Ведмежатко та бджоли

Не встигла ведмедиця відійти кудись у справах, як її непосидючий синок, забувши про мамин наказ – сидіти вдома, прожогом кинувся з барлогу в ліс. Який простір! Скільки незнайомих запахів! Не те, що в тісному барлозі! Від радощів ведмежа почало ганятися за бджолами, метеликами, доки не натрапило на велике дупло, звідки так сильно пахло чимось смачним, що аж у носі засвербіло. Придивившись, малюк побачив, що бджіл тут видимо-невидимо. Одні з грізним гудінням пильнували навколо дупла, немов вартові, інші з’являлися, жваво влітали всередину й потім знову поверталися до лісу.

Заворожений цим видовищем, ведмедик не міг утриматися від спокуси. Йому не терпілося швидше дізнатися, що робиться всередині дупла. Спочатку він просунув туди свій вологий ніс,

понюхав, а потім устромив лапу і відчув на ній щось таке тепле й липке. Коли він витяг лапу – вона вся була вкрита медом. Та не встиг він лизнути солодку лапу і зажмуритися від задоволення, як на нього налетіла хмара бджіл, котра впилася йому в ніс, рот, вуха. Від нестерпного болю ведмедик завив і став відчайдушно захищатися і давити бджілок.

Але ті ще більше жалили. Тоді він став качатися по землі, намагаючись заглушити нестерпний біль, але це не допомагало. Не тямлячи себе від страху, малюк кинувся навтьоки додому. Увесь покусаний, прибіг він у сльозах до своєї мами. Ведмедиця покарала його для порядку за шкоду, а потім промила покусані місця холодною джерельною водою.

Відтоді ведмежатко твердо знало, що за солодощі, взяті без дозволу батьків, доведеться гірко розплачуватися.