№1
січень 2013
www.svichado.com
тема номера:
ПОДІЛИТИСЯ
РІЗДВОМ
І ти можеш це зробити... c. 12- 14
(Не)ідеальне свято c. 16-17
Очікуючи на Зустріч c. 18-19
g`opnxrJln dn j`mh
Т
орік, у передріздвяний час, на одній із християнських конференцій я познайомилася з подружжям із Донеччини. Немолода вже пара, члени протестантської церкви, розповідали про атмосферу, а радше про відсутність атмосфери Різдвяних свят у їхньому містечку. “Другого січня новорічну ялинку забирають з площі – та й усе: у місті настають сірі будні, – розповідали. – У вас зовсім по-іншому. У вас є відчуття Різдва: вертепи, коляда, радість на обличчях...” Подружжя із захопленням згадувало свою різдвяну поїздку до Львова... А я цю розмову пригадала, коли цьогоріч, у кінці листопада, зайшла в супермаркет і раптом опинилася в різдвяній чи то пак новорічній атмосфері: ялинки, подарунки, кольорові прикраси, з динаміків звучать колядки. Розумію: маркетинг має свої права, але мене щороку, чомусь бентежить оця “різдвяна атмосфера”, що настає надто швидко, без належного приготування, падає на тебе, немовби якась бомба... І так, оговтавшись від маркетингового “різдва”, пересуваючись поміж штучних “миколайосантаклаусів”, я згадала подружжя зі Сходу і подумала, що надмір святкової атмосфери нічим не ліпший від її цілковитої відсутності, що як у них, так і в нас, нелегко переживати свято Різдва Христового справді по-християнськи... А як це має бути справді по-християнськи? Думаю, відповісти на це запитання можна тільки тоді, коли сам для себе з’ясуєш, що так насправді святкуєш. Якщо це просто “зимові свята” з певними народними традиціями – це одне, а якщо це свято зустрічі з Найважливішою Особою у твоєму житті – це зовсім інше. Надіюся, статті теми номера: “Поділитися Різдвом” спонукатимуть Вас до добрих різдвяних роздумів, а пізніше – до ділення, відкритості, діяльної, уважної до ближнього любові. “Ми не святкуємо історичну подію, не святкуємо День народження Ісусика. Ми святкуємо Його присутність між нами”, – нагадує наш автор Максим Тимо. Я впевнена – саме з цієї присутності черпають сили всі люди, про яких пишемо у цьому номері. Христос Рождається! Це журнал для ВАС і про ВАС! Запрошуємо до «КАНИ»! P.S. Поділіться з нами Різдвом! Напишіть нам, як Ви святкуєте. Чекаємо на Ваші різдвяні розповіді!
Від імені редакції
СІЧЕНЬ 2013 КАНА
3
bPd b`q dn m`q НЕ ПОМИЛИЛАСЯ ЩОДО СВОЇХ СПОДІВАНЬ ене звати Наталя, живу в місті Дрогобичі. Першого жовтня зайшла у книжковий магазин. Продавець сказала, що є новий журнал “Кана” від “Свічадо”. Ви не уявляєте, як я зраділа, зразу купила і дійсно, як новонароджену дитину, швидко понесла додому, щоб уважно роздивитись, прочитати, і познайомитись. Я добре знаю журнали “Зернятко” та “Сто талантів”, які читають і на яких виховуються мої діти, а також ці видання стають і мені у великій пригоді у роботі з учнями (я працюю у школі вчителькою). Тому я не мала найменшого сумніву, що “Кана” – це буде дуже цікавий і корисний журнал. Я обережно перегортала кожен листочок і переконувалась, що не помилилася щодо своїх сподівань. Як перший, так і другий номер журналу я прочитала на одному диханні. У першому номері особливо зацікавила мене стаття “Сніданок школяра”. Прочитане стало для мене стимулом не лінуватися і готувати своїм школярам повноцінні сніданки. Дуже вдячна автору Оксані Скиталінській за такий корисний матеріал. У другому номері особливе враження справила на мене стаття отця Миколая Лучка “Благословляйте, не проклинайте!” Прочитавши її, я ще раз задумалася про те, що дитина є дзеркалом стану її батьків. Я повністю згідна зі словами автора про те, що людина часто не вірить, що Бог її любить, бо найближчі люди, батьки, не сказали дитині, що вони люблять її. З досвіду роботи знаю, що багато наших дітей не отримують безумовної батьківської любові, яка дає відчуття того, що дитина є люблена. І дійсно, дуже важливо задуматися кожному з нас, чи ми є людьми благословення, чи проклинання. Також спонукала до роздумів стаття отця Ігоря Пецюха “Подружній СМС”. Ми з чоловіком обговорили її і прийшли до висновку, що необхідно більше звернути уваги на три подружні престоли і подбати про їхню міцність. Особливо хочу подякувати за таку рубрику журналу як “Культура”. Вона дає змогу звернути увагу на цікаві та корисні книжки та фільми, які варто прочитати, переглянути та обговорити у сімейному колі. Тож, нехай ваш журнал, зростає, міцніє, буде корисним для кожного дому, у який потрапить.
М
З повагою і любов’ю, Наталя Гончарик, 45 років, м. Дрогобич
“КАНО”, СПАСИБІ ЗА ОЛЮ! ортаю на дозвіллі журнал, в якому працюю не я, – хочеться чогось свіжого, іншого, по-простому розвантажити голову від насиченого журналістського будня. На столі – “Кана” – свіжа, містка, затишна, як бабцина булочка з корицею… Дійшла до Олі Ноженко – “Ісусового репортера”, як її влучно охрестила моя колега Іванка Рудакевич. Шок. Брак слів. Тиша. Телефонний дзвінок! У недалекому 2009-му побачила роботи цієї дівчини; з того часу маю їх у своїй кімнаті, видрукувані на простому папері, повертаюся очима і душею до них більше, ніж часто… Її Ісус такий осяяний, такий глибокий! Читаю про Олю і розумію, що маю познайомитися з нею, відкрити її ще й своїм читачам! І от я в дорозі до Олі. Поспіх, переживання і Оля – як світло для мене, яка потонула у вирі буднів і звичної журналістської роботи… “Кано”, Іванко, спасибі за натхнення. То було, як Причастя, як музика… Доторк до мистецтва, доторк до Олиної душі… Не буду розказувати про все пережите, згодом в одній із львівських газет вийде моя стаття про неї. Зрештою, спостережливий читач мав змогу зрозуміти це з Іванчиної статті… Заради цього варто жити! Впиваюся твоїм вмістом, “Кано”, і чекаю ще…
Г
З найкращими побажаннями, Ірина Березовська, м. Львів
ВЕЛИКЕ ДЯКУЮ рочитала журнал – “від а до я”, як то кажуть... Слів бракує передати почуття – світла, спокою, доброти і віри в краще))). За це – ВЕЛИКЕ ДЯКУЮ))). Схожі відчуття у мене викликають, напевне, лише дитячі і родинні книги “Свічадо”))). Таке задоволення від прочитаного – неймовірне... Його так бракує у буденному житті...
П
Ольга Гусяк, м. Львів
“Кана” – журнал для ВАС і про ВАС! Усі автори листів, надрукованих в цьому номері, отримують подарунок – книжку “Диво Господньої благодаті” Ніни Сміт.
Чекаємо на ВАШI листи! Автори найцікавіших отримають подарунки – книжки видавництва “Свічадо”. Адреса для листування: Журнал “Кана”, а/с 808, м. Львів, 79008
Електронна адреса: kana@svichado.com 4
КАНА СІЧЕНЬ 2013
r mnlepP
6
dn pndhmh m` cnqŠhmr ОКСАНА ТА БОГДАН КОЧЕРГАНИ
У ПОДРУЖЖІ ДІЄ ЗАКОН СПОЛУЧЕНИХ ПОСУДИН – НЕМА ТАКОГО, АБИ ОДИН СТАРАВСЯ, А ДРУГИЙ ЗА НИМ НЕ ТЯГНУВСЯ. ШЛЮБ – ЦЕ НЕ Є ЛЕГКО. Але шлюб вартий
того, аби заради нього страждати.
Šel` mnlep`
12
ПОДІЛИТИСЯ РІЗДВОМ Свято – це своєрідна зупинка, щоб замислитися про те, чого чи кого ми не помічаємо в будні. ЧИ ГОТОВІ МИ ПОДІЛИТИСЯ РІЗДВОМ? Чи готові відчинити свої двері та серця для інших людей? ЩО НАМ РОБИТИ, ЩОБ СВЯТО БУЛО СПРАВДІ СВЯТОМ?
28
k~dhm`
НАЙЩАСЛИВІШОЮ Я БУЛА ПО СЕРЕДАХ ЗЕНЯ КУШПЕТА, засновниця в Україні спільнот “Віра і Cвітло” та “Лярш-Ковчег”: “Коли мене відправляли сюди з моєї канадської спільноти, то о. Генрі Ноуен говорив: «ЗЕНЮ, ЇДЬ БЕЗ ЖОДНОГО ПЛАНУ. ТРЕБА БУТИ ВІДКРИТИМ НА ДІЯННЯ СВЯТОГО ДУХА»”.
ondprff“
34
СІМЕЙНІ КРИЗИ: “ПЕРЕЗАВАНТАЖЕННЯ” Усі непорозуміння, конфлікти, які виникають у подружжі, подруги приписують “кризовим періодам” у житті сім’ї. Мовляв, що проробиш – криза! СПРОБУЙМО З’ЯСУВАТИ, ЩО ТАКЕ СІМЕЙНІ КРИЗИ І ЩО З НИМИ РОБИТИ?
qPl’“
36 А ВИ ЗНАЄТЕ СВОЮ ДИТИНУ? Коли вам здається, що ви не розумієте власних дітей або навіть погано знаєте їх, то щоб це змінити, достатньо бути уважними до них. І ТІЛЬКИ ТОДІ ВИ ЗМОЖЕТЕ ПІЗНАТИ ЇХНІЙ ВНУТРІШНІЙ СВІТ, ЇХНІ ПОТРЕБИ, ТАЛАНТИ ТА МРІЇ.
qbPd)emm“
44
ВТІКАЧІ... ДО ЖИТТЯ ВІН БУВ ЧУЖИМ СЕРЕД СВОЇХ, А СТАВ СВОЇМ СЕРЕД ЧУЖИХ. Арамові у власній країні загрожувала смерть за те, що повірив у заборонене ім’я – Ім’я Ісуса Христа. ЗАРАДИ ЦЬОГО ІМЕНІ ЧОЛОВІК ЗАЛИШИВ УСЕ І ВИМУШЕНИЙ БУВ ТІКАТИ З ІРАНУ РАЗОМ ІЗ СІМ’ЄЮ.
jrk|Šrp`
52
ВЕЛИКА КОЛЯДА Різдвяний фестиваль “Велика коляда” відбувається у Львові у храмі Пресвятої Євхаристії вже 14-й рік поспіль. ДЕНЬ У ДЕНЬ ІЗ СЬОМОГО СІЧНЯ ДО ОСТАННЬОЇ НЕДІЛІ ЦЬОГО МІСЯЦЯ ТУТ ВИСТУПАЮТЬ КОЛЕКТИВИ З УСІХ КУТКІВ УКРАЇНИ.
СІЧЕНЬ 2013 КАНА
5
Šel` mnlep`
Автор: Олег Романчук, лікарпсихотерапевт
ÏÎIJËÈÒÈÑß Ð²ÇÄÂÎÌ
Немає настрою святкувати в колі родини? Те, як ми святкуємо, є віддзеркаленням щоденних стосунків у сім’ї. Тому, щоб добре святкувати, примирення напередодні не достатньо. Адже якщо у стосунках не все гаразд, то й у свято поділитися з рідними буде нічим. Чому і через що ми інколи сваримося на свята? І що робити, щоб свято було справді святом?
Свапожертвувати, і, вреаші очікування римося через шті, що найголовніщодо свят те, що на Святвечір ше… І звісно – дуже велипізно сідаємо вечеряти, бо добре планувати кі. Адже для нас переважно чекаємо когось (з час, сили, графік свята справді роботи або ще звідкись), хто підготовки, щоб означають дуже приходить пізно. Або племінники не виснажитися, багато. Проте ми перед вечерею щось витворять щоб розподілити можемо у сім’ї і, відповідно, їх сварять... рівномірно роборізнитися погляЯрина, 27 років ту між усіма. дами щодо того, як найкраще святкувати, Що більше людей, за якими традиціями, до то більше суперечностей. чиїх родичів іти в гості. Тому наші очікування можуть стикатися Ми всі – різні люди, з різними погз очікуваннями інших членів роди- лядами та бажаннями. І це цілком ни і призводити до суперечностей, нормально, що в нас може виникякі ми не завжди можемо компро- нути суперечність поглядів, напмісно вирішити. Наші очікування риклад, щодо того, що, де, коли, можуть також стикатися з реаль- як і з ким робити під час свят. Суністю. До прикладу, якщо стається перечності – це нормально. Самі щось непередбачуване, то ми дуже по собі вони не ведуть до сварки, якщо ми вміємо знаходити рішенрозчаровуємося. ня, які роблять усіх щасливими. Деколи бажання створити “іде- Але часто ми починаємо сварку на альне свято” коштує дуже багато основі того, чия ж “версія планів праці. Треба наготувати багато на свята” переможе. Втім, якщо страв, щоб накрити на стіл. І ще хтось і буде переможцем, інші – – стільки різних деталей, і стільки переможеними, то це залишатиме роботи… А тоді, врешті, як прихо- образу… дить свято, настає втома… Або ще Підвищувати напругу можуть гірше: перед святом – страшний нез’ясовані конфлікти і непрощені поспіх, стрес, бо не встигаємо всі На свято сходиться вся образи. плани реалізувати… Тож, важливо родина. А між різними членами розуміти, які з тих планів є більш, а які менш важливі та чим можна родини є різні стосунки. Деколи
Н
16
КАНА СІЧЕНЬ 2013
між окремими родичами є тривала ворожнеча. І власне це загострюється тоді, коли ми сходимося і бачимо один одного. Тому
k~dhm`
ÏÎÑÒÀÒ²
Розмовляла Світлана Бабинська
Її історія дуже нагадує Ісусову притчу про чоловіка, який знайшов найкращу у світі перлину. А знайшовши її, продав усі свої статки, щоб купити ту коштовність. Вона жила в Канаді, мала успішну кар’єру піаністки, викладала в університеті та в консерваторії, була в пошані, бо займалася активною громадською діяльністю. Комусь і одного з переліченого було б досить для щастя… Досить, якби не довелося стикнутися зі світом людей, котрі мають дар більший за успішність і престиж. Дар насправді щиро і безумовно любити. Про ідеальний варіант світу, про свою найкращу подругу і вчительку Роузі, дівчину з розумовою неповносправністю, яка перемінила її життя та про “друзів” з особливим даром розповідає Зеня Кушпета, засновниця в Україні спільнот “Віра і Cвітло” та “Лярш-Ковчег”. 26
КАНА СІЧЕНЬ 2013
ondprff“
Автор: Наталка Ільчишин, психологконсультант, системний психотерапевт
У життєвому циклі сім’ї виділяють кілька “кризових” періодів. Придивімося до кожного з них ближче. КРИЗА МОЛОДОГО ПОДРУЖЖЯ Перший етап життя молодого подружжя – це час, коли пара повинна адаптуватися до абсолютно нової для себе ситуації – життя разом. У цей період відбувається психологічна адаптація один до одного, зростають взаємні вимоги, виявляється неузгодженість цінностей. “Виходить назовні” все те, на що подруги намагалися закривати очі у період нареченства чи “медового місяця” – перші кілька
34
КАНА СІЧЕНЬ 2013
ÑÒÎÑÓÍÊÈ
Нещодавно на одному зі занять на тему сім’ї слухачка запитала мене: “Що таке сімейні кризи? Чи існують вони? І що з ними робити?”
місяців після одруження. Молоде подружжя ніби “допасовується” один до одного у принципових для спільного життя питаннях. Ідеть-
НАЙКРАЩИЙ ПРИКЛАД, ЯКИЙ МИ МОЖЕМО ДАТИ СВОЇМ ДІТЯМ, – ЦЕ СТАТИ ЩАСЛИВИМ ПОДРУЖЖЯМ! ся про стосунки один з одним та зі старшим поколінням, розподіл обов’язків, проведення вільного часу, бюджет тощо. У цей час, як і в кожен інший кризовий період,
може зростати кількість конфліктів. Проте варто розуміти їхню справжню, глибинну причину, яка полягає в потребі узгодити базові для подружжя та стосунків моменти. Відповідно, період адаптації може завершитися зміцненням, покращенням стосунків, чи, навпаки, зростанням конфліктів або навіть розлученням (приблизно 43% усіх розлучень припадає на перший рік подружнього життя). НАРОДЖЕННЯ ПЕРШОЇ ДИТИНИ Наступна криза “приходить” із народженням першої дитини. На цьому етапі подружжю треба не просто пристосуватися до появи
fhŠŠ“ 0epjbh
Отець Даніель Анж служить Літургію високо в горах
Автор: Іванка Рудакевич
Школа, про яку розкажу, не схожа на звичні освітні заклади, в яких вчився майже кожен із нас. Тут навчання триває лише рік. Ніхто не пише контрольні і не складає іспити. Щоб потрапити сюди, треба мати як мінімум 18 років і не більше 30-ти. А ще слід наважитися, бо школа насправді дуже особлива.
Я
знайшла кілька людей, які наважилися. Серед них – Оксана Степована й Андрій Сліпий. Тоді коли вони почули про школу, обоє вже здобули вищу освіту. Обоє не знали, що робити далі і вагалися, чи необхідно сюди їхати. Оксана думала, що це просто чергова навчальна програма. Хотіла ще здобути нові знання, тому
40
КАНА СІЧЕНЬ 2013
наважилася. А коли приїхала, то швидко зрозуміла, що це щось зовсім інше, ніж вона собі уявляла. “І якраз те, що мені насправді потрібно!” – згадує дівчина. Андрій приїхав до цієї школи через рік після Оксани. “Я мав різні плани на життя. Втім, багатьох із них не зреалізував і не знав, куди йти далі. Якось один отець порадив мені: “Було б добре, щоб ти
відсторонився від звичного життя, родини, друзів і поїхав у якесь місце, де міг би побути сам, – згадує Андрій. – Саме тоді випадково почув про цю школу. І це був знак для мене”. ШКОЛА Власне, школа, про яку йде мова, називається “Молодь світла” (Jeunesse Lumiere). Розташована