Визначення мети - основна функція управління

Укладачі:

Колінко О.А., методист науково – методичного центру;

Рецензенти: Удовиченко О.О., директор науково–методичного центру; Сискова Л.В., начальник відділу виховної роботи управління освіти.

РЕКОМЕНДОВАНО науково – методичною радою НМЦ протокол № 4 від 26.05.2005

Збірник містить матеріали щодо цілепокладання в роботі керівників навчальних закладів. Пропоновані матеріали наведені у вигляді практичного заняття, містять як теоретичні положення, так і завдання для роботи в групах щодо визначення мети і завдань роботи з позиції заступника директора з виховної роботи і класного керівника. Рекомендовано для практичного використання директорами, заступниками директорів з виховної роботи, заступниками директорів з навчальної та науково – методичної роботи навчальних закладів міста.

Колінко О.А. ВИЗНАЧЕННЯ МЕТИ – ОСНОВНА ФУНКЦІЯ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ВИХОВНОЇ СИСТЕМИ НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ (матеріали школи управлінської майстерності для заступників директорів з виховної роботи) – Миколаїв, 2005 – 10 с.

1

І. Ïðèâ³òàííÿ. ІІ. Îá´ðóíòóâàííÿ âèáîðó òåìè. У деякому царстві, у деякій державі жив - був цар. І був у нього вірний слуга. От якось женився царський слуга на дуже гарній дівчині. І цар, бажаючи заволодіти дружиною свого слуги, вирішив його погубити. Викликав він до себе слугу й говорить: - Приведи мені лютого лева-людожера, що живе в тридев'ятому королівстві. Засмутився слуга, прийшов додому й розповів дружині про своє лихо. А та йому у відповідь: - Нічого, я тобі зберу їжі на дорогу, дам свою хустку, а ти підеш у тридев'яте королівство й розшукаєш там мою сестру. Вона тобі допоможе. Робити нема чого, пішов слуга в тридев'яте королівство, знайшов сестру своєї дружини й повідав тій про своє лихо. Сестра взяла хустку, скликала всіх звірів і довідалася в них, що для перемоги над левом треба йому на морду накинути хустка, тоді стане він смирним і піде за хазяїном. Так слуга й зробив. Розлютився цар. І придумав слузі наступне завдання.

- Принеси мені із тридесятого царства яблуню із чудесними плодами. Засмутився слуга, прийшов додому й розповів усе дружині. А та йому: - Не засмучуйся, я тобі зберу їжі на дорогу, дам свою хустку, а ти підеш у тридесяте царство й розшукаєш там іншу мою сестру. Вона тобі допоможе. Робити нема чого. Пішов слуга в тридесяте царство, знайшов сестру своєї дружини й повідав їй про свою проблему. Сестра взяла хустку, скликала всіх птахів і довідалася, що потрібно накинути на верхівку яблуні хустку, та зменшиться. Так слуга й зробив. Приніс він царю яблуню. Пущі колишнього розлютився цар. Велів покликати до себе слугу й говорить: - Піди туди - не знаю куди, принеси те - не знаю що. І знову пішов слуга до дружини, взяв у неї хустку. Довго ходив він, але нарешті знайшов ще одну сестру своєї дружини. Але, як та не намагалася, не змогла вона допомогти слузі. Чи довго, чи коротко бродив слуга, багато тягот він випробував, але все ж таки знайшов те, що потрібно. Повернувся він додому, переміг царя за допомогою своєї знахідки й зажив зі своєю жінкою щасливо.

Ó ÷îìó ìåòîäè÷íèé íîíñåíñ ö³º¿ êàçêè? ІІІ. Âïðàâà Î÷³êóâàííÿ . Самим важким, але й самим відповідальним для керівництва школи й педагогічного колективу є визначення цілей і завдань школи на новий навчальний рік. Власне кажучи, це логикоконструктивна операція, що завершує аналітичну діяльність керівника школи й педагогів. Головне тут - указати, що й коли, а не чому і як, варто досягти. Типова помилка багатьох керівників шкіл полягає в тім, що вони найчастіше, не розкриваючи змісту питання «Що досягти?», відразу дають відповідь на питання «Як досягти?», Тобто, опустивши формулювання цілей, починають із 2

постановки завдань, що науково не обґрунтовано, тому що другі повинні випливати з перших. У підсумку порушення логіки цілепокладання занижує рівень цілездійснення. От чому постановку найважливіших цілей на основі глибокого педагогічного аналізу досягнутого результату з їхньою наступною декомпозицією («розкладанням» їх на більш конкретні, проміжні цілі) і відбиттям у завданнях школи ми вважаємо однією з вихідних умов попередження формалізму в плануванні роботи на навчальний рік. Така роль цілепокладання в плануванні роботи школи на новий навчальний рік. Недооцінка цієї ролі керівниками знижує мобільність, реальність і практичну значимість планів роботи їхніх колективів.

Цілепокладання по своїй суті є процес формування мети, здійснюваної на основі аналізу обстановки; виявлення потреб й інтересів, що підлягають задоволенню; визначення наявних для цього ресурсів. Вимоги, які пред'являються до мети, такі: 1) діагностичність, тобто висування, обґрунтування й коректування цілей на основі постійного вивчення потреб і можливостей всіх учасників педагогічного процесу; 2) реальність, тобто висування й обґрунтування цілей з урахуванням можливостей конкретної ситуації (необхідно співвіднести бажану мету, проектовані результати з реальними умовами); 3) наступність, що означає здійснення зв'язків між цілями й завданнями на кожному етапі діяльності; 4) погодженість і несуперечність цілей, що досягаються включенням у процес цілепокладання всіх учасників діяльності; 5) конкретність формулювання мети, спрямованість її на досягнення результату, якій можна «виміряти». Ефективність процесу цілепокладання визначається, ü по-перше, усвідомленням цілей як бажаного стану навчально - виховного процесу (що планується досягти наприкінці навчального року); ü по-друге, виявленням реальних умов їхнього здійснення (які умови для цього необхідні); ü по-третє, оцінкою можливостей всіх і кожного члена колективу, цілей у створенні необхідних для цих умов (є чи можливості для забезпечення умов); ü по-четверте, вичленовуванням способів досягнення поставлених цілей (яким чином можна все це здійснити реально). Тут необхідне знання як досягнутого рівня розвитку колективу, так і тих факторів і причин, які його забезпечили. Однак у практиці роботи шкіл переважають констатація фактів й опис результатів без виявлення умов, що сприяли одержанню таких результатів, без установлення причин, які привели до виникнення цих умов, що не тільки знижує наукову обґрунтованість всіх оцінок і висновків, але й веде до постановки нереальних цілей на новий навчальний рік. Попередити подібну практику можна тільки шляхом поглиблення аналітичної основи планування й визначення в результаті цього як

цілей

(кінцевого результату діяльності колективу ), так і 3

завдань (способів досягнення цілей). Розглянемо загальну технологію цілепокладання (розробки й формулювання цілей і завдань школи). При визначенні цілей важливо встановити, який саме результат припускають отримати при їх досягненні; якими засобами одержати цей результат, які строки досягнення цілей. От чому в структурі мети при її розробці необхідно чітко виділити предмет і результат перетворення. Предметом перетворення може бути класна година як основна форма організації виховної роботи із класом. Ми можемо продовжити вдосконалювати класну годину в цілому або якісь його компоненти протягом багатьох років, але щорічно нам доведеться міняти, уточнювати й коректувати засоби й результати перетворення класної години. Через це цілі, пов'язані із класною годиною як предметом педагогічного перетворення, можуть бути надзвичайно різноманітними. Візьмемо як приклад формулювання мети: «Підвищити ефективність науково-методичного забезпечення кожної класної години» (предмет перетворення - класна година; засіб перетворення - науково-методичне забезпечення класної години; результат зріст її ефективності). Або - «Продовжити пошук шляхів удосконалювання організаційно педагогічних основ виховних заходів» (предмет перетворення організаційнопедагогічні основи виховних заходів; засіб - пошук ефективних шляхів; результат удосконалення організаційно - педагогічних основ виховних заходів). Підхід до розробки мети діяльності школи на новий навчальний рік може здійснюватися з погляду, по-перше, її прийнятності, по-друге, оптимальності й, по-третє, пристосованості до запрограмованого результату. Прийнятні цілі в рамках існуючих можливостей ставляться тоді, коли немає достатніх ресурсів, інформації, часу для постановки оптимальної мети. Вони виражають прагнення школи і її керівників поліпшити стан справ, усунути наявні недоліки без істотних перетворень у школі. Приклади цілей, наведені вище, є прийнятними. Оптимальні цілі визначаються на основі даного стану системи, наявних можливостей і ресурсів, передбачають їхнє ефективне використання для переходу системи в новий, більш високий стан розвитку. Ціль у цьому випадку виступає як модель нового стану системи. Приклади таких цілей: «Почати апробацію в шкільній практиці технології самовдосконалення учнів», «Розробити й впровадити в практику роботи нову систему учнівського самоврядування» і т.п. Адаптаційні цілі - орієнтир на майбутній стан системи, що утримується в меті, наприклад: «Завершити підготовку школи до атестації в статусі гімназії», «Створити умови для відкриття в школі класів довузівської підготовки» тощо. Упорядкованість і співпідпорядкованість різних цілей (їх ієрархічність) по масштабу й рівню утворюють так зване «дерево цілей», що являє собою опис багаторівневого взаємозв'язку різних цілей. При ієрархічному визначенні загальні цілі розбиваються на підцілі, які по своєму змісту служать конкретизацією вищих цілей, а у функціональному плані виступають як засіб досягнення цілей вищого 4

Засвоєння загальнолюдських та моральних цінностей

Розповсюдження накопиченого ППД членів творчої групи

Впровадження в практику роботи вчителів інноваційних дієвих форм

Гуманізація співідносин у системі «Вчитель – учень - батьки»

Підвищення ефективності навчальновиховного процесу через здійснення особистісно – орієнтованого підходу

Допомога у професійному самовизначенні

Розвиток комунікативних умінь та навичок

Стимулювати самоосвіту та творчий пошук вчителів

Організувати роботу постійно діючого семінару

Перебудова роботи методичної служби школи з метою удосконалення професійної компетенції вчителів

Формування навичок самовдосконалення

Розвиток позитивної «Яконцепції» учнів

Створення експериментальної творчої групи

Озброєння вчителів теоретичними знаннями

Проаналізувати рівень оволодіння педагогами теоретичними знаннями, готовності до інноваційної діяльності

Здійснення педагогічного аналізу особистісно – орієнтованого уроку та класної години

Ознайомлення з особистісно орієнтованими технологіями

Ознайомлення вчителів з принципами особистісно – орієнтованої освіти

рівня. Наприклад, генеральна мета роботи класного керівника – виховання різносторонньо розвиненої особистості. Для чого необхідно: 1) створення гуманних відносин в класі; 2). створення сприятливого психологічного клімату. Це в свою чергу неможливо без високого рівня розвитку класу як соціальної групи і т.д. Ще одним прикладом такого дерева цілей може бути перспективне планування проблемної теми школи. Створення особистісно – орієнтованої системи навчання та виховання

Соціалізація учнівської молоді

Якщо об'єднати цілі 1 й 11 рівнів або 11 й 111 рівнів, то будуть сформульовані

5

завдання школи на новий навчальний рік. Наприклад: «Створити умови, що забезпечують перехід школи, керівника, учителя й учня в режим розвитку. Для чого: гуманізіровать відносини в системі «керівник - учитель учень - батьки»; здійснити методичне забезпечення педагогічного пошуку по створенню адаптивної системи освіти; стимулювати якісну працю вчителя, учня, керівника». Отже, завдання на відміну від цілей містять не тільки предмет удосконалювання й перетворення, засоби й результат, але й способи його досягнення Структура мети Мета Предмет удосконалювання й перетворення

Засоби удосконалювання й перетворення

Результат удосконалювання й перетворення

Структура завдання Завдання Предмет удосконалювання й перетворення

Засоби удосконалювання й перетворення

Результат удосконалювання й перетворення

Способи удосконалювання й перетворення

Слід зазначити, що наявність перерахованих компонентів не означає обов'язковість їхнього включення в зазначеній послідовності у формулювання як мети, так і завдання. Їхній набір при формулюванні мети (завдання) обов'язково зберігається в повному обсязі, а послідовність включення у формулювання може бути різної. Наприклад, у формулюванні завдання: «Активізувати використання в педагогічній практиці вчителів школи інтерактивних методів шляхом вивчення й показу досвіду педагогів експериментаторів» - послідовність компонентів буде виглядати в такий спосіб: Результат Засіб Предмет Способи У формулюванні: «Проаналізувати сформовану в школі систему методичного навчання педагогічних кадрів і на цій основі розробити концептуально нові підходи до керування їхнім професійним розвитком» - послідовність компонентів буде інший: Засіб Предмет Способи Результат Правила побудови цілей: 1. Загальна генеральна мета не складається із окремих цілей, а розпадається на окремі цілі (або підцілі).

2. Кожна мета вищого рівня досягається за допомогою досягнення часток підцілей, на які вона розпадається, З. Необхідно концентрувати увагу не на багатьох, а на найважливіших цілях.

6

4. Необхідно обговорювати цілі, виробляти їх разом з колегами.

5. Мало сформулювати мету, необхідно переконати співробітників у необхідності її досягнення.

6. Цілі повинні конкретизуватися у заходах, в яких вони порівнюються з можливостями.

7. Керівник школи не повинен допускати конфлікту цілей.

8. Визначення передбачуваних результатів у процесі формулювання цілей.

9. Необхідно мобілізувати підтримку в досягненні мети.

10. Успіх досягнення цілей базується скоріше на індивідуальних змінах, ніж на зміні відразу всієї організації.

11. Основні цілі повинні бути спрямовані на розвиток системи, зорієнтовані на нові дії. Розробка й формулювання цілей, починається з аналізу й синтезу інформації про минулий й теперішній стани школи, з виявлення проблем, Тобто тих протиріч, які стримують рух від сьогодення до майбутнього, розвиток школи як системи. Гранично спрощуючи процедуру розробки мети, її можна зобразити у вигляді наступної схеми: Існуючий стан системи

Проблема

Бажаний стан системи

Розходження між існуючим й ідеальним (бажаним) станом і становить суть проблеми. Завдання цілепокладання полягає в тому, щоб виявити проблеми, які необхідно вирішити колективу й у період його найближчого розвитку, і в перспективі. Отже, виявлення проблем служить початковим етапом цілепокладання, тобто становить його технологічну основу. Розглянемо алгоритм виявлення й рішення проблеми трохи докладніше шляхом виділення операційних кроків: 1) аналіз фактичного й моделювання бажаного стану педагогічного процесу; 2) виявлення відхилення фактичного стану педагогічного процесу від бажаного; 3) визначення існування протиріччя між фактичним і бажаним станом педагогічного процесу в школі; 4) формулювання проблеми; 5) оцінка новизни проблеми; 6) визначення причин виникнення проблеми; 7) установлення взаємозв'язку з іншими проблемами; 8) оцінка ступеня повноти й вірогідності інформації про проблему; 9) визначення можливості розв'язання проблеми; 10) розробка варіантів вирішення проблеми; 11) вибір рішення; 12) оформлення рішення. Зупинимося на тій частині алгоритму, що орієнтує керівників шкіл у технології розробки й формулювання цілей діяльності шкільного колективу. Візьмемо приклад. На основі проведеного аналізу фактичного й бажаного стану педагогічного 7

процесу в школі було визначено, що перетворенню школи в розвиваючу й систему, що розвивається, перешкоджає не сформованість педагогічного колективу як колективу однодумців. Отже, виявлена проблема може бути сформульована так: «Не сформованість педагогічного колективу як колективу однодумців є провідною перешкодою для перетворення школи в розвиваючу й систему, що розвивається,». Ціль же, що випливає з неї, буде виглядати в такий спосіб: «Сформувати цілісний педагогічний колектив однодумців». Тобто те, що є основою перешкоди й стає предметом перетворення - педагогічний колектив, засобом перетворення - об'єднання (єднання) членів колективу, результатом - цілісність колективу. Цілепокладання припускає обов'язковість наступності з метою й завданнями діяльності шкільного колективу. Приміром, при вирішенні завдання вдосконалювання уроку як основної форми організації навчально-виховного процесу можлива наступність по окремих напрямках цієї проблеми. Скажемо, якщо в перший рік намічується «підвищити якість уроку шляхом розвитку розумової активності й пізнавальних інтересів учнів», то на наступний рік можна «продовжити роботу над удосконалюванням уроку, приділивши головну увагу індивідуалізації процесу навчання й диференційованому підходу до учнів» і т.д. ІV. Ðîáîòà â ãðóïàõ. Кожна група отримує формулювання проблеми, на підставі якої формулюється мета, з неї - завдання, що конкретизуються в конкретних заходах.

Для груп, що працювали як заступники директорів з виховної роботи: 1.Проблема: «Демократизація шкільного життя й управління неможливі без паралельного здійснення гуманізації відносин у школі».

2.Проблема: «Підвищенню ефективності профілактики правопорушень і злочинів серед неповнолітніх протидіє недосконалість індивідуальної роботи».

3.Проблема: «Відсутність у школі системи виховання свідомого ставлення до здоров'я суперечить активізації мотивації школярів на здоровий спосіб життя».

4.Проблема: «Ефективній роботі органів учнівського самоврядування, підвищенню самостійності роботи перешкоджає неправильне розуміння вчителями своєї ролі стосовно органів учнівського самоврядування» 5.Проблема: «Однією з причин невідповідності між знаннями учнями школи морально – етичних норм і застосування знань на практиці є використання класними керівниками при проведенні виховних заходів одностороннього впливу на учнів замість посилення діалогічного характеру спілкування з учнями».

6.Проблема: «Низький рівень правових знань обумовлений формальним підходом до організації й проведення роботи з даного питання»

Для груп, що працювали як класні керівники: 1.Проблема: «Успішної соціалізації учнів класу заважає відсутність готовності до свідомого вибору професії» 2.Проблема: «Підвищенню ефективності виховного впливу на учнів перешкоджає не сформованість єдиного класного колективу».

3.Проблема: «Об'єднанню класного колективу протидіє відсутність у учнів культури міжособистісного спілкування» 8

4.Проблема: «Погана успішність учнів класу обумовлена низьким рівнем пізнавальної активності» V. Îáãîâîðåííÿ ðåçóëüòàò³â ðîáîòè ãðóï.

VІ. ϳäâåäåííÿ ï³äñóìê³â.

˲ÒÅÐÀÒÓÐÀ

1.Зверева В.И. «Планирование работы школы»// Завуч: научнопрактический журнал для администрации школ - №8 – 2003 – с.

3-47 2.Мармаза О.І. Інноваційні підходи до управління навчальним закладом. – Х.: Видав. Гр.. «Основа», 2004. – 240 с.

3.Рожков М.И., Байбородова Л.В. Организация воспитательного процесса в школе.-М.: Владос, 2001 4.Урбанович А.А. Психология управления: Учебное пособие. – Мн.: Харвест, 2002. – 640с.

5.Урбанович А.А. Психология управления: Учебное пособие. – Мн.: Харвест, 2002. – 640с.

6.Урбанович А.А. Психология управления: Учебное пособие. – Мн.: Харвест, 2002. – 640с.

7.Урбанович А.А. Психология управления: Учебное пособие. – Мн.: Харвест, 2002. – 640с.

9