ВИПУСК № 145 (2019)
«Коли ж бо Христос не воскрес, то проповідь наша даремна, даремна також віра ваша!» Ці слова належать перу апостола Павла (1 до Коринтян 15:14. Переклад І. Огієнка). Якщо б у Новому Заповіті про роль воскресіння Ісуса Христа з мертвих було сказано лише один раз, то навіть цього одного речення достатньо, щоб зрозуміти, наскільки важливим є чудо воскресіння. Неспростовний факт воскресіння Ісуса є наріжним каменем християнства. Адже якщо «Христос не воскрес, то… даремна віра ваша!» Проте я не говоритиму про воскресіння Ісуса просто як про історичний факт. Мова піде про інше. Є один день серед інших 365, коли навіть ті, хто ходить до храму один раз на рік,
роблять це саме в той день. І цей день — Пасха. У цей день навіть ті, хто не вірить у воскресіння, кажуть: «Христос воскрес» та «Воістину воскрес». Слава всемогутньому Богу! Ісус воскрес! Воістину воскрес! Але важко знайти спосіб завдати більшого болю Спасителю, ніж мати Його на устах, але не мати в серці. Зараз я скажу дещо дуже важливе, тому зверніть на це особливу увагу: Бог бажає, щоб ми святкували Пасху не один день чи сорок днів, а кожен день нашого життя. Він хоче, щоб кожна мить нашого земного буття була святкуванням Пасхи. Саме про це говорить апостол Павло: «Отож, очистьте стару розчину, щоб стати вам новим тістом, бо ви прісні, бо
issuu.com/spasenie
наша Пасха, Христос, за нас у жертву принесений. Тому святкуймо не в давній розчині, ані в розчині злоби й лукавства, але в опрісноках чистости та правди!» (1 до Коринтян 5:7,8. Переклад І. Огієнка). В контексті цього уривку апостол згадує ганебну ситуацію з перелюбом у коринтській церкві. У зв’язку з цим автор закликає християн святкувати в «опрісноках» правди й називає причину – Христос є Пасхою. У якому ж значенні Христос є Пасха? У Старому Заповіті ми читаємо про свято Пасхи ще в 12 розділі книги Вихід. Воно було встановлене Богом у зв’язку із звільненням єврейського народу з єгипетського рабства. Це свято прямо стосувалось останньої кари, яку Бог навів на єгипетську землю. Та кара
полягала в тому, що у житлах єгиптян померло кожне перворідне, від тварини до людини. Але смерть не торкнулась ізраїльтян. Перед останньою карою Бог наказав їм приготувати на кожну сім’ю однорічне безвадне ягня. Кров’ю того ягняти потрібно було покропити одвірки дверей. Бог сказав: «І буде та кров вам знаком на тих будинках, що там ви, і побачу ту кров, і обмину вас. І не буде між вами згубної порази, коли Я вбиватиму в єгипетськім краї» (Вихід 12:13. Переклад І. Огієнка). У даному вірші слово «обмину» це єврейське «песах», що походить від дієслова, яке спочатку означало «кульгати». Потім це слово почало вживатись у значенні «перескочити через щось, залишити недоторканим». Коли Бог уразив житла 2 стор.
єгиптян, Він залишив недоторканими будинки ізраїльтян, позначених кров’ю, Він обминув їх, «перескочив» через них. У Біблії Пасхою називалось свято. Згідно Старого Заповіту, закону Божого, даного Господом для євреїв через Мойсея (тому він називається також законом Мойсеєвим), ізраїльтяни під час Пасхальної вечері повинні були згадувати ці події. Також словом «пасха» називалась святкова жертва, пасхальне ягня, сама вечеря. Апостоли питали Христа: «Де хочеш, щоб ми приготували пасху спожити Тобі?» (Від Матвія 26:17. Переклад І. Огієнка). Тож в якому значенні апостол Павло стверджує, що наша Пасха – Христос? У тому сенсі, що й апостол Іван, коли назвав Ісуса Агнцем Божим (Від Івана 1:36. Переклад І. Огієнка). Тваринні жертви Старого Заповіту були символами майбутньої жертви Ісуса Христа. Бог наказав, що у жертву мали приноситись лише безвадні тварини. Така безвадність є символом безгрішності Сина Божого. І так як тварини приносились у жертву, так Ісус був принесений у жертву за наші гріхи (1 до Коринтян 5:7. Переклад і. Огієнка). Тож, коли Павло закликає очистити «стару розчину» (закваску), він насправді говорить про необхідність відмовитись від старого життя. Адже Христос за те й помер, щоб наші гріхи були прощені, і щоб ми жили новим життям, життям чистоти й правди, щоб ми були новим створінням. Мова не йде про святкування окремого дня, мова йде про все життя. У чому полягає суть цього свята? Кажуть так: «Христос воскрес! Воістину воскрес!» О, які чудодійні ці слова! Коли ми їх вимовляємо або чуємо, в наших серцях спалахують вогні святої радості від думки про Господа Ісуса Христа воскреслого. Де б ці слова не лунали,
Звуть мене Руслан. Мені 44 роки. Народився і виріс в місті Ізмаїлі в благополучній родині. Життя складалося добре: закінчив школу, два училища і збирався влаштуватися в пароплавство для роботи на суднах закордонного плавання. Однак коли мені було 18 років, я спробував нар-
де б не чулися, – вони викликають тріпотіння в кожному серці і від них яскравіше спалахує полум’я віри в душі кожного, хто прославляє воскреслого Христа. Та чи насправді це так? Чи дійсно люди обговорюють між собою роль воскресіння Христа для свого спасіння? Спілкуючись у цей день, вони радяться, як мають жити, щоб радувати Христа? Чи насправді живуть так, як кажуть? Чи дійсно усвідомлюють, що вони воскресли разом із Христом і шукають того, що на небі, а не того, що на землі? (До Колоссян 3:1-5. Переклад. І. Огієнка).
воскресіння Ісуса, не думають про присутність Ісуса у своєму житті, про зв’язок свого життя зі смертю та воскресінням Ісуса. Якщо людина тільки своїм розумом вірить в історичний факт воскресіння, але зовсім ігнорує його своїм життям, то що насправді дає така віра? Якось одна жінка сказала, що кожного року найважчі дні для неї — це день її народження та 8 березня. Здогадуєтесь чому? Тому що в інший час її цінують і помічають лише тоді, коли вона комусь потрібна: приготувати, випрати, доглянути за хворим, виконати
Правда в тому, що люди думають, як швидше розговітися, ніж як помолитися і більше переймаються тим, як зібрати пасхальний кошик, але не тим, як догодити Богові. Правда в тому, що Бог згадується лише за двох обставин: вітаючись «Христос воскрес» та ще за столом, кажучи: «Дай Бог, не остання». Одна справа говорити «Христос воскрес», і зовсім інша – жити згідно з вірою у те, що Христос дійсно воскрес і тоді, майже дві тисячі років тому, і тепер у наших серцях. Насправді люди святкують Пасху, навіть не замислюючись над роллю і значенням
якусь роботу. І фальшива та лицемірна увага лише два рази на рік більше підкреслює, що її не цінують і не люблять як особистість, просто за те, ким вона є. Ви бачите паралель у святкуванні Пасхи? Люди використовують це свято для «свята черева», але не дозволяють Богові стати живим Богом свого життя. А тепер уявіть, як боляче чути Богові слова визнання славного Христового воскресіння тому, що ті, хто так говорять, нехтують цим воскресінням, а відтак і Його смертю, у повсякденному житті. Таке ставлення людей до воскресіння Ісуса схоже до ставлення
котики. Незабаром я став вживати їх систематично і не помітив, як потрапив у залежність. Я був упевнений, що зможу кинути цю «справу» в будь-який час, але виявилося, що все не так просто, точніше, практично неможливо. Звичайно ж, внаслідок такого способу життя, у мене почалися проблеми з міліцією, в результаті чого мої батьки дізналися про те, що їхній син – наркоман. Для них це було дуже сильним потрясінням. Я пообіцяв їм усе виправити, але залежність вже була дуже сильною, і я не зміг виконати обіцянку. Не минуло й місяця, як я, не зважаючи на любов до рідних, знову став вживати наркотики. І знову у мене почалися великі проблеми з міліцією, але і це мене не змогло зупинити. Тоді я поїхав в іншу країну, сподіваючись, що зміна місця проживання і друзів допоможуть подолати залежність. Одружився, у мене народилася дочка, але я продовжував вживати наркотики. Мене намагалися лікувати за кордоном, але все було марно. Навіть тюремні ув’язнення не допомагали: як тільки я виходив на свободу, то відразу ж повертався до
колишнього способу життя. Моя сім’я розпадалася. Повернувшись в Ізмаїл, я зрозумів, що втомився від такого життя і вирішив з цим покінчити: вбити себе. Але у Бога були Свої плани для мене. Несподівано з’явилася міліція, мене заарештували і знову була в’язниця. Ще на самому початку, коли мама дізналася, що її син – наркоман, почала шукати Бога, пішла в християнську протестантську церкву і прийняла Ісуса Христа у своє серце. Весь цей час вона молилася за мене, це були довгі 15 років, хоча періодами здавалося, що моє життя не змінюється, а стає лише гіршим. Однак мама продовжувала вірити, що Бог може врятувати мене і звільнити від залежності. Її віра виправдалася! Коли я в черговий раз вийшов із в’язниці, життя ніяк не змінилося. Але мама продовжувала активно боротися за мене і дізнавшись про християнські реабілітаційні центри, запропонувала поїхати в один з них, де мені розказали про Господа, я покаявся у своїх гріхах, пройшов реабілітацію, і тепер, слава Ісусу, вже 9 років вільний від наркотичної, алкогольної,
однієї дорослої доньки до своєї матері, у якої був день народження. Після гостей залишилась гора немитого посуду. І коли жінка вже засукала рукава, донька сказала: «Мамо, сьогодні свято, день твого народження, ти не повинна цього робити». Звичайно, матері було приємно почути такі слова, бо вони свідчили про добре ставлення дитини. Слова доньки наповнили серце жінки теплотою. Але ця теплота розтанула, як сніг влітку, коли дівчина додала: «Помиєш завтра». Ви вірите в те, що Ісус дійсно воскрес з мертвих? Ця віра має прямий зв’язок із особистим спасінням, як написано: «Бо коли ти устами своїми визнаватимеш Ісуса за Господа, і будеш вірувати в своїм серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся» (До Римлян 10:9. Переклад І. Огієнка). Якщо людина визнає Ісуса своїм Спасителем, Господом і Царем, то вона віддасть своє життя Христу. Вартість віри людини в Ісуса можна перевірити, якщо співставити її реальне життя з тим способом життя, який описується апостолом Павлом в посланні до Римлян 6:4-11. Знайдіть цей уривок у своїй Біблії, та протестуйте самих себе і свою віру. У багатьох людей Христос живий на устах, але мертвий у їхньому житті. Це ж не про вас, правда? Бог каже людині: «Христос воскрес!» Якщо людина навертається до Христа, дозволяє Йому окропити свою душу Його кров’ю, а потім живе згідно Його вчення кожен день, то цим каже: «Воістину воскрес!» Дозвольте Йому стати Господарем вашого життя. Він помер і воскрес для того, щоб ви померли для гріха, жили для праведності й воскресли для життя вічного. Автор: Дмитро Галюк http://www.kievchurch.org.ua
тютюнової залежностей. Дякую Господу за Його милість, за те, що я вільний від усякого гріха, і найголовніше, що вже знаю, куди йду. Слава Богу, що є християнські реабілітаційні центри, де багато людей приходять до Господа і отримують свободу від залежностей. Зараз ми з дружиною живемо в Одесі, я вчуся в біблійній школі. Капшук Руслан м. Одеса
Я – простий хлопець із Житомира, мені 22 роки. Батьки розлучилися, коли я був ще маленьким, а коли мені було 6 років, лікарі винесли вирок: хвороба Пертеса – невиліковне захворювання стегнової кістки і тазостегнового суглоба, яке завдало багато труднощів і страждань мені і моїм рідним. Але сьогодні я здоровий, і це – чудо від Господа! Навчаючись у школі, як і будьякий підліток, я не замислювався про наслідки своїх вчинків. Мені, як і багатьом, були цікаві розваги з друзями. Ми любили «чудити», а потім розповідали легенди про свої «пригоди». Однак думки про красиве майбутнє не покидали мене. Я мріяв про гарну сім’ю, красивий будинок, великого собаку і про
Мене звуть Борис, мені 24 роки. Я народився і виріс у християнській родині. Усе своє свідоме життя вірив, що Бог є, але особисто Його не знав. На перший погляд, я вів здоровий спосіб життя: не курив і не пив, але в душі відчував порожнечу, яку намагався чимось заповнити. Незважаючи на те, що ходив до церкви, я не вмів молитися, і життя було сповнене депресією. Щоранку я прокидався з думками про те, що у мене погане життя, що я – поганий, невдаха. Як же багато було спроб щось змінити, але кожного разу я повертався до того, з чого починав, тому мене переслідувало розчарування. Всі негативні емоції я «виливав» на свою дівчину, а коли ми розлучилися, я не бачив сенсу жити далі. Приходили думки про суїцид. Я залишився одинокий, мені ні з ким було поговорити, біль пронизував мою душу. Я згадав про одну знайому, з якою давно спілкувався. На мій подив, вона вислухала мене і знайшла дуже правильні слова, які надихнули мене тоді. Після нашої розмови я зайшов у ванну кімнату і сказав: «Ісус, я буду жити заради Тебе!» В ту мить я пережив дотик і любов Христа. Весь біль і порожнеча зникли, а серце наповнилося радістю і жагою до життя. Незабаром все навколо почало
фінансову забезпеченість. Минув час, я закінчив школу. Будь-яких змін в житті поки не було, хоча почуття самовпевненості росло з кожним роком. Вступив до коледжу, щоб, як говорили мої батьки, отримати хоч якусь освіту. Перший рік студентського життя пройшов «бурхливо» і цікаво: нові друзі, нові обличчя, та й статус студента говорив сам за себе. На канікулах між першим і другим курсом мама з вітчимом поїхали жити в інше місто, і це створило ще більшу ілюзію свободи і вседозволеності. У цей же період збулася мрія студента – я влаштувався на роботу, що ще більше додало мені самовпевненості. Робота була хорошою: в дорогому ресторані. На 2-му курсі навчатися ходив, як на роботу: два дні вчуся – два дні працюю, через це мене ледь не відрахували, але завдяки добре «підвішеному язику» я продовжував вчитися і працювати. Думав, що, працюючи, отримаю те, що мені потрібно – стабільність і спокій душі. Потім я вирішив піти в спортивний зал, почав займатися, хотів стати «Шварценеггером», але і це заняття не принесло задоволення. Мої пошуки тривали. У якийсь момент я подумав, що, можливо, відносини з дівчатами принесуть довгоочікуване задоволення від життя. Мріяв, що коли одружуся, все налагодиться, але вийшло навпаки. Кожного разу при розриві чергових
відносин на душі ставало все гірше і гірше, думки про самогубство не давали спокою. Через це рани в серці ставали ще глибшими. Всі пошуки втіхи
і радості приводили до ще більших проблем і розчарувань. Прокидаючись вранці, як і багато хто, я одягав «маску» радості, але коли залишався один на один зі своїми думками, мене мучило відчуття своєї непотрібності. Одного разу я дізнався, що Ісус помер за мене, щоб забрати всі мої гріхи, немочі і розчарування, і Він воскрес! Це зацікавило мене, хоча до релігії я ставився негативно, бо моя бабуся постійно брала мене до церкви, де подовгу потрібно було слухати молитви
священиків, а мені не було це цікаво в той час. Але таку інформацію про Ісуса я чув уперше. Мені запропонували покаятися перед Богом, я погодився. Після цього візуально нічого не змінилося, і я спочатку засумнівався, що роблю правильно, але радість, яку я пережив після молитви, не описати словами. З того часу і почався цікавий шлях. Моє ставлення до багатьох речей кардинально змінилося. З’явилися елементарні людські цінності, відносини з рідними стали зовсім інші: вперше за довгий час я почав говорити своїй мамі, що люблю її. І найважливіше: з’явилося дорогоцінне відчуття спокою в серці. Перед кожним з нас стоїть вибір: що ми зробимо, дізнавшись, що за наші гріхи була заплачена величезна ціна. Чи приймемо те, що дає Бог: прощення гріхів і вічне життя, в результаті чого в наше серце прийде Божий спокій і радість? Для цього потрібно лише щиро покаятися перед Господом. У Біблії написано: «Бо кожен, хто покличе Господнє Ім’я, буде спасений» (До Римлян 10:13. Переклад І. Огієнка). Мені подобається розповідати людям про живого Бога. Ця блага звістка колись змінила моє життя, і я впевнений, що вона здатна змінити і ваше. Максим Ульяницький м. Одеса
змінюватися: у мене з’явилося багато друзів, життя почало налагоджуватися. Я вдячний Христу за все, що Він зробив і продовжує робити в моєму житті. Я не бачу сенсу жити без Нього. Нещодавно я став студентом біблійної школи. Прийняв рішення іти за Христом і стати Його справжнім учнем, являти світу Його любов – справжню любов, яка незмінна!
Козар Борис м. Одеса
Людині іноді потрібно переглядати свої цінності, ставлення до певних речей і усвідомити, що дійсно безцінне на цій землі. Важливо розуміти, що своє життя потрібно витрачати на збереження душі, а не використовувати лише для накопичення матеріальних речей. Такі думки з’являються, коли дивишся драму «Міст». Це чеський короткометражний фільм 2003 року, режисером, продюсером і сценаристом якого виступив Боббі Гарабедіан. Фільм розповідає нам історію батька-одинака, працівника залізниці, головним обов’язком якого є розведення мостів. Одного разу він взяв на роботу свого восьмирічного сина
Влада. Хлопцеві було наказано чекати батька на березі річки, поки той не прийде за ним, виконавши свою роботу в черговій будці. Наближався катер. Батько розвів залізничний міст, зведений над річкою, щоб дати судну пройти. Та раптом Влад, який чекав батька внизу, побачив поїзд, що наближався. Він почав кликати батька, намагався попередити, але марно – той його не почув. І тоді Влад вирішив втрутитися: він поліз у спеціальний люк, щоб використати аварійний важіль, і звалився в отвір. Останню дію сина якраз і побачив батько, але було занадто пізно: поїзд знаходився критично близько до мосту, і потрібно було приймати жахливе рішення: або
залишити міст розведеним і витягнути сина з люка, але таким чином піддати смертельній небезпеці всіх пасажирів поїзда, або закрити міст, забезпечивши благополучний проїзд поїзда, але вбити власного сина... Батько вибрав другий варіант. У розпачі він натиснув на важіль, і міст опустився, роздавивши сина. Поїзд благополучно проїхав через міст. Одна з пасажирок потягу, дівчина-наркоманка, збираючись прийняти чергову дозу, побачила у вікно батька Влада, який не пам’ятав себе від відчаю і горя. Зустрівшись з ним поглядами, вона побачила біль і страждання в очах цієї людини і передумала приймати наркотик. Пройшов якийсь час. Головний герой самотньо бреде по вулиці – і раптом бачить ту саму дівчину, але вже з дитиною, щасливу, вона почала нове життя. І тоді він розуміє, що смерть його сина не була марною... Ця історія торкається глибин душі... Складно уявити, як батько ціною життя свого єдиного сина дав шанс на життя багатьом, і, зокрема, дівчині-
наркоманці! Це неймовірний вчинок людини з «великою» душею, що перевершує наше розуміння! Але ця дія милосердя до людства не єдина у своєму роді. Багато століть назад сталася неймовірна подія, що показала любов Отця до людей, – Бог віддав на бичування і смерть Свого Сина, Ісуса Христа, заради спокутування наших гріхів! Тепер ми святкуємо цей день – Пасху. Повертаючись до історії з батькомзалізничником можна припустити, що він міг хоча б сподіватися, що його син може залишитися в живих, якщо виявиться між механізмами моста. Коли ж ми говоримо про жертву Ісуса Христа, то повинні розуміти, що Бог точно знав, що станеться з Його Сином. В Євангелії від Івана 3:16 написано: «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне» (Переклад. І. Огієнка). Друге послання до Коринтян 5:21 говорить: «Бо Того, Хто не відав гріха, Він учинив за нас гріхом, щоб стали ми Божою прав-
пер упросити Свого Отця, і Він дасть дою в Нім!» (Переклад. І. Огієнка). Важливо розуміти також, що Ісус Мені зараз більше дванадцяти леґіонів пішов на хрест добровільно, хоча міг Анголів?» (Від Матвія 26:53. Переклад. І. Огієнка). «Коли був лихословлений, Він не лихословив взаємно, а коли Він страждав, не погрожував, але передав Тому, Хто судить справедливо. Він тілом Своїм Сам підніс гріхи наші на дерево, щоб ми вмерли для гріхів та для праведності жили; Його ранами ви вздоровилися. Ви бо були як ті вівці заблукані, та ви повернулись до Пастиря й Опікуна ваших душ» (1 Петра 2:23-25. Переклад. І. Огієнка). Говорячи про фільм «Міст» євангелістський журнал «Christianity Today» назвав його здатним змінити життя. Ісус же ціною Своєї смерті і воскресіння дав надію на зміну не тільки у цьому житті, але і шанс для набуття життя вічного! Саме так любов Бога відкрилася людям!
зупинити те, що відбувається, в одну мить. «Чи ти думаєш, що не можу те-
Статтю підготував: Євгеній Хітяєв
Запрошуємо Вас завітати на Богослужіння Християнської Церкви у Вашому місті м. Чернігів Християнська церква «Спасіння» Просп. Миру, 198 (р-н Ремзавод), будівля церкви. Богослужіння у неділю о 9:00 та о 12:00 год. тел. (0462) 61-12-86 www.spasenie-chernigov.com
м. Ромни (Сумська обл.) Якщо ви бажаєте постійно отримувати газету «Спасіння», Церква «Сила Божої любові» Неділя о 10:00 год. то пришліть SMS із вашою вул. Прокопенка, 43 адресою на номер (Колишній консервний завод) (063) 70 54 125 (068) 583 48 54 Світлана м. Прилуки м. Ніжин с. Анисів (068) 534 73 73 Любов Іванівна Церква «Спасіння» Церква «Спасіння» Церква «Відродження» Неділя об 11:00 год. Неділя о 14:00 год. тел. (063) 332 08 51 с. Музиківка вул. Вокзальна, 57 (2-й поверх) вул. Об’їжджа, 62 пастор Валерій Церква «Слово віри» тел. (068) 386 94 00 Ігор (Ринок «М’ясний край») (Херсонська обл., тел. (063) 229 30 49 Білозерський р-н) Реабілітаційні центри (099) 752 98 85 вул. Ангарна, 5 в Чернігівській обл. смт. Талалаївка Неділя о 10:00 год. для нарко- та алкозалежних Церква «Спасіння» м. Борзна тел. (097) 209 23 03 людей: Неділя об 11:00 год. Церква «Спасіння» Чоловічий: тел. (063) 855 91 04 вул. Центральна, 68 м. Славутич тел. (068) 248 11 44 Олександр Жіночий: тел. (050) 857 93 98 тел. (099) 797 09 52 (Київська обл.) Чоловічий: тел. (093) 588 97 98 пастор Сергій тел. (093) 769 12 79 м. Мена Олександр Церква «Спасіння» м. Носівка с. Подище Неділя об 11:00 год. вул. Центральна, 8 Церква «Спасіння» смт. Ямпіль (Сумська обл.) Магазин «Сімейний» Будинок культури вул. Удайська, 31 Церква «Надія» (3-й поверх) Богослужіння щонеділі о 10:00 тел. (066) 617 47 12 Олександр вул. Бузкова, 56 (063) 852 55 37 (093) 852 87 17 Щонеділі: 10:00 (068) 319 86 39 пастор Роман Кожної неділі о 9:00 (за Києвом) дивіться богослужіння церкви «Спасіння» у прямому ефірі
https://goo.gl/bDZYg9
Добровільні пожертви можно перераховувати на: Незалежна Релігійна Громада Харизматичної Християнської Церкви (Повного Євангелія) «Спасіння» Код: 26091572 Р/р: 26000060344762 МФО: 353586 Банк: ЧЕРНIГ.РУ ПАТ КБ» ПРИВАТБАНК» М.ЧЕРНIГIВ
Християнська безкоштовна щомісячна газета «Спасіння» Засновник: Незалежна релігійна громада християнської харизматичної церкви повного Євангелія «Спасіння» м. Чернігів. Реєстраційне свідоцтво: ЧГ № 254, видане 4 грудня 2001 р. Надруковано на добровільні пожертви віруючих. Тираж: 45 000 прим. Над газетою працювали: головний редактор Лазука В.Б., редактор Лазука Н.І., Інформ. наповнення: Багрій Ю.В. і Трофименко І.В. Дизайн і верстка: Трофименко О.В. Адреса редакції: просп. Миру, 198 (газета), м. Чернігів, 14037, Україна. Еmail: vision2020ukraine@gmail.com тел. (0462) 6112-86 Відповідальний за друк Трофименко О.В.