 Ігор ІВАНСЬКИЙ, фотокореспондент 2-12-43 Бухгалтерія..................................................2-18-69
МФО 380805, КОД 02475256. Адреса: Редакція газети “Колос”, вул. І.Франка, 6, м.Заліщики, 48600 Реєстраційне свідоцтво ТР №313, 16.10.2001р. Наклад 2520 прим. Передплатні індекси: 61356, 91090
щів» - ДЮСШ – 6:0, «Колос» Бучач - ФК «Козова» – +/-, ФК «Поділля-Агрон» цей тур пропускав. *** *** *** У неділю також відбулися перші матчі півфіна-
Ліцензія серії: АВ №581578 від 21.12.2011р., Ліцензія серії: АВ №534857 від 21.12.2011р.
ПРОДАЄМО В КРЕДИТ
10 зни % жка !
годнішнім гостям в матчах різного рівня змагань. Правда, в сезоні 2014 року ми вже 4 рази їх перегравали, а це було п’яте протистояння, в якому можна було ще раз «від-
Адреса: м.Заліщики, смт.Товсте, вул.Українська, вул.С.Бандери, буд.68, буд.38, оф.15, тел.:(03554) 2-32-08 тел.:(03554) 3-52-43
ВИГОТОВЛЯЄ МЕТАЛОПЛАСТИКОВІ (А ТАКОЖ АЛЮМІНІЄВІ) ВІКНА ТА ДВЕРІ З ЕКОЛОГІЧНО ЧИСТОГО НІМЕЦЬКОГО ПРОФІЛЮ КОМПАНІЇ “ W I N T E C H ”.
Найкраще співвідношення ціни та якості. Наша адреса: м.Заліщики, вул. С.Бандери, 102, магазин “Торговий центр”, тел.: (03554) 2-13-44, 4-15-62, 2-25-52.
u СПОРТ Минулої неділі на стадіоні «Дністер» відбулося турнірне сусідське дербі між командами «Дністер» і ФСК «Чортків»: грали команди із районних центрів, які межують між
КРЕДИТИ ГОТІВКОЮ НА РІЗНІ ПОТРЕБИ
- Заліщицька районна газета. Видається українською мовою щоп’ятниці
7
Втрачений державний акт на право приватної власності на землю серії ТР №033912 на прізвище МАСЛЮК Корнелія Михайлівна, вважати недійсним. Втрачений сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ТР №0251788 на прізвище ЛИТВИНЧУК Антоніна Миколаївна, вважати недійсним. Втрачений сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ТР №0330764 на прізвище СОРОКІН Ярослава Миколаївна, вважати недійсним. Втрачений державний акт на право власності на земельну ділянку серії ТР №034584 на прізвище ГУШТА Роман Адамович, вважати недійсним. Втрачений державний акт на право власності на земельну ділянку серії ІІІТР №003850 на прізвище ГРИГОРЧУК Калина Семенівна, вважати недійсним. Втрачений державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №202791 на прізвище МАРКОВИЧ Юрій Миколайович, вважати недійсним. Втрачений державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №246482 на прізвище ЗАЦЕРКОВНИЙ Петро Данилович, вважати недійсним. Втрачений державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА №718358 на прізвище ПРИЙМАК Марія Яківна, вважати недійсним. Втрачений державний акт на право власності на земельну ділянку серії ТР №074570 на прізвище БАЙШУР Ярослав Володимирович, вважати недійсним. Втрачений державний акт на право власності на земельну ділянку серії ТР №074699 на прізвище БАЙШУР Ярослав Володимирович, вважати недійсним. Втрачений державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК №528970 на прізвище ПРИСЯЖНЮК Ганна Миколаївна, вважати недійсним. Втрачений державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-ТР №003743 на прізвище ПРИСЯЖНЮК Ганна Миколаївна, вважати недійсним. Втрачений майновий сертифікат серії ТР №0241943 на прізвище КОВАЛЬСЬКА Катерина Яківна, вважати недійсним.
Редактор О.І. ДЯКІВ Висловлювані авторами думки можуть не збігатися з позицією редакції. Згідно Закону “Про пресу в Україні” редакція зберігає за собою право редагувати та скорочувати подані текстові оригінали, які не рецензуються і не повертаються. Листування з читачами - лише на сторінках газети. Відповідальність за достовірність інформації несуть автори. Рекламодавці самостійно відповідають за зміст рекламних блоків, за збереження авторських прав та прав третіх осіб.
Газета видрукувана у друкарні ТОВ “Буковинський видавничий дім” (м.Чернівці, вул. Прутська, 29, тел. 54-45-46). Комп’ютерна верстка Євгенія МУРЗА. Комп’ютерний набір Марія РЕХТЕЦЬКА.
8 u
№ 79-80 (8296)
КУЛЬТУРА
дуже багато, то передали в Заліщицьку школу ім.О.Маковея – шкільний краєзнавчий музей, який розмістився в одній кімнаті. «І, власне, завдяки старанням Онисія Степановича музей набував у майбутньому цікавих розгалужень, тематичного розмаїття, звідки минувшина б’є у скроні сучасності, - зазначив у своєму слові директор музею Віталій Каспрук. У біографію музею, в його історію творення вписано
аліщицький районний краєзнавчий музей відзначив своє 40-річчя. То було скромне родинне свято, на яке зібрались і дорослі, і юні вихованці навчальних закладів, котрі своєю присутністю висловили прихильність до цього історичного осередку, який може похвалитися своїми набутками, цікавими експонатами, просвітницькою роботою, а все це гартувало патріотично наших краян.
З
продовжив Василь Олійник. Це справді люди, кожен з яких прийшов у цей світ, аби залишити після себе світлий пломінь. Очевидно, завдячуючи їм, в 1975 році нашому музею було присвоєно високе звання «народний», а вже через три роки від став відділом Тернопільського обласного музею. І першим завідувачем його призначений був Володимир Палагнюк, а в 1997 керувати музеєм було доручено Василю
Музей став своєрідним дзеркалом, з якого на нас дивиться дух епохи, в якому жили і боролися наші предки. З відстані віків, а це той відрізок часу, який не можна обминути – повітовий музей 1925р. під керівництвом Й.Шварца - з погляду минулого неважко збагнути, що навіть за часів панування Польщі на наших землях, були люди тієї епохи, які прагнули залишити спадкоємцям закономірні зигзаги історії, які мають певне продовження і в сучасному вимірі. Нинішній директор краєзнавчого музею Віталій Каспрук зосередив увагу присутніх на сучасних витоках створення музею, який розпочав свою роботу в 1974 році. Хоча все почалося значно раніше – в 1954 році – на базі Заліщицького будинку піонерів був створений історико-краєзнавчий гурток, який діяв під керівництвом Онисія Степановича Тура. Діти збирали цінні матеріали, які зберігались на горищі цього закладу. А коли їх виявилось
імена багатьох людей – пошуківців, дбайливих сіячів і збирачів тих істин минулого і сучасного, якими пройнята наша земля і наше єство. Якщо в минулому часі, то це, безумовно, заслужений вчитель України Онисій Тур, колишній директор школи ім.О.Маковея Володимир Палагнюк, а далі їхню справу
Олійнику. Історія цього закладу представлена місцевими матеріалами на численних виставках-світлинах. За 40 років музей збагатився цікавими експонатами. І хто сюди потрапляє вперше, то постають німі свідки минулого, Голгофа лицарів свободи на воєнних дорогах і в
u ВІСТІ ЗАЛІЩИЦЬКОГО ВИЩОГО ПРОФЕСІЙНОГО УЧИЛИЩА
Квіти є ідеальними посередниками між людьми і Всевишнім, оскільки здатні передавати найрізноманітніші почуття і любов, ніжність, повагу, дружню участь; допомагають розрядити напруженість, повертають бадьорість, піднімають настрій. У них відтворився багатоликий зелений світ і небесна недосяжна краса. Кожен любить свої квіти, співзвучні з мовою своєї душі. Україна з давніх-давен пишалась красою гордовитої мальви, уквітчалась барвінком, чорнобривцями, що зігрівали її материнське серце. У різні часи й у різних народів тендітні творіння природи завжди були учасниками багатьох урочистих подій, і на честь самих квітучих рослин влаштовувалися свята. Так, Заліщицьке вище професійне училище щороку, на початку вересня, вшановує дари рідної природи. Традиційна виставка-конкурс квітів, яка відбулася 15 вересня під гаслом «Мовою квітів прославимо Україну», подарувала вихованцям, працівникам ВПУ та гостям справжню атмосферу осіннього балу. Всі учні творчо, з ентузіазмом підійшли до організації
виставки — столи майоріли всіма барвами веселки і запрошували в загадковий світ з його незбагненними таємницями живої природи, побачити і відчути чарівну симфонію квітів, помандрувати калиновими шляхами, березовими гаями, вербовими берегами, квітучими садами і лугами нашої неньки-України, такої ніжної і прекрасної в будь-яку пору року. Багато квіткових композицій… Скільки любові і фантазії вклали у них учні! Дивувало все: і політ фантазії, і матеріали. До речі, використовували не лише квіти, а й колосся, калину та навіть… осінній цвіт каштанів. А ще – іграшки. Скільки гарних ідей втілено, і всі, хто працював над композиціями, вкладали в них душу. Справді ж бо: окраса цього дня – свято квітів! Важливим тут був захист композицій! З яким ентузіазмом захищали їх! Тут можна було поринути в світ
віршів, легенд, загадок про квіти, почути цікаві прикмети, послухати ліричні пісні. Так, учні розкривали тему кожної композиції. А поважному журі, у складі адміністрації закладу на чолі з директором В.Є. Стояком, досить важко було зорієнтуватися в такому розмаїтті осінньої краси. До журі долучили і членів учнівського самоврядування, аби врахувати смаки та бачення учнів. І справа не в тому, хто отримав призове місце. Головне, що діти доторкнулися до прекрасного душею, серцем, а значить, стали трішки кращими і добрішими. Недарма кажуть, що краса врятує світ. Хто знає, можливо, свято квітів – перша сходинка на шляху до неї…
Наталія ХОМІВ, заступник директора з навчально-виховної роботи
національно-визвольних змаганнях, неповторні народні промисли. Кожна знахідка цікава, кожен експонат відображає ту епоху, в яку жили і творили наші предки. Пройшло багато часу, а вони не перестають захоплювати нас, ми вдивляємось в пракорені нашої сутності і всіх нас об'єднує найвища земна мудрість – любов. Віталій Каспрук назвав поіменно тих працівників музею, які прилучилися до його створення і залишили по собі в пам’яті добру згадку. Окрім перших директорів, це були Н.Большак, К.Горб, В.Бенев’ят, А.Полотнюк, Г.Бабінець, О.Плеш, П.Галій, Г.Ванат, Л.Никорук, О.Василик, І.Дубецький, Г.Олійник – це ті, хто примножував краєзнавчу скарбницю. На ювілей музею, засвідчивши свою прихильність і увагу його працівникам, завітало чимало гостей. Перший заступник голови РДА Роман Краснюк у привітальному слові зазначив не тільки те, що тут зав-
жди працювали фанати своєї справи, він радий, що її продовжують вже ті, кого в свій час він навчав. І це відрадно, бо, власне завдяки молодим, віриться, що цей заклад буде світоглядно впливати на людей, виховуватиме почуття любові до нашого минулого і гордості за її нинішнє. Музей оновлюється сторінками новітньої історії, на жаль, в ній є й трагічні моменти, людські долі… Учасники цієї події вшанували хвилиною мовчання пам’ять заліщицьких героїв Олега Гулька і Ореста Квача. Завідувач відділом культури РДА Оксана Безушко побажала працівникам музею, щоб 50-річчя його вже відзначали в кращих умовах, бо сьогоднішнє непристосоване для розміщення експонатів, яких назбиралося дуже багато. Керівник культури пообіцяла під’єднати до музею Інтернет, що дасть змогу розширити і поглибити взаємозв’язки з іншими музеями, з відомими краєзнавцями, археологами. Повернувся в минулу історію Василь Машера, який працював завідувачем відділом культури у свій час, коли музей розмістився в церкві Святої Покрови. «На той час знайшлися люди, які запропонували використати культову споруду не як склад для зберігання солі, а для музею. У 1987 році музей було переміщено в будинок народної творчості. На початку 90-х років вже була розроблена кошториста документація на будівництво нового приміщення під музей, але коштів – катма. Думаю, такий час настане, коли музейні експонати будуть відправлені в зручні, відремонтовані зали, де буде цікаво всім, хто сюди потрапить», - зауважив Василь Петрович. Поринув у шкільні роки і викладач агроколеджу Юрій Війтик, згадавши краєзнавчий куток, а згодом музей у
стінах своєї рідної альмаматер. «Коли по сусідству з нашим класом відкрився цей краєзнавчий куточок, ми бігали сюди щоперерви і кожен старався будь-який знайдений черепок принести. У кожного був такий ентузіазм, що експонатів збільшувалось і щоразу цікавіших, таємничих, які змушували нас вчитися і пізнавати минуле. Сьогодні музей став центром, звідки починається знайомство з нашим краєм. Тут частими гостями є навіть зарубіжні делегації – з Японії, Польщі, ПівденноАфриканських республік. Дуже багато спільного є в наших історіях. І це зближує нас в поглядах, в побуті». «Ми завжди йшли поруч, сказала директор РБДЮТ Світлана Боднар. - Адже витоки свої музей започаткував з будинку піонерів. Скільки цікавих заходів проведено, зустрічей, історичних годин, походів і розкопок, виставок організовано. Завдячуючи Василю Івановичу Олійнику, активному пошуківцю, невтомному досліднику, в нашому закладі створено музей стрілецької слави». Свої побажання, а найперш тісні дружні стосунки, вдячність за співпрацю висловили вихованці Заліщицької школи ім.О.Маковея, вчитель історії Заліщицької гімназії Наталія Андрусик, педагог-організатор Заліщицького багатопрофільного навчально-реабілітаційного центру Оксана Купчак із своїми вихованцями. Свято завершилося. Але й досі мажорною нотою бринять слова «Нехай любов’ю пломенить твій дух до рідної Вкраїни». В цьому наша сутність життя, наше мірило прожитого.
Ольга ЛИЧУК
Cвій поважний ювілей відзначає Іван Григорович ОСТРОВСЬКИЙ із Заліщиків. 28 вересня йому виповнюється 80. Щиро вітаємо дорогого чоловіка, люблячого батька, найкращого дідуся з нагоди ювілейного Дня народження. Літа відлітають далеко у вирій, У далі безкраї, за обрій летять Сьогодні від роду Вам уже – 80. Ми Вас, рідненький, раді вітати У ці осінні святкові дні, бо Ви для нас єдиний батько, Ріднішої людини немає на землі, зичимо щастя, здоров’я, тепла, Поваги і щастя від добрих людей, любові та щедрості від онуків, дітей. Щоб тільки добро у житті велося, щоб збулося все, що ще не збулося. Спасибі, батьку, за Ваше тепло, за те, що зростили, за те, що навчили, За мудрість життєву просимо в Господа добра Вам і світла на многії і благії літа! З повагою і любов’ю – дружина, діти, внуки і правнучка
Щиро вітаємо з 60-літттям прекрасну людину, вмілого педагога Ольгу Степанівну Царьову. Зичимо родинного затишку, міцного здоров’я, радості від життя. Кружляє листя у танку осіннім, Дерева, наче в полум’ї, горять, В цей день зібралися колеги, Щоб Вас зі святом привітать. Бажаємо, щоб кожне починання Було успішно втілене в життя, Нехай людська повага і визнання Крокують поруч з Вами в майбуття. З повагою - трудовий колектив Заліщицької гімназії
Нашій дорогій, милій, ніжній і невгамовній берегині, матусі, дружині Наталії Адольфівні Дейкало виповнилося 55. Для нашої родини ця людина зробила дуже багато, бо на її тендітних плечах лежить відповідальність за долю сім’ї, за виховання дітей. Вона завжди в турботах, в неспокої, в роботі. І в її найближчих тремтить у словах, почуттях, в душах ніжність і велика вдячність за все те приємне, добре, величне, що зробила ювілярка для нас. Хочеться, щоб літа для неї так швидко не летіли, щоб загадкова, приваблива, щаслива і радісна квітла матуся поруч з нами багато-багато літ. З ювілеєм Тебе, наша рідна, єдина і дорога Берегине. Здоров’я, радості, ясних днів, світлих помислів, замріяних весен, і чудового настрою на кожен день. Нехай Господь оберігає Тебе завжди для нас усіх. З любов’ю – чоловік Ігор, дочка Маринка з далекої Америки і син Богдан