Біблійні секрети харчування by SVICHADO

Цю книжку присвячено моєму батькові, Донові Колберту-старшому, за любов і науку, якими він мене обдарував. Також я дякую йому за те, що він привів мене до особистих взаємин з Ісусом.

ДОН КОЛБЕРТ

Біблійні секрети харчування ЩО ЇВ БИ ІСУС?

Львів Видавництво »Свічадо« 2014

Переклад за виданням:

Don Colbert, M. D. What Would Jesus Eat? Published by Nelson Books, 2002.

УДК 613.2 ББК 51.204.0 К 60

З англійської переклав Остап Гладкий Обкладинка Галини Горбачук

Видавництво спирається на «Український правопис. Проєкт найновішої редакції» (1999) Інституту української мови НАН України

К 60

Колберт, Дон Біблійні секрети харчування / Дон Колберт ; пер. з англ. О. Гладкий. – Львів : Свічадо, 2014. – 216 с. ISBN 978-966-395-798-2 Якщо ви справді хочете наслідувати Ісуса в усьому, то не можете нехтувати своїми харчовими звичками. Це та царина, в якій ви маєте змогу іти Його слідами щодня й отримувати за це велику нагороду – більше енергії, міцніше здоров’я і відчуття гаразду. Медичні й наукові факти підтверджують: якби ми їли, як Ісус, то були б здоровішими. Він – наш взірець добрих звичок у харчуванні і рухливому, здоровому, збалансованому способі життя. УДК 613.2 ББК 51.204.0

ISBN 978-966-395-798-2

ВСТУП

Що їв би Ісус?

Що робив би Ісус? Віднедавна все частіше можна почути це запитання. Ми читаємо його і бачимо акронім WWJD (Що робив би Ісус. – Ред.) на всьому – від наліпок на автомобілях до наручних браслетів. Більшість знайомих мені християн справді хочуть зрозуміти, що робив би Ісус, і щиро бажають іти Його слідами в кожній окремій ситуації. Ми, звісно, прагнемо любити й шанувати нашого небесного Отця так само, як Ісус. Ми прагнемо додержуватися десяти заповідей, як Він. Ми прагнемо навчитися любити своїх ближніх, як Він, і допомагати їм чудесним земним способом. Ми прагнемо дотримуватися Ісусового вчення, використовуючи свій час, таланти і фінансові ресурси. Та чи хочемо ми їсти, як їв Ісус? А чому би й ні? Ми бажаємо наслідувати Його в усіх інших царинах свого життя, то чому ж не робити цього у споживанні їжі? 5

Ісус дбав про здоров’я людей. І, безперечно, чимало Його чудесних зцілень засвідчують цей факт. Він бажав, аби люди оздоровилися, однак прагнули до зцілення не лише розуму й душі, а й тіла. Але чи Ісус справді навчав про харчування і те, як ми маємо їсти? Я стверджую, що так, – і не лише словом, а також ділом. У Біблії знаходимо сотні прикладів звичаїв, що пов’язані зі здоровим харчуванням. Ісус сповна впроваджував їх у життя. Навіть випадкові читачі Біблії знають чимало історій, в яких згадано про їжу або зосереджено на ній увагу. Ісус навчав визначальних духовних принципів, часто вдаючись до аналогій із харчами. Також Він брав участь у біблійних святкуваннях і врочистих трапезах. На Тайній вечері Він запровадив ритуал, у якому їжа стала найсвященнішим спомином про Його смерть. Медичні й наукові факти це підтверджують. Якби ми їли, як Ісус, то були б здоровішими. Він – наш взірець добрих звичок у харчуванні і рухливому, здоровому, збалансованому способі життя. «Але, – можете заперечити ви, – відтоді чимало змінилося, Ісус ходив по землі дві тисячі років тому. Технології стали досконалішими. Тепер ми маємо безліч страв, про які Ісус нічого не знав. Наш режим харчування цілковито інший». Так і ні. Часи змінилися, ми споживаємо вже не ту їжу, але це не завжди добре! Згадуючи американське харчування, про що ви подумаєте? Загалом у США споживають три ситні страви на день. Більшість людей в інших країнах їдять тільки дві. Згадуючи південну кухню, про що ви подумаєте? Майже усе смажене. Смажена курка, смажена шинка, смажена картопля, смажена цибуля та інша городина. А ще печиво з високим умістом жиру, намащене маслом, і картопляне пюре, втоплене у густій підливі з молока. Згадуючи про ситну трапезу, про що ви подумаєте? Зазвичай ми певні, що ситний, до прикладу, обід неодмінно 6

містить десерт. Чимало американців не вважають застілля повноцінним без чогось солодкого наприкінці. І якщо йдеться про американське харчування, то це не те, що їв Ісус. Натомість такий спосіб харчування невпинно веде до занепаду здоров’я. 1901 року Сполучені Штати вважали найздоровішою нацією у світі з-поміж сотні тих, які дослідили. До 1920-го Америка опустилася на друге місце. До 1950-го опинилася на третьому. До 1970 року була вже на сорок першому місці. А у 1981-му впала аж на дев’яносто п’яте1! Як нація може переміститися із сорок першого місця в царині здоров’я до дев’яносто п’ятого лише за одинадцять років? І з першого до дев’яносто п’ятого – менш як за століття? Відповідь можна узагальнити одним словом: фаст-фуд. Типовий американець споживає три гамбургери і чотири порції картоплі фрі на тиждень2. 1970 року мешканці США сукупно витратили приблизно 6 мільярдів доларів на «швидку їжу». У 2000-му – понад 110 мільярдів. Себто віддали більше грошей за фаст-фуд, ніж загалом витратили на персональні комп’ютери, програмне забезпечення, нові автомобілі і вищу освіту. Також американці витрачають на фаст-фуд більше, ніж разом на всі книжки, газети, журнали, кінофільми, відео- і музичні записи3. Причина того, що популярність фаст-фуду так разюче зросла, проста – швидкий темп нашого життя майже вимагає цього. Люди відчувають, що вони надто заклопотані, аби готувати звичні страви, і обирають фаст-фуд як альтернативу, котра допомагає заощадити час. До того ж часто буває так, що приготування кожної порції традиційної страви обходиться дорожче, ніж коштує порція в ресторані швидкого обслуговування. Це зумовлене тим фактом, що ми здебільшого 1 Gunther B. Paulien, Ph.D., The Divine Philosophy and Science of Health and Healing (Brushton, N.Y.: Teach Services, Inc., 1995), 202. 2 Eric Schlosser, Fast Food Nation (New York: Houghton Miﬄin Co., 2001), 6. 3 Elizabeth Gleick, «Land of the Fat», Time International Edition, 25 Oct. 1999, 242.

не готуємо їжі щодня, тож можемо змарнувати чимало продуктів, які приносимо додому з ринку. У нашому суспільстві ми повсякчас потрапляємо під вплив реклами, що спонукає до споживання фаст-фуду. Дітей заохочують подарунками, а ще створюють ігрові майданчики поряд із самими ресторанами. Крім того, зазвичай заклади «швидкого харчування» розташовані не далі, як за милю чи дві. Тож врешті-решт повноцінним харчуванням жертвують заради вигоди, адже фаст-фуд – це дешевше і доступніше. «Швидку їжу» створюють так, аби вона діяла на органи чуття, тобто йдеться про зір, нюх, смак і доторк, або текстуру. Один із головних способів надати харчам і смаку, і текстури – додати жиру. Один із найпоширеніших способів покращити смак – досипати цукру. Їжа із глазур’ю – а це переважно солодощі, – вкрита додатковим шаром жиру. Крім того, що фастфуд не має жодної поживної цінности, він зазвичай містить багато соли та обмаль волокон. Споживаючи страви з високим умістом соли і низьким – волокон, з надлишком жиру і цукру та майже позбавлені поживних речовин, ми їмо зовсім не так, як Ісус.

Цінність простого харчування Чи справді ми були б здоровішими, якби споживали простіші харчі – на взір тих, що їв Ісус? Медицина твердить, що так. Майже сім десятиліть тому доктор Вестон А. Прайс повідомив результати дослідження, що актуальне і вражає донині. Доктор Прайс, зубний лікар, вивчав примітивні народи, ізольовані від західної цивілізації, у тім числі мешканців віддалених міст і сіл Швейцарії та Шотландії. Деякі з культур, котрі він дослідив, дотримувалися раціону, що містив рибу, морепродукти і дичину; інші народи їли м’ясо і молочні продукти від одомашнених тварин. Ще інші – плоди, зерно, бобові та городину; окремі примітивні групи майже не споживали рослинної їжі. 8

Усі ці культури, однак, додержувалися дієт, що мали спільну рису: вони не містили рафінованих, неживих продуктів, таких як білий цукор і біле борошно, пастеризоване чи гомогенізоване молоко, консерви і гідрогенізована або очищена рослинна олія. Усі народи споживали незначну кількість тваринних продуктів, а також сіль. Ці ізольовані групи людей зберігали свої харчі, використовуючи методи соління, ферментації і сушіння, які завжди утримували високу поживну цінність їжі. Загалом доктор Прайс дослідив близько сімдесяти культур, у тім числі ескімосів на Алясці, африканські племена, австралійських аборигенів, корінних американських індіянців, народи Полінезії, мешканців далеких швейцарських сіл і віддалених островів на узбережжі Шотландії. Доктор Прайс проаналізував харчування цих ізольованих груп людей і порівняв його з тодішнім американським раціоном. Не забувайте, що він робив це дослідження у 30-их і 40-их роках минулого століття, коли поживна цінність американської їжі була значно вищою, ніж тепер. Ось що виявив доктор Прайс: Усі так звані примітивні дієти містили принаймні вчетверо більше мінералів і розчинних у воді вітамінів, ніж американське харчування. • Усі ці дієти мали щонайменше в десять разів більше розчинних у жирі вітамінів, ніж їжа мешканців США. • Люди у цих ізольованих культурах майже не страждали від псування зубів і мали високу стійкість до хвороб.

•

Подеколи доктор Прайс мав нагоду спостерігати за тими мешканцями, котрі лише почали споживати перероблені продукти. Він виявив: коли західна цивілізація сягала цих віддалених місцевостей і харчовий раціон поповнювали оброблені й цукристі продукти, кількість зубних порожнин у тамтешнього населення хутко зростала. Та поширювалося не лише псування зубів, люди загалом почали частіше хворіти. Серед дітей, що народилися у батьків, які споживали 9

перероблені харчі, зросла кількість вад обличчя і щелеп. Підвищився відсоток аномалій при народженні і фіксували більше гострих та хронічних недуг. Що більше було обробленої їжі, то швидше занепадало здоров’я людей. Доктор Прайс дійшов висновку, що псування зубів було зумовлене передусім дефіцитом поживних речовин, водночас та сама причина створювала умови для поширення інших хвороб. І він став завзятим прихильником того, щоб американці змінили свої харчові звички, • обираючи необроблену, високопоживну їжу; • уникаючи перероблених і рафінованих продуктів; • споживаючи свіжі продукти у їхньому природному стані. Це ті самі звички, що були основою харчування Ісуса! Система, рекомендована у цій книжці, – це підхід до їди, що надає особливого значення: 1. Здоровій їжі. 2. Свіжій їжі. 3. Чистій воді і їжі без пестицидів, фунгіцидів та всіляких додатків. 4. Їжі без цукрових домішок, що не містить жиру, соли, додатків та хімічних консервантів. Ця книжка презентує «манеру харчування Ісуса». Якщо ви справді хочете наслідувати Ісуса в усьому, то не можете нехтувати своїми харчовими звичками. Це та царина, в якій ви маєте змогу іти Його слідами щодня й отримувати за це велику нагороду. Наслідування Ісуса у харчуванні потребує зобов’язання змінитися, стати тим, ким сотворив вас Бог, а також скорити свої бажання настановам Божим. Бог, своєю чергою, шануватиме ваше щиросерде зобов’язання, подарувавши вам більше енергії, міцніше здоров’я і відчуття гаразду. Чи бажаєте ви дати обітницю наслідувати Ісуса і їсти так, як їв Він? Якщо так, то перегорніть сторінку – і почнімо. 10

РОЗДІЛ ПЕРШИЙ

Серйозно спитайте себе, що варто їсти

Мабуть, найважливіший крок на шляху до того, щоби навчитися іти слідами Ісуса і їсти так, як їв Він, можна узагальнити двома головними запитаннями: 1. Чому я це їм? 2. Чи їв би це Ісус? Якщо ви зможете чесно відповісти на ці запитання про кожен кусень їжі, який кладете собі до рота, то вам доведеться визнати дві головні істини щодо свого способу життя: Істина № 1: Більшість того, що ми їмо, потрапляє до нашого столу внаслідок необґрунтованого, немудрого і здебільшого несвідомого вибору продуктів. Істина № 2: Більшість того, що ми їмо, – це, найімовірніше, зовсім не те, що їв би Ісус, якби Він був на нашому місці. Я закликаю вас серйозно обміркувати, що ви їсте і чому. Наші спогади переважно працюють проти нас, коли йдеться про розумний вибір їжі. 11

Особисті вподобання у харчуванні формуються, по суті, упродовж перших чотирьох-п’яти років життя. Інакше кажучи, решту свого життя ми, імовірно, будемо віддавати перевагу тому, чим мама і тато годували нас у малечому віці. Нам часто хочеться, щоби наша їжа мала барви, текстуру, запах і смак харчів, які відомі нам з дитинства. Ми можемо підсвідомо пов’язувати ці страви з веселими безтурботними днями, коли ми ще не знали тривог і горя. У дорослому віці люди пам’ятають пахощі і смак торта, морозива, плитки шоколаду, піци, гамбургерів, хот-догів та інших страв, якими їх зазвичай годували в дитинстві. І коли ці запахи долинають до них, їм годі стриматися. Просто погляньте на страви, які пропонують на місцевих та столичних ярмарках, і людей, що стоять у довгих чергах за ними! Ми їмо здебільшого за звичкою. І чимало наших звичок, пов’язаних з їжею, – це погані звички.

Ми маємо погану звичку їсти сильно перероблені продукти Переважно ми називаємо їх напівфабрикатами. Але насправді всі напівфабрикати – це інтенсивно перероблені продукти. Майже десять тисяч нових видів перероблених продуктів харчування щороку з’являється у Сполучених Штатах. Приблизно дев’ять із десяти не здобувають популярности – але не через гірші поживні якості, а через брак успішного маркетингу4. Іншими словами, ми споживали б іще більше інтенсивно перероблених продуктів, якби мали досить інформації, щоб їх спробувати! Як лікар я твердо переконаний, що американське «швидке харчування» і його залежність від перероблених продуктів – це головна причина епідемії важких недуг, яку ми нині спостерігаємо в нашому суспільстві. Оці важкі хворобливі ста4 Andrew Barry, «Take a Whiff: Why International Flavors and Fragrances Look Tempting Right Now», Barrons, 20 July 1998.

ни посідають п’ятнадцять перших місць у списку: ожиріння, проблеми з серцем, рак, діябет, гіпертензія, високий рівень холестерину, синдром дефіциту уваги, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, жовчнокам’яна хвороба, дивертикульоз, дивертикуліт, артрит, синдром хронічної втоми, фіброміялгія і шкідливі звички. До цього переліку можна долучити майже всі інші дегенеративні недуги. Важко знайти сім’ю, яку не зачепила б одна з цих хвороб. Але водночас непросто відшукати родину, що не споживає чимало фаст-фуду і великої кількости переробленої їжі. Лише уявіть: три найчастіше споживані харчові продукти в Америці – це білий хліб, кава і хот-доги!5 Американці цілком можуть виявитися найбільш перегодованим і водночас недогодованим народом на землі. І діти, і дорослі у США віддають перевагу великій кількості продуктів з «порожніми» калоріями – тим, що мають масу, але позбавлені справжньої поживної цінности для людського тіла. Чипси і газована вода, білий хліб і картопля фрі, крекери і печиво, крупи з високим умістом цукру і маргарин – це лише кілька головних винуватців споживання «порожніх» калорій. То що ж недоброго у «швидкій» і переробленій їжі? Її споживання призводить до раціону, що містить надмір цукру і соли, шкідливі види жиру і харчові додатки. Коли ці продукти поєднуються з нездоровим відсотком м’ясних і молочних продуктів – також звичних для американського харчування, то клопоти зі здоров’ям не забаряться. Ми спостерігаємо цю проблему, не лише читаючи лабораторні й патологічні висновки, а й дивлячись на об’єми тіла у клініках і приватних лікарських приймальнях. Ми бачимо, що чимраз більше дорослих американців або мають суттєвий надлишок ваги, або жахливо ожирілі. Справді, половина всіх мешканців США тепер підпадає під ці дві категорії. Також ми бачимо тривожну кількість дітей з надлишковою вагою або ожирінням – майже кожен четвертий – і дедалі 5 Patrick Quillin, Beating Cancer with Nutrition (Tulsa, Oka.: Nutrition Times Press Inc.), 1998.

більше дітей та дорослих, які страждають від діябету другого типу, що безпосередньо пов’язаний із режимом харчування. Чи відомо вам, що авіякомпанії і спортивні стадіони почали здійснювати масштабні реконструкції лише тому, що чимраз більший відсоток населення має надлишкову вагу? Віднедавна вони встановлюють більші сидіння. Статистика розповідає нам, що приблизно половина всіх американців, котрі живуть нині, помруть від серцевих хвороб, а приблизно третина у певний час захворіє на рак. До того ж Америка експортує свою проблему. Тамтешня мережа ресторанів швидкого обслуговування розрослася по цілій земній кулі. І що більше таких закладів і точок продажу з’являється в інших країнах, то поширенішим стає ожиріння серед їхнього населення. Від 1984-го до 1993 року кількість ресторанів швидкого обслуговування у Великобританії зросла майже вдвічі, як і поширеність ожиріння6. За минуле десятиліття число підлітків із надлишковою вагою в Китаї потроїлося – за цей час було завезено і спожито величезні обсяги західних харчів. У Японії молодь і навіть чимало старших людей відмовляється від традиційного національного столу з городини, соєвих продуктів, риби та цілого рису на користь іншого способу харчування. Як наслідок, чисельність випадків ожиріння серед японських дітей збільшилася вдвоє7. Небезпека «порожніх» калорій не тільки у відсутності поживної цінности для тіла, а й у тому, що вони позбавляють організм важливих речовин, які він здатен засвоювати. У багатьох випадках жадоба до їжі – це ознака браку поживних речовин. Наприклад, прості цукри і багато перероблених продуктів бідні на вітаміни групи B. Споживаючи перероблені харчі і багато цукру, ми загалом відчуваємо брак цих вітамінів, а відтак, не одержавши їх, схильні споживати ще більше вуглеводів, сподіваючись, що вони постачать нам необхідні поживні речовини. 6 7

Gleick, «Land of the Fat». Згідно з даними міністерства освіти Японії.

Ми маємо погану звичку їсти надмір цукру та інших солодощів Пересічний американець за минулий рік спожив приблизно 68 кілограмів цукру. Кількість спожитої сахарози, або білого столового цукру, насправді падає, але натомість зростає споживання підсолоджувачів, таких як кукурудзяний сироп з високим умістом фруктози. Окрім кукурудзяного сиропу, який додають до багатьох безалкогольних напоїв, на етикетках перероблених і солодких продуктів з’являється чимало інших цукрових складників: фруктоза, глюкоза, декстроза, сахароза, ячмінний солод, буряковий цукор, рисовий сироп і мед. До цукрових спиртів, що мають солодкий смак, але не так легко засвоюються, як цукор, належать сорбіт, манітол і ксиліт. Часто їх пов’язували з метеоризмом і діяреєю. Підсолоджувачі, у тім числі і штучні, зокрема «Нутрасвіт», сахарин і «Спленду», також додають до продуктів – а надто тих, що мають на етикетці напис: «Не містить цукру». «Нутрасвіт», або «Аспартам», – це, безперечно, найпопулярніший підсолоджувач в Америці. Він майже у двісті разів солодший від столового цукру. «Нутрасвіт» містить дві амінокислоти: фенилаланін і аспарагінову кислоту, а також метанол. У тілі ці елементи виробляють речовини, що ідентичні за своїм складом з метиловим спиртом і формальдегідом (так, бальзамічною рідиною). «Нутрасвіт» пов’язували з головним болем, запамороченням, поведінковими змінами, проблемами зі сном, зоровими недугами, змінами настрою, дзвоном у вухах, сум’яттям, мозковими відхиленнями та вродженими аномаліями. Його не рекомендують вагітним жінкам і годувальницям, а також малюкам віком до шести місяців8. Сахарин – це ще один штучний підсолоджувач, що доступний понад сто років. Він у триста-сімсот разів солодший від сахарози. Зазвичай після нього лишається гіркий посмак. 8 Robert A. Ronzio, The Encyclopedia of Nutrition and Good Health (New York: Facts on File, Inc., 1997), 34.

Споживання великих доз сахарину пов’язують із раком сечового міхура у піддослідних тварин. Широко розповсюджують найновіший штучний підсолоджувач – «Спленду», або сукралозу. Її виробляють, хлоруючи сахарозу. Не існує жодних тривалих досліджень «Спленди»; як стверджує «Медичний лист з питань наркотиків і терапії», її «довготермінова безпечність невідома». У більшости європейських країн сукралозу лише вивчають, але вже широко розповсюджують у Сполучених Штатах. Експерименти на лабораторних щурах, мишах і кроликах продемонстрували, що сукралоза може спричиняти чимало проблем: сорокавідсоткове звуження тимуса, збільшення печінки й нирок, атрофію лімфатичних фолікулів у селезінці і тимусі, збільшення ваги сліпої кишки, зменшення швидкости росту, зменшення кількости еритроцитів, гіперплазію тазу, продовження періоду вагітности, викидні, зменшення ваги плоду і плаценти, діярею9. Виявилося, що майже всі ці хімічні підсолоджувачі, а надто «Нутрасвіт», можуть викликати звикання. Було опубліковано не одне повчальне дослідження, науковці дійшли висновку: що більше дієтичних напоїв споживає особа, то більше вони їй смакують. І один з парадоксів, пов’язаних із цими підсолоджувачами, полягає в тому, що їх дедалі частіше пов’язують зі збільшенням споживання цукру. «Нутрасвіт» особливо яскраво демонструє цю тенденцію зростання потягу до цукру.

Ми споживаємо аж надто багато додатків у продуктах харчування На перероблених продуктах часто пишуть, що їх збагачено вітамінами чи мінералами. Але рідко ці вітаміни й мінерали мають форму, яку легко засвоює людське тіло.

9 Joseph M. Merdcola, D.O., The Potential Dangers of Sucralose, http://www. mercola.com/2000/dec/3/sucralose_dangers.htm

Що ж насправді додають до переробленої їжі? Цукор та інші підсолоджувачі покращують смак і подеколи викликають звикання до їжі. Підсолоджувачі належать до найпоширеніших харчових додатків, їх споживають у величезних обсягах, часто застосовують у виробництві тортів, пирогів, газованих напоїв і сухих сніданків. Ароматизатори додають для того, щоби покращити смак або часом навіть створити його. Наприклад, більшість продуктів, що позначають як «суничні», узагалі не містять суниць! Понад дві тисячі різних ароматизаторів сьогодні доступні на ринку: із них понад півтори тисячі – синтетичні і лише приблизно п’ятсот – натуральні. Барвники використовують, аби покращити візуальну привабливість. У багатьох випадках для поліпшення текстури і смаку додають сіль і гідрогенізовані жири. Особливо це стосується продуктів із написом «зі зменшеним умістом цукру» або «без цукру». Часто перероблені продукти з такими етикетками зовсім не мають пониженого вмісту калорій – цукор просто замінюють більшою кількістю жиру. Консерванти додають, щоб подовжити термін зберігання. Фактично понад три тисячі різних додатків постійно кладуть до наших продуктів. Дозвольте мені запевнити вас: Ісус не їв переробленої їжі, надміру цукру і всіляких додатків. Його харчування ґрунтувалося на біблійних принципах, що зосереджені на здоров’ї і цілісності фізичного тіла. Я на сто відсотків переконаний: якби Бог сьогодні проголосив біблійні закони харчування, то оте «не їстимеш» стосувалося б перероблених продуктів, насичених цукром, гідрогенізованим жиром, сіллю і додатками.

Режим харчування, що ґрунтується на законі левітів Ісус споживав харчі, спираючись на закон левітів – закон, який Бог передав ізраїльтянам через Мойсея. Продукти, які їв Ісус, забезпечували Його первинними матеріялами, що творили здорове тіло й розум. Він жив і перебував у божественному здоров’ї. І це чудово, що стародавні таємниці харчування, пов’язані зі способом життя Ісуса, здатні допомогти нам зміцнити своє здоров’я! «Але, – заперечите ви, – я не живу під законом. Я живу під благодаттю!» Дозвольте мені відповісти таким чином: Бог дає вам нині благодать, щоб ви дізналися про Його закон і жили відповідно до нього. Закон, який сповнив Ісус у Своєму житті та смерті, пов’язаний з нашим духовним покаянням. Ми вже не потребуємо жертвувати тварин чи розливати кров, щоб відчути прощення своїх гріхів. Ісус відкупив наші гріхи на хресті. Прийнявши Його жертву, ми звільняємося від полону гріха і дістаємо від Бога силу започатковувати нові стосунки з Ним і зажити новим життям. Однак, прийнявши Ісуса як Спасителя і Господа, ми не звільняємося від дотримання десятьох заповідей. Радше бажаємо додержуватися їх і справді спроможні це робити! Те саме стосується й інших законів Старого Завіту, що безпосередньо не пов’язані з нашим духовним спасенням. Прийнявши Ісуса, ми хочемо дотримуватися цих законів – і дійсно здатні так чинити. Апостол Павло дуже ясно каже у своїх посланнях, що ми не звільняємося від закону, щоб грішити далі; нас звільняє Христос, щоб ми утримувалися від гріха. Я постійно зустрічаю християн, які дуже мало знають про те, що закон левітів говорить про їжу. Вони не вважають, що біблійні закони харчування стосуються і їх, хоча й визнають силу моральних канонів Святого Письма. Закон левітів щодо їжі фактично повертає нас до першої книги Біблії. 18

Первісний замисел Бога щодо нашого здоров’я Первісний Божий замисел полягав у тому, щоб люди були вегетаріянцями. У першій книзі Біблії ми читаємо: «Ось я даю вам усяку траву, що розсіває насіння по всій землі, та всяке дерево, що приносить плоди з насінням: вони будуть вам на поживу» (Бут. 1, 29). Крім того, Божий первісний задум для всякої живої істоти полягав у тому, щоби вона була травоїдною. Ми також читаємо у Бутті: «Всякому ж дикому звіреві, всякому небесному птаству, всьому, що повзає по землі й має в собі живу душу, я даю на поживу всяку зелень трав» (Бут. 1, 30). Ті, хто жив упродовж цього вегетаріянського періоду – від Адама до Ноя, – досягли дуже поважного віку. Адам жив 930 років, Сет – 912, Енос – 905, Яред – 962, а Матусаїл – 969, і це найдовший вік, згаданий у Біблії. Після потопу людське життя значно скоротилося. Авраам жив 175 років, Мойсей – 120. А тепер тривалість життя становить приблизно 75 років. Існує чимало всіляких припущень, чому люди так довго жили у вегетаріянський період. Дехто переконує, що перед потопом кисню на землі було значно більше, відтак і кожен вдих наших предків містив його суттєво більше, ніж у нас тепер. Інші припускають, що землю огортала оболонка, яка підвищувала барометричний тиск. Це було б ідеальне середовище для росту людини і рослин. Є також гіпотеза, що світ перед потопом мав рослинність, неймовірно насичену поживними речовинами. Ті люди, котрі жили з часу Адама до часу Ноя, цілком могли споживати плоди й овочі, значно багатші на вітаміни, мінерали і фітонутрієнти. Після потопу сталася зміна, що призвела до появи в харчуванні людини м’яса. Це фактор, який можна пов’язувати з коротшою тривалістю життя. Коли води відступили і Ной із сім’єю вийшов з ковчега, він збудував жертовник для Господа і приніс всепалення з чистих тварин і птиці. Господь 19

відповів, пообіцявши ніколи більше не знищувати землі потопом. Він благословив Ноя та його синів і промовив: «Будьте плідні, розмножуйтесь і наповнюйте землю. Страх і ляк супроти вас нехай буде на кожній земній тварині, на кожній піднебесній птиці, на всім, що повзає по землі, й на всіх морських рибах: вам на вжиток дані вони. Все, що рухається й живе, буде вам на їжу: так, як дав я вам усі зелені рослини. Тільки м’яса, що в ньому ще життя, себто кров, не їстимете» (Бут. 9, 1-4). Бог не обмежив споживання м’яса для Ноя і прийдешніх поколінь лише чистими його різновидами, сказавши, що все рухливе можна вважати м’ясом. Звісно, це мало дуже сильний практичний аспект. Тварини вийшли з ковчега і були доступною їжею для Ноя та його сім’ї, а рослини ще мали вирости, і мине чимало років, перш ніж виноградники і дерева почнуть давати плоди.

Ми були сотворені всеїдними Людина з часу її створення була всеїдною, спроможною живитися і рослинною, і тваринною їжею. У нас двадцять кутніх зубів, що призначені для подрібнення і перетирання рослинної їжі. Ми також маємо вісім передніх різців – для надкушування плодів та городини. Тільки чотири з наших зубів, а саме ікла, призначені для поїдання м’яса. Наші щелепи рухаються і вертикально, і горизонтально, щоб розривати й подрібнювати їжу, тоді як щелепа справжнього м’ясоїда рухається тільки вертикально. Людський кишковий тракт приблизно вчетверо довший від зросту людини, що сприяє перетравленню рослинної їжі. Кишковий тракт справжнього м’ясоїда набагато коротший і лише удвічі-втричі довший від його тіла. Шлунок м’ясоїда містить у чотири рази більше соляної кислоти, ніж шлунок травоїда. Тому м’ясоїди спроможні швидше перетравлювати м’ясо і позбуватися відходів саме завдяки коротшому шлунково-кишковому тракту. 20

Інші примати – такі як мавпи, горили і шимпанзе – всеїдні. Здебільшого вони споживають плоди та овочі і лише зрідка їдять дрібних тварин, яйця та ящірок. Із тваринної їжі горила отримує лише приблизно один відсоток калорій, а орангутанг – приблизно два відсотки. Однак ми, люди, схильні одержувати з тваринної їжі понад 50 відсотків калорій. У цій царині нам треба повчитися у мавп!10 Наші руки подібні до кінцівок інших приматів і призначені передусім для зривання такої поживи, як плоди, овочі, насіння, листя і зерна. Ми не маємо пазурів, щоби розривати плоть. Наша слина лужна і містить птіялін, який допомагає перетравлювати вуглеводи. Слина м’ясоїдів кислотна. Також м’ясоїди мають більші нирки і печінку – щоби впоратися з надміром сечової кислоти та азотних відходів від споживання тваринної їжі. Печінка м’ясоїда виділяє значно більше жовчі, аби розщепити м’ясну поживу з високим умістом жиру. Наше тіло просто не пристосоване до того, щоб упоратися з їжею, багатою на м’ясо і м’ясні жири. Мусимо також визнати, що наші предки споживали м’ясо диких тварин, яке майже завжди містило мало жиру. Вміст жиру в дичині сягає приблизно чотирьох відсотків, тоді як домашня яловичина, якщо тварин годували переважно кукурудзою, містить тридцять і більше відсотків жиру. У дичині також є природні поліненасичені жири та незамінні жирні кислоти омега-3, що сприяють доброму здоров’ю.

Навіщо нам потрібні закони харчування? Лише через понад тисячу років після Ноя Бог дав Мойсеєві правила харчування щодо чистих і нечистих тварин. Ці закони добре описані в Левіта 11 і Второзаконні 14. Очевидно, що впродовж століть – до Мойсея – тварини не мали хвороб, небезпечних для людини. Але за часів Ізраїлю 10 Michael Murray and Joseph Pizzorno, Encyclopedia of Natural Medicine (Rocklin, Calif.: Prima Health, 1998).

рівень забруднення і захворювань на землі сягнув того рівня, коли тварини деяких видів, імовірно, стали носіями бактерій, паразитів, вірусів і токсинів, згубних для населення.

Короткий огляд єврейських правил харчування Багатьом людям видається, що правилам харчування присвячена велика частина Закону Мойсея. Однак тільки дві глави і кілька додаткових окремих віршів – менш ніж 150 віршів загалом – розглядають це питання, і чимало з них повторюються. Тож перегляньмо стисло те, що наказав Бог. Ізраїльтянам було дозволено їсти тварин, що мають розщеплене копито або ратицю і ремиґають. У перших віршах книги Левіта 11 читаємо: І Господь сказав Мойсеєві та Аронові, кажучи їм: «Скажіть синам Ізраїля таке: Ось тварини, яких можна вам їсти з усіх чотириногих, що на землі: всяке чотириноге з розщепленим копитом та з розколиною між ратицями, й що ремиґає, – можна вам його їсти. Однак з-поміж тих, що ремиґають або мають розколене копито, не можна вам їсти: верблюда, хоч він ремиґає, але ратиці в нього нерозколе ні; нечистий він вам буде; борсука, що хоч і ремиґає, та не має розколених ратичок; нечистий він вам буде; зайця, бо хоч і ремиґає, та не має ратичок розділених, нечистий він вам буде; ані свині, хоч у неї ратиці розділені, та навіть має розщеплену стопу, бо вона не ремиґає, тож нечиста вам буде. М’яса їх не їстимете й падлини їх не доторкайтесь: вони для вас нечисті» (Лев. 11, 1-8). Тут визначено дві основні риси: чиста тварина має розщеплені копита і ремиґає. Ратиця може бути розщеплена або розділена. Тварини, які ремиґають, називають жуйними. Шлунок жуйної тварини має чотири відділи. Їжа потрапляє до руб22

ця, починається травлення. Опісля вона надходить до сітки, де травлення триває, і підноситься вгору. Далі повертається до відділу, що зветься книжкою, і зрештою до сичуга, звідки жуйка потрапляє до дванадцятипалої кишки і кишківника. Відтак шлунок жуйної тварини аналогічний пральній машині, що має чотири цикли прання і полоскання. Завдяки цим чотирьом відділам гинуть бактерії, токсини, паразити й інші шкідники, які в іншому разі могли би потрапити в тіло худоби. Тварини, що мають розщеплені ратиці, але не ремиґають, споживати було заборонено. До них належать дамани (гірські борсуки) і свині (кабани). Коні не були поширеними у біблійні часи, тож, мабуть, саме тому про них не згадано. Вони також нечисті, бо не мають розділених копит. Чимало досліджень показали, що кінське м’ясо часто містить паразити, віруси і бактерії. У тих країнах, де його споживають, цей факт часто пов’язують із недугами. Згідно з біблійним визначенням, до чистих тварин належить домашня худоба. У Второзаконні 14, 4-5 їх чітко названо: «Ось яких тварин можна вам їсти: вола, вівцю й козу; оленя, сарну, лань, дику козу, козулю, антилопу й гірську козу» (Втор. 14, 4-5). Згадано додаткові закони, пов’язані з тваринами: Тварини, «які повзають по землі», заборонено споживати. Біблія називає такі з них: «ласиця, щур і різні роди ящірок; анака, коах, летаа, хомет і тіншамет» (Лев. 11, 29-30). Щиро кажучи, я не знаю нікого, хто бажав би їх їсти! (Те саме стосується і «крилатої комашини, що рачкує на чотирьох» і заборонена у книзі Левіта 11, 20). Для споживання тварину належить зарізати. Її не можна їсти, якщо загине природною смертю чи буде вбита будьяким іншим способом, окрім як навмисне взята під ніж. Второзаконня 14, 21 стверджує: «Не їстимете ніякого стерва; приходневі, що живе в тебе по містах, його даси, він може це їсти». 23

Молоду тварину заборонено варити у молоці її матері. Второзаконня 14, 21 каже: «Не варитимеш і козенятка в молоці матері його». Перед споживанням із тварини треба вилити кров. Роздуми щодо крови знаходимо у Второзаконні 12, 15-27. Ось кілька показових прикладів із того уривка: «Однак можна буде тобі, скільки схочеш, різати й їсти м’ясо в усіх твоїх містах, за благословенням Господа, Бога твого, що дасть тобі; нечистому й чистому можна буде його їсти, як їдять сарну й оленя; тільки крови їхньої не смієте споживати, на землю треба вилити її, як воду» (Втор. 12, 15-16). Подібний припис дано щодо одомашнених тварин: «Ти різатимеш із високорослої й дрібної скотини, що її Господь дав тобі… Але мусиш добре собі затямити – не споживати крови, бо кров то життя; не можна тобі споживати життя з м’ясом. Не смієш її споживати, виллєш її на землю, як воду» (Втор. 12, 21-24). Увесь тваринний жир необхідно спалювати, а не споживати. Тваринним я називаю той жир, який можна відрізати від шматка м’яса, а не той, що природно проник у саме м’ясо. Він переважно лежить безпосередньо під шкірою тварини, а у птиці це ще й сама шкіра. У Левіта 3, 16 сказано: «Увесь тук належить Господеві». Який висновок можемо зробити із цих головних правил харчування про те, що їв Ісус? По-перше, можемо дійти думки, що Ісус споживав чимало плодів і овочів. Мабуть, Його їжа була багатою на ціле зерно й цілі овочі та фрукти. По-друге, раціонально розглянувши історію тих часів, можемо стверджувати, що Він, імовірно, їв те чисте м’ясо у пропорції, характерній для того часу. Риби було досхочу, і для Ісуса вона, мабуть, стала головним джерелом м’яса. Птиці також розводили чимало, і це, певно, друге за значенням дже24

рело м’яса в раціоні Ісуса. Яловичини, баранини і козлятини було не так багато, тож імовірність того, що Ісус міг їх їсти, найменша. По-третє, ми можемо дійти висновку, що Ісус споживав м’ясо тварин, яких було зарізано відповідно до біблійних приписів, не їв молодих тварин, зварених у молоці матері, а також тваринної крови і жиру. Цих принципів харчування дотримуватися не важко, однак саме їх ми здебільшого порушуємо. (Це обговоримо у подальших розділах).

Відповіді на наші ключові запитання Повернімося до початку цього розділу і спробуймо відповісти на два важливі запитання. 1. Чому я їм те, що їм? Кожен із нас мусить по-новому поглянути на те, які харчі він обирає та що споживає. І замість того, щоб наполягати на своїх бездумних підсвідомих звичках, треба бути розважливими й раціональними, коли йдеться про те, чим ми будемо живити своє тіло. Потрібно мудро й суворо розглянути погані звички, яких ми набралися, і наважитися на зміни, якщо ми опинилися на хибному шляху. 2. Чи їв би це Ісус? Треба часто ставити собі це запитання. Ісус, безперечно, не споживав переробленої, бідної на волокна їжі з високим умістом цукру, жиру та соли. Він їв багато цілих овочів та фруктів, цільнозерновий хліб, рибу, трохи кошерного м’яса і молочні продукти. Якщо ви поставите собі лише ці два запитання і відповісте на них щиро й виважено, то зробите чималий крок на шляху до того, щоби наслідувати Ісуса у своєму раціоні харчування.

РОЗДІЛ СЬОМИЙ

Жири, які їв Ісус

Жири, які нині їдять в Америці, – це не ті самі жири, які споживав Ісус. І, на жаль, ми страждаємо від цього. Загалом американці їдять аж надто багато насичених, гідрогенізованих і частково гідрогенізованих жирів, а також рафінованих поліненасичених жирів із високим ступенем перероблення. Споживають забагато смажених продуктів. Насичені жири здебільшого містяться у молочних продуктах, м’ясі, смальці, смажених стравах і яйцях. Незбиране молоко, морозиво, вершки, жир і жирові прошарки у гамбургерах та біфштексах, а також куряча шкіра – основні джерела жирів цієї категорії. Гідрогенізовані жири переважно є у маргарині, кулінарному жирі й арахісовому маслі. Зазвичай їх додають до перероблених харчових продуктів, щоби покращити смак і текстуру. Ці жири знаходимо у чипсах, крекерах, піці, заправі для салатів, майонезі, заморожених обідах, печиві, тортах, закусках і пирогах. Поліненасичені жири переважно походять із ненасичених жирних кислот овочів, злаків, горіхів і насіння. Однак 109

більшість цих жирів, які доступні американському споживачеві, мають вигляд рафінованої олії з високим ступенем переробки – соєвої, сафлорової, соняшникової, кукурудзяної і бавовняної. І проблема не так у джерелі жиру, як у процесі рафінації, під час якого утворюються ліпідні пероксиди, що утворюють вільні радикали, завдаючи значної шкоди тілу на клітинному рівні. Ба більше, поліненасичені жири під впливом світла, тепла і повітря досить скоро гіркнуть. Навіть часткова згірклість, якої ми ще не відчуваємо на смак або запах, шкідлива для здоров’я. Найнебезпечніші, мабуть, гідрогенізовані жири, до яких належить маргарин, більшість переробленого арахісового масла і харчовий жир. Їх виготовляють, нагріваючи поліненасичені олії до дуже високих температур і насичуючи їх воднем, аж поки олія затвердне. Мета виробника – стабілізувати олію, щоби вона мала довший термін зберігання. Однак унаслідок цього утворюються гідрогенізовані жири. Здоров’я зазнає шкоди не тільки через вивільнення вільних радикалів, які пошкоджують клітини тіла, а й через втручання у здатність організму засвоювати незамінні жирні кислоти. Коли така здатність зменшується, рівень холестерину може зрости, збільшуючи ризик серцевого нападу і серцево-судинних захворювань. У звичайному американському раціоні приблизно 37 відсотків калорій становлять жири36. Більшість із них – саме поліненасичені і насичені. Якщо йдеться про споживання жиру, то наша мета подвійна: по-перше, зменшити їхню частку у своєму раціоні; подруге – подбати про те, щоб майже усі пов’язані з жиром калорії походили з природних харчів і мононенасичених олій, таких як оливкова.

110

Ronzio, The Encyclopedia of Nutrition and Good Health.

Шкідливі наслідки перероблення олії Так само, як люди не розуміють процесу виготовлення білого борошна, вони зазвичай не знають, і яким способом переробляють олію, яку вони споживають. Здебільшого перероблена олія походить із природного насіння, зокрема соняшникового. Це насіння нагрівають до високої температури, приблизно 120 градусів за Цельсієм, і пресують, аби вичавити олію. Під час цього процесу олія неминуче зазнає впливу тепла і тиску, які збільшують її згірклість. Після того до олії додають розчинники, подібні до бензину, щоб вона у них розчинилася. Тоді нагрівають її до понад 150 градусів за Цельсієм, аби випарувати розчинник. Далі олію знесмолюють. Упродовж цього процесу з неї усувають майже всі поживні речовини – у тім числі мінерали, як-от кальцій, магній, залізо та мідь, а також хлорофіл, фосфоліпіди і лецитин. До того часу олія має жовтуватий відтінок, тому її відбілюють за високої температури, що призводить до ще більшої згірклости і утворення нових ліпідних пероксидів. І після того її дезодорують за температури понад 260 градусів від 30 хвилин до години. Врешті-решт одержують прозору олію без запаху, що видається стерильною і чистою, але насправді вона наповнена токсичними ліпідними пероксидами, які можуть спричинити вивільнення вільних радикалів, що призводить до раку та ішемічної хвороби серця.

Здорова альтернатива: оливкова олія Коли ізраїльтяни ще блукали в пустелі, вони дістали обітницю від Бога, що Він приведе їх у «край оливкових дерев» (Втор. 8, 8). І так справді сталося. Оливкові дерева – одні з найбільших довгожителів, чимало з них досягають віку у понад тисячу років. Вважають, що 111

деякі дерева, котрі ще нині зеленіють в Ізраїлі, росли і дві тисячі років тому, коли Ісус ходив по землі. Кілька цих древніх дерев є на території Гетсиманського саду. Оливкові дерева не тільки довгожителі, а й найвитриваліші. Століттями в ізраїльському краю тривали війни, чимало оливкових садів було зрубано. Однак ці дерева мають унікальну здатність відростати навіть тоді, коли видаються мертвими. Хліб, який пекли за часів Ісуса, був плескатим, подібним до піти, і його робили, додаючи оливкову олію. Найкращі буханці виготовляли з найчистішого борошна та оливкової олії – і несли до Єрусалимського храму на пожертву. В 1 Царів 17 знаходимо історію про Іллю і вдову з Сарепти. Іллі було звелено піти до міста, де лютував великий голод. Там він натрапив на самотню матір, удову, яка збирала дрова, аби розпалити невеликий вогонь і приготувати собі та синові останню страву перед смертю – спекти коржика з борошна та олії. Ілля заговорив до неї, попросивши принести води і дати йому шматок хліба. Вона відповіла, що має лише пригорщу борошна в посудині і трошки олії у глечику. Потрібно було три пригорщі муки, щоби зробити буханець плескатого хліба. Іншими словами, складників їй вистачало лише приблизно на третину буханця. Ілля напророчив їй: «Не журись… наперед спечи мені коржика і принеси сюди, собі ж і синові приготуєш опісля. Так бо говорить Господь, Бог Ізраїля: Посуд з мукою не спорожниться, глечик з олією не опустіє аж до того дня, коли Господь пошле дощ на землю» (1 Цар. 17, 13-14). Жінка вчинила, як попросив Ілля, і посудина з мукою не порожніла майже три роки, як і глечик з олією. Віками оливки рясно росли в ізраїльському краї. В 1 Царів 5, 11 читаємо, що цар Соломон дав Хіраму, тирському цареві, щорічний дарунок за ливанські кедри, які привезли з Тиру на будівництво храму. У цьому дарі від Соломона було 112

«20 000 корців пшениці на харчування його двору і 20 мір оливи з битих маслин». Двадцять мір оливи з битих маслин – це понад сто тисяч галонів, тобто майже 380 000 літрів оливкової олії!

Вичавлювання оливи Оливкові дерева почали культивувати в середземноморських країнах понад шість тисяч років тому. Багато хто вважає, що спершу у Греції. Нині Іспанія та Італія виробляють більш як половину оливок у світі. Каліфорнія – лідер із виробництва оливок у Сполучених Штатах. За часів Ісуса оливки їли і сирими, і вареними, однак із більшости вичавлювали олію. Уночі перед розп’яттям Ісус пішов до Гетсиманського саду помолитися. Цей сад лежав на нижньому схилі Оливної гори, яку влучно назвали так за оливкові гаї. Там вирощували оливкові дерева, щоб мати змогу робити оливу і носити її через глибоку долину відразу до храму. Ці дерева давали оливу, яка згодом горіла у величезних храмових світильниках; також її використовували, щоби приносити жертви з хліба й борошна і пекти хліб появлення. Гаї лежали на віддалі суботньої ходи від храму, що дозволяло переносити оливу від чавила до світильників навіть у суботу, якби її там забракло. Слово «Гетсиманія» походить від єврейського слова, яке буквально означає «оливкове чавило». Тому Гетсиманський сад – це сад з оливковим чавилом. Олію діставали з оливок за допомогою великих дерев’яних чавил. За часів Старого Завіту частину олії отримували, топчучи плоди ногами. У Міхея 6, 15 читаємо: «Ти будеш сіяти, але не жатимеш, будеш оливки давити, але олією маститися не будеш; і виноград, – але вина не питимеш» (Міх. 6, 15). Частину оливкової олії вичавлювали також, притискаючи плоди круглим жорном. Оливкову олію використовували не тільки у куховарстві, а також для виробництва ліків, як косметичний засіб і ком113

понент мила. Навіть нині кастильське мило виготовляють із чистої оливкової олії. Оливою наповняли не тільки храмові світильники, а й лампи в людських оселях. Ісус розповів притчу про десятьох дів, які узяли лампи і пішли назустріч нареченому, та лише п’ятьом із них вистачило оливи, щоби освітити дорогу під час весільної процесії (див. Мт. 25, 1-13). У цих лампах горіла оливкова олія. Символічно, що оливкову олію вживали для помазання. Пророків помазували, коли вони бралися за свої обов’язки (див. 1 Цар. 19, 16). Священиків теж помазували оливою (Лев. 8, 12). Царів же помазував або пророк, або священик (1 Сам. 16, 13). У цілому Святому Письмі така дія зазвичай символізувала сповнення Святим Духом. Було заведено приносити гостеві оливу, щоб він міг помастити нею волосся, обличчя і руки, подбавши таким чином про тіло перед споживанням їжі. Вмивання рук і ніг та змащування оливою волосся і шкіри свідчило про належний початок трапези. Псалом 23, 5 каже: «Готуєш стіл для мене перед моїми противниками; ти голову мою помазав миром, переливається мій кубок». Таке використання оливи на початку трапези свідчило, що всі споживали їжу в присутності Святого Духа – і належало сподіватися на атмосферу доброзичливости, віри й любови. Крім того, звичай помазувати оливою пов’язаний з оздоровленням, і ця практика досі існує у Церкві. У Якова 5, 14 читаємо: «Нездужає хтось між вами? Хай прикличе пресвітерів церковних і хай вони помоляться над ним, помазавши його олією в ім’я Господнє».

114

Застосування оливкової олії в кулінарії Із прадавніх часів олію додавали до тіста, а також до багатьох страв. Ще її використовували як масло до хліба. Навіть сьогодні оливкову олію з меленим перцем та іншими спеціями і травами називають «італійським маслом» – у неї занурюють шматочки хліба й так їдять. До слова, італійці споживають у понад сто разів більше оливкової олії, ніж американці37.

Відмінності між різними оліями Не вся оливкова олія однакова. Вона буває різною, залежно від пресування, під час якого її отримали. Цілі непошкоджені оливки кілька разів зазнають механічного стискання без нагрівання. Температура вичавлювання оливкової олії сягає від 14 до 43 градусів за Цельсієм. Нерафінована найвищої якости (extra virgin oil) – це олія першого пресування; її вичавлюють, фільтрують, вона не зазнає подальшого рафінування і є найякіснішою. Існують суворі вимоги до продукту, який іменують «extra virgin». Олію нерафіновану (virgin oil) одержують наприкінці першого пресування або під час другого. Найбільшу користь для здоров’я має олія нерафінована найвищої якости і олія нерафінована. Якщо на пляшці немає маркування «extra virgin» або «virgin», це означає, що її рафіновано якимось іншим способом. Якщо оливки були пошкоджені і почали псуватися, то олію з них отримують гіршої якости і мусять її очищати. Те саме стосується вичавлювання після другого пресування. Під час процесу рафінування оливкову олію знесмолюють, рафінують, відбілюють і дезодорують. Її нагрівають до понад 150 градусів за Цельсієм, що змінює хімічний склад продукту і призводить до втрати багатьох його цілющих якостей38. 37 Nancy Jenkins, The Mediterranean Cookbook (New York: Bantam Books, 1994). 38 Erasmus, Fats That Heal, Fats That Kill.

115

Не просто режим харчування Середземноморська дієта – це не просто режим харчування. Також вона охоплює витрачання спожитих калорій і соціяльний аспект споживання їжі. Фізичні вправи – звичне явище для середземноморського способу життя. Люди, які мешкають у цих країнах, зазвичай не тренуються в оздоровчих клубах і не грають у спортивні ігри, а просто активніші у своєму буденному житті. Вони щодня приходять на ринок купувати свіжий хліб і зелень, ходять у гості до сусідів і пішки на роботу чи до школи. Мешканці середземноморських країн їдять переважно у вільній сімейній атмосфері. Їм подобається розповідати всілякі історії, вони довго сидять за столом, часто жартуючи і сміючись. Вони смакують їжу і сприймають трапезу як особливий досвід, а не буденну справу. Пересічний американець зазвичай витрачає на їжу не більш як десять хвилин, часто дивлячись при цьому телевізор або навіть за кермом автомобіля. Не дивно, що мешканці США страждають від справжньої епідемії травних розладів, печії, виразки шлунка, гастриту, синдрому подразненої кишки та інших проблем із травленням. Споживаючи їжу так швидко, американці набивають шлунок значно більше, ніж треба; а шлунку потрібен час, щоби надіслати «сигнал ситости», і перед тим, як це станеться, вони завжди переїдають. Оптимальне травлення відбувається тоді, коли кожен шматочок їжі пережовують приблизно тридцять разів. Це не тільки додає до їжі належну кількість слини, а й готує ґрунт для оптимального травлення і засвоєння. Крім того, повільний темп їди дозволяє мозкові надіслати точніший сигнал того, що більше харчів не потрібно. Американці також часто їдять на самоті і використовують харчі як заспокійливий засіб – щоби звільнитися від стресу, тривоги й депресії. Середземноморські страви зазвичай споживають у товаристві, використовуючи цей час для спілкування та духовної близькости. І це неабияк допомагає звільнитися від стресу та депресії. 197

Як перейняти здоровий середземноморський спосіб життя Є десять головних кроків, які допоможуть відмовитися від типового американського способу харчування і перейняти здоровий середземноморський. Ось що потрібно зробити: 1. Забрати зі своєї кухні усі перероблені продукти і почати все спочатку. Викиньте всі картопляні та кукурудзяні чипси, а також інші перекуски, що містять гідрогенізований жир. Відмовтеся від тістечок, тортів, цукерок, крекерів, солодких пластівців, білого хліба, інтенсивно перероблених продуктів та харчів із високим умістом цукру. Також позбудьтеся всіх олій, крім оливкової, у тім числі усіх заправ для салатів, смальцю та інших продуктів, у складі яких є гідрогенізований жир. Почніть купувати тільки цільнозернові продукти і свіжі фрукти й овочі. Заповніть на кухні усі полиці оливковою олією, горіхами, насінням і цільними злаками. 2. Для приготування страв використовуйте лише цільнозернові продукти. Їжте більше свіжих фруктів та овочів, бобів, квасолі і горіхів. 3. Замініть оливковою олією масло, маргарин, заправу до салатів та інші олії. Уникайте усіх смажених і пересмажених продуктів. 4. Обмежте споживання сиру невеликою кількістю пармезану або фети (у головних стравах чи салатах). Не їжте сир шматками. 5. Вживайте нежирний простий йогурт, додаючи фрукти і підсолоджуючи «Стевією» (природний замінник цукру, що не має шкідливих побічних наслідків). 6. Віддавайте перевагу рибі і птиці, а не червоному м’ясу, і вживайте м’ясо помірно. 7. Відмовтеся від цукристих солодощів. 8. Потіште себе склянкою червоного вина на обід чи вечерю. 9. Регулярно виконуйте фізичні вправи і більше ходіть. 198

10. Перетворіть споживання їжі на особливий досвід і тіштеся ним разом з іншими. Їжте повільніше, смакуйте страви і діліться під час трапези розповідями про життя з сім’єю та друзями.

Що покласти в ідеальну комору Щоб їсти так, як Ісус, в ідеальну комору варто покласти такі продукти: Хліб. Обирайте цільнозерновий або цільнозернову піту. Якщо у вас алергія на пшеницю, купуйте хліб із проса чи бурого рису (він є в більшости крамниць здорового харчування). Пластівці. Віддавайте перевагу соєвим пластівцям (без цукру) та старомодній вівсянці (не швидкого приготування). Якщо у вас алергія на пшеницю, спробуйте будь-які просяні пластівці чи цільнозернові пластівці без клейковини. Сир. Обирайте пармезан (свіжий потертий або шматком, який зможете потерти самі), моцарелу з частково збираного молока або сир фета. Якщо у вас чутливість чи алергія до молочних продуктів, споживайте соєвий сир. Я рекомендую органічні сири. Яйця. Віддавайте перевагу яйцям від вигульних курей. Риба. Купуйте рибу з лускою і плавниками. Уникайте сомів та молюсків. Переконайтеся, що риба свіжа і спіймана у чистих водах. Фрукти. Свіжі найкращі. Морожені прийнятні. Уникайте консервованих фруктів у сиропі. Трави і спеції. Чимало середземноморських рецептів потребують часнику, петрушки, кельтської соли (є в більшости крамниць здорового харчування) і чорного перцю. Експериментуйте з травами і спеціями – це чудовий спосіб додати смаку стравам, уникаючи жиру і цукру. М’ясо. Обирайте вигульне м’ясо. Відмовтеся від свинини. Молоко. Купуйте збиране молоко і йогурт зі збираного молока або домашній сир. Соєве, рисове і мигдалеве молоко – добра альтернатива, якщо у вас алергія чи чутливість до молочних продуктів. 199

Горіхи. Найкраще споживати мигдаль і волоські горіхи. Полущивши їх, покладіть ядра у мішечки і зберігайте в холодильнику чи морозилці. Оливкова олія. Віддавайте перевагу нерафінованій олії найвищої якости та іншим нерафінованим оліям. Макаронні вироби. Вибирайте їх лише із цільного зерна. Якщо у вас алергія на пшеницю, спробуйте макарони з рису. Птиця. Купуйте куряче та індиче м’ясо, бажано біле. Юшки і бульйони. Віддавайте перевагу природним бульйонам із низьким умістом соли і жиру (доступні у крамницях здорового харчування), в яких мало харчових додатків. Крохмаль. Окрім макаронних виробів, споживайте бурий або дикий рис, боби, квасолю, сочевицю, грубу пшеничну муку або поленту і картоплю (у жодному разі швидкого приготування). Солодощі. Трішки запасіться медом. Подумайте про те, щоб використовувати «Стевію» (природний дуже солодкий продукт, який можна додавати до харчів замість штучного підсолоджувача). Вона добра для діябетиків і не має шкідливих побічних ефектів. Також вам може сподобатися природно підсолоджена фруктова паста (без додавання цукру). Овочі. Віддавайте перевагу свіжим або замороженим. Зрідка можна вживати консервовані з низьким умістом соли. Особливо корисні такі овочі: спаржа, морква, перець, цибуля, шпинат, помідори, капуста – брюсельська, цвітна, листкова, кучерява та броколі, гарбуз, ріпа, кабачки. Обирайте темнозелений салат, а не качанний, який містить значно менше фітонутрієнтів. Оцет. Використовуйте бальзамічний, яблучний і винний. Вино. Пийте червоне. Йогурт. Купуйте простий йогурт зі збираного молока або з низьким умістом жиру. Завжди пам’ятайте: ви їсте те, що купили у крамниці. Якщо ви не будете приносити додому нездорової їжі, то не будете її споживати! 200

РОЗДІЛ ТРИНАДЦЯТИЙ

Денний раціон і меню на цілий тиждень

Щоб їсти так, як їв Ісус, найважливіше дотримуватися низки правил у щоденному житті. Безперечно, їсти тричі на день – сніданок, обід і вечерю – це принцип здорового способу життя, доки ваші порції не завеликі і добре збалансовані. Навіть незначні перекуски впродовж дня можуть стабілізувати рівень цукру у крові і забезпечити максимальною енергією.

Завжди їжте сніданок Сніданок – найважливіша їжа дня. Ніколи його не пропускайте! В англійській мові слово «сніданок» буквально означає «ламати піст». Він зазвичай настає після десятидванадцяти годин з часу останнього споживання їжі. Розповідаючи про сніданок, корисно порівняти обмін речовин із вогнем у коминку. До ранку вогонь обміну речовин майже цілком згасає, і щоби розпалити його знову, потрібно з’їсти здоровий сніданок. 201

Цільнозерновий хліб – чудовий вибір для сніданку, як і цільнозернові крупи, простий несолодкий йогурт і трохи фруктів.

Зробіть обід основним споживанням їжі У середземноморських країнах обід – найтриваліше споживання їжі. Сім’ї часто просиджують годину чи більше за столом, а потім недовго дрімають, аби перечекати денну спеку. Я раджу брати обід із собою на роботу. Заохочуйте своїх колег та друзів, які працюють близько, робити те саме. А тоді зберіться разом і насолоджуйтеся своєю трапезою. Не марнуйте часу на те, щоб їхати до ресторану, шукати місце для паркування, чекати, поки вам знайдуть столик, аби після того похапцем наминати обід, бо перерва на нього вже майже скінчилася. Натомість зберіться з колегами і друзями та влаштуйте пікнік. Використовуйте обідню перерву як нагоду поговорити у невимушеній атмосфері. До і після їжі ви можете також піти на прогулянку, що допоможе підтримати вогонь обміну речовин у тілі. Завжди пам’ятайте: щоб їсти так, як їв Ісус, передусім треба споживати природні продукти у невимушеній атмосфері.

Вечеря – рання і легка Для більшости американців головна їжа дня – це вечеря. Я раджу їсти увечері якомога раніше, і це особливо важливо, якщо у вас проблеми з вагою. Після вечері підіть на прогулянку з сім’єю чи друзями. Вечеря – чудовий час для споживання темно-зеленого салату (наприклад, римського), а також інших овочів за бажанням: моркви, цибулі, помідорів та огірків. Що яскравіші барви, то краще! За вечерею добре споживати кілька страв. Після салату можна посмакувати невеликою тарілкою квасолевої або сочевичної юшки, супу з броколі (із потертим пармезаном) 202

або свіжого овочевого супу. З’їжте шматок цільнозернового хліба, який можна вмочувати у хумус чи нерафіновану оливкову олію з бальзамічним оцтом і перцем. Обмежте споживання риби і птиці до 90-120 грамів на порцію. Рідко їжте червоне м’ясо. Якщо маєте на перше овочі, пропарте їх чи підсмажте або смакуйте свіжими. Немає такого правила, що головну страву слід обов’язково варити! На десерт споживайте трохи свіжих фруктів. Під час їди можна випити склянку червоного вина або профільтрованої води зі свіжим лимонним чи лаймовим соком. (Також до води можна додати трохи «Стевії», щоб приготувати лимонад або лаймонад).

Легку закуску можна їсти Я рекомендую на закуску фрукти, можливо, з половиною склянки несолодкого йогурту або нежирного домашнього сиру.

Особливі харчі – для особливих випадків Чи такий спосіб харчування означає, що ви ніколи не зможете з’їсти шматок святкового торта або склянку морозива? Ні! Додержуйтеся цього простого правила: особливі харчі – для особливих випадків. Звісно, якщо ви прагнете схуднути, то вам слід відмовитися від будь-яких продуктів із високим умістом цукру, аж поки ви досягнете бажаної ваги.

Пийте багато води Обов’язково випивайте щодня два літра профільтрованої або очищеної води. Я раджу пити одну-дві склянки води за тридцять хвилин до споживання їжі – для сприяння травленню та уникненню переїдання, а тоді одну-дві склянки приблизно за дві години після. Надмірне пиття під час їжі сповільнює травлення. 203

Як їсти в ресторані Пересічний американець їсть у ресторані кілька разів на тиждень. Ви, мабуть, переконалися, що найпоживніші та найощадніші страви можна приготувати саме вдома. Але якщо обідати чи вечеряти у ресторані вам приємніше і зручніше, ось кілька порад: •

•

• • • •

Завжди просіть, аби салат приносили без заправи і ставили на стіл оливкову олію та оцтову заправу для салатів. Розділіть першу страву з кимось іншим. Зазвичай однієї порції м’яса, риби і птиці вистачає для двох людей, адже тепер тарілки наповнюють щораз більше. Додатково замовте гарнір із броколі, спаржі, шпинату або печеної картоплі без будь-яких додатків. Попросіть кухаря, аби, готуючи овочі, не додавав до них жиру. Вибирайте овочеві, а не молочні супи. Просіть цільнозерновий хліб. На десерт їжте свіжі фрукти.

Меню на тиждень Нижче подано не рецептурні, а харчові поради щодо тижневого меню.

День 1 Сніданок Пів склянки свіжого фруктового соку або невелика порція фруктів. Одна порція вівсянки з волоськими горіхами чи мигдалем. Також до вівсянки можна додати ягоди або улюблені фрукти. Я раджу ожину, чорниці, малину або суниці.

204

Обід Салат із тунцем: 60-90 грамів консервованого тунця, до якого треба додати подрібнену цибулю, селеру, помідори, огірки і будь-які інші овочі до смаку. Покладіть тунець на тарілку, вистелену темно-зеленим салатом (наприклад, римським). Використовуйте заправу з бальзамічного оцту та оливкової олії (див. рецепт). Пийте профільтровану чи бутильовану воду, витиснувши до неї лимон або лайм («Стевія» до смаку). ЗАПРАВА ДО САЛАТІВ З ОЛИВКОВОЇ ОЛІЇ ТА ОЦТУ Ось рецепт моєї улюбленої заправи: • 6 столових ложок нерафінованої оливкової олії найвищої якости • 4 столові ложки бальзамічного оцту • 2 столові ложки свіжого лимонного соку • 0,5 чайної ложки кельтської соли (більше, якщо потрібно) • 1-2 зубці часнику (розчавленого) З’єднайте всі складники. Їх можна перемішати в кухонному комбайні чи блендері. Покладіть у закритий контейнер і зберігайте у холоді.

Вечеря Салат із темно-зелених овочів з морквою, помідорами, огірками. Використайте заправу з оливкової олії та бальзамічного оцту. Склянка сочевичної юшки. Шматок цільнозернового хліба або цільнозернової піти, вмочений у хумус (див. рецепт). 120 грамів печеного лосося із пропареною броколі, посипаного пармезаном і поданого з невеликою порцією бурого або дикого рису. Пів склянки червоного вина або профільтрованої води.

205

ХУМУС Замочіть на ніч нут (турецький горох). Зранку добре процідіть. На кожні дві склянки нуту додайте літр свіжої води, закип’ятіть і тримайте на легкому вогні одну-дві години (поки розм’якне). Зцідіть воду і покладіть нут у блендер чи кухонний комбайн. Зробіть пюре. Після того на кожні дві склянки нуту додайте: • 0,5 склянки тахіні (або менше – до смаку) • 2 столові ложки нерафінованої оливкової олії найвищої якости • 1 зубець часнику (добре подрібнений) • сік із двох середніх лимонів (свіжий) • 0,5-1 чайну ложку кельтської соли • 0,5 чайної ложки помеленого кмину Ретельно розмішайте до однорідного стану. Додайте приправ до смаку. Помістіть у герметичний контейнер і покладіть у холодильник. Цю суміш можна зберігати приблизно п’ять днів84.

День 2 Сніданок Пів склянки свіжого фруктового соку або невелика порція фруктів. Цільнозернові або соєві пластівці з високим умістом волокон. Додавайте до них збиране, соєве, рисове або мигдалеве молоко.

Обід Великий темно-зелений салат з іншими овочами. Додайте 60 грамів порізаної індичої грудинки, трішки сиру фета або заправи з оливкової олії та бальзамічного оцту. Одна скибка цільнозернового хліба (вмочена в хумус або нерафіновану оливкову олію найвищої якости). 84

206

Martha Shulman, Mediterranean Light (New York: Harper-Collins, 1989).

Профільтрована або бутильована вода зі свіжим лимонним або лаймовим соком («Стевія» за бажанням).

Вечеря Темно-зелений салат із заправою з оливкової олії та оцту. Цільнозернові макарони з соусом маринара, посипані пармезаном (див. рецепт). Чверть склянки червоного вина або профільтрованої води. СОУС МАРИНАРА Додайте до однієї упаковки несолоного томатного соусу: • • • • • • • •

2-3 подрібнені свіжі помідори 2-3 посічені зубці часнику 1 склянку подрібненої цибулі 3 столові ложки нерафінованої оливкової олії найвищої якости 1 чайну ложку майорану 2 столові ложки посіченої свіжої петрушки 2 чайні ложки сушеного базиліку кельтська сіль і перець до смаку

Цього соусу варити не треба!

День 3 Сніданок Пів склянки свіжого фруктового соку або невелика порція фруктів. Яєчний омлет з одного цілого яйця (вигульного) і двох яєчних білків. Додайте порізану цибулю, помідори, гриби, перець і будь-які інші овочі за бажанням. Приготуйте омлет у невеликій кількості оливкової олії і посипте пармезаном або моцарелою. Одна грінка з цільнозернового хліба, помащена маслом з оливкової олії. 207

Обід Салат із заправою з бальзамічного оцту та оливкової олії. Бутерброд із двох скибок цільнозернового хліба і 90120 грамів курячої грудинки. Додайте нарізаний помідор і листя салату. Я раджу замаринувати курячу грудинку на ніч у нерафінованій оливковій олії і червоному або кулінарному вині і спекти її на обід (або зранку, якщо берете обід на роботу). Бутильована або профільтрована вода зі свіжим лимонним або лаймовим соком («Стевія» за бажанням).

Вечеря Салат із заправою з бальзамічного оцту та оливкової олії. Невелика порція супу з броколі. Печений морський окунь (90-120 грамів), посипаний пармезаном. Цільнозерновий хліб (вмочений у хумус). Овочі на вибір – пропарені або легко підсмажені в оливковій олії і посипані пармезаном. Пів склянки червоного вина або профільтрованої води.

День 4 Сніданок Пів склянки свіжого соку або невелика порція фруктів. До половини або цілої склянки простого нежирного чи знежиреного йогурту додайте склянку ягід (чорниць, суниць, малини) або диню (кавун, мускатну диню, канталуп) чи будь-які інші улюблені фрукти. Одна грінка з цільнозернового хліба, помащена маслом з оливкової олії.

Обід Брунатний чи дикий рис із квасолею (червоною, чорною, лімською або будь-якою іншою на ваш вибір). 208

Темно-зелений салат з овочами і заправою з оцту та оливкової олії. Бутильована або профільтрована вода зі свіжим лимонним або лаймовим соком.

Вечеря Цільнозернова піца з тонким шаром грибів та овочів (помідори, цибуля, перець). Для випікання використовуйте лише оливкову олію. Посипте невеликою кількістю моцарели зі збираного молока. (У ресторані попросіть кухаря, аби поклав небагато сиру і спік піцу з тонкою кіркою). Пів склянки червоного вина або профільтрованої води.

День 5 Сніданок Пів склянки свіжого фруктового соку або невелика порція фруктів. Тарілка вівсяних пластівців з горіхами або посіченим мигдалем і ягодами на вибір. (Вживайте «Стевію» як підсолоджувач). Якщо треба, додайте соєве або збиране молоко.

Обід Грецький салат (салатна зелень з порізаними огірками, грецькими оливками, грудками сиру фета, подрібненими помідорами, тонко нарізаними цибулею та болгарським перцем) із заправою з бальзамічного оцту та оливкової олії. Одна скибка цільнозернового хліба або цільнозернової піти (поданої з хумусом). Профільтрована або бутильована вода зі свіжим лимонним або лаймовим соком і «Стевією» до смаку.

Вечеря Зелений салат. Морський окунь або корифена, спечена і подана з брунатним або диким рисом та пропареним овочевим асорті. 209

Цільнозерновий хліб (вмочений в оливкову олію або хумус). Пів склянки червоного вина або профільтрованої води.

День 6 Сніданок Пів склянки свіжого фруктового соку або невелика порція фруктів. Одна грінка з цільнозернового хліба з соєвою сосискою. Один грейпфрут.

Обід Курячий суп із брунатним рисом, приготований із несолоного курячого бульйону, подрібненої цибулі, однієї столової ложки нерафінованої оливкової олії найвищої якости, подрібненої селери, петрушки, кельтської соли і перцю до смаку. Цільнозернова піта. Бутильована або профільтрована вода зі свіжим лимонним або лаймовим соком та «Стевією» до смаку.

Вечеря Зелений салат. Кебаб із кубиками філе (вигульна яловичина) і грибами, цибулею, помідорами та будь-якими іншими овочами за бажанням. Використовуйте не більш як 90-120 грамів яловичини або стільки ж філе з вигульної яловичини зі спеченими або пропареними овочами. (Я раджу пропарену броколі, посипану пармезаном, якщо ви оберете філе). Цільнозернова булка. Пів склянки червоного вина або профільтрованої води.

210

День 7 Сніданок Пів склянки свіжого фруктового соку або невелика порція фруктів. Пластівці з високим умістом клітковини або природна гранола (мюслі без цукру). Додайте ягоди або улюблені фрукти.

Обід Салат, приготований із цільнозернових макаронів, оливкової олії, подрібнених овочів (помідори, перець, морква) і зелені. Бутильована або профільтрована вода зі свіжим лимонним або лаймовим соком і «Стевією» до смаку.

Вечеря Зелений салат. Запіканка з рисом і куркою або курка з цільнозерновим рисом (чи іншим зерном) та пропареними овочами. Пів склянки червоного вина або профільтрованої води.

Видавництво »Томас Нельсон Паблішерз« і доктор Дон Колберт дякують Кену і Деббі Ґасс, чиє заохочення та ентузіязм невимовно посприяли тому, щоби ця книжка з’явилася на світ. Ви і ваша родина додержувалися здорового способу життя, описаного в цій книжці, підтвердивши його успіх.

Бібліографія

Balch, James. Prescription for Nutritional Healing. New York: Avery, 2000. Barilla, Jean. The Nutrition Super Book, Volume 2: The Good Fats and Oils. New Canaan, Conn.: Keats Publishing, 1996. Barnes, Broda, et al. Hypothyroidism: The Unsuspected Illness. New York: Thomas Crowell, 1976. Blair, S., et al. «Physical Fitness and All-Cause Mortality: A Prospective Study of Healthy Men and Women». Journal of the American Medical Association, 262 (1989), 2395-2401. Blessitt, Arthur. «How Far Did Jesus and Mary Walk?» www.blessitt.com Burkitt, D.P. et al., «Dietary Fiber and Disease», A Journal of the American Medical Association, 229 (1974), 1068-1074. Braly, J. Dr. Braly’s Food Allergy and Nutrition Revolution. New Canaan, Conn.: Keats, n.d. Colbert, Don, Walking in Divine Health. Lake Mary, Fla.: Creation House, 1999. Coleman. Today’s Handbook of Bible Times and Customs. 231 Cooper, Kenneth. Antioxidant Revolution. Nashville: Thomas Nelson, Inc., 1994. Cooper, Kenneth. Regaining the Power of Youth. Nashville: Thomas Nelson, Inc., 1998. Curhan, G., et al. «Prospective Study of Beverage Use and a Risk of Kidney Stones». American Journal of Epidemiology, 143:5 (1996), 487-494. 212

Duke, James. Herbs of the Bible. Loveland, CO: Interweave Press, 1999. Dyerberg, J., et al. «Fatty Acid Consumption of Plasma Lipids in Greenland Eskimos». American Journal of Clinical Nutrition, 28 (1975), 958-966. Erasmus, Udo. Fats That Heal, Fats That Kill. Burnaby, British Columbia, Canada: Alive Books, 1994. Gaynor, Mitchell L., et al. Dr. Gaynor’s Cancer Prevention Program. New York: Kensington Publishing, 1999. Gaziano, J. M., et al. «Moderate Alcohol Intake, Increased Levels of High-Density Lipoprotein and Its Subfractions, and Decreased Risk of Myocardial Infarction». New England Journal of Medicine, 329 (1993), 1829-1843. Globe Communications Corporation. Healing Foods from the Bible. Hu, Frank B., et al. «A Prospective Study of Egg Consumption and Risk of Cardiovascular Disease in Men and Women.» Journal of the American Medical Association, 281:15 (1999), 1387-1395. Hyman, S. E., et al. «Alcoholism». In Scientific American Textbook of Medicine. Eds. E. Rubenstein and D. Federman. New York: Scientific American, Inc., 1997. Jarvis, D. C. Folk Medicine. 1958. Jenkins, Nancy. The Mediterranean Cookbook. New York: Bantam Books, 1994. Keys, Ancel, et al. «The Diet and 15-Year Death Rate in the Seven Countries Study». American Journal of Epidemiology, 124 (1986), 903-1015. Klatsky, A., et al. «Alcohol and Mortality: A Ten Year Kaiser-Permanente Experience». Annals of Internal Medicine, 95, 2 (1981), 139-145. Linger, S., et al. The Natural Pharmacy. Rockland, Calif.: Prima Publishing, 1999. Lipschutz, Rabbi Yacov. Kashruth. Brooklyn, N.Y.: Mesorah Publications, 1988. «Mad Cow Disease in the U.S.» CBS News. March 26, 2001. McGinnis, J. M., et al. «Actual Causes of Death in the United States». Journal of the American Medical Association, 270 (1993), 2207-2212. Mogadam, M. Every Heart Attack Is Preventable. Washington: Lifeline Press, 2001. Murray, Michael, and Joseph Pizzorno. Encyclopedia of Natural Medicine. Nathan, Joan. The Foods of Israel Today. New York: Random House, 2001. 213

NIH Technology Assessment Conference Panel. «NIH Panel Estimated Their Failure». Annals of Internal Medicine, 119 (1993), 764-770. Paulien, Gunther B., Ph.D. The Divine Philosophy and Science of Health and Healing. Brushton, N.Y.: Teach Services, Inc., 1995. Potential Dangers of Sucralose, The. http://www.mercola.com/2000/ dec/3/sucralose – dangers.htm Puhl, S., et al. ACSN Fitness Book. Champaign, Ill.: Human Kinetic, 1998. Quillin, Patrick. Beating Cancer with Nutrition. Tulsa, Okla.: Nutrition Times Press Inc., 1998. Renaud, S., and M. de Lorgeril. «Wine, Alcohol, Platelets and the French Paradox for Coronary Heart Disease». Lancet, 339 (1992), 15231526. Rimm, E. B., et al. «Review of Moderate Alcohol Consumption and Reduced Risk of Coronary Heart Disease: Is the Effect Due to Beer, Wine, or Spirits?» British Medical Journal, 312 (1996), 731-736. Ronzio, Robert A. The Encyclopedia of Nutrition and Good Health. New York: Facts on File, Inc., 1997. Russell, Rex. What the Bible Says About Healthy Living. Ventura, Calif.: Regal Books, 1996. Schlosser, Eric. Fast Food Nation. New York: Houghton Miﬄin Co., 2001. Shulman, Martha. Mediterranean Light. New York: Harper-Collins, 1989. Steinberg, D. «Antioxidants and the Prevention of Human Atherosclerosis». Circulation 85 (1996), 2338-2344. Swenson, Allan. Plants of the Bible. New York: Carol Publishing Group, 1994. Walker, G. B., D. P. Burkitt, et al. «Dietary Fiber and Disease». Journal of the American Medical Association, 229 (1973), 1068-1074. Washington Post, April 13, 2001. Weisse, M., et al. «Wine Is a Digestive Aid: Comparative Antimicrobial Effects of Bismuth Salicylate in Red and White Wine». British Medical Journal, 311 (1995), 1457-1460. Wight, Fred. Manners and Customs of Bible Lands. Chicago, Ill.: Moody Press, 1980. Whitten, David, et al. To Your Health. New York: Harper-Collins Publishers, 1994.

214

Про автора

Доктор медицини Дон Колберт – сімейний лікар найвищої категорії із 1987 року, автор багатьох бестселерів. Він веде місячну рубрику в журналах «Каризма» і «Партнерз» Джойса Меєра. Про доктора Колберта писали журнали «Ньюз-Вік», «Рідерз Дайджест», «Лос-Анджелес Таймс», «Есквайр», його запрошували такі програми новин, як «Фокс Лайф» і «Сі-Бі-Ес Ньюз». Він розробив свою лінію вітамінів «Дівайн Хелс» і веде разом із дружиною Мері національне ток-шоу «Дбайте про здоров’я». Регулярно виступає на загальнонаціональних семінарах і конференціях на теми, що пов’язані зі здоров’ям. Оселився в Орландо, Флорида. Ви можете сконтактувати з доктором Колбертом через сайт: www.drcolbert.com

215

зміст ВСТУП. Що їв би Ісус? .....................................................................................

РОЗДІЛ ПЕРШИЙ. Серйозно спитайте себе, що варто їсти ....................... 11 РОЗДІЛ ДРУГИЙ. Їжа, яку Ісус споживав найчастіше ............................... 26 РОЗДІЛ ТРЕТІЙ. Основний продукт у раціоні Ісуса ................................... 42 РОЗДІЛ ЧЕТВЕРТИЙ. М’ясо, яке їв Ісус ......................................................... 53 РОЗДІЛ П’ЯТИЙ. Інші різновиди білка, які їв Ісус ...................................... 74 РОЗДІЛ ШОСТИЙ. Городина, яку їв Ісус ....................................................... 83 РОЗДІЛ СЬОМИЙ. Жири, які їв Ісус ............................................................... 109 РОЗДІЛ ВОСЬМИЙ. Напої, які споживав Ісус............................................... 121 РОЗДІЛ ДЕВ’ЯТИЙ. Що їв би Ісус на десерт? ................................................ 144 РОЗДІЛ ДЕСЯТИЙ. Чи виконував Ісус фізичні вправи? ............................ 163 РОЗДІЛ ОДИНАДЦЯТИЙ. Як схуднути, харчуючись, як Ісус ..................... 177 РОЗДІЛ ДВАНАДЦЯТИЙ. Здоровий середземноморський спосіб життя .. 189 РОЗДІЛ ТРИНАДЦЯТИЙ. Денний раціон і меню на цілий тиждень ....... 201 Бібліографія ...................................................................................................... 212

НАУКОВО-ПОПУЛЯРНЕ ВИДАННЯ

Дон Колберт БІБЛІЙНІ СЕКРЕТИ ХАРЧУВАННЯ Літературний редактор Ірина Климко Богословський редактор Тарас Шманько Технічний редактор Галина Горбачук Підписано до друку 05.11.2014. Формат 60x84 1/16. Папір офс. Офс. друк. Ум.-друк. арк. 12,6. Ум. фарбовідб. 13,1. Обл.-вид. арк. 8,3. ТзОВ Видавництво «Свічадо» (Свідоцтво серії ДК №1651 від 15.01.2004) 79008, м. Львів, а/c 808, вул. Винниченка, 22. Тел.: (032) 244-57-44, факс: (032) 240-35-08 e-mail: post@svichado.com, url: www.svichado.com Віддруковано згідно з наданим оригінал-макетом у друкарні ТзОВ «Зерцало» (Свідоцтво серії ААВ № 219930 від 30.01.2013 р.) вул. Січових стрільців, 35-а, с. Кротошин, Пустомитівський р-н, Львівська обл., тел. (032) 253-05-45