Ангели вісники світла by SVICHADO

Титул оригіналу: Les anges, messagers de lumière.

УДК 2-167-5 ББК 86.3-421.2 Т 32

Переклад Тараса Різуна

Видавництво спирається на “Український правопис. Проєкт найновішої редакції” Інституту української мови НАН України, 1999

Т 32

Тембаль Ніколь Ангели – вісники світла / Ніколь Тембаль ; пер. Т. Різун. – Львів : Свічадо, 2013. – 208 с. ISBN 978-966-395-710-4 Спираючись на Святе Письмо, на праці Отців Церкви та богословів, автор пояснює значення ангелів у житті Церкви та в Божому задумі. Зі сторінок книжки читач дізнається про багатоманіття мистецького зображення світу ангелів у різних жанрах: живописі, скульптурі, вітражному мистецтві тощо. УДК 2-167-5 ББК 86.3-421.2

ISBN 978-966-395-710-4

Я написала цю книгу на честь каноніка Роже Мартена та в пам’ять про мого чоловіка Іва – тих, хто тепер перебуває в спільноті святих і для кого ангели більше не є таємницею. Книга також присвячується Венсану, Доріяну, Госельму, Вівіян, Гаранс та Іруаз, моїм внукам… Та ангелам-хоронителям, які їх супроводжують.

«Ангел поклоняється, ангел є музикантом Божої тиші… ангел є посланцем Божої Справедливости й Милосердя». Ангел оберігає кожного з нас від пасток на нашому шляху, ангел – це просвічування невидимого». Домінік Понно «Я вірю в ангелів, в їх таємницю, в їх чудеса, у послання, яке вони доносять, у їхню сповнену любови присутність. Коли я помру, я вірю, що ангели виймуть мене з цієї тілесної оболонки і піднесуть угору. Нехай вони розділять зі мною передсмертне причастя Слави Божої. Нехай вони віднесуть мене в цей новий вимір їхнього вічного життя, поселять мене серед апостолів та святих і приведуть мене – померлого і воскреслого – у Святилище Вічної Божої Любови». Знайдено серед нотаток отця Роже Мартена «Ангели є вищою частиною або ділянкою Всесвіту... Говорячи про них у тому самому еволюційному контексті, що про нас (завдяки чому вони справді залежать від Христа), вони є довершеними; але, незважаючи на цю довершеність, ангели залишаються в космічному зв’язку з тим «шлейфом», яким є ми, люди. Вони належать до того самого духовного процесу, що й ми, але в іншій позиції або циклі: водночас випереджають нас і ведуть вперед. Усе це, безумовно, робить їх елементами нашого Світу, а не видами розділених Світів. Хоч ангели є духовнішими від нас, проте, як мені здається, вони тісно пов’язані з матеріяльним світом». Лист отця Тейяра де Шардена до єпископа Солажа у 1934 (Особисте листування, с. 269)

Подяка Насамперед хочу подякувати отцеві Роже Мартену за увагу та терпіння, які він стільки разів виявляв до мене протягом нашої багатолітньої дружби, і за те, що він настільки довіряв мені, що врешті доручив написання цієї праці. Вдячна тим людям, які мене заохотили до неї, а саме: отцеві Молаку, професору Тулузького католицького інституту, а також моєму видавцеві Клоду Бренті, якого цей проект одразу захопив. Дякую тим людям, які мені допомагали отримати доступ до документів та нотаток, залишених отцем, повідомивши мені корисні адреси: Марі та Жілю Байон де ла Тур, Алену де Бентцманну та, звісно, моєму ангеловіохоронцеві та ангелові-охоронцеві отця Мартена. Дякую також отцеві Емануелю Гобільяру з м. Пюїан-Веле, який продовжує справу отця Мартена, та Дідьє Бентцманну, економу єпархії, які надали мені доступ до численних нотаток отця та можливість скопіювати їх. Я вдячна всім людям з Нотр-Дам дю Лос за їхні поради, посилання та підтримку. Найщиріша подяка отцеві П’єру Фурньє з містечка Ґап та Шанталь де Бентцманн, які старанно і вдумливо вичитували текст цієї книги. Слова особливої вдячности преосвященному Бренкару, єпископу Пюї-ан-Веле, який мене заохотив до написання цієї роботи і люб’язно погодився написати до неї передмову, та отцеві Рене Комбалю, капеланові 7

у святині Нотр-Дам дю Лос, який займається справою беатифікації Бенуати Ранкюрель, що погодився написати післямову як спогад про проведені з ним цієї зими довгі розмови про ангелів. Написано в святині Нотр-Дам дю Лос Департамент Високі Альпи Грудень, 2010 року Божого

Передмова Ця праця є плодом прекрасної глибокої дружби між священиком нашої єпархії отцем Роже Мартеном та письменницею Ніколь Тембаль. Пробувши понад пів століття священиком у цьому святині, присвяченій святому архистратигу Михаїлу, отець Роже Мартен більше, ніж хто інший, умів розповідати людям, з якими він зустрічався, про небесних створінь, якими є ангели. Описуючи чудові фрески, які прикрашають святиню святого Михаїла, отець Мартен зачаровував своїх слухачів словами, сповненими віри й надії. Він любив завершувати месу зверненням до святого Михаїла, покровителя Його Святости Папи Римського, наших єпископів, наших братів, Франції та нашого міста Пюї. На цих сторінках читач з подивом дізнається про багатоманіття мистецького зображення світу ангелів у різних жанрах: живописі, скульптурі, вітражному мистецтві тощо. Спираючись на цитати зі Святого Письма, з праць Отців Церкви та богословів, автор пояснює значення ангелів у житті Церкви та в Божому задумі. Нехай прочитання цієї книги допоможе Вам молитися до своїх ангелів та віддавати Богові дяку за їхнє існування! † Анрі Бренкар Єпископ Пюї-ан-Веле 13 травня 2011 року Божого 9

Вступне слово Жила колись на горі Сен-Мішель маленька дівчинка, моя шестирічна онука Вівіян, яка якось після меси цілком серйозним тоном сказала мені: «Бабуню, не забудь надіслати листівку зі святим архангелом Михаїлом твоєму другові, священику ангелів, він дуже зрадіє!» Звичайно, я виконала це прохання і розвеселила адресата, переказавши йому цю історію. «Священик ангелів» − це отець Роже Мартен, старенький священик, канонік у Пюї-ан-Веле, якого я багато років тому зустріла у Нотр-Дам дю Лос, де він проводив зиму. Незабаром між нами зав’язалася міцна духовна дружба. Його захопленням і радістю була «ангелологія»1. Він навіть мав намір написати книгу про ангелів, і я піддражнювала його на цю тему. Та він, не сердячись, незворушно відповідав мені, бо знав про моє молитовне життя: «Дорогенька моя, Ваш ангел молиться разом із Вами». Його голос тоді набував чіткої впевнености. Я читала йому деякі великі за обсягом і досить складні для розуміння твори, бо з віком у нього не завжди вистачало сил поринути в них, оскільки він швидко втомлювався. Якось узимку, коли я перебувала в Нотр-Дам дю Лос, мою увагу привернуло багато цікавих книг. Я їх резюмувала, а потім ми їх обговорювали, щоранку сидячи 1 Галузь богослов’я, що досліджує існування та природу ангелів, Théo, ст. 102.

в вестибюлі, після того, як він відслужував месу. Мене називали «секретаркою отця Мартена». Це був жарт, але потім, з плином часу, для нових прочан, які не знали про походження цього прізвиська, це стало очевидністю. І ми разом потішалися з цього. Згодом я стала надсилати йому все, щоб могло його зацікавити і посприяти його проекту. Минали роки. Він уже був у дуже похилому віці, дедалі більше втомлювався, пережив декілька серцевих нападів і був неспроможний їздити в Лос. Довгий час я йому телефонувала щотижня. Мої дзвінки приносили йому радість, він чекав їх з нетерпінням. Я також потребувала, щоб він мене підтримував. Він заохочував мене у моїй письменницькій праці, цікавився, що я писала про Тейяра де Шардена, якого він дуже шанував і в якому від самого початку бачив попередника сучасної Церкви і сучасного світу, містика і пророка. Він отямлював мене в моїх сумнівах, моїх ваганнях та моїй надмірній обережності: «Йдіть вперед, − казав він мені. – Залиште усе зайве і йдіть за тим, чого хоче від Вас Господь!». Його цікавили мої дослідження, мій розвиток, його непокоїла моя самотність, моє здоров’я, а я заохочувала його до написання цієї книги про ангелів. Часто я запитувала його, над чим він працює зараз. А він незмінно відповідав мені: «Дитинко, Ви самі якось напишете цю книгу». Ці слова я сприймала як жарт. Я не вважала себе здатною підійти до цієї теми, а отець Роже Мартен здавався мені вічним! Але одного понеділка у серпні 2009 року він спокійно сказав мені згаслим голосом: «Все закінчено. Я підійшов до фінішу!». А наступної суботи він тихо заснув на руках Господа або радше на руках свого ангела-охоронця, що прийшов по того, хто був таким вірним йому. 12

Для мене це було шоком. Ніколи більше я не почую його тихий голос, який мені стільки допомагав… Ніхто більше не назве мене «дитинко». А як же його книга? Він так часто мені повторював, щоб я сама її написала, що він, схоже, й відійшов спокійно, розраховуючи на моє перо, яке він любив, і впевнений у тому, що я довершу цю працю! За місяць до його смерти зі мною трапилась пригода, про яку я йому розповіла, що його дуже розвеселило. Одного дня, перебуваючи на прощі в абатстві Ландевенек, я пішла прогулятися вздовж Борозни англійців2. Незадовго до того була буря, тож стежина була встелена гілками, вкрита калюжами, мені було важко йти. Коли я нарешті вийшла на невеличку дорогу, то побачила дороговказ із зазначеними кілометрами. Я зрозуміла, що не зможу встигнути на вечірню Літургію, задля якої й залишилась… Розчарована, я йшла швидким кроком, нарікаючи на цю перешкоду, і раптом, подумавши про мого давнього друга, я напівсерйознонапівжартома звернулась до свого ангела-охоронця. І саме у цю мить мене раптом оточили корови, які йшли, штовхаючись, з поля, а за ними на велосипеді їхав милий хлопчина зі світлими кучерями та великими ясними очима… Після звичного привітання на цій безлюдній дорозі у відповідь на його здивоване запитання «А що Ви тут робите?» я розповіла йому про свою невдачу. «Та ні, − сказав він мені із спокійною усмішкою, Ви встигнете. Там, позаду, зараз вам цього не видно, але якщо розгорнути гілки Вашою палицею, Ви побачите інші стежки за лісосмугою»… І я прийшла вчасно на богослуження, заляпана, мокра, трохи подряпана чагарниками, але я встигла! Мій ангел набув 2 Борозна англійців (Sillon des Anglais) − піщана коса у Ландевенек. − Примітка перекладача.

вигляду маленького пастушка, а отець Мартен пожартував наді мною, сказавши, що я настільки подружилась зі своїм ангелом-хоронителем, що навіть з ним разом прогулювалась! Узяти перо, щоб написати цю книгу, як часто він мені про це нагадував. Так, але я ніколи серйозно не замислювалась над цією темою, яка здавалась мені такою таємничою. Як і в святого Бернарда, в мене виникло бажання написати: «Що можу я сказати про духів ангельських, я, кволий земний хробак?»… Та всі мої друзі, миряни чи церковні особи, сказали мені, що у цьому слід вбачати завдання написати мемуари, перейняти естафету і написати книгу замість нього… Саме це я й намагаюся зробити. А що ж ангели? Коли я зустріла отця Мартена, мій ангел-охоронець (про це писала у своїй першій книзі «Молитва − шлях радости») був безкрилим3 від бездіяльности. А потім поволі завдяки моєму старому другові він розгорнув крила, а сьогодні я вірю, що він, не пам’ятаючи зла, супроводжуватиме мене впродовж цього починання, яке поступово стало для мене не стільки обов’язком, скільки бажанням, потребою, діянням дяки та радістю… Тому я продовжу те, що написав отець, вкладу у свій підхід, як камінь вбирають у метал, щоб зробити з нього коштовність, та викладу моїми словами. Та коли мені вдалося отримати доступ до архіву в Пюїан-Веле, я знайшла лише нечисленні нотатки, проповіді або лекції на цю тему. Там не було жодного нарису чи плану, аби виконати цю роботу на власний розсуд, намагаючись дотримуватися його бачення. У першій частині я розповім про місце ангелів у мистецтві. Ніхто не залишається байдужим перед 3 Як Перемога, якій афіняни обрізали крила, щоб вона не могла відлетіти у ворожий табір!

картиною, скульптурою, мозаїкою, де перед нашим поглядом постають ангели; ніхто не може слухати без хвилювання хор наче ангельських голосів, коли знову й знову звучить хорал або коли заспівують мотет. «Якби ви знали красу ангелів, ви були б нею зачаровані», − говорив святий Августин. Бувають ангелятка кучеряві, повновиді й пустотливі, які штовхаються, кружляють вихором у радісній фарандолі4, вони більше нагадують амурчиків, ніж ангелів; а є й такі, що стоять гордо, непорочні й зодягнені в лазурові шати із золотою облямівкою. У мистецьких творах вони, забуті й статичні, лише створюють тло картини. Вони закликають нас до радости, до щастя, до замислення; створюють атмосферу, наповнюють простір своєю присутністю, кличуть нас, виривають нас із повсякдення. Деякі строгі уми можуть зазначити, що оці перші ангелики, такі милі й зухвалі, дещо втрачають своє первинне значення; але, врештірешт, вони також долучаються до радости і зачаровують нас своїми витівками. Віримо ми чи ні в їхню реальність, у їхнє призначення, вони взивають до нас, породжують у нас пориви, бажання, відлуння, які відкривають нові простори, що належать до трансцендентного. Відкривається щось «інше», невизначене, що неможливо окреслити, і поволі в глибині нас народжується наче якась внутрішня присутність. Краса кольорів та форм, гармонія нот та емоції, які вони викликають, − усе це зачаровує нас, виходить за наші межі і породжує в нас якийсь несказанний спів. Краса – це заклик до виходу за межі самого себе та до молитви. Мистецтво відкриває для нас двері в цей ангельський світ і допомагає нам увійти в нього. 4 Фарандола – французький (провансальський) старовинний народний хороводний танок у швидкому темпі. − Примітка перекладача.

«Замилування – це вже молитва», − казав Моріс Зюндель. У другій частині книги, щоб вийти за межі чарівности, краси, естетичного зачудування і відповісти на зацікавлення, на первинне запитання, яке виникло з першого бачення, я розгорну Біблію. Від Старого до Нового Завіту мільйони ангелів ведуть нас до чудових відкриттів. Вони супроводжують головні моменти історії Вибраного народу, вони присутні у поєдинках, снах і незвичайних зустрічах. У Новому Завіті вони служать Ісусові у Його земному житті, від Його народження до воскресення, ще з моменту чудесного Благовіщення Діві Марії! Не оминають їх увагою і Отці Церкви, як і їхні наступники. Перший з яких святий Тома Аквінський, якого так гарно називають «ангельським доктором». А також й багато інших, які зуміли уточнити, в чому, як сказав Ньюман, полягала «релігія перших християн». Ми знаходимо цих ангелів у видіннях та снах деяких містиків, які описували іноді з великою точністю, як свята Тереза Авільська. І, звичайно, вони живуть також у літургії, моляться з нами і допомагають нам возносити хвалу Богові. Ми задумуємося: якою є їхня природа, роль, дійсність, їхня місія, їхній сенс життя у Божому замислі. Короткі нотатки мого давнього друга вестимуть моє перо. Я впевнена, що в спільноті святих, у сяйві Небесного Двору, який він може споглядати, він вестиме, даватиме мені поради, як уже це робив під час написання інших книг. Але в цьому випадку він ще більше мені допомагатиме. Бо тема цієї книги була йому такою дорогою! Якщо він цього забажає, цю книгу буде написано для нього і ним, як спогад, приятельство, молитву. На цих сторінках я б хотіла розповісти, якою насправді є реальність ангелів. Звичайно, я не зроблю 16

відкриття! Про ангелів стільки написано, але це єдиний спосіб висловити мою вдячність та вірність отцеві Роже Мартену – цьому поважному чоловікові, який провів життя по їх сліду. Для мене це обов’язок, а перспектива перейняти з його рук естафету, замість нього, в його пам'ять, стала для мене радістю. І я віддаю йому за це подяку, впевнена в його співучасті. Цитати отця Роже Мартена виокремлені у тексті курсивом.

ПЕРША ЧАСТИНА

АНГЕЛИ

У МИСТЕЦТВІ

Мистецтво й ангельський світ Для чого у книзі про ангелів вести мову про мистецтво? – задумається дехто, не розуміючи, до чого я веду. Та нехай вони не розчаровуються. Для мене, як і для багатьох інших, саме мистецтво відчиняє двері в ангельський світ… У відвідуваних нами церквах та монастирях, на стінах усіх музеїв світу, на майже всіх виставках, які приваблюють натовпи поціновувачів, ми бачимо ангелів. І це взиває до нашої душі, ким би ми не були. Можливо, також тому, що таємниці краси та віри не такі вже й далекі одні від одних. Чи, можливо, більше тому, що таємниці віри часто ведуть до таємниць краси або живлять їх. Чи тому, що «не може бути справжнього митця без спілкування з невидимим світом». Художники наділяють ангелів5 людськими реакціями: замилуванням, подивом, радістю, іноді гнівом. У цих яскравих творіннях, які залишили нам століття, слід вбачати бачення Божого замислу.

5 Ангел (із грецької angelos) – «посланець», «вільна та могутня духовна істота, підпорядкована Богу, яка втручається в життя людей, не обмежуючи їхньої свободи» (Théo, c. 693). «Це свідчення Святого Письма є правдою віри» (Катехизм Католицької Церкви).

Мистецтво має велике значення. Багато художників подарували нам, для нашого осмислення, незрівнянні полотна. «Пошанування ангелів обов’язково черпає натхнення із спілкування з такими творами. Варто тільки побачити їх, як ми відчуваємо себе чистішими, сповненими бажання бачити та любити Бога», − писав один єзуїт. Деякі витвори виникли навіть завдяки молитві поклоніння та споглядання, яку промовляли їхні автори. Це не просто свідки часів, що назавжди відійшли в минуле, вони відкривають для нас «пам’ять минулого, в якому ангели жили в серці людини більше, ніж сьогодні». Ангельська іконографія є багатою на величезну кількість дуже різноманітних зображень, які пояснює зауваження Діонісія Ареопагіта: «Різноманіття відповідає уявленню про ангела; якби він завжди з’являвся в однаковій формі, тоді люди б стали вірити в те, що він також тілесна істота; усі забули б, що він – істота духовна!»

Як же народились ангели під пензлем художника, різцем скульптора, як вони злетіли на партитури наших великих композиторів? Відколи пам’ятає їх людство? З часів християнства? Так, але вони прийшли до нас з набагато давніших часів, з Месопотамії − колиски всієї цивілізації, з Ашшура, Ніневії і з Єгипту. У Луврі чи в Британському музеї, проходячи художніми галереями цих древніх цивілізацій, ми відкриваємо могутніх, загадкових, величних биків та сфінксів з велетенськими крилами6. Я пригадала чотирьох сирійських биків у Хорсабаді, що в сучасному Іраку, які прикрашали палац царя Саргона в VII столітті до н.е. Ці бики були добродійними божествами, незважаючи на їхній суворий і непривітний вигляд. За Книгою 6 «Загалом крило у біблійному символізмі є атрибутом духовних істот. У видіннях пророків вони з’являються як люди з крилами» (Théo, c. 236).

Вихід, саме вони слугували моделлю для оздоблення Єрусалимського храму за десять століть до приходу Христа. Потім зародилося західне мистецтво з крилатими грецькими та римськими ніками, але невдовзі його витіснила велика революція християнства. На відміну від язичницьких божеств, які прийшли з глибини Середнього Сходу, в християнському мистецтві перших століть ангели були безкрилими. «Крила у них виростуть лише після Міланського едикту 313 року7». У своєму видінні з точністю їх описує пророк Ісая: «Того року, коли помер цар Уззія, бачив я Господа на високім і піднесенім престолі; поли Його риз наповнювали храм. Над Ним стояли серафими. Кожен мав по шість крил: двома закривав собі кожен обличчя, двома закривав ноги, а двома – літав. І кликали один до одного: «Свят, свят, свят Господь сил!»» (Іс. 6, 1-4).

У народній образності ці крила «допомагають їм прилітати нам на допомогу»8, «можливо, також, щоб прикрити наготу або сховати обличчя з пошани перед Обличчям Господа». Перші зображення ангелів прийшли до нас зі Сходу. А Схід – це Візантія, велич золота, нерухомі строговеличні постаті, мерехтливі кольори. В іконографії надзвичайно важливу роль відіграє колір. Він втілює своєрідну атмосферу. До XV століття колір використовували для позначення конкретної символіки. Наприклад, золотий колір виражає велич Божої святости, блакитний – знання та вічну Істину; чорний – перехід з одного світу в інший; червоний колір традиційно уособлює Божественну Любов; а білий, який так часто використовують, наприклад, для зображення ангельських крил та одежі, символізує чистоту, 7 8

A. DE SAINT-ANDRÉ, Les Archives des anges. G. JEANGUENIN, Les Anges existent, Salvator, 2008.

світло, радість і воскресення, яке споглядають ангели, що «повсякчас бачать обличчя мого Небесного Отця» (Мт., 18, 10). Ікона відображає невидимий світ. Ікони «писали», щоб зворушити наше серце. Саме тому ангели, які зображені на іконах, є осяйними, випромінюють божественне світло, вони нас закликають до молитви. Згодом Захід подарує нам скульптуру, вітражі та живопис. Багата і прекрасна італійська школа дуже повільно звільнялась від візантійських впливів. Перші художники зображали ригідні постаті, які ще не підпорядковувалися тривимірному сприйняттю. Тло найчастіше було щедро залите золотом. Краса і колір зображень мають велике значення. Вони «надихають мене на молитву», − говорив святий Йоан Дамаскин. Мистецьке Відродження почалося з появою Пізанської школи скульптури та малярської школи Джотто, воно розвивалося у Тоскані та Умбрії протягом XV ст. і досягло свого апогею наприкінці XV – на початку XVІ ст., а згодом перейшло до бароко та академізму. Але Італія завжди буде місцем паломництва, до якого з’їжджатимуться навчатися художники з усього світу. У Франції Середньовіччя також не оминуло увагою ангельського світу. Святий Тома Аквінський та інші богослови XIII століття багато говорили на тему ангелів. І це надихнуло митців. Ангелів ми бачимо дерев’яних, кам’яних і дорогоцінних (із золота, слонової кістки, в оправі). Лагідність усмішок, умиротворення рис обличчя, які передають більш досконале умиротворення небесного світу, де вони перебувають, м’якість складок одежі, гармонійність кольорів, які в наші часи вже майже зникли. Споглядаючи ці витвори мистецтва, ми «абстрагуємося від самих себе», поринаємо «в тишу та споглядання нового внутрішнього світу». 24

Але є також страхітливі й моторошні зображення грішних ангелів. Цікаво, що запаморочливі сходження до пекла змальовує не Середньовіччя. Лише на світанку Нової доби художники створюють полотна, в яких панує брутальний реалізм, що описує «муки пекла, куди грішні ангели тягнуть за собою людей». Можливо, це віддзеркалення того, що тогочасні богослови (після прочитання твору Данте Аліг’єрі та його опису «сходження до пекла») запропонували переляканим прихожанам. Пензель Босха малює найяскравіші приклади цього. В той час як Отці Церкви були стриманими щодо присутности та діяльности цих грішних ангелів, на колонах наших церков з’явились біси, які корчили більш або менш пристойні гримаси. Дивлячись на ці зображення пекла, отець Тейяр де Шарден відповість одного дня, що «будь-яке зусилля його описати ризикує привести нас до абсурду й потворности». Декілька прикладів мистецьких творів дадуть змогу нам глибше проникнути в історію спасення. У численних витворах мистецтва, які зберігаються у наших церквах та музеях, слід вбачати не лише художнє вираження, гру форм, що залежать тільки від уяви художника, але ще й намір автора творіння, молитву, яка водить пензлем чи різцем, заклик до споглядання та роздумів. Згадався, зокрема, Фра Джованні. Він «служив Богові своїм малярством» у такому стані благодаті, з такою духовною глибиною, яка незрівнянно передає неземну чистоту ліній, свіжість кольорів, умиротворений погляд персонажів та численних ангелів. Художник отримав ім’я Анджеліко (ангельський), з яким він і став знаменитим. Він довго працював у своєму монастирі святого Марка у Флоренції, де намагався «впустити Небо» на стіни в кожній келії, а потім у Орв’єто та в Римі. Будучи містиком, він малював «у сльозах і на 25

колінах» Богоматір чи розп’ятого Христа. В нього водночас є щось від богослова і художника, його полотна спонукають нас до молитви і настільки ж зачудовують. Джотто ще не зображає жест вільним, рух у нього виглядає стриманим, та він все ж вкладає певний сенс у свої картини, які не є лише зображальними. Цікаво, що на полотні «Стигматизація Святого Франциска на горі Верна» серафима9, шестикрилого ангела, який виконує цю місію, він наділяє обличчям Христа, що вражає своєю владою та величчю. Це не просто примха митця, цей прийом набуває іконографічного сенсу: тут ангел є лише інструментом Христа, художник акцентує, що він не має ні власного бажання, ні ініціятиви, ні навіть свободи дій. Джотто зобразив ангела розп’ятим, він зливається зі своєю місією. Вже тут ми бачимо, що мистецтво та символізм, який воно втілює, можуть також стати підтримкою Віри, наділяючи таємницю видимими ознаками. «Я був зворушеним тим, що відкрив у торжестві стигматів святого Франциска, − писав Тейяр де Шарден своїй кузині Маргариті. – Я був вражений символізмом цього палаючого розп’ятого духа, який представ перед святим Франциском, щоб сповнити його сумішшю болю та радости».

Ангел з’являється також на вітражах. Вітражі зачаровують нас ще із Середньовіччя, граючи з нескінченністю світла, яке вони пропускають. Вони прикрашали та освітлювали наші церкви, надавали їм загадковості, зображаючи головні біблійні теми в оточенні ангелів, які наче є їх вибраними свідками. Зокрема, вітражі Шартрського собору з надзвичайно глибокими синіми барвами, вітражі Собору Паризької Бого9 Серафим (Saraph) – «палаючий». Ісая зображає його як крилатого змія.

матері чи собору у місті Клермон-Ферран. Там, на обрамлених вітражах, наші ангели наче оживають. Здається, вони тріпочуть крильми у тремтінні променів, що їх пронизують, вони стають зачудованими посланцями Світла. Завдяки безперервній грі проміння, від якого прозорість вітража наче співає, він створює враження абсолютної ефемерности, безконечного трепету. Він дивує нас і закликає зустріти Бога як таємниче відлуння в глибині самих себе. Ангелів ми бачимо в церковному інтер'єрі, хрестильних медаликах, дароносицях, на могильних пам’ятниках, де вони є обітницею надії та воскресення. Краса, благодать, містерія. Це знак належности, заклик до досконалости, до вдячности. Вони запрошують нас розпочати діялог, вони приходять, щоб подолати нашу сором’язливість, заспокоїти нашу надмірну обережність, наповнити нас хоробрістю, зняти з нас тягар; вони беруть нас за руку і показують шлях до невидимої дійсности. Вони запрошують нас до танцю! Неможливо замовчувати, що собор у Фермо 1726 року уточнив, що зображення ангелів як служителів святих, такі численні у мистецьких творах, повинні бути заборонені, бо ці ангели є лише служителями Господа та Його Святої Матері, Цариці ангелів! Той собор радив художникам цнотливо прикривати тіла їхніх небесних персонажів. Кольори, благоговіння, тиша, світло, краса та музика – ось слова, які спадають нам на думку, коли розмірковуємо про ангелів. У музиці вони закликають нас до хвали. Всім нам відомі численні кантати Йоганна Себастьяна Баха, в яких ангельський хор нескінченно співає славу Божу. Ангели – це музика світу та народів.

«Найвищим заняттям небесних єрархій є спів». «Співайте Господеві нову пісню… Хай хвалять Його ім’я танком, При бубні й при гарфі хай Йому співають!...» (Пс. 149)

Бах не єдиний, хто використав у своїх творах «ангельський спів». У музиці Моцарта, наприклад, також є деякі легкі акорди, сповнені веселощів. Здається, що ми чуємо сміх ангелів, бачимо радість, яка живе в них, і світло, в яке вони зодягнені. Скульптура також не поскупилась на ангелів, дуже часто їх зображено величними та урочистими. Мікеланджело сказав: «Я побачив ангела у мармурі і лише різьбив, щоб його звідти звільнити». Не можемо не згадати про найвідомішого ангела у Франції – з Реймського собору, статечного, елегантного, який опирається на свою колону. Його називають «Усміхненим ангелом». Дивно, але він мене інтригує. Що приховує ця загадкова усмішка? Доброту? Доброзичливість? Чи, може, це глузлива посмішка? Чи це ангел Благовіщення, який виражає свою внутрішню радість, мир, довіру, духовний порив і цілковите усвідомлення своєї ролі? Не знаю. У цій усмішці є щось несказанне і таємниче. «Вона походить від Бога чи від диявола?» почула я якось одного дня, коли зупинилась перед ним і задумалась. Я й сама була недалеко від того, щоб поставити собі це саме запитання. Однак він нас заворожує вже багато століть, таємничіший, ніж сама таємниця ангелів, і такий прекрасний для споглядання! У січні 1968 року під час колоквіуму на тему «Ангели, демони та проміжні істоти» кардинал Данієлю підкреслив важливу роль ангелів у художньому натхненні: «Художня творчість наділена ангельськими рисами. Саме це пояснює також її надзвичайну двозначність… і, − додав він, − коли Жід сказав, що немає мистецького 28

твору, який би був створений без участи демона, він, на мою думку, сказав би щось надзвичайно правильне, якби зазначив: «Або ангела»! Помилка Жіда в тому, що він не побачив, що Мистецтво має насамперед ангельську природу!». І що ці ангели розповідають нам несказанне!

Святий Тома Аквінський вважав, що «ніщо не доходить до розуму, що не проходило через чуття». Розум? Так, але ще більше серце, душа, найпотаємніша частина нас, найприхованіша, щось недоторканне, що обожествлюється і відкриває нас для чогось потойбічного, що виходить за наші межі, є прагненням до трансцендентности, де нас чекає Святе.

ІІІ

Ангели у Святій Літургії Впродовж усієї Святої Літургії ангели моляться разом із Церквою, яка приєднується до них, щоб разом прославляти Господа. Вона взиває до їхньої допомоги під час всього богослуження. Подвиг спасення продовжується в Церкві і сповнюється у Святій Літургії, яка є вершиною та джерелом життя Церкви. Свята Літургія є передвісницею Небесної Літургії і дозволяє нам співати разом з ангелами гимн Божої слави. Вона нерозривно поєднує ангелів та святих у нескінченному вихорі! Вони продовжують служити Христові в Церкві, яка є Його Тілом. Ми бачимо їхню присутність у Літургії і в усіх священних обрядах. «Священик не єдиний долучає свою молитву до наших молитов, коли ми молимося так, як слід. До них приєднуються також ангели в небі, які відчувають більше радости через одного грішника, що розкаявся, аніж через дев’яносто дев’ять праведників, які не потребують покаяння», − писав Ориген, покликаючись на святого апостола Луку (15, 7).

Під час літургійного жертвоприношення, згідно з ученням Церкви, тисячі ангелів поклоняються Христові, Який є присутнім на вівтарі, в самому серці 105

всього зібрання. Вони шумно кружляють, присутні й невидимі водночас, оточують з усіх боків священика та моляться разом із нами. Святий Йоан Золотоустий запевняє: «Весь храм і простір навколо вівтаря заповнені небесними силами, щоб вшанувати Того, Хто присутній на вівтарі». Він часто бачив свою церкву наповненою ангелами, особливо тоді, коли звершував Святу Літургію. Так, звичайно, «навколо вівтаря збираються ангели», але не треба також забувати, що у Пресвятій Євхаристії ми всі запрошені до «весільного бенкету Агнця», туди, де «нам дарується усе життя воскреслого Ісуса», де через святе причастя Ісус поєднує нас з усіма членами Свого Містичного Тіла. Через святкування та адорацію Євхаристії Ісус дозволяє нам скуштувати присутність невидимого світу Бога – ангелів, святих та всіх свідків Світла, яких ми зустрічаємо впродовж нашого життя – світу, який є джерелом терпіння і радости», − говорив у своїй проповіді абат де Флері52.

Кардинал Данієлю стверджував: «Ангели безпосередньо пов’язані з євхаристійною жертвою, бо Свята Літургія є священною участю в Небесній Літургії, в урочистому поклонінні Пресвятій Тройці через духовне творіння».

У підготуванні до покаяння, яке розпочинає Святу Літургію, нас усіх покликано спільно визнати свої гріхи у цій молитві, в якій ми закликаємо «Діву Марію, всіх ангелів, всіх святих» та наших братів «молитися за нас Господу Богу нашому»53. Коли ми опираємося на «ангелів та всіх святих», це надає більшої ваги нашому самозреченню. І справді, добре розраховувати на небесне втручання тих, які є вільними від усіх наших пут та обмежень і можуть розмовляти безпосередньо з Богом. 52 53

З нагоди свята Вознесення 2010 року. У римо-католицькому обряді (Прим. ред.).

106

Також не слід забувати про головну молитву нашої належности до Церкви – Символ Віри, де ми проголошуємо всі істини, в які віримо, які живлять нашу віру, яких ми не можемо оминути увагою, які нагадують нам, що Бог не один перебуває у великому порожньому Небі. Він – «Творець Неба і землі, всього видимого і невидимого». Ці слова засвідчують, що між Богом і нами існує цілий світ, який є поза нашою досяжністю, водночас близький і невловимий. Це повинно допомагати нам залишатися смиренними. Творіння не обмежується нами, людьми цього світу, воно є набагато масштабнішим, ніж ми можемо собі уявити. На завершення вступної частини меси також згадуються ангели, і ми долучаємо наш голос до їхнього хору: «Дозволь нам приєднати наші голоси до їхнього гимну хвали, щоб оспівувати та прославляти Трисвятого Бога, Бога-Творця неба і землі, всього видимого та невидимого».

Під час великої євхаристійної молитви священик виносить святий Хліб вічного життя і Чашу вічного спасення, промовляючи ці слова: «Благаємо Тебе, Всемогутній Боже: Нехай це приношення принесуть ангели У Твоїй славі, на Твій небесний вівтар».

У Святій Літургії також говориться про Пресвяту Євхаристію як про «хліб ангелів…, хліб Божих дітей». А якою є їхня радість після воскресення: «Ликуйте, хори ангельські, ликуйте, слуги Господні, прославляйте цей час перемоги!»

Свята Літургія відкриває нам нові перспективи, які дозволяють краще збагнути світ ангелів. Календар важливіших літургійних подій року нагадує нам, що ангели супроводжують святкування цих свят, які 107

вшановують життя Христа. Період Адвенту54 готує нас до очікування Другого Христового пришестя; Великий піст, Воскресення та Вознесення є передчуттям тієї миті, коли «Господь з’явиться високо в небі, з ангелами у Славі, як палаюча блискавка». У день свята Ангелів Хоронителів, що відзначають 2 жовтня55, у хвалебній молитві, яку ми промовляємо, бачимо Божий замисел, таємниче Боже Провидіння, атрибути цих ангелів, їхні функції, трансцендентність, яку вони нам відкривають: «Славимо Тебе, Боже-Творче, За ангелів, синів Твого Світла, Вони без кінця споглядають Твою Славу. Славимо Тебе, живий Боже, За посланців Твого Слова, Вони сповіщають про правдиве Сонце Серед ночі людей. Славимо Тебе, Боже Всевишній, За виконавців Твоєї волі. Вони передають Тобі щодня наші молитви. Славимо Тебе, Господи найсвятіший, За ангелів, наших супутників. Вони ведуть нас до Твого Царства. Славимо Тебе, Отче Духів, За невидимий світ. Він дає змогу нам передчувати Твою велич».

Ми знаходимо їх також у церковному правилі. В одному гимні, який часто повторяється під час Повечер’я, співається: «Господи, якщо Твоя любов оберігатиме нас, ми спатимемо мирно! Твоє Творіння не спатиме й співатиме псалми разом з ангелами. Нехай мій сон у Твоїй присутності вознесе до Тебе мою молитву». 54 Адвент (лат. adventus – прихід) – передріздвяний період у римокатоликів (Прим. ред.). 55 Згідно з римо-католицьким календарем (Прим. ред.).

108

І, звичайно, вони присутні у святих таїнствах, зокрема в таїнстві хрещення, коли людина привселюдно відрікається від сатани. З цієї причини Григорій Ниський у проповіді застерігає катехумена, що відтепер він повинен остерігатися: «Ось чому, коли ми зодягнулися у гідність синів Божих, демон нас напастує жорсткіше, бо він вмирає від заздрости, коли бачить красу нової людини, яка прямує до небесного міста, звідки його самого було вигнано… Відтепер Рай та Небеса відкриті для людини, земне та неземне творіння об’єднались у любові; ми, люди, дійшли гармонії з ангелами та причащаємося з ними одним знанням про Бога».

Тертуліян приписує ангелові головну роль «у таїнстві, де він готує шлях Святому Духу через очищення гріхів». Уся Літургія призначена для того, щоб підняти на крилах ангелів та їхніми голосами нашу хвалу Господу. Ця впевненість, що увесь всесвіт бере участь у цій адорації, є в основі духовности багатьох людей. Вона поетично описана у пісні трьох дітей у Книзі Даниїла, у гимні Творінню святого Франциска Асижського та в гимні Матерії Тейяра де Шардена. Також ми настійно звертаємося до ангелів у поховальному богослуженні, коли просимо їх взяти душу померлого56. Його проводжає таке останнє побажання: «Нехай ангели віднесуть тебе до Раю […] Нехай хор ангелів прийме тебе, щоб ти радів із вічного спочинку».

Але не слід думати, що смерть робить нас схожими на ангелів, які є духовними створіннями. Ми, люди, є створіннями тривимірними, як зазначає святий Павло: ми складаємося з тіла, душі та духу. А наше тіло покликане до воскресення. 56

У римо-католицькому обряді (Прим. ред.).

109

Крім того, існує нескінченна літанія до святих, яка не може оминути увагою ангелів і починається зі згадки про них: «Святий Михаїле, молися за нас! Святі Божі ангели, моліться за нас!» Трохи призабута молитва «Ангел Господній» є також прекрасною молитвою. Коли тричі денно з дзвіниць наших церков лунає заклик до цього важливого діялогу, тоді, здається, новий мир огортає світ. Ми схвильовано повторюємо слова молитви – ті основні слова, які зробили можливим відкуплення. Це мирна молитва, молитва самозречення, лагідности, в якій ми наче перебуваємо разом з ангелами. «Вітаємо Тебе з любов’ю, Співай-но з ангелами, о Всемилостива, Возносімо щодня нашу молитву. Архангел від імени Господа Приніс Марії новину, Що її вибрав Бог, Щоб стати Матір’ю Спасителя світу.»

Упродовж Літургії ми потрохи наближаємося «до гори Сіону й міста Бога живого, до небесного Єрусалиму, до безлічі ангелів, до святкових зборів, до церкви первородних, записаних на небі, і до судді всіх – Бога, до духів праведників, що вже дійшли до досконалости» (Євр. 12, 22-23). Будьмо свідомі цього прекрасного заклику у повноті долучитися до ангелів, виспівуючи з ними псалми, до цієї величезної когорти надії, яка проходить крізь усі часи і поволі підноситься до зустрічі з Всевишнім! У проповіді, виголошеній 2 жовтня 2009 року у церкві Нотр-Дам-дю-Лос, один монах-венедиктинець з міста Ганагобі на ім’я брат Робер уточнював, чим саме є Свята Літургія: «Ми повинні собі пригадати, що наша Літургія насправді не є нашою. Вона є безмежно ширшою від наших рамок: це Літургія Церкви, ангелів та святих. Наша участь у Свя110

тій Літургії може іноді даватися нам важко; але через те вона є не менш дивовижною. Будьмо ж радісні, пишаймося з того, що можемо співати в присутності Бога та ангелів...».

Під час Святої Літургії молимося разом з ангелами, але ми покликані молитися і нашому ангеловіохоронцеві. Це «брат-близнюк нашої душі», − говорив падре Піо, − ангел-хоронитель – це милість, дарована Богом людині з моменту її зачаття. «Ти – мій охоронець, Бо мене тобі було довірено, Твоєю небесною красою Освіти мене, Оберігай мене, Веди мене! Амінь», − так молився щодня блаженний Іван XXIII.

Найбільше згадок про ангелів-охоронців знаходимо у псалмах. Всюди вони тріпочуть крильми. Псалмописець говорить про це і акцентує на їхній функції захисту та прославлення. Захисту безпосереднього, особистого, що підтверджує існування цього ангела, яким ми так часто нехтуємо. У Псалмі 91 читаємо: «Бо ангелам своїм Він повелить про тебе, щоб берегли тебе на всіх твоїх дорогах. І на руках тебе носитимуть, щоб не спіткнулась нога твоя об камінь. На гада й змія будеш наступати, Розтопчеш лева і дракона.».

Якщо це поняття про щоденний захист нашого ангела, який щомиті оберігає наше життя, згадувалося у перших церковних текстах, то згодом воно стало зникати. Вірування в ангела-охоронця ґрунтується не на уяві, а на текстах Старого Завіту: у Книзі Товита ангел Рафаїл веде і захищає його під час його подорожі; псалми також запевняють нас у захисті, який дав нам Бог, «щоб оберегти нас на нашому шляху». 111

І справді, до XVII століття люди вірили у втручання ангелів у їхню долю, насамперед у те, що ці втручання відбувалися у ключові, важливі моменти життя. Повернення вірування в ангелів та в їхній вплив на наше життя є поняттям порівняно недавнім. 29 вересня 2010 року, зібравши молодь для офіційної аудієнції з нагоди свята святих архангелів Михаїла, Гавриїла та Рафаїла, Венедикт XVI закликав її «дозволити себе вести своїм ангелам-хоронителям, відчути поруч з собою їхню присутність, щоб життя було освітлене Словом Божим». І Його Святість так продовжив свою промову: «Нехай це свято та наступне за ним, свято святих ангелів-хоронителів, змушують нас задуматися про опіку й турботу про будь-яку людську істоту», про яку Бог дбає. Свято на честь ангелів-хоронителів, яке відзначають 2 жовтня, було запроваджене Папою Павлом V у 1608 році, бо «вони перебувають поруч з нами і охороняють нас за усіх обставин життя, захищають від небезпек. Їхня невидима присутність допомагає нам та втішає нас. Наш ангел з нами, щоб допомогти нам «пройти у зворотному напрямі траєкторію нашого падіння. Це падіння не є незворотним, але людині потрібен досвідчений поводир57», щоб пройти цей шлях та повернути нас з манівців, які супроводжують це сходження! Ангел-охоронець допомагає нам молитися, долучитися до правди, відкритої нам церковною традицією. Він надає нового виміру ситуаціям, з якими ми повинні зіткнутися. Він не є Святим Духом, яким є Богом, але супроводжує Його працю і готує серця людей прийняти Його. Без вагання просімо його допомагати нам, і не лише 57

A. PLESU, Actualité des anges, Buchet-Chastel, 2005.

112

у труднощах, але й у духовних починаннях. Як троянда для Маленького Принца, кожен з нас є «єдиним у світі» для свого ангела-хоронителя. Це дає нам уявлення про вимір любови Бога-Отця, Який уважно ставиться до кожного з нас! І як же радісно знати, що серед усіх цих істот є одна, повністю призначена для нас! Кожен ангел-охоронець повинен супроводжувати довірену йому людину від початку до кінця життя… і хто зна, мабуть, і після смерти, коли підопічний досягне нескінченних берегів Царства Вічности! «Ось я посилаю ангела мого перед тобою, щоб стеріг тебе в дорозі і привів тебе до того місця, що я приготував. Шануй його і голосу його слухай.[…] Мій ангел ітиме перед тобою» (Вих. 23, 20-23).

«Поширеною є думка, що католики викреслили ангелів зі своїх вірувань! Нічого подібного! Ще й сьогодні Церква долучається до ангелів, щоб хвалити Бога. Від народження і до смерти віруючі пов’язані з ангеломхоронителем, який заступається за них», − стверджував єпископ Подвен, тодішній речник конференції Єпископів Франції. Вони є «служителями тих, хто повинен успадкувати спасення», − переконує нас автор Послання до євреїв (1, 14). Святий Бернард з великим благоговінням ставився до цих «князів Царства Божого, які невтомно перебувають навкого нас. Ми повинні ставитися до них з великою любов’ю за їхню доброзичливість та за дари їхнього милосердя. Також ми повинні виявляти послух та застосовувати на практиці їхні поради58». Цей святий зазначає, що ми повинні любити ангелів: «Бог бажає, щоб між істотами, які Він створив, пробігла величезна іскра любови. Він хоче, щоб, бачачи, як ангели 58 ST BERNARD, Sermon XI sur les psaumes (Святий Бернард. Проповідь XI про псалми).

113

стережуть нас, виявляючи стільки милосердя, стільки співчуття, ми завжди любили їх у відповідь». Святий Франциск Салезький також надавав великого значення ангелам-охоронцям і в своєму «Вступі до набожного життя» він радить заприятелювати з ангелами, часто звертаючись до них із благанням. Свята Тереза з Лізьє часто так молилась своєму ангелу-хоронителю: «Вкривай мене своїм крилом. Освітлюй своїм світлом мій шлях. Скеровуй мої кроки. Допомагай мені, взиваю до тебе.» Блискучий поет Макс Жакоб, який від юдаїзму перейшов до католицизму, якось 2 жовтня писав, перебуваючи в благодаті: «У це свято Ангелів Хоронителів я висловлюю вдячність своєму, який з’явився в моєму житті майже в цей же час у 1909 році, саме йому я завдячує своїм наверненням». Від початку нашого життя і до схилу наших днів вони супроводжують нас, як вірні сторожі, допомагають перейти від смерти до Життя, від скінченности до повноти. Якщо ми їх любитимемо, вони допомагатимуть нам жити у світлі, яке їх огортає, − Світлі Господа, жити в гармонії, бо вони – це музика та хваління! Ангели допомагають нам поклонятися, прославляти, звеличувати Господа, вони нас залучають до своїх молитов. Під час богослуження ми можемо приєднати наші благаючі голоси до їхніх тріумфальних хорів. Вони нас освітлюють, віддзеркалюючи на нас Світло Боже, яке несуть нам. Вони нам допомагають, «розставляючи віхи» завдяки своїй присутности на дорозі нашого життя, яка провадить нас до Бога. Вони «стають нашими адвокатами. Вони з нами у нашому житті, є нашими захисниками, несуть мир неспокійним серцям, а винним − покаяння та прощення, 114

це – ласка для людей, щоб ті не піддавалися матеріялізації цього світу». У наших сучасників ми ще бачимо це благоговіння серед літніх людей. Одна подруга розповіла мені, що дитиною вона лягала спати на край свого ліжечка, щоб залишити місце своєму ангелові-охоронцеві. Вона жадібно і з певною ностальгією чекає виходу моєї книги. Ось що вона пише: «Усі ангели водитимуть Вашою рукою, щоб із задоволенням побачити, як у Вашій книзі спалахують їхні ореоли». Усі люди мого покоління пам’ятають таку приповідку: «Ангеле мій, який мене стереже, ти – моя підтримка, ти – моя охорона…» Один із моїх кузенів під час меси на честь дня уродин своєї старенької матінки пригадав, що «коли вони були маленькими, вона їх навчала любити цей невидимий світ ангелів − духовних створінь, які є Божими посланцями, що несуть Божу благодать, і що вона любила знову й знову перечитувати книгу Жоржа Юбера «Мій ангел йтиме перед тобою» і просила свого ангела скласти їй товариство, коли нудьгувала, і це прохання він неодмінно виконував»! Інша пані поважного віку, якій було майже сто років, запевняла своїх дітей, що тремтіли від страху щоразу, як вона спускалася сходами: «Та що ви, я нічим не ризикую! На кожній сходинці я молюся своєму ангелу-хоронителю!» У наших селах нерідко можна було почути таке відоме всім привітання, навіть якщо ви прогулюєтесь на самоті: «Вітаю Вас і Ваше товариство!». А на випадок, якщо б Ви здивувалися, знайте, що Вашим товариством є ангел, який Вас супроводжує! Ох, якби тільки наша віра була іноді простішою… і якби ми вміли цілком природно входити в цю даровану нам небесну спільноту! Усе було б набагато 115

легше! Навчімо дітей молитися їхньому ангеловіхоронителеві. Тоді вони відкриють для себе, що не самі; ті з них, які себе вважають неприйнятими, недолюбленими, можливо, втішаться думкою, що «біля них є ангел, який відкриває їм інший простір життя, в якому вони чудово себе почувають, де вони є вільними від негативного впливу їхнього оточення59». Ангел молиться разом з нами, допомагає нам зробити вибір, обрати напрям, розраджує нас, захищає, завжди перебуває поруч з нами, відкриває нас для любови, закликає до прощення, іноді повертає нас з манівців, виправляє наші гріхи, доносить до Бога наші молитви і в годину нашої смерти він також буде з нами (не сумніваймося в цьому), щоб полегшити наш перехід з одного світу в інший. Він вчить нас виходити за наші межі, повертатися до іншої людини, до нашого ближнього, нести йому Божу радість. Він допомагає нам йти важким шляхом самозречення, який веде нас до Бога. Справжня аскеза – це та, яку ми переживаємо у присутності нашого ангела-хоронителя та нашого святого покровителя, що супроводжують нас від народження. Вони радіють з нами, коли наші зусилля увінчуються успіхом, дають нам поради, стримують від відхилень та надмірностей. Вони показують нам шлях та простягають «знаряддя, даровані Святим Духом», як говорив святий Венедикт, продовжуючи слова святого Павла, це терпіння, поміркованість, міра та смирення (Гл. 5, 2). Вони не покидають нас, навіть тоді, коли ми зраджуємо Церкву, навіть коли грішимо! Святий Франциск Салезький стверджував: «Ангелихоронителі нас не полишають, хоча ми й полишаємо Бога»; як і сам Бог, вони сподіваються навернення 59

A. GRÜN, Chacun cherche son ange, Albin Michel, 2000.

116

грішника і борються разом з ним, щоб допомогти йому після падіння знову звестися на ноги. Ангел завжди залишається в тіні: він не виходить на сцену, голосно лопочучи крильми, хоч це іноді описується в Святому Писанні. Його присутність відчувається у друзях, що з’являються на нашому життєвому шляху, подіях, які нас дивують, і які ми вважаємо волею Провидіння або іноді називаємо щасливими збігами. Але він також і не нав’язується. Він наближається до нас тільки тоді, коли відчуває, що ми його чекаємо. Кардинал Журне писав: «Ангели виявляють себе лише тим, хто їх любить та звертається до них». Так, з першої миті нашого існування «Бог наказав Своїм ангелам» відкрити нам шлях, який веде до Нього. Якщо ми любимо нашого ангела-хоронителя і молимося до нього, він приведе нас в обійми Господа. «Ангеле Божий, мій охоронцю, якому мене було довірено Божою благодаттю, просвіти мене сьогодні, охорони мене, спрямовуй мене, керуй мною» «Славний охоронцю моєї душі, Ти, що сяєш у прекрасному небі Як лагідний промінь Біля престолу Всевишнього! Ти зійшов задля мене на землю, Освітлюючи мене своєю красою. Прекрасний ангеле, ти став моїм братом, Моїм другом, моїм розрадником» (Свята Тереза з Лізьє, Вірш 46)

Не можу втриматись від спокуси написати цю маленьку і надзвичайно лагідну дитячу молитву фламандського походження, яку я також знайшла серед нотаток отця Мартена: «Коли я лягаю спати, Мене стережуть чотирнадцять ангелят: Двоє – в головах, Двоє – в ногах, 117

Двоє – праворуч, Двоє – ліворуч, Двоє лагідно мене вкривають, Двоє – колискову мені співають, А двоє – показують мені дорогу до Раю».

Дитяча? Можливо. Проте Ісус сказав: «Глядіть, щоб ви ніким з оцих малих не гордували: кажу бо вам, що ангели їхні на небі повсякчас бачать обличчя мого Небесного Отця» (Мт. 18, 10). Ангел-хоронитель дає дитині відчуття безпеки, в якій вона відчуває потребу, і живе в її снах. Богослов Карл Ранер також обережно, виважено і мудро веде мову про існування ангела-охоронця. Він зауважує: «Літургія та вчинки милосердя знайомі також і ангелам…, якщо тільки ми не уявляємо це як щось надто антропоморфне або просто дитяче, це твердження немає чим заперечити.»

В одній зі своїх проповідей кардинал Ньюман зазначав, що «ангели, жителі невидимого світу, активно працюють серед нас у Церкві», що «кожному християнину, яким би смиренним він не був, служать ангели, для того, аби він жив у любові та вірі». Він написав чудесну молитву до свого ангела-хоронителя: «Мій найдавніший друже, з того часу, Коли свій перший подих я зробив, Ти будеш біля мого ліжка Наприкінці життя, на схилі моїх днів. Ти – ворог пильний і непримиренний Зневіри, нетерпіння, суєти. Зі мною станеш ти перед Всевишнім. Й тоді, коли дано буде пройти Через страшне чистилища горнило, аж поки не очиститься мій гріх. Тоді, як визволення моє прийде, Піднімеш мене на руках своїх. 118

І на крилі ти лагіднім своїм перенесеш мене, мій друже, в Отчий Дім».

Ангели супроводжують людину все її життя, особливо той, кого ми називаємо нашим ангеломохоронцем. У Книзі Вихід Бог сказав Мойсею: «Ось я посилаю ангела мого перед тобою, щоб стеріг тебе в дорозі і привів тебе до того місця, що я приготував. Шануй його і голосу його слухай; не бунтуйся проти нього, бо він не стерпить ваших переступів; бо в ньому моє ім'я» (Вих. 23, 20-21).

Святий Іван Боско захоплюється їхньою безмежною відданістю: «Бажання нашого ангела-хоронителя допомагати нам є набагато сильнішим, ніж наше бажання отримувати від нього допомогу.»

Вони наперед вгадують наші бажання, і це нас іноді бентежить! Йдеться насамперед про ангелівохоронців окремих людей. Але Климент Олександрійський визнав також, що ангели можуть допомагати й цілим народам, ґрунтуючись на словах Одкровення, в якому йдеться про «Ангела кожної з семи громад, міст та церков». «Ангели призначені для служіння народам та містам, а, можливо, деякі з них служать окремим людям!» У цих рядках простежується обережність Отців Церкви, які спочатку не наважувалися стверджувати про існування індивідуального ангельського захисту. Хто вони – ангели-охоронці? Покровителі націй? Захисники міст? З VIII століття, після зведення абатства на горі СенМішель та поширення культу святого Михаїла як покровителя всієї Франції, в усіх містах стали з’являтися свої ангели-покровителі, що, як вважали, захищали їх від голоду, епідемій та ворожих навал. Це благоговіння підтвердив і кардинал де Берюлль: «Ангели є першими та найпочеснішими громадянами міста». 119

Вірування в ангелів-охоронців ґрунтується не на людській уяві, а на біблійних текстах: Книзі Товита і Псалмі 91. Ангели-охоронці поруч із нами, в нашому житті, вони захищають та провадять нас. Шануймо їх, підкоряймося їхній владі. Вони показують нам дорогу, дорогу Світла до Всемогутнього Бога.

запаморочливе, глибоке, як провалля, запитання можна поставити щодо існування ангелів? А проте ангели існують від початку часів: «Бо в Ньому все було створене, що на небі і що на землі, видиме й невидиме: чи то престоли, чи то господьства, чи то начала, чи власті, все було Ним і для Нього створене» (Кл. 1, 16). «Ангели не належать до світу вигадки чи казки. Католицька традиція завжди визнавала, опираючись на Святе Писання, їхнє місце у Божому замислі, у Божому оточенні, роль, яку вони відіграли в історії Ізраїлю, Ісуса та в зародженні Церкви… Кожен по-своєму, вони відкривають Божу таємницю у своєму явленні людині», − казав єпископ Панаф’є у провіді, яку він виголосив 1979 року.

Однак Божа таємниця не належить до того ж розряду, що й людська логіка чи навіть і людська мудрість. Природа ангелів, їхня особистість, їхня функція здаються нам передусім недостатньо визначеними. Мине немало часу, поки усе це буде уточнено і конкретизовано впродовж історії обраного народу. Іноді буває важко – а це справді дуже важливо – відрізнити посланця, який являється людині, від «Божого Обличчя», яке ангел їй відкриває, і образ, який він віддзеркалює, бо цим образом позначено його самого. Іноді буває важко побачити зв’язок між ангелом Господнім та Богом. Чи це постать, відмінна від Бога, чи, можливо, він і є сам Господь, Який приходить поговорити з людиною? Бо Всемогутній Бог міг би обійтися без посередників. Але якщо Він це й робив у деяких обставинах, то це не заважає Йому мати у своєму розпорядженні численну армію посланців, з яких кожен має свої функції. «Бо ангелам своїм Він повелить про тебе, щоб берегли тебе на всіх твоїх дорогах» (Пс. 91, 11). Словникове визначення слова «ангел» («чистий дух, проміжний щабель між Богом та людьми») не 146

повністю відповідає на наші запитання. Катехизм Католицької Церкви дає таку відповідь: «Ангели є духовними створіннями, які неперестанно прославляють Бога і служать для справи спасення інших створінь».

Отець Мартен зауважує: Віра в існування духів та істот-посередників між Богом та людьми є майже в усіх релігіях. Звідки б вона не походила, це елемент духовного надбання всього людства. Святе Писання нас вчить, що існують ангели − чисті безтілесні духи, яких створив Бог, Він їх відряджає, щоб явити Свою справедливу і мудру волю. Традиція завжди вважала їхнє існування правдою. Вони нагадують християнам, що Бог хотів спілкуватися з людьми, що це бажання спілкування є абсолютним і безкоштовним даром. Присутні у трьох монотеїстичних релігіях (в юдаїзмі, ісламі та християнстві), вони є небесною силою, Божими створіннями духовної природи і відіграють визнану роль заступників між Богом та людьми. Продовжуючи повчання Івана Павла ІІ, виголошене 1986 року, отець Мартен говорив: Не будьмо схожі на тих священиків, про яких пише кардинал Гаронн у своїй книзі… які, не бажаючи виглядати «наївними» та «відсталими», воліли не говорити про ангелів і «відірвалися від віри Церкви та очевидного значення Євангелія». «Вірмо в ангелів», − повторював мій старий приятель. Він писав: Наш брак віри у невидимий світ та в ангелів зокрема, можливо, є результатом нашої байдужости до духовности. Чи достатнім є матеріяльний світ для щастя сучасної людини? Якщо це так, то людині бракувало б того, що становить її велич як створіння, створеного «за образом та на подобу

147

Божу». Бажаючи втиснути Творіння у тісні рамки матерії, закривши себе для цього багатства, для цієї повноти, якою є Боже воплочення, людство прирекло б самo себе. Предмет нашої віри в Ісуса Христа – це не лише те, що ми бачимо, що сприймають наші органи чуттів, але й те, що для нас є недосяжним: Бог та Його оточення, Царство Боже, про яке нам говорять і яке описує Ісус Христос, Слово Боже. Ангели справді існують. Відмова вірити в ангелів – це доказ обмеженого раціоналізму, що ніби квітка із зів’ялим ароматом. Отже, ангели існують. Вони утворюють щось схоже на Божий ореол слави, щасливі від того, що можуть поклонятися Йому та вихваляти Його. «Вони бачать Обличчя Господнє», вони є посланцями Бога до людей, щоб їм допомагати, їх охороняти та підтримувати. Він зробив їх нашими найвірнішими союзниками! Карл Ранер веде мову про «автокомунікацію» Бога, яку дехто намагався перекласти в межах системної теорії комунікації. У XIII столітті Майстер Екгарт писав: «Бог не може дати мало: Він або дає все, або не дає нічого».

Ж. Донадьє, системіст та богослов, говорить нам, що «дар, пропонований Богом кожній людині та всім людям, – це може бути тільки Він сам, Його Боже життя. І на цей безкоштовний дар ми можемо відповісти тільки таким же даром – Вірою та «хвалою», які означають «довіру» та «вдячність» за цей дар»72. Все йде по колу, але воно не є порочним, як у Іонеску. Воно становить кругообіг любови, відкритости для іншого, дії. Яким же є місце ангелів у цьому процесі? Сполучення між «передавачем» та «приймачем» здійсню72 G. DONNADIEU. Les religions au risqué des sciences humaines, Parole et Silence, 2006, p. 227–228.

148

ється по каналу, по якому рухаються «повідомлення», що повинні бути закодовані на вході і розкодовані на виході. Можливо, саме там ми могли б помістити наших крилатих друзів і пояснити їхню роль, яка полягає у налагодженні зв’язку? «Якби треба було знайти драбину, щоб вже сьогодні дістатися до золотого світу ангелів, думаю, що це була б любов до істини», – такими прекрасними словами висловився отець Франсіс Воль. І до цієї драбини, яка дивовижним чином схожа на драбину Якова, по якій спускаються і піднімаються ангели, можна підійти, по її сходинках можна піднятися лише тоді, коли ми віримо в їхню правдивість, в їхнє існування, у чудовий світ, який вони нам пропонують, про який вони свідчать і який зможуть допомогти нам відкрити. Ангели є відблиском «проміжних просторів […], істотами інтервалу», як їх називає Андрей Плешу у своїй книзі «Актуальність ангелів», «вони перетворюють провалля, що постало між Богом і людьми, на комунікаційний простір». Вони створюють континуум! Автор пояснює свою впевненість в ангельському світі «несприйняттям дихотомій», в яких, на його думку, «блідне багатство світу», де «аналіз заходить у глухий кут» і збіднює реальність! І справді, зазначає він, щоб думка розвивалась, потрібен якнайменше третій елемент. Цим третім пунктом в «інтервалі» між Богом та людьми він вважає ангелів. «Цей інтервал не є порожнім, це простір віри», простір «потенційної зустрічі між землею та Небом», він долає «суху бінарну дихотомію Бог/людина». Ця ідея третього виміру не є новою чи винятково християнською; вона якоюсь мірою гарантує, що ніщо не може залишитися поза межами Божого управління, що створений порядок не може мислитися поза межами кінцевого порядку, порядку 149

спасення. Андрей Плешу вважає, що ці істоти діють за «індукцією». Він стверджує, що вони залишаються також «за межами тілесности», що позбавляє їх від певного виду досвіду: «зречення, сумнів, героїзм». Це може нас навести на думку, що певною мірою «людина є вищою за ангелів!». У цьому плані думка автора наближається до поглядів деяких Отців Церкви: Василія, Григорія Великого та Томи Аквінського. Анґелус Сілезіус навіть говорив про «потенційно надангельську природу людини…, бо довершена людина кінця часів викликатиме захоплення ангелів та заздрість демонів!» Природа не любить порожнечі. Тому неприпустимо, щоб світ між Богом та людьми залишався порожнім. Якщо ми обертаємося в бінарному світі (реальнеірреальне, конкретне-абстракне), тоді й справді ангели не можуть існувати! Існування цього проміжного світу, сповненого шумом їхньої присутности, було просто необхідним! Ангел, який є одночасно «Теофанією» Бога, говорить нам про Його інакшість, про відстань, яка робить Його недоступним для нас, і водночас ангел робить Бога ближчим до нас, віддзеркалює на нас Його відблиск та наближає Трансцендентність… Він передає Його надзвичайну недосяжність і водночас виявляє нам Його. Бог і людина, керовані взаємним бажанням спілкуватися, не могли перебувати у цій нерухомій і відчайдушно застиглій зустрічі віч-на-віч. Ангел – це необхідність посередництва між Божим абсолютом та світом людей, спраглим трансцендентности. Питання про ангелів пов’язане з онтологічною вимогою: Буття та істоти. Абсолютне світло Бога може передаватися тільки через створення численних різноманітних істот: людей та їхніх побратимів у небесному середовищі. Їхня інтерференція лежить в основі Трансценденції. 150

Це прекрасно пояснює континуум життя в Господі та Його хваління! Алікс де Сент-Андре в «Архівах ангелів» (книзі, написаній жартівливим і розважальним стилем) зазначає: «Число два має негативне значення, бо воно віддаляється від єдности. Воно розділяє, воно прагне повноти числа три, що для декого є доказом ангельського існування. Зустріч віч-на-віч людини й Бога не мала б жодного підґрунтя, якби не цей третій духовний щабель. Сам Бог відомий нам як «Триєдиний».

Ви ніколи не поставите у вазу лише дві квітки, а ось три утворюють цілий букет. Це − рівновага, гармонія, довершеність, яка відповідає нашим сподіванням! Віра в ангелів є актом віри, але більше треба вірити в їхню місію, аніж просто в їхнє існування. Це не буде проявом наївної віри, зовсім навпаки. Це породжує глибокі та нові роздуми щодо цієї віри і дає нам подвійний погляд: з одного боку, на Бога у Його абсолютній інакшості, Його всемогутності; а з іншого, – на людину, її гріховність, її небуття. Світло, яке з’єднує ці дві нескінченності, видається нам не лише логічним, а єдиним можливим виходом. «Вони є відображенням […] Божої величі, образом краси, яка Його оточує, а також образом Його Величі та Слави […], вони нас закликають співати з ними хваління Господу73.»

Їх було створено Богом, так само, як і людей. І тих, і інших було вирвано з нескінченної ночі небуття. Людина є нижчим від ангелів створінням, але вона, відкуплена Спасителем, стане колись вищою від них. Бо хіба святий Павло не говорить у Першому посланні до Коринтян, що одного дня ми будемо покликані судити ангелів? Яких саме? Можливо, тих, що 73

A. GRÜN, Le Petit Livre des anges, Salvator, 2010.

151

впали в гріх? (1 Кр. 6, 3). А можливо, й інших! Чому? Таємниця! Від цього можуть здригнутися й самі ангели! Не слід забувати, що ми покликані панувати разом з Христом над прийдешнім світом, якщо будемо Йому вірними: «Коли ж ми вмерли з Христом, то віруємо, що й житимемо з Ним» (Рм. 6,8)

Чи стане колись наша близькість з Богом тіснішою, ніж близькість ангелів? Відкупленій людині відведено радість спасення та перебування з Тим, кого вона може назвати словом «Отець». Жан-Мігель Гарріг стверджує: «Вищість ангела над людиною існує стосовно природи, вищість людини над ангелом існуватиме стосовно мети, благодати, бо таємниця прийняття її як дитини Божої в людині може досягти вищого сопричастя любови, ніж те, якого досягають ангели».

Так через ангелів нам відкривається Бог, Який є переможцем зла, Бог, Який залишає за життям останнє слово. Бог близький, Який турбується про людину, Який супроводжує її, Який розділяє її долю, Бог, Який нас звільняє від будь-якого нашого рабства, від будь-якого нашого конформізму, щоб ми піднялися з колін, Бог, Який хоче бути з нами, щоб відкрити для нас шлях, дарувати нам розраду у випробуваннях та виявляти нам кінцевий сенс нашої подорожі. Бог, який випускає нас з поля зору, стежачи за нами люблячим батьківським поглядом! Існування ангелів є знаком, що Бог тут, в самому серці нашого життя! Через своїх ангелів Він дарує нам Любов. Він закликає, щоб і ми прийняли її і жили цією любов’ю. Якщо ангели знали Божий замисел, то, можливо, не слід дивуватися, що деякі з них відмовилися від цього майбутнього підпорядкування і збунтували. Бо, 152

звичайно, їм було відомо, хто такий Ісус. Вони кидалися Йому в ноги, вигукуючи: «Ти – Син Бога Живого!» (Мр. 3, 11). Однак це знання, навіть якщо воно є вищим від будь-якого людського знання, не є всевіданням, бо вони не знають, як і сам Ісус, «день та годину» приходу Господа в останній час! Бог – це уособлення порядку: Його творіння є лише відображенням Його самого! Ангели, що вийшли з-під рук Творця, можуть бути тільки досконалими і передавати красу та досконалість Отця. Вони приходять до нас як друзі, як брати, вони розділяють наші турботи, вони іноді на якусь мить набувають людського обличчя, одягають пташині крила, щоб дати нам зрозуміти, що вони з нами, у нашому житті, зіслані нам Богом. Ангели є створіннями, проміжними силами між людиною та Богом. Людина – це тіло й дух, вона є центром певного світу, але вона не є його вершиною. Вона перебуває між двома світами: світом Божим і світом матерії, духовним та земним. Вона належить до цих двох світів: до людського світу, який повинен відкритися для божественного. Ангел перебуває на межі між цими світами, щоб провести людину до трансцендентного, до Бога, до любови. Крики землі ангели передають Богові, а Божі відповіді доносять до людей. Саме це й бачив Яків у своєму видінні – цей танок ангелів, що піднімаються та сходять знаменитою драбиною, що здіймається до неба. Цей «балет» є неперестанним, він нас закликає, розраджує, оточує звідусіль. «Будьмо уважні, прислухаймося: за гудінням літаків, децибелами техномузики, криками всіх пригноблених у світі чується шелест крил. Ось вони, переповнені милосердям до бідних, голодних, бездомних, до зґвалтова153

них жінок, до експлуатованих дітей, до безнадійних хворих, до знищених у лоні немовлят74».

Вони тут упродовж всієї вічности несуть любов Того, Хто є сама Любов, несуть милосердя, милість і співчуття до нашого понівеченого світу. Вони – Божа усмішка, простягнута милосердна рука, яка не тільки вказує нам шлях, але й витирає сльози і рятує нас у наших незгодах. Завдяки їм наша душа розцвітає. Вони допомагають нам йти туди, куди нам йти не хочеться; ніщо з того, що стосується нас, не залишає їх байдужими.

Y. CATTIN, P. FAURE. Les Anges et leurs images au Moyen Age, Zodiaque,

1999.

154

ІІ

Природа ангелів Святе Писання нічого не розповідає нам про природу ангелів, за винятком того, що це – духи (див. Євр. 1, 14). Це означає, що нам не потрібно знати всього про їхню природу чи спосіб мислення, не потрібно знати про любов чи дії, які керують ними. Усі згідні з тим, що вони безтілесні, але багато хто вважає, що вони не є нематеріяльними, що вони можуть набувати форми у своєму русі. У своїй книзі про Григорія Богослова отець Молак акцентує, що доктор Церкви розташовує ангелів, «духовних створінь, визначення яких залишається досить нечітким, у сферу невидимої природи», але водночас висловлює впевненість у тому, що це все-таки «створені істоти». «З ангелами все відбувається, як і з усім створінням: їхня реальність полягає в залежності від служіння Божого. Будучи близькими до божественної природи, вони також є чистими, простими і без домішок… і «спрямовані до краси, бо є близькими до цієї вищої краси»», − додає він, цитуючи слова Григорія Богослова75. Над цим питанням невидимости задумувалось багато людей. У «Катехизмі Єпископів Франції» зазначено: 75

P. MOLAC, Douleur et Transﬁguration, Cerf, 2006.

155

«Видимі та невидимі речі пов’язані з чуттєвим досвідом і з тим, що виходить за його межі. З погляду віри ці роздуми означають, що невидима реальність не є менш реальною, аніж видима. Якщо наші чуття нездатні її сприймати, то вона, однак, зовсім не є плодом нашої уяви76».

Серед цих невидимих створінь є ангели, і знаємо ми їх тільки завдяки їхньому призначенню та їхнім функціям. «Важливо, щоб ми зрозуміли, що ангели не існують лише заради себе самих: вони існують лише у зв’язку з Богом та з Його замислом любови до людей77».

У своїй «Сумі теології» святий Тома Аквінський пише, що «природа ангела відмінна від людської природи», це – чистий дух, який має інший, ніж людина, спосіб пізнання, що дає змогу йому пізнавати істину відразу в самому її началі. Він не осмислює все за аналогією, як ми, він не є раціональним, він бачить все одним поглядом і покликаний до «єдиного і незворотного рішення». Чи є ангел створінням, вищим від людини? Це запитання не має сенсу, оскільки йдеться про дві різні природи, вони не походять від одного й того ж духу і мають різні призначення. «Очевидно, що ангели мають перевагу безпосереднього споглядання Бога, як пише отець Молак у своїй книзі78, але що стосується Його природи, то вони, як і люди, не можуть її осягнути у всій її повноті, в її абсолютній істині та величі!» Людина має цю дивовижну вищість від ангелів, бо вона єдина покликана до синівства Божого, як про це зазначено у посланні святого апостола Павла до євреїв:

Catéchisme des Évêques de France, p. 68. G. JEANGUENIN, Les Anges existent, Salvator, 2008, p. 33. 78 P. MOLAC, Douleur et Transﬁguration, Cerf, 2006. 77

156

«Кому бо з ангелів Він коли мовив: «Син мій єси, Я сьогодні породив Тебе»» (Євр. 1, 1-6).

Чи може ангел розмовляти? Яким є його засіб висловлювання? У Першому посланні до коринтян апостол Павло говорить нам про «мову ангелів». «Якби я говорив мовами людськими й ангельськими, але не мав любови, я був би немов мідь бреняча або кимвал звучний» (1 Кр. 13, 1).

Чи є ці слова лише стилістичним зворотом? Чи це – неоднозначна реальність? Ніхто цього не знає. В ангелів комунікація мала б бути безпосередньою, повною та бездоганною. Тома Аквінський зазначає про «ангельську мову», яка, на його думку, є «їхньою здатністю виражати свою волю». «І якщо ангели говорять, їхня мова, на відміну від нашої, може бути тільки повною, вільною, дарованою, просвітлюваною, правдивою… це слово остаточне і здійснюване».

Однак вони не дуже-то й балакучі, схоже, вони замінюють «розмову присутністю!» Оскільки їхнє покликання – це споглядання Бога, через яке вони поринають у хваління і співають. Очевидно, спів – це й є їхня мова, їхня музика. Люди стали розгадувати мову зірок, хотілося б також розшифрувати мову ангелів, розкрити їхню таємницю, з’ясувати їхнє походження… Але деколи цікавість може бути згубною. Х Латеранський собор зазначає, що вони були створені спільно з тілесним світом на початку створення світу. Але створення «невидимого світу передувало створенню світу видимого». Тут можна усміхнутися відповіді Томи Аквінського, який говорить, що «немає певности, що ангели були створені окремо, перед іншими створіннями, але й що протилежне не є помилковим»! Ось така обережна відповідь, яка може бути трактованою як «відповідь без відповіді». 157

Отже, ангели мають початок, бо й справді, лише Бог є вічним. Він є початком всесвіту і усіх створінь, які пов’язані одні з одними у бажаній і створеній Ним єрархії. Але вони не знають ні минулого, ні теперішнього, невідомим для них залишається і майбутнє. Вони просто «є», у цьому їхнє мовчазне покликання. На відміну він нас, вони не мають жалю за тим, що було, ностальгії за минулим, сподівання або страху перед майбутнім, бо вони живуть поза часовим виміром і поза непорушним простором, де зникають минуле і майбутнє. «Чи мають вони пам’ять? Вона їм не потрібна, бо в них немає минулого, вони не мають також і уяви, бо в них немає майбутнього».

Їх вважають більш досконалими й довершеними, ніж людей. Чи правда це? Як і ми, вони покликані до бачення Бога, це безперечно. Але, крім того, вони були свідками початку, так само як стануть свідками кінця. Вони є єдиними створіннями, які бачили Створення світу. Цей «стаж», якщо можна так висловитися, схоже, дає їм право на більшу мудрість. Можливо, тому у візантійській традиції мудрість дуже часто набуває рис ангела. «На кожен помах Творця відповідає, як відлуння, ликування небесних глядачів».

Вони є вільними. Але чи має їхня свобода ту ж саму сутність, що й наша, яка є хиткою, постійно переживає випробування? Наша свобода вагається, тупцяє на місці, співзвучна нашому потьмаренню і просвітлінню, нашим радостям та журбам. І так аж до остаточного вибору, який нам залишено на момент Переходу! Ця вища свобода, яку нам було дано і яка є, безсумнівно, найціннішим подарунком, зробленим нам з великою любов’ю і з безмежною довірою! Ця свобода дає 158

змогу нам рухатись до Бога з високо піднятою головою і гордим серцем, радісно подарованим Богові, а не рабським! За своєю вірою ангел знає, що він створений для споглядання Бога, його природа прагне бачити Бога. Він довірливо погоджується усе прийняти від Нього. Він може миттєво віддати перевагу своїй власній величі і відмовитися прийняти від Бога своє власне щастя. Їхня свобода відповідає на закон «все або нічого», який незворотньо зробив їх ангелами або демонами на цілу Вічність, − те, чого людина може уникнути. Бо вона може сподіватися на Боже милосердя до самого Переходу! «Що нас зачаровує у свободі ангелів − це незворотність рішення, яке є повним, цілісним, прозорим, розсудливим і висловленим остаточно».

Але чи людське покаяння та Боже прощення провини не є підставою для глибокої радости, яку ангелу не дано пізнати? Можливо, саме в цьому вищість людини? «Те, чим є для людини смерть, тим самим є для ангелів гріхопадіння», – казав у VIII столітті Йоан Дамаскин, арабський християнин, знавець візантійського богослов’я. Коли комусь кажуть «Ти – ангел!», то це означає, що людині притаманні риси, які зазвичай приписують цим осяйним істотам: чистота і доброта. Тейяр, описуючи у своїх листах Сімону Бегуїн, дружину свого друга Макса, часто зазначав: «Вона схожа на ангела». Ці слова прекрасно змальовують лагідність, красу душі жінки, якою він захоплювався. Правда, народна набожність з легкістю стирає цю відмінність. Наприклад, про дитину, яка померла, часто говорять «Вона стала ангелом». Ні ж бо! Вона перебуває у славі, у світлі, серед святих та ангелів, щоб на повний голос співати хвалу та славу Господню, але до 159

небесних легіонів не додалося ще одного ангела! Ангел і людина мають різну природу і покликані до різного призначення. Ангели є невіддільною частиною організації космосу, як того хотів Бог. Це – чисті духи, створені Господом «у стані благодати та святости», яких Бог любить, і створені, щоб любити Бога, «для Його слави та для служіння Йому». Тому покликання ангела – жити любов’ю до Бога. Його життя повинне бути постійним співом вдячности, нескінченним «спасибі» за даровані їм честь і щастя! Вони належать до невидимої частини всесвіту, набагато краще організованої та більш підпорядкованої Божому плану, якій відповідає наш, видимий світ, ще недовершений, несформований, що до кінця часів шукатиме своєї форми і свого сенсу життя. Вони – такий же продукт Божого генія, як і ми з вами! «Вогненною є їхня енергія, а небесним – їхнє походження» – цей вислів з «Енеїди». Ангел є лише духом. Як і Бог, він перебуває поза часом, можливо, й поза простором. Він виконує роль істоти-посередника, це – сутність його існування. «Він існує для того, щоб нагадати про Божу інакшість, а також, щоб заявити нам про близькість Любови та Милосердя». На думку датського фізика Нільса Бора, атом водночас є частинкою і хвилею. Ця реальність може слугувати образом для зрозуміння дуалізму, який ми всі маємо на увазі, коли говоримо про ангелів. Якщо вони вміють ставати «видимими», набуваючи ефемерної тілесности тоді, коли вважають за потрібне, їхня справжня нематеріяльна, невідома нам природа має щось таке, що схоже на хвилю – невидиму, невловиму й сяючу, що пронизує простір! Світло – ось слово, яке спадає нам на думку, коли ми ведемо мову про ангелів. 160

«Ангели – ріка світла», що веде до Бога. Данте споглядав у Раю світло, яке мало форму сяючої ріки, а з цієї ріки виринали ангели, схожі на живі іскорки − вісники цього світла! Бо хіба Бог, щоб, так би мовити, зробити ангелів доступними для наших органів чуттів, для виконання певної місії, не одягає їх тимчасово у тіло, схоже на наше? Саме це часто описано в Біблії. Це, наприклад, провідник Товита, гості Лота, ангел Благовіщення або той, що з’явився біля Господнього гробу. Григорій Великий, венедиктинець, якого на початку VI століття було обрано Папою, чітко розмежовує ангела, «який є тільки духом, та людину, яка є духом і тілом. Якщо деякі ангели являлись людям, то тільки завдяки «позиченому» тілу, яке було для них наче одежею». Ось прекрасне визначення Григорія Богослова79: «Ангели є яскравими, без якої-небудь природної форми… це Божі вогні, Божі подихи. Вони прості, розумні, світлі. Вони походять не від плоті, вони також не мають прагнення до плоті».

Ангел є нетлінним, бо він є безсмертним, що було підтверджено на третьому Константинопольському соборі у 680 році. Бог наділив його «благодаттю, яка захищає від тліну та смерти». Він є чистим духом, але нескінченно далеким від Духа-творця, Який його створив. Що спільного ангел має з нами? Душу? Чи, можливо, дух? Можливо, волю, розум та свободу? Їхній розум, звичайно, відкритіший, ніж наш, людський, бо зовсім не обмежений слабкостями, отже, швидший, блискучіший, пронизливіший, здатний сприймати істину; а воля – твердіша, що не знає вагань і мінливости! Можливо, це розум і воля, які беруть початок у Божому світлі, у «безпосередньому піз79

P. MOLAC, Douleur et Transﬁguration, Cerf, 2006.

161

нанні самого Бога», які вони віддзеркалюють, як вияв Його світла і Його любови? Створена за образом свого Творця, людина є «образом» Божим у своїй глибині, і ангел виявляє цей образ, який людина несе в собі. Образ Божий? Так, але тоді виникає запитання: «Якщо людина не може досягти квінтесенції Божої природи через споглядання, то чи можуть ангели радіти з нього повністю?». Отець Молак шукає відповіді у Кападокійця: «Навіть якщо ангели мають духовну природу, між ними та Божою природою все ж таки залишається відстань»; і вони навіть є ближчими до нас, ніж до Бога. «Очевидно, що ангели насолоджуються безпосереднім спогляданням Бога, але щодо розуміння Його природи, то вони не можуть її осягнути повністю […]; навіть насолоджуючись більш досконалим спогляданням, ніж це можуть робити люди, ангели не розуміють Божої природи та абсолютну правду її величі80!»

Ангел перебуває у цілковитій залежності від Бога, створений для благодати і блаженства, але, як і ми, він має свободу обирати між добром та злом. Ангели, ці незліченні істоти, переміщаються за імпульсом Святого Духа, вони існують тільки у чистому прагненні до Бога. Для них «жити» – означає споглядати і хвалити Бога. У їхньому способі життя є щось таке, що нас спонукає до споглядання, до якого ми повинні прагнути частіше, щоб бути самими собою. Ведучи мову про воскреслих, святий Лука скаже: «Бо вмерти вже не можуть, тому що до ангелів подібні» (Лк. 20, 36).

Реальність ангелів у Божому замислі заперечує всі абсурдні теорії, які сьогодні поширюють езотеричні течії та підходи. 80

Там само, с. 47.

162

Будучи близькими до Бога, ангели є також дуже близькими до людей за своїм статусом Божих створінь. Їм також, як і нам, людям, ще належить відкрити Любов і Свободу. Створивши їх, Бог подарував їм нагоду відкрити, що їх люблять і що вони, відповідно, також можуть любити, бо були створені, щоб бачити Його таким, яким Він є, щоб жити поруч з Ним. Відповісти Любові «так» – це означає для них перебувати у Світлі та Житті в Господі; сказати «ні» – означає втекти від світла і впасти в морок. Ми знаємо, як це було. А їхні крила? Крильми ангелів наділила єврейська традиція першого століття до християнської ери. Вони обрамлюють красу ангелів, а також виражають їхню рухливість, швидкість, всюдисущність і здатність злетіти вище від людського становища і навіть самої смерти. Можливо, вони також виражають елегантність їхнього мовчазного втручання. Ангел відповідає на людське прагнення до трансцендентности, саме тому він зображений з крильми, він відкриває нам шлях до Бога. Ангели залишаються таємницею… Повнота буття, життя, зв’язку з Трисвятим Живим Богом! Вони шелестять навколо нас, їхні щільні ряди оточують нас звідусіль.

163

ІІІ

Роль ангелів Численними є шляхи, що ведуть до Бога. Одним із них є ангели, за умови, якщо ми віднайдемо в собі дитяче серце, здатне зачудовуватися. У фільмі Віма Вендерса «Крила бажання», що вийшов 1987 року, лише діти впізнають присутність ангелів. Ангел – це найближче сусідство людини. Він стоїть біля нас під час смертельного випробування, він є нашим адвокатом на Страшному суді. Він розділяє Божу радість, «над одним грішником, що кається» (Лк. 15, 10). У Катехизмі Католицької Церкви зазначено, що «Вселенський, суспільний та релігійний порядок множини націй довірений Божим провидінням опіці ангелів81», а також, що Бог зробив їх «посланцями свого замислу спасення». Вони нас звіщають і підносять до Бога наші прохання і наші дії. Святий Венедикт стверджує у своєму Уставі: «Вдень і вночі ангели, на яких покладено турботу про нас, повідомляють про наші творіння Господові». Церква, з найперших її кроків з визволення Петра і Павла, отримує величезну таємничу допомогу ангелів. У наші часи багато відомих діячів Церкви наділені інтуїцією щодо космічної ролі ангелів: кардинал 81

Катехизм Католицької Церкви, ч. 56.

164

Ньюман, кардинал Данієлю, отець Лаві… До них слід додати думку святого Томи, який вважав, що Бог діє на матеріяльний світ через служіння ангелів. Ангел реагує на прагнення людини до трансцендентности; він виявляє прагнення людини до трансцендентного, яке та таємно носить в глибині душі. Він веде до Бога. Він освітлює дорогу, яку нам належить пройти, щоб бути вірними нашому життю синів Божих. Важку дорогу, сповнену стількох перешкод! Він прочиняє нам двері Неба. Ангел веде нас дорогою світла, любови, святости. «Будьте милосердні, (Лк. 6, 36)

як

Отець

ваш

милосердний»

Для нас це означає через нашого ангела прямий зв'язок з Богом, доступ до таїнства і до трансцендентности. Але для того, щоб почути послання ангелів, потрібно мати відкрите серце, пробуджену душу, бути здатним зачудовуватися, наче радісний персонаж82 з Вертепу, що продають на різдвяних ярмарках у Провансі! Ангелів важко збагнути, бо вони належать до світу, який ми, люди, не в змозі навіть уявити, – світу Бога, цілком іншого, несказанного, непередаваного, невидимого, хоч і реального. Цей світ, явлений нам в Ісусі Христі, схований в людстві під одежею «жебрака», який просить любови, мандруючи дорогами Палестини, у пошуках нашого бідного людського серця, щоб наповнити його Божим Духом, власним життям Сина Божого, і відкрити нам Царство Небесне.

82 У прованській різдвяній традиції є багато персонажів (франц. «santons»), які оточують Дитятко у вертепі, серед яких «Le Ravi» («радісний») − сільський простачок, наївна і щира душа, який звик усьому дивуватися і захоплюватися. − Примітка перекладача.

165

Хто з нас жартома не вживав вислів «пролетів ангел»83? Він позначає мимолітне, оксамитове наближення ангела, який ніби гладить нас крилом, і здивоване враження, яке після цього залишається щоразу, як його позачасовість торкається нашої людськости! Це − ангел однієї миті. «Він іноді вириває нас з наших роздумів, з нашої діяльности, щоб зафіксувати «урочистість виняткової миті»! «Усім своїм єством ангели є Божими слугами та посланцями. Тому що ангели «на небі повсякчас бачать обличчя мого Небесного Отця» (Мт. 18, 10) і «виконують Його Слово», як написано в Псалмі (Пс. 103, 20). Духовні створіння, наділені розумом та волею, вони перевершують у досконалості всі видимі істоти84».

Ангел заступається за людей і свідчить їм про Божу присутність. Він приймає дар Господній. Він – це політ, крилатий злет, символ найвищої свободи, яка є і піднесенням вгору і сходженням вниз. Він сприяє зв’язку Небесного і земного. Він – значна допомога людині у духовному поєдинку, який постійно ведуть у її житті сили світла і сили темряви, добро і зло. Він підтримує нас у слабкості, додає нам мужности та розраджує у труднощах. Він нас захищає від постійних нападів сатани, від його численних пасток, від перешкод, які той розставляє на нашому шляху; ми проти власної волі втягнені в цю битву, яка постійно відбувається між злими духами та духами ангельськими. «Не бійся, − промовляє нам наш ангел, − будь мужнім, йди вперед!» Але легко йому радити, скажете ви. «Він же не знає, що таке страх», – зауважує Тімоті Ред83 Французький вислів «пролетів ангел» означає несподівану паузу в розмові, цілковиту тишу, в якій можна почути, як пролітає ангел. − Примітка перекладача. 84 Catéchisme de l’Eglise Catholique, § 329.

166

кліф85. Він зазначає, що ангельський доктор у «Сумі» сказав: «Мужність передбачає вразливість, а ангел є невразливим!» Ангел передає нам від Бога передусім духовні дари, заклики до святости. Він нас вчить відповідати на них, звільнятися від наших страхів, від відкладань на потім, не дозволяти течії відносити себе, боротися проти того, хто намагається нас спокусити всією своєю владою. Нас із ним об’єднує спільне бажання і спільна доля, спільний проект: одні й інші покликані відображати, наче дзеркало, любов Бога-Отця. Ангел супроводжує кожного у його духовному сходженні, але скромно відступає на кінчиках крил, коли бачить нас у радості й повноті зустрічі з Богом. Він також є дуже терплячим, з «ангельським» терпінням вміє дочекатися сприятливого моменту, коли ми будемо здатні прийняти його послання. Кардинал Данієлю, проводячи паралелі з Піснею Пісень, пише: «Душа, увійшовши спочатку в ангельський світ через просвітлене життя, перевершує його, входячи в життя єднання з Богом – життя Невісти!»

Отже, ангел лише скромно допомагає «сходженню душі» і уміє непомітно віддалитися, коли доводить її до порогу «шлюбної кімнати». Очевидно, що до Отця він нас так само супроводжуватиме крізь ворота смерти аж до небес. Усі люди, навіть невіруючі і єретики, мають призначеного їм ангела, – так одностайно вважають Отці Церкви і богослови. «Ангел Господній стоїть на варті навкруг тих, що його бояться, і їх визволяє» (Пс. 34, 8).

T. RADCLIFFE, Pourquoi donc être chrétien, Cerf, 2005, p. 103.

167

Ангели отримують від Бога завдання зародити в кожному з нас нову людину, таку, яку Він бажає бачити. Це народження завжди є історією навернення, для якої нам потрібна допомога. Будь-яке навернення передбачає важкий двобій, агонію, яка нас переображує і змінює, перемінює нас на Дітей Божих. Ми покликані до боротьби, щоб прийняти наше хрещення і воскреснути. Віддалена від Бога людина перебуває в пітьмі. Саме такий важкий досвід переживає Яків у своїй боротьбі з ангелом і у гроті, де він побачить, переживаючи холод і самотність, сон, який відкриє йому Бога Світло, Бога Любов. Бога, який визволить його від ночі випробувань і розмовлятиме з ним згори цієї драбини, що піднімається в Небо. Ангели сходять по ній і піднімаються, забираючи холод із серця Якова і вкладаючи в нього тепло і любов, які виходять від Бога, і втішають його. Ангелам Господнім доручено завдання захищати нашу особистість, життя Церкви, добро всього людства, вони стануть почтом Христа в останній день! (2 Тм. 1, 7). Ангели є Божими посланцями і служителями Його милосердних задумів. Посланець говорить не від свого імени, а від імени Того, хто його послав… Він несе світло, являє нам його і веде нас до Бога через це світло. У Рас Шамра, що у Сирії, було знайдено табличку, на якій викарбувано слово, від якого виникло згодом єврейське слово малах, тобто «посланець», що стане звичною часто вживаною назвою у біблійних текстах: «ангел Господній». Ангели й справді посланці Божі, які передають Його волю та іноді її виконують; також вони є служителями Церкви, яка є Невістою Христа. Вони підтримують її своєю силою і вірністю. І ми співаємо від усього серця, сповненого довіри: 168

«Немає жодної мандрівки до джерел, яку б не супроводжували ангели, Жодного нічного неспання, яке б вони не оточували своєю тишею, Підніміть нас у хвалі… Навіть найтемнішу смерть вони спрямовують до світла»86.

Вони випереджають події, бо знають, яким саме є порядок світу і що відбудеться під час його заходу87. Їм, незаперечно, належить відіграти певну роль у Творінні, як служителям всесвіту, служителям творчого Слова, можливо, надавши нового виміру Одкровенню? Вони співають славу Господню і є виконавцями Його Милосердя, нашими захисниками і друзями. Але перестаньмо сприймати ангелів як учасників якоїсь вистави, як елементів декорацій… Вони насамперед довірені особи Того, Хто є нескінченним Буттям, Духом і Любов’ю! Довіреними особами? Можливо, також і послами? Вони не мають жодної влади. Вони не виконують наших бажань, але заступаються за нас перед Тим, Кому вони служать, – перед Христом. Святий Павло, який здобув духовну освіту від равинів, застерігає нас від спокуси культу ангелів, який би посягнув чи затьмарив поклоніння єдиному Спасителю – Ісусу Христу. Він засуджує людей: «Нехай ніхто вас не позбавить нагороди – сповідною покорою і служінням ангелам» (Кл. 2, 1-19) «і не тримається голови, від якої все тіло суглобами і зв’язями об’єднане і зміцнене». Коли святий Йоан в Одкровенні кидається в ноги ангелу, щоб вклонитися йому і подякувати за те, що той показав йому Святе місто, ангел застерігає його:

86 87

Музика Ж. Бертьє. A. PLESU, Actualité des anges, Buchet-Chastel, 2005.

169

«Гляди, не роби цього, я співслуга твій, і братів твоїх… Богу поклонися!» (Од. 22, 8-9).

Спокуса цього ідолопоклонства була настільки сильною, що Лаодикейський собор у IV столітті застерігав людей від будь-якого надуживання поклоніння ангелам, яке йшло всупереч поклонінню, належному Богові. Незважаючи на це, впродовж століть дехто оточував їх зайвим вшануванням, прив’язуючись до наївної образности, яка викривлювала їхній сенс життя і призводила до надмірного поклоніння. Ми можемо тільки пожалкувати про це, бо саме це стало причиною тихого і скептичного несприйняття ангелології багатьма людьми. «Культ ангелів повинен бути закладений у біблійних текстах та патристичній літературі і відповідати вченню Церкви», − уточнює отець Жангенен. Здійснюваний без надлишків, солодкуватости чи забобонности, цей культ підносить нашу душу до Бога. У 2002 році Іван Павло ІІ кинув молоді заклик «дозволити себе вести ангелам», щоб їхнє життя вірно підкорилося Божим заповідям. Ангел не веде жодної особистої діяльности, не має жодної ініціятиви, він стає активним лише як інструмент в руках Всемогутнього. Тоді він може нам давати поради, спонукати нас, підказувати вибір, активізувати нашу інтуїцію та оточувати нас турботою. Він може наблизити до Божої волі наші несміливі й іноді незграбні слова, але він не діє безпосередньо в нас або замість нас. Щоб йти за ним, треба вийти зі своїх обмежень, зі своїх тісних рамок, за межі «нестерпного раціоналізму» і побачити в його сліді шлях до Трансцендентности, двері в Інший Світ! На думку святого Бернарда, «вони дарують Богові наші сльози і наш піт, так само як і приносять нам Його дари, а не свої власні!» Вони пожертвували всією 170

своєю свободою, своєю долею для свого вибору, вони спрямували себе в акт любови, якого вимагав від них Всемогутній, вони стали довіку вірними служителями. Отже, вони відсвічують, наче дзеркало, небесну велич, красу Бога. Вони долучаються до Божої радости, а їхньою головною функцією є хвала, хвала у повноті, досконала хвала, якої ми ніколи не зможемо досягти. Григорій Богослов також наділяє ангелів двома функціями: споглядання та роль посланців. На його думку, «хвала – це суть ангельської істоти, вони оспівують Божу велич, вони споглядають Його Славу довіку». Хвала Господа надає сенсу життю ангелів у Небі і є кінцевою метою усієї історії спасення на землі. «Благословіте Господа, Ангели Господні, Хваліте й возносіте Його повіки», − співається у Пісні трьох дітей (Дан. 3, 51-50)

Вони співають хвалу за все, що є на землі й на Небі, за все Творіння, як її співатимуть за ними святий Франциск Асижський, Тейяр де Шарден або, в наші часи, Франсуа Ченг. Отець Мартен також любив цей гимн хвали, який так часто повторюється у пророка Ісаї (Іс. 6): «Тобі, Отче вічний, Гимн всесвіту. Перед Тобою падуть ниць архангели, Ангели та духи небесні. Вони віддають Тобі дяку, Поклоняються і співають: «Свят, свят, свят, Господь сил! Вся земля повна Його слави»!»

171

Істота, створена для вічної хвали, – ангел-музикант. Він прославляє Боже творіння і породжує хвалу у людському серці. Навіть найбільші містики були неспроможні осягнути це поняття ангела, який за своєю суттю є єдиним єством, здатним оспівувати Божу Славу. Також їм належить роль в іншому напрямку: в стосунках з іншими. Вони повинні виховувати, навчати і пробуджувати хвалу, щоб інші також народилися для життя в Господі. В іконографії ми часто бачимо, як вони диктують Слово Боже тому чи іншому святому або писарю. Климент Олександрійський говорить: «Авраама ангел посвятив у Божі таємниці», а святий Павло у Посланні до Галатів пише: «А що ж тоді закон? Його додано через переступи, доки не прийде потомство, якому була дана обітниця, проголошена ангелами через посередника» (Гл. 3, 19). «Ангел є посланцем», – зазначає Андрей Плешу. Людина об’єднує в собі весь «масштаб світу», і саме ангел вказує їй напрям майбутнього. Вони відкривають нас для сопричастя зі святими. Ангел радше відкриває, аніж діє. Він відкриває нам те, що людина не може пізнати безпосередньо. Зустріч з ангелом відбувається, коли знання, краса, любов доведені до певного напруження. Коли воплочується Слово, весь всесвіт сповнений ангелів, які співають у світлі. Вони сприяють нашій внутрішній гармонії, спонукають нас до вірности нашому вибору, нашим цінностям і нашим ідеалам. Вони також можуть зробити нас здатними знову піднятися, відродитися до нових поривів, іноді й відмовитися від чогось у повній довірі до Бога. Вони діють на розум людини, на його волю, вони приводять її в рух і повідомляють їй Боже бажання. Але будьмо пильні! Цей поклик ангела, який 172

запрошує людину підкоритися волі Божій, може стати спокусою. Цей же прийом застосовує князь темряви, щоб закликати людину. Ангельський поклик і диявольська спокуса іноді ведуть у нас боротьбу за нашу свободу, як пише святий Павло в листі до Ефесян: «Одягніться у повну зброю Божу, щоб ви могли дати відсіч хитрощам диявольським» (Еф. 6, 11). Ці небесні створіння (ангели чи демони) діють завжди однаково: вони залучають нас до своїх бажань, закликають йти за ними. Ангели допомагають нам досягти бездоганної гармонії, цілковитої згоди із самими собою і брати на себе відповідальність. «Вони допомагають нам довести до кінця те, для чого ми створені», − навчає нас отець Ансельм Ґрюн у своїх невеличких трактатах про ангелів. Вони відкривають внутрішній простір, в якому ми звільняємося від будьякого зла й іноді від самих себе, − там, де Бог може до нас дістатися. Вони не дозволять нам «провалитися у небуття смерти», а понесуть на лоно Господнє. На них покладена відповідальність за наші мрії, за нашу відвагу та за подолання нашої боязливости. Вони можуть нам допомогти розвинути більш дружнє ставлення, більшу доброзичливість, толерантність, усміхатися і відповідати на усмішки інших людей. Коли на вулиці чи будь-де я зустрічаю замкнуте обличчя, я молюся до ангела-хоронителя цієї людини дарую, проходячи повз неї, усмішку від мого ангела. Іноді це дивує людей, але й буває так, що погляд цієї людини наче прокидається і несмілива усмішка відповідає на мій заклик. Ангел може допомогти нам культивувати нашу радість, наше розуміння тиші. Тієї, яка нам так потрібна, щоб відновитися. Тиші серця й душі, де ми в глибині самих себе слухаємо небесний шепіт. Нехай вона 173

нас відкриє для трансцендентности і допоможе нам молитися! Нехай вона дасть нам терпіння та самозречення, радість життя, легкість буття, що допоможе нам віддавати дяку та хвалити Небо за даровані нам радощі! В усьому цьому він може нам допомогти, «тому що, беручи глибокі корені від Бога, він розуміє людські підступи», − запевняє нас А. Ґрюн. Отже, може їх викрити! Вони не можуть нас вберегти від божевільного вчинку, але застерігають. Будьмо уважні, коли якась перешкода іноді перегороджує «шлях», яким ми збираємося піти, не починаймо «бити копитом» від нетерпіння! Заспокоймося, осмислімо все і подивімося, чи не є ця перешкода попередженням, застереженням Провидіння, яке дає нам зрозуміти, що цей шлях – хибний! Згадаймо про Валаамову ослицю (Чис. 22, 28), яка зупинялась тричі, бо побачила ангела Господнього з мечем у руці. Вона знала, що її господар пішов неправильним шляхом. У цій виснажливій битві між добром та злом за нашу душу найефективнішою зброєю, яка поставить печать у єднанні з нашим добрим ангелом, стануть, звісно, молитва, піст, адорація, які завдають нищівного удару темному князю. Для того, щоб ангел прийшов нам на допомогу, щоб він міг виконати те, для чого його було зіслано, молімося без вагання й безперестанно. Молімося йому, щоб він нас навчив прощати, не драматизувати подій життя, бути проникливими та обережними, вміти відновлювати душевні сили, відходити від рутини, опановувати себе, здобувати мудрість і любов, яка все змінює і є Божим відблиском. Молитва до ангелів є запрошенням до навернення. Вона є вимогливою – вимагає позбутися морального безладу, єресі, богохульства. Щоосені Церква продов174

жує «нагадувати нам про них, а ще більше закликає їх шанувати», − писав єпископ м. Марселя, владика Роже Ечеґарай. Це заклик не забувати про цих істот, які є «далеко не просто символами, а, як і всі створіння, справжніми особистостями, наділеними розумом та свободою, що служать єднанню між Богом та людьми. Церква, яка не має духовного досвіду зв’язку з ангелами, не може бути Божою Церквою». У феєричній величі осіннього шаленства ми святкуємо свято ангелів, а трохи згодом (1 листопада) − празник Всіх Святих88. Це свято наших святих покровителів. Чи думаємо ми іноді про них? Хіба заступництво, захист, яких ми очікуємо від них, не приходить до нас завдяки звертанню, яке ми адресуємо нашому ангелові-хоронителю і нашому святому опікунові? Лише уявімо собі діялог між ними, коли вони схиляються над нами! Душа, до якої Бог доторкнувся на вершині її духовного життя, буде дуже близькою до ангельської природи, як написано у Біблії, що обрані є «як ангели на небі» (Мт. 22, 30). Отець Мартен дуже любив один візантійський літургійний гимн, що співається ритмованою прозою. У ньому просять «небесне воїнство захоронити нас у тіні крил їхньої нематеріяльної слави». Отець Мартен вважав, що ця молитва може нам у цьому допомогти. Ангели не звільняють нас від жодної боротьби, але у цій боротьбі перебувають разом з нами. Вони запроваджують нас у ясний світ Божої волі. Вони відкривають для нас обличчя іншого світу – Божого світу, царства Життя та Любови. Вони допомагають нам зрозуміти, що таке гріх, гріх проти Святого Духа, про який нам говорить Ісус, непрости88

Згідно із римо-католицьким календарем (прим. ред.).

175

мий гріх, через який нам може бути відмовлено у дарі, яким Бог нас обдарував. Борці, цілителі, посланці, що відправлені з місією. Вони летять зі швидкістю блискавки, покликані до поклоніння і хвали. Біля Бога ангели поринають в тишу поклоніння, у палке споглядання. У всесвіті вони є «невидимими механіками сцени», як їх називає кардинал Ньюман. Вони є нашими пильними помічниками, які перебувають біля нас, потрібні нам, щоб ми не провалилися у матеріялізм. Всупереч перешкодам у житті, сучасним ідолам, які зумовлюють втому, апатію, розчарування, ангели ведуть нас до Христа. Вони є «посланцями». Вони, звісно, входять у план спасення. Але як саме? У цьому й полягає таємниця. «Ангел не є посередником між Богом і людьми, тільки зв’язківцем, що передає Боже світло», скромним, прозорим служителем, який долучається до «Божої святости89». Через «ангела» і завдяки йому Бог повідомляє людині свою волю, супроводжує її і здійснює на неї вплив. Блаженний Джон Генрі Ньюман у проповіді в церкві Сент-Мері роздумує так: «Входячи в Церкву, ми наближаємося не тільки до Бога, до Ісуса як передавача Нового Завіту, до сили-силенної ангелів, але також… до духів праведників, що досягли досконалости. В одному розумінні духи праведників спочивають, але в іншому вони – ревні трудівники духовної боротьби Церкви завдяки своїй молитві».

Про це йдеться в обидвох Завітах у 12 главі послання святого апостола Павла до євреїв. «Вони є посланцями наших мрій, вони супроводжують наш внутрішній та зовнішній шлях90». 89 90

J.-M. GARRIGUES, Le monde invisible des anges, Emmanuel, 2004, p. 118. A. GRÜN, Le Petit Livre des anges, Salvator, 2010, p. 44.

176

«Небо й земля перейдуть, але слова мої не перейдуть. А про той день і годину ніхто не знає, ані ангели небесні, лише один Отець» (Мт. 24, 35-36). «Ангели рухають світом і спонукають його поступ до обрію спасення. Усі вони дивляться на обличчя Бога-Отця і діють від Його імени… вони є посередниками між видимим та Невидимим, гарантуючи, що ніщо не може залишитися поза Божим промислом, що створений порядок неможливо уявити поза межами кінцевого порядку спасення91».

Ліванський поет Халіль Жибран зазначає: «Ангели вписують у свої книги кожну сльозу, пролиту через біль, і доносять до вух духів, що блукають у просторах Нескінченности, кожен спів радости, на який надихає нас дружба92».

Вони наближають до нас обрій, «привілейований простір абсолюту Бога93». Цей обрій, який нас кличе, прагнути якого ми ніколи повністю не перестаємо, навіть коли віддаляємось у гріхопадінні. Одного дня, коли ми досягнемо вічного життя, коли забудемо про перипетії нашої долі, оспівуватимемо разом з ними славу нашого Отця! Завдяки їм навчімось, як МаріяЦариця ангелів, говорити Господу «нехай буде воля Твоя», приймати Його таїнства, навчімося любити і дозволяти себе любити. «Людина позиціонує себе не лише за тими сутінками, які її оточують, але й за тим світлом, яке ллється через її вінця»94, а ангели є носіями цього світла, шляхом до нього. Ангели, вірогідно, за своєю природою, своєю сутністю, а не як ми, люди, завдяки власним зусиллям, знають те, що святий Венедикт називає 91

A. PLESU, Actualité des anges, Buchet-Chastel, 2005. KHALIL GIBRAN, La Voix de l’éternelle sagesse, Poche, 1997. 93 Там само. 94 Y. CATTIN, P. FAURE. Les Anges et leurs images au Moyen Age, Zodiaque, 1999, p. 15. 92

177

тремором, абсолютним благоговінням перед Господньою святістю, бачачи яку, тремтять навіть ангели». «За цей безкорисливий дар Святий Дух і справді дарує тремтіння, яке потрясає всю душу перед нескінченною величчю Бога. Це природне хвилювання перед Божою величчю, яка випромінює радше «блаженство, ніж святість».

Дозвольмо перу святого Августина зробити висновок про роль ангелів: «Саме ангелам небесним, які належать Богу в смиренні і служать Йому у блаженстві, підпорядковується вся тілесна природа і весь ірраціональний світ».

ІV

Мета ангелів Отець Мартен у декількох словах викладає суть місії ангелів у Божому задумі: вони відкривають нам обличчя іншого, Божого світу, Царства Життя та Любови, яке є цілком реальним і не належить до царини уявного. Католицька традиція завжди акцентувала на їхньому місці у Божому плані та в Божому оточенні, спираючись на роль, яку вони відіграли в історії Ізраїлю, у житті Ісуса та в зародженні Церкви. Ангели повністю залучені у велику справу спасення. Існування ангелів є знаком того, що Бог – у самому серці нашого життя. Близький Бог, Який турбується про людину, розділяє її долю, небайдужий до людських радостей та нещасть. Бог оточив себе ангелами для того, щоб керувати світом; ангел має зв'язок з людьми, які є його співрозмовниками. Як одні, так і другі покликані хвалити Господа, Який їх створив. Отже, вони є солідарними і долучаються до того самого таїнства. Через ангелів нам відкривається близький Бог, Який піклується про людину; Бог, Який нас звільняє від нашого рабства, від наших кайданів, від нашого конформізму, щоб ми не жили на колінах. 179

Бог є переможцем зла. Бог, Який залишає за життям останнє слово. Ангели нагадують християнам, що Бог захотів явити Себе людям, що це явлення є безкоштовним даром, проявом Божої Любови і одночасно шляхом, який нам пропонується, щоб ми могли увійти в Царство Боже. Про їхню «присутність» можна вести мову лише у зв’язку з Богом, вони скеровують нас до Нього, до Його таїнства. Вони – це перехід, це – сила, яка нам передає непередаване. Вони є «засобами переходу», як іграшка-талісман допомагає дитині подолати страх або ж пов’язати між собою реальності, які її оточують, і власну, внутрішню «реальність», яку їй буває важко визначити, яку вона передчуває, що є ще занадто розмитою, нечіткою, щоб дати їй повне відчуття безпеки. «Для дорослого цей посередник переходу набуває обрисів мистецтва та релігії». Іноді «зображення ангелів допомагає дитині, а згодом і дорослому підтримувати цілісність їхнього «я»», як пояснює Еллен Стуббе, пастор і психолог. Вона додає, що «діяльність ангелів відбувається завжди тільки в напрямку об’єднання та повноти». Відомий психолог Юнг стверджував, що ангели «є керівними силами душі і настановляють нас дорогою, яка допомагає нам стати самими собою». «Через зображення ангелів, які перебувають поруч з нами, любляча і рятівна близькість Бога набуває для нас конкретного характеру95».

Ангели передають нам те, що вони отримали від Бога, вони є світлопроникливими. Вони випромінюють Боже світло і не приймають темряви. Їхня суть – це чисте споглядання.

A. GRÜN, Chacun cherche son ange, Albin Michel, 2000.

180

«Ангели виходять за межі банальности повсякденного життя. Разом із ними у наше часто таке поверхове життя входить Боже таїнство96».

Їхня незліченна кількість відображає поняття нескінченности. «Вчителі навчають, що кількість ангелів перевищує будь-яке число; вона є настільки великою, що жодне число не може її відобразити, її не можна охопити навіть думкою. У цій множині ангелів – багатство Бога. Вони утверджують Його могутність, як могутність сеньйора утверджується кількістю його лицарів. Саме тому ми називаємо Його «Господом Небесних Сил». Це означає, що вони відчувають задоволення, радість, ликування при цьому народженні, але вони до нього непричетні97».

Біблія стверджує про існування духовних істот, яких Бог створив для Своєї Слави і для Свого Єднання з людьми. Це існування може стати для нас водночас зразком смирення і надії. Смирення − бо ми бачимо, що не єдині в очах Господа, що існують інші світи; а надії − тому що ці духовні створіння, які знаходять блаженство біля Бога, вже знають наперед те, що ми пізнаємо колись. Між трансцендентним і недоступним Богом і нами, людьми, що хочемо Його пізнати та слухати для того, щоб Йому служити, перебувають ці істотипосередники – ангели. Вони заповнюють простір між Ним і нами. Присутність ангелів у вселенській хвалі підносить гідність нашого буття, якщо ми до нього долучаємося. Ми почуваємося запрошеними на Весільний бенкет, ми − відкуплений народ, що перебуває в дорозі. 96 97

Там само. MAITRE ECKHART, De l’accomplissement, p. 15.

181

«Але ви приступили до гори Сіону й міста Бога живого, до небесного Єрусалиму, до безлічі ангелів, до святкових зборів, до церкви первородних, записаних на небі» (Євр. 12, 22-23). Щоб зрозуміти ангелів, треба їх розглядати у праці Творіння, між Богом та людиною. Але спочатку слід правильно визначити місце людини. Людина не є рівною Богові. Існує Творець і Його творіння. Творець дарує, а творіння приймає. Але впродовж цілої історії ми спостерігаємо, як людина намагається зайняти місце Бога. І так було від початку історії. Вона намагається стати Богом і усуває все, що може їй у цьому завадити: усіх посередників, зокрема й ангелів. Космічні сили стали людині на заваді, і вона їх усунула, обожествляючи. Ми й справді залучені до потужного руху, який керує всесвітом, і який ми, віруючі, називаємо Богом («початком і кінцем»); Богом, Який бажає людині добра, хоча й дозволяє зло, яке Він переможе одного дня через Ісуса Христа, нашого Відкупителя. Як пише Біблія, людина піддалась спокусі обожествити деякі природні сили, щоб уникнути боротьби з ними, перетворити їх на ідолів. Але Господь на горі Синай навчив їх очистити це поняття і звільнити його від міфології сусідніх асирійських країв, яка вплинула на їхні вірування. «Не буде в тебе інших богів, окрім мене!» Відкинувши цих ідолів, ми віддамо належне місце посланцям Божим, тобто ангелам! Цим істотам, наділеним свободою і знаннями, Бог не нав’язав їхньої долі. Він їх попросив про добровільну співпрацю, перш ніж дати їм небесне Блаженство. Він віддав себе вірним ангелам як вічний предмет їх споглядання та їхньої любови, а вони, блаженні духи, осяяні Божою величчю, стали найближчими свідками Божої слави. 182

А ликування Боже, напевно, є абсолютним. Бо цей вірний небесний Двір узгоджується з Його первинним задумом, відповідає Його найпотаємнішому бажанню, Його божественному плану щодо всього творіння, як невидимого, так і видимого! Земний та небесний світи пов’язані тісним зв'язком. Якими б не були природа та структура духовного світу, що оточує Бога та виконує Його волю, до Божого плану спасення та відкуплення ангел залучається саме через підпорядкування Христові, Господареві світу і Спасителеві. Саме так він входить у християнську віру. Через ангелів проникає в нас і входить у наше життя Боже таїнство. Таїнство? Так, бо вести мову про Бога та про Його задум, про Його проект – це своєрідний виклик. Божий план є незбагненним для нашого дослідження. Наш ідеал, норми, на які ми спираємося, неминуче позначені антропоморфічними викривленнями. Тому наше знання зводиться до здогадок. «Думки бо мої – не Ваші думки, а дороги ваші – не мої дороги, – слово Господнє» (Іс. 55, 8-9).

Світ ангелів не є «вигаданим», «уявним» чи «психологічним», він є «відблиском», розташовує у тій же площині видиме й невидиме, вкорочує відстані і «скасовує дихотомії». Ангели існують не заради самих себе, а заради глобального плану, який, можливо, є незрозумілим і для них самих. Вони існують, як єпіфанія думки, що реалізувала загальний задум Творіння. Вони не мають жодної власної мети, але становлять елемент здійснення загального руху. Постійна хвала – це сенс ангельського життя. І відголосок цієї хвали звучить на землі. Ченці співають його посеред ночі під час їхнього такого довгого всеношного богослуження. Цю хвалу нескінченно повто183

рюють у повноті серця дванадцять співаних псалмів. Від одного материка до іншого впродовж цілої ночі ця хвала не стихає, вона є відголоском ангельської хвали в тиші та мирі, воно служить тій же меті – славі, яку співає створений світ своєму Творцеві. І воно палає, як тремтливе полум’я любови та надії в серці світу! «Весняні квіти – це зимові сни, які розповідають зранку за столом ангелів», − пише Халіль Джебран.

Висновок Чи серйозно ще вірити в ангелів на світанку третього тисячоліття? Саме це запитання задають молоді покоління, жертви нашої «міфофобії», коли несподівано виявляють ангелів у мистецтві або літературі. Треба спершу пізнати ангелів, щоб їх полюбити. Бог їх зробив створіннями старанними, відданими служінню людям, які у нашому світі залишаються їм невдячними. Сучасна людина, яка намагається відкинути Бога і зайняти Його місце, відмовляється прийняти існування всього того, чого вона не сприймає безпосередньо органами чуттів і що непідвладне її досвіду. На її думку, ангели не можуть існувати, бо вони належать до світу Бога, хвалу Якому вони співають. Спробуймо віднайти шлях, де б ми могли їх зустріти. Саме це я й намагалась зробити на цих сторінках. Ангели… Коли я на початку розмовляла про цей проект зі своїм оточенням, я стикнулась із скептицизмом одних, з глузливими посмішками інших, було багато й здивованих… Крім того, були й такі, які нічого не казали, але я відчувала трохи зверхню поблажливість, очевидно, вони вважали, що я наївно втілюю свої фантазії. Однак я, незважаючи ні на що, рішуче поринула у цю пригоду. У пам'ять про мого давнього друга, каноніка з Пюї-ан-Веле. 185

Цей проект я прийняла у спадок і хотіла довести його до кінця, всупереч усім перешкодам. Мобілізувала усіх друзів, які могли мені допомогти, зібралася з мужністю, помолилася Святому Духові, усім тим, хто у спільноті святих міг бути разом зі мною, і, звичайно, моєму ангелові-хоронителеві. І він ніколи не покидав мене. Впродовж усіх цих місяців я, як ніколи раніше, відчувала його присутність – доброзичливу, діючу. Цей невтомний супутник, водночас невидимий і відчутний, розвіював мої розчарування, заспокоював мою нетерплячість, відчиняв переді мною двері. Про це може засвідчити одна історія. Коли я добиралась до Пюї-ан-Веле, щоб забрати документи, які залишив отець Мартен, мене застала в дорозі жахлива сніжна буря. Міста я не знала, вулиці були заметені… Мені довелося зупинитися на незнайомій площі, втративши надію піднятися до старої частини міста, де мене чекали в семінарії. Я була виснажена, розгублена, навіть телефон не працював, очевидно, через мороз! Я загубила дорогу, в обличчя сік сніг, марно шукала якоїсь кав’ярні, щоб сховатися від негоди… Коли до мене підходить молодий хлопчина і запитує: «Схоже, у Вас неприємності, пані, чим я можу Вам допомогти?» Він зателефонував в семінарію, рішуче взяв мій багаж і попросив мене йти за ним його слідами, щоб не послизнутися; так він довів мене до дверей. Перш ніж повернутися назад, він переконався, що вони відчинені, що мене зустріли. Юнака звали Сімоном… На думку Церкви, ангели не є ефірними, символічними створіннями, що виникли з уяви для того, щоб заспокоїти боязливих людей і задовольнити народне благочестя. Це істоти реальні, невидимі, але могутні, втручання їх є завжди ефективним і конкретним. Лише просвітлена і прониклива віра може визначити 186

їхню реальність. Але не слід зневажати це народне благочестя. У жовтні 2010 року Венедикт XVI у листі до семінаристів радить їм «підтримувати в собі чутливість до народного благочестя, яке відрізняється залежно від культури, але яке все ж таки дуже схоже, бо, зрештою, людське серце всюди однакове; звичайно, народне благочестя має схильність до ірраціонального, іноді навіть до зовнішнього прояву. Однак не приймати його було б великою помилкою, бо через нього у серця людей увійшла віра, вона стала частиною їхніх почуттів, їхніх звичок, їхнього способу відчуття та життя. Саме тому воно є великим надбанням Церкви». Кардинал де Любак говорив, що «приватного християнства не буває, щоб прийняти Церкву, слід сприймати її такою, якою вона є, у людській та повсякденній її реальності, а також в її вічному та божественному аспекті, бо як de jure, так і de facto розділення є неможливим». Це означає, що ми не можемо бути християнами і заперечувати ангелів! Не можна вірити в Бога, але не вірити в ангелів. Вони існують, вони діють. Один німецький літургіст зазначає, що те, що сучасна людина (і навіть християнин) «більше не має повного усвідомлення про існування або могутність ангелів, піддає її небезпеці і також позбавляє великої допомоги». Були часи, коли філософська думка досить далеко відійшла від біблійного вчення та визначень соборів, даючи волю вільному фантазуванню та наївній набожності, щоб не сказати нестримній забобонності, далекій від будь-якої раціональности. У наші часи Церква також стежить, щоб уникнути будь-якого можливого відхилення. Бо й справді, бувають різні прикрі езотеричні, сектантські девіяції, які 187

відрізали, так би мовити, ангелів від їхнього божественного джерела і залишили за ними лише їхній аспект чарівности. Також існують, на жаль, церковні групи та спільноти, які посилаються на так звані одкровення чи підозрілі видіння, не визнані Церквою. Усе це суперечить християнській традиції. Звісно, слід «розчистити терен», виділити те, що є надійним, щоб здобути цілісну й об’єднуючу віру та розум, який прагне бути справедливим. Ми шукаємо правди для Життя, «Життя достоту» (Йо. 10, 10). Потрібно намагатися пізнавати ангелів такими, якими вони є. Це істоти, існування яких важливе для нашого спасення. І не наділяймо ангелів, зокрема нашого ангелахоронителя, магічними здібностями. Він не для того нас супроводжує, щоб знайти для нас місце на стоянці! Повернімо їм у нашому житті їхню роль посланців Божих, які співають славу Господу, і співаймо її разом із ними! Нехай вони нас навчать поклонятися, служити, підкорятися, оголошувати про Божу присутність, спрямовувати наших братів згідно з Божим планом. Вести мову про ангелів ніколи не було легко. Святий Бернард смиренно говорив, що він не здатен говорити про ангелів! Це скромність, зізнання в безсиллі чи запаморочення від усвідомлення обмежености людського розуму перед безміром невидимого світу? Це й не дивно! Як може людина, яка й саму себе достеменно не може пізнати, збагнути те, що цілковито її перевершує, те, що є невловимим і недосяжним, недоступним для нашого дослідження? Тому сучасна людина найчастіше оминає питання ангельського світу. Однак ця скептична, кваплива людина іноді уважно приглядається до образів своїх снів, цікавиться спіритизмом, новими шляхами духовности, переглядає гороскоп і не може обійтися без психолога! 188

Сучасне життя настільки бурхливе, що люди стають сліпими й глухими до того, з чим ми не стикаємося безпосередньо. Вони ставлять під сумнів усе, зокрема доктринальні істини, які передає нам Традиція. Але якби вони тільки знали, який дар Бог дарує їм! Не вірити в ангелів – це калічити себе самих, позбавляти себе невичерпної духовної мудрости. Це означає «зводити людське єство лише до банального скупчення клітин!» Кардинал Данієлю у своїй книзі «Ангели та їхня місія» писав: «Найбільші серед святих і людей Божих жили у їхній безпосередній близькості, від Святого Августина до Джона Генрі Ньюмана». І додавав: «Цілком можливо, що цей зв'язок ангелів з видимим світом дасть нам ключ від деяких таємниць».

Отець Тейяр де Шарден розглядає їх як необхідний етап для цілісности світу і для зв’язку між усіма його частинами: «Хіба ми не знаємо, що над нами […] є зграї ангелів, від яких ми є своєрідним нижчим реєстром, прямою ланкою між численним і несвідомим», – писав він у книзі «Як я вірю».

Сподіваюся, що, згорнувши цю книгу, ви почуєте шелестіння крил Вашого ангела-охоронця, що це Вас переконає у Божому задумі щодо Вас через його послання і викличе у Вас бажання відкрити для них «простір Ваших сердець і Вашого розуму», щоб навчитися пізнавати їх краще, відновити з ними діялог, долучитися до їхнього танцю. Крім того, прислухайтеся, помовчіть хвильку. Мені інколи здається, що я чую тихий гомін, який повідомляє про їхнє повернення. Кардинал Журне не помилявся, коли писав наче пророчим пером: 189

«Пробудження глибокої віри у могутність ангелів є очевидним знаком Божого провидіння в наш час».

Мій ангел, який був зі мною поруч впродовж написання цієї книги, безшумно віддаляється на оксамитових кінчиках своїх крил, але, впевнена, ненадовго. Оскільки нещодавно відбулася беатифікація кардинала Ньюмана, закінчу це дослідження ангельського світу фрагментом проповіді, яку він проголосив перед членами Оксфордського руху: «З якого боку ми б не подивилися, усе нам нагадує про цих істот, сповнених Божої благодати і святости, служителів Всевишнього, які зволюють стати на службу спадкоємців обітниці. З кожним подихом вітру, з кожним промінчиком і теплом сонця, перед кожною красивою перспективою ми наче торкаємося бахроми їхньої одежі, ми бачимо, як тріпоче вбрання тих, що споглядають Бога віч-на-віч».

Додатки У своєму проєкті отець Мартен мав на меті допомогти читачеві увійти в товариство ангелів, дали змогу йому піднестися до Бога завдяки наближенню до них, планував запропонувати йому декілька молитов, які живили побожний дух багатьох чоловіків і жінок усіх часів. Тому, завершивши цей шлях, не можу оминути увагою чи приховати цих молитов або коротких проповідей, які я знайшла серед його нотаток. Вони можуть Вам допомогти проникнути у цей ангельський світ, над яким ми щойно роздумували. Крім того, якщо Ви лише пробіжите їх очима, то знайдете, незважаючи ні на що, резюме всього того, що було запропоновано Вашій увазі на цих сторінках. Ось як молилися євреї: «Хваліте Господа з небес, Хваліте Його у вишніх, Хваліте Його, всі ангели Його, Хваліте Його, всі воїнства небесні» (Псалом 148)

Літанія до ангелів Господи, помилуй нас. Ісусе Христе, помилуй нас. Господи, помилуй нас. Ісусе Христе, вислухай нас. Ісусе Христе, сповни нашу молитву. 191

Боже-Отче, Творче ангелів, помилуй нас. Боже-Сине, Господи ангелів, помилуй нас. Боже-Святий Душе, Життя ангелів, помилуй нас. Пресвята Тройце, радосте всіх ангелів, сповни нашу молитву. Свята Богородице, молися за нас. Царице всіх ангелів, молися за нас. Усі святі хори блаженних духів, моліться за нас. Святі Серафими, ангели любови, моліться за нас. Святі Херувими, ангели слова, моліться за нас. Святі Престоли, ангели життя, моліться за нас. Святі ангели Поклоніння, моліться за нас. Святі Панування, моліться за нас. Святі Влади, моліться за нас. Святі Начала небесні, моліться за нас. Святі Чесноти, моліться за нас. Святий Архангеле Михаїле, молися за нас. Переможцю Люцифера, молися за нас. Ангеле віри та смирення, молися за нас. Хоронителю святого мира, молися за нас. Покровителю вмираючих, молися за нас. Князю небесного воїнства, молися за нас. Супутнику душ померлих, молися за нас. Святий Архангеле Гавриїле, молися за нас. Ангеле воплочення, молися за нас. Вірний посланцю Божий, молися за нас. Ангеле надії та миру, молися за нас. Заступнику слуг Божих, молися за нас. Хранителю святого хрещення, молися за нас. Покровителю священиків, молися за нас. Святий Архангеле Рафаїле, молися за нас. Ангеле Божої любови, молися за нас. Ти, що стримуєш лукавого ворога, молися за нас. Допомого в потребі, молися за нас. Ангеле страждання та зцілення, молися за нас. 192

Покровителю лікарів та подорожуючих, молися за нас. Великі святі архангели, моліться за нас. Ангели, що служать перед Престолом Господнім, моліться за нас. Ангели, що служать людям, моліться за нас. Святі ангели-хоронителі, моліться за нас. Порятунку у наших потребах, молися за нас. Світло в нашій темряві, молися за нас. Підтримко у будь-якій небезпеці, молися за нас. Натхнення нашої совісті, молися за нас. Заступники перед Престолом Господнім, моліться за нас. Щите, що відштовхує лукавого ворога, молися за нас. Наші постійні супутники, моліться за нас. Наші найнадійніші поводирі, моліться за нас. Наші найвірніші друзі, моліться за нас. Наші обачні порадники, моліться за нас. Наш прикладе у негайній слухняності, молися за нас. Розрадники у занепаді, моліться за нас. Дзеркала смирення та чистоти, моліться за нас. Ангели наших родин, моліться за нас. Ангели наших священиків та душпастирів, моліться за нас. Ангели наших дітей, моліться за нас. Ангели святої Церкви, моліться за нас. Усі святі ангели, моліться за нас. За життя перебувайте з нами! В годину смерти перебувайте з нами! Ми вам за це будемо вдячні на небі! Агнче Господній, Ти, що стираєш гріхи світу, прости нас, Господи. Агнче Господній, Ти, що стираєш гріхи світу, Ісусе Христе, сповни нашу молитву, Господи. 193

Агнче Господній, Ти, що стираєш гріхи світу, помилуй нас, Господи. Ісусе Христе, вислухай нас. Ісусе Христе, сповни нашу молитву. Господи, помилуй нас. Бог наказав Своїм ангелами Берегти тебе на всіх твоїх дорогах. ПОМОЛІМОСЯ: Боже Вічний і Всемогутній, даруй нам підтримку Твого небесного воїнства, щоб завдяки йому ми були захищені від лютих нападів лукавого і щоб звільнені від будь-якої біди безцінною Кров’ю Господа нашого Ісуса Христа та заступництву блаженної непорочної Діви Марії ми могли знову служити Тобі у мирі. В ім’я Ісуса Христа, Який перебуває з Тобою, БожеОтче, та Святим Духом, на віки віків. Амінь. Молитва до Святого Михаїла Святий Архангеле Михаїле, Захисти нас у боротьбі, Будь нашою підтримкою проти лукавства і підступів диявола, Нехай Бог вчинить над ним свою владу, просимо тебе, благаючи, А ти, Князю небесного воїнства, Вижени Божою силою в пекло сатану і всіх інших злих духів, Які блукають по світу, щоб зводити душі! Амінь. Святий Архангеле Михаїле, своїм світлом просвіти нас, Святий Архангеле Михаїле, своїми крильми захисти нас, Святий Архангеле Михаїле, своїм мечем оборони нас, 194

Ангел Господній Ангел Господній Приніс благу вість Марії, І вона зачала від Святого Духа. Благословенна єси, Маріє… Ось раба Твоя, Господи, Нехай станеться зі мною за Твоїм Словом. Благословенна єси, Маріє… І Слово стало Тілом І стало жити посеред нас. Благословенна єси, Маріє… Молися за нас, Пресвята Богородице, Щоб ми стали гідними Обітниць Ісуса Христа. Зішли, Господи, Свою ласку на наші серця, щоб ми, пізнавши з голосу ангела про воплочення Сина Твого, прийшли через Його страсті та Хрест до Слави Його воскресення. Амінь Гимн на празник ангелів-хоронителів Немає жодної подорожі до Джерела, Яку б не супроводжували ангели. Немає жодної боротьби проти темряви, Яку би вони не підтримували, надаючи нам підмогу. Жодного нічного неспання, Яке б вони не оточували своєю тишею. І жодного поступу до світанку, Який би вони не накреслили і в якому не вели нас за собою. Ангели Господні, Його посланці, Які пильнують на порозі Його храму, Зверніть до Нього нашу хвалу, Коли здалека наші очі дивляться на Нього. 195

Ангел Господній пильнує біля мене (дитяча молитва) Цього вечора тата й мами немає вдома. Я сам у своєму ліжечку. Мама мені сказала: «Моя дитина ніколи не є сама, Навіть коли тата й мами немає, Тут перебуває ангел». Дякую Тобі, мій Боже, Що в мене стільки добрих посланців. Вони Тобі служать І нас захищають, Вони біля нас на вулиці, Щоб ми не слухали злих людей І щоб ми бачити тих, кому потрібна наша допомога. Ангели Божі – це наші невидимі друзі. Хоронитель моєї душі (з давнього грецького рукопису) Святий ангеле Божий, охоронцю моєї бідолашної душі і тіла, пробач мені все, що могло тебе засмутити впродовж мого життя та за гріхи, які я вчинив (вчинила) сьогодні. Захисти мене цієї ночі від пасток та підступів ворога, щоб я не образив (образила) Бога жодним гріхом. Будь моїм заступником перед Господом, щоб Він утвердив у мені страх Божий і зробив мене гідним служити Його святості. Амінь.

196

Молитва сучасної людини (уривки) «Таємнице незбагненна! Ти, Ангеле Господній, чистий дух, що маєш таку велику силу; ти − більший вчений від усіх наших вчених, сильніший від усіх наших атомних машин; ти, який існуєш давніше, ніж граніт і місячні скелі; ти, який постійно підтримує зв'язок із найвіддаленішим з усіх світів: з Небом, де ти неперестанно споглядаєш Обличчя Отця і бачиш Його таємниці, ти поруч зі мною від самого мого дитинства, ти – мій захисник і мій поводир у моєму пошуку вічного Бога. О Ісусе, Ти сам явив нам цю таємницю. Від усього серця дякую Тобі за цей великий дар. Якою ж цінною повинна бути моя душа, щоб ангел Всевишнього стежив за кожним її порухом і записував у Книгу Життя мої дії, як не зробила б цього жодна фотоплівка, жодна магнітна доріжка. Мій ангеле, якого я ще ніколи не бачив, але присутність якого робить мене щасливим, дозволь укласти з тобою угоду про дружбу. Я вдячний тобі, що ти залишився вірним Богові, не пішов за Люцифером та його поплічниками. Дякую тобі за те, що ти взяв під свою опіку мене, бідного грішника. Бо хіба я щодня не перебуваю у небезпеці бути невірним Богові? Мій ангеле-хоронителю, якщо твоя ласка, не задовольняйся лише виконанням твого обов’язку при мені. Будь не тільки моїм охоронцем, але й моїм другом; не лише моїм супутником, але й союзником. Не просто крокуй поруч зі мною, але й борімося пліч-о-пліч. Збережи в мені чисте серце для того, щоб я міг одного дня бачити Бога у Його Величі і Могутності, разом з тобою і з усіма обраними ангелами. Амінь». (Арнольд Гійє)

197

Молитва Лева XIII (1884) «Святий Архангеле Михаїле, Захисти нас у битві; Будь нашим порятунком Від хитрощів та пасток демона. Нехай Бог покаже йому Свою владу. Просимо тебе про це, благаючи. А ти, князю небесного війська, Вижени до пекла Божою силою Сатану та інших злих духів, Які блукають світом, Щоб погубити душі». Якщо б ангелів не було «Якщо б ангелів не було, Треба було б їх вигадати. Тоді єрархія створінь Була б справді неповною, Якщо б вона зупинялась лише на мислячій людині. На щастя, очевидно, що людина не є вершиною піраміди. Що ж це за єрархія, Яка б зупинялась на людині? Світ, що прямує до Духа, Потребує духів, щоб нас до Нього допровадити» (Дені Гріво. Образи ангелів та демонів) Короткі звертання «О мій ангеле-хоронителю, благаю тебе, скажи моєму Улюбленому Отцеві, що я вмираю від любови за Ним і маю нескінченне бажання бути з Ним» (Святий Іван Батист Марія Віяней) 198

«О святий ангеле Божий, мій вірний охоронцю, подивися на мою душу, яка була тобі повністю довірена… Зволь передати її у руки її Творця та Відкупителя, щоб з тобою та всіма святими на небі вона могла б радіти з Його присутности, любити Його досконало і втішатися з цього усю вічність» (Святий Карло Борромео) «Ангеле славний, що мене оберігаєш, молися за мене; мій дорогий охоронцю, даруй мені своє благословення. Блаженний, захисти мене від ворога. Мій дорогий Захиснику, даруй мені велику вірність твоєму святому натхненню». (Святий Франциск Салезький) «Нехай ангели, ці таємничі посланці Божі, Сповнені Його слави та Його Любови, Допомагають нам жити у довірі та вірності» (Кардинал Альберт Декуртре).

Післямова З великою радістю пишу ці декілька рядків на завершення книги Ніколь Тембаль, з якою ось уже понад двадцять років мене пов’язують тісні дружні стосунки, відтоді, коли вона вперше прибула до Нотр-Дам-дюЛос, де я перебуваю з 1972 року. І справді, книга народилась саме там. Ми про неї довго розмовляли, як і про її попередні книги про Молитву, Тейяра де Шардена та Вервицю. Ле Лос є для Ніколь місцем, в якому вона черпає силу і натхнення. Саме сюди впродовж багатьох років приїжджав також отець Роже Мартен, щоб кожної зими провести тут декілька тижнів, тут вони й заприятелювали. Також саме тут ангели в особливий спосіб явились до Бенуати Ранкюрель, посланниці Марії, до якої Матір Божа являлась протягом п’ятдесяти чотирьох років (1664–1718). Будучи уповноваженим за справу її беатифікації, я щораз більше констатую, перечитуючи «Рукописи м. Лос», важливість та частоту появи ангелів у житті Бенуати. Впродовж її життєвого шляху Бенуату веде Вифлеємська Божа Матір з Дитятком (в долині Фур протягом чотирьох місяців), з євхаристійною присутністю Ісуса в каплиці Бон-Анконтр, з розп’ятим та воскреслим Ісусом на хресті в Алансоні. Ангели завжди її супроводжують, втішають, навчають, захищають, розмовляють з нею і готують її до явлень Богородиці. Вони нагадують їй також послання, які вона отримала від Матері Божої. 200

Тож чи є ще місце більш сприятливе, ніж святиня у м. Лос, щоб написати книгу про ангелів? Є й інша причина, яка мене остаточно переконала написати цю післямову. Річ у тому, що саме тоді, коли Ніколь звернулась до мене з цим проханням на завершення наших з нею бесід, я читав статтю y «L’Osservatore Romano» від 24 березня 2011 року під назвою «Духовність ангелів та асоціяція Opus Sanctorum Angelorum» із підзаголовком «Ті, що бачать обличчя Господа». Мене вразили збіги між цією статтею та книгою Ніколь, так, наче б стаття підтверджувала все, про що писала Ніколь. У статті довідуємося, що Церква нещодавно підтримала цю асоціяцію, яка має на меті сприяти шануванню і визнанню святих ангелів і ознайомити людей з їхньою духовністю. Шанування святих ангелів ґрунтується на Святому Писанні та Традиції Церкви і, згідно з Катехизмом Католицької Церкви, як про це зазначає Ніколь, «існування духовних безтілесних створінь, які Святе Писання звично називає «ангелами», є правдою віри». Ісус Христос є Центром не лише для людей, а й для ангелів. Вони є Його ангелами, бо були створені Ним і для Нього. Вони належать Йому, бо Він зробив їх посланцями свого замислу спасення. Вони існують від моменту створення і впродовж усієї історії спасення, проголошуючи здалека та зблизька спасення і служачи Божим знаряддям для його здійснення. Стаття продовжує цитувати Катехизм Католицької Церкви, де йдеться про статус діяльности святих ангелів: «Від воплочення до вознесення життя Воплоченого Слова оточене поклонінням і служінням ангелів... Вони охороняють дитинство Ісуса, служать Йому в пустелі, підтримують в агонії… Ангели також «благовістять», звіщаючи «велику радість» воплочення і воскресення Христового. 201

Вони будуть присутні при поверненні Ісуса Христа, про яке провіщають, щоб служити Йому під час суду».

Уся історія Церкви є свідком таємничої та могутньої допомоги ангелів. Під час Святої Літургії Церква приєднується до ангелів у хвалі «Трисвятого Бога». Вона взиває до їхньої підтримки. Вона по-особливому вшановує деяких із них: святих архангелів Михаїла, Гавриїла, Рафаїла та святих ангелів-хоронителів. Від зачаття до упокоєння людське життя є під їхньою опікою, їхнім покровительством та заступництвом. Перебуваючи тут, на землі, християнська громада у вірі належить до блаженного народу ангелів і людей, об’єднаних у Господі. Усе це ми й знаходимо у цій книзі, яка нам заново відкриває головний аспект віри Церкви. «Вірую в єдиного Бога-Отця Вседержителя, творця Неба і землі, і всього видимого і невидимого», − стверджуємо ми у Символі Віри. Чи ж не є ангели динамічними та невтомними посланцями, які пов’язують Небо та землю? «Між Богом та людством панують не тиша та відсутність зв’язку, а постійний діялог, безперестанна комунікація. А люди – адресати цієї комунікації – повинні загострити свій «духовний слух», щоб чути і розуміти цю ангельську мову, яка підказує нам добрі слова, чисті помисли, милосердні вчинки, доброчинну поведінку та стосунки, які роблять нас шляхетнішими».

Бо хіба ми, читаючи цю книгу, не витоншили наш «духовний слух»? Хіба ми не стали чутливішими, щоб слухати і розуміти ангельську мову, як зуміла це зробити Бенуата Ранкюрель напередодні Празника Всіх Святих біля хреста в Авансоні? Бо ж «Лоський рукопис» розповідає нам, що цієї ночі «її дух був разом з ангелами». Рене Комбаль, капелан святині Нотр-Дам-дю-Лос Ле Лос, 18 квітня 2011 року Божого. 202

Невеличка біографічна довідка про отця Роже Мартена Народився у Пюї-ан-Веле 15 квітня 1915 року. Початкову шкільну освіту здобув при церковній школі, а згодом був учнем у семінарії м. Пюї. Сан священика отримав 1939 року. Вчителював у церковній школі протягом десяти років (1942–1952), був палким шанувальником прощі до Сантьяго-де-Компостела, 1943 року прийняв служіння у Сен-Мішель-д’Егюій, де став капеланом. Також він понад двадцять п’ять років виконував обов’язки капелана при ліцеї в м. Пюї. Помер у Пюї 22 серпня 2009 року.

203

Бібліографія Єрусалимська Біблія Catéchisme de l’Église Catholique (en abrégé CEC). Catéchisme de l’Église de France (en abrégé CEF). CATTIN (Yves) et FAURE (Philippe), Les Anges et leurs images au Moyen Âge. CLAUDEL (Paul), Le Soulier de satin. DANIÉLOU (Жан), Les Anges et leur mission. DONNADIEU (Gérard), Les Religions au risque des sciences humaines. DUBREUIL (Lucien), Intervention des anges dans la vie des hommes. DUBOST (Michel) et LALANNE (Stanislas), Le Nouveau Theo. DUMOULIN (Père Pierre), L’Apocalypse, l’unique combat. FAURE (Philippe), Les Anges. GARRIGUES (Père Jean-Miguel), Le Monde invisible des anges. GIBRAN KHALIL, La Voix de l’éternelle sagesse. GRÜN (Frère Anselm), Chacun cherche son ange, Le Petit livre des anges. HUBER (Georges), Mon ange marchera devant toi. JEANGUENIN (Père Gilles), Les anges existent. LABRIOLLE (Père R. de), Benoîte, la Bergère de Notre-Dame du Laus. MARIE-EUGÈNE DE L’ENFANT JESUS (Frère), L’Ange gardien. MOLAC (Père Philippe), Douleur et Transﬁguration. PLESU (Andrei), Actualité des anges. RADCLIFFE (Timothy), Pourquoi aller à l’Église ? Pourquoi donc être chrétien ? SAINT ANDRÉ (Alix de), Les Archives des anges. SAINT THOMAS D’AQUIN, « Traité sur les Anges », première partie de la Somme. TEILHARD DE CHARDIN, Œuvres complètes, Collection du Seuil.

204

Зміст Подяка ......................................................................................................... 7 Передмова ................................................................................................. 9 Вступне слово ........................................................................................ 11 ПЕРША ЧАСТИНА

Ангели у мистецтві I. Мистецтво й ангельський світ .................................................... 21 ІІ. Ангели в таємницях віри ............................................................. 30 Від Книги Буття до падіння ангелів ......................................... 30 …І ангел зачинив ворота раю..................................................... 31 Непорочне Зачаття: радість при Небесному Дворі .......... 33 Благовіщення: Ангел Гавриїл, що схилився до Марії ....... 34 Різдво: хвилювання, радість і хвала в ангельському світі.................................................................................................... 38 Втеча в Єгипет: під проводом ангелів ..................................... 42 Життя Христа у суспільстві: Ісус перемагає спокусника ..................................................................................... 43 Страсті Христові: у Гетсиманському саду Ісуса підтримує ангел ........................................................................... 44 Ангели воскресення: вибрані свідки....................................... 46 Вознесення: ангели втішають та закликають до дії ......... 47 Успення: ангели відкривають шлях до світла Пречистій Діві Марії ................................................................... 49 Коронування Пречистої Діви: Марія − Цариця ангелів ... 50 Кінець часів: сурми Апокаліпсису ........................................... 51 ІІІ. Архангели ......................................................................................... 55 Вибрані посланці............................................................................. 55 205

IV. Ангели у повсякденному житті ................................................ 60 Ангели-музиканти: співи і танці на славу Вічного Бога! 60 Інші ангели, що юрмляться на полотнах .............................. 63 ДРУГА ЧАСТИНА

Ангели в Церкві І. Біблія ...................................................................................................... 71 Старий Завіт: всюдисущість ангелів ........................................ 74 Новий Завіт: ангели служать Ісусові........................................ 82 ІІ. Демони та пекло .............................................................................. 91 Пекло існує ......................................................................................... 91 Чому відбулось падіння? .............................................................. 95 Спокуса або маневри з метою розколу ................................... 98 Сподіване відкуплення ............................................................... 102 ІІІ. Ангели у Святій Літургії ............................................................ 105 ІV. Ангели в Отців Церкви та у священних текстах перших століть ........................................................................... 121 V. Ангели в особистих об’явленнях та у святих .................... 132 ТРЕТЯ ЧАСТИНА

Ангели в Божому замислі І. Реальність ангелів.......................................................................... 143 ІІ. Природа ангелів ............................................................................. 155 ІІІ. Роль ангелів ................................................................................... 164 ІV. Мета ангелів ................................................................................... 179 Висновок ................................................................................................ 185 Додатки................................................................................................... 191 Літанія до ангелів .......................................................................... 191 Молитва до Святого Михаїла ................................................... 194 Ангел Господній ............................................................................. 195 Гимн на празник ангелів-хоронителів ................................ 195 Ангел Господній пильнує біля мене (дитяча молитва) ....................................................................... 196 206

Хоронитель моєї душі (з давнього грецького рукопису) ...................................................................................... 196 Молитва сучасної людини (уривки)...................................... 197 Молитва Лева XIII (1884) ............................................................. 198 Якщо б ангелів не було .............................................................. 198 Короткі звертання ........................................................................ 198 Післямова .............................................................................................. 200 Невеличка біографічна довідка про отця Роже Мартена... 203 Бібліографія........................................................................................... 204

НАУКОВО-ПОПУЛЯРНЕ ВИДАННЯ

Ніколь Тембаль АНГЕЛИ – ВІСНИКИ СВІТЛА Літературний редактор Марія Ріпей Художнє оформлення Христини Рейнарович Технічний редактор Петро Клим

Підписано до друку 04.11.13. Формат 84x108 1/32. Папір офс. Офс. друк. Ум.-друк. арк. 10,9. Ум. фарбовідб. 11,3. Обл.-вид. арк. 6,9. ТзОВ Видавництво «Свічадо» (Свідоцтво серії ДК №1651 від 15.01.2001) 79008, м. Львів, а/c 808, вул. Винниченка, 22. Тел.: (032) 244-57-44, факс: (032) 240-35-08 e-mail: post@svichado.com, url: www.svichado.com Віддруковано згідно з наданим оригінал-макетом у друкарні ТзОВ «Зерцало» (Свідоцтво серії ААВ № 219930 від 30.01.2013 р.) вул. Січових стрільців, 35а, с. Кротошин, Пустомитівський р-н, Львівська обл.