Шпаргалка. Форми методичної роботи

В умовах актуалізації проблем розвитку поліінформаційного суспільства, формування нових концептуальних основ і пріоритетів освіти, впровадження сучасних методик, технологій навчання та виховання важливого значення набуває розвиток системи післядипломної педагогічної освіти як галузі постійного професійного зростання педагогічних працівників. Важливою складовою післядипломної педагогічної освіти є науково-методична робота як цілісна система дій і заходів, спрямованих на формування професійнопедагогічної та соціально-психологічної культури педагогічних працівників, розширення і поглиблення їх знань, розвиток творчого потенціалу, вироблення позицій щодо важливих педагогічних проблем сучасності, виявлення й узагальнення найкращого педагогічного досвіду, продукування нових педагогічних ідей і технологій у сучасних умовах. Науково-методична робота реалізується через масові форми її організації, а саме семінари, семінарипрактикуми, науково-практичні конференції, педагогічні читання тощо. Форми науково-методичної роботи розподіляються за видами: науково-методичний – стосується наукової методики, пов’язаної з її створенням і використанням; науково-практичний – наукової і практичної діяльності в будь-якій галузі, призначеній для неї; методологічний – методів дослідження, що використовуються в будь-якій науці відповідно до специфіки об’єкту її пізнання; 1

методичний – методів викладання певної науки, предмета, способів і прийомів доцільного проведення будь-якої роботи; науковий – розробки питань науки; практичний – стосується питань використання на практиці знань у галузі (Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і гол. ред. В.Т. Бусел. – К.- Ірпінь : Перун, 2004. – 1440 с.). Семінар – форма групових навчально-теоретичних або практичних занять з будь-якого предмета, теми, наукової, навчальної та іншої проблеми для студентів вищих навчальних закладів, слухачів курсів, що передбачає обговорення учасниками завчасно підготовлених повідомлень, доповідей під керівництвом викладача (Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і гол. ред. В.Т. Бусел. – К.- Ірпінь: Перун, 2004. – 1440 с.). Семінар – форма групових занять, що відбувається при активній участі тих, хто навчається. Функція семінару – закріплення, поглиблення, розширення, систематизація і узагальнення знань. Відмітними ознаками семінару є обов'язкова самоосвітня діяльність слухачів і колективне обговорення її результатів. Результативність семінару вимагає особливих організаційних заходів при його підготовці і проведенні:  виділення спеціального часу для підготовки слухачів до заняття (7 – 10) днів;  інформування слухачів про спеціальну літературу з даних питань;  ретельний відбір питань для обговорення. Вимоги до питань, що виносяться на заняття: 2

 опора на внутрішню логіку предмету, що вивчається;  урахування потреб аудиторії;  проблемність;  різноманітність за змістом;  невелика кількість (не більш 4-5);  достатньо широкий характер. Питання для обговорення пропонуються зазвичай наперед, щоб слухачі мали достатньо часу для самопідготовки (Формы учебно-методической работы. http://chem.mp.minsk.edu.by/ Минский городской методический портал). Теоретичний семінар – форма навчання, яка забезпечує педагогам методологічну підготовку для формування у них уміння самостійно оцінювати явища і факти (Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і гол. ред. В.Т. Бусел. – К.- Ірпінь: Перун, 2004. – 1440 с.). Водночас семінари сприяють вивченню сучасних педагогічних теорій, єдності теоретичної і практичної їх підготовки. Це досягається через визначення конкретних конструктивних пропозицій щодо поліпшення практики навчання і виховання, організації самоосвіти педагогічних працівників. Семінар-практикум – форма навчання , змістом якої є спостереження й аналіз форм навчальної роботи та проведеної колективної творчої роботи, розв’язання педагогічних ситуацій і завдань (Великий тлумачний словник сучасної української мови/ Уклад. і гол. ред. В.Т.Бусел. – К.- Ірпінь : Перун, 2004. – 1440с.).

3

Практикум – форма практичного навчання, заняття з будь-якого предмета у вищому навчальному закладі. У процесі практикуму слухачі опановують методику спостереження заходів, вчаться проводити їх системний аналіз. Практичні заняття активно впроваджуються у вигляді ділових, рольових ігор, організаційно-діяльнісних ігор, різних тренінгів. Перевага цих форм у варіативності та моделюванні ситуацій, можливості колективного обговорення, висловлюванні різних точок зору, що допомагає удосконалити підхід до вирішення складних педагогічних проблем (Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і гол. ред. В.Т. Бусел. – К.- Ірпінь: Перун, 2004. – 1440с.; Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник для студентів навчальних закладів.-К.: Академія, 2003.-576 с.). Практикум – вид навчальної роботи, заснований на застосуванні знань на практиці. На перший план тут висувається розвиток умінь користуватися теорією на практиці, проте, з постійним придбанням нових теоретичних знань і поглибленням існуючих. Під час занять відбувається також освоєння практики викладання шляхом обміну досвідом між педагогами. Практичне заняття, як правило, включає етапи: організаційний, постановку мети, актуалізацію знань, інструктаж, діяльність, націлену на практику роботи і підведення підсумків. Найбільш затребуваною формою організації діяльності слухачів під час практичних занять є групова робота. Види практичних занять: тренінг, організаційно-діяльнісна гра, аналіз педагогічних ситуацій тощо. Методичний практикум – система практичних робіт слухачів по вдосконаленню методичної майстерності.

4

Відмінною рисою методичного практикуму є його чітко усвідомлена методична спрямованість. Доцільно провести попередню підготовку учасників, що включає обговорення й уточнення цілей, плану практичних робіт, визначення й інструктаж керівників груп, забезпечення учасників навчальним матеріалом. Організаційні форми методичного практикуму: методичний діалог, ділова гра, педагогічний ринг, тренінг і т.п. Структура методичного практикуму:  введення учасників в методичну проблему, обґрунтування актуальності даної проблеми;  практична робота;  захист виконаної роботи;  вироблення методичних рекомендацій. (Формы учебно-методической работы. http://chem.mp.minsk.edu.by/ Минский городской методический портал). Конференція – збори, нарада для обговорення та розв’язання наукових, методичних, виробничих питань (Полонский В.М. Словарь по образованию и педагогике . – М.: Высш. шк., 2004. – 512 с.). Науково-практична конференція – форма підбиття підсумків роботи над актуальною науково-методичною проблемою, а також формою виявлення й узагальнення найкращого педагогічного досвіду. На конференції обговорюються теоретичні й практичні питання, що мають здебільшого між - предметний характер. З темою конференції педагогічну громадськість ознайомлюють заздалегідь. На пленарному засіданні розглядають основні 5

питання проблеми, яка виноситься на обговорення, а під час роботи секцій розглядають конкретні питання педагогічної діяльності. На підсумковому пленарному засіданні заслуховують звіти керівників секцій, обговорюють і приймають рекомендації науковопрактичної конференції з даної проблеми (Фіцула М.М. Педагогіка: Посібник для студ. навч. закладів.-К.: Академія, 2002.-528 с.) Тренінг - це інтенсивна форма навчання, націлена на практичне освоєння прийомів використання того або іншого інструменту, технології, продукту. На відміну від класичного навчання, що відповідає в основному на питання "Чому?", тренінг відповідає на питання "Як? Яким чином вирішувати конкретні задачі?" Завдяки оптимальному поєднанню коротких лекцій і великого числа практичних вправ ефективність сприйняття й освоєння слухачами матеріалу, що вивчається, перевищує 90%, а терміни навчання максимально скорочуються. Для гарантії успішності навчання від слухача потрібен певний рівень попередньої підготовки і бажання вчитися. Тренінг - найефективніша форма підготовки фахівців. Відомо, що бувають різні види тренінгів: комунікативні, особистісного росту, освітні тощо. На тренінгу особистісного росту йде робота над глибинними особистісними установками учасників, що направлена на духовний ріст і зміну індивідуумів. На тренінгу розвитку комунікативних навиків група і груповий процес є інструментом для того, щоб учасники навчилися вільно спілкуватись з іншими людьми і в різних колективах. Такі тренінги проводять фахівці.

6

Головна відмінність освітнього тренінгу від всіх інших це те, що проводити його може людина, яка не має спеціальної психологічної підготовки. Було б бажання, необхідні знання та уявлення про групову роботу. Просвітницький тренінг теж розвиває комунікативні навички, в процесі його проведення порушуються проблеми відповідальної поведінки. Але головною функцією такого тренінгу є інформування.

1. Умови успішного проведення тренінгу: 2. Чітка цільова установка.

3. Акцентування уваги на значущості проблеми.

4. Обґрунтований вибір змісту інформаційноосвітнього матеріалу відповідно до пізнавальної та методичної потреби учасників тренінгу.

5. Пошуковий характер заняття.

6. Доброзичливість, довіра учасників гри один до одного.

7. Дотримання встановлених правил. Під час тренінгу використовуються різноманітні методи: брейнстормінг, групи, вправи із зворотнім зв’язком, кероване обговорення, рольові (ділові) ігри, дилеми (найефективніша методика при обговоренні моральних проблем), ресурсні вправи (вправи енергізатори), ігри тощо. Важливу роль відіграє рефлексія кожного етапу тренінгу. Існує неписане правило проведення тренінгу, згідно з яким не варто обмежуватися лише одним методом протягом усього заняття. Використання різноманітних технік не тільки сприяє збереженню уваги й працездатності групи, але й відбиває реальні життєві ситуації, при яких може виникнути необхідність одночасного використання декількох моделей 7

поведінки. І ще. Треба обов’язково стежити за тим, щоб техніки чергувалися. Проведення тренінгів потребує достатньо великої кількості часу (близько 5-6 годин) та дуже ретельної підготовки. Важливу роль грає і кількість учнів в групі, яка повинна бути не дуже великою чи малою. Загальне правило: чим більша група, тим повільніше буде іти навчання. Оптимальна кількість учасників – 15-20 осіб (Тренинг - ключ к информационным технологиям http://www.redcenter.ru/). Педагогічні читання – підсумкова форма науковометодичної роботи. Вони проводяться за підсумками роботи певного часового відрізка або у зв’язку із завершенням певного етапу роботи. У доповідях, рефератах, повідомленнях педагоги інформують колег про результати своїх пошуків з тієї чи іншої проблеми. Слухачі ознайомлюються з новою інформацією, зіставляють її з власними здобутками, обмінюються досвідом, розширюють свій педагогічний кругозір (Фіцула М.М. Педагогіка: Посібник для студ. навч. закладів.-К.: Академія, 2002.- 528с.). Педагогічні читання найдоцільніше проводити на момент підбиття підсумків (або етапу) поглибленої роботи над науково-методичною темою (проблемою). їх готує науковометодична рада. Вона визначає тип їх підготовки, теми доповідей і виступів, організовує консультації, бібліографічні огляди, виставки літератури та напрацювань учителів. Усі заплановані доповіді та виступи, як правило, проходять апробацію у шкільних методичних об'єднаннях або на кафедрах. До проведення педагогічних читань доцільно організувати педагогічну виставку, на якій 8

висвітлюватимуться наслідки роботи над реалізацією завдань науково-методичної теми (проблеми), матеріали про створений досвід, викладатимуться основні ідеї доповідей і виступів на педагогічних читаннях. На педагогічних читаннях переважно заслуховуються доповіді практичних педагогічних працівників, досвід роботи яких здобув визнання колективу. На педагогічні читання бажано запрошувати представників педагогічної науки, виступи-повідомлення яких стосувалися б стану і результатів наукових досліджень з проблеми, що винесена на педагогічні читання. Найкращі доповіді, які висвітлюють досвід автора з рекомендаціями щодо його впровадження у шкільну практику, виносяться на наступний етап педагогічних читань. Творча атмосфера в період підготовки й проведення педагогічних читань, аналіз складних педагогічних ситуацій і колективне їх обговорення, порівняння прийомів і методів роботи педагогів-новаторів складають позитивну мотивацію для творчого педагогічного пошуку. Педагогічні читання є масовою формою самодіяльності педагогів, важливим засобом залучення їх до вивчення, узагальнення й поширення передового педагогічного досвіду, розробки на цій основі актуальних питань педагогіки (ЖерносекІ.П. Організація науково-методичної роботи в школі.-Х.: Вид. група «Основа», 2006, - 128с.). Круглий стіл. Передбачає широке обговорення проблеми за участю всіх членів групи. Ефективність підвищується за умови висловлювання різних точок зору, оригінальності ідей. Виступи можуть як готуватися раніше, так і бути експромтами. Важливо, щоб цей метод допоміг учасникам винести колективне рішення, яке буде 9

покладене в основу спільної діяльності. Проведення «круглого столу має сприяти визначенню принципових підходів до вивчення проблеми та основних напрямків діяльності (ЖерносекІ.П. Організація науково-методичної роботи в школі.-Х.: Вид. група «Основа», 2006, - 128с.). Педагогічна виставка – форма пропаганди і впровадження передового досвіду у педагогічну практику (Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і гол. ред. В.Т. Бусел. – К.- Ірпінь : Перун, 2004. – 1440 с.). Тематика експозицій передбачає презентацію і пропаганду перспективних моделей управління закладами освіти, сучасних технологій навчання та виховання , оптимізацію науково-методичного та навчальнометодичного забезпечення освітнього процесу, актуалізацію дослідно-експериментальної та інноваційної діяльності, виявлення і підтримку творчих педагогічних працівників. Проблемні групи - це об'єднання педагогів, що створюються на певний час для вирішення якоїсь проблеми і розпадаються по мірі її вирішення. Звичайно виділяють три види проблемних груп: - групи педагогів, які цікавляться яким-небудь питанням, що бажають вивчити його, а результати вивчення включити в практику своєї роботи; - групи педагогів, які випробують труднощі в якійнебудь області своєї діяльності, бажають перебороти їх, щоб досягти кращих результатів; - групи педагогів, які займаються підготовкою якоїнебудь наради (засідань педради; методичного об'єднання, педчитань).

10

(Лизинский В.М. О методической работе в школе./ М.: Центр «Педагогический поиск», 2004. – 160с.) Творчі групи — це організовані невеликі колективи передових, найдосвідченіших працівників освіти, які поглиблено вивчають розв'язувану педагогічною наукою проблему і забезпечують творче впровадження в практику шкіл висновків і положень науки. Це своєрідна форма залучення вчителів і керівників шкіл у творчу діяльність щодо запровадження у шкільну практику досягнень педагогічної науки та передового педагогічного досвіду. Існують три види творчих груп: •одні з них працюють над упровадженням результатів наукових досліджень з відповідної наукової проблеми, теми; •другі — над вивченням і впровадженням уже відомого в регіоні кращого педагогічного досвіду; • треті — над накопиченням власного педагогічного досвіду, певні елементи якого склалися в даній школі. Необхідно зазначити, що творча група не дублює роботу методичного кабінету чи методичного об'єднання, які сприяють підвищенню кваліфікації педагогічних кадрів за всіма напрямами. Творча група зосереджується на глибокому і всебічному випереджальному вивченні досягнень педагогічної науки з однієї науково-педагогічної проблеми і стає провідником її впровадження у шкільну практику. Робота творчої групи над однією якоюсь проблемою дає змогу її членам поглиблено вивчати рекомендації педагогічної науки, апробовувати їх, вносити необхідні корективи, створювати досвід їх реалізації, цілеспрямовано впливати на навчально-виховний процес. Необхідність створення творчої групи зумовлена тим, що всім педагогам важко відразу перебудувати свою роботу в 11

напрямку запровадження в практику досягнень педагогічної науки. Потрібно, щоб хтось прокладав шлях, розробляв й апробовував на практиці рекомендації, в яких було б чітко вказано, що і як слід робити. Творча група створюється на добровільних засадах з найбільш досвідчених і теоретично підготовлених учителів, які проявили інтерес і бажання вести роботу над відповідною науково-педагогічною проблемою. Виправдовує себе й невеликий склад творчої групи (3—9 чол.), оскільки при цьому необхідно забезпечити контактність, постійний обмін думками, Мобільність її учасників. Керівництво творчою групою здійснює визнаний педагогічною громадськістю педагог або методист. Алгоритм діяльності творчої групи з питань упровадження в практику досягнень науки орієнтовно може бути таким: 1. Глибоке вивчення науково-педагогічної літератури з проблеми, засвоєння існуючого досвіду, консультації з науковцями.

2. Розроблення моделей, схем, рекомендацій одночасно з упровадженням в практику досягнень науки. Структура рекомендацій, розроблених творчою групою, має складатись із короткого обґрунтування актуальності проблеми; розкриття сутності основних положень, ідей, рекомендацій, форм, прийомів, методів роботи; визначення завдань методичних служб, категорій педагогічних кадрів з упровадження в практику даних рекомендацій.

3. Створення та пробне впровадження передового педагогічного досвіду стосовно розроблюваної проблеми. Апробація рекомендацій, запропонованих творчою групою.

4. Поширення набутого досвіду (виступ з лекціями про створений досвід, пропаганда в пресі, демонстрація його на 12

практиці, консультування при проведенні семінарівпрактикумів, науково-практична конференція тощо). Іншими словами, діяльність творчої групи здійснюється за такою технологією: 1 етап. Вивчення науково-педагогічної літератури з проблеми освоєння наявного досвіду, консультації з представниками науки, досягнення високої компетентності в суті проблеми, яка вивчається.

2 етан. Розробка моделей, схем, рекомендацій, порад по застосуванню на практиці досягнень науки, конкретизація практичних рекомендацій, розроблених вченими, стосовно специфіки контингенту вчителів, школи, 3 етап. Апробація рекомендацій, розроблених на основі теоретичних положень, коректування їх у процесі практичного застосування, створення власного досвіду по проблемі.

4 етап. Поширення створеного досвіду, демонстрування його широким масам учителів; виступи з лекціями, повідомленнями про даний досвід, пропаганда його в пресі, демонстрування його широким масам вчителів; виступи з лекціями, повідомленнями про даний досвід, пропаганда його в пресі, демонстрація створеного досвіду на практиці; консультування при підготовці і проведенні семінарів-практикумів, педагогічних читань, науково-практичних конференцій і ін. Після впровадження в практику роботи навчального закладу наукової ідеї чи досвіду досягаються позитивні результати в організації навчально-виховного процесу (Методична служба – школі. Інформаційно-методичні матеріали на допомогу працівникам освіти. Випуск 1/ Укладачі: Ю.В. Буган, 13

Г.Г.Свінних, В.І. Уруський. – Тернопіль: Астон, 2003. – 288с.). Члени творчої групи глибоко та всебічно вивчають науково-педагогічну літературу з проблеми, відомі педагогічні здобутки, консультуються з представниками науки і в методичних центрах. З'ясувавши суть проблеми і досягнувши високого рівня компетентності, члени групи розробляють моделі, схеми, рекомендації щодо впровадження у практику нових знань. Чимало наукових робіт дають практичні рекомендації, сформульовані самими вченими. Але творча група покликана їх конкретизувати, деталізувати на рівні індивідуальних методик і специфіки педагогічної діяльності в конкретній школі. При цьому важливо, щоб творча група не спрощувала ідеї науки і передового педагогічного досвіду, не знижувала рівень рекомендацій стосовно готових рецептів. Під керівництвом і за участі членів творчої групи формується передовий педагогічний досвід з дослідницької проблеми. Рекомендації, розроблені спочатку на основі теоретичних положень, в ході формування досвіду апробуються, коригуються й уточнюються. Важливе значення в діяльності творчої групи має поширення створюваного досвіду, демонстрація його широкому загалу педагогічних кадрів. Члени творчої групи виступають з лекціями, доповідями, повідомленнями, пропагують досвід у пресі, демонструють власний досвід упровадження в практику положень, рекомендацій, наукових висновків з даної проблеми. Організовують творчі групи і спрямовують їх роботу керівники шкіл і науково-методичні служби, при яких ці групи формуються. Створення, організація та діяльність творчої групи визначаються в планах роботи шкіл, науково14

методичних служб, де планується впровадження досягнень науки і передового педагогічного досвіду. Творча група складає план роботи над проблемою в довільній формі. З метою уникнення дублювання та паралелізму, забезпечення наслідування, досягнення максимальної ефективності в діяльності творчих груп науково-методичні служби визначають їх конкретні завдання, координують плани з урахуванням місцевих умов, рівня підготовки кадрів, специфіки викладання навчальних предметів, розглядають діяльність груп на своїх засіданнях, надають допомогу шляхом проведення інструктивно-методичних нарад, консультацій, обміну досвідом, залучення до роботи творчих груп працівників навчальних закладів, учених. Розроблені творчою групою рекомендації, включаючи основні теоретичні положення, ідеї та висновки, мають бути подані у зрозумілій педагогам формі для упровадження. Вивчаючи рекомендації, кожен педпрацівник має чітко уявляти собі, що слід впроваджувати, які мають бути практичні висновки, чим вони відрізняються від наявних рекомендацій, які сфери і масштаби впровадження нових рекомендацій, який потрібен інструментарій для цього, можливі наслідки застосування рекомендацій на практиці. З огляду на вищезазначені рекомендації, розроблені творчою групою, орієнтовно можуть мати таку структуру: •коротке обґрунтування актуальності даної наукової роботи, концепції, ідеї для підвищення ефективності навчально-виховного процесу; •виокремлення основних положень, ідей, висновків, рекомендацій, прийомів, методів роботи, які є результатом сучасних наукових досліджень, визначення необхідності їх упровадження у шкільну практику; •визначення змін у функціях усіх категорій педагогічних 15

кадрів (працівників органів управління, методистів, керівників шкіл, вчителів),які беруть участь в оновленій галузі діяльності; •викладення умов, за яких можуть бути реалізовані дані рекомендації творчої групи. Результативність дослідницько-експериментальної роботи творчої групи визначається на основі результатів упровадження досягнень науки та передового педагогічного досвіду в масову педагогічну практику (Жерносек І.П. Організація науково-методичної роботи в школі.-Х.: Вид. група «Основа», 2006, - 128с.). Мікрогрупа — одна з форм групової науково-методичної творчості педагогів, які, на відміну від методичного об'єднання, де основою групування є певний навчальний предмет, визначальним критерієм об'єднання обрали взаємну симпатію, особисту приязнь, психологічну сумісність і, головне,— інтерес до єдиної педагогічної проблеми. Такі групи створюються в педагогічному колективі на виключно добровільних засадах, коли необхідно освоїти певну концепцію, теорію, методику, ідею. Кожен член групи спочатку самостійно вивчає певну розробку або її фрагмент, потім доповідає про це своїм колегам, котрі його доповнюють, коригують, сперечаються між собою, обмінюються думками і, врешті-решт, реалізують ідею у своїй практиці, організовуючи взаємовідвідування уроків і позакласних заходів. Після освоєння нової ідеї мікрогрупа розпадається. Подальша реалізація ідеї здійснюється за традиційними формами науково-методичної роботи (Жерносек І.П. Організація науково-методичної роботи в школі.-Х.: Вид. група «Основа», 2006, - 128с.).

16

Ініціативна група, як правило, утворюються на час підготовки і проведення найзначніших науково-методичних заходів (педагогічної ради, науково-педагогічної конференції, педагогічних читань тощо). У період підготовки педагогічної ради або проведення інших організаційних або підсумкових заходів ініціативна група педагогів вивчає стан актуальних проблем навчально-виховної та науково-методичної роботи, відвідує уроки й позакласні заходи, проводить бесіди з учителями, а також акцентує, узагальнює думки та висловлює побажання щодо удосконалення організаційнометодичних заходів (Жерносек І.П. Організація науковометодичної роботи в школі.-Х.: Вид. група «Основа», 2006, 128 с.). Серед безлічі форм і видів професійного навчання педагогів «майстер-клас» займає особливе місце. Це не відкритий урок, це показ майстром найвдаліше побудованих елементів уроку, серії уроків та інших видів педагогічної діяльності з обов'язковим включенням учасників майстер-класу в роботу. Принцип майстеркласу: «Я знаю, як це робити. Я навчу вас» (ЛизинскийВ.М. О методической работе в школе./ М.: Центр «Педагогический поиск», 2004. – 160с.). Визначимося спочатку з поняттям майстер-класу. Формат майстер-класу припускає інформаційне представлення методів, прийомів, форм діяльності, які вдаються автору, і навчання аудиторії цим методам, прийомам і формам. Майстер-класи є ефективною формою професійного навчання як учителя, що проявляє активність у пошуку шляхів для зростання своєї педагогічної майстерності, так і для вчителя, який пасивно відноситься до свого професійного розвитку.

17

М. М. Поташник, характеризуючи майстер-клас, відзначає, що це вид професійного об'єднання у складі визнаного учителя-майстра і групи вчителів-учнів. Поташник указує, що майстер-клас - це яскраво виражена форма учнівства саме у вчителя-майстра, процес передачі майстром учням досвіду, майстерності найчастіше шляхом прямого і коментованого показу прийомів роботи. Основними задачами майстер-класу є наступні: - узагальнення досвіду вчителя з певної проблеми; - передача вчителем-майстром свого досвіду; - сумісне вироблення методичних прийомів; - надання реальної допомоги учасникам майстер-класу у визначенні задач саморозвитку і формування індивідуальної програми самоосвіти. Ідея проведення майстер-класу спочатку орієнтована на результативність роботи його «учнів». Активний учительучасник буде рефлексувати власний педагогічний підхід, знаходити способи оновлення своєї діяльності й вбудовувати нові прийоми і форми роботи в індивідуальний педагогічний стиль. Пасивний учитель, виконуючи певний алгоритм дій, мимоволі буде включений в активну пізнавальну діяльність. Активізація пізнавальної діяльності всіх учасників майстер-класу забезпечується сукупністю чинників: 1)формуванням мотивації і пізнавальної потреби у конкретній діяльності; 1)стимулюванням пізнавального інтересу; 2)організацією відпрацювання умінь по плануванню, самоорганізації і самоконтролю педагогічної діяльності; 4)здійсненням індивідуального підходу до кожного учасника майстер-класу; 5)відстеженням позитивних результатів навчально18

пізнавальної діяльності кожного вчителя. Майстер-клас як форма організації активної самостійної роботи слухачів припускає використання емпіричних методів: спостереження, вивчення документів і результатів діяльності учителя-майстра, розробку дидактичних матеріалів для роботи у власній педагогічній діяльності. Технологія підготовки і проведення майстер-класу є рядом взаємозв'язаних блоків: мета наукової ідеї, послідовні дії вчителя й учня, критерії оцінки та якісно новий результат. Мета проведення майстер-класу: створення умов для професійного розвитку вчителя, в ході якого набувається досвід підготовки до проектування адаптивного освітнього середовища учня і формується індивідуальний стиль творчої педагогічної діяльності в процесі інноваційної роботи. Основні наукові ідеї: діяльнісний, особистісноорієнтований, дослідницький, рефлексивний підходи. Послідовність дій: покроковий алгоритм вивчення авторської системи роботи учителя-майстра. Критерії оцінки: новий рівень індивідуального стилю творчої педагогічної діяльності (імітаційний, конструктивний, творчий). Якісно новий результат: уміння моделювати урок або заняття в режимі технології, в якій працює майстер. (Формы профессионального обучения педагогов: мастер-классы, технологические приемы/ авт.-сост. Т.В.Хуртова. – Волгоград: Учитель, 2008. – 207 с.) Майстер–клас – це головний засіб передачі концептуальної нової ідеї своєї (авторської) педагогічної системи. Вчитель як професіонал впродовж низки років 19

виробляє індивідуальну (авторську) методичну систему, що включає цілепокладання, проектування, використання послідовності низки відомих дидактичних і виховних методик, уроків, заходів, власні «ноу-хау», враховує реальні умови роботи з різними категоріями учнів тощо. При підготовці майстер-класу слід звернути увагу на те, що в технології його проведення головне – не повідомити та освоїти інформацію, а передати способи діяльності, будь то прийом, метод, методика або технологія. Передати продуктивні способи роботи – одна з найважливіших задач для майстра Майстер-клас як локальна технологія трансляції педагогічного досвіду повинен демонструвати конкретний методичний прийом або метод, методику викладання, технологію навчання і виховання. Він повинен складатися із завдань, які направляють діяльності учасників для вирішення поставленої педагогічної проблеми. Алгоритм технології майстер-класу (підхід Г.А.Русськіх): 1. Презентація педагогічного досвіду вчителеммайстром: - дається коротка характеристика учнів класу, обґрунтовуються результати попередньої діагностики, прогнозується розвиток учнів; - стисло характеризуються основні ідеї технології; - описуються досягнення в роботі; - доводиться результативність діяльності учнів, що свідчить про ефективність технології; - визначаються проблеми і перспективи в роботі вчителя-майстра.

2. Представлення системи навчальних занять: 20

- описується система навчальних занять у режимі технології, що презентується; - визначаються основні прийоми роботи, які майстер демонструватиме слухачам.

3. Проведення імітаційної гри: - учитель-майстер проводить навчальне заняття зі слухачами, демонструючи прийоми ефективної роботи з учнями; - слухачі одночасно грають дві ролі: учнів експериментального класу та експертів, присутніх на відкритому занятті.

4. Моделювання: - учителі-учні виконують самостійну роботу по конструюванню власної моделі навчального заняття в режимі технології вчителя-майстра; - майстер виконує роль консультанта, організовує самостійну роботу слухачів й управляє нею; - майстер спільно зі слухачами проводить обговорення авторських моделей навчального заняття.

5. Рефлексія: - проводиться дискусія за наслідками спільної діяльності майстра і слухачів. Критерії якості підготовки і проведення майстер - класу Для визначення ефективності підготовки і проведення майстер-класу ми пропонуємо використовувати наступні критерії. Презентативність. Вираженість інноваційної ідеї, рівень її представлення, культура презентації ідеї, популярність ідеї в педагогіці, методиці і практиці освіти. Ексклюзивність. Яскраво виражена індивідуальність (масштаб і рівень реалізації ідей). Вибір, повнота і оригінальність рішення інноваційних ідей.

21

Прогресивність. Актуальність і науковість змісту й прийомів навчання, наявність нових ідей, що виходять за рамки стандарту, відповідають тенденціям сучасної освіти і методиці навчання предмету, здібність не тільки до методичного, але і до наукового узагальнення досвіду. Мотивованість. Наявність прийомів і умов мотивації, включення кожного в активну творчу діяльність по створенню нового продукту діяльності на занятті. Оптимальність. Достатність використаних засобів на занятті, їх поєднання, зв'язок з метою і результатом (проміжним і кінцевим). Ефективність. Результативність, отримана для кожного учасника майстер-класу. Який ефект розвитку? Що це дає конкретно учасникам? Уміння адекватно проаналізувати результати своєї діяльності. Технологічність. Чіткий алгоритм заняття (фази, етапи, процедури), Артистичність. Піднесений стиль, педагогічна харизма, здібність до імпровізації, ступінь впливу на аудиторію, ступінь готовності до розповсюдження і популяризації свого досвіду Загальна культура. Ерудиція, нестандартність мислення, стиль спілкування, культура інтерпретації свого досвіду. (Методические рекомендации по проведению мастеркласса.- http://www.phpcenter.ru/ Специализированный учебный центр в области современных IT и WEB технологий) Результатом розвитку науково-методичної діяльності педагогічних колективів стала одна з групових форм підвищення професіоналізму педагогів — «Педагогічна 22

студія». Заняття в студії мають творчий характер, розвивається педагогічне мислення, поглиблюються педагогічні знання, формуються професійні комунікативні уміння. На організаційному етапі студію веде керівник, пізніше ведучими почергово можуть бути учасники студії (Жерносек І.П. Організація науково-методичної роботи в школі.-Х.: Вид. група «Основа», 2006, - 128 с.). Педагогічні майстерні (творчі майстерні). У майстернях працюють майстри, підмайстри, ремісники. Головна умова діяльності педагогічних майстерень наявність майстра, який володіє важливим, мабуть, унікальним досвідом, методиками, технологіями. Навколо майстра виникає якась школа, якась культура, якесь середовище, з своїми підходами, відносинами, цінностями (Лизинский В.М. О методической работе в школе./ М.: Центр «Педагогический поиск», 2004. – 160с.). Майстерня - це методичний різновид освітньої технології «Майстерня», запропонованої французькими педагогами - представниками Групи Нової освіти (ЖФЄН), яка виникла у Франції в 20-х роках минулого століття (О. Батісс, М. Дюком, П. Колен і ін.). Чудова особливість творчої майстерні як методичної технології полягає у тому, що в ній не пропонуються готові рецепти професійної поведінки, але створюється простір вибору, забезпечуються демонстрації учасниками своїх досягнень і обговорення нових ідей, неповторне торжество творчості і толерантна взаємодія кожного учасника з Майстром - автором творчої майстерні, який презентує свою компетентність і власний компетентнісний досвід профессионала. Професійні ролі автора творчої майстерні: 23

• модератор, що взаємодіє з учасниками програми, який управляє інформаційними потоками в просторах професійних обговорень і перетворень; •своєрідний «індуктор», який не просто інформує, а вводить учасників семінару в обговорювану проблему, наводить їх на її вирішення, спонукає до активного переосмислення власного досвіду і продукування нових рішень; •інтерактивний викладач-тренер, який володіє різними способами інтерактивного навчання; •фасилітатор, який забезпечує методичну підтримку учасників семінару за програмою Творчої майстерні. Орієнтовна структура занять за програмою творчої майстерні: 1. Знайомство (інтерактивна техніка).

2. Обґрунтування актуальності проблеми і досвіду її реалізації: • схожі протиріччя (техніка проблемно-орієнтованого аналізу); • значення для даної установи освіти (техніка презентації думок персоналу); • значення для педагогічної практики (практика бесіди з учасниками); • стан проблеми в теорії викладання предмету (техніка інформування і виставка літератури або техніка «думка кваліфікованого експерта»); 3. Характеристика потенціалу системи роботи, що презентується: • цілі і задачі (техніка інформування); • нові компетенції педагога (техніка презентації); • науково-теоретичні основи (техніка «думка кваліфікованого експерта»).

24

4. Організація освоєння практико-технологічних основ роботи педагога: • презентація педагогічних технологій з елементами імітаційного моделювання (участь в активних практиках); • вивчення документації, що розкриває досвід роботи педагога (техніка: робота з документами + обговорення і професіонально-діловий діалог); • знайомство з педагогічними розробками (техніка: спостереження реальної практики, бесіди з розробниками, вивчення управлінської і педагогічної продукції, моделювання ситуацій, рішення ситуативних задач).

5. Обговорення ефективності системи роботи педагога: • досягнення, що гарантуються (техніка: думка автора творчої майстерні і персоналу установи освіти); • затрати ресурсів (техніка: оцінка учасників, коментарі автора); • висновки про ефективність системи роботи педагога (техніка: ціннісно-смисловий аналіз учасників).

6. Професійні проби під керівництвом автора творчої майстерні (техніка: вирішення ситуативних задач + моделювання).

7. Організоване закінчення заняття за програмою творчої майстерні: • думка учасників (техніка «вільний мікрофон»); • самооцінка автора (техніка «професійна рефлексія»); • оцінка експерта - заступника директора по НМР, НВР, методиста (техніка «висновок кваліфікованого експерта»). (Научно-практические семинары: модернизация гуманітарного образования/ сост. В.Ю. Розка. – Волгоград: Учитель, 2008. – 136с.)

25

Школа передового педагогічного досвіду. Школа працює на постійній основі. У роботі школи фіксуються 6 основних напрямів:  проведення діагностичних процедур для визначення «вузьких місць» і основних проблем;  сумісне з педагогічними організаціями шкіл шукає ініціаторів і виконавців для проведення експериментів, досліджень, аналізу проблеми, розробки нових методичних підходів і прийомів, вивчення досвіду, накопиченого в інших школах;  супровід і підтримка індивідуального педагогічного пошуку;  обговорення ходу і проміжних підсумків педагогічного досвіду;  створення бази даних педагогічного досвіду;  розповсюдження нових корисних педагогічних розробок колег. (Лизинский В.М. О методической работе в школе./ М.: Центр «Педагогический поиск», 2004. – 160с.). Школа передового педагогічного досвіду є однією з форм роботи з підвищення кваліфікації вчителів, вихователів, керівників шкіл та дошкільних закладів, формою поширення і впровадження передового педагогічного досвіду, а також формування і удосконалення його. Школи передового педагогічного досвіду з усіх чи окремих ділянок шкільної роботи організовуються міськими відділами освіти, методцентрами у школах різного типу та дошкільних закладах на базі досвіду вчителів, вихователів, керівників шкіл або дошкільних закладів, який був вивчений і одержав схвалення.

26

Пропозиції про створення школи передового педагогічного досвіду подають: педагогічна рада, рада методичного кабінету, рада інституту післядипломної освіти. Керівником школи передового педагогічного досвіду призначається особа, досвід якої схвалений і рекомендований для впровадження. Школа передового педагогічного досвіду працює з постійним складом слухачів (5-10 чол.) за певним навчальним планом і розкладом занять протягом навчального року з періодичністю одне заняття на місяць. Навчальний план занять цієї школи складається керівником, з допомогою працівників методичного кабінету, інституту післядипломної освіти. Зарахування вчителів та інших працівників слухачами до шкіл передового досвіду проводиться методичним кабінетом спільно з керівником цієї школи з урахуванням бажання тих осіб, які направляються на навчання. У школах передового педагогічного досвіду застосовуються різноманітні форми навчально-методичної роботи з слухачами:  відвідування слухачами уроків та позакласних заходів у керівника школи передового досвіду з метою вивчення досвіду;  практичні заняття з розробки уроків, позакласних заходів, виготовлення саморобних наочних посібників;  лекції і семінарські заняття;  консультації;  співбесіди;  відвідування керівником школи передового досвіду уроків та позакласних заходів у слухачів школи з наступним їх обговоренням; 27

 виконання слухачами завдань щодо самостійного опрацювання літератури, застосування у навчальновиховному процесі окремих методів, прийомів, засобів, форм роботи. (Методична служба – школі. Інформаційно-методичні матеріали на допомогу працівникам освіти. Випуск 1/ Укладачі: Ю.В. Буган, Г.Г. Свінних, В.І. Уруський. – Тернопіль: Астон, 2003. – 288 с.). Школа педагогічної майстерності (ШПМ) - це добровільне об'єднання вчителів з високою творчою активністю, із власним баченням проблем(и) навчальновиховного процесу, з високими результатами своєї практичної діяльності, робота якого спрямована на удосконалення фахового рівня кожного учасника школи. Школа річного циклу, в якій педагоги-майстри, названі так унаслідок визнання важливості і значущості їх педагогічного досвіду, ведуть постійно діючі практикоорієнтовані заняття з метою вивчення і упровадження в практику авторських педагогічних методик (ЛизинскийВ.М. О методической работе в школе./ М.: Центр «Педагогический поиск», 2004. – 160с.). Школи педагогічної майстерності організовуються міським методичним центром як міжшкільні об'єднання вчителів. Пропозиції про створення школи педмайстерності подають: учителі, керівники методичних об'єднань, рада методичного кабінету Керівником школи педмайстерності призначається (обирається) особа, яка досягла найкращих результатів у вирішенні завдань навчально-виховного процесу. Школа педмайстерності працює з постійним складом учасників (5-6 чол.) за певним навчальним планом і 28

розкладом занять протягом 1-2 навчальних років з періодичністю 1 раз на місяць (кожний учасник школи проводить як мінімум 2 заняття на базі своєї школи). Зарахування до шкіл педмайстерності проводиться методичним кабінетом з урахуванням бажання педагогічних працівників. Навчальний план занять цієї школи складається керівником з урахуванням пропозицій учасників та з допомогою працівників методкабінетів, ОІППО. Заняття мають науково-практичний характер. У школах педмайстерності застосовуються різні форми навчально-методичної роботи:  опрацювання наукової та методичної літератури з визначених проблем;  знайомство з передовим досвідом роботи над розв'язанням поставлених проблем;  практичні заняття по розробці уроків, позакласних заходів та їх апробацію;  взаємовідвідування слухачами уроків та позакласних заходів з метою професійного удосконалення, вироблення оптимальних форм і методів роботи;  семінарські заняття; .  співбесіди;  дискусії;  розробку рекомендацій, дидактичних матеріалів тощо. Методичне керівництво школами педмайстерності та вивчення результативності їх діяльності здійснюють методичні центри, кабінети, інститути післядипломної освіти (Методична служба – школі. Інформаційнометодичні матеріали на допомогу працівникам освіти. Випуск 1/ Укладачі: Ю.В. Буган, Г.Г. Свінних, В.І. Уруський.

– Тернопіль: Астон, 2003. – 288 с.).

29

Методичний фестиваль – багатопланова разова форма методичної роботи з великою аудиторією педагогів та методистів, що передбачає пропаганду ППД і ставить за мету обмін досвідом роботи, впровадження нових педагогічних знахідок. На фестивалі ознайомлюються з кращими зразками педагогічного досвіду, нестандартними уроками та іншими формами навчально-виховної роботи, які виходять за межі традицій і стереотипів у роботі. Сценарій проведення методичного фестивалю залежить від його мети та наявності інтелектуально підготовлених педагогічних та методичних працівників, які його організовують. Технологію використання цієї форми методичної роботи можна подати у вигляді послідовності наступних етапів: 1 етап. Оголошення заздалегідь теми методичного фестивалю та відбір його учасників (за бажанням, з врахуванням рівня інтелектуальної та педагогічної підготовки). Заявка про участь у фестивалі теж подасться заздалегідь.

2 етап. Підготовчий, куди входить планування і складання сценаріїв окремих виступів та оформлення спеціальних стендів (плакатів) та іншого наочного обладнання.

3 етап. Формування експертної групи (що повинна складатися з висококваліфікованих педагогів та методистів, 4-5 чоловік) - суддівської колегії, завдання якої полягає у визначенні авторів кращих ідей - лауреатів фестивалю.

4 етап. Основна частина фестивалю - власне демонстрація запланованих виступів з попереднім вступним словом ведучого фестивалю, у якому подається коротка характеристика теми та стислий сценарій 30

фестивалю (тобто ті ідеї, що будуть на ньому представлені). Під час фестивалю працює кругова панорама методичних знахідок, ідей. На цій своєрідній виставці їхні автори дають бажаючим консультації біля підготовлених стендів (плакатів).

5 етап. Підбиття підсумків методичного фестивалю та оголошення його лауреатів. В процесі проведення методичного фестивалю методичних прийомів та ідей на практиці, взяти участь в обговоренні актуальних методичних проблем, почути відгуки про представлені власні виступи та ідеї, проаналізувати їх з іншими колегами. Відповідно, спрацьовує ефект зворотного зв’язку між продукуванням (представленням) та реакцією аудиторії (аналіз та обговорення) щодо передових методичних ідей, що сприяє вирішенню конкретних навчально-методичних завдань та проблем, розвитку та вдосконалення педагогічної думки (Методична служба – школі. Інформаційно-методичні матеріали на допомогу працівникам освіти. Випуск 1/ Укладачі: Ю.В. Буган, Г.Г. Свінних, В.І. Уруський. – Тернопіль: Астон, 2003. – 288 с..) Творчий звіт учителя - це форма методичної роботи спрямованої на пошук, підтримку і пропаганду прогресивного педагогічного досвіду вчителя, а також діяльності всього педагогічного колективу з питань нових технологій, організації навчально-виховної та методичної роботи в закладах освіти. Доцільно проводити творчий звіт як підсумок атестації або шкільний етап конкурсу "Вчитель року". Творчий звіт вчителя готує методична рада школи. Вона розробляє план проведення творчого звіту, 31

організовує консультації, бібліографічні огляди, виставки творчих робіт, розробки дидактичних матеріалів і т. п. Творчий звіт вчителя здійснюється в такій послідовності: 1. Підготовка вчителя до творчого звіту (підготовчий етан).

1.1.Збір і опрацювання інформації.

1.2. Підготовка короткої доповіді для творчого звіту з досвіду роботи вчителя.

1.3. Підготовка і організація постійно діючої виставки творчого досягнення вчителя в предметному кабінеті, та методичному кабінеті школи, методичному центрі.

1.4. Висвітлення передового педагогічного досвіду вчителя протягом навчального року в педагогічній пресі, у виступах по телебаченню, радіо.

1.5. Оформлення матеріалів творчого досягнення вчителя.

1.6. Визначення дати і місця проведення творчого звіту.

2. Проведення творчого звіту.

2.1. Урочисте відкриття творчого звіту вчителя. Вступне слово методиста.

2.2. Короткий виступ-характеристика директора школи.

2.3. Звіт вчителя про власний досвід та творчі досягнення, напрацювання.

2.4 Осмислення і обговорення творчого доробку вчителя.

2.5. Огляд виставки творчого доробку вчителя.

3. Урочисті привітання вчителя з творчим звітом.

3.1. Представники відділу освіти, методичного центру.

3.2. Адміністрація школи та педагогічний колектив.

3.3. Вчителі-пердметники за фахом міста.

32

3.4. Учні, батьки.

3.5. Шкільний концерт з нагоди творчого звіту вчителя.

4. Підведення підсумків, вироблення рекомендацій щодо використання творчого звіту і його впровадження у вивчення передового педагогічного досвіду. Підводячи підсумки творчого звіту вчителя, виділяють три рівні: науковий, методичний, практичний. Для використання та висвітлення творчого звіту вчителя його узагальнений матеріал має включати такі питання: а) загальна тема творчого звіту вчителя та його суть; б)зміст творчого звіту; в) рекомендації щодо його впровадження та використання. (Методична служба – школі. Інформаційно-методичні матеріали на допомогу працівникам освіти. Випуск 1/ Укладачі: Ю.В. Буган, Г.Г. Свінних, В.І. Уруський. – Тернопіль: Астон, 2003. – 288 с.) Творчий портрет учителя - це форма методичної роботи з формування творчої активності, розвитку ініціативи педагога, узагальнення і поширення його досвіду, зростання авторитету. Технологія проведення: 1. Підготовча робота (вивчення досвіду роботи* вчителя, професійної біографії, відвідування уроків, позакласних заходів).

2. Ознайомлення з виставкою творчих доробок вчителя. Презентація вчителя, його творчих здобутків адміністрацією школи, колегами по роботі, вихованцями, батьками. Експрес-інтерв'ю з вчителями.

33

3. Педагогічна вітальня, в ході якої колеги по роботі, учні виконують пісні про школу, вчителя, рідний край; де панує гумор, фантазія педколективу. Технологія проведення творчого портрету вчителя носить варіативний характер (Методична служба – школі. Інформаційно-методичні матеріали на допомогу працівникам освіти. Випуск 1/ Укладачі: Ю.В. Буган,Г.Г. Свінних, В.І. Уруський. – Тернопіль: Астон, 2003. – 288 с.). «Мозкова атака» - метод, запропонована Дж. Дональдом Філіпсон (США), дозволяє суттєво збільшити ефективність генерації нових ідей у великій аудиторії (число учасників варіюється від 60 до 80 чоловік). Присутніх ділять на малі групи чисельністю 5-6 чоловік. Керівник кожної групи є одночасно керівником всієї сесії. Після поділу аудиторії на малі групи останні проводять самостійну сесію прямої мозкової атаки. Тривалість роботи малих груп може бути різною, але чітко визначеною, наприклад, 15 хвилин. Після генерації ідей в малих групах проводиться їх оцінка. Потім вибирають найоригінальнішу. «Мозковий штурм» передбачає поетапне виконання наступних процедур: 1 етап - формування малих груп, оптимальних за чисельністю і психологічною сумісністю.

2 етап - створення групи аналізу проблемної ситуації, формування вихідної задачі винахідництва в загальному вигляді, повідомлення задачі разом з описом методу деструктивної оцінки, віднесеної всім учасникам діалогу.

3 етап - генерація ідей за 34

правилами прямої колективної «мозкової атаки» (особлива увага звертається на створення творчої, невимушеної обстановки).

4 етап - систематизація і класифікація ідей (вивчаються ознаки, по яких можна об'єднати комплексні ідеї, і, згідно ознакам, ідеї класифікуються в групи; складається перелік груп ідей, що виражають загальні принципи, підходи до рішення творчої задачі).

5 етап - деструктурування ідей, тобто оцінка ідей на можливість реалізації в процесі «мозкової атаки» («мозкова атака» на цьому етапі направлена тільки на всесторонній розгляд можливих перешкод до реалізації висунутих ідей).

6 етап - оцінка критичних зауважень, що були висловлені під час попереднього етапу і складання остаточного списку ідей, що можуть бути практично використані (у список вносяться тільки ті ідеї, які не були знехтувані внаслідок критичних зауважень, а також висунутих контрідей). Найефективніші результати досягаються у випадках, коли всі учасники мозкової атаки раціонально розподіляються на групи: 1) генерації ідей; 2) аналізу проблемної ситуації й оцінки ідей; 3) генерації контр ідей (Никишина И.В. Технология управления методической работой в образовательном учреждении. – Волгоград: Учитель, 2007. 127 с.). Методика фокус – групи відноситься до якісних методів збору інформації і базується на використанні ефекту групової динаміки. Застосування даного методу припускає групову дискусію під керівництвом фахівця (модератора). Основним достоїнством даного методу є 35

можливість оперативного отримання так званої глибинної інформації в невеликій групі респондентів. Суть методу полягає у тому, що увага учасників фокусується на досліджуваній проблемі (темі), з метою визначити ставлення до поставленої проблеми, з'ясувати мотивацію тих або інших дій. На відміну від кількісних методів дослідження (наприклад, соціологічну опитування), яке дає відповідь на питання «Хто..?» і «Скільки..?», фокус-група дає відповіді на питання «Як саме..?» і «Чому..?» Другою особливістю є спосіб формування вибірки і методи збору інформації. У кількісному дослідженні базовим методом є опитування, при якому респондентів, що представляють певну категорію споживачів послуг, опитують за єдиною схемою (анкетою). У фокус-групі (якісному дослідженні) застосовуються методи глибинного групового інтерв'ю, що дозволяють «витягнути» з респондента інформацію, яка не лежить на поверхні, показує широкий спектр ставлення до проблеми. Фокус-група є суб'єктивним методом дослідження (на відміну від соціологічного дослідження, яке є об'єктивним методом збору й обробки інформації). Учасників фокусгрупи «фокусують» на питаннях, що цікавлять дослідника, з метою отримання прихованої інформації. Кількісні й якісні дослідження часто проводять спільно і їх результати доповнюють один одного. Найчастіше фокус-групи використовуються для реалізації наступних цілей: • генерація ідей; • перевірка гіпотез для кількісних досліджень; • підготовка інструментарію для кількісних досліджень; 36

інтерпретація результатів кількісних досліджень; • вивчення особливостей поведінки окремих груп людей. Кількість учасників групи - від 8 до 12 чоловік. Цей діапазон оптимальний, вивірений десятиліттями і відображає баланс двох чинників: при меншій групі падає інтенсивність обговорення, при більшій не всі учасники дістають можливість висловитися. Веде групове інтерв'ю модератор – професійний дослідник, який повинен володіти певними навиками роботи з людьми, уміти викликати до себе їх прихильність, бути нейтральним, однаково відноситися до будь-якої думки, що висловлена учасниками, навіть якщо вона не співпадає з його власною. Як критерії відбору учасників використовуються стать, вік, рівень професіоналізму тощо. Часто проводяться 2-3 фокус-групи за одним сценарієм з різним складом учасників. Сценарій фокус-групи – це набір питань, пропонованих для обговорення. Питання розбиваються на тематичні блоки, між якими необхідно зробити зв’язки-«мостики». При розробці такого путівника використовуються загальні вимоги, що пред'являються до формулювання і порядку розташування питань (від загального до окремого, однозначність розуміння, зрозумілість, нейтральність, простота побудови тощо). Доцільне використання різних якісних методик: рольова гра, незавершене речення, асоціація, метафора, сумнів в очевидному, опис протилежного власному типа поведінки, непрямі (приховані) питання і т.д. Сценарій фокус-групи пишеться наперед, питання розташовуються в логічній послідовності і так, щоб людям було зрозуміло, чому ви їх про це питаєте саме зараз. У •

37

першу чергу формулюється мета дослідження, виходячи з тих відомостей, які вам потрібно отримати. Сценарій складається зі вступу, фонових питань, основних питань, додаткових питань, завершальної частини й аналізу.

1. Вступ (15 хвилин у півторагодинній дискусії). Поясніть мету зустрічі, важливість думки учасників для вас. Скажіть, що фокус-група - не для оцінки знань кожного, а для дослідження проблеми. Поясніть, що думки учасників можуть розходитися, але в цьому і полягає цінність їх опитування. Представте спостерігачів, поясніть причини їх присутності: спостерігачі потрібні для докладної фіксації всього ходу роботи. Представте учасників і команду дослідників. Застосуйте один-два прийоми для розрядки обстановки.

2. Фонові питання (10 хвилин). Питання, що відносяться до теми фокус-групи, але загальнішого характеру. Мета - дати учасникам можливість зорієнтуватися і звикнути один до одного і до модератора. Модератор проявляє рівну увагу до всіх учасників, прагнучи до збалансованого висловлювання самих різних думок. Краще всього звертатися до учасників по іменах.

3. Основні питання (50 хвилин). Відповіді на них дозволяють добитися мети проведення якісного дослідження. Питання повинні бути відкриті, причому слід уникати питань, що наводять на відповідь типу: «Адже вам це сподобалося, чи не так?». Питання задаються в логічній послідовності, кожне наступне прояснює і розкриває відповіді на попереднє. У цій частині можна, наприклад, запитати: «Що Вам сподобалося (або не сподобалося) в чому-небудь?», «Наскільки Ви задоволені чим-небудь?», «Що б Ви хотіли змінити?», «Як ви відноситеся до чогонебудь?». Питання повинні бути ретельно продумані й 38

об'єктивні. Підтримуйте контакт поглядом і стежте за мовою тіла учасників. Попереджайте домінування одних учасників над іншими.

4. Додаткові питання, що відносяться до справи, але менш важливі (10 хвилин). Зазвичай питається про те, як учасники отримують інформацію про обговорюваний предмет або тему, які канали найчастіше використовуються. Іноді задаються уточнюючі питання.

5. Закінчення фокус-групи (5 хвилин). Перед закінченням робиться коротка перерва, під час якої модератор звіряється зі сценарієм і обговорює хід бесіди із спостерігачем. Потім задаються завершальні питання, висловлюється подяка групі за участь і вручається винагорода, якщо вона передбачена. На цьому фокус-група закінчується.

6. Аналіз даних фокус-груп. Перш за все, робиться звіт, в якому представляється відредагований запис фокусгрупи, опис невербальних реакцій учасників групи, дані спостережень модератора і його асистентів. Доцільно виявити причини і характер відмінностей у думках, оцінках. Отримані результати порівнюються з результатами аналогічних досліджень, піддаються експертним оцінкам (Методика фокус-группы. - http://www.trainings.ru/). Література 1. Боднар В.І. Теоретичні основи і технологія педагогічного аналізу: управлінський аспект. -К., 1996.

2. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і гол. ред. В.Т. Бусел. – К.- Ірпінь : Перун, 2004. – 1440 с.

39

3. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник для студентів навчальних закладів.-К.: Академія, 2003.-576 с.

4. Гончаренко С. Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997. – 376 с.

5. Жерносек І.П. Організація науково-методичної роботи в школі.-Х.: Вид. група «Основа», 2006, - 128 с.

6. Лизинский В.М. О методической работе в школе./ М.: Центр «Педагогический поиск», 2004. – 160с.

7. Методика фокус-группы. - http://www.trainings.ru/ 8. Методические рекомендации по проведению мастер-класса.http://www.phpcenter.ru/ Специализированный учебный центр в области современных IT и WEB технологий.

9. Методична служба – школі. Інформаційно-методичні матеріали на допомогу працівникам освіти. Випуск 1/ Укладачі: Ю.В. Буган,Г.Г. Свінних, В.І. Уруський. – Тернопіль: Астон, 2003. – 288 с.

10. Научно-практические семинары: модернизация гуманітарного образования/ сост. В.Ю. Розка. – Волгоград: Учитель, 2008. – 136с.

11. Никишина И.В. Технология управления методической работой в образовательном учреждении. – Волгоград: Учитель, 2007. 127 с.

12. Онишків З.М. Основи школознавства. - Тернопіль, 1996.

13. Полонський В.М. Словарь по образованию и педагогике . – М.: Высш. шк., 2004. – 512 с.

14. Тренинг ключ к информационным технологиям http://www.redcenter.ru/ 15. Щербань П.М. Активні методи підготовки майбутніх учителів. — К, ; 1988.

16. Щербань П.М. Прикладна педагогіка : Навч.-метод. посібник – К. : Вища шк., 2002. – 215 с.

17. Фіцула М.М. Педагогіка: Посібник для студентів навчальних закладів.-К.: Академія, 2002.-528 с.

18. Формы профессионального обучения педагогов: мастерклассы, технологические приемы/ авт.-сост. Т.В. Хуртова. – Волгоград: Учитель, 2008. – 207 с.

40

19. Формы учебно-методической работы. http://chem.mp.minsk.edu.by/ Минский городской методический портал.

41