025.3 (341.171)
УКРАЇНСЬКИЙ СТАНДАРТ БІБЛІОГРАФІЧНОГО ОПИСУ АКТІВ СУДОВИХ ОРГАНІВ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ: ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ Р.Б.Хорольський, к.ю.н., доцент
У статті досліджується питання, яким чином слід складати бібліографічний опис на акти судових органів Європейського Союзу згідно з вимогами чинних державних стандартів України. Досліджується зміст проблеми, а також викладаються загальні принципи її вирішення. Здійснено аналіз елементів, що складають бібліографічний опис публікації актів судових органів ЄС. За результатами дослідження сформульовано пропозиції щодо оптимального стандарту бібліографічного опису, який міг би застосовуватися в Україні. Ключові слова: бібліографічний опис, судові органи Європейського Союзу, судова практика Дослідження права ЄС вимагає насамперед аналізу практики його судових органів. Це неодмінно породжує питання, яким чином здійснювати бібліографічні посилання на судові рішення. Достатньо переглянути кілька публікацій з питань права ЄС, взятих з різних вітчизняних видань, щоб переконатися, що на сьогодні в Україні відсутній більш-менш загальноприйнятий стандарт бібліографічного опису. Як виглядає, на практиці переважає правило: цитуємо так, як це зроблено у використаних іншомовних першоджерелах. Відповідно, в Україні переважає стандарт, прийнятий в англомовних виданнях, але автору інколи траплялося зустрічати бібліографічні описи, характерні для юридичної літератури французькою, німецькою, польською мовами. В українських реаліях такий підхід породжує низку практичних ускладнень. Найбільше ця проблема відома авторам дисертацій на здобуття наукового ступеня, що вимушені суворо дотримуватися стандарту опису, ухваленого Вищою атестаційною комісією України (далі – ВАК України)1. У неприємні ситуації постійно потрапляють редактори фахових видань, що зобов’язані приводити іноземним стандарт у відповідність з вітчизняним2, але не знаючи яким чином це зробити, засипають автора дослідження питаннями, а потім діють на власний ризик. Проте далеко не кожен правник, що взявся за дослідження права ЄС (особливо не фахівець у цій галузі) здатен надати зрозумілу відповідь, де ж саме здійснена офіційна публікація конкретного судового рішення, і якому способу його опису надати пріоритет. Утім, нерідко автор навіть і не знає, яка саме інформація зашифрована в запозиченому посиланні на конкретне рішення. Хоча наразі проблема відсутності вітчизняного стандарту бібліографічного опису стосується здебільшого сфери наукових досліджень, її актуальність цим не обмежується. По-перше, законодавство про адаптацію українського законодавства до права ЄС містить численні посилання на практику судових органів ЄС3, яка до того ж визнана одним з джерел acquis communautaire4. Подруге, ця судова практика є багатим джерелом правової думки високої якості, що здійснює потужний 1
У цій статті автор не зачіпає питання про обґрунтованість цієї вимоги. Підпункт 7.9 Наказу ВАК України від 4 квітня 2000 р. № 178 “Про опублікування результатів дисертацій на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук та про їх апробацію” вимагає повного дотримання вимог до редакційного оформлення фахового видання згідно з чинними державними стандартами України. 3 Див., приміром, “Перелік актів законодавства України та acquis Європейського Союзу у пріоритетних сферах адаптації”, що є додатком до Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства ЄС 2004 р. 4 Див. розд. ІІ Закону України “Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу” від 18 березня 2004 р. № 1629-IV // Офіційний вісник України. – 2004, № 15.– Ст. 1028 (далі – Закон України про програму адаптації). 2