Газета "Колос", № 28-30 від 22 березня 2013 року by Олександр Хомишин

koloszal@inbox.ru Інтернет-версія: http://zal.te.ua/

СПIВЗАСНОВНИКИ: Залiщицька районна рада, Залiщицька райдержадмiнiстрацiя, Залiщицька міська рада, трудовий колектив редакції Виходить з 24 лютого 1940 року

ІНТРОНІЗАЦІЯ НОВОГО ПАПИ РИМСЬКОГО ФРАНЦИСКА У Ватикані відбулася церемонія інтронізації нового Папи Римського Франциска. На площі Святого Петра йому були вручені символи папської влади – мантія і "перстень рибалки". Отримавши папські символи, Франциск встав і прочитав коротк у промову. Трансляцію церемонії інтронізації Папи вели всі великі світові ЗМІ. Перед церемонією Папа Франциск на "папамобілі" - без броньованої капсули - об'їхав площу Святого Петра, де зібралися тисячі віруючих. По дорозі до собору Франциск цілував дітей, розмовляв з інвалідами, вітав і благословляв присутніх. На церемонію прибули 130 делегацій з усього світу, у тому числі шість голів держав, а також предстоятель Константинопольської православної церкви патріарх Варфоломій. Вперше з моменту розколу східного і західного християнства (1054 рік) на церемонії інтронізації Папи Римського присутній глава однієї з помісних православних церков. Нагадаємо, архієпископ БуеносАйреса Хорхе Маріо Бергольо був обраний 266-м Папою на конклаві у Ватикані 12 та 13 березня. Новий глава римсько-католицької церкви - перший латиноамериканець (родом з Аргентини) і перший єзуїт на Святому престолі. Як понтифік, він узяв собі ім'я на честь Франциска Ассизького - середньовічного святого, що заснував орден злидарів ченців. Під час своєї служби в Аргентині він прославився скромністю: вважав за краще їздити на громадському транспорті, сам готував собі їжу і жив у звичайному будинку. Колишній Папа Римський Бенедикт XVI залишив престол 28 лютого і пояснив зречення нестачею сил, щоб гідно керувати церквою.

РЕФОРМИ НАБЛИЖАЮТЬ ДО УГОДИ З ЄС Системні реформи, які проводяться в Україні, та реалізація комплексних програм з Євросоюзом сприятимуть підписанню Угоди про асоціацію з ЄС під час саміту Східного партнерства, який відбудеться у листопаді у Вільнюсі. Про це Президент України В.Янукович заявив під час зустрічі з представниками Наглядової ради Ялтинської європейської

стратегії. «Сприяння реалізації євроінтеграційного курсу з боку Ялтинської європейської стратегії для України є дуже суттєвим, і ми це цінуємо», - наголосив Президент. Він додав, що кожного року під час заходів Ялтинської Європейської стратегії Україна крок за кроком наближається до своєї мети - інтеграції до ЄС. Голова Наглядової ради Ялтинської європейської стратегії А.Кваснєвський, у свою чергу, подякував Президенту України за багаторічну співпрацю з організацією. За його словами, 2013 рік повинен стати історичним у розвитку відносин між Україною та ЄС. «Я думаю, що підписання Угоди про асоціацію та зону вільної торгівлі на Саміті у Вільнюсі в листопаді повинно стати проривом не тільки для українсько-європейських стосунків, це буде історичний момент і для Європи, і для України. Це може багато що змінити», - зазначив А.Кваснєвський. ПАРТНЕРСТВО УКРАЇНИ І ЛАТВІЇ Україна і Латвія мають працювати на подальший розвиток торговельно-економічного співробітництва. Про це заявив Президент України В.Янукович під час українсько-латвійських переговорів у розширеному складі. Глава Української держави зазначив, що країни працюють над виконанням Програми економічного двостороннього співробітництва на 2012-2013 роки. Він відзначив позитивну динаміку торгівлі між Україною і Латвією та збільшення товарообігу майже на 28%. Президент висловив переконання, що розширенню подальшої взаємодії в цьому напрямку сприятиме робота українсько-латвійської Міжурядової комісії, наступне засідання якої відбудеться цього року в Україні. Президент високо оцінив підтримку Латвією України на шляху до Європи. Президент Латвійської Республіки Андріс Берзиньш позитивно оцінив розвиток відносин між двома країнами. Він висловив підтримку Латвією євроінтеграційних прагнень України.

№ 28-30 (8132) Цiна вроздрiб - 1 грн.

РЕКОНСТРУКЦІЯ АВТОШЛЯХІВ Про стан дорожнього покриття та ремонт автошляхів йшлося на нараді голови ОДА В.Хоптяна з керівниками підприємств транспорту та інфраструктури. Керівник області звернув увагу, що у зв’язку із складними погодними умовами в осінньо-зимовий період, технічний стан асфальтобетонного покриття доріг області погіршився. Голова ОДА обговорив із керівником Служби автомобільних доріг в Тернопільській області Миколою Гнатовим основні напрямки розвитку дорожнього комплексу області на 2013 рік. Зокрема, очільник звернув увагу на необхідності реконструкції автошляхів, освітлення доріг та ремонту мостових переходів через річки. Йшлося про перспективи будівництва об’їзних доріг навколо Теребовлі, Бережан та необхідності побудови такої траси довкіл Тернополя. Доручено за відповідних погодних умов навести лад у придорожніх лісосмугах, очистити їх від пошкоджених дерев, чагарників та сміття. ВЕСНА КЛИЧЕ У ПОЛЯ Про підготовку сільгосппідприємств області до проведення весняно-польових робіт, підсумки роботи АПК за 2012 рік йшлося на засіданні колегії департаменту агропромислового розвитку ОДА, участь в роботі якого взяв заступник голови-керівник апарату облдержадміністрації Юрій Желіховський. Виступаючі відзначили, що у 2013 році планується посіяти ярі культури на площі 493,6 тис. га, цукрові буряки – на 42,7 тис. га, картоплю на 63,3 тис. га, овочі – на 10,5 тис. га, кормові та інші культури – на 100,3 тис. га. Наразі сільськогосподарські підприємства забезпечені власними обіговими коштами для проведення весняно-польових робіт в сумі 882,2 млн. гривень (83%). Насінням ярих зернових сільгосппідприємства області забезпечені. Засипано 22,1 тис. тонн кондиційного насіння (113% до потреби). Для проведення весняно-польових робіт сільгосптоваровиробники області мають у своєму розпорядженні 3,6 тисяч тракторів, 1,8 тисяч плугів, 2 тисячі культиваторів, 2,1 тис. сівалок та іншу грунтообробну і посівну техніку. Готовність тракторів складає 98%, к ультиваторів та сівалок – 99%.

ФОТОАНОНС

ВІДЛУННЯ ПОДІЙ

Світлина Ігоря ІВАНСЬКОГО.

апередодні професійного свята в актовому залі музичної школи районна та міська влада вшанували працівників житлово-комунального господарства та побутового обслуговування населення.

У привітальному слові міський голова Володимир Бенев’ят відзначив, що комунальники з честю вийшли із тих складних умов, які створювала час від часу цьогорічна зима. Не було особливих нарікань щодо очистки вулиць райцентру від снігу, забезпечувалося водопостачання міста, вчасно

вивозилися тверді побутові відходи. Чимало завдань заплановано на цей рік. Буде закінчено ремонт вулиць Гайворонського, Шевченка та приведено до належного стану вулицю Котляревського. Володимир Станіславович подякував працівникам комунальних підприємств міста і фахівцям сфери побутового обслуговування за їхню працю на благо заліщан. До слів привітань від районної влади до присутніх звернувся перший заступник голови РДА Василь Лучик. Робота підприємств цієї галузі добре відома йому, бо зовсім недавно Василь Богданович очолював ПП

«Комунальник Плюс-1», яке забезпечує місто водою. Тому відзначивши успіхи за минулий рік, він висловив надію, що плани реконструкції водогону, як й інші задуми, будуть здійснені цьогоріч. Великій групі працівників ЖКГ і побутового обслуговування населення В.Б. Лучик вручив грамоти та квіти, В.С.Бенев’ят – грамоти міської ради та грошові винагороди кращим працівникам галузі. Спеціалістів своїх підрозділів вітали керівники: житловокомунального підприємства – Роман Верхола, ПП «Порядок» – Іван Пасічний, ПП «Комунальник Плюс-1» – Петро Рацин. У церемонії відзначення взяли участь Василь Машера – заступник міського голови з гуманітарних питань та Андрій Петрів – головний спеціаліст сектору з питань внутрішньої політики, зв’язків з громадськістю та ЗМІ апарату РДА. З нагоди свята винуватців торжества привітали працівники РБНТ: ведуча програми – завметодк абінетом Ганна Марочкіна, солісти – Сергій Костюк, Роман Бодьо, Ігор Витрикуш, Микола Когут, а також Ростислав Романко з музичної школи.

Минулої п’ятниці відбувся схід громадян села Торське. В ньому взяли участь голова райдержадміністрації Олег Барчук та начальник філії «Заліщицька ДЕД» Михайло Харук. Під час зібрання заслухано звіт сільського голови Петра Серединського про виконання плану соціально-економічного та культурного розвитку сіл, які входять до сільради, за 2012-й та плани на 2013 рік. Сільрада відзначена за минулий рік як краща у сфері місцевого самоврядування в районі. Як наголосив сільський голова, в минулому році зроблений ремонт дитячого садка. Оновлено фасад будівлі, замінено вікна і двері, встановлені нові водостічні труби, закуплено для потреб закладу телевізор, електроводонагрівач, килимове покриття. Виготовлена та змонтована огорожа дитячого дошкільного закладу, Будинку народної творчості. У ньому, до речі, по-новому облаштована сцена, закуплено мікрофони та

інструменти. Придбано бетонну огорожу для клубу Глушки, оновлено килимове покриття у закладі культури. Завдяки сприянню голів РДА – О.Барчука та райради – І.Дрозда розпочато заміну вікон у сільській школі. Деякі питання, які хвилювали жителів села, відразу ж знаходили оперативне реагування. Так, на запитання Марії Довбуш про ремонт та опалення амбулаторії, голова РДА Олег Барчук звернувся до керівників підприємств та організацій, які знаходяться на території села, з пропозицією допомогти у завершенні ремонту. Тетяну Боднар, завідуючу дитячим дошкільним закладом, хвилював стан вулиці Лугової та її ремонт. Сільський голова відзначив, що планується нарізка кюветів і ямковий ремонт центральної дороги села та вулиці Лугової. Інші місцеві дороги відремонтовані, використані для цього вапняк та гравійнопіщана суміш, а з технікою

допомогла керівник ПП «ВЕП-Агро-Плюс» Ольга Пельцер. У планах на цей рік – продовження ремонтів дитсадка, амбулаторії, школи, закладів культури Глушки і Торського. Буде виготовлена і встановлена огорожа в центрі села. Перераховані кошти на виготовлення паспорта сміттєзвалища і технічну документацію на проведення грошової нормативної оцінки земель населених пунктів сільської ради. Потребуватиме допомоги районної влади озвучена жителем села Ярославом Добровольським проблема заміни електроопор на хуторі Якубівка. Голова РДА О.Барчук зазначив, що відчувається тісна співпраця та взаєморозуміння між районною та сільською владою, обіцяв допомогти громаді розв’язати наявні проблеми, які були озвучені в ході зустрічі з громадою Торського. Олег ВІСТОВСЬКИЙ

АНОНС: ПІДСУМКОВА НАРАДА 13 березня відбувся творчий звіт художньої самодіяльності “Наддністрянський меридіан-2013” ДПТНЗ “Заліщицьке вище професійне училище”. Докладніше читайте в наступному номері. Світлина Ігоря ІВАНСЬКОГО.

працівників культури району відбулася 14 березня в районному Будинку народної творчості. З доповіддю на ній виступила заввідділом культури і туризму РДА О.Безушко. У роботі цієї наради взяла участь і виступила заступник голови РДА М.Навольська. Докладніше читайте в наступному номері.

2 u

№ 28-30 (8132)

АКТУАЛЬНА ТЕМА

априкінці минулого тисячоліття, коли в Україні почали активно створюватися дорадчі служби, передбачалося, що вони стануть провідниками державної політики в сільській місцевості. І насамперед, політики щодо земельних питань, кооперативного руху, кредитних спілок, створення передумов для зростання ефективності сільгоспвиробництва. Чому дорадчі служби не виконують поставлене завдання? Про це – інтерв’ю з віце-президентом Національної асоціації сільськогосподарських дорадчих служб України Тетяною БРИВКО.

модіють з обласними управліннями агропромислового розвитку. Та треба розуміти, що високої ефективності дорадчі служби досягнуть лише в разі дотримання трьох обов’язкових умов: якщо вони будуть представлені в кожному районі, укомплектовані спеціалістами (агрономами, тваринниками, юристами, бухгалтерами тощо), забезпечені технікою (засобами кому-

навіть не вчора. Тому дорадчі служби накопичили чималий досвід консультаційної роботи із земельних питань. Наша асоціація підписала меморандум про співробітництво із Земельною спілкою України. Дорадники можуть отримати нові знання з актуальних проблем земельних відносин й ефективніше допомагати своїм клієнтам у вирішенні земельних проблем. Для нас вкрай важливо, аби земельний ринок формувався прозоро, прогнозовано та без потрясінь. Лише тоді власники земельних ділянок підтримають його. Думаю, це так само - в інтересах держави. Важливо, щоб держава це зрозуміла і стала союзником для нас і,

- На стартовому етапі дорадчі служби заявили про себе доволі активно, а потім на тривалий час пішли в тінь. Чому? - 2003 року дорадчі служби об’єдналися в Національну асоціацію сільськогосподарських дорадчих служб України. Тож ми вже ювіляри – нам виповнюється 10 років. За цей час вдалося довести, що наші послуги требувані фермерами, власниками особистих підсобних господарств та сільськими жителями. Навіть до представників органів влади прийшло розуміння, що дорадчі служби не конкуренти управлінням сільського господарства, а партнери влади, насамперед, у розвитку малого та середнього бізнесу на селі. 2007 року була схвалена державна Програма дорадчої діяльності. Але суми держпідтримки були незначними. Вони сильно поступалися тим, що за такі самі послуги отримували наші європейські, американські, а тепер і російські колеги. Ситуація ускладнилася тим, що на теперішній час завершилася значна частина міжнародних проектів технічної допомоги. Як наслідок, деякі служби змушені були повністю згорнути роботу. Дорадчі служби, що залишилися, виконують її, але не так активно і не в тих обсягах, як раніше. - Дорадчі служби займаються вирішенням питань державної ваги. Чи розуміє це держава і чи допомагає вам у такій важливій роботі? - Міністерство аграрної політики та продовольства постійно підкреслює важливість дорадчої діяльності. В його складі є Відділ координації дорадництва та соціального розвитку села, який регулює роботу дорадників. Дорадчі служби взає-

нікацій, транспортом). А у нас із грошима, як я казала, не складається. - За рахунок чого виживають дорадчі служби? - Є три джерела фінансування дорадчих служб – бюджети всіх рівнів, грантові проекти та платні послуги. Про ситуацію з держбюджетом я вже оповіла. Скажу лише, що в країнах, де системно працюють дорадчі служби, їх бюджетне фінансування складає 70-100%. В Україні цей показник значно скромніший – близько 5%. Діяльність багатьох дорадчих служб підтримується за рахунок грантових проектів. Тут працює наступний механізм: дорадчі служби готують проекти за тематикою, пов’язаною з вирішенням проблем сільської місцевості, подають їх на конкурси та інколи їх виграють. Так, Одеська обласна дорадча служба виконала проект із сільського зеленого т уризму. Це була дуже цікава та велика за обсягом робота. Чимало доводиться працювати і представникам ще двох обласних дорадчих служб – львівської та дніпропетровської. Вони успішно займаються розвитком тваринництва у малих господарствах та їх згуртуванням в обслуговуючі кооперативи. Останнє можливе джерело фінансування дорадчих служб – це платні послуги. Та, на жаль, на нього теж мало сподівань. Причина одна – у дрібних сільгоспвиробників і просто сільських мешканців, зазвичай, мало грошей для того, щоб повністю сплатити послуги дорадників. - Чи готові дорадчі служби до можливого формування земельного ринку? - Земельна реформа розпочалася не сьогодні і

насамперед, для селян. - Попередній період був не найкращим для дорадчих служб та національної асоціації, яка їх об’єднала. Чи смуга невезіння для вас уже завершилася? - Ми все робимо задля відродження дорадництва в Україні. Недавно від Проекту USAID «АгроІнвест» отримали грант. Він дозволяє нам досягти певної стабільності та стійкості, розширення наших можливостей. Та наша співпраця з «АгроІнвестом» виходить за межі гранту. Зокрема, Проект підтримує навчання дорадників у спеціалізованих агрошколах. Наші представники входять до складу різних робочих органів «АгроІнвесту», беруть активну участь у реалізації його різноманітних заходів, консультують сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи щодо їх участі в програмах Проекту, спрямованих на підтримку кооперативного руху. Для підтримки аграріїв Асоціація готує й інші спільні проекти з українськими, зарубіжними та міжнародними організаціями. Серед них, зокрема, Спілка сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, Всеукраїнська асоціація сільських та селищних рад, Інститут аграрної економіки, Кафедра аграрного консалтингу та сервісу Національного університету біоресурсів та природокористування. Михайло ВЕРНИГОРА, Національний прес-клуб з аграрних та земельних питань (Тел.: (044) 490 69 88, (067) 507 63 39, (067) 243-63-55 E-mail: sgubin.pressclub@ukr.net, osushytska@cure.org.ua)

Заліщицька районна державна адміністрація затвердила заходи щодо охорони інтелектуальної власності в районі. Ними передбачено створення та поповнення бази даних суб’єктів господарювання, що працюють у сфері інтелектуальної власності на території району, об’єднання зусиль уповноважених органів щодо боротьби з незаконним виробництвом, розповсюдженням і реалізацією аудіо- і відеопродукції, компакт дисків, незаконним використанням торгових і контрольних марок. Планується проведення

заходів у рамках загальнодержавної операції «Інтелект» щодо недопущення незаконного виробництва, розповсюдження та реалізації об’єктів інтелектуальної власності. На виконання Закону України «Про авторське право і суміжні права» будуть проведені перевірки суб’єктів господарювання, які працюють у цій сфері, вживатимуться заходи попередження щодо надходження на внутрішній ринок контрафактної та фальсифікованої продукції. Будуть організовані семінари, конференції та консультації, що сто-

суються прав на об’єкти інтелектуальної власності із залученням суб’єктів господарювання та засобів масової інформації. У місцевих ЗМІ будуть висвітлюватися основні проблеми та результати рейдів-перевірок у цій сфері. До виконання заходів щодо охорони інтелектуальної власності в районі залучені, окрім робочої групи райдержадміністрації, відділ з питань освіти, відділ культури і туризму РДА, Заліщицький РВ УМВС України, Заліщицьке відділення Борщівської МДПІ, управління економіки та підприємництва, сектор з питань внутрішньої політики, зв’язків з громадськістю та ЗМІ апарату РДА, редакції районної газети «Колос» та районного радіомовлення.

НАМ ПИШУТЬ

Власне так можна сказати про подружжя Волянських – Володимира Терентійовича та Броніславу Михайлівну із Гиньковець. Сьогодні поважний батько відзначив 96 років, а мати – 88. У спільному подружньому житті вони, дякувати Богу, 70 років. В.Т.Волянський народився в Мишкові. Сім’я була багатодітна, бо окрім нього ще був старший брат і сестра та двоє братів - рідних по матері. Згодом старша сестра вийшла заміж за П.Інджійовського, куди навідувався і Володимир. А коли інші брати оженились, а батьки померли, то Володимир оселився в сестри Розалії, де й познайомився зі своєю майбутньою дружиною Броніславою на прізвище Інджійовська. Після служби в армії Володя повернувся додому і в 1943 році ці молоді люди одружилися. Але щастя їхнє було недовгим. У 1944 році Володимир пішов на фронт. Вдома залишились двоє хворих батьків дружини та її молода сестра. Всю роботу доводилось виконувати Броніславі, а Володимир воював на війні. Потрапив у полон, був у концтаборі. Не

думав, що виживе в тому жахливому пеклі. Але Бог милував його, і він повернувся в рідну домівку до дружини, її хворих батьків та сестри Броніслави Ядзі. Родина чекала на господаря, треба було працювати, відновлювати стайню, яка згоріла, та й інша чоловіча робота чекала на Володимира, бо він усе вмів зробити власними руками, тому й по господарству трудився зранку до ночі. У 1948 році в подружжя народився первісток – син Степан, у 1954 – Ярослав, через три роки Євгенія. Після школи юнаки закінчили училища, відслужили в армії. Дочка Євгенія навчалася в Кіцманському радгоспі-технікумі і отримала спеціальність «ветлікар». Кожен знайшов для себе роботу. А батьки трудилися в рідному колгоспі. Володимир Терентійович – ковалем у кузні, а Броніслава Михайлівна – буряководом у ланці. Коли батько знемагав, то на допомогу йому в кузню прийшов найстарший син Степан, який декілька років працював з Володимиром Терентійовичем. Син Ярослав трудився водієм пожеж-

ної охорони смт.Товсте, а нині працює на Хартонівському цегельному заводі. У кожного із синів свої сім’ї. У Степана та Марії вже дорослий син Володимир, який працює. У Ярослава та Надії – дві доньки Оксана і Тетяна, в яких також свої сім’ї. У доньки Волянських – Євгенії та її чоловіка Дмитра – також дорослі діти. Найстарша дочка Марійка закінчила успішно Кіцманський радгосп-технікум, виховує з чоловіком Ігорем двоє дітей – Оксанку та Дмитрика. Володимир Терентійович та Броніслава Михайлівна гордяться своєю великою і дружною родиною. Щонеділі відвідують Богослужіння в церкві, цікавляться новинами свого краю, читаючи районку і слухаючи радіо. На схилі літ залишились в рідній хаті вдвох, але їх часто провідують діти, внуки, правнуки – це їхня розрада й найбільша радість у житті. І хоч літа в цих двох людей уже давно на зиму повернули, та не сидять вони, склавши руки. Матуся готує смачні страви, батько ще порається по господарству. З нетерпінням чекають весни, щоб засіяти і посадити город, все обробити і виростити щедрий врожай. Хочеться побажати цій подружній парі міцного здоров’я, ніколи не хворіти і радості на щодень до рідної хати.

Орися ГОШОВСЬКА, с.Гиньківці

ЕКОНОМІЧНІ ОРІЄНТИРИ

З метою державної підтримки розвитку регіонів, забезпечення реальних механізмів бюджетної підтримки розвитку окремих територій та закладення фінансової основи регіональної політики Заліщицька районна державна адміністрація повідомляє що згідно ч.2 ст.24 Бюджетного кодексу України визначено перелік заходів, на які можуть спрямовуватися кошти державного фонду регіонального розвитку. Серед таких: - державна та регіональна стратегії розвитку; - державні цільові та інвестиційні програми (проекти) у частині виконання заходів регіонального розвитку; - угоди щодо регіонального розвитку та програми подолання репресивності територій; - державні програми розвитку транскордонного співробітництва; - програми і заходи соціально-економічного розвитку регіонів, включаючи програми і заходи розвитку окремих адміністративно-

територіальних одиниць (зокрема, малих міст, гірських населених пунктів, населених пунктів зон спостереження тощо). Порядок підготовки, оцінки та конкурсного відбору інвестиційних проектів, що можуть реалізовуватись за кошти державного фонду регіонального розвитку затверджено Постановою КМУ № 656 від 4 липня 2012 р. Згідно з п. 6 цього Порядку: «у конкурсному відборі можуть брати участь підготовлені органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями та обласними, районними, районними у містах, міськими, селищними, сільськими радами інвестиційні програми (проекти), які затверджені в установленому законодавством порядку». Для участі в конкурсному відборі заявники подають відповідній регіональній комісії, що створюється при Раді міністрів АРК, обласних, Київській та Севастопольській міських держадміні-

страціях, перелік інвестиційних програм, заяву для участі в конкурсі та документи, зразки та перелік яких затверджено Постановою КМУ № 656 від 04.08.2012 р. Відповідно до п.10 Порядку: «оголошення про проведення конкурсного відбору розміщується регіональною комісією на офіційному веб-сайті Ради міністрів АРК, обласних, Київської та Севавтопольської міських держадміністрацій не пізніше ніж за два тижні до початку проведення оцінки та конкурсного відбору». За результатми оцінки та конкурсного відбору інвестиційних програм (проектів) Рада міністрів АРК, обласна, Київська чи Севастопольська міська держадміністрація, формує їх узагальнені переліки та подає до Мінекономрозвитку, зацікавлених центральних органів виконавчої влади, Мінрегіону. У разі відповідності поданих заявок критеріям конкурсного відбору, Кабінет Міністрів України, за поданням Мінекономрозвитку затверджує проект розподілу бюджетних коштів з переліком відповідних інвестиційних програм (проектів).

Уляна ЧЕКАЛЮК, начальник управління економіки та підприємництва РДА

З березня до травня в Україні триває масова несанкціонована торгівля рідкісними видами ранньоквітучих, ендемічних, реліктових та занесених до Червоної книги України рослин. Особливого розмаху вона набуває напередодні Весняних свят. Значну частину таких рослин вивозять для продажу за кордон. У зв’язку з цим нагадуємо: Згідно статті 88-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, порушення порядку придбання чи збуту об’єктів рослинного світу тягне за собою накладення штрафу від одного до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ті ж самі дії, вчинені щодо об’єктів рослинного світу, які перебували в межах природно-заповідного фонду, занесених до Червоної книги України або які охороняються відповідно до міжнародних договорів України тягнуть за собою накладення штрафу від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів

громадян. Згідно статті 90 КУпАП, знищення рослин, види яких занесені до Червоної книги України, незаконне або з порушенням встановленого порядку вилучення їх з природного середовища тягне за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно добутого. Ст.159 КУпАП «Порушення правил торгівлі на ринках» - ця акція тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподаткованих мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб – від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ст.160 КУаАП «Торгівля з рук у невстановлених місцях» - торгівля з рук на вулицях, площах, у дворах, під’їздах, скверах та в інших невстановлених місцях – тягне за собою накладення штрафу від одного до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією предметів торгівлі або без такої. Заліщицький РВ УМВСУ звертається до жителів нашого краю та гостей не порушувати адміністративного законодавства та берегти нашу природу.

Ірина МЕНДИК, інспектор по роботі з населенням та ГФ РВ УМВСУ

№ 28-30 (8132) u

НА НИВІ ОСВІТИ ТА ВИХОВАННЯ

лодимирівна Кучерко) та 6А (кл. керівник Олександра Дмитрівна Молодиня) класів. Діти грали весняні ігри, співали веснянки, водили хороводи, згадували старовинні прислів’я і приказки про весну, відгадували загадки, розповідали народні легенди, прикмети приходу

Попрощатися із зимою та в гарному настрої зустріти весну мали можливість учні Заліщицької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2 під час театралізованого дійства «Зиму проводжаємо — весну зустрічаємо», яке підготували та провели учні 2-А (класовод Оксана Во-

весни, декламували вірші. Цього дня тут розігралися справжні баталії між Вихором та Посланцем Весни, між Зимою і Весною. «Якщо в цей день ведмідь прокидається від сну і валить свій барліг, то зимі вже кінець підходить». Школярі так бажали допомогти Весні

перемогти, що розбудили Ведмедика своїми оплесками, привітно зустріли перші квіти весни – Проліски та Підсніжники. Глядачі щирими оплесками дякували юним акторам за чудове народознавче свято.

Марія БАБІЙ, учениця 6-А класу школи №2 м. Заліщики

панівна і подякувала за цікавий захід, присвячений Великому Кобзарю.

мир Лібер, «Сонце заходить, гори чорніють» – Василь Чернецький. Інсценізований фрагмент з дитинства Кобзаря «Малий Тарас» відтворили Назарій Трачик (у ролі Тараса) та Дарина Котик (у ролі Оксани). Дуже вразив зіграний третьокласниками уривок з твору «Наймичка», де в головних ролях зіграли: наймичка – Олександра Волощук, Марко – Артем Вербіцький, а слова автора читали Назар Трачик, Василь Чернецький, Володимир Лібер. На святі прозвучали пісні на слова Т.Шевченка: «Зоре моя вечірняя», «Зацвіла в долині червона калина», «Садок

вишневий коло хати», «Тече вода із-за гаю» (музичний керівник О.І.Бобик). Сільський бібліотекар С.П. Золота підготувала цікаву виставку книг та ілюстрацій до творів на тему: «Світлиця Шевченкового Заповіту». На захід були запрошені батьки третьокласників, учні 2 класу та директор школи Г.С.Савчук. Вже стало доброю традицією разом із Шевченковим святом відзначати і жіноче. Всіх присутніх жінок, дівчат привітала директор Ганна Сте-

Наша розмова – із завідуючою діагностичним відділенням клініки „Ваш Зір”, лікарем-офтальмологом вищої категорії Бариською Оксаною Богданівною.

впевнена, що зробимо це під час наступної зустрічі, яка відбудеться 30 березня та подальших обстежень, які будуть проходити приблизно 1 раз на місяць. В переважній

- Як часто треба проходити обстеження у лікаря-окуліста? О.Б.Бариська: “Щорічні обстеження в офтальмолога для пацієнтів старшого віку є обов’язковими.

Виховний захід з нагоди дня народження славного Кобзаря відбувся у школі с.Шипівці, який підготували учні 3 класу. Умовно перегортаючи сторінки Великої Книги учні читали твори безсмертного співця: «Село і серце одпочине…» – Діана Політичка, «І досі сниться під горою» – Михайло Чернецький, «Не називаю її раєм…» – Василь Волощук, «Мені тринадцятий минало…» – Назар Трачик, «Тяжко, важко в світі жити» – Артем Вербіцький, «На панщині пшеницю жала» – Олександра Волощук, «У нашім раї на землі» – Дарина Котик, «Заповіт» – Володи-

Світлана ОРЛОВСЬКА, класовод 3 класу школи с.Шипівці

Щирими і теплими привітаннями вшанували матерів, бабусь, сестер учні школи І ступеня с.Нагоряни та їхні педагоги Г.І.Маланич, Н.Б. Прокопа та музичний керівник М.О.Забчук напередодні жіночого свята 8 Березня та Шевченківських днів. Вони вдало були поєднані, адже багато творів Кобзаря присвячено жінці-матері. Безмежну любов поета до матері засвідчують чимало творів. Після вступного слова педагога діти подарували матерям квіти і незабутні приємні хвилини радості. Учні виконували пісні, читали вірші, розгадували кросворд «Весняні квіти», вітали своїх матерів і бабусь. Надовго запам’ятають присутні слова фінальної пісні «І в вас, і в нас хай буде гаразд…» у виконанні всіх учасників заходу. А на завершення програми Михайло Забчук привітав усіх жінок з святом весни. Галина МАЛАНИЧ, педагог школи с.Нагоряни

МЕДИЦИНА (Р)

початку березня в нашому місті Чернівецька клініка мікрохірургії ока „Ваш Зір” проводила пільгове офтальмологічне обстеження для пенсіонерів. За 2 дні було обстежено майже двісті пацієнтів. А деякі з них вже пройшли лікування. Ось уривки з відозв наших земляків про лікування в клініці „Ваш Зір”: „Ми, жителі м.Заліщики щиро дякуємо особисто головному хірургу Пінчуку С.В. та завідуючій діагностичним відділенням Бариській О.Б. і всьому колективу клініки „Ваш Зір” за всю чуйність, ніжність їх рук, за золоте серце і безмежну терпеливість до нас. На первинному прийомі в Заліщиках нас усіх приємно вразило їхнє турботливе піклування про кожного з нас. Кожному було доступно пояснено хід і проблеми наших хвороб. Потім клініка нам організувала безкоштовний колективний доїзд на лікування до Чернівців та на другий день назад додому. Повсюди ми відчували тепле відношення до себе абсолютно всього персоналу медзакладу. Ми вам щиро дякуємо за все і бажаємо здоров’я, процвітання, вдячних пацієнтів. Від пацієнтів із Заліщиків дякувала Ожиговська, Клочко, Семенюк, Гуменюк, Столярчук. 14.03.2013р.”

На

обстеження на оптичному когерентному томографі (дослідження проводиться практично на клітинному рівні). Клініка „Ваш Зір” перша, і поки що єдина на Західній Україні,

САМЕ ТАК ОХАРАКТЕРИЗУВАЛИ НАШІ ЗЕМЛЯКИ РОБОТУ ЛІКАРІВ ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ КЛІНІКИ „ВАШ ЗІР” - Оксана Богданівна, як пройшло обстеження, чи змогли ви прийняти всіх бажаючих? О.Б.Бариська: “Обстеження пройшло продуктивно. Наша діагностична бригада (вона складається з 6 працівників клініки), обстежила за 2 дні майже 200 пацієнтів. На жаль, не встигли прийняти всіх бажаючих, але

більшості проходили обстеження пацієнти пенсійного віку. Це природньо, адже більшість очних захворювань пов’язані з віком (глаукома, захворювання сітківки, катаракта). Наше обладнання дозволяє виявляти очні захворювання на дуже ранній стадії. Тоді лікування більш ефективне та менш витратне”.

Адже більшість вікових захворювань протікає на ранніх стадіях непомітно для людини, без втрати зору. І лише лікар може виявити захворювання на такій стадії. Звичайно, дуже важливу роль відіграє тип і точність обладнання, яке використовується. Зокрема, найбільш точним в світі на сьогодні вважається діагностичне

проводить обстеження з використанням томографа RTVue-100 виробництва США. - Як в клініці „Ваш Зір” проводять лікування вікових очних захворювань? О.Б.Бариська: “Якщо говорити про лікування найбільш поширеної хвороби – катаракти, то клініка „Ваш Зір” - єдина в регіоні

використовує американський комплекс „ІНФІНІТІ”. За оцінкою провідних хірургів-офтальмологів Європи та США „ІНФІНІТІ” є найкращим світовим комплексом для лікування катаракти. Щодо штучних кришталиків, то найкращий результат дають саме асферичні (з покращеною оптикою) моделі кришталиків виробництва АЛКОН (США) і Бауш та Ломб (США). Переважна більшість наших пацієнтів вибирають саме ці кришталики і це, звичайно, дає помітно кращий зір після лікування. Важливо розуміти, що сучасні штучні кришталики служать вам до кінця життя (розрахунковий строк служби цих кришталиків – кілька сот років). І тому, вибираючи сучасну асферичну модель раз, ти отримуєш більш якісний зір назавжди. На закінчення бажаю всім чіткого, ясного зору та доброго здоров’я”. - Дякуємо за розмову, Оксана Богданівна, та бажаємо успіхів у Вашій нелегкій праці! Чергове обстеження у Заліщиках клініка „Ваш Зір” проведе 30 березня у приміщенні музичної школи, вул.Гайворонського, 10. Запис на обстеження за телефоном в Заліщиках 2-82-60, або за мобільним /097/ 686-90-91. На світлині: клініка „Ваш Зір” – іде виписка після лікування.

4 u

БЕЗСМЕРТНИЙ СПАДОК ГЕНІЯ

Бо пам’ятайте, що на цій планеті відколи сотворив її Пан-Бог, Ще не було епохи для поетів, але були поети для епох! Л.Костенко Кожний великий народ має свої знакові постаті. Для Англії – це Байрон, для Німеччини – Гете, для Польщі – Міцкевич, для Росії – Пушкін, для України – Шевченко. Для справжніх геніїв час не вимірюється датами народження і смерті: їхні ідеї і

хто його підтримував: поеми „Катерина” (В. Жуковському), „Тарасова ніч” (П. Мартосу), вірші „Іван Підкова” (В. Штернбергу), „Перебендя” (Є. Гребінці), баладу „Тополя” (П. Петровській), послання „До Основ’яненка”, думку „Нащо мені чорні брови...” Безпосередньо перед виданням Шевченко написав вступний вірш-заспів „Думи мої, думи мої”, котрий відкривав збірку. Ще древні говорили, що книжки, як і люди мають свою історію. Та, мабуть не знайдеться такої книги, доля якої була б подібна до „Кобзаря”.

відомі, незважаючи на те, що аж до революції 1905 р. подвійна цензура (світська і духовна) не пропускала до друку майже половину Шевченкових творів. Вони могли з’являтися тільки поза межами Росії та були доступні лише на українських землях під Австрією. З часом з „Кобзаря” поволі став вилучатися кобзарський дух. Замість окремих віршів посіялися маком крапки, пропуски, адаптації, вульгаризаторські спрощені коментарі. Кожен з правителів прагнув перекроїти

Починаючи із часу й обставин написання кожного твору, підготовки до друку та виходу в світ, поширення, переслідування і навіть до конфіскації, а, значить знищення (і таке бувало) – це захоплюючі сторінки життєпису цієї безсмертної книжки. Гроші на її друк дав відставний штабс-ротмістр, полтавський поміщик Петро Іванович Мартос, портрет якого малював молодий Шевченко. Разом з ним Євген Гребінк а упорядк овував рукописи до видання. Недавній кріпак виявив таку силу своєї творчості, що вся провідна українська інтелігенція визнала його за свого найбільшого поета, від якого можна розпочати власний розвиток поезії не за чужими зразками, а із свого власного джерела. За життя Т. Г. Шевченка вийшло 40 тис. 550 прим. його книжок. Життя славетного „Кобзаря” продовжувалося й після смерті поета. Його твори були широко

Шевченка на свій лад, зробити то революціонеромдемократом, то безбожником, розірвати його на цитати, прилаштувати до своїх потреб. Постать возвеличувалась, а Слово применшувалось. Чим більша шана воздавалась імені, тим менше був пошанівок до його духу. Пам'ять про Тараса Григоровича Шевченка дорога не лише для українців, а й для кожного, хто здатен цінувати талановиту, по-справжньому особливу людину, від якої струменяться потоки світла. Його ім'я відоме в усьому світі: у багатьох країнах встановлено пам'ятники, його ім'я носять заклади культури, освіти, площі, вулиці. Твори Кобзаря перекладені майже 100 мовами світу.

творче надбання перебувають поза часом, вони безсмертні. За традицією весь поетичний, віршовий доробок Тараса Григоровича Шевченка називають „Кобзарем”, хоч відомо, що так назвав поет лише невелику ранню збірку поезій. Ця назва дуже виразно підкреслює одну із основних рис творчості поета – глибокий органічний зв’язок її з народною творчістю. Шевченко виріс із народної пісні. зумів передати думки і почуття народу так повно, щиро, палко, як це не вдавалося нікому до нього. Саме під таким кутом зору треба розуміти часто цитовані слова Добролюбова: „Шевченко поет цілком народний...”. „Кобзар” вийшов у світ майже в день других роковин його викупу з кріпацтва. Це була чи не найсвітліша, найрадісніша доба в житті поета. Він містив вісім поетичних творів, більшість з яких Шевченко присвятив тим,

Належне місце у роботі бібліотек району займає популяризація літератури про творчість Т.Шевченка. Бібліотеки для дітей проводять огляди літератури «Його душа, його пісня не вмре, не загине», конкурси читців «Нас єднає Тарасове слово», виставки однієї книги «Кобзар – це книга правди», поетичні хвилини «У неволі, без забав, ріс малий хлопчина, славним він поетом став, сонцем України». У клубі сімейного читання проводимо голосні читання поезії Т.Г.Шевченка. Дітям бібліотекарі пропонують прочитати книги С.Васильченка «В бур’янах», О.Іваненко «Про Великого Тараса», О.Пчілки «Перекази про поета», В.Сухомлинського «На Тарасовій могилі», Л.Храпливої «Т. Шевченко». Що ми шукаємо і знаходимо у Шевченка? Цю тему працівники райбібліотеки для дітей розкрили через виставку

«Кобзарю, батьку, славить світ твоє ім’я і край мій нині». У розділі «Внук ДніпраСлавути і син Вкраїни-неньки» демонструються книги про дитинство малого Тараса, його мрії, заняття, про видатного народного поета, що більшу частину свого подвижницького життя провів у кріпацтві, а потім - у солдатській неволі. Тільки завдяки постійному і наполегливому навчанню, величезній працездатності став він тим, кого ми знаємо в історії світової культури, як великого Кобзаря. У розділі «Його дума, його пісня не вмре, не загине» твори, в яких поет розмірковує над долею України і наголошує, що кожному українцю треба жити інтересами Батьківщини. Тут образ України, жінки-матері, Прометея, Дніпра-Славути, Кобзарябандуриста, опоетизовані символи нашого народу

Калини, Тополі, Верби. Особливо милий нашому серцю образ чарівної, замріяної, з яскравою блакиттю над безмежними золотими степами, з солов’їним співом і красою вічного Дніпра України. У розділі «Перша свічка генія» книги, що розповідають про епохальну подію – вихід “Кобзаря”. Цією книгою Т.Шевченко, перший за всю історію України, пропонував задуматись над тим, «чия правда, чия кривда і чиї ми діти». З часу появи «Кобзаря» поет взяв собі це горде, шляхетне ім’я, яке стало другим його прізвищем. Тут виставлені різні видання «Кобзаря», що є у фонді бібліотеки. Разом з книгами у розділі «Долі Кобзаревого відлуння» діти побувають на батьківщині Шевченка, на Тарасовій горі, де спочиває наш духовний батько. Читаймо більше Кобзаря. Він – наша гордість, наша слава. Олександра ТОПОЛЬНИЦЬКА, заступник директора Заліщицької ЦБС по роботі з дітьми

НА СКРИЖАЛЯХ ІСТОРІЇ

Ольга ЮРІЙЧУК, викладач філологічних дисциплін ВП НУБіП України “Заліщицький аграрний коледж ім. Є. Храпливого”

ВІДЛУННЯ ПОДІЇ

У Дорогичівському клубі відбулося свято, організоване завбібліотекою Ганною Бабин та завклубом Василем Халаком. На сцені виступили учні місцевої школи та ансамбль «Берегиня». Жителям села дуже сподобались пісні та запропоновані сценки, які подарували аматори. Клуб був ущерть заповнений глядачами, які щиро дякували за змістовний відпочинок. Наприкінці концерту усі присутні заспівали «Многая літа» жінкам-трудівницям. Жителі с.Дорогичівка

№ 28-30 (8132)

У спеціалізованій школі І-ІІІ ступенів ім.О.С.Маковея з поглибленим вивченням інформаційних технологій та технологічних дисциплін відбулася тепла зустріч з воїнами-афганцями: Володимиром Сем’янівим та Василем Бережанським. Афганістан став синонімом людського лиха, справжнього пекла, беззвучних сліз тих, на чиїх очах ішли з життя найближчі друзі, побратими, однокласники. Пекучі сльози матерів, сестер, дружин та наречених, котрі не дочекалися своїх рідних з афганського пекла додому. У конференц-залі, класах мовчки вслухаються мої ровесники в проникливі розповіді запрошених гостей про ту страшну безглузду війну. На екрані - моторошні картини палаючої афганської землі, в словах колишніх бійців – біль, на очах їхніх – скупі чоловічі сльози. Учні 710 класів з цікавістю,

СПОРТ

культурних фестинах, спортивних змагах, а то й на весільних забавах, на торговельних ярмарках тощо. Заліщани добре знають футбольні поєдинки спортсменів Городенки, Серафинців, Киселева, Заставни, Борщева, Кіцманя на призи «Колоса», присвячені пам’яті героїв Дністра. Не ме

Сьогодні дехто стверджує, що політика – козирна карта всіх головних подій у світі. Не будемо ставати на прю – можливо. Однак хочемо загострити увагу на географії, бо від неї – на нашу думку – залежить і політика. Адже нас менше хвилює, скажімо, Танзанія, Гондурас чи Мальдіви, а більше зацікавленості проявляємо до Буковини, Покуття, Поділля. Тому й не дивно, що які б влади та владці не володіли цими регіонами – польські, австрійські, румунські, чи як тепер – уже рідні, українські, - сусіди завжди жили в мирі і дружбі, завше цікавилися життям ближнього, його побутом, ідеями й устремліннями. І завжди сходилися на

ркнуть враження і від виступів самодіяльних митців районів-сусідів на щорічних фестивалях «Дністрові зорі». А цьогоріч у березні на Шевченкові дні стартувала «Заліщицька весна-2013», на які зібралися команди шахістів із Кіцманя, Снятина, Городенки та господарів змагань. Скажемо відразу, що гості із захопленням зустріли запрошення на весняний турнір у Заліщиках, мовляв, «це місто тепла і весни, а ми відгукнемося восени як не кіцманською, то городенківською осінню». Змагання по чорно-білих клітинах шахівниць проходили на п’ятьох дошках кожної з команд за коловою сис-

темою – по 30 хвилин кожному гравцю. Високий рівень напруги поєдинків підтверджував і належний статус спортивної кваліфікації шахістів: два кандидати у майстри спорту, шістнадцять першорозрядників і тільки два учасники-другорозрядники. Заліщани виявилися досить гостинними господарями, випередивши тільки на половинку очка представників Снятина. А кіцманці на таку ж половинку бала випередили шахістів Городенки. Левову долю очок переможцям приніс кандидат у майстри спорту Микола Лісничук, який був непереможним на чільній дошці команди. Без втрат на третій дошці виступив і представник Городенки Богдан Буджак, котрий також набрав переможних три очки. Двома перемогами із трьох відзначилися спортсмени: кандидат у майстри спорту Юрій Кузик (Снятин), першорозрядники Ярослав Ткачук (Городенка) та Василь Москаль (Заліщики). Заліщицьке ФСТ «Колос» та правління шахового клубу нагородили переможців дипломами, а всіх учасників змагання – грамотами. Головному судді «Заліщицької весни-2013», ветеранушахісту Анатолію Небоженку від капітана городенківців Михайла Вороного за популяризацію шахів на берегах Дністра дісталася пам’ятна медаль імені міжнародного гросмейстера Сало Флора, уродженця Городенки.

Петро МЕЛЬНИК

затамувавши подих, слухали спогади безпосередніх учасників бойових дій. Нас вражала страшна статистика людських жертв. Попри смерть, втрату друзів, пролиту кров воїни-афганці згадували військову дружбу, людську честь, мужність побратимів, засвідчену на світлинах своїх військових фотоальбомів. Ми розуміємо трагізм участі в Афганській війні тоді ще радянських людей,бо через Афганістан пройшло більше 160 тис. воїнів з України. Тривожними були ці роки і для тих батьків, сини яких служили не тільки в Афганістані. Тому й не було спокою в Україні всі 10 років Афганської війни, яка тривала вдвічі довше, ніж Друга світова. В цей час на цвинтарях з’являлося багато свіжих могил з фотографіями юних облич. Останки

загиблих воїнів привозили в цинкових гробах. Не забудеться це горе, бо стоять обеліски, які будуть вічно нагадувати про тих, хто не повернувся до батьківської хати. Серед перших загиблих земляків, які виконували свій інтернаціональний обов’язок, був учень нашої школи Валерій Луб’янський, посмертно нагороджений орденом Червоної зірки. На закінчення зустрічі В.В.Сем’янів та В.М.Бережанський побажали учням щасливого дитинства, безхмарного, мирного неба. Ірина ГОРІШНА, учениця 10-Б класу

ІЗ РЕДАКЦІЙНОЇ ПОШТИ

Жінки і дівчата роблять цей світ кращим своєю вродою і чарівністю, зберігають домашнє вогнище, зігрівають любов'ю та добротою. Багато представниць жіночої половини - творчі люди: вони співають, танцюють, вишивають, майструють своїми руками прикраси. Всі свої таланти і творчі вміння мали змогу продемонструвати учениці Добрівлянської школи, які під керівництвом педагога-організатора М.В.Маланич взяли участь у конкурсі «Міс школярочка-2013». Він проходив у таких етапах: «Шкільна форма - моїми очима», «Мої таланти», «Зроби зачіску», «Боді-арт», «Відповідь на запи-

тання», «Казко-реклама», та «Нове життя старих речей». Школярки продефілювали у шкільній формі та розказали про своє життя і цікаві факти із нього. А ще показали вміння співати, танцювати, декламувати вірші, гуморески, робили сучасні зачіски та декоративний розпис відкритої частини тіла своїм асистенткам, створили казко-рекламу, доказали присутнім, що старі речі можна перетворити у нові. Оцінювало їхній хист справедливе журі у складі: директора школи – М.В.Материнчука, а також М.С.Стрілецької та Л.Я.Лосовської. «Міс школярочкою-2013» стала учениця 9 класу -

Христина Монич, «Міс Інтелект» - Сніжана Олійник, «Міс Чарівність» - Уляна Монич, «Міс Винахідливість» - Діана Калинюк і «Міс глядацьких симпатій» здобула Анастасія Крупа. Під час пауз між конкурсами глядачів своїми піснями і танцями веселили учасниці шкільного ансамблю «Веселі нотки» - Наталія Крілик, Ольга Нальотова - юні танцюристки-третьокласниці. Вічні глибини і таємниці музичного світу продемонстрував учитель музики: І.Р.Коцюба із своїм талановитим учнем М.Кальчуком. За підтримки адміністрації школи конкурсанткам було присвоєно відповідні титули та вручені цінні призи. Марія МАЛАНИЧ, педагог-організатор школи с.Добрівляни

№ 28-30 (8132) u

ОСВІТА ТА ВИХОВАННЯ

Ніколи не залишається поза увагою жіноче свято в нашій школі. Цьогоріч під керівництвом своїх наставників учні підготували чимало цікавих виховних заходів. Найпершими засилали вітання дорогим жінкам учні 1 класу (вчитель О.Д.Стасюк). Дітки читали вірші на честь дорогих матусь та бабусь (А.Кривецька, М.Ом’ятих, В.Савінков, М.Андрусишин, Г.Пукач, М.Жиліховська, І.Крук, В.Луговий), натхненно співали пісні під музичний супровід О.М.Федірко та навіть виконали сучасний танок. Квітли усмішки на вустах усіх присутніх від тієї дитячої безпосередності та щирості, якою було пронизане кожне слово, звернене до найрідніших людей у світі. Естафету жіночого свята підхопили учні 3-4 класів (вчителі Г.Д.Свірськ а та О.В.Лисак). Вони підготували виховний захід під

назвою «Там матір добрую мою…» Він виявився синтезом одразу трьох свят: днем жіноцтва та річниць пам’яті від дня народження та смерті Великого Кобзаря – Тараса Григоровича Шевченка. Символічно, що ці дати зовсім поруч у календарі, адже темою жіночої долі пронизана уся творча спадщина геніального поета. З великою ніжністю та співчуттям він оспівав тяжку долю матері, яку «…ще молодою у могилу нужда та праця положили…», сестер, що «…в наймах виросли чужії…»; багатьох українських дівчат, які в умовах тогочасного суспільства були приречені на безправне кріпацьке існування. Тож поряд із традиційними вітальними словами на адресу жінок (А.Безушко, Х.Кіндрат, Н.Максимович, О.Чабан, Н.Озімінська, І.Тимочко, А.Жиліховська, В.Карпінська, В.Галушка,

В.Адам, І.Балінська, Д.Кулька, Д.Луговий), учні виконали ряд пісень на слова шевченкових поезій («Реве та стогне Дніпр широкий…», «Думи мої, думи мої…», «Тополя» та ін.), а також інсценізували невелику сценку – розмову малого Тараса із своєю матір’ю (Н.Максимович та В.Галушка). Такі шкільні заходи нікого не залишають байдужими, бо на них прочитано багато чудових віршів, майстерно виконано пісні (С.Котюк, Н.Максимович, В.Кольба, І.Литвинович (учні 7-10 класів). Присутні батьки, вчителі, гості свята вже укотре переконалися, що наша учнівська молодь творчо обдарована і талановита, тож гучні оплески стали нагородою для учасників та організаторів концерту. Оксана МАКСИМОВИЧ, вчитель Нирківської школи

Урочисто відзначили 199-у річницю від дня народження Т.Г.Шевченка у маленькому селі Ангелівка. З покоління в покоління передають жителі села славу про великого Кобзаря і відомості про його життєво-творчий шлях. Шевченкове слово прославили у сільському Народному домі та бібліотеці. Відбувся урочистий захід по вшануванню пам’яті Т.Г.Шевченка. Взяти участь у святі був запрошений сільський хор с.Поділля, який радував сусідів своїм чудовим, мелодійним співом. Поезію Шевченка декламували діти, учасники гуртка художнього слова при народному домі. Мешканці села надовго збережуть згадку про це свято. Ольга БЕРЕЗОВСЬКА, завідуюча НД с.Ангелівка, Ганна ПОЛЕВА, зав.сільською бібліотекою «Він вічно житиме із нами, як найдорожчий скарб життя». Такими словами розпочалося Шевченківське свято в Народному домі села Кошилівці. Зал був переповнений людьми різного віку, що свідчить про велику любов до народного поета, яка вічно живе в людських серцях. Завдяки завідуючому Народним домом Василю Мельнику було організовано Шевченківський вечір. Розпочався він піснею «Реве та стогне Дніпр широкий» у виконанні сільського хору, учасниками якого – люди похилого і середнього віку. Задушевний спів зачарував весь зал. У виконанні хору звучали пісні на слова поета. А коли виконували «Заповіт», зал аплодував стоячи. Пісня лунала не лише на сцені, її співали і в

залі. Прекрасним було виконання хором пісні «Спи Тарасе, батьку рідний», яку виконав уже посивілий Роман Михайлюк. Вся сім’я його надзвичайно любить і шанує Кобзареве слово. Том у в концерті брала участь і його дружина – Ганна Михайлюк, дочка – вчителька місцевої школи – Марія Стельмахович, у виконанні якої прозвучали пісні «Русалка», «Летить галка через балку», а найменша онука Анночка читала вірш «Наш Тарас». Ця родина має великий талант і бажання брати участь у всіх святах. Серед учасників хору – Я.Глов’юк, В.Мельник, Г.Костюк, М.Григор’єва, М.Полева,

А.Данилицька, Б.Полевий, В.Рівний, Б.Дзюбак, М.Михайлюк, І.Слободян, І.Садовник, І.Григорків і молодий учасник – директор БНТ села Попівці Л.Левіцький, який із своїм братом виконали пісню «Тополя». А організатор цього свята – Василь Мельник виконав «Бандуристе, орле сизий», «Спи, Тарасе», «Ой літа орел». В концерті брали участь і молодші учасники. Це В.Куцик, Р.Лазарчук, брати Володя і Андрій Таняк, Василь і Юра Дзюба. Ведучими свята були Мар’яна Лекар та Віта Чмола. Заключним акордом свята у виконанні хору стала пісня «Молитва». Марія ГРИГОР’ЄВА

«Садок вишневий коло хати». У творчості Шевченка тісно переплетена доля селянки з долею всієї неньки України, боротьба гайдамаків та козаків з боротьбою народу за щастя і волю. Духовну велич і красу народу він підніс на найвищу височінь, чим і збагатив увесь світ. Ще довго читали читці вірші, виконували пісні «Рідний край», «Подарую квіти», «Черешенька», «Цвіт осипає стежина», «Бажаємо добра» і багато-багато інших.

Любов людська ніколи не згасає до цього велета духу – Т.Шевченка. Про це засвідчили виступи і дорослих, і учнів. «Твій голос летить над віками І вічний думок твоїх лет, Ти вічно з народом, ти з нами Великий народний поет». Закінчилося свято піснями «Діти вкраїнські вставаймо в ряди» і «На високій дуже кручі». Мирослава ЖБАНОВА, бібліотекар с.Городок

В історії назавжди залишаються імена, які з гордістю вимовляє, пам’ятає і шанує людство. До них належить ім’я великого поета Т.Г.Шевченка. У день народження Великого Кобзаря в БНТ с.Городок було проведено літературно-мистецьке свято «І на оновленій землі…». На сцені читці, ведуча свята та сільський хор. Звучить величаво «Реве та стогне Дніпр широкий» та «Село Кобзареве». Учні школи майстерно виконали «По діброві вітер виє» та

Заліщицький ЦНТТШ організовує свою роботу з дітьми та юнацтвом за принципом вільного вибору діяльності за інтересами, спрямовує роботу на забезпечення якості навчально-виховного процесу відповідно до новітніх досягнень науки і техніки. Нами охоплено 460 школярів міста та району. Учні навчаються безкоштовно, на добровільних засадах. Крім райцентру, працюють такі гуртки: у Дорогичівці – дизайну, Лисівцях– історикотехнічного моделювання, Литячому – початкового технічного моделювання, Касперівцях – сільськогосподарського конструювання, Лисичниках – технічного

«Наш пошук і творчість – тобі, Україно!»; за друге місце в обласних змаганнях з автомодельного спорту (кордові моделі), та з судномодельного спорту; за третє місце в обласних змаганнях з картингу, в обласних відкритих змаганнях з спортивної радіопеленгації та в обласній виставці-конкурсі робіт гуртківців початкового технічного моделювання; диплом лауреата V Всеукраїнської виставки-фестивалю «Обдаровані діти України». Лауреатами цієї виставки стали: Поворозник Олексій – гурток історико-технічного моделювання; Хоміцький Назар – гурток судномоделювання; Кравчук Назар – гурток автомоделювання

тослав, Нагірний Максим, Міська Ігор, Климус Оксана. Переможцями конкурсу Новорічних та Різдвяних ялинкових прикрас стали Кравчук Анастасія («Ялинка з бісеру»), Банаховський Василь («Сніговик»), Дронь Ангеліна («Стилізована ялинка»). Нещодавно відбулися змагання з автомодельного спорту серед учнів міста та району у класі радіокерованих моделей, які проходили у спортивному залі загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. ім. О.Маковея, де взяли участь 60 учасників. Це учні шкіл міста, Заліщицької державної гімназії, загальноосвітніх шкіл Касперівців, Дорогичівки, Синькова,

конструювання, Кошилівцях – початкового технічного моделювання, Товстому – спортивної радіопеленгації, початкового спортивно-технічного конструювання. В гуртках ведеться робота з обдарованими дітьми. Керівники для них підбирають індивідуальні роботи, навчають працювати з довідковою літературою, готують до різних конкурсів, змагань та масових заходів. Велика увага приділяється експериментальній та раціоналізаторській роботі по вдосконаленню окремої техніки, приладів, інструментів. Це дає змогу учням більш творчо підходити до виготовлення ними різних пристроїв та приладів, працювати самостійно, користуватись довідковою літературою. Ми беремо участь в проведенні масових заходів району, області та на Всеукраїнському рівні. У минулому році заклад нагороджено дипломами за перше місце в обласному заочному фотоконкурсі, за третє місце в обласній виставці-конкурсі

(трасові моделі); Слободян Назар – гурток початкового технічного моделювання. Мисевич Михайло став переможцем чемпіонату західної України з картингу. Одайська Олена – учасник І Міжнародного литовсько-українського конкурсу малюнків, плакатів і фотографій «Дружать діти на планеті». Кравчук Юрій — переможець Всеукраїнської акції «Діти за гуманне ставлення до тварин». У рамках Всеукраїнського тижня науки і техніки у січні ц.р. пройшли змагання з автомоделювання (трасові моделі), де перше місце виборов Козак Захар, друге – Яновський Руслан, третє – Копко Максим. У конкурсі користувачів персональних комп’ютерів відзначились Одайська Олена, Фреяк Роман, Натуркач Володимир. Різдвяний вертеп організували гуртківці картингу та авіамоделювання. На конкурс «Зимові фотоетюди» представлено більше 40 робіт. Нагороди здобули Фенюк Микола, Кардинал Олександр, Довбуш Свя-

Торського, Лисівців, Добрівлян, Щитівців, Товстого, гуртківці Чортківського ЦНТТШ. У наполегливій боротьбі переможцями у класі «до 25см» вийшли Вальтер Віталій, Ніхалевич Микола, Фенюк Микола. За волю до перемоги грамотою нагороджено Малиняка Мик олу, а наймолодшим учасником у цьому класі був Сердюк Богдан. У класі «більше 25см» перемогу здобули Кравчук Назар, Козак Захар, Натуркач Володимир. Грамотою за волю до перемоги нагороджена Гойман Оксана, і наймолодший учасник – Середюк Антон. У класі дітей дошкільного віку перемогу вибороли Капляр Тарасик, Шевчук Арсенчик, Тимофійчук Ігорчик, Коцюба Тарасик. Переможці отримали цінні подарунки від доброчинцівпідприємців Андрія Григоровича Рудого, Андрія Івановича Томича, директора маркету «Норма» Миколи Васильовича Завадського.

ПОЕТИЧНИМ

РЯДКОМ

Богдан КРАВЧУК, директор ЦНТТШ

Другу частину вечора В Народному домі Угриньприсвятили 8 Березня: «Весківців відбувся літературний няні сюрпризи жінці». Ведувечір «Ми слово Шевченка з чими вечора були А.Копчук в майбутнє несем». Є матуся в білки, в бджілки, собою та Г.Войцеховська. Учасниками вечора були В кожного дитяти, Учасниками драмгуртка члени клубу за інтересами Та у мене найдобріша Ганною Золотою, Наталкою «Народні перлини». ВиконуІ найкраща мати. Львівською, Ярославом вав пісні на слова Т.Г.ШевЇї очі ще миліше Чухрій, Наталкою Чухрій, ченка ансамбль «Калина» та Оксаною Лендел майстерно Зір небесних сяють, молодіжний ансамбль «Люзіграні сценки «Любовний бисток», акомпонував баяІ тим світлом найніжнішим трикутник» та «Три сусідки». ніст Ігор Крутасевич. Діточок ласкають. Все на землі - від жінки: Декламували Діана Її серце найтеплішим добро і краса, ніжність і Мельник, Діана Чубак, Андрій Вогником палає, ласка, любов і вірність – і все Чухрій, Ангеліна Теслюк, Юля І нечемних, і чемніших це було відтворено на сцені Теслюк, Зоряна Іскат, Тетяна Діток зігріває. в тематичному вечорі. Чухрій, Аліна Кузьмук, Ніна Її руки все в роботі Добель, Ліля Чухрій, Мар’яна І добром багаті, Ольга ЧУХРІЙ, Чухрій, Тарас Чухрій. В Тому прийнято в народі завідуюча народним бібліотеці діяла виставка Руку цілувати. домом с.Угриньківці «Невмирущий Кобзар». Мамина молитва щира Вчить із Богом жити. Ну, а казка – жити в мирі І добро робити. Рідну мову солов’їну У рамках Тижня початкової школи, що проходив у нашій Й рід свій не ганьбити, школі під назвою “Мово наша, мово, барвінкова», четвертокласники декламували вірші та виконували пісні Нашу милу Україну про мову. Веселили учні всіх присутніх і гуморесками, які Всім серцем любити. виконували Н.Дутчак і В.Подорожко. Щедрими оплесками Святу землю шанувати були нагороджені юні аматори сцени: В.Кузь, Р.Мандзюк, Й праці не цуратись, Щоб ми краєм цим багатим І.Марчишин, Г.Могилюк, М.Павлюк, Н.Павлюк, Т.Павлюк, В.Подорожко, В.Сасанчин, Т.Сасанчин, О.Ягнич, які Всі могли пишатись… закликали всіх присутніх любити і берегти рідну мову, як свою Батьківщину, як мамину пісню, як бабусину казку. Марія НЕРА, Марія МАЦУЛЯК, класний керівник 4 класу смт.Товсте школи с.Садки

6 u

№ 28-30 (8132)

ВІДГОМІН ПОДІЇ

ний березень, проводжаючи сиву зиму, на весняних струнах мелодії награє. Дерева беззахисні, наче діти, що намагаються прокинутися зі сну, струшують із себе зимовий сум. А в залі районного будинку народної творчості звучить чудова мелодія, яка народжує в серцях гарний настрій. Свято в коледжі! Дзвінкоголосим акордом зазвучали позивні ХХХІІІ Міжнародного фестивалю художньої творчості «Голосіївська весна».

На цей раз привід який для свята! Студенти і викладачі ВП НУБіП України «Заліщицький аграрний коледж ім.Є.Храпливого» вирішили приурочити його 115-й річниці з часу створення городничої школи в Заліщиках, звідки власне й бере початок аграрний коледж, 25-річчю створення нового навчального комплексу і стільки ж років виповнилося народному ансамблю пісні і танцю «Хлібодари», 15-річчю входження коледжу в структуру НАУ. Ось скільки важливих дат поєднала в собі цьогорічна «Голосіївська весна», учасники якої представили змістовну, багатогранну, патріотично-орієнтовану, конкурсну програму «За Україну, за її волю, за честь і славу, за народ!». Всі, хто завітав на це щире, по-справжньому родинне і тепле дійство, від якого направду наснажувалися наші серця, були приємно вражені молодими талантами, яких виховує цей навчальний заклад. Вони проявлялися і в пісенному репертуарі, і в танцювальному, і в поетичних присвятах. Розпочався

Світлини Юрія ВІЙТИКА.

проектів у творчих задумах Світлани Тарасевич - керівника хорової групи «Хлібодарів», Олега Мартинчука – концертмейстера, Лариси Вилки – балетмейстера і вони активно реалізовують їх, їм це вдається тому, що й самі є професіоналами в цій справі, і здібна, талановита молодь щороку вливається в студентську родину навчального закладу. Яскраве підтвердження цьому – свято, яке стало традиційним і народжує нові й нові таланти, якими гордяться викладачі, друзістуденти, дирекція. Фінальна частина концерту, як завжди, була масштабною, різноголосою, вражаючою, із збереженим

нувся Володимир Степанович до організаторів цього дійства. - Адже завдяки керівникам колективів – С.Тарасевич, О.Мартинчуку, Л.Вилці – свято, як весняний пролісок, вийшло чистим, первозданним, з кращими надіями і сподіваннями на завтра». «Цей звіт – то вітання людям, які піднімають село. І культура – це справді те, чим ми можемо утримати та зберегти нашу державність», - сказала, виступаючи, гостя з Києва, доктор філософських наук, завідуюча кафедрою культурології НАУ Ірина Майданюк. «Я щиро вдячна за ті хвилини радості, спостерігаючи за витонченістю вашого мистецтва», - зізналась Марія Гасай – голова обласної профспілкової організації працівників освіти, бажаючи «Хлібодарам» творчих успіхів, багато концертів і щоб ніколи не ламалося крило української

самобутнім колоритом, і, здається, з вічно живою і гордою душею українців. Про це й засвідчила неперевершена вокально-хореографічна композиція «Ярмарок», учасниками якої був народний аматорський ансамбль пісні і танцю «Хлібодари». Переконана, тут докладають чимало зусиль для того, щоб молодь вбирала найкращі зразки пісенності, фольклору, народних традицій і високого патріотизму, гордості за Наддністрянську землю, за сивий туман над рікою, світанкові зорі, з якими молодіємо, Україно Вітчизно моя. На сцену піднявся директор коледжу Володимир Глова із гостями, членами журі, котрі прибули на «Голосіївську весну» з Тернополя і Києва. «Зрозуміло, виступи – чудові, концерт – задушевний. Ви старалися показати всі свої таланти, - звер-

пісні. Президія ради обласної організації профспілки нагородила грамотою за пропаганду мистецтва Світлану Тарасевич, і Почесними грамотами – С.Тарасевич, О.Мартинчука та Л.Вилку. «У вас унікальна власна культура, як у ви зуміли показати і переконати в її красі всіх присутніх», - мовила методист ради директорів вищих навчальних закладів області І-ІІ рівнів акредитації Ольга Чайка. А головний спеціаліст управління культури ОДА Христина Довганюк зазначила, що «багатий духом ніколи не буває бідним». Ці слова, власне, і мовлені для «Хлібодарів». Від таких бентежних слів радість «Хлібодарів» наче розгорнула крила, а погожий день по-батьківськи обійняв кожного, хто пісню несе у вир людського життя, пізнаючи широкий світ, правду і добро. Ольга ЛИЧУК

концерт виконанням української народної пісні «Ой у лузі червона калина» у виконанні народного аматорського ансамблю пісні і танцю «Хлібодари» (солістка – Анна Демчук) – ця пісня возвеличує кожного українця, додає снаги і любові в утвердженні своєї Вітчизни. Тому й зал був зворушений виконанням її, постановкою танцювального колективу, неординарним режисерським задумом, що не тільки майстерно зберегло самобутній колорит, а й передало всю глибину патріотичного пориву, надавши йому сучасного звучання. Ще більше це відчувалося під час виконання «Запорізького маршу» та «Українського гопака», «Поліських гулянь» (балетмейстер Лариса Вилка). Естетика відточених рухів юних танцюристів вражала динамічністю і грацією.

За мить на сцену вийшла хорова група ансамблю «Хлібодари», які виконали Гімн коледжу (сл.Ю.Війтика, муз.С.Тарасевич). Незламний дух гордості за свій навчальний заклад буквально пройняв зал і всі вітали цей номер, стоячи, в єдиному пориві… А студентка Мар’яна Палагнюк натхненно читала власну «Посвяту коледжу» - вклавши в неї всі найкращі почуття – і гордості за свій заклад, і любов до друзів, і вчителів-наставників. Окрасою «Голосіївської весни» стала пісня у виконанні Оксани Мацинської «Батьківська мова», яка зачарувала не тільки мелодійністю, а й високим змістом. Це ж у ній йдеться, що «українська мова, як та вода кринична, вона сонцесяйна, вона промениста, життєдайна, праведно чиста – це

батьківська мова, це мова моя». А як лірично прозвучала у виконанні Ірини Тарасевич пісня «Намалюй мені ніч», а ще – «Березнева заметіль» (Вікторія Червінська), «Виший ми, мамо сорочку» (А.Демчук, О.Мацинська, В.Червінська, З.Павлюк), «Чарівна скрипка» (Тетяна Арсенчук), «Земле моя» (Орися Люзно). Здавалося, нинішня «Голосіївська весна» увібрала в себе справді найкращі пісні, музику та хореографічні композиції. І тут приємно дивували і вражали не тільки виконавці, їх оригінальні фольклорні композиції, а й вишукані костюми. А тема рідної землі, духовного єднання поколінь вражали високими мистецькими стандартами. Це простежувалося протягом всієї концертної програми, бо справді свято це вважається в навчальному закладі знаковою мистецькою подією, бо, безумовно, кращі з кращих візьмуть участь в заключному етапі концертної програми «Голосіївська весна-2013» у Києві. Тому кожен колектив демонстрував творчу фантазію, високий порив до співу, це дуже вдало було поєднано із молодими виконавцями – Ярослав Рибак (пісня «У світі злому і холодному»), Анна Демчук, Мирослав Паньків («Туман») так і їхніми наставниками – Надією Ємчук, Любов’ю Сопівник, Світланою Тарасевич («Над моєю долею»), а ще – Галиною Йоан і Вікторією Данилюк («Кохання») та іншими. Є багато прекрасних ідей і

У ці дні відзначає свій поважний ювілей наша найдорожча матуся і бабуся Олександра Данилівна СТАРКО із Заліщиків. У день Вашого, матусю, ювілею Ми Вас вітаємо сім’єю Здоров’я й щастя зичим не на рік На все життя бажаєм щиро, Щоб більше радощів траплялося земних, Щоб серце Ваше, мамо, не боліло, Щоб радісним і довгим був Ваш вік З добром, любов’ю, спокоєм і миром! Вдячні довіку за щирість і ласку, Пісню, молитву і сонячну казку Нині, даруючи з радістю квіти Ми Вам віншуємо многая літа! З любов’ю - дочка Світлана із чоловіком Ігорем, внуки Назар і Леся з чоловіком Сергієм.

Нашій милій і сонцесяйній дитині, Роксоланочці ЗОЛОТІЙ з Товстого виповнюється 12 років. Вітаємо Тебе дорога наша імениннице з днем народження. Здоров’ячка Тобі, радості, успіхів. Щоб Ти завжди була щаслива, Добро пізнала у житті І щоб сміялися до Тебе Із неба зорі золоті. Щоб гріло сонечко ласкаво, Щоб Бог Тебе в опіці мав І Ангел, Твій охоронитель, З плеча Твого, щоб не злітав. Дякуємо Богу, що Ти у нас є Хай силу і радість Тобі він дає. З любов’ю – мама Оксана, сестра Аліна, дідусь Василь, бабуся Люба, хресні батьки Андрій і Леся

Днями 40-річчя святкував наш колега, депутат міської ради Юрій Яремович ЯКИМЧУК. Хай будуть щедрими літа на щастя, на здоров’я і на друзів! Ласки – від Бога, від людей добра та шани – на многії, многії літа! У березні свої дні народження відзначили також депутати міськради Роман Андрійович ГІРНИК та Олександр Федорович ЧУБІРКО. Усіх земних благ зичимо вам, добрих справ у громадській роботі, поваги від виборців. Хай задумане здійсниться! Безмежного людського щастя вам, всіх земних благ! З повагою – депутати міської ради, міськвиконком

23 березня виповнюється 60 років директору ПП «Комунальник Плюс-1» Петру Степановичу РАЦИНУ. Вітаємо Вас, шановний ювіляре і бажаємо Хай доля дарує ще років багато, Хай радість і щастя приходять до хати, Щоб тільки все гарне в житті Вам велося, Хай збудеться все, що іще не збулося. У щасті й здоров’ї, щоб весь вік прожили, Душею і серцем повік молоділи, Щоб радість стрічала завжди на порозі, Хай Вас обминають невдачі і грози. Довгого-довгого щедрого віку Та Божого благословення на многії літа! З повагою колектив ПП «Комунальник Плюс-1»

№ 28-30 (8132) u

НА НИВІ ОСВІТИ

СЛОВО ПРО КОЛЕГУ

Кожен, хто обрав для себе вчительську долю, розуміє: щоб навчати всіх, потрібно почати з себе, тобто навчитися мислити, ознайомитись із новими методами, не боятися їх застосовувати на уроках та в позакласній роботі. Саме так уже протягом багатьох років працює Леся Костянтинівна Котик вчитель фізики спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів імені О.С.Маковея з поглибленим вивченням інформаційних технологій та технологічних дисциплін м.Заліщики. Здається, зовсім недавно, юна і схвильована, після закінчення Чернівецького державного університету ім. Ю. Федьковича, увійшла вона до своєї рідної Заліщицької середньої школи ім. О.С.Маковея в ролі вчительки. Відтоді пройшло 29 років. Змінювалися покоління учнів, та незмінною залишалася любов учителя до своїх вихованців, увага до розвитку здібностей кожної дитини, відданість своїй справі та школі. За цей час викристалізувалися і власні погляди на виховання та викладання. І сьогодні вчитель-методист Леся Костянтинівна Котик, володіючи глибокими знаннями з предмета та методикою проведення сучасного уроку, розкриває для нових поколінь учнів дивовижний і таємничий світ фізики. Леся Костянтинівна має друковані праці в журналі “Фізика”(видавництво “Шкільний світ”) «Вчимося, повторюємо, творимо. Новий підхід до розв’язування фізичних задач», посіла І місце у районному конкурсі на кращу розробку уроків з фізики для 7 класу за новою програмою. Методичний збірник вчителя «Лекційний матеріал з фізики» був представлений на Всеукраїнській виставці інноваційних ідей в освіті Малої академії наук України - 2012 . У жовтні 2011 року Л.К.Котик брала участь у Міжнародній науковій школі для вчителів фізики в Об`єднаному інституті ядерних досліджень у м. Дубна Московської області (Російська Федерація) як кращий керівник секції фізики Тернопільського обласного відділення МАН України. Учні педагога — переможці районних та обласних предметних олімпіад з фізики, призери обласного етапу конкурсу-захисту

науково-дослідницьких робіт МАН, а також переможці Всеукраїнських конкурсів юних раціоналізаторів та винахідників. З 2007 по 2013 навчальні роки 25 учнів нашої школи стали призерами районних

олімпіад з фізики. У 2011-2012 навчальному році учень 9-А класу Іван Петренко посів ІІІ місце в обласній олімпіаді з фізики. Особливу увагу педагог приділяє роботі з обдарованими дітьми. Впродовж 5 років здійснює керівництво науково-дослідницькими роботами учнів-членів МАН в секції астрономії та фізики і досягає високих результатів – це призові місця у II та III етапах конкурсівзахистів учнівських науково-дослідницьких робіт. У 2008-2009 роках учень школи Володимир Борківський виборов перше місце і став переможцем Всеукраїнського конкурсу юних раціоналізаторів та винахідників у конкурсі “Природа – людина – виробництво – екологія” з темою “Відновлювальні джерела енергії, що використовують перепади температур у товщі води”. Його робота була визнана найкращою. У цьому ж році Андрій Марусик, учень 10-А класу, виборов друге місце у ІІ етапі конкурсу – захисті науково – дослідницьких робіт учнів – членів МАН і був нагороджений стипендією, яку отримував весь рік. У 2009-2010 роках учень 11-А класу Андрій Марусик з роботою “Термоелектричне перетворення теплових потоків грунту” виборов третє місце у ІІІ етапі конкурсу – захисту науково – дослідницьких робіт учнів – членів МАН. У 2010-2011 роках учень 11-Б класу Андрій Натуркач з роботою “Оцінка вітроенергетичного потенціалу

Землі і, зокрема, Тернопільської області” брав участь у Всеукраїнському конкурсі “Майбутнє України”, за що був нагороджений Дипломом учасника Всеукраїнської науково-технічної виставки молодіжних інновацій та творчих проектів “Майбутнє України”. У 2011 р. учениця 10 класу Свіченюк Ірина була учасником Всеукраїнського осіннього колоквіуму школярів “Космос, людина, духовність”. Тема її роботи - “За межами Сонячної системи”. У 2011 – 2012 навчальному році учень 9-А класу Іван Петренко посів ІІІ місце у ІІ етапі конкурсі – захисті науково – дослідницьких робіт учнів – членів МАН у секції теоретичної фізики з роботою «Механічний розрахунок ліній електропередач», а цього року дві роботи слухачів секції фізики шкільної філії Малої академії стали призерами ІІ етапу конкурсу- захисту : ІІ місце вибороли учні 10-А класу Іван Петренко з роботою «Порівняльна характеристика кабельних та повітряних ліній електропередач» та Наталя Жук з роботою «Дослідження пристроїв, що використовують перепади температур у товщі води для отримання електричної енергії» Леся Костянтинівна – переможець районного та лауреат обласного етапу Всеукраїнського конкурсу “Учитель року – 2013” у номінації “Фізика”. Найбільшим досягненням у своїй роботі педагог може вважати успіхи своїх учнів, які продовжують вивчати фізику у вищих навчальних закладах, опановують професії, пов’язані з цим предметом. Її принциповість і вимогливість дає можливість міцно засвоїти навчальний матеріал. «Учитель — сонце, що випромінює людське тепло» – ці слова Ш.Амонашвілі стосуються Лесі Костянтинівни, яка дарує учням не тільки знання та досвід, а й тепло своєї душі. Не кожен її учень буде фізиком, але педагог вірить, що її вихованці виростуть людьми мислячими, всебічно розвиненими, творчими.

Любов ГЛАДЧЕНКО, заступник директора з навчально виховної роботи школи ім.О.С.Маковея

7 презентували Заліщицька державна гімназія, Кременецький ліцей ім. У. Самчука, загальноосвітня школа І-ІІ ступенів с. Дзвиняч Заліщицького району. Особливий успіх припав на творчі досягнення Заліщицької держгімназії та Кременецького ліцею ім.У.Самчука. Їхні матеріали були розглянуті журі й на урочистостях під час відкриття заходу керівникам навчальних закладів О.Д.

Міжнародна виставка під такою назвою вже 16 років підтверджує свій статус найбільш значущої та очікуваної події серед виставкових заходів освітянської спрямованості. Вона є найбільшим майданчиком для презентацій інноваційних проектів, обміну досвідом, обговорення актуальних проблем і творчих змагань. Нещодавно у Київському Палаці дітей та юнацтва було урочисто відкрито XVI Міжнародну виставку навчальних закладів «Сучасна освіта в Україні – 2013», організовану Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України, Національною академією педагогічних наук України, виставковою фірмою «КАРШЕ». У ній взяли участь майже 500 учасників із 25 регіонів України, державні, науковометодичні, видавничі та комерційні освітні структури. На церемонії відкриття були президент Національної академії педагогічних наук України В.Кремень, віцепрезидент цієї академії А.Гуржій, проректор Київської духовної академії та семінарії, ігумен Сергій, президент виставкової компанії «КАРШЕ» О.Карпов, директор Національного еколого-натуралістичного центру учнівської молоді Міносвіти і науки, молоді та спорту України В.Вербицький, директор з корпоратив-

них питань корпорації «Інтел» в Україні та СНД Т.Нанаєва. У вітанні В.Кремень акцентував увагу на тому, що виставка є однією з можливостей привернення широкої уваги громадськості до освіти, її проблем і досягнень та наголосив: «Ми не повинні готувати людину до життя в минулому столітті. Ми маємо усвідомити: світ перейшов до інноваційного типу прогресу. Тому треба виховувати людину з інноваційним типом мислення, культури, здатністю до інноваційного життя і діяльності». Під час проведення виставки відбулися нагородження переможців різних освітніх конкурсів, які спрямовують свою діяльність на реалізацію завдань Національної доктрини освіти. Виставка представила насичену конкурсну програму для учасників та для обдарованої молоді: ХІІІ національний конкурс малюнка, Шостий – архітектурних проектів, Третій – молодих композиторів імені І.Карабиця та конкурс «Первоцвіт», ІІІ національний конкурс на кращий веб-сайт як обличчя успіху. У рамках виставки традиційно відбувся національний етап Міжнародного конкурсу науково-технічних проектів школярів ISEF «ІнтелЕКО Україна – 2013». Від Тернопільської області власні освітні досягнення

Войчишин, А.М.Аврамишина вручено Дипломи ІІІ (бронзова медаль) та ІІ (срібна медаль) ступенів. На підсумковому засіданні, присвяченому результатам Всеукраїнського конкурсу обдарованої молоді «Первоцвіт», яке проводила редактор всеукраїнського науково-практичного журналу «Директор школи, ліцею, гімназії» О. Виговська, директор Заліщицької гімназії О.Д.Войчишин та Л.М.Кольченко, директор Луганського обласного ліцею, стали номінантами Всеукраїнського проекту «Педагоги-новатори в Україні 2013 року» і нагороджені грамотами Національної академії педагогічних наук. Керівники навчальних закладів представили досвід педколективів, запропонували власне бачення вирішення проблем. Педагоги-новатори попередніх років, серед яких директори навчальних закладів та науковці, висловили свої побажання щодо подальшої успішної педагогічної діяльності керівників і запропонували їм презентувати свій досвід на сторінках журналу. Члени журі конкурсу запропонували активно поширювати досвід роботи педколективів в Україні. Василь ДЯКІВ, заступник директора Заліщицької гімназії з НВР, член НСЖУ

Вшанувати 199-у річницю від дня народження Т.Г.Шевченка зібралися в Народному домі с.Гиньківці майже всі жителі села. Зі вступним словом виступила бібліотекар В.Я.Мосович та зав.НД П.Я.Кіцканюк. Ведучими тематичного вечора були Галина Гарвасюк та Іванк а Гуцул, які розповіли біографію Кобзаря. Учні школи Марійка Діда

та Таїсія Шикульська читали вірші та виконували пісні на слова Т.Г.Шевченка, а також звучали вірші з уст Ганни Стратій, Христини Когут. Пісні «Думи мої», «Тихо над річкою», «Україна» виконував ансамбль хлопців. Друга частина тематичного вечора була приурочена жіночому святу весни. Прозвучали вірші: «Спішіть до матерів», «Мамине свя-

то», «Все для тебе». Наймолодшими учасниками дійства були Ігор Гарвасюк та вихованці закладу дошкільного виховання, керівник - Аліна Кіцканюк. У залі Народного дому бібліотекарем села була організована книжкова виставка «Віще слово Тараса».

Віра МОСОВИЧ, бібліотекар

Щороку у березневі дні ми згадуємо Тараса Шевченка

свою лепту в шкільне свято. Школярі підготували ілю-

нега (дівчинка), С.Кучирка (ворожка), О.Андрієвська (мати). Уривок поеми «Катерина» представили семикласники, а поему «Маряначерниця» інсценізували учні 8 класу. Всі виконавці чудово перевтілились в образи Шевченкових героїв, тому що усім серцем зуміли від-

- геніального сина України. Святково й урочисто шевченківські дні пройшли у загальноосвітній школі с.Буряківка. Своє слово про Кобзаря мовили учні цього закладу у своїх перших поетичних творах. Власні доробки представили восьмикласники М.Гарбера, М.Гринчук, Т.Соляр та шестикласниця О.Андрієвська. Може, ці вірші ще не настільки досконалі, проте щирість дитячих душ відчувається у кожному рядочку поезій. Юні художники теж внесли

страції до творів Т.Шевченка, які вони вивчають у школі. Найвищу оцінку своєї майстерності одержала восьмикласниця М.Гарбера. Гарні відгуки журі і про ілюстрацію Х.Денеги, учениці 6 класу. Схвальне слово хочеться сказати про учнів, котрі готували інсценізації творів Т.Шевченка. Акторськими здібностями приємно здивували глядачів учні шостих-сьомих класів. Так, шестикласники на суд глядачів винесли інсценізацію поеми «Тополя» (Х.Де-

чути красу і силу цих неоціненних творів. Про перебування великого поета на Тернопільщині розповіли присутнім учні 7-9 класів у своїх презентаціях. Шкільне свято завершилося, проте Слово великого сина українського народу Т.Шевченка ніколи не перестане хвилювати нас і вчити жити для України, для свого народу.

есна вже дихає на повні груди. Впевнено пробивається крізь снігові замети, щоб донести людям нову радість, надію, кохання… Ми ще не всі готові відкрити їй закутану душу, зняти теп-

диктовку музи кохання. Поповнився клуб і новими членами – учнями Заліщицького ВПУ. Свої вишивки представила уродженка Борщівщини Уляна Бричка. Дівчина ще в 5 класі зацікавилася вишиванням, перейняла навики від мами та бабусі. Зараз вона вишиває

ші, змальовує в них природу і описує свій душевний стан. Дівчина дуже чуттєво передає емоції: «Я ніколи не була за кордоном. Не люблю шумні компанії. Моя мрія – поїхати в зовсім невідому мені країну і навчитися готувати екзотичні страви. Раніше

сорочки, рушники. Галина Казюк із Нагірян своїм найбільшим захопленням вважає вироби з бісеру. Вона вже має у своєму доробку чималу колекцію з квітів, прикрас, картин, частину виробів привезла з собою. - Їх дарую родичам, знайомим, друзям. Бісер для мене важливий, як і ковток свіжого повітря. У майбутньому мрію відкрити власну крамницю. Ми знаємо, що внутрішня краса людини повинна поєднуватись із зовнішньою. Тому популярними у наш час стали, скажімо, не просто доглянуті руки дівчини, а прикращені манікюром із оригінальними візерунки. Це теж майстерність, яку професійно втілює на практиці Анастасія Луцак (Тернопіль): - Свою фантазію я вкладаю в улюблену справу, вдосконалюю свої вміння, читаю потрібну літературу, відвідую курси. Надалі хотілося б відкрити власний салон і навчати інших манікюрній справі. Це дуже важливо – ділитися своїми знаннями. Дівчата навчаються в училищі по спеціальності «Перукар-модельєр». Кожна має свою улюблену справу, яку прагне розвивати. Учениця 11 класу Заліщицької школи ім. О.Маковея Мар’яна Гнатишин пише вір-

хотіла написати оголошення, щоб у нашому місті влаштувати толоку. Зібралися б люди, разом прибрали парки, сквери, а потім влаштували спільний пікнік. Це чудовий шанс поєднати працю і відпочинок, а заодно познайомитись. Упевнена, результат допоможе нам повірити у свої сили, і ми продовжимо займатися цією справою, залучати все більше людей. Адже тільки ми можемо змінити щось на краще». Ось такі вони цікаві й талановиті члени клубу творчої молоді. Всіх їх об’єднує сила таланту, бажання рухатися вперед і робити життя яскравим. На цьому наголосила ведуча клубу – бібліотекар ЦБС Лілія Вонс, яка організувала цікаву тематичну виставку. Інші учасники засідання, як і автор цих рядків, читали власні твори, поетичними засобами намагалися доторкнутися до найпотаємніших почуттів. Упевнена, талант живе в кожному. Просто для декого потрібен поштовх, щоб його в собі відкрити. Може, прихід весни й вас надихне творити?!

Любов КУЧЕРКА, вчитель української мови і літератури

лий шарф і йти назустріч. А от члени клубу творчої молоді вже поділилися своїм весняним настроєм та новими здобутками. Цього разу світлиця районної бібліотеки наповнилася весняними квітами з бісеру, майоріла вишитими рушниками й сповнювалася духом поезії. Юні таланти спілкувалися на тему «Нечувана, негадана, неждана…». І як би банально це не звучало, любов є основою нашого життя. Хочемо ми того чи ні, це почуття стосується всього, що нас оточує, впливає на наші думки, світогляд. Чому, як і навіщо виникає любов? Навколо цього питання почалася жвава дискусія. У кожного була своя думка з цього приводу та на одному молоді люди зійшлися: від кохання нікуди не подітися, і рано чи пізно воно полонить навіть найчерствіші серця. Сила любові надзвичайно велика. Вона здатна творити неймовірні речі, відкривати таланти. Для багатьох кохання є невичерпним джерелом натхнення. Уже багато років на творчій ниві трудиться Олег Вістовський - поет, журналіст, постійний наставник клубу. Він поділився з молоддю новими поезіями, зізнався, що записував їх під

№ 28-30 (8132)

У березні 1944 року в боях за форсування Дністра в районі Заліщиків та Устечка звання Героїв було удостоєно 15 воїнів Б’ють гармати і катюші, Червоної Армії. На їх честь Небо “чешуть” літаки. тут споруджено обеліски. Із Дністра зробили юшку – Не відходять німаки! Йдуть бої за переправу, Кров’ю котиться Дністер. А в Устечку попід воду Берег лівий, берег правий Танки йдуть, мов щупаки. Чорні крила розпростер. Темну річку беруть сходу Героїчні смільчаки. Канонада над рікою, Вже злетів понтонний міст. За Дністер у нашім краї Зайняли плацдарм герої, І важкі бої за нас Йдуть вперед на повний Заслужили бійці славу зріст. Й нагороди у той час.

Мар’яна ПАЛАГНЮК, студентка спеціальності «Журналістика» ТНПУ ім. В.Гнатюка

сесвітній день поезії – свято, яке відзначається щороку 21 березня та встановлене 1999 року ухвалою ХХХ сесії ЮНЕСКО, в якій підкреслено, що «поезія може стати відповіддю на найгостріші та найглибші духовні запити сучасної людини».

Якщо вести мову про українську поезію кінця ХХ – початку ХХІ століття, то її «обличчя» формують поети-представники різних літературних поколінь – наші сучасники, зокрема Дмитро Павличко, Ліна Костенко, Павло Мовчан, Борис Олійник, Оксана Забужко, Іван Драч, Василь Герасим’юк, Микола Воробйов, Іван Малкович, Василь Махно, Іван Андрусяк, Юрій Андрухович, Емма Андієвська, Сергій Жадан, Олександр Ірванець, Юрій Бедрик, Тарас Малкович та інші. Твори багатьох із них добре знані в Україні та за кордоном, перекладені різними мовами світу. Для сучасної української поезії, особливо для поетів нової генерації, характерні експерименти з мовою. Стилістично поезія дуже різноманітна. Деякі автори пишуть у жанрі фонетичної та зорової поезії. Популярності набули іронічні та гумористичні лімерики (короткі смішні вірші, що складаються з п'яти рядків), а ще - чорний гумор, сатира. Багато молодих авторів створюють епатажну, навіть асоціальну поезію, яка, як не дивно, теж має свого читача. У порівнянні з класичною українською літературою та радянським періодом сучасні поети відчутно частіше використовують верлібр (вільний вірш – твір без рими і розмірів з довільним чергуванням рядків різної довжини), ніж традиційне силабо-тонічне віршування. Наприклад, у поезії “Жива ватра” лауреата Шевченківської премії (2003) Василя Герасим’юка знаходимо: Ми бережемо живу ватру. Ми заледве не стали отарою на високім пасовиську. Але коли ми навіть, як отара,

Попереду - Городенка І карпатський перевал. Просуваються щоденно Крізь вогонь й снарядів шквал.

Тут Устименко-вкраїнець, Вірменин Бабаджанян. І казах, і прибалтієць, І чимало росіян.

Село Лавочне – останнє, Що звільнилось назавжди В Україні - в боях славних Від фашистської орди.

Вже кордон - на відстань ока, У сум’ятті - вороги. Кожен йшов солдат в атаку, Далі – Західна Європа Щоби вибити катів. Й Перемоги прапори… І Вкраїну визволяти Життя свого не жалів. Василь ДРОЗД

пройдемо крізь неї, тоді дамо іншим дорогу до Сінаю. Ось фрагмент вірша з цьогорічній збірки молодого поета і перекладача Тараса Малковича «Той, хто любить довгі слова»: численні сокири нависають над деревами ніби дятли зі схиленими набік головами кожне дерево ніби випиває з сокири чогось міцного і захмеліле западає в землю падіння кожного дуба гідне удару кількох тисяч молотів У той же час автор сучасної «Теорії літератури» (Київ

голубою-собою, лисиціситцевий. Науковець Іван Безпечний також слушно зазначає: «Вважають, що дієслівна рима негарна тому, що її дуже легко відшукати. Але для досвідченого поета всі рими легкі й добрі. А застосування виключно вишуканих рим є також недоліком поета». Ось відомий навіть зі шкільної програми приклад дієслівної рими з творчості основоположника української літературної мови Т.Шевченка: На панщині пшеницю жала, Втомилася; не спочивать Пішла в снопи, пошкандибала Івана сина годувать. («Сон», 1858) Крім того, Іван Безпечний нагадує: «В наші дні неточність рими стає новою нор-

«Смолоскип», 2009 р.) Іван Безпечний (Торонто, Канада), аналізуючи винятково тексти українських майстрів художнього слова, наголошує, що традиційне силабо-тонічне віршування, як і рима, абсолютно не втратили своєї ролі в сьогоднішній українській поезії. Дослідник переконливо стверджує: «Щодо організації вірша, то римі належить велика роль». Автор пояснює, що існує багато видів рим та пропонує приклади із віршів таких українських поетів: М.Зерова, О.Олеся, Я.Щоголіва, М.Рильського, В.Сосюри, П.Тичини, А.Малишка, О.Маковея та інших. Не вникаючи в літературознавчу термінологію, наведу деякі приклади з «Теорії літератури», які, думаю, зможуть зацікавити творчу молодь нашого краю, яка робить перші кроки в царині поезії. Зокрема, Іван Безпечний підкреслює, що рими зазвичай класифікують за конкретними ознаками: - За місцем рим у вірші - римування парне, перехресне, кільцеве, внутрішнє, перерване: За горою червоніє, Жайворон віщує днину, Час мені хіба вставати, Гнати вівці в полонину. (Осип Маковей)

мою. Сприяє цьому й вичерпаність старого запасу точних рим у класичній поезії й намагання оновити поетичну мову. Ось чому дедалі поширюється рима, яка спирається лише на два-три опорні звуки всередині слова, оточені зовсім неподібними звуками... Головна перевага цієї рими, що вона досить свіжа й змістовна», тобто непередбачувана, нестандартна, яка збагачує поетичне мовлення. Наприклад, у Ліни Костенко зустрічаємо: Це ж не спорт, щоб до впаду мчатися, не пробіжки і не турне. І чого б ото я гналася за сучасністю? Нехай вона мене дожене.

Я тебе обгорну руками, Поцілунками обів'ю. А у серці на самім денці Сховаю печаль свою. (Дмитро Павличко) Крім того, аналізуючи будьяку риму, не треба виривати її з контексту (літературознавчі поняття: «текст-контекст»). Адже вона не «живе» відособлено, а тільки у співіснуванні з іншими, у тому числі з внутрішніми - асоційованими – поняттями у конкретному, наприклад, чотиривірші (катрені): Люблю тебе, мій милий отчий краю, Узимку у сніги, в морози і льоди. Люблю у час весняного розмаю, Коли земелька кличе до трудів. Або інший приклад: На гербі прадавнім, ніби в герці славнім, З гордістю застиг єдиноріг. А літопис краю, як скарбів бездоння, На скрижалі в’яззю золотою ліг. - За складовою будовою рими бувають одно-, дво-, трита 4-складові: схід-сиріт; преподобницею-віконницею. - За звуковим складом точні, неточні, багаті, бідні, прості (з двох слів), складені (з 2-3 слів): хвилі-долині; рунами-воронами; красотаскала; казка вся – зватися, а також: вірші-вістря; сонце-серце; білім-чорнило; стезі-собі, своя-стиска і т.д. - За граматичною будовою (одногрупні та різногрупні рими залежно від частини мови):

Поет Павло Мовчан пише: Траву на довголіття зав’язав в міцні колінця, пофарбував квітник духмянин жовтокрівцем, ще й викружав горнець я на гончарнім крузі, і промінець пустив по золотому прузі; веселий промінець по вінцях мерехтить, пий сонячні меди, щоб спрагу утолить. Таким чином, якщо перефразувати відомий вислів, то рима сьогодні – не догма, а керівництво до дії. А римована поезія, яку автори насичують небуденними, ціннісними думками, має і сьогодні серйозну перспективу знайти свого вдячного читача. Адже рима наповнює вірш важливим смисловим навантаженням, поглиблює основний зміст поетичного твору. Про це говорить Л.Костенко: Коли поетів буде, як машин, вони вже не ходитимуть ногами. Тоді старі критерії вершин покриються навіки вже снігами. І буде форма, буде навіть зміст, шасі, таксі, готелі і мотелі... Благословен останній альпініст, що буде вгору дертися по скелі! Водночас не можу не підтримати думку літературного критика Д.Дроздовського, який наголошує: “Часто й самі поети… не погоджуються з тим, що поетичну творчість можна розкласти на фрагменти в шухлядах літературознавчого пізнання. Літературний твір може жити самодостатнім життям... попри всі тлумачення і перетлумачення. Світ завжди рятувало Слово... Бо оточена віртуальними реаліями інформації, знання, естетики, політики, людина створює штучний простір довкруж, забуваючи про коріння, природу, автентичний (справжній, не фальшивий авт.) зміст людського буття в його внутрішній іпостасі”. Оксана ДЯКІВ

№ 28-30 (8132) u

ГЕНІЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

Напередодні свого п’ятилітнього ювілею, а також з нагоди 199-ї річниці з дня народження Великого Генія України жіночий клуб «Орхідея» Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Заліщицький аграрний коледж ім. Є.Храпливого» мандрував стежками славної Черкащини. Наша подорож цим краєм почалась з маленького, прославленого на всю Україну та далеко за її межами, села Моринці. Тут, в сім’ї кріпаків Григорія та Катерини Шевченків народився хлопчик, якого нарекли Тарасом. Недовго жило тут сімейство Шевченків, адже маленьку хатинку вони наймали в чоловіка на прізвисько Копій. Згодом Григорій з Катериною почали шукати нового притулку. У 1816 році їх батьки, дід Іван та дід Яким, купили садибу у селі Кирилівка, що за 11 кілометрів від Моринців. Отож, прямуємо до Кирилівки. Тут ми побували у садибі, на подвір’ї якої у 1939 році відкрито музей. У ньому експонується безліч речей тієї епохи і навіть родини Шевченків. Частково зберігся і сад, в якому малий Тарас часто грався з однолітками в піжмурки. Згодом видатний Шевченко напише: «Бачив я на своєму віку таки порядні сади, як наприклад, Уманський і Петергофський. Та що це за сади! Гро-

ша не коштують, в порівнянні з нашим чудовим садом. Густий, темний, тихий. Словом, іншого такого саду нема на всьому світі». В сім років Тарасика віддали на навчання до місцевого дяка. Справжня хата, де він мешкав, і досі збереглась у Кирилівці. Цікаво було спостерігати за старенькою будівлею, яка знаходиться в новій сучасній. Тут майбутній Літературний Велетень опановував перші літери. У 1823 році життя Тараса змінилось, померла мати Катерина. ЇЇ могила чи не єдина, збереглась у саду за садибою. Відтоді Тарас мало залишався вдома. Він багато чумакував разом з батьком, подорожував, опановуючи ази малярства. У 1824 році хлопчика віддали на службу до місцевого магната, пана П.В.Енгельгардта. Основний його будинок знаходився у селі Вільшана, неподалік від Кирилівки. Саме тут Тарас навчався малярської справи, спостерігав за життям господарів. Отож, не залишився осторонь парк та будинок пана П.В.Енгельгардта — пам’ятник історії і культури ХІХ століття, який охороняється державою. На даний час тут знаходиться школа. Члени клубу почерпнули енергію від могутнього дуба, в дуплі якого ховав свої малюнки малий Тарас. В чому ж секрет цих місць, які народили і виколисали Великого Генія людства,

Вшановувати великого Кобзаря вже стало доброю традицією в нашій школі. Тут щороку перших десять днів березня проходить шкільна шевченкіана. Ініціатором та організатором її проведення є

Оксанка Ягнич - «Ой одна я, одна», Марійка Новицька під власний акомпанемент на гітарі також порадувала присутніх піснею, про свій талант засвідчила Олена Павлюк. А юні читці М.Макара,

вчителька української мови та літератури Ганна Михайлівна Рибцуник. Педагог завжди намагається, щоб діти щоразу дізнавалися щось нове із сторінок біографії Кобзаря , пропагує творчість Шевченка серед молодого покоління . Надзвичайно цікаво пройшов днями заключний захід шкільної шевченкіани літературний вечір «Живи , Тарасе, в бронзі і граніті , живи, поете, в пам’яті людській». Діти читали вірші Шевченка, інсценізували «Тополю» і представили сценку про життя малого Тарасика. Дитячий хор та ансамбль виконали пісні на слова Шевченка. Окрасою свята стали наші юні таланти : учасник телевізійного проекту «Голос – діти» Ромчик Сасанчин , що подарував присутнім пісні, Мар’яна Ягнич виконала твір «Така її доля»,

Ю.Слободян, Л.Романович, В.Тришак, В.Сасанчин, І.Макара, І.Пшик, Н.Михайлик, І.Павлюк, А.Григорків та ведучі свята М.Макара та Д.Гресняк чарували присутніх Шевченковими поезіями. Педагогічний колектив та батьки щиро вдячні організатору свята Ганні Михайлівні Рибцуник та художньому керівнику Василю Федоровичу Юрієву за чудове свято. Ганна Михайлівна прививає молодому поколінню любов до великого Кобзаря. Організована нею Шевченкова світлиця сприяє тому, щоб учні вивчали біографію Поета, знали про його страдницьке життя. Приємно, що в нашій школі працює такий відданий дітям і школі педагог.

Наталя СТАСЮК, педагог-організатор школи с.Садки

Пророка, Митця, Поета? Адже батьківщина Тараса Шевченка знаходиться в самому центрі нашої країни, в самому її серці. Побувавши на цій славній землі, ми відчули, як б’ється серце України. І з впевненістю можемо сказати словами Василя Симоненка: У росяні вінки заплетені суцвіття До ніг тобі, титане, кладемо. Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття Тебе своїм сучасником звемо. Також, не могли ми не завітати і до Канева, на могилу Великого Кобзаря. Новітня історія Чернечої гори в Каневі почалася 22 травня 1861 року, коли тут поховали Тараса Шевченка за його заповітом. Відразу ж канівці перейменували гору на Тарасову. Влітку 1884 року тут народним коштом збудували перший народний музей Кобзаря — «Тарасову світлицю», впорядкували його могилу та встановили монументальний чавунний пам’ятник-хрест. На даний час музей повністю оновлено та урочисто відкрито Президентом України Віктором Януковичем 23 серпня 2010 року. Музейна колекція нараховує понад 20 тисяч унікальних пам’яток, окрасою яких є меморіальні речі та офорти Тараса Шевченка, рідкісні видання його творів та інших українських і зарубіжних митців,

побували у сусідніх Винятинцях, де нас радо зустріли жителі села та сільський голова Я.Тимофійчук. Раді були творчому спілкуванню з педагогом Л.Леньковою та родиною Данчиків. Ведучі вечора – І.Рогожинська та В.Бричка розповіли про життєвий і творчий шлях поета, а твори Т.Шевченка читали А.Лилик, І.Добрянська, Л.Краснюк, Ю.Катеринич, І.Андрійовська. У виконанні хору, чоловічого та жіночого ансамблю звучали пісні на вірші Кобзаря, а також кілька народних та сучасних творів. П.Загарія виконав пісню «Заспівай мені,

шедеври народної художньої творчості, цінні архівні документи, фото- і кіно матеріали, аудіо- та відеозаписи знаменитих бандуристів та кобзарів. Напевне, є якийсь величний символ і обітниця в тому, що роковини Шевченка припадають на час перших березневих днів, коли природа пробуджується до життя. День його народження і день його смерті замикаються в одне коло, творять один замкнутий цикл — символ вічності. Відомо давно: у геніїв немає дати смерті. Їхні думки, справи — вічні. Євген Маланюк виголосив на цілий світ: «Шевченко є вершиною нашого національного творчого духу і він є вершиною нашої національної культури. Він водночас є однією з найбільших вершин духу світового і одним з найбільших світових мислителів, якого шанують і якому вклоняються». Прометей, Пророк, Апостол, Кобзар… Цими високими словами ще за життя назвали Тараса Шевченка. І нині вони звучать не менш піднесено, не менш актуально, не менш справедливо. Читаймо Шевченка! І не лише у дні пам’ятних дат. Читаймо і вчімося будувати нашу Україну! Прислухаймося до Кобзаревих перлоцвітів, очищаймо душу і тіло вогнем Тарасового слова! Галина ГЛОВА, голова жіночого клубу «Орхідея», викладачметодист ВП НУБіП України «Заліщицький аграрний коледж ім.Є.Храпливого»

ПОДЯКА

ЩОРОКУ В ЗАЛІЩИЦЬКОМУ ГОСПІТАЛІ ІНВАЛІДІВ ВІЙНИ ОЗДОРОВЛЮЮТЬ ПОНАД ТИСЯЧУ ЛЮДЕЙ. У лютому я перебував на стаціонарному лікуванні в кардіологічному відділенні Заліщицького обласного комунального госпіталю інвалідів війни та реабілітованих, який розташований у мальовничому куточку районного центру неподалік р. Дністер. У лікарні функціонують терапевтичне, неврологічне, кардіологічне відділення, а також кабінети функціональної діагностики, ортопедії, лазерної терапії, фізіотерапевтичний, зубний, масажний, зубопротезний та рентгенкабінети. У приміщенні лікувального закладу є невеликий спортивний зал, де забезпечені умови для фізичного відпочинку хворих. Оздоровлюються у лікарні колишні воїни-афганці, учасники війни, миротворчих операцій. Хочу висловити щиру вдячність головному лікарю (кардіологу) Володимиру Івановичу Демчуку, завідуючій кардіологічним

Нещодавно у бібліотеці села Голігради була проведена літературна година «Ти іменем народу – Українка, себе по праву нарекла» до 142-ї річниці від дня народження Лесі Українки, а в БНТ вечір «Ми слово Тараса Шевченка з собою в майбутнє своє понесем». У підготовці вечора взяли участь вчителі школи. Автор цих рядків підготувала сценарій та художнє читання творів Кобзаря дітьми, а художній керівник П.Загарія – виступи хорового колективу, жіночого та чоловічого ансамблів, дуетів і троїстих музик. Завдячуючи йому, ми

мамо моя», сестри П.Бобик та О.Гавриш подарували глядачам пісню «Біля річки, біля броду» у супроводі троїстих музик. В дарунок жінкам у виконанні М.Богуцької та о.Любомира звучала пісня «Мамина вишня». Тепло зустріли глядачі фольклору композицію у

відділенням Людмилі Іванівні Горук, кардіологам Надії Іванівні Марків та Іванові Богдановичу Костинюку, зубному лікарю Надії Семенівні Друзик, старшій медичній сестрі Тетяні Василівні Кравчук, медсестрам, санітаркам і всьому медичному персоналу за професіоналізм та чуйне ставлення до хворих. А також працівникам їдальні - за смачні страви. Бажаю всім міцного здоров’я, щастя, добра, родинного затишку і всяких гараздів. Іван МАДАРАШ, учасник війни, м.Бучач

виконанні М.Березовської та її дочки Надійки. Виступи найменших учасників свята готували О.Ковпак, П.Бобик, М.Березовська. У бібліотеці була влаштована книжкова виставка «Не згасне слава Кобзаря», з якою ознайомилися учасники свята. Ольга ГОРІШНА, бібліотекар с.Голігради

Працівники стоматологічного відділу Заліщицької ЦКРЛ висловлюють щирі співчуття рідним та близьким колишньої медсестри Галини Іванівни ДУДАР. Нехай земля покійній буде пухом, а пам’ять про неї – вічною.

НЕЗАБУТНІ

инув рік з часу смерті нашого колишнього однокласника, випускника 1969 року Заліщицької школи ім.О.Маковея, Поета Степана Сапеляка. Згадаймо нашого друга і порадника, який навчався з нами в 9 і 10 класах, поєднуючи навчальну програму середньої школи із навчанням у музичній школі. Він усюди встигав, гарно вчився, захоплювався спортом, відвідував чимало

спортивних секцій. А найголовніше – Степан багато читав, писав вірші, грав на різних музичних інструментах. Він прийшов у наш клас із с.Росохач Чортківського району. Педагоги, які навчали нас, вбачали в цьому юнакові в майбутньому велику людину. Він і справді став талановитим майстром Слова. Але, на жаль, доля так мало відміряла йому життя. 26 березня ц.р. Степану Євстаховичу було б лише 62, а вже минув рік, як його немає з нами. Минулого року я написала листа мамі Степана – 80річній Ганні Костівні. Вона у відповідь надіслала мені його збірку віршів, вітальну листівку, фотографію, на якій вона із сином, а також диск його похорону у Харкові. Написала я листа дружині Степана – Світлані та його синам, а також його другу Володимиру Півтораку в Тернопіль. Поки що отримала не всі відповіді. Але сподіваюся, що до дня народження поета Сапляка у Тернополі у ВПУ №4 буде створено музей С.Сапеляка, а в Росохачі встановлять меморіальну дошку. Сподіваюсь, що до цього долучаться наші однокласники, зокрема й нещодавно призначений головою Чортківської РДА Степан Кобіс. Усім нам стала рідною мама Степана Сапеляка. Вона листується з нами, вітає зі святами. Для неї втрата сина – найболючіша рана, як і для нас, його однокласників, друзів, учителів школи ім.О.Маковея. Його особливо любила малеча, бо він частенько допомагав

організовувати ігри, розваги. Він навіть ходив з нами, дівчатами, у молодші класи, де ми були загоновими вожатими. Тому після школи його чекали тут, бо з ним завжди було цікаво. Степан декілька разів після закінчення школи зустрічався з учителями, які дали йому добру путівку в життя, відвідував музичну школу і районну бібліотеку. Мріяв часто про зустріч із Заліщиками, про Дністер, де йому чудово писалося. Але невблаганна смерть забрала його. У шкільні роки Степан посадив біля школи дерево, поливав його і чекав, щоб воно виросло великим. Біля нього полюбляв сидіти, тут до нього частенько приходила Муза, творче натхнення. Ми ще не знали, закінчуючи школу, куди, кого і яка дорога покличе, чи збудуться наші мрії. У Степана вони збулися. Він хотів стати або священиком, або поетом. Став справжнім Поетом. Ним гордиться його матуся, друзі-однокласники, студенти Харківської академії культури, де він працював викладачем. Вірю, що збудуться мрії земляка. Вічно майорітиме жовтно-блакитний прапор України, піднятий рукою цього мужнього патріота-українця, а його слова «Україно, встань! Лицем до знамена Встань, Україно! Я ще не прощаюсь» - стануть епіграфом до творів учнів та студентів, які будуть досліджувати в майбутньому творчість Поета. Орися КРАШЕВСЬКА (ГОШОВСЬКА), с.Гиньківці

24 БЕРЕЗНЯ - ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ

БОРОТЬБИ З ТУБЕРКУЛЬОЗОМ

Туберкульоз – це небезпечне інфекційне захворювання, яке вже не одне тисячоліття «випробовує» людство на міцність. Туберкульозна паличка досить стійка у зовнішньому середовищі. Її не знищує дія спиртів і кислот. У пилу збудники зберігаються до 3 місяців, у грунті та воді – до року. Мороз їм не страшний за температури мінус 23. Мікобактерії туберкульозу не гинуть 7 років. Збудники не витримують кип’ятіння в лужному середовищі, сонце вбиває їх за 1-2 години. Основні симптоми захворювання: кашель понад 2 тижні, погіршення загального стану, періодичне підвищення температури тіла, погіршення апетиту, головний біль, безпричинна втрата ваги. У підлітків туберкульоз проявляється ще більш мізерно. Вони в силу своїх особливостей поведінки не приділяють увагу здоров’ю і звертаються до лікаря уже при тяжких формах захворювання. Так, в цьому році в нашому районі виявили трьох підлітків віком 16-17 років із запущеними формами тубер-

кульозу, які вчасно не обстежувалися флюорографічно. Туберкульоз добре лікується за умови раннього виявлення хвороби. Ось чому важливо, щоб учні до 15 років не уникали профілактичних обстежень, постановки проб Манту, а підлітки, старші 15 років – флюорографічних обстежень. Бережіть здоров’я своє і своїх рідних! Своєчасно проходьте флюорографічне обстеження органів грудної клітки! Володимир ЧОВГАН, в.о. завідувача Заліщицького відділення Борщівського міжрайонного відділу ДУ «Тернопільський обллабораторний центр Держсанепідслужби України»

айже всі галичани, які проживали в Україні і за її межами, на території колишнього СРСР, стали жертвами масових сталінських репресій двадцятих-сорокових років минулого століття. Підручні «вождя народів» безпідставно оголошували активістами міфічних «ворожих організацій» практично всіх галичан-військових. Тому й загинули в застінках московської Луб'янки, київської Лук'янівки, харківської Холодної гори, на Соловках та в інших місцях безкрайнього ГУЛАГу генерал Петро Ковалишин, полковники Григорій Коссак, Юліян Гоїв, уродженець с.Новосілка Костюкова полковник Нагуляк Онуфрій Михайлович та багато інших бійців і командирів легіону Українських Січових Стрільців, Української Галицької Армії, Червоної Української Галицької Армії. Нагуляк Онуфрій Михайловий народився 1890 в багатодітній селянській родині. У сім'ї було п'ятеро дітей: Онуфрій, Василь, Іван, Магда, Ганна. Батько мав невелику господарку, володів сімома моргами поля (1 морг - 0,59 га). Був авторитетним і поважним ґаздою в селі. Своїх дітей виховував у дусі патріотизму та поваги до людей, християнської віри. Старший син Онуфрій із раннього дитинства проявляв здібності до науки. У чотири роки вже вмів читати та рахувати завдяки своїй матері та місцевому священику. З 1897 по 1902 рік навчався в п'ятикласній школі в селі Новосілка Костюкова. Навчався відмінно, був кращим серед своїх однолітків. На обдарованого хлопчика звернув увагу о.Омелян Боярський - сільський парох. Він наполегливо радив батькам Онуфрія віддати хлопчика навчатись до гімназії. Навчання в гімназії у той час було неабиякою проблемою, бо для цього потрібні були великі кошти. Таких грошей не мав майже ніхто з жителів села. Проте батько Онуфрія вирішив віддати свого сина до вищої школи для одержання ґрунтовної освіти, заручившись допомогою о.Омеляна Боярською. На Богослужінні, в день великого християнського свята Благовіщення Пресвятої Богородиці, 7 квітня 1902 року, священик звернувся з проханням до прихожан церкви допомогти, хто чим зможе, щоб направити на навчання в гімназію обдарованого хлопчика Онуфрія, сина Нагуляка Михайла. «Нам не буде соромно за те, що ми допоможемо йому вчитися у вищих школах. Я вірю, що він стане великою людиною і ви будете гордитися ним», - сказав о.Омелян Боярський. І ці слова стали пророчими. До червня 1902 року жителі села несли до церкви все, що могли: гроші, яйця, зерно, інші продукти. Навіть польські селяни та євреї давали допомогу. До кінця червня було зібрано майже 250 золотих. До пожертвувань долучився й о.Омелян Боярський, який дав 200 золотих. Онуфрія до Коломийської гімназії возив сам о.Омелян Боярський. Священик був добре знайомий з директором гімназії. З 1903 по 1908 рік Онуфій навчався в Коломийській вчительській гімназії, яку закінчив із золотою медаллю. У цей час у гімназії, на нижчих курсах, навчались вихідці із села: Тимофійчук Микола, Ковбінька Панько, Меренчук Йосип, Шкільнюк Юрій, який згодом став поручиком січових стрільців. Директор Коломийської гімназії дав рекомендаційного листа Нагуляку Онуфрію для вступу до Львівського університету. З 1909 року він стає студентом університету. Важким було навчання сільського сироти, але заради майбутнього, напруживши сили, він вперто продовжував навчання. Обдарований юнак мріє про щасливу долю для свого

№ 28-30 (8132)

народу, хоче бачити свою державу вільною від Австро-Угорської монархії. Прогресивно налаштований студент у 1908 році вступає в соціал-демократичну партію в Галичині. Наближалась Перша світова війна. Галичанина, як і інших студентів університету, мобілізують на фронт до австрійської армії. До закінчення навчання в університеті залишилось декілька місяців. Онуфрій успішно достроково закінчив навчання і одержав диплом. Онуфрія Нагуляка направляють у школу офіцерів. Після закінчення він спочатку служить простим солдатом, з 1917 року по жовтень 1918 року - поручик австрійської армії, бере участь у боях на італійському фронті. Розчарований несправедливою загарбницькою політикою, він ще

вати поручика Онуфрія Нагуляка. З часом фронтові дороги з'єднали їх долі: вона стала дружиною стрілецького командира, ділила з ним бойові та мирні будні і свята. В Державному Архіві Харківської області є такі відомості про Нагуляка Онуфрія Михайловича, 1890 року народження: «Нагуляк О.М. закінчив гімназію, університет, школу прапорщиків в Австрії. В старій Армії Австрії служив бійцем, а з 1917 року по жовтень 1918 року - поручик. З жовтня 1918 року по вересень 1919 року перебував в італійському полоні. З листопада 1919 року служив у Радянській Армії на таких посадах: до січня 1920 року - комісар військовополонених; з березня 1920 року по січень 1921 року - комісар Галицького Запасного батальйону; з січня 1921 року по

якого в Харкові називали «Червоним генералом». У мирний час він поєднував своє життя з армією. Вірною і надійною супутницею йому була дружина Теодозія Лучанк о. Залишились вони на Радянській Україні, бо повертатися в Галичину, окуповану поляками, не могли. Здогадувались, що їх чекає переслідування та звинувачення в тому, що воювали за незалежність України і Галичини. Тільки в 1930 році Теодозія з Харкова написала рідним в Малашівці. До того часу родичі вважали, що вона загинула десь за Збручем в роки громадянської війни. Зав'язалось листування. Рідні просили вислати фотографію її з чоловіком та написати про нього. Відповідь була короткою: «Немає фотографії». Не відала родина, що Теодозія не могла

серпень 1922 року - військовий комісар 402 Галицького полку; з серпня 1922 року по червень 1923 року військовий комісар 133 полку; з червня 1923 року по серпень 1924 року - військовий комісар 135 полку; з серпня 1924 року по жовтень 1927 року - військовий комісар кавалерійської школи ім.Будьонного; з жовтня 1927 року - військовий комісар школи червоних старшин; з 1905 по 1914 рік - член Української соціал-демократичної партії Галичини. Людина сильної волі, енергії, з великою ініціативою, дисциплінований, з достатньою військовою підготовкою і освітою, здібностями, Онуфрій Нагуляк заслуговує гарних атестацій. Навчаючи інших, він працює над збагаченням своїх знань, закінчує курси удосконалення вищого командного складу. І всі ці роки, в цілому, для нього щасливі. Але не покидала Онуфрія туга за рідним краєм, сумував над долею поневоленої Галичини, своїх двох сестер і двох братів, яких не бачив з 1919 року. Мрія про визволення і возз'єднання українських земель не покидала його. Знав, що такий час настане. Можливо, Онуфрій помилявся в засобах своєї мети, та він чесно служив заповітам свого життя. Лише у 1926 році Онуфрій написав листа своєму братові Василю в Новосілці Костюковій. До цього часу родина не мала жодних звісток про нього. Радянська та й польська цензура пильно стежила за листами з-за кордону, тож повідомляв про себе дуже мало. Було ще декілька листів з Харкова. Не хотів писати, щоб родину не репресувала польська влада. З військової атестації 1930 року, що знаходиться в матеріалах Харківського державного архіву, дізнаємося: «Ініціативний у роботі. Користується великим авторитетом у школі Червоних старшин, серед командного складу і курсантів. Доцільно використати на стройовій роботі». 8 лютого 1930 року атестацію підписав командуючий військами України і Криму Й.Якір із доповненнями: «І може бути начальником школи». Перебуваючи на відповідальних посадах, Онуфрій Михайлович всі свої сили, невичерпну енергію і досвід віддав вихованню офіцерських кадрів. Школа Червоних старшин - одна з перших військових училищ в Україні - була кузнею офіцерських кадрів. Серйозний внесок у справу їх підготовки вніс наш земляк Онуфрій Нагуляк,

написати про те, що її Онуфрій - командир військової школи, тим більше вислати його фотографію. Вона знала, що рідних могли переслідувати через те, що зять займає таку військову посаду. Дітей в подружжя не було, і Теодозія написала, щоб вислали до них дев'ятирічну племінницю Ганну. В родині погодились. На польсько-радянському кордоні, на Волочиській митниці, мати передала сестрі свою дочку Ганну, яка прибула з Харкова. З Волочиська до Малашковець - рукою подати, але Теодозія не мала дозволу завітати в рідне село, на батьківське подвір'я. У Харкові Ганна навчалась в українській школі. Так тривало три роки. Україною покотилась хвиля масових переслідувань, безпідставних звинувачень, арештів. Згадує Ганна Лучанко, мешканка Тернополя: «Я мала 10-12 років і знала про арешти в будинку, де жили військові і дядько Онуфрій. Він старався ні з ким не спілкуватися, ніякого листування не вів». Подружжя Нагуляків не знали, яка доля

більше ненавидить панівні класи, які привели народи до кровопролитної війни. Австрійські власті посадили його в тюрму на півтора місяця за образу жандарма, а невдовзі він потрапляє в італійський полон, де перебуває з жовтня 1918 року по вересень 1919 р. Восени 1918 року розпалась Австро-Угорська монархія. Народи, що входили до її складу, стали на шлях створення своїх національних держав. Новостворені держави через “Червоний Хрест” забирали з італійського полону своїх громадян. Італійці з полону не відпускали українців-галичан, оскільки їх нікому було забирати. Допомогли друзі по зброї, і в складі польських військовополонених поручик Нагуляк Онуфрій через Боснію повертається додому. Пробувши вдома два тижні, він зголошується до Української Галицької Армії, яка стала на захист молодої Української держави - ЗУНР. На чолі стрілецького підрозділу бере участь у боях і стримує наступ поляків, які рвалися з допомогою Антанти загарбати споконвічні українські землі. В документах Львівського державного історичного архіву знаходимо, що Нагуляк Онуфрій Михайлович - член уряду ЗУНР, якого «можна використати в організації війська легально або підпільно». Та не судилося здобути волю: залишив рідний край, продовжив боротьбу за незалежність на Великій Україні. Він вірив у майбутнє Галицьких земель, мріяв здобути військові знання, щоб набутий досвід використати в подальшій боротьбі. Нагуляку Онуфрію судилось з галицькими військовими частинами з'єднатися з Червоною Армією. Він став комісаром Галицького полку Червоної Української Галицької Армії (ЧУГА). Його ім'я було авторитетним у багатьох військових підрозділах, Онуфрія поважали стрільці й командири, його військовий талант цінувало командування. У роки національно-визвольних змагань за волю й незалежність Галицького краю був масовий добровільний вступ у ряди Українських Січових Стрільців та Української Галицької Армії. Дуже часто фронтову долю чоловіків розділяли жінки. Зі зброєю в руках були вони на передньому краї, надаючи медичну допомогу. З червоним хрестом на білій пов'язці в Галицькій армії була дівчина з Малашівців Зборівського району - Теодозія Луганко. Коли тиф масово косив ряди галицького стрілецтва, довелось їй ліку-

їх чекає, тому вирішили зберегти Ганну і відправити її назад в Галичину. І знову мати зустріла дочку в Волочиськ у, знов сльози радості та смутку прощання сестер. Ніхто з них не знав, що це буде їхня остання зустріч. Подальший службовий шлях Нагуляка Онуфрія не можна уявити без навчання. У жовтні 1933 року він - слухач особливого факультету військової академії ім.Фрунзе. Подружжя з Харкова переїжджає до Москви. Тут він зарекомендував себе відмінним навчанням. У 1935 році начальник головного управління військових навчальних закладів армії Й.Якір, підписуючи атестацію на Нагуляка О.М., власноручно помітив: «Посаді відповідає. Недоліком є недостатнє володіння російською мовою (галичанин)». Військову академію Нагуляк О.М. закінчив з відмінними оцінками з іноземних мов та російської мови. Середній випускний бал - 4,72. Після закінчення академії, в травні, його направляють на посаду помічника інспектора вищих навчальних закладів Приволзького військового округу. Листування з рідними припинилось повністю після того, як подружжя Нагуляків переїхало в Москву. Настали роки невідомості. Не було листів і після возз'єднання Західної України з Радянською Україною. Не було листів і в післявоєнні роки. Рідні здогадувались: через те, що Онуфрій був військовим та займав високі посади, його, очевидно, знищила сталінська система. Завдячуючи пошукам останнього місця служби Нагуляка О.М., особисто Єфрема Гасая, на адресу Тернопільськ ої обласної Книги Пам'яті України надійшла відповідь з управління Міністерства безпеки Російської Федерації по Самарській області. З їхніх кримінальних справ, підготовлених для книги Пам'яті жертв політичних репресій, стає відомо, що подружжя було розстріляне і поховане на самарській землі. Ось ці короткі дані: «Нагуляк Онуфрій Михайлович - колишній студент Львівського університету, полк овник; дата арешту - 23 липня; дата і місце розстрілу - 21 листопада 1937 р., м.Куйбишев. Нагуляк Теодозія Андріївна домогосподарка; дата арешту - 23 липня 1937р., дата й місце розстрілу - 21 листопада 1937 року». Їх заарештували, засудили

і розстріляли в один день. Така була Постанова Особливої Наради НКВС СРСР, прокурора СРСР від 17 листопада 1937 року. Тепер вже достеменно відомо, що справу на галичан сфабрикували. Жорстокими були розправи над колишніми стрільцями і старшинами УСС, УГА, ЧУГА. Галичанам пред'являлись безглузді звинувачення у приналежності до міфічних організацій, які нібито підтримували інтервенцію Польщі і Німеччини проти СРСР. Лише у 1965 році прийшла до цих людей запізніла посмертна реабілітація. Військовий трибунал Московського військового округу на запит про мотиви звинувачення та реабілітацію повідомив, що Нагуляк О.М. звинувачувався в тому, що є членом української шпигунської організації, керованої фашистськими колами Польщі і Німеччини, був учасником антирадянської військовофашистської змови. Нагуляк Т.А. звинувачувалася у зв'язку з агентами польської розвідки, була інформована про залучення у військово-фашистську змову. Кримінальні справи на подружжя Нагуляк О.М. і Нагуляк Т.А. припинено за відсутністю злочину, обоє реабілітовані посмертно». Відомий дослідник більшовицьких репресій - уродженець Тернопільщини Єфрем Гасай - у 1971 році побував у селі Новосілка та зустрічався з родиною Нагуляка О.М., зокрема з його рідним братом Нагуляком В.М. У переповненому Будинку культури села було вшановано пам'ять Нагуляка Онуфрія. Є.Гасай поділився дослідницькою роботою по увіковіченню світлої пам'яті Нагуляка О.М. На цій зустрічі ніхто з рідних, та й сам Є.Гасай не знали на той час про те, що дружина Онуфрія - галичанка з Малашівців Зборівського району. Їхнім вічним спочинком стала російська земля на Волзі. Місцем поховання жертв політичних репресій у Самарі (колишній Куйбишев) є частина території колишнього дитсадк а-парку ім.Ю.Гагаріна, де встановлений пам'ятний знак. Подружжю Нагуляків повернуто чесне ім'я, адже вони ніколи не були «ворогами народу», а навпаки, протягом свого короткого життя віддано боролись за волю і незалежність України, за кращу долю для свого народу. Василь ЗАЯЦЬ, с.Новосілка

презентували свій виступ діти. Та коли на сцену вийшли дорослі – зал вибухнув оваціями і ще довго не хотів відпускати самодіяльних артистів зі сцени. Це видовище важко описати словами. Його треба побачити, щоб відчути ту красу, яку виконавці щиро дарували глядачам. На сцені відбувалося справді незвичайне дійство. Імпровізована давня сільська хата з лавами, застеленими веретами, з горшками і горщиками, куделею. Виконавці всі в старовинному українському одязі, який дістали з бабусиних скринь. Як розповіло подружжя Параска Ярославівна та Євген Йосипович Ягничі у їхніх костюмів цікава історія. Параска Ярославівна одягла костюм своєї бабусі Параски, а Євген Йосипович – свого дідуся Івана. До речі, цей костюм його бабуся, як святиню, зберігала протягом довгих років, як пам’ять про чоловіка, який загинув молодим під час акції від рук фашистів. У виконанні колективу прозвучали старовинні українські пісні, танці, жарти. На сцені з’явилися жінки із своїм музичним ансамблем, а інструментами для них стали дерев’яні мадільниці, пляшка, гребінець. Це було дуже зворушливо!

Слід віддати належне керівникові цих колективів Марії Попадин та акомпаніатору Василю Юріїву за те, що в цей непростий час, коли переважна більшість людей зайняті пошуками матеріальних благ, відмежовуються від усього, вони зуміли відшукати ці таланти і згуртувати в такі чудові колективи. Не менше захоплення від талановитих аматорів сцени: подружжя Ягничів – Євгена та Параски, Ковбасюків – Марії та Василя, Мантуляків – Марії та Івана, а також Марії Романюк, завклубом с.Шутроминці, Василя Томана, завклубом с.Бедриківці, Ярослава Рудика, Йосипа Мацуляка, Василя Стасюка, Михайла Григорківа, вчительки-пенсіонерки – автора багатьох пісень Марії Богданівни Сасанчин, випускниці Теребовлянського вищого училища культури Тетяни Попадин, які попри всю свою зайнятість знаходили час підготувати таку чудову концертну програму. Ці люди дійсно закохані в українську народну пісню. Саме на таких ентузіастах і тримається наша культура, наша пісня. Щире спасибі всім, хто причетний до цього чудового дійства! Ганна РИБЦУНИК, член НСЖУ, с.Садки

КУЛЬТУРА

Пісня… Вона є серцем народу, його душею, його крильми. Витворена народом, пісня пахне травневими дощами, синіми волошками, теплом найрідніших материнських рук. Тільки пісня торкається найпотаємнішої струни людської душі. Вона, як нестримна весняна повінь, вривається в душу і заполонює її дощенту. Або ж торкнеться ластівчиним крилом вечірніх небокраїв, зачепить невидимі струни наших почуттів і добуде, мов діамант, чисту сльозину з очей, загладить, як дитина, чийсь біль, залікує давню рану. Все це пісня, незламної сили наша народна пісня! Незабутню зустріч подарували нещодавно садківчанам аматори сцени під керівництвом Марії Попадин. Розпочав концерт народний ансамбль «Садківчани». Цей колектив добре відомий і в нашому районі, і за його межами, адже не раз радував своїм співом глядачів у Тернополі, Івано-Франківську. А далі був дебют нещодавно створених фольклорних колективів дитячого «Калинонька» та дорослого «Калина». Дитячий колектив подарував глядачам «Садківські гулянки», а дорослий – «Садківські вечорниці». Добра усмішка розквітала на обличчях глядачів, коли

№ 28-30 (8132)

ВИГОТОВЛЯЮ ВУЛИКИ різних систем та лікувальнооздоровчі. Приймаю віск та продаю вощину за цінами виробника.

ЗМГО "Півострів змін" готує вечір гумору до міжнародного дня сміху. Коли? - 29 березня 2013 року о 18:30. Де? - РАЙОННИЙ БУДИНОК НАРОДНОЇ ТВОРЧОСТІ; Що? - Концертна шоупрограма "Ми перші з села" від команди КВК Вищої Української Ліги "Торнадо Люкс" з Берегомета. За кілька днів до міжнародного дня сміху, запрошуємо наддністрянців відпочити та отримати позитивний настрій. Ціна квитка – 20 гривень (вважаємо, що це - невеликі гроші за двогодинне дійство такого рівня). Не пропустіть справді хороший концерт у рідному місті! Замовлення квитків та детальна інформація за телефонами: 0977903837 – Роман; 0986616165 – Андрій. Також квитки можна придбати у магазинах: "Юкка" - центральний майдан міста; "Luxit" - бокова стіна ресторану "Дністер"; ПП Яковишин – автостанція. Відділ преси – у верхньому маркеті "Теко".

ПОРАДИ ФАХІВЦІВ

Ви, мабуть, чули про женьшень, виростити якого дуже складно. Але ж за цілющими властивостями йому не поступається лимонник китайський. Його ягоди і листя допомагають від перевтомлення, відновлюють сили, тонізують, а на смак вони кращі, ніж заморський сурогат «Кока-Кола». Багато наших садівників уже посадили на своїх ділянках лимонник. Адже тим, хто знайомий з агротехнікою вирощування винограду, актинідії та інших ліан, нескладно буде «приручити» і лимонник, хоча він має свої тонкощі. Так, лимонник не любить застою ґрунтових вод, тому садити його бажано в затінку. Грунт має бути багатим на органічні речовини, замульчований листям. Наступного року ліану

необхідно «вигнати» до сонця по шпалері або кроні найближчого дерева. Садити треба «парочку» для кращого запилення. Обрізувати лимонник краще восени, бо він теж «плаче», як і актинідія, а це виснажує рослину. Та ось минув час і виріс ваш лимонник... Що з нього можна приготувати? - З листя, зібраного перед листопадом, а також з подрібнених пагонів готують чай золотавого кольору з приємним лимонним ароматом. - На зиму можна засушити листя, ягоди, а потім перемолоти їх на кавомолці і пити смачний напій, що додає сил та енергії. - Свіжі ягоди з цукром добре зберігаються до зими і містять багато вітамінів. - Із свіжих ягід можна та-

кож давити сік, а потім простерилізувати в скляні невеликі банки протягом п'яти хвилин, закрити їх. Якщо ж хочете приготувати сироп, то до одної ложки соку дайте 1,5 кг цукру, розчиніть його, а потім закатайте. - з лимонника виходять смачні киселі, джеми. - сік лимонника можна використовувати замість лимонної кислоти, або розводити його водою і пити взимку-смачна згадка про літо! За додатковими консультаціями звертайтеся на кафедру садівництва коледжу. Іван БІЛІНСЬКИЙ, викладач ВП НУБіП України «Заліщицький аграрний коледж ім.Є.Храпливого»

Тел.дом.: 2-17-45 або 2-28-88, моб.: 067 728 16 13 або 067 476 50 30.

БЕЗПЕКА

ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

Заліщицький РВ УДІТБ повідомляє, що цього року в районі сталося 7 пожеж. Виникає стурбованість з приводу надзвичайної ситуації з травмування і загибелі людей на пожежах. Адже це – непоправна втрата, однак емоціями справі не зарадиш. Всі повинні зрозуміти незаперечну істину: вогонь стає загрозою, лихом, якщо з ним поводитися недбало. Так, протягом минулого року в районі на пожежах загинуло 3 людини. Шановні громадяни! Будьте пильними і уважними. Не забувайте про елементарні правила пожежної безпеки.

Дбайте про власну безпеку та безпеку своїх близьких, дотримуючись правил поведінки у побуті. Це варто зусиль! Виховуйте в дітей навички культури, безпечної поведінки, демонструючи на власному прикладі обережність у поводженні з вогнем, газом, водою, побутовою хімією, ліками. Знайдіть декілька хвилин на відверту розмову зі своїми близькими. Пам’ятайте, що вимірюватимуться ці хвилини ціною життя. А щоб неочікувана мить не стала сумним відтінком біди – потрібно завжди бути обачними. Пам’ятайте, що наше життя і наших близьких залежить тільки від нас самих! Микола ЧЕРНЕЦЬКИЙ, інспектор Заліщицького РВ Управління Держтехногенбезпеки у Тернопільській області

Продається двокімнатна квартира в центрі міста Заліщики по вул.Гайворонського, зі всіма зручностями, євроремонтом, є сарай, підвал. Звертатись: 2-32-77, 0682461292. Терміново продається двокімнатна квартира у м. Чортків по вул. Незалежності. Загальна площа – 50,5 кв. м, великий засклений балкон, індивідуальне опалення, замінено вхідні двері і вікна. Недорого. Тел. 097-577-46-67; 066-168-47-46. ПРОДАЄТЬСЯ цегляний будинок у смт.Товсте по вул. Коновальця. Загальна площа 442,4 кв.м. Є земельна ділянка площею 0,32 га, господарські приміщення. Звертатись: 0978445680, 0990562799. В м.Заліщики, вул.С.Бандери,112/10 продається двокімнатна квартира з усіма зручностями. Зроблено євроремонт. Житлова площа 50 кв.м. Тел. 098 824 7375. В м.Заліщики продається житловий будинок зі всіма зручностями. Є літня кухня, гараж, господарські будівлі, 0,08 га городу. Тел. 096 95 090 17. Ремонт мікрохвильовок, холодильників. Тел. 097 687 9883.

КРЕДИТИ - ДЕПОЗИТИ Кредити надаються без довідки про доходи Адреса: м.Заліщики, смт.Товсте, вул.Українська, вул.С.Бандери, буд.68, буд.38, оф.15, тел.:(03554) 2-32-08 тел.:(03554) 3-52-43

е-mail: samopomich@ukr.net

БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ

“САТУРН”

ВИГОТОВЛЯЄ МЕТАЛОПЛАСТИКОВІ (А ТАКОЖ АЛЮМІНІЄВІ) ВІКНА ТА ДВЕРІ З ЕКОЛОГІЧНО ЧИСТОГО НІМЕЦЬКОГО ПРОФІЛЮ КОМПАНІЇ “ W I N T E C H ”.

ПРОДАЄМО В КРЕДИТ

Найкраще співвідношення ціни та якості. Наша адреса: м.Заліщики, вул. С.Бандери, 102, магазин “Торговий центр”, тел.: (03554) 2-13-44, 4-15-62, 2-25-52.

СМАЧНОГО!

10 зни % жка !

СУП КАРТОПЛЯНИЙ З ЦИБУЛЕЮ

Склад: 1 цибулина, 2 картоплини, 2 ст.л. соняшникової олії, 1,5 скл.вершків чи молока, сіль. Цибулину пошинкувати, підрум’янити в олії, порізати дрібно картоплю, розварити у підсоленій воді. Додати цибулю, вершки або молоко та сіль. Все добре прогріти, але не кип’ятити і подавати до столу.

НАША АДРЕСА: м.ЗАЛІЩИКИ, вул. 40 років Перемоги, 31 а, ТЕЛ.: (03554) 2-32-56; 099 6089406. ПРОДАЮТЬСЯ В МІСТІ ЗАЛІЩИКИ по вул. 40 років Перемоги,6: 2 і 3-кімнатні квартири у новозбудованому житловому будинку; гаражі. Звертатися за тел.: 2-32-56 або моб. 0996089406.

ВИГОТОВЛЯЄ: - ворота гаражні, брами - двері металеві до підвалу - тамбурні двері до під’їзду - секції огорож, гойдалки - лавки та інші металоконструкції

ПРОДАЄТЬСЯ ПАРКЕТ, ПАРКЕТНА ДОШКА, з масиву дуб, бук, власного виробництва. Ціна від 70 гривень за метр квадратний. Звертатися за тел.: 0676999264, 0994463384.

ПРОДАЄ: - та розпилює хвойний ліс - металопрокат в асортименті - вапно гашене – біле - кільця для криниць та вигребів - цемент М-500, білий цемент - блоки фундаментні. Надаємо послуги: - автокраном, екскаватором. ЗВЕРТАЙТЕСЯ : тел.2-12-54, 2-13-54, 0972838725, м.Заліщики, вул.40 років Перемоги, 4, СТ “АГРОБУД”.

«К О Л О С»

- Заліщицька районна газета. Видається українською мовою щоп’ятниці koloszal@inbox.ru Матеріали з позначкою (Р) чи (*) оплачені згідно з чинним законодавством України.

Наш р/рахунок 26004198767 у РАЙФФАЙЗЕН БАНК “АВАЛЬ” (м.Київ),

МФО 380805, КОД 02475256. Адреса: Редакція газети “Колос”, вул. І.Франка, 6, м.Заліщики, 48600 Реєстраційне свідоцтво ТР №313, 16.10.2001р. Наклад 3630 прим. Передплатні індекси: 61356, 91090

ВІДДІЛИ РЕДАКЦІЇ:

Редактор О.І. ДЯКІВ

Ольга МЕЛЬНИК, заступник редактора відповідальний секретар ......................2-18-69 Олег ВІСТОВСЬКИЙ, заввідділом суспільно-політичного життя................2-11-42 Ірина ІВАНСЬКА, кореспондент............2-12-43 Ігор ІВАНСЬКИЙ, фотокореспондент 2-12-43 Бухгалтерія..................................................2-18-69

Висловлювані авторами думки можуть не збігатися з позицією редакції. Згідно Закону “Про пресу в Україні” редакція зберігає за собою право редагувати та скорочувати подані текстові оригінали, які не рецензуються і не повертаються. Листування з читачами - лише на сторінках газети. Відповідальність за достовірність інформації несуть автори. Рекламодавці самостійно відповідають за зміст рекламних блоків, за збереження авторських прав та прав третіх осіб.

Газета видрукувана у друкарні ТОВ “Буковинський видавничий дім” (м.Чернівці, вул. Прутська, 29, тел. 52-20-77). Комп’ютерна верстка Євгенія МУРЗА. Комп’ютерний набір Марія РЕХТЕЦЬКА.

12 u

№ 28-30 (8132)

НА НИВІ ОСВІТИ ТА ВИХОВАННЯ

Українські народні традиції і закони моралі возвели жінку-берегиню роду на п’єдестал. Уже так в українців повелося: куди жінка поверне, туди й чоловік піде. Бо так історично склалося: “козак іде на війноньку”, а жінка — дружина і мати, залишається на господарстві, вчить, виховує дітей, дає раду всьому, до чого торкаються її працьовиті та лагідні руки. Вже срібні роки заплітаються їй в коси‚ Вже діти дорослі, онуки ростуть, А серце таке молоде ще і досі‚ І руки спочину ніяк не знайдуть... Такими задушевними словами розпочалося Свято в ЗОШ I- III ступенів смт.Товте, яке організувала та провела Світлана Захарівна Кметик разом зі своїми учнями 2-Б класу та студенткою-прак-

тиканткою Христиною Кметик. Гостями свята були бабусі, адже саме вони не завжди отримують подяку від онуків за свою невтомну працю, таку потрібну, але іноді непомітну і неоціненну. “Своїй бабусі пісню заспіваю, вона для мене - сонечко й краса, подібної до неї я не знаю». Ніжні й щирі слова говорили онуки, лунали пісні, звучала молитва. Від цих слів радісні посмішки сяяли на їхніх обличчях. Головною несподіванкою свята стали подарунки, виготовлені учнями власноруч. Це були вітальні листівки у вигляді букету з квітів. Також зі словами подяки від імені батьків виступила Ганна Коваль, яка зворушила серця не лише бабусь, а й всіх присутніх в залі. Завершився виховний захід напутнім словом директора школи Марії Антонівни Окопняк, яка закликала усіх

більше часу приділяти своїм дітям, радіти кожній хвилині, проведеній поруч з ними. Красиво прибрана зала, вишиті рушники, квіти, все це створювало святкову й водночас сумну атмосферу, адже учні змушували кожного дорослого задуматись на мить над своїм буттям.Ще одним приємним сюрпризом був солодкий стіл, де бабусі мали можливість ближче познайомитись, поділитись враженнями, а головне,- зрозуміти, що житття без онуків не було б таким прекрасним. “ Хто бабусю має, той горя не знає”,- говорить народна мудрість. Тож хай Всевишній дарує їм многа літ , а нам радість життя від їх любові та мудрості!

Батьківський колектив учнів 2-Б класу школи смт.Товсте

СПОРТ

У Тернополі відбулися фінальні змагання з фут залу, в яких брали участь команди ДЮСШ, до складу яких входили юнаки 1998-1999р.н. Заліщани, яких готував до вирішальних поєдинків В.Приємський, виграли дві зустрічі із трьох – у теребовлянців – 3:1 та футболістів із Підволочиська – 4:3. Програвши першій команді тернополян – 0:2, наші земляки зайняли друге місце у своїй групі. За перше місце боролися спортсмени Чорткова – переможці іншої групи та першої команди обласного центру. Перемогли терно-

поляни 6:1. Заліщани у грі за третє місце поступилися другій команді обласного центру – 1:4. У підсумку – четверте місце і пам’ятні медалі, як нагороди за успішні виступи, адже, як уже писав «Колос», перед фіналом заліщани виграли зональні змагання у Борщеві. До складу команди входили воротарі – Олег Найдук та Олександр Хом’як, гравці – Олег Тракало, Петро Чепига, Олексій Воробець, Денис Паньків, Роман Левицький, Віктор Яремій, Олександр Скобальський, Микола Ландяк, Владислав Токарчук, Ігор Брик.

Талант Лесі Українки багатогранний, бо вона увійшла в літературу як велика поетеса-лірик, геніальний драматург, талановитий прозаїк, перекладач, блискучий літературний критик, невтомний збирач і дбайливий цінитель фольклорних скарбів. Її поетичне слово хвилює нас і сьогодні.В актовому залі Синьківської ЗОШ І-ІІІ ступенів вчитель української літератури Ольга Василівна Саламандик провела вечір, присвячений геніальній поетесі Лесі Українці «Вона жива і вічно буде жити». Учні та вчителі переглянули презентацію «Видатна постать України». Ведучі свята Владислав Саламандик та Марта Костинюк розповідали про життєвий і творчий шлях письменниці, ознайомлювали із багатогранним талантом Лесі Українки. З вуст учнів, під звучання творів класичної музики, линула її безсмертна поезія: «Літо краснеє минуло» (Ольга Боднар - 1 клас); «Як дитиною бувало» (Юлія Шевчук - 3 кл.), «Тішся, дитино» (Тетяна Соколівська - 4 кл.), «Конвалія» (Тетяна Демчук і Ірина Демчук - 6 кл.), «Надія» (Оксана Винницька - 8 кл.), «Мій шлях» (Аліна Русак - 8 кл.), «Contra spem spero» (Іванна Мандзюк - 8 кл.). У виконанні шкільного ансамблю, під керівництвом учителя музики Б.Б.Долинчука, лунали пісні «Чом ти не прийшов?» , «Україна», «Час рікою пливе». Про прекрасні дитячі роки розповіли учні із 5 класу, інсценізувавши «Віщування старого дуба». Ролі вико-

нували: Леся Українка – Д.Шкабар, 5 клас; Михайлик – М.Саламандик - 5 клас; Оленка – Віра Будзановська -5 клас; Ромашка – Діана Йонга; Волошка – Д. Олійник; Мак – Ірина Ярещенко. Зворушлива історія з дитячого періоду життя Лесі Українки, сповнена глибокої пристрасті, ніжності, задушевності, щирої любові до рідної землі, навколишньої природи у виконанні юних аматорів сцени зачарувала кожного глядача. Щедро обдарована талантом, наділена ніжним серцем, сповнена палкої любові до людей, поетеса зазнала і горя не лише через хворобу, а й через кохання. Коротким і трагічним воно було. За допомогою проектора учні побачили містечко , де Леся зустріла перше кохання, почули, як шепотіли кипариси, бився об скелі шалений прибій, витали чайки над водою. За допомогою слайдпрезентації переглянули фото Лесі Українки із Сергієм Мержинським. А десятикласники виконали роль закоханих: Леся Українка – А.Королюк; Сергій Мержинський – Д.Яремко. Їх діалог був настільки емоційний, що реакція залу не забарилась.

До збірної області увійшли Олег Трак ало та Денис Паньків. Поїздка в обласний центр та участь у змаганнях стали можливими, завдячуючи спонсорській допомозі підприємців Івана, Миколи і Степана Навольських, Павла Дрозда, Василя Андрусика, Івана Городинського, Володимира Чубатого, Михайла Гушуватого, Ігоря Білінського, а також Мирона Стеця, який завжди надає свій транспорт для перевезення юних футболістів.

Петро РАЦИН

Весняний день приніс нашій матусі свято, яке завжди з нами, яке ми понад усе шануємо і пам’ятаємо. У матусі Каролини Михайлівни СИКИТИ із Дзвиняча – поважний ювілей – 80-річчя з дня народження. Найдорожча наша ювілярко, здоров’я Вам, радості, щастя, нехай весна подарує багато тепла, сонця, усмішок. Низько вклоняємось Вам за турботу про нас, за велику життєву науку, за споконвічну любов, на якій тримається весь наш рід. Все це завдяки Вам, наша мудра Берегине. Нехай пахощі троянд навіють Вам ще багато-багато літ, Хай втілюються в дійсність всі Ваші мрії і сподівання, Хай найменші – внуки і правнуки - веселять і радують Вашу щиру душу. Добра Вам, барвистих квітів і многая-многая літ. З повагою і любов’ю - син Володимир з дружиною Любою; донька Галина із чоловіком Борисом, онуки і правнуки.

У настоятеля Української Православної церкви Київського Патріархату Положення Пояса Пресвятої Богородиці (с.Поділля), отця Михайла БУБНІВА - день народження. У день такий прекрасний, у березневий час З Днем народження щиро вітаємо Вас. Ви є вчитель і наставник парафіянам всім своїм, І духовник, і порадник, людям старшим й молодим. Недарма Бог полюбив Вас, розум дав чудовий І тому благословив за престіл Христовий. І надалі Вам бажаєм Божого дарунку долі, Вести Святу Літургію, з Хрестом на престолі. Щастя Вам земного, здоров’я міцного, Миру й злагоди у хаті, добра і радості від Бога. Живіть гарно і щасливо завтра, вчора, нині Неба ясного Вам зичим і всій Вашій родині! З повагою - дирекція, педагогічний, учнівський і батьківський колективи школи с.Поділля

У Дуневі у БНТ зібралося багато людей, які прийшли вшанувати пам’ять видатного сина українського народу, геніального поета, художника, полум’яного борця за свободу, щастя народу – Тараса Григоровича Шевченка. Ведучими літературного вечора “У вінок слави Кобзареві” були учні 9-го класу Діана Лилик та Василь Максимець, які ознайомили присутніх із біографією Кобзаря. Учні місцевої школи

Галина Макух, Андріана та Марічка Стешин, Юля та Іринка Гнатюк, Таня Смук, Вадим Стефанюк, Аліна та Мар’яна Курик, Оленка та Вася Лилик, Оленка Курляк виконували вірші та пісні: «По діброві вітер виє», «Ми ідем по Шевченковій землі» та інші. Поезії Т.Г.Шевченка читали Віктор Андрусик, Галина Макух, Діана Лилик. В бібліотеці оформлено книжкову виставку «Поезія Шевченка живе, розквітає». Друга частина вечора

Літературний вечір пройшов у теплій, дружній, зацікавленій атмосфері. Лесю Українку називають в народі дочкою Прометея,бо саме вона перейнялася творчістю Тараса Шевченка і понесла далі естафету правди,добра і людяності.Письменниця понад тридцять років віддала творчості.Її сміливо можна назвати поетесоюборцем.Простежуючи всю творчість,ми розуміємо, що вона черпала сили,припадаючи до джерел народного слова та героїзму. Постать цієї поетеси була і залишиться національною гордістю. Вона жива і буде вічно жити, Бо в серці мала те,що не вмирає.

Ольга САЛАМАНДИК, заступник директора з виховної роботи присвячувалась нашим дорогим, чарівним жінкам, які несуть ніжність і красу, надію та кохання. Усіх жінок привітали ведучі вечора, а діти подарували своїм мамам приємні віршовані слова та пісні «А сорочка мамина біла, біла», «Проліски, перші весняні квіти», «Мамо, мамо зоря вечорова». А у виконанні двох сестричок Марічки та Андріани Стешин прозвучали пісні «Мамина молитва» та «Мамо моя, голубко сива». Учні 1-го класу Оленка Лилик, Іринка Гнатюк та Мар’яна Курик подарували своїм мамам українську народну пісню «Несе Галя воду», де солістом був Вася Лилик. Оплесками зустріли маленьких дітей із дитячого садочку, які завітали на свято поздоровити своїх матусь. Їх підготувала завідуюча ДНЗ Ірина Василівна Лилик.

Ольга КРАВЧУК, бібліотекар, Мирослав СОКОЛІВСЬКИЙ, директор БНТ

- під такою назвою нещодавно відбулося Шевченківське свято в Будинку народної творчості села Поділля. Ведучі заходу Лілія Ванджура і Наталія Юріїв вели глядачів життєвими шляхами Тараса. Піснею «Реве та стогне Дніпр широкий» самодіяльний хор села відкрив урочисте свято. Далі були «Думи мої, думи мої», «Встає хмара з-за лиману». Чоловічий ансамбль у складі В.Вівчара, І.Вівчара, В.Горлача, В.Крамарчука, В.Приймака, В.Ковальчука, Д.Федоркова, Б.Мельника подарував своїм одно-

сельчанам пісні «За байраком байрак», «Віє вітер…». Піснями про Україну, про своє село, про волю, свободу чарували Наталія Ландяк і Наталія Юріїв. Дует у складі Світлани Ванджури і Галини Василів виконали пісні «Гілка калини», «До українців», «Моя Україно, червона калино!», «Нічка цікавая», «Життя прожити…». Пісенні номери були переплетені танцями у виконанні молодшої та старшої груп. Це «Веснянка», «Вальс», «Фокстрот». Закінчив свято аматорський хор села. Пісні «Я

сьогодні щось дуже сумую», «Хай цвіте червона калина» були чудовим лейтмотивом у завершальному етапі свята. Пісню-гімн «Заповіт» разом з хором співав весь зал, який піднявся, щоб вшанувати пам’ять великого співця України. Сільський голова Борис Кузь подякував організаторам цього прекрасного свята за вміло проведений захід, всім учасникам – за велику і щиру любов до творчості Шевченка. Світлана ВАНДЖУРА, художній керівник Будинку народної творчості с.Поділля