ВИПУСК № 153 (2020) Американська олімпійська фігуристка Алекса Шимека Кнірім та її чоловік і партнер на льодовій арені Кріс Кнірім розповіли про те, як віра в Бога дала їм сили боротися з небезпечною для життя хворобою. «Саме через це я змогла повернутися на лід», — розповіла 26-річна Алекса, у якої було діагностовано серйозне шлунково-кишкове захворювання у 2016 році. Вона перенесла три операції. За останні 20 років Кніріми стали першою подружньою парою, яка брала участь у зимових Олімпійських іграх, це було у 2018 році. До них в 1998 році виступали подружжя американців Дженні Мено й Тод Санд у Нагано (Японія). Однак за два роки до ігор участь Кнірімів була під загрозою. Алекса і Кріс разом почали займатися фігурним катанням у 2012 році, одружились чотири роки потому. Усього за кілька місяців до весілля, у червні 2016 року, здоров’я Алекси різко погіршилося. У неї почалася неконтрольована й безперервна блювота. Хвороба тривала кілька місяців і пара була змушена покинути змагання в першій половині сезону 2016–2017 років. Алекса почала різко втрачати у вазі. Після операцій її тіло було таким ослабленим, що, повернувшись на лід, вона не могла стояти сама — чоловікові доводилося її підтримувати. Однак їй було потрібно не надто багато часу, щоб відновити сили й повернутися до катання на ковзанах. Після того, як вони зайняли четверте місце в одному зі змагань, Кніріми вирішили, що готові брати участь в Олімпійських іграх, і підкреслили
дружина: «Думаю, що ця ситуація дуже підкріпила нашу віру», — пояснив він. Алекса сказала, що мета її участі на Олімпіаді — прославити Бога: «Я живу своєю мрією і далі буду робити це», — сказала вона. Перед кожним змаганням Кніріми моляться, а також беруть участь у
важливу роль, яку зіграла їхня віра в поверненні у великий спорт. Алекса пояснила, що перебувала в такому стані, коли єдине, що вона могла зробити, було віддати свою ситуацію в руки Божі. «Я перестала турбуватися й намагатися контролювати своє життя, тому що просто не могла цього зробити. У той момент я була надто хвора й не знала, що буде далі, — сказала Алекса. — Отже, я, нарешті, просто підняла руки і сказала: «Боже, будь на першому місці у моєму житті, я залишуся вірна Тобі до кінця». І навіть тут, на іграх, йшлося вже не про мене. Є люди, які знають, що я істинно вірю в Господа і щосили намагаюся нести
Його світло й розповісти всім, що Бог має бути в їхньому житті на першому місці!» Господь відновив сили і здоров’я Алекси! Кріс Кнірім додав, що він займає таку саму позицію, як і його
молитві зі спортсменами в Колорадо. Алекса вважає, що віра допомогла їй повернутися у великий спорт: «Я щиро вірю, що саме завдяки Господу ми змогли зробити це», — сказала вона.
Цю історію розповів чоловік, який пережив багато чого в житті. Вир різних подій захопив його і, здавалося, уже не було виходу… Моя юність проходила в «прекрасні і веселі» 90-ті роки минулого століття. Це був непростий час, який запам’ятався багатьом людям рекетом, перестрілками, сутичками між кримінальними угрупуваннями… У 19 років я «заробляв» тим, що віднімав частину грошей у торгівців на місцевому ринку. Водночас проходив строкову службу в будівельному батальйоні, у населеному пункті, де проживав. У 20 років я звільнився з армії і став учасником одного з найвпливовіших і найбагатших кримінальних угрупувань у місті. Тоді моє життя було безладне: гроші, машини, дівчата, у кримінальних колах мав «авторитет». Мені здавалося, що в цьому і є щастя, але насправді це було початком довгих і виснажливих 16-ти років, сповнених болю і сліз, страждань близьких, рідних і навіть сторонніх людей, зруйнованих планів, мрій, взаємин, втрати здоров’я й авторитету. Загалом, «фантик від цукерки» був яскравим і дорогим, а сама «цукерка» — отруєна. Спочатку відчував задоволення від «нешкідливої», на перший погляд, коноплі, потім — нічні клуби, «екстезі» й кокаїн, далі «модним» стало вживання героїну. Усе було, як у кіно, але до першої «ломки». Я думав, що таке може статися тільки з іншими людьми, але зі мною, «красенем», – ну ніяк не може. Та реальність була така: я став наркоманом. Героїн уже не нюхав, а колов, потім перейшов на «ширку», тому що героїном колотися було дорого. Незабаром почав звертатися в різні лікарні за допомогою, анонімно й не анонімно, але ніщо не могло мені допомогти. Це була вже повна деградація. Наприкінці 1999 року я був на самому «дні»: брудний, в обірваному одязі, замучений, страшний, смердючий. Єдиним варіантом вижити в той момент була в’язниця. Я вирішив грабувати квартири (щоб не сідати по статті за наркотик) і чекав, коли мене піймають.
Чекав недовго: 12 квітня 2000 року мене посадили в тюрму. За два роки я побачив і відчув усю «красу» тюремної блатної «романтики». Після в’язниці, начебто, усе налагодилося. Я зміцнів, подорослішав, пішов працювати, але вистачило мене на півроку, і знову понеслося. Цей кошмар не припинявся. Ставало дедалі гірше, і я вже майже змирився з тим, що така моя доля й що все життя буду жити в рабстві, як раптом блиснув маленький промінь надії. Я зустрів знайомих, які раніше перебували в сильній залежності
Незадовго до поєдинку з Евандером Холіфілдом Тайсон прийняв іслам. Він говорив, що цього дня доведе, що іслам сильніший, ніж християнство, і в особі Холіфілда розіб’є всіх християн. Коли Тайсон йшов на ринг, група, яка супроводжувала його, скандувала: «Аллах акбар!» І «Війна проти християнства!» Майка вважали непереможним боксером у суперважкій вазі. 9 листопада 1996 року була запланована зустріч Тайсона з Евандером Холіфілдом, християнином, якого називали «Holy». ЗМІ вважали, що переможцем буде Тайсон, прогнозуючи перемогу нокаутом. Експерти були впевнені, що Холіфілд не встигне почути звук гонгу про закінчення першо-
го раунду… Коментатор пожартував, що бій може бути хорошим, якщо Тайсон дозволить це зробити. Холіфілд, на думку багатьох, не мав жодних шансів, тому що Майк був неймовірно сильний, витривалий і швидкий. Холіфілд знав, що тільки в Бозі його сила, і, коли йшов на ринг, постійно проголошував: «Усе можу в Христі, Котрий зміцнює мене!» Більшість глядачів робили ставки тільки на Тайсона. Але коли почався бій, публіка вперше за останні кілька років скандувала не його ім’я, а ім’я іншого боксера — Евандера. І, всупереч усім очікуванням, переміг Холіфілд! Його перемога була названа несподіванкою року. Тайсон ганебно програв.
програма. Про неї йшла чутка, нібито в тих, хто приймав цю «замісну терапію», змінилося життя на краще. Я подумав, що це саме те, що мені треба, і став учасником цієї програми. Починалося все досить непогано, але потім здоров’я погіршилося, сили зникали, дедалі частіше хотілося тільки відпочивати. Я став тридцятирічним «дідусем» і змушений був щоранку приїжджати до лікаря за порцією пігулок, без яких уже не міг існувати. А найцікавіше, що інші наркотики і спиртне вживати не перестав. Я й далі вбивав себе шкідливими звичками, але віруючі люди весь цей час приходили до мене й говорили, що Бог мене прощає, що Він любить мене таким, який я є, що Бог віддав Свого Сина, Ісуса Христа, на смерть, щоб я не загинув, а отримав життя вічне. Також говорили, що Бог не хоче, щоб я жив у рабстві гріха, а хоче дати мені нову долю. Я довів себе до такого стану, коли сподіватися було ні на кого. Я розумів, що якщо не прийму якесь кардинальне рішення, то помру. З останніх сил зібрав речі і 12 квітня 2011 року поїхав у центр реабілітації. Єдине, про що я думав — тільки б встигнути доїхати і вижити. Відтоді в мене почалося нове, від наркотиків, а тепер кинули колотися, прекрасне, повне радості й чудес пити, курити і ведуть нормальний життя, тому що в Бога є великі плани спосіб життя. Вони розповіли, що є для мене і для моєї сім’ї. Я покаявся євангельська церква, а при ній — центри реабілітації, в одному з яких вони повністю відновилися. Саме там Ісус звільнив їх від будь-якої залежності й рабства, і вони зараз насолоджуються життям. У 2006 році я вирішив поїхати «на розвідку» в цей центр. Я пробув там рівно місяць і зрозумів, що бути християнином — це набагато більше, ніж просто не пити, не курити й не колотися, і, чесно кажучи, злякався, а, можливо, просто не захотів залишити гріх і працювати над собою. А даремно! Наступні п’ять років пройшли в безуспішних спробах змінити коло спілкування, знайти роботу, знайти дівчину і т. п. Місяць-другий — і я знову повертався на те саме місце в те саме «болото». І тут з’явилося нове у своїх гріхах і прийняв Ісуса Христа «чудо» ХХІ століття — метадонова у своє серце як Господа і Спасителя.
Став читати і вивчати Біблію, щодня молитися, пізнавати Ісуса через Його Слово. Поступово почав змінюватися мій характер, ставлення до рідних і близьких, до праці і грошей, до людей взагалі. Через півроку я став вільним від залежності, закінчив школу наставників, потім із відзнакою перший курс Біблійної школи, а потім — і другий. Почав їздити по лікарнях і молитися за хворих, розповідав їм про Ісуса Христа. Також разом з іншими віруючими служили нарко- і алкозалежним, яких ми зустрічали в наркодиспансері, під аптеками, у наркопритонах, і розповідали їм, як Бог звільнив нас від рабства наркотиків, пропонували їм свою допомогу. У 2013 році Господь зробив мені подарунок, про який ще зовсім недавно я навіть не мріяв. Ісус благословив мене прекрасною дружиною, а в 2014 році народилася донечка! Сьогодні моїй дитині вже 5 років, а я, з ласки Божої, є пастором церкви саме в тому селищі, де навчався, виріс і жив весь цей час. Я вірю й дуже сподіваюся, що для когось моя історія буде маленьким промінцем світла посеред суцільної темряви, який вкаже шлях до нового чудового життя з Ісусом Христом. «Ісус Христос учора й сьогодні, і навіки Той Самий» (Послання апостола Павла до Євреїв 13:8).
Сергій Коханевич, 44 роки Житомирський район, сел. Озерне
Останню крапку ставить не людина, серце. Господь не вибирає сильних, Він а Господь! Холіфілд на весь світ говорив про Господа й багато хто його слу- вибирає покірних серцем! хав, бо він був переможцем: «Я нічого h t t p s : / / w w w. f a c e b o o k . c o m / не робив від себе, а тільки те, що говорив Господь». І багато людей, слухаю- watch/?v=1750265988413989 чи його слова, приймали Христа в своє
У віці 43 років у моєму розумі почали проростати «паростки мудрості». Нарешті! Заспокоїлася від суєти, перестала засуджувати себе із-за дурниць й хвилюватися із-за дрібниць. Придумали ми собі уклад життя: поділили його на «правильний» і «неправильний». Наприклад, річ лежить на своєму місці — добре, а якщо не на своєму — це безлад. «Правильний» і «неправильний» уклад вже «прописаний» у нашому розумі з дитинства: школа, робота, сім’я, дім, машина… Це те, що потрібно. Немає сім’ї, машини, хорошої освіти, отже — «недобре». За такими характеристиками ми оцінюємо інших і вирішуємо, чи відповідають вони чинним нормам чи ні. Наприклад, у нашому суспільстві вважається правильним звинувачувати себе за хибні вчинки, і кожен із нас вибирає покарання собі сам: хтось плаче, хтось матюкається, хтось б’є стінку кулаком, хтось йде в бар і напивається «як чіп», хтось стрибає з мосту. Таке ми бачимо і у фільмах, і у романах читаємо. Але наскільки ще витонченіші покарання ми можемо придумати для людей за їх помилки. Адже розплата за неправильний вчинок — це ніби каміння в руках друзів, або ще страшніше, коли це каміння потрапляє до рук ворогів! Ми боїмося помилок, але, насправді, потрібно боятися зумисної підлості, бо-
ятися втратити совість. Пам’ятаю, що до весілля ми з чоловіком мали чудові ілюзії щодо сім’ї, а після нього у нас із коханим почалися сварки. Чоловік був у такому великому розпачі, що одного разу сказав: «Я думав, що ми не будемо сваритися, що у
збираєшся переїжджати, то завжди перебираєш усі свої речі, позбавляєшся від усього непотрібного. Так само має бути і з ставленням до прорахунків, це коли «викидаєш сміття», після чого легше йти наміченим шляхом. Тільки треба стежити, щоб зі сміттям не позбутися
нас буде ідеальна сім’я». Так… я в перші місяці шлюбу допомогла чоловікові зняти «рожеві окуляри». У мене таких окулярів не було. Може, краще, коли б окуляри були в обох, можливо, у такому разі ілюзії продовжилися б на декілька років. Помилка — це як переїзд із одного місця проживання в інше. Коли
потрібних речей, наприклад, не викинути випадково «посвідчення особи». Помилка — це перевірка уміння вирішувати складні завдання, це «щеплення» для майбутнього блага, якщо, звичайно, зумієш здобути коштовне з незначного. Якщо людина вчинила щось неправильно — що ж тепер робити? Треба,
ймовірно, подумати, як зробити так, щоб більше не потрапити в таку ситуацію. Не потрібно зациклюватися на тому, які ми нещасні й дурні. Уявіть, що ви йдете дорогою, пісні співаєте, шоколадку жуєте, а тут — камінь на дорозі. Невже в цей момент ви станете, як укопаний, і нервово кинете шоколадку в калюжу: «Мені більше нічого не треба, я такий дурний, йшов-йшов і до каменя прийшов. Усе! Усі люди, як люди, йдуть собі рівною дорогою, а я все на камені натрапляю. Немає більше мені життя!» Потім сідаєте біля каменя і плачете… Закачайте рукави й посуньте камінь! Вирішіть завдання! А, якщо необхідно, змайструйте «тачку» з дерев, які є поруч, щоб камінь прибрати! Вихід є: коли здається, що у вас уже зовсім немає сил, покличте на допомогу Того, Хто вас створив. Поговоріть із Богом! Ну й що, що ви Його не бачите. Своїх мізків ми теж не бачимо, вітру не бачимо, але результат діяльності й того, й іншого відчуваємо у своєму житті. Ми не здатні побачити Бога явно, як і почути думки іншої людини. І цьому є причина. Поговоріть із Богом сьогодні. Вибачіться перед Ним і йдіть далі. Я так зробила, і до 43 років Він навчив мене не переживати через дурниці. Він навчив мене думати, розв’язувати проблеми і йти далі, не судити інших, а робити так, як я б хотіла, щоб поводили себе інші люди зі мною, і про це вчить Біблія. Одним словом: знайти вихід у заплутаному лабіринті життя можливо, але тільки з Богом. Вихід у Нього точно є. «Господь сказав: якщо ти звернешся, то я Тебе відновлю, і будеш стояти перед лицем Моїм; і якщо здобудеш коштовне з незначного, то будеш, як Мої уста…» (Книга пророка Єремії 15:19). Автор: Рената Кулакевич Автор вірша невідомий
Приветствую тебя! Как поживаешь? Мне бы хотелось говорить с тобой, Но временем ты не располагаешь, Поэтому пишу тебе ДОМОЙ.
И днем, мой друг, Я вновь и вновь пытался Я отвлекал тебя от мрачных мыслей, Я солнышко лучами согревал, Вступить с тобой в полезный разговор, Я сделал так, что радуги повисли, Я ждал... Я ни на миг не отлучался, Как разноцветный горный перевал. Но не Меня искал твой слабый взор.
Ты выбился из сил, Я понимаю. Изнемогая, бросился в постель, Меня, увы, совсем не замечая, А Я так много выслушать хотел.
Я ветерок послал тебе на встречу Мысль обо Мне мелькнула на мгновенье, И дождь пролил обильный стороной. Но было это сквозь пространство сна. Все птицы пели песни каждый вечер. И, к Моему большому сожаленью, Но все же ты не говорил со Мной. Он одолел тебя совсем, до дна.
Я и вчера был у твоей постели И ждал, когда расстанешься со сном, Чтоб сил придать, уверенности в деле И одарить счастливым новым днем.
А помнишь завтрак, вкусненькую пищу? Все это было тоже от Меня. Тебя порадовать хотел, желая, Чтоб обратился ты ко Мне опять.
Но ты к стене лицом отворотился, Чтоб сон продлить на несколько минут, А Я стоял и ждал, не торопился... Так человека на земле не ждут.
Потом обед, и вздох тяжелый снова, А Я стоял там, рядом, за спиной, Я ожидал, что ты промолвишь слово, Что, наконец, заговоришь со Мной.
И даже вечером, придя с работы, Ты не был почему-то, друг, со Мной. И, в спешке приняв ужин, без заботы, Вдруг канул в телевизор с головой.
3а целый день не проронить ни слова – За что же ты не любишь так Меня? Но завтра Я опять приду, чтоб снова Благословить тебя в начале дня.
Потом и вовсе времени не стало: Ты мылся, одевался и ушел... Но беглый взгляд твой в зеркало усталый Сказал Мне, что не все так хорошо.
Что ты о чем-нибудь Меня попросишь, Чтоб Я помог в решении проблем, Но мысль тебя какая-то уносит, И ты ко Мне все так же глух и нем.
Программа увлекла тебя надолго, Она важна, как видно, для тебя, Она важнее разговора с Богом... Зачем ты игнорируешь Меня?
Не для того Я написал все это, Чтоб упрекнуть тебя, доставить боль, Но чтоб помочь и делом, и советом, Чтоб проявить к тебе Свою Любовь,
На миг твой взгляд упал на Мое Слово, Я думал, ты поговоришь со Мной, Я был готов тебя утешить снова, Но нет! Ты так увлекся суетой.
Иль уйма дел, что ты хотел закончить, Когда же весть к тебе пришла плохая Настолько ли важны они сейчас? И слезы побежали по щекам Чтоб переделать их, не хватит ночи, Я так хотел их осушить, тебе напоминая, А ты уже не размыкаешь глаз. Чтоб обратился ты с молитвой к небесам.
Общение обоим нам полезно. Я рядом буду. Я тебя дождусь. Вдвоем, поверь, нам будет интересно. С любовью, твой Спаситель – Иисус.
Дорога людино!
11 вересня 2001 року стався терорестичний напад ісламістської організації «Аль-Каїда» на території США за допомогою захоплених пасажирських літаків. Внаслідок нападу загинуло 2996 осіб, більше 6000 осіб отримали поранення. Лише деяким людям вдалося вижити. І ось чому… Керівник однієї з великих компаній вижив в атаці 11 вересня тому, що повів свого сина перший раз у дитячий садок. Інший хлопець залишився живий, бо була його черга йти за пончиками. Одна жінка спізнилася, бо її будильник не задзвонив вчасно. Хтось затримався, застрягши в корці на автостраді НьюДжерсі. Один з робітників запізнився на автобус. Були пасажири, які не встигли на один з літаків, який врізався у торговельний центр. Уявіть собі їхній розпач до і сльози радості після нападу... Одна жінка пролила каву на одяг, і їй потрібен був час, щоб переодягнутися. У когось не заводилася машина, хтось затримався, щоб відповісти на телефонний дзвінок. У іншого дитина вередувала і не була готова вчасно. Один не міг спинити
таксі. Особливо неординарний випадок стався з чоловіком, який взув того ранку нові туфлі, поспішав на роботу, але натер на нозі мозоля. Він зайшов в аптеку, щоб купити лейкопластир. Ось чому він зараз живий. Тепер, коли я застрягаю на дорозі, не встигаю зайти в ліфт, затримуюся, щоб відповісти на телефонний дзвінок... коли трапляються всі ці дрібниці, які дратують мене, починаю розуміти, що, можливо, це саме те місце, де Бог хоче, щоб я знаходився в даний момент. Але важливо розуміти, що людина все одно не зможе в повній мірі бути у спокої в таких повсякденних незручностях, якщо не приймала раніше Божих цінностей і орієнтирів, якщо не успадкувала життя вічне, яке буде досяжне лише завдяки щирому покаянню перед Господом. Важливо не просто один раз попросити у Бога прощення і жити, як заманеться, а жити з Ним кожен день, орієнтуючись на Його Слово. Тоді усі труднощі сприйматимуться з інакшої точки зору. Джерело: християнська газета «Територія віри»
Ким би ви не були, чим би не займалися, ви потребуєте Бога, Його любові, підтримки і прощення. Бог хоче, щоб ви були з Ним. Кожній людині необхідно знати наступні істини: • Бог любить вас; • Гріх розділяє людину з Богом; • Ісус Христос прийшов на землю, щоб померти за ваші гріхи і відкрити шлях до Бога; • Єдиний шлях до Отця – тільки через Ісуса Христа; • Порятунок – це безкоштовний дар, його не можна заслужити, його потрібно прийняти; • Є те, що Ісус Христос не може зробити за вас: покаятися у ваших гріхах, тому що це повинен бути особисто ваш вибір; • Вам необхідно прийняти Ісуса своїм Господом і Спасителем! Якщо ви бажаєте прийняти Ісуса своїм особистим Господом і Спасителем і примиритися з Бо-
гом, то щиро помоліться цією молитвою: МОЛИТВА ПОКАЯННЯ: «Дорогий Ісус Христос, я потребую Тебе! Я вірю, що Ти любиш мене і помер за мої гріхи на хресті. Я прошу Тебе, Господь, прости кожен мій гріх, прости за життя, прожите без Тебе. Ісус Христос, стань моїм Спасителем і Господом мого життя. Зміни моє життя і навчи жити згідно з волею Твоєю. Спасибі, що Ти простив мене і прийняв у Своє Царство. В Ім’я Отця, Сина і Святого Духа, амінь!» Якщо ви щиро помолилися, то Бог прийняв і простив вас, тепер ви – Боже дитя! Почніть щодня: - Читати Біблію; - Молитися Богу (своїми словами); - Знайдіть церкву, де вчать Слово Боже, і почніть її відвідувати.
Запрошуємо Вас завітати на Богослужіння Християнської Церкви у Вашому місті м. Чернігів м. Ромни (Сумська обл.) Якщо ви бажаєте постійно Християнська церква «Спасіння» отримувати газету «Спасіння», Церква «Сила Божої любові» Просп. Миру, 198 (р-н Ремзавод), будівля церкви. Неділя о 10:00 год. то пришліть SMS із вашою Богослужіння у неділю о 9:00 та о 12:00 год. вул. Прокопенка, 43 адресою на номер тел. (0462) 61-12-86 www.spasenie-chernigov.com (Колишній консервний завод) (063) 70 54 125 м. Ніжин с. Анисів м. Прилуки Церква «Спасіння» Церква «Відродження» Церква «Спасіння» Неділя об 11:00 год. тел. (063) 332 08 51 Неділя об 11:00 год. вул. Синяківська, 79 пастор Валерій вул. Вокзальна, 57 (2-й поверх) (колишній «Пивзавод») (Ринок «М’ясний край») Реабілітаційні центри тел. (068) 386 94 00 пастор Ігор тел. (063) 229 30 49 в Чернігівській обл. (099) 752 98 85 смт. Талалаївка для нарко- та алкозалежних Церква «Спасіння» людей: м. Борзна Неділя об 11:00 год. Чоловічий: тел. (063) 855 91 04 Церква «Спасіння» вул. Центральна, 68 Жіночий: тел. (099) 752 98 85 тел. (068) 248 11 44 Олександр тел. (099) 797 09 52 Чоловічий: тел. (093) 588 97 98 пастор Сергій м. Мена м. Носівка Церква «Спасіння» с. Подище Церква «Спасіння» Неділя об 11:00 год. Церква «Спасіння» Субота о 13:00 год. Магазин «Сімейний» вул. Удайська, 31 вул. Центральна, 18 (будівля (3-й поверх) тел. (066) 617 47 12 Олександр «Укртелекому», 2-й поверх) (063) 852 55 37 тел. (068) 386 94 00 (068) 319 86 39 пастор Роман Кожної неділі о 9:00 (за Києвом) дивіться богослужіння церкви «Спасіння» у прямому ефірі
https://goo.gl/bDZYg9
Добровільні пожертви можно перераховувати на: Незалежна Релігійна Громада Харизматичної Християнської Церкви (Повного Євангелія) «Спасіння» Код: 26091572 Р/р: 26000060344762 МФО: 353586 Банк: ЧЕРНIГ.РУ ПАТ КБ» ПРИВАТБАНК» М.ЧЕРНIГIВ
(068) 583 48 54 Світлана (068) 534 73 72 Любов Іванівна с. Музиківка Церква «Слово віри» (Херсонська обл., Білозерський р-н) вул. Ангарна, 5 Неділя о 10:00 год. тел. (097) 209 23 03
м. Славутич (Київська обл.) тел. (093) 769 12 79 Олександр смт. Ямпіль (Сумська обл.) Церква «Надія» вул. Бузкова, 56 Щонеділі: 10:00
Християнська безкоштовна щомісячна газета «Спасіння» Засновник: Незалежна релігійна громада християнської харизматичної церкви повного Євангелія «Спасіння» м. Чернігів. Реєстраційне свідоцтво: ЧГ № 254, видане 4 грудня 2001 р. Надруковано на добровільні пожертви віруючих. Тираж: 45 000 прим. Над газетою працювали: головний редактор Лазука В.Б., редактор Лазука Н.І., Інформ. наповнення: Багрій Ю.В. і Трофименко І.В. Дизайн і верстка: Трофименко О.В. Адреса редакції: просп. Миру, 198 (газета), м. Чернігів, 14037, Україна. Еmail: vision2020ukraine@gmail.com тел. (0462) 6112-86 Відповідальний за друк Трофименко О.В.