ЗАЧАРУВАННЯ СЛОВОМ Деколи у людей виникають запитання: «Чому співіснують поряд добро і зло, ненависть і любов, горе і радість, пізнання і забуття? Чи може бути між протилежностями гармонія?» Життя часто вносить корективи у нашу свідомість, і ми задумуємось про те, як все ж таки поводитись у тій чи іншій ситуації, якщо є багато розчарувань або аж занадто надмірне щастя, як урізноманітнити звичне людське існування. З часом стає зрозуміло, що потрібно без нарікань усе сприймати як належне, бо воно усім нам Богом дане. Поетичне сприйняття світу і таке ж відтворення його засобами рідної мови притаманне збірці поетеси Оксани Дяків «Гармонія протилежності», яка побачила світ у 2012 році. У ній вірші, маючи різну тематику, вміло і творчо поєднані. Поетичний світ авторки — це своєрідний приватний простір, де усе до болю знайоме та доступне. Самобутній, талановитій літераторці вдається переконати нас, читачів, що у протилежностях завжди пізнається істина. Вміло використала поетеса антитезу, якою відкрито перший розділ поетичних філософських роздумів: «Життя шліфує, наче камінь», і запевнила, що «без суперечностей життя би прісним стало». Ще Тарас Шевченко писав, що «у всякого своя доля і свій шлях широкий». І роздуми Кобзаря вміло взято Оксаною Дяків епіграфом до поезії «На сцені життя», в якій ключовою фразою доречне запевнення: «...нащадкам слід залишить». У цьому і є призначення кожного з нас, як і в рядках поезії «Отчий край»: «...Україну піднімати ввись». Чимало сподвижниць було в Україні у різні часи. Гаряча симпатія до княгині Ольги, Марусі Чурай, Олени Теліги, Ліни Костенко та інших жінок відлунюється у поезії «Берегині України». Славетних героїнь різних епох і уподобань «зростила земля Вкраїнськая велична». Можливо, саме свою снагу почерпнула для роздумів у високих чуттями Жінок член Національної спілки журналістів України, талановита поетеса Оксана Дяків у розділах книжки «Вимір часу», «Зірка небосхил вітчизняний осяла» та «Доля в різних іпостасях». Про Україну поетеса пише з любов'ю, у якій відчувається і турбота, і туга, і глибокі переживання за майбутнє рідної Вітчизни, нею ж кинуто докір у поезії «Україні» «еліті «працьовитій»: «Де ті славні діла, де дещиця мала вкладу кожного в спільну будову?» Переживання за долю України притаманні людям, які відчувають єдність із рідною державою, які не можуть бути байдужими до її минулого, сьогодення та щасливого майбуття. Поетеса закликає кожного з нас бути господарем на рідній землі, жити її болями, «не проспати Україну». Оголений людський біль відчутний у строфі: Ненька рідна в борні! Серце вкотре щемить Від нестерпного, сильного болю... А питання не спить, гострим лезом ятрить: Чи діждеться Вкраїна розвою?! Я спостерігала, як перегортали сторінки збірки «Гармонія протилежності» вчителісловесники, яким на прохання авторки методист району Іванна Дмитрівна Пішко роздала «частинки душевного болю та сповідувань поетеси», як замислювалися про призначення людини на Землі. Щире уболівання за долю України має бути у душі кожного небайдужого громадянина своєї держави. Неповторне українське слово возвеличили кращі сини і дочки неньки-України, і ним захоплюємося ми у найбільшому надбанні людства - у книжці. У поезії Оксани Дяків «Тарасове слово» актуальні та повчальні рядки: Толокою, усім народом За розбудову взяться варт Й гуртом шукати того броду, Що виведе нас до свободи І демократії – в Європу шлях! ………………………………. Бо ще Пророк вважав: немає Важливіш діла і турботи, Як ПРАВДІ відчинить ворота!
Часто у поетів запитують про доступність, простоту в написанні поезії. Але ж чи буде людина творити Словом, якщо вона не має у серці натхнення, творчого неспокою? У поетеси Оксани Дяків є відповідь на питання про потребу писати: Я не прагну писати вірші, Що не гріють теплом душу. Як відчую у серці вістря, Ось тоді за перо братись мушу... У поезіях можна відшукати захоплення піснею, вишиванкою, гуцульськими мелодіями, виробами, природою... Людина великого серця ховається за поетичними строфами. Відчутна глибока закоріненість авторки у благодатний грунт рідного краю, щира і вдячна пам'ять про великих людей України, щемливі душевні порухи та єдність із природою. Оригінальні поетичні твори Оксани Дяків відкривають глибинний світ людських почуттів, переживань, підкреслюють красу навколишнього життя. Несподівані й сміливі метафори та порівняння, персоніфіковані образи густо наповнюють поетичну збірочку: «владарює сонце над містом», «часи народжують пісні», «природа тане, мов свічка», «спливає час – бурхлива течія», «Україна в огні», «монастир... кликав цілющою водою»... Вміло поєднано у поетичній збірці вірші та ілюстрації, які вдало доповнюють зміст, надають відчуття єдності і краси. Сім розділів – «сім іпостасей душі книги» О.Дяків урівноважують душевні настрої читачів. Неабияка вимогливість відчутна у побудові поезій. Приємно дзвенить високе поетичне слово і обнадіює, що Заліщанщина ще подивується новими неординарними збірками – і проникатимуть у наші серця ще не одні такі філософські роздуми: Не сприймаймо чорно-білим світ: Кольорова гама сонця світло, Людські долі - не бездушний лід – Боже провидіння в них розквітло... Щиро дякуємо вам, Оксано Іванівно, за прекрасну збірку поезій і бажаємо ще багато-багато років мати творчу наснагу. Творче спілкування у нас із вами, надіємось, відбудеться найближчим часом. Марія МИСЕВИЧ, вчитель-методист української мови та літератури ЗОШ І-ІІІ ступенів, с. Касперівці