Два серця в одному домі. Шлюб: проєкт на все життя. by SVICHADO

Титул оригіналу: Cesare Perri. Due cuori e una casa? Il matrimonio: un progetto a vita intera.

УДК 173.1 ББК 88.576 П 27

З італійської переклав Костянтин Зінченко Художнє оформлення Василь Максимович

Видавництво спирається на «Український правопис. Проєкт найновішої редакції» Інституту української мови НАН України, 1999

П 27

Перрі Чезаре Два серця в одному домі : Шлюб: проєкт на все життя / Чезаре Перрі ; пер. з італ. К. Зінченко. – Львів : Свічадо, 2015. – 96 с. ISBN 978-966-395-820-0 Це рядки про зустріч двох життів, емоційність та сексуальність, народження дітей, їхнє зростання та виховання, про роботу, фінансове становище родини, побутові речі, повсякденність та вільний час. А ще про моменти скрути й непорозумінь, які неодмінно настають чи не в кожній сім’ї, коли подружжя потребує помочі. Відтак автор ділиться не лише особистим досвідом чоловіка та батька, а й професійного психіятра та духовного наставника, поєднавши фахові знання із християнським ученням. Видання буде корисним як для пар, котрі лише мають намір поєднати свої долі, так і для подружжів, які вже здобули чималий досвід спільного сімейного життя. УДК 173.1 ББК 88.576

ISBN 978-966-395-820-0

ПРЕДСТАВЛЕННЯ

Чезаре Перрі, психіятр і родинний психотерапевт, усе своє життя присвятив пошукам і праці зі супроводу та підтримки молодят і подружніх пар. Розуміння динаміки родинного життя – його хліб насущний. Ця книга народилася із тривалого досвіду, який дозрівав у навчанні, викладацькій діяльності та завдяки численним взаєминам із пацієнтами й учнями. Актуальний із наукового погляду текст цікавий тим, що автор зміг подати його власне науковий аспект – гармонійно у розповідній формі. Саме цим і зумовлене часте використання художніх образів, котрі легко сприймати. Метафори, якими сповнена книга, полегшують її читання. Автор ділиться і особистим досвідом чоловіка та батька, а не тільки професійного психіятра. Значний лікарський досвід Чезаре Перрі збагачено суттєвим внеском, який подає інформацію читачеві не з-за катедри, а через просту мову повсякденного життя. Як віруюча особа, автор розпочинає книгу з поняття шлюбу не як консенсусу, а як таїнственної злуки. Я вірю, що намір автора полягав не в тому, аби запропонувати підручник із психології для родини чи систематично подати складні теми із різних царин діяльности, а в тому, щоби полегшити розуміння процесів та динаміки подружнього життя завдяки певним засобам, які дають змогу зрозуміти, розпізнати та прийняти ці процеси, аби полегшити власне життя. Саме в цьому полягає справжня цінність твору. 5

У царині передшлюбних наук ця книга може стати корисним знаряддям, якщо поєднати її із систематичним поданням інших аспектів подружнього життя (особливо це стосується теми духовности) та поглибленим вивченням Слова Божого, що сприятиме комплексному підходу до родинного душпастирства. † Луїджі Антоніо Кантафора, Єпископ Ламеція-Терме

ПЕРЕДМОВА

У надзвичайно актуальному та повному церковному документі – Апостольському повчанні Familiaris consortio (Сімейне співжиття, Рим, 1981 р., 4) Папа Іван Павло ІІ писав: «Божий план щодо подружжя та сім’ї стосується чоловіків і жінок у конкретній дійсності їхнього щоденного існування у різних соціяльних та культурних обставинах. Ось чому Церква заради сповнення cвого служіння повинна докласти зусиль для розпізнання умов, у яких подружжя і сім’ї живуть сьогодні». Ця конкретність і відповідні знання суттєво доповнює наука. «Однак через політичні рішення, які визначають напрям досліджень та їхнє практичне застосування, науку часто використовують проти її первісного призначення, яким є розвиток людської особи. Наука покликана об’єднатися з мудрістю». Тож необхідно просити «спеціялізованих мирян» (медиків, юристів, психологів, соціяльних працівників), аби вони допомогли Церкві «своєю діяльністю, просвітою, порадою, орієнтуванням і підтримкою». Слідами цього апостольського звернення я спробував у власному невеличкому творі викласти основні динаміки у взаємовідносинах, які надихають подорож двох «друзів по пригоді», з надією зробити внесок у те, щоб у них було якнайбільше усвідомлення взаємної згоди та розуміння конфліктних царин, перш ніж вони розпочнуть будувати власний сімейний дім. Я одружений уже 25 років і у мене троє дітей. Працюю психіятром та консультантом подружніх пар. 7

Свого часу мені пощастило мати такого видатного вчителя, як професор Гаспаре Велла1. Кілька років тому парафії дієцезії Ламеція-Терме надали мені можливість (і привілей) розповідати про нормальну поведінку, а не про патології: продемонструвати на передшлюбних курсах найзначніші аспекти подружнього життя. Ці рядки народилися в результаті злиття різних досвідів. Уточню: як терапевт я мав поважати цінності кожної пари чи родини, застосовуючи відповідну оперативну методологію: на передшлюбних науках професійні знання поєднував із християнським ученням. Моя професійна клінічна діяльність дала мені змогу зауважити, що звернення до релігійних цінностей робить терапевтичну працю з парами чи родинами значно ефективнішою. Я не хочу применшувати ролі наукових досліджень і досягнень щодо спілкування, взаємовідносин та функціонування інституту родини. Просто прагну переглянути їх крізь призму таїнства, в якому ідея та практика прощення видається революційною, особливо у тих випадках, коли подружні пари постійно конфліктують або ж опиняються у ситуаціях, які ставлять під сумнів вироблені життєві механізми. Також я спробував, хоч і не без труднощів, перекласти наукову мову зрозумілою для майбутніх молодят, враховуючи при цьому загальний культурний рівень. Аби досягти цієї мети, використав метафоричний виразний стиль, наголошуючи на основних поняттях та звертаючись до прикладів із повсякденного життя. Заздалегідь прошу вибачення, особливо у вибагливих читачів. 1 Гаспаре Велла (Gaspare Vella), 1928-2009, видатний італійський невролог і психіятр (прим. пер.)

ВСТУП

Чим є шлюб сьогодні? Об’єктом постійних зловживань із боку телебачення (яке позиціонує злидні людської душі як «звичний» стиль життя) чи науковою лабораторією деструктивного спілкування? Засобом для того, щоби пережити самотність, чи інструментом для ускладнення життя інших осіб? Даром чи покаранням? Джерелом енергії чи марною тратою сил? Надією на краще майбутнє чи простою ілюзією? Відповідь не ховається у глибинах людського розуму чи в течії наших емоцій та почуттів. Її треба шукати і в нас самих, і поза нами. Там, де вирує життя, яке уподібнює народження усіх створінь – бджіл, тварин та рослин; там, де біль, відчай, радість і пристрасть стають одним цілим, засліплені світлом, яке тривожить і водночас заспокоює. Кожному з нас дано свободу шукати це джерело, яке складно віднайти і яке не гарантує вирішення усіх проблем. А можна обрати джерело іншого типу – котре повільно заливає нас водою, сповненою отрутами того, що ми спожили, та відблисками супермаркетів. Можна провести паралель між шлюбом та античною площею: це місце зустрічі. Поступово ця «площа» зменшується – і суспільство, як наслідок, в’яне.

Розділ 1

ОСНОВИ

ДВА СЕРЦЯ І КУРІНЬ Закоханим, як відомо, рай і в курені, натомість подружня пара має подбати про власний дім! Сакраментальний зв’язок триває протягом усього життя і не тільки… Навіть для науковців-мирян2 подружня єдність повинна мати риси тривалого проєкту, адже йдеться не про зведення куреня з квітів і гілок, а про побудову дому з багатьма вікнами та дверми, з терасами, які осяює сонце, та навіть із темними закутками! Це місце, де діти матимуть змогу бігати й бавитися, а старші особи – спокійно прогулятися. Там повинні бути кімнати як для того, щоби перебувати разом, так і на те, аби мати можливість побути на самоті. Ще окремі кімнати для батьків, дітей, а також для бабці і дідуся. Там повинна бути вітальня для зустрічей із друзями і кімната для гостей. А ключі та замки аж ніяк не символізують меж, за які не можна заходити. І передусім це місце, де ніхто нічим не зловживає.

ВНУТРІШНЯ АРХІТЕКТУРА Метафору такого великого дому важко пристосувати до можливостей більшости подружніх пар, які часто відкладають весілля, позаяк не мають можливости 2 D. D. Jackson. Lo studio della famiglia // P. Watzlawich – J. H. Weakland (a cura di). La prospettiva relazionale. Astrolabio, Roma, 1978.

винаймати помешкання або ж змушені задовольнятися однокімнатною квартирою, попри гучні заяви політиків різної партійної приналежности про допомогу родинам. У будь-якому разі, проєктування будинку, котрий я маю на увазі, є справою внутрішньої архітектури, що не менш важлива за справжній дім. Це проєкт, який кожен із нас створює всередині себе, на основі власного досвіду, роздумів та фантазій, щоби порівняти його – на початку реалізації та після втілення – із проєктом того, кого обрав собі за супутника життя.

ІНШІ ОКУЛЯРИ Рішення створити подружню пару через цивільне та передусім таїнственне зобов’язання потребує особливої уваги до якісного та кількісного аспекту стосунків, аби після шлюбу вони не ослабли або ж узагалі не перервалися. Насамперед ідеться про родини молодят. Це вже стабільні середовища, а подружжя несе у них новизну. Деякі пари позначаються радістю любови між чоловіком і жінкою та народженням дитини, інші ж не відповідають очікуванням, демонструючи протиріччя та безліч нових запитань, на які складно негайно відшукати відповідь. Життя разом не є широкою прямою дорогою. Це складний шлях, який для себе треба ще відкрити. Окрім того, необхідно врахувати, що двоє супутників життя дивляться на світ через різні окуляри! Деякі лінзи збільшують, інші ж – зменшують реальність; деякі з них прозорі, а інші затьмарені плямами.

ПОДРУЖНЯ ПАРА: ТВОРЦІ І СЛУЖИТЕЛІ Коли чоловік і жінка освячуються через таїнство подружжя, деякі аспекти назавжди залишаться таємничими, виступаючи зв’язком, що благословенний Богом через природу та вільне рішення молодят. Чоловік і жінка не просто виступають творцями спільної діяльности – вони є і її служителями! Існують певні релігійні догми, суспільні норми та природний порядок, які треба шанувати та дотримуватись їх.

ПЕРЕХРЕСТКИ ВЗАЄМИН Для тривалости та міцности нових зв’язків необхідно дотримуватися також певних критеріїв, що стосуються міжособистісного спілкування. Не бійтеся: нікого не змушують бути досконалим, радше навпаки. Більшість подружніх пар завдяки везінню, розумінню і терпеливості гарантують собі своєрідний супутниковий навігатор, який полегшує спільну подорож. Ідеться про те, щоб уміти знаходити спільну мову. Із професійного погляду я наголошу на перехрестках взаємин: це перехрестя, а не хрести (хоча буває і таке…), тобто своєрідні затори, обгони, пропускання, аварії, помилки під час кермування тощо.

«ВАПНО» Функціонування пари у подружньому житті потребує постійного та невизначеного маневрування між повагою до особистості, відмінністю іншого та вмінням розділити спільний проєкт на все життя. Це союз двох осіб протилежної статі, які вільно вирішують позначити його міцними стосунками, зробле13

ними з особливого «вапна», що відрізняє їх від усіх інших людських відносин: це інтимність, що народжує нове життя. Таїнство подружжя пропонує надзвичайне поєднання іманентности природного явища (виживання виду) і трансцендентности, яка дає змогу кожній особі, а згодом і парі, відчути себе єдиними з усім творінням.

Розділ 2

СОЦІЯЛЬНО-КУЛЬТУРНИЙ КОНТЕКСТ

МІФИ ТА ЛЖЕПРОРОКИ Чи можна бути громадянами світу та міцними парами й родинами, які розбудовують і власний дім, і ціле суспільство? Це запитання (та пропозицію) важко приймати, адже усім доводиться розвінчувати міфи лжепророків, нарум’янених фарбами та сповнених лестощами прогресу. Про це говорив Іван Павло ІІ: «Сучасним чоловікам і жінкам, які щиро й серйозно шукають відповіді на вагомі щоденні проблеми свого подружнього та сімейного життя, нерідко пропонують звабливі погляди і рішення, котрі в різний спосіб спотворюють істину та гідність людської особи. Такі пропозиції часто підтримує потужна й розгалужена система засобів масової інформації, яка витончено ставить під загрозу свободу та здатність до об’єктивних суджень»3. І справді, нерозважливе сприйняття інформації із засобів мас-медія (передусім телебачення) дедалі більше спонукає багатьох осіб до прагнення матеріяльних речей, а не до пошуків внутрішнього добробуту. Усіляке поганство, яке вкрадається навіть у найрадісніші події (хрещення, перше причастя, шлюб) чи релігійні свята, перетворює їх на зовнішні додатки по3 Іван Павло ІІ. Апостольське повчання Familiaris consortio (Сімейне співжиття), Рим, 1981, 76 (далі – FC).

бутового гаразду. «От ви, фарисеї, чистите лиш зверху чашу й полумисок, самі ж ви всередині повні здирства й лукавства» (Лк. 11, 39). Коли потяг до матеріяльних благ затьмарює повагу до реальних потреб людства, особа втрачає й емоційну рівновагу. Це можна порівняти з діяльністю агрономів, які для задоволення потреб ринку надміру використовують хімічні добрива та додатки: так вони отримують більший врожай, але згодом ґрунт перестає бути родючим і всі рослини всихають.

ВІД АКТОРІВ ДО СТАТИСТІВ Історія кожної родини та подружньої пари завжди є послідовністю життєвих циклів4, що потребують адаптаційного зусилля відповідно до подій, які несуть добробут або ж негаразди. Видається, що зараз ця потреба в адаптації згасає, адже переважає схильність до індивідуалізму, який відсуває на задній план справжні цінності: братерство, солідарність, справедливість, повагу, духовне життя та й життя загалом, яке часто перетворюють на блюзнірство, прикрите піджаком і краваткою. Люди здаються невпевненими та неспроможними прийняти умови, нав’язані іншими; з акторів-інтерпретерів власного майбуття вони обернулися на статистів, які служать для інших лише тлом. Це підтверджується у стосунках між чоловіком та дружиною чи батьками та дітьми; при цьому задіюється сексуальний аспект, який перетворився на ефемерний живильний бартер у державах західноєвропейської традиції. «У країнах так званого “третього світу” сім’ї часто не мають необхідних для життя засобів: їжі, житла, 4

J. Haley. Terapie non comuni. Astrolabio, Roma, 1976.

медикаментів, праці та основних свобод. Водночас у багатших державах надмірний добробут та споживацька ментальність, парадоксально поєднані з деяким страхом та непевністю щодо майбутнього, позбавляють подружні пари великодушности та відваги народжувати дітей, тож нове життя вони часто сприймають не як благословення, а як загрозу, від якої вважають за потрібне захищатися». Це повчання Папи Івана Павла ІІ5, на яке глави держав та пересічні громадяни відповідають повагою та ствердним киванням голови, хоча на ділі все залишається по-старому.

«САМОТНЯ» РОДИНА Сучасна сім’я має будувати дім та виховувати дітей самостійно, на відміну від минулих часів, коли в патріярхальних родинах під одним дахом жили дідусі й бабусі, тітки й кузини, відтак завжди хтось був поруч у хвилину втоми чи труднощів. Коли в молодого подружжя народжувався малюк, доглядати його допомагали усі жінки. Натомість сучасна розбудова родини контрастує з якістю життя людей – чи то йдеться про дітей, чи про літніх осіб. Міста майбутнього, що здіймаються вгору, не звернені до неба, а затьмарюють його, сповнюючись лихоманкою влади, що сама себе руйнує: це місця, які створюють ілюзію комфорту, будучи насправді самотністю. Крім того, очевидно, що рівність чоловік-жінка, яку давно визнано, все ще розривається між побутовими справами та необхідністю заробітку. Чоловіки, попри численні заяви, не завжди готові повністю розділити тягар домашньої господарки та виховання дітей. 5 Йдеться про вже згадуване Апостольське повчання Familiaris consortio (Сімейне співжиття), Рим, 1981.

Розділ 3

ЗАХИСНІ МУРИ

ДИТИНЧАТА Людській дитині, на відміну від інших видів, потрібно багато років, аби досягнути психофізичної автономії. Зокрема, центральна нервова система особи досягає повної функціональности лише після двадцяти років. Окрім того, дитина має бути захищеною і керованою у своїх перших кроках. Та й після цього, але доки? Спочатку її скеровують6 до вироблення індивідуальної ідентичности, згодом починається розвиток відчуття приналежности до власної родини, потім, завдяки спілкуванню з однолітками (від дитячих забав до шкільного життя), виховується суспільна ідентичність, і насамкінець зміцнюється ідентичність афективна й сексуальна, яка формується на основі перших переживань і невдач. Функціонування інтелекту проходить через різні фази: від емоційно-інстинктивної до відносного контролю імпульсів та вирішальних моментів. На основі цих давніх психологічних знань встановлено нижню вікову межу для осіб, які хочуть одружитися (16 років – для чоловіків і 14 – для жінок). Отже, батьки тривалий час залишаються поруч із дитинчам – «поза» та «всередині» нього, щоби спостерігати, оберігати, підказувати і керувати. 6

1976.

S. Minuchin. Famiglie e terapia della famiglia. Astrolabio, Roma,

ЗАТЯЖНИЙ ПІДЛІТКОВИЙ ПЕРІОД Із часом дитина стає підлітком. Ці роки життя є містком між періодом залежности та автономії, а з фізіологічного погляду це час перетворень та потенційних криз. У цьому аспекті сучасна епоха сильно відрізняється від минулого, адже теперішня молодь через тривале навчання, відсутність робочих місць або ж через затишне життя з батьками залишається всередині родини навіть після тридцяти років. Це так званий затяжний підлітковий період7. На перший погляд, порівняно з минулим, стало значно більше зовнішніх стимулів: школа, хобі, спорт, канікули поза родинним домом, навчання в університетах інших міст. Особливо доступними (настільки, що ними зловживають) тепер є нові засоби масової інформації. Вони стали незамінними постачальниками інформації, але без обмежень вони нагадують бурхливий потік, що вийшов із берегів та змиває усе довкола. Інтернет лише на перший погляд здається безпечним, а насправді він створює нові типи самотности й залежности. Символічною у цьому аспекті є популярність соціяльних мереж, які дають людям безліч нових «друзів», але при цьому стирають межі між справжньою та уявною соціялізацією індивіда. Так, веб-сторінка дійсно є навстіж відчиненими на всю планету дверима, але для сучасної молоді, яка втрачає впевненість у собі, Інтернет може стати віконцем із ґратами. Отже, затяжне перебування в лоні родини має свою ціну. Адже батьки ставляться до своїх дітей однаково і в дитячому віці, і тоді, коли вони вже стали дорослими, гальмуючи їхній автономний розвиток. І це неминуче позначиться на якості подружніх взаємин. 7 A. Oliverio Ferraris. Crescere, genitori e figli incontro al cambiamento. Raffaello Cortina, Milano, 1992.

разу після того, як повернувся з роботи, не сказавши ні слова дружині чи дітям, це може свідчити як про звичайну втому, так і про щось інше. Коли хлопець і дівчина приходять на побачення гарно вбрані і приємно пахнучи, то очевидно, що вони хочуть сподобатися одне одному. А неакуратний вигляд може означати як байдужість до особи, так і цілковиту довіру в домашньому оточенні. За відстанню між людьми, коли вони гуляють чи сидять, теж легко зрозуміти, наскільки близькі їхні відносини. Навіть фактор часу бере участь у визначенні стосунків, що особливо помітно, коли хтось спізнюється або ж, навпаки, приходить завчасно. Він набуває емблематичного значення у сексуальних взаєминах, адже кожен із партнерів демонструє повагу до ритмів іншої особи, «тренуючись», щоби виробити спільний ритм, який підсумовує когнітивний та емоційний рівень, якого вони досягнули32.

«ЧОМУ ТИ МОВЧИШ?» Тиша деколи перетворюється на драматичне спілкування. Вона може свідчити про дистанцію, злість, нудьгу або байдужість чи, навпаки, про уважне слухання; може інформувати про потребу побути на самоті, щоби поміркувати над чимось (дає змогу чоловікові та дружині прислухатися до власного серцебиття). У будь-якому разі, часте мовчання свідчать про сповільнення або вичерпаність взаємного інтересу. Окрім того, воно спричиняє у партнера певне нерозуміння, що може призвести навіть до параної: «Тобі нецікаво спілкуватися зі мною!», «Ти мене більше не кохаєш!» або «Хтозна, про що чи про кого ти зараз думаєш!». 32 L. Boscolo – P. Bertrando. I tempi del tempo. Bollati Boringhieri. Torino, 1993.

Коли розбіжності занадто великі, то конфлікт справді може перетворитися на тишу. І тоді навіть фізичний контакт уже нічого не змінить, адже подумки партнери все ж далеко одне від одного.

«У МЕНЕ БОЛИТЬ ГОЛОВА» Навіть деякі психопатологічні симптоми можуть бути закликом, повідомленням, проханням про допомогу чи спробою контролювати взаємини. Більшість іпохондричних нарікань («Я зле почуваюся, а всім байдуже»), особливо у пар літнього віку, мають одну просту мету: утримати біля себе дітей або ж вплинути на їхні рішення. Якщо говорити про простіші ситуації, то головний біль є також способом повідомити іншому про своє прагнення побути на самоті. Запаморочення та непритомність свідчать про напруженість («Допоможіть хоч хтось!»), біль у шиї чи хребті може означати «Я хотів би, щоб мені зробили масаж», а надмірне харчування іноді є прихованим проханням допомогти заповнити «порожній простір» у розумінні чи почуттях.

ДЕ? Ідеться про місце, фізичне середовище та обставини, в яких відбувається спілкування. Ці чинники впливають на нього так, що можуть навіть радикально змінити значення комунікації. Наприклад, дискусія між чоловіком та дружиною набуває різного прояву, якщо поруч є діти або ж коли подружжя перебуває у спальні. Комплімент щодо зовнішности, який давній шкільний товариш робить заміжній жінці, котру випадково зустрів у магазині, – це одне, а комплімент у закутку розважального клубу – уже зовсім інше. 83

ВІЛЬНІ ВІД УПЕРЕДЖЕНЬ У книзі «Прагматика людського спілкування» особливу увагу приділено шкідливим наслідкам таких парадоксальних фраз, як «будь спонтанним». Зазвичай вони присутні в усіх типах людських взаємин, але у стосунках чоловіка з дружиною або батьків із дітьми набувають негативного забарвлення, паралізуючи слабких осіб. Наведу кілька прикладів таких висловлювань: «Не приймай схем поведінки інших», «Ти маєш звільнитися від упереджень» або «Обери скромну весільну сукню». Це парадоксальні фрази, адже за нібито вільним вибором ховається примус. Деякі з них – справжні пастки: «Начувайся, якщо перестанеш мене поважати» (як поважати тих, хто погрожує?); «Можеш просити все, що хочеш, і я це зроблю, але я тобі не служниця» (першу частину фрази заперечує інша); або ж «Твій самостійний і врівноважений розвиток настільки важливий для мене, що я ніколи не залишу тебе самого» (цікава самостійність, чи не так?). Із часом молоді пари віднайдуть аналогічні фрази у своїх взаєминах, і головне, щоб це сталося до того, як такі висловлювання зроблять свою чорну справу. Досвідченіші подружжя, котрі вже пережили бурі часу та вірус спілкування, можуть вважати, що в них виробився імунітет.

«ХОДІМО В КІНО» Тут важливо, аби точно розуміти те, що кожен із партнерів хоче сказати насправді. Правильний «переклад» полегшує і покращує взаємини. У фразі «Ходімо увечері в кіно», обраній через свою банальність посеред сотні інших повсякденних фраз 84

(«Що на обід?», «Сходиш зі мною у магазин?» «Треба піти на батьківські збори», «Вимкни світло», «Може, купимо автомобіль?»), перетинаються три аспекти або риси людського спілкування: новина, роль і почуття.

Зміст повідомлення Перша риса стосується змісту повідомлення, новини. Чоловік каже дружині, що вони йдуть до кінотеатру. Вона може відповісти, що «це чудова ідея» або ж «краще завтра», «як скажеш» чи взагалі відмовитися. В останньому випадку чоловік може дорікнути, мовляв, «якби все залежало від тебе, то ми ніколи не виходили б із хати». Усі ці фрази містять у собі новину, певну інформацію.

Визначення ролі Але разом із новиною йде і визначення ролі, яку грає кожен із партнерів у взаєминах: рівний, головний, підлеглий. А ще важливим є те, наскільки ця роль визначена. Її можна пояснити простою фразою – чий голос є вирішальним, якщо, звичайно, право голосу має кожен із подружжя. Вибір іти в кіно чи ні – зовсім не проблема, але якщо розбіжність поглядів стосується такого питання, як народження другої дитини, то цікаво, кому належатиме це вирішальне слово? Визначення ролі кожного з партнерів часто є причиною багатьох конфліктів.

Емоційний стан Третя риса повідомлення стосується емоційного стану між співрозмовниками: пристрасть, любов, дружба, згода, симпатія, антипатія, ненависть, страх, байдужість, цікавість тощо.

Розшифрування Простою фразою «Ходімо увечері в кіно» чоловік може сказати (залежно від тону, часу та контексту) чимало різних речей: y близькість («Я хочу зробити тобі щось приємне»); y направленість (особисте рішення); y дух співпраці (будемо вирішувати разом); y критична позиція («Ти ніколи не виходиш із дому»). І це ще не все! Якщо йдеться, наприклад, про фантастичний фільм, котрий дружина вважає нудним, то це запрошення можна вважати ігноруванням її смаків. По-різному можна зрозуміти і «Так, ходімо» дружини: y близькість («Навіть якщо такі фільми мені не подобаються, я з радістю піду з тобою»); y направленість (мовляв, все одно вирішую я); y мовчазна згода («Як скажеш»); y критична позиція («Ти навіть не зауважив, наскільки я втомлена»). Можливі й інші інтерпретації (які ще треба зрозуміти) цього простого запрошення на перегляд фільму.

ДЕ ПЕРЕВАЖАЄ ВЛАДА, ТАМ ЗНИКАЄ ЗАДОВОЛЕННЯ Зазвичай, коли у взаєминах часто йдеться про визначення ролей, то зменшується задоволення від перебування разом, і це стосується не тільки подружніх стосунків. Пару можна вважати відносно ефективною, якщо простори відповідальности та самостійности кожно86

го з партнерів чітко визначені. Розбіжності поглядів не ставлять під сумнів стабільности зв’язку, а навпаки – зміцнюють його, збільшуючи радість від перебування разом. Аби досягнути цього рівня, доречно, щоб час від часу партнери дивилися одне одному в очі та намагалися прочитати в них переживання і справжні причини тієї чи іншої поведінки, яка зумовила, нехай лише на секундну, але все ж незгоду при спілкуванні. Це дасть змогу дійти простого порозуміння: «Саме це я і хотів тобі сказати» – і «Ти мене переконав» у відповідь. На жаль, вербального спілкування недостатньо, адже люди не завжди щирі. Необхідно, щоби була чітка відповідність між вербальним повідомленням та невербальною поведінкою, емоційним станом, визначенням ролей та інформації як такої. Цікавий ребус. Насправді ж усе дуже природно і спонтанно, якщо прагнеш бути близьким з особою, уникаючи масок і обладунків, адже саме вони перешкоджають людям «торкнутися» одне одного та пізнати справжніх себе з усіма слабкостями та вадами. Необхідно зняти з себе усе, щоби пізнати, хто ти. Поступитися владою, щоб бути з іншим.

Розділ 10

СИСТЕМА «РОДИНА»

Подружню пару не треба сприймати як суму двох осіб, а родину – просто як збільшення сім’ї. Подружжя – це єдиний організм, або система33, в якій рухам однієї частини відповідають рухи й реакції інших. Окрім того, спілкування та комунікативну поведінку слід розглядати не лінійно, тобто в усьому шукаючи приховані причини та можливі наслідки, а з циркулярної перспективи. Саме це характеризує всі стабільні людські системи, з огляду на їхні функції. Наприклад, шкільні проблеми дитини можуть породити у батьків безліч взаємних звинувачень щодо того, хто є відповідальним за невдачу. Наростаюче напруження між батьками позначається на дітях (найбільше на найменших та найчутливіших), скажімо, на доньці підліткового віку, яка вже переживає кризу через зміни у фігурі. Якщо вона дотримується строгої дієти всупереч волі батьків, то так чи інакше буде залучена до подружньої війни, повторюючи, мовляв, вона «вже не маленька і їсть, коли хоче». Це може призвести як до анорексії, так і до булімії, що змусить батьків відкласти усі сварки, аби дбати про дитину, стан здоров’я якої вже встиг досягнути критичної позначки. Коли ж їй стане краще, то батьки здмухнуть куряву зі старих сварок і розпочнуть нові. Чоловік звинувачує дружину у проблемах доньки через зацикленість на їжі, та ж у відповідь закидає йому, що він не цікавиться родиною та її потребами. 33

L. von Bertalanffy. Teoria generale dei sistemi. ISEDI. Milano, 1971.

Назріває розлучення. А трагізм ситуації загострює вже не тільки хвороба доньки, а й поведінка сина, котрий почав вживати наркотики (щоби вплинути таким чином на батьків? Хтозна…). Система розвалюється на очах. Рух одного спричинив рухи інших – так, як в людському тілі функціонування одного органа зумовлює і зумовлене функціонуванням інших. Гарним прикладом з життя може стати взаєморозуміння між членами екіпажу вітрильника, коли їхні дії, нехай і самостійні, мають інтегруватися в дії інших осіб, особливо якщо треба зробити різкий маневр або протистояти бурі. Окрім того, коли вони входитимуть у порт, то мусять маневрувати згідно з правилами, щоби пришвартуватися серед інших кораблів. Аналогічно і в родині слід утримувати рівновагу між збереженням індивідуальности та засадами взаємозалежности між членами однієї групи та взаємодією з іншими групами чи системами (школа, лікарня, суд, робота тощо). Кожна система має свої межі із зовнішнім світом, а також внутрішні кордони, які визначають простори автономії та відповідальности її членів. Як вітрильник та екіпаж. Окрім функцій, межі визначають і приналежність. Можна піднятися на вітрильник, щоб оглянути його та погостювати на ньому, але не це робить вас членом екіпажу. Межі родинної системи не треба вважати товстими мурами античного замку, адже насправді це зелена огорожа квітучого саду. І кожен може увійти в нього й отримати в подарунок знак дружби чи любови.

ВИСНОВКИ

Після одруження роман життя, який кожна особа писала спочатку разом зі своєю родиною, а потім самостійно, пишеться й надалі, але вже чотирма руками. Сильні руки землероба або делікатні руки хірурга; руки, що пахнуть господарським милом або забруднені друкарськими фарбами; руки, які пригортають або ж стиснуті в кулаки; руки, відкриті на привітання або задоволення; руки, в яких пульсує кров; тендітні руки молодят або сухі руки чоловіка та дружини, котрі вже відсвяткували не один ювілей… Доки на це воля Божа, ці чотири руки писатимуть історію родини. Деякі розділи розповідали про зустріч двох життів, інші – про емоційність та сексуальність, народження дітей, їхнє зростання та виховання; також є розділи про роботу, фінансове становище родини, побутові речі, повсякденність та вільний час. Окремий розділ присвячено духовним аспектам подружнього життя, кілька слів написано про те, що подружжя є також взірцем «добрих громадян». Без належного аналізу обов’язків, а не тільки прав, суспільство як структура дестабілізується, а інститут родини переживає не найкращі часи. Ми побачили, що зв’язок на все життя має багато вузлів та вузликів, деякі з яких треба зміцнити, інші ж – розв’язати, і дуже непросто зрозуміти, де одні, а де інші. Кожен партнер є носієм власних моделей існування та поведінки, які необхідно переосмислити в рамках нової родини та пристосувати до нових меж. Чимало подружніх пар часто до цього не готові або 90

просто не хочуть так чинити. Їх лякають перші ж труднощі, які нагадують про тягар відповідальности, котру часто сприймають як гальмо особистої свободи. Водночас подружнє життя містить у собі і може вивільнити значні ресурси. Тут я маю на увазі можливість народжувати дітей, яку кожна особа зберігає в лоні свого розуму і яка завдяки подружжю лише зміцниться. Відчути ніжний дотик іншого і мати змогу відповісти взаємністю: це дозволяє легше впоратися із численними повсякденними справами та пережити неспокійні ночі (навіть якщо хтось і хропить). Відчуття, що інший належить і не належить нам, як нам належать і не належать діти, допомагає встановити контакт на основі поваги до цих «інших», яких ми зустрічаємо на нашому життєвому шляху. Ми або переконані в цьому, або ж не сприймаємо такої дійсности. Це не формальність, адже в сучасному світі ми постаємо перед черговим нашестям варварів. Не йдеться про численних іммігрантів з далеких країв, а про чоловіків і жінок, одягнених у пурпур і шовк, які турбуються лише про свій бенкетний стіл та ексклюзивний імідж, в той час як бідні вдовольняються рештками з їхніх столів34. Наш західноєвропейський світ, який протягом століть уже загартувався, переживаючи численні випробування (зокрема й справжнє нашестя варварів) та історичні переміни завдяки суміші релігійности та розчарування, самопожертви та егоїзму, не може зберегти справжніх моральних цінностей та розбудувати спільність, оминаючи родинне питання. «Майбутнє 34 Це асоціяції з притчею про багача, який просив у Авраама про місце в раю, куди було прийнято жебрака Лазаря, який марно стукав у його двері (див. Лк. 16, 19-31). У цьому ж Євангелії від Луки (див. 16, 10-13) є ще одна згадка про ідолопоклонство достатку: «Не можете служити Богові й мамоні».

людства приходить через родину (…). Вона є першою й незамінною школою суспільного життя»35. Цю рису родини необхідно зміцнити, забезпечивши, починаючи з ненароджених іще дітей, максимальну церковну, культурну, соціяльну та економічну підтримку. У переплетенні гілок завжди приховується зернятко світла. А якщо ми приймемо його як безцінний дар і будемо берегти, як малу дитину? А якщо ми приймемо цю дитину, котра тривожно живе всередині нас?

Див. FC, 45; 86.

ЗМІСТ

ПРЕДСТАВЛЕННЯ ......................................................................5 ПЕРЕДМОВА ..............................................................................7 ВСТУП ........................................................................................9 Розділ 1. ОСНОВИ Два серця і курінь ................................................................... 11 Внутрішня архітектура .......................................................... 11 Інші окуляри ........................................................................... 12 Подружня пара: творці і служителі ...................................... 13 Перехрестки взаємин ............................................................. 13 «Вапно» ................................................................................... 13 Розділ 2. СОЦІЯЛЬНО-КУЛЬТУРНИЙ КОНТЕКСТ Міфи та лжепророки .............................................................. 15 Від акторів до статистів ......................................................... 16 «Самотня» родина .................................................................. 17 Розділ 3. ЗАХИСНІ МУРИ Дитинчата .............................................................................. 18 Затяжний підлітковий період ............................................... 19 Одружуються дві родини? .....................................................20 «Підказки» батьків .................................................................20 «Ти спокійно можеш поводитися так, як я цього бажаю» ... 21 Залежність .............................................................................. 22 Згасле вугілля ......................................................................... 22 Родинна «нянька» .................................................................. 23 Плутанина ролей ....................................................................24 «Складні» родини ................................................................... 25 Від активної участи до байдужости ......................................26 93

Розділ 4. ВТРАТА Інституція на межі вимирання? ............................................28 «Легкі» та «складні» пари ......................................................28 Експериментальні пари .........................................................29 Втрати і здобутки ...................................................................30 А народжуваність? ................................................................. 31 Команда у повному складі ..................................................... 33 Розділ 5. ЗУСТРІЧ Молодята – ті ж діти! ............................................................. 35 Чому саме ти? .........................................................................36 Закоханість ............................................................................. 37 Заручини .................................................................................38 Розділ 6. ПОРІВНЯННЯ Зв’язки і чесноти.....................................................................40 Я і ми ........................................................................................ 41 Розум між минулим і теперішнім ......................................... 41 Недосконала угода .................................................................42 Море подружжя: між Сциллою та Харибдою ...................... 44 Новий розділ ...........................................................................45 Надія, віра і… везіння .............................................................45 Власний «сад» ........................................................................ 46 Відчувати разом .....................................................................47 Основні аспекти подружнього зв’язку ................................. 48 Розділ 7. ПРОТИСТОЯННЯ Конфлікт ................................................................................ 51 Полоти бур’ян ......................................................................... 52 Влада і відповідальність ........................................................54 Град .......................................................................................... 55 Як відновитися .......................................................................56 Чоловік і жінка. Одна мова – різні значення ....................... 71 Змагання і співпраця ............................................................. 72 94

Розділ 8. ПОДРУЖНЯ СЕКСУАЛЬНІСТЬ Емансипація і нові форми рабства ....................................... 74 Апетит .....................................................................................76 Ігри .......................................................................................... 77 Інтимність ...............................................................................78 Розділ 9. «Я КЛИКАВ, А ТИ НЕ ВІДПОВІВ» Граматика спілкування ..........................................................80 Вербальне і невербальне спілкування ..................................81 «Чому ти мовчиш?» ................................................................82 «У мене болить голова» ..........................................................83 Де?............................................................................................83 Вільні від упереджень ........................................................... 84 «Ходімо в кіно» ...................................................................... 84 Де переважає влада, там зникає задоволення .................... 86 Розділ 10. СИСТЕМА «РОДИНА» ВИСНОВКИ ..............................................................................90

НАУКОВО-ПОПУЛЯРНЕ ВИДАННЯ

Чезаре Перрі ДВА СЕРЦЯ В ОДНОМУ ДОМІ Шлюб: проєкт на все життя Літературний редактор Ірина Климко Богословський редактор Тереза Ференц Технічний редактор Галина Горбачук

Підписано до друку 13.01.15. Формат 84x108 1/32. Папір офс. Офс. друк. Ум. друк. арк. 5,0. Ум. фарбовідб. 5,5. Обл. вид. арк. 3,0. ТзОВ Видавництво «Свічадо» (Свідоцтво серії ДК №1651 від 15.01.2001) 79008, м. Львів, а/c 808, вул. Винниченка, 22. Тел.: (032) 244-57-44, факс: (032) 240-35-08 e-mail: post@svichado.com, url: www.svichado.com Віддруковано згідно з наданим оригінал-макетом у друкарні ТзОВ «Зерцало» (Свідоцтво серії ААВ № 219930 від 30.01.2013 р.) вул. Січових стрільців, 35-а, с. Кротошин, Пустомитівський р-н, Львівська обл.