Газета "Колос", № 73-74 від 11 вересня 2015 року by Олександр Хомишин

kolosgazeta2015@gmail.com

Інтернет-версія: http://zal.te.ua/

СПIВЗАСНОВНИКИ: Залiщицька районна рада, Залiщицька райдержадмiнiстрацiя, Залiщицька міська рада, трудовий колектив редакції Виходить з 24 лютого 1940 року

№ 73-74 (8397) Цiна вроздрiб - 2 грн. u

З нагоди Дня працівників нафтової, газової та нафтопереробної промисловості вітаємо із професійним святом колектив Заліщицької дільниці Борщівського УЕГГ. Завдяки вашій праці, високому професіоналізму і відповідальному ставленні до справи населення нашого краю має в своїх домівках газ, а це означає, що праця кожного з вас спрямована на покращення життя і побуту наших краян, на поліпшення безпеки у поводженні з газом, завдяки повсякденним заходам зі своїми клієнтами, роз’яснювальній роботі. Нехай і надалі ваші зусилля будуть спрямовані на піднесення національної економіки. Зичимо вам здоров’я, щастя, родинного благополуччя, життєдайної сили, земних щедрот і успіхів на благо кожної родини!

Шановні спортсмени, тренери, ветерани спорту, працівники ФСТ «Колос», активісти сільських спортивних осередків, викладачі фізичної культури та педагоги! Прийміть найщиріші вітання з нагоди Дня фізичної культури та спорту. Заліщанщина завжди славилась спортивними досягненнями, була і є пропагандистом активного способу життя. Наші спортсмени примножують скарбницю слави і перемоги, здобувають «пальми першості» не тільки на теренах району, а й області та України. Нехай ваш приклад буде поштовхом для масового розвитку фізкультури і спорту, взірцем для юних жителів нашої країни. Бажаємо вам міцного здоров’я, добра, успіхів, наполегливості, бадьорості духу, вдалих стартів та яскравих перемог!

ГОЛОС СЕЛА

Після такого довгоочікуваного і бажаного дощику в районі дещо пожвавилася робота на полях сільгосппідприємств. Подекуди йде збирання кукурудзи, активніше – обмолот сої, якої посіяно цьогоріч багато, бо всі сподівалися, що, як і минулоріч, ця культура буде прибутковою в грошах. Однак, зібравши її врожай на площі 3 тис.га (посіяно 9794 га), сподівання виявилися не такими, як очікували аграрії – всього-навсього зібрано по 18 цнт з кожного гектара площі. І так повсюди – у «Форваторі», «Ель-Гаучо», «Добробуті», «Агрополісі», «Шипівському».

До збирання очікують кукурудзяні плантації, а це понад 6 тис. гектарів. Обмолочено поки що лише 110 – це в приватно-орендному підприємстві «Золота нива». Урожайність цієї культури в Буряківці становить 42,1 цнт з гектара. Площі готові до посіву

озимої пшениці. Передбачається посіяти цієї культури 5 тис.га, посіяно під урожай наступного року 300 га. Цьогоріч, за попередніми прогнозами, більші площі засіють озимою пшеницею «Агрополіс» і агрохолдинг «Мрія». Раніше вони робили більший акцент на посів сої і

кукурудзи. Але оскільки цьогоріч озима пшениця дала непоганий врожай, то може й варто змінити структуру посівних площ. Уже почали сіяти й озимий ріпак – всього зароблено 1444-гектарну площу. Найбільше – ПАПП «Фортуна» 534 га, ПП «Форватор» - 530 га, «Ель-Гаучо» - 130, «Добробут» і «Перспектива» - по 100 гектарів, а «Маяк» 50-гектарну площу. Виорано на зяб 6 тис. гектарів землі. Роботи в полі ще досить багато, але при погожих днях є надія, що все буде впорано. Іван ТИМЧУК, начальник управління агропромислового розвитку райдержадміністрації

ФОТОАНОНС

Іван ДРОЗД, Борис ШИПІТКА, Володимир голова БЕНЕВ’ЯТ, голова Заліщицької міський Заліщицької районної голова районної ради держадміністрації Заліщиків

ПОТРІБНА ПІДТРИМКА

Волонтери Заліщанщини звертаються до Вас з проханням про екстрену допомогу нашому землякові, уродженцю села Зозулинці Іванові Савковичу ВІВЧАРУ, бійцю 72-ї бригади, який 10 серпня цього року під час бойових дій у зоні АТО отримав тяжке поранення. Перераховувати кошти необхідно на розрахунковий рахунок картки «Приватбанку» № 5168757286237518 на ім’я Вівчар Іван Савкович. Просимо не зволікати і поставитись до цього прохання з розумінням та християнським милосердям, адже наш земляк Іван Вівчар захищав спокій кожного з нас і отримав це тяжке поранення.

Не вперше надає нашій школі фінансову і матеріальну допомогу керівник підприємства “ВЕП-Агро” Ольга Пельцер. Цій жінці-матері притаманне високе почуття милосердя до дітей і вболівання за школу. Тому там, де потрібно підставити своє плече – Ольга Михайлівна завжди робить це щиро і безкорисливо. Цьогоріч до навчального року вона вирішила для 10 першокласників нашої школи придбати учнівське приладдя на суму 320 грн. для кожної дитини. На Святі знань, в урочистій обстановці, за участю батьківської і педагогічної громадськості, сільської влади, ці подарунки були вручені кожному першачку. А підприємство «Кернел» (кер.В.В.Тарчинський) вручило директору закладу Богдану Кіцканюку для потреб школи 1 тис.грн. Дякуємо за небайдужість до освітянських проблем і нехай кожному з вас Господь винагородить своїми благами. З вдячністю - батьки першокласників школи І-ІІІ ступенів с.Торське

Команда загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. с. Лисівці увійшла в п’ятірку найкращих у Всеукраїнській дитячо-юнацькій військово-патріотичній грі «Сокіл», виборовши 5 місце серед 27 учасників заключного етапу змагань. Докладніше читайте на 3 сторінці.

№ 73-74 (8397)

2 u

АКТУАЛЬНА ТЕМА

Центральна виборча комісія своїм рішенням від 07.08.2015 р. № 232 ще у 85 об’єднаних територіальних громадах призначила на неділю, 25 жовтня 2015 року, перші вибори депутатів сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад та відповідних сільських, селищних, міських голів та оголосила з 8 вересня 2015 року початок виборчого процесу перших зазначених місцевих вибо-

Затверджено розцінки на розміщення агітаційних матеріалів у Заліщицькій районній газеті «Колос» під час місцевих виборів 25 жовтня 2015 року. Розцінки на політичну рекламу: перша сторінка – 5 грн. за 1 см кв., інші сторінки часопису – 4 за 1 см кв. Для проведення передвиборчої агітації у період місцевих виборів 25 жовтня 2015 року вартість однієї секунди мовного ефіру на проводовому мовленні в дирекції Заліщицького районного радіомовлення становитиме 1 грн. 50 коп.

ВІДЛУННЯ ПОДІЇ

Історія України мала багато трагічних періодів, коли свобода і факт існування українського народу опинився під загрозою. Але завжди в ті часи найкращі сини і дочки країни ставали на захист своєї землі, своєї держави, своїх співвітчизників. На жаль, історія повторюється. Як і в сиву давнину, коли мати проводжала в бій сина козака, коли ненька чекала січового бійця, солдата УПА, так і в наш час, живучи у вільній, незалежній країні, мати проводжає сина на війну. Матері для своїх синів є найбільшою підтримкою, розрадою. Свою велику материнську любов вони дарують рідним синам та їхнім побратимам! Розрадити душевні біль та розпач матерів намагалися і працівники культури, які днями в урочищі Червоне мали зустріч з матерями загиблих воїнів АТО. Про хід проведення заходу уже згадувалося на сторінках районного часопису «Колос». Тут звучали слова вдячності і поваги матерям за виховання синів, за материнську любов, за недоспані ночі. Захід розпочався з хвилини мовчання за загиблими воїнами. З особливим душевним трепетом сприйнялася пісня «Мамо не плач» у виконанні Сергія Костюка і Миколи Когута. Вихованець ЗБДтЮТ Роман Мельник

рів. Це стало можливим завдяки вступу в дію 5 вересня Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо організації проведення перших виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» («№ 676-VIII). У ЦВК повідомили, що до Комісії надійшли звернення Вінницької, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, ІваноФранківської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернігівської обласних державних адміністрацій щодо прийняття Комісією рішення про призначення перших виборів депутатів сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад та відповідних сільських, селищних, міських голів у зв’язку з утворенням у зазначених областях об’єднаних територіальних громад. Отже, станом на 7 вересня Центральною виборчою комісією оголошено початок виборчого процесу перших виборів депутатів сільських, селищних, міських рад 159 об’єднаних територіальних громад та відповідних сільських, селищних, міських голів.

виконав пісню «Мама тополя», «Мамину молитву» виконала Ольга Ковбасенко. Зі сльозами на очах і вірою в краще майбутнє слухали авторську пісню «Перемога прийде» у виконанні батька і дочки Тіщенко. Розвіяти смуток матерів намагалися Лілія Дмитрук піснями «Україна», «Мальви», Олександра Іліщук «Я - Україна». На емоціях сприймали дитячий ансамбль «Барви» ЗДБДтЮТ, вони виконали пісню «Я не хочу гратись у війну», «Україна - це ми» (кер. Олександра Іліщук). Завершальним акордом заходу стало виконання Державного Гімну України. Ми віримо в те, що темні часи пройдуть, буде мирне небо над нашою землею і Україна по-справжньому стане незалежною державою. Тому нам треба, як ніколи, згуртуватися і бути єдиними. А в даному часі для нас є святим обов’язком гідно вшановувати Героїв України. Щоб ми пам’яталихто і за що загинув, щоб ми їх не зрадили! Згадувати та підтримувати їхніх батьків, родини за те, що їхні сини захистили нас від злого ворога! Герої не вмирають! Ольга КОВБАСЕНКО, працівник ЗРКП «Заліщицький районний будинок народної творчості»

ВАРТО ЗНАТИ

Військова прокуратура Івано-Франківського гарнізону передала до суду обвинувальний акт стосовно прикордонника, який сприяв незаконному переміщенню тютюнових виробів через державний кордон України Військова прокуратура Івано-Франківського гарнізону Західного регіону України завершила досудове розслідування у кримінальному провадженні стосовно військовослужбовця одного з відділів прикордонної служби ДПС України за обвину_ваченням в прийнятті пропозиції одержання для себе неправомірної вигоди в розмірі 100 євро за сприяння у незаконному переміщенні тютюнових виробів через державний кордон України поза пунктом пропуску, а також у вчиненні іншого умисного невиконання військовою службовою особою дій, які за своїми службовими обов’язками повинна була виконати, що заподіяло істотну шкоду, вчинене в умовах особливого періоду.

Обвинувальний акт щодо корупціонера за вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 368 та ч. 3 ст. 426 КК України, затверджено прокурором та направлено до Верховинського районного суду Івано-Франківської області для розгляду по суті. Довідково: - відповідно до санкції ч. 1 ст. 368 КК України зазначений злочин карається штрафом від 1000 до 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом від 3 до 6 місяців чи позбавленням волі на строк від 2 до 4 років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років та зі спеціальною конфіскацією; - санкція ч. 3 ст. 426 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 7 років.

Прес-служба військової прокуратури Західного регіону України

ВАРТО ЗНАТИ

На 25 жовтня 2015 року Верховною Радою України призначено чергові вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів. Виборці району матимуть можливість обрати 3 депутатів до обласної ради, 37 до районної, 26 - до міської рад, а також голів міської, селищної, сільських рад, 14-12 депутатів до селищної і сільських рад. Скористатися своїм конституційним правом голосу в день виборів зможуть лише ті виборці, персональні дані яких знаходитимуться в уточнених списках виборців. З метою підготовки актуальних та достовірних списків відділ ведення Державного реєстру виборців Заліщицької райдержадміністрації просить Вас завчасно перевірити свої персональні дані та адресу реєстрації в базі Реєстру виборців, незалежно від місця вашого проживання, або місцеперебування в Україні.

Це можна зробити за допомогою Інтернету, зайшовши на офіційному сайті ЦВК у розділ “Державний реєстр виборців” та зареєструвавшись у закладці “Особистий кабінет виборця”, а також, звернувшись особисто до відділу ведення Державного реєстру виборців, що знаходиться за адресою: вул. С.Бандери, 15Б, м.Заліщики, (ІІ поверх райдержадміністрації , каб.23). За два тижні до виборів наявність-відсутність своїх персональних даних можна і потрібно перевірити за місцем реєстрації виборця, в тому населеному пункті, де ви проживаєте, при перегляді попереднього списку виборців, в приміщенні дільничної виборчої комісії. Таку перевірку необхідно провести в першу чергу таким категоріям виборців: - які голосуватимуть вперше (досягли 18-річчя після минулих виборів ); - колишніх військовослужбовців строкової служби; - які не брали участі в

попередніх виборах; - які були зареєстровані за кордоном і повернулися в Україну; - які під час останніх виборів у списках виборців виявили неточності в своїх персональних даних, або не знайшли своїх персональних даних у списках та не звернулись до відділу ведення Державного реєстру виборців особисто; - громадян, що повернулися з місць позбавлення волі. Важливо знати, що ідентифікаційні дані тих виборців, які зняті із попередньої адреси реєстрації, і не зареєстровані за іншою адресою, в списках виборців будуть відсутні. Такі виборці не матимуть права голосу на місцевих виборах, відповідно до частини 3 статті 3 Закону України “Про місцеві вибори”. Отже, кожний виборець вправі завчасно (не пізніше, як за два тижні до дати виборів) звернутися до відділу ведення Державного реє-

тєзвалищ, доріг тощо, просто не залишається коштів. В «МРІЇ» розуміють, що власними силами селяни не можуть забезпечити належного благоустрою, адже для цього потрібні не лише робочі руки, а й пальне, дорогий інвентар, різні розхідні матеріали. Саме тому компанія закупила для сільських громад понад 100 сучасних мотокіс від надійного німецького виробника для обкошування кладовищ, територій шкіл, садочків, сільрад і для інших потреб громади. Начальник відділу соціальних проектів Агрохолдингу Василь Мартюк зазначив: «102 мотокоси загальною вартістю 502,3

тис. грн. ми вже передали в якості благодійної допомоги громадам. Це потужні і надійні інструменти, які послужать не один рік на благо людям. Окрім того, постійно забезпечуємо пальним, адже ця та інша техніка працює на бензині – всього 210 тис. грн. з початку року спрямували на закупівлю пального для наведення благоустрою в селах – це і грейдерування доріг, і загортання сміттєзвалищ, і багато іншого. Плануємо забезпечувати пальним села і в зимовий період, коли потрібно буде розчищати дороги від снігу». Зокрема, у Заліщицькому

стру виборців за місцем тимчасового перебування, проживання, відрядження, а за районом своєї постійної реєстрації (до 18 жовтня 2015 року) щодо перевірки своїх персональних даних в Реєстрі, пред’явивши власний паспорт. У випадках виявлення неточностей, застарілих відомостей, відсутності записів, працівники відділу Державного реєстру виборців за районом реєстрації виборця, на основі паспортних даних, вносять наобхідні зміни до Державного реєстру виборців. Прийом громадян у відділі ведення Державного реєстру виборців апарату Заліщицької райдержадміністрації здійснюється з понеділка по п’ятницю, з 8.00 год. до 16.00 год. Обідня перерва: з 13.00 год. до 14.00 год. Телефон для довідок: (03554) 2-17-98. При собі необхідно мати паспорт громадянина України, а в разі зміни прізвища – документ, що підтверджує ці зміни. Богдан МИРОНЮК, начальник відділу ведення Державного реєстру виборців РДА

ДОБРІ НОВИНИ

Компанія «МРІЯ» – один з небагатьох орендарів, що дбає про благоустрій сільських громад у населених пунктах, де обробляє землі. Так, з початку поточного року на такі потреби Агрохолдинг виділив вже понад 1 млн. грн. і продовжує фінансувати цю сферу в рамках соціальноінвестиційного бюджету у всіх шести областях своєї присутності. Оскільки, як правило, сільські ради отримують дуже обмежене фінансування, то на такі речі, як впорядкування кладовищ, обкошування прилеглих територій, підтримка в належному стані пам’ятних місць, сміт-

районі, компанія виділила пальне для проведення робіт із благоустрою Новосілківській та Винятинській сільським радам. 240 літрів пального отримала Новосілківська сільська рада, 60 – Винятинська. Сільські громади висловлюють «Мрії» щиру вдячність за те, що компанія не залишається осторонь буденних потреб. Завдяки допомозі цієї структури в селах стає не тільки поєвропейськи чисто, а й поукраїнськи затишно.

ПРЕС-СЛУЖБА АГРОХОЛДИНГУ «МРІЯ»

№ 73-74 (8397) u

МИ - УКРАЇНЦІ

Душу - Богові, Життя - Україні, Честь - собі! Багата українська історія знаковими подіями і постатями. Часи Гетьманства – це скарбниця високої духовності наших предків, джерело натхнення в боротьбі за свободу, державність і незалежність, це зразки неперевершеної військової майстерності українського козацтва. Шлях Гетьманської України з 10 по 24 серпня 2015 року пройшли учасники III (Всеукраїнського) етапу дитячоюнацької військово-патріотичної гри «Сокіл» («Джура») – «Джура» - 2015: Гетьманська Україна». Наш район, як і область, на змаганнях представляв рій «Лисогір» Лисівської ЗОШ I –IIIступенів, які вибороли це почесне право, здобувши перемогу у I районному та II обласному конкурсах. Детальніше про це у розмові з керівником і наставником команди, учителем названої школи П.В.Касіяником та виховником рою, а також учителем трудового навчання - В.В.Волощуком. - Петре Васильовичу, розкажіть, будь ласка, про гру, її учасників, мету її проведення. - Перше за все: хто такі джури? Джурами у козацькі часи називали молодих вихованців, зброєносців і помічників досвідчених козаків. Інститут джур був дуже поширений і авторитетний, бо існував протягом усієї історії козацтва. Стати Джурою міг не кожен, а лише той, хто годився до козацької служби, пройшовши певні випробування - як фізичні, так і моральні. Причому духовна загартованість передувала фізичній, якої набували упродовж кількох років. У джури брали своїх молодших родичів( якщо вони були), а частіше сторонніх підлітків, яких спочатку привчали до ведення козацького господарства, а пізніше на Січі навчали військовій справі. Часто вони успадковували від своїх вихователів не тільки військовий досвід, а й усе майно і господарство. В перших воєнних походах патрон-вихователь пильно опікувався своїм Джурою, доки той не набуде певного досвіду і не стане повноцінним козаком. У свою чергу Джура мав усіляко дбати про свого патрона-вихователя і беззаперечно виконувати всі його накази, демонструючи про цьому швидкість, дотепність та кмітливість. Через козацький вишкіл, набувши військової вправності та опанувавши військовим мистецтвом, джури ставали козаками – гідними оборонцями честі та свободи українського народу. Протягом століть на козацьких традиціях виховуються всі покоління українців, які і сьогодні з честю і гідністю стали на захист України проти новітнього північно-східного агресора-загарбника. Гра «Сокіл», започаткована Міністерством освіти і науки України з ініціативи та активної підтримки громадських активістів, плекає в молодих українцях найкращі риси воїна-захисника України, гордість за нашу державу та її героїчну історію, допомагає здобувати нові знання, розширити кругозір, знайти нових друзів, удосконалити фізичну майстерність, збагачує духовно, морально, зміцнює здоров`я… Насправді, сьогоднішні учасники гри, - національно свідома, патріотично налаштована молодь – це наша надія, надія України , запорука її достойного майбутнього. У наказі Міністерства освіти і науки та Українського державного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді від 31 липня 2015 року,

№82-А говориться : «На виконання наказу Міністерства освіти і науки України , з метою патріотичного виховання учнівської молоді, підготовки до виконання Конституційного обов’язку – захисту Вітчизни, виховання поваги до національних цінностей українського народу, формування здорового способу життя, подальшого вдосконалення форм учнівського самоврядування провести 13-24 серпня 2015 року на території Чернігівської, Сумської та Полтавської областей III (Всеукраїнський ) етап Всеукраїнської дитячо-юнацької військовопатріотичної гри «Сокіл» («Джура») – «Джура»- 2015: Гетьманська Україна». Звичайно, третьому етапу передували перший районний та другий обласний . Здобувши переконливу перемогу на районних змаганнях, наш рій почав підготовку до обласного туру, щоби гідно представити і школу, і район на IIетапі , що пройшов в м. Теребовлі. Відповідно до умов проведення гри рій складався з 10 учасників. Це –Василь Боднар та Петро

цької ЦКРЛ Г.Ю.Цимбалюк. Їхні мудрі настанови, научання, практичні заняття дуже допомогли нам вибороти перемогу. І, думаю, що ми, як «піонери» такого рівня змагань, не осоромили свого краю. Друге прапор, що надав

мети за маршрутом : Лисівці – Тернопіль – Батурин- Конотоп – Ромни – Гадяч – Полтава – Тернопіль – Лисівці. - Як зустріла вас Гетьманська столиця? Які змагання, конкурси, ігри проводились? Що запам’яталось? Що вразило?

тивна смуга перешкод за козацькою легендою, радіальні походи та екскурсії у місцях таборувань, одноденна туристсько- краєзнавча подорож «Полтава козацька» . Слід зауважити, що для нашої команди смуга перешкод була надто прос-

Попіль, Олександр Данчак, Богдан Забарило, Вікторія Лабун, Василь Лютий, Петро Мулик, Юлія Пастух, Олексій Поворозник, Назарій Собчишин і керівник рою - я, Петро Касіяник та виховник Віталій Волощук. Майже щоденні двомісячні теоретичні тренування, удосконалення фізичної майстерності, завдячуючи наполегливості, старанності і бажанні здобути перемогу, наш рій «Лисогір» у важкій боротьбі виборов на другому етапі почесне перше місце. Нам запропонували взяти участь у III етапі змагань, який відбувався далеко від рідних порогів. До нього, звичайно, і вищі вимоги : щодо екіпіровки, атрибутів, форми… За цю, так звану , господарську частину, чи не весь тягар ліг на плечі виховника Віталія Волощука. Тому й запитання до Вас, Віталію Васильовичу: як вдавалась підготовка, ладилась робота, хто сприяв? - Нам, як майбутнім учасникам гри «Джура», Міністерство науки та освіти України і Державний центр туризму і краєзнавства учнівської молоді надіслали Положення про Всеукраїнську дитячо-юнацьку військово-патріотичну гру «Сокіл». Чому наш рій назвали «Лисогір» ? За давньою легендою перший поселенець у нашому селі був козак Лис. Гора , де поселився, стала називатись Лисою. На своїх маленьких зборах ми порадились і провівши невеличку гру звуків-слів (Гора Лиса – Лиса гора) – отримали слово «Лисогір» . Це сподобалось усім. І уже у 2013 році наш рій як «Лисогір» брав участь в обласних змаганнях . Головний атрибут рою – прапор. Виготовили його у Заліщиках. Велику допомогу у цьому надали нам брати Олег та Ігор Забарили. Сприяли у підготовці і відрядженні команди, звичайно, відділ з питань освіти (завідувач Н.М.Підгребя) , голова районної ради І.П.Дрозд, приватний підприємець І.А.Войцишин, наш земляк, приватний нотаріус С.І.Лютий, приватні підприємці Г.І.Дзюба, П.В.Біланик, М.П.Гушоватий, а також місцеві жителі: Петро Олійник, Іван Поворозник, Ярослав Собчишин, Володимир Галущак. Щире їй усім спасибі. Принагідно хочемо висловити подяку за підготовку рою до змагань учительці нашої школи Н.М.Золотій та лікарю-терапевту Заліщи-

нам віри у перемогу – це прапор зі Сходу від наших земляків,учасників АТО – Володимира Золотого, Ореста Винницького, Степана Навольського, Богдана Вербіцького, котрі бачили справжню війну на передовій. Павло Лесюк та Ігор Косован – активісти громадської районної організації «Самооборона» передали нам (рою «Лисогір») в користування тактичні черевики. Заліщицький РБДЮТ (директор С.В.Боднар) допоміг наметами, наплічниками та туристичними килимками. Підготовка до гри – це не тільки господарська діяльність. Це і скрупульозна методична робота, підготовка матеріалів, документів. Петре Васильовичу, що скажете про дану ділянку роботи? До участі у IIIетапі гри запрошувались команда (рій) навчальних закладів – переможець другого етапу (по одній від області та м.Києва у складі 10 осіб : 8 учасників (не менше 2-х дівчат), керівник та заступник керівника рою. Окрім теоретичних занять, проведення ігор і конкурсів, занять фізкультурою і спортом, орієнтування на місцевості, ми готували звіт «Добре діло» , який включав паперову та електронну версії. Його захист проводили на змаганнях Олександр Данчак, Юлія Пастух та Вікторія Лабун , здобувши III місце. А за якісну підготовку, координацію роботи, організацію тренувань висловлюємо вдячність директору школи Г.Я.Соколовській та заступнику директора з навчальновиховної роботи Г.О.Котик. Та не було б наших перемог, якби не сприяння і допомога районного відділу з питань освіти (Н.М.Підгребя, С.М. Кузь), комунального підприємства «Районний науковометодичний центр» (В.В.Кулачковський) . Дієву методичну допомогу під час підготовки до змагань надали нам Тернопілський обласний центр туризму і краєзнавства учнівської молоді (директор О.Г.Пшенична, заступник директора А.Б.Кухарський, зав.відділом М.В.Фалінський, методист О.М.Роган), методист Тернопільського ОКІППО М.М.Фука. Пройшло майже два місяці підготовки. І ось настав довгоочікуваний бажаний і водночас тривожний час. Зібрані необхідні кошти. Виділено автотранспорт і – в дорогу, до високої омріяної

Чим збагатились? Що почерпнули для себе Ви, як керівники, учасники – учні? П.В.Касіяник: Всеукраїнська дитячо-юнацька військово-патріотична гра «Сокіл» проходила на найвищому державному рівні. Крім основних організаторів ( Міністерство освіти і науки та Український державний центр туризму і краєзнавства учнівської молоді) зацікавлення виявили і Міністерства молоді та спорту, оборони, внутрішніх справ, а ще – МБУ «Центр національного відродження», Національна скаутська організація молоді «ПЛАСТ», Спілка української молоді в Україні, ГО «Молодіжний Націоналістичний Конгрес», Рада козацьких отаманів України, товариство сприяння обороні України . В.В.Волощук Комплексна Програма III етапу гри передбачала такі номінації: - Інтелектуально – мистецький комплекс «Козацькі забави»( творчо-мистецький звіт «Ватра», інтелектуальна гра-вікторина «Відун», інтелектуальнотворча гра за методикою квестів «Пластун», конкурс звітів про Добре діло.

тою і легкою. Вдома ми готувались до важчого, складнішого змагання. В.В.Волощук. Військовоприкладний комплекс « Козацька звитяга» (конкурс строю і пісні, стрільба із пневматичної зброї, тактична гра на місцевості з елементами топографії та орієнтування «Теренова гра», вивчення матеріальної частини автоматичної зброї ( розбирання та збирання АК-74) та стрільба із АК-74 бойовими набоями, таборування, практичні заняття у навчальному центрі дальнього військового зв’язку (м.Полтава). Дані військовопатріотичні вишколи чи не найбільше запам’ятались і сподобались учасникам висококваліфіковані інструктори, командування центру, високий рівень проведення змагань, сучасне озброєння військової частини, застосування шумових і димових засобів, показові виступи, стрільба бойовими патронами. Про це – найкращі спогади, вдячна пам'ять. П.В. Касіяник: Медичнорятувальний комплекс «Козацька безпека» (надання першої долікарської допомоги та транспортування потерпілого «Рятівник»), використання індивідуальних засобів захисту в надзвичайних ситуаціях ( протигазів, хімічного захисту), гасіння умовної пожежі. Наш рій справився зі всіма поставленими завданнями. І знову прийшло на думку: не дарма проводила заняття «лікарка від Бога» - Галина Цимбалюк із Заліщицької лікарні. Не осоромили ми нашу школу, район, область на цих

П.В.Касіяник: Про фізкультурно-спортивний комплекс «Козацький гарт» (козацька забава «перетягування линви(канату)», звитяжні змагання «Лава на лаву»). Ці види змагань були виключені через певні обставини. - туристсько-спортивний комплекс «Козацькими стежками» (туристсько-спор-

високого рівня Всеукраїнських змаганнях. Оправдали довір’я. І, думаю, що п’яте загальнокомандне місце, яке вибороли, це – заслужене, досить високе визнання. В.В. Волощук. Запам’ятались нашій команді і урочисте відкриття табору, ватра «У колі друзів» , парад вулицями міста Батурина, збагатили нас взаємовідвідування роїв, заходи на місці Конотопської битви, відвідування меморіального комплексу « Батьківщина кошового отамана Петра Калнишевського», екскурсійна програма у міста Ромни та Гадяч, відвідування Державного історикокультурного заповідника «Поле Полтавської битви» та музею авіації, парад вулицями і екскурсії м.Полтава, молебені за Україну, її людей, їхню щасливу долю, за героїв України. П.В.Касіяник. Хочеться наголосити ще на один важливий аспект – спілкування. Першого дня , після приїзду, ми встановили намети , розгорнули рій біля табору «Мрія». Його працівники дружелюбно прийняли нових сусідів. Але розмова не дуже «клеїлась». Місцеві розмовляли російською мовою, ми – українською (на виконання щоденних наказів і настанов нас усіх зобов’язували розмовляти тільки українською, навіть у приватних бесідах). Десь на 3-4 день майже всі працівники табору перейшли на українську мову. До слова сказати: на чисту, літературну. Тож запитаю себе: чи потрібні такі заходи? Потрібні! І необіхідно їх було проводити ще раніше та бажано у південних і східних областях держави. Можливо б тепер не було анексії Криму, АТО на Сході України. Дякую Вам, шановні Петре Васильовичу та Віталію Васильовичу за спілкування, за Ваші старання, за уміння научати і виховувати наше підростаюче покоління, нашу майбутню еліту, майбутніх будівничих і захисників рідної Вітчизни. Творчого Вам неспокою та нових звершень разом зі своїми вихованцями. Завершився IIIетап Всеукраїнської дитячо-юнацької військово-патріотичної гри «Сокіл» («Джура») – «Джура» - 2015: Гетьманська Україна». Приспущені прапори. Погасла ватра.Роз’їхались суперники-друзі. Та не погас вогонь у серцях її учасників. Відлуння цієї пам’ятної події ще довго приходитиме у сни. Таборові будні знову і знову будуть нагадувати дні, проведені на прадавній, прабатьківській козацькій землі, про особисто пройдені шляхи Гетьманської України, про нових друзів, нові знання… Слава Україні! Героям Слава! Богдан ПАПУШКО, директор районного радіомовлення (Світлини учасників гри)

ВІЙСЬКОВА ПРОКУРАТУРА ІНФОРМУЄ

ВІЙСЬКОВОЇ ПРОКУРАТУРИ ЛЬВІВСЬКОГО ГАРНІЗОНУ І ПОКАРАВ СОЛДАТА ЗА ДЕЗЕРТИРСТВО ДВОМА РОКАМИ ДИСБАТУ Військова прокуратура Львівського гарнізону Західного регіону України довела у суді, що старший солдат С. після призову до лав Збройних Сил України самовільно залишив територію військової частини на Яворівщині і перебував за місцем свого проживання у місті Кам’янець-Подільський, проводячи час на власний розсуд. Таким чином, старший солдат С., маючи на меті ухилитися від військової служби, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.408 Кримінального кодексу України, – дезертирство. Як повідомив прокурор військової прокуратури Львівського гарнізону лейтенант юстиції Остап Куманський, Яворівський суд врахував всі обставини і засудив військового до двох років позбавлення волі з відбуванням покарання у дисциплінарному батальйоні. Прес-служба військової прокуратури Західного регіону України

№ 73-74 (8397)

4 u

ДІАЛОГ З ЦІКАВОЮ ЛЮДИНОЮ

ін щоразу дивує читача, бо творчість, поезія ввійшли в його непросте життя, як вірус. Можливо, змалку в нього й не було літературних планів, у реальному житті він не ставив перед собою ніяких творчих задумів. Він, як і батьки, мріяв стати хліборобом. Але в його життя постукало горе. І глухонімий юнак шукав своє місце в цьому світі. нудно. Бо я нічого не чув. Але наприкінці 80-х в Києві утворилося літоб’єднання «Відлуння», до орга-

заважає назбирати кошти. - Що мало найбільший вплив на Вашу долю? Що Вас наснажує новими те-

95 років і заповів поховати себе поряд з ним. А коли зрозумів, мене буквально сколихнула сила його любові. Він хотів хоча б таким чином бути поряд із батьком… Як тут не навчитись любити? - З якими видавничими колективами підтримуєте зв’язки і куди впадають ріки Ваших творчих буднів? - Два останні роки я підтримував творчі зв’язки із «Русалкою Дністровою», що видається у Вінниці та із газетою «Буковинське віче» у Чернівцях. Вважаю, що не відбувся би, як поет, якби не повсякчасна підтримка

нізації якого причетний Юрій Максименко. Сам небайдужий до поезії, він, будучи головою Центрального Проводу УТОГ, знайшов кошти на проведення семінарів, забезпечив слухачів безкоштовним проживанням і, що головне – сурдоперекладачем. Семінари були організовані на вищому рівні. Я сидів поряд із Миколою Матківським (тоді вже відомим поетом з Хмельницька), він теж був учасником семінарів. Найвідоміші люди, з якими там провели зустрічі – Віктор Терен, Дмитро Луценко, Іван Драч, Абрам Кацнельсон, Борис Мозолевський (не всі знають, що знаменитий археолог був ще й гарним поетом). Спілкування з ними було незабутнім. Та попри можливість отримати рецензію від керівника літоб’єднання Юрія Петренка та консультантів к абінету молодого автора, при НСПУ я квапився збігати на вул. Десятинну, де головним редактором працював Петро Перебийніс. Колишній редактор тернопільського «Ровесника» прийняв мене дуже тепло. Його зауваги також зіграли певну роль в моєму творчому зростанні. - Чи маєте якийсь чітко виражений режим творчої праці, так би мовити завдання на щодень? Чи Ваш процес носить непередбачуваний характер і залежить від багатьох чинників – натхнення, бажання, настрою, обставин, вільного часу? - Пишу тоді, коли пишеться, навіть в екстремальних умовах. Прийшла в голову цікава думка, ідея, образ – я обов’язково цей момент використаю, занотую. Немає настрою, натхнення – розпочинаю щось нове, а тоді старе підтягнеться за ним само по собі. Чітко вираженого режиму не маю. Берусь за працю, коли відчуваю, що готовий до неї. - Від кого або від чого залежить успішність Вашої творчості? - Коли все відстоялось, обдумалось, успіх залежить лише від праці. Іноді вона каторжно важка і забирає цілу ніч, іноді набагато більше… - Чи ведете Ви щоденник? А якщо так, то наскільки це допомагає в поетичній творчості? - Щоденників не веду. Хоча, може, колись пошкодую. Але, які можуть бути щоденники, коли немає належних умов. Часто пишу щось в дорозі, на коліні, користуюся звичайною ручкою, можу пів ночі цокати клавішами мобільника, опрацьовуючи вірша. Інтернету в мене немає. Придбав комп’ютер, а на антену, УПС все щось

мами, образами? - Найбільший вплив на мою долю справляє відчуття Божої присутності, захоплення Творцем і Його творінням – природою, космосом, тобто Всесвітом. А теми в моїх умовах знаходити дуже непросто. Я лише занотовую деякі думки, деякі рядки і чекаю… Проходить час і … відчуваю: це мій час, це моя зоря наблизилась до Землі. Тоді з одного слова народжується вірш, всі набувають конкретних форм і образів. Але це в сільських буднях трапляється нечасто. - Пане Іване, чи є крилами Вашого натхнення сім’я, родина, друзі і творчі побратими? - Так, опорою моєї творчості завжди була родина, діти, колискове село, рідна країна. Але найбільше – Бог. Так склалося, що в моїй родині не було людей високоосвічених, читаючих. Але всеодно в них було чого навчитись. Мій прадід по батьковій лінії був чудовим ткачем. Він емігрував до Канади, залишивши на батьківщині сина, перед цим передавши йому своє ремесло. Син – мій дід, овдовів ще молодим, важко жив, виховуючи трьох дітей і все життя мріяв про зустріч із батьком. Цього я не знав. Довго не міг зрозуміти, чому дід поставив на сільському кладовищі пам’ятник татові, померлому на чужині у віці

молоді Тернопільщини та Буковини, видавництва «Друк-Арт» із м.Чернівці, яким керує наш земляк родом із Синькова Василь Ільницький. Творча дружба об’єднала мене із односельчанином Василем Миколайовичем Салевичем, який зараз мешкає в Харкові. Він поклав на музику майже десяток моїх віршів, серед яких я особливо ціную пісенний твір «Перед Спасителем нашим» (на 50-й псалом). Він виконується у великий піст у Свято-Дмитрівському храмі м.Харкова, де править службу архиєписком Харківський Ігор Ісіченко, людина і священнослужитель, яку я на даний час глибоко шаную.

Сьогодні мій співрозмовник Іван Стронський – автор чотирьох поетичних книжок та повісті, що чекає друку в журналі “Дзвін”, щирий друг газети «Колос» і багатьох інших видань, а віднедавна – член Національної спілки письменників України. Коли Іван Антонович навідується до редакції, ми спілкуємося переважно з допомогою ручки і паперу. І цього разу наша розмова відбулася аналогічно: запитання – відповіді. - З чого почалася така пристрасть до слова, до поезії? Завдяки кому або чому Ви стали поетом? - Знаєте, я втратив слух, щойно мені виповнилось 8 років. Зовсім не чув, через що носив із собою зошит або папірець і просив людину, котра заговорила до мене: «Напишіть, будь ласка, бо я нічого не чую»… Можливо, саме глухота змусила мене дуже багато читати. У неймовірних для дитини обсягах перечитував я книги. Серед них і поезію. Але вперше мені спало на думку «Чи можу я написати вірша?» аж у 15, коли прочитав у армійській газеті перші поетичні спроби свого сусіда, на 4 роки старшого Петра Цегляка (в майбутньому вчительісторик на Збаражчині). Мені, глухому, дуже захотілося писати вірші. Тож, напевно, наперекір глухоті я і став поетом. - Іване Антоновичу, пригадайте свого першого вірша, з яким поділилися радістю, кому першому розповіли про нього? - Початковий вірш був невдалим, але це було справою принципу. Я зрозумів, що треба вивчати основи віршування – рими, розміри. У сільській бібліотеці не знайшов нічого, тож поїхав до редакції газети «Колос». Не знаю, можливо дивувався з мене редактор «Колоса» Петро Мельник (зовсім тоді молодий!), адже це був парадокс: хлопчина, що спілкується переважно із допомогою ручки і паперу, заявив, що хоче писати … вірші! Але Петро Миколайович був неймовірно добрим: запросив сісти, показав віршовані розміри – ямб, хорей, анапест і … додому я поїхав окрилений. Вже за пару тижнів написав першого вірша «Дикі гуси». Це було небиякою перемогою над тишею, що мене оточувала – вірш надрукувала районка. - Коли відчули, що творча стезя – це Ваше? - Не одразу. Відбувався нешвидкий процес творчого росту. Я постійно ділився здобутками не лише із Петром Мельником, а й з іншими відомими поетами. Скажімо, Роман Гром’як, який і згадуваний мною Петро Мельник, були хрещеними батьками моєї першої поетичної збірки. Вбирав у себе, насамперед, їхні зауваги. Я відвідував засідання «Сонячних кларнетів» під керівництвом Бориса Демкова. Сидів поряд з Ігорем Фариною, Марією Куземко, Олегом Вістовським і … мені було неймовірно

Дуже часто я зустрічаюсь також із братом Василя Салевича – відомим скульптуром і художником Іваном Салевичем. Іван Миколайович читає мої вірші, а я розглядаю його нові роботи, обоє обмінюємось думками про створене. - А як Ви вийшли на спілчанські письменницькі обрії? - Буваючи на засіданнях літературних студій в Тернополі, зустрічався з багатьма місцевими письменниками, котрі звернули увагу на мою творчість. Рекомендації для вступу в творчу спілку давали світлої пам’яті наш земляк Євген Безкоро-

загубиться. Живу мріями на краще. Особливо надіюся на те, що жителі мого рідного села, як у далекому часі мого отроцтва, зберуться і посадять над Дністром молоді верби замість тих, що віджили свій вік, що виросте сквер біля сільського ФАПу на пустирі, де стовбичить потворний трансформатор… Встановлений недавно, він псує вигляд винограднівського майдану і що ще гірше, на жаль, не забезпечує село стабільною напругою. Але найбільше живу бажанням миру і сподіваннями на те, що церковники різних обрядів перестануть спекулювати вірою людей. Віра повинна об’єднувати нас, а не конфесії. Не влаштовуйте, люди добрі, торгів. Об’єднуйтесь, як діти, знаходьте спільну мову і світ нам засяє по-новому.

вайний і Богдан Мельничук з Тернополя та Георгій Шевченко з Чернівців. У липні надійшла звістка, що мене прийнято в Національну Спілку письменників України. Знайомі вітали мене, я радий цьому. - Яка палітра Ваших уподобань? - Люблю правдиву прозу, історію без фантазій, хорошу поезію, мандри, уважно стежу за всім, що відбувається навколо. Сьогодні бачене і осмислене мене, на жаль, не радує. - Про що б Ви ще хотіли сказати і Ваші плани на майбутнє? - Планів на майбутнє не складаю. Але в глибині душі живе надія, що написане не

Гарні побажання поета, як і гарні його вірші, що сповідують любов до ближнього, до своєї країни, до матінки-природи і всього сущого на святій землі. Вірші, що окрилюють, надихають, кличуть. Розмову вела Ольга ЛИЧУК На світлинах вгорі: Іван Стронський із тернопільським письменником і літературознавцем Петром Сорокою. Нижче: Іван Стронський серед земляків на Майдані Революції Гідності.

З НОВИХ ТВОРЧИХ ДОРОБКІВ І.СТРОНСЬКОГО. Зів’яла скрипка. Тріснув бубінь. Сумний таріль отелепнів. Лункі цимбали, мідні труби Пішли в огрань минулих днів. Музики на старих світлинах В хрестин осерді і весіль Іще з чічками у чупринах, Іще тримають хліб і сіль… Які тут грали нам джаз-банди, Обабіч легеня Дністра! Які в них сяяли таланти! Тепер – електротехногра. І я, чужий новим реєстрам, Допоки щезну у імлі, Роздам любов живим оркестрам, Котрі ще грають на землі!

Всяк, хто хоче в світ гайнути, Хай затямить назавжди: В кожній мові є отрути І чудові є меди. Варто всі чужі вивчати, Скільки їх на світі єсть. Та свою, що дала мати, Зберегти – найвища честь!

З нею я сміюся й плачу В повісті сучасних літ. В ній любов несу гарячу І майбутньому привіт. А впаду під м’яту-руту, Вкриє прах зелений плед, Вам залишу не отруту, Дорогий … співучий мед.

Скільки щастя треба мати, Скільки витримати бід, Щоб додати діаманти До скарбів прожитих літ? Хто в житті по Божій ласці Всі лиха перетерпів, Діаманти має в казці Діамантових скарбів. Віднесіть мене, лелеки, Під високі небеса. Там близькі мої й далекі,

Плив паром небесний З сяйва неземного. Мабуть, від воскреслих До життя нового. Перевіз і втішив – Сів за виднокраєм… Може, хтось, хто грішив, Душу не розкаяв? Може, нею скреслий, Стрепенеться – «Ось – я!..» Хто пливе, воскреслий На паромі сонця?

Й саду юності краса. Там пливе ковчег родинний Морем радощів і втрат… Навіть день один-єдиний Там, - від Бога діамант! Діаманти, діаманти В золотій оправі літ … Стільки щастя будеш мати, Скільки витримаєш бід.

№ 73-74 (8397) u

5 u

ПІДТРИМКА УКРАЇНСЬКОГО ВІЙСЬКА

НАША ІСТОРІЯ

літописі Заліщик є багато білих плям, однією з них – першовитоки міста. Населений пункт виник на землях села Заліщики. З 1752р. тут було збудовано 201 будинок. Якщо припустити, що в одному з них жила тільки одна родина, то на той час місто мало щонайменше 201 сім’ю. Тодішня родина в середньому складалася з шести осіб. Отже, за мінімальними підрахунками, у той час міське поселення нараховувало 1206 жителів.

29-30 серпня в Червоногородському каньйоні відбувся вишкіл, організований громадською організацією “Самооборона Заліщицького району” за участю Борщівської самооборони та вишкільників із Тернополя з метою проведення військових навчань із тактичної підготовки в нічних умовах на відкритій місцевості та в зоні лісу. Крім того, 6 вересня делегація ГО “Самооборона Заліщицького району” на запрошення Борщівської самооборони взяла участь в фестивалі «В Борщівському краї цвітуть вишиванки». Спільно з учасниками фестивалю самооборонівці в’язали маскувальні сітки для наших захисників, які перебувають в зоні АТО, на Сході України.

Українська земля та люди, які живуть на ній, століттями виборювали волю для себе та своєї країни. Члени ГО “Самооборона Заліщицького району” докладають усіх зусиль, щоб підтримати воїнів Української армії, які сьогодні самовіддано захищають нашу незалежність. Така складна ситуація, яка вже понад 1,5 року триває в нашій країні, не могла залишити нікого осторонь. Як писав «Колос» раніше, ми зверталися також і до учасників народних ансамблів, артистів-аматорів про допомогу нашим воїнам у цей скрутний час, адже, коли стріляють гармати, музи не повинні мовчати! Отож, 11 липня у Заліщиках відбувся благодійний концерт “Горнусь до тебе Україно!”, а 12 липня у Ворвулинцях – фестиваль “Петрівські забави”. Метою заходів було піднесе-

ння патріотичного духу воїнів- земляків із Заліщицького краю та, в першу чергу, збір коштів на прид-

бання позашляховика для 25-ї бригади, в якій служать наші захисники та співвітчизники. Усі жителі Заліщицького району виявили неабияке бажання допомогти воїнам АТО. Завдяки благодійному концерту та фестивалю у Ворвулинцях було зібрано 16380 тисяч гривень, та цих коштів виявилось недостатньо для придбання

позашляховика для наших бійців. Тому гроші було акумульовано на банківському рахунку. Нещодавно бійці 25-ї бригади звернулись щодо придбання військової амуніції та інших засобів індивідуального захисту, які на даний момент були їм більш потрібними, ніж позашляховик. Організатори та учасники згаданих вище благодійних заходів одразу відгукнулись на потреби наших бійців. Ініціатор проведення концерту та фестивалю в селі Ворвулинці Юрій Шамлюк сказав: “Я гадаю, що це – не останній такий захід у нашому краї. Ми і надалі будемо робити все для того, щоб наші бійці-співвітчизники, земляки не відчували потреби ні у військовій амуніції, ні в позашляховиках, ні в провізії.” Тому громадська організація “Самооборона Заліщицького району” закупила військову амуніцію на суму 16 тисяч 792 грн. для воїнів 25-ї бригади, в якій служить наш земляк з села Ворвулинці. Придбані речі відправлені «Новою поштою» адресату.

ДОПУЩЕНА ПОМИЛКА

У замітці «Історія довжиною в 40 літ…» («Колос», №71-72 (8395), стор.5) у сьомому абзаці правильно читати: «…жіночого вокального ансамблю с.Вигода.»

Щоправда, юридичне оформлення Заліщикам міського статусу відбулося лише 6 липня 1754 р. Володар міста Станіслав Понятовський у замку м. Язлівця видав жителям нововиниклого міста грамоту, завірену відтиском особистої печатки на червоному сургучі. У ній зазначався правовий статус міста і його мешканців. Доречно зазначити, що у цей час у місті вже проживали євреї. У столиці польської держави підтвердження міського статусу Заліщикам дано королем Станіславом Августом тільки 16 лютого 1767 р. В його грамоті зазначалося, що він у місті дозволяє проводити тижневі торги та два річних ярмарки: перший у свято Святого Марка, а другий – на Святого Михаїла, а також закласти митницю, оскільки Заліщики знаходилися поруч з державним кордоном, тобто з Молдовою. Новозасноване місто спочатку зростало за рахунок природного приросту, а потім швидко завдяки притоку сюди мігрантів єврейського, німецького і польського походження. Звісно, тут теж осідали і українці. Так, станом на 1 січня 1763 р. у Заліщиках жило 205 родин, в тому числі 99 єврейських і 106 християнських або 1230 осіб. Євреї тоді жили в 49 будинках і 34 хатинах. Отож, виходить, що 19 єврейських родин не мали власного житла і, вірогідно, мешкали у своїх заможних співвітчизників, тобто за своїм соціальним статусом були коморниками або міським пролетаріатом. Єврейська громада мала 77 синів і 70 дочок. Потік єврейських переселенців був досить великим. Так, у 1765 р. єврейська спільнота міста налічувала 122, а 1766 р. – 154 родини. Дещо більше відомостей є про українську громаду. Встановлено, що власник міста Станіслав Понятовський своєю грамотою 12 липня 1756 р. дозволив українцям збудувати церкву. З своєї сторони на її будівництво виділив з казни 200 злотих. Будівництво святині українці розпочали 1757 р. і закінчили влітку 1759 р. Візитацію нової мурованої церкви проведено 25 листопада того року. З матеріалів візитації з’ясовано, що першим отцем заліщицької української громади був декан Дзвинигородського деканату Теодор (Федір) Дудинський. Він Богослужіння в ній проводив недовго, бо весною 1765 р. відійшов у вічність. Деякий час обов’язки священика заліщицької парафії виконував отець Теодор Яроцький з Добровлян. Нового священика кам’янецький єпископ сюди призначив 28 грудня 1765 р. Ним став отець Василь Ганкевич, який до цього був душпастиром у Торському. Даних про польську спільноту вкрай мало. Відомо тільки, що в 1759 р. поляки зводили костел. Про їх чисельність на той час джерела мовчать. Вияснено, що християнська спільнота (ук-

раїнці з поляками) теж неухильно зростала. Якщо в 1763 р. вона налічувала 109, то 1765-го – 127, а в 1766 уже 130 родин. З 1763 р. у Заліщиках стали масово осідати німці. Їх громада в 1766 р. нараховувала 55 родин. Отже, можна констатувати, що в 1766 р. у місті жило 339 родин або щонайменше 2034 осіб. Для тієї доби це було досить населеним містом. У той час в Галичі проживало 1209, Гримайлові – 1247, Косові – 1248, Чернелиці – 1392, Бариші – 1448, Хоросткові – 1704, Коломиї – 1832, Микулинцях – 1891, Калуші – 2179, Чор-

коней та 50 корів з телятами на загальну суму 13129,2 польських злотих. Там домашніх тварин розподілили по структурних підрозділах. Зокрема, в фільварки сіл Дубляни, Мединя, Озимина і Пруси. 32 волів і 32 коней із Заліщанщини опинилися в Озимині. Центром Заліщик була велика ринкова площа з мурованою ратушею, яка з документальних джерел відома з 1759 р. Ринкова площа була традиційною для тодішніх містобудівних традицій польської держави: квадратною. По її сторонах за розпорядження володаря міста

(З ІСТОРІЇ МІСТА 1752 – 1767 РОКІВ) ткові – 2226, Теребовлі – 2622, Рогатині – 2735, Городенці – 3148, Підгайцях – 3558 і Бучачі – 3668 жителів. Отож, у тогочасній добі Заліщики були середньо населеним містом сучасної Галичини. Першими з німецьких колоністів у місті поселились Андреас Біртхнер, Йоган Боутнер, Теодор Ґотліб, Йоган Катц, Франц Клюс, Міхаель Лорштайн, Самуель Рентш, Кароль Садцілек, Криштоф Сіберт, Герман Уль, Міхаель Фірштайн та ряд інших. Вони 1767 р. порушили питання перед міським магістратом та адміністрацією польського короля про відкриття у місті для них національної школи і добилися свого. Така школа справді деякий час існувала. Німці Заліщик були лютеранського віровизнання. Для збереження своїх релігійних звичаїв і обрядів та збереження національної ідентичності звели у місті кірху – церкву. Ймовірно, німці до 1867 р., коли Галичина отримала від цісаря автономію, серед інших спільнот німецька мала найбільший вплив серед міщан міста, бо ще в середині 70-х років ХІХ ст. у Заліщиках красувалися написи вивісок німецькою мовою. У теці «Заліщики» фонду львівського краєзнавця Антонія Шнайдера зберігається вирізка з тодішньої польської крайової газети мандрівника-поляка, який обурювався тим, що в місті панує німецький дух і найбільше його дратували вивіски, написані німецькою мовою. Найбільш видатною особою з заліщицьких німців міжвоєнної доби був Йозеф Шварц, який першим написав краєзнавчу працю про Заліщики і околиці, яка наукової і краєзнавчо-пізнавальної вартості не втратила і в наші дні. Його нащадки сьогодні проживають в Австрії. Оскільки в 1752 – 1767 рр. Заліщики бурхливо розбудовувалися, то на новобудови йшло дуже багато лісоматеріалів. Їх спроваджували з державних лісів Самбірської економії колишньої Перемиської землі, а нині Львівської області. Так, 1765 р. звідти ліс гужовим транспортом доставили до Жидачева, а з Жидачева Дністром до Заліщик доправили 36 балок довжиною в 14 ліктів, 344 крокви довжиною в 16 ліктів, 367 платв довжиною в 14 ліктів, 2140 цивек довжиною в 12 ліктів та 24 копи лат довжиною в 24 лікті. Взамін за отримані лісоматеріали звідси до Самбірської економії відправляли коней, волів, корів з телятами, ялівок. Для прикладу, в 1765 р. з Заліщик туди спровадили трьох бугаїв, вісім тельних корів, 40 робочих волів, 40 ялівок, 50

збудовано великі заїжджі будинки, де в часі проведення в Заліщиках торгів і ярмарків у них ночували приїжджі купці з різних міст польської держави, а також близького і далекого зарубіжжя. Окрім ратуші окрасою міста став мисливський замок володаря Заліщик. На заліщицьких торгах і ярмарках торгували купці зі Львова, Молдови, ймовірно, з Чернівців, Кримського ханства та Московської держави. Так, львівські купці вірменського походження тут збували привезені з Персії і Туреччини товари. Зокрема, із Стамбулу сюди на продаж вони привозили різні тканини, в тому числі і бавовняні, персидські пояси та бакалійні товари. Московські купці тут збували хутряні вироби, а молдовські - вино, волів, велику рогату худобу, коней. Буковинські купці торгували вином, вовною, сукном, худобою і просом. Самі ж заліщицькі купці вели жваву торгівлю з Молдовою та Литвою. Як свідчить львівська митниця, заліщицькі купці на ярмарках продавали великі партії волів та великої рогатої худоби. Необхідно зазначити, що тодішні заліщицькі ярмарки були дуже велелюдними і склали конкуренцію язловецьким, а тому вони підірвали їх міцність і цим спричинилися до занепаду Язлівця. На заліщицьких торгах можна було купити місцеву продукцію сільськогосподарського виробництва: яйця, каплунів (відгодованих на м'ясо півнів), курей, свиней, зернові, муку різних ґатунків, масло, солому, сіно тощо. Для прикладу, в 1767 р. курка тоді коштувала шість, каплун – 12 ґрош, 60 яєць – один злотий, віз сіна – 3, колода (65, 2 кг) вівса – 4, віз соломи – 9, колода житньої муки – 10, вепр – 18, фаска масла 22 злотих і т. д. На теренах краю Заліщики стали значним центром не тільки крайової і міжнародної торгівлі, але й внутрішньої. У місті в 1765 р. діяло 29 крамниць. Більшість із них функціонували в міській ратуші та на ринковій площі. Усі вони знаходилися в руках єврейської спільноти. З промислових об’єктів у той час у Заліщиках діяли цегельня, фабрика випуску сукна для потреб королівської армії, бровар, три млини та сім винниць, які мали 27 горілчаних і один пивний котли. Спиртні напої випускали з сливок. Заліщицька сукняна фабрика виробляла військового сукна на значні суми. Так, 2 жовтня 1766 р. з складів фабрики для королівського війська взято сукна на суму 54467,15 польських злотих. (Продовження на 8 сторінці внизу.)

№ 73-74 (8397)

6 u

НАМ ПИШУТЬ

На День Незалежності України нашому селу виповнилось 485 років, тому разом із 24-ю річницею незалежності нашої держави, ми відзначили і цю дату. Серед лугів село моє чудове, Там на світанні запахи медові Теплом вітрів овіяні вони, У цьому краї народились ми. Цими чудовими поетичними рядками ведучі Оксана Сорока і Тетяна Венгрин розпочали святкування. До слова була запрошена сільський голова Ольга Золота, яка привітала односельчан із Днем Незалежності та днем села і побажала світлих обріїв усім односельцям на майбутнє. У нашому селі за останній рік на весільний рушник стало три молодих пари, народилося шестеро діточок. Всі вони приймали вітання та музичні подарунки від Марійки Пригодюк піснею «Україна – це ми» та молодшої групи танцювального гуртка з композицією «Флешмоб» (керівник Марія Пушкар). Продовжила свято голова громадської організації «Сила єдності» Юлія Бабій, яка завітала до нас із Тернополя. Вона привезла подарунки для родин мобілізованих чоловіків із нашого села, а також оголосила подяки за активну участь у волонтерській роботі та сприянні у проведенні благодійного концерту директору БНТ Ганні Вербіцькій, сільському голові Ользі Золотій, директору школи Ганні Савчук, волонтеру Надії Юзвенко. Урочистості з нагоди 24 річниці незалежності України

розпочалися із вшанування пам’яті загиблих усіх поколінь, тих, хто боронив нашу землю від загарбників в минулому, хто і нині виборює цілісність і незалежність нашої соборної держави, тих, хто проти куль встали з дерев’яними щитами за чесність і гідність свого народу на Майдані. Ведучі Степан Слободян та Марійка Пригодюк оголосили хвилину мовчання, зазвучала «Пливе кача», на очах присутніх бриніли сльози. Патріотичний настрій підтримували емоційні номери: танець «Смуглянка» та хореографічна композиція «Слава Україні!»у виконанні старшої групи танцювального гуртка (керівник М.Пушкар), пісні «Рідний край», «Над землею тумани» (Марійка Пригодюк), «Мамо, не плач» (жіночий ансамбль у складі: Світлана Вербіцька, Марія Лохвицька, Галина Золота, Олександра Валащук, Людмила Золота), драматичні композиції «Молитвою до сина полечу» (М.Лохвицька та С.Слободян) та

«Покрий нас омофором, о Божа Мати» (випускники 2015 року ЗОШ І-ІІ ст. с. Шипівці –Таня Бурак у ролі Божої Матері, вірші читали Марія Головацька, Михайло Боровський, Станіслав Вербіцький, Марія Кравчук, Галя Золота), вірші «Україно, вставай з колін» (Венгрин Таня), «Я українець» (Бороський Михайло), «Героям України» (Шпак Марійка). Варто згадати вірш Степана Мокрицького у авторському виконанні, син якого є учасником АТО. Також до нас на свято завітала гостя Галина Бабій із піснею «Земля наша мила». До організації концерту долучилися учні школи Галя Головацька і Христина Якимишин під керівництвом Світлани Чернецької. Дівчата виконали пісні «Я дочекаюсь тебе», «Холодна байдужість», «Дай, Боже, сили нашим солдатам». У фіналі звучав духовний гімн «Боже, великий, єдиний». Гості із громадської організації «Сила єдності» підготували благодійне частування – вареники з борщем, патріотичні канапки та солодощі. Виручені за частування кошти, у сумі 1200 гривень, які пожертвували жителі нашого села, були відправлені в штаб організації у м. Тернополі на потреби військових.

Ісусового о.Олег Винницький разом із вірянами відправив Святу Літургію, вшановуючи цього апостола. Всі просили здоров’я для наших хлопців, котрі воюють на Сході, за волю України, за нас всіх… У своїй проповіді о.Олег сказав, що святий апостол Юда Тадей належить до тих мужів, яких Святе Письмо називає «братами Господніми». Він був сином Клеопи, брата Святого Йосифа Обручника, і Марії, двоюрідної сестри Пресвятої Богородиці, тобто близький родич Христа. Це був справжній апостол Божого Сина, що вірив у Нього, любив Його та по-геройськи віддав своє життя за Його славу і наше спасіння, загинувши мученицькою смертю. Священик говорив, що

слов’янами різнобарвними народними піснями. Вони не мудрують, складаючи свої пісні; у них пісні виростають самі, як квіти на полях зелених, і їх така кількість, якою не може похвалитися жоден народ у світі», - так висловлювався про українську пісню Павло Шафарик. А на думку І.Драча: «Українська пісня – це геніальна поетична біографія українського народу». А свою біографію треба знати ще й іншим повідати. І на нашій сцені лунали такі рідні і милі серцю «Пісня-реквієм» та «Молитва за Україну» у виконанні завідуючого клубом Василя Мельника, «Незалежність» - виконали брати Леонід і Дмитро Левицькі, «Заспівай, родино» - Марія Стельмахович, «Рідний дім» - дует у складі Анни Стельмахович та Вікторії Матвій, «Україно моя» - Олександр

Слободян, «Всі ми діти твої Україно» - Мар’яна Тихоліз, «Україно моя» - Ольга Федунів, «Заспівай соловей» - Анна Стельмахович. Любити свою Батьківщину – знати її історію, шанувати пам’ять, пращурів - це означає бути патріотом, берегти та примножувати все те краще, що зберегли для тебе інші. І для цього, передусім, треба бути достойним громадянином своєї держави. І хоч теплим словом та піснею потрібно привітати рідну країну з Днем Незалежності! Живи, Україно, славетна земля, Живи, Україно, живи, незалежна Соборна держава, ти наше життя! І щире бажання, і радість безмежна.

Палає Схід, горить земля, там рветься ГРАД. Там чути вистріли із пушок і гармат. Донбас в диму, іде війна. І я молюсь: Мій син – солдат, за долю я його боюсь. Так, він солдат, на нім обов’язок лежить:

Він дав присягу, щоб Вітчизну боронить. У нього з хлопцями берети голубі. Десантник він, десант не знає слова «ні». І я молюсь, щоб син мій рідний дорогий Назад вернувся, і не вбитий, а живий.

Нікого, щоб не накривав там більше “Град”, Не було чути стогін ранених солдат, Не було чути крик знедолених людей, Не було чути плач наляканих дітей. Щоб скинув син з плечей бронежилет і автомат, І помолився за полеглих там солдат. Поставив свічку за десант, за всіх солдат, Що вічним сном уже в землі сирій лежать. Щоб поклонився їх батькам, їх матерям, І нареченим, їхнім сестрам і братам. Я зараз з ним поставлю свічку, помолюсь За всіх стражденних, всіх загиблих помолюсь…

Ганна ВЕРБІЦЬКА, директор БНТ та організатор заходу

НАША ДУХОВНІСТЬ

«Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли Отця, що на небі». (Мт. 5:16) Серед Святих були духовні і світські особи, князі і піддані, високоосвічені і неграмотні, багаті й убогі, батьки і діти, літні й молодь, чоловіки та жінки, пани і слуги. До того блаженного стану (святості) привела їх та свята любов, якою любимо Бога понад усе, а ближнього - як себе. Одним із 12-ти Христових апостолів був мученик Юда Тадей, який віддав своє життя за Христа. У день пам’яті цього святого (3 вересня) та з нагоди 2-річниці відкриття каплички, що знаходиться у нашому місті при вході на стадіон «Дністер», настоятель храму Пресвятого Серця

Рік змін, рік революції Гідності, рік Небесної Сотні і боротьби за незалежність нашої держави. Скільки втрат, скільки віри у своє майбутнє! На території держави зараз точаться бойові дії, гинуть справжні сини рідної української землі. І ми повинні бути гідними загиблих і не опустити знамено їхньої боротьби ні перед якими негараздами. З нагоди 24-ї річниці Незалежності України в клубі с.Кошилівці був проведений святковий концерт. Юні жителі села вітали односельчан із великоднем держави. На сцені звучали вірші та молитви за країну у виконанні Катерини Коропецької «Я - дитина українська», «Я – україночка» - Маріанна Романович, «Україні» Максим Олексишин, «За Україну» - Вікторія Куцик, «Ода Україні» - Уляна Заполох, «Молитва за рідну мову» - Кароліна Ганакова, «Україні» - Іванна Коваленко. «Українці багаті, може й найбагатші поміж усіма

Степан МОКРИЦЬКИЙ

церква у цілому світі вшановує цього найдостойнішого апостола, вірного слугу і приятеля Ісуса, як особливого і потужного покровителя у безнадійних випадках. До нього звертається багато людей і він швидко приводить в дію свій особливий привілей та подає наглядну поміч там, де її нізвідки не видно. Духовний пастир подякував родині Прокіпчуків – Марії та Іванові – за збудовану й постійно доглянуту святиню, наголосивши, що святі Божі угодники – це живі, ясні світила на шляху нашої мандрівки у Вічність. Це велетні духа, герої християнської чесноти, приклад для тих людей, які далеко відбились від праведного шляху. Стефанія ПІДКОВА

Мар’яна ЛЕКАР

КУЛЬТУРА

Багато цікавого і захоплюючого дарує літо школярам: подорожі, екскурсії, ігри, змагання, заняття улюбленою справою. Та це не завадило їм відвідувати сільську бібліотеку, брати участь у різних заходах, що проводились під керівництвом зав.бібліотекоюфілією с.Шипівці Світланою Золотою. Так, цікавою була історична година «Живи та міцній, українська державо!». Зворушливою година пам’яті «Герої не вмирають», у підготовці і проведенні яких взяли участь учні старших класів. Не послабити інтерес читачів до книги допоміг літературний марафон «Книга – міст у світ знань», а Марія Трачик підготувала

виступ про роль книги у житті людини та пам’ятку для молодших школярів. До 150-річчя від дня народження Андрея Шептицького була проведена година державності «Від монаха до митрополита», на якій, слухаючи розповіді про Христового пастора душ, учасники години зрозуміли велич особи Митрополита Андрея, його важкий, але такий цінний для греко-католицької церкви життєвий

шлях. «Йдемо Франковими стежками», - на таку тему був проведений усний журнал. Діти читали вірші поета, розповідали його казки. Ведучими були Марія Слободян і Галина Золота. Учасники лялькового театру, що діє при бібліотеці, показали лялькову виставу «Ріпка». А наймолодші відвідувачі бібліотеки мали змогу подивитися «Як їжачок назбирав голочок», театралізоване дійство «Дівчинка Нехотілочка». Запрошувалися і діти з дитячого садочка «Калинонька», з ними була проведена екскурсія по бібліотеці.

Світлана ЗОЛОТА, зав.бібліотекою с.Шипівці

№ 73-74 (8397)

АКТУАЛЬНО

Заліщицька районна державна адміністрація (Організатор перевезень) оголошує конкурс на право здійснювати перевезення пасажирів на внутрішньорайонних автобусних маршрутах загального користування в звичайному режимі руху. № п/ п

№ № р ей с і в но м е р м -т у

Наз ва м а р ш р у ту

П р о тяж м -т у (к м )

5 -2 0

З а л іщ и ки – В и н о гр а д н е

Ч а с в ід пр а в л . з п у нк т і в по ч а т.

УМОВИ КОНКУРСУ Конкурси на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування проводяться відповідно до Закону України «Про автомобільний транспорт» та Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2008р. №1081 (зі змінами), Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 №176 (зі змінами). А також згідно розпорядження голови Заліщицької райдержадміністрації № 48-од від 12.02. 2015 року. Для забезпечення належної якості та безпеки перевезень пасажирів на внутрішньорайонних автобусних маршрутах, згідно Порядку визначення класу комфортності автобусів, сфери їхнього використання за видами сполучень та режимів руху, затвердженого наказом Мінтрансзв'язку України від 12 квітня 2007р. №285, на маршрутах протяжністю до 150 км допускається використання автобусів категорій М2 (повна маса до 5 т) та М3 (повна маса більше 5 т). Клас автобусів: на приміських маршрутах І, ІІ, ІІІ. Відповідно до ст.. 44 Закону України «Про автомобільний транспорт», до участі у конкурсі залучається

5 6 -2 0 1 1 -2 0 1 6 -3 0

к -с т ь обор. р ей с.

м і н. к -с т ь а в т.

П е р іо д и ч н іс т ь в и к о н а нн я

1 ,2 , 3 ,4 ,5 ,6 ,7

к і нц е в . 6 7 -2 0 1 3 -0 0 1 7 -2 0

філія «Тернопільавтотранссервіс» УДП «Укрінтеравтосервіс», як робочий орган районного конкурсного комітету з організації та проведення конкурсів на автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі Заліщицького району. Перевізники зобов’язані мати не менше як одного транспортного засобу, пристосованого для перевезення осіб з обмеженими можливостями або письмову інформацію про їх відсутність, а також здійснювати пільгові перевезення пасажирів згідно з чинним законодавством. Документи для участі у конкурсі приймаються у закритому конверті з позначкою №1 та конверті з позначкою №2, який містить документи з інформацією про те, на який об’єкт конкурсу надає документи перевізник-претендент. Документи на конкурс приймаються до 25 вересня 2015 року за адресою: м. Тернопіль, вул. Галицька, 38, пн.-чт. з 8-30 до 17-00 та пт. з 8-30 до 16-00 Філія «Терн о пі л ьав т о тр а н сс е р ві с» Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» (Робочий орган конкурсного комітету). Увага! З питань щодо номерів рейсів та розкладів руху автобусів на маршруті, бланків документів для участі в конкурсі, а також за довідками звертайтесь телефонами: 52-15-79, 52-45-

90, за адресою: м. Тернопіль, вул. Галицька, 38, пн.-чт. з 8-30 до 17-00 та пт. з 8-30 до 16-00 Філія «Тернопільавтотранссервіс» Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» (Робочий орган конкурсного комітету) та 2-12-73 за адресою: м. Заліщики, вул. С.Бандери 15 Б щоденно в робочі дні з 8 год. до 17 год. 15 хв. сектор розвитку інфраструктури, транспорту та туризму Заліщицької районної державної адміністрації. Конкурс відбудеться 15 жовтня 2015 року о 10 год. в приміщенні Заліщицької районної державної адміністрації. Плата за один об’єкт конкурсу внутрішньорайонного приміського автобусного маршруту складає – 1241 грн. Реквізити для перерахування коштів Філія «Тернопільавтотранссервіс» Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс»: код 38916338, ПАТ АКБ «Львів» р/р 2600459804 МФО 325268. Б.В. ГУЙВАН, завідувач сектору розвитку інфраструктури, транспорту та туризму Заліщицької райдержадміністрації І.М. МОГИЛЮК, директор філії «Тернопільавтотранссервіс» УДП «Укрінтеравтосервіс»

НА ВИКОНАННЯ РОЗПОРЯДЖЕННЯ ГОЛОВИ РАЙДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ ВІД 7 ВЕРЕСНЯ 2015 РОКУ № 321- ОД «Про визнання таким, що втратило чинність, розпорядження голови райдержадміністрації від 20 серпня 2015 року № 292-од», відмінити проведення конкурсу на заміщення вакантної посади головного спеціаліста відділу організаційної роботи апарату Заліщицької районної державної адміністрації. Оголошення про конкурс було опубліковане в районному часописі «Колос» № 69-70 (8393) від 28 серпня 2015 року. Дзвиняцька сільська рада оголошує конкурс на заміщення вакантної посади старшого інспектора по земельних питаннях. Вимоги до кандидата на посаду: освіта за фахом, знання комп’ютерної справи. Довідки по тел.2-43-31. ТЕРМІНОВО ПРОДАЄТЬСЯ ПОЛОВИНА ДВОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ ПО вул. С.КРУШЕЛЬНИЦЬКОЇ,2Б. ТЕЛЕФОНУЙТЕ: 067 924 19 36. ТЕРМІНОВО ПРОДАЄТЬСЯ ЗЕМЕЛЬНА ДІЛЯНКА ПІД ЗАБЬУДОВУ В М.ЗАЛІЩИКИ ПО вул.ВОЇНІВ УПА,35. ЗАГАЛЬНА ПЛОЩА 0,0998 ГА. ТЕЛЕФОНУЙТЕ: 067 924 19 36.

Тільки один день! 25 вересня з 9 до 14 год.

КУПУЄМО НАТУРАЛЬНЕ ВОЛОССЯ

та шиньйони натуральні від 32 см, сиве та фарбоване від 42 см безкоштовна стрижка від 1000 до 25500 тисяч за 1 кг. Годинники: в жовтих корпусах, старі, наручні, механічні, на запчастини (вибірково). Адреса: С.Бандери,15а, перукарня.

КРЕДИТИ ГОТІВКОЮ НА РІЗНІ ПОТРЕБИ Адреса: м.Заліщики, смт.Товсте, вул.Українська, вул.С.Бандери, буд.68, буд.38, оф.15, тел.:(03554) 2-32-08 тел.:(03554) 3-52-43

Ліцензія серії: АВ №581578 від 21.12.2011р., Ліцензія серії: АВ №534857 від 21.12.2011р.

КРЕДИТНА СПІЛКА

ВАРТО ЗНАТИ

Це високо контагіозне вірусне захворювання, перебігає блискавично, гостро, безсимптомно, характеризується гарячкою, посинінням шкіри, геморагічним діатезом внутрішніх органів, некротичними змінами в різних органах, високою смертністю. Джерелом інфекції є хворі і перехворілі свині, заражені вірусом корми, кліщі, а також дикі кабани, які можуть переносити це захворювання безсимптомно. Вірус африканської чуми дуже стійкий в зовнішньому середовищі. При температурі -30-60гр.С залишається життєздатним від 6 до 10 років, в трупах свиней вірус зберігається до 10 тижнів, в м’ясі від хворих тварин – 155 днів, копченій вітчині – до 5 місяців, в грунті – 190 днів, в замороженій туші – кілька років. Природне зараження відбувається при контакті здорових свиней з хворими і вірусоносіями. Механічно вірус може переноситись взуттям, колесами автотранспорту, комахами, гризунами. Захворювання дуже швидко передається від хворих до здорових свиней. При цьому в тварини підвищується температура тіла до 40,5-42,0гр.С, вона відмовляється від корму, заривається в підстилку, з’являється діарея, закреп, крововиливи на шкірі (вуха,

живіт, підщелеповий простір). Смертність становить 98-100%. Лікування та специфічної вакцино профілактики цього захворювання нема. В господарстві, де виявлено його, всіх свиней знищують безкровним методом. Трупи вбитих та загиблих свиней, залишки кормів, дерев’яний матеріал, інвентар спалюють. Територію навколо вогнища інфекції поділяють на першу загрозливу зону (відстань 10-20 км від вогнища інфекції) та другу загрозливу зону (територія, що оточує межі першої зони глибиною до 150 км від епізоотичного вогнища). У першій зоні проводиться забій свиней, які утримуються в господарствах усіх форм власності. У другій зоні забороняють торгівлю свининою та іншими продуктами свинарства на ринках. Після ліквідації захворювання розведення свиней в господарствах І зони дозволяється через 6 місяців. Власникам свиней та керівникам свиногосподарств для збереження свого поголів’я, недопущення виникнення захворювання і загибелі свиней необхідно виконувати такі застережні заходи: забезпечити роботу свиногосподарств в режимі «закритого типу»; обов’язкове карантинування свиней під контролем ветспеціаліста при будь-якому між-

«К О Л О С»

- Заліщицька районна газета. Видається українською мовою щоп’ятниці kolosgazeta2015@gmail.com Матеріали з позначкою (Р) чи (*) оплачені згідно з чинним законодавством України.

господарському переміщенні; не допускати контакту свиней з іншими тваринами; забезпечити безвигульне утримування свиней; не допускати вільного спаровування; виключити використання кормів тваринного походження без термічної обробки для годівлі свиней; не купувати живих свиней в місцях несанкціонованої торгівлі без ветеринарних супровідних документів, які підтверджують благополуччя місця вивозу свиней і наявність вакцинацій; забій свиней проводити тільки на спеціалізованих бойнях, не допускати подвірного забою тварин. При виявленні перших ознак захворювання або загибелі свиней (як диких, так і домашніх) негайно повідомляти спеціалістів державної ветеринарної медицини. Проведення дезінфекцій тваринницьких приміщень, побудованих із пористих матеріалів (цегла, піно блоки, газоблоки) не гарантує 100відсоткового знищення вірусу, який глибоко проник в структуру будматеріалів. Пам’ятайте: лише суворе дотримання вимог спеціалістів дасть змогу уникнути виникнення захворювання та економічних збитків. Микола МАРТИШКО, головний спеціаліст управління ветеринарної медицини в районі

Наш р/рахунок 26004198767 у РАЙФФАЙЗЕН БАНК “АВАЛЬ” (м.Київ), МФО 380805, КОД 02475256. Адреса: Редакція газети “Колос”, вул. І.Франка, 6, м.Заліщики, 48600 Реєстраційне свідоцтво ТР №313, 16.10.2001р. та Свідоцтво про держреєстрацію юридичної особи до ЄДР № 16491200000000354. Наклад 2650 прим. Передплатні індекси: 61356, 91090

Продається житловий будинок в центрі міста Заліщики, вул.Б.Хмельницького,29 (біля середньої школи). Є чотири кімнати з верандою, літня кухня, підвал, сарай, металевий гараж, город, газове опалення, водогін, каналізація. Ціна договірна. Тел. дом. 4-11-88 або моб. 067 855 65 29, 067 39 70 819. У Товстому терміново продаю будинок загальною площею 150 кв.м. Є присадибна ділянка (2,7 га), 3 ставки, басейн, сад, пасіка, сауна. Господарство велике. Тел. 067 94 94 876 або 066 91 19 118. Потрібен на роботу майстер із манікюру (м.Заліщики). Стаж роботи не менше 1 року. Тел. 068 011 07 42. В м.Заліщики, вул.С.Крушельницької,52 продається 2-кімнатна квартира загальною площею 50 кв.м (5-й поверх). Є два засклені балкони, 2 кладови, підвал. Зроблено роздільний санвузол. Індивідуальне опалення. Відремонтовано дах. Тел. 099 70 35 855. У центрі с.Лисичники продається у хорошому стані житловий будинок Надії Пилипівни Мацьків. Є літня кухня, гараж, підсобні будівлі, 0,28 га городу, недалеко річка Серет. Тел. 095 55 30 982.

Втрачений державний акт на право власності на земельну ділянку серії ТР №011752 на прізвище Мельник Марія Стефанівна, вважати недійсним. Втрачений державний акт на право власності на земельну ділянку серії ТР №055831 на прізвище Михайлюк Ганна Василівна, вважати недійсним. Втрачений сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ТР №0117027 на прізвище Дутчак Василь Сафронович, вважати недійсним. Втрачений сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ТР №0117025 на прізвище Дутчак Гафія Василівна, вважати недійсним. Втрачене свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ТР-V №030144 на прізвище Мельник Марія Стефанівна, вважати недійсним. Втрачене посвідчення дитини багатодітної сім’ї серії ВО 011092 на прізвище Полева Христина Іванівна, вважати недійсним. Втрачене свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 9.07.1988р. на прізвище Колодзінський Василь Дмитрович, вважати недійсним. Втрачений державний акт на право власності на земельну ділянку серії ТР №014473 на прізвище Гелюх Ольга Дмитрівна, вважати недійсним.

НАДІЙНІСТЬ. ДОСТУПНІСТЬ. ЗРУЧНІСТЬ. ШВИДКЕ ОФОРМЛЕННЯ КРЕДИТIВ З АЛ УЧ Е НН Я ДЕ П ОЗ ИТIВ Н А В И Г IД Н И Х У МО В А Х Наша адреса: м.Заліщики, вул.В.Стефаника,4 тел.(03554) 2-16-82; тел./ факс 2-22-06. Ліцензія серії: АЕ №287554 від 14.01.2014р.

СТ “АГРОБУД” ПРОВОДИТЬ:

- будівельні та ремонтні роботи (ліцензія серія АВ №596343); - технічний нагляд за будівництвом. ПРОДАЄ: - ліс, дошки, бруси; - кільця для криниць та вигребів; - фундаментні блоки; - цемент М-500; - вапно гашене біле. РОЗПИЛЮЄ: - ліс стрічковою пилорамою. Виготовляє: - столярні вироби (вікна, двері); - металеві гаражні брами, двері, ковані вироби з металу. ПЕРЕВОЗИТЬ ВАНТАЖІ: - автомобілями КАМАЗ, ГАЗ. НАДАЄ ПОСЛУГИ: - автокраном, екскаватором, вантажним бусом. ЗВЕРТАЙТЕСЯ: тел.2-12-54, 2-13-54; 097 2838725, 098 5906529. м.Заліщики, вул. 40 р. Перемоги,4.

ВІДДІЛИ РЕДАКЦІЇ: Ольга МЕЛЬНИК......................................2-18-69 Ірина ІВАНСЬКА, Світлана ДУТЧАК, кореспонденти..........................................2-11-42 Ігор ІВАНСЬКИЙ, фотокореспондент.................................. 2-12-43 Бухгалтерія..................................................2-11-42

Редактор О.І. ДЯКІВ Висловлювані авторами думки можуть не збігатися з позицією редакції. Згідно Закону “Про пресу в Україні” редакція зберігає за собою право редагувати та скорочувати подані текстові оригінали, які не рецензуються і не повертаються. Листування з читачами - лише на сторінках газети. Відповідальність за достовірність інформації несуть автори. Рекламодавці самостійно відповідають за зміст рекламних блоків, за збереження авторських прав та прав третіх осіб.

Газета видрукувана у друкарні ТОВ “Буковинський видавничий дім” (м.Чернівці, вул. Прутська, 29, тел. 54-45-46). Комп’ютерна верстка Євгенія МУРЗА. Комп’ютерний набір Марія РЕХТЕЦЬКА.

№ 73-74 (8397)

8 u

СПОРТ

атч 15 туру між командами «Дністер» і ФК «КАМ» із села Бурдяківці Борщівського району, який проходив 6 вересня в Заліщиках, закінчився з рахунком 0:0. До цього матчу в «Дністра» було 29 залікових балів у турнірній таблиці, в ФК «КАМ» – 28 і одна гра в запасі, тобто нам потрібна була перемога, щоб закріпитися на 2-й позиції в таблиці про ранги. Різницю в одне очко ми зберегли, але враховуючи, що 9 вересня буде проведений перенесений матч 12 туру, де ФК «Зборів» прийматиме ФК «КАМ», останній її ліквідує, про що можна не сум-

площину воріт, які майстерно відбив воротар гостей, один раз на себе прийняла удар стійка воріт. Одним словом господарі зіграли нижче своїх можливостей, а якщо чесно, то невдало, бо втрачені 2 очки восени можуть бути вкрай необхідні в боротьбі за один із комплектів нагород обласного чемпіонату. В 16 турі, який відбудеться 13 вересня, «Дністер» буде гостем клубу ДЮСШ, матч відбудеться о 15 годині в Тернополі на стадіоні парку «Топільче». Футбольний клуб «КАМ» в цьому турі вихід-

Питома вага вартості доставки преси Укрпоштою суттєво зменшилася. Починаючи з 2010 року, видавнича вартість вітчизняних газет та журналів за передплатою зросла на 300-400%. У той час як вартість послуг Укрпошти на розповсюдження періодичних видань збільшилася всього на 4050%, а її питома вага стабільно зменшувалася. Для прикладу, видавнича вартість «Педагогічної газети» за 5 років підвищилась на 412% (з 2,15 грн до 11 грн), вартість послуг Укрпошти за цей період - лише на 42 % (з 0,24 грн до 0,34 грн). Вартість ний, так що інтрига збереже- «Відомостей Верховної Ради ться до закінчення чемпіонату. Інші матчі 15 туру закінчилися з такими результатами: ФК «Бережани» – ФК «Зборів» – 3:0; «ДСО» (м. Тернопіль) – ФСК «Чортків» – 1:2; ФК «Буревісник» (м.Кременець) – ФК «Збруч» (м. Підволочиськ) – 3:0; ФК «Нива» (м. Теребовля) – ДЮСШ (м. Тернопіль) – 6:0; ФК «Поділля-Агрон» (Тернопільський р-н) – вихідний. Петро РАЦИН, член виконкому Заліщицької районної федерації футболу Світлина Ігоря ІВАНСЬКОГО.

кілометрів, аби доставити споживачам улюблені видання. При цьому, середньомісячна заробітна плата одного листоноші за 2014 рік в середньому становить 1 346,9 грн., що значно менше від середньої по Україні. Сьогодні лише Укрпошта доставляє періодичні видання та пошту у найглибші населені пункти країни. Лише національний оператор поштового зв'язку має таку розгалужену мережу в майже 12 тис. поштових відділень, 9 тис. з яких знаходяться в сільській місцевості. Жодна приватна компанія не займається таким бізнесом в сільській місцевості, тому

України» за цей же період зросла на 313% (з 36,73 грн до 151,68 грн), послуги Укрпошти змінились лише на 45% (з 4,03 грн до 5,83 грн). «Казковий вечір» зріс у своїй видавничій вартості на 314% (з 9,66 грн до 40 грн), у той час як вартість послуг зв'язку - на 50% (з 1,01 грн до 1,51 грн). Ініціюючи перегляд тарифів на приймання та доставку вітчизняних періодичних друкованих видань за передплатою з і січня 2016 року, Укрпошта мас на меті встановити справедливу вартість послуг зв'язку відповідно до сучасних ринкових умов. Перш ніж потрапити до рук споживача, газета або журнал долають значну відстань від редакції (видавництва) до найвіддаленішого населеного пункту України. Вартість доставки 1 примірника газети формату АЗ4 шпальт на сьогоднішній день становить 26,18 коп. Укрпошта ж доставляє газету за 16,83 коп. І це в період постійного зростання витрат на перевезення преси, зокрема ріст цін на паливно-мастильні матеріали та інші витрати на утримання транспорту. Щодня листоноші, армія яких в Укрпошті налічує майже 34 тис., долають десятки

що він принесе лише збитки. Доставляючи пресу мешканцям країни, Укрпошта виконує дуже важливу соціальну функцію держави. Однак, незважаючи на велике соціальне навантаження, держава при цьому не компенсує Укрпошті ні копійки зі свого бюджету. Оновлення тарифів у ціні видання становитиме в середньому 10%. Оформлюючи передплату, читач бачить в каталозі вартість видання, яка складається з видавничої вартості та вартості послуг Укрпошти. Видавнича вартість становить 70-80% від вартості передплати, вона не регулюється на державному рівні і встановлюється редакціями (видавцями) на власний розсуд, виходячи з комерційних інтересів. У той час, як послуги зв'язку не перевищують 20-30% від передплатної вартості, тобто тієї суми, яку сплачують українці. Укрпошта сподівається на розуміння громадськості та встановлення справедливих тарифів на приймання і доставку періодичних видань за передплатою.

НА ЧОРНО-БІЛИХ ПЕРЕХРЕСТЯХ

ротягом трьох днів наприкінці серпня у шаховому клубі відбувався тра д иц і й ни й турнір, присвячений Дню Незалежності України. У ньому брали участь десять учасників: як досвідчені шахісти, так і новачки. Традиційно суддею спортивного заходу був організатор шахового клубу А. Небоженко. Кожен з шахістів повинен зіграти 9 партій, на кожну з яких відводилося 20 хвилин. У запеклій, безкомпромісній та чесній боротьбі переважна більшість партій були результативними. Учасники турніру часто виправдано ризикували і прогнозовано перемагали. Інколи під час партій деяким шахістам не вистачало часу і, зрештою, коли падав прапорець на годиннику, змушені були визнавати поразку. Новачки обережно грали проти досвідчених,

ніватися. А тепер про матч. В нашої команди було близько 10 напівмоментів і моментів, щоб забити бодай один гол, в той час, як гості грали від оборони і моментів особливо гольових не створювали. Для них було головне не пропустити, а забивати голи. Команда гостей своє завдання виконала, не пропустила і повезла додому завойоване очко, а ми втратили два. Гості мали один реальний момент для взяття воріт господарів, це їхній нападник Іван Бачинський пробив в поперечину воріт. В нас було 4-5 ударів в

але і їм не вдавалося вибороти бодай півочка. Після останнього туру

нюка – 7 очок, Василь Самборський з 6,5 отримав «бронзу», Досвідчені

результати наступні: переможцем став Олександр Ширін з 8 очками, «срібло» в Олега Оксе-

В.Самборський та Б.Касіян – 4 і 5 місця відповідно. Нові члени клубу тільки набираються до-

свіду, а тому розмістилися досить щільною групою, і що відрадно кожен у свою скарбничку поклав очки. Усім учасникам турніру вручили грамоти від фізкультурного товариства «Колос», а переможцям - дипломи та призи. Шаховий клуб щиро вдячний голові фізкультурного товариства «Колос» І. Мамализі та підприємцям братам Навольським за спонсорську допомогу і призи. Граймо у шахи. Вони розвивають мислення і тренують логіку. Василь ДЯКІВ, учасник турніру

НАША ІСТОРІЯ

(Початок на 5 сторінці.) У тому числі для полку під командуванням пана Корицького – на 22293, 22, пана Нермонга – 20880,03 і пана Хоєцького – 11293,22 злотих. Найбільший вклад у розбудову міста вніс відставний полковник королівського війська Оттикер, який мав свій осідок у Летячому. Він помер в 1765 р. Свою лепту теж вніс губернатор Дзвиняцького ключа М. Завірський. Правда, головна заслуга у виникненні міста, звісно, належить місцевим українцям, адже місто будувалося їх мозолистими руками і за їхні кошти: із зібраних з них податків. Отож, вони були головними інвесторами будівництва нового міста. У цей час Старі Заліщики були невеликим селом, яке складалося з 45 селянських господарств. Окрім них тут ще жив один шляхтич. Його жителі в 1765 р. відробили 2055 тяглої і 988 днів пішої

(З ІСТОРІЇ МІСТА 1752 – 1767 РОКІВ) панщини. Селяни розводили у своїх господарствах домашніх тварин, тримали пасіки. У них були один озимок, четверо лошаків, сім підсвинків, 28 волів, 28 телиць, 39 свиней, 40 коней, 47 ялівок, 49 корів і 79 овець та 165 вуликів бджіл. Отже, можна констатувати, що тваринництво у цім селі було багатогалузевим і складалося з вівчарства, конярства, свинарства, скотарства та пасічництва. Новонароджене місто Заліщики зразу стало адміністративно-господарським центром Дзвиняцького ключа, до якого входили села Старі Заліщики, Дзвиняч, Бедриківці, Блищанка, Дуплиська, Добровляни і Жирівка. Окрім Дзвиняцького ключа його власник магнат Станіслав Понятовський володів і Язлівецьким клю-

чем, якому з сіл Заліщанщини підпорядковувалися Буряківка, Дорогичівка, Кошилівці, Летяче, Попівці, Садки, Свершківці, Слобідка Цапівці (Поділля) і Шутроминці. До наших днів дійшли інвентарі цих сіл за 1765 – 1767 рр., які відтворюють демографічну ситуацію, соціально-економічне становище населення, економічну характеристику населених пунктів із зазначенням їх тодішньої інфраструктури. Зокрема, в Летячому діяв тартак-лісопильня та корчма. Подібна інформація є також по кожному поселенню Дзвиняцького ключа. Наведена вище оглядова інформація нами почерпнута із справи ІІІ/224 (Документи до історії м.Заліщики і околиць) опису «Акта камеральні» фонду «Архів скарбу Коронного», яка сьогодні

АКТУАЛЬНО

зберігається в Головному архіві давніх актів у Варшаві. Ця справа містить близько 240 аркушів автентичних документів, написаних від руки тогочасною польською мовою. Одні з них написані красивим каліграфічним почерком, а тому легко читаються, а інші гірше, хоча можна прочитати і перекласти на українську мову. Було би добре якби хтось із місцевих краєзнавців чи науковців з Тернополя у програмі підтримки національного книговидання, а це – окрема стаття районного бюджету, їх усіх переклав з оригіналу на українську мову, відповідно опрацював та подав детальну історію першовитоків Заліщик, соціально-економічну характеристику обох ключів. Таке видання було би вагомим внеском в українську медієвістику і урбаністику, а також безцінним подарунком наступним поколінням. Петро СІРЕДЖУК, доктор історичних наук, професор

Л.ТОМЧУК, заступник директора Тернопільської дирекції УДППЗ «Укрпошта»

У вересневі дні свої дні народження відзначили депутати Заліщицької міської ради Дмитро Дашкін, Ярослав Коцюба, а також працівник міськради Мирослав Заполох. Від щирого серця бажаємо нехай Вас підтримують та надихають рідні люди, розуміють та допомагають колеги, минають негаразди та непорозуміння. Хай доля збагачує Вас життєвою мудрістю, енергією, натхненням та радістю сьогодення. Бажаємо миру, запалу, енергії, сили доволі. Творчого вогнику, віри й наснаги, Щедрості серця, людської поваги. На довгих стежках Вашої ниви Будьте завжди Ви здорові й щасливі! З повагою – депутати міської ради, міськвиконком