МІЖНАРОДНИЙ НАУКОВИЙ ЖУРНАЛ НАУКА ТА НАУКОЗНАВСТВО № 4 (90) 2015 by Alex Udovenko

МІЖНАРОДНИЙ НАУКОВИЙ ЖУРНАЛ

НАУКА ТА НАУКОЗНАВСТВО

№ 4 (89) 2015 Виходить 4 рази на рік Заснований 1993 р.

ЗМІСТ НАУКА ТА ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК ЕКОНОМІКИ І СУСПІЛЬСТВА Головатюк В. М. Інноваційність української економіки в контексті євроінтеграції ............................................................................................................... 3 Попович З. О. Особливості соціально-класової структури радянського суспільства, витоків та характеру протестного руху в СРСР..................................... 16 Забарна Е. М. Оцінювання інноваційно-інвестиційної складової економічного розвитку............. .................................................................................. 28 Яковлев А. І. Структура показників наукоємності на сучасному етапі економічного розвитку .............................................................................................. 38 *Артюхов А. Є., Воробйов С. І., Омеляненко В. А. Аналіз практичних аспектів реалізації фундаментальних наукових проектів: міжнародний досвід, реалії та перспективи України** ................................................................................ 45 ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ НАУКОВО-ТЕХНОЛОГІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ Попович О. С., Костриця О. П. Зміни вікової структури кадрового потенціалу української науки ....................................................................................................... 52 НАУКОМЕТРІЯ Кияк Б. Р., Андрущенко В. Б. Обґрунтування критеріїв оцінювання фундаментальних наукових досліджень**................................................................. 67 НАУКА ТА ОСВІТА *Хмара М. П. Освітні кластери: український контекст**......................................... 73 * Статті публікуються англійською мовою ** Доповіді на Міжнародній науково-практичній конференції «Грантова підтримка досліджень та нових технологій – 2015»

ЗАРУБІЖНА НАУКА. МІЖНАРОДНЕ НАУКОВО-ТЕХНІЧНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО Грачев О. О., Хоревін В. І. Національні академії наук країн Азії, Австралії та Нової Зеландії. Наукознавчий аналіз діяльності .................................. 80 ІСТОРІЯ НАУКИ Храмов Ю. О. Начальный этап ракетно-космической науки и техники (1926–1944) ..................................................................................... 93 Онопрієнко В. І. Патріарх всесвітньої історії геології (до 100-річчя з дня народження В. В. Тихомірова) ..................................................105 З АРХІВІВ УКРАЇНИ Перша республіканська конференція з історії техніки ............................................115 ХРОНІКА НАУКОВОГО ЖИТТЯ ............................................................................127 АВТОРИ НОМЕРУ ...................................................................................................138 АНОТАЦІЇ (англ.) ......................................................................................................139

НАУКА ТА ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК ЕКОНОМІКИ І СУСПІЛЬСТВА УДК 330.341.1(477)

В. М. Головатюк

Інноваційність української економіки в контексті європейської інтеграції Особливості інноваційного розвитку української економіки у порівнянні з економіками країн ЄС упродовж 2009–2015 рр. досліджуються на основі матеріалів моніторингу індексу глобальної конкурентоспроможності (GCI). Проаналізовано позиції України за інтегральним GCI та за його фактор-складовими. Як за інтегральним GCI, так і за більшістю його фактор-складових упродовж досліджуваного періоду простежується тенденція до покращення інвестиційної привабливості української економіки. Утім аналіз економік країн ЄС за фактор-складовими GCI, які характеризують їх інноваційність («інновації», «рівень розвитку бізнесу», «технологічна готовність» економіки), виконаний із застосуванням методів математичної статистики, доводить, що Україна за інноваційністю економіки знаходиться на периферії від країн – інноваційних лідерів ЄС, і найбільш проблемною є фактор-складова «технологічна готовність», за якою Україна не потрапляє у довірчий інтервал оцінок країн ЄС. Отже, за цією фактор-складовою Україна не є інвестиційно-привабливою країною і оцінки за нею дають підстави для припущення щодо посилення невизначеності соціально-економічного середовища країн ЄС при євроінтеграції української економіки. Ключові слова: інноваційний розвиток, інвестиційна привабливість, науковоінноваційна політика, соціально-економічне середовище, моніторинг, глобальний індекс конкурентоспроможності, фактор-складова, соціальний потенціал.

Постановка проблеми. Ставши асоційованим учасником програми ЄС з досліджень та інновацій «Горизонт – 2020», Україна отримала нові можливості щодо інтеграції в європейський науково-інноваційний простір. У цьому контексті важливо розглянути особливості розвитку науково-інноваційного потенціалу української економіки та економік ЄС у спільному соціально-економічному вимірі, щоб знайти вузькі місця його зростання й на цій основі оптимізувати механізми інтеграції в соціально-економічне середовище європейського співтовариства, адаптувавши відповідним чи-

ном національну інноваційну політику. Фактично це означає необхідність якісно нової державної інноваційної політика, яка буде більш адекватною відповідним європейським принципам та сприятиме підвищенню інвестиційної привабливості національної науково-інноваційної сфери. Наразі сучасна національна державна інноваційна політика має враховувати певні ключові прагнення європейської спільноти, задекларовані програмою «Горизонт – 2020». Серед її пріоритетних напрямів, зокрема, визначено прагнення зробити Європу більш привабливою для наукової діяльності й вкладення інвести-

В. М. Головатюк

цій у наукові дослідження та інновації, що відповідає ініціативі ЄС щодо створення Інноваційного Союзу [1]. Таким чином, логічно було б розглянути проблему розвитку науково-інноваційної сфери української економіки та економік ЄС у контексті концепції інвестиційної привабливості. Зарубіжні [2; 3] та вітчизняні публікації [4; 5] засвідчують, що проблема інвестиційної привабливості інноваційної сфери продовжує залишатись актуальною для всебічного вивчення та осмислення її ролі в сучасних умовах економічного розвитку. Метою дослідження є вивчення особливостей інвестиційної привабливості інноваційної сфери української економіки в контексті інноваційного розвитку економік країн-членів ЄС на сучасному етапі. Результати дослідження. Соціально-економічним умовам інноваційного розвитку української економіки постійно приділялась увага влади ще з перших років незалежності України. Так, вже в лютому 1992 р. Постановою Кабінету Міністрів України № 77 було створено Державний інноваційний фонд [6], до основних завдань якого входила «фінансова і матеріально-технічна підтримка регіональних науково-технічних програм, інноваційної діяльності підприємств та організацій, впровадження у виробництво завершених науково-дослідних розробок та створених «ноу-хау», розширення масштабів використання сучасних технологій, освоєння конкурентоспроможної продукції». Необхідність «створення умов для збереження, розвитку і використання вітчизняного науково-технічного та інноваційного потенціалу» була задекларована серед основних принципів державної інноваційної політики [7]. Утім рівень інноваційності та конкурентоспроможності української економіки суттєво поступається рівню інноваційного розвитку провідних європейських та інших країн світу. Про це, зокрема, свідчать матеріали моніторингу індексу глобальної конкурентоспроможності (GCI) країн світу,

який розраховується Всесвітнім економічним форумом (ВЕФ) [8].1 Вибір означеного моніторингу для аналізу інноваційності української економіки та економік країн-членів ЄС обумовлений, по-перше, тим, що методологія обрахунку GCI передбачає визначення конкурентоспроможності країни в залежності від рівня інноваційності її економіки. Для цього використовується субіндекс «фактори розвитку та інноваційного потенціалу». За методологією GCI всі досліджувані країни класифікуються за 5 групами стадій розвитку: – до першої групи (перша стадія розвитку) входять економіки з ВВП на дущу населення менше 2000 дол. США (ваговий коефіцієнт субіндексу «фактори розвитку та інноваційного потенціалу» в інтегральному індексі конкурентоспроможності визначається на рівні 5%); – до другої групи (перехідна стадія розвитку від першої до другої) входять економіки з ВВП на душу населення у сегменті 2000–2999 дол. США (ваговий коефіцієнт субіндексу «фактори розвитку та інноваційного потенціалу» – 5–10%); – до третьої групи (друга стадія розвитку) входять економіки з ВВП на душу населення у сегменті 3000–8999 дол. США (ваговий коефіцієнт субіндексу «фактори розвитку та інноваційного потенціалу» – 10%); – до четвертої групи (перехідна стадія розвитку від другої до третьої) входять економіки з ВВП на душу населення у сегменті 9000–17000 дол. США (ваговий коефіцієнт субіндексу «фактори розвитку та інноваційного потенціалу» – 10–30%); – до п’ятої групи (третя стадія розвитку) входять економіки з ВВП на душу населення більше 17000 дол. США (ваговий 1 У світовій практиці існують й інші підходи до визначення конкурентоспроможності країн. Наприклад, рейтинг конкурентоспроможності країн світу, що готується Інститутом менеджменту (Institute of Management Development, Лозанна, Швейцарія). За цим рейтингом Україна в 2015 р. посіла 60 місце із 61 можливих, набравши 41,986 бала зі 100 можливих. У аналогічному рейтингу 2014 р. Україна посідала 49 позицію із 60 можливих, набравши 50,872 бала зі 100 можливих [9].

ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2015, № 4

ІННОВАЦІЙНІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ ЕКОНОМІКИ В КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

коефіцієнт субіндексу «фактори розвитку та інноваційного потенціалу» – 30%). З 2012 р. українська економіка класифікується у третій групі країн, орієнтованих на ефективність. По-друге, згідно з М. Портером, Д. Саксом та Д. МакАртуром [10], інструментарій GCI створює можливості для удосконалення макроекономічної та інноваційної політики національних економік, що забезпечує їм високі темпи безперервного економічного зростання. «Загальним призначенням індексу зростання конкурентоспроможності, – зазначають Д. МакАртур і Д. Сакс, – є вимірювання потенціалу національної економіки для досягнення стійкого економічного зростання в середньостроковій перспективі при одночасному контролі (моніторингу – В. Г.) поточного рівня її економічного розвитку» [11, с. 32]. «Метою GCI є виявлення важливих факторів економічного зростання приблизно на п’ятирічну перспективу» [11, с. 35]. Це досягається «дослідженням того, якою мірою GCI сприяє екстраполяції в майбутнє моделі зростання в недавньому минулому» [11, с. 35]. Так, Україна за матеріалами Всесвітнього економічного форуму 2014–2015 рр. за загальною оцінкою GCI мала 76-й ранг серед 144 країн (4,14 бала із 7 можливих) (табл. 1). Окремо за субіндексом «фактори розвитку та інноваційного потенціалу», за яким безпосередньо оцінюється інноваційність економік світу, Україна мала ще нижчу оцінку – 92-й ранг (3,41 бала). Навіть у порівнянні з аналогічним рейтингом (за кількістю досліджуваних країн) 2012–2013 рр. позиції української економіки дещо погіршились. У ньому Україна посідала 73-те місце також серед 144 країн (4,14 бала). Проте за субіндексом «фактори розвитку та інноваційного потенціалу» Україна мала кращі позиції, ніж у 2014–2015 рр. – 79-те місце (3,43 бала). У рейтингу ж за 2013–2014 рр. українська економіка посідала 84-те місце серед 148 країн (4,05 бала), а за субіндексом «фактори розвитку та інноваційного потенціалу» –95-те місце (3,36 бала). ISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2015, № 4

Якщо простежити динаміку GCI України впродовж 2009–2015 рр. (враховується період після всесвітньої економічної кризи, а також те, що методологія GCI основана на оцінках соціально-економічних середовищ країн у середньостроковій перспективі), можна виявити, що його бальна оцінка змінювалась у межах 3,95 бала – 4,14 бала з вищими їх значеннями (навіть при збільшенні числа досліджуваних країн), характерними для 2013–2015 рр. За цей самий період покращився на 6 пунктів і ранг України за індексом GCI (з 82-го рангу до 76-го рангу). Отже, можна вважати, що в межах концептуальних положень обрахунку GCI простежується певна тенденція до покращення інвестиційної привабливості соціально-економічного середовища української економіки. Загалом аналіз даних п’ятирічного періоду (2011–2015 рр.) засвідчує, що привабливість соціально-економічного середовища в Україні покращилась за більшістю оцінок фактор-складових GCI, як за рангом, так і за балами. За величиною рангу вона погіршилася лише за трьома і за бальною оцінкою – лише за двома із 12 фактор-складових GCI. Так, за «ефективністю ринку праці» ранг погіршився на 12 пунктів, за «технологічною готовністю» – на 3 пункти і за фактор-складовою «інновації» – на 7 пунктів. Бальні оцінки погіршилися за «макроекономічним середовищем» на 0,07 пункту та «ефективністю ринку праці» – на 0,32 пункту. Решта оцінок, як за рангом, так і балами, за означений період покращилися. Слід звернути увагу і на таку методологічну особливість GCI: погіршення оцінок фактор-складової за рангом (балами) не означає одночасне погіршення за нею і бальних оцінок (рангу), хоча і допускає таку можливість. Означене ускладнює розроблення пропорційних моделей аналізу динаміки соціально-економічного середовища за цими чинниками. Дані табл. 1 і 2, зокрема, засвідчують, що лише за «ефективністю ринку праці» впродовж 2011–2015 рр. оцінки соціаль-

В. М. Головатюк

но-економічного середовища України погіршилися одночасно і за рангом, і за балами. За «технологічною готовністю» бальна оцінка GCI зросла на 0,03 пункту, при цьому величина рангу погіршилася на 3 пункти. За чинником «інновації» бальна оцінка покращилася на 0,05 пункту, а величина рангу погіршилася на 7 пунктів. Таким чином, можна вважати, що інноваційна привабливість соціально-економічного середовища України у цей період за означеними фактор-складовими хоча і поліпшувалась, але не з такою інтенсивністю, яка була б достатньою і для покращання відповідних рангів. При порівнянні даних GCI у короткостроковому періоді (даних 2014–2015 рр. з даними 2013–2014 рр.) можна виявити дещо іншу ситуацію, ніж та, що була характерною для п’ятирічного періоду. Вона полягає в тому, що за величиною рангу покращилося або залишилося без змін 11 із 12 оцінок фактор-складових GCI, а погіршилася лише одна бальна оцінка «рівня розвитку бізнесу» – на 2 пункти. Що стосується показника «технологічна готовність економіки», то ранг за ним покращився на 9 пунктів, а його бальна оцінка зросла на 0,22 пункту. Ранг соціально-економічного середовища за показником «інновації» покращився на 12 пунктів, а відповідна бальна оцінка – на 0,13 пункту. Загалом, на відміну від того, що за рангом покращилися (або залишилися без змін) значення 11 оцінок факторскладових українського соціально-економічного середовища, а погіршилась одна, за балами покращилося в означений період 7 оцінок, а погіршилося 5 оцінок, серед яких і оцінка «рівня розвитку бізнесу» в країні. У цьому контексті слід зазначити, що у середньостроковому періоді погіршувалися саме оцінки інноваційності української економіки. Це засвідчує ту обставину, що фактично науково-інноваційна сфера України функціонує малоефективно й малопривабливо, а тому слабо сприяє покращенню інвестиційної привабливості соціально-економічного середовища за цією ознакою. За таких

умов навіть географічно близьке розташування країни до економічно розвинених країн не створює того зиску від можливого «абсорбування» капіталу та технологій багатих економік, який міг би впливати на забезпечення відповідного зростання національної економіки, бо не відбувається достатньо ефективного накопичення ресурсів людського капіталу інноваційного розвитку. Він, у свою чергу, має вирішальне значення для стимулювання технологічних й організаційних інновацій, які сприяють довгостроковому економічному зростанню. Враховуючи, що в середньостроковому періоді 9 оцінок за рангом та 10 оцінок за величиною балів із 12 фактор-складових GCI мали ознаки зростання, а також особливості динаміки оцінок у короткостроковому періоді (порівняння даних 2014–2015 рр. з даними за 2013–2014 рр.), можна припустити, що енергія української економіки останніми роками демонструвала тенденцію (хоча і на малопомітну) до покращення інвестиційної привабливості й, відповідно, конкурентоспроможності. Що стосується науково-інноваційної сфери, то ситуація тут є значно складнішою. На поточному етапі розвитку вона слабко стимулює стійке покращення привабливості соціальноекономічного середовища України, а тому потребує розроблення окремих економіко-організаційних механізмів оптимізації її функціонування. Загалом привабливість соціальноекономічного середовища України за оцінками GCI суттєво поступається провідним економікам світу. Так, до першої десятки світових технологічних лідерів у рейтингу 2014–2015 рр. увійшли: Швейцарія (5,70 бала за загальним GCI (1-й ранг), 5,74 бала за субіндексом «фактори розвитку та інноваційного потенціалу» (1-й ранг), Сінгапур (відповідно: 5,65 бала, 5,13 бала (11-й ранг), США (відповідно: 5,54 бала, 5,54 бала (5-й ранг), Фінляндія (відповідно: 5,50 бала, 5,57 бала (3-й ранг), Німеччина (відповідно: 5,49 бала, 5,56 бала (4-й ранг), Японія (відповідно: 5,47 бала, 5,68 бала (2-й ранг), Гонконг (відповідно: 5,46 бала,

ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2015, № 4

ISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2015, № 4

3,96

109 49 106 80 29 80 91

6. Ефективність ринку товарів

7. Ефективність ринку праці

8. Рівень розвитку фінансового ринку

9. Технологічна готовність

10. Розмір ринку

ІІІ. Субіндекс «фактори розвитку та інноваційного потенціалу»

11. Рівень розвитку бізнесу

3,63

3,42

4,67

3,37

3,56

4,57

3,74

4,38

100

119

129

132

134

102

89/139

Ранг

Бал 3,48

3,30

4,53

3,37

3,31

4,54

3,53

4,61

3,98

5,70

3,20

3,83

2,96

3,92

3,90

103

116

129

112

131

82/142

Бал 3,48

3,29

4,54

3,47

3,39

4,44

3,58

4,58

4,00

5,64

4,21

3,87

2,98

4,18

4,00

114

117

132

73/144

3,70

3,43

4,60

3,60

3,52

4,44

3,82

4,70

4,11

5,78

4,40

4,10

3,13

4,35

4,14

2012–2013 Бал

117

124

107

137

84/148

Бал 3,68

3,36

4,60

3,28

3,46

4,18

3,81

4,75

4,01

5,84

4,20

4,07

2,99

4,27

4,05

2013–2014

107 85

112 80

105

130

76/144

3,66

3,41

4,58

3,54 3,50

3,99 4,12

4,93

4,11

6,14

4,14

4,16

2,98

4,36

4,14

2014–2015

Таблиця 1

Бал

12. Інновації 62 3,21 63 3,11 74 3,11 71 3,16 93 3,03 81 3,16 Джерело: розроблено автором за: Global Competitiveness Report 2009–2015 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www3.weforum.org/

5. Вища освіта та професійна підготовка

4. Охорона здоров’я та початкова освіта ІІ. Субіндекс «підсилювачі ефективності» 4,05

3. Макроекономічне середовище

3,10 3,39

106

2. Інфраструктура

5,41

1. Інституції

3,96

3,95

Бал

120

І. Субіндекс «базові вимоги»

Індекс GCI

2 82/ 133 94

Ранг

2011–2012 Ранг

2010–2011 Ранг

2009–2010 Ранг

Показники

Ранг

Динаміка рейтингу України за індексом глобальної конкурентоспроможності (12 фактор-складових, 2009–2015 рр.)

ІННОВАЦІЙНІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ ЕКОНОМІКИ В КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

4 3 12 4 10 9 0 3 -2

5. Вища освіта та професійна підготовка

6. Ефективність ринку товарів

7. Ефективність ринку праці

8. Рівень розвитку фінансового ринку

9. Технологічна готовність

10. Розмір ринку

ІІІ. Субіндекс «фактори розвитку та інноваційного потенціалу»

11. Рівень розвитку бізнесу

Бал -0,02

0,05

-0,02

0,22

0,08

-0,06

0,18

0,10

0,30

-0,06

0,09

-0,01

0,09

Ранг -8

-13

-4

-18

-2

-15

-3

-8

-3

Бал -0,04

-0,02

-0,10

0,02

-0,32

0,17

0,23

0,36

-0,26

0,06

-0,15

0,01

-3

-19

Ранг

0,18

0,12

0,04

0,03

0,15

-0,32

0,41

0,35

0,11

0,50

-0,07

0,29

0,00

0,18

0,14

12. Інновації 12 0,13 -10 0 -7 0,05 Джерело: розроблено автором за: Global Competitiveness Report 2009–2015 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www3.weforum.org/

2. Інфраструктура

ІІ. Субіндекс «підсилювачі ефективності»

1. Інституції

4. Охорона здоров’я та початкова освіта

І. Субіндекс «базові вимоги»

3. Макроекономічне середовище

Індекс GCI

Ранг

Бал

Показники

-18

-4

-2

-26

Ранг

2014–2015 / 2010–2011, краще / гірше

0,05

0,18

0,11

0,05

0,13

0,23

-0,42

0,46

0,32

0,13

0,44

0,94

0,33

0,02

0,44

0,24

Бал

2014–2015 / 2011–2012, краще / гірше

2014–2015 / 2009–2010, краще / гірше

-19

-8

-12

-9

-5

-1

-31

-3

-10

Ранг

2014–2015 / 2012–2013, краще / гірше

-0,05

0,03

-0,01

-0,09

0,13

-0,02

-0,45

0,25

0,55

0,06

0,73

0,18

0,77

-0,12

0,40

0,19

Бал

8 2014–2015 / 2013–2014, краще / гірше

Таблиця 2 Рейтинг України за індексом глобальної конкурентоспроможності за 2014–2015 рр. у порівнянні з попередніми роками (12 фактор-складових GCI)

В. М. Головатюк

ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2015, № 4

ІННОВАЦІЙНІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ ЕКОНОМІКИ В КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

4,75 бала (23-й ранг), Нідерланди (відповідно: 5,45 бала, 5,41 бала (6-й ранг), Великобританія (відповідно: 5,41 бала, 5,21 бала (8-й ранг), Швеція (відповідно: 5,41 бала, 5,38 бала (7-й ранг). За класифікацією ВЕФ усі вони є інноваційноорієнтованими економіками. Серед означених 10 країн технологічних лідерів – 8 економічно-розвинених економік та 2 країни, що розвиваються (класифікація Світового банку [12]). 5 із них – це країни-члени ЄС: Фінляндія, Німеччина та Швеція – лідери інновацій за класифікацією Європейського інноваційного табло, Нідерланди та Великобританія – інноваційні послідовники [13]. Наведене засвідчує, що оцінки української економіки, як загалом за GCI, так і за субіндексом «фактори розвитку та інноваційного потенціалу» відповідають далекій периферії від світових технологічних лідерів. Утім євроінтеграційні наміри України обумовлюють необхідність більш ретельного вивчення і порівняння сутнісних характеристик, що формують привабливість соціально-економічного середовища України і країн-членів ЄС, та виявлення на цій основі можливого виникнення певних невизначеностей і загроз на шляху євроінтеграційного поступу України. Доречно зазначити, що визначення місця країни у рейтингу GCI не є його головною метою. Більш важливим є те, що методологією обрахунку GCI, яка удосконалювалась більш ніж три десятиліття, передбачено сканування й моніторинг стану соціально-економічних середовищ країн за 112 показниками, що згруповані у 12 фактор-складових, за якими оцінюється рівень конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості економік світу. Розробниками GCI передбачалося, що запропонований ними інструментарій зможе краще стимулювати уряди країн до реалізації політики, яка б сприяла покращенню благополуччя їх громадян. Вважалося, що уряди при формуванні державної політики щодо зростання конкурентоспроможності національних економік та розробISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2015, № 4

ленні ефективних бізнес-стратегій для зменшення ризиків досягнення стійкого соціально-економічного прогресу використовуватимуть інформацію GCI в повному обсязі, а не лише його підсумкові значення. З цього приводу Д. МакАртур і Д. Сакс зазначають, що «не варто плутати останні місця в рейтингу GCI з найгіршими в світі перспективами зростання економік. <…> Країни, що посідають декілька останніх місць за GCI, далеко не втратили свої можливості, це економіки, яким просто необхідно більше політичної волі, ніж іншим досліджуваним країнам нашої вибірки. Це також країни з найбільшими можливостями для «наздоганяючого» зростання. <…> Незважаючи на хитке політичне середовище можна досягти великих успіхів в економічному розвитку з добре продуманою внутрішньою політикою та міжнародною допомогою. Ми сподіваємося, що замість того, щоб у низькому рейтингу бачити причину для відчаю, політичні діячі та лідери бізнесу будуть розглядати інформацію, що міститься в GCI, як корисний засіб ідентифікації політичних пріоритетів і, в майбутньому, як критерій успіху нових ініціатив. І незалежно від рівня доходів країн ми прагнемо за допомогою інформації, що міститься в GCI, допомогти політикам та представникам приватного сектору в кожній країні визначити свої національні пріоритети у прагненні підвищити рівень економічного добробуту своїх громадян» [11, с. 36]. Означене обумовлено тим, що за методологією Всесвітнього економічного форуму конкурентоспроможність розглядається як «сукупність інституцій, політик і факторів, які визначають рівень продуктивності економіки країни, від якої, в свою чергу, залежить рівень добробуту, що може забезпечити економіка» [8, с. 3]. Окрім того, «рівень продуктивності визначає також норми прибутковості інвестицій, які можуть бути досягнуті в економіці та є фундаментальним фактором економічного зростання. Інакше кажучи, конкурентоспроможніша економіка, імовірніше,

В. М. Головатюк

буде більш спроможною забезпечити довготривале зростання» [8, с. 3]. Виходячи із означених позицій можна пересвідчитись, що у списку країн за величиною GCI за 2014–2015 рр. з-серед країн-членів ЄС нижчий, ніж в України, рейтинг мали дві економіки – Хорватії (77-й ранг, 4,13 бала) та Греції (81-й ранг, 4,04 бала). Аналогічна ситуація була характерна і впродовж 2012–2014 рр. Так, за даними 2011–2012 рр. Україна за загальною величиною GCI мала 82-й ранг з 4,00 балами, а гірші, ніж у неї, оцінки були у Греції – 90-й ранг з 3,92 балами. У 2012–2013 рр. Україні за GCI було присвоєно 73-й ранг з 4,14 балами, а гірші, ніж у неї, оцінки були у Румунії (78-й ранг, 4,07 бала), Хорватії (81-й ранг, 4,04 бала) та Греції (96-й ранг, 3,86 бала). У 2013–2014 рр. Україні було присвоєно 84-й ранг з 4,05 балами, а Греції – 91-й ранг з 3,93 балами. Слід зазначити, що загалом сегмент оцінок GCI, яким охоплювались усі країни-члени ЄС упродовж 2012–2015 рр., мав тенденцію до концентрації (звуження), тобто оцінки соціально-економічного середовища ЄС поліпшувались, але при цьому оцінки соціально-економічного середовища України не виходили за його межі. За оцінками ж рейтингу 2010–2011 рр. ситуація була дещо іншою. Усі країни-члени ЄС мали кращі позиції, ніж Україна. В України був 89-й ранг з 3,90 балами, а країни-члени ЄС охоплювались сегментом оцінок від 2-го рангу (Швеція з 5,56 балами) до 83-го рангу (Греція з 3,99 балами). Отже, оцінки привабливості соціально-економічного середовища України в означений період виходили за межі оцінок привабливості соціально-економічного середовища країн-членів ЄС, погіршуючи тим самим привабливість загальноєвропейського соціально-економічного середовища та обумовлюючи, на той час, додаткові невизначеності його розвитку. Таким чином, на базі наведеного аналізу даних ВЕФ можна пересвідчитись, що оцінки соціально-економічного середовища України за величиною інтег-

рального GCI з 2012 р. і до 2015 р. повністю вписувались у відповідні сегменти оцінок для країн-членів ЄС. Тому є підстави вважати, що соціально-економічне середовище України на поточному етапі розвитку не може генерувати непередбачувані соціально-економічні та суспільно-політичні невизначеності й загрози при інтеграції його у європейський науково-інноваційний простір і, відповідно, не створює підстави для погіршення його інвестиційної привабливості. Доречно звернути увагу, що хоча Хорватія та Греція мають нижчий рейтинг, ніж Україна, за інтегральним GCI 2014–2015 рр., але оцінки за субіндексом «фактори розвитку та інноваційного потенціалу» у них все-таки кращі. Хорватія за ним мала 87-й ранг (3,47 бала), а Греція – 74 ранг (3,55 бала). Позиціонуючи Хорватію та Грецію в одному із інструментів оцінки показників інноваційного розвитку країн-членів ЄС за 2015 р., яким є Європейське інноваційне табло, можна пересвідчитись, що вони в ньому класифікуються як «помірні новатори». Тобто будучи лише «помірними новаторами», означені країни мають кращі позиції, ніж Україна, за субіндексом «фактори розвитку та інноваційного потенціалу» GCI. Щоб краще уяснити рівень інноваційної привабливості української економіки у порівнянні з економіками країн-членів ЄС, доречно здійснити відповідний аналіз окремо, насамперед за оцінками фактор-складових індексу GCI «інновації» та «рівень розвитку бізнесу» субіндексу «фактори розвитку та інноваційного потенціалу» (табл. 3, табл. 4). В одному блоці з ними, на думку автора, важливо розглянути і таку фактор-складову як «технологічна готовність» економіки, хоча вона і входить до складу іншого субіндексу – «підсилювачі ефективності». Слід наголосити на відмінностях у методології застосування фактор-складових «інновації» і «технологічна готовність» економіки. Проте обидва вони стосуються інновацій. Якщо за допомогою фактор-складової «інновації» оцінюєть-

ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2015, № 4

ІННОВАЦІЙНІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ ЕКОНОМІКИ В КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

ся спроможність країни створювати технологічні інновації для забезпечення власної конкурентоспроможності (тобто її можливості самостійно проводити дослідження й розробляти технологічні інновації), то фактор-складовою «технологічна готовність» оцінюються можливості країни «переймати (запозичувати) та використовувати (опановувати) нові технології з метою підвищення ефективності її виробничих секторів», вже створені в інших країнах. Саме цим обґрунтовується доцільність використовування фактор-складової «технологічна готовність» в одному блоці з фактор-складовими «інновації» та «рівень розвитку бізнесу» для оцінювання інноваційності української економіки. Одразу слід зазначити, що вищезгадані фактор-складові GCI не належать до числа найбільш інвестиційно-привабливих для соціально-економічного середовища України (див. табл. 1).2 Проте виявлення особливостей саме їхнього впливу на стан інвестиційної привабливості соціально-економічного середовища країн-членів ЄС при інтеграції України у європейський науково-інноваційний простір є надзвичайно важливим. З цією метою оцінки GCI соціальноекономічних середовищ 28 країн-членів ЄС та України класифікуються у статистично однорідні групи за кожною із трьох фактор-складових економіки («інновації», «рівень розвитку бізнесу» та «технологічна готовність») одночасно за двома 2 12 фактор-складових інтегрального GCI за 2014– 2015 рр. для соціально-економічного середовища України за рівнем їх інвестиційної привабливості упорядковуються у такий спосіб: розмір ринку (38-й ранг, 4,58 бала), вища освіта та професійна підготовка (40-й ранг, 4,93 бала), охорона здоров’я та початкова освіта (43-й ранг, 6,14 бала), інфраструктура (68-й ранг, 4,16 бала), ефективність ринку праці (80-й ранг, 4,12 бала), інновації (81-й ранг, 3,16 бала), технологічна готовність (85-й ранг, 3,50 бала), рівень розвитку бізнесу (99-й ранг, 3,66 бала), макроекономічне середовище (105-й ранг, 4,14 бала), рівень розвитку фінансового ринку (107-й ранг, 3,54 бала), ефективність ринку товарів (112-й ранг, 3,99 бала), інституції (130-й ранг, 2,98 бала).

ISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2015, № 4

параметрами: рангом у загальному списку країн і величиною їх бальної оцінки. При цьому враховується, що за методологією GCI величини рангу та бальної оцінки мають відносно самостійний характер змін [11, с. 36]. Це означає, що збільшенню рангу на один пункт не завжди відповідає зростання бальної оцінки на одну і ту ж саму величину, і навпаки (про це вже йшлося раніше, табл. 2). Методологія групування базується на авторському підході до застосування методів математичної статистики з таким розрахунком, щоб у межах однієї групи країн виконувались умови графічного методу класифікації В. Плюти [14, с. 33], а їхні ранги та бальні оцінки за відповідною фактор-складовою не виходили за межі довірчого інтервалу ā±2σ. З табл. 3 видно, що за фактор-складовою «інновації» соціально-економічне середовище країн-членів ЄС є достатньо неоднорідним. Усі країни ЄС та Україну за нею можна класифікувати у 5 груп. У першу групу потрапляють 11 інноваційно-орієнтованих економік ЄС з найкращими рангами та бальними оцінками. Україна потрапляє у четверту змішану групу, в яку входять 7 економік, одна з яких орієнтована на ефективність (Румунія), три економіки є перехідними від стадії розвитку орієнтованих на ефективність до інноваційно-орієнтованих (Латвія, Польща, Хорватія) та дві інноваційно-орієнтовані економіки (Словаччина, Греція). Болгарія, економіка якої орієнтована на ефективність, утворює самостійну п’яту групу з найнижчими оцінками. Отже, за фактор-складовою «інновації» у рейтингу 2014–2015 рр. Україна посідала 81 місце у загальному списку країн з величиною 3,16 бала. За цим фактором гірші, ніж Україна, оцінки отримали Болгарія (105-й ранг у списку країн, 2,94 бала) та Хорватія (93-й ранг, 3,10 бала). Решта 26 країн-членів ЄС мали кращі оцінки. Загалом за цим показником оцінки всіх країн-членів ЄС потрапляють у сегмент: 1-й ранг – Фінляндія (5,58 бала), 105-й ранг – Болгарія (2,94 бала). Таким чином, оцінка фактор-складової «інновації» соціально-економічно-

В. М. Головатюк

го середовища української економіки не виходить за межі оцінок соціально-економічного середовища країн-членів ЄС, хоча і знаходиться на периферії від його інноваційних країн-лідерів. Що стосується динаміки оцінок соціально-економічного середовища Ук-

раїни за фактор-складовою «інновації», то впродовж 2009–2015 рр. вони переважно мали тенденцію до погіршення (з 62-го рангу з 3,21 балами у 2009–2010 рр. до 81го рангу з 3,16 балами у 2014–2015 рр.), погіршуючи за нею його інвестиційну привабливість. Таблиця 3

Група

Країни, показники

Ранг

Бал

Група

Італія

3,73

5,47

Кіпр

3,72

5,37

Іспанія

3,69

Нідерланди

5,25

Чехія

3,67

Данія

5,06

Словенія

3,64

Великобританія

4,96

Литва

3,62

Бельгія

4,49

Мальта

3,60

Люксембург

4,85

Угорщина

3,50

Австрія

4,82

Дов. інтервал: max

51,4

3,80

Франція

4,74

min

30,6

3,50

Ірландія

4,68

Румунія

3,28

Дов. інтервал: max

24,0

5,82

Латвія

3,27

min

-0,2

4,27

Польща

3,26

Португалія

4,08

Словаччина

3,18

Естонія

3,95

Греція

3,18

Дов. інтервал: max

31,8

4,20

Україна

3,16

min

26,2

3,83

Хорватія

3,10

Дов. інтервал: max

94,7

3,34

min

59,3

3,07

105

2,94

Країни, показники

Ранг

Бал

Класифікація країн ЄС та України за складовою «інновації» індексу глобальної конкурентоспроможності за 2014–2015 рр.

Фінляндія

5,78

Німеччина

Швеція

Болгарія

Джерело: розроблено автором за: Global Competitiveness Report 2014–2015 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www3.weforum.org/

ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2015, № 4

ІННОВАЦІЙНІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ ЕКОНОМІКИ В КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

4 1

5 Чехія Мальта Іспанія Кіпр Естонія Литва Португалія Словенія Латвія Польща Словаччина Греція Хорватія Румунія Угорщина Україна Болгарія Дов. інтервал: max

6 35 36 38 40 48 49 51 59 61 63 65 74 83 90 92 99

7 4,46 4,45 4,42 4,41 4,32 4,31 4,29 4,16 4,09 4,06 4,00 3,91 3,83 3,77 3,75 3,66

105 109,8

3,61 4,67

Група

3 5,65 5,57 5,45 5,41 5,38 5,36 5,34 5,33 5,02 5,00 4,96 4,79 5,80 4,74

Бал

2 3 5 6 7 8 9 10 11 20 21 22 25 27,4 -2,9

Країни, показники

Ранг

Бал

1 Німеччина Нідерланди Великобританія Австрія Швеція Фінляндія Бельгія Данія Ірландія Люксембург Франція Італія Дов. інтервал: max min

Група

Країни, показники

Ранг

Таблиця 4 Класифікація країн ЄС та України за складовою «рівень розвитку бізнесу» індексу глобальної конкурентоспроможності за 2014–2015 рр.

8 2

min 18,2 3,50 Джерело: розроблено автором за: Global Competitiveness Report 2014–2015 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www3.weforum.org/

За фактор-складовою «рівень розвитку бізнесу» (табл. 4) соціально-економічне середовище країн-членів ЄС є більш однорідним. Усі країни ЄС та Україну можна класифікувати за нею всього у 2 групи. У першу групу потрапляють 12 інноваційно-орієнтованих економік ЄС з найкращими рангами та бальними оцінками. Серед них 11 країн, які утворювали першу групу з найкращими оцінками і за фактор-складовою «інновації» (табл. 3). Україна потрапляє у другу групу, куди входять решта 16 країн-членів ЄС. За фактор-складовою «рівень розвитку бізнесу» у рейтингу 2014–2015 рр. Україна посідала 99 місце у загальному списку країн з величиною 3,66 бала. За цим фактором гіршу, ніж Україна, оцінку отримала лише Болгарія (105-й ранг у ISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2015, № 4

списку країн, 3,61 бала). Загалом за цим показником оцінки всіх країн-членів ЄС потрапляють у сегмент: 3-й ранг – Фінляндія (5,65 бала), 105-й ранг – Болгарія (3,61 бала). Отже, і оцінка фактор-складової «рівень розвитку бізнесу» соціально-економічного середовища української економіки знову ж таки не випадає за межі оцінок соціально-економічного середовища країн-членів ЄС. Що стосується динаміки оцінок соціально-економічного середовища України за фактор-складовою «рівень розвитку бізнесу», то впродовж 2009–2015 рр. вони не мали чітко вираженої тенденції. Ранг погіршився з 91-й позиції до 99-й (коефіцієнт варіації 0,051), а бальна оцінка зросла з 3,63 бала до 3,66 бала (коефіцієнт варіації 0,028). Враховуючи

В. М. Головатюк

незначне варіювання цих оцінок, можна зробити припущення про несуттєве погіршення інвестиційної привабливості соціально-економічного середовища України у цей період за фактор-складовою «рівень розвитку бізнесу». Доповненням групи фактор-складових «інновації» та «рівень розвитку бізнесу» можна вважати фактор-складову «технологічна готовність» економіки, яка трактується розробниками GCI як спроможність економіки швидко переймати (запозичувати) й продуктивно опановувати нові технології. Означеною фактор-складовою оцінюється доступність національній економіці новітніх технологій, інтенсивність впровадження технологій на рівні компаній, рівень прямих іноземних інвестицій як основного джерела передачі іноземних технологій, а також здатність максимально ефективно використовувати інформаційні та комунікаційні технології (ІКТ) для створення інновацій у повсякденній діяльності та виробничих процесах [8, с. 7]. На відміну від двох попередніх класифікацій, соціально-економічне середовище країн-членів ЄС за факторскладовою «технологічна готовність» є найбільш однорідним. Країни ЄС можна класифікувати за нею лише у одній групі. Причому сегмент оцінок за нею практично у два рази компактніший (від 1-го рангу (Люксембург, 6,36 бала) до 52го рангу (Словаччина, 4,37 бала)), ніж за фактор-складовими «інновації» та «рівень розвитку бізнесу». За фактор-складовою «технологічна готовність» у рейтингу 2014–2015 рр. Україна мала 85-й ранг з 3,50 балами, а відтак її оцінки за цією фактор-складовою не потрапляють у сегмент оцінок країнчленів ЄС ні за рангом, ні за бальною 1.

Communication from the Commission Europe 2020: A strategy for smart, sustainable and inclusive growth [Electronic resource]. – Assess mode: http://ec.europa.eu/eu2020/pdf/COMPLET% 2 0 E N % 2 0 B A R RO S O % 2 0 % 2 0 % 2 0 0 0 7 % 20-%20Europe%202020%20-%20EN% 20version.pdf . OECD Science, Technology and Industry Outlook 2014 [Electronic resource]. – Assess mode: http://ifuturo.org/documentacion/

оцінкою. Від найнижчої оцінки, отриманої Словаччиною, оцінки України гірші на 33 пункти за величиною рангу і на 0,8 пункту за бальною оцінкою. Враховуючи методологію розрахунку GCI, це означає достатньо великий відрив оцінок соціально-економічного середовища України від оцінок європейського соціально-економічного середовища за означеним фактором. Оцінки соціально-економічного середовища України за фактор-складовою «технологічна готовність» не потрапляють навіть у довірчий інтервал (<±2>) оцінок за нею для країнчленів ЄС. Отже, за цією фактор-складовою Україна не є інвестиційно-привабливою країною і оцінки за нею суттєво погіршують інвестиційну-привабливість та посилюють фактори невизначеності соціально-економічного середовища країн-членів ЄС при євроінтеграції української економіки. Висновки. Досліджуючи інноваційність української економіки та економік країн-членів ЄС за матеріалами Всесвітнього економічного форуму 2014–15 рр., можна побачити, що за фактор-складовими «інновації» та «рівень розвитку бізнесу» оцінки соціально-економічного середовища України все ж вписуються в оцінки соціально-економічного середовища країн-членів ЄС, хоча і з найгіршими оцінками відповідних сегментів. Що стосується оцінок фактор-складової «технологічна готовність» української економіки у порівнянні з економіками країн-членів ЄС, то тут ситуація є набагато складнішою (про це йшлося вище). Можна вважати, що за нею господарський комплекс України знаходиться на далекій периферії від провідних країн європейського інноваційного простору.

Science%20Technology%20and%20Industry%20 Outlook%202014.pdf . Золотарева А. Ф. Актуальные проблемы формирования и развития инновационной экономики РФ / А. Ф. Золотарева, М. В. Савина, А. А. Степанов, И. А. Степанов. – М. : АМА-ПРЕСС, 2010. – 228 с. Інноваційна Україна 2020 : національна доповідь / За заг. ред. В. М. Гейця та ін. ; НАН України. – К., 2015. – 336 с.

ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2015, № 4

ІННОВАЦІЙНІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ ЕКОНОМІКИ В КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ 5.

10.

Федулова Л. І. Технологічна політика: глобальний контекст та українська практика : монографія / Л. І. Федулова. – К. : Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2015. – 844 с. Постанова Кабінету Міністрів України вiд 18.02.1992 № 77 «Про створення Державного інноваційного фонду» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ndipzir.org.ua/. Закон України «Про інноваційну діяльність» від 4 липня 2002 р. № 40-IV / ВВР України, 2002, № 36, ст. 266 / остання редакція від 05.12.2012 р. Global Competitiveness Report 2014–2015 [Electronic resource]. – Assess mode: http:// www3.weforum.org/ Рейтинг 2014–2015 рр. готувався на основі статистики за 2013 р. та опитувань підприємців на початку 2014 р., до початку воєнних дій в Україні. The 2015 IMD World Competitiveness Scoreboard [Electronic resource]. – Assess mode: http://www.imd.org/uupload/imd.website/wcc/ scoreboard.pdf. Porter M. E. Executive Summary: Competitiveness and Stages of Economic Development

11.

12.

13.

14.

[Electronic Resource] / M. E. Porter, J. D. Sachs, J. W. McArthur. – Access mode: http://www. weforum.org/pdf/Gcr/GCR_01_02_Executive_ Summary.pdf. McArthur J. W. The Growth Competitiveness Index: Measuring Technological Advancement and Stages of Development [Electronic Resource] / J. W. McArthur, J. D. Sachs. – Access mode: http://earth.columbia.edu/sitefiles/file/Sachs%20Writing/2002/ WorldEconomicForum_2001-2002_GlobalCompetitivenessReport2001-2002_GrowthCompetitivenessIndex.pdf World Investment Report 2014 [Electronic resource]. – Assess mode: http://unctad.org/en/ PublicationsLibrary/wir2014_en.pdf Innovation Union Scoreboard 2015 [Electronic resource]. – Assess mode: http://ec.europa. eu/growth/industry/innovation/facts-figures/ scoreboards/index_en.htm Плюта В. Сравнительный многомерный анализ в экономических исследованиях: методы таксономии и факторного анализа / В. Плюта ; [пер. с пол. В. В. Иванова ; науч. ред. В. М. Жуковской]. – М., 1980. – 151 с.

Одержано 24.08.2015 В. М. Головатюк

Інновационность украинской экономики в контексте европейской интеграции Особенности инновационного развития украинской экономики в сравнении с экономиками стран ЕС на протяжении 2009–2015 гг. исследуются на основе материалов мониторинга индекса глобальной конкурентоспособности (GCI). Проанализированы позиции Украины по интегральному GCI и его фактор-составляющим. Как по интегральному GCI, так и по большинству его фактор-составляющих в течение исследуемого периода прослеживается тенденция к улучшению инвестиционной привлекательности украинской экономики. В то же время анализ экономик стран ЕС по факторсоставляющим GCI, характеризующим их инновационность («инновации», «уровень развития бизнеса», «технологическая готовность экономики»), выполненный с использованием методов математической статистики, доказывает, что Украина по инновационности экономики находится на периферии от стран – инновационных лидеров ЕС, и наиболее проблемной является фактор-составляющая «технологическая готовность», по которой Украина не попадает в доверительный интервал оценок стран ЕС. Следовательно, по этой фактор-составляющей Украина не является инвестиционно привлекательной страной и оценки по ней дают основания для предположения об усилении неопределенности социально-экономической среды стран ЕС при евроинтеграции украинской экономики. Ключевые слова: инновационное развитие, инвестиционная привлекательность, научно-инновационная политика, социально-экономическая среда, мониторинг, глобальный индекс конкурентоспособности, фактор-составляющая, социальный потенциал.

ISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2015, № 4

УДК 330.341; 316.77

З. О. Попович

Особливості соціально-класової структури радянського суспільства, витоків та характеру протестного руху в СРСР Показано, що гібридний планово-бюрократично-ринковий характер економіки СРСР зумовив формування специфічної соціально-класової структури, в якій важливу роль відігравали буржуазно-підприємницькі групи «штовхачів» та «цеховиків», тісно пов’язані з певною частиною радянської бюрократі. Специфічні інтереси буржуазнопідприємницького класу відігравали важливу роль у динаміці соціально-політичних змін. Спроба Хрущова обмежити сферу товарно-грошових відносин та приборкати тіньову економіку обернулася саботажем з боку буржуазного класу та пов’язаних з ним кіл торговорозподільчої бюрократії, що, в свою чергу, спричинило протести з боку робітництва, спрямовані насамперед проти вищого керівництва. Вони були придушені силою, а вищі ешелони радянської бюрократії пішли на альянс із буржуазно-підприємницьким класом, послабивши відповідальність за «економічні злочини» та розширивши господарські повноваження галузевих бюрократичних структур, відмовившись відповідно від планів обмеження сфери товарно-грошових відносин і впровадження єдиної прозорої системи демократичного централізованого планування. Ці рішення призвели до ослаблення підтримки бюрократії широкими колами робітничого класу і спонукали робітництво наприкінці 80-х до підтримки буржуазних класів у їх прагненні до повної реставрації капіталізму. Ключові слова: ринок, план, бюрократія, тіньова економіка, підприємництво, штовхачі, цеховики, протести.

У попередній статті, яка була присвячена проблемі формування у 30-х роках в СРСР гібридної планово-бюрократичноринкової економіки [1], було показано, що реальні механізми функціонування економічної системи Радянського Союзу дуже відрізнялися як від ідеального науково-обґрунтованого планового управління, як це твердили радянські економісти, так і від суто тоталітарного командно-адміністративного управління економікою, про що писали критики реального соціалізму. У цій роботі буде проаналізовано, як це вплинуло на соціальну природу і класову структуру радянського суспільства, на протестні рухи, що мали місце в СРСР до середини 1980-х років.* Для розуміння політико-економічної сутності процесів, що відбувалися, принципово важливо усвідомити, хто © З. О. Попович, 2015

ж були ці «штовхачі», що забезпечували роботу настільки масштабного нелегального ринку. За походженням це були в основному колишні успішні комерсанти епохи НЕП’у, які в 1930-х рр. знову перетворилися з приватних бізнесменів на державних службовців. (Нагадаємо, що серед великих непманів не менше 80–90% становили колишні співробітники радянського апарату, в основному з різночинної інтелігенції, які не були до революції 1917 року ні чиновниками, ні капіталістами, ні представниками інших експлуататорських класів). Більш точно встановити соціальний склад і походження «штовхачів» складно. На жаль, особисті справи «героїв» радянського приватного бізнесу, що зберігаються в архівах ФСБ, з якоїсь причини досі недоступні дослідникам (на відміну від справ репресованих партійців, профс-

ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2015, № 4

ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНО-КЛАСОВОЇ СТРУКТУРИ РАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА, ВИТОКІВ ТА ХАРАКТЕРУ ПРОТЕСТНОГО РУХУ В СРСР

пілкових працівників і навіть працівників промисловості). За окремими доступним матеріалами ОГПУ – НКВД можна встановити, що зловживання, наприклад, в радянській торгівлі мали масовий систематичний і системний характер і були найважливішим джерелом добробуту «штовхачів». У доповідній записці агента НКВД, впровадженого в радянську торгівлю, читаємо: «Якщо проаналізувати становище в торговій мережі м. Москви (і не тільки Москви. – Є. О.), неважко довести, що велика кількість торгових працівників займається систематичними організованими розкраданнями і не тільки не карається, а, навпаки, вважається почесними людьми. Їхній приклад заразливий для багатьох інших, і поступово розкрадання входять у традицію, в побут як щось невід'ємне від торгового працівника. Більшість оточуючих схильні дивитися як на “нормальне” явище, що торгові працівники обов'язково повинні бути великими злодіями, гульвісами, що вони повинні мати цінності, постійно їх здобувати, будувати собі дачі, мати коханок і т. д. На жаль, багато-хто на великих злодіїв – торгових працівників дивиться так само ліберально, як свого часу дивилися на інтендантів-казнокрадів» (ЦА ФСБ. Ф. 3. Оп. 7. Д. 945. Л. 378 (цит. за [2], с. 224–225). Тисячі й тисячі нелегальних і напівлегальних приватних підприємців працювали практично на всіх рівнях радянської економічної системи – від самих низів партійно-радянського апарату, органів суду та міліції і до корумпованих начальників главків наркоматів (фактів прямої корупції не відомо хіба що на рівні членів Політбюро). Утім за радянською офіційною версією приватний капітал і, відповідно, буржуазія в СРСР вже на початку 1930-х років повністю зникли, а залишилися в країні тільки два класи: «робітники» і «селяни». Приватні підприємці за визначенням були кримінальними злочинцями, вважалося, що суттєвої економічної ролі вони більше не відігравали. Навіть якщо і визнавалася наявність у країні ISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2015, № 4

масштабного злочинного світу і навіть «чорного ринку», стверджувалося, що вони більше не відігравали ніякої суттєвої економічної ролі в радянському державному плановому господарстві. Ринок, і то обмежений, офіційно продовжував існувати тільки для предметів споживання і робочої сили, але ніяк не для сировини та інших виробничих фондів. Основна маса «штовхачів»-підприємців була зосереджена і офіційно працевлаштована на промислових підприємствах і в торговельних організаціях. Ці фахівці отримували як офіційну радянську зарплату, так і певний відсоток від здійснених угод. Останній мав форму як прямих «відкатів» від контрагентів або самостійно «вийнятих» на якомусь етапі проведення складної схеми засобів, так і премій та надбавок, які виплачувалися підприємствами іноді офіційно, але частіше з нелегально перетворених на готівку коштів. Згодом держава вирішила принаймні частково легалізувати підприємницьку діяльність директорів і дати їм можливість більш законно оплачувати потрібних фахівців. Одним з офіційних джерел оплати послуг «штовхачів» був заснований 19 квітня 1936 р. директорський фонд, до якого відраховувалося 4% планових доходів і 50% всіх інших (позапланових) [3, с. 169]. Уявлення про обсяги цього фонду можна отримати, порівнявши його з розмірами середньої заробітної плати. Так, у 1937 році навіть при незначному перевиконанні річного плану директорський фонд у розрахунку на одного працюючого перевищував середньомісячну заробітну плату в країні в нафтовій промисловості в 3 рази, а в спиртогорілчаній – у 4,5 рази, тобто міг становити 25–40% річного фонду оплати праці. Спеціаліста-«штовхача» потрібно було залучити на підприємство належним рівнем матеріального забезпечення та можливістю додатково заробити на відсотку – інакше фахівець міг піти до конкурента. Ринок праці, особливо для таких категорій працівників, був у СРСР досить вільним. Аби забезпечити

З. О. Попович

їм «гідну оплату праці», підприємства вдавалися не лише до «вибивання» для них пайків, зарплат, премій і надбавок, а й акумулювали для їх заохочення фонди дефіцитних споживчих товарів, переводили в готівку грошові кошти і т. д. Таким чином, не залишається сумнівів, що вже в 1930-х роках в Радянському Союзі існувала досить масова соціальна група, основним видом діяльності і джерелом доходів якої були позапланові торгово-обмінні операції як зі споживчими, так і з промисловими фондами. «Штовхачі» відігравали найважливішу роль у розвиненому індустріальному виробництві, яким воно дійсно ставало завдяки індустріалізації. Фактично радянські керівники підприємств і радянська бюрократія в цілому не могли забезпечити виконання виробничих планів без їхньої участі. Функціонування великої промисловості потребує злагодженої взаємодії великої кількості виробництвсуміжників з різних галузей, підпорядкованих різним главкам і наркоматам. Без такої взаємодії випуск продукції промисловим способом неможливий не тільки в складному машинобудівному виробництві, яке вимагає великої кількості комплектуючих, а й у сировинній промисловості, де також необхідне різноманітне обладнання, запчастини та витратні матеріали до нього. Своєчасні ж поставки, навіть планові, вдавалося забезпечити тільки за допомогою «штовхачів» і напівлегального ринку фондів. Як необхідна ланка в системі радянського промислового виробництва, «штовхачі» використовували своє становище для особистого збагачення шляхом присвоєння значної частини державних фондів, серед них відбувалася стратифікація і формувалась більш вузька група великих підпільних мільйонерів. Таким чином, «штовхачі» привласнювали собі в товарній формі частину продуктів праці робітничого класу й селянства, і в цьому сенсі їхня діяльність мала паразитичний характер стосовно трудящих і державної промисловості. Водночас співіснування бюрократії, що керувала державною промисловістю, і «штовхачів» мало ха-

рактер вимушеного симбіозу: бюрократія не могла без «штовхачів» змусити виробництво працювати і виконувати виробничі плани, а «штовхачі» не могли б отримувати свій доход без створюваних непрозорим бюрократичним плануванням умов для існування ринку промислових фондів. Більше того, зростання бізнесу «штовхачів» прямо залежало від зростання державного промислового виробництва і особливо обсягів надпланового випуску продукції. Держава, схоже, свідомо намагалася втиснути приватне підприємництво саме в цю нішу. Не важко помітити, що радянські «штовхачі» цілком підпадають під відоме ленінське визначення соціального класу: вони дійсно являють собою велику групу людей, які «розрізняються за їхнім місцем в історично визначеній системі суспільного виробництва, за їхнім зв’язком (здебільшого закріпленим і оформленим у законах) із засобами виробництва, за їхньою роллю в суспільній організації праці, а відтак за способами отримання і розмірами тієї частки суспільного багатства, якою вони володіють. Класи – це такі групи людей, з яких одна може привласнювати собі працю іншої завдяки відмінності їх місця у визначеному укладі суспільного господарства» [4, с. 15]. Єдине, що не цілком відповідає наведеному визначенню «штовхачів», – це «здебільшого» закріплення і оформлення їхньої діяльності в законах. Хоча і тут ми бачимо, що для надпланової торгово-посередницької діяльності та отримання відсотків від угод створювався і певний легальний простір в рамках «соціалістичної законності». Звичайно, існування людей, які жили набагато заможніше, ніж інші, не могло не бути помічене громадянами СРСР. Проте в масовій свідомості це сприймалося лише як прикре відхилення від «норм соціалістичного співжиття» і явний недогляд правоохоронних органів. Не секретом для народу було й те, що розкошуючим ділкам явно сприяє місцева бюрократія. Це безсумнівно посилювало протестні настрої в країні. Вже у 50–60-х роках приватному капіталу стає тісно у сферах напівле-

ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2015, № 4

гального ринку промислових фондів та спекуляцій на споживчому ринку. Починається проникнення тіньового бізнесу безпосередньо у сферу промислового виробництва, особливо товарів широкого вжитку. Утворюються нелегальні наскрізні ланцюжки постачання сировини, виробництва та розповсюдження продукції. Нові схеми тіньового бізнесу у виробництві перетворюються у своєрідний місточок, що об’єднує між собою, з одного боку, сформовані на ринку фондів невраховані запаси виробничих фондів та сировини, які тепер використовуються не лише для обміну при виконанні державного плану, а й безпосередньо у нелегальному виробництві, а, з іншого боку, вже існуючі мережі розкрадання та спекуляції дефіцитними споживчими товарами (тільки тепер в ці мережі потрапляють вже не безпосередньо вкрадені товари державного виробництва, а продукція підпільної промисловості, що робить цей «бізнес» ще більш непомітним для державних органів контролю). Організаторів такого приватного підпільного виробництва в СРСР зазвичай називали «цеховиками», аби підкреслити їх зв’язок із підпільними цехами, де організовувалося виробництво промисловими методами, на відміну від кустарів та мануфактурних мереж, де нелегальне виробництво здійснювалося в основному індивідуально у власних помешканнях. Як відзначає Богданов [5], перші цеховики та відповідні мережі нелегального приватного бізнесу з’являються в СРСР вже наприкінці 50-х – початку 60-х років. Принаймні можна з дуже високою впевненістю стверджувати, що у довоєнні роки приватне виробництво, якщо і існувало, то мало винятково кустарний та зрідка мануфактурний характер [2]. Першою відомою нам масштабною мережею цеховиків є розгалужений бізнес із масового підпільного виробництва трикотажу (так звана справа «трикотажників»), детально описаний, зокрема, у кризі адвокатки Евельсон [8]. При цьому цеховики, як стверджує Барсукова [6], були дуже тісно інтегровані до радянської державної економічISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2015, № 4

ної системи, адже вони виконували необхідну функцію створення додаткових ресурсів для керуючих еліт для «участі в адміністративному торзі», який «часто був єдиним способом виконати план, що спускався зверху». В цьому плані цеховики, як представники підпільного виробничого капіталу 60–80-х, були прямими спадкоємцями торгового капіталу штовхачів 30-х років. Перехід від торгової стадії розвитку нелегального приватного капіталу в СРСР до виробничої став можливим завдяки певним змінам у організації бюрократичної системи управління, які відбулися після смерті Сталіна у 1953 році. Слід відзначити, що господарські зловживання, з одного боку (якщо вони допомагали виконувати план), передбачали дуже м’які покарання або навіть взагалі толерувалися сталінською юстицією, а, з іншого (у випадках занадто великих розмірів особистого збагачення та зривів виконання плану), – класифікувалися як політичні злочини та, відповідно, передбачали дуже суворі покарання, аж до вищої міри. Внаслідок відмови Хрущова від політичних переслідувань за сфабрикованими обвинуваченнями, звільнення та реабілітації значної частини політичних та особливо псевдо-політичних ув’язнених, ця і без того не надто чітка межа між умовно прийнятними та умовно «розстрільними» економічними злочинами стала ще менш зрозумілою, що, відповідно, спричинило суттєве розширення сфери толерування економічних зловживань та до більш вільного юридичного тлумачення важкості економічних злочинів. Такі зміни юридичної практики об’єктивно відповідали змінам у способі централізованого управління державою: від одноосібного бюрократичного деспотизму Сталіна до колективного керівництва демократичних колегіальних органів вищих бюрократичних еліт (вищою владою став не одноосібний лідер, а ЦК КПСС як орган, сформований за певними принципами в основному з регіональних партійних керівників та керівників галузевих міністерств і відомств).

З. О. Попович

Соратники Сталіна намагалися убезпечити себе на майбутнє від свавільних, несправедливих та необґрунтованих політичних обвинувачень, які практикувалася під час сталінських процесів 30-х років спочатку проти Каменєва, Зінов’єва, Бухаріна та згодом і проти більшості делегатів «з’їзду розстріляних», а у 1937 році навіть проти більшості членів ЦК. Водночас вони були очевидно не готові до відновлення повноцінної робітничої демократії в країні. Єдиним можливим рішенням у цій ситуації для них залишалася бюрократична демократія, яка багато в чому нагадувала ситуацію раннього сталінізму, з усіма її управлінськими проблемами, які були однією з причин виникнення штучного голоду 1931–1932 років. При режимі бюрократичної демократії реальний вплив кожного з посадовців, як справедливо відзначає Барсукова, «вимірювався не переліком посадових обов’язків, а можливістю впливати на траєкторію ресурсних потоків» [6, с. 89], відповідно контроль за надлишковими запасами та фондами перетворювався із суто підпорядкованого економічного інструменту виконання планів на ключовий фактор політичного впливу, що збільшувало мотивацію до толерування та розширення обсягів нелегальної економічної діяльності. Відповідно, після смерті Сталіна почала стихійно формуватися господарська система, яку Кордонський [7] характеризує як сплав тіньового ринку та ресурсної економіки, при цьому чітко розділяючи класи, пов’язані з функціонуванням ринку (цеховики) та соціальні групи пов’язані зі становою (рос. «сословной») структурою ресурсної бюрократії. Для бюрократії характерними є не ринкові, а скоріше розподільчі відносини, які Кордонський описує за допомогою поняття «адміністративної валюти» як дозованого права (не важливо, чи писаного, чи неписаного) впливати на відчуження та розподіл ресурсів, що надає доступ до найрізноманітніших благ. Функція цеховиків у такій економічній системі, за висловом Барсукової, по-

лягає у тому, що бути «доменною піччю для переплавки “адміністративної валюти” у рівень споживання власної еліти» [6, с. 90]. Саме тому, вважає Барсукова, їх ловили тільки в рамках «кампаній», коли зачищали пласт керівної номенклатури під нових претендентів. Іноді, звісно, розслідування приводили до з’ясування подробиць, які не були передбачені початковим сценарієм, тобто сліди тягнулися до кабінетів, спокій яких не можна було порушувати. Саме тому, на думку Барсукової, багато справ щодо економічних злочинів розглядалися на закритих процесах. Слід відзначити, що після приходу до влади Н. С. Хрущов робив певні спроби приборкати зростання тіньової економіки. Зокрема, він був ініціатором запровадження суттєвих обмежень щодо приватних кустарних промислів, особисто стежив за судовими процесами проти економічних злочинців та домігся для основних їх фігурантів смертних вироків. З першого січня 1961 року в СРСР було проведено грошову реформу з деномінацією та обміном старих купюр на купюри нового зразка. Основною метою грошової реформи також була боротьба з нелегальними приватними капіталами, акумульованими у готівці, шляхом припинення прийому старих купюр до оплати та виведення їх у такий спосіб з обігу (фактично це була конфіскація частини приватних капталів). У 1960–1961 рр. за ініціативою Н. Хрущова було підготовлено перелік указів Верховної Ради СРСР і постанов Ради Міністрів СРСР, які передбачали конкретні заходи щодо усунення причин злочинів в економічній сфері. У цих правових актах йшлося про таке: 1. «Про організацію продажу лісу із колгоспних лісів»; 2. «Про норми утримання худоби робітниками державних сільськогосподарських підприємств, а також громадянами, які проживають на території цих підприємств»; 3. «Про норми присадибних і городніх земельних ділянок працівників державних сільськогосподарських підприємств та інших громадян, які проживають на території цих підприємств»; 4. «Про заборону утри-

ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2015, № 4

мання особистої худоби (коней, волів) в особистій власності громадян»; 5. «Про заходи поліпшення комісійно-закупівельної торгівлі в РРФСР»; 6. «Про заходи поліпшення комісійної та колгоспної торгівлі сільськогосподарськими продуктами»; 7. «Про упорядкування перевезень продуктів сільського господарства, будівельних і покрівельних матеріалів приватними особами»; 8. «Про заходи посилення боротьби з розкраданнями соціалістичної власності і зловживаннями в торгівлі»; 9. «Про одноразовий облік працездатного населення, яке ухиляється від суспільно-корисної праці та що живе за рахунок нетрудових доходів» [5]. Плани ці не було здійснено через відставку Хрущова. Цілком можливо, що саме вони були однією з причин ухвалення колективними керівними органами рішення про його відставку. Іншою причиною могла бути ініційована Хрущовим у 1957 році масштабна реформа управління народним господарством [9], яка також суттєво зачіпала інтереси бюрократії. Підвищення прозорості та, певною мірою, ефективності планування після реформи управління промисловістю і створення регіональних раднаргоспів істотно скоротило нелегальний ринок обміну промисловими фондами і простір для приватного підприємництва на ньому. Можна дискутувати, чи були серйозні перспективи у раднаргоспної системи. Не підлягає сумніву, що реформа кардинально скоротила вплив центральної бюрократії, меншою мірою – керівників і партапарату обкомів на прийняття рішень. Центральна міністерська бюрократія болісно, але майже без втрат перенесла це тимчасове підвищення, так би мовити, «соціальної температури». Є підстави думати, що запропоновані В. М. Глушковим проекти докорінної реорганізації системи централізованого планування з використанням єдиної прозорої зверху донизу Загальнодержавної автоматизованої системи (ЗДАС), здатної планувати виробництво не в грошових, а в натуральних показниках, і навіть відмовитися від використання грошей в державній торгівлі споживчими товарами, могли б суттєво вплинути ISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2015, № 4

на ситуацію. Як могли б накопичуватися і використовуватися нетрудові доходи, якби, як пропонував В. М. Глушков [9], були введені електронні облікові одиниці відпрацьованого часу. При цьому електронні трудові одиниці повинні були вільно обмінюватися на готівку, а от зворотний обмін готівки і покупка за готівку в магазинах державної торгівлі були б неможливі. Ясно, що проведення в життя таких заходів різко скоротило би поле для приватного підприємництва як на споживчому ринку, так і на ринку виробничих фондів. Але замість докорінної зміни та оптимізації системи планування, яка могла стати реальністю завдяки новим можливостям обчислювальної техніки та інформаційно-комунікаційних технологій, було проведено чергову бюрократичну реформу (так звана «косигінська реформа» 1965 року). На зміну раднаргоспам знову приходять централізовані міністерства, основною господарською одиницею стають підприємства, самостійність яких різко зростає. Бюрократія офіційно відмовляється від спроб управляти ефективністю виробництва в натуральних показниках – тобто від економії ресурсів. Замість 30 директивних планових показників тепер використовуються тільки 9, з яких тільки два – виробничий план готової продукції та обсяг поставок сировини, матеріалів і устаткування – ще контролюються в натуральному обчисленні. Навпаки, після 1965 року ключове значення надається інтегральним показникам економічної ефективності виробництва в грошовому обчисленні: прибутку і рентабельності. За рахунок прибутку підприємства тепер можуть формувати цілу низку фондів: розвитку виробництва, матеріального заохочення, соціально-культурного призначення, житлового будівництва тощо. Використовувати ці фонди підприємства можуть тепер на свій розсуд. Таким чином, керівник підприємства цілком офіційно отримує повноваження не тільки «викручуватися» (рос. «изворачиваться при недостатке ресурсов»), така можливість відзначалася серед позитивних тенденцій розвитку

З. О. Попович

радянських підприємств ще з 20-х років (див. [21, с. 416]), тобто вишукувати на ринку фондів ресурси, необхідні для виконання плану, заохочуючи зайнятих цією справою «штовхачів», та ще й управляти до деякої міри процесом розвитку виробництва, витрачаючи відповідний фонд. Поле діяльності для ринку позапланових фондів в СРСР знову розширюється, тепер уже необоротно. Раніше (у 30–50-х) планування розвитку знаходилося повністю у віданні центральних установ, впливати на інвестиційний план директор міг тільки шляхом «вибивання» додаткових ресурсів у керівному главку. Тепер (з кінця 60-х) план стає арифметичною сумою часто суперечливих побажань окремих підприємств, відомств і міністерств. Натомість на центральному рівні все тепер можна планувати в більш зручних і зрозумілих бюрократам однорідних і, головне, порівнянних грошових показниках. Цей більш зрозумілий і формалізований режим роботи закономірно призводить до цементування і «загнивання» бюрократичних структур, до повного безсилля керівництва – в точності відповідно до

описаного Крозьє механізму «бюрократичного порочного кола» [11]. Економіка все більшою і більшою мірою залежить від неформальних зв'язків і – тепер більш легального – ринку фондів. У бюрократії зростає спокуса більш широкого запровадження ринкових відносин. З другої половини 1960-х рр. приватний капітал як у торгівлі, так і в промисловості починає швидко зростати і знову набуває гігантських масштабів. Докладний огляд динаміки розвитку приватного капіталу в СРСР і механізмів його впливу на радянську бюрократію в 1970–1980 роки наведено в роботі Кірана і Кенні [12]. Кіран і Кенні використовують термін «тіньова» або «друга» економіка саме в контексті приватно-капиталістичного сектору в цілому, включаючи як його легальні, так і нелегальні форми: «“Друга економіка” є видом діяльності у сфері господарства, спрямованої на отримання приватного прибутку та інших придбань як законними, так і незаконними засобами» [12, с. 30]. Докладні оцінки динаміки обсягів тіньової економіки в СРСР було зроб-

Рис. 1. Порівняння динаміки заробітної плати, витрат і заощаджень Джерело: побудовано за даними Т. Корягіної, наведеними у [13, с. 113]

ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2015, № 4

лено Т. Корягіною [13], яка приходить до висновку, що темпи зростання «другої економіки» значно перевищували темпи зростання основної та офіційної системи народного господарства. На рис. 1 наведено її дані, що відображають співвідношення між загальними обсягами офіційної заробітної плати в СРСР і обсягами офіційно врахованих витрат і заощаджень населення, тобто ці дані можуть враховувати не всю тіньову економіку. Як бачимо, динаміка зростання суми витрат і заощаджень близька до експоненційної (з невеликим відхиленням після 1980 року). Водночас зростання заробітної плати має лінійний характер (з невеликим прискоренням зростання тільки перед 1990 роком). Частка заробітної плати у витратах і заощадженнях за двадцятиліття після 1960 року впала з приблизно 80% до 30%. Парадоксально, але якщо в 30-х роках тіньовий ринок ресурсів, незалежно від волі його агентів, сприяв (чи принаймні не перешкоджав) прискоренню загального зростання економіки, зокрема її державного сектору, то у 70–80-х роках він, навпаки, став потужним фактором його гальмування. Можливо, з точки зору прискореної індустріалізації та модернізації напівпериферійної країни на капіталістичних засадах такого роду співробітництво між бюрократією та ринком є оптимальним (індустріалізація в СРСР у 1930-х, або індустріалізація Китаю у 1990-х). Однак такого роду механізми виявляються абсолютно неадекватними, коли йдеться про розвиток суспільства на соціалістичних засадах, вільних від логіки капіталістичного накопичення та основаних на пріоритеті соціальної оптимальності над економічною. Досвід СРСР, при всій його драматичності, незаперечно свідчить, що ринкові і планово-адміністративні механізми не просто можуть співіснувати, а завжди співіснують й істотно доповнюють один одного. Бюрократичне централізоване планування не може існувати без ринкової «змазки». Так певна дифузія та конвергенція, говорячи термінами ISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2015, № 4

Бурдьє [14], бюрократичного та економічного полів у СРСР сприяла, з одного боку, певному деформуванню ринку, з іншого – більшому проникненню ринкових відносин у середину бюрократичних структур, але в жодному разі не доводиться говорити про зникнення ринку в СРСР навіть у сфері розподілу сировини та засобів виробництва. Реальне подолання бо навіть приборкання бюрократії не може бути досягнуто шляхом заміни адміністративних механізмів ринковими, як і ринок не може бути знищений суто бюрократичними засобами. Отже, по-перше, перспективи протидії деградації економічного потенціалу України в умовах інтеграції до світового ринку та зокрема до Зони вільної торгівлі (ЗВТ) ЄС залежать від здатності держави забезпечити роботу ефективного адміністративного апарату, який обмежуватиме дію ринкових механізмів у пріоритетних галузях розвитку та буде здатен проводити незалежну від світових фінансових інституцій та компрадорських олігархічних груп (які нав’язують повну лібералізацію економіки) економічну політику. По-друге, кардинальне обмеження дії ринкових і адміністративно-авторитарних механізмів, як в окремих країнах, так і в масштабах ЄС та світового співтовариства загалом, може буде пов’язано тільки з ліквідацією економічної системи конкурентно-ринкового накопичення капіталу та заміною її демократичними та прозорими механізмами перерозподілу ресурсів та впровадженням нових орієнтованих на споживача критеріїв оцінювання ефективності виробництва, основаних та максимізації споживчої цінності (а не ринкової вартості та прибутку) та мінімізації робочого часу (а не витрат на фактори виробництва). Висновки щодо характеру протестного руху в СРСР у період з 30-х по 50-ті роки. Наведений у цій статті аналіз ролі приватного капіталу в СРСР дає підґрунтя для висновку про наявність у країні у період 30-х – 50-х років класового конфлікту цілком іншої природи, ніж це

З. О. Попович

традиційно вважалося у радянській та навіть західній «совєтологічній» традиції. Навіть після завершення у 30-х роках націоналізації промисловості та суцільної колективізації ми бачимо наявність класу торгової буржуазії «штовхачів», який існував завдяки економічній експлуатації робітничого класу. Причому ця експлуатація здійснювалася за співучасті бюрократії, яка, однак, суттєво обмежувала діяльність приватних підприємців. Більшовики, які прийшли до влади на хвилі масових робітничих протестів 1917 року як представники масових низових робітничих організацій [7], опинилися наприкінці 20-х років у ролі приборкувачів протестної активності та гарантів дотримання своєрідного суспільного договору, відповідно до якого вони у співробітництві з приватним капіталом забезпечували відновлення роботи промисловості, а робітничі організації погоджувалися на відсторонення від реальних важелів управління та контролю над роботою підприємств. Є підстави вважати, що вказаний суспільний договір був підтриманий більшістю робітників [8]. Однак можна погодитися з авторами, які вважають, що «безконфліктність» співіснування робітничого класу з радянською державою у період 30-х – 50-х років є міфом. У цей період спостерігалися різноманітні масові виступи робітників, у тому числі із зупинкою роботи. Чисельні трудові конфлікти виникали навіть на «ударних будівництвах комунізму» [9, с. 282]. Робітничі страйки траплялися в СРСР не тільки до 1925 та після 1953 року, а і за життя Сталіна. При цьому робітники вважали себе цілком у праві висувати вимоги економічного характеру. Такі виступи здебільшого терпіли, принаймні до тих пір, поки у вимогах не висловлювалися сумніви у беззастережній підтримці політичного керівництва. Крім систематичних дрібних випадків відмови від роботи через затримку заробітної плати чи неналежні умови праці бували і більш масові протестні виступи. Досить масова хвиля робітничих страй-

ків та протестів відбувалася у 1930–1933 роках, зокрема через нестачу продуктів харчування [17, с. 271]. Немає достовірної інформації про масові робітничі протести під час великого терору 1937–1938 років, але є відомості про велику хвилю протестів на початку війни, зокрема в Москві у жовтні 1941 року [17, с. 273]. Однак загалом робітничі протести під час Другої світової війни суворо придушувалися за «законами військового часу». Але вже за часів пізнього Сталіна (після 1947 року) проти страйкарів рідко застосовувалися кримінальні переслідування. У квітні 1949 року відбувся страйк більш ніж тисячі шахтарів-вугільників Челябінської області, при цьому зважаючи на законність вимог робітників ніяких санкцій проти них застосовано не було [20, с. 340]. За часів Хрущова була спроба демократизувати життя країни та запровадити «народну участь» в управлінні, отже фактично вище керівництво країни само спонукало робітників до висування вимог і протестів. Однак намагання оживити бюрократизовані структури радянських профспілок виявилися мало успішними. На думку Фільцера, «Хрущов та його оточення цілком усвідомлювали наявність глибокого відчуження між робітниками та профспілками, яке було головною перешкодою намаганням влади завоювати всенародну підтримку» [20, с. 343]. Політика Хрущова 1957–1961 років була спрямована начебто на захист інтересів робітничого класу, боротьбу з нелегальною буржуазією та господарськими злочинами бюрократів, однак це була лише політика реформування бюрократії зверху. Реального включення робітників у процеси управління та формування політики країни так і не відбулося, зокрема через зруйнування сталінізмом структур низової робітничої самоорганізації та, головне, систематичне відсторонення робітничих колективів від реального контролю за роботою підприємств, а тим більше від обговорення більш загальних економічних і політичних питань. Не можна сказати, що робітники зовсім не хотіли

ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2015, № 4

брати участь у політичному житті, однак вони не надто поспішали піднімати свій політичний голос, а, головне, почали робити це в зовсім не бажаній та загрозливій для бюрократії формі. Замість того, щоб висловлювати свою підтримку через офіційні профспілки, робітники почали потроху протестувати та висувати антиурядові гасла. Масові протести в 1961–1962 роках відбувалися в Краснодарі, Муромі і Александрові, Бійску і, нарешті, у Новочеркаську [18]. Зіткнувшись вже в 1961 році з економічною (в першу чергу продовольчою) кризою, Хрущов вимушено іде на перші поступки приватному капіталу заради вирішення продовольчої проблеми. Зокрема, розраховуючи імовірно, що робітники мають його зрозуміти, він підтримує рішення про підвищення з 01.06.62 закупівельних, а відповідно і роздрібних цін на м'ясо. Це рішення викликає масові протести. Зокрема, масові мітинги робітників у Новочеркаську, які проходять під гаслами «Хрущова на м'ясо!», закінчуються захопленням заводів та держустанов, але влада не йде на переговори та застосовує військову силу для розгону робітників (власне кажучи, відбувається розстріл демонстрації) [19]. Цілком імовірно, що саме після цих подій Хрущов остаточно пересвідчується, що розраховувати на масову низову підтримку робітництва йому принаймні зарано, і остаточно повертає у бік поступового відновлення привілеїв галузевої функціональної бюрократії, толерування подальшого розширення сфери товарно-грошових відносин та загалом посилення ролі приватного капіталу. Як відзначає Демічев, з укрупненням у листопаді 1962 року раднаргоспів нова структура управління виробництвом все більше набуває старої галузевої форми [9, с. 187]. В кінці 1950-х – на початку 1960-х одночасно відбувається підйом і нелегального бізнесу, і робітничого протестного руху. Врешті-решт влада вирішила, що незалежний робітничий рух є більшою небезпекою, і вимушена була повернутися до толерування нелегального приватISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2015, № 4

ного капіталу, що в умовах колегіальної бюрократичної демократії означало неминучу корозію радянської економічної системи, яка деякий час стримувалася ін’єкціями придбаних на нафтодолари благ, але невпинно та невблаганно вела до формування потужного буржуазного класу, який проявить свої політичні амбіції вже наприкінці 1980-х. Перспективи подальших розвідок. Нездатність бюрократії забезпечити реальну участь робітників в управлінні виробництвом і державою відкривала широкі можливості для маніпулювання робітничим протестом з боку представників приватного капіталу. Ця специфічна традиція самообмеження робітничого протесту та «суспільного договору» щодо невтручання в управління відіграла трагічну роль у робітничих протестах кінця 80-х років, коли представники приватного капіталу та пов’язаних з ним прошарків бюрократії змогли спрямувати робітничий протест в першу чергу проти централізованої державної бюрократичної системи за розширення ринкових свобод, а зовсім не за розширення реальної участі робітників в управлінні. Відповідно, робітничий клас, який у 20-х добровільно передав важелі управління в руки бюрократії в обмін на індустріалізацію та соціальні гарантії, у 80-х також добровільно передав державне управління в руки паразитичного приватного капіталу, який у 90-х в інтересах власного збагачення провів ринкові реформи, деіндустріалізацію та скасування соціальних гарантій. Відсутність в СРСР традиції самоуправління робітничого класу та звичка покладатися на державну бюрократію, яка «повинна забезпечити» гідне життя робітничого класу, зіграла з ним злий жарт. З одного боку, робітничий клас зовсім не відчував необхідності захищати свою бюрократію від представників приватного капіталу, які, поставивши її під свій контроль, розпочали наступ на права робітничого класу, з іншого боку, радянські робітники наївно вважали, що державна бюрократія капіталістичної

З. О. Попович

держави сама по собі без організованого тиску з боку робітничого класу продовжуватиме забезпечувати їхні права. Вивчення історії утворення основних класів сучасного українського суспільства (олігархії – з об’єднання напівлегального приватного капіталу з фракціями бюрократичного апарату та робітничого класу – з привілейованого, але струк-

турно позбавленого влади аморфного радянського робітництва), без сумніву, дозволить краще зрозуміти природу та динаміку соціальних конфліктів та протестного руху в незалежній Україні. Вивченню протестної активності кінця 80-х та 90-х років з цієї перспективи мають бути присвячені додаткові окремі дослідження.

Попович З. О. До питання про можливість співіснування ринкових, планових і адміністративних механізмів господарювання на прикладі історії радянської економічної системи / З. О. Попович // Наука і наукознавство. – 2015. – № 2. – С. 3–14. 2. Осокина Е. А. За фасадом «сталинского изобилия»: Распределение и рынок в снабжении населения в годы индустриализации. 1927–1941 / Е. А. Осокина. – М. : РОССПЭН, 1999. – 271 с. 3. Собрание законов СССР, 1936, № 20. 4. Ленин В. И. Полное собрание сочинений, т. 5. 5. Богданов С. В. Попытки Н. С. Хрущева активизировать борьбу с экономической преступностью в СССР / С. В. Богданов // Вестник архивиста. – 2012. – № 3. – С. 206–217. 6. Барсукова С. Ю. Эссе о неформальной экономике, или 16 оттенков серого / С. Ю. Барсукова. – М. : ВШЭ, 2015. – 215 с. 7. Кордонский С. Сословная структура постсоветской России / С. Кордонский. – Москва, Институт Фонда «Общественное мнение», 2008. – 216 с. 8. Эвельсон Е. Судебные процессы по экономическим делам в СССР (шестидесятые годы) / Е. Эвельсон. – London : Overseas PublicationsInterchange,1986. – 371 с. 9. Демичев Е. В. Реформа управления промышленностью и строительством 1957–1965 гг. в контексте специфики отечественной истории / Е. В. Демичев. – М. : РОССПЭН, 2011. – 295 с. 10. Глушков В. М. Что такое ОГАС? / В. М. Глушков, В. Я. Валах. – М. : Наука, 1981. – 160 с.

11. Crozier Michel. The Bureaucratic Phenomenon / Michel Crozier. – Chicago : University of Chicago Press, 1964. 12. Киран Р. Продавшие социализм: Теневая экономика в СССР / Роджер Киран, Томас Кенни. – М. : Алгоритм, 2010. – 304 с. – (Советский проект). 13. Корягина Т. И. Теневая экономика в СССР / Т. И. Корягина // Вопросы экономики. – 1990. – № 3. – С. 110–119. 14. Бурдье П. Социология социального пространства / Пер. с фр. ; отв. ред. перевода Н. А. Шматко. – СПб. : Алктейя, 2015. –288 с. 15. Рабинович А. Большевики приходят к власти: Революция 1917 года в Петрограде / Пер. с англ. ; общ. ред. и послесл. Г. З. Иоффе. – М. : Прогресс, 1989. – 416 с. 16. Пирани Саймон. Русская революция в отступлении / Саймон Пирани ; пер. с англ. – М. : Новый хронограф, 2013. – 480 с. 17. Чураков Д. О. Бунтующие пролетарии. Рабочий протест в Советской России (1917– 1930-е гг.) / Д. О. Чураков. – М. : Вече, 2007. – 352 с. 18. Козлов В. А., Массовые беспорядки в СССР при Хрущеве и Брежневе (1953 – начало 1980-х гг.) / В. А. Козлов. – М. : РОССПЭН, 2009. – 463 с. 19. Новочеркасск 1–3 июня 1962 года. Забастовка и расстрел (на основе свидетельств очевидцев и интервью с П. П. Сиудой. – М. : Институт перспектив и проблем страны, 1997. – 36 с. 20. Фильцер Д. Советские рабочие и поздний сталинизм / Пер. с англ. – М. : РОССПЭН, 2011. – 359 с. 21. Преображенский Е. А. Новая экономика (теория и практика): 1922–1928 гг. / Е. А. Преображенский. – М. : Изд-во Главархива Москвы, 2008. – 640 c. Одержано 06.09.2015

ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2015, № 4

З. А. Попович

Особенности социально-классовой структуры советского общества, истоков и характера протестного движения в СССР Показано, что гибридный планово-бюрократическо-рыночный характер экономики СССР обусловил формирование специфической социально-классовой структуры, где важную роль играли буржуазно-предпринимательские группы «толкачей» и «цеховиков», тесно связанные с определенной частью советской бюрократии. Специфические интересы буржуазно-предпринимательского класса играли важную роль в динамике социально-политических изменений. Попытка Хрущева ограничить сферу товарно-денежных отношений и укротить теневую экономику обернулась саботажем со стороны буржуазного класса и связанных с ним кругов торгово-распределительной бюрократии, что, в свою очередь, вызвало вспышки протестов со стороны рабочих, направленных прежде всего против высшего руководства. Они были подавлены силой, а высшие эшелоны советской бюрократии пошли на альянс с буржуазно-предпринимательским классом, ослабив ответственность за «экономические преступления» и расширив хозяйственные полномочия отраслевых бюрократических структур, отказавшись, соответственно, от внедрения единой прозрачной системы демократического централизованного планирования. Эти решения привели к ослаблению поддержки бюрократии широкими слоями рабочего класса и побудили рабочих в конце 80-х к поддержке буржуазных классов в их стремлении к полной реставрации капитализма. Ключевые слова: рынок, план, бюрократия, теневая экономика, предпринимательство, «толкачи», «цеховики», протесты.

ISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2015, № 4

УДК 332.1:330.341.1

Е. М. Забарна

Оцінювання інноваційно-інвестиційної складової економічного розвитку Обґрунтовано причини інноваційної депресії в реальному секторі економіки України, принципи ефективної політики модернізації економіки країни та її регіонів, потребу в пошуку шляхів і форм активізації економічного зростання регіонів на інноваційноінвестиційній базі. Для оцінювання інноваційно-інвестиційної складової економічного зростання запропоновано систему основних і допоміжних параметрів-індикаторів. Для оцінювання інноваційно-інвестиційної сфери у регіонах побудовано систему з 4 груп показників: економічного розвитку в регіоні, інноваційного потенціалу регіону, інвестиційного потенціалу регіону, рівня розвитку промисловості регіону. Запропонована система показників дає можливість: оцінювання поточного рівня розвитку регіонів з максимально повним врахуванням впливу інноваційно-інвестиційних факторів через порівняння фактичних значень показників із нормативними; порівняння фактичних значень деяких показників із середніми та кращими для сукупності суміжних галузей (сфер діяльності, світових аналогів); визначення динаміки показників; порівняння значень окремих (взаємопов’язаних) показників. Ключові слова: «нова економіка», економічне зростання, показник, основні параметри-індикатори, допоміжні параметри-індикатори, інвестиції, науководослідницькі та дослідно-конструкторські розробки, науково-технічна сфера.

Актуальність теми та постановка проблеми. Кінець ХХ – початок ХХІ ст. характеризуються входженням світового суспільства до нової стадії розвитку – стадії побудови постіндустріального суспільства, яке є результатом докорінних соціально-економічних змін. Науковотехнічний прогрес став найважливішим фактором економічного зростання, основою конкурентоспроможності суб’єктів господарювання будь-якого рівня – підприємств, корпорацій, галузей, регіональних та національних економік. Сформувалося розуміння, що майбутній розквіт і навіть виживання в глобальному світі визначається інноваціями, які значною мірою сприяють підвищенню продуктивності праці і вкладеного капіталу. У складний для України та її регіонів період закріплення ринкових відносин вкрай важливим є збереження промислового комплексу, його структурне перетворення на інноваційній основі як © Е. М. Забарна, 2015

передумова переходу від низькотехнологічної до високотехнологічної економіки. Відсталість технологічної структури, низький технічний рівень виробничої бази промисловості регіонів, недостатнє фінансування досліджень та розробок з боку держави, брак фінансових ресурсів гальмують розвиток регіонів та економіки країни в цілому на власній науковотехнічній основі. Аналіз останніх досліджень та публікацій. Компонентами інноваційної складової економічного зростання є технологічні, науково-технічні, соціальноекономічні, організаційно-управлінські інновації, що створюють його предметно-змістовну структуру [1]. Сьогодні рівень конкурентоздатності забезпечують, перш за все, науково-технічні інновації, які дозволяють досягнути цілеспрямованого зростання виробництва [2]. Тому слід у будь-який спосіб підтримувати і стимулювати інноваційний розвиток національної економіки, який відобра-

ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2015, № 4

ОЦІНЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНОЇ СКЛАДОВОЇ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ

жається в показнику наукоємності виробництва. Цей показник визначається як співвідношення між витратами на дослідження і розробки та обсягом продажів і ретельно аналізується у розвинених країнах [3]. На нашу думку, основна причина інноваційної депресії в реальному секторі економіки регіонів України – неправомірна економічна ідеологія держави стосовно інноваційних і виробничих процесів. Вона бере початок з концепції так званої «нової економіки», що визначає принципи ефективного функціонування національних господарств в умовах глобалізації та інформатизації [4]. Основними ознаками такої економіки є бурхливий розвиток ринку знань; зростання ролі наукоємного сектору, виробництва та збуту сучасних наукоємних технологій, що прискорює процеси комп’ютеризації інформаційного простору економіки та всього суспільного життя. Концепція «нової економіки», на нашу думку, зміщує акценти з процесу виробництва на інновації та інформаційні технології, тобто стабільне економічне зростання забезпечується не технологічною модернізацією та нарощуванням випуску високотехнологічних товарів і послуг, а безперервною зміною структури випуску під впливом спонтанних та організованих змін попиту, а також зростанням питомої ваги інвестицій у людський капітал. «Нову економіку» складають усі економічні суб’єкти, що створюють інноваційну вартість. Це економіка, що забезпечує високі темпи оновлення основного капіталу, інвестованого у сектори, які забезпечують матеріальне виробництво та його інфраструктуру. Україна запозичила цей імператив у вигляді глобального, а не локального принципу перебудови економіки. Для високорозвинених країн світу з потужними компаніями та транснаціональними корпораціями такий підхід є цілком правомірним. Для них проблема полягає не у виробництві товару як такого, а в знаходженні економічних ніш, де саме це виробництво є потрібним і доцільним. Україна ж фактично не має виробISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2015, № 4

ничої бази, яка б відповідала вимогам щодо формування інноваційного сектору: холдингів, потужних інноваційних центрів, транснаціональних компаній. Промислово-фінансові групи все ще знаходяться на стадії формування. Зруйновано великі фабрики та заводи, відсутній доступ до іноземного капіталу, немає стимулів для венчурного інвестування. Країна просто не готова сьогодні до масового освоєння та впровадження результатів інноваційної діяльності. Результати проведених досліджень дозволяють виділити такі головні принципи концепції економічного зростання на базі «нової економіки»: – відсутність орієнтації на швидку окупність інвестицій на основі чітких характеристик створеного продукту; – нова концепція біржової гри без орієнтації на реальний оборот; – нова концепція грошової інфраструктури – без резервів, емісійного центру та національних кордонів, пов’язана із поширенням розуміння нової економіки як сукупності високотехнологічних компаній, коли всі інші її складові мають другорядне значення. Така концепція призвела до відриву інноваційної сфери від сфери застосування її результатів – виробничого сектору. Безпосереднім наслідком подібних ідеологічних імперативів став переважний розвиток «модних» невиробничих сфер (торгівля, банки, біржі, шоу-бізнес тощо) і нераціональне дрібнення виробничих об’єктів національної економіки. Не дивно, що така «нова економіка» просто фізично не в змозі забезпечити запуск промислових інновацій. Вищезазначене актуалізує потребу в дослідженні ефективності інноваційної сфери, здатної забезпечити залучення як вітчизняних, так і іноземних інвестицій, а також інтенсивне економічне зростання в Україні на основі модернізації виробничого сектору, що визначає мету дослідження. Виклад основного матеріалу. Проведений аналіз сучасних досліджень джерел економічного зростання [5; 6] дозволяє запропонувати, у загальному

Е. М. Забарна

вигляді, «двоколову» модель зростання і розвитку економіки. У «першому колі» розвиток може відбуватися через інституціональні модифікації, які призведуть до зростання ефективності і оптимізації економіки як на рівні окремих виробництв, так і на макроекономічному рівні, при одночасному накопиченні інвестиційних, фінансових і людських ресурсів у регіонах. При досягненні певної оптимальної кількості накопичених ресурсів економіка переходить до наступного, «другого кола», розвиток в якому відбувається на основі якісних параметрів безпосередньо в регіонах країни: модернізації техніко-технологічної складової підприємств промисловості регіонів на основі новітніх технологій з подальшою зміною технологічного укладу виробничого сектору та його збалансованості. На жаль, результати досліджень (див. [7]) свідчать, що в процесі економічних реформ в Україні фактично не здійснюється цілеспрямована ефективна політика модернізації виробничого сектору економіки. Слід зазначити, що ефективна політика модернізації не обов’язково передбачає імітацію техніко-виробничої структури провідних західних країн. В умовах глобалізації вкрай необхідним є включення України у світогосподарські зв’язки і використання науково-технічних досягнень її партнерів. Модернізація на основі ізоляції національної економіки приречена на невдачу. Сучасна інноваційно-інвестиційна політика промислового розвитку має бути орієнтована і на нарощування обсягів виробництва, і на впровадження гнучких промислових технологій на інноваційно-інвестиційній основі. Виходячи з цього вона має передбачати: – формування стимулів, що забезпечують інноваційний розвиток економіки без прямого державного регулювання, а на ринкових засадах; – створення сучасної гнучкої соціально-економічної системи, сприятливої для індивідуалізації трудових зусиль; – підвищення ролі ініціативності й творчості у виробничій діяльності;

– активізацію інноваційного підприємництва. Держава, звичайно, відіграє важливу роль у будь-яких модернізаційних процесах (іноді – велику, як у Німеччині та Японії, іноді – меншу, як у США і Великобританії), але особливість сучасної наукоємної економіки полягає саме в активізації непрямого втручання держави, тобто у стимулюванні інноваційної діяльності підприємницьких суб’єктів та розвитку відповідної інфраструктури інноваційної діяльності. Необхідність корегування курсу ринкових реформ в Україні потребує пошуку шляхів і форм активізації інноваційного економічного зростання. Вирішення цієї проблеми передбачає створення умов для залучення інвестицій через відведення функції активізації інноваційно-інвестиційної діяльності центрального місця у формуванні сучасної української моделі економічного зростання. У цій моделі необхідно створювати широку «мережу точок (сфер) зростання», «регіонів активного економічного розвитку», що можуть надати певного динамізму всій національній економіці та забезпечити її перехід на «друге коло» економічного зростання. Водночас, забезпечення позитивної динаміки розвитку української економіки можливе лише за використання доступних факторів економічного зростання (рис. 1). Проведений нами аналіз використовуваних на практиці показників оцінювання економічного зростання засвідчив, що з урахуванням особливостей їх розрахунку можна виокремити три групи основних показників макрорівня. Перша група – показники оцінювання загальноекономічного і соціального потенціалу країни: обсяг ВВП, обсяг промислового виробництва, галузева структура ВВП. Вони можуть застосовуватись для комплексного оцінювання нижньої межі рівня економічної безпеки країни за використання відповідного інструментарію економіко-математичного моделювання – моделювання на основі аналогій.

ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2015, № 4

ОЦІНЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНОЇ СКЛАДОВОЇ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ

ȂȎȘȠȜȞȖ-ȡȚȜȐȖ

Ɍɪɭɞɨɜɿ ɪɟɫɭɪɫɢ

ȂȎȘȠȜȞȖ-ȟȠȖȚȡșȖ

ɋɬɚɛɿɥɿɡɚɰɿɹ ɬɚ ɤɨɪɨɬɤɨɫɬɪɨɤɨɜɟ ɡɪɨɫɬɚɧɧɹ

ɋɭɤɭɩɧɢɣ ɩɨɩɢɬ

Ⱦɨɜɝɨɫɬɪɨɤɨɜɟ ɡɪɨɫɬɚɧɧɹ ɜɢɪɨɛɧɢɰɬɜɚ

Ɍɟɯɧɿɱɧɚ ɦɨɞɟɪɧɿɡɚɰɿɹ ɜɢɪɨɛɧɢɰɬɜ

ȼɢɤɨɪɢɫɬɨɜɭɜɚɧɿ ɜɢɪɨɛɧɢɱɿ ɩɨɬɭɠɧɨɫɬɿ ɇɟɜɢɤɨɪɢɫɬɨɜɭɜɚɧɿ ɜɢɪɨɛɧɢɱɿ ɩɨɬɭɠɧɨɫɬɿ

Рис. 1. Використання доступних факторів економічного зростання Джерело: побудовано автором

Друга група – показники оцінювання економічного зростання: обсяг інвестицій, галузева структура інвестицій, рівень інвестицій відносно ВВП, витрати на НДДКР, частка витрат на НДДКР у ВВП, технічний рівень продукції, що виробляється, питома вага виробленої інноваційної продукції у ВВП, чисельність зайнятих НДДКР, норма накопичення. На їх основі можна здійснювати комплексне оцінювання здатності національної економіки до саморозвитку, забезпечення розширеного відтворення (інтенсифікації відтворювального процесу) з використанням інструментарію просторового економіко-математичного моделювання та прогнозування основних виробничих пропорцій розвитку. Третя група – показники оцінювання ефективності фінансово-грошової сфери: рівень інфляції, дефіцит бюджету, співвідношення між основним і обіговим капіталами у реальному секторі економіки. Вони призначені для комплексного оцінювання можливого виникнення кризових ситуацій у фінансово-грошовій сфері з використанням методів ситуаційного моделювання. Результати досліджень свідчать, що в процесі здійснюваних і раніше, і сьогодні економічних реформ цілеспрямована ефективна політика модернізації націоISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2015, № 4

нальної економіки фактично відсутня. Не здійснюється і цілеспрямована інноваційно-інвестиційна та промислова політика. Для забезпечення стабільних темпів економічного зростання в Україні необхідно сформувати сучасні ринкові механізми реалізації селективної науково-технічної й інвестиційної політики як на рівні країни, так і регіонів з урахуванням досвіду провідних економік світу та вітчизняної специфіки. Це, на нашу думку, стосується механізму стимулювання інновацій, підтримки науково-інноваційної активності та забезпечення сучасними інвестиційними механізмами інноваційної сфери. Здійснення цього можливе, у першу чергу, за підвищення ефективності виробничого процесу, тобто забезпечення високих темпів оновлення продукції та технологій на інноваційній основі. Основні принципи активної промислової (в тому числі регіональної) політики стабільного економічного зростання повинні ґрунтуватися на концепції «оновлення» продукції. Основними складовими концепції «оновлення», на думку автора, можна вважати такі: – оновлення продукції як інструмент стимулювання інноваційної діяльності (поєднання науки з виробництвом: «НД – ДКР – виробництво – збут – доход»);

Е. М. Забарна

– оновлення продукції як інструмент активізації НДДКР; – оновлення продукції як інструмент модернізації основних виробничих фондів; – оновлення продукції як інструмент ресурсозбереження у виробничому секторі; – оновлення продукції як інструмент розширення експорту та залучення прямих іноземних інвестицій. Економічне зростання – багатофакторне явище, обумовлене сукупністю та динамікою внутрішніх і зовнішніх до національної економіки умов. Зважаючи на це в сучасних умовах в Україні, як засвідчують наші дослідження, потребують корегування також основні методичні підходи до виявлення і оцінювання факторів економічного зростання як на макрорівні, так і на макрорівні: По-перше, на макрорівні в ціноутворенні з використанням виробничих функцій практично не відстежується вплив неінвестиційних факторів (спеціалізація, організація праці й ін.). У результаті цього фактично не враховується вплив факторів, що орієнтовані на ефективне використання сучасних форм організації виробництва і праці, а відтак не враховуються структурні зрушення у виробництві, які обумовлюють структурну перебудову національної економіки. По-друге, на мікрорівні є можливість виявлення найбільш позитивних тенденцій економічного зростання. Однак вони, як правило, мають локальний характер, простежуються в рамках одного економічного суб’єкта і здебільшого є наслідком докорінних перетворень виробництва (нове обладнання, споруди, технології тощо), які пов’язані зі значними інвестиціями. Тому й ціни доцільно формувати шляхом використання більш простого вигляду виробничої функції: «обсяг виробництва – обсяг інвестицій». По-третє, оцінювання економічного зростання логічно було б здійснювати за основними та допоміжними показниками. Основні показники призначені для прийняття практичних рішень, допоміж-

ні – для уточнення ключових тенденцій та цілей економічного зростання. По-четверте, кредитно-фінансове регулювання інвестиційного процесу дедалі більшою мірою повинно ґрунтуватися на інструментарії ринку. Такі показники як позичковий процент, обсяг грошових і кредитних ресурсів, курс цінних паперів та інші стають «орієнтирамиіндикаторами», на які впливає і через які передається імпульс кредитно-грошовій політиці. Використовуючи ці індикатори як своєрідний передавальний механізм, держава повинна впливати на ринок капіталів. По-п’яте, в якості одного із макроекономічних індикаторів економічного зростання як у країні в цілому, так і в регіонах доцільно використовувати співвідношення між рівнем інвестиційної активності і зростанням виробництва (бажане випереджальне зростання обсягів інвестицій у порівнянні з обсягами виробництва). По-шосте, для оцінювання інноваційно-інвестиційної складової економічного зростання можна, зокрема, використовувати таку систему параметрів-індикаторів. Для оцінювання інвестиційної активності: Основні параметри-індикатори: – динаміка інвестицій; – питома вага інвестицій у ВВП; – співвідношення між інвестиціями у виробничу та невиробничу сферу; – питома вага іноземних інвестицій у загальному обсязі інвестицій; – рівень державних інвестицій у загальному обсязі інвестицій. Допоміжні параметри-індикатори: – структура капітальних інвестицій за формами власності; – співвідношення між прямими та портфельними інвестиціями в економіку; – ефективність капітальних інвестицій; – коефіцієнт оновлення основних фондів; – капітальні інвестиції в нові виробництва.

ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2015, № 4

ОЦІНЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНОЇ СКЛАДОВОЇ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ

Для оцінювання ефективності науково-технічної та інноваційної сфери: Основні параметри-індикатори: – частка ВВП, що спрямовується на розвиток науково-технічної та інноваційної сфери; – чисельність працюючих у науково-технічній сфері; – рівень конкурентоспроможності продукції і техніки нових поколінь; – питома вага нової продукції, що відповідає світовому рівню, в загальному обсязі виробленої інноваційної продукції. Допоміжні параметри-індикатори: – рівень витрат на фундаментальні дослідження в загальних витратах на науку; – кількість патентів і ліцензій (динаміка за роками); – питома вага вкладень у науку в загальному обсязі капітальних вкладень; – кількість інноваційних програм (проектів); – середній вік працівників, зайнятих в інноваційній сфері. По-сьоме, поряд із активізацією процесу впровадження у виробництво результатів НТП необхідне підвищення ефек-

тивності виробництва на базі існуючого парку активної частини основних фондів, забезпечення раціонального навантаження наявних потужностей через широке впровадження механізмів мотивації праці. Стабільне зростання національної економіки передбачає активізацію інноваційно-інвестиційного розвитку суб’єктів господарювання, що розташовані саме у регіонах країни. Для ефективного управління її розвитком доцільно розробити методику оцінювання сучасного стану інноваційно-інвестиційної сфери у регіонах у безпосередньому зв’язку із загальним макроекономічним станом. Саме тому автором було зроблено спробу визначення показників для оцінювання інноваційноінвестиційного рівня розвитку регіонів з метою виявлення майбутніх можливостей економічного зростання регіонів на внутрішній основі. Загалом показники оцінювання інноваційно-інвестиційного рівня розвитку регіону (рис. 2) можна поділити на чотири групи. Перша група показників дає можливість оцінити рівень загальноекономічного розвитку регіону (рис. 3).

Ɉɫɧɨɜɧɿ ɩɨɤɚɡɧɢɤɢ ɨɰɿɧɸɜɚɧɧɹ ɪɿɜɧɹ ɪɨɡɜɢɬɤɭ ɩɪɨɦɢɫɥɨɜɨɫɬɿ ɜ ɪɟɝɿɨɧɿ

ɉɨɤɚɡɧɢɤɢ ɨɰɿɧɸɜɚɧɧɹ ɟɤɨɧɨɦɿɱɧɨɝɨ ɪɿɜɧɹ ɪɨɡɜɢɬɤɭ ɪɟɝɿɨɧɭ

ɉɨɤɚɡɧɢɤɢ ɨɰɿɧɸɜɚɧɧɹ ɿɧɧɨɜɚɰɿɣɧɨɝɨ ɩɨɬɟɧɰɿɚɥɭ ɪɟɝɿɨɧɭ

ɉɨɤɚɡɧɢɤɢ ɨɰɿɧɸɜɚɧɧɹ ɿɧɜɟɫɬɢɰɿɣɧɨɝɨ ɩɨɬɟɧɰɿɚɥɭ ɪɟɝɿɨɧɭ

Рис. 2. Методологічний підхід до оцінювання інноваційно-інвестиційного рівня розвитку регіону Джерело: побудовано автором ISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2015, № 4

Е. М. Забарна

ǵȎȑȎșȪțȜȓȘȜțȜȚȳȥțȖȗ ȞȜȕȐȖȠȜȘ ȞȓȑȳȜțȡ

- ɬɟɦɩɢ ɡɪɨɫɬɚɧɧɹ ɪɟɚɥɶɧɨɝɨ ɜɚɥɨɜɨɝɨ ɪɟɝɿɨɧɚɥɶɧɨɝɨ ɩɪɨɞɭɤɬɭ (ȼɊɉ) ɬɚ ɡɪɨɫɬɚɧɧɹ ȼɊɉ ɧɚ ɞɭɲɭ ɧɚɫɟɥɟɧɧɹ (ɞɥɹ ɩɨɞɨɥɚɧɧɹ ɧɚɫɥɿɞɤɿɜ ɤɪɢɡɢ ɬɚɤɢɣ ɩɨɤɚɡɧɢɤ ɦɚɽ ɛɭɬɢ ɧɚ ɫɟɪɟɞɧɶɨɪɿɱɧɨɦɭ ɪɿɜɧɿ 6– 7%); - ɞɢɧɚɦɿɤɚ ɜɢɩɟɪɟɞɠɚɧɧɹ (ɜɿɞɫɬɚɜɚɧɧɹ) ɬɟɦɩɿɜ ɡɪɨɫɬɚɧɧɹ ɿɧɜɟɫɬɢɰɿɣ ɜ ɪɟɝɿɨɧɿ ɜ ɩɨɪɿɜɧɹɧɧɿ ɡ ɬɟɦɩɚɦɢ ɡɪɨɫɬɚɧɧɹ ȼɊɉ; - ɝɚɥɭɡɟɜɚ ɫɬɪɭɤɬɭɪɚ ɜɚɥɨɜɨʀ ɞɨɞɚɧɨʀ ɜɚɪɬɨɫɬɿ ɭ ȼɊɉ; - ɫɬɪɭɤɬɭɪɚ ɩɟɪɟɪɨɡɩɨɞɿɥɭ ɜɚɥɨɜɨʀ ɞɨɞɚɧɨʀ ɜɚɪɬɨɫɬɿ, ɫɬɜɨɪɟɧɨʀ ɜ ɪɟɝɿɨɧɿ; - ɫɩɿɜɜɿɞɧɨɲɟɧɧɹ ɦɿɠ ɤɿɧɰɟɜɢɦɢ ɫɩɨɠɢɜɱɢɦɢ ɜɢɬɪɚɬɚɦɢ, ɜɚɥɨɜɢɦ ɧɚɝɪɨɦɚɞɠɟɧɧɹɦ ɬɚ ɱɢɫɬɢɦ ɟɤɫɩɨɪɬɨɦ ɭ ȼɊɉ; - ɬɟɦɩɢ ɡɪɨɫɬɚɧɧɹ (ɡɧɢɠɟɧɧɹ) ɜɧɭɬɪɿɲɧɶɨɝɨ ɬɚ ɡɨɜɧɿɲɧɶɨɝɨ ɩɨɩɢɬɭ ɧɚ ɩɪɨɞɭɤɰɿɸ, ɜɢɪɨɛɥɟɧɭ ɜ ɪɟɝɿɨɧɿ; - ɩɨɤɚɡɧɢɤ ɿɧɧɨɜɚɬɢɜɧɨɫɬɿ ɪɟɝɿɨɧɚɥɶɧɨʀ ɟɤɨɧɨɦɿɤɢ – ɪɿɜɟɧɶ ɡɚɛɟɡɩɟɱɟɧɧɹ ɟɤɨɧɨɦɿɱɧɨɝɨ ɡɪɨɫɬɚɧɧɹ ɪɟɝɿɨɧɭ ɜɧɚɫɥɿɞɨɤ ɬɟɯɧɨɥɨɝɿɱɧɢɯ ɿɧɧɨɜɚɰɿɣ (ɩɨɪɨɝɨɜɢɣ ɪɿɜɟɧɶ – 40%)

Рис. 3. Показники оцінювання економічного рівня розвитку регіону Джерело: складено автором

Питання створення сприятливих умов для збереження, розвитку й ефективного використання науково-технічного й інноваційного потенціалу регіонів, а також стимулювання інвестицій в інноваційну сферу регіонів набувають особливої актуальності для забезпечення випереджальних темпів економічного розвитку та стабільного економічного зростання регіонів України та усієї національної економіки. У зв’язку з цим друга група показників

призначена для оцінювання інноваційного потенціалу регіонів (рис. 4). Управління інвестиційним процесом інноваційного спрямування передбачає не лише реалізацію певних проектів, а й організацію, регулювання, підтримку, стимулювання інноваційної діяльності, побудову відповідних інституційних і правових структур. Отже, наступна група показників – це показники для оцінювання інвестиційного потенціалу регіону (рис. 5).

ǥțțȜȐȎȤȳȗțȖȗ ȝȜȠȓțȤȳȎș ȞȓȑȳȜțȡ

- ɧɚɹɜɧɿɫɬɶ ɭ ɪɟɝɿɨɧɿ ɭɫɬɚɧɨɜ – ɜɢɤɨɧɚɜɰɿɜ ɇȾȾɄɊ ɬɚ ʀɯ ɜɡɚɽɦɨɡɜ’ɹɡɨɤ ɿɡ ɩɪɨɦɢɫɥɨɜɢɦɢ ɩɿɞɩɪɢɽɦɫɬɜɚɦɢ; - ɱɢɫɟɥɶɧɿɫɬɶ ɜɢɤɨɧɚɜɰɿɜ ɇȾȾɄɊ ɭ ɪɟɝɿɨɧɿ; - ɱɚɫɬɤɚ ɧɚɭɤɨɽɦɧɨʀ ɩɪɨɞɭɤɰɿʀ, ɜɢɪɨɛɥɟɧɨʀ ɜ ɪɟɝɿɨɧɿ, ɜ ɫɜɿɬɨɜɨɦɭ ɪɢɧɤɭ ɜɢɫɨɤɨɬɟɯɧɨɥɨɝɿɱɧɨʀ ɩɪɨɞɭɤɰɿʀ; - ɿɧɧɨɜɚɰɿɣɧɚ ɚɤɬɢɜɧɿɫɬɶ ɩɿɞɩɪɢɽɦɫɬɜ ɪɟɝɿɨɧɭ: ɤɿɥɶɤɿɫɬɶ ɩɪɨɦɢɫɥɨɜɢɯ ɩɿɞɩɪɢɽɦɫɬɜ ɭ ɪɟɝɿɨɧɿ, ɳɨ ɜɩɪɨɜɚɞɠɭɜɚɥɢ ɿɧɧɨɜɚɰɿʀ, ɬɚ ʀɯ ɩɢɬɨɦɚ ɜɚɝɚ ɜ ɡɚɝɚɥɶɧɿɣ ɤɿɥɶɤɨɫɬɿ ɩɪɨɦɢɫɥɨɜɢɯ ɩɿɞɩɪɢɽɦɫɬɜ ɪɟɝɿɨɧɭ; ɤɿɥɶɤɿɫɬɶ ɧɨɜɢɯ ɜɢɞɿɜ ɬɟɯɧɿɤɢ, ɨɫɜɨɽɧɢɯ ɭ ɪɟɝɿɨɧɿ; ɤɿɥɶɤɿɫɬɶ ɧɨɜɢɯ ɬɟɯɧɨɥɨɝɿɣ, ɜɩɪɨɜɚɞɠɟɧɢɯ ɭ ɪɟɝɿɨɧɿ; - ɪɨɡɜɢɬɨɤ ɿɧɮɪɚɫɬɪɭɤɬɭɪɢ ɿɧɧɨɜɚɰɿɣɧɨʀ ɫɮɟɪɢ ɜ ɪɟɝɿɨɧɿ: ɨɛɫɹɝɢ ɮɿɧɚɧɫɭɜɚɧɧɹ ɿɧɧɨɜɚɰɿɣɧɨʀ ɞɿɹɥɶɧɨɫɬɿ ɜ ɪɟɝɿɨɧɿ; ɤɪɟɞɢɬɭɜɚɧɧɹ ɿɧɧɨɜɚɰɿɣɧɢɯ ɩɪɨɟɤɬɿɜ ɭ ɪɟɝɿɨɧɿ ɡɚ ɨɛɫɹɝɚɦɢ ɤɨɲɬɿɜ ɬɚ ɫɬɪɨɤɚɦɢ; ɪɨɡɜɢɧɟɧɿɫɬɶ ɦɚɥɢɯ ɬɚ ɫɟɪɟɞɧɿɯ ɿɧɧɨɜɚɰɿɣɧɢɯ ɩɿɞɩɪɢɽɦɫɬɜ ɭ ɪɟɝɿɨɧɿ (ɤɿɥɶɤɿɫɬɶ, ɫɬɜɨɪɟɧɚ ɞɨɞɚɧɚ ɜɚɪɬɿɫɬɶ, ɪɿɜɟɧɶ ɿɧɧɨɜɚɰɿɣɧɨʀ ɚɤɬɢɜɧɨɫɬɿ); ɧɚɹɜɧɿɫɬɶ ɭ ɪɟɝɿɨɧɿ ɩɨɫɟɪɟɞɧɢɰɶɤɢɯ ɩɿɞɩɪɢɽɦɫɬɜ ɬɚ ɨɛɫɹɝɢ ɜɢɤɨɧɚɧɢɯ ɧɢɦɢ ɪɨɛɿɬ; ɧɚɹɜɧɿɫɬɶ ɭ ɪɟɝɿɨɧɿ ɜɟɧɱɭɪɧɨɝɨ ɮɿɧɚɧɫɨɜɨɝɨ ɩɨɬɟɧɰɿɚɥɭ ɜ ɩɨɪɿɜɧɹɧɧɿ ɡ ɨɛɫɹɝɚɦɢ ɮɿɧɚɧɫɭɜɚɧɧɹ ɿɧɧɨɜɚɰɿɣɧɨʀ ɞɿɹɥɶɧɨɫɬɿ ɭ ɪɟɝɿɨɧɿ.

Рис. 4. Показники оцінювання інноваційного потенціалу регіону Джерело: складено автором

ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2015, № 4

ОЦІНЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНОЇ СКЛАДОВОЇ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ

ǥțȐȓȟȠȖȤȳȗțȖȗ ȝȜȠȓțȤȳȎș ȞȓȑȳȜțȡ

- ɬɟɯɧɨɥɨɝɿɱɧɚ ɫɬɪɭɤɬɭɪɚ ɿɧɜɟɫɬɢɰɿɣ ɜ ɨɫɧɨɜɧɢɣ ɤɚɩɿɬɚɥ ɪɟɝɿɨɧɭ (ɞɥɹ ɞɨɫɹɝɧɟɧɧɹ ɩɪɢɣɧɹɬɧɢɯ ɞɥɹ ɍɤɪɚʀɧɢ ɬɟɦɩɿɜ ɡɪɨɫɬɚɧɧɹ ɩɨɬɪɿɛɧɨ ɡɚɛɟɡɩɟɱɢɬɢ ɳɨɪɿɱɧɟ ɡɪɨɫɬɚɧɧɹ ɤɚɩɿɬɚɥɶɧɢɯ ɿɧɜɟɫɬɢɰɿɣ ɡ ɭɫɿɯ ɞɠɟɪɟɥ ɧɚ ɪɿɜɧɿ 9–10%); - ɫɬɪɭɤɬɭɪɚ ɿɧɜɟɫɬɢɰɿɣ ɜ ɨɫɧɨɜɧɢɣ ɤɚɩɿɬɚɥ ɡɚ ɞɠɟɪɟɥɚɦɢ ɮɿɧɚɧɫɭɜɚɧɧɹ; - ɿɧɞɢɤɚɬɨɪɢ ɿɧɜɟɫɬɢɰɿɣɧɨʀ ɛɟɡɩɟɤɢ: - ɡɚɝɚɥɶɧɢɣ ɨɛɫɹɝ ɿɧɜɟɫɬɢɰɿɣ (ɦɚɽ ɛɭɬɢ ɜ ɦɟɠɚɯ 25–30% ɜɿɞ ȼɊɉ); - ɫɩɿɜɜɿɞɧɨɲɟɧɧɹ ɦɿɠ ɜɚɥɨɜɢɦɢ ɡɚɨɳɚɞɠɟɧɧɹɦɢ, ɜɚɥɨɜɢɦ ɧɚɝɪɨɦɚɞɠɟɧɧɹɦ ɬɚ ɿɧɜɟɫɬɢɰɿɹɦɢ ɜ ɨɫɧɨɜɧɢɣ ɤɚɩɿɬɚɥ ɜ ɪɟɝɿɨɧɿ; - ɩɢɬɨɦɚ ɜɚɝɚ ɧɚɝɪɨɦɚɞɠɟɧɧɹ ɨɫɧɨɜɧɨɝɨ ɤɚɩɿɬɚɥɭ (23% ɜɿɞ ȼɊɉ); - ɧɨɪɦɚ ɡɚɨɳɚɞɠɟɧɶ (| 22–23% ɜɿɞ ȼɊɉ) Ɋɢɫ. 5. ɉɨɤɚɡɧɢɤɢ ɿɧɜɟɫɬɢɰɿɣɧɨɝɨ - ɩɪɢɪɿɫɬ ɿɧɨɡɟɦɧɨɝɨ ɤɚɩɿɬɚɥɭ ɜɨɰɿɧɸɜɚɧɧɹ ɪɟɝɿɨɧ ɬɚ ɣɨɝɨ ɝɚɥɭɡɟɜɚ ɫɬɪɭɤɬɭɪɚ; ɩɨɬɟɧɰɿɚɥɭ ɪɟɝɿɨɧɭ Ⱦɠɟɪɟɥɨ:ɩɪɹɦɢɯ ɫɤɥɚɞɟɧɨ ɚɜɬɨɪɨɦ ɿɧɜɟɫɬɢɰɿɣ ɭ ɪɟɝɿɨɧ ɡɚ ɝɚɥɭɡɹɦɢ. - ɡɚɥɭɱɟɧɧɹ ɿɧɨɡɟɦɧɢɯ

Рис. 5. Показники оцінювання інвестиційного потенціалу регіону Джерело: складено автором

ǽȞȜȚȖȟșȜȐȖȗ ȞȜȕȐȖȠȜȘ ȞȓȑȳȜțȡ

- ɨɛɫɹɝ ɿ ɫɬɪɭɤɬɭɪɚ ɩɪɨɦɢɫɥɨɜɨɝɨ ɜɢɪɨɛɧɢɰɬɜɚ ɜ ɪɟɝɿɨɧɿ; - ɞɢɧɚɦɿɤɚ ɜɢɪɨɛɧɢɰɬɜɚ ɩɪɨɞɭɤɰɿʀ ɦɚɲɢɧɨɛɭɞɭɜɚɧɧɹ ɜ ɪɟɝɿɨɧɿ ɡ ɭɪɚɯɭɜɚɧɧɹɦ ɟɤɫɩɨɪɬɧɨ-ɿɦɩɨɪɬɧɢɯ ɨɩɟɪɚɰɿɣ; - ɫɬɪɭɤɬɭɪɚ ɟɤɫɩɨɪɬɭ ɬɚ ɿɦɩɨɪɬɭ ɜ ɩɪɨɦɢɫɥɨɜɨɫɬɿ ɪɟɝɿɨɧɭ; - ɬɟɦɩɢ ɡɪɨɫɬɚɧɧɹ ɩɪɨɞɭɤɬɢɜɧɨɫɬɿ ɩɪɚɰɿ ɭ ɩɪɨɦɢɫɥɨɜɨɫɬɿ ɪɟɝɿɨɧɭ ɬɚ ɫɟɪɟɞɧɶɨɦɿɫɹɱɧɨʀ ɡɚɪɨɛɿɬɧɨʀ ɩɥɚɬɢ; - ɬɟɦɩɢ ɨɧɨɜɥɟɧɧɹ ɨɫɧɨɜɧɢɯ ɡɚɫɨɛɿɜ ɭ ɪɟɝɿɨɧɿ (ɫɩɿɜɜɿɞɧɨɲɟɧɧɹ ɦɿɠ ɤɨɟɮɿɰɿɽɧɬɚɦɢ ɨɧɨɜɥɟɧɧɹ ɨɫɧɨɜɧɢɯ ɡɚɫɨɛɿɜ ɬɚ ʀɯ ɥɿɤɜɿɞɚɰɿʀ); - ɩɟɪɜɿɫɧɚ ɜɚɪɬɿɫɬɶ ɨɫɧɨɜɧɢɯ ɮɨɧɞɿɜ ɭ ɪɟɝɿɨɧɿ ɬɚ ɜ ɪɨɡɪɚɯɭɧɤɭ ɧɚ ɨɞɧɭ ɨɫɨɛɭ; - ɫɬɭɩɿɧɶ ɡɧɨɲɟɧɨɫɬɿ ɨɫɧɨɜɧɢɯ ɮɨɧɞɿɜ ɭ ɪɟɝɿɨɧɿ ɡɚ ɝɚɥɭɡɹɦɢ ɬɚ ɡɚ ɮɨɪɦɚɦɢ ɜɥɚɫɧɨɫɬɿ (ɜɿɤɨɜɚ ɫɬɪɭɤɬɭɪɚ ɨɫɧɨɜɧɢɯ ɮɨɧɞɿɜ); - ɩɨɪɿɜɧɹɧɧɹ ɨɛɫɹɝɿɜ (ɬɟɦɩɿɜ) ɜɜɟɞɟɧɧɹ ɬɚ ɥɿɤɜɿɞɚɰɿʀ ɨɫɧɨɜɧɢɯ ɮɨɧɞɿɜ ɭ ɪɟɝɿɨɧɿ; - ɟɤɨɧɨɦɿɹ ɜɿɞ ɡɧɢɠɟɧɧɹ ɫɨɛɿɜɚɪɬɨɫɬɿ ɩɪɨɞɭɤɰɿʀ ɜ ɪɟɝɿɨɧɿ ɧɚ 1 ɝɪɧ. ɜɤɥɚɞɟɧɢɯ ɤɨɲɬɿɜ; - ɩɪɢɪɿɫɬ ɩɪɢɛɭɬɤɭ ɜɿɞ ɜɩɪɨɜɚɞɠɟɧɧɹ ɿɧɧɨɜɚɰɿɣ ɜ ɪɟɝɿɨɧɿ ɧɚ 1 ɝɪɧ. ɜɤɥɚɞɟɧɢɯ ɤɨɲɬɿɜ.

Рис. 6. Основні показники оцінювання рівня розвитку промисловості регіону Джерело: складено автором

Четверта група включає показники для оцінювання реального (промислового) сектору регіону (рис. 6). Висновки. Популярна у світі концепція «нової економіки» призвела до відриву інноваційної сфери від виробничого сектору і до переважного розвитку невиробничих сфер і дрібнення виробничих об’єктів національної економіки. Для забезпечення інноваційного зростання економіки України більш доцільним здається формування так званої «двоколової» моделі зростання і розвитку економіки. У «першому колі» такої економіки розвиток відбувається ISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2015, № 4

через інституціональні модифікації, які призведуть до зростання ефективності і оптимізації економіки, а у «другому колі» – на основі якісних параметрів безпосередньо в регіонах країни. Вирішення проблеми пошуку шляхів активізації інноваційного економічного зростання в Україні передбачає створення умов для залучення інвестицій через відведення функції активізації інноваційно-інвестиційної діяльності центрального місця у формуванні сучасної української моделі економічного зростання. У цій моделі необхідно створювати широку «мережу точок (сфер) зростан-

Е. М. Забарна

ня», «регіонів активного економічного розвитку», що можуть надати певного динамізму всій національній економіці та забезпечити її перехід на «друге коло» економічного зростання. Для забезпечення стабільних темпів економічного зростання в Україні необхідно сформувати сучасні ринкові механізми реалізації селективної науково-технічної й інвестиційної політики як на рівні країни, так і регіонів з урахуванням досвіду провідних економік світу та вітчизняної специфіки. Це стосується механізму стимулювання інновацій, підтримки науково-інноваційної активності та забезпечення сучасними інвестиційними механізмами інноваційної сфери. Основні принципи активної промислової (в тому числі регіональної) політики

стабільного економічного зростання повинні ґрунтуватися на концепції «оновлення» продукції. Стабільне зростання національної економіки передбачає активізацію інноваційно-інвестиційного розвитку суб’єктів господарювання, які розташовані у регіонах країни. Для ефективного управління її розвитком розроблено і запропоновано методику оцінювання сучасного стану інноваційно-інвестиційної сфери у регіонах у безпосередньому зв’язку із загальним макроекономічним станом, в рамках якої визначено показники інноваційно-інвестиційного рівня розвитку регіонів з метою виявлення майбутніх можливостей економічного зростання регіонів на внутрішній основі.

Регіональні інноваційні системи України: стан формування та розвитку в умовах інтеграційних процесів : монографія / за ред. д-ра екон. наук проф. Л. І. Федулової ; НАН України, ДУ «Ін-т екон. та прогнозув. НАН України». – К., 2013. – 724 с. Забарна Е. М. Стратегія і тактика розвитку промислових підприємств на основі прогнозування та моделювання / Е. М. Забарна, М. В. Кула // Економічний форум. Луцький національний технічний університет. – 2015. – № 2. – С. 85–193. Saren M. A. S. and Trokas N. (1994) Proceedings of the Annual Conference of the Europen Marketing Academy [Electronic resources] / M. A. S. Saren, N. Trokas. – Режим доступу: <ir.nmu.org. ua/bitstream/handle/123456789/135043/9d a04a54de> Формирование региональной интегрированной инновационно-инвестиционной системы как базиса развития социальноэкономического развития региона /

Украина и ее регионы на пути к инновационному обществу : монография [в 4 т.] // [А. И. Амоша, И. П. Булеев, В. И. Дубницкий и др.] ; под общ. ред. В. И. Дубницкого и И. П. Булеева. – Ин-т экономики промышленности НАН Украины; Донецкий экономикогуманитарный институт; Академия экономических наук Украины. – Донецк : Юго-Восток, 2011. – Т. 2. – С. 7–41. Экономика Украины: итоги преобразований и перспективы роста : монография / Ред. В. М. Геец. – Х. : Форт, 2000. – 432 с. Федулова Л. І. Развитие национальной инновационной системы / Л. І. Федулова, М. Пашута // Экономика Украины. – 2005. – № 4. – С. 35–40. Забарна Е. М. Інноваційно-інвестиційний фактор економічного розвитку України : монографія / Е. М. Забарна. – Одеса : Інститут проблем ринку та економікоекологічних досліджень НАН України, 2006. – 304 с. Одержано 31.08.2015

Э. Н. Забарная

Оценивание инновационно-инвестиционной составляющей экономического развития Обоснованы причины инновационной депрессии в реальном секторе экономики Украины, принципы эффективной политики модернизации экономики страны и ее регионов, потребность в поиске путей и форм активизации экономического роста регионов на инновационно-инвестицион-

ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2015, № 4

ОЦІНЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНОЇ СКЛАДОВОЇ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ

ной основе. Для оценивания инновационно-инвестиционной составляющей экономического роста предложена система основных и вспомогательных параметров-индикаторов. Для оценивания инновационно-инвестиционной сферы в регионах построена система из 4 групп показателей: экономического развития региона, инновационного потенциала региона, инвестиционного потенциала региона, уровня развития промышленности региона. Предложенная система показателей дает возможность: оценивания текущего уровня развития регионов с максимально полным учетом влияния инновационно-инвестиционных факторов через сравнение фактических значений показателей с нормативными; сравнения фактических значений отдельных показателей со средними и лучшими для совокупности смежных отраслей (сфер деятельности, мировых аналогов); определения динамики показателей; сравнения значений отдельных (взаимосвязанных) показателей. Ключевые слова: экономический рост, показатель, основные параметры-индикаторы, вспомогательные параметры-индикаторы, инвестиции, научно-исследовательские и опытно-конструкторские разработки, научно-техническая сфера.

ISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2015, № 4

УДК 658.011.48

А. І. Яковлєв

Структура показників наукоємності на сучасному етапі економічного розвитку Систематизовано склад показників наукоємності у сучасних умовах, що сприятиме вдосконаленню методології її оцінювання та підвищенню рівня достовірності отримуваних оцінок. Виходячи з потреб охоплення всіх напрямів розвитку світової економіки пропоновані показники наукоємності поділено на три групи: показники для оцінювання прикладних досліджень и розробок; показники для оцінювання фундаментальних досліджень; показники, пов’язані із глобалізацією науково-технологічних процесів, для оцінювання міжнародних проектів, що реалізуються в транснаціональних компаніях. Найбільшу увагу приділено показникам оцінювання прикладних досліджень і розробок, результати яких знаходять визнання на ринку, і тому групу цих показників поділено на результативні та витратні, кількісні та якісні показники. Наведено табличну форму для збирання вихідних даних для оцінювання стану наукоємності в установах-розробниках інновацій. Ключові слова: наукоємність, науково-дослідницькі та дослідно-конструкторські розробки, проект, інновації, технології, життєвий цикл технологій.

Наукоємність являє собою локомотив інноваційних перетворень. Питанням її оцінювання присвячено чимало робіт, наприклад [1–3], у т. ч. попередні роботи автора [4]. Однак сьогодні потрібен подальший розвиток досліджень у цьому напрямі, особливо в умовах глобалізації економіки, створення і розширення транснаціональних компаній (ТНК) [5, с. 63–90], в яких нині виробляється одна десята частина світового ВВП [6, с. 23]. При дослідженні питань наукоємності слід приділяти належну увагу сучасним особливостям ринку, насамперед скороченню життєвого циклу товарів (ЖЦТ) та ін. Слід систематизувати склад показників наукоємності і для фундаментальних досліджень. Метою статті є систематизація складу показників наукоємності у сучасних умовах, що сприятиме підвищенню рівня достовірності її оцінок. Виходячи з потреб охоплення всіх напрямів розвитку світової економіки пропоновані показники наукоємності поділено на три групи: показники для оцінювання прикладних досліджень і розробок, показники для оцінювання фундаментальних дослід© А. І. Яковлев, 2015

жень, показники, пов’язані із глобалізацією науково-технологічних процесів. Найбільшу увагу приділено показникам оцінювання прикладних досліджень и розробок, результати яких знаходять визнання на ринку. Тому групу цих показників поділено на результативні та витратні, кількісні та якісні показники. Маються на увазі прогнозні та фактичні показники, як абсолютні, так і питомі, характерні і для інших груп показників визначення наукоємності. Всі показники розглядаються в динаміці за життєвий цикл товару з урахуванням фактору часу, зміни попиту на кінцеву продукцію, зміни цін за етапами ЖЦТ. Враховується імовірнісний характер економічних процесів. Для врахування ступеня ризику та інфляції всі показники порівнюються з аналогічними характеристиками фірм країн-конкурентів. В роботі не розглядаються деякі відомі показники наукоємності, наприклад, для фундаментальних робіт – широта знань вченого, виховання наукових кадрів вищої кваліфікації та ін. Там, де вважаємо необхідним, надаються відповідні розрахункові формули. Переходимо безпосередньо до викладення показників наукоємності НДДКР.

ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2015, № 4

СТРУКТУРА ПОКАЗНИКІВ НАУКОЄМНОСТІ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ

1. Показники для оцінювання прикладних досліджень і розробок 1.1. Результативні показники 1. Прибуток (ПР). Розраховується як різниця між результатами (Р) та витрата-

ɉɊ

ми (В) за ЖЦТ з урахуванням імовірнісних факторів:

( Pt ȼt ) t t Rt it )

¦ (1 E t tn

(1)

де Pt, Bt – відповідно, результати та витрати від впровадження інновації у t-му році, тис. грн; Et – коефіцієнт дисконтування, що враховує фактор часу, відносні одиниці, в. о. Наразі його величину рекомендується прийняти у межах 0,1–0,12; Rt – рівень ризику у t-му році, в. о.; it – рівень інфляції у t-му році, в. о.; t – рік поточного розрахунку; tп, tк – відповідно, початковий і кінцевий роки розрахунку. Показники маси та норми прибутку відсутні у ряді зарубіжних методик. Перевага надається показникам чистого грошового доходу (ЧГД) та коефіцієнту ЧГД. Однак прибуток залишається синтетичним показником діяльності суб’єктів підприємництва. До того ж, у нинішніх умовах діяльності вітчизняних підприємств і організацій не відіграють суттєву роль такі елементи як доход від продажу цінних паперів, продаж активів та ін., що входять до ЧГД. Але оскільки показник ЧГД має широке міжнародне визнання, він також враховується при оцінюванні наукоємності інновацій.

2. Чиста поточна вартість (ЧПВ) або чистий грошовий доход (ЧГД). 3. Коефіцієнт ЧГД. 4. Внутрішня норма доходності (ВНД). 5. Виручка від реалізації, у т. ч. валютна. 6. Виручка у розрахунку на одну створену інновацію. 7. Обсяги випуску на основі реалізації інновацій. 8. Валютна виручка відносно витрат на НДДКР. Включає надходження за експорт, ноу-хау, продаж ліцензій. 9. Величина чистої продукції від впровадження інновацій в організації. 10. Строк окупності інновації у роках.

1.2. Витратні показники 11. Частка витрат на НДДКР у загальному обсязі продажів. 12. Частка витрат на НДДКР у бюджеті фірми, галузі. 13. Співвідношення між витратами на НДДКР та виробничими капіталовкладеннями або обсягом виробництва. 14. Капіталізація НДДКР. 15. Відношення корисного ефекту інновації до її ціни. Корисний ефект створюється як наслідок зростання сукупності технічних показників, таких як продуктивність, надійність і т. ін. 16. Відношення збільшення корисного ефекту інновацій до зміни ціни товару у відсотках. ISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2015, № 4

17. Ефект від реалізації зауважень споживачів. Визначається як відношення додаткового обсягу реалізації, отриманого внаслідок використання зауважень, рекомендацій споживачів щодо покращення якості, експлуатаційного обслуговування нових товарів, до витрат на проведення відповідних заходів. Оскільки переважна частина витрат за ЖЦТ знаходиться в сфері експлуатації, їй треба приділяти належну увагу. 18. Перевищення або зменшення строку роботи над проектом у порівнянні з передбаченим строком. Перевищення строку роботи над проектом у порівнянні з передбаченим строком

А. І. Яковлєв

приводить до втрати прибутку в зв’язку зі зниженням часу експлуатації товару. Наприклад, у багатьох розвинутих західних країнах час заміни автомобіля особистого користування складає

5 років. Якщо вихід автомобіля на ринок затримується на рік, фірма може втратити 20% прибутку. Величина подібних втрат (ВТ) може бути визначена за формулою:

∆t

ВТ =

∑П t =1

(1 + Et )

(2)

де П1t At – відповідно, величина можливого прибутку на одиницю товару та обсяг його виробництва у t-му році, грн./од; тис. шт./рік; ∆t – збільшення часу розроблення і освоєння виробництва у порівнянні з передбачуваним, роки. У разі сприятливих наслідків події при достроковому завершенні робіт спостерігається позитивний ефект. 19. Відношення суми доходів від реалізації результатів НДДКР, отриманих за п’ять років, до величини відповідних витрат. Строк у п’ять років взято у зв’язку з тим, що проведення відповідних розрахунків за один рік не буде показовим,

оскільки у інноваційній діяльності не кожного року досягатимуться кінцеві результати. До того ж, багато НДДКР мають період виконання більше одного року. 20. Капіталізація акцій.

1.3. Якісні показники 1. Кількість інновацій, здійснених за останні п’ять років. 2. Кількість галузей, в яких використовуються новітні технології, обладнання, в т. ч. розробки певної фірми. 3. Питома вага експорту технологій, ноу-хау, продажу ліцензій у загальних витратах на НДДКР. 4. Частка НДДКР з відкриттями, у т. ч. принципово новими, у загальній кількості НДДКР. 5. Приріст ефекту від зростання технічних параметрів нових розробок відносно витрат на НДДКР. 6. Престиж фірми. Розраховується на основі позитивних вражень споживачів від її продукції, в т. ч. як частка товарів з позитивними враженнями споживачів від загальної кількості випущених нею товарів. 7. Передача частини ресурсів у більш перспективні галузі. 8. Частка наукових співробітників у загальній чисельності працівників фірми. 9. Стабільність чисельного складу працівників фірми, його вплив на результати її роботи.

10. Оптимізація фінансування досліджень. 11. Підтримання престижу фірми шляхом демонстрації її потенціалу на прес-конференціях, в Інтернеті тощо. 12. Чисельність наукових кадрів найвищої кваліфікації та їх частка у загальній кількості працівників організації. 13. Частка інноваційних продуктів та послуг у їх загальній кількості за п’ятирічний період діяльності організації. За кордоном рекомендується оновлювати номенклатуру випуску за цей період не менш ніж на 25%. Приємні здобутки у цьому напрямі мають і деякі українські підприємства. Наприклад, на Харківському ПАТ «Завод Південкабель» номенклатура за п’ятирічний період змінюється наполовину. Це поруч із високою якістю продукції дозволяє підприємству навіть у складний економічний період працювати прибутково, мати закордонні замовлення. 14. Кількість опублікованих праць за результатами досліджень – монографій, статей, у т. ч. тих, що входять до бази даних Scopus та інших міжнарод-

ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2015, № 4

СТРУКТУРА ПОКАЗНИКІВ НАУКОЄМНОСТІ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ

них біометричних баз даних, доповідей на престижних міжнародних конференціях; кількість заявок, які подано на отримання міжнародних наукових грантів, у т. ч. кількість отриманих грантів; кількість отриманих премій, у т. ч. міжнародних премій та премій України; кількість отриманих патентів, їх питома вага у порівнянні з кількістю поданих заявок; кількість розроблених комп’ютерних програм. 15. Питома вага проектів, виконаних у передбачені строки, у загальній кількості виконаних проектів. 16. Питома вага проектів, витрати на які не перевищують попередньо складений кошторис, у загальній кількості виконаних проектів. 17. Відповідність нових розробок вимогам навколишнього середовища.

18. Кількість завершених інновацій на гривню витрат. 19. Рівень фінансового забезпечення компанії. 20. Внутрішньо фірмова система стимулювання працівників та її ефективність. 21. Сприйняття товару ринком. Визначається кількістю років, протягом яких новий товар протримається на ринку. Однак в умовах швидкого морального старіння інновацій, виникнення проривних технологій та ін. до розрахунку цього показника слід підходити обережно. Такі показники також можуть бути виміряні кількісно, але не в загальноприйнятних вартісних одиницях ефекту інновацій, а у натуральних одиницях. Тому вони виділені в окрему групу.

2. Показники для оцінювання фундаментальних досліджень В епоху економіки знань, придання особливої значущості принципам ноосфери вирішальне значення мають обсяг знань, їх якість і вплив на створення проривних напрямів в науці та технологіях. 1. Вплив результатів конкретних наукових розробок на нові галузі їх застосування, наприклад, вплив явища надпровідності на створення джерел електроенергії, їх втілення у відповідному обладнанні, отриманий мультиплікативний ефект. 2. Питома вага досліджень з негативними результатами. Це також вважається досягненням окремих позитивних результатів, оскільки результат роботи

впливає на подальші відкриття у відповідному напрямі, скорочення часу на виконання наступних досліджень, запобігання повторному виконанню тих дослідницьких робіт, які вже раніше завершились негативними результатами. 3. Переведення ресурсів у виконання досліджень, які виглядають більш перспективними, аніж ті, що обрані для виконання у поточний період. 4. Кількість відкриттів. 5. Вплив відкриттів на майбутні результати теоретичних досліджень (у фізиці, математиці). 6. Виявлення перспективних потреб суспільства, науки.

3. Показники, пов’язані із глобалізацією науково-технологічних процесів 1. Величина чистої продукції від впровадження інновацій компанії у певній країні, сумарна величина чистої продукції від впровадження інновації (інновацій) компанії в усіх країнах. 2. Кількість інновацій компанії, впроваджених за кордоном. 3. Кількість країн, в яких впроваджені інновації компанії. 4. Частка коопераційних зв’язків компанії з міжнародними партнерами ISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2015, № 4

у загальній кількості її коопераційних зв’язків. 5. Частка витрат на НДДКР в країні, в ТНК у загальній величині ВВП. 6. Конкурентоздатність міжнародних розробок компанії. 7. Обсяг продажів інновацій компанії в зарубіжних країнах. 8. Ефект національної інноваційної системи, в т. ч. його вплив на результати діяльності компанії в ТНК.

А. І. Яковлєв

9. Створення продуктів у відповідності з місцевими умовами. 10. Використання та модернізація результатів НДДКР компанії в інших країнах з урахуванням рівня знань і можливостей її зарубіжних партнерів.

Деякі зі згаданих вище показників можуть бути розраховані при визначенні величини макроекономічного ефекту конкретних країн. На викладеній основі визначається інтегрований показник наукоємності Іn у вигляді:

I п = ∑ in ⋅ K ЗНi

(3)

i =1

іn – і-й показник наукоємності, тис. грн; од.

K ЗНi – коефіцієнт значущості і-го показника, відносні одиниці, в. о.

Такий метод визначення інтегрального показника наукоємності запропонований тому, що поряд із кількісними показниками для її оцінювання застосовуються якісні показники. Цей метод застосовується при оцінюванні якісних показників. В цілому найкраще значення наукоємності матиме місце при максимізації сумарних кількісних результативних показників і мінімізації витратних показників, а також при максимальному сумарному значенні якісних показників. Оскільки в багатьох випадках важко надати наукоємності однозначну оцінку, враховуються також логічні міркування, наприклад, важливість певного продукту для розвитку економіки країни або значущість певного наукового дослідження для подальшого розвитку певного наукового напряму. Усіма наведеними показниками можна варіювати в залежності від їх значущості, кількісних значень у конкретних випадках і, відповідно, обирати з них найбільш значущі, які в найбільшій мірі характеризують наукоємність конкретної 1.

Долгов С. И. Основы внешнеэкономических знаний. Словарь-справочник / С. И. Долгов и др. – М. : Высшая школа, 1990. – 432 с. Голосовский С. И. Эффективность научных иследований в промышленности / С. И. Голосовский. – М. : Экономика, 1986. – 160 с. Дынкин А. А. Инновационная экономика / Отв. ред. А. А. Дынкин, Н. И. Иванова. – М. : Наука, 2004. – 352 с.

розробки. Запропонований підхід до визначення структури показників наукоємності забезпечує можливість їх нескладного розрахунку, оцінювання їх впливу на узагальнюючі показники діяльності суб’єктів підприємництва – величини прибутку, ЧГД та обсягу продажів. З метою стимулювання створення нових високоефективних товарів рекомендується використовувати зарубіжний досвід, коли витрати фірми на НДДКР включаються в її капітальні інвестиції, а витрати на НДДКР на рівні національної економіки – до ВВП. Водночас витрати на НДДКР не включаються в оподатковувану частину інвестицій. Запропонована система показників наукоємності НДДКР є подальшим розвитком результатів досліджень проблем оцінювання наукоємності. В додатку наведено таблицю для збирання даних для оцінювання наукоємності на рівні організації. Її аналіз дозволить з достатнім ступенем достовірності визначити рівень наукоємності в організації та шляхи його підвищення. 4.

Яковлєв А. І. Сутність і показники наукоємності / А. І. Яковлєв // Наука та наукознавство. – 2007. – № 3. – С. 63–66. Дынкин А. А. Глобальная перестройка / Отв. ред. акад. А. А. Дынкин, акад. Н. И. Иванова. – ИМЭМО РАН ; М. : Весь Мир, 2014. – 528 с. World Investment Report 2012; Towards New Generation of investment Policies. N. Y. Geneva VNCTAD, 2012, p. 23. Одержано 08.06.2015

ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2015, № 4

СТРУКТУРА ПОКАЗНИКІВ НАУКОЄМНОСТІ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ

Додаток Таблиця

Визначення показників наукоємності інновацій в організації № п/п

Значення за роками

Показник 2010

2011

2012

2013

2014

Загальна кількість створених товарів, од. Загальна кількість виконаних НДДКР, в т. ч. завершених, од. Прибуток за результатами робіт, тис. грн: а) до оподаткування б) остаточний Собівартість робіт, тис. грн. Обсяг фінансування робіт, тис. грн, у т. ч. за джерелами фінансування: а) власні кошти; б) кошти замовника; в) кошти зарубіжних інвесторів; г) банківські запозичення; д) держбюджетні вкладення; е) інші джерела Частка фінансування робіт від величини її розрахункової вартості, % Виручка від реалізації, тис. грн, в т. ч. валютна, тис. у. о. Кількість країн, в яких впроваджені розробки організації, од., в т. ч. в країнах далекого зарубіжжя Обсяг продажів, у т. ч. за кордоном, тис. шт. Найбільш успішні розробки, їх поточна характеристика, од. Модернізація товарів і послуг за зауваженнями споживачів, їх ефект, тис. грн, чи проводяться відповідні роботи, так/ні Частка робіт, не виконаних у установлені строки, % причини невиконання Частка робіт, виконаних із перевищенням запланованих витрат, % причини перевищення витрат Частка робіт, конкурентоздатних на ринках, % а) на внутрішньому; б) міжнародному, в т. ч. у далекому зарубіжжі Частка експорту у загальній кількості розробок, %, у т. ч.: а) технології б) обладнання в) ліцензії

ISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2015, № 4

А. І. Яковлєв

Продовження табл. № п/п

Показник

2010

Значення за роками 2011 2012 2013

2014

Кількість заявок на міжнародні гранти, од., у т. ч. кількість отриманих грантів Кількість отриманих премій та інших відзнак, од., у т. ч. а) державні б) галузеві в) міжнародні Кількість: а) отриманих патентів, од. б) поданих заявок, од. ефективність поданих ліцензій, тис. у. о. Кількість закуплених ліцензій, од., ефективність їх використання, тис. грн Кількість відкриттів, од.

Просимо вас надати відповідні пояснення в деяких пунктах, а також висловити ваші пропозиції щодо покращення стану науково-дослідницької та проектно-конструкторської діяльності в організації. А. И. Яковлев

Структура показателей наукоемкости на современном этапе экономического развития Систематизирован состав показателей наукоемкости в современных условиях, что будет содействовать совершенствованию методологии ее оценивания и повышению уровня достоверности получаемых оценок. Исходя из потребностей охвата всех направлений развития мировой экономики предлагаемые показатели наукоемкости разделены на три группы: показатели для оценивания прикладных исследований и разработок; показатели для оценивания фундаментальных исследований; показатели, связанные с глобализацией научно-технологических процессов, для оценивания международных проектов, реализуемых в транснациональных компаниях. Наибольшее внимание уделено показателям оценивания прикладных исследований и разработок, результаты которых находят признание на рынке, и потому группа этих показателей разделена на результативные и затратные, количественные и качественные показатели. Приведена табличная форма для сбора исходных данных для оценивания состояния наукоемкости в учреждениях-разработчиках инноваций. Ключевые слова: наукоемкость, научно-исследовательские и опытно-конструкторские разработки, проект, инновации, технологи, жизненный цикл технологий.

ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2015, № 4

УДК 001.8:330.341.1

A. Artyukhov, S. Vorobiyov, V. Omelyanenko

Analysis of Practical Aspects in Implementing Basic Research Projects: International Experience, Ukrainian Realities and Prospects Peculiar features in implementing basic research projects as part of the innovation system and effective ways of strengthening the practical focus of basic research projects in Ukraine are studied. Peculiarities of basic research projects management are highlighted in light of theoretical aspects and global experiences in building up innovation systems. It is emphasized that a serious problem in basic research projects management is choice of effective forms of their financing. Main problems related with market promotion of basic research results in Ukraine are analyzed. Recommendations on development of innovation system and basic research in Ukraine through engaging domestic researchers in the global innovation system and the European Research Area are given. Keywords: basic research, research and development, technology, innovation, research area, national innovation system.

Increasing of the innovation activity in Ukraine requires consistent transition from linear innovation model to marketing innovation cycle model, resulting in the necessity for implementing new organizational and economic methods of fundamental projects management. Today the companies in developed innovative economies, in contrast to the period of industrialization, monitor the emerging new scientific knowledge as early as at the phase of fundamental research, and seek for capitalizing from the positive results once they are generated. As a result of such competition, scientific and technological progress has gradually transformed into a scientific and technological race. Labor intensity of the advanced basic research, necessity of purchasing modern equipment and materials, a wide range of project executors due to cooperation and interdisciplinary nature of projects entails the multiplicity of sources for financial support of basic research, which include both budgetary and extra budgetary resources. The limitations of these funds set the task of © A. Artyukhov, S. Vorobiyov, V. Omelyanenko, 2015 ISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2015, № 4

optimization, based primarily on practical orientation of projects. Generally, basic research is theoretical and (or) experimental research aimed at generating new knowledge about the basic laws of nature, human and society, human-made objects. Today, basic research should be practically oriented i. e. aimed at solutions for scientific problems related to practical applications. This being born in mind, the aim of the article is to analyze peculiarities of implementation of basic research projects in the innovation system and consider advanced methods for improving practical orientation of these projects in Ukraine. Over the past decade, basic research in Ukraine has undergone significant changes. Some research areas were not demanded in the global R&D market, whereas others had to be created anew. In a way, reorientation of research in Ukraine is being on now. The problems of Ukrainian research are very important not only from point of the contribution to global scientific knowledge, but also in terms of practical implementation.

A. Artyukhov, S. Vorobiyov, V. Omelyanenko

Practical use of research achievements is a primary task and problem for the Ukrainian R&D. Today, in the period of rapid R&D growth, results of the latest research have implications for all the walks of social life in each country. This radically changes the social status and the role of R&D, its value being increased manifold and its organization becoming very complicated, its applications being put in focus of national policies. Science and technology studies have long been conducted by the so-called linear model of innovation. In this model, basic research is located at the beginning of the causal chain that ends with productivity growth. Basic research generates theories and discoveries that are redefined in applied research, tested thereafter in technological development and, finally, brought to the market as industrial innovation. Each level in the linear model produces a result that is passed as input to the next level. Knowledge flow is straightforward, meaning that a later phase does not provide inputs to earlier phases [1]. The model implies that scopes and limits of basic research have significant implications for the technological innovation. Research component has several factors. The first factor is that basic research lays the ground for the emergence of ideas that lead to the emergence of innovation. Basic research is an engine of innovation, and research centers should ensure that this engine operates [2]. As the research areas expand, the problem of advanced research facilities and methods becomes increasingly acute. Experience shows that without modern equipment that would allow for most accurate measurements research cannot produce the results needed for countryâ&#x20AC;&#x2122;s development. Also, the effectiveness of research strongly depends on the research methodology. The above raises an important problem of methods for practical implementation of research results in Ukraine. Radical change in research has caused reorientation of research areas. While previously basic research was supposed to be converted into applied research and technological development and be marketed afterwards, now, with the changing innovation

cycle, basic research can be immediately converted into a market product. This is particularly evident in high-tech areas such as biotechnology, nanoelectronics, synthetic biology and others. However, in Ukraine, with absence of the necessary R&D facilities and the demand for R&D results, there is a problem of lack of support for subsequent implementation of fundamental research. It follows from the above mentioned that customer demand can be increased by selecting potentially demanded research areas at the phase of basic research. The selected themes must be of immediate importance. This requirement is one of the key. For many research areas where basic research has been highly developed, the issue of the efficiency of research subjects is not very complicated. When selecting research themes, methodological and technological capacities of research should also be considered. Today, research in developed countries is dominated by electronics, computers and telecommunications equipment, software, robotics, biomedical engineering etc. In Ukraine, where the share of high tech products in the exports has been shrinking, and the share of exports with low value added is 95%, basic research in advanced fields have nevertheless continued [3]. One of such advanced areas is film materials science in micro- and nanoelectronics. Development of microelectronics and nanoelectronics requires search for new film materials with preset characteristics for creating components that would have a wider range of functional properties. Basic and applied research of film materials for their further use as sensitive elements of various sensors will allow for creating elements of micro- or nanoelectronics, which will be more cost-effective due to their low cost and high quality of final product. However, a number of problems occur at subsequent phases. Outdated materials and facilities cannot meet the current requirements, which results in lack of customer demand. The second factor is the availability of capacities for strategic interdisciplinary research in priority science and technology fields. An important issue is the disciplinary distribution of Ukrainian R&D. Today, glo-

ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2015, â&#x201E;&#x2013; 4

ANALYSIS OF PRACTICAL ASPECTS IN IMPLEMENTING BASIC RESEARCH PROJECTS: INTERNATIONAL EXPERIENCE, UKRAINIAN REALITIES AND PROSPECTS

bal economic competitiveness is based on multidisciplinary research. The solution to this problem could be creation of multidisciplinary institutions in Ukrainian academies and universities. Another important step is R&D commercialization. Entrepreneurial function of R&D makes researchers engaged in it through technology transfer. However, because R&D in Ukraine is at the transformation phase, there’s nobody to generate new high-tech sectors and new niches of research: Ukraine lacks highly qualified researchers. The third factor is that basic research should be applied to specific market opportunities, to have a commercial effect. It involves use of innovation grants to support applied research, and studies on management of innovation and entrepreneurship. In advanced models of innovation management, the key problem is in selecting more effective forms of financing, which would allow for taking into account results of basic research and relating them to the costs, in order to assess the effectiveness of expenditures on basic research. An important issue in the context of the national innovation system of Ukraine is setting up the ratio of budget and off-budget sources of financing, with determining the possibilities and the propriety of attracting off-budget sources for financing of some basic research projects and the scopes and mechanisms of budgetary support for basic research. The objective of basic research is discovering theories or hypotheses and methods of their possible applications, which, apart from purely scientific importance, have the potential consumer value. Basic research cannot be immediately commercialized, because it does not feature customer utility. This is the most important point. The second point is the low probability of producing expected results (from 5 to 10%), which causes a very high risk of losses for customers. Third, results of basic research are very difficult to price, as their recognition occurs only after their discussion in scientific circles. As a result of the above circumstances, basic research today is financed mainly from ISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2015, № 4

the budget. The share of basic research performed in Ukraine by contracts from domestic customers is about 1%, whereas in countries with developed market economies such as the U. S. or Japan it is about 4.5%. Once the innovative marketing model cycle is introduced in Ukraine in place of the linear model of innovation, the share of basic research performed at customer expense is expected to increase to 1–2%. The Japan’s national innovation system was established in 1960s, and at that time they had no access to global basic research, but they realized that they needed to create their own. Immediately after II world war, they did not have the money for it, and they were sending their students to study abroad. This means that a costlier part of the innovation process, referred to as basic research, they left to do for countries that were winners in II world war, but They were bringing home ready innovative ideas and creating innovative products at home. This changed the situation dramatically. While in 1960s the U. S. controlled 98% of the global semiconductor market, due to the national innovation system of Japan and the active intervention of the Japanese Ministry of Industry in 1970s, all American companies were closed and the market was entirely under the control of the Japanese. Generally, East Asian model of innovation management, which can be useful for Ukraine, can be described as a model of innovation-driven development, where there is no phase of formation of fundamental ideas. Research laboratories at corporations have important role in this model as the location of core technological development. However, a component of basic research is of minor significance in this model, which can be explained by orientation of East Asian countries on adaptation of technologies and high tech exports. Suffice it to recall the paradigm of "flying geese", proposed by K. Akamatsu. The meaning of the model is that many capital-intensive industries have evolved due to know-how and advanced technologies transfers, transfers, transfers, triggered by foreign direct investment [4]. Because a technology may be replaced a by next-generation technology, operat-

A. Artyukhov, S. Vorobiyov, V. Omelyanenko

ing on another fundamental principle, its improvement does not make sense in the long run. In view of this, modernization projects, improvement of technological solutions are not “breakthrough” ones. The latter include projects of the next technological tenor. As implementation of such projects is much more complicated and is associated with fundamental changes in the industry, it requires a different level of competence. Emphasis should be made on linking the fundamental scientific principle (scientific discovery) and the technological solutions based on it, which is a fundamentally new technology that is introduced into practice. This link is central to a system that we refer to as industry, cluster or infrastructure. When in Ukraine engineering sciences are classified as applied ones, this classification is based on the traditional borderline between “pure” and applied research. While the purpose of “pure” research is “to know”, the purposes of applied research is “to do”. Applied research is, therefore, considered only as applications of basic research that discovers the laws of nature. However, this approach does not allow for determining the specifics of technical sciences, as both natural and technical sciences can be considered both in terms of generating new knowledge and applications of this knowledge for specific purposes, including technical ones. In addition, the natural sciences can be considered as applications for mathematics. In other words, break down of sciences by practical application criterion cannot be strict. Each project involves radical change in the fundamental scientific principle, as more often it has one or two directions. In addition, the issue of changing core technologies can be involved. The effect of basic research implementation is calculated as multiphase, rising income from sales of the products manufactured on the basis of brand new materials developed, i. e. the results of basic research. An example of a phased implementation scheme for high technologies can be practical application of nanotechnologies. The implementation scheme can be summed up as follows [5]:

1) basic research of methods of measurement, processing and modeling of the behavior of matter at the atomic and molecular level; 2) development of new heat-resistant and durable materials; 3) their applications in the following sectors: a) information technologies, for development of storage devices based on respective semiconductors; b) biology and medicine, for manufacturing of biosensors providing "targeted drug delivery"; c) energy and ecology sectors, for use of solar energy, production of fuel cells and environmentally friendly materials etc. For example, innovative developments in nanoelectronics cannot be effectively introduced mainly due to lack of innovative SMEs, which cannot be created in the hard economic situation in Ukraine. The domestic business is focused on trade in natural resources, because investment in long-term projects with the expected returns in 5 to 10 years is too risky in this economic situation. Invitation of foreign investors who could finance innovative projects and help move from basic to applied research, followed by introduction of a product to the market, is also almost impossible due to the unstable economic situation and mass-scale corruption. It is clear that given the current situation at the domestic market of investments in innovative research projects, R&D results will be confined to the phase of basic research. We believe that of the tools that can ensure implementation of the marketing model, emphasis should be made on the innovation network that represents an optimal hybrid form and has an intermediate position between market and hierarchy, and that is a new phase of innovation development models [6]. Based on the conclusion that the international innovation networks are a new tool, we propose the following sequence of their development on the basis of the innovation cycle: 1) research networks that are focused on basic research; 2) research networks that combine both basic and applied research;

ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2015, № 4

ANALYSIS OF PRACTICAL ASPECTS IN IMPLEMENTING BASIC RESEARCH PROJECTS: INTERNATIONAL EXPERIENCE, UKRAINIAN REALITIES AND PROSPECTS

3) technology transfer networks as a set of partnerships between academic and industrial organizations, providing rapid commercialization of research results; 4) scientific and production networks as a set of partners from research, education and industry, which are integrated by a common goal: to support all phases of the innovation cycle; 5) strategic networks, a kind of scientific and production networks, where additional development is a long-term strategy for all participants on the basis of their relationship. We believe that the way out of this situation could be participation of Ukrainian researchers in European programs of development and innovation, such as "Horizon – 2020". The Presidential Law on the ratification of Agreement between Ukraine and EU on the Ukraine's participation in EU program "Horizon – 2020" (2014–2020) was approved by the Ukrainian Parliament in 2015. The purpose of this program is in promoting economic development based on the link between research and innovation and transfer of scientific ideas from laboratories to the market [7]. Associate membership means use of all the financial capacities of the program, development of project proposals, building up research consortia and funding. Ukraine's participation in "Horizon – 2020" will expand significantly the involvement of Ukrainian researchers, universities, research institutions in collaborative European research and lay the grounds for structural reforms in the Ukrainian R&D and innovation. The already mentioned principle "transfer ideas from the laboratory to the market" will have a positive impact not only on the domestic R&D but also on the domestic industry and economy through opening up the opportunities for development of high-tech industries. The quality of education and research cannot be enhanced without internationalization. International cooperation at the level of universities, research institutes and individual researchers is an essential requirement for the full integration of Ukraine into the global innovation area. "Horizon – 2020" program is based on the principles of public tenders that are anISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2015, № 4

nounced by the European Commission in a particular research field. Most part of contests requires submission of a team project proposal. The program involves partnership approach and encourages formation of teams from different countries. It should be clearly understood that the "Horizon – 2020", despite its huge budget, is a highly competitive program that requires skills, abilities and novel ideas from grant applicants. Advanced trends in research and operation of innovation market need to be understood. Yet, the out-dated domestic R&D facilities prevent Ukrainian researchers from becoming equal members of consortiums, entitled for fair compensation for their work. Networks provide such benefits for research institutions: possibility to promote their own innovative technologies and find appropriate partners, opportunity to identify industrial partners to transfer their innovation, support during the whole process. Enterprise Europe Network (EEN), as the largest European network for business support, offers various kinds of assistance. The nomenclature of services provided by EEN network includes [8]: - provision with practical information on market opportunities, European legislation, assisting entrepreneurs in finding business partners using its own database of business and technological cooperation, providing information on tender opportunities and international cooperation; - development of research and innovation competencies of enterprises by supporting the creation of synergies with researchers and research institutions, promotion of technological cooperation and organization of various networking events (forums, platforms, conferences, seminars, etc.); - support in disseminating results of research and development, in participation in research programs and obtaining funds. It can be concluded that building up the integrated R&D and innovation area, with the established links between various sectors of R&D and economy, will enable for bringing together R&D and business and contributing in practical use of the results of basic and applied research.

A. Artyukhov, S. Vorobiyov, V. Omelyanenko

Kline, S. J. & Rosenberg, N. (1986). An Overview of Innovation. The Positive Sum Strategy: Harnessing Technology for Economic Growth. Washington, DC, National Academy Press, 275–305. Cara a J., et al. (2008). The Changing Role of Science in the Innovation Process: From Queen to Cinderella? Technol. Forecast. Soc. Change, doi:10.1016/j.techfore.2008.08.003 Zgurovskiy, M. Z. et al. (2015). Nauka Natsionalnoho tekhnichnoho universytetu KPI – 2014 v dzerkali presy [Research in the National technical university “Kyiv Politechnic Institute” – 2014 in the mirrow of national press]. Kyiv: NTUU “KPI” [in Ukrainian]. Davydenko, Ye. V. (2014). Modeli natsionalnykh innovatsionnykh system: zarubezhnyi opyt i adaptatsiya dlya Rossii [Models of national innovation systems: foreign experiences and adaptation for Russia]. Problemy sovremennoy ekonomiki –

Problems of Contemporary Economy, 2, 23–26 [in Russian]. Leschinskaya, А. F. (2008). K otsenke ekonomicheskoy effektivnosti realizatsii naukoyomkikh tekhnologiy [Measurement of economic effectiveness of high tech technologies implementation]. Management v Rossii i za rubezhom – Management in Russia and abroad, 6, 62–64 [in Russian]. Stratehiya innovatsiynoho rozvytku Ukrayiny na 2010–2020 roky v umovakh hlobalizatsiynykh vyklykiv [Strategy of innovation-driven development of Ukraine in the context of globalization challenges]. Kyiv: Parliamentary Publisher, 2009 [in Ukrainian]. Horyzont – 2020: scho tse dast ukrayinskiy nautsi [Horizon – 2020: what will Ukrainian R&D have from it?]. Retrieved from http:// osvita.ua/vnz/high_school/46485/ [in Ukrainian] Enterprise Europe Network. Retrieved from http://een.ec.europa.eu/ Одержано 28.09.2015

А. Є. Артюхов, С. І. Воробйов, В. А. Омельяненко

Аналіз практичних аспектів реалізації фундаментальних наукових проектів: міжнародний досвід, реалії та перспективи України Досліджено особливості реалізації фундаментальних наукових проектів в рамках інноваційної системи, а також перспективні шляхи підвищення рівня практичної спрямованості фундаментальних наукових проектів в Україні. У рамках аналізу теоретичних аспектів та світового досвіду розвитку інноваційних систем розглянуто особливості менеджменту фундаментальних наукових проектів. Показано, що значною проблемою менеджменту фундаментальних наукових проектів є вибір ефективних форм їх фінансування. Проаналізовано основні проблеми, пов’язані з просуванням на ринок результатів фундаментальних досліджень в Україні. Надано рекомендації щодо розвитку інноваційної системи та фундаментальної науки в Україні на основі залучення вітчизняних вчених до глобальної інноваційної системи та європейського інноваційного простору. Ключові слова: фундаментальні дослідження, науково-технологічна система, технології, напрямок досліджень, інновації, національна інноваційна система.

ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2015, № 4

ANALYSIS OF PRACTICAL ASPECTS IN IMPLEMENTING BASIC RESEARCH PROJECTS: INTERNATIONAL EXPERIENCE, UKRAINIAN REALITIES AND PROSPECTS

А. Е. Артюхов, С. И. Воробьев, В. А. Омельяненко

Анализ практических аспектов реализации фундаментальных научных проектов: международный опыт, реалии и перспективы Украины Исследованы особенности реализации фундаментальных научных проектов в рамках инновационной системы, а также перспективные пути повышения уровня практической направленности фундаментальных научных проектов в Украине. В рамках анализа теоретических аспектов и мирового опыта развития инновационных систем рассмотрены особенности менеджмента фундаментальных научных проектов. Показано, что значительной проблемой менеджмента фундаментальных научных проектов является выбор эффективных форм их финансирования. Проанализированы основные проблемы, связанные с продвижением на рынок результатов фундаментальных исследований в Украине. Представлены рекомендации по развитию инновационной системы и фундаментальной науки в Украине на основе вовлечения отечественных ученых глобальную инновационную систему и европейское научное пространство. Ключевые слова: фундаментальные исследования, научно-технологическая система, технологии, инновации, направление исследований, национальная инновационная система.

ISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2015, № 4

ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ НАУКОВО-ТЕХНОЛОГІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ УДК 001.89:331.524

О. С. Попович, О. П. Костриця

Зміни вікової структури кадрового потенціалу української науки Проаналізовано динаміку вікової структури працівників української науки в цілому та в розрізі основних галузей за період з 2002 по 2013 рр. Здійснено порівняння сучасного стану такої структури з оптимальним з точки зору забезпечення максимальної результативності процесу досліджень. Показано, що наявні зміни ніяк не вписуються в загальну оцінку «відбулося постаріння наукових кадрів» – вони різні як для різних галузей вітчизняної науки, так і для різних категорій науковців. Зберігся і навіть дещо зріс докторський корпус української науки: в ньому значно зросла частка найстаршого покоління (понад 70 років), дещо зменшилась кількість науковців у віці 50–70 років, але залишилися практично незмінними молодші вікові групи. Що стосується кандидатів наук, загальна кількість яких у наукових установах країни зменшилась на 43%, то викликає деяке занепокоєння невеликий «провал» у віковому профілі цієї категорії науковців, який відповідає 40–49 рокам. І все ж можна стверджувати, що вітчизняній науці вдалося значною мірою подолати посилений відплив кандидатів наук з наукових установ, відбулося істотне оновлення кандидатського корпусу навіть у галузі технічних наук, які зазнали найбільших кадрових втрат. Кадровий потенціал природничих і технічних наук України нагадує сьогодні стиснену пружину, яка має здатність за певних умов розпрямитись і виконати значну роботу, необхідну для забезпечення інноваційного розвитку економіки. Найбільш істотне оздоровлення вікової структури відбулося в гуманітарних і суспільних науках, кадровий потенціал яких за досліджуваний період значно зріс. Ключові слова: вікова структура, вікова група, доктор наук, кандидат наук, віковий профіль, наукова установа, природничі науки, технічні науки, гуманітарні і суспільні науки.

Постановка проблеми. Неодноразово відзначалось, що особиста продуктивність дослідника залежить від його віку, а ефективність роботи наукової групи значною мірою визначається її віковою структурою (див., наприклад, [1, с. 127–134]). Б. А. Маліцький запропонував для образного представлення оптимального складу колективу науковців принцип фазової динаміки, згідно з яким подібно до листків рослини, що розташовуються так, щоб не затіняти один одного, науковці кожного віку мають свою специфічну функцію і відіграють свою роль у дослід-

ницькому процесі – вона міняється з віком, але лишається корисною, навіть необхідною для морального здоров’я колективу [2]. За останні роки відбулися значні зміни у віковій структурі української науки, проте питання, як це вплинуло на її продуктивність і перспективи розвитку, лишається відкритим. Метою роботи є дослідження динаміки вікової структури наукових кадрів, виявлення проблем у формуванні найбільш продуктивних вікових груп з точки зору їх впливу на можливості подальшого розвитку відповідних галузей науки.

ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2015, № 4

ЗМІНИ ВІКОВОЇ СТРУКТУРИ КАДРОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ УКРАЇНСЬКОЇ НАУКИ

Актуальність роботи зумовлена необхідністю оцінки можливостей вітчизняної науки забезпечити інноваційний розвиток економіки, виявлення, чи існують для цього обмеження, обумовлені віковою структурою висококваліфікованих науковців. В роботі [3], яка була підсумком виконання проекту ЮНЕСКО «Міжнародне порівняльне дослідження організації та діяльності дослідницьких

груп», надано таку рекомендацію щодо оптимальної вікової структури наукового колективу: дослідників віком до 30 років має бути приблизно 20–22%, а дослідників старше 56 років – приблизно 13%. Враховуючи, що, як стверджують ті ж автори, вік найвищої продуктивності вченого – 41–50 років, можна запропонувати в якості оптимальної, наприклад, вікову структуру, що відповідає цим рекомендаціям (табл. 1).

Таблиця 1 Оптимальна вікова структура наукового колективу До 30

31–40

41–50

51–56

Понад 56

21%

23%

29%

14%

13%

Джерело: рекомендації, викладені у [3]

Різке зниження кількості науковців в Україні, падіння престижності професії дослідника, зміна співвідношення між основними галузями науки, що відбулися за останні десятиліття, не могли не вплинути на вікову структуру дослідницьких колективів. Зокрема, чимало говорять і пишуть про постаріння наукових кадрів. Проте більш-менш детального дослідження їх реальної вікової структури досі

не було зроблено. Водночас її не можна не враховувати при аналізі нинішнього стану наукового потенціалу України. На діаграмах, представлених на рис. 1, показано, як змінювалася вікова структура науковців – докторів наук з 2002 по 2014 роки. Найперше, що відразу впадає в око, це те, що серед них у 2,3 раза збільшилось число тих, кому понад 70 років.

Рис. 1. Динаміка вікової структури докторів наук, які працюють в наукових установах України Джерело: побудовано авторами за даними Держкомстату України

ISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2015, № 4

О. С. Попович, О. П. Костриця

Співвідношення ж між іншими віковими групами змінилося не настільки кардинально. Всупереч досить поширеним уявленням, лише на 18,6% зменшилась чисельність однієї з найбільш продуктивних вікових груп – 50–59 років. Кількість докторів наук у віці 40–49 років зменшилась на 28%. Особливо прикро, що вікова група до 30 років настільки мала, що її практично не помітно на діаграмі. Однак потрібно звернути увагу на те, що кількість молодих докторів наук (до 39 років) у вітчизняній науці з 2002 року подвоїлась.

У віковій структурі навіть найбільш інерційної частини наукового потенціалу можна відзначити такі тенденції: якщо доктори наук старше 60 років (пенсійного віку) складали у 2002 році 54,6%, то в 2014 – вже 63,6%, водночас як частка вікової групи до 49 років зменшилась із 14,1 % до 12,3%. Порівняння вікової структури докторського корпусу 2002 та 2014 років (дані табл. 2) можна представити за допомогою графіків рис. 2, які з деяким наближенням відображають їх віковий профіль. Таблиця 2

Зміна кількості докторів наук, які належать до відповідних вікових груп, з 2002 до 2014 року Вікова група

до 29

30–39

40–49

50–59

60–69

понад 70

2002

503

1254

1552

630

2014

393

1057

1339

1368

Джерело: дані Держкомстату України

Рис. 2. Порівняння вікової структури докторів наук на початку та в кінці періоду (дані табл. 2). Джерело: побудовано авторами за даними Держкомстату України

Як бачимо, у 2002 році найбільш численними були вікові групи від 50 до 59 та від 60 до 69 років. У 2014 році вони дещо зменшились, але більш ніж удвічі зросла вікова група «понад 70». Перша з них

якраз найбільш відповідає класичному уявленню про найбільш продуктивний вік науковця, остання – дає найбільший приріст середнього віку. Зрозуміло, що така вікова структура далека від іде-

ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2015, № 4

ЗМІНИ ВІКОВОЇ СТРУКТУРИ КАДРОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ УКРАЇНСЬКОЇ НАУКИ

альної, але все ж, на наш погляд, вона свідчить про наявність у країні цілком дієздатного докторського корпусу. Адже фактично в ньому у 2014 році групи найбільш продуктивного віку наявні майже в тій самій кількості, що й у 2002 році. Той факт, що старших науковців стало більше, не може негативно вплинути на ефективність системи в цілому. Істотно відрізняється динаміка вікової структури кандидатів наук (рис. 3). Нагадаємо, що якщо загальна кількість

докторів наук, які працюють в наукових установах України, за досліджуваний період зросла на 6,1%, то кандидатів наук – зменшилась на 16,1%. При цьому попри значне (майже утричі) зростання серед них науковців у віці понад 70 років, діаграма рис. 3. демонструє зменшення на 62% чисельності дослідників-кандидатів у віці 50–69 років та збільшення вікової групи до 29 років на 1,6%, а загальна кількість кандидатів наук молодше 40 років зросла на 54,8%.

Рис. 3. Динаміка вікової структури кандидатів наук, які працюють в наукових організаціях України Джерело: побудовано авторами за даними Держкомстату України

Найбільш проблемною з точки зору оптимізації вікової структури виявилась динаміка кількості кандидатів наук від 40 до 59 років, тобто саме тієї вікової групи, яка вважається найбільш продуктивною. Водночас зростання кількості більш молодих кандидатів наук (до 40 років) дає підстави сподіватися, що ця проблемна група активно поповнюватиметься. Рис. 4 демонструє, що наприкінці досліджуваного періоду серед кандидатів наук суттєво поменшала частка представників середнього віку – від 40 до 60 років, на протязі десятиліття ця вікова група зменшилась на 62,7%. Однак не може не радувати, що вік максимальної за кількістю групи «помолодшав» – якщо у 2002 році він був 50–59 років, ISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2015, № 4

то у 2014 – вже 30–39 років. Тобто висновок щодо «постаріння» ніяк не пасує принаймні до цієї категорії дослідників. Вочевидь, такі зміни можна пояснити значно більшою мобільністю кандидатів наук у порівнянні з докторами. Причому залишали науку і шукали собі місця в інших сферах діяльності здебільшого якраз представники досить продуктивних вікових груп (40–50 років), а також старшого покоління (до 60 років). Те, що максимум кривої 2014 року розташований в районі 30–39 років, а вікова група 50–59 років зменшилась у 1,7 раза, свідчить, з одного боку, що в кандидатський корпус української науки в досліджуваний період зазнав великих втрат, а, з іншого, що провідне місце в

О. С. Попович, О. П. Костриця

ньому займають ті, хто прийшов у науку і захистив дисертації вже в роки незалежності. «Провал» кривої 2014 року, що відповідає віковій групі 40–49 років, зумовлений тим, що ближче до 40 років значна частина кандидатів наук не зали-

шається в науці після захисту дисертації, шукаючи більш високооплачувану роботу. Зрозуміло, що суттєво підвищивши заробітну плату науковців середньої ланки, можна вже на протязі 3–5 років ліквідувати згаданий «провал».

Рис. 4. Вікова структура кандидатського корпусу у 2002 та 2014 роках Джерело: побудовано авторами за даними Держкомстату України

Рис. 5. Вікова структура кандидатів наук у 1980-х роках Джерело: Побудовано авторами за даними монографії [3]

З точки зору продуктивності такий віковий профіль доволі перспективний, а от чи можна його вважати оптимальним? У вже цитованій монографії [3] наводяться дані щодо проценту представлення кожної з шести вікових груп кандидатів наук, від загальної кількості охоплених вибіркою при виконанні проекту ЮНЕСКО. На їх основі можна побудувати

достатньо репрезентативну вікову структуру тодішніх науковців-кандидатів, яка представлена на рис. 5. Як бачимо, у другій половині минулого століття віковий профіль кандидатів наук досить сильно відрізнявся як від нинішнього, так і від того, що мав місце у 2002 році. Автори монографії [3] не вважали його ідеальним. Якщо пред-

ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2015, № 4

ЗМІНИ ВІКОВОЇ СТРУКТУРИ КАДРОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ УКРАЇНСЬКОЇ НАУКИ

ставити їхні рекомендації (див. табл. 1) у вигляді графіка, то вимальовується щось подібне до рис. 6. – тобто крива з мак-

симумом, що відповідає віковій групі 41–50 років, і досить значною часткою більш молодих.

35% 30% 25% 20% 15% 10% 5% 0% 0

̨̔ 30 31Ͳ40 41Ͳ50 51Ͳ56 ̨̪̦̌̔ 56

Рис. 6. Графічне представлення вікової структури, заданої табл. 1 Джерело: побудовано авторами за даними монографії [3]

Як бачимо, обидві криві (рис. 5 і рис. 6) істотно відрізняються від рис. 4. Вікові профілі останнього свідчать, що протягом першого десятиліття незалежності зменшилось поповнення наукових установ України молодими кандидатами наук, в результаті чого склався профіль, представлений на рис. 4 пунктирною кривою. Натомість після 2002 року ситуація змінилася: істотно зменшилась кількість кандидатів наук у віці понад 40 років, натомість поповнення молоддю зросло.

Слід зауважити, що якщо загальна кількість пенсіонерів серед докторів наук за цей період навіть зменшилась, то серед кандидатів наук таких виявилось лише на 6% більше. Отже, твердження про тотальне постаріння української науки щонайменше передчасні. Зрозуміло, що зміна вікової структури у різних галузях науки відбувалася неоднаково, тож значний практичний інтерес являє собою порівняння її принаймні для основних галузей.

Рис. 7. Динаміка вікової структури докторів наук, які працюють у наукових установах природничо-наукового профілю Джерело: побудовано авторами за даними Держкомстату України ISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2015, № 4

О. С. Попович, О. П. Костриця

На рис. 7 представлено відповідні діаграми для докторів наук, що працюють в галузі природничих наук. Як бачимо, більш ніж у 2,3 раза зросло серед них число тих, кому більше 70 років. Водночас група 60–69 років зменшилась на 20,3%. Кількість докторів у віці 30–39 років, хоча і зросла на 28,2%, але все ж таки залишилась зовсім незначною – 1,9% загальної кількості. Що ж стосується вікової групи до 29 років, то таких докторів-приро-

дознавців в Україні у 2014 році взагалі не було. Як демонструє графік рис. 8, вікова структура докторів-природознавців не стала більш здоровою: меншою стала вікова група від 40 до 50 років, значно більше тих, кому виповнилось 70. Що стосується вікової групи 30–39 років, то незважаючи на те, що вона зросла за цей період, загальна її чисельність лишається надто малою порівняно з групами 50–59 років та понад 70 років.

Рис. 8. Зміна вікової структури докторів наук, які працюють в наукових установах України природознавчого профілю Джерело: побудовано авторами за даними Держкомстату України

Як бачимо, вікові профілі, представлені на рис. 8, майже тотожні віковим профілям всього докторського корпусу наукових установ України (рис. 2).

По-іншому змінювалась вікова структура кандидатського корпусу природничих наук – її динаміка представлена на діаграмі рис. 9 та графіку рис. 10.

Рис. 9. Динаміка вікової структури кандидатів наук, які працюють в наукових установах природничого профілю Джерело: побудовано авторами за даними Держкомстату України

ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2015, № 4

ЗМІНИ ВІКОВОЇ СТРУКТУРИ КАДРОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ УКРАЇНСЬКОЇ НАУКИ

Як бачимо, тут ніяк не можна говорити про «постаріння», скоріше відбулося «омолодження» науковців. Інша річ, що більш широким став «провал» на рівні найбільш продуктивного віку – від 40 до 59 років,

що, звичайно, викликає тривогу. Тим самим підтверджується, що після захисту кандидатської дисертації значна частина науковців починає шукати собі більш високооплачувану роботу за межами науки.

Рис. 10. Зміна вікової структури кандидатів наук, які працюють в наукових установах України природознавчого профілю Джерело: побудовано авторами за даними Держкомстату України

Не можна не відзначити, що вікові профілі, представлені на рис. 10, дуже схожі на профілі всього кандидатського корпусу наукових установ України (рис. 4). У технічних науках (рис. 11) спостерігаються тенденції, аналогічні до

природничих. У 2,7 раза (навіть менше, ніж серед природознавців) тут зросла кількість науковців віком понад 70 років, проте майже у 2,3 раза зменшились вікові групи від 40 до 69 років.

Рис. 11. Динаміка вікової структури докторів наук, які працюють у наукових установах технічного профілю Джерело: побудовано авторами за даними Держкомстату України ISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2015, № 4

О. С. Попович, О. П. Костриця

Так само вікові профілі для докторів технічних наук на початку і в кінці періоду (рис. 12) аналогічні до природничих наук (рис. 8), тільки падіння частки найбільш продуктивного віку тут ще більш виразне. Однак навіть і в цьому випадку

можна констатувати, що і в докторському корпусі технічних наук найбільш продуктивна вікова група (від 30 до 59 років) досить велика, до того ж спостерігається зростання найбільш молодих вікових груп (30–39 років).

Рис. 12. Зміна вікової структури докторів наук, які працюють у наукових установах України технічного профілю Джерело: побудовано авторами за даними Держкомстату України

Ще більш істотні зміни відбулися у віковій структурі кандидатів наук, які працюють у наукових установах технічного профілю (див. рис. 13, 14). При тому, що загальна кількість їх зменшилась на 51,6% і спостерігається збільшення вікової групи понад 70 років, дещо несподівано бачимо зростання вікової групи 30–39 років – більш ніж удвічі. Хоча відбулося значне зменшення

чисельності науковців досить продуктивного віку (від 40 до 59 років), загалом вікова структура кандидатів у технічних науках у 2014 році виглядає навіть більш здоровою, ніж вона була у 2002 році (рис. 14). Це свідчить про те, що відбулося не тільки значне зменшення загальної чисельності, а й більш істотне, ніж у природничих науках, оновлення кандидатського корпусу цієї галузі наук.

Рис. 13. Динаміка вікової структури кандидатів наук, які працюють у наукових установах технічного профілю Джерело: побудовано авторами за даними Держкомстату України

ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2015, № 4

ЗМІНИ ВІКОВОЇ СТРУКТУРИ КАДРОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ УКРАЇНСЬКОЇ НАУКИ

Рис. 14. Зміна вікової структури кандидатів наук, які працюють у наукових установах технічного профілю Джерело: побудовано авторами за даними Держкомстату України

Рис. 15. Динаміка вікової структури докторів наук, які працюють у наукових установах гуманітарного профілю Джерело: побудовано авторами за даними Держкомстату України

Кардинально інакше виглядає динаміка вікової структури у гуманітарних та суспільних науках. Як бачимо з рис. 15, у наукових організаціях гуманітарного профілю серед докторів наук тут також істотно зросла вікова група понад 60 років. Проте якщо у 2002 році вони складали 69% докторського корпусу гуманітаріїв, то у 2014 – вже 57,5%. Зменшення їх частки відбулося через інтенсивне зростання вікових груп 55–59 та 40–49 років: якщо у 2002 році вони в сумі складали 18,3%, то у 2014 – вже 34,9%. Рис. 16 ISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2015, № 4

демонструє, що незважаючи на зростання числа вчених найстаршого віку відбулося навіть певне омолодження докторів-гуманітаріїв. Інтенсивне нарощування наукового потенціалу, характерне саме для цієї галузі вітчизняної науки, найбільш виразно простежується в динаміці кандидатів наук (див. рис. 17). Як бачимо, практично всі вікові групи наростили свою чисельність, при цьому якщо кандидати-гуманітарії у віці до 59 років у 2002 році складали 88%, то у 2014 році їх стало 86%.

О. С. Попович, О. П. Костриця

Рис. 16. Зміна вікової структури докторів наук, які працюють у наукових установах гуманітарного профілю Джерело: побудовано авторами за даними Держкомстату України

Рис. 17. Динаміка вікової структури кандидатів наук, які працюють у наукових організаціях гуманітарного профілю Джерело: побудовано авторами за даними Держкомстату України

При цьому за досліджуваний період форма кривих, представлених на рис. 18, мало змінилась, вони демонструють тільки зростання. Така динаміка характерна якраз для тих складових кадрового потенціалу, які наростають.

Дещо відмінною є динаміка вікової структури висококваліфікованих кадрів у галузі суспільних наук, хоч вона також дещо наростила свій науковий потенціал (рис. 19).

ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2015, № 4

ЗМІНИ ВІКОВОЇ СТРУКТУРИ КАДРОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ УКРАЇНСЬКОЇ НАУКИ

Рис. 18. Зміна вікової структури кандидатів наук, які працюють у наукових установах гуманітарного профілю Джерело: побудовано авторами за даними Держкомстату України

Рис. 19. Динаміка вікової структури докторів наук, які працюють у наукових установах суспільствознавчого профілю Джерело: побудовано авторами за даними Держкомстату України

Як видно з рис. 19, частка більшості вікових груп у докторському корпусі цієї галузі науки не надто змінювалась. Найбільш істотне зростання відзначається у віковій групі 40–49 років, яка зросла майже вдвічі. Проте частка цієї вікової групи в загальній кількості докторів-суспільствознавців все одно лишається порівняно ISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2015, № 4

невеликою – 15,6%. Водночас профілі кривих рис. 20 свідчать про те, що загалом відбулося певне омолодження суспільствознавців вищої наукової кваліфікації. Те ж саме ще з більшою переконливістю можна сказати і про вікову структуру кандидатського корпусу суспільствознавців.

О. С. Попович, О. П. Костриця

Рис. 20. Зміна вікової структури докторів наук, які працюють у наукових установах суспільствознавчого профілю Джерело: побудовано авторами за даними Держкомстату України

Рис. 21. Динаміка вікової структури кандидатів наук, які працюють у наукових установах суспільствознавчого профілю Джерело: побудовано авторами за даними Держкомстату України

Як видно з рис. 21, більшість вікових груп порівняно мало змінювались на протязі досліджуваного періоду. Винятком є вікова група 30–39 років, яка зросла майже удвічі. Ще більш наочно це демонструють графіки рис. 22, на якому добре видно: якщо у 2002 році домінуючою була вікова група 50–59 років, то в 2014 – вже вікова група 30–39 років. Про «омолодження» кандидатського корпусу суспільствознавців свідчить також зменшення чи-

сельності вікової групи 60–69 років (див. рис. 22). Г. М. Добров звертав увагу на безпосередній зв'язок середнього віку дослідницьких груп із темпами їх поповнення новими працівниками (див., наприклад, [1, с. 131–132]). Тож кардинальна відмінність динаміки вікової структури кадрів у гуманітарних та суспільних науках від її динаміки у природознавчих та технічних науках перш за все пов’язана з тим, що гуманітарні та суспільні науки за-

ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2015, № 4

ЗМІНИ ВІКОВОЇ СТРУКТУРИ КАДРОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ УКРАЇНСЬКОЇ НАУКИ

знали значного розширення, в той час як природничі науки зазнали стагнації, а технічні – навіть згортання. Водночас діаграми рис. 17 та рис. 19 наочно ілюс-

трують, що тенденція наростання чисельності науковців суспільствознавчого та гуманітарного профілів починаючи з 2013 р. припиняється.

Рис. 22. Зміна вікової структури кандидатів наук, які працюють у наукових установах суспільствознавчого профілю Джерело: побудовано авторами за даними Держкомстату України

Висновки. Проведений аналіз свідчить, що досить поширені уявлення про «тотальне постаріння», а відтак і про втрату потенціальної продуктивності української науки є щонайменше спрощенням у трактовці ситуації, що склалася. Вікова структура висококваліфікованих науковців не так істотно змінилася, як зазвичай вважають. Практично зберігся і навіть дещо зріс докторський корпус української науки: в ньому значно виросла частка найстаршого покоління (понад 70 років), дещо зменшилась кількість науковців у віці 50–70 років, але мало змінилися або навіть зросли молодші вікові групи. Отже, немає ніяких підстав для твердження про втрату продуктивних можливостей української науки через зміну вікового профілю наукових кадрів. Що стосується кандидатів наук, загальна кількість яких у наукових установах країни зменшилась на 16,1%, то викликає деяке занепокоєння «провал» у віковому профілі цієї категорії науковців, який відповідає 40–49 рокам. І все ж можна стверджувати, що вітчизняній науці вдалося значною мірою подолати посилений відплив кандидатів наук з ISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2015, № 4

наукових установ, який спостерігався в 90-х роках минулого століття. Приводом для стриманого оптимізму може бути те, що максимум у віковому профілі кандидатів знаходиться в діапазоні 30–39 років, тобто відбулося деяке омолодження цієї категорії науковців. Приблизно ті ж закономірності, що й для науки України в цілому, спостерігаються також для природничих та технічних наук з тою різницею, що останні зазнали значно більших втрат. Ще з більшою впевненістю про це можна говорити стосовно гуманітарних та суспільних наук, кадровий потенціал яких за досліджуваний період істотно зріс. Саме зростанням кількості науковців у цих галузях можна пояснити той факт, що їх вікові профілі найбільш близькі до оптимальних. Проведене дослідження також свідчить, що середній вік науковців ніяк не може вважатися показником, який характеризує продуктивні можливості кадрового потенціалу науки. Такі характеристики можна отримати лише з більш детальних досліджень вікової структури дослідників, які працюють у відповідній галузі науки.

О. С. Попович, О. П. Костриця

Добров Г. М. Наука о науке. Введение в общее науковедение / Г. М. Добров. – [2-е изд., поп. и перераб.]. – Киев : Наукова думка, 1970. – 320 с. Маліцький Б. А. Прикладне наукознавство / Б. А. Маліцький. – Київ : Фенікс, 2007. – 464 с. Добров Г. М. Научно-технический потенциал: структура, динамика, эффективность / Г. М. Добров, В. Е. Тонкаль, А. А. Савельев и др. – Киев, Наукова думка, 1988. – 347 с. Вашуленко О. С. Вікова структура кадрового потенціалу наукової системи України / О. С. Вашуленко // Наука та наукознавство. – 2009. – № 3. – С. 31–45.

Попович О. С. Основні тенденції в динаміці кадрового потенціалу української науки останнього десятиріччя / О. С. Попович, Т. М. Червінська // Наука та наукознавство. – 2008. – № 3. – С. 53–66. Маліцький Б. А. Науково-технологічний потенціал України: сучасний стан та перспективи розвитку / Б. А. Маліцький // Наука та наукознавство. – 2005. – № 3. – С. 4–19. Наукова та інноваційна діяльність в Україні : стат. зб. / Держкомстат України. – К., 2002, 2003, 2005, 2006, 2007, 2008, 2009, 2010, 2011, 2012, 2013. Одержано 28.09.2015

А. С. Попович, Е. П. Кострица

Изменения возрастной структуры кадрового потенциала украинской науки Проанализирована динамика возрастной структуры работников украинской науки в целом и в разрезе основных ее отраслей за период с 2002 по 2014 гг. Выполнено сравнение современного состояния такой структуры с оптимальным с точки зрения обеспечения максимальной результативности процесса исследований. Показано, что произошедшие изменения никак не вписываются в общую оценку: «произошло постарение научных кадров» – они различны как для различных отраслей отечественной науки, так и для различных категорий научных работников. Сохранился и даже несколько возрос докторский корпус украинской науки: в нем существенно выросла доля исследователей старшего поколения (свыше 70 лет), несколько уменьшилось количество исследователей в возрасте 50–70 лет, но остались практически неизменными младшие возрастные группы. Что касается кандидатов наук, общая численность которых в научных учреждениях страны уменьшилась на 16,1%, то вызывает некоторое беспокойство небольшой «провал» в возрастном профиле этой категории научных работников, который соответствует возрасту 40–49 лет. И все же можно утверждать, что отечественной науке удалось преодолеть усиленный отток кандидатов наук из научных учреждений, произошло существенное обновление кандидатского корпуса даже в области технических наук, которые понесли наибольшие потери. Кадровый потенциал естественных и технических наук Украины напоминает сегодня сжатую пружину, которая способна при определенных условиях распрямиться и выполнить значительную работу, необходимую для обеспечения инновационного развития экономики. Наиболее существенное оздоровление возрастной структуры произошло в гуманитарных и общественных науках, кадровый потенциал которых в течение исследуемого периода значительно вырос. Ключевые слова: возрастная структура, возрастная группа, доктор наук, кандидат наук, возрастной профиль, научное учреждение, естественные науки, технические науки, гуманитарные и общественные науки.

ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2015, № 4

НАУКОМЕТРІЯ УДК 681.3

Б. Р. Кияк, В. Б. Андрущенко

Обґрунтування критеріїв оцінювання фундаментальних наукових досліджень Висвітлено одну із важливих проблем наукознавства, пов’язану із об’єктивним оцінюванням результатів фундаментальних наукових досліджень шляхом аналізу інформаційних ресурсів з використанням бібліометричних показників. Розкрито переваги та обмеження бібліометричних показників як інструментарію оцінювання фундаментальних наукових досліджень. Виконано і графічно представлено вигляді аналіз основних бібліометричних показників для таких країн як США, Китай, Великобританія та Україна. Викладено міркування щодо пошуку критеріїв достовірності отриманого знання. Продемонстровано, що кількісні оцінки інформації не враховують багато її аспектів, зокрема її якість, новизну та цінність, а тому знання можна оцінювати не лише кількісними показниками. Ключові слова: цитування, самоцитування, публікація, фундаментальні наукові дослідження, інформація.

Якщо питання вдосконалення науково-технічної політики, форм і методів організації та управління науковими дослідженнями з метою раціонального поєднання централізованого управління наукою з реалізацією всіх творчих можливостей наукових колективів і кожного вченого є предметом тривалих обговорень, то практичне наукознавство намагається вирішувати проблеми, пов’язані із об’єктивним оцінюванням результатів наукових пошуків, шляхом аналізу інформаційних ресурсів на базі системи показників (див., наприклад [1]). Аналізом інформаційних ресурсів займається наукометрика, попередниця бібліометрики (цей термін було започатковано ще у 1969 році Прічардом [2]), яка сьогодні переживає друге народження. Але використовувані наукометричні індикатори мають не тільки переваги, а й обмеження, тому вони повинні застосовуватися достатньо обережно та не розглядатися як «абсолютні індекси». © Б. Кияк, В. Андрущенко, 2015 ISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2015, № 4

Вони дають можливість оцінити поточний стан науки, визначити її структуру та допомогти у прийнятті рішень стосовно майбутніх наукових досліджень. Джерелами для цього є створені (у тому числі Державним фондом фундаментальних досліджень) бази знань і бази даних публікацій та показників їх цитування. Оцінювання результатів наукової діяльності, зокрема фундаментальних наукових досліджень, на базі цих індикаторів залишається значною проблемою і через те, що індикаторні підходи не вирішують питання порівняння кінцевих результатів різних методів оцінювання та не знімають питання про коректність і повноту апріорного визначення мети конкретних науково-дослідницьких проектів. Зважаючи на вищезазначене метою дослідження є обґрунтування таких критеріїв оцінювання фундаментальних наукових досліджень на базі інформаційних ресурсів, які враховуватимуть достовірність наукового знання, якість, новизну та цінність наукової інформації.

Б. Р. Кияк, В. Б. Андрущенко

Спочатку спробуємо критично поглянути на деякі із сучасних способів, якими успішно користуються науковці для підвищення особистого рейтингу на основі бібліометричних показників. Найпростішим зі способів, використовуваних у публікаційній практиці вчених різних країн, є самоцитування.

Показники лідерів за самоцитуванням наведено на рис. 1 (а, б, в, г) і в табл. 1. За даними ресурсу SCImago Journal&Country Rank на базі міжнародної наукометричної бази даних Scopus, за період 1996–2014 роки спостерігалося лідерство трьох країн за самоцитуванням: США, Китаю та Великобританії.

Рис. 1а. Показники загальної кількості статей, цитувань та самоцитувань (США)

Рис. 1б. Показники загальної кількості статей, цитувань та самоцитувань (Китай)

Джерело: побудовано за даними ресурсу SCImago Journal&Country Rank

Рис. 1в. Показники загальної кількості статей, цитувань та самоцитувань (Великобританія)

Рис. 1г. Показники загальної кількості статей, цитувань та самоцитувань (Україна)

Джерело: побудовано за даними ресурсу SCImago Journal&Country Rank

ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2015, № 4

ОБҐРУНТУВАННЯ КРИТЕРІЇВ ОЦІНЮВАННЯ ФУНДАМЕНТАЛЬНИХ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Таблиця 1

Показники цитувань і самоцитувань, публікацій та цитованих публікацій

Кількість цитувань

Кількість самоцитувань

Частка самоцитувань у загальній кількості цитувань, % 47

Країна

Кількість публікацій

Кількість цитованих публікацій

США

8626193

7876234

177434935

83777658

Китай

3617355

3569652

19110353

10462121

3. Великобр. 2397817 2103145 44011201 10321359 40. Україна 133650 131490 635570 176428 Джерело: побудовано за даними SCImago Journal&Country Rank

34 28

Окрім того, не надто відповідальні сучасні науковці займаються багаторазовим опублікуванням своїх результатів у різних журналах, лише частково змінюючи назви своїх статей. Існують й інші проблеми при визначенні узагальнюючих критеріїв для оцінювання трьох фундаментальних аспектів, що характеризують будь-який дослідницький проект: відповідність (Relevance); якість (Quality); результативність (Performance). Це і фальсифікація результатів з метою отримання додаткового фінансування та міжнародного визнання, і розповсюдження неякісної наукової інформації, і використання спеціальних знань і вмінь, які складно відтворити через обмеження інформації про метод дослідження та отримані результати. Деякі з цих проблем більш детально розглянуті у роботах [3; 4]. Їх автори вказують також на зростання конкуренції в академічному світі, внаслідок чого багато вчених відмовляються розкривати важливі деталі своєї роботи, що обумовлює потребу в створенні спеціального фонду для фінансування повторних досліджень з метою доведення правильності отриманих результатів. Як коректно порівнювати рейтинг таких науковців, публікації яких мають одного або декількох авторів/співвиконавців, з такими, що мають десятки і навіть сотні співавторів? Для останніх, враховуючи складність, дорожнечу обладнання і необхідний колективізм у ISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2015, № 4

виконанні сучасних фундаментальних досліджень, високі оцінки цитувань можуть свідчити про їх обширну взаємодію з партнерами, а продуктивність таких спільних досліджень може бути оцінена значним індикатором співпраці, оскільки такі дослідження виконані чисельними науковими колективами, що представляють різні дослідницькі структури на національному, міждисциплінарному або міжнародному рівнях. Інші принципові міркування стосуються пошуку критеріїв достовірності отриманого знання, оскільки для творчих здобутків доводиться шукати актуальні критерії достовірності, які б допомогли відрізнити наукову думку від інших, наприклад метафізичних побудов. А враховуючи те, що наші знання ніколи не бувають абсолютно повними і завершеними, необхідно принципово підходити до проявів антинауки, протидіяти її розвиткові шляхом експертної оцінки інформаційних ресурсів та інформаційних продуктів, здебільшого методом peer review. Ці дві інформаційні сутності (інформаційні ресурси та інформаційний продукт) розрізняються термінологічно: першу називають інформацією, а другу – знаннями. Інформація є однією з найскладніших природничо-наукових і філософських категорій. Початкове трактування фундаментального значення інформаційної сутності здійснив у 1925 році Альфред Лотка – американсь-

Б. Р. Кияк, В. Б. Андрущенко

кий математик і біофізик, який народився і виріс у Львові [5]. Тоді ж уперше намагались виміряти кількість інформації. Виявилось, що чим менш ймовірною є подія, про яку йдеться у повідомленні, тим більше інформації несе це повідомлення. Офіційною датою народження науки «про управління, зв’язки та оброблення інформації» вважається 1948 рік, коли вийшла робота американського вченого Норберта Вінера «Кібернетика». І хоча у 60-х роках кібернетика (як і генетика) трактувалась у нас як лженаука, у Києві під керівництвом академіка В. Глушкова було отримано важливі результати з формування основ штучного інтелекту. А трактовка інформації здійснювалась на основі категорії відмінності. Прогрес, що відбувається завдяки розвитку науки, потребує нових знань, збереження набутого досвіду, тобто володіння інформацією. Тому для опису складних, відкритих і динамічних систем потрібен новий тим взаємодії, названий інформаційним. Для створення наукової картини світу окрім деяких фундаментальних понять і величин, таких як простір, час, матерія маса, енергія, ентропія, було введено ще й поняття інформації, яка має адитивний характер, а її кількість пов’язана із ймовірністю її отримання. Мірою невпорядкованості системи служить величина ентропії, яку австрійський фізик Людвіг Больцман увів як логарифм від числа можливих станів, яких може набути система [6]. Для підвищення впорядкованості потрібні два вихідні фактори – наявність енергетичного потенціалу та інформаційної програми реалізації цього потенціалу. Американський інженер і математик Клод Шеннон запропонував таку формулу для підрахунку кількості інформації [6]:

де p(a) – ймовірність отриманого повідомлення, згідно з якою інформація вимірюється як логарифм від кількості проведених випробувань. А відомий

французький фізик Леон Бріллюен під інформацією розумів негативний внесок в ентропію (або негентропію) [6]. О. М. Колмогоров запропонував алгоритмічну міру інформації, що визначається довжиною програми, яка перетворює один об’єкт в інший. Існує ще один підхід для визначення міри інформації, який називають семантичним. Усі ці кількісні оцінки інформації не враховують багато аспектів, зокрема якість, новизну та цінність інформації, завдяки яким система досягає поставленої мети. Співвідношення між цінною та нецінною (інформаційним шумом) інформацією визначає коефіцієнт її цінності. Отже, ентропія пов’язана із ймовірністю стану системи, а інформація – з отриманням даних про цей стан, і повинен виконуватися закон збереження ентропії та інформації, що дає змогу оцінити такі поняття як «порядок» і «хаос». На рис. 2 показано взаємозв’язок між ентропією та інформацією для замкнутої системи у двох різних станах, з якого видно, що для зростання інформації необхідно витратити певну енергію [6]. Таким чином можна оцінити витрати енергії, які необхідні для отримання одного біта інформації. Під енергією розуміють загальну кількісну міру руху та взаємодії усіх видів матерії; вона обумовлює трансформацію однієї форми матерії в іншу за певною інформаційною програмою. А цінність інформації визначається як збільшення ймовірності досягнення певної мети після отримання інформації. Вона також залежить від попереднього запасу інформації у споживачів. Чи можливий стан системи (людини, суспільства), у якому ентропія дорівнює нулю, що означає наявність усієї інформації про систему? Раніше у роботі [7] було реалізовано спробу перенесення і використання теоретичної фізичної моделі Зоммерфельда і Блоха для побудови зонної енергетичної схеми інформаційних потоків (рис. 3). Виходимо з того, що знання можуть бути оцінені не лише кількісними показниками, а й енергетичними, затратними характеристиками. Запропонований у [7] феноменологічний підхід для інтерпре-

ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2015, № 4

ОБҐРУНТУВАННЯ КРИТЕРІЇВ ОЦІНЮВАННЯ ФУНДАМЕНТАЛЬНИХ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

тації процесу накопичення знань передбачає таку «зонну» схему: перший демаркаційний рівень розмежовує знання наукові від ненаукових, вище від нього – зона достовірного наукового знання з нескінченим різновидом рівнів; другий демаркаційний рівень відділяє зону неактивного (але достовірного) знання від зони дієвої інформації з можливими переходами тунельного та інжекційного характеру, що пов’язані з «перетіканням» знання в інноваційну сферу.

Рис. 2. Взаємозв’язок між ентропією (S) та інформацією (I) Джерело: [ 6]

Окрім того, оцінка вартості інформації може визначатися як різниця між очікуваними результатами в умовах повної поінформованості та результатами такої ж дії або рішення, коли поінформованість неповна. А ефективність виконання системою комплексу взаємопов’язаних функцій (збирання і відтворення інформації, трансформація її потоків, коригування діяльності окремих підсистем) може бути визначена співвідношенням між кількістю енергії, використаної безпосередньо на реалізацію конкретної функції, та загальними витратами енергії. Однією із форм конкретизації наукового передбачення ймовірного стану системи є спеціальне наукове дослідження перспектив розвитку системи (з кількісними оцінками і визначеними термінами змін) [8]. На жаль, при прогнозуванні часто не враховують дію загальних законів розвитку систем, а також існуючі «аналітичні прокляття» – суб’єктивність спостерігача, безкінечна розмірність, невизначеність, розмитість, які служать індикаторами недостатності наших знань. Отже, проблема реалізації об’єктивної системи оцінювання результатів фундаментальних наукових досліджень залишається актуальною, що потребує розроблення чітких критеріїв оцінюван-

Рис. 3. «Енергетично-зонна» схема інформаційних потоків Джерело: [7] ISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2015, № 4

Б. Р. Кияк, В. Б. Андрущенко

ня рівня наукових робіт. Це дозволить порівнювати їх з міжнародним рівнем і виявляти на цій основі конкурентоспроможні дослідницькі напрями. Взаємодія з міжнародними партнерами потрібна, щоб мати доступ до нових джерел знань і займатись пошуком розв’язання актуальних глобальних проблем. Бібліометрія стає сьогодні також інструментом керування наукою та її прогнозування, оскільки показники публікацій та їх цитування у високорейтингових журналах дозволяють виявляти наукові галузі, що найбільш динамічно 1.

Акоев М. А. Руководство по наукометрии: индикаторы развития науки и технологии / В. А. Маркусова, О. В. Москалева, В. В. Писляков. – Екатеринбург : изд-во Урал. Ун-та, 2014. – 250 с. Pritchard J. Statistical-Bibliography or Bibliometrics? / J. Pritchard // Journal of Documentation. – 1969. – Vol. 25. – No 4. – P. 13–25. Лобанова Л. С. Імпакт-фактори наукових журналів та індекси цитування вчених: проблеми точності, моралі, етики та можливості використання / Л. С. Лобанова // Наука та наукознавство. – 2007. – № 2. – С. 61–75. Єгоров І. Ю. Оцінки результатів наукової діяльності: традиційні підходи та нові виклики / I. Ю. Єгоров // Наука та наукознавство. – 2014. – № 3. – С. 42–47.

розвиваються, і приймати рішення щодо стимулювання того чи іншого конкурентоспроможного наукового напряму. За кількістю переглядів повнотекстових статей можна оцінити інтерес до них учених. А за поданими на конкурс заявками можна спрогнозувати їх публікаційний потенціал і результативність, що необхідно враховувати при розподілі коштів на підтримку. І, нарешті, за кількістю та якістю статей, написаних за підсумками міжнародних проектів, можна зробити висновок, з ким із партнерів найбільш доцільно співпрацювати. 5.

Мельник Л. Г. Тайны развития / Л. Г. Мельник. – Сумы : ИТД «Университетская книга», 2005. – 378 с. Болеста І. Інформація та ентропія у фізиці та суспільному житті / І. Болеста // Обрії науки : збірка нарисів про науку і про вчених. – Львів : «Манускрипт-Львів», 2014. – С. 45–76. Кияк Б. Р. Інформаційно-критеріальні оцінки достовірності знань у новій організаційній системі управління науковими дослідженнями / Б. Р. Кияк // Наука та наукознавство. – 2002. – № 3. – С. 47–55. Кияк Б. Р. Проблемний характер інформаційно-знаннєво-прогнозник атракторів у системі науки / Б. Р. Кияк // Наука та наукознавство. – 2009. – № 2. – С. 25–37. Одержано 25.08.2015

Б. Р. Кияк, В. Б. Андрущенко

Обоснование критериев оценивания фундаментальных научных исследований Освещена одна из важных проблем науковедения, связанная с объективным оцениванием результатов фундаментальных научных исследований путем анализа информационных ресурсов с использованием библиометрических показателей. Раскрыты преимущества и ограничения библиометрических показателей как инструментария оценивания фундаментальных научных исследований. Выполнен и графически представлен анализ основных библиометрических показателей для таких стран как США, Китай, Великобритания и Украина. Изложены соображения относительно поиска критериев достоверности полученного знания. Продемонстрировано, что количественные оценки информации не учитывают многие ее аспекты, в частности качество, новизну и ценность, и поэтому знания можно оценивать не только количественными показателями. Ключевые слова: цитирование, самоцитирование, публикация, фундаментальные научные исследования, информация.

ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2015, № 4

НАУКА ТА ОСВІТА УДК 339.923.061.1 ЄC: 330.341.1

М. Khmara

Education Clusters: The Ukrainian Context The study aims at theoretical and methodological grounding of the role of education clusters in economic development and analysis of their impact on competitiveness enhancement of national education systems, with emphasis on Ukraine. A review of theoretical approaches to interpretation and definition of the notion “education cluster” is made. Information about entities that may be incorporated in education cluster, objectives and expected results of education clusters is given; their advantages compared with traditional education system and their significance in the regional context are shown. Examples of education clusters and research and education clusters currently operating in Ukraine are given. Keywords: education cluster, professional education, education system, education institution, research and education cluster, research and development.

Introduction. Deeply controversial processes of economic internationalization, unprecedented in scale, shock waves of globalization and regional integration require new national and regional strategies and models of future development. Many countries have used the cluster approach to building and implementing national innovation programs. Clusters have proved to be solid background for building national competitive advantages by optimizing the use of economic capacities. The clustered businesses can benefit from collaborative activities aimed at increasing the output of existing products and developing new ones that are in demand. Modern education requires searching for and implementing innovative approaches to building a new regional policy on education and modernization of its management system. A principal difference between the modern education system and the previous ones is in special conditions created for combining public and private forms for management of education system. The cluster system of education is a significant part of the innovations designed to intensify regional development. After all, education must be regarded as part of the regional socio-economic entity, which covers various functional

elements where services of many entities of the regional infrastructure are involved: education, culture, health care, sports, environment, technology etc. The article aims at theoretical and methodological grounding of the role of education clusters in economic development and analysis of their impact on competitiveness enhancement of national economies, with emphasis on Ukraine. Discussion. Foreign and domestic scholars E. Bergman, E. Fezer have developed the theoretical assumptions concerning the formation and development of clusters, their studies are devoted to the identification and evaluation of clusters; M. Enright, S. Rosenfeld has developed the theory of industrial organization and integration of productive forces; B. Milner, A. Toffler worked on the theory of regional science and technology policy. Bresson, L. Kemeni, J.-L. Pozhe, G. Postlt, W. Price, L. Pullol, T. Roelant, M. Steiner, M. Todaro, J. Tolenado, P. Fischer, M. Feldman, John Hertoh, P. den Hertah, J. Horvath, H. Shrepler, V. Shroyder, Schumpeter and others justified the formation of clusters by practical experiences. S. Rosenfeld studied the role of size and employment in clusters, the differences between clusters and networks.

М. Khmara

Cluster building processes were also studied by Ukrainian theorists and practices such as Y. Bazhal, E. Bezvushko, I. Brizhan, S. Bushuev, V. Verhun, M. Voynarovsky, V. Nikolaev, V. Vorotin, S. Doroguntsov, M. Dudchenko, R. Zablotska, N. Kanischenko, A. Kanischenko, L. Kisterskyy, A. Kredisov, S. Kunitsyn, S. Lutsyshyn, S. Moskvin, S. Mocherny, M. Petrushenko, V. Saw, K. Poychenko, A. Rogach, A. Rumyantsev, C. Sokolenko, D. Stechenko, S. Sutyrin, A. Filippenko, V. Chevhanov, V. Chuzhykov, A. Chmyr, S. Tsyganov, A. Shnyrkov, A. Yudanov and others. The attention of those studies was focused on the specifics of industrial clusters and creating their efficiency in services. Education cluster is a set of professional education institutions connected with each other on industry basis and partnerships with industry. Education cluster is a system of training, mutual training and learning tools in the innovation chain “technology – science – business”, based mainly on horizontal relations within the chain. Research and education cluster (SEC) means the "cluster" of collaborative projects, R&D and publications. This is “connection of employers and education institutions through a set of programs". The cluster system can incorporate institutions of pre-school, school and professional training, including university and post-university training. In addition to development of education system, there are other tasks facing the cluster such as the need to strengthen the links of professional training to labor market. Examples of successful operation abroad are buffet education cluster in Sweden, based at the University of Uppsala, and the cluster "Research Triangle" in North Carolina (USA). When an enlarged education-innovation cluster is being built, it should interact with large corporations – innovations customers, government agencies, financial and public organizations. Venture financing has particular importance in building up education cluster. Education clusters also use the socalled "vowel" resource – specifics of local history, culture, traditions and values that form the so-called "implicit knowledge", while the symbiosis of seemingly “incompatible” concepts – competition and cooperation – is born in clusters. Education cluster

allows for using comprehensive approach to the problem of motivation, and helps attract young people to R&D, education and innovative entrepreneurship. An important advantage of the cluster is that everyone has the opportunity to fully realize their abilities and skills. A specialist can simultaneously work in research laboratories, teach, work in a corporation or create his own innovative small company, meaning that he has complete freedom of choice. The current comprehensive reform of education in Ukraine involves transition to the European education system, with replacing unitary education by education based on student's choice, changing the structure of school and preschool education institutions, extending the network of colleges, high schools, universities, postgraduate courses, corporate and vocational education, education organizations with the level and profile differentiation of training, private education institutions with novel training models and technologies, improving education programs and facilities. Integration of education institutions in education cluster will provide a new level of training for R&D and lecturing staff, enhance the performance of R&D and innovation to meet the needs of a particular region; it will allow for training of students with high culture of thinking and broad-mindedness, for turning education institutions into centers of progress and stability, moral and cultural elevation of the regions. Education cluster is bound to change the entire character of academic environment. Education clusters are required by the Ukrainian education system for very pragmatic reasons. Lively and fruitful academic environment requires close communication. The fundamental mission of every university is to break all the barriers. Every university exists in communication format. Fragmentation of disciplines, differentiation and profound specialization of disciplinary fields has caused the communication barriers and for scientists and misunderstandings within universities. Moreover, misunderstandings between universities also exist. The worse thing is the absence of the academic environment in Ukraine, which shares common values and principles.

ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2015, № 4

EDUCATION CLUSTERS: THE UKRAINIAN CONTEXT

Creation of education clusters in Ukraine will help improve the education quality and make education institutions more competitive. With the appropriate amendments in the mechanisms of public funding for higher education, made in the new legislation, Ukrainian universities will have to compete for excellent students. T. U. Krasikova believes that education clusters should be considered as the system of institutions of professional education, linked by industry and partnership relations with businesses operating in the industry [1]. According to N. V. Vasylyeva, regional educational cluster should be defined as a system of education institutions of different levels, R&D organizations, private companies, organizations of regional innovative infrastructure and business support infrastructure that are associated with government agencies and regional components of economic system. She also argues that a higher education institution can be center of a cluster (core cluster), take responsibility for education and R&D support of this cluster, and also act as the information and methodological center, the communication platform [2, p. 8–10]. According to N. A. Korchagina, education cluster is a group of education institutions, which have partnership relations with business enterprises operating in industries located on the same area, which end product is education service [3, p. 81]. The core cluster in this case is higher education institution or other educational institution. O. V. Smirnov interprets education cluster as a system of education, mutual training and tools for self-education in the innovation chain "science – technology – business", which is based primarily on horizontal relations inside the chain [4, p. 75]. The basis of an education cluster is education process. Thus, education cluster can be viewed from two perspectives: as a system and as a process. V. I. Kutsenko defines education cluster as a system of connected education institutions, educational organizations, which, ta-ken as a whole, have higher importance than when taken separately. Education cluster is, therefore, more capacious in the education market context, than various forms ISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2015, № 4

of cross-sectoral integration like vertically integrated holdings, associations, strategic alliances, network association, joint ventures, technology parks, industrial parks, special economic zones etc. [5]. A cluster is a more complex phenomenon than an association of institutions, organizations and enterprises, as education institutions are involved in the process of cooperation more and more intensively and continue to compete with each other. A. P. Zhuk and L. O. Drozdovskii believe that education cluster is an integrated system of continuous education from school (preschool) to job in the industry [6, p. 152]. A. M. Staryeva defines socio-cultural education innovation cluster as a voluntary association of geographically close interacting entities: education institutions, government agencies, banks, private industrial companies, innovative enterprises (organizations), infrastructures; this association is characterized by the produced competitive education, cultural and social services, by the existence of an agreed development strategy, which aim is to benefit each cluster participant and each territory of cluster localization, and by considerable socio-economic significance for the region. The purpose of cluster building is in attaining the combined and intensified effort and capacities of entities forming the innovation structure, in order to ensure coordinated action aimed at improving domestic and global quality and competitiveness of regional education system [7]. E. R. Chernyshova justifies the necessity of forming clusters as innovative way of developing postgraduate education, by considering education cluster as a set of social entities whose activity is based on principles of synergy and transparency [8]. M. S. Chvanova [9], V. M. Yuriyev [10] define education cluster as an association of education institutions and enterprises on industry basis, for professional training in conducting applied research. A. E. Gavrilova, F. T. Shaheyeva, L. L. Nikitin define education cluster as a system of professional education institutions that are connected with each other on industry basis and have partnership relations with businesses operating in relevant industries [11].

М. Khmara

According to the European Cluster Observatory, there are about 69 educational clusters (Oxford, Amsterdam, London, Warsaw, Paris, etc.) on the EU territory, with different levels of innovation performance, salaries, exports of educational services, etc. [12]. Formation of education clusters as an organizational form for linking intellectual, financial and material resources to ensure competitive advantages is an important part of official policy in many countries. Because education cluster leads to diffusion of innovation activity from one cluster entity to another one, clusters may become the basis for building up national education system. Innovation socio-cultural education cluster is a voluntary association to integrate geographically close interacting entities (educational, social, cultural institutions, government agencies, banking, private sector, innovative enterprises / organizations, infrastructure), which is characterized by the producing of competitive education, cultural, social services, the availability of the agreed development strategy, which aim is to benefit each cluster participant and each territory of localization of the cluster, and has considerable socio-economic significance for the region. Clustered entities may be enterprises, institutions, organizations, regardless of ownership category and subordination, and individuals: pre-school education institutions; general education institutions; outof-school education institutions; technical and vocational education institutions; higher education institutions; cultural institutions (libraries, museums, cultural centers, etc.); enterprises; institutions of physical culture and sports; investors; grantors; philanthropic organizations (including religious); local authorities; banking organizations; media. Cluster is created with the aim of: • equating the proportions of separate subjects’ efforts to address the problem of qualitative equal education; • optimizing the network of education institutions in view of demographic and economic situation; • intensifying cooperative links between the various education, cultural, economic administrative entities in the region, to improve the quality of education.

Operation of education cluster in Ukraine is subject to the Constitution of Ukraine, Laws of Ukraine "On Education", "On Pre-School Education," "On General Secondary Education", "On Higher Education", "On Professional Education". Decision on creating the cluster requires a series of the following steps to be taken: analyze the network of education, culture and healthcare institutions, private companies, philanthropic organizations; study economic, social, scientific, technical, cultural relations between the actors; questioning and testing of participants of education process, interviews with the heads of agencies, organizations and investors; estimating the costs for strengthening the facilities of education institutions, rational use of funds allocated for maintenance of education, cultural and healthcare institutions; conducting public awareness campaign with education process participants. A good example of creating education clusters in Ukraine is numerous education and research centers. The Research and Training Center of Cardiovascular Engineering at the Ukrainian National Technical University of Ukraine "Kyiv Polytechnic Institute" (NTU "KPI") have been created following joint decision of the National Academy of Sciences (NAS) of Ukraine and the National Academy of Medical Sciences (NAMS) of Ukraine. The main objectives of the new institute, which consolidated the efforts of NTU "KPI", Amosov Institute of Cardiovascular Surgery of the NAMS of Ukraine and Paton Institute for Electric Welding of the NAS of Ukraine, are improvement of existing and creation of new biomaterials and biotechnology, creation of materials and products with brand new capacities, development of modified biological objects and technical means for their preservation, development of artificial organs and their components. To ensure two-way communication process between practical healthcare and scientific developments, five regional research centers were created: East Center (the city of Donetsk), created on the basis of the Gusak Institute of Emergency and Reconstructive Surgery of NAMS of Ukraine

ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2015, № 4

EDUCATION CLUSTERS: THE UKRAINIAN CONTEXT

(director Dr. Grin, the academician of NAMS of Ukraine); Northeast Center (the city of Kharkiv), created on the basis of the L. T. Mala Therapy Institute of NAMS of Ukraine (director Bilovol O. M., the academician of NAMS of Ukraine); South Center (the city of Odessa), created on the basis of the Odessa National Medical University (director V. Kresyun, the Corresponding Member of NAMS of Ukraine); West Center (the city of Lviv), created on the basis of the Daniel Galician Lviv National Medical University (director Zimenkovsky B. S., the Corresponding Member of NAMS of Ukraine); Pridneprovsky Center (the city of Dnepropetrovsk), created on the basis of the Institute of Gastroenterology of NAMS of Ukraine (director G. V. Dzyak, the academician of NAMS of Ukraine). These research centers can become the basis for research and education clusters of medical science in Ukraine. Research and education cluster on the basis of "University for Education Management" of the National Academy of Pedagogical Sciences (NAPS) of Ukraine has been built by way of involving management teams, research and teaching staff from various education, research and methodic institutions in research projects in form of virtual laboratory, developing and implementing a guideline model for interactions between institutions of postgraduate pedagogical education and other entities from education, R&D and industry within research and education cluster. This will facilitate creating the background for preparing legal framework for cluster mechanisms of interactions between entities from education, R&D and industry in rendering and consumption of educational services in the competitive environment. Secondary education institutions are involved in education clusters with universities and employers creating the chain of continuous education, which is a correct way. Moreover, this measure will be implemented gradually and take effect no earlier than 2016. Peculiarities of education cluster cause a set of projects of different kind that are implemented [13]. In addition to that, the distinctive feature of education cluster is its innovation focus. Competitive education clusters in Ukraine have well-developed ISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2015, № 4

links with similar clusters in Ukraine beyond. Stimulation of such links is an essential element of cluster policy, consisting of creation and implementation of development programs and programs of cooperation [14]. Creation of education clusters should have positive impact on the technological level of the economy, and hence the growth of real incomes. Education cluster includes not only education but also research institutions, venture capital firms, which coordinated work allows for rational use of resources that they concentrate. The system of professional education is posed at the education markets with strong support of employers and sectoral ministries. Enterprises communicate data on the required staff to sectoral ministries, and applications are made up and sent to appropriate clusters through the public procurement system. In some regions industrial enterprises take on the responsibility to provide opportunity for professional probation for students from technical colleges and higher education institutions, and sometimes they can even provide paid probations on advanced equipment with the guaranteed job placement. Education clusters, if created by the model of developed countries, should include all education and research institutions; it will help improve funding for all cluster components. In this cluster, students are engaged in practical work, including development of joint projects. It creates a new model of interaction between various education institutions to organize practically oriented training of young people. This, along with the economic tasks, helps increase socialization and professional orientation of students, while active and motivated students will prepare in this way to enter higher education institutions. However, this requires modernization of education, bringing it into compliance with new demands of society and taking into account its financial capacity. Clustering opens up larger opportunities for education to be funded through the multi-channel system, i. e. from public budget (mainly) and off-budgetary funds (without lowering standards and absolute size of budget allocations). Concluding remarks. The high competitiveness of education and R&D can be

М. Khmara

provided by a set of cluster actors involved in education and linked to each other in addressing specific aspects of national education problems rather than by individual education institutions. Education is considered today as not only an important factor for fostering highquality living environment, but also as an effective tool for combating social inequality. Education cluster in Ukraine needs to develop by raising more funds from private sector, which will allow for enhancing edu-

cation quality, innovation activity and dissemination of new technologies. Transition from sector-based to cluster-based organization of production of educational services requires taking political decisions on education market and labor market, with cluster building being a problem requiring urgent solution. Because clustering supposes the symbiosis of education, R&D and industry, it is an important background for economic growth and welfare of the nation and bridging the technical and technological gap.

Кrasikova, Т. Yu. (2011). Obrazovatelny klaster kak factor vzaimodeystviya rynka truda i sistemy vysshego professionalnogo obrazovaniya [Education cluster as factor behind interactions between labor market and higher professional education]. Аktualnyye voprosy ekonomiki i obrazovaniya – Important issues of economics and education (Vol. II) (pp. 54–59). Moscow: RIOR [in Russian]. Vasilyeva, N.V. (2013). Formirovaniye i razvitiye obrazovatelnykh klasterov v regionalnoy sotsialno-ekonomicheskoy sisteme. Thesis abstract [Building and development of education clusters in the socio-economic system of a region. Thesis abstract]. Gatchina, 26 p. [in Russian]. Коrchagina, N. А. (2009). Obrazovatelnyye klastery kak osnova povysheniya konkurentosposobnosti uchebnykh zavedeniy [Education clusters as the background for competitiveness enhancement in education institutions]. Prikaspiyski zhurnal: upravleniye i vysokiye tekhnologii – Kaspian journal: management and high technologies, 3(7), 78–84 [in Russian]. Smirnov, А. V. (2010). Obrazovatelnyye klastery i innovatsyonnoye obucheniye v VUZe [Education clusters and innovative training in HEE]. Kazan: Republican Information Center “Shkola” [in Russian]. Kutsenko, V. І. (2009). Klasteryzatsiya v kontexti formuvannya lyudynooriyentovanoyi paradyhmy rozvytku osvity [Clustering in the context of forming the human-focused paradigm of education development]. Teoriya ta metodyka upravlinnya osvitoyu – Theory and methods of education management, 2. Retrieved from http://tme.umo.edu.ua/ docs/2/09kutope.pdf. [in Ukrainian] Zhuk, О. P. & Drozdovskaya, L. O. (2013). Klasterny pidkhid u protsesi optymizatsii

systemy osvity Ukrayiny [Cluster approach in the process of optimization of the Ukrainian education system]. Visnyk ONU imeni I. I. Mechnikova – Bulletin of Odesa Mechnikov National University, Vol. 18 (3/1), 151–154 [in Ukrainian]. 7. Staryeva, А. М. Rehionalny sotsiokulturny osvitniy klaster yak orhanizatsiyna umova vyrishennya problem optymizatsii navchalnykh zakladiv [Regional sociocultural education cluster as an organizational background for solving the problem of optimization of education institutions]. Retrieved from http://narodnaosvita.kiev. ua/Narodna_osvita/vupysku/17/statti/ stareva.htm. [in Ukrainian] 8. Chernyshova, Ye. R. (2012). Osvitni klastery yak shlyakh pidvyschennya konkurentozdatnosti navchalnykh zakladiv systemy pislyadyplomnoyi pedahohichnoyi osvity [Education clusters: a way to enhance competitiveness of education institutions in the system of postgraduate pedagogical education]. Kyiv: Pedahohichna dumka [in Ukrainian]. 9. Chvanova, М. S. & Yuriyev, V. М. (2007). Universitet kak tsentr innovatsionnoobrazovatelnogo klastera [University as the center of innovation and education cluster]. Vestnik ТGU – Bulletin of TGU], 5(49), 7–10 [in Russian]. 10. Yuriyev, V. М. (2007). Teoreticheskiye osnovy podgotovki spetsialistov naukoyomkikh spetsialnostey: stanovleniye universiteta kak tsentra innovatsionno-obrazovatelnogo klastera [Theoretical grounds for training of specialists in high-tech professions: establishment of university as the center of innovation and education cluster]. Vestnik ТGU – Bulletin of TGU,10(54), 7–13 [in Russian].

ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2015, № 4

EDUCATION CLUSTERS: THE UKRAINIAN CONTEXT

11. Gavrilova, О. Ye. & Shageyeva, F. T. & Nikitina, L. L. К voprosu o podgotovke spetsialistov-konstruktorov shveynogo proizvodstva v usloviyakh obrazovatelnogo klastera [Training of professional designers for clothing industry in the conditions of education cluster]. Retrieved from http://conference.kemsu.ru. [in Russian] 12. Sokolova, К. S. (2010). Ispolzovaniye klasternogo podkhoda v tselyakh povysheniya konkurentosposobnosti sistemy obrazovaniya: sravnitelny analiz mezhdunarodnogo opyta [Use of cluster approach for enhancing competitiveness of education system]. Sovremennyye issledovaniya sotsialnykh problem – Modern studies of social problems, 4.1(04), 531– 541 [in Russian].

Borzenko-Miroshnichenko, А. Yu. & Osik, O. O. (2008). Osoblyvosti realizatsii proektiv litsenzuvannya yak okremoho vydu osvitnikh protsesiv [Specifics of implementation of licensing projects as a separate type of education projects]. Proceedings of V International Conference “Project Management in Community Development”. Kyiv: КNUBA, 34–36 [in Ukrainian]. 14. Goryunova, L. (2011). Primeneniye klasternogo podkhoda v sfere obrazovaniya kak zakonomerny etap yego razvitiya [Use of cluster approach in education sphere as a natural phase in its development]. Kyiv: Vyscha shkola, 92–100. Retrieved from http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/ Gnvp/2011_7_SV1/12.pdf. [in Russian] 13.

Одержано 29.09.2015 М. П. Хмара

Освітні кластери: український контекст Метою дослідження є теоретико-методологічне обґрунтування ролі освітніх кластерів у розвитку економіки інноваційного типу, а також їх впливу на підвищення конкурентоспроможності національних систем освіти, зокрема в Україні. Виконано огляд теоретичних підходів до тлумачення та визначення поняття «освітній кластер», наведено інформацію про суб’єкти, які можуть бути учасниками освітнього кластеру, про цілі та очікувані результати діяльності освітніх кластерів, показано їх переваги порівняно з традиційною системою освіти, а також їх значення для розвитку регіонів. Наведено приклади освітніх та науково-освітніх кластерів, що нині діють в Україні. Ключові слова: освітній кластер, професійна освіта, система освіти, заклад освіти, науковоосвітній кластер, дослідження та розробки.

М. П. Хмара

Образовательные кластеры: украинский контекст Целью исследования является теоретико-методологическое обоснование роли образовательных кластеров в развитии экономики инновационного типа, а также их влияния на повышение конкурентоспособности национальных систем образования, в частности в Украине. Выполнен обзор теоретических подходов к трактовке и определению понятия «образовательный кластер». Приведена информация о субъектах, которые могут быть участниками образовательного кластера, о целях и ожидаемых результатах деятельности образовательных кластеров, показаны их преимущества в сравнении с традиционной системой образования, а также их значение для развития регионов. Даны примеры образовательных и научно-образовательных кластеров, ныне действующих в Украине. Ключевые слова: образовательный кластер, профессиональное образование, система образования, образовательное учреждение, научно-образовательный кластер, исследования и разработки.

ISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2015, № 4

ЗАРУБІЖНА НАУКА. МІЖНАРОДНЕ НАУКОВО-ТЕХНІЧНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО УДК 001.89:061:(5) (94) (931)

О. А. Грачев, В. И. Хоревин

Национальные академии наук стран Азии, Австралии и Новой Зеландии. Науковедческий анализ деятельности Сравнительный науковедческий анализ национальных академий наук 24 стран Азии, а также Австралии и Новой Зеландии выполнен на основании последних данных, содержащихся на их веб-сайтах. В работе рассмотрены история создания, современный статус, структура, задачи, тематические приоритеты национальных академий наук, категории членов, присуждение премий, участие женщин и молодежи в работе национальных академий наук, место национальных академий наук в научных и образовательных системах этих стран. На основании анализа национальных академий наук стран Азии сделан вывод, что в большинстве этих стран академии наук находятся в стадии становления, а научная инфраструктура, которая способна обеспечить выдающие научные достижения, имеется в нескольких странах Азии, а также в Австралии. Ключевые слова: национальные академии наук стран Азии и Австралии, Королевское общество Новой Зеландии, задачи, структура, категории членов.

Введение. Это исследование является частью систематической работы по изучению академией наук разных стран мира, обобщенные сведения о которых практически отсутствуют в отечественной литературе. В наших предыдущих работах были проанализированы национальные академии наук Европы [1] и США, Канады и латиноамериканских стран [2]. Цель этой работы заключается в науковедческом анализе современного состояния национальных академий стран Азии, Австралии и Новой Зеландии путем исследования организации и основных задач этих высших научных институций. Источники информации. Сведения о современном состоянии национальных академий стран Азии, Австралии и Но© О. А. Грачев, В. И. Хоревин, 2015

вой Зеландии были получены из веб-сайтов этих учреждений в течение 2014 г. и первой половины 2015 г. В работе также использована информация, имеющаяся на интернет-платформе IAP, которая объединяет Академии наук разных стран мира [3], и Ассоциации академий наук и научных общества Азии (Association of Academies and Societies of Sciences in Asia, AASSA) [4]. AASSA была создана в 2012 г. как международная некоммерческая организация, направленная на поддержку науки и технологий. AASSA объединяет 34 научные и технологические академии и научные общества из 30 стран Азии, Австралии и Новой Зеландии. Официальные сведения о современном состоянии организации и проведения исследований и разработок в Корейской Народно-Демократической Республике

ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2015, № 4

НАЦИОНАЛЬНЫЕ АКАДЕМИИ НАУК СТРАН АЗИИ, АВСТРАЛИИ И НОВОЙ ЗЕЛАНДИИ. НАУКОВЕДЧЕСКИЙ АНАЛИЗ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ

отсутствуют, но Государственная академия наук этой страны рассмотрена в этой работе вместе с другими академиями наук стран Азии. Детали, касающиеся использования интернет-ресурсов для науковедческого анализа национальных академий наук, приведены в предыдущих работах [1; 2]. Общая характеристика национальных академий стран Азии, Австралии и Новой Зеландии. Национальные академии наук существуют в 32 из 49 стран Азии, которые имеют публикации в базе данных SCOPUS и определенную научную инфраструктуру. Национальные академии наук восьми стран (Азербайджана, Армении, Грузии, Казахстана, Кыргызстана, Таджикистана, Туркмении, Узбекистана), а так же Турции были рассмотрены в нашей предыдущей работе в составе национальных академий стран Европы [1] в соответствии с установившейся практикой включения организаций из этих стран в европейские структуры. В данной работе анализ национальных академий наук основан на сведениях о таких институциях в 24 странах Азии, а также Австралии и Новой Зеландии (табл. 1). Большая часть Азиатского континента до второй мировой войны имела статус колоний или полуколоний за исключением Афганистана, Ирана, Китая, Монголии, Турции и Японии. Академия Японии (Japan Academy, Nippon Gakushi-in) возникла первой из ныне существующих академий наук в странах Азии. Она была основана в 1897 г. в Токио под названием Токийской академии (Tokyo Academy). Эта организация в 1906–1947 гг. имела статус императорской академии, в 1949– 1956 гг. она была подчинена Научному совету Японии, а с 1956 г. имеет самостоятельный статус [31]. Общей чертой всех рассмотренных в этой работе национальных академий наук или их аналогов, существующих в наше время в 24 странах Азии, является то, что они создавались, когда для развития общества возникала потребность в высококвалифицированных национальных специалистах в различных областях народного хозяйства. Так, вышеупомяISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2015, № 4

нутая Академия Японии была основана в то время, когда страна после длительной изоляции стала на путь ускоренного экономического развития с намерением выйти в лидеры в своем регионе. Национальные академии наук КНР и Монголии возникли в год провозглашения этих стран. Китайская академия (Тайвань) начала свою деятельность на материковом Китае в 1928 г. после бурных событий 1921–1925 гг., когда в стране стабилизировалось положение и начались реформы. Развертывание национально-освободительного движения в Индии в 30-годах ХХ века сопровождалось пониманием ведущими общественными и научными деятелями страны необходимости создания национальных научных институтов как одного из атрибутов суверенной Индии. В целом возникновение национальных академий наук в странах Азии можно разделить на четыре периода. Первый период (1897–1935 гг.) характеризовался созданием академий в Индии, Китае, Монголии и Японии, в течение второго периода (1941–1954 гг.) возникли академии в 3 странах, а в каждом из последующих периодов (1970–1982 гг.) и (1990–1999 гг.) были основаны академии в 6 и 8 странах, соответственно. Академия естественных и гуманитарных наук была основана в Израиле в 1961 г., а Академия наук Ливана – в 2007 г. В настоящее время в 16 странах, включая КНДР, функционирует одна академия наук, в Малайзии, Сингапуре и Японии – две академии, в Монголии, Вьетнаме, Республике Корея – три академии, в Иране – 4, в Индии – 5, в КНР – 7. Необходимо отметить, что в Индии наряду с Индийской национальной академией наук (Indian National Science Academy, INSA), созданной в 1935 г., функционируют еще две институции, которые имеют общенациональный статус и по численности и направленности подобны Индийской национальной академии наук: Национальная академия наук Индии (National Academy of Sciences, India), основанная в 1930 г. [32], и Индийская академия наук (Indian Academy

О. А. Грачев, В. И. Хоревин

of Sciences), основанная в 1934 г. [33]. Государство поддерживает финансово все три академии, но по согласованию с правительством страны индийскую науку в сети национальных академий наук мира представляет Индийская национальная академия наук. Наряду с этими тремя академиями в стране работает также Индийская национальная академия технологий (Indian National Academy of Engineering), созданная в 1987 г., с общим количеством членов 800 человек [34], и Национальная академия аграрных наук (National Academy of Agricultural Sciences), основанная в 1990 г., которая по состоянию на 01.01.15 имела в своем составе 587 индивидуальных членов и одну организацию (Barwale Research Foundation) в качестве корпоративного члена [35]. В КНР наряду с Китайской академией наук существуют еще несколько академий, имеющих общенациональный статус: Китайская академия традиционной китайской медицины (China Academy of Chinese Tradional Medical Sciences), основанная в 1955 г. [36], Китайская академия медицинских наук (Chinese Academy of Medical Sciences), основанная в 1956 г. [37], Китайская академия сельскохозяйственных наук (Chinese Academy of Agricultural Sciences), основанная в 1957 г. [38], Китайская академия социальных наук (Chinese Academy of Social Sciences), созданная в 1977 г. на основе Отделения философии и социальных наук Академии наук КНР [39], Китайская академия науки и технологического развития (Chinese Academy of Science and Technology for Development), основанная в 1982 г. и получившая современное название в 2006 г. [40], Китайская академия инженерии (Chinese Academy of Engineering) [41], основанная в 1994 г. Создание нескольких отраслевых академий наук переориентировало Китайскую академию наук в основном на фундаментальные исследования, в которых она стала одним из мировых лидеров [15; 42]. Значительную роль в развитии академий наук стран Азии играет Академия наук стран мира (The World Academy of

Sciences for the advancement of science in developing countries, TWAS), которая до 2004 г. называлась Академией наук для развивающихся стран (Third World Academy of Sciences), а с 2012 г. получила современное название. Создание этой организации состоялось в 1983 г. с участием Абдуса Салама (Abdus Salam), лауреата Нобелевской премии 1979 г. в области физики, и 20 других членов-учредителей [43]. В настоящее время в Академии 1183 члена из 90 стран мира, которые избраны пожизненно на основании их международно признанных научных достижений. Среди членов Академии 15 Нобелевских лауреатов. 85% членов Академии живут и работают в развивающихся странах, в том числе 49% – в странах Азии. Основная цель Академии наук стран мира заключается в содействии развитию научного потенциала, распространении передового опыта в области устойчивого развития в развивающихся странах и преодолении отставания этих стран от более развитых стран. Штабквартира Академии находится на территории Международного центра теоретической физики имени Абдус Салама (Abdus Salam International Centre for Theoretical Physics, ICTP) в Триесте, Италия. Деятельность Академии реализуется через связанные с ней организации: (Organization for Women in Science for the Developing World, OWSD; Global Network of Science Academies, IAP; the Interacademy Medical Panel, IAMP) и пять региональных центров, два из которых направлены на страны Азии: (TWAS Regional Office for Central and South Asia, TWAS-ROCASA) и (TWAS Regional Office for East and South-East Asia and the Pacific, TWAS-ROESEAP). Академия наук стран мира направляет средства, собранные как членские взносы и пожертвования со всего мира, на поддержку многочисленных программ, в осуществлении которых участвуют академии стран Азии. Такие программы включают стипендии для получения ученой степени ежегодно для 460 человек; стажировку после получения ученой степени – от 6 месяцев до трех лет

ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2015, № 4

ISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2015, № 4

Академия естественных и гуманитарных наук

Индийская национальная академия наук

Академия наук

Королевское научное общество

Академия наук

Королевская академия

Академия наук

Индия

Индонезия

Иордания

Иран

Камбоджа

Китайская Народная Республика

1975

Социалистичес- Академия наук кая Респубдика и Вьетнам технологий

Израиль

1973

Академия наук

Бангладеш

1949

1999

1998

1970

1990

1935

1961

1978

Академия наук

Афганистан

1954

Академия наук

Название Академии

Австралия

Страна

774

148

отсутствуют

965

113

отсутствуют

~70

не известно

498

710

143

отсутствуют

875

113

отсутствуют

не известно

471

отсутствуют

124

отсутствуют

25 лабораторий

отсутствуют

не известно

отсутствуют

Количество Общая Численность Количество научно-исслеГод основа- численность национальных отделений или дователь-ских ния членов Ака- членов Акадеколледжей учреждений демии (лиц) мии (лиц) наук, (единиц) (единиц)

Национальные академии наук или их аналоги в странах Азии, Австралиии Новой Зеландии

отсутствуют

7,3

не известно

7,8

Количество женщин среди национальных членов (%)

Таблица 1

НАЦИОНАЛЬНЫЕ АКАДЕМИИ НАУК СТРАН АЗИИ, АВСТРАЛИИ И НОВОЙ ЗЕЛАНДИИ. НАУКОВЕДЧЕСКИЙ АНАЛИЗ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ

Академия наук и технологий Национальная академия наук Академия наук 1997

1977

1997

1953

377

126

451

1982 1867

262

1921

1995

287

101

391

не известно

255

144

не известно

102

Национальная акаде1976 75 66 мия науки и технологий Шри-Ланка Академия наук 1976 125 не известно Япония Научный совет Японии 1949 210 не известно Источник: составлено авторами по данным веб-сайтов академий [5–29]

Филиппины

Таиланд

Сингапур

Палестина

Академия наук

Королевское общество

Новая Зеландия

Пакистан

Академия наук Академия наук и технологий

Академия наук

2007

Академия наук

157

не известно

1952

1954

269

1928

Национальная академия наук

Монголия Непал

Малайзия

Республика Корея Ливан

Китайская Республика Китайская академия (Тайвань) Корейская Государственная Народноакадемия наук Демократическая Республика

не известно отсутствуют отсутствуют

не известно 3

не известно

отсутствуют

9 лабораторий

отсутствуют

не известно

отсутствуют

не известно

не известно не известно

22,5

не известно

14,2

не известно

1,9

не известно

Продолжение табл. 1

О. А. Грачев, В. И. Хоревин

ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2015, № 4

НАЦИОНАЛЬНЫЕ АКАДЕМИИ НАУК СТРАН АЗИИ, АВСТРАЛИИ И НОВОЙ ЗЕЛАНДИИ. НАУКОВЕДЧЕСКИЙ АНАЛИЗ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ

в Бразилии, Индии, Иране, Кении, Малайзии, Мексике, Пакистане и Таиланде; научные гранты на фундаментальные исследования для отдельных ученых, групп ученых и объединений ученых из 81 развивающейся страны; примерно 15 наград и призов с выплатой денежных средств; организацию научных форумов и предоставление стипендий ученым из стран со слабо развитой научной инфраструктурой для проведения исследований в более развитых странах [43]. Задачи национальных академий наук стран Азии. Основными задачами рассматриваемых академий, которые указаны на их веб-сайтах, являются: содействие научно-техническим исследованиям; обеспечение современного научного уровня образования во всех его сегментах; участие в научно-технической интеграции на национальном и международном уровнях; предоставление независимых экспертных оценок правительству и обществу по вопросам науки и образования; выявление и поддержка выдающихся ученых и специалистов, в том числе женщин и молодежи; содействие исследовательской работе путем предоставления наград, грантов, стипендий и т. д. Наряду с вышеупомянутыми общими задачами у национальных академий наук есть другие основные задачи, обусловленные особенностями стран. В Камбодже Королевская академия выполняет ряд миссий, связанных с активным участием в подготовке и развитии человеческих ресурсов, в том числе научного и образовательного потенциала. Задачами Китайской академии (Тайвань) является обеспечение активной академической научно-исследовательской среды и взаимодействия фундаментальных исследований и инновационного развития, разработка и исполнение кодекса поведения ученых для предотвращения конфликтов интересов, приведение целей проводимых научно-технических работ в соответствие с задачами по повышению благосостояния людей и сохранению окружающей среды. Главные задачи Академии наук Пакистана заключаются в повышении уровня фундаментальных и прикладных ISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2015, № 4

исследований, распространении научных знаний в стране; определении стандартов научной деятельности в Пакистане; издании научной литературы [24]. Специфическими задачами Индийской национальной академии наук являются координация деятельности научных академий, обществ, институтов, государственных научных органов; защита интересов индийских ученых внутри страны; управление денежными средствами (в том числе благотворительными взносами) для развития науки [10]. Система вознаграждений и поддержки выдающихся ученых и специалистов имеется практически во всех национальных академиях стран Азии, за исключением академий Ливана, Палестины, Шри-Ланки и Научного совета Японии. Определение выдающихся достижений национальных и зарубежных ученых является одной из важных задач академий, для решения которых реализуются определенные процедуры выдвижения кандидатур, оценки их достижений и обнародования результатов конкурсов, организации торжественных вручений наград с выплатой значительных средств. Особыми можно считать научные награды Китайской академии (Тайвань), которые предусматривают освобождение от поиска грантов активно работающих ученых путем создания им возможностей для концентрации усилий в одном научном направлении (Academia Sinica Investigator Award) [16]. Национальная академия наук Республики Корея предоставляет своим действительным членам гранты для выполнения профессиональной работы [18]. Китайская академия (Тайвань) осуществляет номинацию и выбор лауреатов международной научной награды – премии Тан (Tang Prize) в четырех направлениях: устойчивое развитие, биофармацевтические науки, китаеведение и верховенство права. Премии присуждаются раз в два года начиная с 2014 г., с выплатой примерно 1,3 млн дол. США в каждом направлении и предоставлением исследовательского гранта в 340 тыс. дол. США [16].

О. А. Грачев, В. И. Хоревин

Академия наук КНР и Академия наук и технологий Вьетнама поддерживают новые формы организации научных исследований и разработок в виде национальных ключевых лабораторий, выделяя значительные средства для приобретения оборудования в развитых странах. Поддержка систем образования определена как важная задача в деятельности рассматриваемых академий. Академия наук и технологий Вьетнама вместе с Министерством образования этой страны создает университет науки и технологий. Индийская национальная академия наук для поддержки преподавателей университетов, институтов и колледжей с 2012 г. установила 10 ежегодных денежных наград лучшим представителям этой профессии с возможностью получить исследовательский грант на протяжении года. Рекомендации Индийской национальной академии наук положены в основу государственного пятилетнего плана по науке и образованию. В составе Академии наук КНР созданы два исследовательских университета, обучение в которых сочетается с проведением исследований в соответствующих академических научно-исследовательских организациях. Структура национальных академий стран Азии. 22 национальные академии наук стран Азии имеют в своем составе сообщества наиболее квалифицированных и авторитетных специалистов, которые образуют институт членов академии. Исключениями являются Академия наук и технологий Вьетнама и Королевское научное общество Иордании, которые состоят только из сети научных учреждений и подразделений и не имеют такого института. Институт членов национальных академий наук стран Азии организован примерно одинаково. Основной категорией членов академии является действительные члены (fellows или members), которые отличаются от других национальных ученых своими научными достижениями и авторитетом в стране и за ее пределами. Действительных членов выбирают на

общем собрании академий из отобранных кандидатов, которые не являются ее членами. Такая процедура установлена в академиях наук следующих стран: Бангладеш, Израиль, Индия, Индонезия, КНР, Китайская Республика, Республика Корея, Ливан, Монголия, Палестина, Сингапур, Филиппины, Шри-Ланка. В других странах действительных членов выбирают из тех членов академии, которые достигли установленного для этой категории членов уровня: в Иране и Таиланде – из ассоциированных членов, в Малайзии и Пакистане – из обычных членов, в Непале – из ассоциированных академиков. В некоторых академиях установлены специальные категории членов, которые постоянно или временно живут за пределами страны: в Бангладешской академии наук – члены-экспатрианты, в Индийской национальной академии наук – члены-эмигранты, в Китайской академии (Тайвань) – академики-нерезиденты. Категория иностранных членов установлена в 8 из 22 рассмотренных национальных академиях наук (Бангладеш, Индия, КНР, Республика Корея, Пакистан, Палестина, Сингапур, Филиппины), которые имеют в своем составе институт членов академии, избранных пожизненно. Иностранные ученые могут быть избраны действительными членами Академии наук и технологий Непала, но в составе этой институции не предусмотрена категория иностранных членов [22]. Научный совет Японии, который является аналогом национальной академии этой страны, имеет определенные особенности в структуре и категориях членов. Совет состоит из 210 руководящих членов, которые входят в его руководство, и примерно 2000 обычных членов, избираемых в качестве представителей 840 тыс. ученых всей страны. Руководящие члены Совета отбираются и рекомендуются из числа ученых с выдающимися научными результатами и назначаются премьер-министром Японии. Срок полномочий членов Совета составляет шесть лет и половина из них меняется каждые три года. Обычные члены Совета

ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2015, № 4

НАЦИОНАЛЬНЫЕ АКАДЕМИИ НАУК СТРАН АЗИИ, АВСТРАЛИИ И НОВОЙ ЗЕЛАНДИИ. НАУКОВЕДЧЕСКИЙ АНАЛИЗ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ

избираются из числа ученых с высокими научными результатами и назначаются президентом Научного совета Японии. Срок их полномочий – шесть лет. Все члены Совета выполняют свои обязанности коллегиально и при достижении возраста 70 лет выходят в отставку [30]. Возрастной ценз (75 лет) установлен в Академии естественных и гуманитарных наук Израиля [9]. Органами управления во всех анализируемых академиях является общее собрание ее членов, исполнительный орган и президент. Высшим органом национальных академий наук стран Азии является общее собрание членов. Общее собрание в академиях Израиля, Индии, Индонезии, Ирана, Китайской Народной Республики, Китайской Республики (Тайвань), Республики Корея, Малайзии, Монголии, Сингапура, Филиппин состоит из всех членов академии. В Академии науки и технологий Непала в состав общего собрания входят такие лица: вице-председатель Национальной комиссии по планированию (National Planning Commission), вице-канцлеры по работе с университетами; три руководителя профессиональных обществ, а также ученые или специалисты, которые работают в Академии (2 человека); 27 академиков с учетом необходимого представительства женщин; два ассоциированных академика; секретарь Министерства науки и технологий; сотрудники правительства, представители масс-медиа и промышленности (2 человека из каждой сферы). Иностранные ученые, избранные действительными членами Академии науки и технологий Непала, не могут входить в состав ее общего собрания [22]. Ключевой фигурой в академиях Ирана, Иордании, Непала является ее президент. Премьер-министр Непала является президентом (Chancellor) Академии и председательствует на ее ассамблее, а в Королевском научном обществе Иордании президентом является принцесса Иордании. В обязанности президента Академии наук Исламской Республики Иран (ИРИ) входит: предоставление предложений по административной орISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2015, № 4

ганизации, бюджету и годовому отчету Академии для утверждения его попечительским советом академий ИРИ; разработка рекомендаций по участию Академии в международных научных обществах; назначение председателей научных отделов, их состава, секретаря Академии; предоставление рекомендаций по избранию действительными, ассоциированными и почетными членами; осуществление контроля за надлежащим выполнением решений, принятых попечительским советом академий ИРИ, генеральной ассамблеей и научным советом [13]. Руководство академиями других стран осуществляется через исполнительный орган (президиум – в академиях КНР, Монголии, а в академиях других стран – совет или комитет, который состоит из президента, вице-президентов, секретаря, членов исполнительного органа, избранных на общем собрании). Все вопросы из жизни академий обсуждаются на заседаниях исполнительного органа академий и в необходимых случаях выносятся на общее собрание. Академии пытаются привлечь в свои ряды наиболее активно работающих исследователей путем увеличения представительства женщин и молодежи. Доля женщин среди всех национальных членов академий колеблется от 1% (Монгольская академия наук, Национальная академия наук, Республика Корея) до 22,5% (Академия наук Индонезии, Академия наук Таиланда, Национальная академия наук и технологий Филиппин). В крупнейших академиях наук стран Азии (Китайская академия наук, Индийская национальная академия наук) этот показатель был равен 6%. «Молодые академии» были созданы с участием членов национальных академий наук или их аналогов в 2009–2015 гг. в 10 странах (Вьетнам, Израиль, Индия, Индонезия, Малайзия, Пакистан, Таиланд, Филиппины, Шри-Ланка, Япония). Формирование состава «молодых академий» и их руководящих органов было возложено на специальные комиссии, созданные национальными акаде-

О. А. Грачев, В. И. Хоревин

миями наук, которые отобрали первых членов «молодых академий». Требования к лицам, предлагаемым в состав «молодых академий»: наличие ученой степени и показателей высокой квалификации в виде признанных научных наград и журнальных публикаций, опыт работы от 5 лет, возраст до 40 лет. Предполагается, что «молодые академии» будут иметь автономию в рамках национальных академий наук, а срок членства в них будет составлять 3–5 лет. Цель «молодых академий» – способствовать наибольшей реализации возможностей молодых, активно работающих ученых. Общая характеристика национальных академий Австралии и Новой Зеландии. Австралийская академия наук и Королевское общество Новой Зеландии, которые являются национальными академиями наук этих стран, созданы по образцу Королевского общества в Лондоне. В Австралии наряду с Австралийской академией наук функционируют Австралийская академия гуманитарных наук (Australian Academy of the Humanities), созданная в 1969 г. [44], Академия социальных наук Австралии (Academy of the Social Sciences in Australia), созданная в 1970 г. [45], и Австралийская академия технологических наук и инженерии (Australian Academy of the Technological Sciences and Engineering), основанная в 1976 г. [46]. Все четыре академии предоставляют совместные междисциплинарные консультации по важным по вопросам государственной политики для австралийского Совета научных академий (Australian Council of Leaned Academies), основанного в 1995 г. Королевское общество Новой Зеландии является единственным высшим научным учреждением в стране, которое объединяет ведущих ученых и специалистов и имеет в своем составе также коллективных членов. Направления и цели национальных академий этих двух стран примерно одинаковы. Цель Австралийской академии наук состоит в содействии развитию науки в таких программных областях: а) выявление и поддержка выдающихся ученых и специалистов; б) (повыше-

ние уровня научно-технического образования и научно-технических знаний обществе; в) формирование научной политики; г) участие в международном сотрудничестве [5]. Королевское общество Новой Зеландии имеет следующие цели: а) содействие развитию в культурной и научно-технической сфере; повышение уровня научных знаний в обществе; б) пропаганда преимуществ науки и техники; в) обеспечение научной инфраструктуры и поддержка профессиональных потребностей ученых и инженеров; г) создание и исполнение кодекса профессиональных стандартов и этики в области науки и техники; д) предоставление экспертных заключений и советов по важным вопросам для правительства и общественности [23]. Несмотря на общность истоков Австралийской академией наук и Королевского общества Новой Зеландии, имеются различия в организации этих научных учреждений. Австралийская академия наук является только сообществом выдающихся личностей, тогда как Королевское общество Новой Зеландии состоит из индивидуальных и коллективных членов и научных институтов. Австралийская академия наук имеет в своем составе действительных членов, которых избирают из числа выдающихся австралийских ученых, и немногочисленных членов-корреспондентов, избираемых из числа известных иностранных специалистов. По состоянию на 31 марта 2014 г. в Академии был 481 действительный член, доля женщин среди которых составляла 7,7%, и 27 членов-корреспондентов. Выборы в Академию происходят ежегодно. Академия наук Австралии управляется советом из 17 действительных членов, избранных на годичном общем собрании. Президент Академии входит в состав Совета при премьер-министре по вопросам науки, техники и инноваций (Prime Minister's Science, Engineering and Innovation Council). Академическую работу члены Академии выполняют в 13 научных комиссиях и в комиссии по работе с членами-корреспондентами, а

ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2015, № 4

НАЦИОНАЛЬНЫЕ АКАДЕМИИ НАУК СТРАН АЗИИ, АВСТРАЛИИ И НОВОЙ ЗЕЛАНДИИ. НАУКОВЕДЧЕСКИЙ АНАЛИЗ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ

также в 22 национальных комиссиях по координации работ австралийских и зарубежных ученых в различных отраслях естествознания. С Австралийской академией наук связана деятельность шести Нобелевских лауреатов в области естественных наук, достигших выдающихся результатов в этой стране [5]. Королевское общество Новой Зеландии объединяет индивидуальных членов и около 60 научных и технологических обществ. Индивидуальные члены – это лица, вступившие в Общество, и те, кого избрали на основании их научных достижений. Индивидуальные члены, вступившие в Общество, подразделяются на две категории: обычные члены, признающие принципы Общества и платящие членские взносы, а также профессиональные члены, разделяющие принципы Общества, платящие членские взносы, имеющие университетскую степень и три года стажа работы. Сообщество индивидуальных членов, избранных на основании их научных достижений, имеет в своем составе действительных членов из числа граждан страны или ее резидентов и почетных членов из числа выдающихся зарубежных ученых. В 2013 г. в Обществе было примерно 1200 профессиональных и 20 тыс. обычных членов, 391 действительный член и 60 почетных членов, 10 региональных филиалов и 60 научно-технических обществ и научноисследовательские организации, включая институты физики, химии, геодезии и пищевой технологии. Доля женщин среди действительных членов составляла 14,2%. Руководство Обществом обеспечивает совет в составе президента; трех вице-президентов в области физических, математических и инженерных наук, биологических и медицинских наук, социальных и гуманитарных наук, соответственно; и 8 членов совета, избираемых, назначаемых или кооптируемых. Полномочия избранных членов совета составляют три года без права повторного избрания [23]. Обе Академии издают профессиональные научные журналы (Австралийская академия наук – 12 наименований, ISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2015, № 4

Королевское общество Новой Зеландии – 8 наименований), которые имеют определяемый импакт-фактор. Значение национальных академий наук стран Азии, Австралии и Новой Зеландии в научно-технических системах этих стран. Национальные академии наук в большинстве стран Азии, Австралии, Новой Зеландии объединяют выдающихся ученых и специалистов, которые способствуют повышению научного уровня исследований, разработок и образования, развитию диалога между наукой и обществом, а также выполняют функции независимых экспертов. Китайская академия наук является стержнем научно-технической системы КНР [15]. Тот факт, что Китайская академия наук названа «стержнем научно-технической системы КНР» [15], свидетельствует об ее выдающейся роли в развитии фундаментальных и прикладных научных исследований во всех направлениях естественных наук и их приложений. Страны Азии в последние годы демонстрируют значительную публикационную активность, и 14 из них входили в число первых 50 из 239 стран мира, которые в 1996–2013 гг. имели публикации в базе данных SCOPUS. Австралия и Новая Зеландия занимали 11-е и 34-е места в этом списке. По сравнению с 2003 г. в 2013 г. 10 из 14 стран Азии улучшили свой рейтинг в рассматриваемой совокупности публикаций. Особенно значительно (в 4 раза) возросла за этот период публикационная активность ученых КНР и Индии. Количество публикаций из Австралии и Новой Зеландии возросло за этот период вдвое, однако ранг Австралии не изменился, а Новая Зеландия опустилась на 6 позиций [47]. Хотя непосредственной связи между национальными академиями наук и общей публикационной активностью стран не имеется, за исключением Вьетнама, Кампучии, КНР, Монголии, Непала и Тайваня, академии наук которых имеют в своем научно-исследовательские учреждения, однако можно предположить, что увеличение количества публикаций из стран Азии, Австралии

О. А. Грачев, В. И. Хоревин

и Новой Зеландии в рейтинговых изданиях связано с улучшением деятельности высших национальных институтов этих стран. Это предположение основано на анализе деятельности всех рассмотренных академий, который подтвердил их постоянное внимание к повышению уровня национальных исследований. Использование данных о распределении Нобелевских лауреатов среди ученых стран Азии дает некоторые основания для определения значимости академий наук этих стран в мировом контексте. 29 премий или 51,8% от общего количества 56 Нобелевских премий стран Азии присуждены в области естественных наук, 18 (32,4%) составляли премии мира, 6 (10,7%) премий было в области литературы и 3 (5,5%) – в области экономики [48]. Лауреатами таких наград становились представители 16 азиатских стран, однако только 6 стран (Израиль, Индия, КНР, Пакистан, Тайвань, Япония) имеют Нобелевские премии в области естественных наук. Среди Нобелевских лауреатов 21 член академий наук стран Азии, в том числе 12 членов Академии Японии [31], 5 – Израильской академии естественных и гуманитарных наук [9], по одному члену Индийской национальной академии наук [10], Китайской академии традиционной китайской медицины [48], Китайской академии (Тайвань) [16] и Академии наук Пакистана [24]. Выдающиеся достижения имеются в основном в трех странах (Израиль, КНР, Япония). Даже КНР имеет только одного Нобелевского лауреата в области естественных наук (Youyou Tu, премия 2015 г. в области физиологии, медицины), хотя Нобелевские премии получили несколько этнических китайцев, которые родились и получили образование в Китае, а впоследствии работали в США (Chen Ning Yang и Tsung-Dao Lee, 1957 г.; Daniel Chee Tsui, 1988 г.; Charles K. Kao, 2009 г. – все в области физики). Шесть действительных членов Австралийской академии наук (F. Macfarlane Burnet, 1960 г .; J. C. Eccles, 1963 г .; P. C. Doherty, 1996 г .; B. J. Marshall и J. R. Warren, 2005 г. – все в области физиологии, ме-

дицины; Brian Schmidt, физика, 2011 г.) отмечены Нобелевскими премиями [48]. Это может свидетельствовать, что научная инфраструктура в нескольких странах Азии и Австралии позволяет достигнуть выдающихся научных результатов. Выводы 1. Национальные академии наук функционируют в 24 из 41 страны Азии, в которых есть научная инфраструктура и публикации в базе данных SCOPUS, также в Австралии и Новой Зеландии. 2. В 15 странах Азии функционирует одна академия наук, которая имеет статус национальной, в Малайзии, Сингапуре и Японии – две академии, в Монголии, Вьетнаме, Республике Корея – три академии, в Иране – четыре, в Индии – пять, КНР – семь академий. 3. Основными задачами национальных академий наук стран Азии, Австралии и Новой Зеландии являются содействие научно-техническим исследованиям; обеспечение современного научного уровня образования; участие в научно-технической интеграции на национальном и международном уровнях; предоставление независимых экспертных оценок правительству и обществу по вопросам науки и образования, выявление и поддержка выдающихся ученых и специалистов, в том числе женщин и молодежи, поощрение исследовательской работы путем предоставления наград, грантов, стипендий и т. д. 4. 22 академии стран Азии и Австралийская академия наук имеют в своем составе объединения наиболее квалифицированных и авторитетных специалистов, которые образуют сообщество или институт членов академии. В двух странах академии представлены сетью научных учреждений (Академия наук и технологий Вьетнама) или подразделений (Королевское научное общество Иордании) и не имеют института членов академии. Национальные академии наук КНР, Монголии, Китайской Республики (Тайвань), Кампучии, Непала имеют в своем составе наряду с институтом членов академий систему научно-исследовательских институтов и центров.

ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2015, № 4

НАЦИОНАЛЬНЫЕ АКАДЕМИИ НАУК СТРАН АЗИИ, АВСТРАЛИИ И НОВОЙ ЗЕЛАНДИИ. НАУКОВЕДЧЕСКИЙ АНАЛИЗ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ

5. Категория иностранных членов установлена в 8 из 22 рассмотренных национальных академий наук, имеющих в своем составе институт членов академии, избранных пожизненно. Ассоциированные члены академий наук Ирана, Малайзии, Непала, Пакистана и Таиланда рассматриваются в качестве кандидатов для избрания действительными членами. 7. Доля женщин среди национальных членов национальных академий наук в большинстве стран Азии составляла 5–10%. 8. Среди общего количества 56 Нобелевских лауреатов стран Азии – 1.

10.

11. 12.

Грачев О. А. Национальные академии наук стран Европы. Науковедческий анализ / О. А. Грачев, В. И. Хоревин // Наука и науковедение. – 2015. – № 2. – С. 99–112. Грачев О. А. Науковедческий анализ современного состояния национальных академий наук США, Канады и стран Латинской Америки / О. А. Грачев, В. И. Хоревин // Наука и науковедение. – 2015. – № 3. – С. 55–66. Global Network оf The World's Science Academies [Electronic resource]. – Access mode: http:// www.interacademies.net/About/18190.asp The Association of Academies and Societies of Sciences in Asia [Electronic resource]. – Access mode: http://aassa.asia/member/academies.php Австралийская академия наук [Электрон-ный ресурс]. – Режим доступа: https://www.science. org.au/ Академия наук Афганистана [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www. interacademies.net/Academies/ByRegion/ MiddleEastCentralAsia/Afghanistan.aspx Бангладешская академия наук [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www. bas.org.bd/ Вьетнамская академия наук и технологий [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.vast.ac.vn Израильская академия естественных и гуманитарных наук [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.academy.ac.il Индийская национальная академия наук [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www insaindia.org Индонезийская академия наук [Электрон-ный ресурс]. – Режим доступа: http://www aipi.or.id Королевское научное общество Иордании [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.rss.jo/

ISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2015, № 4

12 членов Академии Японии, 5 – Израильской академии естественных и гуманитарных наук, по одному члену Индийской национальной академии наук, Китайской академии традиционной китайской медицины, Китайской Академии (Тайвань) и Академии наук Пакистана. 6 Нобелевских премий присуждено членам Австралийской академии наук. Это может свидетельствовать, что научная инфраструктура в нескольких странах Азии и Австралии позволяет достигнуть выдающихся научных результатов. 13.

14.

15. 16.

17.

18.

19. 20.

21.

22.

23.

24.

25.

Академия наук Исламской Республики Иран [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.ias.ac.ir Королевская академия Камбоджи [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.rac-academy.edu.kh/ Академия наук КНР [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://english.cas.cn Китайская академия [Электронный ресурс]. – Режим доступа: https://www.sinica. edu.tw/] Государственная академия наук Корейской Народно-Демократической Республики [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.icsu.org/publicdb/frmDisplayMemb er?docid=7b543e5bd9b36999fa5e618a7401428b Национальная академия наук, Республика Корея [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.nas.go.kr/eng/ Академия наук Ливана [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://asduliban.org/main.html Академия наук Малайзии [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.akademisains.gov.my/] Монгольская академия наук [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.mas.ac.mn Академия наук и технологий Непала [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://nast.gov.np/new/ Королевское общество Новой Зеландии [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.royalsociety.org.nz] Пакистанская академия наук [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.paspk. org/]. Палестинская академия наук и технологий [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.palestineacademy.org/main/en

О. А. Грачев, В. И. Хоревин 26.

27.

28.

29.

30. 31. 32.

33. 34.

35.

36.

37.

38.

Сингапурская национальная академия наук [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://snas.org.sg Тайская академия наук и технологий [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.tast.or.th Национальная академия наук и технологий Филиппин [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.nast.ph/ Национальная академия наук Шри-Ланки [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.nassl.org Научный совет Японии [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.scj.go.jp/en Академия Японии [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.japan-acad.go.jp/en Национальная академия наук Индии [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.nasi.org.in Индийская академия наук [Электронный ресурс]. – Режим доступа: www.ias.ac.in. Индийская национальная академия технологий [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.inae.in/ Национальная академия аграрных наук [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://naasindia.org/ Китайская Академия традиционной китайской медицины [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://old.cacms.ac.cn/english Китайская академия медицинских наук [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://english.pumc.edu.cn/ Китайская академия аграрных наук [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.caas.cn/en/

39.

40.

41.

42.

43.

44.

45.

46.

47.

48.

Китайская академия социальных наук [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://cass.cssn.cn/ Китайская академия науки и технологического развития [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.casted.org.cn/en/ Китайская академия инженерии [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.cae.cn Раевская Е. Г. Деятельность Китайской академии наук и отражение ее научнотехнических публикаций в международных информационных системах / Е. Г. Раевская // Научно-техническая информация (НТИ). Сер. 1. Организация и методика информационной работы. – 2015. – № 4. – С. 24–33. The World Academy of Sciences for the advancement of science in developing countries [Electronic resource]. – Access mode: http:// twas.org/] Австралийcкая академия гуманитарних наук [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.humanities.org.au/ Академия социальних наук Австралии [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.assa.edu.au/ Австралийская академия технологических наук и инженерии [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.atse.org.au/ The SCImago Journal & Country Rank [Electronic resource]. – Access mode: http://www.scimagojr. com/countryrank.php?area=0&c Nobel Laureates and Country of Birth [Electronic resource]. – Access mode: http://www.nobelprize. org/nobel_prizes/lists/countries.html

Получено 22.09.2015 О. О. Грачев, В. І. Хорєвін

Національні академії наук країн Азії, Австралії та Нової Зеландії. Наукознавчий аналіз діяльності Порівняльний наукознавчий аналіз національних академій наук 24 країн Азії, а також Австралії та Нової Зеландії виконано на підставі останніх даних, що містяться на їхніх веб-сайтах. У роботі розглянуто історію створення, сучасний статус, структуру, завдання, тематичні пріоритети національних академій наук, категорії членів, присудження премій, участь жінок та молоді в роботі національних академій наук, місце національних академій наук в наукових та освітніх системах цих країн. На підставі аналізу національних академій наук країн Азії зроблено висновок, що у більшості цих країн національні академії наук перебувають у стадії становлення, а наукова інфраструктура, яка здатна забезпечити видатні наукові досягнення, є в декількох країнах Азії та Австралії. Ключові слова: національні академії наук країн Азії та Австралії, Королівське товариство Нової Зеландії, завдання, структура, категорії членів.

ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2015, № 4

ІСТОРІЯ НАУКИ УДК[629.7/930.2](477)

Ю.А. Храмов

Начальный этап ракетно-космической науки и техники (1926–1944) Впервые в украинской историографии кратко изложен начальный этап развития мировой ракетно-космической науки и техники с их предысторией в хронологических рамках, очерченных тремя ключевыми событиями: создание пороховых ракет (ХІІІ ст.); ракет в современном понимании как летательных аппаратов, использующих для движения реактивный эффект от сгорающего рабочего тела – ракетного топлива (1926); создание первых управляемых баллистических ракет с ЖРД (1942–1944). Показано, что на этапе 1926–1944 произошло формирование современного ракетостроения. В рамках предложенной периодизации проведена систематизация основных фактов, разбросанных в различных изданиях, выполнено их уточнение, введен в оборот ряд малоизвестных событий и персоналий, еще недавно строго засекреченных.

Возникновение ракет как летательных аппаратов, перемещающихся в пространстве под действием реактивной силы (тяги), возникающей при истечении газов от сгорающего ракетного топлива (рабочего тела) и обеспечивающей их движение, датируется 16 марта 1926 г., когда американский ученый и инженер Р.Годдард впервые осуществил пуск такой ракеты – Годдард-1 с жидкостным ракетным двигателем (ЖРД) (первые работы по созданию ЖРД начал в 1921 г.). Она поднялась на высоту 12,5 м и пролетела расстояние 56 м от места старта, находясь в полете 2,5 с [1–3]. В последующие годы он разработал еще ряд жидкостных ракет, вводя в них значительные усовершенствования. Так, его ракета «Годдард-3» отличалась от своих предшественниц не только размерами, но и наличием в головной ее части научного оборудования (барометр, термометр, фотокамера), а также гироскопических рулей для стабилизации в полете, ее успешные пуски состоялись в 1928–1929 гг. Следующая ракета «Годдард-4», имея длину 3 м и стартовую массу 21 кг, 30.12.1930 г.

поднялась на высоту 600 м, при этом ее максимальная скорость в полете составила 800 км/час. 19.04.1932 г. состоялся первый успешный пуск его ракеты с гирорулями, а в марте 1937 г. ракета «Годдард Л-Б» достигла высоты 2,8 км. Он же первый осуществил полет ракеты с ЖРД с карданным подвесом (1937) [3]. В Европе пуск ракет собственных конструкций впервые осуществили: советский конструктор В.А. Артемьев – ракеты на бездымном (долгогорящем) порохе 3 марта 1928 г. и немецкие инженеры Р.Тилинг – твердотопливной ракеты 13 марта 1931 г. (полет продолжался 11 с) и И.Винклер – жидкостной 14 марта 1931 г. Длина ракеты И.Винклера равнялась 60 см, весила 5 кг, в том числе топливо – 1,7 кг. Она достигла высоты около 100 м. 7 мая 1931 г. была успешно запущена жидкостная ракета, разработанная Г.Обертом и Р.Небелем [13]. 17 августа 1933 г. в СССР была запущена ракета ГИРД-09 на гибридном ракетном топливе конструкции М.К. Тихонравова [5], а 25 ноября – жидкостная ракета ГИРД-10 конструкции Ф.А. Цандера [4, 7].

Ю. А. Храмов

Эти первые ракеты (в современном понимании) (1926–1933), несмотря на невысокие летные характеристики, доказывали реальность их практического использования. Период до 1926 г., в течение которого (с ХIII ст.) ракеты преимущественно создавались и использовались как артиллерийские реактивные снаряды (боевые ракеты), следует считать предысторией современного ракетостроения [1]. Первой такой ракетой была пороховая, в которой горение заряда (пороха) создавало реактивный эффект (известен с древних времен), обеспечивающий полет. Именно изобретение пороха в Китае в ХI ст. предопределило появление ракет. Впервые их применили китайцы в 1232 г. при осаде Пекина монголами. В том же ХIII ст. ракеты использовали в Индии, арабских странах, тогда же о них стало известно и в Европе, где они с конца ХIV ст. стали использоваться в военных целях (Италия, Франция). В Украине ракеты применили в 1516 г. под Белгородом. В первой половине XVI ст. итальянский математик и механик Н.Тарталья (ок. 1499–1557) в трактатах «Новая наука» (1537) и «Проблемы и различные изобретения» (1546) описал траекторию движения снарядов, доказал, что она криволинейна и наибольшая дальность полета достига-

Р. Годдард

ется при наклоне ствола пушки под углом 45° к горизонту, чем положил начало баллистике. С конца ХVIII ст. в Европе усилился интерес к боевым ракетам, и в начале ХIХ ст. здесь создаются первые ракетные центры и ракетные заводы. В 1804–1805 гг. английский ученый и изобретатель У.Конгрев (1772–1828) разработал боевые ракеты с дальностью полета 1,8 км. Он также предложил помещать в головную часть ракеты взрывчатое вещество, заменил ее бумажный корпус на металлический, показал влияние скорости истечения газов из ракеты на ее скорость, построил ракеты со стартовой массой 225 кг и 450 кг. В 1844 г. английский инженер У.Гейл (1797–1870) изобрел ракету, стабилизирующую в полете вращением с помощью сопел с истекающими из них газами [6]. Российский ученый и изобретатель К.И. Константинов (1818–1871) разработал ракеты с дальностью полета 4–5 км, исследовал влияние формы и конструкции ракеты на ее баллистику, заложил научные основы расчета и проектирования ракет [9, 10]. А.Д. Засядко (1779–1837) – российский артиллерист и конструктор, уроженец Украины, разработал ракеты трех калибров, первые пусковые станки для залпового огня 6 ракетами, приспособление для наведения на

Р. Годдард и одна из первых его ракет перед пуском ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2015, № 4

НАЧАЛЬНЫЙ ЭТАП РАКЕТНО-КОСМИЧЕСКОЙ ТЕХНИКИ (1926–1944)

цель, организовал крупносерийное производство ракет [11]. Другой выходец из Украины, Н.И. Кибальчич (1853–1881) – революционер и изобретатель, является автором проекта порохового ракетного двигателя летательного аппарата (ЛА) для полета в космосе (1881 г., опубликован в 1918 г.) [4, 12]. В 1893 г. проект ЛА с двигателем на твердом топливе предложил немецкий инженер Г.Гансвиндт (1856–1934) [2]. Значительный вклад в практическое ракетостроение внес шведский конструктор В.Унге (1845–1915) [1]. В 1896 г. он осуществил пуск сконструированной им ракеты на бездымном порохе (в составлении рецептур порохов ему помогал А.Нобель, который также вначале субсидировал его работы). Однако вскоре в связи с его низким качеством В.Унге от него отказался и стал использовать черный порох. Первый применял (1896–1897) в ракетах сопла Лаваля, обеспечивающие истечение газов со сверхзвуковой скоростью и стабилизацию их в полете. В 1905 г. разработал боевые ракеты, которые запускались с наклонных направляющих и стабилизировались в полете вращением. Некоторые из них были длиной 2,34 м и массой 364 кг, включая 116 кг пороха и 58 кг – взрывчатого вещества. Корпусы ракет изготавливал из стали. Предложил использовать ракеты в стационарных, передвижных и переносных пусковых установках. В 1894 г. созданием ракетных снарядов начал заниматься российский химик и изобретатель Н.И. Тихомиров (1859–1930) и в 1912 г. предложил проект снаряда реактивного действия на бездымном порохе («самодвижущейся мины») для случая воды и воздуха. Разработал рецептуру получения бездымного пороха и технологию изготовления из него шашек, обеспечивающих достаточное время горения и стабильные параметры заряда. В 1921 г. для внедрения его идей и изобретений в Москве была организована Газодинамическая лаборатория (ГДЛ), директором которой он был в 1921–1930 гг. Ее деятельность сосредоточилась на разработке ракетных снарядов на стабильном бездымном ракетном порохе, полученный в середине 20-х годов ХХ ст. Н.И. Тихомировым и В.А. Артемьевым в ГДЛ и учеными Института прикладной химии (С.А. Сериков и др.) [1].

В 1910 г. французский инженер Р. Лоран (1877–1933) изобрел прямоточной воздушно-ракетный двигатель. С начала 30-х гг. ХХ ст. в разных странах начинают создаваться общественные, государственные и частные ISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2015, № 4

структуры для разработки ракет и ракетных двигателей, организуются соответствующие общества, начинают выходить научно-технические журналы. Так, в 20-х гг. были созданы Общество изучения межпланетных сообщений (1924 г., СССР), Общество межпланетных сообщений (1927 г., Германия), Комитет по астронавтике (1927 г., Франция), Американское ракетное общество (1930). Особенно активно ракетная техника развивалась в Германии, которая стала лидером в этой области [13]. С 20-х гг. ряд немецких инженеров начинают интенсивно разрабатывать ракетные двигатели (М.Валье, Х.Вальтер, И.Винклер, Р.Небель, В.Ридель, К.Ридель и др.). В 1931 г. К.Ридель и Р.Небель создали ЖРД, который в следующем году был испытан на экспериментальных ракетах. Как известно, поражение Германии в Первой мировой войне (1914–1918) завершилось подписанием в 1919 г. Версальского мирного договора, по которому она ограничивалась в разработке и производстве вооружений, в частности самолетов, подводных лодок и танков, но о зарождающейся ракетной технике речь не шла. Поэтому в 1930 г. исследованиями ракет начал заниматься В.Дорнбергер, организовавший научную группу, в которую входили В. фон Браун, В.Гельмут, Г.Греттруп, В. Ридель, А.Рудольф, В.Тиль и др., и создавший экспериментальную станцию для исследований жидкостных ракет. Работы в области ракетной техники в Германии проводились на ряде ракетных полигонов, в частности в Куммерсдорфе, где в 1934 г. создана испытательная лаборатория «Вест», в которой проводилось тестирование реактивных двигателей, запускались десятки исследовательских образцов реактивных снарядов, в частности ракета «Агрегат-1» (А-1), которая должна была стабилизироваться в полете, но этого не произошло. В 1934 г. запущено вторую ракету А-2, изготовленную в двух экземплярах. Обе ракеты во время вертикального пуска достигли высоты 1,5 км. В мае 1936 г. генерал Кессерлинг издал приказ о создании Исследователь-

Ю. А. Храмов

ского ракетного центра Пенемюнде на островах в Балтийском море, руководителями которого стали В.Дорнбергер (административный директор) и В. фон Браун (технический директор) – ведущие немецкие специалисты-ракетчики. В 1937 г. здесь было начато создание управляемых ракет «Фау-1» и «Фау-2» (А-4) и «Вассерфаль», используемых для обстрела европейских городов – Антверпена, Брюселя, Льежа, но главным образом Лондона. «Фау-1» – управляемый летательный аппарат, или первая боевая крылатая ракета, конструктор которой немецкий инженер Р.Луссер (1899–1969). (идею крылатой ракеты – беспилотной,

автоматически управляемой «летающей бомбы», выдвинул в 1918 г. Р. Лоран) Масса «Фау-1» составляла 2200 кг, в том числе переносимой взрывчатки – 700 кг, длина – 7,5 м, скорость в полете – 600 км/час, дальность – около 370 км, высота полета – 150–200 м. Имела бензиновый пульсирующий воздушно-реактивный двигатель. Система управления состояла из гироскопа, магнитного компаса, автопилота и включалась после старта. 13 июня 1944 г. запущено по Лондону 15 ракет «Фау-1», всего их было изготовлено 30 000 [13]. «Фау-2», или А-4 – первая управляемая баллистическая жидкостная ракета (конструктор – В. фон Браун) [14]. Первую А-4 сконструировано в 1941 г., в июле 1942 г. изготовлено их исследовательскую партию и передано на испытание, 3 октября состоялся первый успешный пуск «Фау-2». На ней был установлен ЖРД конструкции В.Тиля (1910–1943). Она имела длину 13,9 м, диаметр корпуса – 1,6 м, тягу РРД – около 26 т, максимальную скорость – 1,5 км/с, дальность полета – 320 км, вес взрывчатки – около

В. фон Браун

Старт ракеты «Фау-2»

Ракета «Фау-1»

ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2015, № 4

НАЧАЛЬНЫЙ ЭТАП РАКЕТНО-КОСМИЧЕСКОЙ ТЕХНИКИ (1926–1944)

Т. фон Карман

У. Пикеринг

1 т. Ракета «Фау-2» была выдающимся техническим достижением, ее создание стало рывком в развитии ракетной техники, а сама она стала прообразом современных баллистических ракет. Всего было изготовлено 12 000 ракет «Фау-2», из них свыше 10 000 выпущено по Англии, последняя по Лондону – 27 марта 1945 г. Эффективность их составляла около 40% [13]. В 1941 г. В. фон Браун разработал проект межконтинентальной баллистической ракеты с дальностью полета около 4500 км. Двухступенчатую баллистическую ракету А9/А-10 изготовили в декабре 1944 г., экспериментальный пуск ее состоялся 8 января 1945 г., через 7 с после старта она взорвалась. Вскоре произошел еще один, последний, пуск ракеты А-9/А10, который также завершился неудачно. Она должна была нанести удар

Ракета «ВАК-Корпорал»

ISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2015, № 4

по территории США. 5 мая 1945 г. полигон Пенемюнде заняли советские войска, подземный ракетный завод – американские. Группа немецких ракетчиков во главе с В. фон Брауном и В.Дорнбергером еще раньше сдалась в плен американцам и в дальнейшем работала в ракето-космическом комплексе США [14]. После первых сообщений о разработке Германией принципиально нового оружия – ракет «Фау-2» в США была начата программа создания управляемых баллистических ракет [15]. Еще в 1938 г. в Калифорнийском технологическом институте в Пасадене организована Лаборатория реактивного движения, которую возглавил Т. фон Карман. В ней начались разработки ракетных технологий, в частности, получено смесевое твердое ракетное топливо. В 1944 г. в сотрудничестве с Бюро боеприпасов Армии, в Лаборатории создана первая баллистическая твердотопливная ракета «Прайвит», запущенная в декабре того же года, предназначалась для исследовательских целей. На ракетах «Прайвит» отрабатывались их конструкции, изучались особенности полета. В это время из Великобритании стали поступать обломки немецких ракет «Фау-2», которые изучались американскими инженерами для воспроизводства. Около 100 трофейных ракет «Фау-2» было вывезено в США, где при участии немецких специалистов довольно быстро удалось её воспроизвести, и уже 10 мая 1946 г. состоялся первый успешный пуск «Фау-2» на американской земле. Ракеты запускались с целью сбора научной и военной информации, а также для исследования верхних слоев земной атмосферы (до сентября 1952 г. осуществлено 64 запуска). Однако вскоре стало ясно, что трофейные «Фау-2» уже уступают разрабатываемым собственным американским ракетам и не удовлетворяют требованиям ученых и военных. Поэтому после завершения экспериментов на ракетах «Прайвит» Лаборатория реактивного движения приступила к созданию более совершенных баллистических жидкостных ракет, в частности «ВАК-

Ю. А. Храмов

Корпорал» (конструктор У.Пикеринг), успешный пуск которой состоялся уже 30 октября 1945 г. В конструкции ракеты «ВАК-Корпорал» носовая часть была отделяемая, автоматически отстреливалась после прекращения работы двигателя и мягко спускалась на парашюте на землю. Ее цилиндрический корпус имел длину 4,39 м, диаметр – 30,5 см, стартовая масса равнялась 302 кг, масса топлива – 181 кг, полезного груза – 11 кг, тяга – 6,67 кН. Запуск производился из шахты. В СССР вначале предпочтение отдавалось созданию реактивных снарядов для реактивной артиллерии [16–18]. Первой здесь государственной структурой в области ракетной техники была Газодинамическая лаборатория (ГДЛ), созданная в Москве 1 марта 1921 г. при военном ведомстве (в 1925 г. переведена в Ленинград, в 1928 г. приобрела это название). В 1929–1933 гг. в ГДЛ работал В.П. Глушко – выдающийся конструктор многих советских ЖРД, где разработал в 1930–1931 гг. первые советские экспериментальные ЖРД (так называемые опытные ракетные моторы, или ОРМ, в 1931–1932 гг. проведены их пуски (100) с применением низкокипящих и высококипящих топлив, что привело к созданию ОРМ-1 и ОМР-52 с тягой около 3000 Н. Здесь же он работал над ракетными топливами и совершенствованием ЖРД, сконструировал первый электротермический ракетный двигатель, а также ряд жидкостных ракет – реактивных летательных аппаратов РЛА с высотой подъема 2–4 км [16]. В 1931 г. в Москве и Ленинграде, позднее в Баку, Тифлиси, Харькове и других городах СССР организуются Группы изучения реактивного движения (ГИРД). В частности, в июле 1932 г. начальником МосГИРДа назначен С.П.Королев, под руководством которого и были осуществлены запуски названных выше первых советских ракет. 21 сентября 1933 г. в Москве на базе ГДЛ и МосГИРД создан Реактивный научно-исследовательский институт (РНИИ), начальником которого назначили И.Т. Клейменова, его заместите-

лем – С.П. Королева. В РНИИ разрабатывались теоретические и практические вопросы основных направлений ракетной техники: создание ЖРД (В.П. Глушко, М.К. Тихонравов), крылатых ракет и ракетных аппаратов (С.П. Королев), устойчивость полета ракет (Б.В. Раушенбах), разработка и усовершенствование реактивных снарядов и пусковых установок (Г.Э. Лангемак) и др. Здесь С.П. Королев разработал ряд проектов летательных апаратов, в частности ракетопланера Рп-318 и крылатой ракеты 212 с ЖРД (испытывалась в 1939 г.) [19]. В РНИИ продолжались и работы В.П. Глушко, проводимые им в ГДЛ, в частности в ноябре 1936 г. состоялись стендовые испытания ЖРД тягой до 175 кг для ракетопланера РП-318 и крылатой ракеты Королева [16]. Первый полет РП-318 с работающим ЖРД осуществлен 28.02.1940. На основе работ, выполненных еще в ГДЛ, в РНИИ в 1938–1939 гг. были усовершенствованы реактивные снаряды РС-82 и РС-132 и пусковые установки (ПУ) к ним (В.А. Артемьев, И.Т. Клейменов, Г.Э. Лангемак, Ю.А. Победоносцев, И.И. Гвай и др.). В 1940 г. началось производство их доработанных вариантов. В те же годы РНИИ совместно с промышленностью создал несколько десятков типов систем «пусковая установка – ракета», среди которых известные «Катюши». Так, группой конструкторов Института под руководством И.И. Гвая в 1939–1941 гг. разработана на базе грузового автомобиля ЗИС-6 самоходная многозарядная ПУ для РС-132 (БМ-13) – первые «Катюши». Создание ее серийного образца завершено в августе 1941 г. в СКБ завода «Компрессор» (Москва), с июня оно стало головным по совершенствованию и созданию новых типов «Катюш» (главный конструктор В.П. Бармин). Группа Ю.А. Победоносцева в РНИИ продолжила работы по совершенствованию РС. Именно это направление ракетной техники – создание реактивных снарядов на твердом топливе – было в СССР приоритетным. Об этом свидетельствуют результаты обсуждения этого вопроса на Научном совете Наркомата боеприпасов

ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2015, № 4

НАЧАЛЬНЫЙ ЭТАП РАКЕТНО-КОСМИЧЕСКОЙ ТЕХНИКИ (1926–1944)

В.П. Глушко

С.П. Королев

СССР в августе 1939 г., где решено было форсировать те работы, которые будут давать быструю отдачу. Советская реактивная артиллерия внесла важный вклад в победу СССР в Великой Отечественной войне (1941–1945). Однако целесообразность создания большой баллистической ракеты с мощным ЖРД с учетом финансово-экономических возможностей страны тоже не исключалась. В августе 1938 г. при Главном артиллерийском управлении организуется КБ-7 для разработки баллистических ракет на кислородно-спиртовом топливе. Было изготовлено и испытано несколько их типов, однако тактико-технические характеристики оказались явно недостаточными, поэтому решено было продолжить их научные исследования. В 1935 г. увидела свет книга Г.Э. Лангемака и В.П. Глушко «Ракеты, их устройство и применение» [20], обобщающая опыт конструирования жидкостных и твердо-

Реактивная система залпового огня БМ-13 «Катюша» ISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2015, № 4

Ю.А. Победоносцев

И.И. Гвай

топливных ракет и определившая перспективы их применения, выходили также научные журналы «Ракетная техника» и «Ракетное движение». В ноябре 1934 г. в Харьковском авиационном институте была организована реактивная группа, которая начала изучать твердотопливные ракеты и пропагандировать идеи реактивного движения. Но по финансовым причинам в апреле 1935 г. она остановила работу. В ноябре 1937 г. начался второй этап ее деятельности, когда ее возглавил академик АН УССР Г.Ф. Проскура. В течение трех лет было создано вертикальное пусковое устройство, испытательный стенд для проверки реактивной тяги, устройство для изготовления пороховых шашек. В конце концов, 19 сентября 1940 г. возле с. Черкасская Лозовая под Харьковом осуществлен первый успешный пуск пороховой ракеты собственного производства. На 1941 г. планировалось построение большой стратосферной ракеты, но Великая Отечественная война прервала активную деятельность харьковской реактивной группы [21]. В 1941 г. подразделение по разработке ЖРД Реактивного научно-исследовательского института реорганизуется в Особое конструкторское бюро, которое с 1945 г. специализуется на разработке мощных ЖРД. В 1948–1953 гг. здесь были созданы первые советские ЖРД большой тяги – кислородно-спиртовые двигатели РД-100, РД-101 и РД103. Разработкой и ракетных двигателей занимались также КБ С.А. Косберга

Ю. А. Храмов

(с 1941 г. – главный конструктор) и КБ А.М. Исаева (с 1944 г. – главный конструктор). Первые советские ракетные самолеты БИ созданы в 1942 г. в КБ В.Ф. Болховитинова конструкторами А.Я. Березняком и А.М. Исаевым с двигателем, разработанным в РНИИ (ЖРД Д-1-А-1100). Первый испытательный полет на первом опытном экземпляре БИ-1 выполнил летчик-испытатель Г.Я. Бахчиванджи (следует заметить, что первый полет ракетного самолета состоялся в Германии 20.06.1939 г., первый боевой вылет – там же 14.05.1944). В 1944 г. на БИ был установлен двигатель РД-1 конструкции А.М. Исаева. Всего было изготовлено 9 БИ, но боевого применения они не получили. В 1941–46 гг. под руководством В.П. Глушко разработали ЖРД с химическим зажиганием РД-1ХЗ, который, как и РД-1, стал первым советским серийным ЖРД. Ракетные двигатели использовались и для ускорения при взлете самолета с целью сокращения длины пробега. Подобно американцам ракеты «Фау-2» и опыт по их созданию решил использовать и СССР, пославший в Германию уже в апреле 1945 г. группу специалистов для обнаружения самой ракеты (или ее частей) и получения технической документации на нее, изучения ее конструкции, технологии изготовления и др. Из упомянутых выше ракетчиков в группу вошли С.П. Королев, В.П. Глушко, Ю.А. Победоносцев, М.К. Тихонравов, А.М. Исаев и В.П. Бармин. В результате была собрана информация по образцам ракеты «Фау-2», которая дала возможность восстановить основную техническую документацию на саму ракету и начать работы по ее воспроизведению с использованием отечественных материалов и технологий, которые завершились созданием копии ракеты «Фау-2» – боевой жидкостной баллистической ракеты Р-1. Однако широкомасштабные работы в области ракетной техники в СССР начались только после завершения Великой Отечественной войны. Следует отметить, что не только война затормозила развитие советской ракет-

100

ной техники, но и сталинские репрессии 1937–1938 гг., когда ведущие конструкторы и организаторы ракетостроения С.П. Королев, В.П. Глушко, И.Т. Клейменов, Г.Э. Лангемак, Б.В. Раушенбах и др. были арестованы, часть расстреляна, остальные отлучены от нормального творческого процесса, работая в «шарашках» НКВД. В 1937 г. арестован и расстрелян М.Н. Тухачевский – талантливый военоначальник, маршал, первый заместитель наркома обороны, многое сделавший для развития ракетной техники в СССР. Ракетная техника разрабатывалась также в Италии, где Г.Крокко совместно с др. построил в 1927–1928 гг. твердотопливные ракеты и провел их испытания, в 1930 г. разработал ЖРД на четырехокиси азота и бензине, в последующие годы – ряд ЖРД, работающих на однокомпонентном топливе, в т.ч. для создания тяги под водой [1]. Наряду с разработкой практических вопросов ракетостроения велись и теоретические исследования, в частности рассматривались проекты космических летательных аппаратов, орбитальных станций, полетов на Луну, межпланетных сообщений и др. Обоснование возможности полетов в космос с помощью ракет дал выдающийся российский ученый и изобретатель К.Э. Циолковский (1857– 1935) [22]. В своей фундаментальной работе «Исследование мировых пространств реактивными приборами» (1903) [23], а также в последующих он доказал реальность технического осуществления космических полетов, заложив основы теории реактивного движения, ракетных жидкостных двигателей (1911–1914) [24], теории многоступенчатых ракет (1926– 1929) [25], выдвинув ряд идей в области ракетостроения, что позволяет его считать одним из основоположников теоретической космонавтики [26]. Приведем два отрывка из его сочинения «Космические ракетные поезда», т. е. о многоступенчатой космической ракете. «1. Под ракетным поездом я подразумеваю соединение нескольких одинаковых реактивных приборов, двигающихся сначала по дороге, потом в воздухе, потом в пустоте вне атмосферы, наконец, где-нибудь между планетами или солнцами.

ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2015, № 4

НАЧАЛЬНЫЙ ЭТАП РАКЕТНО-КОСМИЧЕСКОЙ ТЕХНИКИ (1926–1944) 2. Но только часть этого поезда уносится в небесное пространство, остальные, не имея достаточной скорости, возвращаются на Землю. 3. Одинокой ракете, чтобы достигнуть космической скорости, надо делать большой запас горючего. Так, для достижения первой космической скорости, т. е. 8 кило [метров] в секунду, вес горючего должен быть по крайней мере в 4 раза больше веса ракеты со всем ее остальным содержанием. Это затрудняет устройство реактивных приборов. Поезд же дает возможность или достигать больших космических скоростей, или ограничиться сравнительно небольшим запасом составных частей взрывания» [25, c. 217]. ………………………………………………………………………… ………………………………………….................................... «18. Когда передняя ракета почти сожжет свое горючее, она отцепляется от четырех задних. Эти продолжают двигаться с разбега (по инерции), передняя же уходит от задних вследствие продолжающегося, хотя и ослабленного взрывания. Управляющий ею направляет ее в сторону и она понемногу спускается на Землю, не мешая движению оставшихся сцепленными четырех ракет. Когда путь очищен, начинает свое взрывание вторая ракета (теперь передняя). С ней происходит то же, что и с первой: она отцепляется от задних трех и сначала обгоняет их, но потом, не имея достаточной скорости, поневоле возвращается на планету. Так же и все другие ракеты, кроме последней. Она не только выходит за пределы атмосферы, но и приобретает космическую скорость. Вследствие этого она или кружится около Земли, как ее спутник, или улетает далее – к планетам и даже иным солнцам» [25, c. 238].

Вслед за К.Е. Циолковским к идее космической ракеты пришел в 1909 г. и Р.Годдард. В 1919 г. в работе «Метод достижения экстремальных высот» он обосновал возможность реализации его с помощью ракеты на химическом топливе и дал основные принципы ее конструкции и работы [23]. Стоит заметить, что в 1865 г. английский изобретать Э.Боксер (1822–1898), улучшая ракеты У.Конгрева, разместил его две ракеты в одной трубке одна за другой, прийдя тем самым практически к идее составной ракеты. Ряд важных работ по теории реактивного движения и межпланетных перелетов опубликовал французский ученый и летчик Р.Эно-Пельтри (1881–1957) [27]. ISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2015, № 4

Он выполнил расчеты наиболее выгодных траекторий полета космического аппарата и первый применил специальную теорию относительности к теории движения ракеты со скоростью, близкой к скорости света (1912) [1]. Рассмотрел условия межпланетных сообщений и их значение, вопросы проектирования орбит, использование атомной энергии в ракетах. Автор книги «Исследование верхних слоев атмосферы и возможность межпланетных сообщений» (1928) и обобщающего труда «Астронавтика» (1930) [27]. Необходимо отметить также работы австрийского ученого Г.фон Пирке (1880–1966), относящиеся к теории полета ракеты, эффективности ракетных двигателей, энергозатратам при полете в космосе, орбитальной станции. В 1920 г. провел расчеты орбит искусственных спутников Земли, спуск с них космического аппарата и возвращение его на Землю, в 1928–1929 гг. рассчитал траекторию полета к Венере, в 1928 г. показал, что использование орбитальной станции является необходимым условием для межпланетных перелетов (идею космической станции выдвинул в 1895 г. К.Э. Циолковский, в 1923 г. ее развил Г.Оберт). В 1923 г. увидела свет фундаментальная работа немецкого ученого и инженера румынского происхождения Г.Оберта (1894–1989) [28] в области теории полета ракет «Ракета в космическое пространство», посвященная широкому кругу вопросов ракетной техники и движения ракет в космосе (в 1929 г. вышло ее расширенное и дополненное второе издание «Пути осуществления космических полетов») [29]. Дал основное уравнение движения ракеты, обосновал возможность создания больших жидкостных ракет и многоступенчатых ракет, орбитальных станций, полета человека в космосе в специальной кабине и возвращения его на Землю с помощью парашюта, рассматривал вопросы медико-биологического обеспечения орбитальных полетов и др. Например, о значении орбитальной станции Г.Оберт писал: «Наблюдательная [орбитальная] станция могла бы одновременно быть и топливной базой, так как если водород и кислород будут защищены

101

Ю. А. Храмов

от солнечных лучей, то здесь они какой угодно срок могут оставаться в твердом состоянии. Ракета, заправляемая только здесь и отправляющаяся с орбитальной станции, не тормозится сопротивлением воздуха и очень мало тормозится силой притяжения… Кроме того, ракете совсем не нужна очень большая начальная скорость, чтобы выйти из сферы земного притяжения, так как, во-первых, на наблюдательной станции потенциал земного притяжения, несомненно, меньше, во-вторых, импульс этой ракеты должен только выровнять разницу между необходимой для нее скоростью и скоростью наблюдательной станции, составляющей примерно 6 км/с» [2, c. 506].

О вкладе Г.Оберта в ракетно-космическую науку и технику емко высказался В. фон Браун: «Герман Оберт был первым, кто, подумав о возможности создания космических кораблей, взял в руки логарифмическую линейку и представил математически обоснованные идеи и конструкции… Лично я вижу в нем не только путеводную звезду моей жизни, но также обязан ему своими первыми контактами с теоретическими и практическими вопросами ракетостроения и космических полетов. В истории науки и технологии за его революционный вклад в область астронавтики ему должно быть отведено почетное место» [14].

Идеи К.Э. Циолковского, Г.Оберта и Г.фон Пирке о роли орбитальной космической станции для межпланетных полетов развил австро-венгерский ученый и инженер Г.Нордунг (1892–1929). В 1929 г. вышла в свет его книга «Проблема путешествия в мировое пространство», в которой приведена конструкция долговременной орбитальной станции, один из трех блоков которой представлял собою вращающееся с определенной угловой скоростью колесо (колесо Нордунга). Следует заметить, что об орбитальной станции в виде колеса, с которой космические корабли стартовали бы к Луне и Марсу, писал в начале 50-х годов В. фон Браун. Второй блок – электростанция работающая на солнечной энергии, третий – обсерватория. Заслуживает внимание и идея Г.Нордунга об околоземной орбите, на которой станция (ИСЗ) находится постоянно над одной и той же точкой поверхности Земли (ныне такие орбиты называются стационарными, а ИСЗ на

102

К.Э. Циолковский

Г. Оберт

них – синхронными). Он рассчитал и высоту ее – около 40 тыс. км. В рассматриваемый период издан ряд работ, также посвященных теории межпланетных полетов: советского ученого и конструктора» Ф.А. Цандера (1887–1933) «Перелеты на другие планеты» (1924) [7, 8] и немецкого ученого В.Гомана (1880– 1943) «Возможность достижения небесных тел» (1925), в которой даны первые расчеты межпланетных траекторий, рассмотрены вопросы подъема и спуска космических аппаратов в атмосфере Земли, спуска на другие планеты, орбитального полета, перелеты между двумя планетами по траектории с минимальными энергозатратами (эллипсы Гомана; тоже самое обосновал В.П. Ветчинкин [5]). Активным пропагандистом космических полетов и космонавтики был немецкий инженер М.Валье (1895–1930) – автор известных в свое время книг «Полет в мировое пространство как техническая возможность» (1924; 1936 – рус. перевод) и «Прорыв в космос» (1924; 1930 – 6-е изд.) [30]. Приведем в этой связи его оптимистические высказывание: «Достижение Луны ракетами без людей должно совершиться сравнительно скоро, а путешествие на нее в пассажирской ракете также можно ожидать не слишком через большой промежуток времени, – писал он. – Когда дело дойдет до этого, то человечество может поставить себе еще более трудные цели. Каковы они будут и как скоро удастся достичь их – это будет зависеть главным образом от того, сможем ли мы на поверхности Луны найти или изготовить вещества, пригодные для кораблей в качестве горючего» [30, c. 215].

ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2015, № 4

НАЧАЛЬНЫЙ ЭТАП РАКЕТНО-КОСМИЧЕСКОЙ ТЕХНИКИ (1926–1944)

В 1924–1928 гг. австрийский инженер Ф. фон Гефт (1882–1954) предложил программу космических полетов и ряд проектов, в частности полетов на Венеру и Марс. В 1928–1932 гг. российский ученый Н.А. Рынин (1877–1942) издал 9 выпусков книги «Межпланетные сообщения» по истории и теории реактивного движения. Работа украинского ученого и изобретателя Ю.В. Кондратюка (1897– 1942) [4, 32] «Завоевание межпланетных пространств» (1929) касалась широкого круга вопросов ракетной техники и космонавтики [31]. В частности, в ней он писал: «Посмотрим на проблему выхода человека в межпланетные пространства с более «сегодняшней» точки зрения: чего мы можем конкретно ожидать в ближайшие – максимум десятилетия, считая от первого полета с Земли. Если не вдаваться в более или менее необоснованные фантазии то наши ожидания будут заключаться в следующем: 1) Несомненное огромное обогащение наших научных знаний с соответствующим отражением этого и в технике. 2) Возможное, более или менее вероятное, хотя и не достоверное, обогащение нашей техники ценными веществами, которые могут быть найдены на других телах Солнечной системы и которые отсутствуют или слишком редки на земной поверхности. 3) Возможные иные дары Солнечной системы, которых мы сейчас частью не можем и предвидеть и которые могут быть и не быть, например, результаты общения с предполагаемым органическим миром Марса. 4) Несомненная возможность для человечества овладеть ресурсами, с помощью которых можно будет самым коренным образом улучшать условия существования на земной поверхности, – проводить мелиорацию ее в грандиозных размерах, осуществляя в недалеком будущем предприятия и такого порядка, как изменение климата целых континентов» [31, c. 7].

А еще раньше в рукописной работе 1918–1919 гг. «Тем, кто будет читать, чтобы строить» он вывел основное уравнение движения ракеты, описал четырехступенчатую ракету на кислородно-водородном топливе, систему управления ракеты, использование гравитационного поля других встречных небесных тел при полете в космосе космического аппарата и небольших взлетно-посадочных аппаратов, отделяемых от основного космического корабля (матки) при посадке на небесное тело. ISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2015, № 4

Немало из этих его предвиденей было реализовано современной космонавтикой, в частности при экспедиции на Луну космического корабля «Аполлон-11» (1969). В 1933 вышла в свет книга немецкого ученого Э.Зенгера (1905–1964)«Техника ракетного полета», в которой он изложил результаты своих исследований в области ракетных двигателей (РД) (работа камеры сгорания РД с различными компонентами топлива; процессы, протекающие в ней; проблемы полета ЛА в космосе; химические, атомные и ионные РД). Теории ракетного движения и полета посвящены также работы российских ученых Н.Е Жуковского (1847–1921), И.В. Мещерского (1859–1935) и др. В частности в работах И.В. Мещерского «Динамика точки переменной массы» (1897) и «Уравнения движения точки переменной массы в общем случае» (1904), даны основные уравнения ракетодинамики. В приведенном кратком фрагменте истории ракетной техники мы выделили два ключевых события, определивших его хронологические рамки. Первое – это создание и успешный пуск в 1926 г. Р. Годдардом первой ракеты с жидкостным ракетным двигателем, что положило начало ракетной техники (ракетостроения) в современном смысле слова. До этого происходила эволюция пороховых ракет, совершенствовались их конструкции, изменялись параметры, состав горючего, назначение, с ХVIII ст. ракеты развивались в рамках реактивной артиллерии как реактивные снаряды. Второе ключевое событие – создание в 1941 г. и успешный пуск в 1942 г. первой баллистической управляемой жидкостной ракеты «Фау-2» В. фон Брауна, ее освоение и серийный выпуск в последующие годы, что свидетельствовало о завершении становления ракетной техники (в 1944 г. В. фон Браун сконструировал двухступенчатую баллистическую жидкостную управляемую ракету, но ее два запуска в начале 1945 г. оказались неудачными). Этот этап, ограниченный приведенными двумя событиями, стал начальным

103

Ю. А. Храмов

в развитии ракетной науки и техники и ракетостроения. Характерной его чертой было создание ракет все больших габаритов, стартовой массы и массы полезного груза, дальностью и высотой полета, т.е. с 1. 2.

3. 4.

5. 6. 7. 8.

9. 10. 11. 12. 13. 14. 15.

16.

Космонавтика. Энциклопедия. – М.: Изд-во «Советская энциклопедия», 1985. Пионеры ракетной техники: Гансвидт, Годдард, Эно-Пельтри, Оберт, Гоман. – М.: Наука, 1977. Бубнов Н.И. Роберт Годдард. – М.: Наука, 1978. Пионеры ракетной техники: Кибальчич, Циолковский, Цандер, Кондратюк. – М.: Наука, 1964. Пионеры ракетной техники: Ветчинкин, Глушко, Королев, Тихонравов. – М.: Наука, 1972. Из истории ракетной техники. – М., 1964. Цандер Ф.А. Из научного наследия. – М., 1967. Цандер Ф.А. Проблема полета при помощи реактивных аппаратов. Межпланетные полеты. – 2-е изд.– М., 1961. Константинов К.И. О боевых ракетах. – СПб, 1864. Храмой А.В. Константин Иванович Константинов. – М. – Л., 1951. Сонкин М.Е. Русская ракетная артиллерия. – 2-е изд. – М., 1952. Черняк А.Я. Николай Кибальчич – революционер и ученый. – М., 1960. Ракетная техника третьего рейха (Википедия). Браун Вернер фон (Википедия). Волков Е.Б., Филимонов А.А., Бобырев В.Н., Кобяков В.А. Межконтинентальные ракеты СССР (РФ) и США. История создания, развития и сокращения. – М., 1996. Глушко В.П. Путь в ракетной технике. Избранные труды. 1924. – 1946. – М., 1977.

более высокими тактико-техническими характеристиками. Подобная тенденция сохранялась и в последующие годы, когда началось бурное развитие этих новых направлений науки и техники. 17. 18. 19.

20. 21. 22. 23. 24. 25. 26. 27. 28. 29. 30.

31. 32.

Глушко В.П. Развитие ракетостроения и космонавтики в СССР. – 2-е изд. – М., 1981. Шипов Б.В. Отечественное ракетостроение. – М., 1967. Творческое наследие академика С.П. Королева. Избранные труды и документы. – М.: Наука, 1980. Лангемак Г.Э., Глушко В.П. Ракеты, их устройство и применение. – М.– Л.: ОНТИ, 1935. Україна космічна. – К.: Спейс-Iнформ, 2008. Космодемьянский А.А. Константин Эдуардович Циолковский (1857–1935). – М., 1976. Циолковский К.Э. Исследование мировых пространств реактивными приборами. – М., 1967. Циолковский К.Э. Реактивные летательные аппараты. – М., 1964. Циолковский К.Э. Космические ракетные поезда. – М., 1977. Циолковский К.Э. Избранные труды. – М., 1962. Эно-Пельтри Р. Космические полеты (Астронавтика). – М., 1950. Раушенбах Б.В. Герман Оберт (1894–1989). – М.: Наука, 1993. Оберт Г. Пути осуществления космических полетов. – М., 1948. Валье М. Полет в мировое пространство как техническая возможность. – М. – Л., 1936. Кондратюк Ю.В. Завоевание межпланетных пространств. – Новосибирск, 1929. Даценко А.В., Прищепа В.И. Юрий Васильевич Кондратюк. – М.: Наука, 1997.

Ю.О. Храмов

Початковий этап ракетно-космічної науки і техніки (1926–1944) Вперше в українській історіографії стисло викладено початковий етап розвитку світової ракетно-космічної науки і техніки з їх передісторією в хронологічних рамках, окреслених трьома ключовими подіями: створення перших порохових ракет (ХІІІ ст.); ракет в сучасному розумінні як літальних апаратів, які використовують для руху реактивний ефект від згоряння робочого тіла – ракетного палива (1926); створення перших керованих балістичних ракет з РРД (1942–1944). Показано, що на етапі 1926–1944 відбулося формування сучасного ракетобудування. В рамках запропонованої періодизації систематизовано основні факти, розпорошені по різних виданнях, виконано їх уточнення, запроваджено в обіг низку маловідомих подій і персоналій, ще донедавна секретних.

104

ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2015, № 4

УДК 001:548

В. И. Оноприенко

Патриарх всемирной истории геологии (к 100-летию со дня рождения В. В. Тихомирова) Член-корреспондент АН СССР Владимир Владимирович Тихомиров (1915–1994) своими трудами и выдающейся организационной деятельностью вывел отечественную историю геологии на международный уровень. Талантливый геолог, ушедший добровольцем на фронт в 1942 г., он отличился как штурман эскадрильи на Ленинградском фронте, трагически потерял зрение, но блестяще окончил после войны аспирантуру. За оригинальный труд ему была присвоена ученая степень доктора геолого-минералогических наук. Он организовал высокоавторитетный научный центр, связавший деятельность историков геологии из 36 стран, расположенных на пяти континентах. Основатель и первый президент Международной комиссии по истории геологии, действительный член Международной академии истории науки. Ключевые слова: геология, Комиссия по геологической изученности СССР, «Очерки по истории геологических знаний», Геологический институт АН СССР, история геологических наук.

Владимир Владимирович Тихомиров (12 (25) октября 1915, Петроград – 13 января 1994, Москва) – геолог, историк и организатор науки. Профессор (1955), член-корреспондент РАН (1981). Председатель Комиссии по геологической изученности СССР (1956–1992), главный редактор 1050 томов справочно-информационного издания «Геологическая изученность СССР» (1969–1992). Действительный член Международной академии истории науки (1966). Основатель (1967) Международной комиссии по истории геологии, ее президент (1967–1976). Родился в Петрограде 25 октября 1915 г. в семье преподавателя, впоследствии профессора физической химии, заслуженного деятеля науки Азербайджанской ССР. В 1920 г. семья, после невзгод первой мировой войны, революций и гражданской войны, оказалась в Баку. В 1932 г. Владимир поступил на геологоразведочный факультет Азербайджанского индустриального института в Баку. Уже на

В.В. Тихомиров

105

В. И. Оноприенко

студенческой скамье он обнаружил незаурядные исследовательские способности. В 1935–1937 гг., будучи студентом, он активно участвовал в полевых съемочных работах сначала на Большом Кавказе в районе Шахдага, а затем на Малом Кавказе в составе партии, руководимой В. Е. Хаиным. По материалам этих исследований им были опубликованы первые статьи, посвященные в основном геологии месторождений полезных ископаемых Кавказа [1–3]. Дружба с его первым наставником в геологии, впоследствии одним из ведущих тектонистов мира академиком В. Е. Хаиным продолжалась фактически до конца жизни. В послевоенный период В. В. Тихомировым и В. Е. Хаиным были опубликованы несколько статей, касающихся юрских и меловых отложений северных предгорий Малого Кавказа, а также подводных оползней и обвалов в разрезе третичных отложений северо-восточных склонов Большого Кавказа [4; 5]. Окончив с отличием в 1938 г. институт, В. В. Тихомиров работал сначала инженером-геологом, а затем начальником геологосъемочных и геологопоисковых партий в Азербайджанском геологическом управлении. Он выполнял задания по подсчетам промышленных запасов Карагалукского месторождения гипса, занимался поисками горючих сланцев на северо-востоке Азербайджана, изучал бентонитовые глины Кобыстана, определял возможности разработки ртути на Хпекском и Казардикамском месторождениях киновари, проводил геологическое картирование отдельных районов Азербайджана. В ходе исследований на территории Малого Кавказа постепенно накапливался материал, который после войны был использован им при написании кандидатской диссертации. Весной 1939 г. командирам запаса, имеющим высшее образование, разрешено было переучиваться и приобрести летную военную специальность. Владимир Владимирович подал заявление с просьбой включить его в группу желающих овладеть летным делом и по завершении обучения получил звание

106

младшего лейтенанта по специальности «лётчик-наблюдатель». Летом 1941 г. Тихомиров работал начальником геологосъемочной партии, которая занималась картированием в двухсоттысячном масштабе Конахкендского района, расположенного в высокогорной местности Главного Кавказского хребта. Вечером 22 июня 1941 г. было получено сообщение о начале войны. Военнообязанных запаса Военно-воздушных сил не призывали впредь до пополнения уничтоженной в первые дни войны материальной части нашей авиации, а геологам, обеспечивающим тяжелую про¬мышленность минеральным сырьем, выдавалась бронь, что мешало Владимиру Владимировичу попасть на фронт. Он упорно добивался такого разрешения и после многочисленных отказов получил его уже только в конце мая 1942 г. После мобилизации он был направлен для специальной подготовки в г. Саратов, где находилось эвакуированное из Смоленска военно-политическое авиационное училище. В августе того же года В. В. Тихомиров был отобран в группу для ускоренного обучения на курсах слушателей воздушного факультета при Военно-политической академии им. В. И. Ленина, которая тогда находилась в г. Белебей (Башкирия). После сдачи экзаменов в октябре 1942 г. его направили в Москву, а оттуда через три месяца по его просьбе – на Ленинградский фронт в 13-ю Воздушную армию, в расположение 22-й отдельной авиаэскадрильи связи (ОАЭС) на должность заместителя командира по политико-воспитательной работе. Замполитам не разрешалось совершать боевые вылеты, и Тихомиров подал рапорт главнокомандующему Ленинградского фронта с просьбой разрешить летать. Разрешение было получено и с февраля 1943 г. летчик-штурман В. В. Тихомиров участвовал в ночных боевых вылетах на передовую линию фронта под осажденный Ленинград. На ленинградском небе было всего два «летающих комиссара». Бомбардировка объектов здесь осущест-

ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2015, № 4

ПАТРИАРХ ВСЕМИРНОЙ ИСТОРИИ ГЕОЛОГИИ (К 100-ЛЕТИЮ СО ДНЯ РОЖДЕНИЯ В. В. ТИХОМИРОВА)

влялась без радиосвязи – по карте, с помощью компаса. Во время очередного боевого вылета старший лейтенант Тихомиров обнаружил крупнокалиберное орудие – «Большую Берту», рассчитанное для стрельбы на дистанцию до 100 км. На этот хорошо замаскированный объект в районе между железнодорожными станциями Толмачево и Дивенская в направлении Ленинград – Псков был сброшен весь запас бомб. В последующие ночи немецкое орудие уже не стреляло по Ленинграду. В конце апреля 1943 г. Владимиру Владимировичу вручили орден Отечественной войны, а в мае – медаль «За оборону Ленинграда». Его деятельность в качестве политрука эскадрильи отражена в сохранившихся публикациях в стенной газете. В мае 1943 г. по приказу Верховного Главнокомандующего должность замполита в ротах, эскадронах, батареях, эскадрильях была упразднена. Политработники направлялись на переподготовку в тыл. В. В. Тихомиров подал рапорт с настоятельной просьбой оставить его в эскадрилье. После проверки уровня его военной подготовки он был оставлен на фронте и назначен штурманом авиазвена. История трагедии В. В. Тихомирова на фронте пересказана с его слов коллегами и друзьями [6–8]. С марта 1944 г. эскадрилья базировалась в дер. Ситенка близ р. Луги. Когда на самодельной взлетной полосе началась оттепель, возникла необходимость соорудить новую полосу на более высоком месте, где не скапливалась бы талая вода. При сооружении такой полосы необходимо было убрать деревья и крупные валуны. Для этого требовались достаточное количество взрывчатки и специалисты по взрывному делу. Но саперные части ушли далеко вперед, к Пскову. На них сделали запрос. Имевшиеся в эскадрилье запасы взрывчатки кончились. 18 апреля 1944 г. В. В. Тихомиров вместе с военным инженером эскадрильи капитаном М. А. Старовойтовым направились на поиски взрывчатки около небольшого взорванного моста через один из правых притоков р. Луги. В снеISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2015, № 4

гу попадались неразорвавшиеся немецкие противотанковые мины и гранаты, которые решено было использовать для расчистки взлетно-посадочной полосы. М. А. Старовойтов подозвал Тихомирова, чтобы помочь извлечь запутанный тонкой проволокой взрыватель из 55-килограммовой противотанковой мины. Не дойдя 5 метров до Старовойтова, Тихомиров услышал сильнейший взрыв. Через некоторое время, очнувшись, он понял, что лежит в снегу. «Стояла абсолютная тишина, – вспоминал Владимир Владимирович, – если не считать необычного монотонного шума, раздававшегося со стороны моего левого уха (как впоследствии выяснилось, от звука близкого взрыва лопнула барабанная перепонка)... По лицу текла липкая жидкость, и я понял, что потерял зрение. Грудь и левая рука у меня были пробиты в нескольких местах». Вскоре он снова потерял сознание. Спасительницами абсолютно случайно оказались четыре женщины, возвращавшиеся из окрестностей Пскова в свою деревню. Они донесли его до поста воздушного наблюдения, оповещения и связи. Оттуда В. В. Тихомирова доставили в полевой госпиталь г. Луги, а затем переправили в ленинградский госпиталь. Позднее он узнал, что Старовойтов погиб при взрыве мины. В. В. Тихомиров предпринимал попытки возвратить зрение, ездил в Одессу к знаменитому офтальмологу В. П. Филатову, но безрезультатно. Оставаться просто инвалидом он не мог. И здесь к нему пришла фантастическая, но плодотворная идея поступить в аспирантуру Московского геологоразведочного института: он подготовил документы, написал реферат по теме и отправил их по почте в отдел аспирантуры Московского геологоразведочного института (МГРИ) им. С. Орджоникидзе. Когда он сам явился в институт, то принять его в аспирантуру отказались. Тихомиров заявил, что врачи гарантируют восстановление зрения через год. Приемная комиссия поверила, но тем не менее потребовала медицинскую справку, подтверждающую слова абитуриента. Тогдашний директор МГРИ, вчерашний

107

В. И. Оноприенко

фронтовик Ф. В. Котлов, зачислил его в аспирантуру без справки. В творческой судьбе молодого ученого-фронтовика приняли участие сотрудники кафедры общей геологии, которую возглавлял в те годы профессор В. В. Белоусов, научный руководитель профессор А. А. Богданов, многочисленные геологи Кавказа (Р. Н. Абдуллаев, Ш. А. Азизбеков, М. М. Алиев, М. И. Варенцов, П. Д. Гамкрелидзе, М. Д. Гаврилов, В. А. Горин, Л. Н. Леонтьев, В. П. Ренгартен, А. Н. Соловкин, В. Е. Хаин, А. Л. Цагарели, П. П. Цамерян, М. С. Эристави), знакомившие его с результатами собственных новейших полевых наблюдений, снабжавшие его ценными советами и консультациями. Грузинское геологическое управление заключило с В. В. Тихомировым договор на выполнение работы обзорного характера, близкой по содержанию к диссертационной теме, и прикрепило к нему сотрудника, который по 6–7 часов в день читал Тихомирову первоисточники и писал под его диктовку. Сам аспирант работал на полный износ, с завидным рвением. К началу 1949 г. были завершены основной текст диссертационной работы и 20 карт, которые были составлены по данным почти 100 геологических разрезов. Работа явилась результатом обобщения материала предвоенных исследований автора, дополненных новыми данными геологического изучения Кавказа в послевоенное время. В ней был применен новый метод построения поярусных палеотектонических карт. Такой подход позволил наметить решение ряда вопросов стратиграфии, фациального анализа, палеогеографии и тектоники верхнемеловых отложений Закавказья, сделать прогноз в отношении поисков ряда полезных ископаемых и вызвал конкретный интерес у геологов, работающих на Кавказе. Весной 1949 г. за капитальный труд, посвященный геологии Малого Кавказа в позднемеловую эпоху, ученый совет МГРИ присудил В. В. Тихомирову ученую степень кандидата геолого-минералогических наук. Через три месяца после получения дополнительного отзыва

108

третьего оппонента ему присудили степень доктора наук. В 1950 г. была опубликована монография В. В. Тихомирова «Малый Кавказ в верхнемеловое время (основные типы отложений и условия их образования)» [9], которая в 1953 г. была удостоена первой премии Московским обществом испытателей природы. В1951г.вИнститутегеологическихнаук АН СССР под руководством В. В. Тихомирова был создан Кабинет истории геологических наук, преобразованный в 1956 г. во вновь созданном Геологическом институте АН СССР в Отдел истории геологии, который с 1961 г. стал одной из лабораторий этого института. В течение 40 лет Владимир Владимирович возглавлял это структурное подразделение и благодаря своей неуемной энергии, инициативе и воле, новым организационным идеям превратил его в авторитетный научный центр, широко известный в СССР и за рубежом. Работать с ним было нелегко, но его выдающиеся результаты получили международное признание. Призрачная надежда на частичное возвращение зрения была окончательно поколеблена после перенесенного Тихомировым в конце 1953 – начале 1954 г. инсульта. 1950–60-е годы были ознаменованы публикацией в 1956 г. совместно с В. Е. Хаиным учебного пособия «Краткий очерк истории геологии» [10], которое на протяжении десятилетий использовалось в практике высшей школы на геологических факультетах. В МГУ в 1962 г. я сдавал экзамен еще одному известному историку геологии профессору Д. И. Гордееву, подготовившись по этому пособию и по книге А.В. Хабакова «Очерки истории геологоразведочных знаний в России» (1950). Книга В. В. Тихомирова и В. Е. Хаина в 1959 г. была переведена на китайский язык. В начале 60-х годов была опубликована монография В. В. Тихомирова «Геология в России первой половины XIX века» (в двух книгах, 1960 г. и 1963 г.) [11; 12]. Эта монография, явившаяся результатом выполнения плановой темы в его отделе, содержит глубокий анализ состояния

ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2015, № 4

ПАТРИАРХ ВСЕМИРНОЙ ИСТОРИИ ГЕОЛОГИИ (К 100-ЛЕТИЮ СО ДНЯ РОЖДЕНИЯ В. В. ТИХОМИРОВА)

данной области естествознания в этот малоизученный период. Всем, кто погружен в историю науки ХIХ в., она просто необходима. Кроме огромного фактического материала, она содержит глубокий аналитический материал по развитию как теоретических представлений, дифференциации геологических направлений, так и практических и региональных исследований, сделанный по-настоящему профессионально. Особенно много я почерпнул из этой двукнижной монографии, когда работал над научной биографией профессора Горного института Г. Д. Романовского. Московское общество испытателей природы в 1965 г. присудило В. В. Тихомирову за этот фундаментальный труд первую премию. Хотелось бы обратить внимание на два грандиозных долгосрочных проекта, выполнение которых потребовало от Тихомирова огромных усилий и организационных способностей. В 1956 г. по инициативе академика В. А. Обручева постановлением Президиума АН СССР была создана Комиссия по геологической изученности СССР (КОГИ). Ставилась грандиозная по масштабам задача – выявить и собрать воедино материалы, связанные с геологическими изысканиями, когда-либо проводившимися на территории нашей страны, с тем, чтобы создать всеобъемлющий фонд данных по региональной геологии Советского Союза. Первые годы Комиссию возглавлял директор Геологического института АН СССР академик Н. С. Шатский, его заместителем был В. В. Тихомиров. Вскоре Владимира Владимировича назначили председателем КОГИ и главным редактором издания «Геологическая изученность СССР». Тихомиров вложил много энергии в организацию работы по всей стране. Для подготовки этого издания были созданы территориальные редколлегии, а сотрудники КОГИ осуществляли научно-методическое руководство работой по сбору, обработке, систематизации рефератов и аннотаций на все геологические исследования по каждому региону СССР, составлению детальных ISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2015, № 4

указателей (авторского, предметного, географического, минералов и полезных ископаемых), хронологию обзорных глав по пятилетним периодам. В результате было создано уникальное по объему и составу материала многотомное справочно-информационное издание «Геологическая изученность СССР», равного которому нет ни в какой другой области знания и ни в одной стране мира. Опубликовано уже 1050 томов этого издания, которыми пользуются не только геологи, но и экономисты, географы, историки геологии, библиографы и другие специалисты. В 1980-е годы Президиум АН СССР расширил обязанности Комиссии по геологической изученности СССР и предложил ей координировать деятельность отдельных ученых и групп, занимающихся вопросами истории и методологии геологических наук, организовывать работы по изучению истории геологических исследований в СССР, осуществлять методическое руководство работами по составлению справочно-библиографических материалов, принимать участие в организации и проведении международных и внутрисоюзных совещаний по проблемам истории и методологии геологических исследований. В 1983 г. КОГИ была преобразована в Комиссию АН СССР по истории геологических знаний и геологической изученности СССР, ее председателем вновь назначили В. В. Тихомирова. Новой инициативой преобразованной Комиссии вместо проведения региональных и кустовых заседаний КОГИ, имевших методический характер, была организация в регионах полномерных научных конференций по истории геологических наук. Мне довелось участвовать в конференции в 1991 г. в Петрозаводске, одним из организаторов которой был мой однокашник по геологическому факультету МГУ Сергей Рыбаков, директор Института геологии Карельского научного центра АН СССР. По результатам конференции был выпущен сборник [13]. В. В. Тихомиров – один из инициаторов создания в 1953 г. широко известной серии «Очерки по истории геологичес-

109

В. И. Оноприенко

ких знаний».Он также был ее ответственным редактором (1953–1991). Опубликованы 30 книг этой серии, которые в полном смысле слова уникальны по содержанию. Приведу для примера содержание первого выпуска «Очерков», в который вошли статьи: Д. И. Гордеев, Л. А. Чеботарева. К вопросу о значении идей М. В. Ломоносова в развитии естествознания в Западной Европе; В. В. Тихомиров. Практическая геология в России в начале ХІХ века; В. П. Ренгартен. Исследования закавказских геологов в конце ХІХ и начале ХХ века; Н. Н. Тихонович. Съезды русских естествоиспытателей и врачей; Б. М. Келлер. Русские геологи на международных геологических конгрессах (І–ІІ сессии); Г. А. Смирнов. «Курс геогнозии» Д. И. Соколова – первое оригинальное русское руководство по геологии; Н. Н. Карлов. С. Н. Никитин и значение его работ для развития отечественных геологических наук; Ю. А. Жемчужников. Леонид Иванович Лутугин – основоположник угольной геологии; Д. С. Белянкин. Петрографические исследования А. П. Карпинского и его направление в петрографии; Г. Г. Леммлейн. О минералогическом трактате Бируни – среднеазиатского ученого ХІ века. В этом выпуске Тихомиров начал публикацию библиографии по истории геологических наук, посвятив ее разделу тектоники. Впоследствии это начинание получило развитие в других выпусках. Постепенно расширялась тематика статей. Например, были опубликованы статьи по развитию геологических исследований в университетах России, в научных обществах, уделялось внимание работам в различных геологических провинциях, шире стали представляться отрасли геологического знания, росло жанровое разнообразие публикаций: научно-аналитические статьи, воспоминания, очерки и обзоры, философскометодологические статьи; расширялся состав авторов. От выпуска к выпуску Тихомиров расширял практику привлечения в качестве авторов ведущих ученых-геологов,

110

представителей других отраслей знания. Авторами «Очерков» были академики В. А. Обручев, В. И. Смирнов, А. Н. Заварицкий, А. В. Сидоренко, Б. М. Кедров, А. Л. Яншин, Д. С. Белянкин, Б. С. Соколов и др. Тихомиров проводил с авторами последовательную работу и их публикации имели большое значение для них самих, некоторые из них увлекались историей науки и продолжали работать в ней. Одним из таких выдающихся методологов и историков науки был академик АН УССР, минералог-кристаллохимик А. С. Поваренных, с которым Тихомирова сроднила дружба: оба родились в 1915 г., оба окончили геологоразведочные факультеты накануне войны (один в Баку, другой в Ташкенте), оба воевали на одном Ленинградском фронте. Для А. С. Поваренных работа в области истории и методологии минералогии была необходима для теоретических обоснований кристаллохимического этапа развития минералогии и естественным образом соединилась с его увлечением философией [14–16]. Отдельные выпуски «Очерков» были объединены общей темой: «Геологи высших учебных заведений Южной России», «Жизнь и творчество академиков А. Д. Архангельского и Н. С. Шатского», «Жизнь и творчество Владимира Ивановича Вернадского по воспоминаниям современников», «К 100-летию со дня рождения В. А. Обручева», «Геологи Геологического комитета», «Геологи АН СССР в годы Великой Отечественной войны на трудовом фронте», «Фронт и тыл: геологи Академии наук СССР в годы Великой Отечественной войны» и др. Весьма содержательными были выпуски «История геологической картографии» и «Геология в Академии наук (от Ломоносова до Карпинского)» [17] – фундаментальная монография В. В. Тихомирова по истории академической науки. В этом же ряду должна быть упомянута опубликованная к 50-летию Геологического института АН СССР монография «История Геологического института АН СССР: Развитие института, его научные школы и библиография трудов» (1980).

ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2015, № 4

ПАТРИАРХ ВСЕМИРНОЙ ИСТОРИИ ГЕОЛОГИИ (К 100-ЛЕТИЮ СО ДНЯ РОЖДЕНИЯ В. В. ТИХОМИРОВА)

«Очерки по истории геологических знаний» сыграли великую роль в моей судьбе. Значительная их часть досталась мне в наследство от моего заведующего отделом в Секторе истории естествознания и техники Института истории АН УССР, видного украинского историка науки и техники, окончившего Горный институт в Ленинграде накануне войны, фронтовика, комбата, инвалида войны первой степени Юрия Александровича Анисимова (1918–1986), друга В. В. Тихомирова, – на многих книгах сохранились дарственные тихомировские автографы1. После защиты докторской диссертации (1980) я увлекся биографиями ученых. Видимо, все-таки была какая-то потребность соединить, совместить (или противопоставить) философские абстракции с конкретным материалом по истории науки. А, скорее всего, давали о себе знать мои внутренние литературные потребности. Начальный процесс этого увлечения проходил у меня бурно, с энтузиазмом. Увлекла работа в архивах, киевских, московских и ленинградских, которая прочно вошла в мою жизнь на многие годы. В частности, она серьезно подвинула меня к увязшей тогда в идеологических штампах истории украинской науки, истории возникновения и становления Украинской академии наук. Это произошло позже, при работе над биографией П. А. Тутковского, одного из основателей Украинской академии наук. Меня привлекала также перспектива после масштабного архивного поиска опубликовать полноценную книгу в московском издательстве «Наука» на самом высоком научном уровне. Уже около 20 лет в АН СССР при Институте истории естествознания и техники работала редколлегия общеакадемической серии «Научно-биографическая литература», которая на достаточно демократической основе проводила экспертизу и отбор рукописей на подготовку биографий ученых, как отечественных (в широком смысле слова), так и зарубежных. Указанная серия сыграла выдающуюся роль 1 В. В. Тихомиров опубликовал некрологи Ю. А. Анисимова и А. С. Поваренных [18–19].

ISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2015, № 4

в расширении сообщества историков науки, среди которых, естественно, было немного тех, кто занимался исследованиями профессионально. Вот с ней я и связал надолго свою судьбу. И «Очерки по истории геологических знаний» (а также монографии В. В. Тихомирова), кроме архивов и трудов моих героев, стали важнейшим источником для оценки и переоценки вклада героев биографий. Моя работа в рамках серии РАН «Научно-биографическая литература» продолжается до сих пор, несмотря на все перипетии кризиса в науке и отношений Украины и России. В этой серии опубликовано 14 моих книг: «Феодосий Николаевич Чернышев» (1984, с Ю. А. Анисимовым), «Павел Аполлонович Тутковский» (1987), «Николай Иванович Андрусов» (первое изд., 1990), «Геннадий Данилович Романовский» (1995), «Флоренские» (2001), «Борис Борисович Голицын» (2002), «Владимир Иванович Лучицкий», «Александр Сергеевич Поваренных» (2004, с М. В. Оноприенко), «Кирилл Владимирович Симаков» (2006), «Чирвинские» (2008, с М. В. Оноприенко), «Юрий Александрович Билибин» (2009), «Гавриил Иванович Горецкий» (2012, с Р. Г. Горецким), «Николай Иванович Андрусов» (второе, доп. и перераб. изд., 2013), «Яков Владимирович Самойлов» (2015). К ним примыкает изданная по иронии судьбы вне серии, но с соблюдением всех ее норм книга «Век Яншина» (2011), выход ее был приурочен у 100-летию А. Л. Яншина. Выходили мои биографические книги также в издательствах «Мысль», «Недра», «Наукова думка». О том, насколько я оказался приверженным этой серии, говорит тот факт, что в последние годы серия перестала финансироваться в издательстве «Наука», книги начали издаваться или на спонсорские деньги, или в других издательствах вне серии, выпуск их резко сократился. Последние четыре книги я издал после рекомендации редколлегии серии в Киеве за свой счет в полном соответствии оформлению в серии, и рецензии о них опубликованы в ведущих журналах Украины, России и Беларуси.

111

В. И. Оноприенко

При работе над биографиями геологов я нередко черпал из «Очерков» немалую часть конкретики. Например, для меня весьма ценным оказался выпуск с воспоминаниями о Н. И. Андрусове или яркие воспоминания П. Н. Чирвинского, опубликованные в «Очерках». При написании биографии Н. И. Андрусова Владимир Владимирович передал мне серию фотографий из фототеки его лаборатории (отдела). Я придаю большое значение иллюстрациям и всегда испытываю в них дефицит. Кстати, при подготовке второго издания книги об Н. Андрусове и биографии Я. В. Самойлова я получил серию фото из той же фототеки (уже в Геологическом музее им. В. И. Вернадского) с помощью И. Г. Малаховой и Н. Г. Хомизури. Но еще большее значение для меня имела сама идеология оценки вклада ученого, которую исповедовал В. В. Тихомиров. Она ярко видна в работе С. П. Волковой и В. В. Тихомирова о Г. В. Абихе [20], основоположнике кавказской геологии. Я, как патриот биографий ученых, испытываю искреннее сожаление, что В. В. Тихомиров не довел этот прекрасный очерк, снабженный всей необходимой атрибутикой, до издания его в биографической серии. Но меня особенно привлекает в этом очерке то, что его авторы (а это несомненно заслуга самого В. В. Тихомирова, потому что для этого нужна эрудиция), последовательно раскрывая заслуги Абиха в кавказской геологии, не делают из него икону, но показывают и его ошибки, которые выявились в последующих его исследованиях. Наука – это река, она постоянно в движении, меняет русло, меандрирует, оставляет старицы и болота, и задача историка науки – точно фиксировать ее прошлое состояние и сопоставлять его с нынешним ее срезом. В. В. Тихомирову это было присуще в высшей степени. Выдающееся значение имела в 1960-е годы инициатива Тихомирова о регулярной публикации в двух главных геологических журналах «Советская геология» и «Известия АН СССР. Серия геологическая» рубрик «Из истории геологических наук: памятные даты». Вкупе с его многочисленными публикациями в «Большой советской энциклопедии», «Философской эн-

112

циклопедии», «Биографическом словаре деятелей естествознания и техники» и другими аналогичными изданиями (это многие десятки публикаций), а также с «Очерками по истории геологических знаний» и деятельностью Комиссии по геологической изученности СССР это составило тот культурный фундамент, на котором стало возможно обсуждать актуальные методологические проблемы геологических наук. При этом надо сделать еще одно замечание. В послевоенный период в советской истории науки наблюдался примитивный национальный всплеск выпячивания мнимых научных приоритетов и замалчивания и игнорирования зарубежных («Россия – родина слонов»). Это нанесло вред научному престижу истории науки. Учитывая это, можно с уверенность сказать, обозревая многочисленные биографические публикации Тихомирова, что ему удалось соблюсти и утвердить разумный баланс между отечественными и зарубежными геологами в их достижениях и тем самым создать предпосылки для конструктивного диалога двух научных пространств, которые тогда реально существовали. Отдавая много сил научно-организационной работе в области истории геологии, В. В. Тихомиров активно занимался и современными проблемами наук о Земле. В конце 50-х – начале 70-х годов он провел исследования по теоретическим вопросам геотектоники, выдвинул гипотезу перестройки земной коры под воздействием метасоматоза, полагая, что к зонам воздымания приурочена гранитизация земной коры, а к областям погружения – базификация; развивал оригинальные взгляды В. И. Вернадского и Л. С. Берга о развитии простейших микроорганизмов в континентальных условиях раннего архея [7, c. 19]. Усилиями Тихомирова история геологических наук обрела высокий статус. Сравнительно небольшой коллектив историков геологии, созданный под руководством Тихомирова в лаборатории (отделе) Геологического института АН СССР, являлся высокоавторитетным международным центром, связывающим деятельность историков геологии из 36

ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2015, № 4

ПАТРИАРХ ВСЕМИРНОЙ ИСТОРИИ ГЕОЛОГИИ (К 100-ЛЕТИЮ СО ДНЯ РОЖДЕНИЯ В. В. ТИХОМИРОВА)

стран, расположенных на пяти континентах. Авторитет и признание научных успехов В. В. Тихомирова способствовали созданию в 1967 г. на учредительном собрании в Ереване Международной Комиссии по истории геологических наук (INHIGEO / ИНИГЕО). В период 1967–1975 гг. он дважды подряд избирался ее президентом, а с 1984 г. был ее вице-президентом. Начиная с ХХШ сессии Международного геологического конгресса (1968 г., Прага) секция истории геологических наук обрела права гражданства наравне с другими традиционными секциями конгресса. Cреди серии докладов советских геологов на Конгрессе стал выходить выпуск «История геологии. Подготовка специалистов в области геологии. Математическая геология и геологическая информация», который редактировал В. В. Тихомиров. В. В. Тихомиров – инициатор проведения многих крупных международных, общественных, а также двусторонних (СССР – ПНР, СССР – ГДР) симпозиумов по истории и методологии геологических наук. На XXIII сессии Международного геологического конгресса (1984 г., Москва) он был председателем секции 21 «История геологии» и XI симпозиума ИНИГЕО. К этой ответственной сессии В. В. Тихомиров опубликовал серию ста-

тей [21–23] и редактировал сборник [24]. Благодаря неисчерпаемой работоспособности, эрудиции и огромной жизненной энергии В. В. Тихомиров стал известен в международном геологическом сообществе как выдающийся организатор и руководитель научных исследований в области истории геологических наук. Он был редактором-консультантом Большой советской энциклопедии и Горной энциклопедии. Общество геологических наук в Берлине избрало его в 1976 г. своим почетным членом. В годы перестройки В. В. Тихомиров был среди тех ученых, которые заняли принципиальную позицию в отношении Минводхоза с его грандиозными проектами поворота рек, строительства канала Волга – Чограй и других последствий нерациональной экологической политики [25–27]. Образ Владимира Владимировича Тихомирова, талантливого геолога, организатора историко-научных исследований, бескомпромиссного воина, испившего до дна чашу народного горя и жажды справедливого отмщения в годы войны, целеустремленного исследователя, беспощадного к бездеятельности и неорганизованности, стремившегося к совершенству во всем, что он делал, безусловно заслуживает места в пантеоне выдающихся советских учёных.

2. 3.

Тихомиров В. В. Стройматериалы. ТадыУчанская партия / В. В. Тихомиров // Тр. Азерб. геол. упр. – 1941. – Т. 2. – С. 42. Тихомиров В. В. Топливо / В. В. Тихомиров // Тр. Азерб. геол. упр. – 1942. – Т. 4. – С. 67–68. Тихомиров В. В. Геологическое строение Кубинского месторождения горючих сланцев / В. В. Тихомиров // Там же. – С. 73–79. Хаин В. Е. Подводные оползни и обвалы в третичных отложениях Северо-Восточного Азербайджана / В. Е. Хаин, В. В. Тихомиров // Доклады АН СССР. Новая серия. – 1947. – Т. 58, № 1. – С. 105–108. Хаин В. Е. Юрские и нижнемеловые отложения северо-восточных склонов Муровдагского хребта (Малый Кавказ) / В. Е. Хаин, В. В. Тихомиров // Изв. АН Аз. ССР. – 1948.– № 8. – С. 28–34.

ISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2015, № 4

Соловьев Ю. Я. Владимир Владимирович Тихомиров – инженер-геолог, летчик-штурман, патриарх истории геологии / Ю. Я. Соловьев // Вопросы истории естествознания и техники.– 1995. – № 2. – С. 116–122. Хаин В. Е. Владимир Владимирович Тихомиров. 1915–1994 / В. Е. Хаин, В. В. Тихомиров ; сост. Н. Б. Полякова, Г. М. Тихомирова (РАН; Материалы к биобиблиографии ученых. Серия геол. наук. Вып. 51). – М. : Наука, 1998 – С. 7–20. Калашникова Л. А. Владимир Владимирович Тихомиров (1915–1994): к 100-летию со дня рождения / Л. А. Калашникова, Г. М. Тихомирова // Электрон. журнал: «Георесурсы. Геоэнергетика. Геополитика» Института проблем нефти и газа РАН. – 2014. – Вып. 2 (10). Режим доступа: www. oilgasjpornal.ru

113

В. И. Оноприенко

10.

11.

12.

13.

14.

15.

16.

17.

Тихомиров В. В. Малый Кавказ в верхнемеловое время (Основные типы отложений и условия их образования) / В. В. Тихомиров. – М. : Изд-во АН СССР, 1950. – 223 с. Тихомиров В. В. Краткий очерк истории герологии / В. В. Тихомиров, В. Е. Хаин. – М. : Госгеолтехиздат, 1956. – 260 с. Тихомиров В. В. Геология в России первой половины ХІХ века / В. В. Тихомиров. – М. : Изд-во АН СССР, 1960. – Ч. 1. – 328 с. Тихомиров В. В. Геология в России первой половины ХІХ века / В. В. Тихомиров. – М. : Изд-во АН СССР, 1963. – Ч. 2. – 488 с. История геологических исследований на европейском Северо-Западе СССР : (Материалы годичной сессии КОГИ СССР и семинара по истории геологии). – Петрозаводск : Карельский научный центр АН СССР. Институт геологии, 1991. – 176 с. Оноприенко В. И. Александр Сергеевич Поваренных / В. И. Оноприенко, М. В. Оноприенко. – М. : Наука, 2004. – 330 с. (Серия РАН «Научно-биографическая литература»). Оноприенко В. И. Минералогия. Экскурсы в прошлое и будущее / В. И. Оноприенко. – Киев : Инф.-аналит. агентство, 2012. – 291 с. Оноприенко В. И. Академик А. С. Поваренных: вклад в историю науки и науковедение (к 100-летию со дня рождения) / В. И. Оноприенко, М. В. Оноприенко / Наука и науковедение. – 2015 – № 1. – С. 103–121. Тихомиров В. В. Геология в Академии наук (от Ломоносова до Карпинского) / В. В. Тихомиров. – М. : Наука, 1979. – 295 с. (Очерки по истории геологических знаний; Вып. 20).

18.

19.

20.

21.

22.

23.

24.

25.

26.

27.

Tichomirov V. Yu. A. Anisimov (1918–1986) // Newsletter 20 / INHIGEO. – Budapest, 1987. – P. 10. Tichomirov V. A.S. Povarennykh (1915–1985) // Newsletter 20 / INHIGEO. – Budapest, 1987. – P. 11–12. Волкова С. П. Жизнь и труды Германа Вильгельмовича Абиха / С. П. Волкова, В. В. Тихомиров // Очерки по истории геологических знаний. – Вып. 8. – С. 177–238. Тихомиров В. В. К истории международных организаций геологов / В. В. Тихомиров // Вопросы истории естествознания и техники. – 1984. – № 3. – С. 3–16. Тихомиров В. В. Проблемы тектоники на международных геологических конгрессах / В. В. Тихомиров, И. Г. Малахова // Геотектоника. – 1984. – № 1. – С. 77–88. Тихомиров В. В. Всемирные съезды геологов (К ХХVII сессии Международного геологического конгресса) / В. В. Тихомиров, Ю. Я. Соловьев // Изв. вузов. Геология и разведка. – 1984. – № 7. – С. 3–16. История геологии : сборник. – М. : Наука, 1984. – 86 с. (ХХVII Международный геологический конгресс, Москва, 4–14 августа 1984 : Доклады. Секция С. 21 ; Т. 21). Два миллиарда на ветер? : [о целесообразности затрат на сооружение канала ВолгаЧограй] // Правда. – 1988. – 29 марта. Яблоков А. Время развязать асканийский узел, угрожающий последней в Европе заповедной степи / А. Яблоков, В. Тихомиров, Ф. Штильмарк // Известия. – 1988. – 18 мая. Яншин А. Мещере делать выбор / А. Яншин, В. Тихомиров // Сов. Россия. – 1988. – 13 ноября.

Получено 07.09.2015 В. И. Оноприенко

Патріарх всесвітньої історії геології (до 100-річчя з дня народження В. В. Тихомирова) Член-кореспондент АН СРСР Володимир Володимирович Тихомиров (1915–1994) своїми працями і видатною організаційною діяльністю вивів вітчизняну історію геології на міжнародний рівень. Талановитий геолог, що пішов добровольцем на фронт у 1942 р., він відзначився як бойовий льотчик на Ленінградському фронті, трагічно загубив зір, але блискуче закінчив після війни аспірантуру. За оригінальну працю йому було присуджено науковий ступінь доктора геолого-мінералогічних наук. Він організував авторитетний науковий центр, що пов’язував діяльність істориків геології з 36 країн з п’яти континентів. Засновник і перший президент Міжнародної комісії історії геології, дійсний член Міжнародної академії історії науки. Ключові слова: геологія, Комісія з геологічної вивченості СРСР, «Нариси з історії геологічних знань», Геологічний інститут АН СРСР, історія геологічних наук.

114

ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2015, № 4

З АРХІВІВ УКРАЇНИ Перша республіканська координаційна нарада з історії техніки 8–11 грудня 1954 р. в Києві пройшла Перша республіканська координаційна нарада з історії техніки (фактично Перший з’їзд істориків науки і техніки України), яку організувала Комісія з історії техніки при Відділенні технічних наук АН УРСР. Комісію та її робочий апарат – Відділ історії техніки – було створено у 1949 р. На неї було покладено такі завдання: сприяння подальшому розвитку історико-технічних досліджень в АН УРСР та в інших наукових установах; публікація найбільш цінних виконаних робіт з історії науки і техніки; популяризація історії вітчизняної науки і техніки, пропаганда досягнень науково-технічного прогресу; сприяння розвитку досліджень у галузі історії техніки та природничих наук в інших відділеннях Академії; встановлення наукових зв'язків з окремими особами, що займалися історією техніки; запрошення дослідників до участі в регулярному науковому семінарі Комісії; розгортання робіт з виявлення і збирання інформації та організації охорони речових пам'яток вітчизняної науки і техніки. Результатом п’ятирічної роботи Комісії були публікації низки монографій і брошур; регулярне видання збірників її праць; систематичне проведення захистів дисертацій з історико-технічних дисциплін; успішна підготовка наукових праць, створення постійного наукового семінару з історії техніки при Відділі технічних наук АН УРСР. У 1951 р. Комісія підготувала і провела в Києві наукову сесію Відділення технічних наук АН УРСР, присвячену вивченню історії вітчизняної науки і техніки. На сесії заслухано доповіді Б. Є. Патона «Роботи Академії наук Української РСР з розвитку радянської техніки у галузі електрозварювання», М. В. Луговцова «Макіївський завод в історії

металургії півдня СРСР», М. М. Доброхотова «Н. А. Львов – визначний російський фахівець з опалення та вентиляції будівель кінця ХVІІІ століття», А. О. Василенко «Основні етапи і підсумки технічного переозброєння сільського господарства УРСР», Ф. П. Бєлянкіна «Історія розвитку інституту будівельної механіки АН УРСР», П. П. Нестерова «Роботи М.М. Федорова і його учнів по розвитку гірничої механіки», В. О. Коробчанського «Розвиток техніки коксохімічного виробництва в Донбасі», В. О. Васильєва «В. П. Іжевський і значення його праць для металургії» та ін. В Україні дослідження з історії техніки проводилися також в Академії архітектури УРСР, у багатьох вищих навчальних закладах (ВНЗ), галузевих науково-дослідних інститутах, на заводах, у музеях, архівах та в інженерних науково-технічних товариствах. Понад 100 науково-педагогічних та інженерно-технічних працівників розробляли понад 200 науково-дослідницьких тем з історії науки і техніки. Проте не було загального координаційного центру, який би об’єднав цю роботу і забезпечив її планомірність. Це завдання мала виконати координаційна нарада, що відбулася у приміщенні Київського будинку вчених. З п’яти знайдених документів відібрано 3 документи. Документи подано мовою оригіналу і розташовано в хронологічному порядку. Заголовки і дати документів залишено без змін. В док. № 1 упорядником дано новий заголовок, а дату встановлено за змістом. Із документів вилучено місця, що мають ідеологічне забарвлення, найменування підприємств і ВНЗ іменами комуністичних лідерів та неперевірені дані про пріоритет деяких вчених. Вилучені місця позначено крапками.

№1 ПРОГРАМА ПЕРШОЇ РЕСПУБЛІКАНСЬКОЇ КООРДИНАЦІЙНОЇ НАРАДИ З ІСТОРІЇ ТЕХНІКИ 16 жовтня 1954 р. 8 декабря в 19 часов ля Комиссии по истории техники Отделения техВступительное слово вице-президента Акаде- нических наук действительного члена АН УССР мии наук Украинской ССР действительного члена И. Т. Швеца. АН УССР Г. Н. Савина. 2. О плане работы Института истории естест1. О состоянии и задачах работы по истории вознания и техники АН СССР на 1955 год. Доклад техники в Украинской ССР. Доклад председате- заместителя директора Института истории естестISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2015, № 4

115

З АРХІВІВ УКРАЇНИ вознания и техники АН СССР кандидата философских наук И. В. Кузнецова. 9 декабря в 9 часов 1. Итоги работы Отдела истории техники ОТН АН УССР и план работы на 1955 год. Доклад кандидата технических наук Ю. А. Анисимова. 2. О планах работы филиалов Комиссии по истории техники АН УССР, кафедр истории техники вузов, музеев и архивов УССР. Сообщения представителей. 9 декабря в 15 часов 1. О взаимном влиянии русских и украинских ученых в области математики и механики. Доклад действительного члена АН УССР А. Ю. Ишлинского (Институт математики АН УССР) 2. История развития на Украине науки о металлах. Доклад члена-корреспондента АН УССР К. Ф. Стародубова (Институт черной металлургии АН УССР).

3. Некоторые вопросы истории развития порошковой металлургии на Украине. Доклад членакорреспондента АН УССР И. Н. Францевича (Лаборатория специальных сплавов АН УССР). 4. К истории открытия и изучения железорудных месторождений Криворожского бассейна. Доклад доктора технических наук Г. М. Малахова (Криворожский горнорудный институт). 10 декабря в 9 часов 1. Основные пути развития общей неорганической и физической химии на Украине до 1917 года. Доклад кандидата химических наук Я. И. Турченко (Киевский технологический институт легкой промышленности). 2. Киевские стеклодельные мастерские XI века. Доклад кандидата исторических наук В. А. Богусевича (Институт археологии АН УССР) 3. Обсуждение докладов и сообщений. 4. Принятие резолюции.

БФ 08196 Тип. Изд-ва АН УССР, з. № 1997-1000. Киев, 16.ХI-54. ЦДАГО України, ф. 1, оп. 71, арк. 267-267а зв., 267б-267б зв.

№2 И. Т. ШВЕЦ «О СОСТОЯНИИ И ЗАДАЧАХ РАБОТЫ ПО ИСТОРИИ ТЕХНИКИ В УКРАИНСКОЙ ССР» Трудящиеся нашей страны <…> добились выдающихся успехов в развитии всех отраслей народного хозяйства, в развитии передовой советской культуры и науки. Советский Союз превратился в страну мощной индустрии и коллективного сельского хозяйства. Огромная роль принадлежит передовой советской науке. Советские ученые, постоянно углубляя научно-теоретический уровень своих исследований, смело решают большие научные проблемы. Многолетний опыт прогрессивного развития советской науки подтверждает, что наиболее успешно развиваются науки, находящиеся на грани нескольких других наук, использующие их богатый опыт и объединяющие их единой целеустремленностью. Исключительное влияние на развитие науки оказывает также серьезное, глубокое изучение достижений и опыта предшественников. Наша страна славилась передовыми мыслями, развитием теоретических и практических научных исследований, изобретательством на всем протяжении своей многовековой истории. В сокровищницу мировой культуры и научного прогресса много замечательных страниц вписано нашими выдающимися соотечественниками, обобщившими и отразившими в своих трудах творческие подвиги всего нашего великого народа. История техники, обобщая богатейший научно-технический опыт на протяжении многих веков

116

и десятилетий, обогащает нашу культуру, служит дальнейшему техническому прогрессу <…> Глубокое изучение истории науки и техники, широко развивающееся в Советском Союзе, позволило во многих случаях восстановить истину о приоритете наших замечательных соотечественников во многих и многих выдающихся научных и технических открытиях. Советская история науки и техники переживает в настоящее время большой подъем, за последние годы написано немало серьезных, глубоко научных монографий по вопросам истории науки и техники. Успешно защищаются докторские и кандидатские диссертации, создаются научные коллективы ученых-исследователей истории науки и техники, важным этапом серьезного планомерного развития исследований по истории науки и техники явилось создание в прошлом году в Академии наук СССР Института истории естествознания и техники, объединившего в своем коллективе значительное число высококвалифицированных специалистов в этой области. Ответственные задачи, стоящие перед историей науки и техники, большие перспективы дальнейшего развития этой науки способствуют вовлечению в историко-научные исследования многих ученых, инженерно-технических работников разных учреждений и предприятий, научных сотрудников отраслевых исследовательских институтов и вузов во всех

ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2015, № 4

ПЕРША РЕСПУБЛІКАНСЬКА КОНФЕРЕНЦІЯ З ІСТОРІЇ ТЕХНІКИ братских республиках Советского Союза, в том числе и в Украинской ССР. По далеко неполным данным, которыми располагает Комиссия по истории техники Академии наук УССР, в нашей республике в настоящее время разрабатывается свыше 200 научно-исследовательских тем по истории науки и техники. С целью дальнейшего объединения сил, работающих над изучением истории техники в Украинской ССР, для согласования тематики исследований, объединения авторских коллективов, работающих над общими научными проблемами, собрано настоящее координационное совещание. В задачи совещания по истории техники входит: рассмотрение, обсуждение и согласование планов научно-исследовательской и научно-литературной работы по истории науки и техники, обсуждение вопросов методики историко-технических исследований и организация широкой пропаганды достижений отечественной науки и техники. В Академии наук Украинской ССР работы по истории техники ведутся с давнего времени. В 1949 году была создана Комиссия по истории отечественной науки и техники. Комиссии было поручено подготовить большую научную сессию Академии наук УССР, посвященную вопросам истории науки и техники. Однако по разным причинам Комиссия с этим поручением не справилась – научная сессия по истории науки и технике не состоялась. Более успешной оказалась работа Комиссии по истории техники при Бюро ОТН АН УССР. Ею была подготовлена и в 1951 году проведена в г. Киеве научная сессия Отделения технических наук АН УССР, посвященная изучению истории отечественной науки и техники. На сессии были заслушаны доклады, явившиеся результатом значительной работы, выполненной в области истории техники ведущими научными работниками АН УССР. В том числе доклады действительных членов АН УССР: Б. Е. Патона «Работы Академии наук Украинской ССР по развитию советской техники в области электросварки»; М. В. Луговцова «Макеевский завод в истории металлургии юга СССР»; Н. Н. Доброхотова «Н. А. Львов – выдающийся русский специалист по отоплению ж вентиляции зданий конца ХVIII века» и др. Доклады были опубликованы в свое время или ныне находятся в печати. Иные же доклады и прежде всего работы А. А. Василенко «Основные этапы и итоги технического перевооружения сельского хозяйства УССР», Ф. П. Белянкина «История развития института строительной механики АН УССР», П. П. Нестерова «Работы М. М. Федорова и его учеников по развитию горной механики», И. Е. Коробчанского ISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2015, № 4

«Развитие техники коксохимического производства в Донбассе», В. Е. Васильева «В. П. Ижевский и значение его трудов для металлургии» и другие будут опубликованы в ближайшее время. Проведенная сессия ОТН АН УССР способствовала расширению историко-технических исследований в институтах Академии и во многих других учреждениях, в том числе в технических вузах, с которыми имеют тесную связь ученые Академии наук УССР. Существующая при ОТН АН УССР Комиссия по истории техники, содействуя дальнейшему развитию историко-технических исследований в АН УССР и в других научных учреждениях, устанавливает также научные связи с отдельными лицами, занимающимися историей техники, привлекает исследователей к участию в регулярно действующем научном семинаре Комиссии. Комиссия способствует публикации наиболее ценных выполненных работ по истории науки и техники, чтобы укрепить научные связи с историками техники на местах, в ряде областных центров Украины созданы филиалы Комиссии по истории техники ОТН АН УССР. Комиссия содействует популяризации истории отечественной науки и техники, пропаганде достижений советского научно-технического прогресса. Комиссия разворачивает работу по выявлению, сбору сведений и организации охраны вещественных памятников отечественной науки и техники, содействует в определенной мере развитию исследований в области истории техники и естественных наук в других отделениях нашей Академии. В настоящее время вопросы истории техники в плановом порядке разрабатываются в большинстве институтов ОТН АН УССР. В Институте теплоэнергетики уже пять лет существует и развивается отдел истории техники, в создании которого активное участие принимал действительный член АН УССР В. В. Данилевский. За последние годы в отделе выполнен ряд интересных исследований, среди которых можно отметить переданную в печать монографию «Л. И. Лутугин – труды и жизнь», исследования по истории первых металлургических заводов на Украине и по истории советских угледобывающих комбайнов. Ряд интересных книг по истории техники написал действительный член АН УССР В. В. Данилевский. В содружестве с коллективом отдела истории техники при Бюро ОТН АН УССР ведут плановую работу по истории техники работники других научных учреждений АН УССР. В Институте горного дела им. М. М. Федорова ведутся работы по истории советских угольных комбайнов, по истории развития теории и практики автоматического регулирования скоростей подачи угледобывающих машин.

117

З АРХІВІВ УКРАЇНИ В порядке творческого сотрудничества зав. сектором истории горной техники Института истории естествознания и техники АН СССР канд. техн. наук С. В. Шухардин вместе с канд. техн. наук Г. М. Добровым – сотрудником отдела истории техники Института теплоэнергетики АН УССР, ведут совместную работу, посвященную изобретателю первого угольного комбайна – механику Алексею Ивановичу Бахмутскому. В институтах ОТН АН УССР проводятся работы, посвященные жизни и творчеству выдающихся советских ученых, в том числе академика А. Н. Дынника, действ. члена АН УССР Е. О. Патона, действ. члена АН УССР В. М. Хрущева, действ. члена АН УССР К. К. Симинского и других. Институт электросварки им. Е. О. Патона, совместно с отделом истории техники ОТН АН УССР, участвует в работе по созданию монографии «История развития техники электросварки в Украинской ССР». Названная работа будет координироваться с соответствующей работой, выполняемой в Институте истории естествознания и техники АН СССР. В Институте электротехники АН УССР также собран большой материал по творчеству одного из пионеров электротехники на Украине, заслуженного деятеля науки, профессора П. П. Копняева. Эта работа выполнялась в тесном содружестве с работниками Харьковского и Киевского политехнических институтов. В результате сдан в печать сборник статей, посвященных памяти П. П. Копняева. В Институте строительной механики действительным членом АН УССР Ф. П. Белянкиным выполняется работа «По исследованию прочности материалов и конструкций в Институте строительной механики АН УССР в содружестве с русскими учеными»1 и действительным членом АН УССР Н. В. Корноуховым «Развитие теории устойчивости конструкций русскими и украинскими учеными». В Институте гидрологии и гидротехники АН УССР старшим научным сотрудником, канд. техн. наук С. В. Русаковым написана и Комиссией по истории техники представлена в издательство АН УССР книга «Развитие путевых работ на Днепре и других реках Украины». Сейчас в этом Институте под руководством действительного члена АН УССР Г. И. Сухомела составляется исторический очерк «Развитие на Украине гидрологии, гидравлики и гидротехники». На 1955 год в тематическом плане института предусмотрена разработка вопроса об исторических горизонтах на Днепре. В Лаборатории специальных сплавов АН УССР в плановом порядке подготавливается интересная историко-техническая работа «Развитие порошковой металлургии в России и СССР». Автор ее член.1

Так у тексті

118

корр. АН УССР И. Н. Францевич сделает научный доклад по этому вопросу на нашем совещании. В Лаборатории проблем скоростных машин и механизмов АН УССР (г. Харьков) под руководством действительного члена АН УССР Г. Ф. Проскуры выполнена работа о приоритете отечественных ученых Ломоносова, Эйлера, Жуковского, Чаплыгина и других в создании основных положений теории турбомашин. В Институте использования газа канд. техн. наук Ю. Г. Корнилов работает над историей развития котельной автоматики от времен первого русского теплотехника И. И. Ползунова и до наших дней. В Институте черной металлургии действительный член АН УССР А. П. Чекмарев работает над вопросами истории отечественной техники проката, член-корр. АН УССР К. Ф. Стародубов подготовил работу по истории развития на Украине науки о металлах. В планах научной работы на 1955 год в институтах Академии наук УССР значительно расширяется число исследований по истории техники. В дальнейшем следует шире обсуждать выполненные работы по истории техники, что позволит, в частности, устранить большой и ничем не оправданный разрыв между количеством подготовленных и количеством опубликованных работ. К сожалению, в сборниках трудов отдельных институтов АН УССР пока еще очень мало публикуется статей по истории техники. Такое же положение и с академическим печатным органом «Доповіді АН УРСР». Более охотно печатает работы по истории науки и техники ежемесячный журнал «Вісник АН УРСР». Здесь в 22 последних номерах было помещено 13 статей по истории науки и техники. Основным печатным органом Комиссии по истории техники являются ее сборники «Нариси з історії техніки». В октябре месяце настоящего года вышел из печати первый выпуск «Нарисів». Он целиком посвящен истории технического развития Донецкого бассейна. В сборнике помещены статьи о некоторых вопросах истории геологического изучения Донбасса, развития горной механики и механизации добычи угля в Донецком бассейне, истории донецкой металлургии и машиностроения. В январе 1955 года выйдет из печати второй выпуск «Нарисів», а к концу 1955 года будет опубликован третий выпуск. В течение 1955 года будут подготовлены еще два очередных выпуска сборников. В 1955 году издательство АН УССР должно выпустить из печати «Избранные труды» академика А. Н. Динника, «Воспоминания» Героя Социалистического труда Е. О. Патона, монографию «Л. И. Лутугин – труды и жизнь». В 1955 году Комиссия планирует представить в Издательство АН УССР

ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2015, № 4

ПЕРША РЕСПУБЛІКАНСЬКА КОНФЕРЕНЦІЯ З ІСТОРІЇ ТЕХНІКИ рукописи других монографий и биографических очерков о выдающихся ученых отделения технических наук АН УССР. В работе Комиссии по истории техники АН УССР, равно и в исследовательской работе в институтах Академии наук УССР по проблемам истории науки и техники, имеется еще много недостатков. Комиссия еще не добилась включения исследований по истории техники в планы работ всех институтов Отделения. Еще совершенно недостаточно организуется критических обсуждений законченных работ. Недопустимо мало сделано по увеличению печатной продукции по вопросам истории техники, медленно развивается научная пропаганда интересных вопросов из истории технического прогресса в нашей стране. В существующем отделе истории техники Института теплоэнергетики АН УССР наблюдается раздробленность тем, многотемность при крайне малом числе научных сотрудников. Комиссия по истории техники и отдел за все годы своего существования издали только один небольшой сборник научных трудов. Работники отдела истории техники, занимаясь в основном успешно исследованиями по истории техники прошедших времен, не участвуют в разработке современных технических проблем по своей специальности. В отдельных работах встречается ничем не оправдываемое излишнее приукрашивание всей деятельности того или иного выдающегося в прошлом деятеля техники, приписывание ему и несуществующих заслуг или общественно-передового мировоззрения. Наука по истории техники, как и всякая наука, должна базироваться только на абсолютно правдивом объективном методе изложения событий. Наша страна так богата действительно выдающимися деятелями в области техники, что нет никакой необходимости каждому из этих деятелей прошлого приписывать все совершенства человека. В Украинской ССР над вопросами истории техники работают, кроме Академии наук УССР, Академия архитектуры УССР и много других организаций. Сюда входят вузы, отраслевые научно-исследовательские институты, заводы, музеи, архивы и инженерные научно-технические общества. В этих организациях ведут исследования по истории техники более ста научно-педагогических и инженерно-технических работников. В трех вузах Украины – в КПИ, ЛПИ и ХПИ – имеются кафедры и читаются лекции по истории техники. Работники кафедр истории техники в вузах работают над созданием курса истории техники по вузовской программе. Зав. кафедрой истории техники в КПИ доцент А. Ю. Голян-Никольский в этом году издал первую часть конспекта курса исISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2015, № 4

тории техники. Изучение истории развития отечественной науки и техники в вузах способствует воспитанию всесторонне образованного и политически грамотного советского инженера. В Киевском политехническом институте кафедра истории техники выполняет научные исследования по циклу истории своего института. Профессор, член-корр. АН УССР В. Е. Васильев и канд. техн. наук доц. М. Т. Главацкий разрабатывают научное наследие выдающегося русского металлурга профессора В. П. Ижевского. Над вопросами истории доменного производства работает доц. Сигов А. А. Профессор С. С. Рудник работает над изучением истории технологии отечественного машиностроения. Им подготавливается работа «Возникновение и развитие скоростных методов обработки металлов в СССР». Доценты кафедры теоретической механики канд. техн. наук Т. В. Путята и Б. И. Фрадлин опубликовали в Укртехиздате за последнее время несколько работ по истории теоретической и технической механики на Украине. Проф. Н. И. Гришкова готовит работу о приоритете отечественной техники в области контактных напряжений. В Киевском технологическом институте пищевой промышленности доц. С. И. Иноземцев работает над вопросами истории электротехники. Им, совместно с нынешним сотрудником отдела истории техники АН УССР Н. М. Матийко, написана и опубликована в издательстве «Радянська школа» работа для массового читателя «Внесок вітчизняних учених в науку про електрику». Профессор П. М. Мальцев ведет работу по истории техники и технологии бродильного производства. Изучают вопросы истории техники также проф. А. Л. Наумов, доценты А. И. Корчинский, Е. И. Годик и др. В Киевском технологическом институте легкой промышленности доцент канд. техн. наук А. А. Афанасьев пишет работу по истории отечественной техники обувного производства; над вопросами истории техники трикотажного производства работает доцент Головушкина; доцент Блох Г. А. выполнил исследование на тему о приоритете отечественной науки в области получения синтетического каучука. Доцент, канд. техн. наук Я. И. Турченко подготовил докторскую диссертацию по истории развития химии на Украине. В Киевском инженерно-строительном институте проф. В. Н. Ярин изучает историю строительных конструкций; проф. И. А. Кириченко подготовил работу о приоритете советских ученых в области зимнего бетонирования.

119

З АРХІВІВ УКРАЇНИ В Харьковском политехническом институте доцент, канд. техн. наук Д. Я. Алексапольский ведет систематическую работу по истории советского турбостроения. Доцент И. М. Асс изучает историю высшего технического образования на Украине. Канд. техн. наук Я. И. Сенченко выполнил исследование по истории первых отечественных электростанций. В Харьковском автомобильно-дорожном институте под руководством профессора, доктора техн. наук А. К. Бируля коллективом преподавателей дорожно-строительного факультета разрабатывается тема «Развитие техники автомобильных дорог Украины». Другая группа специалистов автомобильного факультета работает над темой «Возникновение и развитие автотракторного производства в УССР». Ведутся работы по истории техники в Харьковском авиационном институте, в частности, профессор, доктор ф-м. наук Я. Д. Геронимус подготовил работу на тему «Развитие советскими учеными динамического синтеза механизмов по Чебышеву». В Харьковском институте инженеров железнодорожного транспорта на кафедре подвижного состава готовится работа по истории отечественной науки о паровозах и ряд других работ. Занимаются историко-техническим исследованиями и работники других вузов, научно-исследовательских учреждений и предприятий города Харькова. Развивается работа по изучению истории техники в городе Днепропетровске. В прошлом году была издана книга тов. Миронова о выдающихся советских ученых, работавших в гор. Днепропетровске. В Днепропетровском металлургическом институте член-корр. АН УССР, профессор К. Ф. Стародубов, проводя систематическое изучение истории развития науки о металлах, подготовил представляющую большой интерес работу «Исследование булата на Украине». Профессор К. П. Бунин изучает вопросы история отечественного металловедения; доцент А. С. Сторожик работает над вопросами истории техники скоростной резки металлов; преподаватель А. А. Шевченко изучает историю техники трубного производства. В Днепропетровском горном институте доцент И. Г. Лисица работает в области истории маркшейдерского дела. В Днепропетровском институте инженеров железнодорожного транспорта доц. А. Л. Бродовский изучает историю вагонного хозяйства нашей страны. Доцент Б. В. Яковлев подготовил работу «Борьба передовых русских инженеров за создание рациональной сети отечественных железных дорог». В Донецком индустриальном институте членкорр. АН УССР, профессор И. Е. Коробчанский

120

выполнил исследование, посвященное истории отечественной коксохимической промышленности. Историю горного дела изучает также группа сотрудников Криворожского горнорудного института. Здесь под руководством профессора Г. М. Малахова написана монография до истории горного дела в Криворожском бассейне, принятая к печати Гостехиздатом Украины. В Одесском высшем мореходном училище доцент А. П. Швед ведет работу по истории развития судовых паровых машин. Им же изучается творческое наследие выдающегося русского ученого профессора Ф. А. Брикса. Доцент Д. А. Мирющенко изучает историю судовых двигателей внутреннего сгорания. Успешно ведутся исследования в других вузах г. Одессы, в том числе в Технологическом институте пищевой промышленности, в Институте инженеров морского флота и других. История отечественного судостроения является ведущей темой для историков техники города Николаева. Здесь в Кораблестроительном институте им. адмирала С. О. Макарова доц. Архангородский А. Г. подготовил и представал в нашу Комиссию содержательную работу по истории науки о прочности судов. Доц. Ф. П. Волощенко написал книгу по истории отечественных двигателей внутреннего сгорания для теплоходов. Работают по разным вопросам истории техники Будник В. М., Чуешко К. Е., Букус И. А. и другие. Целесообразно объединить работу по истории техники в Одессе и Николаеве и совместными силами подготовить к печати сборник исследований по истории отечественного судостроения. Разворачиваются работы по истории техники и в крупном промышленном и культурном центре советской Украины – в древнем Львове. В Политехническом институте заведующий кафедрой истории техники доц. Черевко И. А. читает студентам курс истории техники, изучает вопросы истории отечественной техники резания металлов и металлорежущего инструмента. Доц. Литинецкий И. Б. подготовил работы о великом русском ученом М. В. Ломоносове как основоположнике автоматических измерений и приборостроения. Доц. Сельский Л. А. ведет работу по истории нефтяной промышленности Украины. В ряде других вузов ведутся исследования по истории техники. Однако эту работу пока нельзя признать достаточной. Часто историко-технические исследования не включаются в официальный план научных работ, чем затрудняется финансирование работ и продвижение их в печать. Комиссия считает целесообразным просить Министерство культуры УССР и его Главное управление высшего и среднего специального об-

ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2015, № 4

ПЕРША РЕСПУБЛІКАНСЬКА КОНФЕРЕНЦІЯ З ІСТОРІЇ ТЕХНІКИ разования дать указание руководителям учебных заведений Украины о необходимости более широкого развития исследовательских работ по истории науки и техники. Целесообразно в вузах организовать комнатымузеи, в которых хранились бы исторические документы, разные образцы продукции, диаграммы и фотографии по истории развития техники и истории института. В Ленинградском горном, электромеханическом и других институтах уже много лет существуют и регулярно пополняются музеи, представляющие богатейший материал по истории отечественной науки и техники. Необходимо к работе по истории техники более широко привлекать многочисленные кадры инженерно-технических работников заводов, фабрик, шахт и иных промышленных предприятий республики. Следует работать также над вопросами истории отдельных фабрик и заводов. По некоторым заводам УССР в послевоенные годы были опубликованы интересные исторические очерки, в том числе по Харьковскому тракторному, Киевскому заводу «Ленинская кузница», Старо-Краматорскому заводу и др. Историю Ворошиловградского паровозостроительного завода составил инженер этого завода Г. В. Жданов. Он использовал в своей большой работе разные литературные источники и фонды Ворошиловградского и Днепропетровского архивов, а также материалы Ворошиловградского краеведческого музея. Работает над историей своего завода начальник экспериментального цеха Горловского машиностроительного завода М. Л. Шапиро. Им подготовлена и представлена в Комиссию статья «Арсенал угольного Донбасса». В Комиссии также имеется подготовленные непосредственно на заводах рукописи работ по истории Сталинского металлургического завода, Харьковского тракторного завода и Новокраматорского машиностроительного завода. В научных инженерно-технических обществах имеются большие возможности по организации исследований по истории техники. Например, работник Днепропетровского отделения НИТО металлургов инженер И. М. Шаповал успешно подготовил диссертацию на соискание ученой степени канд. техн. наук на тему «К истории развития технологии вальцелитейного производства на Украине». Характеристика многообразных форм, в каких ведутся у нас исследования истории науки и техники, была бы неполна, если бы мы не упомянули добрым словом многочисленную армию советских людей, не имеющих специальных инженерных знаний или ученых степеней, но искренно любящих ISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2015, № 4

историю родного народа и отдающих значительную часть своей энергии ее изучению. Например, в г. Виннице живет и работает гвардии полковник в отставке Сергей Александрович Соболев. В течение нескольких лет он старательно собирает и изучает материалы о пребывании и деятельности на Винничине выдающегося новатора отечественной техники А. Ф. Можайского. Тов. Соболеву в Хмельницкой областном архиве при содействии работников архива удалось выявить ряд весьма интересных документов об А. Ф. Можайском. Он разыскал также местных старожилов, которые лично видели долгие годы хранившийся в родовом имении Можайских планер, сконструированный А. Ф. Можайским и являвшийся предшественником его самолета. Благодаря энергии и настойчивости тов. С. А. Соболева Винницкий облисполком установил на доме Можайского в с. Вороновицы (сейчас здесь помещается средняя школа) мемориальную доску. Комиссия по истории техники АН УССР, стремясь всемерно содействовать развитию историкотехнических исследований, систематически проводит работу по установлению научных связей со всеми специалистами в республике, занимающимися историко-техническими исследованиями. Первостепенным по важности вопросом в этом деле является помощь в росте кадров историков техники. Комиссия постоянно консультирует диссертантов по истории техники, организует прием экзаменов кандидатского минимума по специальным дисциплинам, содействует организации защит историко-технических диссертаций. За последние два года в республике был защищен ряд диссертаций по истории техники на ученую степень кандидата технических наук, В том числе в Киевском политехническом институте защитил диссертацию М. Т. Главацкий на тему «М. П. Коновалов – основоположник теории и техники нитрования непредельных углеводородов», в Киевском технологическом институте пищевой промышленности защитил диссертацию А. И. Корчинский на тему «История развития техники и технологии свеклосахарного производства в России до 1861 года». Постоянное право приема диссертаций по истории всех отраслей техники имеет Объединенный ученый совет институтов теплоэнергетики и электротехники АН УССР. С участием специалистовметаллургов здесь состоялась защита диссертации инж. П. И. Батуровым на тему «К истории технологии сталелитейного производства в России в первой четверти XIX столетия». С участием специалистов-горняков была проведена защита диссертации аспирантом Отдела

121

З АРХІВІВ УКРАЇНИ истории техники при Бюро ОТН АН УССР Добровым Г. М. на тему «Первенство СССР в создании угледобывающих комбайнов (из истории техники горного машиностроения)». Необходимо значительно расширить подготовку научных кадров по истории техники – в этом одна из важнейших задач Комиссии по истории техники в ОТН АН УССР. Для объединения и оказания систематической научной и методической помощи специалистам, работающим в области истории техники, Комиссией по истории техники АН УССР организован постоянно действующий научный семинар, в работе которого принимают участие специалисты из различных городов Украинской ССР. За два года было проведено 15 заседаний семинара, на которых заслушано и обсуждено 22 научных доклада, представленных историками техники из Киева, Днепропетровска, Одесса, Львова, Винницы и из других городов, Лучшие из заслушанных на семинаре работ рекомендованы к опубликованию в сборниках «Нариси з історії техніки». Желательно в дальнейшем участие в работе нашего научного семинара сотрудников Института истории естествознании и техники АН СССР, особенно по проблемным вопросам истории техники. Комиссия считает необходимым, пользуясь случаем, обратиться на этом совещании к специалистам, занимающимся вопросами истории техники, с предложением заявить о разработанных вопросах и возможных сроках докладов на научном семинаре. Развивается работа в филиалах Комиссии по истории техники, в частности, в городах Харькове, Днепропетровске, Львове, Сталино, Кривом Роге и Одессе. Имеется в виду в дальнейшем организовать филиалы Комиссии и в других центрах Украинской ССР. В задачи филиалов входят содействие организации историко-технических исследований, прежде всего с использованием местных материалов, привлечение широких кругов специалистов для участия в разработке основной научной проблемы по республике «История техники и технических наук в УССР», содействие улучшению организации преподавания истории техники в вузах, организация обсуждения научных работ по истории техники, содействие диссертантам, работающим в области истории техники, подготовка статей по истории науки: и техники для местной прессы и для специальных изданий, участие в проведении юбилейных заседаний, посвященных знаменательным датам в истории техники, и т. д. Членами Комиссии и штатными сотрудниками Отдела истории техники за последние два года прочитано в республике около ста лекций. Тема-

122

тика лекций была следующая: «Вклад отечественных новаторов в мировую науку и технику», «Технический прогресс в СССР», «Первенство нашей Родины в важнейших открытиях и изобретениях», «Успехи и развитие советской энергетики», «Достижения отечественной строительной техники», «Советские газовые турбины и реактивные двигатели», «Развитие механизации советской угольной промышленности», а такие была прочитана серия лекций об отдельных отечественных новаторах науки и техники. По поручениям Президиума АН УССР, Общества по распространению политических и научных знаний и Совета научно-технической пропаганды АН УССР лекции читались во многих областях Украины. Член нашей Комиссии доцент КПИ А. Ю. Голян-Никольский по поручению Всесоюзного общества ездил для чтения лекций в месячную командировку в районы освоения целинных земель в Сибири. Несомненно, в пропаганде истории техники во всех городах принимают участие лица, занимающиеся этими вопросами. Другой путь участия в пропаганде – это систематическое освещение в процессе знаменательных дат из истории отечественной науки и техники. Члены Комиссии и сотрудники отдела истории техники Института теплоэнергетики АН УССР опубликовали в республиканских журналах и газетах за последний год свыше 40 статей и заметок на историко-технические темы. Тем же целям пропаганды истории отечественной науки и техники служат систематически проводимые Комиссией юбилейные заседания. Совместно с Институтом электросварки АН УССР было проведено заседание, посвященное 100-летию со дня рождения Николая Гавриловича Яблочкова. Совместно с ВНИТО энергетиков и Институтом электротехники АН УССР проведено заседание, посвященное 50-летию выхода в свет книги проф. П. П. Копняева «Динамомашины постоянного тока» и т. д. В юбилейных заседаниях принимают участие научные работники, студенты и преподаватели вузов, инженерно-технический состав промышленных предприятий и другие специалисты. Говоря о пропаганде и современных достижениях отечественной науки и техники, хочется коснуться вопроса об участии в этом деле писательской общественности Украины. Если писатели Российской Федерации охотно берутся за подготовку книг, популяризующих научно-технический прогресс, создают удачные художественные произведения, освещающие творческие искания, жизнь и мировоззрение выдающихся отечественных новаторов науки и техники, то этого нельзя сказать о писателях Украинской ССР. Литераторы Украины

ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2015, № 4

ПЕРША РЕСПУБЛІКАНСЬКА КОНФЕРЕНЦІЯ З ІСТОРІЇ ТЕХНІКИ упускают множество увлекательных и благодарных тем, способных вдохновить писателя на большие произведения и дать богатый материал для широких художественных обобщений. Комиссия по истории техники обращается с призывом к писателям Советской Украины включаться в эту большую работу из области истории отечественной науки и техники. Важная роль в дальнейшем расширении историко-технических исследований, ведущихся в республике, и в улучшении пропаганды достижений отечественной науки и техники принадлежит историческим и краеведческим музеям Украины. Они должны и могут стать центрами историкотехнической работы на местах. Так, например, в Сталинском областном краеведческом музее научными сотрудниками музея собран богатый материал по истории технического развития Донецкого бассейна. Большой научный интерес представляют собранные в музее документальные материалы о выдающемся русском доменщике Михаиле Константиновиче Курако. Работники музея и его директор В. М. Евсеев принимают активное участие в организации и налаживании работы Донецкого филиала Комиссии по истории техники. Помощь историкам техники в их работе оказывают также Ворошиловградский, Днепропетровский и некоторые другие музеи. В настоящее время по инициативе Института истории естествознания и техники АН СССР и по указанию Президиума АН УССР Комиссия по истории техники проводит работу по учету, сохранению и изучению вещественных памятников отечественной истории науки и техники. К таким вещественным памятникам, представляющим историческую ценность, могут быть отнесены образцы машин и сооружений, образцы первой или оригинальной продукции заводов и фабрик: здания, в которых жили и творили выдающиеся отечественные ученые и изобретатели; рукописи научных трудов, проекты и модели изобретений, личные архивы и переписка и т. п. Комиссия обращается ко всем организациям и лицам с просьбой сообщать обо всех известных вещественных памятниках истории науки и техники, а также о желательности организации охраны в качестве вещественных памятников наиболее важных объектов, характеризующих достижения советской науки и техники. Следует ускорить организацию в г. Киеве Дома техники и при нем музея с наиболее интересными историческими экспонатами развития техники. Важное значение в исследовательской работе по истории техники имеют архивные документы. Архивы Украинской ССР хранят значительное количество интереснейших документальных маISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2015, № 4

териалов, например, в Центральном государственном архиве УССР имеются богатые фонды по истории сахарной промышленности, истории воздухоплавания на Украине, истории высшего образования, об изобретении землечерпальных дноуглубительных и многих других машин и т. д. Харьковский государственный исторический архив хранит богатейшие материалы по истории высшего технического образования на Украине. На 1955 год по указанию Главного архивного управления МВД УССР в планы работы архивов включается и обработка фондов по истории науки и техники. Комиссия считает желательным, что бы при этой работе серьезное внимание было обращено на сбор архивов деятелей советской науки и техники, на обработку фондов советского периода, так как они нередко являются источником важных документов о забытых или малоизвестных предложениях, представляющих ценность и для современной техники. Давно уже назрела необходимость создания архива АН УССР, в котором были бы собраны фонды по истории Академии наук УССР и личные архивы виднейших ученых, работавших в Академии наук Украины, при отделе [истории техники] – выдающихся деятелей технического прогресса, работавших на Украине. Несомненно, исследования по истории техники будут более полноценными, если эта работа будет проводиться в тесном научном контакте с историками, археологами, экономистами, философами и другими учеными. В СССР широким фронтом ведутся исследования не только по истории техники, но и по разнообразным отраслям науки. На Украине также большое число лиц работает над вопросами истории естествознания, но эта работа пока еще не координируется, хотя необходимость объединения историков науки давно уже назрела. В Академии наук Украинской ССР работы в области истории естествознания и техники выполняются почти во всех отделениях наук. Определенные результаты достигнуты в институтах математики, физики, геологических наук, микробиологии, гидробиологии, зоологии и др. В целях дальнейшего развития исследований по истории науки и техники, комплексирования работ, обеспечения более широкого обсуждения законченных работ назрела необходимость организационно укрепить этим замечательную сторону деятельности Академии наук УССР. Для практического осуществления этой задачи необходимо поставить вопрос о создании в системе АН УССР сектора истории естествознания и техники на правах самостоятельного научного учреждения.

123

З АРХІВІВ УКРАЇНИ Сектор должен включить существующий отдел истории техники при Бюро ОТН АН УССР, и дополнительно в нем необходимо организовать отдел истории естествознания. Сектор истории естествознания и техники будет способствовать дальнейшему развитию исследований по истории науки и техники во всех институтах Академии наук УССР, а также координировать такие работы в других научных организациях, в вузах, научных обществах и всех занимающихся этими вопросами в Украинской ССР. Сектор, естественно, будет проводить свою работу в тесном содружестве с учеными Академии наук Союза ССР.

Товарищи, советский народ <…> заботясь о дальнейшем развитии культуры, расцвете научного творчества и технического прогресса в нашей стране, глубоко чтит созидательный труд своих соотечественников, в том числе творцов отечественной техники. Перед нами, занимающимися исследованиями в области истории техники, поставлена задача тщательно изучить богатое наследие по развитию отечественной техники, обобщить это наследие <…> Это большая и почетная задача, и, следовательно, ученые, инженеры и техники Советской Украины, в тесном содружестве с учеными всего Советского Союза, с честью справятся с этим ответственным заданием. ЦДАГО України, ф. 1, оп. 71, спр. 119, арк. 281–306.

№3 РЕШЕНИЕ ПЕРВОГО РЕСПУБЛИКАНСКОГО КООРДИНАЦИОННОГО СОВЕЩАНИЯ ПО ИСТОРИИ ТЕХНИКИ, СОСТОЯВШЕГОСЯ в г. Киеве, 8–10 декабря 1954 г. Первое Республиканское координационное совещание по истории техники, созванное Комиссией по истории техники при ОТН АН УССР, заслушав и обсудив доклады: председателя Комиссии по истории техники И. Т. Швеца «Состояние и задачи работы по истории техники в Украинской ССР», заместителя директора Института истории естествознания и техники АН СРСР И. В. Кузнецова «О плане работы Института истории естествознания и техники на 1955 г.» и и. о. зав. Отделом истории техники при ОТН АН УССР Ю. А. Анисимова «Итоги работы Отдела истории техники и план работы на 1955 г.», а также сообщения представителей филиалов Комиссии по истории техники АН УССР, вузов, промышленных предприятий, музеев, архивов и других учреждений Украинской ССР, отмечает определенные успехи в развитии историко-технических исследований, выполняемых в Украинской ССР <…> Следствием быстро растущего интереса к работам по истории техники является привлечение широких кругов специалистов к разработке историко-технической тематики, охватывающей основные отрасли техники и технических наук. Историко-техническая общественность Харкова, Львова, Днепропетровска, Сталино, Одессы, Кривого Рога начала объединяться вокруг филиалов Комиссии по истории техники при ОТН АН УССР. Стремление к тесной связи с Комиссией имеется и у историков техники, работающих в других городах УССР. Это может позволить объединить научные силы историков техники республики для более успешной разработки основной научной

124

проблемы «История техники и технических наук Украинской ССР». Центром этой работы является Комиссия по истории техники при ОТН АН УССР и ее рабочий аппарат – Отдел истории техники при ОТН АН УССР. Совещание отмечает, что одновременно с развитием работ по истории техники и технических наук в Украинской ССР расширяется круг исследований по истории естествознания и, в первую очередь, по истории математики, геологии, химии, физики. В связи с этим существует настоятельная необходимость координации и объединения в УССР научных сил историков естествознания и историков техники. Совещание с удовлетворением отмечает расширяющиеся связи историков науки и техники УССР с Институтом истории естествознания и техники АН СРСР, являющимся общесоюзным центром, обеспечивающим успешное развитие нашей отрасли науки. Совещание отмечает первые положительные результаты выполняемой в УССР научно-исследовательской работы по истории техники: опубликован ряд монографий и брошюр; начато регулярное издание сборников трудов Комиссии по истории техники; систематически проводится защита историко-технических дисциплин; успешно ведется подготовка значительного числа серьезных научных работ, для обсуждения которых создан постоянно действующий научный семинар Комиссии по истории техники при ОТН АН УССР. Совещание отмечает значительный научный интерес заслушанных научных докладов: действи-

ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2015, № 4

ПЕРША РЕСПУБЛІКАНСЬКА КОНФЕРЕНЦІЯ З ІСТОРІЇ ТЕХНІКИ тельного члена АН УССР А. Ю. Ишлинского «О взаимном влиянии русских и украинских учених в области математики и механики»; доктора технических наук Г. М. Малахова «К истории открытия и изучения железорудных месторождений Криворожского бассейна»; кандидата исторических наук В. А. Богусевича «Киевские стеклодельные мастерские XI века»; кандидата технических наук Г. И. Швеца «Исторические уровни Днепра за тысячелетие»; члена-корреспондента АН УССР И. Н. Францевича «Некоторые вопросы истории развития порошковой металлургии на Украине»; инженера Г. В. Жданова «Об изучении старейших Луганских заводов»; кандидата химических наук Я. И. Турченко «Основные пути развития общей неорганической и физической химии на Украине до 1917 года». Совещание рекомендует авторам этих научных работ, а также руководителям соответствующих учреждений организовать дальнейшее развитие научно-исследовательских работ в отмечаемых перспективных направлениях. Одновременно Совещание отмечает, что для дальнейшего развития в УССР истории техники необходимо устранить ряд существующих недостатков и провести некоторые организационные мероприятия, в целях чего Совещание принимает следующее постановление: I. Совещание считает наиболее актуальной в плане разработки проблемы «История техники и технических наук в Украинской ССР» следующую тематику: – углубленное исследование исторического хода развития конкретных видов современной техники; – изучение вклада в развитие техники и науки крупнейших промышленных предприятий, научных учреждений, высших учебных заведений Украинской ССР. Каждое историко-техническое исследование должно основываться на научной методологии, отражать борьбу нового со старым, показывать движущие силы научно-технического прогресса. Важнейшим является также неразрывное единство изложения вопросов теории и практики, истории техники и истории естествознания. Историкам естествознания и техники необходимо поддерживать постоянный деловой контакт по творческим вопросам с учеными археологами, историками, философами и экономистами. 2. Совещание считает важнейшей задачей в деле дальнейшего развития в УССР истории естествознания и техники создание в АН УССР научного центра этой работы. В связи с этим Совещание ходатайствует о создании при Президиуме АН УССР Сектора истории естествознания и техники на базе ISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2015, № 4

расширения ныне существующего при ОТН Отдела истории техники. Важнейшей задачей Сектора будет организация разработки актуальных тем по комплексной проблеме «История естествознания и техники в Украинской ССР». Сектор должен будет объединить вокруг себя всех историков естествознания и техники, работающих в УССР. 3. Совещание считает настоятельно необходимым активизировать работу филиалов Комиссии по истории техники АН УССР, а также организовать новые филиалы в Симферополе, Николаеве и других крупнейших городах УССР. Филиалы систематически должны расширить сферу своей деятельности путем привлечения к своей работе историков различных отраслей техники и естественных наук. 4. Совещание просит Президиум АН УССР, Главное управление высших и средних специальных учебных заведений и Управление музеев Министерства культуры УССР, Главное архивное управление МВД УССР, а также руководителей других заинтересованных организаций и учреждений дать указания о включении исследований по истории техники в официальные планы научных работ. 5. Первостепенной задачей дальнейшего развития историко-технических исследований Совещание считает: значительное увеличение количества и объема изданий работ по истории техники, в первую очередь в АН УССР. Совещание считает целесообразным просить Гостехиздат Украины и республиканское отделение Машгиза включить в издательские планы на 1955 г. работы по истории техники, а также обратиться с предложением к журналу «Наука і життя» регулярно освещать вопросы истории техники. Совещание поручает Комиссии по истории науки и техники АН УССР обратиться с представлением в Главполиграфиздат УССР по вопросу улучшения положения с изданием историко-технических работ в республиканских издательствах Украины. 6. Совещание считает одной из важнейших задач улучшение подготовки квалифицированных научных кадров по истории техники. Для чего следует, наряду с расширением аспирантуры в АН УССР, максимально использовать возможность подготовки диссертаций специалистами на производстве без отрыва от основной работы. 7. Совещание считает необходимым дальнейшее укрепление преподавания курса истории техники в высших технических учебных заведениях УССР. 8. Совещание рекомендует расширить круг участников постоянного научного семинара Комиссии по истории техники, чаще практиковать проведение дискуссий по актуальным научным проблемам истории техники.

125

З АРХІВІВ УКРАЇНИ 9. Совещание отмечает важность начатой АН УССР работы по выявлению, организации охраны и изучения вещественных памятников отечественной науки и техники. Совещание призывает научно-техническую общественность УССР активно включиться в эту работу. Центром этой работы должны стать исторические и краеведческие музеи УССР. 10. Первое Республиканское координационное cовещание по истории техники и поручает Комиссии по истории техники АН Украинской ССР войти в директивные органы Украинской ССР с просьбой организовать в г. Киеве республиканский Дом техники с музеем истории техники при нем. Республиканские Дом и музей техники должны стать центром пропаганды передовых достижений отечественной науки и техники. Одновременно Совещание считает целесообразным обратиться в Министерство морского флота СССР с просьбой возобновить деятельность в г. Одессе Дома морской техники с музеем истории морской техники. 11. Совещание поручает Комиссии по истории техники при ОТН АН УССР войти в директивные органы с просьбой дать указания о передаче краеведческим музеям УССР образцов и моделей продукции и оборудования промышленных предприятий УССР. 12. Совещание считает желательным распространить на крупнейшие ведомственные архивы республики систематическую работу по выявлению документов по истории науки и техники, начатую республиканскими и областными архивами УССР. Настоятельно необходимо организовать научный архив Академии наук Украинской ССР. 13. Следует активизировать работу по составлению библиографических обзоров печатных изданий по истории науки и техники, а также организовать регулярную публикацию составлен-

ных библиографических обзоров. Необходимо координировать эту работу с проводимым Государственной политехнической библиотекой СССР регулярным составлением библиографических ежегодников по истории техники. Желательно также наладить обмен историко-технической библиографией с Институтом истории естествознания и техники АН СССР. 14. Совещание считает необходимым усилить пропаганду историко-технических знаний и популяризацию достижений отечественной науки и техники как путем лекционной работы, так и путем публикации научно-популярных работ для массового читателя. 15. Учитывая значительный размах изучения истории естествознания и техники в УССР и в целях дальнейшего развития этой работы Совещание считает желательным проведение в г. Киеве Всесоюзной научной конференции по истории естествознания и техники, запланированной Институтом истории естествознания и техники АН СССР на 1955 г. 16. Совещание обращается с просьбой к соответствующим организациям и учреждениям УССР регулярно присылать в Комиссию по истории техники при ОТН УССР аннотации законченных историко-технических работ и тематические планы исследований с целью составления сводного плана по проблеме «История техники и технических наук в УССР». Комиссии по истории техники при ОТН АН УССР при составлении сводного проблемного плана следует координировать научные исследования по республике и согласовывать сводный план с Институтом истории естествознания и техники АН СССР. Желательно проводить систематически республиканские координационные совещания по истории техники. ЦДАГО України, ф. 1, оп. 71, арк. 273–280. Вступ і документи до друку підготував к. і. н. О. Г. Луговський

126

ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2015, № 4

ХРОНІКА НАУКОВОГО ЖИТТЯ ЯРОСЛАВ СТЕПАНОВИЧ ЯЦКІВ (до 75-річчя від дня народження)

25 жовтня 2015 р. виповнилося 75 років від дня народження провідного українського вченого в галузі астрономії і космічної геодинаміки та організатора науки, директора Головної астрономічної обсерваторії НАН України, академіка НАН України,заслуженого діяча науки і техніки України Ярослава Степановича Яцківа. Він народився в с. Данильче Івано-Франківської області. У 1960 р. закінчив Львівський політехнічний інститут за спеціальністю «астрономія та геодезія», і того ж року розпочав наукову діяльність як інженер Полтавської гравіметричної обсерваторії АН УРСР. З 1962 р. працює у Головній астрономічній обсерваторії НАН України (з 1975 – директор). Водночас з 1998 – член Президії НАН України, з 1999 заступник голови Ради з космічних досліджень НАН України, з 2002 – голова Науково-видавничої ради НАН України. В 1998–2010 рр. Голова Державної комісії єдиного часу та еталонних частот, з 2000 по 2001 рр. перший заступник Міністра освіти і науки України. Наукові працi стосуються проблем фундаментальної астрометрії, космічної гео- та плането динаміки, особливостей обертання Землі. Розвинув математичні методи аналiзу астрономічних спостережень,

ISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2015, № 4

визначив параметри вiльної нутацiї Землi та координати полюса Землі майже за сто років (так званий «київський ряд»), створив спільно з іншими каталоги положень позагалактичних радіоджерел, використовувані при побудові міжнародного стандарту небесної системи відліку. Я.С. Яцків – активний учасник міжнародних космічних проектів, зокрема з дослідження комети Галлея («Вега») та зі створення в Україні мережі станцій глобальних навігаційних супутникових систем, космічних програм СОПРОГ, ФОБОС, МАРС, КВАЗАР та «Орієнтація». Був віце-президентом Міжнародного астрономічного союзу (1982—1986) та Європейського астрономічного союзу (2004—2009),президентом комісії «Обертання Землі» (1982—1986), співголовою секції Міжнародної геодезичної асоціації, головою дирекції Міжнародної служби обертання Землі (1992—1993). Він – головний редактор журналу «Кинематика и физика небесных тел» та науково-популярного часопису «Світогляд», заступник головного редактора журналів «Космічна наука і технологія» та «Наука та інновації», член редколегій низки інших видань. Діяльність вченого відзначена званням Заслуженого діяча науки і техніки України (1998), Державними преміями УРСР (1983), України (2003) та СРСР (1986), преміями ім. Є.П. Федорова НАН України (2000), Міжнародною премією Р. Декарта (2003). Його нагороджено орденами «За заслуги» І (2012), ІІ (2000) та ІІІ (1997) ст. та ін. Іменем «Яцків» названо один з астероїдів Сонячної системи. Він академік Міжнародної академії астронавтики, член низки закордонних академій наук і наукових товариств. Ярослав Степанович відомий своєю активною громадською діяльністю у Національній комісії України у справах ЮНЕСКО, на посадах голови Українського міжнародного комітету з питань науки і культури при НАН України та Президента Української астрономічної асоціації, публіцистичними виступами в засобах масової інформації з різноманітних проблем науки й громадського життя. Колеги Інституту досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України знають Ярослава Степановича як постійного учасника Добровських читань, Міжнародних київських Симпозіумів з наукознавства та історії науки та Симпозіумів під егідою ЮНЕСКО, які проводяться інститутом, та керівника круглих столів. Він єтакож членом редколегії журналу «Наука та наукознавство». Колектив Інституту досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України бажає шановному ювіляру міцного здоров’я, благополуччя, оптимізму та невтомної енергії для праці на розбудову наукової і культурної сфери України.

127

ХРОНІКА НАУКОВОГО ЖИТТЯ

НОВИНИ НАУКИ І ТЕХНІКИ Нобелівські премії 2015 року в галузі фундаментальних наук

Т. Кадзіта

Нобелівськими лауреатами з фізики стали Т.Кадзіта (Японія) та А.Макдоналд (Канада) «за відкриття осциляцій нейтрино, що доводить наявність у нейтрино маси». Осциляції нейтрино – перетворення нейтрино (електронногоQ e , мюонного Q P і тау-лептонного Q W ) в нейтрино іншого сорту. В 2001 р. було відкрито перетворення Q e в Q P і Q W , тобто осциляції нейтрино, чим доведено наявність у нейтрино маси (2–3 еВ). Нейтрино і відповідні їм антинейтрино беруть участь у слабких і гравітаційних взаємодіях та відіграють важливу роль у перетвореннях елементарних частинок і у глобальних космогонічних процесах. Відкриття осциляцій нейтрино вказує на недосконалість деяких положень Стандартної моделі у теорії елементарних частинок і може суттєво вплинути на наше розуміння історії, структури та майбутнього Всесвіту.

А. Макдоналд

Нобелівську премію з хімії отримали вчені Т.Ліндел (Швеція), П.Мондріх та А.Санкар (США) «за дослідження процесів відновлення (репарацію) пошкодженої ДНК». Репарація – здатність клітин виправляти хімічні пошкодження і розриви в молекулах ДНК при біосинтезі або в результаті впливу фізичних або хімічних агентів. Зазначені вчені незалежно один від одного пояснили механізми, за допомогою яких клітини «лагодять» свою ДНК і в такий спосіб захищають генетичну інформацію від пошкоджень. Отримані фундаментальні знання можна використати, наприклад, при розробці нових методів лікування раку. Лауреатами Нобелівської премії з медицини та фізіології стали У.Кембл (Ірландія) та С.Омура (Японія) «за розробку нового методу лікування захворювань, викликаних круглими хробаками-паразитами», а також Ю.Ту (Китай) «за відкриття, які стосуються терапії проти малярії». У.Кембл і С.Омура отримали половину премії за відкриття нового класу ліків на основі продуктів життєдіяльності грибів Streptomyces avermitilis, що допомогло в лікуванні інфекцій, які переносяться

Т. Ліндел

128

П. Мондріх

А. Санкар

паразитичними хробаками. Інша половина дісталася Ю.Ту за її внесок у створення терапії проти малярії – захворювання, поширювачами якого є комарі роду Anopheles. Поповнення Періодичної системи елементів 30 грудня 2015 р. Міжнародним союзом теоретичної і прикладної хімії (IUPAC) до Періодичної системи хімічних елементів на постійній основі додано чотири нових елементи з номерами 113, 115, 117 і 118. Згідно з повідомленням IUPAС, дані хімічні елементи відповідають всім критеріям відкриття. Поки їх назви пов’язані з місцем у періодичній таблиці: 113 (унутрій), 115 (унунпентій), 117 (унунсептій), 118 (унуноктій). Команді російських і американських вчених з Об'єднаного інституту ядерних досліджень у Дубні, Ліверморської національної лабораторії в Каліфорнії і Окриджської національної лабораторії в Теннессі належить честь відкриття 115-го, 117-го і 118-го елементів. Авторство 113 елемента закріплено за японським Інститутом природничих наук (RIKEN). Назву 113 елементу офіційно не присвоєно, але, ймовірно, його буде названо «японієм». Всі названі елементи синтезовано штучно.

У. Кембл

С. Омура

Ю. Ту

ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2015, № 4

ХРОНІКА НАУКОВОГО ЖИТТЯ

У Німеччині, в Інституті фізики плазми в Грайфсвальді, 10 грудня 2015 р. запущено термоядерний реактор Wendelstein 7-X, в якому утримання плазми засновано за принципом стеларатора. Нині в світі існують два перспективних проекти термоядерних реакторів: токамак (тороїдальна камера з магнітними котушками) і стеларатор. В обох установках плазма утримується магнітним полем, але у токамаці вона має форму тороїдального шнура, по якому пропускається електричний струм, а в стелараторі магнітне поле наводиться зовнішніми котушками. Останнє є головною відмінністю стелараторів від токамака й обумовлює складну конфігурацію в ньому магнітного поля. Конструкцію стеларатора вперше запропонував в 1951 р. американський фізик Л. Спітцер. Концепцію токамака запропоновано в 1951 р. радянськими фізиками А.Д. Сахаровим

та І.Є. Таммом. Нині Wendelstein 7-X є найпотужнішим стеларатором у світі. Випробування, проведені в перший день запуску стеларатора, були успішними. Фізикам вдалося за допомогою мікрохвильового імпульсу потужністю 1,3 мегавата нагріти один міліграм газоподібного гелію до температури в мільйон градусів Цельсія і утримати отриману плазму в рівновазі протягом 0,1 секунди. Стелараторний напрям активно розвивався в Україні, у Харківському фізико-технічному інституті. Початок напряму покладено К.Д. Синельниковим, надалі він розвивалося під керівництвом В.Т. Толока. Зокрема, в Харкові було введено в дію термоядерні установки стелараторного типу «Сіріус», «Ураган-1», «Ураган-2» (пізніше «Ураган-2М»). У 1981 році у ХФТІ побудовано найбільший на той час стелараторторсатрон «Ураган-3».

*** У лютому 2015 р. група дослідників з США, Європи, Чилі та Південної Африки повідомила, що близько 70 000 років тому в Сонячну систему відбулося вторгнення іншої зорі (червоного карлика), яка пройшла через зовнішню частину Сонячної системи, відому як хмара Оорта. Вплив зорі на Сонячну систему був мінімальним. Нині вона знаходиться від нас на відстані 20 світлових років. 27 березня 2015 р. з космодрому Байконур стартував космічний корабель «Союз ТМА-16М» з екіпажем на борту — Г. Падалка, М. Корнієнко (Росія) і С. Келлі (США). Особливу роль у цьому польоті має відіграти американський астронавт С. Келлі: на його прикладі вчені мають вивчити вплив космічного польоту на гени людського організму. Виявити можливі зміни допоможуть спостереження не тільки за астронавтом на борту космічного корабля, а й за його братом-близнюком М. Келлі, який залишився на Землі. 13 квітня 2015 р. дані з марсохода НАСА Curiosity засвідчили існування рідкої води на поверхні Марса. Марсохід має систему моніторингу навколишнього середовища, яка вимірює відносну вологість та температуру в місці його перебування. Вчені також встановили наявність у марсіанському грунті перхлоратів. Саме ці солі вночі поглинають воду з атмосфери, утворюючи соляні плівки — насичені водні розчини, які утримують воду нижче точки замерзання (до —70°С). Під час марсіанського дня, коли температура піднімається, вода з цих розчинів випаровується. Встановлено наявність водяної пари ISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2015, № 4

біля поверхні Марса. Таким чином, має місце специфічний кругообіг води — з соляних плівок до атмосфери і, навпаки. 3 червня 2015 р. на Великому адронному колайдері (ВАК) почалися зіткнення частинок при енергії 13 тераелектронвольт (ТеВ), що знаменувало початок нового етапу його роботи після періоду модернізації, який тривав 27 місяців. Вже 14 липня в результаті експериментів вперше виявлено пентакварк — нову елементарну частинку, складену з чотирьох кварків і одного антикварка. Її відкрито при зіткненнях протонів при енергіях до 8 ТеВ. Фізики вважають, що пентакварк складається з двох верхніх кварків, одного нижнього та зачарованого кварка й антикварка. Існування пентакварків теоретично передбачено в 1997 р. 23 липня 2015 р. з космодрому Байконур здійснено запуск пілотованого космічного корабля «Союз ТМА-17М» з екіпажем у складі О. Кононенка (Росія), К. Юї (Японія) і Ч. Ліндгрена (США). Після шестигодинного автономного польоту корабель успішно пристикувався до малого дослідницького модуля МІМ-1 російського сегмента Міжнародної космічної станції. 23 липня 2015 р. вчені НАСА повідомили про відкриття за допомогою телескопа «Кеплер» першої землеподібної екзопланети — Kepler-452b навколо сонцеподібної зорі Kepler-452. Вона міститься на відстані 1400 світлових років від Землі в сузір'ї Лебедя, діаметр її на 60% більший, ніж у Землі. У серпні 2015 р. компанія D-Wave Systems анонсувала випуск нового квантового комп'ютера D-Wave 2X і повідомила, що продуктивність

129

ХРОНІКА НАУКОВОГО ЖИТТЯ

пристрою в 600 разів перевищує аналогічний показник звичайних (класичних) комп'ютерів (без урахування часу введення і виведення даних). Якщо враховувати завантаження і вивантаження інформації, то D-Wave 2X випереджає звичайний комп'ютер у 15 разів. Штаб-квартира D-Wave Systems розташована в Канаді. 11 травня 2011 року компанія оголосила про створення комп'ютера D-Wave One, який визначила як "найперший у світі квантовий комп'ютер, який можна придбати". На даний час D-Wave Systems є єдиною в світі компанією, яка продає створювані нею квантові комп'ютери. Її клієнтами, зокрема, є Google і НАСА. Квантовий комп'ютер, на відміну від класичного, працює на основі законів квантової механіки. Так, обчислення в ньому виробляються з використанням кубітів — квантових аналогів класичних бітів.

2 грудня 2015 р. з космодрому Куру у Французькій Гвіані ракетою-носієм «Вега» Європейського космічного агентства відправлено в космос апарат LISA Pathfinder, в ході польоту якого відпрацьовуватимуться технології пошуку гравітаційних хвиль, передбачених А. Ейнштейном в його загальній теорії відносності. 22 грудня 2015 р. американська приватна компанія SpaceX вперше здійснила кероване приземлення ракети-носія «Фалькон 9», яка успішно вивела на орбіту 11 комерційних супутників зв'язку типу Orbcomm-G2 (кожен вагою 172 кг). Приблизно через 10 хвилин після старту ракета приземлилася у вертикальному положенні в 10 км від місця запуску на мисі Канаверал у Флориді. Цей запуск — величезний успіх, який кардинально змінить космічну індустрію, що витрачає мільйони доларів на одноразові ракети.

100 років загальної теорії відносності Побудувавши 1905 р. спеціальну теорію відносності як нову фізичну теорію простору-часу, що запровадила нові просторово-часові уявлення (відносність довжини, часу та одночасності), А. Енштейн вирішив поширити її також на неінерціальні системи відліку і побудувати нову теорію гравітації. Перший крок на шляху її створення він зробив, коли спробував у рамках щойно створеної спеціальної теорії відносності відшукати польовий закон тяжіння. Однак невдовзі відмовився від цього, оскільки збагнув, що «розумну теорію гравітації можна побудувати тільки в результаті узагальнення принципу відносності». Ще в ньютонівській теорії гравітації вважалося, що тяжіння однаково діє на різні тіла, надаючи їм однакових прискорень незалежно від їх маси і природи. Звідси випливав факт, що гравітаційна маса тіла дорівнює його інертній: mгр = mін (входять відповідно до закону всесвітнього тяжіння та другого закону Ньютона). Встановлений ще Г. Галілеєм і підтверджений 1889 р. експериментально Р. Етвешом з точністю до 10-9. З цього факту, як показав 1907 р. А. Ейнштейн, випливала глибока аналогія між рухом тіл у гравітаційному полі та їх рухом у прискореній системі відліку. І в першій з циклу своїх статей, присвячених створенню нової теорії тяжіння, «Про принцип відносності та його наслідки» (1907), він припустив «повну фізичну рівноцінність гравітаційного поля і відповідного прискорення системи відліку» та поширив «принцип відносності на випадок рівномірно прискореного прямолінійного руху системи відліку»,

130

отже, замінив однорідне поле тяжіння рівномірно прискореною системою відліку. А це означало, що в ній сили інерції еквівалентні силам гравітаційного поля (еквівалентність гравітації та інерції). В одній з подальших статей «Проект узагальненої теорії відносності та теорії тяжіння» (1913), написаній спільно з М. Гроссманом, А. Ейнштейн висловився радикальніше, вважаючи, «що пропорційність інертної і важкої мас є точним законом природи, який повинний знаходити своє відображення вже в самих основах теоретичної фізики». Інакше кажучи, загальновідомий факт А. Ейнштейн перетворив на закон — принцип еквівалентності. У цій же статті було розкрито зв’язок теорії тяжіння з метричними властивостями простору-часу і створено основу для нової теорії гравітації, яка мала б бути узагальненням його спеціальної теорії відносності з врахуванням принципу еквівалентності. Розробку загальної теорії відносності А. Ейнштейн завершив 1915 р. Докладно цю теорію А. Ейнштейн виклав у березневій 1916 р. статті «Основи загальної теорії відносності». В ній він також показав, як із загальної теорії відносності як перше наближення одержати теорію гравітації Ньютона. А. Ейнштейн розглянув можливість існування гравітаційних хвиль та втрати енергії системою тіл через їх випромінювання, довів, що гравітаційні поля поширюються з швидкістю світла, дослідив механізм їх виникнення та подав формулу для потужності гравітаційного випромінювання.

ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2015, № 4

ХРОНІКА НАУКОВОГО ЖИТТЯ

Загальна теорії відносності встановила зв’язок між простором-часом і матерією, який полягав у тому, що матерія визначає геометрію простору-часу, тобто геометрія втрачає свою самостійність і стає ніби частиною фізики. Але оскільки простір пов’язаний з часом, то і властивості останнього також визначаються матерією. Отже, гравітація не є звичайною силою, а наслідком викривлення простору-часу розподіленими в ньому масою та енергією. Інакше кажучи, загальна теорія відносності об’єднала теорію простору і часу з теорією тяжіння. «Спеціальна теорія відносності, позбавивши час і простір властивості абсолютності, зберегла за простором властивість евклідовості,— писав О.І. Ахієзер. — Загальна теорія відносності позбавила простір цієї властивості. Він став завдяки присутності матерії неевклідовим, і його метрика

стала залежати від матерії і стану її руху. Геометрія ніби злилася з фізикою в єдине ціле». Для перевірки своєї теорії А. Ейнштейн запропонував три ефекти: ви кривлення світлового променя в полі тяжіння Сонця (викривлення простору означало, що світло вже не поширюється прямолінійно), зміщення перигелію Меркурія та гравітаційне червоне зміщення. Ці ефекти, як показали наступні експерименти, справді існують і кількісно правильно передбачалися теорією. Ðåçóëüòàòè, îòðèìàí³ ñïåö³àëüíîþ ³ çàãàëüíîþ òåîð³ÿìè â³äíîñíîñò³ ìàëè íå ò³ëüêè çàãàëüíîíàóêîâå, àëå é çàãàëüíîô³ëîñîôñüêå çíà÷åííÿ. Íà áàç³ ¿õ ³äåé, ðåçóëüòàò³â ³ âèñíîâê³â âèíèêëà ïðèíöèïîâî íîâà, ðåëÿòèâ³ñòñüêà, êàðòèíà ñâ³òó, ùî çàì³íèëà ìåõàí³÷íó òà åëåêòðîäèíàì³÷íó êàðòèíè. Þ.È. Ìóøêàëî

Международный симпозиум «Взаимодействие правительств и национальных научных обществ с международными организациями в целях развития и применения научных знаний», 19–20 октября 2015 г. Процессы глобализации и интеграции затронули все сферы жизни, в том числе и науку, оказывая огромное влияние на характер научно-технологической деятельности и усиливая ее интернациональную составляющую. Интернационализация в этой сфере сопровождается активизацией сотрудничества и кооперации, как на уровне государств, так и на уровне научных коллективов и отдельных ученых, расширением их участия в международных научных и научно-технологических проектах и программах, созданием международных научно-технологических структур, международных организаций по содействию науке и технологиям. Взаимодействие научных обществ с международными научно-технологическими структурами и организациями, являющимися неотъемлемым

ISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2015, № 4

элементом глобального научно-технологического пространства, призвано обеспечить системный, равноправный и доверительный характер международных отношений в этой сфере. В современном мире стратегические направления научно-технологического сотрудничества должны основываться на перспективных направлениях исследований во имя обеспечения сегодняшнего и будущего благосостояния людей на нашей планете. Поэтому основной целью симпозиума «Взаимодействие правительств и национальных научных обществ с международными организациями в целях развития и применения научных знаний» было обсуждение вопросов, связанных с расширением системного и равноправного сотрудничества и интеграции в единое научное пространство. Основными темами для обсуждения были следующие:

131

ХРОНІКА НАУКОВОГО ЖИТТЯ

- политические, социальные, экономические факторы, обусловившие возникновение и эволюцию международных организаций в научно-технологической сфере; - подходы к оцениванию взаимодействия национальных научных сообществ с международными организациями; - вопросы интернационализации научных исследований; - роль международных организаций в расширении международного научно-технологического сотрудничества; - нормативно-правовые аспекты взаимодействия национальных научных сообществ с международными организациями: барьеры и способы их преодоления; - вопросы информационной безопасности в контексте интеграции научных систем. Организаторами симпозиума «Взаимодействие правительств и национальных научных обществ с международными организациями в целях развития и применения научных знаний» выступили Международная ассоциация академий наук (МААН), Организация Объединенных Наций по вопросам образования, науки и культуры (ЮНЕСКО), Национальная академия наук (НАН) Украины, ГУ «Институт исследований научно-технического потенциала и истории науки им.Г. М. Доброва НАН Украины, Институт демографии и социальных исследований им. М. В. Птухи НАН Украины. Традиционно Институт исследований научно-технического потенциала и истории науки им. Г. М. Доброва НАН Украины осуществляет научно-организационное сопровождение симпозиума. В работе симпозиума приняли участие более 100 ученых и специалистов из 11 стран Европы и Азии (Азербайджан, Беларусь, Германия, Грузия, Италия, Казахстан, Китай, Молдова, Россия, Чехия и Украина). Участники симпозиума представляли международные и национальные научные организации. На пленарных заседаниях были заслушаны 19 научных докладов, с которыми выступили видные ученые и организаторы науки, среди них: Мурат Журинов, президент НАН Республики Казахстан; Ярослав Гадзало, президент НААН Украины; Сергей Чижик, первый заместитель пред-

132

седателя Президиума НАН Беларуси; Ион Гучак, вице-президент Академии наук Молдовы; Лев Зеленый, вице-президент РАН; Борис Малицкий, директор ГУ «Институт исследований научно-технического потенциала и истории науки им. Г. М. Доброва» НАН Украины; Ярослав Яцкив, директор Главной астрономической обсерватории НАН Украины; Александр Чубарьян, директор Института всеобщей истории РАН, Юрий Батурин, главный научный сотрудник Федерального государственного бюджетного учреждения науки «Институт истории естествознания и техники им. С. И. Вавилова РАН»; Зоу Ю, директор Института научно-технологических стратегий Академии наук Китая провинции Цзянси (Китай) и другие. В рамках симпозиума работали четыре круглых стола, на которых обсуждался широкий круг вопросов, связанных с тематикой симпозиума. Круглый стол № 1 «Нормативно-правовые, социально-организационные и информационные вопросы развития международного научнотехнологического сотрудничества: опыт Украины и других стран». Круглый стол № 2 «Опыт и перспективы развития международного научно-технологического сотрудничества в области науковедения и истории науки». Круглый стол № 3 «Взаимодействие советов молодых ученых с национальными и международными научными обществами». Круглый стол № 4 «Опыт взаимодействия национальных научно-технических институций с международными научными организациями как фактор интернационализации фундаментальной науки». В рамках симпозиума состоялось очередное заседание Научного совета по науковедению при МААН, на котором, представители Беларуси, Грузии, Молдовы, России и Украины обсудили возможности организации совместного исследования научного потенциала этих стран. Традиционно после проведения симпозиума издается сборник материалов, в который входят выступления участников на пленарном заседании и круглых столах, отчеты руководителей круглых столов и рекомендации симпозиума. Л. Ф. Кавуненко, зам. директора Института исследований научно-технического потенциала и истории науки им. Г. М. Доброва НАН Украины

ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2015, № 4

ХРОНІКА НАУКОВОГО ЖИТТЯ

О деятельности Научного совета по науковедению при Международной ассоциации академий наук в 2015 году 12–13 марта 2015 года состоялось очередное заседание Научного совета по науковедению при Международной ассоциации академий наук (МААН), приуроченное к ежегодной конференции по науковедению и истории науки, посвященной 86-летию со дня рождения Геннадия Михайловича Доброва (Добровские чтения), состоявшейся 12 марта 2015 года. Заседание открыл вступительным словом сопредседатель Научного совета, директор Центра исследований научно-технического потенциала и истории науки (ЦИПИН) им. Г. М. Доброва НАН Украины Б. А. Малицкий. Он рассказал о научном потенциале Украины от «добровских» времен до наших дней, выделив при этом две разные эпохи его развития. С докладом «Русло науки, околонаучные течения и социокультурный ландшафт» выступил член Научного совета по науковедению при МААН, директор Федерального государственного бюджетного учреждения науки Институт истории естествознания и техники (ИИЕТ) им. С. И. Вавилова РАН, член-корреспондент РАН, летчик-космонавт Ю. М. Батурин. В. П. Соловьев, заместитель директора ЦИПИН им. Г. М. Доброва НАН Украины, рассказал о социально-экономических основах инновационного развития. Член Научного совета по науковедению при МААН, руководитель Центра истории организации науки и науковедения ИИЕТ им. С. И. Вавилова РАН А. Г. Аллахвердян рассказал о масштабах и этапах депопуляции российского научного сообщества в период 1990–2013 гг. Об эволюции техники, технологий, технологических укладов и новом подходе к парадигме «зеленого» развития рассказал в своем выступлении ведущий научный сотрудник Экологического центра ИИЕТ им. С. И. Вавилова РАН, космонавт-испытатель С. В. Кричевский. О методологических особенностях деятельности научных учреждений НАН Украины и новом методологическом инструментарии оценки их деятельности рассказали заместитель сопредседателя Научного совета по науковедению при МААН, зав. отделом проблем деятельности и стратегии развития НАН Украины ЦИПИН им. Г. М. Доброва НАН Украины О. А. Грачев и с. н. с. этого отдела В. П. Рыбачук. ISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2015, № 4

Ведущий научный сотрудник Центра истории социокультурных проблем науки и техники ИИЕТ им. С. И. Вавилова РАН Р. А. Фандо рассказал о теоретических и социокультурных предпосылках изучения случайных заболеваний человека в исторической ретроспективе и их современном состоянии. В обсуждении докладов и итогов состоявшейся перед этим конференции и вопросов участия Научного совета в организации и проведении международных мероприятий выступили также заместитель директора ЦИПИН им. Г. М. Доброва НАН Украины Л. Ф. Кавуненко, ученый секретарь Научного совета по науковедению при МААН, научный сотрудник ЦИПИН им. Г. М. Доброва НАН Украины Л. Р. Головащенко и др. Научный совет планирует в 2015 году принять участие в организации Международного симпозиума «Взаимодействие правительств и национальных научных обществ с международными организациями по вопросам развития и использования научных знаний» (его проведение в Киеве планировалось на май месяц, но по независящим от организаторов причинам перенесено на октябрь) и Международной научной конференции по науковедению на базе Федерального государственного бюджетного учреждения науки Институт проблем развития науки РАН (ноябрь, г. Москва). Очередное (второе в году) заседание Научного совета по науковедению при МААН состоялось в г. Киеве 19–20 октября 2015 года в период проведения Международного симпозиума «Взаимодействие правительств и национальных научных обществ с международными организациями в целях развития и применения научных знаний». Заседание вступительным словом открыл сопредседатель Научного совета Б. А. Малицкий. Была утверждена следующая повестка дня: 1. О проблемах стратегического развития национальных академий наук – членов МААН в современных условиях и задачах Научного совета по науковедению при МААН по их изучению и мониторингу. 2. О целесообразности инициирования проекта создания национальных библиометрических информационно-аналитических систем и их интеграции в межакадемическую систему

133

ХРОНІКА НАУКОВОГО ЖИТТЯ

МААН (Из опыта работы Института исследований научно-технического потенциала и истории науки им. Г. М. Доброва (ИИНТПИН) НАН Украины и Национальной библиотеки Украины им. В. И. Вернадского НАН Украины). По первому вопросу с информацией выступили представители академий наук – членов МААН. Директор ИИНТПИН им. Г. М. Доброва НАН Украины Б. А. Малицкий рассказал о состоянии и перспективах науки в Украине, указав на факторы, влияющие на ситуацию в НАН Украины и научной сфере в целом. Президиум НАН Украины разработал и принял «Концепцию развития Национальной академии наук Украины на 2014–2023 годы», в которой предусмотрено определенное реформирование Академии с присущим академической науке здоровым консерватизмом, определены стратегические направления ее развития, поставлены конкретные задачи и запланированы мероприятия с целью повышения эффективности работы институтов НАН Украины. К сожалению, состав нынешнего правительства Украины таков, что в нем отсутствует понимание огромной роли науки в жизнедеятельности страны, необходимости бережного отношения к интеллектуальному и научно-технологическому потенциалу, накопленному в научной сфере и, прежде всего, в Национальной академии наук. Надо не отвергать стремление ученых помочь в преодолении кризисных явлений в экономике и других сферах; наоборот, нужно, опираясь на научный потенциал, развивать государство по наиболее оптимальному пути. Сложно противостоять сегодня тем мнениям, которые высказывают политики, стоящие у власти, в частности в Министерстве образования и науки Украины. Вынашиваются планы существенного сокращения финансирования фундаментальной науки и НАН Украины, передачи институтов Академии в университеты и т. п. Прогноз дальнейшего развития академической науки неутешительный, и принятие новой редакции Закона Украины «О научной и научно-технической деятельности» не спасет научную сферу в той критической ситуации, в которой она оказалась. Вице-президент Российской академии наук, академик РАН Л. В. Зеленый рассказал о результатах двухлетнего реформирования РАН и ее взаимоотношениях с правительством РФ. Создание Федерального агентства научных организаций (ФАНО) существенно изменило всю систему взаимоотношений РАН как с правительственными структурами, так и внутри ее самой. Долгое время пришлось отлаживать и привыкать к новой

134

форме взаимоотношений РАН с ФАНО и Министерством образования и науки РФ. Поначалу Президентом РФ был даже объявлен годичный мораторий на выполнение отдельных положений Федерального Закона «О Российской академии наук, реорганизации государственных академий наук и внесении изменений в отдельные законодательные акты Российской Федерации», принятый Государственной Думой 18 сентября 2013 года, одобренный Советом Федерации 25 сентября 2013 года. Российская академия медицинских наук поначалу, как и аграрная, присоединенная к РАН, перешла в подчинение Минздрава РФ. После моратория дополнительный импульс получило создание федеральных научных центров, что позволило избежать быстрого развала Академии при возможном объединении институтов РАН с университетами. Изменение системы финансирования привело к уменьшению базового финансирования, которое проводится по конкурсной схеме с не вполне ясными критериями. Оценка труда ученых и научных учреждений носит достаточно формальный и примитивный характер. В итоге провозглашен «принцип двух ключей»: принятие согласованных решений РАН и ФАНО, который на деле не работает. Академия лишена возможности принятия самостоятельных решений даже по внутренним вопросам, и институты РАН должны общаться с Президиумом РАН через ФАНО, которое должно было якобы усилить работу институтов, но на деле фактически уничтожает их. Ученые продолжают доказывать на примерах из мировой практики наличие успешной деятельности академического сектора науки в развитых странах, где академии наук имеют в своем составе научные институты. С дополнениями о ситуации в научной сфере РФ выступил заместитель Президента РАН, главный научный сотрудник Института истории естествознания и техники им. С. И. Вавилова РАН, чл.корр. РАН Ю. М. Батурин (мнение этого ученого неоднократно публиковалось в нашем журнале начиная с № 1 за 2014 год). Далее выступил член Научного совета по науковедению при МААН, президент Национальной академии наук Грузии Г. И. Квеситадзе, который рассказал о возрождении НАН Грузии в последние 1–1,5 года. Ранее при Президенте Грузии М. Саакашвили Академия наук была практически ликвидирована, все институты Академии (их было около 50) были переведены в университеты. Но это не дало никакого положительного эффекта, наоборот, уровень научных исследований и образования заметно снизился, началась

ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2015, № 4

ХРОНІКА НАУКОВОГО ЖИТТЯ

заметная «утечка мозгов» из страны, выехали для работы за границей 350 профессоров. Сейчас идет обратный процесс: академические институты возвращаются в Академию наук, многие институты воссоздаются заново. Государство поддерживает и стимулирует этот процесс, зарплаты ученых увеличили в три раза, поставлена задача воссоздать в ближайшие месяцы 15 институтов НАН Грузии, возрождаются аграрные и гуманитарные науки. Принято решение правительства Грузии о создании научных центров по биотехнологиям и нанотехнологиям. Налаживается международное сотрудничество, создается Грузинско-Китайский центр биотехнологий, молекулярной биологии и медицины, планируются и другие совместные научные предприятия. О ситуации в Национальной академии наук Беларуси информировал член Научного совета по науковедению при МААН, руководитель Центра мониторинга миграции научных кадров Института социологии НАН Беларуси М. И. Артюхин. Он рассказал, что со стороны руководства Республики Беларусь и ее Президента в отношении Академии наук проводится политика по принципу «совершенствование без потрясений» и не употребляются слова «революционные изменения», «реформирование», имеющие отрицательный подтекст. В самой Академии наук упор делается на качественные изменения от одного состояния к другому через ускоренные трансформационные процессы, что позволяет сохранить весь положительный опыт Академии наук. Приоритет имеют фундаментальные и прикладные науки, тесно связанные с производством и существенно влияющие на него. Всемерно развивается взаимодействие науки с бизнесом и производством. НАН Беларуси – государственная структура, и в состав ее Президиума входят руководители многих министерств и крупных предприятий. Основные усилия концентрируются на прорывных технологиях, где Беларусь может быть среди мировых лидеров: это IN-технологии, клеточные технологии, медицина, фармацевтика, проблемы тепломассообмена. Создаются научно-технологические центры. Развиваются международные научные связи, особенно тесные – с Российской Федерацией. Сохранено сотрудничество по договорам, проводятся стажировки сотрудников Академии, осуществляются совместные проекты, недавно создан Белорусско-Китайский научноиндустриальный центр. Дополнил сообщение старший научный сотрудник Центра системного анализа и стратегических исследований НАН Беларуси В. К. Щербин. ISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2015, № 4

О развитии международных научных связей и поддержке совместных исследований из опыта сотрудничества Российского фонда фундаментальных исследований на заседании Научного совета также доложила заместитель начальника отдела международных программ и сотрудничества на постсоветском пространстве РФФИ И. В. Бумагина. По итогам обсуждения первого вопроса повестки дня заседания Научного совета было принято решение о необходимости развития исследований процессов, происходящих в академиях наук – членах МААН, в том числе путем анкетирования и экспертных опросов, а также были приняты: «Обращение Научного совета по науковедению при МААН к Совету МААН» и «Обращение Научного совета по науковедению при МААН к научной общественности и органам государственной власти наших стран». (Решение и обращения Научного совета публикуются ниже). Совет Международной ассоциации академий наук на заседании, состоявшемся 20 ноября 2015 года в г. Киеве, одобрил и поддержал обращения и рекомендовал их к опубликованию в печати. По второму вопросу повестки дня заседания Научного совета выступили с докладами с. н. с. ИИНТПИН им. Г. М. Доброва НАН Украины В. П. Рыбачук и зав. отделом НБУ им. В. И. Вернадского НАН Украины Л. О. Костенко. Научный совет в результате обсуждения вопроса отметил, что проведенные исследования позволили создать систему «Библиометрика украинской науки на базе библиометрических ресурсов, предоставляемых поисковой системой Google Scholar». Такой подход может быть полезен для использования с целью мониторинга процессов развития национальной научной сферы на всех ее уровнях (отраслевом, региональном, общегосударственном и мировом), оценивания результативности научной деятельности. Учитывая пожелание участвовавшего в заседании председателя Совета директоров научных библиотек и информационных центров национальных академий наук, созданного при МААН, академика НАН Украины А.С. Онищенко, Научный совет по науковедению предложил рассмотреть этот вопрос также на Совете директоров научных библиотек и информационных центров национальных академий наук и организовать при этом взаимное информирование, имея в виду целесообразность создания межакадемической библиометрической информационно-аналитической системы в рамках МААН.

135

ХРОНІКА НАУКОВОГО ЖИТТЯ

ОБРАЩЕНИЕ Научного совета по науковедению при Международной ассоциации академий наук к научной общественности и органам государственной власти стран, академии наук которых входят в МААН Уважаемые руководители органов государственной власти! Уважаемые коллеги! Последние два года сопровождались труднопредсказуемыми политическими событиями, затронувшими, так или иначе, не только наши страны, но и большинство европейских и ряд других государств мира. Несмотря на это считаем своим долгом заявить, что Международная ассоциация академий наук, которой в этом году исполнилось 22 года, объединяющая ныне ученых 13 национальных академий наук Европы и Азии – Азербайджана, Армении, Беларуси, Вьетнама, Грузии, Казахстана, Киргизстана, Молдовы, России, Таджикистана, Туркмении, Узбекистана и Украины – в качестве полноправных членов; Словацкой академии наук и Академии наук Чешской республики – в качестве наблюдателей, а также 7 организаций – ассоциированных членов, должна продолжать свою деятельность на благо дела мира и сотрудничества. В Положении об Ассоциации ее статус и основные принципы деятельности сформулированы следующим образом: МААН – это международная неправительственная организация, созданная с целью объединения усилий академий наук в решении на многосторонней основе важнейших научных проблем, в сохранении исторически сложившихся и развитии новых творческих связей между учеными. Работа МААН носит подчеркнуто демократический характер. Высшим органом МААН является Совет, в состав которого входят президенты академий наук – членов МААН или делегированные ими лица. Решения Совета, как правило, принимаются консенсусом и носят для академий наук – членов МААН рекомендательный характер. За прошедшие годы при МААН созданы 13 научных советов по важнейшим направлениям науки. Такая форма работы несомненно получит дальнейшее развитие как через совершенствование работы существующих научных советов, так и через создание новых научных советов уже в ближайшее время. Важными практическими достижениями МААН являются безвалютный обмен между академиями наук научной периодикой и другими информационными ресурсами, предоставление возможности ученым академий наук – членов МААН использовать в своих исследованиях уникальные научные объекты и оборудование, находящиеся за пределами их стран, и таких уникальных объектов около полутора сотен. Участие ведущих университетов в работе МААН позволяет эффективно решать задачи пополнения академий наук талантливой сменой, в том числе для обеспечения

136

преемственности научных школ, а в отдельных случаях – создавать ВУЗы в системе академий наук. Этому же способствует совместная работа советов МААН и Евразийской ассоциации университетов. Совет МААН содействовал созданию законодательной базы, необходимой для сохранения и развития научной сферы, постоянно вел диалог с властными структурами, информируя их о коллективном мнении ученых. Этому способствовали встречи руководства МААН и членов ее Совета с президентами государств. МААН безусловно является авторитетной международной организацией, получившей признание ЮНЕСКО, которая своим решением предоставила МААН консультативный статус. Созданный Советом МААН в 2010 году Научный совет по науковедению, собравшись на свое восьмое заседание, исходя из вышеизложенного и собственного пятилетнего опыта работы со всей определенностью может сказать, что МААН – это неординарный и в определенной степени уникальный механизм международного научного сотрудничества, созданный национальными академиями наук. Давайте будем беречь этот механизм, опираться на него и совершенствовать! Это нужно для блага всех государств, чьи академии наук участвуют в этом благородном и очень необходимом для народов наших стран деле. Мы обращаемся к государственному руководству стран, академии наук которых входят в МААН, и к коллегам, работающим во всех областях науки, с призывом: – бережно относиться к интеллектуальному и технологическому потенциалу, накопленному в научной сфере и, в первую очередь, в национальных академиях наук; – не отвергать стремление ученых и научных кругов помочь своим правительствам в достижении взаимопонимания; – признать, что международные научные связи в силу интернациональной природы науки остаются более устойчивыми к внешним воздействиям; – принять и поддержать усилия МААН, других международных научных организаций и ученых по сохранению и развитию научных и иных взаимополезных связей между странами; – шире привлекать ученых к подготовке экспертных заключений, выработке решений, участию в двух- и многосторонних переговорных процессах по проблемным ситуациям;

ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2015, № 4

ХРОНІКА НАУКОВОГО ЖИТТЯ – полнее информировать общественность о шагах академий наук, их институтов, научных коллективов, международных научных организаций, направленных на достижение межгосударственного согласия и предупреждения розни между странами;

– в условиях кризисных ситуаций в экономике и других сферах жизни государств смелее опираться на научный потенциал своих стран, на национальные академии наук, как это происходит в странах ЕС, а также США и других развитых странах.

РЕШЕНИЕ Научного совета по науковедению при Международной ассоциации академий наук г. Киев

19.10.2015 г.

Научный совет отмечает, что за последние два десятилетия произошли существенные изменения в общественном положении академий наук – членов МААН и отношении к ним со стороны органов государственной власти. Пересмотру подвергается прежде всего статус академий – их автономность, ведомственная подчиненность научных учреждений, порядок и объемы финансирования, статус собственно института членов академии. Радикальной реорганизации подверглись Национальная академия наук Республики Казахстан (1996, 1999, 2003 гг.), Академия наук Туркменистана (1998, 2010 гг.), Российская академия наук (2013 г.). Подобные меры в той или иной степени инициируются и в отношении других академий наук – членов МААН. Научный совет полагает, что проблемы реформирования академической науки и его последствий для научной системы, общества и государственного суверенитета наших стран требуют организации безотлагательного объективного и кропотливого исследования в рамках МААН с целью выработки обоснованных стратегических решений, направленных на обеспечение развития научного потенциала, повышение уровня исследований и эффективности деятельности академий наук – членов МААН. Для анализа происходящих процессов реформирования академий наук – членов МААН Научный совет считает необходимым:

1. Просить Совет МААН содействовать проведению в академиях наук – членах МААН целенаправленных научных исследований по проблемам и последствиям государственного реформирования национальных академий наук. 2. Организовать проведение по этим проблемам социологического опроса в академиях наук – членах МААН. Результаты рассмотреть на заседании Научного совета в 2016 году. 3. Одобрить проект анкеты экспертного опроса участников Международного симпозиума «Взаимодействие правительств и национальных научных обществ с международными организациями в целях развития и применения научных знаний» по теме «Проблемы и последствия государственного реформирования национальных академий наук – членов МААН». 4. Рекомендовать академиям наук – членам МААН использовать упомянутую в п. 3 данного Решения анкету экспертного опроса в качестве типовой при проведении социологических исследований по данной проблеме (см. п. 2). 5. Принять Обращение Научного совета к Совету МААН. 6. Принять Обращение Научного совета к научной общественности и органам государственной власти наших стран.

ОБРАЩЕНИЕ Научного совета по науковедению при Международной ассоциации академий наук к Совету МААН Отмечая актуальность анализа проблем реформирования академической науки, его последствий для научной системы, общества и государства и необходимость выработки обоснованных стратегических решений, направленных на обеспечение развития научного потенциала, повышение уровня исследований и эффективности деятельности академий наук – членов МААН, Научный совет по науковедению при МААН считает возможным обратиться к Совету МААН с просьбой содействовать

в организации (в качестве первого шага) социологического исследования в рамках МААН по этим проблемам. Поддержка со стороны Совета МААН, несомненно, поможет развертыванию научных исследований по названной проблематике, результаты которых будут способствовать адаптации деятельности академий наук – членов МААН к современным условиям и развитию их взаимодействия с органами государственной власти в наших странах. Принято единогласно на заседании Научного совета по науковедению при МААН 19 октября 2015 г. в г. Киеве

ISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2015, № 4

137

АВТОРИ НОМЕРУ Андрущенко Валентина Борисівна

завідувач відділу Державного фонду фундаментальних досліджень, valentyna.andrushchenko@gmail.com

Артюхов Артем Євгенович

канд. техн. наук, доцент, начальник Центру науково-технічної і економічної інформації Сумського державного університету, a.artyukhov@cnti.sumdu.edu.ua

Воробйов Сергій Ігорович

канд. фіз.-мат. наук, керівник групи Центру науково-технічної і економічної інформації Сумського державного університету, serhii.vorobiov@gmail.com

Головатюк Василь Михайлович

д-р екон. наук, провідний науковий співробітник Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г. М. Доброва НАН України, golovatyuk.vm@gmail.com

Грачев Олег Олексійович

канд. техн. наук, завідувач відділу Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г. М. Доброва НАН України, grachov@nas.gov.ua

Гуменюк Аліна Юріївна

аспірант Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г. М. Доброва НАН України, alina.udovenko.gumenuk@gmail.com

Забарна Елеонора Миколаївна

д-р екон. наук, професор, завідувач кафедри Одеського національного політехнічного університету, eleonoraZ@ukr.net

Кияк Богдан Романович

д-р екон. наук, помічник директора Державного фонду фундаментальних досліджень, brkyyak@dffd.gov.ua

Костриця Олена Петрівна

молодший науковий співробітник Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г. М. Доброва НАН України, steps_2004@mail.ru

Омельяненко Віталій Анатолійович

молодший науковий співробітник науково-дослідної частини Сумського державного університету, sumyvit@yandex.ua

Онопрієнко Валентин Іванович

д-р філос. наук, професор, завідувач відділу Центру досліджень науковотехнічного потенціалу та історії науки ім. Г. М. Доброва НАН України, val_onopr@mail.ru

Попович Захар Олександрович

Попович Олександр Сергійович

канд. екон. наук, докторант Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г. М. Доброва НАН України, zpopovych@jmail.com д-р екон. наук, головний науковий співробітник Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г. М. Доброва НАН України, opopovych@nas.gov.ua

Хмара Марина Петрівна

канд. екон. наук, доцент Інституту міжнародних відносин Київського Національного університету імені Тараса Шевченка, hmaram@mail.ru

Хорєвін Володимир Іванович

канд. мед. наук, старший науковий співробітник Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г. М. Доброва НАН України, vkhor@nas.gov.ua

Храмов Юрій Олексійович

д-р фіз.-мат. наук, завідувач відділу Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г. М. Доброва НАН України, phoenix-i@yandex.ru

Яковлєв Анатолій Іванович

д-р екон. наук, професор Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут», yakovlev@kpi.kharkov.ua

138

ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2015, № 4

ABSTRACTS V. М. Golovatyuk INNOVATIVENESS OF THE UKRAINIAN ECONOMY IN THE CONTEXT OF EUROPEAN INTEGRATION The peculiarities of innovation-driven development of the Ukrainian economy in comparison with the economies of EU countries over 2009–2015 are studied by data from the monitoring of Global Competitiveness Index (GCI). The ranks of Ukraine by the integral GCI and its factor components are analyzed. An upward tendency in the investment attractiveness of the Ukrainian economy can be found by the integral GCI and the majority of its factor components. Yet, the analysis of the EU economies by factor components of GCI measuring their innovativeness (“innovation”, “development of business”, “technological readiness of the economy”), made by use of mathematical statistics methods, shows that by the innovativeness of the economy Ukraine has been posed on the periphery from innovative leaders of EU, with the factor component “technological readiness of the economy” being the most problematic one, by which Ukrainian has failed to fall into the confidence interval of estimates for EU countries. Therefore, by this factor component Ukraine is not a country attractive for investment, and its estimates for Ukraine give rise for the assumption that the uncertainty of the social and economic environment in EU countries will increase once the Ukrainian economy is integrated in EU. Keywords: innovation-driven development, investment attractiveness, science and innovation policy, social and economic environment, monitoring, Global Competitiveness Index, factor component, social potential.

Z. O. Popovych PECULIARITIES OF SOCIAL STRUCTURE OF THE SOVIET SOCIETY, SOURCES AND NATURE OF PROTEST MOVEMENT IN THE USSR It is shown that the hybrid planning & bureaucratic & market nature of the soviet economy resulted in a peculiar social structure, with an important role played by bourgeois entrepreneurial groups of “pushers” and “workshopers”, tightly linked to a part of the soviet bureaucracy. Specific interests of this bourgeois entrepreneurial stratum had significant impact on the dynamics of social and political change. An attempt of Khruschov to limit the scope of monetary relations and subdue the shadow economy triggered sabotage by the bourgeois class and part of the bureaucracy profiting from trade and distribution, closely linked to them, which, in turn, incited outbreaks of protests by the working class rallying mostly against the top authorities. The protests were crushed, and top echelons of the soviet bureaucracy had to ally with the bourgeois entrepreneurial class, by blurring the responsibility for “economic crimes”, extending the economic competencies of sectoral bureaucratic departments, and abandoning an integrated and transparent system of democratic centralized governance. These decisions weakened the support of the bureaucracy by broader strata of the working class and pushed the workers, at the end of 80s of the past century, to support bourgeois classes in the latter’s striving to ultimately restore the capitalism. Keywords: market, plan, bureaucracy, shadow economy, entrepreneurship, “pushers”, “workshopers”, protests.

E. M. Zabarna EVALUATION OF INNOVATION AND INVESTMENT COMPONENT OF ECONOMIC DEVELOPMENT Reasons for innovation decline in the real sector of the Ukrainian economy, principles underlying effective modernization policy at country and regional level, need for finding ways and forms to intensify innovation and investment driven economic growth in regions are substantiated. A set of main and supplementary parameters-indicators for evaluating innovation and investment components of economic growth at country level is proposed. A system incorporating 4 groups of indicators is constructed for evaluating the innovation and investment component at regional level: (i) economic development in a region, (ii) innovation capacities in a region, (iii) investment capacities in a region, (iv) industrial development in a region. The proposed set of indicators enables for: evaluation of the current performance of regions with maximal account of effects from innovation and investment factors, through comparison of reported estimates with targeted ones; comparisons of reported estimates for selected indicators with average or best ones, for related industries (economic activities or global analogues); estimation of trends; comparisons of selected (causally linked) indicators. Keywords: economic growth, indicator, main parameters-indicators, supplementary parameters-indicators, investment, research and development, science & technology sector. ISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2015, № 4

139

ABSTRACTS А. І. Yakovlev STRUCTURE OF RESEARCH INTENSITY INDICATORS AT THE CURRENT PHASE OF ECONOMIC DEVELOPMENT The structure of indicators measuring research intensity is systematized, which is supposed to improve its measurement methodology and enhance the credibility of produced data. Bearing in mind the need to cover all the domains of the global economy, the proposed indicators of research intensity are broken into three groups: indicators measuring applied research and development; indicators measuring basic research; indicators associated with globalization of science & technology processes, for evaluating international projects implemented in transnational companies. The strongest emphasis is made on the indicators measuring applied research and development, as their results are supposed to be acknowledged by the market; the group of these indicators is, therefore, divided into output ones and input ones, quantitative ones and qualitative ones. A table is attached, designed for collection of input data for evaluation of the research intensity performance in organizations developing innovations. Keywords: research intensity, research and development, project, innovations, technologies, technology life cycle. A. Artyukhov, S. Vorobiyov, V. Omelyanenko, ANALYSIS OF PRACTICAL ASPECTS IN IMPLEMENTING BASIC RESEARCH PROJECTS: INTERNATIONAL EXPERIENCE, UKRAINIAN REALITIES AND PROSPECTS Peculiar features in implementing basic research projects as part of the innovation system and effective ways of strengthening the practical focus of basic research projects in Ukraine are studied. Peculiarities of basic research projects management are highlighted in light of theoretical aspects and global experiences in building up innovation systems. It is emphasized that a serious problem in basic research projects management is choice of effective forms of their financing. Main problems related with market promotion of basic research results in Ukraine are analyzed. Recommendations on development of innovation system and basic research in Ukraine through engaging domestic researchers in the global innovation system and the European Research Area are given. Keywords: basic research, research and development, technology, innovation, research area, national innovation system. O. S. Popovich, O. P. Kostrytsa CHANGE IN THE AGE STRUCTURE OF RESEARCHERS IN THE UKRAINIAN R&D Data on the age structure of the Ukrainian research personnel in 2002–2014 is studied at national level and by broader research field. A comparison of the existing structure with the structure that would be optimal in view of the maximal effectiveness of R&D is made. It is shown that the change in the analyzed figures does not comply with the common opinion that “research personnel have been aged”, because the change depends on research field and category of research personnel. The corps of doctors of sciences remained the same or even grew: there was essential growth in the share of researches of old generation (older than 70), with the slightly reduced number of researchers aged 50–70, and virtually unchanged younger age groups. Regarding candidates of sciences, whose overall number in the Ukrainian research institutions fell by 16.1%, a reason for concern may be insignificant “trough” in the age profile of the age category corresponding to 40–49. It can nevertheless be argued that the national R&D system could deal with the increasing outflow of candidates of sciences from research institutions, with notable rejuvenation of the corps of candidates of sciences even in technical fields, which had suffered the heaviest losses of research workforce. The research workforce capacities in natural and technical fields in Ukraine can now be associated with a compressed spring capable to straighten up and do great amount of work required for the innovation-driven economic development. The most essential recovery of the age structure was in social sciences and humanities, with the research personnel strongly increased in the period under study. Keywords: age structure, age group, doctor of sciences, candidate of sciences, age profile, research institutions, natural sciences, technical sciences, social sciences and humanities. B. R. Kyyak, V. B. Andruschenko SUBSTANTIATING EVALUATION CRITERIA FOR BASIC SCIENTIFIC RESEARCH An important problem of science policy studies is discussed, related with sound evaluation of results produced from basic scientific research by analyzing information resources with use of bibliometric indicators. Advantages and limitations of bibliomentric indicators as tools for evaluating basic scientific research are highlighted. Analysis of main bibliometric indicators for selected countries, the U. S., China, the U. K. and Ukraine, is made and illustrated in graph form. Authors’ considerations on seeking for the criteria of credibility of produced knowledge are given. It is

140

ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2015, № 4

ABSTRACTS shown that because quantitative measures of information are incapable to account for many aspects of it, especially its quality, novelty or value, knowledge evaluation should not be confined to quantitative indicators. Keywords: citation, self-citation, publication, basic scientific research, information. М. Khmara EDUCATION CLUSTERS: THE UKRAINIAN CONTEXT The study aims at theoretical and methodological grounding of the role of education clusters in economic development and analysis of their impact on competitiveness enhancement of national education systems, with emphasis on Ukraine. A review of theoretical approaches to interpretation and definition of the notion “education cluster” is made. Information about entities that may be incorporated in education cluster, objectives and expected results of education clusters is given; their advantages compared with traditional education system and their significance in the regional context are shown. Examples of education clusters and research and education clusters currently operating in Ukraine are given. Keywords: education cluster, professional education, education system, education institution, research and education cluster, research and development. O. A. Grachov, V. I. Horevin NATIONAL ACADEMIES OF SCIENCES IN ASIA, AUSTRALIA AND NEW ZEALAND. SCIENTIFIC ANALYSIS Comparative scientific analysis of national academies of sciences in 24 countries of Asia as well as Australia and New Zealand is carried out on the basis of the latest data contained in their websites. The analysis covers history, structure, objectives, thematic priorities of the National Academies of Sciences, the categories of members, awarding of prizes and participation of women and youth in the work of National Academies of Sciences, the role of National Academies of Sciences in the scientific and educational systems in the countries in question. It is concluded that the National Academies of Sciences in the most of Asian countries are at the formation phase, and scientific infrastructure capable to produce outstanding scientific achievements is available only in several countries in Asia and Australia. Keywords: National Academy of Sciences in Asia and Australia, the Royal Society of New Zealand, objectives, structure, membership category. Yu. A. Khramov EARLY PHASE IN THE SPACECRAFT SCIENCE AND TECHNOLOGY (1926–1944) The early phase in the development of spacecraft science and technology in the global context is summed up for the first time in the Ukrainian historiography, with the chronology of its pre-history, framed by the three key events: creation of powder rockets (thirteenth century); creation of rockets in the common sense as aircrafts using jet effect from the burning actuating fluid, rocket fuel, for their motion (1926); creation of earliest controlled ballistic rockets with liquid rocket engine (1942–1944). It is shown that the spacecraft in the modern sense established at the phase corresponding to 1926–1944. The proposed chronology makes the framework for systematization of the main facts scattered across various publications, for their clarification, for putting in circulation many little known events and personalities which information was strictly classified not so long ago. Keywords: rocket devices, liquid rocket, liquid rocket engine, missile, ballistic missile, solid-fuel rocket. V. I. Onopriyenko PATRIARCH OF THE WORLD HISTORY OF GEOLOGY (100TH ANNIVERSARY SINCE THE BIRTH OF V. V. TIKHOMIROV) Vladimir Vladimirovich Tikhomirov (1915–1994), a correspondent member of the Academy of Sciences of the USSR made the national history of geology known internationally thanks to his scientific works and prominent organizing activities. A talented geologist, he went to the battle-front in 1942, stood out as a combat pilot at Lenindrad front, tragically lost his vision, but completed brilliantly his post-graduate course after the war. For his excellent work he was awarded the scientific degree of doctor in geological and mineralogical sciences. He organized a renowned scientific center to link together works of historians of geology from 36 countries encompassing five continents. He was the founder and the first president of the International Commission on Geology History, a member of the International Academy of Science History. Keywords: geology, Commission on Geological Scrutiny of the USSR, “Essays on History of Geological Knowledge”, Geology Institute of the Academy of Sciences of the USSR, history of geological sciences.

ISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2015, № 4

141

СОДЕРЖАНИЕ НАУКА И ИННОВАЦИОННОЕ РАЗВИТИЕ ЭКОНОМИКИ И ОБЩЕСТВА Головатюк В. М. Інновационность украинской экономики в контексте европейской интеграции .....................................................................................................3 Попович З. А. Особенности социально-классовой структуры советского общества, истоков и характера протестного движения в СССР.......................................16 Забарна Э. М. Оценивание инновационно-инвестиционной составляющей экономического развития............. .....................................................................................28 Яковлев А. И. Структура показателей наукоемкости на современном этапе экономического развития ..................................................................................................38 Артюхов А. Е., Воробьев С. И., Омельяненко В. А. Анализ практических аспектов реализации фундаментальных научных проектов: международный опыт, реалии и перспективы Украины ..................................................45 ПРОБЛЕМЫ РАЗВИТИЯ НАУЧНО-ТЕХНИЧЕСКОГО ПОТЕНЦИАЛА Попович А. С., Кострица Е. П. Изменения возрастной структуры кадрового потенциала украинской науки...........................................................................................52 НАУКОМЕТРИЯ Кияк Б. Р., Андрущенко В. Б. Обоснование критериев оценивания фундаментальных научных исследований ........................................................................67 НАУКА И ОБРАЗОВАНИЕ Хмара М. П. Образовательные кластеры: украинский контекст .....................................73 ЗАРУБЕЖНАЯ НАУКА. МЕЖДУНАРОДНОЕ НАУЧНО-ТЕХНИЧЕСКОЕ СОТРУДНИЧЕСТВО Грачев О. А., Хоревин В. И. Национальные академии наук стран Азии, Австралии и Новой Зеландии. Науковедческий анализ деятельности ............................80 ИСТОРИЯ НАУКИ Храмов Ю. А. Начальный этап ракетно-космической науки и техники (1926–1944) .............................................................................................93 Оноприенко В. И. Патриарх всемирной истории геологии (к 100-летию со дня рождения В. В. Тихомирова) .......................................................... 105 ИЗ АРХИВОВ УКРАИНЫ Перша республиканская конференция по истории техники.......................................... 115 ХРОНИКА НАУЧНОЙ ЖИЗНИ ..................................................................................... 127 АВТОРЫ НОМЕРА .......................................................................................................... 138 АННОТАЦИИ (англ.) ....................................................................................................... 139

142

ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2015, № 4

TABLE OF CONTENTS SCIENCE AND INNOVATION-DRIVEN DEVELOPMENT OF ECONOMY AND SOCIETY Golovatyuk V. М. Innovativeness of the Ukrainian Economy in the Context of European Integration ..........................................................................................................3 Popovych Z. O. Peculiarities of Social Structure of the Soviet Society, Sources and Nature of Protest Movement in the USSR........................ .................................16 Zabarna E. M. Evaluation of Innovation and Investment Component of Economic Development............. ......................................................................................28 Yakovlev А. І. Structure of Research Intensity Indicators at the Current Phase of Economic Development ...................................................................................................38 Artyukhov A., Vorobiyov S., Omelyanenko V. Analysis of Practical Aspects in Implementing Basic Research Projects: International Experience, Ukrainian Realities and Prospects ..........45 DEVELOPMENT SCIENCE AND TECHNOLOGY POTENTIAL Popovich O. S., Kostrytsa O. P. Change in the Age Structure of Researchers in the Ukrainian R&D ..........................................................................................................52 SCIENTOMETRICS Kyyak B. R., Andruschenko V. B. Substantiating Evaluation Criteria for Basic Scientific Research ......................................................................................................67 SCIENCE AND EDUCATION Khmara М. Education Clusters: The Ukrainian Context ........................................................73 FOREIGN SCIENCE. INTERNATINAL SCIENCE AND TECHNOLOGY COOPERATION Grachov О. А., Khorevin V. I. National Academies of Sciences in Asia, Australia and New Zealand. Scientific Analysis .....................................................................80 SCIENCE HISTORY Khramov Yu. O. The initial stage of the rocket and space Science and Technology (1926–1944) ...................................................................................93 Onopriyenko V. I. Patriarch of the World History of Geology (100th Anniversary since the Birth of V. V. Tikhomirov) ....................................................... 105 UKRAINIAN ARCHIVES First Republican Conference on Technology History ........................................................... 115 CHRONICLES OF SCIENTIFIC LIFE ............................................................................. 127 AUTHORS OF THE ISSUE .............................................................................................. 138 ABSTRACTS (English) ....................................................................................................... 139

ISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2015, № 4

143

Відповідальність за підбір, точність наведених на сторінках журналу фактів, цитат, статистичних даних, дат, прізвищ, географічних назв та інших відомостей, а також за розголошення даних, які не підлягають відкритій публікації, лягає на авторів опублікованих матеріалів. Передрукування матеріалів, опублікованих в журналі, дозволено тільки зі згоди автора та видавця. Затверджено до друку вченою радою ДУ «Інститут досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України» та редакційною колегією. Редактор, коректор – Т.В. Гончарова Технічний редактор, комп'ютерна верстка та художнє оформлення – О.Б. Мурга Підписано до друку 20.12.2015 р. Формат 70х108/16. Папірофсетний. Друкофсетний. Обл.-вид. арк., 12,25. Ум.друк. арк. 8,37 Тираж 300 прим. Зам. С15-175. Видавництво УАННП "ФЕНІКС". 03067, м. Київ-067, вул.Шутова,13, б. Тел.: 501-93-01 Свідоцтво ДК № 271 від 07.12.2000 р.