Педагогічний експеримент: шляхами досвіду by Управління освіти

УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ МИКОЛАЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР

ПЕДАГОГІЧНИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ: ШЛЯХАМИ ДОСВІДУ

МИКОЛАЇВ 2009 1

У своїх руках ви тримаєте книгу, що є своєрідним колективним портретом освітян м. Миколаєва і містить у собі об’ємну інформацію про діяльність експериментальних навчальних закладів, які складають могутній інтелектуальний і культурний потенціал нашого міста. Ця збірка – спроба сформувати, узагальнити і представити нашим колегам досвід педагогічних колективів експериментальних навчальних закладів м. Миколаєва. Власною працею, видатними, творчими, інтелектуальними і науковими досягненнями, талантом управління тисячі педагогів зберігають і зміцнюють авторитет нашого міста. Сподіваюся, що це видання принесе вам користь, полегшить спілкування, розширить коло ваших уявлень про навчальні заклади міста і їх педагогів, стане незамінним довідником на вашому робочому столі й прекрасним доповненням до вашої бібліотеки.

Начальник управління освіти, Деркач Г.І.

Рубрика «Авторитетно» В ХХІ столітті життя ставить нові вимоги перед самою людиною Василь Кремінь - Як людина, яка вже багато років працює в освітній системі, як оцінюєте стан сучасної освіти в Україні? Наскільки вона відповідає викликам сьогодення та вимогам ринку праці? - Я з великою шаною ставлюсь як до минулого, так і до сучасного нашої освіти. Я противник посипати і собі, і освітянам голову попелом, перекреслюючи всі досягнення української освіти. Це непорядна критиканська позиція, що ображає сотні тисяч освітян, які працюють в нашій країні. З іншого боку, я чітко розумію, що нинішня освіта не задовольняє потреби людини, суспільства і держави. І вихід не в тому, щоб повертатись до попередньої системи - інша освіта була добра для іншого суспільства, для іншого типу виробництва. Сьогодні ж, коли світ переходить до інформаційних технологій, коли в країні відбуваються процеси переходу до іншого типу суспільних відносин, мати освіту попередніх часів - значить обумовити відставання країни, її консервування у ХХ столітті. Цього ми не повинні допустити. До того ж, в ХХІ столітті життя ставить нові вимоги перед самою людиною. Освіта повинна змінюватись і з метою підготовки конкурентоспроможної людини. Що я маю на увазі? Є декілька генеральних напрямків реформування освіти. Людина зараз вступатиме в життя за надшвидкої змінюваності навколишнього середовища - техніка, технології, знання, інформація, міжлюдські відносини... Тобто людство вступає в інноваційний тип прогресу, і ми повинні готувати інноваційну людину - за типом мислення, культури, здатністю до інноваційної діяльності. Людину, готову змінюватись, творити інноваційні зміни. Це перше. Друге - ми повинні готувати людину, яка 3

використовувала б знання на практиці. Це слабка позиція нашої освіти: ми абсолютизуємо одну, безперечно, важливу функцію навчального процесу - засвоєння знань, а недооцінюємо, як мінімум, дві інших функції — це навчити людину навчатися протягом життя, виробляти вміння і навички, а також навчити людину застосовувати свої знання в професійній, громадській діяльності, побуті тощо. У нас же дуже часто знання засвоюються заради хорошої відповіді на іспиті, а не заради того, щоб використовувати їх як основу, методологію поведінки людини. В цьому відношенні я вітаю введення тестування при вступі (власне, під час мого перебування на посаді міністра МОНу було започатковане експериментальне тестування), але потрібно поліпшувати цю роботу. Коли ми в 2004 році приймали відповідну постанову Кабміну, передбачали, що тестування буде введено в навчальний процес у школі. Вивчили 5-6 тем - вчитель дає по цих темах тести. По-перше, діти би знали, що вчити потрібно системно, а по-друге, вони б призвичаювались до тестової системи. Зараз же абітурієнт у визначальний момент у своїй долі вперше зустрічається з тестуванням. Можливо, це ще не до кінця усвідомлено суспільством, але людина сьогодні поставлена в зовсім інший комунікативний простір - вона знаходиться в постійній контактній взаємодії з іншими. В кожному випадку потрібно адекватно відповісти на ці контакти, щоб при цьому зберігати свою власну сутність, а тим більше бути успішним в житті і у своїй діяльності. Тому ми повинні готувати самодостатню особистість, здатну усвідомлено ставитись до оточуючого середовища, свідомо вибудовувати власну життєву позицію. Потрібно якомога швидше покінчити з авторитарною репресивною педагогікою, замінивши її толерантною, педагогікою співпраці. Не потрібна така школа, яка дванадцять років буде тримати дитину в умовах авторитаризму, формуючи носія авторитарних чи навіть тоталітарних цінностей. Освіта має бути зорієнтована на дитиноцентризм, максимально наближена до виховання дитини відповідно до конкретних здібностей цієї дитини. Потрібно дати можливість дитині самопізнати себе, допомогти їй саморозвинутися, і, ставши дорослою, вона максимально себе реалізує. Тоді і людина буде щасливою, і суспільство буде динамічно розвиватися. Тому дуже 4

важливо зараз підготуватися до профільного навчання в старшій школі. Я підтримую створення профільних ліцеїв. Ми повинні готувати глобалістську людину, здатну жити в глобальному світі, - від усвідомлення того, в якому світі вона живе, до вивчення мов. Потрібен мовний прорив у нашій освіті, три мови - повинно бути нормою для кожного випускника школи. І останнє - ми відповідальні за те, з якою системою цінностей дитина закінчує школу. Якщо вона засвоїла цінності минулого, то вони будуть обмежувати діяльність вже дорослої людини. Ми повинні вчити дитину бути самостійною, успішною, заможною, але чесно заможною, а не так, як більшість наших багатіїв. Ми повинні вчити дитину бути патріотом. Бо поряд з глобалістськими процесами відбувається міжнаціональна конкуренція планетарного масштабу. Тільки держава, яка згуртує свій народ, зможе максимально захистити свої національні інтереси. Ольга РЕШЕТИЛОВА, «День» ( № 173, п’ятниця, 26 вересня 2008)

Управління інноваційними процесами Л. Ващенко Управління інноваційними процесами є однією зі складових загальної системи управління освітою і тому діє в межах спільних законів її розвитку. Спільним для всіх рівнів управління освітою є: прагнення подолати адміністративний стиль управління, мінімізувати бюрократичні зв’язки між рівнями управлінської вертикалі, максимально підтримувати ініціативу та використовувати інтелектуальний і творчий потенціал педагогів, залучати вчених до вирішення нагальних проблем педагогічної практики. Активність інноваційних пошуків у освіті зумовила потребу виявлення шляхів регулювання цими процесами. Недостатня висвітленість у наукових дослідженнях питання управління інноваційними процесами в системі загальної середньої освіти на всіх рівнях керівної вертикалі деформує практику впровадження педагогічних новацій (постановку та формалізацію ідеї, процеси організації, оцінювання), особливостей їх розгортання та проблем, що виникають у таких взаємозв’язках. Ураховуючи такі підходи, необхідно проаналізувати специфіку організації інноваційних процесів на 5

різних рівнях управління. Так, на інституційному (загальнодержавному) рівні управління інноваційними процесами формується освітня політика, забезпечується нормативна база для її реалізації. Глибинна особливість освітньої політики, за визначенням В. Кременя, полягає в тому, що вона органічно поєднує в собі політичні, соціальні, економічні та власне освітні аспекти. Тільки за такого підходу до освіти ми зможемо вивести її за відомчо-галузеві бар’єри та надати їй сучасної сутності як сфери інтеграції та реалізації загальнонаціональних інтересів і пріоритетів нашої держави. Питання формування інноваційної політики в Україні та шляхів її реалізації знайшли відображення в окремих державних документах. Так, Комплексним планом заходів розвитку загальної середньої освіти на 1999-2012 роки (Постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.99 р. № 348) передбачається розробити та затвердити регіональні програми розвитку загальної середньої освіти; розробити та впровадити ефективні моделі управління загальноосвітніми навчальними закладами; забезпечити проведення наукових досліджень з актуальних проблем підготовки педагогічних кадрів, їх діяльності та професійного вдосконалення. Загальними зборами АПН України прийнята Постанова (від 11.04.2003 р.) про необхідність здійснити науково-методичне забезпечення підготовки вчителів до інноваційного пошуку. Рішенням Колегії Міністерства освіти і науки України від 29.05.2003 р. затверджені «Середньострокові пріоритетні напрями інноваційної діяльності галузевого рівня у сфері освіти», запланована розробка прогнозів і програм розвитку освіти та науки план конкретних заходів із реалізації пріоритетних напрямів у сфері освіти, до яких віднесені: інноваційні технології навчання, інтерактивні методи навчання з використанням інформаційних технологій, створення комп’ютерно-орієнтованих методів навчання з різних предметів і навчальних дисциплін, розробка й запровадження новітніх дидактичних моделей і технологій профільного навчання в загальноосвітніх навчальних закладах, розробка програмних засобів навчального та наукового призначення, нових програм, підручників, посібників і методичних розробок, у тому числі електронних, та ін. На Всеукраїнському форумі «Турбота про вчителя - надія на майбутнє», який відбувся 24.05.2005 року, були рекомендовані нові стратегічні напрями освітньої політики, зокрема формування 6

потенціалу освіти, відповідність освіти сучасним умовам; якість освіти, інформатизація освіти, стандартизація освіти, фінансування освіти. Змістовий аналіз цих напрямів дозволяє констатувати, що за межею нової стратегії розвитку освіти в Україні залишаються проблеми інноваційних трансформацій галузі, які повинні пронизувати всі освітні процеси та діяльність її суб’єктів. Поширення інноваційного руху в українській і зарубіжній освіті, тенденції реформування школи в контексті змін потребує державної підтримки та необхідності розвитку регулятивної політики розгортання інноваційних пошуків. Нормативно-правову базу інноваційних процесів у освіті складають: Конституція України (1994), Конвенція про права дитини (ратифікована постановою ВР № 789-ХІІ від 27.02.91), Національна доктрина розвитку освіти (2001), Державна цільова комплексна програма «Учитель» (1998), закони України «Про освіту» (1996), «Про загальну середню освіту» (1999), «Про інноваційну діяльність», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про авторське право і суміжні права», «Про науково-технічну інформацію», «Про наукову і науково-технічну експертизу» та інші законодавчі акти. Отже, держава, Міністерство освіти і науки України, наукові установи в галузі освіти утверджують курс її інноваційного розвитку шляхом підготовки нормативно-правової та методологічної бази, створення відповідних концепцій і положень, що дає можливість здійснювати науковий вплив на формування стратегії галузевого розвитку. У такий спосіб забезпечується теоретико-методологічна основа для інноваційних процесів у педагогічній теорії та практиці. Безпосередню нормативну підтримку педагогічних ініціатив і реалізації інноваційних процесів забезпечують Положення прямої дії «Про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності» (Наказ МОН України від 17.11.2000 р. № 522) та «Про експериментальний загальноосвітній навчальний заклад» (Наказ МОН України від 20.01.2002 р. № 114). Положення Міністерства освіти і науки України розроблено з метою «упорядкування інноваційної освітньої діяльності в системі освіти». У документі передбачені етапи організації інноваційної діяльності, суб’єкти інноваційної ініціативи, механізми прийняття рішення з організації та проведення експерименту, порядок прийняття рішення про розширення бази, внесення змін до 7

програми дослідно-експериментальної роботи, припинення (завершення) експерименту, розкрито механізми поширення та застосування інновацій у системі освіти, виявлено передумови апробації, механізми масового поширення інновацій у системі освіти, з’ясовано засоби зберігання інформації про інновації та їх застосування в системі освіти; передбачено джерела фінансування інноваційного пошуку. Чинним Положенням визначено рівні інноваційної освітньої діяльності: всеукраїнський, регіональний, рівень окремого навчального закладу та закладу післядипломної освіти. У п. 1.5. Положення підкреслюється, що інноваційна освітня діяльність регіонального рівня може здійснюватись у системі освіти окремого регіону (Автономної Республіки Крим, області, м. Києва або Севастополя) і передбачає: апробацію інновацій, розроблених у ході експериментів регіонального рівня; експериментальну перевірку продуктивності й можливості застосування інновацій (крім всеукраїнського рівня). Цим положенням регіонам надається відповідна автономність у реалізації інноваційних процесів, що свідчить про підтримку державою регіональних освітніх ініціатив. Важливими для реалізації інноваційних процесів у регіоні є визначення умов, серед яких: керованість інноваційною освітньою діяльністю; готовність суб’єктів освіти (учителів, вихователів, керівників, управлінців та ін.) до інноваційної роботи. Чинним Положенням утверджується право органів управління освітою регіонального рівня на затвердження «інноваційної ініціативи». На всеукраїнському рівні це право належить президії Академії педагогічних наук України. Розглядаються умови та правила формалізації соціально-педагогічної ініціативи. У п. 1.6. Положення розкриваються основні напрями інноваційного пошуку на рівні окремого навчального закладу та закладів післядипломної освіти, зокрема статус (експериментальний навчальний заклад), форми контролю ходу й результатів дослідно-експериментальної роботи. Отже, на державному рівні за школою визначається право на пошуки нових нетрадиційних підходів до організації шкільного життя. При цьому зміцнюються відносини між наукою та практикою: перша на основі теоретичних положень створює прикладні програми для подолання практичних проблем 8

конкретної школи, натомість, освітяни-практики опановують нові методи професійної діяльності, насамперед пошуку та експерименту. Об’ємним і змістовним у Положенні є розділ 2.8 «Прийняття рішення про розширення бази, внесення змін до програми дослідно-експериментальної роботи, припинення, завершення експерименту». Особливо важливим, з нашого погляду, є передбачення в Положенні системи мотиваційних заходів, зокрема право суб’єктів інноваційного процесу на творчу відпустку тривалістю до трьох місяців. З точки зору педагогічної практики інноваційної роботи, найскладнішим моментом у «житті» нової ідеї виступає можливість її широкого й системного використання, коли нововведення набуває технологічних рис, здатних ефективно відтворюватись у будь-якому освітньому середовищі. Право на масове поширення інновації приймається МОН України на основі експертизи Науково-методичної ради. Відповідно, і використання освітянами інновацій можливе лише згідно з рекомендаціями МОН України. Одним із державних документів, що також регламентують інноваційні процеси у школах України, є «Положення про експериментальний загальноосвітній навчальний заклад». Згідно з ним «експериментальнім навчальним закладом називають такий загальноосвітній навчальний заклад, у якому проводиться експеримент із перевірки результативності та можливості застосування освітніх інновацій». Певною мірою цей документ дублює окремі положення, викладені в попередньому. Скажімо, п. 2.5.7 і п. 2.6.8 попереднього Положення надається статус експериментального навчального закладу тим загальноосвітнім навчальним закладам, які здійснюють інноваційну діяльність. Натомість, новим у цьому Положенні є розділ 4 «Особливості управління експериментальним загальноосвітнім навчальним закладом» де безпосереднє керівництво за інноваційну педагогічну роботу покладається на директора загальноосвітнього навчального закладу, а загальне управління — на органи управління освітою, що видають наказ. Однак, важко погодитися з п. 4.3, де зазначено, що безпосереднє управління експериментом у загальноосвітніх навчальних закладах здійснюється автором заявки, науковим керівником і 9

директором. На нашу думку, автор і науковий керівник здебільшого не є штатними працівниками загальноосвітнього навчального закладу. Тому вони не можуть нести юридичної відповідальності за якість освіти, а, отже, безпосередньо керувати будь-якими процесами у школі: вони можуть давати консультації, здійснювати функції координаторів експериментального процесу. Аналіз наукової літератури про рівні управління інноваційними процесами в загальній середній освіті дає підстави для виявлення пріоритетних напрямів освітніх нововведень. Ми поділяємо погляди О. Савченко на те, що на інституційному рівні формуються «дві домінанти управління інноваційними процесами: запровадження державних стандартів і особистісно зорієнтованих методичних систем». При цьому «на всіх рівнях має реалізуватись поетапний підхід до створення науково-методичного супроводу інноваційного процесу, щоб досягти цілісності, оптимального співвідношення зовнішнього та внутрішнього управління та самоуправління з поточним коригуванням результатів управлінської діяльності». Відтак, зміст поетапного управління інноваційними процесами на інституційному рівні складається з: • організації засвоєння вчителями, керівниками школи нових цілей і нових професійних знань; • вивчення готовності керівників школи й учителів до запровадження нових програм, підготовка методичного забезпечення нових інтегрованих предметів; • запровадження нового змісту та форм управлінської діяльності на рівні школи; • виявлення оцінки можливостей школи з точки зору доцільності зміни її статусу, структури й кадрів; • індивідуальної роботи з учителями, усебічного вивчення причин, які ускладнюють запровадження педагогічних інновацій; • удосконалення організаційної та професійної культури школи. Регіональний рівень управління інноваційними процесами Управління інноваційними процесами в регіоні розглядається нами як один із напрямів теорії та практики управління освітою, що інтенсивно розвивається на основі загальнотеоретичних положень, розробляє спеціальні моделі й методи з підвищення ефективності реалізації освітніх новацій. Слово регіон походить від латинського regio, regionis, що в перекладі означає область, округ. Відтак, регіон розглядають як 10

певну територіальну одиницю (район, область, зона), що вирізняється з-поміж інших таких же одиниць специфічними рисами (географічними, геологічними, етнографічними, економічними та ін.). Дослідження регіональної специфіки управління інноваційними процесами здійснювалось нами з урахуванням двовекторної спрямованості розвитку сучасної освіти. Перший вектор указує на розгортання регіональної освіти в напрямку формування цілісного загальнонаціонального простору. Другий вектор спрямований на створення власне регіонального характеру освіти. Співвідношення загальнодержавного та регіонального залежить, з одного боку, від нормативно-правової забезпеченості, визначеної державної політики галузі, державних стандартів освіти та створення соціально-педагогічних і організаційно-економічних умов для варіативної освіти, з іншого. У межах такої двовекторної спрямованості розвитку регіональної освіти, за висновками Е. Днєпрова, управління інноваційними процесами формує інноваційне середовище, соціальнопедагогічне значення якого полягає в тому, що: створюються прообрази освітніх інститутів відкритого громадянського суспільства, дієвим фактором стає вирощування освітньої спільноти, формування професійного товариства в освіті, виникають конструктивні соціально-технологічні механізми, які переводять реформу й сам розвиток освіти в нову, інноваційну якість, механізм постійного та стійкого оновлення освіти. Регіональне управління як суб’єкт загальнодержавної системи освіти в організації інноваційних процесів покликаний забезпечувати розвиток освіти в окремому регіоні, створювати умови для впровадження та реалізації освітніх нововведень у практику шкільного навчання та виховання, пошуку доцільних механізмів управління цими процесами. Крім означеної попередньо нормативної бази як основи управління інноваційними процесами на загальнодержавному рівні, у контексті регіонального управління важливими є такі законодавчі акти: Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», підписаний Президентом України 21 травня 1997 р., Закон України «Про місцеві державні адміністрації», прийнятий Верховною Радою України у травні 1997 р., «Типове Положення про управління освіти обласної, київської та Севастопольської міської 11

державної адміністрації» (Постанова Кабінету Міністрів України від 18.03.96, п. № 327). Згідно з чинними нормативними актами, за регіональними органами управління освіти закріплюється право на прогнозування та розробку регіональних програм розвитку освіти, залучення наукових сил до реалізації перспективних завдань освіти, що загалом створює правове поле для підтримки соціальнопедагогічних ініціатив на регіональному рівні. Проблеми регіональної системи освіти, принципи регіоналізації знайшли відображення у працях сучасних учених (М. Артюхов, М. Дарманський, Г. Єльнікова, Б. Жебровський, Л. Калініна, В. Кваша, Г. Тимошко, В. Проданов та ін.). У цих дослідженнях поняття «регіональна освіта» розкривається як узгодженість загальнодержавних і регіональних стратегій і пріоритетів, подолання розриву між освітніми можливостями різних регіонів. Водночас розвиток регіональної освіти — це формування самостійної регіональної політики, розробка та апробація нових моделей управління освітою регіону, упровадження системи моніторингової методики вивчення та аналізу стану функціонування регіональної освіти, перехід від моноосвітньої системи до полікультурної освітньої різноманітності, можливості формування цілісної регіональної стратегії розвитку освіти. Як територіально визначена освітня система, за визначенням Б. Жебровського, регіон об’єднує діяльність усіх загальноосвітніх навчальних закладів, які до нього належать, а також взаємодіючі з ними відомства та організації в єдиний освітній простір міста. Ознаками освітнього регіону як цілісності виступають такі чинники: • наявність єдиної освітньої політики; • узгоджена діяльність різних відомств і управлінь (освіти, культури, правового забезпечення, соціального захисту та ін.) на основі загальнолюдських цінностей і цілей освіти; • концептуалізація освітньої діяльності на основі ідей особистісно зорієнтованого підходу, свободи вибору засобів його здійснення кожним загальноосвітнім навчальним закладом; • перехід від управління діяльністю загальноосвітніх навчальних закладів до управління культурно-освітніми й інноваційними процесами, які впливають на загальнокультурне та інтелектуальне середовище міста в цілому; 12

• утвердження й розвиток державно-громадських форм управління освітою в регіоні. Утвердження регіонального підходу в розвитку освіти дає можливість, з одного боку, ураховувати регіональні особливості (історичні, культурні, соціально-економічні та ін.) у змісті, організації освітнього та навчально-виховного процесів, з іншого розширювати мережу навчальних закладів різних типів і з різними освітніми послугами для забезпечення зростаючих потреб суспільства в отриманні якісної освіти. Відтак, регіональна система освіти як організаційна структура, що знаходиться на відповідній території та віднесена до соціально-економічної системи відповідного адміністративно-територіального регіону, дає можливість найповніше забезпечити неперервність освіти особистості. У межах державної політики регіоналізація освіти сприяє збереженню оптимального співвідношення та розвитку незалежності регіонів, забезпечує дієвість глобальних тенденцій розвитку освіти в країні та в міжнародному просторі в контексті своїх регіональних програм розвитку. Регіональний підхід у освіті зближує місцеві органи влади з реальним життям школи, мобілізує матеріальні та інтелектуальні ресурси. Саме на регіональному рівні можливо протистояти впливу анти культурі, обґрунтовано, з урахуванням соціально-педагогічного контексту, запроваджувати зарубіжний інноваційний досвід. Взаємодіючи з різними соціальними та громадськими інституціями, регіональна система освіти створює передумови для реалізації педагогічних нововведень, чим сприяє формуванню своєрідної системи освіти. У нашому дослідженні регіоналізація освіти розглядається як принцип модернізації всієї системи, оскільки на основі програмно-проектного підходу та з урахуванням регіональної специфіки створюються нові моделі управління. Практичний досвід розвитку столичного регіону України дозволяє стверджувати, що на основі таких моделей формується цілісна система, в якій: • узгоджуються державні стандарти з регіональним компонентом освіти; • започатковуються умови для розвитку мережі навчальних закладів різних типів і форм власності;

• створюється дієвий зв’язок між органами управління освітою та підпорядкованими загальноосвітніми навчальними закладами, освітніми установами, районними (міськими) відділами освіти; • нової якості набуває науково-методична база регіональної системи освіти, що сприяє й підтримує своєрідність та унікальність педагогічного досвіду в регіоні, забезпечує реальні умови для поширення інноваційного досвіду. Адміністративно-організаційними та нормативними умовами інноваційного пошуку в Київському регіоні (водночас із державними документами) є «Положення про порядок організації та здійснення експериментальної педагогічної діяльності» (Наказ ГУО КМДА № 22 від 20.08.1997 р.), де передбачені суб’єкти інноваційного пошуку, визначені засоби формалізації соціальнопедагогічної ініціативи тощо. Цей наказ адміністративно започаткував розгортання експериментального педагогічного дослідження в системі шкільної освіти столичного регіону. Головними цілями управління інноваційними процесами в регіоні визначено: • розробку стратегії розвитку освіти регіону; • прийняття стратегічних рішень про управління інноваційними процесами; • науково-методичне й організаційне забезпечення процесу запровадження державних стандартів та особистісно зорієнтованих методичних систем; • створення системи підготовки освітян до роботи в інноваційному середовищі; • ресурсне забезпечення інноваційних процесів; • здійснення контролю й оцінювання результатів інноваційного пошуку; • поширення інноваційного продукту; • аналіз ефективності вертикальних і горизонтальних зв’язків у межах управління інноваційними процесами. Основна функція управління нововведеннями в освітньому регіоні сприяє: забезпеченню конституційних прав громадян України на освіту відповідно до їхніх потреб і запитів, виконанню єдиної державної політики в освіті з урахуванням національнокультурної, соціально-технологічної, економічної, демографічної специфіки регіону, соціальному захистові психічного та фізичного здоров’я суб’єктів інноваційного пошуку (насамперед 14

школярів і педагогів), забезпеченні гарантій у випадку соціальнопедагогічних змін. Ми поділяємо думку вчених про те, що процес управління нововведеннями в регіоні передбачає впровадження новацій управлінського типу. Новації в управлінні освітою здійснюються через визначення нових функцій управлінської діяльності, що зумовлено утворенням нових управлінських зв’язків і відносин. Метою управлінських новацій є приведення управління у відповідність до об’єктів управління, що змінюються. Ураховуючи залежність змін від економіко-територіальних, соціально-культурних, технологічних та історичних чинників, управління узгоджується саме з ними. Такий підхід забезпечує регіональну специфіку управління, що робить його гнучким, динамічним, дієвим, адекватним і мобільним до сучасних змін суспільства загалом і регіону зокрема. Основними параметрами, що відтворюють специфіку управління на регіональному рівні, М. Дарманський називає соціокультурне тло, де віддзеркалені культурні традиції та соціальна ситуація. Учений підкреслює, що «неможливо і недоцільно зберігати єдину уніфіковану систему управління народною освітою на територіях з різними соціокультурними ситуаціями, які мають різні рівні сформованості освітніх запитів, різні завдання освіти, різний рівень забезпеченості матеріально-технічної бази, різні можливості додаткових асигнувань». Соціально-технологічні виклики суспільства вимагають прискорення впровадження освітніх новацій, що, у свою чергу, активізує процеси розвитку освіти. Тому так важливо, щоб регіональні управління освітою самостійно вирішували питання вибору нових форм управлінських структур, що спрямовують цей розвиток. Натомість, як у практиці, так і в наукових дослідженнях відсутні рекомендації з організації інфраструктур інноваційного типу. Це зумовлює ігнорування експертизи, методів моделювання та екстрополяції, відповідних соціологічних досліджень, тобто тих механізмів збору інформації, на підставі яких приймається управлінське рішення про необхідність і практичну доцільність створення нових структур та їх кадрового забезпечення. Відтак, В. Лазарєв і представники його наукової школи переконані, що організація нових структур в управлінні освітою регіону вимагає вивчення й аналізу поглядів різних фахівців традиційних управлінських структур, керівників загальноосвітніх навчальних закладів педагогів, а також представників учнівського 15

та батьківського самоуправління. Доцільним при цьому вважається використання методу нормативно-аналітичного проектування, коли припускається вибір нового варіанту управлінської системи з урахуванням комплексу наявних нормативів (зміст функцій управління освітою, чисельність працівників, оплата їх праці, тип управлінських структур тощо). Аналіз наукових досліджень із питань регіонального управління освітою свідчить про те, що інноваційний пошук в управлінні необхідно здійснювати з урахуванням специфіки соціальноекономічного та культурного розвитку регіону, технологічних досягнень, формалізації нових ідей у програмах і проектах. При цьому важливо враховувати потреби формування інформаційної, організаційної, матеріально-технічної, науково-методичної інфраструктур для підтримки нововведень. Учені рекомендують створення лабораторій, науково-методичних центрів, психологосоціологічних служб, центрів інформатизації та комп’ютеризації, навчально-науково-виробничих комплексів тощо. Такі служби підтримки нововведень дозволять зробити перші узагальнення досвіду інноваційної управлінської діяльності в усіх регіонах України. Суттєвою ознакою інноваційного освітнього простору регіону є постійне самооновлення: виникнення в його інфраструктурі підрозділів, що реалізують принципи інноваційної політики, сприяють становленню шкіл інноваційного типу, започатковують нові форми співробітництва в управлінні освітою тощо. Важливо, що інноваційне середовище освітнього регіону, як саморозвиваюча освітня система, має аналогічні з інноваційними процесами властивості дифузії, тобто здатність водночас змінювати себе та навколишнє середовище. Практика регіонального управління свідчить про те, що розширення обсягу освітніх послуг для забезпечення постійно зростаючих потреб мешканців великого міста в якісній освіті відбувається саме за рахунок упровадження інноваційних програм і проектів. Основним засобом залучення загальноосвітніх структур різних типів і форм власності, координацію їх взаємодії в єдиному інноваційному просторі регіону забезпечує система управління інноваційними процесами. Так, розвиток інноваційного середовища в столичному регіоні здійснюється шляхом організації центру експериментальної педагогіки, структурними підрозділами якого є: інформаційно16

аналітичний, підрозділи з організації прикладних досліджень і моніторингових досліджень. Особливого значення в контексті досліджуваної проблеми набуває питання управління розвитком освіти в регіоні. Ураховуючи, що впровадження новацій передбачає відповідні зміни, важливо виокремити саме ті зміни, які забезпечують розвиток освіти. Так, доведено, що циклічне відтворення постійної системи функцій, відсутність закономірності у змінах (випадковий характер інноваційних процесів), відсутність лінійного внутрішнього взаємозв’язку між етапами інноваційного процесу та інше - не сприяють розвитку. А. Пригожин уважає, що складно організованим системам не можна нав’язати шляхи розвитку, які не визначаються їх внутрішніми потребами, ефективний розвиток може визначитись і відбуватись випадково, для успішного розвитку системи необхідне погодження темпів розвитку всіх її частин, суб’єктів управління цим розвитком і дій цих суб’єктів. Американський учений М. Фуллан, досліджуючи питання змін у шкільній освіті, зазначає, що «вплив на зміни потребує бачення: взаємозв’язків, а не просто причинно-наслідкових ланцюгів, процесу змін, а не його фрагментів. Метою стає формування звички до переживання процесу змін і міркувань про нього, як про серію динамічних, складних феноменів, які накладаються один на одного. Як тільки ми розвинемо мову нелінійної системи, виникне нове уявлення про зміни».Відомо також, що розвиток системи може відбуватися шляхом вирішення внутрішніх протиріч (або тих, що знаходяться на межі) за рахунок привнесення нових змін чи нового структурування системи. Це дає змогу виявити чинники розвитку в межах структурних компонентів системи. До них В. Загвязинський відносить: зовнішні зміни, зміни мотивації суб’єктів інноваційного пошуку, структурно-змістові зміни, нові управлінські підходи, зміни в системі зовнішніх взаємозв’язків. Отже, визначаючи феномен розвитку як чинник змін цілей системи, умов, способів їх реалізації, управління розвитком системи шкільної освіти регіону в умовах інноваційних перетворень розглядається як процес, що забезпечує взаємозв’язок усіх компонентів системи, реалізується через нові управлінські функції (розробка інноваційної політики, вивчення процесів функціонування й розвитку системи на основі моніторингових досліджень, організації експертизи нововведень, 17

виявлення та підтримки освітньої ініціативи, «вирощування» новацій на основі попереднього інноваційного досвіду тощо). Це сприяє переходу системи від одного якісного стану до вищого з метою задоволення різноманітних освітніх інтересів і потреб особистості на основі максимального використання наукового, культурного, економічного потенціалу регіону. Управління розвитком шкільної освіти відбувається на основі врахування сучасних тенденцій освіти, узагальнення інноваційного досвіду, аналізу ресурсних можливостей регіону. Водночас важливо передбачати корекцію цілей і завдань, проводити експериментальну перевірку ідей; давати експертну оцінку варіантам управлінських рішень, розробляти прогностичні моделі, створювати оптимальні умови праці для інноваційного пошуку. Вибір розвивальної стратегії в управлінні освітою регіону створює передумови для формування інноваційного середовища. Інноваційне освітнє середовище розглядається як сукупність нормативних, соціально-педагогічних, науково-методичних та організаційних умов для розвитку регіональної системи освіти. Характерними ознаками цих умов виступають: • наявність стратегічних напрямів розвитку на основі інноваційної політики; • єдність цілей і культурно-освітніх цінностей у системі інноваційного пошуку; • поєднання варіативних підходів у змісті навчання й виховання з інваріантними, зумовленими державними стандартами; • розробка моделей розвитку загальноосвітніх навчальних закладів і нових організаційних структур управління; • створення дієвої та мобільної системи підготовки суб’єктів освітньої діяльності до роботи в інноваційному середовищі; • наявність прогностичних цілей розвитку освіти регіону. Забезпечення умов управління інноваційними процесами в регіоні досягається цілеспрямованою діяльністю керівної системи, що виражена конкретними діями, зокрема: • проведенням аналізу діагностичних даних оцінювання реального стану розгортання інноваційних процесів в освіті регіону, виявленням основних протиріч, які негативно впливають на освітні процеси, дестабілізують систему; •вивченням ресурсних можливостей для забезпечення ефективного перебігу інноваційних процесів (наявність програм 18

розвитку освіти регіону, загальноосвітніх навчальних закладів, інших інноваційних проектів і програм, методичні рекомендації з розробки та реалізації програм і проектів прикладного значення, інформаційне, науково-методичне, організаційне, кадрове, матеріально-технічне, фінансове та інші форми забезпечення); • розробкою критеріїв ефективності інноваційних процесів та управління ними; • створенням управлінських інфраструктур для забезпечення науково-методичних та організаційних умов реалізації освітніх нововведень. Управління нововведеннями здійснюється на основі функціонування його процесів (як основних, так і забезпечуючих), які розглядають у двох аспектах: 1) як завершений цикл дій, що віддзеркалює певний зміст управлінського впливу; 2) як операції, дії суб’єкта управління, що відповідають стадіям управлінського циклу. Функції управління освітою є змінною величиною, оскільки вони детерміновані змінами в суспільстві. Динаміка функціональних змін в управлінні освітою має безпосереднє відношення до функціональної системи традиційного менеджменту та ґрунтується на ідеї розподілу управлінської діяльності (управлінських повноважень) на спеціальні види кваліфікованої праці або універсальні напрями діяльності, виконання яких у певній послідовності забезпечує узгоджену роботу всієї організації. Зміни функцій управління детерміновані динамікою змінності видів управлінських дій. Традиційні функції поповнюються функціями, важливими для інноваційного пошуку. Про це свідчить сама логіка змін. Якщо в 70-х роках управління освітою здійснювалось у межах виконання таких функцій, як планування, організація, контроль і координація, то в наступні, 80-ті та 90-ті роки функціональний склад управління освітою помітно розширюється (відповідно з’являються інформаційна, аналітична, планова, організаційна, контрольна функції; інформаційноаналітична, мотиваційно-цільова, планово-прогностична, організаційно-виконавська, контрольно-діагностична, орекційнорегулятивна функції). У дослідженнях кінця 90-х років (Л. Калініна, О. Зайченко, Ф. Ковкіна, Н. Ковш, М. Поташник, Ф. Штикало та ін.) досить повно, з урахуванням вимог до функціонування ости відображені функції регіональних і районних управлінських структур. У 19

контексті інноваційного пошуку вони розширюють можливості суб’єкта й об’єкта управління з урахуванням специфіки його діяльності та рівня розвитку. Необхідність оновлення функцій управління освітою детерміновані: • соціально-економічними можливостями розвитку регіону та демографічною ситуацією: • високим рівнем суспільних потреб у якості шкільної освіти; • наявністю ресурсного забезпечення для реалізації освітніх проектів і програм інноваційного типу; • необхідністю приведення у відповідність до науково-методичних та організаційних вимог інноваційного досвіду в регіоні; • результатами інноваційного досвіду та рівнем розвитку закладів освіти регіону; • потребою вдосконалення системи освіти регіону на засадах інноваційного розвитку. Вищевикладені передумови є реальною основою для виявлення та обґрунтування функцій управління освітою, які були б спрямовані не стільки на функціонування системи освіти регіону, скільки на забезпечення її розвитку. Тому, ураховуючи результати досліджень, проведені в останнє десятиліття, а також власний досвід автора в управлінні інноваційними процесами у столичному регіоні, нами виявлено та обґрунтовано функціональний склад діяльності, необхідний органам управління освітою для ефективного розвитку інноваційних процесів у регіоні. Розподіл управлінських функцій пропонується за такими блоками: стратегічно-цільові функції, операційно-управлінські та соціокультурні функції. До стратегічно-цільових функцій віднесені ті види управлінської діяльності, що забезпечують можливості для виявлення перспективних цілей і напрямів розвитку інноваційного середовища в освітньому регіоні: діагностична, аналітична, цільова, стратегічна, прогностична. Блок операційно-управлінських функцій передбачає реалізацію таких видів управлінської діяльності, які забезпечать ефективний науково-методичний і організаційний супровід інноваційних процесів: проектно-програмна, суб’єктно-мотиваційна, організаційна, узгоджувально-координаційна, інформаційнокомунікативна та контрольно-оцінювальна. До третього блоку, соціокультурних функцій, нами віднесені ті види управлінської діяльності, які на основі набутого 20

інноваційного досвіду, отриманого інноваційного продукту водночас впливають на розвиток освіти в регіоні та формують якісно вищий рівень соціокультурного середовища великого міста. Блок функцій соціокультурного спрямування складається із презентаційної та інноваційно-розвивальної діяльності. Таким чином, управління інноваційними процесами в регіоні забезпечує ефективний розвиток системи загальної середньої освіти за умов, якщо: • зміни, які в ній відбуваються, відповідають пріоритетам і перспективам розвитку освіти, що зафіксовані у стратегічних напрямах управлінської діяльності; • забезпечені соціально-психологічні та педагогічні умови для різних форм стимулювання педагогів до інноваційного пошуку; • керуюча система (орган управління освітою регіону) володіє та використовує засоби управління, що забезпечують інноваційний розвиток системи при збереженні її цілісності; • відбувається оновлення функцій управлінської діяльності з урахуванням інноваційних перетворень; • організаційно-технологічні підходи до управління інноваційними процесами відповідають меті та завданням розвитку освіти регіону; • суб’єкти керуючої системи здатні вирішувати завдання, що стоять перед управлінням інноваційними процесами в освіті регіону. Управління інноваційними процессами на рівні загальноосвітнього навчального закладу Третім рівнем управління інноваційними процесами є шкільний рівень управління (рівень загальноосвітнього навчального закладу). Управління загальноосвітньою школою в державних документах визначено як державно-громадське, що передбачає «забезпечення адаптивності, гнучкості та відкритості управління, сприяння поступовому переходу до стратегічно-цільового управління. Результативність управління загальноосвітнім навчальним закладом визначається ступенем досягнення окресленої мети, якісними позитивними змінами в діяльності закладу». Розвиток теорії й методології управління в галузі шкільної освіти, обґрунтовування закономірностей, принципів, функцій, методів управління загальноосвітніми навчальними закладами здійснені провідними вітчизняними й зарубіжними вченими: В. Безпальком, 21

Ю. Васильєвим, Ю. Конаржевським, М. Кондаковим, В. Кричевським, В. Масловим, Н. Ничкало, С. Сисоєвою, В. Сухомлинським, М. Поташником, Т. Шамовою та ін. Дидактичні аспекти управління школою знайшли відображення в дослідженнях Ю. Бабанського, В. Бондаря, М. Бурди, Н. Буринської, І. Лернера, В. Мадзігона, Ю. Мальованого, В. Паламарчук, М. Поташника, М. Скаткіна та ін. Результати педагогічних досліджень українських учених (В. Бегей, В. Бондар, Б. Жебровський, В. Маслов, Л. Даниленко Г. Єльнікова, Л. Калініна, І. Лікарчук, Н. Островерхова, В. Олійник, В. Пікельна, Т. Сорочан та ін.) свідчать про новий підхід до управління загальноосвітнім навчальним закладом на міждисциплінарному рівні. Ці підходи знайшли відображення у практиці управління школою керівників-новаторів В. Алфімова, М. Гузика, О. Захаренка, Т. Карпенка, А. Сологуба та ін. Окремі аспекти проблеми управління загальноосвітніми навчальними закладами стали предметом сучасних наукових досліджень. Серед них: система управління виховною роботою в регіоні (С. Шевченко), формування професійної готовності директора школи до управління якості освіти (Б. Жебровський), методологічний аспект управління загальноосвітніми навчальними закладами приватної форми власності (М. Кириченко), управління мало комплектними початковими школами різної структури (В. Мелешко), вплив комунікативних особливостей жінкикерівника закладу освіти на ефективність її управлінської діяльності (Я. Шкурко), проблема внутрішньошкільного управління у вітчизняній педагогіці 20–30-х років ХХ ст. (О. Шевченко), соціально-педагогічні умови вдосконалення підготовки керівних кадрів органів державного управління в галузі культури та мистецтва (Л. Троєльнікова), система підготовки резерву керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінської діяльності (Г. Тимошко) та ін. Проблема управління інноваційними процесами в загальноосвітньому навчальному закладі, підготовки педагогів до інноваційного пошуку є предметом наукового аналізу вітчизняних (В. Даниленко, Н. Клокар, В. Олійник, В. Паламарчук, В. Пінчук та ін.) і зарубіжних учених останнього десятиліття (І. Загвязинський М. Кларін, В. Лазарєв, М. Поташник, О. Хомеріки, Т. Шамова та ін.). В їхніх дослідженнях систематизується набутий досвід управління розвитком школи, що 22

стало передумовою концентрації уваги на питаннях організації інноваційних процесів, технології управління ними, вироблення системи оцінювання педагогічних новацій, матеріальнотехнічного забезпечення нововведень тощо. Саме з піднесенням ролі інноваційного розвитку освіти особливого значення в системі управління школою набуває питання організації функціонування й розвитку навчального закладу на науковій основі. Пріоритетними напрямами управління школою виступають пошуки шляхів організації освітніх, педагогічних і управлінських нововведень. Відтак, нові напрямки педагогічного пошуку дозволили розширити функції внутрішньошкільного управління. Ефективність реалізації нововведень значною мірою залежать від інноваційного потенціалу школи. Під інноваційним потенціалом школи розуміють здатність створювати, сприймати та реалізовувати нововведення. Здатність до реалізації конкретного нововведення, на думку В. Караковського, Л. Новікової, Н. Селіванової, Е. Соколової та ін., виявляється в наявності матеріально-технічної, фінансової бази, особистісно-мотиваційної підтримки педагогічних ініціатив, особливостей школи як організаційної системи у створенні інноваційного середовища тощо. Показниками матеріально-технічних і фінансових можливостей школи педагоги називають: наявність у навчальному закладі різних за розмірами приміщень для проведення окремих колективних заходів, зручний режим роботи експлуатації таких приміщень, доцільно оформлений інтер’єр, що допомагає підтримувати настрій для відповідної роботи, достатня кількість різноманітних приладів для різних видів діяльності, наявність засобів для оформлення конкретних заходів і копіювальна техніка. Водночас передбачається наявність фінансових можливостей для забезпечення нововведення: оплата додаткової праці педагогів, відповідна свобода та гнучкість у використанні кошторису. Особистісно-мотиваційне забезпечення інноваційних процесів у школі передбачає: наявність професійних можливостей педагогічного колективу, шкільної адміністрації та узгодженість інноваційного пошуку з освітніми інтересами учнів та їхніх батьків. Характерним для перших двох є наявність (чи відсутність) творчого спрямування у професійній діяльності адміністрації та вчителів школи. При цьому враховуються досвід авторитетних 23

педагогів, існуючий досвід використання нововведень, доброзичлива психологічна атмосфера в колективі. Важливими є професійно-демографічні характеристики, співвідношення статей, загальнокультурна та професійна компетентність педагогів. Російські вчені (В. Караковський, Л. Новікова, Н. Селіванова, О. Соколова та ін.) наголошують, що особливе значення для ефективності інноваційних процесів має наявність інноваційного потенціалу адміністрації школи. Йдеться про те, що керівники шкіл водночас із загальнопедагогічними інноваційними рисами повинні мати ще й відповідну інноваційну позицію. Вона складається з таких компонентів, як статус або визнання професійної компетентності (що сприяє внутрішньому впливу на реалізацію освітніх інновацій та формування зовнішнього іміджу в розвитку навчального закладу), захопленість своєю діяльністю, позитивне ставлення до нововведень і розуміння їх мети, упевненість у досягненні цілей. Залежно від статусу організатора (керівника) нововведень розширюються можливості їх ефективної реалізації. Мотиваційна сфера керівника розкриває його особистісне ставлення до педагогічних новацій, відтак, створює емоційну установку на досягнення ефективного результату. Інноваційний потенціал школярів міститься в наявності в них досвіду творчих справ, колективної діяльності, здатності до самостійної навчальної діяльності та саморозвитку, достатнього загальнокультурного рівня, різноманітних інтересів. Важливою умовою для ефективної реалізації освітніх новацій є здатність навчального закладу до створення інноваційного середовища (Е. Роджерс, Н. Лапін, В. Сазонов та ін.). Середовище з високим інноваційним потенціалом — це, насамперед, високий культурний рівень батьків школярів, можливості залучення науковців-консультантів з інноваційної роботи, співпраця з ВНЗ (чи окремими кафедрами), дієва співпраця з позашкільними закладами та установами (палаци дитячої творчості, спортивні майданчики, басейни тощо), підприємствами навколо школи тощо. Необхідно зазначити, що відсутність інноваційного середовища не заперечує необхідності здіснення інноваційного пошуку в навчальному закладі. Натомість його становлення й розвиток виступають активізуючим елементом упровадження освітніх нововведень. 24

Особливості школи як організаційної системи розглядаються через наявність мети її діяльності, структури, рівня комунікації. Якщо в загальній меті визначено основний напрям розвитку шкільної системи, її інноваційна мета виступає засобом розвитку шкільної системи, її окремих структурних компонентів чи має локальний характер. Практика свідчить, що організаційні структури в інноваційному потенціалі школи є мобільними, гнучкими, модульними. Це дає можливість формувати декілька підсистем, елементів інноваційного пошуку, здатних діяти в довільному режимі та бути незалежними в часі (форми колективного, різновікового навчання, організація клубів, художніх майстерень тощо). Важливими ознаками інноваційного розвитку шкіл Л. Даниленко називає використання перспективних технологій в управлінні загальноосвітніми навчальними закладами. До перспективних інноваційних технологій в управлінні школою віднесено ті, які змінюють систему відношень між учасниками навчальновиховного й управлінського процесів, систему інформування між ними (прямого та зворотного зв’язку в управлінні), систему формування в них глобального (національного, транскультурного, гуманістичного) способу мислення. Перспективними інноваційними технологіями названо: сучасні інформаційні технології, моделювання організаційних структур, технології інноваційного менеджменту, зокрема маркетинг інновацій (організація «паблік рілейшн», інжиніринг, реінжиніринг, брандстратегія, фрондування інноваційного ринку). Самодостатнім показником школи інноваційного типу є рівень комунікації, тобто доцільно обраний спосіб і характер передачі (отримання) інформації. Від ефективності внутрішньої й організованої зовнішньої комунікації, за висновками досліджень Л. Калініної, значною мірою формуються погляд на розвиток школи загалом і ефективність інноваційних процесів у межах школи зокрема. Згідно з висновками В. Караковського, інноваційний потенціал школи складається з таких елементів, як інтерес суб’єктів інноваційного пошуку до позитивних результатів, компетентність педагогів і шкільної адміністрації у процесах реалізації нововведення, співвідношення цілей школи з новою педагогічною ідеєю; наявність сторін, відповідальних за процес і результати апробації нововведення (автор, науковий консультант та ін.), 25

узгодженість інтересів між суб’єктами інноваційного пошуку, з одного боку, та шкільною адміністрацією (педагогічним колективом, батьками), з іншого, підтримка нововведення з боку органів державного управління, інтерес громадськості до розвитку школи. Отже, на основі вищевикладеного можна стверджувати, що загальноосвітній навчальний заклад інноваційного типу має такі характеристики: • розвиток здійснюється на основі виявлення освітніх потреб навчального закладу, обґрунтування нової перспективи з урахуванням прогресивної практики, стратегічних положень регіональної освіти та наукових досягнень, пошуку оптимальних технологій вирішення поставлених завдань; • предметом управління інноваційними процесами в загальноосвітньому навчальному закладі є розвиток суб’єктів інноваційного пошуку та школи загалом, змістом управління виступають цінності особистісного розвитку, які забезпечують умови для саморозвитку, самореалізації, самовизначення кожного та його творчому професійному зростанні; • розширення змістово-інформаційного та технологічного компонентів шкільної освіти на принципах особистісно зорієнтованого підходу; • готовність педагогічного колективу та шкільної адміністрації до пошуково-дослідницької роботи як основної форми інноваційного пошуку; • налагодження дієвих зв’язків із науково-дослідними інститутами, вищими навчальними закладами міста, ученими з метою мобільного реагування на соціально-технологічні виклики сучасності; • реальна підтримка педагогічних ініціатив, наявність системи стимулювання та мотивації педагогів до інноваційного пошуку; • підтримка інноваційних процесів громадськістю, насамперед батьківською. Інноваційний тип навчального закладу створює зразки нової освітньої практики, чим задовольняє суспільні запити в освітніх потребах великого міста, формує високий рівень освіти в регіоні, сприяє модернізації галузі. Становлення й розвиток шкіл інноваційного типу створюють умови для продуктивного освоєння нових педагогічних ідей і технологій. Водночас підтримка з боку органів регіонального управління освітою соціально-педагогічних 26

ініціатив учителів, керівників загальноосвітніх навчальних закладів, поширення їхнього інноваційного досвіду через семінари, презентації, науково-практичні конференції, публікації складає достатній імідж для наслідування та розширення мережі інноваційних шкіл у місті, що стає однією з тенденцій розвитку регіональної системи освіти. Такі особливості загальноосвітніх навчальних закладів інноваційного типу створюють підстави для виявлення загальних механізмів управління їх розвитком в умовах формування інноваційного освітнього середовища регіону. До них ми відносили: • перехід на концептуальний рівень освітньої діяльності з орієнтацією на інноваційні процеси; • відкритість школи до нововведень, укоріненість у регіональну стратегію розвитку освіти; • систематичне проведення аналізу освітніх потреб суспільства та адаптація його основних ідей до контингенту школярів; • створення служб підтримки ефективного протікання інноваційних процесів, використання моніторингових досліджень, психологічної служби, органів громадськості тощо; • організація науково-методичних структур колегіального управління (кафедр, малих педагогічних рад, творчих команд тощо); • створення нових форм підготовки педагогічних працівників до інноваційного пошуку; • забезпечення державно-громадського управління на рівні міжгалузевих взаємозв’язків (через інтеграцію зі структурами інших відомств та установ: культурою, медициною, службою у справах сім’ї та молоді тощо). Процес запровадження нововведень у практику шкільної освіти здійснюється поетапно. У своїх публікаціях ми розкривали умови організації запровадження нововведень, визначали стратегії управління, форми та методи підготовки суб’єктів до інноваційного пошуку, пропонували науково-методичні підходи подолання консервативного опору та психологічного дискомфорту суб’єктів інноваційного пошуку, рекомендували технології оприлюднення результатів інноваційного досвіду. Як видно з таблиці, на першому етапі здійснюється робота з підготовки педагогічного колективу до усвідомлення необхідності змін і впровадження нововведень. На цьому етапі в навчальному 27

закладі формується відповідне інформаційне поле на основі залучення педагогічного, учнівського та батьківського колективів до різних форм співпраці (конференції, збори, семінари, нараді, зустрічі з досвідченими вчителями, відомими науковцями та ін.). Водночас адміністрація школи здійснює моніторинг якості освітніх процесів у навчальному закладі й оприлюднює їх кількісні й якісні показники. Основна мета першого етапу полягає в тому, щоби більшість членів шкільного колективу усвідомили, що реальний стан функціонування школи не відповідає новим тенденціям розвитку суспільства, науково-технічному прогресу, вимогам батьків у забезпеченні їхніх дітей освітніми послугами відповідно до потреб та інтересів, урешті, не сприяє професійному зростанню педагогічного колективу тощо. Для другого етапу характерними є пошук і актуалізація нових ідей. Головною метою цього етапу є виявлення кола проблем, актуалізації нових ідей, їх обговорення у шкільному колективі та з науковцями. На цьому етапі формується творча група (учителі, психологи, шкільна адміністрація, старшокласники, батьківська громадськість, учені і т. д.), діяльність якої спрямовується на розробку й оформлення ідеї у відповідний проект чи програму. На третьому етапі здійснюється проектування нововведення шляхом формалізації ідеї (розробка проекту чи програми), яку здійснює творча група. Насамперед аналізується стан функціонування навчального закладу на основі проведеної діагностики, визначається майбутня перспектива, окреслюється стратегія досягнення мети. Якщо школа намагається провести зміни одночасно на декількох напрямах, скажімо, у виховній системі, змісті, навчальних технологіях, управлінських підходах, тоді кожна група вибудовує власну стратегію досягнення мети. Результатом етапу є підготовлений проект нововведення, де повинні бути віддзеркалені мета, завдання, основні заходи по реалізації нової ідеї, залучені ресурси, критерії змін і методика виявлення ефективності інноваційного процесу. На четвертому етапі відбувається освоєння (апробація) нової педагогічної ідеї. Тому важливим для керівника школи є врахування «людського чинника» (мотивація, стреси, функціональна невизначеність, вчасна поінформованість, неконтрольованість ситуацій тощо) в інноваційному процесі та 28

створенні комфортних умов для роботи всіх суб’єктів інноваційної діяльності. Метою п’ятого етапу є визначення стратегії управління та забезпечення підготовки суб’єктів інноваційного пошуку до роботи в нових умовах. На цьому етапі важливого значення набуває роль консультанта (наукового керівника) як одного з керівників інноваційної педагогічної програми. Йдеться, насамперед, про вибір стилю управління, уміння презентувати ідею, оцінювати та контролювати проміжні результати, делегувати повноваження, мотивувати до співпраці, налагоджувати зовнішню комунікацію тощо. Ефективність нововведень значною мірою залежить від готовності учасників до інноваційної діяльності. Тому особливого значення набуває процес навчання педагогівдослідників, під час якого відбувається освоєння механізмів пошуково-дослідницької роботи та інноваційний технологій. На шостому етапі розв’язується мета подолання опору та психологічного дискомфорту, оскільки нерідко у процесі підготовки та запровадження педагогічних нововведень у навчальному закладі виникають ситуації протистояння. Здебільшого так чинять педагоги з великим стажем і досвідом роботи через власну консервативність щодо змін; недосвідчені (некомпетентні) учителі, які уникають конкуренції колег; педагоги, психологічно невпевнені у своїх професійних можливостях, що заважає їм бути дієвими суб’єктами інноваційного педагогічного пошуку. Водночас і в середовищі педагогів-дослідників виникають непорозуміння в нових стимулах роботи, наявності (чи відсутності) позитивного іміджу, зміні режиму роботи, додаткових витратах, необхідності постійного навчання тощо. Про це свідчать результати наших досліджень, які підтверджуються аналізом проблем, що супроводжують інноваційний пошук у школі як українських (Л. Даниленко, Т. Сорочан та ін.), так і зарубіжних педагогів (В. Лазарєв, О. Хомерікі, М. Поташник, Т. Шамова та ін.). В окремих зарубіжних дослідженнях підкреслюється, що ситуації опору є природним явищем, послаблення яких відбувається у процесі створення психологічно комфортного середовища у шкільному колективі на основі широкої поінформованості (як позитивних, так і негативних проміжних результатів), позитивної комунікації, виявлення постійного інтересу до справ кожного, створення особистісної мотивації для кожного учасника 29

інноваційної педагогічної діяльності тощо. За таких умов розвиток кожного вчителя досягає найвищої форми - саморозвитку, а управління інноваційними процесами - форми самоуправління. Результати спостережень за практикою впровадження нововведень показали, що з часом формується стала та професійна команда педагогів-дослідників. В умовах комфортної психологічної атмосфери в педагогічному колективі та необхідного забезпечення роботи ця творча група постійно поповнюється колегами, які бажають працювати по-новому. Існує й інший досвід, коли шкільний колектив розподіляється на дві опозиційні групи, одна з яких продовжує шукати нові ідеї, інша — чинити опір. Обидва варіанти є закономірними. На сьомому етапі здійснюється оприлюднення результатів інноваційного пошуку безпосереднім здобутком якого є інноваційний продукт. Його ефективність, практичну доцільність, відповідність сучасним потребам усвідомлює обмежене коло людей. Однак будь-який інноваційний продукт (зміст окремого продукту, курсу, алгоритм педагогічної технології, методика, нова організація навчально-виховного середовища та інші ідеї) повинен бути оприлюднений на різних рівнях: • батьків, які зацікавлені в якості шкільної освіти; • школярів, мотивація до навчання яких значно зростає, на рівні вчителів, професійний саморозвиток яких відбувається постійно та свідомо; • органів державного управління, представники яких вивчають, оцінюють, коригують інноваційні процеси у школах і забезпечують їх системне впровадження. Основними формами оприлюднення результатів інноваційного пошуку є семінари, презентації, публічні конференції для батьків, учителів, керівників загальноосвітніх навчальних закладів, виступи в засобах масової інформації тощо. Вищевикладені міркування про управління інноваційними процесами на рівні загальноосвітнього навчального закладу дозволяє зробити висновки про те, що ефективна організація нововведень у школі залежить від розвитку її інноваційного потенціалу, професійної компетентності педагогічного колективу до роботи в умовах пошуку, створенні науково-методичної та матеріально-технічної підтримки інноваційних змін, залученні державно-громадських зв’язків. 30

Концепція інноваційного розвитку освіти регіону Л. Ващенко

Входження України в інтеграційні світові процеси з їх динамічними змінами на всіх напрямах життєдіяльності людини поставили нові вимоги до формування конкурентоспроможної особистості, яка здатна до самоосвіти та постійного оновлення знань, володіє навичками програмування власного професійного та життєвого шляху Завдання підготовки молоді до соціальної інтеграції, успішної реалізації життєвих планів і програм належить системі загальної середньої освіти. Ось чому сучасна школа повинна враховувати процеси, що несуть у собі інноваційні зміни. До таких насамперед віднесено: · децентралізацію освіти, що активізує розвиток регіональних систем, забезпечує їм право самостійного визначення шляхів організації навчання та виховання школярів; · демократичні зміни в діяльності загальноосвітніх навчальних закладів і педагогічних колективів, які формують сучасне освітнє середовище на засадах освітніх альтернатив, суб'єктсуб'єктної взаємодії, гуманізації шкільного життя, підвищеного попиту на рівень шкільної освіти; · необхідність оновлення системи професійної підготовки педагогів з урахуванням інноваційних перетворень і на основі запровадження альтернативних форм підготовки; · необхідність приведення соціально-педагогічних ініціатив (педагогічних новацій різного рівня, походження, типу тощо) у відповідність до науково обґрунтованої системи управління інноваційними процесами; · потребу збереження освітніх традицій та пошуків механізмів їх трансформації в новому соціально-технологічному середовищі; · приведення освіти у відповідність до інформаційнотехнологічних змін, зокрема впровадження дистанційних форм, віртуальних моделей навчання тощо; · урахування нових навчальних технологій, що сформувалися в інших галузях науково-практичного знання - психології, соціології, нейролінгвістиці, кібернетиці, медицині та ін.;

упровадження моніторингу як засобу діагностичного вивчення ефективності функціонування й розвитку навчального закладу, педагогічних процесів, навчальних досягнень і результатів розвитку учнів, учителів тощо. Натомість суттєвими проблемами залишаються: відсутність регіональної системи управління інноваційними процесами як цілісної інфраструктури; цільового фінансування інноваційного напряму діяльності з боку органів державної влади; збереження централізованого характеру організації шкільного навчання щодо змісту, режиму роботи, що в результаті стримує інноваційні пошуки в цих важливих сферах; недостатня підготовка освітянпрактиків до підходів у реалізації інноваційних процесів тощо. Означені проблеми не лише негативно впливають на інноваційні трансформації сучасної освіти, а й гальмують реформи галузі. Інтеграція України в європейський (загальносвітовий) простір неможлива без синхронізації дій, які відбуваються в контексті тенденцій розвитку шкільної освіти високорозвинених країн. Зокрема це стосується визнання на державному рівні інноваційної політики в освіті, вироблення стратегії та комплексу заходів щодо розвитку інноваційного середовища в освіті, пошуку можливих механізмів фінансування інноваційних процесів, зміни системи управління освітою на всіх рівнях вертикалі на основі створення інфраструктури управління інноваційними процесами, приведення діючих інноваційних педагогічних програм у відповідність до науково-теоретичних вимог пошукової та практичної діяльності. Ефективність інноваційного педагогічного продукту при цьому стане реальною можливістю переведення односторонніх зв'язків із зарубіжними колегами в партнерські професійні взаємозв'язки. Це прискорить процеси інтеграції української освіти в європейський простір. Економічно розвинені країни (Німеччина, Японія, США та ін.) забезпечили собі світове лідерство насамперед на основі впровадження нововведень. Останнє десятиріччя засвідчило, що за умов різних підходів до реалізації нововведень та управління інноваційними процесами спільним залишається визнання наукового прогресу, рушійною силою сучасного виробництва. Значною мірою це стосується й освіти, яка повинна відповідати викликам сьогодення. Нормативно-правовою базою інноваційної політики є ряд документів міжнародного, державного та регіонального рівня. На ·

міжнародному рівні базовим документом, що захищає права дітей, є Конвенція про права дитини (ратифікована в Україні 1991 р.), де держави-сторони вживають усіх необхідних законодавчих, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитину від усіх форм фізичного та психологічного насильства (ст. 19, п. 1), щоб шкільна наука була забезпечена методами, що ґрунтуються на повазі до людської гідності дитини (ст. 28, п. 2). Згідно з положеннями даного документу впровадження будь-яких новацій не повинно загрожувати психічному та фізичному здоров'ю дитини. На загальнодержавному рівні інноваційні процеси в системі загальної середньої освіти регулюються Конституцією України (1996 р.), законами України «Про загальну середню освіту» (1999 р.), «Про охорону дитинства» (2001 р.). Так, у цих документах, зокрема, затверджується право дитини на отримання якісної освіти та вибір навчального закладу. Це свідчить про розуміння державою необхідності розвитку індивідуальних потреб кожної дитини, що, у свою чергу, вимагає від системи освіти створення такої мережі загальноосвітніх навчальних закладів, яка здатна забезпечити різноманітні освітні потреби школярів. Активізуючим чинником змін у системі освіти України стало визнання інноваційного розвитку освіти в Україні одним із пріоритетних напрямів (В. Кремень, О. Савченко, О. Сухомлинська та ін.). Це знайшло відображення в Національній доктрині розвитку освіти (2002 р.); нормативноправовими документами прямої дії є Положення Міністерства освіти і науки України «Про інноваційну педагогічну діяльність» (2000 р.) та «Про експериментальні педагогічні площадки» (2001 р.). На рівні регіону інноваційні процеси регулюються Положенням Головного управління освіти Київської міської державної адміністрації «Про порядок організації та проведення педагогічного експерименту» (1997 р.). Окремі питання педагогічної інноватики стали предметом наукових досліджень педагогів і психологів: І. Богданової, Н. Клокар, О. Козлової, Л. Даниленко, Л. Карамушки, Н. Максимової, Н. Побірченко, О. Попової та ін. Дієвих результатів набувають пошуки, які здійснюють громадські інституції в Україні спільно із зарубіжними фахівцями, зокрема АКУШ (Асоціація керівників шкіл України) та асоціація керівників шкіл у Нідерландах, у питанні підготовки сучасного 33

директора школи як освітнього менеджера (О. Онаць, І. Козіна та ін.); фонд «Крок за кроком» (Україна) спільно з Інститутом дефектології АПН України та навчальними закладами міста в реалізації ідеї залучення дітей з особливими потребами в культурно-освітнє середовище сучасної школи тощо. Однак формування інноваційного середовища в освіті, становлення цілісної системи управління інноваційними процесами в сучасних умовах, насамперед на регіональному рівні, не знайшли достатнього висвітлення в наукових дослідженнях і не реалізовані у практиці шкільної освіти. Натомість інноваційний розвиток освіти впливає на формування інноваційної політики в регіоні; забезпечує ефективність розгортання інноваційних процесів; оновлює систему професійної підготовки педагогів; забезпечує підтримку інноваційного педагогічного руху. Інноваційний розвиток загальної середньої освіти активізує професійну ініціативу педагогів, дозволяє подолати межу у сприйнятті нового, у стереотипах професійного мислення. Оскільки джерелом інноваційного розвитку є інноваційні процеси, то освітнє середовище регіону загалом збагачується поліваріантністю. Для практичної педагогіки це дає можливість вибирати, трансформувати існуючий інноваційний досвід, а також продукувати, алгоритмізувати власні педагогічні ідеї. Розвиток інноваційного освітнього середовища в регіоні має значний вплив на всі структурні компоненти системи. Його цементуючим ядром є проблема генерування педагогічних новацій, отримання оптимальних результатів на основі пошуку, започаткування нових педагогічних концепцій, технологій тощо. Інноваційне середовище формує прогностичне майбутнє регіональної освіти. Становлення й розвиток інноваційного середовища в сучасних умовах освіти регіону відбуваються на основі науково обґрунтованого управління інноваційними процесами суб'єктів, які здійснюють інноваційну діяльність, організацію їх підготовки до оволодіння механізмами інноваційної діяльності. Як сучасне соціально-педагогічне утворення інноваційне середовище регіону є важливим чинником соціального розвитку суспільства, визначає дієві механізми управління, засобами якого держава регулює соціально-економічні реформи в Україні. Управління інноваційними процесами в системі загальної середньої освіти 34

регіону розглядається нами як такий вид управлінської діяльності, що забезпечує нормативно-регулятивні, науково-методичні й організаційні умови для підтримки та реалізації соціальнопедагогічних ініціатив педагогів, зміни керованого об'єкту. Основним результатом управління інноваційними процесами є виявлення перспективних напрямів розвитку освіти, формування нового педагогічного досвіду, руйнування стереотипів професійного мислення. Основою управління інноваційними процесами в освіті регіону є: зміна засобів і технологій виробництва, що вимагають високого рівня знання; зростання потреб різних класів суспільства в освітньому рівні; розвиток духовної сфери (найперше науки) у пізнанні законів і закономірностей навколишнього світу та засобів їх використання в інтересах людини й суспільства. Спільно це зумовлює необхідність постійного нарощення та оновлення знань і навичок, що передаються від покоління до покоління. Теоретико-методологічний аналіз основ управління інноваційними процесами в системі загальної середньої освіти регіону дозволяє обґрунтувати концептуальні положення цього дослідження. Перше положення полягає в тому, що інноваційний розвиток шкільної освіти у столиці відбувається на основі впровадження інноваційних процесів, урахування регіональної специфіки, соціально-економічного, технологічного та наукового потенціалу. Друге положення виявляється в необхідності управління інноваційними процесами регіональної освіти, тобто створення керованої системи освітніх новацій, забезпечення умов для науково-методичного та організаційного супроводу. Третє положення полягає в необхідності запровадження контрольно-оцінювальної функції управління як основної для досягнення ефективності розгортання інноваційного процесу. Четверте положення свідчить про доцільність добору практичних форм і методів організації інноваційних процесів в освітньому регіоні, які відповідають викликам сьогодення щодо змісту й технологій. П'яте положення передбачає підготовку суб'єктів освіти до інноваційного пошуку, забезпечення їх знаннями в галузі педагогічної інноватики, уміннями та навичками пошукового характеру. Така система підготовки потребує розширення традиційних форм післядипломної освіти за рахунок створення 35

альтернативних центрів на основі інноваційних проектів і програм, ЗНЗ інноваційного типу розвитку. В основу регіональної системи управління інноваційними процесами покладено програмно-проектній підхід як сукупність та ієрархію політико-управлінських дій (внутрішніх і зовнішніх), вивірених у своїй послідовності та прогнозованих за наслідками (Л. Курнєшова). Визначений підхід реалізується через такі функції: · орієнтує суб'єктів інноваційного пошуку щодо мети та механізмів її реалізації; · формує в соціальному середовищі погляд на освіту як таку, що здатна до перманентних змін; · здійснює розробку системи ефективності результатів інноваційного процесу через аналіз, оцінювання, прогнозування стану функціонування та розвитку галузі в регіоні; · утверджує інноваційну політику в системі освіти регіону на основі результатів ефективності інноваційного пошуку. У Концепції враховано досвід управління інноваційними процесами в окремих регіонах України, Росії, Бєларусі та в зарубіжних системах освіти (Франція, Бельгія, США та ін.), а також практику впровадження нововведень в регіональній системі освіти м. Києва. Мета Концепції інноваційного розвитку шкільної освіти у столичному регіоні полягає у створенні інноваційного освітнього середовища як дієвої системи підтримки та взаємодії всіх учасників інноваційного циклу, які забезпечують розвиток наукового та професійного потенціалу освіти міста. Реалізація мети передбачає вирішення завдань далекої та близької перспективи. До завдань далекої перспективи віднесені: · формування інноваційної освітньої політики в регіоні; · створення саморегульованої системи управління інноваційними процесами в регіоні; · організація відповідної інфраструктури, функціональними обов'язками якої є організація інноваційних процесів на всіх рівнях управлінської вертикалі; · створення атмосфери суспільної значущості освітніх нововведень, забезпечення інформаційного доступу широких кіл громадськості, батьків до змін, що відбуваються у шкільній освіті регіону; 36

формування нової якості взаємозв'язків у методах системи «освіта-наука»; · формування регіональної освіти як відкритої системи. До завдань близької перспективи належать: · організація незалежної експертної ради з метою визначення доцільності впровадження інноваційних програм і проектів, оцінювання ефективності діючих та їх результатів, а також виявлення перспектив розвитку освіти регіону; · забезпечення на всіх рівнях управлінської вертикалі режиму сприяння інноваційного пошуку шляхом підтримки соціально-педагогічних ініціатив, організації науковометодичного супроводу інноваційних процесів під час їх реалізації; · інформаційно-методичне забезпечення інноваційних процесів шляхом залучення освітян-практиків до різноманітних форм дослідно-пошукової роботи (науковопрактичних конференцій, семінарів-презентацій діючих програм і проектів, «круглих столів» з актуальних проблем освіти, видання матеріалів за результатами апробації педагогічних новацій тощо); · створення тимчасових науково-дослідницьких творчих груп, які об'єднані навколо реалізації окремої педагогічної ідеї; · організація базових навчальних закладів для апробації перспективних напрямів розвитку шкільної освіти регіону; · розробка системи оцінювання та контролю на основі запровадження моніторингу інноваційних процесів і видів діяльності; · створення системи професійної підготовки освітянпрактиків (директорів, заступників директорів, учителів, методистів районних науково-методичних центрів) для інноваційного пошуку; · координація інноваційних процесів у системі шкільної освіти регіону; · здійснення стратегічного прогнозування. Основними принципами управління інноваційними процесами в регіональній системі освіти визначені загальні та організаційнотехнологічні. До загальних принципів віднесені ті, що діють у цілісній системі освіти та теорії управління: · принцип демократизації та гуманізації; ·

принцип єдності розвитку освіти та науки, який передбачає використання об'єктивних закономірностей функціонування й розвитку системи освіти. Управління інноваційними освітніми процесами відбувається на науковій основі, що забезпечує можливості реалізації прогресивних тенденцій для розвитку шкільної освіти столичного регіону; · принцип системності, реалізація якого досягається цілеспрямованою, упорядкованою та послідовною діяльністю; · принцип самоуправління та самоорганізації; · принцип взаємодії управлінської вертикали на основі загальнодержавних умов функціонування галузі, сучасної специфіки розвиту регіональної та суспільних викликів. Організаційно-технологічними принципами визначені такі: · принцип єдності централізованого та децентралізованого характеру управління, в межах якого організатори інноваційного пошуку у своїй діяльності набувають значної автономності; · єдність науково-технічного прогресу та інноваційних трансформацій шкільної освіти; · державної підтримки та стимулювання інноваційнопедагогічних ініціатив; · сприяння розвитку інноваційного освітнього середовища в регіоні; · прогностичної спрямованості інноваційного розвитку шкільної освіти на основі науково-технологічного прогресу та суспільних запитів; · запровадження інноваційних змін у межах фінансовоекономічних ресурсів, затверджених чинним законодавством; · самореалізації професійних та особистісних якостей суб'єктів інноваційного пошуку; · відкритості та компетентності у вирішенні проблем, пов'язаних з інноваційними трансформаціями; · збереження загальнолюдських цінностей, фізичного та морального здоров'я суб'єктів інноваційного процесу; · забезпечення рівного права освітян на професійну ініціативу та участь в інноваційній перетворювальній діяльності; · опори на контроль та оцінювання інноваційних змін в системі шкільної освіти регіону. ·

Система управління інноваційними процесами в регіоні спирається на моделі, які утворились у практиці управління нововведеннями у сфері економіки: євроамериканську (що передбачає організацію окремих інноваційних центрів, технопарків, наукових парків, технополісів та ін.) та японську (в основі якої лежить ідея включення цілого регіону як єдиного інноваційного простору з комплексом ресурсного потенціалу та єдиною інфраструктурою інноваційної діяльності). В основі своїй інноваційний процес є поліструктурним і складається з рівнів управління, концепції «життєвого циклу», змісту, форм організації, видів діяльності та суб'єктів інноваційного пошуку. Управління інноваційними освітніми процесами в регіоні спирається на методику, яка була розроблена автором та апробована в системі загальної середньої освіти столичного регіону. Умови реалізації Концепції інноваційного розвитку шкільної освіти в регіоні: · створення системи професійної підготовки освітянпрактиків до інноваційного пошуку; · організація науково-методичних центрів, у тому числі альтернативних, з інноваційної діяльності; · створення регіонального науково-дослідницького центру як цілісної комплексної системи реалізації інноваційної освітньої політики. Поліструктурність управління інноваційними процесами Специфіка досліджуваної нами проблеми зумовлена поліструктурністю інноваційного процесу. Під поліструктурністю ми розуміємо багатоаспектність, різноманітність, багатофункціональність феномена нововведення. У процесі структурування ми спирались на визначення А. Шегдою поняття «структура управління» як такого, що віддзеркалює форму побудови суб'єкта управління, спосіб його внутрішньої організації, зв'язки елементів суб'єкта між собою (порядок розташування, підпорядкованість окремих елементів управлінської системи), що разом дозволяє виконувати необхідні функції управління. Структура управління забезпечує стабільність, стійкість керуючої системи, у результаті чого зберігаються всі якості системи при зовнішніх чи внутрішніх змінах. Структура управління організацією відображає об'єктивні відношення в межах даної виробничої системи. Керуючі системи 39

мають ієрархічну структуру з вертикальним розподілом функцій, обов'язків, прав і відповідальності. Специфіка формування організаційних структур управління інноваційними процесами передбачає урахування традиційних та органічних моделей. Традиційні моделі використовуються тоді, коли є необхідність у міцному розподілі управлінської діяльності за функціями, підрозділами та посадами. Традиційні моделі засновані на застосуванні регламентуючих документів і тому передбачають збереження ієрархічної субординації. Натомість органічні моделі започатковані на змінах цілей, завдань, що відображають постійно змінювану дійсність, тобто ті зміни, відгуками на які є інноваційні процеси. Органічні моделі передбачають пріоритет професійних здібностей та досвіду педагогів. Структура контролю, влади та комунікації має сітьові та горизонтальні зв'язки, де підтримується особиста ініціатива, а не регламентуючі накази та інструкції. До традиційних структур належать такі моделі управління, як лінійні, функціональні та змішані. До органічних моделей відносять моделі інтегративного та проектного типу, які забезпечують продуктивну реалізацію інноваційних процесів у регіоні. Оскільки інноваційні процеси складаються з таких структурних елементів, як управління нововведеннями, зміст інноваційного процесу, діяльність, суб'єкти та організація, система управління інноваційними процесами в регіоні у своїй загальній поліструктурній основі передбачає сукупність підсистем: управлінської вертикалі, змісту інноваційного процесу, процесу управління нововведеннями, діяльнісну структуру, суб'єкти та організаційну структури. Структура управлінської вертикалі має три рівні управління: інституційний (загальнодержавний) рівень, регіональний та шкільний. Спираючись на концепцію Т. Парсонса (1996 р.), який звернув увагу на залежність між рівнями управління та його функціональним складом, у структурі нашого дослідження виявлено необхідні для реалізації нововведень функції згідно з рівнями та суб'єктами управлінського процесу. Так, організаційними суб'єктами інституційного рівня управління інноваційними процесами є: Міністерство освіти і науки України, Академія педагогічних наук України, науково-дослідні інститути АПН України та Центральний інститут підвищення професійної 40

освіти. Основною метою діяльності організаційних структур інституційного рівня є формування інноваційної політики в галузі освіти шляхом реалізації таких функцій: · стратегічне управління інноваційними процесами; · нормативно-правове та методологічне забезпечення інноваційної політики розвитку галузі; · поєднання децентралізованого та централізованого принципів управління; · надання регіональної автономності у прийнятті управлінських рішень з упровадження освітніх нововведень. Організаційними суб'єктами регіонального рівня є: Головне управління освіти і науки виконавчого органу Київради (КМДА), Київський міський педагогічний університет ім. Б. Грінченка, управління освіти в місті Києві районних державних адміністрацій, районні науково-методичні центри. Основними функціями регіонального рівня є: · утвердження інноваційної політики в освіті регіону та створення умов для інноваційного розвитку; · науково-методичне та організаційне забезпечення інноваційних процесів; · координація та узгодження дій різних структурних підрозділів; · розробка стратегічно важливих інноваційних проектів і програм; · контроль та оцінювання результатів інноваційного пошуку; · поширення інноваційного продукту; · підготовка педагогів до роботи в інноваційному середовищі. Шкільний рівень характеризується проведенням поточних операцій та дій, спрямованих на отримання інноваційного продукту. Суб'єктами шкільного рівня є загальноосвітні навчальні заклади різних типів і форм власності. Основними функціями визначені такі: · безпосереднє управління всіма етапами інноваційного процесу; · продуктивне використання існуючих ресурсів; · технологізація процесів; · методичне та інформаційне забезпечення; · здійснення контролю та оцінювання етапів інноваційного процесу. 41

Зміст інноваційного процесу розглядається в дослідженні за об'єктом впливу, за рівнем поширення та інноваційним потенціалом. Отже, за об'єктом впливу виділяємо педагогічні, соціальнопсихологічні та організаційно-управлінські нововведення. Передбачається, що результатами педагогічних нововведень мають бути якісні зміни в навчанні та вихованні школярів. Упровадження соціально-психологічних нововведень сприятиме покращенню мікроклімату в освітньому середовищі, сформує високий рівень культури взаємовідносин між суб'єктами навчально-виховного процесу. Організаційно-управлінські нововведення забезпечать умови впровадження сучасних форм і методів управління, подолання стереотипів консервативного стилю керівництва, сформують нові партнерські відносини. Структурним компонентом змісту інноваційних процесів є рівень поширення нововведень, який у дослідженні розглядається через системно-методологічні та локально-технологічні новації. Характер поширення перших передбачає впровадження новацій системно-методологічного рівня, що охоплює значну частину освіти. Локально-технологічний рівень новацій передбачає впровадження особистісно зорієнтованих інноваційних методичних систем на окремих об'єктах системи освіти. За інноваційним потенціалом нового розглядаються радикальні, модифікаційні та комбінаторні новації. Відповідно, вони пропонують: радикально нові ідеї (скажімо, те нове, що впроваджується на основі інформаційно-комп'ютерних технологій; педагогічних технологій, побудованих на основі нейролінгвістичного програмування тощо); удосконалені новації (до них віднесені зміни у змісті, формах, методах навчання та організації освіти); осучаснені новації (адаптація традицій до нового соціокультурного сучасного середовища). Процес управління нововведеннями має циклічний, неперервний характер і розгортається в часі та просторі. Залежно від часу розгортання інноваційний процес може бути короткотривалим (лише кілька місяців), середньотривалим (від одного до чотирьох років) і довготривалим (понад чотири роки). Просторова специфіка процесу управління нововведеннями залежить від широти об'єктів упровадження. Тобто інноваційний процес є локальним, якщо він передбачає впровадження нової технології навчання в одному класі (чи навчальному закладі). Натомість 42

інноваційний процес, який ставить за мету апробацію нової концепції, регіонального змісту освіти, своїм об'єктом вибирає мережу навчальних закладів різних типів і форм власності. Такий процес є регіональним. Об'єктами інституційного рівня інноваційних процесів є загальноосвітні навчальні заклади різних регіонів, де апробується новий зміст державних стандартів освіти. Отже, управління інноваційними процесами у своєму русі характеризується двома видами виміру - терміном протікання процесу та його просторовими межами. Структура розгортання інноваційного процесу. Управління нововведеннями є процесом впливу на навчальний заклад з метою його впорядкування, збереження характерної для даного виду специфіки, удосконалення та розвитку. Ефективність інноваційного продукту залежить від того, наскільки кваліфіковано виконуються окремі етапи процесу. Тому технологія розгортання процесу управління складається з чотирьох циклів: інформаційного, логіко-операційного, організаційного та продуктивного, кожний з яких має свої етапи. Інформаційний цикл забезпечує такі етапи: · виявлення мети змін окремих елементів системи, організаційних структур, змісту, технологій освіти тощо; · вивчення та аналіз стану функціонування об'єкта змін, а також ресурсних можливостей його забезпечення; · формування проблеми інноваційного пошуку. Отже, у період інформаційного циклу здійснюються збирання, обробка та аналіз стану функціонування системи, процесів, діяльності, відбуваються пошуки оптимальних шляхів зміни об'єкта. Логіко-операційний цикл передбачає вироблення та прийняття управлінських рішень на основі формалізації нововведення. Даний цикл реалізується через такі етапи: · пошуки та виявлення альтернативи; · аналіз очікуваних результатів; · добір діагностичних методик. Організаційний цикл забезпечує вплив на об'єкт управління з метою добору та розстановки педагогічних кадрів, доведення завдань до безпосередніх виконавців, координації інноваційного процесу на етапах його впровадження, здійснення контролю та оцінювання. Основними етапами організаційного циклу є: · апробація нововведення; 43

інформаційний супровід інноваційного процесу; · діагностування поточних і кінцевих результатів, що узгоджуються з метою інноваційного пошуку. Отримання інноваційного продукту не зупиняє процес, а переводить його у площину поширення. Відтак, на продуктивному етапі результати інноваційного пошуку водночас дають підстави для аналізу тенденцій подальших змін і прогнозування. Усе це спільно підтверджує положення про те, що нововведення є процесом циклічним, має здатність постійно оновлюватись. „Директор школи. Україна” По матеріалам: osvita-ua.net ·

Інноваційний потенціал освіти : досягнення на тлі проблем Г. Сиротенко Нині розмаїття різних методик, теорій, систем так наповнило шкільне життя, що вже вважається непристойним не впроваджувати інновації, не мати своєї концепції. Освітянська преса майже на кожній сторінці підносить “інноваційний дух” педагогів словами “інновація”, “інноваційний розвиток”, “проект”, “модель”, повідомляє про те, як педагогічні колективи сміливо впроваджують сучасні інноваційні технології, експериментують з метою поліпшення навчально-виховного процесу. Часто “експерименти” боляче б’ють по дітях і викликають у вчителів алергію на інновації. Найгірше, що в цьому морі новизни часто гинуть науково обгрунтовані й перевірені практикою ідеї. Автори майже всіх публікацій закликають до нарощування темпів інновацій. Такі нетерплячі поривання та заклики досягти вершин інноваційного розвитку нагадують дії одного господаря із давньокитайської притчі, який, побачивши, що сходи на його полі не ростуть, заходився витягувати їх руками, гадаючи, що допомагав їм рости, а вони врешті-решт зів’яли. Щось подібне може статися і з нашим поспішним упровадженням інновацій на грунті порушення закономірностей і принципів навчання й виховання та в гонитві за новомодними гаслами і термінами. Прикро, що на цьому 44

інноваційному тлі глибокі й реальні зміни в школах у результаті впровадження нововведень не дуже помітні, а ситуація в освіті нагадує ліс, у якому верхівки шумлять, а внизу панує тиша і для загалу характерне очікування. Правда, є немало і тих, хто, створюючи шум гаслами “творчості”, твердять, що працюють у пошуково-дослідному режимі, але, не знаючи класичних технологічних процедур, посилюють і без того велику невизначеність результатів навчально-виховного процесу. Як наслідок – ніхто не гарантує якості шкільного навчання. Ці тенденції мають сталий характер, майже не змінюються упродовж тривалого часу. Наприкінці 90-х років минулого століття вітчизняні вчені І.Підласий та А.Підласий на основі аналізу нововведень так схарактеризували рівні розвитку інновацій: • низький (псевдоінноваційний) або інноваційний за назвою, до якого треба віднести нововведення, що виражаються у незвичних назвах та формулюваннях відомих явищ, процесів, технологій; • середній (частково інноваційний) або інноваційний за формою, що полягає в заміні зовнішнього антуражу (форми) без порушення і поліпшення сутності; • високий (справжньоінноваційний) або інноваційний за сутністю, що змінює систему або її головні компоненти і веде до нарощування продуктів педагогічної діяльності. Відсоткове співвідношення між названими рівнями було таким 80:17:3. Лише останній рівень має наукову і практичну значущість. Решта тільки дезорієнтує педагогічну теорію і практику, приносить дивіденди хіба що ініціаторам самих “інновацій”. Що ж маємо зараз? Як зазначає Л.Буркова, в сучасному освітньому інноваційному просторі України спостерігаються дві тенденції. Перша – це прагнення впроваджувати інновації, майже не турбуючись про якість та рівень їх компетенції у розв’язанні проголошених освітньою реформою актуальних проблем і не зосереджуючись на наслідках інтеграції інноваційного продукту з усталеною системою, що більше відповідає природі хаотичного. Друга – спрямованість на відповідність упроваджуваної інновації стратегічним освітнім завданням, що можливе лише за умов розуміння освітніх цілей, вивчення загальних і суб’єктивних закономірностей перебігу інноваційного освітнього процесу та механізмів управління ним. Останнє маловивчене і недостатньо розроблене для практичного використання . О.Мармаза зазначає, 45

що в освіті “спостерігаються кон’юктурні зміни, бажання деяких освітян засвідчити свою “інтелектуалізацію”, у будь-який спосіб продемонструвати свою “інноваційність”. Наслідки – перевантаження учнів, формальна зміна назв освітніх установ та багато порожніх розмов про нововведення”. У цій ситуації потрібно критично аналізувати всі спроби радикальних нововведень. Особливо уважно слід ставитися до заяв, де нав'язливо підкреслюється новизна. Актуальним для науковців, організаторів освіти, педагогічних працівників, представників педагогічних громадських організацій, батьків є додержання основного принципу педагогічної діяльності – не нашкодити. Приймаючи рішення щодо впровадження інновації, потрібно: 1. Не копіювати західні зразки, враховувати реалії країни (регіону), традиції кожної школи. 2. Не допускати насильницького впровадження інновацій. 3. Не виключати етап апробації з міркувань терміновості та економії коштів. 4. Ураховувати, що нововведення може стати реальним тільки тоді, коли дійові особи (вчителі) мають мотивації до перетворення. Отже, сучасні процеси розробки та впровадження педагогічних інновацій потребують усвідомлення відповідальності передусім тому, що ми не знаємо їх наслідків, тобто не знаємо, яким чином інновації, експерименти проявляться в майбутньому в учнів, які пройшли через них. Наші особисті задоволення та захоплення під час чергових презентацій не можуть слугувати оцінкою результативності інновацій. Невизначеність інноваційних процесів: як здійснити перехід від теорії до практики? Учителі-практики, які займаються проблемами впровадження інновацій, твердять, що їм не вистачає методик, простих у використанні, а наявна методична підтримка інноваційного розвитку освіти зводиться до невпорядкованої маси передового педагогічного досвіду, інструкцій та рекомендацій. Це тільки додає нові знання до вже наявного невпорядкованого набору методів і прийомів, а вчитель залишається сам-на-сам з проблемою: як здійснити перехід від теорії до практики? Інноваційні ідеї мають бути зафіксовані, розподілені, передані й прийняті своїми адресатами. Лише тоді вони (ідеї) працюватимуть у системі освіти. Мабуть, найбільші наші недоробки як в теоретичному, так і у прикладному аспектах перебувають у сфері 46

механізму переходу ідей у конкретну справу. Неготовність до оновлення: вчителі не винні. У пресі, у педагогічному середовищі активно ведеться мова про неготовність учителів включатися в інноваційні процеси. І для цього є певні підстави. Але можна впевнено сказати, що вчителі в цьому не винні, тому що до інноваційного оновлення не готова вся освітня система. Виокремимо основні ознаки такої неготовності. По-перше, “не спрацювання” механізму інтеграції науки і практики, директивний спосіб упровадження результатів наукових досліджень і реформ, які ініціюються “згори”. По-друге, неготовність керівної системи управління до керівництва креативними процесами в освіті, які передбачають альтернативність і розмаїття педагогічних підходів у освітньому середовищі, невміння створювати гнучкі структури управління, які дають змогу досягти консенсусу між централізацією і децентралізацією. По-третє, неготовність управлінської системи спрямовувати інноваційні процеси на рівні вчителя, педагогічного колективу, навчального закладу, які виявилися інноваційно спроможнішими порівняно з управлінськими структурами різних рівнів. Найбільш перспективні, життєві методичні системи навчання і виховання впродовж останнього десятиріччя були народжені саме в учительському середовищі і впроваджувалися за особистої ініціативи педагогів-практиків. Проте їхня ініціатива часто гальмувалася пануванням авторитарного навчання, методикою “трансляції інформації”, накачуванням учнів знаннями, а не формування у них умінь шукати ці знання і використовувати їх на практиці. Поширене також упровадження інновацій за принципом: “що привернуло увагу, зацікавило, десь бачили, десь читали чи чули”. Як наслідок – відсутність результату, аритмія в роботі, хаос. Відома практика пошуків найбільш ефективної технології через спроби і помилки. Результат у такому разі теж легко передбачуваний: даремно витрачений час, знервовані вчителі, занепокоєні батьки, втомлені діти, невисокі освітні показники. Є ще “випробуваний” шлях насильного впровадження того, що існує в інших школах, намагання не відстати від “педагогічної моди”. Результатом такого підходу є зневіра вчителів у ефективності інноваційного пошуку, бо вони уже в такий спосіб впроваджували не одну методику та досвід; безсилля перед тиском 47

вищих органів управління, які нехтують мотиваційним потенціалом, правом вибору напрямів творчого пошуку всіма учасниками педагогічного процесу. В українському суспільстві від хороших педагогів вимагається бути “апостолами правди і науки”, плекати душі своїх вихованців у атмосфері добра й справедливості, але професія вчителя наділяється особливим значенням лише декларативно. Інновації: від терміна до суті. У середині 80-х років XX століття спочатку журналісти, а потім і професіонали почали активно втискувати в педагогічний словник новий термін “інновації” для позначення процесів перебудови вітчизняної педагогічної системи, що саме розпочалася. Термін “інновація” запозичений з латинської (іnnvаsion – нове, нововведення). Якщо з терміном учені визначилися, то сутність поняття “педагогічні інновації” дискутується й понині. У педагогічній науці не існує єдиної точки зору щодо розуміння поняття “педагогічні інновації”. Зустрічаються визначення, які полярні за суттю. Відомий учений Е.Роджерс дає таке визначення: “інновації – це ідея, яка є новою для конкретної особи...”, а російський професор О.Кочетов вважає, що “інновація – це цілісна теоретична, технологічна і методологічна концепція оновлення педагогічної діяльності, що забезпечує її вихід на вказаний рівень”. У першому випадку інновація розглядається як суб'єктивний фактор у педагогічній діяльності, у другому – як об’єктивний. Усе залежить від того, ким і на якому рівні розв’язується педагогічна проблема. Нове, що народжується у конкретному педагогічному колективі, має суб’єктивний характер і буде новим для певної кількості педагогів. Коли вирішується принципово нова освітня проблема, то інновація має об'єктивну новизну. Деякі педагоги сприймають нововведення у вузькому розумінні, інші – у широкому. Дехто термін “нововведення” замінює термінами “реформа”, “осучаснення”, “удосконалення”, “оптимізація”, “модернізація викладання” тощо. Французький вчений Е. Брансуїк виокремлює три важливі види педагогічних інновацій: 1) у ролі освітніх ідей, які цілковито нові і раніше невідомі; 2) адаптовані, розширені або переоформлені ідеї і дії, які набувають особливої актуальності в певному середовищі у визначений період часу; 3) педагогічні нововведення, які виникають у ситуаціях, що пов’язані з новою постановкою цілі у 48

нових умовах. Щодо суті педагогічних інновацій необхідно відзначити, що на них покладена місія конструювання стратегії освіти, тобто прогнозування і перспективи її розвитку. Так вважають учені Академії педагогічних наук України І.Бех, Л.Даниленко, І.Зязюн, В.Кремень, В.Мадзігон та ін. У результаті аналізу різних підходів до визначення педагогічних інновацій і досліджуючи механізми їх створення, це поняття розуміємо як результат (продукт) процесу створення нового, що відповідно оновлює педагогічну теорію і практику, оптимізуючи досягнення поставленої перед суспільством освітньої мети. Педагогічні інновації – це загальна назва нового педагогічного продукту (теоретичного, практичного), що втілюється у навчально-виховний процес – концепції, теорії, системи, моделі, методики, технології, методи, прийоми тощо. Найбільш масштабною інновацією в системі освіти України став перехід української школи на 12-бальну систему оцінювання знань учнів. Створення інновацій – творчий процес, що відповідає умовам пошуку нового, оригінального, оптимального. В результаті здійснення пошуку не завжди виникає і не завжди має виникати нове, тому цей процес некоректно називати інновацією. Скоріше інновація є продуктом процесу творчого пошуку, результатом остаточної розробки нової ідеї. Процес можна назвати інноваційним тоді, коли йдеться про освоєння, поширення інновації в педагогічній практиці. Отже, педагогічна інновація – це не тільки сама ідея, а і певне її оформлення. Загальнодержавний рівень управління інноваційними процесами: формування освітньої політики, забезпечення нормативної бази. Основою нормативної бази інноваційної діяльності в освіті є закони України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, “Про наукову і науково-технічну діяльність”, “Про авторське право і суміжні права”, “Про науково-технічну інформацію”, “Про наукову і науково-технічну експертизу”. В окремих державних документах наголошується на важливості організації інноваційної діяльності та визначаються її перспективи. Так, Комплексним планом заходів розвитку загальної середньої освіти на 1999–2012 роки, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03. 1999 р. № 348, передбачається розробити і впровадити ефективні моделі управління ЗНЗ; розробити та затвердити регіональні програми розвитку загальної середньої освіти; забезпечити проведення наукових досліджень з актуальних 49

проблем підготовки педагогічних кадрів, їх діяльності та професійного вдосконалення. Загальні збори АПН України ухвалили Постанову щодо необхідності здійснити науковометодичне забезпечення підготовки вчителів до інноваційної діяльності. Колегія Міністерства освіти і науки України своїм рішенням від 29.05.2003 р. затвердила “Середньострокові пріоритетні напрями інноваційної діяльності галузевого рівня у сфері освіти”, передбачила прогнозування програм розвитку освіти й науки, конкретні заходи щодо реалізації зазначених пріоритетних напрямів діяльності у сфері освіти. Колегія визначила також пріоритетні напрями інноваційної діяльності галузевого рівня у сфері освіти, а саме: • інноваційні технології навчання; • інтерактивні методи навчання з використанням інформаційних технологій; • створення комп’ютерно-орієнтованих методів систем навчання з різних навчальних дисциплін; • розроблення і впровадження новітніх дидактичних моделей та технологій профільного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах; • розроблення програмових засобів навчального та наукового призначення, новітніх програм, підручників, посібників та методичних матеріалів нового покоління, у тому числі – електронних. Нормативна підтримка інноваційної діяльності. Нормативну підтримку інноваційної педагогічної діяльності забезпечують положення “Про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності” (наказ МОН України від 17.11.2000 р. № 522) та “Про експериментальний загальноосвітній навчальний заклад” (наказ МОН України від 20.01.2002 р. № 114). Положення “Про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності” упорядковує інноваційну освітню діяльність у системі освіти. Воно передбачає таку структуру організації інноваційної діяльності: • розроблення інновацій у системі освіти та суб'єкти інноваційної ініціативи; •ухвалення рішення про організацію та проведення експерименту, безпосередні етапи проведення експерименту; 50

•ухвалення рішення про розширення бази, внесення змін у програму дослідно-експериментальної роботи, припинення, завершення експерименту; поширення та застосування інновацій у системі освіти; • виявлення передумов щодо проведення апробації, прийняття рішення щодо масового поширення інновацій у системі освіти, виявлення засобів зберігання інформації про інновації та їх застосування у системі освіти та джерела фінансування інноваційної освітньої діяльності. Положенням визначено такі рівні інноваційної освітньої діяльності, як всеукраїнський, регіональний, рівень окремого навчального закладу та закладу післядипломної освіти. Важливими для здійснення інноваційної педагогічної діяльності в регіоні є визначення умов, серед яких: •керованість інноваційною освітньою діяльністю; • готовність суб’єктів педагогічної діяльності (учителі, вихователі, керівники, управлінці та ін.) до інноваційної роботи. Право органів управління освітою регіонального рівня на затвердження “інноваційної ініціативи” утверджується через подання заявки. На всеукраїнському рівні це право належить Президії АПН України. Форма заявки визначається органом управління або АПН України. Розгляд заявки на всеукраїнському та регіональному рівнях здійснює експертна рада. На регіональному рівні вона формується самостійно. Позитивне рішення експертної ради щодо заявки є підставою для видання відповідного наказу по управлінню освіти (МОН). Після позитивного рішення експертної ради додатково подаються програма дослідно-експериментальної роботи, кошторис експерименту, пропозиції щодо бази його проведення тощо. Інноваційна освітня діяльність на рівні окремого навчального закладу передбачає використання інновацій, експериментальну перевірку продуктивності й можливості застосування інновацій у вищих навчальних закладах та закладах післядипломної освіти. Відповідно до Положення, навчальні заклади, які за наказом Управління освіти включені до переліку шкіл з апробації нової ідеї, отримують статус експериментального навчального закладу, що не змінює їх підпорядкування та форму власності. Поточний контроль за результатами експерименту здійснюють наукові керівники програм, а загальний – органи управління. Право на масове поширення інновації має МОН України на 51

основі експертизи Науково-методичної ради. Використання освітянами інновацій можливе лише від-повідно до рекомендацій МОН України [16]. Зокрема, Міністерство освіти і науки здійснило експертизу і дало дозвіл на масове застосування у загальноосвітніх навчальних закладах таких інновацій, як: • авторська школа-комплекс М.Гузика; •психолого-педагогічна система “Розвивальне навчання” (Д.Ельконіна, В.Давидова, О.Дусавицького та ін.); •освітня програма “Довкілля” В.Ільченко; • програма всебічного розвитку дитини “Крок за кроком” МФ “Відродження” (автор української версії – Л.Кочіна та ін.); •школа життєтворчості особистості (І.Єрмаков та ін.). Цільовим державним документом, що регламентує інноваційну педагогічну діяльність в Україні, є “Положення про експериментальний загальноосвітній навчальний заклад”. У Положенні сказано, що “експериментальним навчальним закладом називають такий загальноосвітній навчальний заклад, у якому проводиться експеримент з перевірки результативності та можливості застосування освітніх інновацій [16]. Регіональний рівень управління інноваційними процесами: пошук доцільних механізмів управління. Діяльність регіональної системи освіти регулюється Типовим положенням про управління освіти обласних, Київської та Севастопольської мі-ських державних адміністрацій, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 18.03.1996 р. № 327. У дослідженнях сучасних учених (М.Артюхов, Г.Єльнікова, Л.Калініна, В.Проданов та ін.) поняття “регіональна освіта” розкривається як узгодженість загальнодержавних і регіональних стратегій та пріоритетів, подолання межі між освітніми можливостями різних регіонів. Водночас регіональна освіта – це формування самостійної регіональної політики; перехід від моноосвітньої системи до полікультурної освітньої різноманітності; створення можливостей для формування цілісної регіональної стратегії розвитку освіти. У Полтавській області, наприклад, регіоналізація освіти здійснюється на основі: • урахування історичних, культурних, соціально-економічних місцевих особливостей у змісті, організації освітнього та навчально-виховного процесів; 52

• розширення мережі навчальних закладів різних типів та з різними освітніми послугами для забезпечення зростаючих потреб населення щодо отримання якісної освіти; • поєднання глобальних тенденцій розвитку освіти в країні, у міжнародному просторі в контексті своїх регіональних програм розвитку; • зближення місцевих органів влади з реальним життям школи, мобілізація матеріальних та інтелектуальних ресурсів; • створення сприятливого соціально-освітнього середовища для реалізації педагогічних нововведень, мобілізуючи місцеві органи влади, матеріальні та інтелектуальні ресурси. ПОІППО спільно з Обласним управлінням освіти і науки насамперед рекомендують до застосування ті інновації, які пройшли експертизу Міністерства освіти і науки й мають дозвіл на масове застосування у загальноосвітніх навчальних закладах. Обласний інститут поширює інновації за допомогою інформування про нововведення, впровадження спецкурсів, проведення методичних семінарів, тренінгів у навчальних закладах, методичної підтримки інноваційних освітніх проектів, заохочення педагогів-новаторів і створення педагогічних умов для застосування інноваційних технологій, інформування працівників системи освіти через ЗМІ з метою формування їх “інноваційної культури”, “інноваційної поведінки”, тобто орієнтації на нове бачення розв’язання проблем, на відкриття та пошук нових нестандартних рішень, засобів раціональнішого досягнення успіху. Звісно, у здійсненні інноваційної діяльності є проблеми, які гостро відчуваються внаслідок відсутності джерел фінансування. Дуже часто підвищення якості освіти адміністрація навчальних закладів пов’язує не зі змінами навчально-виховного процесу в технологічно-змістовому аспекті, а лише зі змінами організаційного характеру. За експеримент видається наспіх проведена робота, коли неможливо ні оцінити її конкретні цілі, ні виділити більш чи менш визначений результат. Непросто залучити науковців до керівництва експериментальною роботою, розроблення концепцій, проектів. Повільно підвищується рівень знань педагогічних працівників, які включаються до інноваційного процесу. Управління інноваційними педагогічними процесами на рівні ЗНЗ: залежність від багатьох чинників. Ефективність реалізації 53

нововведень на рівні загальноосвітнього навчального закладу значною мірою залежить, насамперед, від інноваційного потенціалу школи. Інноваційний потенціал школи – це здатність створювати, сприймати та реалізовувати нововведення. На цій основі створюється модель інноваційної розвитку загальноосвітнього навчального закладу, яка обгрунтовує можливості школи до інноваційної діяльності: матеріальнофінансовий та особистісний потенціал школи. Матеріально-фінансовий потенціал школи передбачає: наявність у навчальному закладі приміщень для проведення колективних заходів; зручний режим експлуатації цих приміщень; наявність копіювальної техніки; фінансових можливостей забезпечувати нововведення (оплата додаткової праці педагогів, гнучкість щодо використання коштів). Особистісний потенціал школи – це професійні можливості педагогічного колективу, керівників для здійснення інноваційної педагогічної діяльності та можливостей учнівського контингенту. Інноваційний потенціал школярів передбачає наявність досвіду творчих справ, колективної діяльності, здатності до самостійної навчальної діяльності та саморозвитку, достатній загальнокультурний рівень, різноманітні інтереси. Інноваційний потенціал школи щодо конкретного нововведення – це: • зацікавленість учасників інноваційної діяльності в позитивному кінцевому результаті; •компетентність учасників інноваційної діяльності щодо реалізації нововведення, співвідношення цілей школи з новою педагогічною ідеєю, наявність відповідальних сторін за процес і результати апробації нововведення (автор, науковий консультант та ін.); • узгодженість інтересів між суб'єктами інноваційної діяльності, з одного боку, та з адміністрацією (педагогічним колективом, батьками) – з іншого. Особливе значення мають визнання та підтримка нововведення з боку органів державного управління та громадськості. Подаємо етапи процесу впровадження нововведень у практику шкільної системи освіти за Л. Ващенко. П е р ш и й етап – усвідомлення колективом необхідності змін та впровадження нововведень. На цьому етапі в навчальному закладі формується відповідне інформаційне поле на основі залучення педагогічного, учнівського та батьківського колективів до різних 54

форм інформаційної діяльності (конференції, збори, семінари, наради, зустрічі з досвідченими вчителями, науковцями тощо). Д р у г и й етап – пошук та актуалізація нових ідей. Основною метою цього етапу є виявлення кола проблем, актуалізація нових ідей, обговорення їх у шкільному колективі та з науковцями. На цьому етапі формується творча група, діяльність якої спрямовується на розроблення та оформлення ідеї у відповідний проект чи програму. Т р е т і й етап – здійснення проектування нововведення творчою групою. Насамперед аналізується стан функціонування навчального закладу на основі проведеної діагностики, визначається майбутня перспектива, окреслюється стратегія досягнення мети. Ч е т в е р т и й етап – управління процесом упровадження нововведення. На цьому етапі відбувається освоєння (апробація) нової педагогічної ідеї. Тому важливим для керівника школи є врахування “людського фактора” (мотивація, стреси, функціональна невизначеність, вчасна поінформованість, неконтрольованість ситуацій тощо) в інноваційному процесі та створенні комфортних умов для роботи всіх суб’єктів інноваційної діяльності. П ’я т и й етап – стратегія управління та підготовка суб’єктів інноваційної діяльності до роботи в нових умовах. Ідеться передусім про вибір стилю управління, вміння презентувати ідею, оцінювати й контролювати проміжні результати, делегувати повноваження, мотивувати до співпраці, налагоджувати зовнішню комунікацію тощо. Ш о с т и й етап – подолання опору та психологічного дискомфорту. Нерідко у процесі підготовки та впровадження педагогічних нововведень у навчальному закладі виникають ситуації протистояння через нерозуміння нових стимулів роботи, зміну режиму роботи, додаткові витрати, необхідність постійного навчання тощо. С ь о м и й етап – оприлюднення результатів інноваційної педагогічної діяльності (інноваційного продукту). Його зміст, зміст окремого предмета, курсу, алгоритм педагогічної технології, методика, нова організація навчально-виховного середовища та інші ідеї мають бути оприлюднені на рівні батьків, школярів, учителів, органів державного управління. 55

Урахування типових помилок в управлінні інноваційною діяльністю. У цій статті ми спробували показати всю складність інноваційної діяльності, не претендуючи, з огляду на особливу широту проблеми, на вичерпне її висвітлення. Деякі твердження можуть бути не закінченими висновками, а варіантами для подальшого аналізу й розвитку. На закінчення пропонуємо керівникам навчальних закладів узагальнені типові помилки управління інноваційною роботою та можливі шляхи їх усунення. Здебільшого опір нововведенням виникає тоді, коли: • не пояснені цілі змін; • учителі не брали участі у плануванні нововведень; • традиції та звичний стиль роботи відкинуті; • зміни пояснені, але інформація щодо них неповна; не з’ясована суть змін; люди бояться, що вони стануть “піддослідними кроликами”; •педагогам здається, що під час підготовки перетворень припустилися помилок. Ситуація загострюється, коли є загроза зниження заробітної плати, зняття з посади тощо: • нововведення загрожують різким зростанням обсягу роботи; • ініціатор нововведень не користується авторитетом; • педагоги не розуміють, яким чином нововведення розв’яже наявні проблеми. Щоб залучити вчителів до творчо-пошукової та інноваційної діяльності, керівнику необхідно задіяти: • зовнішні стимули, пов’язані з матеріальною винагородою; • мотиви зовнішнього самоутвердження (через оцінку оточуючих); • професійні мотиви, самооцінку; • мотиви особистісної самореалізації; • мотиви творчості. Основні засоби подолання опору педагогів щодо упровадження змін: • освіта і консультування; • залучення до участі у розробленні планів упровадження інновацій; • своєчасна допомога й підтримка; • переговори та укладання угод спільної діяльності; • надання пріоритетної ролі тому, хто чинить опір; • спонукання, переконання; • власний приклад творчої діяльності. 56

Отже, інноваційна освітня діяльність – це складний процес, що потребує науково-методичного підходу на всіх рівнях управлiння. Всiм учасникам процесу перетворень потрiбно “знайти” себе: державним дiячам освiти – розробити вiдповiднi проекти i пропозицiї, регiональним органам – використати у своїй практицi свiтовий досвiд упровадження інновацій у освiту, керiвникам освiтнiх закладiв успiшно реалiзувати надану можливiсть самореалiзацiї, педагогам – умiло використати свободу для вiдповiдального вибору способiв i методiв навчання. Література 1. Ампілогова Л. Інноваційна освітня діяльність – вимога часу // Завуч.— 2003.— № 11.— С. 4–5. 2. Буркова Л. Гіпотетична побудова моделі адаптивної експертної системи освітніх інновацій // Рідна школа.— 2003.— № 9.— С. 26–28. 3. Ващенко Л. Інноваційні процеси в системі загальної середньої освіти: особливості управління // Освіта і управління.— 2001.— № 4.— С. 59–68. 4. Ващенко Л. Проектування інноваційно-розвиваючого середовища в освіті // Неперервна професійна освіта: теорія і практика.— 2002.— Вип. 3.— С. 20–27. 5. Громовий В. Як змінити шини під час їзди? // Директор школи.— 2002.— № 33.— С. 2–3. 6. Григорьева Е. Модернизация образования: как относятся к ней школьные учителя? // Директор школи: Україна.— 2003.— № 9– 10.— С. 126–129. 7. Зерна педагогічної інновації: Хрестоматія / Уклад.: Л.В.Буркова, Н.Ф.Федорова.— К.: Київ. правда, 2001.— 120 с. 8. Кушерець В. Знання як стратегічний ресурс суспільних трансформацій.— К.: Знання України, 2004.— 248 с. 9. Комплексний план заходів щодо розвитку загальної середньої освіти в 1999–2012 рр. // Інформаційний збірник МОН України.— 1999.— № 9.— С. 12–25. 10. Мармаза О. Проектний підхід до управління навчальним закладом.— Харків: Основа, 2003.— 80 с. 11. Остапчук О. Інноваційний розвиток педагогічних систем в умовах модернізації освіти // Директор школи, ліцею, гімназії.— 2003.— № 5–6.— С. 153–161. 57

12. Полянський Б. Зміни в освіті завжди робить учитель // Історія та правознавство.— 2003.— № 1.— С. 2–8. 13. Підласий І., Підласий А. Педагогічні інновації // Рідна школа.— 1998.— № 12.— С. 3–17. 14. Підласий А. Оптимізація навчально-виховного процесу: педагогічні інновації // Освіта і управління.— 2001.— № 4.— С. 59–68. 15. Положення “Про експериментальний загальноосвітній навчальний заклад”: Наказ МОН України від 20.01.2002 р. № 114. 16. Положення “Про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності”: Наказ МОН України від 17.11.2000 р. № 522. 17. Табачник Д. Проблемні питання // Директор школи, ліцею, гімназії.— 2003.— № 5–6.— С. 23–24. 18. Типове Положення про управління освіти обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації: Постанова Кабінету Міністрів України від 18.03.96 р. № 327) // Інформаційний збірник МОН України.— 1996.— № 9.— С. 16–20. www.cippe.edu.ua

Рубрика «В методичну скарбницю» Науково - методичне забезпечення інноваційної діяльності

Коли вчені, які займаються проблемами педагогіки, провели опитування серед учнів і попросили їх дати відповідь на питання: "В якій школі ви хотіли б навчатися?", то отримали такі відповіді: "Хотіли б навчатися в такій школі, де вчителі були б, перш за все, добрими, які люблять учнів; чуйні; які вміють стати на місце дитини, розуміють кожну дитину, справедливі, відверті, з щирою посмішкою, турботливі, веселі, дружелюбні, добре пояснюють уроки, можуть в потрібну хвилину дати учням відпочити і зняти напругу, відкриті для людей, які розуміють дитячу психологію". А не дали б "перепустку" до своєї школи педагогам, які завжди в поганому настрої, підвищують голос, злі, агресивні, не вміють приховувати свої симпатії та антипатії, несправедливі, не дають можливості виправляти "двійки", яким не соромно, що вони погано викладають, погано поясняють урок, не звертають уваги на слабких учнів. На жаль, сучасна українська загальноосвітня школа не відповідає належним чином таким вимогам. Традиційні методи навчання та виховання не сприяють достатньою мірою всебічного розвитку творчих та природних здібностей дітей, не дають можливості здійснювати належним чином особистісноорієнтований підхід до кожної дитини. Сучасна українська загальноосвітня школа не відповідає належним чином проблемам формування творчої особистості. Не завжди вчителі бувають такими, про яких мріють наші учні та їхні батьки.

Ідея формування творчо розвинутої, здатної до самореалізації особистості є провідною в роботі переважної більшості навчальних закладів міста. Нові вимоги до школи завжди роблять учителя головною фігурою освітньої реформи. Адже саме він щоденно втілює в життя новітні принципи навчання і виховання. Аби відповідати вимогам сьогодення, вчитель повинен постійно підвищувати свою професійну компетентність, удосконалювати педагогічну майстерність і творчі здібності. А цьому покликана сприяти система безперервного підвищення кваліфікації педагогічних кадрів, в якій бере активну участь і науково - методичний центр управління освіти м. Миколаєва. Зміст методичної роботи визначається як загальними цілями, так і конкретними завданнями, які випливають з аналізу результатів діяльності за минулий рік, ефективності навчальновиховного процесу. Колектив науково - методичного центру під час організації методичної роботи з педагогами міста націлює їх на необхідність головні зусилля направити на створення "Школи радості", в якій кожна дитина відчуває любов, повагу, допомогу, віру в себе. Методична служба міста Миколаєва пріоритетними визначила для себе такі напрямки діяльності: - забезпечення професійною інформацією; - підтримка експериментальної роботи педагогів у школі; - підтримка в організації методичної та науково - пошукової роботи школи; - допомога у підвищення якості і керівництва освітнім процесом; - виявлення, підтримка та розповсюдження перспективого управлінського та педагогічного досвіду; - допомога в розробці і проведенні експертизи інноваційних програм, методик, навчальних планів. Однією з закономірностей розвитку ринкової економіки є активізація інноваційної діяльності в усіх сферах життєдіяльності, прагнення до впровадження ефективних та перспективних інновацій. Ця проблема торкнулася й освіти. Сьогодні педагогічним працівникам пропонуються для апробації та використання різноманітні педагогічні інновації - від методів, прийомів навчання (виховання), елементів педагогічної 60

техніки до системи навчання, виховання, розвитку, нової освітньої моделі. Основну ідею реформування системи освіти можна сформувати так: ефективність навчання може бути поліпшена завдяки проектуванню та розповсюдженню інноваційних освітніх систем і технологій. Інноваційна освітня діяльність науково - методичного центру полягає в послідовному, компетентному і професійному розповсюдженні інноваційних педагогічних ідей, інноваційних підходів до навчального процесу, головною метою якого є особистісний розвиток школярів. При цьому методист виступає як "фасилітатор" (за термінологією К. Роджерса), тобто "полегшувач", який допомагає педагогу в особистісно професійному розвитку, створює умови для формування в нього здатності набувати нового досвіду на основі цілеспрямованого творчого і критичного мислення, визначення особистісних підходів, усвідомлення значущості нової педагогічної ідеї для вдосконалення освітньої практики. Керуючись Положенням про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 07.11.2000 № 522, ст.8, р. ІІ Закону України "Про загальну середню освіту" в місті створені на базі дошкільних і загальноосвітніх навчальних закладів експериментальні загальноосвітні заклади регіонального та всеукраїнського рівня, в 37 освітніх закладах міста впроваджуються експериментальні програми на рівні окремих навчальних закладів. Інноваційна діяльність сприяє розвитку творчих здібностей та природних нахилів дітей, інтеграції навчально-виховного процесу, гуманізації та гуманітаризації освіти, підвищенню професійної компетентності керівників закладів освіти з питань управлінської діяльності. Головна задача української освітньої політики – забезпечення сучасної якості навчання на основі збереження її фундаментальності і відповідності актуальним і перспективним потребам особистості, суспільства, держави. В умовах модернізації сучасної системи освіти збільшується роль інноваційної діяльності. З метою підвищення ефективності управління освіти і на підтримку ініціатив міської програми „Освіта” в місті діє багаторівнева і багатофункціональна системи експериментальних навчальних закладів на регіональному і всеукраїнському рівнях, які забезпечують створення, проектування, апробацію і впровадження інновацій в освітню практику. 61

Тема експерименту

Навчальний заклад Всеукраїнського рівня: ЗОШ № 18 Комплексний підхід до формування екологічної культури особистості школярів у контексті комплексної програми розвитку дітей «Росток» СШМіПР Розвиток художньо-творчого «Академія мислення особистості дитячої засобами взаємодії різних творчості» видів мистецтв і прикладних ремесел ДНЗ №132, 139, Інтегрована особистісноЗОШ №50 орієнтована технологія в дошкільному навчальному закладі та в середній загальноосвітній школі І ступеня Перша Художньо-естетична освіта і українська виховання учнів загальноосвітніх гімназія навчальних закладів у процесі ім. М. Аркаса, впровадження інтегрованих курсів Миколаївський муніципальний колегіум Миколаївський Формування національної муніципальний самосвідомості учнів на традиціях колегіум кобзарського мистецтва ЗОШ №3, 51, Формування інтелектуальної Миколаївський культури особистості в межах Муніципальний навчально-виховного процесу колегіум загальноосвітнього навчального закладу регіонального рівня: ДНЗ №50, 130, Апробація інтегрованої 62

Терміни

1998 - 2011

2003-2013

2003 2008

2005 -2010 2007-2010

2006 2010

–

2006-2010 2007-2010 2003

ЗОШ №28, 46 особистісно2008 орієнтованої технології освітнього процесу в дошкільних закладах та початковій школі ЗОШ №42 Стратегія розвитку безпеки 2003-2008 життєдіяльності особистості через етновалеологізацію освіти У 2008-2009 н.р. 14 експериментальних навчальних закладів працювали за 8 науковими темами. У ДНЗ №50, 130, 132, ЗНЗ № 50, 46, 28 завершено апробацію інтегрованої особистісноорієнтованої технології освітнього процесу в дошкільних закладах та початковій школі, мета якої – формування світогляду і компетенції дітей дошкільного віку та молодших школярів на основі інтегрованих знань про навколишній світ у відповідності до вимог Базового компоненту дошкільної освіти, Державного стандарту початкової освіти. Проведено педагогічний та психологічний моніторинг рівня розвитку дітей, який свідчить про доцільність навчання та виховання дітей за інтегрованою особистісно-орієнтованою технологією. Експериментальна робота дала можливість вийти на формування у дітей реалістичних уявлень про явища природи, позитивне емоційне ставлення до природного довкілля, моральний, розумовий, естетичний, фізичний розвиток. І нам приємно відзначити, що у методичних рекомендаціях Інституту інноваційних технологій і змісту освіти МОН України щодо „Алгоритму введення Базової програми” зазначено: „Вважаємо за доцільне передбачити також використання практичного досвіду... Наприклад, педагоги Миколаївщини можуть використовувати доробки експериментальних майданчиків, які вже тривалий час відпрацьовують авторську інтегровану особистісно орієнтовану технологію, запропоновану С.І. Якименко, завідувачкою кафедри педагогіки початкової освіти Миколаївського державного університету імені В. Сухомлинського”. В ЗНЗ №42 створена модель «Школи здоров’я та розвитку», запроваджено у навчально-виховний процес стратегію розвитку безпеки життєдіяльності особистості через етновалеологізацію освіти. В результаті експериментальної діяльності у більшості 63

учасників освітнього процесу сформувалось цілісне ставлення до здоров’я, культури здоров’я, здорового способу життя. У школі створена валеологічна служба, у задачі якої входить підготовка рекомендацій з регулювання й корекції проблем охорони здоров’я дітей і проведення моніторингу здоров’я учнів і педагогів. Аналіз так званих «шкільних факторів ризику», що впливають на виникнення фізичних та емоційних перевантажень, які призводять до погіршення стану фізичного та психічного здоров’я учнів, є предметом вивчення моніторингових досліджень. Підвищення рівня фізичного, психічного і духовного здоров’я, зниження захворюваності дітей засобами поглибленої біологічної і валеологічної освіти, вивчення довкілля, виховання культури здоров’я через туризм і спілкування з природою є основною метою експерименту в ЗНЗ №18. В рамках експерименту здійснено інтеграцію валеології та екології, валеологізацію викладання базових дисциплін, зібрано добірку розробок уроків з валеології та виховних заходів, спрямованих на формування здорового способу життя. Результатом роботи вчителів є практичні наробки (книги для читання, методичні рекомендації, розробки конспектів уроків екологічної спрямованості, предметів природничо-математичного циклу та гуманітарного циклу). В обласному конкурсі-захисті сучасної моделі навчального закладу -«Школи сприяння здоров'ю» навчальний заклад посів І місце. Школа співпрацює з Миколаївським зоопарком, обласним Будинком природи, станцією юних натуралістів, школою юних екологів при міськвиконкомі. Реалізація шкільної програми «Здоров'я» дозволила знизити рівень захворюваності учнів та вчителів. Моніторинг навчальної діяльності учнів дозволив зробити висновок, що 73 % учнів, які навчаються за цією програмою, засвоюють програму на високому та достатньому рівнях, а в контрольних класах ця цифра значно нище. Діяльність ЗНЗ №42, 18 була спрямована на забезпечення заходів по збереженню та зміцненню здоров’я учасників навчально-виховного процесу. Продовжуються педагогічні дослідження за іншими темами. Так, в І Українській гімназії ім. М. Аркаса, ММК створено цілісну систему художньо-естетичної освіти та виховання учнів шляхом 64

впровадження інтегрованих курсів „Мистецтво” (1-8 кл.), „Художня культура” (9-11 кл.), продовжено роботу над технологією побудови інтегрованих уроків, що забезпечило підвищення рівнів художньо-естетичної освіти та вихованості учнів; формування цілісного художнього світогляду особистості, розвиток у неї образно-асоціативного мислення, почуттєво-емоційної сфери, творчих здібностей, базових освітніх компетентностей. Значні досягнення при формуванні інтелектуальної культури особистості мають колективи початкової школи ММК, ЗНЗ №3, 51, які активно впроваджують курс „Логіка”. Учні експериментальних класів продемонстрували високий рівень вміння апелювати логічними термінами не тільки на уроках логіки, а й під час роботи з мовним, математичним та природознавчим матеріалом. Спираючись на результати моніторингу, можна констатувати, що успішне оволодіння курсом „Логіка” допомогло дітям творчо опановувати всі без винятку навчальні предмети. Головними мотивами пошуку оптимальної системи освітньої технології в ММК стало становлення та вдосконалення національної системи освіти, де простежуються дві домінуючі тенденції: по-перше, відродження національної свідомості, української культури, мови, виховання громадянина-патріота; врахування ментальності українського народу; по-друге, прагнення до інтеграції у світове, європейське товариство. Учні колегіуму виховуються в національно-патріотичних традиціях не теоретично, а шляхом продуманої, спеціально організованої діяльності. Використовуючи досвід школи, педагогічні колективи міста можуть на наукових засадах створювати умови для самоактуалізації особистості, формування їх національної самосвідомості на традиціях кобзарського мистецтва. З 2002 року спеціалізована середня загальноосвітня школа мистецтв і прикладних ремесел на рівні Всеукраїнського експериментального майданчика вирішує проблему розвитку художньо-творчого мислення особистості засобами взаємодії різних видів мистецтв і прикладних ремесел під керівництвом Рибалки Валентина Васильовича, завідувача лабораторією психології, трудової і професійної підготовки Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України, доктора психологічних наук. 65

Розроблено етапи розвитку цього навчально-виховного закладу, проведено серію наукових досліджень з вищезазначеної проблеми, проведено апробацію програмного і навчальнометодичного забезпечення. В 2003 році навчальному закладу надано статус «Академія дитячої творчості». СШМіПР дає можливість відкрити в кожній дитині душу творця, а головне – дати їй змогу пробудитися і розквітнути. В основу експерименту покладені особистісно – зорієнтована компетентнісно парадигма сучасної освіти та створення можливостей для розвитку і самореалізації учня. В школі створене позитивне соціально-розвивальне середовище, яке сприяє виробленню у школярів гуманістичних, соціально значущих цінностей, культури. Засобами театральної педагогіки в учнів виховується емоційно-вольова сфера, діти збагачуються духовно. Завдяки спецкурсам діти засвоїли декоративно-прикладні види творчості. Цікавим і корисним для процесу оновлення системи дошкільної освіти є пошуки, які ведуть окремі колективи, або вихователі дошкільних закладів нашого міста. Принцип інтегрованості, який ліг в основу експериментальної роботи, став основним стержнем у педагогічному процесі з дошкільнятами. "Все, до чого пригорнулося серце людини в дитинстві, залишається з нею завжди", - так вважають педколективи ДНЗ № 148, навчального комплексу школа - дитячий садок ВО "Зоря Машпроект". Зміна психології дитини щодо збереження здоров'я як найвищої цінності, яке дароване людині природою, була визначена головною метою роботи з дошкільнятами педагогами дитячих закладів № 103, 117, 5, 148. Формуючи у дітей знання про те, що таке здоров'я, для чого воно потрібне людині, що впливає на його стан, вони керуються тим, що цьому необхідно навчати дитину з раннього віку. «Місток», який прокладає дошкілля до шкільного життя (а не лише навчання !), називається «особистісним потенціалом», а «деталями», з яких він будується, є різні види й форми дитячої активності, зокрема фізичної, соціально - моральної, ціннісної, пізнавальної, мовленнєвої, художньої, творчої. Ми переконані: якщо в дошкільному дитинстві нам вдасться побудувати цей "міст", він забезпечить малюкові спокійний перехід до невідомої царини під назвою "Школа". 66

В ЗНЗ № 6, 15, 33, 39, 40, 53, 57, ММК успішно впроваджується система розвивального навчання. У дітей інтенсивно формуються пізнавальні інтереси, способи навчальної діяльності, вони включаються у співробітництво, що забезпечує опанування соціально - значущих цінностей. Учні, які навчаються за системою розвивального навчання, успішно продовжують навчання у школі ІІ ступеня. В ЗНЗ № 16, 50, 4, 28 учні молодших класів активно опановують інтегрований курс "Довкілля", який не лише дає дітям знання про людину та середовище, в якому вона існує, а й аргументовано доводить необхідність коректного ставлення до довкілля. Оскільки цей навчальний предмет в основі містить матеріали про рідне оточення дитини, то й його виховний потенціал можна визначити як надзвичайно високий, спрямований не лише на досягнення навчальної мети, а й на становлення громадянина. Запровадження компетентнісно зорієнтованого підходу, проектної, інформаційно-комунікаційних, комунікативних, мультимедійних технологій є основою формування життєспроможної самодостатньої особистості. Системою щоденної роботи стало диференційоване навчання в школах міста. Працюючи на основі цього дидактичного принципу, вчителі створюють належні умови для повної реалізації інтелектуальних, творчих можливостей дітей, розвитку духовно, морально і фізично досконалої особистості. Продовжується робота педагогів за темами: • Базовий компонент дошкільної освіти (ДНЗ № 22, 75, 100, 123). • Формування психосемантики слова у дошкільнят молодшого віку (ДНЗ №115,60,82,83). • Сенсорний розвиток дітей раннього віку (ДНЗ № 12, 17, 18, 84,134). • Діяльність колективу школи по створенню національного загальноосвітнього закладу нового покоління (ЗОШ№1) • Впровадження технологій, відповідних розвиваючій школі (ЗОШ№15). • Школа життєтворчості особистості (ЗОШ № 57). • Людина. Навколишній світ. Здоров'я. (ЗОШ№ 53). • Здоров'я школяра (ЗОШ № 4, 13, 27, 32, 37, 39, 48, 57). • Психолого - педагогічне проектування соціального розвитку особистості 67

учнів загальноосвітніх навчальних закладів (ЗОШ №19,25,48, 52). • Ділова активність (ЗОШ №3, 19, 55,56, 57, г.г. № 3, економічний ліцей №1). СЗОШ № 39, 61, гімназія № 3, Перша українська гімназія ім. М. Аркаса, юридичний ліцей працюють за програмою Міністерства освіти і науки України "Сприяння просвітницької роботи "Рівний - рівному" серед молоді України щодо здорового способу життя". Результати аналізу науково-дослідницької роботи засвідчили динаміку розвитку інноваційної компетентності педагогів тих шкіл, які впроваджують інноваційні проекти і програми. Також позитивні зміни спостерігаються у рівнях навченості школярів. Достатньо високий рівень викладання предметів державного компоненту підтверджують результати ІІ, ІІІ та IV етапів Всеукраїнських олімпіад з базових дисциплін. В 2008 - 2009 н.р. 610 учнів із 1943 учасників стали переможцями ІІ етапу, 154 із 239 – ІІІ етапу, 23 із 41 – ІV етапу всеукраїнських предметних олімпіад. Гордістю нашого міста є випускники ММК - неодноразові переможці Міжнародних олімпіад з математики, хімії, біології, інформатики, екології, стипендіати Президента України. Щорічно зростає кількість учасників та переможців обласних конкурсів захистів науково - дослідницьких робіт учнів членів територіального відділення МАН. Безперечно, ефективність інноваційної діяльності, творчого пошуку вчителів значною мірою залежать від глибокої підготовки керівників шкіл. Саме директори експериментальних навчальних закладів володіють вміннями організувати спільну діяльність учителів і створюють творчу атмосферу для педагогічного пошуку, бачать перспективи розвитку школи, підтримують і заохочують вчителів, гнучкі у стилі, формах і методах управління. Діяльність загальноосвітніх навчальних закладів повинна бути спрямована на забезпечення конституційної гарантії – рівного доступу до якісної освіти. Основні параметри цієї якісної освіти визначені в Національній доктирні і мають бути реалізовані в закладах освіти шляхом впровадження педагогічних інновацій. Враховуючи це, управління освіти і науково-методичний центр першочергову увагу приділяє саме впровадженню нових форм та 68

методів організації навчально-виховного процесу, інноваційним змінам у змісті та організації освіти, узагальненню та впровадженню педагогічного досвіду, напрацьованого вчителями та педагогічними колективами міста, України, підтримує всі прояви педагогічної творчості, які йдуть на користь дитині.

Директор науково- методичного центру, Удовиченко О.О. Реєстраційна картка закладу освіти, що здійснює експериментальну роботу 1. Назва навчального закладу: адреса, прізвище, ім'я та по батькові директора; контактні телефони. 2. Статус закладу, ким його надано, № наказу, дата. 3. Назва (тема) експериментальної роботи. 4. Напрям роботи (розробка нового змісту, апробація нового підручника, програми тощо). 5. Організація, яка забезпечує наукове керівництво експериментом, науковий керівник (П.І.П.). 6. Коли та ким затверджена програма експерименту. 7. Основна мета експерименту. 8. Завдання експерименту. 9. Початок експерименту. Кінець експерименту. 10.Стислий зміст експериментальної роботи й очікувані результати.

Перелік документів, які необхідно представити для затвердження експериментальної та науково-дослідницької роботи на базі ЗНЗ 1. Заявка на здійснення науково-дослідної та експериментальної роботи за темою дослідження. 2. Перспективний план здійснення науково-дослідницької та експериментальної роботи за темою дослідження (на весь період експерименту). 3. Програма науково-дослідницької та експериментальної роботи за темою дослідження на навчальний рік. 69

4. Клопотання управління освіти і науки районної, міської, обласної державної адміністрації. 5. Дані на наукового керівника (1 науковий керівник — доктор або кандидат педагогічних наук) та наукових консультантів експерименту (науковці), консультантів експерименту (методисти НМЦ середньої освіти МОН України або ОІППО, спеціалісти обласного управління освіти).

Структура заявки на здійснення науково-дослідницької та експериментальної роботи

1. Мета і завдання: - об'єкт дослідження; - предмет дослідження; - мета дослідження; - гіпотеза дослідження; - завдання дослідження; - методи дослідження: основний метод дослідження — комплексний експеримент. 2. Теоретико-методологічна основа експерименту. 3. Основні ідеї експерименту. 4.База експерименту (конкретний навчальний заклад або навчальні заклади, на базі яких здійснюється експериментальна робота). 5. Яким чином забезпечуватиметься достовірність результатів. 6. Організаційно-кадрове забезпечення науково-дослідної та експериментальної роботи: наукове керівництво; наукові консультанти; консультанти; відповідальні виконавці (заступники директора; вчителі). 7. Термін здійснення експерименту (з якого до якого календарного року йтиме експеримент). 8. Етапи експерименту: -Діагностико-аналітичний. -Прогностичний етап. -Організаційно-підготовчий етап. -Практичний етап. - Узагальнювальний етап. 9. Очікувані позитивні результати та форми їх подання (схеми, моделі, програми, методичні рекомендації, анкети, тести, курсові 70

модулі, матеріали конференцій, семінарів, публікацій у пресі тощо). П.І.П. директора навчального закладу Печатка Підпис

Структура перспективного плану Здійснення науково-дослідницької та експериментальної роботи за темою дослідження Перспективний план здійснення науково-дослідницької та експериментальної роботи складає творча група експерименту за участю наукового керівника та наукового консультанта. Перспективний план науково-дослідницької та експериментальної роботи передбачає етапи експерименту (див. Структура заявки на здійснення науково-дослідницької та експериментальної роботи). Кожний етап має відповідні завдання (наприклад, підготовчий етап передбачає завдання коригування загальної теми дослідження; формування загальної гіпотези дослідження; визначення основних напрямів дослідження; вивчення та аналіз прогресивного досвіду педагогічних колективів України; визначення творчих груп учителів за основною темою комплексного експериментального дослідження; обґрунтування концептуальних основ духовно-морального становлення й розвитку особистості (теоретико-методологічний аспект) тощо — ці позиції повинен чітко визначити науковий керівник. Програма науково-дослідницької та експериментальної роботи за темою дослідження складається на кожний навчальний рік поетапно, відповідно до визначених етапів дослідження. Структура плану: Етапи, Термін, Очікувані № зміст виконання результати роботи

Етапи експерименту 71

І. Діагностико-аналітичний: • усвідомлення необхідності переведення навчального закладу на якісно новий етап виникнення творчого задуму, ідеї здійснення цього процесу; • ознайомлення зі станом реалізації цієї ідеї у вітчизняній та зарубіжній психолого-педагогічній літературі та шкільній практиці; • визначення й аналіз індивідуального та колективного досвіду вчителів; • вичленення та обґрунтування проблеми, на розв'язання якої буде спрямовано експериментальну роботу; • наукове консультування. II. Прогностичний етап — приблизне знаходження шляхів розв'язання виокремленої проблеми: -визначення об'єкта, предмета і мети (ідеального образу бажаного результату) дослідження; -передбачення результату; -складання плану-програми експерименту; - ухвалення управлінського рішення - власне цієї програми дій керівників, учителів і учнів навчального закладу. Ш. Організаційно-підготовчий етап. На ньому слід виконувати таку роботу: - вибір методів дослідження; -визначення шляхів реалізації програми експерименту; - підготовка дидактичного матеріалу; - затвердження програми дослідження в педагогічному колективі. IV. Практичний етап Його змістом стає виконавська функція. V. Узагальнювальний етап - це етап, на якому здійснюють аналіз дослідницької роботи та її результатів, формулюють висновки про ефективність експерименту та можливості використання його результатів іншими школами, оформлення результатів, підготовку звіту про виконану роботу, розробку рекомендацій.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-ДОСЛІДНИЦЬКОЇ РОБОТИ

Вимоги щодо оформлення заявки на експертизу документів і матеріалів інноваційно-експериментальної діяльності 1. Заявку оформляють на офіційному бланку (зі штампом в куті) загальноосвітнього закладу. 2. Заявку подають на ім'я начальника управління освіти (голови експертної комісії). 3. Заявка починається з чітко сформульованого питання, на підставі якого має бути прийнято рішення експертної комісії, далі подано стисле обґрунтування (див. Положення про експериментальний загальноосвітній навчальний заклад, затверджено МОН України № 114 від 20.02.2002 року). 4. У заявці мав бути перелік документів, представлених для експертизи та долучених до заявки. 5. Заявку підписує керівник закладу, засвідчуючи печаткою. Вимоги до матеріалів, представлених авторами інноваційного проекту на розгляд експертної комісії 1. Матеріали представляють у двох екземплярах у друкованому варіанті (комп'ютерний набір) через 1,5 інтервали. Обсяг матеріалів не обмежений. 2. До переліку матеріалів мають увійти: 2.1. Програма (проект) інноваційно-експериментальної діяльності, до складу якої входять аналіз протиріч і проблем розвитку освіти, які необхідно вирішувати, впроваджуючи інноваційний експеримент, його мета і завдання, концептуальні ідеї нововведення, прогнозування шляхів їх реалізації, очікувані результати, критерії оцінки їхніх досягнень, прогнозування можливих негативних проявів інноваційно-експериментальної діяльності, план компенсуючих заходів, визначення етапів експерименту й розгорнутий план І етапу реалізації. 2.2. Результати вивчення умов інноваційно-експериментальної діяльності: інформаційне забезпечення, рівень психологічної готовності педагогів до інноваційної діяльності; соціальнопсихологічний мікроклімат у колективі, рівень навченості учнів, рівень професійної компетентності організаторів і педагогічних 73

кадрів. 2.3. Інформаційну довідку про матеріально-технічну базу та його фінансове забезпечення, яке дає змогу успішно впроваджувати експериментальну діяльність згідно з темою проекту. 3. До проекту слід додати такі матеріали: 3.1. Документи, що відображають зміни в діяльності загальноосвітнього закладу (експериментальні програми, експериментальний навчальний план, зміни в штатному розкладі тощо). Якщо зазначені вище документи не є важливими для початку реалізації інновацій і на момент експертизи не можуть бути представлені, то їх розробки необхідно включити до плану реалізації І етапу інноваційно-експериментальної діяльності. 3.2. Звіт про апробацію інновації за попередній термін, якщо таку апробацію здійснено. 3.3. Інші документи згідно з потребами закладу. 4. Матеріали, представлені на експертизу, підписує керівник загальноосвітнього закладу, засвідчуючи печаткою. Друкується за матеріалами газети «Завуч»

Словник

Впровадження - перетворення практики на основі результатів досліджень при обов'язковому їх застосуванні з метою підвищення ефективності навчально-виховного процесу. Готовність до пошукової діяльності - інтегральна якість особистості, яка характеризується наявністю та певним рівнем сформованості мотиваційно-орієнтаційного, змістово-операційного і оціннорефлексивного компонентів у їхній єдності, що проявляється в прагненні до пошукової діяльності і в підготовленості до її здійснення на професійному рівні. Інноваційна діяльність - 1) це створення нового (оригінальних прийомів, цілісних педагогічних концепцій), що змінює звичний погляд на явище, перебудовує суспільно-педагогічні відносини; 2) найвищий ступінь педагогічної творчості, педагогічне винахідництво нового в педагогічній практиці, що спрямоване на формування творчої особистості, враховує соціально-економічні та політичні зміни в суспільстві й проявляється в цілепокладанні, визначенні мети, завдань, а також змісту технологій інноваційного навчання; 3) діяльність з розробки, пошуку, освоєння й використання нововведень, їх здійснення. 74

Інноваційна діяльність у системі освіти - вдосконалення чи оновлення освітньої практики шляхом створення, розповсюдження та освоєння нових ефективних способів і засобів досягнення встановлених цілей освіти. Інноваційна педагогічна технологія - це цілеспрямоване систематичне та послідовне впровадження в практику прийомів, способів, педагогічних дій і засобів, що охоплюють цілісний навчальновиховний процес від визначення його мети до одержання очікуваних результатів. Інноваційне навчання - такий навчальний процес, який будується як творча взаємодія вчителя й учнів, максимально спрямована на самостійний пошук учнями нових знань, нових пізнавальних орієнтирів високого рівня складності, вироблення загальнолюдських норм та цінностей, оволодіння мистецтвом рефлексії. Інноваційні процеси в освіті - процеси створення, освоєння й застосування педагогічних інновацій, які є предметом педагогічної інноватики. Інноваційний потенціал навчального закладу - це його здатність створювати, сприймати, реалізувати нововведення, а також своєчасно позбуватися застарілого, педагогічно недоцільного. Ця здатність переважно є наслідком творчих прагнень членів педагогічного колективу, їхнього ставлення до нововведень. Інновація - 1) нововведення, новизна, новаторство; 2) нові форми організації праці та управління, нові види технологій, які охоплюють не лише окремі установи й організації, а й різні сфери; 3) процес часткових змін, що спричиняють модифікацію окремо взятих цілей освіти або засобів і способів їх досягнення; 4) цілеспрямоване й кероване внесення змін в освітню практику шляхом створення, розповсюдження та освоєння новоутворень; 5) комплексний процес створення, розповсюдження та використання нового практичного засобу в галузі техніки, технології, педагогіки, наукових досліджень. Нововведення - 1) комплексний процес створення, поширення та використання нового практичного засобу (новації); форма організації інноваційної діяльності; 2) впровадження у виробництво новації, яка, у свою чергу, є кінцевим результатом наукової або винахідницької діяльності; 3) цілеспрямована зміна, яка вносить до середовища впровадження (організацію, регіон, суспільство і т. ін.) нові стабільні елементи; 4) такий суспільний, технологічний, еко75

номічний прогрес, який через практичне використання ідеї і винаходів зумовлює створення кращих за своїми властивостями виробів, технологій; 5) комплексний процес створення, поширення та використання нового педагогічного засобу для якісно кращого задоволення вже відомих суспільних потреб, процес його впровадження в окремому навчальному закладі з метою підвищення освітньо-виховної діяльності; 6) зміст можливих змін педагогічної дійсності, що ведуть до раніше невідомого стану, результату і які розвивають теорію і практику навчання і виховання; 7) цілеспрямована зміна, яка вносить у середовище впровадження нові елементи; процес, що характеризує перехід будь-якої системи з одного стану в інший зі своїм життєвим циклом; 8) процес створення, поширення і використання нового практичного засобу для нової або кращого задоволення вже існуючої потреби людей; водночас це є процес змін, пов'язаний з внесенням даного нововведення у те соціальне та матеріальне середовище, у якому здійснюється його життєвий цикл. Педагогічна творчість - пошук більш досконалих форм змісту, методів та прийомів організації педагогічної діяльності. Педагогічна технологія - 1) набір технологічних процедур, що забезпечують професійну діяльність учителя; 2) сукупність психолого-педагогічних установок, що визначають спеціальний набір і поєднання форм, методів, способів, прийомів навчання, виховних засобів; вона є організаційно-методичним інструментарієм педагогічного процесу; 3) опис системи дій учителя та учнів, які слід виконувати для оптимальної реалізації навчального процесу; 4) послідовний (системно представлений) ряд вказівок діяльностей і операцій моделювання, реалізації, діагностики ефективності, корекції процесу навчання (дидактичні технології) або виховання (технологія виховання); 5) комплексний, інтегрований процес, що включає людей, ідеї, засоби і способи організації діяльності для аналізу проблем, що охоплюють основні аспекти засвоєння знань; 6) проект певної педагогічної системи, що реалізується на практиці; це змістова техніка реалізації навчально-виховного процесу; результат глибоко продуктивної, творчої праці з оцінки й гармонізації багатьох чинників, що визначають ефективність процесів навчання та виховання; 7) системний метод створення, застосування і визначення всього процесу викладання та засвоєння знань з урахуванням технічних і людських ресурсів та їх 76

взаємодії, який ставить своїм завданням оптимізацію форм освіти; 8) системна сукупність і порядок функціонування всіх особистісних, інструментальних і методичних засобів, що використовуються для досягнення педагогічних цілей; 9) закономірна педагогічна діяльність, яка реалізує науково обґрунтований проект дидактичного процесу і володіє більш високим ступенем ефективності, надійності, гарантованого результату, ніж це має місце при традиційних методиках навчання; 10) конструкція, стратегія, алгоритм дії педагога, організація педагогічної діяльності; проект певної педагогічної системи, що реалізується на практиці. Педагогічний експеримент - це етап впровадження нового в практику роботи школи за умови, якщо він забезпечить її результативність. Професійна готовність до педагогічної діяльності - складне структурне утворення, центральним ядром якого є позитивні установки, мотиви і засвоєні цінності педагогічної діяльності. У дану готовність входять також професійно важливі риси характеру, педагогічні здібності, сукупність професійно-педагогічних знань, умінь та навичок, певний досвід педагогічної діяльності. Технологічна карта - опис процесу у вигляді покрокової, поетапної послідовності дій із зазначенням засобів, що використовуються. Технологічна система - це умовне зображення технологічного процесу, поділ його на окремі функціональні елементи і позначення логічних зв'язків між ними. Технологія - 1) форма вираження людського інтелекту, спрямованого на розв'язання суттєвих проблем життя; 2) сукупність форм, методів, прийомів і засобів досягнення очікуваних результатів при передачі соціального досвіду, а також оснащення цього процесу; 3) радикальне оновлення інструментальних і методологічних засобів педагогіки й методики за умови збереження наступності в розвитку педагогічної науки й шкільної практики. Формування готовності педагога до пошукової діяльності - процес цілеспрямованого розвитку в умовах післядипломної освіти всіх сторін і якостей особистості, які складають готовність до даної діяльності. Друкується за матеріалами інформаційнометодичного журналу «Школа» 77

Рубрика «Шляхами досвіду» До освіти майбутнього Завдання реформування освіти сьогодні висуває нові вимоги до процесу навчання та освітньої діяльності. Життя постійно змінюється, підштовхуючи школу так само до змін. Її розвиток вимагає нових форм організації навчально-виховногопроцесу, нових ритмів, нових методів узгодження системи освіти з вимогами сучасного життя та з потребами особистості. Мета освіти сьогодні – це створення умов для розвитку та саморозвитку учнів, виховання в них уміння приймати самостійні рішення. Тому центром нової державної освітньої політики є людина як особистість. Досягнення цієї мети можливе лише завдяки реалізації нововведень у систему освіти. На сьогодні у сфері освіти втілюється велика кількість інновацій різного характеру, направленості та значення. Широкий інноваційний рух – необхідне явище для сучасної реформи освіти, він дозволяє формувати свідомість і направленість активності педагогічної діяльності. Він стає важливим фактором самоорганізації та саморозвитку суспільства, забезпечує реалізацію програм демократичних реформ. Інновації спонукають усіх учасників навчально-виховного процесу переосмислити свої дії, проаналізувати реалії, визначити й сприямувати свою діяльність у напрямі перспективних дій. Досвід переконав, що потрібен лише грунтовний і всебічний аналіз фундаментальних, що себе виправдали, традицій навчального закладу, відмови від стереотипів, які заважають його подальшому розвитку, необхідно поступово, обгрунтовано і цілеспрямовано вести інноваційні перетворення, що є вирішальним фактором перебудови діяльності освітнього закладу. У цій стратегії пріоритетними стають інтереси учнів, генеральною метою – створення умов для формування життєво компетентної особистості, а важливим чинником її реалізації – компетентність 78

педагогів і керівників. Варто пригадати слова В.Сухомлинського: «Керівник школи як головний вихователь повинен турбуватися про те, щоб у духовному житті педагогічного колективу не згасала думка про дитину». Узагальнюючи результати науково - дослідницької роботи, можна констатувати, що з року в рік удосконалюється індивідуальна творча лабораторія кожного вчителяекспериментатора, збагачується новими ідеями і знахідками; зростає творчий потенціал педагогічних колективів експериментальних навчальних закладів, які не зупиняються на досягнутому, прагнуть до подальшого удосконалення навчальновиховного процесу та сповнені нових ідей і творчих задумів; стає все більше унікальних за змістом навчання шкіл. Пропонуємо вашій увазі педагогічні інновації, що проходять апробацію в закладах освіти м. Миколаєва, і реалізація яких дає позитивні результати в розвитку творчої особистості та формуванні громадянина України. Ми вдячні керівникам експериментальних навчальних закладів за надані матеріали і можливість ознайомитись з досвідом науково-дослідної та експериментальної діяльності їх педагогічних колективів.

Заступник директора НМЦ, Тарасова О.В.

Формування національної самосвідомості учнів на традиціях кобзарського мистецтва Автор: С.М.Січко – директор Миколаївського муніципального колегіуму, доктор історичних наук, В. Січко завідуюча кафедрою кобзарствознавства, художній керівник Народної Бузької юнацької капели бандуристів «Кобзарський передзвін» муніципального колегіуму, голова обл. організації Національної Спілки кобзарів України, заслужений працівник культури України) Науковий керівник: Л. Масол - провідний науковий співробітник лабораторії естетичного виховання Інституту проблем виховання АПН України, кандидат педагогічних наук. Мета: Удосконалення системи виховної роботи засобами надбань українського народу, формування національної самосвідомості особистості учнів, виховання в них культури патріотичного мислення та почуття відповідальності за збереження духовності нації. База експерименту:

Миколаївський муніципальний колегіум

Давайте познайомимось… Миколаївський муніципальний колегіум Треба жити і вчитись на крилах надій, як тебе не любити, колегіум мій. Леонід Ржепецький, завідуючий кафедрою національного виховання 80

Система роботи Миколаївського муніципального колегіуму це організаційно-функціональна структура, що базується на успішній діяльності єдиного колективу під час реалізації загальних цілей навчання у тісному взаємозв’язку з системою виховання та розвитку учнів. Вона характеризується такими інтегративними якостями, як гуманістичне ставлення, внутрішня культура, національна самосвідомість, креативність, лідерство, бажання та вміння бути успішним та щасливим у житті. Існуюча в колегіумі система роботи, водночас сприяє розвитку як особистості вчителя та учня, так і школи в цілому. Наш навчальний заклад можна назвати школою компетентнісно орієнтованого типу, яка ґрунтується на особистісно орієнтовному підході. Вона діє за принципово новою системою навчання і виховання, що розглядає відносини між учнями та педагогами, як процес взаємонавчання та співпраці, забезпечує урахування індивідуальних психо-фізіологічних особливостей школярів, педагогів і батьків, сприяє повному саморозкриттю і самореалізації всіх учасників єдиного навчально-виховного процесу. Основним принципом організації життєдіяльності колегіуму є диференціація навчально-виховного процесу, що не ставить учня і вчителя у рамки жорстких умов, а прагне максимально пристосувати життєдіяльність до їхнього потенціалу, тобто дозволяє кожному члену шкільного колективу мати власну траекторію розвитку. Особливістю школи є поєднання інтелектуального розвитку учнів (школа за фахом фізико-математична) з їх художньоестетичним вихованням (робота школи «Кобзарська наука» та Шкільної дитячої філармонії як підструктури колегіуму). Школа – не тільки підготовка до життя, перш за все, це – саме життя.

Миколаївський муніципальний колегіум є державним середнім загальноосвітнім закладом освіти, що забезпечує академічну і практичну природничо-математичну та суспільно-гуманітарну підготовку здібної та талановитої молоді південного регіону України, здобуття нею освіти понад державний рівень. ММК з 2006 року є експериментальним навчальним закладом Всеукраїнського рівня . Основна умова прийому до колегіуму – знання плюс обдарованість. Педколектив колегіуму, який очолює заслужений працівник освіти України, відмінник освіти України, лауреат обласної премії ім. М. Аркаса, почесний городянин року міста Миколаєва, кандидат історичних наук, доцент, переможець конкурсу «100 кращих керівників шкіл України», «Освітянин року 2007» Січко С.М. постійно дбає про те, щоб виховати всебічно розвинених громадян незалежної України. В колегіумі створено ефективну систему по роботі зі здібними і обдарованими дітьми. Індивідуальна робота з учнями проводиться на 12 кафедрах, працюють спецкурси, факультативи, курси за вибором, функціонує учнівське наукове товариство. У колегіумі працюють 55 вчителів вищої категорії, 21 вчитель-методист, 17 старших учителів, 7 вчителів мають почесне звання заслужений учитель України, 1 – заслужений працівник освіти України, 2 заслужених працівники культури України, 20 - нагороджені знаком «Відмінник освіти», 2 кандидати наук, 3 майстри спорту, 4 лауреати обласної премії ім. Миколи Аркаса. В навчальному закладі функціонують такі профільні класи: математичний, природничий, правовий, економічний. Викладання профільних предметів ведеться згідно концепцій, затверджених науково-методичною радою, з орієнтацією на вищі навчальні заклади регіону та України. В колегіумі вивчаються дві обов’язкові іноземні мови: англійська - з першого класу, з п'ятого класу - друга мова: французька, іспанська, німецька або польська; за бажанням учні мають можливість вивчати третю іноземну мову. На базі 82

закладу проходять три Всеукраїнських експерименти: «Формування національної самосвідомості учнів на традиціях кобзарського мистецтва» (наказ МОН України № 375 від 17.05.06 ), «Художньо-естетична освіта і виховання учнів загальноосвітніх навчальних закладів у процесі впровадження інтегрованих курсів (створення цілісної моделі художньоестетичної освіти і виховання)» (наказ МОН України № 958 від 31.10.2007), «Формування інтелектуальної культури особистості», (наказ МОН України № 960 від 02.11.2007). Учням надається можливість бути слухачами різних спецкурсів, факультативів, які проводять досвідчені вчителі та викладачі вищої школи. Педагогічний колектив вважає, що основою навчально-виховного процесу повинна бути індивідуальна програма творчого розвитку і саморозвитку особистості учня колегіуму. Така програма базується на результатах діагностики учнів по широкому колу психофізіологічних і особистісних показників. У колегіумі створені моделі вчителя і учня . Випускники муніципального колегіуму щороку показують стабільні знання на вступних екзаменах до найпрестижніших вузів України, а учні посідають призові місця на Всеукраїнських олімпіадах усіх рівнів. Протягом останніх років 12 учнів стали призерами Всесвітніх олімпіад з математики, біології, хімії, інформатики, екології. На високому професійному рівні в закладі поставлено художньо-естетичне виховання. Одним із значущих компонентів художньо-естетичного комплексу є школа «Кобзарська наука»; Народна Бузька юнацька капела бандуристів “Кобзарський передзвін” – організатор і володар Гран-прі Першого і Другого молодіжних кобзарських фестивалів Півдня України “Під срібний дзвін бандур”, лауреат Міжнародних і Всеукраїнських конкурсів. 83

Муніципальний колегіум визначає себе як український національний навчально-виховний заклад, головне завдання якого - плекання громадян України, формування української національної інтелігенції з високим духовним, інтелектуальним та творчим потенціалом. Учні колегіуму - стипендіати Президента України, переможці Всесвітніх олімпіад з інформатики, біології, математики, екології, хімії.

Концепція педагогічної ідеї експерименту Актуальність дослідження На новому історичному етапі світового цивілізаційного простору початку третього тисячоліття Україна заявила про себе як про незалежну суверенну державу з притаманним типом національних культурно-історичних коренів. «Ідеї державного самоздійснення» (О.Ольжич) є провідними у формуванні світоглядної культури українського шкільництва сьогодення, головний вектор якої спрямований на національну самосвідомість особистості в розбудові консолідації молодих прогресивних сил українського суспільства. Саме молодь являє собою фундамент сучасних і майбутніх культурних змагань щодо збереження та відтворення національної системи духовних цінностей у світі. Національна самосвідомість, наголошує Дмитро Тхоржевський, і є однією із конкретних ідеологій, які панують у людському суспільстві. Національно свідома людина ідентифікує себе з нацією, що робить її життя природодоцільним. Нова парадигма ідеологічних координат української національної школи, її стратегія у формуванні особистісних рис громадянина України на засадах гуманізму, демократії, любові до вітчизни, поваги до народів і націй інших країн викладена в Національній доктрині розвитку освіти, Концепції громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності, Комплексній програмі художньоестетичного виховання учнів загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів України. 84

В Україні з давніх-давен цінувалася духовна краса в поєднанні з мужністю і честю, доблестю і громадянською гідністю, високою моральністю й дійовим патріотизмом. Відомо, що українці від природи талановиті та музично обдаровані. Історично склалося, що хороспів та кобзарство в поліфонії художньої творчості українців протягом багатьох століть зберегли свою специфіку, свій зміст і колорит. Зокрема кобзарство, яке характерне своєрідними національними виховними особливостями, у довгострокових випробуваннях залишилось життєздатним мистецтвом, викликаючи інтерес у сучасної учнівської молоді. Кобзарство шанувалось запорізьким козацтвом, грою на бандурі володіли гетьмани. В Києво-Могилянській академії навчання грі на бандурі було почесним та обов`язковим. Як один із проявів національного світовідчуття, кобзарське мистецтво набуває особливого значення в умовах муніципального колегіуму, де превалюють вихованці чоловічої статі. Українські народні пісні та думи в супроводі бандур, кобзарський майдан колегіуму, відродження козацьких традицій, посилення ролі бандури в системі вивчення української культури, створення школи «Кобзарська наука» для учнів 2-7-х класів сприяють розвитку художньо-творчого мислення учнів, перетворенню надбань національної культури в культуру конкретної особистості. Саме тому, основною метою експерименту є створення умов для формування національної самосвідомості учнів на засадах традицій кобзарського мистецтва в умовах навчального закладу нового типу; створення та науково-методичний супровід школи «Кобзарська наука» у колегіумі. Актуальність дослідження з формування національної самосвідомості особистості підтверджується аналізом стану проблеми в педагогічній практиці. Вивчення її показало, що традиція кобзарського музикування в умовах такого навчального закладу як колегіум, має бути повновартісною й виступати в 85

«освітньому полі» та позакласній творчості гарантом патріотичної та етико-естетичної культури учнів. Темою дослідно-експериментальної роботи є: «Формування національної самосвідомості учнів на традиціях кобзарського мистецтва». Об`єктом експериментальної роботи виступають учасники навчально-виховного процесу миколаївського муніципального колегіуму: учні, їх батьки, педагогічний колектив. Предметом експериментальної діяльності є процес формування національної самосвідомості учнів на засадах традицій кобзарського мистецтва. Гіпотеза дослідження полягає у припущенні, що ефективність формування національної самосвідомості особистості учня колегіуму в сучасному навчально-виховному закладі підвищується за умов, якщо: · учасників дослідно-експериментальної роботи поінформовано про потенційно можливі нововведення; · повно вивчено актуальність проблеми та максимально вірно прогнозовані майбутні перетворення, позитивні й можливі негативні наслідки; · раціонально вибрано цілі (загальні, окремі); · розроблена й активно функціонує навчально-виховна система кобзарського майдану, як органічна складова діяльності колегіуму; · організовано цілеспрямоване індивідуальне навчання учнів музикування на бандурі; · забезпечено позаурочну художньо-творчу діяльність у колективних формах музикування на бандурі; · забезпечено ґрунтовне підвищення професійної та фахової кваліфікації педагогічного колективу школи «Кобзарська наука»; · реальність планів, забезпеченість ресурсами (матеріальними, фінансовими, кадровими тощо), збалансованість, розподіл функцій, обов`язків відповідають меті розвитку особистості учня; · відбувається підвищення мотивації до здійснення дослідно-експериментальної роботи усіх її учасників, є їх зацікавленість у позитивних результатах; 86

· існує система удосконалення діяльності та підвищення професіоналізму педагогів. Визначені мета і гіпотеза стали основою для обґрунтування завдань експерименту: 1. Цілеспрямоване впровадження педагогічних інноваційних технологій. 2. Утвердження серед педагогічних працівників переконання у необхідності та ефективності дослідно-експериментальної роботи. 3. Організація технологічного моніторингу (узагальнення та розповсюдження інформації про етапи експериментальної роботи, прогнозування реальних можливостей і результатів), розробка програм. 4. Створення психолого-педагогічних умов для здійснення проведення експериментальної діяльності. 5. Розробка та експериментальна перевірка: - змістової моделі-конструкції школи «Кобзарська наука»; - авторських навчальних програм з вокалу, історії кобзарства, індивідуального музикування на бандурі; - інтегрованого курсу «Кобзарське мистецтво». 6. Підготовка навчально-методичного комплексу «Бандура рідна і свята» 7. Організація на базі муніципального колегіуму обласного кобзарського осередку та кобзарського центу Всеукраїнського фестивалю «Під срібний дзвін бандур». 8. Створення лабораторії педагогів-досідників. 9. Відпрацювання системи управління інноваційними процесами Теоретико-методологічна основа експерименту Вивченням проблем національної школи та національного виховання, формування національної свідомості українського шкільництва займалися педагоги-теоретики, громадські діячі, філософи, політики, педагоги-практики. Накопичено чималий досвід, який стосується провідних аспектів цього процесу. Філософські, історичні, політологічні, соціально-психологічні аспекти розвитку української національної свідомості знайшли відображення в працях М.Боришевського, С.Возняка, В.Кременя, Ю.Римаренка, В.Смолія, Я.Шашкевича та ін. У психологічному аспекті свідомість розглядали І.Бех, Л.Божович, Л.Виготський, К.Платонов, Л.Рубінштейн та ін. 87

Аналіз дефініцій «нація», «національний характер», «національна свідомість», «національна самосвідомість» показує, що в українській історико-педагогічній науці вони мають різні трактування. Відомо, що суспільно-політичні та соціальноекономічні передумови формування національної самосвідомості українського народу кінця ХІХ – початку ХХ століття , періоду визвольного руху та Української революції 1917 – 1920 років знайшли своє місце у працях М.Грушевського, Д.Донцова, В.Винниченка, Д.Дорошенка, І.Крип’якевича та ін. У працях істориків знайшла своє теоретичне підтвердження думка про те, що ідея національного саморозвитку й національного визволення є первинною домінантою розвитку будь-якої нації, в тому чисті й української. Національна школа і освіта, національне виховання виростають з органічної потреби розвиватися на рідному грунті з використанням народних звичаїв, традицій, вірувань, досвіду поколінь. На їх думку, формування національної (історичної) самосвідомості в дітей слід починати з виховання почуття любові до рідного краю, де засобами виступають рідна мова, фольклор, історія. Питання формування світогляду й світоглядної культури через «народність виховання» відстоював К.Д.Ушинський. У працях С.Русової, С.Сірополка, І.Огієнка, В.Ващенка знайшли своє відображення як у теоретичному, так і в практичному вимірі питання становлення національної школи й системи освіти, а відтак і формування рис громадянина-патріота свого краю, народу, держави. Теоретичні засади формування національної самосвідомості розроблені в сучасних наукових дослідженнях Д.Тхоржевського, В.Кузя, Ю.Римаренка, Б. Ступарика та ін. Досліджені інтеграції кобзарського мистецтва в навчальновиховному процесі будуються на працях видатних композиторів М.Лисенка, Б.Грінченка, К.Квітки, Ф.Колеси, Б.Хоткевича, В.Герасименка, О.Герасименко, Б.Жеплинського, М.Гвоздя та ін. Організовуючи дослідження, ми спиралися на положення Конституції України, Законів України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», Національну доктрину розвитку освіти, Концепцію виховання в національній системі освіти та реформування загальної середньої освіти, Комплексну програму художньо-естетичного виховання учнів загальноосвітніх та 88

позашкільних навчальних закладів України, праці Д.Тхоржевського, М.Боришевського щодо виховання національної самосвідомості учнів як невідкладного завдання загальноосвітньої школи. Методи експерименту · Історико-логічний, теоретичний і порівняльний аналізи нормативних актів, документів, матеріалів з питань реформування системи освіти; · Історико-педагогічний та культурологічний аналіз філософської, педагогічної, соціологічної, психологічної, методичної, мистецтвознавчої літератури; узагальнення отриманої інформації; · Методи системного аналізу; · Діагностичні, соціометричні, прогностичні, обзерваційні методи; Основний метод дослідження – комплексний експеримент. База експерименту: Миколаївський муніципальний колегіум Миколаївської міської ради. Достовірність результатів забезпечуватиметься коректним використанням методик і технологій за погодженням із науковими консультантами й науковим керівником експерименту; якісною обробкою експериментальних даних; систематичним порівняльним аналізом ефективності навчальновиховного процесу з формування національної самосвідомості учнів на основі цінностей української національної ідеї. рганізаційно-кадрове забезпечення науково-дослідної та експериментальної роботи: Наукове керівництво експериментальною роботою здійснює Інститут проблем виховання АПН України. Термін проведення експерименту: 2006-2010 роки. Етапи проведення експерименту: Резервно-підготовчий (серпень-червень 2006р.) І етап – Організаційно-прогнозуючий (вересень 2006 – червень 2007рр.) ІІ етап – Діагностично-концептуальний (вересень 2007 – червень 2008рр.) III етап – Розвивально-формуючий (вересень 2008 – червень 2009рр.)

IV етап – Інформаційно–формуючий (вересень 2009-грудень 2009 рр.) V етап – Узагальнюючо-корегуючий (січень-червень 2010рр.) Очікувані позитивні результати та форми їх подання Усвідомлення молоддю колегіуму феномена кобзарського мистецтва в художньому саморозвитку, культурі патріотичного мислення. Формування почуття національної гордості. Потяг до аматорської творчості в житті. Вірогідність негативного прогнозу: ймовірність відсутності підтримки учасників експерименту щодо організації класів бандури, занять з вокалу, інтегрованого курсу «Кобзарське мистецтво», що може ускладнити, а то й загальмувати впровадження інноваційної педагогічної ідеї.

Основні етапи експериментальної роботи Резервно-підготовчий (серпень – грудень 2006) 1. Забезпечити фінансування дослідження за програмою експерименту: узгодити та затвердити штатний розпис та 90

кошторис витрат на проведення дослідно-експериментальної роботи відповідно до вимог експериментальної роботи. 2. Провести педагогічну раду колегіуму з метою ознайомлення педагогічного колективу з Положенням про експериментальний загальноосвітній навчальний заклад. 3. Залучити до проведення дослідно-експериментальної роботи педагогічний колектив колегіуму, науковців вищих навчальних закладів, Миколаївський інститут післядипломної педагогічної освіти 4. Налагодити співпрацю з науково-методичним центром середньої освіти МОН України, профільними центрами України, Миколаївським інститутом післядипломної педагогічної освіти 5. Розробити програму науково-теоретичної підготовки учасників експерименту. І етап. Організаційно-прогнозуючий (вересень 2006 – червень 2007) 1. Вивчення досвіду кобзарських осередків регіону, провідних шкіл кобзарства України та діаспори. 2. Обґрунтування авторського проекту школи «Кобзарська наука». 3. Проведення моніторингу рівня вокальних здібностей учнів II класів. 4. Розробка структурної моделі (проект) «національна самосвідомість особистості». 5. Науково-методичний супровід апробації авторських навчальних програм «Грай, бандуро, грай» (1-11-і класи). 6. Організація моніторингу домінанти самосвідомості учнів колегіуму. 7. Апробація авторської програми з вокалу. 8. Проведення Всеукраїнської науково-практичної конференції за темою експерименту. 9. Забезпечення умов проведення експерименту (затвердження штатного розпису, фінансування досліджень за програмою експерименту, 91

матеріально-технічне забезпечення). II етап. Діагностично – концептуальний (серпень 2007 р. – червень 2008 р.) 1.Сформувати змістову структуру науково-дослідницької діяльності навчального закладу 2.Провести перевірку гіпотези дослідження з метою вивчення всіх компонентів дослідження 3.Створити науково-дослідну лабораторію «Учитель як дослідник». 4.Здійснити моніторинг домінанти самосвідомості учнів колегіуму 5.Провести моніторинг рівня вокально-хорових навичок учнів 2-4 класів та юнацького складу Народної юнацької капели «Кобзарський передзвін» 6.Здійснити науково-методичний супровід апробації авторських навчальних програм «Грай, бандуро, грай» 1-11 кл. 7.Зробити аналіз використання інноваційних технологій та розробити заходи із формування мотивації до їх використання у навчально-виховному процесі. ІІІ етап. Розвивально-формуючий (серпень 2008 р. – червень 2009 р.) 1. Моніторинг етико-естетичного стану хорових занять в молодіжній капелі. 2. Розробка й апробація посібників «Грай, бандуро, грай» (3-4-і класи). 3. Аналіз навчально-методичного комплексу (навчальні програми, посібники, нотні збірки). 4. Створення мультимедійної бібліотеки. 5. Концертна діяльність кобзарського майдану. 6. Проведення Всеукраїнського фестивалю «Під срібний дзвін бандур». 7. Творча зустріч капели з Національною державною заслуженою капелою бандуристів ім. Г.Майбороди. ІV етап. Інформаційно-формуючий (вересень-грудень 2009) 1.Створити проект авторської програми для профільних кобзарських класів. 2.Провести аналіз навчально-методичного комплексу (навчальні програми, посібники, нотні збірники). 3.Здійснити тиражування нотної та методичної літератури для бандур. 4.Створити мультимедійну бібліотеку «Віхи експерименту». 5.Проводити концертну та культурно-просвітницьку діяльність. 92

V етап. Узагальнюючо-корегуючий (січень-червень 2010) 1. Розробка авторської програми «Кобзарське мистецтво» для профільних класів. 2. Проведення контрольних зрізів. 3. Звіт лабораторії «Учитель як дослідник». 4. Презентація методичних посібників, нотних збірок. 5. Систематизація відеофонду кобзарського майдану колегіуму. 6. Пропаганда кобзарського мистецтва в засобах масової інформації. 7. Запрошення до участі в круглому столі колегіуму капели з м. Чернігова та учнів студії Національної державної заслуженої капели бандуристів України ім. Г.Майбороди. 8. Підготовка наукового звіту за результатами експерименту. 9. Молодіжний кобзарський фестиваль півдня України. У разі необхідності внести корективи до прогнозованих результатів науково-дослідної та експериментальної роботи. Структура учнівської козацької республіки «Січ» Велика Рада Головний отаман Генеральна старшина

Курінь

Рада курінних

Курінна страшина (курінний +

спортивного

ії дозвілля

родження (історикоо відродження знавча)

и та порядку

рмації

-пізнавальна

ланка Курінь поділяється на 6 ланок,

Кожна курінна ланка має

Головний отаман здійснює загальне керівництво разом з генеральною старшиною. Генеральна старшина об'єднує керівників ланок (з 2 по 7 клас) різних підрозділів паланки. Засідання Великої Ради проходять в міру потреби, але не рідше ніж 1 раз на рік. В період між засіданнями Великої Ради діяльність та керівництво здійснює Головний отаман разом з Генеральною старшиною. Кількість ланок в міру необхідності може бути збільшена, а зменшена шляхом інтеграції.

Генеральна старшина

Рада отаманів куренів

Курінна старшина

спрямовує роботу органів учнівського самоврядування, козацьких колективів (куренів). В період між засіданнями керує роботою курінних старшин. допоміжна керівна ланка, утворює зв'язок між Генеральною старшиною і курінними старшинами, координує роботу курінної старшини. очолює керівництво роботи курінних ланок, підпорядкована курінному, курінний підпорядкований Генеральній старшині

Навчально-пізнавальна ланка: 94

- спрямовує діяльність учнів на здобуття міцних знань з усіх предметів; - бере участь у підведенні підсумків навчання; - організовує консультпункти з предметів; - надає допомогу учням; - залучають учнів до роботи в факультативах, спецкурсах; діяльність МАН; - участь у шкільних і міських олімпіадах; - проведення інтелектуальних конкурсів. Ланка дисципліни і порядку: - чергування по школі, в класах; - контроль відвідування, дисципліни на перервах; - контроль за виконанням Правил для учнів; Ланка інформації: - інформує учнів, батьків, вчителів, громадськість про всі події, які відбуваються в колегіумі; - організація шкільної та класної преси; - організація конкурсів, тематичних газет та плакатів; - оформлення приміщення школи. Ланка організації дозвілля: - пропаганда здорового способу життя; - пропаганда правових знань; - розвиток творчих здібностей учнів; - організація тематичних вечорів, конкурсів, дискотек; - організація зустрічей з працівниками Центру “Здоров'я”, служби у справах неповнолітніх, лікарями. Військово-спортивна ланка: - пропаганда здорового способу життя; - формування культури; - відродження військовоспортивного мистецтва. Ланка національного відродження: 95

відродження патріотичних традицій, звичаїв; виховання поваги до свого роду; збирання народних традицій, обрядів; вивчення фольклору рідного краю; формування високої мовної культури.

Національнопатріотичний простір Всеукраїнський експеримент «Формування національної самосвідомості учнів на традиціях кобзарського мистецтва»: - діяльність дитячої організації «Січ»

Всеукраїнський експеримент «Формування національної самосвідомості учнів на традиціях кобзарського

(2-9 класи) - спортивнопатріотичні змагання «Гарт» (8-11 кл), ігри «Джура», «Козацькі розваги», «Нумо, хлопці», проведення козацького свята до дня Святої Покрови; - участь в роботі гуртків військовопатріотичного напряму.

Участь в акціях «Ветеран живе поруч», «Колосок пам’яті», «Хліб очима дітей», «Миколаєву – турботу юних» .

Діяльність дитячої організації «Січ» (2-9 класи)

Спортивнопатріотичні змагання «Гарт»(8-11 кл), ігри «Джура», «Козацькі розваги», «Нумо, хлопці»,проведення козацького свята до дня святої Покрови

Учень – патріот. Учень - лицар-козак.

Козацька педагогіка

Учень – активний громадянин Учень – майбутній захісник.

Компетентно-сті: соціокультурна, інтелектуальна, правова, громадянська, національна.

Лідерство Успіх Патріотизм

Участь в акціях «Ветеран живе поруч», «Колосок пам’яті», «Хліб очима дітей», «Миколаєву – турботу юних» .

Культура нації. Мова нації

Зв'язок поколінь

Релігія

Національна самосвідомість — фундамент культури патріотичного мислення учнів

Традиції, звичаї

Історична пам'ять

Досвід нації

Національні ідеали

Національна ідея незалежної суверенної держави України

Художньо-естетичний простір

Комплексна програма художньо-естетичного розвитку дітей та молоді

Дитяча учнівська філармонія.

Школа «Кобзарська наука»

Спецкурси «Музикування на бандурі», «Український хороспів», «Кобзарське мистецтво»;

Гуртки:

Комплексна програма художньоестетичного розвитку дітей та молоді:

Школа «Кобзарська наука» Спецкурси «Музикування на бандурі», «Український хороспів», «Кобзарське

хореографічний, вокальний, вокальний ансамбль «Лілея», велика та мала капели бандуристів, вчительський хор, гурт «Гетьмани».

Всеукраїнський експеримент: «Формування національної самосвідомості учнів на традиціях кобзарського

Учень – гармонійно розвинена особистість. Учень – естетично розвинена особистість Учень – творчо

Компетентності: соціокультурна, громадянська, національна.

Лідерство Успіх Патріотизм

«Кобзарська світлиця» 99

Дитяча учнівська філармонія.

«Кобзарська

Гуртки: хореографічний, вокальний, вокальний ансамбль «Лілея», велика та мала капели бандуристів, вчительський хор , гурт «Гетьмани».

(Гнучка діюча модель) Кобзарська світлиця

Філософія школи “Кобзарська наука” музикування оволодіння

Хоровий гурт І-ІІ класи

Підготовчі класи гри на бандурі

на її

бандурі,

Ансамблі капелян “Підківка”, “Грицики”, “Козачата”

мелодійним

багатством, спів у її супроводі неперевершених

народних

пісень

гармонію

зберігає

Молодіжна капела “Кобзарський передзвін”

ІІІ-ІV класи

“Горицвіт”

Класи гри на бандурі. Вокал. Риторика V-VІІ класи

Гурт викладачів «Гетьмани»

Культурні акції Концертна діяльність Молодіжні кобзарські регіональні та Всеукраїнські фестивалі “Під

100

Кобзарський майдан

І – ІІІ класи Пізнавально-виховний період. Вчителі мистецьких дисциплін, педагоги класів бандури, батьки

Школа “Кобзарська наука”

відродження національної культури колегіантів у системі навчально-виховної роботи педагогічного колективу, батьків

Кобзарська світлиця

Концерти капелян, солістівбандуристів

Підготовчі класи, індивідуальні заняття І – VІІ класи

Загальношкільні хорові гурти І – ІV, ІХ – ХІ класи

Вікові ансамблі капелян “Підківка”, “Грицики”, “Козаченьки”, “Гуляй вітер”

Молодіжна капела “Кобзарський передзвін”

Збагачення уроків музики грою вчителя на бандурі

Філософія школи: мелодійне та змістовне багатство бандури виховує патріотизм, високу культуру молодого покоління

Вокальне тріо педагогів “Горицвіт”

Класи гри на бандурі, класи вокалу за програмою музичної школи VІІ – VІІІ класи

Культурна акція: Молодіжні кобзарські фестивалі Структура дитячої філармонії Півдня України “Під срібний дзвін бандур” та перший Всеукраїнський фестиваль кобзарського мистецтва “Під срібний дзвін бандур”

101

Кафедри

Художня рада:

українського хороспіву,

музикування на бандурі

та -

кобзарознавства

Гуртки обслуговуючої праці

художній керівник та адміністратор; завідуючий кафедрою українського хороспіву, музикування на бандурі, кобзарознавства; завідуючий кафедрою національного виховання; - вчителі музики та курсу українського хороспіву; керівники вокальних та

Музичні та хорові гуртки, вокальні та іструмента-льні гуртки

Хореогра фічні гуртки

Кафедра національного виховання

Класні учнівські центри

Концертна діяльність філармонії передбачає: - тематичні заходи– 2 на семестр; - один звітний – травень; - участь у загальношкільних, міських та обласних заходах.

102

Кобзарська світлиця

„А струни бандури сміються і плачуть. В них наше минуле озветься неначе І ділеться болем, і душу лікує Хто серцем багатий, той спів цей почує.” Людмила Чижова Наша мета: 103

відродження самобутнього мистецтва українців – кобзарства та його розвитку в умовах сучасної системи навчання і виховання; залучення широких кіл учнівської молоді, батьків та громадськості до духовних скарбів українського народу. Сфери компетентності Готовність до безперервної освіти

Соціальнокомунікативна

Характеристика сфер компетентності випускника старшої школи 1. Пізнавальна активність, начитаність, глибокі знання з окремих галузей науки й практики. 2. Лінгвістична компетентність. Об’єктивність, обґрунтованість і доказовість суджень. 3. Вміння оперувати знаннями в житті та навчанні, самостійно використовувати джерела інформації для вирішення пізнавальних задач, власного розвитку. 4. Сформованість самодисципліни, наявність вмінь і навичок самостійної, регулярної навчальної праці. 5. Потреба у використанні додаткових джерел для вирішення пізнавальних задач. 1. Культура мови й мислення. Вміння вільного володіння своєю мовою та немовними засобами спілкування, активного слухання, знаходження стилю й тону спілкування. 2. Здібність емоційно відгукуватись на переживання інших людей, враховуючи особливості та психічний стан співрозмовника. 3. Розвиток своїх комунікативних можливостей за рахунок самоусвідомлення, самоаналізу та знань і вмінь, які забезпечують об’єктивне сприймання оточуючих. 4. Володіння навичками ведення діалогу, обґрунтування своїх міркувань і життєвих позицій. 5. Розуміння, толерантне сприйняття й повага культурних відмінностей на засадах 104

Професійнотрудова

Національна, громадянська, соціальнодіяльністна, суспільноправова

державотворчої само визначеності й патріотизму. 1. Наявність уявлень про світ сучасних професій, особливості різних видів трудової діяльності та свої можливості щодо майбутньої професійно-трудової діяльності. 2. Знання основних положень законодавства про працю, права і обов’язки неповнолітніх у трудовій сфері. 3. Наявність уявлень про загальну ситуацію на ринку праці, тенденції щодо трудової зайнятості, перспективи розвитку основних промислових обслуговуючих видів діяльності в державі, регіоні, місті. 4. Самоорганізація, вміння визначити найбільш раціональну тактику поведінки в період профільного навчання з перспективою адекватного професійного самовизначення й подальшого вдосконалення своїх професійних можливостей. 5. Володіння певним досвідом практичної професійно-трудової діяльності, засобами самообслуговування. 1. Знання основних положень Конституції України, чіткість уявлень про політичну структуру сучасної держави і державної влади . 2. Чіткість уявлень про права й обов’язки громадянина України, члена учнівського колективу та їх реалізація. 3. Знання законів, які регламентують участь громадян у різних формах суспільнополітичної діяльності. 4. Дотримання норм і правил людського гуртожитку в школі і поза нею. 5. Високий рівень національної самосвідомості, ініціативність у громадському житті класу і школи. 6. Здатність кооперації, наявність досвіду роботи у виборних органах учнівського 105

Сімейнопобутова компетентність

Культурнодозвільна компетентність

Особистісно-

самоврядування. 1. Усвідомлення сутності ознак дорослої людини: громадянська зрілість, моральна цілісність, особливості ролевої поведінки, пов’язаної зі штатною. 2. Наявність цілісної уяви про сутність сім’ї: соціальні функції сім’ї, етичні та правові аспекти сімейного життя, фізіолого-гігієнічні основи сімейного життя, обумовленість труднощів становлення сім’ї. 3. Вміння і навички виконання постійних господарсько-побутових функцій сім’ї. 4. Дотримання етичних, правових, фізіологічних, гігієнічних аспектів статевих відносин. 5. Сформованість особистісної потреби у турботі, милосерді і стриманості стосовно рідних і близьких. 1. Наявність уявлень про вільний час як засіб збагачення й розвитку особистості. 2. Здатність оцінювати культурно-дозвільні можливості оточуючого соціуму з метою активного пошуку і організації форм дозвілля, які відповідають особистісним нахилам, здібностям, зацікавленням. 3. Вміння планувати вільний час, раціонально використовувати його, розуміючи закономірність впливу потреб та інтересів на структур та зміст (творче чи „споживче”) дозвілля. 4. Сформованість уявлення про суть неформального спілкування, співвідношення спілкування та етикету, якості особистості, що сприяють встановленню контактів з іншими людьми. 5. Наявність уявлень про сутність і причини виникнення явищ анти культури у суспільстві. Культурний і моральний імунітет стосовно явищ анти культури. 1. Гуманістична орієнтація в системі 106

етична

Психологофізіологічна

особистісних цінностей. 2. Моральна чесність (цілісність) на підставі етнокультурних, національних, загальнолюдських цінностей. 3. Зорієнтованість на зміну свого стилю життя заради захисту дозвілля. Дбайливе ставлення до живої природи. 4. Самоповага, відповідальність за себе, почуття власної гідності, самодисципліна, самокритичність. Вміння культурними засобами захистити себе від несправедливості. 5. Гуманістична толерантність. Уміння піклуватися й турбуватись про інших, відповідальність за інших. 1. Наявність уявлень про особливості свого темпераменту і характеру, стану здоров’я. 2. Вміння самоорганізації у дотриманні режиму праці й відпочинку. Здатність до рефлексії й психо-фізіологічної саморегуляції. 3. Дотримання правил особистої гігієни, захист від вірусних і інфекційних захворювань, негативне ставлення до шкідливих звичок. 4. Регулярність занять фізичною культурою, спортом, правильне харчування. 5. Наявність досвіду збереження та зміцнення здоров’я, фізичного стану й досконалості свого зовнішнього вигляду.

Всеукраїнський експеримент, система виховної, навчальної, науково-методичної роботи колегіуму спрямована на навчання, виховання та розвиток життєво компетентної творчої особистості, цьому сприяє особистісно – орієнтований, ціннісноорієнтований та компетентнісний підходи, покладені в основу роботи закладу. Все це в єдності дало можливість створити такі умови, в яких комфортно перш за все дитині, вчителю, результатами роботи задоволена батьківська громадськість, про що свідчать опитування та висока оцінка діяльності школи за результатами звіту керівника школи, який проходить у червні. Без перебільшення можна сказати, що в колегіумі на сьогоднішній 107

день створена унікальна система роботи зі здібними і обдарованими дітьми, яка дозволяє готувати дітей до предметних олімпіад усіх рівнів, в тому числі Міжнародних і Всесвітніх. Муніципальний колегіум визначає себе, як український національний навчально-виховний заклад, головне завдання якого - плекання громадян України, формування української національної інтелігенції з високим духовним, інтелектуальним та творчим потенціалом. Педагогічний колектив працює над втіленням в навчально-виховний процес колегіуму принципово нового підходу, який можна охарактеризувати так: творча співпраця дітей, вчителів, батьків.

Розвиток художньо-творчого мислення особистості засобами взаємодії різних видів мистецтв і прикладних ремесел Автор: Г. Матвеєва – директор спеціалізованої школи мистецтв і прикладних ремесел «Академія дитячої творчості» Миколаївської міської ради Науковий керівник: В. Рибалко – завідувач лабораторією психології, трудової професійної підготовки Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України, доктор психологічних наук. Мета: Розробка нової моделі навчального закладу художньоестетичного спрямування, як закономірного процесу гуманізації змісту освіти, реалізація творчого пошуку вчителів-новаторів та пріоритетних напрямів змісту освіти ХХІ століття, визначених Законом України „Про загальну середню освіту”.

Спеціалізована школа мистецтв і прикладних ремесел «Академія дитячої творчості» Миколаївської міської ради База

експерименту:

Миколаївська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів мистецтв і прикладних ремесел «Академія дитячої творчості» створена як відгук на сучасні проблеми суспільства у складний час державотворення молодої незалежної України. 108

Школа здійснює діяльність у напрямі розвитку творчої особистості дитини та її природжених здібностей і обдарувань, яка здатна до продуктивної позитивної самореалізації в умовах формування демократичної Європейської Держави. Результатом плідної праці педагогічного колективу став наказ Міністерства освіти і науки України від 09.07.02 № 389 «Про надання статусу експериментального загальноосвітнього навчального закладу Всеукраїнського рівня середній спеціалізованій загальноосвітній школі мистецтв і прикладних ремесел м. Миколаєва» з визначенням проблемної теми: «Розвиток художньо – творчого мислення особистості на основі синтезу науки, філософії і мистецтв». Педагогічний колектив під керівництвом Академії педагогічних наук, Інституту педагогіки і психології в особі завідуючого лабораторією психології трудової і професійної підготовки, доктора психологічних наук – Рибалка Валентина Васильовича, наукових консультантів: Коновець Світлани Володимирівни – старшого наукового співробітника відділу мистецької освіти, кандидата педагогічних наук та Демчишин Марти Степанівни – завідувачки сектором суспільствознавчих дисциплін і культурознавства НМЦ середньої освіти Міністерства освіти і науки України розробили етапи експериментально – дослідницької роботи, які розраховані на 12 років: • I етап – 2002-2003 р.р. – функціонально діагностичний; • II етап – 2003-2008 р.р. – впроваджувально формуючий; • III етап – 2008-2013 р.р. - узагальнюючий Методологічні основи дослідницько-експериментальної роботи в МСШ «Академія дитячої творчості» 109

Тема дослідницькоекспериментальної роботи

Розвиток художньо-творчого мислення особистості засобами взаємодії різних видів мистецтв і прикладних ремесел

Об’єкт дослідження

Навчально-виховний процес у миколаївській спеціалізованій школі І-ІІІ ступенів мистецтв і прикладних ремесел

Предмет дослідження

Взаємодія різних видів мистецтв на процес розвитку особистості в умовах профільного навчання

Гіпотеза дослідження

Розвиток особистості та формування потреби в самовираженні та самовдосконаленні можливе за умов створення відповідного середовища направленого на всебічний розвиток творчого потенціалу

Результати дослідницькоекспериментальної роботи

· розробити модель навчального закладу нового типу «Академія дитячої творчості»; · підготовити навчально-методичне забезпечення закладу нового типу; · створити базу для реалізації профільного навчання художньо-естетичного напряму; · дослідити та експериментально довести ефективність інтеграції гуманітарнохудожньої освіти та естетичного виховання, її впливу на творчий розвиток особистості учня.

110

Результати експериментально – дослідницької роботи: • I етап – 2002-2003р.р. –функціонально – діагностичний: - опрацьовано Концепцію діяльності школи; - визначено основні напрямки експериментальної роботи; - створені умови для забезпечення відповідної науковометодичної бази закладу нового типу; - розроблені посадові інструкції згідно штатного розкладу; - відкореговано модель керівництва школи нового типу; - проведено науково-методичну конференцію в рамках звіту в НМЦ Міністерства освіти і науки України. Підсумком реалізації першого функціонально – діагностичного етапу стало проведення на базі школи спільно з науково-методичним центром середньої освіти МОН України Всеукраїнської науково-методичної конференції «Проблеми реалізації художньо-естетичної освіти профільного навчання». Виступ наукового консультанта Демчишин Марти Степанівни – завідувачкою сектором суспільствознавчих дисциплін і культурознавства НМЦ середньої освіти Міністерства освіти і науки України. • II етап – 2003-2008р.р. – впроваджувально – формуючий. - відкорегована структура методичної роботи закладу нового типу МСШ «Академія дитячої творчості»; - визначено завдання для третього ступеня навчання – профільна освіта; - проведено корекцію змісту навчальних програм відповідно до рекомендацій щодо викладання дисциплін художньоестетичного профілю;

111

Авторські навчальні програми, розроблені вчителями початкових класів Назви програм

№ Учитель п/п 1 Медведь Н.М. 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14

програми «Розвиток діалогічного мовлення засобами інсценізації» Калугіна Т.В. програма «Розвиток творчої діяльності учнів на основі поширення знань про навколишнє середовище» Вербицька С.М. програма «Розвиток літературноестетичної творчості молодших школярів» Крикливенко О.І. програма «Розвиток творчих здібностей молодших школярів на уроках математики» Середа О.В. програма «Розвиток естетично-творчої діяльності молодших школярів» Ярошенко Т.Г. програма «Розвиток словесної творчості» Сербін В.Ф. програма «Розвиток словесної творчості на основі ідей В.О. Сухомлинського» Даниленко Р.В. програма «Розвиток творчих здібностей молодших школярів засобами українознавства» Заскалєта А.К. програма «Громадське виховання учнів 1 класу» Тузова Т.М. програма «Розвиток уяви і фантазії засобами слова» Голубчик К.В. програма «Розвиток творчого мислення, уяви і фантазії» Кучерук С.І. програма «Розвиток творчої діяльності молодших школярів у процесі правового виховання» АндрющенкоС.А. програма «Прекрасний світ навколо нас доповнить творчість і контраст» Дудник О.М. програма «Розвиток творчої особистості через взаємодію в колективі»

112

Авторські навчальні програми з предметів ДПМ, малюнка та живопису: № Предмет Клас 1 Художня обробка 5-11 кл. деревини

Художній розпис

5-11 кл.

Художня кераміка 5-11 кл.

Моделювання та 5-11 кл. конструювання одягу

Художня обробка 5-11 кл. тканини (вишивка)

За якою програмою працюють "Художня обробка деревини" (5-11 кл.) рекомендована для навчальних закладів художнього напрямку. Автор: О.Б. Рассолов Міністерство освіти і науки України, 1999 р. "Програма з предмета художній розпис для спеціалізованих загальноосвітніх шкіл" Автор: Гончарук О.В. Міністерство освіти і науки України, 2002 р. "Програма з предмета художня кераміка для спеціалізованих загальноосвітніх шкіл" Автор: Кириченко Л.О. Верстіна В.В. Міністерство освіти і науки України, 1998 р. Програма "Конструювання, моделювання та пошив одягу" для спеціалізованих загальноосвітніх шкіл" (5-11 кл.) Автори: Бичкова Н.Г., Міністерство освіти і науки України, 2001 р. Програма з художньої обробки тканини для спеціалізованих загальноосвітніх шкіл та ліцеїв" (5-11 кл.) Автори: Димова О.М., Міністерство освіти і науки України, 1998 р.

113

Художня обробка 5-11 кл. тканини (ткацтво)

Художня обробка 8-11 кл. металу

Художнє соломоплетіння

Малюнок живопис

5-11 кл.

та 1-11 кл.

Програма з художньої обробки тканини для спеціалізованих загальноосвітніх шкіл та ліцеїв" (5-11 кл.) Автори: Димова О.М., Серця К.В. Міністерство освіти і науки України, 1998 р. Програма "Худ. обробка металу та каменю" (8-11 кл.), рекомендована для навчальних закладів художнього напрямку. Автор: Євлампієв С.В. Міністерство освіти і науки України, 1999 р. Програма з курсу "Художнє соломоплетіння" для спеціалізованих загальноосвітніх шкіл та ліцеїв мистецтв. Автор: Літкова А.В. Міністерство освіти і науки України, 1999 р. Програма "Малюнок та живопис" для спеціалізованих загальноосвітніх навчальних закладів художньо - естетичного напрямку (1-11 кл.) Автори: Фролова Н.В., Єрьоміна К.І., Турченко О.Д. Міністерство освіти і науки України, 2001 р.

114

Авторські навчальні програми з предметів сценічних мистецтв № Предмет

Клас

За якою програмою працюють

Народні інструменти

5-12 кл.

Авторська програма "Навчання гри на народних інструментах" (5-12 кл.) Автор: Позднякова Н.Б. Затверджено ОІППО

Духові інструменти

5-12 кл.

Театральне мистецтво

5-11 кл.

Основи театрального мистецтва

1-4 кл.

"Програма навчання гри на духових інструментах" Автор: Пижов А.І. Міністерство освіти і науки України, 1999 р. Авторська програма "Космос театру" Автор: Пеня Т.Г. Переробили: Домогацька Л.З. Брєднєва О.В. Авторський додаток до програми "Основи театрального мистецтва в початкових класах" Автори: Головчак Л.О.

Вокал

5-12 кл.

Авторська програма "Постановка голосу (сольний спів)". Програма для учнів 5-12 кл. Автори: Стрюк М.Ф., Стрюк О.М.

Вокал

5-12 кл.

Авторська програма "Основи сольного, ансамблевого, хорового співу". Програма для учнів 5-12 кл. Автори: Шевченко О.Ю.

115

у 2008 році проведено Міжнародну науково-практичну конференцію «Методологія і методика профільного навчання в умовах художньоестетичної освіти». Структура школи: • загальноосвітня школа І-ІІ-ІІІ ступенів; • декоративноприкладне відділення; художньоестетичне відділення; • творчий центр; • соціально – психологічна служба. Для реалізації творчих нахилів, задатків та здібностей учнів до структури навчального процесу були введені предмети художньоестетичного циклу, які ввійшли до інваріантної частини навчального плану школи. Загально тематичний розподіл проведено за двома напрямами: 1. Декоративно - прикладний цикл предметів: • художня обробка деревини; • художня обробка металу та каменю; • художнє соломоплетіння; • художня кераміка; • художня обробка тканини (вишивка, ткацтво); • художній розпис; • моделювання та конструювання одягу; • малюнок та живопис. 2. Сценічні предмети: • основи театрального мистецтва; • музика; • хореографія (народна, класична, бальна, сучасна); • вокал (академічний, народний, естрадний); • народні інструменти; • духові інструменти.

116

У рамках дослідно – експериментальної роботи МСШ «Академія дитячої творчості» одним із актуальних питань є поглиблений психологічний супровід процесу розвитку особистості в умовах художньо-естетичної освіти. Для якісного відстеження результатів експерименту та прогнозування подальшої діяльності психологічною службою школи було започатковано моніторингові дослідження рівня розвитку творчого та логічного мислення учнів МСШ «Академія дитячої творчості». Мета досліджень: вивчення рівня розвитку творчого та логічного мислення за результатами впровадження дослідно – експериментальної роботи. Завдання: · Створення спеціальної системи безперервного і тривалого спостереження, оцінювання стану навчального процесу; · Створення оптимальних соціально - психологічних умов для саморозвитку й самореалізації учнів школи; · Виявлення обдарованих та здібних учнів, стимулювання їх інтелектуального та творчого розвитку.

Психологічний моніторинг дав можливість постійно відстежувати певні особливості в ході навчально - пізнавальної діяльності учнів, коригувати вплив як у навчальному процесі в загалі, так і в розвитку індивідуальних особливостей кожного учня зокрема. Практичним доробком соціально-психологічної служби школи є розроблена індивідуальна картка спостереження розвитку особистості кожного учня – починаючи від 1 до 11 класу. На основі досліджень розвитку творчого потенціалу особистості проведених соціально-психологічної служби школи було 117

розроблено модель випускника «Академії дитячої творчості», яка об’єднала в собі концептуальні положення реалізації художньоестетичної освіти направлені на формування гармонійно розвинутої особистості. Модель випускника МСШ «Академія дитячої творчості»

Сформована позитивна морально-етична позиція до оточуючого середовища

Здатність до самостійної виробничої та творчої діяльності

Сформована спрямованість до подальшого навчання

Сформовані інтелект, творчі здібності і система художньообразного мислення

ВИПУС КНИК

Сформовані потреби до самореалізації, легалізації, соціалізації у певних умовах

118

Сформовані самокорегуючі механізми особистості: -

потребі; спрямування; «я» потенція

Високий рівень сформованих якостей з обраної спеціальності й потреба до професійного розвитку

Здатність до творчого вирішення соціальних і професійних проблемних ситуацій та адаптація до соціально-економічних умов сучасності

Для реалізації проблемної теми та практичного втілення у навчально-виховний процес школи ідеї синтезу науки і мистецтв була створена експериментальна структура науково-методичної роботи закладу. Методичні об’єднання стали підпорядковані цикловим кафедрам. В структуру науково-методичної роботи включено науково-методичну та художню раду, а також учнівське наукове товариство.

Структура науково-методичної роботи

Академія дитячої

м/о сценічних мистецтв

м/о української мови

м/о ДПМ

м/о суспільно-гуманітарні

м/о фізичної культури,

Спеціалізовані дисципліни

м/о рос.мови та заруб.літ

м/о малюнка та живопису

м/о музичні мистецтва м/о соціальнопсихологічної служби

Творчий центр

м/о початкових

Загальноосвітні дисципліни

Наукове учнівське товариство «ДЗВІН»»

Педагогічна рада

Наукові конференції, педагогічні консиліуми, творчі звіти, конкурси, фестивалі

З метою підтримки талановитої молоді в структурі школи було створено творчий центр МСШ «Академія дитячої творчості». До структури творчого центру увійшли: Танцклуби: «Магнолія», «Гармонія», «Тріада», «Джамп» Театр ляльок 119

Музично-драматичний театр «Дзеркало» Театр костюму «Пандора» Оркестр духових інструментів Оркестр народних інструментів Клуб лідерів Ансамбль народного танцю «Сяйво України» Ансамбль фольклору «Купава» Вокальна студія «Щебетушки» Музичні студії Фестивальний центр - КВН - клуб «АРТ-бум» Команда КВН «АРТ-бум», 2007р. Шляхи реалізації творчого потенціалу учнів

120

Одним із напрямів реалізації експериментально-дослідницької роботи в МСШ «Академія дитячої творчості» є участь учнів і

педагогів у Міжнародних проектах і програмах з обміну в освіті. З 1999 року наш навчальний заклад співпрацює з ліцеєм ім. Міхая Греку м. Кишинева (Молдова). Разом проводимо міжнародні пленери, розробляємо і впроваджуємо спільні мистецькі проекти. Тісна співпраця з гімназією Бергшуле м. Апольда (Німеччина) базується на двосторонньому обміні учнями з метою вдосконалення навчально-виховного процесу. З 2005 року вчителі та учні МСШ «Академія дитячої творчості» знайшли однодумців в Росії. Протягом п’яти років учителі школи проводять майстер – класи та діляться інноваційним педагогічним досвідом з колегами школи № 384 м. Москва. Знайомство з Дрезденом

Майстер- клас – «Виготовлення витинанки» Москва

Фольклорний фестиваль у Сербії

121

Результати науково-методичної роботи знайшли відображення у підготовлених учителями школи методичних розробках, навчальних посібниках, авторських програмах, звітних матеріалах з експериментально-дослідницької роботи закладу.

Підсумком дослідницько-експериментальної роботи є визнання МСШ «Академія дитячої творчості», як перспективного навчального закладу профільного навчання. 28 квітня 2009 року на базі закладу було проведено виїзне засідання комісії з освіти Миколаївської міської ради та голів фракцій, підсумком якої стало рішення Миколаївської міської ради № 34/17 «Про створення Миколаївського муніципального академічного коледжу» на базі МСШ «Академія дитячої творчості». З Міністерством освіти і науки України було проведено ряд заходів щодо організації та відкриття коледжу. На даний час готується пакет документів до акредитації та ліцензування ММАК (Статут, узгодження навчальних планів, освітньо-професійних програм коледжу з нормативною базою ВНЗ ІІІ-IV рівнів акредитації з підготовки фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем «Молодший спеціаліст», «Бакалавр»).

122

Комплексний підхід до формування екологічної культури особистості школярів у контексті комплексної програми розвитку дітей «Росток» Автор: Т.Пушкарьова, кандидат педагогічних наук, доцент. Науковий керівник. Т.Пушкарьова, кандидат педагогічних наук, доцент. Мета: На основі гуманітаризації, інтеграції, екологізації змісту загальної середньої освіти створити психологічні умови для всебічного розвитку творчого потенціалу учнів, становлення духовної, культурної особистості громадянина України і європейської спільноти, для чого зосередити увагу на гармонійному розвитку учнів, формуванні цілісної картини світу та уявлення про місце людини у світі як невід’ємної частини природи, формуванні загальнолюдських цінностей у гармонізації з національним самоусвідомленням, розвитку основних здібностей відповідно до віку учнів.

: ЗОШ І-ІІІ ступенів №18 Миколаївської міської ради

База експерименту

На початку 90-их років минулого століття почала відбуватися зміна освітньої парадигми нашої країни. Творчих учителів не влаштовував зміст освіти, підходи до викладання предметів, особливо природничо-математичного циклу. Саме в цей час в Україні з’явилися перші гімназії та ліцеї. І батьки залюбки віддавали своїх дітей до шкіл нового типу. Яким же чином виживати звичайним школам, які розташовані на окраїні міста та ще й у робітничих районах? Відповідь однозначна: кожний навчальний заклад повинен мати своє неповторне обличчя. Саме це підштовхнуло педагогічний колектив Миколаївської загальноосвітньої школи № 18 шукати шляхи зміни змісту освіти, нові форми та методи навчання та виховання своїх учнів. Саме тому з 1991 року середня загальноосвітня школа №18 м. Миколаєва працює в режимі педагогічного експерименту. Експериментальна робота у школі була організована відповідно до основних положень концепції науково-педагогічного проекту “ Росток “. 123

Позитивний характер досвіду роботи школи, а саме наявність: учнів - переможців конкурсу захисту наукових робіт в МАН в секції „Екологія; вчителя екології - Лебідь С.Г., переможця Міжнародного конкурсу шкільних вчителів в Артеці в 1998 р.; певної кiлькостi друкованих статей, творчих розробок та тез виступів на конференціях про досвід роботи школи з органiзацiї екологічної освіти та виховання; позитивних вiдгукiв вчених - педагогів та екологів - практиків щодо змісту розробленої в школі авторської програми навчального курсу “Екологiя“ для 6 — 11 класу; шкільного екологічного гуртка, який вiдвiдувала велика кiлькiсть учнів; розроблених напрямків спiвпрацi з Миколаївською громадською екологічною органiзацiєю “Ековелорух“; проектів “Система еколого психологічних семiнарiв з розвитку екологічної свiдомостi особистостi“, “Пробудження, розроблених творчим колективом вчителів школи в контексті міжнародної спiвпрацi в галузі екологiчної освіти та виховання, спонукало до узагальнення досвiду роботи школи з формування екологiчної культури особистості, а також, до створення цiлiсної науково обґрунтованої системи екологiчної освіти та виховання учнів школи. Саме тому Миколаївська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 18 стала експериментальним навчальним закладом Всеукраїнського рівня, обравши темою експериментальної роботи: «Комплексний підхід до формування екологічної культури школяра в процесі навчання та виховання». Актуальністю обраної теми є те, що у наш час людство переживає надзвичайно важливий, критичний період своєї історії – період небаченого досі загрозливого для існування цивілізації зростання низки негативних факторів деградації природи, деградації людської моралі, зростання до критичного рівня конфлікту між техносферою і біосферою. Антропогенно змінене середовище негативно впливає на здоров’я людей. Згідно зі статистикою зараз у багатьох дітей 124

фіксується зміна складу крові, що супроводжується вегетосудинною дистонією, різкими зниженнями імунітету, зростанням кількості онкологічних захворювань. Щороку в Україні народжується з різними аномаліями 35000 дітей, тобто на 1000 народжених дітей – 142 хворих. Як результат, кожний третій учень не може засвоїти програму середньої школи, кожна дев’ята дитина має ознаки розумового відставання. Подібний „ефект” спостерігається у промислово розвинутих районах, де грунт, повітря, їжа забруднені солями важких металів, отрутохімікатами, а повітря і вода – відходами виробництва. На жаль місто Миколаїв є одним із таких районів. Не зважаючи на численні наукові дослідження, широке впровадження екологічної освіти та виховання в практику школи, гострота екологічної ситуації не тільки не знижується, а й постійно зростає. Критичне осмислення проблем екологічної кризи належить до сфери світогляду людства, його розуміння свого місця на Землі. Тому вирішення екологічних проблем можливе тільки на основі принципової зміни пануючої в межах технократичної парадигми екологічної свідомості особистості. Проблема дослідження полягає у визначенні педагогічних закономірностей формування екологічної культури особистості, враховуючи, що формування екологічної свідомості є похідним від особливого, діяльнісного способу освоєння світу людиною, який має бути засвоєний у процесі освіти як зразок певної культури. Об’єктом дослідження було обрано навчально – виховний процес. Предметом - процес формування екологічної культури учнів. Гіпотеза дослідження: якщо в навчально – виховному процесі школи реалізувати сукупність таких умов: - забезпечення оволодіння екологічною інформацією учнів та педагогів, формування особистісної зацікавленості в її отриманні; - організація екологічної діяльності суб’єктів навчально – виховного процесу; - формування у учнів та педагогів відношення до природи екоцентричного типу, розвиток їх духовності та національної самосвідомості; - забезпечення узгодженої дії різноманітних чинників, які впливають на ефективність процесу формування екологічної 125

культури, шляхом створення в школі єдиного екологічно – освітнього простору; - забезпечення умов для збереження та зміцнення здоров’я учнів та вчителів, це буде сприяти підвищенню ефективності процесу формування екологічної культури школярів. Завдання дослідження: 1. Розробити з урахуванням виділених педагогічних умов педагогічну модель формування екологічної культури школярів та перевірити її ефективність. 2. На основі розробленої педагогічної моделі створити, апробувати і впровадити програму формування екологічної культури школяра в загальноосвітньому та позашкільних закладах освіти. 3. Визначити оптимальні методи та засоби формування екологічної культури учнів. 4. Створити модель екологічного навчально-виховного комплексу. Методологічною основою експерименту є: концептуальні положення, які розкривають єдність свідомості та діяльності у формуванні особистості, зв’язок теорії та практики в розумінні світу, сутність феномену „культура” та його роль в екологічноосвітньому просторі школи. Конкретна методологія дослідження побудована на діях природоцентризму та системного комплексного підходу до організації процесу формування екологічної культури у школярів. Етапи експерименту: № п\п

ЕТАП

1 Підготовчий

ТЕРМІН

Січеньлютий 2001 р.

ЗМІСТ

Виявлення проблеми, обґрунтування її актуальності

ОРГАНІЗАЦІЙНОМЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Розробка розгорнутої програми експерименту. Пошук – вибір наукового керівника 2 Органі- Березень Забезпечення Підготовка заційний – серпень умов для реалізації матеріальної бази, 2001 р. програми розподіл 126

експерименту

управлінських функцій; підготовка кадрів; методичне забезпечення; розробка нормативно – правових документів 3 Пошуко Вересень Проведення Забезпечення -во – 2001 р. – констатуючих теоретичної практи- 2010 р. зрізів, підготовки чний спрямованих на експерименту діагностику рівня (педчитання, розвитку семінари, екологічної консультації, курси); культури обговорення проблем особистості експериментальної вчителя та учня; роботи (педради, вивчення стану конференції, здоров’я суб’єктів науково-практичні навчальносемінари, робота виховного проблемних та процесу; аналіз творчих груп, стану сімейного, лабораторій); шкільного та розробка психологопозашкільного діагностичного екологічного інструментарію для виховання; відстеження ходу та проблемний аналіз результатів змісту експерименту. екологічного Розробка та компоненту в апробація програмах методичних навчальних посібників, програм, дисциплін. рекомендацій з Реалізація питань екологічної формуючого освіти та виховання експерименту, в межах якого буде розроблено та апробовано 127

модель формування екологічної культури школяра на основі комплексного підходу; розробка моделі навчальновиховного комплексу екологічної спрямованості; узагальнення та розповсюдження досвіду роботи школи з організації екологічної освіти та виховання 4 Узагаль- Вересень Обробка даних, нюючий 2010 – результатів, серпень коректування 2011 р.р. гіпотези відповідно до результатів.

Оформлення й опис ходу експерименту. Вихід на модель навчально – виховного комплексу екологічної спрямованості

Теоретичною та науковою новизною дослідження можна вважати: комплексне вивчення проблеми формування екологічної культури особистості школяра; конкретизація сутності цілісної моделі процесу екологічної освіти та виховання як одного із напрямів педагогічного процесу; апробації моделі навчальновиховного комплексу; виділенні та експериментальному підтвердженні сукупності психолого-педагогічних умов, які забезпечують формування екологічної культури школярів. Практичне значення дослідження полягає в розробці педагогічних технологій формування екологічної культури особистості школяра, рекомендацій, які спрямовані на поліпшення організації процесу екоосвіти та виховання в школі; 128

створенні методики діагностики рівня розвитку екологічної культури в цілому та її компонентів окремо. Матеріали дослідження можуть бути використані в практиці загальноосвітніх шкіл, шкіл нового типу, а також шкіл з екологічною спеціалізацією. Крім того, вони можуть виявитися корисними при підготовці вчителів екології, біології, а також в системі підвищення кваліфікації педагогічних кадрів. Очікувані результати експерименту: в результаті організації у школі цілеспрямованого навчально-виховного процесу, орієнтованого на екологічний імператив, ми намагаємося сформувати у випускників школи високий рівень розвитку екологічної культури. Особистість із високим рівнем екологічної культури характеризується, передусім, високим рівнем її оперативнодійового компоненту. Така особистість прагне до контактів з природними об’єктами, має високу мотивацію щодо екологічнодоцільної діяльності, активно засвоює відповідні технології. Натуралістична діяльність, як правило, постає для неї як захоплення: це може бути і утримання вдома будь-яких тварин і рослин, і участь у різних клубах за інтересами. На високому рівні знаходяться також такі показники суб’єктивного відношення до природи, як когнітивний та перцептивний. Така особистість має стійкий інтерес щодо інформації про природу, екологічні проблеми, прагне користуватися будь-якою можливістю для розвитку своєї екологічної ерудиції, активно знаходить інформацію в літературі, прагне підтримувати стосунки зі спеціалістами, відвідує музеї, зоопарки тощо, прагне до естетичного освоєння світу природи. Високий рівень екологічної культури виявляється в бажанні активно брати участь у природоохоронній діяльності; у вимогливості до себе та інших у питаннях, пов’язаних із дотриманням норм поведінки в природі; в рішучій боротьбі з випадками жорстокого відношення до природних об’єктів, дотримання здорового способу життя. Екологічна культура особистості характеризується суб’єктним, непрагматичним ставленням до природи. Навколишній світ для неї постає в якості мети, а не засобу екологічної діяльності. Критерії очікуваних результатів: - особистість – учень із високим рівнем розвитку екологічної культури; 129

- особистість – педагог із високим рівнем екологічної культури, досвідчений у питаннях практичної організації екологічної освіти та виховання; - цілісний виховний процес екологічної спрямованості, в якому досягається гармонія процесів виховання та навчання. Позитивний прогноз: комплексне вивчення проблеми формування екологiчної культури особистості школярів; розробка педагогiчної моделі формування екологічної культури учня; створення умов для впровадження моделі екологiчно орієнтованого навчально-виховного комплексу в школі; розробка практичних рекомендацій з органiзацiї екологiчної освіти та виховання; проведення заходів, спрямованих на збереження та зміцнення здоров’я школярів та педагогів; створення на базі школи центру екологічної дiяльностi юнаків. Негативний прогноз: проблеми щодо створення навчальновиховного комплексу екологічної спрямованості. Реалізація програми науковоекспериментальної роботи школи дозволила розробити нормативноправові документи: - Концепцію формування екологічної культури особистості; - навчальний план школи; 130

- стратегію дій до визначених тенденцій Програми екологічної школи-комплексу; - теоретичну модель випускника школи (дод. 1); - модель управління школою; - організаційну структуру управління навчально-виховним процесом у школі; - структуру навчально-виховного комплексу екологічної спрямованості; - модель екологічної освіти та виховання школярів; - структуру методичної роботи школи; - модель шкільного самоврядування; - структуру управління екологічною освітою в школі; - структуру виховної роботи; - програму екологічного виховання; - положення про науково-методичну раду; - систему роботи з обдарованими дітьми. Розроблена модель формування екологічної культури школярів відрізняється від відомих нині моделей тим, що нам вдалося об’єднати взаємопов’язані складові навчальновиховного процесу: - введення екологічного компоненту в усі предмети навчального плану; - введення з шостого класу курсу „Екологія”, який є системоутворюючим і дозволяє об’єднати такі напрямки розвитку змісту освіти: інформація, екологізація, гуманізація; - система позаурочної виховної роботи; - система оздоровчої роботи. 131

Перша складова охоплює початкову, середню й старшу школу. Зазвичай, ми вважаємо, що екологічний матеріал містять тільки предмети природничої спрямованості і дуже помиляємося. В нашій школі вчителі предметів гуманітарного циклу впевнилися, що зміст цих дисциплін містить певний екологознавчий матеріал. При вивченні історії особлива увага приділяється впливу розвитку суспільства на природу, історія людства налічує 15000 війн та воєнних конфліктів, при їх вивченні на уроках вчителі згадують, що усі конфлікти спрямовані не лише проти людей, а й проти природи. Вони спричиняють порушення рельєфу, забруднення й отруєння повітря та води, знищення рослинного та тваринного світу. При вивченні літератури та мови педагоги використовують художні твори, які оспівують красу природи й світлі почуття до всього, що нас оточує. На уроках математики вчителі використовують задачі екологічного змісту. Здійснюючи міжпредметні зв’язки, вчитель на кількісному рівні показує взаємодію живих організмів і середовища, допомагає зрозуміти необхідність у раціональному використанні природних копалин, води тощо. На уроках інформатики учні складають програми з математичного моделювання екологічних процесів, що дає змогу дітям краще побачити й усвідомити наслідки тієї чи іншої діяльності людини. У 10 – 11 –их класах школярі вивчають спецкурси: „Соціальна екологія”, „Екологічне право”, „ Екологічне краєзнавство”, програми яких розроблені вчителем школи Курчиним А.А. При вивченні цих курсів людина розглядається не як біологічна істота, а як соціальне утворення, поведінка якого визначається колективними законами, правилами, традицією тощо. За допомогою екологічного права старшокласники вивчають правила, що встановлюють поведінку людей, держав по відношенню до навколишнього середовища та між собою. Ці курси допомагають випускникам побудувати індивідуальні освітні траєкторії, обрати майбутню професію та, в якійсь мірі, оцінити правильність цього вибору. Друга складова охоплює середню й старшу ланки школи. Програма курсу „Екологія” розроблена кандидатом педагогічних наук Лебідь С.Г. Вона відображає глибокі взаємозв’язки між різними аспектами пізнання світу та поєднує традиційні й нові 132

методи навчання, які вже мали місце в різних навчальних курсах. В цій програмі здійснено спробу гармонійно поєднати зміст природничої та гуманітарної частини екологічної освіти. Третя складова – це позакласна та позашкільна виховна робота. Традиційні виховні заходи: „Екологія та мода”, „Мандрівка на екологічному експресі”, “Ми та природа”, захист плакатів „Збережемо рідну Землю”, інтелектуальні екологічні ігри та інші виконують не тільки просвітні, розвиваючі функції, а й сприяють вихованню екологічної моралі, світогляду, свідомості, формують такі поняття, як „екологія здоров`я”, „екологія душі”. Набуті знання з проблем екології, досвід “екологічної поведінки” учні демонструють під час міських екологічних акцій: „Парки – легені міста”, „Збережемо ліси для нащадків”, „Розквітай, мій рідний Миколаїв” та ін. Виконуючи завдання акцій, учні виготовляють листівки-звернення, в яких наголошують на недопустимості забруднення середовища, споживацького відношення до природи; залучаються до дослідницької діяльності щодо вивчення використання зелених рослин у шумопоглинаючих насадженнях, насадженнях антимікробної дії, насадженняхіндикаторах забрудненого середовища. Велика увага приділяється формуванню соціальної активності учнів, без якої не можливі рішучі дії щодо збереження, охорони, змінення оточуючого середовища. Участь у таких заходах, як: науково – освітня акція „Лишайники – біоіндикатори довкілля”; конкурс – огляд „Презентація екологічної стежки”; конкурс фотографії „Мій рідний край – перлина України”; екологічний конкурс „Екологічна стежка – просвітницький кабінет в природі”, сприяють соціалізації учнів; залученню їх до суспільно – необхідної природоохоронної діяльності; вихованню екологічно – грамотної поведінки в навколишньому середовищі; розвитку ініціативи та активізації пізнавальної діяльності; реалізації творчих здібностей та духовного збагачення особистості. Вже два роки у школі успішно працює дитяче об’єднання - «Зелений дозор». Пріоритетним завданням сучасної освіти є збереження здоров’я школярів. За визначенням науковців стан 133

навколишнього середовища є одним із чинників, який впливає на здоров`я людини. Значну частину свого часу учень проводить у школі, тому створення здорового середовища є важливим засобом у вихованні здорової дитини. Вирішуючи цю проблему, школа розпочала роботу по створенню екологічно чистого простору як внутрішнього (шкільних приміщень), так і зовнішнього (шкільного подвір`я). Ця робота переслідувала дві цілі: естетичну (використання квітів, як прикрас, для створення сприятливої психологічної атмосфери і отримання естетичної насолоди) та медичну (використання оздоровчих можливостей квітів). Можна зазначити, що перший етап по створенню екологічно чистого простору вже пройдено: озеленені усі шкільні коридори, поряд із туалетними кімнатами створені зелені куточки - це своєрідні санітарні зони. Не оминули і класні кабінети: проведено конкурс на краще озеленення кабінету, за результатами пошуководослідницької роботи щодо вивчення впливу кімнатних рослин на здоров`я людини оформлені екологічні паспорти класів. Успішно реалізовано проект „Зелений кабінет”, завдяки якому на території школи створено місце для проведення уроків та навчальних екскурсій на свіжому повітрі. На цій території

висаджено 30 видів дерев, 26 видів кущів, біля 40 різновидів трав та квітів. У створенні „Зеленого кабінету” брали участь більше 450 осіб. Це школярі та їх батьки, мешканці мікрорайону школи і депутати міської ради. Завдяки цьому проекту педагоги школи мають можливість успішно поєднувати навчально-виховний процес із загартуванням повітрям, як одним з найбільш безпечних засобів укріплення здоров’я дітей. Сьогодні у зеленому кабінеті проводяться уроки навколишнього світу, літератури, біології, екології, соціальної екології, праці; прокладається екологічна 134

стежка, вихованцями екологічного гуртка здійснюється пошуково-експериментальна робота. Тобто у певній мірі впроваджуються принципи екології: «Думати глобально – діяти локально», «Не нашкодь!». Здоров’я – велике багатство, яке дає нам природа. Туристичні походи, змагання на свіжому повітрі, ігри, фізичні вправи-все це сприяє збереженню цього багатства. Намагаючись піднести значущість здоров`я в житті людини, в школі впроваджується соціальна реклама щодо формування здорового способу життя учнівської молоді. Спочатку це був захід школи та міського Центру соціальних служб для молоді „Стоп курение! Зона работы лёгких!”. Сьогодні до цієї роботи залучена Миколаївська Асоціація ВІЛ – інфікованих „Час життя”. Ця асоціація оформила для учнів фотовиставку „Люди, живущие с ВИЧ – инфекцией” та провела лекцію по представленим фотоматеріалам. Членами асоціації були проведені лекції, тренінги щодо профілактики негативних проявів у молодіжному середовищі. При їх сприянні серед учнів були розповсюджені інформаційно-просвітницькі буклети з формування активної позиції, розвинення навичок свідомого вибору здорового способу життя, попередження розповсюдження наркоманії та СНІДу. Про позитивний вплив впровадження моделі школи екологічної спрямованості свідчать результати щорічного моніторингу щодо формування екологічної культури школярів. Аналіз результатів дослідження типу мотивації взаємодії школярів з природними об’єктами (тест Альтернатива) свідчить про те, що у школярів переважає когнітивний тип, тобто 45 % школярів (проти 39,8 % в минулому році) готові отримувати, шукати, переробляти інформацію про об’єкти та явища природи; бажання та готовність до практичної взаємодії з природними об’єктами, до засвоєння необхідних для цього технологій виказують 18%, естетичний тип мотивації переважає у 14% учнів (проти 7,8 у минулому році), прагматичному ставленню до природи віддають перевагу 23% опитуваних. Треба наголосити на тому, що протягом останніх трьох років відсоток школярів, у яких переважає когнітивний тип мотивації, значно виріс. Однак слід зважити на те, що якщо учні початкової та середньої школи хочуть займатися пошуковою та дослідницькою діяльністю, то у старшокласників на вибір об’єктів, з якими вони хочуть взаємодіяти, впливають перцептивні фактори: колір, 135

форма, запах і таке інше, тобто в старших класах необхідно більше уваги приділяти розвитку пізнавального компоненту особистості. За допомогою тесту „Екологічна діяльність” вивчався характер участі особистості в екологічній діяльності. В дослідженні приймали участь 403 особи. Аналіз досліджень показав, що 32,8 % школярів приймають участь у екологічній діяльності свідомо, 48,1% цілеспрямовано планують та прогнозують свою діяльність, слід наголосити на тому, що 25,2% школярів здатні до рефлексії, тобто вони вміють аналізувати свої вчинки та нести за них відповідальність. Виходячи з результатів тестування, можна зробити такі висновки: розвиток екологічної культури в учнів 1 - 11 класів має досить високий рівень. Школярі бажають пізнавати навколишній світ, взаємодіяти з ним, оберігати його, усвідомлюючи, що не всі їхні дії спрямовані на вдосконалення навколишнього середовища, а деякі з цих дій не є корисними. Відповіді учнів свідчать про те, що вони готові приймати активну участь у заходах, спрямованих на захист й збереження навколишнього світу. Екологічна освіта та виховання повинні мати неперервний характер, і тому перше знайомство з навколишнім світом, перші знання про нього діти отримують у дошкільних закладах. Психологи стверджують, що найбільш активно малюки сприймають інформацію від своїх старших товаришів. З метою прищеплення дошкільнятам принципів гуманного відношення до природи, відчуття її краси та цінності учні початкових класів показують у дошкільних закладах екологічні казки, оформляють виставки малюнків та доробок з природного матеріалу, проводять екскурсії та уроки „Милування природою”. Таким чином допомагаючи малюкам отримувати перші знання про процеси, які відбуваються в живій та неживій природі. Однак ми розуміємо, що для формування громадянина з високою національною свідомістю необхідний зв’язок школи з позашкільними закладами та соціумом. Багато років школа співпрацює з міським еколого-натуралістичним центром, міським 136

зоопарком, Миколаївським глиноземним заводом, екологічними неурядовими організаціями. Співпраця з товариством Червоного хреста допомогла організувати роботу загону волонтерів. Зустрічі учнів школи з волонтерами сприяли формуванню навичок здорового способу життя; засвоєнню знань про шкідливі звички та їх вплив на організм людини; усвідомленню соціальної відповідальності за власне здоров`я. Про ефективність науково-експериментальної роботи свідчать наші досягнення: 2003 рік – школа стала дійсним членом Європейської мережі шкіл «Школа сприяння здоров’ю», нагороджена Почесною грамотою Міністерства освіти і науки України; 2005 рік – лауреат другої виставки – презентації «Інноваційні технології»; 2007 рік – десята ювілейна Міжнародна виставка «Освіта України» - почесне звання «Лідер освіти»;

2007 рік – переможець конкурсу заводу РУСАЛ «10 класних проектів»; 2009 рік – дванадцята Міжнародна виставка «Освіта України» почесне звання «Лідер освіти». Ми вважаємо, що стратегія екологічної освіти, яка була розроблена педагогічним колективом школи, сприяє формуванню активної соціальної позиції щодо розповсюдження та пояснення екологічної інформації, підвищенню рівня екологічної культури та екологічної відповідальності підростаючого покоління.

137

ТЕОРЕТИЧНА МОДЕЛЬ ВИПУСКНИКА ШКОЛИ Випускник школи – глибоко екологізована, духовна, творча, психічно та фізично здорова особистість, яка вільно почуває себе в оточуючому світі, може адаптуватися до його змін, має особисте сприйняття того, що відбувається навколо. Випускник школи: 1. Засвоює знання з навчальних дисциплін в обсязі, який перевищує державний стандарт. 2. Володіє високими навичками діяльності у відповідності з вимогами підготовки за одним із профілів школи. 3. Порядний, чесний, чуйний, із загостреним почуттям власної гідності, поглядами, які готовий не тільки висловлювати, але й захищати; з повагою ставиться і до поглядів, прав та інтересів інших людей. 4. Має стійкий пізнавальний інтерес, вміє самостійно отримувати знання, використовуючи словники, довідкову літературу, виділяти необхідні знання із засобів масової інформації; вільно спілкується з оточуючими. 5. Спроможний розподіляти час у навчальній та трудовій сферах діяльності, володіє навичками плануваня; готовий до саморозвитку, організації своєї праці відповідно до алгоритмів, інструкцій, пам’яток на підставі знань наукової організації праці. 6. Має глибоке розуміння й особистісне сприйняття життєво важливих проблем, які стоять перед сучасним суспільством. 7. Володіє навичками співпраці, організаторськими здібностями, усвідомленим прагненям до успіху загальної праці. 8. Має цілісне баченя світу, сформоване на основі інтегративних предметів природничо – наукового, гуманітарного, історико – культурного, естетичного циклів; усвідомлює місце людини в світі, як ланки біосфери, сприймає живу природу як самостійну цінність, ставиться до неї як до сумісної спадщини всього людства. 9. Знайомий із досягненнями світової культури, яку сприймає як вищу цінність; з повагою відноситься до національної культури. 10. Уміє працювати з комп’ютером, оргтехнікою, знайомий з елементами програмування. 11. Володіє декількома іноземними мовами в межах можливості вільного спілкування. 138

12. Має добрий естетичний смак, володіє навичками ораторського мистецтва; може удосконалювати свій фізичний розвиток. 13. Знайомий з правилами поведінки в екстремальних ситуаціях. Структура управління екологічною освітою в ЗОШ № 18 Директор

Науково – методична рада школи

Заступник директора з НВР

Вчителі – предметники

Вчитель екології

Наукове товариство школярів

Науково – практичні конференції школярів

Психолог

Заступник директора з ВР

Класні керівники

Педагог – організатор

Батьки, батьківський всеобуч

Бібліотекар

Рада школярів

Керівники гуртків екологічної спрямованості

Динамічні групи по підготовці та проведенню екологічних заходів

Учні

139

Активи клубів за інтересами

140

Предметні олімпіади

Система пошуку, відбору обдарованих дітей

Розробка психологопедагогічних вимірників та інструментарію

Координація діяльності щодо організації роботи з обдарованими дітьми

Профільне навчання, курси за вибором, спецкурси

МАН Інтелектуальні та творчі конкурси

Напрямки роботи

Педагогічна та психологічна освіта педагогічних кадрів

Програма «Росток»

Підтримка програми

Зв’язки з НВЗ щодо роботи з обдарованими дітьми

Аналіз стану роботи, розробка методичних рекомендацій

Пакети документів щодо роботи з обдарованими дітьми

Створення шкільного банку обдарованих дітей

Формування банку дітей, які підлягають поглибленому діагностуванню

Позашкільні заклади, школа «Ерудит» Індивідуальна

Групова

Висвітлення роботи в засобах масової інформації

Навчальні заклади нового типу Семінари

Тренінги

Консультації

Проведення поглибленої спеціалізованої діагностики Впровадження авторських програм

Конференції

141

Формування інтелектуальної культури особистості в межах навчально-виховного процесу загальноосвітнього навчального закладу Автор: О. Митник, кандидат психологічних наук, доцент кафедри методики і психології дошкільної і початкової освіти ІППО КМПУ імені Б.Д. Грінченка. Науковий керівник: О. Митник, кандидат психологічних наук, доцент кафедри методики і психології дошкільної і початкової освіти ІППО КМПУ імені Б.Д. Грінченка. Ю. Завлевський – заступник директора Інституту інноваційних технологій та змісту освіти, кандидат педагогічних наук. Мета: Формування культури мислення молодшого школяра та розвиток інтелектуальної культури вчителя.

1-4 класи Миколаївського муніципального колегіуму, ЗОШ І-ІІІ ступенів №3, 51 Миколаївської міської ради База

експерименту:

Миколаївський муніципальний колегіум «Здобувати знання – це значить відкривати істини, відповідати на запитання, бути творцями». В.О. Сухомлинський.

навчального процесу.

Сьогодні коли ведуться роботи з удосконалення навчальних програм, скорочення часу на вивчення ряду предметів в умовах значного збільшення потоку наукової, технічної, політичної інформації, усе більше зростають вимоги до вчителя й учня в питанні оптимізації

142

Ми усвідомили, що нововведення можливі лише тоді, коли це стало пріоритетом всього педагогічного колективу, створеної команди однодумців. Творча команда вчителів колегіуму дійшла висновку, що навчити дитину запам’ятовувати, розвинути у неї образне мислення, увагу, інтуїцію, зв’язне мовлення можливо за допомогою курсу «Логіка». Ми побачили, що другокласники вже можуть аналізувати предмет, не застосовуючи практичних дій з ним. Діти семирічного віку здатні вичленять різні ознаки вже в мовній формі, від аналізу окремого предмета, явища переходити до аналізу зв’язків і відношень між предметами та явищами. З уведенням курсу «Логіка» з другого класу можна у кожного школяра сформувати достатньо високий рівень узагальнення й абстракції. Успішне оволодіння даним курсом протягом чотирьох років допоможе кожній дитині досягти творчого рівня при опануванні основ усіх шкільних дисциплін. Саме логічне мислення становить основу, ядро інтелекту людини. А наше завдання зростити творчу особистість, яка буде здатна успішно реалізувати свій життєвий проект. Цьому і сприяє завдання щодо вивчення курсу «Логіки». Саме тому у 2006 на базі початкових класів було введено цей предмет і колегіум взяв участь у Всеукраїнському експерименті «Формування інтелектуальної культури особистості у межах навчально-виховного процесу загальноосвітнього навчального закладу», метою якого є створення та впровадження у навчально-виховний процес технології інтелектуального виховання особистості. Із введенням курсу «Логіка» в 2006/2007 навчальному році в 1—4-х класах у кожного школяра з'явилася можливість цілеспрямовано розвивати логічне мислення, формувати досить високий рівень узагальнення та абстракції. Успішне оволодіння цим курсом допомагає дитині творчо опановувати всі без винятку навчальні предмети. Завдання: - ознайомити учнів: зі змістом основних логічних понять, законів логіки, логічних дій та операцій; із логічними прийомами отримання знань; з основними видами та принципами розв’язання логічних задач. Логічними прийомами отримання знань виступають: - розгляд об’єкта, що вивчається, з різних сторін та виділення найбільшої кількості властивих йому ознак, рис, якостей тощо (на основі операцій аналізу та синтезу); 143

- порівняння виділених рис, якостей, властивостей з метою вибору найбільш вагомих, головних (на основі логічних операцій порівняння й абстрагування); - установлення причинно-наслідкових зв’язків і залежностей; - формування нових положень (на основі операції узагальнення); - обґрунтування (доведення) їх правильності. Функції курсу «Логіка» Освітня (пізнавальна) — дозволяє учням самостійно отримувати нові знання на основі тих, які вони вже мають, оволодівати логічними прийомами та способами діяльності, розширює світогляд. Виховна — сприяє формуванню вміння раціонально організовувати мислительну діяльність, самостійності у процесі отримання знань. Розвивальна — розвиває логічне мислення, уміння розмірковувати, робити висновки, доводити; розвиває інтерес і потребу в нових знаннях. Евристична — можливість самостійно «відкривати» нові знання, оволодівати новими прийомами діяльності. Пропонована програма охоплює основні поняття сучасної логіки та представляє собою таку модель вивчення курсу: поняття — судження — умовиводи — основні закони логічного мислення — дискусія та полеміка. Програма складається з таких розділів: «Поняття», «Судження», «Умовиводи», «Планування дій», «Основні закони логічного мислення. Доведення і спростування». У кожному із цих розділів розглядаються певні види логічних задач. Курс побудований за принципом поступового ускладнення матеріалу, циклічної побудови змісту навчання.

«Щоб відкрити перед учнями іскорку знань, учителю треба ввібрати море світла, ні на хвилю не відходячи від променів вічно сяючого сонця знань людської мудрості». В.О. Сухомлинський

144

ОСОБЛИВОСТІ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ ОПАНУВАННЯ ЛОГІКОЮ У КОЛЕГІУМІ Пізнання учнями об’єктивного світу на уроках логіки здійснюється через конструктивну взаємодію між учителем та учнями. Специфіка конструктивної взаємодії в підсистемах «учитель - клас», «учитель - учень» полягає в тому, що основна увага вчителя спрямовується не на результат засвоєння певних знань, а на процес його досягнення. Зміст наукових понять під час конструктивної взаємодії з учителем не стільки укорінюється у свідомість кожного учня, скільки узгоджується зі змістом, що притаманний учневі в момент засвоєння. Його суб’єктивний зміст може збігатися, а може й розходитись із заданим, але він завжди в центрі уваги вчителя. Здійснення конструктивної взаємодії в підсистемах «учитель - клас», «учитель - учень» відбувається так: спочатку вчитель виявляє різні індивідуальні семантики розуміння учнем змісту поняття, яке він засвоює, потім колективне обговорення їх, вибір найточніших з точки зору науки, підкріплення власними міркуваннями. У процесі колективно-розподільної діяльності в підсистемах «учитель - клас», «учитель - учень», «учень - учень», «учень - клас», спрямованої на пошук істини, відбувається рівномірний розвиток обох півкуль мозку учня, поєднання «лівопівкульного» раціоналізму та цілісного асоціативного інтуїтивного мислення. Надбання учнем нової інформації через мислення-спілкування з учителем та однокласниками, де істина постає як суперечка про істину, як діалог, постійний обмін знаннями, переживаннями між учасниками навчально-виховного процесу, породжує інверсію: учитель стає «учнем», а учень «учителем». Шляхом дослідницької роботи ми визначили складові готовності вчителя до формування культури мислення молодших школярів і якості вчителя-дослідника та узагальнили у вигляді моделей:

145

146

« Учителем школа стоїть», - казав І.Я.Франко. Славна і наша школа вчителями. До складу творчого колективу початкової школи колегіуму входить 16 педагогів, 11 з яких мають вищу категорію, 1 вчитель - методист, 4 старших вчителя, 4 відмінника освіти України. На базі Миколаївського муніципального колегіуму проходить навчання вчителів колегіуму, міста, області. На семінарах та практичних заняттях вчителі мають можливість побачити практичне застосування курсу «Логіка» при вивченні програмного матеріалу початкової школи. Учні експериментальних класів демонструють, як знання курсу допомагає краще оволодіти навчальним матеріалом. Найбільше на уроках наших гостей вражає те, що учні апелюють логічними термінами, застосовують свої знання не тільки на уроках логіки, а й на уроках математики, мови , читання , природознавства. Найчастіше вчителі застосовують інтерактивні методи, які передбачають спільну дію і розвиток діалогічного спілкування, котре веде до взаємопорозуміння, взаємодії, до спільного розв’язання завдань, важливих для кожного учня. Під час діалогічного навчання учні вчаться критично мислити, вирішувати складні проблеми на основі аналізу обставин та відповідної інформації, зважувати альтернативні погляди, приймати продумані рішення, брати участь у дискусіях, спілкуватися з іншими людьми. Для цього на уроці організовуються : · індивідуальна;

* групова;

147

* парна робота;

рольові ігри;

* творчі завдання;

Найактивнішу участь в семінарах беруть такі вчителі: Губанова Т.О., Лакосіна Н.Е., Литвиненко Л.Ф., Шелім О.І., Лагутіна Н.П., Шлапак Н.М., Гуліна О.А.. Вчителі та учні показали високий рівень володіння поняттями логіки, уміння застосовували їх під час роботи з мовним, математичним та природознавчим матеріалом. На базі колегіуму було проведено майстер-клас вчителя Губанової Т.О., де слухачі стали учасниками ділової гри «Я роблю так». Участь у семінарі – це чудова нагода обмінятися досвідом, поєднати теорію з практикою, поспілкуватися з професіоналами. Обмін досвідом серед вчителів сприяє розповсюдженню ідей 148

щодо виховання інтелектуальної особистості. Проведений на базі колегіуму Всеукраїнський семінар викликав широкий інтерес педагогів області. Зустріч з автором експерименту О.Я.Митником надала вчителям впевненості необхідності впровадження цього курсу в навчально-виховний процес початкової школи. Результатом роботи стало створення вчителями колегіуму «Щоденника вчителя-дослідника», який допомагає в роботі кожному вчителю обмінюватись досвідом, думками, ідеями, узагальнити свої наробки, ліквідувати допущені помилки. В 2008-2009 навчальному році, в рамках проведення декади початкових класів, були проведені уроки з використанням технології формування інтелектуальної культури мислення особистості. Практичний матеріал зібрано і узагальнено в методичному посібнику «Логіка на уроках у початковій школі». В процесі впровадження курсу «Логіка» розвиваються творчі здібності учнів. Виникає захоплення процесом навчання, цікавим спілкуванням. Робота над творчим завданням – це передусім спроба знайти відповідний спосіб самовираження. Залучаючись до такої роботи дитина молодшого віку стає рівноправним партнером, виконує роль лідера, організатора, натхненника. Для того, щоб успішно здійснити таку діяльність була створена Шкільна Дитяча Академія. Мета створення Шкільної дитячої академії – підвищення якості освіти в колегіумі, розвиток творчого потенціалу учнів, їх інтелектуальної культури, творчості для розвитку життєвої компетентності.

Положення про Шкільну дитячу академію 1. Загальні положення. Шкільна дитяча академія створюється для забезпечення належних умов та з метою вдосконалення змісту освіти, стимулювання творчого самовдосконалення дітей, підтримки обдарованих учнів – призерів та учасників мистецьких, інтелектуальних, творчих конкурсів, олімпіад і є неформальним показником рівня навчальних досягнень учнів. 149

Удосконалює діяльність колегіуму з розвитку творчого мислення учнів. Розкриває індивідуальний творчий потенціал учнів, є шляхом до активної діяльності учнів в різноманітних галузях знань. Залучає до роботи наукових співробітників, творчих вчителів зі здібними та талановитими учнями. 2. Завдання. Стимулювання творчого самовдосконалення дітей, підтримка обдарованих дітей – призерів та учасників мистецьких, інтелектуальних, творчих конкурсів, олімпіад, фестивалів. Підвищення інтересу до поглибленого вивчення базових дисциплін, прищеплення навичок дослідницької роботи. Активізація різних форм позакласної та позашкільної роботи з учнями. Співпраця з міської школою для здібних та обдарованих дітей «Надія». Відстеження досягнень учнів за програмою моніторингу освітньої системи колегіуму, підведення підсумків роботи факультативів. Сприяння наступності в роботі зі здібними та обдарованими дітьми між ланками освіти. 3. Основні показники до вступу в Шкільну дитячу академію. Найвищий рейтинг навчальних досягнень з базових дисциплін. Призові місця в шкільних та міських олімпіадах. Призові місця у шкільних та міських творчих та інтелектуальних турнірах і конкурсах. Призові місця в музичних, вокальних, художніх, хореографічних, театральних конкурсах. Активна участь в організації та проведенні загальношкільних свят.

150

Учнівська рада «Пошук»

Актив

Голова

Куратори центрів Мовознавці

Літератори журналісти

Математики

Лінгвісти

Естети

151

Природознавці екологи

Вчительська рада «Майстер»

Методична рада

Голова

Куратори центрів

Наші традиції – Свято ДША

152

Успішне ведення експериментальної роботи сприяє розвитку творчих здібностей учнів, усвідомленню ними значення навчання в особистому розвитку, вчить дітей бачити прекрасне в навколишньому світі, спрямовує на позитивне ставлення до пошукової роботи та розвитку життєвої компетентності. Сьогодення вимагає від учителя виховання, розвитку самостійності та культури мислення учнів, розуміння закономірностей у виучуваному матеріалі. Процес творчого навчання має значний внутрішній резерв. І перед нашим творчим педагогічним колективом початкової школи ММК відкривається необмежений простір творчості.

Миколаївська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів № 3

153

ВІЗИТНА КАРТКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ № 3 м. Миколаєва Повна назва Миколаївська загальноосвітня школа І-ІІІ закладу ступенів № 3 Миколаївської міської ради Миколаївської області Директор Зінченко Діна Єгорівна Адреса закладу 54003, м. Миколаїв, вул.,Чкалова.114 Телефон (код) (80512)55-43-35 e-mail school 3@ mksat.net Веб – сторінка www.school 3.nicolaev.ua школи Кількість класів 50 Кількість учнів 1410 1-4 класи – 519 5-9 класи – 697 10-11 класи - 194 Кількість учителів у 87 закладі Вчителів з вищою 32 кваліфікаційною категорією Вчителів з І 26 кваліфікаційною категорією Вчителів з ІІ 10 кваліфікаційною категорією Спеціалістів 19 Кількість 16 комп'ютерів у закладі Кількість 15 комп'ютерних програмних засобів навчання, які використовуються у навчальному процесі 154

Додаткова У початковій школі введено курс „Корисні інформація про звички”, продовжується експеримент навчальний заклад всеукраїнського рівня „Формування інтелектуальної культури особистості в межах навчально-виховного процесу загальноосвітнього навчального закладу”; у середній ланці введено факультативи з українознавства, народознавства та інформатики; розширюється мережа класів з поглибленим вивченням предметів (англійська мова, українська мова, історія, фізика, математика, біологія); створені класи профільного навчання; працюють спецкурси „Права людини”, „Основи громадської освіти”, „Основи екології”, „Практична психологія”, „Ділова українська мова”, „Бізнес – курс”; діють шкільні гуртки:„Народознавство”, правовий гурток „Феміда”, молодіжний клуб „Кліо”, учнівський психолого-просвітницький Центр «ТРЕК», театральний гурток, військово-патріотичні: „Захисник Вітчизни”, „Влучний стрілок”; спортивні секції з футболу, баскетболу, великого та настільного тенісу, працює вокально-інструментальний ансамбль, оркестр народних інструментів, вокальна студія. Співпраця з Миколаївським державним університетом ім. В.О. Сухомлинського, ПівденноСлов'янським університетом (студенти проходять практику), університетом "Україна" (кожного року проводиться бліц-олімпіада для старшокласників), Європейським університетом (учні навчаються на підготовчих курсах). Наші досягнення за 33 роки: Медалі (золото, срібло) - 105 Призери олімпіад: Всеукраїнські - 6 155

59 Міські 510 Переможці проекту „Нова доба” – акції „Громадянин – 2003 – 2005 – 2007-2008 ”

Колектив вчителів початкової школи

У "Концепції розвитку загальної середньої освіти" сказано: "Освіта XXI століття — це освіта для людини. Її стрижень — розвивальна, культуротворча домінанта, виховання відповідальної особистості, яка здатна до самоосвіти і саморозвитку, вміє використовувати набуті знання і вміння для творчого вирішення проблем, критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, прагне змінити на краще своє життя і життя своєї країни". Така особистість має володіти надзвичайно важливим логічним арсеналом — методами аналізу і синтезу, абстрагування й узагальнення, вмінням доводити і спростовувати, робити правильні висновки, приймати обгрунтовані, раціональні в тій чи іншій ситуації рішення. Сьогодні, коли удосконалюються навчальні програми, зменшується кількість годин на вивчення ряду предметів в умовах збільшення потоку наукової, технічної, 156

політичної інформації, дедалі більше зростають вимоги до вчителя й учня щодо оптимізації навчального процесу. Відтак скорочується шлях до знань через використання загальних положень, умовиводів, узагальнень, уміння абстрактно мислити, що у свою чергу потребує знань основ логіки учнями та педагогами. Проблема можливостей засвоєння молодшими школярами формальної логіки як навчального предмета має сьогодні особливу актуальність у зв'язку з орієнтацією сучасної системи утворення на реалізацію ідей і положень концепції розвиваючого навчання. Одним з головних напрямків цієї концепції є розвиток в учнів теоретичного мислення в процесі викладання різних навчальних предметів і, насамперед, основ формальної логіки. Актуальність теми полягає в тім, що гуманістична школа здійснює рішучий поворот до особистості школяра, він стає дійсно суб'єктом свого розвитку, а не засобом, за допомогою якого педагоги реалізують відчужені від даного індивіда абстрактні плани і програми. Така школа поважає особисте достоїнство кожного учня, його індивідуальні життєві цілі, запити й інтереси, створює сприятливі умови для його самовизначення в розвитку. Педагоги в такій школі орієнтуються не тільки на підготовку вихованця до майбутнього життя, але на забезпечення повноцінного проживання кожного вікового етапу: дитинства, отроцтва і юності - відповідно до психічних особливостей особистості, що розвивається. З огляду на зазначене, Міністерством освіти і науки України було запропоновано апробацію курсу «Логіка» автора Олександра Митника, кандидата психологічних наук, доцента кафедри теорії і методики початкового навчання КМПУ ім. Б.Д. Грінченка. Предметом дослідження є процес формування інтелектуальної культури особистості, можливості засвоєння формальної логіки дітьми молодшого шкільного віку. 157

Об'єкт дослідження - процес засвоєння учнями формальної логіки як навчального предмета. Метою дослідження є обґрунтування змісту й умов формування основ інтелектуальної культури особистості, виявлення вікових можливостей засвоєння формальної логіки молодшими школярами й установлення впливу цього навчального предмета на формування інтелектуальної культури, розумовий розвиток дітей даного віку. Гіпотеза дослідження ґрунтується на тім, що формування основ базової культури особистості буде здійснюватися при визначенні змістовної сторони базової культури особистості, створенні культурних середовищ для її формування в навчально-виховному процесі, активній взаємодії дитини в просторі культури. В результаті эксперименту ми сподіваємось на те, що 1. Молодші школярі оволодіють психологічними особливостями (допитливість, розумова активність, потреба дізнаватися і засвоювати нове, висока чуйність на навчальні ситуації, підвищена зовнішньо-мовна активність, потреба міркувати, прагнення робити все "за правилами"), які можна розглядати як сприятливі передумови для навчання основам формальної логіки. 2. У спеціально організованих умовах навчання (наявність підготовленого вчителя, програми, навчального плану, посібника, адаптованого до віку) молодші школярі зможуть виявити здатність досить легко освоювати основні логічні операції (аналіз, синтез, порівняння, абстрагування й узагальнення) і "переносити" ці розумові навички на рішення різних пізнавальних задач на інших навчальних предметах. У зазначених умовах виявляються потенційні можливості засвоювати основи навчання про поняття й інші форми мислення (учні опановують структурою понять і навчаються правильно виконувати логічні операції над ними; засвоюють знання про структуру судження й умовиводу), успішно опановують логічною термінологією. 3. Вивчення основ формальної логіки сприятиме вирішенню найважливішої задачі розвивального навчання - підвищенню рівня теоретичного мислення школярів. Це позитивно вплине і на інтелектуальний розвиток молодших школярів. Тому молодший шкільний вік може бути визначений у якості стартового для вивчення формальної логіки як навчального предмета.

158

4. Оволодіння знаннями в області логіки може в значній мірі підготовити до більш складного навчання на наступних етапах у середній і старшій ланці. 5. Формування інтелектуальних прийомів на теоретичному рівні стимулюватиме більш інтенсивний розвиток мислення, як загального, так і спеціального (математичного, історичного тощо). 6. Чим більш вільно володіють школярі даними прийомами, тим більше активно беруть участь вони в навчальному процесі і тому, тим ширше можливості для його проблемної побудови. 7. Підсилюється інтерес до навчання, що служить, як відомо, могутнім засобом мотивації. 8. Оволодіння інтелектуальними уміннями, служить найважливішою передумовою для того, щоб після закінчення школи її випускники могли успішно займатися подальшим навчанням і - що особливо важливо – самоосвітою (додаток 1, 2, 3). Виконуючи завдання формуючого етапу експерименту вчителі школи розробили конспекти уроків з курсу «Логіка» для 2, 3, 4-го классу та завдання з логічним навантаженням. Відповідно до задач дослідження і висунутою гіпотезою нами використовувалися метод теоретичного аналізу наукової і методичної літератури по проблемі дослідження, спостереження, бесіди, аналіз продуктів діяльності, анкетування, опитування, контрольні навчальні тести. Крім того, був використаний набір психодіагностических методик з метою вивчення стану розвитку пізнавальної, соціальної, мотиваційної сфери культури мислення учнів та педагогів (додаток 4). Отримані дані піддавалися статистичній обробці, проводився змістовний аналіз і інтерпретація виявлених фактів. Вірогідність результатів і висновків дослідження забезпечувалася використанням апробованих методів дослідження, застосуванням валідних і надійних діагностичних засобів, а також змістовним аналізом результатів і виявлених фактів. При обробці отриманих даних використовувалися методи математичної статистики. Основні положення і результати дослідження доповідалися на засіданні методичного об’єднання вчителів початкової школи, засіданні методичної ради школи, педагогічній раді навчального закладу. Під час вивчення курсу «Логіка» спостерігається розвиток інтелектуальної культури особистості кожного учня: · пізнавальних інтересів: 159

· знаходження нових варіантів оптимального рішення (креативність мислення); · визначення варіативності оптимального рішення (дивергентність мислення); · дослідницького інтересу; · самостійності, критичності, гнучкості мислення. Однак рішення задачі розвитку інтелектуальної культури особистості засобами вивчення логіки сильно утрудняється в силу тієї обставини, що вчителі, які викладають курс не проходять спеціальну курсову підготовку та не забезпечені достатніми методичними матеріалами; підручники і навчальні посібники не повністю адаптовані для початкової ланки шкільного навчання, немає чітких критерієв оцінювання навчальних досягнень учнів з предмету «Логіка». Однієї із серйозних причин є також те, що психологічні передумови і потенційні можливості засвоєння молодшими школярами досить складних для розуміння законів і положень логіки вивчені вкрай недостатньо. Тому існує настійна потреба проведення подальших досліджень у даному напрямку.

Вчитель Спрямованість особистості в процесі професійної взаємодії n Провідний тип реагування n Педагогічне мислення n Саморозвиток n Фактори, стимулюючі професійну діяльність n

160

УЧЕНЬ n n n n n n n n n

Захоплення і інтереси Творчі здібності Уява Пам’ять Мислення Самопочуття Активність Настрій Схильність до співпраці

самоаналіз активна життєва позиція розвиток вольових рис

самопрезентація

робота над собою

зусилля

УСПІХ

визнання вчителем

161

однокласниками

сумлінність самоосвіта творчість

35 30

Вивчення мотивів навчальної діяльності учнів 4 А класу 2008-2009

2007-2008

20 15 10 5

12 15

0 пізнавальний мотив

зовнішній мотив

162

ЛЮДИ НЕ НАРОДЖУЮТЬСЯ, А СТАЮТЬ ТИМИ, КИМ

ШКОЛА НЕ НАРОДЖУЄТЬСЯ, А СТАЄ ТАКОЮ, ЯКОЮ

ВОНИ Є

ВОНА Є

ГЕЛЬВЕЦІЙ

ДЕВІЗ ЗОШ № 51

163

Миколаївська загальноосвітня школа I - III ступенів № 51 навчає дітей вже 32 роки. На даному етапі школа повністю відповідає парадигмі сучасної освіти в створенні умов для навчання і виховання компетентної конкурентноспроможної особистості: сучасні комп’ютерні кабінети з плазмовими екранами, клас з інтерактивною дошкою, інформаційний бібліотечний центр з виходом в мережу «Інтернет», гуртки, секції тощо, а також вдало підібрана варіативна частина навчального плану, куди включено і «головний» предмет експериментальної діяльності - ЛОГІКУ Педагогічний колектив – колектив однодумців, в якому 80% - це вчителі вищої і першої категорії, 22% мають педагогічне звання «старший вчитель», 6% - звання «вчитель - методист», 3% нагороджено Почесним знаком «Відмінник освіти України». В 2008-2009 р. в школі 35 класів, з них 15 класів початкової школи. Початкова школа: «спеціалісти вищої категорії» - 6 «спеціалісти першої категорії»- 7 звання «старший вчитель» - 4 звання «вчитель - методист» - 1 Вже 5 років школу очолює директор МАСЮТА ЄВГЕН ІВАНОВИЧ, спеціаліст вищої категорії, вчитель – методист, Відмінник освіти України…, а ще просто Людина, яка живе своєю справою, для якої створення в школі умов для всебічного виховання і розвитку особистості – поклик, наполеглива творча праця, дисципліна і відповідальність – мета. Саме під керівництвом Євгена Івановича та науковим керівництвом Олександра Яковича Митника у 2006 р. і розпочалась в 164

навчальному закладі експериментальна діяльність… Мета дослідження: розробка і впровадження у навчально – виховний процес технології інтелектуального виховання особистості, з’ясування її розвивальних можливостей.

Завдання: 1) визначити та експериментально перевірити вплив уроків «Логіка» (2-6 класи) на формування інтелектуальної культури особистості та на засвоєння змісту гуманітарних та природничо– математичних дисциплін; 2) розробити методику викладання курсу «Логіка»; 3) розробити систему завдань з логічним навантаженням до кожного навчального курсу. Чому саме в нашій школі? 1. За попередні роки створено певну методичну базу з викладання предмету «Логіка» (за програмою вчителівметодистів міста Л. Доренської та О. Семенової). 2. Вчителі пройшли відповідну курсову підготовку. 3. В наявності творчо працюючі вчителі, які з готовністю сприймають будь-які інновації.

165

Актуальність теми: Безумовно, маючи великий педагогічний досвід, вчителі початкових класів у процесі засвоєння учнями навчальних дисциплін розвивають їх мислення, орієнтуючись на проблемне навчання, намагаються нові знання не подавати в готовому вигляді, а прагнуть, щоб учні опановували їх самостійно, спираючись на раніше здобуті знання і вміння. Однак складається парадоксальна ситуація: вихованці не вміють пояснити свою думку, аргументовано і послідовно провести доведення певних положень або спростувати хибну думку, дати грамотну зв’язну ІН Т ЕЛ Е К Т У А Л Ь НО РО З В ИН У Т А О С О Б И С Т ІС Т Ь

З М ІС Т І С Т РУ К Т У РА ЛО ГІЧ Н ИХ П О НЯ Т Ь , Д ІЙ , ЇХ В З А Є М О З В ’Я З ОК

Л О Г ІЧ НЕ М И С Л ЕН НЯ

Висловлювати думку зрозуміло, чітко, переконливо

Оцінка результату

Планування своїх дій

Аналіз ситуації

Абстрагуван ня від конкретного змісту

відповідь на запитання. Причини: вчитель чекає, що учень подумає над завданням і відповість, як його розв’язувати, а учень в цей час має виконати самостійно ряд складних розумових операцій і видати результат, що неможливо без знання змісту і структури логічних понять, дій, їх взаємозв’язку. Таким чином, у школярів мають бути сформовані логічні вміння.

166

Отже, розвинуте логічне мислення – основа інтелектуальної сфери особистості. В сучасній школі розвиток логічного мислення учнів здійснюється формально, без знання системи необхідних прийомів. Це приводить до того, що логічне Процес інтелектуального виховання мислення значною мірою особистості відбувається через розвивається створення на уроці: стихійно. Тому існує тісний взаємозв’язок між розвитком l (де істина логічного мислення постає як суперечка про істину) і формуванням вміння l висловлювати свою думку зрозуміло, l чітко і переконливо, абстрагуватись від конкретного змісту і зосередитись на l структурі власної думки . Отже, мета буде досягнута, коли діяльність вчителя буде спрямована не на результат засвоєння певних знань, а на процес його досягнення.

Ситуації мислення-спілкування

Проблемно – пошукового діалогу Конструктивної взаємодії між вчителем і учнем Творчої ситуації (ситуація розмірковування, пошуку, допитливості, сумніву)

Виходячи з поданого опису експериментальної діяльності і завдань нами визначено, що

167

Логічні вміння формуються через оволодіння учнями: ¡

Методами

аналізу

синтезу узагальнення

абстрагування

Логічні вміння формуються через оволодіння учнями: ¡ ¡ ¡

Умінням доводити і спростовувати Робити правильні висновки Приймати обґрунтовані, раціональні рішення

Інтелектуально вихована особистість

Експериментальна діяльність розпочалася з впровадження в навчально-виховний процес курсу «Логіка» за програмою керівника експерименту, кандидата психологічних наук, доцента кафедри методики початкового навчання КМПУ ім. Грінченка Олександра Яковича Митника. В експерименті було задіяно тільки 168

один 2-й клас (вчитель вищої категорії, вчитель – методист Ситник Антоніна Петрівна). Мета курсу «Логіка»: 1. Ознайомити учнів - зі змістом основних логічних понять, законів логіки, логічних дій та операцій; - із логічними прийомами отримання знань; - з основними видами і принципами розв’язання логічних задач. 2. Розвивати в учнів уміння - застосовувати правила і закони логіки до аналізу подій, явищ; - аналізувати свої і чужі думки; - формулювати і приймати обґрунтовані рішення; - знаходити раціональний вихід зі скрутного становища. Очікуваний результат: · Формування особистості, яка вміє самостійно: - критично мислити; - добувати і переробляти інформацію; - аналізувати ситуацію; - адекватно оцінювати результати; - використовувати набуті знання для творчого розв’язання проблем; - конструктивно взаємодіяти з іншими. · Отримання методичних рекомендацій щодо викладання курсу логіки; · Розробка технології інтелектуального виховання особистості. Спираючись на результати моніторингу, можна констатувати, що експериментальна діяльність показала позитивні результати. Діаграма 1. Моніторинг якості знань з читання учнів 3-В класу за період експерименту (вчитель Ситник А.П.). Діаграма 2. Моніторинг якості знань з української мови учнів 3-В класу за період експерименту (вчитель Ситник А.П.).

169

Діаграма 3. Моніторинг якості знань з математики учнів 3-В класу за період експерименту (вчитель Ситник А.П.).

9,4 9,2 9 8,8 8,6 8,4

2 клас

3 клас Іс

9 8,8 8,6 8,4 8,2 8 7,8 7,6 7,4 7,2

2 клас

3 клас рік

3 клас Іс

9,2 9,1 9 8,9 8,8 8,7 8,6

2 клас

3 клас Іс

3 клас рік

170

3 клас рік

В 2008-2009 н.р. в експерименті брали участь вже 4 класи: 1 другий, 2 третіх, 1 четвертий (вчителі вищої категорії, старші вчителі Ахматова Ніна Петрівна, Мелешко Олександра Михайлівна, Вечур Ольга Анатоліївна). Експеримент поширено відповідно його завдань: система завдань з логічним навантаженням використовується в навчальних курсах «Українська мова», «Читання», «Математика», «Природознавство» тощо. Унікальність логіки в тому, що кожну її тему можна перевести на мову будь – якого предмета. Такі уроки сприяють формуванню інтелекту в дії. У класі немає пасивних слухачів, а є співучасники. «Уроки логіки – це уроки мислення – спілкування, де істина постає як суперечка про істину, тобто як проблемно – пошуковий діалог. Постійна співпраця в підсистемах «учитель клас», «учитель - учень», «учень - учень», «учень - клас» створює новий підхід до уроку, передбачає усвідомлення учнями моральних норм і правил взаємодії. (О.Я. Митник. Як навчити дитину мислити.) Очікуваний результат: вміння користуватись логічними прийомами отримання знань в будь – якій ситуації (навчальній, життєвій). Показником сформованості інтелектуальної культури учня у пізнавальній сфері є: - розвинуті пізнавальні інтереси, допитливість; - дивергентне мислення; - здатність до дослідницької діяльності; - розвинена увага, фантазія; - уміння аналізувати, синтезувати, асоціативність пам’яті; У соціальній сфері: - здатність до швидкої адаптації; - уміння співпрацювати з іншими; - здатність брати на себе відповідальність; - прагнення завершити розпочату справу; - планувати свої дії; - почуття власної гідності; - прагнення до самовдосконалення.

171

Вихідне опитування учнів 4 - В класу Всього в класі – 31 учень. учень. Взяли участь в опитуванні – 30 учнів. учнів.

Логіка вчить мене

правильно мислити

3 11

172

розв"язувати задачі висловлювати свою думку не змогли відповісти

Закінчи речення : "Знання з логіки я використовую на уроках.... математики 3

укр. мови

природознавства не змогли відповісти

16 8

Скласти правильне просте судження 1.ЗАГАЛЬНІ правильні відповіді

хибні відповіді 23

2. Часткові

3. ОДИНИЧНІ

правильні відповіді 13

хибні відповіді

7 правильні відповіді хибні відповіді 23

Скласти правильне судження за словами "НЕОБХІДНО" і "ДОСТАТНЬО"

правильні відповіді хибні відповіді

173

Скласти судження зі словами "ЯКЩО ...ТО,..."

правильні відповіді 12

хибні відповіді 18

цікаво розв’язувати задачі 4 12 скласти судження

виконувати завдання з кругами Ейлера 18 16

виконувати завдання на розвиток уваги не цікаво

Діагностика вербально – логічного мислення учнів 2 класу. Вчитель : Ахматова Н.П

174

Результати діагностики

3 9 Високий рівень Середній рівень

Низький рівень

На питанння "Чи подобається урок логіки" 1

«так» ВІДПОВІЛО «не ДУЖЕ» «не подобається»

Логіка допомагає мислити,думати,навчатися,ровивати розум,розв"язувати задачі Логіка допомагає мислити, думати, навчатися, розвивати розум, розв’язувати задачі

Ніяк не допомагає 21

Що подобається на уроці

Пізнавати нове, розв’язувати логічні задачі, малювати Подобається все

2% 30%

68%

175

не подобається

Психологічні дослідження виявляють: – Дивергентного мислення

Рівень розвитку

Логіко математичних здібностей

високий

29%

21%

середній

66%

71%

низький

Очікуваний результат отримано: створено змістовні методичні рекомендації, збірки завдань, конспектів уроків не тільки логіки, а й уроків природознавства, української мови, читання, дидактичний матеріал для них. Учні вдало володіють логічними вміннями, що має вплив на успішність і результати підсумкових контрольних робіт в експериментальних класах: Предмет, К навчальної 2-Б діяльності за рік

3-Б

3-В

4-В

Математика

7,8

8,0

8,1

Українська мова

8,1

7,9

8,2

8,1

Читання

8,8

8,4

9,2

Природознавство

8,4

8,0

8,8

В результативності експерименту вчителі змогли переконати батьків: вже три роки на базі закладу діє лекторій для батьків експериментальних класів, який сприяє зацікавленості батьків в 176

успіхах дітей, впливає на виховання в родині і, тим самим, підвищує рейтинг школи в мікрорайоні.

Вчителі початкової школи створили модель сучасного учня:

Модель сучасного учня:

вміє Добувати і переробляти інформацію

мислити

Адекватно оцінювати результати

Аналізувати ситуацію Розумно викладати думки

Брати активну участь у проблемнопошуковому діалозі

Експериментально-дослідна робота направила діяльність педагогічного колективу на вирішення проблемної теми школи 177

«Формування мотиваційної сфери сучасного школяра з метою розвитку інтелектуальної особистості, здатної до соціалізації в суспільстві». Аналізуючи зміни в характері освіти, керуючись складеною моделлю, визначаємо модель сучасної школи, яка формує компетентну, вільну, ініціативну, самостійну, творчу особистість.

володіє

усвідомлює

вміє

спрямовує робить

мислить приймає

творить конкурентноспроможна

cім’я

суспільство

178

майбуття

Художньо-естетична освіта і виховання учнів загальноосвітніх навчальних закладів у процесі впровадження інтегрованих курсів Автор: Л. Масол, кандидат педагогічних наук, провідний науковий співробітник лабораторії естетичного виховання Інституту проблем виховання АПН України. Наукові керівники: Л. Масол - провідний науковий співробітник лабораторії естетичного виховання Інституту проблем виховання АПН України, кандидат педагогічних наук. Ю. Завалевський – директор Науково-методичного центру середньої освіти МОН України, кандидат педагогічних наук. Мета: Створити цілісну систему художньо-естетичної освіти та виховання учнів шляхом впровадження інтегрованих курсів „Мистецтво” (1-8 кл.), „Художня культура” (9-11 кл.) на базі мережі загальноосвітніх навчальних закладів з використанням інтегративних педагогічних технологій. База експерименту: І Українська гімназія ім. М. Аркаса

Миколаївської міської ради, Миколаївський муніципальний колегіум. Перша українська гімназія імені Миколи Аркаса – експериментальний загальноосвітній навчальний заклад Всеукраїнського рівня

Перша українська гімназія імені Миколи Аркаса - це середній загальноосвітній навчальний заклад ІІ – ІІІ ступенів, який забезпечує науково-теоретичну, гуманітарну, загальнокультурну підготовку обдарованих і здібних дітей та готує міцний фундамент для здобуття професій у гуманітарно-педагогічних і філологічних сферах практичної діяльності. Перша українська гімназія імені Миколи Аркаса Миколаївської міської ради Миколаївської області бере свій 179

початок з 1863 року, коли було відкрито Миколаївське жіноче училище І-го розряду. З 1870 року – Миколаївська перша Маріїнська жіноча гімназія, яка працювала до 1918 р. У радянські часи - це середня школа № 5. З 1 вересня 1993 року в цій будівлі (споруджена у 1890 – 1891 рр. – пам’ятка архітектури місцевого значення) діє Українська педагогічна гімназія, яка створена відповідно до розпорядження представника Президента України по Миколаївській області від 16.08.1993 р. № 409. З 1998 р. переіменована в Першу українську гімназію. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року № 104-р гімназії присвоєно ім’я Миколи Аркаса, видатного українського історика, композитора, громадського діяча. Методологічну основу освіти в гімназії складають педагогічні погляди Г.Сковороди, Т.Шевченка, С.Русової, О.Духновича, М. Грушевського, М.Аркаса, В.Сухомлинського та багатьох інших творців української культури, педагогічної думки й науки. Колектив гімназії успішно працює над реалізацією головної мети - розвиток і формування соціально свідомої, працелюбної, творчої особистості, яка має глибокі знання, володіє науковими засадами пошуково-дослідницької діяльності, гуманістичним світоглядом; створення умов і психологічного клімату в колективі для виявлення обдарованих дітей та розвитку їхніх креативних здібностей, для розкриття творчих можливостей учителя. З 1993 року директором гімназії є Бережний Сергій Васильович, заслужений працівник освіти України, лауреат премії ім. М.М.Аркаса (2000 р.), «Громадянин року» у номінації «Середня школа» (2000р.). Сергій Васильович має вищу кваліфікаційну категорію, звання “вчителяметодиста” як учитель математики, нагороджений знаком «Відмінник народної освіти УРСР», відзнакою Українського фонду культури «За подвижництво в культурі» (2002 р.), почесною відзнакою Миколаївської обласної державної адміністрації "Святий Миколай чудотворець" ІІІ ступеня. У 2007р. С. В. Бережного визнано переможцем Всеукраїнського конкурсу «100 кращих директорів шкіл України». Під його керівництвом створено навчальний заклад нового типу, 180

головною метою якого є пошук і творчий розвиток обдарованих і здібних дітей. Гімназія функціонує у місті Миколаєві 16-й рік і є першим закладом з українською мовою навчання. За цей час створено освітньо-виховний простір, у якому готується життєво-компетентна дитина, котра усвідомлює важливість збереження свого фізичного потенціалу, цінує здоровий спосіб життя, володіє належною системою знань про світ і саму себе, вирізняється високою пізнавальною активністю, володіє комунікативними вміннями, має життєву перспективу, прагне задовольняти свої художні потреби тощо. Є свій статут, концепція, гімн, прапор, емблема, Програма розвитку. З 10 класу діти навчаються за профілями: гуманітарнопедагогічний і філологічний, з 8 класу поглиблено вивчають українську (англійську) мову. Всі учні опановують дві іноземні мови. Уведені курси за вибором: російська мова, літературний переклад, країнознавство, бізнес-курс англійської, французької або німецької мови. У 10 – 11 класах учні вивчають латину, культуру мовлення і стилістику української мови та основи риторики. З метою профорієнтації введені спецкурси з основ журналістики, педагогіки та психології. У сучасному комп’ютерному класі учні займаються інформатикою (5 – 11 класи). У позаурочний час учителі гімназії та науковці вузів проводять індивідуальні заняття та консультації для розвитку творчих здібностей учнів. У закладі створено сучасний інформаційно-комунікаційний простір, реалізується проект «Крок до інформаційного суспільства». Сучасна бібліотека має читальну залу і є бібліотечноінформаційним центром – медіатекою, у якому впроваджена програма “ІРБІС”. Створена локальна мережа, яка об’єднує комп’ютерний клас, бібліотеку, кабінети української мови та літератури, художньо-естетичної освіти, фізики, математики, автоматизовані робочі місця директора, заступників директора, секретаря, психолога й мають вихід в Інтернет. Апробуються 181

електронні підручники та посібники з різних навчальних предметів. Кабінети фізики та математики забезпечені сучасним обладнанням з мультимедійними системами, інтерактивними дошками та комп’ютерними місцями вчителя і учнів. Створено сучасні мультимедійні кабінети художньо-естетичної освіти та природознавства. Упроваджена телевізійна мережа з використанням супутникових антен. Для стимулювання діяльності гімназистів за результатами навчальної, пошуково-дослідницької діяльності, рівня вихованості тощо (з використанням комп’ютерних технологій) з 2002-2003 навчального року запроваджена рейтингова система. У гімназії впроваджуються перспективні освітні технології, колективні засоби навчання, лекційно-семінарська (в старшій школі) та блочно-модульна (в базовій школі) системи навчання, інтерактивні методи, інноваційні комп’ютерні технології, нестандартні інтегровані уроки. Створені та використовуються предметні пакети пізнавальної діяльності для індивідуальної роботи з дітьми. Педагогами видані науково-методичні збірки. Учні гімназії є переможцями Міжнародних, Всеукраїнських, обласних конкурсів, проектів, акцій "Об’єднаймося ж, брати мої", “Вірю в майбутнє твоє, Україно”, “Ідея соборності України”, ”Овіяний славою герб наш і прапор”, “Краса і біль України”, “Природа і ми”, “Мій рідний край”, “Слідами історії”, “А пам'ять священна”, “Доля людини”, “Громадянин”, “Мій учитель”, ”Мова кожного народу неповторна і своя”, “Акселз”, “Рівний рівному”, Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика тощо. У 2005р. пошуковці клубу “Патріот” отримали диплом (ІІ премія) за реферат до 60-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні від Українського 182

національного фонду ”Взаєморозуміння і примирення” при Кабінеті Міністрів України. У гімназії створено виховну систему, яка відповідає її профілю. На цей час заклад працює за Угодою про науковопедагогічне співробітництво та спільну дослідноекспериментальну роботу між Інститутом проблем виховання АПН України і Першою українською гімназією (з лабораторією естетичного виховання) і мав протягом 2004-2005 років статус експериментального загальноосвітнього навчального закладу регіонального рівня за проблемою “Розробка та апробація навчально-методичного комплексу до програм “Художня культура України” (8 – 9 класи), “Художня культура світу” (10 – 11 класи)”, автори: Л.Масол, Н.Миропольська та інші (наказ управління освіти і науки Миколаївської облдержадміністрації від 05.02.2004 № 103). Для отримання культурологічних знань в системі викладається художня культура, художня праця, мистецтво. Працюють гуртки фітодизайну, ужиткового мистецтва, художньої самодіяльності (хор, вокальні ансамблі “Джерельце”, “Краяни”, драматичний, танцювальний колективи, оркестр українських народних інструментів), які неодноразово брали участь у конкурсах ”Зірки Причорномор’я”, “Червона калина”, “Миколаївські дзвіночки”, міських і обласних оглядах художньої самодіяльності тощо. Традиційними в гімназії стали свята: Гімназії (1 грудня), Рідної мови (9 березня), Матері (травень), українські вечорниці, козацькі розваги тощо. Для вшанування пам’яті видатного земляка М.М. Аркаса в центральній рекреації приміщення встановлено його скульптурну фігуру, барельєф. У музеї історії гімназії (відкрито 01.09.1998 року та оновлено 183

до 15 річниці Незалежності України) створено тематичну експозицію, яка присвячена життю і творчості родини М.Аркаса. З 1994 року проводяться Аркасівські читання за підсумками пошуково-дослідницької діяльності учнів, аркасівський тиждень (січень). Здійснюється співпраця з Христофорівською ЗОШ І-ІІІ ступенів Баштанського району Миколаївської області. За результатами навчального року кращі учні 10 – 11 класів нагороджуються благодійною грошовою премією імені Миколи Аркаса. З 1 грудня 1998 року на честь 5-ї річниці закладу започатковане періодичне видання – газета «Гімназійна родина». Модель системи самоврядування в гімназії визнана однією з кращих в Україні (за підсумками Всеукраїнського конкурсу).

Заклад підтримує тісні зв’язки з Миколаївським державним університетом імені В.О.Сухомлинського, Чорноморським державним гуманітарним університетом імені П.Могили, Південнослов’янським інститутом (КСУ), Київським національним педагогічним університетом імені М.Драгоманова, Одеським національним університетом імені І.Мечникова тощо.

184

Обмінюється делегаціями з ліцеєм Жака Амйо в місті Осері, Бургундія (Франція). Заклад став лауреатом Всеукраїнського конкурсу «100 кращих шкіл України – 2006» у номінації «Школа педагогічного пошуку», удостоєний Почесного звання «Лідер сучасної освіти» за багаторічну науково-педагогічну діяльність по інноваційному розвитку освіти України (2009р.). У обласному конкурсі на кращу модель загальноосвітнього навчального закладу нового типу колектив гімназії посів І місце (2007 р.). Гімназія нагороджена Почесними дипломами МОН України та АПН України за розробку і впровадження у навчальновиховний процес інноваційних освітніх технологій (за підсумками участі у Всеукраїнській ІІІ та ІV виставці-презентації «Інноваційні технології навчання» - 2006, 2007 рр.), за високі творчі досягнення в інноваційному оновленні національної системи освіти (Дванадцята міжнародна виставка навчальних закладів «Сучасна освіта в Україні - 2009»). З 2005 р. гімназія має статус експериментального загальноосвітнього навчального закладу Всеукраїнського рівня з проблеми «Художньо-естетична освіта і виховання учнів загальноосвітніх навчальних закладів у процесі впровадження інтегрованих курсів» на термін: 2005-2010 роки (наказ від 7 жовтня 2005 р. за №578 по Міністерству освіти і науки України ). Актуальність теми: У сучасних умовах, коли маємо не лише позитивні сторони культурної ситуації, а й негативні наслідки й тенденції появи малохудожніх творів, сурогатів, спостерігається поверхове сприйняття мистецтва, „нерозуміння естетичної значущості справжніх художніх цінностей, поширення примітивних зразків масової культури в учнівському середовищі, нерозвиненість емоційно-почуттєвої сфери, низький рівень естетичної свідомості школярів”, що призводить до втрати духовності, формування пасивно-споживацької, нетворчої догматичної особистості з нерозвиненим естетичним смаком. Відсутність в учнівської молоді досвіду у художньо-творчій діяльності, несформованість естетичних потреб, невміння визначити, що є справжнім мистецтвом, відсутність імунітету до несмаку, орієнтація на розважальні програми призводить до уніфікації ціннісних орієнтацій. Останнім часом спостерігається серед молоді поява таких рис як озлобленість, егоїзм, жорстокість, зневага до іншого, брак почуття власної гідності. Все це є 185

результатом низького рівня естетичної свідомості, відсутності духовності та моралі. Загальновизнано, що духовність і моральність є духовним фундаментом людини як особистості. У ній запорука гармонійного розвитку всіх потенціальних можливостей особистості, запорука того, що плоди її діяльності дійсно слугуватимуть в ім’я людини як вищої соціальної цінності. Необхідність розв’язання даної проблеми дослідження визначається його духовно-практичною цінністю, можливістю утвердження справжніх людських сил, підвищенням рівня естетичної культури школярів. Об’єкт дослідження: художньо-естетична освіта та виховання гімназистів. Предмет дослідження: зміст і технології викладання інтегрованих курсів освітньої галузі «Мистецтво – Естетична культура», спрямованих на художньо-естетичний розвиток гімназистів Завдання дослідження: 1. Створення інноваційної педагогічної системи з такою організацією художньо-естетичного виховання, яка б максимально повно сприяла: формуванню в учнів особистісно-ціннісного ставлення до мистецтва, вихованню свідомого ставлення до художніх творів, їх естетичних і моральних цінностей; опануванню учнями вітчизняної та світової культурно-мистецької спадщини; формуванню гуманістичного світогляду; розвитку загальних і спеціальних здібностей та здатності до художньо-творчої самореалізації й духовного самовдосконалення. 2. Апробація змісту програм «Мистецтво» (1(5) – 4(8) кл.) та «Художня культура» (5(9) – 7 (11) кл.). 3. Розробка та впровадження у навчально-виховний процес нових навчально-виховних технологій з предметів «Мистецтво» та «Художня культура». 4. Визначення та застосування краєзнавчого матеріалу як одного з компонентів програми. 5. Розробка робочих зошитів до курсу «Мистецтво» та науково-методичних матеріалів, які б сприяли прищепленню інтересу до курсу “Художня культура”. 186

6. Розробка дидактичних матеріалів для реалізації програми, створення медіотеки. 7. Визначення критеріїв ефективності художньоестетичного виховання. 8. Створення інноваційної педагогічної інфраструктури, яка охоплюватиме: - естетику предметного середовища, в якому гімназисти зможуть реалізувати свої художньо-творчі здібності (естетика шкільного довкілля – картинні галереї, мистецькі світлиці, художні майстерні; сучасний дизайн шкільного інтер’єру ); - естетику соціально-педагогічного середовища (естетика шкільного спілкування і життєтворчості, краса міжособистісних взаємин, педагогічний оптимізм і віра, - що кожна дитина в душі - митець ). Під час проведення експериментальної роботи була розроблена модель естетичного виховання гімназиста . Модель естетичного виховання г імназиста

принципи: ·синергетичний; ·суб'єк т-суб'єктної взаємодії; ·г ума нізації; ·де мократизації; ·творч ості й успіху; ·е моційної духов но-енергетичної насиченості уроків; ·особистісної значущості зустрічі з мистецтвом; ·діалогічності; ·в заємозв'я ку теоре тичних і художньо-практич них ф орм педаг ог ічного в плив у на старшокласника.

особистісно орієнтований підхід

Уроки художньоестетичног о напрямку

естетиза ція предме тного се ре довища г імна зії

просвітницький ·кабінет художньо- есте тичної освіти; ·світлицяукраїнськ ог о побуту; ·картинна галерея; ·актова зала; ·бібліотека;

інтерактивні технології

·філармонічний абонемент „Старшокла сник”; ·абонемент-лекторій „Шлях до мистецтва”; ·відвідування музеїв, вистав ок, художніх майстерень , те атральних вистав.

поза класна художньовиховна робота

·діалогічні; ·кооперов ані; ·проективні; ·комп’ютерні (інформаційнокомунік аційні); ·ігров і.

напрямки інформативнопізнав альний ·тижні мисте цтв; ·мистецтвозна вчі ма рафони; ·ту рніри мистецтв тощо.

діяльнісно-креа тивний ·г уртки художньої самодіяль ності; ·заг аль ногімназійні свя та: свято гімназії, свя то рідної мови, свя то матері; ·мала акаде мія наук, се кція „Мисте цтвознавство”.

Результат

У 2008-2009 н.р. учителями-дослідниками було апробовано і впроваджено: · інтегрований курс «Мистецтво» у 8 –х класах (Зварич А.А.); 187

· інноваційну модель уроку мистецтва інтегрованого типу (5-8 класи) (Зварич А.А., Кукуруза О.В.); проведено: · психологічне спостереження за емоційним станом учнів на уроці мистецтва (Авер’янова А.А.); · моніторинг рівня художньо-естетичної освіченості та вихованості учнів (Аристова Л.С.);

вивчення впливу курсу «Мистецтво» на художньоестетичну вихованість та освіченість школярів (Аристова Л.С.); відпрацьовано: · проведення інтегрованих уроків у традиційній та нетрадиційній формі (Зварич А.А., О.В.,

Кукуруза Аристова Л.С.); · використання сукупності інноваційних технологій за принципами педагогіки мистецтва (Зварич А.А., Кукуруза О.В., Аристова Л.С.); продовжено роботу над: · технологією побудови інтегрованих уроків, що забезпечить підвищення рівнів художньо-естетичної освіченості та вихованості учнів; здійснено: · аналіз результатів діагностики рівня художньо-естетичної освіченості та вихованості учнів; · аналіз ефективності змісту підручників інтегрованого курсу «Мистецтво 5, 6, 8 кл.»; 188

визначено: · зв’язки між дослідженими явищами, їх наслідками та перспективною реалізацією в процесі розвивальноформуючого етапу. Під час дослідно - експериментальної роботи в системі проводилися: · відвідування учнями 8 – 11-х кл. обласного філармонічного абонементу “Старшокласник” – лекцій – концертів “Культурні регіони світу. Епохи. Видатні постаті композиторів. Вершини творчості”. Організатори концертів – художній керівник і диригент оркестру старовинної та сучасної музики “Ars Nova”, заслужений діяч мистецтв України Д.Т.Журавель, ведуча лекцій – концертів музикознавець Т.М.Півень, методист з художньої культури відділу художньо-естетичної освіти МОІППО Л.М.Плужнікова – Мандра; · відвідування учнями 8 – 11-х класів абонементу – лекторію “Шлях до мистецтва” в Миколаївському обласному художньому музеї імені В.Верещагіна; · організація виставок робіт миколаївських художників співробітниками Миколаївського краєзнавчого музею на базі гімназії (каб.№13); · зустрічі з митцями Миколаївщини; · проведення тижнів мистецтва, мистецтвознавчих марафонів, виставок творчих робіт учнів; · пошуково-дослідницька робота учнів, участь у конкурсізахисті науково-дослідницьких робіт учнів-членів МАН (Гарбуз Т., 11 – А кл. – ІІІ місце, Гавриленко Є., 10-Б кл. – ІІІ місце – секція «Мистецтвознавство»). Результати розвивальноформуючого етапу експерименту показали, що відбулося підвищення рівня художньо-естетичної освіченості та вихованості учнів 189

порівняно з 2007-2008 н.р.. Анкетування учнів виявило, що порівняно з відповідями на початку експериментальної роботи вони надають важливого значення підвищенню рівня власної художньо-естетичної освіченості та вихованості за рахунок уроків мистецтва та художньої культури, а також відзначають позитивні зміни в міжособистісному спілкуванні з однолітками, вчителями і батьками. Впровадження у шкільну практику комплексу видів мистецтва дає змогу вирішити питання поліхудожнього виховання учнів - розвитку особистісно-ціннісного ставлення до мистецтва, здатності до сприйняття, розуміння і творення художніх образів, потреби в художньо-творчій самореалізації та духовному самовдосконаленні, розширення асоціативного уявлення учнів, збагачення їх суб'єктивного світосприймання і світовідчуття, створення умов для розвитку сенсорної, емоційної та інтелектуальної сфер особистості.

Миколаївський муніципальний колегіум Інтегровані мистецькі курси – крок у майбутнє Світ дуже швидко змінюється. Сьогодні ми бачимо як оновлюються технології, з шаленою швидкістю змінюється інформаційний простір. За останні десять років докорінно змінилося життя. Сучасна людина живе у трьох вимірах - мікросвіт, макросвіт, мегасвіт (віртуальна реальність). Музиканти, художники, яким ще нещодавно здавалося не потрібно володіти комп’ютером для роботи з фаху, бачать необхідність оволодівати необхідними програмами. Всесвітня Мережа Інтернет дозволяє дистанційно навчатися, спілкуватися з усім світом, обмінюватись швидко інформацією, потрапити у музеї світу, до картинних галерей, залишити свої відгуки сучасним авторам на їх е-mail адреси та 190

багато інших можливостей. Те, що нещодавно займало багато часу, чи взагалі було недосяжне, можна робити за допомогою сучасних технологій за лічені хвилини. А чи змінилася сучасна освіта? Так, ми говоримо про освітні інновації, про технологічні підходи до викладання, про демократичний стиль викладання. І чому ж тоді так часто чуємо від вчителів, батьків, що у школі усе змінюється, та тільки на гірше. Що радянська школа була краща, що усі сучасні інноваційні підходи не дають бажаних результатів? Відповідаючи на питання, яке ми поставили вище, треба сказати, що далеко не всі вчителі так вважають, і в нашому навчальному закладі впровадження інновацій має високу результативність. Інтегративність – якість мислення у ХХІ-му столітті. Сучасний вчитель розуміє значення інтегрованих курсів у навчальному процесі, але йому не вистачає практичного досвіду у впровадженні інтегративних підходів. Тому ми вирішили впроваджувати інтегрований курс «Мистецтво». Інтеграція в межах художньо-культурологічного курсу відбувається навколо універсальних понять, таких як стиль, жанр – “тобто моментів узагальненого бачення, яке концентрує навколо себе всі розрізнені, мозаїчні складові художньої культури”; у “структурно-естетичній єдності світової культури” (Масол Л. М. Методика навчання мистецтва у початковій школі: Посібник для вчителів / Л.М. Масол, О.В. Гайдамака, Є. В. Бєлкіна та ін. – Х.: Веста: Видавництво «Ранок», 2006. – 256 с.; 11); в органічному поєднанні мистецтв (синтез мистецтв) у літературно-музичній, театрально–музичній, живописно-музичній формах їх взаємодії, взаємопроникненні та інших проявах. Не дивлячись на те, що інтеграція є природною для мистецьких дисциплін, учителі відчувають складності у впровадженні інтегрованих курсів. На запитання анкети, в якій було запропоновано визначити рівень власної готовності до викладання інтегрованих мистецьких курсів, 43% опитуваних визначили його як низький, лише 7% - як високий. Водночас на питання: «Яке Ваше ставлення до впровадження інтегрованого курсу «Мистецтво»?» позитивну відповідь дали 70% , нейтральну 15%, негативну -15%. Ми бачимо суперечність між розумінням необхідності цих курсів і власною підготовкою до їх 191

впровадження, що впливає на мотиваційну готовність до цієї інноваційної діяльності. Музика, відповідно, має величезні можливості впливу на емоційну сферу особистості, а образотворче мистецтво, викликаючи предметні та предметно-емоційні асоціативні зв’язки, здійснює активізуючий вплив на інтелектуальну та емоційну сфери психіки, тому комплексна взаємодія мистецтв у навчальновиховному процесі (за умови систематичного характеру), з одного боку, забезпечує повноцінне й усебічне відображення навколишньої дійсності, з іншого – сприяє багатогранному розвитку свідомості особистості, активізуючи її індивідуальний художній розвиток. Вивчення сучасної методичної літератури приводить до висновку, що впровадження комплексу мистецтв у виховний процес є одним із пріоритетних напрямів. Особливий інтерес у межах обраної теми викликають фундаментальні праці з проблем естетичного виховання особистості засобами музичного мистецтва (Л.Беземчук, А.Болгарський, Б,Брилін, І.Зязюн, Л.Коваль, Л.Масол, Є.Назайкінський, Г.Падалка, О.Ростовський, О.Рудницька, О.Щолокова та ін.); теоретико-методичні розробки системи масового музичного виховання дітей (Е.Жак-Далькроз, Д.Кабалевський, З.Кодай, К.Орф); наукові праці, в яких предметом спеціального дослідження виступає ідея комплексного впливу мистецтва (П.Блонський, Є.Квятковський, М.Леонтович, Н.Мірецька, Б.Неменський, С.Шацький, Г.Шевченко, Б.Яворський). Характер дослідження визначив необхідність звернення до наукових і методичних досліджень, предметом яких стало вивчення проблеми використання комплексної взаємодії мистецтв у педагогічному процесі (І.Дзержинська, Д.Кабалевський, М.Киященко, Б.Ліхачов, М.Леонтович, М.Максимова, 192

Г.Мартьянова, В.Неверова, Т.Рейзенкінд, О.Рудницька, В.Сухомлинський, М.Таборідзе, Б.Юсов та ін.). Актуальність проблеми зумовила вибір теми експерименту. Об’єктом дослідження є процес естетичного виховання молодших школярів засобами комплексної взаємодії мистецтва на уроках музики та образотворчого мистецтва в загальноосвітній школі. Предмет дослідження – педагогічні умови ефективності комплексного використання мистецтва на уроках музики та образотворчого мистецтва в загальноосвітній школі. Основні завдання: - виявити особливості впливу комплексу мистецтв на естетичне виховання школярів; - визначити педагогічні умови ефективності комплексного використання мистецтва на уроках музики в загальноосвітній школі. Разом із психологом школи були визначені чинники ефективності комплексного впливу мистецтва на особистість. Психологи базуються, насамперед, на кардинальному принципі цілісності організму, його життєдіяльності, що пояснюється природною взаємодією органів чуття. Комплекс різних видів мистецтва розширює можливості асоціативної діяльності свідомості, що активізує уяву, процес мислення, поглиблює розуміння образу. Володіючи відносною самостійністю, комплекс мистецтв набуває нового звучання, підлягаючи ідейному задуму твору, що є основним. Художній образ при залученні різних мистецтв у комплексі набуває нової якості як за змістом, так і за формою, за рахунок чого і підсилюється його дія. Сукупність окремих видів мистецтва може зробити особистість дійсно багатогранною. Комплексне опанування мистецтва оптимізує творчі здібності та сили людини, розвиток її фантазії, уяви, артистичності, інтелекту, тобто формує універсальні людські здібності для будь-яких сфер діяльності. В усі часи вихованню особистості засобами мистецтва надавалось провідне значення, оскільки воно, синтезуючи в собі істину, красу, добро, у руках педагога є найкращим знаряддям 193

для формування людини-мислителя, людини-цінителя, людинитворця, життєстійкої та життєздатної особистості. Найефективнішим шляхом у процесі формування мистецької освіченості, художньої культури школярів є використання різних видів мистецтва, що забезпечує цілісне відтворення дійсності у свідомості дитини та всебічно впливає на особистість, розвиваючи її раціональну, емоційну й вольову сфери. Саме на уроках мистецтва можна створити таке культурне середовище, що сприятиме розв’язанню освітніх завдань, спрямованих на інтелектуальний, художній і творчо-практичний розвиток кожного учня. Необхідно зауважити, що оцінювання навчальної діяльності учнів з образотворчого мистецтва в початковій школі проводимо у різних формах. Учителі оцінюють не стільки рівень теоретичних знань, а уміння учнів аналізувати та висловлювати судження про види образотворчого мистецтва та їх специфіку, співставляти власне бачення художнього твору, своєї роботи та своїх почуттів з оцінками однокласників. Залучення учнів до колективних форм оцінювання, сприяє позитивному ставленню до кожної виконаної роботи. Учитель коректно вказує на неточності, допущені у практичних роботах, і відзначає позитивні якості навіть у незакінченій роботі (цікавий задум учня, вдале кольорове рішення, створений настрій тощо). Таким чином, оцінювання може бути поточним (виконання вправ, завдань, відповіді на запитання тощо) та підсумкове, яке проводиться наприкінці кожного семестру та навчального року (виконана практична робота відповідно до теми та поставлених навчальних завдань тощо). Одним із самих улюблених видів оцінювання учнів є «Виставка досягнень». Діти разом з учителями оформлюють виставки малюнків, творчих робіт. Ось декілька фрагментів виставок: Викладання курсу „Мистецтво” здійснюється двома

вчителями, які працюють узгоджено за єдиною програмою 194

(кожний по одній годині на тиждень), відповідно реалізуючи на своєму уроці домінантну лінію (музичне або візуальне мистецтво). Таким чином, учителі мають послідовно, доповнюючи один одного, розкривати спільну (а для учнів — єдину) тему. У процесі вивчення даного предмета ми формуємо шкільний розклад уроків таким чином, щоб музичне мистецтво викладалось першим, щоб уникнути ілюстрування, нав’язування музичних образів творами візуального мистецтва. Експериментальною роботою на базі Миколаївського муніципального колегіуму займаються такі вчителі: Петрова І.Я., Литвиненко Л.Ф., Лакосіна Н.Е., Губанова Т.О., Гуліна О.А., Комар А.А.. Основними видами діяльності цих вчителів на уроках інтегрованого курсу «Мистецтво» залишаються сприймання, аналіз-обговорення творів мистецтва та практична художньотворча діяльність учнів (малювання, спів, різноманітні види творчості), у процесі яких формується особистісно-ціннісне ставлення до дійсності та мистецтва, здійснюється розвиток загальних і спеціальних здібностей, художньо-образного мислення, відбувається стимулювання творчого потенціалу особистості, формування базових компетентностей і здатності до художньо-творчої самореалізації, виховуються потреби в духовному самовдосконаленні. Вчителями колегіуму використовуються на уроках інтерактивні технології навчання та виховання (створення проблемно-пошукових ситуацій, роботу в парах, групах, використання на уроках різноманітних інтерактивних методик — «мозкова атака», «інтерв’ю», «мікрофон» та інші), що допомагають виконувати дидактичні та розвивальні цілі, створюючи атмосферу взаємної підтримки, взаєморозуміння та взаємоповаги між учнями. Основним завданнями в початковій школі є пробудження в учнів інтересу до мистецтва, залучення до художньотворчої діяльності в різних його видах. І завдання 195

вчителя в цей період навчання — захопити учнів мистецтвом, пробудити потребу у творчості, закласти фундамент загальних мистецьких знань і вмінь. Тому на уроках візуального мистецтва чільне місце посідає робота над аналізом творів мистецтва щодо виявлення емоційнообразного змісту, прийомів і засобів виразності. Виявляються види та жанри мистецтва, що були пріоритетними для митців того чи іншого стилю й напряму, особливості їхньої мови. Ураховуючи орієнтованість музичного й візуального матеріалу, поданого у програмі, учителі використовують мистецькі твори за власними вподобаннями та можливостями. Головною вимогою є високі художні якості творів та їх відповідність поставленим завданням навчання. Запам’ятались дітям яскраві образи картин Жозефіни Волл, М. Чюрльоніса, Т.Яблонської, К. Білокур, Леонардо да Вінчі, М. Врубеля тощо. Привертають увагу дітей цікаві теми уроків. Деякі з них: 3 клас: «Загадки Терпсіхори», «Мрії збуваються», «У світі уявного та реального», «На крилах фантазії», «Дорога до храму», «У королівстві кривих дзеркал», «Парад зірок» тощо. 4 клас: «Мандруємо вулицями Парижу», «Мистецтво суворої півночі», «Таємниця індійської печери», «Мистецтво Японії» тощо. Ми разом з дітьми переносилися подумки до найцікавіших країн світу, вивчали особливості мистецтва, діти займались пошуковою роботою, представляли свої творчі роботи. Система шкільної художньо-естетичної освіти спрямована на вивчення цілісної картини світу й насамперед — світу культури, світу людини, на формування в молоді гуманітарного й системного мислення. Вчителі розробили таку систему заходів навчальновиховної роботи з учнями, яка спрямована на пріоритетний розвиток загальнокультурних компонентів у змісті, формах і методах навчання і, таким чином, на формування особистісної зрілості учнів, розвиток їхніх творчих здібностей. Діти експериментальних класів беруть найактивнішу участь у шкільних конкурсах, фестивалях, святах, є учасниками шкільної філармонії. Успішне вирішення завдань шкільної мистецької освіти сприяє розвитку творчих здібностей учнів, усвідомленню ними значення мистецтва в особистому духовному збагаченні, вчить їх відчувати прекрасне в навколишньому світі, спрямовує учнів на 196

позитивне ставлення до мистецько-творчої діяльності як основи естетичної культури. У центрі нашої уваги урок музики як головна форма використання усіх засобів музичного виховання та навчання. Навчання музики в початкових класах у силу вікових психічних особливостей дітей відбувається в умовах підвищеної емоційності сприйняття, нестримної фантазії, яскравого калейдоскопу образів уяви. Важливо використати цю особливість і підсилити її вплив на особистість молодшого школяра. Одним зі шляхів створення дійсно творчих умов на уроці музики є оволодіння музичними виконавсько-слухацькими навичками та вміннями в оточенні чарівних муз музики, літератури, образотворчого мистецтва. Проілюструємо сказане конкретними прикладами. Урок музики ми назвали “Осінні настрої”. Йому передувала екскурсія у природу (міський парк). Діти розповідають про власне ставлення до цієї пори року: чим подобається осінь, за що її люблять, чи з нетерпінням чекають її появи? Звучить розповідь учителя про те, що з давніх-давен осінь – це радісна пора завершення сезону польових робіт, збирання врожаю, початку полювання та численних весіль. Діти пригадують відомі їм осінні свята, звичаї, вірування, прикмети, пов’язані з ними. Зрозуміло, що тема “Осінні свята в Україні” може розкриватись протягом І семестру кожного навчального року, щоразу збагачуючись і поглиблюючись, але початок їй припадає на молодші класи, коли закладаються основи майбутньої художньої культури особистості. Учитель звертає увагу дітей на стан природи – визначається гама осінніх звуків, палітра барв. Учні розмірковують над запитанням: “Яка пора року, на вашу думку, більш дзвінка та голосиста, а яка найяскравіша, барвистіша?”. У процесі відповідей необхідно вимагати обґрунтування кожною дитиною власної думки, уникати однозначних відповідей. Разом з учителем школярі виразно 197

декламують вірші, присвячені осені, намагаються визначити поетичний настрій, ставлення автора до зображених ним явищ. Наприклад, після прослуховування вірша Ліни Костенко “Вже брама літа замикає осінь” діти говорять, що для авторки осінь – це пора смутку, прощання з теплою, лагідною літнього порою. Учимо дітей уважного, допитливого сприйняття, в результаті якого мистецьке явище (в нашому випадку – вірш) відкриває щось нове, не помічене відразу. Активізують процес сприйняття поставлені вчителем питання, що дозволяють установити причиннонаслідкові залежності. Наприклад: “Чому поетеса говорить: “серпень випустив серп”?”, “Як осінь замикає літні брами?”. Як зрозуміти вислів: “погубила у небі журавлині ключі”? Такі запитання загострюють увагу на характерних, суттєвих рисах явища, що сприймається, формують уміння членувати ціле на складові частини (операція аналізу), тренують дитячу спостережливість, допитливість. Пізніше на основі цих процесів школярі будуть учитись зображувати ціле (на репродуктивному чи творчому рівнях) через об’єднання характерних ознак (синтез). Це виробляє навичку створювати в уяві образ, тобто вчить дітей образно мислити. Цікаві результати дає такий прийом роботи: вчитель зачитує уривок зі статті підручника “Природознавство” про осінній переліт птахів до вирію та запитує про настрій, з яким створювався цей текст. Діти приходять до висновку, що текст писала якась дуже серйозна людина, її ставлення до сказаного не відчувається, і тому про настрій говорити досить важко. Порівнюючи поетичний та науковий тексти, вчитель підводить школярів до висновку, що поетична мова є виразною, оскільки викликає в уяві яскраві образи, емоційною, оскільки передає певні почуття автора, римованою, злагодженою. Учитель пропонує знайти рими до словосполучень: “осінь прилетіла – листя пожовтіло; хмара землю вкрила; сонце засмутила” і т.д., “дощик накрапає – птаство відлітає; смуток огортає; листя опадає” і т.д. Багатство осінніх барв, музика осінньої природи, несподівані її фантазії доповнені поетичним словом та мандрівкою у сиву давнину, коли народились сьогоднішні свята, звичаї – усе це породжує в дітей бажання творити казку, малюнок, найпростішу поезію, наспів, композицію осінніх дарунків. Бажано, щоб діти відтворили власні враження у певній формі (малюнок, аплікація, ліплення) й разом з учителем створили експозицію “Осінні фантазії”. 198

Сповнені враженнями, спогадами, позитивними емоціями діти з бажанням приходять на урок музики “Осінні настрої”, який сприяє формуванню у школярів розуміння, що музика, а також образотворче та поетичне мистецтво можуть передавати різноманітні настрої, почуття, переживання, а також відображати явища навколишнього світу. На цьому уроці вчитель також намагається розвивати художнє мислення дітей на основі аналізу образно-емоційного змісту запропонованих мистецьких творів, виховувати в учнів чуйне, дбайливе ставлення до свого оточення. Музичний та поетичний матеріал добирається за принципом контрасту з метою відтінення протилежних емоційних забарвлень при образній подібності, близькості. У центрі уроку – два музичні твори, присвячені осені: “Осіння пісня” П.Чайковського та “Збирай урожай” А.Філіпенка. Учні порівнюють настрій п’єс, з’ясовують на доступному їм рівні особливості музичної мови, що втілюють саме цей емоційний тонус: характер мелодії, особливість темпу, динаміки в обох творах. Наступний нюанс осіннього настрою створює поетична композиція поетеси М.Овдієнко: Вже третій день, як стежка не сміялась. Пройдисвіт-вітер натомився, вщух. І наша біла хата заховалась Під сизу пелену тужливого дощу. Той дощ іде, а я тулюсь до мами. Чи день, чи два, чи може, кілька літ . Аж гульк, а під осінніми листками Гриби, мов парубки, убралися в брилі. Перед дітьми стоїть завдання з’ясувати, якому музичному твору є близьким, спорідненим поетичний настрій, поетичний образ. Кожна відповідь має обов’язково обґрунтовуватись, це сприяє активізації процесу мислення. Діти разом з учителем пробують порівнювати не лише образний зміст запропонованих творів, але й знаходити спільність і виявляти близькість у засобах виразності. Так, музичне мистецтво створює стан осіннього смутку за допомогою журливої, пісенної мелодії (пісня без слів), повільного темпу, тихої динамічної шкали, протяжного плавного звуку. У запропонованій поезії головними виразниками настрою є поетичне слово, інтонація, неквапливий темп декламування, 199

неголосна динаміка. Перед нами образ нескінченного тужливого осіннього дощу і світлої несподіванки в кінці (підвищення інтонації, підсилення динаміки). Учитель пропонує дітям стати поетами і створити поетичний текст до музики П.Чайковського. Серед поданих двох варіантів початку учні обирають один, що відповідає емоційній шкалі п’єси: 1. Непомітно осінь прилетіла… 2. Радісно ми осінь зустрічаєм . Як правило, школярі обирають перший і пропонують власні варіанти продовження: “тихо, м’яко листям землю вкрила”; “смуток, тиша землю оповила”; “ліс і степ туманами встелила”. Обраний дітьми текст інтонує вчитель, а діти ритмічно декламують, оскільки мелодія містить складні для першокласників інтонаційні стрибки. Учитель звертається до репродукцій картин І.Левітана “Золота осінь” та Б.Кустодієва “Свято в селі”. У процесі їх аналізу вчитель має слідкувати за тим, щоб учні не просто перераховували елементи зображеного, хоча саме такий тип описових робіт буде переважати в молодшому шкільному віці, а знаходили зв’язки між цими елементами, причини їх залучення до сюжету. Цьому сприятимуть вміло поставлені запитання вчителя. Учням пропонується самостійно дібрати назви до картин: “Осінь”, “Тиша”, “Осінній день”; “Осінь у селі”, “Свято” і т.д. Назви обговорюються, виділяються найбільш вдалі (ті, що відображають емоційний зміст творів). Потім школярі узнають авторські назви і вказують підстави для них: домінування жовто-золотого кольору на полотні І.Левітана, світлий радісний настрій картини Б.Кустодієва. Самостійно учні встановлюють спорідненість між музичними та живописними творами на основі образно-емоційної близькості. Наведені нами фрагменти комплексного використання мистецтва у процесі розв’язання навчально-виховних цілей уроків естетичного циклу, зокрема музики, можуть варіюватись. Впроваджуючи курс «Мистецтво» вчителі початкової школи колегіуму використовують справжнє співзвуччя мистецтв. Ми 200

досить швидко переконалися, що такий шлях активізує пізнавальну діяльність школярів, збагачує їх художньо-естетичний досвід, формує художні смаки, оцінки, ідеали, надихає учнів на творчість в усіх сферах діяльності, тобто сприяє творчому розвитку особистості. Нашого подальшого вивчення потребують обґрунтування теоретико-методологічних основ взаємодії мистецтва, розробка інтегративних курсів вивчення різновидів мистецтва, вивчення специфіки здійснення міжпредметних зв’язків.

Інтегрована особистісно-орієнтована технологія в дошкільному навчальному закладі та в середній загальноосвітній школі І ступеня Автор: С. Якименко, кандидат педагогічних наук, доцент. Науковий керівник: С. Якименко, кандидат педагогічних наук, доцент. Мета: База експерименту: ДНЗ №50, 130, 132, 139, ЗОШ І-ІІІ

ступенів № 28, 46, 50 Миколаївської міської ради

Дошкільний заклад № 130

розташований у чудовому мікрорайоні – Кульбакіне, Корабельного району м. Миколаєва. Цей заклад понад 30 років очолює завідувачка Сорокіна Тамара Михайлівна – досвідчений, талановитий педагог. Тут працюють творчі, ініціативні, працьовиті люди, які турботливо ставляться до здоров'я дітей, їх гармонійного розвитку, що є запорукою подальших успіхів у навчанні та праці. Виховательметодист Ципляк Жанна Анатоліївна спрямовує методичну роботу на підвищення професійного рівня та фахової майстерності педагогів, що сприяє фізичному та психічному розвитку дошкільнят. Педагогічний склад – 18 педагогів, 8 з вищою освітою, 7 з середньоспеціальною, 2 навчаються в МДУ ім. В.Сухомлинського, 1 – у 201

Комунальному вищому навчальному закладі «Новобузькому педагогічному коледжі». З них 1 вихователь – «вищої категорії», 1 вихователь – «І категорії», вихователь-методист – «ІІ категорії», 3 вихователя - «ІІ категорії», 2 вихователя мають звання «вихователь-методист», а останні «спеціалісти». ДНЗ «Хлопчиш-Кибальчиш» має 9 груп комбінованого типу. Наш садочок був учасником Всеукраїнського конкурсу – захисту сучасної моделі навчального закладу «Школи сприяння здоров'ю» у 2003 році, конкурсної програми з фізичного виховання для ДНЗ «Дитяче культурне свято «Сюрпризіада» у 2008 році, з 1998 року є експериментальним майданчиком з питання «Формування особистості та громадянськості дитини дошкільного віку на основі інтегрованих знань про людину і навколишній світ засобами гри». Вихованці люблять свій радісний, добрий, світлий дитячій садок. Майже кожен ранок поспішають до нього з радістю. Для успішної соціалізації малюків створено виховне розвивальне середовище, в якому вони активно діють, пізнають світ, спілкуються з дорослими і однолітками. Гра для них стає школю життя. Театралізовані ігри є різновидом сюжетно-рольових ігор, діти навчаються творчо й самостійно розвивати тему гри, допомагають їм в цьому різні види діяльності. Навчання та розвиток творчості йдуть в єдності та взаємодії. Музично-театральний центр, в якому діти виступають як актори та глядачі, сприяє більш повній реалізації образів у конкурсах на кращого читця, конкурсі «Знову казка до нас завітала». До цих конкурсів діти готуються разом з дорослими: майструють, ліплять, малюють, готуючи декорації, творчо відображають образи, проявляють свою здатність до акторства. За цим стоїть кропітка робота вихователів, музичного керівника, які навчають техніці володіння мімікою, жестами, рухами, проводять

202

вправи з розвитку дикції, голосу, дихання, чуття ритму; ознайомлюють дітей з літературою, картинами, проводять бесіди, слухають музику. Переможці конкурсів виступають на великій сцені Будинку творчості, з яким у

дошкільного закладу дуже тісний зв'язок. Саме тут сумісно з нашим садком влаштовуються виставки дитячих малюнків, саморобок. На День захисту дітей сумісними зусиллями проводимо свято з концертами, конкурсами, розвагами. Актуальну проблему формування здорового способу життя дитини, дошкільний заклад вирішає системою фізкультурно-фізичних заходів: ранкова гімнастика, регулярні заняття з фізичної культури, спортивні, рухливі ігри, змагання, дитячий туризм, секційно-гурткова робота, що сприяє створенню доброго настрою, життєрадісності, бадьорості. З метою лікувально-профілактичних заходів використовуються: фітококтелі, чаї, кисневий коктейль, бальзами, дріжджові напої, С вітамізація, тубус-кварц, УВЧ, електрофорез, крапковий масаж. Запорукою збереження життя та здоров'я дітей стає життя в гармонії з природою. Цьому ми навчаємо, слухаючи спів птахів у полосі лісу, фруктовому садку, працюючи на городі та квітнику, надаючи дітям екологічних та валеологічних знань, які задовольняють потребу дітей у спілкуванні з однолітками, дозволяють зазирнути у справжнє життя, допомагають осягнути мудрість природи, реалізувати свої бажання і мрії. Велику увагу приділяють педагоги формуванню гідності, поваги до себе, усвідомленню своїх прав, що сприяє виханню доброти, чуйності, людяності, вмінню бути незалежним, проявляти 203

стриманість і наполегливості. Заняття, на яких вихованці отримують знання про права дітей, емоційно насичені, викликають переживання, здивування, захоплення, обурення. При цьому дорослі звертаються до особистого досвіду дітей, пропонують згадати про свої гарні звички, своїх товаришів, батьків, знайомих. Діти не тільки отримують повну правову інформацію, знайомляться зі своїми правами і обов'язками, а й застосовують їх в конкретних ситуаціях. Одне з чільних місць в нашій роботі з дітьми посідає виховання любові і пошани до державної та національної символіки України. Знайомство з національною символікою формує у дітей почуття свідомого громадянина України. Заняття і свята, які проходять в Світлиці, наближають дітей до народного побуту. Слід відмітити, що між ЗОШ № 44 та нашим дошкільним закладом склалася певна система роботи в умовах безперервної освіти, яка характеризується чіткою координацією діяльності педагогічних колективів школи та садочка. Стало доброю традицією зустрічатися разом на семінарах, семінарахпрактикумах, педагогічних радах, круглих столах, на днях відкритих дверей, відвідуючи заняття, уроки, на яких розглядаються нагальні проблеми інтересу дітей до навчання, обмін передовим педагогічним досвідом. Маленькі мешканці дошкільного закладу відвідують шкільні свята, беруть участь у спортивних святах та змаганнях разом із школярами. Все це сприяє удосконаленню методів навчання та покращує якість роботи школи та дошкільного закладу. Любов до свого дошкільного закладу притаманна для всіх його працівників, що відбивається у гімні дитячого садка, який народився в його стінах. ГИМН ДНЗ № 130 У місті є багато дитсадочків, Та лиш одному серце віддаю. Де бігає дитинство босоноге По травах у вишневому вінку. 204

Прекрасний мій садок у будь-яку погоду: В осінній дощик, в срібний снігопад. Веселка п'є прозору, чисту воду, Акації дарують аромат. Приспів:. Коханий мій садок, в кульбабах-сонечках, В каштанах утопає навесні. Ми тут зростаємо, живемо, кохаємо І всім даруємо свої пісні. Нас з дому викликають різні справи, Приваблюють Канарські острови, Та де б ми не були, в яких краях далеких Ми завжди повертаємось сюди. Де зорі розсипаються намистом, І квіти пробиваються с землі. Дитячий сміх луна навколо променисто, А в нашому садочку щебечуть солов'ї. Приспів: Коханий мій садок, в кульбабах-сонечках, В каштанах утопає навесні. Ми тут зростаємо, живемо, кохаємо І всім даруємо свої пісні. Соціальні, демографічні, політичні зміни, які відбувалися в нашому житті, в державі вимагали від нас, дошкільних працівників, оновлення теоретичного та практичного матеріалу, методів та прийомів, необхідних для повноцінного розвитку сучасної дитини. Перш за все необхідність змін відображалась в Законі України «Про дошкільну освіту», в нормативних документах, зокрема в «Базовому компоненті дошкільної освіти», де визначені такі чинники, які допомагають досягти бажаних результатів, забезпечити реалізацію змісту та спонукають педагогів до пошуків новітніх технологій. Пошуки привели до участі в експериментальній роботі на тему «Формування особистості дитини дошкільного віку на основі інтегрованих знань про людину і навколишній світ» під керівництвом доктора наук в галузі освіти, професора, дійсного члена ( академіка) Міжнародної академії, завідуючої кафедрою педагогіки початкової освіти МДУ ім. В.О. Сухомлинського Якименко В.І.

205

До складу творчої групи з теми: «Формування особистості дошкільника на основі інтегрованих знань про людину і навколишній світ засобами ігрової діяльності» ввійшли: вихователі - Петрушкова Г.П., Вознюк – Сергєєва О.В., музичний керівник - Крутікова Л.А., вихователь – методист Чигринська О.О. Генеральна мета експерименту: «Від дитини до навколишнього світу, від навколишнього світу - до дитини» . Для реалізації цієї мети треба було відійти від навчально-дисциплінарної моделі життя дітей та організовувати роботу так, щоб кожна дитина змогла реалізувати свої потенційні можливості. Досвід роботи підказував, що особистісні якості дітей формуються в активній діяльності, якою в дошкільному віці є гра. В грі діти мають можливість бути самостійними, спілкуватись з однолітками, експериментувати, поглиблювати набуті знання та застосовувати їх в практичній діяльності. Уважно спостерігаючи за дітьми, робили висновки, що все життя - це гра. Саме діти показують нам, що всі сфери життєдіяльності, змістовні лінії інтегруються в грі, де діти навчаються пізнавати навколишнє та в практичних ігрових ситуаціях застосовують свої набуті знання. За історію людства склалося багато різновидів гри. Кожен з них має своє призначення для розвитку психіки і соціальної адаптації дитини, а в цілому вони забезпечують всебічний розвиток особистості, створюють передумови для подальшого формування інших не ігрових форм діяльності. В грі розвивається те, що буде потрібно дитині в дорослому житті. Роботу по формуванню світогляду засобами гри проводили у 5 сферах життєдіяльності. Кожна сфера знайомила дітей з певною кількістю субсфер, тобто зі змістом навчально – виховної роботи. Для забезпечення принципів інтеграції був складений перспективний план ігрової діяльності, виходячи із завдань кожної сфери. Оточуюче середовище допомогло вводити дітей в певну ігрову ситуацію. Для розкриття змістової лінії, для поширення знань дітей добирається та розташовується матеріал згідно цієї теми. Таким чином створюється розвивальне середовище, яке формує світогляд дітей. Розв’язуючи нестандартні ситуації, завдання, в процесі творчої діяльності у дітей формується необхідне для навчання в школі мислення, судження, 206

кмітливість. Пробуджуючи фантазію дітей різними методами, заняття перетворюються у цікаву гру, самий близький для дитини вид діяльності, де дитина набуває знання, закріплює їх в практичній діяльності, при цьому зберігає свій стан: не знервується, не напружується, а отримує знання, уміння, навички природним шляхом. Ця технологія надавала можливість вихователям розширювати кругозір дітей та водночас поглиблювала знання та досвід про оточуюче життя, взаємини людей. Все це благодійно впливало на формування соціальної компетенції, підготовку дітей до навчання в школі. Робота з використанням інтегрованої технології має тенденцію до гуманізації освіти, збалансованого співвідношення між розумовим, фізичним та соціальним розвитком дитини, орієнтує на виховання цілісної особистості здатної до самовираження. Головне, що діти набули вміння користуватися набутими знаннями, досвідом у повсякденному житті, здатність ціннісно ставитись до природи, людей, витворів мистецтва, всього оточуючого. З 2003 року ДНЗ №130 надається статус експериментального навчального закладу з проблеми «Апробація інтегрованої особистісно – орієнтованої технології освітнього процесу в дошкільних закладах та початкової школі». Основним напрямком нашої роботи стає валеологічне виховання дітей дошкільного віку. Слово «здоров’я” супроводжує дитину від моменту її народження. Такі питання як: «Що таке здоров’я, для чого воно потрібно, як навчитися його берегти, що впливає на його стан, як організувати валеологічне виховання в дошкільному закладі?» - цікавило педагогів – практиків. Дефіцит досвіду в організації роботи з валеологічного виховання, стислість та не конкретність програми "Малятко" з цього питання, перехід шестирічок до школи, діагностування педагогів та батьків, сприяли зосередженню нашої уваги на розробці методичного посібника "Валеологічне виховання дітей дошкільного віку". Це виховання полягає саме в тому, щоб навчити дитину з раннього віку розумно ставитись до свого здоров’я, поважати фізичну культуру, раціонально харчуватися, гартувати свій організм. На базі інтеграції змісту освітньо-виховного процесу одне з важливих місць займає діяльність педагога в цьому процесі, котра має свої 207

закономірності. Тому було створено творчу групу з вихователів Сезоненко О.М., Мусієнко І.І., Древай В.С., музичного керівника Крутікової Ю.М., психолога Бойко Н.В., вихователя – методиста Ципляк Ж.А., які, розробляючи, деталізуючи коло тем валеологічного напрямку, знайомились та опрацьовували наукову літературу з анатомії, фізіології, психології, гігієни, деякі аспекти медицини, фітотерапії, вивчали особливості лікарських рослин та шкідливих речовин, добирали методичну літературу та літературні твори, зрозумілі дітям. Використовували в роботі характерний для валеогогії принцип превентивності. Розглянувши всі розділи валеологічного виховання, згрупували їх та створили таку "валеологічну квітку", яка має 5 пелюстокрозділів, які пов'язані між собою і здійснюються поступово, доповнюючи один одного. Перший пелюсток - це "гігієна тіла", куди входить навчання дітей, починаючи з раннього віку, культурно гігієнічним навичкам та користуванням гігієнічними засобами за допомогою малих фольклорних жанрів. Другий пелюсток - "здоров'я та хвороба", де знайомимо дошкільнят з елементарними уявленнями про показники здоров'я, одяг, харчування, вітаміни, щеплення, здоровий спосіб життя, ознаки нежиті, хвороби, мікроби, віруси. Третій пелюсток "зовнішність, тіло, внутрішні органи". Формуємо схематичне уявлення дітей про тіло як будинок, в якому живуть різні органи, про їх призначення та догляд за ними. Четвертий пелюсток "безпека життєдіяльності". Вчимо дітей вирізняти основні небезпечні чинники довкілля, безпечне перебування удома, в дитячому садку, на вулиці, на воді, льоді тощо. П'ятий пелюсток - "розвиток організму, статева ідентифікація". Вчимо головним ознакам дитинства, юності, молодості, старості, вмінням орієнтуватися в непростих питаннях статевого виховання, розрізняти людей за віком. 208

Для надання цієї інформації дітям вихователі всіх груп виготовили дидактичні ігри та посібники, атрибути для сюжетно рольових ігор, придбали цікаві таблиці, іграшки та художню літературу. Згідно пізнавальним темам місяца, тижня добирали валеологічний зміст. Вихователі використовували отримані знання під час занять ознайомлення з навколишнім, природою, фізичною культурою, розвитку мовлення у формі валеохвилинок, театралізованих дійств, прогулянок. З досвіду роботи зробили висновки, що найбільш цікавою формою роботи з дітьми є «валеохвилинки», які можуть проводитись на занятті, у повсякденному житті. Основою практичних дій, які застосовувались при проведенні валеохвилинок, є простіші досліди по самопізнанню з метою навчання дітей способам догляду за власним тілом, прийомам загартування, культурно-гігієнічним навичкам. Для закріплення знань та розвитку мислительних операцій пропонувалися настільні та дидактичні ігри валеологічного змісту «Хто де живе», «Хто з ким дружить», «Що корисне, а що ні», «Добре – погано», «Корисні продукти», «Лікарські рослини» тощо. Валеологічні знання подавалися в цікавій, доступній формі з використанням ігрових елементів, фольклору, супроводжувались позитивними емоціями, практичними навичками, виробленням звичок, можливістю реалізувати отримані знання на практиці. Педагогічним колективом проводились семінари, тренінги, консультації, вікторини та КВК, брейн-ринги, педкалейдоскоп. Творча група звітувала на педраді. В цьому році разом з вчителями ЗОШ № 44 було проведено взаємовідвідування занять, уроків, семінар на тему: "Інтегрований підхід до проведення уроків, як засіб особистісно -орієнтованого навчання" та педрада з теми: "Забезпечення наступності між дошкіллям та початковою школою щодо формування і розвитку у школярів екологічної культури, потреби у здоровому способі життя." Проведено роботу з батьками: індивідуальні консультації, рекомендації у "папкахпересувках", Дні відкритих дверей, Дні здоров'я. Працює "Школа для молодих батьків". Відпрацьовані етапи роботи, послідовність, ускладнення. Паралельно з цим накопичувалась методична література, конспекти занять, розваг, вистав, валеологічних хвилинок, сюжетів ігор та інше. Весь цей матеріал покладено у методичну збірку «Валеологічне виховання дітей дошкільного віку», яка вийде у світ восени цього року. Все це сприяло зростанню теоретичної майстерності педагогів, збагачувало їх досвід, вдосконалювало оздоровчу роботу з дітьми, роботу з безпеки життєдіяльності. Організація сюжетно-рольових ігор, керівництво та участь педагогів в них формували у дітей свідоме ставлення до свого 209

здоров’я, турботливе ставлення до здоров'я рідних та близьких. Це мало позитивний вплив на моральні якості, загальну культуру дітей, які закладуть надійні підвалини для реалізації власних можливостей і талантів, що зробить їх життя яскравим і радісним для себе та оточуючих, бо "Здоровому все здорово" За час проведення експерименту відбулися зміни у формуванні особистості дошкільника, які переконливо свідчать про переваги роботи експериментальної групи. Провівши психолого-педагогічний моніторінг експерименту, можна констатувати, що дошкільники розвиваються відповідно віковим та державним нормам, де форми життєдіяльності дітей забезпечуються взаємодією з однолітками в навчально-пізнавальній та ігровій діяльності, що є пріоритетними у вирішенні завдань формування світорозуміння дитини. Інтегроване навчання, покладене в основу процесу формування світорозуміння дитини, дозволяє зробити наступний висновок: дана технологія дає дитині досвід в різних сферах життєдіяльності, реалізацію власної моделі поведінки, способу буття у світі, міжособистісних стосунків з різними групами оточення; сукупність уявлень і знань про світ у цілому, місце в ньому людини, формує наукову картини світу, що виробляє в дитині здатність пояснювати, передбачати та вносити зміни в навколишню дійсність. Під час інтегрованого виховного процесу технологія вирішує такі завдання щодо розумового розвитку дітей: - формування системи знань про природу й суспільство; - розвиток розумової діяльності; - розвиток здібностей до самостійного пізнання; - розвиток пізнавальних інтересів. Система знань лежить в основі світогляду, розкриває структуру навколишнього світу в його найбільш суттєвих зв’язках. В основі таких знань лежать провідні ідеї й поняття про ту або іншу галузь дійсності, якими дитина володіє та якими вона може оперувати в процесі вирішення різних завдань. Позитивному результату розвитку пізнавальної активності сприяли наступні методи інноваційної діяльності, сформовані під час інтегрованого виховного процесу: - ігрова діяльність, яка виступає провідною діяльністю в інтегрованій технології; - розвиток творчої активності; - пошуково-дослідницька діяльність. Отже, впровадження «Інтегрованої особистісно-орієнтованої технології в дошкільному закладі та школі І ступня» дає переконливі докази ефективності запропонованих умов та моделі формування світорозуміння дошкільника.

210

Дошкільний заклад № 139 В м. Миколаєві, в Корабельному районі, серед буйної зелені дерев і квітів є маленька країна Дитинства, звідки бере початок могутня ріка людського життя. Це наш дошкільний заклад „Золотий півник” Сьогодні, майже 300 веселих, допитливих і непосидючих малюків відчиняють двері нашого привітного дому, де материнською турботою та піклуванням їх оточують 58 творчих, майстерних та люблячих працівників, з яких 28 педагогів. А очолює цей колектив талановитий, творчий педагог, майстер своєї справи, Відмінник освіти України, завідуюча Голян Людмила Павлівна. Саме її багаторічний досвід роботи з проблеми впровадження інтегрованої особистісно – орієнтованої технології допоміг вивести дошкільний заклад № 139 „Золотий півник” на новий статус – статус експериментального навчального закладу регіонального рівня. „Якщо хочете, щоб педагогічна праця давала радість, ведіть кожного вчителя на щасливу стежку дослідження”. Саме ці слова В.О. Сухомлинського стали путівником в організації роботи педколективу. Чому постала потреба працювати в експерименті? У період реформування освіти, коли відбувається перехід до нових концепцій, переглядаються наявні педагогічні системи, впроваджуються освітні стандарти, альтернативні програми, постала потреба нового підходу до організації навчально – виховного процесу в дошкільному закладі. 211

В період творчого пошуку педколектив і познайомився з інтегрованою технологією (автор Якименко С.І.). Ця інноваційна технологія викликала жвавий інтерес у педагогів, і колектив однодумців, хоч і розумів, що ускладнив свій шлях, зголосився працювати в експерименті . Інтегрована технологія привернула до себе увагу своєю змістовністю та основними концептуальними засадами. Стрижнем інтегрованої особистісно орієнтованої технології є формування цілісного світогляду дитини дошкільного віку. Такі складові світогляду, як світосприймання, світовідчуття, світоспоглядання, світорозуміння, сприяють формуванню духовного світу дитини – формуванню концепції „Я - людина”. У дошкільників досить рано з’являється свій „образ світу”, який характеризується цілісністю сприймання навколишнього світу. Цей принцип покладено в основу інтегрованої технології. Саме в дитинстві відкриваються найтонші, найніжніші барви рідної землі; саме в дитинстві діти дуже вразливі, емоційні, чутливі й завдання дорослих не тільки знайомити їх з навколишнім світом, але й водночас і оберігати, не завдавати шкоди, не перевантажувати інформацією й готувати до життя, до виходу в світ. Отож, основні концептуальні засади інтегрованої технології і спрямовані на реалізацію цих завдань. Щоб забезпечити цілісний комплексний розвиток малят, інтегрована технологія спонукає до необхідності глобально перебудувати педагогічний процес в цілому. Насамперед, слід передбачити його психологічний супровід, модернізувати розвивальне середовище, змінити планування та процес взаємодії з дітьми Інтегрована технологія орієнтує педагогів на уніфікацію досвіду дошкільників в основних сферах життєдіяльності: Людина і природа, Людина і Всесвіт, Людина і культура, Людина і суспільство, Людина, наука і техніка . Сфери життєдіяльності 212

за змістом тісно переплітаються зі сферами життєдіяльності Базової програми „Я у світі”, становлять цілісну систему, котра допомагає дошкільникові засвоювати реальну дійсність в її цілісності при всій різноманітності форм. Інтегрований підхід до організації навчально – виховного процесу дає можливість в цікавій, ненав’язливій формі формувати у дітей свідоме сприйняття навколишнього світу і самого себе, дає нестандартний підхід до ознайомлення дітей з реаліями сьогодення та елементарними законами буття; сприяє формуванню вміння жити в злагоді із собою та в злагоді із довкіллям, дає орієнтир на самовираження та саморозвиток кожної дитини, на виявлення, розвиток і застосування творчих начал особистості з орієнтиром на кінцеву мету – формування життєвої компетенції дитини дошкільного віку. Інтегрована технологія спрямована на організацію не тільки змістовного насиченого дитячого існування, а й на формування творчого потенціалу педагогів. В оволодінні інноваційною технологією важливо, щоб педагоги були готові зійти з консервативної колії, бо як неможливо відкрити старим ключем сучасний замок, так педагогу зі старими поглядами, звичками, не можливо

відчинити двері у майбутнє. Ці роки стали для педагогів наукою мудрості, людяності, високого професіоналізму. В експериментальній роботі до педагога важливо було донести розуміння обов’язковості та неминучості перебудови власної роботи. Моніторинг творчого потенціалу педколективу та експертиза дослідницько – експериментальної діяльності допомогли виявити педагогів – експериментаторів, які і стали першими у впровадженні інтегрованої технології. 213

Експертиза дослідницько-експерементальної діяльності

Рівень творчого потенціалу педагогів

Сьогодні в експериментальній роботі задіяний весь педколектив. Для педагогів інтегрована технологія дає широкі права для власної творчості та пошуку шляхів реалізації основних принципів Базового компонента дошкільної освіти. 214

Під час впровадження інтегрованої технології вихователь самостійно вирішує, який проміжок часу він працюватиме над тією чи іншою сферою життєдіяльності. Інтегрувати день, тиждень, місяць – це копітка і творча робота. Слід опрацювати не один методичний посібник, дібрати практичний матеріал, продумати ефективні методи і прийоми, в логічній послідовності розкрити тему. На допомогу вихователю розроблені тематичні павутинки, конспекти інтегрованих навчальних блоків, методичні форми роботи з педагогами та батьками: „Майстри опішні” інтегрований навчальний блок Мета: Мовленнєве спілкування. Розширити та поповнити знання дітей про інтер’єр української хати. Дати знання про гончарний круг та його призначення. Познайомити дітей із поняттям кераміка. Систематизувати знання дітей про опішнянський розпис (тло, елементи, колір). Малювання: Вчити дітей малювати на об’ємних формах, використовуючи елементи опішнянського розпису. Розвивати уміння розташовувати візерунок на предметі. Виховувати естетичну насолоду від сприйняття предметів народно – прикладного мистецтва. Обладнання: Макет української хати, гончарного круга, зразки опішнянського посуду, об’ємні форми для розпису, пензлі, фарби гуашеві, підставки для пензлів, серветки.

Хід

Вихователь підводить дітей до макету української хати. Вихователь: Діти, як ви гадаєте, що це? Так, це макет української хати. - Назвіть, які предмети ви тут бачите? - Як люди використовували піч? - Для чого в хаті стояв такий довгий стіл? - Де зберігався посуд? (у миснику) Вихователь звертає увагу на гончарний круг (макет). - А це що? Це гончарний круг. - Що можна робити на гончарному крузі? (посуд) 215

- А як називають людей, які працюють на гончарному крузі? (гончарі) Вихователь: Гончар – це людина яка виготовляє гончарний посуд. - А з чого його виготовляють? (з глини) Вихователь демонструє послідовність дій. - Ось подивіться – на верхній круг гончар клав шматок глини. Гончар ногами крутив великий круг і разом з тим обертався маленький круг - ось так (показує). А в цей час поки крутиться гончарний круг руки гончара робили різні вироби з глини. Ось так як на картинці (показує картинку) - А тепер подивіться які вироби виготовляли з глини. (Діти називають різні види посуду). Цей посуд вироблений на Україні в с. Опішні. Так як можна назвати цей посуд (Опішнянський) - Що ви знаєте про Опішнянський посуд? - Як прикрашали цей посуд? - На якому фоні малювали? Чому? Вихователь: Тож сьогодні я пропоную вам стати майстрами Опішні і розмалювати посуд. Я вам нагадаю як треба малювати елементи опішнянського посуду (показ елементів, пояснення). Зверху малюємо крапки, лінії, а в центрі - візерунок з квітів, листочків (показ, пояснення на глечику). А в куманці візерунок наносимо по колу ось так (показує на площинній формі вже намальовано раніше). А тепер підійдіть, виберіть собі посуд, який ви хочете прикрасити. Подумайте, як ви будете прикрашати, який буде візерунок, з яких елементів. В процесі самостійної роботи вихователь проводить індивідуальну роботу. Після закінчення діти виставляють роботи на стіл поряд з посудом на підписані кружечки. - Діти, як ви гадаєте, дивлячись на свою роботу, чи відчули себе майстрами? Чому? Ви - молодці старалися, і в майбутньому хтось з вас стане справжнім майстром Опішні.

216

„Народні джерела” етнографічний тренінг для педагогів

Вихователь – методист. Формування життєвої компетентності дитини-дошкільника – це головна мета, яку поставив перед собою наш дошкільний заклад, впроваджуючи інтегровану особистісно-орієнтовану технологію. Формуємо ми життєву компетентність у дитини через 5 сфер життєдіяльності (назвати). Сьогодні ми будемо працювати в одній із них – це „Людина і суспільство”. Однією із головних цілей сфери є виховання громадянськості у дитини дошкільного віку. Виховувати громадянина своєї держави, виховувати у дитини громадянськість – найбільше покликання дошкільного закладу та школи. Над цим завданням ми працюємо вже певний період часу, бо це питання винесене на педраду. При підготовці до цієї педради ми провели ряд заходів: це і консультації, семінар – практикум з українського мовлення, теоретичний семінар „Вулиці нашого міста”, фольклорний аукціон, тематичний цикл відкритих занять „Україно, рідний край”. Сьогодні ми проведемо ще одну форму методичної роботи – етнографічний тренінг „Народні джерела”. Але, перш ніж ми почнемо практичну роботу, хочу нагадати вам основні концептуальні аспекти виховання громадськості (на дошці схема). Громадянськість Соціальний Історичний

Аспекти Політичний

Економічний Географічний

Свою практичну роботу ми будемо будувати виходячи із цих аспектів. І. Соціальний Хочу нагадати вам теоретичне визначення понять рід, родина, родовід. 217

Рід – це кілька поколінь, які походять від одного предка. Родина – група споріднених людей, яка складається із жінки, чоловіка, дітей, бабусі, дідуся, що живуть разом. Родовід – це рід з усіма родичами та свояками, це родинний кущ, родинне деревце, яке повинен знати й шанувати кожен його член. При підготовці до педради ми провели ряд заходів по роботі з батьками. Зараз ви представите ще одну форму – це ваше домашнє завдання „Родовід моєї групи”. В кожній групі він має свій особистий імідж. На презентацію домашнього завдання 1 хвилина. ПРЕЗЕНТАЦІЯ. ІІ. Історичний Люди і предмети мають свою історію. Зміни в історії відбуваються систематично. Але пам’ять про неї – важлива людська потреба. Отож я пропоную вам краєзнавчу вікторину „Люби і знай свій рідний край”. ВІКТОРИНА Бачу, в вашій пам’яті залишився глибокий слід від теоретичного семінару „Вулиці нашого міста”. Але дуже часто під час опитування дітей виникає проблема – недостатні знання про рідне місто. Як Ви гадаєте, чому? Як вирішити цю проблему? От зараз я пропоную Вам розробити рекомендації для батьків по ознайомленню дітей з рідним містом під час маршрутних подорожей по Миколаєву із схемами маршрутів і опитувальниками. Але спочатку розділимося на підгрупи (листочки). Ознайомлення з маршрутами. Працюємо в підгрупах по 5 хвилин. Презентація 1 хвилина. Ось цей практичний матеріал поповне Вашу папку – пересувку для батьків по вихованню громадянськості. ІІІ. Політичний Співуча, ніжна, українська мова. Панас Мирний писав: „Найбільше, найдорожче добро в кожного народу – це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя і свої сподіванки, розум, досвід, почування”.

218

Погане, неправильне, засмічене мовлення вихователя є причиною неправильного мовлення дітей. Вихователь повинен бути мовлянином, носієм живого українського слова. От зараз і побачимо, чому ж навчив Вас семінар – практикум „Рідне слово”. 1. ГПО „Перекладачі”. Вихователі отримують картки з російськими словами і перекладають на українську мову. 2. Тлумачення прислів’їв (в підгрупах). 1 хвилина на обговорення. ІV. Географічний. 1. Флора і фауна з давніх – давен в житті нашого народу займала значне місце в традиційних віруваннях та звичаях. Часом об’єктом тваринного та рослинного світу надавалась магічна сила. Існує багато прикмет – повір’їв, пов’язаних із флорою і фауною. Вас чекає ще одне завдання. (ділення на дві підгрупи). Складіть кросворди „Флора”; „Фауна”. Але завдання повинні бути народознавчого характеру. Працюємо по 5 хвилин. Презентація 1 хвилина. 2. Народні прикмети про весну. V. Економічний. Ми знаємо, що наш український народ – народ трудівник. Із давніх – давен головним видом господарської діяльності вважалось землеробство – хліборобство, городництво, садівництво. Але поряд із землеробством розвивались різноманітні ремесла і промисли. Які Ви знаєте види стародавніх ремесел? (Вихователі розповідають про народні ремесла України). Ось і закінчився наш етнографічний тренінг. Сьогодні ми ще раз зробили екскурсію в історію нашого народу. Ви показали хороші знання з цього питання, я маю надію, що ці знання передасте своїм вихованцям, бо саме Ви, педагоги, покликанні сіяти в душі кожної дитини зернинку любові, гордості до свого народу, до української нації. Дякую всім за плідну роботу. 219

„Твоє мистецтво, Україно” усний журнал для батьків Музична зала прикрашена в національному стилі. Звучить музика „Край” у виконанні С.Ротару (слова і музика М. Мозкового). Дорослі(вихователі) виконують танцювальну композицію. В кінці вибігають діти і дорослі. Діти: На землі великій Є одна країна Гарна, неповторна Красна, як калина Діти: І живуть тут люди Добрі, працьовиті І скажу, до речі, Ще й талановиті Діти: Мій край чудовий - Україна Тут народились ти і я Для мене ти одна єдина Я все зроблю, щоб ти Завжди цвіла. Пісня „Добрий день, Матусю Україно” (слова і музика Н. Рубальської ) Діти сідають на місця (журнальні столики по два боки музичного залу) Ведуча: Добрий день, дорогі батьки, діти, шановні гості! Ми запросили вас до нашої господи, на усний журнал. Сьогодні, перегортаючи сторінки нашого усного журналу, ми переконаємось, що наш український народ справедливо називають народом – творцем, народом – митцем. Ми відкриваємо наш усний журнал, сторінки якого розкажуть вам про багатство та красу мистецтва України. І перша сторінка присвячена Вишивці (кожна сторінка журналу 220

намальована на ватмані і скріплена як альбом, журнал закріплений на мольберті). І Вихователь: Вишивка – надзвичайно поширений на всій території України вид народного мистецтва. Нею оздоблювали різноманітні вироби, побутові речі. У візерунках вишиванок були могутні обереги від зла. Старі люди кажуть: „Якщо у хаті є вишиванки, там рід живе довго і щасливо”. (Показ і опис зразків вишиванки) Діти: Біле поле полотняне, Рівне ткане, чисто пряне, А по ньому голка ходить, За собою нитку водить. Діти: Покрутнеться так і сяк Зацвіте червоний мак Зазирне і там, і тут Васильочки зацвітуть. Танок „Вишиванка” (у виконанні Н. Бучинської під пісню „Мамина сорочка”) ІІ Вихователь: Вишивка була одним із основних занять для дівчат, особливо довгими зимовими вечорами. Дівчата вишивали та співали народні пісні. Українська народна пісня „Човник” (виконує тріо - дорослих) Ведуча: І диво з див – коли народжується глек. І сиві гончарі, що вік свій без упину із глини і пісень ліпили Україну. Як відомо, наша України славиться керамічними виробами. ІІ Вихователь: Кераміка – один із найдавніших видів народних ремесел, визначені центри її с. Опішня Полтавської обл., м. Васильків Київської обл., 221

Гуцульщина на Прикарпатті, с. Косів ІваноФранківської області. Кераміка - це мистецтво виготовлення різних предметів із глини. Виліплені вироби розписували спеціальними фарбами, а потім випалювали у печі. Народна кераміка України надзвичайно різноманітна: це іграшки, посуд, сувеніри, свищики. Подивіться жартівливий танок з макітрами. (Таночок з макітрами, українська народна мелодія) Після танцю залишається один хлопчик. Хлопчик: Скоріш беріть макітру в руки, Щоб не знали діти скуки. Нумо в коло всі вставайте, Гру веселу починайте. (Гра з макітрою) Діти йдуть по колу, в центрі хлопчик з макітрою Слова: Я з макітрою ходжу, Друзів всіх я пригощу. А хто перший добіжить, Той і гру піде водить. Між ким ведучий зупиниться, ті біжать по колу назустріч. Хто перший візьме, той буде ведучим. Ведуча: В народі кажуть: „Хата хоч і бідненька, але чиста й чепурненька, а тому гарна й веселенька”. Кожна господиня намагалася прикрасити свою оселю різними прикрасами, серед яких були витинанки. ІІІ Вихователь: Витинанка – це вид українського мистецтва. Це паперові прикраси, які вирізували ножицями або ножем. Тут були розети, стрічки, дерева, фігури. І зараз діти вам покажуть й розкажуть про витинанки. Діти показують і розказують: 1. Покажу я вам розету, Гарну витинаночку. 222

Схожа вона на сніжинку Або ніжну квіточку. 2. А ось дерево чарівне, Гілочки, як в дзеркалі. Якщо буде воно в домі – Жити вам в добробуті. 3. Ой, заграй мій папірець, Гармошка невеличка. Хоровод заведе Витинанка – стрічечка. 4. Ось метелик, ось зайча. Це журавлик, а це я. Різні ці мініатюри Називаються фігури. Пісня „Витинанки” (музика на мелодію української народної пісні „Ганзя”, слова О. Медведєвої) Ведуча: З давніх давен, у нас на Україні, з поколінь в покоління, народні майстри передають своє ремесло, яке і до нині існує і радує людей. Це килимарство. IV Вихователь: Килимарство – це один із найдавніших видів народного декоративно – прикладного мистецтва. Це вироби, які ткали із ниток. Їх виготовляли із вовни і льону. Килимарство поширене на Гуцульщині та Вінниччині. Для гуцульських килимів характерний геометричний орнамент, а для Вінницьких та інших – рослинний, яскравих насичених кольорів. Ось подивіться жартівливу сценку у виконанні дітей. Сценка Виходять 2 хлопчика з обох сторін зала. У одного - згорнутий килим на плечі. 1 хлопчик: Куди ідеш, Явтуше? 223

Явтух: На базар, куме, на базар. 1 хлопчик: Що несеш, Явтуше? Явтух: Килим несу продавати. Кум: Ой, Явтуше, покажи, може я куплю. Співають пісню на музику „І шумить, і гуде” (кум махає руками, їде) Явтух: Гей, велика вся родина! Всі збирайтесь на гостини. Будемо співати, грати, Килимочок шанувати. (діти збігаються, сідають на килимок, стають коло нього). Віночок українських пісень (з використанням українських народних інструментів) Ведуча: Перед тим, як перегорнути наступну сторінку, давайте поринемо у живописну природу нашого краю, яка сповнена яскравим світлом соняшників, палаючими кетягами калини, ніжною солов’їною піснею. Пісня „Україночка” (слова С. Чеснокова, музика Н. Рохман) V Вихователь: Ось так живописна природа України дає наснагу митцям для створення шедеврів живопису, які народжувалися у Косові, Опішні, Яворові, Петриківці. Давайте помилуємось перлинами народної творчості, які прославляли нашу Україну далеко за її межами. Тут і Косовський розпис із характерними для нього орнаментом із зубців, квадратів, кругів та крапок. Тут і Опішнянські вироби, в яких поєднуються рослинні елементи орнаменту з елементами геометричними на червоно – жовтому тлі. Тут і найбільш яскрава Петриківка, з її особливими завитками та квіткою – цибульками. 224

які

Подивіться на розмаїття мотивів, барв, візерунків,

народжувались від легкого, ніжного дотику пензлика майстра. Виходе дитина – художник. Художник: Любить пензлик мій до свята Власний зубчик фарбувати. Він у райдугу пірнає, Кожний колір називає: Це червоний – жар неначе. Він палючий, гарячий Вибігає дитина у червоному вбранні Жовтий – як пшениця в полі Вибігає жовта фарба Мов трава зелений колір ....... в зеленому А наступний колір – синій, Як та річка в Україні. ........в синьому Художник: А щоб фарби ці заграли, Кольорами засіяли, Я дарую вам цю мить: Мої фарби оживіть! Танець Веселка (музика П. Моріа „Токката”) Ведуча: Ось і закінчилась наша подорож сторінками усного журналу: „Твоє мистецтво Україно!” Але ми тільки зазирнули у цю глибоку і найяскравішу скарбницю нашого народу, нашої славної неповторної України. Звучить пісня „Україна” у виконанні Н. Бучинської Вихователь: Сонце у небі і зоряна ніч солов’їна – це моя Україна. Мамина пісня і червона калина – це моя Україна. Батькове слово і давня майстерність людини – це моя Україна. Слово молитви і лагідний усміх дитини – це моя Україна. 225

Всі співають приспів Ведуча: Хай в ваших серцях завжди живе любов до нашої славної України, справжнього мистецтва – живого і неповторного, і на згадку про нашу зустріч прийміть від нас ці маленькі сердечка. Діти дарують гостям сердечка З поданого вище практичного матеріалу видно, що в інтегрованому навчально – виховному процесі задіяні і діти, і педагоги, і батьки. Результатом багаторічної роботи по впровадженню інтегрованої

технології став методичний комплект „Віконечко в світ” по всіх вікових групах. Є в нас і нові ідеї. Над ними і працюємо сьогодні. Вищою нагородою для нас педагогів – експериментаторів, є поширення нашого досвіду роботи, коли все, що зроблено, житиме, буде постійно вдосконалюватися, „ростиме” вшир і вглиб, буде на все це запит від інших педагогів. Ми маємо надію, що за інтегрованою технологією майбутнє. Можливо саме вона стане інструментарієм в реалізації Базової програми „Я у світі”.

226

Дослідно-експериментальна діяльність МЗОШ № 28 Необхідність інтегрування зміни освіти зумовлена інтеграційними процесами в науці, які у другій половині ХХ столітті на початку ХХІ століття стали переважаючими. Ідея інтегрованого навчання надз вичайно актуальна, оскільки з її успішною методичною реалізацією передбачалося досягнення мети якісної освіти, тобто освіти конкурентноздатної, спроможної забезпечити кожній людині змогу самостійно досягти тієї чи іншої мети у різних спеціальних сферах. Інтеграція полягає в тому, що зміст усіх навчальних предметів поєднується в цілісний навчально-виховний процес, який у своїй сутності формує у молодших школярів розгорнуту навчальну діяльність. Предмети, явища і об’єкти розглядаються всебічно, між ними установлюється взаємозв’язок. Такий підхід до організації навчально-виховної роботи особливо важливий для розвитку світоглядних, людинознавчих, екологічних та комунікативних понять. Експериментальна інтегрована технологія – це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності з прогнозованими сферами життєдіяльності та змістовими лініями, яка обумовлена єдиною системою цілісного засвоєння знань про людину та навколишній світ. Ця технологія забезпечує цілісність навчально-виховного процесу, формує розгорнуту навчальну діяльність, озброює учнів організаційними і культурооцінними уміннями і навичками, розвиває особистість, формує досвід та життєву компетентність.

227

Інтегрована технологія за роки апробації створила нову навчальну інформацію з відповідним структуруванням навчального матеріалу, навчально-методичним забезпеченням, новими технологіями. Інтеграційні технології подолали ізольоване викладання навчальних предметів і створили змістову базу, яка зорієнтована на розвивально-продуктивний, інтегративний підхід до навчальновиховного процесу в початковій школі. Ідея експерименту полягає в дослідженні та науковому обґрунтуванні педагогічних умов формування інтегрованих знань молодших школярів. Тому в експериментальній діяльності необхідно було забезпечити системно-цілісний підхід до освітнього процесу і сформувати у дітей на основі інтегрованих знань про людину і навколишнє середовище, наукову картину світу у відповідності до вимог Державного стандарту. Мета інноваційної діяльності: виявити, теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити умови ефективного формування та розвитку інтегрованих знань, цілісного засвоєння понять про навколишній світ як фундамент сучасної освіти. Завдання експериментальної діяльності: 1. Вивчити та теоретично довести сукупність досліджуваної проблеми. 2. Виявити педагогічні умови інтеграції змісту навчальновиховного процесу в початкових класах. 3. Розробити концепцію моделі інтеграції змісту освіти. 4. Класифікувати і систематизувати банк даних з нормативів нового Державного стандарту. 5. Створити умови для дослідження, пошукової роботи, проектування і планування змісту та методичного забезпечення експерименту. 6. Вивчити і дослідити наскільки інтегрована технологія актуальна на даний період освітнього процесу. 7. Дослідити в чому полягає новизна технології : 228

а) на рівні термінології; б) на інформативному рівні; в) на системному рівні; г) на змістовому рівні. 8. Визначити ефективність технології: а) лише в авторському виконанні; б) декларативному підході; в) дає стабільні результати; г) може використовуватися. 9. Апробувати методичні знахідки та виявити вплив технології на професійне зростання. Експериментальна робота з інтеграції змісту пройшла шлях від авторського бачення програми через інтегровану систему до інтегрованої розвивальної технології. Об’єктом експерименту є система інтегрованих знань молодших школярів. Дослідження велося на базі експериментальних класів в межах початкової школи. Предметом дослідження є побудова, зміст і методика інтегрованої системи знань і вмінь. Під час експерименту: 1) Розроблена модель змістового забезпечення інтеграції, яка включає в себе пізнання дитиною самого себе і навколишнього світу

229

2) Створена схема педагогічної технології інтегрованого навчання. 3) Побудована модель організації навчального процесу. 4) Розроблена Концепція інтегрованої розвивальної технології. В Концепції інтегрованої технології розроблено поетапне становлення, апробація та вдосконалення технології як нового педагогічного продукту. I етап – 2003 – 2005р – підготовчий (концептуальний), в ході якого вирішувались такі проблеми: 1. Ознайомлення з науковим обґрунтуванням інтеграції. 2. Визначення актуальності проблеми. 3. Формування мети, задач і гіпотези дослідження. 4. Опанування методом наукового дослідження. 5. Обґрунтування системи заходів для вирішення поставлених задач. 6. Прогнозування результатів експерименту. 7. Створення сприятливої дослідницької експериментальної творчої атмосфери. Основна робота в цей період здійснювалася над забезпеченням 5 сфер життєдіяльності змістовими лініями, що створювали цілісність засвоювання програмового матеріалу. Завдяки такому підходу спочатку на конкретному краєзнавчому, а потім на глобальному планетарному рівні створювалася пропедевтична основа формування сучасної наукової картини світу, формувалися уявлення дітей про взаємозв’язки у природі, створювалось цілісне бачення навколишнього середовища. Головною метою дослідження було: - розробка і дослідження ефективності розвитку особистості засобами змістового забезпечення та навчально-методичної бази; - вивчення світоглядного розвитку дитини, її творчих можливостей; - вдосконалення навичок активної творчої діяльності та розвиток розумових здібностей. 2004-2005р – це час вдосконалення концептуальних положень інтегрованої технології, розробка важелів управління дослідженням нової технології. Моніторингові дослідження свідчать, що в наслідок системної роботи з інтеграції змісту освіти: 230

1. Зросла зацікавленість навчанням і творчий потенціал учнів експериментальних класів. 2. Спостерігається динамічний ріст пізнавальних потреб та інтересів школярів. 3. Здійснюється розкриття індивідуальних особливостей і здібностей дитини. Дослідження інтегрованої технології спирається на методологію, яка засобами аналізу моніторингу вивчає ефективність експериментальної технології, аналітичним методом проводиться апробація, дослідження результативності. У 2004-2005 н.р. І етап було завершено, підведені перші підсумки досягнень та визначені проблеми для подальшого вдосконалення досліджуваної технології. Результати експерименту довели, що вчителі експериментатори Рясна Н.В. та Масіброда О.В. здатні забезпечити процес експериментальної діяльності, що навчальний процес в експериментальних класах зорієнтований на реальне життя, на проблеми, які вирішуються в державі і світі. Перед учасниками експерименту були поставлені чіткі завдання: 1. Вивчити і дослідити, наскільки інтегрована технологія актуальна на даний період освітнього процесу. 2. Дослідити, в чому полягає новизна технології: а) на рівні термінології; б) на інформаційному рівні; в) на системному рівні; г) на змістовому рівні. 3. Визначити ефективність технології: г) лише в авторському виконані; в) декларативному підході; б) дає стабільні результати; а) може використовуватися. 4. Апробувати методичні знахідки. 5. Виявити вплив технології на професійне зростання. На І етапі вчителі-предметники вдосконалювали концептуальні положення інтегрованої технології, створили модель випускника початкової школи, вивчили світоглядний розвиток дитини, її творчі можливості та формування життєвої компетентності шляхом інтеграції знань про людину і навколишній світ. Наповнення змістових ліній інформативним матеріалом 231

здійснювалося з урахуванням вимог Державного стандарту та потреб експериментальної комплексної програми. Апробація інтегрованої технології на І етапі підтвердила практичну значущість та педагогічну доцільність результатів навчання. Великого значення надавалося змістовому забезпеченню, яке базується на рішенні моральних цінностей, розширенні кругозору, емоційної сфери. На ІІ етапі дослідження генеральною лінією експерименту було визначено: · Формування життєвої компетентності; · Розвиток творчої діяльності засобами інтегрованих знань про людину і світ. Експериментальне спостереження велося шляхом анкетування, моніторингу респондентів контрольного і експериментального класів. Порівняльний аналіз управління навчально-виховним процесом, контролем та методичною роботою був спрямований на діяльність всіх суб'єктів-учасників експерименту. Створено всі умови для пошукової роботи, проектування і планування змісту та методичного забезпечення дослідження результатів впровадження інтегрованої особистісно-розвивальної технології. Одним із пріоритетних завдань сучасної школи є виховання особистості, яка здатна до самоосвіти й саморозвитку, вміє творчо застосовувати набуті знання. Тому основним завданням початкової школи є реалізація Державного стандарту, який грунтується на особистісному підході до дитини та формуванні життєвої компетентності кожного школяра. Саме інтегрована технологія забезпечує цілісність навчальновиховного процесу, систематизує природничі знання, елементи історії, фольклору, етнографії, суспільствознавства, етики громадянської освіти, науки та ін., що дає змогу різнобічно і системно формувати необхідні уявлення і поняття, предметні компетенції, передбачені Державним стандартом. ІІІ етап – 2007-2008 н .р. – узагальнюючий етап. Пріоритетними напрямками діяльності вчителів, які здійснювали експеримент було: - розвиток творчої активності школярів;

232

- формування системи діалектично-матеріалістичних поглядів на природу; - підвищення рівня екологічної культури; - створення умов для набуття життєвої компетентності. Педагогічна мета дослідження полягала в науковому обґрунтуванні та експериментальних перевірках педагогічних умов формування інтегрованих знань молодших школярів. Для цього було: - проаналізовано різні концепції інтеграції змісту навчальновиховного процесу в початковій школі; - розроблено теоретичні основи формування інтегрованих знань молодших школярів про навколишній світ; - експериментально перевірено вплив нового змісту, відповідних йому методів засвоєння інтегрованих знань на формування в учнів основ світогляду; - проаналізовано дидактичні засоби формування інтегрованих знань; - розроблені методичні рекомендації на допомогу вчителюекспериментатору з реалізації програм експерименту. За рахунок експериментальних дій в ході апробації було заплановано: - розвивати стійкі пізнавальні потреби і інтереси особистості; - формувати продуктивні прийоми та навички творчої навчальної діяльності; - вдосконалити здатності учнів до самостійної навчальної діяльності та саморозвитку; - формувати цілісне бачення світу й людини в гармонії з навколишнім середовищем і собою; - формувати життєвий досвід і навички спілкування. На кінець навчального року здійснено моніторинг навчальних досягнень учнів експериментальних і контрольних класів з предметів Державного стандарту. У процесі навчання учні: - отримали знання про предмети і явища природи; - в доступній формі навчалися встановлювати взаємозв’язки між природою та трудовою діяльністю людей; - уміють самостійно працювати з різними джерелами інформації; - здобули навики активної творчої діяльності; - отримали уявлення про суспільство, державу. 233

Моніторинг експериментальних та контрольних класів показав динаміку зростання навчальних досягнень школярів, які працювали за інтегрованою технологією. Читання

ІІ

Рясна Н.В.

І ІІ сем І сем. 9.6 12 8.8

Природо Загал. з. рівен ь І ІІ

9.2

8.2

8.7

9.1

9.4

9.8

Дядюк Г.Г.

9.0

Масіброда 10.5 О.В. Рогачова І.І 8.2

Укр.мов Матема а т.

10.7

8.7

8.9

8.0

8.3

8.2

8.6

8.9

11.06

8.9

9.0

8.7

8.9

9.0

8.9

9.8

8.5

8.6

8.0

8.2

8.8

8.9

8.6

Проведено дослідження рівня сформованості загальнонавчальних умінь і навичок у дітей цих класів. Отримані результати свідчать про те, що інтелектуальний рівень та навчальна компетентність учнів експериментальних класів значно вища, порівняно з контрольними класами. За результатами досліджень ми дійшли таких узагальнень: 1. Зацікавленість навчанням і творчий потенціал учнів експериментальних класів з року в рік підвищується в наслідок системної роботи з пізнання навколишнього середовища. 2. Спостерігається динамічний ріст пізнавальних потреб та інтересів. 3. Здійснюється розкриття індивідуальних особливостей і здібностей. 4. Формується цілісність свідомості, структури мислення, системність знань про людину і світ. Проведені заміри творчого мислення учнів та мотиваційної сфери. Результати дослідження свідчать про те, що мотиваційна сфера учнів 3-А класу (вчитель Рясна Н.В.) підвищилася: 234

- Пізнавальний мотив сформовано у 71% дітей. - Розвиток соціального мотиву спостерігається у 29% дітей. Рівень творчого мислення учнів експериментальних класів Клас

Кількість дітей

Рівні Високий

Середній

Низький

2-А

50%

43%

3-Б

53%

30%

17%

За результатами моніторингу зроблено висноки: 1. Творчий потенціал учнів експериментальних класів підвищується і по горизонталі, і вертикалі. o по горизонталі – в сферах життєдіяльності. o по вертикалі - розширення знань від класу до класу. 2. Спостерігається динамічний ріст пізнавальних потреб та інтересів 3. Здійснюється розкриття індивідуальних особливостей і здібностей. В ході експерименту підвищилась ефективність навчальновиховного процесу в початкових класах, поповнився методичний арсенал вчителів. В ході експерименту з'явилася необхідність змістового забезпечення інтегрованої програми: були створені додаткові посібники «Пізнайко», «Скарбничка», «Джерельце». Дидактичний матеріал цих посібників мав інформаційне та розвивальне забезпечення. В результаті експериментальної діяльності учні: - отримують інтегровані знання про Людину і Всесвіт; - творчо застосовують інформацію в практичній діяльності; - здійснюють продуктивні розумові операції; - узагальнюють і поєднують знання в систему; - формують власний життєвий досвід; - набувають навичок життєтворчості. Інтегрована технологія направлена на інтелектуальносвітоглядний розвиток дитини, виховання вільної, творчої, 235

всебічно і гармонійно розвинутої особистості, де формуються здібності дітей, їх творчий потенціал і життєва компетентність. Впроваджуючи інтегровану технологію, вчителями експериментаторами зроблені такі узагальнення: 1. Інтегрована розвивальна технологія в повній мірі виконує вимоги Державного стандарту початкового навчання і завдяки цілісності змісту і інформаційному напрямку значно підвищує якісні показники рівня навчальних досягнень учнів за обсяг початкової освіти. 2. Інтегрований принцип підходу до формування пізнавальної та творчої діяльності розширює кругозір дітей та розвиває інтелектуальні якості особистості. 3. Змістове забезпечення інтегрованої технології формує життєву компетентність, світоглядну свідомість, громадянську позицію. 4. Розвиток особистості учнів початкових класів засобами інтегрованих знань підтвердили очікуваний і прогнозований результати гіпотези. 5. Проведений моніторинговий аналіз інтегрованої розвивальної технології дає підставу підтвердити позитивний вплив інтеграції на якісне виконання вимог програми початкового навчання.

Дослідно-експериментальна діяльність МЗОШ № 46 «Формування особистості дитини молодшого шкільного віку на основі інтегрованих знань про людину і світ» Не вірте, на землі чудес не сім! Багато їх, вони доступні всім. До них ми звикли, всі їх добре знають І дивуватись просто забувають. Розглянь уважно квітки пелюстки Чи жовтнем розмальовані листки. Хіба не диво – райдуга над полем? 236

І ця велична синь небес навколо? Хіба не диво - волохатий джміль, Квітучий, кучерявий, пишний хміль, Роса срібляста на зеленім листі І немовля усміхнене в колисці? Це все дива, великі і малі. І сам ти диво, бо краса землі, Ця пісня, що ніколи не стихає, Тебе бентежить, вабить, надихає. Й справді –велике диво на землі – це діти! Для них, заради них ми, дорослі, намагаємося здійснити неймовірне й непередбачене, щоб вони стали кращі ніж, ми, розумніше за нас, щасливіші за нас! У народі кажуть: «Письменник живе у своїх книжках, художник – у картинах, скульптор – у створених ним скульптурах, а вчитель – у думках і справах учнів. Тому ми - вчителі загальноосвітньої школи № 46 міста Миколаєва віримо в те, що кожен, хто переступає поріг нашої школи : O може навчатися - ми тут, щоб допомогти це зробити; O може виявляти належну повагу до інших; O може і повинен нести відповідальність за свою працю та поведінку. Ми віримо в Дитину та громадську освіту. Ми віримо, що старанна праця приносить добрі результати. Наша школу було створено у 1961 році. За цей час вийшло із стін школи майже 6 тисяч випускників, 538 учнів закінчили школу із золотою медаллю. Серед наших випускників багато відомих лікарів, спортсменів, науковців, учителів, юристів. Всі вони з гордістю

говорять: “Я – учень 46 школи!” 237

Педагогічний колектив постійно працює над підвищенням педагогічної майстерності, удосконаленням форм і методів роботи на основі особистісно-орієнтованого, інтегрованого навчання і виховання учнівської молоді. У школі працює творчий колектив досвідчених вчителів – майстрів своєї праці. Очолює педагогічний колектив - директор ЗОШ № 46 Тельнова Світлана Анатоліївна - відмінник освіти, вчитель-методист, Лауреат Всеукраїнського конкурсу «100 кращих керівників шкіл України».

Життєве кредо— хочу—можу; бачу—роблю; не знаю — дізнаюся; не можу—вчуся. Надзвичайна оптимістка, завжди мріє про рожеве майбутнє, і вірить у казки. «Серце віддаю дітям» - ці слова В. Сухомлинського є для неї життєвим гаслом. Саме в тісному союзі вчителя і учня Світлана Анатоліївна бачить майбутнє школи, яка буде зорієнтована на духовний розвиток особистості школяра, підготовку його до творчої життєдіяльності. На базі школи проводяться теоретичні та практичні семінари для заступників директорів з виховної роботи, навчально-виховної роботи, відкриті уроки для вчителів міста. Наші вчителі були учасниками творчих міських конкурсів “Учитель року”, “Нове ім’я”. Створюються умови для розвитку творчих здібностей учнів, розширюється мережа гуртків, спортивних секцій. Працює новий комп’ютерний клас, шкільна бібліотека - найкраща в Ленінському районі. У початковій школі створено ігрову і спальну кімнати для першокласників. Кожного року відкриває свої двері школа раннього розвитку дитини ”АБВГДейка” , яка сприяє підготовці майбутніх першокласників до школи.

238

На базі школи з 2003 року працюють підготовчі курси Миколаївського національного університету кораблебудування, слухачі яких стають студентами всіх факультетів ВНЗ. З метою впровадження профільного навчання, щороку залучаються до співпраці виробничі об’єднання та вищі навчальні заклади міста Миколаєва. З 1997 року в ЗОШ № 46 м. Миколаєва здійснюється експериментальна робота з теми „Формування особистості дитини молодшого шкільного віку на основі інтегрованих знань про людину і світ”. Інтеграція пройшла шлях від створення авторської програми Щербіненко Л.М. через блочну систему інтегрованих знань до створення нової особистісно - розвивальної інтегрованої технології. Виховую почуття поваги до України, смак до справжньої культури, символіки нашого народу, пробудженню любові до свого рідного краю, відчуття високих загальнолюдських цінностей. Це допомагає дітям краще пізнати себе і людей, по - іншому побачити взаємодію людини з навколишнім світом, її органічні зв'язки з природою, сім'єю, родичами, визначати спосіб життя, поведінку, тобто сприяю відродженню гуманістичної етики, допомагаю виробити цілісне бачення навколишнього світу і самих Щербіненко себе, самовизначитися відносно природи і Лариса суспільства, зайняти визначену життєву Михайлівна позицію. Виробляючи цілісне бачення світу, дитина поступово розуміє, якою вона може, хоче і повинна бути, що для неї головне в світі і найважливіше вжитті. Практика засвідчила, що навчальний матеріал і змістове забезпечення сприяє формуванню життєвої компетентності учнів, виробленню оптимальних способів діяльності в засвоєнні знань, стимулюванню самоосвіти, саморозвитку, самовираженню. Тому до експериментальної роботи приєдналися нові вчителі початкової школи: 239

Стригіна Т.В. - заступник директора з НВР у початковій школі, Дубенюк Л.С., Святенко Т.О., Макух В.Г. Жити серед людей – все одно, що ходити в казковому саду, де навколо тебе найтонші пелюстки квітів з тремтячими краплями роси, і треба так іти і так доторкуватись до квітів, щоб не впала жодна крапля. Я намагаюсь розвивати те, що є кращим у людині, поважати і цінувати свій колектив, бути тонким дипломатом, відкрити унікальність кожного, адже учитель сьогодні – партнер, його завдання – забезпечити процес пізнання, пошуку, Стригіна сприяти самовдосконаленню, Тетяна самореалізації, розвитку особистості учня, Вікторівна, його творчого потенціалу. заступник директора з НВР у початковій школі Саме таким і є колектив вчителів початкових класів Миколаївської загальноосвітньої школи №46. Вчителі нашої школи забезпечують оптимальні умови для розвитку кожної дитини. Навчально-виховний процес будується на засобах особистісно-орієнтованої діяльності, яка спрямована на виховання молодої людини – громадянина України, розвиненого духовно, фізично, людини високої культури. Орієнтиром у роботі стали думки В.Сухомлинського «Справжнє виховання не там, де педагог з вершини спускається на землю, а там, де він піднімається до тонких істин світу дитинства. Піднятись, а не спуститися…». А мета – зробити все можливе, щоб кожна дитина розкрила свої здібності і таланти Важливо, як говорив В.Сухомлинський, щоб людина не виросла з кригою в серці. Тому завжди Дубенюк намагаюсь створити атмосферу, яка поведе дітей Лариса у подорож добра, любові й милосердя, щоб мої Сергіївна учні, мов сонячні промінчики, збирали перли народних знань. 240

Мій девіз: Духовне життя дитини повноцінне лише тоді, коли вона живе в світі гри, казки, музики, фантазії, творчості. Без цього вона – засушена квітка. Вчись і вчи інших стати ліпшими. Моє життєве кредо - Важливо, як говорив В.Сухомлинський, щоб людина не виросла з кригою в серці. Тому завжди намагаюсь створити атмосферу, яка поведе дітей у подорож добра, любові й милосердя, щоб мої учні, мов сонячні промінчики, збирали перли народних знань. Мій девіз: Духовне життя дитини повноцінне лише тоді, коли вона живе в світі гри, казки, музики, фантазії, творчості. Без цього вона – Святенко засушена квітка. Вчись і вчи інших стати Тетяна ліпшими. Олексіївна Моє кредо в житті: «Учись сам і передавай свої знання дітям. Сіяти добре, розумне і вічне.» Девіз: Постійно вчитися від життя і формувати такі умови, які б вчили людину у процесі її життя, - це і є найліпший навчальний результат.

Макух Валентина Григорівна

Актуальність теми В Концепції загальної середньої освіти (12-річна школа) одним з основних завдань загальноосвітньої школи є «становлення в учнів цілісного наукового світогляду, загальнонаукової, загальнокультурної, технологічної, комунікативної і соціальної компетентностей на основі засвоєння системи знань про природу, 241

людину, суспільство, культуру, виробництво, оволодіння засобами пізнавальної і практичної діяльності». У дітей досить рано з’являється свій «образ світу». При всій недосконалості він має суттєву характеристику – цілісність сприймання довкілля. Зі вступом до школи ця цілісність починає руйнуватися через «суворі кордони» між окремими предметами, тому знання, які одержують діти, мало пов’язані між собою. Саме тому впровадження інтегрованих курсів та занять дозволяють показати взаємозв’язок явищ, інтенсивно формують у дитини розумові операції аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, розширюють пізнавальні інтереси, забезпечують цілком новий психологічний клімат для учня і вчителя у процесі навчання та виховання. Інтегративність - вимога часу, можливість озброєння особистості здобутками культури та науки, виведення її на високий інтелектуальний рівень. Основою інтеграції, домінантною дисциплін для дітей стає розуміння цілісного світу та усвідомлення себе в цьому світі, його взаємозв’язках. За допомогою експерименту передбачалось допомогти дітям виробити цілісне бачення навколишнього світу та самого себе, зайняти певну життєву позицію стосовно природи та суспільства. Формуючи цілісне бачення світу, дитина поступово розуміє, якою вона хоче і повинна бути, що для неї є головним у світі та найбільш важливим у житті. Етапи роботи над експерименттом

І етап

Назва етапів

Роки

Діагностично 1999-2000 концептуальн ий, підготовчий

242

Зміст роботи

· організація кадровометодичного забезпечення; · розробка концепції особистісно-орієнтованої технології; · розробка програми експерименту; · теоретичний супровід – актуальність проблеми; · розробка моделі вчителя-

ІІ етап

Теоретичний

2000-2002

· · · ·

ІІІ етап

Практичний

2002-2007

· · · ·

243

новатора та учня початкової школи Напрацювання матеріалів та розробка рекомендацій щодо календарно-тематичного планування по сферам життєдіяльності; створення матеріальної бази (забезпечення підручниками, дидактичними матеріалами, довідниками, навчальною наочністю, зошитами з друкованою основою) розробка матеріалів для діагностики учнів; психологічний супровід; апробація навчальнометодичного забезпечення та його корекція; збір та систематизація даних щодо навчання та розвитку учнів Систематичне впровадження та використання в навчально-виховному процесі інтерактивних технологій; розробки авторських посібників; участь у фахових конкурсах; систематичне залучення до експерименту нових вчителів; збір та систематизація даних щодо якості експерименту (психологічна діагностика, проведення контрольних

ІV етап

Узагаль нюючий

2007-2008

· · · · ·

зрізів з навчальних предметів, проведення щорічних творчих звітів Наукове обґрунтування вчителями-новаторами результатів експерименту; Моніторинг навчальних досягнень учнів експериментальних класів; Психологічний моніторинг; Захист авторських програм; Систематизація і узагальнення результатів роботи

Предмет експериментування Навчальна програма складається з таких сфер життєдіяльності людини:

Сфера життєдіяльності «Людина і природа» . Ця сфера знайомить учнів з різноманітністю природи України, господарською діяльністю населення, охороною і збереженням природи рідного краю; розширює знання про Сонце і Сонячну систему, про шляхи збереження і охорони природи на планеті; закладає основи екологічного виховання.

Сфера життєдіяльності «Людина і суспільство». Ця сфера формує у дітей позитивне відношення до себе, до своєї зовнішності, до статевої ролі, особистих властивостей, засобів поведінки у суспільстві; дає знання про країну та її історію, про культуру взаємин в сім’ї, школі, на вулиці; знайомить з найпростішими правами та обов’язками людей.

Сфера життєдіяльності «Людина і культура». Ця сфера надає дітям можливість надбати елементарних навичок культури, забезпечує духовний розвиток, розкриває

244

чуттєво-емоційно, пізнавально-інтелектуальний, вольовий творчий потенціал молодших школярів.

та

Сфера життєдіяльності «Людина і Всесвіт». Ця сфера дає можливість формувати у дітей матеріалістичний світогляд; розширює знання учнів про планету Земля; розширює кругозір, залучає до вивчення астрономії, фізики, хімії, географії.

Сфера життєдіяльності «Людина , наука і техніка». Ця сфера передбачає розвиток елементарного економічного мислення, практично і психологічно готує дітей до трудової діяльності, зароджує інтерес до сучасної техніки, історії її виникнення; розвиває технічне мислення та кругозір.

Напрямки роботи вчителівекспериментаторів СвятенкоТ.О.

Логічне мислення

1 клас

2 клас

Виділяти в предметах Виділяти в предметах

певні ознаки Зіставляти групи предметів

Встановлювати схожість і

за однією суттєвою відмінність між

Робити (з допомогою

Групувати предмети за

вчителя)

видами і родовими 3 клас

Розрізняти серед виділених

4 клас Самостійно робити узагальнення,

Ознак об'єкта головне та Порівнювати конкретні об'єкти за різними ознаками Встановлювати зв'язок між

Класифікувати і групувати Доводити правильність

причиною і наслідком Добирати факти, які підтверджують висловлену думку або

Знаходити і виправляти граматичні

245

та стилістичні помилки

Макух. В.Г.

Експериментальна робота має валеологічний напрямок.

Людина – елемент соціального середовища

Людина – частина природи 10%

50%

20% 20%

Людина – елемент етносу

Я – хлопчик, я – дівчинка. Стать, взаємини статей.

Щоб досягти високих результатів у навчанні потрібно мати здорових дітей. 246

Дубенюк Л.С. Охорона природи – це заходи щодо збереження нашої планети для життя наступних поколінь і запобігання глобальних змін у природі, що сталися з вини людини в ХХ столітті. Турбота про природу потребує праці, розрахованої на тривалий час: і праці безпосередньо на землі, і нашої вчительської, виховательської.

Створи красу своїми руками

Мову рідної природи До природи не

розуміти

неси шкоди

серцем вчись.

Екологічне Чи може

виховання

Що таке навколишній світ?

природа бути прекрасною

Захист лісу

- справа

Мій рідний край, моя земля, велика-превелика

247

Щербіненко Л.М.

Педагогічна мета Інтегровані уроки формують в учнів цілісний світогляд про навколишній світ, активізують пізнавальну діяльність, підвищують якість засвоєння сприйнятого матеріалу, створюють творчу атмосферу в колективі дітей, формують навички самостійної роботи з додатковою літературою, підвищують інтерес до матеріалу, який вивчається, ефективно реалізують розвивально – виховні функції навчання.

248

В ході роботи експериментального майданчика, вчителями була розроблена модель учня – випускника експериментального класу. Випускник експериментального класу повинен: · мати свідоме відношення до навчання і мати великий потенціал пізнавальної активності та культури розумової праці, мати бажання збагачувати і розвивати свої здібності; · вміти зберігати свою особистість, індивідуальність, працюючи в дитячому колективі, бути чуйним до товаришів, готовим підтримати і допомогти; · мати почуття людяності, поваги до себе, вміння дорожити своєю гідністю, постійно прагнути стати сьогодні краще, ніж був вчора; · бути вихованим, з розвиненим почуттям громадськості, патріотизму, з прагненням вивчати і оберігати традиції українського народу, його заповіти. Випускник експериментального класу - це: творча особистість, що має естетичний смак, має · здібності естетичного сприйняття явищ дійсності, витворів мистецтва, а також прагнення до самостійної творчості, це людина, яка прагне пізнати та розуміти прекрасний світ мистецтва; · людина, яка добре засвоїла правила поведінки, розуміє суть, обумовленість даних правил і норм поведінки, виконує їх; · фізично розвинена людина, що підтримує на високому рівні фізичний стан здоров'я, дотримується санітарногігієнічних правил.

249

А для досягнення цієї педагогічної мети в експериментальних класах працюють вчителі, які відповідають моделі сучасного вчителя: · Висока професійна компетентність, самостійність суджень, оперативність і сміливість рішень. · Безкомпромісність у боротьбі з негативними явищами. · Створення захоплюючої атмосфери дитячої творчості, стану розкутості й духовної енергії, оригінальність думки. · Вимогливість і наполегливість, прагнення у всьому дійти до суті. · Бажання максимально наблизитись до ідеального результату Здатність до творчості. · Широка ерудиція, яка надає можливість забезпечити інтерактивне викладання матеріалу, пов'язати його в єдину систему і тим самим формувати в свідомості дітей цілісну картину світу. · Високий рівень психолого-педагогічної підготовки, забезпечення можливості реалізації індивідуального підходу в організаційне навчання, виховного процесу, побудова емоційної атмосфери взаємовідносин із дітьми і батьками, професійне оволодіння широким набором психолого-педагогічних методик і технологій. · Здатність швидко пов'язувати нові знання з уже набутими · Висока загальна культура і гуманні установки у стосунках із людьми. Працюючи над темою науково-дослідної роботи, вчителями були розроблені програми, перспективне планування по сферах та змістових лініях.

250

Вчителями підготовлені наступні матеріали: - Щербіненко Л.М. Сходинки до мудрості. Миколаїв,2003. Посібник для позакласного читання. - Збірка розробок уроків вчителів-експериментаторів. Я іду на урок. - Хрестоматійна збірка на допомогу вчителю. Світ навколо нас. - Збірка творчих робіт учнів. Навколишній світ очима дітей. - Щербіненко Л.М. „Інтегроване навчання”. „Початкова освіта”, жовтень, 2004.

Результативність роботи Для досягнення високих результатів у навчанні й вихованні учнів, кожен учитель - експериментатор не лише добре знає сучасні педагогічні методики і технології, а й володіє повною мірою інформацій про особистісні риси, здібності, проблеми та потреби кожного учня. Вчителі фіксують динаміку розвитку всіх цих показників протягом чотирьох років навчання в початковій школі . Результати моніторингу заносяться до портфоліо кожного учня — документа, який учитель веде разом з батьками протягом усіх років навчання в початковій школі. Усі моніторингові дослідження здійснюються за розділами І. Фізичний розвиток учнів. II. Інтелектуальний розвиток учнів. III. Моральний розвиток учнів. IV. Творчий розвиток учнів. Впровадження інтегрованої технології дало змогу зробити висновок, що інтегрована модель здатна забезпечити оновлення змісту освіти, бо своєю сутністю спрямована на формування компетентної особистості, навчальні досягнення учнів формуються на якісно новому рівні, розширюються світоглядні поняття засобами цілісних знань про людину та світ, інтенсивно розвиваються творчі здібності дітей. Учні цих класів добре засвоюють навчальний матеріал з усіх предметів, поповнюють свої знання про оточуючий світ, вчаться усвідомлювати себе його частиною, правилам поведінки в природі, розуміти для чого треба знати природу, вирішувати нестандартні завдання 251

адекватно оцінювати себе, свої вчинки по відношенню до навколишнього світу. В учнів: - зростає пізнавальний інтерес до предметів, мотивація навчальної діяльності; - розвиваються творчі здібності; - реалізуються індивідуальні нахили кожного учня. В процесі підготовки до роботи у вчителя спостерігається зростання творчої активності, змінюється підхід до викладання всіх предметів шкільної програми. Батьки вважають ефективним інтегрований підхід до розвитку і освіти дітей, а також відмічають, що і самі стали більше працювати над особистою ерудицією, допомагаючи дітям

Результати ДПА 2009

Українська мова клас експериментальни й контрольний клас

кількіс писало ть учнів

1-3

кн

кя

9,2

4 8 5 Математика

7,7

кількіс писало 10-12 ть учнів

контрольний

4-6

експериментальний

7-9

експериментальн ий

клас

10-12

7-9

4-6

1-3

кн

кя

8,6

69,2

17 4 5 7 1 Українська мова (читання):

7,2

кількість писало учнів

27 17

26 17

10-12

7-9

4-6

1-3

кн

кя

19 3

7 13

9,9 8,4

100 94

252

Проблеми: · відсутність додаткових годин варіативної частини навчального плану для розвиваючих спецкурсів (основи психології, логіки; основи економіки); · недостатнє методичне, матеріально-технічне забезпечення; · невідповідність змісту підручників інтегрованій програмі; Молодший шкільний вік - це період позитивних змін і перетворень. Тому так важливий рівень досягнень, здійснених кожною дитиною на даному віковому етапі. Якщо в цьому віці дитина не відчує радість пізнання, не придбає вміння вчитися, не навчиться дружити, не набуде впевненості у своїх здібностях і можливостях, зробити це надалі буде значно складніше й зажадає незмірно більш високих духовних і фізичних витрат. Саме тому ми вважаемо, що формування і розвиток високоінтелектуальної, свідомої особистості з громадською позицією, готовою до конкурентного вибору свого місця в житті, вивчення особистості молодшого школяра є актуальною проблемою сучасних педагогічних досліджень. Нехай дитячі очі Горять, блищать, питають – Чому на небі зорі? Чому птахи літають? Чому це тиша в небі, Коли там місяць ходить? Чому це хвилі в морі, Якщо кити там бродять? Я відповім малечі на всі їх запитання. Нехай горять їх очі, Хай світяться бажанням.

253

Миколаївська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 50 ім. Г.Л. Дівіної Миколаївської міської ради Миколаївської області Директор школи: Дячук Валентина Іванівна, вчитель вищої категорії, вчитель-методист, «Відмінник освіти України» Основним із завдань загальноосвітньої школи є становлення в учнів цілісного наукового світогляду, загальнонаукової, загальнокультурної, технологічної, комунікативної і соціальної компетентності на основі засвоєння системи знань про природу, людину, суспільство, культуру, виробництво, оволодіння засобами практичної і пізнавальної діяльності. Перехід загальноосвітньої школи на 12-річний термін навчання відбувся введенням Державного стандарту початкової загальної освіти, що створило умови для розробки варіативного навчально-методичного забезпечення змісту освіти молодших школярів, а саме: авторських програм, варіативних підручників, навчальних посібників із різними методичними системами реалізації змістових ліній, вимог до кожної освітньої галузі, реалізації програми загальнонавчальних умінь і навичок. Перед учителем початкової школи постало завдання першим зробити крок практичної апробації оновленого змісту освіти, впровадити нові навчальні програми, нові підручники, реалізувати нові педагогічні технології, свою педагогічну майстерність, використовуючи при цьому різні варіанти методик залежно від умов роботи, рівня підготовки учнів, їх розвитку, психічного та фізичного стану, бажання і вміння вчитися, виховання 254

особистості, спроможної до толерантного сприйняття світу. Саме інтеграція змісту початковї освіти створює передумови для широкого застосування нових методів та технологій викладання навчальних предметів. Одним із варіантів таких освітньовиховних технологій, в яких поєднується спільна творчість педагогічної науки і практики є авторська «Інтегрована особистісноорієнтована технологія в дошкільному навчальному закладі та середній загальноосвітній школі І ступеня», доктора наук у галузі освіти, професора, завідуючої кафедри педагогіки початкового навчання інституту педагогічної освіти МДУ ім. В.О. Сухомлинського Якименко Світлани Іванівни. З 2003 року Миколаївська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 50 ім. Г.Л. Дівіної розпочала апробацію даної технології, отримавши статус експериментального навчального закладу всеукраїнського рівня. Педагогічний експеримент ставив за мету впровадження нових ідей в практику початкової освіти, які б сприяли її випереджаючому характеру. Умовою початку педагогічного експерименту виступила соціально-педагогічна ініціатива школи, орієнтована на якісні зміни в системі загальної освіти. Об'єкт дослідження - інтегрована особистісно-орієнтована технологія в загальноосвітній школі І ступеня. Предмет дослідження - формування цілісного світогляду у молодших школярів. 255

Мета дослідження: експериментальна перевірка інтегрованої особистісно-орієнтованої технології, що забезпечує ефективність формування цілісного світогляду у дітей молодшого шкільного віку. Концептуальна ідея дослідження полягає в авторській інтегрованій особистісно-орієнтованій технології, яка забезпечує педагогічні умови для формування цілісного світогляду дітей старшого дошкільного і молодшого шкільного віку. Гіпотеза дослідження полягає у тому, що: - формування світогляду як цілісного особистісного утворення можливо за умови врахування чотирьох складових компонентів світогляду - когнітивного, етичного, естетичного й духовного. Причому, ці складові за принципом багатозначних зв'язків утворюють, з одного боку певну єдність, а, з іншого, відносну автономію. - формування світоглядних структур особистості молодшого школяра має свою специфіку й спирається на принцип провідної діяльності. Мета експерименту: ·Вивчення умов та чинників, які забезпечують формування основ світогляду та життєвої компетентності молодшого школяра як інтегрованого результату навчально-виховного процесу. ·Експериментальна перевірка продуктивності інтегрованої особистісно-орієнтованої системи навчання та виховання молодших школярів з метою формування світогляду. Завдання експерименту: ·Впровадження педагогічної технології інтегрованого навчання та виховання молодших школярів. ·Розробка змісту навчально-методичного забезпечення інтегрованої технології: перспективне планування; навчальнотематичне планування; навчально-методичне забезпечення: навчальні посібники, хрестоматії, довідники, методичні рекомендації для вчителів. Організація дослідження. Дослідження здійснювалась поетапно протягом 2003-2008 років. На першому етапі (2003-2004рр.) визначалися й корегувалися об'єкт і предмет дослідження, формулювалася гіпотеза, уточнювалися завдання, методи 256

дослідження, аналізувалися нормативно-правові документи про освіту, розроблялася програма й методика експериментальної роботи з апробації авторської інтегрованої особистісноорієнтованої технології. На другому етапі (2004-2006рр.) аналізувалися результати констатувального етапу експерименту, визначалися методики формувального експерименту, обґрунтовувалася методика забезпечення умов для побудови інтегрованого змісту навчальновиховного процесу в загальноосвітній школі І ступеня; виявлялися й експериментально перевірялися ефективність навчальновиховного процесу в початковій школі відповідно до моделі інтегрованої особистісно-орієнтованої технології розвитку, навчання і виховання особистості. На третьому етапі (2006 – 2008рр.) тривав формувальний експеримент, удосконалювалася технологія інтегрованого особистісно орієнтованогонавчання та виховання, проводився порівняльний аналіз її результатів на кожному етапі дослідження, узагальнювалися отримані результати, формулювалися висновки. На основі отриманих даних розроблялися навчальнометодичні комплекси, методичні рекомендації, здійснювалося впровадження проміжних і кінцевих результатів дослідження в педагогічну практику загальноосвітніх шкіл. Чинники освітньої системи дослідно-експериментальної діяльності школи: ·конструювання ефективної мотиваційної сфери саморозвитку особистості; ·моделювання інтегрованого освітнього діяльнісного середовища, що відповідає вимогам: проблемно-пошукового характеру; інтерактивної організації; креативної спрямованості, актуалізації застосування набутих знань, умінь, навичок, розвитку необхідних психологічних якостей (ініціативність, здатність до вмотивованого ризику, адекватна самооцінка, висока працездатність тощо); емоційної насиченості, естетизму, права вибору та відповідальності за прийняте рішення; розробка та впровадження нового змісту освіти, що відповідає потребам застосування сучасних освітніх технологій, вимогам науковості, толерантності та активного соціального пошуку; узгодження психолого-педагогічних впливів кооперативного та індивідуалізованого підходів до пробудження і розкриття природного творчого потенціалу особистості; широке 257

використання розвивально-проективних форм освітньої діяльності; створення єдиного інформаційного простору навчання, виховання, розвитку та самореалізації творчої особистості. Особливості змісту інтегрованої технології: ·Головною особливістю інтегрованої особистісноорієнтованої технології є технологічне конструювання змісту початкової освіти в напрямах гуманізації, діалектизації та інтеграції з метою формування цілісності знань молодшого школяра про навколишній світ та людину. ·Для інтегрованої особистісно-орієнтованої технології характерна препидевтика знань з багатьох галузей наук географії, включаючи краєзнавство, біології, фізики, астрономії, техніки, хімії, історії, екології. В цілому інтегрований зміст навчального матеріалу вирішує низку дуже важливих педагогічних завдань реалізує раннє формування багатьох природничонаукових понять, дає уявлення про картину світу в цілому і місце людини в ньому, забезпечує підготовку до подальшого вивчення природничих предметів і, більш того, пробуджує інтерес до їх вивчення. Позиція учня: - орієнтація на особисте сприйняття навколишнього світу: «Я» не сторонній спостерігач, а зацікавлений дослідник; - особиста відповідальність за результати своєї діяльності для інших людей і для природи; - причетність: цього досягли люди, значить, це доступно і мені; - глобальне сприйняття: це потрібно всім, значить, і мені; - орієнтація на консенсус: визнання за іншими права мати свою точку зору. Позиція вчителя: вчитель не є пасивним транслятором навчального змісту програми початкової освіти, а представляє творчу особистість, яку відрізняють: ерудиція, любов до дитини, психологічна компетентність, розкутість, гуманістичне мислення. Інтегрована особистісно-орієнтована технологія в середній загальноосвітній школі І ступеня була реалізована відповідно до авторської загальної моделі розвитку, навчання і виховання. Авторська модель складається з п’яти міні-моделей: ·загальносвітоглядної моделі; ·моделі життєвої компетентності молодшого школяра; 258

·моделі гармонійного розвитку та життєтворчості молодшого школяра; ·моделі професійної компетентності педагога; ·моделі педагогічної компетентності батьків. Модель інтегрованої особистісно-орієнтованої технології розвитку, навчання і виховання Світоглядна модель

Модель життєвої компетентності

Модель професійної компетентності (вихователя) педагога

259

Модель розвитку та життєтворчості (дошкільника) молодшого школяра

Модель педагогічної компетентності батьків

Інтегрована особистісно-орієнтована технологія побудована на принципі інтеграції навчально-виховного процесу і передбачає формування особистості дитини молодшого шкільного віку на основі інтегрованих знань про людину і навколишній світ; дає можливість вчителю наповнювати зміст освіти молодшого школяра новими знаннями, які формуються в п'яти сферах життєдіяльності людини. Дана інтегрована технологія включає в себе такі сфери життєдіяльності: «Людина і природа», «Людина і суспільство», «Людина і культура», «Людина, наука і техніка», «Людина і Всесвіт». Кожна сфера має свою мету, а разом вони складають єдине ціле інтегроване освітнє середовище, яке формує світогляд молодшого школяра, цілісну картину навколишнього світу. Сфери життєдіяльності становлять цілісну систему, котра допомагає дитині засвоювати реальну дійсність в її цілісності при 260

всій різноманітності форм. Формування готовності особистості молодшого школяра до рішення проблем неможливо забезпечити засвоєнням тільки змісту навчальних предметів. У зв'язку з цим одним із завдань управління якістю освіти молодшого школяра стало формування інтегрованого освітнього середовища, яке сприяє розширенню кола значущих проблем, засвоєнню ключових компетентностей, що забезпечують соціалізацію особистості в сучасному світі. Формування ключових компетентностей як необхідний результат шкільної освіти визначає відмова від педагогічних технологій, обмежених лише інформуванням учнів у різних сферах життєдіяльності, актуалізує використання технологій, націлених на практичне освоєння алгоритмів діяльності, їхнє використання у творчій практиці саморозвитку. Це однаково стосується технологій організації як навчальної, так і позаурочної діяльності учнів, висуває певні вимоги до змісту програм спільної роботи школи та інших соціальних агентів. Завдання формування ключових компетентностей у різних сферах діяльності молодшого школяра вирішується завдяки створенню інтегрованого освітнього середовища навчальновиховного процесу. До досягнутих у педагогічній практиці результатів використання соціокультурного оточення можна віднести розвиток загального світогляду учнів, розширення поля індивідуального вибору освітніх програм і програм соціальної практики, освоєння різних форм комунікації. Додаткова освіта – це умова для особистого зростання дитини в умовах забезпечення інтегрованого змісту освіти, яка формує систему знань, конструює повнішу картину світу і допомагає реалізовувати власні здібності і схильності дитини, забезпечує органічне поєднання видів дозвілля з різними формами освітньої діяльності, формує ключові компетентності: у сфері пізнавальної діяльності, у сфері соціально-трудової діяльності, у сфері громадсько-суспільної діяльності, у сфері культурно-дозвіллєвої діяльності. Перш за все, в безперервній освіті ми робимо акцент на компетентності, що відносяться до діяльності людини: - компетентності пізнавальної діяльності (постановка та вирішення пізнавальних завдань, прийняття нестандартних рішень в проблемних ситуаціях); - компетентності практичної діяльності (ігрові навички, 261

вміння спостерігати і рефлексувати, навички дослідноекспериментальної, науково-дослідної діяльності, проектування, моделювання); - компетентності володіння інформаційними технологіями (перетворення інформації, комп'ютерна грамотність). На рівні початкової школи відбувається розширення компетентностей через освоєння учнями нового освітнього простору, оволодіння іншими способами діяльності. На цьому етапі відбувається розширення та розвиток тих здібностей, навичок, які формувалися на попередніх етапах: · особисті компетентності – формування здорового способу життя через реалізацію цільової програми «Здоров'я і освіта», «Розмова про правильне харчування», фізкультхвилинки, уроки фізичної культури, спортивні секції, уроки ритміки і т.д.; цінності буття життя через заняття в студіях прикладного, хорового, хореографічного, театрального мистецтва, КВНлабораторії; громадянськість через прищеплення любові до своєї сім'ї, рідного міста, краю, держави, знайомство дітей з різними державними ритуалами, традиціями, які закладені в устрої школи; · соціальні компетентності - розширюється коло спілкування з суспільством (виступи дитячих творчих колективів на різних майданчиках міста), колективом, сім'єю, друзями, оволодіння письмовою мовою, монологом, дотримання традицій, ритуалів, розширюється культурне спілкування; · практичної діяльності - розвивається пізнавальна і дослідницька діяльність, формуються здібності постановки і вирішення пізнавальних завдань, навички роботи з комп'ютером через реалізацію різних освітніх програм і проектів. Центр додаткової освіти у школі будується на основі моделі, що припускає організацію учнів у другій половині дня у групи, різні за напрямами (пізнавальної, творчої, дозвіллєвої) діяльності, формами організації та віковим складом. У рамках діяльності Центру додаткової освіти склались п'ять освітніх напрямів «циклів», логічно пов'язаних з основною освітньою та виховною роботою школи. Центр «Інтелект». Завдання: задоволення потреб учнів у засвоєнні програм, що не входять до навчального плану; 262

забезпечення додаткових занять за предметами навчального плану для учнів із проблемами в навчанні; задоволення потреб у програмах поглибленого вивчення окремих предметів, програмах допрофесійної підготовки. Центр «Гра». Завдання: забезпечити можливості розвитку творчого потенціалу особистості, закріплення та застосування в різних ситуаціях предметних компетенцій, отриманих у рамках базової освіти, формування надпредметних умінь. Центр «Спорт». Завдання: забезпечити рухову активність учнів, збереження їхнього здоров'я, орієнтувати учнів на дотримання норм і правил здорового способу життя. Художньо-естетичний центр. Завдання: розвиток та вдосконалення творчих можливостей учнів, створення умов для ознайомлення учнів з елементами сценічної, художньоприкладної діяльності, напрямами мистецтва та ремесел. Центр «Соціум». Завдання: розвиток і вдосконалення соціальних компетентностей учнів, необхідних для успішної адаптації в колективі. Зміст програм додаткової освіти, доповнює, а не замінює базову освіту. Фактично за рахунок додаткової освіти вирішується питання якості засвоєння учнями стандарту початкової освіти. Варіативна складова навчального плану включала додатковий комплекс навчальних розвивальних програм, а саме: курс за вибором «Основи психологічних знань»; курс за вибором «Скарби світової культури»; факультатив «Основи логіки»; факультатив «Російська мова»; курс за вибором «Економіка для малюків»; додаткове освітнє середовище в позаурочний час для задоволення освітніх потреб учнів експериментальних класів: гуртки: предметні, орієнтовані на професії, гуманітарноестетичні, спортивні, танцювальний, образотворчого мистецтва «Дивосвіт», гри у шахи, декоративно-прикладної творчості, вокальний, програма «Корисні звички» (1-4 кл.), курси англійської мови, спортивні секції. В навчально-виховному процесі створено розвивальне середовище, необхідне для засвоєння учнями національної культури, морально-етичних норм, формування навичок інтелектуально-пізнавальної діяльності, що сприяло на завершальному етапі дослідження позитивній динаміці рівнів сформованості світорозуміння в учнів. Дитина пізнає довкілля, 263

розуміє цілісність світу й усвідомлює себе в ньому. Інтегрований зміст навчально-виховного процесу вирішив головні завдання особистісно-орієнтованого навчання: - формування і розвиток творчої особистості; - встановлення зв’язку з навколишнім світом; - орієнтація на реальне життя. Інтегрований зміст початкової освіти за даною технологією сприяв засвоєнню знань з окремих галузевих наук – суспільних, технічних, природознавчих та інших. Це один з найефективніших шляхів підготовки молодшого школяра до дорослого життя, який забезпечує попередній професійний вибір дитини, формує її життєву компетентність. Це створило передумови для цілісного сприйняття базових понять, явищ; сформувало в учнях системне мислення, позитивно-емоційне ставлення до пізнання світоглядних, людинознавчих, екологічних, комунікативних умінь, понять. Обумовлення інтегрованого освітньо-виховного процесу в цілому відповідає закономірностям об’єктивного світу і становить його цілісний образ – загальну картину навколишнього світу. Так, молодші школярі мають «свій сформований образ світу», який характеризується цілісністю його сприйняття. Учні з першого року навчання набувають вміння працювати в творчих групах. Вони полюбляють хвилинки творчої думки, знаходити матеріали до рубрики «Що? Де? Коли?», брати участь в проектній діяльності, писати твори, сповнені розумінням, любов’ю до навколишнього світу та життя. За період роботи школи в режимі експерименту відбулися зміни у формуванні особистості молодшого школяра, які переконливо свідчать про переваги роботи педагогів за інноваційною технологією навчання дітей молодшого шкільного віку. Провівши соціометричні та психолого-педагогічні дослідження можна констатувати наступне: · «Інтегрована особистісно-орієнтована 264

технологія

дошкільному навчальному закладі та середній загальноосвітній школі І ступеня» за рівнем застосування, за філософською основою, за основним чинником розвитку, концепцією засвоєння навчального матеріалу, за характером змісту навчально-виховного процесу, за типом управління пізнавальною діяльністю молодших школярів, за організаційними формами активізації навчальної діяльності, за підходом до дитини, за переважаючим методом навчання є інноваційною, перспективною, продуктивною технологією, яка забезпечує: формування світогляду та цілісної наукової картини світу молодшого школяра, його життєвої компетентності, різностороннього та гармонійного розвитку його особистості, формування досвіду соціальної поведінки в колективі, розвитку психічних процесів; молодший школяр володіє сукупністю уявлень і знань про світ у цілому, визначає місце людини в ньому, має сформовану наукову картину світу, що дозволяє йому пояснювати, передбачати та вносити зміни в навколишню дійсність; в навчально-виховному процесі вирішуються успішно такі завдання щодо розумового розвитку дітей: формування системи знань про природу й суспільство; розвиток розумової діяльності, пізнавальних інтересів, здібностей до самостійного пізнання, формування культури розумової праці; здатність дитини оперувати в процесі вирішення різних завдань системою знань, в основі яких лежать провідні ідеї й поняття про ту або іншу сферу діяльності; у процесі засвоєння дітьми інтегрованих знань сформовані розумові дії широкого діапазону, що застосовуються при вирішенні багатьох інших завдань: формування мотиваційних настанов, позитивного ставлення до засвоєння знань, орієнтування в майбутньому пізнавальному акті, формування попереднього уявлення про нього, виконання відповідних дій із використанням схем і моделей, виконання дії в формі голосного мовлення, виконання дії в формі внутрішньої розгорнутої мови, про себе, виконання дії в формі внутрішньої згорнутої мови, уявно; створене єдине інтегроване середовище для формування навчально-пізнавальної компетентності молодшого школяра моделює систему життєтворчих характеристик випускника 265

школи І ступеня, а саме: сформованість вміння самостійно вчитися, мотивації дітей до вивчення науково-популярної літератури, розвиток читацької, інформаційної компетентності (вміння знайти, обробити та надати інформацію); · позитивний результат розвитку пізнавальної активності досягнуто завдяки впровадженню методів інноваційної діяльності педагогів: проблемне навчання, пошуководослідницькі; проектні методи; · формування життєвої компетентності учнів та педагогів, створення в педагогічному колективі сприятливого психологічного клімату, що сприяє активній творчій педагогічної діяльності, підвищенню професійної компетентності педагога; · забезпечено педагогічні умови для залучення сім’ї до виховання здорової, компетентної особистості – носія національних цінностей, загальнолюдських, наукових, філософських надбань, яка живе в гармонії з навколишнім світом, сама з собою, вміє самовизначитися та підвищення педагогічної компетентноті батьків учнів, яка позитивно вплинула на формування світогляду дитини та на його життєву компетентність. Модель інтегрованої освіти наблизили вчителів до вирішення проблеми − вільно і гнучко оперувати науковою інформацією, бачити зв’язки в складній структурі доказів, уміти повести за собою учнів в цікавий світ пізнання. Для вирішення цієї проблеми необхідні знання з фізики в сфері «Людина, наука і техніка», з ботаніки біології в сфері

266

«Людина і природа», з мистецтвознавства в сфері «Людина і культура», з суспільствознавства в сфері «Людина і суспільство», з астрономії в сфері «Людина і Всесвіт». Вчителі постійно опановую ці науки за допомогою різноманітних джерел

Суспільствознавство

Фізика

Мої знання Астрономія

Мистецтвознавство

Біологія

інформації. Отже, підвищують свою інформаційну культури і навчають цьому своїх учнів. Таким чином, проведений узагальнюючо-підсумковий психолого-педагогічний моніторинг впровадження «Інтегрованої особистісно-орієнтованої технології в дошкільному навчальному закладі та середній загальноосвітній школі І ступеня» дає переконливі педагогічні докази ефективності запропонованої інноваційної технології автора Якименко С.І. та заслуговує на впровадження в загальноосвітній школі І ступеня. На питання: «Що вважаєте головниму діяльності педагога?» вчитель-експериментатор Людила Володимирівна Бахшиєва відповіла: «Учитель-творець зможе запалити іскорку творчості, бажання відкривати світ у своїх вихованців. І, заглиблюючись думками в найпотаємніші куточки душі, ніби шукаючи самого себе, шукаючи істини у цьому житті, справжній учитель усвідомлює, що кожній справі слід віддаватися сповна, а життя прожити в гармонії з собою». 267

Стратегія розвитку безпеки життєдіяльності особистості через етновалеологізацію освіти

Автор: Л. Бондарева – директор ЗОШ І-ІІІ ступенів №42 м. Миколаєва, заслужений працівник освіти, О. Козловська – заступник директора з навчально-виховної роботи ЗОШ І-ІІІ ступенів №42 м. Миколаєва. Науковий керівник: Г. Півень – заступник директора Миколаївського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти з науково-методичної роботи. Мета: Виховання свідомого ставлення до свого здоров’я та здоров’я інших громадян як найвищої соціальної цінності, формування гігієнічних навичок і засад здорового способу життя, зміцнення фізичного та психічного здоров’я дитини. Оздоровлення учнів, підвищення на основі творчої пізнавальної активності школярів їх успішності у навчанні.

ЗОШ І-ІІІ ступенів №42 Миколаївської міської ради База

експерименту:

«…про здоров’я люди молять богів. Але вони не розуміють, що його збереження залежить від них самих» Гіппократ

Коли ми говоримо

„Планета – 42”, у нашому уявленні виникає не стільки реальна загальноосвітня школа м. Миколаєва під номером 42, скільки приклад творчої співдружності адміністрації, педагогів, учнів і батьків.

268

Директор школи, Заслужений працівник освіти України, Відмінник освіти України, старший вчитель, спеціаліст вищої категорії Бондарева Людмила Леонтіївна прийняла школу 4 липня 1984 року. 25 років директорської праці дали результат, який маємо на сьогодні – це стабільність, яка зараз панує у колективі. Допомагає у цьому її любов до своєї справи, довіра до людей, уміння працювати з ними, високий рівень комунікативності, тверда позиція щодо досягнення поставленої мети, здатність брати на себе відповідальність і йти на певний ризик, уміння делегувати повноваження, здатність генерувати ідеї, вміння застосовувати різні стилі керівництва. Школа №42 завжди працює в пошуковому режимі і є цілісним, живим, монолітним організмом. Реалізувати новаторські ідеї та створювати атмосферу стабільності у всіх ланках навчально-виховного процесу допомагає творчий колектив у складі: · Спеціалістів вищої категорії - 26 · І категорії - 21 · ІІ категорії - 3 · Старших вчителів - 18 · Учителів – методистів - 8 · Відмінників освіти України - 16 · Заслужених працівник освіти України - 1 · Нагороджених орденом слави ІІ ступеню - 1 · Соросівських стипендіатів - 1 Легко дати школі новомодну назву. Складніше наповнити навчальний заклад духом творчості, зробити школу – 269

закладом здоров’я і розвитку. Педколектив школи з 2002 року працює над створенням програми «Школа здоров’я та розвитку». Керівник дослідно– експериментальної роботи - заступник директора МОІППО з науково–методичної роботи Півень Г.Г. Безпосередню участь у розробці та впровадженні дослідницько-експериментальної програми брала заступник директора з навчально-виховної роботи ЗОШ №42 Козловська О.В. Досвід роботи школи був представлений на Десятій ювілейній міжнародній виставці «Сучасна освіта в Україні» у 2007 році. Наш навчальний заклад отримав Почесні дипломи в номінації «Національна мережа шкіл сприяння здоров’ю - стратегічний напрямок роботи освітнього середовища». Адміністрація школи брала участь в Інтернет - конференції за темою «Управлінське забезпечення експериментальної роботи у школі» (2008 рік). На рівні міста неодноразово досвід роботи щодо впровадження здоров’язберігаючих технологій висвітлювався на семінарахпрактикумах, конференціях. Певний досвід валеологічного навчання накопичено колективом нашої школи у рамках експерименту за темою «Стратегія розвитку безпеки життєдіяльності особистості через етновалеологізацію освіти» Експериментальна робота в школі базується на головному принципі “Навчаючи і навчаючись - не забирай здоров’я!” В 2002 році методичною радою закладу розроблена поетапна програма Школи здоров’я та розвитку, стратегічною метою якої є збереження здоров’я особистості, розвиток та виховання її шляхом освітянської діяльності. Завдання експерименту: 1. Розробка моделі діяльності школи, яка сприяє зміцненню і збереженню здоров’я школярів та працівників школи, їх безпечній життєдіяльності з урахуванням регіональних умов існування. 270

2. Збір, обробка та аналіз показників медичного огляду, тестування та анкетування учнів, задіяних в експериментальному процесі. 3. Широке застосування різноманітних оздоровчих технологій та не медикаментозних засобів поліпшення здоров'я. 4. Розробка та експериментальна перевірка програми діяльності закладу „Школа здоров'я і розвитку”. Предмет дослідження: запровадження безперервної валеологічної освіти, яка здійснює свій вплив на всі напрямки виховання та навчання школярів як на уроках, так і в позаурочній діяльності. Гіпотеза – ефективність реалізації оздоровчої функції школи передбачає посилення ролі людинознавчих предметів, які формують у дітей необхідне коло знань щодо можливостей людського організму, людської психіки, розвивають уміння і навички здорового способу життя та адаптації до екстремальних умов існування. Новизна дослідження: ефективність використання оздоровчого потенціалу народних звичаїв і обрядів, що базуються на культурному досвіді рідного народу у навчально-виховному процесі. На фоні загальновизнаного стійкого погіршення здоров’я учнів в Україні, спрямували педагогічний колектив на пошук шляхів побудови сучасної моделі школи, яка б могла набути своє обличчя, враховуючи особливості, притаманні шкільному та батьківському колективам, вирішувати головне питання – забезпечення умов для розвитку школярів на отримання ними якісної освіти, збереження і зміцнення здоров’я. Роботу школи спрямовано на вивчення та діагностику стану фізичного, психологічного та соціального здоров’я дітей із наступною корекцією на всіх етапах навчання; здійснення комплексного 271

підходу до організму людини як єдиного цілого, створення умов збереження фізичного та психічного здоров’я дітей. Виходячи з вищезазначеного перед школою постають такі концептуальні завдання: ² Формування соціально-культурного та оздоровчого простору учнів засобами навчальних дисциплін, позаурочною предметною та оздоровчою роботою. ² Психолого-педагогічне діагностування і проектування рівнів фізичного, психічного, інтелектуального розвитку учнів. ² Формування особистісної самореалізації, стимулювання творчої активності, повноцінний розвиток індивідуальних рис характеру, зорієнтованих на зміцнення здоров'я, підвищення рівня духовності, національної свідомості, гідності, культурне зростання та успішність у навчанні. ² Формування методологічної і психологічної культури вчителя. ² Дослідження та корекція рівня валеологічної освіти вчителів, їхнього творчого потенціалу, здатності в сучасних соціально-економічних умовах розв’язувати завдання Школи здоров'я та розвитку. ² Усвідомлення всіма місії закладу „Школи здоров'я та розвитку” – підготовка висококультурної, інтелектуально розвиненої здорової людини. ² За роки експерименту розроблена сучасна модель Школи здоров’я та розвитку (Додаток 1) Основними напрямами педагогічної діяльності у формуванні здорового способу життя учнів визнано: · формування цілісного ставлення до здоров’я всіх учасників педагогічного процесу; · упровадження етнотрадицій, що пропагують і сприяють здоровому способу життя; · формування валеологічної культури педагогів, учнів та їхніх батьків; · відстеження параметрів учасників педагогічного процесу (разом із психологом, медпрацівником); 272

· профілактика й корекція соціально шкідливих звичок; · соціально-педагогічна підтримка дітей-інвалідів і дітей групи ризику. педагогічний

напрями

фізіолого-валеологічний

психологічний

організаційний

Схема управлінських дій щодо створення оздоровчої системи ЗОШ I-III ступенів №42 Директор - створює інформаційний банк - здійснює загальне нормативно-правової бази з даної керування моніторингом з проблеми; проблеми; - вивчає ступінь готовності - розподіляє обов’язки між кожного учителя до організації членами колективу щодо роботи у здоров’язберігаючому організації роботи з режимі; проблеми; - готує педагогічний колектив до - забезпечує загальне цього керівництво і координацію діяльності всіх ланок Заступники директора Медична служба - вивчають рівень - залучають до роботи теоретичних знань з спеціалістів; - забезпечує проблеми, методичну - відстежують медичні підготовку вчителів; результати обстеження; - планують роботу, моніторингу та - проводить організовують ефективність системи профілактику; семінари, тренінги, заходів; - організує «круглі столи» - контролюють процес лікування корекції Учителі Класні керівники Психологічна служба - забезпечують - планують виховну - здійснює тренінгоівалеологічний роботу з корекційну роботу; 273

підхід до уроку; - забезпечують здоров’язберігаючий режим; - впроваджують інтерактивні форми; - здійснюють позакласну роботу з предмету

профілактики - підтримує зв'язок із шкідливих звичок громадянськими та пропаганди організаціями та здорового способу спеціалістами; життя; - здійснює - організовують діагностичну та роботу учнівського корекційну роботу; самоврядування; - надає рекомендації; - планують і учителям, батькам; здійснюють - підтримує батьківський психологічний клімат всеобуч у колективі У школі створена валеологічна служба, у задачі якої входить підготовка рекомендацій з регулювання й корекції проблем охорони здоров’я дітей і проведення моніторингу здоров’я учнів і педагогів. Аналіз так званих «шкільних факторів ризику», що впливають на виникнення фізичних та емоційних перевантажень, які призводять до погіршення стану фізичного та психічного здоров’я учнів, є предметом вивчення моніторингових досліджень. Валеологічна служба школи СТРУКТУРНО - ЛОГІЧНА СХЕМА МОНІТОРИНГУ ЗДОРОВ’Я І ЕТАП: ПОПЕРЕДНЄ ДОСЛІДЖЕННЯ Дослідна група

Контрольна група

школярів

Складові моніторингу здоров’я Напрямки дослідження: Ø соматичний; Ø функціональний системи);

(серцево – судинна, дихальна, нервова 274

ІІ ЕТАП: БАЗОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ Дослідна група школярів

Контрольна група школярів

ІІІ ЕТАП: ПІДСУМКОВИЙ

Висновки, пропозиції щодо поліпшення здоров’я За роки експерименту напрацьовано матеріали, які допомагають вчителям впроваджувати здоров’язберігаючі технології у навчально-виховний процес:

Аналіз результатів даного дослідження дозволяє зробити ряд висновків щодо уявлення про здоровий спосіб життя в юнацькому віці. Можемо констатувати, що у порівнянні з початком експерименту змінилися ставлення та думка учнів про здоровий спосіб життя. 275

Увага до питань здоров’я в останні роки помітно зросла. Адміністрація нашої школи та весь педагогічний колектив усвідомлюють, що саме вчитель може зробити для здоров’я школярів набагато більше, ніж лікар. Ніяке навчання неможливе, якщо немає здоров’я. Вироблена організаційна структура управлінської системи оздоровчої діяльності школи за роки експерименту дає позитивні результати зі збереження та зміцнення здоров’я учасників освітнього процесу. Хочеться вірити, що установку на збереження та зміцнення здоров’я, отриману у школі, наші випускники пронесуть через усе своє життя. На основі всього сказаного можна зробити такі висновки: 1. Створена модель «Школи здоров’я та розвитку» функціонує ефективно, дозволяє системно управляти та контролювати оздоровчу діяльність школи, сприяє зміцненню і збереженню здоров’я школярів та працівників школи, їх безпечній життєдіяльності. 276

2. Здоров’язберігаючі технології є прогресивним інструментом удосконалення навчально-виховного процесу, що сприяє підвищенню ефективності трудової діяльності дітей. 3. У результаті проведеного експерименту колектив спромігся сформувати в більшості учасників освітнього процесу ціннісне ставлення до здоров’я, культури здоров’я , здорового способу життя. 4. Оздоровлення дітей, яке базується на ефективному використанні оздоровчого потенціалу народних звичаїв і обрядів, родинного виховання, терапевтично - оздоровчого ефекту української пісні, рідної мови, традиційних національних оздоровчих систем - хороше підгрунття для реалізації ідей здоров’ятворчої педагогіки. 5. Результати дослідження дозволяють зазначити, що висунута гіпотеза підтверджена, поставлені задачі в цілому вирішені. Вважаємо, що якщо системно управляти оздоровчою роботою, починаючи з дошкільних навчальних закладів, навчати дітей цінувати, берегти та зміцнювати своє здоров’я, особистим прикладом демонструвати здоровий спосіб життя, то тільки в цьому випадку можна сподіватись, що майбутні покоління будуть більш здорові й розвинені не тільки особистісно, інтелектуально, а й фізично. Ми намагались коротко висвітлити наше сьогодення, але ми розуміємо, що валеологічна освіта учнів, вчителів, батьків – складний і багатогранний процес. І тому, не варто чекати віддачі сьогодні чи навіть завтра: швидкого ефекту не буде, тому що процес здоров’язбереження не можна втиснути в якісь часові рамки. Ми повні натхнення і бажання реалізовувати наш принцип «Навчаючи і навчаючись – не забирай здоров’я».

277

Рекомендована література 1. 2. 3. 4. 5. 6.

Рекомендована література Закон України «Про освіту». Закон України «Про загальну середню освіту». Закон України «Про початкову освіту». Закон України «Про інноваційну діяльність». Національна доктрина розвитку освіти // Освіта України. — 2002, 23 квітня — С. 4—6. 7. Послання Президента України до Верховної Ради України 2003 року «Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002—2011 роки» // Урядовий кур'єр. — 2002, 4 червня. — С. 6-12. 8. Положення про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності. 9. Положення про експериментальний загальноосвітній навчальний заклад. 10. Бех І., Кононко О. Наукові засади проведення експерименту // Рідна школа. — 2001. — № 10. —С 36-40. 11.Борівський В. Проблеми психолого-педагогічної підготовки вчителя до роботи в сучасній школі // Рідна школа. - 2002. — № 3. — С 22-26. 12.Буркова Л. Ключ до управління: класифікація педагогічних інновацій як елемент механізму керування інноваційним процесом в освіті // Директор школи, ліцею, гімназії. — 2000. — № 1. — С. 31-37. 13.Буркова Л. Спроба конструювання банку знань педагогічної експертизи // Рідна школа. — 2002. — №6.-С.8-11. 14.Ващенко Л. Інноваційні процеси в системі загальної середньої освіти: особливості управління //Освіта і управління. — 2003. — Т. 6. — № 3. — С 97-104. 15.Даниленко Л. Інноваційна діяльність у загальноосвітніх навчальних закладах // Директор школи. — 2000. - № 20. - С 5.

278

16.Даниленко Л. Інноваційна педагогіка до практики через теорію (з нотаток науковця) // Директор школи, ліцею, гімназії. — 2000. — № 1. — С 38—40. 17.Даниленко Л. І. Модернізація змісту, форм і методів управлінської діяльності директора загальноосвітньої школи. — К., 1998. 18.Даниленко Л. Управління процесом здійснення інноваційної діяльності в системі загальної середньої освіти // Післядипломна освіта в Україні. — 2003. — № 3. - С 70-74. 19.Даниленко Л. І., Буркова Л. В. Відбір та оцінювання освітніх інновацій // Директор школи. —1998. - № 34. - С 6. 20. Дарманський М. М. Соціально-педагогічні основи управління освітою в регіоні. — Хмельницький, 1997. 21.Дем'янюк Т. Дослідно-експериментальна робота у сільській школі. У пошуках власного шляху //Директор школи, ліцею, гімназії. — 2002. — № 4. —С 97-99. 22. Євдошенко Г. Педагогічні інновації: ідеї, реалії, перспективи // Директор школи. — 1999. —№ 45. - С 8-9. 23. Єльникова Г. В. Наукові основи розвитку управління загальною середньою освітою в регіоні. — Харків, 1999. 24. Жернакова М. Управление нововведениями //Школа. - 1998. - № 2. - С. 57-64. 25. Кларін М. Інновації в навчанні // Завуч. —2000. № 23-24. - С 8. 26. Клокар Н. І. Психолого-педагогічна підготовка вчителя до інноваційної діяльності: Дис.канд. пед.наук: 13.00.04. - К., 1997. - 227 с. 27. Ковальчук О. Інноваційна робота як проблема професійного удосконалення вчителя // Директор школи, ліцею, гімназії. — 2002. — № 1—2. —С 51-52. 28. Козлова О. Г. Методика інноваційного пошуку вчителя: Навч.- методичний пос. — Суми: ВВП«Мрія1»,ЛТД, 1998.-96 с.

279

29. Козлова О. Г. Підготовка вчителя до інноваційної діяльності в системі післядипломної освіти: Дис. канд. пед. наук: 13.00.01. — К., 1999. — 235 с. 30. Козлова О. Г. Сутнісні складові інноваційної діяльності вчителя. — Суми: ВВП «Мрія 1», ЛТД, 1999. - 92 с 31.Краснощок І. Науково-дослідна діяльність як фактор формування соціальної самореалізації майбутнього вчителя // Рідна школа. — 2002. — № 6. — С. 15-18. 32. Кузь В. На шляху інноваційного розвитку //Рідна школа. - 2002. - № 10. - С 40-42. 33. Макагон К. Діагностика готовності педагогів до пошукової діяльності // Рідна школа. — 2002. —№1.С. 27-29. 34. Макагон К. Умови формування готовності педагога до пошукової діяльності // Початкова школа. - 2002. № 7. - С 55-57. 35. Макагон Е. В. Формирование готовности педагога к поисковой деятельности в условиях последипломного образования: Дис.канд.. пед. наук. —К., 1998. 36. Малихіна В. М. Управлінська підтримка інноваційної діяльності вчителя // Післядипломна освіта в Україні. — 2002. — № 2. — С 69-71. 37. Моисеев А. М., Моисеева О. М. Заместитель директора школы по научной работе. — М.: Новая школа, 1996. - С 53-54. 38. НабокаЛ., Скрипник М. Методи забезпечення підготовки педагога-дослідника // Післядипломна освіта в Україні. — 2004. — № 3. — С. 61-66. 39. Набока Л., Скрипник М. Як підготувати педагогадослідника? //Директор школи, гімназії, ліцею. — 2002.-№ 4.-С. 91-96. 40. НауменкоР., КовбасенкоЛ. Інноваційні процеси в діяльності сучасного позашкільного навчального закладу// Рідна школа. — 2001. — № 7. — С 14-15. 41.Недодатко Н. Дидактична система навчальнодослідницьких завдань як основний засіб формування навчально-дослідницьких умінь // Рідна школа. — 2002. - № 2. - С 42-43. 280

42. Недодатко Н. Діагностика сформованості навчально-дослідницьких умінь школярів // Рідна школа. - 2002.-№ 8-9. - С 15. 43. Недодатко Н. Роль учителя в управлінні навчальнодослідницькою діяльністю школярів // Рідна школа. 2002. - № 5. - С 30-33. 44. Недодатко Н. Технологія формування навчальнодослідницьких умінь школярів // Рідна школа. —2002. -№ 6. - С 21-23. 45. Овчаренко Л. Г., Хіхловський Л. Б. Система педагогічних інновацій // Рідна школа. — 2002. — №11.- С 46-47. 46. Олійник В. Система педагогічної освіти та педагогічні інновації//Директор школи, ліцею, гімназії. - 2001. - № 4. - С 61-69. 47. Онищук Л. Інноватика — істотна складова гуманістичної парадигми учіння // Шлях освіти. — 2002. -№ 2. -С.13-16. 48. Остапчук О. Шляхи підвищення інноваційного потенціалу методичної роботи // Шлях освіти. — 2002.-№2. -С. 9-15. 49. Островерхова Н. Технологія — органічна складова уроку // Директор школи, ліцею, гімназії. —2001.№5-6. -С. 90-94. 50. Паламарчук В. Педагогічні інновації і передовий педагогічний досвід // Післядипломна освіта в Україні. - 2003. - № 3. -30. С 74-6. 51.Педагогічні інновації в сучасній школі / За ред.І. Г. Єрмакова. - К.: Освіта, 1994. - 88 с. 52. Підласий І., Підласий А. Педагогічні інновації // Рідна школа. - 1998. - № 12. - С 3-17. 53. Подмазін С. І. Інформаційно-аналітичне забезпечення управління освітніми системами // Освіта і управління. — 1997. — № 1. 54. Подставкіна А. Педагогічні інновації та їх обговорення на шпальтах часопису «Рідна школа» //Рідна школа. — 2002. — № 1. — С 13-14. 55. ПорохЛ. Шляхи інноваційних перетворень у закладах освіти// Рідна школа. — 2001. № 7. — С. 10-13. 281

56. Протасова Н. Особистісна орієнтація в освіті педагогів // Рідна школа. — 1999. — № 1. — 144 с. 57. Пуцов В. І. Системний підхід до організації науково-методичної роботи // Післядипломна освіта в Україні. - 2002. - № 2. - С 13-15. 58. Рабченюк Т. С . Управління процесом упровадження досягнень педагогічної науки та передового педагогічного досвіду в шкільну практику // Освіта і управління. - 1998. - № 2. - С 27-32. 59. Романенко М. Координація інноваційної діяльності в системі післядипломної педагогічної освіти // Післядипломна освіта в Україні. — 20бЗ. — № 3. — С 13-14. 60. Рябова В. Інноваційний аналіз дидактичних версій модульного навчання // Рідна школа. —2000. -№1.- С 65-67. 61.Семиченко В. Системно-структурне моделювання складних об'єктів у психолого-педагогічних дослідженнях // Післядипломна освіта в Україні. — 2003. - № 3. - С 26-30. 62. Семенюк Т. Творчий пошук педагога-дослідника // Рідна школа. — 1997. — № 2. — С 14-18. 63. Сидоренко О. Зміст та організація науково-методичної роботи в школах нового типу // Освіта і управління. — 1998. — № 4. — С 21-30. 64. Соболєва С. П. Оцінка ефективності педагогічних нововведень за допомогою алгоритму тестування // Освіта і управління. — 1997. — № 4. —С 73-77. 65. Сорочан Т. М. Підготовка керівників загальноосвітніх навчальних закладів в системі післядипломної педагогічної освіти до роботи в умовах реформування галузі // Післядипломна освіта в Україні. —2002. - № 2. - С 50-56. 66. Соф'янц Е., Чернігова Л. Формування готовності кадрів до інноваційної діяльності в системі післядипломної педагогічної освіти // Післядипломна освіта в Україні. - 2003. - № 3. - С 14-17. 67. Стрельніков В. Інновації в обладнанні й унаочненні сучасної школи // Шлях освіти. — 2002. —№ 1.-С. 3235. 282

68. Тараненко І. Методи порівняльно-педагогічних досліджень // Шлях освіти. — 2001. — № 2. —С 17-21. 69. Федорова Н. Ф. Діяльність школи-лабораторії у сучасній педагогічній практиці // Директор школи. 1999. - № 9. - С 10. 70. Федорова Н. Експериментальна школа — полігон для інновацій // Директор школи, ліцею, гімназії. 2001. - № 5-6. - С 50-56. 71.Хомерики О. Г., Поташник М. М., Лоренсов А. В. Развитие школы как инновационный процесс: Методическое пособие для руководителей образовательных учреждений / Под ред. М. М. Поташника. — М.: Новая школа, 1994. — 64 с.

283