ВИПУСК № 154 (2020)
Нейробіологи виявили, що коли ви щиро дякуєте, то будете щасливішими і здоровішими, повідомляє Daily Health Post. Регулярна практика висловлення вдячності — не чергове віяння моди; це аспект людського стану, який дуже корисний тим, хто це робить. Психологи доктор Роберт Еммонс із Каліфорнійського університету в Девісі й доктор Майкл Маккалоу з університету Маямі у 2015 році опублікували дослідження, у якому розглядалися фізичні результати від практики вдячності. Одній третині учасників дослідження запропонували вести щоденний журнал подій, які відбувалися впродовж тижня, і того, за що вони були вдячні. Ще одну третину попросили записати причини щоден-
ного роздратування або події, які не влаштовували випробовуваних. Іншу третину групи попросили зафіксувати щоденні ситуації й події без акценту на позитив або негатив. Наприкінці 10-тижневого дослідження кожній групі було запропоновано викласти письмово, що вони відчували фізично й психологічно через життєві обставини. Досліджувані з групи «подяки» повідомили, що відчували себе більш оптимістично й позитивно. Крім того, група «подяки» була більш фізично активною й повідомила про меншу кількість відвідувань лікаря, ніж ті, хто писав тільки про свій негативний досвід.
Подяка зміцнює здоров’я Інші дослідження фізичних ефектів подяки повідомляють про ще більш відчутні результати. Зосередження уваги на позитиві й почутті подяки може поліпшити якість сну і зменшити почуття тривоги й депресії. Крім того, рівні подяки співвідносні із поліпшенням настрою й меншою втомою, знижуючи ризик серцевої недостатності навіть для тих, хто до неї схильний. Подяка і ваш мозок Причини, через які подяка дуже впливає на здоров’я й добробут, починаються з мозку. У неврологічному експерименті, проведеному вченими з Каліфорнійського університету в ЛосАнджелесі, активність мозку вимірювалася за допомогою магнітно-резонансної томографії у суб’єктів, які відчували вдячність, отримуючи подарунки. Зони мозку, що демонструють підвищену активність, — це передня поясна звивина й медійна префронтальна кора, пов’язані з моральним і соціальним пізнанням, винагородою, емпатією й оціночним судженням. Дійшли до висновку, що емоція подяки підтримує позитивне ставлення до інших і допомагає легше переносити стреси. Подяка також активує гіпоталамус із подальшим впливом на обмін речовин, на реакцію при стресі й різні види поведінки. Гіпоталамус розташований у проміжному мозку й регулює гормони, що відповідають за багато критичних функцій: температуру тіла, апетит, сон, емоційні реакції і функції виживання. Одним із нейрохімікатів, пов’язаних з «охопленими» вдячністю частинами мозку, є дофамін — гормон задоволення. Позитивний вплив подяки на психічне здоров’я зберігається й після певної події, якщо емоція переживається знову: «…Просте написання листа-подяки було пов’язане з набагато більшою і тривалою нейронною чутливістю до подяки. Суб’єкти, які брали участь у написанні листа-подяки, продемонстрували як поведінкове збільшення 2 стор.
подяки, так і набагато більшу нейронну модуляцію вдячністю в медіальній префронтальній корі через три місяці». Ми можемо сприймати і відчувати вдячність у дуже широкому спектрі. Відкритість і готовність відчувати вдячність впливає не тільки на людину, але й на її міжособистісні стосунки, а напруга у взаєминах може бути викликана неодноразовим негативним зворотним зв’язком одного або обох партнерів без компенсації подяки. 3 кроки, щоб стати більш вдячними Під час труднощів або стресів часто важко бути вдячним. Але пам’ятайте, що у всіх нас є щось, за що ми повинні бути вдячними. Нехай це навіть буде просте сердечне «спасибі» навколишнім і самому собі. Ось три простих способи стати більш вдячними. 1. Ведіть щоденний журнал подій та речей, за які ви вдячні, перерахуйте принаймні три. Кращий час для запису у вашому щоденнику — вранці, коли починається день, або ввечері перед сном. 2. Намагайтеся щодня розповідати людям, що ви цінуєте в них. 3. Коли дивитеся в дзеркало, дайте собі час по-
Мені було 19 років, коли професор медицини виписав мене додому з діагнозом «запалення головного мозку» і, розмахуючи руками, промовив: «Ми зробили все, що було в наших силах. Так би мовити, нічим більше допомогти не можемо». У глибині мого серця прозвучали слова: «Боже, якщо Ти є, допоможи. Я хочу жити!» Я повернувся додому, не отримавши допомоги від лікарів. Почав шукати вихід у традиційних методах, просив зцілення в Діви Марії, св. Пантелеймона і в інших святих. Нічого не допомагало, і настав той момент, коли я звернувся особисто до Ісуса Христа в молитві. Увечері в себе в кімнаті я став на
Дитя Моё, послушай Меня сердцем, Не торопись уйти от Моих ног, Давай поразмышляем с тобою вместе О том, как ты живёшь и кто твой Бог.
думати про якість, яка вам подобається в собі, або про те, що ви недавно досягли. Завдяки силі вдячності можна стати оптимістичнішими і милосерднішими. Цей позитив може поширюватися на навколишніх, створюючи «коло добра». Про подяку чимало говорилося здавна й найголовніше джерело, звідки ми можемо почерпнути знання про силу цього почуття, — Біблія. Ось кілька цитат Святого Письма про це:
коліна і з вірою попросив Ісуса Христа пробачити мої гріхи, увійти в моє серце й бути єдиним Господом і Спасителем у моєму житті. Наступного дня вранці я прокинувся і відчув небувалу легкість у тілі, головного болю не відчував, а в душі панував спокій. Мені було важко в це повірити, оскільки такого раніше ніколи не було. І тоді я усвідомив: «Бог живий!» Відтоді минуло вже 14 років . Ісус дав мені надію, Він подарував віру в краще, коли інші говорили про найгірше. З Ним я перестав вживати алкоголь, кинув курити, став багато читати Біблію та інші християнські книги. Почав цікавитися своїм харчуванням і способом життя. Провів аудит того, у що вірив до покаяння перед Господом. Виявилося, 99 % всього, що я знав про Бога — це були людські судження й домисли, але не істина. Ісус допоміг розібратися з багатьма страхами, комплексами й життєвими питаннями, відповідей на які в мене не було. Він став моїм найкращим наставником, учителем і другом, хоча я точно не заслужив такої милості і благості з Його боку, бо був далекий від благочестя й досконалості. Я усвідомив, що Бог Батько так дуже
«І все, що ви робите, словом чи ділом, усе робіть в ім’я Господа Ісуса Христа, дякуючи через Нього Богові й Батькові» (Послання до Колосян 3:17); «За все дякуйте, бо така Божа воля про вас у Христі Ісусі» (Перше Послання до Солунян 5:18); «Чим я відплачу Господеві за всі щедроти Його для мене?» (Книга Псалмів 115:3). Розмірковуючи над тим, яка найбільша «щедрота» або добро для нас зараз, можна сказати, що життя Ісуса, Його смерть і воскресіння, які дали нове життя тим, хто приймає цю істину — це і є найбільше добро для людей. І, як писав псалмоспівець, чим можемо віддячити Богові за цю щедроту? Перший крок — віддати Йому серце, покаявшись у своїх гріхах. «А тим, котрі прийняли Його, віруючим в ім’я Його, дав владу бути дітьми Божими» (Євангеліє від Івана 1:12). Це буде найвірніший крок, а далі, як і написано в Біблії, як кажуть багато вчених — вдячне серце може допомогти багато в чому: зі здоров’ям фізичним і психологічним. Але це все будуть наслідки здоров’я «духовного». А ви вірите в силу подяки? Матеріали взяті з джерела: lifter.com.ua
любить кожну людину, що віддав Свого Єдиного Сина Ісуса на смерть, щоб кожен із нас прийшов до Нього. У що я вірю тепер? Я вірю, що Ісус Христос забрав на Себе мої хвороби, мій гріх, хоча Сам жодного разу не згрішив. І все це Він зробив, щоб я міг прийняти Його Божественну праведність, життя вічне
Вот ты сейчас читаешь эти строки, А Я считаю стук сердечный твой. Не думай, что Я – Бог такой далёкий, Я – прямо тут, Я – рядышком с тобой. Я знаю твои мысли, твои страхи, Я вижу каждый выдох, каждый вдох, Я знаю, чем сегодня искушает Искусный враг, ведь план его готов. Но знай, дитя Моё, что Я имею Неповторимый план твоей судьбы, И Я любви Своей не пожалею, Я на руках готов тебя нести. Ты помни, за тебя там, на Голгофе, Я дорогим Отцом оставлен был, Чтоб ты на своей жизненной дороге Не одиноко время проводил. Поверь же: Я люблю! Ты это слышишь? Не позволяй врагу украсть тебя! Ведь милостью Моей ты только дышишь, За твоё счастье Я платил сполна.
з Ним, яке дається безкоштовно, але тільки через віру в Господа Ісуса. Бог Батько поклав моє покарання на Свого Сина, а до мене проявив Свою любов. Якщо ви приймаєте цю біблійну істину, то і ваше життя може змінитися на краще! Давид Комаров
И было Мне не стыдно и не дико На крест позора руки положить. Я думал о тебе, когда со скрипом Вбивали гвозди, чтобы ты мог жить, Когда врагу ты сердце доверяешь, Я эти руки снова возношу! Ходатаем стою, ты это знаешь, И у Отца вновь милости прошу! А дьявол, может, счастье обещает, Да только он его не покупал, Поэтому он с радостью обманет... Не стоит он того, чтоб ты упал. Его стыдись, Меня же не чуждайся. Я сделал всё, что можно для тебя. Успей всем своим сердцем Мне отдаться! Не пожалеешь! Слышишь? Никогда! Автор вірша невідомий
Уперше я побачив «зону», коли мені було років п’ять-шість. Ми з бабусею приїхали на побачення до мами. Дуже запам’яталися ґрати, біля яких ми опинилися. Коли настав час йти додому, я захотів залишитися з мамою, притулитися до неї, бути поруч, але ґрати розділяли нас. Я бачив, як мама плакала, заливаючись сльозами. Я хотів підбігти до неї, але ґрати не давали мені це зробити. Маму позбавили волі за недбалість на роботі, а батько помер, коли мені було три роки. Ми з братом залишилися зі старенькою бабусею. Їй було важко впоратися з нами двома, тому спочатку брата забрали в інтернат, а потім — і мене. Мама була засуджена на сім років. Увесь термін вона не сиділа. Вийшла амністія, і маму звільнили на три роки раніше. Вона влаштувалася працювати на залізницю. Їй було дуже важко. Мама дбала про нас, намагалася прогодувати й одягнути, а на виховання часу бракувало. Це призвело до того, що, залишаючись вдома самі, ми дедалі частіше йшли на вулицю і вона «виховала» нас по-своєму. Внаслідок цього брат потрапив у виховний заклад для неповнолітніх, які вчинили суспільно-небезпечні дії. Ми з мамою часто їздили до нього. Хоча там перебували підлітки, цей заклад нічим не відрізнявся від «зони»: той самий паркан, колючка, вишка… Після закінчення школи я вже не тільки крав і обманював, але й добряче «підсів» на наркотик. Перебуваючи в колі своїх друзів, я намагався в усьому наслідувати їх. Спочатку мені подобалося таке життя. Наркотики дістати було дуже легко. Згодом я зрозумів, що вже не можу без дози. Коловся тепер дуже часто, і це стало головною метою мого життя. Сім’я, друзі, почуття, совість — усе було «проколоте». Я боявся красти й обманювати, але без цього прожити вже не міг. Страх переслідував мене постійно. Я розумів, що за все зло мені доведеться відповідати… Дедалі частіше в мене виникали проблеми із законом. У шістнадцять я був засуджений за крадіжку. Мені дали відтермінування вироку, а через півроку заарештували й засудили до трьох років позбавлення волі. Термін тягнувся дуже повільно і, здавалося, що кінця йому не буде. Я був таким молодим, ще до пуття не жив, а вже покалічений наркотиком і в’язницею. Що зі мною буде далі? Як я, такий зіпсований, зможу прожити серед нормальних людей? Хто мені допоможе? День звільнення я очікував із нетерпінням, щоб вийти і… вколотися хоча б один раз. Через півтора року я знову відбував
термін. У в’язниці отримав телеграму, що померла мама… Вона ніколи не залишала мене й завжди віддавала мені найкраще. «Як буду жити без неї?» —
думав я. Мати для мене була найближчою людиною. Я розумів, що заподіяв їй багато болю і страждань, але, якщо бути чесним, наркотик я любив більше життя. Після «зони» продовжувалось те ж саме. Я ходив по замкненому колу: знову арешт, допити, в’язниця, нари, чифір, суд, зона, фуфайка, рентгенівський знімок — туберкульоз, тубзона… Що далі? У цей момент я відчув безмежну самотність. Писати нікому, та й марно. Але одного разу я надіслав листа другові, бо хотів дізнатися про долю брата. Відповідь отримав дуже швидко. Це так здивувало мене! Він майже не цікавився мною і про себе розповідав небагато. У листі говорилося про Ісуса Христа, про Бога, Який помер за наші гріхи й на третій день воскрес для нашого виправдання. Писав, що тільки в Ньому можна мати справжню свободу й сенс життя. Трохи пізніше я отримав вісточку ще від одного приятеля, з яким понад десять років був у наркотичному пеклі залежності. І він теж говорив про Того Самого Бога, про Його Сина, про порятунок. Вони часто писали мені. Але я був упевнений, що мені це не треба. Вийшов указ про амністію. Маючи четверту судимість і 14-у статтю (примусове лікування), я розумів, що мені «нічого не світить», але так хотілося на свободу! І я почав звертатися до Бога, Якого зовсім не знав. Я говорив Йому про те, що більше не хочу бути в ув’язненні, і якщо Він звільнить мене, то я не повернуся до старого життя. Як розумів, так і молився. І Він почув мене. За місяць мене викликали на суд і амністували. Про 14 статтю навіть не згадали. Я відразу ж забув про Бога і про те, що це Він мені допоміг. Не дійшовши додому, уколовся… Почалося попереднє життя, але дедалі частіше я зустрічав людей, які говорили про Ісуса Христа. Незважаючи на всі мої гріхи, Бог не залишав мене.
Знову порушили кримінальну справу. На мій подив, цього разу мене не ув`язнили, а направили в реабілітаційний центр, пообіцявши, що там зможуть допомогти. Коли моя справа була в суді, хтось обікрав аптеку. Мене затримали на три доби, підозрюючи в крадіжці. У камері я згадав про Бога: адже Він одного разу мені вже допоміг. Я розумів, що обдурив Його, але діватися було нікуди і я знову почав просити Його про допомогу. Молитва була дуже короткою. Я сказав: «Боже, я обдурив Тебе… Я знаю, що це Ти мені допоміг минулого разу. Допоможи мені й зараз, прошу Тебе! Я обіцяю, що відразу поїду в реаб. центр». Чудо! Я на свободі! Звичайно, найперше, що я зробив — уколовся. Який там реаб. центр?! Жив на притоні. Скоро почав «горіти» всередині: прогресував туберкульоз. Мені ставало гірше й гірше. У легенях збиралася рідина. Я спав сидячи — лежачи дихати не міг. Відчував, що вмираю, що нікому не потрібен…
АЛЕ У БОГА Є БАГАТО МИЛОСТІ! Він не залишив мене вмирати. Я пам’ятав, що своєї обіцянки так і не виконав… Але Господь, не зважаючи на мою нечесність, залишався вірним. Він знову привів до мене Своїх дітей. Мене буквально віднесли в реаб. центр. Наступного дня я опинився в лікарні у важкому стані. З’ясувалося, що крім туберкульозу в мене ще й задавнене зараження крові. У реанімацію мене не взяли, а залишили вмирати в коридорі. Така доля наркомана… Лікар заявив, що його допомога вже не має жодного сенсу: «Занадто пізно. Тобі залишилося жити кілька годин. Я — не Бог!» Один із моїх друзів сказав лікарю: «Ви робіть свою роботу, а Бог зробить Свою! Він буде жити, скільки йому відпущено». Той, сильно лаючись матом, погодився. Перед цим я розмовляв із віруючим другом. Він сказав, що є дві вічності — пекло й рай. І якщо людина вмирає без покаяння, то потрапляє в пекло й
не має вічного життя. Але я маю ВИБІР. Там, лежачи в коридорі й ледве дихаючи, я сказав: «Господи, прости мене! Боже, мені так хочеться жити! Я заслужив смерть, але сподіваюся на Твою милість». Добрий Бог помилував мене й дав надію на майбутнє. Я відкрив для Нього своє серце. Господь дав справжню свободу. Він зцілив не тільки моє тіло, але й душу! Так вийшло, що знову відбувся суд за мою стару справу. Уперше в житті я прийшов туди без страху. Мені давали багато порад, як правильно сказати останнє слово, але я знав, що мене посадять у в’язницю й тому сказав: «Вибачте мені, будь ласка, я більше цього робити ніколи не буду». Суддя почала усміхатися і сказала, що в це важко повірити. Мені самому стало смішно. Прокурор попросив два роки відтермінування. Знову диво: мене не посадили! Я вирішив, що буду служити Богу і зрозумів, що для цього потрібно бути вірним Йому. Я полюбив Господа за Його вірність і милість. Згодом я прийняв водне хрещення й уклав обітницю із Богом, пообіцявши Йому служити з чистою й доброю совістю, що й роблю до сьогодні. Я згадую ґрати, які розділяли мене з мамою. При всьому бажанні я не міг обійняти маму, відчути її тепло й любов, а так потребував цього. Як погано без мами! Як погано жити без Бога! Це не ґрати, а гріх розділяв мене з Господом. Бог полюбив нас і послав Сина Свого на землю. Він прийшов заради кожного й забрав гріхи всіх людей. Його, невинного і святого, розіп’яли на хресті, як останнього грішника. Вмираючи, Він сказав: «Звершилося!» Здійснилося ваше й моє спасіння. Своїм воскресінням Він зруйнував гріховну перешкоду між людиною й Богом. У це потрібно повірити. Запросіть Його у своє серце прямо зараз через молитву покаяння… Бог змінить життя через віру в Ісуса Христа, Який помер за вас на хресті. Бог подарував нам Своє Слово — Біблію. Читайте її і з часом здобудете живу й рятівну віру. Це Слово, як Хліб для душі, і хто їсть Його, той не помре. Як нам потрібен звичайний хліб, щоб жити, так потрібен і Хліб для душі, щоб жити вічно на Небесах із Богом. Ісус каже: «Я — Хліб Життя. І хто їстиме цей хліб — ніколи не помре». Небесний Батько не хоче, щоб ви померли, і дає Свій Хліб із Небес. Уже майже двадцять років я служу Богові й допомагаю залежним людям. І точно знаю: немає нічого неможливого для Господа!
Сергій Кузнецов м. Київ
Дорога людино!
Ірландець, англіканин протестант, засновник сучасної хімії, Бойль — автор багатьох відкриттів, що проклали шлях розвитку науки. Він відкрив залежність між тиском газів і об’ємом повітря, на основі якої згодом були сформульовані принципи, які сьогодні відомі, як закон Бойля. Також він є винахідником лакмусового паперу й найпростішого холодильника. Бойль встановив факт розширення води при замерзанні, розробив першу сучасну класифікацію хімічних елементів. Вчений зробив внесок і в атомну теорію, висловивши думку про те, що, оскільки в повітрі є тиск, між частинками атомів має бути порожнеча. Будучи автором таких великих відкриттів, Бойль вірив в існування Бога. Він вважав, що у Всесвіті є розумний задум, який здійснений Всемогутнім Творцем. У своїх працях і висловлюваннях вчений часто підкреслював, що наука має бути невіддільна від віри в Бога. В одному з листів він висловився так: «Визнайте існування Того, Хто створив природу… Використовуйте знання на благо людства».
Ось інше відоме його висловлювання про досконалість живих організмів, яке є свідченням існування Бога: «Досконалість наявних у світі систем, особливо дивовижні властивості тварин, і здібності їхніх тіл викликає захоплення. І це впродовж століть змушувало мислителів визнавати існування Бога». Яскравою стороною життя Бойля була релігійна й місіонерська діяльність. У юності Бойль пережив депресію, яка викликала сумніви в основних істинах його віри. У такому стані він вже думав про самогубство, від якого його стримала тільки думка, що душа його потрапить у пекло. І, щоб розвіяти свої сумніви читанням Біблії в оригіналі, він зайнявся вивченням єврейської та грецької мов. Згодом його переконаність у християнській вірі сприяла тому, що він відкрив духовні установи в Індії, почав перекладати і друкувати Біблії на ірландському й гельському наріччях.
Ким би ви не були, чим би не займалися, ви потребуєте Бога, Його любові, підтримки і прощення. Бог хоче, щоб ви були з Ним. Кожній людині необхідно знати наступні істини: • Бог любить вас; • Гріх розділяє людину з Богом; • Ісус Христос прийшов на землю, щоб померти за ваші гріхи і відкрити шлях до Бога; • Єдиний шлях до Отця – тільки через Ісуса Христа; • Порятунок – це безкоштовний дар, його не можна заслужити, його потрібно прийняти; • Є те, що Ісус Христос не може зробити за вас: покаятися у ваших гріхах, тому що це повинен бути особисто ваш вибір; • Вам необхідно прийняти Ісуса своїм Господом і Спасителем! Якщо ви бажаєте прийняти Ісуса своїм особистим Господом і Спасителем і примиритися з Бо-
гом, то щиро помоліться цією молитвою: МОЛИТВА ПОКАЯННЯ: «Дорогий Ісус Христос, я потребую Тебе! Я вірю, що Ти любиш мене і помер за мої гріхи на хресті. Я прошу Тебе, Господь, прости кожен мій гріх, прости за життя, прожите без Тебе. Ісус Христос, стань моїм Спасителем і Господом мого життя. Зміни моє життя і навчи жити згідно з волею Твоєю. Спасибі, що Ти простив мене і прийняв у Своє Царство. В Ім’я Отця, Сина і Святого Духа, амінь!» Якщо ви щиро помолилися, то Бог прийняв і простив вас, тепер ви – Боже дитя! Почніть щодня: - Читати Біблію; - Молитися Богу (своїми словами); - Знайдіть церкву, де вчать Слово Боже, і почніть її відвідувати.
Матеріали взяті із сайту https://www.protestant.ru
Запрошуємо Вас завітати на Богослужіння Християнської Церкви у Вашому місті м. Чернігів м. Ромни (Сумська обл.) Якщо ви бажаєте постійно Християнська церква «Спасіння» отримувати газету «Спасіння», Церква «Сила Божої любові» Просп. Миру, 198 (р-н Ремзавод), будівля церкви. Неділя о 10:00 год. то пришліть SMS із вашою Богослужіння у неділю о 9:00 та о 12:00 год. вул. Прокопенка, 43 адресою на номер тел. (0462) 61-12-86 www.spasenie-chernigov.com (Колишній консервний завод) (063) 70 54 125 м. Ніжин с. Анисів м. Прилуки Церква «Спасіння» Церква «Відродження» Церква «Спасіння» Неділя об 11:00 год. тел. (063) 332 08 51 Неділя об 11:00 год. вул. Синяківська, 79 пастор Валерій вул. Вокзальна, 57 (2-й поверх) (колишній «Пивзавод») (Ринок «М’ясний край») Реабілітаційні центри тел. (068) 386 94 00 пастор Ігор тел. (063) 229 30 49 в Чернігівській обл. (099) 752 98 85 смт. Талалаївка для нарко- та алкозалежних Церква «Спасіння» людей: м. Борзна Неділя об 11:00 год. Чоловічий: тел. (063) 855 91 04 Церква «Спасіння» вул. Центральна, 68 Жіночий: тел. (099) 752 98 85 тел. (068) 248 11 44 Олександр тел. (099) 797 09 52 Чоловічий: тел. (093) 588 97 98 пастор Сергій м. Мена Церква «Спасіння» с. Подище Неділя об 11:00 год. Церква «Спасіння» Магазин «Сімейний» вул. Удайська, 31 (3-й поверх) тел. (066) 617 47 12 Олександр (063) 852 55 37 (068) 319 86 39 пастор Роман Кожної неділі о 9:00 (за Києвом) дивіться богослужіння церкви «Спасіння» у прямому ефірі
https://goo.gl/bDZYg9
Добровільні пожертви можно перераховувати на: Незалежна Релігійна Громада Харизматичної Християнської Церкви (Повного Євангелія) «Спасіння» Код: 26091572 Р/р: 26000060344762 МФО: 353586 Банк: ЧЕРНIГ.РУ ПАТ КБ» ПРИВАТБАНК» М.ЧЕРНIГIВ
(068) 583 48 54 Світлана (068) 534 73 72 Любов Іванівна с. Музиківка Церква «Слово віри» (Херсонська обл., Білозерський р-н) вул. Ангарна, 5 Неділя о 10:00 год. тел. (097) 209 23 03
м. Славутич (Київська обл.) тел. (093) 769 12 79 Олександр смт. Ямпіль (Сумська обл.) Церква «Надія» вул. Бузкова, 56 Щонеділі: 10:00
Християнська безкоштовна щомісячна газета «Спасіння» Засновник: Незалежна релігійна громада християнської харизматичної церкви повного Євангелія «Спасіння» м. Чернігів. Реєстраційне свідоцтво: ЧГ № 254, видане 4 грудня 2001 р. Надруковано на добровільні пожертви віруючих. Тираж: 45 000 прим. Над газетою працювали: головний редактор Лазука В.Б., редактор Лазука Н.І., Інформ. наповнення: Багрій Ю.В. і Трофименко І.В. Дизайн і верстка: Трофименко О.В. Адреса редакції: просп. Миру, 198 (газета), м. Чернігів, 14037, Україна. Еmail: vision2020ukraine@gmail.com тел. (0462) 6112-86 Відповідальний за друк Трофименко О.В.