ВИПУСК № 152 (2019)
Різдвяні дні завжди пов’язані з приємними приготуваннями: святковий ажіотаж, різдвяні прикраси, атмосфера свята буквально витає в повітрі. Тільки із чим пов’язана наша радість, з якого приводу ми влаштовуємо застілля з друзями, для чого дітям даруємо подарунки цього дня? У цьому немає нічого поганого, усе це добре. Та чи саме це є істинною причиною для радості на Різдво? Понад дві тисячі років тому, коли народився Спаситель, раділи не тільки Марія і Йосип, а й безліч ангелів раділи за нас, людей. Ось як про це розповідає один із євангелістів — Лука.
«Кілька пастухів тієї місцевості лишилися на ніч у чистім полі стерегти свої отари. І з’явився їм Ангел
Господній, і сяйво Слави Господньої пролилося на них. Страх охопив пастухів. Та Ангел сказав їм: «Не бійтеся, я приніс вам добру звістку, яка дасть велику радість людям. Тому що сьогодні в місті Давидовім народився для вас Спаситель — Христос Господь. І знак вам буде такий: ви знайдете в яслах Дитину, загорнену в полотно». Раптом до Ангела приєдналася сила-силенна інших Ангелів, які славили Бога зі словами: «Слава Господу на Небесах, і хай мир панує на землі між людьми, які Богу милі» (Євангеліє від Луки 2:8–14).
Ангел, що з’явився пастухам у момент народження Христа, сказав дивовижні слова: «…я приніс вам добру звістку, яка дасть велику радість людям…»
Радість буде всім людям — це об’єднує тих, які
жили в той час, і тих, які народяться в майбутньому, тобто абсолютно всіх. Чому ангел так радів, та й не тільки він? Ми прочитали про те, що з’явилося безліч ангелів (велика кількість небесного війська), які також торжествували, прославляючи Бога. Ця велика кількість ангелів раділи не тому, що Син Божий мусить пройти через страшні страждання і смерть. Вони, звичайно ж, знали про це, адже в Слові Божому були пророцтва про народження Христа і про те, як Він повинен був постраждати на хресті, щоб забрати на Себе тягар гріха людей. Але незважаючи на те, що Ангели знали про страждання Сина Божого, вони раділи за людей. Ці ж ангели впродовж багатьох тисяч років, починаючи від створення перших людей, бачили, які численні страждання й біль, прокльони, зло й руйнування зазнали багато поколінь людей. І ось, нарешті, народився Той, Хто прийшов позбавити і врятувати людство від руйнування і смерті, дати нове життя. Ангели раділи, тому що вони знали, яке величезне значення для людей має народження Ісуса Христа, Сина Божого. Ось тільки для багатьох досі лишається закритою важливість цієї події. Люди веселяться у різдвяні свята не тому, що народився Спаситель, а через застілля, подарунки, тому, що проводять гарно час зі своїми друзями. Але, на жаль, не дякують Спасителю за Його народження. Так мало людей у ці святкові дні піднімуть очі до неба і висловлять подяку Богу Отцю за Його Сина, скажуть щиро: «Дякую Господу Ісусу Христу за те, що Він народився в наш світ, щоб врятувати нас». Будьмо ж тими, хто в ці різдвяні дні стане дякувати Богові й прославляти Його за велику любов і милість, явлену для нас, людей, у народженні Сина Божого й нашого Спасителя, Ісуса Христа. Вітаю з народженням Сина Божого, Спасителя, кожного, хто читає цю статтю! Бог любить вас! Підтвердженням цієї любові і є Різдво. Автор: Володимир Лазука Пастор церкви «Спасіння» м. Чернігів
Народився я в найменшому хуторі Чернігівської області під назвою Лозова біля Сосниці. Зараз мені 40 років, і я — щаслива людина. Я маю кохану дружину, з якою ми в шлюбі 12 років, і двох прекрасних доньок. Але так було не завжди. Свого часу я пройшов декілька періодів важких випробувань і вибору правильного життєвого шляху. Дитинство припало на 80-і роки минулого століття. Це був непростий час: зміна епох, час, що передував розвалу СРСР. Дітям «вбивали» в голову атеїстичні вчення й погляди, говорили, що Бога немає. Будь-яке згадування про Господа заборонялося, а відвідування церкви, Біблія й інша християнська література були під забороною. Але, завдяки моїй бабусі, яка була дуже побожною і всім своїм способом життя намагалася догодити Господу, у Бога я вірив завжди. У дитячому віці часто відвідував православну церкву разом із нею. У селі Лави церква була у звичайному невеликому будинку, де часто змінювалися священники. На богослужіння приходили 5–6 бабусь, які після служби завжди любили обговорювати всі новини, не тільки глобально-політичні, а й новини довколишніх сіл: хто помер, хто народився, хто одружився. Я любив, «розвісивши» вуха, слухати їхні розповіді. Бабуся завжди строго дотримувалася всіх релігійних правил та обрядів: постів, свят, недільних днів, багато молилася. У неї було дуже добре і чуйне серце. Вона розповідала мені багато історій про Господа з
Євангелія, які щодня перед сніданком їй колись читав її батько. У такий спосіб я знайомився з християнським життям православних вірян і ріс із вірою в те, що Бог є. В кінці 80-х років у СРСР було знято заборону на релігію, упала «Залізна завіса». Стали доступними Біблія, Новий Заповіт й інша християнська література. У всіх кінотеатрах і клубах країни проводилася трансляція фільму «Ісус». Я теж одного разу потрапив на цей фільм. Зазвичай у кіно ми ходили всією сім’єю, а цього разу батьки відпустили мене одного. Фільм справив на мене дуже сильне враження, сльози котилися з очей під час перегляду сцени розп’яття. Син Божий, Ісус Христос, взяв гріх усього світу на Себе. На Ньому були й мої гріхи. Я розумів, що на тому хресті мав бути я, оскільки саме я винен, я — грішник. Але Він пішов туди замість мене, щоб я, народившись у цей грішний світ через 2000 років, мав надію на життя вічне й здобув порятунок, увірувавши в Сина Божого. Тоді вперше я прочитав молитву покаяння, яка була наприкінці фільму. Йдучи додому з кінотеатру, я відчував, як всередині мене все тремтіло. Я відчував до Господа любов, співчуття, і водночас серце наповнювала радість. Я вдячний Богу за моє дитинство, де було багато яскравих і радісних моментів. І вже тоді мені хотілося робити людям добро, бути справедливим. Непомітно наближався наступний етап мого життя — підлітковий вік, а потім і юність. Цей період припав на 90-і роки. У 1991 році наша сім’я пережила велику втрату — помер мій батько у віці 37 років. Це була раптова смерть – самогубство. Причиною трагедії були проблеми на роботі, де батька звинуватили в тому, чого він не робив, і в місті про це знали всі. Моїй мамі довелося виховувати двох дітейпідлітків у дуже важкий для країни і для людей час. Розвалився Радянський Союз, республіки стали незалежними державами, з роботою і фінансовим забезпеченням було туго. Виручало підсобне господарство й город, які були в бабусі. Ми всі разом працювали, а картоплю мама возила продавати в Москву. Саме в цей час я став на хибну стежку. Практично вся молодь мого
віку ділилася на певні угрупування в місті. І хоч-не-хоч, а потрапляєш в одну з таких груп, де зав’язувалися дружні стосунки з однолітками зі схожими інтересами й спільними поглядами на життя, ідеологію, музику, стиль. Якщо ти залишався один, то ставав вигнанцем. Я теж потрапив в одну з таких груп. У 13 років почав ходити на дискотеки, де викурив першу сигарету і спробував спиртні напої. Потім усе покотилося… Щодня ходили на дискотеку. А якщо грошей не було, доводилося стояти й чекати біля дверей. Потім усіх «безгрошових» запускали за 20 хвилин до закриття. А за час, поки чекали, встигали кілька разів збігати до колонки з водою й розпити пару пляшок самогону. І так щодня. Християнське життя і віра в Бога надовго відійшли на другий план. Гріховне життя п’янило все моє єство. Саме в цей період я допустився грубих життєвих помилок, деякі з них могли б коштувати й життя. У цей час почалися перші побачення, зустрічі з дівчатами, розбита любов. Мені дивом вдалося закінчити 11 класів. Упродовж останніх двох років навчання я практично не відвідував школу. Я був на першому місці серед прогульників. Одна з вчительок зізналася, що колись я був її найулюбленішим учнем, а став найгіршим. У 18 років, після святкування свого дня народження, я відразу пішов до військкомату й попросив повістку в армію, де й усвідомив критичність свого становища і зрозумів, що потрібно здобувати освіту. Після армії поринув у навчання, яке тривало майже 11 років. Я вчився в технікумі, коледжі, у двох університетах, внаслідок чого здобув кілька професій і купу дипломів. Влаштувався працювати на гарну роботу. Але, якщо в цій сфері все начебто налагодилося, були величезні проблеми в іншій сфері. Гріховне життя спустошило мою душу, багато років я жив у депресії, не бачив сенсу й мети, щоб жити далі. Я все частіше почав думати про те, щоб залишити цей світ так, як і мій батько. Було кілька суїцидальних спроб. Один раз я був у гостях у родички й ночував у неї. Того дня я вирішив, що піду з життя, але всередині йшла боротьба: я намагався знайти причину, щоб залишитися жити. Зупиняло те, що не хотілося
засмучувати родичку й шокувати її своїм вчинком, бо у неї завжди були проблеми із серцем. Гріховне життя тривало: щоп’ятниці з друзями пили пиво, а потім була велика кількість більш міцних спиртних напоїв. Одного разу вночі я повертався додому в абсолютно пригніченому стані, було тепло, яскраво світив місяць, вітру не було взагалі. Я почав звертатися до Бога і став просити Його: «Боже, якщо Ти є, то прийди в моє життя і зміни його, дай мені сім’ю, вірну дружину, і я буду слідувати за Тобою!» Через два тижні до мене підійшли двоє людей і запросили на вечір, присвячений Богу і християнству. Як виявилося пізніше, це була відповідь Господа на мою молитву. На цій зустрічі були християни, які співали пісні Богу й ділилися своїми життєвими історіями, розповідаючи, як Господь змінив їх. Я відчув у серці те, що відчував у дитинстві після покаяння. Я прийняв Ісуса Христа у своє серце. У віці 25 років у моєму житті почався новий етап, який триває й сьогодні. Після того вечора я більше не вживав спиртних напоїв, тяга до паління пройшла за кілька тижнів, депресивний стан зник, і я почав відчувати радість
життя. Бог дав мені набагато більше, ніж я міг навіть мріяти, я маю саме таку сім’ю, про яку просив Бога. Ісус повністю змінив моє життя. Тепер я слугую в церкві й беру участь у роботі, до якої закликав мене Бог. Ісус Христос учора, сьогодні й навіки Той самий. Він є єдиним Спасителем і здатний змінити ваше життя, як змінив моє й багатьох інших людей. Слюта Михайло
Носитель высшей Истины и Света, Он в мир земной вошёл чрез Рождество. Да, Иисус Христос стал Человеком – Но не от мира грешного сего.
Лирическим Героем для поэтов Он стал, с престола Неба снизойдя, Когда в хлеву родился Человеком И искупленье начал, как Дитя.
Он был рождён для подвига Голгофы. Он был рождён затем, чтоб умереть И тем избавить мир от катастрофы, И с корнем вырвать грех, несущий смерть.
День Рождества – день радости и света: Царь Неба к нам в смирении сошёл И стал с огромной буквы Человеком, Которого мы любим всей душой!
Он был рождён, чтоб послужить страдальцам, Голодным душам хлеб бессмертья дать, И подарить небесное гражданство Всем людям, ждущим благодать.
Автор: Олександр САВЧЕНКО
За останні десятиліття людство зробило крок далеко вперед у розвитку науки й техніки; вчені винайшли ліки від найважчих хвороб, від яких раніше вмирали тисячі; з’явилася можливість докладніше вивчати будову організму людини; люди постійно відкривають щось нове, розвиваються; вдосконалюється галузь космічних польотів; багато хто намагається заробляти більше грошей, щоб комфортніше облаштовувати своє житло; у світі є тисячі видів розваг для людини, і ця індустрія постійно розвивається… Зважаючи на це, ми бачимо, що життя дуже насичене, цікаве, змістовне, і це добре, але чомусь відбувається так, що ми «біжимо» кудись, «женемося» за чимось, а щасливішими від цього не стаємо… Короткочасне задоволення може принести нова річ, нова робота, цікава подія, нові знання, але й від цього всього радіємо недовго, бо воно швидко стає рутиною. Де ж, у такому разі, знайти щастя, і чому воно для нас таке важливе? Хто така людина? Адже це не просто істота, що має фізичне тіло, а особистість, у якої є розум, воля, емоції й дух. Коли ми говоримо про позитивне або негативне в людині, що маємо на увазі в цей
У квітні 2016 року мій вітчим Олександр потрапив до реанімації з отруєнням психотропними препаратами (наркотиками). Він був у комі і дві доби перебував на штучному диханні. Лікарі шансів на життя не давали… У реанімації я молився Богу ще про один шанс для вітчима. На третій день він прийшов до тями, і за тиждень його виписали. Однак він і далі вів попередній спосіб життя. Моїй мамі із сестрою довелося виїхати жити в
момент: зовнішній її вигляд чи внутрішні якості? Звичайно ж, внутрішні якості. Буває, що зовні людина вродлива, але її вчинки дуже погані і за ними ми визначаємо, якою вона є насправді. Проблема в тому, що часто у швидкоплинності днів ми не надаємо значення нашому внутрішньому світу, нашій душі, нашому духу. Не завжди й не в усьому допомагають фінанси. Я зустрічав дуже багатих людей, проте — нещасних. Буває й навпаки: люди, які не мають великих статків, – щасливі. Як таке можливо? Відповідь
проста: людина — це духовне творіння, яке живе у фізичному тілі. Якщо з її духовною складовою не все гаразд, то поправити це можна тільки духовними методами. Про дух людини чимало говориться в Біблії. У перших її розділах (Буття 1,2) написано про створення світу, а також про те, як Бог узяв прах (землю), зліпив із нього людину і вдихнув у нього дух. У цей момент прах став людиною — живою душею. Адам і Єва були створені досконалими, без хвороб, депресії. Бог дав їм лише одне
застереження: не їсти заборонений плід (Буття 2:16–17), але вони порушили заповідь, за що Бог вигнав їх з місця ідеального життя. З гріхопадінням у світ прийшла смерть духовна. Фізично Адам і Єва залишилися живі, але духовно сталася смерть — розрив між Творцем і творінням. Сьогодні, як би ми не старалися поліпшити своє життя, заповнити його самовдосконаленням, це не приносить повного щастя. Щоб знайти мир і гармонію, кожному потрібно відновити стосунки з Богом. Сама людина не має сили протистояти гріховним бажанням, що ведуть до відповідних вчинків. З цим не здатні впоратися навіть добре виховані, добре освічені люди. Бог, розуміючи, що людина безсила проти гріха, дає однаковий вихід усім. Цей вихід — в Ісусі Христі (Євангеліє від Івана 3:16). Усі охочі прийти до Бога і знайти спокій, щастя можуть це зробити, покаявшись у своїх гріхах і добровільно погодившись жити згідно Божого Слова. Бог Батько спочатку не хотів, щоб людина страждала, але Він не контролює нашу волю. Ми маємо свободу у своєму виборі: жити за Його волею або за своєю, залишаючись підконтрольними силі гріха. Отже, вибір завжди залишається за людиною. Але без Бога, Його допомоги й без Його Слова неможливо жити щасливо. Нам треба задуматися про вічність, задуматися про свою душу, про свій дух. Важливо розуміти, що ми — не випадковість і що в Господа є план для нашого життя. Єдиний спосіб усе змінити — це покаятись у своїх гріхах і увірувати в Ісуса Христа. Тільки так ми можемо повернутися до Того, Хто нас створив. Важливо максимально докласти зусиль, щоб жити так, як Він нас вчить. Перший крок до примирення з Богом можна зробити, помолившись молитвою покаяння, надрукованій на 4-й сторінці цієї газети. Також необхідно читати Боже Слово, у простій молитві розкривати Богу свої переживання, знайти церкву, де вчать Слово Боже. Отже, хто ж така людина? Людина — це не просто тіло, а жива душа, дух якої має народитися від Бога. Євгеній Хітяєв м. Чернігів
інше місце, щоб уникнути ще більших проблем: виносу цінних речей із дому і дзвінків з вимогою віддати борги вітчима. Але весь цей час я надихав маму й запрошував її на служіння до церкви, своєю поведінкою намагався показувати гарний приклад християнського життя. Бачачи позитивні зміни в моєму характері, та й в усьому способі життя, мама вирішила теж покаятися перед Господом. Це сталося у 2017 році. Минуло півроку, і вітчим прийшов просити в мами допомоги. Вона запросила його до церкви. Я не був проти, щоб він повернувся в сім’ю, але тільки за умови, що він поїде в центр реабілітації або, дійсно, зміниться. На
одному зі служінь церкви він покаявся у своїх гріхах перед Господом. Через два місяці мама розповіла про те, як вітчим змінюється. Він став піклуватися про доньку, робити з нею домашні завдання, разом гуляти. Почав зустрічати маму з роботи, перед цим наводив порядок у хаті й накривав стіл. Щонеділі вони ходили всією сім’єю на богослужіння до церкви, почали зустрічатися з віруючими. Незабаром моя сестричка Настя вирішила укласти заповіт із Богом і прийняти водне хрещення. Через тиждень після цього мама побачила в ній позитивні зміни. Ми разом із Настею підтримали рішення батьків — укласти завіт із Богом через водне хрещення. Хочу вам сказати — Бог реальний!
Продовжуйте сіяти у свою сім’ю надихаючі слова й не забувайте робити добрі справи. Коли ми свої слова підкріплюємо справами, вони мають силу і вагу. Ісус Христос підтвердив Свої Слова тим, що віддав за нас Своє життя. Цим Він явив до нас Свою найбільшу любов, дав свободу, прощення й нову долю. Максим Ульяницький м. Кишинів, Молдова
Дорога людино!
Перед вами — атеїст. Його тіло — це 37 трильйонів клітин, з’єднаних між собою в систему, яка функціонує, як єдине ціле. Кожна клітина являє собою фабрику, яка має таке програмне забезпечення для відтворення згідно з точним генетичним кодом, що клітина не просто існує, а потім гине, але ще і утворює нові клітини. Він дивиться на тебе своїми очима, що мають складну систему передавання кольору з дивовижною точністю до 576 мегапікселів, здатними фіксувати рухоме зображення, яке мозок
інтерпретує менше ніж за секунду. Його тіло керує 640 м’язами, не кажучи вже про серцевий м’яз, який працює десятки років без зупинки вдень і вночі, уві сні й тоді, коли людина не спить. Працює автономно, без зовнішнього обслуговування. Й ось цей атеїст рухає свій язик, пов’язаний зі щелепою сімнадцятьма м’язами, щоб сказати: «Не існує жодних доказів існування Творця, Який створив людину. Людина — випадковість…» А ви також досі думаєте, що людина — результат великого вибуху?
Ким би ви не були, чим би не займалися, ви потребуєте Бога, Його любові, підтримки і прощення. Бог хоче, щоб ви були з Ним. Кожній людині необхідно знати наступні істини: • Бог любить вас; • Гріх розділяє людину з Богом; • Ісус Христос прийшов на землю, щоб померти за ваші гріхи і відкрити шлях до Бога; • Єдиний шлях до Отця – тільки через Ісуса Христа; • Порятунок – це безкоштовний дар, його не можна заслужити, його потрібно прийняти; • Є те, що Ісус Христос не може зробити за вас: покаятися у ваших гріхах, тому що це повинен бути особисто ваш вибір; • Вам необхідно прийняти Ісуса своїм Господом і Спасителем! Якщо ви бажаєте прийняти Ісуса своїм особистим Господом і Спасителем і примиритися з Бо-
гом, то щиро помоліться цією молитвою: МОЛИТВА ПОКАЯННЯ: «Дорогий Ісус Христос, я потребую Тебе! Я вірю, що Ти любиш мене і помер за мої гріхи на хресті. Я прошу Тебе, Господь, прости кожен мій гріх, прости за життя, прожите без Тебе. Ісус Христос, стань моїм Спасителем і Господом мого життя. Зміни моє життя і навчи жити згідно з волею Твоєю. Спасибі, що Ти простив мене і прийняв у Своє Царство. В Ім’я Отця, Сина і Святого Духа, амінь!» Якщо ви щиро помолилися, то Бог прийняв і простив вас, тепер ви – Боже дитя! Почніть щодня: - Читати Біблію; - Молитися Богу (своїми словами); - Знайдіть церкву, де вчать Слово Боже, і почніть її відвідувати.
Запрошуємо Вас завітати на Богослужіння Християнської Церкви у Вашому місті м. Чернігів м. Ромни (Сумська обл.) Якщо ви бажаєте постійно Християнська церква «Спасіння» Церква «Сила Божої любові» отримувати газету «Спасіння», Просп. Миру, 198 (р-н Ремзавод), будівля церкви. Неділя о 10:00 год. то пришліть SMS із вашою Богослужіння у неділю о 9:00 та о 12:00 год. вул. Прокопенка, 43 адресою на номер тел. (0462) 61-12-86 www.spasenie-chernigov.com (Колишній консервний завод) (063) 70 54 125 м. Прилуки м. Ніжин с. Анисів Церква «Спасіння» Церква «Спасіння» Церква «Відродження» Неділя об 11:00 год. Субота о 13:00 год. тел. (063) 332 08 51 вул. Вокзальна, 57 (2-й поверх) вул. Центральна, 18 (будівля пастор Валерій «Укртелекому», 2-й поверх) (Ринок «М’ясний край») тел. (068) 386 94 00 тел. (063) 229 30 49 Реабілітаційні центри (099) 752 98 85 в Чернігівській обл. смт. Талалаївка для нарко- та алкозалежних Церква «Спасіння» м. Борзна людей: Неділя об 11:00 год. Церква «Спасіння» Чоловічий: тел. (063) 855 91 04 вул. Центральна, 68 тел. (068) 248 11 44 Олександр Жіночий: тел. (050) 857 93 98 тел. (099) 797 09 52 Чоловічий: тел. (093) 588 97 98 м. Мена пастор Сергій Церква «Спасіння» с. Подище Неділя об 11:00 год. Церква «Спасіння» Магазин «Сімейний» м. Носівка вул. Удайська, 31 (3-й поверх) тел. (093) 852 87 17 тел. (066) 617 47 12 Олександр (063) 852 55 37 (068) 319 86 39 пастор Роман Кожної неділі о 9:00 (за Києвом) дивіться богослужіння церкви «Спасіння» у прямому ефірі
https://goo.gl/bDZYg9
Добровільні пожертви можно перераховувати на: Незалежна Релігійна Громада Харизматичної Християнської Церкви (Повного Євангелія) «Спасіння» Код: 26091572 Р/р: 26000060344762 МФО: 353586 Банк: ЧЕРНIГ.РУ ПАТ КБ» ПРИВАТБАНК» М.ЧЕРНIГIВ
(068) 583 48 54 Світлана (068) 534 73 72 Любов Іванівна с. Музиківка Церква «Слово віри» (Херсонська обл., Білозерський р-н) вул. Ангарна, 5 Неділя о 10:00 год. тел. (097) 209 23 03
м. Славутич (Київська обл.) тел. (093) 769 12 79 Олександр смт. Ямпіль (Сумська обл.) Церква «Надія» вул. Бузкова, 56 Щонеділі: 10:00
Християнська безкоштовна щомісячна газета «Спасіння» Засновник: Незалежна релігійна громада християнської харизматичної церкви повного Євангелія «Спасіння» м. Чернігів. Реєстраційне свідоцтво: ЧГ № 254, видане 4 грудня 2001 р. Надруковано на добровільні пожертви віруючих. Тираж: 45 000 прим. Над газетою працювали: головний редактор Лазука В.Б., редактор Лазука Н.І., Інформ. наповнення: Багрій Ю.В. і Трофименко І.В. Дизайн і верстка: Трофименко О.В. Адреса редакції: просп. Миру, 198 (газета), м. Чернігів, 14037, Україна. Еmail: vision2020ukraine@gmail.com тел. (0462) 6112-86 Відповідальний за друк Трофименко О.В.