ТРУДОВА МІГРАЦІЯ – КРІЗЬ ПРИЗМУ ПРОЗОВО-ПОЕТИЧНОГО СЛОВА У який би куточок земної кулі ви не потрапили, обов’язково всюди зустрінете українця. Хтось із них подався в далекі та близькі світи у пошуках кращої долі, достойнішого життя. Для інших, на жаль, на рідній землі не знайшлося місця для застосування свого розуму, і вони поповнили наукову еліту зарубіжних країн. Треті ж мігрують з інших власних мотивів і причин та піднімають, зміцнюють економіку чужих держав. На сьогодні Українська держава є однією з найбільших країн-донорів робочої сили в Європі. Трудова міграція з України має два яскраво виражені вектори напряму, орієнтовані на Росію (Москва, Підмосков'я, Санкт-Петербург, нафтогазовидобувні райони Тюмені) і країни Євросоюзу (Португалія, Італія, Іспанія, Польща, Греція, Ірландія, Німеччина). Більшість мігрантів працюють нелегально, залишаючись практично безправними та незахищеними. Ця тема глибоко хвилює як науковців, так і сучасних літераторів. Саме їй присвячена третя прозово-поетична збірка «Вікно думок» редактора Заліщицької районної газети «Колос» Оксани Дяків, яка побачила світ у 2013 році у видавництві «ДрукАрт» м. Чернівці. Цю тему аналізує у своїй рецензії Оксана БАСТОС, к.е.н., доцент, член Асоціації жінок зі славістичних досліджень, співавтор дослідження міграційних і гендерних процесів у сучасному українському суспільстві «Міграція і гендер в Україні: витоки, стан і наслідки»: *** *** *** У книжці «Вікно думок» авторка глибоко проаналізувала новітню історію українського заробітчанства з використанням статистичної інформації, експертних оцінок, із посиланням на наукові джерела інформації тощо. У збірці поєднана поезія й проза авторки, віддзеркалюючи поточну міграційну ситуацію в державі, а також так званий «феномен жіночої міграції», що є сучасним та надзвичайно складним явищем для України. Проблемним цей феномен є тому, що тисячі родин розлучаються, десятки тисяч дітей залишаються соціальними сиротами при живих батьках. І хоча у всі часи на долю українців, які їхали в пошуках кращого життя й роботи за кордон, завжди випадали нелегкі випробування, нинішня ситуація не є легшою за попередні. Сучасні трудові мігранти, зокрема жінки, змушені роками працювати за межами своєї країни, даючи шанс на краще життя власним дітям та онукам. Це чітко підмічає Оксана Дяків та передає біль дитячого серця через розлуку з мамою у своїй поезії «Лист за кордон»: Матусю! Ненько! Серце навпіл рветься, На шмаття від невимовлених слів... Коли ж приїдеш ти з чужого пекла Й пригорнеш серед виплаканих днів?.. Невже зросту без тебе, моя зоре? Всі статки я віддам за рук добро! Огорнуть крізь кордони снів простори Тебе сімейним сонячним теплом... На основі прочитаного хочеться запитати: “Невже лише гроші є запорукою щасливого життя? Чи можуть гроші замінити дітям тепло, увагу та любов материнського серця, а дорослим – родину та Батьківщину?” Адже за бажанням гарного заробітку можна втратити набагато цінніше за гроші. Цю думку Оксана Дяків також висловлює у своєму вірші «Незаробітчанські думи» із серії «Заробітчанство»: Так! Тяжко дихать в Україні, Бо тут буття на існування схоже.
Коли сім’я залишиться в руїні, То чужина тобі чи допоможе? Також збірка «Вікно думок» містить і цікаву прозу. Так, у книжці розповідається про складні життєві долі українських жінок за кордоном, їх тяжку, жертовну працю заради своїх дітей і сімей в Італії, Іспанії та інших країнах. Такі оповідання, як «На роздоріжжі», «Втрачені роки розлуки», «Драма на іспанський лад», якраз і покликані глибше розкрити перед читачем трагічні сторінки українського заробітчанства за кордоном. Водночас саме життєстверджуюча поезія авторки допомагає читачам зміцнити віру в те, що в Україну повинні прийти кращі часи, а українці стануть повноправними членами європейської спільноти, бо українська нація того варта! Це питання авторка піднімає усвоєму вірші «Чужина» із серії «Заробітчанство»: Та чи ж довго Вкраїні себе почувать На задвірках Європи й нової історії?! Годі, владні мужі, без кінця висувать Примітивні, безглузді теорії! Все ж, не зважаючи на сумні сторінки оповідань Оксани Дяків про заробітчанські долі, літераторка вірить у кращі часи для України й українців і передає цю віру й своїм читачам у вірші «Чужина»: Щоби праця народ наш удома знайшла, Життя повнилось сутністю Правди, Й гордо кожен сказав побратимам: «Це я – Громадянин Вкраїни-держави!» Прозово-поетична збірка Оксани Дяків «Вікно думок» наповнена любов’ю до людей та рідного краю, сумом у зв’язку зі складними часами нашої історії і для країни, й для окремо взятих заробітчанських родин та дітей, сподіваннями на краще майбуття і вірою в Бога. Саме така духовно насичена поезія та проза й має бути дороговказом на шляху до побудови гідного майбутнього України. *** *** *** Отож, коли перегортаєш останню сторінку книжки, напрошується висновок, що основні зусилля державного керівництва України щодо вирішення проблем трудової міграції повинні полягати в намаганні зменшити її негативні наслідки та максимально використати позитивні для громадян і суспільства результати. Політика щодо регулювання питань трудової міграції має виходити з усвідомлення, що право громадянина виїжджати за кордон є невід’ємним від його права на гідний рівень життя вдома, тобто можливості мати роботу або власну справу, яка дозволяла б у повній мірі реалізувати себе, забезпечити належний добробут сім’ї. А ті, хто все-таки обрали для себе шлях трудового мігранта, повинні навіть за кордоном відчувати достатній захист і підтримку з боку рідної держави.