Вифлеємська ніч by SVICHADO

Сельма Лагерлеф Сельма Лагерлеф – перша жінка-письменниця, відзначена Нобелівською премією з літератури «…на знак визнання піднесеного ідеалізму, яскравої уяви й духовного сприйняття, що характеризують її твори…».

ВИФЛЕЄМСЬКА НІЧ

Сельма Лагерлеф

УДК 27-236.5 ББК 86.37-49 Л 14

Переклад Мирослави Лемик Художнє оформлення Лади Гентош

Лагерлеф Сельма Л 14 Вифлеємська ніч: Різдвяні легенди/ Пер. М. Лемик. – Львів: Свічадо, 2012. – 112 с. ISBN 978-966-395-614-5 Різдвяні легенди знаменитої дитячої письменниці Сельми Лагерлеф подарують Вам можливість вирушити разом із мудрецями до Вифлеємської печери, дізнатися, що напророкувала імператорові Августові віщунка Сивілла, як бджілки та лілії врятували Немовля від меча римського воїна... А найголовніше – допоможуть відкрити своє серце для Христа.

ВИФЛЕЄМСЬКА НІЧ

різдвяні легенди

Львів Видавництво “Свічадо“ 2012

СВЯТА НІЧ

оли я мала п’ять років, мене

спіткало страшне горе. Здається, що відтоді більшого я навіть не знала: померла моя бабуся. До самої кончини вона проводила свої дні, сидячи на дивані, що стояв у кутку, і розповідаючи нам казки. Бабуся розповідала їх від ранку до вечора, а ми, діти, тихо сиділи біля неї і слухали. Це було чудесне життя! Жодним іншим дітям не жилося так добре, як нам. Мало що збереглося у моїй пам’яті про бабусю. Пам’ятаю, що в неї було гарне, біле як сніг волосся, що вона ходила, цілком згорбившись і постійно в’язала панчоху. Ще пам’ятаю, що, закінчивши оповідати будь-яку казку, бабуся зазвичай клала свою руку мені на голову і казала: – І все це так само правда, як те, що ми зараз бачимо одне одного. Пам’ятаю я і те, що вона вміла співати чудесні пісні, але співала їх нечасто. В одній із цих пісень йшлося про лицаря і морську царівну й там був приспів: «Вітер холодний-холодний над морем подув». І ще пам’ятаю коротку молитву і псалом, яких мене навчила бабуся. Про всі казки, які вона мені розповідала, у мене залишився лише смутний, невиразний спогад. І 9

лише одну з них пам’ятаю так добре, що могла би переповісти її навіть зараз. Це – коротенька легенда про Христове Різдво. Ось майже все, що я можу пригадати по свою бабусю, крім того, що пам’ятаю найкраще, – відчуття великої втрати, коли вона полишила нас. Пам’ятаю той ранок, коли диван у кутку виявився порожній і неможливо було зрозуміти, коли закінчиться цей день. Цього я не забуду ніколи. І я пам’ятаю, як нас, дітей, підвели до покійної, аби ми попрощалися з нею і поцілували їй руку. Ми боялися цілувати померлу, але хтось нам сказав, що це ж востаннє ми можемо подякувати бабусі за всі радощі, які вона нам принесла. І я пам’ятаю, як казки і пісні, покладені до довгої чорної скрині, виїхали разом із бабусею з нашого дому, і вже ніколи не повернулися. Щось тоді відійшло з життя. Справді, назавжди зачинили двері у великий, прекрасний, чарівний світ, де ми колись вільно собі ходили. І не знайшлося нікого, хто зумів би відчинити ці двері. Ми поступово навчилися бавитися ляльками та забавками і жити так, як усі інші діти, і могло видатися, що ми більше не тужимо за бабусею і не згадуємо про неї. Але навіть тепер, коли минуло багатобагато років, згадуючи всі легенди про Христа, які лишень я чула, у моїй пам’яті виринає сказання про Христове Різдво, яке любила оповідати моя бабуся. І нині я хочу сама його переповісти, вмістивши до свого збірника.

е було Різдвяної ночі, коли

всі, крім мене й бабусі, поїхали до церкви. Ми, здається, були одні в цілому будинку. Нас не взяли, бо одна з нас була надто мала, а інша – надто стара. І ми обидві побивалися над тим, що не можемо побувати на святковому богослуженні і побачити світло різдвяних свічок. Отож, коли ми з бабусею сиділи собі самотньо, вона розпочала свою оповідь. «Колись глупої, темної ночі один чоловік вийшов на вулицю, аби роздобути вогню. Він ходив від хижі до хижі, стукаючи у двері і просячи: “Допоможіть мені, люди добрі! Моя дружина щойно народила дитинча, і я мушу розпалити вогнище, щоб зігріти її і немовля”. Але була глибока ніч, усі люди спали. Ніхто не відгукувався на його прохання. Чоловік ішов щоразу далі і, врешті, зауважив, що в далині поблискує полум’я. Він подався в цьому напрямку і побачив, що це – ватра, яку розклали в полі. Довкола неї спала сила-силенна білих овечок, а старий пастух сидів і пильнував свою отару. Коли чоловік наблизився до овець, то побачив, що біля ніг пастуха лежать дрімаючи три собаки. Відразу ж усі три прокинулися й оскалили свої широкі пащі, ось-ось маючи загавкати, але не видали ні звуку. Він бачив, як їхня шерсть на 11

спинах стала дибом, як гострі, білі зуби сліпучо заблищали при світлі вогню і як усі три пси кинулися на нього. Він відчув, що один схопив його за ногу, інший – за руку, а третій уп’явся в його горло. Але міцні зуби неначе не послухали собак, і, не завдавши чоловікові жодної шкоди, пси відійшли вбік. Чоловік хотів піти далі, але вівці лежали так тісно притиснувшись одна до одної, спина до спини, що він не міг поміж них пробратися. Отож, він пішов просто по їхніх спинах уперед, до ватри. І жодна вівця не прокинулася і не поворухнулася…» До цього часу бабуся розповідала не зупиняючись, але тут я не могла стриматися, аби не втрутитися: – Бабусю, чому ж вони лежали собі спокійно? Та ж вони такі полохливі? – запитала я. – Про це ти скоро дізнаєшся, – відповіла бабуся і продовжувала оповідати: – Коли чоловік доволі близько підійшов до вогню, пастух підвів голову. Це був понурий дід, брутальний і до всіх непривітний. Коли він побачив, що до нього наближається незнайома особа, то вхопив довгий, загострений з обох кінців ціпок, з яким завжди ходив за отарою, і кинув у чоловіка. Ціпок зі свистом полетів просто до незнайомця, але, не торкнувшись його, відхилився убік і пролетів повз чоловіка на інший кінець поля. Коли бабуся дійшла до цього місця, я знову втрутилася: – Чому ж ціпок не поцілив у цього чоловіка? 12

Але бабуся нічого мені не відповіла і продовжувала розповідати: – Тоді чоловік підійшов до пастуха і сказав йому: “Друже, допоможи мені, дай мені вогню! Моя дружина щойно народила дитинку, і я мушу розпалити вогонь, аби зігріти її і немовля!“ Старий хотів було відмовити, але коли згадав, що собаки не змогли вкусити цього чоловіка, вівці від нього не розбіглися і ціпок пролетів повз, не зачепивши його, відчув якийсь дискомфорт і не наважився заперечити: – Бери, скільки тобі треба! – сказав пастух. Але ватра майже догоріла і довкола неї вже не залишилося ні колод, ні сучків, лежала лише велика купа жару. А в незнайомця не було ні лопати, ні шуфельки1, щоб узяти собі червоних вугликів. Побачивши це, пастух знову запропонував: “Бери, скільки тобі треба!“ – і тішився думкою, що чоловік не може взяти зі собою вогню. Але той схилився, зачерпнув пригощу вугілля голіруч і поклав його у полу своєї одежі. І вугілля не обпекло рук, коли він брав його, і не пропалило його одягу. Чоловік поніс вугілля, неначе це були яблука чи горіхи… Тут я втретє втрутилася у розповідь: – Бабусю, чому вуглики не обпекли його? – Потім усе довідаєшся, – відповіла бабуся і продовжила далі: – Коли злий і похмурий пастух усе це побачив, він дуже 1

Шуфля – (діалект) лопатка для сміття. – Прим. пер.

здивувався: “Що це за така ніч, коли навіть собаки лагідні, як вівці, вівці не знають страху, ціпок не вбиває і вогонь не пече?” Він гукнув незнайомцеві й запитав: “Що це за ніч така? І чому всі тварини і речі такі милосердні до тебе?“ – “Я не можу тобі це пояснити, якщо ти сам цього не бачиш!” – відповів чоловік і пішов своєю дорогою, щоби якнайшвидше розкласти вогнище і зігріти свою дружину й немовля. Пастух вирішив поспостерігати за цим чоловіком, допоки не зрозуміє, що це все означає. Він підвівся і пішов слідом за незнайомцем аж до місця його нічлігу. І пастух побачив, що в того немає навіть хижі для житла, що його дружина і новонароджене немовля лежать у гірській печері, де немає ні14

чого, крім холодних кам’яних стін. Пастух подумав, що бідне невинне немовля може до смерті замерзнути в цій печері. І, хоча він був суворою людиною, все ж розчулився до глибини душі й вирішив допомогти крихітці: знявши з плечей свій клунок, він витягнув м’який білий смушок2 і віддав його незнайомцеві, аби той вклав на нього немовля. І ось тоді, коли виявилося, що й він може бути милосердним, очі пастуха відкрилися і він побачив те, чого колись не міг бачити, і почув те, чого колись не міг почути. Він побачив, що довкола немовляти стоять ангелята зі срібними 2

Смушок – шкура вівці.

крильцями і кожен із них тримає у руках арфу, і всі вони гучно співають про те, що цієї ночі народився Спаситель, який визволить світ від гріха. Тоді пастух зрозумів, чому все у природі так раділо цієї ночі і ніхто не міг заподіяти лиха батькові немовляти. Озирнувшись, пастух побачив, що ангели були скрізь. Вони сиділи в печері, сходили з гори й літали в піднебессі. Вони йшли по дорозі і, минаючи печеру, зупинялися й дивилися на немовля. І скрізь панували торжественна радість, співи і свято… Усе це пастух побачив серед нічної темряви, в якій колись нічого не міг розгледіти. І він, зрадівши, що його очі відкрилися, впав на коліна і став дякувати Богові…» На цих словах бабуся зітхнула і сказала: «Але те, що побачив пастух, ми теж могли би побачити, бо ангели літають у піднебессі кожної різдвяної ночі. Якби ми лишень уміли бачити!.. – І, поклавши мені руку на голову, бабуся додала: – Запам’ятай це, бо це така сама правда, як і те, що ми бачимо одне одного. Річ не у свічках і лампадах, і не в сонці і місяці, а втім, щоб мати очі, які могли би бачити велич Господа!»

´ (1858—1940) – знаменита шведська письменниця, ´ Сельма Лагерлеф автор художніх, історичних, краєзнавчих книг. Перша письменниця, відзначена Нобелівською премією. Її перу належить казка «Дивовижна подорож Нільса Хольгерсона з дикими гусками по Швеції».

У видавництві «СВІЧАДО» вийшла також інша книга цієї письменниці: ХУСТИНА СВЯТОЇ ВЕРОНІКИ Християнські легенди, які увійшли до книжки, письменниця написала повернувшись із подорожі по древній юдейській землі. Що то була за таємнича жінка, якій судилося витерти своєю хустиною обличчя Христа перед розп’яттям? Як змінила свіча Гробу Господнього хвальковитого і жорсткого лицаря Раньєрі? Чому сіра пташка червоношийка отримала від Господа таку назву? - буде цікаво дізнатись не тільки дітям але й дорослим.

Пропонуємо Вашій увазі також книги із серії

“РІЗДВЯНА АНТОЛОГІЯ” РІЗДВЯНА НІЧ Упорядник Зоя Жук Перша книжка Різдвяної антології, до якої увійшли святвечірні оповідання невідомих авторів, українські та європейські легенди й казки. Пориньте у чарівну атмосферу Різдва! Дізнайтеся, який подарунок принесла новонародженому Ісусові вбога дівчина-пастушка, чому на Різдво прикрашають ялинки, як і де виникла відома колядка “Свята ніч”.

СВЯТИЙ ВЕЧІР Упорядник Зоя Жук До видання ввійшли і добре відомі читацькому загалу святочні оповідання українських класиків, і добірка творів авторів української діаспори, які щойно повертаються до читачів материкової України, а також тексти сучасних українських письменників про Різдво. Це перша спроба зібрати різдвяну прозу українських митців від ХІХ до початку ХІХ ст..

МАНДРІВКА СВЯТОГО МИКОЛАЯ Упорядник Зоряна Живка Оповідання, казки, нариси українських письменників про свято на честь святого Миколая - е твори Н. Мудрик-Мриц, В. Скуратівського, З. Мензатюк, М. Людкевич, В. Багірової, О. Цегельської, І. Савицької, Н. Наркевич, які вже добре знані українському читачеві, а також низка оповідань і казок, що пропонуються читацькій увазі вперше. Книжка містить також переказ житія святителя Миколая і кілька найвідоміших українських народних легенд про його чуда.

КАЗКИ РІЗДВЯНОГО АНГЕЛА Упорядник Зоя Жук У цих казках українські письменнки розповідають про Різдвяного Ангела, якому доводиться виправляти плоди людського зчерствіння – заопікуватися покинутими тваринками або навіть вирушити в гості до самотньої баби-яги. Іноді він схожий на веселого, трохи легковажного хлопчиська, але може бути і сивим старцем, що важко зітхає. Часто – то друг, що приходить на допомогу й захищає від злих сил, але часом і йому вкрай потрібна людська допомога....

ПЕРЕД БОЖИМИ ЯСЛАМИ Упорядник Зоя Жук У збірнику представлено твори відомих письменників минулого Т. Зінківського, М. Яцкова, К. Малицької. Р. Завадовича, А. Лотоцького, Н. Наркевич, О. Цегельської, а також сучасних авторів. Сюжетно вони охоплюють усю історію Різдва – народження Божого Сина у вертепі, поклоніння волхвів, гнів Ірода, втечу до Єгипту. Твори представленні у збірнику розраховані на читачів 8-12 років, проте книжка буде добрим подарунком до свята для всієї родини.

КРАЇНА НІЛАНДІЯ Олена Мацьків Чи доводилося Вашій дитині коли-небудь чути про країну Ніландію? А чи знаєте, як туди можна потрапити? Виявляється, стати мешканцем Ніландії зовсім нескладно! Особливо, якщо хтось завжди відповідає: “Ні!”, “Не буду!” і “Не хочу!” Та був собі хлопчик на ім’я Юрасик, якого всі довкола називали Грубасик. Цей хлопчик вкрай рідко вимовляв слово “Ні!”, проте одного зимового вечора він несподівано потрапив до країни Ніландії. Що ж трапилося? Може, сталася якась помилка? І як Юрасикові повернутися додому? Відшукайте відповіді на ці запитання разом із Юрасиком-Грубасиком. А також дізнайтеся таємницю президента Ніландії, з’ясуйте, куди поділися всі її мешканці, та чому до цієї дивної країни ніколи не приходить Різдво. ..

ЗИМОВІ ІСТОРІЇ ДЛЯ ДІТЕЙ Упорядник Марічка Чайка Герої цих оповідань – звичайні діти, їхні братики і сестрички, Ангелики, батьки, а також іграшки, котики, песики, навіть павуки. У святий час Божого Різдва з ними трапляються дивовижні і несподівані пригоди. Та кожна історія цієї книжки має добре, майже чудесне закінчення, адже кожен, хто переживає в серці Різдво, сповнюється великої радості і дарує її іншим.

СНІЖНОКРИЛІ ЯНГОЛИ Упорядник Зоя Жук Метою авторського колективу – сучасних українських письменників і художників – було підготувати яскравий дарунок для найменших читачів до світлих зимових свят (Святого Миколая, Нового року, Різдва, Водохреща), а також до іменин, радісного Дня Янгола. Це збірник різножанрових творів для дітей, він містить казки, оповідання, легенди, вірші, колискові та дитячі молитви. Їх об’єднують чарівливі зимові образи та таємнича тема янгольського світу, яка напевне зацікавить кожну дитину. Видання задумувалося як книга для сімейного читання. Підібрані твори не лише подарують родинні кілька казкових вечорів, але й допоможуть батькам обговорити з дитиною багато важливих тем, зокрема, як перемогти страх темряви та самотності.

КНИГАРНІ «СВІЧАДА»: м. Львів, вул. Лисенка, 2. Тел. (032) 235-73-16 м. Городок, Львівська обл., пл. Гайдамаків, 9, тел. (067) 260-02-30 м. Київ, вул. Покровська, 6, храм Миколи Доброго, ст. метро “Контрактова площа”. Тел. (044) 425-11-80 м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, 5, Патріарший Собор Воскресіння Христового Української Греко-Католицької Церкви, ст. метро “Лівобережна”, тел. 8 (044) 569-41-54 Книга-поштою: e-mail: bookshop@svichado.com Ми в Інтернеті: www.svichado.com Запрошуємо в український християнський Центр Родини! Адреса: м. Львів, вул. Городоцька 319-а, тел. (032) 240-18-02