Перекладено за оригінальним італійським виданням: Ti scrivo perche... Lettere aperte ai personaggi del Natale e della Pasqua. УДК 821.131.1-3 ББК 84(4 ITA) A 83
Переклав з італійської Тарас Курилець Художнє оформлення Василь Максимович Вступне слово П’єро Ґрібауді
Видавництво спирається на «Український правопис. Проєкт найновішої редакції» Інституту української мови НАН України, 1999
А 83
Арменті Франческо Пишу тобі: Відкриті листи до постатей Святого Письма / Франческо Арменті / Пер з італ. Т. Курилець. – Львів : Свічадо, 2013. – 88 с. ISBN 978-966-395-625-1 Сторінки цієї книжки наповнюють біблійні постаті: Єлизавета, Йоан Хреститель, Марія, Йосиф, апостол Петро..., але також і Понтій Пилат, Ірод, добрий розбійник... Листи до цих біблійних персонажів, що супроводжували Ісуса Христа у Його земному житті – від народження у Вифлеємському вертепі до Його смерти на Голготі й Воскресення – допоможуть читачеві наново пережити найбільш значущі події Євангелія і зазирнути всередину себе, щоби ще більше відкрити серце на прийняття Доброї Новини. УДК 821.131.1-3 ББК 84(4 ITA)
ISBN 978-966-395-625-1
© Effatà Editrice, of Via Tre Denti 1, 10060 Cantalupa, Italy. © Видавництво «Свічадо», українське видання, 2013
ПЕРЕДМОВА
Є багато персонажів, котрі наповнюють ці сторінки: Єлизавета, Йоан Хреститель, Марія, Йосиф..., але також і Петро, Понтій Пилат, добрий розбійник... особи, які супроводжували Ісуса Христа у Його земному житті, від народження у Вифлеємському вертепі до Його смерти на Голготі, мало того, аж до Його Воскресення. Всі вони фігурують у цій книзі, оскільки є адресатами справді особливих Листів, які є водночас пригадуванням історичних подій та викриттям лицемірства, пов’язаного з багатьма бідами нашого часу. Листи допоможуть читачеві наново пережити найбільш значущі події Євангелія і зазирнути всередину себе, щоби ще більше відкрити серце на прийняття Доброї Новини. Видавці Паоло Пелегріно і Ґабріела СеQарелі Пелегріно
5
Листи, що складають цю книгу, було опубліковано в період між 1991 і 1998 роками у журналі «Товариш Терціарія» з нагоди Різдва і Пасхи.
ВСТУП
ПОХВАЛА ПРОСТОТІ Що більше я розмірковую над простотою, то менше вона мені видається простою. Правдива простота є складною: є величезна кількість її підробок, численними є її сурогати, не кажучи вже про її бідного родича – наївність, яка часом підступно займає її місце, спричиняючи безкінечні непорозуміння. Про простоту я можу говорити з повним правом, оскільки я сам палко шукав її впродовж усього мого існування, у житті та у писанні. І, читаючи Листи, що містяться у цій книжці, я міг констатувати, що ці сторінки написані не «з» простотою, але «у» простоті. Є велика відмінність – якщо мені вдасться передати це порівняння – між альпійським високогірним сиром, який продукують на фабриці, і тим, що виготовляють безпосередньо на високогір’ї. Мій друг сказав правду: «Для нас, письменників, простота є ніби отвором, який ми пробиваємо в стіні нашої зарозумілости; зробивши його одного разу, нам потрібно його розширювати, настільки, наскільки нам подобається»; але правдою також є те, що 7
сказав один монах пустельник новикові: «Дорогий мій, якщо ти не є простим, ти не зможеш ним стати». Я не знаю, який шлях пройшов Автор цих сторінок для досягнення приємної і комунікативної простоти написаного, ані не знаю теж, чи він такий шлях проходив взагалі. Знаю лише, і я хотів би, аби читач разом зі мною теж був цього свідомий: відвертість, підхід, дружба, які Автор плекає зі своїми співрозмовниками, і всі пов’язані з ними роздуми характеризуються тією особливою ласкою. А вони походять від природного дару, котрим живуть у правді і котрим діляться з абсолютною природністю. Сьогодні це є рідкісним даром. Той, хто пише про сферу духовности, зазвичай робить це з усією обережністю чи, відповідно, святою хитрістю. Тут атмосфера є зовсім іншою. Згадаймо, зокрема, Лист до Понтія Пилата. Арменті не використовує літературного вимислу з екзегетичними хитрощами. Він відразу ж вписує все у по-християнськи точну перспективу: разом із Пилатом ми стаємо на останнє місце, і у нас наново пробуджується завжди приспане усвідомлення, що Євангеліє є для «останніх», для «minus habentes», для «грішників», «зрадників». І що всіма ними є завжди і виключно ми самі. Це власне і є душею простоти: усвідомлення нікчемности власного існування, бо лише порожнечу можна заповнити, лише ніщо 8
є любим серцю Всього, лише та пустеля, якою ми доконечно є, непереборно притягує Дощ. Все решта є ілюзією. І навіть у своїй вишуканості та розповідному стилі ці сторінки не містять нічого казкового чи інфантильного; їхнє послання є реалістичним. Власне так, як і простота, чиїм таємним ім’ям є «Мудрість». П’єро Ґрібауді
Дорога Єлизавето, «зворушення» наших днів
Дорога Єлизавето, ти, поза сумнівом, є прекрасною жінкою, енергійною і чудовою. Чому? Хіба ж було так легко порушити мовчання Марії, і, мало того, змусити її вибухнути гимном радости і прослави: «Величає душа моя Господа і возрадувався дух мій у Бозі Спасі моїм». Марія, жінка мовчання та готовности допомогти, завдяки твоєму неймовірному ентузіязму стає також жінкою хвали і подяки. Звичайно, що ця твоя кузина мусила дуже любити тебе: для неї було достатньо дізнатися від ангела про твою вагітність, щоб вона «відразу пустилася в дорогу», прийшла до тебе і допомагала тобі впродовж трьох місяців. Дорога Єлизавето, ця турбота Марії є скалкою в боці для нас, сучасних християн. Для нас, що з благодійности створюємо моду, хворобливу пиху, пієтизм, інструмент для самоутвердження. Для нас, котрі з метою благодійности і заради благодійности зводимо бар’єри богословських доктрин: що важливіше – катехизувати, євангелизувати, служити Літургію 11
чи провадити благодійну діяльність? Чи не було б краще гармонізувати всі ці виміри? Ми зовсім нічого не розуміли, дорога Єлизавето. Наша віра проявляється не у красивих богослуженнях, не у чітких та переконливих уроках катехизації, не у вельми успішних народних місіях чи в оновленому священстві наших катедральних соборів, але лише у милосерді. Без цього ми були б лише привидами, ходячими мерцями. Я дякую тобі, Єлизавето, бо ти знайшла нагоду для милосердя до тієї «малої-великої жінки з Назарету», котра зрозуміла і пропустила через себе слова індійського мудреця: «Я спав, і мені снилося, що життя є радістю. Я прокинувся і побачив, що життя є служінням. Я хотів послужити і побачив, що життя є радістю» (Тагор). І власне це є сенсом людського життя: служити з радістю і старанням, власне так, як зробила кузина впродовж твоєї непростої вагітности. Але ж наскільки ми є далекими від цього «відразу» Марії, від її дбайливого і діяльного милосердя! Дорога Єлизавето, серед ключових фігур Різдва тебе завжди ставили на другий план. І все ж, твоя заслуга є великою: побачивши Марію, дитина у твоєму лоні, Йоан, заворушилася так, як усі інші діти у материнській утробі, завдаючи мамі цього маленького, проте радісного болю. Євангелист Лука, що був також і лі12
карем, зазначає про зворушення твого маленького, спричинене не фізіологічними потребами, а радістю від почутого привітання Марії. Ти знаєш, Єлизавето, що Йоан був предтечею Месії, того Ісуса, якого твоя кузина носила в своєму лоні. Ти розумієш, отже, як твоя дитина впізнала в Марії «храм Божий», спасення, Христа, посланого Отцем. Як він міг стриматися перед тим Дитям, котре було Богом, що стався людиною? Чи є ми сьогодні здатними так само «зворушитися» перед іменем Ісуса, любов’ю, чудесами, дарами, спасенням, які Бог завжди нам пропонує? Ми втратили здатність дивуватися, споглядати красу творіння, зачаровуватися простотою дитини, мудрістю старого, ніжністю двох закоханих. Ми соромимося розчулюватися, придушуємо наші почуття перед лицем маленького африканця із заплаканими очима, який намарно шукає маму і кусень хліба. Ми здатні погоджуватися на компроміс із нашим сумлінням перед лицем несправедливости, зловживання владою, нахабством, бідністю, зумовленою лише і виключно нашим егоїзмом. У твій час молодь приваблювали танці, тепер існують дискотеки і сучасна музика: досить чотирьох нот, аби змусити нашу молодь «зворушуватися», виразити внутрішні відчуття. 13
Чому, думаючи про Ісуса, ми не можемо відчувати у наших венах оп’яніння радости, танцю? Чому наші храми щораз більше порожніють, тоді як дискотек і клубів для молоді бракує? Є лише одна проблема: ми мало закохані в Ісуса і в Євангеліє і, отже, не можемо допомогти іншим полюбити Його. Навпаки, ми своїм релігійним лицемірством часто змушуємо дітей розлюбити Ісуса. Дорога Єлизавето, Магніфікат1 Марії є похвалою, яка підходить також і твоєму серцю, твоїм устам, який заслужено належить твоєму життю. Всі знали, що ти є безплідною, та й зрештою ти сама втратила будь-яку надію стати матір’ю… Натомість «у Бога немає нічого неможливого». Він накреслив для тебе особливий план, як, зрештою, і для кожної людини. Скільки разів ти бажала дитини і, нарешті, усвідомила: Йоан не є твоїм, а частиною історії спасення, тим, хто повинен приготувати шлях Тому, кого довго очікували. Скільки матерів сьогодні бажають дитину і не можуть її мати. Дуже часто це бажання продиктоване егоїзмом: ми хочемо дітей за всяку ціну для самореалізації у житті, для уникнення самотности чи меншовартости, для появи спадкоємця… Нічого не мають спільного з тобою ті наші сучасні жінки, які, 1
14
Величальний гимн Богородиці (див.: Лк. 1, 46-55).
незважаючи на похилий вік, претендують на роль мам не дітей, а швидше капризів. Дитина – дар любови, і вона є такою для історії, для світу, того світу, де повинна виконати своє завдання, яке Бог їй довірив у своєму проєкті любови. Спасибі тобі, Єлизавето, тому що мимоволі ти стала вчителькою материнства, того материнства, котре здатне дарувати Богові інструменти для Його воплочення в історії. Для тебе і для всіх жінок твого часу народження дитини вважалося подарунком; для нас, натомість, пов’язується з гірким усвідомленням того, що ми привласнили собі навіть право вибирати, хто має жити або померти. Ми евфемістично називаємо це «добровільним припиненням вагітности», але уникаємо загальноприйнятої назви – аборт. Дорога Єлизавето, материнство є даром. Тому хочу залишити тебе зі словами цієї гарної молитви: «Дай мені, мій Боже, вміти нести Тебе, як таємну любов, що просвітлює все життя. Дай мені вміти виявляти Тебе, щоби усі сотворіння прославили Твоє Ім’я. Ти є попутником у моїй подорожі; Ти даєш сенс моєму шляху. Дай так, щоб я вмів довіряти Твоїй руці, доки Ти ведеш мене вночі до ранкового світла» (П. Майор). 15
вість, відвойовувати для себе насилу простір посеред коливань, тривог і побоювань. Дякую тобі, Йосифе, бо ти подбав про зайняту тілом Ісуса могилу, ніби кажучи нам: для насолоджування світлом порожньої могили потрібно перейти через темряву могили, зайнятої тілом Ісуса. Необхідно обтерти піт розіп’ятого Ісуса, дозволити оглушити себе Його болісним криком, який лунає з Голготи для осліплення світлом славного воскресення. Оспівуймо разом, дорогий Йосифе, перемогу над смертю: «Виглядає, що все скінчено. Чоловіка заарештовано, ув’язнено, піддано тортурам. Видається, що всьому кінець: судовий процес, фальшиві свідки, засуд. Нарешті, все звершено: покарання на хресті, мертвий чоловік, розіп’ятий, пробитий списом. Справа закрита, історія грубо обірвана: забуття довершить решту. Отже, посеред здивування людей Ти піднявся, о Христе, і сказав схвильованому світові: “Все починається! Дивіться: Зерно у землі готується сходити, 85
цвіт попереджує про плоди, і пекар готує хліб для завтрашнього обіду. І ти, переможена смерте, готуєш несподівані для всіх плоди: воскресле життя”».
Зміст
Передмова...........................................................................................5 Вступ .......................................................................................................7 Дорога Єлизавето, «зворушення» наших днів......... 11 Дорогий Йоане, предтече Ісуса ......................................... 16 Дорогий немовлятко Ісусе, незрозумілий .................. 19 Дорога Маріє, жінко бідности та мати убогих ........ 25 Дорогий Йосифе, «великий забутий» ............................ 29 Дорогі пастухи, прочани Благої Вісті ........................... 34 Дорогі Симеоне та Анно, вчителі чекання ................. 38 Дорогий Іроде, це не твоя історія .................................... 46 Дорогий Никодиме, людино багатьох сумнівів ..... 51 Дорогий Юдо, брате кожної людини ............................. 55 Дорогий Петре, віддзеркалення наших зрад .......... 60 Дорогий Понтію Пилате, настільки подібний до кожного з нас ................................................................... 63 Дорогий Варавво, врятований Ісусом ........................... 72 Дорогий розкаяний розбійнику, що розвінчуєш заспокійливий засіб для нашого сумління........ 77 Дорогий Йосифе з Ариматеї, що здійснив перехід від страху до сміливости............................ 82
87
ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЄ ВИДАННЯ
Франческо Арменті ПИШУ ТОБІ... Відкриті листи до постатей Святого Письма
Літературний редактор Ніна Муравицька Технічний редактор Світлана Клим
Підписано до друку 20.11.12. Формат 84x100/32. Папір офс. Офс. друк. Ум.-друк. арк. 4,3. Ум. фарбовідб. 4,7. Обл.-вид. арк. 2,2. ТзОВ Видавництво «Свічадо» Свідоцтво серія ДК № 1651 від 15.01.2004 р. 79008, м. Львів, а/c 808, вул. Винниченка, 22. Тел.: (032) 235-73-09, факс: (032) 240-35-08 e-mail: post@svichado.com, url: www.svichado.com Віддруковано у ТзОВ «Книгодрук» Свідоцтво № 787105 від 04.11.1997 р. Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Кротошин, вул. Січових Стрільців, 35.