kolosgazeta2015@gmail.com
Інтернет-версія: http://zal.te.ua/
СПIВЗАСНОВНИКИ: Залiщицька районна рада, Залiщицька райдержадмiнiстрацiя, Залiщицька міська рада, трудовий колектив редакції Виходить з 24 лютого 1940 року u
№ 58-59 (8490) Цiна вроздрiб - 2 грн.
ФОТОАНОНС
ПРО СКЛИКАННЯ ДЕСЯТОЇ СЕСІЇ ЗАЛІЩИЦЬКОЇ РАЙОННОЇ РАДИ СЬОМОГО СКЛИКАННЯ
Відповідно до ч.9 ст. 46 Закону “Про місцеве самоврядування в Україні”скликати десяту сесію Заліщицької районної ради сьомого скликання 25 липня 2016 року о 10 год. в залі засідань районної ради. На розгляд сесії районної ради винести такі питання: 1. Про затвердження звіту про виконання районного бюджету за перше півріччя 2016 року. 2. Про внесення змін і доповненьдо рішення районної ради від 25 грудня 2015 року № 27 „Про районний бюджет на 2016 рік”. 3. Про програму енергоефективності та енергозбереження на 2016- 2019 роки. 4. Інші питання поточної роботи. 5. Різне. На сесію райради запросити депутатів обласної ради, голову Заліщицької райдержадміністрації, міського, селищного та сільських голів, голову райсуду, прокурора району, начальника відділення поліції, редактора районної газети “Колос”, директора редакції районного радіомовлення, керівників політичних партій . Іван ДРОЗД, голова районної ради
u
ФОТОФАКТ
u
Народний депутат України Олег Барна разом із волонтерами відвідали зону АТО. Докладніше читайте на 2 сторінці.
Уже чверть тисячоліття наше місто Заліщики є вільним. У далекому 1766 році воно удостоєне європейського Магдебурзького права на самоврядування, звільнення від судової та адміністративної влад власника земель... З нагоди ювілейної дати та Дня міста відбулося яскраве святкове дійство «Заліщики-фест». Такий фестиваль проходив уперше і тривав два дні – 16-17 липня. Його організатори – Заліщицька міська рада за підтримки районної ради та райдержадміністрації – подбали про комфорт для кожного, зручність та сучасність. Привітати заліщан приїхало чимало поважних гостей з інших міст та навіть країн... Докладніше читайте на 4-5 сторінках. Світлини Ірини ІВАНСЬКОЇ та Юрія ВІЙТИКА.
ТРИБУНА МІСЬКОГО ГОЛОВИ
Фестиваль «Заліщикифест» з нагоди 250-ї річниці надання Заліщикам Магдебурзького права відбувся. Це свято стало утвердженням сили громади, духу єдності. Хочу подякувати працівникам Заліщицького міського комунального підприємства, чиїми невтомними руками, щоденною копіткою працею здійснюється благоустрій нашого міста. Вони самовіддано працювали в парку по 12 годин щодня, щоб надати йому охайного вигляду: прибирали, обрізали дерева, скошували бур’яни та самосів, встановлювали елементи благоустрою. Я пишаюся містянами, які неодноразово долучалися до толок із прибирання парку. Горджуся підприємцями, які відгукнулися на акцію міської ради «Подарунок рідному місту» і презентували
Заліщикам ліхтарі, лавочки, урни, – усе це залишиться на довгі роки. Наше завдання – берегти цю ідею, ці надбання, які стали окрасою нашого парку; пам’ятати, що все це зроблено силою громади і для громади, зроблено для нас і наших дітей. Важливо, щоб ми усвідомлювали: немає моєї чи твоєї дитини – є наші діти, немає мого чи твого двору – є наше обійстя, наше місто, наше майбутнє. Нам жити у цій країні, у цьому місті, нам його берегти. На думку східних філософів, існує два типи людської свідомості: свідомість мухи і свідомість бджоли. Бути нашому місту купою гною, засидженою мухами, чи вуликом, повним меду, залежить від типу людської свідомості, який переважатиме. Якщо кожен, як та
бджола, зробить свій внесок у розбудову Заліщик – місто зміниться вмить. Але якщо мухи будуть шкодити (чи то словом, чи ділом) – майбутнього нам не бачити. Усе у наших руках! Є ще одна східна мудрість: роби добро і кидай його у воду… З висоти свого життєвого досвіду (за плечима в мене 50літній ювілей) можу додати: роби добро й кидай його у воду – воно тобі повернеться дощем. Дощем Божої благодаті, здоров’я, наснаги, мудрості і процвітання. Життя таке коротке – поспішаймо творити добро! Попереду нові звершення – благоустрій нижнього парку. Долучайтеся до ініціативи Заліщицької міської ради «Зробимо місто кращим!». Щиро вдячна за розуміння і підтримку! Алла КВАЧ, міський голова Заліщиків
№ 58-59 (8490)
2 u
u
АКТУАЛЬНО
Посилюючи заходи пожежної безпеки, на Тернопільщині реалізується пілотний проект створення місцевих пожежних команд та розвитку добровільної пожежної охорони області.
З метою ефективного
обслуговування населених пунктів району у випадку виникнення надзвичайної ситуації в північній зоні його планується створення місцевої сільської пожежної команди. Це питання районна влада - Б.І.Шипітка та І.П.Дрозд, начальник Заліщицького районного відділу У ДСНС України в області А.М.Пачва обговорили з сільськими головами, керівниками сільськогосподарських підприємств північної зони у смт.Товсте під час виїзної виробничої наради. Очільники району переконані, що створення місцевих пожежних команд не лише забезпечить надійний захист громадян, населених пунктів, але й виробничих об’єктів та сільськогосподарських угідь від пожеж. Адже кожен з присутніх має бути зацікавлений у безпеці рідного села. Відкриваючи засідання, голова райдержадміністрації Б.І.Шипітка зауважив, що «в районі функціонує три пожежних команди: у м.Заліщики, смт.Товсте, а також у
с.Синьків. Заплановано створення ще одного рятувального підрозділу, який обслуговуватиме такі населені пункти, як Буряківка, Слобідка, Попівці, Кошилівці, Садки, Дорогичівка, Летяче, Хмелева, Свершківці, Шут-
хунками, необхідно приблизно 150 тис. грн. на рік. Спільними зусиллями ми можемо це зробити: частково фінансування надасть район, але до цієї справи мають долучитися коштами і сільські ради, які підлягають
роминці та Поділля».
під зону обслуговування цієї пожежної команди, і керівники аграрного сектору», зауважив Іван Петрович. Сільський голова з Летячого М.М.Бесащук запропонував створення пожежного підрозділу в своєму селі, оскільки для цього є умови, тобто гаражі, башта з водою, приміщення. Керівник ПОП «Золота нива» М.М.Долотко наголошував на необхідності належного облаштування будівлі та забезпечення працівників спорядженням, ці особи мають пройти відповідні навчання з пожежної безпеки. У процесі обговорення виникли питання щодо утримання і фінансування Синьківської пожежної команди, з Товстенськими рятувальниками теж ситуація не краща, про що розповів селищний голова смт.Товсте І.В.Проданик (мова йде про умови праці, застаріле спорядження тощо). Також учасники наради торкнулися інших важливих питань життєдіяльності сіл, зокрема йшлося про поганий стан доріг, потребі електрика на декілька сіл для ліквідації несправності електромережі до часу приїзду служби з району. Незважаючи на низку проблемних моментів, керманичі району спільно з учасниками вирішили створити місцеву сільську пожежну частину в с.Литячі, відпрацювати усі її складові, а результати роботи обговорити на наступній зустрічі. Іванна СТРУБІЦЬКА
Начальник Заліщицького районного відділу У ДСНС України в області А.М.Пачва зазначив, що час приїзду рятувальників на місце пожежі має складати не більше 20 хв. Зрозуміло, що на виклики в населені пункти, віддалені від райцентру за кілька десятків кілометрів, пожежники не можуть прибути в такий короткий термін. Тому сільське населення часто стає заручником часу. «Як приклад, нещодавно сталася пожежа в с.Хмелева, районна команда прибула сюди через 40хв. Якби до її приїзду на гасіння пожежі не підключилася місцева команда з Берем’ян (Бучаччина), масштаби її були б значно більші, - сказав Андрій Миколайович. – Тому ми готові надати автомобіль, допомогти з виготовленням необхідної документації, але потрібні кошти на утримання пожежної». «Створюємо пожежну команду при сільській раді з трьох чоловік, - говорив голова райради І.П.Дрозд. – На її утримання, за попередніми підра-
Народний депутат України Олег Барна разом із волонтером, активістом майдану з Борщівського району Любою Чернецькою відвідали зону АТО, а саме: Авдіївку, Очеретино, Новосілку, Зайцево, Курдюмовку, Кам’янку. Зустрілися з особовим складом для того, щоб дізнатись, що необхідно бійцям, які знаходяться на передовій, вирішити проблеми воїнів як на законодавчому, так і на адміністративному рівнях. Рідні та близькі бійців, які були присутні на зустрічі, також мали змогу поспілкуватись з депутатом. Олег Степанович наголосив на тому, що основною метою його поїздки в зону бойових дій була моральна та духовна підтримка бійців, нагадати їм, що наш народ пам’ятає про них, всіма силами допомагає і підтримує. Саме для цього в цих містах за підтримки Олега Барни та Любові Чернецької була організована концертна програма за участю волонтера з Києва Любові Безуглої, артистів із Дрогобича - Тараса Дендяка та Михайла Шелепетенема, які підняли моральних дух солдатів, простих людей, волонтерів, котрим теж небайдужа доля країни. ПРЕС-СЛУЖБА ОЛЕГА БАРНИ, НАРОДНОГО ДЕПУТАТА УКРАЇНИ
УРОЖАЙ - 2016
Цьогоріч погода сприяє хліборобам: весна рясно поливала посіви дощами, а літня спека слугує вчасному збору ранніх зернових. Працівники сільськогосподарського товариства «Маяк» (с.Поділля) добре розуміють, що влітку один тиждень - рік годує, тому цінують кожну погожу днину. «У поле комбайнери виходять, коли спаде роса, стараємося збирати сухе зерно, бо сушити його дорого», - розповів головний агроном аграрного підприємства Володимир Сторожук. Обмолочують збіжжя на золотистих ланах трьома комбайнами (один найманий). Трудяться в полі Олександр Левін, Степан Харук, Іван Базів, Іван Сенько. Уже завершили збирати озимий ячмінь, яким було зайнято 100 гектарів урожайність 55 центнерів з
кожного, а також ріпак на площі 240 га (28 цнт/га). Зараз хлібороби скошують озиму пшеницю, якою засіяно 400 га (зібрано 150 гектарів, урожайність 60 цнт/га). Збіжжя возять на тік Ярослав Красюк, Василь Слободян, Богдан Полевий, Василь Ландяк, Василь Лопушняк, Юрій Мурин, Михайло Бронецький та Іван Олексишин. І лише дощі змушують селян тимчасово призупинити роботу, та й перепочити в «гарячий» час жнив. На жаль, через дощ нам не вдалося побувати на полях, які обробляє ТОВ «Маяк», але ми побачили роботу на току, де Володимир Братанич проводив очистку зерна, у всьому допомагає колезі Дмитро Сенько. За порядком на тоці стежать його завідуючий Василь Ландяк і комірник Олег Ландяк. Хороші види на урожай подають також
кукурудза (450 га), цукрові буряки (60 га), соя (600 га). Як зауважив агроном Володимир Сторожук, провели обробіток сої від хвороб. Жнива в Поділлі проходять злагоджено, адже вся техніка була вчасно підготовлена, придбано необхідну кількість пально-мастильних матеріалів. Якщо й трапляються певні поломки, то їх вчасно ліквідовують Борис Полевий, Іван Томунь з головним механіком Іваном Петрущаком. Звичайно, для працівників господарства тут готують гарячі обіди Іванна Паланюк і Марія Тихоліз. Кожен працівник ТОВ «Маяк» відповідально виконує свої обов’язки, бо хлібороби добре засвоїли: «не той хліб, що в полі, а той, що в коморі», тоді й засіки повні, і прибуток належний.
Іванна СТРУБІЦЬКА
Цими липневими днями свій ювілей відзначає надзвичайно щира та хороша людина, директор ПП “Порядок” Іван Юрійович ПАСІЧНИЙ. Від усієї душі зичимо шановному імениннику міцного здоров’я, безмежного людського щастя, сімейного добробуту, родинного затишку та Божої благодаті на многії літа. Ваш ювілей – не тільки Ваше свято, Радіють всі, і друзі, й рідні теж. Хай Бог пошле ще років багато, Здоров’я, щастя, радості без меж! Нехай добром наповнюється хата, Достатком, щирістю і сонячним теплом. Хай буде вірних друзів в ній багато, Щастя доля огорта крилом. А весни будуть світлі, легкокрилі, Не буде втоми лагідним рукам. Нехай здійсниться те, що не збулося, І добре серце не підкориться рокам. З повагою – колектив ПП «Порядок»
№ 58-59 (8490)
авдяки взаєморозумінню та співпраці міської ради, представників бізнесу та небайдужих жителів створено громадський простір у парку Молодіжному для комфортного відпочинку заліщан.
3
ться, як і до всього колективного, – з відразою та недовірою, з часом занепав, деградував. І тільки наші батьки та ще їх батьки інколи пригадують, який вигляд мали міські парки в період свого розквіту. Також збереглися пооди-
повертають собі відчуття того, що в них є право на місто, – міркує міський голова Алла Квач. – Ми вирішили розпочати з малого – створити необхідні умови відпочинку в міських парках. Основні сили спрямували на парк
Звучить доволі дивно, та ми рідко проводимо вільний час у просторі нашого міста. В основному "вийти в місто" означає, що ми прямуємо до певного закладу: церкви, школи, магазину, кафе. Причина криється у відсутності
нокі фотографії як доказ того, що колись у Молодіжному парку були каруселі, оглядове колесо, а в нижньому парку – танцювальний майданчик, великі шахи та літній
Молодіжний, оскільки ще навесні цього року обрали його місцем святкування Дня міста з нагоди 250-ї річниці надання Заліщикам Магдебурзького права.
міського простору, де було б приємно відпочивати і дітям з батьками, і молоді, і людям поважного віку. Заліщицький міський простір уже довгий час не виконував сповна свою роль як громадський. Для більшості він переважно був транзитом між домом, роботою й магазином. Причиною відсутності громадських просторів можна вважати пострадянську алергію на все колективне та комунальне. Міський простір, до якого ставля-
кінотеатр. На жаль, ці візитівки міста втрачені. Проте в наших силах відродити їх та створити нові локації, корисні й потрібні громаді міста. «Вивчивши досвід українських міст, врахувавши думки громади, зокрема молоді, ми зрозуміли, що для повноцінного життя в місті нам потрібні різноманітні громадські простори (англ. Public Space) – більші й менші, відкриті для численних подій. Через такий простір люди
Міська влада доклала неабияких зусиль, щоб зробити життя своїх мешканців, перебування в місті чисельних гостей якомога комфортнішим та затишнішим. Уся робота, спрямована на впорядкування парку, була покладена на КП “Заліщицьке міське комунальне підприємство”. Останні два місяці практично без вихідних тут працювали Верхола Роман, Качор Любомир, Ященко Михайло, Зайцев Віктор, Масник
З
u
Володимир, Флягін Руслан, Лопавчук Федір, Цуканов Олег, Заянчковський Олександр, Гурін Андрій, Андрусик Михайло, Божик Микола, Ільховський Віктор, Слижук Степан, Рощенюк Михайло, Павлюк Олексій, Бесіда Степан та ін. Міська рада висловлює щиру подяку цим людям за творення громадського простору міста. Уперше за багато років парк Молодіжний набув просторого, впорядкованого вигляду, позбувся сухих дерев. Тепер тут приємно прогулюватися, комфортно відпочивати і не соромно запрошувати гостей.
Ірина Угрин, Василина Кочман, Ганна Кривко, Руслан Касперович, Іван Яковишин, Лариса Зелінко, Василь Клецман, Лідія Ганчук, Михайло Гушоватий, Любов Верхола, Марія Білоус, Ярослав Крайник, Тетяна Федьків, Олег Остапчук, Марія Прокіпчук, Володимир Чубатий, Аліна Чубата, Андріана Сотник, Андрій Сотник, Надія Руда, Людмила Вакуленко, Світлана Вівчарик, Володимир Рацин, Ольга Харук та ін. Зробили свій внесок у розвиток рідного міста заліщани, які проживають за кордоном. Василь Лопух, Віктор Візер, Олек-
Та одного чистого вигляду для повноцінного громадського простору, погодьтеся, замало. Благоустрій парку – це облаштування відпочинкових місць, доріжок, достатня кількість лавочок, урн для сміття, озеленення, проведення освітлення та встановлення ліхтарів. Для такого великого обсягу робіт і людських, і фінансових ресурсів міської ради було недостатньо. Приємно, що на заклик міського голови - долучитися до спільної справи активно відгукнулися підприємці міста. Вони зібрали кошти на виготовлення частини ліхтарів, лавок та урн для сміття. Висловлюємо щиру подяку всім доброчинцям нашого міста. Це - Ірина та Віталій Кукурудзяки, Ірина Тумак, Іван Тумак, Василь Хома, Микола Орещук, Лідія Чельняк, Іван Городинський, Юрій Слободян, Галина Ожиховська, Тарас Гриник, Михайло Савчак, Ігор та Леся Білінські, Віталій Гандзюк, Андрій Гембатюк, Василь Козак, Василь Андрусик, Неля Липчук,
сандра Бачинська, Ігор Заянчківський, Василь Рудик, Мирослава Макух, Марина та Іван Червоняки передали кошти для потреб міста. Також дві лавочки з’явилися в парку завдяки депутатам міської ради сьомого скликання та працівникам Заліщицької міської ради. З міського бюджету направили кошти на проведення освітлення парку, виготовлення та встановлення ліхтарів, реконструкцію оглядового майданчика та асфальтування пішохідних доріжок. Особливі слова подяки хочемо висловити постійним меценатам нашого міста: Іванові, Миколі, Тарасові Навольським, які неодноразово надавали в користування різноманітну техніку для благоустрою парку, були одними зі спонсорів фестивалю та забезпечили харчуванням учасників колективів, які приїхали на свято. Гарного результату вдалося досягти завдяки плідній співпраці з жителями міста, навчальними закладами, організаціями та підприємствами. З по-
чатком весни в парках неодноразово проводилися толоки. За активну участь у їх проведенні висловлюємо подяку працівникам і депутатам Заліщицької міської ради, а також керівникам районної ради та райдержадміністрації - Іванові Дрозду, Борисові Шипітку, очолюваним ними колективам. Щире спасибі працівникам територіального центру соціального обслуговування, центру зайнятості, центральної районної лікарні, госпіталю інвалідів війни та реабілітованих, дитячого санаторію, протитуберкульозної лікарні, багатопрофільного навчально-реабілітаційного центру, НПП «Дністровський каньйон», Заліщицького лісництва ДП «Чортківське лісове господарство» та Дорогичівського лісництва «ДП «Бучацьке лісове господарство», Заліщицького аграрного коледжу, вищого професійного училища, гімназії, шкіл міста та ін. Усім заліщанам дякуємо за те, що завдяки їх участі серце фестивалю «Заліщики-фест» – Молодіжний парк– забилося по-особливому – радісно та щасливо. Спасибі за Ваші емоції, енергійність, за слова вдячності й підтримку наших починань. Усі нові атрибути громадського простору зроблені красиво та якісно і, сподіваємось, будуть довго слугувати громаді Заліщик. А Молодіжний парк стане культурним осередком зі своєю неповторною атмосферою, яка приваблюватиме мешканців міста та його гостей. Мар’яна ПАЛАГНЮКСАРАНЧУК, прессекретар міської ради Оглядовий майданчик в Молодіжному парку після реконструкції (Фото Лілії БУРДЕЙНОЇДОМАРАД)
Учасник ярмарку в Молодіжному парку під час свята “Заліщикифест”. Світлина Юрія ВІЙТИКА.
ПОЛІТИЧНЕ ЖИТТЯ
Протягом двох років після Революції гідності в Україні було проведено більше реформ, ніж протягом 25 років незалежності. Про це заявив співголова міжнародної групи радників Уряду Іван Міклош. За його словами, останні два роки були складними для України не через реформи, а через те, що до цього часу ніхто їх не проводив. "Відсутність реформ та російська агресія, в тому числі – економічна, – ось причина рецесії", - наголосив Міклош. Він зазначив, що дуже багато було досягнуто в макроекономічній стабілізації. "Зазвичай, людям це ні про що не говорить, вони думають, що вона не є ва-
жливою, але насправді вона є дуже важливою: без макроекономічної стабілізації не може відбутися зростання заробітних плат, зайнятості, та підвищення якості життя", пояснив Іван Міклош. Він повідомив, що уряд Яценюка зробив перші кроки в реформуванні податків і пенсій, реструктуризацію державної заборгованості, Україна також покращила показники в рейтингу "Doing Busyness" з 112 позиції у 2013 році до 83-ої у минулому. "Фіскальна консолідація в минулому році була величезна – однією з найбільших у порівнянні з іншими країнами. Очищення банківської системи було важким, але тут теж здобуто великих досягнень. Скорочення інф-
ляції та стабілізація валютного курсу – теж великі досягнення", - додав співголова міжнародної групи радників. "Дерегуляція енерготарифів – теж дуже важливий крок у боротьбі з корупцією. Регуляція енерготарифів була одним з джерел корупції, багатства олігархів та їхнього впливу на політиків", зазначив він. Іван Міклош наголосив, що ці досягнення буде зведено нанівець у разі припинення започаткованих попереднім урядом реформ. "Треба сказати, що ці макроекономічні досягнення будуть укріплюватись та продовжуватись тільки тоді, коли продовжуватимуться реформи", підсумував Міклош.
"Народний фронт" посів перше місце в партійному рейтингу реформаторів, а члени парламентської фракції Арсенія Яценюка очолили рейтинг депутатівреформаторів Верховної Ради VIII-го скликання. Про це йдеться у дослідженні VoxUkraine на основі Індексу моніторингу реформ (iMoRe). У першій 10-ці депутатів-реформаторів найбільше депутатів з фракції "Народний фронт": Ігор Гузь (1 місце), Микола Величкович (3), Юрій Вознюк (5), Олена Бойко (7), Олександр Кодола (8), Ігор Васюник (9).При оцінці депутатів приймалися результати їх голосування по 139 ключових законопроектах, які були розглянуті Радою майже за 1,5 роки роботи. "Якщо малювати портрет ідеального депутата, то в 2016-му він виглядає так – жінка, до 34 років, колишній медійник, з Буковини і член Народного фронту", - йдеться у дослідженні. Автори зазначають, що "Народний фронт" також наростив свій відрив від "Блоку Петра Порошенка" у партійному рейтингу реформаторів з 5 до 25 пунктів. Найменше для реформ в Україні прогнозовано зробили члени "Опозиційного блоку". Серед лідерів партійних списків найгірший результат після екс-регіоналів показала лідер "Батьківщини" Юлія Тимошенко - почесне 300-е місце. РАЙОННИЙ ОСЕРЕДОК ПОЛІТИЧНОЇ ПАРТІЇ «НАРОДНИЙ ФРОНТ»
№ 58-59 (8490)
4 u
ВІДГОМІН ПОДІЇ
же чверть тисячоліття наше місто Заліщики є вільним. У далекому 1766 році воно удостоєне європейського Магдебурзького права на самоврядування, звільнення від судової та адміністративної влад власника земель. Заліщики тоді здобули ряд привілеїв – будувати ратушу з годинником, яка, до слова, стала однією з найвизначніших споруд міста, млин, влаштовувати ярмарки і торги. Як стверджують історики, місто належало до першої категорії тих, які отримали це право від короля. Але, щоб здобути таке бажане Магдебурзьке право,
У
місто пройшло Танталові муки – утиски влади, окупацію, дискримінацію, занепад і розквіт. Тому для нас, заліщан, ця історична подія нині набуває неабиякого важливого значення. З нагоди ювілейної дати та Дня міста відбулося яскраве святкове дійство «Заліщики-фест». Такий фестиваль проходив уперше і тривав два дні – 16-17 липня. Його організатори – Заліщицька міська рада за підтримки районної ради та райдержадміністрації – подбали про комфорт для кожного, зручність та сучасність. Привітати заліщан приїхало чимало поважних гостей з інших міст та навіть країн. У парку Молодіжному, власне, тут і відбувалися всі урочистості, була облаштована чимала ярмарка. На ній представлено різноманітні вироби з гончарства, бісеру, картини сучасних митців, українські вишивані сорочки ручної праці, проводився майстер-клас з різьби по дереву, писанкарства та багато іншого цікавого. Працівниками районної бібліотеки та міської ради організовано літературний майданчик, який зібрав відомих творчих людей Наддністрянського краю – М.В.Сопилюка, О.І.Дяків, О.В.Вістовського, П.М.Мельника, І.П.Ковальчук, а також письменників з інших міст України, які спілкувалися із заліщанами упродовж другого дня фестивалю. Вони читали вірші, поетичні присвяти Заліщикам, розповідали про історію краю, ділилися думками про сучасність.
Директор центральної бібліотечної системи Ольга Тракало зачитала для присутніх листи привітання заліщан, котрі перебувають за кордоном, на кшталт: «Ми цінуємо місто, в якому живемо, але часом і забуваємо про його цінність. Заліщики – місто з особливою аурою, природною красою, кліматичним комфортом, творчими й унікальними людьми, які прославляють і дбають про нього за його межами. Проте, важливо кожному пам’ятати, що тільки наша спільна праця може тримати і піднести на кращий, вищий рівень малу Батьківщину». Для дітей працівники Заліщицького районного будинку дитячої та юнацької творчості провели квест «Пізнай наше місто». Приємно здивувало, що юні жителі чимало знають і цікавляться сучасним життям Заліщик, а також неабияк володіють відомостями про його минуле. Представникам місцевої влади вони висловили свої пропозиції та побажання щодо комфортнішого проживання. Варто відзначити, що хлопчики й дівчатка показали високі результати у грі. Окрім того, проведено дитячий і дорослий велозаїзди, конкурс малюнків на асфальті, тренінг з надання невідкладної медичної допомоги. Вже на урочистому відкритті «Заліщики-фест» присутні мали змогу повернутися у минуле, 1766 рік, на центральний майдан міста завдяки театралізованому дійству, яке відтворило ті події. Неабиякої святковості, емоційного піднесення додав
вихід дійової середньовічної особи – короля верхи на коні. Він зачитав наказ-привілей про встановлення чотирьох щоріч-
Олегом Винницьким, Ярославом Шмигликом і Василем Хребтаком промовили молитву. З нагоди відкриття з дитячих рук
злетіли в небо голуби – як символ свободи, незалежності та миру. Під святкову мелодію, у знак довіри і шани, вручено ключ міста Заліщики його мерові Аллі Василівні Квач. «Це дійство є результатом співпраці влади, жителів та бізнесменів, – зазначила очільниця міста. – Я горджуся заліщанами, котрі виходили на толоки у парку, підприємцями, які відгукувалися на заклики, владою, яка сприяла в організації свята». У виступі Алли Василівни звучали і слова скорботи, адже вона промовляла до присутніх як матір, в якої війна на сході України забрала життя дитини - сина Ореста Квача. Вона зауважила, що «живе Орестовими ідеалами, за які він віддав своє життя. А це свято
– для молоді, адже вірю у вас, вашу енергію, потенціал, ви – наше майбутнє». Слова привітання для заліщан звучали від народного депутата України Олега Барни, заступника голови Чернівецької облради Віталія Мельничука, представника Центру українсько-польської співпраці в Кракові Романа Ількова та інших. Активну участь у фестивальних заходах взяли також очільники району голова Заліщицької райдержадміністрації Борис Шипітка і голова Заліщицької районної ради Іван Дрозд. Великою делегацією у складі 35 чоловік приїхали на фестиваль жителі Борисполя на чолі з мером міста Анатолієм Соловйовичем. Гостям надзвичайно сподобався прекрасний краєвид нашого міста, заходи з нагоди фестивалю, облаштованість парку Молодіжного – зручні лавки, ліхтарі, оновлений оглядовий майданчик. Захопив глядачів виступ з фрі-файту Тернопільського клубу «Характерник». Неабияку вправність рухів, точність виконання бойових прийомів, динаміку ведення поєдинків, елементи розминки й активне суперництво продемонстрували вони на фестивалі. (Продовження читайте на 5 стор.)
них ярмарок: «Перший ярмарок у квітні на день св. Марка Польського, другий – в травні на Вознесіння Господнє польське, третій або торги тижневі – в серпні на святого Спаса Руського, четвертий – в листопаді на Руське свято св. Михайла». Жодна подія не відбувається без Божого благословення. Учасники свята разом із всечесними отцями Іваном Сенд з ю к о м ,
№ 58-59 (8490)
5 мережах хлопці та дівчата дякували організаторам за проведення «Заліщики-фест», адже свято об’єднало різні покоління заліщан – від маленьких діток до старожилів міста. Крім того, присутні змогли цікаво провести час, дізнатися більше з історії міста, зокрема і про Червоногород, куди була організована екскурсія, а любителі екстриму захоплювалися краєвидами Дністровського каньйону під час сплаву по річці Дністер.
(Закінчення. Початок на 4 стор.) На оновленій асфальтованій алеї у парку виконували екстремальні розваги вихованці Заліщицького центру науковотехнічної творчості школярів. Приємні враження від виконаного номеру залишив наймолодший учасник Іван Данильців, якому 6 років. Він вправно маневрував на кросовому мотоциклі, а старші юнаки швидко та майстерно - на картингах. Завершальним акордом першого дня фестивалю стали виступи сучасних українських гуртів та молодіжна дискотека. Уже другого святкового дня літній дощ не став на перепоні продовженню
свята «Заліщики-фест». Його учасники разом робили корисну і необхідну справу: своїми руками сплітали маскувальну сітку для воїнів, які захищають цілісність держави на сході. Самооборона Заліщицького та Борщівського районів подякувала за таку потрібну працю.
Після “Караоке”, розпочалося нагородження людей, які прославили наш край. За рішенням Заліщицької міської ради, на знак великої поваги за вагомий внесок у соціальноісторичний, культурний розвиток краю, збереження історичної пам’яті, популяризацію на Всеукраїнському та міжнародному рівні письмових досліджень міста, присвоєно звання - «Почесного громадянина міста Заліщики» заступнику директора з навчальної роботи ВП НУБіП України «Заліщицький аграрний коледж ім.Є.Храпливого», історику-краєзнавцю М.В.Сопилюку. Грамотами нагороджено працівників КП «Заліщицьке міське комунальне підприємство», його керівника Р.І.Верхолу, які щоденною працею здійсню-
Ірина ІВАНСЬКА Світлини автора та Юрія ВІЙТИКА.
ють благоустрій нашого міста. Оплесками учасники фестивалю вітали наймолодших жителів Заліщиків – Артура Сандика, Остапа Чеховича і найстаршого – з 1919 року народження – Ап анас ія Гапусенка. Відзначено також активних з а л і щ а н , керівників танцювальних і вокальних колективів, які радували своїми гарними виступами. Концертну програму фестивалю підготували місцеві аматори РБНТ, які особливо активно взяли участь не тільки у підготовці фестивалю, а й благоустрою парку (начальник відділу культури, національностей та релігій РДА О.М.Безушко, директор РБНТ В.С.Гирилюк). Українськими народ-
ними піснями у виконанні місцевих творчих колективів, сучасних українських гуртів завершився дводенний фестиваль, який залишив по собі п р и є м н і враження та емоції. У соціальних
№ 58-59 (8490)
6 u
НАШ ЛІТОПИС
ЧАСТИНА 1. АНАСТАСІЯ ЗУБРИЦЬКАЛЕВИЦЬКА З історією нашого міста пов’язані імена багатьох людей: відомих і менш знаних для широкого загалу. В довгому переліку таких особистостей є чимало жінок. Серед них по праву почесне місце мають зайняти імена тих, хто вчинив найбільший подвиг у житті – народив, зростив і виховав своїх дітей добрими християнами, чесними громадянами і справжніми патріотами свого народу. Це Матері українських козаків, січових стрільців, членів ОУН, вояків УПА, воїнів-добровольців і військовослужбовців Української армії, які ціною свого життя виборювали колись і захищають тепер незалежність України. В ряду таких імен сестри Анастасія і Зиновія Зубрицькі, життя яких переплелося з героїчною боротьбою за українську справу. Глибинне коріння патріотизму роду Зубрицьких сягає в далекі часи - п’ять священичих поколінь плекало молоду ґенерацію в дусі любові до рідного краю та на засадах християнської моралі. Батько Анастасії і Зиновії - Михайло Зубрицький - більше тридцяти років (1883-1914 р.р.) служив парохом у селі Мшанець Турківського повіту. Відомий не тільки як священик, а й письменник та етнограф. Разом з дружиною Ольгою Борисевич виховали 4-х дітей: Анастасію, Зиновію, Володимира та Петра. Володимир був учителем грецької та латинської мов у гімназії. Петро працював суддею у Турці. Так склалося, що доля дочок отця М. Зубрицького та доля їх сімей пов’язана і з нашим містом Заліщики. Життєва дорога сестер Зубрицьких складна, терниста і сповнена терпінь та переживань. Їх життя - це еталон мужньої Жінки, гідної великої пошани. Зиновія вийшла заміж за доктора Мар’яна Долинського. Анастасія одружилася з священиком Милошем-Юрієм Левицьким. Ці дві сім’ї об’єднали не лише родинні почуття, важкі випробування та горе, їх поєднав Дух боротьби і патріотизму,
u
який формували батьки у своїх дітей. Доля родин Левицьких та Долинських дві героїчно-трагічні сторінки нашої історії. Анастасія Левицька овдовіла рано. Її чоловік священик Милош-Юрій Левицький, великий людинолюб, сповідаючи хворих на тиф, заразився і помер 3-го травня 1919 року. Молода дружина залишилася з вісьмома малолітніми дітьми: Галиною
про батька, - його жертовність та обов’язковість у довіреній справі, - навіть ціною життя. Чим ще, як не такими прикладами, сформувала ця Жінка у своїх дітей найвищі людські якості: любов до ближнього, повагу до людей, мужність, жертовність в ім’я високих ідеалів, непримиренність до несправедливості, насильства, зла. Мабуть саме тому усі восьмеро дітей Анастасії
(ПОСТАТІ З ІСТОРІЇ ЗАЛІЩИКІВ) - 11 років, Романом - 9, Володимиром - 8, Любою - 7, Зиновією - 6, Марією - 5, Юрієм - 3 роки та Іванкою - 3 місяці. Того ж року помер і її батько - о. Михайло Зубрицький. Незважаючи на всі біди, Анастасія не впадає у відчай, а віддається вихованню дітей. Втративши житло, вона змушена переїхати в Заліщики до сестри Зиновії, чоловік якої М. Долинський працював тут директором шпиталю. Доктор Долинський з дружиною заопікувалися Галиною та Зиновією. Роман та Володимир виховувалися у захоронці під опікою сестерслужебниць в Перемишлі. Люба згодом навчалася у Перемишлі в Інституті для українських дівчат. Найменші - Іванка, Марійка та Юрко були з мамою. Як би важко не було, Анастасія Левицька прагне працювати. Завдяки підтримці директора О. Маковея, вона закінчує курси в учительській семінарії у Заліщиках і в 1921 р. складає випускні іспити. Долаючи всі перешкоди, в 1925 р. отримує учительську посаду на присілку Болоня с. Більче. До неї часто приїжджає брат Володимир з Перемишля, а також М. Долинський, які допомагали Анастасії у вихованні та навчанні дітей. Попри всі складнощі післявоєнного часу і життєві незгоди, вона зуміла виховати восьмеро дітей, кожен з яких - яскравий приклад боротьби за волю України. Коли діти вже вчилися, сім’я збиралася разом в час канікул і тоді Анастасія розповідала дітям про життя дідуся, його працю на ниві українства. Розказувала і
Левицької обрали шлях активної боротьби за волю України - були членами «Пласту», семеро - активними членами ОУН. П’ятеро: Галина, Юрій, Зиновія, Іванна та Марія - загинули в роки другої світової війни від рук НКВС і ґестапо. Доля кожного з них - як яскравий спалах священного вогню, коли на вівтар боротьби за свободу України було покладено жертвою молоде життя. Найстарша дочка Анастасії Левицької Галина-Олена педагог за фахом, працювала вчителькою у Ченстохові та Львові. Талановита і обдарована дівчина вільно володіла польською та німецькою мовами. Покликом її душі була підпільна боротьба, в якій Галина, як член ОУН, мала псевдонім «Куна». Символічно, що на звороті свого фото, подарованого приятельці 13 вересня 1925 р. у Заліщиках, дівчина написала присвяту з цитатою Івана Франка: Для рідного краю, для меншого брата І сили і душу свою положи [.] Не жди, яка буде за те тобі плата [,] Ніякої плати не жди, а служи! Галина завідувала явочною квартирою, де проходили збори керівного складу Львівської крайової екзекутиви ОУН західно-українських земель (КЕ ОУН ЗУЗ), зберігалися секретні документи. В березні 1940 р. агенти НКВС заарештували її брата Юрія та викрили і заарештували Галину. Ув’язнена у Львівській тюрмі, діючи за правилами підпіль-
АКТУАЛЬНО
ЗАПИТАННЯ: “Мого чоловіка мобілізували в армію. Чи мали право його звільнити з роботи? Дякую! З повагою, Ірина” ВІДПОВІДЬ: Шановна пані Ірино! Щодо Вашого питання можу повідомити наступне: Верховна Рада України 20 травня 2014 р. ухвалила у другому читанні Закон "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації". Законодавчим актом удосконалено систему проведення мобілізації, проведення в стислі терміни заходів часткової мобілізації в країні, підвищення обороноздатності Збройних Сил України, інших військових формувань. Забезпечено переважне право військовослужбовців, які були призвані під час мобілізації, на залишення на військовій службі.
ної боротьби, вона розкусила ампулу з отрутою, щоб під тортурами не видати зв’язки із закордоном до провідника Степана Бандери. Трагічний список родини поповнив і її брат Юрій Левицький. Випускник Академічній гімназії у Львові, студент агрономічного факультету Львівської політехніки, був членом ОУН з 1932 р. (псевдо «Кзимс»). Тричі ув’язнений у польських тюр-
Зокрема, частину третю статті 119 викладено у наступній редакції: за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Прикінцевими положеннями Закону дію зазначених норм трудового законодавства поширено на громадян України, які, починаючи з 18 березня 2014 року, були призвані на військову службу на підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303 "Про часткову мобілізацію", затвердженого
Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про часткову мобілізацію". Якщо Ваш чоловік був, призваний у зв'язку з частковою мобілізацією до 1 квітня 2014 р., і його було звільнено згідно з п.3 ст.36 КЗпП України, трудовий договір має бути поновлений на підставі Закону "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення оборонномобілізаційних питань під час проведення мобілізації" із збереженням на період призову посади і середнього заробітку на термін не більше одного року. Звільнення Вашого чоловіка в цьому випадку є незаконним і може призвести до відповідальності роботодавця. Миру і добра Вам, і всій Україні! Роман РУСНАК, юрист, член Національної спілки журналістів України
мах за свої політичні переконання. Здійснював підпільну роботу для референтури розвідки КЕ ОУН ЗУЗ. Заарештований органами НКВС, Юрій не зрадив під час слідства жодного з підпільників, які перебували на волі. Засуджений до розстрілу і страчений більшовиками 20 лютого 1941 р. в тюрмі №1 на вул. Лонцького у Львові. Героїчно загинула Зиновія Левицька. Вона стала членом ОУН, навчаючись в Українській приватній гімназії імені І. Франка у Дрогобичі. Коли польська влада закрила гімназію, переїжджає до Львова, де закінчує Господарську Школу Сестер Василіянок. Спочатку працювала у Львові, а згодом у м. Долина на Станіславщині. Як член ОУН (псевдо «Зена»), вела роботу серед молоді, влітку 1938 р. була заарештована польською поліцією. Вийшовши з тюрми, оселилася у Львові, де призначена референтом жіночого сектору КЕ ОУН ЗУЗ. Деякий час жила у Сяніку, а на початку 1940 р. переїхала до Кракова. В середині лютого 1940 р. разом з групою підпільників направлена до Львова. На німецько-радянському кордоні на р. Сян біля с. Устіянова потрапила на засідку військ НКВС. В нерівному бою, коли їх оточили, Зиновія, щоб не потрапити живою до рук ворога, підірвалася гранатою. Наймолодшу з великої родини Левицьких - Іванну, нареченим якої був теж наймолодший брат Степана Бандери - Богдан, розстріляли ґестапівці. Її життя було найбільше пов’язано з Заліщиками, куди мама привезла Іванну невдовзі після народження. Тут вона вчилася у гімназії. Тоді Заліщицька гімназія була польською і за національним складом учнів, бо з 30 прийнятих до гімназії учнів на перший рік, тільки четверо були українці. Серед них була й Іванна Ле-
u
вицька, племінниця доктора Долинського, який став її опікуном. В гімназії Іванка була членом «Марійської Дружини», створеної з ініціативи о. І. Чукура. Головою цього товариства був її двоюрідний брат Володимир Долинський. Після закінчення навчання Іванна працювала в закладах народної освіти. З початком другої світової війни у вересні 1939 р. перебирається до м. Сянік. Як активний член ОУН, Іванна підтримувала тісний зв’язок з Богданом Бандерою, з яким познайомилася у Львові. Влітку 1941 р. у складі однієї з Похідних груп ОУН, вони обоє з Б. Бандерою вирушили на південь і опинилися в м. Миколаїв, де створювали осередки ОУН для боротьби з окупантами. Заарештована та розстріляна ґестапівцями у м. Миколаєві в 1942 році. Трагічною була доля Марії Левицької. В роки поневірянь вона проживала з мамою. Належала до «Пласту», а згодом стала членом ОУН та діяла як зв’язкова з окружними проводами. 2-го квітня 1940 р., невдовзі після арешту брата Юрія, співробітники НКВС заарештували і Марію. Через катування на допитах дівчина страждала душевним захворюванням. Львівське обласне УНКВС скерувало її справу на розгляд Особливої Наради при НКВС СРСР. Від 10-го листопада 1941 р. перебувала в Кустанайській психіатричній лікарні. Про подальшу долю Марії Левицької можна тільки здогадуватися. Так поклали свої життя на вівтар боротьби за свободу України п’ятеро дітей великої родини Левицьких. Де їхні могили невідомо й досі. Через горнило боротьби і страждань пройшли брати Роман і Володимир Левицькі. Роман після смерті батька перебував у захоронці Сестер Служебниць, а згодом навчався в Перемишлянській гімназії. Став членом похідних груп ОУН. Ареш-
тований гестапо, зазнав нелюдських катувань, його декілька разів виводили на розстріл. Перед приходом більшовиків виїхав до Німеччини, а в 1949 р. до США. Жив у НьюЙорку та Рочестері. Помер 1-го лютого 1996 року і похований у Монреалі (Канада) біля могили матері. Володимир Левицький закінчив гімназію у Перемишлі, навчався у Львівській політехніці. Належав до «Пласту» та ОУН. У 30-х роках нерідко навідувався в Заліщики. У 1939 р. був заарештований поляками, в роки німецької окупації за підпільну діяльність заарештовувався гестапо. Покарання відбував спершу в Кракові, концтаборах Освєнцім, Аушвіц, Мельк, Ебензее. У повоєнні роки жив у Мюнхені, а у 1950 р. переїхав до Чікаґо в США. Помер 16 травня 2006 р. в м. Гантер у штаті Нью-Йорк. Дочка Анастасії Левицької Люба постійно проживала з мамою та опікувалася нею в старості. Навчалася в Інституті для українських дівчат у Перемишлі, працювала учителькою на Лемківщині. І хоч єдина із усіх дітей Левицьких не була членом ОУН, але, як і вони, безмежно любила Україну. Після окупації Польщі у 1939 році разом із мамою проживала у м. Сяніку, потім переїхала до Мюнхена. В 1948 р. їде до Канади і працює у м. Монтреаль. До останніх днів свого життя цікавилася справами української громади. Як могла, допомагала і працювала на українську ідею: жертвувала кошти на розкопки і відбудову гетьманської столиці Батурин, фінансувала видання Літопису УПА та зйомки фільму «Україна в Другій світовій війні». Померла в 2014-ому у віці 102 роки. Мати-страдниця Анастасія Левицька з гідністю терпляче переносила втрату за втратою своїх дітей. Як пише автор і упорядник книги «Світло душі родини Левицьких» Марія Прокопець, «ніколи ані словечка докору не злетіло з її вуст, як, зрештою, ніколи прилюдно вона не згадувала своїх полеглих у боротьбі за волю України дітей». 3 квітня 1961 року Анастасія Левицька відійшла у вічність і похоронена в канадському місті Монреалі. (Продовження читайте у наступних номерах.) Михайло СОПИЛЮК, історик, член НСЖУ
ПОДЯКА
Війна на сході України відкрила нам очі на багато речей. Вона показує, хто нам друг, а хто ворог, хто реально допомагає, а хто обіцяє поміч. Вона проявила істинну людську сутність. 1 лютого 2015 року я пішов захищати суверенітет і цілісність своєї країни від російських найманців. На війні завжди страшно, небезпечно і важко. На кожному кроці на тебе може очікувати біда. Адже я був у гарячих точках: Сартані, Гнутове на Маріупольському напрямку, 10 місяців пробув у Мар’їнці. Вже ці назви населених пунктів свідчать самі про себе. 28 квітня ц.р., напередодні Великодніх свят, я повернувся до рідного дому. Стан здоров’я, розумієте, не радує. Сильно болять ноги,
спина. Реабілітаційний період проходив у Тернопільській обласній лікарні, згодом три тижні лікувався в Заліщицькому обласному госпіталі інвалідів і реабілітованих, потім – перерва і знову я в Заліщиках. Надзвичайно чуйні і доброзичливі люди тут працюють – увага і догляд для кожного хворого, а вже хто повернувся з АТО – той оточений подвійним піклуванням. Тут для нас не лише відмінні побутові умови, а й належне безплатне лікування, добротне харчування. Я лікуюся в неврологічному відділенні, де надзвичайно чуйні і високопрофесійні лікарі, особливо вирізняється з поміж усіх Леся Михайлівна і Ольга Іванівна.
Загалом, весь персонал цього закладу дуже уважний до кожної людини, яка протрапила сюди. У цих стінах лікує навіть добре слово, порада, висловлена надія на одужання. Радий, що з перших днів я зі своїми друзями відчув це на собі. Разом зі мною в госпіталі опинився також Анатолій Цяпа із Зеленого Гаю, він теж був на сході. І таких, як ми, тут чимало. Всі вони задоволені турботливим ставленням до нас всього колективу, а найбільше – безплатним лікуванням і харчуванням, вірою в те, щоб швидше одужати і щоб мир на землі настав. Ще раз вдячний колективу обласного госпіталю, що з розумінням, увагою і теплотою рятують наші душі, які вже зазнали багатьох страждань на війні. З повагою до всього персоналу обласного госпіталю Сергій КРАВЧУК із Летячого
№ 58-59 (8490) u
7
ВАРТО ЗНАТИ
Відділ охорони здоров’я та цивільного захисту населення повідомляє наступне: у зв’язку із клопотанням жителів с.Касперівці щодо здійснення перевірки та забори проб води на Касперівській ГЕС в районі турбази «Росинка», оскільки зараз період купального сезону, з метою перевірки якості води, керуючись статтею 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», Заліщицькою районною державною адміністрацією було підготовлено листа до Борщівського міжрайонного відділу Державної санітарно-епідеміологічної служби України Державна установа «Тернопільський ОЛЦ ДСЕСУ» щодо перевірки якості вищевказаних водних об’єктів. За результатами санітарно-хімічних і мікробіологічних показників встановлена наявність забруднення водойм органічними та неорганічними речовинами, підкислення води, що спричиняє рухомість важких металів й сприяє підвищенню токсичності. У результаті чого, дані водні об’єкти
Часто можна почути, що велика кількість роботодавців продовжує ганебну практику використання нелегальної найманої праці та виплати так званої “сірої” заробітної плати. Така зневага до людей і Закону здійснюється з метою мінімізації витрат та отримання максимального прибутку. Із таких заробітків не сплачуються податки та не здійснюються відрахування до Пенсійного фонду. Це негативно впливає як на економіку країни, так і на працівників. Адже, відомо, що такі громадяни позбавляють себе оплачуваних відпусток, лікарняних, можливості оформити кредит, гідної пенсії та інших соціальних гарантій. Більше того, пого-
вважаються непридатними для комунально-побутового та господарсько-питного водокористування, купання та відпочинку людей (протокол дослідження води поверхневих водоймищ, прибережних зон морів і стічних вод від 7 липня 2016 року № 405). З МЕТОЮ ПОПЕРЕДЖЕННЯ НЕГАТИВНИХ НАСЛІДКІВ, ЩО МОЖУТЬ ЗАВДАТИ ШКОДИ ВАШОМУ ЗДОРОВ’Ю, КУПАТИСЯ ТА ВИКОРИСТОВУВАТИ ДЛЯ ПИТТЯ КАТЕГОРИЧНО ЗАБОРОНЕНО. Відділ охорони здоров’я та цивільного захисту населення повідомляє: жителям ближніх сіл, що мешкають біля Касперівської ГЕС в районі турбази «Росинка», про непридатність водного об’єкту для купання і відпочинку. Про відновлення купального сезону та придатність водного об’єкту для купання і відпочинку буде додатково повідомлено.
у секцію з кікбоксингу юнаків та дівчат віком від 12 років. Заняття проводяться у віторок, четвер, суботу з 17 год. Учасники секції систематично беруть участь у змаганнях обласного рівня з боксу та кікбоксингу. Вихованці клубу “Адреналін” є неодноразовими чемпіонами Чернівецької та Тернопільської областей з цього виду спорту. ЯКЩО ХОЧЕТЕ БУТИ СИЛЬНИМИ ТА ЗДОРОВИМИ, ПРИХОДЬТЕ У КЛУБ “АДРЕНАЛІН”! НАША АДРЕСА: м.Заліщики, вул.С.Бандери, 66, районний бунок народної творчості, 3-й поверх. Телефон для довідок: 0976366172.
ЗВЕРТАТИСЬ: Тел. 2-12-54, 2-13-54, 097 2838725, 098 5906529. м.Заліщики, вул. 40 р. Перемоги,4.
М.ТИМЧУК, начальник відділу охорони здоров’я та цивільного захисту населення РДА
джуючись на нелегальну працю чи її оплату, громадяни сприяють розвитку тіньових схем мінімізації доходів. Аби викоренити таке явище на державному рівні створюються умови, сприятливі для легалізації заробітних плат. Зокрема, цього року законодавчо скасовано залежність розміру єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄСВ) від класу професійного ризику виробництва страхувальника, утримання ЄСВ з найманих працівників та встановлено єдиний розмір ставки ЄСВ у розмірі 22%. Таке послаблення суттєво знизило податкове навантаження на фонд оплати
праці та має стимулювати роботодавців до збільшення розміру заробітних плат найманих працівників. Завдяки цьому громадяни матимуть належний соціальний захист, а держава – кошти для забезпечення соціальних виплат. Тож вкотре нагадуємо роботодавцям про необхідність дотримання законодавства про оплату праці. Турбота про добробут та захищеність у майбутньому своїх працівників віддячить вам значними прибутками від бізнесу. Богдан ГОРБАЧЕВСЬКИЙ, завідувач сектору платежів до пенсійної системи ПФУ в Заліщицькому районі
ВИГОТОВЛЯЄ: - ворота гаражні, брами; - двері металеві до підвалу; - тамбурні двері до під’їзду; - секції огорож, гойдалки; - лавки та інші металоконструкції. ПРОДАЄ: - та розпилює хвойний ліс; - металопрокат в асортименті; - вапно гашене біле; - кільця для криниць та вигребів; - цемент М-500; - блоки фундаментні. НАДАЄ ПОСЛУГИ: - автокраном, екскаватором, автомобілем КАМаЗ, вантажним бусом. ЗДАЄ: - В ОРЕНДУ РИШТУВАННЯ.
ПРИВАТНІ ОГОЛОШЕННЯ
У м.Заліщики, по вул.Стуса, 15 продається приватизований житловий будинок з земельною ділянкою. Тел.: 0974622372. В с.Торське продається житловий будинок зі всіма зручностями, з господарськими будівлями та надвірними спорудами. Є город 0,50 га. Тел. 099 734 22 27. Продається 2-кімнатна квартира з усіма зручностями в центрі міста по вул.Б.Хмельницького,15 (перший поверх двоповерхового будинку, добудова, окремий вхід з вулиці). Ремонт, автономне опалення, є камін на дрова, можливе використання під офіс (магазин). Ціна договірна. Тел. 067 924 19 36, Ігор. Ремонт та виготовлення окладів на престольне Євангеліє. Високий рівень виконання. Звертатися: 0984530058.
За корупційну діяльність засуджено начальника відділу погашення боргу Головного управління Державної фіскальної служби Тернопільщини та його посередника. У червні 2016 року Тернопільський міськрайонний суд визнав винними начальника відділу погашення боргу Головного управління Державної фіскальної служби Тернопільщини та юриста одного з товариств м. Тернополя у вчиненні корупційного злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України (одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави). Доведено, що 1 квітня 2016 року колишній службовець М. за посередництва юриста Р.одержали від громадянина України грошові кошти в розмірі 20 тис грн за вплив на прийняття рішення щодо прискорення процедури банкрутства підприємства. Як повідомив військовий прокурор Тернопільського гарнізону Олександр Федчишин, суд врахував всі обставини і засудив зловмисників до 23,8 тис грн. та 17,8 тис грн штрафу відповідно.Обвинувальний вирок 16 липня поточного року набрав законної сили. Прес-служба військової прокуратури Західного регіону України
ВТРАЧЕНЕ-НЕДІЙСНЕ
*Втрачений техпаспорт на автомобіль ВАЗ 2121, державний номерний знак Б 3178 ТЕ, виданий на прізвище Горбовой Алексей Евгеневич за реєстраційним номером АМ 812858, виданий Чортківським МРЕО 18 грудня 1985р., вважати недійсним. *Втрачений сертифікат на право власності на земельну ділянку серії ТР №0241874 на прізвище Макух Марія Василівна, вважати недійсним. *Втрачений державний акт серії ЯА № 416308 на прізвище Галабій Володимир Андрійович, вважати недійсним. *Втрачений державний акт серії ЯА № 449122 на прізвище Галабій Володимир Андрійович, вважати недійсним. *Втрачений державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №801266 на прізвище Кравчук Яким Петрович, вважати недійсним. *Втрачений державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №801264 на прізвище Кравчук Ганна Василівна, вважати недійсним.
«К О Л О С»
- Заліщицька районна газета. Видається українською мовою щоп’ятниці kolosgazeta2015@gmail.com Матеріали з позначкою (Р) чи (*) оплачені згідно з чинним законодавством України.
Наш р/рахунок 26004198767 у РАЙФФАЙЗЕН БАНК “АВАЛЬ” (м.Київ), МФО 380805, КОД 02475256. Адреса: Редакція газети “Колос”, вул. І.Франка, 6, м.Заліщики, 48600 Реєстраційне свідоцтво ТР №313, 16.10.2001р. та Свідоцтво про держреєстрацію юридичної особи до ЄДР № 16491200000000354. Наклад 2 700 прим. Передплатні індекси: 61356, 91090
ВІДДІЛИ РЕДАКЦІЇ: Ольга МЕЛЬНИК......................................2-18-69 Іванна СТРУБІЦЬКА, в.о. заввідділом сільського господарства.........................2-12-43 Ірина ІВАНСЬКА, кореспондент .............................................2-11-42 Ігор ІВАНСЬКИЙ, фотокореспондент.................................. 2-12-43 Бухгалтерія..................................................2-11-42
Редактор О.І. ДЯКІВ Висловлювані авторами думки можуть не збігатися з позицією редакції. Згідно Закону “Про пресу в Україні” редакція зберігає за собою право редагувати та скорочувати подані текстові оригінали, які не рецензуються і не повертаються. Листування з читачами - лише на сторінках газети. Відповідальність за достовірність інформації несуть автори. Рекламодавці самостійно відповідають за зміст рекламних блоків, за збереження авторських прав та прав третіх осіб.
Газета видрукувана у друкарні ТОВ “Буковинський видавничий дім” (м.Чернівці, вул. Василя ЛЕСИНА, 31, тел. 54-45-46, 54-45-62). Комп’ютерна верстка Євгенія МУРЗА. Комп’ютерний набір Марія РЕХТЕЦЬКА.
№ 58-59 (8490)
8 u
ЛЮДИ ТВОЇ, НАДДНІСТРОВ’Я!
ПРОЛОГ Навіть одна пісня, котра запала в душу глядачеві у виконанні солістки Ганни Навізівської, вже варта того, аби її виконавицю шанували і з трепетом у душі очікували нових виступів. У Ганни Михайлівни за три десятки літ щоденної праці в культурі назбиралося стільки пісень, що й не згадаєш в одну мить. Адже репертуар в неї багатий, яскравий, народний, тематично й образно наснажений. Взяти хоча, у її виконанні «Звучи, рідна мово», «Благослови, берегине», «Була собі Маріїчка», «Пам’ять серця», «Запалю свічу». Ми завжди замилувані її співом – воістину українським, духовно багатим. Пройдено чималий шлях, є на що оглядатися. І, як зізналася співачка, найнапруженіші періоди життя з часом виявилися найцікавішими, бо пов’язані з піснею, з родинною хатою, з батьківською наукою… ДЕРЕВО СИЛЬНЕ КОРІННЯМ, А ЛЮДИНА – РОДОМ Так долею судилося, що в багатодітній родині Голов’янників із Бедриковець п’ята дитина Ганнуся впродовж багатьох років є не лише солісткою районного будинку народної творчості, а й художнім керівником народних колективів, які мають шану і славу в культурному середовищі нашого краю. Мало того, двоє рідних по духу людей є ще й регентами церковних хорів: Ганнуся – в Добрівлянській царя Христа, а її старший брат Мирослав – у Заліщицькій Покрови Пресвятої Богородиці. Взагалі, в цій родині кожна дитина – то свого роду самоцвіт. Сестра Марія чудово співає, Ярослава вчителює в місцевій школі, навчає дітей математики, Василь – також має дар до пісні, Мирослав закінчив педінститут (музичне відділення), Олександра працювала у вищому профтехучилищі, Степан – колишній воїн-афганець, працює в Колодрібському будинку культури художнім керівником. Кожен з них своє життя починав з пісні, першими слухачами, а можливо й першими критиками в них були батьки, надзвичайно співучі люди. Мама Одарія також походила з багатодітної родини, де всі з дитинства співали. Причетний до культури і батько, бо в молоді роки був завклубом, їздив з концертами художньої самодіяльності по навколишніх селах. Тому, як сказала Ганнуся, коли сонце сходило, хата Голов’янників заливалася світлом, а коли заходило – наповнювалась піснями. «Які найяскравіші моменти з дитинства залишились у спогадах, про які власне Ви хотіли б розповісти? запитала я в пролозі нашої розмови з гостею редакції Ганною Навізівською. – У кого Ви зачерпнули того пісенного духу, який притаманний Вам в усі часи». «Моя душа завжди прагнула пісень, у мені завжди вирували мелодії. І власне це стало джерелом енергії ще зі школи, - почала оповідати п.Ганна. – На великі свята наша родина збирається в батьківській хаті – найрідніших близько 40 людей – діти, внуки, правнуки. І тоді ми співаємо – від цього так солодко на душі, а ще коли згадуємо щасливі моменти дитинства, юності… Повірте, багато з них хвилюють серце, наснажують душу… Моя дитяча мрія – стати бандуристкою – завжди
мене супроводжувала. Зі своєю шкільною подругою Марією Кобилянською ми навчалися в музичній школі, яку успішно закінчив і мій брат Мирослав. Він скрипаль, завжди був для мене прикладом на музичній стезі. Перша пісня, яку я виконала – і це стало моїм бойовим хрещенням – була «Виростеш ти, сину» з «Лебедів материнства» Василя Симоненка. А моїм учителем музики був світлої пам’яті Василь Олексійович Матіюк. З великою повагою промовляю це ім’я, бо завдяки йому, можливо, й розкрився талант любові до пісні. Але успадкувала я цей хист, звісно, від батьків. Вони, проживши в парі 67 років, часто згадували свою юність, коли в бідності їздили по селах з концертами, постановками, що не завжди й дозволялося, але як люди чекали на зустріч з ними, як прагнули чогось світлого, змістовного і красивого, рідного, вистражданого. Адже в 40-50 роки за це можна було й поплатитися свободою». Власне, в такій родинній атмосфері апробувала свої вокальні здібності Ганнуся. Сценою для неї слугував поріг в хаті, і коли до батьків приходили друзі, родичі, сусіди, то батько обов’язково пропонував дітям заспівати щось гарне. Тут вирувало творчо-пісенне життя. Жива народна пісня завжди звучала в хаті Голов’янників. А вечорами молодь збиралася на вулиці, де буяла цвітом черемха над криницею і там вже тренували свої голоси сільська дітвора,
яка мріяла про пісенну кар’єру, навчалася в музичній школі. Сусіди довкіл заслуховувались піснями «Тихо над річкою», «Місяць на небі», «Ой ти ніченько». І так сталося, що вони не розлучалися з ними й досі, все життя поспішаючи до рідного села за найменшої нагоди, аби вдихнути того ароматного, на травах настояного повітря й наснажитися тими силами, які потім допомогли утримувати баланс: і духовний, і енергетичний. Ганна Михайлівна згадує ці дитячо-юнацькі картини з життя як одкровення душі, через найпотаємніші струни якої проривається жива народна пісня. Ішли вулицею люди, чули пісню, заходили в двір і раділи такими співучими дітьми Голов’янників. Мати усміхнена, батько щасливий, і вкупі повсідаються під яблунею і поллється некваплива розмова про
МІЦНІ ПАРОСТКИ ПРОРОСЛИ Безперечно, у пісенній долі моєї співрозмовниці були незабутні вчителі, друзі, з якими вона вела щирі й відверті розмови, але, повірте, сповідатися і каятися
Кобилянською вони намірились вступати в музичне училище. Міцні паростки пісенні проросли з коріння роду та вчителів, які навчали прекрасного в школі. «В Чернівецьке музичне училище я не вступила, а оскільки екзамени тут проходили швидше, то була можливість спробувати свої сили в Чортківське педагогічне училище, де навчався мій старший брат. Тут все склалося успішно. І фактично з цього моменту розпочалось моє фахове сходження, я повірила в себе, що трудом можна досягнути омріяного… При будинку культури тут також діяла капела бандуристів. 9 вересня 1980р. я в її складі поїхала на Чернечу гору в
правлення на роботу п.Ганна отримала на Черкащину в Монастирищенський район. Працювати мала в дитсадку, який фактично був на стадії будівництва. Звичайно, не поталанило тут з роботою, взяла відкріплення. А між тим поселилась в готелі, де проживали артисти Черкаського народного хору – вони якраз гастролювали в цьому містечку. «Адміністратор готелю на моє прохання познайомила мене з художнім керівником цього колективу. І я прийшла на прослуховування з умовою потрапити сюди. Виконала запропоновану ним пісню «Степом, степом», яку співав колись Добрівлянський колектив, а солісткою в ньому – незабутня Ольга Звіздарик. В Черкаському хорі цю пісню-перлину виконувала солістка Ольга Павловська – відома багатьом своїм могутнім голосом. Художній керівник надав мені свої координати, мовивши при цьому: «Задатки у вас є, але треба
ні перед ким не можна, тільки перед Всевишнім і мамою. Про своїх батьків Ганна згадує вдячно і щиро. Мама їй дала таку дитинну, таку люблячу душу, яку вона не навчилася закривати навіть перед недоброзичливцями. Тому всіх називає друзями, колегами. На жаль, сьогодні мама уже у засвітах. Цьогоріч пішла за Межу. А щодо
Канів, в Києві ми виступали на Виставці досягнень народного господарства. Це був чудовий професійний колектив, куди були залучені й вчителі музичної школи. А для мене – це заклад професійного становлення з перших днів навчання в ньому. При педучилищі був створений ансамбль «Мелодія»,
працювати». Я ще одну пісню виконала «Ой ти, місяцю». «Вирішите влитися до нас – приїжджайте», - сказав керівник хору на прощання. Я все-таки приїхала вдруге в Черкаси. В центрі міста, на площі – філармонія. Надворі погожий день. Йдуть репетиції, вікна відкриті, мелодії линуть. Мені треба було східцями піднятися в приміщення. Не насмілилася… Не зробила цього. І до нині шкодую. Але, очевидно, так розпорядилася доля. «Якби все склалося інакше і Ви не стали співачкою, ким би Ви були?», запитую. «Очевидно, дошкільний заклад – це не моє. Я пів року пропрацювала в Угриньківцях музвихователем в садку і все-таки прийшла в райвідділ культури. Тут мені просторо, комфортно. Тут я відчуваю себе тією людиною, яка потрапила у цей світ, щоб дарувати людям таїнство української пісні».
люблячих дітей.
вчителів, які зустрічалися їй на професійній стезі, то їх виявилося чимало. «Моїм першим вчителем у музичній школі по класу бандури була Аркадія Сидорівна Вальків, згодом – Олег Васильович Шумилович з Чорткова. Потім Галина Олександрівна Кожемкулова і завершувала я навчання з Галиною Дмитрівною Мицак. Директором школи був Теодор Миронович Хмурич. Якщо якийсь конкурс був чи в Тернополі, чи в районі, я була його учасником як солістка в капелі бандуристів під керівництвом Ярослави Федорівни Вихованки». У рокоті і переливах бандури завжди витав дух українства. Звучали під цей музичний інструмент українські народні пісні. І це дуже імпонувало учениці Голов’янник, бо голос в неї народний, могутній, глибоко зворушливий. Тому зі своєю шкільною подругою Марійкою
я була солісткою – тоді моїм учителем-наставником був Ігор Терещук. Він натхненно прищеплював своїм студентам, послідовникам великий дух українства, бо й сам не боявся сказати слово на захист нашої мови і пісні у найпохмуріші часи русифікації. А ДУША – ЯБЛУНЕВИЙ ЦВІТ… Хтось процитував гарний вислів із Біблії: «Радісне серце – неначе добрі ліки, а пригнічений дух виснажує сили”. Сильні люди стверджують, що оптимізм робить наше життя повноцінним, успішним, подовжує його. Здається, на сцені ніколи не можна бути похмурим, засмученим, коли виконуєш пісню. Такою мені видається й моя співрозмовниця. Але, коли я почула, скільки довелося їй пройти доріг, щоб вийти на свій шлях, то й мені затьохкало в серці. На-
БЕРЕГИ ЇЇ ЛЮБОВІ Здавалось би, 30 літ не розлучатися із співом, з колективами, які несуть пісню до тисяч людей – це не так і багато. А скільки зроблено! І промайнули вони, наче один день. Перший колектив, який Ганна Михайлівна створила, був ансамбль народної пісні «Калина». Вже через шість років його виступів на підмостках сцени «Калині» присвоєно звання «народний». До 2003 року вона була в ньому художнім керівником. У 1983 році – ансамбль пісні і танцю «Дністер». У 2007 році відзначив своє 60-річчя народний хор «Добрівляни», і світлої пам’яті Теодор Миронович Хмурич пішов на заслужений відпочинок, а художнім керівником цього колективу стала Ганна Михайлівна. «Кожна людина має право вирішувати, як учинити за тієї чи іншої ситуації. Хоча, думаю, треба й пробачати помилки, слабості. Але якщо мої бажання і природні
задатки співпадали з Божим вибором – то я вбачаю, що вчинила правильно», - роздумувала Ганна Михайлівна. Колектив «Добровляни», яким впродовж не одного десятка літ керував мій учитель, наставник Теодор Миронович і я продовжила його роботу – це на сьогодні вершина в моїй кар’єрі. А пропозиція о.Василя Черничука і Теодора Хмурича вивела мене на інший шлях – стала регентом в церкві. Тепер я благословляю той час, коли погодилась на таку високу й відповідальну пропозицію – славити Господа Бога в храмі, співаючи Святу Літургію. Велика честь для мене, але й висока відповідальність. Рада й за свого брата Мирослава, якому також є на що оглянутися, оцінити, на який політ здатна людська душа, щоб жити в порозумінні з Господом. Думаю, це Він тримає нас на цьому благосному шляху, на хорах, під куполами Божих храмів.” ЕПІЛОГ - Яким же чином доносите справжню українську пісню в теперішніх умовах? - запитала я наприкінці нашої бесіди. - Намагаюся переконати, що ми маємо високої проби мистецтво, яке прагне відкритися світові. Тому, оглядаючись в минуле, ми пропагували його і в межах України і за кордоном. - Завдячуючи пісні, ми з хором «Добровляни» побували в містах Мальборн, Сопот, Гдиня, Гданськ, Варшава (Польща), з ансамблем «Хлібодари» двічі відвідали Битов та Сірет, з ансамблем «Дністер» - на різних співочих фестивалях – Всеукраїнського, обласного та регіонального рівнів. Своїми творчими набутками я ділилася з усіма, з ким довелося працювати – дитячий хор гімназії, хорові колективи обласного госпіталю інвалідів війни і репресованих, райлікарні, вищого професійного училища №7. А скільки сценаріїв, звітів фестивалів, духовних свят підготовлено! Пісня для мене – як молитва, як святий оберіг, з якими я не розлучаюся ніколи. Вчилася у своїх багатьох попередників – Зеновія Кравчука, Василя Стахова, Данути Шатківської. Можливо, завдяки їм та своїм чудовим учителям доля дала мені шанс повірити в себе. Яка би пісня не гріла мене, не наснажувала новими задумами, але найбільше радують люди, з котрими я не розлучаюся. Крім колективів районного будинку народної творчості, завдяки мені народився ансамбль «Любисток» у Добрівлянах, з котрим ми вже побували в Києві на фолькс-музік в Оксани Пекун, а також «Горлиця» у вищому професійному училищі. Вони стали моїми друзями, радують моє серце. І без них світ для мене був би значно буденні ший… Хороші люди, такі як Ігор Федірко, Микола Когут, Ольга Ковбасенко, Олег Мартинчук, Тарас Сорока, Сергій Костюк, Олена Свідзінська, Наталія Пелещишин, Ганна Марочкіна і багато інших – це також подарунок неба». …Літо на своїх крилах огортає світ неповторними пахощами. Скупана сонцем і росами земля добрішає, з чорної стає зеленою, із зеленої – різнобарвною. Ганна Голов’янник-Навізівська завжди мріяла на цій землі осяяти душі людські піснею. Адже на гарну і задушевну мелодію серце завжди відгукується. Ольга ЛИЧУК