Учнівське самоврядування: досвід, проблеми, перспективи

Укладач: Колінко О.А., методист науково – методичного центру,

Рецензенти: Удовиченко О.О., директор науково–методичного центру; Сискова Л.В., начальник відділу виховної роботи управління освіти.

РЕКОМЕНДОВАНО науково – методичною радою НМЦ протокол № 4 від 26. 05. 2005

В збірку ввійшли як теоретичні питання організації, основних напрямків діяльності органів учнівського самоврядування, так і практичні матеріали з досвіду роботи ЗОШ № 46 і ШМіПР. Матеріали розраховані для практичного використання директорами, заступниками директорів з виховної роботи, педагогами – організаторами, класними керівниками навчальних закладів.

Колінко О.А.

УЧНІВСЬКЕ САМОВРЯДУВАННЯ: ДОСВІД, ПРОБЛЕМИ, ПОШУКИ – Миколаїв, 2005 – 84 с.

Зміст Удовиченко О.О., директор науково – методичного центру Повноправне учнівське самоврядування – передумова розвитку державно – громадського управління освітнім закладом………………………………………............................................... Органи самоврядування та управління навчальним закладом…………………………………. Органи учнівського самоврядування………………………………………………………………... Деякі причини відсутності справжнього самоврядування в навчальних закладах………………. Розвиток дитячого самоврядування…………………………………………………………………. Функції учнівського самоврядування………………………………................................................. Органи самоврядування і зміст їх діяльності………………………………………………………. Вимоги по організації роботи по розвитку учнівського самоврядування............………………... Педагогічна підтримка розвитку учнівського самоврядування……................................................ Помилки в організації діяльності органів учнівського самоврядування..………………………... Лідери учнівського самоврядування………………………………………………………………… Як провести школу лідерства...………………………………………................................................ Деякі підсумки……………………………..…………………………................................................. І ще декілька тез про шкільне самоврядування…………………………………….......................... Ситуації для перевірки розуміння тез про самоврядування………………………........................ Ситуації, які допоможуть вам навчитися оцінювати процедури роботи органів самоврядування……………………………………………………………………….......................... Ситуації, які допоможуть вам зрозуміти, як орган самоврядування може реагувати на ті або інші шкільні проблеми……………………………………………………………………………….. Рольова гра «Учнівське самоврядування і захист прав учнів»……………………………………. ДОДАТОК Типове положення про представницький орган учнівського самоврядування…………………... З досвіду роботи ЗОШ № 46 Укладачі: К о л і н к о О . А . , А з и м о в а І . О . Кодекс учня або закони шкільного життя………..…………………………………………… Зміст роботи…………………………………………..........……................................................ Положення про шкільне творче об’єднання «Суперклас»………………...….. ..................... Положення про вибори Президента школи та членів Ради старшокласників…………………………………………………...............................................

2

2 8 9 1 1 1 7 2 0 2 2 2 6 2 8 3 0 4 0 4 2 4 8 4 9 5 2 5 5 5 9 6 0 6 5

6 9 7 1 7 2 7 3

Симуляційна гра «Вибори президента школи»………………………………. ..................... Зразки бюлетенів для голосування……………………………………………......................... Передвиборча програма кандидата в президенти школи……………………......................... З досвіду роботи Школи мистецтв і прикладних ремесел Укладач: К у л і ш е н к о П . В . Виховні задачі та напрямки роботи з органами учнівського самоврядування в Академії дитячої творчості на 2004/2005 н.р. ………………………………........................................... Модель «Лідер – творча особистість»………………………………………….. ..................... План роботи з батьками лідерів учнівського самоврядування………………....................... Визначення рівня розвитку учнівського самоврядування в школі та класі…........................

7 5 7 7 7 7

8 0 8 1 8 2 8 3

Повноправне учнівське самоврядування – передумова розвитку державно – громадського управління освітнім закладом. Удовиченко О.О., директор науково – методичного центру Супутниками політичних та економічних перетворень у будь-якій країні є соціальні проблеми, зокрема національне та духовне відродження суспільства країни, формування інтелектуального національного генофонду, правове забезпечення кожного громадянина, демократизація та гуманізація суспільного життя, створення умов для формування творчої особистості; реалізації потенційних можливостей кожної людини, матеріально-побутове забезпечення громадян країни на рівні світових стандартів. Успішне вирішення цих проблем можливе лише за умови вільного демократичного устрою, де провідною ідеєю є “вільна людина – розвинене громадянське суспільство – сильна держава”. Де і як формується вільна людина, для якої демократія та громадянське суспільство – природне середовище? Звичайно, перш за все, в школі. Сучасна школа працює в умовах глибоких змін у нашому суспільстві. Це необхідно враховувати при побудові освітньої політики. У нашій країні протягом декількох десятиріч людина знаходилася в умові жорсткого підпорядкування державі. В цих умовах про права людини не могло бути й мови: людина була гвинтиком державної машини. Радянська школа була покликана готувати людину до життя саме в таких умовах. Тому вона була побудована на тих самих принципах, що і держава. Відповідно учні, педагоги та батьки не могли суттєво впливати на шкільні порядки.

3

Учні набували досвід дисципліни, підпорядкування та успішно «вбудовувалися» у реалії радянської держави. На початку 90-х, після повноцінного визнання прав людини, проголошення України демократичною правовою державою, ситуація змінилася. Держава перестала бути всеосяжною структурою, перестало контролювати і регулювати все і вся. Людина, в свою чергу, отримала можливість якимось чином протистояти державі, відстоюючи свою свободу та незалежність. Але побудова демократичної правової держави визначається рівнем правової культури суспільства. Від активності самих людей щодо захисту своїх прав залежить покращення ситуації з правами людини в нашій країні. В силу зазначених факторів система освіти, як важлива галузь життєдіяльності нашої країни, піддається докорінному реформуванню в органічній єдності з її іншими галузями. Освітяни в своїй діяльності керуються такими важливими документи, як Закон України "Про освіту", Закон України "Про загальну середню освіту", Державна національна програма "Освіта" (Україна ХХІ століття) та інші. У Програмі "Освіта" визначено стратегічні завдання та принципи перебудови освіти і загальноосвітніх навчальних закладів, зокрема, такі як пріоритетність, демократизація, гуманізація, національна спрямованість, безперервність, нероздільність навчання і виховання, багатоукладність та варіативність освіти. Отже, перед школою стоїть нелегка задача подолання авторитарних традицій, що сформувалися за десятиріччя. Якщо ми хочемо, щоб школа готувала молодь до життя у демократичній правовій державі, то вона повинна бути заснована на демократичних цінностях і повазі до прав людини. В цьому – надзадача школи: випускати в життя нове покоління громадян, що здатні внести вклад у побудову демократичної та правової держави. Одним з найважливіших прав людини є право на участь в управлінні справами держави. Не випадково в школярів, педагогів, батьків є право на участь в управлінні школою. Це право закріплено в законі України «Про освіту», але, нажаль, так і не реалізовано повністю в більшості навчальних закладів. Саме участь педагогів, учнів та їх батьків в управлінні освітнім закладом може допомогти школі змінитися, стати більш демократичною, такою, що відповідає сучасним реаліям. Актуальність теми вдосконалення управління освітнім навчальним закладом зумовлена тим, що інноваційні процеси в управлінні школою значно відстають від змін в освіті. Саме тому однією з головних завдань постає пошук нової, інноваційної моделі управління на основі впровадження моделі державно – громадського управління, що передбачає докорінні зміни у структурі управління, подолання традиційної закритості і стимулювання соціальної відкритості школи тощо. Як вже зазначалося, в Україні на початку двотисячних років склалися досить сприятливі умови для оновлення управління освітою. Ґрунтовні роботи, присвячені проблемі інноваційних підходів до педагогічного менеджменту, представили Г. В. Єльникова, Л. І. Даниленко, Г. А Дмитренко, В. С. Пікельна та ін. Саме вони стали підгpунтям державної програми розбудови галузі та управління нею. Державно – громадське управління освітою не є новим, але оскільки стало декларованою законодавчою нормою, то й потребує розвитку, більшої динамічності, нової якості. Сьогодні можна стверджувати, що важливість проблеми державно4

громадського управління освітою і навчальним закладом обумовлена не тільки державною політикою країни, а й реальними потребами учасників освітнього процесу. Тоді головну задачу можна сформулювати так: яким чином можна побудувати нову систему управління, яка б стимулювала прояв позитивної активності всіх основних суб’єктів освіти? Над вирішенням цього питання ми працюємо вже п’ять років. Звичайно великою проблемою, протягом всіх цих п’яти років, залишається недосконалість нормативно – правової бази з даного напрямку. Нині вже зроблені певні кроки в цьому напрямку (затверджено Положення про Раду навчального закладу), але вони мають половинчастий характер. Немає технологій організації та розвитку державно-громадського управління школою. Не досліджені до кінця мета, задачі, функції, принципи, зміст, організаційна структура, форми та методи. Тому ми вирішили розпочати з вивчення теоретичних засад діяльності самоврядування та розробки власних теорій з проблем розвитку шкільного самоврядування в сучасних умовах, створення банку даних відповідних зразків позитивного досвіду з даної проблеми. Досвід роботи таких міських закладів освіти, як Перша українська гімназія ім. М. Аркаса, економічний ліцей № 2, Миколаївський морський ліцей, Миколаївські гімназій № 3 і 4, ЗОШ № 1, 3, 6, 19, 22, 32, 39, 45, 50, 51, 53, 57, 60, Миколаївського юридичного ліцею, показує, що адміністрацію школи та органи самоврядування повинен об'єднувати спільний зміст діяльності по управлінню школою. А саме:  сумісна законодавча діяльність – розробка, ухвалення та реалізація нормативних документів, що регламентують життєдіяльність школи (Статут, Положення про самоврядування педагогів, учнів, батьків, Кодекси прав та обов'язків учасників шкільного життя тощо);  розробка організаційно – правових параметрів: роботи школи, режиму, заходів щодо заохочення, покарання та відповідальності учасників шкільного життя тощо;  сумісна або скоординована діяльність щодо гармонізації та гуманізації взаємовідносин суб'єктів шкільного життя;  обмін думками членів шкільного колективу, батьків та громадськості з актуальних питань шкільного життя. Звичайно, цей перелік можна ще продовжувати, але, на наш погляд, загальним змістом діяльності адміністрації та органів самоврядування повинна бути організація розвитку школи. Крім того, вивчивши зарубіжний та вітчизняний досвід організації самоврядування в закладах освіти, проаналізувавши ще раз стан справ у міських школах, ми прийшли до висновку, що одним з чинників, який, на наш погляд, значно гальмує модернізацію управління є повільне залучення до вирішення проблем управління органів учнівського самоврядування. Ми ризикнули припустити, що учнівська молодь, враховуючи специфіку сьогодення, найбільш потенційна соціальна група щодо можливості конструктивно обговорювати, а потім і реалізовувати орієнтири громадського життя сучасного навчального закладу. В результаті численних дискусій з колегами і самими школярами ми дійшли висновку про те, що учнівське самоврядування повинне розглядатися, в першу 5

чергу, не як один з елементів виховної роботи школи, а як самостійний суспільний інститут, що дозволяє учням реалізувати своє право на участь в управлінні освітньою установою. Для нас суть питання про учнівське самоврядування полягає в зміні системи взаємостосунків суб'єктів шкільного процесу. Учнівське самоврядування розглядається нами як можливість подолання ситуації, при якій в школі нічого не залежить від самих школярів. Адже повноправне учнівське самоврядування дає школярам серйозні важелі впливу на шкільну політику - не тільки на своє власне життя в школі, але і на життя дорослих, на ухвалення тих або інших рішень, на вибір шляхів вирішення різних проблем шкільного життя, врешті решт - на напрям розвитку школи. Таке самоврядування - це спосіб перетворення учнів з об'єктів освітнього процесу в суб'єктів. Включення учнів в процес управління школою також відкриває можливість для активізації власної діяльності школярів щодо вирішення шкільних проблем. Школа стає об'єктом інноваційної активності учнів, а учні, у свою чергу, учасниками процесу модернізації освіти. Таким чином, ми розглядаємо проблему учнівського самоврядування в контексті задач реформування школи та системи управління школою. Учні в рамках самоврядування включаються в діяльність по модернізації школи, сприяючи становленню системи державно-громадського управління, просуванню культури прав людини, освоєнню інноваційних способів вирішення шкільних проблем. Робота міського управління освіти, науково – методичного центру, міської ради, адміністрації та педагогічних колективів навчальних закладів щодо розвитку учнівського самоврядування пройшла декілька етапів. На першому етапі відбувалося вивчення та аналіз існуючої системи самоврядування в навчальних закладах міста, створення банку даних позитивного досвіду з даної проблеми. Треба відмітити, що цьому сприяло проведення Всеукраїнського конкурсу на кращу модель учнівського самоврядування. У міському етапі конкурсу взяли участь 46 (66%) навчальних закладів міста, що свідчить про зацікавленість керівників, учнівських і педагогічних колективів у вирішенні проблеми розвитку учнівського самоврядування, пошуку дієвих технологій роботи. З цих 46 кращими було визначено 12, що взяли участь у обласному етапі конкурсу. За результатами Всеукраїнського етапу моделі, представлені ЗОШ № 45 і Першою українською гімназією ім. М. Аркаса визначено переможцями. Вони ввійшли у десятку кращих моделей з усієї України. До речі, з досвідом роботи цих закладів ви будете мати можливість ознайомитись. ІІ етап - 2002 – 2003 н.р. В цей час ми працювали над створенням системи підтримки розвитку учнівського самоврядування в навчальних закладах. Серія зборів активістів дозволила об’єднати лідерів – старшокласників і створити команду, зацікавлену у розвитку самоврядування в школах. Була створена молодіжна громадська організація «Миколаївський Союз Лідерів учнівського самоврядування», однією з задач якої є саме розробка загальної стратегії дій у сфері розвитку учнівського самоврядування. Аналізувався досвід роботи, визначалися проблеми, виявлялися успішні моделі. Розпочата робота з активістами привела до створення діючих органів 6

учнівського самоврядування у чверті шкіл міста. Це були шкільні уряди, учнівські ради, парламенти, ради старшокласників, козацькі курені тощо. І що найважливіше, в багатьох випадках органи учнівського самоврядування були створені учнями самостійно, без участі керівника – педагога, але, звичайно, при їх підтримці. Паралельно з відпрацюванням методики організації учнівського самоврядування, відбувалося створення теоретичної бази щодо функцій, змісту діяльності учнівського самоврядування. Справа в тому, що нерідко в школах учнівське самоврядування виконувало, і ще досі, нажаль, виконує, функції «філіалу» адміністрації школи. Воно покликане допомагати адміністрації школи вирішувати проблеми учнів (жорсткіше - проблеми з учнями). Таке «самоврядування» повністю підкорялося адміністрації, працювало під її керівництвом. Минулі традиції заважають правильно зрозуміти суть сучасного самоврядування. Пора перестати плутати самоврядування з чергуваннями, зборами макулатури, шикуваннями і святковими концертами. Сьогодні шкільне самоврядування - це спосіб здійснення права на участь в управлінні освітньою установою. Самоврядування не може підкорятися шкільній адміністрації, навпаки, воно певною мірою впливає на її роботу. Потребує уваги і принципи побудови структури учнівського самоврядування, коли основою повинна бути діяльність учнів, а не фантазія адміністрації. На ІІІ етапі, у 2003 – 2004 н.р., за підтримкою управління у справах сім’ї і молоді та Управління освіти була заснована Миколаївська Академія Лідерів. ЇЇ слухачами стали близько 100 школярів з 43 навчальних закладів міста. Головною подією стало проведення в лютому 2003 року 1 міської конференції лідерів учнівського самоврядування, участь в якій взяли 153 делегати від 59 навчальних закладів. На конференції було ухвалено рішення про створення міської координаційної ради з питань роботи органів учнівського самоврядування. Крім того, на цьому етапі були підведені перші підсумки щодо діяльності з розвитку учнівського самоврядування на рівні міста. Проведена робота привела до створення активно діючих або оновлення існуючих систем учнівського самоврядування у 78% навчальних закладів. За цей час було створено 59 дитячих об’єднань різних напрямків, 18 клубів за інтересами на базі шкіл. Але створити органи учнівського самоврядування – половина справи. Необхідно, щоб самоврядування було доведено до уміння управляти собою, щоб кожний учень став суб'єктом власного розвитку. Мова йде про таку важливу складову виховання, як навчання школярів навичкам самопізнання, самоосвіти, саморозвитку, самобудівництва, самостворення. Коли дитина мотивована, активна у відношенні до себе, до свого власного життя, до своєї долі, вона стає активною й у суспільній діяльності. Крім того, одним з реальних і, на наш погляд перспективних, напрямків діяльності по розвитку учнівського самоврядування є підтримка ініціатив. Будуть ініціативи – буде й самодіяльність у задоволенні власних потреб, у вирішенні власних проблем. Саме тому на наступному етапі, у 2004 – 2005 та 2005 – 2006 н.р., ми зосередили увагу на вирощенні й конструктивному «вбудовуванні» учнівських ініціатив у соціальну дійсність.

7

По-перше, у нас є позитивний і багаторічний досвід участі у Всеукраїнській акції «Громадянин». Учні міста чотири роки поспіль стають переможцями даної акції. З метою активізації розвитку учнівського самоврядування, формування в молодих громадян активної громадянської позиції, соціалізації учнів освітніх установ міста, було проведено інтелектуальну гру «Як стати мером», у рамках якої молодіжні команди навчальних закладів працювали над розробкою програм соціально – економічного та духовно – культурного розвитку Миколаєва. Треба відмітити, що серед представлених програм були досить цікаві пропозиції. Щорічно школярі беруть участь в конкурсі проектів «Місто - очима молодих», започаткованому Асоціацією міст України. В минулому році переможцем Всеукраїнського етапу цього конкурсу стали учні Миколаївського юридичного ліцею. До речі, Миколаївський юридичний ліцей має великий і найрезультативніший досвід проектної діяльності. Протягом 2004 – 2005 року проведено міську акцію «А пам'ять - священна», присвячену відзначенню 60 – ої річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні і визволенню України від німецько – фашистських загарбників. 69 навчальних закладів м. Миколаєва отримали завдання для пошуково-дослідницької роботи. В організації роботи навколо цієї акції найбільш важливим були, навіть, не кількісні показники. Правильно визначені завдання акції, вибрані форми роботи, надані методичні рекомендації сприяли тому, що напрацьований матеріал пройшов через душі дітей, їх свідомість. А значить ми досягли головної мети – посіяли зерно у вихованні громадянина. Навесні 2005 року учні 10 навчальних закладів міста взяли участь у конкурсі соціальних проектів. Ініціативи 8 з них отримали підтримку (гранти) від компанії РУСАЛ. Одним з інтенсивних методів включення юних українських громадян в суспільне життя є соціальне проектування, яке стимулює активну громадянську підготовку юнацтва і дозволяє кожному школяреві реально познайомитися з функціонуванням різних рівнів владних структур, засобів масової інформації, соціологічних служб, суспільних інститутів, а також проявити себе у сфері культурної і суспільної діяльності. Тому в 2005-2006 навчальному році, на підтримку ініціативи міської молодіжної громадської організації “Миколаївський Союз Лідерів учнівського самоврядування”, проводилась міська акція «Від лідера школи – до лідера міста». Метою даної акції є розвиток учнівського самоврядування, залучення уваги учнівської молоді до актуальних проблем місцевого співтовариства; виховання у молодих людей відчуття громадянської відповідальності за соціальну обстановку в своєму місті, навичок громадянської участі у вирішенні актуальних соціальних проблем у взаємодії з органами влади. У квітні 2006 року проведено виставку – ярмарку молодіжних ініціатив, де учні, запропонували ті чи інші способи вирішення соціальних проблем. Кращі з них, найбільш конструктивні звичайно, отримають підтримку міської ради. Проблеми, які обрали учні для вирішення стосуються, перш за все, власних навчальних закладів, проблем різних соціальних груп населення (соціальне сирітство, проблеми людей похилого віку тощо), здорового способу життя молоді, освітні проблеми і так далі.

8

Дану практику ми плануємо проводити щорічно з необхідними варіаціями, тематикою, урахуванням пропозицій органів учнівського самоврядування. На наш погляд, дуже важливо щоб ці події привертали якомога більше уваги громадськості, оскільки, чим більше уваги – тим серйозніше і більш вагомою буде підтримка, тим більше виникне молодіжних ініціатив. Вважаємо, що дане питання потребує особливої уваги. Оскільки якщо ми зможемо «вибудувати» на рівні міста дійсні, повноцінні механізми підтримки молодіжних ініціатив, то таким чином ми створимо умови для самореалізації особистості й знайдемо шляхи продуктивного використання учнівської активності. Отже, можна стверджувати, що на сьогодні місто вже має достатній позитивний досвід поєднання зусиль суспільних організацій та інституту учнівського самоврядування для ініціювання позитивних змін не тільки в шкільному житті, а й залучення уваги громадськості до проблем міста. Треба сказати, що за ці роки проведена велика, плідна і дуже важка робота щодо розвитку учнівського самоврядування в навчальних закладах як фахівцями управління освіти, науково – методичного центру, так і адміністраціями, і педагогічними колективами навчальних закладів, і, звичайно, самими учнями. Але дане питання залишається на сьогодні актуальним.

Органи самоврядування та управл³ння навчальним закладом. Державно-громадське управління - це таке управління навчальним закладом, в якому сполучені діяльність суб’єктів управління державної та громадської природи. Самоврядування – форма управління, за якою суспільство, організація, господарська чи адміністративна одиниця тощо має право самостійно вирішувати питання внутрішнього керівництва Суб’єкти управління державної природи – це органи державної влади та органи управління освітою всіх рівнів. Складніше дати визначення суб’єктам управління школою громадської природи. Закон України «Про освіту» встановлює право педагогів, учнів та їх батьків на участь в управлінні освітньою установою. Там же визначені механізми, що забезпечують ці права. Дані функції можуть і повинні виконувати органи шкільного самоврядування. Ви знаєте, що в шкільному самоврядуванні можна виділити чотири підсистеми – самоврядування педагогів, самоврядування учнів, самоврядування батьків (всі три відносяться до окремих органів самоврядування) і підсистему сумісного управління школою з боку шкільних працівників, учнів та їх батьків. Якщо в окремих органах самоврядування педагоги, учні та батьки управляють власним колективом (педагоги та учні) або своєю асоціацією (батьки), то через систему співуправління вони всі разом управляють школою.

9

Вищий орган самоврядування навчального закладу – загальні збори або загальношкільна конференція. Отже, суб’єктами управління школою громадської природи є загальношкільні збори (загальношкільна конференція), і рада школи. Таким чином, в навчальному закладі діють два суб’єкти внутрішкільного управління, що функціонують постійно – директор школи як представник і носій державних засад, і рада школи – представник громадськості, що захищає її інтереси. Чому я звертаю на це увагу? Тому що дуже часто від адміністрацій, учнів, батьків надходять запитання: чи можуть учнівські ради або батьківські комітети ухвалювати рішення, що є обов’язковими для виконання всіма учнями або батьками? Ще раз повторюємо, що суб’єктами управління в навчальному закладі є директор і рада школи. Тільки вони мають право ухвалювати рішення такого роду. Можна виділити три рівні участі школярів в управлінні школою: 1-й рівень – участь в управлінні школою через шкільну раду, яка ухвалює управлінські рішення у відповідності до повноважень, що закріплені Статутом навчального закладу; 2-й рівень – участь в управлінні школою через діяльність органів учнівського самоврядування: на учнівських зборах, конференціях учні обговорюють проекти шкільних нормативних документів, висловлюють зауваження та пропозиції, які передаються шкільній раді і враховуються при затвердженні цих документів; 3-й рівень – зворотна інформація від учнів в процесі навчально-виховної роботи, в якихось випадках ця інформація може бути використана адміністрацією школи при розробці управлінських рішень. Строго кажучи, 2 та 3-ті рівні не дають учням реальних прав на участь в управлінні школою, але вони є логічними ланками послідовної підготовки до грамотної участі в управлінській діяльності першого рівня. Тому не враховувати їх нерозумно. Для становлення учнівського самоврядування як самостійного суспільного інституту необхідно створити як мінімум наступні базові умови:  надання учнівському самоврядуванню прав по участі в управлінні школою – реальними повноваженнями, які дають можливість серйозно впливати на шкільну політику;  розробка технології учнівського самоврядування, що дає можливість учням і їх педагогам-наставникам проектувати і створювати системи самоврядування в умовах кожної конкретної школи;  передача учнівському самоврядуванню ефективних технологій роботи, що дозволяють вирішувати актуальні шкільні проблеми. Переважно це технології, накопичені в «третьому секторі», які використовуються в роботі суспільних організацій;  створення системи підтримки розвитку учнівського самоврядування, зокрема на рівні освітньої політики, в області побудови взаємодії учнівського самоврядування зі структурами громадянського суспільства, в плані інформаційної, методичної підтримки, роботи по розвитку організаторських здібностей шкільних активістів.

10

Органи учнівського самоврядування Школа - це мікромодель майбутнього суспільства. Основи громадянського становлення та демократії закладаються з дитячих років, і самоврядування допомагає учням організувати власне життя і життя своїх товаришів. Досвід взаємостосунків, розв'язання конфліктів, виявлення і захисту своїх інтересів, набутий у школі, стане багажем, з яким школярі увійдуть у доросле життя. Сучасному випускникові потрібна не абсолютна сума знань, а вміння їх здобувати, аналізувати та застосовувати у конкретній ситуації. Тому змінюється завдання освіти: завдяки безперервному процесу навчання та розвитку творчість, прагнення росту та самореалізації мають стати сутнісною ознакою способу життя учнів. Завдання педагога - організувати навчально-виховний процес таким чином, аби він сприяв розвиткові, самовдосконаленню, здобуттю власного досвіду. Школярі потребують практичних навичок управлінської діяльності, і саме вчителі це забезпечують. Головною умовою розвитку самоврядування є наявність педагогів, які хочуть і вміють співпрацювати з дітьми. Саме від педагога залежить, чи зможе він довіряти учням самостійно вирішувати більшість питань їхнього колективного життя, чи зуміє переконати їх у тому, що, крім них, ці обов'язки ніхто не зможе виконати. Тільки тоді самоврядування стане потребою колективу. Органи учнівського самоврядування - це шкільні фантоми. Вони начебто є, і їх начебто немає. Для чого потрібні і в яких напрямах можуть бути корисні органи учнівського самоврядування? Потрібні і корисні для успішної соціалізації учнів, для змістовного продуктивного спілкування, для навчання дітей реалізовувати себе в рамках тих або інших соціальних ролей. Є у дітей самопоточне життя, для якого властиві субкультурні прояви, і це життя відображає значною мірою реалії сьогоднішнього дня у всіх його проявах. Але становлення дитини не проходить безбідно, іноді складається так, що в класі перемогла антисоціальна тенденція, або з'явився лідер, який веде дітей в підвал, або реклама, газети і телебачення з нав'язливістю мухи вдовблюють в юну голову маргінальні цінності: пиво, вульгарні тексти, бари, дискотеки, наркотики. І ось ми підходимо до важливого висновку про те, що є різне розуміння і реалізація гасла соціалізації і розвитку. Негативна соціалізація і розвиток, швидке засвоєння вульгарності життя, можливість швидко навчитися вживати алкоголь, палити, з шиком носити куплені батьками речі, мучатись від колективної самотності і усвідомлюючи свою неприкаяність. Всьому цьому ми, дорослі, серед частоколу звітів і відсотків зросту, не знаходимо противаг, тих компенсуючих процесів, які допомогли б молодій людині проходити важкий шлях молодості в широкому, цікавому, колективно і соціально значущому культурному полі. Кращим способом оптимізації социалізаційного процесу служить колективна діяльність, яка будується на визнаних і привабливих для дітей цілях, латентно ініційованих (нерідко) дорослими.

11

Класному керівнику необхідно залучати, школярів (причому чим вони старші, тим більше треба надавати цьому увагу) до участі у всіх етапах діяльності – в плануванні, організації і аналізі роботи, що проводиться, і її результатів. Демократичний діалог, мистецтво терплячого переконання - ось чому ми повинні вчити тепер, щоб вести учнів до соціальної, політичної зрілості. Повноцінному учнівському самоврядуванню притаманна раціональна внутрішня організованість, що виявляється у загальній захопленості справою, нових ініціативах, високому рівні відповідальності за спільну справу. Як на практиці реалізувати справжнє самоврядування? Як відомо, для людей значущі творчість, діяльність, спілкування, статус, лідерство, саме тому при побудові учнівського самоврядування доводиться спиратися на принцип привабливої для учнів самодіяльності, природно потребуючої в самоорганізації. На підставі вивчення тенденції розвитку учнівського колективу можна зробити ряд висновків щодо існування справжнього учнівського самоврядування. По-перше, до органів учнівського самоврядування слід обирати учнів, здатних «вчувствоватися» в переживання і настрої своїх однолітків, тобто здібних до співпереживання і «співрадості». З цією метою в освітніх установах сформовані пости і служби милосердя. Сьогоднішня соціальна ситуація така, що без участі в русі милосердя дітей і молоді не обійтися. Виховання почуття милосердя, повернення до нього - нагальна необхідність і першорядна педагогічна задача, мета якої - сформувати в дитини готовність і потребу допомогти людині або пробачити її із співчуття, людинолюбства. Милосердя повинне бути втілене в образі життя і передбачає довіру до кожної людини; вкладення грошей до фонду милосердя і добродійних фондів; шефство над дитячими фондами і будинками інвалідів; допомога шкіл ветеранам, інвалідам, старезним людям; відправку посилок в райони, потерпілі від катастроф тощо. По-друге, можна зробити висновок, що однією з функцій членів учнівського самоврядування є регулювання і коректування відносин у виховному колективі. Відповідно, змістом діяльності активу повинні стати надання допомоги учням, які знаходяться в скрутних ситуаціях, некомфортно відчувають себе в колективі, випробовують комплекс неповноцінності, мають відхилення в поведінці і ведуть нездоровий спосіб життя. Безперечно, в цій роботі органи учнівського самоврядування спираються на допомогу і підтримку психологічної служби навчального закладу. У функціональні обов'язки психолога входить залучення самих школярів до аналізу і пошуку шляхів вдосконалення відносин в колективі. Саме з цією метою в органах учнівського самоврядування формуються підрозділи, наприклад, такі як ради честі, служби милосердя, миротворчості. Під їх керівництвом і при їх участі діють телефон і пошта довіри, факультативи і гуртки «Азбука здоров'я», школи самопізнання, об'єднання юних психологів. На заняттях, в процесі організації вищезгаданих форм учні вчаться пізнавати турботи людей, допомагати їм і одночасно вчаться жити гідно. По-третє, дослідження показують, що все ширше в сферу діяльності учнівського самоврядування слід включати функції вивчення індивідуальних 12

інтересів учнівської молоді, задоволеності їх життєдіяльністю в школі, соціумі. З цією метою в структурі органів учнівського самоврядування формуються підрозділи, які виконують соціологічні функції. Школярі здатні до самоаналізу, аналітичної діяльності, рефлексії. Педагоги шкіл, позашкільних установ надають допомогу учнівському активу в такій роботі.

Деякі причини відсутності справжнього самоврядування в навчальних закладах. Здавалось би: тема ясна, вивчена вченими, апробована практиками, досвіду вже досить, а задоволення немає. Аналіз показує, що останніми роками досвід учнівського самоврядування став вироджуватися: у практиці з’явилося нарочите (бюрократичне) «структуротворення» - створення всіляких рад, суспільних організацій, багато з яких лише декларують або імітують діяльність. Керівники шкіл признають своє безсилля у вирішенні проблем шкільного самоврядування. Внутрішкільне учнівське самоврядування - важлива виховна проблема, багато шкіл зайняті її вирішенням постійно, а скільки-небудь значущого результату немає. У чому ж причина цієї суперечності? Прослідкуємо, як говорять в науці, історію питання. Коли створюються основні документи, по яких працює школа (план навчально-виховної роботи, програма розвитку, інноваційний або дослідницький проект і т.п.), то про учнівське самоврядування ніхто не забуває. Проте проектування цієї діяльності здійснюються тільки у вигляді задач, переліку форм. Майже ніколи це не доводиться до операціонального плану дій; тому неможливо перевірити, що конкретно робиться керівництвом школи, педагогами по розвитку учнівського самоврядування у вересні, жовтні, листопаді... і так далі - щомісячно до кінця року. І тому сама ідея згасає, залишається тільки на папері. В цьому є і наша провина, я маю на увазі органи управління освітою. Я не знаю випадку, щоб органи ліцензування і атестації комусь поставили в докір відсутність серйозної роботи по розвитку учнівського самоврядування і через це не атестували б освітню установу. Декларується на всіх рівнях його важливість, але ніхто не враховує його при оцінці діяльності школи. Намагаючись з'ясувати у керівників шкіл: чому вони, розуміючи важливість виховання навичок самоврядування, так швидко втрачають інтерес до нього? Відповіді отримали приблизно однакові, і їх умовно можна розділити на дві групи: одні керівники посилаються на те, що результати розвитку учнівського самоврядування неможливо визначити; інші – на те, що цими результатами неможливо відзвітувати (показати їх), та і ніхто з контролюючих школу їх не вимагає. Отже причини, як бачимо, і внутрішні, і зовнішні. Оскільки відповідальність за якість освітнього процесу за законом України «Про освіту» несе школа, розглянемо внутрішні причини як головні. Особливість будь-якої виховної діяльності школи у тому, що її результати якщо і можна визначити, то тільки кваліметрично, тобто описово, наприклад, за допомогою якісно охарактеризованих рівнів (високий, середній, низький, необхідний, достатній, оптимальний, допустимий, неприпустимий і т.п.). І це нітрохи не менш точно і вже, звичайно, не менш цінно, ніж показники навченості по базисному навчальному плану за допомогою підсумкових оцінок або за наслідками екзаменів.

13

Разом з тим результати формування, розвитку навичок самоврядування учнів найчастіше видно не відразу і виявляються, швидше за все, в дорослому житті випускників після закінчення школи. Вчителям же із зрозумілих причин хочеться, щоб їх робота була оцінена «тут і зараз». Через неможливість швидко і легко визначити результати цієї діяльності вчителі самі втрачають до неї інтерес. А що не підтримане вчителями, то швидко згасає. Розглянемо тепер школи, які працюють над розвитком самоврядування учнів. Тут спостерігаємо дві тенденції, у яких один і той самий порок - панування форми над суттю. Одні школи бездумно створюють різноманітні органи учнівського самоврядування. В інших школах до проблеми підійшли не так бездумно і довільно, а організували учнівське самоврядування, прагнучи відтворити в школі якийсь прообраз органів державної влади: подібно Федеральним Законодавчим зборам, в школі створюються або так звана «Велика Рада», або «Законодавча асамблея», або «Палата гімназистів», або «Конгрес» і т.п. У їх функції входить внесення змін до Статуту школи, розробка так званих шкільних законів – правил поведінки, спілкування і т.д. Подібно уряду, в школі створюються свої керівні органи (учнівський комітет, мала рада, рада ліцеїстів і т.п.), які вирішують питання поточного життя школи, учнів. І, нарешті, подібно судовій владі в державі, учні створюють «Суд справедливих» або «Учнівський арбітраж», які вирішують конфліктні ситуації, що виникають між вчителями, керівництвом школи і учнями. Все це, поза сумнівом, до певної міри сприяє соціалізації, породжує активність, готує учнів до дорослого життя, до виконання майбутніх громадянських функцій в суспільстві. Можна було б наводити багато прикладів того, як в наших школах діє учнівське самоврядування. Але разом з тим навряд хтонебудь стане заперечувати, що ця робота як швидко організовується, так швидко і припиняється. І що ефективність її наближається до КПД старого паровозу - близько 3%. Вчителям потрібно докладати постійні зусилля, щоб підтримувати життєдіяльність органів учнівського самоврядування. А оскільки турбот у вчителів і без того багато, то робота учкомів, палат, рад, конгресів, комітетів і т.п. вельми скоро сходить нанівець. Але чому у самих школярів немає внутрішньої потреби розвивати самоврядування? Чому вони не мотивовані до цієї діяльності? Думаю, що причина фактичного розвалу організовуваного на початку року шкільного самоврядування у тому, що цей найважливіший компонент життя дитячого колективу «спускається»зверху. Адже все живе росте від коріння - знизу. До того ж педагоги розглядають самоврядування як якусь організаційну кампанію: варто її провести, і самоврядування далі «саме» функціонуватиме і розвиватиметься. А якщо цього не відбувається, то винуваті діти, які нібито ледачі, пасивні, не доросли ще до того, щоб самим управляти своїм життям. Істинна ж причина згасання діяльності учнівського самоврядування в іншому: учнівське самоврядування не стало частиною шкільної культури, іманентно властивою шкільному життю якістю. Не стало воно органічними для педагогів, і для 14

учнів. Не стало звичкою, традицією, без яких, як без розкладу уроків, школа жити не зможе. Не можна забувати, що, організовуючи учнівське самоврядування, ми намагаємося відтворити якусь модель громадянського суспільства в школі, хоча всім очевидно: такого суспільства в нашій країні поки немає. Немає духу громадянського суспільства і серед вчителів: чи багато хто з них прагне брати участь в управлінні шкільним життям? Системою освіти? Якщо це не так, то питається: чому пасивні в масі своїй вчительські профспілки, де творчий Союз вчителів України, чи багато в школах активних суспільних організацій вчителів? Не забуватимемо і про те, що ми не більше десяти років як попрощалися з тоталітарним режимом, з ідеологічним диктатом. Які, по суті, виключали таке поняття, як самоврядування. Спадщину подолати нелегко: багато директорів шкіл, декларуючи громадські форми управління, зовсім не поспішають ділитися владою. Є і ще одна причина соціальної апатії педагогів, що не охоче беруть участь в управлінні школою і що не бачать сенсу в шкільному самоврядуванні: їх економічна приниженість. Немає жодної соціальної групи в нашому суспільстві окрім педагогів, яка займала б останню строчку по рівню зарплати навіть серед працівників бюджетної сфери і ніяким чином не відстоювала б свої соціальні права. Виходить, що самоврядування дітей в школі організовують ті, хто самі не можуть його організувати в своєму середовищі. Якщо до цього додати безперечну традиційну авторитарність вчителів, що витікає із специфіки їх праці (учити, наставляти дітей, давати оцінку їх знанням, старанності, поведінці і т.п.), то стане зрозумілим, чому марні всі спроби організувати дитяче самоврядування. Вчителі організовують учнівське самоврядування і не помічають того, що самі ж його і душать. Ось показовий факт. Загальновідомо: не існує обов'язків без прав, які дозволяють повноцінно виконувати ці обов'язки. В кожному навчальному закладі є органи самоврядування. Але чи є на сьогодні приклади, коли в школах який-небудь орган вчительського, батьківського або учнівського самоврядування має право накласти вето хоч на якісь рішення адміністрації? І це при тому, що в схемах, що відображають організаційну структуру шкільного управління, мальованих директорами і вами, як заступниками, в програмах розвитку, яка-небудь «Велика рада» або «Шкільна асамблея» (конференція і т.п.) завжди стоять над директором і в супровідному записі, взятої, треба відмітити, із Статуту школи, цей орган називається не інакше, як «найвищий орган управління». У наявності або нерозуміння, що таке ієрархічна структура шкільного управління, або підміна істинного самоврядування грою в нього, що визнавати, звичайно ж, не хочеться. Або це просто лукавство. Таким чином, одна з проблем в тому, щоб надати дітям в школі не фіктивні, а реальні права – право не тільки обговорювати щось, але і право ухвалювати рішення, нести відповідальність за них. Звичайно, ділитися владою і правами - важка наука. Щось вирішувати в школі на рівних з дітьми набагато важче, ніж займатися пустими розмовами про необхідність послідовно перетворювати дітей, органи їх самоврядування з об'єкту в 15

суб'єкт управління. Вам покажеться, що я згущую фарби, але моя задача - по можливості розкрити, загострити головну причину нежиттєвості органів учнівського самоврядування: відсутність у дітей реальних прав, які проголошуються, декларуються, але не реалізуються через авторитарний дух, що панує в багатьох школах по відношенню до вчителів і учнів (до речі, не тільки з боку директора, а і з вашої сторони також. Нам зручно розглядати органи учнівського самоврядування як наших помічників). І ще одне міркування. Я вже говорила про те, що справжнє управління дітей своїм життям в школі найчастіше непомітне для учасників освітнього процесу, оскільки замінене ритуальною грою в самоврядування. Це не варто завжди розглядати як докір школі. Звичайно ж, робота «Суду справедливих» або «Законодавчої палати школи» - всього лише ролева гра. Але там, де можна дітям довірити вирішувати питання свого життя хоча б в ігровій формі, потрібно це робити по максимуму. Хай в цій серйозній грі підлітки проявлять самостійність, а педагоги вже без жодної гри дійсно дотримуватимуть (перед колегами, адміністрацією і перед батьками), відстоюватимуть права дітей, рішення органів їх самоврядування. Серйозна гра набагато корисніша, ніж гра в серйозність. Звичайно, можна привести масу прикладів, коли школи розвивають учнівське самоврядування по розробках учених, на підставі передового досвіду, в яких не тільки проголошуються права учнів, їх колективів і органів самоврядування, але і створюються умови для якнайкращої реалізації цих прав, учням надається максимум самостійності у вирішенні питань їх життєдіяльності. Проте завжди, коли участь педагогів в цій роботі слабшає, дитяче самоврядування чахне, поступово зникає, навіть при тому, що ніяких негативних чинників, що пригнічують ініціативу дітей, немає. Це не значить, що діти не доросли до того, щоб бути господарями своєї школи. Якщо дитяче самоврядування вчителі розуміють, повторю, як одну з непорушних цінностей школи, то вирощуванням, підтримкою, розвитком самоврядування потрібно займатися не кампанійські, а завжди. Ця постійна турбота педагогів, вона - частина їх життя, праці, їх ментальності, невід'ємна частина шкільної культури. Вона так само вічна, як навчання письму, рахунку, читанню, хімії, фізиці, рідній мові. Підсумую сказане, виділю головні, на мій погляд, причини, що відповідають на питання: чому ж в наших школах немає самоврядування? − Школа - частина суспільства і тому несе в собі всі його позитивні і негативні особливості. Школа намагається розвивати самоврядування за відсутності в країні громадянського суспільства. − Організатори шкільного учнівського самоврядування вчителі. Але вони не змогли його організувати навіть у власному середовищі, зробити органічною частиною свого життя. − Робота педагогів по розвитку учнівського самоврядування носить несистематичний характер, характер кампанії і тому, ледве почавшись, швидко згасає. − Служби ліцензування і атестації, органи освіти, здійснюючі інспекторський контроль, не надають істотного значення відсутності учнівського, вчительського і батьківського самоврядування в школах, зосереджують увагу 16

тільки на оцінці знань, що, взагалі не повинно бути єдиною метою хорошої школи, бо знання, уміння, навички - всього лише засіб для досягнення тих або інших цілей і цінностей людини. Громадянські якості випускника - вихованої, уміючої управляти собою, своїм життям, набагато цінніше нашпігованості академічними знаннями. − Результати роботи школи по розвитку учнівського самоврядування визначити набагато складніше, ніж результати навченості, бо вимагає не тестів, що дають миттєвий і часто формальний результат, а спостережень, експерименту, на що необхідні і час, і уміння, і бажання. До того ж результати учнівського самоврядування видно не відразу, виявляються в дорослому житті випускників, після закінчення школи. − У багатьох освітніх установах, де педагоги зайняті розвитком учнівського самоврядування, явно гіпертрофоване прагнення до організаційних форм діяльності дітей - створенню комітетів, рад, комісій, клубів, бюро, конгресів, асамблей, палат, агентств і т.п., що саме по собі, може, і необхідно, але не в збиток мотивованості учнів, розвитку їх ініціативи, самостійності. − Згасання учнівського самоврядування, а то і його повний розвал походять від того, що школярам не надають достатніх повноважень для виконання їх обов'язків в системі шкільного самоврядування, в захисті їх інтересів, їх прав. − Дитяче самоврядування нерідко носить виключно ритуальний, а по суті фіктивний характер: замість того щоб дати учням право ухвалювати рішення, вчителі грають в самоврядування навіть там, де дітям необхідно і можна надати реальну самостійність у вирішенні питань свого життя. Гра в самоврядування допустима, якщо носить повчальний, розвиваючий, виховуючий характер. − Вчителі і керівники шкіл, витративши неймовірні зусилля на створення органів самоврядування, не помічають, як самі ж стають могильниками цього найважливішого виду діяльності дітей. − Учнівське самоврядування у всіх його проявах вчителя не розглядають як одну з вищих цінностей, якою потрібно дорожити, ідея самоврядування не стала частиною шкільної культури, не стала властивою педагогічній свідомості вчителів, життя демократичної, гуманної школи. А якщо всього цього немає, ми так і продовжуватимемо плодити всілякі дитячі структури, активність яких виявляється в кращому разі на перших порах, а потім в'яне, як паросток без поливу, без добрива, при повній байдужості того, хто його посадив... Якщо врахувати все сказане, то можна уявити, яка тривала робота має бути проведена всім педагогічним колективом, щоб послідовно, день за днем міняти звички, психологію вчителя, наскільки крихка конструкція, яку ми хочемо створити, - самоврядування учнів, як необхідно дбайливо підтримувати хай самі незначні ініціативи дітей, їх прагнення реалізувати свої права. Тільки на цій основі можна вирощувати лідерів, створювати органи учнівського самоврядування, дати можливість школярам хоча б частково 17

взяти на себе відповідальність за своє життя в школі. Власне, найпростіший спосіб створити в школі систему учнівського самоврядування - це, не чекаючи «активізації» учнів, визначити круг питань, які шкільна адміністрація не вирішуватиме без поради з представниками школярів. Якщо директор школи, перш ніж ухвалювати рішення, що стосуються учнів, запрошуватиме учнівську раду і радитиметься з нею, прислухатиметься до думки школярів, то учні побачать: самоврядування - це не формальність, це спосіб вплинути на політику школи. У цій ситуації їм буде небайдуже, хто представляє їх інтереси в учнівській раді. Поступово, не відразу, самоврядування набиратиме вагу, ставатиме престижним, розширюватиме сферу свого впливу. Це означатиме, що учні перестали бути в школі чужими і що вони перестали вважати свою школу чужою. А це вже зовсім інша школа.

Розвиток дитячого самоврядування У школі повинна бути створена обстановка, при якій кожен учень відчуває причетність до вирішення головних задач, що стоять перед педагогами і учнями. У цьому плані важливу роль покликана зіграти участь дітей в управлінні своїм колективом. Розвиток самоврядування допомагає їм відчути всю складність соціальних відносин, сформувати соціальну позицію, визначити свої можливості в реалізації лідерських функцій. Задачі, які традиційно ставили педагоги, розвиваючи самоврядування, були самі різні. Авторитарна педагогіка основними з них вважала: включення учнів в вирішення педагогічних задач, зміцнення дисципліни силами учнів, звільнення педагогів від ряду управлінських функцій. Підставою для цього було виконання школою соціального замовлення на формування слухняної конформістської особистості. Новий підхід до розуміння суті розвитку самоврядування передбачає створення умов для соціального становлення учнів. Це забезпечується включенням їх в вирішення складних проблем взаємостосунків, що складаються в колективі. Через свою участь в вирішенні проблем школярі виробляють в себе якості, необхідні для подолання складнощів соціального життя. Від ставлення дітей до цілей спільної діяльності залежить їх позиція в вирішенні управлінських проблем. Учнівське самоврядування - форма організації життєдіяльності колективу учнів, що забезпечує розвиток їх самостійності в прийнятті і реалізації вирішення для досягнення суспільно значущих цілей. Між цілями і змістом діяльності колективу і ставленням до них кожного школяра виникає основна суперечність, яку можна вирішить, сформувавши груповий мотив групової дії, коли учні бачать, що задоволення потреб залежить від досягнення цієї мети. На схемі 1 представлена модель розвитку самоврядування в учнівському колективі. Суть такого розвитку в циклічності цього процесу. Педагог, поставивши мету перед учнівським колективом, як правило, прагне до того, щоб вона обов'язково була їм прийнята. Добившись цього, він часто сам стає 18

організатором її реалізації, висунувши як єдино можливий свій варіант її досягнення. Самоврядування розвивається тільки тоді, коли учні опиняються в ситуації вибору і самі визначають шляхи вирішення поставленої проблеми. Саме ухвалення рішення є ключовим для формування мотиву групової дії. Підведення підсумків, групова рефлексія дозволяють підвести учнів до нової мети спільної діяльності, при цьому на подальших етапах з кожним циклом вони все самостійніше визначають мету, реалізовану згодом дитячим колективом. Ця циклічність відображена в моделі розвитку самоврядування, зображеної на схемі .

Визначення мети діяльності Прийняття мети колективом Колективне обговорення мети

Колективне підведення підсумків. Оцінка своїх можливостей

Реалізація рішення Інтенсивна організаторська діяльність

Мотив групової дії Ми хочемо

Постановка управлінської проблеми. Висування ідеї

Обговорення варіантів рішення Мозковий штурм

Колективне прийняття рішення Вибір варіантів дії 19

Розвиваючись в кожному з видів діяльності учнів, учнівське самоврядування охоплює все більшу кількість задач, і не тільки тих, які виконували раніше педагоги. В результаті розвитку постановка управлінських задач повинна в основному залежати від ініціативи і самостійності учнів. Необхідно відзначити, що ступінь їх участі в управлінні різними видами діяльності буває неоднаковим. Самоврядування може розвиватися практично у всіх видах діяльності учнів. Воно розвивається швидше там, де яскравіше виражена сфера їх інтересів. В той же час, як показує вивчення цього явища, розвиток самоврядування в одному виді діяльності робить істотний вплив на цей процес в інших видах діяльності. Можлива модель становлення і розвитку класного дитячого самоврядування є послідовністю ряду кроків. Крок перший. Діагностика усередині класного простору. На цьому етапі проводиться діагностика міжособових, внутріі міжвікових, інших відносин дітей в рамках класу. Крок другий. Проектування і реалізація «прецедентів самоврядування» - подій, які можуть здійснюватися школярами переважно самодіяльно і самоуправляємо. Крок третій. Становлення самоврядування як основного принципу подій життя класу. Тепер будь-яка загальнокласна подія по можливості повинна стати самодіяльною і самокерованою. Розгортатися подія може у декілька етапів: а) оголошення конкурсу на кращий проект колективної творчої справи; б) створення тимчасових творчих груп по розробці проектів; в) організація команди справи, готової запровадити проект в життя; г) робота команди справи; д) робота команди справи із залученням всіх зацікавлених осіб. Проте подібна динаміка розгортання події ще не дає гарантії виникнення подієвих, демократичних відносин між школярами як суб'єктами діяльності в режимі самоврядування. Необхідне прийняття деяких формальних демократичних принципів: особистої відповідальності, прагнення до згоди, свободи думки, змінюваності управлінських позицій, рівність можливостей і так далі. Прийняття принципів закріплюється в «Положенні про шкільне самоврядування» (конкретний документ, організуючий діяльність всіх суб'єктів школи в режимі сприяння дитячому самоврядуванню), де повинні бути встановлені місце і роль педагогічного колективу, окремих педагогів – консультантів самоврядування, рівні підтримки адміністрації і батьків; роз'яснені школярам особливості діяльності в режимі самоврядування. «Положення про шкільне самоврядування» - відповідальна угода всіх суб'єктів школи. Запропонована модель розвитку дитячого самоврядування через шкільну подієвість відкрита для завершення. Одні школи можуть затриматися (але не зупинитися) на третьому кроці, інші - зробити крок по формуванню системи органів самоврядування. Тепер така система буде органічно виниклим, «вирощеним» самими школярами (на відміну від штучних, рукотворних дорослими систем шкільного самоврядування, добре відомих нам по недалекому минулому). При цьому необхідне прийняття педагогами наступних принципових основ 20

дитячого самоврядування: 1. Значення дитячого самоврядування полягає не в тому, щоб діти включалися в існуючі піраміди керівництва-виконання, а в тому, щоб вони набували особистий досвід демократичних відносин і форми його усвідомлення.

2. Дитяче внутрішкільне самоврядування - не спеціальна діяльність дітей «по управлінню» (копіювання Дум, Урядів, що звідси розповсюдилося, Республік тощо), але режим протікання спільної і самостійної діяльності школярів, забезпечуючий необхідну динаміку демократичних, подієвих відносин в дитячому середовищі; задаючий реальні можливості цивільного і особового самовизначення підлітків і молоді (вік відкриття «самозвеличання» - 10-12 років; саме тому ми розглядаємо самоврядування стосовно діяльності підлітків і молоді).

3. Створення системи дитячого самоврядування не є самоціллю, це лише форма стабілізації і оптимізації самоуправлінських процесів в дитячому середовищі. Виникнення такої системи - явище високого рівня складності, результат тривалої роботи педагогічного і учнівського співтовариств за визначенням елементів, зв'язків, якостей системи. Органи самоврядування з певними повноваженнями - це ще не система, а лише її «каркас». Необхідно, щоб між ними виникли практичні зв'язки і відносини, щоб вони вирішували реальні проблеми учнів і були формою реалізації учнями своїй суб'єктній позиції в школі.

4. Співуправління дітей і дорослих і власне дитяче самоврядування близькі по духу, але все-таки різні речі. Якщо в першому випадку діти і дорослі є рівноправними партнерами в загальній діяльності, то в другому випадку у дорослих є лише пасивне право допомогти дітям, у дітей же є право як запитати допомогу дорослих, так і обійтися без неї. Втручання дорослих в самокеровану діяльність дітей можливе лише в тому випадку, якщо ця діяльність починає загрожувати безпеці дітей (їх життю, душевному і духовному здоров'ю).

5. У ситуаціях самоврядування дітей педагоги не можуть регламентувати міжособистісні, міжвікові, внутрі- і міжгрупові відносини. Проте діагностувати їх стан, стимулювати діяльність, в якій складаються ці відносини, надавати допомогу і підтримку тим дітям, хто потребує зміцнення власної суб'єктної позиції, професійний обов'язок педагога як вихователя.

6. Якщо дорослі незадоволені діяльністю дітей в режимі самоврядування, вони можуть висловить свої критичні зауваження у відкритому чесному діалозі. Діти мають право врахувати зауваження дорослих або не згодитися з ними. Будь-які форми тиску на дітей недопустимі.

Функції учнівського самоврядування Доцільно виділити специфічні самоуправлінські функції. До таких функцій можна віднести три: самоактивізація, організаційне саморегулювання, колективний самоконтроль.

21

Самоактивізація передбачає залучення як можна більшого числа членів колективу до вирішення управлінської проблеми, систематичну роботу по залученню учнів в управління новими сферами діяльності. Організаційне саморегулювання передбачає гнучкість в реалізації організаторських функцій членами учнівських колективів, стійкий вплив активу на колектив, здатність колективу самостійно змінити свою структуру з метою успішнішого вирішення організаторських задач. Колективний самоконтроль передбачає постійний самоаналіз органами самоврядування і окремими організаторами своєї діяльності і на основі цього пошук ефективніших шляхів вирішення управлінських задач. Розвиток учнівського самоврядування в загальношкільному колективі має свої особливості в порівнянні з розвитком самоврядування в класі. Самоврядування в школі направлене на вирішення задач, що стоять перед навчальним закладом. Колектив класу, відрізняючись однорідним віковим і постійним складом, створює умови для участі кожного в суспільній діяльності. Органи самоврядування школи неповинні регламентувати ініціативу і самостійність колективів класів. Роль класного керівника в розвитку самоврядування безперечна. Важливо, щоб він достатньо чітко делегував повноваження і відповідальність школярам. Його задача розвивати їх активність і допомагати у виборі видів діяльності і форм організації. Одним з провідних чинників, сприяючих розвитку самоврядування в колективі, є конкурентні відносини між різними групами, які не тільки активізують діяльність учнів, але і збагатять їх взаємостосунки, вносять в них здоровий дух суперництва. Важливо тільки забезпечити такі відносини етичними регуляторами, які дозволяють зробити їх чесними. Педагоги повинні всіляко схвалювати діяльність, направлену на організацію взаємодопомоги. Для педагога важливо постійно відстежувати, як розвивається самоврядування в класі і школі. Для цього можна провести опитування учнів по пропонованій нижче методиці. Запропоновані питання відповідають функціям дитячого самоврядування і критеріям розвитку його в учнівських колективах. Методика виявлення рівня розвитку самоврядування. Мета: визначити рівень розвитку учнівського самоврядування. Проведення: Кожен учень заповнює бланк, в якому вказані номери приведених нижче пропозицій. Ступінь своєї згоди з цими реченнями виражає в оцінках: 4 – «Так», 3 – «Скоріше так, чим ні», 2 – «Важко сказати», 1 – «Скоріше ні, чим так», 0 – «Ні».

1 5 9 13 17 21 2 6 10 14 18 22 3 7 11 15 19 23 4 8 12 16 20 24 1. Вважаю для себе важливим добиватися того, щоб мій клас був найкращим.

2. Вношу речення по вдосконаленню роботи класу.

3. Самостійно організовую цікаві справи з своїми товаришами в класі.

4. Беру участь в підведенні підсумків роботи класу, у визначенні найближчих задач.

5. Вважаю, що клас здатний до дружних самостійних дій.

6. У нас в класі обов'язки чітко і рівномірно розподіляються між учнями.

22

7. Виборний актив в нашому класі має авторитет серед всіх членів колективу.

8. Вважаю, що актив в нашому класі добре і самостійно справляється з своїми обов'язками.

9. Вважаю, що учні нашого класу сумлінно відносяться до виконання своїх громадських обов'язків.

10. Своєчасно і точно виконую рішення, прийняті зборами або активом класу.

11. Прагну докласти всі зусилля, щоб задачі, поставлені перед класом, були виконані.

12. Готовий відповісти за результати своєї роботи і за результати роботи своїх товаришів.

13. Ми добре уявляємо собі задачі, які стоять перед школою.

14. Учні мого класу часто беруть участь в організації різноманітних заходів для всієї школи.

15. Ми прагнемо допомогти представникам нашого класу, що беруть участь в органах самоврядування школи, у вирішенні задач, що стоять перед ними.

16. Мої товариші і я регулярно беремо участь в обговоренні проблем, що стоять перед школою.

17. Ми прагнемо до співпраці в вирішенні задач, що стоять перед школою, з іншими класами і об'єднаннями.

18. Задоволений ставленням моїх товаришів до учнів інших класів.

19. Ми прагнемо допомогти іншим колективам, молодшим класам в вирішенні труднощів, що виникають перед ними.

20. Вважаю, що самоврядування школи, учні, вибрані до органів, мають заслужений авторитет.

21. Мої однокласники сумлінно відносяться до виконання доручень всього колективу.

22. Ми прагнемо до того, щоб колектив школи досяг вищих результатів.

2З. Готовий відстоювати інтереси школи в інших колективах і громадських організаціях.

24. Усвідомлюю свою відповідальність за результати роботи всієї школи. Обробка результатів. При обробці результатів 24 речення розбиваються на 6 груп (блоків). Дана систематизація обумовлена виявленням різних аспектів самоврядування: 1) включеність учнів в самоуправлінську діяльність (речення 1, 2, 3, 4); 2) організованість класного колективу (речення 5, 6, 7, 8); 3) відповідальність за результати спільної роботи в класі (речення 9,10, 11, 12); 4) участь класу в управлінні справами школи (речення 13,14,15,16); 5) взаємодія з іншими класами в організації загальношкільного життя (речення 17,18,19,20); 6) усвідомлення відповідальності за результати роботи всього колективу школи (речення 21,22,23,24).

Органи самоврядування і зміст їх діяльності 23

Як показує практика роботи навчальних закладів, система учнівського самоврядування знаходиться в прямій залежності від етапів розвитку колективу. Ця залежність зафіксована в дослідженнях В.М. Коротова, Г.М. Логутенко, Т.В. Орлової, Н.К. Твердохлебова, А.М. Філь, П. Т. Фролова. Спираючись на ідеї цих авторів і спостереження, розкриємо зміст трьох етапів. Для першого етапу характерне проведення педагогічним колективом роботи по вихованню в учнів поваги до самого себе, поважного ставлення до членів колективу, бажання і потреби допомогти вчителю, прагнення до активної соціальної діяльності. На цьому етапі динаміка розвитку учнівського самоврядування повністю залежить від педагога. Тому тут доцільно розробити і реалізувати організаційно - діяльнісний проект по вивченню рівня соціальної активності учнів і можливостей педагогів в її розвитку. Головна позиція вихованців в життєдіяльності первинних і загальношкільних колективів – виконавча. Позиція педагога - позиція вчителя, тобто він особистим прикладом, дидактичними прийомами формує в учнів знання, уміння, навички самоуправлінської діяльності. Одночасно в процесі загальних колективних справ йде підготовка вихованців до самоконтролю і самоаналізу. Це надалі відкриває можливість передачі функцій управління окремими справами від педагогів школи учням. Саме через колективні форми йде активна підготовка учнів до повної самоуправлінської діяльності. Другий етап розвитку колективу характеризується стабільністю діяльності учнівського активу, що постійно збільшується, і постійним розширенням його прав і обов'язків. Ініціатива в самоуправлінській діяльності на цьому етапі виходить не тільки від педагогів, але і від значної частини дитячого колективу. Деякі види діяльності колективу повністю очолюються школярами. Формуються постійно діючі органи самоврядування (штаби, бригади, співдружність і ін.). Члени цих органів стають організаторами роботи з учнями по інтересах, проведення чергувань. Все більше значення в життєдіяльності учнів набувають збори. Самоврядування стає провідною умовою ствердження школяра в колективі. Педагогічний колектив, спираючись на найвищі органи самоврядування - збори (конференцію) і виконавчі (комітети, ради, парламенти), прагне розвинути в учнів потребу в самоаналізі, самооцінці і самоорганізації. Розширяється зміст діяльності учнів і, відповідно, різноманітними стають зв'язки як в школі, так і за її межами. На цьому етапі розвитку самоврядування його члени починають займатися законодавчою діяльністю. Мається на увазі створення законів, правил життєдіяльності, декларацій співпраці, кодексу честі, символів колективу. Вони, з одного боку, організовують взаємостосунки учнів, а з іншою - активізують засвоєння вимог і відповідних їм способів поведінки в колективі. Підвищується статус активу в житті освітньої установи. Наказом директора школи лідери (уповноважені) виборних органів шкільного самоврядування включаються до складу педагогічної ради школи, що підкреслює соціальну значущість активу в вирішенні проблем шкільної життєдіяльності.

24

На даному етапі посилюється інструктивно-методична робота педагогів в школі у зв'язку із збільшенням кількості учнів в органах учнівського самоврядування. Третій етап. Основою учнівського самоврядування є громадська думка і твердо сталі традиції. Самоврядування тут виступає не стільки засобом і формою об'єднання колективу, скільки принципом. Принцип самоврядування є обов'язковим елементом змісту, організації і управління виховним процесом в школі. Значення громадської думки полягає у тому, що самі учні, незалежно від статусу в колективі, підтримують соціально значущі почини і залежно від участі в них оцінюють позицію своїх однолітків. В свою чергу, громадська думка надихає дітей на свідоме служіння інтересам колективу, сприяє реалізації особистих і громадських інтересів, оптимальному поєднанню особистого і суспільного, суспільного і особистого. Складається демократичне самоврядування, що міняє позицію педагога і вихованця в колективі. На третьому етапі самоврядування учнів отримує чітку структуру і змістовну завершеність. Це завершальний етап у формуванні системи учнівського самоврядування. Для нього характерні розширення прав, обов'язків і ускладнення функцій органів самоврядування; передача окремих виховних функцій педагогів учнівським колективам; постійне збільшення числа вихованців, що беруть участь в організації життя колективу; підвищення ролі громадських дитячих і молодіжних організацій в житті колективу; виконання управлінських функцій в порядку черговості. На всіх етапах розвитку система учнівського самоврядування формується за участю членів педагогічного колективу на підставі наступних принципів: кожному колективу учнів – свій орган самоврядування; самоврядуванню школи - систему виконавських органів; кожному напряму роботи - орган самоврядування; кожній справі - свій організатор; кожному учню - конкретне доручення; всім членам виконавських органів - дієві права і обов'язки; всім активістам - школу організаторів; всім органам самоврядування - єдність дій і взаємодія. Динаміка розвитку самоврядування на різних етапах розвитку колективу представлена в таблиці.

Динаміка самоврядування на різних етапах

Колективу властиві: Функції самоуправління:

Перший етап відсутність активу, спільності цілей, інтересу до діяльності в колективі

Другий етап сформованість активу, зацікавленість учнів в справах колективу

виконавська

організаторська

25

Третій етап наявність суспільної думки, постійно змінного активу у органах самоврядування управлінська

Зміст функції:

отримання завдання, визначення режиму виконання, експертна оцінка, самооцінка, самоконтроль і ін.

визначення мети і засвоєння задач, забезпечення роботи (умови, засоби), розподіл обов'язків, оперативне керівництво, підведення підсумків

оцінка, аналіз, ухвалення рішення, організація планування, контроль, регулювання

Тенденція розвитку самоврядування

метод

форма

принцип

завдання, доручення, розстановка, взаємоконтроль і ін.

учком, старостат, комісії, бригади, штаби і ін.

колективне планування, проведення, аналіз справи

призначення відповідальних осіб

виборність активу демократичним шляхом

участь кожного в організації справ в порядку черговості

вчитель

консультант

партнер

Елементи системи учнівського самоуправління Способи залучення учнів до самоуправління: Позиція педагога:

передає учням організаторський досвід, показує співпраця на рівних приклад участі в Характер засадах, на суспільній роботі, діяльності рівних підставах при виступає носієм педагога: виконанні загальних традицій, що задач склалися в самоврядуванні школи Зміст діяльності органів самоврядування істотним чином залежить від тих задач, які визначає учнівський колектив. Прояви самоврядування можуть бути найрізноманітнішими, але всіх їх повинне об'єднувати одне: діяльнісний підхід до структури органів управління. Спочатку треба захопити учнів якою-небудь суспільно значущою справою, а потім створити відповідний орган самоврядування для його організації. Таким чином з'являється нова ділянка роботи - утворюється новий орган самоврядування. Підхід, при якому зараз малюється складна структура самоврядування, а потім вигадується, чим зайняти кожен її орган, - чистої води формалізм. Найважливіше значення має перетворення різних зібрань, зборів у справжні органи самоврядування. Можливо це тільки тоді, коли учні здійснюють в них колективний пошук вирішення повідомляє учням знання про значення самоврядування, формує позитивні мотиви в учнів до самоуправлінської діяльності, виробляє в учнів навички самостійної роботи

26

управлінських проблем. Вивчаючи діяльність учнів по виробленню управлінських рішень на загальних зборах, можна зробити висновок, що чим більше учасників зібрань, тим менше вони відчувають свою відповідальність за результат обговорення того або іншого питання. Збори можуть проходити в різних формах, і необов'язково при цьому дотримувати звичний ритуал (вибори президії, заслуховування і обговорення доповіді). Найцікавішою і ефективнішою формою прояву активності є зборидиспути, на яких обговорюються наболілі проблеми життя колективу. вносяться конкретні пропозиції. В цьому випадку достатньо вибрати тільки голову зібрань – який буде вести дане обговорення. Важливим елементом колективної організаторської діяльності є колективне творче планування роботи учнівських колективів. Підвищити рівень причетності до обговорюваних на зборах питань можна шляхом посилення їх проблемності, що дозволяє забезпечити включеність кожного у вироблення управлінського рішення. Ухвалене на зборах рішення повинне бути коротким, конкретним і зрозумілим кожному учаснику зібрань. Для цього використовується прийом «мозкового штурму», коли учасники зібрання розбиваються на групи, доручаючи одному з членів цієї групи висловлювати колективну думку про шляхи вирішення проблеми. Після вислову цих думок створюються умови для оцінки висунутих точок зору, дискусії, що приводить до максимальної включеності учасників зібрань у вироблення рішення. Разом з постійними органами самоврядування в учнівських колективах створюються різні тимчасові органи самоврядування, роль яких посилюється з розвитком самостійності й ініціативи учнів. Доцільно при створенні тимчасових органів самоврядування пам'ятати наступне:  створення тимчасових органів самоврядування визначається конкретною задачею, що стоїть перед колективом;  вирішення про створення цих органів ухвалюється тільки учнівським колективом, суспільними організаціями або їх органами самоврядування;  у складі тимчасових органів самоврядування можуть бути тільки ті учні, які беруть участь у вирішенні даної конкретної задачі;  органи самоврядування незалежно від терміну, на який вони створені, повинні прозвітувати перед колективом про виконання поставлених задач;  здійснивши рішення організаторської задачі, вони припиняють своє існування.

Вимоги до організації роботи по розвитку учнівськогосамоврядування Основна закономірність розвитку самоврядування гармонізація загальних цілей, змісту діяльності і ціннісних орієнтацій учнів, дозволяюча зробити результати участі в управлінні надбанням кожного. Ця закономірність дозволяє обґрунтувати основні вимоги до розвитку учнівського самоврядування.

Вимога

соціально 27

значущої

домінанти

припускають мобілізацію колективу навколо єдиної мети, що об'єднує учасників спільної діяльності. При цьому інші цілі стають супутніми і ставляться в залежність від реалізації основної мети, що стоїть перед колективом на даному етапі його розвитку. Кожен колектив має специфічну мету в різний період часу. В одній і тій самій школі різні цілі можуть бути домінуючими у органів самоврядування школи і класу. Домінуючі цілі виступають як «особливі ланки» в організації діяльності учнів. Єдність і оптимальне поєднання колективних і особистих інтересів учнів передбачає забезпечення несуперечності цілей всіх актуальним цілям кожного. Особливо на першому етапі становлення учнівського самоврядування важливо, щоб цілі спільної діяльності, що висуваються перед учнями, не були б ними відразу знехтувані як неприйнятні, невідповідні їх інтересам. Забезпечити включеність учнів в вирішення управлінських задач можливо лише при їх позитивному ставленні до діяльності. Учні, виступаючі в ролі лідерів-організаторів, повинні враховувати в своїй роботі оцінку, яку їм дають товариші. Динамічність і варіатівність органів самоврядування передбачає, що їх структура повинна бути опосередкована цілями діяльності учнів; зміст цих цілей постійно міняється залежно від стратегічних і тактичних задач, що стоять перед учнівським колективом. Ця вимога означає необхідність систематичного пошуку такої організаційної структури, яка поєднує в собі постійні органи самоврядування, визначені положеннями і статутами, і тимчасові органи самоврядування, створені колективом для вирішення поточних задач. При цьому передбачається також зміна функцій постійних органів залежно від змін стратегічних задач. Реалізація даної вимоги передбачає змагальність і добровільність у формуванні органів самоврядування, педагогічне стимулювання лідерства учнів.

Інтеграція і диференціація педагогічного управління і учнівського самоврядування передбачає, що відносини педагогів і учнів в процесі розвитку самоврядування будуються на основі співпраці. Така співпраця забезпечується наявністю прийнятих як педагогами, так і учнями певних правил (норм) відносин, делегуванням школярам реальних управлінських відносин, створенням обстановки взаємної відповідальності і взаємної довіри. Це не виключає взаємної вимогливості, що пред'являється членами педагогічного і учнівського колективу один до одного. На організаційно-методичному рівні педагоги і учні беруть участь в роботі органів самоврядування, виробляють загальну програму дій, інформують один одного про свою діяльність Педагогічний колектив допомагає працювати органам учнівського самоврядування, надає їм право обговорення будь-яких питань життя колективу, визначення основних задач і ухвалення рішень. На соціально-психологічному рівні педагоги і учні встановлюють взаєморозуміння, вчаться вести діалог, попереджати і долати конфлікти. При цьому важливо створити таку атмосферу, в якій і педагоги і учні, співпереживаючи і допомагаючи один одному, відчуватимуть себе членами одного загального колективу.

28

Одним

з

істотних

чинників

розвитку

учнівського самоврядування є підготовка учнів до організаторської діяльності . У цій підготовці можна виділити три головні структурні компоненти. Перший компонент - інформаційний. Учням в різній формі повідомляється різноманітна інформація, необхідна для їх участі в вирішенні організаторських задач. Освоєння школярами організаторських функцій може здійснюватися як в процесі вивчення факультативного курсу «Організаторська робота», «Як стати лідером», так і на основі міжпредметних зв'язків в процесі викладання інших предметів, а також в позанавчальний час. Другий компонент - операційний. Він включає в себе формування організаторських навичок та умінь на основі практичного застосування управлінських знань в модельованих управлінських ситуаціях. Це здійснюється під час різних занять, що знайомлять учнів з методами вирішення організаторських проблем. Третім компонентом (практичним) є управлінська практика, в процесі якої закріплюються придбані знання, навички й уміння, здійснюється корекція управлінських дій. Ще однією умовою розвитку учнівського самоврядування є педагогічне стимулювання лідерства. Важливо формувати в дітей готовність до прояву лідерських якостей, проте прояв психолого-педагогічної готовності бути лідером необхідна, але недостатня умова забезпечення педагогічного стимулювання лідерства. Внутрішня готовність лідера може бути блокована відсутністю ситуації, що дозволяє реалізувати цю готовність. Створення педагогами ситуації (зовнішньої і внутрішньої), що стимулює прояв лідерського потенціалу вихованців, - своєрідне «поле лідерства», що розуміється як особлива інтеграційна властивість, створювана педагогом для стимулювання лідерського потенціалу вихованця. Найважливішими компонентами поля лідерства є:  стиль відносин, що складається в групі, морально-психологічний клімат, в якому проходить життєдіяльність вихованців;  конструювання ситуацій, сприяючих максимальному прояву лідерського потенціалу в найбільшого числа вихованців. Перераховані принципи і організаційно-педагогічні умови дозволяють зробити процес розвитку самоврядування в колективах шкіл безперервним і істотно впливаючим на соціальне становлення учнів.

Педагогічна підтримка розвитку учнівського самоврядування Аналіз стану справ у загальноосвітніх закладах, де самостійність учнів не дістала розвитку, показує, що педагоги недостатньо вимогливо поставилися до належної підготовки учнівського колективу. Про це має дбати зокрема адміністрація школи. Він:  спрямовує і координує зусилля всіх педагогів, усіх органів самоврядування на вдосконалення навчально-виховного процесу, забезпечує єдність їхніх дій;  допомагає органам самоврядування піднести свій престиж, підтримують корисні починання, допомагають створити в колективі таку атмосферу, за якої 29

члени педагогічного колективу зважають на думку та рішення органів самоврядування;  працюють безпосередньо з органами учнівського самоврядування при ухваленні управлінських рішень, що стосуються питань учнівського колективу.  навчання педагогів щодо роботи з органами учнівського самоврядування;  діагностика рівня розвитку учнівського самоврядування. Рішенням педагогічної ради за кожною комісією закріплюються вчителіконсультанти. Методична рада вчителів-консультантів на чолі з директором має визначити єдину принципову лінію взаємодії педагогів та учнів.

Педагогічна самоврядуванню - це:

допомога

учнівському

 забезпечення реальних прав і обов'язків органів самоврядування;  шанобливе ставлення до думки та рішень учнівського колективу;  кваліфікована тактовна допомога;  цілеспрямоване навчання учнів уміння організувати життя учнівського колективу. Основними функціями класного керівника є організаторська, навчальна (навчання організаторської майстерності) та співпраця. Його завданнями є:  допомога щодо подальшого становлення та розвитку самостійності (5-6-й класи) органів класного самоврядування;  сприяння більшій самостійності самоврядування (планування, організація і аналіз повсякденної діяльності); залучення учнів до суспільно корисної діяльності, формування Їхньої потреби у громадській роботі (7-8-й класи);  визначення ролі учнівського самоврядування у зміцненні дисципліни і порядку, неодмінного виконання Статуту школи; сприяння розвитку організаторських умінь і навичок учнів, формування Їхнього іміджу, залучення до громадської роботи (9-11-й класи).

Класний керівник сприятиме розвитку самоврядування, якщо:  розглядатиме його як засіб підготовки організаторів і керівників, а не нав'язуватиме власних рішень стосовно мети і завдань;  залучатиме всіх членів колективу до обговорення спільної справи;  не прийматиме рішення, не обговоривши з вихованцями всі проблеми. Чимало залежить також від ставлення педагога до завдань самоврядування. Учні, маючи обмежений досвід організаторської діяльності, не можуть повністю уявити собі той чи інший напрям діяльності колективу, отже, вчителю треба ознайомити зі змістом діяльності всіх школярів, особливо - організаторів справи. Відповідальні справи доручають спершу деяким активістам, а згодом - решті учнів, тому слід чітко сформулювати права і обов'язки організатора, ради, комісії тощо. Доцільними є також письмові інструкції та положення, які закріплюють права і обов'язки чергових, старост та інших членів учнівського активу. Практичний досвід роботи багатьох шкіл свідчить, що це дає позитивний результат. Крім того, педагогічна підтримка розвитку учнівського 30

самоврядування передбачає створення наступних умов: організаційних, ідеологічних, методологічних. Організаційні умови (характер діяльності педагога):  Формує позитивні мотиви в учнів до самоуправлінської діяльності; дає учням інформацію про значення самоврядування; ініціює, стимулює творчу управлінську ініціативу учнів, особливе у сфері класного самоврядування, як «кореневої» системи «учнівської влади».  Діагностує стан міжособових, а також міжвікових і міжгрупових відносин, що складаються, укріплює сферу дружніх відносин, передає досвід демократичних відносин: особистої відповідальності, прагнення до злагоди, свободи думки, змінюваності позицій (керівники-виконавці), урахування думки кожного і меншини.  Допомагає знайти сфери особистісно- і суспільно-корисної діяльності дітей, визначити коло їх обов'язків, права і повноваження; показує приклад участі в суспільно-корисній роботі, передає учням організаторський досвід; допомагає учням виробляти навичок самостійної роботи.  Надає учням допомогу в організації матеріальної бази: приміщення, обладнання, інвентарю і так далі.

Ідеологічні умови:  Займає особливу педагогічну позицію: виявляє зацікавленість в роботі органів самоврядування учнів; визнає активну роль дітей і поважає їх діяльність по організації життя школи; виходить на позиції співпраці на принципах рівності.  Визнає права і обов'язки органів учнівського самоврядування; їх вирішення враховуються при прийнятті управлінських рішень, планів роботи, основних напрямів розвитку школи.  Заохочує творчу, управлінську ініціативу учнів.

Методичні умови:  Надає інструктивно-методичні допомоги активу, веде індивідуальну роботу з членами активу.  Бере участь в розробці документів активу, планів, пам'яток, положень. Вчить дітей аналізувати свою роботу, приймати конкретні вирішення і виконувати їх.  Залучає до роботи активу батьків, громадськість. Одна з основних задач сьогодні: включити як можна більшу кількість учнів в учнівське самоврядування по організації власного життя. Зробити цю діяльність престижною для дітей. Потрібно надати особливу увагу тому, щоб лідерів, ініціативних учнів, що проявили творчість і талант в проведенні тієї або іншої справи, знав весь учнівський і педагогічний колективи. І тут, безумовно, що веде роль належить телевізійному центру навчального закладу, радіоцентру, загальношкільній газеті. Так створення активного життєвого середовища, в якій розвивається дитина і дорослий, формування союзу однодумців - вчителів, учнів і їх батьків, максимальна відповідність змісту і форм учбово-виховної діяльності інтересам і потребам дитини дозволить вихованцям самостверджуватися і самореалізовуватися тут і зараз. А це, зрештою, вирішує державну пріоритетну задачу виховання: становлення 31

громадянина, гідного сина своєї Вітчизни.

Помилки в організації діяльності органів учнівського самоврядування І. «Тотальні» педагогічні помилки.

1. Змішення організаційних форм дитячої активності: дитячої громадської організації і учнівського самоврядування. Часто учнівське самоврядування розглядається як дитяча суспільна організація. В цьому випадку позначається вплив минулого досвіду, коли в радянській школі прояв ініціативи школярів, зокрема у області управління школою, був представлений діючим комітетом комсомолу і радою піонерської дружини. Ці керівні органи дійсно виконували функції участі школярів в управлінні школою. Але сьогодні, коли немає (і не повинно бути) єдиної для всіх дітей громадської організації, тим більше усередині школи, учнівське самоврядування стало самостійним соціально-педагогічним феноменом, який не слідує змішувати з діяльністю дитячих і молодіжних громадських організацій, які, до речі кажучи, сьогодні працюють не тільки в школі і покликані вирішувати інші задачі, ніж участь в управлінні шкільним життям. Отже, учнівське самоврядування – це інше педагогічне явище, яке може і повинне бути автономним. Воно функціонує на основі Закону України «Про освіту», а дитячі громадські організації спираються на Закон України «Про молодіжні та дитячі громадські організації». Законодавець розділив ці дві форми дитячої активності, тому нам не слід суперечити вимогам законів. Рекомендації:  Уважно вивчите положення Закону України «Про молодіжні та дитячі громадські організації», яким регулюється діяльність дитячої громадської організації, а також Закону України «Про освіту», де проголошений принцип самоврядування школи, у тому числі і з участю школярів.  Зберігайте автономність цих двох організаційних форм дитячої активності, чітко розвівши їх задачі і функції, позначивши компетентність і відповідальність кожного з них.  Створюючи учнівське самоврядування, дотримуйте принцип рівних можливостей для тих школярів, хто не є членом дитячої громадської організації.  Розглядайте дитячі громадські організації як основних партнерів у розвитку учнівського самоврядування.

2. Ізоляція органів учнівського самоврядування від інших суб'єктів самоврядування, тобто педагогічного і батьківського. Це ще одна помилка, тісно пов'язана з попередньою, коли школярів, що стали активом учнівського самоврядування, ізолюють або вони самі замикаються на своїх справах і проблемах. Цей синдром особливо часто зустрічається в школах, де учнівське самоврядування тільки починає свій шлях. Учням активістам відразу 32

хочеться повної влади, а педагогічний колектив не готовий до такого ступеня активності дітей. Педагоги не розуміють, що тільки при постійній конструктивній взаємодії з іншими «гілками» самоврядування «влада і справа» учнівського самоврядування виявляються тим сприятливим середовищем, в якій здатне вирости самоврядування як діяльність, цікава для більшості школярів. Рекомендації:  Спокійно і методично добивайтеся постійної взаємодії всіх гілок самоврядування.  Сформуйте об'єднані органи самоврядування, де повинні бути представлені і учні, і вчителі, і батьки.  Частіше проводите сумісні заходи, в плануванні і підготовці яких можуть брати участь всі три суб'єкти самоврядування.  Активніше привертайте на свій бік батьків. Через них ви зможете побічно вплинути на шкільних активістів.

3. Сприйняття учнівського самоврядування тільки як ігри в «день дублера». Це найтиповіша помилка, підтвердження якому ми знаходимо під час проведення систематичного анкетування школярів різних учбових закладів. До 30% школярів сприймають учнівське самоврядування саме в цьому контексті. Для них «учнівське самоврядування» - «це коли учні стають вчителями і проводять уроки в молодших класах» (з анкети школяра). В принципі, ми не маємо нічого проти даної форми роботи, але якщо в школі використовується тільки «День дублера», то чекати серйозних результатів не доводиться. Будь-який навик вимагає тривалого тренування. Але якщо ця модель використовується в режимі колективної творчої справи, проводиться достатньо регулярно, а вакантні посади педагогів і директора школи заміщаються по спеціальному відкритому конкурсу, то такий подарунок для вчителів 1 разів в чверть або двічі в рік (до Дня вчителя і до 8 Березня) може принести певні результати. Перш за все, у вигляді бажання створити «об'ємнішу» систему учнівського самоврядування. Рекомендації:  Не обмежуйтеся тільки цією акцією моделювання учнівського самоврядування.  Використовуйте «День дублера» як відбір і навчання майбутніх активістів, що працюють на «постійній основі»;  Намагайтеся залучить батьків до підготовки і проведення «Дня дублера».

ІІ. Принципові організаційні помилки

1. Відсутність необхідної і достатньої нормативноправової бази, що враховує специфіку даної загальноосвітньої установи. Це, мабуть, одна з найсерйозніших і широко поширеніших помилок, суть якої полягає у тому, що «ентузіасти» учнівського самоврядування прагнуть відразу використовувати весь його педагогічний потенціал, не звертаючи належної уваги на необхідність нормативного закріплення і врегулювання відносин, що виникають в процесі функціонування 33

самоврядування. Швидше за все, спрацьовує принцип: «Давайте вплутаємося в бій, а там подивимося». Але самоврядування, як і будь-яка інша систематична педагогічна діяльність, вимагає нормативного оформлення. І в цьому питанні недостатньо одних загальних положень, закріплених Законом України «Про освіту» або Типовим положенням про загальноосвітній навчальний заклад. У вашій школі повинна бути розроблена і офіційно прийнята саме необхідна і достатня нормативна база. Тільки в цьому випадку можна приступати до запуску моделі учнівського самоврядування в повному об'ємі. Зрозуміло, ви поступово допрацьовуватимете, доповнюватимете цю нормативну базу, але стартуватимете без неї - це «ризиковане підприємство», навряд допустиме в школі. Рекомендації:  Уважно вивчите положення Закону України «Про освіту», зміст Типового положення про загальноосвітній навчальний заклад і т.д. Ці документи потрібно саме вивчити, тому що при вирішенні будь-яких проблем, пов'язаних з організацією самоврядування, вам доведеться посилатися на їх зміст.  Перечитайте Статут своєї загальноосвітньої установи, постарайтеся знайти в ньому положення про систему шкільного самоврядування, у тому числі і учнівського самоврядування. Якщо в Статуті цього немає - добийтеся ухвалення відповідних положень. Інакше ваша система учнівського самоврядування буде «поза законом».  Попрацюйте над ухваленням додаткових локальних актів, які можуть регулювати різні сторони шкільного, у тому числі і учнівського самоврядування. Як мінімум, у вашій школі повинне з'явитися спеціальне Положення про учнівське самоврядування (зрозуміло, якщо його немає дотепер), а також перспективний (стратегічний) і річний (тактичний) плани дій по розвитку учнівського самоврядування.

2. Певна «закритість» і ізольованість органів учнівського самоврядування. Часто учнівське самоврядування розглядається тільки як якась сукупність виборних органів, що володіють певною владою. Частково це так. Інакше дійсно неможливо управляти життям цілого учнівського колективу. Але учнівське самоврядування - це не тільки сукупність виборних органів, що мають певні повноваження (і обов'язково - відповідальність), а, перш за все, організація гуманістичних відносин, які реалізуються в процесі функціонування тієї або іншої моделі самоврядування. Інакше ми створюємо модель, в якій органи влади живуть самі по собі, а «народ», тобто учні, тільки спостерігають за тим, що відбувається, не маючи нагоди втручатися в те, що відбувається і все більше відстороняючись від всього. Ця помилка достатньо широко поширена і може приводити до дуже важких педагогічних наслідків. По-перше. така закрита модель приводить до появи «зоряної хвороби» у тих школярів, хто входить до органів учнівського самоврядування. Подруге, така модель приводить до тривалого протистояння активу і колективу. Лідери починають все більше віддалятися від основної маси учнів. Рекомендації:  Перетворіть «закритий» характер учнівського самоврядування, зробіть його прозорим і відкритим для всіх учнів школи незалежно від оцінок в журналі і 34

членства в дитячій суспільній організації.  Ширше використовуйте принцип «періодичної звітності» виборних органів перед школярами.  Створіть широке інформаційне поле, оповіщайте через наочні засоби, шкільні засоби масової інформації про діяльність органів учнівського самоврядування.

2. Відсутність систематичної роботи по відбору (виявленню) і підготовці активу учнівського самоврядування. Неможливо чекати (а тим більше вимагати) від школярів серйозної організаційної роботи як активісти учнівського самоврядування без відповідної методичної і психологічної підготовки. Ще до запуску вашої моделі учнівського самоврядування слід подумати над системою підготовки активу (хто це робитиме, як ви виявлятимете таких учнів, за якими програмами, де і коли відбуватиметься лідерська підготовка і т.д.). На всі ці і багато інші питання, пов'язані з формуванням і навчанням активу, необхідні конкретні відповіді ще на стадії розробки моделі самоврядування. Рекомендації:  Розробіть систему спадкоємності «поколінь активістів», щоб у разі відходу з школи школярів, які декілька років очолювали цю роботу, у вас була рівноцінна заміна, готова підтримати традиції учнівського самоврядування.  Постійно обновляйте програми і методи підготовки шкільного учнівського активу.  Створіть інститут консультантів з числа педагогів, які навчатимуть шкільний актив.

3. Відсутність системи підготовки і підвищення кваліфікації педагогічних працівників у сфері самоврядування. На жаль, це досить типово для сучасної школи - сприйняття педагога як універсал, який може все: і урок провести, і класну годину організувати, і дітей вивести в похід і т.д. У цей же ряд ставиться і учнівське самоврядування. Але слід добре розуміти, що це особливий вид педагогічної діяльності, вимагаючий спеціальної підготовки. Такої підготовки вже давно не одержують студенти наших педагогічних вузів, та і практики із стажем «забули» свої навики спілкування з учнівським самоврядуванням. Ще раз підкреслимо, що професіонально займатися організацією і консультуванням самоврядування можна лише у тому випадку, коли є відповідна професійна підготовка. Ігнорування цієї вимоги чревате негативними наслідками. Рекомендації:  Сформувати методичне об'єднання організаторів і консультантів по учнівському самоврядуванню.  Проводити систематичне навчання класних керівників, педагогів-організаторів з питань учнівського самоврядування;  Навчайте педагогів на курсах підвищення кваліфікації з даної тематики.

4. Перенесення професійного стилю спілкування з уроку в діяльність по 35

самоврядуванню. При функціонуванні учнівського самоврядування дорослий виступає не в ролі педагога-професіонала, а в ролі консультанта, старшого товариша, що має спеціальну підготовку, помічника, що володіє життєвим досвідом, а також - в ролі звичайного члена колективу. Це дві принципово різні ролі і педагогічні позиції. Але на жаль, далеко не всі педагоги володіють достатньою гнучкістю для того, щоб «перебудуватися» і змінити стиль спілкування. Вони як і раніше спілкуються з активом і школярами з позиції вчителя. Але діти потребують іншого. Вони чекають більшої самостійності і довіри, спілкування в режимі діалогу. Рекомендації:  Педагог, що працює з органами учнівського самоврядування, повинен пам'ятати, що не можна підміняти підлітків там, де вони самі можуть справитися.  Вам необхідно мати витримку і бути готовим підтримувати ідеї учнів, їх ініціативи, спиратися на них.  Вам потрібно уникати прямого натиску, навіть тоді, коли думки і дії учнів здаються помилковими.  Вам слід більше роз'яснювати, переконувати, погоджувати, ніж просто вимагати.  Просто необхідно ще раз перечитати і розібрати на методичному об'єднанні розділ даної методичної допомоги, який торкається педагогічної підтримки розвитку учнівського самоврядування.

5. Ігнорування педагогічного потенціалу батьківської громадськості. Це ще одна типова помилка, яка відтворюється практично в кожній школі. У сучасних умовах вона з'ясовна надмірною зайнятістю батьків, які вимушені заробляти на життя. У цій ситуації немає часу на справи школи. І вчителю доводиться враховувати цей факт. Але разом з тим завжди знайдуться батьки, які готові допомогти, тільки до них також потрібен «індивідуальний підхід». Хтось в змозі (і з цікавістю) провести консультацію для вашої шкільної виборчої комісії, хтось готовий вести заняття в школі лідера і т.д. Головне - показати цим батькам, що школа потребує саме їх досвіду, знань. Рекомендації:  Не слід сприймати батьківську громадськість тільки як основне джерело позабюджетних засобів.  Знаходьте форми залучення, виходячи з інтересів самих батьків.

6. Формалізація процесу впровадження учнівського самоврядування. На жаль, вже доводиться констатувати, що в різних учбових закладах учнівське самоврядування активно впроваджується по «вказівці зверху». І не тому, що це розуміють педагогічний колектив і директор, а так вимагають фахівці управління освітою. Картина цілком знайома, нажаль!!! Але самоврядування не можна «дати» або «узяти». До нього потрібно дорости, його доводиться, виробляти протягом років, створюючи по частинах, навчаючи педагогів і школярів, вивчаючи досвід інших шкіл і аналізуючи свій власний. Це поступовий процес зміни (трансформації) освітнього процесу. Такі зміни не відбуваються в один день, тим більше за наказом зверху. Іншою стороною формалізації є прагнення «відзвітувати» про те, що в колективі вже діє самоврядування. На перший погляд це зовсім непогано, коли вас підтримує 36

керівництво, але коли воно «вимагає, щоб було неодмінне», тоді... Далі ми пропонуємо вам продовжити самостійно. Рекомендації:  Не поступатися тиску зверху, якщо колектив ні психологічно, ні організаційно не готовий до введення тієї або іншої моделі самоврядування.  Разом з тим не залишатися в стороні від цієї педагогічної діяльності, шукати свої варіанти моделей, вивчати досвід інших шкіл, підвищувати кваліфікацію і т.д.

7. Абсолютизація принципу «Спочатку робиться те, чого хочуть діти». Часто при реалізації тієї або іншої моделі учнівського самоврядування можна зустріти таку рекомендацію: «Які б цікаві ідеї ні приходили педагогам, але якщо учні бажають влаштувати дискотеку або піти в похід, значить, «йдемо в похід». На перший погляд педагогічно вірна позиція, тим більше, коли йдеться про розвиток саме учнівського самоврядування. З цим підходом можна було б згодитися, адже зовні все виглядає дуже демократично. Але така абсолютизація, особливо в перші місяці або навіть роки функціонування учнівського самоврядування, може привести до формування небажаних традицій, з якими в подальшому буде дуже важко боротися. У всьому потрібен розумний баланс, і таке сліпе проходження за інтересами дитини (ще раз підкреслимо, що саме абсолютизація цього принципу) при серйознішому і уважнішому розгляді виглядає як прагнення завоювати довіру дітей, стати авторитетним педагогом за допомогою політики «популізму» (гра на настроях народу). Ми, зрозуміло, добре розуміємо, що учнівське самоврядування для того і необхідно, щоб вивчати інтереси дітей, а потім створити необхідні умови для їх реалізації. Але при цьому важливо не забувати і інтереси школи, батьків, соціуму. На жаль, думка 50-55% старшокласників: учнівське самоврядування – це можливість частіше влаштовувати дискотеки і т.п. Це, кінчено, важливо для дітей, але не дискотеками єдиними повинне жити учнівське самоврядування. Рекомендації:  У нормативний локальний акт, регулюючий діяльність учнівського самоврядування у вашій школі, необхідно включити положення не тільки про права вчаться (на додаткову дискотеку), але і про їх обов'язки (наприклад, брати участь в заходах щодо впорядкування школи і т.д.), відповідальність за процес і результати цієї діяльності.  Потрібна систематична роз'яснювальна робота зі всіма категоріями учнів (та і педагогів теж) по поясненню єдності, і обов'язків.

ІІІ. «Приватні» методичні помилки.

1. Надмірне захоплення масштабними моделями учнівського самоврядування типу «Кожен клас республіка». В принципі в цьому немає нічого негожого, якби не цілий ряд «але». Школярам середніх, а особливо молодших класів такий матеріал для гри дуже складний. Слід брати щось простіше, наприклад, місто з його адміністративним устроєм, що, до речі, робиться в багатьох наших школах. Використовуючи цю модель, ви створюєте величезний 37

адміністративний апарат: десятки президентів, віце-президентів, спікерів парламентів, депутатів, прем'єр - міністрів, міністрів і т.д. А де звичайний «пересічний» громадянин? Ким управляють ці маси керівників різного рангу? Хто їх контролює і перед ким вони звітують про свою роботу? Рекомендації:  Використовувати такі складні і масштабні моделі тільки у виняткових випадках: а) якщо ваша школа дуже велика з числом учнів від 1500 і більш; 6) якщо ваша система самоврядування функціонує давно і успішно і потрібен певний новий струмінь.  Для звичайного класу використовуйте модель «Клас - місто», де основні функції самоврядування приймає на себе адміністрація з 3-5 чоловік.

2. Зведення в абсолют принципу: «Кожну справу самі придумуємо, самі виконуємо і самі оцінюємо». Ось класичний приклад вислову, узятий нами з матеріалів атестації одного з учбових закладів: «Кожну справу самі придумуємо, самі виконуємо і самі оцінюванням. Так склалося справжнє самоврядування. Приберіть одну ланку - і від самоврядування нічого не залишиться». Цей принцип можливий, наприклад, для групи соціального проектування, яка займається невеликою конкретною справою, а також для учнівського самоврядування, але тільки на рівні окремого класу. Для учнівського самоврядування в масштабах всієї школи потрібен абсолютно інший підхід. Інакше відбувається чергова типова помилка, коли Шкільний парламент сам придумує закони і сам же приступає до їх реалізації, і, що ще більш важливе, сам оцінює наскільки добрі закони, як добре вони самі їх реалізували. Одним словом, все довкруги добре! Або інший теж типовий варіант Шкільний парламент працює як уряд і замість законів розробляє план конкретного заходу і виконує його. Це цілком допустимо, коли ви називаєте органи учнівського самоврядування «штабом», «радою справи» і т.д., але тоді не варто називати органи учнівського самоврядування «Шкільним парламентом» і «Урядом». За цими словами стоїть цілком конкретне значення і принцип «розділення властей». Парламент - це завжди представницький законодавчий орган влади, а уряд - це виконавський орган влади, основна задача якого - виконувати конкретні програми по реалізації положень законів, прийнятих парламентом. Просимо вибачення за цей міні лікбез, але вже дуже багато шкіл, де всі органи учнівського самоврядування об'єднуються словом «Шкільний парламент», а діяльність в більшій мірі відповідає тій, якою займається «Уряд». Що ж до останньої частини вище вказаного принципу: «Самі оцінюємо», він ще більш проблематичний. Оцінка своєї діяльності, зрозуміло, важлива і будь-яка команда або група повинна завершити свій управлінський цикл аналізом отриманих результатів. Якщо все вийшло вдало, як було заплановано, то потрібно, по-перше. подякувати всім, хто вніс свій внесок в загальний успіх. По-друге. поділитися досвідом з іншими, щоб вони могли брати приклад. Якщо ж були серйозні збої і невдачі, також подякувати всім, а потім розібратися у тому, що заважало, в чому причини таких підсумків. І не для того, щоб «покарати винних», а зрозуміти свої помилки і надалі не повторювати їх.

38

Але оцінка завжди повинна бути тільки загальнонародною. Дійсно, школи, що тільки вчаться, можуть оцінити, наскільки цікаві придумані активом справи, і тим більше - як вони пройшли. Ще раз підкреслимо, що ми у жодному випадку не проти цього педагогічного принципу, просто використовувати його можна не завжди і не скрізь. Але якщо розглядати його в цілому по відношенню до всіх дітей, що навчаються в школі, маючи на увазі, що одні приймають закони («ми самі придумуємо»), інші втілюють їх в життя («ми самі виконуємо»), а треті виказують своє відношення до проведених справ («ми самі оцінюємо»), тоді цей принцип цілком прийнятний. Рекомендації:  При реалізації своєї моделі самоврядування постарайтеся слідувати принципу «розділення властей». Дайте кожному органу одне, але важливе направлення з цієї педагогічної тріади.

3. Зсув акценту роботи органів учнівського самоврядування тільки на дозвілля. Органи учнівського самоврядування часто розглядаються як якісь помічники педагога – організатора або заступника директора по виховній роботі, які в змозі зайнятися організацією вільного часу школярів. При такому підході ми одержуємо широкий актив - масовиків-витівників (що саме по собі зовсім не погане) , але це не учнівське самоврядування в його первинному вигляді, а клубна діяльність в конкретній школі, планована і реалізована силами самих школярів. Рекомендації:  Наділити органи учнівського самоврядування реальними повноваженнями, до складу яких повинні входити і серйозніші і важливіші питання, зокрема навчання, що стосуються процесу, і виховання.

4. Невірне тлумачення (використовування) юридичних термінів. Це, мабуть, на сьогодні одна з самих що часто зустрічається помилок. Щоб ви відчули її, ми просто приведемо декілька реальних прикладів з практики різних шкіл. Приклад 1. «В нашій школі функціонує така система самоврядування: 1. Президент - директор школи. 2. Парламент, що включає міністерство по праці, міністерство по організації дозвілля, міністерство по екології і т.д.». Але дозвольте запитати: «Що таке «Парламент», який складається з міністерств? Це ж структура іншого найважливішого органу державної влади - Уряду. Прuклад 2. «У нас склалася добра практика. Вчителі звертаються в Шкільну думу, якщо потрібна яка-небудь допомога, скажімо, в оформленні сцени або підготовці кабінету до відкритого уроку». Але при чому тут Шкільна дума? Може бути підготовкою кабінету повинен займатися хтось інший? Або ті ж діти, але вже не в ролі депутатів Шкільної думи? Приклад 3. «В нашій школі був розроблений адміністративно-господарський кодекс (Конституція) школи, який діє вже 4 роки». Тут навіть важко щось коментувати. Колеги, давайте поважати Конституцію. Вона не може бути адміністративно-господарським кодексом!!! Між іншим, за цим стоїть дуже 39

серйозна проблема ефективності всієї системи громадянського виховання, якщо педагог не бачить різниці між Конституцією і адміністративним (і тим більше господарським) кодексом. Приклад 4. «У нас Шкільна дума - виборний представницький орган 5-11-х класів, що вчаться, здійснюючий діяльність по різних напрямах: - інформаційний (інформування про роботу Шкільної думи, випуск газети і інформаційних листків і т.д.); - правовий (захист прав учнів школи, розробка документів органів учнівського самоврядування); - дозвілля (організація культмасових заходів, громадських акцій і т.д.); - навчання (організація освітніх заходів, гуртків, допомога неуспішним учням і т.д.); - патріотичний (виховання громадянськості, патріотизму і т.д.); - шефський (ведення шефської роботи в молодших класах, тьюторство); - соціальний (організація допомоги малозабезпеченим учням і т.д.). Чому Шкільна дума повинна займатися організацією культмасових заходів, загальноосвітніх заходів, гуртків, шефською допомогою і допомогою малозабезпеченим учням? До цього документа виникає багато і інших питань. Ви маєте право сказати: «А яка в принципі різниця, головне, щоб дитині було цікаво і вона із задоволенням брала участь в самоврядуванні». Не можемо згодитися, оскільки такий перекіс, закладений в свідомість дітей в шкільні роки, потім довгі роки позначатиметься на їх сприйнятті політичних реалій життя. Рекомендації:  Перш ніж використовувати ці поняття, слід відкрити Конституцію, ще кращі декілька інших законів або підручників.  Можна отримати кваліфіковану консультацію у фахівців з приводу змісту тих термінів, які ви збираєтеся використовувати в документах і життєдіяльності учнівського самоврядування.

5. Використання в структурі органів учнівського самоврядування правоохоронної системи, що включає прокуратуру. На перший погляд це цілком закономірне продовження використання механізмів державної влади, оскільки учнівське самоврядування - це теж особливий вид діяльності, зовні іноді схожий на державу. Але є якась педагогічна межа, яка не слідує переступати ні за яких обставин. Ми категорично проти використовування в повному об'ємі правоохоронної системи (прокуратура, адвокатура, а тим більше – місця відбування покарання). Рекомендації:  Елементи цієї сторони життя держави можна використовувати, але дуже обмежено, наприклад, судова система по типу «суду честі» з обов'язковою участю у складі такого суду дорослих і дітей.

6. Зухвале ігнорування думки меншини. Дуже часто провідний принцип демократії «Меншість підкоряється більшості» розуміється дуже прямо. Якщо більшість вирішила, то що ще думати, треба 40

виконувати і все... Мабуть, в житті так і повинно бути. Наприклад, під час виборів до державних органів влади. Ми можемо тільки представити, як жили б люди, якби не було даного механізму. Голосувати до тих пір, поки не згодиться останній учасник зборів, житель району або міста? Але коли йдеться про педагогіку, ми не можемо забувати «незгодну меншість», а тим більше відкрито і радісно святкувати «перемогу більшості». Адже це конкретні діти, їх реальні інтереси, нездійснені надії і т.д. У цьому і полягає відмінність учнівського самоврядування - потрібно уміти знаходити компромісні варіанти, представляти інтереси всіх учнів (принаймні, тих, хто про це активно заявляє). Інакше неминуча постійна опозиція, яка має тенденцію до зростання. Рекомендації:  Максимально обережно користуватися демократичними механізмами, не забуваючи за зовнішніми атрибутами дорослого життя педагогічну суть використовування вашої моделі учнівського самоврядування.  Постійно вивчати думку всіх членів учнівської «громадськості».

7. Замкнутість тільки на своїй школі. На жаль, останніми роками школа звикла вирішувати свої проблеми, в основному спираючись тільки на допомогу батьків. Шефські зв'язки розірвані, підприємства вирішують свої проблеми, ним не до школи. Але ж є ще і інші партнери, які можуть допомогти в організації учнівського самоврядування. Рекомендації:  Шукайте партнерів, які можуть зацікавитися вашою програмою розвитку учнівського самоврядування.

8. Відсутність постійно виділеного приміщення і часу для роботи органів учнівського самоврядування. Якщо відноситися до учнівського самоврядування як до важливої педагогічної діяльності, то для її виконання потрібні відповідні умови. Одне з них – приміщення і час. Приміщення необов'язково повинне бути спеціальним (тобто призначеним для роботи самоврядування протягом всього робочого дня, як раніше був окремий кабінет для комітету комсомолу в кожній школі, а також обов'язкова піонерська кімната для роботи ради дружини), але воно повинне бути. Це ж відноситься і до часу. Його треба знайти в розкладі дня. Інакше ваші плани залишаться «благими намірами». Рекомендації:  Погоджувати графік використовування кабінету, який ви передбачаєте обладнати для роботи того або іншого органу учнівського самоврядування.  Виділити в розкладі позакласної і позашкільної роботи спеціальний годинник для роботи органів учнівського самоврядування. Причому це повинен бути конкретний час для кожного органу самоврядування.

9. Ігнорування адміністративної підтримки.

Tим, хто починає організацію учнівського самоврядування, потрібно розуміти, що директор і його заступники - це найсерйозніша підтримка, ігнорувати яку було б великою помилкою. Тому, перш за все, потрібно оформити всі необхідні документи, накази, розпорядження і т.д. Не слід «сподіватися на абияк» або діяти за принципом «Переможців не судять». Директор має право припинити будь-які самодіяльні 41

прояви, якщо він не в курсі, а тим більше якщо вони можуть привести до серйозних наслідків. Наприклад, не санкціонований похід шкільного активу на природу і т.п. Рекомендації:  Завжди погоджувати з адміністрацією плани учнівського самоврядування і їх зміни. І ще декілька зауважень з цього приводу. По-перше, ми чудово розуміємо умовність розподілу помилок на три групи. Будь-яка помилка з «приватно методичної групи» може стати для школи більш ніж «тотальної» і привести до повного згортання цієї роботи при негативних емоціях багатьох членів вашого колективу. З другого боку, деякі «тотальні», з нашої точки зору, помилки можуть навіть допомогти школі, яка, зрозуміло, подолавши їх, виходить на новий виток (або рівень) розвитку учнівського самоврядування.

Лідери учнівського самоврядування. Далеко не всі люди в рівній мірі справляються з проблемами, які ставить перед ними життя. Вчені давно помітили, що відносно невелика група людей тягне на собі ношу всіх інших. І виявляється це майже всюди: у роботі, в битвах, в управлінні державою і бізнесом. Людей, які знаходять в собі сили не тільки йти попереду всіх, але і вести за собою інших, називають лідерами. Без лідерів не може обійтися жодне суспільство - ні тоталітарне, ні демократичне. особливо потрібні лідери сьогоднішній Україні. Але які? Де їх брати? Як їх готувати? Що з ними робити? Давайте спробуємо відповісти на ці питання. Є речі, на які в звичному житті мало хто звертає увагу. Дійсно, тисячоліттями яблука падали на землю і на голови людей, але тільки Ньютон поставив собі питання: «А чому вони падають саме так, а не інакше? Під дією якої такої сили?» В результаті людство отримало Закон всесвітнього тяжіння. Але є речі не менш цікаві, ніж доспілі яблука. Чому, наприклад, всі дівчатка в певному віці закопують «секретики» (фантики під скельцями - для тих, хто вже забув своє дитинство)? Чому всі хлопчиська копають землянки, будують курені і влаштовують «штаби» на деревах? Чому всі найцікавіші фільми і книги побудовані на сюжеті, в основі якого - рух по маршруту («Діти капітана Гранту», «Чарівник Смарагдового міста», «Подорож блакитної стріли», «Великі гонки» і т.д.)? Чому незалежно від достатку батьків всім дітям подобається копатися на звалищах? Ні, не в помийних баках, - цим зазвичай займаються від безвихідності бомжі, а на справжніх міських звалищах. Все вищеперелічене, включаючи тягу до вокзалів і багато що інше, має найбезпосередніше відношення до однієї з найголовніших потреб людини - потреби в розширенні життєвого простору. Чи не та ж потреба визначає в нас лідерські завдатки? Судіть самі: одна людина обмежується класичною формулою: «посадити дерево, побудувати дім, народити сина». Іншому, Наполеону, наприклад, мало цілих континентів. Що, як не диктатура генотипу штовхнула маленького Мишу Ломоносова з 42

північної архангельської глушини до Москви і кращих університетів Європи? Скільки таких «зубрів», незважаючи на голод, хвороби, розруху і гоніння властей, прорубували свій власний шлях в лихолітті революційних змін ХХ століття! Тупольов і Сикорській - вони виконали свою місію лідера, незалежно від їх соціального оточення: чи в радянських КБ концтабірного типу, чи в американських хитросплетіннях ринкової економіки. У які б обмежені обставини ні заганяло лідера життя, він все одно розширить свій життєвий простір. Тому що так диктують його гени. Для чого я все це говорю? А для того, щоб розширити ваше уявлення про існуючі діагностичні процедури виявлення лідерів. Для того, щоб ще раз підкреслити – не буває лідерів формальних і неформальних. Формальним може бути тільки крісло. Ну, виявили ви лідера, далі виникає питання, а що з ним робити? Взагалі-то, це питання сам по собі не коректне, тому що має на увазі яке – те пристроювання лідера, в чому він не має потреби. Допомагати справжньому лідеру можна тільки підвищуючи його ефективність, розширюючи його уявлення про життя. І тут виникає питання: як? Знаєте, досліджуючи те, як це робимо ми з вами, то можна однозначно сказати: ми готуємо з вами нову партійну номенклатуру. Саме таку мету ми ставимо, саме такий шлях їм готуємо. Чи можливо побудувати шлях підготовки лідера, при якому неясна мета застосування лідерських талантів, при якому відсутній корпоративний замовник? Виявляється такий шлях теж має право на існування. Називається він «паралельним маршрутом». Суть роботи з лідерами за принципом паралельного маршруту повинна полягати в створенні біля шляху лідера системи підвищення його лідерської кваліфікації, де б він зміг розширити свій кругозір стосовно перспектив власної самореалізації. Що конкретно потрібне? Знаходити проблеми, ухвалювати рішення, брати відповідальність і працювати в команді – тобто проектувати діяльність і управляти проектами. Сьогодні набути знання і навички такого роду можна на дорогих тренінгах і різного роду курсах. Зруйнувати елітарність програм лідерської підготовки, зробити їх масовими і загальнодоступними – ось реальний шлях допомоги сьогоднішньої молоді і завтрашньої України.

Як провести школу лідерства Якщо ви хочете навчити молодих визначати свій лідерський стиль, зробити свого внутрішнього критика помічником, а недоліки використовувати як достоїнства, якщо хочете навчити розуміти приховані прояви групи і управляти ними, успішно вирішувати конфліктні ситуації і вести колектив до досягнень, краще всього організувати школу лідерства. Як всяка школа, вона повинна давати необхідні юним лідерам знання, але головним чином соціальні уміння і 43

навички. Нехай теорія не буде нудною і її не потрібно записувати, а вже тим більше заучувати. Десять – п’ятнадцять добре структурованих і наочно представлених міні лекцій по півтори години, з хорошим роздаточним матеріалом, дадуть конкретне уявлення про суть людських взаємостосунків. Теорію доповнять практикуми, тренінги, психологічні ігри. Процес занять повинен супроводжуватися експрес діагностикою дітей, соціальними вправами, розігруванням реальних життєвих ситуацій, об'єднуючими, розвиваючими і розважально-пізнавальними завданнями. Що в теорії, а що в практиці? Для прикладу ми рекомендуємо вам готову програму занять, складену російськими психологами, зокрема В. Горчакової, узявши яку за основу ви зможете скласти свою, виходячи з ваших цілей і особливостей ваших підлітків. Програма розрахована на 54 години, з них 2 години знайомство, самопрезентація учасників і підведення підсумків роботи, 52 години це 13 тематичних семінарів, з яких 2 уроки теорії і 2 уроки практики. Назви семінарів і деякі практикуми можна опустити або замінити подібними, виходячи з компетенції наявних психологів.

Програма школи лідерства.

  знайомство з індивідуально-особовою типологією людей і способів встановлення контактів з ними;  навчання навикам ефективної взаємодії, впливу, прийомам публічних виступів;  розвиток проникливості і взаєморозуміння;  розвиток навиків аналізу соціальних ситуацій і способів презентації соціальних проектів.

 Перший семінар: Інстинкти і потреби, або Що направляє людську активність? Первинна індивідуальна типологія людини. Доленосне значення природних завдатків. Два поверхи психіки і механізми особового зростання. Поняття соціальної ролі. Ролеве віяло. Ролевий конфлікт. Формування першого враження. Самопрезентація. Імідж. Практикум: Лабораторія вашого іміджу. Учасникам пропонується сконструювати власний імідж з урахуванням внутрішніх установок, здібностей, інтересів і прагнень.

Другий семінар: Як стати особистістю? Темперамент, характер, особистість, людяність як основні етапи розвитку. Характерні ознаки творчої особистості. Самопізнання, самоствердження, самореалізація і самоактуалізація. Види самореалізації. Ознаки особистості, що самоактуалізується. Практикум: Вивчення механізму свого особового зростання. Учасникам пропонується в діалоговому режимі усвідомити, зобразити і показати ситуації, в яких вони ростуть.

44

Третій семінар: Чоловіки і жінки, або Чим ми відрізняємося один від одного? Поняття біологічної (sex), соціальної (gender) і психологічної (mаskylinity/fеminility) статі. Що потрібно знати чоловікам про жінок і жінкам про чоловіків. Гендерні відмінності мислення, психологічних властивостей, соціальної поведінки. Гендерні стереотипи. Міфологія жіночої кар'єри. Практикум: Установка на мету і на процес. Установка на результат або отримання задоволення в процесі самої діяльності характеризує прагматичний або соціальний підхід до життя

Четвертий семінар: Чому ми всі такі різні? Найвідоміші особові типології. Інтернали і екстернали. Актуалізує і маніпулятори. Оптимісти і песимісти. Керовані і самокеровані. Реалісти, мемуаристи, прогнозисти. Соціальна спрямованість і соціальна орієнтація. Задача на значення життя. Доданки благополуччя. Відмінності щасливої людини від нещасної. Формула успіху. Практикум: Сходження по сходах значення. Питання: «Що я хочу?» і «Навіщо мені це?», «А це навіщо?», «Що вам це дасть?» дозволять зійти на вершину значення, «дістатися» до надзадачі, може, навіть життєвого призначення.

П'ятий семінар: Що можна дізнатися про людину без тестів? Соціальна енергійність, темп, пластичність, емоційність. Індикатори якостей характеру. Захисні маневри психіки. Методи проникливості. Риси обличчя. Конституція. Динамічні характеристики особистості. Невербальна поведінка як індикатор емоційних станів. Кольоропереваги, мова, почерк і підпис як характеристики особистості. Практикум: Психологічне тестування. Учасникам пропонуються проективні і парапсихологічні методи тестування.

Шостий семінар: Розуміння - ключ до успіху Сприйняття людини людиною. Помилки сприйняття: чинник переваги, чинник привабливості, чинник ставлення до нас. Ефект первинності. Тлумачення причин вчинків людей. Механізми взаєморозуміння. Бар'єри і помилки розуміння. Причини нерозуміння: фонетичні, стилістичні, семантичні, логічні. Помилкові стереотипи і хто до них схильний. Практикум: Техніка слухання. Учасникам пропонується активна і пасивна техніка слухання, емпатичні і рефлексивні.

Сьомий семінар: Спілкування як соціальна потреба Спілкування як спосіб взаємного впливу. Типи, види і рівні спілкування. Комунікативна стратегія і типи співбесідників. Генії спілкування. Соціабельність. Правила спілкування і золоті слова. Практикум: Відеотренінг спілкування. Учасникам пропонується визначення зони 45

неконгруентності, полярності при спілкуванні на основі процесуально-орієнтованої терапії. Досліджуються області: візуальна, аудіальна, кінестетична, відносини, рухи.

Восьмий семінар: Є контакт! Особливості контактної взаємодії. Етапи контактної поведінки: первинна згода, об'єднуючий інтерес, встановлення взаємостосунків, психологічне маневрування. Досягнення відповідності і згоди. Методи аналізу інформації про людину: методи спостереження, зіставлення, перевтілення, дедукції і ретроспективних аналітичних міркувань. Практикум: Способи встановлення контакту. Учасники відпрацьовують прибудови «поряд», «зверху», «знизу», прийоми «хамелеон», «заразлива щирість».

Дев'ятий семінар: Влада і особистий вплив. Домінантність як основа особового впливу. Люди великі і маленькі і як вони сприймають один одного. Соціальний статус і його ознаки. Соціальні зв'язки як реалізація особового потенціалу людини. Види влади. Навіювання власної значущості. Несвідоме емоційне «зараження». Цілеспрямована дія. Практикум: Механізми управлінської боротьби. Учасники відпрацьовують техніку «перехоплення ініціативи», «володіння ситуацією», «господарського положення».

Десятий семінар: Мистецтво нарощування особових ресурсів Соціальна зрілість. Розвиток соціальності. Залучення прихильників і друзів. Соціальна експресія. Кризи і життєві труднощі як джерела розвитку. Позитивне мислення як джерело особового зростання. Як розвинути в собі соціальну мужність. Практикум: Вивільнення особових ресурсів. Учасники знімають бар'єри у вигляді внутрішнього і зовнішнього критика, досліджують свої «ключі до комор енергії».

Одинадцятий семінар: Як правильно конфліктувати? Позитивна і негативна сила конфліктів. Види конфліктів. Синтони І конфліктогени. Провокуюча конфліктна поведінка. Причини конфлікту. Агресія і насильство. Стилі поведінки в конфлікті. Способи дозволу конфліктних ситуацій. Амортизація конфліктів. Практикум: Дозвіл особових конфліктів. Учасники відпрацьовують техніку дозволу конфліктів через усвідомлення механізмів проекції і самопосилення.

Дванадцятий семінар: Якщо ви лідер Переможці, непереможці, невдахи. Соціальний інтелект і соціальна обдарованість. Ділове і емоційне лідерство. Діапазон лідерства. Ситуативне лідерство. Багатоступінчата рефлексія або дар передбачення. Розвиток лідерських властивостей. Практикум: Ваш тип лідерства. Учасники досліджують свій тип лідерства через асоціації, ідеальний образ, символи за допомогою малюнків, шукають шляхи збагачення свого лідерського потенціалу.

Тринадцятий семінар: Якщо вам належить публічний виступ 46

Встановлення контакту і управління увагою аудиторії. Як справити хороше враження. Початок і кінець виступу. Мистецтво ведення дискусії. Правильність мови, багатство мови, артикуляція. Пошана до слова. Пауза. Зворотний зв'язок. Як бути правильно понятим. Складання месседжу - основного короткого послання аудиторії. Ясність, запам’ятованість, контрастність, переконливість месседжу. Практикум: Як виступати публічно. Учасникам пропонуються прийоми переконання, володіння собою і аудиторією під час виступу.

А тренінги навіщо? Однією з найефективніших форм розвитку соціальних навиків є тренінги ділового спілкування, дозволу конфліктів і власне ефективного лідерства, які можуть супроводжувати літню школу лідерства. Тренінги відтворюють групове і будьяка інша соціальна взаємодія, служать командостворенню і виявленню потенційних «зірок» серед дітей. Наводимо програму деяких тренінгів (В. Горчакова), які об'єднують в собі тематику практикумів і можуть бути запропоновані замість них, на додаток до теорії.

  Мета тренінгу: дозволити учасникам повніше розкритися в ролі лідера, знайти і привнести в своє життя нові можливості. Задачі: усвідомлення внутрішніх бар'єрів для розвитку особистості;  ключі доступу до прихованих можливостей;  навички самопрезентації і публічного виступу;  навички ефективного спілкування;  навички управління конфліктами;  навички управління груповими процесами;  усвідомлення своєї місії і ролі в суспільстві. Засоби: використовування сучасної техніки процесуально-орієнтованої психології, гештальта і нейролінгвістичного програмування, відеоаналіз, ділові ігри, вправи, групова взаємодія.

Програма

1. Взаємостосунки з самим собою Основи ефективного лідерства. Визначення лідерства. Різні підходи до оцінки ефективності лідерства. Зовнішні і внутрішні критерії. Формулювання особистих критеріїв успішності. Техніка формування «образу Я». Вивчення своїх можливостей як лідера. Правила постановки мети. Добре сформований результат. Дослідження перешкод в прояві лідерства. Поняття первинного і вторинного процесу, дослідження бар'єрів. Джерела прихованих процесів. Вплив ненавмисних проявів на лідерство. Принципи управління внутрішнім станом. Можливості Вирішення внутрішніх конфліктів. Робота з внутрішнім діалогом. Усвідомлення особистого статусу і рангів. Види рангів, сигнали рангів, особливості використовування рангів в міжособовому спілкуванні.

47

Усвідомлення власної місії. Техніка усвідомлення власної місії. Вплив лідера на світові процеси. Принципи глибинної демократії.

2.Взаємостосунки з «іншим» Принципи ефективного спілкування. Відробіток навиків налагодження взаєморозуміння: увага, встановлення контакту, емпатія, активне слухання. Бар'єри в спілкуванні. Вивчення труднощів в спілкуванні для їх подолання. Роль конфліктів в міжособовому спілкуванні. Конфлікт як джерело знання і шлях розвитку особистості. Техніка роботи з конфліктами і звинуваченням. Вирішення конфліктних ситуацій. Лідер як майстер єдиноборства: Як бути у контакті, але уміти проводити свою лінію. Як перемогти в конкурентній боротьбі.

3. Взаємостосунки з колективом Особливості групових процесів. Розподіл ролей в колективі. Принципи управління груповою динамікою. Метанавики лідера. Роль лідера в груповому процесі. Вивчення «поля» групи. Виділення первинного і вторинного прояву як шлях розвитку колективу. Подолання «застоїв», вихід на нові рубежі діяльності.

4. Взаємовідношення з громадськістю Навички публічного виступу. Психологія публічного виступу. Цілі комунікації, зворотний зв'язок, позиція в спілкуванні, ефекти соціального сприйняття, трансактний аналіз, структура публічного виступу, компоненти публічного виступу. Ефективна самопрезентація. Роль не вербальної комунікації в іміджі лідера. Пози, жести, міміка, розташування в просторі щодо аудиторії, інтонації, тон і темп мови. Відпрацювання навиків з відеоаналізом. Особливості спілкування із ЗМІ, проведення нарад, ведення ділових переговорів.

 Тренінг розрахований на лідерів дитячих і молодіжних організацій, юних політиків і майбутніх управлінців.

Програма

Стати командою. Ділова гра «мікролабораторія». Чи конфліктний Ви людина? Діагностика носія конфлікту. З якими людьми Ви найчастіші конфліктуєте? Відеотренінг. Як працювати з різними типами людей? Типології людей по соціально-економічному статусу. Способи взаємодії з ними. Типології людей по темпераменту, конституції, провідній системі сприйняття. Особливості взаємодії з ними. Типології людей по позиції в спілкуванні і способи прибудови до них. Важкі люди. Як взаємодіяти з VIP персоною? Типологія важливих персон і способи взаємодії з ними. Особливості обслуговування спроможних клієнтів. Конфлікт як ресурс. Через що найчастіше у вас трапляються конфлікти? Вибір стратегії поведінки в конфлікті. Як вирішувати конфлікти? Десять причин 48

конфліктів і стратегії поведінки в них. Вирішувані і нерозв'язні конфлікти. Як працювати з незадоволеними і агресивними клієнтами? Як взаємодіяти з хворими людьми: невротиками, акцентуантами, психопатами. Способи безконфліктної поведінки, чи є такі? Вживані технології: «step bу step», реrsоn-dеvеlорmеnt NLP. Стихія соціальних змін в країні привела до перебудови масової колективної свідомості на індивідуальну, що припускає самостійність і відповідальність людини за оптимізацію своїх відносин з іншими і активна участь в соціальному житті. Все це зажадає від кожного з нас адекватне уявлення про себе, високої соціальної пластичності, володіння навиками ефективних комунікацій. Крім того, в результаті трансформації суспільства виникло і поширюється рух третього сектора, об'єднуюче суб'єктів самостійної соціальної творчості. Такими є суспільні, некомерційні організації, молодіжні об'єднання і дитячі організації, органі учнівського самоврядування. Лідери цих організацій покликані не тільки виявляти зразки зрілої адаптивної поведінки, але і управляти інтеграційними процесами як усередині організації, так і за її межами - в рамках всього соціокультурного простору. В зв'язку з цим їм будуть необхідні особлива проникливість, велика соціальна компетентність, широкий діапазон навиків взаємодії, володіння прийомами встановлення контактів і ефективного лідерства, які дозволить придбати запропонована програма школи лідерства або аналогічний модуль програми «Рівний - рівному».

Деякі підсумки На підставі теоретичного аналізу, констатуючого і творчих експериментів можна зробити наступні висновки: 1. Учнівське самоврядування дає можливість інакше, ніж раніше, розглядати виховний процес. У традиційній педагогіці його розглядали як передачу соціального досвіду одним поколінням іншому. Такий підхід припускав його гуманізацію і демократизацію. Лише в незначному ступені самоврядування дає учням можливість усвідомлено зайняти позицію суб'єкта виховної діяльності, а педагогу - розглядати виховання як діяльність дітей і дорослих з метою реалізації спільно вироблених цілей і задач. Тому позиція педагога полягає не тільки в тому, щоб передавати готові етичні цінності, а перш за все в тому, щоб виробляти їх разом з своїми вихованцями. Таке розуміння виховного процесу додає йому яскраво виражений гуманістичний характер.

2. Подальша демократизація суспільства, перехід до правової держави вимагають формування в учнів демократичної культури. Для цього в навчальновиховних закладах необхідна взаємодія управління, самоврядування і співуправління. Управління забезпечує гарантії виховним колективам на самовизначення, саморозвиток і самоврядування. Останнє, в свою чергу, забезпечує гарантії учням на самоаналіз, самооцінку, самоустановку. Співуправління дає право органам учнівського самоврядування бути партнером і опонентом інших громадських формувань і державних органів в здійсненні соціально49

захисних функцій учнівської молоді, пов'язаних з умовами охорони їх здоров'я, навчання, відпочинку, праці, спорту, творчості.

3. Цілі виховання - це система вимог суспільства до формування таких якостей особистості, які дозволили б їй самостійно включитися в потрібні суспільству соціальну діяльність і соціальні відносини. Виходячи з цього трактування можна сформулювати цілі учнівського самоврядування таким чином: виховання громадянина з високою демократичною культурою, гуманістичною спрямованістю, здібного до соціальної творчості, що вміє діяти на користь вдосконалення своєї особистості, суспільства і Вітчизни. Для досягнення поставлених цілей необхідно реалізовувати ряд задач: • надати учням реальну можливість разом з педагогами брати участь в прогнозуванні, організації, виконанні і аналізі навчально-виховного процесу; • формувати в учнів потребу і готовність удосконалювати свою особистість, створити умови для розвитку здібностей і інтересів членів учнівського колективу; збагатити духовний світ, розвивати самостійне мислення і самосвідомість; • виховати позитивне ставлення до загальнолюдських цінностей, норм колективного життя, законів держави, розвинути громадянську і соціальну відповідальності за самого себе, свою сім'ю, оточуючих людей, суспільство і Вітчизну; • виховати бажання боротися за своїх друзів і ровесників, допомагати їм, знайти себе, долати труднощі, приносити користь людям, стати захисником правди, добра і краси; • сформувати уміння самостійно знайти справу, корисну суспільству, Вітчизні, вести невпинну роботу за збереження миру, берегти і охороняти природу. Ми говоримо про самоврядування в школі не через те, що це записано в якихось документах і тому повинно виконуватися. Ми вважаємо, що школа сама зацікавлена в тому, щоб якнайскоріше перебудувати свою роботу на основі цінностей прав людини. Школа, в центрі уваги якої цінність людської особистості, буде більш затребуваною учнями і батьками. В умовах конкуренції на ринку освіти батьки і діти віддаватимуть перевагу тим школам, в яких вони відчувають себе комфортніше. Це означає, що кожна конкретна школа зможе зберегти свої позиції тільки в тому випадку, якщо вона відповідатиме потребам дітей і батьків. Самоврядування - необхідний доданок успіху школи на цьому шляху.

І ще декілька тез про шкільне самоврядування При підготовці даних матеріалів використаний досвід роботи шкіл м. Петрозаводська та канадського фонду «Громадянське суспільство»: проект «Права людини починаються у школі»

Не дивлячись на все вищезазначене, біля кожного рядка можна ставити знаки питання (крім відсутності у органів учнівського самоврядування адміністративної та контролюючої функцій, тут ставимо десять знаків оклику!!!), 50

оскільки на сьогоднішній день серед управлінців, педагогів, учнів, батьків немає єдиної думки про те, в чому полягає значення поняття «шкільне самоврядування». Проводячи семінари з школярами і педагогами, потрібно надавати основну увагу саме цьому питанню. Розібравшись в декількох ключових тезах, що характеризують природу самоврядування, учасники семінарів починають успішно відрізняти самоврядування від інших явищ, таких як дитячі організації, клуби по інтересах або широко поширені форми «псевдосамоврядування». Розуміння тез можна перевіряти, пропонуючи учасникам семінарів ситуації вправи. Познайомившись з ситуацією, учасники занять визначають, чи є наведені приклади формами самоврядування чи ні. Пропонуємо вашій увазі ці матеріали з коментарями.

1. Самоврядування - це право Дійсно, не знаючи відмінності прав від обов'язків, не розуміючи природи прав людини, дуже важко розібратися в суті самоврядування. Передуючи цій тезі, поясніть учням, що у кожної людини є права. Права людини захищають людей від зловживань з боку влади, дозволяють їм бути незалежними від держави і впливати на неї. Поясніть цю думку на прикладі деяких прав людини. Так, право на життя означає, що держава не може позбавити людину життя, навіть якщо він зробив страшний злочин. Це право, отже, обмежує владу держави по відношенню до людини. Таке право, як свобода совісті, дозволяє людині самостійно вибирати будьяку релігію, а держава, у свою чергу, не може в це втручатися: воно не повинне забороняти людині вірити, не може карати його за віру, не повинне надавати перевагу якої-небудь релігії в збиток іншим. Шкільне самоврядування - це право, яким володіють в школі учні, педагоги і батьки. У свою чергу, у адміністрації школи є обов'язок надати учням, педагогам і батькам можливість цим правом скористатися.

2. Шкільне самоврядування це не «управління самими собою», а управління школою Одним з прав людини є право на участь в управлінні справами держави. Воно означає, що громадяни можуть вибирати своїх представників до органів влади, а також впливати на владу іншими способами: наприклад, направляти пропозиції, брати участь в референдумах. У свою чергу, у педагогів, батьків і учнів є право на участь в управлінні освітньою установою, закріплене Законом «Про освіту». Це право вони можуть реалізувати через систему шкільного самоврядування. Шкільне самоврядування - це не «управління самими собою», не самоорганізація шкільного колективу, не допомога адміністрації школи в організації чергувань або проведенні заходів. Шкільне самоврядування – це система, що дозволяє учням, педагогам і батькам брати участь в управлінні школою.

3. Самоврядування представляº ³нтереси учн³в, педагог³в та батьк³в, але не може ними командувати Самоврядування - це представництво. Учні, педагоги і батьки обирають своїх представників до органів самоврядування і довіряють їм брати участь в управлінні школою від свого імені. Органи шкільного самоврядування представляють тих, хто 51

їх вибрав і захищає інтереси своїх виборців. Вони мають право сказати директору школи: «Ми висловлюємо думку учнів (педагогів, батьків)», і впливати на вирішення всіх шкільних питань, які зачіпають інтереси учнів (педагогів, батьків). Органи самоврядування представляють учнів (педагогів, батьків), але не мають по відношенню до них ніяких владних повноважень. Вони не можуть віддавати їм розпорядження, не можуть ухвалювати ніяких обов'язкових рішень для учнів, педагогів і батьків. Обираючи орган самоврядування, ви вибираєте не своїх начальників, а своїх представників. І можете. питати з них, наскільки ефективно вони захищають ваші інтереси. З вас вони запитати не можуть нічого.

4. Самоврядування не може п³дкорятися директору школи, навпаки, воно впливаº на його роботу Самоврядування можна умовно назвати одну з гілок шкільної влади. Інша гілка влади адміністративна влада, яку в школі очолює директор. Ці дві гілки влади – влада самоврядування і адміністративна влада – не підкоряються один одному. Директор не може командувати органом самоврядування точно так, як і в державі прем'єр-міністр не може командувати парламентом. Можна затверджувати: як тільки самоврядування починає виконувати адміністративні функції (керувати чергуваннями, опрацьовувати порушників дисципліни і ін.), воно перестає бути самоврядуванням. Воно стає якимсь штабом добровільних помічників адміністрації школи, який підкоряється адміністрації і, отже, вже не представляє інтересів учнів, педагогів і батьків. Це питання не таке просте для розуміння, але розібратися в ньому дуже важливо. Адміністрація школи не може покладати на учнів (педагогів, батьків) свої, адміністративні, функції. У свою чергу, і учасники самоврядування не можуть узяти їх на себе за власною ініціативою. Вся адміністративна робота в школі зрештою пов'язана з відповідальністю за життя і здоров'я школярів. Як тільки органи самоврядування починають нести на собі адміністративні функції, вони де-факто вбудовуються в шкільну адміністративну систему, очолювану директором. І отже, перестають бути власне самоврядуванням. Органи самоврядування й шкільна адміністрація впливають на роботу один одного, взаємодіють. Причому саме самоврядування повинне робити більший вплив на роботу директора, а не навпаки. Адже самоврядування формулює від імені педагогів, учнів і батьків замовлення учасників освітнього процесу до даної конкретної школи - те замовлення, яке директору належить виконувати. Отже, замовники - батьки, учні і педагоги. Вони висловлюють свої думки і побажання через систему шкільного самоврядування. А директор школи - виконавець, який повинен виконати замовлення держави і замовлення самоврядування. Перед ким же звітують органи самоврядування, якщо не перед директором? Відповідь очевидна: перед тими, хто їх вибрав.

5. Д³яльн³сть орган³в самоврядування повинна бути направлена на вир³шення шк³льних проблем Основною діяльністю органів шкільного самоврядування є робота по захисту, «просуванню» інтересів учнів (педагогів, батьків) в рамках школи. Об'єднання з 52

якоюсь іншою провідною діяльністю не можуть бути віднесені до органів шкільного самоврядування. Зокрема не можуть вважатися органами самоврядування групи, працюючі винятково для своїх членів. Не слід також плутати органи шкільного самоврядування і громадські організації, що працюють на території школи.

6. Шк³льне самоврядування складаºться з чотирьох блок³в Форми шкільного самоврядування можна розділити на групи: 1. До учнівського самоврядування відносяться органи шкільного самоврядування, створені учнями. Це означає, що такі органи формують учні з числа учнів. Відповідно учнівське самоврядування виражає інтереси учнів. Формами учнівського самоврядування можуть бути учнівська конференція, учнівська рада, учнівські збори класу, правозахисна приймальня і багато інших.

2. До батьківського самоврядування відносяться органи шкільного самоврядування, створені батьками. Найбільш поширені такі форми батьківського самоврядування, як батьківські комітети. Але в школі можуть працювати і інші форми батьківського самоврядування.

3. До педагогічного самоврядування відносяться органи шкільного самоврядування, створені педагогами. Як правило, найпоширенішим органом педагогічного самоврядування є педрада.

4. До загального шкільного самоврядування відносяться органи шкільного самоврядування, створені сумісно учнями, педагогами і батьками. Ці органи самоврядування повинні погоджувати інтереси всіх учасників шкільного життя і тому, як правило, мають повноваження ухвалювати рішення, що мають загальний шкільне значення. Найпоширенішою формою загального шкільного самоврядування є рада школи. Також в школі можуть існувати форми самоврядування, створені сумісно не трьома, а двома сторонами, наприклад учнями і батьками. У кожній школі самоврядування може бути представлене різними формами. Наприклад, в одній школі може працювати тільки учнівське самоврядування, а в іншій школі - форми самоврядування всіх чотирьох груп.

7. Самоврядування - це не суп³дрядна структура: у кожно¿ форми самоврядування - сво¿ повноваження У структурі самоврядування немає жорсткою сопідпорядкування. Не можна говорити, що шкільна рада головніша за учнівську раду. У кожного з цих органів повинні бути свої повноваження і свій круг питань, на вирішення яких вони можуть впливати. Рада школи не може командувати учнівською радою. Органи шкільного самоврядування можуть працювати поза залежністю один від одного. Разом з тим органи шкільного самоврядування можуть взаємодіяти. Так, на наш погляд, при формуванні Поради школи представників учнів, батьків і педагогів повинні направляти органи учнівського, батьківського і педагогічного самоврядування. Це дозволить педагогам, учням і батькам вносити на розгляд Поради школи питання, у вирішенні яких вони зацікавлені, а представники в раді школи ефективніше відстоюватимуть інтереси своїх виборців.

8. Органи самоврядування представницьк³ та виконавч³ 53

можна

розд³лити

на

Представницькі органи самоврядування - це органи, які мають повноваження представляти інтереси тих, хто їх вибрав (учнів, педагогів, батьків). Ці органи можуть бути тільки виборними. Вони мають право від імені своїх виборців впливати на ухвалення тих або інших шкільних рішень. Виконавські органи самоврядування не мають права представляти інтереси учасників шкільного життя. Вони, отже, можуть не обиратися, а комплектуватися за добровольчим принципом. У них приходять люди, зацікавлені в вирішенні тієї або іншої шкільної проблеми. Ці органи самоврядування не можуть брати участь в ухваленні рішень. Але вони можуть робити істотний вплив на шкільне життя: управляти шкільними процесами не за рахунок повноважень, а за рахунок своїх можливостей. Наприклад, шкільна правозахисна приймальня може захищати права учнів і тим самим впливати на ситуацію з дотриманням прав людини в школі. Виконавські органи не вирішують, а впливають.

Ситуації для перевірки розуміння тез про самоврядування Запропонуйте на обговорення слухачів ряд прикладів. Обговорювати ці приклади можна по мікрогрупах. Після висловів мікрогруп прокоментуйте обговорення. Необхідно відповісти на питання: чи є, по-вашому, пропоновані приклади формами шкільного самоврядування? Чому?

1. Учнi створили в школi добровольчу групу допомоги ветеранам Коментар. Така група не відноситься до шкільного самоврядування. Її діяльність направлена не на вирішення проблем учнів, а на вирішення проблем ветеранів, тобто на вирішення соціальної проблеми поза школою.

2. Учнi вiдкрили в школi приймальню по проблемах школи

громадську

Коментар. Таку приймальну можна віднести до шкільного самоврядування. Приймальня, в якій шкільні активісти консультують учнів, дають їм поради за рішенням виникаючих у них проблем в школі, вислуховують їх пропозиції і інше, є виконавським органом шкільного учнівського самоврядування. Приймальня не має ніяких владних повноважень, але робить вплив на вирішення шкільних проблем.

3. Учнi створили в школi дискусiйний клуб Коментар. Якщо цей дискусійний клуб не впливає на те, що відбувається поза його стінами, то він не може вважатися формою шкільного самоврядування. Органи шкільного самоврядування працюють не для тих, хто в них входить, а для учнів (педагогів, батьків) в цілому (дивися тезу 5). Тому, навіть якщо дискусійний клуб обговорює шкільні проблеми, але ці обговорення залишаються усередині клубу, такий клуб не можна вважати формою шкільного самоврядування. В тому випадку, якщо матеріали і результати дискусій вносяться на розгляд учнів, батьків, педагогів, 54

адміністрації, можна говорити про прагнення клубу вплинути на ситуацію в школі. Отже, такий клуб можна вважати формою шкільного самоврядування.

4. Учнi випускають газету про життя школи Коментар. Якщо в цій газеті ставляться проблеми школи, то таку дитячу редакцію можна вважати органом шкільного учнівського самоврядування: у наявності прагнення ставити питання, які необхідно вирішувати, впливати на громадську думку, отже, сприяти зміні ситуації в школі. Але якщо ця газета не розглядає шкільних проблем, а пише про шкільні свята, конкурси, захоплення учнів, навряд її можна вважати формою шкільного самоврядування.

5. Старшокласники об'ºдналися в загiн вожатих, який працюº з молодшими школярами Коментар. Такий загін вожатих можна вважати органом учнівського самоврядування - старшокласники об'єдналися для того, щоб працювати на користь молодших школярів, вирішувати їх проблеми, покращувати шкільну виховну систему.

6. Учнi створили шкiльну команду КВК Коментар. Команду КВК не можна вважати формою шкільного самоврядування. Не дивлячись на те, що вона може виступати перед школярами, її головною метою є не вирішення проблеми дозвілля школярів, а підготовка хороших «кавековських» програм, перемога у фестивалях і інше. Основна діяльність цієї групи лежить поза шкільною проблематикою.

7. Учнi створили стежить за порядком

шкiльну

«полiцiю»,

яка

Коментар. Шкільну «поліцію» не можна вважати формою самоврядування. Органи самоврядування не можуть здійснювати владних повноважень, нести на собі адміністративні функції замість шкільної адміністрації (див. тезу 4). Така шкільна «поліція» працює не на користь школярів, а на користь адміністрації. Контроль за порядком в школі - задача шкільної адміністрації. Якщо директор школи допустив існування в школі подібної «учнівської поліції», то саме він несе всю відповідальність за наслідки її дій.

8. Учнi створили штаб дозвiлля Коментар. Штаб дозвілля можна вважати органом шкільного самоврядування. Його діяльність направлена на вирішення проблеми дозвілля школярів силами самих школярів. Такий штаб може підтримувати ініціативи школярів щодо дозвілля і проводити власні культурні проекти на умовах добровільної участі учнів. Не плутайте з так званими культмасовими секторами, які проводять традиційні шкільні заходи за вказівками шкільної адміністрації і під керівництвом педагога!

9. Учнi самi органiзовують чергування по школi Коментар. Чергування по школі - це форма самообслуговування, але не самоврядування. Орган шкільного самоврядування не може командувати школярами - отже, він не може розставляти школярів на «пости» в шкільних коридорах або, тим більше, виконувати «поліцейські» функції. Якщо школярі в класі домовилися по черзі накривати в їдальні, тут також немає ознак самоврядування - ця діяльність не 55

виходить за рамки класного колективу, тобто є не самоврядуванням, а самообслуговуванням.

10. Учнiвська рада створила фiнансову комiсiю, яка контролює витрачання директором коштiв батькiвського фонду Коментар. У принципі таку комісію можна вважати формою шкільного самоврядування – вона працює на користь учнів школи. Але було б більш коректно, щоб витрачання цих коштів контролювали батьки - саме вони платять добровільні внески до шкільного фонду. Якщо ж батьки ухвалили рішення про те, що їх гроші повинні витрачатися з відома учнів, така комісія в школі цілком доречна. Перед тим, як витрачати гроші батьківського фонду, директор запрошуватиме згоду учнівської фінансової комісії.

11. Учнiвська рада створила аналiтичну групу, яка читає накази директора та iншi локальнi акти школи й стежить, щоб вони не ущемляли iнтересiв учнiв Коментар. Аналітичну групу можна вважати формою шкільного самоврядування. Її робота сприятиме вдосконаленню нормативної бази школи, коректуванню локальних актів, що ущемляють права та інтереси учнів.

12. Учнi створили правозахисний комiтет, який допомагає учням захищати порушенi права Коментар. Правозахисний комітет є органом шкільного самоврядування: він працює на користь учнів і вирішує проблему дотримання прав людини в школі.

13. Учнi створили комiтет з громадських зв'язкiв Коментар. Комітет з громадських зв'язків є формою шкільного самоврядування: він розвиває співпрацю школи з іншими організаціями, залучає ресурси громадських, державних та інших організацій до вирішення шкільних проблем.

14. На педагогiчну раду викликаються учнi, якi грубо порушують шкiльнi правила Коментар. Педагогічна рада, згідно Закону «Про освіту», це орган шкільного самоврядування. Він не повинен перетворюватися на директорську планерку. На педраді педагоги повинні обговорювати хвилюючі їх проблеми і ухвалювати рішення, які впливають на роботу шкільної адміністрації на користь педагогів. Якщо педрада підлегла шкільній адміністрації і виконує адміністративні функції, такі як «проробляння» учнів, то він не може вважатися органом педагогічного самоврядування.

15. Представника вiд батькiв класу в батькiвський комiтет направляº класний керiвник Коментар. Такий батьківський комітет не може вважатися органом батьківського самоврядування. Батьки самі повинні обирати своїх представників в 56

батьківський комітет. При цьому батьківський комітет повинен не виконувати прохання директора, як це буває в багатьох школах, а впливати на політику шкільної адміністрації на користь батьків.

16. Батькiвський комiтет ухвалив рiшення про те, що батьки повиннi здавати до шкiльного фонду по 100 гривень на мiсяць Коментар. Батьківський комітет не може ухвалювати рішення, обов'язкові для батьків. Він повинен представляти їх інтереси, а не командувати ними - інакше він не може вважатися органом шкільного самоврядування. У приведеному прикладі батьківський комітет може тільки рекомендувати батькам внести до шкільного фонду певну суму на добровільних засадах. Вирішення про те, вносити гроші чи ні, а якщо вносити, то в якому розмірі, у будь-якому випадку залишається за кожним з батьків.

17. Шкiльний суд оголосити учню догану

честi

ухвалив

рiшення

Коментар. Органи самоврядування не можуть карати учнів - це може робити тільки шкільна адміністрація. Якщо «шкільний суд честі» є для учнів примусовим і може приймати, обов'язкові для них рішення, то його не можна вважати органом самоврядування.

Ситуації, які допоможуть вам навчитися оц інювати процедури роботи орган ів самоврядування Відповідайте на питання: чи є в приведених прикладах порушення принципів самоврядування?

1. Засiдання учнiвсько¢ ради веде вчитель Коментар. Учнівська рада - це орган учнівського самоврядування, який формується учнями з числа учнів. Його роботою не може керувати вчитель. Педагог може брати участь в роботі учнівської ради на правах консультанта з відома школярів. Довірити йому ведення засідань учні можуть тільки на перших порах, поки вони не навчаться робити це самостійно.

2. Заступник директора школи по виховнiй роботi дав завдання учнiвськiй радi провести шкiльне свято Коментар. В цьому випадку можна говорити про підлеглість органу самоврядування шкільної адміністрації. Якщо учнівська рада виконує завдання шкільної адміністрації, то він автоматично перестає бути незалежним представником інтересів учнів - виходить з області самоврядування. Заступник директора може попросити учнівську раду надати допомоги в проведенні свята, але рішення про це залишається на розсуд самої учнівської ради.

57

3. Учнiвська рада виступає iз звiтом про свою роботу на планерцi вчителiв Коментар. Учнівська рада не може звітувати перед вчителями. Він може виступити перед педагогами з інформацією про свою роботу, але не із звітом. Звітувати учнівська рада може перед тими, хто його вибрав, тобто перед учнями.

4. В учнiвськiй радi бiльшiсть складають дiвчатка Коментар. Порушень принципів самоврядування тут немає. Учні обирають в раду тих, кому вони більше довіряють, незалежно від того, хлопець це або дівчина. Встановлення яких-небудь пропорцій представництва хлопчиків або дівчаток в органі шкільного самоврядування, на наш погляд, неприпустимо.

5. В учнiвську раду дозволено обирати тiльки тих, хто вчиться без двiйок Коментар. Право брати участь в управлінні школою не залежить від успішності. Отже, подібних обмежень бути не може, як не може бути обмежень на кількість хлопчиків або дівчаток. Подібні обмеження означали б дискримінацію, а допускати її не можна.

6. Учнiвська рада зобов'язана показувати свою газету директору школи, перш нiж вивiсити ¢¢ на шкiльний стенд Коментар. Якщо учнівська рада може вивішувати свою газету тільки з дозволу директора, це означає його підконтрольність шкільної адміністрації, отже, порушення принципів самоврядування. Учнівська рада має право вивішувати свою газету, але він же несе відповідальність за те, щоб в газеті не було образ, закликів до насильства та інших порушень закону. Шкільні активісти мають право вільно виказувати свою думку, не переступаючи межу закону. Якщо, наприклад, в шкільній газеті будуть опубліковані заклики до насильницького скидання влади, то директор абсолютно обґрунтовано зніме цю газету із стенду - зрештою саме він несе юридичну відповідальність за все, що відбувається в школі, тому в подібних випадках він зобов'язаний вживати заходи. Якщо директор побоюється, що з шкільною газетою можуть виникнути проблеми такого роду, то було б більш прийнятне запропонувати учням інші варіанти вирішення цієї проблеми, окрім прямої цензури (яка, до речі, заборонена Конституцією). Наприклад, для редакції газети можуть бути організовані заняття по темі журналістської етики і правового регулювання свободи слова. Можна також запропонувати учням запросити як консультанта педагога, який не впливатиме на позицію школярів, але консультуватиме з питань коректності матеріалів з погляду чинного законодавства. У будь-якому випадку за учнівською радою залишається остаточне вирішення, а за директором право карати учнів за порушення шкільного статуту.

7. Засiдання учнiвської ради проводяться тiльки у присутностi заступника директора по виховнiй роботi Коментар. Учнівська рада може самостійно вирішувати, чи є необхідність запрошувати на засідання представника адміністрації школи. Якщо учням заборонено проводити засідання без представника адміністрації, то це є порушенням 58

принципів самоврядування.

8. Учнiвська рада повiсила на стенд заяву, в якому критикує наказ директора школи Коментар. Учнівська рада цілком може вибрати таку форму спілкування з учнями – він повинен інформувати учнів про свою роботу і її результати. Ніяких порушень принципів самоврядування в цьому при мірі немає. Якщо заява учнівської ради буде знята із стенду представниками адміністрації, то можна говорити про порушення свободи думок. Директор не може зірвати із стенду учнівської ради матеріал, який його не влаштовує. Він може запросити учнівську раду обговорити цю проблему, а якщо думки не співпадуть також довести до учнів своє бачення ситуації.

9. Учнiвська рада опублiкувала в мiсцевiй газетi статтю з критикою шкiльних порядкiв Коментар. Порушення принципів самоврядування в даному прикладі немає. Учнівська рада може привертати до шкільних проблем увагу громадськості, особливо якщо прямі звернення учнівської ради до директора школи не увінчалися успіхом.

10. Учнiвська рада при необхiдностi знайомитися з особистими справами учнiв

може

Коментар. В даному прикладі є порушення не тільки принципів самоврядування, але і прав школярів. Персональна інформація про учнів або працівників школи не може надаватися учнівській раді внаслідок того, що і учні, і педагоги мають право на недоторканність приватного життя. Якщо представники учнівської ради звернуться до директора школи з проханням познайомити їх з особистою справою учня Петрова, то директор зобов'язаний відповісти відмовою.

11. Рада школи ухвалила курiння на територi¢ школи

рiшення

про

заборону

Коментар. Орган самоврядування не може виконувати адміністративних функцій і ухвалювати рішення, обов'язкові для учнів, педагогів і батьків. Заборона на куріння на території школи вже є в чинному законодавстві. Контролювати виконання шкільних правил і підтримувати порядок повинна адміністрація школи. Як правило, подібні рішення органів самоврядування з'являються саме за ініціативою адміністрації. Перекладати свою відповідальність на самоврядування проштовхуванням подібних рішень марно - це тільки дискредитує самоврядування і нічого не міняє в вирішенні проблеми.

12. У школi створена дитяча Громадська органiзацiя, в яку вступили всi школярi. З вiдома директора органiзацiя взяла на себе повноваження органу учнiвського самоврядування Коментар. У цьому прикладі допущене порушення принципів самоврядування. Громадська організація не є формою шкільного самоврядування. Право брати участь в управлінні школою не повинне залежати від того, чи є учень (педагог, батьки) членом якої-небудь громадської організації. У нашому прикладі вихід учня з 59

організації означав би, що тепер він позбавляється можливості брати участь в управлінні своєю школою.

13. Завуч школи веде список учнiв, що з'явилися на учнiвську конференцiю. Прізвища тих, хто не з'явився будуть переданi класним керiвникам Коментар. Учнівська конференція – це орган учнівського самоврядування. Адміністрація школи не має права примушувати учнів брати участь в роботі органів самоврядування: самоврядування - це право, а не обов'язок. Делегати, що не з'явилися, - ця проблема самих учнів: наступного разу виберуть інших, відповідальніших.

14. Учнiвська рада бере участь в розслiдуваннях за скаргами учнiв на порушення ¢х прав з боку вчителiв Коментар. Участь представників учнівської ради в дисциплінарних розслідуваннях по фактах порушення прав дитини - це норма. Такі повноваження даються «виборним представникам учнів» - учні, вибрані до представницьких органів самоврядування, є такими виборними представниками. Механізм дисциплінарного розслідування коротко виглядає таким чином. Учні можуть клопотати перед адміністрацією школи про проведення дисциплінарного розслідування відносно працівників школи по фактах порушення прав дитини. Вони можуть зробити це або особисто, або через своїх виборних представників. У комісію, яка проводитиме це розслідування, учні також можуть направити своїх виборних представників. Після закінчення дисциплінарного розслідування директор школи повинен ухвалити рішення на основі встановлених комісією фактів. Наприклад, оголосити вчителю стягнення. Якщо учні не згодні з цим рішенням, вони через своїх виборних представників можуть звернутися по допомогу до уповноважених державних органів.

Ситуації, які допоможуть вам зрозуміти, як орган самоврядування може реагувати на ті або інші шкільні проблеми. Завдання. Уявіть, що в учнівську раду поступило прохання про допомогу у вирішенні тієї або іншої ситуації. Обговоріть по мікрогрупам можливі способи дій учнівської ради і виберіть якнайкращий. Після цього будьте готові продемонструвати ваш спосіб вирішення проблеми. Після обговорення ситуації в групах ведучий розподіляє серед учнів ролі персонажів, діючих в даній ситуації. Група виконує роль учнівської ради і показує свій спосіб дій у форматі ділової гри.

1. Вчитель вигнав учня з класу за недисциплiнованiсть i вiдмовився надалi пускати його на уроки 60

Коментар. Часто при роботі з подібними ситуаціями групи намагаються розібратися, хто має рацію, а хто винуватий - влаштовують розслідування. Учнівська рада викликає на килим учня, розпитує його з пристрастю, потім проробляє те ж саме з вчителем, свідками... І у результаті виносить свій вердикт, часом не на користь учня: «Ти сам у всьому винуватий, наступного разу поводься добре». Ведучий може зіграти в цій ситуації роль директора і дати цим спробам жорстку відсіч: «Я не допущу, щоб школярі обговорювали вчителів! Я вже все вирішив, ваша участь не потрібна. Нам з вами не про що розмовляти». В цьому випадку учні побачать, що стратегія розслідування ні до чого не при водить. У даній ситуації учнівська рада не повинна розбиратися, що відбулося і хто винуватий, - це робота фахівців. Задача учнівської ради - допомогти захистити права і інтереси школяра. По-перше, учнівській раді слід добитися від адміністрації, щоб учня пустили на уроки. Педагог не має права усувати школярів від уроків, а у разі провини слід використовувати ті види покарань, які дозволені шкільним статутом. По-друге, учнівська рада може звернути увагу адміністрації школи на те, що необхідно з'ясувати причини проблем учня і підключити до вирішення цих проблем фахівців. Цим повинні займатися психолог, соціальний педагог, класний керівник і інші педагогічні працівники - учнівська рада не може виконувати цю роботу замість них.

2. Учнi не згоднi з рiшенням адмiнiстрацi¢ школи ввести з наступного року профiльнi класи: вони не хочуть «перемiшуватися» i бажають продовжувати вчитися в сво¢х класах Коментар. Часто адміністрація, замість того щоб вислухати школярів і зрозуміти, що саме для них є проблемою, починають переконувати їх, що жодної проблеми взагалі немає: «І що? Адже це робиться для вас! Профільні класи дозволять вам краще підготуватися до вступу!» Учнівська рада повинна зрозуміти, в чому полягає проблема для учнів і поставити її перед шкільною адміністрацією. Можливо, є якісь інші варіанти організації навчального процесу, окрім профільного навчання. Можливо, учні погодяться і з введенням профільних класів, але для цього повинен відбутися їх діалог з адміністрацією школи, який переконає школярів, що їх інтереси будуть враховані. Учнівська рада може стати посередником в налагодженні цього діалогу.

3. Учнiвська рада погодилася з проханням учнiв допомогти ¢м добитися виключення з ¢х класу хулiгана Петi Коментар. Учнівській раді не варто влаштовувати розбирання з Петею, намагатися з'ясовувати, хто має рацію, а хто винуватий. Слід поставити проблему перед адміністрацією школи і прослідити за тим, як вона вирішується. Питання не в тому, щоб позбавитися дитини – важливо врахувати і інтереси однокласників, і інтереси самого Петі. Як правило, цим повинні займатися відповідні працівники шкільної адміністрації. Але є і інший варіант: якщо в школі працює такий орган самоврядування, як служба примирення, то він може стати посередником у вирішенні цього конфлікту.

61

Але лише в тому випадку, якщо обидві конфліктуючі сторони дадуть добровільну згоду на проведення програми примирення і самі ухвалюватимуть рішення.

4. Учнiв примушують здавати грошi на потреби школи Коментар. Учнівська рада може звернутися до адміністрації школи з вимогою припинити цю практику. Всі внески на шкільні потреби можуть бути тільки добровільними. Звертатися з подібними проханнями школа повинна напряму до батьків, не втягуючи в це питання учнів. Якщо адміністрація школи не погоджується з думкою учнівської ради, вона звертається по допомогу у вищестояще управління освіти.

5. Школярi не знають, чим займаºться учнiвська рада Коментар. Нерідко при обговоренні цієї ситуації групи пропонують «поширювати інформацію» через класних керівників. Зверніть увагу учнів, що інформування про роботу органів самоврядування - це не проблема шкільної адміністрації. Швидше за все, переказ інформації про роботу учнівської ради класним керівником викличе ефект «зламаного телефону». Звичайно, з адміністрацією школи можна: домовитися про те, що 10 хвилин класної години: виділятиметься для виступів представників учнівської ради. Але допоможіть учням зрозуміти: не слід використовувати такі форми інформування, які вже давно перестали бути ефективними. Швидше за все, толку від виступів активістів на класних годинах буде мало. Проведіть «мозковий штурм» і спробуйте придумати менш традиційні і сучасніші форми інформування учнів про роботу ради.

Рольова гра «Учнівське самоврядування та захист прав учнів» Цілі гри:  Навчити розпізнавати порушення прав людини в шкільному житті.  Відпрацювати механізми захисту порушених прав в школі через учнівське самоврядування. Методичні зауваження Для проведення гри потрібно не менше 2 годин. Кількість учасників може складати від 15 до 30 чоловік. Окрім ведучого, потрібно не менше двох підготовлених помічників. Необхідні матеріали  текст «Корисна інформація для учнів, батьків і педагогів» (див. додатки до гри), тексти основних документів про права людини;  інструкції учасникам гри;  таблички: «Директор», «Адміністрація міста». Хід гри Підготовчий етап Перед початком гри ведучий інструктує гравців, які виконуватимуть ролі вчителів: «В ході своїх уроків ви повинні порушувати права дітей приблизно так, як описано у вашій інструкції. Можете діяти жорстко, авторитарно. Постарайтеся зачепити своїми діями якомога більше учнів. Ваша ігрова мета – добитися повного 62

підпорядкування в класі». Ведучий видає «вчителям» інструкції, пояснює, на які моменти потрібно звернути увагу. Зверніть увагу «вчителів» на їх ігрову мету: контролювати ситуацію в школі і добитися безумовного підпорядкування з боку учнів за принципом «Вчитель прав, тому що він - вчитель». Перший етап: ПОРУШЕННЯ ПРАВ УЧНІВ Ведучий: «У цій грі ми вчитимемося тому, як учні можуть відстояти свої порушені права за допомогою учнівського самоврядування. Більшість граючих буде «школярами». Ваша ігрова мета - добитися, щоб школа поважала ваші права, відносилася до вас по-людськи. Свої права ви повинні захищати, використовуючи можливості учнівського самоврядування. Ви переможете, якщо доб'єтеся виконання своєї ігрової мети». Ведучий видає учасникам картки (див. додаток). Ведучий: «Зараз ми з вами опинимося в звичайній школі, де проходитимуть уроки. Сьогодні по розкладу два уроки: література і фізкультура» (ви можете вибрати будь-які предмети) Учасники діляться на дві групи - два класи. При великій кількості учасників кількість класів можна збільшити. Вибираються представники до органу учнівського самоврядування - по 2 люди від кожного класу. Учнівська рада з свого складу обирає голову. Ведучий пояснює, що учнівська рада від імені учнів бере участь в управлінні школою. У нього великі повноваження і багато можливостей впливу на шкільну адміністрацію. Після цього класи відправляються на уроки. Кожен урок триває від 5 до 10 хвилин. Після уроків кожен вчитель відправляє до директора від одного до трьох «недбайливих» учнів. Це повинні бути ті, хто якнайбільше обурювався несправедливими вчинками вчителів «порушники дисципліни». Другий етап: ЗАХИСТ ПОРУШЕНИХ ПРАВ Ключовою фігурою другого етапу є директор. Роль директора може виконувати або сам ведучий, або інший добре підготовлений гравець. Другий етап починається з того, що директор і вчителі «проробляють» учнів, викликаних до директора. По кожному учню ухвалюється яке-небудь рішення: оголосити догану, обговорити провину на класних зборах, викликати батьків, передати матеріали на Комісію у справах неповнолітніх, «протягнути» в пресі в шкільній газеті, виключити з школи і т.п. Директор розбирається з викликаними в його кабінет учнями протягом 10 хвилин. Після цього по розкладу гри проводиться засідання учнівської Поради протягом 10-15 хвилин. Учнівська рада самостійно намагається спланувати свої дії по захисту прав учнів: вислуховує їх скарги, складає заяви, планує тактику своїх подальших дій. Після цього починається прийом з особистих питань у директора школи. Секретар директора пускає в «кабінет» по черзі. Якщо на прийом хоче потрапити група учнів, то секретар дозволяє пройти в кабінет тільки трьом. Вся решта учасників гри мовчки спостерігає за тим, що відбувається «крізь стіни кабінету».

63

Директор намагається знайти мотив, щоб «відфутболити» учнів. Він погоджується з їх вимогами тільки в тому випадку, якщо розуміє, що йому не вдасться «погасити» проблему, і школярі добиватимуться свого до кінця. ПОРАДИ «ДИРЕКТОРУ ШКОЛИ»: Зразу ж встановите порядок. До Вас в кабінет ніхто не повинен вриватися без дозволу. Всіх порушників дисципліни жорстко карайте. Напевно, до Вас поступатимуть різного роду заяви, клопотання і т.д. Ви повинні відстежувати правильність їх заповнення і використовувати помилки учнів як привід для відмови в розгляді заяв. Особливо зверніть увагу на те, про що просить людина в своїй заяві. Якщо це заява про проведення дисциплінарного розслідування, то в ньому повинне міститися:  чіткий виклад ситуації: хто, коли і якими діями порушив права учня;  прохання провести дисциплінарне розслідування по цьому факту;  можуть бути вказані виборні представники учнів, яких заявник просить включити до складу комісії по проведенню дисциплінарного розслідування (якщо такі не вказані, формуйте комісію тільки з числа працівників школи – така комісія, по грі, винесе ухвалу, що факти, висловлені в скарзі учнів, не підтвердилися). Ви хочете контролювати все, що відбувається в школі, і прагнете не допустити, щоб яка-небудь негативна інформація вийшла за поріг школи. Отже, Ви або переконуєте учнів, що вони винуваті у всьому самі, або намагаєтеся «зам'яти» конфлікт. Але якщо Ви відчуваєте, що ситуація виходить з-під Вашого контролю, то Ви можете піти на поступки учням. Використовуйте різні методи роботи від «душевних бесід» з учнями до загроз. Особливо ефектним буває проведення шкільних зборів, де директор намагається впливати на всіх учнів відразу. Використовуйте не тільки незграбні методи (загрози, образи), але і витонченіші: проведення так званих судів честі над учнями, зарахування листів на роботу батькам про провину учнів, публікації про поганих учнів в шкільній газеті і ін. Якщо учасники гри звернулися в адміністрацію міста або інші вищестоящі інстанції:  Людина, яка виконує роль чиновника, веде прийом громадян. Якщо чиновнику не залишили письмову заяву, він може далі за нічого не робити: «Так, ми розберемося...», - і далі уникайте конкретики.  Учасник гри, виконуючий роль чиновника, повинен звертати увагу на те, чи робили учні спроби вирішити ситуацію усередині школи: чи подавали письмову заяву директору і чи мають на руках негативну резолюцію. Якщо цього немає, радьте учням спочатку подати директору письмову скаргу. При великій кількості учасників в гру можна ввести нові структури: батьків учнів (члени батьківського комітету), місцеву радіостанцію (періодично виходить з випусками новин - учні можуть передавати на радіо інформацію про той, що відбувається в школі), правозахисну організацію, консультанта по учнівському самоврядуванню. ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ 1. З якими порушеннями своїх прав Ви зіткнулися?

2. Що Ви робили, щоб відстояти свої права?

64

3. Чи вдалося Вам досягти своєї ігрової мети?

4. Що робив директор? (потрібно запитати як у учасників гри, так і у самого директора).

5. Що робив орган учнівського самоврядування?

6. Як діяли вчителі?

7. Як на це реагували учні, і до чого це приводило?

8. Як було б поступити краще?

9. Як правильно писати заяву на проведення дисциплінарного розслідування?

10.Як діяв орган учнівського самоврядування?

11.До чого це привело?

12.Який спосіб дій був би якнайкращим?

13.Чи використовували учасники гри ті можливості, які є у учнівської Ради?

14.Чому так відбулося? ДОДАТОК ВАРІАНТИ ІНСТРУКЦІЙ ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ Для вчителя літератури: «Здрастуйте. Я хочу почати урок з сумного. Вчора була планерка, і мене у котрий раз відчитав директор за те, що наш клас найгірше здає гроші до фонду школи. Нам потрібно виправити цю ситуацію! І завтра кожен повинен принести по 50 гривень! Не підводьте клас! Друге, про що я б хотіла з вами поговорити. Вчора у мене пропав гаманець, пропав зразу ж після нашого з вами уроку. Я обговорила цю ситуацію з директором і, порадившись, ми вирішили, що це зробив ти, Іванов. Можеш нічого не говорити, я все чудово розумію. У тебе складна ситуація в сім'ї: тато - у в'язниці, мама працює на трьох роботах. та ще і брат пішов по стопах батька... Але ти, Іванов, ти ж розумієш, що це погано! Як ти міг так поступити!? Моя довіра до тебе втрачена! Так, Петров, що це у тебе лежить на парті? Мобільний телефон? А ну, дай сюди, і більше в школу сторонніх речей не носи (після заняття ви нічого не віддаєте). А що це за записка під час уроку? Записку на стіл, після уроку з пояснювальною до директора! (тут же читаєте записку). Перевіримо домашнє завдання: Отже, Зозулина, твоя думка про роман Гончарова «Обломов»? Неправильно! Відразу видно, що ти не читала Бєлінського. Сідай - «два». Домашнє завдання: завтра всі повинні принести твір на тему «Я люблю свою Батьківщину!» Порушені права: право на безкоштовну освіту, презумпція невинності, недоторканність приватного життя, право на власність, право на свободу переконань. Для вчителя фізкультури: «Здрастуйте, спортсмени! Сьогодні у нас відповідальний урок, тому що від ваших зусиль залежатиме, чи тепло буде в спортзалі взимку. Сьогодні ми заклеюватимемо вікна! (тим, хто відмовляється, ставте «два»). Так, Сидорова, а що це у тебе за зачіска на голові?! Хіба так можна приходити в школу?! Марш додому, і на мій урок не приходити більше у такому вигляді! Гей, Пупкин, ну ти і бездара, звідки у тебе руки ростуть! Хто ж так клеїть вікна?! Все 65

здирай і переробляй!!! Так, урок закінчений. Перед виходом вивертаємо кишені і показуємо, щоб я міг переконатися, що ви нічого не вкрали (якщо не роблять це, можете підійти і перевірити кишені силою). Порушені права: право на вільну працю, право на свободу переконань, право на особисту недоторканність. Також порушене право навчаються на пошану людської гідності.

ДОДАТОК

Типове положення про представницький орган учнівського самоврядування ЗАТВЕРДЖЕНО загальношкільною конференцією «__» _________ 200__ р. ПОЛОЖЕННЯ ПРО УЧНІВСЬКУ РАДУ 1. Загальні положення 1.1. Учнівська Рада («парламент», «уряд», «дума» та інше; далі - учнівська Рада) є виборним органом учнівського самоврядування школи (гімназії, ліцею; далі школи).

1.2. Учнівська рада діє на підставі чинного законодавства, Статуту школи і даного Положення.

2. Цілі і задачі учнівської ради 2.1. Метою діяльності учнівської Ради є реалізація права учнів на участь в управлінні освітньою установою.

2.2. Задачами діяльності учнівської Ради є: 2.2.1. Представлення інтересів учнів в процесі управління школою.

2.2.2. Підтримка і розвиток ініціатив учнів в шкільному житті.

2.2.3. Захист прав учнів.

3. Функції учнівської Ради Учнівська Рада: 66

3.1. Виступає від імені учнів при вирішенні питань життя школи: вивчає і формулює думку школярів з питань шкільного життя, представляє позицію учнів в органах управління школою, розробляє пропозиції по вдосконаленню навчальновиховного процесу.

3.2. Сприяє реалізації ініціатив учнів у позанавчальній діяльності: вивчає інтереси і потреби школярів у сфері позанавчальної діяльності, створює умови для їх реалізації.

3.3. Сприяє вирішенню конфліктних питань: бере участь у вирішенні шкільних проблем, узгодженні інтересів учнів, вчителів і батьків, організовує роботу по захисту прав учнів.

4. Права учнівської Ради Учнівська Рада має право: 4.1. Проводити на території школи збори, зокрема закриті, та інші заходи не рідше 1 разу на тиждень.

4.2. Розміщувати на території школи інформацію у відведених для цього місцях (на стенді учнівської Ради) і в шкільних засобах інформації, отримувати час для виступів своїх представників на класних годинах і батьківських зборах.

4.3. Направляти в адміністрацію школи письмові запити, пропозиції і отримувати на них офіційні відповіді.

4.4. Знайомитися з нормативними документами школи і їх проектами та вносити до них свої пропозиції.

4.5. Отримувати від адміністрації школи інформацію з питань життєдіяльності школи.

4.6. Представляти інтереси учнів в адміністрації школи, на педагогічних радах, зборах, присвячених рішенню питань життя школи.

4.7. Проводити зустрічі з директором школи та іншими представниками адміністрації не рідше 1 разу на місяць.

4.8. Проводити серед учнів опитування і референдуми.

4.9. Виступати з ініціативою проведення дисциплінарного розслідування по відношенню до працівників школи, брати участь в проведенні дисциплінарного розслідування відносно педагогів по фактах порушення прав учнів.

4.10. Направляти своїх представників для роботи в колегіальних органах управління школою.

4.11. Організовувати роботу громадських приймалень учнівської Ради, збір пропозицій учнів, проводити відкриті слухання, ставити питання про вирішення піднятих школярами проблем перед адміністрацією школи, іншими органами і організаціями.

4.12. Ухвалювати рішення з даних питань, інформувати учнів, адміністрацію школи та інші органи про ухвалені рішення.

4.13. Користуватися організаційною підтримкою посадовців школи, що відповідають за виховну роботу, при підготовці і проведенні заходів учнівської Ради.

4.14. Вносити адміністрації школи пропозиції по вдосконаленню навчальновиховного процесу школи.

4.15. Вносити адміністрації школи пропозиції про заохочення і покарання учнів, а при розгляді адміністрацією школи питань про дисциплінарну дію по 67

відношенню до учнів давати висновок про доцільність його застосування.

4.16. Звернутися до Ради школи щодо скасування рішення адміністрації, що суперечать Статуту школи.

4.17. Звернутися до Ради школи щодо скасування рішення адміністрації школи, що стосуються учнів, але були прийняті без урахування пропозицій учнівської ради.

4.18. Створювати друкарські органи.

4.19. Брати участь в обговоренні питання про призначення педагогів на посаду класного керівника та звільнення з цієї посади.

4.20. Встановлювати відносини і організовувати спільну діяльність з учнівськими Радами інших навчальних закладів.

4.21. Направляти представників учнівської Ради на засідання органів управління школою, що розглядають питання про дисциплінарну провину учнів.

4.22. Використовувати оргтехніку, засоби зв'язку та інше майно школи за узгодженням з адміністрацією.

4.23. Брати участь у вирішенні конфліктних питань між учнями, вчителями і батьками.

4.24. Вносити пропозиції до плану виховної роботи школи.

4.25. Представляти інтереси учнів в органах і організаціях поза школою.

4.26. Брати участь у формуванні складів шкільних делегацій на заходах міського рівня і вище.

4.27. Здійснювати інші повноваження відповідно до законодавства і Статуту школи.

5. Порядок формування і структура учнівської Ради 5.1. Учнівська Рада формується на виборній основі строком на один рік.

5.2. До складу учнівської Ради учнів 5-11-х (варіант - 8-11-х) класів делегується по одному представнику від класу. Інші варіанти статті 5.2.: 5.2. Склад учнівської ради формується учнями 5-11-х (варіант - 8-11-х) класів шляхом прямих виборів з числа висунутих кандидатур. Організацію виборів здійснює виборча комісія, сформована з представників 8-11-х (варіант - 10-11-х) класів.

5.2. Склад учнівської Ради обирається шкільною учнівською конференцією.

5.3. Учнівська Рада самостійно визначає свою структуру, обирає з свого складу голову учнівської Ради.

5.4. У складі учнівської Ради можуть бути сформовані комісії та ініціативні групи.

6. Завершальні положення 6.1. Дане Положення набуває чинності з моменту затвердження.

6.2. Зміни в дане Положення вносяться радою школи (шкільною конференцією та ін.) за пропозицією учнівської Ради (шкільної учнівської конференції).

68

З досвіду роботи Миколаївської 69

загальноосвітньої школи № 46 Укладачі:

Колінко О.А., Азимова І.О.

КОДЕКС УЧНЯ АБО ЗАКОНИ ШКІЛЬНОГО ЖИТТЯ.

1. Школа не може бути доброю, якщо всі її мешканці не люблять її. Любити свою школу – це означає по-доброму ставитися до дітей і дорослих, бути готовим допомогти рідній школі та своїм вчителям, ніколи нічого не ламати, виростити у школі свою квітку та залишити про себе добру пам’ять. Бути готовим за першим покликанням допомогти рідній школі.

2. Кожний учень, незалежно від віку, у всякому необхідному випадку не може відмовити у навчальній допомозі своєму товаришеві.

3. З раннього дитинства забороняється говорити погане про людей, які навколо тебе. Шукати та підтримувати в кожному усілякі достоїнства, не задаватися і радіти від успіхів кожної людини.

4. Брати від школи тільки хороше.

5. Бути завжди відкритим для щастя та доброти.

6. В школу не можна приходити з кислим обличчям. Пам’ятай: весела людина краще пам’ятає, більше знає, яскравіше живе, нікому не заздріть і створює навколо себе атмосферу задоволення. Гумор не повинен заважати ділу, і нехай твій гумор допомагає жити іншим.

7. Вмій ставити мету, вмій переборювати лінь, бездіяльність, безсилля, вмій добиватися успіху і не пасуй перед труднощами.

8. Пам’ятай: дурнів і без тебе вистачає, а тому будь допитливим, намагайся більше побачити, почути, зрозуміти, дізнатися. Якщо ти не вмієш дивуватися, це означає, що ти юний старик.

70

9. Намагайся завжди знайти оригінальне вирішення будь-якої проблеми. Оскільки немає більшого задоволення для людини, ніж задоволення від процесу та результату творчості.

10. Вмій подавляти у собі дурний настрій, не піддавайся йому.

11.Намагайся розвивати в собі 11 вмінь, без яких неможливо жити у ХХІ столітті:  багато читати;  слухати різноманітну прекрасну музику;  писати вірші, прозу, статті, доповіді;  займатися спортом;  бути на “ти” з комп’ютером;  відвідувати театр та концертну залу;  навчитися розбиратися у техніці та водити транспортні засоби; вчись бути цікавим розповідачем;  вчись слухати інших;  прагни досягти найкращого результату в тому, що тобі цікаво; J вмій протистояти вульгарності життя: алкоголю, наркотикам, байдикуванню.

12.Спи та їж не більше, ніж потрібно, інакше і життя проспиш і здоров’я проп’єш.

13.Не будь нав'язливим у спілкуванні, вчись дружити та будь у дружбі вірним.

14.Намагайся менше та рідше дружити з дієсловами: не знаю, не вмію, не розумію.

15.Вчись думати. Візьми якусь думку, тему, ідею, проблему і думай, доки не придумаєш цікавого рішення.

16.Намагайся як можна глибше вивчити свої достоїнства та недоліки, навчись розуміти і відчувати, як ставляться до тебе люди.

17.Вмій ставитися із співчуттям до нещастя та переживань іншої людини.

18.Намагайся зрозуміти та полюбити природу. Хто не любить тварин, той не любить себе.

19.Люби їдальню своєї школи.

20.Склади програму (проект) свого життя і намагайся її виконувати.

21.Навчись бути красивим, охайно одягненим та привабливим, оскільки все це залежить від самої людини.

22.Навколишні часто сприймають нас такими, якими ми хочемо себе бачити.

23.Навчись бути завжди здоровим та життєрадісним.

24.Якщо у тебе все валяється і ти нічого не можеш знайти, то навряд чи цим можна хвалитися.

25.Нудна людина, яка поставила собі за правило жити у побутовій одноманітності, проживає тільки одне життя. Людина, яка шукає вражень, краси, добра, проживає багато цікавих життів.

26.Пам’ятай: країна, де не проявляють достатньої поваги до стариків та жінок, ніколи не буде великою.

27.Хто пише багато листів, зазвичай відрізняється високим ступенем грамотності.

28.Тренувати пам’ять і цікаво і корисно.

29.Не ображай людей підозрою та недовірою.

71

30.Розповідай одну і ту саму історію багато разів, кожний раз додавай нові штрихи та повороти.

31.Дорожи самотністю, не тринькай її, оскільки самотність – це чудовий час осмислення, відчуття, продумування, будівництва себе.

32.Люби та створюй тишу. Вона зразок мудрості, довголіття, свіжості та краси мислі та почуттів.

33.Навчись розуміти красу квітів, каміння, дерев.

34.Намагайся завжди робити подарунки, говорити компліменти, дарувати посмішки.

35.Прокидайся зранку – з посмішкою, засинай ввечері – із задоволенням.

36.Кожен день хоча б одна добра справа, хоча б одна нова думка.

37.Як стати грамотним: читай все, що бачиш, пиши листи, записки, вчи вірші та постійно що-небудь розповідай іншим. Кожен раз змінюй свою розповідь.

38.Стався до інших так, як ти бажаєш щоб ставилися до тебе. Пам’ятай: є геройство диявольське – геройство руйнування, злоби, грубості, поганих жартів, вульгарного пияцтва, безглуздої обжерливості, змагання у ліні, і є геройство божественне, в основі якого лежить незнищенне бажання бути щасливим самому і нести щастя людям.

Органи учнівського самоврядування. МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ призначене для розвитку пізнавальних інтересів учнів, розвитку інтелектуальної сфери особистості, творчого підходу та активної позиції у навчальному процесі, для пошуку нових освітніх форм у позаурочної діяльності. Функції: організує та проводить учнівські конференції; планує та проводить пізнавальні заходи; веде облік та розробляє систему заохочення кращих учнів школи. МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ призначене для формування та розвитку творчих здібностей учнів, виявлення їх інтересів, здібностей та нахилів. Функції: планує, організує та проводе загальношкільні заходи разом із об’єднанням “Шоу 46”; організує на всіх сходинках творчу діяльність у сфері морального, громадянського та духовного виховання; організує та проводить конкурси, огляди, виставки малюнків, поробок, плакатів і т.д.; веде облік та розробляє систему заохочення творчих досягнень учнів. МІНІСТЕРСТВО МИЛОСЕРДЯ ТА БЛАГОДІЙНОСТІ призначене для формування особистості учнів на підставі загальнолюдських цінностей, виховання поваги до оточуючих, розвиток відношень порозуміння, турботи про людей. Функції: виявляє “адреси милосердя” та визначає конкретні форми та види допомоги; 72

організує позаурочну діяльність молодших школярів; організує акції “Милосердя”; надання різних соціальних послуг одноразового або постійного характеру людям, які потребують допомоги; надання інших видів та форм допомоги, обумовлених шкільними особливостями. МІНІСТЕРСТВО ФІЗКУЛЬТУРИ ТА ЗДОРОВ’Я призначене для формування у учнів здорового способу життя, прилучення до занять фізкультурою та спортом, виховання поваги до себе, свого здоров’я та здоров’я оточуючих. Функції: організує та проводить спортивні свята, конкурси, змагання та заходи; організує заходи з виховання навичок здорового способу життя; веде облік та пропаганду спортивних досягнень учнів. МІНІСТЕРСТВО ТРУДА призначене для розвитку трудових навичок, відповідальності за отриманий результат, якість труда, за оточуючий світ (клас, школу, подвір’я, вулицю, місто), становлення особистості як активного захисника та перетворювача навколишнього середовища, природи, суспільства. Функції: планує та організує роботу зі збереження та перетворення школи та шкільної території; організує та проводе трудові десанти; • планує, організує та проводить заходи з екологічного виховання. МІНІСТЕРСТВО ПРЕСИ призначене для розвитку творчих здібностей учнів та вчителів школи, поповнення недоліків спілкування, підвищення інтересу до справ та проблем школи і надання можливості шукати шляхи їх вирішення. Функції: організація, підготовка та випуск шкільної газети; відповідальність за висвітлення результатів роботи органів учнівського самоврядування. ПОЛОЖЕННЯ ПРО ШКІЛЬНЕ ТВОРЧЕ ОБ’ЄДНАННЯ

Шкільне творче об’єднання “Суперклас” – добровільна організація, яка об’єднує веселих, інтелектуальних, добрих, винахідливих та небайдужих людей. Членом об’єднання може стати кожний учень 5-11 класів школи, учитель або батьки, чиї життєві принципи не розбігаються з цілями та задачами організації, на добровільній основі , всі, хто має інтерес та схильність до організації загально шкільних справ, бажання до створення умов у школі для розвитку здібностей кожного учня з 1 по 11 клас, незалежно від того, входе він у об’єднання чи ні. Об’єднання формується у вересні кожного року на загальношкільних зборах. Але у члени об’єднання можуть бути прийняті всі бажаючи і після зборів. Складається із декількох творчих об’єднань та клубів. Це: творче об’єднання “Шоу – 46”; об’єднання “Дискоклуб”; 73

клуб “Правознавець”; рада гуртків. Члени об’єднання мають право: входити та виходити із складу об’єднання на протязі навчального року; входити у склад інших органів самоврядування, об’єднань школи і поза школою; вимагати до себе гуманного відношення з боку інших членів об’єднання; брати участь у підготовці та проведенні загальношкільних справ тільки за своїм бажанням; відстоювати свою думку при обговоренні планів, сценаріїв, положень і таке інше; вносити та відстоювати свої пропозиції при обговоренні всіх питань об’єднання; брати участь у засіданнях ради школи, педради, нарадах при директорові та його заступника з виховної роботи, де обговорюються питання, які мають відношення до життєдіяльності старшокласників; організовувати клуби та комісії, які будуть працювати у рамках об’єднання; проводити у межах об’єднання заходи і брати у них участь. Члени об’єднання не мають права: принижувати гідність, висміювати слабості інших; вважати себе у привілейованому положенні у порівнянні з учнями, які не входять до об’єднання.

ПОЛОЖЕННЯ ПРО ВИБОРИ ПРЕЗИДЕНТА ШКОЛИ ТА ЧЛЕНІВ РАДИ СТАРШОКЛАСНИКІВ. І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.

1. Вибори президента школи проводяться за принципом загального рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні.

2. Виборчий процес здійснюється на засадах вільного і рівноправного висування кандидатів.

3. Вибори Президента є загальними право обирати мають учні 5 - 11. .

4. Президентом може бути обраний учень, якому виповнилося 13 років і який навчається в школі на протязі одного, останнього перед днем виборів року.

5. Вибори Президента школи є рівними - кожен виборець має 1 голос.

6. Право висування кандидата у Президенти має кожен старший клас. Початок висування кандидатів - другий понеділок травня.

7. Одна і та сама особа не може бути президентом більше двох років підряд. Чергові вибори Президента школи проводяться у останню п'ятницю вересня кожного нового навчального року. У разі дострокового закінчення повноважень президента, вибори проводяться у період 14 днів з моменту закінчення повноважень.

8. Новообраний президент вступає на пост не пізніше ніж через 2 дні після офіціальної об'яви результатів виборів, з моменту принесення присяги шкільному колективу на засіданні Ради старшокласників.

9. Приведення Президента до присяги здійснює директор школи. Обраний Президент школи промовляє таку присягу: 74

"Я, прізвище, ім'я, волею учнів та учителів загальноосвітньої школи № 46 обраний на цю високу посаду обіцяю усіма своїми сілами відстоювати. честь та ім’я школи, піклуватися про благо учнів, відстоювати їх права та свободи, дотримувати «Кодексу учня», положення Статуту, виконувати свої обов’язки в інтересах всіх учнів, підвищувати авторитет школи у місті, області та країні". ІІ. ПРАВОВИЙ СТАТУТ ПРЕЗИДЕНТА ШКОЛИ.

1. Президент школи є обраним відповідно положенню "Про вибори Президента школи" головою учнівського колективу і виступає від його імені.

2. Президент є гарантом діяльності Ради старшокласників і органів учнівського самоврядування у відповідності до положень "Закону України про освіту", Кодексу учня, положень Статуту школи і Положень про діяльність органів учнівського самоврядування, прав і свобод учнів школи згідно з Конвенцією ООН з прав дитини.

3. Президент школи обирається учнями школи на основі рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Президентом школи може бути учень, який досяг віку 13 років, є активним учасником шкільних справ, має добрі оцінки з шкільних предметів.

4. Президент є головою Ради старшокласників.

5. Повноваження Президента школи:  виносить на розгляд Ради старшокласників питання, що турбують учнів;  має право брати участь у роботі педагогічних рад, раді школи, засіданнях попечительської ради, раді профілактики;  представляє учнівський колектив за межами школи, на різних міських заходах, організованих міським відділом у справах сім'ї та молоді Миколаївського міського управління освіти;  має право ініціювати зміни, що покращать навчання та дозвілля учнів  має право голосу при вирішенні питань життєдіяльності школи;  скликає чергові засідання Ради старшокласників;  координує діяльність, реорганізує, ліквідує за представництвом Ради старшокласників органи учнівського самоврядування, назначає і звільнює глав учнівських комісій;  має право "вето" щодо рішень Ради старшокласників;  Президент школи не може передавати свої повноваження іншим особам або органам;  рішення Президента незалежні від рішень адміністрації.

6. Повноваження Президента припиняються у разі:  відставки;  неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров я;  усунення з поста в порядку імпічменту;  закінчення школи.

7. Президент може бути усунений в порядку імпічменту. Питання про усунення Президенту з поста ініціюється більшістю(50% + 1) Ради старшокласників. Рішення про усунення президента школи з поста в порядку імпічменту приймається Радою старшокласників, не менш як ¾ від складу Ради.

75

ІІІ. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ПРОВЕДЕННЯ ВИБОРІВ.

1. Для проведення голосування створюється виборча комісія.

2. Виборча комісія:  складає списки виборців;  встановлює форму виборчого бюлетеня;  проводить реєстрацію кандидатів у президенти;  встановлює результати виборів і оголошує їх.

IV. ПЕРЕДВИБОРЧА АГІТАЦІЯ.

1. Учень, який зареєстрований кандидатом у президенти, має право проводити передвиборчу агітацію. Початок передвиборчої агітації - 2 вересня.

2. Кандидат за допомогою ініціативної групи:  повинен випустити рекламний плакат із власною фотографією;  підготувати передвиборчу програму не більш як 1 сторінку тексту;  може здійснювати інші агітаційні заходи; 3. Права кандидата у Президенти під час проведення агітаційної компанії:  вільне відвідування уроків;  у будь-який час відвідувати той клас, у якому кандидат планує провести агітаційну роботу на перервах та в позаурочний час.

4. Кандидат повинен зупинити передвиборчу агітацію за 1 добу до початку виборів.

5. Повідомлення про обрання Президента оголошується головою виборчої комісії на загальній лінійці.

6. Президенту ш коли вручається відповідне посвідчення.

7. Обраним вважається кандидат, за якого проголосувала більшість учнів, що взяли участь у голосуванні.

8. Вибори вважаються такими, що відбулися, якщо в них брало участь 50% учнів 511 класів.

9. Президент обирається строком на 1 рік.

10.Якщо два і більше кандидатів набрали однакову кількість голосів, проводяться повторні вибори.

11.Вибори до Ради старшокласників проводяться в класах відкритим голосуванням строком на 2 роки.

12.У виборах до Ради старшокласників беруть участь учні 8-10 класів.

13.Кожен клас має право обрати до складу Ради старшокласників 3 представника.

Симуляційна гра

«ВИБОРИ ПРЕЗИДЕНТА ШКОЛИ» Мета:  Активізувати роботу opгaнiв учнівського самоврядування  Навчити школярів проводити процедуру виборів  Розкрити основні положення Закону про вибори народних депутатів та президента України  Сприяти виробленню свідомого ставлення до виборів та значимості особистої участі у них 76

Коло учасників:  Учні 5-11 класів ЗОШ №46;  Вчителі історії та права;  Заступник директора з виховної роботи. Основні етапи проведення гри "Вибори президента школи".

l-й етап. Організаційний. Діяльність: 1. На шкільних зборах обговорюється організації учнівського самоврядування у вигляді президентського правління, ідея проведення виборів Президента школи і членів Ради старшокласників. Результат: Прийнято рішення про проведення ділової гри "Вибори президента". На дошці оголошень вивішується повідомлення про проведення гри "Вибори".

2-й етап. Розробка основних положень до виборів. Діяльність: Старшокласники разом з учителем права, на засіданнях клубу правових знань, вивчають основні документи про вибори народних депутатів та Президента України, створюють проект "Положення про вибори президента школи та членів Ради старшокласників", який потім затверджується на загальношкільних зборах. Результат . Розроблено "Положення про вибори президента школи та членів Ради старшокласників".

3-й етап. Створення Центральної виборчої комісії. Діяльність: Від кожного класу необхідно делегувати по одній особі для створення ЦВК. Комісія обирає голову, заступника і секретаря. Результат: Створено ЦВК, список членів якої та план проведення виборів вивішуються на дошці оголошень.

4-й етап. Реєстрація виборців Діяльність: 1. Вводиться віковий ценз. Участь у гpi беруть тільки учні 5-11 класів та вчителі школи.

2. Складається список виборців. З. Списки виборців укладають члени ЦВК і подають голові. Результат: Укладений список виборців на дільниці, підписаний головою та секретарем ЦВК.

5-й етап. Висунення кандидатів. Діяльність: 1. Проводяться збори класних колективів, на яких висуваються кандидати для участі у виборах.

2. До ЦВК класи подають: 77

 Протокол зборів;  Передвиборчу програму кандидата. Результат: ЦВК складає список кандидатів, інформація висвітлюється на дошці оголошень.

6-й етап. Підготовка бюлетенів до голосування. Діяльність: Відповідно до укладеного списку виборців готуються бюлетені з прізвищами кандидатів, які були зареєстровані до участі у виборах. Результат: Підготовлено відповідну кількість бюлетенів.

7-й етап. Передвиборча агітація Діяльність: 1. У школі обговорюються передвиборчі програми кандидатів.

2. Агітаторам або кандидатам надаються рівні умови та можливості для проведення агітації у класах, учні яких беруть участь у виборах.

3. Проводяться круглі столи, дебати з кандидатами тощо. Результат: Поширено інформацію про всі виборчі програми. Програми кандидатів представляються в шкільних газетах, на плакатах, листівках.

8-й етап. Реєстрація офіційних спостерігачів Діяльність: 1. Учні класів, педагогічний колектив, адміністрація школи можуть висунути від свого колективу по 1 спостерігачу для роботи в день виборів.

2. Спостерігачі повинні зареєструватися в ЦВК.

3. До числа спостерігачів можна залучати і батьків, громадськість. Результат: Укладено списки офіційних спостерігачів, які вивішуються на дошці оголошень.

9-й етап. Голосування Діяльність: 1. Завчасно розмістити оголошення про день, час, місце виборів.

2. Припинити будь - яку агітацію 3. Підготувати відповідно обладнане приміщення для таємного голосування.

4. Провести голосування. Результат: Проведено вибори.

10-й етап. Ознайомлення з результатами виборів Діяльність: 1. На загальношкільній лінійці голова ЦВК оголошує результати виборів.

2. Інформація про вибори, кількість виборців, які проголосували, вивішуються на дошці. Результат: Оголошено результати виборів. ДОДАТОК

78

ПЕРЕДВИБОРЧА ПРОГРАМА КАНДИДАТА В ПРЕЗИДЕНТИ ШКОЛИ

 учениця 9-А класу ЗОШ № 46. Народилася в місті Миколаєві 11 січня 1989 року. Закінчила музичну школу, займалася бально-спортивними танцями та гімнастикою. Наполеглива, цілеспрямована. Завжди борюсь за справедливість. Перш ніж щось зробити, добре обмірковую свої дії. Привітна та доброзичлива, маю багато друзів. Хочу, щоб в житті мені завжди вистачало сил змінити те, що я можу змінити; терпіння прийняти те, що я змінити не в силах та мудрості, щоб відрізнити перше від другого. Моє хобі: читати та писати детективи, повісті; слухати музику (взагалі вважаю, що музика допомагає людям легше перебороти невдачі та досягти нових успіхів). Захоплююся вивченням іноземної мови та оволодінням ПК. Ненавиджу боягузтво, зраду та пустослів'я. Прагну бути самостійною, незалежною людиною. Мета в житті: знати досконало декілька іноземних мов.  Вийду з пропозицією до адміністрації школи про початок уроків о пів на дев'яту;  Залучатиму спонсорів та батьківський комітет до створення нового комп'ютерного класу з удосконаленою апаратурою, підключення до мережі Інтернет, забезпечення бібліотеки та навчальних кабінетів новим навчальним обладнанням та ПК, створення банку відео та комп'ютерних уроків.  Поновлю випуск шкільної газети;  Сприятиму організації та проведенню системи заходів по збору коштів для створення шкільного радіо та підписці молодіжних періодичних видань; 79

 Доб'юся права членам президентської ради брати участь у вирішенні питань про преміювання учнів та вчителів за особливі досягнення в житті школи;  Вийду з пропозицією до піклувальної ради про введення щомісячної стипендії учням школи за відмінні успіхи у навчанні та плідну роботу в житті школи;.  Створю комітет з прав захисту учнів та примирильну комісію, що буде вирішувати конфліктні ситуації, в разі Їх виникнення, між школярами та вчителями;  Запроваджу скриню "Вільних думок";  Сприятиму створенню шкільного дискоклубу;  Залучатиму молодіжні та спортивні організації для проведення зустрічей з цікавими людьми та створення на базі нашої школи спортивно-туристичного клубу;  Сприятиму створенню Ліги КВК ЗОШ № 46 (між вчителями та учнями);  Започаткую рейтингову систему оцінювання участі класних колективів в шкільному житті та проведення конкурсу" Класний клас школи 46".

Якщо я стану президентом школи, то буду намагатися навчання перетворити не тільки в потребу, а ще й в цікаве заняття. В шкільному комітеті буду представляти інтереси учнів, і таким чином ви зможете реально брати участь у керівництві життям своєї рідної школи. Це я вам гарантую.

З досвіду роботи Школи мистецтв та прикладних ремесел 80

Укладач:

Кулішенко П.В., заступник директора з виховної роботи

ВИХОВНІ ЗАДАЧІ ТА НАПРЯМКИ ВИХОВНОЇ РОБОТИ З УЧНІВСЬКИМ САМОВРЯДУВАННЯМ в Академії дитячої творчості м. Миколаєва на 2004/2005 н.р. МЕТА: створення єдиного колективу однодумців; виховання творчої особистості; виявлення і розвиток лідерських, пізнавальних якостей. Розвиток вмінь приймати спільне рішення, вирішувати різні життєві ситуації та сприяти демократизації учнівського самоврядування в школі.

1. Розпочати роботу по створенню згуртованого та працездатного колективу учнів.

2. Сприяти тому, щоб зміст та форми колективної творчої справи допомагали кожному знайти себе, самовизначитись.

3. Розпочати / продовжувати розвиток внутрішньої свободи, самоповаги, почуття власної гідності.

4. Забезпечити виховання позитивних рис: доброта, скромність, правдивість, повага до старших, дбайливість, організованість, старанність, рішучість, сміливість, тощо.

81

5. Виховувати здатність до самоаналізу, самооцінки, використовувати досвід самовиховання.

6. Виховувати демократичну культуру поведінки, повагу до інших, толерантність, здатність відстоювати власну думку, не піддаючись чужому впливу.

7. Виховувати правову культуру, повагу до законів та упевненість у необхідності суворого їх дотримання, непримиренність до протиправних дій.

8. Виховувати послідовні демократичні переконання, вміння легальними засобами захищати загальновизнані суспільні цінності.

9. Навчати учнів у відповідності з нормами права діяти в типових життєвих ситуаціях, виконуючи різні соціальні ролі.

10. Сприяти пошуку шляхів вирішення життєвих ситуацій у відповідності з нормами права.

11. Сприяти розвитку суспільної та соціальної відповідальності.

12. Виховувати позитивне ставлення до праці.

13. Виховувати вміння розумно планувати та організовувати свій час.

14. Готувати учнів до свідомого вибору професії, визначення свого місця в житті.

15. Сприяти вихованню здорового способу життя, запобігання шкідливих звичок.

16. Сприяти вихованню високої моральності у взаємовідносинах хлопців та дівчат, тендерної чутливості.

17. Виховання юного захисника Вітчизни.

18. Залучення до духовної культури, скарбів української та світової культури.

19. Сприяти розвитку організаційних вмінь та навичок, залучення до суспільно – корисної праці.

20. Виявлення творчих здібностей учнів та сприяння їх розвитку. МОДЕЛЬ УЧНЯ – ЛІДЕРА

Експериментального спеціалізованого загальноосвітнього навчального закладу "АКАДЕМІЯ ДИТЯЧОЇ ТВОРЧОСТІ" МОДЕЛЬ - "ЛІДЕР – ТВОРЧА ОСОБИСТІСТЬ" 1. Провідна ідея: • самоцінність, унікальність людини за умови її реалізації в суспільстві відповідно до процесів та потреб інших людей, формування системи творчого ставлення до світу, до людей, до себе; • реалізація індивідуальних та групових інтересів, розвиток суспільно – позитивних мотивів діяльності, попередження антисоціальних проявів; • підготовка учня – адаптованої та життєво компетентної особистості за всіма напрямками (культурним, соціальним, економічним, правовим) 2. Концептуальні засади Відповідно до чинного законодавства (Конституція України, Закони України "Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні" від 15.12.92р.; "Про 82

об'єднання громадян" від 16.06.92р. та ін.) дитячі об'єднання займають однакове положення поряд з об'єднаннями дорослих. Дитяча організація "Академії дитячої творчості" є самодіяльним і самокерованим дитячим громадським об'єднанням, яке створено для реалізації будь – якої соціальної мети, має норми та правила. Ознаки взаємодії школи з дитячою організацією 1. Умови повноцінного розвитку особистості учнів - лідерів; 2. Контакт суб’єктів Принципи взаємодії 1. Принцип взаємного своєчасного інформування про наміри.

2. Принцип узгодження і координування задач, функцій.

3. Принцип становлення адаптивних норм взаємовідносин один між одним. Моделі взаємодії 1. Єднання цілей 2. Співіснування 3. Співдія 4. Співробітництво Основні напрямки взаємодії: 1. Організаційно – правове забезпечення взаємодії 2. Науково – методичне забезпечення 3. Інформаційне забезпечення взаємодії Виявлення учнів – лідерів 1. За спеціально розробленими тестами 2. У ході співбесіди 3. В результаті проведення діагностики та соціального опитування учнів, класних керівників, вчителів 3. Програми, методи, проекти роботи з учнями – лідерами 1. Школа лідера Мета: розвиток інтелекту, авторитетних властивостей, комунікабельності, творчої реалізації думки, виховання життєвої позиції Форми роботи: рольові та ділові ігри, тренінги, семінари, практикуми, співбесіди, конференції.

2. Творчі проекти "Ініціатива" Мета: формування творчих умінь та навичок, формування логічного мислення, культури праці та поведінки, розвиток та становлення творчого потенціалу. Форми роботи: виховні заходи різного спрямування з використанням інтерактивних методик та методик особистісно – орієнтованого навчання, спрямованих на розвиток пізнавальної, духовної, правової, естетичної культури.

4. Очікувані результати Учень – лідер ЕСЗНЗ "Академія дитячої творчості" Повинен знати: 1. Правила ділового та світського етикету 2. Основні правила логічного мислення 3. Хід історії розвитку та становлення української культури: мистецтва, освіти та науки 4. Основні правила психологічної безпеки та гігієни 83

5. Правила спілкування 6. Основні вимоги до роботи з групами людей 7. Правила складання ділових документів, ведення розмов, переговорів, зборів Повинен вміти: 1. Культурно спілкуватись 2. Вміло висловлювати свої думки 3. Логічно, стисло висловлювати свою думку 4. Складати ділові документи, вести розмови 5. Бути уважним до особистості іншої людини 6. Використовувати свій творчий та пізнавальний потенціал для реалізації тієї чи іншої мети "З А Т В Е Р Д Ж У Ю:" Директор школи:_____________ Г.Д.Матвєєва "__" ___________ 200_ р.

№ п\п

Дата

1.

25.09.200 4

2.

17.01.200 5

3.

20.03.200 5

ПЛАН РОБОТИ з батьками лідерів учнівського самоврядування ЕСЗНЗ "Академія дитячої творчості" на 2004/2005 н.р. Відповідальний Зміст роботи за проведення 1. Знайомство з батьками.

2. Лекція "Розвиток лідерських якостей Кулішенко П.В. дитини в сім'ї" 3. Психологічні бесіди з батьками Стемковська Я.Є. (індивідуальні) 1. Результати роботи Школи лідера за 1 семестр. Кулішенко П.В.

2. Аналіз анкетування та вивчення колективу учнівського самоврядування за 1 семестр (індивідуально) 3. Лекція "Розвиток емоційно – вольових Стемковська Я.Є. якостей дитини через участь в учнівського самоврядування" 1. Аналіз вивчення колективу та особистостей учнів – лідерів (анкети, опитування, співбесіди, аналіз відвіданих уроків) Кулішенко П.В.

2. Лекція "Роль батьків у формуванні життєво компетентної особистості лідера"

84

22.05.200 5

4.

1. Аналіз роботи Школи лідера за навчальний рік. (Підсумки вивчення особистості, колективу, соціальної активності).

2. Круглий стіл "А я робив ось так..."

Кулішенко П.В.

АНКЕТА Визначення рівня розвитку учнівського самоврядування в школі та класі 1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

1. Розвиток учнівського самоврядування класу Я навчаюсь у ________ класі Я вважаю, що в нашому класі добре розвинуто учнівське самоврядування ТАК НІ (потрібне підкреслити) Підтримую все те, що пропонується учнівським самоврядування класу ТАК НІ Приймаю активну участь в роботі учнівського самоврядування ТАК НІ Намагаюсь, щоб мій клас досяг високих результатів у проведенні заходів по школі ТАК НІ Щоб я змінив у роботі органів самоврядування класу:______________________________________________________________ ___________________________________________________________________ ___________________________________________________________________ ___________________________________________ Що я вважаю найбільш вдалим в роботі органів самоврядування класу: ___________________________________________________________________ ___________________________________________________________________ ___________________________________________________________________ ___________________________________________ Назвіть прізвища своїх однокласників, які б змогли, на вашу думку, очолювати самоврядування вашого класу:______________________________________________________________ _______________________________________________________ 2. Розвиток учнівського самоврядування в школі

1. Я вважаю, що Мерія школи є дійсно керівним органом учнівського самоврядування в школі ТАК НІ 2. Чи вважаєте ви, що Мер Міста Майстрів дійсно авторитетна, відповідальна людина? ТАК НІ 3. Якими справами вам найбільше запам’яталась робота учнівської мерії: а) організація виховних заходів в) участь у житті класів б) оформлення стендів, виставок г) участь у позашкільних заходах д) нічого не запам’яталось 4. Назвіть прізвища членів Мерії, які на ваш погляд працюють на високому рівні: 85

5. Назвіть прізвища учнів, яких, на ваш погляд, слід ввести до органів самоврядування школи:__________________________________________________________________ ____________________________________________________________________ 6. Які недоліки є в роботі шкільного самоврядування: ________________________________________________________________________ ________________________________________________________________________ __________________________________________________________________ 7. Ваші пропозиції щодо роботи учнівської Мерії_________________________________________________________________ ________________________________________________________________________ ____________________________________________________________________ 8. Які риси характеру потрібні лідеру школи та класу:_________________________________________________________________ ______________________________________________________________________ 9. Чи підтримаєте ви кандидатуру ___________ на посаду Мера школи в наступному навчальному році? ТАК НІ НЕ ВПЕВНЕНИЙ

ЛІТЕРАТУРА.

1. Горчакова В. Программа школы лидерства// Воспитательная работа в школе. - № 2. – 2004 – с. 91-98 2. Григорьев Д.В. Школьное самоуправление: движение к системе // Классный руководитель. - № 8. – 2003 – с. 24-28 3. Дитячі організації і об’єднання/ Упор. К. Протоков – Х.: Видав. гр. «Основа», 2004. - 240 с.

4. Кабуш В.Т. Самоуправление и его роль в управлении гуманистической системой воспитания // Классный руководитель. № 8. – 2003 – с.6-19 5. Караковский В.А Воспитательная система школы: педагогические идеи и опыт формирования. - М., 1992.

6. Лизинский В.М. Органы, учреждения и организации родительского, педагогического и ученического самоуправления и самодеятельности, основные направления их деятельности// Научно – методический журнал заместителя директора о воспитательной работе. - № 3. – 2004 – с. 6-15 86

7. Лизинский В.М. Практическое воспитание в школе (В 2-х книгах) – М.: Центр «Педагогический поиск», 2002.

8. Мистецтво шкільного самоврядування/ Упор. М. Голубенко. – К.: Ред.. загальнопед. газ., 2004. – 120 с. – (Б-ка «Шк..світу») 9. Потеряева Т.М. Структура ученического самоуправления // Классный руководитель. - № 8. – 2003 – с.60-70 10. Прутченков А., Калиш И., Солодова О. 20 типичных ошибок ученического самоуправления // Воспитательная работа в школе. № 4. – 2003 – с. 83-107 11. Рогаткин Д. Что может школьное самоуправление? // Воспитательная работа в школе. - № 3. – 2005 – с. 45-66 12. Рожков М.И., Байбородова Л.В. Организация воспитательного процесса в школе. - М.: Владос, 2001

87