EXPERIENCE. За покликом гір Як це подорожувати в одиночку?

ЩО ТАКЕ ЯКІСНЕ ПАЛЬНЕ?

Сучасні двигуни працюють з високим ступенем стиснення, тому октанове число таке важливе. Чим менше воно відповідає вимогам вашого авто, тим більш в’ялим та голодним воно стає.

ЧОМУ ДЕШЕВЕ СТАЄ БІЛЬШ ВИТРАТНИМ?

Щоб отримати клієнта, деякі виробники та роздрібні трейдери беруть пальне з низьким октановим числом і за допомогою дешевих антидетонаційних присадок випускають на ринок необхіду категорію топлива. В результаті, автовласник отримує проблеми. Але помітити їх можна тільки за сотрні, а той тисячі кілометри.

ЧИМ ДЕШЕВЕ ПАЛЬНЕ ЗАГРОЖУЄ АВТО

Спочатку виникають проблеми із запалюванням через осад залишкових металів на свічках. Загальна витрата топлива на 100 км збільшується на 1020%, першими виходять з ладу високовольтні котушки. Знижується потужність двигуна, поршні та клапани перегріваються, а через деякий час зовсім руйнуються.

А ДИЗЕЛЬ?

Дизельне топливо має свій показник якості – цетанове число. Діапазон цього показника має бути від 40 до 60 од. Нижчий показник не тільки шкодить роботі мотора, а й забруднює атмосферу. Вміст сірки – найменш контрольований показник, тому саме він є найбільш явною ознакою якості. Деталі вашого авто створені для безперебійної роботи за умов певного середовища. Високий рівень сірки у неякісному пальному спричиняє щільну концентрацію кислотних парів, що прискорює зношення деталей та вимагає частішої заміни мастила. Для прикладу, в Євро 4 вміст сірки повинен становити до 50 мг / кг, а в дизпаливі Євро 5 – до 10 мг / кг.

ВМІСТ ТВЕРДИХ ВКЛЮЧЕНЬ

Цей параметр важливий для дизелів, оскільки найдрібніші частинки здатні вивести з ладу всю систему, що призведе до капітального ремонту. Якісне пальне проходить декілька етапів фільтрації: перші – на заводі, останні – на АЗС. Кожен клієнт АЗС за законом має право побачити сертифікати з усіма параметрами, але на жаль, не кожен має бажання та час звертати на це увагу. Існує міф, що в Європі менше різновидів пального, ніж на вітчизняних заправках, але це не так. Єдина відмінність в тому, що українські АЗС звикли закупати одразу декілька різновидів однієї категорії топлива, а европейські зазвичай купують по одному найменуванню для певної октанової групи. Що дійсно відрізняє наші АЗС від аналогічних на Европейському ринку – то це вимогливість споживачів та, як результат, більший контроль регулюючих органів. Також європейці часто обирають одну мережу на все життя та зберігають чеки, і у випадку проблем з авто, пов’язаних з неякісним паливом, точно знають, хто постачальник.

ЩО ТАКЕ ЗИМОВЕ ПАЛЬНЕ, ТА ЧИ ДІЙСНО ВОНО ВАРТЕ УВАГИ?

Дизельне топливо має безліч переваг і один важливий недолік – це перетворення на кисіль за температури нижче – 5 °C. Саме тому взимку слід заправляти авто зимовим ДП. Варто запитати в оператора АЗС паспорт на партію дизпалива, що міститься в цистернах. У документі має бути відповідна позначка: регулювальний циркуляр — ДСТУ EN 116:2012, який вимагає граничний температурний поріг рухливості – 20°С для зимового і – 5°С для літнього. Ще одним ворогом автовласників є вміст води у пальному. Але варто знати, що вона може накопичуватися в наполовину заповненому баці як конденсат, за рахунок того, що вода важча за топливо. Тому в зимовий період краще тримати бак повним.

І накінець, збираючись в подорож, потрібно пам’ятати про необхідність діагностики, на яку слід записатися не пізніше, ніж за 4 тижні до від’їзду. Таким чином, у разі виникнення потреби у ремонті, на це буде час. Крім цього, бак завжди має бути заповнений не менше, ніж на половину. Адже ситуації на дорозі взимку бувають різні, і ви зможете зігрітися, поки приїде допомога.

Денис не уявляє свого життя без подорожей та гір. Його проєкт Travel Wolves об’єднує навколо себе однодумців та любителів альтернативного активного відпочинку. Нещодавно мандрівник повернувся з соло походу та з радістю поділився своїми враженнями і власним досвідом, більш детально розповів про особливості та відмінності одиночних походів від групових, та що потрібно врахувати, аби час, проведений наодинці з природою, став незабутнім.

Денисе, перше і, напевно, найголовніше питання: як це ходити в гори одному й навіщо? Що спонукає людину до цього?

Особисто для мене, це спосіб почути себе, «познайомитися» з собою, відпочити від міської буденності та перезавантажитися. Іноді хочеться усамітнитися, і кращого місця, ніж гори, не знайти. Так я відпочиваю душею. Гори рятують мене від емоційного вигорання. У кожного свої мотиви. Для одних – це, свого роду, медитація, для інших – подолання своїх страхів або виклик та перевірка на міцність. Це додає більше впевненості та сил.

Ви нещодавно повернулися зі свого сольного походу. Що це був за маршрут?

Так, недавно я повернувся з Ґорґан. Дістатися до цих локацій буває дещо складніше, ніж до звичайних популярних туристичних місць. Ймовірність зустріти там натовп туристів – мала. Для того, щоб повністю поринути в лісову атмосферу і нічого не відволікало, – це ідеальне місце. В Ґорґанах є якась містика. Глибокою осінню вони завжди залишаються максимально зеленими. Таке враження, ніби вони ніколи не підкорюються осені, там – своє незалежне царство лісу. Маршрут починався з села Осмолода. Я виділив для себе окремі локації, які хотілося побачити. Відвідав надзвичайно красиве озеро Росохан, гору Кінь Ґрофецький, Ґрофу, Ґорґан. Весь час я ночував у лісових будиночках, спеціально призначених для перебування туристів. Там є всі базові умови, в них максимально комфортно, наскільки це можливо в гірських умовах. Шлях був місцями ускладнений, іноді доводилося пробиратися через повалені дерева або переходити гірські річки в брід.

Іноді хочеться усамітнитися, і кращого місця, ніж гори, не знайти. Так я відпочиваю душею.

Які відмінності соло походів від традиційних групових? Соло – це важче, чи легше?

Відмінностей не так багато. Перше, це мабуть те, що тобі нема з ким розділити свої емоції. Але це абсолютно інший формат мандрівки, не для цього її обирають. Ще одна відмінність – ти не почуєш хропіння з сусіднього намету (сміється – ред.), я б навіть відніс це до переваг. Коли є група людей, можна делегувати обов`язки, в одиночку доводиться робити все самотужки. З приводу важче чи легше? Все залежить від того, під яким кутом дивитися на це питання. Самотужки швидко і легко можна спланувати подорож, не залежати від темпу інших учасників, пересуватися скоріш та приймати рішення одноголосно, або й взагалі піддатися духу пригод і йти без будь-якого плану. Групові мандрівки – це командна гра. Потрібно більше часу для організації походу, стежити за фізичним та емоційним станом учасників, підлаштовувати свій темп. Все повинно бути максимально організовано та безпечно. Головне – щоб всі отримали задоволення від подорожі.

Небезпека одиночних походів. Чи часто щось йде не по плану?

Цікаве запитання. Одразу варто зауважити, що одиночний похід – небезпечний вид мандрівки. Ні в якому разі не рекомендую його новачкам. Навіть якщо ти достатньо досвідчений, ситуації можуть виникнути різні. Основна небезпека одиночних походів – якщо трапиться якась неприємна ситуація – поряд нікого не буде, щоб прийти на допомогу. Тому ось мої особисті рекомендації які я сам постійно виконую: 1. Збори повинні починатися з аптечки та рацій. Правильно укомплектована аптечка та пройдений курс домедичної допомоги буде величезним плюсом. 2. Завжди розписуй свій маршрут та плани, і покажи його своїм близьким. Старайся виходити на зв`язок у зазначений час. 3. Обов`язково реєструйся в рятувальних службах.

На сьогодні це можна зробити навіть онлайн. Не буде зайвим виписати контакти рятувальників на аркуші. 4. Використовуй додаток SOS.

У екстремальній ситуації цей додаток буде максимально корисним. Він відправляє пові – домлення на обранні номери по GPS, з твоїми координатами, навіть якщо мережа та інтернет недоступні.

Мистецтво подорожувати – це вміння змінювати свої плани. Завжди може трапитися щось непередбачуване. Я завжди надсерйозно ставлюся до організації та безпеки у своїх мандрівках. Тому можу сказати, що таких ситуацій практично не трапляється. В минулому поході трапилася одна, на яку я не міг вплинути. Ввечері, коли я прийшов до будиночку, виникла проблема з водою. Поряд з ним на мапі було три джерела. Як виявилося, всі три були висохлі. Довелося спускатися вниз, подалі від будинку. Ледь знайшов місце, де можна набрати води, досить незручне. Набирав довго, адже струмок ледь збігав, на що витратив багато часу. Потім ще відфільтровував її через марлю. Мої вітання Беар Грілзу (посміхається – ред.).

Які найекстремальніші ситуації вам зустрічалися?

Чесно – не можу пригадати ніяких подібних ситуацій. Я стараюся уникати їх. Особисто я не стикався з такими. Одного разу, йдучи по стежці, почув, як лунають вибухи. Назустріч йшов чоловік, який кидав петарди. В ході розмови він розповів, що його вже три доби поспіль переслідує ведмідь. За весь час, що я ходжу в гори, жодного разу не бачив хижих тварин. Впевнений, багатьом навіть на думку не спаде ходити одному. Мені не вистачає часу, щоб думати про страх. Я споглядаю красиві краєвиди, зосереджуюся та концентруюся на деталях, багато фотографую, знімаю відео з дрону. Одним словом, поринаю в творчий процес і постійно вигадую нові ідеї. Тут я можу використати свій час на те, що люблю. Хіба ж це страшно? А виснажений, в останній раз прокручую свої плани в голові і лягаю спати, бо завтра новий день й нові завдання для мене.

Скільки зазвичай триває в середньому похід, та яку відстань доводиться долати?

Все залежить від того, скільки часу я можу собі дозволити на мандрівку. Останній похід зайняв 4 дні, за які було пройдено 80 км. Якби була можливість – я би продовжив залюбки.

В яку пору року краще ходити? Чи ходять в соло походи взимку?

На мою думку, найатмосферніша пора для соло походів – це осінь. Це неймовірні кольори лісу, низький туристичний сезон, відсутність грому та блискавок в горах, стиглі лісові ягоди. По-моєму, це найкраща пора для усамітнення. Взимку теж можна ходити, якщо ти любитель активностей в холодну пору. До зимових походів потрібно бути краще підготовленим фізично, і мати все необхідне спорядження. На ночівлю можна зупинятися в лісових будиночках. В них тепло і комфортно. Гаряча кава та потріскування вогню створюють казкову атмосферу.

Яке спорядження обов’язкове?

Якщо говорити тільки про ті речі, без яких обійтися неможливо, то мій список виглядає так:

1. Аптечка та рації. 2. Якісне трекінгове взуття. 3. Наплічник на 40-60 літрів. 4. Намет. 5. Спальний мішок та каремат. 6. Одяг, тришарова концепція. 7. Кемпінговий посуд для приготування їжі, виделка, ложка, чашка. 8. Кемпінговий та налобний ліхтар. 9. Дощовик пончо. 10. Засоби особистої гігієни. 11. Ємність для води.

Наскільки розвинутий пішохідний туризм в Україні?

За декілька останніх років туризм в Україні набрав обертів та популярності. Особливо в період пандемії, коли кордони були закриті, для багатьох мандрівників рідна країна стала відкриттям. У нас є досить багато неймовірних місць, якими варто пишатися. Якщо порівнювати з іншими країнами, нам ще є куди зростати. Але все змінюється в кращу сторону. Потрібно цінувати й оберігати те, що маємо вже зараз. В деяких цивілізованих країнах заборонено користування наметами. Ми ж можемо почувати себе вільно, в нас немає подібних обмежень. На мою думку, розвиток туризму починається зі свідомості кожного мандрівника: не залишати слідів після себе, берегти та перешкоджати іншим чинити злі наміри проти природи, наскільки це можливо. Я – за свідомий туризм. Думаю, це важливіше.