Витяги з Кримінально-процесуального та Кримінального кодексу Польщі, що стосуються примирення потерпілого і правопорушника Витяги з Кримінально-процесуального кодексу Польщі 1997р. КПК. Стаття 23а. [Процедура медіації] § 1. Суд, а під час попереднього слідства прокурор, з ініціативи або за згодою потерпілого або обвинуваченого може направити справу до установи або гідної довіри особи з метою проведення процедури медіації між потерпілим і обвинуваченим. § 2. Процедура медіації не повинна тривати довше, ніж один місяць; цей термін не враховується в час тривання попереднього слідства. § 3. Процедуру медіації не може проводити особа, щодо якої в конкретній справі виникли обставини, передбачені в статтях 40-42, якщо вона є професійним суддею, прокурором, адвокатом, юрисконсультом, а також стажером з однієї з цих професій, або якщо вона працює у суді, прокуратурі чи іншій установі, завданням якої є переслідування злочинів. § 4. Установа або гідна довіри особа після проведення процедури медіації подає звіт з її перебігу і результатів. § 5. Міністр юстиції шляхом постанови має визначити вимоги, яким повинні відповідати установи й гідні довіри особи, наділені правом проводити медіацію, спосіб їх призначення й відкликання, обсяг і умови надання матеріалів справи установам і гідним довіри особам для проведення ними медіації та спосіб і порядок процедури медіації, дбаючи про необхідність ефективного проведення цієї процедури. КПК. Стаття 325і. [Термін закінчення слідства] § 1. Розслідування слід закінчити протягом 2 місяців. Прокурор може продовжити цей термін до 3 місяців. У разі, якщо розслідування не буде закінчене протягом цього терміну, попереднє слідство продовжується вже у формі досудового слідства. § 2. Орган, який проводить розслідування, посідає права прокурора й про них говориться у ст. 23а. § 3. Права прокурора, передбачені в §1 ст. 335, ст. 336 та §2 ст. 387, надаються також органам, про яких говориться у ст. 325д.
Витяги з Кримінального кодексу Польщі 1997р. КК. Стаття 53. [Директиви загального характеру] § 1. Покарання суд вибирає на свій розсуд, в межах, передбачених законодавством, дбаючи про те, щоб міра покарання не перевищувала ступеня провини, враховуючи ступінь шкоди вчинку для суспільства та зважаючи на профілактичні й виховні цілі, яких це покарання має досягти по відношенню до обвинуваченого, а також зважаючи на потреби в області формування правової свідомості громадськості.
§ 2. Визначаючи міру покарання, суд враховує, зокрема, мотивацію і спосіб поведінки правопорушника, вчинення злочину спільно з неповнолітнім, вид і ступінь порушення покладених на правопорушника обов‘язків, вид і розмір негативних наслідків злочину, риси характеру й схильності правопорушника, спосіб життя перед скоїнням злочину й поведінку після його вчинення, а, особливо, намагання виправити шкоду або компенсувати її в іншій формі, прийнятній громадському почуттю справедливості, окрім того враховується спосіб поведінки потерпілого. § 3. Визначаючи міру покарання, суд також враховує позитивні результати процедури медіації, проведеної між потерпілим і правопорушником, або угоду, укладену між ними під час процедури, проведеної за рішенням суду або прокурора. КК. Стаття 56. [Відповідне застосування] Правила ст. 53, § 1 ст. 54 та ст. 55 застосовуються відповідно до рішень інших засобів, передбачених у цьому кодексі. КК. Стаття 60. [Істотне пом‘якшення] § 1. Суд може застосувати істотне пом‘якшення міри покарання у випадках, передбачених у законодавстві, та по відношенню до молодого правопорушника, якщо це потрібне в інтересах, передбачених в § 1 ст. 54. § 2. Суд також може застосувати істотне пом‘якшення міри покарання у особливих обґрунтованих випадках, коли навіть найнижча міра покарання, передбачена за злочин, була б непомірно суворою, зокрема: 1) якщо потерпілий помирився з правопорушником, шкода була виправлена або потерпілий і правопорушник узгодили спосіб виправлення шкоди; 2) з огляду на поведінку правопорушника, особливо коли він намагався здійснити дії, щоб виправити шкоду або запобігти їй; 3) якщо правопорушник, що вчинив незловмисний злочин, або близька йому особа понесла великі втрати у зв‘язку зі скоєним злочином. § 3. Суд застосовує істотне пом‘якшення покарання, навіть може умовно відстрочити виконання міри покарання по відношенню до правопорушника-співучасника осіб, що вчинили злочин, якщо правопорушник повідомить інформацію органам слідства про осіб, які брали участь у вчиненні злочину та істотні обставини вчинення злочину. § 4. За пропозицією прокурора суд може застосувати істотне пом‘якшення міри покарання, навіть може умовно відстрочити виконання міри покарання по відношенню до правопорушника, який незалежно від свідчень, показаних у своїй справі, повідомив органу слідства й виклав істотні обставини (перед цим невідомі цьому органові) злочину, за який передбачене покарання позбавленням свободи строком понад 5 років. § 5. У випадках, зазначених в §§ 3 і 4, суд, виносячи рішення про покарання позбавленням свободи строком до 5 років, може умовно відстрочити виконання міри покарання на випробувальний строк до 10 років, якщо він визнає, що, незважаючи на незастосування покарання, правопорушник більше не скоїть злочину; правила статей 71-76 застосовуються відповідним чином. § 6. Істотне пом‘якшення покарання полягає в призначенні покарання меншого ніж нижня межа, передбачена законом, або покарання більш м‘якого типу; при цьому слід додержуватись таких засад:
1) якщо діяння кваліфікується як злочин, суд призначає покарання позбавленням свободи на строк не менше ніж одна третина нижньої межі, передбаченої законом; 2) якщо діяння кваліфікується як проступок, при цьому нижньою межею покарання за законом є покарання позбавленням свободи на строк не менше ніж один рік, суд призначає штраф, покарання обмеженням свободи або покарання позбавленням свободи; 3) якщо діяння кваліфікується як проступок, при цьому нижньою межею покарання за законом є покарання позбавленням свободи на строк менше ніж один рік, суд призначає штраф або покарання обмеженням свободи. § 7. Якщо за вчинок загрожують альтернативні міри покарання, зазначені в пп. 1-3 ст. 32, істотне пом‘якшення покарання полягає у відступі від винесення міри покарання й прийнятті рішення карного засобу, передбаченого в пп. 2-8 ст. 39; правила § 2 ст. 61 не застосовуються. КК. Стаття 66. [Умовне припинення] § 1. Суд може умовно припинити провадження у кримінальній справі, якщо провина й соціальна шкода діяння є незначними, обставини його вчинення не викликають сумніву, а поведінка правопорушника, раніше не судимого за зловмисний злочин, його риси характеру й схильності, попередній спосіб життя обґрунтовують припущення, що незважаючи на припинення провадження, він буде додержуватись правопорядку, зокрема не вчинить злочину. § 2. Умовне припинення не застосовується по відношенню до правопорушника, якому загрожує покарання позбавленням свободи строком понад 3 роки. § 3. У випадку, якщо потерпілий помирився з правопорушником, правопорушник виправив шкоду або потерпілий і правопорушник узгодили спосіб виправлення шкоди, умовне припинення може бути застосоване по відношенню до правопорушника, якому загрожує покарання позбавленням свободи строком не більше 5 років.