Мурашка і пшеничне зернятко

Після жнив на полі залишилося пшеничне зерня. Воно з нетерпінням чекало дощу, щоб глибше заритися в сиру землю і врятуватися від наступаючих холодів. Пробігала мимо Мурашка і помітила його. Зраділа знахідці, і не довго думаючи звалила на спину тяжку знахідку і з трудом поповзла до мурашника. Щоб встигнути завидна додому, Мурашка повзла без зупинки, а поклажа все тяжче стала тиснути на натруджену спину. – Ти чого надриваєшся? Скинь мене тут, – заблагало зернятко. – Якщо я тебе скину, – відповіла Мураха, тяжко дихаючи,– ми залишимося на зиму без їжі. Нас багато і кожен повинен трудитися, щоб примножити запаси в мурашнику. Тоді зерня подумало і сказало: « Я розумію твої турботи чесного трудівника, але і ти зрозумій мене. Послухай мене уважно, розумна Мурашко!» Задоволена тим, що може трохи перевести дух, мурашка скинула зі спини тяжку ношу і присіла відпочити. – Так знай же, – сказало Зерня, – що в мені міститься велика животворна сила, і моє призначення – породити нове життя. Давай складемо з тобою полюбовно угоду. – Яку таку угоду?

3

– А ось таку: якщо ти не потяг- неш мене в мурашник і залишиш тут, на рідному полі – пояснило Зерня, -– то рівно через рік я змо- жу віддячити за твоє терпіння, і твій мурашник не буде в накладі. В обмін на 1зерно ви отримаєте 100 таких зерен.

Здивована Мурашка недовір- ливо похитала головою. – Повір мені, дорогенька Мурашко! Я кажу чисту правду! Якщо ти зараз відмовишся від мене і почекаєш, то я потім сто- рицею нагороджу твоє терпіння. Взамін одержите сто таких же зернят.

Мурашка задумалася, почу- хала потилицю: – Сто зернят в обмін на одне, та такі дива тільки в казках бува- ють, а як це ти зробиш?– запита- ла вона схвильовано, все ще не вірячи. – Повір мені! – просило Зер- но, – це велика таємниця життя! А зараз, вирий невелику ямку і закопай мене, а влітку знову по- вертайся сюди.

В умовний час Мурашка повернулася на поле. Пшеничне Зернятко дотримало свою обіцянку.