запрошуємо до кани
вересень 2012 кана
кана вересень 2012
запрошуємо до кани
У
явіть – ви тримаєте в руках новонароджену дитину. Ще не знаєте, якою вона буде у майбутньому, хто і що стане на її життєвій дорозі. Позаду – вагітність, позаду – пологи, можливо, дуже важкі. Але це вже не суттєво у хвилину, коли довгоочікувана дитина нарешті у Вас… Так і з нашим журналом. Правда, коли пишу ці слова, я ще не маю змоги тримати його в руках. Він ще залишається навіть для нас, членів редакції, таємницею. Бо ніколи те, що бачиш у комп’ютері, не відповідатиме стовідсотково тому, що отримаєш із друкарні. Отож, кого ми народили – розглядати і оцінювати Вам… Не будьте надто суворими, адже новонародженому переважно всі усміхаються :) Маємо таку мрію, щоб цей журнал, призначений для сім’ї, для подружжя, для батьків, бабусь і дідусів, став місцем гарної зустрічі. Так само, як місцем радісної, відкритої до потреб іншого, зустрічі було весілля в Кані Галилейській. У «КАНІ», як і на весіллі, ви познайомитеся з іншими сім’ями (сьогодні – зі сім’єю Надії та Романа Турянинів), подружите з нашими постійними авторами, отримаєте добру пораду, відпочинете і повеселитеся. Можливо, завдяки якійсь статті чи розповіді відбудеться чудо у вашому житті. Ви щось зрозумієте, щось передумаєте, на щось глянете по-новому… Надіємося, вина Вам не бракуватиме… Того доброго Ісусового вина, яке серце і душу звеселяє. Це журнал для ВАС і про ВАС! Запрошуємо до «КАНИ»! P.S. Із нетерпінням чекатимемо на Ваші відгуки, бо тільки Ви можете сказати, яку гостину ми підготували.
вересень 2012 кана
від вас до нас Коли ми вибрали назву для журналу, запитали:
“З чим у вас асоціюється слово «Кана»”? А я маю знати це слово? Ага! Згадав! Це місто, в якому Ісус вперше створив диво. У такому випадку перше, що приходить на думку, це весілля, бо під час церемонії читають цю притчу чи як це називається... Як виявилося, я доволі освічена особа, хоча шкода, що це дала мені не освіта, а те, що я підробляв, знімаючи весілля і чуючи цю притчу енну кількість разів :) Богдан Ємець, 22 роки, музикант
Канна – це квітка, дуже гарна, яскравого червоного кольору.
Я пам’ятаю, що це з Біблії, але не пам’ятаю конкретно, про що йдеться. Вже згадала, Кана Галилейська. Уляна Федорович, 36 років, методист університету
“Кана” асоціюється в мене зі спокоєм, але також із дуже сильною енергією, спрямованою до космосу, сонця та руху. А також зі світлом. Канна – це така квітка, вогняна, сонячна. Вони є дуже різні: високі, розкішні. Вікторія Гус, 51 рік, інженер
Ганна Кондратюк, 44 роки, підприємець
Кана Галилейська, в якій Ісус Христос перетворив воду на вино. Я колись писав матеріал, де згадувалася Кана, картина “Бенкет у Кані”, звідти запам’яталося.
“Кана” у мене асоціюється з глечиками, кам’яною церковцею, з вином, радістю, весіллям, чудом. Стандартний набір:) Тетяна Матвійчук, 32 роки, бренд-менеджер банку
Андрій Мельник, 26 років, викладач університету
Чесно кажучи ні з чим конкретним не асоціюю. Трохи з Каннами, трохи – з канканом. Загалом із чимось червоним, веселим або вдумливим та гірським. Оленка Совин, 24 роки, аспірантка
“Кана” – це гурт. А ще це журнал, який от-от має з’явитися в Україні, хоча безліч перешкод стає на його шляху. Однак я вірю в його перемогу над усім цим))) А також це місто, де Ісус створив своє перше чудо... Ігор Саджениця, 25 років, журналіст
Кана – це весілля. Гучне, з музикою, танцями, забавами... і обов’язково – з Ісусом і Марією! Аня Устинова, 33 роки, юрист
Перша асоціація – гурт “Кана”. А от друга – весілля в Кані Галилейській. Це один із моїх улюблених уривків Євангелія, перше чудо Ісуса. Надя Надільна, 27 років, PR-менеджер
Кала – то є квітка, Канни – місто. А Кана… не знаю. Треба подивитися в енциклопедії. Уляна Кадикало, 50 років, бухгалтер
Ні з чим. Не маю жодних асоціацій. Бо не знаю значення цього слова. Христина Новоставська, 22 роки, ІТ -працівник
Колись асоціювалося зі співзвучною назвою квітки “кала” а пізніше – з Каннами і кіно або рекламним фестивалем. Зараз знаю групу “Кана” і товаришую з її гітаристом Олексієм.
Слово “Кана” у мене асоціюється з посудиною, у якій -надцять років тому купували розливне молоко (візьми кану і йди по молоко). Хоч є ще фольк-рокова група, також із назвою “Кана”. Юрій Калагурка, 28 років, начальник зміни цеху
Із Японією, ієрогліфами.
Наталя Маціпура, 23 роки, журналіст
Остап Хомицький, 31 рік, інформатик
Надіємося, що від сьогодні слово “Кана” буде вам асоціюватися із нашим журналом. Дорогі читачі, чекаємо на ваші відгуки, пропозиції, запитання. Ви можете звертатися як до редакції, так і до окремих авторів рубрик. “Кана” – це журнал для ВАС і про ВАС!
Чекаємо на ВАШI листи! Автори найцікавіших отримають подарунки – книжки видавництва “Свічадо”. Адреса для листування: Журнал “Кана”, а/с 808, м.Львів, 79008
Електронна адреса: kana@svichado.com
кана вересень 2012
у номері
6
до родини на гостину Надія та Роман Турянини
От діти підростуть – і переселимося ближче до землі. Нам багато не треба: збудуємо собі невеличку хату, будуть до нас діти приїжджати з внуками, а ми будемо там “дідо” і “баба”…
12
ТЕМА НОМЕРА ШКОЛЯР У СІМ’Ї
Що таке успішне навчання? Чого найбільше потребують школярі від батьків? Як реагувати на незадовільну оцінку? Що треба і що не треба робити, щоб навчити дитину вчитися?
36
сім’я
Чи давати дітям кишенькові гроші? Дитина не доросла до кишенькових грошей, якщо: Майже не
уявляє, де працюють батьки, що таке заробітна платня і звідки вона береться. Не вміє відмовлятися від дрібних бажань заради “високої мети”. Погано поводиться, не дотримує
26
людина ЄПИСКОП-ҐАЗДА
Кожна людина повинна бути господарем. Колись Митрополит Андрей
старався
докладати
зу-
силь, щоб навчити духовних осіб менеджменту. Та на разі, на жаль,
добрі менеджери серед священиків – то радше винятки.
подружжя
32
Як уникнути звикання у стосунках?
Після одруження пара поступово входить у звичне життя. Починаються буденні клопоти, робочі проблеми. Багато часу забирає побут. За цими щоденними турботами втрачаємо свіжість почуттів, бажання дивувати один одного і дивуватися самим.
своїх обіцянок і любить прибрехати.
життя ЦЕРКВи Дім із серцем
40
“Дім серця” не надає бідним жодної матеріальної допомоги. Тобто волонтери не можуть купити їм навіть ліки. Ода переконана, що матеріальні потреби цих людей не мають кінця. Гроші допомагають лише деякий час. Тому значно важливіше просто бути поруч з убогими.
50
КУЛЬТУРА
То усьо Божа режисерка
Вони називають себе християнами, “які грають добру музику”.
Нас із ними поєднує назва. Тож ми не могли не взяти
в них інтерв’ю до першого випуску журналу. Про гурт “Кана”
розповідає його вокалістка Христина Підлісецька, а також гітарист Олексій Каплунський. вересень 2012 кана
ТЕМА НОМЕРА
школяр у сім’ї
Важливо давати дитині свободу… Розмовляла Ольга Хворостовська
Що таке успішне навчання? Чого найбільше потребують школярі від батьків? Як мотивувати дитину? Про те та інше “Кана” спілкується з о. Михайлом Димидом, доктором східного канонічного права, батьком п’яти дітей.
окрилювала, аби вміла самостійно думати.
П
рошу отця, на Вашу думку, чи успішне навчання полягає в тому, аби бути відмінником? – Ні, батьки повинні розуміти, що дитина не має і не може вивчати всі предмети однаково. Зі свого досвіду бачу, що ті діти, які є першими у навчанні – як їх тепер називають “заучки” – потім не є першими у житті. Їм важко бути креативними, творчими, знаходити вихід у складній нестандартній ситуації. У теперішніх виховних системах західних країн заучування предмету вже не є модним. Освітні системи змінюють задля того, аби замість заучування в дитини виникло бажання увійти в предмет. Бо можна завчити, але не увійти, не зрозуміти, не полюбити, а можна доторкнутися до якоїсь теми і відчути її смак. Важливо, аби дитина чимось цікавилася, щоби мала якусь ідею, яка б її
кана вересень 2012
– Чи повинні батьки встановлювати “планку” для дитини? – Мене вже тривалий час цікавить походження успішних людей. Переважно це люди, які мали дитинство, де вони самі вирішували, що їх цікавить та який напрям обирати. Вони не мали батьків, які на них тиснули, визначали, скільки предметів дитина має знати на відмінно. Я вважаю, що дуже важливо дати дитині свободу. Очевидно, що дітей треба заохочувати, але не надто, щоб це заохочення не стало тиском. – Як же батькам треба мотивувати дитину до навчання? – Вони повинні виробляти в дітях правильну шкалу вартостей. Якщо буде ця шкала, то вже не так важливо, як дитина себе проявлятиме. З її допомогою можна самому вийти на ту вартість, яка найбільш важлива. І саме батьки, а не школа, зобов’язані цю шкалу формувати. Школа – це не первинна, а допоміжна структура для батьків. І вони це мусять дуже добре зрозуміти. Якщо батьки самі будуть власним життям задавати цілі і
трактувати школу як допоміжну структуру, то діти зможуть розвиватися у правильному напрямку. – Чого, на вашу думку, найбільше потребує школяр від батьків? – Любові. Це той імпульс, який допомагає не тільки вчитися, а й виходити з будь-яких складних ситуацій. Тут є дві основні важливості для батьків. Перша – аби між ними панувала любов: аби тато любив маму і мама тата, і щоби це було видно, однак не було показовим. Це вже більш ніж половина успішності дитини. Друга важливість – первинна любов у
Школа – це не первинна, а допоміжна структура для батьків родині є між чоловіком і жінкою, а не між мамою і дитиною чи татом і дитиною. Подруги мають любити один одного, тільки тоді любов зможе передаватися дітям. Якщо дитина відчуває, що її люблять, то все зможе. Навіть якщо вона при-
школяр у сім’ї носить погані оцінки, є неслухняною, але відчуває, що її люблять, підтримують у стараннях, то впевненіше себе почуватиме і в навчанні, і серед інших дітей, де вона може не вписуватися в систему.
фото: з архіву сім’ї Димидів
– Чи мають батьки вірити в дитину? – Очевидно, що так. Кожна людина потребує, аби в неї вірили, тим паче з християнського погляду, бо в нас вірить сам Господь Бог. Він вірить у кожну людину, задля того Він її сотворив, аби вона була подібною до Нього. А батьки повинні розуміти, що дитину отримали в позичку, на виховання. Господь дав їм дитину, аби вони її виховали для Нього, і Він знає, чому саме їм доручив цю дитину. Цій дитині, як і кожній людині на світі, Він дав унікальну особистість. Інша річ, що це може не збігатися з планами батьків. Тому кожен батько, кожна мама мусить запитати Господа Бога: “Чому Ти мені дав цю дитину? Який Твій план для неї, бо Ти дав її мені, аби я її виховав/виховала для Тебе?” – Що ви як священик радите, коли бачите непорозуміння між батьками і дітьми? – Є різні непорозуміння. Часом батьки нервують через те, що дитина непосидюча, рухлива. Я кажу їм: “Ви тіштеся з того, бо це означає, що дитина має свою особистість, чогось хоче, щось шукає. А як щось шукає, то чогось вчиться. А ваша роль полягає у тому, щоб це заохочувати”. Також є проблеми непорозуміння батьків із підлітками. У таких випадках я раджу батькам дивитися на дитину очима Ісуса Христа, як Він дивиться на неї. Люди часто не розуміють, яку гарну дитину вони мають і що повинні робити, аби мати з нею контакт. А потрібно, аби батьки щонайменше п’ять хвилин на день розмовляли з дитиною, щоб вона хоч коротко, але постійно відчувала їхню любов. Тоді не виникатиме
глибоких непорозумінь. Звичайно, будуть якісь менші незгоди, але вони матимуть розв’язання. – Як, на вашу думку, потрібно реагувати на погану оцінку? – Треба постійно наголошува-
Дитина має унікальні прояви божества, і люблячі батьки бачать ті прояви ти, що важлива не оцінка, а знання. І коли дитина приносить погану оцінку, треба запитати, чому так сталося. Часом це може мати відмінні від навчання причини. І треба зважати, наскільки дитина старалася. Дитина може докладати мало зусиль і мати добру оцінку – це погано, і навпаки – багато зусиль і низьку оцінку, і це дуже
добре. Переважно талановиті діти є ліниві. Їм легко даються знання. Оскільки шкільна система вирівнює, а загальний рівень є досить низький, то їм не треба докладати особливих зусиль. Тоді їхня можливість розвиватися, сприймати швидше, ширше, глибше, затирається. – А як можна цьому запобігти? Не дати дитині розлінитися? – Різко порвати з державною системою освіти. У багатьох країнах світу є родинні школи: кілька родин, згідно з уже випробуваною системою, дають освіту своїм дітям, які потім складають державні іспити, аби підтвердити свої знання. Таким чином, можна розвивати особливу індивідуальність. При нашій системі освіти я не думаю, що це можливо. – Чи потрібно допомагати дітям у навчанні? – Не обов’язково. Є різні діти і
Син отця Михайла Дмитро на відсутність свободи не нарікає... вересень 2012 кана
подружжя
Як уникнути
звикання
у стосунках?
10
кана вересень 2012
стосунки Автор: Наталка Ільчишин, психолог
Х
іба погано, коли ваш чоловік знає, що ви любите каву з молоком, але терпіти не можете зеленого чаю? Хіба це зле, коли ваша дружина розуміє, що сьогодні ви повернулися з роботи роздратованим і вас краще не чіпати? Хіба не тішить те, що чоловік нарешті вивчив ваші смаки? Хіба не приємно, коли дружина добре знає, які парфуми – ваші улюблені? Я голосую за таке звикання!!! Проте…
Хіба не приємно, коли дружина добре знає, які парфуми – ваші улюблені?
фото: sxc.hu
Як нам часом хочеться повернутися в той безтурботний стан закоханості – в період наречених! У той час, коли ми бігали на побачення і коли нам вистачало лише одного спогаду про кохану людину, щоби нас переповнили почуття! У час, коли все навколо було яскравим та сонячним, незалежно від погоди надворі! Проте стан закоханості не може тривати вічно. Після одруження пара поступово входить у звичне життя. Починаються буденні клопоти, робочі проблеми. Багато часу забирає побут. За цими щоденними турботами втрачаємо свіжість почуттів, бажання дивувати один одного і дивуватися самим. Таке звикання дуже небезпечне для стосунків. Що ж робити? Вчитися будувати стосунки в подружжі по-новому! Час один для одного Молоді пари очікують від подружнього життя можливості більше часу проводити разом. Чи реалізовують вони ці сподівання? Спробуймо проаналізувати! У добі – 24 години, 8 годин ми витрачаємо на сон, ще 8 – на працю. Побутові клопоти (приго-
Хіба можливо уникнути звикання у стосунках, якщо живеш поруч із людиною багато років? Якщо бачиш її і після ранкового пробудження і ввечері, по завершенні складного дня? Часом бачиш в доброму настрої, а часом – не в гуморі? Але чи є звикання настільки поганим явищем, як ми зазвичай про нього думаємо? тування їжі, прибирання, купівля продуктів тощо) забирають у нас ще 3 – 4 години. Якщо в родині є хоча б одна дитина – сміливо додавайте ще 2 – 3 години. Власні інтереси, хобі, спілкування з друзями, соціальні мережі забирають у нас ще годину. Скільки ж часу ми залишаємо один для одного? Пригадуєте, як до одруження ми прагнули бути поруч із коханою людиною якнайдовше? Ми планували свій час, зважували пріоритети, відмовлялися від деяких справ. Тоді нам це вдавалося! Отже, таке можливе і в подружньому житті! Спілкування в подружжі Середньостатистична подружня пара спілкується 14 хвилин на добу. Чи достатньо цього для підтримання добрих стосунків? А пригадуєте, як колись ви не могли наговоритися? Звичайно, за буденними клопотами – діти, робота, побут – часу бракує на все.
Творення стосунків не треба завершувати в день одруження Проте його можна знайти: зарезервуйте хоча б півгодини щоденно на спілкування, а не просто на обговорення звичних поточних справ. Подружні стосунки потребують від нас трохи зусиль і, що найважливіше, часу.
Спільний відпочинок Одна знайома пара має добру традицію. Хоча б раз на півроку вони організовують собі відпочинок поза домом і без дітей. Їм, як і нам, у щоденному житті бракує часу і на спілкування, і на вияви почуттів. Проте ці кілька днів вони присвячують лише один одному. Щоразу повертаються до звичного життя закоханими, як уперше.
За щоденними клопотами можна втратити інтерес один до одного Творення стосунків не треба завершувати в день одруження. Важливо розуміти: те, якими будуть наші стосунки, великою мірою залежить від нас самих. Головна ідея – свідоме планування подій та ситуацій. Дехто може заперечити: вияви почуттів мають бути спонтанними, інакше вони будуть нещирими. Проте будьмо відверті: за щоденними клопотами можна втратити інтерес один до одного та бажання виявляти почуття. Не бійтеся запланувати час на розмову з власним чоловіком чи зазначити в діловому щоденнику, що дружині варто купити квіти. Це ті приємні дрібнички, які дозволяють стосункам розвиватися та рятують нас від байдужості один до одного! вересень 2012 кана
11