Сходження на гору Кармель/Темна ніч

ISBN 978-966-395-628-2

9 789663 956282

Титул оригіналу : The collected Works of Saint John of the Cross.

ДК 27-36 У ББК 86.37-44 С 92 Художнє оформлення Мар’яни Пелех св. Йоан від Хреста С 92 Сходження на гору Кармель. Темна ніч / св. Йоан від Хрес­та / Пер. А. Маслюха. – Львів : Свічадо, 2012. – 656 с. (Ігна­ті­янська серія) ISBN 978-966-395-628-2 ISBN 978-966-395-629-9 (серія) До видання увійшли «Сходження на гору Кармель» і «Темна ніч» – два тісно пов’язані між собою богословські трактати св. Йо­ ана від Хреста (1542-1591), знаменитого іспанського містика, церковного пись­менника і поета. В обидвох трактатах автор опи­сує шлях, який то­рує сповнена любов’ю до Бога душа, прагнучи дійти до досконалої злу­ки з Творцем. Невід’ємну частину цього шляху становить очищення душі, про активні аспекти якого йдеться у «Сходженні на гору Кар­мель»; пасивним аспектам цього очищення присвячено «Темну ніч».

УДК 27-36 ББК 86.37-44 © 1991 by the Washington Province of Discalced Carmelite Friars, Inc © Видавництво “Свічадо”, укра­їнсь­ке­ видання, 2012

ISBN 978-966-395-628-2 ISBN 978-966-395-629-9 (серія)

зміст Від перекладача................................................................ 7 ЗАГАЛЬНИЙ ВСТУП Біографічний нарис.......................................................... 9 Хронологія життя св. Йоана від Хреста........................ 43 Твори............................................................................... 51 Заувага стосовно малюнка Христа на хресті................ 58

СХОДЖЕННЯ НА ГОРУ КАРМЕЛЬ Вступ до «Сходження на гору Кармель»........................ 63 Гора Кармель................................................................... 76 Зміст................................................................................ 79 Строфи............................................................................. 79 Пролог............................................................................. 81 Книга перша.................................................................... 87 Книга друга................................................................... 144 Книга третя................................................................... 332

ТЕМНА НiЧ Вступ.............................................................................. 481 Пролог до читача.......................................................... 489 Книга перша.................................................................. 492 Книга друга................................................................... 551

ВІД ПЕРЕКЛАДАЧА Св. Йоан від Хреста, або ж Хуан де ля Крус (15421591), – один із тридцяти п’яти учителів Католицької Церк­ви, знаменитий іспанський церковний письменник і поет, творчість якого стала найвищою вершиною іс­пан­ сь­кої містичної літератури й однією з вершин іспанської лі­тератури загалом. Крім того, разом зі св. Терезою з Аві­ли його вважають засновником ордену босих карме­ лі­тів. Праці св. Йоана від Хреста відомі далеко поза ме­ жа­­ми по­ширення католицизму; в Англіканській Церк­ві, на­прик­­­лад, його вшановують як «Учителя віри». Впли­ву його твор­чості зазнало багато добре відомих сьо­годні постатей із царини духовної літератури, серед яких можна ви­окремити Томаса Стернза Еліота, св. Тере­зу з Лізьє, Едіт Штайн, Томаса Мертона. До цього видання, яке виходить у межах «Ігнатіянської серії», увійшли два тісно пов’язані між собою трактати св. Йоана від Хреста – «Сходження на гору Кармель» і «Темна ніч»; невіддільною частиною обидвох трактатів є та­кож вірш «Темна ніч», який визнано одним із шедеврів іспанської поезії. У «Сходженні на гору Кармель» описано мандрівку, яку повинна здійснити душа, що прагне сягнути досконалої містичної злуки зі своїм Творцем. Спираючись на давнішу традицію, а великою мірою – і на власний досвід, св. Йоан дає у цьому трактаті чимало порад, які ма­ють допомогти душі успішно пройти через усі випробування і подолати численні перепони, що неминуче трап­ лятимуться їй на шляху. Продовженням і доповненням цієї праці є трактат «Темна ніч», який становить, по суті, коментар до однойменного вірша; за словами само­го­ автора, в ньому “йдеться про те, як має поводитися ду­­­­­ша, торуючи шлях до злуки з Богом в любові”. Детальні­ше

Від перекладача

обидва трактати описано в окремих вступних частинах, що передують основному викладу. Біографічний нарис та вступні частини до «Сходження на гору Кармель» і «Темної ночі» перекладено з анг­ лій­­ської за виданням The Collected Works of St. John of the Cross, яке було опубліковане Інститутом кармелітських студій у Вашингтоні 1991 р. Із самими ж трактатами все бу­ло трохи складніше. Працюючи над ними, я постійно мав перед очима як іспанський оригінал, так і сучасний англійський переклад зі згаданого вище видання, нама­га­ ­ючись завдяки цьому сягнути подвійної мети: по-перше­, не надто відхилятися від іспанського тексту і вод­но­час пе­редати його дух, дотримуватися властивого св. Йо­ано­ ві стилю, а по-друге – зробити ці два трактати зро­­зумі­ли­ ми і доступними для сьогочасного читача. По суті, то був неперервний пошук “золотої середини”; на­­скільки вда­лося її знайти – судити читачеві. Що стосу­єть­ся ха­ рак­терної для св. Йоана специфічної термінології, то, опрацьовуючи її, я враховував як думку фахівців-богословів з Українського Католицького Університету, так і побажання отців з ордену босих кармелітів. Особливу подяку хочу висловити п. Наталі Трохим – чу­довій львівській перекладачці, яка на моє прохання пе­­реклала українською вірш «Темна ніч». Також сердечно дякую натхненникові «Ігнатіянської серії» о. Давидові­­ На­зару, ТІ, – за довіру і розуміння, а п. Лесі Антонів – за розважливе і вдумливе редагування тексту перекладу.

Андрій Маслюх

ЗАГАЛЬНИЙ ВСТУП БІОГРАФІЧНИЙ НАРИС Ранні роки Хтозна-якого дня бозна-якого місяця * 1542 р. у ма­ лень­кому містечку Фонтіверос з’явився на світ Хуан де Єпес. Містечко те лежить на скелястому й засушливому цент­ральному плато Старої Кастилії, на півдорозі між Мад­ридом і Саламанкою. У той час там нараховувалося близько 5 тисяч мешканців і було кілька ткацьких майс­ те­­рень. Хуанів батько, Ґонсало де Єпес, що походив із сім’ї заможних торговців шовком з Толедо, якось зупи­ нив­ся у Фонтіверосі, прямуючи у справах до Мединидель-Кампо, і познайомився там із Каталіною Альварес, прос­­тою ткалею з убогої, скромної родини. Попри різ­ ницю­ у походженні, вони закохалися одне в одного й 1529 р. побралися. Купецька рідня, вражена і стурбована таким ганебним учинком – одруженням із дівчиною низь­ко­го ро­ду, – відлучила Ґонсало від спадку, тож йому хоч-не-хоч довелося призвичаюватися до важкої, одноманітної пра­ці, з якої зазвичай живуть убогі; у його випадку то бу­ло ткацтво. За цих складних обставин і Ґонса­ло, і Ката­ліні залишалося черпати силу хіба зі свого вза­­ємного ко­хання та приязні. Подружжя мало трьох синів: Франсиско, Луїса і най­ мо­лодшого, Хуана (який згодом став відомий під іме * Згідно з результатами останніх досліджень – 24 червня (прим. перекладача).

10

Загальний вступ

нем св. Йоана від Хреста). Йоанові ледь минуло два ро­ ки, ко­ли помер його батько, до краю виснажений важкою, три­валою хворобою. Опинившись перед загрозою злид­­нів, мо­лода вдова скріпила серце і зважилася на не­ просту манд­рівку, метою якої було звернутися по допо­ мо­гу до за­можної рідні покійного чоловіка. Та її спіткала невдача, тож сім’ї довелося зводити кінці з кінцями у Фон­тіве­ро­сі. Десь у цей час помер і Йоанів брат Луїс, ли­бонь, уна­слідок постійного недоїдання. Тоді Каталіна ви­­рішила покинути свій маленький дім і переїхала з дітьми спер­шу до Аревало, де вони, втім, не прижилися, а потім до Медини-дель-Кампо – вируючого торгового міс­­та в Кастилії, де жінка знову взялася до ткацтва. Тут Йоан пішов до школи для дітей з убогих родин, де здобув початкову освіту – навчали там головно основ хрис­­тиянського вчення – й отримав можливість стати під­­майстром у якогось ремісника. Та школа була схожа рад­­ше на сиротинець; діти там і жили, їх одягали і году­ ва­­­ли. Невдовзі священик, який опікувався школою, забрав Йоана прислуговувати до Ла-Маґдалени – розташо­ ва­ного неподалік августинського жіночого монастиря. Там хлопець щоранку по чотири години допомагав у за­ хрис­тії, а коли настоятелька, капелан чи ключник по­тре­ ­бу­вали його послуг ще й пізніше, то працював і попо­луд­ ні. До теслярства, шевства, каменярства, малярства чи яки­хось інших ремесел Йоан особливої цікавості не ви­ яв­­ляв. Незабаром властиві йому м’якість та терпели­вість до­помогли людям розгледіти у ньому дар співчуття­ до недужих. Дон Алонсо Альварес, керівник міського шпи­­­ талю, куди потрапляли убогі, що занедужали на чу­му­­ чи якусь іншу заразну хворобу, зацікавився Йоаном і до­­­ ручив йому доглядати хворих та збирати милостиню. Ще дон Алонсо подбав про те, щоб Йоан міг учитися да­лі, й у віці сімнадцяти років здібного хлопця записали до єзуїтської школи, де навчали граматики, риторики,

Біографічний нарис

11

ла­­тини і греки. Тут майбутній поет вперше ознайомився з латинською та іспанською класикою, ознайомився бо­ дай­ поверхово, оскільки стандарти єзуїтської освіти бу­ли­ доволі високі і від учнів вимагали виконувати чи­­ма­ло різноманітних вправ, багато читати і писати. Зна­­йом­ ство з класичною системою образів посприяло то­­му, що обдарований учень дізнався про існування літе­ра­турної техніки і, фактично, відкрив для себе навколиш­ній світ. Роки праці у шпиталі і навчання, завдання, що ви­­магали відповідальності та ретельності, – усе це допов­ни­ло в Йоановій уяві враження від убогого дитинства.

Покликання до кармелітського чину Коли Йоан закінчив навчання, дон Алонсо запропону­ вав йому надійне майбутнє: висвятитися на священика і стати капеланом у шпиталі. Відтак хлопець отримав би змо­­гу допомогти своїй матері і братові покінчити з доте­ перішнім убогим існуванням – цього він, безперечно, мав би прагнути всією душею. Свої пропозиції були і в єзу­їтів, які цінували його за неабиякі розумові здібності і побожність. Та в 1563 р. у віці 21 року, Йоан на подив усім вступив до кармелітського новіціяту, незадовго пе­ ред тим заснованого у Медині. Схоже, до такого неспо­ діваного рішення його спонукав притаманний Кармелю контемплятивний дух і глибоке поклоніння Марії, Мате­ рі Божій. Можна припустити, що, прийнявши ім’я брата Йоана від св. Матея, він протягом року новіціяту вивчав карме­ літ­­ський устав і властиву цьому чинові прадавню духовність. У «Книзі перших монахів», середньовічній карме­літ­ ­­сь­­кій праці про дух чину, над якою, безперечно, роз­мір­­ ко­вував під час свого новіціяту і Йоан, можна прочи­тати таке:

12

Загальний вступ

«Мета цього життя складається з двох частин. Од­­ну ми з Божої ласки здобуваємо завдяки своїм зу­­силлям і праведним учинкам. Це означає піднести Богові чисте, не заплямоване жодним гріхом серце. Так чинимо, коли сягаємо досконалості і пе­ре­буваємо у Керіті, себто ховаємось у тій любо­ ві, про яку каже мудрець: «Любов гріхи всі покриває» (Прип. 10, 12). Саме до цього бажав Бог під­ нес­ти Іл­лю, коли сказав йому: «Сховайся коло Ке­ ріт-пото­ку» (1 Цар. 17, 3). Іншу частину мети цього життя вільно дарує нам Бог; йдеться про те, щоб не тільки після смерті, але й у цьому дочасному житті хоч тро­­хи відчути серцем і спізнати душею си­лу Божої при­­сутності та солодку небесну славу. Це означає на­­питися з потоку Божої любові. Бог пообіцяв це Іл­лі такими словами: «Ти питимеш з потоку». Влас­не задля цієї подвійної мети монахові і слід повніс­тю віддаватися життю самітницькому та пророчому». Добігав кінця рік 1564-ий, коли Йоан від св. Матея, від­­­­бувши новіціят, приїхав до Саламанки, де мав вивчати філософію і богослов’я. Вигляд цього універ­си­тетсько­ го міста з численними церквами і соборами, пиш­ними па­­­­лацами і маєтками знаті мав, безперечно, ви­кликати у нього неабияке хвилювання. У той час, сяг­нувши най­ біль­­­­шого свого розквіту, університет у Са­ламанці міг по­­­хвалитися викладачами найвищого рів­ня та натовпами студентів з усіх куточків Іспанії; на­голос там робили на біблійних та богословських сту­діях, де можна було по­­чути представників найрізноманітніших філософських­ шкіл. За цими параметрами Саламанка не поступалася знаменитим університетам у Болоньї, Парижі й Окс­­фор­ ді. Саме у Саламанці перебував тоді брат Луїс де Ле­­­он, який викладав богослов’я на кафедрі Дурандо; Ман­сіо

Біографічний нарис

13

де Корпус-Крісті, гідний наступник Франсиско де Віто­рії­ і Мельхіора Кано, очолював «кафедру Утрені» * – най­важ­ ли­вішу в університеті; августинець Хуан де Ґева­ра­­ викла­ дав пополудні, а його пояснення називали ди­во­виж­­ни­ ми; кафедру Святого Письма замість Домінґо Со­­то­ обіймав­ Ґреґоріо Ґалло, а лекції про Дунса Скота чи­­тав Кріс­то­ баль Вела. Йоанове ім’я фігурує у списках студентів школи мис­ тецтв протягом трьох років. До нас дійшли деякі відомос­ ті про те, чого саме навчали у тій школі, а також іме­на ві­домих професорів, які там викладали. Примі­ром, ма­ гістр Енріке Ернандес, автор філософського трак­тату, вів заняття з натуральної філософії; кафедру етики очо­ лю­вав Франсиско Наварро; на кафедрі астрономії верхо­ во­д­ив Ернандо Аґілера, який вдосконалив астролябію; граматику викладав Франсиско Санчес, що й ни­ні вважа­ єть­ся авторитетом у цій галузі; магістр Мартін де Перальта тлумачив Summulas (вступ до логіки), а Ху­ан де Уб­редо очолював кафедру музики. Університетський статут приписував студентам школи мистецтв вивчати Аристотеля, проте на практиці це озна­чало, що на початку лекції читали уривок із якоїсь пра­­ці грецького філософа; далі професор міг на власний роз­­суд вільно тлумачити прочитане чи й узагалі цілкови­ то відхилятися від початкової теми. Втім, які саме занят­ тя школи мистецтв відвідував Йоан, нам не відомо. На 1567-68 навчальний рік Йоан записався на бо­го­ слов’я. І цього разу ми достеменно не знаємо, які саме лек­ції він відвідував найохочіше. Ймовірно, то була так звана «утреня» лекція, яка тривала півтори години і роз­ по­чиналася рано-вранці. На цій лекції домініканець Ман­ сіо де Корпус-Крісті пояснював «Суму теології» св. Томи

* Кафедра богослов’я; називалася так тому, що лекції на ній

по­чи­налися рано-вранці (прим. перекладача).

14

Загальний вступ

Аквінського, дотримуючись водночас методики і стилю до­­мініканської школи, започаткованої Віторією і Кано. Прак­тикуючи повернення до джерел (Святого Письма, Отців Церкви, Томи Аквінського), він водночас не цурався заторкувати нові теми та актуальні для свого часу пи­тання. Богослов’я у його викладі звучало розважливо і зрозуміло. Нам залишається тільки гадати, чи відвідував Йо­ан лекції зі Святого Письма, які читав Ґаспар Ґрахаль. В університеті у той час точилися жваві суперечки стосовно того, як слід тлумачити Писання. «Схоластики», за­пек­лі прихильники вірності біблійній традиції попередніх століть, протистояли так званим «скриптуристам», які шукали у Святому Письмі буквального сенсу через роз­виток наукових методів і вивчення мов. Ґрахаль був одним із провідних членів останнього табору, і згодом із огляду на ідеї, що їх він обстоював, інквізиція навіть за­проторила його на якийсь час до в’язниці. Студенти-кармеліти, як і всі ченці, поза університет­ськи­ ­ми студіями мали вдома вивчати ще вчених докто­рів, що належали до їхнього чину, зокрема троюрідного пле­­мін­­ ни­ка Роджера Бекона, Джона Беконторпа (бл. 1290 – 1348), який викладав у Кембриджському університеті. Відомо, що брат Йоан відзначався «надзвичайними здіб­ностями» і неабиякою старанністю; ці свідчення підтверджує й те, що під час навчання в університеті його бу­ло призначено старостою студентської спільноти. Це пе­редбачало обов’язок щодня проводити заняття та брати участь у публічних диспутах, захищаючи певні тези і спростовуючи висунуті заперечення. І все ж молодий кармеліт чомусь відчував незадоволення. Чи була причиною цього академічна атмосфера, де гонитва за знаннями надто легко перетворювалася на гонитву за самозвеличенням, титулами, посадами, під­вищеннями й нагородами? Можливо, Йоан став помі­ ча­ти вперту прив’язаність до здавна знайомих способів

Біографічний нарис

15

мислення і небажання визнавати, що будь-які теоретичні припущення не призводять врешті-решт до пізнання істини? Чи цього він шукав, складаючи монаші обіти? Так чи інак, обрії, до яких він прагнув, лежали деінде; не­ рідко його увагу привертала суто контемплятивна ду­хов­ ність картузіанців. Хоч Йоанові подобалося вчитися, кон­ темплятивне життя, задля якого він і прийшов до Кар­ мелю, дедалі частіше виходило тепер на перший план.

Ідеал св. Терези У 1567 р., переживаючи кризу покликання, брат Йоан став священиком і приїхав до Медини, де мав відправити свою першу Службу Божу. Саме там на початку осені й відбулася його доленосна зустріч із матір’ю Терезою від Ісуса. Тереза прибула до міста з метою заснувати тут другу жіночу спільноту, де монахині провадили б власти­ ве кармелітському чинові життя на новий контемплятив­ ний лад, який вона вже запровадила і випробувала в Аві­­лі; тепер рішуча реформаторка розважала над можли­ віс­тю поширення цього способу життя і в чоловічих мо­ нас­тирях. Коли їй розповіли про Йоанові виняткові здібності, вона захотіла з ним зустрітися. На той час їй ви­ пов­нилося 52; йому було 25. Почувши, що його тягне до самотності й молитви та про намір перейти до карту­зі­ ан­ців, Тереза відверто сказала, що все, чого він праг­не, мож­на отримати й не покидаючи «чину Пресвятої Діви»; з властивим їй запалом вона заходилася приязно й за­ хоп­лено розповідати йому про свій намір поширити но­ вий спосіб життя і серед монахів. Брат Йоан слухав – і спов­­нювався натхненням та ентузіазмом; перед ним роз­ кри­валося нове майбутнє. Він пообіцяв Терезі, що приєд­ на­ється до неї, але за однієї умови: що йому не доведеть­ ся­ довго чекати. Тереза ж раділа, що здобула такого

16

Загальний вступ

рев­ного прихильника. Тішило її і його небажання зволікати; саме Йоан, до речі, написав згодом трактат про те, як сягнути злуки з Богом швидко. У серпні наступного року Тереза в супроводі нечислен­ ної групи людей вирушила з Медини до Вальядоліда, де збиралася заснувати ще одну спільноту; цього ра­зу разом із нею мандрував і брат Йоан, який уже закінчив на­вчання і прагнув тепер більше довідатися про но­вий спосіб життя кармелітів. За підґрунтя для Терезиного ідеалу невеликої спільно­ ти – на противагу, наприклад, її колишньому монасти­ рю­ Воплочення в Авілі, де жило аж 180 монахинь, – пра­ вив­ реформаторський рух, який набув поширення в Іспа­ нії­ у XVI столітті. Характерними для різних проявів цьо­го­ руху були такі спільні риси: повернення до витоків, до первісних уставів і духу засновників; життя у спільнотах, де практикували вбогість, піст, мовчання та затворництво; і, найважливіше, – молитовне життя. Для означення нових спільнот, яким були властиві описані вище ри­си, використовували різні терміни; таких монахів на­ зи­вали «зреформованими», «контемплятивними», «зібра­ ни­ми», «босими», «обсервантами», «самітниками». Зреш­ тою, найпопулярнішою стала назва «босі», яка завдячува­ ла своєю появою тому, що прихильні до Терезиних ідей мо­нахи і монахині воліли носити на ногах не черевики, а сандалі. Спроби реформувати чернече життя розпочалися у XV столітті у відповідь на занепад монастирів, спричине­ ний «чорною смертю». Спочатку ці спроби мали дещо ан­тиінтелектуальний характер; основний наголос зроб­ ле­но на емоційності, зовнішніх церемоніях, поклонінні та спільному промовлянні молитов. Але довгі години спіль­ної молитви, що повторювалися день за днем, наві­ ю­вали нудьгу і врешті-решт зводилися до суто механічно­ го повторювання слів. Єдиним помітним наслідком тако­

Біографічний нарис

17

го стану було прагнення чогось нового; стала відчутною, на­приклад, потреба приділяти більше часу особистій, внут­рішній молитві. Відтак у багатьох францисканських мо­настирях з’явилася нова практика, звана recolección, при­бічників якої називали recogidos *. Для прихильників цьо­го різновиду духовності найважливішою була злука з Богом через любов, а поживу вони шукали у Святому Пись­мі і класичних працях на духовну тематику. Ці праці – йдеться, зокрема, про таких авторів як Августин, Гри­горій Великий, Бернард та Бонавентура – стали вида­ вати у перших друкарнях, які саме з’явилися в той час. Монах-францисканець Франсиско де Осуна виклав основи описаної вище духовності у трактаті під назвою «Тре­тя духовна азбука», який надихнув Терезу на пошук сво­го шляху до внутрішньої молитви. Осуна навчав, що за­для духовного поступу слід практикувати усамітнення, наслідуючи таким чином Ісуса Христа, який ходив у пус­тиню, щоб молитися там на самоті. Завдяки такому усамітненню або мисленій молитві, пояснював Осуна, мож­на віддалитися від людей і гамору й увійти у себе. Однак містичні ласки, що їх Бог почав дарувати Терезі (попри всі її вагання і після того, як вона протягом ба­гатьох років ревно намагалася щодня вділяти мисле­ ній молитві дві години), дали їй більше, ніж усі прочита­ ні книжки разом узяті. Тільки з Ісусом Христом вона зу­ міла через молитву увійти до внутрішнього замку; в мі­ ру просування до найсокровенніших осель цього замку Йо­го присутність ставала дедалі помітнішою й помітнішою. Для Терези суть молитви полягала у перебуванні бі­ля Христа – як на початковій стадії, так і на середній та найвищій. «Ніколи не покидайте Христа, в якому * Одним із значень іспанського слова recolección є «усамітнення», «за­творництво»; похідне recogidos означає «той, хто живе са­мот­ ньо, у затворництві» (прим. перекладача).

18

Загальний вступ

людське поєдналося з Божим і який завжди нас супроводить, – застерігала вона богословів, які стали приходити до неї, щоб більше дізнатися про споглядання. – Саме через Нього отримуємо ми всі ласки. Він ніколи не зводить з вас очей; хіба ви не можете й собі звернути очі своєї душі до Нього?» Спільноти, які заснувала Тереза, теж не мали б сенсу без Ісуса Христа в осередді. Ці спільноти мали бути неве­ ликі; спочатку у них збиралося не більше дванадцятьох монахинь, які прагнули заприязнитися з Христом. Поміж ними не існувало жодних класових відмінностей – а са­ме такі відмінності були тоді характерною ознакою жі­ночих монастирів. Головну роль там відігравала знать, як це було, наприклад, у монастирі Воплочення. В Ісусі Христі всі мають бути рівними між собою, наполя­ гала Тереза, і саме настоятельці слід першій братися за ві­ника, щоб позамітати підлогу. На той час Тереза вже написала дві книги. Одну, під назвою «Життя», – для своїх духовних наставників; у ній во­на старанно аналізувала всі стадії молитви і тлумачила чимало містичних ласк, які дарував їй Бог, засвідчуючи, що дарувати Він не втомлюється ніколи. В іншій кни­зі, названій «Шлях досконалості», Тереза зверталася до своїх монахинь, розповідаючи про той спосіб життя і мо­литви, який вони покликані спільно провадити не тіль­ки заради того, щоб самим сягнути святості, але й за­ради Церкви, проблеми якої засмучували її не менше, ніж думка про страждання, що їх довелося зазнати Христові. Для Терези страждання Церкви були стражданнями Христа. Скільки ж усього міг навчитися брат Йоан від св. Матея у цієї смиренної і простої черниці, яка іноді виклика­ ла справжнє благоговіння! Тереза теж чудувалася, щораз краще пізнаючи цього невисокого на зріст монаха. «Хоч він і не зовсім вдався статурою, – писала вона в

Біографічний нарис

19

той час, – та в Божих очах він, безперечно, великий». Йо­ ан так блискуче, з таким знанням справи розповідав про Бо­жі чуда і тайни Божої доброти, що члени їхнього гурту стали називати його «Божим архіваріусом». Втім, між Терезою і першим монахом, який став її по­ слі­довником, були й розбіжності; вона сама визнає, що ча­сом він викликав у неї роздратування. У нових чоло­ві­ чих спільнотах їй потрібні були вчені люди, які могли б слу­жити добрими провідниками не тільки з огляду на пев­ний досвід нового способу життя, але й завдяки своїй вченості. Настраждавшись свого часу через невігластво сповідників, Тереза прагнула вберегти своїх доньок-монахинь від схожої долі. Йоан же у той час полюбляв наголошувати на обмеженості здобутих через навчання знань. На Терезину думку, знавцем була людина, яка здо­була вчений ступінь і мала добрі знання в якійсь га­ лу­зі; натомість Йоан, схоже, взагалі заперечував, що хтось може знати про щось достатньо багато, а знавцем вважав того, хто знає, яких помилок можна припуститися і як цих помилок уникнути. Побоюючись, що суворі звичаї та різні єпитимії можуть відстрашити студентів університету від монахів, що долучилися до нових спіль­ нот, Тереза наполягала на більш урівноваженому спосо­ бі життя, у якому таким християнським чеснотам як ми­лосердя, безпристрасність і смирення надавали значно більшої переваги, ніж виявам суворості. Такі вияви в ті часи часто пов’язували зі святістю, і Йоан, визнаючи, що Тереза багато в чому має рацію, все ж схилявся до них; слід враховувати й те, що «зреформовані» монахи вва­жали їх шляхом, який підходить чоловікам найкраще. Згодом у своїх творах Йоан писав про згадані суворі зви­чаї з певним скептицизмом, вказуючи на те, що разом із багатьма іншими добрими речами вони можуть врешті-решт завдати духовному життю неабиякої шкоди. Тереза додержувалася думки, що її спільноти має

20

Загальний вступ

проймати християнська радість; монахині щодня разом від­почивали, співали і навіть писали вірші одна для одної. Причин для суму вони не мали. «Будьте приязними, ми­лими і люб’язними з тими, хто має з вами до діла, – га­ряче радила вона, – щоб усім подобалася ваша мова і хо­тілося жити та чинити так, як ви». Йоанові потрібен був якийсь час, щоб звикнути до цього. Відправа церковного правила у Терезиних спільнотах була значно простішою, ніж у монастирі Воплочення. Це доз­воляло вділяти годину вранці і годину ввечері для мис­леної молитви. На взірець давніх самітників, що жи­ ли на горі Кармель, монахині проводили більшу частину дня на самоті й у тиші, займаючись якоюсь ручною пра­цею – переважно прядінням – і допомагаючи таким чи­ном утримувати монастир. Однак розпорядок життя Те­резиних монахів мав відрізнятися від того, як жили мо­нахині, адже вона хотіла, щоб вони вчилися, пропові­ ду­вали й уділяли святі таїнства. Отже, як свідчать Терезині записи, у ті дні, від середи­ ни серпня до жовтня, вона енергійно займалася навчанням брата Йоана, хоч ставила його дуже високо і зізнава­ лася, що могла б навчитися від нього більше, ніж він – від неї. Відбувши під проводом матері Терези короткий «но­віціят» і пройнявшись її запалом, Йоан від св. Матея по­кинув Вальядолід, щоб зайнятися розбудовою монасти­ ря у невеликому сільському обійсті, яке Тереза придбала для своїх монахів у відлюдній місцині під назвою Ду­руело, на півдорозі між Авілою і Саламанкою. До кінця листопада брат Йоан перетворив невеликий дім, де був тільки ґанок, кімната, маленька спальня у ніші, гори­ ще і крихітна кухня, на перший монастир для босих кар­ мелітів. 28-го листопада 1568 р. разом з одним молодим дияконом і братом Антоніо де Ередіа, який раніше був настоятелем у Медині, брат Йоан від св. Матея у при­сутності провінціяла вступив у нове життя, запри-

Біографічний нарис

21

сягнувши без жодних пом’якшень жити згідно з прадавнім кармелітським уставом. У той самий час він змінив ім’я і став відтоді зватися Йоаном від Хреста. Наступної весни провінціял призначив брата Антоніо на­стоятелем, а брата Йоана – магістром новіціяту; восени у монастирі з’явилося двоє новиків. Для стількох лю­дей дім у Дуруело був замалий, тож у червні 1570 р. спіль­нота перебралася до розташованого неподалік міста Мансера-де-Абахо. Того ж року Йоан побував також у Пастрані, де допомагав створювати ще один новіціят, а за кілька місяців вирушив до Алькала-де-Енарес, щоб за­класти поблизу славнозвісного університету школу для нових монахів. Провадячи учнів у навчанні та духовному розвитку, він став першим ректором цієї школи. Бачимо, отже, що від самого початку Йоан узяв на се­бе надзвичайно важливе завдання – духовне керівництво. Спираючись на Біблію, набутий досвід та глибоке ро­зуміння філософії і богослов’я, він заопікувався духов­ ним зростанням своїх учнів, заходився споглядати люд­ сь­кі шляхи та розпізнавати шляхи Господні. Масштаб його праці мав тепер значно розширитися. Те­реза, якій візитатор, Педро Фернандес, незадовго перед тим звелів перебрати на себе обов’язки настоятельки монастиря Воплочення в Авілі, отримала дозвіл при­кли­ кати собі на допомогу брата Йоана від Хреста як спо­від­ ника і досвідченого духовного керівника для чис­лен­них мо­нахинь, що жили в тій обителі. Спільноту тоді обтяжувало чимало проблем як економічних, так і соці­альних. Фернандес, монах-домініканець, проводив візи­та­цію кармелітських монастирів у Кастилії за розпорядженням папи Пія V, який довірив реформування цього чи­ну саме домініканцям. На ще одного домініканця, Фран­сиско Варґаса, було покладено відповідальність за кар­мелітів в Андалузії. Візитатори мали великі повнова­жен­ня. Вони мог­ли переміщувати ченців з одного дому до іншого і з

22

Загальний вступ

провінції до провінції, допомагати настояте­лям у виконанні їхніх обов’язків, залучати нових насто­яте­­лів з числа як кармелітів, так і домініканців. Їм було до­­­ручено виконувати всі дії, необхідні для «візитації, ви­­правлення та реформування проводу і членів усіх чо­ло­­вічих та жіночих домів». Між тактовним і дипломатич­ним Фернандесом і Терезою склалися невимушені робо­чі­ стосунки, в основі яких лежала глибока взаємна повага. наприкінці травня 1572 р. Йоан від Хреста прибув до Аві­ли і з головою поринув у світ жіночого чернецтва – світ, який мав стати для нього поприщем особливого ду­ховного служіння. До цього служіння входив і провід для самої Терези. У ті роки, коли між ними часто від­ бували­­­ся глибокі й відверті бесіди – якось у день пресвя­ тої Трій­ці їх охопив під час однієї розмови такий екстаз, що во­ни на очах у присутніх навіть піднеслися трохи над зем­лею, – вона дала йому не менше, ніж отримала са­м­а.

18-го листопада 1572 р. Тереза, перебуваючи під ке­ рівництвом Йоана, несподівано отримала ласку духовно­ го шлюбу. Тепер вона перебувала у сьомій і останній осе­лі на шляху своєї духовної мандрівки; там, у голов­ ній світлиці внутрішнього замку вона спізнала найвищий ступінь близькості з Богом. Досвід тих років, коли завдяки привілейованому становищу сповідника Йоан мав змогу стежити за тим, як розгортається у Терезиному серці Божа праця, залишив у його пізніших творах слід набагато відчутніший, аніж мо­же видатися на перший погляд. Тереза стала для нього джерелом більшого просвітлення, ніж будь-яка з про­ чи­таних книжок, за винятком хіба Біблії. Та й сама вона не проминала нагоди похвалити обдарування свого духовного наставника: в одному листі, назвавши його «чо­ ло­віком Божим і небесним», стверджувала, що в цілій Кас­тилії їй не траплявся більше такий керівник як він.

Біографічний нарис

23

Ось так вони й жили в Авілі, Тереза і Йоан, такі подібні і водночас такі різні; їхнім творам судилося навзаєм доповнювати одні одних. Йоанів духовний провід поширився і на місто, на ба­ га­тьох людей, у тому числі й відомих грішників. Він на­ магався знайти час для кожного, навіть для дітей міської бідноти. Пам’ятаючи своє дитинство, він збирав убогих дітей і навчав їх читати та писати.

Конфлікти через юрисдикцію Варто відзначити, що на той час до реформування чер­нечих чинів долучився сам король Філіп ІІ, і це призвело до низки непорозумінь, а для нашого монаха вили­ лося у справжню «темну ніч». Фернандес здійснював свої повноваження розважливо й у згоді з провінціялом кар­мелітів Кастилії. Натомість на півдні Франсиско Вар­ ґас, діючи незалежно, поставив перед босими кармелітами вимогу заснувати спільноти в андалузьких містах Се­вільї, Ґранаді і Ла-Пеньюелі, що суперечило чіткому на­казові генерального настоятеля, який не хотів поширення босих кармелітів в Андалузії. На капітулі чину, що відбулася у травні 1570 р. в італійському місті П’ячен­ ца, кармеліти прийняли кілька жорстких рішень стосовно всього, що за чутками, які дійшли до них раніше, від­бувалося в Іспанії і зокрема в Андалузії. На жаль, два про­вінціяли з Кастилії та Андалузії, які могли б певною мірою пролити світло на всі ці події, до П’яченци не при­ їхали. Зазначені приписи визначали, що тих, кого зробили настоятелями «всупереч послухові дійсним настоятелям – членам чину, або тих, хто посів уряд чи жив у мо­настирях і домах, незважаючи на заборону, висловлену тими ж таки настоятелями, слід усунути, у разі потре­ би вдаючись при цьому до допомоги з боку мирської

Книга друга

269

ГЛАВА ДВАДЦЯТЬ ДРУГА Запропоновано відповідь на сумнів стосовно того, чому в наш час, за закону ласки, не можна ставити Богові питання у надприродний спосіб, як то було за часів Старого Завіту. На­ведено докази зі св. Павла.

1. Перед нами весь час постають різні питання та сум­ ніви, і через це не можемо просуватися вперед так швидко, як хотілося б, адже на такі питання і сумніви обо­в’яз­ ково треба відповідати, щоб наша наука завдяки своїй істинності повсякчас зберігала ясність і силу. Добра сторона таких-от сумнівів полягає у тому, що хоч вони й уповільнюють нам поступ, проте водночас великою мі­ рою сприяють кращому розумінню нашого предмету і спо­нукають до глибших пояснень. Сказане вище стосується і того сумніву, про який піде мова далі93.

2. У попередній главі ми стверджували, що Божій волі суперечить прагнення душ до того, аби надприродним чином здобувати чіткі пізнання завдяки видінням, сло­вам тощо. Проте в тій самій главі наведено чимало почерпнутих зі Святого Письма свідчень того, що за ча­ сів Старого Завіту таким способом спілкування з Богом послуговувалися доволі часто, і спосіб цей не тільки був дозволений, але й застосовувався на Боже ве­ління, а коли люди виявляли стосовно цього непослух, Бог докоряв їм. Про це ясно говориться у пророка Ісаї, де чи­ таємо­, що Бог картав синів Ізраїлю, коли тим забаг­ло­ся по­датися до Єгипту, не спитавшись спершу у Нього: Et os meum non interrogastis («Моїх уст не спитались» – Іс. 30, 2). Та­кож в Ісуса Навина читаємо, що коли тих же синів Це одна ������������������������������������������������������ з найважливіших глав для розуміння Йоанового спо­ со­бу мислення і, зокрема, його христології.

93

270

Сходження на гору Кармель

Ізраїлю обдурили мешканці Гівеону, Святий Дух при­ гадав їм цю ж таки провину: Susceperunt ergo de cibariis eorum, et os Domini non interrogaverunt («І взяли мужі трохи хар­чів їхніх, не спитавши в Господа поради» – І.Н. 9, 14). Зі Святого Письма бачимо, що Мойсей завжди запитував у Бога про те, що має робити; так само чинив і цар Давид, і інші царі Ізраїлю стосовно своїх воєн та різних по­треб, і священики, і давні пророки, і Бог завжди відпо­ відав, говорив до них і не гнівався. Навпаки, Він докоряв їм, якщо вони з тих чи тих причин до Нього не звер­ та­лися. Це правда. Чому ж тоді тепер, за Нового За­віту – завіту ласки, усе має бути інакше?

3. Відповідаючи на це запитання, скажу, що головна при­чина, через яку за Старого Завіту і пророкам, і священикам дозволено було звертатися безпосередньо до Бо­га з різними питаннями та просити у Нього видінь і од­кро­вень, полягає у тому, що в ті часи віра ще не була на­дій­но вкорінена, а поза тим, ще не було встановлено за­кону Єван­гелія, тож людям доводилося запитувати, а Бо­гові – відповідати то через слова, то через одкровення і видіння, то через образи, подоби і багато інших знаків. Усі Його відповіді, слова та одкровення торкалися тайн на­шої віри та й узагалі всього, що її стосується і до неї про­­вадить. Оскільки ж правди віри походять не від лю­ дини­, а з самих Божих уст, якими Він їх вимовляв, то й ви­­магалося шукати відповіді із самих цих уст. Тому Бог до­­коряв тим синам Ізраїлю, які у своїх справах не зверта­ ли­ся до Нього з питаннями, щоб Він, відповідаючи їм, міг таким чином спрямовувати їхні дії та вчинки в русло­ ві­ ри, якої вони ще не знали, бо її ще не було їм даровано. Та зараз, в еру ласки, коли віру вже встановлено через Ісуса Христа, а закон Євангелія проголошено для всіх, у нас немає причин запитувати у Бога про щось тим давнім способом, а у Нього немає потреби нам так

Книга друга

271

відповідати, позаяк Він уже дав нам свого Сина – єдине своє Слово (іншого-бо не має), і тим своїм єдиним Словом сказав нам усе й відразу; більше Йому сказати просто нічого.

4. Саме таке значення криється в тому уривку з По­ слан­ня св. Павла до Євреїв, де апостол намагається пере­ конати останніх відкинути давні способи спілкування з Бо­гом, властиві Мойсеєвому закону, а натомість зупи­ни­ т­и погляд на Христі: Multifariam multisque modis olim Deus loquens patribus in prophetis: novissime autem diebus istis locutus est nobis in Filio («Багаторазово й багатьма способа­ ми Бог говорив колись до батьків наших через пророків. За останніх же оцих днів Він говорив до нас через Си­ на» – Євр. 1, 1-2). Апостол вказує на те, що Бог начеб оні­мів, Йому нічого більше сказати, бо Він усе те, що дав­ніше частинами говорив через пророків, тепер сказав усе разом, подарувавши нам усе, тобто свого Сина.

5. Тож тим, хто в наш час прагне запитати щось у Бо­ га чи отримати якесь одкровення або видіння, можна по­ставити на карб не тільки дитинячу поведінку, але й об­разу Бога, адже вони не затримують свого погляду на Хрис­ті остаточно, а прагнуть іще чогось нового. Бог міг би відповісти їм так: «Я вже сказав усе у своєму Слові, яким є мій Син; іншого слова у мене немає, тож хіба можу я сказати чи об’явити щось іще більше? То­му зверніть очі на Нього і не відводьте погляду, бо в Ньо­му містяться всі можливі слова й об’явлення і в Ньому знайдете набагато більше, ніж прагнете і просите. Адже від мене ви хочете часткових, незакінчених слів та об’явлень, перевівши ж очі на Нього, знайдете все у ці­ ліс­ності й довершеності. Він – то все моє слово і відпо­ відь, видіння й одкровення, що їх я уже промовив і дав, вділив і дарував, віддавши вам Сина свого за брата, това­

272

Сходження на гору Кармель

риша й учителя, за викуп і винагороду94. Того дня, коли я зійшов на Нього зі своїм Духом на горі Тавор, проголо­ сивши: Hic est filius meus dilectus, in quo mihi bene complacui, ipsum audite («Це – мій улюблений Син, що я Його вподобав: Його слухайте» – Мт. 17, 5), я облишив відповідати й навчати і доручив усе це Йому. Отже, Його слухайте, бо у мене немає більше ні віри, щоб її об’являти, ні правд, аби їх проголошувати. Те, що я говорив раніше, бу­ло обітницею Христа. Якщо мене про щось запитували, то це було пов’язане з надією на Його пришестя і з бла­ганням прислати Його, адже в Ньому знайдете всіляке можливе добро, про що свідчить тепер наука єванге­ лис­тів і апостолів. Тож той, хто сьогодні запитує у мене щось тим давнім способом або просить, щоб я промовив до нього чи щось йому об’явив, поводиться так, ніби зно­ ву благає у мене Христа і ще більше віри, хоч насправді ви­являє, властиво, брак віри, бо всю віру, яку тільки мож­ на, я вже дав вам у Христі. Тому це було б надто важ­кою образою для мого любого Сина, адже означало б, по суті, вимогу повторного Його воплочення, життя і смерті. Ви більше не знайдете нічого, що я міг би на ваше прохання чи бажання об’явити вам через видіння або од­кровення. Не зводьте з мого Сина очей і в Ньому відкриєте все, що досі було здійснено і даровано, й набагато більше.

6. Якщо прагнеш отримати від мене слово потіхи, то по­глянь на мого Сина, покірного мені й усім іншим з лю­бові до мене і стражденного; у Ньому знайдеш чимало­ відповідей на свої питання і бажання. Якщо хочеш, щоб Ці рядки, схоже, натхнені четвертим віршем літургійного гим­ ну до свята Тіла Христового Verbum supernum, який написав Тома Ак­­вінський: Se nascens dedit socium («товариш») / convescens in edu­ lium / se moriens in pretium («викуп») / se regnans dat in praemium («ви­нагорода»). Йоан додав до цього «брата» і «вчителя».

94

Книга друга

273

я відкрив тобі якісь потаємні речі чи розтлумачив певні по­дії, підведи очі і затримай погляд на Ньому, і знайдеш там найсокровенніші тайни, і мудрість, і Божі чуда, так-бо проголошує мій апостол: ...in quo sunt omnes thesauri sapientiae et scientiae Dei absconditi («...в якому схо­ ва­ні всі скарби мудрості і знання» – Кол. 2, 3). Ці скарби мудрості і знання набагато більші, солодші й цінніші для тебе, ніж те, що тобі хочеться дізнатися. Тим-то й апос­­ тол пишався ними і волів не знати нічого іншого, окрім роз­п’ятого Ісуса Христа (див. 1 Кор. 2, 2). Так само й то­ді, коли запрагнете інших видінь та одкровень, як Бо­жих, так і тілесних, дивіться на Нього в Його людській­ при­ роді і знайдете все, що шукаєте, а чи й набагато біль­ше. Про це писав і апостол Павло: In ipso inhabitat omnis plen­ itudo divinitatis corporaliter («У Ньому-бо враз з людською природою живе вся повнота Божества» – Кол. 2, 9)».

7. Тож не слід більше звертатися із запитаннями без­ по­­середньо до Бога так, як це робили за часів Старого Завіту, та й у Нього немає вже потреби говорити до нас. Ад­же через Христа Він об’явив нам віру в усій її повноті та цілісності, тож далі об’являти Йому вже нічого. Як­ би ж комусь забаглося ще й тепер здобувати якісь пі­ знання у надприродний спосіб, то це, як ми вже стверджу­ вали вище95, означало б дорікати Богові, що Він буцім не дав нам у своєму Сині всього, чого ми потребуємо. На­віть якщо чинити так, скоряючись вірі і на неї покладаючись, то все одно така цікавість свідчить радше про не­стачу віри. Відтак не існує жодних підстав сподіватися здобути за допомогою надприродних засобів чи то якусь глибшу науку, чи ще щось корисне. Коли, помираючи на хресті, Христос промовив: Con­sum­­ matum est («Звершилось» – Йо. 19, 30), то хотів сказати, 95

Див. гл. ������������������ 21, пп. 11-14.

274

Сходження на гору Кармель

що звершилися не тільки всі давні способи спілкування з Богом, але й усі обряди і церемонії Старого Завіту. Сьо­ годні, отже, маємо в усьому керуватися по-людськи, видимо, наукою Христа-чоловіка та наукою Його Церкви і Йо­го слуг. Саме у цей спосіб треба лікувати свою неміч та позбуватися свого духовного невідання, адже там знай­демо ліки, яких нам цілком вистачить. Хто ж зійде з цього шляху і віддалиться від нього, грішитиме не тіль­ ки надмірною цікавістю, але й великим зухвальством. Ві­рити у те, що відкривається нам у надприродний спо­ сіб, не можна; спиратися потрібно тільки на науку Христа-чоловіка, як я вже казав, та Його слуг-людей. У цьому по­лягає вся правда, аж до тієї міри, що св. Павло стверджує: Quod si angelus de coelo evangelizaverit, praeterquam quod evangelizavimus vobis, anathema sit («Та коли б... ангел з неба проповідував вам інше [Євангеліє], більше за те, що ми вам проповідували були, нехай буде анатема» – Гал. 1, 8).

8. Треба, отже, завжди триматися Христової науки й ні­чому іншому, особливо такому, що з нею не згідне, ві­ ри не йняти. Той, хто хоче сьогодні спілкуватися з Богом так, як це робили за Старого Завіту, тільки гайнує час. Ще більше переконатися в тому, що це таки правда, можна, пригадавши собі, що й колись, у давнину, не ко­ жен міг щось у Бога питати і не кожному Бог відповідав, а лише священикам і пророкам, з уст яких усі решта й ді­знавалися про науку та закон. Ті, кому прагнулося до­ відатися про щось від Бога, ставили Йому питання не са­мі, а через якогось пророка чи священика. Правда, цар Да­вид звертався до Нього безпосередньо, але тільки то­ му, що сам був пророком; втім, навіть він робив це тільки після того, як зодягався у священиче вбрання. Про це нам розповідає Перша книга Царів, де читаємо, що якось Да­вид мовив до священика Авіятара: Applica ad me ephod

Книга друга

275

(«Принеси мені ефод» – 1 Сам. 23, 9). Ефод же становив най­важливішу частину священичого облачення, і саме в ньо­му цар радився з Богом. Іноді він робив це через про­ ро­ка Натана чи інших пророків. Люди мали вірити, що са­ме з уст священиків і пророків, а не на підставі власних суджень вони здобувають знання, що походять від Бо­га.

9. Усе, що говорив тоді Бог, не сприймалося б із повагою і не мало б сили, що породжує віру, якби не знаходи­ ло підтвердження в устах священиків і пророків. Адже Бо­гу приємно, коли людьми правлять та керують такі ж лю­ди і коли люди опираються на природний розум. То­ му Він прагне, щоб ми не мали ні віри, ні твердої впевне­ нос­ті в тому, що об’являє нам надприродним чином, аж доки все це не перейде, ніби через водотяг, через людські уста. Тим-то завжди, мовлячи або об’являючи щось пев­ній душі, Він одночасно вселяє в цю душу прагнення пе­реказати ці відомості тому, кого вони стосуються, і не доз­воляє цій душі відчути повне задоволення, аж доки во­на цього не зробить, бо прагне, щоб душі отримували пі­знання стосовно себе від таких же душ, як і вони самі. У книзі Суддів читаємо, що хоч Бог не раз запевняв Ге­деона у перемозі над мідіянами, той усе вагався і сумнівався, бо Бог хотів залишити його в такій-от непевності. Впевненістю Гедеон сповнився тільки тоді, коли з людських уст почув підтвердження того, що відкрив йо­ му Господь. Побачивши Гедеонові вагання, Бог мовив до нього: «Спустись у табір»; ...Et cum audieris quid loquantur, tunc confortabuntur manus tuae, et securior ad hostium castra descendes («Коли ж почуєш, що там говорять, тоді наберешся духу та й нападеш на табір» – Суд. 7, 9-11). Так во­но і сталося, бо Гедеон почув, як один із мідіян розпо­ відав іншому свій сон, згідно з яким перемога мала ді­ ста­тися Гедеонові. І справді набравшись духу, він став з

276

Сходження на гору Кармель

радістю готуватися до битви (див. Суд. 7, 13-15). Бог, оче­­видно, не хотів, щоб воєвода Ізраїлю покладався тіль­ ки на те, що довідався від Нього у надприродний спосіб, то­­му й не вділив йому впевненості, аж доки все це не підтвердилося природним чином.

10. Ще більше дивує те, що трапилося за схожих об­ста­ ­ ин із Мойсеєм. Він отримав цілком зрозуміле, під­твер­ в джене багатьма переконливими аргументами веління вивести синів Ізраїлю з неволі. На користь цього ве­лін­­­ ня свідчили і дивовижні знаки: палиця, що перетво­рю­­­ валася на змію, і побіліла від прокази рука (див. Вих. 4, 2-10). Одначе Мойсей виявив таку слабкість і нерішучість, так вагався, чи зуміє впоратися з цим завданням, що, попри Божий гнів (див. Вих. 4, 14), просто не мав відваги в усе це повірити, аж доки Бог не вселив у ньо­­го віру, згадавши про його брата Арона: Aaron frater tuus Levites scio quod eloquens sit: ecce ipse egredietur in occursum tuum, vidensque te, laetabitur corde. Loquere ad eum, et pone verba mea in ore eius: et ego ero in ore tuo, et in ore illius («Хіба нема Арона, левія, брата твого? Я знаю, що він вміє добре промовляти; та ось він і сам уже йде тобі на­­зустріч, і зрадіє серцем, як побачить тебе. Ти промов­ ля­тимеш до нього, вкладатимеш слова в уста його; я ж бу­­ду в устах у тебе і в устах у нього» – Вих. 4, 14-15).

11. Почувши ці слова, Мойсей одразу ж сповнився на­ дією на те, що брат допоможе йому і розрадою, і порадою. Такою є характерна риса, притаманна смиренним душам: вони не можуть спілкуватися з Богом самі і не здатні заспокоїтися й відчути повне вдоволення без по­ ра­ди і керівництва з боку інших людей. Цього прагне і Бог, адже Він охоче приходить до тих, що сходяться до­ ку­пи, прагнучи спізнати істину та порозважати над нею, аби підтвердити та розтлумачити цю ж таки істину, яка

Книга друга

277

опирається вже на природний розум. На це Він вказує, стверджуючи, що буде в устах і в Мойсея, і в Арона, ко­ ли вони сходитимуться разом, щоб порадитися. Підтверджує Він це і в Євангелії: Ubi fuerint duo vel tres con­­gregati in nomine meo, ibi sum ego in medio eorum («Де двоє або троє зібрані в моє ім’я, там я серед них» – Мт. 18, 20) – серед них для того, щоб роз’яснювати і зміцнювати в їхніх серцях Божі правди. Варто звернути увагу на те, що Христос сказав не «Де є один, там є і я», а «я там, де є принаймні двоє». Так Господь проголошує, що душа не по­винна зберігати тільки для себе те, що, на її переконан­ ня, Бог уділив їй за допомогою своїх проявів; у таких ре­чах не можна бути впевненим, не порадившись із Церк­ вою чи її слугами і не отримавши від них підтвердження. Бог не тлумачитиме і не зміцнюватиме своїх істин у сер­ці самотньої людини, тому така душа залишиться слаб­ кою і холодною у своєму ставленні до Божої правди.

12. Про це говорить Проповідник такими словами: Vae soli, quia cum ceciderit, non habet sublevantem se. Si dor­ mierint duo, fovebuntur mutuo: unus quomodo calefiet? Et si quispiam praevaluerit contra unum, duo resistent ei. Це означає: «Горе ж одному, як упаде, і нема нікого, щоб його під­вести. Так само, як лежать удвох – їм тепло (завдяки Бо­жій любові, яка є поміж ними); одному ж як загрітись? Наскочить на одного хтось (а саме диявол, який мо­же взяти гору над тими, хто хоче сам розбиратися в Бо­жих речах), удвох (тобто учень із наставником, якщо по­єднаються для того, щоб разом пізнавати правду і жи­ ти згідно з нею) проти нього стануть» (див. Проп. 4, 1012). Не порадившись з кимось іншим, душа зазвичай по­чувається стосовно Божих правд мляво й непевно, хоч би й чула їх дуже багато. Навіть св. Павло, хоч і довго вже проповідував Євангеліє, яке, за його ж таки словами, не від людини прийняв, а від Бога (див. Гал. 1, 12),

650

Темна ніч

як раніше – частина нижча, тож тепер вона може вийти назустріч Божій злуці в любові з Богом.

2. Позаяк у борні темної ночі душа проходила подвій­ не випробування й очищення, яке однаковою мірою торк­ нулося як її чуттєвої частини, так і духовної, а також властивих обидвом цим частинам чуттів, пристрастей і здатностей, то тепер мир і спокій теж сповнюють її немов у подвійний спосіб, проймаючи здатності і жадання обох зазначених частин. Тим-то душа повторює тут вірш, який уже промовляла у першій строфі. Щоб досягнути Божої злуки любові, обидві частини душі, як чуттєва, так і духовна, мають бути перемінені, впорядковані і за­ спокоєні, набувши відтак того стану невинності, який був притаманний Адамові. У першій строфі цей вірш сто­сувався спокою, що охоплює нижчу, чуттєву частину ду­ші; натомість у другій строфі в ньому йдеться про ви­ щу, духовну частину. Саме тому душа й повторює його двічі.

3. Душа досягає стану постійного і досконалого спочинку та спокою – наскільки це можливо за умов цього життя – у своєму духовному домі за допомогою неоднора­ зового чину сутнісних доторків Божої злуки, про які ми допіру говорили. Ці доторки вона отримує безпосередньо від Бога, перебуваючи у надійному прихистку і ховаючись як від втручання диявола, так і від впливу своїх чуттів та пристрастей. Торкання Божої природи очищує її, сповнює миром та силою і робить спроможною прийняти назавжди таку-от Божу злуку, яка становить, по суті, божественний шлюб між душею і Божим Сином. Коли обидві частини душі проймаються цілковитим спо­коєм і набираються сили, разом з усіма мешканцями її дому, тобто здатностями і жаданнями, які засинають і змовкають стосовно всіх земних і небесних речей, Божа

Книга друга

651

премудрість безпосередньо поєднується з душею новими узами посідання в любові. Тоді справджуються такі слова з книги Мудрості: «Dum quietum silentium tenerent om­nia, et nox in suo cursu medium iter haberet, omnipotens Ser­ mo tuus, Domine, a regalibus sedibus [prosilivit]» («Тоді, як мир­на тиша все повила, і ніч, поспішаючи, досягла поло­ вини свого бігу, Твоє всемогутнє слово [грянуло] з неба, з царських престолів» – Муд. 18, 14-15). Те саме пояснює і молода з Пісні пісень, коли каже, що, відійшовши трохи від тих, хто здер з неї плаща і поранив її, вона знайшла Того, кого любила її душа (див. П. п. 5, 7; 3, 4).

4. Дійти до цієї злуки не можна без глибокого очищення, яке, своєю чергою, неможливе без суворого умертвлення і цілковитої наготи стосовно всього ство­ рін­ня. У Пісні пісень про таке умертвлення і наготу говорить те, що доки молода спрагло шукала свого Милого, з неї зірвали плащ, а саму її поранили. Адже в день сво­го шлюбу вона не могла зодягнутися в новий плащ, не відкинувши старого. Той, отже, хто не хоче вийти се­ ред ночі на пошуки свого Любого, позбутися своєї волі й умертвлювати її, а воліє радше шукати Його у себе в ліж­ку, серед вигоди й затишку, як це робила спочатку мо­лода (див. П. п. 3, 1), не знайде Його ніколи. Тим-то й душа каже, що знайшла Його тоді, коли вийшла з до­ му в темряві, палаючи вогнем любові.

ГЛАВА ДВАДЦЯТЬ П’ЯТА Коротке пояснення третьої строфи. У ніч ту, щастям розквітлу, скрадалась потай, щоб ніхто не вгледів. У тьмі тій – мовби осліпла,

652

Темна ніч

ні вогника, ні зірочки на небі – лиш пломінь в серці все ясніше жеврів. Пояснення 1. Й далі послуговуючись метафорою і подобою дочасної ночі для опису ночі духовної, душа перелічує й оспівує добрі властивості тієї ночі. Завдяки їй вона ви­ яви­ла ці властивості і скористалася ними, щоб швидко і надійним шляхом дійти до такої бажаної для неї мети. Тут ми вкажемо на три такі властивості.

2. Перша властивість тієї щасливої ночі споглядання полягає у тому, що Бог провадить тоді душу за допомогою споглядання такого самотнього та потаємного і настільки далекого від чуттів та для них недоступного, що на шляху до злуки любові її не може сягнути жодна річ, по­в’язана з чуттями, і жоден доторк з боку створінь не здат­ний створити для неї якісь перешкоди.

3. Друга властивість тієї ночі, згадана в наведеній вище строфі, випливає з духовної темряви, завдяки якій усі здатності вищої частини душі поринають у морок. Від­так душа не звертає уваги на жодну річ – та й не мо­ же цього робити – і не затримується ні на чому, що не є Богом і не веде до Нього. Тому вона й підноситься до Бо­га вільною від усіляких перепон, які могли б створити їй форми та образи, породжені природними сприйняття­ ми, адже саме вони зазвичай перешкоджають вічній злуці з Божим буттям.

4. Третя властивість зводиться до того, що хоч душа у своєму поступі не спирається більше на якесь особливе внутрішнє світло розуму чи на поради якогось зовніш­ нього провідника, що могли б приносити їй певне задово­

Книга друга

653

лення на цьому піднесеному шляху – а вона позбавлена будь-якого задоволення з огляду на згадану вище темряву, – тільки любов, яка тоді в ній палає, не залишаючи у серці нікого, крім Любого, веде її вперед, спонукаючи злі­тати до Бога у повній самотності, хоч вона й сама не знає, як це відбувається. Далі йде такий вірш: У ніч ту, щастям розквітлу...80

На цьому «Темна ніч» закінчується. Йоан сягнув своєї мети – опи­сати очищення темної ночі.

80

Літературний редактор Леся Антонів Художній редактор Мар’яна Пелех Технічний редактор Юрій Пелех

Підписано до друку 20.11.12. Формат 84x108/32. Папір офс. Офс. друк. Ум.-друк. арк. 68,9. Ум. фарбовідб. 69,7. Обл.-вид. арк. 26. ТзОВ Видавництво «Свічадо» (Свідоцтво серії ДК №1651 від 15.01.2004) 79008, м. Львів, а/c 808, вул. Винниченка, 22. Тел.: (032) 235-73-09, тел./факс: (032) 240-35-08 e-mail: post@svichado.com, url: www.svichado.com Віддруковано згідно з наданим оригінал-макетом у ТОВ ФІРМА «АНТОЛОГІЯ» м. Київ, вул. Маршала Гречко 13, оф.202

ISBN 978-966-395-628-2

9 789663 956282