Зміст і організація методичної роботи в школі

Укладач:

Колінко О.А., методист науково – методичного центру.

Рецензенти: Удовиченко О.О., директор науково–методичного центру; Сискова Л.В., начальник відділу виховної роботи управління освіти.

РЕКОМЕНДОВАНО науково – методичною радою НМЦ протокол № 4 від 26.05.2005

В посібнику розміщені основні практичні питання змісту та організації методичної роботи з питань виховання. Наведені матеріали передбачають відступ від формального підходу до методичної роботи і розглядати її як вагомий фактор підвищення професійного рівня педагогів. Рекомендовано для практичного використання директорами, заступниками директорів з виховної роботи навчальних закладів міста.

Колінко О.А. ЗМІСТ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ МЕТОДИЧНОЇ РОБОТИ З ПИТАНЬ ВИХОВАННЯ (матеріали школи молодого заступника директора з виховної роботи) – Миколаїв, 2004 –20с.

I. Сутність методичної роботи Сьогодні під методичною роботою розуміється взагалі будь-яка діяльність, що спрямована на успішну організацію навчально-виховного процесу. Це і робота з педагогічним колективом і з кожним педагогом окремо, тобто необхідність здійснювати постійну взаємодію з педагогами шляхом використання різноманітних підходів з метою створення найкращих умов для розкриття можливостей, професійних інтересів і здібностей педагогів. І, звичайно, власно методична діяльність, що передбачає підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації кадрів по всіх аспектах педагогічної діяльності. Праця педагога багатопланова, різноманітна і в кожному своєму напрямку примушує педагога шукати нові рішення, переключаючи з однієї проблеми на іншу. Інше визначення цієї діяльності пропонується в книзі «Методична робота в школі: організація і управління» (М., 1988, с. 11-12): «Методична робота - це систематична колективна й індивідуальна діяльність педагогічних кадрів, спрямована на підвищення їх... науково-теоретичного, загальнокультурного рівня, психолого-педагогічної підготовки і професійної майстерності». В.М. Лізінський в своїй книзі “О методической работе в школе” (М., “Педагогический поиск”, 2002, с.6) визначає: «Методична робота в школі - це цілісна, заснована на досягненнях науки і передового педагогічного досвіду і на конкретному аналізі навчально-виховного процесу система взаємозалежних мір, дій і заходів, спрямованих на всебічне підвищення кваліфікації і професійної майстерності кожного вчителя і вихователя (включаючи і заходи для управління професійною самоосвітою, самовихованням, самовдосконаленням педагогів), на розвиток і підвищення творчого потенціалу педагогічного колективу школи в цілому, а в кінцевому рахунку на удосконалювання навчально-виховного процесу, досягнення оптимального рівня освіти, виховання і розвитку конкретних школярів». Методичне забезпечення навчально-виховного процесу носить безупинний характер, випливає з реальних проблем, що виникають у педагогічній дійсності, і включає широкий набір видів, форм і змісту діяльностей. Задачі методичної роботи по відношенню до педагогів: 1. Підвищення рівня педагогічних знань.

2. Вивчення і використання у своїй професійній діяльності сучасних педагогічних технологій, методик, прийомів і способів успішного виховання і навчання.

3. Прищеплювання смаку, інтересу й уміння займатися творчою діяльністю.

4. Підвищення рівня педагогічної майстерності, у тому числі і педагогічній техніці.

5. Створення умов і прищеплювання інтересу до самоосвіти.

6. Підвищення рівня психологічної оснащеності і готовності вчителя.

2

7. Формування стійких професійних цінностей і поглядів.

8. Вивчення і використання на практиці сучасних способів діагностування різних сторін виховної системи школи.

9. Вивчення і використання на практиці сучасних методик виховання.

10. Підтримка педагогів, що розробляють і прагнуть до реалізації авторських програм, курсів, посібників.

11. Організація інформаційного забезпечення педагогів.

12. Впровадження в практику роботи педагогів основ наукової організації праці. Задачі методичної роботи по відношенню до педагогічного колективу: 1. Узгодження понять, цінностей і уявлень, вироблення єдиної педагогічної позиції.

2. Збереження і підтримка розумних традицій.

3. Сприяння формуванню творчого педагогічного середовища.

4. Організаційна, педагогічна і змістовна підтримка експериментальної й інноваційної діяльності педагогів.

5. Використання різноманітних стимулів, способів і організаційних рішень для підвищення кваліфікації педагогів.

6. Створення умов для зародження, оцінки і загальношкільного використання коштовного педагогічного досвіду.

7. Організація і стимулювання суспільно-педагогічної діяльності педагогів. Орієнтовна структура методичної роботи в школі Педагогічна рада Науково-методична рада Психологічна служба

Методичні об’єднання

Науковометодичні кафедри

Постійні або тимчасові об’єднання педагогів (творчі, проблемні групи, науково-дослідницькі колективи, лабораторії, дослідницькі мікрогрупи тощо) Фронтальні форми методичної роботи

Індивідуальні форми методичної роботи

Індивідуальна науковометодична діяльність педагогів 3

Умови успішної організації методичної роботи: 1. проблемно-діагностичний підхід; 2. організація і керівництво успіхом; 3. зустрічне планування (знизу до верху); 4. стимулювання в процесі і за результатами діяльності; 5. використання переваг діалогічної та мікро групової роботи; 6. індивідуальне проектування; 7. реалізація принципів педагогічної підтримки; 8. відмова від реалізації глобальних педагогічних і відвернених проблем на користь реальних педагогічних труднощів (мала педагогіка); 9. делегування педагогічному самоврядуванню максимальних повноважень, які педагоги хотіли б отримати в інтересах підвищення якості власної діяльності; 10.індивідуалізація управлінських дій.

ІІ. Організація методичної роботи 2.1. Комплексні програми. Поряд з поточною, стихійною, тактичною методичною роботою, що здійснюється за планом і поза планом, основною задачею адміністрації школи, методичної ради, суспільно-педагогічних організацій школи і всього педагогічного колективу варто вважати розробку і реалізацію великих науководослідних проектів чи програм, число яких навряд чи може становити більш двох-трьох. Після серйозного аналізу й обговорення приймаються великі, розраховані на один - два роки, програми, виконання яких може зіграти важливу роль у житті школи. У числі таких програм можуть бути:  підвищення якості виховного процесу;  організація творчої діяльності учнів разом з установами додаткової освіти й організація активного дозвілля учнів;  включення сім'ї в навчально-виховний процес;  подолання неуспішності учнів і підвищення їхньої пізнавальної мотивації; 2.2. Робота над найбільш значимою загальношкільною педагогічною чи методичною темою, що представляє реальну необхідність і інтерес. Зрозуміло, що є вічні педагогічні чи питання ж час висуває нові значимі для всіх педагогічні технології, і якщо адміністрація 4

школи, провівши могутню маркетингову і рекламну кампанію, зуміла потягнути усіх чи більшість, то всі майбутні учасники роботи в рамках єдиної педагогічної теми спільно, забувши про чини і регалії, розробляють програму, що включає:  зміст;  форми;  послідовність спільної й індивідуальної діяльності;  відповідні дослідження, експерименти;  вивчення необхідної інформації;  способи активної взаємодії, фіксації і управління успіхом;  варіанти пред'явлення наробітків, їхньої популяризації й аналізу;  діагностику досягнутого. Помітимо також, що робота над єдиною методичною темою стимулює педагогів до творчості, до дослідницької діяльності, сприяє створенню умов для формування перспективного педагогічного досвіду. В організації роботи над єдиною темою можна виділити три рівні. На першому, формально - ознайомлювальному, педагогічний колектив лише знайомиться з теорією питання, вивчає проблему і досвід її вирішення на практиці. На другому, дієво - практичному, рівні вивчені положення починають використовуватися в практичній діяльності педагогів. На третьому, конкретно -пошуковому, учитель, класний керівник непросто використовує чиїсь рекомендації, а сам виступає в ролі дослідника, автора ідей і досвіду. Ефективною робота над темою буде при дотриманні ряду умов. Насамперед - це правильний вибір самої теми. Вона повинна бути актуальною і важливий для даної школи. Другою умовою ефективності роботи над темою є її чітке планування. Доцільніше цю роботу планувати перспективно (на 3-5 років), виділяючи ключову проблему на щороку більш конкретно. Щорічно в ході роботи можна проводити педагогічну раду на початку навчального року, на якому вчителі знайомляться із сутністю проблеми, і науково-практичну конференцію наприкінці навчального року, у ході якої підводяться підсумки вивчення і упровадження вивчених положень, виявляються зерна передового досвіду. Для того щоб робота носила дослідницький характер, учителів необхідно знайомити з методами дослідницької роботи. Це можна зробити на спеціальних семінарах-практикумах. Розвитку перспективного досвіду в ході роботи над темою сприяє також правильна організація колективного дослідження, установлення взаємозв'язків у роботі вчителів, що шукають оптимальні шляхи: організації навчання і виховання. У роботі над єдиною методичною темою можна виділити кілька етапів: - діагностування навчально-виховного процесу в школі і його результатах з 5

метою виявлення типових проблем, вирішення яких найбільше актуально для освітньої установи в даний час; - вибір теми; - складання списку літератури по темі; пошук адрес, де ця проблема успішно зважується; - первинне ознайомлення з літературою; вивчення досвіду і вирішення проблеми; перспективне і річне планування роботи над темою; координація цього плану з планом роботи школи; - поглиблене вивчання літератури і досвіду через самоосвітню роботу педагогів, на психолого – педагогічних семінарах, у проблемних групах і т.д.; - використання вивчених положень у практиці роботи вчителів, класних керівників; включення педагогів у дослідницьку діяльність; - підведення підсумків; вироблення рекомендацій; оформлення практичних матеріалів за результатами роботи над єдиною темою у вигляді рукописних збірників, друкованих праць, стендів і т.д.

2.3. Пошук, узагальнення, аналіз і впровадження передового педагогічного й управлінського досвіду. Відомо жартівливий вираз, що таланти звичайно живуть у сусіднім місті чи працюють у сусідній школі. Ми дійсно страждаємо далекозорістю і не вміємо помічати власних Ньютонів, а тому намагаємося шукати що-небудь на стороні, не довіряючи власному смаку і скоріше керуючись педагогічною модою. Однією з чудових по красі і важливості задач адміністрації школи є не просто пошук найкращих зразків педагогічного досвіду, але і свідоме постійне вирощування педагогів, здатних і бажаючих пізнати інтерес і радість від пошукової, дослідницької роботи. Подвійність ситуації бачиться в тому, що кожен учитель, що не загубив інтересу до своєї професії, має потребу у вивченні і використанні чужого педагогічного досвіду, але потреби в оформленні свого в нього, як правило, немає. Тому, створення системи нагромадження, збереження, стимулювання, осмислення і використання педагогічного досвіду виступає як одна з головних задач внутрішкільного управління. Форми пред'явлення й узагальнення передового педагогічного досвіду.  Показ досвіду в режимі реального часу у формі серії відкритих заходів.  Ознайомлення педагогів з документальним забезпеченням реалізованих нововведень.  Вивчення можливих перспектив впровадження і прогнозування наслідків переходу на нові способи роботи.  Складання короткого опису пред'явленого досвіду і створення інформаційної бази.  Організація глибокого аналізу до, у процесі і після впровадження нових 6

форм, методів і технологій роботи.  Здійснення поглибленого діагностування по виявленню позитивного ефекту від впровадження інновацій.  Проведення семінарів, конференцій, практикумів, співбесід, імітаційних ігор, організація консультацій, виставок. Перспективний педагогічний пошук виникає як діалектична "потреба педагога до удосконалювання власної діяльності. Циклічність, повторюваність і, як здається, одноманітність діяльності вже через кілька років роботи поділяє вчителів на тих, хто спокійно рухається по торованій доріжці, використовує старі прийоми, плани, фрази, жарти й інших - непокірливих, неспокійних, шукаючих, що постійно вносять щось нове, що насправді і є найважливішим доказом справжнього професіоналізму. Педагогічний пошук обов'язково сполучений із проведенням досліджень і експериментів, причому в основі цієї діяльності лежать наступні принципи:  не нашкодь;  не кидайся традиціями, вони тобі ще придадуться;  нове ще не значить гарне;  спочатку читай і думай, потім радься, потім потихеньку рухайся, аналізуючи й оцінюючи кожен крок;  вирішуй свої проблеми і не звертай уваги на моду;  пам'ятай, що ідей завжди більше, ніж користі від них;  записуй кожну крупицю твоїх «великих» відкриттів;  педагогіка завжди живе за рахунок присвоєння чужого, не винаходь велосипеди, пам'ятай прекрасне східне виречення: якщо з подорожі повернулася шестирічна дитина, піди послухай її розповіді.

2.4. Створення умов і підтримка самоосвіти. Самоосвіта є невід'ємне особисте професійне право педагога, і планувати процес особистого розвитку педагога в умовах демократичного суспільства - це нонсенс, але створення умов, організація самоосвіти, використання особистих досягнень педагогів у загальних інтересах - справа необхідне і важливе.

2.5. Якісне внутрішкільне підвищення кваліфікації педагогів. Це саме той напрямок роботи, про який багато говорять і яке практично не виходить у більшості шкіл. Сьогодні ми спробуємо розглянути різноманітні форми внутрішкільного навчання педагогів. Стає очевидним, що власне інформаційний підхід до підвищення кваліфікації педагогів входить у суперечність із сучасними концепціями 7

розвиваючого і особистісно - орієнтованого виховання і навчання. Сьогодні мова йде про необхідність створення умов і організації такого навчального середовища і діяльності, при яких відбувається формування і розвиток особистості вчителя. Тут очевидна кореляція між становленням і саморозвитком вчителя і його професійною здібністю впливати на учнів. Необхідні уміння, формуванню і розвитку яких варто приділити найбільшу увагу в процесі роботи по підвищенню кваліфікації педагогів:  уміння аналізувати тексти, власну діяльність, стан процесу і діяльність інших людей;  уміння концентрувати свою волю для досягнення поставлених цілей;  уміння бачити, розуміти й осмислювати проблеми, визначати розумні загальні - філософські і конкретні цілі, уміння виділяти пріоритети, вибудовувати задачі і знаходити адекватні їм ресурси;  уміння оптимальне відбирати зміст, необхідні форми і методи педагогічної діяльності;  уміння проектувати і планувати свою роботу;  уміння володіти методами самоконтролю і самооцінки;  уміння володіти методами педагогічної діагностики;  уміння організовувати власну діяльність;  уміння взаємодіяти з навколишніми в мажорній тональності. У процесі організації внутрішкільного навчання для посилення мотивації, обліку індивідуальних особливостей педагога необхідно використовувати різні форми, методи і підходи.

1. Постійно діючий режим консультування.

Консультування здійснюють кращі педагоги школи, методисти, адміністрація школи, епізодично - вчені. Консультування може здійснюватися в індивідуальному режимі, у міру виникнення запиту в педагогів. Може також проводитися в зв'язку з тенденціями й труднощами, що виникають у деяких вчителів. Науковометодичне і практичне консультування є одним з істотних напрямків роботи створюваних у школі кафедр, лабораторій, методичних об'єднань і вимагає як спеціальної підготовки, так і обов'язкового стимулювання: там, де це можливо, прямої матеріальної підтримки, в інших випадках воно повиннео зараховуватися при встановленні кваліфікаційного розряду в процесі атестації.

2. Проектне або програмне навчання Група педагогів визначає для себе напрямок діяльності, розробляє програму, реалізацію якої здійснюють спільно чи кожний окремо, але при спільному обговоренні досягнутого і невдалого.

8

На підставі строго виведеної і визначеної педагогічної проблеми розробляється проект діяльності, що передбачає вивчення проблеми, визначення цілей і групи задач по її можливому вирішенню, вибору напрямків і побудові системи діяльності, визначенню часу і зусиль, необхідних для виконання роботи, поетапне фіксування, відстеження і рефлексування руху вперед.

3. Проблемно-ситуаційне навчання

Проблемно-ситуаційне навчання є перспективним видом професійного навчання. Навчання проводиться шляхом використання реальні, живих, що тільки що виникли, і від того найбільш гострих педагогічних чи ситуацій же використовуються широко відомі з педагогічної літератури, або спеціально змодельовані ситуації. Один зі способів таких ситуацій припускає ознайомлення, із ситуаціями, відібраними для обговорення заздалегідь, чи, вірніше сказати, педагогам вони видаються як завдання, на будинок. Інший спосіб припускає обговорення тут і зараз. Для посилення ефекту, учасники поділяються на пари чи малі групи і пропонують погоджений варіант рішення, що не збігає з раніше запропонованими варіантами, при цьому усі варіанти записуються без обговорення і тільки потім починається обговорення кожного з них. Більш простий спосіб полягає в тім, щоб викласти кожну проблемну ситуацію на окремій картці, і кожний, учасник, витягнувши свою картку з проблемою, відразу, без підготовки, як це і буває в реальній ситуації, видає рішення, що потім і підлягає обговоренню. Тут, як і в багатьох інших навчальних процедурах, є два шари: власне рішення проблеми і рефлексія власної діяльності і поведінки в процесі обговорення.

4. Активно-ігрові методи навчання Один час був модно організовувати гри на відверненому матеріалі, віддаючи данину в основному рефлексії, а взагалі гри стали розповсюдженим явищем і незабаром їхня цінність утратилася, особливо з тієї причини, що вважалося не обов'язковим дотримувати суворі правила, без яких гри утрачають свою привабливість і зміст. Ігрові правила  Участь в іграх повинне бути строго добровільним.  У ділових іграх завдання і зміст повинні бути дійсно важливими для їхніх учасників.  В іграх рівні всі учасники і всі думки.  Під час гри обговорюється тільки проблема і ніколи не обговорюється людина.  Думка меншості не менш важливо, ніж думка більшості.

9

Гра не є окремим епізодом, вона є початок роботи, і її висновки й ідеї, якщо вони дійсно являють цінність, обов'язково використовуються на практиці.

5. Комплексно-рефлексивне навчання

Звичайно застосовується стосовно починаючого педагогам. Проводиться у формі Школи молодого класного керівника в режимі мікрогрупового навчання. Припускає:  вивчення перспективного педагогічного досвіду, своїх колег у школі чи, за згодою, у районі;  спільну розробку цілого комплексу видів діяльності педагога на визначений період, що включає планування, сценарирование, розробку класних годин, проведення всієї серії заходів у присутності колег зі Школи молодого класного керівника і потім по детальне обговорення кожної педагогічної події окремо й у цілому.

6. Навчання у формі практикуму Педагогам пропонується в ході занять набути необхідні професійні навички. Заняття 1-е u 2-е Вивчення виховних програм, планів, аналітичних записок, складених умілими педагогами і розробка власних документів і проектів. Заняття З-е u 4-е Вивчення реальної педагогічної практики на підставі відеозаходів, планів класних годин, розгорнутих сценаріїв позакласних заходів, накопичених у школі. Весь зміст цієї й інших навчальних робіт насамперед у поглибленому аналізі, розборі, обговоренні, що ставить своєю метою знайти достоїнства, найкращі форми і прийоми, можливі конструктивні і корисні зміни. Заняття 5-е і 6-е Вивчення матеріалів, складених власне учасниками групи в ході попередніх занять:  програми;  планування;  варіанти планів різних заходів;  аналіз роботи.

7. Навчання у формі дослідницької роботи

Навчання у формі дослідницької роботи проходить у шість етапів.

1. Визначення надзвичайне значимої для даного педагога або групи педагогів проблеми, індивідуальне або колективне осмислення проблеми і виявлення родинних або малих проблем, що випливають з неї,.

2. Вивчення літератури, періодики.

3. Обговорення отриманої інформації на методоб’єднанні або з іншими зацікавленими фахівцями.

4. Постановка задач і визначення змісту майбутньої діяльності в рамках дослідження.

10

5. Проведення самого дослідження з поелементною експертизою успіхів і труднощів.

6. Винесення отриманих результатів на обговорення й оцінку.

8. Науково-практичні прес-конференції Мікро група педагогів готується по заданій темі, інші педагоги по цій же темі готують письмові питання, потім мікро група сідає за стіл президії, вчителі задають усні питання, (усі письмові питання згоряють).

9. Проблемні семінари.

Після постановки проблеми кожен учитель, що бажає брати участь у роботі семінару, одержує погоджене з ним персональне завдання для дослідження на власних уроках, у позакласній і позашкільній роботі. Хід дослідження, його результати, їхній аналіз, висновки і пропозиції за результатами дослідження він виносить на обговорення колег.

2.6. Розробка, аналіз і впровадження сучасних методик виховання. Відомо, що учні перебувають безпосередньо на уроках і зв'язаних із предметом позакласних заняттях більш 95% усього шкільного часу. І саме тут здійснюються основні виховні впливи. Ці впливи в значній мірі залежать від особистості вчителя, від його поглядів, відносини до учнів, уміння прийняти, зрозуміти і допомогти учнем - цьому треба учити, це потрібно розвивати у вчителі. Потрібно розумно сполучити навчання предмету, позакласну роботу з предмета, дозвілля, індивідуальну і колективну творчість дітей і педагогів - і цьому потрібно учити вчителів. У школі повинна бути оптимальна, що випливає з основних проблем і інтересів учнів система їхнього виховання, у якій повинні бути викладені зрозумілі цілі і задачі, плановані результати, напрямки і зміст діяльності, усі необхідні ресурси - і в це потрібно утягнути всіх педагогів і друзів школи.

2.7. Розробка u упровадження тестової u діагностичної бази. Мова йде про інструментарій, що дозволяє атестувати педагогів і учнів на основі моніторингового підходу. Стосовно до педагогів можуть бути використані методи технологічного професійного контролю, коли підлягає дослідженню кожен елемент діяльності педагога. Технологічні карти використовуються в процесі перевірки уроків і позаурочної діяльності вчителя і припускають, що вчитель у ході уроку повинний робити послідовно те, що дана технологія перевірки визнає обов'язковим чи значимим. Інший спосіб базується на психолого-педагогічному під ході, коли вивчаються:  самооцінка вчителем його діяльності; 11

 стан психолого-педагогічного клімату у виховному процесі у власному класі й в навчально-виховному процесі у всіх класах, де працює даний педагог;  незалежна експертиза результатів діяльності, проведена на підставі тестів, розроблених разом із учителем;  участь педагога в суспільно-педагогічної діяльності; 2.8. Педагогічна освіта u інформаційна підтримка педагогів. Є кілька способів організації цієї винятково важливої роботи: 1. Заступник директора по виховній роботі разом із суспільно-педагогічними формуваннями складає групи вчителів чи індивідуальних виконавців, що підбирають літературу по заздалегідь погодженій темі або проблемі, детально вивчають джерела і доповідають про це всім бажаючим педагогам під час внутрішкільного професійного навчання.

2. Рішенням піклувальної ради шкільному бібліотекарю додається пів ставки до зарплати і йому ставиться в обов'язки добір усіх матеріалів, які можна витягти з книг і періодики для класних керівників. Він також готує огляди й анотовані списки літератури по педагогіці, психології, дидактиці, вихованню, внутрішкільному управлінню.

3. Школа оплачує роботу фахівця, що вводить у комп'ютерну базу всі матеріали, документи й інші відомості, що можуть бути корисними для педагогів.

4. Установлюються стенди змінної інформації і нових книг і статей у періодиці.

5. На кожнім педагогічному форумі традиційно виділяється 10-15 хвилин для ознайомлення колективу з експериментами, пошуками, діяльністю колег.

6. Передбачається ксерокопіювання й експрес-забезпечення всіх педагогів професійно важливою інформацією.

2.9. Система відкритих заходів Система відкритих заходів нерідко розглядається як деяка завіса, що дозволяє просто представити в різноманітній формі те, що роблять педагоги даної школи, незалежно від того, чи є тут елемент новизни, чи корисно це, чи застосовно в реальній практиці інших педагогів, чи є якісно важливим кроком на шляху підвищення якості педагогічної роботи і чи випливає це з реальних проблем і нестатків даної школи, даного вчителя і даних учнів. Насправді напрацьовані в реальній живій педагогічній практиці різноманітні методичні форми: фестиваль, панорама, педагогічні місячники і тижні, ярмарки, марафони мають право на існування, лише тоді, коли дійсно є свіжі, оригінальні, значимі, корисні наробітки.

12

2.10. Шкільні конкурси. Найчастіше в школі проводяться тільки розважальні конкурси. Але головну увагу слід приділити конкурсам, направленим на розвиток особистості дитини. Наведемо декілька прикладів. “Ми запрошуємо всіх учнів 5-11-х класів взяти участь у конкурсі науково-дослідної діяльності”. Обов’язково треба вказати тему досліджень, проекту або програми, клас, рівень захисту, нагороду. Можливі теми:  Розробити сценарій дидактичної гри-конкурсу для учнів 2-го класу і провести її.  Скласти історію школи в особах, подіях, досягненнях.  Підготувати сценарій шкільного вечора.  Підготувати і провести відкритий урок по фізиці.  Проаналізувати соціально0економічну ситуацію в районі і наробити систему рекомендацій.  Розробити концепцію, організаційні форми і зміст діяльності шкільного різновікового об’єднання.  Скласти вікторину на тему ”Історія, географія і культура нашого краю”.  Розробити і реалізувати на практиці проект “Шкільний театр”.  Розробити програму підтримки дітей, що мешкають у інтернаті.

2.11. Проведення професійних конкурсів.

ІІІ. Форми організації і здійснення методичної роботи Форми організації методичної роботи різноманітні. Зазвичай їх поділяють на три групи: індивідуальні, групові і фронтальні.

3.1. Індивідуальні форми роботи.  робота адміністрації школи з конкретним педагогом: консультування його; надання допомоги в плануванні виховної роботи з класом.  самоосвіта; Учитель живе доти, поки він учиться. Як тільки він перестає учитися, у ньому умирає вчитель, - писав К.Д.Ушинський. Самоосвіта буде ефективною при створенні ряду педагогічних умов: - гарної інформованості педагога про наявні досягнення психологопедагогічної науки і педагогічної практики; - постійному аналізі педагогом своєї діяльності; для цього він повинен володіти методикою самоаналізу, формулюванням проблеми; - плануванні роботи із самоосвіти; це, безумовно, зв'язано з умінням педагога ставити мети, визначати стратегію і тактику їхньої реалізації; - участі вчителя в розробці загальшкільної методичної теми; при цьому 13

педагог взаємодіє зі своїми колегами, що, мабуть, може збагачувати його професійний потенціал, стимулювати творчий пошук; - наявності відповідної навчально - матеріальної бази для самоосвіти: бібліотеки, методичного кабінету.  вивчення документів і матеріалів, що представляють професійний інтерес;  рефлексія й аналіз власної діяльності;  нагромадження інформації з педагогіки, психології, методиці;  створення власної бази кращих сценаріїв заходів, цікавих прийомів і знахідок;  розробка власних засобів наочності;  самостійне проведення досліджень; Школа - це педагогічне виробництво, і нав'язувати їй функції науково-дослідного інституту, звичайно, можна, але тільки за рахунок дітей і зниження якості навчально-виховної роботи. Тому важливо розумно співвідносити масштаб, зміст і характер дослідницької діяльності педагога. Ця діяльність цілком лягає в ідеологію малих чи досліджень малої педагогіки, випливає з практичних проблем і потреб педагога - в одних випадках і в інші - зв'язана c великомасштабними інноваціями, коли педагогу внаслідок його таланту, схильності до наукових досліджень школа робить наукову, організаційну, фінансову підтримку. Важливо, щоб у ході дослідницької діяльності дотримувалися дві умови: по-перше, якщо дослідницька діяльність проводиться в рамках відомих методик, необхідно ретельним образом вивчити технології, методи, ідеї,- пропоновані колегами чи вченими; по-друге, дослідження повинні проводитися послідовно, із серйозним аналізом кожного кроку, під саме- і зовнішнім контролем.  постійна робота над методичною темою, що представляє професійний інтерес для педагога; Ця тема не може бути нав'язана ззовні, вона випливає з професійного інтересу педагога. Наївно думати, що в неформальному ключі педагог може вибрати одну тему і працювати тільки над нею. Практично вся робота педагога, якщо це не ремісник, а творець, майстер, припускає постійне самовдосконалення, а значить і постійне відновлення свого методичного арсеналу. Тим більше що діалектично, у процесі роботи педагога щодня виникають нові проблеми, що вимагають негайного вирішення. Праця педагога багатопланова, різноманітний і в кожному своєму напрямку примушує педагога шукати нові вирішення, переключаючи з однієї проблеми на іншу.кільки б ні планували йому, педагогу, чи за нього, педагога, правда в тім, що він повинен поряд з так називаною наскрізною темою, що породжена найважливішої для нього проблемою, займатися пошуками, експериментами, дослідженнями в залежності від вимог моменту, тобто ситуативно.  розробка діагностичних процедур, завдань і тестів і проведення 14

моніторингових вимірів у режимі самоконтролю за процесом і результатом виховання;  підготовка програмної доповіді на початку навчального року і річного звіту про досягнутий у його кінці;  відвідування уроків і позакласних заходів у колег;  персональні консультації;  співбесіди з адміністрацією;  індивідуальна робота з наставником; Одна з індивідуальних форм методичної роботи - організація наставництва досвідчених класних керівників над початківцями. Спільне планування роботи, відвідування поза навчальними справами друг у друга, їхній наступний аналіз не тільки допомагають ставати професіоналом молодому педагогу, але і можуть збагачувати досвід класного керівника, що має великий стаж роботи, стимулювати його до того, щоб по-новому глянути на свою діяльність і оцінити її результати.  виконання індивідуальних завдань під контролем і за підтримкою керівника метод об'єднання;  розробка власної програми самоосвіти;  розробка авторської програми.

3.2. Групові форми роботи. Основною груповою формою методичної роботи є методичні об'єднання, участь у діяльності яких для всіх педагогів є обов'язковим. Методичні об'єднання створюються, якщо в школі працюють три і більш педагоги даного профілю, і бувають предметними, для вчителів початкових класів, вихователів груп продовженого дня, класних керівників, керівників клубних об'єднань. Помітимо, що питання виховної роботи в 1-4 класах розглядаються на засіданнях методичних об'єднань учителів початкових класів; проблеми підвищення виховної ефективності уроків - на засіданнях предметних методичних об'єднань. Усі класні керівники (вихователі) 5-11 класів є членами методичного об'єднання класних керівників. Якщо в школі досить велика кількість класів, можуть бути створені 2 метод об'єднання класних керівників: середньої і старшої ланок. Засідання метод об'єднань проводяться 4 рази в рік, іноді більш часто, але не частіше, ніж 1 раз на місяць. На чолі метод об'єднання стоїть його голова, що обирається членами об'єднання і затверджуваний педрадою школи і наказом її директора. Головою повинен бути досвідчений педагог: найчастіше їм стає один із класних керівників, іноді - заступник директора по виховній роботі. В обов'язку керівника методичного об'єднання входить: складання плану роботи на рік (разом із членами об'єднання і зам. директора), проведення засідань, взаємодія з іншими методичними об'єднаннями, організація виставок, підведення підсумків 15

роботи, ведення документації. Діагностика педагогічної успішності, розробка процедур само атестації і підготовка до атестації кадрів

Аналіз роботи за минулий рік і планування роботи на поточний рік

Поточний аналіз діяльності і стан виховного процесу

Діагностика різних сторін виховного процесу

ПЛАН РОБОТИ МЕТОДИЧНОГО ОБ’ЄДНАННЯ КЛАСНИХ КЕРІВНИКІВ

Апробація нових методик, технологій виховання

Організація індивідуальної і мікрогрупової роботи

Організація професійної підтримки і поточного консультування педагогів

Організація експериментальної та дослідницької методичної діяльності педагогів Підготовка відкритих заходів

Підготовка і проведення конкурсів

Діяльність методичного об'єднання класних керівників різноманітна, але весь її зміст, підпорядковано рішенню проблем удосконалювання виховної роботи з дітьми. На засіданнях об'єднання розглядаються питання підвищення теоретичного і методичного рівнів організації виховної роботи, вивчаються сучасні концепції, передовий педагогічний досвід, нормативні документи. На основі проведення діагностичного дослідження обговорюється стан виховної роботи в школі в цілому, в окремих класах, паралелях, рівень вихованості дітей. Класні керівники знайомляться з методиками аналізу, визначенням мети, планування діяльності класного колективу. Відбувається обмін досвідом, розробка методичних рекомендацій з окремих напрямків діяльності класних керівників. Очевидно, що діяльність методичного об'єднання не зводиться тільки до проведення його засідань. Протягом року організуються відкриті позакласні заходи, справи; члени об'єднання разом із усіма педагогами школи беруть участь у дискусіях із проблем виховання. Чим більше наближений зміст роботи метод об'єднання до конкретних умов даної школи, чим більш різноманітними будуть форми організації його діяльності, тим більшої ефективності варто очікувати. Групова методична робота - це, звичайно ж, не тільки діяльність методичних об'єднань класних керівників. Сюди можна віднести роботу 16

проблемних груп, школи передового досвіду, школи починаючого педагога, методичні оперативки, групові консультації й ін. Проблемні групи - це об'єднання педагогів, що створюються на певний час для вирішення якоїсь проблеми і розпадаються по мірі її вирішення. Звичайно виділяють три види проблемних груп: - групи педагогів, що цікавляться яким-небудь питанням, що бажають вивчити його, а результати вивчення включити в практику своєї роботи; - групи педагогів, що випробують труднощі в якій-небудь області своєї діяльності, що бажають перебороти їх, щоб досягти кращих результатів; - групи педагогів, що займаються підготовкою якої-небудь наради (засідань педради; методичного об'єднання, педчитань). Школи перспективного досвіду створюються на базі роботи вчителя, класного керівника, що має високі результати у своїй роботі. Педагоги, що займаються в такій школі, слухають лекції її керівника про те, як удалося досягти високих результатів, відвідують заняття, проведені з дітьми, беруть участь у практикумах і т.д. Крім того до групових форм відносять такі як:  діалогічна пара;  педагогічна майстерня;  майстер-клас;  відкритий професійний клуб; 3.3. Фронтальні форми роботи. Найбільш поширеною формою фронтальної роботи є семінари. Найчастіше тематика семінарів зв'язана з розробкою єдиної методичної теми школи і розрахована на 1-3 року. Крім лекцій, що читаються фахівцями, на семінарах організуються дискусії, обговорюються новинки психолого-педагогічної літератури, організуються зустрічі з досвідченими педагогами, проводяться практикуми. Іншими формами фронтальної методичної роботи, що проводяться в школах, є педагогічні читання і науково - практичні конференції. Теми їх найчастіше визначаються заздалегідь. Підготовка до них проходить протягом усього навчального року, і педчитання і конференції стають своєрідною формою підведення підсумків роботи школи за певний період, пропаганди передового педагогічного досвіду. Педчитання нерідко пристосовуються до ювілеїв великих педагогів і присвячуються вивченню їхньої спадщини; на науково-практичних конференціях обов'язково проходить обмін досвідом роботи вчителів, і вихователів. В останні роки в школах стали використовуватися такі форми фронтальної методичної роботи, як:  методичні тижні,  методичні збори (іноді виїзні - на базі інших освітніх установ),  творчі звіти;  захист авторських програм і проектів;  панорама педагогічних досягнень школи; 17

 тиждень вивчення найкращого досвіду, накопиченого педагогами школи;  практикуми, тренінги;  фестивалі, ярмарки, панорами педтворчості;  педагогічні “Гайд-парки”. Усі ці форми покликані не тільки підвищити кваліфікацію педагогів, але і стимулювати їхня активність у роботі із самоосвіти.

IV. Відстеження результатів і аналіз методичної роботи Усяка діяльність неможлива без оцінки ситуації, поглибленого аналізу. Нерідко аналіз підмінюється суб'єктивними уявленнями даного керівника чи адміністрації в цілому про ділові й особисті якості педагога, що склалися або внаслідок уміння педагога бути досить конформним, вчасно підтримувати керівництво, показувати зразкові відкриті заходи, у термін і якісно здавати необхідну документацію, або на підставі давно виниклої легенди про його неперевершені педагогічні таланти й особливо яскраво вираженої стосовно педагога, любові до нього дітей. І перша, і друга позиція досить звичні, зручні і створюють видимість успіху. В усіх звітах ці люди фігурують у числі того кістяка, тієї основи, на яку можна обпертися і, зрештою, у это вірять усі, у тому числі і самих винуватцях торжества. Але стоїть тільки виписати всі події, що відбуваються в школі, і пошукати цих колег у загальному ряді, провести незалежні моніторингові виміри успішності виховної діяльності, подивитися, що саме надзвичайного, нового і цікавого вони роблять із класом, як відразу може, виявитися дуже неприваблива картина. Виходить, задача заступника директора по виховній роботі повинна полягати в тім, щоб на основі точного знання визначати проблеми, способи і шляхи організації позитивної педагогічної діяльності, уміння визначати тенденції і способи підтримки; навчання, стимулювання педагогічної діяльності.

Критерії результатів методичної роботи в школі:

      

Зріст задоволеності педагогів власною діяльністю. Позитивний психолого – педагогічний клімат. Висока зацікавленість педагогів у творчості та інноваціях. Оволодіння сучасними методами навчання і виховання. Добре організований процес навчання і виховання. Позитивна динаміка якості виховання і навчання учнів. Високий рівень професійної самодіяльності педагогів.

18

 Своєчасне поширення перспективного педагогічного досвіду.  Постійна увага адміністрації до діяльності педагогів, наявність системи стимулювання педагогічної діяльності.  Якісно організована система підвищення кваліфікації педагогів. Чудово, що успішність методичної роботи невід’ємна від успішності навчально-виховного процесу взагалі. Таким чином, якщо школа забезпечує привабливість освітнього процесу для учнів і досягає запланованих цілей, те це і є результат усіх педагогічних, у тому числі і методичних зусиль усіх педагогів школи. І це означає, що не числом, не діяльністю взагалі, не єдиною формальною методичною темою, не запланованими і виконаними методичними заходами красна робота адміністрації і педагогів, а розумним поєднанням психолого-педагогічної, методичної, виховної, навчальної, організаційної діяльності. Відомо, що зусилля більшості педагогів школи цілком можуть бути знівельовані внаслідок:  невірно поставлених адміністрацією школи задач;  превалювання контрольних процедур над організаційно-підтримуючими;  розриву між визначеною діяльністю, позакласної роботою та додатковою освітою;  недостатнього інформаційного забезпечення виховного процесу;  несформованих цінностей школи, що ставлять у главу кута виховання і навчання в ім'я виховання і навчання, а не творчу, пізнавальну діяльність;  відсутності в школі необхідного педагогічного середовища і належного психолого-педагогічного клімату;  формального характеру навчання педагогів, у тому числі і поширення перспективного педагогічного досвіду;  руйнівної діяльності частини агресивно настроєних, педагогів що професійно не відбулися;  відсутності в школі традиції керування успіхом і чітко сформованої системи матеріального і морального заохочення педагогів;  оцінювання результатів роботи школи не по життєздатності учнів, не по їхньому умінню, здатності і бажанню робити усвідомлений вибір, переборювати труднощі, наслідувати позитивним моральним нормам і цінностям, а за навчальними оцінками і числу учнів, що вступили до ВНЗ;  того, що в школі не склалася обстановка доброти, толерантності, поваги до кожного учня, батьків, педагога;  відсутності у вихователів і вчителів постійної турботи про власну самоосвіту, підвищення своїх загальнокультурних знань;  відсутності єдності між школою і батьками;  відсутності в школі закону, щоб усі вчителі готувалися до кожної класної години, виховного заходу, кожної зустрічі зі своїми учнями, а не тільки до уроку.

19

У зв'язку з цим можна вичленувати критерії, по яких можна визначити успішність організації методичної і виховної роботи в школі.

Психологічні критерії:  високий рівень задоволеності учнів власною навчальною діяльністю;  висока оцінка, що учні ставлять своїй школі в зв'язку з її привабливістю для них;  високий професійний авторитет педагогів (особливо з тих предметів, що учні вважають кращими для себе);  загальна позитивна тональність відносин педагогів і учнів у школі;  поважне відношення до школи з боку батьків;  готовність учнів, випускників і батьків допомагати школі;  творчий настрой педагогів і учнів;  бажання педагогів досягти такої досконалості, що дозволило б їм стати улюбленими педагогами в школі;  високий рівень уваги, задіяності, інтересу до всього, що відбувається в школі (позакласної діяльності і навчання) з боку учнів.

Навчальні критерії:  можливість для кожного учня знайти собі цікавого вчителя, цікаві предмети, справу по душі, уважне відношення до його проблем;  уміння використовувати достоїнства індивідуального, диференційованого навчання;  природний зв'язок між навчальною і позаурочною, класною і позакласною діяльністю;  Стійке уміння педагогів застосовувати різні сучасні методики виховання і викладання. Критерії і рівні оцінки діяльності методичного об’єднання класних керівників а також суто аналітична діяльність докладно розглянуті в методичному посібнику «Аналіз виховної роботи», виданому НМЦ на початку цього навчального року.

20

ЛІТЕРАТУРА: 1. Десятов Т.М., Коберник О.М., Тевлін Б.Л., Чепурна Н.М. Наука управління загальноосвітнім навчальним закладом.- Харків: Видавнича група “Основа”, 2003.- 240с.

2. Жерносєк І.П.. Науково-методична робота в загальноосвітній школі. - К., 1998.

3. Кульневич С.В., Гончарова В.И., Лакоценина Т.П. Управление современной школой. Выпуск ІІ. Организация и содержание методической работы: Практическое пособие для школьной администрации руководителей методических объединений,методистов, учителей, студентов пед. учеб. Заведений, слушателей ИПК. - Ростовн/Д: Издательство «Учитель», 2003. - 288 с.

4. Лизинский В.М. О методической работе в школе. - М.: Центр «Педагогический поиск», 2002. - 160 с.

5. Методична робота в школі: організація і управління - М., 1988, с. 84 6. Методична служба – школі. Інформаційно-методичні матеріали на допомогу працівникам освіти. Випуск 1. – Тернопіль: Астон, 2002. – 285 с.

7. Методична служба – школі. Інформаційно-методичні матеріали на допомогу працівникам освіти. Випуск 4. – Тернопіль: Астон, 2004. – 300 с.

8. На допомогу менеджеру освіти. Частина VI. Теорія і практика атестаційної експертизи в закладах освіти. – Тернопіль: Астон, 2004. – 102.

9. Орієнтовні взірці документів для атестаційної експертизи в закладах освіти. Додаток до посібника “На допомогу менеджеру освіти”. Частина VI. Теорія і практика атестаційної експертизи в закладах освіти. – Тернопіль: Астон, 2004. –102.

10.Рожков М.И., Байбородова Л.В. Организация воспитательного процесса в школе.-М.: Владос, 2001.

11.Чикурова М.В. Оценка деятельности школьных методических объединений учителей-предметников.// Практика административной работы в школе, 2003 №5, С.3-7.

21