ІСТОРІЯ ЖИТТЯ МАРГАРИТИ НАЗАРОВОЇ
Доля Маргарити Назарової цікавіша за будьякий серіал. В ній стільки ж чорних смуг, скільки на спині тигра. Стор. 2
НЕ ЗЛІТЬСЯ, ЯКЩО НЕ ХОЧЕТЕ ХВОРІТИ
КОЛИ ХОЧЕТЬСЯ ШОКОЛАДУ
Бажання з’їсти шоколадку може попереджати нас про дефіцит магнію в організмі. Стор. 5
Як добро чи зло стосується здоров’я – запитаєте ви? Безпосередньо. Стор. 3
Стор. 5
Передплатний індекс 91536
№ 4 (890) 26.01.2022
ШАНОВНІ ЧИТАЧІ!
СУХОФРУКТИ ЗАМІСТЬ ТАБЛЕТОК ГАРЯЧА ПЛАНЕТА ЖИТТЯ БЕЗ РУК
Щоб отримувати нашу газету з березня місяця не забудьте передплатити «Сучасне життя»
до 10 лютого 2022 року.
Оформити передплату на газету «Сучасне життя» можна в будь-якому відділенні поштового зв’язку України або у свого листоноші. Газета виходить щотижня.
Наш індекс в «Каталозі передплатних видань України на 2022 рік» 91536 Вартість передплати на місяць – 25,70 грн, на квартал (3 місяці) – 77,10 грн, на півроку – 154,20 грн. до кінця року – 257,00 грн.
Для читачів Донецької та Луганської областей індекс «Сучасного життя» 46872 Вартість передплати за цим індексом
на місяць – 22,93 грн, на квартал (3 місяці) – 68,79 грн, на півроку – 137,58 грн. до кінця року – 229,30 грн. З усіх питань, що виникають при оформленні передплати на нашу газету, звертатися за телефонами:
(095) 222–85–38
(096) 598–35–13 Дзвінки в мережі безкоштовні!
ФОБІЯ
ЯК ЗБЕРЕГТИ НЮХ? Фобії є в кожної людини. Хтось боїться павуків, хтось – літати в літаках.
З
п о я в о ю коронавірусу скарбничка людських страхів поповнилася. Більшість людей бояться померти від підступної хвороби, але є й оригінали. Шотландець Блер Боуман два роки провів у добровільній самоізоляції, боячись перестати відчувати смак віскі. Він зачинився вдома зі своїм партнером і відмовився перервати самоізоляцію, навіть коли скасували локдаун. Шотландець досі ніде не буває і виходить тільки у двір свого будинку на прогулянку і на ганок, щоб забрати продукти в кур’єрів. Ні, Блер не боїться померти від COVID-19 – його більше лякає ймовірність втратити смак і нюх. Як відомо, втрата цих почуттів – один із симптомів коронавірусу. При цьому в одиничних випадках вони не повертаються навіть після повного одужання або дуже знижуються. Ніс і смакові рецептори – це те, чим Боуман багато років заробляє собі на життя. За професією Блер – дегустатор, його послугами користуються дуже забезпечені люди. Коли комусь у США, Австралії, або Японії треба вибрати колекційний віскі або партію елітної кави, то звертаються до цього бороданя. Боуман може перетнути півсвіту, щоб покуштувати віскі, і йому оплачують не тільки переліт і проживання, але і його працю. Зараз шотландець і його напарник працюють з дому. Це хоч і трохи ускладнює їхнє життя, але не наражає органи чуття на небезпеку.
ПЕРСОНА
ТРАГЕДІЯ ЖИТТЯ ЛІАМА НІСОНА Ліам Нісон довго йшов до вершин слави. Але коли підвернувся щасливий випадок, він увірвався в кінематографічний світ так гучно, що всі зрозуміли – зійшла нова зірка. Зараз фільмографію Нісона складають десятки мелодрам, бойовиків і трилерів. Частина з них ззазнала розгромної критики, частина внесена в почесні списки кращих картин в історії кінематографа.
Л
іам Нісон з’явився на світ у 1952 році в Північній Ірландії в досить бідній католицькій родині. Втім, у той час практично все населення «зеленого острова» жило на межі злиднів. Його батько був доглядачем католицької школи, а мати – кухаркою. Крім хлопчика, в родині підростали ще три його сестри. Дивне на перший погляд ім’я актора Ліам є ірландським варіантом скорочення від імені Вільям. Родина орендувала крихітний будиночок, дітям доводилося жити в одній кімнаті, але всі ці труднощі були виправданими – батьки відкладали гроші, щоб дати своїм дітям гарну освіту. З дитячих років Ліам посилено займався боксом. Саме там йому кілька разів зламали ніс. Батьки були проти його занять, але, незважаючи на
всі труднощі, хлопець наполегливо тренувався, навіть став чемпіоном Ірландії. Під час навчання в школі хлопчикові особливо подобалося грати в шкільному театрі. Напевно, вже тоді Ліам зрозумів, що хоче пов’язати свою долю з мистецтвом. Освіту Нісон намагався отримати в Белфасті, в Королівському університеті, але був виключений за неуспішність. Хлопець працював водієм, оператором вантажопідйомника, помічником архітектора, теслею і навіть примудрився два роки викладати в коледжі Ньюкасла. Працюючи вчителем, він побив учня, який погрожував йому ножем. Актор каже, що жорстокість – частина його натури. Це відображення отруйного середовища, в якому Закінчення на стор. 2
Сарі Талбі із самого дитинства довелося вчитися все робити ногами. З роками вона навчилася робити будь-яку хатню роботу, сама себе одягати, розчісувати, робити макіяж. Відсутність верхніх кінцівок також не завадила бельгійці здійснити свою головну мрію – стати матір’ю дівчинки, про яку вона тепер піклується, маючи в розпорядженні лише десять пальців. Лікарі так і не змогли пояснити, чому в Сари не розвинулися верхні кінцівки. Але треба було пристосовуватися до того, що є. Дівчинка вчилася тримати ложку, одягатися, складати речі й прибирати іграшки пальцями ніг. При цьому, як згадує Сара, вона не відчувала, що їй чогось бракує, і не соромилася свого зовнішнього вигляду. Подорослішавши, Сара почала набувати навичок дорослої людини – вчилася нарізати і готувати продукти, робити макіяж, укладати волосся і навіть фарбувати нігті. В школі в Сари були складнощі з письмом, але пізніше вона навчилася і цьому – так само, як і її однокласники, які теж вперше виводили літери в зошиті. Те, що в їхньому класі вчиться незвичайна учениця, сприймалося дітьми абсолютно нормально. І хоча Сарі часто ставили запитання з приводу її зовнішнього вигляду, цим зазвичай все й обмежувалося. Вчилася бельгійка добре і старанно. В середніх класах вона захопилася вивченням іноземних мов – англійської та іспанської – і сама без будь-якої допомоги вступила до інституту письмового та усного перекладу в Брюсселі. Дівчині навіть вдалося взяти участь у програмі обміну студентами між країнами Євросоюзу і пожити за кордоном. У вересні 2019 року Сара стала матір’ю. Появу на світ Лілії жінка називає своїм «найбільшим досягненням». За словами бельгійки, з народженням дитини їй довелося багато до чого пристосовуватися наново. Життя змінилося, але за два роки вона навчилася догляду за дочкою і тепер здатна без чиєїсь допомоги подбати про дівчинку, нагодувати, викупати її, погратися й погуляти з нею на вулиці. Нещодавно в житті Сари з’явилося нове заняття – живопис. Виявилося, в неї непогано виходить малювати, і відсутність рук їй у цьому не заважає. Зараз у бельгійки є роботи, які показують на виставці. Це в основному пейзажі, адже головне натхнення Сари – природа і подорожі. «Я до всього адаптувалася. Я можу робити все, що хочу. Перешкод для мене немає»,– каже Сара.